Зміст Центральна Україна Прогулянки Києвом м. Київ • Київська обл.
18
Прості дитячі радощі м. Київ • Київська обл.
41
Пирогове с. Пирогове (Музей національної архітектури та побуту) • Київська обл.
45
Парк «Київська Русь» с. Копачів • Київська обл.
47
Страусові історії с. Ясногородка (Ясногородська страусова ферма) • Київська обл.
49
Звичайне чудо смт Клавдієве-Тарасове (фабрика ялинкових прикрас) • Київська обл.
54
У Музей трипільської культури с. Трипілля • Київська обл
56
Дендропарк «Олександрія» м. Біла Церква • Київська обл.
60
Місто музеїв м. Переяслав-Хмельницький • Київська обл.
65
«Камінне село» с. Рудня-Замисловецька • Житомирська обл.
70
Палаци та парки Чернігівщини с. Сокиринці – с. Тростянець – с. Качанівка • Чернігівська обл.
72
Батьківщина Кобзаря с. Моринці – с. Будище – с. Шевченкове • Черкаська обл.
76
«Софіївка» – парк міфів і легенд м. Умань • Черкаська обл
79
Чари Полтавщини м. Полтава – хутір Проні – с. Диканька – с. Великі Будища – с. Опішня • Полтавська обл.
89
Гетьманська столиця смт Батурин • Чернігівська обл.
100
західна Україна Замки й фортеці Поділля м. Кам’янець-Подільський – с. Завалля – м. Кам’янець-Подільський – м. Хотин • Хмельницька й Чернівецька обл.
106
Таємниці й загадки Бакоти м. Кам’янець-Подільський – Суржинецький яр – с. Китайгород – Бакота • Хмельницька обл.
120
Меджибізька фортеця «Білий лебідь» смт Меджибіж • Хмельницька обл.
123
«Соколині гори» м. Рівне – с. Великі Межирічі – заказник «Соколині гори» (смт Соснове) – с. Бистричі – м. Березне • Рівненська обл.
125
Чарівне Тернопілля м. Тернопіль – м. Почаїв – м. Кременець – м. Тернопіль • Тернопільська обл.
132
Підземний світ Тернопільщини м. Борщів – с. Більче-Золоте – м. Борщів – с. Кривче • Тернопільська обл.
136
Перлини Прикарпаття м. Коломия – м. Яремче – смт Ворохта • Івано-Франківська обл.
140
«Карпатський трамвай» смт Вигода • Івано-Франківська обл.
150
На Говерлу Івано-Франківська обл.
152
«Морське око» с. Пилипець – смт Міжгір’я – с. Синевирська Поляна – озеро Синевир • Закарпатська обл.
154
Закарпатська весна м. Мукачеве – м. Берегове – м. Хуст – Долина нарцисів (урочище Киреші) • Закарпатська обл.
158
Чотири замки Закарпаття м. Ужгород – с. Кам’яниця– с. Середнє – м. Мукачеве • Закарпатська обл.
162
Львівські канікули м. Львів • Львівська обл.
170
Фортеця Тустань с. Урич • Львівська обл.
182
Скелі Довбуша с. Бубнище • Львівська обл.
185
Шацькі озера Шацькі озера – Брестська фортеця (м. Брест, Білорусь) – Шацькі озера • Волинська обл.
190
крим Подорож до Білої Скелі с. Біла Скеля • Центральний Крим
196
Давній Бахчисарай м. Бахчисарай • Центральний Крим
199
У країну печерних міст Мангуп, Ескі-Кермен • Центральний Крим
208
Кам’яні степи Тарханкуту смт Чорноморське– Тарханкутський півострів • Західний Крим
217
Севастополь – місто-герой м. Севастополь • Південний берег Криму
222
Херсонес Таврійський м. Севастополь • Південний берег Криму
233
Військове питання м. Балаклава • Південний берег Криму
238
У пошуках привидів гора Демерджі • Південний берег Криму
242
Великий каньйон Криму с. Соколине – водоспад Срібні Струмені – Великий каньйон Криму • Південний берег Криму
248
На верхнє плато Чатирдагу Південний берег Криму
251
Таємниче підземелля с. Мармурове – печера Мармурова – печера Еміне-Баїр-Хосар • Центральний Крим
254
У чарівний світ казки «Поляна казок», «Зоопарк “Казка”», м. Ялта • Південний берег Криму
258
До водоспаду Джур-Джур с. Генеральське • Південний берег Криму
260
На найвищу точку Криму – гору Роман-Кош Південний берег Криму
262
Стара фортеця м. Судак • Східний Крим
266
На гостину до дельфінів Карадазький дельфінарій, смт Курортне • Східний Крим
274
Казантипський природний заповідник с. Мисове • Східний Крим
278
Давній Пантікапей м. Керч • Східний Крим
2 81
У долину грязьових вулканів с. Бондаренкове • Східний Крим
288
Південно-Східна Україна Романтичні садиби Харківщини м. Харків – смт Шарівка – с. Володимирівка • Харківська обл.
292
На гостину до Баби Яги смт Краснокутськ, Краснокутський дендропарк • Харківська обл.
297
Гомільшанськими лісами м. Харків – с. Задонецьке – с. Коропове • Харківська обл.
300
«Світ ловив мене, але не впіймав» м. Харків – с. Сковородинівка • Харківська обл.
304
Соляні шахти Соледара м. Соледар • Донецька обл.
308
Святі гори м. Святогірськ • Донецька обл.
311
До столиці українського народного живопису с. Петриківка • Дніпропетровська обл.
318
Хортиця м. Запоріжжя (о. Хортиця) • Запорізька обл.
321
«Кам’яна Могила» смт Мирне, Національний історико-археологічний заповідник • Запорізька обл.
330
Перлина таврійського степу смт Асканія-Нова, заповідник Асканія-Нова • Херсонська обл.
333
У гості до кременівських страусів c. Кременівка • Миколаївська обл.
336
Підземелля Одеси м. Одеса – с. Нерубайське • Одеська обл.
338
Аккерманська фортеця м. Білгород-Дністровський • Одеська обл.
340
Українська Венеція м. Вилкове, Дунайський біосферний заповідник • Одеська обл.
348
Дитячі сторінки Страусові історії
52
Трипільці та їх культура
58
Особливості української кухні
98
Приготуй з батьками українські галушки
99
Соколині гори. Звідки така назва?
130
Писанки й крашанки
148
Легенда про замковий колодязь
168
Олекса Довбуш
188
Легенда про виникнення Бахчисарая
206
Легенда про Долину привидів
246
Таємниці підземель
256
Легенда про Ведмідь-гору
264
Легенда про Дівочу вежу
272
Якими були козаки
328
Легенда про вежу Темницю
344
Легенда про Дівочу вежу
346
Прогулянки Києвом. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18 Прості дитячі радощі. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 41 Пирогове . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 45 Парк «Київська Русь». . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 47 Страусові історії. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 49 Звичайне чудо. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .54 У Музей трипільської культури. . . . . . . . . . . . . . . . . . . 56 Дендропарк «Олександрія». . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 60 Місто музеїв . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 65 «Камінне село». . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 70 Палаци й парки Чернігівщини. . . . . . . . . . . . . . . . . . . 72 Батьківщина Кобзаря. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 76 «Софіївка» – парк міфів і легенд. . . . . . . . . . . . . . . . . . 79 Чари Полтавщини. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 89 Гетьманська столиця . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 100
56
ЦЕНТРАЛЬНА УКРАÏНА
У мУзей триПільСької кУльтУри с. Трипілля • Київська обл. Багато таємниць зберігає трипільська цивілізація. Важко в це повірити, але ще не були побудовані єгипетські піраміди та Велика китайська стіна, ще не пала Троя, не з’явився Стоунхендж, а трипільці вже використовували колесо й будували двоповерхові хати, розташовуючи їх по колу, утворюючи таким чином великі міста. Пропонуємо вам здійснити невеличку подорож в історію. Лише за півгодини їзди від Києва розташований приватний Музей трипільської культури.
як діСтатиСя
Маршруткою «Київ – Стайки», «Київ – Ржищів», «Київ – Букрин», «Київ – Ходорів», «Київ – Канів» (через Ржищів) від ст. метро «Видубичі» до зупинки «Школа-інтернат» в с. Трипілля. Час у дорозі 40 хв. Автомобілем їхати на Обухів через Кончу-Заспу й Козин. На в’їзді в Обухів, на розв’язці з мостом, повернути наліво, у бік Ржищева. Це найкоротша дорога до Трипілля. Більш мальовничою дорога видасться, якщо доїхати до кінця обухівської окружної й повернути за дороговказом на Трипілля.
відСтань
Київ – Трипілля – 50 км Трипілля – Ржищів – 30 км
Приватний Музей трипільської культури Київська обл., с. Трипілля, вул. Риболовецька, 1 +38 044 5209625, +38 067 7719010
Порада Відвідання музею можна поєднати з поїздкою на екофестиваль «Трипільське коло», який щорічно проходить у першій декаді червня в с. Ржищів (29 км від с. Трипілля). Протягом чотирьох фестивальних днів тут працюють більше 25 творчих майданчиків, шоу та територій майстер-класів, де гості зможуть взяти уроки танців різних народів світу, познайомитися із сучасними українськими поетами й прозаїками, а вночі переглянути кращі анімаційні й короткометражні фільми світу.
Вхід до Музею трипільської культури
У Музей трипільської культури Пн
Експозиція музею
Приватний музей трипільської культури «Давня Аратта-Україна» розташований у с. Трипілля, на березі Дніпра. У ньому зібрано більше 2000 унікальних експонатів. Це побутова й ритуальна кераміка з оригінальними орнаментами (зокрема знамениті бінокулярні посудини), знаряддя праці (кам’яні бойові молотки, мідні наконечники списів, кістяні голки). Тут можна не тільки прослухати захопливу розповідь екскурсовода, але й переглянути невеликий фільм про трипільську цивілізацію. У дворі музею розташована реконструкція двоповерхової дерев’яної трипільської хати та збільшені копії жіночих статуеток, які колись ліпили трипільці.
57
Масштаб: 1 : 600 000 (в 1 см 6 км)
58
Трипільці та їхня культура На території України в IV–ІІІ ст. до н. е. існувала унікальна культура. Уперше археологи виявили її сліди під час розкопок у XIX ст. Тоді київський краєзнавець Вікентій Хвойка, який проводив розкопки біля с. Трипілля, знайшов залишки унікальної кераміки. Пізніше стало зрозуміло, що це не одинична знахідка. Такі ж предмети виявилися і в інших місцях. Тоді й висловили припущення про велику зниклу цивілізацію. Назву ця культура одержала за місцем, де вперше знайшли її залишки, — трипільська. На керамічних виробах трипільці зображували людей, тому сьогодні ми можемо уявити, як вони виглядали в ті далекі часи. Трипільці були невисокими, худорлявими й смаглявими. Жінки ходили в приталеному одязі з оголеними руками. Взувалися у черевики або сандалі, які шнурувалися до колін. Чоловіки в одязі використовували перев’язь, до якої було зручно прив’язувати необхідні предмети чи зброю. Тканини трипільці виготовляли самі. Відомо, що жінки також уміли плести. Основним заняттям трипільців було землеробство. Вони обробляли землю, вирощували пшеницю, ячмінь, жито. Кожні 50–100 років трипільці переселялися на нові землі… спалюючи свої будинки. Ще одним заняттям трипільців було тваринництво. У їхньому господарстві були воли, корови, вівці та свині.
59
Тварин охороняли вірні друзі трипільців — собаки. Незважаючи на те, що у трипільців були свійські тварини, вони були вправними мисливцями й рибалками. Для полювання виготовляли спеціальні стріли з кремінними наконечниками. Особливим досягненням трипільської культури вважають гончарство. Чого тільки не робили з глини талановиті майстри! Це й посуд, і моделі будинків, і дивні фігурки людей і тварин. Вироби з глини трипільці яскраво розфарбовували — білою, червоною та чорною фарбами, прикрашали різними орнаментами. На посуді для повсякденного вжитку — глечиках, мисках, горщках — звичайно зображували людей або тварин. Для магічних ритуалів трипільці виготовляли посудини незвичайної форми — у вигляді бінокля. Щоб одержати добрий урожай, потрібен дощ — саме його викликали за допомогою «бінокля». Дві частини цієї посудини — зображення двох людей, що тримають підняті над головою чаші. Із часом трипільська культура занепала, не витримавши тиску кочових племен, але її набутки ми можемо спостерігати в сучасних українських ремеслах і мистецтві. Експерт з виховання!
60
ЦЕНТРАЛЬНА УКРАÏНА
дендроПарк «олекСандрія» м. Біла Церква • Київська обл. Дендропарк «Олександрія» – один з найкрасивіших в Україні. Пам’ятки парку – галявини, гаї, ставки, фонтани й водоспади не приголомшують зовнішнім блиском, як у Софіївці, зате дають можливість душевно відпочити, насолоджуючися чудовими пейзажами. Парк добре виглядає в будь-яку пору року. Приїхавши сюди, ви можете просто прогулятися парком, самостійно вибираючи маршрут чи замовивши екскурсію.
як діСтатиСя
Маршруткою з Києва (від залізничного вокзалу або ст. м. «Либідська») до Білої Церкви; від кінцевої зупинки маршрутки до дендропарку дві зупинки на міському транспорті чи 15 хв. пішки. Автомобілем їхати трасою М05 Київ – Одеса. При в’їзді в місто з боку Києва біля дороговказу «Дендропарк “Олександрія”» буде поворот направо, від дороговказу до парку 5 км.
відСтань
Київ – Біла Церква – 90 км Дендропарк «Олександрія» Київська обл., м. Біла Церква +38 04563 40547, +38 04563 40546 dp@magnus.kiev.ua www.alexandriapark.kiev.ua Музей дендропарку +38 04563 40551 Режим роботи: з 9.00 до 17.00. Вихідний – вівторок. Із 1 грудня до 15 квітня вихідні – субота, неділя. іСторична довідка Дендропарк «Олександрія» – одна з найцікавіших пам’яток садово-паркового мистецтва кінця XVIII ст. Парк названо на честь його засновниці графині Олександри Енгельгардт (у шлюбі – Браницької). Графиня, племінниця князя Григорія Потьомкіна, отримала в подарунок від свого чоловіка прибутковий Білоцерківський маєток. Олександра Василівна виросла в Царському Селі й вирішила створити таку ж красу у своїй резиденції. Так було засновано цей ландшафтний парк. За задумом графині, тут мали переважати не популярні на той час суворі підстрижені насадження, розділені рівними респектабельними алеями, а близькі до природних пейзажі, в які гармонійно вписувалися архітектурні споруди. Будівництво дендропарку «Олександрія» розпочалося в другій половині XVIII ст. під керівництвом французького архітектора Мюффо. Пізніше його продовжив італійський архітектор Д. Ботанн. Згодом роботами керували й закладали паркові композиції садівники А. Станге, Вітт і Бартецький. Як основу вони використовували вже наявні лісостепову місцевість і дубові насадження. Щоб закласти парк, із-за кордону було привезено безліч екзотичних рослин. На території влаштовувалися декоративні композиції зі штучних земляних височин і великих валунів. Одночасно з початком створення парку розпочали його благоустрій. За модою того часу в ньому будувалися романтичні архітектурні споруди: колонада «Луна», «Китайський місток», «Руїни», «Арковий місток», «Місток над балкою» тощо. Алеї прикрашали бронзові й мармурові скульптури. Усе це разом із галявинами, дубовими гаями, ставками й річкою Рось створило незабутній парк, один із щонайкрасивіших не тільки в Україні, але й у Європі.
Дендропарк «Олександрія» Пн
Китайський місток, перед яким розташовані фігурки китайця та китаянки. Потримайтеся за бороду китайця та загадайте найзаповітніше бажання.
Загальна довжина алей парку становить біля 20 км. Обійти їх усі, уважно вивчаючи пейзажі, за один день доволі складно, тому вирушимо на прогулянку найцікавішими місцями. Центральна алея (2), що веде вглиб парку, закінчується в тому місці, де колись був палац. Звідси віялом розходяться вузькі доріжки. Одна з них іде через дубовий гай, що став основою цього ландшафтного дива. Переважно на цій старій території парку ростуть дуби, вік яких перевищує 200 років. У південній частині дубового гаю стоїть побудований під час закладання парку колишній будинок економії, а сьогодні – приміщення історикоприродознавчого му зею й адміністрації парку. Експозиція музею знайомить з історією парку, з життям трьох поколінь його господарів – графів Браницьких. Зібрано колекцію скульптур із білого італійського мармуру. Деякі з них – роботи відомих італійських майстрів XVIII ст. Від будівлі музею алея веде до скульптур китайця та китаянки, що сидять під пара-
Масштаб: 1 : 750 000 (в 1 см 7,5 км)
61
62
ЦЕНТРАЛЬНА УКРАÏНА
дендроПарк «олекСандрія» 3 5
26
4
27 28
2
6
1
8
7
9
19 17
25
30 20
10 29 12
16
11
18
24 14
21
13
15
ось р. Р
22
23
Позначення на схемі 1. Головний вхід 2. Центральна алея 3. Північний вхід 4. Палацовий комплекс 5. Композиція «Варна» 6. Колона «Пелікан» 7. Ротонда 8. Пам’ятний знак 9. Джерело «Лев» 10. Колонада «Луна»
11. Велика галявина 12. Китайський місток 13. Арковий міст 14. Турецький будиночок 15. Колона Енса 16. «Руїни» 17. Колона «Глобус» 18. Альтанка 19. Новий парк 20. Дирекція музею
сольками. Є така прикмета: якщо потриматися за бороду китайця, то здійсниться найзаповітніше бажання. Пройшовши між скульптурами, можна піднятися на незвичайний Китай ський місток (12), що дістав таку назву через розміщену на ньому альтанку з дахом, який нагадує китайські пагоди.
21. Альтанка 22. Нагірна галявина 23. Палієва гора 24. Горіхова галявина 25. Мала галявина 26. В’їзд до парку 27. Сад 28. Дубовий гай 29. Лебедине озеро 30. Лазневий став
Наступний міст на шляху – мальовничий арковий кам’яний міст (13), перекинутий через один із численних каналів. А ось і озеро. У його чистій джерельній воді плавають білосніжні лебеді. Звідси й назва – Лебедине. Використовуючи природні перепади місцевості, творці
Дендропарк «Олександрія» Біля Лазневого ставка розташовані «Руїни»
парку влаштували невеликі романтичні водоспади. Особливо прикметний один з них – водоспад «Черепаха», камені якого укладено так, що нагадують панцир і голову цієї тварини. На березі Купального (Лазневого) ставка розташовані «Руїни» (16) – імітація зруйнованих часом будівель. Ізпід руїн витікає водоспад. До цього архітектурного ансамблю належить острівець із фонтаном, статуя Діви Марії, місток через вузький струмок, що впадає в ріку Рось. Є в дендропарку і ще одна незвичайна побудова – колонада «Луна» (10) у формі підкови. Назва колонади говорить сама за себе: навіть сказане тихо, пошепки, слово добре чутно на іншому кінці колонади. Якщо ж говорити голосно, то йде луна від протилежного боку колонади й назад. У самому центрі парку Велика галя вина (11). Її густо покриває соковита зелена трава, місцями височіють окремі величезні дерева та групи дерев поменше. Композиція влаштована настільки вдало, що з якого боку не подивись – галявина неповторно кра-
сива. Алеї поєднують Велику галявину з усіма головними пам’ятками парку. На Великій галявині можна побачити «генеалогічне дерево» Браниць ких – сосни, що зрослися, які називають «Два сини» і «Три доньки». Ще одна Водоспад, що витікає з-під «Руїн»
63
Замки й фортеці Поділля . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 106 Таємниці й загадки Бакоти. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 120 Меджибізька фортеця «Білий лебідь». . . . . . . . . . . . . 123 «Соколині гори». . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 125 Чарівне Тернопілля. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 132 Підземний світ Тернопільщини . . . . . . . . . . . . . . . . . . 136 Перлини Прикарпаття. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 140 «Карпатський трамвай». . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 150 На Говерлу. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 152 «Морське око». . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 154 Закарпатська весна. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 158. Чотири замки Закарпаття. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 162 Львівські канікули. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 170 Фортеця Тустань. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 182 Скелі Довбуша . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 185 Шацькі озера. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 190
106
ЗАХІДНА УКРАЇНА
замки й фортеЦі Поділля м. Кам’янець-Подільський – с. Завалля – м. Кам’янець-Подільський – м. Хотин • Хмельницька й Чернівецька обл.
стор.
110
Кам’янець-Подільський – Хотин – класичний туристичний маршрут для родинної подорожі. Кам’янець-Подільський передусім цікавий фортецею і Старим містом, у якому нараховується більше 100 пам’яток архітектури. Це будівлі та споруди XI–XIX ст., що входять до складу історико-архітектурного заповідника й перебувають під охороною ЮНЕСКО. Хотин також відомий своєю фортецею X–XVIII ст., що стала знімальним майданчиком багатьох фільмів. Тим, хто побажає надати подорожі трохи екстриму, – пропонуємо спуститися до печери Атлантида.
як діСтатиСя
До Кам’янця-Подільського Кам’янець-Подільський лежить у 100 км від обласного центра Хмельницького, з якого можна доїхати автобусом. Також автобусом можна дістатися з Вінниці, Донецька, Києва, Луцька, Львова, Одеси, Рівного, Севастополя, Тернополя, Харкова та Чернівців. У місті є залізнична станція, проте прямі поїзди прибувають тільки з Києва та Одеси. До міста можна дуже зручно доїхати на власному авто. До Завалля З Кам’янця-Подільського їхати в західному напрямку трасою Т 2323 через Суржу та Рихту. Після того як проїхали с. Кізя-Кудринецька, треба повернути ліворуч і рухатись до центру села. До Хотина Із Кам’янця-Подільського їхати на південь трасою Н 03. В’їжджаючи в місто, слідкуйте за дороговказами. Біля фортеці є місце для паркування.
відСтань
Кам’янець-Подільський – Завалля – 28 км Кам’янець-Подільський – Хотин – 25 км
Новопланівський міст веде нас в Старе місто
Цікаво знати • Старе місто згори нагадує літеру Ω (омега) – останню літеру грецького алфавіту. • У 1681 р. у Кам’янці було 10 кав’ярень, у Відні ж першу відкрили лише через два роки. • Містом одночасно управляли три магістрати: руський, польський і вір менський. • За кількістю пам’яток Кам’янець по сідає третє місце в Україні (після Киє ва та Львова). • У місті зведено найвищий у Європі міст без опор. • Недалеко від міста розташований найбільший у Європі Національний природний парк «Подільські Товтри».
Замки й фортеці Поділля «Квітка на камені» – так назвала це місто Леся Українка – стоїть на кам’я ному острові, оточеному вертикаль ними стінами каньйону та широким руслом р. Смотрич. Унікальність тако го розташування була як благосло венням, так і прокляттям Кам’ян ця. «Кам’янець – як вінець: кругом вода, усередині біда» – так описує місто В. Даль, якому довелося пропрацюва ти тут кілька років. Королівська фор теця, яка жодного разу не скорилася збройній силі, проте тричі за свою історію передавалася ворогу внаслі док політичних інтриг... «Католицький вінець» із монастирів та костьолів, які своїми парадними входами ховали від монаршого ока велику кількість православних храмів, що складали духовне ядро міста... Місце останньої битви Єжи Володиєвського проти 300тисячного турецькотатарського війська 1672 р... Це місто ще 1375 р. отримало благословення від Папи Римського, щоб стати оплотом пока толичення в Подільських землях. Не раз відвідуване королями, воно за лишалося суворою фортецею на кор
107
стор.
110
Білосніжний олень і досі вказує нам на місце, звідки відкривається приголомшливий вид на каньйон Смотрича
Пн
Масштаб: 1 : 250 000 (в 1 см 2,5 км)
108
ЗАХІДНА УКРАЇНА Цікаво знати
стор.
110
Одного разу четверо братів, племінники великого литовського князя Ольгерда, князі Корятовичі, полюва ли в цих, тоді ще диких, місцях. Раптом вони побачили красеня оленя і, звичайно ж, поспішили за ним. Олень вивів їх на місце, звідки відкривався приголомшливий вид на каньйон Смотрича та скелясте громад дя за ним. «Тут ми закладемо наше місто, неприступне для ворогів!» – вигукнув старший із Корятови чів… Сказано – зроблено: князі збудували Кам’янець, де й почали правити. …І сьогодні білі скульптурні олені «пасуться» на схилах біля річки, нагадуючи про давній переказ. доні між землями Речі Посполитої (чи пізніше Російської імперії) та Диким Степом, приймаючи на себе перші удари татарських орд. Історія, кров і слава переплелися на цих вуличках, залишивши свої відблиски в десятках споруд і монументів, що нагадують про славне минуле цієї твердині. Екскурсію Старим містом варто роз почати з оглядового майданчика біля Новопланівського мосту 1 . Звідси добре видно, як над скелястими бе регами Смотрича підносяться стіни
Гончарна башта
й вежі давнього Кам’янця. Кожен ка мінь тут несе в собі відгомін історії. Неподалік від мосту на скелях можна побачити білосніжні фігури оленів. Цікава легенда розповідає про цих гра ціозних тварин та історію заснування міста. Перейдемо мостом на протилежний берег річки. З мосту вам буде добре ви дно мальовничий каньйон Смотрича та Гончарну башту, попереду – пло щу Троїцьку 2 . На ній розташована
Замки й фортеці Поділля церква Св. Трійці – одна з найдавні ших православних церков Кам’янця. З Троїцької площі підемо вул. Зарван ською. На її початку стоїть найбільша вежа в системі міських укріплень – ба шта Стефана Баторія 3 (або Кушнір ська), зведена в XV ст. В одній із при будов до башти – Вітряна брама. За переказами, таку назву їй дав Петро І, який проїздив через місто 1711 р. Звернемо від Вітряної брами ліво руч і вул. Татарською попрямуємо в центр Старого міста. Зліва бачимо церкву Св. апостолів Петра і Павла 4 – один з найдавніших мурованих православних храмів Кам’янця. Нарешті вул. Татарська виводить на площу Польський ринок – центр гро мадського й культурного життя міста. Саме тут зараз відбуваються всі най важливіші міські заходи, проводяться концерти й фестивалі.
У центрі площі – ратуша 5 . У мину лому тут засідав польський (у XVIII ст. – польськоукраїнський) магістрат, зараз у ній діють музейні експозиції. Біля ратуші – восьмигранний павіль йон міського (Вірменського) коло дязя. Нині тут розташована виставко ва зала музею. З площі через Тріумфальну арку за йдемо до двору кафедрального кос тьолу Св. апостолів Петра і Павла 6 (вул. Татарська, 20). Цю арку ще назива ють «Аркою бажань»: існує повір’я, що бажання, загадане тим, хто проходить крізь неї, обов’язково здійсниться. Поруч із костьолом стоїть одна з найдивніших і найдивовижніших спо руд у місті – турецький мінарет зі ста туєю Мадонни на його верхівці. Міна рет свого часу побудували турки; коли ж місто вкотре перейшло від них до поляків, ті не стали руйнувати культову споруду, а встановили зверху статую Мадонни. На півдні Старого міста розташова ний Вірменський ринок. На нього ви ходить Вірменський торговельний бу динок $ . Поряд з ним – руїни собору Св. Миколая із дзвіницею, Благовіщен
Ратуша та павільйон міського (Вірменського) колодязя
Церква Св. Трійці
109
стор.
110
Подорож до Білої Скелі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 196 Давній Бахчисарай. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 199 У країну печерних міст. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 208 Кам’яні степи Тарханкуту. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 217 Севастополь – місто-герой . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 222 Херсонес Таврійський . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 233 Військове питання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 238 У пошуках привидів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 242 Великий каньйон Криму. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 248 На верхнє плато Чатирдагу. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 251 Таємниче підземелля . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 254 У чарівний світ казки. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 258 До водоспаду Джур-Джур. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 260 На найвищу точку Криму – гору Роман-Кош. . . . . . . 262 Стара фортеця . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 266 На гостину до дельфінів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 274 Казантипський природний заповідник. . . . . . . . . . . 278 Давній Пантікапей. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 281 У долину грязьових вулканів. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 288
266
КРИМ
Стара фортеЦя м. Судак • Східний Крим Судацька фортеця – головна екскурсійна пам’ятка міста, найцікавіша й найбільш збережена оборонна споруда Криму.
як діСтатиСя
До Судака Автобусом чи автомобілем із Сімферополя, Феодосії, Алушти. Фортеця розташована в південно-західній частині міста, її добре видно з будь-якої його точки. Від автостанції рухатися вул. Гвардійською, далі вул. Леніна, потім Туристичним шосе та вул. Приморською, на початку якої треба повернути ліворуч, на просп. Генуезька фортеця.
відСтань
Сімферополь – Судак – 103 км Феодосія – Судак – 57 км Алушта – Судак – 91 км іСторична довідка Судацька фортеця розташована на високій конусоподібній горі, що одержала назву Кріпосної. З її вершини проглядаються морський простір, оточений мисами Меганом на сході та Ай-Фока на заході, і простора Судацька долина, оточена горами: з півдня горою Сокіл, з півночі – Ай-Георгій, зі сходу – Алчак-Кая, а із заходу – Перчем-Кая. Будівництво фортеці почалося в середині XIV ст. за проектом генуезьких фортифікаторів, у кращих традиціях західного середньовіччя. Було вибрано дуже зручне місце: із південного, західного та східного боків гора була неприступна, а в північній частині генуезці укріпили її двома ярусами оборонних споруд. Як з’ясувалося, генуезці далеко не першими звернули увагу на ці особливості рельєфу Судака. Під стінами й баштами генуезького часу археологи виявили фундаменти попередніх фортифікаційних будов. Проведені дослідження дозволяють стверджувати, що генуезькій фортеці передувала фортеця візантійська, споруди якої були використані новими господарями міста.
Пн
Масштаб: 1 : 900 000 (в 1 см 9 км)
Стара фортеця
267
СУдаЦька фортеЦя
20 21
19
22 16
17
18
23 26 10
15
9
27
27 8
14 13
24
7
25
6 5
12
3 1
Позначення на схемі 1. Приворітне укріплення (барбакан) 2. Головні ворота Башти: 3. Бернабо ді Франкі ді Пагано 4. Якобо Торселло 5. Безіменна 6. Паскуале Джудіче 7. Кругла 8. Лукіні де Фліско Лавані 9. Коррадо Чикало 10. Безіменна 11. Зруйнована 12. Джованні Маріоне 13. Гварко Румбальдо (Бальдо)
2
4
11
14. Безіменна (зруйнована) 15. Кутова (зруйнована) нижнього ярусу оборони 16. Кутова цитаделі 17. Консульська 18. Георгіївська 19. Верхня безіменна цитаделі 20. Сторожова (Дівоча) 21. Руїни оборонних споруд 22. Храм на консолях 23. Мечеть 24. Довоєнний напівпогріб 25. Руїни напівпогребового приміщення (цистерна) 26. Тюремне приміщення 27. Руїни казарм Кирилівського полку
кориСна інформаЦія Судацька фортеця влітку відкрита для відвідувачів з 9.00 до 21.00 без вихідних.
268
КРИМ Огляд фортеці звичайно починають від головних воріт (2). Вони становлять напівовальний проріз у потужній стіні, що поєднує дві бойові приворітні ба шти. Припускають, що проріз закри вався цільним полотном, очевидно, з дерева, оббитого залізом, тому воро та не розчинялися, а піднімалися й опускалися на блоках. Над воротами є невелика малопоміт на плита з викарбуваним над нею на писом латиною, який зараз майже не можливо прочитати. Однак відомо, що подобні написи вказували на час за вершення побудови та ім’я консула, за якого вона відбувалася, були свого роду «кам’яною печаткою» і ставилися на всіх найважливіших фортифікацій них об’єктах. Перед воротами фортеці збереглося передворітне укріплення – барбакан (1). Ворота фортеці з обох боків укріп лені триповерховими приворітними баштами. Вони були побудовані під деяким кутом одна до одної таким чи ном, щоб можна було вести перехрес ний обстріл на всьому просторі перед
головними воротами. Приворітні ба шти, як і більшість інших, були, очевид но, відкритими, тобто мали лише три стіни, без четвертої від фортеці. Такі відкриті башти ще називають тристін ними. Вони давали можливість коман дуванню фортеці під час бою слідкува ти за діями захисників кожної з башт одночасно й регулювати сили оборо ни, маневруючи резервами. Від головних воріт повернемо наліво й підемо стежкою вздовж стіни форте ці. Ця захисна лінія нараховує сім башт: п’ять більшменш збережених і дві, від яких залишилися лише фундаменти. Першою від приворітної підноситься башта Паскуале Джудіче (6). Між цими баштами в стіні фортеці видно вузькі прорізи бійниць. Далі йде єдина у фортеці башта на півкруглої форми, яку називають Круглою (7). Її поєднує з наступною збере женою баштою – Лукіні де Фліско Лавані (8) – стіна, що утворює в одно му місці значний вигин. Між ними вла штовані чотири бійниці з нішами.
Судацька фортеця розташована на високій конусоподібній Кріпосній горі
Стара фортеця На задньому плані видно Дівочу башту, яка стоїть на самій вершині Кріпосної гори
Башта де Фліско була триповерхо вою відкритого типу. Від неї зберегли ся тільки північна стіна й половина за хідної. Передостанньою на цій ділянці фортифікаційної стіни є башта Коррадо Чикало (9). Із збережених башт зо внішнього поясу оборони це єдина чотиристінна. Цю зовнішню лінію за вершувала кутова двоповерхова, так звана Безіменна (10). Далі бачимо будівлю мечеті (23). Це єдина добре збережена архітектурна споруда на території фортеці. Зараз у ній розміщується музей Судацької фортеці. Від мечеті піднімемося схилом уго ру – до цитаделі, яка служила укрит тям для генуезців, якщо ворог прори вав зовнішню оборону. Зазначимо, що цитадель перебувала не в центрі міста, а на межі оборонних стін. Таке її роз ташування було дуже зручним: воно дозволяло отримувати військову допо могу зовні. Прямовисне урвище не
було нездоланною перешкодою для підтримання гарнізону з моря, скажі мо, продовольством, яке можна було подавати нагору за допомогою моту зок. Цитадель була дуже добре укріпле на. Її стіни та башти стояли на високій скелястій частині гори. Основним вуз лом оборони був Консульський замок (17), він немовби завершував цита дель зі сходу. Стіна, що йшла від замку на південний захід, поєднувала його з Георгіївською баштою (18). Перед нею у стіні обладнані ворота. Через них із міста в цитадель проходила дорога, сліди якої видно донині. Тепер Георгі ївська башта, як і Консульський замок, реставрована. На самій вершині Кріпосної гори сто їть Сторожова (Дівоча) башта (20), з якою пов’язана красива легенда. До неї можна піднятися стрімкою стежкою зі слідами вибитих у скелі східців. Із ба шти відкривається широченна панора
269
270
КРИМ феСтивалі Щороку в середині серпня в Судаку проходить фестиваль історичної реконструкції «Генуезький шолом». Уся територія фортеці перетворюється на середньовічне подвір’я, навколо дзвенять мечі, гримлять ковальські міхи, лунає іржання коней. Тиждень тут змагаються лучники, арбалетники, лицарі. Кожний день звичайно присвячений новій темі: ковалі, ремісники, танцюристи, учасники лицарських турнірів – усі показують свою майстерність. ма. За ясної погоди звідси можна поба чити навіть силует Аюдагу. Таке вигідне розташування Сторожової башти до зволяло використовувати її для спо стереження не тільки за ближніми, але й за дальніми підступами до фортеці. Від Сторожової башти спускайтеся з гори. Неподалік, на досить крутому схилі, розташована культова споруда з двома напівкруглими виступами – двохапсидна базиліка, так званий «Храм на консолях» (22). Цю назву дали споруді тому, що її східний ви ступ – апсида – спирається на три кам’яні кронштейни – консолі. «Храм
на консолях» розруйновано настільки, що неможливо відновити його справ жні форми, тому його було законсерво вано і тільки частково реставровано. Продовжуйте спускатися з гори на схід. На скельному виступі самотньо сто їть Портова башта. Від неї вздовж східної стіни фортеці підемо до голо вних воріт. На шляху зустрінеться ще п’ять башт. На стикові стін фортеці сто їть Кутова (15). Вона була сильно роз руйнована. Реставратори розібрали збережені стіни, оскільки їхній зовніш ній панцир був у поганому стані, і потім знову виклали стіни до рівня верхніх плит бійниць. Наступна башта – Безіменна (14). Далі розташована ще одна. У сучасній літературі зустрічаються дві її назви – Румбальдо й Бальдо (13). Башта РумбальдоБальдо, як і біль шість інших, триповерхова, із бійниця ми та вікнамиамбразурами. Далі в тому ж напрямку височіє башта Джованні Маріоне (12). Ближче за всіх до воріт розташована зруйнована башта (11), від якої зали шилася тільки одна північна стіна.
Порада Що ще варто зробити в Судаку • С ходити на прогулянку на мис Алчак-Кая. Мис розташований біля східної околиці міського пляжу. Стежка, прокладена вздовж скелястого морського берега, надзвичайно мальовнича. З неї вам відкриється дивний краєвид на Судацьку фортецю, Новосвітські бухти, мис Меганом. • Відправитися на морську прогулянку вподовж Новосвітських бухт. Із центрального міського причалу туди регулярно вирушають як невеличкі катери, так і більші судна.
Мис Алчак-Кая
271 м. СУдак
Аквапарк «Судак» м. Судак, вул. Гагаріна, 79 +38 06566 33881 info@sudak-aquapark.com www.sudak-aquapark.com Судацький аквапарк розташований на березі моря біля підніжжя гори Алчак. На території аквапарку побудовано два комплекси гірок. Для тих, хто не полюбляє екстрим і надає перевагу спокійному відпочинку, – річка з протитечією, гідромасажі, розважальні басейни з каскадами, водними завісами, фонтанами та гейзерами. Для дітей від 2 до 12 років – дитячий басейн із трьома рівнями глибини: 20 см, 40 см і 60 см. Дайвінг-клуб «Atlantis» м. Судак, вул. Гагаріна, набережна, навпроти аквапарку +38 050 358 5040, +38 066 7020752 www.diving-ua.com У клубі дайвери-початківці зможуть здійснити найперші, а отже, найнезабутніші подорожі до морських глибин, отримати будь-яку консультативну допомогу й знайти нових друзів.
Навчально-оздоровчий дитячо-юнацький центр підводного плавання «ШЕЛЬФ» м. Судак, урочище Капсель, мис Француженка (3 км від м. Судак у бік Сонячної долини) +38 050 5845372 opshashelf@yandex.ru www.shelfbaby.com Дитячо-юнацький центр «Шельф» проводить навчання підводному плаванню дітей від 6 до 16 років. Щоденні занурення в бухтах Меганому. Професійний інструкторський склад. У центрі підводного плавання є катери, барокамера, ресивер, дитячі акваланги й дитячі гідрокостюми (виробництва Італії, Канади) і под. Клуб віндсерфінгу «Overkeel» м. Судак, вул. Морська, пляж Нео +38 066 9765749 overkeel@yandex.ru www.overkeel.narod.ru
272
Легенда про Дівочу вежу Жив у давні часи місцевий правитель фортеці — архонт. І була в нього красуня дочка, красивішої за яку не було в усій Тавриді. Найкращий полководець понтійського царя Мітрідата Діофант добивався руки дівчини, але вона обрала бідного пастуха. Архонт і думати не хотів про такий вибір дочки. Одного разу архонту донесли про таємні зустрічі пастуха та царівни, і розгніваний батько наказав кинути юнака в колодязь, холодний і тісний, як могила. Пройшло кілька днів, поки збожеволіла від горя дівчина дізналася, де її коханий. Лестощами, підкупом, хитрістю вона зуміла визволити в’язня з темниці й привести його до себе в покої. Але батько дізнався про це і вирішив хитрістю розлучити закоханих. Незабаром відпливав корабель у далекий Мілет. Із ним архонт вирішив відправити юнака до Греції, буцімто з важливим дорученням. — Через рік, — сказав він доньці, — корабель повернеться. Якщо твій коханий не зрадить тебе, ти побачиш на щоглі білий прапор. І тоді я не буду заперечувати проти твого вибору. Але якщо цього прапора на кораблі не буде, значить, він не гідний тебе. І ти маєш погодитися стати дружиною Діофанта. Мореплавцям же архонт наказав вбити пастуха дорогою в Мілет. Пройшов рік… Усе тривожнішою ставала дівчина, усе частіше виходила вона дивитися на море, чи не покажеться корабель з білим прапором. І ось він прибув. Усі мешканці зібралися на пристані зустрічати корабель з Мілета. Побачила корабель, що входив у бухту, і дівчина. Але як не вдивлялася вона вдалину, білий колір на кораблі не показувався. І тут дівчина все зрозуміла. Піднялася вона на вершину вежі. — Покличте Діофанта! — попросила вона. Незабаром на вершину вежі прибіг полководець і кинувся до дочки архонта.
273
— Ти домагався мене, Діофанте, не питаючи, чи потрібен ти мені, — сказала вона. — Але ж ти знав, що моє серце належить іншому. Ви з моїм батьком не знаєте, що таке любляче серце. А я покажу вам, що значить любов! Підійшла вона до прогалини між зубцями вежі і, презирливо глянувши на Діофанта, кинулася вниз. З того часу вежу на високій скелі називають Дівочою.
Експерт з виховання!
Романтичні садиби Харківщини. . . . . . . . . . . . . . . . . . 292 На гостину до Баби Яги. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 297 Гомільшанськими лісами . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 300 «Світ ловив мене, але не впіймав». . . . . . . . . . . . . . . . . 304 Соляні шахти Соледара. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 308 Святі гори . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 311 До столиці українського народного живопису. . . . . . 318 Хортиця . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 321 «Кам’яна Могила» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 330 Перлина таврійського степу. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 333 У гості до кременівських страусів. . . . . . . . . . . . . . . . . 336 Підземелля Одеси . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 338 Аккерманська фортеця . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 340 Українська Венеція. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 348
292
ПІВДЕННО-СХІДНА УКРАЇНА
романтичні СадиБи харківщини м. Харків – смт Шарівка – с. Володимирівка • Харківська обл. У Харківській області дуже багато загадкових місць. Вони заховані в лісах і біля доріг, якими мало користуються. Наприклад, біля с. Мурафа у сосновому лісі затишно розташувалася старовинна садиба з щонайкрасивішим храмом. А зовсім недалеко від Харкова, лише за годину їзди, височіє білосніжний палац, оточений величезним парком. Незважаючи на занедбаність, палац прекрасний. Без сумніву, подорож у ці місця стане незабутньою пригодою для всієї родини.
як діСтатиСя
У Шарівку Автобусом Харків – Краснокутськ (через Мурафу) з автовокзалу біля Центрального ринку; від траси близько 3 км пішки. Автомобілем виїхати київською трасою М 03, повернути праворуч на Старий Мерчик, їхати в бік Краснокутська трасою Т 2106. Приблизно через 35 км шляху треба повернути ліворуч на дороговказі «Шарівка». У Наталіївський парк Автобусом Харків – Краснокутськ з автовокзалу біля Центрального ринку їхати до Мурафи, від зупинки в Мурафі близько 3 км пішки. Автомобілем із Шарівки повернутися на трасу до дороговказу «Шарівка» та їхати далі в с. Мурафа. У центрі села, біля продуктових магазинів, головна дорога круто поверне ліворуч на Краснокутськ. Не повертайте туди, а їдьте більш вузькою дорогою до Володимирівського лісництва. Не проґавте красиві парадні ворота, розташовані ліворуч від дороги. Це і є вхід до Натальївського парку.
відСтань
Харків – Шарівка – 60 км Шарівка – Володимирівка – 17 км
Пн
Масштаб: 1 : 550 000 (в 1 см 5,5 км)
Порада Особливо прекрасно й романтично виглядають ці місця рано восени, коли лише розпочинає падати листя. Відведіть на прогулянку Шарівкою хоча б півдня, щоб удосталь насолодитися красою цього місця.
Романтичні садиби Харківщини
ШарівСький замок іСторична довідка Першим власником маєтку був Петро Ольховський. На початку XIX ст. він побудував у ньому палац із готичними маленькими вежами. Будівлю, зведену Ольховським, із часом оточили сади, парк і служби. Переказують, що свій маєток Ольховський програв у карти одному з братів Геберштейнів. Новий власник, одержавши садибу, узявся облаштовувати її парк. Рослини для цього він закуповував у сусідньому маєтку Каразіна (зараз це Краснокутський дендропарк). 1900 р. власником садиби став барон Леопольд Кеніг, який до цього скупив майже всі села довкола. Окрім Шарівського маєтку, він мав 14 економій і кілька спиртних та цукрових заводів. Реконструювати садибний парк барон запросив Георга Куфальда, творця парку «Кадріорг» у Таллінні. Головною принадою Шарівського парку стала широка липова алея, якою проклали доріжки – для прогулянок у каретах і пішки. Липи обрізали так, щоб усі гілки спрямовувалися вертикально вгору. Використовуючи природний рельєф, створили терасований сад. Горішня тераса становила партер з великим фонтаном. Нижче за схилом балки розташувалися ще три широкі тераси з парадними сходами. Їх закріпили цегляними штукатуреними стінками, обвитими трояндами й виноградом. На балюстрадах установили декоративні кам’яні вази й ліхтарі. Біля підніжжя терас спорудили ставок з фонтанами. Через нього перекинули кам’яний міст із розташованими на ньому квітниками. У парадній зоні біля палацу посадили троянди й облаштували грот із джерелом. На пологому сонячному схилі нижньої тераси розташувалося зразкове садове господарство з добре обладнаною оранжереєю, будинком садівника, городом і садом. Уздовж стін тераси висадили персики, абрикоси й виноград. Між схилами було викопано ставки. Поступово парк переходив у лісовий масив. Частину парку й лісу господарі призначили для оленів. Олені почували себе тут, як на волі. Не були ручними, але підпускали до себе доволі близько. Годівниці було влаштовано так, щоб оленів можна було бачити з парку. Внутрішнім оздобленням садиби займалися найкращі художники Москви, Санкт-Петербурга, а також Німеччини. У палаці було 26 кімнат і три великі зали. До нашого часу вціліли тільки голландські пічки й хорова зала, приголомшливої краси кахляні комини й більярдна (зараз бібліотека) із мореного дубу, зроблена без жодного гвіздка. Під час революції родина Кенігів виїхала за кордон. 1924 р. маєток передали протитуберкульозному диспансеру, і наступні 80 років у ньому функціонував санаторій. Ще 20 років тому він був заповнений.
Палац Кенігів
293
294
ПІВДЕННО-СХІДНА УКРАЇНА Так виглядає зараз колись чудова альтанка
Цікавий факт І сьогодні від місцевих жителів можна почути кілька легенд про Шарівку. Перша легенда розповідає, що барон Кеніг одружився з місцевою красунею, якій серед літа захотілося покататися на санках. Барон з усіх сил намагався розвеселити дружину й звелів засипати гору біля садиби… цукром. Після цієї примхи баронеси гору прозвали «цукровою». Якщо зважити на те, що Кеніг був цукрозаводчиком, легенда цілком переконлива. Друга легенда стосується так званого «каменя кохання» (місцеві жителі ласкаво називають його… дупою). Ідеться про гранітний валун, що невідомо звідки взявся в одній із алей парку. За тими ж розповідями, свого часу дружина зрадила барона в Криму, на цьому-таки камені. Барон наказав перевезти камінь і встановити його в парку – як німий докір і доказ адюльтеру. Місцеві жителі переконують, що камінь має магічні властивості. Доторкнувшись до нього, слід загадати бажання. Обов’язково про кохання. Кажуть, збувається…
Зараз, приїхавши до Шарівки, можна побачити ознаки реставраційних робіт. Подекуди перекривають дахи, відновлюють обвалені сходи прекрасних колись терас; видно сліди ремонту будівлі… Як і в минулому, красиво виглядає знаменита липова алея з гілками, що ростуть вертикально догори. Збереглася альтанка з химерами. Від терас старовинними сходами можна спусти-
Палацовий парк
тися вниз до кам’яного мосту над заболоченими ставками. Ліворуч від них розташовано частково вцілілий оранжерейний комплекс. Збереглися й металеві конструкції, і навіть настінні ліплені горщики для витких рослин. Після міської метушні й смогу тут дуже легко дихається. Повітря насичене ефірними оліями, свіже й прохолодне. Палацовий парк і довколишній ліс так і ваблять прогулятися.
Романтичні садиби Харківщини
Парадні ворота
наталіївСький Парк
Будувати цей маєток розпочав наприкінці XIX ст. цукрозаводчик Іван Харитоненко, а продовжив його син Павло. Садибу названо на честь молодшої доньки Павла Харитоненка – Наталії. Двоповерховий житловий будинок у маєтку до наших днів не зберігся: був зруйнований у роки Великої Вітчизняної війни. Сьогодні про колишню велич
садиби свідчать тільки парк зі столітніми дубами, красиві в’їзні ворота, водонапірна башта в готичному стилі (до речі, працює добре дотепер), флігелі й будиночок управителя, прикрашений скульптурами левів. Зрозуміло, що леви ці особливі. Скульптор С. Коненков зробив лише три такі композиції. Одна з них у Ната-
Залишки колишньої розкоші в Наталіївському парку
295