1
Park_Ukr.indd 1
03.07.2008 12:41:47
2
Park_Ukr.indd 2
03.07.2008 12:41:48
3
Park_Ukr.indd 3
03.07.2008 12:41:52
4. Алупка. Воронцовський палац Мармурова скульптура Лева Alupka. Vorontsov’s Palace. Marble lion sculpture 5. Лівадія. Великий Лівадійський палац імператорської родини. Фрагмент кованих воріт Livadia. The grand imperial Livadia Palace. Detail of the hammered gate
4
Park_Ukr.indd 4
Україна надзвичайно багата чудовими парками й садами, які є національним історико-культурним, науковим та естетичним надбанням нашого народу. Її територію можна з повним правом віднести до найдавніших ареалів садівництва. Проте справжнього розквіту садівництво набуло за часів Київської Русі. Після запровадження князем Володимиром офіційного хрещення Русь потрапляє під візантійські культурні впливи. Так, успадковане від Візантії містобудівне законодавство передбачало обов’язково залишати проміжки між будівлями, достатні для облаштування садів, а головне, забороняло будь-кому загороджувати види на навколишню природу. Саме тому руські міста, а згодом і більшість українських, мали садибну, нерегулярну забудову. В Києві, наприклад, такий тип забудови зберігався з давніх часів до ХІХ ст. З ХІ ст. маємо перші повідомлення про сади у приміських князівських дворах. Зокрема при резиденції Володимира Великого у Берестовому та при Красному дворі князя Всеволода, сина Ярослава Мудрого. Але провідна роль у садівництві з давніх часів до пізнього середньовіччя належала монастирям. З літописів дізнаємося, що сади існували при Києво-Печерському, Софійському, Кирилівському, Стефаничевому та Германичевому монастирях. Тоді ж сад починає набувати естетичного та символічного значення. Монастирські сади створювалися як праобраз Раю, який, у свою чергу, уявлявся у вигляді вічно квітучого саду. Монастирське подвір’я, зазвичай квадратне, оточене мурами монастиря, хрестоподібно поділялося вузькими доріжками на чотири квадратні частини. В центрі на перетині будувався колодязь, фонтан або інша невелика водойма питної води для поливання саду, яка символізувала “вічне життя”. В такому саду зростали невеликі фруктові або декоративні дерева та квіти (обов’язковою була наявність троянд як символу Богородиці). Сади утилітарного значення — фруктові, аптекарські городи, городи для кухні — були більші за розмірами і влаштовувались,
як правило, за межами монастирських мурів. Так виглядали монастирські сади Львова, Кам’янця-Подільського, Києва, Летичева, Бара, Мурафи, Смотрича. Саме з середньовічних монастирських садів беруть традиції сади доби Ренесансу — мистецького стилю, що зародився у XIV ст. в Італії і протягом XV–XVІ ст. поширився по всій Європі. Руські землі у період існування Давньоруської держави і південно-руські землі після її остаточного розпаду у середині–кінці ХІІІ ст. перебували під впливом європейської культури, і їх не оминули загальні тенденції, характерні для інших країн Європи. Більшість ренесансних пам’яток — архітектурних, малярських, садобудівних — збереглася на Західній Україні. Ренесанс вносить у світосприйняття світськість, інтерес до людської особистості, до принад життя, до різноманіття навколишнього світу. Садам доби Ренесансу притаманні три речі: повернення до античних цінностей; використання в садових спорудах системи символів і алегорій світського характеру (символіка Середньовіччя була виключно релігійною); розширення архітектурного аспекту садів (вони виходять за межі палацу, стають більш складними за композицією). Більшість із них було закладено в регулярному стилі — з прямими алеями, розкішними квітковими партерами, басейнами та фонтанами, розкриттям далеких пейзажних перспектив. Прикладом такого парку, що зберігся до наших днів, є старовинний Підгірецький парк у Львівській області. XVII століття було для України буремним та насиченим багатьма подіями. Національновизвольна війна під проводом Богдана Хмельницького завершилася утворенням української державності. Однак після смерті Хмельницького спалахує громадянська війна, яка отримала в історії красномовну назву “Руїна”. За Андрусівським перемир’ям 1667 р. українські землі було поділено між сусідніми державами: Правобережна Україна залишилась у складі Речі Посполитої, Лівобережна і Київ увійшли до складу
03.07.2008 12:41:58
5
Park_Ukr.indd 5
03.07.2008 12:42:03
6. Парк Софіївка. Статуя Аполлона Бельведерського Sofiivka Park. Statue of Apollo Belvedere
6
Park_Ukr.indd 6
Московської держави. З того часу на українських землях, крім європейських культурних впливів, стають дедалі відчутнішими російські. Доба Просвітництва відома у Європі революційними ідеями в науці і філософії, майже єретичними поглядами на світ. І водночас модою на масонство та графа Каліостро. “Столетье безумно и мудро”, — так висловився про нього відомий російський письменник Радіщев. Для України ці часи — остання, невдала спроба зберегти свою державність, об’єднання більшості українських земель під владою Російської імперії. У вирі цих подій і змін, перехресних впливів із заходу та сходу розвивалася культура на українських землях. У мистецтві та стилі життя панує бароко, яке увійшло в європейську моду з XVII ст. Сама назва перекладається з італійської як “дивний, химерний”. Цьому стилю притаманні контрастність, напруга, динамічність образів, прагнення до величі та пишноти, до поєднання реальності та ілюзій, до злиття різних мистецьких жанрів. Барочні сади — це феєрверк кольорів та ароматів. Для садових архітекторів немає неможливого: майстерна обробка рельєфу, складні водяні системи, сміливе використання усіх форм рослинного матеріалу як “зеленої архітектури”. Сади бароко, як і поезія, мали дивувати і вражати. Характерною рисою є поява іронічного елементу. Звідси кущі і дерева, підстрижені у формі людей, тварин, жартівливі фонтани, які несподівано можуть обдати струмом води, і под. Більшість садів продовжують планувати терасами. Обов’язковою прикрасою залишається велика кількість скульптур на античні сюжети. Взагалі сад ніби стає продовженням палацу і його алегорією, оскільки в ньому є “кабінети” для зустрічей, місця для ігор, забав, “зелені театри”. В цьому стилі було облаштовано парки у Ляшках-Мурованих, Кристинополі на Львівщині, Царський у Києві (в первинному вигляді — за часів Єлизавети Петрівни), Вишневецький на Поділлі, Тинниці на Чернігівщині, Хомутці на Полтавщині.
З кінця XVII ст. в більшості європейських країн, у тому числі й на українських землях, поширюється класицизм з його раціональною композицією, яскраво виявленою в знаменитих садах Версаля, створених Андре Ленотра на замовлення Людовіка XIV. Як і барочні, сади класицизму регулярні. Проте вони різняться своєю суттю, філософією. Класицистичні сади мали вражати, звеличувати, це були дійсно королівські сади. Їх характерними ознаками є прагнення до урочистості, розкриття перспектив на палац, використання рівного рельєфу, осьовий — без терас — поділ саду з центральною широкою алеєю, відсутність видимих меж між окремими ділянками, але обов’язкове збереження зовнішньої огорожі. На жаль, сучасний стан історичних садиб XVIII ст. на території України не дає можливості з впевненістю віднести парки того періоду до якогось певного стилю. Більшість з них були або реконструйовані у ландшафтному стилі ХІХ ст., або зовсім занедбані. Можна лише припустити, що елементи класицизму були властиві Кристинопольському парку (Львівщина), який створив учень Ленотра, Царському (Маріїнському) в Києві, Ляличах (Чернігівщина). Наприкінці XVIII ст. в моду входять пейзажні, або ландшафтні, парки. З’явилися вони в Англії і мали на меті оспівувати гармонію природної краси. Проте пейзажні — це загальне поняття. До них відносять парки епохи рококо (або передромантизму), сентименталізму, романтизму. Рококо перекладається з французької як “раковина” (через надзвичайну поширеність цього мотиву в декорі). Доба рококо була короткочасною і, по суті, є лише різновидом бароко. Характерні ознаки рококо — театральність у декорі, пасторальність сюжетів, мандрівка у світ фантазій. В садах рококо ще зберігаються елементи регулярності, змішані з ландшафтним стилем. Велику роль в їх композиції відіграють лабіринти, які мали не лише символічне, але й естетичне значення. Окрім того, вони могли бути місцями веселих розваг, зустрічей, місцем усамітнення.
03.07.2008 12:42:06
У дусі рококо велося будівництво у садах невеликих храмів, напівзахованих у паркових хащах. Особливої ролі набуває імітація: паркові споруди не будують, а малюють на полотні, створюючи ілюзію справжніх. Ідилічні мотиви і пасторальність знаходять свій вираз у будівництві на території садів стилізованих молочарень, сільських хат тощо — усього того, що символізувало простий, наближений до природи побут. Найбільш характерним парком цього стилю в Україні була Олександрія (Біла Церква) в її первісному вигляді. Рококо і романтизм майже одночасно ввійшли в моду як у Польщі, так і в Росії. До України ця мода потрапила через обидві країни, оскільки в цей час вона майже однаково відчувала культурні впливи як із заходу, так і зі сходу. Окремі елементи, запозичення, що спостерігаються в українських парках того періоду, залежали від особистих контактів і смаків їх володарів: наприклад, Софію Вітт (Потоцьку) вразили Неборів і Аркадія під Варшавою, отже Софіївка створювалася за зразками польського романтизму. А Олександра Браницька значну частину свого життя прожила при дворі Катерини ІІ; її надихали парки, розташовані поблизу Петербурга, перш за все — Павловський. Тому між Олександрією та Павловським парком так багато аналогій. Для романтичних парків важливим був не план, а вигляд саду. Садівники-художники малювали пейзажі, щоб пізніше втілити їх у життя. Вони намагалися уявити і передбачити, яким буде парк через 30, 50, 100 років. У романтичних парках з’являється велика кількість атрибутів (храмів, альтанок, колон, вівтарів, могил), присвячених романтичним поняттям. Вівтарі та храми Дружби, Любові, Суму, Надії, Подяки, Меланхолії були в Аркадії, Софіївці, Олександрії. Велике значення в парках такого стилю приділялось настрою людини, а також явищам природи: воді, яка часто змінює свій стан та барви, небу з хмарами, відлунню, що підкреслює байдужість природи до людської долі. Сад створювали як праобраз світу, прогулянка ним викликала ілюзію мандрівки по різних країнах —
Park_Ukr.indd 7
звідси існування в романтичних парках античних та готичних споруд, а також будиночків у турецькому та китайському стилі. І головне — сад мав навіювати меланхолійний настрій, нагадувати про швидкоплинність людського життя, неможливість наближення до ідеалу, невідворотність втрат та ударів долі. Досягалося це різними засобами: наявністю пам’ятних знаків на згадку про померлих письменників, філософів; будівництвом усамітнених хиж, так званих ермітажів; створенням водних споруд — штучних водоспадів з руїнами, джерел, ставків; символікою рослин. Класичними прикладами романтичних парків в Україні є Софіївка в Умані, КорсуньШевченківський та Алупкинський парки. Просто пейзажні парки відрізнялися від передромантичних і романтичних тим, що не мали специфічного змістового навантаження. Вони створювались для милування природою, для створення гармонійного настрою, просто для прогулянок. Особливо модними вони стають з другої чверті ХІХ ст. Такими є чарівні парки Качанівки, Немирова, Тростянця, Наталіївки, Куянівки, Хотина. З початку ХІХ ст. в Україні переважно при навчальних закладах почали створюватись ботанічні сади, в яких збирали і вивчали флору з різних куточків світу. Найбільш славетні й старі — Кам’янецького ліцею, Харківського університету, Акліматизаційний сад Каразіна (на Харківщині), Нікітський, Одеський, Київського та Львівського університетів. Вони не лише використовувались як міські сади, але й були садами-музеями, садамилабораторіями, оскільки виконували роль наукових осередків. Сади — багата культурна і природна спадщина кожного народу. Це окремий світ зі своєю символікою, філософією, історією, в якому віддзеркалено стосунки Людини і Природи у різних часових зрізах, виразно виявлено елементи національної культури і світогляду. Цей світ вносить красу і гармонію в життя кожної людини — нам у ньому жити, нам його берегти.
Ukraine is extremely rich in beautiful parks and gardens that are the national, historical, cultural, scientific and aesthetic wealth of our people. Its territory can be rightfully considered one of the oldest natural habitats of gardening. Gardening especially flourished during the times of Kyivan Rus. After Prince Volodymyr officially introduced Christianity, the state of Rus came under a strong impact of Byzantine culture. The town-planning legislation inherited from Byzantium envisaged obligatory space between structures sufficient for laying out gardens, and, above all, forbade anybody to block the views of surrounding nature. That is why Rus towns, and later most of Ukrainian towns, were built up in compliance with irregular, manor-like planning. In Kyiv, for instance, such a type of town-planning had been preserved from the times of Old Rus to the 19th century. Gardens attached to princes’ manors came into being in the 11th century, in particular such a garden was laid out near the mansion-house of Prince Volodymyr the Great in Berestove, and in the Fine Court of Prince Vsevolod, son of Yaroslav the Wise. However, the leading role in gardening at that time and up to the Middle Ages belonged to monasteries. Chronicles report that there were gardens attached to Kyiv-Pechersk, St. Sophia, St. Cyril, Stefanych and Hermanych monasteries. Those were the times when gardens began to acquire aesthetic and symbolic meaning. Monastery gardens were designed as a prototype of Eden that was perceived as a garden in eternal bloom. Monastery courtyards, usually square in form, were encircled by walls, and divided crosswise by narrow paths into four equal square sections. In the centre, at the intersection, there was built a well, a fountain, or some other reservoir that was used for watering the garden, and symbolized “eternal life.” Monastery gardens were usually planted with small fruit or decorative trees and flowers (roses, as a symbol of God’s Mother, were a must). Orchards, pharmaceutical and kitchen gardens were of greater dimensions, and were located, as a rule, outside the monastery walls. The monastery gardens in Lviv, Kamyanet-Podilsky, Kyiv, Letychiv, Baru, Murafa,
7
03.07.2008 12:42:07
11
Park_Ukr.indd 11
03.07.2008 12:42:16
12
Park_Ukr.indd 12
03.07.2008 12:42:24
13
Park_Ukr.indd 13
03.07.2008 12:42:31
14
Park_Ukr.indd 14
14, 15. Сади Києво-Печерської лаври Gardens of Kyiv-Pechersk Lavra
03.07.2008 12:42:36
15
Park_Ukr.indd 15
03.07.2008 12:42:42
16
“Софія Київська”. Монастирський сад “St. Sofia of Kyiv.” Monastery garden
Park_Ukr.indd 16
03.07.2008 12:42:47
43
Park_Ukr.indd 43
03.07.2008 12:46:37
44
Park_Ukr.indd 44
03.07.2008 12:46:53
45
Park_Ukr.indd 45
03.07.2008 12:47:00
46
Головний вхід до Стрийського парку. Аркада. 1952 р., архітектор Г. Швецько-Винецький The main entrance to Stryisky Park. Arcade. 1952, architect H. Shvetsko-Vynetsky
Park_Ukr.indd 46
03.07.2008 12:47:10
Алея парку Park alley
Park_Ukr.indd 47
47
03.07.2008 12:47:17
48
Мальовничий куточок парку з кам’яним містком A picturesque corner of the park with the stone bridge
Park_Ukr.indd 48
03.07.2008 12:47:25
141
Park_Ukr.indd 141
03.07.2008 14:41:58
142
Парадний вхід до Воронцовського палацу The main entrance to Vorontsov palace
Park_Ukr.indd 142
03.07.2008 14:42:08
Група туристів на терасі Левів A group of tourists on the Lions terrace
Park_Ukr.indd 143
143
03.07.2008 14:42:20
144
Воронцовський парк. Партер перед палацом Vorontsov park. Parterre before the palace
Park_Ukr.indd 144
03.07.2008 14:42:32
ББК 85.118.7(4УКР)я6 Д36
ДЕРЛЕМЕНКО Євген Анатолійович ПАРКИ УКРАЇНИ Фотоальбом (українською та англійською мовами) Генеральний директор Рута Малікєнайте Головний редактор Віргініюс Строля Макет та художнє оформлення Євгена Дерлеменка Відповідальний редактор Олена Кір’ятська Верстка та підготовка до друку Сергія Опалія Текст видання друкується в авторській редакції Видавництво “Балтія-Друк” вул. А. Барбюса, 51/2, Київ, 03150 тел. +380(44) 502 1047 e-mail: baltija@ukr.net www.baltia.com.ua Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців і розповсюджувачів видавничої продукції: серія ДК № 643 від 23.10.2001 Видано Державним комітетом інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України Всі права захищені. Жодна частина видання не може бути відтворена в будь-якій формі без письмового дозволу власника авторських прав
Д36
Дерлеменко Є.А. Парки України: [Фотоальбом]. – К.: Балтія-Друк, 2008. – 272 с.: іл. – Укр., англ. ISBN 966-8137-50-7
ББК 85.118.7(4УКР)я6
© Є. Дерлеменко, 2008 © “Балтія-Друк”, 2008
272
Park_Ukr.indd 272
08.09.2008 11:38:50