Напередодні своїх іменин святий Миколай був страшенно закло потаний. Стільки справ треба залагодити: дитячі листи прочитати, гостинці приготувати… Тож він попросив друзів із Ялинового лісу напекти солодощів для частування. Звірі з радістю погодилися.
Усі почали зносити продукти до борсукової хатки, щоб напекти медового печива. Птахи принесли мішечок борошна.
Борсук відшукав у шафці прянощі. Ведмідь відміряв у миску бо рошна й ретельно перемішав його з прянощами й розпушувачем.
Їжак і білка, змагаючись хто швидший і вправніший, понесли до столу масло й цукор.
Борсук витяг із шафки міксер і в окремій мисці збив масло з цукром.
До хатини постукала сім'я ховрахів. Вони теж хотіли допомогти пекти печиво. Братики й сестрички заходилися пересипати пряне борошно з першої миски в другу, з масляною масою.
Після цього вони добре перемішали всі складники. Тісто стало однорідне й липке.
Борсук вистелив деко кухарським папером, а звірі переклали на нього вирізане печиво. “І коли воно вже спечеться?” — не терпілося малим ховрахам. “За десять хвилин, — відповів ведмідь. — А щоб печиво не підгоріло, можемо завести будильник”.
Коли печиво стало золотавого кольору, борсук витяг деко з печі. Медяники охололи, і звірята розмалювали їх кольоровою глазур'ю. Готове печиво підхопили сови й понесли на гостинці дітям.