Narechenyi / The Fiancé

МАРШРУТ «ТАЛЬНЕ — УМАНЬ» Білашки з Тальянками зшиті полем чорним і бахромою тополь із позолоченими прожилками на темно-зеленому листі. Тальянки з Легедзиним зв’язано пожовклими намистинами каштанів і кількома стеблинами досі розквітлих соняшників. Між ними – плямисті корови прокладають із сіна, соломи і гілочок тривкі містки для синиць, горобців і дятлів. Легедзине і Доброводи ставок обвиває темно-синьою водою і брунатними берегами очерету, обтуляють хатки Трипільщини й оберігає пес. Вже в Гереженівці соя густо жовтіє на тлі блакитного небокраю і соняшники втомлені повертають голови: хто такі? А це поле відпочиває – тут засинають гуси, десь біля млина зупиняємося, за кілька кроків до Умані, вода тихо скапує з колеса і до колеса повертається. Все перемелеться – цей маршрут з Тального до Умані стане пам’яттю і шляхом зостанеться, протоптаним комусь на майбутнє.

12. 09. 2014

НАРЕЧЕНИЙ Стулки мушель дістав із води зеленої, обтер насухо, склав докупи метеликом – та й притиснув пальцем неміцно до уявного комірця. Просто неба тепер – наречений вишуканий: не даруй ані срібла, ні золота, а із хвої обручку зроби мені – і на вузлик її зав’яжи.

БІЛА КУЛЬКА Валі

Дівчинко мила, стоїш із білою на нитці кулькою, тримаєш найсвітлішу хмару у непогожій порі. Дивиться хтось – киваєш, молиться хтось – киваєш. І ті, що мовчать, кивають, – знають, чого просто неба стоїш, і знають, чию правду тримаєш. Дівчинко мила, стоїш з білою на нитці кулькою, зі сторінки дитячої книжки зійшла у погожій порі. Поглянула туди – болісно, озирнулася туди – скорботно, і коли вверх звела голову – смутність там. Та й стала – правду тримаєш – на нитці тремкій біла кулька.

13. 10. 2014

КОЛИСКОВА «КАЛЫХАНКА» Це навіть не твоя мова, а ти віддано вимовляєш слова, перебираєш їх, порівнюєш із тією, якої позбавили тебе. Що для тебе магічного в моїй мові, коцінька-каток, коли читаєш слова мої зліва направо, протягуєш голосні, прикушуєш приголосні? «Трэба спаць…» – казала твоя бабця. «Треба спати… – заколисуєш ти ніч. – Люлі-люлі». Увечері, коцінька-каток, кожне слово ніжніше. На ранок укотре відлетять гулі, сполохуючи лагідність: що для тебе моя мова, що для тебе твоя мова? Дзіця мале, спати тихо.