2002RD ПРОСТІР ЩО РОЗПОВІДАЄ ІСТОРІЮ Події Революції Гідності закарбувалися в пам’яті українців. Про них треба пам’ятати як про досвід боротьби і перемоги. Шлях, яким розвивалася революція відображений у стежці з кортенової сталі в парку на Валах. Вона починається недалеко від Порохової вежі і прямує вздовж каштанової алеї, проходить над дорогою і переводить нас на другий бік Валів. Кожен злам на стежці символізує конкретну подію і реальну дату та розповідає нам історію того дня. Бо ніщо не має бути забутим. Бо історія навчає, а досвід надихає. У зламах на кортеновій стежці є можливість спинитися і відволіктися від буденності, зануритися у вир подій, що відбувалися під час Революції Гідності. Кількість зламів відповідає кількості переломних моментів Революції. Стежка є замощена сіткою з кортенової сталі, крізь яку дене-де проростає трава, наче саме життя, що проростає на місці минулих подій. Уночі стежка підсвічується і є видимою з різних кінців старого міста, як ламаний і звивистий світловий шлях. Кортенова стежка, що символізує шлях Революції, піднімає нас круглим в плані пандусом на міст. Коло тут символізує історію, що йде по колу і одночасно це спіраль, яка всупереч усьому, виводить нас на новий рівень розвитку і пізнання. Піднімаючись цим п андусом, ми маємо нагоду ще раз роззирнутися довкола, сповільнитися у вихорі подій і побачити те, що оточує нас навколо. Спинитися і задуматися. Також коло є символом Кривавого Четверу, 22/02, тою найбільшою точкою в масштабі Революції, тою найважчою раною, завданою народу, тим днем, який багато хто запам’ятав погодинно і похвилинно. Засічки на колі розповідають нам історію цього лиш одного дня але щогодини. Коло – це точка неповернення в ході Революції Гідності й української історії.
Піднявшись пандусом, ми потрапляємо на міст, який переведе нас на інший бік парку На валах. Цей міст також нависає над шляхом, яким ми прийшли, даючи можливість спостерігачеві ще раз озирнутися назад, побачити свій минулий шлях у ширшому розумінні та шлях Революції Гідності – у вужчому. З мосту нам відкривається вигляд на парк На валах, на каштанову алею, на кортенову стежку, що розповідає нам історію, ведучи від події до події, від залому до залому. Цей міст зависає над порожнечею, так як насправді є Мостом у Вічність. Багато людей пройшло революцію Гідності, багато хто пройшов цей шлях до кінця, але дехто із них перейшов цим мостом у вічність. Ми не мусимо слідувати за ними, але піднімаючись на міст Вічності, ми можемо пережити цей день ще раз, ми можемо віддати їм шану, тим, хто перейшов ним назавжди. Перехід над дорогою – не лише полегшене перетинання транспортної артерії пішоходам, це також символічний перехід на іншу сторону буття – у Сад Небесної Сотні. Тут рельєф піднімається, ведучи нас далі кортеновою стежкою на саму гору, до Стіни Імен, що розповідає нам про Героїв, що не вмирають. Тут мають бути всі імена тих, хто сьогодні живе у Райському саду і всі спогади про них тих, хто залишився. Це місце, де пам’ять живе і розповідає нам свою історію. Уночі весь пагорб світиться завдяки розосередженим світильникам у мощенні, тому з центру міста його видно як зоряне небо, де кожна зірка – це чиясь душа, чиєсь ім’я в історії і чиясь колюча квітка у серці. Простір меморіалу Небесної Сотні є меморіальним через те, що він розповідає нам про пам’ять, яку несе у собі. Ми можемо відчитати цю пам’ять, читаючи меморіальні таблиці про події і про постаті Революції Гідності, але також ми можемо відчитати цю пам’ять, проходячи кортеновим Шляхом Революції, піднімаючись Колом Кривавого Четверу, зупинившись на Мості Вічності і поглянувши назад у невідворотне, у те, що вже відбулося, далі, перейшовши над дорогою, ми потрапимо у Сад Небесної Сотні, де мешкає пам’ять про Героїв і тут, на Стіні Імен, можна прочитати інформацію про Героїв Небесної Сотні, спогади про них їхніх близьких і побути на самоті, подалі від мирської суєти, наодинці з власним досвідом і поглянути на місто з висоти лету птаха.