Cerkovna_Gazeta_2012_15_313_UA

ОФІЦІЙНЕ ВИДАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

Серпень 2012 № 15 (313)

Видається за благословенням Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, Предстоятеля Української Православної Церкви Про життя Української Православної Церкви читайте на офі­цій­но­му сайті УПЦ — www.ort­ho­dox.org.ua, а також на сайтах: www.ort­ho­doxy.org.ua, fotolitopys.in.ua ПРАВОСЛАВНИЙ КАЛЕНДАР

АРХІЄРЕЙСЬКІ ХІРОТОНІЇ

Сім святих Ефеських отроків; святий мученик Ражден; блаженний Василій, Московський чудотворець

архімандрита Романа (Кимовича) на єпископа Конотопського і Глухівського;

с. 3

с. 4–7

АРХІЄРЕЙСЬКІ ХІРОТОНІЇ

ПАЛОМНИЦТВО Кримська земля: витоки Православ’я

архімандрита Аркадія (Таранова) на єпископа Овідіопольського, вікарія Одеської єпархії;

Під час паломництва найголовніше — помолитися біля древніх святинь

архімандрита Климента (Вечері) на єпископа Ірпінського, вікарія Київської Митрополії

архімандрита Єфрема (Ярінка) на єпископа Бердянського і Приморського

с. 10–11

с. 12–15

ПАТРІАРШИЙ ВІЗИТ

20 РОКІВ СВІДЧЕННЯ ПРО ВІРУ ПРАВОСЛАВНУ диці довголіття, здоров’я та допомоги Божої у нелегкому служінні на благо святої Православної Церкви й народу України. Предстоятель УПЦ звернувся до духовенства зі словом настанови, в якому підкреслив важливість і відповідальність священицького служіння й закликав нести свій послух благоговійно, згідно із заповідями Божими. На завершення Блаженніший Митрополит Володимир благословив кліриків і вручив їм пам’ятні подарунки.

26 липня, під час візиту в Україну Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила, у покоях Предстоятеля Руської Православної Церкви в Києво-Печерській Лаврі відбулася зустріч Його Святості з Прем’єр-міністром України Миколою Азаровим. У бесіді взяв участь Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир. Тепло вітаючи Його Святість, Микола Азаров відзначив важливість Первосвятительського візиту в Київ. Учасники зустрічі обговорили низку питань церковно-державних відносин. Потім у стінах Києво-Печерської Лаври під головуванням Святішого Патріарха Кирила відбулося чергове засідання Священного Синоду Руської Православної Церкви.

Закінчення на с. 8

Закінчення на с. 2

В останній декаді липня у Києві пройшли урочистості, присвячені Дню Хрещення Русі, 20-літтю Харківського Архієрейського Собору, дню тезоіменитства та 20-літтю Предстоятельського служіння Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира.

25 липня у резиденції Предстоятеля Української Православної Церкви у столичному Пантелеймонівському монастирі представники духовенства Києва і Київської області на чолі з першим вікарієм Київської Митрополії архієпископом Бориспільським Антонієм привітали Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира з передсвятом його небесного заступника та 20-літтям служіння на Київській кафедрі. Звертаючись від імені духовенства до Його Блаженства, архієпископ Антоній побажав Блаженнішому Вла27 липня випов­нилося 20 років від дня архієрейської хіротонії митрополита Хмельницького і Старокостянтинівського Антонія.

28 липня випов­нилося 55 років від дня народження архієпископа Сарненського і Поліського Анатолія.

ІС ПОЛЛА ЕТІ, ДЕСПОТА!

5 серпня випов­ нилося 20 років від дня архієрейської хіротонії архієпископа Кам’янецьПодільського і Городоцького Феодора.

9 серпня випов­ нилося 20 років від дня архієрейської хіротонії та перебування на кафедрі митрополита Черкаського і Канівського Софронія.

9 серпня, випов­нилося 40 років від дня народження єпископа Львівського і Галицького Філарета.

2

№ 15 (313), серпень 2012

Закінчення. Початок на с. 1

ПАТРІАРШИЙ ВІЗИТ 28 липня, в день пам������������������� ’������������������ яті святого рівноапостольного великого князя Володимира й День Хрещення Русі, за богослужінням на Соборній площі Києво-Печерської Лаври (див. с. 9) Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил, на увагу до старанних трудів на благо Церкви й у зв’язку з ювілеями, вручив церковні нагороди та пам’ятні подарунки архієреям Української Православної Церкви. Архієпископ Білоцерківський і Богу­ славський Августин з нагоди 60-ліття від

православна газета

офіційно ської хіротонії та єпископ Сумський і Охтирський Євлогій з нагоди 45-ліття від дня народження були удостоєні пам’ятних панагій. Єпископу Житомирському і Новоград-Волинському Никодиму з нагоди 40-ліття від дня народження була вручена пам’ятна ікона.

дня народження й 20-ліття архієрейської хіротонії був нагороджений орденом святителя Інокентія, митрополита Московського, II ступеня; єпископ Хотинський Мелетій, вікарій Чернівецької єпархії, з нагоди 50-ліття від дня народження — орденом преподобного Сергія Радонезького II ступеня; архієпископ Сарненський і Поліський Анатолій з нагоди 30-ліття служіння у священицькому сані та 55-ліття від дня народження — орденом преподобного Серафима Саровського II ступеня. Митрополит Хмельницький і Старокостянтинівський Антоній з нагоди 20-ліття архієрейської хіротонії, архієпископ Херсонський і Таврійський Іоанн з нагоди 25-ліття ієрей-

Того ж дня по закінченню Літургії в Києво-Печерській Лаврі Святіший Патріарх Кирил відвідав у Києві меморіал Вічної слави на могилі Невідомого солдата та «Меморіал пам’яті жертв голодоморів в Україні». Його Святість супроводжували члени офіційної делегації Руської Православної Церкви, а також митрополит Одеський і Ізмаїльський Агафангел, митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павел, архієпископ Бориспільський Антоній і єпископ Львівський і Галицький Філарет. Предстоятель Руської Церкви поклав до меморіалів вінки і звершив молитву за упокій вождів і воїнів, які поклали своє життя за віру й Батьківщину, і за жертв масового голоду, що в 30-ті роки минулого століття охопив цілі області України, Росії та Казахстану. Насамкінець проспівали «Вічну пам’ять».

Церква в житті суспільства, і є великим внеском у зміцнення духовно-моральних цінностей. У свою чергу Святіший Патріарх Кирил висловив радість у зв’язку з тим, що святкування Дня Хрещення Русі збіглося цього року з ювілейними торжествами з нагоди 20-ліття служіння на Київській кафедрі Блаженнішого Митрополита Володимира. Зустріччю з Віктором Януковичем завершився Первосвятительський візит Святішого Патріарха Кирила в Україну. За матеріалами сайтів patriarchia.ru, orthodox.org.ua

28 липня ввечері у кримській резиденції Глави української Держави відбулася бесіда Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила з Президентом України Віктором Януковичем. Віктор Янукович із задоволенням відзначив, що масштабне святкування Помісними Православними Церквами Дня Хрещення Русі й пам����������������������� ’���������������������� яті святого рівноапостольного великого князя Володимира вже стало доброю традицією. На думку Глави Держави, щорічні торжества свідчать про значну роль, яку відіграє Православна

ЗАСІДАННЯ СВЯЩЕННОГО СИНОДУ РПЦ 26 липня, в рамках візиту в Україну Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила, під головуванням Його Святості в Києво-Печерській Лаврі відбулося чергове засідання Священного Синоду Руської Православної Церкви. Від Української Православної Церкви участь у засіданні взяли Предстоятель УПЦ Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир (постійний член Священного Синоду Руської Православної Церкви) і митрополит Волинський і Луцький Нифонт. Священний Синод РПЦ, зокрема, розглянув пропозицію Блаженнішого Митрополита Володимира про внесення до загальноцерковного місяцеслова пам’яті знайдення чесних мощей священномученика Володимира, митрополита Київського і Галицького, а також Собору Київських святих і постановив: «Внести до загальноцерковного місяцеслова пам’ять знайдення чесних мощей священномученика Володимира, митрополита Київського і Галицького, 14 (27) червня, а також святкування Собору Київських святих 15 (28) липня,

в день пам’яті святого рівно­апостольного князя Володимира» (журнал № 69). Учасники засідання також ухвалили: «За поданим проханням та пропозицією Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира звільнити Преосвященного митрополита Аргентинського і Південноамериканського Платона від управління Аргентинсько-Південноамериканською єпархією і благословити йому продовжити архіпастирське служіння в межах Української Православної Церкви на розсуд Синоду останньої» (журнал № 68). Крім того, члени Священного Синоду РПЦ постановили: провести Архієрейський Собор Руської Православної Церкви з 2 до 5 лютого 2013 р., президію Міжсоборної присутності РПЦ — 21 листопада 2012 р., а пленум Міжсоборної присутності — з 22 до 23 листопада 2012 р. (журнал № 60). Синод ухвалив низку рішень про утворення нових митрополій (Симбірської, Курської, Челябінської, Пензенської, Кузбасівської) і єпархій Руської Православної Церкви (журнали №№ 61–65).

ПОДЯЧНИЙ ЛИСТ СВЯТІШОГО ПАТРІАРХА МОСКОВСЬКОГО І ВСІЄЇ РУСІ КИРИЛА БЛАЖЕННІШОМУ МИТРОПОЛИТУ КИЇВСЬКОМУ І ВСІЄЇ УКРАЇНИ ВОЛОДИМИРУ ПІСЛЯ ВІЗИТУ В УКРАЇНУ Ваше Блаженство, дорогий Владико! Сердечно дякую Вам за тепле вітання на благословенній Київській землі. Традиційно відвідавши Україну в дні святкування Хрещення Русі й пам’яті святого рівноапостольного князя Володимира, був щиро радий бачити, що Господь з милості Своєї підняв Вас від одра важкої хвороби. З особливим почуттям звершив спільну молитву з Вами, поспілкувався з архіпастирями, кліриками й боголюбивою паствою Української Православної Церкви.

Серед архієреїв, викликаних для присутності у Священному Синоді РПЦ на зимовій сесії (вересень — лютий) 2012– 2013 рр., — архієпископ Хустський і Виноградівський Марк (журнал № 81).

Журнали засідання опубліковано на офіційному сайті Руської Православної Церкви. За матеріалами сайтів orthodox.org.ua, patriarchia.ru

Мені було особливо приємно привітати Вас із двадцятиліттям історичного Харківського Собору 1992 року, а також Вашого обрання на Предстоятельське служіння. Хотів би відзначити, що значною мірою завдяки Вашій розважливості й архіпастирському досвіду, Українська Церква змогла не тільки зберегти свою канонічну цілісність і єдність духу в союзі миру (Єф. 4: 3), але й знайти нові сили для духовного зростання та розвитку. Від щирого серця бажаю Вам міцного здоров’я і допомоги Божої, а Вашій пастві — благоденства й щедрих милостей від Господа. З любов’ю у Христі Іісусі, Кирил, Патріарх Московський і всієї Русі

Офіційне видання Київської Митрополії Української Православної Церкви

Видається з 1990 р. Наша адреса: 01015, Київ, Верстка та дизайн: ієрей Сергій Кононенко, вул. Лаврська 15, корп. 39, Віталій Сидоркін, Наталія Реплянчук Фото диякона Максима Брусники тел./факс: 254–48–63 Газета віддрукована у типографії Шефредактор ТОВ «Новий Друк», архієпископ Олександр (Драбинко) 02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, Головний редактор тел.: 536–15–28 архімандрит Лонгин (Чернуха) Свідоцтво про реєстрацію Відповідальний секретар Олена Головіна КВ № 126901574 ПР від 07 червня 2007 р. Редагування і коректура: Підписано до друку 15.08.2012 р. Марина Бурдейна, Валерій Зал–Заде, Наклад 20 000 прим. Олена Скринник, Аліна Кудлай

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС «ЦЕРКОВНОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ГАЗЕТИ» російською мовою — 96137, українською мовою — 96145 Передплата на рік — 39, 36 грн.

Email газети: cpgazeta@gmail.com Редакція залишає за собою право редагувати і скорочувати матеріали, що публікуються в газеті. При передруку редакційних матеріалів посилання на «Церковну православну газету» обов’язкове. Газетні матеріали ви можете переглянути також на сайтах http://cpg.in.ua/, http://orthodoxy.org.ua/ Про­хан­ня не ви­ко­рис­то­ву­ва­ти га­зе­ту з по­бу­то­вою ме­тою

православна газета

ЧУДЕСНЕ ПРОБУДЖЕННЯ

Сім святих Ефеських отроків: Максиміліан, Іамвліх, Мартиніан, Іоанн, Діонисій, Єксакустодіан (Костянтин) і Антонін (день пам’яті — 17 серпня за н. ст.) имський імператор Декій Р (249–251 рр.) розпочав чергове гоніння на Церкву

Христову. Прибувши в м. Ефес (Мала Азія), він наказав його жителям принести жертви ідолам. Однак не всі підкорилися правителю. Серед таких опинилися і сім юнаків, один з яких на ім’я Максиміліан був сином правителя Ефеса, а шість його друзів — Іамвліх, Мартиніан, Іоанн, Діонисій, Єксакустодіан (Костянтин) та Антонін — вихідцями з аристократичних сімей. На той час усі вони перебували на військовій службі. Сповідавши себе християнами, юнаки були позбавлені військових

відзнак. Імператор вирішив дати їм час подумати, повернувши в рідні сім’ї на період ведення військової кампанії, після якої обіцяв повернутися. Юнаки ж сховалися в печері гори Охлон недалеко від міста, проводячи час у молитві й готуючись до мук. Наймолодшим із них був Іамвліх. Він одягався в жебрацьке лахміття і ходив на міський ринок по хліб. Коли він укотре прийшов до міста, то дізнався, що Декій уже повернувся і їх шукають. Юнаки знову постали перед судом імператора. Отримавши відмову принести жертви ідолам, правитель засудив їх на смерть через

СВІТИЛО ВІРИ

Святий мученик Ражден (день пам’яті — 16 серпня за н. ст.) ервомученик Грузинської П Православної Церкви святий Ражден походив зі знат­

ного перського роду. Він служив при дворі правителя Персії царя Ормізда і був наставником його дочки принцеси Балендухти. З часом цар вирішив видати свою дочку заміж за грузинського правителя Вахтанга Великого. Ражден був серед тих, хто переїхав із принцесою до Грузії. В перекладі з перської його ім’я означало «світило віри». Мало минути ще трохи часу, щоб праведник довів, що він гідний бути носієм такого імені. Цар Вахтанг Великий з пошаною зустрів свою наречену та її оточення. Невдовзі Ражден став радником правителя. Опинившись у християнській країні, він виявив живий інтерес до вчення Христа і прийняв Хрещення. Праведник зустрічався з

архіпастирями Церкви, жадібно слухав розповіді про подвиги перших християн і сповнювався бажання з’єднатися з улюбленим Господом, прийнявши заради Нього страждання. У цей час розпочалася війна між Персією і Грецією. Новий перський правитель Фіруз зажадав підтвердити лояльність Грузії шляхом розірвання союзницьких відносин із православною Грецією. Отримавши відмову, він оголосив Грузії війну. Перси були нещадні до полонених: чоловіків катували до смерті, а жінок віддавали на поталу. Однак така жорстокість тільки зміцнювала грузинів у бажанні відстояти свою незалежність. Коли перси наблизилися до столиці, командування місцевим гарнізоном та довколишніми фортецями було доручено Раждену. Чотири місяці

п рав о слав н и й кал е н да р замурування в печері, де вони жили увесь цей час. Серед вельмож, які брали участь у страті, було двоє таємних християн. Між кладкою вони поклали запечатану скриньку, де були дві олов’яні дощечки з переліком імен страчених, а також з описом обставин їхньої смерті. За часів правління імператора Феодосія ІІ Молодшого (402–450 рр.) набула поширення єресь, що заперечує віровчення про воскресіння мертвих. Тоді ж власник ділянки, де знаходилася гора Охлон, взявся за будівельні роботи і наказав робітникам розібрати вхід до печери на будматеріали. Під час робіт отроки прокинулися від сну, яким спали півтора століття, не підозрюючи, що минуло стільки часу. Як завжди, вони послали Іамвліха по хліб у місто, щоб підкріпитися перед майбутніми муками. Підійшовши до Ефеса, юнак був праведник успішно захищав міста від загарбників і зміг навіть відкинути їх назад. Щоб позбавити оборонців їхнього лідера, перси вирішили схопити Раждена обманом. Під час однієї з вилазок військового загону грузинів з фортеці Армазі його видали ворогові ті, хто заздрив високому становищу чужинця при дворі. Праведника відразу ж повели на суд до царя Фіруза. Правитель запитав Раждена про причини, які змусили його залишити віру своїх предків. У відповідь сповідник сказав, що пізнав Єдиного Істинного Бога — Творця неба і землі. Знаючи силу характеру Раждена, цар спробував змусити його зректися Христа підкупом. «Обіцяні мені скарби і слава нехай будуть з тобою, — відповів святий. — Я через них не залишу Бога мого і не проміняю вічне, обіцяне нам Христом життя на життя тимчасове». Тоді пролунали погрози, а потім розпочалися тортури. Бачачи стійкість Раждена, Фіруз,

РЕВНИТЕЛЬ ЧИСТОТИ

на паперті підмосковного (в Єлохові) храму на честь Володимирської ікони Божої Матері. Коли він підріс, батьки віддали його навчатися шевського ремесла. Вже в цей час праведник виявив свій дар прозорливості. Якось до майстерні зайшов купець, який торгував хлібом, і замовив собі чоботи, та такі, щоб за рік не зносити. Просльозившись, блаженний відповів: «Зшиємо тобі такі, що й не зносиш їх». Задоволений купець пішов, а Василій пояснив своєму вчителеві, що торговець невдовзі помре. Через кілька днів пророцтво збулося. Коли праведникові виповнилося 16, він прийшов у Москву, взявши на себе подвиг юродства. За свідченням сучасників, блаженний цілий рік ходив без одягу, ночував просто неба, постійно дотримувався посту. Дивними були і його вчинки. Перекинувши на ринку жбан квасу або, приміром, прилавок із калачами, він отримував побої від торговців, за що дякував Богові. Скоро, однак, з’ясовувалося, що квас був непридатний для вживання,

а калачі погано спечені. З часом у блаженному стали бачити чоловіка Божого, викривача неправди й ревнителя чистоти. Одного разу до нього звернувся за порадою купець, який тричі намагався збудувати кам’яну церкву на Покровці й щоразу в ній обвалювалося склепіння. Праведник відправив його у Київ до убогого Іоанна. Купець знайшов старця у бідній хаті, коли той гойдав порожню люльку. На запитання навіщо він це робить, Іоанн відповів: «Колисаю рідну матінку, сплачую неоплатний борг за народження та виховання». Тоді купець згадав про вигнану ним з дому матір і, повернувшись до Москви, оселив її у себе, після чого зміг добудувати храм. Будучи проповідником милосердя, блаженний допомагав тим, хто соромився просити милостиню, а тим часом бідував більше за інших. Один іноземний купець, який залишився без нічого, не їв три дні, але не міг у цьому зізнатися, оскільки носив дорогий одяг. Василій обдарував його багатими царськими подарунками, що дісталися йому від правителя. Проте святий був викри-

3

приголомшений зображенням хреста на міських воротах. Коли ж він почув вільне згадування імені Господа Іісуса Христа, то навіть засумнівався, чи прийшов у своє місто. На ринку Іамвліха затримали, оскільки той розплатився за хліб монетою часів правління імператора Декія і був запідозрений у приховуванні скарбу. Опинившись перед правителем, юнак, нічого не розуміючи, почав відповідати на запитання. Свідком цієї незвичайної розмови став місцевий єпископ, який зрозумів, що таким чином Господь відкриває їм якусь таємницю. Незабаром велика група городян на чолі з єпископом прийшла до печери. Біля входу було виявлено запечатану скриньку з описом усього, що сталося. Увійшовши до печери й побачивши в ній живих отроків, усі зраділи і зрозуміли, що Господь через пробудження їх від

довгого сну відкриває Церкві таємницю воскресіння мертвих. Про такий незвичайний випадок стало відомо імператорові Феодосію, і він особисто прибув в Ефес, щоб поспілкуватися з юнаками. Після розмови з правителем юнаки на очах у всіх схилили голови на землю і знову заснули, цього разу — до загального воскресіння. Феодосій вирішив помістити тіло кожного отрока в золотий ковчег. Однак після явлення йому вночі угодників Божих залишив їх у печері на землі, як вони того і просили. Про цих отроків згадує у своєму «Ходінні» у Святу Землю руський ігумен Даниїл (початок XII ст.). Відвідавши Ефес, він записав у своїй книзі: «И ту есть пещера, идеже лежат телеса 7-ми отрок, иже спали 300 и 60 лет; при Декии цари успоша, а при Феодосии цари явишася».

за порадою грузинських зрадників-вельмож, відпустив його до рідних у Мцхету, взявши слово повернутися. Сповідник не піддався на вмовляння родичів зректися віри, щоб таким

чином зберегти життя. Тоді цар відправив мученика до правителя Верхньої Карталінії, який жив у містечку Цромі. Знову були марні вмовляння і жорстокі тортури. Вночі покаліченому Раждену явився сам Христос і зцілив Своєму угоднику всі рани. Вранці приголомшені перси розіп’яли святого на хресті разом із чотирма злочинцями. Щоб посилити страждання сповідника, в нього випустили отруйні стріли. Як тільки праведник помер (457 р.), сонце померкло і почалося тривале затемнення. А вночі здій­ нялася така сильна буря, що навколо нічого не можна було розгледіти. Лише тіло розіп’ятого Раждена випромінювало чудесне світло. Налякані вартові розбіглися. Християни зняли праведника з хреста і поховали недалеко від місця страти. Після явлення мученика місцевому священику останки святого було знайдено і за наказом Вахтанга Великого перенесено до Нікозійського храму м. Цхінвалі.

НАЙБЛИЖЧИМ ЧАСОМ ТАКОЖ ВІДЗНАЧАТИМУТЬСЯ СВЯТА:

Блаженний Василій, Московський чудотворець (день пам’яті — 15 серпня за н. ст.) лаженний Василій був проБ стого походження. Святий народився у грудні 1468 р.

№ 15 (313), серпень 2012

вачем тих, хто творив милостиню з корисливим наміром. А одного разу праведник побачив біса в образі жебрака. Він сидів біля Пречистенських воріт і тим, хто подавав милостиню, тут же надавав допомогу в справах. Викривши лукавого, Василій прогнав його. Московського юродивого можна було зустріти у найрізноманітніших куточках столиці. Корчми і трактири не були тут винятком. Проходячи повз будинки, де до нестями веселилися і пиячили, він зі сльозами обіймав кути житла й цілував їх. Відповідаючи на запитання здивованих перехожих, Василій казав: «Ангели у скорботі стоять біля будинку і журяться через гріхи людські, а я зі сльозами благав їх молити Господа про навернення грішників». Він передбачив велику пожежу Москви 1547 р. і молитвою загасив пожежу

19 серпня — Преображення Господа Бога і Спаса нашого Іісуса Христа; 20 серпня — преподобного Пимена Багатостраждального, Печерського, у Ближніх печерах; преподобного Пимена, посника Печерського, у Дальніх печерах; преподобного Меркурія Печерського, єпископа Смоленського, у Ближніх печерах; преподобної Олімпіади Арзамаської і Київської; святителя Митрофана, єпископа Воронезького; 21 серпня — преподобного Григорія, іконописця Печерського, у Ближніх печерах; 22 серпня — апостола Матфія; святителя Філарета Чернігівського; преподобного Лаврентія, схиархімандрита Чернігівського; 24 серпня — преподобно­ мучеників Феодора і Василія, Печерських, у Ближніх печерах; преподобного Феодора, князя Острозького, Печерського,

в Новгороді; дорікнув цареві Івану Грозному за те, що той за богослужінням був зайнятий думками про будівництво палацу. Блаженний Василій спочив 15 серпня 1557 р. Відспівування праведника очолив Московський митрополит Макарій із собором духовенства. Вже

у Дальніх печерах; преподобного Іоанна, затворника Святогірського; 26 серпня — святителя Тихона, єпископа Воронезького, Задонського чудотворця; 27 серпня — преподобного Феодосія Печерського; священномученика Василія, архієпископа Чернігівського, та з ним преподобномученика Матфея і мученика Олексія; 28 серпня — Успіння Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії; 29 серпня — перенесення з Едеси до Константинополя Нерукотворенного Образа (Убруса) Господа Іісуса Христа; 30 серпня — преподобного Аліпія, іконописця Печерського, у Ближніх печерах; Свенської (Печерської) ікони Божої Матері; 31 серпня — ікони Божої Матері, іменованої (на Святій Горі Афон) «Всецариця».

через 30 років Василія причислили до лику святих. Його шанування було настільки великим, що Покровський собор, поряд з яким був похований Христа заради юродивий, отримав другу назву — собор Василія Блаженного. Підготував Андрій Гор

4

№ 15 (313), серпень 2012

А рх і є р е й с ь ка х і рото н і я

ВИС ТАВК А 25 липня в Національному Києво-Печерському історико-культурному заповіднику, у виставковому корпусі Успенського собору, відкрилася виставка «Симъ побѣждай», приурочена до 20-річчя Харківського Собору та Предстоятельського служіння Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира. Експозиція присвячена напрестольному хресту з фондової колекції музейного закладу, відомому як хрест Сергія Радонезького. (Напис на верхній оправі хреста пов’язує святиню з Куликовською битвою; він повідомляє, що саме цим хрестом 27 серпня 1380 р. преподобний Сергій Радонезький, вимовивши: «Симъ побѣждай врага», благословив князя Дмитра Івановича на війну з ханом Мамаєм.) Організатори виставки: Українська Православна Церква, Міністерство культури України, Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник. Виставку урочисто відкрили намісник Святої Успенської Києво-Печерської Лаври митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павел та заступник генерального директора заповідника з наукової та видавничої роботи Валентина Колпакова. kplavra.kiev.ua, orthodox.org.ua

ХІРОТОНІЯ АРХІМАНДРИТА РОМАНА (КИМОВИЧА) НА ЄПИСКОПА КОНОТОПСЬКОГО І ГЛУХІВСЬКОГО Як уже повідомляла «Церковна православна газета» (див. № 14 «ЦПГ» за 2012 р.), 22 липня, в Неділю 7-му після П’ятидесятниці, за Літургією в соборному храмі столичного Пантелеймонівського

ДУ ХОВНІ ШКОЛИ 4 серпня під головуванням ректора Київської духов­ної академії і семінарії архієпископа Бориспільського Антонія відбулося засідання Вченої ради КДА, на якому були підбиті підсумки вступних іспитів, що проходили в КДАіС з 31 липня до 3 серпня. За результатами вступних іспитів цього року до Київських

духовних шкіл на стаціонарну форму навчання зараховано: до Київської духовної академії — 36 осіб; до Київської духовної семінарії — 62 (крім того, дві людини зараховано у 3-й і одна у 2-й класи). На заоч­ну форму навчання зараховано: до Київської духовної академії — 71 чоловік; до Київської духовної семінарії — 97. Таким чином, до КДАіС прийнято: на стаціонарну форму навчання — 101 особу, на заочну — 168. Сайт КДАіС (kdais.kiev.ua) БОГОС Л У ЖІННЯ 24 липня, в день пам’яті рівноапостольної княгині Ольги, вікарій Київської Митрополії єпископ Ірпінський Климент звершив Літургію у Свято-Ольгин-

ському храмі м. Києва. Його Преосвященству співслужили настоятель храму протоієрей Всеволод Рибчинський, духовенство храму і столиці. Сайт КДАіС (kdais.kiev.ua)

монастиря у Феофанії, собор архієреїв на чолі з Блаженнішим Митрополитом Київським і всієї України Володимиром звершив хіротонію архімандрита Романа (Кимовича), намісника Різдва

Богородиці Городищенського монастиря Шепетівської єпархії, на єпископа Конотопського і Глухівського (згідно з рішенням Священного Синоду УПЦ від 20 липня 2012 р., журнал № 64).

СЛОВО ПРИ НАРЕЧЕННІ ПРЕОСВЯЩЕННОГО ЄПИСКОПА РОМАНА

ДІЯ ЛЬНІС ТЬ ЦЕРКОВНИХ УС ТАНОВ 25 липня ��������������������������������������� у�������������������������������������� Києво-Печерській Лаврі під головуванням архієпископа Херсонського і Таврійського Іоанна відбулося засідання Комісії з канонізації святих при Священному Синоді УПЦ. Члени Комісії заслухали рапорт настоятельки Покровського жіночого монастиря м. Києва ігумені Калісфенії (Шамайло) про можливість канонізації у лику сповідників Київської єпархії схиігумені Софії (Гриньової) († 1941), а також рапорти архієпископа Запорізького і Мелітопольського Луки щодо можливості канонізації у лику новомучеників Запорізької єпархії священика Олександра Шишина († 1921) та у лику сповідників Запорізької єпархії священиків Філософа Зябрева († бл. 1937) і Митрофана Воздвиженського († 1938), а також протоієрея Феодосія Станкевича († 1950). Результати роботи комісії будуть розглянуті Священним Синодом УПЦ. orthodox.org.ua

православна газета

Ваше Блаженство, Блаженніший наш Владико і отче! Ваші Високопреосвященства і Преосвященства!

Церкви Христової і народу Божого. Це служіння пов’язане з багатьма труднощами й потребує від архієрея чималих зусиль. Нині, оглядаючись на прожиті роки мого життя, я відчуваю на собі любов Творця і безперестанну дію Його благого Промислу. З дитячих літ Господь вів мене до священицького служіння, спочатку через вівтарний послух у рідному храмі на Буковинській землі, а потім, після служби в армії, через чернече життя у великій святині Православ’я — Свято-Успенській Почаївській Лаврі. Саме там сподобив мене Господь прийняти священний сан. Свята Почаївська обитель стала фундаментом, на якому побудований увесь мій духовний світ. У ці важливі для мене хвилини хочу щиро подякувати всім тим, хто докладав зусиль до мого духов­н ого становлення. Перш за все, мене завжди надихала Первосвятительська мудрість Вашого Блаженства. Глибоко пере-

конаний, що мир і спокій, єдність і розквіт Української Православної Церкви стали можливими завдяки Вашим молитвам і Вашій невтомній праці. Я прошу молитов Вашого Блаженства про моє недостоїнство, а у свою чергу намагатимуся виправдати ту високу довіру, що її Ви мені висловили. Низько вклоняюсь Високопреосвященнішому архієпископу Кам’янець-Подільському і Городоцькому Феодору, який рукоположив мене у священний сан. Особлива подяка Преосвященнішому єпископу ВолодимирВолинському і Ковельському Володимиру. Звершуючи своє архіпастирське служіння на Шепетівській кафедрі, владика Володимир довірив мені послух у СвятоРіздва-Богородичному чоловічому Городищенському монастирі. Дякую за молитви й допомогу всім браттям-пастирям, учителям, наставникам і друзям, усім тим, хто навчав мене і виховував.

З благословення Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира та за рішенням Священного Синоду, нині завгодно Богу призвати мене, недостойного, до єпископського служіння й удостоїти особ­ливої благодаті через покладання святительських рук у таїнстві архієрейської хіротонії. У цю важливу мить мого життя, коли усвідомлюю велич єпископського сану, свою убогість і неміч, мене охоплює страх. Але разом із тим пам’ятаю, що Божественна благодать немощная врачует и оскудевающая восполняет. Архієрейське служіння є тяжкий хрест, тому що воно вимагає не тільки відповідності високим нормам християнської моралі, але й прояву найвищих духовних чеснот задля користі Святої Як волю Божу приймаю своє обрання на єпископське служіння і щиро вірю в те, що благодать Святого Духа торкнеться мене через покладення Ваших святительських рук та укріпить на високе і відповідальне служіння. Ваше Блаженство, всечесні владики! Смиренно і трепетно нині стою перед Вами і молю Вашу святиню благословити й помолитися за мене Всемилостивому Господу, щоб Його всесильною благодаттю я зміг би непорочно й достойно пронести через усе моє життя великий дар єпископського служіння, трудячись на благо Святої Православної Церкви та народу Божого! Амінь.

21 липня 2012 р., храм на честь Усіх святих Свято-Пантелеймонівського жіночого монастиря у Феофанії

православна газета

А рх і є р е й с ь ка х і рото н і я

БІОГРАФІЯ ПРЕОСВЯЩЕННОГО РОМАНА, ЄПИСКОПА КОНОТОПСЬКОГО І ГЛУХІВСЬКОГО Єпископ Роман (у миру Дмитро Дмитрович Кимович) народився 14 жовтня 1971 р. у с. Плоска Путильського р-ну Чернівецької області в сім’ї робітників. У 1989 р. закінчив Плосківську загальноосвітню школу. Того ж року був призваний на військову службу. У 1991 р. був зарахований до числа братії Свято-Успенської Почаївської Лаври. У 1992–1996 рр. навчався у Почаївській духовній семінарії, паралельно ніс послух бібліотекаря та екскурсовода Лаври.

23 грудня 1993 р. прийняв чернецтво з ім’ям Роман.

20 лютого 1994 р. рукоположений у сан ієродиякона. 15 грудня того ж року призначений першим помічником благочинного Почаївської Лаври.

2 червня 1995 р. призначений на послух уставника Лаври та регента братського хору.

18 червня 1995 р. рукоположений у сан ієромонаха. У 1996 р. призначений регентом архієрейського хору Почаївської Лаври.

10 травня 2001 р. Блаженнішим Митрополитом Київським і всієї України Володимиром зведений у сан ігумена. У 2007 р. рішенням Священного Синоду УПЦ призначений намісником Свято-Різдва Богородиці Городищенського чоловічого монастиря Шепетівської єпархії. У 2008 р. зведений у сан архімандрита із правом носіння жезла. У 2009 р. отримав право носити ігуменський посох. У 2011 р. закінчив Ужгородську українську богословську академію

і отримав диплом магістра богослов’я.

5 травня 2009 р. нагороджений орденом УПЦ на честь 1020-річчя Хрещення Русі.

15 жовтня 2010 р. нагороджений орденом з нагоди святкування 450-річчя перенесення на Волинь Почаївської ікони Божої Матері.

20 липня 2012 р. рішенням Священного Синоду УПЦ призначений єпископом Конотопським і Глухівським.

21 липня 2012 р. у храмі на честь Усіх святих столичного Пантелеймонівського монастиря у Феофанії відбулося наречення архімандрита Романа (Кимовича) на єпископа Конотопського і Глухівського. Чин наречення очолив Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир.

№ 15 (313), серпень 2012

5

БОГОС ЛУ ЖІННЯ 2 серпня, в день пам’яті пророка Іллі, митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павел і Керуючий справами УПЦ архієпископ Бориспільський Антоній звершили Літургію в Іллінському храмі столиці. Архієреям співслужили секретар Київської Митрополії і настоятель храму протоієрей Віталій Косовський, благочинні Києва і Київської єпархії. Богослужіння відбулося під відкритим небом, перед головним входом до храму. За Літургією архієпископ Антоній висвятив на пресвітера співробітника виконавчого секретаріату Київської Митрополії, секретаря по м. Києву протодиякона Андрія Романова.

9 серпня, в день пам’яті великомученика і цілителя Пантелеймона, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир звершив Літургію в соборному храмі столичного Пантелеймонівського жіночого монастиря у Феофанії. Його Блаженству співслу-

СЛОВО НА ВРУЧЕННЯ ЖЕЗЛА ЄПИСКОПУ КОНОТОПСЬКОМУ І ГЛУХІВСЬКОМУ РОМАНУ Преосвященний єпископе Романе! Промислом Божим тобі визначено бути архієреєм Святої Православної Церкви. Бути єпископом — це велика честь і високе достоїнство. Через покладання рук співучасників твоєї хіротонії ти прийняв благодать апостольського служіння й увійшов до сонму прямих наступників перших учнів Іісуса Христа. З братською у Христі любов’ю вітаємо тебе, нашого співбрата і співслужителя, якого Бог призвав відтепер у новому достоїнстві пасти Церкву Господа і Бога, яку Він придбав Кров’ю Своєю (Діян.

20: 28). Спаситель при­ йшов віддати Своє життя грішним людям для їхнього спасіння і вічного блаженства. Єпископ повинен не тільки в таїнствах являти образ самого Господа, а й у повсякденному житті наслідувати Його, приходити на допомогу всім, хто шукає і не шукає, хто заблукав і очікує розради. Як Добрий Пастир, Який поклав життя Своє за ближніх (див.: Ін. 10: 11), Господь

вручає тобі для зберігання та спасіння Своє святе надбання, за яким тобі належить наглядати не примусово, а охоче і боговгодно… щиро, і не пануючи над спадщиною Божою, а подаючи приклад стадові (1 Пет. 5: 2—3). Від цього дня головною метою твого життя і діяльності повинно бути спасіння пастви Конотопської єпархії, ввіреної твоєму керівництву й піклуванню. Нехай твоє святительське слово буде завжди з благодаттю (Кол. 4: 6), згідно з вченням, щоб ти мав силу й наставляти в здоровому вченні і викривати противників (Тит. 1: 9). Твоє ревне служіння Церкві від самого початку і аж до цього дня було служінням послуху, яке ти сумлінно звершував у Шепетівській єпархії. Ти сповна виявив свої таланти на поприщі пастирських трудів, які, з благословення Божого, були успішні. Тепер тебе чекають великі труди й велика відповідальність. Ми з надією дивимося на тебе і молимося Господу, Його Пречистій Матері, щоб благодать

жили архієпископи Білогородський Миколай та Яготинський Серафим, єпископи Івано-Франківський і Коломийський Пантелеімон, Ірпінський Климент, а також духовенство монастиря. Після богослужіння в монастирському храмі на честь Усіх святих Предстоятель УПЦ привітав медичних працівників столиці з днем пам’яті їхнього небесного покровителя і вручив їм церковні нагороди. orthodox.org.ua

єпископства не марно була прийнята тобою. Від тебе знадобиться ще більше старанності й самовіддачі, щоб виправдати надії Святої Матері Церкви. Нехай не похитнеться твій дух високим єпископським покликанням. Завжди пам’ятай заповіт апостола — зігрівати дар Божий, який у тобі (2 Тим. 1: 6), і Пастиреначальник наш Господь Іісус Христос управить твій шлях і даровану нині запоруку благодаті не

тільки збереже в тобі, а й примножить. Прийми жезл цей як знамення сили, даної тобі від Господа, і як опору у твоєму новому служінні та благослови людей Божих, які молилися за тебе й очікують твого першого архієрейського благословення. Володимир, Митрополит Київський і всієї України, Предстоятель Української Православної Церкви

9 серпня, в день пам’яті великомученика і цілителя Пантелеймона, на подвір’ї Пантелеймонового на Афоні монастиря при столичному храмі в ім’я святителя Михаїла, першого митрополита Київського, було звершено Літургію. Богослужіння відправили намісник подвір’я ієромонах Олексій (Корсак) і настоятель храму, благочинний лікарняних храмів м. Києва протоієрей Роман Барановський у співслужінні кліриків благочиння і храму. Після Літургії був відслужений водосвятний молебень і відбувся хресний хід. По завершенні богослужіння протоієрей Роман Барановський представив громаді намісника подвір’я Пантелеймонового на Афоні монастиря — ієромонаха Олексія (Корсака). У своєму слові отець Олексій висловив надію на те, що стараннями громади подвір’я стане місцем, що єднатиме Афон та Україну. Протоієрей Роман Барановський також оголосив, що відтепер щонеділі у великому храмі намісник подвір’я звершуватиме Літургію афонським чином, окрім того, у храмі будуть проводитися бесіди для парафіян, які прагнуть більше дізнатися про Іісусову молитву та аскетичну практику афонських ченців. xram.in.ua 9 серпня, в день пам’яті великомученика і цілителя Пантелеймона, вікарій Київської Митрополії єпископ Васильківський Пантелеімон звершив молебень у

соборному храмі столичного Пантелеймонівського монастиря у Феофанії, за яким молилися удостоєні відомчої нагороди міністерства охорони здоров’я України «Хрест Пантелеймона Цілителя». Ця нагорода була запроваджена у 2009 р. за особистого сприяння та з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира.

12 серпня, в Неділю 10-ту після П’ятидесятниці, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир звершив Божественну літургію у Трапезному храмі на честь преподобних Антонія і Феодосія Печерських Святої Успенської Києво-Печерської Лаври. Його Блаженству співслужили вікарій Київської Митрополії єпископ Макарівський Іларій та духовенство монастиря у священному сані. orthodox.org.ua

6

№ 15 (313), серпень 2012

А рх і є р е й с ь ка х і рото н і я

ЗОВНІШНІ ЗВ’ЯЗКИ 29 липня Введенський чоловічий монастир м. Києва відвідала делегація Болгарської Православної Церкви, яка прибула в Україну для участі в урочистостях, присвячених 20-річчю Предстоятельського служіння Блаженнішого Митрополита Володимира на

православна газета

ХІРОТОНІЯ АРХІМАНДРИТА КЛИМЕНТА (ВЕЧЕРІ) НА ЄПИСКОПА ІРПІНСЬКОГО, ВІКАРІЯ КИЇВСЬКОЇ МИТРОПОЛІЇ Як уже повідомляла «Церковна православна газета» (див. № 14 «ЦПГ» за 2012 р.), 23 липня, в день пам’яті преподобного Антонія Печерського, за Літургією у Трапезному храмі Києво-Печерської

Лаври, собор архієреїв на чолі з Блаженнішим Митрополитом Київським і всієї України Володимиром звершив хіротонію проректора КДАіС з навчальної роботи, голови Учбового комітету при Священному

Синоді УПЦ архімандрита Климента (Вечері) на єпископа Ірпінського, вікарія Київської Митрополії (згідно з рішенням Священного Синоду УПЦ від 20 липня 2012 р., журнал № 64).

СЛОВО ПРИ НАРЕЧЕННІ ПРЕОСВЯЩЕННОГО ЄПИСКОПА КЛИМЕНТА

Київській кафедрі. Цього дня Літургію в головному монастирському храмі звершили: глава делегації митрополит Ловчанський Гавриїл, єпископ Знепольський Іоанн, вікарій Луганської єпархії УПЦ єпископ Ровеньківський Никодим, який супроводжував делегацію, намісник обителі архімандрит Даміан (Давидов), насельники та гості обителі у священному сані. Наприкінці богослужіння отець Даміан подякував владиці Гавриїлу за відвідання монастиря та спільну молитву і попросив святительських молитов за братію і парафіян обителі. Члени делегації відвідали Димитрівську церквуусипальницю, де вклонилися мощам засновниці Введенського монастиря преподобної Димитри Київської, уродженки Болгарії.

30 липня делегація Української Православної Церкви на чолі з секретарем Предстоятеля УПЦ архі­ єпископом Переяслав-Хмельницьким і Вишневським Олександром зустрілася з Блаженнішим Патріархом Святого града Єрусалима і всієї Палестини Феофілом III у його резиденції в Єрусалимі. Архієпископ Олександр передав Блаженнішому Патріархові лист Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира з проханням про принесення в Україну однієї з найшанованіших єрусалимських святинь. На зустрічі було розглянуто загальні питання сучасного церковного життя, зокрема тема взаємного впливу внутрішньо- і зовнішньоцерковних відносин та політичної ситуації у світі. Предстоятель Єрусалимської Церкви особливо цікавився здоров’ям Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира і запевнив главу української делегації архі­ єпископа Олександра в тому, що завжди підносить молитви за Митрополита Володимира біля Святого Гробу і має найтепліші почуття поваги і братерської любові до Його Блаженства. Архієпископ Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр подякував Блаженнішому Патріарху Феофілу за гідне представництво Єрусалимської Патріархії в особі архієпископа Йорданського Феофілакта (який також брав участь у зустрічі) на урочистостях з нагоди 20-річчя Предстоятельського служіння Блаженнішого Митрополита Володимира, що відбулися в Києві, і передав Блаженнішому Патріархові подарунок від Предстоятеля УПЦ. Члени делегації також відвідали Храм Воскресіння Христового та інші святині Єрусалима, де піднесли молитви за здоров’я Блаженнішого Митрополита Володимира та народ України.

P.S. На прохання Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира і з благословення Блаженнішого Патріарха Єрусалимського Феофіла III в Україну буде принесена Плащаниця від Гробу Божої Матері в Єрусалимі. Святиня відвідає Києво-Печерську Лавру, а потім — єпархії УПЦ. Дата принесення і графік перебування Плащаниці в межах УПЦ будуть повідомлені додатково.

9 серпня делегація УПЦ у складі архієпископів Чернігівського і Новгород-Сіверського Амвросія, Житомирського і Новоград-Волинського Никодима, Переяслав-Хмельницького і Вишневського Олександра (секретаря Предстоятеля УПЦ) та паломників з України прибула на острів Корфу (Греція). Того ж дня ввечері члени української делегації звершили молебень з акафістом біля мощей святителя Спиридона Триміфунтського, які спочивають у соборному храмі Керкірської Митрополії Елладської Православної Церкви. Після молебню відбулася зустріч делегації з митрополитом Керкірським, Паксоським і Діапонтійських островів Нектарієм і передача Керкірській Митрополії стародавнього церковного начиння та ікон, які, з благословення Предстоятеля УПЦ, були відреставровані українськими майстрами і покриті позолотою. (Реставраційні роботи були здійснені на пожертвування народного депутата України Ігоря Рибакова.)

Ваше Блаженство, Блаженніший Владико і Первосвятителю Української Православної Церкви! Ваші Високопреосвященства та Преосвященства, богомудрі архіпастирі! Перебуваючи тут у цю хвилюючу для мене мить, я стою перед вами, як перед щирим і нелицемірним судом совісті, від якого неможливо приховати нічого з прожитого та здійсненого. Ви, всечесні архієреї Божі, свого часу отримавши дар рукоположення, краще за інших розумієте, чим тепер переповнене моє серце. Воно збентежене від передчуття особливої Божої присутності й сили, до якої належить приступати зі страхом, щоб не обпалитися: огнь бо есть. Коли великий серед пророків Мойсей пережив це, стоячи поряд із Неопалимою Купиною, то сховав обличчя своє, бо боявся споглянути на Бога (див.: Вих. 3: 6)! Наскільки більший страх охоплює тепер мою немічну душу від усвідомлення святості архієрейського рукоположення, яке Промислом Божим, з благословення Вашого Блаженства і рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви, належить прийняти мені, грішному. Адже у цьому священному таїнстві через ваші архіпастирські руки торкнеться мене Господь Вседержитель — Творець неба і землі, всього видимого світу і невидимого. Настає час відплати твоєї, Господи (Пс. 118: 126). Не раз у своєму житті я опинявся перед незбагненністю Промислу Божого. Він наводив на мене священний страх тоді, коли ще юнаком я запалав бажанням чернечого життя й служіння єдиному на потребу (див.: Лк. 10: 42). Перебуваючи на життєвому роздоріжжі, просив я словами пророка Давида: Вкажи мені, [Господи], путь, якою піду, бо до Тебе підношу душу мою (Пс. 142: 8). І Господь вказав мені цей шлях. Не менше лякало мене й служіння пастиря, яке вимагає бути взірцем для вірних у слові, в житті, в любові, в дусі, у вірі, в чистоті (1 Тим. 4: 12). Знає лише Бог, як хвилювався я, приступаючи до свого послуху у славетній і любій мені Київській духовній академії. Та завжди в такі важливі хвилини знаходив я для себе відповідь у прикладі Христа Вседержи-

теля, Який благав Небесного Отця: якщо можливо, нехай мине Мене чаша ця; а втім, не як Я хочу, а як Ти (Мф.

26: 39). Пам’ятаючи це й тепер, почувши рішення про обрання мого недостоїнства бути єпископом Церкви Христової, я, долаючи страх і невпевненість, промовляю слова, що розпочинають новий період мого життя: «Благодарю, приемлю и нимало вопреки глаголю». Як і завжди у всьому, надія моя лише на Господа, Який тільки Йому зрозумілими шляхами веде нас до звершення свого покликання. Вірю, що не залишать мене без свого молитовного заступництва преподоб­ний Іона Київський та всі Звіринецькі преподобномученики, біля святих мощей яких я розпочинав свій церковний послух. З великою любов’ю я припадаю до всіх угодників Києво-Печерських та до їхньої Небесної Ігумені — Пресвятої Богородиці, під чиїм покровом проходили останні роки мого життя. Надихаюся прикладом та святоотцівськими настановами сонму святителів, які за свого земного життя служили Богу у стінах древньої Київської духовної академії, а тепер прославляють Його у Царстві Небесному. У цей хвилюючий для мене день зі словами синівської вдячності я звертаюся до Вас, Ваше Блаженство. Через обставини сьогоднішньої події мені забракне часу сповна висловити все, чим завдячую

я Вашому благословенню, Вашим мудрим настановам, Вашому самовідданому прикладу. Зі смиренням я сприймаю довіру Вашого Блаженства бути Вашим вікарієм і наважуюся просити ніколи не полишити мене без своїх Первосвятительських молитов. Благав і завжди благатиму Господа, щоб Він ще многії літа Вашого благословенного життя зберігав Вас у кріпості душевних і тілесних сил на радість багатомільйонній українській пастві. Як сповнений благого Промислу Божого я сприймаю той день, коли вперше Господь привів мене до Високопреосвященнішого архі­ єпископа Бориспільського Антонія. Маючи честь бути помічником владики ректора у Київській духовній академії і семінарії, я п’ять років майже щодня переймав у нього риси талановитого ієрарха, адміністратора й богослова, а насамперед — глибоко віруючої людини. Він прищепив мені почуття відповідальності за кожен свій вчинок. Ця наука стала однією з найголовніших серед тих, що були опановані мною. Низько вклоняюся професорськовикладацькій корпорації та студентству Київських духовних шкіл за розуміння і підтримку, за те, що кожен день мого викладацького послуху був сповнений спільного бажання самовіддано служити на користь Святій Православній Церкві. Я вдячний усій боголюбивій братії Святої Успенської КиєвоПечерської Лаври та Київського Іонинського монастиря за те, що вони завжди з любов’ю допомагали мені та являли приклад справжньої духовної дружби. Прошу Вас, Ваше Блаженство, і вас, богомудрі архіпастирі, покладаючи на мене свої руки, піднести до Небесного Архіпастиря святительські молитви, да не в суд или во осуждение стане мені моє майбутнє єпископське служіння, щоб було воно угодне Богові й принесло добрий плід на славу Святої Матері Православної Церкви.

21 липня 2012 р., храм на честь Усіх святих СвятоПантелеймонівського жіночого монастиря у Феофанії

православна газета

А рх і є р е й с ь ка х і рото н і я

БІОГРАФІЯ ПРЕОСВЯЩЕННОГО КЛИМЕНТА, ЄПИСКОПА ІРПІНСЬКОГО, ВІКАРІЯ КИЇВСЬКОЇ МИТРОПОЛІЇ Єпископ Климент (у миру Олег Олександрович Вечеря) народився 16 серпня 1977 р. у м. Києві в родині службовців. Того ж року прийняв Таїнство Хрещення. У 1994 р. закінчив середню школу № 20 м. Києва і поступив на біологічний факультет Київського н а ц і о н а л ь н о го у н і в е р с и те т ім. Тараса Шевченка, який закінчив із відзнакою в 1999 р. Того ж року був прийнятий до аспірантури при КНУ імені Тараса Шевченка та зарахований на посаду викладача біологічного факультету.

15 жовтня 1999 р. був зарахований до числа братії Київського Свято-Троїцького Іонинського монастиря і призначений на канцелярський послух. У 2000 р. закінчив Київську духовну семінарію і був прийнятий на навчання до Київської духовної академії. Того ж року, з благословення Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського і всієї України, був рукоположений у сан диякона. У 2002 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук і звільнився за власним бажанням з посади викладача КНУ ім. Тараса Шевченка. Того ж року пострижений в іночество. У 2003 р., з благословення Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського і всієї України, рукоположений у сан ієромонаха. Того ж року пострижений у мантію.

У 2005 р. рішенням Священного Синоду УПЦ призначений намісником Спасо-Преображенського чоловічого монастиря Київської єпархії. У 2007 р. прийнятий на послух викладача Київської духовної академії і семінарії; захистив дисертацію на здобуття вченого ступеня кандидата богослов’я. У 2008 р. був призначений на посаду проректора з навчальної роботи Київської духовної академії і семінарії зі звільненням з посади намісника Спасо-Преображенського чоловічого монастиря. Того ж року зведений у сан архімандрита. Рішенням Священного

Синоду УПЦ від 16 липня 2008 р. був призначений на посаду секретаря Учбового комітету при Священному Синоді УПЦ. У 2009 р. удостоєний звання доцента Київської духовної академії.

20 липня 2012 р. рішенням Священного Синоду УПЦ призначений єпископом Ірпінським, вікарієм Київської Митрополії. Наречення архімандрита Климента (Вечері) на єпископа Ірпінського відбулося 21 липня у храмі на честь Усіх святих столичного Пантелеймонівського монастиря у Феофанії. Чин наречення очолив Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир.

№ 15 (313), серпень 2012

7

ЗОВНІШНІ ЗВ’ЯЗКИ 10 серпня, з благословення митрополита Нектарія, архієпископи Амвросій, Никодим і Олександр звершили Літургію церковнослов’янською мовою біля мощей святителя Спиридона Триміфунтського. За Літургією були піднесені сугубі молитви до Бога за Українську державу і народ України. Після Літургії відбулася офіційна зустріч делегації УПЦ з митрополитом Керкірським, Паксоським і Діапонтійських островів Нектарієм. Під час зустрічі митрополит Нектарій подякував Блаженнішому Митрополиту Володимиру та Ігорю Рибакову за любов до святителя Спиридона і значний внесок у прикрашання храму святого. Владика Нектарій також зазначив, що завжди підносить молитви за Предстоятеля УПЦ і народ України біля мощей святителя, і засвідчив свою глибоку повагу до Блаженнішого Митрополита Володимира. На завершення зустрічі архієпископ Олександр передав митрополиту Нектарію пам’ятний подарунок від Предстоятеля УПЦ.

11 серпня делегація УПЦ взяла участь в урочистому хресному ході з мощами святителя Спиридона, який щорічно проходить у цей день на згадку про чудесне звільнення острова Корфу від турецьких загарбників. orthodox.org.ua ЦЕРКВА, С УСПІЛЬС ТВО, ДЕРЖ АВА 28 липня, в день пам’яті святого рівноапостольного князя Володимира, в рамках святкування Дня Хрещення Русі, у Києво-Печерській Лаврі відбулося проголошення святого князя Володимира небесним покровителем Збройних сил України (згідно зі зверненням віруючих військовослужбовців та особисто начальника Генерального штабу ЗС України від 8.11.2011 р.). Спеціально до цієї події, з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, в іконописній майстерні Лаври

СЛОВО НА ВРУЧЕННЯ ЖЕЗЛА ЄПИСКОПУ ІРПІНСЬКОМУ КЛИМЕНТУ, ВІКАРІЮ КИЇВСЬКОЇ МИТРОПОЛІЇ

Возлюблений у Христі співбрате наш, Преосвященний єпископе Клименте!

Нині дією всемогутньої Божої благодаті через наше рукоположення та спільну молитву боголюбного віруючого народу ти покликаний до відповідального архієрейського служіння і приєднаний до сонму єпископів Єдиної Святої Соборної і Апостольської Церкви. Преклоняючи коліна перед престолом, ти отримав посвячення бути служителем Христовим і будівничим таїн Божих (див.: 1 Кор. 4: 1). Усе твоє попереднє життя пов’язане зі стародавнім Києвом, серцем якого є Свята Успенська Києво-Печерська Лавра. Тому знаменним є те, що твоє єпископське рукоположення звершилося саме на цій благодатній землі в день пам’яті засновника Лаври преподоб­н ого Антонія КиєвоПечерського. Цього святого весь

православний світ називає батьком руського чернецтва. Своїм прикладом він надихнув багатьох на подвижницьке життя заради досягнення Царства Небесного. Свого часу у храмі Свято-Троїцького Іонинського монастиря ти теж дав Богу чернечі обітниці, яких слід дотримуватися до останнього дня свого життя. І хоча єпископське служіння вимагає бути посеред світу, щоб апостольське благовістя не залишилося непочутим жодною душею, чернечі обіт­ ниці допоможуть тобі завжди залишатися тим, хто є не від світу (див.: Ін. 17: 14). Бережи чистоту своєї душі, не спокушайся земними благами й завжди перебувай у послусі Святій Православній Церкві. Це допоможе тобі не лише достойно і праведно звершувати своє архіпастирське служіння, але й досягти найголовнішої і, власне, єдиної значýщої мети для кожного християнина — наслідувати вічне

життя з Богом у Царстві Небесному. Визначенням Священного Синоду Української Православної Церкви і Нашим благословенням тобі належить виконувати особливий послух, пов’язаний із розбудовою системи духовної освіти заради поповнення Церкви новими достойними кандидатами для рукоположення у священний сан. З твого попереднього послуху на посаді проректора Київської духовної академії і семінарії тобі відомо, наскільки складною є справа виховання майбутніх пастирів, особливо в наш час, коли оскуде преподобный (Пс. 11: 2). Найперше намагайся сам подавати гідний духовний та інтелектуальний приклад для молодого покоління. Будь же взірцем для вірних у слові, в житті, в любові, в дусі, у вірі, в чистоті (1 Тим. 4: 12). У цьому й полягає подвиг архієрейства. Навчаючи, не переставай навчатися й сам, щоб, проповідуючи іншим, самому не залишитися недостойним (див.: 1 Кор. 9: 27). У хвилини випробувань, які Господь неодмінно пошле тобі, уповай на Його всесильну допомогу. Молитва й покірність волі Творця нехай супроводжують усе твоє життя. А тепер прийми цей жезл як знамення сили, даної тобі від Господа, і як опору у твоєму новому служінні та благослови присутніх тут людей Божих, які молилися за тебе й очікують твого першого архієрейського благословення. Володимир, Митрополит Київський і всієї України, Предстоятель Української Православної Церкви

була написана велика ікона рівноапостольного князя Володимира, яка й була по завершенні Літургії освячена Його Блаженством. В урочистостях взяли участь представники Міністерства оборони України, Генерального штабу ЗСУ, віруючі військовослужбовці. В майбутньому (у вересні–грудні 2012 р.) планується, за погодженням з Міністерством оборони України, провести з іконою і мощами рівноапостольного князя Володимира Всеукраїнський хресний хід, який відвідає військові гарнізони та військові частини України.

29 липня, на виконання Указу Президента України, відзначався День флоту України. Особливістю святкування цього року стало те, що урочистості проводились спільно з Чорноморським флотом Російської Федерації. На запрошення Міністерства оборони України та командування ЧФ РФ, з благословення

Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, у святкуванні взяв участь голова Синодального відділу УПЦ по взаємодії зі Збройними силами та іншими військовими формуваннями України архієпископ Білоцерківський і Богуславський Августин, який привітав особовий склад Військовоморських сил ЗС України і ЧФ РФ зі святом і благословив моряків на сумлінне виконання почесного обов’язку — захист морських кордонів. Прес-служба Синодального відділу УПЦ по взаємодії зі ЗС та іншими військовими формуваннями України

8

№ 15 (313), серпень 2012

ювілей

православна газета

Закінчення. Початок на с. 1

20 РОКІВ СВІДЧЕННЯ ПРО ВІРУ ПРАВОСЛАВНУ

26 липня в Україну, для участі в урочистостях з нагоди 20-ліття служіння Блаженнішого Митрополита Володимира на Київській кафедрі, прибув Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил у супроводі офіційної делегації Руської Православної Церкви. В аеропорту «Бориспіль» Його Святість зустрічали постійні члени Священного Синоду УПЦ, вікарії Київської Митрополії, благочинні Київської єпархії, а також представники влади України та дипломатичного корпусу. Звертаючись до представників ЗМІ, Святіший Патріарх Кирил, зокрема, висловив радість у зв’язку з можливістю «знову ступити на святу українську землю» і знову звершити богослужіння разом із Блаженнішим Митрополитом Володимиром. З аеропорту Святіший Патріарх Кирил вирушив до КиєвоПечерської Лаври. На площі біля Ближніх печер його зустрічала братія монастиря на чолі зі Священноархімандритом — Блаженнішим Митрополитом Володимиром. Вітаючи Його Святість, Блаженніший Владика Володимир, зокрема, сказав: «Благословен грядущий в ім’я Господнє! (Мф.

23: 39). Ласкаво просимо до нашої святої Лаври, нашої Церкви. Благословіть увесь народ Божий благословенням Первосвятителя на всяку благу й добру справу, на славу Церкви, на радість Вам, на радість усьому віруючому народу». У відповідь Святіший Патріарх Кирил відзначив: «Я хотів би висловити особливу радість, Ваше Блаженство, бачити Вас у доброму здоров’ї <…>. Це вселяє в усіх нас надію, що Господь дає Вам сили, щоб Ви продов­жували своє служіння Церкві та ввіреному Вашому архіпастирському піклуванню благочестивому народу. Від щирого серця хотів би побажати духов­них і фізичних сил,

допомоги Божої у продовженні того служіння, до якого Вас прикликав Господь». Того ж дня Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир у своїй резиденції у Святій Успенській Києво-Печерській Лаврі прийняв делегацію Грузинської Православної Церкви на чолі з митрополитом Зугдидським і Цаїшським Герасимом, що прибула в Україну для участі у святкуванні 20-ліття Предстоятельського служіння Його Блаженства на Київській кафедрі. Члени делегації передали Блаженнішому Владиці Володимиру вітання від Святішого і Блаженнішого КатоликосаПатріарха всієї Грузії Ілії II, відзначивши, що вся Грузія молиться за здоров’я Предстоятеля Української Церкви. Владика Герасим подарував Блаженнішому Митрополиту Володимиру Піцундський образ Божої Матері. З нагоди ювілею Предстоятельського служіння Його Блаженства, а також за заслуги перед Українською Православною Церквою Митрополит Володимир удостоїв митрополита Герасима відзнаки Предстоятеля УПЦ, а членів делегації — орденів «1020 років Хрещення Київської Русі». Предстоятель УПЦ також передав пам’ятні подарунки Патріарху Ілії і вручив сувеніри членам грузинської делегації. На зустрічі були присутні Керуючий справами УПЦ архі­ єпископ Бориспільський Антоній і секретар Предстоятеля УПЦ архієпископ ПереяславХмельницький і Вишневський Олександр. Того ж дня Блаженніший Митрополит Володимир у своїй резиденції в Києво-Печерській Лаврі прийняв делегацію Елладської Православної Церкви на чолі з митрополитом Месогейським і Лавреотікійським Миколаєм, що прибула в Україну для участі в торжествах.

Владика Миколай передав Митрополиту Володимиру привітання від Предстоятеля Елладської Церкви Блаженнішого Архієпископа Афінського й усієї Еллади Ієроніма II і подарував Предстоятелеві УПЦ напрестольний хрест. Митрополит Миколай також поділився враженнями від свого першого візиту в Україну, відзначивши, що в цей день збулася мрія його життя, і подякував Блаженнішому Владиці за гостинність, побажавши, щоб Господь зміцнював його здоров’я і допомагав у несенні Предстоятельського служіння. Його Блаженство подякував гостям за візит, відзначивши, що такі зустрічі є свідченням любові до нашої країни і нашої Церкви. З нагоди ювілею Предстоятельского служіння Його Блаженства, а також за заслуги перед Українською Православною Церквою, Митрополит Володимир удостоїв митрополита Миколая відзнаки Предстоятеля УПЦ, а членів делегації — орденів «1020 років Хрещення Київської Русі». Блаженніший Митрополит Володимир передав пам’ятні подарунки Предстоятелю Елладської Церкви і вручив сувеніри членам делегації. На зустрічі були присутні архієпископи Бориспільський Антоній і Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр.

27 липня, у переддень пам’яті рівноапостольного великого князя Володимира, у Святому Хрещенні Василія, і Дня Хрещення Русі, Святіший Патріарх Кирил відправив молебень біля пам’ятника Хрестителю Русі, що на Володимирській гірці в Києві. На молебень був принесений ковчег з частицею чесних мощей рівноапостольного князя Володимира та ікона Хрестителя Русі. У богослужінні брали участь ієрархи і священнослужителі з України, Білорусі, Росії, а також

представники делегацій Помісних Православних Церков. По закінченню молебню Предстоятель Руської Церкви звернувся до учасників богослужіння з Первосвятительським словом, у якому, зокрема, побажав «усім нам, Українській державі, народу України, всім народам історичної Святої Русі зберігати вірність тому вибору, який зробив рівноапостольний і благовірний великий князь Володимир». Того ж дня Блаженніший Митрополит Володимир у своїй резиденції у столичному Пантелеймонівському монастирі у Феофанії прийняв делегації Помісних Православних Церков, що прибули в Україну для участі в торжествах, присвячених 20-літтю Предстоятельського служіння Його Блаженства на Київській кафедрі. Глава делегації Константинопольського Патріархату митрополит Галльський Еммануїл передав братнє вітання й молитовні благопобажання від Святішого Архієпископа Константинополя — Нового Рима і Вселенського Патріарха Варфоломія I. Владика Еммануїл відзначив, що і Патріарх, і Константинопольська Церква вражені трудами й справами, які Блаженніший Митрополит Володимир робить протягом багатьох років на чолі Української Церкви, і підкреслив, що зв’язки між Києвом і Константинополем продовжують залишатися тісними й нерозривними. Глава делегації також передав Його Блаженству від Патріарха Варфоломія панагію. У свою чергу, Блаженніший Владика відзначив, що відносини між двома Церквами дуже важливі, особливо якщо враховувати те, що в Україні частина єпископату й віруючих перебуває в розколі. Митрополит Аксумський Петро, глава делегації Олександрійської Православної Церкви, передав Предстоятелю УПЦ привітання від Блаженнішого Патріарха Олександрійського і всієї Африки Феодора II, відзначивши, що Блаженніший Патріарх Феодор дуже любить Митрополита Володимира й постійно молиться за нього. Митрополит Петро передав від Патріарха Феодора Предстоятелю УПЦ хрест, який протягом трьох місяців перебував у домовому храмі Патріаршої резиденції. Від Блаженнішого Патріарха Єрусалимського Феофіла ІІI архієпископ Йорданський Феофілакт передав Блаженнішому Митрополиту Володимиру вітальний лист з побажаннями міцного здоров’я на благо Української Православної Церкви, а також підніс подарунок — зображення Віфлеємської базиліки Різдва. Митрополит Володимир передав Блаженнішому Патріарху подяку, відзначивши, що Владика Феофіл завжди добре відзивається про Українську Церкву й підтримує її морально та духовно.

Глава делегації Сербської Патріархії єпископ Бачський Іриней, вітаючи Предстоятеля УПЦ, передав вітання від Святішого Патріарха Сербського Іринея та Синоду Сербської Церкви й побажав Його Блаженству наснаги і міцного здоров’я. Також владика Іриней згадав, як, будучи ще студентом, мав зустріч з Митрополитом Володимиром і одержав від нього благословення. Від імені Патріарха Іринея єпископ Іриней подарував Предстоятелю УПЦ комплект панагій, на одній з яких зображена особливо шанована в Сербії святиня — Печська ікона Пресвятої Богородиці. Від імені Святішого Патріарха Болгарського, Митрополита Софійського Максима та Священного Синоду Болгарської Православної Церкви Блаженнішого Владику Володимира привітав митрополит Ловчанський Гавриїл, який відзначив, що пам’ятає Владику Володимира ще від часів служіння Його Блаженства на Ростовській кафедрі. Глава болгарської делегації побажав Митрополиту Володимиру здоров’я, довгих років життя й вічного спасіння. Владика Гавриїл передав Предстоятелю УПЦ ікону з образом його небесного заступника — рівноапостольного князя Володимира та болгарські сувеніри. Далі Архіпастиря привітали члени делегації Кіпрської Православної Церкви на чолі з митрополитом Константським і Аммохостським Василієм, який побажав, щоб Господь дарував Владиці Володимиру довгі роки життя і служіння у благословенній Богом Українській Православній Церкві, і передав Його Блаженству від Предстоятеля Кіпрської Церкви Блаженнішого Архієпископа Нової Юстиніани й усього Кіпру Хризостома ІІ панагію. Від Блаженнішого Митрополита Варшавського і всієї Польщі Сави Предстоятеля УПЦ привітав глава делегації Польської Православної Церкви архієпископ Люблінський і Холмський Авель. Єпископ Годонинський Іоаким поздоровив Блаженнішого Митрополита Володимира від імені Предстоятеля Православної Церкви Чеських земель і Словаччини Блаженнішого Митрополита Христофора. Владика Іоаким передав Предстоятелю УПЦ вазу, виготовлену чеськими майстрами, і запросив відвідати наступного року Чехію для участі у святкуванні 1150-ліття прибуття до Моравії святих рівноапостольних Кирила і Мефодія. Того ж дня Предстоятеля УПЦ привітали члени делегації Православної Церкви в Америці на чолі з єпископом Толедським і Болгарської архієпископії Олександром. Владика Олександр подарував Блаженнішому Митрополиту Володимиру ікону святих Аляскинських, відзначивши при цьому: «Прибуваючи на торжества в Київ, ми

православна газета

ювілей

№ 15 (313), серпень 2012

9

СЛОВО СВЯТІШОГО ПАТРІАРХА КИРИЛА НА УРОЧИСТОМУ АКТІ З НАГОДИ 20- РІЧЧЯ СЛУЖІННЯ НА КИЇВСЬКІЙ КАФЕДРІ БЛАЖЕННІШОГО МИТРОПОЛИТА ВОЛОДИМИРА

приїхали в матір міст руських, і у певному сенсі ці святі є вашими онуками, оскільки вони — плід святості, яка спочатку засяяла тут, у Києві. І ми молимося аляскинським святим, щоби їхніми молитвами Господь дарував Вам міцне здоров’я й допомогу Українській Церкві». Того ж дня у столичному Національному палаці мистецтв «Україна» відбулася врочиста Академія, присвячена 20-літтю Предстоятельського служіння Блаженнішого Митрополита Володимира. Відкриваючи офіційну частину, Митрополита Володимира привітав Предстоятель Руської Православної Церкви Святіший Патріарх Кирил, який, зокрема, сказав: «20 років свідчення Блаженнішого Митрополита Володимира про віру православну на посту Київського Митрополита і Предстоятеля Української Православної Церкви вся Повнота Церкви нашої сприймає як час особ­ливий, час особливих діянь, час особливого свідчення». Вітальне слово Президента України Віктора Януковича оголосив віце-прем’єр-міністр України — міністр соціальної політики Сергій Тігіпко. Сергій Леонідович також передав Його Блаженству вітальний адрес від Прем’єр-міністра України Миколи Азарова та членів уряду. На завершення офіційної частини до учасників зібрання звернувся Предстоятель Української Православної Церкви. У своєму слові Його Блаженство, зокрема, сказав: «Сьогодні Православна Церква України відзначає 20-ліття Харківського Собору і 20-ліття обрання Митрополита Київського і всієї України. І ми щасливі, що з цієї нагоди <…> моляться з нами наші брати з Помісних Церков. Це свідчить про те, що ми всім раді й усім відкриваємо свої обійми, що закон є закон і треба діяти за законом канонічності Церкви. Мене запитав кореспондент: “Як Ви вважаєте, що Ви встигли і чого не встигли зробити за ці 20 років церковного послуху?”. Я відповів і Вам відповідаю: “Якщо строго говорити, то нічого особливого. Але я намагався <…>, і бачить Бог, з Його благословення Церква наша квітне й розвивається, накреслені євангельські заповіді в житті й діяльності людей. Але у світі існує ще багато зла, багато ненависті, тому потрібно всім разом молитися, щоб Господь умиротворив серця людей, освітив їхній розум і допоміг пізнати Його святу волю”». Урочиста Академія закінчилася святковим концертом.

27 липня ввечері, у переддень дня пам’яті святого рівноапостольного великого князя Володимира, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил у співслужінні собору ієрархів звершив всеношну на площі перед Успенським собором Києво-Печерської Лаври.

28 липня, в день пам’яті святого рівноапостольного великого князя Володимира, святкування Дня Хрещення Русі та Собору Київських святих, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил і Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир звершили Літургію на Соборній площі КиєвоПечерської Лаври. Його Святості і Його Блаженству співслужили: члени Священного Синоду Руської Православної Церкви; члени делегації, що супроводжувала Його Святість, у священному сані; ієрархи та духовенство України, Росії, Білорусі; члени делегацій Помісних Православних Церков, що прибули до столиці України на урочистості, присвячені 20-літтю служіння на Київській кафедрі Блаженнішого Митрополита Володимира (крім раніше згаданих, також члени делегації Антіохійського Патріархату на чолі з архі­ єпископом Филиппопольським Нифоном). За Літургією співали Митрополичий хор під керуванням архідиякона Геронтія (Борисевича) і хор Київської духовної академії і семінарії під керуванням архіманд­рита Романа (Підлубняка). Наприкінці богослужіння пролунало слово Блаженнішого Митрополита Володимира, який, зокрема, подякував Святішому Патріарху Кирилу за участь у торжествах. Предстоятель Руської Православної Церкви, звертаючись до учасників богослужіння з Первосвятительським словом, відзначив історичну важливість Харківського Собору 1992 року, який обрав Предстоятелем Української Православної Церкви Митрополита Володимира (Сабодана): «Ми святкуємо сьогодні 20-ліття Харківського собору, який, подолавши велику спокусу, породжену людською гріховністю, зберіг Українську Православну Церкву в спілкуванні зі Вселенським Православ’ям. І невипадково, що сьогодні тут, на цій площі, ми молилися і звершували Божественну літургію з представниками всіх Помісних Православних Церков. Це свідчення правильності того вибору, який було зроб­лено 20 років тому в Харкові. Це висловлення поваги і вдячності Церкві-сповідниці, Укра-

їнській Православній Церкві, за її жертовне стояння в істині. І дай Боже, щоб сьогоднішній день закарбувався у свідомості, у совісті, в душі кожного жителя України, кожної православної людини. Спасіння там, де повнота Православ’я, спасіння там, де навколо одного престолу зібрані всі й різними мовами співають хвалу Господу». Предстоятель Руської Церкви нагадав про те, як тисячі віруючих 20 років тому зустрічали Блаженнішого Владику, який прибув на Київську кафедру: «Згадую свій власний стан душі, хоча я не був тоді в Києві. Знаючи, що майбутній Блаженніший під’їжджає до града Києва, зраділо моє серце, як і серця мільйонів людей, за ту врочисту зустріч, за ту любов, яку ви виявили до свого Предстоятеля, що став на важкий шлях сповідницького служіння в ім’я збереження правди Божої, щоб вівці чули голос Христа Спасителя». «І сьогодні, бачачи Блаженнішого, який підвівся з одра тяжкої недуги, який виголошує мудрі, правильні й гарні слова, який знову уповні повернувся до свого служіння Предстоятеля, ми підносимо хвалу Господу, Який явив нам усім таку милість», — завершив Святіший Владика. На увагу до старанних місіонерських трудів і з нагоди 50-ліття служіння у священицькому сані, а також 20-ліття перебування на Київській кафедрі Святіший Патріарх Кирил вручив Блаженнішому Митрополиту Володимиру орден святителя Інокентія, митрополита Московського і Коломенського, I ступеня та ікону Спасителя. «Дай Боже, щоб Ваш голос Первосвятителя Української Церкви закликав людей завжди чути й розуміти голос Христа Спасителя. Прийміть це на знак моєї особистої любові, поваги й подяки до Ваших трудів», — сказав Предстоятель Руської Церкви, передаючи в дар Його Блаженству старовинну ікону. Того ж дня Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир у своїй резиденції у Святій Успенській Києво-Печерській Лаврі прийняв голову Київської обласної державної адміністрації Анатолія Присяжнюка, який привітав Блаженнішого Владику з Днем тезоіменитства та 20-літтям Предстоятельського служіння й побажав здоров’я і наснаги, щоб ще багато років служити на благо Церкви та України. За матеріалами сайтів orthodox.org.ua, patriarchia.ru

Ваші Високопреосвященства і Преосвященства, Ваші Превосходительства, дорогі брати і сестри, пані та панове!

20 років свідчення Блаженнішого Митрополита Володимира про віру православну на посаді Київського Митрополита і Предстоятеля Української Православної Церкви вся Повнота Церкви нашої сприймає як час особливий, час особливих діянь, час особ­ ливого свідчення. І сьогодні, святкуючи це 20-річчя, ми торжествуємо як православні люди, які свідчать про те, що за ці 20 років Церква Православна в Україні зберегла свою духовну силу, свою здатність вести людей до спасіння, свою любов до пастви. Ви, Ваше Блаженство, взяли кермо церковного правління у важкі часи. Прийняли, не ремствуючи, зі справді чернечою готовністю до самопожертви. Вашими молитвами і трудами ці часи важких випробувань для православних пастирів і пастви України обернулися на перемогу і славу Українського Православ’я. З того самого часу Ваша особа стала символом і втіленням непохитної мужності і стійкості Української Церкви. Таким Вас знають і співбратиархіпастирі, і наше боголюбне священство, і вірні чада Церкви, і всі вони, я знаю, щиро люблять Ваше Блаженство і моляться за Вас. На стародавній кафедрі Київських святителів Ви показали себе не тільки як пастир добрий, готовий душу свою покласти за паству свою (Ін. 10: 11), але і як талановитий проповідник, богослов, учитель віри. У Вашому житті справдилося слово Євангелія: Хто має, тому дасться і примножиться (Мф. 13: 12). Ви також чимало потрудилися на поприщі подолання церковних розділень. Вашими чеснотами і справді християнським смиренням Ви зуміли здобути не тільки любов і відданість своєї пастви, а й повагу найрізноманітніших людей, включаючи навіть недругів.

Єдність Української Церкви, її канонічна цілісність і мир, який панував у ній всі ці роки — найважливіші з заслуг Вашого Блаженства на поприщі Предстоятеля. Один древній філософ-стоїк якось сказав, що волів би краще хоч краєчком ока побачити справжнього філософа, аніж вислухати безліч настанов з філософії. Те саме можна сказати і про християнське життя, і про саму віру у Христа — особистий приклад у них набагато вищий за всі найкрасивіші слова. Ви навчаєте свою паству власним життям, і життя це якнайкраще свідчить про Вашу віру й надію. Ваш життєвий подвиг, мужність, мудрість і багатющий пастирський досвід — ось похвала, красномовніша за будьякі наші слова. Тому я хотів би, не примножуючи похвальну промову, сильніше за яку говорить життя Ваше, з усією теплотою і щирістю ще раз привітати Вас, Ваше Блаженство, зі святом і побажати, насамперед, доброго здоров’я і міцності сил на виконання Предстоятельського служіння, а також незмінної любові пастви, духов­ного процвітання ввіреної Вам Української Православної Церкви. Многая і благая літа Блаженнішому Владиці Митрополиту Володимиру! Київ, 27 липня 2012 р.

10

№ 15 (313), серпень 2012

Пал о м н и цтв о Храм в ім'я Іоанна Предтечі, Керч

КРИМСЬКА ЗЕМЛЯ: ВИТОКИ ПРАВОСЛАВ’Я ЦІЛИТЕ ЛЬ ДУШІ Й ТІЛА

Свято-Троїцький жіночий монастир розташований у центрі Сімферополя. Там, у СвятоТроїцькому соборі, збудованому 1796 р., знаходяться дві великі святині — чудотворна ікона Божої Матері «Скорботна» та мощі святителя Луки (Войно-Ясенецького), від яких люди отримують зцілення. У 2001 р. з Греції привезли срібну раку для мощей: греки шанують кримського святителя, чимало людей зцілилося по молитвах до нього. Наразі в Україні, Росії, Греції збудовано багато храмів в ім’я святителя Луки Кримского. Білоцерківські паломники мали нагоду помолитися святителю Луці, прикластися до мощей; священик помазав усіх єлеєм від лампади над мощами. Як нам стало відомо, саме в цьому соборі служив архі­ єпископ Лука, проповідував Слово Боже людям. Хірург від Бога, доктор медичних наук, професор, святитель Лука завжди говорив: «Блаженний той лікар, який лікує не заради прибутку, а від співчуття до хворого!». Паломники із цікавістю оглянули музей святителя Луки, розташований на території монастиря. В експозиції є його особисті речі: медичний інстру-

ментарій, рукописи та наукові праці. Екскурсовод розповіла нам найважливіші моменти з життя святителя. А воно було нелегким — 11 років в ув’язненні й на засланні, але вірність Церкві Христовій та твердість духу він зберігав завжди. В останні роки життя святитель Лука осліп, але сприйняв це смиренно, як волю Божу. Він прожив 84 роки і спочив у Сімферополі в 1961 р. У 2006 р. Священний Синод УПЦ заснував орден святителя Луки Кримського. Ним нагороджують лікарів, учених, богословів, проповідників віри Христової за наполегливу працю на благо Церкви.

КЕРЧ. ХРАМ В ІМ’Я СВЯТОГО ІОАННА ПРЕ ДТЕЧІ

Білоцерківські паломники побували у цьому місті, яке вважається одним із найдревніших у Європі. Наступного року йому виповниться 2610 років, воно є свідком багатьох цивілізацій. Саме тут народився і прийняв хрещення святитель Лука (Войно-Ясенецький). Місто має унікальне географічне розташування: тут зустрічаються Азовське та Чорне моря, перетинаються торговельні шляхи. За Керч (колись вона називалась Пантикапей)

завжди велася жорстока боротьба, не раз її знищували вщент. Нашу увагу привернув величний храм в ім’я Іоанна Предтечі, розташований на березі моря. Найвірогідніше, він був зведений у VIII— IX ст. (на одній із колон збереглася дата — 752 р.). Стіни цього хрестово-купольного храму прикрашає унікальний старовинний живопис.

ТОПЛОВСЬКИЙ МОНАСТИР — ОСТРІВЕЦЬ Б ЛАГОД АТІ

Ця свята обитель здавна відома. Вона розташована у мальовничому місці, неподалік від грецького села Топлу й вирізняється своєрідною спокійною красою. Люди їдуть сюди звідусіль. Господь благословив святу обитель трьома цілющими джерелами. Благодатну силу води відчуває кожен, хто зануриться у купіль. Зникає втома, додається життєвих сил, немов оновлюється весь організм. Дехто навіть позбувається хвороб. Три дні ми мали нагоду купатися у благодатних водах: раніше вставали вранці, пізніше лягали спати, аби використати для цього кожну вільну хвилину. Два джерела — святого Георгія Побідоносця та Трьох святи-

православна газета телів — розташовані у лісі. Третє має ім’я святої Параскеви і знаходиться на території монастиря, на місці, де, за переданням, вона прийняла останні муки. Свята Параскева народилася у Римі у II ст. за часів імператора Антоніна. Її батьки були благочестиві християни і свою єдину доньку назвали на честь дня її народження — Параскева (грецькою — п’ятниця). З дитинства вона виховувалася у дусі християнської віри. Після смерті батьків Параскева роздала своє майно бідним людям і почала проповідувати Христове Євангеліє народам. На Параскеву донесли імператорові. Той намагався відвернути її від віри у Христа, але марно. Тоді правитель наказав піддати мученицю тортурам. На її голову наділи розпечений мідний шолом, однак це їй не зашкодило. Потім Параскеву кинули у котел, наповнений кип’ячою олією, проте свята залишилася живою. У імператора виник сумнів, чи дійсно олія гаряча. Він наказав святій Параскеві бризнути на нього рідиною. Обличчя його обварилося, і правитель умить осліп. Мучитель почав умовляти Параскеву повернути йому зір. Після її молитви імператор знову став бачити і прийняв православну віру, а святу відпустив з миром. Вона вирушила на євангельську проповідь в інші країни. Згодом саме тут, у глухому урочищі Топлу, Параскева прийняла мученицьку кончину, а джерело забило у той час, коли земля обагрилася її кров’ю. Відома ікона: свята Параскева тримає у руках чашу, а в ній — зцілені очі. Вважається, що особливо допомагає вона тим, хто має проблеми із зором. З історії монастиря відомі випадки, коли навіть сліпі прозрівали, після того як викупалися у цілющому джерелі святої Параскеви. У 50‑х роках XIX ст. неподалік цього джерела поселилась болгарська дівчина Константина, яка жила у сусідньому поселенні Кишлав. Одного разу вона почула голос Господа: «Іди і молись у горах!», і після цього сім років подвизалася у Кизилтаській печері, харчувалася чим доведеться, вдягалася у лахміття. Потім Константина перейшла у Топлу й молилася про заснування на цьому місці жіночої обителі та церкви в ім’я святої Параскеви. З нею оселились і кілька сестер. Так завдяки старанням та палким молитвам болгарки Константини на Кримській землі з’явилися два монастирі — Топловський і Кизилтаський. Білоцерківські паломники побували у печері Константини, на місці її подвигу: вражають високі стелі, досить відчутна вологість, зі стін стікає вода… Для нас важко зрозуміти, як можна жити у таких умовах. Безперечно, подвижниця укріп­ лялася сильною молитвою, і душа її була з Богом. Топловський монастир відкрився 1864 р. Тоді тут було дев’ять насельниць, серед них і Константина. З роками свята обитель зростала. Запорукою розквіту стала невтомна праця черниць. До того ж багаті люди купували прилеглі землі й жертвували їх обителі, яка мала кілька хуторів, ліси, орні землі, виноградники, пасіки,

садки. Щодо останнього, черниці самі заклали фруктовий сад, який завдяки ретельному догляду та добре продуманій зрошувальній системі став кращим на півострові. Монастир постійно брав участь у міжнародних виставках, зокрема у Парижі, й, зазвичай, мав великий успіх. На території монастиря були зведені церкви в ім’я святої Параскеви та на честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість». У 1894 р. розпочалося будівництво величного СвятоТроїцького собору. Він мав бути двоповерховим: верхній храм розрахований на 700, а нижній — на 200 парафіян. У розчин будівельники додавали яєчний білок, і споруда вирізнялася особливою міцністю. Коли собор був майже закінчений — залишалися лише внутрішні роботи — сталася революція. За наказом нової влади його підірвали. Ігуменя Параскева (при ній монастир досяг найбільшого розквіту та духов­ ного піднесення), побачивши це, померла від розриву серця… У 1919 р. монастир було пограбовано: забрали срібні чаші, хрести, ікони, оздоблені дорогоцінним камінням. Монастир закрили, а черниць розігнали. На цій території почав діяти радгосп із красномовною назвою «Безбожник». Його працівники за невеликий час повністю розвалили монастирське господарство, яке десятиліттями створювалось нелегкою працею черниць. Відродження святої обителі почалось 1992 р. Кожен крок давався важко, але молитва та невтомна праця долали всі перепони. Монастир постав із руїн, знову скликають дзвони людей на богослужіння. Нині у монастирі проживає 40 насельниць. Доля Топловської обителі — гідний приклад того, що Церкву Христову знищити неможливо.

В ГОСТЯХ У БАТЮШКИ АГАФОНА НА ЧІЛТЕРМАРМАРА

Цей печерний монастир розташований у скелі, яка здіймається над мальовничими долинами. Він існував ще за часів Кримського ханства і є місцем молитовного подвигу багатьох поколінь. Із 80 печерних приміщень 56 добре збереглися до наших днів. Біля підніжжя гори на групу паломників чекав послушник, який провів нас відомими йому стежками до монастиря. Обитель розташована на висоті 450 м над рівнем моря. Вона була заснована у VI ст. Ми бачили безліч висічених у скелі хрестів. Збереглися залишки храмів, будинків, ємкості для збору дощової води тощо. Центральне місце займає великий природний грот, у ньому — діючий печерний храм в ім’я преподобного Савви Освященного. У церкві на нас чекав намісник — ієромонах Агафон — дуже привітна, спокійна, щира людина. Паломники помолилися перед мироточивою іконою Савви Освященного поставили свічки у печерному храмі. Потім у трапезній, що розташована у скелі, нас пригощали запашним гірським чаєм та чудовим персиковим варенням. Зав’язалася невимушена розмова з отцем намісником. Паломників дивувало, як можна і в наші часи жити у печерах, без будь-яких побутових умов.

православна газета За словами намісника, для цього треба мати насамперед міцне здоров’я, адже клімат у горах особливий: підвищена вологість, багато плісняви та грибків. І все ж, як сказав батюшка, «служимо, молимось!». Допомагають люди з навколишніх сіл. Важко відроджувати древню обитель, повертати землі, які їй належали споконвіку. У свою чергу отець Агафон поспівчував нам, людям мирським, яким так нелегко живеться зараз. За його словами, кожен другий з тих, хто підіймається у їхній монастир, — душевно хвора людина. У майбутньому батюшка має намір організувати постійний прийом паломників із проживанням у цій святині. При монастирі є цілюще джерело, купальня. Налагоджується своє невеличке господарство — вирощують домашню птицю, обробляють город. Бачили ми й ослину ферму. Саме ці невибагливі тварини можуть пройти вузенькими гірськими стежками, переносячи чималий вантаж. Потім білоцерківці ще не раз пригадували ці святі місця, де монастирське життя навчає нас не ставити над усе матеріальні блага та комфортні умови життя, а шукати насамперед Царства Небесного.

КИЗИЛТАШ — ПЕРЛИНА КРИМСЬКИХ ГІР

Урочище Кизилташ розташоване на відстані 15 км від Судака в мальовничому місці. Його оточують великі червоні скелі, схили яких yкриті лісами. Від цього й назва — Кизилташ, що татарською означає «червоний камінь». Унікальна місцевість Кизилтаського Свято-СтефаноСурозького монастиря: до нього не можна під’їхати автомобілем, тому багаті й бідні, старі й малі йдуть пішки стежкою. Були часи, коли за день до Кизилтаської обителі приходило понад 700 богомольців. У цьому місці б’є цілюще джерело, відоме з давніх-давен. Воно лікує рани, відновлює життєві сили людини. Наша група паломників піднялася до джерела, а це 470 м над рівнем моря. Як розповіли насельники обителі, торік приїхав до них на поклоніння святим місцям один бізнесмен. Сталося так, що коли він підні-

мався вгору, то впав і зламав ногу. Чоловік сприйняв це як Божий знак і за власні кошти зробив зручні дерев’яні сходи. Монастир заснований у 1850 р. Спочатку тут проживало кілька ченців, які зводили перші споруди. Коли настоятелем обителі став ігумен Парфеній, то кизилтаські лісові хащі перетворилися на квітучі сади. Щедрі врожаї давали городи та виноградники. Були споруджені церква, два будинки для паломників, зробили ставок. Преподобномученик Парфеній трагічно загинув від рук татар, з якими у нього були сутички через те, що останні вирубували монастирські ліси та випасали худобу на землях обителі. Після революції монастир закрили, натомість утворилась сільгоспартіль, а потім — дитяча колонія, база відпочинку. Після Другої світової війни сюди навідався голова Спеціального комітету Л. Берія, і було прийнято рішення утворити стратегічний секретний арсенал для збереження ядерних запасів Чорноморського флоту. Все, що залишилося від монастиря, було висаджене у повітря і знищено. Грандіозне будівництво об’єкту відбувалося швидкими темпами — цілодобово. На військові потреби уряд коштів не шкодував, курирував роботу сам Берія. Глибина і міцність цього об’єкта під назвою «Феодосія-13» була такою, що витримувала ядерний вибух, у підземні тунелі заходили спецпоїзди. У 1992 р. ядерні запаси було вивезено, але військове містечко існує й досі. Пройти до святих місць не просто — колишня секретність так і залишилась: за двома рядами колючого дроту нині перебуває загін особливого призначення «Тигр». Паломників пропускають спеціальним коридором. У 1997 р., згідно з рішенням Священного Синоду УПЦ, було відкрито Кизилтаський чоловічий монастир. Повільно, з великими труднощами він облаштовується. Нашу групу паломників зустрів намісник ігумен Никон зі словами: «Поможи вам Господи знайти те, що шукаєте у паломництві!». В обителі ми бачили унікальні речі — древні святині полкової церкви: хоругви, яким

З благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира ПАЛОМНИЦЬКИЙ ЦЕНТР ПРИ ВІДДІЛІ ЗОВНІШНІХ ЦЕРКОВНИХ ЗВ’ЯЗКІВ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

ЗАПРОШУЄ ЗВЕРШИТИ ПАЛОМНИЦТВА ДО СВЯТИНЬ СВІТОВОГО ПРАВОСЛАВ’Я Залізничне шосе, 3 01103, Київ, Україна Тел.: +38 (044) 383 04 11 +38 (044) 383 04 22 +38 (050) 265 55 42 +38 (097) 545 42 55 Факс: +38 (044) 529 02 92 pilgrimsua@gmail.com www.pilgrims.in.ua

Пал о м н и цтв о понад 200 років, полкову плащаницю та ін. Головною святинею монастиря вважається ікона Стефана Сурозького. Тут також зберігаються частиці мощей багатьох святих. Ми поверталися із Кизилтаського монастиря зміцнившись у вірі й відпочивши душею.

КОСМО Д АМІАНІВСЬКИЙ МОНАСТИР

Як тут усе премудро облаштував Господь! Немов чудову перлину, сховав святу обитель у глибині гір та лісів, призначив цьому місцю служити оздоровницею для недужих тілом та душею. Клімат і природний ландшафт цих місць такі самі, як на Горі Афон. Розташований монастир у центральній частині Кримського природного заповідника (територія складає 44 175 га), заснованого для збереження у недоторканному вигляді природи гірського Криму. Тут розводять оленів, косуль, куниць, борсуків тощо. Основні породи дерев: дуб, граб, сосна. На території монастиря несе свої цілющі води джерело святих безсрібників і чудотворців Косми й Даміана. Про його походження нам розповідає передання. Брати Косма й Даміан жили у ������������������������������ III��������������������������� ст., �������������������������� були громадянами Римської імперії. Опанувавши лікарське мистецтво, вони успішно зцілювали всілякі хвороби. За безкорисливість та чистоту віри їм у всьому сприяла Божа благодать. Під час гонінь на християн римський імператор заслав їх до далекої Тавриди (Крим тоді належав Римській імперії). Брати і тут продовжували зцілювати недуги й навертати людей до істинної віри, маючи дивовижний дар християнського милосердя та любові до хворих, і не лише до людей, а й до тварин. Саме на території нинішнього Космо-Даміанівського монастиря брати деякий час жили, вимоливши у Бога цілюще джерело, що і до наших днів лікує недужих. Святі Косма й Даміан прийняли мученицьку смерть — їх побили камінням. Рішенням Святішого Синоду в 1850 р. на цьому місці був заснований чоловічий монастир. Багато зусиль до цього

№ 15 (313), серпень 2012 доклав архієпископ Інокентій (Борисов), який ставив за мету свого життя відродження древніх церковних святинь Криму. Перші ченці обителі — ігумен Макарій та чернець Ігнатій. Вони зводили перший храм та житлові споруди. Поступово кількість насельників зростала, як і потік богомольців. Діючий храм на честь Косми та Даміана, що був облаштований при джерелі, став замалим, тому збудували великий дерев’яний. Над джерелом ченці звели каплицю, поряд — купальню. Згодом з’явилася церква на честь Преображення Господнього, яку опалювали у зимовий час. Полюбляли відвідувати цей монастир російські імператори Олександр III та Микола II. На випадок приїзду великих гостей, у 1882 р. було споруджено царський мисливський будиночок із фонтаном. На честь 300‑річчя династії Романових над джерелом було зведено кам’яну каплицю, яка вціліла й донині. Згідно з рішенням Святішого Синоду від 1899 р. обитель стала жіночою. Перша настоятелька — ігуменя Варсонофія із сестрами з Топловської обителі (вона була на той час перепов­ неною). Саме на долю цих черниць випали часи розквіту й занепаду обителі. Найтяжчі випробування настали після 1917 р. Монастир неодноразово грабували, все майно і цінності забрала держава. Згодом Космо-Даміанівський монастир перейшов у власність Кримського заповідника. Відродження монастиря розпочалося із 1994 р., коли архієпископ Сімферопольський та Кримський Лазар на святому джерелі звершив першу Літургію. Повернулися великі святині — чудотворна ікона Косми та Даміана з частицями мощей та здавна шанована Єрусалимська ікона Божої Матері. Образ передав у дар обителі святитель Лука (Войно-Ясенецький), отримавши його від жінки, яка тривалий час переховувала цю ікону вдома. Обидві ікони нині перебувають у братському храмі монастиря. Щороку зростає тут кількість паломників. Нині вирішується питання щодо облаштування будинку для богомольців. Білоцерківські паломники помолились у монастирському Вересень

СВЯТА ЗЕМЛЯ (Ізраїль) СВЯТА ЗЕМЛЯ (Ізраїль) з відвіданням гори Сінай

11

храмі, поставили свічки, напились цілющої джерельної води, до речі, найхолоднішої у Криму.

ФЕОДОСІЯ

Це місто заснували у VI ст. до Р. Х. грецькі колоністи задля розширення території власної країни. Слово «Феодосія» в перекладі з грецької означає «подарунок Бога». Спочатку місто входило до складу Боспорського царства. Згодом тут хазяйнували римляни, його грабували монголо-татари. При генуезцях Феодосія набула найбільшого розквіту. До складу Росії вона перейшла у 1774 р. Нині її головною пам’яткою вважається старе місто. Саме тут, на березі моря, на схилах великого узвишшя збереглися залишки великої середньовічної фортеці. Висота її стін сягає 13 м, а башти — 20 м. Паломникам відкривається чудова панорама на православні храми древньої архітектури, невеличкі, надзвичайно гарні. Тут сейсмічна зона, тож будували досить міцні споруди — на віки. Східці, що ведуть до храму в ім’я Димитрія Солунського (XIV ст.), уже стерлися, але церква збереглася у первісному вигляді. Храм розписував фресками Феофан Грек, видатний майстер іконопису. Про нього відомо, що день він розпочинав і закінчував з ім’ям Господа. За часів атеїзму фрески свідомо забілювали, та вони знову й знову проявлялись. Фрагменти фресок можна бачити й нині, їх реставрують, але досить повільно — відчувається брак коштів. Церкву в ім’я Іоанна Богослова зводили греки, і вона вирізняється особливою акустикою. Діючий православний храм на честь Тверської ікони Божої Матері зведений у 1348 р. Високий, світлий, прикрашений іконами, вибитими у камені. Це древня грецька традиція, велике мистецтво, адже вирубати ікону значно важче, ніж написати. Під час паломництва ми мали нагоду насолоджуватися чудовим гірським повітрям, тишею, а найголовніше — помолитися біля древніх святинь.

Жовтень

Тамара Зозуленко, член Спілки журналістів України Листопад

Грудень

12–20 6–16 19–26 17–28 13–19 13–20 24–31 12–20

ДУХОВНА СЛАВА ЧОРНОГОРІЇ (з відвіданням м. Барі, Італія) 9–16 16–23 СВЯТИНІ ХРИСТИЯНСЬКОЇ ЄВРОПИ

26 вересня

10 жовтня

СВЯТА ГОРА АФОН

30 вересня

7 жовтня

ГРЕЦІЯ з відвіданням м. Барі, Італія

6–16 жовтня

ГРЕЦІЯ з відвіданням острова Патмос

30 жовтня

ПРАВОСЛАВНІ СВЯТИНІ СПОЛУЧЕНИХ ШТАТІВ

20 жовтня

КІПР

16 жовтня

СВЯТИНІ РУМУНІЇ

26 жовтня

АВСТРАЛІЯ

26 жовтня

5 листопада 16–23 грудня

ІТАЛІЯ (в день пам’яті свт. Миколая) ГРУЗІЯ

30 жовтня

6 листопада

12

№ 15 (313), серпень 2012

ЦЕРКВА, С УСПІЛЬС ТВО, ДЕРЖ АВА 8 серпня вікарій Київської Митрополії, голова Синодального відділу УПЦ з біоетики та етичних питань єпископ Макарівський Іларій взяв участь у роботі круглого столу «Секулярна епоха і нове хрис-

А рх і є р е й с ь ка х і рото н і я

ХІРОТОНІЯ АРХІМАНДРИТА АРКАДІЯ (ТАРАНОВА) НА ЄПИСКОПА ОВІДІОПОЛЬСЬКОГО, ВІКАРІЯ ОДЕСЬКОЇ ЄПАРХІЇ 4 серпня, в день пам’яті рівноапостольної Марії Магдалини, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир звершив Божественну літургію в соборному храмі столичного Пантелеймонівського жіночого монастиря у Феофанії. Його Блаженству співслужили: митрополит Одеський і Ізмаїльський Агафангел; архієпископи Бориспільський Антоній (Керуючий справами УПЦ), Чернігівський і Новгород-

тиянське свідчення», що відбувся в рамках Десятого Київського річного богословського інституту в православному соціально-просвітницькому центрі «Ковчег» при парафії в ім’я преподобної Параскеви Сербської с. Лишня Макарівського району. У круглому столі, засідання якого очолив директор київського видавництва «Дух і літера» та Центру європейських гуманітарних досліджень Національного університету «Києво-Могилянська Академія» Костянтин Сігов, також взяли участь проректор Загальноцерковної аспірантури та докторантури Руської Православної Церкви ім. святих рівноапостольних Кирила і Мефодія протоієрей Володимир Шмалій, голова Синодального інформаційно-просвітницького відділу УПЦ протоієрей Георгій Коваленко, священнослужителі, богослови та науковці з України, Росії, Грузії, Білорусі, США, Франції та ін. У своєму виступі єпископ Іларій, зокрема, наголосив на важливості діалогу з культурою для християнського свідчення в сучасному світі. orthodox.org.ua ВІЗИТ ПРЕ ДС ТОЯТЕ ЛЯ У ПЦ 14 серпня, у день свята Винесення чесних древ Животворящого Хреста Господнього, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир відвідав з архіпастирським візитом Житомирську єпархію. Його Блаженство освятив головний престол

Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Житомира й очолив в освяченому храмі Літургію, звершену у співслужінні з митрополитом Вінницьким і Могилів-Подільським Симеоном, архієпископами Житомирським і Новоград-Волинським Никодимом, Переяслав-Хмельницьким і Вишневським Олександром, Городницьким Олександром та духовенством єпархії. На богослужінні були присутні голова Житомирської облдержадміністрації Сергій Рижук та голова облради Йосип Запаловський.

Того ж дня Предстоятель УПЦ відвідав Житомирський Свято-Анастасіївський ставропігійний жіночий монастир, де Його Блаженство зустрічали настоятелька обителі ігуменя Михаїла (Фурманець), насельниці монастиря та парафіяни. В обителі, біля скульп­ турної композиції, яка зображає преподобного Серафима Саровського, який молиться на камені, було проспівано величання святому, після чого Блаженніший Владика поклав до пам’ятника квіти. orthodox.org.ua

православна газета

Сіверський Амвросій, Житомирський і Новоград-Волинський Никодим, Яготинський Серафим, ПереяславХмельницький і Вишневський Олександр (секретар Предстоятеля УПЦ), єпископи Білгород-Дністровський Олексій, Макарівський Іларій, Сумський і Охтирський Євлогій, Васильківський Пантелеімон, Броварський Феодосій. За Літургією було звершено хіротонію намісника Пантелеймонів-

ського монастиря м. Одеси архіманд­ рита Аркадія (Таранова) на єпископа Овідіопольського, вікарія Одеської єпархії (згідно з рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви від 20 липня 2012 р., журнал № 68). Наприкінці богослужіння Блаженніший Митрополит Володимир звернувся до єпископа Аркадія зі словом настанови і вручив йому архієрейський жезл.

СЛОВО ПРИ НАРЕЧЕННІ ПРЕОСВЯЩЕННОГО ЄПИСКОПА АРКАДІЯ Ваше Блаженство, Блаженніший Владико і Отець! Ваші Високопреосвященства, Ваші Преосвященства, богомудрі та боголюбиві архіпастирі! Божою волею, за благословенням Його Блаженства Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, Священний Синод Української Православної Церкви визначив мені бути єпископом Овідіопольським, вікарієм Одеської єпархії. Не можу без благоговіння й трепету помислити про те, що є архіпастирське служіння. Маючи перед своїми мисленими очима сонм чудових святителів нашої Церкви, чиїми трудами і молитвами зміцнювалася віра людей, славилося Ім’я Господнє, будувалися храми та святі обителі і звершувалося багато славетних справ, бачу себе нескінченно далеким від їхньої досконалості й духов­них дарів. І зараз, стоячи перед Вами, Ваше Блаженство, і вами, святителі Христові, я щиро сповідую свою людську неміч і свою недостойність. Усвідомлення своєї недосконалості разом з розумінням висоти і відповідальності архіпастирського служіння не можуть не страшити мене. Але водночас із тим, я, безперечно, вірю, що рішення священноначалія щодо мене є виявленням волі Божої. І тому із цілковитою покорою вручаю себе Промислу Всемогутнього, але і Всемилостивого Господа, Єдиного Серцезнавця, Який усе знає й усе бачить і від Якого не приховане ніщо. Дякую Господу за Його милість до мене, за Його любов, піклування та провід, які, оглядаючись тепер на прожите життя, не можу в ньому не бачити. Прийняття в серце благодатного дару віри в Живого Бога, сили, необхідної, щоб зберегти і виплекати цей дар у тому невіруючому суспільстві, що нас оточувало, навчання в Одеській духовній семінарії, Київській духовній академії, послух у СвятоУспенському та Свято-Пантелеймонівському монастирях — усе це щодо мене є справою невимовного Божественного милосердя. Думаю, що час,

який я провів у спасенній огорожі святих обителей, служитиме мені нагадуванням про святість чернечого життя і добрим уроком пастирського піклування. Вірю, що молитви братії монастиря, прочан, а також архіпастирське благословення й поради Вашого Блаженства будуть і надалі опорою і допомогою в окормленні ввіреної мені пастви. Усвідомлюючи свою духовну неміч і глибоку недостойність, стою нині перед Вами, боголюбиві архіпастирі Христові, і лише одне перешкоджає мені не прийняти хрест, що покладається на мене, — це святий послух святительському собору, в рішенні якого я визнаю всеблагу волю Чоловіколюбця Бога. Нічого в Церкві Христовій не відбувається без волі її Божественного Пастиреначальника, Звершувача нашого спасіння. Усе влаштовуючи за Своїм благим Промислом про світ, Всемудрий Господь обрав мене як немудре світу і немічне світу (1 Кор. 1: 27), залишивши для мене тільки шлях цілковитого уповання на Його милість і всезміцнюючу благодать Святого Духа. Сповідуючи перед вами свою неміч, я добре розумію, що майбутнє служіння вимагатиме від мене невпинної праці, духовних зусиль і пастирської ревності. Служіння Богові й прагнення ходити шляхом Його заповідей і раніше були сенсом і

змістом мого життя. Нині згадую слова Божі, сповіщені пророку: Не бійся, бо Я з тобою... Я допомагаю тобі (Іс. 41: 10, 13). Лише віра в це обіцяння Божественної допомоги дозволяє мені відповісти на заклик священноначалія: дякую, приймаю і нічого всупереч не говорю, бо сподіваюся, що милістю Божою зможу неганебно нести цей хрест, звершуючи нове служіння, і сподіваюся, що воно буде для мене шляхом стяжання благодаті Духа Божого, що здобувається тільки через зусилля, хрест. З великим трепетом приступаю до нового служіння Господу і Святій Церкві, бо сьогодні суспільство чекає від Церкви активних дій. Церкві повертаються монастирі та храми, яким належить преобразитися і стати світильниками високої християнської духовності, проповідувати всьому світові неминущі цінності Православ’я. Користуючись нагодою, хочу від усієї душі подякувати Його Високопреосвященству Високопреосвященнішому Агафангелу, митрополиту Одеському і Ізмаїльському, за його ревні молитви, доброту, турботу й архіпастирську батьківську любов. Живим прикладом владика митрополит протягом двадцяти років учив мене любити Господа, благоговійно молитися перед престолом і нести послух зі смиренням і терпінням. Я завжди молитимуся про Вашу святиню, дорогий владико.

Ваше Блаженство! Возлюблені святителі Христові! Господь покликав вас відродити мене духовно і поставити на високе служіння Церкві Божій. Благаю і прошу вас, помоліться за мене недостойного, нехай зміцнить мене Господь у трудах на ниві цього служіння. Нехай дарує мені Всемилостивий Господь через покладання ваших рук Свою Божественну благодать, всегда немощная врачующую и оскудевающая восполняющую. Амінь.

3 серпня 2012 р., храм на честь Усіх святих СвятоПантелеймонівського жіночого монастиря у Феофанії

православна газета

А рх і є р е й с ь ка х і рото н і я

БІОГРАФІЯ ПРЕОСВЯЩЕННОГО АРКАДІЯ, ЄПИСКОПА ОВІДІОПОЛЬСЬКОГО, ВІКАРІЯ ОДЕСЬКОЇ ЄПАРХІЇ Єпископ Аркадій (у миру Таранов Олександр Борисович) народився 11 березня 1957 р. в робітничому селищі Ясенівське Луганської області. У 1973 р. закінчив середню школу, після чого протягом двох років навчався у залізничному училищі м. Попасна Луганської області. З 1975 до 1977 р. проходив строкову службу в лавах Збройних сил. Після демобілізації деякий час працював помічником машиніста тепловоза в м. Антрацит. З 1978 до 1982 р. навчався в Одеській духовній семінарії. У 1981 р. вступив послушником до Одеського Свято-Успенського чоловічого монастиря.

8 березня 1982 р. намісником монастиря архімандритом Вадимом (Семяшком) пострижений у малу схиму з ім’ям Аркадій, на честь преподобного Аркадія Кіпрського (пам’ять 19 березня).

22 березня 1982 р. митрополитом Сергієм (Петровим) рукоположений у сан ієродиякона, а 6 січня 1983 р. — у сан ієромонаха. З 1981 до 1990 р. був насельником Свято-Успенського Патріаршого Одеського монастиря. Ніс послух помічника благочинного, завідував просфорнею. У 1986 р. митрополитом Сергієм (Петровим) нагороджений наперсним хрестом. У 1990 р. митрополитом Леонтієм (Гудимовим) зведений у сан ігумена, того ж року 13 листопада призначений настоятелем храму святих мучеників Адріана і Наталії м. Одеси.

11 березня 1993 р., за поданням митрополита Одеського і Ізмаїльського Агафангела, Священним Синодом УПЦ призначений намісником Свято-Пантелеймонівського Одеського чоловічого монастиря. У 1993 р. нагороджений правом носіння хреста з прикрасами.

У 1996 р. зведений у сан архіманд­ рита. У 2000 р. нагороджений правом служіння з жезлом. У 2002 р. закінчив Київську духов­ну академію. З благословення Високопреосвященнішого Агафангела, митрополита Одеського і Ізмаїльського, в 2009 р. обраний делегатом Помісного Собору Руської Православної Церкви і членом ювілейного Собору Української Православної Церкви 2011 р. З 2009 р. був членом Єпархіальної ради. Протягом 16 років ніс послух намісника Одеського Свято-Пантелеймонівського монастиря та благочинного монастирів Одеської єпархії.

20 липня 2012 р. рішенням Священного Синоду УПЦ (журнал № 68) обраний єпископом Овідіопольським, вікарієм Одеської єпархії. Наречення архімандрита Аркадія (Таранова) на єпископа Овідіопольського відбулося 3 серпня у храмі на честь Усіх святих столичного Пантелеймонівського жіночого монастиря у Феофанії. Чин наречення очолив Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир. Нагороджений: • орденом святого благовірного князя Володимира I, II і III ступенів; • орденом преподобного Нестора Літописця II ступеня; • ювілейним орденом і медаллю на честь 2000-річчя Різдва Христового; • ювілейною медаллю на честь 10-річчя Харківського Собору.

СЛОВО НА ВРУЧЕННЯ ЖЕЗЛА ПРЕОСВЯЩЕННОМУ АРКАДІЮ, ЄПИСКОПУ ОВІДІОПОЛЬСЬКОМУ, ВІКАРІЮ ОДЕСЬКОЇ ЄПАРХІЇ Преосвященний єпископе Аркадію!

Через покладання рук єпископів ти сподобився прийняти сугубу благодать Святого, Животворящого і Вседіючого Духа. Милістю Божою ти зведений у сан єпископський, щоб пасти Церкву Господа і Бога, яку Він придбав кров’ю Своєю (Діян. 20: 28). Благодать, яка зійшла на тебе сьогодні, святий апостол Павел називає даром Божим (2 Тим. 1: 6). Це той самий дар, який колись у вигляді вогненних язиків зійшов на святих апостолів і поклав початок наступництву апостольського служіння в Церкві Христовій. Воскреслий з мертвих Господь наш Іісус Христос, явившись Своїм учням і

апостолам, сказав: Ідіть, навчайте всі народи, христячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа, навчаючи їх додержуватися всього, що Я заповів вам (Мф.

28: 19–20). І тобі, як наступникові апостолів Господа нашого Іісуса Христа, належить проповідувати Божественне Євангеліє, звершувати святі таїнства і з ревністю здійснювати многотрудний подвиг єпископського служіння. Сьогодні на тебе покладені не тільки знаки архієрейського достоїнства, а й величезна відповідальність нового для тебе нелегкого служіння Церкві Христовій. Пам’ятай, що ти отримав великий дар Божий, і тому не приписуй собі нічого з того, що єдино Боже, не покладайся на свої сили, а тільки на силу того дару Божого, який

ти сьогодні прийняв. Нехай не лякає тебе висота подвигу, що визначений тобі, бо, як ти сам добре знаєш, сила Божа в немочі звершується (див.: 2 Кор. 12: 9). Благодатним прикладом, який підтримуватиме і зміцнюватиме тебе, нехай послужать святі апостоли й богоносні отці, які, через постійне возгрівання в собі дарувань Святого Духа, приносили рясний плід. Одягнувшись у святительські одежі, ти маєш невпинно прагнути до того, щоб зодягнутися у властивості чеснот Єдиного Архіпастиря нашого Господа Іісуса Христа, в Його мудрість, чистоту, смиренність, людинолюбство, безмежну любов до роду людського і всього творіння Божого. Твоєю духов­ ною зброєю нехай буде постійна молитва, бо єпископ має бути завжди молитовно зосередженим, нерозсіяним і небагатослівним. До цього дня ти ніс послух намісника Свято-Пантелеймонівського Одеського чоловічого монастиря. Той цінний досвід, який ти отримав у трудах з відродження чернечого життя, безсумнівно, допоможе тобі у твоєму новому служінні. Сугуба благодать архієрейства, сприйнята тобою нині, нехай зміцнить і умудрить тебе. А тепер прийми цей жезл і благослови людей, які молились з тобою і тепер чекають отримати від тебе твоє перше архіпастирське благословення. Володимир, Митрополит Київський і всієї України, Предстоятель Української Православної Церкви

№ 15 (313), серпень 2012

13

ЄПАРХІА ЛЬНЕ ЖИТ ТЯ ЛУГАНСЬК. 22 липня, в Неділю 7-му після П’ятидесятниці, в Петро-Павлівському кафедральному соборі м. Луганська відбулася зустріч нового правлячого архієрея Луганської єпархії — архієпископа Луганського і Алчевського Митрофана. Архієпископ Митрофан та архієпископ Криворізький і Нікопольський Єфрем у співслужінні духовенства Луганська звершили у соборі Літургію. Перед початком богослужіння, з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, владика Єфрем зачитав Указ про призначення архієпископа Митрофана правлячим архієреєм Луганської та Алчевської єпархії (згідно з рішенням Священного Синоду УПЦ від 20 липня 2012 р., журнал № 65). У цьому ж указі було винесено подяку митрополиту Іоанникію (Кобзєву) за його багаторічні архіпастирські труди і служіння на славу Божу і на благо Луганської єпархії. Владика Митрофан закликав паству молитися за здоров’я владики Іоанникія — святителя, який понад 20 років свого життя присвятив відродженню і становленню Православ’я в Луганській області. Того ж дня нового правлячого архієрея зустрічали священнослужителі та парафіяни храмів м. Алчевська на чолі з благочинним Алчевського округу протоієреєм Олександром Устименком. Архієпископ Митрофан оглянув храм на честь святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії, поклав квіти до пам’ятного хреста на честь двотисячоліття Різдва Христового, відвідав храм в ім’я великомученика Георгія Побідоносця і звершив подячний молебень у Миколаївському кафедральному соборі м. Алчевська. Прес-служба Луганської єпархії; orthodox.org.ua ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ. Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир, за сприяння духовному відродженню у Хмельницькій єпархії та старанні труди на благо Православної Церкви, нагородив голову Хмельницької облдержадміністрації Василя Ядуху орденом УПЦ святого рівноапостольного князя Володимира I ступеня. Нагороду губернатору 23 липня вручив митрополит Хмельницький і Старокостянтинівський Антоній (який цього дня відзначав тезоіменитство) в Покровському кафедральному соборі м. Хмельницького. fialco.org, orthodox.org.ua

ДЖАНКОЙ. 24 липня, з благословення єпископа Джанкойського і Роздольненського Аліпія, у Джанкойській школіінтернаті відбулося відкриття дитячої недільної школи. crimea.eparhia.org КОНОТОП. 24 липня у Трьох-Анастасіївському соборі м. Глухова Конотопської єпархії пастві був представлений новий правлячий архієрей — єпископ Конотопський і Глухівський Роман. З благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, цього дня до Глухова прибули Керуючий справами УПЦ архієпископ Бориспільський Антоній та секретар Предстоятеля УПЦ архієпископ Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр. Після молебню на початок доброї справи архієпископ Антоній зачитав виписку з журналу № 64 засідання Священного Синоду УПЦ від 20 липня 2012 р. і Указ Предстоятеля УПЦ про призначення єпископа Романа на Конотопську кафедру. orthodox.org.ua ВІННИЦЯ. 26 липня, в день святкування Собору Архангела Гавриїла, митрополит Вінницький і Могилів-Подільський Симеон звершив у м. Вінниці (мікрорайон Сабарів) освячення храму на честь Чуда Архістратига Михаїла у Хонех. Храм на цьому місці було зведено близько трьохсот років тому. У 1974 р. церкву зруйнували, а на її місці побудували ательє. У 1994 р. почалося будівництво нового храму, роботи з благоустрою якого тривають і донині. orthodox.vinnica.ua ВОЛИНЬ. 26 липня відбулося перше богослужіння в молитовній кімнаті на честь ікони Божої Матері «Цілителька», яка відкрилася в неонатальному центрі Волинського обласного дитячого територіального медичного об’єднання. Водосвятний молебень очолив благочинний Луцького міського округу митрофорний протоієрей Володимир Літвенчук. orthodox.lutsk.ua СІМФЕРОПОЛЬ. 29 липня в м. Севастополі (Сімферопольська єпархія), в рамках святкування Дня флоту, відбулося освячення накупольного хреста, призначеного для Микільського храму-пам’ятника на Братському меморіальному кладовищі. Чин освячення у співслужінні єпископа Салехардського і Ново-Уренгойського Миколая та духовенства Севастопольського округу звершив митрополит Сімферопольський і Кримський Лазар. Вага хреста, виготовленого з уральського граніту, — 23,5 тонни, висота — 7,5 метрів. З ініціативою виготовити його виступили постійні парафіяни храму — моряки десантного корабля «Ямал» Чорноморського флоту Росії, які звернулися з відповідним проханням до губернатора Ямало-Ненецького автономного округу РФ Дмитра Кобилкіна (регіон шефствує над кораблем). Хрест, відтворений фахівцями Єкатеринбурзького художнього фонду, завдяки його розмірам буде видно з будь-якої точки Севастополя. crimea.orthodoxy.su

14

№ 15 (313), серпень 2012 ЄПАРХІА ЛЬНЕ ЖИТ ТЯ

ЖИТОМИР. 1 серпня, в день пам’яті преподобного Серафима Саровського, в Житомирському Свято-Анастасіївському ставропігійному жіночому монастирі, нижній приділ соборного храму якого освячено на честь святого Серафима, відзначалося престольне свято. Цього дня Літургію в обителі під відкритим небом звершили: архі­ єпископи Житомирський і Новоград-Волинський Никодим, Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр (секретар Предстоятеля УПЦ), Городницький Олександр та єпископ Васильківський Пантелеімон. Після богослужіння, з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, архієпископ ПереяславХмельницький і Вишневський Олександр вручив церковні нагороди благодійникам монастиря. orthodox.org.ua БІЛА ЦЕРКВА. 2 серпня, в день пам’яті пророка Іллі, архієпископ Луганський і Алчевський Митрофан освятив Хрестовоздвиженський храм у с. Новосілки Кагарлицького благочиння Білоцерківської єпархії (правлячим архієреєм якої владика Митрофан був до 20 липня 2012 р.). bc-eparchy.org.ua ВІННИЦЯ. 2 серпня митрополит Вінницький і МогилівПодільський Симеон звершив освячення храму в ім’я Святого Духа в с. Чемериське Барського р-ну Вінницької області. orthodox.vinnica.ua ЛЬВІВ. 4 серпня, в день пам’яті рівноапостольної Марії Магдалини, у Свято-Георгіївському храмі м. Львова архі­ єпископ Білоцерківський і Богуславський Августин та єпископ Львівський і Галицький Філарет звершили Літургію. Цього дня владика Августин попрощався з паствою Львівської єпархії, в якій ніс своє архієрейське служіння протягом 20 років. Після Літургії було звершено подячний молебень. Потім владика Августин звернувся до пастви зі словами подяки та настанови, а єпископ Філарет відзначив трудність подвигу, який ніс владика Августин у Львівській єпархії. upc.lviv.ua БІЛА ЦЕРКВА. 5 серпня архієпископ Луганський і Алчевський Митрофан та вікарій Луганської єпархії єпископ Ровеньківський Никодим звершили Літургію у СпасоПреображенському кафедральному соборі м. Біла Церква. Наприкінці богослужіння владики попрощалися з паствою Білоцерківської єпархії, в якій несли своє архієрейське служіння до 20 липня 2012 р. bc-eparchy.org.ua ХАРКІВ. 5 серпня, з благословення архієпископа Харківського і Богодухівського Онуфрія, в с. Ржавчик Первомайського р-ну Харківської області відбулося освячення нового храму в ім’я пророка Іллі. Чин освячення очолив благочинний 17-го округу Харківської єпархії протоієрей Іоанн Лоцько. Новоосвячена церква, обладнана в колишній господарській будівлі, — перший православний храм в історії села. eparchia.kharkov.ua КИЇВСЬКА ЄПАРХІЯ. 6 серпня, в день пам’яті мучеників благовірних князів Бориса і Гліба, вікарії Київської Митрополії митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павел та єпископ Ірпінський Климент звершили Літургію в Борисоглібському храмі м. Вишгорода. orthodox.org.ua ВІННИЦЯ. 6 серпня митрополит Вінницький і МогилівПодільський Симеон звершив освячення новозбудованого храму на честь Почаївської ікони Божої Матері в с. Жданівка Хмельницького р-ну Вінницької області. orthodox.vinnica.ua ОДЕСА. 6 серпня митрополит Одеський і Ізмаїльський Агафангел звершив освячення каплиці в ім’я святителя Миколая Чудотворця в с. Свердлове Комінтернівського району Одеської області, що розташоване біля траси Одеса — Мелітополь. pravoslav.odessa.net ВІННИЦЯ. 7 серпня, в день Успіння праведної Анни, матері Пресвятої Богородиці, митрополит Вінницький і Могилів-Подільський Симеон освятив Георгіївський храм с. Вінницькі Хутори Вінницького р-ну Вінницької області. orthodox.vinnica.ua ХАРКІВ. 7 серпня в архієрейській резиденції на території Покровського монастиря м. Харкова під головуванням архієпископа Харківського і Богодухівського Онуфрія відбулися збори благочинних Харківської єпархії. На зборах, зокрема, було ухвалено деякі реорганізаційні рішення. Розпорядженням правлячого архієрея, у зв’язку з поділом Харківської єпархії на дві самостійні — Харківську і Ізюмську, редакції газет «Харківські єпархіальні відомості» та «Православна Харківщина» об’єднані в єдину редакцію друкованого органу «Харківські єпархіальні відомості». Газета «Православна Харківщина» виходитиме до кінця 2012 р., після чого вона буде закрита. eparchia.kharkov.ua

А рх і є р е й с ь ка х і рото н і я

православна газета

ХІРОТОНІЯ АРХІМАНДРИТА ЄФРЕМА (ЯРІНКА) НА ЄПИСКОПА БЕРДЯНСЬКОГО І ПРИМОРСЬКОГО 5 серпня, в день святкування Почаївській іконі Божої Матері, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир звершив Божественну літургію у храмі в ім’я святителя Миколая Чудотворця Покровського жіночого монастиря столиці. Його Блаженству співслужили: архієпископи Хустський і Виноградівський Марк, Бориспільський Антоній

(Керуючий справами УПЦ), Запорізький і Мелітопольський Лука, Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр (секретар Предстоятеля УПЦ), єпископи Макарівський Іларій, Васильківський Пантелеімон, Броварський Феодосій, Ірпінський Климент. За Літургією було звершено хіротонію архімандрита Єфрема (Ярінка), клірика Хустської єпархії,

на єпископа Бердянського і Приморського (згідно з рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви від 20 липня 2012 р., журнал № 66). Наприкінці богослужіння Блаженніший Митрополит Володимир звернувся до єпископа Єфрема зі словом настанови та вручив йому архієрейський жезл.

СЛОВО ПРИ НАРЕЧЕННІ ПРЕОСВЯЩЕННОГО ЄПИСКОПА ЄФРЕМА Ваше Блаженство, Блаженніший Владико і отець! Ваші Високопреосвященства та Преосвященства, богомудрі архіпастирі! Волею милостивого Бога, рішенням Вашого Блаженства та Священного Синоду Української Православної Церкви нині я, недостойний, покликаний до числа наступників апостольської благодаті. Немає слів, щоб висловити той великий трепет, у якому перебуває душа моя в цей час, адже не маю чим похвалитись, тільки немочами своїми (див.: 2 Кор. 12: 5). Велич єпископського служіння лякає мене, тому що кому дано багато, від того багато й вимагатиметься, і кому багато довірено, з того й більше спитають (див.: Лк. 12: 48). Людська неміч спонукає мене відчувати священний страх перед майбутнім служінням, але я смиренно покладаюсь і уповаю на милосердя та благодать Божу. Усвідомлюю, що при зведенні в архієрейське достоїнство я покликаний взяти на себе не тільки честь, належну святительському сану, але набагато більше — євангельське ярмо Христове. Вже багато років, з того дня, як я вирішив прийняти чернецтво, немає в мене іншого бажання, окрім як іти за Христом. Він сказав: якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе і візьме хрест свій (Мф. 16: 24). Сам Великий Пастиреначальник не для того прийшов, щоб Йому служили, але щоб послужити іншим і віддати душу Свою для спасіння багатьох (див.: Мф. 20: 28). Він показав нам приклад того, що єпископське служіння має бути істинно смиренним. З ранніх років я відчув бажання йти шляхом Христовим. Мої перші духовні кроки розпочались у СвятоТроїцькому чоловічому монастирі міста Хуст-Городилово, де свого часу подвизався відомий карпатський подвижник — преподобний Іов

Угольський. Усвідомлюючи своє покликання, я в ранньому віці прийняв чернечий постриг. Хоч і не відчував я в собі достатнього досвіду, проте з покорою прийняв благословення священноначалія відновлювати чернече життя у древньому Тереблянському Спасо-Преображенському чоловічому монастирі. Важкість і відповідальність цього послуху дали мені можливість зрозуміти, що сила Божа в немочі звершується (див.: 2 Кор. 12: 9). Промисл Божий проявляється в житті людини в усьому. В цьому Промислі — також особлива турбота Божої Матері. Приймаючи чернечий постриг, я віддав себе під опіку Пресвятої Богородиці, Заступниці й Покровительниці ченців. Протягом усього життя відчуваю Її Материнську любов і турботу. І в ці хвилюючі й важливі дні, коли звершується моя П’ятидесятниця, вірю, що й усі наступні дні мого земного життя і служіння пройдуть під Її благодатним Покровом. Втіхою для мене були архіпастирські настанови і слова Вашого Блаженства. Ваші повчання і працелюбність завжди спонукали до повної самовіддачі — відповідального служіння Святій Православній Церкві.

Дякую Богу, що на моєму життєвому шляху я зустрів істинних пастирів, спілкування з якими збагатило мене дорогоцінним духовним досвідом. Особливу подяку хочу скласти Високопреосвященнішому Марку, архієпископу Хустському і Виноградівському, який наставляв мене як намісника монастиря і секретаря Хустської єпархії. Керуючись його мудрими порадами та прикладом розсудливості, я отримав досвід облаштування церковного життя, який, маю надію, допоможе мені в моєму служінні Церкві Христовій. Ваше Блаженство, всечесні архіпастирі! Прошу Вас особливо піднести за мене свої молитви, щоб Божественна благодать, яка немощная врачует и оскудевающая восполняет, допомогла мені пронести хрест цього відповідального служіння непорочно і дати добру відповідь на Страшному Суді Христовому за той дорогоцінний талант, який вручається мені в єпископській хіротонії.

3 серпня 2012 р., храм на честь Усіх святих СвятоПантелеймонівського жіночого монастиря у Феофанії

православна газета

А рх і є р е й с ь ка х і рото н і я

БІОГРАФІЯ ПРЕОСВЯЩЕННОГО ЄФРЕМА, ЄПИСКОПА БЕРДЯНСЬКОГО І ПРИМОРСЬКОГО Єпископ Єфрем (у миру Валентин Олександрович Ярінко) народився 11 грудня 1978 р. в с. Костилівка Рахівського р-ну Закарпатської області в сім’ї робітників. У 1993 р. закінчив Костилівську дев’ятирічну школу, а в 1995-му — середню школу с. Ділове Рахівського р-ну. В 1995–1999 рр. навчався в Хустському духовному училищі, що у с. Великі Ком’яти Виноградівського р-ну Закарпатської області.

23 вересня 1997 р., з благословення єпископа Хустського і Виноградівського Мефодія (Петровція), намісником Свято-Троїцького чоловічого монастиря м. Хуст-Городилово ігуменом Ісаакієм (Чаклеєм) пострижений у мантію з нареченням імені Єфрем, на честь преподобного Єфрема Сиріна (пам’ять 10 лютого).

2 листопада 1997 р. у Свято-Троїцькому чоловічому монастирі м. ХустГородилово єпископом Хустським і Виноградівським Мефодієм рукоположений у сан ієродиякона, а 4 листопада того ж року — в сан ієромонаха.

22 листопада 1999 р. нагороджений наперсним хрестом. Рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви

від 21 грудня 2001 р. (журнал № 31) затверджений намісником СпасоПреображенського чоловічого монастиря с. Теребля.

14 жовтня 2003 р. нагороджений хрестом з прикрасами.

2 квітня 2006 р. зведений у сан архімандрита.

4 січня 2010 р. призначений головою Контрольної комісії з розпису храмів у Хустській єпархії. У 2011 р. закінчив Київську духов­ну академію.

З 11 травня 2011 р. — секретар Хустської єпархії.

20 липня 2012 р. Священним Синодом УПЦ (журнал № 66) обраний єпископом Бердянським і Приморським. Наречення архімандрита Єфрема (Ярінка) на єпископа Бердянського і Приморського відбулося 3 серпня, у храмі на честь Усіх святих столичного Пантелеймонівського жіночого монастиря у Феофанії. Чин наречення очолив Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир.

СЛОВО НА ВРУЧЕННЯ ЖЕЗЛА ПРЕОСВЯЩЕННОМУ ЄФРЕМУ, ЄПИСКОПУ БЕРДЯНСЬКОМУ І ПРИМОРСЬКОМУ

Преосвященний єпископе Єфреме! Промислом Божим ти нині долучився до сонму святителів Церкви Христової і в Таїнстві Рукоположення прийняв великий дар благодаті Божої. Ти сповідав перед лицем Церкви святі догмати віри, священні правила Церкви, обітницю твого нового служіння. Навчай того, що ти сповідав, і роби так, як ти обіцяв. Цим ти виправдаєш твоє обрання. Але для того, щоб тобі вірніше утвердитися на шляху твого нового служіння, я нагадаю тобі слова Господа нашого Іісуса Христа: Я вас обрав і настановив вас, щоб ви йшли і приносили плід (Ін. 15: 16). За образом Пастиреначальника Христа, Який прийшов на землю не для того, щоб Йому служили, а щоб послужити і віддати душу Свою за відкуплення багатьох (Мф. 20: 28), і

ти з глибоким смиренням і любов’ю до пастви, в дусі Пастиря Доброго, Який душу свою покладає за вівці (див.: Ін. 10: 11), звершуй своє служіння, і в усьому старайся представити себе Богові достойним, працівником бездоганним, який вірно подає слово істини (2 Тим. 2: 15). Пам’ятай, що єпископ є Ангел Церкви (див.: Одкр. 1: 20), хранитель чистоти вчення церковного, образ бездоганного життя, живий приклад для пастирів і для ввіреної йому пастви. Ти для пастирів і для пастви маєш бути взірцем у слові, в житті, в любові, в дусі, у вірі, в чистоті, як вчить нас апостол Павел (1 Тим. 4: 12). Ти, безсумнівно, бачив і знаєш, з якою любов’ю, з яким благоговінням наш благочестивий народ ставиться до добрих і старанних пастирів, і з якою скорботою, як скривдження свого релігійного почуття, він сприймає негідне життя деяких пастирів.

Пам’ятай це і доглядай, щоб вручені твоєму керуванню пастирі були для пасомих повчальним прикладом як життям своїм, так і словом вчення. Якщо тебе часом бентежитиме помисел про неміч твою перед висотою вимог архієрейського служіння, приклич всесильну допомогу Духа Господнього, нехай дарує Він тобі дух премудрості і розуму, дух ради і кріпкості (Іс. 11: 2), і Він не залишить тебе, якщо тільки ти сам не відвернешся від Нього через маловір’я або малодушність. Дух Істини (див.: Ін. 14: 17) нехай керує тобою у твоїх архіпастирських трудах і нехай напоумлює тебе на всіх шляхах твого нового служіння. Важкий цей подвиг не тільки тим, що він потребує від єпископа цілковитого віддання себе на служіння пастві, а й тим, що турботою нашою має бути постійне прагнення зберегти в чистій совісті священний дар, даний нам у таїнстві. В несенні цього подвигу втішає нас слово, що його сказав Господь апостолу Павлу, коли той знемагав під тягарем апостольського подвигу в Коринфі: Не бійся, але говори і не замовкай, бо Я з тобою, і ніхто не вчинить тобі зла (Діян. 18: 9–10). Ти старанно трудився в Хустській єпархії, у повній мірі проявив себе як добрий і ревний пастир. Тепер тобі належить очолити Бердянську єпархію. Будь для пасомих прикладом і в житті, і в трудах служіння, бо тільки тоді повчальне слово твоє буде вагомим і переконливим, коли воно підкріплюватиметься прикладом твого особистого життя. Приймаючи нове звання, ти маєш бути готовий з радістю і сподіванням на милість і допомогу Божу терпіти всі скорботи архіпастирського служіння. А тепер прийми цей жезл, як знамення сили Божої і як опору у твоєму служінні, й приклич благословення Господнє на цих людей, які молитвою своєю взяли участь у твоєму освяченні. Володимир, Митрополит Київський і всієї України, Предстоятель Української Православної Церкви

№ 15 (313), серпень 2012

15

ЄПАРХІА ЛЬНЕ ЖИТ ТЯ БІЛА ЦЕРКВА. 8 серпня духовенство та миряни Білоцерківської єпархії зустріли нового правлячого архієрея — архієпископа Білоцерківського і Богуславського Августина. Нагадаємо, що рішення про призначення архієпископа Августина (Маркевича) на нову кафедру було ухвалене на засіданні Священного Синоду Української Православної Церкви, що відбулося 20 липня (журнал № 66). Зустріч владики Августина, якого супроводжували митрополит Чернівецький і Буковинський Онуфрій, архієпископ Луганський і Алчевський Митрофан і єпископ Ровеньківський Никодим, відбулася при вході до Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Біла Церква. Прийнявши від пастви хліб-сіль, архієпископ Августин уві­ йшов у собор, де звершив молебень на початок доброї справи. До духовенства і мирян звернувся митрополит Онуфрій, який, зокрема, зачитав рішення Священного Синоду УПЦ та Указ Блаженнішого Митрополита Володимира про призначення архієпископа Августина на Білоцерківську кафедру. Зі словом до присутніх звернувся архієпископ Митрофан, який побажав своєму наступникові по кафедрі допомоги Божої на новому місці служіння. Архі­єпископ Августин подякував владикам Онуфрію та Митрофану і коротко розповів пастві про себе. Того ж дня новий правлячий архієрей провів першу нараду з працівниками єпархіального управління. bc-eparchy.org.ua БЕРДЯНСЬК. 8 серпня в Бердянській єпархії відбулася зустріч нового правлячого архієрея — єпископа Бердянського і Приморського Єфрема. З благословення Блаженнішого Митрополита Володимира, владику Єфрема пастві Бердянської єпархії представив архієпископ Запорізький і Мелітопольський Лука. У кафедральному соборі на честь Різдва Христового м. Бердянська владики Лука і Єфрем звершили молебень на початок доброї справи. За богослужінням молилися всі клірики Бердянської єпархії та парафіяни міських храмів. Після закінчення молебню архієпископ Лука зачитав рішення Священного Синоду УПЦ від 20 липня 2012 р. (журнал № 66) та Указ Блаженнішого Митрополита Володимира про призначення єпископа Єфрема правлячим архі­ єреєм Бердянської єпархії. Потім владика Лука звернувся до владики Єфрема і його пастви з вітальним словом, закликавши кліриків Бердянської єпархії допомагати своєму правлячому архієрею і спільно трудитися на благо Матері-Церкви. У слові-відповіді єпископ Єфрем подякував владиці Луці. eparhiya.com.ua, orthodox.org.ua КИЇВСЬКА ЄПАРХІЯ. 9 серпня, в день пам’яті великомученика і цілителя Пантелеймона, вікарій Київської Митрополії єпископ Броварський Феодосій очолив служіння Літургії в Пантелеймонівському храмі м. Вишгорода. orthodox.org.ua ЧЕРКАСИ. 9 серпня в Черкасах відбулися урочистості з нагоди 20-річчя Черкаської єпархії УПЦ та 20-річчя від дня архієрейської хіротонії митрополита Черкаського і Канівського Софронія. Цього дня Літургію в Архангело-Михайлівському кафед­ральному соборі міста звершили: митрополити Одеський і Ізмаїльський Агафангел, Хмельницький і Старокостянтинівський Антоній, Черкаський і Канівський Софроній, Вінницький і Могилів-Подільський Симеон, архієпископи Білоцерківський і Богуславський Августин, Криворізький і Нікопольський Єфрем, Харківський і Богодухівський Онуфрій, Кіровоградський і Новомиргородський Іоасаф, Городницький Олександр, єпископи Хотинський Мелетій, Ніжинський і Прилуцький Іриней, духовенство єпархії та гості у священному сані. Після богослужіння митрополит Агафангел оголосив вітальне слово Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира. За заслуги перед Церквою та з нагоди ювілеїв Його Блаженство удостоїв владику Софронія Відзнаки Предстоятеля УПЦ. На богослужінні були присутні представники місцевої влади на чолі з головою Черкаської облдержадміністрації Сергієм Тулубом, який нагородив митрополита Софронія почесною грамотою обласної державної адміністрації. У свою чергу владика Софроній вручив Сергію Тулубу медаль преподобномученика Макарія, що була заснована до 20-річчя Черкаської єпархії УПЦ. orthodox.org.ua БЕРДЯНСЬК. 10 серпня під головуванням єпископа Бердянського і Приморського Єфрема відбулися збори благочинних Бердянської єпархії. Владика Єфрем розповів учасникам зібрання про себе; благочинні подали коротку інформацію про ввірені їм округи. Зборами благочинних, зокрема, було ухвалене рішення про відновлення видання єпархіальної газети «Бердянськ Православний». eparhiya.com.ua ХАРКІВ. 10 серпня, в день святкування Смоленської ікони Божої Матері, архієпископ Харківський і Богодухівський Онуфрій в м. Лозова Харківської області звершив освячення нового п’ятикупольного храму на честь цієї ікони. eparchia.kharkov.ua

16

№ 15 (313), серпень 2012

НА ПОЧАТКУ ШЛЯХУ Недалеко від Києва, праворуч від Житомирської траси, розташувалося село Стоянка, в якому на вулиці Лісовій, у мальовничому сосновому лісі, уперше за всю історію села будується православний храм на честь святителя Миколая і блаженної Ксенії Петербурзької. У бесіді з настоятелем храму протоієреєм Олександром Іценком ми дізналися про життя парафії, з її маленькими, але все ж досягненнями та великими планами на майбутнє.

К

оли отець Олександр навчався у шостому класі, він сказав батькам, що стане священиком. Ніхто не був здивований такою заявою хлопця, тому що родина була віруючою (з Рівненщини) і навіть у радянський час відвіду­вала недільні богослужіння. Дід його, Іван, служив регентом, а мама співала у хорі церкви в ім’я Архістратига Михаїла, де дитину й хрестили. Починаючи з 1990 р. Олександр прислужував у вівтарі, а після закінчення школи вступив до Волинської духовної семінарії, потім продовжив навчання в Київській духовній академії. У той час академіст мріяв про парафію у невеликому селі, але першим храмом, у якому він служив рік дияконом і три з половиною — священиком, став храм в ім’я великомученика Димитрія Солунського, що в Жулянах (район Києва). Потім отець Олександр служив у київському Покровському храмі, що на Пріорці, пізніше — у смт Ворзель, у невеликій церкві в ім’я преподобного Амфілохія Почаївського при психотерапевтичній лікарні, а в листопаді 2010 р., у день Архістратига Михаїла, протоієрей Олександр звершив свою першу Літургію в храмі села Стоянка. Спочатку богослужіння звершувалися у вагончику, тому що церкву почали будувати пізніше. Наразі збудовано нижній храм в ім������� ’������ я блаженної Ксенії Петербурзької, де зараз і відбуваються богослужіння. Верхній храм, в ім’я святителя Миколая, — тільки в проекті. «Парафія невеличка, — розповідає отець Олександр, —

але роботи непочатий край. Спочатку на богослужіння приходило мало людей. У зв’язку з цим згадувалися слова святителя Іоанна Шанхайського: «Якщо троє людей зібралося в храмі, то це вже великі збори». Старожили розповідають, що в Стоянці ніколи не було церкви, а в самому селі налічувалося всього 39 будинків. Лише наприкінці 1990-х і початку 2000-х тут почали будувати дачі, тому, на перший погляд, село стало велике, але корінних жителів обмаль. Тут навіть немає школи, і діти змушені їздити на навчання в школи сусідніх селищ або в Київ». Але парафія міцніє й поступово зростає. Люди знайомляться, зближуються, допомагають одне одному. Цьому сприяє, насамперед, Літургія — спільна справа. По неділях приїжджають із Києва парафіяни храму, де раніше служив настоятель. Регент і півчі хору теж звідти. «Радує, — каже отець Олександр, — що до Євхаристичної Чаші стало під-

парафія ходити більше дітей. Раніше сільські діти зовсім не причащалися. Одна маленька дівчинка, Анастасія, завжди причащалася, коли приїжджала з батьками. І вона дуже голосно й виразно промовляла своє ім������������������������� ’������������������������ я біля Чаші. Це й послужило гарним прикладом для батьків і дітей села». «Зближенню людей допомагають і чаювання, які ми організовуємо спільними зусиллями після служби, — продовжує отець Олександр. — Крім того, служимо молебні до дня Ангела. Також ми почали їздити в паломництва. Це допомагає більше пізнати одне одного. Уже побували в Почаївській і Святогірській Лаврах, а також у Кулевчі, що на Одещині. Після кожної поїздки ми привозимо святині для храму». Основним своїм завданням отець Олександр вважає духов­ну просвіту пастви. Часто люди не знають значення основ­них моментів богослужіння. Наприклад, навіщо священик виходить із Євангелієм або що символізує винесення Чаші. Тому після кожної Літургії, під час проповіді, він доступно розповідає парафіянам про зміст богослужіння. Якось два роки тому священика запросили на відспівування на кладовище. «Чому не в церкві?» — запитав він. До пуття ніхто відповісти не зміг. Треба було пояснювати, що таке християнське поховання. Відтоді зародилася нова для

У ХВОРОБІ ВАЖЛИВО БАЧИТИ ДУХОВНИЙ СЕНС

(Нотатки волонтера)

пансіонаті київського дитяУ чого відділення при Національному інституті раку по поне-

ділках влаштовують чаювання, під час яких настоятель лікарняного храму на честь безсрібників Косми і Даміана Римських ієрей Євгеній Мілешкін проводить духовні бесіди з батьками хворих дітей. Тим часом з їхніми дітками займаються волонтери руху «Молодість небайдужа»: грають, читають книжки тощо. Нещодавно, вперше за кілька місяців мого волонтерства, мені вдалося послухати, про що батюшка проводить бесіди з батьками. Коли діти перебували під увагою моїх колег, я вирішив на хвилинку зазирнути в кімнату, де велася розмова. Але атмосфера розмови виявилася настільки теплою, а тема — цікавою, що я не зміг обмежитися однією хвилинкою. Відразу ж

дістав блокнот та ручку і почав записувати. Бесіда була присвячена десяти заповідям Мойсея. Отець Євгеній докладно зупинився на кожній з них, постаравшись глибше розкрити їхній зміст. «Слід уловлювати не букву Закону, а його дух! — пояснював батюшка. — Про що, наприклад, нам говорить десята заповідь? «Не бажай дому ближнього свого, не бажай жони ближнього свого, ані раба його, ні рабині його, ні вола його, ані осла його, ані всього, що у ближнього твого». Але виконанням цієї заповіді є також і не заздрити здоров’ю інших дітей». І якщо сприймати хворобу дитини як несення свого хреста, то приходить відрада, зникає відчуття безвиході. Переживання страждань близької, рідної людини стає шляхом удосконалення в добрі і сприяє зміцненню у вірі.

«Любити Бога — продовжував отець Євгеній, — це не просто говорити: «Я люблю Бога!»

— а проявляти свою любов через виконання Божих заповідей. Для пробудження совісті людина повинна перечитувати ці заповіді, особливо новозавітні, й намагатися їх дотримуватися. Інакше в її душі буде порожнеча». Жвавість бесіді надавало обговорення певних життєвих випадків. Батьки уважно слухали і ставили запитання. Попри те, що цього разу з волонтерів зібрався виключно чоловічий колектив, усе пройшло чудово. За дверима в коридорі чувся дитячий сміх — позитивний результат роботи волонтерів. Мені здалося, що сміх нікому не заважав, а навіть навпаки... Андрій Пєтухов, волонтер руху «Молодість небайдужа»

православна газета

селян традиція — відспівувати покійного в храмі, а потім хресним ходом із корогвами нести для поховання на цвинтар. Також отець Олександр звернув увагу на марновірний страх жителів села говорити про смерть. Знову потрібні були бесіди про те, що якщо людина живе із Христом, то й після смерті буде з Ним, що потрібно готувати себе до християнської кончини. Тепер багато селян із правильним розумінням ставляться і до смерті, і до поховання й самі розповідають про це односельцям.

виховання та освіту. Ще є задум встановити чотири хрести на розвилках чотирьох доріг, що ведуть у Київ, у село Стоянка, у місто Ірпінь та в село Гореничі.

— Отче Олександре, традиційне запитання: які плани на майбутнє?

— Насамперед, добудувати храм, недільну школу й дитячий майданчик. Потрібно з дитинства привчати людей до віри, давати дітям духовне

Парафія ще зовсім молода, ще на початку свого шляху. Нехай цей шлях буде сповнений духовних радощів і перемог, а Господь допоможе втілити мрію настоятеля та парафіян.

— А яким буде храм?

— Ми взяли за зразок дерев����������������������� ’���������������������� яний храм скита Святогірської Лаври. Куполів може бути й три, і п’ять, і більше — на скільки вистачить коштів. Будувати такий храм потрібно взимку, тому що колоди повин­н і набратися вологи. Сподіваємося цієї зими розпочати будівництво.

Наталя Миненкова