Cerkovna_Gazeta_2012_5_303_UA

ОФІЦІЙНЕ ВИДАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

Березень 2012 № 5 (303)

Видається за благословенням Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, Предстоятеля Української Православної Церкви Про життя Української Православної Церкви читайте на офі­цій­но­му сайті УПЦ — www.ort­ho­dox.org.ua, а також на сайтах: www.ort­ho­doxy.org.ua, fotolitopys.in.ua ВИДАТНІ ПОСТАТІ

ЗАПИТАННЯ СВЯЩЕНИКУ

БОГОСЛУЖІННЯ

Причастя — початок і завершення спасіння

Чи брати участь під час посту у світських святах?

Про Літургію Передосвячених Дарів

Про «царський шлях» і крайнощі в подвигу посту

с. 6

с. 7

До 175‑річчя від дня смерті O. С. Пушкіна

фесій на Тернопільщині викликав зареєстрований 12 січня 2012 р. законопроект № 9690, який, зокрема, передбачає вирішення відповідно до закону «питання сто­ совно передачі об’єктів, розташо­ ваних у Кременецькому районі, Свято-Богоявленському жіночому монастирю Тернопільської єпархії і Почаївській Свято-Успенській Лаврі Української Православної Церкви, а об’єктів, розташованих у місті Києві, — Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі (чолові­ чому монастирю) Української Пра­ вославної Церкви» (див.: № 4 «ЦПГ» за 2012 р.). Під час прес-конференції архі­ єпископ Почаївський Володимир відзначив, що зареєстрований

законопроект є нічим іншим, як відновленням історичної справед­ ливості. За словами прес-секретаря Предстоятеля УПЦ протоієрея Георгія Коваленка, «передача об’єктів культурної спадщини у власність Церкви не означає при­ пинення чи то діяльності музеїв, чи то спільного збереження культових пам’яток Церквою і державою. <…> Не можна казати, що між держа­ вою і Церквою існує якийсь кон­ флікт щодо збереження архітек­ турних пам’яток. Але те, що було силою відібрано у Церкви, має бути їй повернуто». Докладніше про конференцію читайте на офіцій­ ному сайті УПЦ (orthodox.org.ua) та порталі «Православіє в Україні» (orthodoxy.org.ua).

КОМЕНТАР

видань. На підтвердження цієї тези автори вказують, між іншим, на те, що Священний Синод нашої Церкви затвердив склад Комісії, яка готує зміни до Статуту про управління Української Православ­ ної Церкви. На їхню думку, саме ці зміни мають фактично скасувати статус Української Православної Церкви як самокерованої з пра­ вами широкої автономії, який вона отримала згідно з Грамотою бла­ женної пам’яті Патріарха Москов­ ського і всієї Русі Олексія ІІ у 1990 р.

с. 12–13

с. 11

Керуючого справами Української Православної Церкви архієпископа Білоцерківського і Богуславського Митрофана з приводу публікацій у ЗМІ щодо можливої зміни канонічного статусу Української Православної Церкви 4 грудня 2012 р. в засобах масо­ вої інформації було оприлюднено звернення очільника «Української Православної Церкви Київського патріархату» Філарета Денисенка до архієреїв, духовенства та вірних Української Православної Церкви. У своєму зверненні автор вислов­ лює побоювання, що сьогодні існує загроза втрати Українською Право­ славною Церквою своєї незалеж­ ності та самостійності в управлінні. Аналогічні думки протягом остан­ нього часу було висловлено в мате­ ріалах деяких аналітиків світських

Батьки і діти: без конфлікту Як треба і як не треба виховувати. Три повчальні історії

ВІДНОВЛЕННЯ ІСТОРИЧНОЇ СПРАВЕДЛИВОСТІ 24 лютого в Києві, у прес-центрі інформаційного агентства «Інтер­ факс-Україна», відбулася пресконференція, присвячена повер­ ненню об’єктів культурної спад­ щини релігійним організаціям. У ній взяли участь: намісник СвятоУспенської Почаївської Лаври архі­ єпископ Почаївський Володимир, прес-секретар Предстоятеля УПЦ протоієрей Георгій Коваленко, народний депутат України Василь Горбаль, лідер гурту «Брати Кара­ мазови» Олег Карамазов. Останнім часом у засобах масо­ вої інформації значного резонансу набуло питання можливого повер­ нення Почаївської Лаври Право­ славній Церкві. Бурхливу реакцію серед представників деяких кон­

СІМЕЙНИЙ ПАТЕРИК

ТОРЖЕСТВО ПРАВОСЛАВ’Я 3 березня, у суботу першої седмиці Великого посту, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир у співслужінні секретаря Предстоятеля УПЦ архі­ єпископа ПереяславХмельницького і Вишнев­ ського Олександра звер­ шив Божественну літургію в лікарні, де Його Блажен­ ство проходить реабіліта­

ІС ПОЛЛА ЕТІ, ДЕСПОТА!

26 лютого виповнилося 35 років від дня ієрей­ ської хіротонії митрополита Луцького і Волинського Нифонта.

26 лютого виповнилося 40 років від дня наро­ дження єпис­ копа Жито­ мирського і НовоградВолинського Никодима. Закінчення на с. 2

цію. Після закінчення богослужіння Блаженні­ ший Владика звернувся до присутніх з Архіпас­ тирським словом, у якому, напередодні Неділі Тор­ жества Православ’я, зокрема, сказав, що кожна Божественна літургія — це нове Торжество Православ’я, торжество милості і довготерпіння Божого.

2

№ 5 (303), березень 2012 ПРЕДСТОЯТЕЛЬ УПЦ

23 лютого Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира �������������������������� у������������������������� клініці, де Його Блажен­ ство проходить курс реабілітаційного лікування, від­ відав митрополит Вінницький і Могилів-Подільський Симеон. Владика Симеон розповів Предстоятелю УПЦ про стан справ у Вінницькій єпархії та про плани на 2012 р. Предстоятель благословив владику Симеона і всю паству Вінницької єпархії на Великий піст і побажав Божої допомоги у здійсненні духовно-про­ світницьких та соціальних проектів. Митрополит Симеон від себе, духовенства та віруючих Вінницької єпархії побажав Його Блаженству якнайшвидшого одужання. orthodox.vinnica.ua 25 лютого, у суботу сир­ ної седмиці, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир у співслужінні секретаря Предстоятеля УПЦ архієпис­ копа Переяслав-Хмельниць­ кого і Вишневського Олек­ сандра звершив Літургію в лікарні, де Його Блаженство проходить реабілітацію. Після закінчення богослу­ жіння Блаженніший Владика звернувся до присутніх зі словами настанови перед Великим постом, поба­ жавши, щоб Господь обновив наші сили і зміцнив нас у християнському подвигу, вірі, надії та любові.

4 березня, в Неділю 1-шу Великого посту, секретар Київської Митрополії, благочинний м. Києва протоіє­ рей Віталій Косовський відвідав Предстоятеля Україн­ ської Православної Церкви Блаженнішого Митропо­ лита Київського і всієї України Володимира. Під час бесіди Митрополит Володимир подякував отцю Віталію за організацію та проведення 19 лютого на території столичного Іллінського храму свята мас­ ляної, що зібрало духовенство, парафіян і вихованців недільних шкіл багатьох столичних парафій (див.: № 4 «ЦПГ» за 2012 р.), а також висловив побажання, щоб такі церковні заходи проводилися і надалі. Отець Віталій розповів про хід будівництва у Свя­ тошинському р-ні столиці Благовіщенського собору і запросив Блаженнішого Владику після свята Пасхи освятити накупольні хрести. Після зустрічі з Блаженнішим Митрополитом Воло­ димиром благочинний столиці наголосив на поміт­ ному поліпшенні стану здоров’я Предстоятеля УПЦ, його активній зацікавленості церковними справами і бадьорому настрої. orthodox-church.kiev.ua 5 березня Предстоятеля УПЦ у лікарні відвідав Керуючий справами УПЦ архієпископ Білоцерків­ ський і Богуславський Митрофан. Владика Митрофан привітав Блаженнішого Митрополита Володимира з початком Великого посту, доповів Його Блаженству про стан справ в Українській Православній Церкві, передав на ознайомлення річні звіти керуючих єпар­ хіями УПЦ за 2011 р. і обговорив з Предстоятелем питання діяльності Київської Митрополії. orthodox.org.ua Закінчення. Початок на с. 1

православна газета

н о в и н и, п од і ї, ко м е н та р і

ЗБЕРЕГТИ РОДИНУ — ВРЯТУВАТИ ДЕРЖАВУ 24–25 лютого у Києві пройшов II Всеукраїнський батьківський форум. У заході також взяли участь гості з Росії, Чехії, Німеччини й інших країн. Палац культури Київ­ ського економічного уні­ верситету зібрав близько тисячі учасників. Педа­ гоги, батьки, представ­ ники влади й громад­ ських організацій діли­ лися досвідом, намага­ лися знайти відповіді на найбільш болючі питання, обговорювали п р о бл е м и шкільної освіти, захисту родини та дітей. Відкрив захід голова Синодального відділу УПЦ у справах сім’ї єпис­ коп Васильківський Пан­ телеімон. Він зачитав привітальне Слово Пред­ стоятеля УПЦ Блаженні­ шого Митрополита Воло­ димира організаторам та учасникам форуму з Архіпастирським благо­ словенням на діяльність всеукраїнського руху батьків. Голова Харківської обласної громадської організації «Батьків­ ський комітет», головний редактор однойменної всеукраїнської газети, священик Олександр Каневський розповів про мету й завдання батьків­ ського руху в Україні. Він вважає, що сліпе копіювання іноземних освітніх технологій завжди веде до руйну­ вання традицій, багато з яких засновані на пози­ тивному досвіді, переві­ реному десятиліттями. Тому завдання батьків­ ських громадських об’єднань — популяриза­ ція традиційних сімей­ них цінностей у тісній співпраці зі школою й структурами влади. «Якщо країну залишає моральність, вона пере­ творюється в банку зі скорпіонами, деградує і сходить зі світової арени. І на її територію прихо­

дять інші народи, які мають потребу у цій землі. Допомогти вряту­ вати її можуть батьки, які об’єднаються заради майбутніх поколінь», — п е р е ко н а н и й оте ц ь Олександр. Відомий дитячий пси­ холог, директор Інституту демографічної безпеки Російської Федерації Ірина Медведєва у сво­ єму виступі визначила головну проблему, що стоїть перед сім’єю і шко­ лою, — зберегти чистоту дитячої душі. Також Ірина Медведєва торкнулася

ється дуже багато тала­ новитих дітей. Вони народжуються такими ж, як і 100, 200 чи 2000 років тому, бо генетич­ ний код — це поняття стабільне. Відходять одні талановиті люди — при­ ходять інші. Але дуже багато що залежить не від генетики, а від вихо­ вання. Коли руйну­ ють моральність, то не­о дмінно страждає і психіка», — розповіла Ірина Медведєва. «Зараз часто кажуть, що все залежить від того, що формується в перші

теми ювенальної юстиції, покликаної захищати дітей. Однак існує небез­ пека, що вона може позбавити їх найголовні­ шого права — права на батьків (коли дітей заби­ рають із сімей цілком нормальних, але просто бідних або таких, що потрапили у скрутне ста­ новище). Частину свого виступу Ірина Яківна присвятила розвінчуванню нового міфу, що встиг міцно укріпитися у свідомості батьків і педагогів. «Існує така байка, що, мовляв, у нас уже страждає гене­ тичний фонд. Але гене­ тики знають, що генетич­ ний фонд зберігається тисячоліттями. Працю­ ючи з маленькими дітьми, яких до мене приводять, я бачу, що вони всі від початку хороші. Зараз народжу­

два–три роки життя. Це не так. І в 70 років не пізно людину формувати, і в 90 років не пізно духовно зростати. Так, у юному віці це буде легше. Але робити це можна і потрібно завжди, і християнські педагоги це добре знають», — додала вона. У форумі взяли участь народні депутати Укра­ їни — голова міжфрак­ ційної депутатської групи «За духовність, моральність і здоров’я України» Павло Унгурян і член Комітету Верховної Ради з питань право­ суддя Вадим Колесні­ ченко. Представники влади привітали всеукраїн­ ський рух батьків і висловили йому свою підтримку й схвалення. Вадим Колесніченко, зокрема, констатував, що

завдяки діям батьків­ ського руху вже декілька разів призупинялося введення ювенальної юстиції в Україні. «Від нас із вами залежить майбутнє, — сказав він. — Якщо ми не будемо про­ тистояти, то це й буде насаджуватися. Якщо ж ми будемо наполегливо вимагати іншого рівня виховання, до нас будуть по-іншому ставитися. Що більше нас буде, що активніше ми виступати­ мемо, то легше буде зла­ мати цю стіну». Павло Ун г у р я н , повністю поділяючи хви­ лювання батьків за май­ бутнє дітей, розповів, що, на жаль, лобі, що ініціює прийняття законів, які сприяють подальшому розтлінню дітей за допо­ могою введення юве­ нальних технологій під гаслом захисту прав дитини, все ще значне й має потужну фінансову підтримку ззовні. За підсумками роботи II Всеукраїнський бать­ ківський форум ухвалив резолюцію, у якій звер­ нувся до українських інститутів влади з вимо­ гою гарантії захисту тра­ диційних сімейних і моральних цінностей у зовнішній і внутрішній політиці Ук р а ї н и . Зокрема, активісти руху вимагають переймену­ вати посаду Уповноваже­ ного Президента з прав дитини на посаду Упов­ новаженого Президента України з прав сім’ї, бать­ ків і дітей із відповідним переглядом функцій, включаючи обов’язок захищати недоторкан­ ність сімейного життя. Організатором форуму виступила Всеукраїнська громадська організація «Батьківський комітет України» за підтримки Національної академії п ед а г о г і ч н и х наук і Головного управління освіти і науки м. Києва. Олег Карпенко

КОМЕНТАР

Керуючого справами Української Православної Церкви архієпископа Білоцерківського і Богуславського Митрофана з приводу публікацій у ЗМІ щодо можливої зміни канонічного статусу Української Православної Церкви Щоб запобігти можливим непорозу­ мінням та помилковим тлумаченням подій, які відбуваються у нашій Церкві, хочу заявити наступне. Рішення про створення Комісії з вивчення змін та доповнень до Статуту про управління УПЦ було прийнято Собором єпископів, що відбувся у Києві 8 липня 2011 р. Це рішення пов’язане з тим, що під час роботи Собору його учасниками було вислов­ лено чимало побажань щодо Статуту. Саме для того, щоб зібрати усі ці поба­ жання, проаналізувати їх та випрацю­ вати обґрунтовані пропозиції щодо можливого вдосконалення діючого Статуту про управління УПЦ, і було вирішено створити спеціальну Комісію на чолі з митрополитом Донецьким і Маріупольським Іларіоном. 26 січня 2012 р. Священний Синод Української Православної Церкви затвердив пер­ сональний склад цієї Комісії. Однак на сьогодні Комісія ще не провела жод­ ного засідання, тому говорити про її

рішення передчасно. Тим більше — дослухатися до «прогнозів», що вихо­ дять від людей, які відійшли від нашої Церкви, а також упереджено ставляться до неї. Як бачимо, створення Комісії є результатом соборного обговорення актуальних проблем церковного життя. І Собор, створюючи цю Комісію, висло­ вив сподівання, що її робота проходи­ тиме в дусі братської дискусії. Сьогодні усі архіпастирі, священики та миряни нашої Церкви можуть направити на адресу Комісії свої побажання щодо можливих змін та доповнень до Ста­ туту. Усі пропозиції, що їх сформулює Комісія, буде висунуто на загальноцер­ ковне обговорення. Крім того, слід пам’ятати, що сама по собі Комісія не може змінити Статут. Їй доручено лише сформулювати проект можливих змін та допов­нень. Рішення ж щодо Статуту може прийняти лише Собор єпископів Української Православної Церкви. Отже, на шляху до коригування Статуту

ми маємо пройти кілька етапів. І Свя­ щенноначаліє зацікавлене в тому, щоб увесь процес був максимально прозо­ рим для членів Церкви. Більше того, Собор Української Пра­ вославної Церкви, що відбувся у м. Києві 8 липня 2011 р., в якому брали участь архієреї, духовенство та миряни з усіх єпархій нашої Церкви, у своїй Ухвалі, в пункті 13, прямо заявив про те, що «статус Української Православної Церкви як незалежної в управлінні самокерованої Церкви з правами широкої автономії, наданий Томосом Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Олексія ІІ 27 жовтня 1990 р. та затверджений Помісним Собором Руської Православної Церкви 28 січня 2009 р., на сьогодні є оптимальним <…> надає можливість (Українській Православній Церкві) нести своє спа­ сенне служіння <…> є запорукою збе­ реження її внутрішньої єдності та фун­ даментом для відновлення єдності українського Православ’я».

Окрім того, Святіший Патріарх Мос­ ковський і всієї Русі Кирил під час своїх візитів в Україну неодноразово підтверджував, що «Українська Право­ славна Церква є самостійною, на чолі Церкви — її Предстоятель, Блаженніший Митрополит Володимир, і Синод, який без будь-якого втручання Москви вирі­ шує всі питання церковного життя». З огляду на це, на сьогоднішній день немає підстав вірити людям, які віді­ йшли від нашої Церкви й вороже налаш­товані до нас. Як Керуючий спра­ вами Української Православної Церкви, закликаю вірних Української Православної Церкви зберігати спокій та не піддаватися на провокації. Сьогодні, у дні Великого посту, ми маємо посилити свої молитви за здоров’я Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Володимира. Вірю, що Господь прийме наші молитви і не залишить нашу Церкву без Своєї бла­ годатної підтримки.

православна газета

н о в и н и, п од і ї, ко м е н та р і

№ 5 (303), березень 2012

3

БОГОСЛУЖІННЯ 26 лютого, в Неділю c�������������� ��������������� иропусну (Про­ щену неділю), намісник Києво-Печер­ ської Лаври митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павел очолив слу­ жіння Літургії в лаврському Трапезному храмі на честь преподобних Антонія і Феодосія Печерських. Його Високопре­ освященству співслужили єпископи Макарівський Іларій, Васильківський Пантелеімон і братія монастиря у свя­ щенному сані. Того ж дня ректор Київської духовної академії і семінарії архієпископ Борис­ пільський Антоній звершив Боже­ ственну літургію в лаврському акаде­ мічному храмі на честь Різдва Пресвятої Богородиці.

26 лютого ввечері у Трапезному храмі Києво-Печерської Лаври була звершена вечірня з чином прощення. За богослужінням, яке очолив митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павел, молилися архієпископ Борис­ пільський Антоній, єпископ Макарів­ ський Іларій, братія Лаври, викладачі та студенти Київських духовних шкіл. lavra.ua, kdais.kiev.ua Того ж дня, 26 лютого, вікарій Київ­ ської Митрополії єпископ Броварський Феодосій звершив Літургію у Воскре­ сенському («афганському») храмі м. Києва. Після закінчення Літургії від імені духовенства та парафіян храму

протоієрей Сергій Гладун привітав вла­ дику з першою річницею настоятель­ ства. Єпископа Феодосія також приві­ тали парафіяни, співробітники храму, ветерани-інтернаціоналісти, вдови вої­ нів, загиблих в Афганістані. Того ж дня ввечері у Воскресен­ ському храмі було звершено чин про­ щення.

2 березня у столиці вікарій Київської Митрополії єпископ Макарівський Іла­ рій взяв участь у вшануванні пам’яті воїнів, загиблих під час Російськотурецької війни 1877–1878 р., та від­ правив панахиду. orthodox.org.ua

БОГОСЛУЖІННЯ ПЕРШОЇ СЕДМИЦІ ВЕЛИКОГО ПОСТУ

У

перші дні Великого посту вікарні архієреї К иївської М итрополії звершували Велике повечір’я з читанням покаянного канону преподобного А ндрія К рит ського в монастирях і храмах столиці та Київської єпархії.

Того ж дня архієпископ ПереяславХмельницький і Вишневський Олександр очолив служіння Літургії Передосвяче­ них Дарів у храмі на честь Вознесіння Господнього м. Вишневе Київської області.

27 лютого, в понеділок першої седмиці Великого посту, намісник Києво-Печер­ ської Лаври митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павел звершив Велике повечір’я з читанням першої частини покаянного канону преподобного Андрія Критського в лаврському Трапезному храмі на честь преподобних Антонія і Феодосія Печерських; ректор Київської духовної академії і семінарії архієпископ Бориспільський Антоній — у лаврському академічному храмі на честь Різдва Пре­ святої Богородиці; секретар Предстоятеля УПЦ архієпископ Переяслав-Хмельниць­ кий і Вишневський Олександр — у СпасоПреображенському храмі в Голосіївському р-ні столиці (житловий масив Теремки-2).

Того ж дня намісник Свято-Кирилів­ ського чоловічого монастиря столиці єпископ Васильківський Пантелеімон звершив в обителі Літургію Передосвя­ ченних Дарів.

Того ж дня єпископ Макарівський Іла­ рій звершив читання першої частини покаянного канону преподобного Андрія Критського за Великим повечір’ям у Свято-Вознесенському храмі м. Вишневе Київської області. Того ж дня єпископ Яготинський Сера­ фим звершив Велике повечір’я з читанням першої частини покаянного канону пре­ подобного Андрія Критського у СвятоПантелеймонівському жіночому монас­ тирі столиці (Феофанія); єпископ Василь­ ківський Пантелеімон — у Кирилівському чоловічому монастирі; єпископ Бровар­ ський Феодосій — у Свято-Воскресен­ ському («афганському») храмі м. Києва.

28 лютого, у вівторок першої седмиці Великого посту, митрополит Вишгород­ ський і Чорнобильський Павел звершив Велике повечір’я з читанням другої час­ тини покаянного канону преподобного Андрія Критського в Покровському жіно­ чому монастирі м. Києва; архієпископ Бориспільський Антоній — у Свято-Вве­ денському чоловічому монастирі столиці. Того ж дня архієпископ ПереяславХмельницький і Вишневський Олександр звершив читання другої частини покаян­ ного канону преподобного Андрія Крит­ ського за Великим повечір’ям у Трапез­ ному храмі на честь преподобних Антонія і Феодосія Печерських Святої Успенської Києво-Печерської Лаври; єпископ Мака­ рівський Іларій — у Свято-Михайлівському храмі смт Бородянка Київської області; єпископ Васильківський Пантелеімон — у Свято-Миколаївському соборі м. Василь­ кова Київської області; єпископ Бровар­ ський Феодосій — у храмі на честь ікони Божої Матері «Скоропослушниця» при споруджуваному Петропавлівському соборі м. Бровари Київської області.

29 лютого, в середу першої седмиці Великого посту, митрополит Вишгород­ ський і Чорнобильський Павел звершив читання третьої частини Великого канону преподобного Андрія Критського в храмі на честь благовірних князів Бориса і Гліба м. Вишгород Київської області.

Того ж дня єпископ Броварський Фео­ досій очолив служіння Літургії Передос­ вячених Дарів у храмі в ім’я благовірного князя Олександра Невського с. Феневичі Іванківського р-ну Київської області.

Того ж дня архієпископ Бориспільський Антоній звершив Велике повечір’я з читанням третьої частини покаянного канону преподобного Андрія Критського у Трапезному храмі на честь преподобних Антонія і Феодосія Печерських Святої Успенської Києво-Печерської Лаври; архі­ єпископ Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр — у соборному храмі Свято-Вознесенського (Флорів­ ського) жіночого монастиря столиці. Того ж дня єпископ Макарівський Іла­ рій звершив читання третьої частини Великого канону преподобного Андрія Критського у Свято-Іллінському храмі смт Макарів Київської області; єпископ Васильківський Пантелеімон — у Хресто­ воздвиженському храмі м. Обухів Київ­ ської області; єпископ Броварський Фео­ досій очолив читання Великого канону в храмі на честь Різдва Пресвятої Богоро­ диці смт Іванків Київської області.

1 березня, у четвер першої седмиці Великого посту, митрополит Вишгород­ ський і Чорнобильський Павел звершив Велике повечір’я з читанням заключної частини покаянного канону преподобного Андрія Критського в соборному храмі Свято-Троїцького чоловічого монастиря м. Києва (Китаївська пустинь); архієпи­ скоп Бориспільській Антоній — в акаде­ мічному храмі на честь Різдва Пресвятої Богородиці Святої Успенської КиєвоПечерської Лаври. Того ж дня архієпископ ПереяславХмельницький і Вишневський Олександр звершив читання заключної частини пока­ янного канону преподобного Андрія Крит­ ського за Великим повечір’ям у Свято-Успен­ ському храмі м. Переяслав-Хмельницький Київської області; єпископ Макарівський Іларій — у Свято-Успенському храмі с. Три­ ліси Фастівського р-ну Київської області; єпископ Яготинський Серафим звершив читання Великого канону в Свято-Успен­ ському храмі смт Баришівка Київської області; єпископ Васильківський Пантелеі­

мон звершив читання заключної частини покаянного канону за Великим повечір’ям у Трапезному храмі на честь преподобних Антонія і Феодосія Печерських СвятоУспенської Києво-Печерської Лаври; єпис­ коп Броварський Феодосій очолив читання покаянного канону преподобного Андрія Критського в Борисоглібському храмі м. Вишгород Київської області.

* * *

29 лютого, в середу першої седмиці Великого посту, в Хрестовоздвиженському храмі Києво-Печерської Лаври намісник обителі митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павел звершив першу в цьому році Літургію Передосвячених Дарів. Його Високопреосвященству спів­ служили єпископ Макарівський Іларій та насельники монастиря у священному сані. Того ж дня архієпископ Бориспільський Антоній та єпископ Васильківський Панте­ леімон звершили Літургію Передосвяче­ них Дарів у Трапезному храмі КиєвоПечерської Лаври на честь преподобних Антонія і Феодосія Печерських.

3 березня, на запрошення голови парафіяльної ради столичного СпасоПреображенського храму, народного депутата України Ігоря Лисова, секретар Київської Митрополії, благочинний м. Києва протоієрей Віталій Косовський очолив у храмі служіння Літургії. На завершення богослужіння отець Віталій привітав клірика храму, керівника Служби протоколу Київської Митрополії протоієрея Валерія Кравця з днем наро­ дження.

4 березня, у Неділю 1-шу Великого посту (Торжество Православ’я), намісник Києво-Печерської Лаври митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павел звершив П о сл і д у в а н н я Н ед і л і Православ’я і Божественну літургію в лаврському Трапезному храмі на честь преподобних Антонія і Феодосія Печер­ ських. Його Високопреосвященству спів­ служили архієпископ Бориспільський Антоній, єпископи Макарівський Іларій та Васильківський Пантелеімон, а також братія обителі у священному сані. Того ж дня секретар Предстоятеля УПЦ архієпископ Переяслав-Хмельниць­ кий і Вишневський Олександр звершив чин Торжества Православ’я і Літургію в столичному Спасо-Преображенському храмі (житловий масив Теремки-2). Того ж дня єпископ Броварський Фео­ досій звершив Літургію та чин Торжества Православ’я у Воскресенському храмі столиці.

Того ж дня архієпископ ПереяславХмельницький і Вишневський Олександр звершив Літургію Передосвячених Дарів у столичному Спасо-Преображенському храмі (житловий масив Теремки-2).

Того ж дня намісник Свято-Кирилів­ ського чоловічого монастиря столиці єпископ Васильківський Пантелеімон звершив в обителі пасію (послідування Страстям Христовим).

Того ж дня єпископ Броварський Феодо­ сій звершив Літургію Передосвячених Дарів у столичному Воскресенському храмі.

4 березня ввечері ректор Київської духовної академії і семінарії архієпис­ коп Бориспільський Антоній звершив пасію з читанням акафіста Страстям Христовим у Трапезному храмі на честь преподобних Антонія і Феодосія Печер­ ських Києво-Печерської Лаври. В архі­ пастирському слові після закінчення богослужіння архієпископ Антоній звер­ нув увагу на важливість щирого покаяння у період святої Чотиридесятниці.

2 березня, в п’ятницю першої седмиці Великого посту, митрополит Вишгород­ ський і Чорнобильський Павел очолив служіння Літургії Передосвячених Дарів у тимчасовому храмі на місці будівництва Благовіщенського собору столичного Свято-Благовіщенського чоловічого монастиря в Бортничах. Після заамвонної молитви митрополит Павел звершив чин молебного співу великомученику Фео­ дору Тирону і освячення колива.

За матеріалами сайтів orthodox.org.ua, orthodox-church.kiev.ua, lavra.ua, kdais.kiev.ua

4

№ 5 (303), березень 2012

п ра в о с л а в н и й кал е н д а р

«ГОРНЬОГО ЄРУСАЛИМА ГРОМАДЯНИН» Блаженний Миколай Псковський (день пам’яті — 12 березня за н. ст.)

Сучасники прозвали його Миколай Саллос, що в пере­ кладі з грецької означає «бла­ женний, юродивий», та ще за життя вшановували як свя­ того, називаючи Микула Свят. Більше трьох десятиліть бла­ женний Миколай Псковський ніс подвиг юродства, отри­ мавши від Бога дари чудотво­ рення і пророцтва. Відомі нам деталі житія праведника зде­ більшого пов’язані з походом опричних військ Івана Грозного до Пскова у лютому 1570 р. Правитель підозрював пскови­ чів у зраді. Як говорить місце­

вий літопис, «прийде цар… з великою злістю, як лев рика­ ючи, бажаючи роздерти непо­ винних людей і крові багато пролити». Усе місто заметуши­ лося. Храми були переповнені. Всі молили Бога про відвер­ нення майбутньої біди. Почувши дзвін до вранішньої по всьому Пскову, цар, як свід­ чить напис на чудотворній Любятівській (в Любятові раз­ ташувалося царське військо) іконі Божої Матері «Умиління», «розчулившись серцем, сказав своїм воїнам: “Затупіть мечі об камінь, нехай припиняться вбивства». Грозний правитель увійшов до міста, маючи намір його тільки пограбувати. У кож­ ному будинку псковичі зустрі­ чали царя з хлібом і сіллю. На одній із вулиць з’явився і блаженний Миколай, який верхи на палиці, ніби скачучи на коні, кричав до царя: «Іванку, Іванку, поїж хліба-солі, а не християнської крові». Коли слуги правителя спробували схопити праведника, він став невидимий. Проте Іван Грозний захотів взяти благословення у юроди­ вого Миколая. Коли цар при­ йшов до келії блаженного, той сказав: «Не чіпай, перехожий, нас і піди від нас, бо не буде

на чому тобі втікати». Юроди­ вий запропонував цареві на частування шматок сирого м’яса. «Я християнин і не їм м’яса в піст», — сказав йому Іван. «Ти п’єш кров людську», — відповідав блаженний, повча­ ючи царя «багатьма жахливими словами», щоб той припинив вбивства і не грабував святі Божі церкви. Однак Іван не послухав святого і наказав зняти дзвін із Троїцького собору Пскова. Тоді ж, згідно з пророцтвом Миколая («бо не буде на чому тобі втікати»), загинув найкращий кінь царя. Переляканий пророцтвом, що збулося, і викритий у лиходій­ ствах, Грозний наказав зупи­ нити грабіж і втік із міста. Опричники писали: «Могутній тиран… пішов побитий і присо­ ромлений, немов прогнаний ворогом. Так убогий жебрак злякав і прогнав царя з без­ ліччю тисяч воїнів». Блаженний Миколай помер 13 березня 1576 р. і був похо­ ваний у Троїцькому соборі (де його мощі спочивають і нині) врятованого ним міста. Такої честі удостоювалися лише псковські князі й архіпастирі. Уже за п’ять років після кон­ чини праведника почалося його народне вшанування. Незабаром знайшлося і під­ твердження цьому: в 1581 р., коли війська польського короля Стефана Баторія обложили Псков, ковалю Дорофею було явлення Божої Матері з сонмом псковських святих, що моли­ лися про спасіння міста, серед яких був і блаженний Миколай.

ПІД ЗАСТУПНИЦТВОМ БОЖОЇ МАТЕРІ Преподобний Мартирій Зеленецький (день пам’яті — 14 березня за н. ст.) Преподобний Мартирій Зеленецький у десять років залишився сиротою. Тоді за виховання підлітка взявся священик Благовіщенського храму м. Великі Луки. Коли наставник Мартирія овдовів, то залишив парафіяльне слу­ жіння і прийняв чернецтво з ім’ям Боголеп у Великолуць­ кому Троїце-Сергієвому монас­ тирі. З часом праведник також прийняв чернецтво в тій оби­ телі. Сім років вчитель і учень трудились Господу в одній келії. Мартирій ніс послух келаря, скарбника, паламаря. Якось у полудень він задрімав на дзвіниці. У видінні чернець побачив образ Пресвятої Бого­ родиці «Одигітрія» на вогня­ ному стовпі. Він із трепетом приклався до нього, а проки­ нувшись ще відчував цей жар на своєму чолі. Преподобний відчув особливе заступництво Богоматері після того, як важко хворий чернець Авраамій зці­ лився від своєї хвороби, від­ правившись, за порадою Мар­ тирія, на поклоніння до чудо­ творної Тихвінської ікони Божої Матері. Гаряче помолившись Цариці Небесній, святий Мартирій покинув обитель для здій­ снення подвигу безмовності. Як пише сам преподобний у своїх записках, він «у тій пустелі при­ йняв <…> великі страхи від бісів, але <…> молився Богу, і біси були осоромлені». Отри­ мавши відмову у благословенні на усамітнене життя, Мартирій вирішив відвідати святині Смо­

ленська і повернутися до своєї обителі. Під час сну йому при­ виділись преподобні Авраамій і Єфрем Смоленські й зміцнили подвижника в бажанні сліду­ вати обраному шляху. Потім святий відправився у Тихвін­ ську обитель. Там він зустрів зціленого ченця Авраамія, який розповів Мартирію про пота­ ємну пустелю, над якою йому було видіння сяючого Хреста Господнього. Отримавши цього разу благословення старця, преподобний Мартирій узяв із собою дві ікони — Живоначаль­ ної Трійці та Тихвінський образ Пресвятої Богородиці — і від­ правився у пустелю, прозвану Зелена, тому що вона височіла красивим зеленим островом серед лісистої драговини. Ні холод, ні нестатки, ні дикі звірі, ні підступи ворога не змогли похитнути рішучості преподоб­ ного пройти випробування до кінця. Коли навколо Марти­ рія зібралося безліч бажаючих наслідувати його подвиг, зусил­ лями братії був поставлений храм в ім’я Живоначальної Трійці. Одного разу в тонкому сні Матір Божа Сама явилася Мар­ тирію у його келії. «Я дивився, не відриваючись, на Її святий лик, на очі, сповнені сліз, гото­ вих капнути на пречисте обличчя Її. Встав я від сну і був у жаху. Запалив свічку від лам­ пади, щоб подивитися, чи не сидить Пречиста Діва на місці, де я бачив Її уві сні. Підійшов я до образа «Одигі­ трія» і переконався, що воіс­

тину постала мені Богородиця в тому образі, як зображена Вона на іконі моїй», — згадував преподобний. Близько 1570 р. святий при­ йняв священний сан. А в 1595 р. цар Феодор Іоанно­ вич дав монастирю жалувану грамоту, підтвердивши засно­ ваний преподобним монастир. За півтора року до смерті святий старець присвятив себе безмовності та молитві; вико­ павши своїми руками могилу і в ній поставивши труну, прихо­ див сюди плакати і молитися. Перед смертю, причастившись Святих Христових Таїн, він дав братії благословення та зі сло­ вами «Мир усім православним» спочив у Господі 1 (14 за н. ст.) березня 1603 р. Підготував Андрій Гор

православна газета

ТА, ЯКА МАЛА СИЛУ ВОСКРЕШАТИ МЕРТВИХ Преподобномучениця Євдокія Іліопольська (день пам’яті — 14 березня за н. ст.) Її молитва була настільки сильна перед Богом, що за сло­ вом праведниці воскресали мертві. Преподобномучениця Євдокія жила в Іліополі Фіні­ кійському. Будучи язичницею, вона вела гріховне життя. Якось, прокинувшись вночі, вона почула за стіною, в другій половині будинку, співи та читання Святого Письма, де говорилося про блаженне життя, уготоване праведникам, та про вічні муки грішників. Благодать торкнулася серця Євдокії. Вранці вона попросила наймита покликати до себе чоловіка, який проживав у сусідній частині будинку. Ним виявився старець Герман, який повернувся з паломництва по святих місцях. Євдокія довго слухала настанови старця. Перейнявшись любов’ю до Христа, вона попросила Гер­ мана прийти до неї за декілька днів, а сама вдалася до покаян­ ної молитви і посту. Після випробування та оголошення Євдокія прийняла святе Хре­ щення з рук Іліопольського єпископа Феодота. Роздавши усе своє майно бідним, вона віддалилася від світу та подви­ залася в найстрогішому подвигу покаяння. Коли Євдокія вже управляла жіночою громадою, до неї прийшов юнак Філострат, який став умовляти її повернутися до Іліополя та жити як колись. У відповідь праведниця вигук­ нула: «Бог помсти нехай забо­ ронить тобі». Філострат одразу ж упав мертвий. Сестри громади злякалися, що їх можуть звину­ ватити у вбивстві, та стали поси­ лено просити Господа відкрити їм Свою волю. Незабаром свя­ тій під час сну явився Сам Іісус Христос і сказав: «Піднімись, Євдокіє, схили коліна, помо­ лись, і воскресне спокусник твій». За молитвами праведниці Філострат ожив. Покаявшись, він прийняв святе Хрещення і, повернувшись до міста, повністю змінив своє життя. Незабаром жителі Іліополя донесли правителеві міста Авреліану, ніби свята, ставши християнкою, забрала всі свої багатства із собою. Повіривши цьому, правитель послав загін воїнів, щоб знайти скарби. Проте невидима сила не дозво­ лила воїнам наблизитися до

місця, де подвизалася Євдокія. Тоді Авреліан відправив солда­ тів на чолі зі своїм сином. Але вже в перший день походу той пошкодив собі ногу і незаба­ ром помер. Пригніченому пра­ вителю допоміг Філострат, який порадив написати Євдокії листа з проханням помолитися Богу, щоб померлий воскрес. Молитвами праведниці Господь повернув юнака до життя. Після цієї події Авреліан разом із родиною прийняв святе Хре­ щення. Згодом гоніння на Церкву посилилися. Новий правитель міста, Діоген, наказав схопити праведницю. У той час, коли її катували, воєначальник Діодор дізнався про смерть своєї дру­ жини Фірміни. У розпачі він кинувся до Євдокії з прохан­ ням помолитися про померлу. Сповнена глибокої віри, муче­ ниця помолилася Всещедрому Богу — і до Фірміни поверну­ лося життя. Ставши свідками такого дива, Діоген і Діодор увірували в Іісуса Христа і при­ йняли Хрещення. Коли стало відомо про рап­ тову смерть єдиного сина яко­ їсь вдови, Євдокія запропону­ вала Діодору випробувати свою віру і помолитися про померлого. Діодор не вважав себе гідним цього, але, сліду­ ючи волі праведниці, помо­ лився й Ім’ям Христовим звелів небіжчикові встати. На очах у всіх присутніх юнак ожив. Після смерті Діогена прави­ телем став Вікентій, жорстокий гонитель християн. Дізнавшись про безстрашну сповідницю, він наказав стратити її: свята Євдокія була обезголовлена (бл. 160–170 р.).

НАЙБЛИЖЧИМ ЧАСОМ ТАКОЖ ВІДЗНАЧАТИМЕТЬСЯ ПАМ’ЯТЬ: 15 березня — ікони Божої Матері, іменованої «Державна»; 16 березня — Волоколамської ікони Божої Матері; 18 березня — знайдення мощей благовірних князів Фео­ дора Смоленського і чад його Давида та Константина, Ярос­ лавських чудотворців; 19 березня — Ченстоховської ікони Божої Матері; 20 березня — священномучеників, які у Херсонесі єпископ­ ствували: Василія, Єфрема, Капітона, Євгенія, Єферія, Єлпідія та Агафодора; ікони Божої Матері, іменованої «Споручниця грішних», у Корці (Рівненська область); 21 березня — ікони Божої Матері «Знамення» КурськоїКорінної; 22 березня — 40 мучеників Севастійських; 24 березня — преподобного Олексія Голосіївського, Київ­ ського.

православна газета

П ат р и ст и ка

«ПРЕЙДЕ СЕНЬ ЗАКОННАЯ, БЛАГОДАТИ ПРИШЕДШИ…» ПРО «ПОСЛАННЯ ВАРНАВИ»

«Церковна православна газета» продовжує знайомити своїх читачів з пам’ятками давньохристиянської писемності. Цього разу йтиметься про «Послання Варнави».

Д

о творів мужів апостоль­ ських (церковних письмен­ ників кінця I — початку II ст., які були безпосередніми учнями або самовидцями апостолів) тра­ диційно включають «Послання Варнави». На зорі християнства його авторство приписували апос­ толу Варнаві, супутникові і поміч­ нику апостола Павла (див., напри­ клад: Гал. 2: 9, Діян. 14: 14). Однак серед православних патрологів питання про авторство цього послання викликало розбіжності в думках. Наприклад, протоієрей Петро Преображенський доводив апос­ тольське походження цієї пам’ятки і вважав, що заперечення, що їх наводять критики, «не можна визнати настільки ґрунтовними, щоб відкинути автентичність цього твору всупереч давнім історичним свідченням». У свою чергу, архімандрит Кіпріан (Керн), аби з’ясувати питання авторства цього твору, пропонує взяти до уваги такі мір­ кування. По-перше, твір ніколи не включався до складу каноніч­ них книг Нового Завіту. По-друге, ніде в посланні не зустрічається і не написане ім’я апостола Варнави. По-третє, «апостоли постають людьми досить‑таки грішними, що навряд чи зважився б зробити апостол і супутник апостола Павла» (втім, як зауважує з цього приводу протоієрей Петро Преоб­ раженський, «з контексту видно, що Варнава мав намір показати велич і милосердя Спасителя, Який людей грішних зробив обраними сосудами»). По-четверте, «у Ста­ рому Завіті автор бачить щось таке, що не міг би бачити левіт Варнава. Щоправда, і апостол Павел повста­ вав проти багатьох звичаїв сучас­ них йому іудеїв-буквалістів, але про сам закон Мойсеїв він ніколи не висловлювався нешанобливо й згорда. Послання ж, яке аналізу­

ється, висловлюється рішуче проти традиційного ставлення до Старого Завіту». По-п’яте, словами «Бог напоумляє всіх нас не звертатися прозелітами до закону іудей­ ського» автор вказує на своє не­іудейське походження. Як відзначає патролог О. І. Сидо­ ров, на сьогодні серед серйозних дослідників давньоцерковної писемності практично не залиши­ лося захисників справжньої належності твору перу супутника апостола Павла, однак можна при­ пустити, що автор твору також мав ім’я Варнава, вирішуватиметься відомого давньохристиянського місіонера. Хоч як там вирішувати­ меться питання про авторство послання, воно, за словами О. І. Сидорова, посідає гідне місце в історії давньоцерковної писем­ ності, доносячи до нас сам дух пер­ шохристиянської епохи. Точний час написання послання невідомий. Слова автора про руй­ нування Єрусалимського храму вказують на те, що воно написане після 70 р. Багато дослідників схи­ ляються до того, що послання було написано у другій чверті II ст. (мож­ ливо, близько 130 р.). Щодо місця написання, то найімовірнішою є гіпотеза про александрійське (єги­ петське) походження пам’ятки. Саме александрійські богослови (Климент і Ориген) уперше згаду­ ють і цитують його. «Послання Варнави» можна розділити на дві частини. Перші 17 розділів присвячено питанню про ставлення християнства до старозавітного обрядового закону. Зокрема, автор, спираючись на свідчення старозавітних проро­ ків, доводить досконалість христи­ янської віри; пропонує духовно розуміти старозавітне обрізання та заповіді Мойсея про страви (наприклад, заборону на вживання свинини — як постанову не приста­ вати «до тих людей, які подібні

РОЗДІЛ II

ності представляв власне людське приношення. Господь ще говорить до них: «Чи заповідав Я батькам вашим, коли вони вийшли із землі Єгипетської, приносити Мені всеспалення і жертви? Але ось що Я заповідав їм кажучи (див.: Єр. 7: 22–23): кожен із вас нехай не має зла проти ближнього свого і не любить клятви неправдивої» (див.: Зах. 8: 17). Отже, оскільки ми не без розуму, то повинні розуміти благу волю Отця нашого, бо Він, бажаючи виправити нас, які блукають, неначе іудеї, гово­ рить нам, як ми повинні наближа­ тися до Нього. Він каже нам: «Жертва Богові — серце упоко­ рене, і серцем смиренним Він не погордує» (див.: Пс. 50: 19). Тому, браття, ми повинні глибше досліджувати те, що стосується нашого спасіння, щоб колинебудь противник не отримав доступу до нас і не відвернув нас від нашого життя.

РОЗДІЛ III

Про постанови Старого Завіту Господь ще говорить до них. «Навіщо Мені постуєте, щоб нині почутий був голос ваш із плачем? Не такий піст Я обрав, — говорить

5

ЦЕРКВА, СУСПІЛЬСТВО, ДЕРЖАВА 21 лютого у Національному палаці мистецтв «Украї­на» відбулося урочисте зібрання з нагоди 80-ліття утворення Київської області. У ньому взяли участь вікарії Київської Митрополії: єпископи Мака­ рівський Іларій і Васильківський Пантелеімон, а також вікарій Білоцерківської єпархії єпископ Рокитнян­ ський Никодим. На урочистостях також були присутні: Президент України Віктор Янукович, голова Київської обласної державної адміністрації Анатолій Присяж­ нюк, представники Уряду, депутати Верховної Ради України, керівники районних державних адміністра­ цій і рад та ін.

24 лютого єпископ Васильківський Пантелеімон взяв участь в урочистостях з нагоди 80-ліття утворення Київської області, які пройшли у с. Мирне Бориспіль­ ського р-ну Київської області. Владику супроводжував благочинний Бориспільського церковного округу архі­ мандрит Феогност (Юраш). Єпископ Пантелеімон звер­ нувся до учасників зібрання зі словом настанови, а також зачитав вітальний адрес Предстоятеля Україн­ ської Православної Церкви (текст опубліковано на офі­ ційному сайті УПЦ orthodox.org.ua). orthodox.org.ua, bc-eparchy.org.ua 22 лютого, напередодні Дня захисника Вітчизни, у Посольстві Російської Федерації в Україні відбувся прийом. Із благословення Блаженнішого Митрополита Володимира і на запрошення Аташе з питань оборони

до свиней»); пише про старозавітні прообрази води Хрещення й Хреста Господнього; стверджує, що саме християни, а не іудеї, — спад­ коємці Божественних обітниць. Серед найважливіших ідей послання — думки про те, що Гос­ подь вимагає від людини не зовнішніх жертв, а смиренного та упокореного серця (див.: Пс. 50: 19), і саме духовний храм у серцях християн (а не зруйнований Єруса­ лимський) є храм, бажаний Богові. Друга, менша, частина послання присвячена двом шляхам — світла й темряви — і має очевидні пара­ лелі із «Вченням дванадцяти апос­ толів» («Дідахе», див.: № 24 «ЦПГ» за 2011 р.). Завершуючи своє послання, автор пише: «Будьте ж учнями Божими, випробовуючи, чого вима­ гає від вас Господь, і робіть це, щоб ви спаслися в день суду. І якщо у вас є пам’ять добра, то згадуйте мене й розмірковуйте над цими моїми настановами, щоб моє бажання і моя праця принес­ли хоча б якесь добро». Підготував Михайло Мазурін

ІЗ «ПОСЛАННЯ ВАРНАВИ» Оскільки нині дні неприязні і противник має владу над цим часом, то ми з увагою повинні досліджувати розпорядження Господні. Помічниками віри нашої є страх Божий та терпіння, а наші споборники — великодушність та утримання. З цими чеснотами, коли вони бувають чисті перед Господом, вступають у радісний союз мудрість та ведення. Бог від­ крив нам через усіх пророків, що Він не має потреби ні в наших всеспаленнях, ні в наших жертвах і приношеннях. «Для чого мені безліч жертв ваших? — говорить Господь. — Я пересичений всеспа­ леннями баранів і жиром агнців, крові козлів і баранів не хочу. Неприйнятно, коли ви приходите стати перед лице Моє; бо хто вимагає цього від рук ваших? Припиніть топтати двір Мій. Якщо приносите Мені пшеничне борошно — марно; куріння огидне для Мене. Новомісяч ваших і дня великого не терплю, постів, днів спокою і свят ваших ненавидить душа Моя» (див.: Іс. 1: 11–14). Отже, Господь скасував це, щоб новий закон Господа нашого Іісуса Христа без ярма необхід­

№ 5 (303), березень 2012

Господь, — щоб людина томила душу свою без причини; і якби ти нагнув голову твою, як тростину, і підстелив під себе руб’я і попіл, все одно не створив би ти Мені посту приємного» (див.: Іс. 58: 4–5). А до нас Він каже: «Коли постуватимете, кожен зніми кай­ дани неправди і розірви пута ярма; відпусти пригноблених на волю і розділи з голодним хліб твій, і подорожніх бідних уведи у дім твій; коли побачиш нагого, вдягни, і від єдинокровного твого не ховайся. Тоді відкриється, як зоря, світло твоє, і зцілення твоє швидко проросте, і правда твоя піде перед тобою, і слава Гос­ подня буде супроводжувати тебе. Тоді ти взиватимеш, і Господь почує; заволаєш, і Він скаже: “Ось Я!” — якщо викинеш із середо­ вища твого ярмо, перестанеш говорити образливе і від серця даси голодному хліба» (див.: Іс.

58: 6–10). У цьому, браття, відкри­ вається піклування і милосердя Боже, бо Він людям, яких здобув для Возлюбленого Свого, призна­ чив вірувати у простоті і вже раніше напоумлював усіх нас не звертатися, як прозеліти, до закону іудейського.

при Посольстві РФ в Україні полковника Андрія Бара­ нова, прийом відвідав вікарій Київської Митрополії єпископ Васильківський Пантелеімон. Владику супро­ воджував голова Синодального відділу у справах пас­ тирської опіки пенітенціарної системи протоієрей Віктор Яценко. Єпископ Пантелеімон привітав Андрія Володимировича зі святом і передав йому вітання від Предстоятеля УПЦ.

23–25 лютого, напередодні Великого посту, голова Синодального відділу у справах пастирської опіки пенітенціарної системи протоієрей Віктор Яценко від­ відав установи виконання покарань Житомирської й Вінницької областей. Метою поїздки було: ознайоми­ тися зі станом духовно-пастирської роботи у пенітен­ ціарних установах, участь у роботі виїзного розшире­ ного засідання колегії Державної пенітенціарної служби України (яке відбулося 24 лютого у Вінниці), вирішення актуальних питань взаємодії з керівни­ цтвом установ виконання покарань, а також зустрічі з місцевим тюремним духовенством. Під час поїздки протоієрей Віктор Яценко відвідав шість виправних колоній. Докладніше про візит читайте на офіційному сайті УПЦ.

24 лютого вікарій Київської Митрополії єпископ Васильківський Пантелеімон взяв участь у святкуванні 60-ліття відомого хірурга-трансплантолога, громад­ ського діяча Ігоря Гука, що проходило у Національній академії наук України. Ігор Гук — доктор медицини, професор, іноземний член НАНУ (2000), почесний професор Тернопіль­ ського державного медичного університету імені І. Я. Горбачевського, член ряду австрійських медичних

і міжнародних наукових товариств, а також президент Українського лікарського товариства Австрії, активний учасник українського суспільно-культурного життя в Австрії. Під час святкування владика Пантелеімон звер­ нувся до ювіляра з привітальною промовою. orthodox.org.ua

6

православна газета

Б о го с л уж і н н я

№ 5 (303), березень 2012

ПРИЧАСТЯ — ПОЧАТОК І ЗАВЕРШЕННЯ СПАСІННЯ

«Чому у Великий піст не звершуються Літургії в будні, а тільки в середу і п’ятницю — Літургія Передосвячених Дарів?» Віталій, Київ Відповідаючи на запитання, скористаємося книгою протопресвітера Олександра піст», де він зумів досить точно і змістовно пояснити суть цього статутного правила.

« ОМЕГА »

Передусім, отець Олександр звертає нашу увагу на те, що Причастя має два значення. По-перше, це — Таїнство явлення Христа, Його присут‑ ності серед Своїх учнів, це завжди — свято і радість. При­ сутність за Євхаристією Воскреслого Спасителя, Який вознісся на Небеса і сидить праворуч Отця — є участь у Його Царстві, що прилучає нас до «радості і миру у Святому Духу». Причастя — «пожива безсмертя», «небесний хліб», і ми, наближаючись до Святої Трапези, насправді возноси­ мося на Небо. Причастя — це наша мета, це — «омега» нашого буття, з’єднання з Богом. «Чи можуть весільні друзі сумувати, — як сказав Христос, — поки з ними жених?» (Мф. 9: 15). Тому звершення Євхаристії несу‑ місне з постом — часом духов­ ної печалі, оплакування нашого розриву з Богом. Піст — це наше мандрування на шляху до Царства Небесного. Чому ж тоді у дні посту все ж таки дозволено причаща­ тися на Літургії Передосвяче­ них Дарів?

« А ЛЬ ФА »

Тут ми підійшли до іншого значення Причастя як джерела головної сили, що підтримує нас у нашому духовному подвигу, тобто до «альфи». Це початок самого нашого духо‑ вного подвигу, божественний дар, через який з’являється можливість знати, бажати і прагнути до «досконалого причастя в невечірньому дні» (нескінченному дні) Царства Божого. Бо, хоча Царство уже прийшло, хоча воно входить у Церкву, все ж воно має бути сповнене і завершене напри­ кінці часу, коли Бог «напо­ внить» усе Самим Собою. На шляху нашого мандру­ вання до Небесного Царства нам потрібні допомога, під‑ тримка, сила і розрада, бо «князь світу цього» ще не «здався»; навпаки, знаючи, що Христос його переміг, він робить останню, несамовиту

боротьбу проти Бога, намага‑ ючись відірвати від Нього якнайбільше душ. Така складна ця боротьба і таку велику владу мають «врата пекельні», що Христос Сам говорить нам про «вузький шлях», який небагатьом доступний. Якщо Великий піст і утри­ мання означають посилення цієї боротьби, то це тому, що — згідно з Євангелієм — це час, коли ми віч-на-віч зустрічає­ мося зі злом і всієї його силою. І тому саме в цей час ми потребуємо допомоги і сили Божественного Вогню, звідси необхідність особливого вели­ копісного Причастя Перед­ освяченими Дарами, тобто Дарами, освяченими у поперед­ню неділю, що збері­ гаються на престолі у вівтарі для причастя в середу та п’ятницю. Тепер виникає наступне запитання: якщо Євхаристія несумісна з постом, то чому ж вона здійснюється щосуботи і щонеділі Великого посту, і це не вважається «порушенням посту»?

ДОСКОН А ЛИЙ ПІС Т

Є два види чи способи посту, обидва закорінені у Святому Письмі і Священному Переданні. Перший вид можна назвати досконалим постом, бо він полягає справді у цілко­ витому утриманні від їжі та пиття. Досконалий піст, за самою своєю природою, три­ ває недовго, зазвичай один день або навіть частину дня. Від самого початку християн‑ ства піст розглядається як приготування і чекання, як вияв духовної зосередженості на тому, що має відбутися. Фізичний голод відповідає тут духовному очікуванню завершення, приготуванню всієї людської істоти, що від­ кривається назустріч усе ближчій радості. Тому в цер­ ковному богослужбовому переданні ми знаходимо цей досконалий піст як завер­ шення і вершину приготування до великого свята, тобто до особистої духовної події.

Шмемана «Великий

Такий піст буває, наприклад, напередодні Різдва, Хрещення, та найпаче — як приготування до духовного банкету за тра­ пезою Христа Спасителя у Його Царстві. Досконалий піст, більш-менш тривалий, завжди передує Євхаристії і є необ­ хідною умовою для того, хто приступає до Святого При­ частя. У першохристиянській Церкві досконалий піст позна‑ чався словом, взятим із вій‑ ськового словника; він нази‑ вався statio, що означає вій‑ сько у стані воєнної тривоги і мобілізації. Церква завжди «на варті», вона чекає при­ шестя Жениха і чекає Його «напоготові» і з радістю. Таким чином, досконалий піст — це не лише піст членів Церкви, а й Церква сама як піст, як очіку­ вання Христа, Який приходить до неї в Євхаристії і Який при­ йде у славі наприкінці світу.

АСКЕ Т ИЧНИЙ ПІС Т

Другий вид можна визна­ чити як аскетичний піст, бо він полягає головним чином в утриманні від певного роду їжі й у зменшенні загальної її кількості. Його мета — звільнення людини від беззаконної тира‑ нії плоті, від підкорення духу тілу і його потребам, що є тра‑ гічним наслідком первород‑ ного гріха, гріхопадіння людини. Тільки після довгих і терплячих зусиль розуміємо ми, що «не хлібом єдиним... живе людина», і відновлюємо в собі провідну роль духу. За своєю природою це повинен бути тривалий і посилений подвиг. Чинник часу тут дуже важливий, бо дійсно потрібно багато часу, аби з коренем вирвати і зцілити звичайну і загальну хворобу, яку люди почали вважати своїм «нор­ мальним» станом. Наука аске­ тичного посту, доведена до досконалості у чернечій тра­ диції, була визнана всією Церквою. Тут ми бачимо звер­ нені до людини слова Христа, який сказав, що сили пекла, що поневолюють людину, можуть бути подолані тільки

«Спокушання Христа в пустелі». Палехський розпис

«молитвою і постом». Це піст, заснований на прикладі Самого Христа, Який постився 40 днів і потім зустрівся вічна-віч із сатаною; в цій зустрічі було повалено покір‑ ність людини «тільки хлібу», і так було започатковане духов­н е звільнення людини. Церква визначила для такого аскетичного посту чотири періоди: Великий піст перед Пасхою, піст Різдвяний — перед Різдвом, Петрів — перед святом апостолів Петра і Павла та Успенський — перед Успінням Божої Матері. Чотири рази на рік Церква закликає нас очиститися і звільнитися від рабства тілу святим зцілен­ ням посту, і щоразу успіх цього лікування залежить від деяких основних правил, головні з яких — безперервність і трива­ лість посту.

ДУ ХОВН А ПЕЧ А ЛЬ І ДУ ХОВН А РА ДІС Т Ь

Через відмінність цих двох постів ми зможемо зрозуміти суперечність канонів, яка насправді є уявна. Канони ж визначають порядок посту. Статут, що забороняє піст у неділю, буквально означає, що піст порушує звершення Євха­ ристії, яка сама є завершенням посту, його метою і його закін­ ченням. Це означає, що неділя, день Господній — поза постом, оскільки він ніби і поза часом. Інакше кажучи, це означає, що неділя, як день Царства Небесного, не належить часу в значенні мандрів, виражаючи піст; неділя залишається днем не посту, а духовної радості. Але, порушуючи досконалий піст, Євхаристія не порушує аскетичного посту, який, як ми вже пояснили, вимагає постій­ ного подвигу. Це означає, що у

Великий піст і в неділю їжа залишається «пісною». Точ­ ніше, м’ясо та молочне заборо­ нені тільки з погляду на пси­ хосоматичний характер аске­ тичного посту, бо Церква знає, що для підкорення тіла духові, потрібне терпеливе і довго‑ часне утримання. На Русі ченці, наприклад, ніколи не вживають м’ясо, але це не означає, що вони постують на Великдень і в інші великі свята. Можна сказати, що пев­ ною мірою аскетичний піст притаманний християнському життю, і християни повинні його дотримуватися. Але люди, які часто вважають, на жаль, що на Великдень годиться об’їдатися і пити понад міру, перетворюють справжній дух Великодня на сумну і потворну карикатуру. Дійсно, трагічно, що в деяких храмах люди на Великдень не бажають отри‑ мати Причастя, сприймаючи чудові слова повчання святого Іоанна Златоуста — «трапеза исполнена, насладитеся вси. Телец упитанный, никтоже да изыдет алчай...» (україн‑ ською: «Трапеза приготована, насолоджуйтеся усі, Тілець відгодований; нехай ніхто не залишиться голодний») — імо‑ вірно, як буквальний опис великоднього столу. Свято Великодня — духовна реаль­ ність, і, для того, щоб відчути і правильно пережити її, потрібно стільки ж твере­ зості, скільки і духовної зосе­ редженості посту. Треба зрозу­ міти, що немає суперечності в тому, що Церква наполягає на утриманні від скоромної їжі у недільні дні Великого посту і водночас засуджує піст у дні Євхаристії. Підготував ієрей Сергій Кононенко

ФЕСТИВАЛІ, ФОРУМИ 19 лютого, з благословення Блаженнішого Митро­ полита Київського і всієї України Володимира та митрополита Вінницького і Могилів-Подільського Симеона, за консультативної підтримки Синодального інформаційно-просвітницького відділу УПЦ та за активної участі Вінницької єпархії, у Вінницькому кон­ цертному залі «Плеяда» відбувся Перший все­ український фестиваль православних журналів «Сімейні читання». Проведення фестивалю ініціювали відомі право­ славні видання України — журнал для молоді «Отрок.ua»

і сімейний журнал «Фамілія» (Київ). Крім них, учасни­ ками «Сімейних читань» у Вінниці стали православний журнал «Лоза» (Бердянськ), православний жіночий журнал «Самарянка» (Дніпропет­ровськ), а також дитячі видання «Крапельки» (Харків) і «Лесенка» (Бердянськ). Відкрив фестиваль «Сімейні читання» митрополит Вінницький і Могилів-Подільський Симеон. Із приві­ тальним словом до гостей та учасників форуму звер­ нувся керівник проекту єпископ Обухівський Іона, голова Синодального відділу УПЦ у справах молоді, Офіційне видання Київської Митрополії Української Православної Церкви

намісник столичного Свято-Троїцького Іонинського монастиря і головний редактор журналу «Отрок.ua». Фестиваль пройшов у форматі шестигодинного марафону презентацій, творчих зустрічей, майстеркласів та концертних виступів. У межах форуму також працювала виставка-ярмарок православних журналів, газет і товарів для дітей. «Сімейні читання» відвідали близько півтори тисячі вінничан.

Видається з 1990 р. Наша адреса: 01015, Київ, Верстка та дизайн: ієрей Сергій Кононенко, вул. Лаврська 15, корп. 39, Віталій Сидоркін, Наталія Реплянчук Фото диякона Максима Брусники тел./факс: 254–48–63 Газета віддрукована у типографії Шефредактор ТОВ «Новий Друк», архієпископ Олександр (Драбинко) 02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, Головний редактор тел.: 536–15–28 ігумен Лонгин (Чернуха) Свідоцтво про реєстрацію Відповідальний секретар Олена Головіна КВ № 126901574 ПР від 07 червня 2007 р. Редагування і коректура: Підписано до друку 07.03.2012 р. Марина Бурдейна, Валерій Зал-Заде, Наклад 20 000 прим. Олена Скринник, Аліна Кудлай

За матеріалами сайтів orthodox.org.ua, orthodox.vinnica.ua ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС «ЦЕРКОВНОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ГАЗЕТИ» російською мовою — 96137, українською мовою — 96145 Передплата на рік — 39, 36 грн.

Email газети: cpgazeta@gmail.com Редакція залишає за собою право редагувати і скорочувати матеріали, що публікуються в газеті. При передруку редакційних матеріалів посилання на «Церковну православну газету» обов’язкове. Газетні матеріали ви можете переглянути також на сайтах http://cpgazeta.blogspot.com/, http://orthodoxy.org.ua/tn/ Про­хан­ня не ви­ко­рис­то­ву­ва­ти га­зе­ту з по­бу­то­вою ме­тою.

православна газета

З а п и та н н я с в я щ е н и ку

№ 5 (303), березень 2012

7

ПРО «ЦАРСЬКИЙ ШЛЯХ» І КРАЙНОЩІ В ПОДВИГУ ПОСТУ Чи брати участь під час посту у світських святах? Нерідко в піст нам доводиться отримувати запрошення на ті чи інші світські свята, участь у яких пов’язана з небезпекою порушити піст, а неучасть — з небезпекою образити відмовою того, хто запрошує. «Церковна православна газета» запропонувала священнослужителям відповісти на такі запитання: «Чи припустимо під час Великого посту приймати участь у нецерковних святах (днях народження, «корпоративах» тощо)? Як у таких випадках знайти «золоту середину» між необхідністю дотримуватися посту й небажанням образити невоцерковлених близьких?». Протоієрей Ігор Рябко,

завідувач кафедри богослов’я К ласичного приватного університету (м. Запоріжжя), доцент, доктор філософії:

— Святі отці вчать про серед­ ній, царський шлях. Він проля­ гає між двома крайнощами. З одного краю буде сидіти пиха­ тий самозакоханий фарисей, який із презирливою кривою усмішкою відкидає будь-які спроби вивести його з понуропісного стану. Після кожної від­ мови у його серці пробігатиме легка приємна хвиля екстазу від самого себе — ревного, суворого, праведного аскета, посника і подвижника. З іншого краю буде джин вседозволе­ ності, що вирвався з пляшки і збуджено махає дозвільним талоном, на якому буде напи­ сано: «Любов вище посту і молитви». На зворотному боці талона буде прописано, що любов потрібно проявити, в тому числі, й через безпощадне методичне знищення всього непісного, що стоїть на столі в межах досяжності. Де ж середина між цими крайнощами? Сам принцип посту описаний Христом (див.: Мф. 6: 16–18). Піст — це пере­ дусім внутрішнє наближення до Бога без зовнішніх ознак і показних декларацій. Бог — це любов, і чим більше в людині любові, тим більше в ній Бога. Виявити любов до ближнього в піст совість вимагає ще напо­ легливіше, ніж у будь-який інший час. Якщо тебе запро­ сили на день народження чи на якесь інше свято, то, напевно, гріхом буде образити людину відмовою. Або, ще гірше, — гре­ бувати приготовленою з любов’ю їжею, яка сьогодні, до того ж, і коштує чимало. Але, прийшовши на званий банкет, не можна і любов Бога до тебе кривдити, повністю забуваючи про утримання. Порушити піст можна і, можливо, в деяких

«Справжній піст є усунення від злих справ. Скільки відбираєте від плоті, стільки надаєте душі, щоб сяяти їй духовним здоров’ям, бо не тілесними силами, а постійністю душі і терпінням у скорботах здобувається перемога... Стережись вимірювати піст простим утриманням від їжі. Ті, хто утримуються від їжі, а поводяться погано, уподібнюються дияволу, який, хоч нічого не їсть, однак не перестає грішити». Святитель Василій Великий

випадках навіть потрібно, але в міру. А потім не забути компен­ сувати порушення посиленим духовним подвигом. Митрополит Антоній Сурозь­ кий в одній із розмов наводить приклад. Будучи лікарем, він займався з однією дуже бідною родиною. Вони, зібравши гроші буквально по копійці, купили курча, приготували з нього час­ тування і запросили лікаря до обіду. А відбувалося це напри­ кінці Великого посту. Майбут­ ній архієрей «на це курча подивився і побачив у ньому кінець свого пісного подвигу». Він з’їв того дня шматочок м’яса, який став для нього проявом жертовної любові та подяки. Якщо ми зможемо жити в про­ сторі любові до Бога і людей, у нас не буде навіть виникати запитань, що можна або чого не можна. Блаженний Августин говорив: «Люби Бога і роби, що хочеш». І він був правий у тому, що любов до Бога, а значить і до людей, завжди буде путівни­ ком між тим, що можна, і тим, чого не можна.

Ієрей Іоанн Тронько,

настоятель храму на честь ікони Божої Матері «Пом’якшення злих сердець» і храму в ім’я святителя Петра (Могили) м. Києва:

— Із житія преподобної Марії Єгипетської ми дізнає­ мося про давню чернечу тради­ цію Йорданського монастиря: на час Великого посту подвиж­ ники покидали стіни обителі для того, щоб здійснювати свій подвиг потай. Чи багато хто з читачів газети зможе кудись «щезнути» цими днями? Біль­ шість сучасних християн не можуть собі дозволити зали­ шити свої сім’ї, робочі місця, друзів та просто тих, кому ми потрібні. У підготовчий тиждень перед Великим постом, іменований Неділею про Страшний суд, Церква нагадувала своїм вірним про головну справу християнина — служіння ближ­ ньому. Сучасна людина не завжди готова помічати біль і самотність поряд. Нагодувати дітей вулиці бутербродами, завітати «до темниці самот­ ності» літньої сусідки, відвідати в лікарні не обов’язково близьку людину, простягнути руку тому, хто загубився в житті, ближньому, який не знайшов свій будинок, — все це вимагає душевних і фізичних зусиль. Це як раз і є піст: не тільки усамітнена духовна праця, а й готовність бути відкритими і доступними для спілкування, адже є чимало днів або свят, які важливі для наших друзів і зна­ йомих. Отримавши запрошення на день народження або кор­ поративне свято, православний християнин турбується: чи не

доведеться порушити піст, їсти скоромну їжу, віддаватися зве­ селенню? Але є й зворотній бік: чи не образить наша відмова друга, чи не спокусить наше відчуження співробітників, чи не відштовхне їх від Христа та Його Церкви? Багатьом воцер­ ковленим християнам здається, що участь у світському святі осквернить їх, принесе шкоду душі. А чи можна зробити так, щоб своєю присутністю освя­ тити свято, внести свій вклад у зустріч, зробити спілкування теплим і взаємно корисним? На жаль, ми буваємо двоїсті в житті: у храмі — одні, на роботі та вдома — інші, соромимося свідчити про нашу віру, гово­ рити про вічність. Очевидно, що наша віра може надати сенс — «осолити» будь-яке сус­ пільство і компанію, про це говорить нам Сам Господь (див.: Мф. 5: 13–16). Опинившись у піст за столом з великою кількістю скоромних страв, не всі вміють правильно поводитись. Доводилося спос­ терігати, як схвильована госпо­ диня спішно намагається при­ готувати пісну їжу гостю, який заявив про свої духовні подвиги. Але ж Спаситель навчає нас здійснювати піст таємно (див.: Мф. 6: 17–18). Ось як про це пише святий правед­ ний Олексій Мечев: «Коли буваєш у чужому домі і пода­ ють скоромне, не слід відмов­ лятися і тим засуджувати інших... якщо подадуть щось скоромне в пісний день, не треба нехтувати і відмовлятися. А вдома можна заповнити цю прогалину посиленням тілес­ ного посту, а головне — духов­ ного: тобто не дратуватися, не засуджувати тощо». У стихирі понеділка першого тижня Великого посту співа­ ється: «Постимося постом при­ ємним, благоугодним Господу: справжній піст є злих відчу­ ження, стриманість мови, люті відкладення, похотей відлу­

«Якщо подвизаєтесь у пості, як належить, — не гордіться. Якщо ж пишаєтесь цим, то краще їжте м’ясо. Бо не так шкідливо для людини їсти м’ясо, як гордувати і хвалитися». Авва Ісидор пресвітер

чення, оглаголанія, брехні і клятвопорушення. Цих зубо­ жіння, пост істинний є, і сприят­ ливий». Такий піст стане радісним і плідним не тільки для нас, але й для наших близьких.

Протоієрей Артемій Літвінов, настоятель храму на честь Покрову Пресвятої Богородиці с. Гатне КиєвоСвятошинського р-ну Київської області:

— На мою думку, від участі в нецерковних святах у Великий піст слід утримуватися. Можна обмежитися привітанням, пояс­ нивши людині, яка запросила вас на те чи інше свято, що з певних обставин ви не можете брати участь у ньому. Відповідаючи на друге запи­ тання, зазначу, що піст почина­ ється з благословення і міру посту визначає духівник (якщо немає духівника — священик тієї парафії, яку відвідує та чи інша людина). У зв’язку з цим міра посту для кожного своя. Щодо небажання образити невоцерковленого ближнього тим, що ти дотримуєшся посту і з цієї причини не можеш взяти участь у святкуванні, доречно згадати відповідь апостолів Петра та Іоанна членам сине­ дріону, що наказували їм «не говорити і не вчити про ім’я Іісуса». Як ми знаємо з книги Діянь святих апостолів, Петро та Іоанн «сказали їм: судіть, чи справедливо перед Богом слухати вас більше, ніж Бога?» (Діян. 4: 18–19). В цьому випадку нам також слід запи­ тати себе: кого ми маємо слу­ хатися більше — тих, кого ми не хочемо образити, чи ж Бога? Звичайно, Бога. І Господь гово­ рить у Святому Євангелії: «Хто любить батька чи матір більше, ніж Мене, і хто любить сина чи дочку більше, ніж Мене, недостойний Мене» (Мф. 10: 37). Зрозуміло, що стосовно посту бувають винятки з пра­ вил. Відомі випадки, коли святі, виходячи з того, що любов — більше за піст, благословляли послабити так чи інакше піст. Але це виключення з правил, і вони поодинокі. Якщо ситуація складається так, що участь у світському святі ймовірно дозволить нам при­

З А ГАДКА Стої ть м іст на с ім ве р ст. Біля к інц я м оста стої ть яблу ня, В она пусти ла ц віт Н а вес ь Бож и й с віт. ( Ві д гад ку ш у к ай те на стор і нк ах га з е т и)

«Покаяння без посту немислиме. Хоча піст із зовнішнього вигляду здається законом для черева, але, по суті, він є закон для розуму і серця. Чим це доводиться? Не тільки науковими дослідженнями, а й життєвим досвідом людини, на якій заснована і притча Христа Спасителя про блудного сина. Поки блудний син не став позбавляти себе розкішної їжі, через брак коштів не почав харчуватися їжею тварин, серце його було — непохитне, розум — мрійливий і увесь він — недоброчесний, ледачий, сумовитий, пихатий і гордий. Тільки піст напоумив його». Священномученик Серафим Чичагов вести ту чи іншу людину до Бога, дасть їй можливість зро­ бити хоча б крок назустріч Богу, то в даному разі мета виправ­ довує засоби. Але у всіх випад­ ках ми повинні діяти не на догоду людям, а на догоду Богу. І, звичайно ж, не можна вище­ згаданий мотив використову­ вати для того, щоб протягом усього Великого посту ходити на свята і вечірки. Якщо людина хоче і піст не порушити, і невоцерковленого ближнього (як сформульовано у питанні) не образити відмовою від участі у святкуванні — треба йти до духівника і просити в нього благословення. Немає такої можливості — слід керува­ тися совістю або, якщо батьки віруючі, — батьківським благо­ словенням. Щодо останнього доречно навести спогад єпис­ копа Арсенія (Жадановського) про святого Іоанна Кронштадт­ ського: «Якось у Великий піст отець Іоанн тяжко захворів: лікар приписав йому скоромну їжу. Тоді він запитав свою матір, чи благословляє вона його на це, й отримав таку відповідь: “Краще помри, але не порушуй уставу Святої Церкви”». Правед­ ний Іоанн Кронштадтський неу­ хильно виконав батьківське благословення і незабаром був здоровий. Підготував Михайло Мазурін

8

православна газета

історія церкви

№ 5 (303), березень 2012

ШЛЯХ СВЯТОГО ЯКОВА ІСТОРІЯ ХРИСТИЯНСТВА В ІСПАНІЇ ЧАСТИНА I. ВІД ХРЕЩЕННЯ ДО БИТВИ ПІД ЛАС-НAВАС-ДЕ-ТОЛОСА (I—ХIII ст.) РИМСЬКИЙ І ВЕСТГОТСЬКИЙ ПЕРІОД (I–VII ст.) Не можна точно встановити, хто при­ ніс Благу Вість до Іберійського півост­ рова. Можливо, це був апостол Павло, який у Посланні до Римлян писав про бажання здійснити подорож до Іспа­ нії (див.: Рим. 15: 24–28). Давній переказ оповідає, що апостол справді побував там і обійшов увесь Іберійський півост­ рів. У мартирологах IX ст. повідомляється про місіонерів-єпископів, яких відпра­ вили до Іспанії апостоли Петро і Павло. Безсумнівно — християнство в Іспанії з’явилося дуже рано, якщо не у І, то у ІІ ст.

11 січня 259 р. мученицьки спочив (був заживо спалений) єпископ Тарра­ конський (нині Taррaгoнa) Фруктуоз — перший відомий на ім’я і, ймовірно, істо­ рично перший єпископ Тарракони. Серед сонму мучеників часів «великого гоніння» (303–313) була свята Євлалія, 14‑річна діва, яка ціною життя викрила ігемона Дакіана, який змушував християн прино­ сити жертви ідолам, а тих, хто відмов­ лявся, страчував після страшних мук. Вшанування Євлалії поширилося серед християн Іспанії вже з середини IV ст. і стало широко відомим через століття завдяки присвяченій їй поемі Пруденція. Ельвірський собор 306 р., на якому були присутні 19 єпископів різних іспан­ ських міст, свідчить про значне поши­ рення християнства у цей час. У діяннях собору брав участь святитель Осія спо­ відник († 359), один із найшанованіших пастирів Церкви, єпископ Кордуби (Кор­ дови). На початку V ст., спершу на правах федератів Західної Римської імперії, в Іспанії виникають варварські держави германців. У 456 р., розбивши свевів, більшу частину Іберійського півострова

Вотивна корона короля Реккесвінта (649–672) — вид церковного начиння, ювелірна прикраса. Національний археологічний музей, Мадрид

підкорили вестготи. За короля Евріха (467–485) їхня держава досягла вищого ступеня могутності — вона займала всю Південну та Середню Галлію та майже всю Іспанію і була найбільшою з варвар­ ських держав, що утворилися на руїнах Римської імперії. Проте це тривало недовго. Король православних франків Хлодвіг, під приводом боротьби з єрессю аріан-вестготів, у 507 р. розгромив їх і відібрав володіння в Галлії. Аріанство вестготи прийняли ще в IV ст., живучи в Причорномор’ї, від священика Вульфіли (Ульфіли). Він не лише навернув частину вестготів у аріанство, а й склав готський алфавіт і переклав готською мовою Біблію (т. зв. «Срібний Кодекс» Вульфіли). За словами Ісидора Севільського, вест­ готи «встановили це злісне богохульство на довгі часи і дотримувалися його впро­ довж правління королів протягом 213 років», до 589 р. Того року на III Толедському соборі, найбільш значимому для Церкви з усіх, що збиралися в Іспанії, було проголо­ шено Нікео-Константинопольський Сим­ вол Віри, прийнятий наверненими з аріан­ства вестготськими ієрархами, свя­ щениками та знаттю. Головував на соборі король Реккаред I. Його найближчими радниками були єпископ Севільський святий Леандр, який раніше навернув у Православ’я самого короля, і Євтропій, абат монастиря Сервітана. На цьому соборі було вперше згадано «філіокве» — з метою чіткіше розмежувати Православ’я та аріанство і затвердити рівновеликість Бога Отця і Бога Сина. Ввівши Православ’я як основну релі­ гію, Реккаред I отримав давно бажану єдність між вестготами та православними. Але, програвши богословський диспут, аріанське «злісне богохульство» втрима­

«Апостол Яків» (невідомий майстер з Вюрцбурга, 1475 р.). Музей образотворчих мистецтв, Діжон, Франція

Іспанія, Каталонія, монастир на г. Монсеррат (вид з хреста святого Михаїла)

лося серед частини вестготів і вдавалося іноді до інших «аргументів». Першим із них стало в березні 630 р. мучеництво святого Вікентія, абата монастиря святого Клавдія в Леоні. Невдовзі було вбито й інших братів монастиря на чолі з настоя­ телем усієї громади святим Раміром. Три роки потому святий Север, єпископ Бар­ селонський, був також жорстоко замуче­ ний аріанами. Святитель Леандр Севільський був старшим братом відомого вченого-енци­ клопедиста Ісидора Севільського, остан­ нього з латинських отців Церкви. Він завершив формування вестготського (що пізніше отримало назву мосарабського) чину Божественної літургії. У ньому наявні численні «східні» риси, невластиві «західним» літургійним обрядам. Для церковної історії величезне зна­ чення має його «Книга канонів», де зібрано постанови соборів, що прохо­ дили за часів становлення Церкви. Ісидор також автор цінної «Історії готів, вандалів та свевів». Їхня сестра, преподобна Фло­ рентіна, стала засновницею жіночого чернецтва в Іспанії, черницею та абати­ сою монастиря в Долині (Convento de Valle) в Андалузії. Уніфікував богослу­ жіння Іспанської Церкви святий Ільде­ фонсо († 667), учень святого Ісидора. Держава свевів, розташована на пів­ нічному заході півострова, прийняла Православ’я на три десятиліття раніше, ніж вестготи, з часу проповіді «апостола Галісії», святого Мартіна Брагського, єпис­ копа Думійського. У 552–624 рр. існувала також Візантій­ ська Іспанія — володіння Східної Рим­ ської імперії на півдні півострова та на Балеарських островах. На останніх, через їхню ізоляцію морем від вестготів, найсильніше відчувався вплив візантій­ ської культури. Переважну більшість населення тут (як, власне, і в Іспанії в цілому) становили православні рома­ номовні іспаноримляни. Архітектура та

Сан-Педро-де-ла-Наве в провінції Сарагоса — вестготська церква VIII ст.

мистецтво вестготів відчули на собі вплив візантійських зразків — до наших днів дійшло декілька храмів, серед них СанПедро-де-ла-Наве в провінції Сарагоса і Сан-Хуан‑де-Баньос у провінції Пален­ сія. Наприкінці історії Вестготського коро­ лівства духовенство в ньому мало великі права та привілеї, будучи опорою коро­ лівській владі. Першим ієрархом, який здійснював юрисдикцію над усією Ібе­ рійської Церквою, став святий Юліан, висвячений на архієпископа Толедського в 680 р. Проте деякі з останніх королів намагалися обмежити вплив та багатства Церкви, зміцнити свою владу за рахунок світської та духовної знаті, що викликало ряд смут. Між 693 і 709 рр. відбулося знач­не зменшення населення Вестгот­ ської держави внаслідок голоду і декіль­ кох епідемій бубонної чуми.

ЗАВОЮВАННЯ І ПЕРШИЙ ПЕРІОД РЕКОНКІСТИ ( VIII—ХIII ст.)

Це полегшило завоювання півострова арабам. Військо полководця Таріка ібн Зіяда у 711 р. переправилося з Африки через протоку біля скелястої гори, яка і тепер має його ім’я — Гібралтар (Джа­ баль аль-Тарік, «Гора Таріка»). Завойовані Арабським халіфатом землі — майже весь півострів, крім крайньої півночі, — отримали назву Аль-Андалус. Спочатку це була частина Омейядського халіфату, піз­ ніше утворився самостійний емірат, потім халіфат з центром у Кордові, який у 1031 р. розпався на безліч дрібних дер­ жав. Християнська знать на чолі з коро­ лем Пелайо (Пелагієм) заснувала на гір­ ській півночі півострова маленьке коро­ лівство Астурія (з 924 р. Леон), що разом із басками успішно протистояло маврам. Поступово утворилися й інші феодальні володіння, що стали потім королів­ ствами, — Кастилія, Арагон, Наварра, які почали відвойовувати у мусульманських

(Відгадка до с. 7: Великий піст).

православна газета

і сто р і я ц е р к в и

№ 5 (303), березень 2012

Базиліка Сан-Ісідоро (Леон, ХI ст.) — одна з небагатьох церков, в якій зберігся мосарабський обряд після реформ Альфонса VI

емірів землі півострова. Цей процес, що тривав кілька століть, отримав назву Реконкіста (ісп. Reconquista, від reconquistar — відвойовувати). З VIII ст. у християнських володіннях з’явилося багато нових монастирів. Саміт­ ник, преподобний Іоанн (Хуан) Атарес­ ський заснував монастир Сан-Хуан-дела-Пенья, який став духовною опорою християнським королівствам Наварри й Арагона, а також іспанським землям, під­ порядкованих мусульманам. Наприкінці століття Карл Великий відвоював у мав­ рів Каталонію, де ще через століття на г. Монсеррат було засновано знаменитий монастир. Тут міститься національна свя­ тиня Каталонії — статуя «Чорна Діва Мон­ серратська» («Чорна Мадонна»), зна­ йдена в ХII ст. Остання третина VIII ст. ознаменована діяннями пресвітера в Льєвані святого Беата, бенедиктинського ченця, чиї зна­ мениті тлумачення щодо Апокаліпсиса дійшли до нас у трьох списках X ст. Цей твір мав велику популярність у Іспанії в X–XII ст.; його рукописи отримали назву «беати». Святий Беат відстоював Православ’я від помилок єресі адопціо­ нізму, що її висунув Еліпанд, архієпископ Толедо, і стверджувала, що Христос не Син Божий, а лише усиновлений Богом. Ця ідея, принесена ісламом, піз­ ніше була дуже поширена в мавритан­ ській Іспанії. У 813 р., як свідчать перекази, насліду­ ючи якусь дороговказну зірку, монах-від­ людник Пелайо виявив ковчег з нетлін­ ними мощами апостола Якова. Після того, як у 44 р. апостол мученицьки помер на Святій Землі, його останки були покла­ дені у човен й опущені на хвилі Серед­ земного моря. Човен за дивних обставин приплив до Іспанії і був викинутий на берег у гирлі р. Улья (там, де з’явиться пізніше м. Сантьяго‑де-Компостела). Тоді ж виникла й абсолютно неправдоподібна легенда про проповідь самого Якова на Піренейському півострові. У 896– 899 рр., за указом короля Альфонсо III, на місці знахідки над мощами було побу­ довано невелику церкву, пізніше — зве­ дено величний собор, а саме місце було названо Компостела (лат. Campus Stellae,

«Місце, позначене зіркою»). Святий Яків (Сант-Яго), який, за переказом, близько 40 разів дивно з’являвся під час битв з мав­ рами, став покровителем Іспанії та Рекон­ кісти, його ім’ям було названо один із духовно-лицарських орденів. Уже з середини Х ст. мощі апостола в Сантьяго‑де-Компостела стали об’єктом паломництва («шлях святого Якова»), яке в Західній Європі незабаром набуло ста­ тусу другого за значимістю (після палом­ ництва на Святу Землю). Спочатку арабські завойовники стави­ лися до християн з великою терпимістю, але в середині IX ст. почався період гонінь, центром яких стала столиця мав­ рів — Кордова. Масштаб гонінь може порівнятися зі стражданнями, що випали на долю іберійських християн в епоху Діоклетіана. Серед тих, хто з 835 до 864 р. зазнав страждань за віру, були Кордов­ ські мученики — 48 християн, в тому числі священномученик Євлогій Кордовський, один із найбільш шанованих в Іспанії. Він втішав християн у їхніх стражданнях і надихав мучеників, склавши для них «Спогади про святих». У 859 р. його схо­ пили і потім усікли мечем за захист свя­ тої Левкритії (Лукреції), дівчини зі знатної арабської сім’ї, яка навернулася в хрис­ тиянство з ісламу. Святого Родеріка (Родріго) брат-«ренегадо» (відступник від християнської віри) звинуватив у від­ ступництві від ісламу і перехід у христи­ янство. Поставши перед ка́ді, Родерік намагався виправдатися, запевняючи, що ніколи не був мусульманином. Але йому запропонували стандартний вибір шарі­ атського суду: прийняти іслам або померти. Тричі відмовившись «одума­ тися», він був страчений 13 березня 857 р. разом із Соломоном, християнином з Єгипту, який прийняв іслам, а потім повторно хрестився. Переслідування призвели до масової втечі християн усіх станів на північ і посилення визвольного руху, що усклад­ нювалося водночас постійними феодаль­ ними усобицями. У 874 р. виник новий осередок Реконкісти — граф Барселон­ ський Віфредо Волохатий домігся фак­ тичної незалежності від франків і почав активно протидіяти маврам. А до 925 р.

ЧОРНА ДІВА МОНСЕРРАТСЬК А

онастир Монсеррат зберігає націо­ М нальну святиню Каталонії — статую Богоматері з Немовлям на колінах

Національна святиня Каталонії — Чорна Діва Монсерратська («Чорна Мадонна»)

(XII ст.), що приваблює до монастиря паломників з усього світу. За свій темний колір 95‑сантиметрова статуя з чорної тополі в золотих одежах отримала назву «Чорна Мадонна», а каталонці ласкаво величають її «La Moreneta» («Сму­ глянка»). Завдяки турботі віруючих, які заховали її, статуя вціліла під час погра­ бування монастиря в 1811 р. До вівтаря в Тронному залі піднімається черга, щоб поклонитися Покровительці Каталонії, торкнутися її рукою. Згідно з легендою, чудотворна статуя Діви Марії була зна­ йдена поселенцями в одній із печер у часи Реконкісти. catholic.ru

9

Базиліка Сан-Ісідоро в Леоні (ХI ст.). Усипальниця королів Леона

баскський король Санчо I Гарсес зміцнив форпост Реконкісти на північному сході — королівство Памплони і Наварри. У 978–1002 рр. видатний воєначальник, хаджиб Кордови Альмансор (Мухаммед ібн Абу Амір на прізвисько аль-Мансур — «Переможець») перехопив у християн­ ських феодалів військову ініціативу і примусив їх платити данину арабам. Зруйнувавши в 997 р. Сантьяго‑деКомпостелу, аль-Мансур, однак, не заче­ пив гробницю святого Якова. Розпад у 1031 р. Кордовського халі­ фату різко послабив позиції мусульман. Король Альфонсо VI Хоробрий, об’єднавши Леон і Кастилію, розбив мав­ рів і 25 травня 1085 р. урочисто в’їхав у древню столицю вестготського королів­ ства Толедо. Головну мечеть міста було освячено у католицький собор. Але ще за шість років до цього на соборі в Бур­ госі, поступившись тиску папського легата, Альфонсо VI замінив мосараб­ ський обряд у богослужінні, що повсюдно застосовувався, на римський. Привілей продовжувати служби за мосарабським чином зберегли лише шість храмів Толедо і королівська базиліка СанІсідоро в Леоні. В Арагоні ж службу за мосарабським обрядом востаннє було проведено ще 22 березня 1071 р. у монастирі Сан-Хуан‑де-ла-Пенья в при­ сутності короля Санчо I Раміреса і пап­ ського легата Гуго Простодушного. Про прихильність народу до мосараб­ ського обряду і крайньої непопулярності реформи оповідають два збережених перекази про «Божий суд». За рішенням Альфонсо VI в 1077 р. відбувся поєдинок двох лицарів, які захищали відповідно римський і мосарабський обряди, і «мосарабський» ідальго переміг. У рік взяття Толедо мосарабський і римський міссали (богослужбові книги) за наказом короля були піддані випробуванню вог­ нем. Мосарабська богослужбова книга благополучно вціліла, але Альфонсо, тим не менше оголосив про «перемогу» рим­ ського міссалу. Тим часом, налякані успіхами Аль­ фонсо, іспанські еміри закликали на допомогу вождя африканських бер­ берів-альморавидів Юсуфа ібн Ташфіна.

У жовтні 1086 р. у битві поблизу Заллаки він завдав тяжкої поразки Альфонсо, його союзнику королю Арагона Санчо Раміресу і французьким лицарям. Після цієї перемоги Юсуф прийняв титул еміраль муслимін («емір мусульман») і в наступні чверть століття Аль-Андалус був приєднаний до альморавідського Марокко, причому частина емірів разом з християнськими королями чинила опір цьому. Держава Альморавидів проіснувала недовго — в 1147 р. вона була завойо­ вана новим рухом релігійного відро­ дження серед кочових берберських пле­ мен Магріба — Альмохадами. Їхнього ватажка Абд аль-Муміна проголосили халіфом. Його син зробив у 1171 р. Севі­ лью своєю столицею. Символом цього міста понині є побудовані за Альмохадах Хиральда — мінарет, потім дзвіниця Севільського собору. Вона зведена як пам’ять про перемогу військ еміра Якуба аль-Мансура біля Аларкоси 19 липня 1195 р. — останньої великої перемоги маврів за часів Реконкісти. В Арабській Іспанії, що перевершувала за своїм розвитком країни Європи, про­ цвітали наука та мистецтво. Але, прагнучи протиставити Реконкісті об’єднаний мусульманський південь, Альмохади жорстоко гнобили християн та євреїв, намагаючись навернути їх в іслам. Домо­ глися вони лише озлобленості та жорсто­ кої релігійної боротьби — за закликом іспанських єпископів папа Римський Іно­ кентій III оголосив хрестовий похід. Аль­ фонсо VIII Кастильський, чиє правління (понад 56 років) є найтривалішим в істо­ рії Кастилії, а пізніше й Іспанського коро­ лівства, за два роки до смерті досяг бажа­ ного. Грандіозна битва біля Лас-Навас-деТолоса, що відбулася 16 липня 1212 р., між об’єднаними силами католицьких королівств Кастилії, Арагона, Наварри і Португалії та армією Альмохадів завер­ шилася стратегічним розгромом маврів. У 1236 р. іспанці закріпили досягнуте взяттям Кордови, а до кінця ХIII ст. у мусульман в Іспанії залишився лише невеликий емірат Гранада. Володимир Моїсеєнко

СПОВІДНИК ОСІЯ КОРДУВІЙСЬКИЙ

вятитель Осія Кордувій­ С ський (Кордовський) (бл. 260–359), сповідник, понад 60 років був єписко­ пом у м. Кордова (Римська Іспанія). Рівноапостольний цар Костянтин Великий гли­ боко шанував його, зро­ бивши наближеним радни­ ком, і, ймовірно, завдяки саме святому Осії навер­ нувся в християнство. Святи­ телю, можливо, належала ідея скликання Вселен­ ського Собору в Нікеї в 325 р. На цьому Соборі святий Осія міг бути навіть головою — він перший під­ писався під соборними визначеннями. Йому ж при­ писують вказівку щодо тер­

міну «Єдиносущий» (ομοούσιος) про Сина Божого. У 347 р. він головував на Сардикійському соборі. Після кончини Костянтина

Великого святитель твердо захищав святого Афанасія Олександрійського від імпе­ ратора-аріанина Констанція, який спочатку запрошував Осію до свого двору в Мілані, а потім ув’язнив до Сірмії. Перебуваючи в Сірмії, в 355 р., під впли­ вом смертельної загрози від аріан, Осія допустив, що Отець більше за Сина, але після повернення в свою єпархію відрікся від цієї думки і визнав безумовно правильним Нікейський символ. Святитель Осія помер у 359 р. День його пам’яті — 9 вересня за н. ст. За матеріалами сайта drevo-info.ru

10

№ 5 (303), березень 2012

духо в н и й в и м і р

«За постовими богослужіннями належить здійснювати безліч поклонів. Я якось намагався повністю виконати цей устав, але за деякий час у мене почала крутитися голова, і я помітив, що вже не чую слів канону, а думаю лише про те, як протриматися до кінця служби. А після служби серед парафіян почув такий діалог: «Ти скільки зробив поклонів?» — «Точно не знаю, збився з рахунку. А ти? — «Десь шістдесят…» Розкажіть, будь ласка, про сенс поклонів та наскільки необхідно суворо дотримуватися даного уставу». Віталій, Київ

На світанку свого церковного життя, в період воцерковлення (а було мені тоді трохи більше 30‑ти років), я вперше відвідав постову службу у щойно повсталій з небуття Оптиній пустині. Устав у монастирі суворий, ченці дотримуються його ревно, тому поклонів там досить багато. З певною завзятістю неофіта й внутрішньою самолюбивою упевненістю «чим я гірше?!» вирішив і я чітко виконувати всі уставні розпорядження. На ранковому богослужінні (в першу седмицю посту) особливих проблем з поклонами не виникло, а ось увечері, на Великому покаянному каноні Андрія Критського, коли не тільки ченці, а й паломники, набагато старші за мене віком, після кожного тропаря падали ниць, у мене сил не вистачило. З подивом я дивився на літню жінку, яка стояла поруч, що так легко і невимушено відбивала поклони. Слава Богу, що того вечора, після служби, на моє запитання до ченця про те, чому мені важко, а ось цій жінці ні, була дана відповідь: — Так ти тільки вклоняєшся, а вона ще й молиться. Сенс цієї відповіді став зрозумілий пізніше, коли прийшло усвідомлення, що молитва є праця, і ставитись до неї треба дуже серйозно. Протоієрей Олександр Авдюгін

Відповідає протоієрей Олександр Авдюгін:

В

еликий піст — це час поклонів. Якби ми повністю виконували пра­ вила Студійського уставу, спо­ чатку прийнятого нашою Церк­ вою, то добова кількість земних поклонів у будні дні святої Чотиридесятниці сягала б 240 разів: під час читання часів і світильничних молитов — 60, на вечірні — 100 та на утрені — 80. Однак слід зазначити, що в руських уставних статтях про поклони було декілька приписів, і в більшості з них вказувалося по 300, іноді по 400 щоденних поклонів. Харак­ терно, що Церква наша аж до кінця XVII ст. йшла шляхом посилення Уставу. Спроба патріарха Никона замінити земні поклони на малі при звершенні молитви преподо­ бного Єфрема Сиріна та в дея­ ких богослужіннях обурила народ і духовенство. Патріарха звинуватили в єресі й свавіллі, посилаючись на преподобних Іоанна Дамаскіна і Никона Чорногорця, які засуджували «неук­лінну єресь».

ЗНАЧЕННЯ ОБРЯДУ

Сьогодні, коли у суспільстві саме слово «поклін» перетво­ рилося лише на «фігуру мови» і багатьма сприймається як вираз улесливості, лестощів та принизливого стану, нерідко можна чути про те, що церковні правила про поклони є анахро­ нізмом і мало не рабською звичкою. На заперечення, що ми звершуємо земні і поясні поклони, а також молимося на колінах відповідно до пра­ вославного обряду, одразу ж слідує звинувачення в обрядо­ вості, в тому, що, виконуючи зовнішнє, ми забуваємо про внутрішнє. Дійсно, вже до початку XX ст. (і аж до наших днів) у простонародному «побутовому благочесті» дуже часто акцент ставився (і ста­ виться) на миттєве, а часом і марновірне зовнішнє. Обряд, таким чином, перетворюється на самостійну цінність, і, при­ родно, робиться суто протес­ тантський висновок, що він протилежний «правильній вірі», так як Христос сказав: «Царство Боже всередині вас є!» (Лк. 17: 21). Негативне ставлення до обряду з самого початку одно­ боке і неприпустиме. Адже для звершення будь-якого таїнства, будь-якого богослужіння обов’язково необхідний пев­ ний порядок їх звершення, тобто обряд. І не потрібно

православна газета

ЗНАК ПОКОРИ І СВОБОДИ цього боятися. У всіх народів весілля, похорони чи наро­ дження дитини пов’язані з тим чи іншим обрядом. Обряд — це мова, якою ми говоримо один до одного про найважливіше. Не дивно, що Церква вдається до цієї мови при спілкуванні з Богом. Обряд дає можливість реального духовного життя, з’є д н а н н я в н у т р і ш н ьо го і зовнішнього. Внутрішнє пере­ живання, церковні таїнства отримують об’єктивний зовніш­ ній знак, який, як вірить Церква, є свідоцтво звершеної дії Божої. Саме через обряд здій­ снюється зв’язок усіх елементів світоустрою з життям людини. У символі обряду світ видимий, відчутний, той, який ми можемо описати, шукає і знаходить точки зіткнення зі світом небесним.

ПОК ЛІН — ПОТРЕБА ДУШІ ЛЮДИНИ

Повною мірою це стосується і наших поклонів, що здійсню­ ються як на громадському богослужінні, так і в домашній, келійній молитві. Для христия­ нина очевидно, що прослав­ ляти Бога, який втілився у Христі, можна і треба душею і тілом — усім єством. Поклін у церкві — це дія з доброї волі, це визнання головним у своєму житті Бога, це крок до звіль­ нення від гордині. У поклоні виявляється і парадоксальність християн­ ської віри. Вклоняємося Богу, тому що це наше вистраждане переконання, і не соромимося цього, бо поклоном висловлю­ ємо свою свободу. Серед християн прийнято кланятися один одному при зустрічі й заочно «передавати поклін» замість звичного «при­ віту». Між словами «Передай привіт!» і «Передай поклін!» є велика різниця. «Поклін» у своє значення включає набагато більше навантаження і багато­ гранності, ніж побіжно кинутий «привітик». Не треба забувати й про те, що, для того щоб поклонитися один одному, необхідно зупинитися, тобто відійти від суєтного. А хіба не кидає нас на землю страждання чи горе? Хіба не поєднуємо ми молитовний крик душі з цим зовнішнім проявом віри? Поклони є символічними діями, в яких виражаються наші

різноманітні почуття до Бога: покаяння і смирення, благого­ віння і трепет, тріумф і хвала, подяка і радість. Потреба схи­ литися перед величчю і свя­ тістю Бога — невід’ємна власти­ вість духовної природи людини. Вона має численні біблійні і святоотцівські підтвердження: — патріарх Авраам в особі трьох мандрівників вклонився єдиному Богові: «Владико! якщо я знайшов благовоління перед очима Твоїми, не пройди мимо раба Твого» (Бут. 18: 3); — пророк Єзекиїль поба­ чивши славу Господа упав на обличчя своє (див.: Єз. 2: 1); — святі жони-мироносиці, зустрівши воскреслого Христа, з радістю «припали до ніг Його і вклонилися Йому» (Мф. 28: 9);

благоговійно-молитовним вну­ трішнім поклонінням.

ДУ ХОВНИЙ ІНСТРУМЕНТ

Можна сказати так: поклін — це як один із багатьох зовніш­ ніх інструментів для внутріш­ нього діяння. Поклін потрібен тому, хто молиться, як слово молитви, він висловлює ті почуття покаяння і душевного настрою, які важко висловити словами. Поклін потрібен, щоб допомогти людині прийти у стан покаяння, душевного горювання, хоча б трохи усві­ домити свою нікчемність перед Божою величчю. Поклін висловлює нашу готовність під­ коритися волі Божій. Для гор­ дої людини схилити перед кимось голову, буває, коштує

П

остом називаю вкушання один раз вдень мало, — ще не наси тившись вставати від трапези; їжею мати хліб і сіль, питтям же — воду, яку самі собою доставляють джерела. Ось царський шлях прийняття їжі, тобто багато хто спаслися цим шляхом, так ска зали святі отці. Утримуватися від їжі день, два, три, чотири, п’ять і седмицю — не завжди може людина, а щоб кожного дня вкушати хліб і пити воду, так завжди може. Тільки, поївши, потрібно бути трохи ненасиченим, щоб тіло було і покірне духу, і до трудів здатне, і до розумних рухів чутливе, і тілесні страсті переможуться; піст не може умертвити так пристрастей тілесних, як умертвляє убога їжа. Деякі тим часом постяться, а потім вдаються до солодких страв, бо багато хто починає піст понад своєї сили та інші суворі подвиги, а потім слабнуть від непомірності і нерівності, і шукають солодких страв та спокою для зміцнення тіла. Так чинити — те саме, що тво рити, а потім знову руйнувати, бо тіло через бідність від посту спо нукається до ласощів і шукає розраду, і ласощі розпалюють при страсті. Преподобний Паїсій Величковський — коли прозорливцю Іоанну Богослову відкрилося видіння Горнього Єрусалима, він поба­ чив як «двадцять чотири старці падають перед Сидячим на престолі і поклоняються Тому, Хто живе віки вічні» (Одкр. 4: 10). Поклоняються Богу люди з далекої давнини. Християнство, показавши світу повноту одкро­ вення про Бога як про найдо­ сконалішого Духа, піднімає людей на новий щабель, навча­ ючи поклонятися Богові «в дусі й істині» (Ін. 4: 23). Тому тілесна символічна дія тільки тоді зна­ чима, коли супроводжується

важких душевних зусиль. І поклони під час церковної служби допомагають їй пере­ могти в собі гордість, змири­ тися… Іншими словами, покло­ ніння «духом і правдою» чудово виражається і посилю­ ється поклоном тілесним. Великий піст — це час особ­ ливої ​​молитви, особливих бого­ служінь. Час покаяння, яке повністю неможливе без допо­ моги Божої. Саме тому Церква своїм Уставом, своїми таїн­ ствами і обрядами намагається, щоб кожне її чадо змогло повернути собі образ Божий,

прихований і затуманений грі­ ховною суєтою земного життя. В цей час поклони на богослу­ жінні не тільки символ, а й засіб для досягнення єдності з Богом. *** На парафіях монастирський устав дотримується рідко. Але навіть тут потрібно виходити з того, що тільки тоді твоя молитва буде дієва, коли ти будеш думати не про те, де сили взяти на черговий поклін, а коли це земне поклоніння буде вираженням і продовжен­ ням молитви. Поклони — лише засіб досягнення смирення й образ нашого благоговіння перед Богом, вони не повинні перетворюватися на формаль­ ний обов’язок, особливо для тих, хто має проблеми зі здоров’ям. Аж ніяк не закликаю відкинути поклони взагалі й скасувати уставні правила, але давайте все ж підходити до днів святої Чотиридесятниці з точки зору, що піст — це і труд, і радість. Він не повинен шко­ дити здоров’ю, і до Великодня у твоїй медичній картці не повин­н а додатися ще одна глава з результатами медичних обстежень та лікарських при­ значень. У кожного своя міра сил та можливостей. Сьогодні, особливо в дні постові, у міських храмах буває велика кількість тих, хто молиться, і досить не просто при цьому здійснювати поклони, особливо земні. Тут немає причини для трагедії, засмучення і тим паче для образи на тих парафіян, кому вдалося зайняти «краще» місце, як і немає сенсу келійно відбивати пропущені поклони. Інше важливе й необхідне: молитовна участь у церковній службі, увага до змісту читаних богослужбових текстів. Нама­ гайтесь, щоб розум ваш не від­ волікався від головного і, зви­ чайно, не вдаватися до роздра­ тування чи осуду. Зовнішня поведінка христия­ нина не є щось незначне, непо­ трібне: «Від нехтування до малого легко і швидко пере­ ходимо до нехтування найваж­ ливішого і всього» (святитель Ігнатій Брянчанінов). Сказане повністю стосується поведінки православного християнина в храмі, у тому числі його участі у громадській молитві, що зовні проявляється і в поклонах.

православна газета

в и д ат н і п о стат і

№ 5 (303), березень 2012

11

У ДНІ ВЕЛИКОГО ПОСТУ...

«ЗАГИНУВ ПОЕТ!»

(ДО 175‑РІЧЧЯ ВІД ДНЯ СМЕРТІ O. С. ПУШКІНА)

Отцы пустынники и жены непорочны, Чтоб сердцем возлетать во области заочны, Чтоб укреплять его средь дольних бурь и битв, Сложили множество божественных молитв; Но ни одна из них меня не умиляет, Как та, которую священник повторяет Во дни печальные Великого поста; Всех чаще мне она приходит на уста И падшего крепит неведомою силой: Владыко дней моих! дух праздности унылой, Любоначалия, змеи сокрытой сей, И празднословия не дай душе моей. Но дай мне зреть мои, о Боже, прегрешенья, Да брат мой от меня не примет осужденья, И дух смирения, терпения, любви И целомудрия мне в сердце оживи. Цей вірш написано Пушкіним у 1836 р. У його основу покладена молитва преподобного Єфрема Сиріна.

«Дуель Пушкіна з Дантесом». А. Наумов, 1885 р.

Знамениті вірші Михайла Лермонтова «Смерть поета» були написані під безпосереднім враженням від звістки про загибель Олександра Пушкіна і відразу ж розійшлися у списках по Санкт-Петербургу. Новина дійсно блискавично облетіла місто (адже про те, що за два дні перед тим відбулася дуель та про важке поранення поета, всі вже знали) та викликала дуже різну реакцію, що далеко не збігалася з поділом на класи і прошарки суспільства. Місто перетворилося на киплячий казан здогадок, думок, співпереживання, зловтіхи і цікавості, — все це змусило Лермонтова кілька днів потому дописати до свого вірша ще 16 гнівних, засуджуючих рядків: про «жадібний натовп» біля трону генія, про непідсудність світських катів, про Божий суд за «думки і справи». *** 27 січня (8 лютого за н. ст.)

1837 р. на тодішній околиці СанктПетербурга, в районі Чорної річки поблизу Комендантської дачі від­ булася дуель на пістолетах між камер-юнкером Олександром Пушкіним і поручиком бароном Жоржем Шарлем де Геккереном (Дантесом). Пушкін був важко поранений у живіт, у Дантеса вия­ вилася простреленою рука. Через два дні поет помер. Хроніку подій, що передували дуелі, вивчено та розписано по днях завдяки похвальній звичці сучасників Пушкіна вести постійне листування, щоденники, писати мемуари. По годинах і хвилинах відомо про перебіг останніх двох днів життя поета — збереглися записи лікарів, які лікували його, бюлетені про стан вмираючого, записки близьких, друзів, знайомих із надіями і запитаннями. Сама смерть та подальше відспівування викликали не тільки громадський, а й політичний (у чутках й умона­ строях після смерті поета влада вловлювала натяк на існування таємного революційного товари­ ства, членом чи головою якого міг бути Пушкін), і міжнародний резо­ нанс (на відспівуванні у повному складі був присутній дипломатич­ ний корпус; один із посланців зау­ важив, що тут уперше дізнався про те, що Пушкін — «ваша національна гордість»). Але при точному визначенні дат, фактів, особистостей, навіть слів — сама загальна картина, мотивація вчинків, пояснення емоцій втрача­ ється в безлічі теорій, початок яких було покладено в тих самих листах і мемуарах сучасників. Події в родині Пушкіна спочатку здава­ лися очевидними, непристойно відкритими, «сентиментальною комедією», приводом для світських пліток і пересудів. Дуже небага­ тьом були відомі окремі підводні камені цієї історії, але турботами самого Пушкіна всієї правди не знав ніхто. Дуель і смерть перевернули події шкереберть. Заднім числом згадувалися погляди, жести, слова. Раптом ставали відомими нові деталі, факти. У листах близького

оточення поета починає відчува­ тися мотив сімейної драми як явної причини трагедії. Але що малося на увазі під таємною причиною? Про інтриги та злобу світу писали друзі поета, писав одразу ж Лер­ монтов. Про особисту внутрішню кризу Пушкіна говорять окремі тривожні спостереження найчуйні­ ших його знайомих. Про цензур­ ний та державний тиск також було відомо, хоча й не прийнято обгово­ рювати вголос. Показово, що ніхто зі справді близьких та тих, хто тривалий час знав Олександра Пушкіна, не захо­ тів залишити свої мемуари. Писали листи, публікували невідомі мате­ ріали, усними порадами і комента­ рями допомагали першим збира­ чам спогадів про поета. «Щоб не переказати зайвого або не недоговорити потрібного — кожен друг Пушкіна повинен мов­ чати. З цієї ж причини нехай пишуть про нього, ті, хто не знав його», — писав один із таких друзів Сергій Соболевський. Легенда поета жила вже тоді, тим яскравіша і величніша, чим більше вона віддалялася від цен­ тру подій. Більше того, окремі витки цієї легенди виникали цілком сві­ домо, стараннями друзів Пушкіна (історію про вірнопідданські бла­ гословення Пушкіна на адресу царя було складено Жуковським, який турбувався про сім’ю поета і долю його творів, на основі більш приземленого обміну записками, де Пушкін просив вибачення за дуель, а цар обіцяв подбати про дружину та дітей поета), або ж мимоволі, від власного погляду на ситуацію (знаменита в радян­ ському пушкінознавстві фраза Миколи I «Пушкіна ми насилу зму­ сили померти як християнина» від­ бивала суто особисте ставлення царя, хоча Жуковський свідчить, що поет побажав сповідатися і причаститися незабаром після того, як його привезли смертельно пораненого додому). Легенда почасти затуляла живу, неординарну та суперечливу осо­ бистість Олександра Пушкіна, але саме вона змогла протистояти нескінченним пліткам вищого світу і зайвій цікавості в суспільстві.

Свідчення сучасників говорять про те, що безпосередньо заклятих ворогів та ненависників у Пушкіна було відносно небагато, втім, як і дійсно вірних, відданих душею і тілом друзів. Решта, з ухилом в одну або іншу сторону оцінки того, що відбувається, обговорю­ вали новини, скуповували книги померлої знаменитості, співчували Пушкіну у зв’язку зі смертю, співчу­ вали Дантесу у зв’язку з рішенням військового суду про дуель. *** За існуючими законами, що діяли з часів Петра I, участь у будьяких поєдинках, як безпосередня, так і в ролі секунданта, каралася стратою, незалежно від результату дуелі. На них і спиралося поперед­нє рішення військового суду, але заключне рішення, надане царю, пропонувало пом’якшення вироку, як для Дантеса, так і для секунданта Пушкіна Данзаса, «злочинний же вчинок самого камер-юнкера Пушкіна… у зв’язку з його смертю забути». Жоржа Шарля Дантеса де Гекке­ рена було розжалувано у рядові та під вартою вислано за межі Росії в кінці березня того ж року. Втім, дожив він до глибокої старості, зробив блискучу політичну кар’єру у Франції (був членом французь­ кого сенату, командором Почес­ ного легіону при Другій імперії), співпрацював із російським посольством у Парижі як інформа­ тор, нажив великі статки і через багато років говорив, що історія з дуеллю обернулася йому на користь, бо в Росії він ніколи б не досяг того успіху і благополуччя, які знайшов у Франції. Великий поет був убитий зви­ чайною, непримітною у своїх кар’єрних прагненнях особистістю. Для суспільства ця подія була тра­ гічною розв’язкою чесної дуелі, для Пушкіна це була смертельна спроба розрубати гордіїв вузол. Спроба, про яку сто років потому інший великий поет Олександр Блок, виступаючи на пушкінському вечорі, скаже: «Поет вмирає, тому що дихати йому більше нічим». Катерина Усачова

НЕЗВИЧАЙНИЙ ПОЕТИЧНИЙ ДІАЛОГ О. С. Пушкін написав цей вірш у день свого 29-річчя, але опублікував лише через рік. Дар напрасный, дар случайный, Жизнь, зачем ты мне дана? Иль зачем судьбою тайной Ты на казнь осуждена? Кто меня враждебной властью Из ничтожества воззвал, Душу мне наполнил страстью, Ум сомненьем взволновал?.. Цели нет передо мною: Сердце пусто, празден ум, И томит меня тоскою Однозвучный жизни шум. Митрополит Московський і Коломенський, свя­ титель Філарет (Дроздов, 1782–1867), який добре знав і високо цінував талант поета, щоб допомогти йому подолати духовну кризу, незабаром написав свою відповідь. Не напрасно, не случайно Жизнь от Бога мне дана, Не без воли Бога тайной И на казнь осуждена. Сам я своенравной властью Зло из темных бездн воззвал, Сам наполнил душу страстью, Ум сомненьем взволновал. Вспомнись мне, забвенный мною! Просияй сквозь сумрак дум — И созиждется Тобою Сердце чисто, светел ум. У відповідь Пушкін написав вірші, присвячені святителю Філарету: В часы забав иль праздной скуки, Бывало, лире я моей Вверял изнеженные звуки Безумства, лени и страстей. Но и тогда струны лукавой Невольно звук я прерывал, Когда твой голос величавый Меня внезапно поражал. Я лил потоки слез нежданных, И ранам совести моей Твоих речей благоуханных Отраден чистый был елей. И ныне с высоты духовной Мне руку простираешь ты, И силой кроткой и любовной Смиряешь буйные мечты. Твоим огнем душа палима Отвергла мрак земных сует, И внемлет арфе серафима В священном ужасе поэт.

12

№ 5 (303), березень 2012

ПРОХАННЯ ПРО ДОПОМОГУ

СІМЕЙНИЙ ПАТЕРИК

православна газета

БАТЬКИ І ДІТИ: БЕЗ КОНФЛІКТУ

ЯК ТРЕБА І ЯК НЕ ТРЕБА ВИХОВУВАТИ. ТРИ ПОВЧА ЛЬНІ ІСТОРІЇ Як ми спілкуємося з дітьми, коли вони нас не слухаються? Найчастіше дорікаємо, закликаємо до слухняності, дисципліни, порядку... У результаті — нові сварки й образи. Це замкнене коло.

ПЕДАГОГ ВІД БОГА рофесор психології МДУ П Юлія Гіппенрейтер, автор бестселерів «Спілкуватися з

ДОПОМОЖЕМУ ДМИТРУ Мене звуть Олеся, моєму синоч­ кові Дмитрикові десять років. Серед поставлених йому діагно­ зів — дитячий церебральний пара‑ ліч, подвійна геміплегія, гіперкіне‑ тичний синдром зі стійкими рухо‑ вими порушеннями, затримка пси‑ хомовного розвитку 1 ст., плоско‑ стопість. Під час пологів дитина через халатність лікарів отримала травму. Після двох тижнів, проведених у реанімації, нас перевели у відді­ лення патології новонароджених, де ми пролежали ще півтора місяця. Коли ми приїхали додому, Дмитрик не міг їсти (було порушено ков­ тальні рефлекси), його неможливо було переодягнути через сильну спастику, не спав ночами. Перші масажі проходили «у позі кільця», його неможливо було вирівняти. Батько Дмитрика відразу пішов і зовсім нам не допомагає. По можливості ми проходили курси лікування в обласній дитячій лікарні, п’ять курсів у міжнародній клі­ ніці відновного лікування в м. Трускавці, курси реабілітації в дитя­ чому оздоровчому центрі, курси ману­ альної терапії, курси Войта-терапії, медикаментозне лікування. Крім того, я займаюся з дитиною вдома. Після проведеного медикамен­ тозного лікування і курсів фізичної реабілітації Дмитрик може їсти (ковтальні рефлекси відновилися), вільно розгинати кисті рук і брати в руки іграшки, намагається грати стоячи навколішки, але, на жаль, не говорить і не ходить. Серце крається від болю, коли дивишся на свою дитину, яка сама нічого не може зробити. Коштів на постійну реабілітацію не вистачає, а наші успіхи залежать від постійного лікування. Вартість проходження курсу реабілітації у клініці разом з дорогою, проживан­ ням, харчуванням та медикаментами становить близько 16 000 грн. Дмитрик — інвалід, живемо на мінімальну пенсію і допомогу по догляду за дитиною. Тому буду дуже вдячна, якщо Ви не залишите без уваги мою дитину і допоможете в її реабілітації та лікуванні.

БАНКІВСЬКІ РЕКВІЗИТИ Д ЛЯ НА Д АННЯ ДОПОМОГИ: ПриватБанк р / р 29244825509100 МФО: 305299, ЄДРПОУ 14360570 Номер карткового рахунку: 4405 8858 2038 5315 Одержувач: Голуб Олеся Сергіївна Інд. код: 2936101702 КОНТАКТИ: Тел. мами: 096–274–54–33, Олеся Тел. волонтера: 094–926–11–18, Олексій Інформацію надано Благодійним фондом допомоги дітям України (http://detiua.com).

дитиною. Як?» і «Продовжу­ ємо спілкуватися з дитиною. Так?» дає прості поради. Наприклад, перевірте, чи є у вас контакт із дитиною: скільки разів на день ви звер­ таєтеся до неї з емоційнонегативними висловлюван­ ням, скільки — з позитивними? Якщо вам не подобається її поведінка, не критикуйте, а скажіть про свої почуття. Приміром, замість того, щоб сказати: «Як ти мені набрид із цим безладом у дитячій», можна сформулювати інакше: «Синку, мене дуже непокоїть безлад у дитячій кімнаті». Або: «Доню, мені дуже болить, якщо ти не доїдаєш кашу». Це не відкриття Гіппенрейтер, вона лише акумулювала досвід багатьох європейських, американських і вітчизняних психологів. У біографії святого Силуана Афонського, яку написав архі­ мандрит Софроній Сахаров, є цікаві дані про батька препо­ добного — простого росій­ ського селянина Івана Анто­ нова. Але при уважному про­ читанні видно, що Іван був хорошим психологом і мудрим педагогом. Це яскра­ вий приклад того, яким пови­ нен бути батько у віруючій родині. От як Іван Антонов зробив своє зауваження синові.

«Семен (ім’я святого Силуана до постригу) <…> знову став приятелювати зі своїми одно­ літками, гуляти з дівчатами за селом, пити горілку, грати на гармоніці, і взагалі жити, як усі сільські хлопці. Молодий, красивий, сильний, а на той час уже і заможний, Семен насолоджувався життям. У селі його любили за добрий, миро­ любний і веселий характер, а дівчата дивилися на нього, як на завидного жениха. Сам він захопився однією з них, і перш ніж стали говорити про весілля, у пізню вечірню годину з ними відбулося “звичне”. Прикметно те, що наступного дня вранці, коли він працював із батьком, той тихо сказав йому: “Синку, де ти був учора, боліло серце моє”. Ці лагідні батькові слова запали в душу Семена». Не знав Іван Антонов ані наукових праць, ані методич­ них розробок із психології та педагогіки. Але як його слова подіяли на сина! «Пізніше, згадуючи батька, старець казав: “Я до міри батька мого не прийшов. Він був лагідною і мудрою людиною”». «У них була велика родина: батько, мати, п’ять братів-синів і дві дочки. Жили вони разом і дружно. Дорослі брати пра­ цювали з батьком. Одного разу, під час жнив, Семенові довелося готувати в поле обід, була п’ятниця, забувши про це, він наварив свинини, і всі їли. Минуло півроку з того дня, уже взимку, у якесь свято, батько

ПРИКЛАД БАТЬКА Й ТЕРПІННЯ МАТЕРІ

итрополит Євлогій (Геор­ М гіївський) — один із най­ яскравіших ієрархів росій­

ського зарубіжжя. Саме його патріарх Тихон призначив головним керуючим парафі­ ями Руської Церкви в Європі. Скромність, розважливість, адміністративний талант, уміння підбирати людей, християнська терпимість до інакомислячих — звідки це все узялося у владики Євло­ гія? У своїх мемуарах він багато теплих слів написав про свої батьків — простого сільського священика Семена Івановича Георгіївського та його дружину — Серафиму Олександрівну. Митрополит Євлогій згаду­ вав, що він був п’ятою дити­ ною в родині, перші четверо померли в дитинстві. «Мати й мене вважала приреченим: я народився теж слабкою дитиною». Серафима Олек­

сандрівна поїхала до старця Амвросія Оптинського, який благословив дитину й утішив матір. «Буде жити», — сказав отець Амвросій матушці ще до того, як та стала поясню­ вати, навіщо приїхала. Матушка Серафима й після того пережила багато траге­ дій — після Євлогія вона наро­ дила ще дев’ятьох, із яких троє вмерли в ранньому дитинстві. Але при цьому вона не тільки не втрачала віри, але й не нарікала на Бога. «Мати моя вбачала сенс життя лише в Богові й родині», — казав владика Євлогій. Батько привчав сина до молитви власним прикла­ дом: «Бувало, засинаєш, й у напівсні бачиш: батько перед іконами молиться. Прокинешся вранці — він уже на молитві, правило своє читає». Ці рядки з мемуарів митрополита дають дуже чітку відповідь на запи­ тання — звідки в нього самого з’явилася віра. Приклад батька дуже багато значить саме для сина. Що робить тато: сидить біля комп’ютера, дивиться футбол по телеві­ зору, п’є горілку й лає маму — або ж молиться перед іко­ нами — це цілком може стати прикладом для наслідування дитині. Майбутній владика Євлогій із дитинства бував у храмі, уже в п’ять-шість років він боявся проспати утреню. «Стихія церковних служб

говорить Семенові з м’якою посмішкою: “Синку, пам’ятаєш, як ти в полі нагодував мене свининою? А то ж була п’ятниця; ти знаєш, я їв її тоді як падаль”. — “Що ж ти мені не сказав тоді?” — “Я, синку, не хотів тебе засмучувати”». Критика часто роз’єднує людей. Іван Антонов дуже цінував теплі й щирі стосунки з сином, тож він свідомо від­ мовився від критиканства й

осуду. Святий Силуан завжди захоплювався своїм батьком: «Ось такого старця я хотів би мати: він ніколи не роздрато­ вувався, завжди був рівний і лагідний. Подумайте лишень, півроку терпів, чекав слушної нагоди, аби мене і поправити, і не збентежити». Але, мабуть, сила цього терпіння ґрунтува­ лася на повній довірі Богові й любові до людей.

«Діти, слухайте своїх батьків у Господі, бо цього вимагає справедливість. Шануй батька твого і матір — це перша заповідь з обітницею: щоб тобі було добре і будеш довголітнім на землі. І ви, батьки, не роздратовуйте дітей ваших, а виховуйте їх у вченні і наставлянні Господньому». (Єф. 6: 1–4) наповнювала душу священ­ ною поезією й радістю спів­ перебування з людьми», — так пояснював для себе цю дитячу любов до служби сам владика у своїх спогадах. (Слід сказати, що всупереч поширеній думці, начебто богобоязливі діти цураються однолітків і не грають у жодні забавки, майбутній митропо­ лит із задоволенням бігав наввипередки з іншими сіль­ ськими хлопчиськами. Як видно з його подальшої долі, дитячі ігри нітрохи не пере­ шкодили його благочестю. Він обрав шлях чернецтва й ціл­ ковитого служіння Церкві в часи, коли це вважалося далеко не сучасним). Жила родина дуже бідно, батько змушений був прини­ жуватися перед багатим селя­ нином і випрошувати гроші в борг — для навчання дітей.

Але цим матеріальні про­ блеми не скінчилися. Хтось із селян повірив наклепу на свя­ щеника й підпалив його буди­ нок. Після пожежі родина вела напівжебрацький спосіб життя. Ситуація змінилася тільки на старість — отцю Семену дали іншу парафію. А ще через кілька років їхній син зміг купити батькам неве­ ликий будинок. Батько й мати владики Євлогія дожили до глибокої старості. Їх відспівував єпис­ коп і два священики — усі їхні діти. Живий приклад того, що батьки змогли виховати в дітях живу віру. Сам свяще­ ник Семен, як сказав його син, помер «славною смертю» — під час великопісного бого­ служіння. Владика щиро любив своїх батьків і зумів висловити цю любов у своїх спогадах.

православна газета

НЕПРОЩЕНА ЗІРКА Якось мені довелося спо­ стерігати таку сцену. У пече­ рах Києво-Печерської Лаври попереду мене йшло двоє прочан — батько з сином років десяти. Батько рукою нахиляв голову сина до мощей і наказував: «Цілуй, це — святі мощі! Це тобі не футбол у дворі ганяти!». І наказовий тон, і дивне протиставлення мощів і дитячих ігор навели на сумні міркування: «Як буде поводитися хлопець, коли в батька не стане сил нахилити його голову?». На милування нема силу­ вання. І річ не в тому, що у таких випадках любов не з’являється, а в тому, що при цьому народжується ненависть. Ненависть, яку потім дуже важко зцілити. Яскравий тому при­ клад — історія Джеймса Хетфілда, лідера культової рок-групи «Металіка». З усіх рок-груп «метале­ вого» напрямку «Металіка» одна виходить за межі свого жанру. І тут причина не тільки в хороших бала­ дах, а й у гостроті тем, що їх порушують музиканти. Це для радянських слухачів «Металіка» була просто «важким роком». А для аме­ риканців Джеймс Хетфілд був кимось на зразок Юрія Шевчука, який ще у 1980‑х роках (та й зараз теж) обу­ рювався з приводу соціаль­ ної несправедливості. Так само й Хетфілд співає про те, що в його країні «справедливість убита» і правосуддя куплене («Justice for all»); про те, що наркоман — це іграшка в руках лялькаря («Master of Puppets»).

1991 року група випус­ тила свій найбільш успіш­ ний альбом, який перетво­ рив музикантів із амери­ канських кумирів на світо­ вих зірок. У цьому альбомі є декілька пісень із релігій­ ними текстами, і одна з них відкрито антихристиян­ ська — «Іди за занепалим

богом». Її текст переповне­ ний блюзнірськими ряд­ ками, а основна ідея пере­ гукується з ідеями Ніцше про те, що християнство — релігія слабаків. Бесіда про це більш ніж спірне твердження — тема окремого матеріалу. Але зараз важливо зрозуміти інше — чому Хетфілд напи­ сав цю пісню. У різних інтерв’ю музи­ кант розповідає, що цю пісню він написав, намага­ ючись вилікувати себе від психологічних травм, отри­ маних у дитинстві. Його родина належала до секти «Християнська наука».

СІМЕЙНИЙ ПАТЕРИК Коли хлопчик трохи під­ ріс, йому довелося пере­ жити нову душевну травму: його батьки розлучилися. А коли Джеймсові було 16 років, померла його мати. І трагічність цієї смерті була не тільки в тому, що пішла найближча людина, але й у тому, що мати знала про свою хворобу, однак принципово відмовлялася лікуватися. Вона повторю­ вала те, що казала дітям: «Якщо потрібно, Бог пола­ годить»… Що коїлося в душі 16‑літнього підлітка при цьому? У такій ситуації залишитися віруючим справді дуже важко. «Шануй лікаря, тому що від Господа — лікування», — говориться у книзі Прему­

«Діти особливо наслідують життя батьків, що помічають у них, те й самі роблять, добре буде чи погане, що бачать. Тому батькам слід самим берегтися від спокус і приклад доброчесного життя давати своїм дітям, якщо хочуть їх наставити у чесноти. Інакше ні в чому не досягнуть успіху. Бо діти більше дивляться на життя батьків і відображають його у своїх юних душах, аніж слухають їхні слова». Святитель Тихон Задонський Одна з особливостей цієї секти полягала у повному запереченні медицини. «Якщо хтось занедужав, Бог сам полагодить», — казали дітям батьки. «Мої батьки належали до “Християн­ ських учених”, які не вірили ні в яких лікарів. Мені було заборонено відвідувати уроки здоров’я в школі. У мене забирали підруч­ ники з цього предмету, говорячи, що “це все мот­ лох, тобі не потрібно це знати, ми не ходимо до лікарів, і Бог полагодить і зцілить тебе”. Я мусив виходити з класу на цих уроках, а мені вслід шепо­ тіли: “Як ти можеш так жити?”. Ви знаєте, у віці семи років це справді важко — щоразу поясню­ вати, чому я не відвідую ці уроки. І це змушувало почу­ ватися чужинцем у цьому світі…»

дрості Іісуса, сина Сирахо­ вого. Цю книгу читають православні, і про неї мало знають у протестантському світі. Історія Хетфілда яскраво показує, що відрив від християнської традиції призводить до того, що вже діти сектантів виростають супротивниками християн­ ства. І батьки музиканта були поза цією традицією. Однак було б непра­ вильно показати Хетфілда таким вразливим підлітком, який ніяк не може розпро­ щатися з душевними ранами минулого. Пізніше він напише пісню «Мама сказала» — таку ж щиру й чесну, як багато інших його пісень. У ній він згадує, як мати вчила його жити, і як він хотів жити по‑своєму. І ось подорослішавши, він вертається додому — про­ сити в матері пробачення. «Але все, що я бачу — це

№ 5 (303), березень 2012

холодний камінь». Як би ми сказали — могильний над­ гробок. Своїй матері він присвя­ тив й іншу пісню — «Поки воно спить», навіяну трагіч­ ними переживаннями Хет­ філда-сина після загибелі матері від ракової пухлини. На тлі інших рок-груп виділяються не стільки самі ці пісні, скільки теми. Бо ж досі представники важких музичних напрям­ ків про любов до матері не співали. Тут — один із найвідоміших рокмузикантів написав піснюпокаяння про те, що потрібно любити батьків. І як гірко усвідомлювати, що ти не встигнув сказати їм про свою любов. Я не ставлю за мету оббі­ лити Джеймса Хетфілда. Та все ж Хетфілд — один із найглибших музикантів у такій поверхневій рокмузиці, як американська. Для того, щоб зрозуміти його світогляд, потрібно докладно проаналізувати такі пісні, як «Мій друг у нещасті», «Непрощений». Чому він називає себе непрощеним? І ким він не прощений? У численних інтерв’ю і фанати, і журна­ лісти запитують його про гітари, концерти, мото­ цикли, але ніколи — про тек­ сти пісень. Хоча саме від­ чуття непрощеного не поли­ шає музиканта уже багато років — він написав уже три пісні з назвою «Непроще­ ний», міняючи тексти й музику, і додаючи цифри до назви «Unforgiven» — «Unforgiven 2», «Unforgiven 3». У творчості Хетфілда більше питань, ніж відпові­ дей. Але одне можна сказати точно. Змушувати дитину вірити — дуже небезпечно. Якщо батьки не навчаться дивитися на світ очима дитини і не навчать любити Бога щиро, вони ризикують не тільки своєю долею. Любов можна прищепити, зростити, але не вбити кли­ ном. Влад Головін

13

ОДНА ГОДИНА БАТЬКІВСЬКОГО ЧАСУ Якось один чоловік повернувся пізно з роботи додому, як завжди утомлений, засмиканий, і поба­ чив, що біля дверей на нього чекає п’ятирічний син.

— Тату, можна у тебе дещо запитати?

— Звісно, що трапилося?

— Татку, а скільки ти отримуєш за годину?

— Це не твоя справа, але взагалі‑то 500. А що?

— Татку, — дитина пильно-пильно подиви­ лася на нього знизу вверх. — Татку, а ти можеш позичити мені 300?

— Ти запитував тільки з тим, щоб я тобі дав гроші на якесь брязкальце? — закричав той. — Мерщій до себе в кімнату і лягай спати!.. Не можна ж бути таким егоїстом! Я працюю цілими днями не покладаючи рук, а ти он як!!! Хлоп’я мовчки почвалало до себе у кімнату і зачинило за собою двері. А його батько продо­ вжував стояти біля дверей і злитися на прохання сина. «Так він насмілився запитати мене про зар­ платню, щоб потім попросити грошей?!». Але через якийсь час він заспокоївся і став розмірко­ вувати: «Може, йому справді щось дуже важливе треба купити. Та кат їх бери, ті гроші! До того ж він взагалі ще жодного разу в мене не просив їх». Коли він увійшов до дитячої кімнати, його син уже був у ліжку.

— Ти не спиш, синку? — лагідно запитав він.

— Ні, тату. Просто лежу, — відповів хлопчик.

— Я, здається, занадто грубо тобі відпо­ вів, — сказав батько. — У мене був важкий день, і я просто перейшов міру. Вибач мене. Ось, тримай гроші, які ти просив. Хлопчик сів у ліжку й посміхнувся.

— Татусю, любий, дякую тобі! — радісно вигукнуло мале. Потім він рученятами занишпорив під подуш­ кою й дістав ще кілька зім’ятих банкнот. Батько, побачивши, що в дитини уже є гроші, знову роз­ лютився. Хлопчик склав всі гроші докупи, ретельно перерахував купюри і потім знову пильно поди­ вився на батька.

— Навіщо ти прохав гроші, якщо вони у тебе вже є? — суворо запитав той.

— Бо мені бракувало кількох сотень. Але тепер у мене є потрібна сума, — відповів хлоп­ чик. — Татку, тут рівно 500. Можна я куплю одну годину твого часу? Будь ласка, прийди завтра з роботи раніше, я хочу, щоб ти повечеряв разом із нами. Як часто ми за другорядним не бачимо найго­ ловнішого — дітей, родини, молитви і навіть самого Бога. А життя людини визначається саме цими сакральними речами. І запитає нас Господь не про суєтне і скороминуще, а про нашу душу!

ПРОХАННЯ ПРО ДОПОМОГУ

ДОПОМОЖІТЬ ЗДОЛАТИ ХВОРОБУ! Завжди весела й активна дитина Емір Скочій влітку 2011 р. став вередливий, часто просився до рук. Спочатку думали, що це, мовляв, вік такий… Тривога з’явилася тоді, коли у малюка опухло ліве око, а потім на лобі з’явилася пухлина, яка не спадала протягом тижня. Так Емір і його мама Венера потрапили до онкологічного від­ ділення місцевої лікарні. Аналізи показали сильне отруєння орга­ нізму продуктами пухлини. Зро­ били біопсію, і з’ясувалося, що в Еміра повністю вражений кіст­ ковий мозок, а з внутрішніх органів постраждав наднирник. У лікарні у хлопчика почало опу­ хати й праве око. Пухлина дуже швидко поширювалася, і після повного обстеження Еміру поставили діагноз: 4‑та стадія нейробластоми зачеревного простору з метастазами у кістко­ вий мозок. Почалося термінове ліку­ вання. У Сімферополі пройшли

чотири сеанси хіміотерапії, ріст пухлини спочатку припинився, а потім вона й зовсім почала зменшуватись. Тобто лікування діє, і це головне. Тепер дитина лікується в Києві. З кримського селища Совєтський вони при­ їхали втрьох — бабуся, мама та Емір… Більше вони нікого не мають, а справлятися самим дуже важко. Діагноз Еміра — вкрай важкий (нейробластома — підступне захворювання, а на 4‑й стадії, як у хлопчика, тим більше). Попе­ реду нелегкий шлях: аутопере­ садка (трансплантація) кістко­ вого мозку, операція та голо­ вне — MIBG обстеження, яке в Україні не проходять. Їхати до Москви треба вже незабаром, після 6‑го блоку хіміотерапії, тобто на початку квітня, а гро­ шей на це зовсім немає. Бабуся дитини хвора на цукровий діабет, але зараз навіть не коле інсулін, оскільки всі гроші йдуть на Еміра… Вона

БАНКІВСЬКІ РЕКВІЗИТИ Д ЛЯ НА Д АННЯ ДОПОМОГИ: ПриватБанк р / р 29244825509100 МФО 305299 ОКПО 14360570 Номер карткового рахунку: 4405 8850 1974 1674 Одержувач: Едіє Іззетовна Ахмедова (бабуся Еміра)

КОНТАКТИ:

тільки й встигає бігати до аптек і магазинів. Величезними зусиллями Венері вдалося опанувати себе і боротися за життя найдорожчої та найулюбленішої людини. Еміру дуже важко, крихітка не розуміє, що з ним відбувається, і хоче тільки, щоб все швидше закінчилося. Він нічого не знає про рак і сприймає всі маніпуля­ ції лікарів як муки, не розуміючи,

Тел. мами: 050–682–87–39, що все робиться для того, щоб Венера Ахмедова його врятувати. Тел. волонтера: «Вірю, що скоро син одужає, 095–766–46–67, ми забудемо про все, що сталося, Надія Іващенко як про страшний сон, і я, трима­ ючи Еміра за ручку, поведу його Інформація надана до садочку, а потім до школи…» — Українською відкритою говорить Венера. Інакше асоціацією організацій, не можна, їй залишається тільки груп та осіб, що працювірити. Але без допомоги сто­ ють з дітьми, які стражронніх людей у цій боротьбі їм дають на онкозахворюне перемогти. вання (www.donor.org.ua).

14

№ 5 (303), березень 2012

М і ж н а род н і н о в и н и

ПРАВОСЛАВНИМ СТУДЕНТАМ РОЗПОВІЛИ ПРО МІСІЮ СЕРЕД КИТАЙЦІВ Щоб успішно проповідувати китайцям, необхідні дві головні умови: глибока православна віра місіонера і знання китай­ ської культури та любов до неї. Про це розповіли співробіт­ ники Далекосхідного центру (ДСЦ) при Московських духов­ них школах на зустрічі зі сту­ дентами Російського право­ славного університету, що про­ йшла 9 лютого, передає Благо­ віст-інфо. За словами керівника ДСЦ ієромонаха Серафима (Петров­ ського), китайська цивілізація — єдина з давніх культур, яка зберегла самобутність протя­ гом тисячоліть. Основа цієї уні­ кальності — два стовпи: дао­ сизм і конфуціанство. Ієромо­ нах Серафим згадав і про буд­ дизм, який з’явився у Китаї… згідно з прогнозами найдавні­ ших літописів. «Чекали пропо­ відника великої релігії. Тобто очікували Христа, а прийшов буддизм», — сказав керівник ДСЦ і запропонував уявити: якби все було інакше, півтора­ мільярдний Китай міг би стати християнською країною. Але православні місіонери не можуть сидіти склавши руки. Втім, йдеться не про проповідь на території Китаю: для інозем­ ців це виключено, а незареє­ стрована Китайська Автономна Православна Церква, зломлена «культурною революцією», поки перебуває у занепаді. Як зазначив отець Серафим, «комуністична ідеологія не може наситити душу», і кіль­ кість християн у Китаї зростає: щорічно християн у Піднебес­ ній стає майже на півмільйона більше, але це, в переважній більшості, протестанти і като­ лики. Більш того, навернені

Далекосхідний центр при МДАіС

китайці, які живуть у Москві, також приймають протестан­ тизм, а не Православ’я. «Про­ тестантська місія успішна, а ми відстаємо», — констатував про­ мовець. Отже, зусилля місіонерів ДСЦ та їхніх сподвижників має бути спрямовано на сотні тисяч, якщо не мільйони китай­ ців, які проживають на Дале­ кому Сході, «і вони будуть там, Китай вихлюпуватиметься за свої межі, цей процес невід­ воротний». Як до цього стави­ тися? На противагу тим, хто побоюється такого розвитку подій, отець Серафим вважає, що «це, можливо, і непогано», якщо мати на увазі «незіпсо­ ваність» представників країни, де держава жорстко контро­ лює Інтернет, страчує за нар­ котики, тримає під контролем «інші людські пристрасті», не підпускає до китайців тота­ літарні секти.

Найблагодатнішим місіонер­ ським полем є китайські сту­ денти, молодь, яка працює або навчається в Росії, вважає заступник керівника ДСЦ Кирило Єлфімов. За його спо­ стереженнями, допитливість китайців, їхній менталітет, що відрізняється від російського, сприяє місіонерському спілку­ ванню з ними. К. Єлфімов про­ понує влаштовувати для китай­ ців на Далекому Сході спеці­ альні недільні школи. Зрозу­ міло, для цього потрібні місіо­ нери, які вивчили китайську мову (а на це, за словами отця Серафима, необхідно не менше двох років) і володіють особли­ вою харизмою. «Китайці завжди готові йти за кимось. Тому недостатньо дати їм хороші книжки про Православ’я, потрібна яскрава особистість, “уводжувач” у Православ’я», — поділився спостереженнями співробітник ДСЦ.

П’ЯТИДЕСЯТНИКИ ПРОТИ ОБОВ’ЯЗКОВОГО ВИКЛАДАННЯ БІБЛІЇ У ШКОЛАХ РОСІЇ

Прем’єр-міністр РФ і канди­ дат у президенти Володимир Путін виступив із пропозицією провести громадське опиту­ вання і сформувати список зі ст а к н и г, що буд у т ь обов’язковими до прочитання для школярів, повідомляє prochurch.info. Відгукуючись на цю ініціа­ тиву, дослідницький центр порталу Superjob.ru провів опитування тисячі респонден­ тів. Виявилося, що 4 % росіян радять сучасним шко­ лярам обов’язково прочитати Біблію — «наймудрішу книгу, яку, на жаль, не вивчають у школах». Список книг, що їх обов’язково мають прочитати російські школярі, за підсум­

ками опитування очолили «Війна і мир» (32 %), «Майстер і Маргарита» (19 %), «Злочин і кара» (16 %), «Євгеній Онєгін» (9 %) і «Тихий Дон» (5 %). Проте в керівництві гро­ мади п’ятидесятників вважа­ ють, що вивчення Біблії у жод­ ному разі не можна робити обов’язковим у російських школах. На їхню думку, підруч­ ники загальноосвітньої про­ грами сприймаються як рутина. «До Біблії не повинно бути такого ж ставлення», — заявив перший заступник голови Російського об’єднаного союзу християн віри євангельської (п’яти­д есятників) Костянтин Бендас. Тому, вважає він, християни «аж ніяк не повинні допустити,

щоб Біблія стала обов’язковою книгою у загальноосвітніх школах». Краще, на його думку, якщо Біблія буде просто доступною кожному учневі. Відомий київський місіонер і публіцист протоієрей Андрій Ткачов у коментарі для «Цер­ ковної православної газети» зазначив, що такі заяви пояс­ нюються побоюваннями про­ тестантів щодо православної місії в російських школах. «Культуроутворююча конфесія в Росії, як і в Україні, — це Православ’я. Тому в Росії Святе Письмо викладатимуть в основ­ ному православні. А цього дуже не хотілося б протестантам», — вважає отець Андрій. Нагадаємо, що відсутність елементарних знань про Біблію у населення колишнього СРСР було однією з головних причин бурхливого поширення різних сект на пострадян­ ському просторі. Тому, як нео­ дноразово зазначав протоіє­ рей Андрій Ткачов, у сектант­ ських громадах важко знайти високоосвічених інтелігентів, науковців і знавців літератури. Водночас, як повідомляє «Сhristian Рost», у американ­ ському штаті Південна Дакота в усіх школах вводять курс вивчення Біблії. Згідно з резо­ люцією Палати представників штату, школи повинні ввести вибірковий курс вивчення Свя­ того Письма, який розгляда­ тиме його роль у літературі, мистецтві та культурі.

православна газета

ФРАНЦУЗЬКИХ САЄНТОЛОГІВ ОШТРАФУВАЛИ ЗА ШАХРАЙСТВО

Касаційний суд Франції під­ тримав вирок суду нижчої інстанції, який визнав у 2009 р. «церкву саєнтології» винною у шахрайстві. Справу стосовно підрозділів «церкви саєнтології» у Франції було порушено, коли одна з колишніх членів організації, вступивши в неї 1998 р., згодом звернулася до поліції. За сло­ вами колишньої парафіянки, протягом тривалого часу саєнто­ логи змушували її купувати літе­ ратуру, відвідувати платні курси тощо. Загалом організація отри­ мала від жінки 21 тисячу євро. Коли потерпіла, розчарувавшись у саєнтології, зажадала повер­ нути гроші та припинити член­ ство в церкві, секта відмовила їй. На першому процесі фран­ цузька прокуратура запропону­ вала заборонити діяльність секти в країні, однак це було відхилено судом. Проте у 2009 р. суд визнав «церкву саєнтології» та її паризький книжковий магазин винними у шахрайстві й наклав на орга­ нізацію штраф у розмірі 400 тисяч євро, а на магазин — 200 тисяч євро. Як повідомляє Седмиця.Ru з посиланням на Associated Press, касаційний суд підтвердив вирок, залишивши суми штрафу

Вищий касаційний суд Франції

без змін. Крім того, п’ятеро високопосадових співробітни­ ків організації, також визнаних винними у шахрайстві, засу­ джені до штрафів від 10 тисяч до 30 тисяч євро, а четверо з них — до умовного тюремного ув’язнення на термін від 18 місяців до двох років. « Це р к в а с а є н то л о г і ї » визнана релігійною організа­ цією у США, Швеції та Іспанії. У Німеччині та Бельгії вона вважається тоталітарною сек­ тою і стосовно неї діють сер­ йозні обмеження. У Франції організацію також визнано сектою, проте досі жодних обмежень щодо її діяльності в країні не було.

ВЛАДА КИРГИЗІЇ ХОЧЕ ЗАБОРОНИТИ СЕКТУ МУНІТІВ Генеральна прокуратура Киргизії має намір заборонити діяльність «церкви Муна» на території республіки. Про це повідомляє Седмиця.Ru з поси­ ланням на K-News. Як розповів, виступаючи в парламенті, заступник генпрокурора Рис­ кул Бактибаєв, його відомство проаналізувало дані про діяль­ ність організації мунітів та дійшло висновку, що вона загрожує безпеці республіки. Критику на адресу секти під­ тримали й у Держкомітеті на­ціональної безпеки. Заступ­ ник голови ДКНБ Рустам Мама­ садиков заявив, що релігійні об’єднання на кшталт «церкви Муна» «розкладають суспіль­ ство і сім’ю, завдають шкоди ідеологічній безпеці». Із клопотанням про забо­ рону діяльності даної організа­ ції на території Киргизії сило­ вики звернулися до Свердлов­ ського районного суду Бішкека. У свою чергу, киргизькі депу­ тати зажадали, щоб стосовно духовних лідерів секти було порушено кримінальну справу.

Бішкек — столиця Киргизії

З критикою на адресу «церкви Муна» в Киргизії остан­ нім часом неодноразово висту­ пали громадські організації. Так, у середині січня молодіжний рух «Интимак» заявив, що жителя Киргизії Бакая Мамбета­ лієва послідовники цієї секти піддали тортурам за те, що він відмовився вступити в їхні ряди. Раніше Духовне управління мусульман Киргизії звинува­ тило «церкву Муна» у претен­ зіях на світове панування. «Церкву Муна» («Церква об’єднання») було створено 1954 р. в Сеулі (Південна Корея). Її засновник і лідер Сан Мен Мун вважає себе «месією». Крім релігійної діяльності секта займається різними громад­ ськими та бізнес-проектами. За даними інтернет-ресурсу «Україна сектантська», кількість адептів Сан Мен Муна в Україні незначна ������������������ —����������������� менше 500 актив­ них членів громад (для порів­ няння — в Росії не менше 25 тисяч). Підготував Олег Карпенко

православна газета

а ктуал ь н о

ДРІЖДЖІ, ПРО ЯКІ БРОДЯТЬ ЧУТКИ одним

із найдавніших «домашніх організмів», «приручених» людиною, були дріжджі. тисячі роКів тому люди почали їх виКористовувати для ферментаЦії (бродіння) та випічКи. уже давні єгиптяни уміли розпушувати тісто за допомогою бродіння, що виКлиКається дрібними організмами — дріжджовими грибКами і молочноКислими баКтеріями, про існування яКих вони й не підозрювали. саме в давньому єгипті було поКладено початоК розвитКу хлібопеКарсьКого виробниЦтва.

Зараз дріжджі міцно увійшли в наше життя разом із хлібом та різ­ номанітною випічкою. Вони не тільки розпушують і додають м’якість головному хар­ човому продукту, а й є джерелом найважливі­ ших поживних речо­ вин. Вітаміни групи В, амінокислоти, фос­ фор — ось непо­ вний перелік корисних компо­ нентів, що міститься у дріж­ джах (білок становить більше 50% їх маси). Ці факти загальновідомі і не викликають сумніву. Проте останнім часом раз у раз зустріча­ ються публікації про нібито шкід­ ливий вплив дріжджових культур на людину. На телебаченні з’являються «сенсаційні розсліду­ вання» про «дріжджі­убивці», які не гинуть при випіканні тощо. На жаль, такі думки, засновані на неперевірених чутках, почали про­ никати і в церковне середовище. «Церковна православна газета» вирішила розібратися у цьому питанні за допомогою українських учених та профільних експертів. Професор кафедри технології хліба, кондитерських, макаронних виробів та харчових концентратів Національного університету хар­ чових технологій, доктор технічних наук Віра Іванівна Дробот вважає, що дріжджі можуть бути шкідливі лише в тому разі, якщо їх вживати у дуже великих кількостях. Це може сприяти виникненню каміння в нирках. «Дріжджі не можуть залишитися живими після випікання, — каже Віра Іванівна, — це білкова речо­ вина, яка при підвищенні темпера­ тури до 65…750 С денатурує, її живі клітини гинуть». На її думку, поши­ рення чуток про шкідливість дріж­ джів може бути одним із елементів стратегії просування бездріжджо­ вого хліба на ринку хлібобулочних виробів. «Інакше кажучи, завжди є люди, які починають щось вигаду­ вати для того, щоб себе якось пока­

зати, бути оригінальними, — каже Віра Іванівна і згадує: — У мене якось був випадок, ще за радян­ ських часів. Прислали з ЦК партії лист. Один партійний діяч вирішив, що дах хлібзаводу треба фарбу­ вати в білий колір. Тоді, мовляв, не підніматиметься температура у приміщенні, бродіння борошна сповільниться і можна буде заоща­ дити…». Директор Інституту мікробіоло­ гії і вірусології ім. Д. К. Заболотного НАН України, доктор біологічних наук, академік Валентин Степано­ вич Підгорський теж вважає, що інформація про шкідливий вплив сучасних хлібопекарських дріж­ джів — це міф. «Вони викорис­ товуються людиною т и с я ч і

років, — пояснив він. — Людина споконвіку отримувала хліб, вино і пиво за допомогою дріжджів. А сучасні дріжджі також виділені з природи. Це ті ж дріж­ джі, які використовувалися люд­ ством століттями. Вони нас всюди оточують. Можна додати дріжджі в закваску або тісто спеціально, а можна не додавати — вони туди все одно потраплять із повітряного середовища. Але в першому випадку бродіння буде швидше». Критики використання сучасних хлібопекарських дріжджів указу­ ють на те, що при їх промисловому виробництві використовуються різні хімічні речовини. Відповіда­ ючи на це, Валентин Степанович зауважує: «Для вирощування будь­ якого організму потрібні живильні речовини, в тому числі мінеральні компоненти. Людина отримує їх разом із їжею, а для дріжджів вико­ ристовуються різні неорганічні речовини, зокрема і хімічного походження, які набагато дешевші. Дріжджі здатні їх засвоювати». «Звичайні пекарські дріжджі, — розповідає Ніна Андріївна Кільдій, керівник відділу тестування укра­ їнського центру експертиз «Тест» (громадська організація із захисту прав споживачів), — є скупченням дріжджових клітин, виділених із середовища, де вони вирощува­

лися, промитих і спресованих. Тому нічого з неорганічних речовин, які використовувалися як середовище для вирощування дріжджів, на них не залишається. Більш того, і неор­ ганічні фосфор та азот у самих дріжджах стають органічними. Вирощують дріжджі на мелясі — відходах цукробурякового вироб­ ництва. Кислоти, що використову­ ються для створення оптимального рH (водневий показник), а також, щоб окрім дріжджових клітин нічого більше не з’являлося, настільки розбавляють водою, що ніякої шкоди здоров’ю людини вони не можуть завдати. І, як уже зазначалося, кінцевий продукт очищається від речовин живиль­ ного середовища. Дріжджі надають хлібу пористість, завдяки чому він краще засвоюється організмом, на відміну від бездріж­ джового тіста. Також, щодо корисності краще викорис­ товувати для приготу­ вання т і с т а дріжджі, а н і ж хімічні розпушу­ вачі: соду або солі амо­ нію». Вчені Російського Державного НДІ хлібопекарської промисло­ вості звертають увагу на те, що кількість клітин дріжджів, що над­ ходить в організм людини з хлібо­ булочних виробів, не порівняти з тією їх кількістю, що потрапляє в людину з іншими харчовими продуктами. Відомо, що дріжджі роду Sa��haromy�es виділяються з поверхні ягід винограду, слив, яблук, малини, полуниці, сморо­ дини. Для виготовлення вина, у виробництві пива та квасу також використовуються штами Sассharomусеs serevisiae. Таким чином, очевидно, що дріжджі все рівно потраплять в організм спо­ живача, навіть якщо він повністю відмовиться від вживання хліба та хлібобулочних виробів. Отже, дріжджі — зовсім не якась екзотика, «виведена стараннями генетиків» (як це стверджується в одній із публікацій про шкідли­ вість дріжджів). Вони — постійна складова частина нормальної мікрофлори людини. В організмі регулярно виявляються близько 25–30 видів дріжджів, які не викликають проявів клінічної інфекції. Тому інформація про шкоду хлібо пекарських дріжджів для здоров’я людини є лише дешевою сенсацією, яка не має під собою ніяких фактичних підстав. Олег Карпенко

ЦЕРКВА І ДЕРЖ АВА Про оплату релігійними органі‑ заціями комунальних послуг з постачання газу та електроенергії У жовтні 2011 р. Блаженніший Митрополит Володимир звернувся до Уряду України із зауваженням про те, що «релігійні організації апріорі є неприбутковими, неко­ мерційними організаціями, діяль­ ність яких здійснюється виключно за рахунок добровільних пожертв своїх вірян. Отже, за визначенням вони не можуть урівнюватися у своїх обов’язках із суб’єктами під­ приємницької діяльності, в тому числі й за сплатою комунальних послуг», а також, що «рішення чин­ ного Уряду України щодо обов’язку релігійних організацій сплачувати за комунальні послуги нарівні із

суб’єктами підприємницької діяль­ ності є не тільки протиприродним, а й контрпродуктивним, оскільки це призведе до різкого погіршення фінансового стану релігійних орга­ нізацій, а відтак і до згортання чис­ ленних благодійницьких програм, якими вони опікуються». На це звернення у грудні 2011 р. Національна комісія регулювання електроенергетики України дала офіційну відповідь (лист № 9523/24/17­1), у якій зазначено, що «релігійні організації сплачу­ ють за використаний природний газ (крім обсягів, що використову­ ються для виробничо­комерційної діяльності) за цінами, диференці­ йованими залежно від річних обсягів споживання, на рівні роз‑

дрібних цін на природний газ, що використовується для потреб насе‑ лення, які на сьогодні залишаються незмінними... Стосовно тарифів на електроенергію повідомляємо, що Указом Президента України від 22.06.1994 № 322/94 «Про надання пільг релігійним організа­ ціям» встановлено, що стягнення з релігійних організацій плати за електричну енергію, що відпуска‑ ється їм на комунально‑побутові потреби, здійснюється за тари‑ фами, передбаченими для місь‑ кого населення». З повними текстами цього доку­ мента можна ознайомитися на офі­ ційному сайті УПЦ за адресою: http://orthodox.org.ua/ru/node/ 10946.

№ 5 (303), березень 2012

15

ЄПАРХІА ЛЬНЕ ЖИТ ТЯ КИЇВСЬКА ЄПАРХІЯ. 21 лютого, у день віддання свята Стрітення Господнього і пам’яті великомученика Феодора Стратилата, вікарій Київської Митрополії єпископ Броварський Феодосій очолив служіння Літур­ гії в Покровському храмі с. Прибірськ Іванківського р­ну Київської області.

23 лютого, в день пам’яті священномученика Хара­ лампія, єпископ Броварський Феодосій звершив Літур­ гію в храмі на честь Різдва Пресвятої Богородиці с. Лютіж Вишгородського р­ну Київської області. Після закінчення богослужіння владика відвідав у селі місце будівництва нового храму.

25 лютого, в день святкування Іверської ікони Пре­ святої Богородиці, вікарій Київської Митрополії єпис­ коп Макарівський Іларій звершив Літургію в храмі на честь Іверської ікони Божої Матері в смт Глеваха Васильківського р­ну Київської області. Після закін­ чення богослужіння єпископ Іларій привітав настоя­ теля парафії ігумена Веніаміна та парафіян з престоль­ ним святом. Того ж дня єпископ Броварський Феодосій звершив Літургію в Свято­Троїцькому храмі м. Бровари Київ­ ської області. brovary-orthodoxy.org.ua, orthodox.org.ua ЖИТОМИР. 23 лютого, з благословення єпископа Житомирського і Новоград­Волинського Никодима, на території Житомирської виправної колонії № 4 було здійснено закладку храму на честь Благовіщеня Пре­ святої Богородиці. Чин на заснування церкви очолив духівник єпархії архімандрит Гавриїл (Вардаєв). На богослужінні були присутні голова Державної пені­ тенціарної служби України Олександр Лісіцков, пред­ ставники влади області та міста, керівники виправної установи. Варто зазначити, що в одному з корпусів колонії облаштовано невеликий храм, освячений в ім’я мученика Лонгина сотника. zhytomyr-eparchy.org ЛУЦЬК. 23 лютого в робочому кабінеті митрополита Луцького і Волинського Нифонта під головуванням владики відбулися збори глав єпархіальних відділів. Новим головою єпархіального відділу релігійної освіти і катехізації призначено проректора з навчальної роботи Волинської духовної семінарії кандидата богослов’я протоієрея Рустика Капауза. Головою видав­ ничого відділу єпархії призначено священика Олек­ сандра Федчука. orthodox.lutsk.ua ДНІПРОПЕТРОВСЬК.

24 лютого, у переддень святкування Іверської ікони Божої Матері і пам’яті святителя Олек­ сія, митрополита Київ­ ського (Московського) і всієї Русі, чудотворця († 1378), вікарій Дніпро­ петровської єпархії єпископ Новомосков­ ський Євлогій із архі­ пастирським візитом відвідав Покровський храмовий комплекс житлового масиву Одинківка Другого (Лівобережного) міського благочиння Дніпропетровська. З благосло­ вення митрополита Дніпропетровського і Павлоград­ ського Іринея Його Преосвященство звершив велике освячення храму в ім’я святителя Олексія. Новоосвяче­ ний храм є нижнім приділом центрального Покров­ ського храму однойменного храмового комплексу. eparhia.dp.ua ДНІПРОПЕТРОВСЬК. 24 лютого, у зв’язку зі святку­ ванням 80­річчя утворення Дніпропетровської області, у Дніпропетровському академічному театрі опери та балету відбулися урочисті збори громадськості. Почес­ ним гостем святкування став Президент України Віктор Янукович, який виступив із вітальною промовою та вручив державні нагороди працівникам підприємств, установ та організацій області. На запрошення голови облдержадміністрації Олександра Вілкула в ювілейних заходах взяли участь архієреї трьох єпархій регіону: архієпископ Криворізький і Нікопольський Єфрем, єпископ Дніпродзержинський і Царичанський Володи­ мир і вікарій Дніпропетровської єпархії єпископ Ново­ московський Євлогій. З нагоди ювілею області та за особливі заслуги перед Святою Церквою Блаженні­ ший Митрополит Київський і всієї України Володимир удостоїв Олександра Вілкула Відзнаки Предстоятеля Української Православної Церкви. Високу церковну нагороду губернатору регіону вручив архієпископ Єфрем. З ювілеєм керівництво та жителів регіону при­ вітали Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир і митрополит Дніпропетровський і Павлоградський Іриней. Після урочистого засідання відбувся святковий концерт. eparhia.dp.ua

16

ЯК ПЕЧУТЬ ПРОСКУРИ Невід’ємною складовою літургійного богослужіння є проскури. З давніх часів їх печуть у всьому православному світі, у великих і малих містах та селах, в монастирях і на парафіях. Проскурники знають, наскільки це відповідальна і важка праця. Тим, хто мав справу з тістом, працюючи на кухні або в пекарні, це також відомо. Але відповідальність посилюється саме тим, що проскура — хліб богослужбовий. А для богослужіння все має бути приготовлено якнайкраще.

О

пів на четверту ранку, помолившись, лаврський проскурник ієродиякон Тит починає замішувати тісто. За один раз зазвичай готується 7500 проскур. На тижні буває три-чотири випічки. А якщо випадає багато свят, то й більше. Для приготування такої величезної кількості проскур на допомогу братії приходить техніка. У спеціальну машину — тістоміс — засипа­ ється борошно. «Тільки вищого ґатунку!» — наголошує отець Тит. Потім заливається розчин із солі та дріжджів і додається вода. У Лаврі воду приносять із джерел преподобних Антонія і Феодосія Печерських. Протя­ гом п’яти хвилин машина все перемішує (всього робиться три таких заміси). Тим часом отець Тит готує столи, на яких братія буде формувати проскури. Замі­ шане тісто викладається в дерев’яне корито, де воно буде лежати до шести ранку, щоб вкиснути, піднятися і збільши­ тися в об’ємі.

Потім до проскурні прихо­ дять послушники. Вони разом прочитують молитви перед початком доброї справи, закликаючи також на допо­ могу Києво-Печерських святих — преподобних Никодима та Спиридона, проскурників. І перед початком роботи братія почергово виголошує Іісусову молитву, молитви Богородиці, преподобним Спиридону і Никодиму, всім преподобним Печерським і всім святим. Тісто виймається і поміщає­ ться у спеціальні апарати, де воно дуже ретельно вимішу­

ється і розкачується. Важливо, щоб тісто було крутим і в ньому не залишалося пухирців повітря, інакше проскури при випіканні скривляться, ско­ ринка буде крихкою, а у вели­ ких службових проскурах при розрізанні появляються порожнини. Як тільки тісто викладається на стіл, робота закипає. Одні

послушники формують із роз­ каченого завтовшки в 2 см тіста нижні частини проскур, інші — з тіста завтовшки в 1 см — верхні. Треті ставлять печатки, а четверті розкладають частини проскур на деко і підносах і розміщують на стелажах. Усе це робиться дуже швидко. Запов­ нені половинками проскур сте­ лажі поміщають в розстоєчні шафи для того, щоб проскури піднялися. У цих шафах вста­ новлюються необхідна темпе­ ратура (близько 40 º С) і воло­ гість (близько 80%). Поки йде робота, вчинений читець читає ПІСНИЙ С ТІЛ

ПИТАКІ (ГРЕЦЬКІ ПИРІЖКИ) — ШВИДКО ТА ПРОСТО!

православна газета

церковні традиції

№ 5 (303), березень 2012

Для тіста: 1 склянка борошна, 2 ст. ложки оливкової олії, приблизно 0,5 ст. ложки води. Начинка (на вибір): гриби, овочі, фрукти. З інгредієнтів замісити тісто (воду додавати потроху, так щоб тісто взялося). Потім зробити з нього ковбаску, нарізати шматочками і розка­ чати як на вареники. Класти на кожен шматок начинку й формувати пиріжки. Випікати (за температури 200 градусів) у духовці 15–20 хвилин.

вголос чернече правило. Отець Тит розповідає, що, коли лавр­ ська проскурня була розташо­ вана у старій будівлі й не було сучасного обладнання, то, щоб проскури піднялися, кімнату зі стелажами нагрівали до 40 º С. А коли пекли, то деко періо­ дично повертали, так як темпе­ ратура в печі була нерівно­ мірна. У приміщенні було дуже жарко, і до кінця роботи одяг в буквальному сенсі доводилося викручувати. До дев’ятої ранку перша порція проскур поміщається в піч, де готується 26 хвилин. Гарячі проскури висипають на величезний, покритий бавов­ няною тканиною дерев’яний стіл з високими краями. Після того, як проскури охо­ лонуть, їх ставлять на зберігання в холодильну камеру. За кілька годин до служби проскури виймають. На початок богослу­ жіння вони стануть м’якими, не втрачаючи своєї свіжості. Ну а тепер — кілька слів про продукти та пропорції. Борошно, як вже було ска­ зано, беруть вищого ґатунку — якісне, чисте. Дріжджі мають бути свіжими (в Лаврі надають перевагу дріжджам, виготовле­ ним на Криворізькій фабриці). Розчин із солі та дріжджів готується в такій пропорції: на 100 кг борошна — 10 л води, 1 кг 700 г солі, 500 г дріжджів. І доливається 4,5 відра води. Це для 3750 проскур.

— Лаврські проскури дуже смачні. Чи існують якісь секрети їх приготування? Що обов’язково потрібно врахову­ вати, щоб проскури випеклися як слід? — запитую у отця Тита. Він усміхається: — Секретів немає. Необхідні молитва і праця. Ну, а ще — досвід. Ігумен Лонгин (Чернуха)

ЄПАРХІА ЛЬНЕ ЖИТ ТЯ ОДЕСА. 24 лютого, на запро­ шення голови Одеської облас­ ної державної адміністрації Едуарда Матвійчука, митропо­ лит Одеський і Ізмаїльський Агафангел взяв участь в уро­ чистостях з нагоди 80‑річчя Одеської області, які відбулися в Одеському національному академічному театрі опери та балету. Під час свого виступу владика Агафангел зачитав привітання Святішого Патрі­ арха Московського і всієї Русі Кирила керівництву і всім жителям Одеської області, а також відзначив конструктив­ ний характер співробітництва Одеської єпархії та керівництва області. За старанні труди на благо Святого Православ’я й у зв’язку з 80‑річним ювілеєм Одеської області, з благосло­ вення Предстоятеля УПЦ, митрополит Агафангел нагоро­ див губернатора області Еду­ арда Матвійчука орденом свя­ того рівноапостольного вели­ кого князя Володимира, а голову Одеської облради Миколу Пундика — орденом великомученика Георгія Побі­ доносця. pravoslav.odessa.net ПОЛТАВА. 24 лютого. З благо­ словення архієпископа Полтав­ ського і Миргородського Филипа в Полтавській єпархії починає свою роботу палом­ ницька служба. Паломницькі поїздки здійснюватимуться до святинь Києва, Святогорська, Почаєва, Одеси, Чернігова, інших міст України, а також до країн близького та далекого зару­ біжжя. pravoslavie.poltava.ua ДНІПРОПЕТРОВСЬК. 25 лютого вранці, після тривалої хвороби, на 79‑му році життя спочила у Господі ігуменя Свято-Знамен­ ського жіночого монастиря с. Вербівське Васильківського р-ну Дніпропетровської області Георгія (Ємельянова) — перша настоятелька відродженої після довгих років розорення обителі. Відспівування новопреставле­ ної ігумені відбулося 26 лютого, в неділю. Божественну літургію та заупокійне богослужіння під склепіннями головного монас­

тирського храму на честь ікони Божої Матері «Знамення» з бла­ гословення митрополита Дні­ пропетровського і Павлоград­ ського Іринея очолив вікарій єпархії єпископ Новомосков­ ський Євлогій. Поховання спо­ чилої було звершено на терито­ рії монастиря, в якому вона про­ тягом 15 років несла послух ігу­ мені. Біографію ігумені Георгії (Ємельянової) читайте на сайті Дніпропетровської єпархії. eparhia.dp.ua СІМФЕРОПОЛЬ. 25 лютого в с. Берегове Бахчисарайського благочиння Сімферопольської єпархії було освячено храм на честь Володимирської ікони Божої Матері. Чин освячення очолив митрополит Сімферо­ польський і Кримський Лазар. crimea.orthodoxy.su ТУЛЬЧИН. Указом Прези­ дента України Віктора Януко­ вича № 155 / 2012 від 27 лютого 2012 р., за поданням голови Вінницької обласної державної адміністрації Миколи Джиги та у зв’язку з 80‑річчям утворення Вінницької області, архієпископ Тульчинський і Брацлавський Іонафан удостоєний державного ордена України «За заслуги» III ступеня. 28 лютого на урочис­ тому ювілейному зібранні у Вінницькому академічному музично-драматичному театрі ім. М. К. Садовського орден було вручено владиці Іонафану віцепрем’єр-міністром України — міністром охорони здоров’я України Раїсою Богатирьовою. vladyka-ionafan.ru ДОНЕЦЬК. 1 березня в Доне­ цькому обласному художньому музеї відбулася презентація каталогу «Сто ікон із зібрання Донецького обласного худож­ нього музею». Автор та упоряд­ ник каталогу — провідний нау­ ковий співробітник музею Тетяна Михайлівна Панова. Богословський консультант про­ екту, прес-секретар Донецької єпархії протоієрей Георгій Гуляєв привітав музейних пра­ цівників з виходом видання та подякував за співпрацю з Доне­ цькою єпархією. www.ortodox.donbass.com

ПАЛОМНИЦЬКИЙ ЦЕНТР ПРИ ВЗЦЗ УПЦ

ЗАПРОШУЄ ЗДІЙСНИТИ ПАЛОМНИЦТВО ДО СВЯТИНЬ СВІТОВОГО ПРАВОСЛАВ’Я ІЗРАЇЛЬ

 9–17.04 (Пасха),  25.04–7.05 (+ Синай),  21–29.05,  31.05–7.06,  18–25.06,  9–16.07

ГРЕЦІЯ

 18–25.05,  3.06–10.06

ГОРА АФОН

 25.04–2.05,  4–11.07

ФРАНЦІЯ — НІМЕЧЧИНА

 17–24.04,  1–8.05,  28.04–11.05

БЕЛЬГІЯ — ГОЛЛАНДІЯ — НІМЕЧЧИНА

 23–30.04

ГРУЗІЯ

 30.05–5.06,  9–18.07

АВСТРАЛІЯ

 19.04–27.04

США

 30.05–14.06

ІТАЛІЯ

 17–24.05

ІСПАНІЯ

 27.04–6.05 (пам’ять апостола Якова)

ЛІВАН

 17–24.04,  15–22.05,  10–18.07

ЧОРНОГОРІЯ

 2–9.05, 16–23.06 (+ м. Барі),  14–23.07 (+ м. Барі)

(відкриття xітона Господнього) (відкриття xітона Господнього)

(прийом документів до 20 березня) (прийом документів до 30 березня)

Україна, Київ, Залізничне шосе, 3 тел.: +38-044-383-04-11, +38-044-383-04-22, +38-044-383-04-12; факс: +38-044-529-02-92 www.pilgrims.in.ua, e-mail: pilgrimsua@gmail.com