ОФІЦІЙНЕ ВИДАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ
Лютий 2013 № 4 (326)
Видається за благословенням Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, Предстоятеля Української Православної Церкви Про життя Української Православної Церкви читайте на офіційному сайті УПЦ — www.orthodox.org.ua, а також на сайтах: www.orthodoxy.org.ua, fotolitopys.in.ua ПРАВОСЛАВНИЙ КАЛЕНДАР
ПАЛОМНИЦТВО
АКТУАЛЬНИЙ КОМЕНТАР
ТАЇНСТВА ЦЕРКВИ
Православна Сербія
Володимир Бурега:
Єлеосвячення
святитель Полікарп, єпископ Смирнський
«Бути сербом — означає бути православним!» — так говорять про себе жителі цієї балканської країни
«Ідея скликання Всеправославного Собору витає у повітрі майже ціле століття»
25—26 грудня 2012 р. у Москві на засіданні Священного Синоду РПЦ було затверджено «Последование Святаго Елеа, совершаемое поскору»
с. 3
с. 8
с. 10
с. 12–13
Преподобний Досифей; преподобномученик Корнилій Псково-Печерський;
БАТЬКІВСЬКИЙ ДІМ — У ДАР ОБИТЕЛІ 20 лютого Блаженніший Митрополит Володимир у своїй резиденції в Пантелеймонівському монастирі у Феофанії прийняв настоятельку Спасо-Преображенського жіночого монастиря с. Головчинці Летичівського р-ну Хмельницької області ігуменю Любов (Піхур). Нагадаємо, що рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви від 5 січня 2013 р. (журнал № 7) було схвалено відкриття Свято-Михайлівського скиту Головчинецького монастиря в с. Марківці вищезгаданого району — на малій батьківщині Блаженнішого Митрополита Володимира, а в самому Головчинецькому монастирі майбутній Предстоятель УПЦ прийняв свого часу Хрещення. У зв’язку з цим Його Блаженство передав у дар Михайлівському скиту батьківський дім.
СВЯТО ЗУСТРІЧІ ЗІ СВІТЛОМ 15 лютого, в день свята Стрітення Господнього, Блаженніший Митрополит Володимир очолив служіння Літургії у Трапезному храмі на честь преподобних Антонія і Феодосія Печерських Святої Успенської Києво-Печерської Лаври. Його Блаженству співслужили: Керуючий справами УПЦ митрополит Бориспільський Антоній, намісник обителі митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павел, єпископи Макарівський Іларій, Броварський Феодосій, Ірпінський Климент, а також духовенство Лаври у священному сані. Перед початком богослужіння було звершено традиційний щорічний постриг у читці вихованців випускних класів Київської духовної семінарії. Читець — це найнижчий чин церковнослужителів, перше посвячення мирянина, після якого може
відбутися його висвячення на іподиякона, а потім і в сан священно сл у ж и тел я . Гол о в н и м й о го обов’язком є читання під час богослужіння деяких текстів Святого Письма і молитов. Здавна читці не лише читали у храмах, але й розтлумачували значення важкозрозумілих текстів, мали й інші церковні послухи. Читець має право носити підрясник, поясок і скуфію. Під час постригу на нього спочатку одягається мала фелонь, яка потім знімається, й одягається стихар. У 1994 р. ректор Московської духовної академії та семінарії єпископ Філарет (Карагодін) увів звичай постригати у читців усіх випускників семінарії та академії, які не прийняли священного сану. Така практика поширилася і на інші семінарії та деякі духовні училища Руської Православної Церкви.
За богослужінням Предстоятель УПЦ висвятив у сан священика клірика Київської єпархії диякона Романа Турчина. Крім того, перед початком Літургії, з благословення Блаженнішого Владики, намісник Лаври митрополит Вишгородський і Чорнобильській Павел звершив освячення свічок. За сформованою традицією, воно звершується саме в день Стрітення Господнього, оскільки у піснеспівах цього свята Христос іменується Світлом для просвіти всіх народів, а світло церковної свічки є символом духовної просвіти — світла віри. Усе життя християнина повинно бути пронизане очікуванням зустрічі зі Світлом Істини. Апостол Іоанн Богослов говорить, що Христос освічує кожну людину, яка приходить у світ (Ін. 1: 9), й уже від людини залежить, прийме вона це світло чи відкине.
АНОНС 1–2 квітня 2013 р. у Київській духовній академії, з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, відбудеться IV щорічна студентська конференція «Студентська наука в духовній школі». Конференція приурочена до 1700-річчя підписання Міланського едикту. Телефони для довідок: + 38 (044) 255–11–83; + 38 (044) 255–12–06; + 38 (044) 255–11–79. Факс: + 38 (044) 255–12–07. E-mail: kda-orgkom@i.ua ІС ПОЛ ЛА ЕТІ, ДЕСПОТА! 17 лютого виповнилося 55 років від дня народження архієпископа Кам’янецьПодільського і Городоцького Феодора.
2
№ 4 (326), лютий 2013
13 лютого Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир у своїй резиденції в столичному Пантелеймонівському монастирі у Феофанії прийняв виконавчого директора Всеукраїнської асоціації музеїв, відомого шевченкознавця Сергія Гальченка й генерального директора Національного культурного центру України в Москві Володимира Мельниченка. У зустрічі також взяли участь секретар Предстоятеля УПЦ архієпископ Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр та голова Синодального відділу «Місія Церква і культура» ігуменя Серафима (Шевчик). У відповідь на звернення Всеукраїнської асоціації музеїв
і музею С. С. Гулака-Артемовського в м. Городище Черкаської області Предстоятель Української Православної Церкви передав Сергію Гальченку рідкісне й цінне видання з особистого зібрання раритетів української культури — примірник журналу «Основа», виданого Пантелеймоном Кулішем на початку 1860-х рр. у СанктПетербурзі. У журналі містяться листи Т. Г. Шевченка до С. С. Гулака-Артемовського, які вперше були опубліковані саме в «Основі» й не збереглися в оригіналі. (Слід додати, що 16 лютого 2013 р. виповнилося 200 років від дня народження випускника Київської духовної семінарії Семена Степановича Гулака-Артемовського; крім
того, нинішнього року випов нюється 150 років від прем’єри його опери «Запорожець за Дунаєм» на сцені Маріїнського театру в Санкт-Петербурзі.) Блаженніший Митрополит Володимир також нагородив Сергія Гальченка й Володимира Мельниченка орденами святителя Димитрія (Туптала), митрополита Ростовського. У свою чергу, Володимир Юхимович передав у дар Його Блаженству кілька своїх праць з історії української культури. Під час зустрічі також обговорювалося питання створення ювілейної комісії УПЦ з підготовки до святкування 200-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка, яке відзначатиметься 9 березня 2014 р.
13 лютого Блаженніший Митрополит Володимир у своїй резиденції в Пантелеймонівському монастирі у Феофанії прийняв керівника Київської організації Всеукраїнської громадської організації «Спілка
православних жінок» Марину Громову. Під час зустрічі Марина Едуардівна розповіла Митрополиту Володимиру про цілі, завдання і напрями діяльності вищеназваної громадської організації та проведені нею останнім
часом заходи. Зокрема, йшлося про перший Всеукраїнський з’їзд «Спілки православних жінок» який відбувся з благословення Предстоятеля УПЦ 24 січня у Святій Успенській Києво-Печерській Лаврі (див.: № 2 «ЦПГ» за 2013 р.).
13 лютого Блаженніший Митрополит Володимир у своїй резиденції в Пантелеймонівському монастирі у Феофанії прийняв відповідального за будівництво столичного кафед рального собору УПЦ на честь Воскресіння Христового вікарія Київської Митрополії єпископа Бородянського Варсонофія. На зустрічі також були присутні секретар Предстоятеля УПЦ архієпископ Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр та проектувальник І. В. Бешкето. Єпископ Варсонофій доповів Його Блаженству про стан справ на будівельному майданчику і про подальші плани будівництва. Предстоятель Української Православної Церкви благословив продов ження будівництва Воскресенського собору й Духовно-просвітницького центру УПЦ. 20 лютого Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир у своїй резиденції в Пантелеймонівському монастирі у Феофанії прийняв генерального директора Національного куль-
православна газета
П Р Е ДСТО Я Т Е Л Ь У П Ц
турно-мистецького та музейного комплексу «Мистецький Арсенал» Наталію Заболотну. На зустрічі були присутні: секретар Предстоятеля УПЦ а рх і є п и с ко п П е р е я сл а в Хмельницький і Вишневський
Олександр, голова Синодального відділу УПЦ з проблем біоетики та етичних питань єпископ Макарівський Іларій, голова Синодального інформаційно-просвітницького відділу УПЦ протоієрей Георгій Коваленко й голова Служби протоколу Київської Митрополії протоієрей Валерій Кравець. У ході зустрічі сторони обговорили питання співпраці комплексу «Мистецький Арсенал» з Київською Митрополією і, зокрема, його участь у святкуванні 1025-річчя Хрещення Русі. Наталія Пилипівна отримала благословення Блаженнішого Владики на проведення в рамках святкування Всеукраїнського міжмузейного мистецького проекту «Велике і величне». Мета проекту — через призму мистецтва продемонструвати становлення культури Київської Русі та вплив християнства на її розвиток. В експозицію проекту планується включити видатні твори мистецтва з вітчизняних і закордонних музеїв.
13 лютого Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир, за заслуги на церковній ниві та з нагоди 30-річчя від дня народження, удостоїв секретаря по м. Києву протоієрея Віктора Іващука ордена УПЦ святителя Миколая Чудотворця. Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир визнаний «Людиною року в українському християнстві» у 2012 р. Про це 20 лютого на пресконференції в УНІАН повідомив голова Спілки християнських письменників України (СХПУ) Костянтин Шаповалов. Від імені Предстоятеля УПЦ нагороду отримав головний редактор «Церковної православної газети» архімандрит Лонгин
(Чернуха). За словами Костянтина Шаповалова, номінація «Людина року в українському християнстві» була заснована з ініціативи СХПУ, а кандидатами на цю нагороду можуть бути українці, які сповідують християнську віру і зробили протягом року значний внесок в утвердження християнських цінностей у житті, культурі, свідомості народу України. Ще один із критеріїв — внесок людини у поширення ідеї святості в українському суспільстві.
22 лютого Блаженніший Митрополит Володимир у своїй резиденції в Пантелеймонівському монастирі у Феофанії прийняв делегацію Волинської єпархії УПЦ у складі ректора Волинської духовної семінарії протоієрея Рустика Капауза й голови єпархіального інформаційно-просвітницького відділу протоієрея Валентина Марчука. На зустрічі був присутній секретар Предстоятеля УПЦ архієпископ Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр. У ході зустрічі отець Валентин розповів про презентації факсимільного видання Луцького Євангелія, що відбулися в Москві у першій декаді лютого (див.: № 3 «ЦПГ» за 2013 р.). Його Блаженство благословив провести презентації факсиміле Луцького Євангелія в Києві (у Київській духовній академії, Києво-Могилянської академії, Національному Києво-Печерському істо-
рико-культурному заповіднику та Київському національному університеті ім. Т. Г. Шеченка) й факсимільного видання Луцького Псалтиря в Європі (у Мілані, Флоренції, Римі й Парижі). Блаженніший Митрополит Володимир також відзначив місіонерську, соціальну, інформаційну й молодіжну діяльність Волинської єпархії та подякував гостям за труди у здійсненні вищезазначених факсимільних видань, підтримавши ідею передачі примірників цих видань у дар національним вузам для їх вивчення. Наостанок члени делегації передали в дар Митрополиту Володимиру примірник факсимільного видання Луцького Євангелія і молитовне вітання від митрополита Волинського і Луцького Нифонта, запевнивши, що два архієреї Волинської землі по-синівському люблять свого Предстоятеля і моляться за нього.
24 лютого, в Неділю про митаря і фарисея, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир звершив Літургію у Трапезному храмі Києво-Печерської Лаври. Його Блаженству співслужили: Керуючий справами УПЦ митрополит Бориспільський Антоній, секретар Предстоятеля УПЦ архієпископ Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр, єпископи Броварський
Феодосій, Ірпінський Климент, Бородянський Варсонофій, насельники Лаври у священному сані. За богослужінням були звершені священицька хіротонія клірика Київської єпархії диякона Андрія Овдієнка й дияконська хіротонія студента 4 курсу Київської духовної академії Олександра Карнауха. За матеріалами офіційного сайта УПЦ
НАГОРОД ЖЕННЯ
21 лютого в Інституті археології НАН України, з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, Керуючий справами Української Православної Церкви митрополит Бориспільський Антоній вручив директору Інституту академіку
Офіційне видання Київської Митрополії Української Православної Церкви
Видається з 1990 р. Наша адреса: 01015, Київ, Верстка та дизайн: ієрей Сергій Кононенко, вул. Лаврська 15, корп. 39, Віталій Сидоркін, Наталія Реплянчук Фото диякона Максима Брусники тел./факс: 254–48–63 Газета віддрукована у типографії Шефредактор ТОВ «Новий Друк», архієпископ Олександр (Драбинко) 02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, Головний редактор тел.: 536–15–28 архімандрит Лонгин (Чернуха) Свідоцтво про реєстрацію Відповідальний секретар Олена Головіна КВ № 126901574 ПР від 07 червня 2007 р. Редагування і коректура: Підписано до друку 28.02.2013 р. Марина Бурдейна, Валерій Зал–Заде, Наклад 20 000 прим. Олена Скринник, Аліна Кудлай
Петрові Толочку орден святого рівноапостольного князя Володимира I ступеня — з нагоди 75-річчя від дня народження. Вітаючи ювіляра, митрополит Антоній побажав йому міцності духовних і тілесних сил та допомоги Божої у трудах на благо Вітчизни.
ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС «ЦЕРКОВНОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ГАЗЕТИ» російською мовою — 96137, українською мовою — 96145 Email газети: cpgazeta@gmail.com Редакція залишає за собою право редагувати і скорочувати матеріали, що публікуються в газеті. При передруку редакційних матеріалів посилання на «Церковну православну газету» обов’язкове. Газетні матеріали ви можете переглянути також на сайтах http://cpg.in.ua/, http://orthodoxy.org.ua/ Прохання не використовувати газету з побутовою метою
православна газета
православн и й календар
СПІВРОЗМОВНИК БОЖОЇ МАТЕРІ
чернець Досифей зміг звільнити свою душу від пристрасті. Праведник провів у подвигах п’ять років, після чого сам тяжко захворів. Терпляче витримуючи страждання, преподобний ніколи не нарікав і безупинно молився. Незадовго до смерті він попросив передати одному з духовно досвідчених старців обителі на ім’я Варсонофій такі слова: «Отче, відпусти мене, не можу більше жити». Той надіслав йому відповідь: «Терпи, чадо, недалеко вже милість Божа». Через декілька днів Досифей знову звернувся до старця: «Владико мій, не можу
Преподобний Досифей (день пам’яті — 4 березня за н. ст.) Уважно розглядаючи у Гефсиманії зображення Страшного суду, Досифей помітив, що поруч із ним стоїть Жінка. Вона почала пояснювати допитливому юнакові, що саме зображено на картині. Тоді він запитав: «Як можна уникнути вічних мук?». На це була відповідь: «Постуй, не вживай м’яса, частіше молися». Після цього Співрозмовниця стала невидимою. Преподобний Досифей жив наприкінці VI — на початку VII ст. і відомий тим, що його наставником був знаменитий преподобний авва Дорофей. Батьки Досифея були вельможного походження. Дізнавшись від слуг свого дядька воєначальника про існування Святої
Землі, юнак забажав відвідати Єрусалим та його околиці. Мрія Досифея здійснилася. Незабаром він вирішив прийняти чернецтво і вступив до обителі, де настоятелем був авва Серід. Наставником Досифея став преподобний авва Дорофей, який привчав хлопця до посту і стриманості, помалу зменшуючи щоденну порцію хліба. Досифей ніс послух у монастирській лікарні, як і його авва. З часом святий Дорофей відучив юнака від дратівливості та гніву, постійно нагадуючи йому про те, що всяке недобре слово, сказане хворому, говориться одночасно Самому Іісусу Христу. Відкриваючи помисли старцеві й беззаперечно слухаючись його,
ПОДВИГОМ ДОБРИМ ПОДВИЗАЮЧИСЬ
Преподобномученик Корнилій Псково-Печерський (день пам’яті — 5 березня за н. cт.) Ставши настоятелем ПсковоПечерського монастиря, він привів ввірену йому Господом обитель до найвищого розквіту. У період ігуменства преподоб номученика Корнилія число братії монастиря зросло з 15 до 200 осіб. Ця кількість насельників не була перевищена при жодному з наступних настоятелів обителі. Святий Корнилій народився 1501 р. у сім’ї бояр Стефана та Марії. У Псковському Мірожському монастирі праведник був навчений грамоти, оздоб лення книжок та іконопису, різних прикладних наук. За час навчання у Корнилія виникло тверде бажання присвятити своє життя Господу. Незабаром визначилося і місце майбутніх подвигів. Одного разу дяк государя Місюрь Мунєхін запропонував
Корнилію поїхати з ним до загубленої серед лісів Успенської Псково-Печерської обителі. Краса природи, тиха служба у печерній церкві справили сильне враження на юнака. Незабаром він залишив рідний дім, щоб прийняти чернечий постриг у цьому маловідомому монастирі. 1529 р., у віці 28 років, Корнилій був возведений у сан ігумена й понад 40 років ніс послух настоятеля обителі. За своє багаторічне служіння праведнику вдалося поширити Православ’я серед народностей естів і сету, які жили навколо монастиря. Під час епідемій Корнилій безстрашно ходив по морових селах причащати живих і відспівувати померлих. Праведник будував у Пскові церкви, лікарні, будинки для сиріт і нужденних.
Під час Лівонської війни ченці обителі лікували й годували поранених, ховали у печерах померлих і вписували їхні імена в монастирський синодик на вічне поминання. У відвойованих містах Корнилій проповідував Євангеліє, займався роздачею найнеобхіднішого постраждалому населенню. У 1560 р. преподоб ний відправив військам, що взяли в облогу м. Феллін, на знак свого благословення просфору і святу воду. Того ж дня німці здали місто. Преподобний був великим любителем книг, зібрав для обителі багату бібліотеку, став автором «Повісті про початок Печерського монастиря», упорядником «Опису монастиря» і «Опису чудес Печерської ікони Богоматері». Крім того, в сере дині XVI ст. у монастирі Корнилія було розпочато літописання. Цю традицію обитель успадкувала від Спасо-Єлеазаровського монастиря. Праведник виявив себе і як талановитий будівельник. За час його ігуменства була збільшена довжина печер, побудо-
ДРУГ САМОВИДЦІВ ХРИСТА
Боже. У той час ще був живий улюблений учень Христа — апостол Іоанн Богослов. Праведник став найближчим помічником апостола Любові в його місіонерських поїздках. Відчуваючи наближення смерті, єпископ Вукол висвятив Полікарпа на священика, заповівши своїй пастві обрати його на Смирнську кафедру. Волю покійного єпископа було виконано. Під час архієрейської хіротонії Полікарп сподобився явлення Господа Іісуса Христа. Святитель користувався великою любов’ю пастви і священства і ніс свій послух з апостольською ревністю. Серед учнів святого пастиря був і священномученик Іриней Ліонський. Він залишив невеликий, але дуже цінний опис Полікарпа, що зберігся у «Церковній Історії» Євсевія Кесарійського. Згідно з Іринеєм, святитель спілкувався з декількома свідками проповіді Христа на землі й насамперед з Іоанном. У своїх бесідах він згадував і переповідав їхні слова про Господа, Його вчення і чудеса. Якщо ж Полікарп чув щось чуже духу Христової проповіді,
3
більше жити». Тоді преподобний Варсонофій благословив його відійти до Бога і сам просив вмираючого про молитви за усю братію, коли він постане перед Святою Трійцею. Ченці були здивовані тим, що такий досвідчений старець просить молитов у молодого ченця, який ніс послух у монастирі якихось п’ять років і не уславився великими подвигами. Однак незабаром стало зрозуміло, чому старець звернувся до нього з такими словами. Після смерті преподобного один із подвижників обителі став благати Господа відкрити йому місцеперебування покійних отців монастиря. І тоді в даному йому одкровенні у сонмі святих він побачив і юнака Досифея. Преподобний удостоївся великої слави у Царстві Небесному за свою цілковиту слухняність старцеві та повне зречення від своєї волі.
вані у 1541 р. Благовіщенський храм, а у 1559 р. Покровська церква. Оскільки монастир знаходився у прикордонній зоні, то актуальним питанням залишалося будівництво фортечної стіни навколо нього. І з цим завданням преподобний упорався блискуче. Стіни ідеально збереглися до нашого часу і являють собою значний комплекс споруд із вежами та стрільницями. У 1570 р. , дорогою із Пскова, в монастир заїхав цар Іван Грозний. Він був під таким сильним враженням від побаченого, що запідозрив ігумена, який походив із боярського роду, у державній зраді й тут же, при зустрічі, вбив його своїм жезлом. Майже одразу правитель розкаявся у скоєному і на своїх руках відніс тіло мученика у храм. Так, на 69-му році життя, святий Корнилій «земним царем був посланий до Небесного Царя у вічне житло». Мощі преподобномученика нині спочивають в Успенському храмі ПсковоПечерського монастиря.
НАЙБЛИЖЧИМ ЧАСОМ ТАКОЖ ВІДЗНАЧАТИМУТЬСЯ ДНІ ПАМ’ЯТІ:
Святитель Полікарп, єпископ Смирнський (день пам’яті — 8 березня за н. ст.) «Як керманичам потрібні вітри або тим, хто потрапив у бурю, ������������������������ —����������������������� пристань, так теперішньому часу потрібен ти, для того щоб досягти Бога». Ці проникливі слова були присвячені святителю II ст. — Полікарпу, єпископу Смирнському. Їхній автор — священномученик Ігнатій Богоносець. Вирушаючи до Рима для прийняття мученицького вінця через розтерзання дикими звірами, цей святий чоловік вирішив звернутися до Полікарпа зі словами визнання і поваги його заслуг і чеснот. С в я т и тел ь народився близько 80 р., жив у малоазійському місті Смирна. Коли Полікарп залишився сиротою, Ангел Божий явився благочестивій вдові на ім’я Калліста і велів їй узяти на себе турботи з виховання хлопчика. Коли померла і вона, праведник роздав свій маєток і присвятив себе догляду за хворими й немічними людьми. Незабаром про Полікарпа дізнався Смирнський єпископ Вукол, який наблизив його до себе і висвятив на диякона, давши послух проповідувати у храмі Слово
№ 4 (326), лютий 2013
5 березня — благовірного князя Ярослава Мудрого; преподобного Агафона Печерського, у Дальніх печерах; 9 березня — перше та друге знайдення глави Іоанна Предтечі; преподобного Єразма Печерського, у Ближніх печерах; 12 березня — преподобного Тита, пресвітера Печерського, у Ближніх печерах; преподобних Тита Печерського, колишнього воїна, і Кассіана, затворника, у Дальніх печерах; 16 березня — всіх преподобних отців, у подвигу просіявших; преподобного Піора, затворника Печерського, у Дальніх печерах. то загороджував свій слух і виявляв обурення звичною приказкою: «Боже Благий! До якого часу Ти допустив мене дожити». У 161 р. на римський престол вступив імператор Марк Аврелій Антонін. За його правління було розпочато найжорстокіше гоніння на християн. Язичники не втратили нагоди, щоб поквитатися з «отцем усіх християн» і «спокусником усієї Азії» Полікарпом. Місцевий правитель дав вказівку розшукати ненависного єпископа, який на наполегливе прохання віруючих перебував в одному із
передмість Смирни. Коли солдати прийшли заарештувати його, то праведник наказав нагодувати їх, а сам почав молитися, готуючись до мученицького подвигу. На суді Полікарп твердо сповідав віру в Христа і був засуджений на спалення. Перед тим як запалити вогонь, кати хотіли прибити мученика до стовпа, але святитель сказав їм, що не зійде з багаття, і ті відступили. Полум’я оточило, але не торкнулося святого, зімкнувшись у повітрі над його головою. Бачачи, що вогонь не шкодить святому, натовп язичників і
юдеїв став вимагати, щоб він був убитий мечем. Полікарпу було нанесено смертельну рану, причому крові з неї витекло так багато, що полум’я згасло. Язичники вгамувалися тільки тоді, коли тіло святого було повністю спалено. Смирнські християни з благоговінням поховали чесні останки свого улюбленого єпископа і свято шанували його пам’ять. За життя святитель написав декілька послань до пастви і листів до різних осіб. До нас дійшло одне з таких послань, адресоване до Филипійців. Підготував Андрій Гор
4
православна газета
мово ю докумен т ів
№ 4 (326), лютий 2013
ПОСТАНОВИ
Освяченого Архієрейського Собору Руської Православної Церкви (2–5 лютого 2013 р.) ВС Т У ПН А Ч АС ТИН А 1. Члени Освяченого Архієрейського Собору підносять молитву Пастиреначальнику Господу Іісусу Христу, дякуючи Йому за милість до Своєї Церкви й за збереження її в дні наростаючих зовнішніх випробувань і спокус, спрямованих проти церковної єдності. 2. Архієрейський Собор схвалює діяльність Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила, Священного Синоду, Вищої Церковної Ради, Міжсоборної присутності, синодальних установ і комісій у міжсоборний період. Особливу задоволеність викликає якісний розвиток системної роботи з виконання рішень Архієрейського Собору та вищих органів церковного управління, при постійному нагляді з боку Предстоятеля Руської Православної Церкви, Священного Синоду й Вищої Церковної Ради. 3. Собор затверджує рішення Священного Синоду про створення Середньоазіатського Митрополичого округу, а також про включення до постійних членів Священного Синоду голів Митрополичого округу в Республіці Казахстан і Середньоазіатського Митрополичого округу. Затверджується прийняте Священним Синодом Положення про Вищу Церковну Раду. 4. Вивчивши результати роботи Міжсоборної присутності у 2011–2012 рр., Освячений Собор ухвалює такі документи: • «Позиція Руської Православної Церкви з реформи сімейного права і проблем ювенальної юстиції»; • «Позиція Церкви у зв’язку з розвитком технологій обліку та обробки персональних даних»; • «Позиція Руської Православної Церкви з актуальних проблем екології». 5. Члени Собору позитивно оцінюють досвід застосування Тимчасового положення про матеріальну й соціальну підтримку священнослужителів, церковнослужителів і працівників релігійних організацій Руської Православної Церкви, а також членів їхніх сімей, прийнятого Архієрейським Собором 2–4 лютого 2011 р. З урахуванням пропозицій, що надійшли з ряду єпархій за минулий період, Освячений Собор приймає Положення про матеріальну й соціальну підтримку священнослужителів, церковнослужителів і працівників релігійних організацій Руської Православної Церкви, а також членів їхніх сімей, у зв’язку з чим слід вважати згадане Тимчасове положення таким, що втратило силу. 6. Освячений Собор приймає нову редакцію Положення про нагороди Руської Православної Церкви. У зв’язку із цим слід вважати редакцію цього документа, прийняту Архієрейським Собором 2008 р., такою, що втратила силу. Також втрачає силу Положення про богослужбово-ієрархічні нагороди, прийняте Архієрейським Собором 2011 р.
ЗМІНИ В ЦЕРКОВНОМ У У ПРА В ЛІННІ, ЗБІ ЛЬШЕННЯ КІ ЛЬКОС ТІ ЄП А РХІЙ ТА П А РАФІЙ 7. Освячений Собор схвалює утворення митрополій і значне збільшення кількості єпископів і єпархій, а там, де останнє неможливо — створення територіальних вікаріатств. Збільшення чисельності єпархій та наближення єпископів до пастви дозволяє активізувати виконання рішень Архієрейського Собору 2011 р. про збільшення кількості парафій, а також про розвиток катехізичної, релігійно-освітньої, місіонерської, молодіжної та соціально-благодійної діяльності на благочинницькому й парафіяльному рівнях. Члени Архієрейського Собору звертають увагу голів митрополій на важливість підтримки нещодавно утворених єпархій, які входять до складу митрополій. 8. Собор затверджує рішення Священного Синоду про створення таких митрополій: Архангельської, Башкортостанської, Бєлгородської, Волгоградської, Вятської, Донської, Єкатеринбурзької, Іванівської, Іркутської, Красноярської, Кузбаської, Курської, Мордовської, Нижньоновгородської, Новгородської, Новосибірської, Омської, Оренбурзької, Пензенської, Приамурської, Приморської, Рязанської, Самарської, Саратовської, Симбірської, Ставропольської, Тамбовської, Татарстанської, Тверської, Тульської, Челябінської, Чуваської, Ярославської. Собор також затверджує рішення Священного Синоду та Синоду Української Православної Церкви про заснування таких єпархій: Алатирської, Альметьєвської, Амурської, Ардатовської, Арсеньївської, Балашовської, Балтської, Бариської, Бєжецької, Бєлєвської, Бішкекської, Боровицької, Братської, Бузулуцької, Валуйської, Владикавказької, Вознесенської, Волгодонської, Виксунської, Георгіївської, Городецької, Губкинської, Душанбинської, Єнісейської, Желєзно-
горської, Ізюмської, Ісількульської, Іскитимської, Каїнської, Калачевської, Калачинської, Канаської, Каменської, Канської, Карасукської, Касимівської, Кінельської, Кінешемської, Кокшетауської, Котласької, Краснослободської, Кузнецької, Кизильської, Лиськовської, Магнітогорської, Маріїнської, Махачкалинської, Мелекеської, Мічурінської, Могилів-Подільської, Нарвської, Нар’ян-Марської, Находкінської, Нефтекамської, Нижньотагільської, Новокузнецької, Орської, Відрадненської, Петропавлівської, Покровської, П’ятигорської, Ржевської, Ровеньківської, Рибінської, Славутської, Салехардської, Саянської, Сердобської, Скопинської, Тарської, Троїцької, Уваровської, Уржумської, Урюпінської, Усть-Каменогорської, Феодосійської, Ханти-Мансійської, Чистопольської, Шахтинської, Шуйської, Щигровської, Яранської. 9. Собором затверджуються ухвалені Священним Синодом Положення про митрополії Руської Православної Церкви та Положення про єпархіальні вікаріатства Руської Православної Церкви. Собором схвалюються затверджені Священним Синодом типові статути ставропігійного монастиря, єпархіального монастиря і подвір’я ставропігійного монастиря. 10. Висловлюючи задоволеність у зв’язку зі збільшенням кількості парафій і духовенства в Руській Православній Церкві, члени Собору вважають за необхідне приступити до нового етапу реалізації рішення Архієрейського Собору 2011 р. про збільшення кількості храмів та інших пристосованих для молитви приміщень. Кожен сільський населений пункт, де не може бути відкрито храм і призначено настоятеля, який постійно перебуває при ньому, має бути приписаний до певного храму і священика. При цьому, в разі нечисленності населеного пункту, його община може бути приписана до парафії, де служить відповідальний за неї священик, а за необхідних умов може бути й зареєстрована. Таким общинам необхідно мати пристосоване для молитви приміщення. Священик повинен відвідувати населені пункти, за які він несе відповідальність, з регулярністю, визначеною єпархіальним архієреєм або благочинним. 11. Єпархіям слід також продовжити труди з будівництва храмів і створення церковних общин у містах, з тим щоб місця молитви були максимально доступні для жителів.
ГОСПОД А РСЬКІ ТА ЮРИ ДИЧНІ ПИТА ННЯ 12. Члени Собору вважають корисною роботу з формування реєстру церковного майна. Фінансовогосподарському управлінню належить продовжити труди в цьому напрямі. 13. Собор схвалює проект формування безкоштовної бази проектно-кошторисної документації з будівництва храмів для використання всіма єпархіями Руської Православної Церкви. Фінансово-господарському управлінню доручається прискорити придбання типових проектів, розроблених для міста Москви, і відкрити до них доступ для всіх єпархіальних управлінь. Єпархіям слід направляти доступні їм будівельні проекти до Фінансово-господарського управління для включення у згадану базу. Після надання єпархіальним управлінням доступу до бази Фінансово-господарського управління потрібно вести облік використання кожного проекту. 14. Архієрейський Собор уповноважує єпархіальних архієреїв, що діють як одноосібні вищі керівні органи єпархій, погоджувати заяви єпархій Руської Православної Церкви про передачу у власність (користування) єпархій державного або муніципального майна релігійного призначення, так само як і оформлювані єпархіями проекти охоронних зобов’язань щодо об’єктів культурної спадщини. 15. Члени Архієрейського Собору відзначають користь, що її приносять праці єпархіальних, монастирських і парафіяльних підприємств з виробництва церковних облачень, начиння, свічок. Такі підприємства не тільки дозволяють поліпшити фінансове становище місцевих церковних установ, але й сприяють появі широкого вибору якісних предметів церковного вжитку. Разом із тим слід особливо відзначити загальноцерковне значення художньо-виробничого підприємства «Софріно», в якому отримали професійні навички багато майстрів. Священному Синоду доручається на підставі пропозицій, що містяться в доповіді Святішого Патріарха Кирила, а також суджень, що прозвучали на засіданнях Собору, прийняти документ, який регулює взаємодію підприємства «Софріно» з канонічними підрозділами Руської Православної Церкви. Архієрейський Собор нагадує всім єпархіальним архієреям, намісникам, ігуменам та ігуменям ставропігійних і єпархіальних монастирів, настоятелям парафій та подвір’їв, що, згідно зі
Статутом Руської Православної Церкви, «використання у храмах свічок та інших предметів церковного вжитку, придбаних і виготовлених поза Церквою, не допускається» (стаття 40 розділу XV Статуту).
ОСВІТА І Н АУ К А 16. Триває розвиток духовних навчальних закладів з метою адаптації застосовуваної в них навчальновиховної системи до тих високих вимог, яким сьогодні мають відповідати пастирі Церкви. Не всі завдання, поставлені Архієрейським Собором 2011 р. у цій галузі, на сьогоднішній день вирішено. Частково це обумовлено особливою складністю, що притаманна реформуванню будь-якої освітньої системи. Зволікання також може бути пов’язане з нерозумінням поставлених цілей окремими відповідальними особами або з їхньою недобросовісністю. Учбовому комітету при Священному Синоді Руської Православної Церкви, єпархіальним архієреям і ректорам духовних навчальних закладів належить прискорити реалізацію рішень, що містяться у прийнятих Священним Синодом 22 березня 2011 р. документах, забезпечити отримання кандидатами у священство освіти, передбаченої Архієрейським Собором 2011 р., ввести єдині системи підвищення кваліфікації, дистанційного навчання та атестації кліриків, з урахуванням, зокрема, досвіду курсів при Новоспаському ставропігійному монастирі міста Москви. 17. Істотним чинником, що впливає на розвиток єдиної церковної освітньої системи, є значна різниця освітнього потенціалу семінарій. На підставі проведеного наприкінці 2012 — на початку 2013 р. інспектування духовних навчальних закладів Учбовому комітету слід представити на розгляд Священного Синоду реалістичні пропозиції щодо оптимізації діяльності духовних шкіл. 18. У межах Росії зберігає актуальність питання про розподіл випускників духовних академій і семінарій з урахуванням потреб як єпархій, що направляли їх на навчання, так і віддалених єпархій, яким бракує духовенства. У зв’язку із цим Управлінню справами Московської Патріархії, після завершення розробки відповідного документа, доручається представити його Священному Синоду для ухвалення рішення. 19. Архієрейський Собор схвалює створення Загальноцерковної дисертаційної ради, на якій мають захищати докторські дисертації докторанти діючих у Росії духовних навчальних закладів, у тих випадках, коли останні не можуть сформувати власні дисертаційні ради, орієнтовані на вимоги Вищої атестаційної комісії Російської Федерації та міжнародних атестаційних органів. 20. Викликає задоволеність розвиток теологічної освіти в ряді країн, що перебувають у сфері канонічної відповідальності Московського Патріархату. Важливим завданням залишається істотне зміцнення взаємодії загальноцерковних і місцевих церковних структур із теологічними підрозділами світських вищих навчальних закладів. Бачиться корисним створення із цією метою рад з теологічної освіти в єпархіях. Члени Собору також вважають важливим надання бюджетних місць для навчання студентів теології у світських вузах у кількості, співвідносній з кількістю таких місць на інших факультетах і кафед рах. В іншому разі може статися стагнація і навіть скасування теологічних факультетів і кафедр. 21. Члени Архієрейського Собору схвалюють прийняття Священним Синодом документів, що сприяють нормуванню діяльності недільних шкіл і при цьому враховують відмінності в їх видах — від невеликих виховних груп до повноцінних установ додаткової освіти, що мають юридичний статус. Синодальному відділу релігійної освіти й катехізації слід надавати єпархіям практичне сприяння у реалізації рішень, що містяться в зазначених документах. Необхідно зазначити важливість навчально-методичного комплексу з курсу Закону Божого для недільних шкіл, розроблюваного профільним Синодальним відділом. Аналогічна робота повинна проводитися і з інших дисциплін, які викладаються в недільних школах. 22. Освячений Собор розглянув ситуацію із введенням у середніх школах Росії «Основ православної культури» у складі навчального курсу «Основи релігійних культур і світської етики». Досвід російських єпархій може бути затребуваний в інших країнах канонічної території Московського Патріархату в разі, якщо такі рішення будуть прийняті у цих державах. Необхідно продовжити роботу із включення занять духовно-морального спрямування в систему дошкільної освіти, а також координацію участі представників єпархій у перепідготовці педагогів для викладання «Основ православної культури».
православна газета Єпархіям слід продовжити роботу з батьками школярів для роз’яснення їм значення цього навчального модуля за методичної підтримки Синодального відділу релігійної освіти й катехізації. 23. Діалог зі світською наукою в Руській Православній Церкві продовжує здійснюватися, але потребує систематизації та подальшого розвитку. Необхідний і більш активний розвиток власне богословської науки, чому має сприяти вирішення завдань, поставлених у цій галузі Архієрейським Собором 2011 р. Синодальній біблійно-богословській комісії у взаємодії з Учбовим комітетом слід подати на розгляд Священного Синоду пропозиції щодо формування відповідного координаційного центру, який об’єднає зусилля богословських установ Руської Православної Церкви. Синодальній біблійно-богословській комісії також необхідно до чергового Архієрейського Собору завершити роботу над Катехізисом Руської Православної Церкви.
МОН АС ТИРІ ТА ЧЕРНЕЦТВО 24. Основою монастирського життя незмінно є аскетична практика, в першу чергу молитовне й покаянне діяння. Цьому мають бути підпорядковані всі обов’язки й послухи, які покладаються на насельників і насельниць монастирів як у самих обителях, так і за їхніми межами. Відповідальність за правильне улаштування життя ченців лежить на ігуменах та ігуменях, які повинні бути прикладом для ввірених їхньому піклуванню братів і сестер. 25. У минулий міжсоборний період важливою подією в житті монастирів Руської Православної Церкви стала дискусія навколо проекту Положення про монастирі і чернецтво, що розробляється в рамках Міжсоборної присутності. Ця дискусія довела необхідність більш відповідального й виваженого обговорення сучасного стану чернецтва та шляхів його розвитку. Синодальному відділу у справах монастирів і чернецтва доручається організувати таке обговорення. Важливо, щоб цей процес не був поспішним і передбачав участь у дискусіях ченців і представляв повний спектр існуючих думок з питань, що виникають. Робота над Положенням про монастирі й чернецтво має бути продовжена по завершенні цього обговорення та з урахуванням його підсумків. Разом із тим ряд питань чернечого життя вимагає врегулювання вже сьогодні. Необхідно визначити статус чернечого постригу й наслідки його прийняття, оскільки наразі в даному питанні немає єдиної практики. Слід також уточнити церковно-правові наслідки залишення монастиря насельником або відмови від чернечого життя. Комісії Міжсоборної присутності з питань організації життя монастирів і чернецтва належить у короткі терміни представити на розгляд Священного Синоду проекти документів із цих тем. 26. Освячений Собор констатує, що в більшості ставропігійних і в ряді єпархіальних монастирів поширилася практика отримання насельниками й насельницями обителей богословської освіти. Однак потрібна подальша робота в цьому напрямі. Синодальному відділу у справах монастирів і чернецтва належить за підтримки Учбового комітету розробити й подати на розгляд Священного Синоду систему отримання чернецтвом богословської освіти не тільки у ставропігійних, але і в єпархіальних монастирях, з урахуванням їхніх можливостей. Після схвалення цієї системи Синодальному відділу у справах монастирів і чернецтва доручається нагляд за її здійсненням як у ставропігійних, так і у всіх єпархіальних обителях. 27. Архієрейський Собор 2011 р. вказав на необхідність організації належної гостинності стосовно паломників і відвідувачів монастирів. У багатьох обителях це питання вирішене задовільно. Синодальному відділу у справах монастирів і чернецтва доручається, узагальнивши наявний досвід, підготувати й подати на розгляд Вищої Церковної Ради відповідні рекомендації, що враховують відмінності у місці розташування та чисельності монастирів.
Ш А Н У ВА ННЯ СВЯТИХ 28. Архієрейський Собор ознайомився з відомостями про широке розповсюдження у ряді єпархій шанування преподобного Далмата Ісетського (1594– 1697), прославленого в лику місцевошанованих Сибірських святих у 2004 р. Члени Собору свідчать, що подвиг преподобного Далмата, чудеса, що сталися за його молитвами, а також його широке шанування є достатньою підставою для причислення преподобного Далмата до лику загальноцерковних святих. У зв’язку із цим Освячений Собор благословляє загальноцерковне шанування преподобного Далмата Ісетського, зі звершенням пам’яті святого в день його кончини 25 червня (8 липня) і в день знайдення його мощей 24 липня (6 серпня). Ім’я преподобного Далмата належить повідомити Предстоятелям Помісних Православних Церков для включення його у святці. 29. Члени Освяченого Собору підтримують рішення Священного Синоду про створення Церковно-гро-
мово ю докумен т ів мадської ради з увічнення пам’яті новомучеників і сповідників Церкви Руської. На цей орган, зокрема, покладається відповідальність за реалізацію визначення Архієрейського Собору 2011 р. «Про заходи щодо збереження пам’яті новомучеників, сповідників та усіх невинно від богоборців у роки гонінь постраждалих». До наступного Архієрейському Собору Церковно-громадській раді слід представити звіт про виконану роботу. У багатьох єпархіях згадане визначення вже реалізується. Там же, де до виконання соборних вказівок ще не приступили, необхідно невідкладно розпочати відповідну роботу. 30. Члени Собору висловлюють згоду з висновками Синодальної богослужбової комісії щодо часу святкування Собору новомучеників і сповідників Церкви Руської у зв’язку з відмінністю практик, прийнятих у Руській Зарубіжній Церкві та в Церкві у Вітчизні. Освячений Собор визначає встановити святкування Собору новомучеників і сповідників Церкви Руської: • 25 січня (за старим стилем), у разі збігу цього числа з недільним днем; • у недільний день, що передував цій даті, якщо 25 січня (за старим стилем) припадає на дні від понеділка до середи; • у наступний недільний день після цієї дати, якщо 25 січня (за старим стилем) припадає на дні від четверга до суботи. У 2013 р. святкування Собору новомучеників і сповідників Церкви Руської припадатиме на 28 січня (за старим стилем), як і зазначено в офіційному календарі Видавництва Московської Патріархії.
К АТЕ ХІЗИЧНЕ, МІСІОНЕРСЬКЕ, МОЛОДІЖ НЕ ТА СОЦІА ЛЬНЕ С Л У ЖІННЯ 31. Освячений Собор утверджує прийняті Священним Синодом документи «Про релігійно-освітнє і катехізичне служіння в Руській Православній Церкві», «Про організацію місіонерської роботи в Руській Православній Церкві» та «Про організацію молодіжної роботи в Руській Православній Церкві». Викликає задоволеність активна участь єпархій щодо застосування цих документів, а також прийнятого Архієрейським Собором 2011 р. документа «Про принципи організації соціальної роботи в Руській Православній Церкві». Позитивної оцінки заслуговує, зокрема, введення штатних одиниць помічників благочинних із різних напрямів діяльності. За період до чергового Архієрейського Собору в усіх єпархіях слід завершити процес заміщення відповідних посад. При цьому єпархіальному начальству, благочинним і настоятелям парафій слід потурбуватися про гідну оплату праці осіб, які несуть такі послухи. Ця праця має розглядатися не як другорядна, а як важлива частина загальноцерковного служіння. 32. Робота з профільних напрямів церковної діяльності, зокрема на рівні благочинь та парафій, повинна здійснюватися співробітниками, які пройшли спеціальну підготовку. Профільним Синодальним відділом при підтримці Учбового комітету слід продовжити вже розпочату роботу зі створення системи освіти для помічників благочинних і настоятелів у галузі релігійної освіти й катехізації, місіонерської, молодіжної та соціальної діяльності. Члени Архієрейського Собору схвалюють представлені їм принципи організації підготовки фахівців у галузі катехізичної, місіонерської, молодіжної та соціальної діяльності. 33. Наразі місіонерська діяльність Руської Православної Церкви розвивається в декількох основних напрямах, хоча ними не вичерпується. Це — місія серед корінних народів, зокрема нечисленних, протисектантська діяльність та місія, спрямована на просвітництво тих, хто вже хрещений, але не воцерковлений, а також тих, хто, будучи нехрещеним, належить до народу, що історично сповідує Православну віру. Відповідальність за здійснення перших двох напрямів несуть профільні Синодальний та єпархіальні відділи. Останні, якщо це необхідно, залучають до протисектантської діяльності благочинницьких і парафіяльних місіонерів. Третій згаданий напрям багато в чому перетинається з молодіжною, а більш за все з катехізичною роботою, як вона визначена в загальноцерковних документах. Відповідним єпархіальним установам належить виробити механізми взаємодії між собою, а також між профільними працівниками у благочиннях і на парафіях, що дозволить об’єднати зусилля і виключити дублювання роботи. На рівні парафій доречним є поєднання посад місіонера й катехізотора. 34. Місія Церкви включає і пастирське опікування військовослужбовців. Високої оцінки заслуговує робота багатьох священиків, які несуть цей послух на позаштатній основі. Собор висловлює надію на те, що процесу призначення штатних військових священиків у Збройних силах Російської Федерації буде надано новий імпульс, і на те, що такі рішення буде прийняте і владою інших країн канонічної відповідальності Московського Патріархату.
Закінчення на с. 6–7
№ 4 (326), лютий 2013
5
МІЖПРАВОС ЛАВНІ ЗВ’ЯЗКИ 7–11 лютого, із благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, знімальна група Київської Митрополії на чолі з директором Паломницького центру при ВЗЦЗ УПЦ Володимиром Теліженком перебувала в Константинополі (Стамбулі). Метою поїздки були зйомки нового документального фільму, присвяченого 1700-річчю Міланського едикту й особистості святого рівноапостольного царя Костянтина. Фільм створюється спільними зусил-
лями Синодального інформаційно-просвітницького відділу Української Православної Церкви та Паломницького центру УПЦ за підтримки благодійників. Під час перебування в Константинополі, директора Паломницького центру Володимира Теліженка прийняв Предстоятель Константинопольської Православної Церкви. Святіший Патріарх Варфоломій цікавився станом здоров’я Блаженнішого Митрополита Володимира, життям Української Церкви. Під час зустрічі Володимир Теліженко передав Патріарху Варфоломію пам’ятний подарунок від Предстоятеля УПЦ, а також подарував Його Святості переклад українською мовою книги Патріарха «Віч-на-віч із Тайною», зроб лений київським видавництвом «Дух і літера». У неділю, 10 лютого, члени знімальної групи були присутні на богослужінні в константинопольському храмі в ім’я священномученика Харалампія. Згідно з константинопольським уставом, Літургія з нагоди престольного свята храму відбулася за присутності Предстоятеля Константинопольської Церкви. У своїй проповіді Святіший Патріарх Варфоломій нагадав про становище християн у СРСР і виголосив «Вічну пам’ять» загиблим у часи репресій та масового голоду. Після богослужіння Його Святість, задовольняючи прохання Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, дав знімальній групі Київської Митрополії спеціальне інтерв’ю, яке увійде у фільм, що готується, як пролог. pilgrims.in.ua БОГОС ЛУ ЖІННЯ 17 лютого, в день пам’яті преподобного Ісидора Пелусіотського, у Введенському чоловічому монастирі м. Києва, один із храмів якого освячений в ім’я цього святого, відзначалося престольне свято. З благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, святкову Літургію в обителі звершив секретар Предстоятеля УПЦ архієпископ Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр. Його Високопреосвященству співслужили архієпископ Білогородський Миколай, єпископи Макарівський Іларій та Фастівський Даміан (намісник обителі), духовенство й гості монастиря у священному сані. Після Літургії архієреї звершили читання канону перед чудотворною іконою Пресвятої Богородиці «Призри на смирення». Потім архієпископ Олександр привітав намісника та братію обителі зі святом і передав їм вітання та благословення від Блаженнішого Митрополита Володимира. orthodox.org.ua, vvedenskiy.com.ua
18 лютого, з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, перший вікарій Київської Митрополії митрополит Бориспільський Антоній звершив освячення хрестів і дзвонів для храму в ім’я святителя Феодосія Чернігівського (зводиться в Шевченківському р-ні м. Києва). За богослужінням молилися секретар Київської Митрополії протоієрей Віталій Косовський, секретар по м. Києву протоієрей Віктор Іващук, настоятель храму ієрей Андрій Романов, духовенство столиці, а також благодійники й учасники будівництва. orthodox.org.ua, orthodox-church.kiev.ua
6
№ 4 (326), лютий 2013
Закінчення. Початок на с. 4–5 Синодальному відділу із взаємодії зі Збройними силами та правоохоронними установами, а також єпархіальним архієреям, які несуть служіння в Росії, належить докласти усіх необхідних зусиль для виділення потрібної кількості кліриків, що відповідатимуть поставленим вимогам, з метою заміщення вакансій штатних військових священнослужителів у Збройних силах Російської Федерації. Необхідно й надалі старанно продовжувати роботу з духовного опікування і воцерковлення козацтва. 35. Члени Архієрейського Собору позитивно оцінюють зусилля архіпастирів і пастирів Церкви, спрямовані на розвиток добрих відносин зі старообрядництвом, і вважають за доцільне продовжувати роботу щодо впорядкування діяльності старообрядних (єдиновірських) парафій Руської Православної Церкви. 36. Принципово важливим є долучення молодих мирян до соціального і благодійного служіння в Церкві. У зв’язку із цим слід вибудувати правильну взаємодію між структурами та особами, відповідальними за дані напрями роботи. Пріоритетним завданням у роботі з молодими людьми є підтримка й розвиток молодіжних ініціатив на загальноцерковному та єпархіальному рівнях. На це повинні бути спрямовані основні зусилля Синодального відділу у справах молоді. Створення молодіжних рад у митрополіях, а також у тих єпархіях, які не входять до складу митрополій, має сприяти здійсненню цього завдання. У роботі таких рад, так само як і в цілому в роботі з молоддю, слід орієнтуватися насамперед на пастирські завдання Церкви. Цим завданням має бути підпорядковане й застосування допустимих у церковному служінні методів молодіжної роботи, запозичених зі світської практики. 37. Освячений Собор із вдячністю Богу свідчить про очевидну готовність православних віруючих справою відгукнутися на заклики Священноначалія про допомогу бідним співвітчизникам або чадам Православної Церкви в інших країнах, являючи солідарність із побратимами по вірі, які переживають важкі часи. Викликає задоволеність і рівень соціальної роботи в Руській Православній Церкві. Важливо при цьому продовжити розвиток церковного добровольчого руху, в тому числі молодіжного і в першу чергу на парафіях. Перед Синодальним відділом із церковної благодійності та соціального служіння ставиться завдання продумати механізми, що сприяють такому розвиткові. 38. Члени Собору схвалюють рішення Святішого Патріарха і Священного Синоду про утворення Комісії при Патріархові Московському і всієї Русі з церковних притулків і питань церковного піклування про дітей, а також Патріаршої комісії з питань сім’ї та захисту материнства. Позитивно оцінюючи роботу з паспортизації церковних притулків у Росії, Освячений Собор вважає важливим, щоб така робота була проведена і в інших країнах канонічної присутності Московського Патріархату. Синодальному відділу з церковної благодійності та соціального служіння за участю Синодального відділу релігійної освіти та катехізації належить організувати підвищення кваліфікації керівників, педагогів та інших працівників церковних притулків. Схвалюючи представлені Собору пропозиції з організації церковної роботи щодо підтримки сім’ї, Архієрейський Собор наголошує на необхідності їх подальшого вдосконалення, з тим щоб вони були адаптовані до різних ситуацій на місцях. 39. Архієрейський Собор відзначає важливе значення роботи духовенства Руської Православної Церкви з ув’язненими, турбота про яких є одним з видів християнського служіння, згаданих у Святому Євангелії, а також із працівниками виправних установ. Разом із тим не слід залишати без уваги подолання ряду юридичних і практичних складнощів, що виникають у цій галузі, зокрема в питанні введення інституту тюремного духовенства на постійній основі. Синодальному відділу з тюремного служіння належить продовжити роботу в цьому напрямі. Необхідно також мати піклування про реабілітацію та ресоціалізацію осіб, звільнених із місць позбавлення волі.
К УЛЬТ У РА, КНИГОВИ Д А ННЯ, ІНФОРМ А ЦІЙН А РОБОТА 40. Члени Освяченого Собору вважають важливим внесок багатьох вірних чад Церкви в позитивний розвиток сучасної культури. Єпархіям, де це можливо, пропонується створювати культурно-просвітницькі й духовно-освітні центри, в першу чергу при кафед ральних соборах чи єпархіальних бібліотеках. Бажано розробляти програми єпархіальних заходів, що сприяють розвитку вітчизняної культури. Такі програми повинні здійснюватися, в тому числі, у віддалених від єпархіального центру районах. Патріаршій раді з культури й Видавничій Раді Руської Право-
мово ю докумен т ів славної Церкви доручається координувати цю роботу і надавати єпархіям методичну підтримку. Важливою також є популяризація в єпархіях Патріаршої літературної премії імені святих рівноапостольних Кирила і Мефодія. 41. Єпархіальним архієреям належить звернути особливу увагу на правильне використання, збереження та відновлення рухомих і нерухомих пам’яток культури, переданих Церкві. Їхні облік, реставрація та ремонт повинні бути під особливим контролем. Патріарша рада з культури покликана надавати консультативну допомогу єпархіям у цих питаннях. 42. Видавничій раді Руської Православної Церкви належить продовжити вдосконалення системи отримання грифів, яка повинна виключити розповсюдження в монастирях і на парафіях видань, що супе речать церковній традиції, але не ставати перешкодою для видавців якісної православної літератури. З метою забезпечення реалізації рішень Священного Синоду бачиться корисним створення централізованої системи розповсюдження книжкових видань по єпархіях. При цьому така система не повинна приводити до додаткового матеріального обтяження монастирів і парафій у зв’язку із придбанням літератури, завдавати шкоди інтересам церковних і приватних видавництв. Пропозиції з цього питання Видавничій раді слід подати на розгляд Вищої Церковної Ради. 43. Освячений Архієрейський Собор вважає важливою роботу щодо наповнення інформаційного простору достовірними відомостями про церковне служіння, в центрі якого знаходяться проповідь про Христа й пастирська відповідь на виклики сучасності. Реалізація цієї задачі вимагає, крім іншого, поперед нього планування інформаційного висвітлення всіх суспільно значущих церковних заходів, координуючу роль у якому повинен виконувати Синодальний інформаційний відділ. Крім того, необхідна постійна й системна взаємодія всіх інформаційних підрозділів загальноцерковних та єпархіальних установ із Синодальним інформаційним відділом з метою вироблення узгодженої позиції з усіх питань, що заслуговують реакції з боку представників Церкви, і проведення єдиної загальноцерковної інформаційної політики. Слід продовжити роботу з підвищення кваліфікації співробітників єпархіальних інформаційних відділів та періодичних видань. Синодальному інформаційному відділу доручається в період до наступного Архієрейського Собору завершити цикл курсів для таких співробітників за участю всіх єпархій канонічної території Московського Патріархату. 44. Архієрейський Собор нагадує співробітникам засобів масової інформації, що іменуються православними, про високу відповідальність за свою професійну діяльність перед Богом і людьми, про згубність чвар і ворожнечі, а також про неприпустимість для православних ЗМІ ігнорувати загальноцерковні рішення. Собор доручає Синодальному інформаційному відділу мати більш ретельне піклування про православну друковану та електронну періодику. Клірикам і чадам церковним слід пам’ятати про необхідність з обережністю обирати форми присутності в медійному середовищі. Кінцевою метою такою діяльності повинно бути переконливе свідчення про істину Христову. Відзначаючи зростання впливу соціальних медіа як засобу формування громадської думки, їхній освітній і виховний потенціал, Собор вважає важливою розробку нових підходів до ведення церковної місії в інтернет-просторі. У зв’язку із цим Синодальним місіонерському, інформаційному та молодіжному відділам доручається спільно розробити й реалізувати комплекс заходів із забезпечення ефективної церковної присутності в соціальних медіа.
А ВТОНОМНІ ТА С А МОКЕРОВА НІ ЦЕРКВИ 45. Собор підтримує Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира та єпископат Української Православної Церкви в їхніх трудах зі збереження церковної єдності та подолання розколу, підносячи молитви про повернення в огорожу Церкви всіх, хто відступив від неї. 46. Члени Освяченого Собору із вдячністю Господу відзначають стійкість у випробуваннях і успішний розвиток Японської Автономної Православної Церкви, що вступила у друге століття по кончині її рівноапостольного засновника святителя Миколая Японського. 47. Собор вітає розвиток процесу нормалізації становища Китайської Автономної Православної Церкви. 48. У поточному році виповнюється 200 років від дня заснування Кишинівської єпархії. Собор наголошує на важливості цієї події і вважає доцільним проведення на високому рівні святкових заходів з нагоди цієї знаменної дати. 49. Собор підтверджує необхідність врегулювання проблеми, породженої неканонічним характером діяльності «Бессарабської митрополії», що завдає шкоди церковній єдності.
православна газета 50. Позитивно оцінюючи розвиток внутрішнього життя Естонської Православної Церкви Московського Патріархату, члени Собору висловлюють жаль у зв’язку з майновою нерівноправністю, яка зберігається, багатьох її парафій порівняно з общинами Константинопольського Патріархату, що досі ускладнює взаємини двох Церков. Ця проблема потребує справедливого вирішення. 51. Члени Собору із задоволеністю відзначають п’ятиріччя підписання Акту про канонічне спілкування, в результаті якого відновлено повноту єдності Руської Православної Церкви.
ЦЕРКОВНО -ДЕРЖ АВНІ ВІДНОСИНИ В КРАЇНА Х К АНОНІЧНОЇ ВІДПОВІД А ЛЬНОС ТІ РУСЬКОЇ ПРАВОС ЛАВНОЇ ЦЕРКВИ 52. Освячений Собор підкреслює, що Руська Православна Церква як релігійна організація не втручається у справи державного управління і не підміняє собою інститути світської влади. Однак Церква й держава, які багато в чому об’єднують одних і тих самих людей, на всіх рівнях покликані перебувати у спів праці, скерованій на благо народу. 53. Собор висловлює задоволення загальним станом церковно-державних відносин у країнах канонічного простору Руської Православної Церкви, включаючи взаємодію із главами держав, парламентами, урядами, різними міністерствами й відомствами, регіональними та місцевими органами влади. Собор особливо відзначає, що з багатьма державними установами укладено угоди про взаємодію, що успішно реалізовуються. Таку практику слід розвивати і вдосконалювати. Із задоволеністю відзначено участь представників Церкви в роботі консультативних колегіальних структур, створених різними гілками влади. 54. Освячений Собор вважає за необхідне продов ження діалогу і взаємодії з державною владою Росії, України, Білорусі та інших країн канонічного простору Московського Патріархату для надання належної значущості святкуванню Дня Хрещення Русі, особ ливо у зв’язку із 1025-річчям прийняття Руссю християнства. Свято має бути наповнене масштабними подіями, що свідчать про духовне єднання братніх народів. 55. Ряд питань у сфері церковно-державних відносин потребує особливої уваги. Члени Архієрейського Собору задоволені прийняттям у Російській Федерації правових актів, які забезпечують передачу Церкві майна релігійного призначення, що перебуває у державній або муніципальній власності. Собор сподівається, що ці акти будуть неухильно виконуватися на місцях. Архієреям, які очолюють митрополії, а також правлячим архієреям єпархій, межі яких збігаються із суб’єктами Російської Федерації, слід увійти в діалог з регіональною владою на предмет якнайшвидшого прийняття останніми нормативних актів, що сприяють реалізації згаданих правових актів, прийнятих на федеральному рівні. Собор також із задоволеністю констатує той факт, що за період після Собору 2011 р. у Росії було прийнято правила надання підтримки за рахунок бюджетних коштів соціально орієнтованим некомерційним організаціям. Це рішення дозволяє православним общинам, освітнім установам і громадським об’єднанням отримувати субсидії на розвиток своєї суспільно корисної діяльності з федерального або регіональних бюджетів. Члени Собору вважають важливим забезпечення в Російській Федерації рівного доступу до бюджетних коштів для державних і недержавних освітніх та соціальних установ, зокрема створених як церковними структурами, так і мирянами. Неприйнятною є ситуація, коли церковна соціальна робота, особливо спрямована на допомогу дітям, позбавленим піклування батьків, не сприймається як органічна частина російської соціальної системи і стикається з перешкодами, зокрема з небажанням віддавати дітей, які залишилися без батьківського піклування, до церковних притулків, основним завданням яких є реабілітація, виховання цих дітей, а також підготовка їх до усиновлення та підбір для них прийомних сімей. Віддаючи належне зусиллям державної влади України зі збереження міжконфесійного миру, члени Собору відзначають необхідність отримання Українською Православною Церквою як релігійним об’єднанням статусу юридичної особи, надання прозорості та ефективності системі державної реєстрації релігійних організацій, законодавчої підтримки повернення церковної власності, ліцензування та акредитації духовних навчальних закладів, запровадження у Збройних силах України інституту військового духовенства. Члени Собору із занепокоєнням відзначають прийняття в Україні закону, який передбачає створення єдиного державного демографічного реєстру, який міститиме персональні й біомет ричні дані громадян України, у зв’язку з яким на адресу Української Православної Церкви надходять численні критичні звернення віруючих. Члени Освяченого Собору відзначають конструктивні тенденції, що намітилися в розвитку громад-
православна газета ського життя у Республіці Молдова, які позитивно позначилися на місіонерському, соціальному й духов но-моральному служінні Митрополії Молдови своєму народу. Разом з тим із тривогою сприймається прийняття парламентом Молдови закону про забезпечення рівності, який викликав поділ у молдовському суспільстві й містить положення, що загрожують його моральному розвитку, про що не перестає свідчити Повнота Православної Церкви в Молдові. Собор висловлює впевненість, що благочестивий молдавський народ і надалі зберігатиме моральні істини, принесені у світ Христом Спасителем. Відзначаючи гідний рівень взаємин Церкви та влади в Республіці Киргизстан, члени Собору висловлюють заклопотаність відсутністю позитивного вирішення питання про державну реєстрацію єпархії як релігійного об’єднання, вищий керівний орган якого знаходиться за межами країни, що відповідає багатьом випадкам у загальноприйнятій світовій практиці. 56. Уявляється неприпустимою ситуація, коли образа почуттів віруючих, осквернення шанованих ними святинь і релігійних символів залишається в ряді країн безкарним або тягне за собою символічні штрафи. Освячений Собор звертає увагу на те, що згадані дії, подібно до образи за національною ознакою, тягнуть за собою тяжкі наслідки для громадянського миру, протиставляючи одна одній значні частини суспільства. 57. Нападки на Руську Православну Церкву, що почастішали, пов’язані у першу чергу з її зрослою роллю в житті суспільства. Саме це дратує тих, хто намагається монополізувати вплив на уми й серця людей. Свою незгоду із православним віровченням противники Церкви нерідко виражають через блюзнірства, акти вандалізму, осквернення православних святинь. Собор закликає духовенство і всіх віруючих являти світу християнські чесноти словом і житієм і, засвідчуючи свою відданість Христу, виконувати релігійний обов’язок, усіляко протистоячи спробам осквернення православних святинь. Православним громадським організаціям необхідно направити більше зусиль на організацію всіх форм мирної громадянської дії на захист Церкви, віри і святинь. Слід також потурбуватися про створення дискусійних майданчиків за участю ЗМІ, на яких було би представлено православний погляд на різні аспекти суспільного життя. При цьому важливо пам’ятати, що захист віри і святинь виключає прояв ненависті й нелегітимного застосування сили щодо опонентів. Члени Собору сподіваються на покаяння і виправлення тих, хто став на шлях блюзнірського зневажання християнських святинь. Церква перебуває у скорботі через закам’янілість їхніх душ і сердець. 58. Єпархіям, у яких проживають корінні малочисельні народи, спільно із Синодальним місіонерським відділом і Синодальним відділом із взаємин Церкви та суспільства належить активізувати праці з підтримки цих народів, розвитку в їхньому середовищі християнської духовно-моральної освіти й виховання. Важливою бачиться систематизація церковнодержавного співробітництва у даній галузі.
ЗАГА ЛЬНОПРАВОС ЛАВНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО 59. Собор наголошує на важливості зміцнення загальноправославної єдності, що виявляється через спілкування віри, спільну молитву, взаємну допомогу й підтримку, особливо в часи випробувань. Члени Освяченого Собору вітають і схвалюють праці, що здійснюються в цьому зв’язку Святішим Патріархом і Священним Синодом, особливо відзначаючи значення візитів Його Святості, що відбулися в межі Антіохійського, Єрусалимського й Болгарського Патріархатів, Кіпрської та Польської Православних Церков, а також відвідувань нашої Церкви Предстоятелями Олександрійської, Єрусалимської, Грузинської, Елладської і Польської Православних Церков, Православної Церкви Чеських земель і Словаччини. 60. Велике значення мала нарада Предстоятелів і представників Помісних Православних Церков, що відбулася 21 листопада 2011 р. у Патріаршій резиденції в Московському Кремлі за участю Предстоятелів Руської, Грузинської, Польської Православних Церков, Православної Церкви Чеських земель і Словаччини, а також офіційних представників Антіохійської, Румунської та Болгарської Православних Церков. Освячений Собор підтримує і схвалює висловлене на цій нараді загальне переконання в тому, що всі рішення як у ході підготовки Всеправославного Собору, так і на самому Соборі необхідно приймати виключно на основі одностайного волевиявлення всіх Помісних Церков, а не більшістю голосів. 61. При підготовці Всеправославного Собору не можна не брати до уваги критичні настрої духовенства й віруючого народу, їхнє ставлення до перспектив скликання Собору. Освячений Архієрейський Собор підкреслює, що регламент і порядок денний Всеправославного Собору, принципи його формування, протокол його богослужінь та засідань, про-
мово ю докумен т ів екти основних соборних документів повинні бути попередньо узгоджені всіма Помісними Православними Церквами. Ієрархи Руської Церкви вважають, що підготовка Всеправославного Собору повинна передбачати широке обговорення підготовлюваних постанов і вирізнятися особливою турботою про збереження чистоти православного віровчення. Члени Архієрейського Собору вважають за необхідне, щоб президію Всеправославного Собору склали Предстоятелі всіх Помісних Православних Церков і щоб на Соборі єпископат Помісних Церков був представлений максимально повно. 62. Члени Освяченого Собору висловлюють глибоку стурбованість у зв’язку з різким погіршенням становища християн на Близькому Сході і в Північній Африці. Собор схвалює зусилля Святішого Патріарха і Священного Синоду, спрямовані на підтримку наших братів — християн Близького Сходу, які відчувають сьогодні утиски за релігійною ознакою у зв’язку з дестабілізацією політичної обстановки в регіоні. Зникнення християнства в тих землях, де воно існує протягом двох тисячоліть і де відбувалися основні події Священної історії, стало б духовною та історичною трагедією. Захист християнської присутності в регіоні, а також прав і свобод християн залишається одним із найважливіших напрямів зовнішньої церковної діяльності.
МІЖ ХРИС ТИЯНСЬКІ ТА МІЖ РЕ ЛІГІЙНІ ВІДНОСИНИ, МІЖ НАРОДНА ДІЯ ЛЬНІС ТЬ 63. Собор визнає корисними спільні з християнами інших конфесій зусилля, спрямовані на протидію таким викликам сучасності, як агресивний секуляризм, підрив моральних засад особистого й суспільного життя, криза сімейних цінностей, переслідування та дискримінація християн. Разом із тим члени Собору вважають неможливим діалог з тими конфесіями, які відкрито зневажають біблійні моральні норми, тому виправданим було призупинення двосторонніх діалогів з тими протестантськими спільнотами, які узаконили «благословення» «одностатевих шлюбів» та висвячення осіб, що відкрито заявляють про свою нетрадиційну сексуальну орієнтацію. 64. Позитивним прикладом міжхристиянської взаємодії стало підписання Святішим Патріархом і головою Польської католицької єпископської конференції Спільного послання народам Росії та Польщі із закликом сприяти взаємному прощенню образ та зціленню ран минулого, зближенню перед обличчям спільних викликів сучасного секулярного світу, створенню мирного майбутнього. 65. У діалозі з інослав’ям Руська Православна Церква й далі займатиме тверду позицію свідчення про традиційні християнські цінності, незмінно зберігаючи вірність нормам Святого Письма та Апостольського Передання. 66. Освячений Собор із заклопотаністю відзначає розбіжність підходів, яка виявляється у процесі розвитку загальноправославно-католицького богословського діалогу, а також виникаючі сумніви щодо відповідності його документів, присвячених темі соборності та першості у Вселенській Церкві, православній віроучительній та канонічній традиції. Собор висловлює впевненість у необхідності зробити процедуру цього діалогу більш прозорою, яка передбачає в тому числі широке обговорення проектів, що готуються, і їх узгодження з усією повнотою єпископату Помісних Православних Церков, з урахуванням особливого значення рішень, що приймаються, а також сугубої відповідальності архіпастирів за збереження чистоти Православної віри, за мир і єдність у Церкві. 67. Члени Собору підтримують продовження співпраці з представниками інших традиційних релігій, метою якої є відстоювання права релігійного світогляду на присутність у публічному просторі, збереження значущості моральних цінностей у житті суспільства, захист місць релігійного поклоніння, протидія тероризму, утвердження мирних відносин між народами. 68. Собор вважає важливим подальше свідчення всьому світу про Богом дані моральні заповіді, донесення позиції Руської Православної Церкви з актуальних питань сучасності до міжнародних громадських і політичних організацій, державної влади та суспільних інститутів.
*** 69. Члени Освяченого Собору висловлюють надію, що виконання його рішень усіма пастирями й мирянами нашої Церкви послужить найкращому улаштуванню її життя, допоможе нашому свідченню про Істину Христову в сучасному світі, в якому для кожного з нас особливо важливо зберігати вірність Слову Божому і виконувати Його заповіді. Документ прийнято Архієрейським Собором Руської Православної Церкви 5 лютого 2013 р.
№ 4 (326), лютий 2013
7
Б ЛАГОДІЙНІС ТЬ 15–17 лютого в Культурно-просвітницькому центрі «Київський Єрусалим» при столичному храмі в ім’я преподобного Феодора Освященного, в рамках першого «Стрітенського фестивалю», відбулися кілька заходів, об’єднаних ідеєю благодійності. 15 лютого, в день свята Стрітення Господнього й Міжнародний день онкохворих дітей, відбулося відкриття Другої благодійної виставки-аукціону, на якій представлені художні роботи маленьких пацієнтів відділення дитячої гематології Київського обласного онкологічного диспансеру (КООД). Мета виставки — привернення уваги суспільства до проблем хворих дітей, а також збір коштів, що, як і торік, будуть направлені на закупівлю ліків та обладнання для лікування пацієнтів вищезгаданого відділення КООД. Ідея виставки — спільна ініціатива Міжнародного благодійного фонду «Дар надії» та Благодійної організації «Київський Єрусалим». 16 лютого в рамках «Стрітенського фестивалю» був представлений спектакль лялькового театру творчої студії при «Київському Єрусалимі». 17 лютого відбувся благодійний концерт-вернісаж класичної та неокласичної музики «Благодетельное воскресение», організований за сприяння неформального молодіжного творчого співтовариства «Інший світ». По закінченні концерту відбулося нагородження благодійників: від БО «Київський Єрусалим» вони отримали ордени Єрусалимського Хреста І ступеня. Благодійна виставка-аукціон триватиме до 17 березня 2013 р. за адресою: м. Київ, вул. Овруцька, 7, Культурно-просвітницький центр при Свято-Феодорівському храмі («Київський Єрусалим»). orthodox.org.ua, feodor.kiev.ua 23 лютого, з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, у 1-му, 2-му, 4-му, 5-му, 6-му і 7-му пологових будинках столиці, Інституті педіатрії, акушерства й гінекології НАМН України та Київській міській клінічній лікарні № 1 відбулася благодійна акція «Київська Митрополія — майбутнім матерям і дітям». Під час акції священнослужителі, що опікуються пологовими будинками столиці, роздали майбутнім матерям іконки Божої Матері й компакт-диски з колисковими піснями. Як зазначив заступник головного лікаря пологового будинку № 5 м. Києва Дмитро Говсєєв, «цей захід — потрібний, хороший, націлений на добро і є важливим свідченням турботи Церкви про майбутніх матерів і дітей». Прес-служба Київської Митрополії ПА ЛОМНИЦТВО
17 лютого, в день пам’яті преподобного Ісидора Пелусіотського, митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павел та митрополит Вінницький і Барський Симеон, перебуваючи на Святій Землі на чолі паломницької делегації УПЦ, звершили Літургію у Троїцькому соборі Руської Духовної Місії в Єрусалимі. Архієреям співслужили: начальник Місії архімандрит Ісидор (Минаєв), а також священнослужителі з України, які прибули в паломництво на Святу Землю. На завершення богослужіння митрополит Павел привітав архімандрита Ісидора з тезоіменитством і передав йому вітання від Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира. Того ж дня митрополит Павел відслужив подячний молебень у домовому храмі Місії в ім’я мучениці й цариці Олександри. 18 лютого архієреї УПЦ разом з архієпископом Йорданським Феофілактом звершили Літургію в базиліці Різдва Христового у м. Віфлеєм. У ніч із 18 на 19 лютого українські ієрархи у співслужінні архієпископа Гераського Феофана звершили Літургію на Гробі Господньому. 19 лютого делегацію з України прийняв Блаженніший Патріарх Єрусалимський Феофіл III.
Паломництво
православна газета
Собор первоверховних апостолів Петра і Павла, м. Нові Пазар
№ 4 (326), лютий 2013
Собор в ім’я святого Савви, м. Белград
8
ПРАВОСЛАВНА СЕРБІЯ
ути сербом — означає бути право«Б славним!» — так говорять про себе жителі цієї балканської країни, що й підтверджують самим життям. У цьому переконалися українські паломники, відвідавши найвідоміші святині Сербії.
ПОГЛЯД ЧЕРЕЗ СТОЛІТ ТЯ Балкани з давніх давен заселялися людьми. Уже 879 р. серби прийняли Православ’я. Наприкінці XII ст. Сербія звільнилася з-під влади Візантії і до середини XIV ст. розвинулася у велику державу, що охоплювала майже всю південно-західну частину Балкан. Були часи, коли країна процвітала, утвердившись у своїй могутності (царювання Стефана Душана, 1346–1355). Сербів поневолювали турки, болгари, угорці та ін. Ця земля рясно полита кров’ю предків, але боголюбивий народ зумів зберегти Православну віру до наших днів. При в’їзді у Сербію перші враження у паломників були вельми приємні: скрізь чистота і лад, доглянуті землі. По полях цілими виводками скачуть зайці. Відчувається, що люди люблять свою країну, трепетно і дбайливо ставляться до тваринного та рослинного світу. Для місцевого населення основна стаття доходів — туризм. Коли проїжджаєш високогірними каньйонами (висота до 1300 м над рівнем моря), закладає вуха від перепаду тиску. Нам часто доводилося бачити отари овець, що пасуться в горах. У рамках паломницької поїздки українці куштували печенару (запечене ягня) — національну страву сербів.
У монастирі Раковиця
СВЯТИЙ С АВВА — НЕБЕСНИЙ ПОКРОВИТЕ ЛЬ СЕРБСЬКОГО НАРОДУ
Столиця Сербії — Белград, у якому проживає близько 2 млн осіб. Місто потопає в зелені дерев і кущів, багато квітів. Вражає сучасний транспорт, зокрема трамваї. У Белграді паломники відвідали кафедральний собор в ім’я Архангела Михаїла (XVI ст.), а також собор в ім’я святого Савви. Останній розташовано на місці спалення турками мощей цього подвижника (залишилася нетлінною його рука). Собор велично підноситься над Белградом, його видно з будь-якої точки міста. Він вміщує понад 10 тисяч осіб; хор — 800 півчих. Його почали зводити 1894 р. і досі не закінчили: заважали війни, безбожна влада, різні негаразди. Святий Савва вважається найвидатнішою особистістю в історії країни, засновником Сербської Православної Церкви. Він народився 1175 р., мав знатне походження. З ранніх років виявляв особливу старанність до молитовного подвигу, а у віці 17 років таємно пішов із дому на Афон з одним руським ченцем. На Святій Горі він прийняв чернечий постриг з ім’ям Савва. Жив спочатку в руському монастирі великомученика Пантелеймона, а потім у грецькій обителі Ватопед. Своїм смиренням і строгістю життя молодий чернець перевершував багатьох афонських подвижників. З часом Савва повернувся у Сербію, проповідував по всій країні Православ’я. Завдяки його зусиллям у країні запанував мир. У 1219 р. він став першим архієписко-
пом Сербським. І нині він дуже шанований на Балканах. У столиці паломники відвідали фортецю Калемегдан, де милувалися красою Дунаю. Колись тут розташовувалася римська колонія, а нині височіють два храми: в ім’я Параскеви Сербської (подвижниці XI ст.) і церква Ружіце (1914 р.). В останній міститься унікальне панікадило, зроблене з гільз патронів. Це свідчить про те, що жителям доводилося часто воювати, відстоюючи свою віру іноді ціною власного життя. Паломники напилися води зі святого джерела Параскеви Сербської, поставили свічки, помолились. Продовжуючи подорож Белградом, ми бачили висотні будинки, зруйновані натовськими бомбардуваннями у 1999 р. Їх залишили без реставрації, як безмовні пам’ятники трагедії сербського народу. Тоді авіація скинула на землю 15 тонн снарядів зі збідненим ураном, що забрало життя понад двох тисяч людей...
СЕСТРА МАРІЯ Серби — гостинний і доброзичливий народ, який шанує свою національну культуру і Православну віру. Паломники переконалися в цьому з перших хвилин перебування на сербській землі. Люди, які стояли у храмах за свічковими ящиками, почувши українську мову, були дуже уважні й шанобливі до нас; попри мовний бар’єр, ми розуміли один одного. Першу ночівлю паломники провели в монастирі Раваніца (зведений у 1375– 1377 рр.). Обитель розташовується в живописному місці — біля підніжжя гори. З особливостей богослужіння — серби славлять Бога рідною мовою.
Монастир Морача
У цій невеликій обителі нас опікала сербка Марія. Увечері вона декілька разів сходила у крамницю за продуктами для нас, приділила кожному увагу, влаштувавши на нічліг (група налічувала 18 осіб). Рано-вранці Марія провела нас у дорогу, дала все необхідне для сніданку тощо. Вона так тепло і з любов’ю нас прийняла, що ми потім довго не могли її забути. Істинна сестра у Христі!
ОБИТЕ ЛІ І ХРАМИ Монастир Студениця (XII ст.) називають у народі царською Лаврою. Це підтверджує краса природного ландшафту. Численні паломники приїжджають сюди, щоб поклонитися нетлінним мощам батьків Савви Сербського — преподобної Анастасії та преподобного Симеона Мироточивого. Засновником монастиря Жича (XIII ст.) є Стефан Першовінчаний, а будівничим — святий Савва. Храм на честь Вознесіння Господнього створений за образом Сіонської світлиці в Єрусалимі — відповідні євангельські події зображено в підкупольному просторі. У цій обителі вінчали на престол самодержців, відбувалася хіротонія владик, перебували мощі святих тощо. Нині в монастирі проживає 45 насе льниць, і він є найбільшим жіночим монастирем Сербії. Земля, на якій розташовано обитель, вирізняється родючістю, звідси й назва: Жича — «багата житом». У Сербії проживає понад 7 млн осіб, налічується близько 4200 храмів і 140 монастирів. Обителі невеликі, проте кожна має свої традиції. Наразі ця країна переживає нелегкі часи. Серби знаходять опору і розраду в Православній вірі, вважаючи її джерелом збереження своєї держави. Тамара Зозуленко
православна газета
П ат рологія
№ 4 (326), лютий 2013
«БЕЗ ЄПИСКОПА НІХТО НЕ РОБИ НІЧОГО, ЩО СТОСУЄТЬСЯ ЦЕРКВИ»
Торік у рубриці «Патрологія» «Церковна православна газета» розповідала своїм читачам про священномученика Ігнатія Богоносця та про його Послання до римлян, в якому святий умовляв побратимів-християн не перешкоджати йому прийняти мученицьку смерть (див.: № 10 «ЦПГ» за 2012 р.). Однак не можна залишити без уваги й інші послання святителя Ігнатія і, зокрема, його висловлювання про церковну ієрархію.
У
СВЯЩЕННОМУЧЕНИК ІГНАТІЙ БОГОНОСЕЦЬ ПРО ЄПИСКОПАТ: ІЗ ПОС ЛАННЯ ДО ЄФЕС ЯН:
Розділ V. Важливість єднання церковного Дійсно, якщо я за короткий час здобув таку дружбу з вашим єпископом — не людську, а духовну, то наскільки, думаю, блаженніші ви, які з’єднані з ним так само, як Церква з Іісусом Христом і як Іісус Христос з Отцем, щоб усе було злагоджене через єднання. Ніхто нехай не спокушається! Хто не всередині жертовника, той позбавляє себе хліба Божого. Якщо молитва двох [див.: Мф. 18: 19] має велику силу, то наскільки сильніша молитва єпископа і цілої Церкви? Тому хто не ходить у загальне зібрання, той уже загордився і сам засудив себе; бо написано: Бог противиться гордим [Як. 4: 6]. Постараймося ж не противитися єпископу, щоб нам бути покірними Богу. Розділ VI. Дивіться на єпископа як на Самого Христа І чим більше хто бачить єпископа мовчазним [тобто таким, що не заступається за себе через образу чи зневагу його гідності], тим більше повинен боятися його. Бо всякого, кого посилає Домовладика для управління Своїм домом, ми маємо приймати так, як самого Того, Хто послав [порівн.: Мф. 10: 40]. Тому ясно, що й на єпископа повинні дивитися, як на Самого Господа. <...>
ІЗ ПОС ЛАННЯ ДО ФІЛА ДЕ ЛЬФІЙЦІВ:
Джерело: lib.pstgu.ru /icons/
всіх цих посланнях (до єфесян, магнезійців, траллійців, філадельфійців, смирнян, а також до Полікарпа Смирнського), так чи інакше, йдеться про єдність Церкви і про єднання з єпископом. У Посланні до єфесян святий Ігнатій Богоносець, зокрема, пише: «<...> вам належить узгодитися з думкою єпископа, що ви й робите. І ваше знамените, достойне Бога пресвітерство так згідне з єпископом, як струни в цитрі. Тому вашою однодумністю і злагідною любов’ю прославляється Іісус Христос. Складайте ж із себе ви всі до одного хор, щоб, злагоджено налаштовані в однодумності, дружно почавши пісню Богу, ви одноголосно співали її Отцю через Іісуса Христа, щоби Він почув вас і ���������������� за�������������� добри�������� ми справами вашими визнав вас членами Свого Сина» (Єфес. 4). За словами патролога О. І. Сидорова, в образі хору святий Ігнатій «концентрує саму суть і своєї, і взагалі православної еклезіології: всі віруючі є одним хором, “Регентом” якого є Бог»; однак кожен у цьому хорі має свою «партію», і спів звуччя досягається у першу чергу послухом мирян єпископу і кліру. Церковна ієрархія, згідно зі святим Ігнатієм, — встановлення Боже, і в Посланні до траллійців він закликає віруючих: «Усі шануйте дияконів як заповідь Іісуса Христа, а єпископа — як Іісуса Христа, Сина Бога Отця, пресвітерів же — як зібрання Боже, як сонм апостолів. Без них немає Церкви» (Трал. 3). Як зазначає К. Є. Скурат, святий Ігнатій Богоносець «перший ясно вчить про одноосібний єпископат як про представника церковної єдності» й перший чітко розрізняє єпископську, пресвітерську та дияконську ступені ієрархії, ніколи не змішуючи їх, як інші автори. При цьому перебування в єдності з єпископом, на думку святого Ігнатія, — ознака істинних християн: «Бо хто Божі та Іісус Христові, ті з єпископом» (Філад. 3). Легко розпізнавані і в наш час деякі проблеми церковного життя, що їх торкнувся у своїх посланнях святий Ігнатій. Ось, наприклад, фрагмент із Послання до магнезійців: «І вам не слід нехтувати віком єпископа, а за силою Бога Отця [тобто за силою, даною Богом, або з уваги до Божественної сили, що поставила єпископа] виявляти йому всяку повагу, як я помітив у святих пресвітерах
9
«Христос Великий Архієрей». Грецька ікона XVII ст. На думку святого Ігнатія, у повазі, що її виявляють єпископу, висловлюється покора Богові, «Єпископу всіх» (Магн. 3)
ваших, що вони не дивляться на видиму молодість його, а як богомудрі покоряються йому <. . .>» (Магн. 3). І ще один уривок: «Отже, треба не тільки називатися, але й бути християнами, тоді як деякі на словах визнають єпископа, а роблять усе без нього. Такі, мені здається, недобросовісні, бо не цілком за заповіддю роблять зібрання» (Магн. 4). За словом святителя Ігнатія, «того, хто шанує єпископа, шанує Бог; той, хто робить що-небудь без відома єпископа, служить дияволу���������������������������� » (Смир. 9). Себе ж богоносний священномученик називає жертвою «за тих, які слухаються єпископа, пресвітерів і дияконів» (Полік. 6).
Варто зауважити, що, багаторазово умовляючи християн зберігати єднання з єпископом, шанувати його (з пресвітерами та дияконами), перебувати у послуху йому, святий Ігнатій пише і про єпископський послух. У Посланні до святого Полікарпа Смирнського він звертається до співбрата-єпископа як до того, хто «перебуває під єпископством Бога Отця і Господа Іісуса Христа» і вмовляє його: «Будь поблажливий до всіх, як і до тебе – Господь»; «нічого не повинно бути без твоєї волі; але й ти нічого не роби без волі Божої, чого, втім, ти і не робиш. Стій твердо!». Підготував Михайло Мазурін
Розділ III. Віддаляйтеся від тих, хто відокремлюється від єдності Церкви Віддаляйтеся від злих плевел, яких не вирощує Іісус Христос, бо вони не насадження Отця. Не те щоб я знайшов у вас поділ, навпаки, швидше очищення. Бо хто Божі та Іісус Христові, ті з єпископом. І ті, які, покаявшись, прийдуть у єднання Церкви, також будуть Божі, щоб жити згідно з Іісусом Христом. Не спокушайтеся, брати мої! Хто йде за тим, який вводить розкол, той не успадкує Царства Божого. Хто тримається чужого вчення, той не співчуває стражданню Христовому. Розділ IV. Майте одну Євхаристію Отже, прагніть мати одну Євхаристію. Бо одна Плоть Господа нашого Іісуса Христа й одна чаша у єднання Крові Його, один жертовник, як і один єпископ із пресвітерством та дияконами, співслужителями моїми, щоб усе, що робите, робили ви для Бога.
ІЗ ПОС ЛАННЯ ДО СМИРНЯН:
Розділ VIII. Нічого не робіть без єпископа Всі слухайтеся єпископа, як Іісус Христос — Отця, а пресвітерів — як апостолів. Дияконів же шануйте як заповідь Божу. Без єпископа ніхто не роби нічого, що стосується Церкви. Тільки та Євхаристія повинна вважатися істинною, яка звершується єпископом або тим, кому він сам надасть це. Де буде єпископ, там повинен бути і народ, так само, як де Іісус Христос, там і кафолична Церква. Недозволенно без єпископа ні хрестити, ні звершувати вечерю любові; навпаки, що схвалить він, те й Богові приємно, щоб кожне діло було тверде й безсумнівне. Переклад за виданням: Писания мужей апостольских. – Издательский совет Русской Православной Церкви, 2008.
ЗВЕРНІТЬ У ВАГ У
ПАЛОМНИЦЬКИЙ ЦЕНТР УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ
ЗАПРОШУЄ ВКЛОНИТИСЯ СВЯТИНЯМ УКРАЇНИ ТА РОСІЇ
ДО СВЯТИНЬ ДАЛЕКОГО ЗАРУБІЖЖЯ
Три українські Лаври
Ізраїль: 7–14 березня, 5–12 квітня, 1–8 травня, 8–15 червня Йорданія 16–23 березня Ізраїль – Йорданія 16–23 березня Італія 17–24 травня Туреччина 8–15 березня США 8–17 березня, 29 квітня – 12 травня Греція 29 квітня – 10 травня Афон 10–17 березня Грузія 6–13 березня, 8–15 квітня Франція – Німеччина – Швейцарія (Стопами Романових у Європі) 6–13 березня, 8–15 квітня Франція – Німеччина (До тернового вінця Спасителя) 1–9 квітня
01103 Залізничне шосе, 3 Київ, Україна Тел.: +38 (044) 383 04 11 +38 (044) 383 04 22 +38 (050) 265 55 42 +38 (097) 545 42 55 Факс: +38 (044) 529 02 92 pilgrimsua@gmail.com www.pilgrims.in.ua
Київ – Чернігів Київ – Почаїв Святогірська Лавра (за груповими замовленнями)
10
№ 4 (326), лютий 2013
А ктуальн и й комен тар
православна газета
Володимир Бурега:
«ІДЕЯ СКЛИКАННЯ ВСЕПРАВОСЛАВНОГО СОБОРУ ВИТАЄ У ПОВІТРІ МАЙЖЕ ЦІЛЕ СТОЛІТТЯ»
Про необхідність проведення Собору представників усіх Помісних Православних Церков для обговорення найважливіших проблем сучасного церковного життя говорять уже давно. Як і коли виникла ідея проведення такого Собору? Які зроблено кроки до її реалізації? Як цей Собор може вплинути на церковне життя в Україні? На ці питання портал «Православіє в Україні» попросив відповісти завідуючого кафедрою церковної історії Київської духовної академії Володимира Бурегу. — Володимире Вікторовичу, останнім часом у засобах масової інформації активно обговорюється перспектива скликання Всеправославного Собору, на якому очікується ухвалення епохальних рішень, що можуть суттєво вплинути на життя Православної Церкви. Наскільки ці очікування виправдані? — Дійсно, останнім часом процес підготовки до Всеправославного Собору помітно активізувався, про це стали часто писати й говорити. Але потрібно мати на увазі, що ініціатива скликання такого Собору була висловлена ще в 1920-ті роки, а безпосередня підготовка до Собору ведеться вже понад 50 років. І, мабуть, неможливо правильно оцінити події останніх років, не враховуючи усього того непростого шляху, що його вже пройшли Помісні Православні Церкви за ці десятиліття. — Отже, це не нова ідея? — Звісно, не нова. Ще на початку ХХ ст. стало зрозуміло, що перед Світовим Православ’ям стоїть чимало викликів, які вимагають консолідованої відповіді усіх Помісних Церков. У результаті з’явилася ідея скликати Собор, який за своїм масштабом відповідав би Вселенським Соборам першого тисячоліття. Саме такий Собор і міг би розглянути актуальні питання, що хвилюють Церкву, і прийняти рішення, які були б обов’язковими для усіх Помісних Церков. Спочатку планувалося скликати такий Собор в Єрусалимі в 1925 р. на честь 1600-річчя Першого Вселенського Собору. Але реалізувати цю ініціативу не вдалося. У 1923 р. у Константинополі працював так званий Всеправославний конгрес, рішення якого і до сьогодні викликають неоднозначну реакцію в різних Помісних Церквах. У 1930 р. була скликана Міжправославна підготовча комісія у Ватопедському монастирі на Афоні, яка обговорювала каталог можливих тем Всеправославного Собору, а також гіпотетичний механізм скликання такого Собору. У 1948 р. у Москві працювала Нарада Предстоятелів і представників Помісних Православних Церков, на якій також було прийнято кілька резолюцій з актуальних питань сучасного церковного життя. Отже, ідея скликання авторитетного Всеправославного органу витає у повітрі майже ціле століття.
БУВ ОСТАТОЧНО ПОГОД ЖЕНИЙ К АТА ЛОГ ТЕМ, ЯКІ МАЄ РОЗГЛЯНУ ТИ МАЙБУ ТНІЙ СОБОР — Чи зроблено якісь практичні кроки для реалізації цієї ідеї? — З 1960-х років ведеться безпосередня підготовка до скликання Всеправославного Собору. Початком цього процесу вважається Всеправославна нарада, яка відбулась 1961 р. на острові Родос у Греції. Після того активно обговорювався список тем, які слід винести на розгляд Собору. Крім того, велись дискусії щодо механізму його підготовки. У 1968 р. було прийняло рішення, що підготовка до Собору вестиметься на Всеправославних передсоборних
нарадах, які скликатимуться в міру необхідності. У час між цими нарадами мають працювати Міжправославні комісії, що готують проекти документів майбутнього Собору. Сам цей форум, до якого ведеться підготовка, отримав назву «Святий і Великий Собор Східної Православної Церкви». Проте, зазвичай, використовують його коротку неофіційну назву «Всеправославний Собор». По кожній з актуальних тем мають готуватися проекти документів, які спочатку обговорюватимуться на комісіях, а потім передаватимуться на Всеправославні наради. Проекти, затверджені цими нарадами, згодом і будуть представлені Собору. — Цей механізм було реалізовано? Комісії та наради реально скликалися? — Звичайно ж, скликалися. До теперішнього часу було скликано чотири Передсоборні наради (у 1971, 1976, 1986 і 2009 рр.). Крім того, в час між скликаннями нарад працювали комісії. — І які питання на цих нарадах обговорювалися? — Спочатку був остаточно погоджений каталог тем, які має розглянути майбутній Собор. У цей каталог потрапили такі десять тем: 1) перешкоди до церковного шлюбу, 2) узгодження церковних правил про піст із вимогами сучасної епохи, 3) календарне питання, 4) ставлення Православних Церков до інших християнських конфесій, 5) Православ’я та екуменічний рух, 6) внесок Помісних Церков у справу захисту миру, свободи, братерства й любові між народами, 7) православна діаспора, 8) автокефалія і спосіб її проголошення, 9) автономія і спосіб її проголошення, 10) диптих. І слід сказати, що до 1986 р. були вже підготовлені й затверджені проекти рішень із перших шести тем. Узагалі, процес підготовки до Собору в 1970–1980-х роках ішов досить активно. Він став важливим стимулом для розвитку богословської думки в Помісних Церквах. Адже проекти рішень з різних питань доручалося готувати різним Церквам. Церкви обмінювалися підготовленими текстами, обговорювали їх, редагували. Наприклад, Руська Православна Церква готувала документ щодо церковного шлюбу. Елладська Церква готувала документ з календарної проблеми. І так далі. Пам’ятаю, коли я ще був студентом Московської духовної семінарії, мені до рук потрапила машинописна збірка богословських матеріалів, опрацьованих у 1960– 1980-х роках під час підготовки до Всеправославного Собору. Читаючи ці тексти, розумієш, що вони стали важливим етапом розвитку православного богослов’я. На жаль, за радянських часів ці матеріали були відомі лише вузькому колу спеціалістів. Однак ряд важливих документів Руської Православної Церкви, виданих уже в 1990– 2000-х роках, фактично виросли на фундаменті міжправославної дискусії попередніх десятиліть. — А як ситуація розвивалася після розпаду Радянського Союзу? — Після краху комуністичних режимів у Європі та розпаду СРСР ситуація у Світовому Православ’ї
У МІЖПРАВОС ЛАВНИХ ВІДНОСИНА Х З’ЯВИВС Я ЦІЛИЙ К ЛУБОК НОВИХ ПРОБЛЕМ суттєво змінилася. З’явилися нові незалежні держави, почалися спроби перегляду церковних кордонів і зміни канонічного статусу різних Церков. У результаті в міжправославних відносинах з’явився цілий клубок нових проблем. — Наприклад? — Тут можна навести чимало прикладів. Скажімо, Румунська Церква на початку 1990-х років створила на території Молдови Бессарабську митрополію. Московський Патріархат вважає це рішення незаконним. Тому на території Молдови сьогодні між громадами румунської і московської юрисдикції немає євхаристійного спілкування. Константинопольський Патріархат у 1996 р. відкрив свою архієпископію на території Естонії. Це призвело до конфлікту з Руською Церквою. Сухумська митрополія після грузинсько-абхазької війни вийшла з-під підпорядкування Грузинській Православній Церкві й заявила про своє прагнення створити в Абхазії автокефальну Церкву. З 1992 р. існував масштабний церковний розкол у Болгарії, пов’язаний з тим, що частина кліриків заявила, що вважає неканонічним обрання патріарха Максима у 1971 р. Церковний розкол з’явився і в Чорногорії. Загострився церковний конфлікт у Македонії. І, мабуть, наймасштабніший церковний розкол стався в Україні. Усі ці конфлікти призвели до того, що робота передсоборних комісій була суттєво ускладнена. Ну а Міжправославні передсоборні наради не скликалися більше 20 років (із 1986 до 2009 р.)! Якраз у ці роки комісії мали обговорювати ті питання, які не були абстрактною теорією, а безпосередньо впливали на рішення актуальних проблем церковного життя (механізм дарування автономії і автокефалії, диптихи, православна діаспора). До речі, скликання Передсоборної наради у 2009 р. стало можливе не в останню чергу тому, що влітку 2008 р. у Києві відбулися переговори між патріархами Константинопольським Варфоломієм і Московським Олексієм. Мабуть, саме в Києві була досягнута домовленість «розморозити» процес підготовки до Всеправославного Собору. І нараду 2009 р., яка відбулась у Шамбезі (Швейцарія), православний світ сприйняв з великим ентузіазмом.
УСІ РІШЕННЯ ПОВИННІ ПРИЙМАТИС Я ТІЛЬКИ КОНСЕНС УСОМ — Однак від того часу минуло вже кілька років, але Собор так і не скликано… — Реальні проблеми, що існують у міжцерковних відносинах, подолати не так просто. У лютому 2011 р. у Шамбезі відбулося засідання чергової передсоборної комісії. І там стало очевидно, що у Помісних Церков наразі немає
єдиної думки щодо принципів оприлюднення та підписання Томосів про дарування автокефалії й автономії, як немає єдності і в питанні про принципи формування диптихів. — Повна одностайність навряд чи взагалі може бути коли-небудь досягнута... — Тут потрібно пояснити, що ще 1976 р. було затверджено регламент роботи Передсоборних нарад, згідно з яким усі рішення повинні прийматися тільки консенсусом, тобто одностайно. І, навіть якщо одна з Помісних Церков висловить свою незгоду із запропонованим проектом документа, треба редагувати текст доти, доки він не влаштує абсолютно усі Церкви.
про недоцільність поспішного скликання Всеправославного Собору. Тож ситуація залишається надзвичайно динамічною. — У січні 2013 р. про своє ставлення до перспективи скликання Собору заявив і «Київський патріархат». Наскільки реальною є перспектива залучення до процесу підготовки Собору невизнаних церков, зокрема українських? — Ще на початку процесу підготовки до Всеправославного Собору було вирішено, що в ньому братимуть участь Помісні Православні Церкви, які взаємно визнають одна одну. Тому ні на Передсо-
РІШЕННЯ ГЛОБА ЛЬНІШИХ ПРОБЛЕМ НА ВСЕПРАВОС ЛАВНОМУ РІВНІ МАЄ ДОПОМОГ ТИ ПОДОЛАТИ І ПРОЯВИ ЦИХ ПРОБЛЕМ У ЖИТТІ ОКРЕМИХ ЦЕРКОВ — Але ж це надзвичайно громіздка процедура. Якби такий регламент роботи встановили, наприклад, в українському парламенті, то навряд чи вдалося б ухвалити хоч один закон. — У тому й річ, що Церква — це не парламент. Тут ідеалом є повна одностайність, яка виключає розбіжності у важливих питаннях віри й церковного устрою. Але у той же час потрібно визнати, що після 2011 р. процес підготовки до Собору фактично знову опинився у кризі. — А які можуть бути шляхи вирішення проблеми? — Висловлювалися різні варіанти подальшого розвитку подій. Наприклад, звучали пропозиції переглянути регламент підготовки до Собору і відтепер приймати рішення не консенсусом, а більшістю голосів. Але навряд чи на це погодяться усі Помісні Церкви. Наприклад, Руська Церква вже заявила, що вважає це неприйнятним.
СИТ УАЦІЯ ЗА ЛИШАЄТЬСЯ НА ДЗВИЧАЙНО ДИНАМІЧНОЮ Нещодавно стало відомо, що у 2011 р. Константинопольський Патріарх надіслав листи на адресу Предстоятелів усіх Помісних Церков, в яких повідомляв про ускладнення, що виникли під час підготовки до Всеправославного Собору. Патріарх Варфоломій запропонував три можливі варіанти подальшого розвитку подій. Перший: продовжити процес підготовки до Собору в тому самому форматі, нічого не змінюючи. Другий: призупинити роботу підготовчих комісій і відмовитися від ідеї скликання Собору в найближчому майбутньому. Третій: виключити з порядку денного майбутнього Собору контраверсійні питання про автокефалію, автономію і диптихи та все ж скликати Собор. Схоже, що Константинопольська Церква готова піти за третім варіантом, тобто виключити з каталогу найбільш гострі питання і терміново провести Собор. З цим погодилися і деякі інші Помісні Церкви (наприклад, Болгарська). Однак Московський Патріарх Кирил і Грузинський Католикос-Патріарх Ілія II у січні 2013 р. на зустрічі в Москві висловили спільну думку
борні наради, ні на підготовчі комісії не запрошуються представники церковних груп, що не мають канонічного визнання. Наприклад, у міжправославному процесі не беруть участі старостильні церкви Греції, Болгарії і Румунії, так само як і інші невизнані церкви. Щодо цього між Помісними Церквами є повна одностайність. Спочатку ці розкольницькі групи мають повернутися до євхаристійного спілкування зі Світовим Православ’ям, а вже потім може обговорюватися питання про їхню участь у підготовці Всеправославного Собору. — Як Ви вважаєте, чи може Всеправославний Собор допомогти розв’язати проблему українських церковних розколів? — Всеправославний Собор замислювався як форум, що має прийняти рішення з тих питань, які хвилюють Світове Православ’я. Тому до порядку денного Собору не включалися питання, пов’язані з внутрішнім життям окремих Церков. Проте цілком очевидно, що в основі цих внутрішніх проблем лежать глобальніші питання. Наприклад, старостильні розколи у Греції пов’язані з проблемою церковного календаря. Ряд інших розколів пов’язаний з дискусією про порядок набуття Церквами автокефального або автономного статусу. Тому рішення глобальніших проблем на всеправославному рівні, звичайно ж, має допомогти подолати і прояви цих проблем у житті окремих Церков. Утім, за останні два десятиліття церковні розколи вже фактично стали однією з таких глобальних проблем. З нею сьогодні стикаються майже усі Помісні Церкви. І кожна намагається самостійно шукати шляхи подолання розколів. У липні 2012 р., коли в Київ на урочистості з нагоди 20-річчя Предстоятельського служіння Блаженнішого Митрополита Володимира прибули представники практично усіх Помісних Церков, журналісти звернулися до них із питанням: як їхні Церкви вирішують цю проблему? І з’ясувалося, що тут немає єдності підходів. Можливо, проблема церковних розділень має стати предметом серйозного обговорення на загальноцерковному рівні.
православна газета
нов и н и, події, комен тарі
ЦЕРКВА, ДЕРЖ АВА, С УСПІЛЬС ТВО поділилися своїм досвідом спів праці з єпархіями й запропонували варіанти відповідних положень, розроблених спільно з духовенством. Під час засідання представники козачих організацій звернулися до єпископа Іосифа із пропозицією клопотати перед архієреями єпархій, у структурі яких немає відділів у справах козацтва, про їх створення. Було також розглянуто питання патріотичного виховання молоді, зокрема організації молодіжних таборів і козачих кадетських класів. Начальник відділу по зв’язках із громадськістю і релігійними організаціями Департаменту соціальної та гуманітарної політики Міністерства оборони України Олександр Щербінін розповів про заходи й рішення, запропоновані Міністерством оборони для оптимізації роботи Координаційної ради з питань розвитку козацтва
при Кабінеті Міністрів України. Настоятель храму на честь Усіх святих воїнів у столичному парку «Перемога» священик В’ячеслав Яковенко оголосив про початок акції «Козача цеглина», в рамках якої кожен козак, кожна козача громада можуть взяти участь у зведенні храму. На завершення секретар вищезгаданої Координаційної ради при КМУ, отаман Міжнародної громадської організації «Вірне козацтво» Олексій Селіванов вручив єпископу Іосифу орден «За Віру, Дон і Вітчизну» від Всевеликого війська Донського. Потім відбулося вручення керівникам козачих громад грамот Міністерства оборони України за роботу в 2012 р. За матеріалом Прес-служби Синодального відділу УПЦ з питань пастирської опіки козацтва України та духовно-фізичного виховання молоді
14 лютого відбулася зустріч голови Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти Лілії Гриневич із представниками Церков України. Українську Православну Церкву на зустрічі представляли голова Учбового комітету при Священному Синоді УПЦ єпископ Ірпінський Климент і Уповн оважений УПЦ з питань
вищої освіти і науки архімандрит Віктор (Бедь). У зустрічі також взяли участь члени громадської ради при Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту України з питань взаємодії з релігійними організаціями. Народний депутат України Лілія Гриневич повідомила про стан законотворчої діяльності в галузі вищої освіти. У
своєму слові єпископ Климент висловив побажання щодо змісту статей Закону України «Про вищу освіту», які стосуються діяльності духовних навчальних закладів. Учасники зустрічі домовилися про співпрацю у питанні підготовки відповідного законопроекту, який буде винесено на розгляд Верховної Ради України VII скликання.
21 лютого голова Учбового комітету при Священному Синоді УПЦ єпископ Ірпінський Климент взяв участь у роботі міжнародної науково-практичної конференції, організованої Юридичним інститутом Національного авіаційного університету. У своєму слові владика Климент передав організаторам і учасникам конференції благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї
України Володимира, а також висвітлив основні аспекти спів праці між Церквою та вузами щодо формування моральних рис у студентів юридичних спеціальностей. Того ж дня голова Учбового комітету при Священному Синоді УПЦ єпископ Ірпінський Климент провів робочу зустріч із директором Департаменту атестації
кадрів Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України Віктором Бондаренком. У ході зустрічі було обговорено ряд питань, пов’язаних з удосконаленням нормативно-законодавчої бази, яка визначає принципи діяльності духовних навчальних закладів та системи атестації науково-богословських кадрів. Прес-служба Учбового комітету при Священному Синоді УПЦ
21 лютого в середній загальноосвітній школі I–III ступенів с. Крюківщина Києво-Святошинського р-ну Київської області відбувся семінар-практикум «Формування моральних цінностей учнів на заняттях факультативного курсу “Біблійна історія та християнська етика”» для методистів районних, міських методичних кабінетів, центрів, які координують роботу вчителів історії та правознавства, керівників районних і міських методич-
них об’єднань вчителів історії та правознавства. Від Української Православної Церкви участь у семінарі взяли голова Синодального відділу з проблем біоетики та етичних питань єпископ Макарівський Іларій і секретар Синодального відділу релігійної освіти, катехізації та місіонерства УПЦ Ірина Ковальчук. Звертаючись до учасників семінару, єпископ Іларій, зокрема, зазначив, що «розвиток духовності є основною складовою
виховання молодого покоління». По закінченні роботи організатори семінару висловили подяку за підтримку благочинному Києво-Святошинського благочинницького округу протоієрею Василію Русінці, депутату Київської обласної ради Юрію Цикаленку, голові Крюківщинської сільської ради Андрію Кріпаку. Прес-служба Києво-Святошинського благочиння
тоієрей Сергій Ющик, який оголосив вітальне слово Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого
ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ХРЕСНИЙ ХІД НА ЧЕСТЬ 1700-РІЧЧЯ МІЛАНСЬКОГО ЕДИКТУ Із благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира від 14 лютого до 3 червня 2013 р. єпархіями Української Право-
славної Церкви проходить Всеукраїнський хресний хід із частицею Древа Чесного і Животворящого Хреста Господнього та мощами святих рівно
11
ЄПАРХІА ЛЬНЕ ЖИТ ТЯ
11 лютого у столичному Центральному будинку офіцерів Збройних сил України відбулося засідання Ради отаманів православних козачих організацій при Синодальному відділі Української Православної Церкви з питань пастирської опіки козацтва України та духовно-фізичного виховання молоді. На зустрічі, що відбулася під головуванням керівника Синодального козачого відділу єпископа Ямпільського Іосифа, були присутні 29 козачих отаманів із 12 регіонів України. Єпископ Іосиф виступив з доповіддю «Перспективи соціальної інтеграції козацтва в соціальну структуру сучасного суспільства й роль Православ’я у цьому процесі». На засіданні було розглянуто питання духовної опіки козачих громад і воцерковлення козаків. Козаки із Сімферопольської, Донецької та Кіровоградської єпархій
25–27 лютого у Київському Палаці дітей та юнацтва проходила виставка «Сучасна освіта в Україні — 2013». Уже кілька років поспіль участь у цій виставці бере Київська духовна академія. Усім відвідувачам надається можливість ознайомитися з виданнями Київських духовних шкіл, поспілкуватися з викладачами та студентами Київської духовної академії і семінарії. З благословення ректора КДАіС митрополита Бориспільського Антонія, в урочистому відкритті виставки взяв участь перший проректор КДА про-
№ 4 (326), лютий 2013
Митрополита Київського і всієї України Володимира організаторам, учасникам та гостям заходу.
25 лютого в Національному медичному університеті імені О. О. Богомольця відбувся семінар «Навіщо сучасному суспільству біометрія: дилема мети і засобів?». Від Українс ь ко ї П р а в о сл а в н о ї Церкви участь у роботі форуму взяли заступник голови Синодального відділу з питань охорони здоров’я та пастирської опіки медичних закладів протоієрей Геннадій Батенко й в и к л а д а ч К и ї в с ь ко ї духовної академії ігумен Сильвестр (Стойчев). Сайт КДАіС
апостольних царя Костянтина і матері його цариці Єлени. Він присвячений 1700-річчю видання святим царем Костянтином Міланського едикту, що ознаменував припинення гонінь на християн. Хресний хід розпочався у Хер-
сонесі, де прийняв Хрещення рівноапостольний великий князь Володимир. У період із 14 до 27 лютого хресний хід відвідав єпархії УПЦ, розташовані на території Автономної Республіки Крим, Херсонської та Миколаївської областей.
ДНІПРОПЕТРОВСЬК. 6 лютого на Павлоградському ТБ вийшов у ефір перший випуск нової православної програми «Дорога до храму» — спільного проекту творчого колективу Павлоградської телерадіокомпанії (ПТРК), духовенства м. Павлоград Дніпропетровської області та редакції газети «Вісник Павлоградського благочиння». Телепрограма складається із трьох рубрик: «Духовна бесіда» (в рамках якої благочинний Павлоградського церковного округу протоієрей Валентин Цешковський відповідає на актуальні питання церковного й суспільного життя); «Ази Православ’я» (як поводитися у храмі) й «Церковний спів» (у якій священнослужителі Павлограда виконують духовні піснеспіви та знайомлять глядачів із гімнографічною творчістю Православної Церкви). 25-хвилинний телепроект виходитиме на каналі ПТРК щотижня по середах із регулярними повторами по четвергах, суботах і неділях. eparhia.dp.ua МИКОЛАЇВ. 11 лютого в Миколаївському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти відбулися педагогічні читання «Освіта і духовність: християнські традиції та сучасність». Із благословення митрополита Миколаївського і Очаківського Питирима, в роботі читань взяли участь представники духовенства Миколаївської єпархії: голова Миколаївського обласного відділення громадського об’єднання «Всеукраїнське православне педагогічне товариство» протоієрей Михаїл Бойко, голова єпархіального відділу у справах молоді протоієрей Богдан Чорненький та ін. eparhia.mk.ua ДЖАНКОЙ. 12 лютого єпископ Джанкойський і Роздольненський Аліпій освятив місце під будівництво й заклав капсулу з пам’ятною грамотою в підмурівок дерев’яної каплиці на честь Іверської ікони Божої Матері при в’їзді в м. Джанкой, де розташовано міський пологовий будинок. crimea.eparhia.org СІМФЕРОПОЛЬ. 12 лютого, в день святкування Собору вселенських учителів і святителів Василія Великого, Григорія Богослова та Іоанна Златоустого, в Таврійській духовній семінарії, що носить ім’я Трьохсвятительської, відзначався Актовий день. Напередодні, 11 лютого, в семінарському храмі, освяченому на честь Трьох святителів, було звершено панахиду по тих, хто начальствував, навчав і навчався у Таврійській духовній семінарії, служив у Трьохсвятській церкві в попередні часи. Всеношну очолив проректор
ТДС протоієрей Димитрій Гоцкалюк. 12 лютого в семінарському храмі було звершено Літургію, після якої відбувся хресний хід. По його закінченні в актовому залі семінарії відбулися урочистий акт і пленарне засідання Міжнародної науково-практичної конференції «Таврійські духовні читання». У форумі взяли участь представники світських і духовних навчальних закладів України та Росії, наукових і культурних організацій. 13 лютого робота конференції продовжилася в секціях, присвячених історії Сімферопольської і Кримської єпархії, святим землі Кримської, краєзнавству та археології як елементам церковної історії, архівним пошукам, духовним аспектам сучасної філології. orthocrimea.org ДЖАНКОЙ. 14 лютого єпископ Джанкойський і Роздольненський Аліпій звершив освячення храму на честь Почаївської ікони Божої Матері в с. Красногвардійське (Джанкойська єпархія). Після освячення нового храму пристосовану будівлю, в якій раніше відбувалися богослужіння, буде переобладнано під недільну школу, трапезну, а також кабінет надання допомоги людям, які опинилися у складних життєвих ситуаціях. crimea.eparhia.org ЖИТОМИР. 14 лютого в с. Сінгури Житомирського р-ну Житомирської області відбулося освячення Хрестовоздвиженського храму. Чин освячення очолив архієпископ Житомирський і НовоградВолинський Никодим. zhytomyr-eparchy.org
12
таїнст ва церкв и
№ 4 (326), лютий 2013
православна газета
Як уже повідомляла «Церковна православна газета» (див.: № 1 «ЦПГ» за 2013 р.), на засіданні Священного Синоду Руської Православної Церкви, що відбулося 25—26 грудня 2012 р. у Москві, було затверджено «Последование Святаго Елеа, совершаемое поскору». Учасники засідання ухвалили: «1. Схвалити “Последование Святаго Елеа, совершаемое поскору” до застосування у тих випадках, коли Таїнство Єлеосвячення необхідно звершити над хворими людьми, які перебувають на стаціонарному лікуванні. 2. Опублікувати згадане “Последование” в офіційних церковних засобах масової інформації, направити у Видавництво Московської Патріархії для включення у богослужбові збірники й розіслати в єпархії для використання. 3. Нагадати архіпастирям і пастирям про необхідність роз’яснювати значення Таїнства Єлеосвячення пасомим, які беруть у ньому участь, особливо коли у дні Великого посту воно звершується в монастирях і на парафіях при великому скупченні молільників, і звертати увагу останніх на те, що за відсутності появи або загострення важких захворювань і травм, участь у цьому Таїнстві більше одного разу на рік свідчить про неправильне його розуміння» (журнал № 130). Пропонуємо до уваги наших читачів довідку «Про чинопослідування Єлеосвячення», а також текст «Последования», підготовлені Комісією з питань богослужіння і церковного мистецтва Міжсоборної присутності Руської Православної Церкви.
ЄЛЕОСВЯЧЕННЯ ДОВІДКА, ПІДГОТОВЛЕНА КОМІСІЄЮ З ПИТАНЬ БОГОСЛУЖІННЯ І ЦЕРКОВНОГО МИСТЕЦТВА МІЖСОБОРНОЇ ПРИСУТНОСТІ РУСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ
1. БОГОС ЛОВСЬКІ ТА БІБ ЛІЙНІ ПІДСТАВИ ТАЇНСТВА Є ЛЕОСВЯЧЕННЯ Згідно з визначенням складеного святителем Філаретом Московським Катехізису «Єлеосвячення є таїнство, в якому при помазанні тіла єлеєм прикликається на хворого благодать Божа, що зціляє немочі душевні й тілесні». За словами святителя Симеона Солунського, «єлей [таїнства] є єлей святий за силою священнодійства, і сповнений божественної сили, і разом з тим, як намащується чуттєво, він просвіщає й освячує і душі, зміцнює сили, як тілесні, так і духовні, зцілює рани, знищує хвороби, очищає від нечистоти гріховної і має силу подавати нам милість Божу й умилостивляти Його». давнину єлей, тобто олія оливкового дерева, використовувався дуже широко. У Старому Завіті про нього йдеться і як про найважливіший продукт харчування, і як про невід’ємну належність храмового богослужіння (хліб, який входив до складу жертвоприношень, виготовлявся з додаванням єлею, єлей горів у лампадах Храму, ним помазувалися священики при їх поставленні, а також жертовники і начиння Храму тощо), і, нарешті, як про ліки (див., напр., Іс. 1: 6). Крім того, єлей наділявся символічним значенням — як знак милості Божої та радості про життя за заповідями. У культурі античності єлей також посідав важливе місце, особливо в медичній практиці. аме єлей, а також вино, описані як лікарський засіб у притчі Господа нашого Іісуса Христа про милосердного самарянина: Один чоловік ішов з Єрусалима до Єрихона, і потрапив до рук розбійників, котрі зняли з нього одежу, поранили його і пішли, залишивши його ледве живого... Якийсь же самарянин, проїжджаючи, натрапив на нього і, побачивши його, змилосердився і, підійшовши, перев’язав йому рани, поливаючи оливою і вином (Лк. 10: 30, 33–34). Отже, із зовнішнього боку Таїнство Єлеосвячення тісно пов’язане з давньою практикою лікування ран і хвороб за допомогою помазання єлеєм. Але церковне Таїнство до цієї практики аж ніяк не зводиться. Згідно з Євангелієм апостоли, за велінням Христовим, хворих мазали оливою і зціляли (Мк. 6: 13). Очевидно, що ці зцілення відбувалися не просто завдяки медичним властивостям єлею, але благодаттю Божою, оскільки апостоли зціляли силою і владою, отриманою від Самого Христа. Про зцілення через Єлеосвячення пише апостол Яків, брат Господній: Чи хто з вас занедужає, нехай покличе пресвітерів Церкви і нехай помоляться над ним, помазавши його єлеєм в ім’я Господнє. І молитва віри зцілить недужого і підведе його Господь; і, якщо він гріхи вчинив, простяться йому (Як. 5: 14–15). Це свідчення лежить в основі церковного Таїнства Єлеосвячення. Болящого в Таїнстві зціляє не єлей як такий, а молитва віри, і підіймає хворого Сам Господь. Помазання служить лише зовнішнім знаком, що вказує на внутрішній зміст Таїнства — молитву віри і відпущення гріхів. ідпущення гріхів є невід’ємним аспектом Таїнства Єлеосвячення. Хвороба і гріх пов’язані між собою — про цей зв’язок пише сам апостол Яків на початку свого послання: Вчинений гріх породжує смерть (Як. 1: 15). Як смерть і тлінність людської природи є наслідком гріхопадіння, так і особисті гріхи людини можуть бути причиною посилення хвороби. Це співвідносить Єлеосвячення з Таїнством Покаяння — перше
У
С
В
доповнює друге, особливо для важкохворих, але не скасовує його. Згідно з церковною традицією Єлеосвячення краще звершувати разом зі Сповіддю. У деяких випадках надання хворому Таїнства Покаяння може виявитися й зовсім неможливим, і тоді Єлеосвячення залишається єдиним засобом відпущення йому гріхів. Але якщо прощення гріхів також є змістом Таїнства Єлеосвячення, то чи дозволено вдатися до нього і тим, хто не є тяжкохворим? Церковне передання свідчить на користь такої практики, хоча й із застереженнями. З причини благодатної дії Таїнства не на тіло лише, але й на душу людини, отці Церкви вважали можливим звершувати його не тільки над тими, хто страждає на тілесні недуги. а свідченням отців і учителів Церкви, вже з перших століть християнства це Таїнство звершувалося над тими, хто кається, і було одним із засобів приєднання до Церкви тих, хто відпав від неї через тяжкість своїх гріхів. Як писав ще у III ст. Ориген, «існує відпущення гріхів... через покаяння, коли грішник омиває сльозами ложе своє... У цьому здійснюється те, що говорить апостол: Чи хворіє хто з вас? Хай покличе пресвітерів Церкви...» (Гомілії на Книгу Левіт, II. 4). За словами святителя Іоанна Златоуста, священики «не тільки відроджують нас [у Хрещенні], але й мають владу прощати гріхи, зроблені після того: Чи хворіє хто з вас? — сказано, — хай покличе пресвітерів Церкви...» (Про священство III. 6). Святитель Симеон Солунський свідчить, що в його епоху — початок XV ст. — у Візантії «кожному, хто впав у гріхи і виконав правило покаяння, готується до причастя [Святих Таїн] і отримав прощення від [духовного] отця», гріхи прощалися «через священнодійство і помазання Єлеосвячення, як пише [Яків,] брат Господній» (Зитання-відповіді Гавриїлу Пентапольському, 72). Саме цим обумовлене звершення загального Єлеосвячення над усіма охочими напередодні свята Пасхи, коли Церква особливо закликала грішників примиритися з нею.
З
2. КОРОТК А ІСТОРІЯ РОЗВИТК У ЧИНОПОС ЛІДУВАННЯ Витоки чину Єлеосвячення — в апостольській практиці помазувати хворих освяченим єлеєм, звершуючи посилену молитву про них. У ранній Церкві освячення єлею зазвичай відбувалося під час Євхаристії. У рукописах давніх редакцій богослужбових книг зберігся цілий ряд молитов над «єлеєм хворих», що його освячували на Літургії чи поза нею. Нерідко єлей приписувалося освячувати разом із водою. Ще одним священнодійством, яке звершували над хворим, було покладання рук єпископа чи священика (...покладуть руки на недужих, і вони будуть здорові (Мк. 16: 18, порівн.: Діян. 28: 8)). Існувало також багато окремих молитов про хворих — зокрема, призначених для читання в тій чи іншій конкретній хворобі. Всі ці елементи лягли в основу чинопослідування Єлеосвячення. візантійських рукописах із X–XI ст. поступово набирає поширення розгорнутий чин, що приписує звершення семи Божественних літургій — цілий тиждень поспіль або ж одночасно у кількох храмах. На проскомідії цих Літургій освячувався єлей, а наприкінці служби відбувалося помазання недужого. Згодом сім Літургій було замінено сімома помазаннями, яким передувало — як на Літургії — читання Апостола та Євангелія із сугубою єктенією. Для
У
семи помазань було обрано сім молитов, узятих із числа або молитов про болящих і освячення єлею для них, або із чинів Таїнства Покаяння. Крім того, при кожному помазанні читалася молитва «Отче святый, Врачу������������������������������������� душ и телес...», що мала давнє походження, а цикл усіх помазань увінчувало покладання на хворого Євангелія. Цьому чину передували вечірня та утреня, на яких замість рядових піснеспівів співалися особ ливі — про болящих. У такій формі чин набув широкого розповсюдження — зокрема на Русі, де він з кінця XIV ст. витіснив собою більш давню традицію, де Єлеосвячення складалося лише з однієї-двох молитов над єлеєм, до яких могли приєднуватися молитви в тій чи іншій хворобі. з XV ст. особливі піснеспіви Єлеосвячення відділилися від спеціальних вечерні та утрені й утворили початкову частину чинопослідування, яке остаточно набуло свого сучасного вигляду: 1) серія псалмів і піснеспівів про болящих; 2) молитва освячення єлею; 3) цикл із семи помазань з молитвою «Отче Святый...», яким передували читання Апостола та Євангелія (які, як на Літургії, обрамлені прокимном, алілуарієм і сугубою єктенією) та чергова молитва; 4) покладення Євангелія на голову хворого, із читанням молитви, і відпуст. При цьому вибір конкретних молитов та читань з Апостола і Євангелія був предметом постійних змін, аж до настання епохи друкованих видань.
І
3. ПОС ЛІДУВАННЯ Є ЛЕОСВЯЧЕННЯ Чин Єлеосвячення, представлений у сучасному Требнику, має звершуватися без скорочень і з благоговінням. Слід звернути особливу увагу на якість єлею, що його використовують у Таїнстві. З тієї причини, що символізм цієї речовини у Святому Письмі й у святих отців Церкви пов’язаний тільки і виключно з плодом оливкового дерева, а не інших рослин, олія Єлеосвячення має бути оливковою. Змішання її з оліями, отриманими з інших рослин, а тим паче — заміна оливкової олії іншою, допускається лише у крайньому разі. Єлей у Таїнстві змішується, згідно з традицією ранньої Церкви, з водою — або, як зазначено у Требнику, з вином, що витіснило у візантійській практиці воду в чині Єлеосвячення. а Требником, чин Єлеосвячення звершується над хворим, біля його одра. Вельми бажане звершення чину Єлеосвячення, або Соборування, собором пресвітерів, тобто декількома (в ідеалі — сімома) священиками разом. Згідно з церковною традицією приймати Єлеосвячення можна тільки один раз протягом одного захворювання. Більше одного разу в одній і тій самій хворобі Єлеосвячення може бути надано лише як виняток — якщо та набула особливо затяжного характеру. У пастирській практиці зустрічаються випадки неможливості звершити над хворим повний чин Єлеосвячення — наприклад, в умовах реанімаційного відділення. У зв’язку з цим Священний Синод благословляє звершення в таких випадках скороченого чину Єлеосвячення, в якому канон та інші піснеспіви, які колись входили до вечірні та утрені про болящих, що звершувалися окремо, прочитуються священиком заздалегідь (або ж опускаються), а цикл із семи помазань, що йдуть від практики звершення семи літургій, замінюється одним. <...> скільки суттєвою стороною Таїнства Єлеосвячення є відпущення гріхів, при вирішенні питання про участь у цьому Таїнстві дітей слід керуватися тими ж правилами, які стосуються Таїнства Покаяння. Зокрема, Таїнство Єлеосвячення не повинно надаватися дітям молодше семирічного віку без особливої потреби.
З
О
4. ЗАГА ЛЬНЕ СОБОРУВАННЯ Згідно з Требником чин Єлеосвячення звершується над однією людиною, яка перебуває в тілесній хворобі або немочі. Однак у Православній Церкві широко розповсюджена практика звершення загального Єлеосвячення над багатьма молільниками, в тому числі здоровими. У сучасній грецькій традиції загальне Єлеосвячення відбувається лише раз чи двічі на рік: після утрені Великого четверга, а також, зазвичай, у навечір’я Різдва Христового. Воно відрізняється від звичайного порядку Єлеосвячення тим, що, оскільки в ньому можуть брати участь усі вірні, а не лише важкохворі, воно відбувається у храмі, і під час нього семеричний цикл Апостолів, Євангелій та молитов не супроводжується помазаннями, а помазання буває лише одне: наприкінці чину всі, хто молився, почергово підходять до Євангелія для цілування, і тоді предстоятель одноразово помазує їм лоб і руки. хожа практика звершення загального Єлеосвячення — з одноразовим помазанням замість семиразового — була широко розповсюджена на Русі до середини XVII ст. Право звершувати загальне Єлеосвячення мали тільки архі єреї та ігумени найважливіших монастирів. Після XVII ст. загальне Єлеосвячення стало особливістю богослужіння найбільших соборів — наприклад, Успенського собору Московського Кремля, — де це священнодійство аж до 1917 р. продовжувало звершуватися раз на рік, у Великий четвер. Практика звершення загального Єлеосвячення тільки один раз на рік, після утрені Великого четверга — зазвичай ввечері у Велику середу — збереглася і в зарубіжних парафіях руської традиції, а також у деяких храмах в Росії. Зокрема, у храмах РПЦЗ загальне Єлеосвячення зберегло характер виключно архієрейського священнодійства. Проте у 2-й половині XX ст. у Руській Православній Церкві широко розповсюдився новий звичай звершення загального Єлеосвячення не тільки на Страсній седмиці, але й на інших седмицях Великого посту, причому загальне Єлеосвячення стало звершуватися не з одним, а із сімома помазаннями. огляду на сказане про руську дореволюційну і сучасну грецьку традиції допускається звершення загального Єлеосвячення з прочитанням усіх належних за чином Апостолів, Євангелій і молитов без супроводу їх помазаннями, але зі звершенням кожним ієреєм, який бере участь у чині, одноразового помазання тих, хто молиться, наприкінці послідування. Враховуючи тісний зв’язок загального Єлеосвячення зі святкуванням Пасхи, звершення цього чину дозволяється тільки в період Великого посту або, у разі обґрунтованої пастирської необхідності (багато охочих) і як особливий виняток, у дні передсвята Різдва Христового, коли Устав передбачає особливо строгий піст, — але не в інші пости і звичайні дні року. Приймати загальне Єлеосвячення можна не більше одного разу на рік. Пастирям слід роз’яснювати пасомим, які бажають взяти участь відразу в декількох Єлеосвяченнях поспіль, що таке бажання свідчить про нерозуміння змісту Таїнства і неправильне ставлення до нього.
С
З
5. ВИСНОВОК Зцілення — невід’ємна частина християнського благовістя. Згідно з Євангелієм воно є знаменням, що супроводжує проповідь про Христа по всьому світу (див.: Мк. 16: 17–18). Тому Єлеосвячення, в якій би формі воно не звершувалося, служить і служитиме утвердженню Церкви Христової та спасінню окремих її членів. patriarchia.ru
православна газета
таїнст ва церкв и
№ 4 (326), лютий 2013
ПОСЛЕДОВАНИЕ СВЯТАГО ЕЛЕА, СОВЕРШАЕМОЕ ПОСКОРУ
Священник, облечен в епитрахиль и поручи (аще возможно, то и в фелонь), начинает: Благословен Бог наш всегда, ныне и присно и во веки веков. И начало обычное. Посем Аллилуиа, глас 6. Стих 1: Господи, да не яростию Твоею обличиши мене, ниже гневом Твоим накажеши мене. Стих 2: Помилуй мя, Господи, яко немощен есмь. И тропарь, глас 4: Скорый в заступлении един сый, Христе, скорое свыше покажи посещение страждущему рабу Твоему (или страждущей рабе Твоей), избави от недуг и горьких болезней и воздвигни во еже пети Тя и славити непрестанно, молитвами Богородицы, едине Человеколюбче. Таже: Миром Господу помолимся. Господи, помилуй. О свышнем мире и спасении душ наших, Господу помолимся. Господи, помилуй. О мире всего мира, благостоянии cвятых Божиих Церквей и соединении всех, Господу помолимся. Господи, помилуй. О Великом господине и отце нашем Святейшем Патриарсе Кирилле, и о господине нашем (высоко-)преосвященнейшем митрополите (или: архиепископе, или: епископе) имярек, честнем пресвитерстве, во Христе диаконстве, и о всем причте и людех, Господу помолимся. Господи, помилуй. О еже благословитися елею сему силою и действом и наитием Святаго Духа, Господу помолимся. Господи, помилуй. О рабе Божии (или: о рабе Божией) имярек, и о еже в Бозе посещении его (или: ея), и еже приити на него (или: на ню) благодати Святаго Духа, Господу помолимся. Господи, помилуй. О еже избавитися ему же (или: ей же) и нам от всякия скорби, гнева и нужды, Господу помолимся. Господи, помилуй. Заступи, спаси, помилуй и сохрани его (или: ю) и нас, Боже, Твоею благодатию. Господи, помилуй. Пресвятую, Пречистую, Преблагословенную, Славную Владычицу нашу Богородицу и Приснодеву Марию, со всеми святыми помянувше, сами себе, и друг друга, и весь живот наш Христу Богу предадим. Тебе, Господи. И абие иерей влагает вино (или воду) в елей, благословляет его и глаголет молитву: Господи, милостию и щедротами Твоими исцеляяй сокрушения душ и телес наших; Сам Владыко, освяти елей сей, якоже быти помазующимся от него во исцеление, и в пременение всякия страсти, скверны плоти и духа, и всякаго зла; да и в сем прославится Твое Пресвятое Имя, Отца и Сына и Святаго Духа, ныне и присно и во веки веков, аминь. Таже: Вонмем. Мир всем. И духови твоему. Премудрость. Прокимен, глас 1: Буди, Господи, милость Твоя на нас, якоже уповахом на Тя.
На іконі у вигляді милосердного самарянина зображений Сам Христос
Стих: Радуйтеся, праведнии, о Господе, правым подобает похвала. Премудрость. Со б о р н а г о послания Иаковля чтение (зачало 57). Вонмем. Братие, образ приимите злострадания и долготерпения, пророки, иже глаголаша именем Господним. Се блажим терпящия: терпение Иовле слышасте, и кончину Господню видесте, яко многомилостив есть Господь, и щедр. Прежде же всех, братия моя, не кленитеся ни небом, ни землею, ни иною коею клятвою. Буди же вам, еже ей, ей, и еже ни, ни: да не в лицемерие впадете. Злостраждет ли кто в вас: да молитву деет. Благодушствует ли кто: да поет. Болит ли кто в вас: да призовет пресвитеры церковныя. И да молитву сотворят над ним, помазавше его елеем во Имя Господне. И молитва веры спасет болящаго. И воздвигнет его Господь, и аще грехи будет сотворил, отпустятся ему. Исповедайте убо друг другу согрешения, и молитеся друг за друга, яко да исцелеете: много бо может молитва праведнаго поспешествуема. [Мир ти. И духови твоему.] Аллилуиа, глас 8. Стих: Милость и суд воспою Тебе, Господи. П р е м уд р о ст ь , п р о ст и . Услышим святаго Евангелия. От Марка святаго Евангелия чтение (зачало 23). Слава Тебе, Господи, слава Тебе. Вонмем.
Во время оно, призва Иисус обанадесяте, и начат их посылати два два: и даяше им власть над духи нечистыми. И заповеда им, да ничесоже возьмут на путь, токмо жезл един: ни пиры, ни хлеба, ни при поясе меди: Но обувени в сандалия, и не облачитися в две ризе. И глаголаше им: идеже аще внидете в дом, ту пребывайте, дондеже изыдете оттуду. И елицы аще не приимут вы, ниже послушают вас, исходяще оттуду, оттрясите прах, иже под ногами вашими, во свидетельство им. Аминь глаголю вам: отраднее будет Содомом и Гоморром в день судный, неже граду тому. И изшедше проповедаху, да покаются: и бесы многи изгоняху. И мазаху маслом многи недужныя, и исцелеваху. Слава Тебе, Господи, слава Тебе. И ектения: Помилуй нас, Боже, по велицей милости Твоей, молим Ти ся, услыши и помилуй. Господи, помилуй (трижды). Еще молимся о милости, жизни, мире, здравии, спасении, посещении и оставлении грехов раба Божия (или: рабы Божией) имярек. Господи, помилуй (трижды). О еже проститися ему (или: ей) всякому согрешению, вольному и невольному, Господу помолимся. Господи, помилуй (трижды). Яко милостив и человеколюбец Бог еси, и Тебе славу возсылаем, Отцу и Сыну и Свя-
тому Духу, ныне и присно и во веки веков. Аминь. И молитва: Владыко Вседержителю, Святый Царю, наказуяй и не умерщвляяй, утверждаяй низпадающия, возводяй низверженныя, телесныя человеков скорби исправляяй; молимся Тебе, Боже наш, яко да наведеши милость Твою на елей сей, и на помазующияся от него во Имя Твое: да будет им во исцеление души же и тела, и во очищение и изменение всякия страсти, и всякаго недуга, и язи, и всякия скверны плоти и духа. Ей, Господи, врачебную Твою силу с небесе низпосли, прикоснися телеси, угаси огневицу, укроти страсть и всякую немощь таящуюся. Буди врач раба Твоего (или: рабы Твоея) имярек, воздвигни его (или: ю) от одра болезненнаго и от ложа озлобления цела и всесовершенна (или: целу и всесовершенну), даруй его (или: ю) Церкви Твоей благоугождающа и творяща (или: благоугождающу и творящу) волю Твою. Твое бо есть, еже миловати и спасати ны, Боже наш, и Тебе славу возсылаем, Отцу и Сыну и Святому Духу, ныне и присно и во веки веков. Аминь. И по молитве вземлет иерей стручец и, омочив и во святый елей, помазует болящаго крестообразно: на челе, на ноздрях, на ланитех, на устех, на персех, на руках на обе стране, глаголя молитву сию:
13
Отче Святый, Врачу душ и телес, пославый Единороднаго Твоего Сына, Господа нашего Иисуса Христа, всякий недуг исцеляющаго и от смерти избавляющаго, исцели и раба Твоего (или: рабу Твою) имярек, от обдержащия его (или: ю) телесныя и душевныя немощи, и оживотвори его (или: ю) благодатию Христа Твоего. Молитвами Пресвятыя Владычицы нашея Б о го р о д и ц ы и Приснодевы Марии: предстательствы честных Небесных Сил безплотных: силою Честнаго и Животворящаго Креста: честнаго славнаго пророка, Предтечи и Крестителя Иоанна: святых славных и всехвальных апостолов: святых, славных и добропобедных мучеников: преподобных и богоносных отец наших: святых исцелителей и безсребренников Космы и Дамиана, Кира и Иоанна, Пантелеимона и Ермолая, Сампсона и Диомида, Фотия и Аникиты, святых и праведных богоотец Иоакима и Анны, и всех святых. Яко Ты еси Источник исцелений, Боже наш, и Тебе славу возсылаем, со Единородным Твоим Сыном, и Единосущным Твоим Духом, ныне и присно и во веки веков. Аминь. По скончании же помазания иерей, взем святое Евангелие и разгнув е, возлагает писмены на главе больнаго, и глаголет молитву сию: Царю Святый, благоутробне и многомилостиве Господи Иисусе Христе, Сыне и Слове Бога Живаго, не хотяй смерти грешнаго, но яко обратитися и живу быти ему. Не полагаю руку мою грешную на главу пришедшаго (или: пришедшия) к Тебе во гресех, и просящаго (или: просящия) у Тебе нами оставление грехов; но Твою руку крепкую и сильную, яже во святом Евангелии сем, еже держу на главе раба Твоего (или: рабы Твоея) имярек: и молюся Ти, и прошу милостивное и непамятозлобное человеколюбие Твое, Боже, Спасителю наш, пророком Твоим Нафаном покаявшемуся Давиду о своих согрешениих оставление даровавый, и Манассиину еже о покаянии молитву приемый: Сам и раба Твоего (или: рабу Твою) имярек, кающагося (или: кающуюся) о своих си согрешениих, приими обычным Твоим человеколюбием, презираяй вся его (или: ея) прегрешения. Ты бо еси Бог наш, Иже и седмьдесят крат седмерицею оставляти повелевый падающим в грехи: зане яко в ел и ч ест в о Тв о е , т а ко и милость Твоя, и Тебе подобает всякая слава, честь и поклонение, ныне и присно и во веки веков. Аминь. Снемше же Евангелие с главы больнаго, дает целовати е. И начинает чин, егда случится вскоре вельми больному дати Причастие. Аще же ни, Слава, и ныне: Господи, помилуй (трижды). Благослови. И отпуст: Христос истинный Бог наш, молитвами Пречистыя Своея Матере, силою Честнаго и Животворящаго Креста, святаго, славнаго и всехвальнаго апостола Иакова, брата Божия и перваго архиереа Иерусалимскаго, и всех святых, помилует и спасет нас, яко благ и человеколюбец. Аминь.
14
№ 4 (326), лютий 2013
міжнародні нов и н и
79 % РОСІЯН ВВАЖАЮТЬ СЕБЕ ПРАВОСЛАВНИМИ, А 7 % — АТЕЇСТАМИ Такі дані показало опитування, що його провів Інститут соціології РАН, повідомляє Седмиця.Ru із посиланням на «Російську газету». У Росії проживає 79 % православних, 4 % мусульман, 7 % атеїстів і 9 % тих, хто вірить у «вищу силу», але до жодної релігії не належить. Як
пише видання, за останні три роки кількість віруючих «у щось, але не знаю, у що» знизилася на 2 %, атеїстів стало менше на 5 %, а тих, хто почав називати і вважати себе православним, збільшилося на 7 %. Проте за останні десять років кількість тих, хто у віль-
ний час вважає обов’язковим для себе піти до церкви, майже не змінилося: це приблизно кожен десятий. Причому кількість православних, що вважають відвідини церкви обов’язковими для віруючої людини, з 2009 р. скоротилося із 14 % до 11 %.
У РПЦ ПІДГОТУВАЛИ НОВІ МЕТОДИЧНІ ВИДАННЯ ДЛЯ КАТЕХІЗАТОРІВ
Посібники для православних місіонерів з’являться на виконання Визначень Архі є р е й с ь ко го Со б о ру в і д 4 лютого 2009 р. , інформує Седмиця.Ru. «Оглашення на сучасному етапі» — робота священика Олександра Усатова, підготовлена спеціально для консульт а н т і в - к а тех і з а то р і в , я к і постійно взаємодіють із
людьми, що готуються до Таїнства Хрещення. У книзі висвітлюються не тільки популярні питання, що виникають у відвідувачів огласительних бесід, але й широкий спектр тем, які потребують особливого аналізу. «Посібник з парафіяльного консультування» (за загальною редакцією митрополита Ростовського і Новочеркась-
кого Меркурія) — робота, підготовлена експертами у сфері катехізації. Основою книги стала праця священика Олександра Зелененка. Видання стане настільною книгою парафіяльних консультантів, катехізаторів, співробітників церковних крамниць і священнослужителів як у великих міських парафіях, так і в маленьких сільських храмах.
У МОСКВІ ПРЕДСТАВИЛИ ФІЛЬМ ПРО КОЛИШНІХ СВЯЩЕНИКІВ ційного відділу Володимир чість... Але замість радості
16 січня в «Іллінській вітальні» при московському храмі в ім’я пророка Божого Ілії (в Черкизово) відбувся закритий перегляд нового документального фільму «Розстриги», присвяченого проблемі залишення священиками ієрейського служіння. У перегляді взяли участь заступник керуючого справами Московської Патріархії архімандрит Савва (Тутунов), голова Синодального відділу із взаємин Церкви та суспільства протоієрей Всеволод Чаплін, голова Синодального інформа-
Легойда та інші представники Руської Православної Церкви. Фільм розповідає про долю трьох священнослужителів, які з різних причин залишили служіння Церкві. Автори не намагалися дати якусь оцінку їхньому життєвому вибору, герої фільму самі розповідають про своє життя після виходу з вівтаря. Завдяки такому поданню матеріалу, з глибокою ясністю розкривається їхня особистісна трагедія. Хоча в житті у них, з мирської погляду, начебто все гаразд: сім’я, діти, робота, твор-
в очах у них — туга і розгубленість. Після перегляду відбулося обговорення картини, на якому висловилися майже всі запрошені. Зокрема, протоієрей Всеволод Чаплін сказав, що головна проблема фільму — в розстановці героями пріоритетів між земними благами й Царством Небесним. На загальну думку учасників обговорення, цей фільм — перша спроба серйозної розмови в кіно про «болючі» теми церковної дійсності, повідомляє сайт foma.ru.
2013 РІК У ГРУЗІЇ ОГОЛОШЕНО РОКОМ СВЯТОЇ ЦАРИЦІ ТАМАРИ Про це повідомив Патріарх всієї Грузії Ілія II під час недільної проповіді в кафед ральному соборі Самеба — Пресвятої Трійці. За словами Предстоятеля Грузинської Православної Церкви, 2013 р. — ювілейний, оскільки вчені вважають, що в поточному році виповнюється 800 років від дня кончини наймогутнішої,
поряд з її прадідом, святим царем Давидом Агмашенебелі, представниці грузинської монархії, повідомляє Благовіст-Інфо. «Є й інші припущення, але більша частина вчених вважає, що свята цариця померла 1213 р., тому ми вирішили оголосити цей рік роком цариці Тамари», — сказав грузинський Патріарх.
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД ЗАХИСТИВ ПРАВО ХРИСТИЯНКИ НА НОСІННЯ НАТІЛЬНОГО ХРЕСТА
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) задовольнив позов колишньої співробітниці британської авіакомпанії «British Airways» Надії Евейди, яку було звільнено за носіння натільного хреста на
р о б от і , п о в і д о м л я є с а й т foma.ru. Зокрема, суд постановив, що стосовно жінки роботодавцем була порушена стаття 9 Європейської конвенції з прав людини (свобода віро сповідан ня). Суд зобов’язав
а в і а ко м п а н і ю в и п л а т и т и Надії Евейді компенсацію в розмірі 32 тисяч євро. Водночас ЄСПЛ не задовольнив ряд інших позовів, які також були пов’язані з утиском прав віруючих на носіння натільних хрестів.
СЕРБСЬКА ГАЗЕТА СТВЕРДЖУЄ, ЩО В СУСПІЛЬСТВІ ПРОЯВЛЯЄТЬСЯ НЕГАТИВНЕ СТАВЛЕННЯ ДО ДУХОВЕНСТВА
Проведене сербською газетою «Бліц» опитування читачів виявило негативне ставлення до духовенства у чималої частини суспільства, повідомляє сайт видання, інформацію якого наводить Седмиця.Ru. Згідно з офіційною статистикою 3/4 сербів вірують у Бога, хоча тільки 51 % читачів газети «Бліц» позиціонують себе як віруючі. Запитання опублікованої в газеті анкети повинні були допомогти з’ясувати, що думають читачі про духовенство (без зазначення юрисдикційної належності) та вплив
священнослужителів на віру інших людей. На запитання про регулярність відвідування храму 9,4 % читачів відповіли, що відвідують його щотижня, 12,4 % — раз на місяць, 16,8 % — двічі на рік, 9,6 % — раз на рік, 51,5 % — взагалі не ходять до церкви. На запитання про те, чи дотримуються священики церковних канонів, лише 13,7 % читачів відповіли ствердно, 33,3 % вважають, що «таких меншість». «Ні, не дотримуються», — відповіли 52,8 %. На запитання «Чи були ви коли-небудь здивовані сумою
винагороди, яку священик попросив за звершення обряду?» 69,6 % читачів відповіли: «Так, сума була завищеною», 10,8 % — «Так, але заплатив без роздумів» і 19,4 % — «Ні, це джерело доходу священнослужителя». На запитання «Чи просили ви коли-небудь допомоги у Церкви?» 13,9 % читачів відповіли ствердно, уточнивши, що цю допомогу вони отримали. 4,4 % сказали, що допомогу просили, але її не отримали. І 81,5 % відповіли в умовному способі, що ніколи б не попросили допомоги у Церкви.
православна газета
У БРИТАНІЇ ВІДКРИЛАСЯ ПЕРША «ЦЕРКВА ДЛЯ АТЕЇСТІВ»
Седмица.ru з посиланням на портал Periodista Digital і «The Independent» повідомляє про першу «атеїстичну месу», що відбулася 6 січня в колишньому християнському храмі у Лондоні. Виставу провели два англійські коміки Сендерсон Джонс і Піппа Евенс. Пародія на месу зібрала близько 200 глядачів. Згідно з британським виданням у блазенській «месі» взяли участь не тільки невіруючі, але й особи, що розчарувалися у своїх релігійних громадах, — іудей і католичка. Нове об’єднання назвали «Асамблея Воскресіння».
Воно позиціонує себе як «Перша церква атеїстів Сполученого Королівства». «Меса», очолювана коміками, містила багато жартів на адресу представників різних християнських конфесій (наприклад, порівняння протестантських місіонерів, які проповідували на вулицях, із поліцейськими патрулями). «Духовна» частина вистави полягала у «спільній медитації», коли присутнім запропонували закрити очі й «подумати». Організатори пообіцяли щомісяця запрошувати на «меси» відомих коміків і театральних діячів.
БІЛЬШІСТЬ АМЕРИКАНЦІВ СПОВІДУЄ ХРИСТИЯНСТВО
Атеїстом називає себе лише кожен п’ятий громадянин США, передає сайт Сегодня.ua. Принаймні 77 % повнолітніх американців вважають себе християнами, ще 18 % — атеїстами, решта відносить себе до представників інших релігій. Про це свідчать опубліковані дані опитування інституту «Геллап».
Згідно з опитуванням 52 % з тих, хто відносить себе до християн, є протестантами, 23 % — католиками, 2 % належать до «церкви Іісуса Христа останніх днів» і називають себе мормонами. У телефонному опитуванні взяли участь понад 326 тисяч американців, які досягли повноліття і проживають на території всіх 50 штатів.
У НЬЮ-ЙОРКУ ПРОЙШОВ ХРЕСНИЙ ХІД БРАЙТОНОМ
На початку лютого відбувся черговий хресний хід ньюйоркським районом Брайтон, населеному російськомовними вихідцями з колишнього СРСР, повідомляє БлаговістІнфо. Настоятель храму на честь ікони Богородиці «Невипивана Чаша» ієрей Вадим Ареф’єв ось уже понад десять років щовівторка вирушає разом із парафіянами до безпритульних. Православні приносять для них їжу та одяг, а головне — пропонують допомогу в боротьбі з алкогольною, наркотичною та іншими залежностями. Нерідко походи до безхатченків перетворюються на справжній хресний хід. Священик із хрестом у руках, парафіяни з розкладним іконостасом та молитовними піснеспівами обходять альтанки уздовж знаменитого пляжу Брайтон-Біч, уподобані тутешніми мешканцями, які страждають на алкоголізм і наркоманію. Багато сподвижників отця Вадима самі колись були мешканцями підвалів і підворіть російського району НьюЙорка. Тепер вони живуть у Будинку працьовитості при храмі, де працею і молитвою
позбавляються від згубних звичок. Деякі залишають Б уд и н о к п р а ц ьо в и то ст і , повністю повернувшись до нормального життя. Священик розповідає, що відсоток тих, хто подолав залежність у Свято-Іоаннівському Будинку працьовитості вищий, ніж у звичайних медичних установах. Після повернення до храму отець Вадим відслужив водосвятний молебень разом з акафістом Пресвятій Богородиці «Невипивана Чаша». Як сказав у проповіді священик, «усіх людей мучать пристрасті: когось алкогольна, когось блудна, когось гординя». Отець Вадим зазначив, що християни повинні діяльно допомагати ближнім зцілитися від різного роду залежностей. Храм на честь ікони Божої Матері «Невипивана Чаша» Руської Православної Церкви Закордоном — єдиний у Брайтоні. Вихідці з Росії, України, Молдови, Грузії та інших країн становлять його парафію, що швидко зростає. Крім Будинку працьовитості при церкві діє суботня школа. Місія парафії — воцерковлення та духовне опікування російськомовної еміграції.
ОПУБЛІКОВАНО НОВІ СТАТИСТИЧНІ ДАНІ ПРО РЕЛІГІЇ СВІТУ
Французький православний сайт Оrthodoxie.com із посиланням на видання «Світ релігій» («Le Monde des religions») повідомляє про результати дослідження сучасної релігійності у світі, які нещодавно було опубліковано американським центром Pew Forum, передає Благовіст-Інфо. Згідно з опублікованими даними 84 % світового населення (тобто 5,8 млрд осіб) є прихильниками традиційних світових релігій: християнства, індуїзму, ісламу, буддизму, іудаїзму.
Християни становлять приблизно третину населення Землі (32��������������������� �������������������� %). Друга за чисельністю громада — мусульмани (23 %). Pew Forum також уточнює дані про християн (загалом 2,2 млрд осіб): із них 50 % — католики, 37 % — протестанти, 12 % — православні (у цілому — 264 млн осіб, але в цій статистиці до числа православних включені також дохалкідоніти). Підготував Олег Карпенко
православна газета
нов и н и, події, комен тарі
БЛАГОДІЙНІСТЬ КРІЗЬ ПРИЗМУ ОБ’ЄКТИВА
У галереї «Соборна» відкрилася виставка кращих робіт Всеукраїнського фотоконкурсу Фотоконкурс «Благодійність крізь призму об’єктива» організував Український форум благодійників під патронатом Національної спілки фотохудожників України. Мета конкурсу — привернути увагу громадськості до кращих прикладів філантропії. На виставці, яка відкрилася 17 лютого в галереї «Соборна», представлено 40 кращих робіт, що надійшли з різних куточків України. Захід відкрила директор Українського форуму благодійників Ганна Гулевська-Черниш, яка підкреслила значення розвитку благодійності в Україні для добробуту кожної сім’ї й кожної особистості. Від імені Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира виступив голова Синодального відділу з благодійності та соціального служіння УПЦ архідиякон Сергій Косовський. Він розповів про основні напрями соціального служіння Церкви, а також подякував організаторам заходу. У період проведення виставки в галереї «Соборна» проходитиме благодійна акція «Підтримай життя Луки Стрельчука». Хлопчик ніс послух у вівтарі храму на честь Покрову Пресвятої Богородиці
?
«Багато років тому мій чоловік поїхав на заробітки за кордон, час від часу надсилав листи і гроші. Наш син дуже тяжко переносив розлуку з батьком. Наші батьки були віруючими людьми, й бабуся навчила онука молитися. Хлопчик постійно молився про повернення тата, плакав біля ікон, вірячи, що Господь справді поверне батька додому. Але трапилася біда — наш тато зовсім пропав, ніхто навіть не знає, чи живий він. Після цього сина наче підмінили, він став, якщо можна так сказати, ображатися на Бога, заявив, що не вірить у Нього, що Він несправедливо вчинив... Зараз син виріс, дитячий біль ущух, він навіть іноді заходить до церкви, але я не можу йому відповісти, що саме сталося і чому. Порадьте, як правильно пояснити дану ситуацію синові». Олена К., м. Київ
с. Сулимівка, його мама — регент цього ж храму. Зараз Лука проходить лікування, а потім йому знадобиться реабілітація за кордоном. Керівник Духовно-просвітницького центру на честь Воскресіння Христового Ксенія Зозуля розповіла «Церковній православній газеті» про те, що головне в цій виставці — показати, що благодійність не має меж. «Адже можна допомогти і дитині, і дорослому, і старому. Нашої допомоги потребують не тільки важкохворі люди, але й наші близькі, для яких кращими ліками буде наше добре слово», — вважає Ксенія Зозуля. За словами організаторів, кожна фотографія на виставці — маленька історія із життя реальних людей. Представлені фотороботи ставлять перед кожним глядачем запитання:
«А що ти особисто зробив для знедолених? Як і на що використовуєш своє життя, щедро подароване тобі Господом?». Наприкінці 2012 р. фотовиставка «Благодійність крізь призму об’єктива» проходила в Національному культурно-художньому і музейному комплексі «Мистецький Арсенал». У галереї «Соборна» вона триватиме до 3 березня. Після цього організатори обіцяють показати свою виставку в різних регіонах України. Фотовиставка працює щодня з 10:00 до 19:30. Вхід вільний. Адреса галереї «Соборна»: Залізничне шосе, 3 (вхід з боку автостоянки), (ст. м. «Либідська»). Подробиці за тел.: (044) 529–03–59. Підготував Олег Карпенко
ЗАПИТАННЯ — ВІДПОВІДЬ Відповідає протоієрей Віталій Ейсмонт: Шановна Олено! Спаситель наставляв: просіть, і дасться вам (Мф. 7: 7), але при цьому уточнював: чого б ви не попросили в Отця в ім’я Моє, дасть вам (Ін. 16: 23). Виходить, Боголюдина виконує лише те, що просять в Його Божественне ім’я, а не будь-яке бажання людини. Інакше Господу (Господарю) довелося б стати безвідмовним слугою і рабом, а нам, «рабам Божим», навпаки, — Його господарями. Колись схоласти задавалися питанням: «Чи може Бог створити камінь, який би Сам не міг підняти?». Відповіді, здавалося, на нього не було. Але відповідь виявилася дуже проста. Це серце людини. Господь не може змусити серце гордія зробитися смиренним, а лиходія — праведним. Він дає людині в дар свободу волі й ніколи
не забирає цього дару. Він нагадує про нашу гріховність і про шляхи правди, але не штовхає на шлях правди. Учня, який зрадив Його, Він запитав: друже, для чого ти при йшов?.. чи поцілунком видаєш Сина Чоловічеського? (Мф. 26: 50; Лк. 22: 48), однак це не змінило злих намірів Іуди. Чи варто дорікати цим Іісусу? Ні, звичайно. Подібне могло статися і з Вашим чоловіком. Син молив Бога про повернення тата, але той так і не повернувся. Отже, він, якщо до того часу був живий, зробив інший вибір. Проте на момент молитовного звернення Вашого сина, його тата серед живих могло просто й не бути. Тому, люблячи зниклого чоловіка і батька, не припиняйте про нього молитися. Адже у Бога всі живі (Лк. 20: 38).
ПРОХ АННЯ ПРО ДОПОМОГ У
ДОПОМОЖІТЬ ВИЖИТИ АЛЛІ ЧЕРВОНІЙ
Усього тільки рік тому я мала сім’ю і хорошу роботу. Та прийшла біда —��������������������������� ���������������������������� втратила одразу трьох найближчих мені людей. Спочатку померла рідна сестра. Через дев’ять днів помер батько. А за кілька місяців у мене виявили рецидив раку молочної залози. Останнім ударом було те, що пішов чоловік. Тепер, втративши (за станом здоров’я) ще й роботу, залишилася одна з мамою. Завдяки допомозі друзів та родичів я пройшла обстеження в ізраїльській клініці, де й підтвердився страшний діагноз — «інфільтруючий протоковий рак молочної залози ІІІ ступеня злоякісності». Там само я пройшла курс хіміотерапії. До лікування в Ізраїлі я вже витримала дві пов’язані з моїм захворюванням операції в Україні, але бажаного результату вони не дали. Тепер мене чекає операція з ампутації молочних залоз. Ізраїльська клініка «Асаф Ха-Рофе», де я
проходила хіміотерапію, виставила рахунок, у якому зазначено, що необхідно буде сплатити від 30 до 35 тисяч доларів. Таких грошей мені вже не зібрати. Термін збору — до 10 квітня. Також у мене зберігається ІІІ стадія раку без метастаз. І, як запевняють, ізраїльські лікарі, є всі шанси на одужання. І ще. Окрім усього, хочу народити або всиновити дитину. Алла Червона
Тел.: 097–351–87–60, 093–030–11–54, 099–443–40–98 (Алла), 098–441–88–74 (Надія, волонтер) РЕКВІЗИТИ: «Приватбанк» МФО: 305299 ЗКПО: 14360570 Рахунок одержувача: 29244825509100 Червона Алла Миколаївна, ІНПП 2827701162 Надія Попко, волонтерський рух «Молодість не байдужа» при Синодальному відділі у справах молоді УПЦ
№ 4 (326), лютий 2013
15
ЄПАРХІА ЛЬНЕ ЖИТ ТЯ ХАРКІВ. 14 лютого архієпископ Харківський і Богодухівський Онуфрій відвідав с. Токарівка Дергачівського р-ну Харківської області, де звершив освячення місця під будівництво храму в ім’я благовірного князя Олександра Невського. Того ж дня архієпископ Онуфрій взяв участь в урочистій церемонії відкриття та освячення поклінного хреста у багатосторонньому автомобільному пункті пропуску Нехотєєвка Бєлгородського р-ну Бєлгородської області (РФ). Освячення хреста, спорудженого на честь 1025-річчя Хрещення Русі, звершив митрополит Бєлгородський і Старооскольський Іоанн. При освяченні були присутні Надзвичайний і Повноважний Посол Росії в Україні Михайло Зурабов, губернатор Бєлгородської області Євген Савченко, голова Харківської обласної державної адміністрації Михайло Добкін, голова Харківської обласної ради Сергій Чернов, представники митних служб України й Росії та ін. Освячення поклінного хреста відбулося в рамках співпраці єпархій, розташованих у зоні українсько-російськобілоруського прикордоння. eparchia.kharkov.ua СУМИ. 15 лютого, на свято Стрітення Господнього, з нагоди Міжнародного дня онкохворих дітей, із благословення єпископа Сумського і Охтирського Євлогія за Літургією у Спасо-Преображенському кафедральному соборі м. Суми було звершено особливу молитву за дітей, які страждають від онкологічних захворювань. Напередодні, у проповіді за вечірнім богослужінням, єпископ Євлогій закликав православних християн відвідати лікарні, сім’ї онкохворих дітей, підтримати їх у важких випробуваннях молитвою, добрим словом, посильною допомогою. pravoslavie.sumy.ua ЗАПОРІЖЖЯ. 18 лютого в Запорізькому єпархіальному управлінні архієпископ Запорізький і Мелітопольський Лука провів загальні збори благочинних та керівників єпархіальних відділів. На зустрічі владика розповів про Архієрейський Собор Руської Православної Церкви, що відбувся 2–5 лютого в Москві, і про прийняті ним рішення. Для координації зусиль із підготовки до святкування 1025-річчя Хрещення Русі було створено організаційний комітет. У ході наради також обговорювалися: питання соціального й молодіжного церковного служіння; перспективи духовної освіти та стандарти катехізації; роль Церкви в українському інформаційному та культурному просторі. hram.zp.ua ЧЕРНІГІВ. 18 лютого, в день пам’яті святителя Феодосія Чернігівського († 1696), у Троїцькому кафедральному соборі м. Чернігів було звершено Літургію. Богослужіння звершили: архієпископи Чернігівський і Новгород-Сіверський Амвросій, Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр (секретар Предстоятеля УПЦ); єпископи Гомельський і Жлобинський Стефан, Ніжинський і Прилуцький Іриней, Туровський і Мозирський Леонід, Обухівський Іона, Конотопський і Глухівський Роман, Фастівський Даміан, а також духовенство Чернігівської єпархії. Рака з нетлінними мощами святителя Феодосія була встановлена посеред храму для молитовного поклоніння. orthodox.org.ua КІРОВОГРАД. 19 лютого, з благословення архі єпископа Кіровоградського і Новомиргородського Іоасафа, відбулося урочисте відкриття та освячення молитовної кімнати для людей похилого віку при будинку престарілих с. Троянка Голованівського р-ну Кіровоградської області. На сьогоднішній день у цій установі проживає вісім осіб, троє з яких прикуті до ліжка. Освячення звершив настоятель храму в ім’я апостола і євангеліста Іоанна Богослова смт Голованівськ протоієрей Миколай Чутора. orthodox-kr.org.ua КРИВИЙ РІГ. 19 лютого. У залі засідань Криворізької єпархіальної ради під головуванням архі єпископа Криворізького і Нікопольського Єфрема відбулося засідання єпархіальної ради. Архієпископ Єфрем розповів про Архієрейський Собор РПЦ, який відбувся 2–5 лютого 2013 р. у м. Москві та про прийняті ним рішення. Одним із питань порядку денного були зміни в керівному складі єпархіальних відділів. Відділ у справах молоді очолив протоієрей Антоній Бондар, настоятель храму в ім’я мучениці Татіани; апологетичний відділ — ієрей Валентин Очковський, настоятель храму в ім’я мученика Іоанна Воїна; відділ із соціального служіння та благодійності — ієрей Діонисій Шкуратко, настоятель храму в ім’я мучениці Параскеви; знову створений юридичний відділ — мирянин Віталій Ігорович Шалагон. eparhia.com.ua
16
№ 4 (326), лютий 2013
православна газета
богослужіння
«СЕ ВРЕМЯ БЛАГОПРИЯТНО, СЕ ВРЕМЯ ПОКАЯНИЯ…» Рік у рік Православна Церква готує віруючих до початку Великого посту. За чотири неділі до Чотиридесятниці за богослужінням починають користуватися Тріоддю Пісною — богослужбовою книгою, що містить особливі покаянні піснеспіви. дними з таких піснеспівів, які О починають співати з Неділі про митаря і фарисея, а закінчують на
«НА РІКАХ ВАВИЛОНСЬКИХ…»
Н
астає друга неділя підготовки до Великого посту, Неділя про блудного сина. Цієї та наступні дві неділі, аж до початку Великого посту, Церква визначає співати псалом 136-й: «На реках Вавилонских». Він співається на додаток до звичайних урочистих і прославляючих Бога псалмів: 134-го («Хвалите Имя Господне») і 135-го («Исповедайтеся Господеви, яко благ»). Псалом «На реках Вавилонских» за своїм змістом різко відрізняється від поперед ніх двох, являючи собою пісню єврейських вигнанців, які томляться у вавилонському полоні після падіння Єрусалима та руйнування Першого Храму. Перша частина псалма (ст. 1–6) виражає скорботу євреїв за втраченою батьківщиною, друга (ст. 7–9) — надію на відплату загарбникам і гнобителям. «Ріки вавилонські», що згадуються в тексті, — це Євфрат, Тигр і, можливо, Ховар (згадується у пророка Єзекиїля), на пустельних берегах яких віддавалися скорботі євреї, згадуючи Єрусалимський храм і богослужіння, що там звершувалися. На думку блаженного Феодорита Кирського, вавилоняни вимагали від євреїв виконання священних пісень не для того щоб навчитися шануванню істинного Бога, але для того щоб посміятися над полоненими. Щоб не давати приводу для насмішок і наруги, а також тому, що священні пісні не можна було виконувати поза межами Єрусалимського храму, євреї відмовлялися співати пісню Господню на землі чужій. Правиця, яка забуде того, хто піддасть забуттю Єрусалим, — це, за тлумаченням святителя Афанасія Великого і блаженного Феодорита, допомога з Неба від Бога; той, хто забуде Єрусалим і, відповідно, заповіт між Богом та Його народом, сам буде забутий Богом. Саме цю думку повторить згодом і Ф. М. Достоєвський у своєму романі «Брати
Н
Лі Портер. «Ріки Вавилонські»
5-й Неділі (преподобної Марії Єгипетської) Великого посту, — тобто протягом усіх недільних всеношних — є тропарі: «Покаяния отверзи ми двери, Жизнодавче, утренюет бо дух мой ко храму святому Твоему, храм носяй телесный весь осквернен; но яко щедр, очисти благоутробною Твоею милостию» (переклад: «Життєдавче, відкрий мені двері покаяння, бо душа моя з ран нього ранку прагне до Твого святого храму, тому що її храм тілесний увесь осквернений; але Ти, як щедрий, очисти його з Твоєї безмірної милості»), «На спасения стези настави мя, Богородице, студными бо окалях душу грехми и в лености все житие мое иждих; но Твоими молитвами избави мя от всякия нечистоты» (переклад: «Богородице, вкажи мені шлях спасіння, бо я занапастив душу свою ганебними гріхами і все життя своє провів у лінощах; але Ти Своїми молитвами звільни мене від усякої нечистоти») і стихира: «Множества содеянных мною лютых помышляя, окаянный, трепещу страшнаго дне суднаго, но надеяся на милость благоутробия Твоего, яко Давид вопию Ти: помилуй мя, Боже, по велицей Твоей милости» (переклад: «Я, нещасний, думаючи про численні вчинені мною беззаконня, боюся страшного судного дня; але, сподіваючись на Твою безмірну милість, як Давид, благаю Тебе: помилуй мене, Боже, з великої Твоєї мило-
чистоті, й відреклися від служіння дияволу. Проте щодня ми робимо ті чи інші проступки, зневажаючи тим самим і наше тіло як храм. Лише завдяки щирому покаянню та молитві ми можемо очистити храм тілесний і зробити його придатним для пробування Духа Святого. «Но яко щедр, очисти благоутробною Твоею милостию» — заключне прохання першого тропаря. Пройшовши через двері покаяння, пориваючись до храму і усвідомивши всю свою негідність, ми сміливо молимо очистити нас, зробити нас гідними Царства Божого, але при цьому смиренно розуміємо, що це можливо не за наші заслуги й чесноти, а лише з великої милості Божої. аступний тропар присвячений молитовному зверненню до Пре святої Богородиці: «На спасения стези настави мя, Богородице, студными бо окалях душу грехми». Церковно слов’янське дієслово «окалях» походить від відомого нам слова, що тлумачиться як людські випорожнення. Саме так потворно занапастив я свою душу. І нормальний стан людини — дійсно жахнутися від того, що я зробив з тим безсмерт ним даром, який мені дав Господь. Тому ми просимо Божу Матір наставити нас на шлях спасіння, позбавити нас від лінощів («и в лености все житие мое иждих») і клопотати про наше виправлення («но Твоими молитвами избави мя от всякия нечистоты»). тихира «Множества содеянных мною лютых…» є квінтесенцією двох попередніх тропарів, в якій резюмується наше усвідомлення «множества содеянных лютых», тобто наших гріхів і провин, наш острах опинитися з таким надбанням у день Страшного суду перед Богом, тому в надії на милість Божу ми, як Давид, молимо Господа: «Помилуй нас, Боже, по велицей Твоей милости».
сті»). Це єдині піснеспіви, що об’єднують період підготовки до Великого посту й сам піст.
«ПОКАЯНИЯ ОТВЕРЗИ МИ ДВЕРИ»
немощами та слабкостями. Тільки в Церкві людина може досягти істинного богоспілкування, співпричетності Христу, тому що храм — це особливе молитовне місце, де життя простої людини стає причетним вічності, де Церква земна має зв’язок із Церквою Небесною, де під час Таїнства Євхаристії людина причащається Тіла і Крові Господа. алі піснеспів говорить нам про стан нашого тіла: «храм носяй телесный весь осквернен». Тіло наше повинно бути храмом Святого Духа, адже в Таїнстві Хрещення ми дали обітниці Богу, що зберігатимемо себе у
цьому піснеспіві говориться, що У дух наш прагне до храму з ран нього ранку: «Утренюет бо дух мой Д (див.: Іс. 26: 9) ко храму святому Твоему». Дух людини прагне туди, де може посправжньому покаятися і отримати благодатну допомогу в боротьбі зі своїми
1. На ріках вавилонських, там ми сиділи і плакали, коли згадували Сион наш. 2. На вербах посеред нього повісили ми арфи наші. 3. Там бо питали нас про слова пісень полонителі наші, що знали про наш спів: «Заспівайте нам із пісень Сіонських». 4. Як же нам співати пісню Господню на землі чужій? 5. Якщо забуду тебе, Єрусалиме, нехай буде забута правиця моя. 6. Нехай прилипне язик мій до гортані моєї, якщо не пом’яну тебе і коли не поставлю Єрусалима початком радості моєї. 7. Пом’яни, Господи, синів Едомських, що в день єрусалимський кричали: «Руйнуйте його до останку». 8. Дочко Вавилона, окаянна, блаженний той, хто відплатить тобі за все, що ти заподіяла нам! 9. Блаженний, хто візьме і розіб’є дітей твоїх об камінь.
С
Карамазови», де капітан Снєгірьов цитує псалом: «— Не хочу гарного хлопчика! не хочу іншого хлопчика! — прошепотів він диким шепотом, скрегочучи зубами, — якщо забуду тебе, Єрусалиме, нехай прилипне язик мій...». Там само Олексій Карамазов пояснює: «Це з Біблії: “Якщо забуду тебе, Єрусалиме”, — тобто якщо забуду все, що є найціннішого у мене, якщо проміняю на щось, то нехай уразить...». станні два вірші цього псалма зазвичай трактуються як в історичному, так і в алегоричному контексті. У першому випадку дочка Вавилона, тобто сам Вавилон, називається спустошувачкою, оскільки і йому самому загрожує захоплення та розорення спочатку мідянами й персами, а потім греками й римлянами, які не пошкодують навіть немовлят і таким чином помстяться за гноблення народу Божого. У другому ж випадку, на думку багатьох святих отців, Вавилон розуміється як символ віку цього, а вавилонський полон — як поневолення людини гріхами та сластолюбством. Блаженний, хто може позбутися від рабства гріха й розбити об наріжний камінь (див.: Іс. 28: 16), тобто про Христа, навіть дітей — помисли гріховні, які повинні викорінюватися в зародку. апередодні Великого посту Церква молитовно закликає Своїх вірних чад ретельно боротися зі своїми немочами і пристрастями та пропонує нам засіб у допомогу — піст і стриманість. Ніби підбадьорюючи нас перед Святою Чотиридесятницею, у своїй бесіді про піст святитель Василій Великий пише: «Радій, що Лікарем дано тобі зцілення, яке знищує гріх. Як черв’яки (глисти — М. М.), що зароджуються в нутрощах у дітей, знищуються найгіркішими ліками, так само і гріх, що живе у глибині душі, умертвляється прийняттям такого посту, який справді гідний цього найменування».
О
Н
Максим Мудрак