Cerkovna gazeta 2013 10 332 ua

ОФІЦІЙНЕ ВИДАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

Травень 2013 № 10 (332)

Видається за благословенням Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, Предстоятеля Української Православної Церкви Про життя Української Православної Церкви читайте на офі­цій­но­му сайті УПЦ — www.ort­ho­dox.org.ua, а також на сайтах: www.ort­ho­doxy.org.ua, fotolitopys.in.ua, cpg.in.ua ПАЛОМНИЦТВО

СТОРІНКИ ІСТОРІЇ

Радісно вклонитися святим місцям

Валент та Ісаакій: зустріч двох світів

Пропонуємо до вашої уваги продовження нотаток кореспондента «Церковної православної газети» про деякі святі місця, відвідані у рамках прес-туру на Святу Землю

с. 8—9

ІНТЕРВ’Ю

ДУХОВНЕ ЖИТТЯ

На самому початку походу, недалеко від Константинополя, на шляху імператора зустрівся пустельник Ісаакій

Волинське братство проти зеленого змія Пити чи не пити? Для багатьох людей, які стикнулися з проблемою алкоголізму, це питання не є риторичним

Про перешкоду на шляху до справжньої любові, або Як перемогти пристрасть Щоб стати на шлях справжнього духовного життя, дуже важливо перемогти в собі пристрасть до будь-яких, і хороших і поганих, речей

с. 10

с. 12

с. 13 ЦЕРКВА І ЗМІ

27 травня виповнився 21 рік від часу проведення Харківського Архієрейського Собору та 21 рік служіння Блаженнішого Митрополита Володимира на кафедрі Київських Митрополитів. Цього дня Предстоятель Україн­ ської Православної Церкви звершив Божественну літургію в Успенському соборі Києво-Печерської Лаври. Його Блаженству співслужили: архієпис­ копи Білоцерківський і Богуславський Августин, Криворізький і Нікополь­ ський Єфрем, Чернігівський і Новго­ род-Сіверський Амвросій, МогилівПодільський і Шаргородський Агапіт, Харківський і Богодухівський Онуф­ рій, Ізюмський і Куп’янський Єлисей, Переяслав-Хмельницький і Вишнев­ ський Олександр (секретар Предстоя­ теля УПЦ), Городницький Олександр;

єпископи Володимир-Волинський і Ковельський Володимир, Макарів­ ський Іларій, Дніпродзержинський і Царичанський Володимир, Джанкой­ ський і Роздольненський Аліпій, Бро­ варський Феодосій, Шепетівський і Славутський Діонисій, Ірпінський Климент, Бердянський і Приморський Єфрем, Бородянський Варсонофій, Фастівський Даміан, Вознесенський і Первомайський Олексій, Васильків­ ський Миколай; насельники монас­ тиря у священному сані. За Літургією також молився митрополит Феодосій­ ський і Керченський Платон. За бого­ служінням Предстоятель УПЦ підніс заупокійні молитви про спочилих учасників Харківського Архієрей­ ського Собору. Наприкінці богослу­ жіння від імені архіпастирів, духовен­ ЦЕРКОВНІ ЗМІ

ства і мирян Блаженнішого Митропо­ лита Володимира зі знаменною датою привітав архієпископ Білоцер­ ківський і Богуславський Августин. У слові-відповіді Його Блаженство подякував усім присутнім за спільну молитву та побажав, щоб Господь почув ці молитви й послав мир Церкві та кожній християнській душі. Харківський Архієрейський Собор відбувся 27–28 травня 1992 р. у Покровському монастирі м. Харкова під головуванням митрополита Харківського і Богодухівського Никодима (Руснака, † 2011). Більшістю голосів (16 із 18) Предстоятелем Української Православної Церкви, Митрополитом Київським і всієї України, був обраний митрополит Ростовський і Новочеркаський Володимир (Сабодан).

На телеканалі «Перший національний» дивіться телевізійні новини Української Православної Церкви «Православний вісник». Програму вироб­ ляє Синодальний інформаційно-просвітницький відділ Української Православної Церкви. Її веду­ чий — архієпископ Олександр (Драбинко). Передача виходить щосуботи о 9:30 на «Першому національному», також її можна подивитися на youtube.com/user/orthodoxyua

27 травня у Львові (в конференц-залі готелю «Львів»), з благословення Блаженнішого Митро­ полита Київського і всієї України Володимира, відкрився VII Всеукраїнський фестиваль ЗМІ православних, організований Синодальним інформа­ ційно-просвітницьким відділом УПЦ за сприяння Синодального відділу УПЦ у справах молоді. Перед відкриттям форуму єпископ Львівський і Галицький Філарет звершив молебень на поча­ ток доброї справи. Відкрив фестиваль Керуючий справами Української Православної Церкви митрополит Бориспільський Антоній, який оголо­ сив вітальне слово Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира. Головна тема православного медіафоруму цього року — «Майбутнє засобів масової інформації та пер­ спективи розвитку загальноцерковних телевізій­ них, інтернет- та друкованих проектів. У фестивалі беруть участь співробітники православних ЗМІ, єпархіальних прес-служб, а також представники Московської Патріархії та Польської Православ­ ної Церкви. Докладніше про медіафорум читайте на сайті фестивалю (festzmi.org) і в наступному номері «Церковної православної газети». АНОНС 16–17 червня, з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володи­ мира, в Києві відбудеться Третій Всеукраїнський фестиваль-конкурс парафіяльних колективів «Пентікостія». Цього року фестиваль проходитиме в рамках святкування 1025-річчя Хрещення Русі.

16 червня у столичному Спасо-Преображен­ ському соборі в Голосіївському р-ні Києва (в Лікограді) відбудеться I тур (конкурсне прослухову­ вання), 17 червня на Соборній площі Києво-Печер­ ської Лаври — святковий гала-концерт. Детальніше про фестиваль читайте на сайті Спасо-Преобра­ женського собору (preobraz.kiev.ua) і в соціальній мережі Facebook. ІС ПОЛ ЛА ЕТІ, ДЕСПОТА!

21 травня випов­ нилося 45 років служіння у священ­ ному сані митропо­ лита Дніпропетров­ ського і Павлоград­ ського Іринея.

2

№ 10 (332), травень 2013

православна газета

П РЕ ДСТО Я Т Е Л Ь У П Ц

15 травня, у день святкування перенесення мощей благовірних князів Бориса й Гліба, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир звершив Божественну літургію в Борисо-Глібському храмі м. Вишгорода Київської області. Його Блаженству спів­ служили: архієпископ Запорізь­ кий і Мелітопольський Лука, секретар Предстоятеля УПЦ архієпископ Переяслав-Хмель­ ницький і Вишневський Олек­ сандр, єпископ Бородянський Варсонофій, благочинний I Вишгородського благочиння й настоятель храму протоієрей Димитрій Денисенко, духовен­ ство благочиння. Перед почат-

ком богослужіння Блаженніший Владика молитовно вклонився списку чудотворної Володимирської (Вишгородської) ікони Пресвятої Богородиці, який принесли у Борисо-Глібський храм для постійного перебування по завершенні хресного ходу з образом по Київській області. (На цен­ тральній площі міста святиню зустрів секретар Предстоятеля УПЦ архієпископ ПереяславХмельницький і Вишневський Олександр і разом з духовен­ ством Вишгородського р-ну хресним ходом переніс образ до храму). Як повідомляла «Церковна православна газета» (див.: № 20

«ЦПГ» за 2012 р.), точний спи­ сок Володимирської (Вишгород­ ської) ікони Божої Матері (освя­ чений Святішим Патріархом Московським і всієї Русі Кири­ лом біля самого чудотворного образа, у храмі-музеї в ім������� ’������ я свя­ тителя Миколая в Толмачах при московській Державній Третья­ ковській галереї) прибув на Київську землю 12 жовтня 2012 р. З благословення Пред­ стоятеля УПЦ, відбувся хресний хід із Вишгородсько-Володи­ мирською іконою по Київській області. Ідея написання точного списку Володимирської ікони Божої Матері для Борисо-Гліб­ ської церкви м. Вишгорода (в жіночому монастирі якого образ перебував у XII ст.) нале­ жала Блаженнішому Митропо­ литу Володимиру й була підтри­ мана державною адміністра­ цією Київської області. Блаженніший Митрополит Володимир вручив церковні нагороди тим, хто потрудився для появи у Вишгороді списку чудотворної ікони Божої Матері. Голову Київської обласної дер­ жавної адміністрації Анатолія Присяжнюка нагородили орде­ ном УПЦ преподобних Антонія і Феодосія Печерських, голову Вишгородської районної дер­ жавної адміністрації Олексан­ дра Приходька й народного депутата України Ярослава Мос­ каленка — орденами святого благовірного князя Ярослава Мудрого.

15 травня Блаженніший Митрополит Володимир у своїй резиденції в столичному Пан­ телеймонівському монастирі у Феофанії прийняв делегацію з Волині у складі секретаря Волинської єпархії протоієрея Миколая Бондарука, голови Інформаційно-просвітницького відділу Волинської єпархії про­ тоієрея Валентина Марчука, завідуючої Музеєм Волинської ікони Тетяни Єлисеєвої та директора Державного істо­ рико-культурного заповідника м. Дубна Леоніда Кичатого. До Міжнародного дня музеїв (який відзначався 19 травня) й з нагоди 1025-річчя Хрещення Русі Предстоятель Української Православної Церкви, на про­ хання музейних працівників і за підтримки голови Нагород­ ного відділу УПЦ архієпископа Переяслав-Хмельницького і Вишневського Олександра, передав комплекти нагород УПЦ для постійних експозицій

у вищезгаданих музеях. На пам’ять про зустріч і на подяку завідуюча Музеєм Волинської ікони подарувала Блаженні­ шому Владиці список Холм­ ської ікони Пресвятої Богоро­ диці (сам образ зберігається в цьому музеї, а директор Дуб­

нівського заповідника — кар­ тину із зображенням Дубнів­ ського замку. Під час зустрічі Блаженніший Митрополит Володимир також благословив проведення благодійного фес­ тивалю «Пасха у древньому Луцьку».

17 травня в резиденції Предстоятеля УПЦ у Святій Успенській Києво-Печерській Лаврі відбулася зустріч Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира з головою Комітету Верховної Ради України з питань науки й освіти Лілією Гриневич. У зустрічі взяли участь: Керуючий справами УПЦ митрополит Бориспільський Антоній, голова Відділу релі­ гійної освіти, катехізації і місіо­нерства при Священному Синоді УПЦ митрополит Пол­

тавський і Миргородський Филип, секретар Предстоятеля УПЦ архієпископ ПереяславХмельницький і Вишневський Олександр, голова Учбового комітету при Священному Синоді УПЦ єпископ Ірпін­ ський Климент, радник Пред­ стоятеля УПЦ Юрій Решетни­ ков. У ході зустрічі обговорю­ валися такі питання: викла­ дання основ християнської етики в загальноосвітніх навчальних закладах, надання релігійним організаціям права на заснування загальноосвіт­

ніх навчальних закладів різ­ ного рівня, визнання держа­ вою дипломів духовних навчальних закладів, соціаль­ ний статус студентів, випуск­ ників і викладачів духовних навчальних закладів. За заслуги перед Українською Православною Церквою й з нагоди дня народження (який гостя відзначала 13 травня) Блаженніший Митрополит Володимир нагородив Лілію Гриневич орденом преподоб­ ного Нестора Літописця ІІІ сту­ пеня.

19 травня, у Неділю святих жон-мироносиць, Блаженніший Митрополит Володимир відвідав з Архіпастирським візитом Житомирську єпархію. У СпасоПреображенському кафе­ дральному соборі м. Житомира Предстоятель УПЦ звершив Божественну літургію. Його Блаженству співслужили: Керу­ ючий справами Української Православної Церкви митро­ полит Бориспільський Антоній; митрополити Хмельницький і Старокостянтинівський Анто­ ній, Овруцький і Коростенський Віссаріон, Вінницький і Бар­ ський Симеон; архієпископи Білоцерківський і Богуслав­ ський Августин, Житомирський і Новоград-Волинський Нико­ дим, Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр (секретар Предстоятеля УПЦ), Городницький Олександр; єпископи Бородянський Варсо­ нофій і Фастівський Даміан; духовенство єпархії. На бого­ служінні були присутні голова Житомирської обласної ради Йосип Запаловський, мер м. Житомира Володимир Дебой, чиновники й депутати Жито­ мирської обласної ради. Після Літургії Блаженніший Митро­

полит Володимир привітав усіх з Неділею жон-мироносиць, а архієпископа Никодима — із днем небесного покровителя, праведного Никодима. У пода­ рунок тезоіменитому владиці Його Блаженство подарував ікону з Феодорівським обра­ зом Божої Матері. Того ж дня Блаженніший Митрополит Володимир відвідав Житомирський СвятоАнастасіївський ставропігійний жіночий монастир, де на могилі схиігумені Рафаїли (Чернецької) звершив заупо­ кійну літію. У нижньому храмі монастирського собору Бла­ женніший Владика очо­ лив подячний молебень. Сес­ тер обителі Його Блажен­ ство привітав зі святом жонмироносиць, подарувавши їм у благословення іконки з обра­ зом святителя Миколая. У свою чергу, ігуменя монастиря Миха­ їла (Фурманець) поздоровила Предстоятеля Української Пра­ вославної Церкви з велико­ дніми святами, подарувавши йому сувенірну крашанку. Під час прогулянки територією обителі Блаженніший Митро­ полит Володимир благословив молодят.

22 травня, у день святкування перенесення мощей святителя і чудотворця Миколая з Мір Лікійських у Барі, Блаженніший Митрополит Володимир звершив Божественну літургію в Микільському соборному храмі Покровського жіночого монастиря м. Києва. Його Блажен­ ству співслужили: Керуючий

справами УПЦ митрополит Бориспільський Антоній, секретар Предстоятеля УПЦ архієпископ Переяслав-Хмель­ ницький і Вишневський Олек­ сандр, духовенство обителі. За богослужінням Блаженніший Владика звершив дияконську хіротонію студента III курсу Київської духовної академії ченця Філофея (Фоменка).

Офіційне видання Київської Митрополії Української Православної Церкви

Видається з 1990 р. Наша адреса: 01015, Київ, Верстка та дизайн: ієрей Сергій Кононенко, вул. Лаврська 15, корп. 39, Віталій Сидоркін, Наталія Реплянчук Фото диякона Максима Брусники тел./факс: 254–48–63 Газета віддрукована у типографії Шефредактор ТОВ «Новий Друк», архієпископ Олександр (Драбинко) 02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, Головний редактор тел.: 536–15–28 архімандрит Лонгин (Чернуха) Свідоцтво про реєстрацію Відповідальний секретар Олена Головіна КВ № 126901574 ПР від 07 червня 2007 р. Редагування і коректура: Підписано до друку 30.05.2013 р. Марина Бурдейна, Валерій Зал–Заде, Наклад 20 000 прим. Олена Скринник, Аліна Кудлай

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС «ЦЕРКОВНОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ГАЗЕТИ» російською мовою — 96137, українською мовою — 96145 Email газети: cpgazeta@gmail.com Редакція залишає за собою право редагувати і скорочувати матеріали, що публікуються в газеті. При передруку редакційних матеріалів посилання на «Церковну православну газету» обов’язкове. Газетні матеріали ви можете переглянути також на сайтах http://cpg.in.ua/, http://orthodoxy.org.ua/ Про­хан­ня не ви­ко­рис­то­ву­ва­ти га­зе­ту з по­бу­то­вою ме­тою

православна газета

УЧИТЕЛЬ ПРАВЕДНОСТІ

Преподобний Корнилій Комельський (день пам’яті — 1 червня за н. ст.) оярське походження від­ Б кривало перед ним пер­ спективи блискучої кар’єри, але

преподобний обрав вузький шлях до Царства Небесного. Старший брат Корнилія Комельського на ім’я Лукіан досяг похилого віку й вирішив змінити палати Московського князя, при дворі якого він слу­ жив, на тісну чернечу келію. У цьому прагненні він отримав підтримку в особі Корнилія, і вони разом стали ченцями обителі преподобного Кирила Білоєзерського. У монастирі Корнилій ніс один із найваж­ чих послухів — у хлібопекарні. Крім цього молодий чернець взяв на себе подвиг носіння важких вериг, а в рідкісні хви­ лини відпочинку займався

переписуванням церковних книг. Проте прагнення до уса­ мітненої молитви змусило пра­ ведника залишити обитель. Корнилій відвідав Ростов, потім попрямував до Новгорода, де познайомився зі святителем Геннадієм. Подвиг самітництва преподобний почав недалеко від Новгорода, в одному з пус­ тельних місць єпархії. Прагнучи до повного усамітнення, подвижник із часом покинув ті місця і перейшов у Тверську Савватієву пустинь, а 1497 р. оселився у Комельському лісі, неподалік Вологди, де влашту­ вав собі келію. У 1501 р., коли біля Корнилія зібралися ченці, він побудував храм на честь Введення у храм Пресвятої Богородиці. Тоді ж подвижник

П ра в осл а в н ий Кал е н д а р прийняв сан ієромонаха. Через 11 років святий написав статут чернечого діяння, поєднавши в ньому статути своїх видатних попередників преподобних Іосифа Волоцького і Ніла Сор­ ського. Таким чином, статут Комельського подвижника став третім за рахунком подібним документом в історії РПЦ. Відомо, що святий Корнилій вирізнявся особливою щед­ рістю до бідних і сиріт. Так, коли розпочався голод, з його благо­ словення у монастирі було вла­ штовано притулок для дітей. За свої чесноти праведник не раз удостоювався явлення препо­ добного Антонія Великого, якого особливо шанував, спо­ рудивши на честь нього храм у своїй обителі. Із часом братія стала нарі­ кати на свого настоятеля через суворість життя. Тоді преподоб­ ний залишив монастир і осе­ лився за 100 км від нього, біля

БЕЗСТРАШНИЙ СПОВІДНИК

З

хочеш. Хочу померти за Христа Спасителя і Бога мого, сподіва­ ючись з Його допомогою витер­ піти усі муки». Відповіді довго чекати не довелося. Одразу ж було віддано наказ катам Олек­ сандру та Астерію просверд­ лити голінки Фалалія, просмик­ нути через рани мотузку й під­ вісити святого вниз головою. Через деякий час правитель прийшов на місце страти, щоб подивитися на муки правед­ ника. Яке ж було його здиву­ вання, коли він побачив, що на мотузці висів не зухвалий християнин, а обрубок дерева, в якому, згідно з його вказів­ кою, були просвердлені два отвори. Олександр і Астерій негайно були схоплені та побиті. Кати виявилися христи­ янами і, перед тим як їхні голови скотилися з ешафота, сповідали свою віру, прослав­ ляючи Бога. Потім правитель сам спробував просвердлити голінки мученику, причому двічі, але щоразу невидима сила не допускала його до Божого угодника. Виявившись безсилим щось зробити, він наказав утопити святого. Минуло небагато часу, і слуги

ВЛАДИКА БОГОМУДРИЙ

Знайдення мощей святителя Олексія, митрополита Московського і всієї Русі, чудотворця (день пам’яті — 2 червня за н. ст.) овгі 24 роки він ніс послух Д глави Руської Православної Церкви. За майже чверть сто­

ліття свого служіння митропо­ лит Московський і всієї Русі Олексій поставив 21 єпископа, причому на деякі кафедри свя­ титель ставив архієрея двічі, а на Смоленську — навіть тричі. Про чернецтво праведник став замислюватися в ранньому віці. На такі думки його наштов­ хнув один дивовижний випа­ док. Коли майбутньому святи­ телю було ще 12 років, він, як завжди, пішов полювати на птахів силками. Поставивши тенета, отрок задрімав. Цієї миті він почув голос, який назвав його чернечим ім’ям: «Олексію! Що марно трудишся? Ти ловитимеш людей». Будучи боярського походження, він став прагнути до самоти, часто

відвідував храм, подовгу молився. 1320 р. праведник прийняв постриг у Москов­ ському Богоявленському монастирі. Його духовними наставниками стали старець Геронтій та ігумен Стефан, брат преподобного Сергія Радонезького. 1350 р. правед­ ник прийняв архієрейський сан і посів єпископську кафедру у Володимирі-на-Клязьмі, а 1354 р. став наступним Мос­ ковським митрополитом зі зви­ чайним для того часу титулом — «Київський і всієї Русі». Вже через два роки святитель по­їхав до Константинополя від­ стоювати канонічну територію Київських митрополитів, у зв’язку зі спробами литовських князів організувати свою митрополію. Вселенський патріарх Філофей звів Олексія

Сурського озера. Деякий час він трудився у Свято-Троїцькій Сергієвій Лаврі. Проте ченці розкаялися у своєму вчинку і стали просити настоятеля

3

повернутися. Щоб їхнє про­ хання було почуто, братія звер­ нулася по допомогу до вели­ кого князя Василя ІІІ. Після клопотань останнього препо­ добний повернувся до обителі. Майже одразу він передав настоятельство своєму учню Лаврентію, а сам пішов у затвор. Коли монастир опи­ нився під загрозою татарського розорення, Корнилій завчасно покинув його, рятуючи життя ченців у Білоєзерському краї. Преподобний уславився не тільки праведним життям, але й святістю своїх учнів, серед яких були преподобні Кирил Ново­ єзерський, Адріан Пошехон­ ський, Лаврентій і Кассіан Комельські. Преподобний Кор­ нилій помер 1537 р., у віці 82 років. Не минуло й століття, як на Русі встановилося шану­ вання праведника, затвер­ джене патріархом Іовом і собо­ ром єпископів 1600 р.

НАЙБЛИЖЧИМ ЧАСОМ ТАКОЖ ВІДЗНАЧАТИМУТЬСЯ ДНІ ПАМ’ЯТІ:

Мученик Фалалій Егейський (день пам’яті — 2 червня за н. ст.) а нетривалого правління римського імператора Нумеріана (283–284) християн, як і раніше, вважали ворогами держави й жорстоко пересліду­ вали. Правитель македонського міста Егея ревно шукав тих, хто сповідував Іісуса Христа Госпо­ дом. Для цього навіть було організовано спеціальні вій­ ськові загони. У результаті однієї з таких пошукових експедицій до пра­ вителя привели 18-річного білявого юнака на ім’я Фалалій. Спочатку йому було запропо­ новано розповісти про себе. Так правитель дізнався, що батько Фалалія на ім’я Берук був воєначальником, а матір юнака звали Ромілія. Також сповідник розповів і про свого брата іподиякона, і що сам абсолютно безкоштовно ліку­ вав людей, закликаючи на допомогу Господа Іісуса Христа. Фалалій сказав і про те, що вже був одного разу поміщений під варту й засуджений до страти правителем Тиберієм у Лівані, але ледве уникнув мук. Потім сповідник звернувся до прави­ теля і сказав: «Тепер стою перед судом, роби зі мною, що

№ 10 (332), травень 2013

3 червня — святкування Володимирській іконі Божої Матері; рівноапостольного царя Константина і матері його цариці Єлени; 5 червня — преподобної Євфросинії, ігумені Полоцької; 6 червня — святкування Ржавській (Іржавській) іконі Божої Матері; 7 червня — Предтечі і Хрес­ тителя Господнього Іоанна; свя­ тителя Інокентія, архієпископа Херсонського і Таврійського; 10 червня — блаженної Домніки Олешківської;

11 червня — святителя Луки, архієпископа Сімферополь­ ського, сповідника; святкування іконі Божої Матері «Споручниця грішних»; Межиріцькій іконі Божої Матері; 13 червня — Вознесіння Гос­ поднє; 14 червня — преподобного Агапіта Печерського, лікаря безмездного, у Ближніх пече­ рах; 15 червня — великомуче­ ника Іоанна Нового, Сочав­ ського; святкування КиєвоБратській іконі Божої Матері.

вже рапортували своєму пове­ лителю про успішно виконане завдання. Під час їхньої допо­ віді, коли кати перейшли до деталей того, що сталося, в палаці з’явився Фалалій у білому одязі. Настала повна тиша. Тривалий час усі перебу­ вали в заціпенінні, поки, нареш­ті, правитель не пере­ рвав мовчання окриком:

«Дивіться, цей чарівник зачару­ вав навіть море». Незабаром народилася і нова ідея, як позбутися християнського лікаря. Її підказав волхв Урві­ кіан. З наказу правителя Фала­ лій був кинутий на арену цирку, але ні люта ведмедиця, ні голод­ні лев із левицею, на подив багатьох присутніх роз­ зяв, не чіпали страждальця, а, навпаки, смиренно припали до його ніг. Здивовані побаченим, люди стали голосно кричати «Великий Бог християнський. Боже Фалалія, помилуй нас!». Обурений натовп схопив Урві­ кіана і кинув його на арену, де

волхв одразу ж був пошматова­ ний зголоднілими тваринами. Нарешті, правитель наказав відсікти мученику голову. Помолившись, праведник при­ хилив голову під меч ката. Ця подія сталася далекого 284 р., але християни досі зга­ дують подвиг святого Фалалія, звертаючись до нього у молит­ вах Таїнства Соборування, де, серед інших праведників, зга­ дують і його, із проханням допомогти зцілити хворого. Мощі мученика перебувають у храмі в ім’я святого Агафоника у Константинополі, де услави­ лися численними зціленнями.

в сан митрополита, давши йому право вважатися архієписко­ пом Києва та великої Русі з титулом «всечесного митропо­ лита і екзарха». У зв’язку із без­ перервними інтригами Литви, 1358 р. митрополит знову виру­ шив до Константинополя. На зворотному шляху море роз­ бурхалося. Звертаючись до Гос­ пода із благанням про поряту­ нок, владика дав обітницю у разі благополучного результату побудувати храм. Так у Москві виник Андроників монастир на честь Нерукотворенного Образа Спаса. Крім гідного виконання своїх прямих обов’язків, святи­ тель відзначився і в політичній історії Московської Русі. Після смерті Московського князя Івана II Красного під опікою у митрополита залишився його малолітній син князь Димитрій, майбутній Донський. Діяльність святого позначилася і на від­ носинах між Руссю та Золотою Ордою. Цьому сприяли такі обставини. Хан Золотої Орди Узбек, зневірившись у ліку­ ванні своєї дружини Тайдули,

зажадав у великого князя, щоб до нього приїхав митрополит Олексій і зцілив дружину, яка страждала на сліпоту. «Про­ хання і справа перевищує міру сил моїх, — сказав правед­ ник, — але я вірю в Того, Який дав прозріти сліпому, — не зне­ важить Він молитви віри». І дійсно, за молитою святителя, окроплена святою водою, дру­ жина хана зцілилася.

Праведник відійшов до Гос­ пода у віці 78 років. Згідно із заповітом митрополит був похований у заснованому ним Чýдовому монастирі Москов­ ського Кремля. Вже через 50 років владика Олексій був прославлений у лику святих. Нині його мощі спочивають у Бого­я вленському соборі Москви, що в Єлохові. Андрій Гор

4

№ 10 (332), травень 2013

22 травня у резиденції Предстоятеля УПЦ у Святій Успенській Києво-Печерській Лаврі відбулося перепідписання «Угоди про взаємодію Української Православної Церкви й Державної служби України з надзвичайних ситуацій». Предметом угоди є «взає­ модія з метою координації зусиль щодо реалізації завдань, спрямованих на відродження духовності, заснованої на тра­ диційних моральних цінностях, що є найважливішим чинником добробуту й безпеки суспіль­ ства». Від Української Православної Церкви Угоду підписав Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир, з боку державного органу — голова Державної 22 травня у своїй резиден­ ції в Києво-Печерській Лаврі Блаженніший Митрополит Володимир зустрівся з активом Всеукраїнської Спілки православних жінок. У ході зустрічі обговорювалися питання захисту суспільної моралі, інституту сім’ї й мате­ ринства. На зустрічі були при­ сутні: Керуючий справами Української Православної Церкви, перший вікарій Київ­ ської Митрополії митрополит Бориспільський Антоній, секретар Предстоятеля УПЦ архієпископ Переяслав-Хмель­

П РЕ ДСТО Я Т Е Л Ь У П Ц

24 травня Блаженніший Митрополит Володимир з Архіпастир­ ським візитом відвідав Спасо-Преображенський монастир с. Нещерів Обухівського р-ну Київської області (скит столичного Свято-Троїцького Іонинського монастиря). Блаженніший Владика оглянув територію обителі й благословив братію. Його Блажен­ ство також звершив Таїнство Хрещення в монастирському храмі в ім’я Іоанна Предтечі. При звершенні Таїнства у храмі були при­ сутні голова Харківської обласної державної адміністрації Михайло Добкін і народна артистка Росії Лариса Удовиченко.

служби з надзвичайних ситуа­ цій Михайло Болотських. Під час підписання документа був присутній голова Синодального відділу УПЦ по взаємодії зі

ницький і Вишневський Олек­ сандр, голова правління Все­ української громадської орга­ нізації «Спілка православних

Збройними силами й іншими військовими формуваннями України архієпископ Білоцер­ ківський і Богуславський Авгус­ тин.

жінок» Ольга Коваленко й керівник Київської обласної організації Спілки Марина Громова.

22 травня Блаженнішого Митрополита Володимира й секретаря Предстоятеля УПЦ архієпископа ПереяславХмельницького і Вишневського Олександра привітали з великодніми святами учасники дитячої вокально-естрадної студії «Забава», зустріч з якими відбулась у резиденції Пред­ стоятеля в Києво-Печерській Лаврі. Діти приготували влас­ норуч виготовлені «забавні» нагороди й пісенний подару­ нок. У відповідь Блаженніший Митрополит Володимир пода­ рував дітям солодощі й ікони святителя Миколая Чудотворця.

25 травня, перебуваючи на своїй малій батьківщині, у Летичівському р-ні Хмельницької області, Блаженніший Митрополит Володимир звершив Літургію у храмі в ім’я святителя Миколая Чудотворця смт Меджибіж. Його Блаженству співслужили: митрополити Хмельницький і Старокостянти­ нівський Антоній, Вінницький і Барський Симеон, Почаївський Володимир; архієпископи Жито­ мирський і Новоград-Волин­ ський Никодим, ПереяславХмельницький і Вишневський Олександр (секретар Предстоя­ теля УПЦ); єпископи ВолодимирВолинський і Ковельський Воло­

православна газета

димир, Дніпродзержинський і Царичанський Володимир, Шепетівський і Славутський Діо­ нисій, Бородянський Варсоно­ фій; місцеве духовенство. Після богослужіння Предстоятель УПЦ звернувся до парафіян зі сло­ вами вдячності за молитви в цьому храмі, у який він також приходив помолитися, коли навчався у сільській школі. Потім Блаженніший Владика відвідав Спасо-Преображен­ ський жіночий монастир с. Голо­ вчинці, де він прийняв Святе Хрещення й де, за словами Предстоятеля, почалося його духовне формування. Було звер­ шено подячний молебень. Після

молебню Блаженніший Митро­ полит Володимир вклонився іконі із частицею мощей препо­ добного Онуфрія Великого й благословив іконками з образом святителя Миколая Чудотворця ігуменю монастиря Любов (Піхур) із сестрами. У рамках візиту Блаженніший Владика також завітав до Михайлівської церкви в рідному селі Марківці, де було звершено молебень. Потім, за незмінною традицією, Блаженніший Митро­ полит Володимир відвідав сіль­ ське кладовище, де звершив заупокійну літію по покійних батьках, Маркіяну й Феодосії, родичах і односельчанах.

24 травня, у день пам’яті рівноапостольних Мефодія і Кирила, учителів Словенських, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир у телефонній розмові привітав Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила з тезоіменитством, побажавши Його Святості багатьох благословенних років слу­ жіння на благо всієї Руської Православної Церкви.

26 травня, у Неділю 4-ту після Пасхи, про розслабленого, Блаженніший Митрополит Володимир звершив Літургію в Успенському соборі Києво-Печерської Лаври. Його Блаженству співслу­ жили: секретар Предстоятеля УПЦ архієпископ Переяслав-Хмель­ ницький і Вишневський Олександр, єпископи Ірпінський Климент, Бородянський Варсонофій, Васильківський Миколай, насельники монастиря у священному сані. За богослужінням Блаженніший Владика висвятив на священика клірика столичного храму в ім’я преподобного Николи Святоші диякона Василія Бенцу.

ЦЕРКВА І ДЕРЖ АВА 14 травня у Верховній Раді України зареєстровано проект № 2993 закону «Про внесення змін до деяких законів України» (щодо створення умов для повернення культових споруд релігійним громадам). Ініціатори законопроекту — народні депутати України Андрій Деркач, Дмитро Шенцев, Сергій Гриневецький, Олександр Голуб, Ігор Рибаков і Юрій Мірошниченко. Законо­ проект, зокрема, передбачає виключення з Переліку пам’яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації, об’єктів, розташованих у Кременецькому р-ні Тернопільської області (в Богоявленському жіночому монастирі Тернопільської єпархії і Почаївській Свято-Успенській Лаврі), та об’єктів, розташованих у м. Києві (у Святій Успенській Києво-Печерській Лаврі), а також розробку Кабінетом Міністрів України Порядку передачі об’єктів культурної спадщини релігійним організаціям (церквам) без права відчуження та зміни властивостей переданих об’єктів.

православна газета

н о в и н и, події, ком е н та р і ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ

№ 10 (332), травень 2013

5

ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ

КИЯНИ ПРОЩАЛИСЯ З НАЙСТАРІШИМ СВЯЩЕНИКОМ СТОЛИЦІ...

19 травня, в День пам’яті жертв політичних репресій, з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, секретар Київської єпархії по м. Києву протоієрей Віктор Іващук звершив заупокійну літію на території Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» (Київська область), створеного на місці масового поховання жертв політичних репресій. ЦЕРКВА І СІМ’Я 15 травня, у Міжнародний день сімей, у столичній галереї «Соборна», за підтримки Сино­ дального відділу УПЦ у справах сім’ї, Духовно-просвітницького центру кафедрального собору на честь Воскресіння Христо­ вого та Православного центру розвитку родини «Родина в радість», відбулося сімейне свято. З благословення Бла­ женнішого Митрополита Київ­ ського і всієї України Володи­ мира, голова Синодального відділу у справах сім’ї єпископ Ровеньківський і Свердловський Пантелеімон вручив церковні нагороди за активну духовно-просвітницьку діяльність та вагомий внесок у розвиток сімейних цінностей шістьом багатодітним сім’ям священнослужителів. Нагород

були удостоєні: ієрей Димитрій Прокопенко і його дружина Юлія; протоієрей Миколай та Олена Загородні; протоієрей Костянтин та Ольга Курбанови;

протоієрей Димитрій та Веро­ ніка Черкашини; протоієрей Миколай та Вікторія Могильні; протоієрей Роман Дишлюк і його дружина Людмила.

ІКОНИ 17 травня, перед днем пам’яті святителя Миколая Чудотворця (22 травня), до Києва з Німеччини вперше була принесена ікона святителя Миколая Чудотворця («Миколай Утішитель»), яка колись належала преподобномучениці великій княгині Єлисаветі Феодорівні. У зустрічі образа біля Святої Успенської Києво-Печер­ ської Лаври взяли участь: Керу­ ючий справами УПЦ митропо­ лит Бориспільський Антоній; митрополити Вишгородський і Чорнобильський Павел (наміс­ ник Лаври), Миколаївський і Очаківський Питирим, Полтав­ ський і Миргородський Филип; архієпископи Білогородський Миколай, Переяслав-Хмель­ ницький і Вишневський Олек­ сандр (секретар Предстоятеля УПЦ); єпископи Макарівський Іларій, Ірпінський Климент, Фас­ тівський Даміан, духовенство 18 травня хресним ходом ікона «Миколай Утішитель» була перенесена з КиєвоПечерської Лаври у столичний храм в ім’я святителя Михаїла, першого митрополита Київського. Хресний хід очолив вікарій Київської Митрополії єпископ Васильківський Мико­ лай. У Михайлівському храмі владика Миколай у співслужінні настоятеля храму протоієрея Романа Барановського, настоя­ теля Подвір’я Руського на Афоні Свято-Пантелеймонівського монастиря (при храмі в ім’я свя­ тителя Михаїла) ієромонаха Олексія (Корсака) і духовенства столиці звершив молебень свя­ тителю Миколаю Чудотворцю. На завершення єпископ Мико­ лай передав усім присутнім благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира. У храмі в ім’я святителя Михаїла ікона Миколая Чудотворця перебува­ тиме протягом місяця.

столиці, викладачі та вихованці Київських духовних шкіл, сестри милосердя сестринства на честь преподобномучениць великої княгині Єлисавети та інокині Варвари, численні віру­ ючі. Хресним ходом образ свя­ тителя Миколая був перенесе­

ний на територію резиденції Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Воло­ димира, де Його Блаженство звершив перед іконою подяч­ ний молебень і звернувся до присутніх з Архіпастирським словом.

16 травня у столичному Іллінському храмі, де протягом багатьох років служив отець Роман, Блаженніший Митропо­ лит Київський і всієї України Володимир звершив заупокійну літію по спочилому.

17 травня у Свято-Іллін­ ському храмі звершено чин від­ співування ієромонаха Романа (Косовського), який помер на 91-му році життя. Звершили заупокійне бого­ служіння Керуючий справами УПЦ митрополит Бориспіль­ ський Антоній, намісник КиєвоПечерської Лаври митрополит Вишгородський і Чорнобиль­ ський Павел, настоятель СвятоІллінського храму, син покійного протоієрей Віталій Косовський, а також київське духовенство. У відспівуванні брав участь дру­ гий син отця Романа — архідия­ кон Сергій Косовський, голова Синодального відділу з благо­ дійності і соціального служіння. Серед ченців — черниця Єліко­ нида, насельниця Київського Свято-Покровського монастиря, донька покійного пастиря. Напевно, не знайти у Києві православного християнина, який би не знав цього чудового священика, молитвеника, духів­ ника, доброї душі людини. Його любляче Бога серце зуміло передати цю любов своїм чис­ ленним духовним чадам, і в першу чергу — своїм дітям, які успадкували від батька духовну

естафету у служінні Церкві Христовій і народу Божому. Отець Роман — учасник Вели­ кої Вітчизняної війни, визволяв Батьківщину від фашизму, дій­ шов до берлінських стін. Після війни був кадровим офіцером. Але, як сам розповідав неодно­ разово, Господь «завжди поряд був». І, будучи відданим Йому, Роман Косовський вирішив другу частину життя присвятити церковному служінню. При­ йнявши священний сан, він повністю присвятив себе пас­ тирській діяльності й до остан­ нього подиху, попри важку недугу, не полишав молитовного подвигу. Поховання ієромонаха Романа (Косовського) відбулося на чернечому цвинтарі Покров­ ського Голосіївського монастиря, поряд із могилою дружини, в чернецтві Людмили (Косов­ ської). Сергій Герук

ІКОНИ 20 травня, в рік святкування 1025-річчя Хрещення Русі, в Національному заповіднику «Софія Київська» відбулося відкриття виставкового проекту «Київська Русь». Перша виставка проекту, метою якого є популяризація унікальних історико-куль­ турних пам’яток епохи Київської Русі, присвячена 900-річчю вступу на престол (київських князів) Володимира Мономаха. З благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, у відкритті виставки взяли участь секретар Предстоятеля УПЦ архієпископ Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр та єпископ Ірпінський Климент. У цере­ монії відкриття також взяли участь генеральний директор Націо­ нального заповідника «Софія Київська» Олена Сердюк і директор Інституту археології НАН України академік Петро Толочко. На відкриття виставки була принесена унікальна кам’яна різьблена ікона Божої Матері часів Київської Русі, яка, за припущеннями вчених, належала благовірному князю Володимиру Мономаху.

25 травня, з нагоди святкування Дня Києва, унікальна ікона знову була виставлена ​​на огляд у рамках проекту «Київська Русь». Виставку відвідали голова Київської міської державної адміністрації Олександр Попов та заступник міського голови — секретар Київради Галина Герега із представниками делегацій 14-ти міст-побратимів та міст-партнерів Києва. Від Української Православної Церкви на зустрічі був присутній голова відділу «Церква і культура» Київської єпархії протоієрей Олег Скнар, який розповів гостям столиці про унікальний образ часів Київської Русі.

6

№ 10 (332), травень 2013

н о в и н и, події, ком е н та р і МІЖПРАВОС ЛАВНІ ЗВ’ЯЗКИ

21 травня делегація Української Православної Церкви у складі Керуючого справами УПЦ митрополита Бориспільського Антонія та секретаря Предстоятеля УПЦ архієпископа Переяслав-Хмельницького і Вишневського Олександра відвідала Константинополь, де була прийнята Святішим архієпископом Константинополя — Нового Рима і Вселенським Патріархом Варфоломієм І. Від Української дер­ жави у зустрічі взяв участь радник Президента України — керівник Головного управління Адміністрації Президента України з питань гуманітарного розвитку Юрій Богуцький. На зустрічі також були присутні Генеральний Консул України в Стамбулі Богдан Яременко, генеральний секретар Священ­ ного Синоду Константинополь­ ського Патріархату архіман­ дрит Варфоломій (Самарас). Представники Української Православної Церкви і Україн­ ської держави ознайомили Предстоятеля Константино­ польської Православної

Церкви з програмою ювілей­ них заходів з нагоди 1025річчя Хрещення Русі, яке від­ значається в Україні на вищому церковному та державному рівні. Патріарху Варфоломію було п е р ед а н о л и с тзапрошення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира (текст листа опублікований на офіцій-

ному сайті УПЦ) та запрошення взяти участь в урочистостях від Президента України Віктора Януковича. Члени української делегації також відвідали кафедральний Георгіївський храм у Фанарі (район Констан­ тинополя), храм Пресвятої Богородиці у Влахерні та Кон­ стантинопольський собор Свя­ тої Софії.

23 травня, з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, офіційна делегація Київської духовної академії та семінарії на чолі з ректором КДАіС, Керуючим справами УПЦ митрополитом Бориспільським Антонієм прибула до Белграда (Сербія) для

участі у Міжнародній науковій конференції «Церква в епоху святого царя Костянтина Великого», організованій богослов­ ським факультетом Белград­ ського університету та присвя­ ченій 1700-річчю видання Міланського едикту. До складу делегації увійшли: перший проректор КДАіС протоієрей

Сергій Ющик, проректор з нау­ ково-богословської роботи професор Володимир Бурега, викладачі КДАіС протоієрей Володимир Коцаба (голова Адміністративного апарату Київської Митрополії) і архі­ мандрит Сильвестр (Стойчев), редактор офіційного сайта Київських духовних шкіл).

24 травня, у день пам’яті рів­ ноапостольних Мефодія і Кирила, учителів Словенських, митрополит Антоній і ректор Санкт-Петербурзької духовної академії і семінарії єпископ Петергофський Амвросій звершили Божественну літургію в домовому храмі богословського факультету в ім’я апостола і євангеліста Іоанна Богослова. Їм співслужили викла­ дачі факультету та гості конфе­ ренції у священному сані. Після Літургії у великій залі факультету відбулося відкриття конференції. Відкриваючи форум, декан Православного богословського факультету професор протоієрей Предраг Пузович стисло розповів про значення Міланського едикту для історії Християнської Церкви. Потім Керуючий спра­ вами УПЦ, ректор КДАіС митро­ полит Бориспільський Антоній оголосив привітання Блаженні­ шого Митрополита Київського і всієї України Володимира та підніс у дар богословському факультету ікону з Печерським образом Пресвятої Богородиці (із предстоящими преподоб­

ними Антонієм і Феодосієм), а також видання Київської духовної академії. До учасників конференції також звернулися ректор Санкт-Петербурзької духовної академії і семінарії єпископ Петергофський Амвро­ сій, Апостольський нунцій у Сербії католицький архієпис­ коп Орландо Антоніні та декан Католицького богословського

факультету Загребського уні­ верситету (Хорватія) Юре Зече­ вич. У другій половині дня почало роботу перше пленарне засідання конференції. Митро­ полит Бориспільський Антоній виступив на конференції з доповіддю «Міланський едикт 313 року: обставини його видання і можливі інтерпрета­ ції змісту».

СОЦІА ЛЬНЕ С ЛУ ЖІННЯ 19 травня, у Неділю святих жон-мироносиць, у столичній галереї «Соборна», в рамках проекту УПЦ «Сучасна жінка мироносиця», з благословення Предстоятеля Української Православної Церкви відбулося нагородження жінок, які несуть соціальне служіння в суспільстві та Святій Матері Церкві. З віталь­ ним словом на церемонії н а го р о д ж е н н я в и ст у п и в представник Синодального відділу з благодійності та соціального служіння УПЦ протоієрей Володимир Кос­ точка. Серед нагороджених — режисер і сценарист телепро­ грам духовно-просвітницької спрямованості Надія Кошман,

керівник благодійної органі­ зації «За право на життя» (м. Київ) Ірина Кравченко, сестра милосердя Наталія Гаращенко та ін. Партнер

заходу, Паломницький відділ Успенської Києво-Печерської Лаври, подарував нагородже­ н и м ж і н к а м од н од е н н і паломницькі поїздки.

православна газета

24 травня Святіший Патріарх Сербський, Митрополит Белградо-Карловацький Іриней прийняв у своїй резиденції в Белграді митрополита Бориспільського Антонія та єпископа Петергофського Амвросія. На прийомі також були присутні представник Сербської Право­ славної Церкви при Святішому Патріарху Московському і всієї Русі, вікарій Святішого Патрі­ арха Сербського єпископ Моравичський Антоній і декан Православного богословського факультету Белградського уні­ верситету професор протоіє­ рей Предраг Пузович. Митро­ полит Антоній передав Святі­ шому Патріарху Іринею вітання від Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Воло­ димира, а також розповів Його Святості про урочистості, що готуються з нагоди святкування 1025-річчя Хрещення Русі, про діяльність Київської духовної академії і про перспективи

співпраці між Київськими духов­ними школами та бого­ словським факультетом Бел­ градського університету. Потім митрополит Антоній підніс Святішому Патріарху Іринею пам’ятні подарунки, зокрема видання Київської духовної академії.

25 травня делегація Київських духовних шкіл відвідала Введенський жіночий монастир у Белграді. У цій обителі спочи­ вають чесні мощі священноспо­ відника Досифея (Васича), митрополита ЗагребськоЛюблінського. Митрополит Бориспільський Антоній та єпископ Моравичський Антоній у співслужінні членів делегації у священному сані звершили Божественну літургію в монас­ тирському храмі. З благословення Святішого Патріарха Сербського Іринея, єпископ Моравичський Антоній передав у дар Київській духовній академії частицю мощей святителя Досифея (Васича). (У 2012 р., з

благословення Предстоятеля УПЦ, святий Досифей, який у 1900–1904 рр. навчався в КДА, був включений до Собору свя­ тих Київської духовної акаде­ мії.) Після закінчення Боже­ ственної літургії настоятелька монастиря ігуменя Анастасія розповіла гостям про історію обителі, на території якої похо­ вано декілька сербських ієрар­ хів ХХ ст., життєвий шлях яких пов’язаний із Право­слав’ям в Україні. Це випускник КДА митрополит Йосиф (Цвієвич), а також митрополит Дамаскін (Грданічкі), який з 1931 до 1938 рр. був єпископом Мука­ чівським (в юрисдикції Серб­ ської Церкви).

25 травня в Белграді ректор Київської духовної академії і семінарії митрополит Бориспільський Антоній і декан Православного богословського факультету Белградського університету протоієрей Предраг Пузович підписали угоду про співпрацю між двома богословськими школами. Одно­ часно було також підписано угоду про співпрацю між Пра­ вославним богословським факультетом Белградського університету та СанктПетербурзькою духовною ака­ демією та семінарією. Перед підписанням договорів до при­ сутніх звернулися єпископ Бач­ ський і Новосадський Іриней (колишній декан Православ­ ного богословського факуль­ тету Белградського універси­ тету), митрополит Бориспіль­ ський Антоній, єпископ Петер­ гофський Амвросій та протоіє­ рей Предраг Пузович. Усі вони

відзначили багатовікові істо­ ричні зв’язки між богослов­ ськими школами Сербії, Росії та України, а також висловили надію на те, що підписані дого­ вори послужать взаємному зба­ гаченню богословської науки в слов’ян­с ьких країнах. Угоди передбачають обмін студен­ тами та викладачами, обмін досвідом у галузі сучасних освітніх методик, розробку і виконання спільних науководослідних проектів, прове­ дення науково-дослідних сим­ позіумів, конференцій і семіна­ рів, обмін публікаціями, навчальними та науковими виданнями, що представляють взаємний інтерес. Після підпи­ сання договору делегація Київ­ ських духовних шкіл відвідала російське кладовище в Бел­ граді, де поховані багато пред­ ставників російської, україн­ ської та білоруської еміграції, які проживали в Сербії.

православна газета

Ц е р к в а і кул ьту ра

МУЗИКА ПАСХИ

У Києві хорові та симфонічні колективи із семи країн влаштували свято високого мистецтва Ось уже п’ятий рік концертні зали Києва у великодні дні перетворюються на справжні храми, де на всі лади прослав­ ляється Воскресіння Христове. Натомість столичні собори пус­ кають під свої склепіння відомі хорові колективи, щоб прикра­ сити вишуканим співом голо­ вне християнське свято. Це щорічне музичне торжество називається Міжнародна Пас­ хальна асамблея. Цьогорічний фестиваль про­ ходив із 6 до 18 травня і вперше відкрився у Софії Київ­ ській. Торжество благословив Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Воло­ димир. Він звернувся з велико­ днім вітанням до учасників та слухачів фестивалю і побажав Божої допомоги у всіх благих починаннях. У першому концерті Асамб­ леї, що прозвучав під склепін­ ням древньої Софії, брав участь зведений хор Київської духо­ вної академії та семінарії, камерні хори «Кредо» й «Пек­ тораль», чоловічий ансамбль хору Національної опери Укра­

їни, хор київського Спасо-Пре­ ображенського собору «Fresco sonores». Художній керівник колек­ тиву «Кредо», хормейстер Національної опери України Богдан Пліш після виступу роз­ повів, що у Софії Київській йому доводилося виступати близько десяти разів, але кон­ церт такого масштабу й такого духовного наповнення він бачить уперше. «Про атмос­ феру Софії Київської я хотів би говорити не як диригент, а як людина віруюча. Я вважаю великою милістю Божою мати можливість відкривати V юві­ лейну Асамблею в цьому свя­ тому місці», — поділився він. Святковий концерт перей­ шов на Софійську площу, де студенти Національної музич­ ної академії ім. П. І. Чайков­ ського на дзвіниці виконали епіграф Пасхальної асамблеї — концерт № 3 Д. Бортнянського «Господи, Господи! Силою Твоєю звеселиться цар». Після чого зазвучав передзвін Софій­ ського собору, Михайлівського Золотоверхого монастиря та

соборів Києво-Печерської Лаври. Увечері торжество продов­ жилося у Великому залі Націо­ нальної музичної академії. Симфонічний оркестр студен­ тів вишу виконав твори М. Мусоргського, А. Лядова, Ф. Борна, Ж. Бізе, А. Аренського і С. Рахманінова. Керівник інформаційно-про­ світницького відділу УПЦ про­ тоієрей Георгій Коваленко, який стояв біля витоків Асамблеї, виступаючи на відкритті фести­ валю, зауважив: «Асамблея — це продовження святкування Великодня у просторі культури і творчості. Ми маємо вже сформовані традиції Різдва як суспільно-народного святку­ вання. Великодні традиції в цьому плані тільки форму­ ються». Цього року фестиваль, який незмінно проходить під патро­ натом Української Православ­ ної Церкви, був приурочений до 1025-річчя Хрещення Русі та 100-річчя Національної музичної академії ім. П. І. Чай­ ковського.

№ 10 (332), травень 2013

За 13 днів відбулося понад 20 концертів у Києві, Житомирі, Чернігові, Ніжині та інших міс­ тах України, в яких взяли участь ансамблі з України, Росії, Мол­ дови, Грузії, Італії, Норвегії та Швейцарії. На Асамблеї висту­ пили: Національна капела «Думка», Державна академічна чоловіча хорова капела Укра­ їни ім. Л. Ревуцького, академіч­ ний хор ім. П. Майбороди Наці­ ональної радіокомпанії Укра­ їни, муніципальна хорова капела «Орея» (м. Житомир), хорова капела ім. С. Рахмані­ нова (Росія), жіночий хор «Cantabile» (Молдова), чолові­ чий ансамбль «Урмулі» (Грузія), жіночий хор Київського інсти­ туту музики ім. Р. М. Глієра, Національний симфонічний оркестр України, симфонічний оркестр студентів НМАУ ім. П. І. Чайковського, струнний квартет «Post scriptum» (Гол­ ландія), балет «Ensemble ultra Schall» (Швейцарія), ансамбль солістів оркестру народних інструментів ім. М. П. Осипова (Росія), ансамбль «Scola cantorum» (Норвегія), піаніст М. Банк (Росія) та багато інших. Завершився фестиваль 18 травня у Великому залі Національної музичної акаде­ мії ім. П. І. Чайковського кон­ цертом на честь святих жонмироносиць. Організатор Пасхальної асамблеї, ректор Національної музичної академії Володимир Рожок розповів, що фестиваль цього року помітно виріс, про

7

що свідчить і розширення жан­ рових рамок, і участь провід­ них світових солістів. «Зараз наша нація замовкла, — журиться Володимир Івано­ вич, — вона не співає, але я радий з того, що люди із жагою приходять на Асамблею послу­ хати піднесену музику». Програмний директор Асамблеї, хормейстер Націо­ нальної опери України Богдан Пліш розповів «Церковній православній газеті» про під­ сумки фестивалю. «Це була наймасштабніша Пасхальна асамблея, — вважає він. — Нам вдалося наблизитися до тих горизонтів, до яких прагнули п’ять років тому. Тоді ми почи­ нали тільки з хорової музики, а тепер є навіть балет. До нас приїхали з-за кордону пре­ красні колективи. І найголо­ вніше, за ці п’ять років у фести­ валю сформувалася своя публіка. На концерти Асамблеї приходять не тільки завсід­ ники концертних залів, а й парафіяни наших храмів. При­ ємно, що цьогоріч вдалося здійснити нашу давню мрію — ми організували благодійні концерти в лікарнях м. Києва». Творці фестивалю сподіва­ ються, що в майбутньому Пас­ хальна асамблея проходитиме в Україні повсюдно й музику Пасхи у виконанні відомих хорових і музичних колективів зможуть почути всі охочі. Олег Карпенко, Надія Яремчук

8

№ 10 (332), травень 2013

православна газета

паломництво

Храм Благовіщення в Назареті

Грецький православний храм у Кані Галілейській

РАДІСНО ВКЛОНИТИСЯ СВЯТИМ МІСЦЯМ (Закінчення. Початок у № 9 «ЦПГ» за 2013 р.)

ЄРУС А Л И М

Як уже повідомляла «Церковна православна газета», 19–26 квітня відбувся прес-тур на Святу Землю, організований Міністерством туризму Ізраїлю за підтримки авіакомпанії «Ель Аль» (EL AL) та за сприяння Паломницького центру при Відділі зовнішніх церковних зв’язків Української Православної Церкви. У поїздці взяли участь директор Паломницького центру УПЦ Володимир Теліженко та представники православних ЗМІ України. Пропонуємо до вашої уваги продовження нотаток кореспондента «Церковної православної газети» про деякі святі місця, відвідані у рамках прес-туру. Н А ЗА РЕ Т

У третій день нашої подо­ рожі, побувавши на горі Фавор (на якій, згідно з пере­ данням Церкви, Спаситель преобразився перед учнями), ми попрямували у Назарет. У це галілейське місто був посланий від Бога Архангел Гавриїл, який благовістив Діві Марії про втілення від Неї Сина Божого (див.: Лк. 1: 26–38). Тут Богонемовля зростало і міцніло духом, сповнюючись премудрості (Лк. 2: 40). У сучасному Назареті запам’яталася грецька (Єруса­ лимського Патріархату) пра­ вославна церква Благові­ щення над джерелом Пресвя­ тої Богородиці.

К А Н А ГА ЛІ Л Е ЙС Ь К А

Напевно, кожен християнин пам’ятає про перше чудо, яке звершив Спаситель, — пере­ творення води на вино на весіллі в Кані Галілейській. Євангельський уривок, що оповідає про цю подію (див.: Ін. 2: 1–11), читається при звершені Таїнства Шлюбу. Про перше чудо, що є про­ образом дії благодаті Таїн­ ства, нагадує і грецький пра­ вославний храм у Кані Галі­ лейській. Побували ми і в інших міс­ цях Галілеї, пов’язаних із зем­ ним життям Спасителя, напри­ клад у Капернаумі, де Господь проповідував і звершив багато чудес.

Макет Єрусалима в Музеї Ізраїлю (фрагмент)

ЙОРД А Н

На четвертий день нашої подорожі ми відвідали Віфа­ вару — місце на річці Йордан, де звершував Хрещення свя­ тий Іоанн Предтеча. Коли на утрені свята Бого­ явлення чуєш прокімен: «Море виде и побеже, Иордан возвратися вспять», можна подумати, що Йордан — річка велична, повноводна. В очах людина, яка бачила Дніпро, Йордан виглядає більш ніж скромно. Однак саме води Йордану освятив Той, Хто хрестився у ньому... За паломницькою тради­ цією, зануритися в йорданські води не забули й учасники нашої групи.

П’ятий день прес-туру озна­ менувався для нас прибуттям у Єрусалим, духовний центр християнського світу. Серед святинь, які ми відвідали цього дня, були храм Успіння Бого­ родиці у Гефсиманії (де, згідно з переданням, була похована Божа Матір) і Гефсиманський Руський православний монас­ тир в ім’я святої рівноапос­ тольної Марії Магдалини (де спочивають чесні мощі препо­ добномучениць великої кня­ гині Єлисавети та інокині Вар­ вари). Але центральною подією стало відвідування Єрусалимського Храму Воскресіння Христового. Серце головного храму християнського світу — Куву­ клія Гробу Господнього, вкло­ нитися якому бажає будь-який православний паломник. Перед поклонінням Святому Гробу душа перебуває ніби на межі Великої Суботи і Світ­ лого Христового Воскресіння, між нагадуванням про благо­ образного Іосифа, який поклав Пречисте Тіло «во гробе нове», і почутим від Ангела: «во свете присносущ-

нем Сущаго с мертвыми что ищете, яко человека?». . . А після поклоніння відчуваєш те, що найкраще передати словами із часів Святої Пасхи: «Яко Живоносец, яко рая краснейший, воистинну и чертога всякаго царскаго показася светлейший, Христе, гроб Твой, источник нашего воскресения».

Р УС Ь К И Й СОБ ОР

На шостий день нашої подо­ рожі, в середу 6-ї седмиці Великого посту, учасники престуру молилися за Літургією Передосвячених Дарів у Тро­ їцькому соборі Руської Духов­ ної Місії в Єрусалимі. Храм цей освячений 140 років тому і порівняно із самим Єрусали­ мом вельми «молодий», однак для православних паломників, особливо для паломників «слов’янської національності», безумовно, давно вже став однією із визначних пам’яток Святого Града. Літургію у соборі в ім’я Святої Живона­ чальної Трійці того дня звер­ шували митрополит Нижнього­ родський і Арзамаський Геор­ гій та архієпископ Вітебський

Соборний храм Горненського монастиря (вид з вівтарної частини)

православна газета

п алом н ицт в о

№ 10 (332), травень 2013

9

ЛІТНІЙ ВІДПОЧИНОК

Вид на куполи Храму Воскресіння Христового з двору Єрусалимської Патріархії

і Оршанський Димитрій у співслу­ жінні духовенства Нижньогород­ ської єпархії (делегація якої пере­ бувала на Святій Землі). Слова молитви звучали рідною серцю церковно­с лов’янською мовою. Загалом, було відчуття, що на якийсь час завітав додому.

П РИ ЙОМ У П АТ РІ А РХІЇ

Того ж дня, 24 квітня, ми побу­ вали на прийомі у резиденції Предстоятеля Єрусалимської Церкви. Сам Блаженніший Патрі­ арх Єрусалимський Феофіл III перебував у Києві (див:. № 8 «ЦПГ» за 2013 р.), і журналістів з України прийняв інший ієрарх — митропо­ лит Капітольядський Ісихій. Людина, яка настільки зріднилася зі Святою Землею, що, залишаючи її хоча б на кілька днів, відчуває нестримне бажання скоріше повернутися назад (інтерв’ю з владикою Ісихієм опубліковано на порталі «Православіє в Україні»).

С ВІТЛ И Ц Я ТА Й НОЇ ВЕЧ Е РІ

Цього дня ми сподобилися знову побувати у Храмі Воскре­ сіння Христового (і гід Ігор Три­ бельський досить докладно роз­ повів нам про влаштування Храму і розташовані на його території приділи, що належать різним кон­ фесіям). Побували ми і в будівлі на горі Сіон, на місці якої, згідно з переданням, розташовувалася Сіонська світлиця. Та сама світ­

лиця, в якій уперше було звер­ шено Таїнство Євхаристії (див.: Лк. 22: 7–20) і в якій перебували апостоли в день П’ятидесятниці (див.: Діян. 2: 1–4). Будівля нео­ дноразово перебудовувалася і своїм інтер’єром нагадує про часи хрестоносців. Але на цьому місці народилася Церква Христова...

ВІФЛ ЕЄМ

Останній день нашого престуру був одним із найнасичені­ ших. Ми, зокрема, побували у заповіднику біблійної природи, що розкинувся між Тель-Авівом і Єрусалимом, і на власні очі поба­ чили багато з тих рослин, які зга­ дуються у Святому Письмі; нена­ довго зазирнули у православний Горненський жіночий монастир, розташований у Ейн-Карем — одному з районів сучасного Єру­ салима; оглянули модель Єруса­ лима давнього (періоду Другого храму) в Музеї Ізраїлю. Але вінцем цього дня і фактич­ ним завершенням нашої подо­ рожі стала поїздка до Віфлеєма — міста Різдва Христового (див:. Лк.

2: 1–7). За особистим відчуттям, темп життя в сучасному Віфлеємі, що на території Палестинської автономії, значно динамічніший, ніж у Єрусалимі. Однак у Віфле­ ємській базиліці Різдва Христо­ вого про цю метушливість забу­ ваєш. Адже саме тут те місце, де «родися Отроча младо Превечный

Бог». А ще в базиліці Різдва Хрис­ тового перебуває чудотворна Віфлеємська ікона Божої Матері. Та сама ікона руського письма, на якій Пресвята Богородиця зобра­ жена усміхненою. І ця посмішка — немов нагадування про різдвяну радість: «силы небесныя радуются, и земля с человеки веселится».

З А МІС Т Ь ПІС Л Я МОВИ

Побувавши на Святій Землі, трохи інакше сприймаєш бого­ служіння: багато слів отримують для тебе реальний географічний вимір, а святкова подія у твоєму сприйнятті переплітається зі спо­ гадами про відвідані святині. Побувавши на Святій Землі, дещо по-іншому читаєш Святе Письмо. Та й історико-географічні карти, що додаються до видання Біблії, викликають куди більший інтерес, ніж раніше. Побувавши на Святій Землі, хочеш повернутися туди знову. Кількох днів (наскільки б насиче­ ними вони не були) все-таки недостатньо для того, щоб уважно прочитати цю Книгу... Михайло Мазурін У наступному номері нашої газети читайте про паломництво на Святу Землю в часи древньої Церкви

Із благословення Високопреосвященнішого Филипа, митрополита Полтавського і Миргородського, голови Синодального відділу релігійної освіти, катехізації та місіонерства Української Православної Церкви Улітку в Полтавській єпархії УПЦ працюватимуть православні дитячі табори відпочинку: «Орлятко» в м. Карлівка та «Псьол» у с. Яреськи Шишацького р-ну. Запрошуються діти віком від 7 до 16 років із православних сімей. Харчування — чотири рази на день: свіжі овочі та фрукти, молочні, м’ясні й рибні страви згідно зі встановленими постами. Кваліфікований персонал, вихователі — професійні педагоги, вожаті — сту­ денти Місіонерської духовної семінарії (м. Комсо­ мольськ). У таборі постійно перебуває священик. Організація життя православного табору відпо­ відає церковному укладу: спільні ранкові й вечірні молитви, до трапези й після трапези, читання житій святих під час трапези. Протягом зміни проводитимуться спортивні ігри та змагання, творчі конкурси та концерти, вікто­ рини, духовні бесіди, інтерактивні ігри для розвитку соціально-психологічних навичок, заняття у різно­ манітних гуртках. Працюють бібліотека, фонотека, передбачено перегляд та обговорення цікавих фільмів на духовну тематику. В таборі, крім актив­ ного відпочинку на свіжому повітрі та купання в річці, діти зможуть вивчати основи Православної віри, історію Церкви та національної культури, побувати на богослужінні, приступити до таїнств Сповіді та Причастя (за бажанням). Для придбання путівки батькам необхідно подати до Полтавського єпархіального управління: — заяву (стандартний бланк) із рекомендацією парафіяльного священника; — копію свідоцтва про народження дитини; — медичну картку встановленого зразка. Щодо придбання путівок звертайтеся за адре­ сою: 36040, м. Полтава, вул. Героїв Сталінграда, 1-б, тел.: (0532) 59–57–61 (Ірина Дмитрівна), електронна адреса: pravpoltava@ukr.net Детальна інформація про табори на сайті Полтавської єпархії: www.pravoslavie.poltava.ua « ОРЛЯТКО » (м. Карлівка) тел.: (05346) 2–38–38; 050–655–25–65 І зміна — із 11 до 24 червня; ІІ зміна — із 27 червня до 10 липня; ІІІ зміна — із 13 до 26 липня; ІV зміна — із 29 липня до 11 серпня; V зміна — із 14 до 27 серпня. « ПСЬОЛ » (с. Яреськи) тел.: (044) 280–48–59; 098–467–10–42 І зміна — із 9 до 22 червня; ІІ зміна — із 26 червня до 9 липня; ІІІ зміна — із 13 до 26 липня; ІV зміна — із 30 липня до 12 серпня.

Троїцький собор Руської Духовної Місії

10

№ 10 (332), травень 2013

ВАЛЕНТ ТА ІСААКІЙ: ЗУСТРІЧ ДВОХ СВІТІВ

ас швидкоплинний. Мало Ч хто сьогодні стане спросто­ вувати цю тезу. Дослідники вже

давно відзначають приско­ рення подій новітньої історії. Якщо давні імперії проходили етапи свого становлення, роз­ витку й занепаду за сторіччя, то нині цей процес можна пройти за десяток років. Широта засто­ сування власних можливостей тепер настільки звабна, що у процесі нашого безперервного занурення в суєту ми не зна­ ходимо часу, а точніше — сил, щоб звернути увагу на епізоди нашого безцінного за своїм значенням життя. Епізоди, з яких, власне, і виткане наше буття.

«Тема історії — доля людини в земному людському житті» (Микола Бердяєв) ля прикладу згадаймо хоча Д б, як часто ми вживаємо слово «випадок», «випадково».

Влаштувався на роботу — пощастило! Випадково зустрів друга у, здавалося б, неочікува­ ному місці. Несподівано для себе опинився у потрібному місці й у потрібний час… Ми легко чіпляємо на миті нашого життя ярлик випадку. Наша сві­ домість радше налаштована виправдати випадковий збіг обставин, ніж вишукувати при­ чинно-наслідкові зв’язки у швидкоплинній дійсності.

«Хто дотримуватиметься тільки сьогодення, теперішнього, той не зрозуміє його» (Жуль Мішле) оді поставимо собі питання: Т а наскільки уважними були до себе люди, які жили сто, двісті, тисячу років тому? Чи могли вони знайти в собі сили не потонути у вирі подій і бути уважними учасниками того, що відбувається довкола?

«Єдина наука, яку можна здобути з історії, полягає в тому, що люди не здобувають з історії жодної науки» (Бернард Шоу)

пейській частині країни. І хоча на імперію нападали варвари на багатьох ділянках прикор­ донної зони (у Сирії (араби), у Британії (сакси, скотти, атта­ котти), у Європі (аламанни, сар­ мати, квади), в Африці (австорі­ ани)), але саме племена готів становили головну загрозу. Скориставшись внутрішнім розбратом готських племен, імператор Валент здійснив два глибокі походи за нижнім Дунаєм у 367 і 369 рр. У резуль­ таті готи запросили мир і від­ мовилися від набігів на тери­ торію імперії. В історію ця війна увійшла як остання пере­ мога Римського світу над гот­ ськими племенами. Щодо внутрішньої політики, то тут Валент не мав таких успіхів. Він був ревним при­ хильником єресі Арія. Якщо на початку свого правління імпе­ ратор ще хоч якось намагався д от р и м у в а т и с я « з ол ото ї середи­ни» у своєму ставленні до аріан і православних, то у другій половині царювання ініціював відкриті гоніння на прихильників нікейського віровчення. Переслідували й усіх тих, хто відмовлявся всту­ пити в спілкування з аріан­ ським єпископом на Констан­ тинопольській кафедрі. Іноді доходило навіть до фізичного знищення православних разом із храмами, у яких вони моли­ лися. літку 378 р. над імперією нависла нова загроза: готи перейшли через Дунай, про­ рвали кордон і заполонили південно-східні провінції Бал­ канського півострова. Після поразки урядових військ під Маркіанополем, ситуація вкрай загострилася. У терміновому порядку було зібрано близько 60 тисяч воїнів, і армія на чолі з Валентом почала свій рух до Адріанополя. На самому початку походу, недалеко від Константинополя, на шляху імператора зустрівся пустельник Ісаакій. Почувши про гоніння на православних, він одразу ж покинув місце своїх подвигів і прийшов у

У

вернімо увагу на один ціка­ З вий «випадок», що відбувся із візантійським імператором

Валентом (364–378). Усе його 14-літнє правління пройшло під знаком війни. Василевс витратив багато сил на латання дірок на розлогих кордонах східної частини Римської імпе­ рії й нескінченні сутички з вар­ варами. На додаток він наду­ мався ще розпочати громадян­ ську війну й переслідував при­ хильників православного (нікейського) віровчення.

«У цей час по усьому римському світу, немов на бойовий клич сурми, повстали найлютіші народи й почали переходити найближчі до них кордони» (Амміан Марцеллін) оти. Так коротко можна Гхвилювала позначити проблему, яка уми не тільки полі­ тичної верхівки Візантії, але й більшості населення, яке на той час жило у Малій Азії та у євро­

Ісаакіївський собор, м. Санкт-Петербург

православна газета

Сто р і н ки істо р ії

Константинополь, щоб утішати й підбадьорювати страждаль­ ців. Коли Валент виходив зі своєю численною армією зі столиці, Ісаакій звернувся до нього, голосно вигукнувши: «Царю, відімкни храми право­ славним, і тоді Господь допо­ може тобі!». Дивина, та й годі. Довкола брязкіт зброї, курява від ніг сили-силенної людей, іржання коней, окрики офіце­ рів — і тут... У такій метушні Валент міг навіть і не зрозу­ міти, хто до нього звертається. Почувши слова пустельника, він їх просто проігнорував і продовжив свій шлях. Але Ісаа­ кій удруге вигукнув своє про­ хання. Та й цього разу прави­ тель лишився байдужим. Тоді Іссаакій вигукнув утретє. Тут уже розгніваний імператор не стерпів і наказав кинути нахабу до глибокого яру, геть зарослого колючим терням. Більше того, на дні яру було болото. У людини, яка потра­ пила в таку пастку, практично не було шансів урятуватися. Ісаакія свідомо прирікали на смерть. ле сталося чудо — пустель­ ник вибрався із пастки і кинувся наздоганяти імпера­ тора. Й, наздогнавши, сказав: «Ти хотів погубити мене, але святі Ангели вивели мене із прірви. Послухай мене, відчини храми православним — і пере­ можеш ворогів своїх. Якщо ж не послухаєш мене, то не вер­ нешся живим, а загинеш у вогні». Валент був уражений, як самим чудом, так і сміливістю старця. Одначе наказав своїм слугам, Сатурнину й Віктору, взяти ченця під варту й три­ мати в ув’язненні, доки він не повернеться з походу. Валент позиціонував себе християни­ ном, який знав відповідь на питання, як правильно вірувати у Христа. Щоб зробити так, як сказав йому пустельник, йому треба відмовитися від усього, що він досяг за 14 років прав­ ління. А це було непросто. Та й слава переможця готів, воче­ видь, тільки додавала Валенту впевненості у власних силах і

А

робила його майже несприй­ нятливим до чудес і тим більше до слів Ісаакія. о ж було далі? У момент розгортання основних сил римлян під Адріанополем, гот­ ська кіннота раптово першою перейшла у наступ. Розпочався запеклий бій. Візантійська армія була розтрощена і зни­ щена, а її рештки кинулися навтіки. Загинув і сам Валент. Подробиці його загибелі нам повідомляє сучасник тих подій історик Амміан Марцеллін (330–395): «Імператор Валент утратив керування військами. Він збожеволів від жаху й тікав, але, кажуть, був убитий випад­ ковою стрілою. Однак тіло його так і не знайшли серед мерт­ вих. Були чутки, що пораненого Валента слуги віднесли в якийсь будинок, але готи ото­ чили цей будинок і підпалили його, і всі, хто там був, заги­ нули». Сьогодні важко сказати, чи згадував Валент у той трагічний момент слова Ісаакія. Швидше за все, згадував. Ще занадто свіжі були в пам’яті події тієї «випадкової» зустрічі на дорозі з Константинополя й аж занадто точно все описав ста­ рець.

Щ

«Хіба важлива доля імператора, якщо в цій битві вирішувалася доля всієї імперії!» (Амміан Марцеллін)

У

світовій історії ці події відомі як «Адріанопольська катастрофа». Римська армія була розгромлена: 2/3 її було фізично знищено. Кордон про­ рваний. Варвари безпере­ шкодно кочували по імпер­ ських територіях, а жителі від­ сиджувалися в містах… Ісаакія відразу ж звільнили, шануючи його тепер як про­ рока. Новообраний імператор Феодосій Великий (379–395) за порадою Сатурнина й Віктора прикликав до себе старця, зустрів його з великою честю й виконав усі настанови: вигнав аріан з Константино­ поля, а православним повернув храми. Уважаючи свою місію вико­ наною, Ісаакій хотів був повер­ нутися в пустелю, але Сатурнин і Віктор ублагали його не йти з

Преподобний Ісаакій Далматський

міста. У передмісті Константи­ нополя вони побудували для нього житло, куди невдовзі стали сходитися ченці. Так виникла обитель, що дістала назву Далматська. инули віки. На карті світу утворилася нова країна — Росія. У далекому від Констан­ тинополя Санкт-Петербурзі ім’я Ісаакія знову було прослав­ лено. У XVIII ст. у столиці ново­ створеної імперії розпочалося будівництво величного собору на його честь, що став голов­ ним храмом Руської Право­ славної Церкви. Але чому ж саме Ісаакій? Який зв’язок між Візантійською та Російською імперіями, Константинополем і Санкт-Петербургом? Річ у тім, що 1672 р. у день пам’яті цього святого народився імператор Петро Перший. Усе своє життя він уважав Ісаакія Далмат­ ського своїм небесним заступ­ ником. Тож і головний храм своєї великої країни він при­ святив саме йому. Втім, це вже зовсім інша історія…

М

Андрій Гор

православна газета

С п ра в и милос е рдя

№ 10 (332), травень 2013

11

БАНЧЕНИ — ОАЗА ДУХОВНОСТІ, ДОБРА Й МИЛОСЕРДЯ У Чернівецькій області, за сім кілометрів від кордону, в селі Банчени на пагорбі височіє обитель. Вознесенський чоловічий монастир виник на пустирищі всього кілька років тому. Він відомий не тільки своєю красою, але насамперед соціальним служінням. При монастирі діє притулок, у якому мешкає понад 300 дітей. Це сироти, хворі на церебральний параліч, ВІЛ-інфіковані — ті, від яких відмовилися батьки. Для всіх їх названим батьком став єпископ Банченський Лонгин — настоятель монастиря.

ЯК ЦЕ БУЛО Згідно з історією, ще дале­ кого 1939 р. міністр закордон­ них справ Молотов намагався вирівняти кордони Радян­ ського Союзу. З цією метою він звернувся до німецького колеги Ріббентропа. В резуль­ таті чого у Чернівецькій області утворився незвичайний Герца­ ївський район, де все насе­ лення — румуни. Там і розмісти­ лося с. Банчени. Тут досі збереглися румун­ ські традиції, місцеве насе­ лення не знає української мови. Богослужіння у храмі звершу­ ється румунською. Якийсь час протоієрей Михаїл Жар (нині владика Лон­ гин) був настоятелем храму в сусідньому селі Бояни. Саме там зберігається чудотворна плачуча ікона Божої Матері — Боянська. На початку 1990-х років батюшка тримав корову й жертвував молоко в Будинок малятка. Він бачив, у яких жах­ ливих умовах там ростуть діти й усиновив деяких із них, сам маючи трьох дітей. Так і було засновано дитячий будинок сімейного типу. Батюшка по собі знав, який гіркий сирітський хліб, як важко себе відчувати самотнім у цьому світі. Потім отець Михаїл став зби­ рати покинутих дітей по всій країні. Був випадок, коли під Новий рік йому підкинули новонаро­ джену дівчинку в коробці з-під бананів. Чотирьох хлопчиків батюшка підібрав на цвинтарі, коли від­ співував покійну. Дітям іти було нікуди, батько їх давно зали­ шив. Безрукого хлопчика Степанка він забрав з інтернату. Тепер цей начитаний, розумний підлі­ ток каже: «Що з того, якщо в мене немає рук, але ж я — з Богом!». Воістину приклад висо­ кої духовної сили для всіх нас.

чени, тут бавляться діти. Серед них був хлопчик з явно вира­ женими фізичними вадами. Згодом усі стали помічати, що дитина одужує. Прийнявши чернецтво, отець Лонгин саме на цьому місці вирішив побу­ дувати обитель. Будівництво розпочалося 1996 р., благодійниками висту­ пили не тільки відомі державні діячі, але й прості люди. Так, одна жінка пожертвувала в монастир корову, інша віддала свій пай — два гектари землі тощо. З Божою допомогою, тепер, через 17 років, тут стоїть сім храмів; є скит, у якому живуть за Афонським статутом (відвіду­ вачів сюди пускають один раз на рік — на престольне свято Преображення Господнього). У Вознесенському монастирі подвизається 90 ченців. У сусідньому селі Бояни діє жіно­ чий монастир на честь Боян­ ської ікони Божої Матері, де трудяться 120 сестер. Усі вони доглядають дітей-сиріт. Позолочені куполи обителі видно здалеку. Надбрамна дзвіниця заввишки 60 метрів схожа на дзвіницю київського собору святої Софії. Наша група паломників при­ їхала в обитель у суботу вве­ чері. Ми поспішили до СвятоТроїцького собору на вечірнє богослужіння. Паломники були в захопленні від краси й величі храму, він по праву вважається одним із найбільших у Європі.

Після служби всі пройшли хресним ходом по території обителі. Потім була смачна монастирська трапеза зі страв румунської національної кухні. Гостей розмістили в паломниць­ кому будинку, що не поступа­ ється найсучаснішим готелям. Після короткого відпочинку прочани молилися на нічній Літургії, що тривала із другої до четвертої години ночі. Велику силу нічної молитви відчули усі.

СВЯТО -ТРОЇЦЬКИЙ СОБОР Усього два роки тому Святі­ ший Патріарх Кирил освятив цей храм і очолив першу Боже­ ственну літургію в ньому. Перша свічка була запалена від Благодатного вогню з Єру­ салима, ченці завжди його під­ тримують у скиту. Собор будували п’ять років, розписували 60 кращих май­ стрів-художників. Частину фре­ сок нанесено за стародавньою технологією, якою користува­ лися багато століть тому. Так, при написанні лику Христа за основу взяли фрески В. Васне­ цова із Володимирського собору в Києві (розпис 1895– 1896 рр.). При освяченні собору Патрі­ арх Кирил нагородив настоя­ теля Вознесенського монастиря архімандрита Лонгина орде­ ном святого рівноапостольного князя Володимира за те, що він

Дитячий притулок

В Україні високо цінують діяльність Преосвященного владики. Йому присвоєно звання Героя України. Він визнаний гідним премії «Гор­ дість країни», став переможцем конкурсу «Людина року в укра­ їнському християнстві». Обитель, яку він створив, можна назвати оазою духов­ ності: усе тут пронизане любов���������������������� ’��������������������� ю та милосердям. Тур­ бота про дітей відчувається не на словах, а на ділі. Тут вихову­ ють добру, хорошу людину, патріота й громадянина.

ДЕРЖ АВА В ДЕРЖ АВІ Місце для монастиря обрано не випадково. На цьому пагорбі є джерело з дуже смачною водою. Її п’ють люди із с. Бан­

Церква для дітей у с. Молниця

ДИТЯЧЕ МІСТЕЧКО «у смиренні й жертовному слу­ жінні Православній вірі досяг великих висот».

ВЕ ЛЕ ЛЮБНИЙ БАТЮШК А Єпископ Лонгин поклада­ ється на милість Божу й спра­ ведливо вважає, що, допомага­ ючи дітям-сиротам, ми спасемо свої душі: небеса веселяться, якщо хтось принесе радість сироті. Владика не скаржиться на тяжкий хрест, хоча переніс три інфаркти й дві операції на серці. І певен, що його трима­ ють на білому світі діти, які стали рідними.

У сусідньому селі Молниця, на відстані чотирьох кілометрів від обителі, для дітей побудовані притулок і церква. Сестри із жіночого монастиря с. Бояни несуть послух — виховують дітей статечно і з любов’ю. За кожною сестрою закріплено чотири дитини (тобто одна кімната). Хлопчики й дівчатка живуть в окремих корпусах. Скрізь панує така атмосфера, що нещасним або непотрібним ніхто не почу­ вається. Усі звикли до того, що слабкі потребують більшої допо­ моги. Такий урок чуйності вихо­ ванці отримують з дитинства. У притулку для дітей налаго­ джене повноцінне харчування, для них працює спеціалізова­

ний медичний персонал. І часто буває так, що колись невилі­ ковні хвороби відступають. До того ж вихованців із дитинства привчають цінувати красу. Тут багато квітів. Фасади будинків, вікна, під’їзди — усе прикрашене ними. На газонах розташовані фігурки казкових персонажів. Є стадіон. Паломники бачили дітей на недільному богослужінні. Дівчатка стояли зліва від вівтаря, хлопчики — справа. Усі охайно одягнені, до того ж у речі не з гуманітарної допо­ моги: владика уклав контракт із турецькою фірмою на поста­ чання нового одягу для вихо­ ванців, кожному за розміром. На угіддях монастиря розки­ нулися сади й городи, є ферма, вольєр для поні, квіткова оран­ жерея. Діти працюють скрізь разом із дорослими. Уже справили перше весілля: вихованка Наталя вийшла заміж за хлопця із сусіднього села. Єпископ Лонгин сидів на почесному місці, як і годиться батькові. Владика хоче бачити усіх своїх дітей щасливими, від­ даними Православній вірі, добрими і працьовитими, адже завжди й на будь-якому місці потрібно служити Богові та ближнім. Тамара Зозуленко

12

№ 10 (332), травень 2013

і н т е р в’ю

православна газета

ВОЛИНСЬКЕ БРАТСТВО ПРОТИ ЗЕЛЕНОГО ЗМІЯ П

ити чи не пити? Для багатьох людей, які стикнулися з проблемою алкоголізму, це питання не є риторичним. За офіційними даними щороку в Україні ставлять на облік 100 тисяч алкоголіків. Але насправді їх більше удесятеро, і це набуває ознак національної епідемії. У Волинській єпархії Української Православної Церкви чотири роки тому вирішили активно боротися з пияцтвом. Для цього у Луцьку відродили Волинське православне братство тверезості імені святого праведного Іоанна Кронштадтського. Його голова протоієрей Стефан Ярема, настоятель храму в ім’я апостола Андрія Первозванного с. Струмівка, розповів «Церковній православній газеті» про те, які переваги має тверезе життя, та як переконати у цьому сучасних людей.

— Як у Вас з’явилася ідея створити братство тверезості й узагалі займатися пропагуванням тверезого способу життя?

— Ще декілька років тому я теж був прихильником так званого «помірного», або «культурного», вживання алкоголю. Чому я тепер живу тверезо і що саме спону­ кало мене не пити спиртного? Причин декілька, і вони, напевно, теж мають свою ієрархію. В першу чергу, я почав зауважувати, що свою «міру» я так і не визна­ чив для себе. Алкоголь приносив у мою душу лише смуту та неспо­ кій, я вживав спиртне і водночас розумів, що священик і чарка — речі несумісні. У моїй родині теж є про­ блеми з алкоголем, і коли я отримував тривожні звістки з дому, то щоразу переконувався, що заради підтримки близької людини повинен відмовитися від алкоголю, і згодом я це зро­ бив. На диво собі самому, мені сподобалося тверезе життя. Багато спокус та проблем від­ пало, на душі стало спокійніше. Я сміливо, дивлячись у вічі, почав говорити з людьми, у яких є проблеми з алкоголем. У моє життя почала повертатись природна, Богом дарована радість, що притаманна дитя­ чому світлому розуму. Після двох місяців твере­ зості Господь послав мені одно­ думця, лікаря за фахом, з яким ми пішли до керуючого Волин­ ською єпархією, митрополита Волинського і Луцького Нифонта, за благословенням на створення братства тверезості. Отже, відродження (саме відродження, адже в дорево­ люційний період на Волині теж існували братства тверезості) православної традиції братств тверезості відбулось на Волині у 2009 р. З благословення вла­ дики Нифонта, 26 листопада 2009 р. у м. Луцьку в Покров­ ському храмі було звершено молебень на початок доброї справи, який очолив сам митро­ полит. І саме з цієї урочистої події розпочалась діяльність Волинського православного братства тверезості імені свя­ того праведного Іоанна Кронш­ тадтського. Також варто відзначити, що наше братство входить до складу Свято-Володимирів­ ського братства тверезості, яке засноване з благословення Предстоятеля УПЦ Блаженні­ шого Митрополита Володи­ мира і діє при Синодальному відділі у справах молоді.

— Розкажіть про Ваших однодумців. Наскільки чисельним є братство сьогодні?

— На сьогоднішній день активно беруть участь у житті братства близько 40 людей, а членами братства є 22 людини, які прийняли обітницю твере­ зості. Варто відзначити, що за порівняно короткий період братство досягло неабияких успіхів. Адже при братстві функціонує група психологіч­ ної допомоги, де людина, яка потрапила у тенета алкоголю, знаходить розуміння, підтримку і кваліфіковану допомогу. Ми також консультуємо й родичів залежних, допомагаємо їм обрати правильну позицію у сім’ї, щоб врятувати людину. Щонеділі у храмі в ім’я святого великомученика Пантелеймона (м. Луцьк) ми служимо акафіст перед іконою Божої Матері «Невипивана Чаша».

— Які труднощі виникають у Вашому служінні?

— Зазвичай це нерозуміння, чому я не вживаю алкоголь і чому потрібно відмовитись від «помірного пиття» тим, хто не вважає себе алкоголіком. Від­ повідаю, зважаючи на ситуацію. Якщо співрозмовники тверезі й питають для того, щоб почути, то розповідаю про шкоду від алкоголю. Інколи переводжу на жарт, мовляв, усе, що мені було призначено випити, я вже випив, і не залишилось ані кра­ плі. А якщо хтось сильно надо­ кучає і хоче виставити твере­ зість на сміх, то даю відсіч і раджу пройти курс реабілітації.

— Чим займається братство тверезості зараз?

— Особливу увагу братчики приділяють профілактичній роботі з молоддю. На головних вулицях нашого міста ми роз­ міщуємо соціальну рекламу із закликом до тверезого способу життя. Відомі в Україні та поза її межами волинські спортс­ мени були зображені на наших білбордах із написом: «Краще тверезе життя, щоб Волинь щаслива була». Наразі на вули­ цях міста розміщені сіті-лайти із зображенням людей різної професії, які спонукають жити тверезо. До речі, наше братство отримало перше місце у місь­ кому конкурсі на кращу соці­ альну рекламу. З благословення митропо­ лита Нифонта та стараннями братства, у Волинському облас­ ному наркологічному диспан­

сері діє каплиця на честь ікони Божої Матері «Невипивана Чаша», де щочетверга пацієнти диспансеру мають змогу помо­ литися та поспілкуватися зі священиком і братчиками. Братство видає друковану літературу, буклети, флаєри із правдивою інформацією про алкоголь. Завдяки Обласному управлінню освіти, плакати про тверезість розповсюджуються в усіх школах Волині. Особисто я проводжу багато лекцій на тему тверезості в школах та вищих навчальних закладах нашого міста. Щороку в першу неділю після 11 вересня (день пам’яті Усікновіння глави святого Іоанна Хрестителя) у Луцьку відбуваються заходи із пропа­ ганди тверезого способу життя. Торік таке свято розпочалося «Маршем тверезості», у якому брали участь студенти Волин­ ського національного універ­ ситету.

— Чому, на Вашу думку, алкогольна залежність виникає у православних християн і навіть у священнослужителів?

— Кожна людина, і не тільки православна, повинна розуміти, що алкоголь — це отруйна і наркотична речовина, і що нешкідливих доз у принципі не існує. Та й історія свідчить, що наш народ «помірно» пити алкогольну суміш не вміє. Потужна реклама нам нав’язує міфи щодо алкоголю. Мовляв, це розслабляє, приносить радість, і що на Русі завжди так пили. І найболючіше те, що це спрацьовує, і ми мало не з пелюшок спостерігаємо, як споживають алкоголь мама, тато, рідні. А вони ж — авторитет і роблять в очах дітей усе пра­ вильно. Виростає дитина, про­ бує спиртне, бо ж хоче бути схожою на дорослих. А «вог­ няна вода» робить свою справу, ламає захисний бар’єр орга­ нізму, отруює молодий мозок та всі життєво важливі органи, заставляючи збільшувати дозу, шукати щастя в чарці, і кладе людину на лопатки. І не має значення комбайнер це чи електрик, лікар чи той самий священик, адже від людини була прихована правда про алкоголь, вона жила міфами, з п’яним світоглядом та у п’яному середовищі.

— Як усе-таки православним ставитися до вживання алкоголю: пити чи не пити?

— Людина є творінням розумним, кожен із нас виби­ рає сам собі, що їсти, у що вдя­ гатися і також, що пити. Коли ми вибираємо, наприклад, собі одяг, то продавець характери­ зує обрану нами річ, і ми або купуємо, або дякуємо й шука­ ємо далі. Як не дивно, але з алкоголем так само. Різниця лише в тому, що нас обманюють і продають під виглядом напою наркотик. Не вірите? Загляньте в енциклопедію, і ви прочита­ єте: «Алкоголь (етиловий спирт) — легкозаймиста про­ зора рідина з характерним запахом, яка відноситься до сильнодіючих наркотиків. Викликає спочатку збудження, а потім параліч нервової сис­ теми». Отже, панове, коли ваш вказівний палець у магазині вказує продавцю на горілку, то ви маєте бути свідомі того, що у пляшці міститься 40 відсотків етилового спирту, а коли ваша правиця підносить до вуст пляшку пива, то знайте, що, випорожнивши її, ви випили не напій, який тамує спрагу, а рідину, в якій міститься до десяти відсотків наркотику. Я розумію, що на даному етапі наша держава живе міфами про алкоголь, і завдяки тому ми займаємо перше місце серед європейських країн з дитячого алкоголізму, щороку втрачаємо тисячі наших земля­ ків, які залишили цей світ з допомогою алкоголю. Та варто кожному з нас подивитись навколо себе, і ми побачимо не анекдотичних веселих, трохи сп’янілих друзів, а людські долі, покалічені алкоголем, ріки сліз матерів та жінок, сиріт, нещас­ них людей. Отже, вибирайте самі, і прошу лише про одне: думайте та частіше ставте собі питання — для чого це мені?

— Які методи боротьби з алкоголізмом рекомендує братство?

— Лікувати потрібно суспіль­ ство загалом, і це має робити насамперед держава. Необ­ хідно заборонити рекламу

алкоголю, треба популяризу­ вати тверезий спосіб життя, приймати жорсткі закони щодо продажу спиртного. У братстві проводяться семиденні курси із позбавлення від залежності за методикою протоієрея Ігоря Бачиніна, який є головою Іоанно-Предтечинського брат­ ства «Трезвіння» РПЦ.

— Що робити людині, яка хоче позбавитися алкогольної залежності?

— Важливо знати, на якій стадії алкогольної залежності хворий перебуває, чи це типове пияцтво, чи людина на межі повної деградації особистості, та й взагалі, як допомогти, зале­ жить від щирості наміру та власне самої людини. Проте є поради, які, на мою думку, допо­ можуть віднайти рівновагу в житті. Насамперед потрібно визнати, що ти є залежним, та усвідомити, що самому, без допомоги Божої, не впоратись; шукати людей, котрі мали подіб­ні проблеми, і просити Бога, щоби такі люди трапились на вашому життєвому шляху. Це можуть бути братства твере­ зості чи групи анонімних алко­ голіків. Своє життя треба мак­ симально наблизити до храму, знайти духівника, частіше при­ чащатися; уникати п’яних ком­ паній і так званих «друзів»; більше читати літератури на тему тверезості, житія святих, таких як мученик Воніфатій, великомученик Пантелеймон, святий праведний Іоанн Кронштадтський, преподобна Марія Єгипетська, та просити їхнього заступництва; цінувати кожен день, проведений тве­ резо.

— Які плани братства на майбутнє?

— Розповідати правду про алкоголь, показувати переваги тверезого життя, допомагати залежним, власним прикладом свідчити про тверезість — голов­ні цілі нашого братства. Бесіду вів Олег Карпенко

Адреса Волинського православного братства тверезості імені святого праведного Іоанна Кронштадтського: Волинська область, Луцький р-н, с. Струмівка, вул. Андріївська, 13; тел.: 050–627–10–33.

православна газета

духо в н е ж иття

ПРО ПЕРЕШКОДУ НА ШЛЯХУ ДО СПРАВЖНЬОЇ ЛЮБОВІ,

або Як перемогти пристрасть Про любов написано силу-силенну книг. Але в романах любов змушує людей переважно багато страждати й часто має тра­ гічне завершення. Чи не тому так зображується це святе почуття, що багато людей у своєму житті відчу­ вають постійний брак любові? Вони хочуть любити і щоб їх любили, але любов від них повсякчас начебто тікає. Через це багато і молодих, і літніх чоловіків і жінок почуваються нещас­ ними й самотніми. Намагаю­ чись забутися, хтось приохо­ чується до вина, хтось відда­ ється плотським утіхам, стає розпусником... Але навіть ті, які, здається, знаходять свою «єдину і неповторну» любов, нерідко у ній гірко розчаро­ вуються. У результаті, й це ні для кого не секрет, значна частина шлюбів розпада­ ється. На думку преподобного Іоанна Ліствичника, найсер­ йознішою перешкодою на шляху до справжньої любові до Бога і ближніх є при­ страсть не тільки до воче­ видь гріховних, але й до ціл­ «Ліствиця Іоанна Ліствичника». ком безневинних речей. Від­ Давньоруська ікона середини XVI ст. разу після проходження пер­ шого щаблю духовного життя — Адама та Єви вражена проказою відречення від світу з його гріхами первородного гріха, то в більшості і спокусами — преподобний Іоанн випадків людина не вміє пра­ закликає встати на другий щабель: вильно визначити належну міру «Хто істинно полюбив Господа... цієї турботи і любові. Про це пише той не полюбить вже нічого тим- у своїй «Сповіді» блаженний Авгус­ часового, вже не подбає й не попі- тин. Він зізнається, що до Хрещення клується ні про маєтки і при- найбільшу насолоду приносило дбання; ні про батьків, ні про славу йому те, щоб кохати й бути коха­ світу цього, ні про друзів, ні про ним. «Тільки душа моя, що тягну­ братів, словом ні про що земне, але лася до іншої душі, не вміла дотри­ відклавши все мирське і всяке про матися міри, спинившись на світ­ нього піклування, ще ж і насампе- лому рубежі дружби; туман підні­ ред, зненавидівши саму плоть свою, мався з болота плотських бажань і нагий, і без дбань і лінощів піде за зрілості, що била ключем, затума­ Христом, невпинно дивлячись на нював і потьмарював серце моє, і небо і звідти очікуючи собі допо- за імлою похоті вже не вирізнявся моги, за словом святого, який ска- ясний світ прихильності...» зав: припала душа моя до Тебе (Пс. Саме через пристрасну любов 62: 9)». швидко розпадаються шлюби. При­ страсне ставлення одних людей до інших породжує у світі безліч Найсерйознішою перешкодою несправедливостей. Праведні люди на шляху до справжньої любові страждають, а грішні благоденству­ ють. Через пристрасть багато до Бога і ближніх є пристрасть людей не можуть визначити для не тільки до вочевидь гріховних, себе необхідну міру їжі, пиття, достатку. Суспільство різко розша­ але й до цілком безневинних речей ровується на багатих і бідних. Хтось Мабуть, деякими нецерковними ледве знаходить собі харч на сміт­ людьми ці слова преподобного никах, а хтось щодня розкішно можуть бути сприйняті як надмірно бенкетує. Хто винен у цьому? Все та строгі, якщо не бузувірські. А багато сама пристрасть. церковних людей скажуть, що вони По суті своїй, будь-яка при­ стосуються лише ченців-аскетів, і страсть — це замаскована форма аж ніяк не мирян, бо всі християни язичництва, оскільки пристрасні насамперед повинні прагнути люди замість єдиного істинного виконати заповідь про любов до Бога обожнюють Його творіння. ближнього, шанувати батька й Хтось надмірно обожнює свою матір. державу, націю, родину, дім, роботу. Так, дійсно, преподобний Іоанн Хтось спокушається на красивий звертається в першу чергу до одяг, обличчя, струнке тіло, хтось — подвижників, що відреклися від на багатство й усілякі коштовні світу. Проте цитовані слова мають речі. відношення не тільки до них. Тому Господь не забороняє нам усе це що Господь не одним лише ченцям, любити. Адже без любові будь-яка а всім людям залишив заповідь діяльність втрачає сенс. Однак кож­ усією душею любити Бога і ближ­ ній людині важливо чітко визна­ нього. чити ієрархію цінностей — об’єктів У самому єстві людини закла­ любові. Пристрасна любов на дена любов до батьків і до всіх тих, перше місце ставить не Бога, а тим­ хто нас любить. Також усім людям часове. Вона обмежена і сліпа, бо природно дбати про їжу, житло, не може бачити предмет у всій майно. Але оскільки людська при­ повноті й цілості. Її джерелом є не рода після гріхопадіння прабатьків всевидючий і всемогутній Господь,

а лише рух плоті та крові. Мовою психології пристрасть іменується чуттєвістю, і кожен, хто знайомий з цією наукою, знає, що вчені дослідно довели: чуттєвість заважає людині тверезо дивитися на інших людей і на довколиш­ ній світ. У світі живе багато добрих, мудрих, освічених людей, які могли б зробити безліч вели­ ких добрих справ, але через пристрасть до тлінних речей цього світу вони не можуть побачити нетварне світло Бога й закопують свої таланти в землю. Прекрасна й гідна усіляких похвал любов до земної Батьківщини, до свого народу, але коли при цьому забувають про Вітчизну Небесну, тоді патріотизм стає не тим, що об’єднує і надихає на самовіддану працю, а тим, що роз’єднує. Таким широким шляхом, що веде у безвихідь, йдуть, наприклад, церковні розкольники. Висуваючи на перший план любов до Бать­ ківщини, вони тим самим зне­ цінюють любов до Бога й ближнього. Щоб стати на шлях справж­ нього духовного життя, дуже важливо перемогти в собі при­ страсть до будь-яких, і хоро­ ших і поганих, речей. Не випадково преподобний Іоанн Ліствичник поставив здобуття чесноти безпри­ страсності на самому початку ліствиці духовного сходження. Як же перемогти в собі при­ страсть?

У світі живе багато добрих, мудрих, освічених людей, які могли б зробити безліч великих добрих справ, але через пристрасть до тлінних речей цього світу вони не можуть побачити нетварне світло Бога й закопують свої таланти в землю Преподобний Іоанн радить для цього вжити те, що зазвичай плот­ ській самодогідливій людині не зовсім подобається — утиснути черево, полюбити всеношні (бого­ служіння), помірно пити воду та їсти хліб, з радістю приймати без­ честя, докори, осміяння, лайки, образи, покірливо переносити презирство й тягар докучання, мужньо терпіти образи, не обурю­ ватися на наклеп, не гніватися, коли принижують, смирятися, коли осуджують. Усі аскетичні подвиги, особливо піст і молитва, теж служать тому, щоб побороти в собі пристрасть до світу й замість мінливої самозгаса­ ючої плотської любові здобути справжню любов, яка, за словом святого апостола Павла, довготерпить, милосердствує... не зазд­ рить... не вихваляється, не пишає­ ться, не безчинствує, не шукає свого, не гнівається, не замишляє зла, не радіє з неправди, а радується істині, усе покриває, всьому йме віри, всього надіється, усе терпить... ніколи не перестає...

(1 Кор. 13: 4–8). Архімандрит Маркел (Павук), викладач КДАіС

№ 10 (332), травень 2013

13

ЄПАРХІА ЛЬНЄ ЖИТ ТЯ ХАРКІВ. 7 травня, у вівторок Світлої седмиці, архі­ єпископ Харківський і Богодухівський Онуфрій звер­ шив велике освячення храму в ім’я великомученика Георгія Побідоносця, що розташований у молодіж­ ному житловому комплексі «Інтернаціоналіст» м. Харків. eparchia.kharkov.ua ДНІПРОПЕТРОВСЬК. 8 травня, у середу Світлої седмиці, у м. Новомосковськ Дніпропетровської області після капітальної реконструкції відкрили площу біля Свято-Троїцького кафедрального собору. Відкриття було приурочено до свята Світлого Хрис­ тового Воскресіння та 68-ї річниці Перемоги у Вели­ кій Вітчизняній війні. Реконструкція собору, дерев’яної пам’ятки архітектури XVIII ст., і його комп­ лексна реставрація ведуться з ініціативи та за під­ тримки віце-прем’єр-міністра України Олександра Вілкула. Відкриття присоборної площі очолив митро­ полит Дніпропетровський і Павлоградський Іриней. eparhia.dp.ua ХЕРСОН. 11 травня, у суботу Світлої седмиці, архі­ єпископ Херсонський і Таврійський Іоанн відвідав з архіпастирським візитом Микільський скит Благові­ щенського жіночого монастиря у с. Радгоспне Ска­ довського р-ну Херсонської області, де звершив закладку церкви в ім’я блаженної Ксенії Петербурзь­ кої. pravoslavie.ks.ua ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ. 14 травня митрополит Хмель­ ницький і Старокостянтинівський Антоній відвідав с. Буцні Летичівського р-ну Хмельницької області, де освятив місце під будівництво й заклав камінь у фун­ дамент нового храму на честь Різдва Пресвятої Бого­ родиці. fialco.org ПОЛТАВА. 15 травня, у день пам’яті святителя Афанасія, патріарха Константинопольського, Лубен­ ського чудотворця, — небесного покровителя СпасоПреображенського Мгарського чоловічого монас­ тиря, в обителі відбулися урочистості, присвячені 20-річчю відродження в ній чернечого життя. Свя­ щенноархімандрит обителі (та її перший, у постра­ дянські роки, чернець) митрополит Полтавський і Миргородський Филип, у співслужінні архієпископа Кіровоградського і Новомиргородського Іоасафа, єпископів Новокаховського і Генічеського Філарета та Кременчуцького і Лубенського Миколая, звершив у Преображенському соборі Мгарського монастиря Божественну літургію. Після Літургії, за традицією, було звершено молебень і хресний хід з іконою святителя Афанасія, Лубенського чудотворця. Архі­ єпископ Кіровоградський і Новомиргородський Іоасаф оголосив вітальний адрес Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володи­ мира. pravoslavie.poltava.ua СУМИ. 15 травня в актовій залі Сумського єпархі­ ального управління відбулася прес-конференція, присвячена завершенню Третьої єпархіальної благо­ дійної акції зі збору коштів для лікування онкохво­ рих дітей «До Світлого Дня — світлі вчинки», яка про­ ходила протягом Великого посту. В ході акції було зібрано 494 тисячі гривень. portal-pravoslavie.sumy.ua ЖИТОМИР. 16 травня у с. Старосільці Коростишів­ ського р-ну Житомирської області відбулося освя­ чення відновленого храму на честь Успіння Пресвятої Богородиці. Чин освячення звершив архієпископ Житомирський і Новоград-Волинський Никодим. Того ж дня владика Никодим освятив місце під будів­ ництво храму на честь ікони Божої Матері «Всеца­ риця» у с. Стрижівка Коростишівського р-ну.

17 травня архієпископ Никодим освятив храм в ім’я апостола і євангеліста Іоанна Богослова у с. Сонячне Житомирського р-ну. zhytomyr-eparchy.org ДНІПРОПЕТРОВСЬК. 17–18 травня у Дніпропе­ тровську, на площі поряд зі Спасо-Преображенським кафедральним собором, пройшов Ювілейний Х Все­ український фестиваль «Наддніпрянські Пасхальні піснеспіви». Цього року у фестивалі взяло участь 33 творчі колективи з Києва, Донецька, Мелітополя, Полтави, Ладижина (Вінницька область), Луганська та Луганської області, Кіровограда, Дніпропетровська та Дніпропетровської області. eparhia.dp.ua ЗАПОРІЖЖЯ. 17 травня архієпископ Запорізький і Мелітопольський Лука звершив освячення престолу та першу Божественну літургію у храмі на честь ікони Божої Матері «Пом’якшення злих сердець» Меліто­ польської виховної колонії № 205. hram.zp.ua

14

№ 10 (332), травень 2013 ЄПАРХІА ЛЬНЄ ЖИТ ТЯ

ПОЛТАВА. 18 травня в Комсомольському виправ­ ному центрі № 136 (Полтавська область) відбулося освячення храму на честь ікони Божої Матері «Невипивана Чаша». З благословення митрополита Полтавського і Миргородського Филипа, освячення звершили благочинний Комсомольського благочин­ ницького округу, ключар Свято-Миколаївського Архієрейського подвір’я протоієрей Георгій Граб і віце-ректор Полтавської місіонерської духовної семінарії архімандрит Веніамін (Погрібний) у спів­ служінні викладачів семінарії у священному сані, священнослужителів благочиння і кліриків Кремен­ чуцької єпархії. Храм побудовано з ініціативи клю­ чаря храму в ім’я блаженної Ксенії Петербурзької, викладача семінарії протоієрея Анатолія Боярчука, який протягом ось уже декількох років духовно опі­ кується ув’язненими. pravoslavie.poltava.ua УМАНЬ. 18 травня у с. Ладижинка Уманського р-ну Черкаської області відбулося освячення ново­ збудованого храму в ім’я святителя Миколая Чудо­ творця. Літургію у новоосвяченому храмі звершили митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павел, архієпископ Уманський і Звенигородський Пантелеімон та єпископ Ніжинський і Прилуцький Іриней. Саме єпископ Іриней, чиї дитячі та юнацькі роки пройшли в Ладижинці, виступив ініціатором зведення в рідному селі Миколаївської церкви. У день освячення єпископ Іриней передав у храм ікону священномученика Леонтія (Гримальського). eparhia-uman.at.ua, orthodox.cn.ua

соці ал ь н е служ і н н я

православна газета

ПАРАФІЯ СУВОРОГО РЕЖИМУ

У

ВОЛИНЬ. 19 травня, в рамках святкування 1025річчя Хрещення Русі, у Волинській єпархії Україн­ ської Православної Церкви вперше відбувся фести­ валь хорів єпархіальних благочинь, участь у якому взяли 15 колективів. Гран-прі фестивалю отримав хор незрячих храму на честь Усіх святих землі Волинської м. Луцька. orthodox.lutsk.ua

православному храмі, освяченому на честь ікони Божої Матері «Несподівана Радість», перше богослужіння було звершено майже десять років тому. Парафія ця особлива, адже церква розташована у житловій зоні Білоцерківської виправної колонії № 35 суворого режиму, що на Київщині.

СУМИ. 19 травня, у Неділю святих жонмироносиць, єпископ Сумський і Охтирський Євло­ гій звершив велике освячення храму в ім’я Архі­ стратига Божого Михаїла в обителі милосердя, що опікає дітей-сиріт, в ім’я преподобномучениці Єли­ савети с. Журавне Охтирського благочиння Сумської єпархії. portal-pravoslavie.sumy.ua

У всі часи, за будь-якої влади існували місця позбавлення волі. «Від суми та від тюрми не зарікайся», — каже народне прислів’я. Сам Спаситель, невинно засу­ джений, закликає всіх християн: у темниці був, і ви прийшли до Мене (Мф. 25: 36). Відомий і такий факт: перший опинився у раю із Госпо­ дом благорозумний розбійник, розіп’ятий на хресті, — його щире покаяння, принесене останньої миті, відкрило перед ним двері у Царство Небесне. Були часи, коли у в’язницях і таборах сиділи сотні тисяч людей, що потерпали за віру. У Білоцерківській колонії під церкву досить вдало переоблад­ нано частину спального корпусу. Храм розрахований майже на сотню парафіян. У будь-який час кожен ув’язнений може прийти до церкви, поставити свічку, замис­ литись над вічними цінностями життя. Уже виблискують на сонці новенькі дзвони, які скликають усіх на богослужіння. Вражає кра­ сою різьблений іконостас, над яким шість років добровільно працювало кілька ув’язнених. За цей витвір мистецтва керівника групи було звільнено із в’язниці достроково. Він отримав 14 років позбавлення волі за низку розбій­ них нападів. (У під’їздах житлових будинків чекав на свою жертву — зазвичай, це були жінки, що носили прикраси: золоті сережки, ланцюжки, обручки. Злочинець зривав їх, бив потерпілих у обличчя, аби його не запам’ятали...) Коли минуло три роки відсидки, чоловік почав малювати, робити унікальні різь­ блені речі. Нині триває розпис стін за євангельськими сюжетами. Роботи скоро планують завершити. Над Царськими вратами розмі­ щено ікону «Тайна Вечеря». Образ виготовлено із дерева в об’ємному форматі власними умільцями. Вона дуже сподобалася мисте­ цтвознавцям голландської деле­ гації, яка відвідала колонію.

ХАРКІВ. 19 травня архієпископ Харківський і Богодухівський Онуфрій освятив храм на честь ікони Божої Матері «Милостива» при недільній школі Введенської православної общини, що в Ленінському р-ні Харкова. У Харківській єпархії це перший храм на честь ікони Пресвятої Богородиці «Милостива». eparchia.kharkov.ua ХЕРСОН. 20 травня архієпископ Херсонський і Таврійський Іоанн звершив мале освячення храму в ім’я мученика Іоанна Воїна при військовій частині № 3056. Парафія на честь цього святого була засно­ вана 23 січня 2013 р. і є першою парафією при вій­ ськовій частині у Херсонській єпархії. pravoslavie.ks.ua ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ. 20 травня у конференц-залі управління Державної пенітенціарної служби Укра­ їни у Хмельницькій області відбулася робоча зустріч, під час якої митрополит Хмельницький і Старокостянтинівський Антоній та начальник управ­ ління Державної пенітенціарної служби України в Хмельницькій області генерал-майор внутрішньої служби Тимофій Якимчук підписали угоду про спів­ працю між єпархією та управлінням. fialco.org ЗАПОРІЖЖЯ. 21 травня, на зустрічі архієпископа Запорізького і Мелітопольського Луки з журналіс­ тами, що відбулася в прес-центрі Запорізького місь­ кого телеканалу «МТМ», було підбито підсумки єпархіального благодійного марафону «Любов милосердствує». У результаті проведення благодій­ ного проекту було зібрано 128 тисяч 252 гривні. Ці гроші почасти вже витрачено або буде витрачено найближчим часом на придбання медикаментозних засобів і обладнання, необхідних для лікування важкохворих дітей. Окрім того, в рамках проекту «Любов милосердствує» понад 1400 осіб здали більш ніж 400 літрів крові. hram.zp.ua КРИВИЙ РІГ. 21 травня, в день пам’яті апостола і євангеліста Іоанна Богослова, архієпископ Криво­ різький і Нікопольський Єфрем звершив велике освячення Іоанно-Богословського храму в с. Липове П’ятихатського р-ну Дніпропетровської області (Криворізька єпархія).

ВІ Д С У МИ ТА ВІ Д Т ЮРМИ...

ЖИТТЯ ЗА Ґ РАТА МИ

Білоцерківська колонія специ­ фічна, адже тут відбувають пока­ рання понад 800 осіб, які скоїли тяжкі злочини неодноразово. Майже 70 відсотків із них — нар­ комани. Як розповів заступник началь­ ника із соціально-виховної та психологічної роботи підполков­ ник внутрішньої сл у ж б и О. М. Пешехонов, ще 10–12 років тому працівники адміністрації збігались подивитися на перших наркоманів, як на дивину, але тепер — це звичайне явище. На рахунку таких людей, зазвичай, є супутні злочини — крадіжки, гра­ бунки, вбивства, адже на наркотик треба гроші. Здається, усі людські негативні вчинки зійшлися в цьому місці, увесь спектр Кримінального кодексу. Тут відбувають покарання не лише наші співгромадяни, а й жителі інших країн. Деяким з них інкримінується торгівля людьми. Всі ці особи скоїли злочини на території нашої країни і відпові­ дають за її законами. В Україні накладено мораторій на смертну кару. Найбільший строк позбавлення волі — 20 років — було присуджено 18-річному сту­ денту за вбивство на замовлення двох осіб. Він за професією коваль і за власним бажанням встановлював хрести на церкві. Юнак навер­ нувся у Православну віру й за сумлінну працю був звільнений достроково. Зараз він постійно спілкується із адміністрацією колонії через Інтернет. У колонії звершують богослу­ жіння п’ять релігійних конфесій (торік — 12). Інші віросповідання зацікавлюють людей насамперед матеріально: до колонії привозять одяг, солодощі тощо.

ЗУ ПИНІТ Ь С Я Н А Ш Л Я Х А Х ВА ШИ Х...

За статистикою, значна кіль­ кість осіб, які звільняються із місць позбавлення волі, знову потрапляють за ґрати. Утриматися від зла нелегко, особливо моло­ дим, які відразу хочуть заможного

життя. Пригадую випадок, який потрапив до кримінальної хро­ ніки однієї із регіональних газет Білоцерківщини кілька років тому: за амністією із колонії звільнився чоловік. На роботу влаштуватись не зміг, дружина давно вигнала з дому і виписала, отже, житло він втратив. У відчаї чоловік зайшов до найближчого магазину, на очах у продавців випив і закусив, після чого попро­ сив їх викликати міліцію, щоб знову опинитись за ґратами... Аби ув’язнені змогли опанувати професію й утриматись на волі, в колонії є училище. Воно готує слюсарів-сантехніків, газоелек­ трозварників, слюсарів-інстру­ ментальників та ін. Охочих навча­ тися не бракує, тож можливість набути нову професію адміністра­ ція використовує як заохочуваль­ ний фактор. Стосовно фінансового забезпе­ чення колонії — це болюча тема. На харчування одного ув’язненого виділяється 7 гривень 5 копійок щоденно. Добре, що у колонії є власна пекарня, де випікають досить смачний хліб.

ОС Т РІВЕЦЬ ВІРИ

Необхідність храму в колонії — очевидна. Нічого так не потребу­ ють ув’язнені, як допомоги Божої. У настоятеля храму прото­ієрея Володимира Чудінова незви­ чайна паства. Він — єдина людина, яка приходить із волі до ув’язнених не як до злодіїв, а як до стражденних грішників, що перебувають у біді. У зоні — покаяння особливе, щире, непоказне, і, як знати, мож­ ливо, це останній шанс людині, а інакше вона б давно закінчила свій гіркий земний шлях — нарко­ мани довго не живуть. Щонеділі батюшка служить молебні, сповідає, причащає Передосвяченими Дарами, про­ повідуючи слово Боже. Хоча отець Володимир є такоже настоятелем парафіяльного храму в ім’я вели­ комученика Пантелеймона, але для ув’язнених він не шкодує ані сил, ані часу, прагнучи полегшити долю тих, хто перебуває за колю­ чим дротом. Нині тут кілька десятків осіб навернулися до Православної віри, і Бог змінив їхнє життя. А Гос­ подь радіє і за одного грішника, що покаявся. . . Адміністрація колонії вважає, що Православ’я дуже допомагає у виховній роботі з ув’язненими, адже людина, яка звернулась до Бога, не діятиме проти своєї совісті. Додам і таке: якщо кілька років тому у храмі освячували паски 20–30 ув’язнених (до свята дозво­ ляються передачі), то вже торік — понад 300 осіб. Справжньою подією у колонії стало принесення грецькою деле­ гацією частиці мощей святої великомучениці Анастасії Узорі­ шительниці — покровительки ув’язнених, та частиць мощей свя­ тих рівноапостольних царя Кос­ тянтина і матері його цариці Єлени. Керівництво колонії вважає цілком реальним звершувати зго­ дом у храмі Таїнство Шлюбу, адже тут щомісяця одружуються тричотири пари. Церква у в’язниці — як духов­ ний острівець, що дає віру і надію. Саме це допомагає вистояти й залишатися людиною — Божим творінням — за будь-яких життєвих обставин. Тамара Калашнікова

православна газета

духо в н е ж иття

№ 10 (332), травень 2013

15

ЄПАРХІА ЛЬНЄ ЖИТ ТЯ Того ж дня у Саксаганському р-ні м. Кривий Ріг, з благословення архієпископа Криворізького і Ніко­ польського Єфрема та за сприяння управління куль­ тури і туризму Криворізького міськвиконкому, відбу­ лося урочисте відкриття Центру слов’янської писем­ ності та культури. Центр, який працюватиме на базі Юнацького відділу Центральної бібліотеки м. Кривий Ріг, ставить перед собою такі завдання: поширення знань про слов’янську писемність та культуру, популя­ ризація літератури мовами слов’янських народів, співпраця з національними меншинами та релігій­ ними організаціями. eparhia.com.ua СУМИ. 21 травня єпископом Сумським і Охтир­ ським Євлогієм було звершено велике освячення від­ родженого полкового Іоанно-Богословського храму в Сумському кадетському корпусі ім. І. Г. Харитоненка. Ця подія стала однією із центральних у рамках свят­ кування 110-ї річниці від дня відкриття Сумського кадетського корпусу та 190-ї — від дня народження його засновника Івана Герасимовича Харитоненка. portal-pravoslavie.sumy.ua

ЯК ВІРИМО — ТАК І ЖИВЕМО СИЛА НІЧНОЇ МОЛИТВИ Нещодавно, милістю Божою, із групою паломників мені довелося перебувати в Чернівецькій області. Там, у с. Банчени, знаходиться чоло­ вічий Свято-Троїцький монастир. Свята обитель виникла 20 років тому і вражає своєю благоліпністю. Того дня паломники здолали майже 600 кілометрів шляху, останню відстань — по бездоріжжю, і досить втомились. Ми побували

на вечірні, а потім розташувалися у готелі. Я розмірковувала, що нічна служба мені ніяк не під силу, це буде боротьба зі сном тощо. Утім, вся група пішла до церкви, й мені довелося зробити над собою певне зусилля. Храм, де звершувалася Літургія, був красивий, теплий. Неперевер­ шено співав хор семінаристів.

Людей було небагато. Для мене служба Божа проминула як одна мить. Ніхто із присутніх навіть не присів, не було потреби. Всі стояли вражені. Літургію з в е р ш у в а в с в я щ е н и к- ру м у н своєю мовою. Деякі молитви звучали церковно­слов’янською. Особ­л иво запала в душу «Бого­ родице Діво, радуйся…» дивеєв­ ським наспівом. Кілька паломників із нашої групи причастились.

СОБОРУВАННЯ

Що вона не робила, проте зупинити процес не вдавалося. Саме тоді був піст, і жінка вперше прийшла на Собору­ вання, не дуже розуміючи, що це таке. Священики читали Євангеліє, потім помазували єлеєм.

Минуло кілька днів, і пухлина непомітно зникла, обличчя стало чистим. Відтоді щороку ця парафіянка цікавиться, коли саме відбудеться Соборування і обов’язково на нього приходить: благодатну силу цього Таїнства вона відчула на собі.

Один із пасажирів пожартував: «Є! Хрест — моя зброя, а релігія — опіум для народу!». Нашу машину наказали відігнати вбік. Почалася ретельна перевірка не лише особистих речей, а й кож­ ного пасажира. Привели собаку, яка

спеціалізується на пошуку наркоти­ ків. Звісно, нічого не знайшли. Через цей жарт паломники втра­ тили кілька дорогоцінних годин. Відтепер кожного разу на кордоні керівник групи завжди поперед­ жає, що жарти тут недоречні.

Парафіянка нашого храму роз­ повіла про свою біду. Так трапилося, що жінка упала і травмувала обличчя. На лобі з’явився синець, а згодом почала рости пухлина.

КОЛИ ЖАРТИ НЕДОРЕЧНІ Група паломників перетинала кордон. У мікроавтобус зайшов прикордонник і запитав: «Зброя та наркотики є?».

ЯК ІОАНН ВОЇН ДОПОМІГ Кілька років тому я підробляла в одній із київських фірм і вирішила зробити сучасну зачіску в новому салоні, що на Подолі. У призначе­ ний час прийшла до перукарні. Там, у кріслі майстра, сидів інтелігент­ ний молодий чоловік, одягнутий неначе з обкладинки модного жур­ налу. Він побачив мене й чомусь від­ разу заметушився, згадав, що треба негайно подзвонити, і поступився мені місцем.

Разом із майстром ми обгово­ рили свої питання, пішли мити голову, а сумку я залишила у кріслі. Молодик трохи посидів, потім зник. Більше до салону ніхто не заходив. Коли настав час розраховуватися за послугу, я побачила, що грошей у гаманці немає. Робити було нічого, довелося пообіцяти майстру наступ­ ного дня привезти потрібну суму. У відчаї я зайшла до Флорів­ ського монастиря, що розташова­ ний неподалік, і запитала у черниці,

МАТИ СИНА ПРОДАВАЛА Цей випадок стався кілька років тому. За дозу наркотичного зілля мати продала трирічного сина Вітю циганам. Вони жили у с. Фурси, що на Київщині. Добре, що там є небайдужі люди, які пові­ домили правоохоронним органам, що у циган з’явився білявий хлоп­ чик. На місце виїхала оперативна група міліції. Дитя ще погано роз­

мовляло, але за кілька днів цигани навчили його брудної лайки. Вони пояснили, звідки у них хлопчик, а на підтвердження того, що Вітю не крали, а купили, пред’явили пра­ цівникам міліції розписку, що її написала мати, та його медичну картку. Звісно, хлопця забрали до лікарні, обстежили, він виявився абсолютно здоровим. Вітю пере­

яка стояла за свічним ящиком, як бути в такій ситуації. Вона пора­ дила просити захисту в Іоанна воїна, помолившись йому, нехай навіть своїми словами. У храмі ікони цього святого я не побачила, тож молилась перед вівтарем. Це дещо заспокоїло душу. Через кілька днів мені довелося поїхати до мами на Донеччину. Прийшов до нас у гості мій двою­ рідний брат і подарував гроші — саме ту суму, що у мене викрали із гаманця. Кілька купюр додала ще й мама. дали до дитячого будинку «Волошка», що у Білій Церкві. Незабаром його відправили на відпочинок до сонячної Іспанії, де він потрапив у сім’ю бездітного ювеліра. Коли Вітя повернувся до Білої Церкви, за ним згодом прилетіли іспанці. Чоловік та жінка швидко оформили документи, й у хлоп­ чика з’явилися нові батьки... Тамара Зозуленко

ХАРКІВ. 21 травня відбулися урочистості з нагоди закінчення 2012–2013-го навчального року в Харків­ ській духовній семінарії. На урочистих зборах, що проходили в актовому залі Архієрейської резиденції на території Покровського монастиря м. Харкова під головуванням архієпископа Харківського і Богодухів­ ського Онуфрія, проректор ХДС із навчальної частини протоієрей Петро Козачков оголосив такі дані. У 2012–2013-му році в ХДС навчалося: 67 студентів денного відділення, 89 студентів заочного відділення, 55 учнів іконописної школи, 24 учні регентського від­ ділення та півчих курсів. Усього цьогоріч стіни семі­ нарії залишають 63 випускники. eparchia.kharkov.ua ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ. 21 травня митрополит Хмель­ ницький і Старокостянтинівський Антоній освятив новий храм на честь Різдва Пророка, Предтечі і Хрес­ тителя Господнього Іоанна с. Бохни Летичівського р-ну Хмельницької області. fialco.org МИКОЛАЇВ. 22 травня, у день пам’яті святителя Миколая Чудотворця, Літургією у Свято-Миколаїв­ ському кафедральному соборі м. Очаків Миколаїв­ ської області завершився хресний хід, який розпочав свій шлях по Миколаївській єпархії 15 травня з бла­ гословення митрополита Миколаївського і Очаків­ ського Питирима. Хресний хід, присвячений 1025річчю Хрещення Русі, відвідував храми в ім’я святи­ теля Миколая Чудотворця. eparhia.mk.ua ЛУГАНСЬК. 23 травня. На телеканалі «ЛОТ», у про­ екті «Кожне життя — надія», було підбито підсумок спільної благодійної акції Луганської єпархії Україн­ ської Православної Церкви та Луганської обласної державної телерадіокомпанії «Врятуй життя онко­ хворої дитини!». Акція проходила протягом Великого посту і Світлої седмиці. За цей період було зібрано 121 тисячу 515 гривень та надано допомогу 14-м онкохворим дітям, які проходять лікування в Луган­ ській обласній дитячій лікарні. eparhia.lg.ua ЧЕРКАСИ. 24 травня, у день спомину прославлення преподобномучениці Рафаїли Чигиринської, митропо­ лит Черкаський і Канівський Софроній відвідав з архі­ пастирським візитом Свято-Троїцький Чигиринський жіночий монастир, де освятив престол в ім’я апостола Варфоломія. Ця подія увінчала собою перебудову металевого ангару, де раніше відбувалися богослу­ жіння, на повноцінний храм, у якому тепер спочивають мощі преподобномучениці Рафаїли та інші святині. cherkasy-orthodox.com.ua КИЇВСЬКА ЄПАРХІЯ. 23 травня секретар Предстоя­ теля УПЦ архієпископ Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр звершив освячення храму на честь Собору Іоанна Предтечі скиту АрхангелоМихайлівського монастиря в м. Переяслав-Хмель­ ницький Київської області. Його Високопреосвящен­ ству співслужили намісник обителі ігумен Антоній (Пономаренко) та духовенство Переяслав-Хмель­ ницького благочиння. Після чину освячення у храмі було звершено Літургію. З благословення Предстоя­ теля УПЦ, архієпископ Олександр вручив церковні нагороди благодійникам Іоаннівського скиту. Зокрема, Любов Полєжай була удостоєна ордена УПЦ святої рівноапостольної княгині Ольги, Олег Улья­ ненко — ордена святителя і чудотворця Миколая. У свою чергу, ігумен Антоній (Пономаренко) подякував архієпископу Олександру за візит і звершене освя­ чення храму й подарував владиці ікону Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна. orthodox.org.ua

16

православна газета

№ 10 (332), травень 2013

МИСТЕЦТВО ОБРАЗА

У Києві відкрилася перша Всеукраїнська виставка сучасної православної ікони 25 майстрів із Києва, Львова, Одеси, Івано-Фран­ ківська, Дніпропетровська, Луцька, Кривого Рогу, Вінниці та інших міст пред­ ставили 84 роботи на виставці ікон, яка відкрилася 22 травня в галереї «Соборна». Вернісаж відкрила голова творчого об’єднання іконописців в ім’я преподо­ бного Аліпія Печерського Ірина Богданова. «Ми хочемо, щоб кожна людина подивилася на ікону як на витвір мистецтва, — сказала організатор виставки. — Ми щоразу приходимо у храм і бачимо там ікони. Але ми підходимо до них з молит­ вою. А зараз ми маємо мож­ ливість подивитися на ікону як на витвір мистецтва, можемо поспілкуватися з

авторами, розглянути якісь технічні й стилістичні осо­ бливості церковного живо­ пису». Ірина Богданова розпо­ віла, що ідея популяризації су ч а с н о го і к о н о п и су з’явилася давно й виношу­ валася організаторами більше року. І тільки зараз вдалося зібрати кращі твори українських іконо­ писців. Співорганізатор виставки єпископ Макарів­ ський Іларій додав до ска­ заного, що хоч виставка і скромна, але це тільки початок. Ірина Богданова подару­ вала споруджуваному кафе­ дральному собору УПЦ свою ікону «Богородиця на престолі». Єпископ Боро­ дянський Варсонофій, голова парафіяльної ради

кафедрального собору на честь Воскресіння Христо­ вого, повідомив «Церковній православній газеті», що ікона перебуватиме в церкві на честь Усіх святих, а із часом займе своє місце у нижньому храмі собору. Він буде освячений на честь апостола Андрія і святого рівноапостольного князя Володимира. Першу Літур­ гію у храмі Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир планує відслужити в день 1025-річчя Хрещення Русі. В основному на виставці представлені ікони, які вже знайшли своє місце у пра­ вославних храмах, але нам вдалося виявити тут справ­ жній науковий експонат вченого-мистецтвознавця. Юрій Гречин, аспірант Львівської націо­н альної академії мистецтв, привіз до Києва ікону «Староза­ вітна Трійця», яку написав у рамках свого наукового дослідження «Іконографія Старозавітної Трійці в укра­ їнському мистецтві XI–XVIII ст.». «Виставка буде корис­ ною всім, — вважає Юрій Гречин, — і іконописцям, і поціновувачам церковного мистецтва. Адже важливий не тільки процес написання ікони, а й процес її сприй­ няття, коли люди дивляться на неї і моляться. Це в першу чергу взаємообмін між авторами та відвідува­ чами виставки. Для мене, парафіянина Львівської єпархії УПЦ, це

ще й можливість поспілку­ ватися в церковному серед­ овищі як з художниками, так і з простими віруючими. Адже такого спілкування ми позбавлені у нас на Львів­ щині. У самому Львові діє всього три парафії УПЦ і домовий жіночий монас­ тир». На вернісажі ми позна­ йомилися з одним із твор­ ців іконостасу та розписів Троїцького собору Іонин­ ського монастиря м. Києва Андрієм Репетовським. «Якщо люди ходять до храму — це ще не означає, що вони цікавляться цер­ ковним мистецтвом, — вва­ жає Андрій, — тому така виставка необхідна. У Росії, наприклад, подібних право­ славних виставок дуже багато, і вони проходять регулярно, а у нас вперше. Найголовніше, щоб на такі заходи приходили не тільки іконописці, а й ті люди, для яких вони робляться. І ще, чим хороша ця виставка — вона дає зрозуміти, що сучасні ікони — це не тільки копії старовинних ікон. Адже різні автори пишуть по-різному. Іконопис — повноцінне мистецтво, яке має жити своїм життям, і було б добре, якби воно конкурувало з іншими жан­ рами у вигляді таких пока­ зів». Виставка триватиме до 9 червня, а організатори обіцяють постійно радувати киян подібними верніса­ жами. Олег Карпенко

ЛИСТ ДО РЕД АКЦІЇ Добридень, шановна редакціє! Хочу розповісти про отця Олега Плетеня з м. Запоріжжя. Не кожному віруючому зустрічається на життєвому шляху такий батюшка, який стає для людини і наставником, і товаришем, і опорою. Мені, хвалити Бога, пощастило. Милістю Божою десять років тому познайомився я з отцем Олегом — настоятелем храму на честь ікони

Божої Матері «Цілителька». У мене стався інсульт, зараз на інвалідності. Молитвами батюшки живу вже стільки років із вдячністю Богові й отцю Олегу. Це дивовижна людина! Скільком він допоміг! Про всі його заслуги не розповіси. Але є в цього батюшки одна особливість: якщо десь сталося яке лихо, він одразу поспішає туди. Знає: людям потрібна молитовна й моральна підтримка.

ПРОХ АННЯ ПРО ДОПОМОГ У Ярослава Жунь н а р о д и л а с я 21 вересня 2012 р. у Київському полого­ вому будинку № 2 і з перших днів свого життя стикнулася з важкою хворобою. Три тижні вона перебувала у відділенні реанімації, потім була переведена у відділення патології новонароджених. При виписці їй були вста­ новлені діагнози: родова травма, хронічна двостороння субдуральна гематома, судом­ ний синдром, полікістозна трансформація паренхіми головного мозку, метаболічна екс­ цефалопатія, синдром гіпоглікемії, синдром рухових порушень, затримка розвитку. В інституті ендокринної хірургії у дівчинки виявили вроджений гіперінсулізм. Перебіг захворювання важкий і обумовле­ ний часто виникаючими гіпоглікемічними станами, що серйозно загрожують здоров’ю та життю дитини, вимагаючи безперервної внутрішньовенної інфузії розчинами глю­ кози й постійного моніторингу показників цукру крові. За рекомендацією українських та англій­ ських фахівців дитині терміново потрібне обстеження і наступна операція підшлунко­ вої залози. Захворювання вкрай рідкісне, і, як з’ясувалося, досвіду його лікування у новонароджених у нашій країні та країнах СНД немає. Свої послуги з діагностики та оператив­ ного лікування пропонує дитяча клініка уні­ верситету м. Оденсе (Данія). У батьків з’явився шанс повністю вилікувати дитину від цієї хвороби. Попередня сума лікування вже відома — 40 000 євро. Але таких коштів у сім’ї немає. Допоможіть малятку отримати здорове майбутнє! Тел.: 099–135–64–51, Олександр (тато Ярослави), 098–441–88–74, Надія, волонтер

РЕКВІЗИТИ:

Дорога редакціє! Будь ласка, дуже вас прошу надрукувати мого листа й передати через газету величезну вдячність отцю Олегу та побажати йому міцного здоров’я, добробуту, на довгі роки зберегти вогонь свого серця для служіння Богові й людям. З повагою, Анатолій Пашко, м. Запоріжжя

«Приватбанк» МФО: 305299 ЗКПО: 14360570 Рахунок одержувача (транзитний рахунок): 29244825509100 Призначення платежу: допомога на лікування. Номер картки: 5457 0829 0185 9855, Жунь (Новикова) Ольга Володимирівна Надія Попко, волонтерський рух «Молодість не байдужа» при Синодальному відділі у справах молоді УПЦ

ЗВЕРНІТЬ УВАГ У ПАЛОМНИЦЬКИЙ ЦЕНТР УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ ЗАПРОШУЄ ВКЛОНИТИСЯ СВЯТИНЯМ УКРАЇНИ ТА РОСІЇ

ДО СВЯТИНЬ ДАЛЕКОГО ЗАРУБІЖЖЯ:

Три українські Лаври

Ізраїль

Київ – Чернігів Київ – Почаїв Святогірська Лавра (за груповими замовленнями)

8–15 червня • 6–13 липня 2–8, 2–9, 2–10 вересня

Москва

7–10 червня • 28 червня – 1 липня • 12–15 липня Єкатеринбург 12–22 липня

Москва – Дивєєво

4–8 липня • 15–19 серпня

Соловки

19–27 червня • 17–25 липня • 13–21 серпня

Санкт–Петербург – Валаам 14–19 липня • 11–16 серпня

Санкт–Петербург Олександро–Свірський монастир 13–17 червня • 27 червня – 1 липня • 1–5 серпня

Золоте кільце Росії

15–24 червня • 27 липня – 5 серпня

01103, Залізничне шосе, 3, Київ, Україна Тел.: +38 (044) 383–04–11 +38 (044) 383–04–22 +38 (050) 265–55–42 +38 (097) 545–42–55 Факс: +38 (044) 529–02–92 pilgrimsua@gmail.com www.pilgrims.in.ua

Ізраїль – Йорданія 2–9 вересня Йорданія 8–15 вересня Кіпр 15–22 червня • 6–13, 20–27 липня • 10–17 серпня Афон 27 червня – 4 липня США 27 червня – 8 липня Прибалтика 17–22 серпня Великобританія 28 червня – 6 липня Чорногорія 8–15, 12–19, 19–26, 22–29 червня • 6–13, 17–24, 20–27 липня

Туреччина 14–25 липня (з відпочинком на морі) Острови Греції липня (з відпочинком на морі) Румунія – Греція 3–17 червня • 25 липня – 12 серпня (з відпочинком на морі)

Молдова – Болгарія – Румунія 24–31 серпня (з відпочинком на морі)

Франція – Німеччина «До Тернового Вінця Спасителя» 3–11 липня • 31 серпня – 8 вересня

Німеччина – Бельгія «Стопами Романових» 10–14 червня • 8–12 липня • 12–16 серпня

Бельгія – Голландія 8–15 липня Швейцарія – Ельзас 8–15 липня

ЛІТНІЙ ВІДПОЧИНОК ДЛЯ ПРАВОСЛАВНИХ ДІТЕЙ Паломницький Центр при ВЗЦЗ УПЦ запрошує православних дітей на відпочинок 4–15 червня 2013 р. Дитячий оздоровчий центр «Сєвєрянін», Азов­ ське море, Запорізька область, смт Кирилівка. Площа табору — 3 гек­ тари. Діти живуть у три­ поверхових цегляних корпусах із усіма зруч­ н о ст я м и . Те р и то р і я табору цілодобово охо­ роняється. Є їдальня (п’ятиразове харчування), кіноконцертний зал, кім­ нати центрів дозвілля, творчості, преси та гурт­ кової роботи, ігротека, медпункт, працює літня англійська школа. Із дітьми працює твор­ чий колектив молодих учителів шкіл та студен­ тів Мелітопольського педагогічного універси­ тету.

Додаткова інформація на сайті www.pilgrims.in.ua Куратор проекту: Світлана Миронова svetlaya_999@mail.ru тел.: +38–067–618–88–66; +38–066–429–62–59 П р а в о сл а в н і діти живуть окремим загоном. З ними знаходяться пра­ вославні вожаті, студенти Київської духовної ака­ демії. Щодня звершу­ ється ранкове й вечірнє молитовне правило, молитви до та після при­

йому їжі. Для причасни­ ків організовано пісне харчування. Щодня уве­ чері проходять духовні бесіди. Щонеділі та у свята діти відвідують літургії у Свято-Микола­ ївському храмі смт Кири­ лівка.