Cerkovna gazeta 2013 11 333 ua

ОФІЦІЙНЕ ВИДАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

Червень 2013 № 11 (333)

Видається за благословенням Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, Предстоятеля Української Православної Церкви Про життя Української Православної Церкви читайте на офі­цій­но­му сайті УПЦ — www.ort­ho­dox.org.ua, а також на сайтах: www.ort­ho­doxy.org.ua, fotolitopys.in.ua, cpg.in.ua інтерв’ю

патрологія

богослужіння

Василь Костицький: «Діяльність комісії з питань захисту суспільної моралі є додатковою гарантією свободи слова»

«У день пришестя Святого Твого Духа молю Твоє милосердя...»

с. 7

с. 8–9

«Щоб плід вашої віри був явний для всіх»

«Чума нашого століття»

с. 10

с. 12

У давнину було відомо про декілька послань з ім’ям святого Полікарпа Смирнського, адресованих сусіднім церковним общинам. До нас дійшло тільки одне — Послання до филипійців

Колінопреклонені молитви, що читаються на вечірні свята П’ятидесятниці

Луцький Псалтир у італії 5 червня, з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира та за підтримки секретаря Предстоятеля УПЦ архієпископа ПереяславХмельницького і Вишневського Олександра, у м. Мілан (Італія) відбулася презентація факсимільного видання Луцького Псалтиря XIV ст., здійсненого Волинською єпархією УПЦ. Презентація відбулася після Літургії у храмі православної пара­ фії в ім’я святителя Амвросія Медіо­ ланського. Богослужіння звершив архієпископ Переяслав-Хмельниць­ кий і Вишневський Олександр у співслужінні настоятеля парафії архімандрита Амвросія (Макара), секретаря Волинської єпархії про­ тоієрея Миколая Бондарука та голови Інформаційно-просвітниць­ кого відділу Волинської єпархії про­ тоієрея Валентина Марчука. За

Літургією священнослужителі помо­ лилися про здоров’я важко хворого митрополита Волинського і Луць­ кого Нифонта. По завершенні Літур­ гії архієпископ Олександр зачитав слово Предстоятеля УПЦ та передав у дар Амвросіївській парафії при­ мірник факсимільного видання Луцького Псалтиря. Того ж дня презентація факсиміле Луцького Псалтиря XIV ст. та інших факсимільних видань УПЦ відбулася в бібліотеці Медичі Лауренціана у Флоренції. З благосло­ вення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володи­ мира, участь у презентації взяв секретар Предстоятеля УПЦ архі­ єпископ Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр. Також у заході взяли участь: Керуючий пара­ фіями РПЦ в Італії єпископ Корсун­ ський Нестор, настоятель Амвросіїв­

Церква і медицина

ської общини м. Мілана архімандрит Амвросій (Макар), секретар Волин­ ської єпархії протоієрей Миколай Бондарук, голова Інформаційнопросвітницького відділу Волинської єпархії протоієрей Валентин Мар­ чук, виконуючий обов’язки прессекретаря Макарівського вікаріат­ ства Київської єпархії архімандрит Філарет (Єгоров), православне духо­ венство Мілана, директор Флорен­ тійської бібліотеки синьйора Віра Валітутто, почесний консул України у Флоренції синьйор Анджело Віда­ віно, професор Флорентійського університету — президент Італій­ ської асоціації славістів Марчелло Гарзаніті, співробітники видавни­ цтва «Горобець», представники влади Флоренції та католицького духовенства.

Нам необхідно прагнути налагодити зовнішню і внутрішню екологічну ситуацію

10 червня Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир та голова Київської державної адміністрації Олександр Попов відвідали територію будівництва Воскресенського кафедрального собору УПЦ. Його Блажен­ ство супроводжували: намісник Києво-Печер­ ської Лаври митрополит Вишгородський і Чорно­ бильський Павел, секретар Предстоятеля УПЦ архієпископ Переяслав-Хмельницький і Вишнев­ ський Олександр, єпископ Макарівський Іларій. На будмайданчику гостей зустрічали керівник будівництва єпископ Бородянський Варсонофій та секретар Київської єпархії по м. Києву УПЦ протоієрей Віктор Іващук. У ході огляду викона­ них робіт особливу увагу було надано завер­ шенню будівництва нижнього храму на честь апостола Андрія Первозванного і рівноапостоль­ ного великого князя Володимира — просвітителів Русі. Нагадаємо, що першу Літургію в цьому храмі Блаженніший Митрополит Володимир має намір звершити в рамках святкування 1025-річчя Хре­ щення Русі — 24 липня, у день пам’яті рівноапос­ тольної великої княгині Ольги.

Закінчення на с. 4

ЦЕРКОВні ЗМІ

На телеканалі «Перший національний» дивіться телевізійні новини Української Православної Церкви «Православний вісник». Програму вироб­ ляє Синодальний інформаційно-просвітницький відділ Української Православної Церкви. Її веду­ чий — архієпископ Олександр (Драбинко). Передача виходить щосуботи о 9:30 на «Першому національному», також її можна подивитися на youtube.com/user/orthodoxyua

ІС ПОЛ ЛА ЕТІ, ДЕСПОТА!

11 червня виповнилося 50 років від дня народження єпископа Ніжинського і Прилуцького Іринея.

2

№ 11 (333), червень 2013

30 травня Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир з Архіпастирським візитом відвідав Спасо-Преображенський чоловічий монастир у с. Нещерів Обухівського р-ну Київської області. Під час відвідування обителі Його Блаженство звів у сан ігумені черницю Гефсиманію (Данилову), ігуменю жіночого монастиря на честь ікони Божої Матері «Києво-Братська» с. Горенка Києво-Святошин­ ського р-ну Київської області, відкритого за рішенням Священ­ ного Синоду УПЦ від 15 березня 2013 р. (журнал № 31). Того ж дня Блаженніший Митрополит Володимир у своїй резиденції у Святій Успенській Києво-Печерській Лаврі приТого ж дня Блаженніший Митрополит Володимир у своїй резиденції в Києво-Печерській Лаврі зустрівся із професорами та студентами Вищої церковної академії м. Салоніки (Греція), що перебували в Україні з паломницькою поїздкою. На зустрічі були присутні: секретар Предстоятеля УПЦ архієпископ П е р е я сл а в -Х м ел ь н и ц ь к и й і Вишневський Олександр, єпис­ копи Сєверодонецький і Старо­ більський Никодим, Кремен­ чуцький і Лубенський Миколай, Бородянський Варсонофій. Голова грецької делегації про­ фесор архімандрит Георгій (Хризостому) подякував Його Блаженству за зустріч і поді­ лився враженнями від перебу­ вання в Україні й паломництва до святинь Української Право­ славної Церкви. Блаженніший Того ж дня в Синодальному залі резиденції Предстоятеля УПЦ у Києво-Печерській Лаврі відбулося підписання угоди між Українською Православною Церквою й Державною прикордонною службою України (ДПСУ). З боку УПЦ документ підписав Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир, з боку ДПСУ – її голова, генерал армії України Микола Литвин. На зустрічі також був присутній голова Синодаль­ ного відділу УПЦ по взаємодії зі Збройними силами та іншими військовими форму­ ваннями України архієпископ

православна газета

П РЕ ДСТО Я Т Е Л Ь У П Ц

йняв єпископа Сєверодонецького і Старобільського Никодима та єпископа Кременчуцького і Лубенського Миколая, які доповіли Його Блаженству про стан справ у довірених їм єпар­ хіях. Предстоятель УПЦ також прийняв ключаря кафедрального собору УПЦ на честь Воскресіння Христового, вікарія Київської Митрополії єпископа Бородянського Варсонофія, який доповів Його Блажен­ ству про стан справ на місці будівництва собору. Блаженні­ ший Митрополит Володимир як настоятель Воскресенського кафедрального собору благо­ словив владиці Варсонофію організувати богослужіння, яке, за попередніми планами, має

відбутися на місці будівництва собору 24 липня – у рамках святкування 1025-річчя Хре­ щення Русі. Предстоятель УПЦ також передав на будівництво собору значну суму власних коштів. За словами єпископа Бородянського Варсонофія, вищезгадане богослужіння, заплановане на 24 липня, від­ будеться в новому (нижньому) храмі кафедрального собору. Розпорядженням № 1032 від 17 травня 2013 р. Предстоятель УПЦ постановив: «підготувати для звершення першої Боже­ ственної літургії нижній храм Свято-Воскресенського кафед­ рального собору м. Києва. Вищезазначеному храму іме­ нуватися на честь святих про­ світителів Київської Русі – апостола Андрія Первозван­ ного й рівноапостольного великого князя Володимира». Крім того, за повідомленням владики Варсонофія, Розпоря­ дженням № 1009 від 15 травня 2013 р. Блаженніший Митропо­ лит Володимир благословив внести ім’я святого апостола Андрія Первозванного у Пра­ вославний церковний кален­ дар УПЦ у День Хрещення Русі (15/28 липня) і в перелік імен Собору Київських святих. Наразі на місці будівництва Воскресенського кафедраль­ ного собору активно ведеться підготовка до здійснення бого­ служіння в новому храмі у дні святкування ювілею Хрещення Русі.

Владика вітав гостей у стінах Києво-Печерської Лаври, від­ значивши важливість єдності українського й грецького наро­

дів, об’єднаних Православною вірою. Наостанку сторони обмі­ нялися пам’ятними подарун­ ками.

Білоцерківський і Богуслав­ ський Августин.

голова Харківської обласної державної адміністрації Михайло Добкін, Харківський міський голова Геннадій Кер­ нес, голова Харківської облас­ ної ради Сергій Чернов, духо­ венство та миряни. У перший день візиту Бла­ женніший Владика відвідав урочисту Академію в Харків­ ському національному акаде­ мічному театрі опери та балету ім. М. В. Лисенка, приурочену до двох вищезгаданих пам’ятних дат. Блаженніший Митрополит Володимир звернувся до жите­ лів Харківщини із вітальним словом і закликав на них бла­ гословення Боже.

1 червня почався дводенний Архіпастирський візит Предстоятеля Української Православної Церкви в Харківську й Богодухівську єпархію УПЦ, де Блаженніший Владика взяв участь в урочистостях із нагоди 1025-річчя Хрещення Русі й 20-річчя прославлення новомучеників і сповідників Слобожанського краю. В аеропорту Блаженнішого Митрополита Київського й всієї України Володимира зустрі­ чали: архієпископ Харківський і Богодухівський Онуфрій,

Під час офіційної частини Академії Михайло Добкін і Сергій Чернов передали Хар­ ківській єпархії Почесну гра­ моту Харківської обласної державної адміністрації та Харківської обласної ради (за вагомий внесок у розвиток духовного потенціалу жителів регіону й гармонізацію між­ конфесійних відносин), а Ген­

віщенському кафедральному соборі м. Харкова було звер­ шено Божественну літургію, слу­ жіння якої очолив Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир. Його Бла­ женству співслужили: митропо­ лити Донецький і Маріуполь­ ський Іларіон, Бориспільський Антоній (Керуючий справами УПЦ), Дніпропетровський і Пав­

надій Кернес — Почесну гра­ моту Харківської міської ради. За заслуги перед Українською Православною Церквою Бла­ женніший Митрополит Воло­ димир удостоїв голову Харків­ ської обласної державної адміністрації Михайла Добкіна ордена УПЦ святого апостола Іоанна Богослова I ступеня, а Харківського міського голову Геннадія Кернеса й голову обласної ради Сергія Чер­ нова — орденів святого апос­ тола Андрія Первозванного.

2 червня, у Неділю 5-ту після Пасхи, про самаряниню, у Благо­

лоградський Іриней, Бєлгород­ ський і Старооскольський Іоанн, Полтавський і Миргородський Филип; архієпископи Криво­ різький і Нікопольський Єфрем, Харківський і Богодухівський Онуфрій, Переяслав-Хмель­ ницький і Вишневський Олек­ сандр (секретар Предстоятеля УПЦ), Городницький Олександр; єпископи Го р л і в с ь к и й і Слов’янський Митрофан, Дні­ продзержинський і Царичан­ ський Володимир, Ірпінський Климент.

Офіційне видання Київської Митрополії Української Православної Церкви

Видається з 1990 р. Наша адреса: 01015, Київ, Верстка та дизайн: ієрей Сергій Кононенко, вул. Лаврська 15, корп. 39, Віталій Сидоркін, Наталія Реплянчук Фото протодиякона Максима Брусники тел./факс: 254–48–63 Газета віддрукована у типографії Шефредактор ТОВ «Новий Друк», архієпископ Олександр (Драбинко) 02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, Головний редактор тел.: 536–15–28 архімандрит Лонгин (Чернуха) Свідоцтво про реєстрацію Відповідальний секретар Олена Головіна КВ № 126901574 ПР від 07 червня 2007 р. Редагування і коректура: Підписано до друку 15.06.2013 р. Марина Бурдейна, Валерій Зал–Заде, Наклад 20 000 прим. Олена Скринник, Аліна Кудлай

Закінчення на с. 4

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС «ЦЕРКОВНОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ГАЗЕТИ» російською мовою — 96137, українською мовою — 96145 Email газети: cpgazeta@gmail.com Редакція залишає за собою право редагувати і скорочувати матеріали, що публікуються в газеті. При передруку редакційних матеріалів посилання на «Церковну православну газету» обов’язкове. Газетні матеріали ви можете переглянути також на сайтах http://cpg.in.ua/, http://orthodoxy.org.ua/ Про­хан­ня не ви­ко­рис­то­ву­ва­ти га­зе­ту з по­бу­то­вою ме­тою

православна газета

Захисник іконошанування

Преподобний Іларіон Новий (день пам’яті — 19 червня за н. ст.)

ого душа була настільки Й чиста, а подвиги — на догоду Богу, що, перебуваючи у тісній

чернечій келії, він став свідком чудесної події, яка була прихо­ вана для простих людських очей. Преподобний Іларіон Новий побачив святу душу померлого Феодора Студита, що її Ангели підносили на Небо. Рішення про зречення від світу і всього земного пре­ подоб­н ий Іларіон прийняв досить рано. У 20-річному віці, десь на межі VIII і IX ст., він прийшов у Ісихійську обитель, що неподалік від Константино­ поля, і там прийняв чернечий постриг з ім’ям на честь препо­ добного Іларіона Великого — уславленого подвижника IV ст., який приніс перші знання про чернецтво на Палестинську землю. Решту життя праведник прагнув наслідувати святого Іларіона Великого, тому й отри­

мав згодом найменування Нового Іларіона. У Ісихійському монастирі святий був недовго. Він перейшов у Далматську обитель, де отримав благосло­ вення нести більш суворі подвиги. Там само Іларіон був висвячений на священика. Проте після смерті ігумена оби­ телі в житті святого усе зміни­ лося. Братія обрала своїм новим наставником Іларіона. Коли праведник дізнався про це, то таємно залишив монастир і пішов у Константинополь. Тоді патріаршу кафедру посідав свя­ тіший Никифор. На його розсуд було представлено справу пре­ подобного Іларіона, якого роз­ шукувала братія Далматської обителі, і патріарх визнав за необхідне знайти його та пере­ конати продовжити служіння Богу й Церкві у сані ігумена. Іларіон послухав Никифора і повернувся в монастир.

Мученики перших часів

Священномученик Маркел, папа Римський, і ті, що з ним постраждали (день пам’яті — 20 червня за н. ст.) онька імператора-язичника Д Діоклетіана, Артемія, стала християнкою. Цей факт викли­

кав обурення з боку наступного за Діоклетіаном правителя — імператора Галерія. За його вказівкою той, хто зцілив, а потім і хрестив Артемію, святий Киріак, мав бути прив’язаний до колісниці правителя і, оголе­ ним і закутим у кайдани, сліду­ вати за нею, щоб таким чином «веселити» народ. Обурившись цією жорстокістю, Римський папа Маркел привселюдно викрив імператора, за що був побитий палицями, а потім від­ правлений на роботи у ско­ тарню. . . Такими трагічними подіями переповнена історія Церкви до 313 р. — часу появи на світ міланського едикту. До узаконення християнства зали­

шалося зовсім небагато, але язичництво, нібито передчува­ ючи швидку поразку, відчай­ душно чинило опір. Священномученик Маркел, папа Римський, та святі Сисиній і Киріак диякони, Смарагд, Ларго, Апроніан, Сатурнин, Папій і Мавр воїни, Крискен­ тіан, а також святі Прискілла, Лукина і царівна Артемія — усі ці мученики за Христа постраж­ дали за часів чотирьох рим­ ських імператорів: Діоклетіана, Максиміана та їхніх наступни­ ків — Галерія і Максентія. Коли Максиміан управляв західною частиною Римської імперії, воїни, які визнали себе християнами, повинні були залишити усі займані ними посади й піти на каторжні роботи. Іноді їм приносили одяг

Праведний старець

Преподобний Олександр, ігумен Куштський, Вологодський (день пам’яті — 22 червня за н. ст.) а монастирському подвір’ї Н якось опинився один селя­ нин. Помітивши у сховищі

велику кількість зерна, він вирішив украсти один мішок, проте, як не силувався, не міг його підняти. У цю мить він помітив старця, який стояв поруч. Це був ігумен обителі — преподобний Олександр, який звернувся до нього з такими словами: «Даремно ти, сину мій, піднімаєш над силу». Кра­ дій кинувся до його ніг, про­ сячи прощення. Тоді правед­ ник повелів досипати пшениці у мішок і благословив селя­ нина в дорогу, наставивши його перед дорогою. На диво, тепер він із легкістю доніс свою ношу до оселі. Перший досвід життя у Христі Олексій, таким було мирське ім’я преподобного Олександра, отримав у СпасоКам’яному монастирі. Там само він прийняв чернечий постриг від рук ігумена Діонисія Свя­ тогорця. В обителі діяв суво­ рий Афонський устав. Прой­ шовши усі види послухів, свя­ тий був висвячений у сан

ієромонаха. Для братії Олек­ сандр став прикладом для наслідування у пості та молитві. З часом вони стали дивитися на нього як на Ангела у плоті. Уникаючи мирської слави, праведник таємно зали­ шив рідний монастир і виру­ шив на річку Сянжему, де був густий ліс. Там він спорудив собі келію і проводив життя у молитві та крайній стрима­ ності. Дізнавшись про це, до нього почали приходити люди, які хотіли наслідувати його подвиги. Святому Олександру знову довелося думати про пошук місця для усамітненої молитви. На березі Кубен­ ського озера він зустрів пре­ подобного Євфимія, який подвизався у тих місцях. Олек­ сандр запропонував йому обмінятися келіями, і Євфимій погодився. Преподобному Олександру сподобалася нова пустинь. Підійшовши до озера, він занурив у воду металевий хрест, благословення правед­ ного Євфимія, і помолився Гос­ поду, щоб Той зібрав тут рев­ нителів хресного шляху. Через

П ра в осла в н ий Кал е н да р

№ 11 (333), червень 2013

3

Вісім років преподобний мирно управляв Далмат­ ською обителлю. Проте із приходом до влади імпера­ тора Лева Ісаврянина спо­ кійне життя Церкви було порушено. Правитель став ініціатором нової єресі — іконоборства. Тепер усі, хто шанував святі ікони й поклонявся написаним на них образам, переслідува­ лися державою. Іларіон опи­ нився серед тих, хто висту­ пив рішуче проти такого стану справ. Більше того, на аудієнції в імператора пра­ ведник викрив нечестивця у єресі, за що був ув’язнений і підданий тортурам. Сповід­ ника мучили голодом і спра­ гою, не припиняючи кату­ вань. Муки святого посили­ лися, коли патріарший пре­ стол посів нечестивий Фео­ дот, який замінив Никифора. Новий патріарх не хотів посту­ патися і вимагав зречення від поклоніння іконам. Братія Дал­ матської обителі вирішили урятувати свого авву. Ченці

прийшли до імператора й пообіцяли виконати усі його вимоги. Іларіон повернувся в монастир, але продовжував служити згідно з православ­ ними канонами. Відчувши себе

ошуканим, Лев Ісавр знову заточив сповідника в тем­ ницю, але цього разу нена­ довго. Кара Божа спіткала нечестивого імператора. У храмі, де він колись уперше розбив святі ікони, воїни правителя закололи його мечами. За часів імператора Михаїла II Косноязичного Іларіон отримав свободу і проводив час у далмат­ ському монастирі в уса­ мітненій келії. Проте на цьому його випробування не скінчилися. Вже при наступному імператорі, Феофілі, праведник знову був засуджений і відправ­ лений у заслання на ост­ рів Офіусса. Муки препо­ добного завершилися лише за часів правління святої імператриці Фео­ дори, яка звільнила всіх засланих сповідників віри. Іларіон знову повернувся у свою обитель, де продовжив управляти монастирем до самої смерті у 845 р.

та їжу Сисиній, Киріак, Смарагд та Ларго. Все необхідне вони отримували від християнина Фрасона, який отримав за це особисту подяку від папи Мар­ кела. З часом Сисиній і Киріак стали дияконами. Одного разу вони були схоплені й також від­ правлені на каторжні роботи. Там вони працювали не тільки за себе, але й за престарілого в’язня Сатурнина, щоб того не позбавили життя. Незабаром Максиміан від­ правив Сисинія на муки до правителя області Лаодикії. Перебуваючи у в’язниці, сповід­ ник був викликаний на допит до начальника Апроніана. Побачивши обличчя Сисинія, яке випромінювало світло, він увірував у Христа і хрестився, а потім отримав миропомазання від рук папи Маркела. Того ж дня, 20 червня, Сисиній і Апро­ ніан причастилися Святих Таїн. День ще не завершився, як вони постали перед Лаодикієм. Дізнавшись, що Апроніан хрис­

тиянин, правитель велів від­ сікти йому голову. Незабаром Сисиній і Сатурнин були при­ ведені в язичницький храм, де їм наказали принести жертви. Сатурнин сказав: «Нехай оберне Господь на порох ідолів язичницьких!». Щойно він закінчив говорити, триніжники, на яких курів фіміам перед ідо­ лами, розплавилися. Ставши свідками чуда, воїни Папій і Мавр одразу ж сповідали себе християнами і були кинуті у в’язницю, а Сисиній і Сатур­ нин — віддані тортурам і обез­ головлені. Молитви Папія і Мавра були почуті. Господь попустив їм непомітно зали­ шити темницю, прийняти Хре­ щення від рук папи Маркела і також непомітно повернутися. Незабаром вони загинули в жорстоких муках. Дізнавшись про те, що Киріак зцілює каторжан і вига­ няє бісів, імператор Діоклетіан закликав його до себе і запро­ понував зцілити свою доньку —

Артемію. Вигнавши біса, святий хрестив царівну. У нагороду Киріак, Смарагд та Ларго були відпущені на свободу. Потім, на прохання імператора, Киріак пішов до Персії, щоб зцілити доньку царя. Успішно впорав­ шись із завданням, праведник повернувся в країну, де правив уже не Діоклетіан, а його зять — Галерій. Киріак був зустрінутий вкрай вороже і відданий торту­ рам та осміянню. Незабаром разом зі Смарагдом і Ларго сповідник помер від отрима­ них ран. Того ж дня були стра­ чені Артемія і ще 21 в’язень. І м п е р а то р М а к се н т і й продов­жив гоніння і наказав розорити домашній храм у маєтку двох римлянок При­ скілли і Лукини. Їх із безчестям вигнали з Рима, а власність конфіскували. Потім настала черга й батька Маркела. Пра­ ведник був довічно відправле­ ний на скотарню і там, перебу­ ваючи в жахливих умовах, захворів і помер 310 р.

деякий час до преподобного Олександра прийшов один старець, із яким він прожив п’ять років. Коли прийшов тре­ тій брат, святий вирішив ула­ штувати храм на честь Успіння Божої Матері. Благословення на будівництво праведник взяв у свого колишнього ігу­ мена, який тоді вже був Рос­ товським архієпископом. Перша половина XIV ст. була неспокійним часом для Русі. При черговому набігу татар на воло­ діння Заозерського князя Дими­ трія Васильовича п’ять татар­ ських воїнів добралися і до Куштської обителі. Преподобний Олександр спокійно зустрів їх та перехрестив. Татари одразу ж попадали із коней, як мертві, й пролежали непритомними декілька годин, доки святий не пробудив їх від заціпеніння Іме­ нем Живоначальної Трійці. Після смерті князя Димитрія його вдова, княгиня Марія, пожертвувала обителі село на помин душі покійного чоловіка. Одного разу княгиня сама при­ їхала в монастир і зайшла у храм, де побачила подвижника, який читає Псалтир із оголе­ ними грудьми, в які вп’ялося чимало комах. Помітивши її, праведник засмутився і сказав: «Не годиться тобі, княгине, дивитися на нашу вбогість». Марія смиренно попросила

НАЙБЛИЖЧИМ ЧАСОМ ТАКОЖ ВІДЗНАЧАТИМУТЬСЯ ДНІ ПАМ’ЯТІ: 18 червня — блаженного Ігоря, великого князя Чернігівського і Київського; блаженного Константина, митрополита Київського і всієї Русі; 23 червня — День Святої Трійці. П’ятидесятниця; преподобного Силуана, схимника Печерського, у Дальніх печерах; 24 червня — День Святого Духа; апостолів Варфоломія і Варнави;

27 червня — священномуче­ ника Володимира, митропо­ лита Київського; святкування Олешківській (Феодорівській) та іменованій «Споручниця грішних», Корецькій іконам Божої Матері; 28 червня — святителя Михаїла, першого Митрополита Київського; святителя Іони, митрополита Московського і всієї Русі, чудотворця; 30 червня — усіх святих.

вибачення. Благословивши княгиню, преподобний вимо­ вив такі слова: «Годуй свою убогість вдома». Коли вдова приїхала до палацу, то захво­ ріла і знову вирушила в оби­ тель із проханням молитов про зцілення. Дізнавшись про хво­ робу княгині, святий передба­ чив її швидку смерть і сказав: «Нехай готується до того життя». Через 20 днів княгиня відійшла на той світ. Коли настав час відійти до Господа і преподобному Олександру, він із настановою звернувся до братії: «Слабну я, — а ви терпіть на цьому місці, бережіть сми­ ренність і взаємну любов». У

неділю, звершивши Літургію, праведник став навколішки і слізно помолився за себе і за свою обитель. 22 червня 1439 р., у віці 68 років, Воло­ годський подвижник відійшов до Господа. На його могилі зго­ дом виросла горобина, плоди якої уславилися своїми цілю­ щими властивостями. Коли на місці, де спочивають останки праведника, братія побудувала храм в ім’я святителя Миколая, то багато хворих, яких приво­ дили туди, бачили, як в ньому моляться преподобний Олек­ сандр разом із Миколаєм Чудотворцем. Підготував Андрій Гор

4

№ 11 (333), червень 2013

православна газета

н о в и н и, події, ком е н та р і

ПРЕ ДС ТОЯТЕ ЛЬ У ПЦ

Закінчення. Початок на с. 1

Закінчення. Початок на с. 2 На богослужінні були присутні: голова Харківської облдержадміністрації Михайло Добкін, голова облради Сергій Чернов, Генеральний консул РФ у Хар­ кові Сергій Семенов, заступник голови ХОДА Євген Савін. По завершенні Літургії архієпископ Харків­ ський і Богодухівський Онуфрій подякував Блаженні­ шому Митрополитові Володимиру за відвідування Харківщини й подарував Його Блаженству ікону ново­ мучеників Слобожанського краю. Блаженніший Митрополит Володимир нагородив архієпископа Онуфрія орденом УПЦ святого благовірного князя Ярослава Мудрого.

3 червня Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир у своїй резиденції в Києво-Печер­ ській Лаврі зустрівся з паломницькою групою із Центральної Греції на чолі з митрополитом Ларисським і Тирнавосським Ігнатієм. У зустрічі взяв участь секретар Предстоятеля УПЦ архієпископ Переяслав-Хмельниць­ кий і Вишневський Олександр. Вітаючи гостей у стінах Лаври, Предстоятель УПЦ, зокрема, висловив споді­ вання на зміцнення міжправославних відносин. У слові-відповіді митрополит Ігнатій поділився вражен­ нями від перебування в Україні й подякував за можли­ вість вклонитися місцевим святиням. Наостанок сто­ рони обмінялися пам’ятними сувенірами. За час пере­ бування в Україні прочани із Греції помолились за

богослужінням в Успенському соборі Лаври, де члени делегації у священному сані співслужили ієрархам Української Православної Церкви й братії монастиря, а також відвідали Покровський і Вознесенський (Фло­ рівський) жіночі монастирі й ряд храмів столиці. Від­ значимо, що паломницьку поїздку було організовано за участі Паломницького центру УПЦ. Того ж дня Блаженніший Митрополит Володимир у своїй резиденції в Києво-Печерській Лаврі зустрівся з генеральним директором Державного підприємства «Національний культурно-художній і музейний комплекс “Мистецький Арсенал”» Наталею Заболотною. У зустрічі взяли участь секретар Пред­ стоятеля УПЦ архієпископ Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр і голова Служби протоколу Київської Митрополії протоієрей Валерій Кравець. Наталя Пилипівна отримала благословення Його Блаженства на проведення другого етапу перепохо­ вання на території столичного Флорівського жіно­ чого монастиря останків черниць Печерського Воз­ несенського монастиря (на землях якого зараз стоїть вищезгаданий музейний комплекс). У ході зустрічі сторони також обговорили питання участі «Мистець­ кого Арсеналу» у святкуванні 1025-річчя Хрещення Русі.

7 червня Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир у Свято-Миколаївському храмі при резиденції Предстоятеля УПЦ у КиєвоПечерській Лаврі освятив антимінси для храмів Київської єпархії. Його Блаженству співслужили Керуючий справами УПЦ, перший вікарій Київської Митрополії митрополит Бориспільський Антоній і секретар Пред­ стоятеля УПЦ архієпископ Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр.

Луцький Псалтир у італії Слід зауважити, що саме в біблі­ отеці Медичі Лауренціана свяще­ ники Волинської єпархії архіманд­ рит Онуфрій (Куц), протоієрей Миколай Бондарук та протоієрей Валентин Марчук у 2011 р. зна­ йшли унікальний рукопис XIV ст. — Луцький (Флорентійський) Псал­ тир, факсимільне видання якого згодом було здійснено Волинською єпархією УПЦ. Під час презентації у Флоренції архієпископ Олек­ сандр зачитав вітальне звернення Предстоятеля Української Право­ славної Церкви, а також подякував директору бібліотеки за співпрацю і дозвіл на видання факсимільної копії Луцького Псалтиря XIV ст. У дар бібліотеці архієпископ Олек­ сандр передав факсимільні видання Пересопницького Єванге­ лія XVI ст., Луцького Псалтиря XIV ст. та Луцького Євангелія XIV ст. Протоієрей Валентин Марчук від імені митрополита Нифонта подя­ кував директору бібліотеки та архі­ мандриту Амвросію за допомогу у виданні Луцького Псалтиря.

6 червня, в рамках презентації факсимільних видань УПЦ в Європі,

у Посольстві України в Італії (м. Рим) відбулась зустріч делегації УПЦ із Надзвичайним і Повноважним Послом України в Італії Євгеном Перелигіним. На зустрічі були присутні: секретар Предстоятеля УПЦ архієпископ Переяслав-Хмель­ ницький і Вишневський Олександр, секретар Волинської єпархії протоі­ єрей Миколай Бондарук, голова Інформаційно-просвітницького від­ ділу Волинської єпархії протоієрей Валентин Марчук, настоятель Амв­ росіївської общини м. Мілана архі­ мандрит Амвросій (Макар), аташе з питань культури Посольства України в Італії Наталія Тернова. Під час зустрічі зі співробітниками Посольства, з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, священнослужителі представили факсимільні видання Луцького Євангелія XIV ст. та Луцького Псалтиря XIV ст. Владика Олександр оголосив вітальне слово Предстоятеля УПЦ. Посол України в Італії Євген Пере­ лигін подякував гостям за труди з популяризації у світі України та її духовної спадщини, а також підтри­

мав ідею проведення наукової кон­ ференції та презентації факсиміль­ них видань УПЦ у Римі для наукових і культурних кіл та ЗМІ Італії в рам­ ках Амвросіївських читань у вересні цього року. За дорученням Блажен­ нішого Митрополита Володимира, архієпископ Олександр вручив Послу ювілейну нагороду УПЦ «1025-річчя Хрещення Київської Русі». Священнослужителі подару­ вали представникам Посольства факсимільні копії Луцького Єванге­ лія і Псалтиря, а також Новий Завіт та ікону з Волинським образом Божої Матері, висловивши споді­ вання на подальшу плідну спів­ працю. За підтримку і проведення презентаційних заходів у Італії архієпископ Олександр, з благосло­ вення Предстоятеля УПЦ, передав у дар архімандриту Амвросію (Макару) хрест із прикрасами. Того ж дня за підтримки Посольства відбулася презентація вищезазначених факсимільних видань для українців, які проживають у Римі.

7 червня відбулася офіційна зустріч делегації УПЦ із Послом України у Ватикані Тетяною Іжевською. У ході бесіди було заплано­ вано у вересні цього року презен­ тувати факсимільні видання УПЦ для бібліотеки та архіву Ватикану. У подарунок Посольству України у Ватикані було передано примірник факсимільного видання Луцького Псалтиря. Відбулася також зустріч делегації УПЦ із Генеральним консулом Укра­ їни в Мілані Андрієм Картишем. Презентації в Італії проходили в рамках святкування 1700-річчя Міланського едикту, 1025-річчя хрещення Русі й 1150-річчя Моравської місії рівноапостольних Кирила і Мефодія. З благословення Предстоятеля УПЦ, планується про­ ведення презентацій факсиміль­ них видань УПЦ у Франції, Словач­ чині, Іспанії та інших країнах Європи.

1700- РІЧЧЯ МІЛАНСЬКОГО ЕДИКТ У Від 27 травня до 3 червня, з благословення Блаженні­ шого Митрополита Київського і всієї України Володимира, відбулася поїздка до Італії та Франції голови Комітету з біоетики та етичних питань при Священному Синоді УПЦ, вікарія Київської Митрополії єпископа Макарівського Іларія. У ході поїздки Його Преосвященство взяв участь в урочистостях, присвячених 1700-річчю Міланського едикту. Зокрема, 2 червня, напередодні дня пам’яті рів­ ноапостольних царя Костян­ тина і матері його цариці Єлени, владика очолив слу­ жіння Літургії у храмі парафії

в ім’я святителя Амвросія Медіоланського в Мілані. Того ж дня єпископ Іларій відкрив конференцію, присвячену 1700-річчю Міланського едикту. У ході візиту Його Преосвященство відвідав Флорентійську бібліотеку, богословський центр като­ лицького Преображенського монастиря у Бозе, Общину Тезе, католицьку семінарію Сен-Сюльпіс, Трисвятитель­ ське подвір’я Московського Патріархату в Парижі, Руську духовну семінарію у Франції, а також взяв участь у заходах, які відбулися у рамках святку­ вання 30-річчя школи Ла Трачча (Бергамо, Італія). ЗОВНІШНІ ЗВ’ЯЗКИ

6 червня Київську духовну академію відвідав голова Папської ради зі сприяння християнській єдності кардинал Курт Кох. Для гостя було проведено екскурсію по КДА, де, у приміщенні Церковноархеологічного кабінету, пройшла зустріч кардинала зі студентами Київських духовних шкіл. Потім відбулася зустріч кардинала Курта Коха з Керуючим справами УПЦ, ректором КДАіС митрополитом Бориспільським Антонієм. У зустрічі також взяли участь перший про­ ректор КДА протоієрей Сергій Ющик, апостольський нунцій в Україні католицький архієпископ Томас Едвард Галліксон та ін. У ході бесіди сторони обговорили пер­ спективи співпраці Української Православної Церкви та РимоКатолицької Церкви у справі

захисту суспільної моральності та відстоювання традиційних христи­ янських цінностей перед лицем сучасного секуляризованого світу. Крім того, були порушені питання, що стосуються спільного соціаль­ ного служіння та контактів у освіт­ ній сфері. На завершення зустрічі митрополит Антоній подарував гостям видання Київської духовної академії. Того ж дня, з благословення Блаженнішого Митрополита Київ­ ського і всієї України Володимира, голова Комітету з біоетики та етичних питань при Священному Синоді УПЦ єпископ Макарівський Іларій, голова Учбового комітету при Священному Синоді УПЦ єпископ Ірпінський Климент, в. о. прессекретаря Макарівського вікаріат-

ства Київської єпархії архіманд­ рит Філарет (Єгоров) і перший проректор Київської духовної академії протоієрей Сергій Ющик взяли участь у презентації та обговоренні українського видання книги кардинала Курта Коха «Християни в Європі. Нові шляхи передачі віри». Захід, орга­ нізований видавництвом «Дух і літера» й Центром святого Кли­ мента «Спілкування та діалог куль­ тур», відбувся в Національному університеті «Києво-Могилянська академія» за участі автора книги, представників різних християн­ ських конфесій та під головуван­ ням директора видавництва Кос­ тянтина Сігова. У рамках заходу відбулася дискусія про становище християнства в сучасному секуля­ ризованому світі.

православна газета

н о в и н и, події, ком е н та р і КОНФЕРЕНЦІЯ

29–31 травня в Національному Києво-Печерському історико-культурному заповіднику відбулася XI Міжнародна на­у кова конференція «Церква — наука — суспільство: питання взаємодії», присвячена пам’яті Київського митрополита Євгенія (Болховитінова) і при­ урочена до святкування 1025-річчя Хрещення Русі.

Організаторами форуму виступили Національний Києво-Печерський істо­ рико-культурний заповід­ ник, Київська духовна ака­ демія, Центр археології Києва Інституту археології НАН України, Центр пам’ятко­з навства НАН України й Українське това­ риство охорони пам’яток історії та культури. З благо­ словення ректора Київ­

ської духовної академії та семінарії, Керуючого спра­ вами УПЦ митрополита Бориспільського Антонія, у відкритті конференції (29 травня) взяли участь перший проректор КДА протоієрей Сергій Ющик, який оголосив привітання Блаженнішого Митропо­ лита Київського і всієї України Володимира, та проректор з науково-бого­

словської роботи Володи­ мир Бурега, який виступив на пленарному засіданні з доповіддю «Собор святих Київської духовної акаде­ мії: встановлення святку­ вання та іконографія».

30 травня у Церковноархеологічному музеї КДА пройшла одна із секцій конференції — «Церква в XIX–XX ст.: джерела, історія та історіографія».

30 травня відбулися зустріч Керуючого справами УПЦ, ректора Київських духовних шкіл митрополита Бориспільського Антонія із професорами та зі студентами Вищої церковної академії м. Салоніки, які перебували в Україні з паломницьким візитом. Голова грецької делегації про­ фесор архімандрит Геор­ гій (Хризостому) подяку­ вав владиці Антонію за наданий прийом, відзна­ чивши, що для представ­ ників академії м. Сало­ ніки це вже не перший візит до Київських духов­ них шкіл. Отець Георгій побажав, аби й надалі співпраця між духовними школами тільки зміцню­ валася, і вручив у подару­

нок митрополиту Антонію панагію та видання грецької академії. У свою чергу митрополит Анто­ ній зазначив, що Київ­ ська духовна академія одним із пріоритетних завдань ставить налаго­ дження плідної співпраці з духовними школами інших Помісних Церков, що дозволить інтенсив­ ніше розвивати духовну науку в Київських шко­ лах. На завершення зустрічі владика Антоній вручив гостям у подару­ нок видання Київських духовних шкіл. Того ж дня представники делегації Вищої церковної акаде­ мії м. Салоніки молилися за Літургією в академіч­ ному храмі на честь Різдва Пресвятої Богоро­

диці. Богослужіння звер­ шив голова делегації архімандрит Георгій (Хризостому) у співслу­ жінні представників

делегації у священному сані. За богослужінням співав хор студентів Вищої церковної акаде­ мії.

6–7 червня у м. Мінську (Білорусь) відбулася Міжнародна наукова конференція «Хрещення Русі в долі Білорусі, Росії та України: вибір цивілізаційного шляху», присвячена 1025-річчю Хрещення Русі. Організато­ рами форуму виступили

Білоруська Православна Церква та Національна академія наук Білорусі. Відкрит тя форуму в будівлі Президії НАН Білорусі очолив Митро­ полит Мінський і Слуць­ кий Філарет, Патріарший екзарх всієї Білорусі. Вікарій Київської Митро­

полії єпископ Бровар­ ський Феодосій, який взяв участь у конференції, оголосив привітання Бла­ женнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира. 7 червня робота конференції про­ довжилася в секціях. Перебуваючи в Мінську,

єпископ Броварський Феодосій мав зустріч із Надзвичайним і Повно­ важним Послом України в Республіці Білорусь Михайлом Єжелем, якому передав благословення Предстоятеля УПЦ та побажання плідних праць на новій посаді.

ХРЕСНИЙ ХІД

м. Києву протоієрей Віктор Іващук, секретар Київської єпархії протоі­ єрей Костянтин Пилип­

чук, братія монастиря, духовенство, студенти Київської духовної ака­ демії і семінарії та чис­

ленні парафіяни. Після зустрічі було звершено всеношну із читанням акафіста рівноапостоль­ ним Костянтину та Єлені.

3 червня, в останній день хресного ходу, єпис­ коп Миколай очолив слу­ жіння Літургії в Успен­ ському соборі КиєвоПечерської Лаври. Всеукраїнський хрес­ ний хід, про який раніше вже писала наша газета, проходив із благосло­ вення Предстоятеля Укра­ їнської Православної Церкви з 14 лютого, був присвячений 1700-річчю Міланського едикту і від­ відав 51 місто.

ЦЕРКВА І МОЛОДЬ 3–7 червня у перед­ мiстi Севастополя Балаклаві (АР Крим), з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, відбулася V Все­ українська конференція голів та представників єпархіальних відділів у справах молоді, організована Синодальним відділом Української Православної Церкви у справах молоді. Форум проходив за підтримки Сімферо­ польської єпархії та осо­ бисто митрополита Сім­ феропольського і Крим­ ського Лазаря та за спри­

яння Севастопольського благочиння єпархії. Участь у форумі, який двічі на рік проводиться Синодаль­ ним відділом УПЦ у спра­ вах молоді, взяли пред­ ставники майже всіх єпархій Української Пра­ вославної Церкви, а також гості з Білорусі, всього 140 осіб — голови єпархіаль­ них молодіжних відділів, молодіжних організацій та братств, діячі молодіж­ них рухів, а також учас­ ники регіональних пред­ ставництв Всеукраїн­ ського апологетичного центру в ім’я святителя Іоанна Златоуста (центр

діє під опікою Синодаль­ ного молодіжного відділу УПЦ). Перед початком конференції голова Сино­ дального відділу у спра­ вах молоді, вікарій Київ­ ської Митрополії єпископ Обухівський Іона звершив молебень. На церемонії відкриття були оголошені вітання Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володи­ мира та митрополита Сім­ феропольського і Крим­ ського Лазаря.

5 червня в рамках форуму відбулися пре­ зентації нових молодіж­ них єпархіальних проек­

5

ПРЕ ДС ТОЯТЕ ЛЬ У ПЦ

МІЖПРАВОС ЛАВНІ ЗВ’ЯЗКИ

2 червня у Святу Успенську Києво-Печерську Лавру прибув Все­ український хресний хід із частицею Древа Чесного і Животворящого Хреста Господнього та мощами святих рівно­ апостольних царя Костянтина та матері його цариці Єлени. З благо­ словення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володи­ мира, в Успенському соборі святині зустрів вікарій Київської Митро­ полії єпископ Васильків­ ський Миколай. У зустрічі взяли участь: секретар Київської єпархії по

№ 11 (333), червень 2013

тів. Про свою роботу з дітьми й молоддю також розповіли керівники та лідери скаутських органі­ зацій — «Православні скаути України» і Націо­ нальна організація скау­ тів України.

7 червня, в день спо­ мину третього знайдення глави Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна, у Володимир­ ському соборі в Херсо­ несі (Севастополь) було звершено Літургію, за якою молилися учасники конференції. Богослу­ жіння очолив єпископ Обухівський Іона.

9 червня, в Неділю 6-ту після Пасхи, про сліпого, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир звершив освячення головного престолу храму на честь Зачаття Іоанна Хрестителя (храм зведено у Свято­ шинському р-ні м. Києва). Його Блаженству співслужили: Керуючий справами УПЦ, перший вікарій Київської Митрополії митрополит Бориспільський Антоній, секретар Предстоятеля УПЦ архієпископ Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр, настоятель храму протоієрей Адам Кучмій, благочинний Святошинського благочиння столиці протоієрей Діонисій Дунаєв, духовенство храму та сусідніх парафій. У новоосвяченому храмі Блаженніший Владика звершив Божественну літургію. Того ж дня Блаженніший Митрополит Володимир у своїй резиденції в столичному Пантелеймонівському монастирі у Феофанії зустрівся з паломницькою групою із меж Фінляндської Автономної (у складі Вселенського Константинопольського Патріархату) Православної Церкви на чолі з протоієреєм Стефаном Холмом. У зустрічі взяли участь секретар Предстоятеля УПЦ архієпископ Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр та директор Паломницького центру УПЦ Володимир Телі­ женко. У ході зустрічі гості поділилися враженнями від перебування в Україні й розповіли про відвідування свя­ тинь Української Православної Церкви, зокрема про паломницькі поїздки до Почаївської, Святогірської та Києво-Печерської Лаври, де вони молилися за богослу­ жіннями, а керівник паломницької групи співслужив насельникам обителей. У слові-відповіді Його Блаженство зазначив, що в Києво-Печерській Лаврі завжди раді зустрічати паломників. На завершення зустрічі сторони обмінялися пам’ятними подарунками. Зазначимо, що поїздка була організована за участі Паломницького цент­ру УПЦ.

10 червня на території Вознесенського Флорівського жіночого монастиря м. Києва відбулося друге перепоховання останків з некрополя Печерського Вознесенського дівочого монастиря. Некрополь було виявлено під час археологічних розкопок на території Національного культурно-мистецького та музейного комплексу «Мистецький Арсенал». Серед достовірно ідентифікованих поховань — останки губернатора Києва Семена Сукіна († 1740). Церемонію перепоховання очолив Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир, який звершив заупокійну літію на місці перепоховання, поряд із соборним храмом Флорівського монастиря. Його Бла­ женству співслужили: Керуючий справами УПЦ, перший вікарій Київської Митрополії митрополит Бориспільський Антоній, намісник Києво-Печерської Лаври митрополит Чорнобильський і Вишгородський Павел, секретар Пред­ стоятеля УПЦ архієпископ Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр, архієпископи Білогородський Миколай, Городницький Олександр, єпископи Макарів­ ський Іларій, Броварський Феодосій, Ірпінський Климент, Бородянський Варсонофій, духовенство Флорівської оби­ телі. За богослужінням молилися: настоятелька монастиря ігуменя Антонія (Фількіна), насельниці обителі, голова Київської міської державної адміністрації Олександр Попов, генеральний директор «Мистецького Арсеналу» Наталія Заболотна та ін. Після заупокійного богослужіння Блаженніший Владика Володимир звернувся до присутніх зі словом настанови, в якому, зокрема, сказав про шаноб­ ливе ставлення до спочилих як обов’язок християнина. Нагадаємо, що торік виповнилося 300 років із часу пере­ селення насельниць Печерського Вознесенського монас­ тиря у Флорівську обитель; 8 грудня 2012 р. Предстоятель УПЦ очолив перше перепоховання. За матеріалами офіційного сайта УПЦ, прес-служби Київської Митрополії, сайта КДАіС та інших інтернет-ресурсів

6

№ 11 (333), червень 2013

православна газета

н о в и н и, події, ком е н та р і БОГОС ЛУ ЖІННЯ

ЄПАРХІА ЛЬНЕ ЖИТ ТЯ ЛУГАНСЬК. 21 травня, з благословення архієпис­ копа Луганського і Алчевського Митрофана, розпочав свою роботу сайт Першого благочинницького округу м. Луганська (www.blago1.lg.ua). На сторінках сайта публікуватиметься інформація про діяльність пара­ фій, що входять до складу благочиння. eparhia.lg.ua ЗАПОРІЖЖЯ. 24 травня у Запорізькому обласному краєзнавчому музеї архієпископ Запорізький і Мелі­ топольський Лука відкрив виставку, присвячену 1025річчю Хрещення Русі. На виставці представлені ікони, предмети церковного начиння, священицьке обла­ чення, старовинні книги, корогви. hram.zp.ua КРИВИЙ РІГ. 24–26 травня, у рамках святкування 1025-річчя Хрещення Русі, з благословення архієпис­ копа Криворізького і Нікопольського Єфрема від­ бувся Перший регіональний фестиваль православної молоді Криворізької єпархії. Організаторами фести­ валю виступили благочинний Нікопольського місь­ кого благочиння протоієрей Миколай Марущак, бла­ гочинний Нікопольського районного благочиння про­ тоієрей Володимир Качан, Єпархіальний відділ у справах молоді за підтримки народного депутата України Андрія Шипка. Учасники фестивалю прожи­ вали на території наметового табору на базі відпо­ чинку «Хвиля» недалеко від с. Капулівка Нікополь­ ського р-ну Дніпропетровської області, на березі Каховського водосховища. Молоді люди з міст Ніко­ поля, Орджонікідзе, Кривого Рогу, Марганця, а також гості із Запоріжжя брали участь в активних і рольових іграх, організовували концертні виступи, дискутували в міні-бесідах і загальних бесідах зі священиками єпархії та гостями фестивалю. Великий інтерес у слу­ хачів викликав виступ протоієрея Миколая Несправи, настоятеля храму на честь Іверської ікони Божої Матері м. Дніпропетровська, який розповів про свою поїздку до Папуа – Нової Гвінеї, де займався місіонер­ ською діяльністю серед місцевого населення. Мали успіх виступи заступника голови Синодального від­ ділу УПЦ у справах молоді ігумена Валеріана (Голов­ ченка), який поділився досвідом роботи молодіжних братств різних регіонів України. В останній день фес­ тивалю, у Неділю 4-ту після Пасхи, відбулася Боже­ ственна літургія у Покровській каплиці біля могили кошового отамана Запорозької Січі Івана Сірка. Бого­ служіння очолив архієпископ Криворізький і Ніко­ польський Єфрем. По завершенні Літургії та молебню було звершено літію біля могили Івана Сірка. eparhia.com.ua ХАРКІВ. 24 травня в Харкові відбувся Перший обласний батьківський форум, організований відді­ лом у справах сім’ї Харківської єпархії УПЦ та Харків­ ською обласною громадською організацією «Батьків­ ський комітет» за сприяння Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут». Основними доповідачами на форумі виступили: відо­ мий київський місіонер і письменник протоієрей Андрій Ткачов і керівник юридичного відділу Пред­ ставництва УПЦ у Верховній Раді України, київський правозахисник Олег Денисов. У форумі взяли участь представники шкільних батьківських комітетів, пра­ цівники освіти й регіональних соціальних служб, пра­ вославне духовенство Харківської єпархії УПЦ. Учас­ ники форуму обговорили можливі наслідки прийняття в Україні пакету законів, що сприяють введенню у нашій країні системи ювенальної юстиції європей­ ського зразка. Виступаючі, зокрема, відзначили, що європейська модель ювенальної юстиції призвела до практично повної ліквідації в Європі інституту тради­ ційної сім’ї. Ювенальна філософія має на увазі, що діти належать не батькам, а державі, яка розпоряджа­ ється ними як майном. З метою мінімізувати батьків­ ський вплив дітей вчать боротися за свої права (проти батьків та вчителів) і у ролі арбітрів залучати державу й різні «дітозахисні» організації. Таким чином, у сис­ темі ювенальної юстиції любов підміняється правом, а сім’я перестає бути приватною територією, перетво­ рюючись на зону відкритої соціальної дії. Учасники форуму підкреслили необхідність консолідації здоро­ вих сил суспільства шляхом створення регіональних батьківських об’єднань на всіх рівнях – у навчальних закладах, на підприємствах, у православних парафіях. «Діючи у правовому полі, регіональні батьківські комітети не повинні допустити розгортання в Україні ювенальних технологій, які виходять із презумпції винності батьків», – йдеться в підсумковому документі форуму. eparchia.kharkov.ua ВОЛИНЬ. 25 травня у смт Маневичі Волинської області відбулося освячення храму на честь ікони Божої Матері «Живоносне Джерело». Чин освячення звершив митрополит Волинський і Луцький Нифонт. orthodox.lutsk.ua

5 червня Керуючий справами УПЦ, перший вікарій Київської Митрополії митрополит Антоній звершив у храмі на честь Різдва Божої Матері Святої Успенської КиєвоПечерської Лаври подячний молебень для викладачів християнської етики загальноосвітніх шкіл м. Києва. Його Висо­ копреосвященству спів­ служили секретар Київ­ ської єпархії по м. Києву протоієрей Віктор Іващук, голова Єпархіального відділу релігійної освіти і катехізації протоієрей Сергій Бойко. У спільній молитві взяла участь директор Департаменту освіти і науки, молоді та

спорту Київської міської державної адміністрації Оксана Добровольська. Після молебню митропо­ лит Антоній звернувся до педагогів з архіпастир­ ським словом, передав їм благословення Предстоя­ теля УПЦ, а також вручив викладачам Благосло­ венні грамоти Блаженні­ шого Митрополита Київ­ ського і всієї України Володимира. Програму факульта­ тивного викладання предмету «Християнська етика в українській куль­ турі» було введено в школах Києва у 2006 р.; наразі предмет виклада­ ється у 130 загальноос­ вітніх столичних школах.

7 червня у Святій Успенській Києво-Печерській Лаврі, з благо­ словення Блаженнішого Митропо­ лита Київського і всієї України Володимира, Керуючий справами УПЦ митрополит Бориспільський Антоній зустрівся зі співробітниками кафедр хірургії та внутріш-

У розпорядженні педаго­ гів посібник для школярів 1–4-х класів, розробле­ ний колективом авторів

НАГОРОД ЖЕННЯ ньої медицини Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця. У зустрічі взяв участь заступник голови Синодаль­ ного відділу з питань охорони здоров’я та пастирської опіки медичних закладів протоієрей Ярослав Шовкеник. За заслуги

за участю архімандрита Лонгина (Чернухи) та протоієрея Богдана Огульчанського.

перед Українською Православною Церквою та з нагоди майбутнього Дня медичного працівника Його Високопреосвященство вручив гостям церковні нагороди, подяку­ вавши за жертовне служіння людям і побажавши Божої допомоги в подальших трудах.

СОЦІА ЛЬНЕ С ЛУ ЖІННЯ 7 червня, з ініціативи Синодального відділу з благодійності та соціального служіння УПЦ, у Святій Успенській Києво-Печерській Лаврі відбувся круглий стіл «Сестра мило-

сердя в охороні здоров’я: історія, сучасність, перспективи». У заході взяли участь: голова Синодального відділу з благодійності та соціального служіння архідиякон Сергій Косов­

ський, представники міністерств охо­ рони здоров’я України та Російської Федерації, співробітники Синодаль­ них відділів УПЦ, представники пра­ вославних сестринств милосердя.

МОНАС ТИРСЬКЕ ЖИТ ТЯ 8 червня в с. Городне Любомльського р-ну Волинської області відбулися урочистості з нагоди відкриття ОлександроНевського ставропігійного жіночого монастиря. З благословення Блаженні­ шого Митрополита Київ­ ського і всієї України Воло­ димира, святкування очо­ лив секретар Предстоятеля УПЦ архієпископ Перея­ с л а в -Х м е л ь н и ц ь к и й і Вишневський Олександр, який звершив у головному храмі обителі Божественну літургію. Його Високопре­ освященству співслужили архієпископи Рівненський і Ост­ розький Варфоломій та Городниць­ кий Олександр. Після Літургії були звершені хресний хід навколо храму в ім’я благовірного князя

Олександра Невського і молебень на початок доброї справи. Секре­ тар Предстоятеля УПЦ зачитав рішення Священного Синоду УПЦ від 20 грудня 2012 р. про відкриття

монастиря (журнал № 104) і вітальний адрес Блажен­ нішого Митрополита Воло­ димира. Архієпископ Олек­ сандр, у благословення від Предстоятеля УПЦ, також передав у дар обителі ікону преподобного Лав­ рентія Чернігівського із частицею його мощей. Олександро-Невський ставропігійний жіночий монастир у с. Городне Л ю б о м л ьс ь ко го р-ну Волинської області від­ крито на базі парафії в ім’я апостола і євангеліста Луки. Наразі облаштуван­ ням монастиря займається і тимчасове керівництво ним здійс­н ює настоятелька СвятоМиколаївського Городоцького жіночого монастиря ігуменя Михаїла (Заєць).

ПА ЛОМНИЦЬК А ДІЯ ЛЬНІС ТЬ 7 червня в актовому залі при київському храмі в ім’я преподоб­ ного Феодора Освященного відбулося засідання «Паломницького клубу», на якому обговорювалися методика організації літнього відпочинку для православних дітей і проведення паломницьких поїздок для школярів. У засіданні взяли

участь: настоятель храму в ім’я пре­ подобного Феодора Освященного ієрей Петро Семащук, директор Паломницького центру Української Православної Церкви Володимир Теліженко, співробітниця Палом­ ницького центру, відповідальна за організацію дитячих літніх таборів відпочинку, Світлана Миронова,

ЗАСІД АННЯ СВЯЩЕННОГО СИНОДУ РПЦ 29 травня в історичній будівлі Святішого Правлячого Синоду в Санкт-Петербурзі під головуван­ ням Святішого Патріарха Москов­ ського і всієї Русі Кирила відбулося засідання Священного Синоду Руської Православної Церкви. Серед ієрархів, які підписали жур­ нали засідання – Блаженніший Митрополит Київський і всієї Укра­ їни Володимир (постійний член Священного Синоду РПЦ) та архі­ єпископ Рівненський і Острозький Варфоломій. Учасники засідання, зокрема, мали судження про імену­ вання Собору новомучеників і спо­ відників Російських і Неділі всіх

святих, що в землі Російській про­ сіяли. (Довідка: члени Архієрейського Собору РПЦ 2–5 лютого 2013 р., обговорюючи питання про час святкування Собору новомучеників і сповідників Російських, дійшли висновку про доцільність вживання іменування «Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської», у зв’язку з тим, що канонічна відповідальність Руської Православної Церкви простягається на багато держав. Це судження знайшло своє відображення в пункті 30 Постанов Освященного Собору, в якому вживається нове іменування.) Священний Синод РПЦ постано-

викладачі недільних шкіл столиці, батьки школярів. Наступне засі­ дання клубу, організованого Палом­ ницьким центром УПЦ і парафією київського храму в ім’я преподоб­ ного Феодора Освященного, відбу­ деться 5 липня й буде присвячене організації паломницьких поїздок на Святу Гору Афон. вив: «1. Затвердити для використання в офіційних церковних документах і виданнях, зокрема богослужбових, такі іменування: “Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської” замість “Собор новомучеників і сповідників Російських”; “Неділя всіх святих, що в землі руській просіяли” замість “Неділя всіх святих, що в землі Російській просіяли”. 2. Комісії Міжсоборної присутності з питань богослужіння і церковного мисте­ цтва представити пропозиції щодо можливих змін у богослужбових текстах» (журнал № 57). Повний текст журналів засідання опубліко­ вано на офіційному сайті Руської Православної Церкви (patriarchia.ru).

православна газета

і н т е р в’ю

№ 11 (333), червень 2013

7

Василь КОСТИЦЬКИЙ: «ДІЯЛЬНІСТЬ КОМІСІЇ З ПИТАНЬ ЗАХИСТУ СУСПІЛЬНОЇ МОРАЛІ Є ДОДАТКОВОЮ ГАРАНТІЄЮ СВОБОДИ СЛОВА»

Д

о своєї роботи ця Комісія залучає політиків, правознавців, представників громадськості й Церкви. Сучасне українське суспільство стало настільки неоднорідним за своїми поглядами на життя, що дедалі більше постає питання про визначення спільного знаменника, зокрема в питаннях суспільної моралі. Адже неузгодженість у цьому гальмує розвиток суспільства. Звичайно, не кожний підхід до життєвих питань, яким би «цивілізованим» він не здавався, може бути загальноприйнятним. Тому виникає чимало суперечок. В їхньому епіцентрі доводиться працювати Національній експертній комісії України з питань захисту суспільної моралі. Наша бесіда з її головою — Василем Костицьким.

— Василю Васильовичу, не багато людей знає, що в нашій країні існує така Комісія, яка вже тривалий час розглядає досить важливі питання. Коли саме виникла ідея її створення і як починалася робота?

— Ідея належить мені. У свою бутність членом Парламент­ ської асамблеї Ради Європи і віце-президентом фракції християнських демократів у Раді Європи, я спостерігав за європейським життям: його культурою, цінностями та про­ блемами, що мігрують до нас. Тому розумів необхідність захисту суспільної моралі і роз­ робив та вніс до Верховної Ради проект Закону «Про захист суспільної моралі і пси­ хіки населення від негативного впливу кіно-відео-телепродук­ ції». 242 депутати підтримали. Але, на жаль, провести його не вдалося. У 2002 р. я пішов із політики, а цю ідею підхопили кілька народних депутатів. Наші опоненти говорять, що це проект закону Черновецького. Нічого подібного. Він готувався силами юристів, зокрема В’ячеславом Олещенком (нині працівник Інституту держави і права НАН України) та його колегами. Закон було прийнято. Своїм указом Комісію утвердив Леонід Кучма, а після ухва­ лення Закону тодішній прем’єрміністр Віктор Янукович затвердив перший її склад. На початку своєї роботи Комісія не мала приміщення, перші засідання проводили стоячи, в шубах, у якійсь кімнаті. У силу того що керівництво Комісії представляло медичну сферу, Комісія більше зосереджувала увагу на проблемі виробництва сексуально-еротичної продук­ ції та протидії поширенню порнографії, хоч повноваження Комісії мали бути ширшими. Очоливши цю Комісію 2008 р., я поставив питання про, так би мовити, повноту захисту сус­ пільної моралі. Я розумів, що це була достатньо скромна посада порівняно з посадою судді Конституційного Суду України, на якій я так і не роз­ почав свою діяльність. Але я прийняв посаду голови Комісії, позаяк був переконаний, що сучасний світ можна врятувати лише, коли в основі суспільного життя лежатимуть етичні прин­

Василь Васильович Костицький, 1956 р. н., доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України, член-кореспондент Національної академії правових наук України, народний депутат України I, II, III скликань. Головна сторінка його персонального сайту підписана словами: «Я ніколи не чекав, що мені скажуть „дякую” за те, що я роблю для держави, суспільства, громади» ципи. До речі, розуміння права, що його я описав у наукових статтях, я розглядаю як дар людині Всевишнім права на творчість. Людина, реалізуючи своє право на творчість, ство­ рює закони, в основі яких має лежати Божий Закон, який вимагає дотримання високої моралі. Це тонке питання, адже існує багато різних релігій, проте кожна з них має мораль­ ний кодекс, що впливає й на усе суспільство. Якщо правовий закон відповідає цим вимогам, то він творить право світське. Але якщо закон аморальний, то він залишається написом на папері, бо є супротивним Богові, й рано чи пізно постане питання про його скасування, адже він стає деструктивним фактором у розвитку суспіль­ ства.

— Що саме, з погляду Комісії, є посяганням на суспільну мораль?

— Посяганнями на суспільну мораль є пропаганда війни, національної та релігійної ворожнечі, фашизму, неофа­ шизму, образа людини за її фізичними й душевними вадами, пропаганда насильства й жорстокості, алкоголізму, тютюнокуріння, наркоманії та поширення порнографії. Ми зосередили свою увагу саме на тому, що робимо експертизу і даємо відповідь, чи міститься щось із перерахованого в інформаційній продукції, чи ні.

— Як пересічному громадянину звернутися до експертної Комісії, та скільки це йому може коштувати?

— Ми розглядаємо матері­ али, документи та звернення за рівною процедурою для всіх: чи це народний депутат, чи це віце-прем’єр-міністр, чи Служба безпеки України, чи Генеральна прокуратура, чи МВС, чи зви­ чайний громадянин, чи суб’єкт підприємництва. На нашому сайті www.moral.gov.ua є форма, яку може заповнити будь-хто, кому необхідна наша допомога. Свої функції ми виконуємо безкоштовно.

— А чи багато звернень?

— У 2010 р. розглянули 7 тис. матеріалів (фотографій, відеофільмів, газет), у 2011-му — 14 тис. , 2012 р. — 25 тис. Таким чином, ми бачимо, що в інформаційному суспільстві

зростає кількість проблемних, колізійних чи скандальних питань, пов’язаних зі спожи­ ванням інформаційної про­ дукції. Адже якщо когось не влаштовують ковбаса, туфлі або ще якісь речі, то він апе­ лює до держави: «Чого ти, державо, допускаєш пору­ шення санітарних норм, якості тощо?». Так само має існувати контроль і за якістю інформа­ ційного продукту. До речі, держава витрачає на Комісію щороку 4 млн гривень. При­ ватна експертиза однієї оди­ ниці продукції коштує від 2 до 5 тис. гривень. Якщо ж ліквіду­ вати Національну Комісію, яка працює безоплатно, то, по-перше, громадяни не змо­ жуть замовити експертизу, а суб’єкти підприємництва чи держава витрачатимуть на таку експертизу приблизно 40 млн гривень на рік.

— Чи існують інші державні органи, які можуть проводити таку експертизу?

— Суддя або слідчий можуть призначити таку експертизу, залучивши будь-кого із вчених або фахівців. Але ця процедура проводитиметься, коли вже є порушена кримінальна справа, або її розглядає суд. А якщо цього всього нема, то хто тоді зможе відповісти — порушено суспільну мораль чи ні? Крім того, не існує інших органів, які проводять експертизу матеріа­ лів, що пропагують релігійну або національну ворожнечу. Міністерство культури, яке здійснює реєстрацію релігій­ них громад і від імені держави зобов’язане спілкуватися з Церквами, офіційно нам пові­ домило, що питаннями націо­ нальної чи релігійної ворож­ нечі не займається. Тобто ми на сьогодні — єдиний орган, який це робить.

— Чи доводилося вам бути позивачем у суді щодо вирішення питань, пов’язаних із порушенням норм суспільної моралі?

— Ми були й позивачами, були й відповідачами. Хочу ска­ зати, що ми не програли жодної справи. Проти нас завжди постає потужний капітал. Але треба віддати належне суддям, які, хоч і є сьогодні у суспільстві об’єктом дуже серйозної кри­ тики, встояли, виявили

об’єктивність. У нас було кілька справ, пов’язаних із поширен­ ням матеріалів, які ображають людину, зокрема посягають на почуття християн. До нас пози­ валися, що ми неправомірно прийняли рішення. Але суд визнав наші рішення закон­ ними.

— А яких саме фахівців залучає до роботи ваша Комісія?

— Ми стараємося забезпе­ чити комплексний розгляд питання. Адже коли питання розглядає лише слідчий чи суддя, то результати експерт­ ного дослідження залишаються на столі слідчого або судді. Інші про них не знають. Мені зда­ ється, що діяльність Комісії із захисту суспільної моралі є додатковою гарантією свободи слова. Бо ми розуміємо, що в суспільстві може бути всяке, людину можуть звинуватити несправедливо. І одна ситуація, коли цей документ обмежу­ ється столом судді або слідчого, а інша — коли це звернення приходить до Комісії, експертні дослідження проводять праців­ ники її апарату. Практично в кожному випадку ми надсила­ ємо ці матеріали до науководослідницького інституту про­ фільного характеру та до гро­ мадських організацій для надання висновку. Це — Інсти­ тути історії, національної пам’яті, політичних та націо­ нальних досліджень, держави і права, соціології, філософії, української мови, української літератури, психології, Націо­ нальна юридична академія у м. Харкові, Всеукраїнська Рада Церков. Гарантія справедли­ вості полягає в тому, що, по-перше, дані матеріали роз­ глядаються публічно на засі­ данні Комісії. Подивіться на склад Комісії: це відомі в Укра­ їні люди, знакові постаті. По-друге, є ще можливість оскарження рішення у суді. Якщо хтось був несправедливо звинувачений у порушенні вимог Закону про захист моралі, то він ще має запас часу оскаржити наше рішення у суді, аж тоді постане питання про вердикт судді або слідчого. Мені здається, що це абсо­ лютно справедливо. Чому це комусь не подобається? Мож­ ливо, не подобається те, що є надмірно багато гарантій?

— А кому на сьогодні може не подобатися діяльність Комісії?

— По-перше, деяким дер­ жавним чиновникам та політи­ кам, що мають приватний біз­ нес. А по-друге, особам, яким ці чиновники доручають вести цей бізнес. Це дуже високо­ оплачувані люди, які вельми дорожать своїм місцем. Їм треба позитивно виглядати перед власниками бізнесу. Тому вони відпрацьовують свої гроші, інколи порушуючи закони моралі.

— На засіданнях Комісії часто обговорюються питання виховання підростаючого покоління. Ваше опікування цими питаннями свідчить про те, що особисто Вам це не байдуже. Які мотиви заставляють Вас про це думати? Чи є у Вас онуки?

— Онуків поки що немає. В мене є дорослий син, йому 34 роки, але він ще не має дітей. Проте сам я — батько трьох дітей, і мені не байдуже, яке суспільство я їм залишаю. Маючи двох доньок, я завжди дуже переживаю про те, як складеться їхнє життя. Вони — майбутні матері. А мені зда­ ється, що жінкам усе ще не про­ сто в нашому суспільстві. Моя мама глибоко віруюча людина, у дитинстві я з нею щонеділі ходив до церкви. Я дивуюся, яке в неї було фено­ менальне терпіння! Я завжди чомусь мерз у церкві, навіть улітку. Коли довго стояв, боліли ноги або спина. Я їй на це під час служби жалівся, а вона жодного разу не цикнула на мене, а спокійно казала: «Васильку, потерпи, ну трі­ шечки, ще кілька хвилин». Ці кілька хвилин могли тривати з півгодини, але мені якось вистачало духу. Потім удвох разом верталися додому. І це було за радянських часів...

— Але якісь християнські традиції у вашій родині зберігалися?

— Деякі з них у нашій родині зберігаються й досі. Наприклад, свят-вечір перед Різдвом. Мож­ ливо, усе не так гарно обстав­ лено, як це було в моїх батьків, коли батько з ялівцем обкурю­ вав усі приміщення… Але я із хлібом, свічкою та молитвою теж обходжу кімнати. Бесіду вів архімандрит Лонгин (Чернуха)

8 «У день пришестя Святого Твого Духа молю Твоє милосердя...» № 11 (333), червень 2013

православна газета

богослужіння

Колінопреклонені молитви, що читаються на вечірні свята П’ятидесятниці

Рік у рік на вечірні свята Трійці (згідно з Уставом вона звершується одразу після недільної Літургії) читають молитви, які віруючі слухають стоячи на колінах. Уперше після свята Воскресіння все церковне зібрання молитовно схиляє коліна перед Богом. Єпископ або священик біля відкритих Царських врат читає довгі молитви. Чи завжди ми уважно стежимо за їхнім змістом, чи завжди вдається чітко розчути і зрозуміти те, що чуємо? Чи не виникає у нас подекуди відчуття невдоволеності від того, що ми на якийсь момент нібито відійшли від молитви, подумки відволіклися на суєтне? Аби допомогти нашим читачам підготуватися до слухання молитов, що їх читають на Трійцю, наша газета пропонує текст молитов у перекладі сучасною мовою.

Вечірня П’ятидесятниці Вечірня свята П’ятидесятниці звер­ шується відразу після Літургії. Її голов­ ною особливістю є читання особливих, колінопреклонених (читаються стоячи на колінах) молитов святителя Василія Великого. У цій службі Церква піднесе­ ними піснями й молитвами закликає всіх присутніх у храмі гідно прийняти безцінні дари благодаті Божої. Вечірня розпочинається з молитви «Царю Небесний», з якої починаються й інші богослужіння. Але цього дня вона має особливе значення для віруючих, які згадують зішестя Святого Духа Уті­ шителя. На великій єктенії диякон молиться за тих, хто «чекає благодаті Святого Духа» і «схиляє серце своє перед Господом і коліна» і просить Бога, щоб Він, «прийнявши колінопрекло­ ніння наші, як фіміам (ладан)», послав нам багаті милості Свої і небесну допо­ могу. Після єктенії співають стихири на «Господи, воззвах», звершується вхід з кадилом, співають «Світе Тихий» і виго­ лошується прокімен: «Кто2 бGъ вeлій ћкw БGъ нaшъ; Ты2 є3си2 БGъ творsй чудесA» (Чи є бог могутніший, ніж Бог наш? Ти — Бог, Який творить чудеса). Після цього священик і всі присутні в храмі стають на коліна і зосереджено, з почуттям сердечної скрухи, просять Бога про своє духовне оновлення. У цей час храм стає тією древньою світлицею, в якій на апостолів уперше зійшов Свя­ тий Дух. Ось слова цих чудових моли­ тов.

Молитва перша Пречистий, непорочний, передвічний, невидимий, незбагненний, непізнаваний, незмінний, непереможний, незлічений, незлобивий Гос­ поди! Ти один лише маєш без­ смертя, у світі живеш непри­ ступнім, (Ти) створив небо і землю, і море, і все, що є в них, (Ти) подаєш усім все, про що (Тебе) просять, перше самого прохання. Тобі молимось і Тебе просимо, Владико Людино­ любцю, Отця Господа і Бога і Спаса нашого Іісуса Христа, Який заради нас людей і заради нашого спасіння зійшов з небес і воплотився від Духа Святого і Марії Приснодіви і Преславної Богородиці, Який спершу словом навчав, а потім справою показав, коли спа­ сенні страждання потерпів, і тим нам, смиренним і грішним і недостойним рабам Своїм, дав приклад Тобі приносити молитви, схиливши голови й коліна, за гріхи наші й людське невідання. Сам, Багатомилостивий і Людинолюбний, почуй нас, у який би день ми не прикликали Тебе, а особливо в цей день П’ятидесятниці, в який після вознесіння Господа нашого Іісуса Христа на небеса і сидіння праворуч Тебе, Бога й Отця, на святих Своїх учнів і апостолів Він послав Святого Духа, Який і спочив на кожному з них, — і всі сповнились неви­

черпної благодаті Його й почали говорити різними мовами про великі діла Божі й пророчити. Ось і нині, почуй тих, що моляться Тобі, і пом’яни нас, смиренних і осуджених, і визволи з полону (гріховного) душі наші заради Твоєї милості. Прийми нас, тих, що припада­ ють до Тебе і взивають: «Згрі­ шили ми!». Від народження ми Твої, Господи, від утроби матері Ти — Бог наш. Але, змарнувавши дні наші, ми лишилися Твоєї допомоги і не маємо жодного виправдання. Покладаючи ж надію на милість Твою, блага­ ємо: не пом’яни гріхів юності й невідання нашого і від таємних наших (гріхів) очисть нас, і не відвернись від нас у час старо­ сті, коли підупадуть сили наші, не покинь нас. Перше, ніж ми в землю повернемося, сподоби до Тебе повернутись і зглянься на нас з благовоління Твого і милосердя. Вимірюй безза­ коння наші мірою милосердя Твого, протистав безмежність милосердя Твого безлічі гріхів наших. Зглянься з висоти святої Твоєї, Господи, на людей Твоїх, що стоять тут і моляться, і чека­ ють від Тебе багатої милості. Прийди до нас з Твоєї благості, визволи нас від насильства диявольського, укріпи життя наше святими Твоїми і священ­ ними законами. Ангела, вірного Хранителя, пристав до людей Твоїх, усіх збери у Царство Твоє. Даруй прощення тим, що

покладають надію на Тебе, про­ сти їм і нам гріхи. Очисть нас дією Святого Духа Твого; зруй­ нуй підступи ворожі.

Приєднуємо і наступну молитву:

Благословенний Ти, Господи, Владико Вседержителю! Ти просвітив день сонячним світ­ лом і ніч осяяв зорями вогня­

ними; сподобив нас день цей прожити і наблизитись до початку ночі. Вислухай молитви наші й усіх людей Твоїх і, про­ стивши всім нам вільні й невільні гріхи, прийми вечірні молитви наші і подай людям Твоїм безліч милості і щедрот Твоїх. Захисти нас святими Тво­ їми ангелами, озброй нас зброєю правди Твоєї, охорони

Радимо У День Святої Трійці християни тради­ ційно приносять для освячення зелень. Трохи згодом виникає питання: що робити із засо­ хлими букетиками та пучками зелені? Якщо Ваш букет складається із цілющих трав (ромашки, чебрецю, меліси, м’яти, чорнобрив­ ців), то протягом року можна використову­ вати їх з лікувальною метою. Якщо ж букет склали декоративні рослини, то його можна використовувати для кадіння приміщень з молитвою (як-от «Царю Небесный» або «Живый в помощи Вышняго»). Йдучи на Літургію на свято Святої Трійці, візьміть із собою м’яку підстилку під коліна. Це не обов’язково, але в деяких випадках може стати у нагоді. Наприклад, у храмах, де підлога кам’яна або керамічна, це знадо­ биться тим, хто страждає на захворювання суглобів. Іноді через скупчення народу в храмі під час богослужіння багато хто опи­ няється у дворі, де земля може бути нерів­ ною, кам’яною. Також через тисняву в храмі іноді важко стати на пласку частину зігнутих колін, і доводиться стояти на гострій частині. У такій ситуації через біль і втому, що швидко наступає, легко відволіктися від слухання молитов, а то й зовсім бажати якнайшвидшого їхнього завершення, що, певна річ, недобре.

нас істиною Твоєю, збережи нас силою Твоєю, убезпеч нас від усякого лиха й усякого підступу ворожого. Даруй нам, щоб вечір цей з наступною ніччю був досконалим, святим, спокійним, безгрішним, безспокусливим, неоманливим і так повсякдень життя нашого, молитвами Пре­ святої Богородиці і всіх святих, які Тобі одвіку догодили.

православна газета

б огослуж і н н я

№ 11 (333), червень 2013

Молитва друга Господи Іісусе Христе Боже наш! Ти дарував мир Твій людям і дар Пресвя­ того Духа, ще за життя з нами подаючи (благодать) завжди вірним у спадок невід’ємний, особливо ж послав цю благодать Своїм учням і апостолам і уста їхні вогняними язиками зміцнив, а через них і ми, увесь рід людський, (слово) богопізнання кожний своєю мовою почувши, просвітились світлом Духа, вийшли з омани, як із темряви, і, через роздавання видимих вогненних язиків, чудесною дією в Тебе (Сина Божого) вірити навчилися і Тебе сла­ вити з Отцем і Святим Духом в Єдиному Божестві, силі і владі. Ти, сяйво Отця, істоти і єства Його незмінний і непорушний образ, дже­ рело премудрості і благодаті, відкрий і мені грішному уста і навчи мене, як належить і про що треба молитися. Ти знаєш незчисленність моїх гріхів, але милість Твоя переможе цю безліч. Ось я із страхом стою перед Тобою, в бе­зодню милості Твоєї відчай душі моєї ввер­ гнувши: Ти, Який невимовною силою мудрості словом (одним) усім творін­ ням управляєш, обурених тихе приста­ новище, кермуй життям моїм, покажи дорогу, якою мені йти. Дух премудрості Твоєї подай моїм помислам, Дух розуму нерозумності моїй даруючи. Духом страху Твого осіни мої справи, і Дух правди віднови в утробі моїй. Духом Владичним зміцни хибкі думки мої, щоб на кожен день, наставлений Духом

Молитва третя Невичерпне, життєдайне і просвіти­ тельне Джерело, Єдиносущна з Отцем і Передвічна творча сило! Всю справу спасіння людей чудово здійснив Ти, Христе Боже наш, закови смерті й ворота пекла зруйнувавши і лукавих духів безліч подолавши. Привів Себе на непорочне заколення за нас, і Тіло Пречисте, недоторкане й до жодного гріха непричетне, у жертву дав і страш­ ним цим і незбагненним священнодій­ ством життя нам вічне дарував; до пекла зійшов і кайдани вічні розбив і тим, що сиділи в темряві, вихід (звідти) показав. Спричинника зла змія глибин­ ного, богомудрою принадою уловивши і кайданами пітьми зв’язавши, в пеклі й вогні невгасимому й темряві кромішній незмірною Твоєю силою замкнув. Велика Премудрість Отця, Ти вели­ ким помічником явився тим, хто зазнає нападів, і просвітив тих, що сидять у темряві й тіні смертній. Ти Господь вічної слави й Отця Всевишнього Син улюблений, Світло вічне від Світла вічного, Сонце правди! Вислухай молитви наші й упокой душі рабів Твоїх, раніше спочилих отців і братів наших і всіх родичів по плоті; всіх своїх у вірі, яких ми поминаємо нині, бо в Тебе — влада над усім і в руці Своїй Ти тримаєш усі кінці землі. Владико Вседержителю, Боже отців і Господь милості, Творець роду смерт­ ного й безсмертного і всякого єства людського, що з’являється (на світ) і знову відходить, як життя, так і кончини, тутешнього перебування, і відходу в життя інше! Ти роки відмірюєш живим і встановлюєш час смерті, зводиш у пекло й виводиш; по потребі неміччю зв’язуєш і відновлюєш у силі, теперішнє влаштовуєш на користь (кожному) і майбутнє на краще скеровуєш; смер­ тельним жалом уражених надією на воскресіння звеселяєш. Сам Владико всіх, Боже Спасителю наш, надіє всіх кінців землі і тих, хто на морі далеко! В цей останній, великий і спасенний день свята П’ятидесятниці Ти відкрив нам таємницю Святої, Єдино­ сущної, Передвічної, Нероздільної і Незлитної Трійці, і послав Святого і Животворящого Твого Духа, у вигляді вогненних язиків на святих Своїх апос­ толів, зробивши їх благовісниками бла­ гочестивої нашої віри, і явивши сповід­ никами і проповідниками істинного богослов’я. В цей досконалий і спасен­ ний день свята Ти благоволив приймати очисні молитви за утримуваних у пеклі,

9

Подай же, Господи, людям Твоїм щедроти Твої! Почуй нас з неба святого Твого, освяти нас силою спасенної дес­ ниці Твоєї, покрий нас покровом крил Твоїх, не відвернись від творіння рук Твоїх. Перед Тобою єдиним ми грішимо, але Тобі єдиному й служимо. Не вміємо кланятися богу чужому і простягати руки, Владико, до бога іншого. Прости нам провини наші і, прийнявши наші колінопреклонені молитви, подай усім нам руку допомоги і прийми молитву всіх, як кадіння приємне, що прино­ ситься перед Твоїм Преблагим Цар­ ством.

Приєднуємо і наступну молитву:

«Зішестя Святого Духа на апостолів». Михайло Врубель, 1885 р.

Твоїм Благим на все добре, я сподо­ бився творити (виконувати) заповіді Твої і завжди пам’ятати про Твоє славне пришестя, коли відкриється все зро­ блене нами. Не допусти нам спокуша­ тися тлінною красою світу цього, але зміцни в нас бажання отримати май­ бутні скарби. Бо Ти, Владико, сказав: якщо хто просить в ім’я Твоє, неодмінно одержить від споконвічного Бога й Отця Твого. Тому і я, грішний, в (день)

пришестя Святого Твого Духа молю Твоє милосердя: (все) чого б я не про­ сив, дай мені для спасіння. Так, Господи, щедрий Благодійнику і добрий Пода­ телю всякого блага, Ти бо подаєш рясно все, чого просимо. Ти, співчутливий і милостивий, прийняв безгрішно тіло наше і велелюбно схиляєшся до нас, тих, що приклонили коліна перед Тобою, даруючи очищення гріхів наших.

і даруєш нам велику надію на подання цим утримуваним полегшення мук і розраду від Тебе. Почуй нас, смиренних рабів Твоїх, що моляться Тобі, і упокой душі спочи­ лих рабів Твоїх у місці світлому, в місці приємному, в місці прохолодному, де немає ніякої недуги, журби й зітхання, і всели душі їхні в оселі праведних, і мир і полегшення даруй їм. Бо не померлі хвалитимуть Тебе, Господи, і не ті, що в пеклі, дерзають приносити Тобі спові­ дання, а ми, живі, благословляємо Тебе і молимо, приносячи Тобі очисні молитви і жертви за душі їхні.

воскресіння і життя вічного, напиши імена їхні в книзі життя, всели на лоно Авраама і Ісаака і Якова, в країні живих, в Царстві Небесному, в раю насолоди, вводячи всіх допомогою світлих Твоїх Ангелів у святі обителі Твої, воскреша­ ючи разом і тіла наші в день, який Ти призначив, за святими Твоїми та прав­ дивими обітницями. Бо то не смерть для рабів Твоїх, Господи, коли ми зали­ шаємо нашу тілесну храмину і до Тебе, Бога нашого, повертаємося, але перехід від тяжкого до кращого і приємного, до упокоєння й радості. Якщо ж у чомусь і згрішили ми перед Тобою, милостивий будь і до нас і до них (спочилих), бо немає нікого, хто б був чистий перед Тобою від скверни, хоч би навіть один день тривало життя його, тільки Ти один, Господь наш Іісус Христос, з’явився на землі безгрішним, і через Тебе всі ми сподіваємось отримати милість і відпу­ щення гріхів. Тому і нам і їм, благий і людинолю­ бець Боже, ослаб, відпусти і прости грі­ хопадіння наші, вільні й невільні, вчи­ нені свідомо й несвідомо, які пам’ятаємо і про які забули, явні й при­ ховані, у справі, в думці, у слові, в усьому способі нашого життя й душевних порухах. І спочилим свободу і полег­ шення даруй, а нас, живих, благослови, подаючи добру і мирну кончину нам і всім людям Твоїм, і при страшному і грізному Твоєму пришесті надра Твого

Приєднуємо і наступну молитву:

Боже великий і вічний, святий, люди­ нолюбний, Ти сподобив нас у годину цю стати перед неприступною Твоєю сла­ вою, щоб співати і хвалити чудеса Твої! Очисть нас, недостойних рабів Твоїх, і дай нам благодать, щоб зі скрухою серця, смиренно приносити Тобі три­ святе славослів’я і подяку за великі дари Твої, які Ти завжди давав і (незмінно) даєш нам. Згадай, Господи, неміч нашу і не погуби нас із беззакон­ нями нашими, але зроби велику милість з нами смиренними, щоб ми, уникнувши гріховної пітьми, ходили у світлі правди і, одягнувшись у світлоносну зброю, неприступними були для будь-яких хитрощів лукавого і за все Тебе, Єди­ ного Істинного і Людинолюбного Бога, дерзновенно прославляли! Твоє бо воістину велике і справжнє таїнство, Владико всіх і Творець: тимчасова смерть Твоїх створінь і потім — воскре­ сіння й вічний спокій. Тобі подяку за все приносимо: за наш прихід у світ цей і за кончину, яка, за Твоїм непоруш­ ним обіцянням, подає нам надію на воскресіння і життя нетлінне (вічне), насолоду яким дарує нам майбутнє друге пришестя Твоє. Бо Ти, Христе Боже, нашого воскресіння Початок і спочилих непідкупний і людинолюбний Суддя, і гідних нагороди Владика і Гос­ подь. Ти прийняв, з безмірної поблаж­ ливості, плоть і кров нашу і, з безмеж­ ного милосердя Свого, не відвернувся від страждань, добровільно віддавши Себе на випробування; так що, будучи спокушеним, Ти, як обіцяв, став поміч­ ником нам, спокушуваним, піднісши нас до Своєї безпристрасності. Прийми ж наші молитви і благання, Владико, і упокій всіх батьків, у кожного з нас, і матерів, і дітей, і братів, і сестер, та інших родичів і одноплемінників, і душі всіх, раніше спочилих у надії

Господи, Господи, Ти захистив нас від усякої стріли, що летить удень: захисти ж нас і від усякого лиха, що приходить у темряві. Прийми жертву вечірню — зді­ ймання рук наших (молитву нашу). Спо­ доби нас і ніч без гріха прожити, не спокусившись злим. І позбав нас від будь-якого неспокою й боязкості, що від диявола на нас находить. Даруй душам нашим сердечну скруху й думкам нашим турботу про іспит (совісті) на страшному й праведному суді Твоєму. Страхом (згрішити) перед Тобою прибий цвяхами плоть нашу й умертви земні члени наші, щоб і уві сні безмовному ми просвіщалися спогляданням судів Твоїх. Забери від нас усяке мріяння непри­ стойне і похіть згубну. Підніми ж нас (від сну) в час молитви зміцненими у вірі й дай нам досягати успіху у вико­ нанні заповідей Твоїх. милосердя і людинолюбства нам роз­ крий, і зроби нас гідними Царства Твого.

Додають ще таку «світильничну» молитву:

Боже Великий і Вишній, Єдиний Без­ смертний, Ти у світлі неприступнім перебуваєш, Ти все творіння створив премудро, відокремив світло від тем­ ряви і сонце поставив світити днем, а місяць і зорі — ніччю; Ти сподобив нас грішних і в цю годину постати перед Лицем Твоїм із хвалою і вечірнє славослів’я Тобі принести. Сам, Людинолюбець Господи, піднеси молитву нашу, наче кадило благовонне перед Тобою, і, як пахощі, прийми її. Пошли ж нам у вечір цей і в ніч, що настає, спокій, одягни нас у броню світла, звільни нас від страху нічного і від усякої небезпеки, що ховається в темряві; і сон, який Ти дав на підкріп­ лення немочей наших, зроби вільним від будь-яких диявольських примар. Так, Владико, всіх благ Подателю! Даруй, щоб і вночі, на постелях наших, ми із благоговінням споминали ім’я Твоє і, роздумами про Твої заповіді просвіщаючись, встали в радості душевній на славослів’я Твоєї милості, молитви і благання Тобі, Милосердному, приносячи за гріхи свої і всіх людей Твоїх, на яких Ти, молитвами Святої Богородиці, зглянься милостиво.

запитання–відповідь

Чула, що на Трійцю моляться про упокій самогубців. Чи так це, і які саме потрібно читати молитви? Ганна, м. Севастополь Відповідає архімандрит Лонгин (Чернуха): Спершу зроблю застереження, що в даному випадку мова йде про тих, хто самовільно пішов із життя, не будучи психічно хворим. Тих, хто заподіяв собі смерть, перебуваючи у стані пси­ хічної хвороби, Церква поминає завжди. Є думка про те, що Церква молиться в День Святої Трійці про самогубців. Очевидно, це пов’язано із тлумачен­ ням слів однієї з уклінних молитов, де Господь іменується таким, що благово­ лив «…принять очистительные молитвы о держимых во аде» і що дає «заключенным там, великую надежду на получение… утешения и облегчения от содержащих их горестей». Напри­

клад, святитель Філарет Московський називав цю молитву «многое дерзновение заключающей», але віднесеної лише «до особливого важливого дня» свята. Тому ми маємо право на те, щоб саме цього дня, читаючи цю молитву, згадувати і про «самовольно скончавших живот». Проте звернімо увагу, що ця молитва не є літургійною. Тому навіть у день П’ятидесятниці ми не можемо подавати записки для поминання самогубців на проскомідії. За всієї нашої печалі за тими, хто трагічно пішов із життя, ми все-таки повинні зі смиренням і з розважливістю підхо­ дити до цього питання, покладаючись на милосердя Боже, яке переважає милосердя людське.

10

№ 11 (333), червень 2013 ЄПАРХІА ЛЬНЄ ЖИТ ТЯ

ЛУГАНСЬК. 25 травня, в рамках святкування 1025річчя Хрещення Русі, з благословення архієпископа Луганського і Алчевського Митрофана у Володимир­ ському кафедральному соборі м. Луганська відбувся фестиваль духовної музики «Володимирські куполи 2013». Організатором фестивалю виступив Луганський богословський університет в ім’я Архістратига Михаїла. eparhia.lg.ua ПОЛТАВА. 25 травня у військовій частині А-2673 від­ булося освячення каплиці в ім’я пророка Божого Ілії. З благословення митрополита Полтавського і Миргород­ ського Филипа, чин освячення каплиці звершив благо­ чинний Першого Полтавського (міського) округу прото­ ієрей Іоанн Корнієнко, а також клірики храму в ім’я мученика Іоанна Воїна (храм знаходиться неподалік від військового містечка). Після освячення і відкриття каплиці до меморіальних плит, встановлених на її сті­ нах в пам’ять про загиблих авіаторів військової частини, було покладено квіти. pravoslavie.poltava.ua ВОЛИНЬ. 26 травня, із благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, у Луцьку відбувся благодійний фестиваль «Пасха у старо­ давньому Луцьку». Участь у заході взяли: митрополит Волинський і Луцький Нифонт, голова Синодального інформаційно-просвітницького відділу УПЦ протоієрей Георгій Коваленко, заступник голови Волинської облас­ ної державної адміністрації Олександр Курилюк, місь­ кий голова Луцька Микола Романюк, священнослужи­ телі та миряни Волинської єпархії. Протоієрей Георгій Коваленко оголосив вітальний адрес Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира організаторам, учасникам та гостям свята. Пасхальні піснеспіви прозвучали у виконанні церковних хорів, зокрема хору храму на честь Усіх святих землі Волин­ ської м. Луцька «Волинські дзвони» та хору священнос­ лужителів і мирян Ківерцівського благочиння. Під час фестивалю було зібрано кошти для лікування онкохво­ рих дітей. orthodox.lutsk.ua ЖИТОМИР. 26 травня у с. Станіславівка Романів­ ського р-ну Житомирської області відбулося освячення новозбудованої каплиці в ім’я святителя і чудотворця Миколая. З благословення архієпископа Житомир­ ського і Новоград-Волинського Никодима, чин освя­ чення звершив благочинний Романівського округу про­ тоієрей Ярослав Коверчук у співслужінні духовенства району. zhytomyr-eparchy.org ПОЛТАВА–ЧЕРКАСИ. 26 травня, у день 325-річчя перенесення мощей преподобномученика Макарія, архімандрита Овруцького, Канівського, ігумена Пін­ ського, Переяславського чудотворця, з Канева до Пере­ яслава, в Макаріївському кафедральному соборі м. Пол­ тави відзначалося престольне свято. Служіння Літургії в соборі цього дня очолив митрополит Полтавський і Миргородський Филип. Того ж дня у Михайлівському кафедральному соборі м. Черкаси, де тепер спочивають мощі преподобному­ ченика Макарія, святкову Літургію звершили митропо­ лит Черкаський і Канівський Софроній та архієпископ Городницький Олександр. pravoslavie.poltava.ua, cherkasy-orthodox.com.ua СІМФЕРОПОЛЬ. 26 травня, з благословення митро­ полита Сімферопольського і Кримського Лазаря, на території Володимирського кафедрального собору в Херсонесі (Сімферопольська єпархія) відбувся фести­ валь церковного дзвону. У фестивалі, вперше цього року організованому Севастопольським благочинням, взяли участь дзвонарі севастопольських храмів, а також храму в ім’я пророка Божого Ілії с. Верхньосадове. Свою май­ стерність вони продемонстрували на дзвіниці Володи­ мирського собору, прикметною особливістю якої є її доступність для огляду. Того ж дня у верхньому храмі Володимирського кафедрального собору в Херсонесі відбувся третій регі­ ональний фестиваль духовної музики «Корсунь-2013». orthocrimea.org ЛУГАНСЬК. 28 травня у Володимирському кафед­ ральному соборі м. Луганська відбулося підписання угоди про співпрацю єпархій, розташованих на терито­ рії Луганської області, з Управлінням Державною пені­ тенціарною службою України в Луганській області. У церемонії взяли участь архієпископ Луганський і Алчевський Митрофан, єпископ Ровеньківський і Свердловський Пантелеімон, єпископ Сєверодонець­ кий і Старобільський Никодим, голова Державної пені­ тенціарної служби України Олександр Лісіцков, началь­ ник управління Державної пенітенціарної служби Укра­ їни в Луганській області, генерал-майор внутрішньої служби Сергій Бурлаков, а також співробітники служби. eparhia.lg.ua

православна газета

П АТ РОЛ О Г І Я

«щоб плід вашої віри був явний для всіх»

«Церковна правос лавна газета» продовжує знайомити своїх читачів із видатними творами давньоцерковної писемності. Цього разу йтиметься про Послання святого Полікарпа Смирнського до филипійців.

Про житіє святого Полікарпа наше видання уже писало в рубриці «Православний календар» (див.: № 4 «ЦПГ» за 2013 р.). Нагадаємо лише, що Полікарп був учнем апос­ тола Іоанна Богослова, другом свя­ щенномученика Ігнатія Богоносця та учителем святого Іринея Ліон­ ського; єпископствував у м. Смирна в Малій Азії й завершив свій зем­ ний шлях славетним подвигом мучеництва. Як відзначає архімандрит Кіпріан (Керн), у давнину було відомо про декілька послань з ім’ям святого Полікарпа Смирнського, адресованих сусіднім церковним общинам. До нас дійшло тільки одне – Послання до филипійців. Його автентичність не викликає сумнівів у дослідників, хоча повний текст зберігся тільки в латинському перекладі. У грецькому оригіналі існують перші дев’ять розділів (із 14-ти); крім того, майже повністю 9-й і 13-й розділи наведено в Євсе­ вія. Як повідомляє сучасний патро­ лог Олексій Сидоров, «більшість дослідників схиляються до думки, що це послання насправді є синте­ зом двох послань», які злилися вже в давній рукописній традиції. Згідно зі свідченням блаженного Ієроніма, у давнину в деяких цер­ ковних общинах Послання святого Полікарпа читалося за богослужін­ ням. Послання до филипійців містить переважно моральні поради, його догматичний зміст небагатий. Свя­ тий Полікарп, зокрема, хвалить филиппійських християн за любов до в’язнів і за твердість у вірі; наставляє їх служити Богові «у страху й істині»; радить уникати срі­ блолюбства; нагадує про обов’язки дияконів, пресвітерів, юнаків і дів.

У 7-му розділі Послання є засте­ реження, спрямоване проти єрети­ ків — докетів, які відмовлялись визнавати реальність людської природи Христа й хибно вчили про її ілюзорність. Святий Полікарп нагадує: «Усякий, хто не визнає, що Іісус Христос прийшов у плоті, є антихрист» (див.: 1 Ін. 4: 3) і додає: «Хто не визнає свідчення хресного, той від диявола; і хто слова Гос­ подні тлумачитиме за власною хіттю і казатиме, що немає ні Воскресіння, ні суду, той первісток сатани». Святий Полікарп закликає полишити «суєтні й облудні вчення» і звернутись «до переда­ ного від початку слова», тобто до передання Церкви. Далі Смирнський архіпастир переконує перебувати в молитві й пості; умовляє бути послідовни­ ками терпіння Господа Іісуса Христа; ставить за приклад святих мучеників і апостолів, які «не марно подвизались, а у вірі й правді й перебувають у належному їм місці в Господа, з Яким і страждали». Серед подальших настанов свя­ того заслуговує на увагу, наприклад,

така порада: «Усі будьте поступливі одне одному, щоб “поведінка ваша була бездоганною серед язичників” [див.: 1 Пет. 2: 12] й у такий спосіб і ви дістали похвалу за свої добрі справи, і ім’я Господнє через вас не ганьбилося. Горе ж тому, ким гань­ биться ім’я Господнє!». Святитель також закликає моли­ тися за всіх: «Моліться за всіх свя­ тих [тобто християн]. Моліться також за царів, за владу й князів, навіть за тих, хто переслідує і нена­ видить вас, і за ворогів Хреста, щоб плід вашої віри був явний для всіх і самі ви були досконалі». За характеристикою протоієрея Георгія Флоровського, святий Полі­ карп «був ланкою-посередником» між апостолом Іоанном Богословом і святим Іринеєм Ліонським, був «виразником тієї малоазіатської традиції (що саме формувалася у богослов’ї), яку вперше чітко виклав Іриней і для якої характерний соте­ ріологічний погляд – сповідання віри, що випливає зі споглядання спокутного діла Христового». Підготував Михайло Мазурiн

Із Послання святого Полікарпа Смирнського до филипійців Розділ IV Уникатимемо сріблолюбства та наставлятимемо самих себе, дружин і вдів «Початком усього лихого є сріблолюбство» [див: 1 Тим. 6: 10]. Отже, знаючи, що ми «нічого не принесли у світ і нічого не винесемо з нього» [див: 1 Тим. 6: 7], озброї­ мося зброєю правди і спершу навчатимемо самих себе чинити по заповіді Господній; а потім учіть і дружин ваших, щоб вони перебу­ вали в даній їм вірі, любові та чистоті, щоб любили мужів своїх із усією щирістю і всіх інших із усією цнотли­ вістю; і дітей виховувати­ мемо в страху Божому; навчатимемо вдів, щоб вони розважливо судили про віру Господню, засту­ палися невпинно за всіх, уникали усякого наклепу, лихослів’я, лжесвідчення, сріблолюбства та будьякого пороку і знали, що вони — жертовник Божий, що Бог усе бачить і від

Нього ніщо не прихо­ вано: ні думки, ні наміри і ніякі потаємні відчуття серця. Розділ V Обов’язки дияконів, юнаків та дів Таким чином, знаючи, що «Бог не буває знева­ женим» [див.: Гал. 6: 7], ми повинні чинити згідно із заповіддю Його і сла­ вою. Так само і диякони мають бути непорочні перед правдою, як слу­ жителі Бога і Христа, а не людей, не наклепники, не двоязичники, не срібло­ люби, помірні у всьому, милосердні, старанні; повинні чинити згідно з істиною Господа, Який зробився служителем усіх, від Якого, якщо догодимо Йому в цьому житті, отримаємо і вічне, оскільки Він обіцяв нам, що воскресить нас із мертвих і що, коли про­ водитимемо життя, гідне Його, і в Нього вірувати­ мемо, то й царюватимемо з Ним. Таким чином і юнаки повинні бути

непорочні у всьому, пере­ важно ж дбати про цнот­ ливість і утримувати себе від будь-якого пороку. Бо добре відбивати від себе мирські похоті, тому що всяка «хіть воює проти духа» [див: 1 Петр. 2: 11] і «ні блудники, ні сласто­ любці, ні мужоложники Царства Божого не успадкують» [див.: 1 Кор.

6: 9, 10], так само й усі, хто чинить неподобства. Тому треба утримуватися від усього цього й кори­ тися пресвітерам і дияко­ нам, як Богу і Христу, а дівам жити з непорочним і чистим сумлінням. Розділ VI Обов’язки пресвітерів і загальні обов’язки Пресвітери ж повинні бути благосердні, милос­ тиві до всіх, навертати тих, хто помиляється, від­ відувати усякого неміч­ ного, не нехтувати вдів або жебрака, «завжди дбати про добре перед Богом та людьми» [див.: Рим. 12: 17; 2 Кор. 8: 21],

утримуватися від усякого г н і в у, л и ц е м і р ст в а , несправедливості в суді; віддалятися від усякого сріблолюбства, не бути легковірними до обмов на когось, жорстокими на суді, знаючи, що всі ми боржники гріха. І тому, якщо молимо Господа, щоб Він простив нас, то й ми повинні прощати. Бо всі ми перебуваємо перед очима Господа і Бога: «кожен з нас пови­ нен стати перед судом Христовим і кожен за себе дати відповідь» [див.: Рим. 14: 10, 12]. Отже, служитимемо Йому зі страхом і всяким бла­ гоговінням, як Він нака­ зав Сам і апостоли та пророки, які благовістили нам і передбачили при­ шестя Господа нашого. Будемо ревними в добрі, віддалятимемося від спокус, від лжебратів і від тих, які лицемірно носять на собі ім’я Гос­ поднє і вводять в оману людей легковажних. Переклад за виданням: Писания мужей апостольских. — Издательский совет Русской Православной Церкви, 2008

православна газета

П алом н ицт в о

«Поклонімося підніжжю ніг Його»

Про паломництво на Святу Землю в часи древньої Церкви У попередніх випусках (див.: №№ 9, 10 «ЦПГ» за 2013 р.) наша газета писала про прес-тур на Святу Землю, який відбувся 19–26 квітня та в якому брали участь представники православних засобів масової інформації України. Цього разу звернемося до історії паломництва на Святу Землю в часи древньої Церкви. Допоможуть нам у цьому «Церковно-історичні оповіді загальнодоступного змісту і викладу» професора Олексія Петровича Лебедєва (1845–1908). ПА ЛОМНИЦТВО У ПЕРШІ ТРИ СТОЛІТ ТЯ ЦЕРКВИ Як зазначає професор Лебедєв, нам дуже мало відомо про христи­ янських мандрівників на Святу Землю у перші три століття Церкви. Причин тому декілька. Насамперед, у ці століття християн було не настільки багато, як у століття наступні, відповідно менше було й паломників. Не настроювали на здійснення подорожей до святих місць гоніння на християн: палом­ ництво — це духовний подвиг, але до подвигу давали безліч приводів і гоніння. До настання (за часів царювання Костянтина Великого) миру в Церкві вирушати у палом­ ницькі подорожі було просто небезпечно. Далі, у часи імперато­ рів-язичників чимало місць, освя­ чених стражданнями Спасителя, були навмисно осквернені через побудову на них язичницьких капищ; у тому ж Єрусалимі відшу­ кати християнські святині було важко, оскільки вони були знева­ жені. Крім того, багато святинь, пов’язаних зі спогадами про страж­ дання Христа, перебували під спу­ дом: ще не були відкриті Хрест Христовий і печера Його похо­ вання. Проте, за свідченням бла­ женного Ієроніма, який жив у IV і V ст., подорожі на Святу Землю відбувалися і до IV ст., коли цей подвиг зробився звичайним. Ось що повідомляє блаженний Ієронім: «Довго було б обчислювати нині, скільки за увесь час від вознесіння Господнього до теперішнього дня благовісників, скільки мучеників, скільки наймудріших у церковному вченні мужів ходило у Єрусалим. Усі вони думали, що в них менше буде релігійності, менше знань, і що вони не досягнуть вищої чес­ ноти, якщо не вклоняться Христу в тих місцях, де заблищало з хреста Первоєвангеліє». Підтвердити ці слова численними прикладами складно, проте сумніватися в тому, що паломники на Святу Землю зустрічалися і до IV ст., немає при­ чин. Найдавніше свідчення про паломництво на Святу Землю можна знайти в Церковній історії Євсевія, який так розповідає про подорож одного єпископа з Каппа­ докії, здійснену у II ст.: «Олександр отримав однієї ночі одкровення. Слідуючи божественному поклику, він із Каппадокії вирушив у Єруса­ лим для молитви і відвідування святих місць, і був прийнятий бра­ тами дуже приязно, так що вони не хотіли відпускати його додому, посилаючись рівним чином на одкровення, бачене ним тієї самої ночі». У III ст. відвідував Святу Землю — зокрема з наміром укло­ нитися святим місцям — відомий олександрійський учитель Оріген.

В ЕПОХ У КОСТЯНТИНА ВЕ ЛИКОГО Численні приклади паломництв на Святу Землю представляє IV ст. християнської Церкви. В епоху

своїх творіннях. Згадуваний вище блаженний Ієронім не тільки був на Святій Землі, але довго жив тут і навіть помер († 420) у Віфлеємі. Знаючи, наскільки нелегко подо­ рожувати на Святу Землю, Ієронім влаштував у Віфлеємі за свій раху­ нок будинок для прочан при монастирі. З мандрівників, що від­ відали Святу Землю у V ст., профе­ сор Лебедєв виділяє подвижника Петра з Галатії, про якого оповідає блаженний Феодорит: «Сей бла­ женний муж (Петро), будучи охо­ плений любов’ю до Христа, доклав до себе слова з Пісні Пісень: знемагаю від любові (5: 8), і ніби бажа­ ючи побачити хоч тінь Нареченого, звернувся до місць, які виливали для всіх людей потоки спасіння».

У ПОСТІ ТА МОЛИТВА Х

Свята рівноапостольна цариця Єлена. На думку О. П. Лебедєва, саме її слід поставити на чолі всіх відомих мандрівників на Святу Землю

Костянтина Великого відвідати Єрусалим прагнули і найзнамени­ тіші особи, і славні вчителі Церкви, і прості віруючі, що залишилися невідомими. На думку професора Лебедєва, на чолі всіх відомих мандрівників на Святу Землю слід поставити матір Костянтина Вели­ кого святу царицю Єлену. Євсевій Кесарійський писав про неї: «Визнавши своєю справою віддати Богові обов’язок благочестивої своєї прихильності, також намірив­ шись віддячити Йому за свого сина-царя і своїх онуків, ця стариця незвичайного розуму з юнацькою швидкістю поспішила на Схід і з царською дбайливістю оглянула чудову землю, міста та селища з тією метою, щоб здійснити належне поклоніння стопам Господа і, за словом пророка, поклонитися підніжжю ніг Його (Пс. 131: 7)». Пере­ бування цариці Єлени на Святій Землі ознаменувалося споруджен­ ням різноманітних храмів. При­ клад імператриці, яка здійснила паломництво на Святу Землю, справив сильне враження на хрис­ тиян IV ст., і відтоді Святу Землю стали відвідувати мандрівники з різних країн, з найвіддаленіших місцевостей, часто великими масами. За свідченням історика Созомена, особливо багато хрис­ тиян стікалося до Єрусалима у дні святкування Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господ­ нього (яке від часів освячення храму, побудованого за Костянтина Великого на Голгофі, відбувалося щорічно, було дуже урочистим і тривало вісім днів).

ВИЗНАЧНІ ПРОЧАНИ Серед визначних паломників на Святу Землю в IV ст. — невідомий християнин, який із галльського (французького) міста Бордо подо­ рожував на Святу Землю 333 р. і залишив після себе «Подорожні записки», першу історичну пам’ятку такого роду. Здійснив паломництво на Святу Землю і святий Григорій Ніський, брат святителя Василія Великого, який описав думки і почуття з приводу цієї подорожі у

Відомо, що стародавні палом­ ники час довгого шляху намагалися проводити у пості та молитвах, тим самим готуючи душу до спогля­ дання святих місць. Григорій Нісь­ кий, наприклад, сам свідчить, що колісниця, якою їхав він і його супутники, була для них «церквою і монастирем», де вони «всю дорогу разом оспівували Господа й пости­ лися».

ПРО СПОНУК АННЯ ДО ПА ЛОМНИЦТВА Що ж спонукало християн IV і V ст. брати на себе нелегкий у ті часи подвиг паломництва на Святу Землю, не тільки терплячи дорожні незручності, але й піддаючись різ­ ним небезпекам? Перш за все, бажання повною мірою воскресити у своїй душі ті великі події, які ста­ лися на Святій Землі у старозавітні й новозавітні часи, бажання зміц­ нити й оживити в собі релігійне почуття, яке слабшає і притупля­ ється у звичайній обстановці. Усе на Святій Землі, а особливо святині Єрусалима, нагадувало про Спаси­ теля. У багатьох паломників до мотиву посилити в собі релігійне почуття приєднувалися й інші. Наприклад, свята цариця Єлена, про яку згадувалося вище, прибула до Єрусалима не тільки для того, щоб бачити місця, ознаменовані великими подіями Священної Істо­ рії та задовольнити своє релігійне прагнення, а й для того, щоб подя­ кувати Богові за блага, якими Він обдарував її сина та онуків. Деякі прочани через прийнятий ними подвиг хотіли висловити почуття вдячності за те, що їхні нещастя минулися. Дехто вважав, що спону­ кання до мандрів на Святу Землю містилося у звернених до учнів словах Спасителя про те, щоб вони не відлучалися від Єрусалима (свя­ тий Григорій Ніський вважав такий мотив безпідставним і штучним). Деякі вчені християни керувалися, крім інших, і суто науковими спо­ нуканнями, сподіваючись при від­ відуванні країни, де відбувалися біблійні події, пояснити для себе те, що видавалося їм у Святому Письмі незрозумілим і неясним. Як зазна­ чає професор Лебедєв, «ці та поді­ бні спонукання, як, наприклад, тяжке горе, бажання подвигом упо­ коїти свою совість, що журиться про якийсь великий гріх, вели і приводили до Єрусалима та на Святу Землю». Підготував Михайло Мазурін Закінчення у наступному номері

№ 11 (333), червень 2013

11

ЄПАРХІА ЛЬНЄ ЖИТ ТЯ БІЛА ЦЕРКВА. 30 травня архієпископ Білоцерків­ ський і Богуславський Августин взяв участь у засіданні круглого столу «Проблема збереження традиційної сім’ї в контексті європейського вибору України», який відбувся у Білоцерківському центрі культурних та соціальних зв’язків. Учасники засідання, зокрема, під­ тримали прийняту 16 травня на круглому столі у Вер­ ховній Раді України Резолюцію, де йдеться про недо­ пущення прийняття закону, що легалізує одностатеві «шлюби». bc-eparchy.org.ua СІМФЕРОПОЛЬ. 31 серпня у Кримській республі­ канській установі «Універсальна наукова бібліотека ім. І. Я. Франка» за підтримки Республіканського комі­ тету Автономної Республіки Крим з інформації про­ йшов урочистий захід, присвячений Дню працівників видавництв, поліграфії та книгорозповсюдження України. У рамках заходу відбулося нагородження переможців регіонального щорічного конкурсу «Кримська книга» за 2012 р. У номінації «Краща книга Криму» дипломом I ступеня нагороджені митрополит Сімферопольський і Кримський Лазар і Тетяна Шоро­ хова як автори альбому «Священний образ Тавриди: Православні святині Криму в образотворчому мисте­ цтві». Книга надрукована з благословення Блаженні­ шого Митрополита Київського і всієї України Володи­ мира і містить близько 1300 репродукцій з видами храмів, монастирів, святих місць кримської землі. Перша частина книги – це дослідження богослов­ ського, історико-археологічного та історико-мисте­ цтвознавчого змісту. Друга частина – власне альбом, де представлені твори понад 300 авторів (із них – понад 40 невідомих; 130 живописців і графіків – наші сучасники з України, Росії, Німеччини, Ізраїлю). orthocrimea.org ПОЛТАВА. 1 червня у Полтавській місіонер­ ській духовній семінарії відбувся 14-й випуск вихованців стаціонарної форми навчання бого­ словсько-місіонерського відділення та відділення регентів-псаломщиків, а також 4-й випуск студен­ тів іконописного відді­ лення. Дипломи бака­ лавра отримали 35 випускників (богословсько-місіо­ нерського відділення – 20; регентського – 10; іконо­ писного – 5). pravoslavie.poltava.ua ВОЛИНЬ. 2 червня в Луцьку, на стадіоні «Авангард», відбувся IV Всеукраїнський благодійний фестиваль духовної пісні «Волинський благовіст», організований Волинською єпархією УПЦ за сприяння Волинської обласної державної адміністрації та Луцької міської ради. Мета проведення фестивалю – збір коштів для дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківської опіки, а також тих, хто виховується в прийомних сім’ях і дитя­ чих будинках сімейного типу. Голова інформаційнопросвітницького відділу Волинської єпархії протоіє­ рей Валентин Марчук зачитав звернення Блаженні­ шого Митрополита Київського і всієї України Володи­ мира до учасників і глядачів фестивалю. У рамках фестивалю відбулися виступи церковних колективів і естрадних виконавців. Загальна сума пожертвувань, зібраних у пасхальний період у храмах Волинської єпархії, отриманих від благодійних фондів та окремих благодійників, а також зібраних безпосередньо в ході фестивалю, склала майже чверть мільйона гривень. orthodox.lutsk.ua ДОНЕЦЬК. 3 червня, у день святкування Володи­ мирській іконі Божої Матері, в реабілітаційному цен­ трі м. Сніжне благочинним Сніжнянського округу про­ тоієреєм Сергієм Желябовським була освячена моли­ товна кімната. ortodox.donbass.com ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ. 3 червня начальник управління культури, національностей і релігій Хмельницької обласної державної адміністрації Ірина Трунова направила подяку митрополиту Хмельницькому і Ста­ рокостянтинівському Антонію за надані Хмельниць­ кою єпархією УПЦ кошти, які необхідні обласній дитя­ чій лікарні для придбання системи постійного моніто­ рингу глюкози (у дітей, хворих на цукровий діабет). fialco.org ВОЛИНЬ. 6 червня відбулося вручення дипломів випускникам Волинської духовної семінарії. Дипломи отримали 16 випускників стаціонарного, 22 випуск­ ники заочного відділення ВДС, а також 10 випускниць регентського відділення семінарії. orthodox.lutsk.ua

12

№ 11 (333), червень 2013

православна газета

Ц е р к в а і м е дици н а

жому повітрі, а літня людина, яка все життя прожила у мега­ полісі біля коксохімічного заводу, спокійно помирає від старості. Люди живуть по сусід­ ству, ходять одними дорогами, їдять їжу, яку купили в одному магазині. Одному діагностують рак, інший здоровий. Не в силах пояснити собі «принцип дії» цієї хвороби, ми припису­ ємо їй практично людські якості, боїмося раку, немов чудовиська, що ночами краде людей. Саме ця тривога й неможливість тримати ситуа­ цію під контролем змушує нас забобонно боятися раку. Багато людей не дозволяють спілку­ ватися своїм дітям із родичем, хворим на рак. І навіть лікарі, хоча і знають більше нас, але теж не позбавлені страху. Одна моя знайома сказала, що лікарі й медперсонал можуть їсти з посуду ракових хворих і не боятися. Але ось уже своїм дітям вони не дадуть їсти з цього посуду.

Анти логіка

«Чума нашого століття»

— Мамо, потрібно спалити усі її речі... Ну й що з того, що цінні?! Я тобі кажу — це заведено так робити. Ще подумаємо, як із квартирою бути... Коли людина вмирає від раку, потрібно від усіх її речей позбавлятися, і чим швидше, тим краще. Це уривок розмови, свідком якої я мимоволі стала. На жаль, нерідко доводиться чути таке, і здебільшого люди, які говорять це, цілком адекватні та здо­ рові. Пригадую епізод, який усе моє свідоме життя періодично спливає у пам’яті. Мені тоді було років п’ять-шість. Ми з мамою йдемо до поліклініки. На другому поверсі, при виході з ліфта, погляд прикипає до чималого плаката. Його виго­ товили вручну (тоді праців­ ники будь-якої установи пови­

нні були готувати наочні посіб­ ники), за допомогою фотогра­ фій і фломастерів. Що там було написано — не пам’ятаю, втім, я взагалі погано його пам’ятаю. З побаченого у пам’яті назавжди вкарбувалися тільки профіль жінки зі сльозами на обличчі та напис кривавими літерами: «Рак — чума XX століття». Чума... Саме після них, тих, які померли від чуми, спалю­ вали речі, будинки. Її боялися, іноді виправдано, іноді забо­ бонно. Хоча все-таки, швидше, виправдано — чума поширю­ валася із шаленою швидкістю, оскільки була найнебезпечні­ шим інфекційним захворюван­ ням. Рак порівнюють із чумою. Порівняння це припустиме, коли мова йде про масш­ таби розповсюдження. Але наскільки справедливо порів­ няння раку із чумою, коли мова

йде про можливості поши­ рення хвороби й ризик захво­ рювання? Щодо цього є чимало версій, думок і суперечок. Одні з них мають під собою підстави, інші базуються більше на страхах і тривозі.

Ч удовисько У нашій свідомості рак най­ частіше є синонімом слова «смерть». Причиною тому — недостатні пізнання в цій галузі. Чим лякає нас рак? Чому з величезного переліку важких захворювань саме рак звучить як вирок і прокляття? На це питання люди відповіда­ ють майже однозначно: «Рак незрозумілий, не піддається логіці, не вибирає, не щадить». Дійсно, на рак може захворіти немовля, що живе в селі на сві­

Те, що раком неможливо заразитися, доводили спосте­ реження багатьох дослідників і лікарів. Були сміливці, які з метою дослідження вводили собі ін’єкційно клітини ракової пухлини й доводили таким чином, що раком неможливо заразитися. Ось деякі з таких відчай­ душних експериментів. На початку XIX ст. французький хірург Жан Альберт зробив собі, а також трьом доброволь­ цям підшкірну ін’єкцію з екс­ трактом злоякісної пухлини. Ніхто із них не захворів. Ана­ логічний експеримент був про­ ведений вченими з науководослідного інституту ім. Сло­ уна-Кеттерінга (США) у 1970 р. Добровольцям підшкірно ввели культуру раку. Ознак онкологічного захворювання в жодного учасника виявлено не було. 2007 р. у Швеції опри­ люднили результати багаторіч­ них спостережень за пацієн­ тами, яким було зроблено переливання крові з 1968 по

2002 р. У деяких донорів був виявлений рак уже після пере­ ливання. Проте жоден реципі­ єнт на рак пізніше не захворів. Лікарі та вчені нам частіше говорять про інше, банальне — про те, що ми не любимо слу­ хати. Здоровий спосіб життя, здорова совість, здорові сто­ сунки. Нам необхідно прагнути налагодити зовнішню і вну­ трішню екологічну ситуацію. Більше бувати на свіжому пові­ трі, займатися спортом, не курити й не зловживати алко­ голем, уникати консервантів у їжі й пити більше води, пра­ вильно харчуватися, не вести тривалих розмов по мобіль­ ному телефону, триматися подалі від комп’ютера, рідше користуватися тим, що викли­ кано «полегшити» нам життя. Ми відмахуємося від цих порад, як від старих «бабуси­ них» рецептів, і хочемо убез­ печитися напевно — шукаємо вакцини, біодобавки, вітаміни. Ми також забуваємо старе народне, що «всі хвороби від нервів», а б о, сл о в а м и преподоб­н ого Серафима Саровського, що «всі хвороби від гріха». Пригнічений імуні­ тет — наслідок затяжних депре­ сивних станів (зневіри) — ось те середо­в ище, яке сприяє виникненню пухлин. Звичайно, усі ці відомі поради не дають нам гарантій. Не варто забувати і про нашу екосистему, і про величезну кількість небезпечної отрути, що міститься всюди. Незважа­ ючи ні на що, рак неможливо з точністю прогнозувати й неможливо повністю убезпе­ читися. Але так хотілося б, аби люди з онкологічним захворю­ ванням знаходили підтримку в особі своїх близьких. Родичі та лікарі у свою чергу могли б покластися на волонтерів, готових допомагати, догляда­ ючи за хворим. Щоб забобон­ ний страх заразитися не став перепоною для справ мило­ сердя і для повноцінного спіл­ кування між люблячими людьми. Ганна Лелик

КОМЕНТАРІ Священик Євгеній Мілешкін, настоятель храму на честь святих безсрібників Косми і Даміана Римських при Національному інституті раку: — Про цю хворобу багато людей знають не з чуток. У когось від раку помер родич, у когось хворіють зна­ йомі. Не з чуток багато хто знає і про скорботи, що супроводжу­ ють цю хворобу. Нескінченні хіміотерапії, від яких постійно нудить і випа­ дає волосся, складні опера­ ції, втрата працездатності. А головне — нестерпні болі вми­ раючого. Проте діагностований рак не завжди є вироком. Часто сучасній медицині вдається від­ воювати у хвороби якийсь час людині. Але що доводиться їй пережити? Тому одне тільки слово «рак» змушує багатьох зіщулитися і тікати від онкохво­ рих, як від середньовічної чуми. Чому ж попущена ця страшна

хвороба, від якої ніхто не застрахований і яка може постукати в будь-який момент? Можливо, її мета — показати примарність земного щастя, що в ньому намага­ ється жити світ. Французький письменник Антуан де Сент-Екзюпері, в одному зі своїх творів, сказав чудову фразу: «Сенс життя в тому, на що воно витра­ чене». Якщо рак позбавляє сенсу життя, може, ми не на те його витрача­ ємо? Де ж шукати непорушне щастя, яке не затьмарюва­ тиметься страхом перед скорботами? Коли читаєш житія святих або зустрічаєш одухо­ творених людей, розумієш, що саме їхнє щастя справжнє, воно приносить їм ту радість, яку не зламати й не порівняти із зем­ ною. Вони разом з апостолом Павлом можуть сказати: хто нас розлучить від любові Христової? Чи недоля, чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч? (Рим. 8: 35).

Олена Журавель, кандидат біологічних наук: — Заразитися на рак від хворого не можна, але перещепити рак за певних обставин таки можливо, тому всі ці експерименти, що їх описано у статті, були заборонені. Коли вчені-онкологи працюють із лабораторними твари­ нами, вони саме це і роблять: беруть пухлинні клітини і перещеплюють їх мишам, так що про це варто писати обережніше. В і д м а ху в а т и с я від «бабусиних» порад не варто, але, у той же час не слід відкидати й вітаміно­ терапію. Бо вітаміни, якщо вони якісні, — це профілак­ тика розвитку імунодефі­ цитних станів, їх дуже часто використовують у комплексному лікуванні онкологічних захворю­ вань. Вакцини в багатьох ситуаціях захищають нас від вірусів, так що від них теж відмахуватися не варто, зокрема і в контек­ сті профілактики розвитку пухлин. А біологічно активні речовини, що міс­ тяться в біодобавках, часто просто необхідні для нор­

мального функціонування «стражів геному». Тривалість життя хворих і відсутність рецидивів у дуже великій мірі зале­ жить від настрою пацієнта й від підтримки близьких йому людей. І тут може допомогти православна психотерапія. Потенційні механізми виживання включають своєчасний початок лікування, опти­ мізм, турботу про своє здоров’я. Це все веде до збільшення опірності організму й до зміни пере­ бігу деяких біохімічних процесів у організмі, а це у свою чергу є основою для успішного результату. Потрібно розуміти, що рак — це не вирок. Якщо так сталося, що людина захво­ ріла, потрібно негайно починати лікування, навести лад у своїй душі та у своєму тілі, і обов’яз­ково налаштуватися на повне одужання. Крім того, людині дуже важливо від­ чувати підтримку і любов близьких їй людей, відчу­ вати, що вона їм необхідна і тому повинна докласти всіх зусиль, щоб перемогти хворобу.

Тетяна Горбатюк, лікаронколог: — Рак не заразний. Адже на 100 % не доведена вірусна природа для жод­ ного з видів пухлин. А от зв’язок зі стресами цілком доведений. Людина, яка бачить онкохворого у своїй сім’ї та накручує себе, ціл­ ком імовірно сама собі створить таку стресову ситу­ ацію, яка послабить імунітет і може сприяти захворю­ ванню.

православна газета

СЕРБСЬКІ ШКОЛЯРІ ПОЖЕРТВУВАЛИ ВИПУСКНИМ ВБРАННЯМ ЗАРАДИ ХВОРИХ ДІТЕЙ

Випускники гімназії серб­ ського міста Пірот вирішили відмовитися від дорогих суконь і костюмів на випус­ кному вечорі, щоб віддати за­ощаджені гроші нужденним,

повідомляє ПРАВМІР з поси­ ланням на видання srbija.ru. У ході акції «Твої п’ять хвилин красування — чиєсь ціле життя» школярі й викладачі зібрали 310 тис. динарів

М і ж н а род н і н о в и н и (близько 30 тис. гривень — О. К.), вчора ці гроші отримали три сім’ї з важкохворими дітьми. В урочистому залі гімназії були передані гроші для 12-річного Предрага Потіча, що хворіє на дитячий цере­ бральний параліч, 11-річного Матєї Лазаревича, який пере­ ніс сім операцій, та п’ятирічного Чеди Тошича, також хворого на ДЦП, який після нещодавньої операції почав ходити. Після урочистостей випус­ кники пройшли центром міста у футболках з написом «Твої п’ять хвилин красування — чиєсь ціле життя». Вони розпо­ віли, що хотіли зробити щось таке, щоб їх запам’ятали, а також дати приклад наступним поколінням. «Ці гроші, що я віддав би за дорогий одяг, який невідомо коли б ще вдягнув, я можу від­ дати тому, кому це дійсно необхідно», — поділився випус­ кник гімназії Брана Костич.

№ 11 (333), червень 2013

13

У ХРАМІ ХРИСТА СПАСИТЕЛЯ ПРЕЗЕНТУВАЛИ ЗБІРНИК ПРАЦЬ СВЯТІШОГО ПАТРІАРХА КИРИЛА

Перші томи збірника праць Первосвятителя («Слово Пред­ стоятеля» і «Слово пастиря») 24 травня представили секре­ тар Святішого Патріарха Мос­ ковського і всієї Русі у м. Москві протоієрей Володимир Дива­ ков, головний редактор Видав­ ництва Московської Патріархії протоієрей Володимир Силов’єв і відповідальний редактор видання, заступник головного редактора Видавництва Мос­ ковської Патріархії Є. С. Полі­ щук. Видання містить слова й про­ мови Предстоятеля РПЦ з акту­ альних питань церковного і суспільного життя.

Збірник складається з тема­ тичних серій, присвячених тому чи іншому напряму діяль­ ності Первосвятителя. Відкри­ ває збірку серія «Слово Пред­ стоятеля», що містить матері­ али офіційного характеру. У першому томі відображено Патріарше служіння за перші три роки від дня інтронізації. Друга книга збірника є пер­ шим томом серії, що має назву «Слово пастиря» та присвя­ чена служінню Святішого Патріарха як проповідника. До цього тому увійшли тексти за період з 1991 по 2011 р., пові­ домляє офіційний сайт Мос­ ковського Патріархату.

СВІТОВА ГРОМАДСЬКІСТЬ ОБУРЕНА ВИКРАДЕННЯМ ХРИСТИЯНСЬКИХ ЄПИСКОПІВ У СИРІЇ

У Парижі 2 червня пройшов мітинг протесту за звільнення сирійських ієрархів, повідомляє Седмиця.Ru. На площі Трока­ деро, інша назва якої — площа Захисту прав людини, христи­ яни вимагали звільнення пра­ вославного митрополита Павла (Йазігі) й сиро-яковитського єпископа Іоанна, які були викрадені у Сирії 22 квітня бойовиками й перебувають у невідомому місці. У столиці Йорданії — Аммані — 21 травня пройшов мовчазний марш за звільнення сирійських єпископів. Ініціа­ тива проведення демонстрації належить християнським гро­

мадам. Однією з цілей маршу було об’єднати представників різних християнських конфесій, які виступали за звільнення єпископів, пояснив у інтерв’ю Fides латинський патріарший вікарій Йорданії архієпископ Марун Лаххам. Раніше, в листі на ім’я дер­ жавного секретаря США Джона Керрі, 72 члени американського конгресу закликали його вклю­ чити в число своїх пріоритетних завдань сприяння звільненню двох сирійських ієрархів з Алеппо. «Я радий, що 72 члени (від обох партій) палати представ­ ників приєднуються до про­

хання на адресу державного секретаря включити цю про­ блему до пріоритетних», — зая­ вив парламентарій Брен Шер­ ман, член комітету із закордон­ них справ і міжнародної сво­ боди віросповідання. Шерман підкреслив: «Ми повинні зро­ бити все, що зможемо, щоб довести, що у християнських меншин та у інших релігійних меншин буде визначене май­ бутнє в Сирії. Я глибоко схви­ льований проблемою безпеки двох митрополитів і направляю заклик до їх якнайшвидшого звільнення». Нагадаємо, що ще у квітні Патріарх Московський і всієї Русі Кирил направив прези­ денту Росії Володимиру Путіну послання, в якому попросив главу держави посприяти у звільненні полонених христи­ янських єпископів. Разом із тим сирійський пре­ зидент Башар Асад вперше публічно висловився про долю викрадених у Сирії єпископів. В інтерв’ю аргентинській газеті «Clarin» він заявив: «За нашими даними, зараз вони знаходяться недалеко від сирійсько-турець­ кого кордону. Ми уважно займа­ ємося цим питанням у співпраці з православними патріарха­ тами, щоб звільнити митропо­ литів із рук терористів, які їх викрали».

ВЛАДА ЧЕХІЇ ПОВЕРНЕ ЦЕРКВІ МАЙНО, ВІДІБРАНЕ БЕЗБОЖНИКАМИ У Чехії почався процес повернення нерухомості, землі та майна Церкві, конфіскова­ них державою 1948 р. , повідом­л яє Благовіст-інфо з посиланням на «Парламент­ ську газету». Закон про це було прийнято чеським парламентом з міні­ мальною перевагою голосів ще 8 листопада 2012 р.: за нього проголосували 102 депутати нижньої палати пар­ ламенту із 200. Втім, одразу ж після його затвердження ліві партії звернулися в конститу­ ційний суд із проханням ска­ сувати закон, який є, на їхню думку, несправедливим, однак цей запит було відхилено. Варто зазначити, що в гострі дебати із приводу прийняття цього закону втягнулися не тільки парламентарії, а прак­

тично все населення Чехії, що й не дивно, оскільки кількість проживаючих у ній атеїстів є (у процентному співвідношенні) найвищою з усіх європейських країн. За даними опитування найбільшої світової соціоло­ гічної сл у ж б и «Gallup International», 55 % населення Чехії не відносить себе до жодної Церкви. Країна за кількістю атеїстів посідає 2-е місце у світі та 1-е місце в Європі. Найпослідовнішим при­ хильником прийняття закону був прем’єр-міністр чеського уряду Петр Нечас, до компе­ тенції якого входить практичне вирішення питання про пере­ дачу Церкві та іншим релігій­ ним організаціям майна, що належало їм раніше, вартістю 75 млрд крон (близько 4 млрд

доларів), а також виплати дер­ жавою фінансової компенсації у розмірі 59 млрд крон (майже 3 млрд доларів). Усього держава поверне попереднім власникам 30 тис. гектарів сільськогосподар­ ських земель, 900 будівель адміністративного, освітнього та громадського призначення, 120 житлових будинків, три монастирі, три замки й декілька сотень озер. Єдиною релігійною організацією, що відмовилася прийняти від дер­ жави все те, що їй колись нале­ жало, стала баптистська церква. Протягом наступних 17 років чеський уряд поступово знижуватиме державні дотації Церквам, аби з 2030 р. вони перейшли на повне самоза­ безпечення.

ВИЙШЛА IPAD-ВЕРСІЯ «ЖУРНАЛУ МОСКОВСЬКОЇ ПАТРІАРХІЇ» Із 4 травня в AppStore доступна ipad-версія найстарі­ шого видання Руської Право­ славної Церкви — «Журналу Московської Патріархії», що розроблена редакцією журналу у співпраці з компанією «Арефа-медіа», пише «Церков­ ний вісник». «Сьогодні для друкованого видання недостатньо мати тільки інтернет-версію, необхідні окремі версії також для план­ шетних пристроїв, — вважає від­ повідальний редактор “Журналу Московської Патріархії” Сергій Чапнін. — І цілком можливо, що із часом друковане видання та його версія для планшета різни­ тимуться за змістом. У нас є мож­ ливість публікувати в планшет­ ній версії повніші варіанти ста­ тей і значно більше ілюстратив­ ного матеріалу. Сподіваюся, що незабаром з’явиться і мультиме­ дійний контент». Зараз доступна безкоштовна передплата на «ЖМП» на 2013 р. І, зокрема, є можливість скачувати усі номери, що побачили світ раніше, починаючи із грудня 2012 р. «Для “Журналу Московської Патріархії” ми розробили спеці­ альний редакційний комплекс, який дозволяє верстати елек­ тронну версію для iPad’а, — зазначив генеральний директор «Арефа-медіа» Олексій Монас­ тирюк. — Ми сподіваємося, що й інші православні редакції заці­ кавляться випуском своїх видань для планшетів». Розроб­ лено принципово новий макет журналу та редакційний комп­ лекс у складі систем верстки, розповсюдження, програми для скачування та перегляду випус­ ків на iPad. Електронна версія «Журналу Московської Патріархії» повністю відповідає вимогам Apple для розміщення в Кіоску

(Newsstand). Це дозволяє пока­ зувати журнал в магазині AppStore і на планшетах читачів серед журналів і газет, а не в загальному списку всіх інших додатків. У iPad-версії «Журналу Мос­ ковської Патріархії» планується публікувати більше ілюстратив­ ного матеріалу, фотогалереї, відео- та аудіозаписи виступів Святішого Патріарха і пастирів Церкви, експертів і авторів жур­ налу. Скачані випуски можна переглядати незалежно від наявності доступу до Інтер­ нету — вони повністю заванта­ жуються на планшет. Журнал Московської Патрі­ архії видається з 1931 р. Сьо­ годні особливу увагу на сторін­ ках журналу приділено актуаль­ ним питанням сучасного життя Церкви, публікуються коментарі експертів, богословська публі­ цистика, матеріали із широкого кола церковно-практичних питань. «Журнал Московської Патріархії» став першим право­ славним періодичним видан­ ням, доступним у магазині мобільних додатків Apple. У планах редакції журналу на найближчий час — розробка планшетної версії для інших платформ. Нагадаємо, що у травні вийшла версія мобільного додатку «Православіє в Україні» для iPаd. Програма вже доступна для завантаження з AppStore. Раніше було розроб­ лено мобільний додаток «Пра­ вославіє в Україні» для iPhone. Програма, яка має назву одно­ йменного православного інформаційного порталу, дозво­ ляє переглядати публікації та новини із життя церкви, розмі­ щені на сайті orthodoxy.org.ua. Підготував Олег Карпенко

Ф

№ 11 (333), червень 2013

ранцузька приказка каже: «Сухий рибалка і мокрий мисливець мають жалюгідний вигляд». Я ніколи не мав пристрасті до риболовлі, тож не можу судити про те, що відчуває рибалка в гарну, ясну днину. І наскільки в негоду задоволення, яке йому приносить рясна здобич, пере­ важує неприємність бути мокрим. Але для мисливця дощ — справжнє тобі лихо. Саме такого лиха зазнали ми з Єрмолаєм в одну з наших поїз­ док за тетеревами в Бельов­ ський повіт. Від самісінького ранку дощ не вщухав. Уже все перепробували, щоб він нього хоч якось заховатися! І плащі мало не на саму голову натягу­ вали, і під дерева ставали, аби менше капало. . . Непромо­ кальні плащі, не кажучи вже про те, що заважали стріляти, пропускали воду найбезсо­ ромнішим чином; а під дере­ вами — й справді спершу ніби як і не капало, але потім волога, що накопичилася у листі, враз проривалася, кожна гілка обдавала нас, як із дощо­ вої труби, холодна цівка залі­ зала під краватку і текла вздовж спинного хребта... А це вже занадто, як казав Єрмолай. Ні, Петре Петровичу, — ска­ зав він нарешті. — Так не можна!.. Не можна сьогодні полювати. Собакам нюх зали­ ває; рушниці осікаються . . . Тьху! Нещастя! Що ж робити? — запитав я. А ось що. Їдьмо в Олексіївку. Ви, може, не знаєте — хутірець такий є, матінці вашій нале­ жить; звідси верст вісім. Пере­ ночуємо там... не став розпитувати мого вірного супутника, чому він не повіз мене одразу в ті місця, і того ж дня ми дісталися до хутора моєї матінка, про існування якого я, чесно кажучи, й не підозрював. При цьому хутірці був флігель, дуже старий, але нежилий і тому чистий. Ось там я і спокійні­ сінько переночував. Наступного дня прокинувся я рано-вранці... Ой леле! Як же то було любо на вільнім повітрі та під ясним небом, де тріпотіли жайво­ ронки і звідки сипався срібний бісер їхніх дзвінких голосів! На свої крила вони, либонь, назбирали краплі роси, й пісні їхні сипалися, немов роса. Я навіть шапку зняв з голови і дихав радісно — всіма грудьми... На схилі неглибокого яру, біля самого тину, виднілася пасіка; вузенька стежина вела до неї, звиваючись змійкою між суцільними стінами бур’яну й кропиви... пішов цією стежкою і дійшов до пасіки. Поряд із нею стояв плетений сарай­ чик, так званий стебник, куди ставлять вулики на зиму. Я зазирнув у напіввідчинені двері: темно, тихо, сухо; пахне м’ятою і мелісою. У кутку при­ стосований поміст, і на ньому, прикрита ковдрою, якась маленька фігура. . . Я був попрямував до виходу, як рап­ том: Пане! Петре Петровичу! — почувся мені голос, слабкий, повільний і сиплий, як шелест болотяної осоки. Я зупинився. Петре Петровичу! Підійдіть, будь ласка! — повторив голос. Він долинав до мене з кутка того помосту. наблизився — і остовпів від подиву. Переді мною

Я

Я

Я

Л іт е рату р н а сто р і н ка

православна газета

І. С. Тургенєв

Живі мощі

Малюнок Наталії Анікіної

14

лежала жива людська істота, але що це було таке? Голова зовсім висохла, сіро-бронзо­ вого відтінку — достоту ікона старовинного письма; ніс вузький, як лезо ножа; губ майже не видно — тільки зуби біліють і очі та з-під хустки вибиваються на лоб рідкі пасма жовтого волосся. Біля самого підборіддя на складці ковдри рухаються, повільно перебираючи пальцями, як паличками, дві крихітні руки теж бронзового кольору. Я придивляюся пильніше: обличчя не тільки не потворне, навіть красиве, але дуже страшне. І тим страшніше видавалося мені це обличчя, що по ньому, по металевих його щоках, бачу — силку­ ється... силкується і не може розпливтися посмішка. Ви мене не впізнаєте, пане?

— прошепотів знову голос; він немов випаровувався з губ, які ледь ворушилися. — Та й де упізнати! Я Лукера. . . Пам’ятаєте, що хороводи у матінки вашої у Спаському водила... пам’ятаєте, я ще за березу була? Лукера! — зойкнув я. — Чи ти це? Невже?! Я, так, пане, я. Я — Лукера. не знав, що сказати, і як приголомшений дивився на це темне, нерухоме обличчя зі спрямованими на мене світ­ лими й мертвотними очима. Невже ця мумія — Лукера? Перша красуня серед усієї нашої двірні, висока, гладка, біла, рум’яна реготуха, танцю­ ристка, співуха! Лукера, розум­ ниця Лукера, за якою упадали всі наші юнаки, за якою я сам потай зітхав, я — шістнадцяти­ річний хлопчисько!

— Помилуй, Лукеро, — про­ мовив я нарешті, — що це з тобою сталося?

— Та лихо таке скоїлося! Та ви не гребуйте, пане, нещастям моїм, — присядьте он на діжечку, ближче, а то вам мене

Я

не чутно буде... ач, яка я голо­ систа стала!.. Ото вже рада я, що побачила вас! Як це ви в Олексіївку потрапили? — Лукера говорила дуже тихо і слабко, але без зупинки. Мене Єрмолай-мисливець сюди завіз. Але розкажи ж ти мені... ро біду мою розповісти? Будь ласка, пане. Сталося це зі мною вже давно, років шість чи сім тому. Мене тоді тільки-но заручили за Василя Полякова — пам’ятаєте, такий із себе ставний був, кучерявий, ще буфетником у матінки у вашої служив? Та вас уже тоді в селі не було; до Москви по­їхали навчатися. Дуже ми з Василем вподобали одне одного; не йшов він мені з думки; а діло було навесні. Ото якось уночі... вже й до світанку недалеко... а мені не спиться: соловей в садку так солодко виспівує!. . Не витерпіла я, встала і вийшла на ґанок його послухати. Заливається він, заливається... і раптом мені здалося: кличе мене хтось голосом Василя, тихо так: «Лушо!..» Я зирк у бік, та, воче­ видь, спросоння оступилася, так просто з рундучка й поле­ тіла вниз. Та й об землю бух! І, здається, не дуже й забилася, швидко підхопилася і до себе в кімнату повернулася. Тільки немов у мене щось усеред­ ині — в утробі — порвалося... Дайте дух перевести... на хви­ линочку... пане. укера замовкла, а я з подивом дивився на неї. Дивувало мене те, що оповідь свою вона вела майже весело, без зітхань і нарікань, анітрохи не скаржачись і не напрошую­ чись на співчуття. Відтоді, — продовжувала Лукера, — стала я сохнути, мар­ ніти; чорнота на мене найшла; важко мені стало ходити, а потім уже й ногами володіти; ні стояти, ні сидіти не можу; тільки лежати. І ні пити, ні їсти

П

Л

не хочеться: дедалі гірше. Матінка ваша з добрості своєї і лікарям мене показувала, і в лікарню посилала. Однак легше мені не стало. І жоден лікар навіть сказати не міг, що за хвороба у мене така. Чого вони зі мною тільки не робили: залізом розпеченим спину палили, в колотий лід садо­ вили — все марно. Зовсім я закостеніла під кінець... Тож було вирішено, що лікувати мене більше нема чого, а в панському будинку тримати калік не годиться... тож і пере­ слали мене сюди — бо тут у мене родичі є. Ось я і живу, як бачите. Ликера знову замовкла і знову силкувалася посміхну­ тися. Це просто жахливо! — вигукнув я... і, не знаючи, що додати, запитав: — А що ж Поляков Василь? — вельми недолуге було це запитання. Ликера відвела очі трохи вбік.

— Що Поляков? Пожурився, пожурився та й одружився на іншій, на дівчині з Глинного. Знаєте Глинне? Від нас неда­ леко. Горпина її звати. Дуже він мене кохав, але ж людина молода — не зоставатися ж йому парубком. І яка вже я йому могла бути подруга? А дружину він знайшов собі гарну, добру, і дітки в них є. Він тут у сусіда за прикажчика: матінка ваша по пачпорту його відпустила, і дуже йому, слава Богу, добре.

— І так ти все лежиш та й лежиш? — запитав я знову. Ось так і лежу, пане, сьомий рочок. Улітку я тут лежу, в цьому солом’янику, а як холодно стане, — мене в передбанник перенесуть. Там лежу.

— Хто ж за тобою ходить? Доглядає хто?

— А добрі люди тут є теж. Мене не залишають. Та й ходити коло мене трохи. Їсти я майже нічого не їм, а вода —

он у кухлі завжди є про запас, чиста, джерельна. До кухля я сама дотягнутися можу: одна рука у мене ще поки рухається. А ще дівча тут є, сирітка одна; вряди-годи та й навідається, дякувати їй. Ось допіру була... І не докучно, не страшно тобі, моя бідна Лукеро? А що поробиш? Брехати не хочу — спершу дуже зле було; а потім звикла, притерпілася — нічого; іншим ще гірше буває. А це ж бо як? А у інших і прихистку нема! А то бува — сліпий чи глухий! А я, хвалити Бога, бачу і все добре чую. Кріт під землею риється — я й те чую. І запах я усілякий відчувати можу, навіть найтонший! Гречка в полі зацвіте або липа в саду — мені й казати не треба: я одразу вчую. Аби тільки віте­ рець повіяв. Ні-ні, нащо Бога гнівити? Багатьом ще гірше, як мені, буває. Хоч би й те взяти: інша яка здорова людина дуже легко згрішити може; а від мене гріх сам відійшов. Недав­ нечко отець Олексій, священик, став мене причащати та й каже: «Тебе, мовляв, сповіду­ вати нема чого: хіба ти у тво­ єму стані згрішити можеш?» Але я йому відповіла: «У дум­ ках грішу, батюшко» — «Ну, — каже, а сам сміється, — це гріх не великий».

— Та я, либонь, і в думках не дуже грішу, — продовжувала Лукера, — бо я так себе при­ вчила: не думати, а надто — не згадувати. Час швидше минає. Я, чесно сказати, здивувався.

— Ти ж одна-однісінька, Лукеро; як же ти можеш зава­ дити, щоб думки тобі в голову не йшли? Чи ти увесь час спиш?

— Ой, ні, пане! Спати я не завжди можу. Хоч і великих болів у мене немає, а ниє у мене там, в самому нутрі, і в кістках теж; не дає спати як слід. Ні... а так лежу я собі, лежу-полежую — і не думаю;

чую, що жива, дихаю — і вся я тут. Дивлюся, слухаю. Бджоли на пасіці дзижчать, гудуть; голуб на дах сяде і затуркоче; курочка-квок­ туха зайде з курчатами крихточок подзьобати; а то горобець залетить або мете­ лик — мені дуже приємно. Позаторік навіть ластівки он там у кутку гніздо собі звили і дітей вивели. Ото мене потішили тоді! Одна влетить, до гніздечка припаде, діток нагодує — і ген полетіла. Дивишся — на зміну їй вже інша. Іноді не влетить, тільки повз відчинені двері про­ майне, а дітки одразу зачнуть пищати та все дзьо­ бики роззявляти... А якось, — зачала знову Лукера, — ото сміху було! Заєць забіг, еге ж! Собаки, чи що, за ним гналися, тільки він просто у двері плиг!.. Сів близесенько й довго так сидів, усе носом водив і вусами смикав — справжній тобі офіцер! І на мене дивився. Зрозумів, либонь, що я йому не страшна. Нарешті підвівся, плиг-плиг до дверей, на порозі озир­ нувся – і зник! Кумедний такий! укера глянула на мене, мовляв, хіба не потішно? Я на догоду їй посміявся. Вона покусала пересохлі губи.

— Взимку, звісно, мені гірше: темно; а свічку палити шкода та й для чого? Я хоч грамоту знаю і читати завше любила, але що читати? Книг тут немає жод­ них, та хоч би й були, як я триматиму її, ту книгу? Отець Олексій якось був приніс мені календар; та бачить, що користі немає, узяв та й забрав. Однак хоч і темно, а все слухати є що: цвіркун затріщить чи миша де зашкрябає. Ось тут і добре: не думати! А ще я молитви читаю, — продовжила, відпочивши трохи, Лукера. — Тільки трохи я знаю їх, цих самих молитов. Та й навіщо я стану Господові Богу докучати? Про що я Його просити можу? Він краще за мене знає, чого мені треба. Послав він мені хрест — зна­ чить, мене Він любить. Так нам велено це розуміти. Прочитаю «Отче наш», «Богородицю», акафіст «Усім скорботним…» — та й знову полежую собі без жодної думочки. І нічого!.. и кажете: я одна буваю, завжди одна. Ні, не завжди. До мене ходять. . . Дівчата сільські зайдуть, побалакають; про­ чанка яка забреде, стане про Єрусалим розповідати, про Київ, про святі міста. Та мені й не страшно одній бути. Навіть краще, далебі!.. Про що ж ти тоді розду­ муєш, Лукеро? Цього, пане, теж ніяк не можна сказати: не розтлу­ мачиш. Та й забувається воно потім. Прийде, немов хмаринка, проллється, свіжо так, хороше стане, а що таке було — не зрозумієш! Тільки думається мені: були б коло мене люди — нічого б цього не було й нічого б я не від­ чувала, окрім с в о го нещастя... Вона заплющила очі. Я поклав руку на її крихітні холодні пальчики... Вона гля­ нула на мене — і її темні віки,

Л

В

опушені золотистими віями, як у древніх статуй, заплющи­ лися знову. Через мить вони заблищали в напівтемряві... Сльоза їх змочила. Я не ворушився, як і раніше.

— Яка я! — промовила раптом Лукера з несподіва­ ною силою і, розплющивши широко очі, постаралася змигнути з них сльозу. — Чи не соромно? Чого я? Давно цього зі мною не трапля­ лося... від самого того дня, як Поляков Васько у мене був минулої весни. Поки він зі мною сидів і розмовляв — нічого, а як пішов він — поплакала я-таки наодинці! Звідки бралося!. . Та ж у нашої сестри сльози не куповані. Пане, — додала Лукера, — у вас, либонь, хус­ тинка є. . . Не погребуйте, утріть мені очі. поквапився виконати її бажання — і хустинку їй залишив. Вона спершу відмовлялася... нащо, мов­ ляв, мені такий подарунок? Хустинка була дуже про­ стою, але чистою і білою. Потім вона схопила її сво­ їми слабкими пальцями і вже не розчіплювала їх більше. Звикнувши до тем­ ряви, в якій ми обоє пере­ бували, я міг ясно розріз­ нити її риси, міг навіть помі­ тити тонкий рум’янець, що проступив крізь бронзу її обличчя, міг відкрити в цьому обличчі — так, при­ наймні, мені здавалося — сліди її колишньої краси.

— Ось ви, пане, запитували мене, — заговорила знову Лукера, — чи сплю я? Сплю я, справді, рідко, але щоразу сни бачу — хороші сни! Ніколи я хворою себе не бачу: уві сні я завжди здо­ рова й молода ... Одне лихо: прокинуся я — потягнутися хочу добре — а натомість я вся, немов скута. Якось мені дивний сон приснився! Хочете, розповім вам? — Ну, слухайте. — Бачу я, ніби стою я в полі, а довкола жито, таке високе, стигле, немов золоте!.. І ніби зі мною собачка руденький, злий-презлий — усе вкусити мене хоче. І ніби в руках у мене серп, і не про­ стий серп, а справжнісінький тобі місяць, ото коли він на серп схожий буває. І цим самим місяцем повинна я це саме жито вижати геть усе. Тільки від спеки дуже я розі­ мліла, і місяць мене сліпить, і лінь на мене зайшла; а навкруги волошки ростуть, та такі великі! І всі до мене головками повернулись. І думаю я: нарву я цих воло­ шок; Васько прийти обі­ цявся — то я собі вінок спершу сплету; жати я ще встигну. Починаю я рвати волошки, а вони в мене межи пальців тануть і тануть, хоч ти що! І не можу я собі вінок сплести. А між тим я чую — хтось уже йде до мене, близько так, і кличе: Лушо! Лушо!.. Ото, думаю, лишенько — не встигла! Все одно, надіну я собі на голову цей місяць замість волошок. Надягаю я місяць, як кокошник, і так сама враз уся засяяла, все поле навкруги освітила. Зирк — а по самим верхівках коло­ сся швидко наближається до мене — тільки не Васько, а сам Христос! І чому я дізна­ лася, що це Христос, сказати не можу, — таким Його не пишуть, — а тільки Він! Без­

Я

Л іт е рату р н а сто р і н ка бородий, високий, молодий, весь у білому, — тільки пояс золотий, — і ручку мені про­ стягає. «Не бійся, каже, наре­ чено моя ошатна, йди за Мною; ти у Мене в Царстві Небесному хороводи води­ тимеш і пісні гратимеш рай­ ські». І я до Його ручки як пригорнуся! Собачка мій зараз мене за ноги... але тут ми злетіли! Він попереду... Крила в Нього по всьому небу розгорнулися, довгі, як у чайки, — і я за Ним! І собачка повинен зостатися позаду мене. Тут тільки я зрозуміла, що цей собачка — недуга моя і що в Царстві Небесному їй вже місця не буде. Лукера замовкла на хви­ лину.

— А ще бачила я сон, — почала вона знов, — а може, це було мені видіння — я вже й не знаю. Здалося мені, ніби я на цьому самому солом’янику лежу і приходять до мене мої покійні батьки — батько й ненька — і вклоня­ ються мені низько, а самі нічого не говорять. І запитую я їх: навіщо ви, батьку й ненько, мені вклоняєтесь? А тому, кажуть, що оскільки ти на цім світі багато мучишся, то не одну ти свою душеньку полег­ шила, але й з нас великий тягар зняла. І нам на тому світі стало набагато краще. Зі сво­ їми гріхами ти вже покінчила; тепер наші гріхи перемагаєш. І, сказавши це, батьки мені знову вклонилися — і не стало їх видно: одні стіни видно. Дуже я потім сумнівалася, що це таке зі мною було. Навіть батюшці на сповіді все розпо­ віла. Тільки він так думає, що це було не видіння, тому що видіння бувають лише духо­ вному чину...

— А то ось ще який мені був сон, — продовжувала Лукера. — Бачу я, що сиджу я отак ніби на великій дорозі під вербою, паличку тримаю обстругану, торбинка за плечима й голова хусткою оповита — чисто тобі про­ чанка! І йти мені кудись далеко-далеко на прощу. І все проходять повз мене прочани; йдуть вони тихо, спроквола, всі в один бік; обличчя в усіх сумні й одне на одного всі дуже схожі. І бачу я: в’ється, метається між ними одна жінка, на цілу голову вища за інших, і плаття на ній особливе, немов не наше... І обличчя теж особливе, пісне обличчя, суворе. І ніби всі інші від неї сахаються; а вона раптом круть — і просто до мене. Зупинилася і дивиться; а очі у неї, як у сокола, жовті, великі і світлі-пресвітлі. І питаю я її: «Хто ти?» А вона мені каже: «Я смерть твоя». Мені щоб злякатися, а я навпаки — рада-раді­ сіньнька, хрещуся! І каже мені та жінка, смерть моя: «Шкода мені тебе, Лукеро, але взяти я тебе із собою не можу. Прощавай!». Господи! Як мені тут сумно стало!.. «Візьми мене, кажу, матінко, голубонько, візьми!» І смерть моя обернулась до мене, стала мені щось казати... Розумію я, що при­ значає вона мені мою годину, та незрозуміло так, нечітко. . . Після, мовляв, петрівки... З цим я прокину­ лася ... Отакі-то у мене бува­ ють сни дивні! Лукера підвела очі догори... задумалася...

Тільки от біда моя: тра­ пляється, цілий тиждень мине, а я не засну жодного разу. Торік панночка одна проїжджала, побачила мене та й дала мені пляшечку з ліками проти безсоння; по десять крапель наказала приймати. Дуже мені допо­ магало, і я спала, але вже давно я ту пляшечку допила... Чи не знаєте часом, що це були за ліки і як їх дістати? Та панночка, вочевидь, дала Лукері опіуму. Я обіцяв дістати їй таку пляшечку і знову-таки не міг не поди­ вуватися вголос її терпінню. Ні-ні, пане! — заперечила вона. — Що ви? Яке там тер­ піння? Ось у Симеона Стовп­ ника терпіння було справді велике: тридцять років на стовпі простояв! А інший угодник себе в землю зако­ пати велів по самі груди, й мурашки йому обличчя їли... А ще мені казав один бого­ мільний: була якась країна, і ту країну агаряни завоювали, і всіх жителів вони мучили і вбивали; що не робили жителі, звільнити себе ніяк не могли. І з’явилася між тими жителями свята діва; взяла вона меч великий, лати на себе надягла двопудові й пішла на агарян і всіх їх про­ гнала за море. А як тільки прогнала, каже їм: «Тепер ви мене спаліть, бо така була моя обітниця, щоб мені вог­ ненною смертю за свій народ померти». І агаряни її взяли і спалили, а народ відтоді назавжди звільнився! Оце подвиг! А я що! одивувався я тут про себе, куди і в якому вигляді зайшла легенда про Іоанну д’Арк, і, трохи помов­ чавши, запитав Лукеру: скільки їй років? Двадцять вісім. . . чи дев’ять... Тридцяти не буде. Та що їх рахувати, роки ті! Я вам ще ось що розповім. Лукера раптом якось глухо кашлянула, охнула...

— Ти багато говориш, — зауважив я їй, — це може тобі зашкодити.

— Так, — прошепотіла вона ледь чутно, — розмові нашій кінець; та куди не йшло! Тепер, як ви поїдете, намовчуся я досхочу. Від­ вела душу... Я став прощатися з нею, повторив їй свою обіцянку надіслати їй ліки, попросив її ще раз гарненько поду­ мати і сказати мені — чи не треба їй чого?

— Нічого мені не потрібно; всім задоволена, хвалити Бога, — з великим зусиллям, але зворушено промовила вона. — Дай Боже усім здоров’я! А ось вам би, пане, матінку вашу умовити — селяни тутешні бідні — хоч би дещицю оброку з них вона зменшила! Землі у них бракує, угідь нема... Вони б за вас Богові помолилися... А мені нічого не треба — всім задоволена... Через декілька тижнів я дізнався, що Лукера померла. Смерть прийшла-таки за нею... і «після петрівки». Роз­ повідали, що в сам день кон­ чини вона все чула дзвін, хоча від Олексіївки до церкви п’ять верст із гаком і день був не святковий. Утім, Лукера казала, що дзвін йшов не від церкви, а «згори». Ймовірно, вона не посміла сказати: з неба. (Публікується у скороченні)

П

№ 11 (333), червень 2013

15 «Портрет І. С. Тургенєва». І. Є. Рєпін, 1874 р.

православна газета

І. С. Тургенєв

Іван Сергійович Тургенєв народився 28 жовтня (9 листопада за н. ст.) 1818 р. у м. Орлі в дворянській сім’ї. Дитинство Тур­ генєва минуло в родовому маєтку Спаське-Лутовиново. Ріс він під опікою «гувернерів і вчителів, швейцарців і нім­ ців, доморощених дядьків і няньок кріпа­ чок». З переїздом сім’ї до Москви в 1827 р. майбутній письменник був відданий у пансіон, провів там близько двох з поло­ виною років. Подальшу освіту продовжу­ вав під керівництвом приватних вчите­ лів. З дитинства він знав французьку, німецьку, англійську мови. У травні 1838 р. він виїхав до Берліна слухати лекції з класичної філології та філософії. Познайомився і подружився з М. Станкевичем і М. Бакуніним, зустрічі з якими мали набагато більше значення, ніж лекції берлінських професорів. Про­ вів за кордоном більше двох навчальних років, поєднуючи заняття із тривалими подорожами: об’їздив Німеччину, побу­ вав у Голландії та Франції, кілька місяців жив у Італії. Повернувшись у 1841 р. на батьків­ щину, оселився в Москві, де готувався до магістерських іспитів і відвідував літера­ турні гуртки й салони: познайомився з Гоголем, Аксаковим, Хом’яковим. У 1847 р. Тургенєв надовго виїхав за кордон: покохавши знамениту фран­ цузьку співачку Поліну Віардо, з якою познайомився у 1843 р. під час її гастро­ лей у Петербурзі, він залишив Росію. Три роки Іван Сергійович прожив у Німеч­ чині, потім у Парижі та в маєтку сім’ї Віардо. Ще до від’їзду віддав у «Сучас­ ник» нарис «Тхір і Калинич», що мав гуч­ ний успіх. Наступні нариси з народного життя публікувалися в тому самому жур­ налі протягом п’яти років. У 1852 р. вони вийшли окремою книжкою під назвою «Записки мисливця», в якій письменник показав високі духовні риси та обдаро­ ваність російського селянина, поезію природи. Поряд із «мисливськими» розповід­ ями Тургенєв написав кілька п’єс: «Нахлібник» (1848), «Холостяк» (1849), «Місяць у селі» (1850), «Провінціалка» (1850). Під час арешту й заслання ство­ рив повісті «Муму» (1852) і «Заїжджий двір» (1852) на «селянську» тему. Однак його дедалі більше захоплювало життя російської інтелігенції, якій присвячені повісті «Щоденник зайвої людини» (1850), «Яків Пасинков» (1855), «Листу­ вання» (1856). Робота над повістями полегшила перехід до роману. Влітку 1855 р. у Спаському був написа­ ний роман «Рудін» і в наступні роки романи: у 1859-му — «Дворянське гніздо», у 1860-му — «Напередодні», у 1862-му — «Батьки і діти». З 1863 р. письменник оселився разом із сім’єю Віардо у Баден-Бадені. Слідуючи за родиною Віардо, Тургенєв переїхав до Парижа, де залишався до кінця свого життя, проводячи зими у Парижі, а літні місяці за містом, в Буживалі, здійснюючи щовесни нетривалі поїздки в Росію. Навесні 1882 р. виявилися перші ознаки тяжкої хвороби, яка позбавила письменника можливості пересування (рак хребта).

22 серпня (3 вересня за н. ст.) 1883 р. Тургенєв помер у Буживалі. Згідно із заповітом письменника, тіло його було перевезено до Росії і поховано у Петер­ бурзі.

16

№ 11 (333), червень 2013

православна газета

Церква і ЗМІ

НЕ ЗНАТИ СПОКОЮ В УТВЕРДЖЕННІ ДОБРА ТА ІСТИНИ Як уже повідомляла наша газета, VII ФЕСТ ЗМІ Православних цього разу відбувся у Львові. Форум зібрав учасників із 25 єпархій. Журналісти знову обговорювали нагальні питання інформаційного простору нашої Церкви, ділилися досвідом, надихалися на подальшу творчу працю. Сьогодні в нашому церковному житті все ще панує роздрібненість, незнання того, що відбувається за межами своїх парафій, єпархій. Саме цьому явищу протистоїть робота Фестивалю ЗМІ Православних. Найголовнішим богослужінням нашої Церкви є Літургія — спільна справа. І саме за зразком спільної молитви до Бога має будуватися й усе життя нашої православної спільноти, в усіх напрямах духовної роботи.

Блаженніший Митрополит Володимир:

«Звістка про Воскресіння Христове в усі віки буття Церкви була головною новиною, яку спочатку передавали з вуст в уста, потім записали у Святому Письмі, далі розповсюджували перепи­ суючи, друкуючи, а нині й за допомогою радіо, телебачення та Інтернету. Цього­ річний Форум проходить у Львові, місті, де у ХVІ ст. працював і спочив наш пер­ шодрукар диякон Іван Федоров, який видав «Апостол», «Псалтир», «Буквар» і Острозьку Біблію — першу повну друко­ вану Біблію церковнослов’янською мовою. Сьогодні нікого не здивуєш друкова­ ною книгою, але за нашого життя вини­ кли новітні засоби розповсюджування інформації та спілкування між людьми. Усі вони є полем та знаряддям для проповіді Євангелія Воскресіння. Тож нехай сам Воскреслий Господь наш Іісус Христос допомагає вам у слу­ жінні Слову та Істині. Нехай Дух Святий навчить вас усьому і нагадає вам усе (Ін.

14: 26). Благословення Боже нехай перебуває з вами й вашим інформа­ ційно-просвітницькими проектами!»

Митрополит Бориспільський Антоній:

«…У нову епоху панування віртуаль­ ної інформації будуть читати тільки високоякісні журнали та газети, зроб­ лені професіоналами, які зуміли знайти і найкращий зміст, і найкращу форму… Побажання для ЗМІ: не стомлюватися свідчити про красу вічного Добра, про красу жертовної Любові, про красу Пас­ хальної Радості. Не треба ні з ким спе­ речатися. Замість того щоб доводити, що ми не такі, як про нас пишуть недруги, просто повезіть людей до вла­ дики Лонгина у Банчени. На сьогодні він уже всиновив 405 дітей. Ось — свя­ тий Миколай наших днів. І, повірте, й тепер у Святій Православній Церкві є праведні Іоанни Кронштадтські, Мико­ лаї Японські, Петри Могили і Сергії Радонезькі. Треба просто це вміти побачити… Примножуйте територію добра в Церкві та у світі… Треба, як апостол Павел, не знати спокою в утвердженні Добра та Істини, Краси і Любові. І тоді у нас буде попереду не лише вічність Царства Небесного, а й майбутнє нашої земної Батьківщини».

Єпископ Львівський і Галицький Філарет:

«Бути патріотом, бути вільним, свідо­ мим громадянином своєї держави неможливо без духовної бази, без виховання високих моральних рис. Тому ми бачимо останніми роками при­ скорений розвиток нової, церковної журналістики, яка освітлює офіційні справи у Церкві, позицію Церков у сфері державної політики та суспіль­ ства, повідомляє про церковні благо­ дійні проекти, міжконфесійну взаємо­ дію. Проте найважливіше завдання, яке можуть виконувати журналісти сьо­ годні, — нести людям живе Євангель­ ське Слово. І в цьому їхня праця є спо­ рідненою з покликанням духовенства — проповідь благої вісті Господа нашого

Учасники сьомого ФЕСТ ЗМІ Православних після Божественної літургії. Львівський Свято-Георгіївський кафедральний храм, 29 травня 2013 р.

Іісуса Христа, допомога в моральному вдосконаленні й духовному зростанні особистості. Такий стан справ викликає потребу у співпраці журналістів світ­ ських і церковних видань».

Протоієрей Олександр Немчинов, м. Дніпропетровськ:

«Перше враження від фестивалю у Львові — це, мабуть, контраст після торішнього ФЕСТ ЗМІ у Донецьку. Укра­ їна — це багатонаціональна держава, що складається з регіонів, які сильно розрізняються своєю історією, культу­ рою, релігійною традицією. Побувати в різних областях, поспілкуватися з міс­ цевим населенням — значить хоч трохи, але пережити це різноманіття на влас­ ному досвіді. Тому журналістська подо­ рож ЗМІ Православних по різних куточ­ ках України — справа потрібна й корисна. Лейтмотивом усього фести­ валю, як і очікувалося, була тема склад­ нощів міжрелігійних відносин на Заході України. Галичина історично була й залишається осередком релігій­ ного конфлікту, чого не відчувається на Сході України. У зв’язку з цим дуже важ­ ливо було почути з вуст єпископа Львівського і Галицького Філарета, що цей конфлікт, можливо, переходить зараз у стадію мирних переговорів. Звичайно ж, до його вирішення ще дуже далеко. Але, так чи інакше, «гасити пожежу» потрібно починати з її осе­ редку. Міжцерковна конфронтація в Україні вже давно всіх стомила, а голов­не, дуже сильно заважає справі місії та духовної просвіти. А журналіс­ там після Фестивалю ясніше видно спрямованість їхньої майбутньої роботи. Ну, і, нарешті, найтепліші спо­ гади залишив гостинний Львів».

Протоієрей Олександр Авдюгін, м. Луганськ:

«Протягом усього Фестивалю про політику взагалі не було мови, як і не помітив я якогось поділу за політич­ ними мотивами між учасниками. Різнодумність існувала і існує, але це ніяк не стосувалося проблем, що пере­ бувають поза Православною вірою. Та й розбіжності ці абсолютно суб’єктивні, де різними були лише принципи під­ ходу й вирішення тієї чи іншої проб­ леми у галузі православних ЗМІ. Знамените «Схід і Захід разом», що так і залишилося в українському сус­ пільстві лише гаслом, у нас — об’єктивна реальність, що не підлягає сумніву. Фес­ тиваль був двомовний. Переходи з однієї мови на іншу на нашому Фести­ валі завжди цілком природні й не ріжуть слух. Іншою знаковою подією була бесіда за прощальною вечірньою трапезою з керівником християнського порталу РІСУ Тарасом Антошевським. Не приховую, до діяльності цього пор­ талу, та й особисто до Тараса, я ставився, скажімо так, з відчутним негативізмом. Та й сьогодні багато чого з того, що там публікується, не завжди для мене при­ йнятне. І все ж, бачачи щиру повагу, що її виявляє Тарас до співрозмовників,

його вміння аргументовано спереча­ тися, не нав’язуючи при цьому своєї особистої думки, стало добрим одкро­ венням. Усе-таки стереотипи минулого, коли «хто не з нами, той проти нас», вільно й мимоволі спрацьовують, що далеко не завжди правильно. Ми часто говоримо про повагу до іншої позиції, але поєд­ нання цієї заяви з реальними діями від­ сутнє. Тепер я можу сказати так: задля утвердження свого розуміння та образу віри Тарас із моєї келії мої ікони точно не виноситиме...»

Юлія Комінко, від імені оргкомітету, м. Київ:

«Львівський форум став чудовою нагодою познайомитися із православ­ ною Галичиною. Стільки храмів, які колись були православними! Саме там, у Львові, серцем відчуваєш, що таке біль… Бачиш ікони, мощі святих, перед якими молилися наші предки, наші брати по вірі, і розумієш, що святині ті самі, але люди змінились. Молитва за возз’єднання Православної Церкви тепер набула особливого значення… Також ми отримали надзвичайні вра­ ження не тільки від інформативно насиченого форуму, але й від архітек­ турно унікального Львова».

Катерина Немчинова, м Дніпропетровськ:

«Чотири насичені роботою і вражен­ нями дні порадували не тільки можли­ вістю спілкування, а й практичними майстер-класами. За що величезне спа­ сибі організаторам і гостям Фестивалю!

Було цікаво ознайомитися з новими друкованими виданнями, представле­ ними на Фестивалі. Це — два журнали Луганської єпархії — для дітей «Срібний дзвіночок» і журнал «Агапа», а також парафіяльна газета Свято-Георгіїв­ ського храму с. Голоби Ковельського р-ну Волинської області «Отчий дім», особливістю якої є те, що вона висвіт­ лює не лише події парафії, а й будні села. І газета ця потрапляє в кожен дім. Чудовий досвід! Хоча друкованим ЗМІ сьогодні пророкують не райдужні пер­ спективи, все одно радію за колег. Хочу їм подякувати за мужність, адже кожен новий проект вселяє надію в майбутнє друкованих ЗМІ. Ну, і, звичайно, — сам Львів... Місто зі своїм настроєм. Попри досить не про­ гулянкову погоду перших двох днів — дощі та похолодання, до яких ми вияви­ лися абсолютно не готовими — прогу­ лянки по Львову принесли величезне задоволення».

Марат Каюмов, м. Львів:

«Тепер, коли минуло два тижні після Фестивалю ЗМІ Православних, усе час­ тіше згадую слова директора Фести­ валю Юлії Комінко: «Марате, та ти ще будеш сумувати за всім цим». Це вона говорила про кропітку роботу з підго­ товки до форуму. На Фестивалі я був уперше й одразу в ролі приймаючої сторони. Тому зрозу­ міло, що дуже хвилювався. Щиро кажучи, минулої осені під час фести­ валю «Віра і слово» у Москві я висло­ вив свою думку отцю Георгію Кова­ ленку, що було б добре, аби Фест ЗМІ пройшов у Львові. Проте не думав, що мрія збудеться так швидко. Сьогодні, коли читаю про Фестиваль відгуки та спогади журналістів, блоге­ рів, відомих у нашій Церкві авторів, переконуюсь — нам вдалося зробити все, аби цей захід став особливим і запам’ятався кожному. За півтора місяці підготовки вдалося сформувати про­ граму таким чином, щоби відбулися всі заплановані робочі зустрічі й водночас гості, які прибули з усієї України, Росії та Польщі, ознайомилися із життям Православної Церкви в Галичині. Ми також хвилювалися, як сприйме цей захід львівська спільнота, чи не буде націоналістичних провокацій. Але, дякувати Богові, все пройшло мирно. Щоправда, більшість місцевих журна­ лістів проігнорували нас, та це не біда. Впевнений, що проведення такого заходу саме у Львові стало духовною підтримкою для православних Гали­ чини».

прох ання про допомогу Ніні МеЛьнИК потрібна допомога! Ніна Дмитрівна Мель­ ник мешкає у м. Гайсині Вінницької області. Вона тяжко хворіє на онколо­ гічне захворювання. Ось її лист: «За прогнозами ліка­ рів у 2010 р., мені зали­ шалося жити два-три місяці. Та все-таки після унікальної операції, про­ веденої у м. Києві про­ фесором Мамедом Ман­ суровичем Багіровим, мені вдалося вижити. Важка хвороба відібрала у мене частину трахеї, правий бронх, 1/2 час­ тину лівого бронха та праву легеню, зробила мене інвалідом. Велике бажання жити дає мені сили мужньо боротися ще із цілим рядом важ­ ких хронічних захворю­ вань, одне з яких — майже повна втрата зору. Та несподівано знову нагадала про себе основ­на хвороба. Остан­

нім шансом для мене є звернутися по допомогу в Ізраїль, де хворобу з моїм діагнозом успішно лікують. Доктор із клініки запропонував мені ефек­ тивне лікування, після якого я знову зможу радіти життю. Але для цього потрібно 20 тис. доларів США. Після тривалих років хвороби я, як інвалід І групи, самостійно не

спроможна зібрати таку суму. Перебуваю на утри­ манні дочки, в сім’ї якої виховується троє малоліт­ ніх дітей. Родина витра­ тила всі заощадження. Благаю всіх милосерд­ них людей — проявіть милість і відгукніться на людське горе. Буду щиро вдячна за моральну під­ тримку й матеріальну допомогу». Тел.: 093–206–55–68, 095–617–19–61 (Ніна Дмитрівна), 098–441–88–74 (Надія, волонтер) Реквізити: Приватбанк Р/р 29244825509100 ЄДПРОУ: 14360570 МФО: 305299 Номер картки 4627 0878 7538 7195 Мельник Ніна Дмитрівна Надія Попко, волонтер руху «Молодість не байдужа»