Альтернативна доповiдь до ради оон з прав людини

ÀËÜÒÅÐÍÀÒÈÂÍÀ ÄÎÏÎÂI ÄÜ ÄÎ ÐÀÄÈ ÎÎÍ ÇÏÐÀÂËÞ ÄÈÍÈ « Ïðîñ ò àíä îò ðèìàííÿï ðàâä èò èíèâÓê ðà ї íі »

Äîïîâ і äüïі äã îò îâ à íàÊîà ë і öі є þã ðîìà äñ ü ê è õîðã à íі ç à öі éÓê ðà ї íè

АЛЬТЕРНАТИВНА ДОПОВIДЬ ДО РАДИ ООН З ПРАВ ЛЮДИНИ «Про стан дотримання прав дитини в Україні», підготована коаліцією громадських організацій України

Україна – 2012

До складу Коаліція входять: 1. Коаліція НУО «Права дитини в Україні», контактна електронна

адреса: crc.ngo.ukraine@gmail.com, у складі:

ҐЕНДЕРНА АГЕНЦІЯ КОНСУЛЬТАЦІЇ ТА ІНФОРМАЦІЇ СУМСЬКА ОБЛАСНА МОЛОДІЖНА ГРОМАДСЬКА О Р Г А Н І З А Ц І Я Група ІБФАН-Суми член Міжнародної мережі дій в сфері дитячого харчування

Всеукраїнська громадська організація «Жіночий консорціум України».

01001, м. Київ, тел. +38(044)5926854, info@wcu-network.org.ua, http://wcu-network.org.ua Харківська обласна фундація «Громадська Альтернатива».

61103, м. Харків, пр. Леніна 72/48, тел.+38(050)4023456, public.alternative@gmail.com Правозахисний центр «Поступ».

91050, м. Луганськ, вул. 30-річчя Перемоги, 2, кв. 50, тел. +38(050)6235846, reutski@gmail.com, http://postup.lg.ua Дитяча екологічна громадська організація «Флора».

25015, м. Кіровоград, вул. Єгорова, 19, кв. 2, тел. +38(052)2270463, flora2000@inbox.ru, http://childflora.org.ua Харківський інститут соціальних досліджень.

61057, м. Харків, вул. Сумська 4, оф.25, тел.+38(057)7511525, 760 46 23, www.khisr.kharkov.ua Сумська обласна молодіжна «Ґендерна агенція консультацій та інформації».

40030, м. Суми, вул. Антонова, 1/41, тел. +38(050) 9249433 Партнерство «Кожній дитині» в Україні.

01032, м. Київ, вул. Комінтерна, 28, тел. +38(044)3590210, info@everuchild.org.ua, http://www.everychild.org.ua Всеукраїнська Фундація «Захист Прав Дітей».

03150, м. Київ, вул. Предславинська, 49, оф. 4, тел. +38(044)3319898, jane_p@ukr.net Данська Рада з питань біженців.

01034, м. Київ, вул. Пушкінська, 2-4/7, оф. 9, dina.gud@drc.dk Міська молодіжна громадська організація “М’АРТ” (Молодіжна АльтеРнаТива).

14000, м. Чернігів, а/с 79, тел. +38(0462)774110, mart.ngo@googlemail.com Асоціація молодих професіоналів «Клас».

61034, м. Харків, а/с 3058, тел. +38(067)5747902, kolena2000@ukr.net, contact@class.org.ua

2. Міжнародний жіночий правозахисний

центр «Ла СтрадаУкраїна» А/с 26, Київ-113, м. Київ, 03113. +38 044 205 36 95 info@lastrada.org.ua www.la-strada.org.ua

3. Всеукраїнська мережа з протидії експлуатації дітей

комерційній сексуальній

1. Коаліція є неформальним об’єднанням. Створена у лютому 2012 року виключно для спільної підготовки даного звіту для більш повного та всебічного висвітлення проблематики дотримання прав дитини в Україні.

2. Під час проходження процедури Універсального періодичного звіту в рамках Ради з прав людини ООН у 2008 році Україна погодилася з низкою рекомендацій, які стосуються дотримання прав дитини. Серед них прискорення створення окремої системи ювенальної юстиції (п. 57.13, Австрія); продовження здійснення оцінки захисту дітей від торгівлі людьми та боротьба проти дитячої проституції та порнографії та дитячої праці (п.57. 12, Італія), впроваджувати послуги для дітей, які стали жертвами домашнього насильства (п. 57.15, Канада). Окремою рекомендацію стала порада виконувати рекомендації Комітету ООН з прав дитини (п. 57.2, Бразилія). Враховуючи те, що Україна у лютому 2011 року отримала чергові Рекомендації Комітету з прав дитини, коаліція вирішила у даному звіті висвітлити просування України в їх імплементації протягом року, окресливши системні проблеми, які все ще потребують особливою уваги з боку держави та міжнародної спільноти, а також зосередившись окремо на питаннях впровадження ювенальної юстиції та попередження торгівлі дітьми, їх сексуальної та трудової експлуатації. Наведені нижче дані ілюструють загальний висновок: Україна розпочала кроки з впровадження рекомендацій Комітету з прав дитини та Ради з прав людини у сфері прав дитини, однак ці кроки не носять системного та скоординованого характеру, не забезпечуються сталим законодавчим підґрунтям та часто носять формальний характер, реальні інтереси та думка дітей не аналізується та не враховується, роль громадських організацій у формуванні державної політики по відношенню до дітей залишається мінімальною. Найбільш проблемними з точки зору дотримання та забезпечення державою прав дитини залишаються: комплексна система захисту прав дитини; розподіл функціональних обов’язків у різних державних органів по відношенню до дітей після адміністративної реформи, ефективні механізми реагування на порушення прав дитини; впровадження дійсно незалежного інституту Омбудсмена з прав дитини; порушення права дитини на сім’ю та каральне ставлення до батьків (позбавлення батьківських прав), що знаходяться у складних обставинах, замість допомоги їм; інше.

Приведення законодавства у відповідність до Конвенції з прав дитини 3. Протягом 2011 року державою було ініційовано прийняття нових законодавчих ініціатив, які спрямовані на краще відображення норм Конвенції про права дитини у національній нормативно-правовій базі, що відповідає Рекомендаціям Комітету з прав дитини від 3 лютого 2011 року [1]. Прийняті закони стосуються питань усиновлення, соціального забезпечення сімей з дітьми, майна дітей, отримання статусу біженця, реєстрації новонародженої дитини, протидії торгівлі людьми, дотримання прав людей з інвалідністю, прав дитини у кримінальному процесі та інших питань. Однак не спостерігається системних та послідовних кроків у цій сфері, а також реального просування Рекомендації Комітету з прав дитини (п. 9) [1] щодо прийняття комплексного Закону про права дитини. Крім того, зміни переважно впроваджуються на рівні Указів Президента, які майже рівноцінні законам за діючою Конституцією, однак не є такими сталими, як закони, та передбачають менші можливості для громадського обговорення та менш прозорі процедури.

Скоординованість функцій та розподіл повноважень органів виконавчої влади 4.

Після впровадження адміністративної реформи у 2011 році [2] система захисту прав дитини в Україні не є чітко визначеною та скоординованою. Відповідальність за дітей розділяється між різними міністерствами та департаментами, співпраця між ними є малоефективною, подекуди взагалі відсутня. Координуючим державним органом виконавчої влади в сфері сім'ї та дітей є Міністерство соціальної політики [3]. Разом з тим, повноваження з питань розробки Державної програми підтримки сім'ї до 2015 року Прем’єр-Міністром покладаються на Міністерство освіти, науки, молоді і спорту [4]. Частково дублює функції Міністерства соціальної політики у сфері розробки державної стратегії з прав дитини створений нещодавно Указом Президента України Уповноважений з прав дитини [5, 6], хоча подібна діяльність виходить за рамки його окреслених повноважень [5, 7]. Активно діючий до реформи в рамках Міністерства сім'ї, молоді та спорту Департамент захисту прав дитини та усиновлення в рамках нового підпорядкування — Міністерства соціальної політики - почав діяти лише у листопаді 2011 року, тобто майже через рік після реформи. Назва департаменту підтверджує пріоритетність питань усиновлення у порівнянні із загальним захистом прав дитини.

5. Замість посилення ролі невизначеним є статус Міжвідомчої комісії з питань охорони дитинства, яка має «сприяти реалізації державної політики у сфері охорони дитинства, забезпечувати координацію дій у вирішенні питань, пов'язаних із життєзабезпеченням та розвитком дітей, залученням їх до участі у політичному, культурному і духовному становленні держави, здійсненню заходів щодо виконання Конвенції ООН про права дитини» [8], а також відповідно до Національного плану дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини [9] має «здійснювати моніторинг та оцінку виконання Програми щодо забезпечення прав і свобод дітей». На даний момент комісія не працює.

6. Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю ліквідовано [10]. Наразі триває реорганізація та передача функцій іншим органам, однак можна сказати, що координація роботи щодо законодавчого контролю дитячої праці та уникнення експлуатації не ведеться.

Створення незалежного інституту Омбудсмена у справах дітей 7. Запровадження посади Уповноваженого Президента України з прав дитини [7], який розпочав роботу 11 серпня 2011 року, слід вітати, як новий і додатковий механізм, спрямований на посилення дотримання прав дитини. Так до його функцій віднесено: «постійний моніторинг додержання в Україні конституційних прав дитини, виконання Україною міжнародних зобов'язань у цій сфері та внесення в установленому порядку Президентові України пропозицій щодо припинення і запобігання повторенню порушень прав і законних інтересів дитини; внесення Президентові України пропозицій щодо підготовки проектів законів, актів Президента України з питань прав та законних інтересів дитини; здійснення заходів, спрямованих на інформування населення про права та законні інтереси дитини» [7]. Однак його правовий статус не відповідає вимогам Паризьких принципів про незалежність національних інституцій з прав людини [11] через підпорядкування новоствореної структури безпосередньо Президентові України, недостатні гарантії незалежності, відсутність наглядових повноважень тощо.

8. Діяльність Спеціального представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з питань захисту прав дитини, рівноправ’я та недискримінації у 2011 році залишилась не помітною та малоефективною. На оновленому веб-сайті Уповноваженого [12] відсутня інформація про Спеціального представника, і не має окремого розділу, який би стосувався прав дитини.

Фінансування Національного плану дій з реалізації Конвенції про права дитини 9. Рівень фінансування заходів в рамках Національного плану дій з реалізації Конвенції ООН про права дитини на період до 2016 року [9] залишається низьким, що було підтверджено під час звітування України про виконання Конвенції ООН з прав дитини у 2011 році: «у 2010 році фінансування реалізації Національного плану дій складало близько 2% від необхідного. У 2011 році визначено реальний обсяг фінансування цієї Програми, який у 5 разів вищий за фінансування попереднього року» [13]. На виконання Програми у 2011 році було передбачено 161561,69 тис. грн. [14] Причому, переважна більшість видатків була запланована на оздоровлення та відпочинок (158637,7 тис. грн.). Інші видатки було розділено наступним чином: культура і духовний розвиток дитини (25,99 тис. грн.); захист прав дітей різних категорій (2768 тис грн.); проведення моніторингу, оцінки стану виконання Програми (130 тис грн). Фінансуванні інших запланованих заходів та напрямків Програми не було передбачено. На початок березня 2012 року питання виділення коштів на Програму у 2012 році не вирішено.

Інформаційні матеріали про Конвенцію з прав дитини та навчання фахівців 10. Систематичне навчання фахівців різних інституцій, які працюють в сфері забезпечення та захисту прав дитини, на державному рівні відсутнє. Єдиний навчальний заклад, в якому існує курс “Захист прав дитини”, це Луганський інститут підвищення педагогічної освіти.[15]

11. Розповсюдження інформаційних матеріалів про Конвенцію на державному рівні відбувається не систематично, в обмеженій кількості, часто із помилковим висвітленням концепції прав дитини та її пов'язування із обов'язками. Переважно кольорові та якісні матеріали випускаються за рахунок Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні та проектної діяльності НУО.

Співпраця з громадянським суспільством 12. Останні законодавчі ініціативи створили сприятливі умови для більшої участі організацій громадянського суспільства в процесі прийняття рішень та управлінні [16, 17]. Так, при державних інституціях створюються громадські ради, станом на 11 лютого 2011 року було створено 600 громадських рад [18]. Однак більшість громадських рад працює формально. Згідно законодавству [17] ці ради повинні опубліковувати інформацію про свою діяльність та напрацьовані рекомендації. Разом з тим, інформація про діяльність громадської ради в Міністерстві соціальної політики відсутня [19], що свідчить про її недієвість або бездіяльність.

13. Співпраця з громадськими організаціями з питань захисту прав дитини відбувається більше у форматі робочих груп з окремих питань, які не формалізуються. З цієї причини доступ до їх роботи не завжди є відкритим для усіх бажаючих. Прикладом взаємодії громадянського суспільства і державних установ – є Громадська консультативна рада з питань захисту прав дитини, утворена при Уповноваженому з прав дитини 14 листопада 2011 року [20]. До складу громадської ради увійшло 40 організацій. Процес формування ради був досить прозорим, інформація про її створення була широко поширена. Разом з тим, положення про Раду потребує доопрацювання з метою розширення прав її членів та збільшення прозорості діяльності цього дорадчого органу: на сьогодні Головою ради є сам Уповноважений, секретар ради – особа, що ним призначається, члени ради можуть виключатися відповідно до рішення Уповноваженого, а не шляхом голосування [20]. Виявлено перепони до участі регіональних громадських організацій у консультаціях із Уповноваженим Президента оскільки 1) вони не увійшли до складу громадської ради; 2) зустрічі з громадськими організаціями не зазначені в типовому плані відвідування областей Уповноваженим [21]. Це призводить до того, що можливість зустрітися з ними цілком залежить від доброї волі представників місцевої влади та самого Уповноваженого, такі зустрічі не стали його обов’язком.

Підтримка дитячих і молодіжних організації, що пропагують міжкультурний діалог, толерантність та повагу до відмінностей 14. Державне фінансування дитячих і молодіжних організацій в Україні відбувається через розподіл коштів Управліннями у справах сім’ї, молоді та спорту обласних державний адміністрацій (а саме - через конкурс проектів цих організацій). Пріоритетами для надання фінансування Управління обирають основні завдання Державної цільової соціальної програми «Молодь України» на 2009-2015 роки [22]. У переліку останніх відсутні заходи, що пропагують міжкультурний діалог, толерантність та повагу до відмінностей. Саме цим Управління виправдовують відсутність підтримки заходів/проектів, спрямованих на пропаганду міжкультурного діалогу, толерантності та поваги до відмінностей.

15. В існуючому Плані заходів щодо інтеграції мігрантів в українське суспільство на 2011-2015 роки [23] запланована розробка навчальних програм та запровадження відповідних курсів з метою залучення дітей мігрантів, зокрема біженців, до навчального процесу та їх адаптації до шкільного середовища загальноосвітніх навчальних закладів з урахуванням рекомендацій Ради Європи.

Захист дітей, які належать до уразливих груп, та дітей вулиці 16. Система моніторингу становища дітей груп ризику та комплексна стратегія на державному рівні існують декларативно, про це може свідчити зростаюча кількість дітей - клієнтів мережі дитячих правозахисних приймалень. Як правило, саме такі діти через свою специфіку зазнають дискримінації під час отримання послуг з боку органів державної влади, в першу чергу правоохоронних органів. Відсутні механізми відомчого контролю за якістю розслідування співробітниками міліції і прокуратури фактів порушення прав дітей групи ризику. Більш того, залежне становище дітей, тиск на дитину з боку представників правоохоронних органів ускладнюють спроби відновити права дитини та унеможливлюють скарги дітей про порушення з боку міліції. [24]

17. За останні декілька років вже неодноразово ставилося питання про виведення кримінальної міліції з прав дітей з підпорядкування кримінального блоку до блоку громадської безпеки та припинення ведення ними оперативнорозшукової діяльності, що значно підвищило би рівень заходів із захисту прав дітей, дозволило б завчасно виявляти та ставити на профілактичний облік сім'ї. Однак на даний момент статус Департаменту понижено до статусу Управління [25], також розглядається президентська ініціатива по створенню ювенальної міліції [26].

18. Дедалі

більш поширеною практикою стає запровадження «комендантських годин». На рівні законодавства така практика не є унормованою і вводиться рішеннями місцевих рад, при чому ініціатива охоплює все більше міст [27].

Проблема смертності немовлят та материнської смертності 19. Коефіцієнт смертності немовлят (на 1000 народжених живими) в 2011 році, як і в 2010 році, становив - 9,1. [28]. Не існує тенденції до зниження материнської смертності: протягом 2011 року показник материнської смертності збільшився з 17,6 до 17,8 на 100 тис. народжених живими [29].

Вільно доступна реєстрація народжень, право дитини на підданство/громадянство 20. У вересні 2011 року було прийнято зміни до Закону «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» [30], які спрямовані на уточнення порядку реєстрації народження дитини у разі її народження поза закладом охорони здоров’я. Штрафи за несвоєчасну реєстрацію залишились[31, 32].

21. За законом дитині, народженій на території України від батьків іноземців, які на законних підставах проживають на території України, надано право набути громадянства України [33]. Але закон визначає проживання на території України на законних підставах, як проживання із зареєстрованим на території України національним паспортом, або із посвідкою на постійне чи тимчасове проживання на території України, або із статусом біженця Україні. Отже, новонароджені діти шукачів притулку виключені з цього переліку та не мають можливості реалізувати право на набуття громадянства України. Конвенція 1954 року про статус осіб без громадянства [34], та Конвенція 1961 року про скорочення без громадянства [35] не ратифіковані Україною. Національнезаконодавство не передбачає процедури ідентифікації осіб без громадянства, а також процедури надання такого статусу.

Заборона катувань та жорстокого поводження з дітьми 22. В Україні наразі відсутній ефективний, незалежний механізм розслідування випадків катувань чи жорстокого поводження з дітьми. Можливо ситуація зміниться з прийняттям нового Кримінально – процесуального кодексу та Закону України «Про прокуратуру». Не існує дієвих механізмів ефективного розслідування та реагування на випадки насильства щодо дітей, а також механізмів забезпечення існуючих законодавчих норм, що забороняють фізичні покарання. Не розроблений механізм раннього виявлення сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах, та оцінювання потреб дітей. Висновок про ситуацію в сім'ї робиться органами опіки та піклування практично на основі акту обстеження житлово-побутових умов та власних морально-етичних міркувань. Протягом 2011 року вдвічі збільшилася кількість звернень дітей до «гарячої лінії» із запобігання насильству та захисту прав дитини центру «Ла Страда – Україна». Але державна підтримка (не тільки фінансова, але й організаційна або інформаційна) роботи «гарячої лінії» не здійснювалася.

Підтримка сімей, усиновлення та запобігання інституціональному розміщенню дітей 23. За останній рік кількість дітей в інтернатах збільшилась у шість разів [36, 37] Протягом останнього часу відбувається активне рекрутування до інтернатних закладів дітей з малозабезпечених родин, що стимулює збільшення соціальне сирітство. Гострою залишається проблема забезпечення випускників інтернатних закладів житлом. Станом на 01.01.2011 в Україні з 98119 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, лише 13599 дітей мають житло на правах власності. Щорічно близько 12 тисяч дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, досягають повноліття, більшість з них не мають де жити. У 2010 році тільки 263 дитини отримали від держави жиле приміщення і 153 дитини — житло із фонду соціального призначення [38], в більшості областей до сьогодні в назвах загальноосвітніх шкіл інтернатів зазначаються категорії дітей, які в них виховуються за ознакою соціального походження або станом здоров'я [39].

24. За останні 2 роки кількість усиновлень знизилася майже удвічі. Основною причиною цього стало те, що Держдепартамент з усиновлення та захисту прав дітей був переведений у режим ліквідації, відбувається затягування судів, їх перенесення, створюються штучні перешкоди. Мають місце скарги усиновлювачів на факти корупції у процесі усиновлення [40]. Існує практика відібрання дітей у малолітніх матерів, а не підтримка материнства, також в виховних цілях чиновники практикують відібрання дітей у батьків [41].

25. Законодавчо скасовано

максимальну 45-річну різницю між усиновлювачем та усиновленою дитиною [42], що вирішує проблеми дорослих і не враховує права дитини.

26. Україна щорік віддає на усиновлення за кордон майже 2 тисячі дітей, однак досі не приєдналася до Гаазької конвенції про захист прав дітей та співробітництво у галузі міждержавного усиновлення. Відсутність ратифікації Гаазької конвенції відкриває шлях до корупційних схем на основі протиріч діючого законодавства.

Охорона здоров’я 27.

Наказ Міністерства охорони здоров’я [43] наголошує на потребі дотримання принципів Міжнародного зведення правил маркетингу замінників грудного молока, але його дія поширюється лише на систему охорони здоров'я, та полишає можливість для зловживань у цій сфері виробникам дитячого харчування. Пропаганда грудного вигодовування в ЗМІ та громаді майже відсутня, виняток складають заклади охорони здоров'я та епізодичні пропагандистські кампанії з боку недержавних інституцій (наприклад, ЮНІСЕФ), в той час як штучне дитяче харчування активно пропагується в ЗМІ, громаді, місцях продажу тощо.

28. Не зростає рівень дитячої імунізації, зокрема через недовіру громадян до якості вакцин та відсутність самих вакцин, останнє у 2011 році призвело до спалаху інфекційних захворювань [44]. Держава замість забезпечення медичних установ якісними вакцинами у достатній кількості замовчує та приховує статистику як захворюваності інфекційними хворобами так і ускладнень після щеплень [45, 46].

29. На сьогодні діє ряд багаторічних державних програм, спрямованих на покращення здоров'я підлітків. Триває поширення ініціативи “Клініка, дружня до молоді” - наразі їх функціонування забезпечено в 19 регіонах України [47], кілька з них було відкрито протягом 2011 року. Саме на ці заклади покладено відповідальність щодо втілення програм інформаційно-просвітницького характеру в молодіжному середовищі з метою формування іміджу здорової людини, яка відповідає за свою поведінку, та опікується збереженням здоров’я (в т.ч. профілактика вагітності, попередження вагітності).

30. За останні 3 роки кількість випадків гострого отруєння алкоголем серед дітей зросла. Так за даними Львівської міської дитячої клінічної лікарні у 70% випадках раніше отруєння алкоголем фіксували у хлопців і 30% - у дівчат, зараз це 50% на 50% [48].

Соціально-економічний розвиток та подолання бідності 31. Спостерігається загальний державний підхід до зменшення соціальних гарантій, зокрема по відношенню до дітей та сімей. Наприкінці 2011 року рішенням Конституційного Суду [49] влада обмежила права окремих вразливих категорій осіб на соціальні виплати, встановлені законами України, визначивши, що ці виплати надаватимуться у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України. Діти, зокрема, які визнані постраждалими від Чорнобильської катастрофи, є отримувачами таких виплат.

32. Також, права дитини на гарантований соціальний захист протягом 2011 ставилися під сумнів представниками Міністерства соціальної політики, так, Міністром соціальної політики протягом 2011 року неодноразово наголошувалось, що значна частка матерів, які виховують дітей до 3 років або виховують дітей самостійно, зловживають фінансовою допомогою, яка виділяється державою на всіх дітей [50] і є по-суті гарантованою законодавством. Також наголошувалось, що значним чином збільшується кількість «фіктивних» одиноких матерів, які не одружуються, щоб отримувати допомогу на дитину. Більш того, в п’яти районах з трьох областей України (Волинської, Чернігівської і Кіровоградської) було проведено непряму оцінку доходів сімей, в яких виховуються діти. Проте в офіційних відповідях представники Міністерства соціальної політики не надають обґрунтованого фактажу, який би підтверджував такі твердження, а отже їх можна вважати безпідставними та такими, що дискримінують дітей, які виховуються одинокими матерями.

Діти біженців та діти – шукачі притулку 33. Закон України “Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту” був прийнятий влітку 2011 року [51], а жовтні затверджено Правила розгляду заяв та оформлення документів щодо отримання статусу біженця [52]. Ці нововведення гарантують похідний статус біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, для неповнолітніх членів сім’ї біженців. Але, нажаль, за короткий термін виконання зазначених норм, відповідна позитивна практика ще не склалась. Навпаки, для дітей, батькам яких статус біженця було надано до набуття чинності новим Законом, похідний статус не надається.

34. Не існую єдиної правозастосовчої практики з питання негайного надання дитині-шукачеві притулку без супроводу відповідного законного представника. На даний момент в більшості випадків виконання обов’язків законними представниками є формальними, що призводить до відсутності відповідальності та порушення прав дитини на захист в Україні. Не дивлячись на передбачені законодавством обв’язки державних органів забезпечити заявника перекладачем з мови, яку він розуміє, таке не відбувається.

35. За даними неурядових організацій на даний момент в Пунктах тимчасового тримання іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, знаходяться 21 дитина, розлучена із сім’єю. Підставою для розміщення у Пунктах стало незаконне рішення суду та проведена оцінка віку, за якою всі ці особи є повнолітніми (процедура оцінки віку в Україні не розроблена та не прийнята).

36. Проект Інструкції про співпрацю різних органів державної влади у роботі з дітьми-шукачами притулку, які знаходяться в Україні, розроблений та зараз проходить узгодження у відповідних міністерствах та відомствах. Система збору та зберігання даних стосовно реєстрації біженців та шукачів притулку із охопленням усіх осіб у віці до 18 років не запроваджена.

Протидія торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії 37. У вересні 2011 р. Верховна Рада Україна прийняла Закону України «Про протидію торгівлі людьми» [53], який містить окремий розділ, пов'язаний із забезпеченням прав дітей, які постраждали від торгівлі людьми, або по відношенню до яких є така підозра.

38. В той же час існують проблеми із протидією дитячої проституції. Законодавство обмежується лише встановленням відповідальності за втягнення і примушення дітей до занять проституцією, відсутнє визначення поняття «дитяча проституція», діти, які зайняті у проституції, законом розглядаються не як жертви сексуальної експлуатації, а як правопорушники, не встановлено відповідальність клієнтів, відсутній механізм надання підтримки та допомоги дітям, які зайняті у секс індустрії (як в проституції, так і порнографії) [54]. За даними Міністерства внутрішніх справ в період 2009 – липень 2011 р. зареєстровано 37 фактів втягнення дітей у проституцію. Протягом цього ж періоду до адміністративної відповідальності за заняття проституцією притягнуто 465 підлітків у віці від 16 до 18 років [55]. 6 грудня 2011 року подано новий проект Закону «Про внесення змін до деяких законів щодо протидії дитячій проституції»(№9540) [56]. У вересні 2011 року у Верховній Раді було зареєстровано проект Закону «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України (щодо статевих зносин з особою, яка не досягла 16-річного віку)» [57], яким пропонувалось чітко заборонити статеві зносини з особою, яка не досягла 16 років. Парламент відклонив цей законопроект.

39. Відсутня система попередження сексуального насильства та сексуальної експлуатації дітей та система надання допомоги постраждалим дітям. Шкільні програми не містять окремих курсів щодо вироблення навичок у дітей щодо протистояння ризикам сексуальних зловживань відносно них. Станом на березень 2012 року система реабілітації та реінтеграції дітей, які потерпіли від торгівлі ними, сексуальної експлуатації, інших форм жорстокого поводження не створена, а спеціалізована допомога надається переважній більшості громадськими організаціями. В Одесі існує один єдиний на всю Україну центр соціально-психологічної реабілітації «Софія» для дівчат, постраждалих від сексуального насильства та експлуатації. Проте він утримується за рахунок громадської організації та донорських коштів.

З 2011 року Центр не функціонує через відсутність коштів. Проблема полягає не тільки у відсутності спеціалізованих центрів, але і в методологічному та кадровому забезпеченні спеціалістами, які здатні надавати фахову допомогу постраждалим дітям. Спеціальні навчання проводяться в переважній більшості громадськими організаціями, централізовано таке навчання не ведеться.

40. Не вирішено забезпечення захисту особистого життя дітей, які постраждали від сексуальної експлуатації та сексуального насильства, розголошення їх особистої інформації під час слідства та в засобах масової інформації. Існує нерозуміння з боку суспільства, до яких наслідків може призвести розповсюдження особистих відомостей дитини.

41. За період з 19 листопада 2009 р. до 30 листопада 2011 р. на «гарячу лінію» з протидії дитячій порнографії в Інтернеті центру «Ла Страда – Україна» надійшло 547 повідомлень, з них - 189 про дитячу порнографію. Не дивлячись на чисельні звернення до Міністерства внутрішніх справ з приводу результатів опрацювання наданої їм за результатами роботи інформації, відповідь від них не була отримана. Залишається недосконалим законодавство з протидії дитячій порнографії - не криміналізовано зберігання без мети збуту дитячої порнографії, надання доступу до неї. На рівні судової системи дитяча порнографія не розглядається тяжким злочином. Часто судді вважають залучення дітей до виробництва порнографічної продукції не злочином, якщо був підтверджений факт оплати неповнолітнім.

42. Дискусійним є законопроект Про внесення змін до Закону України "Про захист суспільної моралі" [58], автори якого, прикриваючись словами про захист дітей та моральності, намагаються ввести тотальну та маніпулятивну цензуру та законодавче закріплення авторитарних стосунків в родині без врахування найкращого інтересу дитини.

Запровадження системи ювенальної юстиції 43. За офіційними даними Міністерства внутрішніх справ та Державного Департаменту України з питань виконання покарань, станом на 01 лютого 2012 року у слідчих ізоляторах перебуває 850 дітей; у 8 виховних колоніях – 1337 дітей [59]. Проведення незалежних моніторингів у виховних колоніях підтвердило існування системи подачі скарг і реагування на них; доступ до інформації та право на апеляцію.

44. Набагато гіршою є ситуація з дітьми, до котрих застосовано запобіжний захід у вигляді взяття під варту і утримання в СІЗО. Через відсутність системи правосуддя щодо дітей, яка передбачає наявність ювенальних суддів, адвокатів та судових вихователів, діти у слідчих ізоляторах місяцями очікують розгляду своєї справи, втрачаючи соціальні контакти, перериваючи навчання та набираючись кримінального досвіду. Кваліфікація адвокатів, котрі ведуть "дитячі" справи, у багатьох випадках недостатня.

45. За даними Міністерства внутрішніх справ в органах внутрішніх справ створено 468 зелених кімнат [60], однак ці кімнати не відповідають вимогам міжнародних стандартів в цій сфері, оскільки тільки пофарбовані і зелений колір та мають м’які меблі. Обладнання справжніх «зелених кімнат», що мають венеціанське дзеркало, технічні засоби запису допиту, здійснюється лише силами громадських чи міжнародних організацій. Ці облаштованні відповідним чином кімнати не використовуються в повному обсязі через нестачу кваліфікованих спеціалістів, які вміють проводити інтерв’ю з дітьми; слабке інформування про наявність таких кімнат всередині правоохоронних органів; небажання правоохоронців ризикувати із відео записами, оскільки законодавство не зобов’язує робити відео-запис

46. У 2010 році Міністерство юстиції активізувало роботу у напрямі створення системи ювенальної юстиції. У травні 2011 року Президент України [61] схвалив Концепцію розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні, а у січні 2012 року створив робочу групу с питань реалізації Концепції. Дана Концепція покликана гарантувати дітям доступ до правосуддя.

47. Зміна

назви з “ювенальної юстиції” на “кримінальну юстицію” стала наслідком необґрунтованої критики з боку низки релігійних та інших організацій, які вбачають у введенні ювенальної юстиції втручання держави у сім’ю з метою руйнування «традиційних» патріархальних відносин, зокрема, позбавлення батьків права виховувати власну дитину у тому числі із

застосуванням фізичних покарань, що й досі вважається традиційною формою виховання.

48. Незалежно від назви запропонована Концепція не є оптимальним кроком у створенні системи ювенальної юстиції, оскільки не враховує інтереси дітей — жертв правопорушень. Чинне кримінально-процесуальне законодавство не має дружних до дітей процедур, наприклад, відсутня спеціальна процедура допиту неповнолітнього потерпілого, при цьому діючий Кримінально-процесуальний кодекс [62] дозволяє у такому випадку застосовувати процедуру допиту дорослого по аналогії. Проект Кримінальнопроцесуального кодексу № 9700 від 13 січня 2012 року [63] містить низку нововведень, які піднімають гарантії захисту прав та інтересів дитини потерпілої від насильства та свідка злочинів на принципово вищий рівень.

49. У 2010 році у Верховній Раді було зареєстровано декілька законопроектів, що мають за мету вдосконалити чинне кримінальнопроцесуальне законодавство на етапі досудового та судового слідства щодо дітей, які потерпіли або стали свідками злочинів, та щодо захисту дитини від торгівлі людьми та експлуатації [64, 65]. Однак вони не були прийняті, зокрема у зв’язку із розглядом нового проекту Кримінально-процесуального кодексу. Прийнято дотичний до питань ювенальної юстиції Указ Президента Про питання щодо забезпечення реалізації прав дітей в Україні [66].

50. На сьогодні Кримінальний кодекс України [67] передбачає альтернативні види покарань, однак відсутній механізм їх виконання (служба пробації не створена, а кримінально-виконавча інспекція не має достатньої кількості співробітників для нагляду за засудженими до альтернативних видів покарань). Прийняття нового Кримінального кодексу сприятиме впровадженню заходів альтернативних позбавленню волі та програм примирення як обов’язкових у випадках з неповнолітніми правопорушниками.

Ліквідація шкіл соціальної реабілітації 51. На погодженні знаходиться постанова про ліквідацію 5 шкіл соціальної реабілітації, що є непогано, оскільки ці центри є закритими закладами і обмежують свободу дитини, яка не досягла віку кримінальної відповідальності. Разом з тим, альтернативні послуги для дітей, які мають проблеми у поведінці, не створюються і не проводиться системна підготовка педагогічних працівників до роботи з дітьми з девіантною і делінквентною поведінкою.

Процесуальний захист усім дітям-жертвам та дітям-свідкам 52. Проект КПК [63] все ще потребує доопрацювання для повної відповідності нормам Факультативного протоколу до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії та Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального розбещення. Зокрема норми проекту КПК взагалі не передбачають участі в слідчих (розшукових) та під час судового розгляду повнолітніх осіб, яким дитина довіряє. Не має обмеження тривалості та кількості допитів дитини до одного, з одночасним передбаченням можливості проведення наступних допитів лише в разі необхідності і в ускладненому порядку, що не враховує інтереси потерпілої дитини. Не забезпечено уникнення контакту між свідком, потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим в приміщеннях правоохоронних та судових органів, що передбачається нормами Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального розбещення, зокрема ст. 31 п. 1(g). Не передбачено проведення допиту спеціально навченим для цього слідчим та в спеціально обладнаних центрах. Також для створення дружніх умов допиту дитини потрібно принципово змінити роль психолога, залученого для проведення слідчих (розшукових) діях, для забезпечення використання його професійних навичок, що сприятимуть ефективності процесуальної дії і зменшенню її негативного впливу на дитину і вилучити педагога з числа осіб, що залучаються для допиту дитини, оскільки його процесуальна роль, закріплена в проекті КПК, не є такою, що сприяє ефективності слідчої (розшукової) дії, натомість створює передумови для розголошення конфіденційної інформації в межах освітнього закладу.

Рекомендації:  Ратифікувати Гаазьку конвенцію про захист дітей та співробітництво у галузі міждержавного усиновлення.  Запровадити законодавство щодо протидії дитячій проституції, зокрема встановити відповідальність клієнтів замість відповідальності дітей, залучених до проституції, запровадити надання спеціалізованої реабілітації.  Запровадити законодавство щодо захисту приватності дитини, зокрема постраждалих від сексуальної експлуатації та інших сексуальних зловживань.  Дослідити питання щодо середнього віку досягнення статевої зрілості в Україні і на основі цих результатів чітко закріпити вік вступу у статевий зв'язок.  Включити до концепції розвитку кримінальної юстиції забезпечення прав дітей свідків та дітей жертв злочинів та правопорушень.  Забезпечити ефективний перерозподіл функцій після адміністративної реформи серед органів центральної та місцевої влади та координацію дій для повного забезпечення виконання обов’язків держави щодо прав дитини.  Створити незалежний від органів виконавчої влади інститут Омбудсмена у справах дітей та забезпечити його діяльність відповідним законом.  Вчасно формувати річний план заходів в рамах Національного плану щодо впровадження Конвенції ООН про права дитини та забезпечувати у повному обсязі відповідні видатки на них в бюджеті.  Розповсюджувати інформацію про Конвенцію про права дитини, Заключні спостереження та рекомендації Комітету ООН з прав дитини (2011), Національний план щодо впровадження Конвенції про права дитини серед державних службовців різного рівня.  Організувати систематичне навчання правам дитини фахівців, яі працюють із дітьми. 

Посилити контроль за продажем алкогольних напоїв дітям.



Вчасно та в повному обсязі закуповувати необхідні дітям ліки та вакцини.

 Розвивати систему первинної медичної допомоги, а таккож підвищувати якість медичних послуг у сільській місцевості.  Заборонити введення «комендантських» годин та рекомендувати органам місцевого самоврядування залучати дітей до стратегії розвитку міста з метою створення «міста дружнього до дитини».  Розробити програми по роботі з дітьми, які вчинили правопорушення, із залученням батьків дитини.

 Ратифікувати Конвенцію Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального розбещення та привести національне законодавство у відповідність до цієї Конвенції.  Забезпечити ефективні механізми боротьби з усіма видами і формами дискримінації дітей, особливо тих, хто потребує спеціального захисту. 

Запровадити постійний моніторинг дотримання прав дитини в Україні.

 Щорічно готувати та публікувати доповіді про стан дотримання прав дитини.  Прийняти національний документ у дусі Міжнародного зводу правил зі збуту замінників грудного молока та забезпечити його дотримання. 

Виконувати рекомендації Комітету ООН з прав дитини.

 Розробити комплексну стратегію дій щодо впровадження рекомендації Комітету ООН з прав дитини із широким залученням громадських організацій та врахуванням думки дитини.  Сприяти ефективній участі громадських організацій у формуванні державної політики щодо дітей.  Сприяти громадським заходам, зокрема просвітницьким, які пропагують міжкультурний діалог, толерантність та повагу до відмінностей.  Запровадити комплексний моніторинг становища дітей групи ризику та розробити стратегію дій, спрямовану на дотримання їх прав та інтересів, зокрема, через збільшення контролю за правоохоронними органами.  Розробити програму зменшення малюкової та материнської смертності із конкретними показниками її ефективності.  Законодавчо забезпечити можливість набуття громадянства для новонароджених дітей шукачів притулку.

українського

 Ратифікувати Конвенцію 1954 року та Конвенцію 1961 про осіб без громадянства.  При розробці загальної системи протидії катуванням та жорстокому поводженню приділити особливу увагу захисту дітей та розслідуванню таких випадів стосовно них.  Розробити стратегію дій з комплексної підтримки сімей з дітьми та запобіганню інституціалізації дітей. Сприяти зменшенню притоку дітей до інтернатних установ.  Розробити процедуру оцінки віку для дітей без супроводу, які перебувають на території України.  При просуванні проекту Кримінально-процесуального кодексу врахувати необхідність дотримання стандартів дружніх до дитини процедур.

Посилання: 1. Офіс Верховного Комісара ООН з прав людини, Комітет ООН з прав дитини, Залючні Рекомендації Україні Комітету з прав дитини CRC/C/SR.1602 та CRC/C/SR.1603 від 3 лютого 2011 року http://www2.ohchr.org/english/bodies/crc/crcs56.htm 2. Указ Президента України №1085/2010 від 9 грудня 2010 року Про отпимізацію системи центральних органів виконавчої влади http://www.president.gov.ua/documents/12584.html 3. Указ Президента України №389/2011 від 6 квітня 2011 року Про Положення про Міністерство соціальної політики України http://www.president.gov.ua/documents/13360.html?PrintVersion 4. Урядовий портал, 7 грудня 2011 року, «Микола Азаров поставив завдяння розробити Державну програму підтримки сім’ї до 2015 року» http://www.kmu.gov.ua/control/publish/article?art_id=244764790 5. Указ Президента України №811/2011 від 11 серпня 2011 року Питання Уповноваженного Президента України з прав дитини http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/811/2011 6. Офіційний сайт Уповноваженого Президента України з прав дитини, 12 серпня 2011 року, «Юрій Павленко: Захист прав дитини – один із ключових національних приорітетів України» http://www.prezident.gov.ua/news/20927.html 7. Офіційний сайт Уповноваженого Президента України з прав дитини, Положення Про Уповноваженого Президента України з прав дитини http://www.president.gov.ua/content/up_pr_dyt.html 8. Постанова Кабінету Міністрів України N 1200 від 3 серпня 2000 року Про утворення Міжвідомчої комісії з питань охорони дитинства http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1200-2000-%D0%BF 9. Закон України Про Загальнодержавну програму "Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини" на період до 2016 року http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1065-17 10. Постанов Кабінету Міністрів України N 346 від 28 березня 2011 року Про ліквідацію урядових органів http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/346-2011-%D0%BF 11. Официальный сайт ООН Принципы, касающиеся статуса национальных учреждений, занимающихся поощрением и защитой прав человека [Парижские принципы], Приложение к резолюции 48/134 Генеральной Ассамблеи от 20 декабря 1993 года http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/conventions/paris.shtml 12. Офіційний сайт Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини http://www.ombudsman.gov.ua/ 13. Стенограма слухань в Комітеті ООН з прав дитини від 28 січня 2011 року за матеріалами ВГО «Жіночий консорціум України»

http://www.wcu-network.org.ua/ua/defencerights/news/ukrayina_vidzvituvalas_pro_dotrimannya_prav_ditini_v_oon 14. Розпорядження Кабінету Міністрів України №330-р від 13 квітня 2011 року Про затвердження плану заходів з виконання у 2011 році Загальнодержавної програми «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2016 року http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/330-2011-%D1%80 15. Офіційний сайт Уповноваженого Президента України з прав дитини, 17 лютого 2012 року, «Юрій Павленко ознайомиться з досвідом підготовки вчителів за напрямом захист прав дітей» http://www.president.gov.ua/news/23020.html 16. Закон України Про доступ до публічної інформації від 13 січня 2011, (ВВР), 2011, № 32, ст. 314, http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2939-17) 17. Постанова Кабінету Міністрів України N 996 від 3 листопада 2010 року Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/996-2010-%D0%BF 18. Громадські ради в цифрах: загальнонац. звіт із моніторингу формув. громад. рад при центр. та місц. органах виконав. влади / М. В. Лациба, О. С. Хмара, А. О. Красносільська [та ін.]; Укр. незалеж. центр політ. дослідж. – К. : Агентство «Україна», 2011. – 124 с. http://www.ucipr.kiev.ua/files/books/monitoring_CC2011.pdf 19. Офіційний сайт Міністерства соціальної політики, Громадська рада, http://www.mlsp.gov.ua/control/uk/publish/category?cat_id=121293 20. Офіційний сайт Уповноваженого Президента України з прав дитини,Громадська консультативна радаз питань захисту прав дитини http://www.prezident.gov.ua/content/gkr_pd.html 21. Офіційний сайт Уповноваженого Президента України з прав дитини, Попередній графік робочих поїздок Уповноваженого Президента України з прав дитини по регіонах (зі змінами) http://president.gov.ua/news/22629.html 22. Постанова Кабінету Міністрів України №41 від 28 січня 2009 року Про затвердження Державної цільової соціальної програми «Молодь України» на 2009 – 2015 роки http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/41-2009-%D0%BF 23.Розпорядження Кабінету Міністрів України №653-р від 15 червня 2011 року Про завердження плану заходів щодо інтеграції мігрантів в українське суспільство на 2011–2015 роки http://www.dmsu.gov.ua/images/stories/files/plan_integracii.pdf 24. Правозахисний центр «Поступ», «Чи все Ок з правами дитини в Луганську?» http://postup.lg.ua/news/chi-vse-ok-z-pravami-ditini-v-lugansku

25.Офіційний сайт Міністерства внутрішніх справ України, Структура Міністерства внутрішніх справ України станом на 1 березня 2012 року http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/524421 26. Офіційний сайт Президента України, 15 лютого 2012 року, «Міліціонер повинен бути захисником дитини, а не уособлювати каральний орган по відношенню до дитини – Юрій Павленко» http://www.president.gov.ua/news/22956.html 27.ВГО «Жіночий консорціум України», «Одразу декілька міст України запровадили комендантську годину для дітей. Молодь протестує» http://www.wcu-network.org.ua/ua/defencerights/news/odrazu_dekilka_mist_ukrayini_zaprovadili_komendantsku_god inu_dlya_ditey_mol od_pr.

28. Офіційний сайт Державної служби статистики України http://www.ukrstat.gov.ua/ 29. Управління охорони здоров’я Кріворізькой міської ради, «Материнська смертність в Україні не знижується» http://uoz.dp.ua/home/zahoditapodii/1170-2012-01-25- 12-48-17.html 30. Закон України По внесення змін до статті 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» N 3736-VI від 9 вересня 2011 року, http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3736-vi 31. Стаття 144, Сімейний кодекс України, (ВВР), 2002, N 21-22, ст.135 ) http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page3 32.Стаття 2121, Кодекс України про адміністративні правопорушення, (ВВР) 1984, додаток до № 51, ст.1122 http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/page11 33.Закон України Про громадянство, (ВВР), 2001, N 13, ст.65, http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2235-14 34. Конвенція ООН про статус апатридів від 26 квітня 1954 року, http://www.unhcr.org.ua/img/uploads/docs/1954StC-Ua.pdf 35.Конвенция ООН о сокращении безгражданства от 30 августа 1961 года, http://unhcr.org.ua/img/uploads/docs/1961%20Convention%20on%20stateles sness.pdf 36. Місто, 8 лютого 2012 року, «Кому вигідно щоб діти-сироти залишались сиротами», http://www.misto.vn.ua/ua/home/interview/4345 37.Офіційний сайт Уповноваженого Президента України з прав дитини, Виступ Уповноваженого Президента України з прав дитини на нараді щодо соціалізації дітей- сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, яка проводилась Міністерством освіти, науки, молоді та спорту, http://www.president.gov.ua/news/22919.html 38. Альянс Україна без сиріт, «Уповноважений Президента України з прав дитини Юрій Павленко детально розповів про порушення прав дітей»

http://www.ukrainabezsyrit.org/shablon-article/article/81124 39. Офіційний сайт Уповноваженого Президента України з прав дитини, Виступ Уповноваженого Президента України з прав дитини на засіданні колегії Міністерства соціальної політики, http://www.president.gov.ua/news/22921.html 40. УНІАН здоров’я, 29 вересня 2011 року, «В Україні за останні 2 роки знизилася кількість усиновлень» http://health.unian.net/ukr/detail/224688 41. Неделя, 7 марта 2012 года, «Лишение родительских прав в «воспитательных целях», или на чем зарабатывают социальные службы?», http://nedelya.net.ua/gazeta/newsweek/lishenie-roditelskih-prav-vvospitatelnyh-celyah-ili-na-chem-zarabatyvayut-socialnye- slujby 42. Закон України Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо усиновлення №3738-VI від 9 вересня 2011 року http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3738- 17 43. Наказ Міністерства охорони здоров’я України №715 від 28 жовтня 2011 року Про подальше впровадження Розширеної Ініціативи “Лікарня, доброзичлива до дитини” в Україні http://news.yurist-online.com/laws/44944/ 44. ТСН, 23 серпня 2011 року, «На Сумщині через відсутність вакцин у рази збільшилась кількість захворювань на кашлюк», http://tsn.ua/video/video-novini/na- sumschini-cherez-vidsutnist-vakcin-urazi-zbilshilas-kilkist-zahvoryuvan-na- kashlyuk.html?page=2&items=33739&type=0 45. Обозреватель, 30 січна 2012 року, «В МОЗ запевнили, що вакцини в Україні якісни», http://ukr.obozrevatel.com/news/83052-v-moz-zapevnili-scho-vaktsini-vukraini-yakisni.htm 46. Доктор Комаровский, 22 лютого 2012 року, «Мифы о вакцинах», http://video.komarovskiy.net/mify-o-vakcinacii-19-02-2012.html 47. Методично-організаційний моніторинговий центр “ОХМАТДИТ” http://kdm- ldd.org.ua/map/ 48. ВГО «Жіночий консорціум України», 26 лютого 2012, «У Львові діти знову отруюються алкоголем» http://wcunetwork.org.ua/ua/defencerights/news/U_Lvov_dti_znovu_otrujujutsja_alkogolem 49. Офіційний сайт Конституційного Суду України, Прес-реліз від 27 грудня 2011 року, http://www.ccu.gov.ua/uk/publish/article/166101 50. FINANCE.UA, 24 листопада 2011 року, «Тігіпко підтвердив: матеріодиначки повинні довести, що бідні» http://news.finance.ua/ua/~/7/0/all/2011/11/24/260186 51. Закон України Про біженців та осіб, які потребують додаткового або

тимчасового захисту №3671-VI від 8 липня 2011 року, http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3671-17/page2 52.Наказ Міністерства внутрішніх справ України Про затвердження Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту N 1146/19884 від 5 жовтня 2011 року http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1146-11 53.Закон України Про протидію торгівлі людьми №3739-VI від 20 вересня 2011 року http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3739-17 54. Українське законодавстов та Факультативний протокол до Конвенції ООН про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії (порівняльно-правовий аналіз) / - К., 2010. – 196 с. // Legal Study to identify inconsistencies between Ukraine national legislation and provisions of the Optional Protocol on the Sale of Children, Child Prostitution and Child Pornography to the UN Convention on the Rights of the Child http://www.unicef.org/ukraine/AnalytReport_eng.pdf 55.Лист Міністерства внутрішніх справ України від 25 серпня 2011 р. №12581/гн 56. Проект Закону Про внесення змін до деяких законів України щодо протидії дитячій проституції № 9540 від 06.12.2011 http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=41965 57.Проект Закону Про внесення змін до Кримінального та Кримінальнопроцесуального кодексів України (щодо статевих зносин з особою, яка не досягла 16- річного віку) № 9136 від 09.09.2011 р.

58. Проект Закону України законопроект №7132 Про внесення змін до Закону України "Про захист суспільної моралі" http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?pf3511=38551 59. За інформацією Всеукраїнської фундації захисту прав дітей 60. Лист Міністерства внутрішніх справ України від 25 серпня 2011 р. №12581/гн 61. Указ Президента України № 597/2011 від 24 травня 2011 року Про Концепцію розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні http://www.president.gov.ua/documents/13600.html?PrintVersion 62. Стаття171, Кримінально-процесуальний кодекс України, (ВВР),1961, N2 ст. 15 http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1002-05/page3 63. Проект Кримінально-процесуального кодексу № 9700 від 13 січня 2012 року http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?pf3511=42312 64. Проект Закону України №7340 Про внесення змін та доповнень до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України,

http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/JF5NW00I.html 65. Проект Закону України №7391 Про внесення змін та доповнень до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України, http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/JF5PB00I.html 66. Указ Президента України Про питання щодо забезпечення реалізації прав дітей в Україні N 1163/2011 від16 грудня 2011 року http://www.president.gov.ua/documents/14307.html 67. Кримінальний кодекс України, (ВВР), 2001, N 25-26, ст.131, http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 68. Проект Кримінально-процесуального кодексу № 9700 від 13 січня 2012 року http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?pf3511=42312