Журнал "Соціалістична культура". - 1986. - № 6. by Національне газетно-журнальне видавництво

ISSN 0132-1544

І Ч Я І Р Ш І Ж І У розкладі уроків середньої школи села Берегів Берегівського району на Закарпатті вже кілька років е предмет з незвичною назвою — «Художнє ткацтво». На заняттях дівчатастариіокласниці оволодівають прийомами і секретами старовинного промислу.

Фото С. ХОРОШЕ Серед численних колективів художньої самодіял ьності Будинку культури колгоспу «Перемога», що у селищі Покровському Дніпропетровської області, чільне місце займають духовий оркестр і вокальний жіночий ансамбль. Жодне сільське свято не обходиться без духової музики та чарівної пісні.

Люблять у Верховинському районі ІваноФранківської області виступи танцювальномузичного фольклорного ансамблю села Замагорів. З вогником, неповторним прикарпатським колоритом демонструють учасники художньої самодіяльності своє мистецтво. Фото В.

СЄДАЧОВА.

А.

У НОМЕРІ: Цей номер журналу значною мірою присвячений роботі клубних закладів і любительських об'єднань, що с певним підсумком реалізації в нашій республіці відомої постанови ЦК КПРС «Про заходи щодо поліпшення використання клубних закладів і спортивних споруд», рішень ХХУ 11 з'їзду нашої партії в галузі культурного будівництва.

РІШЕННЯ XXVII З'ЇЗДУ КПРС — В ЖИТТЯ! Курсом прискорення, шляхом зростання

РОЖКО П. Наше багатство

ДРУГИЙ ВСЕСОЮЗНИЙ ФЕСТИВАЛЬ НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ МАХІНЧУК М. Мій, твій, наш інтерес

БАХНО В. Браво, маестро!

ДОСВІД ПАНІЧЕВ Я. Тобі, товаришу бригада

Наповненість життя (фоторепортаж)

ВЛАДКО М. Освідчення

КУЛЬТУРНО-СПОРТИВНИЙ КОМПЛЕКС ЛУГОВЕНКО М. Час творення

ПРАКТИКА КУЧИНСЬКИЙ С. Цільова комплексна

Письмо. Слова М. Найдмча, музыка А. Спаринского {пісня)

ЗО

ДОВІДКОВИЙ СТІЛ

БІБЛІОТЕЧКА «СК» БІЛКУН М. Дівчино-рибчино КОМАРОВ В. О жінки! КРИЖАНІВСЬКИЙ А. І нащо нагадувати! ШУКАЙЛО В. Трактат про ніс ЗОЦ В. У день новий од Прометея... ДЛЯ ДОМУ, ДЛЯ СІМ'Ї КРОСВОРД, ШАХИ

33 34 34 3$ 36 38 40

У Пролетарі

всіх країн,

єднайтеся!

Г'оц/м'стпим К и Л Ь Т Ч Г А ЧЕРВЕНЬ M 6 (762) Виходить з червня 1921 р.

НА ПЕРШІЙ СТОРІНЦІ ОБКЛАДИНКИ: Найрізноманітніші танці — як класичні, так і сучасні — входять до програми виступів ансамблю «Театр танцю», що при Палаці культури «Юність» у місті Д о н е ц ь к у . А м а т о р к и з шахтарського краю брали участь у к о н ц е р т і д л я д е легатів XXVII з'їзду Компартії України. Ф о т о С.

ХОРОШКА.

Масовий громадсько-політичний щомісячник теорії і практики культурного будівництва

О Р Г А Н МІНІСТЕРСТВА КУЛЬТУРИ У К Р А Ї Н С Ь К О Ї PCP І У К Р А Ї Н С Ь К О Ї Р Е С П У Б Л І К А Н С Ь К О Ї РАДИ П Р О Ф С П І Л О К Видавництво «Радянське Україна» ©

«Соціалістична культура»,

1986

шляхом

зростання

На розширеному засіданні Колегії Міністерства і 2600 громадських м у з е ї в . У третині центральних бібліотек культури Української PCP, що відбулося після XXVII організовано довідково-інформаційні та пропагандистські з'їзду КПРС, було підбито підсумки творчої та фінансо центри, парткабінети на громадських засадах. во-господарської діяльності підпорядкованих Міністер Д о к л а д а ю т ь с я з у с и л л я д л я дальшого розширення ству органів і установ культури за 1985 рік і одинадцям е р е ж і театральних, культурно-освітніх закладів, зміцненту п'ятирічку в цілому; визначено завдання щодо ус- ня їх матеріально-технічної бази. С п о р у д ж е н о сотні пішного виконання планів і соціалістичних зобов'язань, приміщень клубів, будинків культури, бібліотек. Послідовузятих на 1986 рік і дванадцяту п'ятирічку, у світлі но здійснювалась програма соціально-культурного будівграндіозних накреслень XXVII з'їзду КПРС, рішень ництва на селі. XXVII з'їзду Компартії України. З такими основними показниками ми і прийшли до З основною доповіддю виступив міністр культури X X V I I з ' ї з д у К П Р С . З трибуни партійного ф о р у м у Української PCP Ю. О. ОЛЕНЕНКО. М. С. Горбачов наголошував: «Головне завдання своєї У роботі Колегії, взяла участь і виступила заступник культурної політики партія вбачає в т о м у , щоб відкрити найширший простір д л я виявлення здібностей л ю д е й , Голови Ради Міністрів У PCP M. А. ОРЛИК. зробити їх ж и т т я духовно багатим, багатогранним. ДобиВміщуємо нотатки із засідання Колегії. ваючись радикальних змін на краще і в цій галузі, важливо побудувати всю культурно-виховну роботу так, щоб вона все повніше задовольняла духовні запити л ю д е й , йшла назустріч ї х н і м інтересам». Керуючись цим п о л о ж е н н я м , належить рішуче підносити якість роботи всіх установ і закладів для поліпшення культурного обслуговування населення. І тут аж ніяк не варто втішатися загалом успішним виконанням планів по кількості спектаклів і концертів та обслуговуванню глядачів, бо за тим заспокійливим «загалом» — чимало серйозних недоліків. Так, Миколаївський театр д р а м и і музичної к о м е д і ї , Кіровоградський і Донецький театри ляльок не показали навіть установленої кількості вистав. А плани обслуговування глядачів не виконали 17 театрів і концертних організацій. Найбільше заборгували в цьому Державний театр опери та балету У Р С Р імені Т. Г. Шевченка, Кримська державна ф і л а р м о н і я , Харківський театр музичної к о м е д і ї , Ровенський музично-драматичний...

Політичній доповіді Центрального К о м і т е т у К П Р С X X V I I з ' ї з д у партії, з якою виступив Генеральний секретар ЦК КПРС М. С . Горбачов, в Основних напрямах економічного і соціального розвитку С Р С Р на 1986—1990 роки і на період до 2000 року, новій р е д а к ц і ї Програми партії, інших д о к у м е н т а х найвищого ф о р у м у комуністів творчо, з марксистсько-ленінських позицій обгрунтовано концепцію соціально-економічного розвитку країни, визначено стратегію і тактику всебічного удосконалення соціалізму, внутрішньої і зовнішньої політики КПРС і Радянської держави. На з ' ї з д і — як одні з основних — визначено завдання: забезпечити дальше підвищення ролі соціалістичної культури і мистецтва в ідейно-політичному, м о р а л ь н о м у , правовому, художньому та естетичному вихованні, у більш повному задоволенні духовних потреб радянських л ю д е й , формуванні їх комуністичного світогляду; підвищити ідейний і художній рівень спектаклів, концертних програм, художніх виставок; ширше залучати населення, особливо молодь, до аматорської творчості. Ці відповідальні завдання м а є м о виконувати, вдумливо й самокритично спираючись на досвід минулої п'ятирічки. П е р е д у с і м варто відзначити, що всі с ф е р и мистецької діяльності поповнилися новими цікавими доробками. Збагатився репертуар театральних і концертних організацій. Відрадні зміни сталися в концертно-естрадній справі. Щ е більшого визнання на Батьківщині і за к о р д о н о м набули наші колективи й о к р е м і виконавці, вони успішно виступали в 35 країнах світу. Помітні зрушення на краще відбулися в діяльності культурно-освітніх установ, з о к р е м а по створенню культурно-спортивних комплексів. Відкрито ще ЗО державних

Необхідно глибоко з а д у м а т и с ь над тим, чому о к р е м і театри втрачають своїх шанувальників. С к а ж і м о , у Миколаївському російському драматичному театрі імені В. П. Чкалова, обох одеських драматичних театрах вистави йдуть у напівпорожніх залах. При аналізі репертуарів названих закладів відчувається, що в гонитві за д е ш е в и м успіхом тамтешні керівники намагаються будь-що-будь догодити невибагливим с м а к а м . А в результаті серйозні поціновувачі втрачають інтерес. Певно, передовсім у цьому полягає причина появи «нетеатральних» міст. Два роки тому подібними кволими посиланнями на «специфіку публіки» силкувалися виправдати свою бездіяльність тодішні керівники Запорізького музичнодраматичного театру імені М. Щ о р с а , що свого часу дістав прізвисько «театру зачинених дверей». І лише після того, як колектив було зміцнено м о л о д и м и , енергійними кадрами, становище докорінно змінилося. На цьому

прикладі наочно переконуємося, що глядачі у нас справді «специфічні». Не до вподоби ї м пустопорожні постановки. З неослабною увагою вони сприймають спектаклі «Піднята цілина» М. Шолохова, «Нащадки запорожців» за О . Довженком, «Регіон» М. З а р у д н о г о . . . Завдяки цілеспрямованій репертуарній політиці, підвищенню художнього рівня вистав запорізькі майстри сцени зуміли зарадити справі. На їхньому досвіді корисно було б повчитися колегам з Волинського, Донецького імені А р т е м а , Закарпатського та декотрих інших театрів. Не можуть стояти осторонь цього обласні управління культури, не повинні допускати втрат високих орієнтирів.

Добре знаний у Мелітопольському районі Запорізької області цей ансамбль народного танцю. Він діє при місцевому Інституті механізації сільського господарства. Фото В.

БОНДАРЕНКА.

Погіршилось обслуговування трудівників села у Кіровоградській, Дніпропетровській, Львівській, Харківській, С у м с ь к і й областях. Винні в цьому, певна річ, обласні управління і У к р к о н ц е р т , які занижують критерії оцінок нових і поновлених концертних програм. А Миколаївське

і Донецьке управління навіть дозволили ф і л а р м о н і я м порушувати положення про гастрольно-театральну діяльність, причому д о підготовки програм залучали осіб, котрі не мали жодних підстав працювати на е с т р а д і . Понад те, програми підготовлених ними концертів художні ради філармоній не р о з г л я д а л и . . .

творчості, присвячений 70-річчю Великого Жовтня. Спільно з профспілковими, комсомольськими, іншими громадськими організаціями необхідно провести свята пісні, фольклорно-етнографічні фестивалі, виставки робіт народних умільців, інші яскраві, урочисті дійства. Вперше участь у фестивалі беруть члени любительських об'єднань, клубів за інтересами. Дальшого розвитку мають набути професійні свята, народні побутові й культурні традиції, сімейна самодіяльність, нові радянські свята і ритуали. Належить багато попрацювати для реалізації цільових комплексних п р о г р а м «Самодіяльна х у д о ж н я творчість» та « М у з е ї У Р С Р у дванадцятій п'ятирічці». С е р е д важливих нових завдань — розширення платних послуг населенню. З р о з у м і л о , ї м приділяється неабияка роль у зміцненні фінансів культосвітніх закладів, але вони водночас є і своєрідними індикаторами якості роботи. Тож ні в якому разі не с л і д допускати, щоб за прибутками відступала на д р у г и й план ідейно-політична спрямованість кожного культурно-масового заходу.

амо собою з р о з у м і л о : життя, особливо творче, важко запрограмувати, вкласти в жорсткі рамки регламенту. А л е ні в якому разі не можна пускати на самоплив ф о р м у в а н н я р е п е р т у а р у . Це справа ідеологічна, політична. Необхідно спрямовувати колективи на вирішення складних художніх і виховних завдань, чітко окреслювати актуальні п р о б л е м и , враховувати перспективу і працювати на не?. Тривожать і зниження темпів зростання числа учасників художньої самодіяльності, і спад у розвитку традиційних видів та жанрів аматорського мистецтва — хорового, театрального, декотрих різновидів музичного і хореографічного. У багатьох культосвітніх закладах ще повільно розвивають самодіяльні засади, належно не враховують інтересів і запитів різних груп населення, віддають перевагу видовищним з а х о д а м . У ряді клубів і будинків культури Ворошиловградської та Херсонської областей, приміром, вечорами, к р і м кінофільмів, відвідувачам нічого не пропонують. Любительські об'єднання д і ю т ь у середньому лише в о д н о м у з чотирьох вогнищ культури республіки, а у Волинській, Ж и т о м и р с ь к і й , Полтавській, Чернігівській областях — в о д н о м у з десяти.

авно загальновідомо, що успіх будь-якої справи вирішують кадри. Принципові вимоги до стилю їх роботи поставив X X V I I з ' ї з д К П Р С . Як свідчить аналіз, підготовці, р о з п о д і л у і вихованню кадрів на місцях приділяється д е д а л і п р е д м е т н і ш а увага. Щ о р о к у виконуються плани прийому д о вищих та середніх спеціальних навчальних закладів, у д о с к о н а л ю є т ь с я цільовий позаконкурсний прийом м о л о д і з сільської місцевості, колгоспних стипендіатів. За минулу п'ятирічку цей контингент студентів і учнів збільшився з 1,4 до двох тисяч чоловік. Поліпшено навчально-матеріальну базу, житлово-побутові умови, організацію громадського харчування, медичного обслуговування студентів та учнів. Та є і невирішені питання. Щ е не налагоджено чіткої системи перспективного планування підготовки спеціалістів відповідно до перспектив розвитку м е р е ж і і реальних потреб культосвітніх закладів і творчих колективів, що призводить до диспропорції набору абітурієнтів на різні спеціальності. Гострою лишається п р о б л е м а режисерів д л я музичних, музично-драматичних театрів, концертних організацій; багато вакансій чекає на балетмейстерів, диригентів, хормейстерів. Причому в республіці їх готується достатньо, але ч е р е з нерішучість окремих керівників не працевлаштовується навіть частина обдарованої м о л о д і .

Обсяг послуг парків культури і відпочинку Волинської, Закарпатської, Запорізької і Чернігівської областей здебільшого о б м е ж у є т ь с я кількома атракціонами й ігровими автоматами д л я дітей, танцями. З м е н ш у є т ь с я кількість спортивних майданчиків, баз прокату інвентаря. Повільно здійснюється перехід парків на цілорічну роботу. Виявилися не готовими мислити і діяти по-новому у відповідності з « П о л о ж е н н я м про бібліотечну справу в СРСР» о к р е м і працівники книгозбірень. У Кримській, Львівській і Одеській областях протягом року кожна проводить по 80—100 заходів, до того ж їх якість не завжди відповідає вимогам часу. В Чернігівській, О д е с ь к і й , Вінницькій та Житомирській областях втрачають читачів. Подекуди вдаються до приписок. Так, у Вінницькій області це виявлено у 19 з 26 районів. Не м о ж у т ь задовольняти й темпи перебудови роботи музеїв. У певній частині з них — Д о н е ц ь к о м у , Ж и т о м и р с ь кому, Миколаївському краєзнавчих — зменшилась кількість відвідувачів. Бо надто застаріли там експозиції, ф о р м и роботи. Не сповна відповідають вони науковим і х у д о ж н і м вимогам у Кіровоградському та Закарпатському обласних краєзнавчих, у ряді районних Ворошиловградської, Д о н е ц ь к о ї , С у м с ь к о ї областей. Слабо використовуються договірні ф о р м и , недостатній контакт зі школами, п р о ф т е х у ч и л и щ а м и , вищими навчальними закладами. Багато упущень і прорахунків допускають громадські м у з е ї . Наявна база п о д е к у д и використовується вкрай незадовільно. Витрачено чималі кошти, а відвідувачів приймають час о д часу. Ворошиловградське, К р и м с ь к е , Івано-Франківське і Кіровоградське обласні управління культури ще незадовільно виконують вказівки директивних органів щодо створення громадських м у з е ї в у районних центрах.

Необхідно з перших днів навчання вести поглиблену ідейно-виховну роботу з тими, хто вирішив стати культармійцем. А д ж е й досі чимало випускників вибувають з місць призначення, не відпрацювавши й року. Тому в Житомирській, Закарпатській, Запорізькій, Київській та Одеській областях понад 75 процентів випускників культурноосвітніх училищ ідуть на заміну «перебіжчиків». Про кончу потребу підвищення відповідальності викладачів за д о б і р , виховання і навчання студентів свідчить і такий ф а к т : з 22 с т у д е н т і в , відрахованих торік з Київського художнього інституту, 17 провчились від трьох до шести років. Посіяно на вітер багато державних коштів. Хоча в 1985 році план випуску спеціалістів культосвітнього п р о ф і л ю в республіці перевиконано, в цілому за п'ятирічку з ним не справилися. Недостатню роботу по добору цільовиків вели Дніпропетровське, Кіровоградське, Чернігівське обласні управління. С л а б к а матеріальна база О д е с ь к о г о театрального художньо-технічного училища, Кіровоградського, Харківського музичних, Ніжинського (Чернігівської області) культурно-освітнього, Донецького художнього, більшості дитячих шкіл естетичного виховання. Обласні управління мають наполегливіше займатися виправленням становища. Варто якнайповніше враховувати й те, що постановою ЦК К П Р С «Про заходи щ о д о Поліпшення використання клубних закладів і спортивних споруд» передбачено розширити підготовку організаторів-методистів у вузах культури, а фахівців художніх спеціалізацій — в училищах. Обласні управління м а ю т ь продумати це при визначенні спеціалізацій під час прийому. Народна м у д р і с т ь гласить: « Д і л о л ю д ь м и ставиться,

а жаль, перелік -недоробок у минулій п'ятирічці можна було б продовжити. І хоч би якими високими не були загальні показники, м у с и м о визнати: здійснено значно м е н ш е , ніж належить добитися у поточному п'ятиріччі. Культармійці зобов'язані зробити все від них залежне, аби кожен клубний, бібліотечний, музейний заклад, парк культури і відпочинку став опорною базою партійних організацій у комуністичному вихованні населення, мобілізації трудових колективів на успішне виконання планів і соціалістичних зобов'язань, узятих на 1986 рік і дванадцяту п'ятирічку. Розпочався другий Всесоюзний фестиваль народної

л ю д ь м и славиться». Культосвітні кадри нині в переважній більшості з високим почуттям обов'язку, громадськоТ відповідальності забезпечують доручені ділянки. Такий потенціал дав змогу створити дійовий р е з е р в : кожен третій працівник висувається на керівну посаду саме з «низів». Систематично підвищується кваліфікація резервістів. Відчутні зрушення в забезпеченні спеціалістами закладів культури в сільській місцевості відбулися у Волинській, Івано-Франківській, Львівській, Тернопільській, Вінницькій, Ворошиловградській, Кіровоградській, Хмельницькій і Чернігівській областях. В окремих районах тут уже вирішено п р о б л е м у кадрів. А ось на Ж и т о м и р щ и н і , Київщині, Миколаївщині, Харківщині майже дві третини завідуючих сільськими клубами не мають спеціальної освіти і не здобувають ї ї . Недостатні темпи поліпшення якісного складу цієї категорії працівників у Закарпатській, Запорізькій і О д е с ь к і й областях. Про те, що все залежить від бажання і вміння трудитися, свідчить приклад С у м с ь к о г о управління культури, яке зробило правильні висновки з багаторічної критики на свою а д р е с у . В результаті копіткої роботи по вихованню та закріпленню кадрів число фахівців клубної справи за минулу п'ятирічку зросло на 20 і досягло 59 відсотків. Доводиться констатувати: склалась тривожна ситуація з р о з п о д і л о м молодих спеціалістів д л я театрів і концертних організацій. Заявок на них обмаль, тим часом трупи багатьох театрів, художніх колективів старіють, бракує акторів з вищою освітою. Не має спеціальної освіти половина артистів об'єднань музичних ансамблів. В окремих колективах посади директорів, завгоспів, адміністраторів заміщено випадковими л ю д ь м и . Майже в кожному театрі п о р у ш у ю т ь с я співвідношення між жіночим і чоловічим с к л а д а м и , вікова с т р у к т у р а труп. Наше бурхливе сьогодення ставить посилені вимоги до вдосконалення с т и л ю , підвищення організованості, зміцнення п о р я д к у , дисципліни як в обласних управліннях, районних відділах, так і в кожному закладі культури та мистецтва. Можна відзначити, що в стилі діяльності більшості органів і установ культури відбуваються зміни на краще. На високому рівні проходили традиційні всесоюзні і республіканські фестивалі, театралізовані свята, концерти й художні виставки, присвячені 40-річчю Великої П е р е м о г и , 50-річчю стахановського р у х у , X X V I I з ' ї з д у К П Р С і X X V I I з'їзду Компартії України. А л е ще не всі обласні управління активно перебудовують роботу у світлі партійних вимог. Так, Ж и т о м и р с ь к е , О д е с ь к е , Донецьке й Дніпропетровське недостатньо дбають про зміцнення виконавської дисципліни. Підпорядковані ї м концертні організації інертні при створенні музичних естрадних колективів і програм, підготовці молодих перспективних виконавців. Д о н е ц ь к е , Ровенське, К р и м с ь к е , Чернігівське управління зволікають організацію в закладах культури постійних експозицій та пересувних виставок образотворчого мистецтва. Ч е р е з недостатній контроль за програмами зарубіжних колективів, які гастролюють у республіці, вони нерідко з м і н ю ю т ь погоджений р е п е р т у а р , п о р у ш у ю т ь етичні норми поведінки на сцені. Трапляється, замість всебічного розвитку у працівників чуття нового, діловитості керівники о к р е м и х установ вдаються до паперово-бюрократичного стилю, захоплюються різними нарадами і засіданнями, складанням не завжди потрібної звітності. В Івано-Франківському, О д е с ь к о м у , Ровенському управліннях завдання виконавц я м визначають нечітко, частина доручень не береться на контроль, внаслідок чого багато з них не виконується. Щ е непоодинокі випадки подання у вищестоящі органи документів б е з належного опрацювання, з некритичними оцінками. Не з м е н ш у є т ь с я потік службових реляцій з місць, в яких п о р у ш у ю т ь с я питання, що входять до компетенції обласних управлінь, місцевих Рад народних депутатів.

У більшості людей е хобі, якому вони присвячують дозвілля. Кореспондент могилів-подільської районної газети «Наддністрянська правда», що на Вінниччині, Марія Василівна Гуцуляк — народна майстриня. Вона займається старовинним видом декоративно-прикладного мистецтва Поділля — художніми витинанками. Фото П. 2 «Соціалістична культурам № 6

ПРИХОДЬКА. 5

син між концертними організаціями. У системі Міністерства переглянуто м е т о д и планування, розробляється програма дальшого зміцнення матеріальної бази театрально-видовищних установ і культурно-освітніх закладів. К о м п л е к с цих та інших заходів спрямовано на забезпечення високої ефективності творчої віддачі колективів, підвищення відповідальності за доручену ділянку.

Ось у такій творчій атмосфері проходять репетиції ВІА «Молодість» Жмеринського КСК Вінницької області — дипломанта обласного конкурсу обрядових ансамблів. Фото В.

БОНДАРЕНКА.

Особливо слід наголосити на важливості організації малих сцен у театрах, значення яких у вихованні глядачів, формуванні в них постійної потреби спілкування з мистецтвом важко переоцінити. З іншого боку, мала сцена — то своєрідна лабораторія зростання акторської майстерності, експериментальний майданчик, де випробовуються пошуки режисерів, реалізується ініціатива здібної молоді. Не м о ж е не тривожити і той ф а к т , що чимало майстрів сцени нерідко тільки значаться в списках труп, але перевагу віддають виступам на гастрольно-концертних м а р ш р у т а х , записам на радіо і телебаченні, зйомкам на кіностудіях. Внаслідок у таких колективах наперед виходять виконавці с е р е д н ь о ї кваліфікації, під яких, звісно, ф о р м у є т ь с я і р е п е р т у а р , а на нього відповідно реагують глядачі. Колектив втрачає авторитет... Не дають поки що очікуваних результатів заходи, спрямовані на розвиток художньої самодіяльності. Часто на місцях прагнуть вивести аматорські колективи на рівень професіональних. Це начебто й добре, але автоматично немов вищає бар'єр на шляху зростання кількості аматорів. Тим часом, щоб лише ліквідувати відоме скорочення, яке сталося за роки одинадцятої п'ятирічки, необхідно збільшити число учасників в існуючих гуртках на чотири-п'ять чоловік.

Практика культурного будівництва, наше бурхливе, динамічне сьогодення, р и т м прискорення суспільного розвитку вимагають о д кожного відчувати пульс часу, не піддаватися спокусі «спокійного життя». Так нас вчить партія, таким стилем треба постійно і цілеспрямовано оволодівати, а д е к о м у — оперативно перевчатися. С л і д наполегливіше працювати над у т в е р д ж е н н я м у колективі кожного закладу духу високої вимогливості, непримиренності до ідейно-художнього браку, сірості. На ниві культурно-освітньої роботи не мають права лишатися ті, хто заспокоюється на д о с я г н у т о м у , мириться з недоліками, перестає відповідати вимогам нашої комуністичної моралі. Великою м і р о ю через нерозпорядливість керівників значні надпланові збитки і невиконання планів по прибутках допустили Кримська, Закарпатська, Кіровоградська, Херсонська й Чернігівська ф і л а р м о н і ї . Керівникам, головним спеціалістам закладів, де допущено відставання і не відбувається змін на краще, Колегія Міністерства культури дала належну оцінку. Нині готуються директивні д о к у м е н т и , які передбачають удосконалення організаційної і творчої діяльності театрів. Запроваджено нову, прогресивнішу систему взаємовідно-

рацювати вдумливо, з почуттям відповідальності — така вимога сьогодення, на це спрямовують нас рішення історичного XXV11 з ' ї з д у партії. Вироблений стратегічний курс на прискорення економічного і соціального розвитку країни дістав одностайну і повну підтримку радянського народу. Закономірно, що глибоке розуміння визначених завдань у галузі культурного будівництва всіма нашими кадрами — неодмінна, першочергова передумова успіху. Важко переоцінити значення прийнятих останнім часом рішень ЦК К П Р С , спрямованих на зміцнення матеріально-технічної бази культури, поліпшення використання клубних закладів і спортивних споруд. О т ж е , необхідно об'єднувати зусилля, діяти на основі спільних планів зацікавлених організацій і відомств. Тіснішими мають ставати контакти з профспілковими організаціями. Належить багато зробити д л я приведення в зразковий стан кожного закладу культури. Розроблено організаційно-політичні і масові заходи по виконанню грандіозних накреслень X X V I I з ' ї з д у КПРС, рішень X X V I I з ' ї з д у К о м п а р т і ї України на п'ятирічку. П р о д у м у ю ч и роботу на ближчу і більш віддалену перспективу, ми виходимо з того, що перебудовуватись с л і д докорінно, рішуче ламати застарілі стереотипи, поновому осмислювати те, що досі не переосмислено. О р і є н т и р о м у цьому є мовлене на з ' ї з д і Михайлом Сергійовичем Горбачовим: «Застій просто нетерпимий у такій живій, динамічній, багатогранній справі, як і н ф о р м а ц і я , пропаганда, х у д о ж н я творчість і х у д о ж н я самодіяльність, робота клубів і театрів, бібліотек і музеїв — усієї с ф е р и ідейно-політичного і трудового, морального й атеїстичного виховання».

Завжди людно у спортивному залі КСК села Білого Золочівського району Львівщини.

Минає рік з часу прийняття Центральним К о м і т е т о м К П Р С постанови «Про заходи щ о д о поліпшення використання клубних закладів і спортивних споруд». Здійснені і здійснювані в республіці заходи по ї ї виконанню активно сприяють дальшому розвою культури, забезпеченню змістовного дозвілля т р у д я щ и х . Новим яскравим виявом турботи Комуністичної партії про поліпшення умов відпочинку радянських л ю д е й стало визначення Політбюро ЦК КПРС заходів щодо розширення будівництва і зміцнення матеріально-технічної бази районних будинків культури і клубів у сільській місцевості. В поточній п'ятирічці намічається спорудити удвічі більше клубних закладів, ніж в одинадцятій. Це дасть змогу поліпшити культурно-освітню роботу в районних центрах і сільських населених пунктах, підвищити роль клубів й будинків культури у комуністичному вихованні трудящих. Працівники культосвітньої ниви радо зустріли повідомлення про те, що Політбюро ЦК КПРС схвалило ініціативу ряду громадських організацій, діячів науки і мистецтва по створенню Радянського ф о н д у культури. Це стане важливим к р о к о м у реалізації рішень партії, спрямованих на всебічний розвиток самодіяльності мас. Нова організація активно сприятиме залученню до культурного будівництва різних верств населення, використанню їх матеріальних можливостей і творчих зусиль в інтересах дальшого розвитку соціалістичної художньої культури, більш повного задоволення культурних запитів т р у д я щ и х . Перший рік дванадцятої п'ятирічки культармійці республіки почали загалом непогано. Необхідно зберегти і розвинути узятий темп. П е р ш о р я д н е завдання полягає в т о м у , щоб донести рішення XXV11 з ' ї з д у К П Р С до кожної радянської людини, д о п о м о г т и партійним комітетам у пропаганді, роз'ясненні й організації виконання його настанов.

Каменя

Фото С. ХОРОШ К А.

'Рі

Чимало зусиль докладено д л я розробки і здійснення планів створення культурно-спортивних закладів у селах. Проте у Волинській, Донецькій, Закарпатській, Кіровоградській, Харківській областях намічувані темпи аж ніяк не можуть задовольняти. О д н и м із серйозних недоліків, на виправленні яких необхідно зосередити увагу, є прискорення введення в д і ю об'єктів-«довгобудів». План розвитку м е р е ж і палаців, будинків культури і клубів торік недовиконано на 53 одиниці, бібліотек — на сім. У Донецькій, Запорізькій, Миколаївській, Кримській, Дніпропетровській областях плани будівництва та введення в д і ю об'єктів за минулу п'ятирічку виконано лише на 55—65 процентів. У дванадцятій п'ятирічці розпочате будівництво треба закінчити. Вже у нинішньому році капіталовкладення збільшено на 13,7 процента. Планується ввести в д і ю 203 клуби, п'ять районних будинків культури, вісім бібліотек, два м у з е ї , три театри. Щ о б виконати напружену програму, слід постійно контролювати хід будівництва, працювати в тісному контакті з підрядними організаціями. Обласним управлінням культури необхідно чітко знати реальну потребу закладів у обладнанні з урахуванням перспективи. Ми повинні дбайливо, зацікавлено, погосподарськи витрачати матеріальні ресурси, добиватись од них найбільшої віддачі.

НАШЕ БАГАТСТВО

Комуністи, трудящі Гадяцького району, як і всі радянські люди, живуть під величезним враженням від найважливішої політичної події нашого часу — XXV11 з ' ї з д у Комуністичної партії Радянського С о ю з у . З ' ї з д показав, що прискорення соціально-економічного розвитку країни неможливе без посилення уваги до людського фактора й активізувати його можна лише через цілеспрямовану соціальну політику, наполегливу ідейно-виховну роботу в їх нерозривній сдності. Районний комітет партії, партійні, радянські, профспілкові, комсомольські організації на місцях прагнуть максимально використовувати всі можливості закладів культури д л я широкої пропаганди історичних матеріалів і документів X X V I І з ' ї з д у К П Р С , рішень X X V I I з ' ї з д у Компартії України. На нарадах представників підприємств, установ і організацій міста й працівників культурно-освітніх і навчальних закладів району було підкреслено, що, перебуваючи на крутому переломі в житті нашої країни, всі ми повинні уникати шаблону у виховній роботі, вести непримиренну боротьбу з ф о р м а л і з м о м . Головне — всіма засобами і ф о р м а м и культурномасової роботи дійти до кожного трудівника, активізувати його виробничу діяльність, мобілізувати на виконання напружених соціалістичних зобов'язань нинішнього року і дванадцятої п'ятирічки в цілому. В нашому районі працюють 48 будинків культури і клубів, 46 бібліотек, культурно-освітнє училище, дитяча музична школа з т р ь о м а філіалами. Минулої п'ятирічки с п о р у д ж е н о будинки культури і клуби в селах Сари, Мартинівка, Біленченківка, Рашівка, Дучинці. Цього року б у д е збудовано клуб у селі Харківці. Рік у рік д е д а л і більше трудівників прилучається д о художньої самодіяльності. Нині в районі налічується 338 аматорських колективів, у яких беруть участь близько 7,5 тисячі чоловік. С е р е д них — Герой Соціалістичної Праці ланкова колгоспу «Нове життя» М. Сімінько, д и р е к т о р заводу металовиробів ветеран праці Ф . Кіндратенко, т е л е ф о н і с т к а районного вузла зв'язку Г. Лукаш, головний агроном колгоспу імені Щорса М. Шило, доярка Н. Толкачова та багато інших. Маємо п'ять народних колективів. У творчому звіті, присвя-

ченому X X V I I з ' ї з д у К П Р С , взяли участь 50 хоровйх колективів, 65 жіночих і чоловічих ансамблів, а всього — понад 3,5 тисячі аматорів. Після того як рік тому було прийнято постанову ЦК К П Р С «Про заходи щ о д о поліпшення використання клубних закладів і спортивних споруд», партійні, профспілкові та комсомольські організації ще активніше залучають т р у д я щ и х д о участі в художній самодіяльності. Тільки в районному БК д о д а т к о в о створено три нових колективи й кілька клубів за інтересами. Активізовано роботу закладів культури у вихідні. Відповідно до графіка, затвердженого районним к о м і т е т о м партії, усі підприємства, організації та установи міста беруть участь у підготовці в районному Будинку культури своїх клубних днів. Не меншу увагу приділяємо й розвиткові художньої самодіяльності у виробничих колективах міста, а також у сільських будинках культури і клубах. Так, членами аматорських гуртків і клубів за інтересами Рашівського сільського Будинку культури нині є понад 200 чоловік. Д а л е к о за м е ж а м и району відомі тамтешній дитячий духовий о р к е с т р , що ним керує лікар В. К л и м е н к о , й о р к е с т р народних інструментів, активним учасником якого є секретар парткому колгоспу «Нове життя» В. Знайко. І таких прикладів м о ж н а навести чимало. П р е д м е т н а турбота про змістовне дозвілля сприяє т о м у , що з року в рік по закінченні школи в селах району д е д а л і більше залишається молоді, цікавішеє, та й тверезішає, побут колгоспників. З р о з у м і л о й те, чому все в е л е л ю д н і ш и м и стають традиційні районні свята мистецтв, які проходять у будинках культури та парках, на площах і стадіонах. Значною подією в к у л ь т у р н о м у житті району стало відкриття в місті Гадячі виставочного залу, де широко представлені роботи самодіяльних місцевих художників М. Позивайла, М. Леся, О . Халаджієва, вишивальниць Є . С т е ц ю к , О . Скоробагатської та інших. Неабиякої популярності зажили у нас художні агітбригади. Традиційні щорічні огляди-конкурси цих творчих колективів. У програмах кращих з них яскраво відображаються ж и т т я т р у д о вих колективів, досвід передовиків, боротьба з порушниками дисципліни,

особами, які зловживають спиртним. Учасники агітбригад прагнуть влучним словом впливати на л ю д е й , сприяти виконанню виробничих завдань. Особливо ефективно працюють агітбригади Сватківського, Рашівського, Вельбівського та ряду інших сільських будинків культури, а колектив районного БК вже багато років підряд входить до числа переможців обласних оглядів і конкурсів. Д б а є м о про якнайраціональніше використання спортивних споруд. Маємо 228 спортивних майданчиків, 17 стрілецьких тирів, стільки ж спортзалів. Нещодавно відкрили дитячу спортивну школу. Це дало змогу поліпшити роботу з т р у д я щ и м и за місцем проживання. В районі працюють спортивні клуби та групи здоров'я, які об'єднують понад 450 чоловік. Лише в райцентрі діють 39 секцій, д е підвищують спортивний рівень близько двох тисяч юнаків і дівчат. Важлива роль належить новим традиціям, святам і о б р я д а м . Ми використовуємо дійові ф о р м и виховання м о л о д і — проведення обрядів урочистого вручення паспорта, проводів юнаків на дійсну с л у ж б у до лав Радянської А р м і ї , посвячення в робітники та колгоспники, вшанування трудових династій. Популярні свята Першого снопа, у р о ж а ю , проводів. механізаторів і ш о ф е р і в на сівбу й жнива тощо. Не забувають у нас і про обряди о д р у ж е н н я та організацію безалкогольних весіль. У Гадячі збудовано чудовий Палац урочистих подій. Сам о ї лише атрибутики і обладнання д л я нього придбано на 10 тисяч карбованців. У с е тут створює світлий, піднесений настрій — теплі слова і щирі усмішки розпорядників свят, злагоджений спів обрядового ансамблю районного Будинку к у л ь т у р и , затишне і врочисте о ф о р м л е н н я залів. Крім того, в сільській місцевості обладнано ще 13 обрядових кімнат. А втім, ми р о з у м і є м о , що цього вже замало, і працюємо над тим, аби збільшити ї х н ю кількість. Д о організації безалкогольних весіль залучаємо с т р у к т у р н і підрозділи культурно-спортивного комплексу З А Г С , районний Будинок культури, культурно-освітнє училище, побуткомбінат, комбінат громадського харчування. Оскільки рекомендований обласним управлінням культури сценарій о б р я д у виявився не зовсім вдалим, вирішили доопрацювати його. Завдяки допомозі викладачів культосвітнього училища Г. Тишкової і С . Лазаренко в новому варіанті більше сучасних радянських і класичних народних пісень, сам о б р я д став яскравішим і емоційнішим. Як бачимо, в роботі по культурному обслуговуванню т р у д я щ и х у районі є певні успіхи, але трапляються й недоліки, які нам слід виправляти. А втім, існують проблеми, що їх

можна вирішити лише спільними зусиллями. Наявна матеріальна база окремих закладів культури не дас змоги забезпечити нормальну організацію дозвілля людей, особливо молоді. В районі 24 духових колективи, але цього замало. Відчуваємо труднощі з придбанням костюмів д л я учасників художньої самодіяльності, музичних інструментів, навіть стільців для клубів. Та багато залежить і від культпрацівників. Далеко не на повну силу працюють клубні заклади по пропаганді тверезого способу життя, впровадженню нових свят і обрядів. Іноді вони ще недостатньо враховують духовні запити населення. Не скрізь і не завжди відчутні переваги К С К . О к р е мі культосвітні працівники живу роботу з л ю д ь м и підміняють паперотворчістю. Нас непокоїть і питання зміцнення матеріальної бази спортивних організацій. Хоча й відкрито у Гадячі дитячу спортивну школу, але приміщення д л я занять у зимовий час тут і досі не споруджено. В 15 селах, де розташовані центральні садиби колгоспів і радгоспів, взагалі відсутні спортивні зали. В районі немає жодного закритого плавального басейну. Та найбільше турбує недостатня підготовка фахівців. Основним д ж е р е л о м поповнення кадрів клубних працівників на селі є культосвітні училища. Проте останнім часом потяг молоді до навчання в них зменшився. Тож ми вважаємо, що с е к р е т а р я м партійних організацій, працівникам відділу культури слід активніше відбирати здібну м о л о д ь і направляти ї ї на навчання в училища з тим, щ о б після з д о б у т т я відповідної освіти вона йшла на роботу за покликанням.

* ' і і і '

І ще про одне. Іноді м о ж н а почути від співрозмовників або прочитати в листах, які надходять із підприємств або сіл, нарікання на незадовільну культурно-масову роботу. Я в таких випадках завжди запитую у відповідь: «А яку ви особисто б е р е т е участь у проведенні того чи того заходу? Як профспілковий комітет дбає про дозвілля людей? Щ о роблять комсомольці?» А д ж е організація змістовного дозвілля, здорового побуту залежить, зрештою, від кожного, від усіх нас. А це, в свою чергу, має прямий вихід на настрій людини, на ї ї життєву позицію, на трудову й громадську активність. ^Ь

Накреслення X X V I I з ' ї з д у К П Р С складні й грандіозні. Д о п о м о г т и партійним організаціям у пропаганді, роз'ясненні та організації виконання рішень з ' ї з д у — найперше і найважливіше завдання, яке стоїть п е р е д працівниками культурно-освітніх закладів. • П.

РОЖКО,

с е к р е т а р Гадяцького райкому Компартії України Полтавської області. З «Соціалістична культура» № 6

А4

> І '

•

• »

ЮНІ ТАЛАНТИ Положенням щодо проведення Всесоюзного фестивалю народної творчості передбачено велику програму участі в ньому дитячої самодіяльності, створення численних колективів-супутників. У колгоспі «Україна» Чемеровецького району Хмельницької області діють два дитячих комбінати. Під керівництвом досвідчених вихователів діти змалку прилучаються до прекрасного: малюють, танцюють, співають. Спочатку це виставки та концерти для тат і мам, а згодом — хтозна, може, на них чекае і... велика сцена. Побажаймо ж успіхів Сергійкові Капиці та Оленці Фіголь. Фото П. г

ПРИХОДЬКА.

?Проблема

Нині, коли XXVII з'їзд КПРС у новій якісній площині грядущих соціальних перетворень поставив на порядок денний відповідальні завдання в галузі культурно-освітньої роботи, громадськість нашої країни ще більше хвилює проблема поліпшення організації вільного часу трудящих, особливо молоді, оскільки її цікаве, змістовне дозвілля — то передусім пізнання незвіданого, духовний розвій особистості. Протягом останніх років неабиякої популярності набули клуби за інтересами. Зростає їх кількість, урізноманітнюються форми роботи. Але, на жаль, їм ще бракує приміщень, кадрів, обладнання й апаратури, оригінальних програм; розвиток хорошої справи гальмують міжвідомчі бар'єри. Ось чому так важливо ретельно збирати й вивчати зерна вже набутого і проростаючого досвіду. Певних успіхів у цій справі досягли одесити, де народилося досить сильне об'єднання молодіжних клубів. Тому чорноморське місто і стало місцем проведення республіканського семінарупрактикуму інспекторів обласних управлінь культури, заступників завідуючих відділами пропаганди обкомів JIKCM України, на котрому розглядалося питання дальшого поліпшення організації молодіжного дозвілля. Відкриваючи семінар, заступник міністра культури У PCP В. Б. ВРУБЛЕВСЬКА наголосила: набутки одеситів можуть стати в пригоді в усіх областях республіки. Головне — уважно їх узагальнити і запроваджувати, не копіюючи сліпо, враховуючи місцеві можливості й умови. Отже,

ОДЕСЬКИЙ ВАРІАНТ Як розповіли учасникам семінару господарі — начальник управління к у л ь т у р и Д. П. Б Є Л О В , с е к р е т а р о б к о м у к о м с о м о л у І. М. К О В А Л Ь та д и р е к т о р об'єднання молодіжних клубів М. П. БОЧАРОВ, о д е с и т и серйозно зайнялися п о л і п ш е н н я м д о з в і л л я юних ще 1978 р о к у . На те були вагомі причини. О д е с а —порт, в якому м а й о р я т ь усі прапори і стикаються всі м о д и світу. С а м е ті м о д и і призвели до масового виникнення с а м о д і я л ь н и х В І А з їх часто сумнівними концертами у підворіттях, д о м а ш н і х д и с к о т е к , д е нерідко звучали ворожі голоси, д е м о н с т р у в а л и с я чужі нам в і д е о ф і л ь м и . К о м с о м о л ь ц і Ж о в т н е в о г о району на противагу ц ь о м у вирішили гуртуватися у м о л о д і ж н и х к а ф е . Тоді таких не б у л о . А л е ж у центрі О д е с и доволі старих захаращених підвалів, щ о н а л е ж а т ь , як правило, п і д п р и є м с т в а м торгівлі. О т і вийшла м о л о д ь на суботники. Е н т у з і а з м знайшов п і д т р и м к у партійних, радянських органів, котрі підказали працівникам торгівлі, які вигоди приховані в організованому дозвіллі юнаків і дівчат. Так на основі рішення райвиконкому б у л о створено перше к а ф е — « М о л о д і ж н е » . Його г о с п о д а р е м став райхарчоторг. Райком к о м с о м о л у розробив і затвердив відповідне положення. Г р о м а д с ь к а р а д а з представників різних організацій, у тому числі й працівників к у л ь т у р и , взяла на с е б е відповідальність за зміст вечорів. Платний вхід до « М о л о д і ж н о г о » дав з м о г у нагромадити певний фінансовий ф о н д , за рахунок якого почали запрошувати популярних митців, цікавих представників різних п р о ф е с і й , лекторів, котрі й започаткували р е г у л я р н і творчі зустрічі. К о м с о м о л ь ц і повели рішучу боротьбу з л ю б и т е л я м и з е л е н о г о з м і я і порушниками громадського порядку. Минуло небагато часу, і неординарні, змістовні тематичні концертні та д и с к о п р о г р а м и привернули увагу м о л о д і міста. У к а ф е стало важко потрапити. Щ о б задовольнити заявки бажаючих, дійти д о всіх к а т е г о р і й м о л о д і , почали ф о р м у в а т и контингент кожного вечора. Касир відправлявся на підприємства, у вузи, школи, д е вже чекали свого вечора, звідки приходили навіть із з а з д а л е г і д ь п і д г о т о в л е н и м и сценаріями. Подібна ф о р м а організації з у с т р і ч е й у « М о л о д і ж н о м у » практикується і т е п е р . Поступово на базі к а ф е почали розгортатись любительські творчі об'єднання. П е р ш и м и б у л и клуби студентів — «Ліра»; м о л о д и х учених, інженерно-технічної м о л о д і — « К о л е г и » , творчої м о л о д і та учнів с е р е д н і х спеціальних навчальних закладів. Рада « М о л о д і ж н о г о » надавала к л у б а м постійну д о п о м о г у у ф о р муванні активу, виробленні п р о г р а м , залученні я к о м о г а більшої кількості учасників до підготовки й проведення тематичних заходів. П о т і м відкрилися м о л о д і ж н і к а ф е « Д и с к о т е к а » , «Вечірня Одеса». Ж и т т я показало: вогнища д о з в і л л я юні п о т р е б у ю т ь координації зусиль. І виконком районної Ради прийняв рішення про створення

об'єднання молодіжних клубів — О М К , затвердив штатний розпис його працівників. Ось у ж е два роки об'єднання — це п е р е д у с і м творча лабораторія управління культури, база практики обласних курсів підвищення кваліфікації працівників культури по вивченню досвіду організації роботи клубних об'єднань, тематичних концертних програм, диско-танцювальних вечорів, масових к о м с о м о л ь с ь к о молодіжних заходів. Згідно з положенням про об'єднання, з а т в е р д ж е н и м к о л е г і є ю управління культури О д е с ь к о г о о б л в и к о н к о м у , О М К — самостійна організація, що включає в себе клуби за інтересами, любительські об'єднання, концертно-танцювальні майданчики, студії та інші підрозділи, пов'язані з д о з в і л л я м т р у д я щ и х , і б у д у є свою діяльність на основі самоокупності. В О М К тягнеться м о л о д ь найрізноманітніших уподобань, а д ж е тут діють 14 клубів. З о к р е м а , політичний — «Час і ми», л і т е р а т у р но-ігровий — « Е р у д и т » , с а м о д і я л ь н о ї пісні, любителів л і т е р а т у р и , кіно, сучасної музики, пантоміми, к у л ь т у р и спілкування, здоров'я, тверезого способу ж и т т я , веселих зустрічей. Користуються популярністю і самодіяльні к о л е к т и в и — е с т р а д н о - х о р е о г р а ф і ч ний ансамбль « К а т ю ш а » , вокально-інструментальний. П'ять м о л о д і ж н и х к а ф е , к а т а м а р а н « Х а д ж и б е й » , літній майданчик Центрального парку к у л ь т у р и і відпочинку імені Т. Г. Шевченка, танцювальний зал клубу « О р б і т а » , чотири теплоходи Чорноморського м о р с ь к о г о пароплавства (на договірних засад а х ) — усе це робочі дільниці О М К . Об'єднання має і солідну технічну базу. Д о послуг керівників клубів — госпрозрахункова с т у д і я звукозапису, репетиційний зал, технічна майстерня, лабораторія розробки світломузичних пристроїв, відеотехніки й атракціонів. Управління культури п і д т р и м у є появу нових вогнищ д о з в і л л я . Вони с т в о р ю ю т ь с я за п о г о д ж е н н я м з управлінням і р е є с т р у ю т ь с я у встановленому порядку на основі розумних творчих інтересів у групи юнаків та дівчат, а також при наявності відповідного приміщення. Вхід платний. Ціна вхідного квитка встановленого з р а з к а визначається в і д д і л о м цін о б л в и к о н к о м у . К о ш т и витрачаються на оплату праці лекторів, акторів, ансамблів, проведення культурних програм, придбання ф і л ь м і в , апаратури і о б л а д н а н н я т о щ о . Важливо відзначити і таке. Якщо раніше к о ж е н з клубів за інтересами був фактично замкнений р а м к а м и власної діяльності, то нині д е д а л і ширшають контакти між ними. Ф а к т и ч н о всі вони планують роботу з у р а х у в а н н я м інтересів інших колективів. В з а є м о д і я допомагає організації глядачів, р е к л а м и засідань. Зміст заходів О М К визначає х у д о ж н я рада, до с к л а д у я к о ї , о к р і м штатних працівників об'єднання, входять р е ж и с е р и , найдосвідченіші керівники клубів, мистецтвознавці, журналісти, інспектори обласного управління к у л ь т у р и , комсомольські працівники. Керівний орган об'єднання — р а д а — обирається на спільних зборах штатних співробітників О М К і представників клубів. Д о неї репрезентовано також працівників органів к у л ь т у р и , комсомольських, профспілкових та інших громадських організацій, що займаються д о з в і л л я м . Керівний орган О М К забезпечує і координує участь усіх підрозділів об'єднання в к у л ь т у р н о м у о б с л у г о в у ванні населення. О ч о л ю є раду голова, котрого призначає управління культури. Перехід об'єднання д о р о з р я д у самостійних організацій, а також постійне р о з ш и р е н н я поля його діяльності з усією гостротою поставили питання д о б о р у і підготовки кадрів, з о к р е м а музичного п р о ф і л ю . З цією м е т о ю проводиться набір кандидатів у стажистську групу. Перевага в і д д а є т ь с я м о л о д и м л ю д я м , рекомендованим к о м і т е т а м и к о м с о м о л у . В групі стажування навчають прийомів і м е т о д і в в е д е н н я дискотанцювальних програм, р о з р о б к и с ц е н а р і ї в , використання м у зичних матеріалів. Індивідуальну р о б о т у зі с т а ж и с т а м и проводять режисер музичного відділу і керівники груп з числа кращих дискорів. З а в е р ш у є т ь с я навчання п і д г о т о в к о ю і п о к а з о м танцювальної або тематичної програми. Час с т а ж у в а н н я — від трьох місяців до року, залежно від початкової підготовки. Д о роботи ведучого д и с к о п р о г р а м и стажист д о п у с к а є т ь с я лише після атестації його х у д о ж н ь о ю р а д о ю О М К . К р а щ и х ведучих управління культури направляє на Республіканські курси підвищення кваліфікації працівників культури. І ще один аспект, який м о ж е прислужитися в інших областях« В об'єднанні є група рецензентів, котрі в о л о д і ю т ь і н о з е м н и м и мовами і займаються прослуховуванням з а р у б і ж н и х грамзаписів з фондів колекціонерів. На всі платівки пишуть р е ц е н з і ї , д е вказують рік випуску диска, назву ф і р м и , д а ю т ь п е р е к л а д пісні, оцінку текстового і музичного м а т е р і а л у . Група р е ц е н з е н т і в аналізує й і н ф о р м а ц і ї про ансамблі, о к р е м и х виконавців, щ о з'являються у періодичних виданнях — наших і з а р у б і ж н и х . У с е це поповнює музичний ф о н д об'єднання, д о з в о л я є д и с к о г р у п а м урізноманітнювати сценарії, уникати випадкових, с л а б к и х , а то й відверто ворожих нам пісень.

Виступають колективи О д е с ь к о г о об'єднання м о л о д і ж н и х клубів.

ЕНТУЗІАСТИ

О д е с и т и не тільки д о к л а д н о розповіли про роботу свого О М К , а й люб'язно запропонували г о с т я м побувати у кількох к л у б а х , побачити, чим і як р о з в а ж а ю т ь т а м юнаків і дівчат. Учасникам семінару с п о д о б а л о с я в к а ф е « О л ь в і я » , «Вечірня О д е с а » , « М о л о д і ж н е » , у клубі О д е с ь к о г о порту. Вони на власні очі побачили, щб м о ж н а зробити з підвалу чи якогось іншого забутого приміщення, гарненько засукавши рукави. Ми потрапляли в а т м о с ф е р у вишуканого затишку. І з знанням справи працювали ведучі, приємними було і слово, і м у з и к а , й чашечка кави... Тут, в О д е с і , ми з у с т р і л и с я з багатьма е н т у з і а с т а м и організації молодіжного д о з в і л л я , які щиро порадували представників усіх областей д о л а д н и м и міні->спектаклями. Євген Рудницький і О л е г Харченко показали тематичні програми О М К «Хто платить, той...» і «Королівство кривих д з е р к а л » , удостоєні дипломів В с е с о ю з н о г о огляду-конкурсу дискотек. Вони короткі, динамічні, експресивні. Музичні паузи, заповнені цими м а л е н ь к и м и публіцистичними с п е к т а к л я м и , перетворюються у бліц-уроки пізнання дійсності на барикадах ідей. Ведучі вибрали актуальні нині п р о б л е м и протистояння м о л о д и х умів і с е р д е ц ь спокусливому змієві «об'єктивних» антирадянських радіоголосів, красивого західного ж и т т я , що р е к л а м у ю т ь сумнівні в і д е о ф і л ь м и . А в т о р и закликають пам'ятати: нерозбірливість у подібних речах призводить спочатку до сліпої довіри, а п о т і м і до відвертої з р а д и . Такі програми, відзначали учасники с е м і н а р у , має дивитися молодь в усіх областях. ї х т р е б а тиражувати, не забуваючи про місцевий матеріал. Використання його послужить вихованню у юнаків і дівчат чіткої ж и т т є в о ї позиції. Приємною несподіванкою став і виступ д и п л о м а н т а XII Всесвітнього ф е с т и в а л ю м о л о д і і студентів у Москві, всесоюзного і республіканського о г л я д і в дискотеки О д е с ь к о г о інституту інженерів морського ф л о т у . Ц е й колектив показав д и с к о п р о г р а м у «Хай продовжується ж и т т я » . З а х о п л е н і в и д о в и щ е м , глядачі не

помітили, як пролетів час. С п а л а х н у л о світло у залі, але ще кілька хвилин присутні перебували під в р а ж е н н я м синтезу кіноі театральної публіцистики, т в о р ц е м якої є кандидат економічних наук С . Д . Д р а г о м а р е ц ь к и й . П о р я д з С . Д . Д р а г о м а р е ц ь к и м хочеться поставити і голову клубу « Е р у д и т » Б. О . Б у р д у . К о л е к т и в показав гру «А якщо п о д у м а т и » . Все було як у найкращих передачах «Що? Де? Коли?» — х и т р о м у д р і запитання, напружена робота командсуперниць, доречне слово ведучого і зацікавлені болільники, невимушено втягнені в з м а г а н н я ерудитів. О д е с и т и з г о р д і с т ю п о в і д о м л я ю т ь : на вечори в цьому клубі щ о р а з у з б и р а ю т ь с я 200 — 400 юнаків і дівчат. Коли «Ерудит» грав з москвичами, зійшлося понад тисячу його болільників. Господарі т о д і виграли. М и не випадково так д е т а л ь н о зупинилися на виступах кількох колективів, які п р е д с т а в л я ю т ь о д е с ь к і м о л о д і ж н і клуби. На їх прикладі м о ж н а багато чого навчитися. Згадані ф о р м и проведення д о з в і л л я досить прості, не п о т р е б у ю т ь великих матеріальних з а т р а т , а лише творчого п і д х о д у , б а ж а н н я працювати з вогником і, звичайно ж, ентузіастів. На семінарі відзначалося, і присутні переконалися в т о м у , що ініціативні організатори є не лише в О д е с і . Вартий поширення д о с в і д киян — навчання культури бального і сучасного танцю в концертно-танцювальному залі « Ю н і с т ь » Київського парку к у л ь т у р и і відпочинку імені X X I I з ' ї з д у К П Р С ; проведення м о л о д і ж н и х вечорів у клубі Л е н і н г р а д с ь к о г о району «Еліон». На семінарі називалися й інші колективи та о к р е м і імена, у кого т р е б а вчитися. З о к р е м а , йшлося про цінний д о с в і д молодіжних клубів з Д н і п р о п е т р о в с ь к а , Львова, Івано-Франківська, а також київської Ц е н т р а л ь н о ї м і с ь к о ї імені М о л о д о ї г в а р д і ї та обласної луцької юнацьких бібліотек по оперативному забезпеченню дискотек потрібним д о в і д к о в и м м а т е р і а л о м . Так, у республіці чимало адрес цінного д о с в і д у організації д о з в і л л я юнаків і дівчат у молодіжних клубах. В кожній області є відповідна база узагальнення цього досвіду, підготовки кадрів. І р а з о м з т и м , як зауважили завідуючий к а б і н е т о м технічних засобів Республіканського інституту підвищення кваліфікації працівників культури В. Я. КУЗИК і старший викладач К и ї в с ь к о г о д е р ж а в н о г о інституту к у л ь т у р и імені О . Є . Корнійчука кандидат педагогічних наук Н. М. ЦИМБАЛЮК, на місцях т р е б а сміливіше шукати ентузіастів-організаторів. Знаходити, наділяти д о в і р ' я м і вчити. А д ж е о д н о г о лише е н т у з і а з м у з а м а л о д л я керівників

Учасників семінару зацікавила гра клубу «Ерудит» « А якщо подумати».

Ф о т о С. Х О Р О Ш К А .

У з г о д ж е н н я , з а т в е р д ж е н н я забирають чимало часу. Інколи у комісіях сидять л ю д и н е к о м п е т е н т н і , значно гірше обізнані з вітчизняними і к р а щ и м и з а р у б і ж н и м и новинками, ніж учні с е р е д н і х ш к і л , і, керуючись правилом «як би чогось не трапилось», з б і д н ю ю т ь програми. Щ е недостатньо активно й оперативно працюють г р о м а д с ь к і х у д о ж н і ради, діяльність ВІ А , дискотек часто перевіряють особи, д а л е к і від культури. А б о таке. Прискоренню оновлення музичних п р о г р а м мають сприяти с т у д і ї звукозапису, але з ними не так легко налагодити контакти, бо вони підпорядковані « Р е м п о б у т т е х н і ц і » . Настав час наблизити ці с т у д і ї д о к у л ь т у р и .

клубів, ведучих дискотек, активу інших різноманітних л ю б и т е л ь с ь ких об'єднань. Ці товариші мають володіти а у д и т о р і є ю , м і к р о ф о ном та іншою т е х н і к о ю . На ж а л ь , в о к р е м и х областях ще несерйозно ставляться до підготовки і перепідготовки кадрів. Часом до Києва направляють з о в с і м випадкових л ю д е й — д л я плану, а частина фахівців п р и ї з д и т ь на перепідготовку б е з сценарних розробок. Є тут і ще одна суттєва д е т а л ь . Названі інститути з а й м а ю т ь с я підвищенням ф а х о в о ї майстерності працівників системи Мінкульту У Р С Р . А як бути з тими, кого опікають п р о ф с п і л к и і к о м с о м о л ? Настав час у з г о д и т и , об'єднати зусилля трьох організацій, причетних до підготовки і перепідготовки організаторів м о л о д і ж ного дозвілля.

ЗАВДАННЯ НА ВЧОРА

ТЕМИ ДЛЯ РОЗДУМІВ На семінарі з'ясувались проблеми, з якими стикаються культпрацівники, причетні д о активного д о з в і л л я юнаків і дівчат, проблеми, що вимагають негайного реагування. О д н а з них — залежність м о л о д і ж н и х клубів від торгівлі. Навіть одесити зі с в о ї м сильним О М К визнають: торгівля д е щ о з в ' я з у є руки. А куди подінешся — к а ф е належать ї й . Певна річ, господарі проведення семінару не говорили про це вголос, але гості відчули те з виступу вже знайомого нам С . Д . Д р а г о м а р е ц ь к о г о , який пояснив, чому дискотека Інституту інженерів м о р с ь к о г о ф л о т у , як і деякі інші о д е с ь к і м о л о д і ж н і об'єднання, не входить до О М К . Причин кілька. Концерти д и с к о т е к д е х т о хоче бачити як заставки до музичних п р о г р а м у к а ф е й барах. О т ж е , хто не р а х у є т ь с я з цим, той наражається на немилість п р о д т о р г у . Бо в нього план, що з м у ш у є замовляти танцульки й « о х о л о д ж у в а т и » ї х д о р о г и м и коктейлями. А переважна маса відвідувачів м о л о д і ж н и х к а ф е — 17—20 років — не має «троячок» д л я активного відпочинку у «Вечірній О д е с і » чи « М о л о д і ж н о м у » . — Відомчі бар'єри п о р о д ж у ю т ь й інші негативні а с п е к т и , — продовжив р о з м о в у голова м о л о д і ж н о г о клубу «Еліон» з Києва В. І. З А Х А Р Ч Е Н К О . — Наш к л у б задихається «в обіймах» трьох відомств — к у л ь т у р и , к о м с о м о л у , г р о м а д с ь к о г о харчування. Я, д о речі, вважаюсь працівником торгівлі. Ш т а т и клубу ми к о м п л е к туємо з так званих кухарів, офіціантів. Наша «апаратура» за кошторисом — сковорідки, виделки, ножі. Якщо ми серйозно хочемо зайнятися поліпшенням м о л о д і ж н о г о д о з в і л л я , то повинні бути самими с о б о ю , згрупуватися в об'єднання, як о д е с и т и , щ о б ці об'єднання користувалися правом юридичної особи — як с а м о с тійна самоокупна організація, п і д р о з д і л культури. У цьому зв'язку б у л а слушна пропозиція про створення молодіжних центрів, які б мали і сучасні п р и м і щ е н н я , й д е ш е в і б у ф е т и , і весь клубний реквізит. С а м е такі м о л о д і ж н і центри здатні забезпечити роботу клубів за інтересами і вдень, чим не можуть нині похвалитися навіть о д е с и т и . Не випадково прискіпливий представник Чернігівського о б к о м у к о м с о м о л у В. ПОВЖИК незадоволено сказав на з а к р и т т і с е м і н а р у : «Нам не показали роботу клубних закладів і К С К » . Інша п р о б л е м а — діяльність ф о л ь к л о р н и х ансамблів. В О д е с і про це не йшлося, але на с у д учасників с е м і н а р у і численної м о л о д і ж н о ї а у д и т о р і ї був представлений виступ ф о л ь к л о р н о г о ансамблю О М К у К л у б і м о р я к і в . Він справив гнітюче враження. П і с л я ритм-балету вийшла група дівчат у народних к о с т ю м а х , які можна назвати хіба що о д е с ь к и м и , і ж у р л и в о , заупокійно заспівала кілька жартівливих у к р а ї н с ь к и х весільних частівок. М о л о д і л ю д и в залі реготали. Бо це б у л а фальшивка. Так працювати негоже. У к р а ї н с ь к и м пісенним ф о л ь к л о р о м з а х о п л ю є т ь с я весь світ, і не м о ж н а д о з в о л я т и , щ о б з нього сміялись на рідній з е м л і . Ф о л ь к л о р н і ансамблі м а ю т ь вчитися і рівнятися якщо не на Державний заслужений український народний хор імені Г. Г. Верьовки, то на «Явір», « М е д о б о р и » , народну співачку Ніну Матвієнко. Про це д о в о д и т ь с я говорити т о м у , що не лише в О д е с і є спроби працювати «під народ». С е м і н а р в усій повноті порушив питання к у л ь т у р и поведінки юнаків і дівчат у м о л о д і ж н и х к л у б а х . К у л ь т о р г а н і з а т о р и вечорів мають звертати увагу і на зовнішній вигляд м о л о д і , і на манери ї ї поведінки. Особливо багато м о ж у т ь зробити д л я цього ведучі. Вони тримають в руках м і к р о ф о н , ф о р м у ю т ь г р о м а д с ь к у д у м к у , тож к о м у , як не ї м , під час музичних пауз сіяти в зал виховні зерна. Зустріч в О д е с і засвідчила: багатьох непокоїть питання оновлення музичних п р о г р а м . Це досить складна п р о ц е д у р а . 4 «Соціалістична культура» № 6

Д і л о в а р о з м о в а , що в і д б у л а с я в О д е с і , показала: в організації к у л ь т у р н о г о д о з в і л л я м о л о д і ми ще далекі від бажаного. Про це свідчить низька відвідуваність клубних закладів, особливо у сільській місцевості. Причини — одноманітність заходів, які проводятьс я в них, погана орієнтація на смаки й інтереси відвідувачів різних вікових і соціальних груп. Щ е й досі левову пайку п р о г р а м культосвітніх закладів становлять кіно і танці. Викликає тривогу той ф а к т , що за останні п'ять років у клубах з м е н ш и л а с ь кількість лекцій, вистав, концертів. Незадовільно використовуються новітні технічні засоби, а це з м е н ш у є притягальну силу клубів як центрів цікавого, змістовного д о з в і л л я . Д о с і чимало д и с к о т е к , закритих на репетиційний період ще торік, так і не відновили своєї роботи. А н а л і з перевірок на місцях показує: о к р е м і відповідальні за них працівники вичікують, коли нарешті пройде « м о д а » на д и с к о т е к у , відверто вважаючи ї ї ч у ж о ю культосвітній ниві. В інших випадках д и с к о т е к а цікавить культпрацівників лише як д ж е р е л о виконання фінансових планів. Не перевелися ще і горе-керівники, котрі замість того, щоб займатися в п о р я д к у в а н н я м роботи д и с к о т е к , поліпшенням якості ї х р е п е р т у а р у , д о б о р о м кваліфікованих кадрів, просто-на-просто т р и м а ю т ь «розсадники зла» на з а м к у . Як наголошували учасники с е м і н а р у , на місцях с л і д краще дбати про актив д и с к о т е к , щ о б до його с к л а д у входило якомога більше л ю д е й , наближених до справжньої культури. Ведучі мають постійно вести к у л ь т м а с о в у роботу з відвідувачами, а не о б м е ж у ватись о г о л о ш е н н я м назви твору і виконавця. Викликає подив, що в р е п е р т у а р і навіть непоганих дискотек не з а в ж д и є українська класична і сучасна е с т р а д н а м у з и к а . Д е я к і ведучі с к а р ж а т ь с я на відсутність подібних записів, хоча вже давно при київському Ц е н т р а л ь н о м у парку к у л ь т у р и і відпочинку створено в і д д і л ф о н о г р а м , який виконує з а м о в л е н н я на записи за безготівковий р о з р а х у н о к д л я всіх організацій республіки. На семінарі б у л о ще раз п і д к р е с л е н о : в О Н М Ц роками лежать невикористані сценарії д л я д и с к о т е к , а відповідальні за дану р о б о т у не р о з п о в с ю д ж у ю т ь ї х за призначенням, і за це ніхто ї х суворо не питає. О с т а н н і м часом багато говоримо про в і д е о ф і л ь м и , відеотеки. Новинка приваблює м о л о д ь , і цим к о р и с т у ю т ь с я спритні ділки. С к а ж і м о , у тій ж е О д е с і в приватному користуванні є понад тисячу в і д е о м а г н і т о ф о н і в , а в д е р ж а в н и х з а к л а д а х к у л ь т у р и — жодного. О с ь чому найближчим часом у республіці набудуть розвитку д е р ж а в н і в і д е о т е к и і в і д е о з а л и . Про це м а ю т ь потурбуватися на місцях. Як відзначалося на X X V I I з ' ї з д і К П Р С , всюди, в т о м у числі і в організації м о л о д і ж н о г о д о з в і л л я , настав час не гучних слів, а вагомих справ. П р о б л е м и з'ясовано. Є чітка перспектива роботи. Потрібні лише прискорення, колективні зусилля, ініціатива, особиста зацікавленість. Д о цього закликає усіх нас і д р у г и й Всесоюзний ф е с т и в а л ь народної творчості, х о д а якого набирає все більших темпів, все б і л ь ш о ї політичної, е м о ц і й н о ї напруги.

М. М А Х І Н Ч У К , кореспондент

1Г

«Соціалістичної культури».

Москвичі захоплено аплодували м у з и к а м із закарпатської «глибинки». Вони буквально полонили вимогливих столичних глядачів, які ще й ще викликали їх на «біс». У Всесоюзному Будинку композиторів тоді проходив п'ятий фольклорно-етнографічний фестиваль «Московська осінь» — на нього були запрошені й аматори з Хустського районного Будинку культури. Можна лише уявити, як спалахнули вогнисті скрипки в руках столяра Д м и т р а Хвуста і склодува Ю р і я Сайберта, як запально вдарив у бубон слюсар Ілля Липей і загусляв на цимбалах учень культосвітнього училища В о л о д и м и р Гудак. І забриніли співанки й коломийки. Цього разу квартет натхненно грав за квінтет. Х у д о ж н і й керівник і перша скрипка Д . Хвуст раптом вийняв з-за губи велику рибну луску, показав, звідки береться в неї кларнетне звучання. — Оце так утнули наші з е м л я к и ! — захоплено відзначали хустчани, дивлячись програму «Час» Центрального телебачення. Верховинці побачили свій уславлений ансамбль і в передачі ЦТ «Веселка». Концерт троїстих м у з и к , з берегів Тиси записала на стереоплатівку ф і р м а « М е л о д і я » , на магнітострічку — Всесоюзне радіо. Ф о л ь к л о р н а комісія Спілки композиторів С Р С Р відібрала кращі твори аматорів на міжнародний конкурс народної інструментальної музики, що проводився у Братіславі. Про них розповів ж у р н а л «Советский С о ю з » . Колектив одержав листа-подяку за підписом Родіона Щ е д р і н а .

Подібний «бенефіс» нечастий навіть у професіоналів, а тут учасники самодіяльності так блискавично і, здається, легко з д о б у л и широке визнання. З а успіхом, певна річ, велика праця. Після московських «гастролей» троїсті музики ще з більшою наснагою репетирують, розучують нові м е л о д і ї , у д о с к о н а л ю ю т ь майстерність. Вони брали участь у Всес о ю з н о м у огляді самодіяльної художньої творчості на честь 40-річчя Перемоги, їх запрошували на фольклорний фестиваль д о Ленінграда. А нині ентузіасти упевнено вийшли на орбіту другого Всесоюзного фестивалю народної творчості, присвяченого 70-річчю Великої Жовтневої соціалістичної революції. Вони — заводії культурно-масових заходів у своєму Р Б К , зичливі помічники новачкам, які вперше виступають у фестивальних концертах. А н с а м б л ь р а з о м з іншими аматорами часто виступає в селах району, на підприємствах і фабриках, в установах. І скрізь їх з нетерпінням чекають. К о м у ж завдячні численні шанувальники мистецтва існуванням такого унікального і самобутнього колективу? П е р е д у с і м х у д о ж н ь о м у керівникові Д м и т р у Васильовичу Хвусту. На таких, як він, тримається, завдяки ї м розвивається і квітне наша самодіяльність. Коли московські п р о ф е с о р и потискували худрукові правицю, вітаючи з блискучим виступом, він пригадав дитинство: як вечорами бігав на голос скрипки до оселі Ш е г д і в ( Д . В. Хвуст р о д о м із Кірешів, що славляться в і д о м о ю м е д о к в і т н о ю долиною нарцисів), як до третіх півнів слухав гру першого скрипаля на селі Миколи Ш е г д и , сидячи нишком у кутку на весіллі. Син музики іноді на день-два давав хлопчикові інструмент д о д о м у . Грати на ньому навчився легко — мав бездоганний природний слух. Випасаючи худобу коло Х у с т е ц я чи Тиси, дивував однолітків «гуслюванням» на звичайних сухих бадилинах, які слугували йому за струни. А затим і дорослі загомоніли: — І д і м за малим, най нам з а г у д е . . . Збагнувши, що з сина вийде гудак, тобто скрипаль, батько ублагав Миколу Ш е г д у продати ф а м і л ь н у скрипку. . . . Д м и т р а називали Ч е р е м ш и н о ю в період, коли особливо популярною на У к р а ї н і була пісня «Черемшина». Бо ніхто з верховинців к р а щ е ї ї не виконував. У його руках скрипка сміялась-плакала, а їй вторив приємного тембру сильний баритон. Щ е як був чорнобривим безвусим легінчуком, не відмовляв з е м л я к а м у насолоді: грав і в Хусті на різних святах та весіллях, і/в прилеглих селах. З усіх у с ю д ішли л ю д и , щоб послухати Д . В. Хвуста. Він прилучився до художньої самодіяльності, брав участь

в обласному ф о л ь к л о р н о м у фестивалі в У ж г о р о д і , що пройшов у М у з е ї народної архітектури і побуту на Замковій горі, потім на обласному осінньому ярмаркові дарував вдячним підгорянам низку за низкою українські, закарпатські, угорські, словацькі, чеські народні пісні — ліричні й весільні, лісорубські та вівчарські м е л о д і ї . . . Голос скрипки прекрасно прослуховусться в камерних умовах, але на великих гуляннях губиться в гаморі. Подумав умілець і знайшов вихід: змайстрував мініатюрний мікрофончик з вивідним патрубком для підключення до електропідсилювача, який використав з домашнього телевізора «Горизонт». Його інструмент стало чути не лише на близьких подвір'ях, а й на сусідніх вулицях. Замолоду Д . Хвуст працював різноробочим, виїздив і за межі області. Якось прибув до Оленевської сплавконтори, але не взяв із собою скрипки. Л ю д и не звикли бачити його без неї, чекали, що розважить їх під час відпочинку. Та ще й місцеві аматори готувались до республіканського о г л я д у . Директор Будинку культури обійшов мало не всю округу в пошуках інструмента. І таки знайшов. Поїхав Д м и т р о на творче змагання народних талантів аж д о Петрозаводська. Вже закінчили виступи аматори, а вдячні слухачі й вимогливе ж ю р і не відпускали скрипаля зі сцени. Пустившись зі скрипкою по колу, гість із Карпат не тільки грав, а й витанцьовував російське «Яблучко», угорський «Чардаш», «Карельську польку». А за ним із зали зачудовано спостерігали закохані дівочі очі. Віртуозною г р о ю і танцями верховинець причарував донську козачку, яка потім стала йому д р у ж и н о ю . Повернувшись д о д о м у , Д . В. Хвуст із вдячністю віддав «щасливу» скрипку власникові. Коли той помер, у чиїх руках вона не побувала! Розстроїлась, потребувала реставрації. З а д о п о м о г о ю звернулися до Д м и т р а Васильовича. Заходився б і л я неї, щоб повернути неповторний голос, вдихнути д р у г е життя. І добився свого. По тому до нього як до реставратора звертаються і друзі, й викладачі місцевої музичної школи, і незнайомі. Навіть відомий ужгородський майстер Гейза Чичак довірив Йому «поворожити» над італійською скрипкою. Повірив у себе. А що як узятися і за власноручне виготовлення музичних інструментів? Шукав відповідний матеріал. Якось вздрів у річці дубову морену колоду з гарною побурілою т е к с т у р о ю . «Не треба ні фарби, ні лаку», — майнула д у м к а , і виудив «трофей» на берег. З нього виготовив г р и ф та інші деталі. Д л я деки були потрібні резонансні явір чи ялина. Щ о т и ж н я навідувався до місцевого лісозаводу, але не знаходив потрібної деревини. Одного разу натрапив на розчахнутий явір. Два роки той сох у нього вдома під тахтою. Потім чаклував над ним д о весни, а 8 Березня р а з о м з б у к е т и к о м блакитних шафранів вручив дружині першу скрипку з власним к л е й м о м . Тепер щозими у вільний час м у д р у є над своїм яворовим д і т и щ е м . Місцеві троїсті музики скрипки Д . В. Хвуста цінують понад всі інші. О д н у з його перших саморобок придбав Ужгородський краєзнавчий м у з е й , є подібний інструмент і в Хустському історико-краєзнавчому м у з е ї . Всіх, хто знає Д м и т р а Васильовича, захоплюють різнобічні обдарування умільця — першокласного музиканта, співака, тонкого реставравтора і, нарешті, досвідченого керівника ансамблю троїстих музик.

ЗА ХВИЛИНУ — НА СЦЕНУ

Василь Б А Х Н О . м. Хуст Закарпатської

З кожним днем дедалі ширше розправляє крила в нашій республіці другий Всесоюзний фестиваль народної творчості, присвячений 70-річчю Великого Жовтня. З першим весняним місяцем прийшов він і на Дніпропетровщину. Особлива увага під час нинішнього огляду народних обдарувань приділяється тут студентській та учнівській молоді. Танцювальний ансамбль Криворізького гірничорудного інституту давно завоював популярність. Але фестивальний виступ для його учасників — серйозний екзамен. Готуються до нього солістки Вікторія Бєлінська, Галина Таран і Олена Матюшенко.

області.

Фото П.

4* 15

ПРИХОДЬКА.

тобі, товаришу

БРИГАДА

Відколи було схвалено розвиток бригадної ф о р м и організації праці, культпрацівники Будинку культури Київського верстатобудівного виробничого об'єднання вирішили зробити свій внесок у цю справу. Перш ніж скласти план, вивчали проблемні питання, вирішували, які з них м о ж н а розв'язати за д о п о м о г о ю властивих ї м ф о р м . Так народився цикл заходів «Виробничій бригаді — т у р б о т у й увагу культармійців». Почали з роз'яснення новинки, агітації за неї. Конкретні умови виробництва вимагали творчого п і д х о д у , відповідних оцінок і висновків, а д ж е тільки копіювання чужого досвіду, як правило, не дає бажаних результатів. Виникла потреба створити невимушену обстановку, аби л ю д и могли о б м і н я т и с я д у м к а м и , знайти відповіді на хвилюючі питання. Збори? А л е їх усталена о ф і ц і й ність може завадити відвертості, безпосередності. Д о того ж , виходячи на т р и б у н у , той, хто не звик виступати, губиться, нерідко втрачає орієнтировки. Було вирішено провести зустріч за « к р у г л и м стол о м » , яка дістала назву « К а л у з ь к и й варіант. «За» і «проти». Калузький т о м у , що саме в цьому місті народилась цінна ініціатива. Висловлювались і «за», і «проти». Результати бесіди переконали всіх у доцільності проведення подібних зустрічей. Частина бригад почала працювати по-новому. Звичайно, спочатку зіткнулись з багатьма проблемами, не все йшло г а р а з д . Знову виникла потреба в обміні д у м к а м и бригадирів. їхній досвід, поради б у л и потрібні там, д е створювались нові бригади. Ми дійшли висновку про необхідність проведення вечорів на т е м у « Д о с в і д . С у д ж е н н я . Перспективи». Щ о б підвищити їх авторитет, на зустрічі з а п р о ш у є м о а д м і н і с т р а т о рів, головних спеціалістів, представників партійного, профспілкового та комсомольського комітетів.

йому бути — індивідуальним чи колективним? З і й ш л и с я на т о м у , щ о бажане поєднання обох ф о р м . Відтак намагаємось приділити більше уваги моральній стороні праці, ревному ставленню до неї. Інколи т р а п л я л о с ь , що лаври за успіхи діставалися б р и г а д и р а м . Ті ж , х т о , власне, кував п е р е м о г у , чомусь залишалися в тіні. Певна річ, це неправильно. Тому практикуємо проведення вечорів-портретів б р и г а д . Д о к л а д н о р о з п о в і д а є м о про кращих працівників. Запам'ятались верстатобудівникам вечори-портрети б р и г а д Г е р о я Соціалістичної Праці Ю . Є . З а б р о д с ь к о г о , П. С . Ш у м л я н с ь к о г о , М. М . С е р ь г и та багатьох інших.

Кожну зустріч готуємо ретельно. Починаємо з того, що р а з о м з п р о ф к о м о м , радою бригадирів, л а б о р а т о р і є ю наукової організації праці о б г о в о р ю є м о назрілі питання, з'ясовуємо, д е є д о с в і д ї х вирішення. Після цього б е с і д у є м о з бригадирами, аналізуємо обстановку, що склалася. А ж тоді приступаємо до створення сценарію зустрічі. Виникає питання: готувати чи ні виступаючих? А якщо готувати, то як? Вирішили — ніяких підготовлених, написаних виступів. Тільки вільне зацікавлене обговорення. Пропозиції. Дискусія. Пошук. Визначення характеристик у с ь о г о , що стосується ж и т т я б р и г а д : роботи ї х рад, організації соціалістичного змагання, о б л і ку праці, розподілу заробітної плати т о щ о . С а м о собою, торкаємось і незапланованого. Гаряча суперечка, наприклад, відбулася навколо суті наставництва в бригаді. Я к и м

В Основних напрямах економічного і соціального розвитку С Р С Р на 1986— 1990 роки і на період до 2000 року передбачено перевести виробництво на переважно інтенсивний шлях розвитку, д о б и т и с я кардинального підвищення продуктивності праці і на цій основі прискорити темпи е к о н о м і ч н о г о зростання. О т ж е , бригадний п і д р я д з к о ж н и м р о к о м у д о с к о налюватиметься. І д л я того, щ о б нам, культпрацівникам, іти в ногу з часом, т р е б а постійно бути в п о ш у к у , знаходити ф о р м и роботи, які були б гідні нашого сучасника — будівника комуністичного майбутнього.

На т е м а т и ч н о м у вечорі « Е с т а ф е т у трудових звитяг 30-х несуть стахановці 80-х років» зустрілися всі стахановські покоління нашого об'єднання. О с о б л и в о ю повагою на вечорі користувались стахановці 30-х років М . Т. К а р п е н к о , М . О . Зінченко, Г. Й. П е т р у к , 3 . Т. П о л і щ у к , Б. М. Мінченко. Багато теплих слів було сказано на а д р е с у б р и г а д — п е р е м о ж ц і в соціалістичного змагання на честь 50-річчя стахановського р у х у . На сцену виходили бригади М. О . С т р е л к о в с ь к о г о , Б. М . Б о б р а , Л. О . Боровика, В. І. М о с л ю к а , В. А . Замирайла, В. П. Головашича, Г. К. К о с т ю к а , П. М . Ільчука. Про них розповіли, їм вручили цінні дарунки. Ми зацікавлені в т о м у , щ о б наша робітнича з м і н а більше знала про підприємство, його і с т о р і ю , правофлангових. У ц ь о м у зацікавлені й колективи б р и г а д , м о ж е , тому й г о т у ю т ь с я вони д о зустрічей з майбутніми в е р с т а т о б у д і в н и к а м и з великою відповідальністю. « П р о ф е с і ї батьків — у спадщину синам», «Майстерність приходить в б р и г а д і » , «Робітник — п р о ф е сія творча» — такі зустрічі ми проводимо з учнями п і д ш е ф н и х ш к і л і заводського ПТУ-4.

Я. П А Н І Ч Е В ,

з а с т у п н и к д и р е к т о р а Будинку К и ї в с ь к о г о верстатобудівного го

культури виробничооб'єднання

ІМЕНІ ПЕРШОГО КОСМОНАВТА Цікава зустріч відбулась у бібліотеці № 2 д л я д і т е й Дніпровського району міста Києва в зв'язку з присвоєнням їй імені першого космонавта планети Ю . О . Гагаріна. В гості до юних читачів завітали льотчик-космонавт В. М. Ж о лобов, мати лікаря-космонавта О . Ю . Атькова — вчителька Д . Р. А т ь кова, поет Л е о н і д Вишеславський, вчителі ш к і л мікрорайону. Присутні захоплено слухали спогади В. М . Ж о л о б о в а про зустрічі з Ю р і є м Гагаріним. Д . Р. А т ь к о в а розповіла про різнобічні інтереси своїх синів — лікаря-космонавта і офіцера-підводника, про те, як ш а н у ю т ь книгу в родині. Л е о н і д Вишеславський говорив про листування з Ю . О . Гагаріним і роботу над поетичною з б і р к о ю « З о р я н і сонеГ. Б Р О Д С Ь К А , ветеран праці.

П о д і є ю в житті нашого м і с т а стала районна виставка творів народних умільців «Партії славу співаєм». С е р е д експонованих робіт — вироби з д е р е в а , вишивка, живопис робітників, колгоспників, службовців, які присвячують своє дозвілля м и с т е ц ь к и м спробам. На виставці б у л а ш и р о к о представлена й дитяча творчість. Н.

ДОЛГИХ,

інспектор відділу к у л ь т у р и Олександрійської районної Ради народних депутатів Кіровоградської області.

ХОЧ л и с т І НЕ НАДРУКОВАНО Д о р е д а к ц і ї надійшов лист м о л о д і села Капустинців Липоводолинського району С у м с ь к о ї області, в якому читачі ж у р н а л у писали про аварійний стан п р и м і щ е н н я і погану роботу Будинку культури. Як повідомив начальник управління к у л ь т у р и о б л в и к о н к о м у О . М . Рубанов, лист перевірено на місці. Технічний стан приміщення сільського БК і умови р о б о т и в ньому з відвідувачами справді незадовільні. У цьому зв'язку передбачено частковий р е м о н т приміщення, придбано комплект підсилювальної апаратури, к о с т ю м и , д е я к і технічні засоби. Д и р е к т о р у і х у д о ж н ь о м у керівникові закладу запропоновано посилити культмасову роботу с е р е д молоді. Вирішено питання про будівництво нового БК на 300 місць. С т р о к и його с п о р у д ж е н н я — 1986-1988 роки.

СТАРТ І ФІНІШ Пружні весла розсікають плесо водоймища. Хто ж прийде першим до фінішу? Це питання щоразу розв'язують учасники секції веслування на байдарках і каное колгоспу «Перше травня» Сарненського району Ровенської області. Виблискують на сонці дужі рамена. В кожному порухові м'язів відчуваються напруга, здорова, приємна збудженість. Такий спорт гартує і робить красивим тіло, виховує силу волі і духу, прагнення перемогти. Віриться, що сучасні Аполлони з такими ж натренованістю, енергією і завзяттям вершитимуть трудові подвиги, змагаючись на ниві рідного колгоспу. Фото О. 5 «Соціалістична культура» № 6

ЩЕЛКОВА.

НАПОВНЕНІСТЬ

ЖИТТЯ

Гостинно зустрічає Мелітопольський Палац культури імені Т. Г. Шевченка Запорізької області всіх, хто бажає займатися художньою самодіяльністю (фото 1). Тут кожен може спробувати свої здібності у драматичному театрі, цирковому колективі «Полум'я молодості», хоровій капелі, ансамблі бандуристок і духовому оркестрі. Вчаться хореографії учні місцевого культурноосвітнього училища (фото 3), які займаються під керівництвом досвідченого педагога Віктора Чміля. У студії звукозапису (фото 4), оснащеній високоякісною відтворюючою апаратурою, можна ознайомитися з безсмертними творами вітчизняної і зарубіжної

класики, відчути ритми сучасної естради. Такою музикою постійно послуговуються учасники ансамблю сучасного бального танцю «Веселка», що також працює при Мелітопольському ПК (фото 5). Щороку веселковими барвами переливаються квіти на виставках (фото 2), у яких беруть участь піонери й школярі міста. Чудові витвори природи, які розглядають дорослі і діти, символізують собою красу і радість, даровані нам мирною творчою працею, залюбленістю в життя тих людей, що вирощують ці квіти. Духмяний аромат,

витонченість, грація, котрими наділила їх матірЗемля, дають відвідувачам виставки естетичну насолоду.

Фото В. СЄДАЧОВА. 5*

' р и р о д а обдарувала Ті' щ е д р о — талант, глибокий р о з у м , великої сили т е м п е р а м е н т . . . Неповторна Аліса Брунівна Ф р е й н д л і х » . Це «освідчення в любові» актрисі, про яку багато писали критики і глядачі, актори і режисери, відбулося на очах мільйонів телеглядачів, коли народний артист С Р С Р , д р а м а т у р г , визнаний радянський кінорежисер Ельдар Рязанов нещодавно представляв ї ї на творчому вечорі «У колі друзів» в Останкінській с т у д і ї . К і н о д о л я актриси не с к л а д а л а с я довго, вперто. В ж е здавалося, що таланту Аліси Ф р е й н д л і х не судилося по-справжньому заявити про себе з екрана. А театральна зірка ї ї зійшла відразу. Щ е с т у д е н т к о ю Ленінградського театрального інституту пройшла « д о м а ш н ю школу» під керівництвом батька — народного артиста Радянського С о ю з у , лауреата Д е р ж а в н о ї премії С Р С Р Бруно Артуровича Ф р е й н д л і ха, виступала у спектаклях театру імені В. К о м і с а р ж е в с ь к о ї . А після успішного д е б ю т у в ролі Котьки у п'єсі українського радянського д р а м а т у р г а Івана Микитенка «Світіть нам, зорі!» була прийнята в театральну трупу. Минають три сезони, й Аліса Ф р е й н д л і х стає актрисою Ленінградського театру імені Л е н р а д и . Про неї вже говорять і пишуть як про одну з найталановитіших представниць радянської сцени, порівнюючи з кращими акторами Малого театру і «Современника». М а й ж е кожна роль — крок у п е р е д , хоча, здавалося б, актриса і так на вершині театрального мистецтва. Нині у творчому багажі народної артистки С Р С Р , провідної актриси Великого драматичного театру імені М. Горького десятки зіграних ролей. С е р е д них — Катерина Іванівна («Злочин і кара» за Достоєвським), Таня в арбузовській «Тані», Гелена («Варшавська мелодія» Зоріна), С е л і я Пічем («Тригрошова опера» Б р е х т а ) та багато інших. Однак актриса такого масштабу майже п'ятнадцять літ відчувала себе падчеркою в кіно. В о д н о м у з інтерв'ю вона невесело визнала: «Мої почуття до к і н е м а т о г р а ф а не мають взаємності: я його л ю б л ю , він мене — ні». Невеличкі ролі в не д у ж е вдалих ф і л ь м а х «Місто запалює вогні» та «Повість про м о л о д я т » не запам'яталися ні глядачам, ні виконавиці. В 1965 році кінорежисер Е. Климов зняв ї ї у стрічці за сценарієм О . Володіна «Пригоди зубного лікаря». Представляючи актрису читачам «Советского экрана», він розповідав про надзвичайне обдарування, закликав глядачів з р о з у м і т и і прийняти г е р о ї н ю — дівчину Машу. Д о цього Аліса Ф р е й н д л і х чудово зіграла малесеньку роль Наташі у ф і л ь м і Резо Е с а д з е за оповіданням

А . Платонова « Ф р о » . А л е не д о п о м о г л и ні заклики Е. Климова, ні талановито зіграні ролі. Знову за вісім років вона тільки двічі епізодично з'являється на екрані. 1974-й рік. Крутий поворот ф о р т у н и — водночас три ф і л ь м и . . Відтак ім'я Аліси Ф р е й н д л і х у ж е не сходить з кіноафіш. Вона стає і однією з кращих актрис радянського кіно. Чеховська Ганна С е м е н і в н а Капітонова (екранізація С . Соловйовим оповідання А . П. Чехова «Від нічого робити»), Ганна («Ганна і К о м а н д о р » Є . Хринюка), Аквамаринська («Мелодії Верійського кварталу» Г. Ш е н г е л а я ) і, нарешті, Л ю д м и ла Прокопівна Калугіна ( « С л у ж б о в и й роман» Е. Рязанова) — ось неповний перелік складних, як саме життя, ролей — у кожній жіноча доля, різні характери. В « С л у ж б о вому романі» Аліса Брунівна яскраво заявила з екрана про комедійну і вокальну сторону свого обдарування. Пісні, що ї х вона виконує у ф і л ь м і , особливо «У природы нет плохой погоды», полюбилися мільйонам глядачів. І ось нові стрічки. « Ж о р с т о к и й романс» за мотивами п'єси О. М. Островського «Безприданниця», котрий чекали глядачі як чергову роботу Ельдара Рязанова. В ньому букет найкращих кіноакторів: Паратов — Микита Михалков, Карандишев — А н д р і й Мягков, Харита Гнатівна Огудалова — Аліса Фрейндліх. Далі — «Успіх», картина, поставлена на « М о с ф і л ь мі» р е ж и с е р о м К. Х у д я к о в и м за сценарієм А. Гребнєва. Глядачі його відчули неспокійну а т м о с ф е р у ж и т т я «провінційного театру», куди зі столиці приїхав працювати м о л о д и й р е ж и с е р Геннадій Ф е т и с о в . Він ставить чеховську «Чайку», роль А р к а д і н о ї в якій має виконувати прима театру, вона ж А л і с а Ф р е й н д л і х . Актриса грає актрису. І успіх приходить в результаті б е з к о м п р о м і с н о ї боротьби за здорову а т м о с ф е р у в трупі, через гострі к о н ф л і к т и в ім'я високої правди мистецтва. Знову ансамбль кінозірок: Л. Дуров, Л. Ф і л а т о в , О . З б р у є в , Л. Удовиченко. Хтось влучно сказав: кіно і театр — мистецтво о д е р ж и м и х . У змаганні з театр о м н а р о д ж у ю т ь с я все нові й нові екранні долі Аліси Брунівни Ф р е й н д л і х .

М.

ВЛАДНО.

На фото: кадр із ф і л ь м у «Успіх». В головних ролях — народна артистка С Р С Р Аліса Ф р е й н д л і х та народний артист Р Р Ф С Р Лев Д у р о в .

.ТАЇНИ

Вчені вважають, що у недалекому майбутньому значну частку харчових продуктів і сировини для промисловості людство черпатиме з надр морів та океанів. Звідси той посилений інтерес, я к и й останнім часом виявляється до скарбів Нептуна. Аби взяти їх, необхідно знати особливості аквасфери. Досліджують її не тільки науковці. Добірка знімків фотоклубу підводних фотографів, котрий діє при Харківській об'єднаній технічній школі ДТСААФ, незвичайна за ж а н р о м і зйомкою. Тут немає якихось умоглядних шукань, зате маємо змогу бачити схований від очей людських світ дивинного царства. Скільки цікавого, захоплюючого... Клуб налічує ряд членів і кандидатів у члени, що свідчить: сюди потрапити непросто. Вочевидь, утриматись іще складніше. А д ж е , окрім досконалого володіння фотокамерою, необхідна тренованість, що дає змогу перебувати під водою з аквалангом по шість-вісім годин підряд. Вага апаратури перевищує сто кілограмів. Неважко уявити, я к и й то труд для аматора. При посвяченні у члени клубу, продовженні строку перебування в його р я д а х критерій один — творчість, уміння з безлічі несподіванок голубого б е з м е ж ж я вибрати найхарактерніше. За п'ять років існування клубу його «збірна» не програла жодної неофіційної першості країни зі спортивного підводного фотографування. Набутки вагомі. Серед них — кубки Чорного моря, міст Харкова і Херсона, Б а й к а л у ; перемоги на конкурсах в Н Д Р , ЧССР, США. Важлива ділянка роботи — участь в експедиціях народногосподарського значення. Щороку кілька груп підводних фотографів м о ж н а зустріти на берегах Баренцового, Білого, Чорного, Японського морів, на Б а й к а л і . Причому всі зйомки й експедиції ентузіасти здійснюють під час відпусток. Лаштується з н а р я д д я д л я занурення в глибини, апробовується зроблене своїми руками обладнання. На землі аматори мають до дрібниць опанувати специфіку запланованих зйомок. І ось перед сучасними іхтіандрами — заповітне, таємниче...

О. 23

МАЛИШЕВСЬКИИ.

Щемлива мелодія останнього дзвоника — симфонія прощання з рідною школою, гімн ще не звіданому майбутньому. Хтозна, який шлях обере собі цей випускник, котрий тримає на руках першокласницю. Можливо, осягатиме простори Всесвіту, може, працюватиме в полі чи стане учнем культурноосвітнього училища... А поки що на добрі помисли, світлі мрії благословляє його ця музика.

Фото О. ЩЕЛКОВА.

С В П У

НАШОГО

Б Е З М Е Ж Ж Я З кожним рокої* розширюються і поглиблюються соціальні функції книгозбірень. Колектив нашої бібліотеки •ирішиа ділом довести свою причетність до тих важливих змін, що намітились після X X V I I з ' ї з д у К П Р С . На це ми спрямоаусмо й колег у районах. Нині, використовуючи набутий д о а І ц , працюємо над створенням у кожній Ц Б С кабінетів і шкіл юного марксиста. Новинка добре зарекомендувала себе у нас та в Херсонській, Каховській, Каланчацькій районних Ц Б С . Бібліотечні працівники прагнуть оперативно забезпечувати потрібною інформацією всіх читачів, і п е р е д у с і м політінформаторів, Ідеологічний актив. Особливо активізувалась ця робота у зв'язку з проведенням республіканських суспільно-політичних читань «КПРС — авангард радянського народу». Це з'їздівські читання, години повідомлень про делегатів, зустрічі з ними, коментовані читання та ін. О с е р е д к о м пропаганди політичної книги став молодіжний кпуб «Горизонт», організований за нашою участю обпасиміл комітетом ко>АСО>АОпу. Тут регулярно проводяться бесіди за «круглим столом», що завжди потребують належної підготовки. С а м е тоту членів клубу попередньо ознайомлюють з книгами, періодичними виданнями та кінофотоматеріалами, які спрямовують увагу на найактуальніші події сьогодення, допомагають самостійно проаналізувати те, що відбувається у світі. О с ь теми розмов: «Чужі голоси в е ф і р і » , «Ідеологічні диверсії проти молоді», «Зарубіжний ровесник» та ін.

О Б Р І Ї

« М Е Р И Д І А Н А »

Чи горить земля) Для Абдуль Гані Маккі і його друзів таке питання не виникає. Бо вони, молоді ліванці, особисто пережили трагедію палаючої рідної землі — смерть близьких, вогненні смерчі «Фантомів»... Згадуючи це, президент ліванського земляцтва іноземних студентів Львівського університету Абдуль Гані Маккі не може говорити спокійно й нині... У червоному кутку університетського гуртожитку йде чергове засідання клубу інтернаціональної дружби «Меридіан». В житті університету любительські кпубм як ^>ор>ла студентської самодіяльності побутують давно. Заспівувачами їх створення були профспілковий клуб і комітет комсомолу. Майбутні фахівці пробують свої сили в наукових, громадсько-політичних, художніх гуртках, яких загалом немало у навчальному закладі. А найпопулярніші — лпуби любителів п о е з і ї , імені Ярослава Галана, революційних, бойових та трудових традицій, патріотичний — «Моя Вітчизна» і, нарешті, інтернаціональної дружби — «Меридіан». Створений п'ятнадцять років тоїлу, він об'єднує понад

Як відомо, 1986 рік оголошено О О Н Міжнародним р о к о м миру. Традиційними в читальному залі стали зустрічі старшокласників Ш у м е н с ь к о г о мікрорайону з юнаками та дівчатами з братніх соціалістичних країн, котрі вчаться I працюють у нашому місті. Запам'ятався вечір інтернаціональної дружби, проведений членами студентського К І Д у Херсонського м о р е х і д н о г о училища рибної промисловості I радою читачів нашої бібліотеки. Тоді Ж експонувалися виставки антивоснного плаката і книжково-ілюстративна «Молодь — надія миру». Великої популярності набули політичні плакати Кукриніксів. З хвилюванням всі слухали вірші й пісні, які виконували господарі вечора та гості із зарубіжних країн. На закінчення вони виступили із зверненням: «Ми б у я ^ т о боротися за єдність молоді в усьому світі, всіх кольорів шкіри, всіх рас, національностей І віросповідань, ми буц^^о боротися за знищення залишків ф а ш и з м у на всій землі, ми б у ц е н о боротися за глибоку, щиру дружбу між народами, за справедливий мир. Д а є м о слово, що вмілі руки, гострий р о з у м , молодий е н т у з і а з м ніколи більше не слугуватимуть війні». Організовуючи масові заходи, спрямовані на ідейнополітичне виховання молоді, ми прагнемо, щоб у них бупн зацікавлені наші читачі. Тому завжди переповнені читальний зал і відділ мистецтва, коли проходять пресконференції, попітбої, вечори-диспути. Готують і беруть в них участь читачі. Постійно допомагають ї м завідуюча залом Л. І. С а в е н к о , старший бібліотекар Т. І. Сігарьова, головний бібліотекар А. Е. Маркіна на ін. Н. К О Р О Т У Н , директор Херсонської обласної бібліотеки для юнацтва.

триста учасників і, як записано в його статуті, с самодіяльною організацією студентів, покликаною виховувати юнаків і дівчат в дусі д р у ж б и народів, пролетарського інтернаціоналізму, непримиренності до національної та расової неприязні. Клуб організує вечори дружби, масові акції солідарності з м о л о д д ю , що б о р е т ь с я за мир, демократію, проти соціального і національного гноблення в країнах капіталу. Його учасники вивчають діяльність комуністичних, робітничих партій, молодіжний рух, влаштовують теоретичні конференції і диспути, листуються з студентськими організаціями, аепуть лекційну пропаганду. Г е о г р а ф і я зв'язків «Меридіана» досить широка. Він обмінюється делегаціями з ровесниками Соснам, Ленінграда, Києва, Вільнюса, Новосибірська, Казані, Ташкента, зі студентською м о л о д д ю Б о л г а р і ї , Польщі, Чехословаччиии. Та, з р о з у м і л о , найбільше уваги клуб приділяє роботі з іноземними с т у п ^ ч т а т н , які навчаються у Львівському університеті, допомагає ї м у вивченні російської мови, залучає до наукової і художньої творчості. «Меридіан» виступає о р г а н і з а т о р о м договорів про співдружність між академічними групами університету і підготовчого факультету, де навчаються іноземні юнаки і дівчата, піклується про їхній побут, змістовне дозвілля. Іноземні студенти переважно живуть у четвертому гуртожитку університетського містечка, розташованому на мальовничій околиці Львова. Цей гуртожиток І є ц е н т р о м роботи «Меридіана», де відбуваються вечори інтерклубу, політтуриіри, зустрічі, подібні до тієї, на якій виступав Абдуль Гані Маккі. С. ДАЛЬНІЙ.

X ) Культурно

- спортивний

комплекс

творення «Який господар, таке й господарство»,— здавна говорять у нашому народі. Бо якщо людина любить свою справу, дорожить нею, д б а є про власну репутацію, т о д і здійснюване нею — високе і значиме, вона перебувас на творчому піднесенні. Водночас, здолавши вершину, затриматись на ній, аби бодай недовго спочити на л а в р а х , — значить посіяти в д у ш і своїй кукіль лінощів, плоди яких гіркотні. Годинник історії нашого суспільства впевнено показує на пору крутого повороту д о активізації роботи в усіх с ф е рах. І д е т ь с я про небувалу за масштабами і р о з м а х о м інтенсифікацію економіки, науки, техніки в якісно нових параметрах. Реалізувати ї х б е з опори на морально-духовний потенціал народу неможливо. О с ь чому саме цю проблему і поставлено нині врівень з економічними завданнями. Корінна п е р е б у д о ва відбувається і в площині задоволення потреб народу в с ф е р і культури. Не за казковим щучим велінням втілюється у практику намічене. Воно — д л я людей, і вершити його л ю д я м . Тому-то і висунуто на порядок денний проблему сучасного керівника. Господаря. Особистості, яка повед е за собою, запалить е н т у з і а з м о м , показуватиме з е м лякам приклад самовідданості й ревності у праці. ...Він — із тих господарів, кого іменують міцними. Справді, очолювана д и р е к т о ром БК А. Пастушенком культосвітня нива села Карапишів зарясніла щедрими здобутками. С т в о р е н н я тут за його б е з п о с е р е д н ь о ї участі культурно-спортивного комплексу д а л о з м о г у оживити й урізноманітнити д о з в і л л я односельців, сприяло підвищенню культури трударів. Відрадно, що вони перестали споживацьки ставитись до культури. Х у д о ж н я творчість

д л я багатьох нині — важлива потреба с а м о в и р а ж е н н я і сам о у т в е р д ж е н н я . І коли б , с к а ж і м о , на своєрідних т е р е зах зважити інтерес селян до виступу хору-ланки рідного колгоспу, котру о ч о л ю є Герой Соціалістичної Праці Н. С . К р и в о ш е я , і д о р о б о к якогось зальотного п р о ф е с і онального колективу, то симпатії були б на стороні ж і н о к буряківниць. Мистецтво ї х н є — з джерельних глибин народу. Близьке, чисте, зворушливе. Співають колгоспниці так само щиро й красиво, як і п р а ц ю ю т ь . І, що найголовніше д л я з е м л я к і в , аматорки — «наші» артистки. Ті, що зрання допізна м у д р у ю т ь коло святої з е м л і , але які врочисті, які в и м о л о д і л і д у ш а м и вони на сцені... К о л и б не виступали у р і д н о м у с е л і , — аншлаг. Із д о в к о л и ш ніх сіл району просять, аби частіше п р и ї ж д ж а л и в гості з к о н ц е р т о м . Як правило,

д и р е к т о р не відмовляє, проте ставить у м о в у , щоб відбувався обмін. Нерідко прохачі розводять р у к а м и : мовляв, то ж у вас, а то в нас... «Безталанних л ю д е й немає»,— переконано відповідає на те Анатолій Васильович. Істина ця йому добре відома. Колись і колгоспниці з нинішнього хоруланки вважали себе нездатницями. А нині... Д о речі, Надія Самсонівна керує ще о д н и м колективом, створеним із членів своєї ланки,— фольклорним ансамблем. Коли ентузіастки, вишиваючи, виконують «Віночок українських пісень», у залі тихопретихо. Слухають. На бубоні, гармошці, ложках, граблях артистки такі м е л о д і ї витинають, що ноги самі просять-

ся в танок. О д и н т р у д о в и й колектив. Тринадцять ж і н о к , а скільки цікавого, корисного, необхідного творять вони у полі й на сцені) З у м і л и к л у б ники заінтересувати, організувати, повести за с о б о ю подруг. Диференційований підх і д — нині головне в діяльності місцевого К С К . Робота б у д у є т ь с я так, щоб охопити усі верстви населення, запалити справами, які відповідають віку, запитам. М о ж л и вості к о м п л е к с у величезні. Голова виконкому сільради В. І. Ж у р б а о ч о л ю є координаційну раду К С К , голова колгоспу В. П. П а с т у ш е н к о дбає про д о п л а т у к л у б н и м працівникам, с е к р е т а р партійної організації господарства О . 3. Г у р а з а в ж д и

підтримає і д о п о м о ж е . Вони р о з у м і ю т ь непересічне значення к у л ь т у р и й спорту в бутті сучасника. Раз і назавжди в селі вирішили, що економічні питання і т у р б о т и культосвітні — споріднені й нерозривні. Першочергові, необхідні. Чи не в ц ь о м у р о з г а д к а того, щ о м о л о д ь охоче з а л и ш а є т ь с я працювати в Карапишах. А д е юнь, т а м і дерзновенний порив. К л о п о ч е т ь с я на своїй д і л я н ці інструктор-методист зі спорту О л е к с а н д р Б у р м а к а . Закінчується будівництво стадіону, і т р е б а зробити, щ о б умови були тут не гірші за міські. Нехай старі й м о л о д і вибирають заняття до вподоби. З и м о ю д о їхніх послуг — с п о р т з а л місцевої десятирічки. Він т а к о ж входить до К С К .

Секції, гуртки, клуби, любительські об'єднання... Тільки хорів — на будь-який с м а к : вчителів, дитячий, колгоспний... Нові аматорські колективи покликав до ж и т т я другий Всесоюзний фестиваль народної творчості. З р о б л е н о багато, досягнення відчутні. М о ж н а б і втішатися з того. Знають мистецтво сільських колективів не лише в сусідніх Богуславі, Білій Ц е р к в і , а й у Києві. О д н а к хіба справжній господ а р д о з в о л и т ь собі стишити крок? Неспокій о х о п л ю є дир е к т о р а Б К . Уважно вивчив А н а т о л і й Васильович матеріали і д о к у м е н т и X X V I I з ' ї з д у К П Р С і дійшов висновку, що з д о б у т е не дає найменшого приводу д л я втіхи. Час вимагає б і л ь ш о г о , змістовнішого. Поділився с в о ї м и д у м к а м и на засіданні координаційної ради. І з а х о д и л и с я планувати... На часі нині — створення об'єднань технічної творчості. Щ о б і техніку м о л о д ь вчилась конструювати, і паяльником уміла орудувати. Д л я дівчат — об'єднання «Господарочка». Нехай сукні самі навчаться к р о ї т и й шити, вареники і б о р щ варити. Господиня в д о м і — в сім'ї л а д . М і з к у є д и р е к т о р і над т а к о ю перспективною новинкою, як платні послуги в К С К . В і д м о в ляється о д безнадійно відсталих о д ж и т т я клубних ф о р м роботи, о р і є н т у є т ь с я на ініціативні, ті, які максимально сприяють с а м о д і я л ь н о с т і о д носельців. Того вимагає партія.

М.

ЛУГОВЕНКО. (Фото РАТАУ).

Миронівський район Київської області.

•

Практик ———т-^^ии

ЦІЛЬОВА г

комплекси

д о з в і л л я т р у д я щ и х . З о к р е м а , в Жовтневом у районі с т в о р е н о програму соціальнок у л ь т у р н о г о розвитку на дванадцяту п'ятирічку. П і д г о т о в к а ТТ здійснювалась під керівництвом місцевих партійних і радянських органів, за активної участі колективу викладачів к а ф е д р и культосвітньої р о б о т и і студентів М и к о л а ї в с ь к о г о ф а к у л ь тету Київського державного інституту к у л ь т у р и імені О . Є. Корнійчука. С у т ь полягає у створенні найсприятливіших умов д л я всебічного розвитку трудівників. С п р я м о в а н а на підвищення їх активності, на те, щ о б заняття с а м о д і я л ь н о ю творчістю, с п о р т о м , насичене д о з в і л л я стали д л я к о ж н о г о н о р м о ю , п р о г р а м а передба-

0 Наука приходить до практики, вивчає і... ф Предмет проблеми? Ні, предметна проблема. ф Запит особистісний аспект громадський.

—

ф Вотум довір'я тільки кожного сьомого. Чому? ф Не стільки — через що, скільки — як інакше. ф Соціологи сідають за комп'ютери. ф Плече РАПО плече друга.

—

Поїтанова ЦК К П Р С «Про з а х о д и щ о д о Вініпшення використання клубних закладів і С п о р т и в н и х споруд» орієнтує нас на необхідність нового п і д х о д у д о роботи, впровадження різноманітних ф о р м організації вільного часу населення, ш и р ш е використання госпрозрахунку, р о з ш и р е н ня платних послуг, вимагає е ф е к т и в н о г о

управління с о ц і а л ь н о - к у л ь т у р н и м и процесами на науковій основі. В цьому зв'язку заслуговує на увагу досвід, нагромаджений у Миколаївській області. Йдеться про розробку комплексних цільових п р о г р а м організації

чає якісне поліпшення виховного впливу лекцій, б е с і д , диспутів, тематичних вечорів, спортивних свят; з м і ц н е н н я зв'язків закладів к у л ь т у р и і спорту з т р у д о в и м и колективами. К о р о т к о про р о б о т у над п р о г р а м о ю . С п о ч а т к у провели к о м п л е к с н е обстеження

господарств, паспортизацію населених пунктів, культосвітніх закладів, аматорських колективів. У с е це д а л о з м о г у оцінити, так би мовити, « п р е д м е т н у » сторону проблеми. А і н ф о р м а ц і ю про «особистісні» аспекти — запити жителів, їх уподобання, поведінку під час д о з в і л л я т о щ о — б у л о одержано ш л я х о м опитування з а спеціально р о з р о б л е н о ю анкетою «Ваш вільний час». К р і м того, вивчили д о к у м е н т и , в яких відображено стан матеріальних, кадрових ресурсів, різноманітність ф о р м і м е т о д і в культурно-освітнього впливу, щ о використовуються в районі. У результаті ми о д е р ж а л и картину культурного життя, визначили слабкі місця, упущення. В і з ь м е м о , наприклад, матеріально-технічну базу. В багатьох клубах району глядачеві зали м о ж у т ь вмістити понад сто чоловік, однак більше половини мають лише по одній кімнаті д л я г у р т к о в о ї роботи, недостатньо оснащені технічними засобами. Значна частина апаратури морально застаріла, а іноді взагалі відсутня. Незадовільним ще е рівень забезпеченості кадрами. В клубах, будинках культури спеціалісти з вищою і с е р е д н ь о ю спеціальною освітою становлять 78,8 процента. Особливу увагу в ході обстеження приділяли вивченню інтересів сільських жителів. Тут, на ж а л ь , д о в е л о с я з і т к н у т и с я з тим, що можливості клубів, Б К , парків використовуються д а л е к о не повністю, і п е р е д у с і м через те, щ о на місцях не зацікавлюють л ю д е й . 20 процентів опитуваних, причому половина з них — м о л о д ь , сказали, що вони д у ж е р і д к о , два-три рази на рік, заходять д о бібліотеки. ї м важко б у л о назвати імена популярних сучасних радянських поетів, прозаїків, художників, композиторів. Близько 30 процентів м а й ж е не відвідують клубів. У цілому ж виявилося: задоволена роботою к у л ь т з а к л а д і в тільки сьома частина анкетованих. О б с т е ж е н н я д а л о з м о г у о д е р ж а т и досить чітку картину по к о ж н о м у господарству району. О с к і л ь к и м е т а його і розробки цільової комплексної програми полягала не стільки в констатації стану справ, скільки в обгрунтуванні заходів, щ о плануються, то найголовнішим, найбільшим за обсягом і найконструктивнішим за з м і с т о м став р о з д і л програми, котрий охоплює основні напрями намічуваного, відображує конкретні р е к о м е н д а ц і ї щ о д о реалізації цільових установок по розвитку культури і спорту в господарствах району на дванадцяту п'ятирічку. Щ о ж нового дає програма? Які зміни відбудуться п р о т я г о м найближчих п'яти років? Вони б у д у т ь , і д у ж е відчутні. З о к р е м а , відкриються два центри ідеологічної роботи. В дев'яти господарствах стануть д о ладу нові клуби й Б К , урізноманітнить діяльність районний культурно-спортивний комплекс. Істотно зміцниться і розвинеться матеріальна база. На ф е р м а х і в будинках механізаторів б у д у т ь обладнані кімнати затишку і психологічного розвантаження. Д о речі, про важливу роль і необхідність створення таких кімнат в умовах сучасного сільськогосподарського виробництва вели ґрунтовну р о з м о в у с е к р е т а р і райкомів партії, працівники культури, сільські спеціалісти на обласному семінарі «Про завдання закладів культури в підвищенні соціально-економічної ефективності діяльності механізованих загонів», який проводився в Баштанському районі. Планується також переобладнання і спо-

р у д ж е н н я кількох нових спортивних майданчиків, у восьми господарствах на природних і штучних водоймах б у д у т ь обладнані плавальні басейни. Д л я вдосконалення профорієнтаційної роботи на базі в і д д і л у к у л ь т у р и і за участю М и к о л а ї в с ь к о г о ф а к у л ь т е т у К Д І К імені О . Є. Корнійчука с т в о р ю є т ь с я постійно діючий консультаційний пункт, д е викладачі, фахівці, досвідчені практики р е г у л я р н о з у с т р і ч а т и м у т ь с я з усіма, х т о вирішив присвятити своє ж и т т я цікавій і важливій професії культармійця, розповідатимуть про ї ї с п е ц и ф і к у . П р о г р а м а передбачає приведення д о єдиної с и с т е м и всіх ф о р м підвищення кваліфікації — районних семінарів, практ и к у м і в , ш к і л п е р е д о в о г о досвіду, університету культосвітнього працівника, стажування т о щ о . В ході ї ї реалізації р о з в и в а т и м у т ь с я активні ф о р м и д о з в і л л я : г у р т к и х у д о ж н ь о ї і технічної творчості, любительські об'єднання і клуби за інтересами, спортивні секції на основі індивідуального членства і самоокупності. Нині працівники клубів, будинків культури, бібліотек роблять чимало д л я того, щоб у р і з н о м а н і т н и т и відпочинок сільських трудівників. Так, у культосвітніх закладах і ш к о л а х району о р г а н і з у ю т ь с я прогулянки, е к с к у р с і ї , походи по місцях т р у д о в о ї і бойової слави старших поколінь, б е с і д и й суспільно-політичні читання, спортивноігрові програми, конкурси, фестивалі, вечори г у м о р у і сатири. П р о в о д и т и м е т ь с я паспортизація колективів с а м о д і я л ь н о ї творчості, яка охопить і поки щ о неорганізованих аматорів — к і н о ф о т о л ю б и т е л і в , майстрів д е к о р а т и в но-прикладної творчості, різьбярів по д е р е в у , к а м е н ю , ткачів, вишивальниць т о щ о . Планується д о д а т к о в о створити десять оркестрів д у х о в и х і народних інструментів, три танцювальних колективи. Значну увагу в цільовій к о м п л е к с н і й програмі приділено п і д в и щ е н н ю ініціативи культосвітніх працівників. Здійснюватим у т ь с я з а х о д и щ о д о вдосконалення роботи з к а д р а м и , підвищення ї х н ь о г о ідейнополітичного рівня, кваліфікації, впров а д ж е н н я в практику наукових м е т о д і в організації праці т а п е р е д о в о г о д о с в і д у . Н а й б л и ж ч и м часом при р а й о н н о м у відділі к у л ь т у р и б у д е с т в о р е н о соціологічну с л у ж б у , яка р е г у л я р н о інформуватиме місцеві органи управління і м е т о д и ч н о г о керівництва про інтереси і запити різних груп населення. П р а г н е м о у р і з н о м а н і т н и т и

ДУХОВНІСТЬ М о л о д и й комуніст і досвідчений ф а х і вець з в и щ о ю сільськогосподарською о с в і т о ю В о л о д и м и р Ф е д о р о в и ч Ткачук працює головою колгоспу імені Каліиіна В о л о д и м и р е ц ь к о г о району на Роаенщині з 1984 року. Минуло небагато часу, та очолюване ним господарство вже відчутно з м і ц н і л о , зросли рентабельність і прибутковість. Значну увагу голова правління приділяє і відпочинку колгоспників, т у р б у є т ь с я про з м і с т о в н е д о з в і л л я , д у х о в н е зростання л ю д е й . У селі п р а ц ю ю т ь самодіяльні колективи — драматичний і х у д о ж н ь о г о слова, вокальний а н с а м б л ь , В І А , д у х о в и й

наочну агітацію, к р а щ е використовувати силу соціалістичного з м а г а н н я між вогнищ а м и культури. З цією м е т о ю намічаємо р о з р о б и т и і впровадити к о м п л е к с н і показники і нові критерії оцінки ї х діяльності. О т ж е , с к л а д е н о обгрунтований проект к у л ь т у р н о г о будівництва на перспективу. Тепер т р е б а забезпечити його послідовне і неухильне виконання. А д л я цього необхідні скоординованість і об'єднання зусиль місцевих органів управління, керівників господарств, належна віддача кожного культосвітнього працівника. Б е з у м о в н о , свій вклад повинні зробити й науковометодичні центри, особливо у справі вивчення, у з а г а л ь н е н н я й поширення найб і л ь ш прогресивних форм організації д о з в і л л я т р у д я щ и х , подання методичної д о п о м о г и з а к л а д а м культури. Неабияку роль тут покликане відіграти і районне а г р о п р о м и с л о в е об'єднання, котре, як в і д о м о , має юридичне право централізації відповідних коштів. Д о речі, в багатьох районах М и к о л а ї в с ь кої області — Б е р е з а н с ь к о м у , Б р а т с ь к о м у , Веселинівському, Вознесенському, Доманівському, С н і г у р і в с ь к о м у та інших — вже у к л а д е н о д о г о в о р и про д і л о в е співробітництво між К С К і Р А П О . Ради Р А П О беруть на с е б е зобов'язання проявляти т у р б о т у про м о л о д и х спеціалістів, ї х матеріальне і м о р а л ь н е заохочення, поліпшення житлово-побутових умов. Створення регіональних цільових комплексних п р о г р а м у с ф е р і к у л ь т у р и — справа нова, і нам д о в е л о с я з і т к н у т и с я з певними т р у д н о щ а м и . З о к р е м а , у ф о р мах обліку роботи культосвітніх закладів, щ о традиційно с к л а л и с я , іноді б у л а відсутня і н ф о р м а ц і я , н е о б х і д н а д л я прийняття обгрунтованого управлінського рішення. Багато непорозумінь виникло через відомчу роз'єднаність вогнищ культури. Т а найважливіше т е , щ о м и практично оволоділи « т е х н о л о г і є ю » перспективного планування соціально-культурних процесів у масштабах регіону. Ц е п о м і т н о розш и р ю є наші м о ж л и в о с т і в пропорціональному розвитку к у л ь т у р и і спорту певної т е р и т о р і ї , дає м о ж л и в і с т ь раціональніше використовувати матеріальні, фінансові, кадрові т а інші р е с у р с и .

С . КУЧИНСЬКИЙ, к а н д и д а т педагогічних наук, старший викладач Миколаївського факультету К и ї в с ь к о г о державного інституту культури імені О. Є. Корнійчука.

о р * « с т р . О с о б л и в о ю г о р д і с т ю трудііЙДОЙіі є х о р , якому торік присвоєно звання народного. В ньому ш і с т д е с я т аматорів. Поруч з д о я р к а м и , ланковими, механізаторами, обліковцями співають секретер п а р т к о м у і голова правління господарства, голова сільської Ради народних депутатів. Цей колектив — учасник Республіканського т е л е т у р н і р у «Сонячні кларнети». У колгоспі імені Каліиіна переконані: залучення л ю д е й до х у д о ж н ь о ї с а м о д і я л ь ності т е ж сприяє виконанню соціалістичних зобов'язань.

Я. ВЕРЕМЧУК, завідуючий відділом Ровенського обласного »вуково-мвтодичного центру народно? творчості і культурно-освітньої роботи.

письмо Слова Михаила

Музыка

НАЙДИЧА

Александра

СПАРИНСКОГО

Умеренно

Т у т , в Э—тих строчках

же.стокии

и меж-ду с т р о ч е к

ж ж е т посильне, е

ог.

весь.ма,

но

э_ то го ж д а л

пись.

сыно.

чек

Коней,

Подвижнее

како_е

ПО-МОнит

_то_вит_ся

ЗО

к ш т ы к о . вой.

теуіо.

Без п р о ч т е . н и . я

ВІНОК ЛЕНІНІАНИ -во_га —

ро_ на с к в о в - н а -

в э_

ГіІ1 ПІ^ДІ

тих письмах ;

Письмо. Конечно, от мамы. Обстрел — жестокий весьма. Не ждал я небесной манны. Но этого ждал письма. Снаряды свистят потише. Иль кажется? Так и есть! Ну-ка, луна, помоги же Письмо в темноте прочесть! ПРИПЕВ: Тут, в этих строчках и между строчек, Жжет посильнее огня: Ты же один у меня, сыночек,1- 2 раза Ты же один у меня! У прикарпатському селі Яблуниці Верховинського району Івано-Франківської області відкрито музей В. І. Леніна. В гарно обладнаному двоповерховому приміщенні, спорудженому методом народної будови, зібрано багато цікавих експонатів — картин, вишивок, книжок, документів тощо, які розповідають про ж и т т я і діяльність Володимира Ілліча. Тут з а в ж д и людно. Керуе роботою музею громадська рада, очолювана пенсіонером комуністом Никифором Матвійовичем Доленчуком. На фото: приміщення музею; портрет В. І. Леніна (інкрустація по дереву), виконаний учнями Верховинської середньої школи.

Кому тут какое дело: Снаряды, и свист, и вой, Пехота пружинит тело. Готовится к штыковой. А я без прочтения знаю — Так уже повелось: Тревога — рана сквозная В этих письмах без слез... ПРИПЕВ. Траншеи. Земля сырая. И пули из темноты... Они ведь не разбирают. Один ли у мамы ты...

Фото Г. УГРИНОВИЧА.

ГВАРДІЯ Хорошою традицією стахановських культармійців і лекторів місцево? організації товариства «Знання» стало п р о в е д е н н я «регіональних» свят. Усі вони корист у ю т ь с я великою популярністю серед мешканців міста. Д о них належать вечори революційних, бойових і трудових традицій. На перший погляд, це лекційний виступ, що за ф о р м о ю нічим не в і д р і з н я є т ь с я о д багатьох інших. Як завжди, відповідальний за проведення з а х о д у представляє л е к т о р а і той починає виступ. А ж ось л е к ц і я закінчується, і р о з м о в у зі слухачами продовжує б е з п о с е р е д н і й учасник подій, про які щойно йшлося. Розповіді, щ о г р у н т у ю т ь с я на реальних ф а к т а х з героїчної і с т о р і ї , особистих спогадах, сприяють г л и б ш о м у е м о ц і й н о м у сприйняттю лекторських виступів, особливо юнню. М о л о д и м адресовано і «Стахановські уроки». У запрошенні на ці свята-спектаклі — поетичні р я д к и : Подвиг ваш прошел проверку в р е м е н е м В шахтах, на полях, на з в е з д н ы х трассах. Д е р ж и т на С т а х а н о в а равнение М о л о д а я гвардия Д о н б а с с а . «Уроки» немов повертають присутніх у минуле країни, д а ю т ь ю н а к а м і дівчатам змогу зустрітися з продовжувачами славних трудових традицій — стахановцями 80-х років. Цікавий сценарій «Стахановських уроків». С ц е н а Палацу к у л ь т у р и чи к л у б у обстановкою нагадує класну кімнату із звичайнйми шкільними партами й учительським столом. У ролі вчителя історії — ведучий. Д у ж е часто це — В. І. Сисосва, з а с л у ж е н а вчителька У Р С Р , або І. Майборода — керівник т е а т р а л ь н о г о колективу Палацу культури імені Горького. З а д з в і н к о м «учні» з а й м а ю т ь свої місця. Це — передові робітники, гвардійці дванадцятої п'ятирічки. На «уроці» виступають зачинателі стахановського р у х у Г е р о й С о ціалістичної Праці П. Ю . Синяговський, К. Г. Петров, у м и н у л о м у парторг ЦК В К П ( б ) на шахті « Ц е н т р а л ь н а - І р м і н е » , інші соратники О. Стаханова. С л і д о м з а ж и в о ю історією промовляє с ь о г о д е н н я — активні творці нового суспільства. Тх відповіді на запитання «Як ви п р о д о в ж у є т е традиції свого земляка?» та інші ч е р г у ю т ь с я з музичними заставками, читанням історичних документів. Тут ж е д е м о н с т р у ю т ь ф р а г менти з хронікально-документальних ф і л ь мів. Цікава ф о р м а р о б о т и культармійців — «візити пошани», яких у д о с т о ю ю т ь с я найбільш поважані л ю д и : засновники робітничих династій, ветерани Великої Вітчизняної війни. З а д о в г о д о «візиту» працівники клубу відвідують г е р о я майбутнього торжества, вивчають історію його с і м ' ї . А с а м е вшанування проводять привселюдно за місцем проживання з х л і б о м - с і л л ю , орк е с т р о м , концертом. Методичним ц е н т р о м цієї роботи є культурно-масовий відділ міського Палацу культури. В основі всіх заходів — піклування про людину праці, ї ї м о р а л ь н е і політичне зростання.

ДОВІДКОВИИ

СТІЛ

Відповідає наш консультант А. ОРЛОВСЬКИЙ

ЯК ВСТАНОВЛЮЮТЬСЯ ПОСАДОВІ ОКЛАДИ ' БІБЛІОТЕЧНИМ ПРАЦІВНИКАМ «Я працюю 17 років завідуючою бібліотекою Червонянського цукрокомбінату,— пише з Житомирської області Я. Н А Г О Р Н Ю К . — Маю середню спеціальну освіту. Проте місячний посадовий оклад мені встановлено без урахування освіти і стажу бібліотечної роботи. Чи правильно це!». Згідно з «Інструкцією про порядок обчислення заробітної плати працівникам культурно-освітніх закладів» (пункт 3) керівним працівникам і спеціалістам бібліотек місячні о к л а д и встановлюються в залежності від посади і групи оплати т р у д а працівників, до якої-віднесено даний заклад, а с т а р ш и м бібліографам і бібліографам, старшим бібліотекарям і бібліотекарям — в з а л е ж н о с т і від освіти й с т а ж у роботи за ф а х о м . З а в і д у ю ч и м б і б л і о т е к а м и з о б с я г о м роботи м е н ш и м від передбаченого д л я бібліотек V групи посадові о к л а д и встановлюються як д л я старших бібліотекарів з відповідними с т а ж е м і освітою. Такий порядок визначення місячних посадових окладів п о ш и р ю є т ь с я на працівників б і б л і о т е к н е з а л е ж н о о д |гх відомчої підпорядкованості. О т ж е , Л. Нагорнюк правильно встановлено посадовий о к л а д , оскільки з а в і д у ю ч а б і б л і о т е к о ю належить д о керів них працівників.

НА ЧИЙ РАХУНОК ПЕРЕРАХОВУЄТЬСЯ ПЛАТА ЗА ОРЕНДУ КЛУБНОГО ПРИМІЩЕННЯ «Кошти за оренду приміщення сільського Будинку культури для кінопоказу,— пише директор Новоолександрівського СБК Запорізького району Запорізької області А. ГОРБАЧ,— перераховуються не на рахунок спецкоштів Будинку культури, а на поточний рахунок сільської Ради, яка часто використовує їх не за призначенням. На підставі чого вирішується це питання!».

^н

яр

Відповідно до « І н с т р у к ц і п п р о порядок організації кінопоказу в клубних закладах системи Міністерства к у л ь т у р и СРСР» (пункти 8, 10) плата за оренду приміщень д л я кінопоказу проводиться д и р е к ц і є ю к і н о м е р е ж і щ о м і с я ц я у встановлені строки за рахунок спецкоштів клубного з а к л а д у у відділенні Д е р ж б а н к у . Я к щ о клубний з а к л а д не мас свого р а х у н к у , ці к о ш т и за р і ш е н н я м відповідного органу к у л ь т у р и п е р е р а х о в у ю т ь с я на поточний рахунок централізованої б у х г а л т е р і ї відділу к у л ь т у р и або виконкому с і л ь с ь к о ї ( с е л и щ н о ї ) Ради народних депутатів.

ДЕ ПРИДБАТИ ДІАФІЛЬМИ І ДІАПОЗИТИВИ В. КРУГЛЯК з Житомира просить розповісти, де можна купити або замовити діафільми І діапозитиви. Д і а ф і л ь м и і діапозитиви м о ж н а придбати в магазинах навчально-наочних посібників, у книгарнях і кіосках « С о ю з д р у к у » , в магазинах «Культтовари» і споживспілки. Щ о б замовити діапозитиви і д і а ф і л ь м и накладною платою, т р е б а відправити листа на центральну базу П о с и л т о р г у за а д р е с о ю : 143360, Московська о б л а с т ь , м. А п р е л є в к а , вул. Леніна, 4. Повний перелік д і а ф і л ь м і в і діапозитивів, щ о випускаються с т у д і є ю « Д і а ф і л ь м » , подано в спеціальних каталогах, які є в усіх відділеннях К н и г о т о р г у і висилаються з а м о в н и к а м безплатно.

Н. З А М С Ь К А ,

голова секції з поширення суспільнополітичних знань С т а х а н о в с ь к о ї міської організації товариства «Знання».

течка

6І6ЯІ

Пригадуєте, я к у пісні співається: «Ти моя пташечко, ти моя квіточко, ти моя рибчино...»? Ну, «пташечка» — зрозуміло. Пташечка ніжна, тепленька, голосиста. І, невидима, десь у к у щ а х звеселяє серце. Ну, «квіточка» — гарна, барвиста, запашна. А «рибочка»? При чому тут, зрештою, рибочка? Холодна, слизька, з рук випорскує, мовчить... Мовчить? Ов-ва! ...Жив у нашому селі коваль дядько Гринь. Гриньчиха ж, дружина його, була такою балакучою, що балакучішої молодиці — увесь район сходи — не знайдеш. Гринь за день у кузні молотом як навергається, йому б прийти додому, спочити в тиші, та де там! Гриньчиха: тур-тур-тур шротом у вуха. Тікає Гринь на леваду, від тиші відпустить йому трохи, то він і сам поговорити гаразд. Починає радити парубкам: — Сватайте, хлопці, котрий Марійку! Кращої жінки і бог не пошле. І вродлива, і борщу наварить, а головне, що... — Так вона ж німа, дядьку Гриню... Марійка і справді була найвродливіша з-поміж сільських дівчат. І роботяща, і господиня, а німа, бідна. — Німа? — супиться коваль. — В тому й вся суть, тому їй і ціни немає. Ет, хлопці, не знаєте ще ви, чого хочете. Ви ще всімох за одним щуром не бігали. Невідомо, чи першим, хто назвав кохану рибкою, слід вважати Адама, але чи не таїться в цьому «дівчинорибчцно», «рибочко моя», «рибко» підсвідоме б а ж а н н я чоловіка, аби його, м'яко к а ж у ч и , подруга життя де в чому більше нагадувала рибку, ніж пташку? І чи не саме це бажання напоумляє чоловіка брати рибальську снасть і йти трохи посидіти на березі? Від покоління до покоління переходило це спочатку стримане бажання в надії, що саме тут ти можеш поспілкуватися з істотою, котра не тільки тобі слова зайвого не скаже, ба навіть не писне. Згодом це почало називатися спортивною риболовлею. Промисловий вилов риби — зовсім інша річ. Он бідний пушкінський старик закинув невід, аби впіймати щось на юшку. А що вийшло? Мало того, що рибка заговорила, її розмови обернулись для сіромахи сумними наслідками.

ч и / УЧУЙ/А / Л І

лжу/

Л Ж ^ г

Більше пощастило Омелькові з відомої російської казки «По щучому велінню», але й Омелько мав чимало клопоту. Ні, хоч нині, хоч тисячу років тому, а коли чоловік брав рибальську снасть і, часом непомітно, часом з веремією, а часом і милостиво відпущений, «линяв» на берег якогось водоймища, він керувався не б а ж а н н я м впіймати золоту рибку чи Омелькову щуку. Інші чинники виштовхували його в спину з рідної оселі, будь то печера, мазанка під солом'яною стріхою чи кооператив з лоджією і сміттєпроводом. Довго-довго, інколи протягом тижня, а інколи й того довше (поки не винайшли підлідну ловлю, що дозволило «линяти» від своєї «рибки» навіть узимку), чоловік виколисував світлу, прозору мрію, що от настане чудовий ранок, і він, може, цілий день не чутиме — (сорок тисяч літ тому): — Ти куди-и? Ти подивись, що в печері робиться! Прокурілася, прокіптюжилася, хоч би с а ж у допоміг повитрушувати з кутків! Подивись на мене, в чому я ходжу! Обносилася вся, на люди сором вийти — вовча шкура облізла, а ж блищить! Хоч би ведмедя якого вполював, то й мали б що їсти і шкура б згодилася! Самі б зодяглися і дітей зодягла б! Так ні, він за вудку береться! (Сто років тому): — Ну й хазяїна маю, прости господи... Ну, ірод, дохазяювався! Ворота он перехнябилися, свині окописько попідривали, стріха прогнила наскрізь, а він за вудку хапається! А потім — в шинок і нахвалятиметься уловом: «Отаких-о сім упіймав, а отаких-о п'ять зійшло!» Ага, впіймаєш, котові нічим повечеряти буде. (Нині): — Ти в мене колись дочекаєшся, на цурки потрощу твій спінінг, не подивлюсь, що імпортний! Підлога не натерта, килими в пилюці, а корбу пральної машини хто крутитиме — д я д я ? І у чоловіка якось рефлекторно зіскакувало з язика таке — (сорок тисяч років тому): — Рибочко моя! Рибочко, ти ж поглянь, яка погода стоїть! Хто ж у таку погоду на ведмедя йде? В таку погоду ведмідь ховається так, що його не вполюєш. А риба зате клює знатно. Побачиш, скільки я риби принесу! Рибочко, не сумуй, я скоро повернуся! (Сто років тому): — Рибочко моя, жіночко дорогесенька! Ворота можна і після полудня полагодити, а риба після полудня не клюватиме, на дно ляже, спати піде. Що ж до кота, рибочко, то він хай мишей ловить, для того його й тримаємо, а на рибу мою хай пащеки не роззявляє. Бувай здорова, рибочко моя чорноброва! (Нині): — Рибочко, любочко! Підлогу натремо, килими пропилососимо. Що ж до пральної машини, то хай її корбу справді дядя крутить. Який-небудь дядя, котрому за шістдесят. Молодшому дяді в мою відсутність тут робити нічого. Чао, рибочко! І — диво дивнеє, як оте «рибочко» блискуче спрацьовує! Не «пташечко» (варіанти: «ластівочко», «голубочко» і т. ін.), не «квіточко», а саме — «рибочко»! «Рибочка» міцно увійшла у фольклор, народну пісню, побутові стосунки. Минають тисячоліття, «пташечки-квіточки» вже давно відсунуті на задній план, а «рибочка» вподовж віків не знає інфляцій, девальвація, не стає набридливим штампом, а поширюється, набирає нового значення і звучання. ...Чоловік підхопив рибальські снасті, й не встигли за ним причинитися двері, як він начисто забув ту, яку щойно називав «рибочкою». Його думки з а р а з тотально зайняті не «рибочкою», а рибою — справжньою. Йому не рибочка потрібна, а рибина, рибища! Така, щоб при розповіді про те, як він її впіймав, рук не вистачало д л я демонстрації розмірів. Зрештою, коли на гачок вчепиться кілька густірок завбільшки з недопалок, він теж не вважатиме себе зобиженим долею. Коли ж і зовсім нічого не висмикне — бог з ним, з тим уловом! Хіба це не насолода — сидіти на березі річки, озера, ставка, навіть водоймища, котре й к а л ю ж е ю язик не

Гумористичний апокриф

'\уу\

м^ч/

Ні

У/ІЙЛ\ Ч

ЧУ^АУ/ЧУД^Г/

V f S V / f t & W M / / / /

/ / Ж /

повертається назвати, в затінку, в тиші, мріиливо поглядаючи на присну лий поплавець? У заколисаному мозкові все влягавться, зникає «рибчине»: «Тур-тур-тур, от коли б я. дурна, була послухала маму та вийшла за Івана...». Чоловік начисто забуває про свою ніжну «рибку», він сподівається підсікти рибку, без лапок (" ") і... без голосу. Він спроквола розмовляє з нею подумки: «І чого ж ти, капость, не ловишся і не клюєш? Якого дідька тобі не вистачає? І на хробака не клюєш, і на горох не клюєш, і на хліб не клюєш! Чим же це ти обжерлася, що такими харчами гребуєш?» А що ж «рибка», котра зосталася вдома одна? Вона ще довго після того, як чоловік пішов, замилувако, вдячно згадуватиме його «рибочко моя». Поглядатиме краєчком ока у дзеркало і думатиме: «Таки любить! Рибкою називав...». Чому, справді, жінки, при всій своїй тонкій, чутливій конституції, віками не можуть збагнути, що коли чоловіки називають їх рибками, вони в цей час мислять не про них. а про справжніх, німих риб? Може, тому, що кожна жінка в душі русалка, а русалка наполовину риба, і кожній жінці приємна згадка про таку спорідненість? А може, це один з найбільших парадоксів жіночої душі, яка для нас, чоловіків, довіку зостанеться нерозгаданою загадкою? Понад те! За останні роки самі жінки «щиро чи не завжди щиро, то вже нюанс) теж називають одні одних «рибочками», а найчастіше лапідарно — «рлбами». Моя сусідка дзвонить до своєї подруги з мого телефону: — Риба, ти мене чуєш? «Риба» не лише чує, але й відповідає. Швидко і голосно. Так голосно, що телефонна трубка а ж лящить. І все ж чому: «рибка», «рибчина», «рибонька», «риба»? Чому? Тільки тому, що чоловіки (не всі, правда, але більшість) люблять ловити рибу. І коли вимовляють це слово, воно завжди звучить в їхніх вустах щиро. А жінки завжди оптимально реагують на щирість.

Микола

Гумореска Олегу Ярославовичу стукнуло п'ятдесят. Він зробив усе можливе, щоб пам'ятна дата не з а п а м ' я т а л а с я . Підгадав собі відпустку саме на ювілей і чкурнув у туристичний похід по стежках гірського Криму. Не молодився Олег Ярославович, ні. Просто не хотів здаватися рокам: ти їх не помічаєш, вони тебе не помічають — і всі задоволені. Сам він був струнким. Чи худим? Одне слово — спортивним. І дружина була тендітною. Чи стрункою? В усякому разі, з аеробікою справлялася без вивихів і задишки. Бо вирішила колись: «До тридцятиліття буду йти, куди подінешся? А от за тридцять — дзуськи! Паспорт пошматую, але за тридцять не перескочу!» Виходило повсякому. Поза спиною в чергах лунало: «Дівчино, я за вами!», а віч-на-віч чулося: «Женщина!» чи «Дама!». Одного разу навіть — «Леді!». Був, правда, малоприємний випадок, коли половина Олега Ярославовича з авоськами в обох р у к а х і сумкою опліч підстрибом доганяла автобус. Якийсь акселератик захоплено з а у в а ж и в : «Ну, бабка плигав! Як фізкультурниця!» І поплатився за комплімент лівим вухом. Як крутити вухо з авоськами в р у к а х — загадка. Але вийшло хвацько, по-молодому. Щодо Олега Ярославовича, то й після п'ятдесяти він чув приємне: «Молодий чоловіче!». В Криму інструктор шикував туристів на стежці й сказав: «А ми з молодим чоловікам — я к тебе? — ага, Олег... Ми з Олежкою йдемо останніми, страхуємо вас...». Олежка Ярославович звертався до інструктора на «ви». І небезпідставно: той мав видатний живіт і патріаршу бороду. А народився спортивний діяч під бібікання першого супутника — війни не знав, хлібних карточок — теж. Звичайно, роки брали своє. Д і я л и підступно, у моменти непідходящі. Було: вискочив Олег Ярославович з метро, а перед ним дві юнки — міні-спіднички, максі-врода. Зрозуміло, в Олега Ярославовича рот наопашки, в очі сало затекло. Краса! І дружини немає поруч. А тут камінчик під ногу трапився. Як наступив, так і шпигнуло у поперек, ніби шилом. Роки нагадали: не к а л е н д а р е м — радикулітом. Т а к і за стиг напівприсядки. Картина! Навіть к а р и к а т у р а . А дівчата: — Хи-хи! Хо-хо! Ха-ха! А потім: — Ах-ах! Що з вами, дядечку? На лавку всадовили. — Нічого, дівчата... — викрутився він. — Це од великого спорту... Жалісливі дівчата спіймали жертві великого спорту таксі. Вже вдома довелося з гримасами накручувати диск телефону: відпроситися з роботи й додати роботи дільничному лікарю. З'явилося двадцятип'ятирічне диво з стетоскопом.

БІЛКУН.

0 нп^м Фрази Жінки, котрі роздмухують в серцях мужчин полум'я любові, грають з вогнем. Щоденно вона наполегливо підвищувала свій загальний рівень. З допомогою косметики. Її любов виявилася сліпою. Шукає поводиря. Снігова баба мріяла про айсберг в океані любові. Любов зла. Пропишеш і козла. Валерій

КОМАРОВ.

/ / / > \ V w / Y ' S b J A / Г А М М В Ы / Л

ПУг•ШОФ/ЛЩ

ftVfcAXW/Vf-W^

Тож згасимо жар нерозумних бажань, гіркі пам'ятаймо уроки! Та — власні носи завдають нам, на жаль, не менше гризот і мороки.

— Гм... А де Ян Остапович? — поцікавився Олег Ярославович. —1 На пенсію відправили старикашку! — пояснила молода лікарка. — Ну, що сталося? Олег Ярославович, долаючи біль у попереку, намагався прибрати позу патриція. — Розумієте... Можливо, рецидив... Суто спортивний... У мене норма — вранці шістдесят присідань і шістдесят обертів... У стилі хула-хуп... А вчора, розумієте, теніс... Серйозний був суперник... Десь під перший розряд тягне... Ага, ще лижі, ви розумієте... — Я не розумію! — перебила лікарка. — Ви у свій паспорт давно заглядали? — При чім тут паспорт? — стрепенувся Олег Ярославович. Хотів стрепенутися... Пролунало радикулітно-паровозне: — У-у-у... — Отож-бо! — констатувало диво. — Ніяких зайвих рухів! Прийшли з роботи — влягайтеся на канапі, телевізор вмикайте, подушечками обкладайтесь і чекайте на книжечку... — Яку ще книжечку? — простогнав Олег Ярославович. — Пенсійну...

Андрій

Щасливий, хто носа по вітру трима,— носам тим немає і зносу! А той, в кого вміння такого нема, одержує часто по носу. Як вип'є сто грамів один мій земляк — то так уже ж форму тримає... А гемонський ніс, мов столовий буряк,— та де там — як мак, розцвітає! Чванько свого носа так високо ніс: Зевес — і не менше, їй-богу! Та стрівся з начальством — і гордий відразу аж вріс у підлогу...

той ніс

Як солодко нам фіміами вдихать! Від критики ж — крутить у носі. І як алергію оту лікувать — не зна медицина і досі.

КРИЖАНІВСЬКИИ.

А цей у селі народився і зріс. Не встиг у столиці пожити — як вже від села відвертається ніс,— ну, що із ним, клятим, робити?

ШАГ гхі

Один свого носа засуне кругом, скрізь, наче болячка, маячить, керуе — а далі ж бо носа свого, пробачте,тні злидня не бачить. А другий науки й мистецтва вивча, послухать — Спіноза! Філософ! Про все має думку, усе поміча, не бачить... лиш в себе під носом. Все цупить до себе су cid-хом'ячок, стягає до власної вілли,— а батько синочка повчає: «Мовчок! Не нашого носа це діло!» Бо й сам (буває ж Зіткнувся і ніс, як

Багато в людини є різних частин, що їх ми з народження носим. Та хочу прославити орган один, який іменується носом.

Куди це так прудко летить хапуга куди чимчикує? В народу цього — особливий вже носом десь вигоду чує!

Здається, дрібничка, горбок на лиці,яка там краса чи величчя! Та мушу сказати: дрібниці оці і створюють наше обличчя.

спекулянт, талант:

Про ніс я багато іще б написав,— питання це дуже серйозне. Мудрець недаремно, згадайте, сказав, що все у цім світі — відносне!

О скільки на світі усяких носів: морквинок, гачків, барабольок, ковбасок, буравчиків, гудзиків, слив, стручків, апельсинових дольок!.. О носики ніжні привабливих ви часто снитеся поетам! Натхненні сонети присвячено Шкода, я не вмію сонетом,

якось лантух із краденим ніс в людини потреба!). з сусідом нараз ніс у ніс — то кажуть, під себе...

Тож я цю ідею до вас і доніс, хоч, може, ви згодні й давно з цим: не формою й розміром славиться ніс, а тільки — своїм носоносцем!

дам,

Ото, що природа дала, те й носи і кращого вже не проси ти. О друзі! Потрібні нам всякі носи,— їх з гордістю треба носити!

вам.

а то, бач, обтьохкав би носик один,— мені він ввижається й досі... Та вже доживаю, дивак, до сивин, то, мабуть, про носики — досить.

Та щось я із носом отим розносивсь — сентенцій накидано стосом... Кажу собі тихо під ніс: «Зупинись, читач он клює уже носом!»

О ні, не перечу: чуття неземні духовний нам світ прикрашають. Та, зрештою, носики ті чарівні нас часто із носом лишають!

Вас.

/кГХ&А 35

ШУКАИЛО.

еобхідно бодай коротко розглянути питання про неправомірність православно-богословської інтерпретації п р о б л е м становлення і розвитку мистецтва. По-перше, релігійний характер сюжету не робить мистецтво, особливо живопис і скульптуру, суцільно «релігійними». Про це детально йшлося вище — х у д о ж н є мислення за своєю гносеологічною природою не може бути релігійним ні з якої точки зору і ніколи таким не було. А д ж е мистецтво має не тільки « ф о р м н у » (як ф о р м а мислення), а й когіативну природу: воно характеризується не тим, що зображує, а тим, з яких позицій зображує. Про це свідчить безліч прикладів. Таким чином, видатні художні достоїнства, притаманні д е я к и м творам церковного мистецтва (далеко не всій його масі), виникали безвідносно до богословських «настанов», а найчастіше — всупереч ї м . По-друге, будь-яка релігія, в тому числі й православ'я, має одну всеохоплюючу властивість — намагання перетворити свої «істини» на незаперечні догми і максими, що не могло не тяжіти над свідомістю художників, бо і в т е о р і ї , і на практиці релігія в умовах царської Росії прагнула панувати над мистецтвом. Та водночас с л і д підкреслити, що взаємовідносини релігії та мистецтва (незважаючи на повне владарювання релігії в усіх галузях духовного життя) були д у ж е складними. Справжні майстри у своїй творчості завжди відшукували змогу відобразити прояви реальних людських почуттів і явищ, хоч церква й наполягала на непорушному дотриманні канонізованих ф о р м . Антиклерикальна й атеїстична тематика у російському образотворчому мистецтві має давні традиції. Вона знаходила втілення і в народному лубку, і в тонких, сповнених проникливого психологізму картинах великих майстрів, і у викривальному сатиричному м а л ю н к у . Досить згадати рєпінську «Відмову о д сповіді», пукірєвський «Нерівний шлюб» або перовський «Сільський хресний хід на пасху», щоб ясно уявити собі д ж е р е л а свободолюбства цих творів, їх яскраво виявлену антиклерикальну спрямованість. Розвінчуванню винної у народних стражданнях церкви, а нерідко разом з нею і релігії в цілому, викриттю духовенства з притаманною йому с у т я ж н і с т ю присвячені картини абсолютної більшості російських демократичних художників д р у г о ї половини X I X століття. Прагнення розібратися в істинності релігії приводить багатьох з них до протесту проти релігійного обскурантизму і церковного мракобісся. У картинах В. Перова «Монастирська трапеза» і «Чаєпнття в Мнтищах», В. Корзухіна «Перед сповіддю» і «В монастирській світлиці», В. Максимова «Прихід чаклуна на селянське весілля» та багатьох інших релігійне с е р е д о в и щ е , пройняте лицемірством і святенництвом, постає у своєму істинному потворному вигляді. Викриття сутності духовних служителів досягає високої розвінчувальної сили в тонкому за д у м к о ю і виразному малюнку В. Перова «Поділ спадщини в монастирі», на якому зображені схимники, котрі накинулися на більш ніж скромні речі свого померлого співбрата.

НОВИЙ ПРОМЕТЕЯ

од

У працях В. І. Леніна всебічно розкриті закономірності, яким підкоряються всі ф о р м и суспільної свідомості, у тому числі й мистецтво. В «Матеріалізмі і емпіріокритицизмі» Володимир Ілліч показав, що саме в реальній дійсності с л і д шукати д ж е р е л о художніх образів, суть відображення речей, явищ і подій об'єктивного світу. І, таким чином, об'єктивність художніх образів полягає зовсім не в т о м у , що мистецтво видає їх за дійсність, а в т о м у , що вони мають у собі реальний життєвий зміст.

3. Мистецтво проти релігії

В. І. Ленін пояснив складний, діалектично суперечливий процес відображення зовнішнього світу в свідомості людини, показав, як життєвий матеріал у ході пізнання х у д о ж н и к о м дійсності перероблюється, піднімається за д о п о м о г о ю його творчої уяви на висоту образного узагаль-

мовленість м і ф а , розкриває процес поступового переходу від поняття П р о м е т е я як бога до П р о м е т е я — вищої цінності людської свободи, символу прогресуючої цивілізації.

нення, відливаючись у х у д о ж н ю ф о р м у , що, в свою чергу, стає п р е д м е т о м безпосереднього сприйняття. Звертаючи увагу на зв'язок мистецтва, інших явищ духовно? культури з релігією в процесі минулого історичного розвитку, богослови намагаються однобічно абсолютизувати спільні моменти, властиві цим ф о р м а м суспільної свідомості. В такий спосіб вони силкуються довести, що мистецтво €, мовляв, видом духовної діяльності, підпорядкованим релігії як нижча, недосконала ф о р м а «осягнення божества».

Історики м і ф о л о г і ї Стародавнього світу пишуть про первісне поклоніння вогню як символові, що уособлював позитивні начала в природі й суспільстві. Очевидно, Пром е т е й тут не більш як первісний вогняний ф е т и ш . Однак вже у Гесіода П р о м е т е й олюднений, він стає навіть супротивником олімпійських богів, з о к р е м а Зевса. Представник богів раннього періоду, П р о м е т е й назавжди лишився символом боротьби з особистим загарбанням влади антроп о м о р ф н и м и богами і в цьому смислі — захисником людей. А л е у Гесіода цю перевагу П р о м е т е я над З е в с о м змальовано ще в примітивній ф о р м і : П р о м е т е й просто о б д у р ю є Зевса, за що його й карають, прикувавши до скелі на краю світу.

Певна річ, у мистецтві с д е я к і зовнішні сторони, що начебто надають йому схожості з релігією. Так, художні образи в мистецтві і створені л ю д с ь к о ю ф а н т а з і є ю образи релігійного пантеону є п р о д у к т о м вимислу, проте і ті, й інші здатні викликати в людині гаму почуттів — від тихого благоговіння до релігійного екстазу, і пояснити це можна тим, що мистецтво й релігія, точніше, естетичні почуття і релігійні переживання, спираються на людські е м о ц і ї . А втім, розрив мистецтва з релігією — процес закономірний, і зумовлений він р я д о м причин, п е р е д у с і м соціального плану. Так, порівнюючи історію художньої культури раннього середньовіччя та епохи В і д р о д ж е н н я , не можна не помітити того ф а к т у , що в період Ренесансу різко розширилися соціальні функції мистецтва. П о р я д з найбільш поширеним тоді релігійним зростає і міцніє мистецтво світського призначення, яке відповідало світосприйманню і соціальним потребам виникаючого класу буржуазії. Суттєві відмінності в розумінні природи прекрасного спостерігаємо у мислителів-гуманістів В і д р о д ж е н н я і середньовічних богословів. Погляди гуманістів спрямовані проти середньовічної релігійної концепції прекрасного, хоч до розриву з релігійною доктриною в цілому справа тоді не дійшла. Мислителі В і д р о д ж е н н я бачили смисл життя в людині. ї х естетика була оптимістичною, ж н т т є с т в е р д ж у ю ч о ю . Висунення реального на перший план зумовило яскраво виражений світський характер кращих творів В і д р о д ж е н н я . Не ідеї, народжені релігійними м і ф а м и і почуттями, а ж и т т я насичувало мистецтво В і д р о д ж е н н я образами, диханням думок і пристрастей. Цікаво простежити е в о л ю ц і ю світського мистецтва. Якщо у X I I — X I I I століттях найбільш відомих творів світського характеру в Європі налічувалось лише три проценти, то в X V 1-му столітті їх кількість зросла до 35, а у XVI11-му — до 76 відсотків. У X I X столітті 90 процентів усіх картин і скульптур були створені на світських основах, у ХХ-му (на кінець 60-х років) — 96. Це т р і у м ф безрелігійної творчості. Зростання питомої ваги світського мистецтва, особливо починаючи з епохи В і д р о д ж е н н я і Нового часу, свідчить про те, що виникла соціальна потреба в мистецтві, здатному відобразити нове світосприйняття, стати засобом поширення прогресивних політичних і моральних ідеалів. А т е ї з м , знищуючи релігійне світорозуміння і світосприйняття, сприяє зміцненню і розвиткові е л е м е н т і в р е а л і з м у в мистецтві, створює грунт д л я зміцнення зв'язку художньої культури з дійсністю. Вже згадувалося, що в історії культури релігійні цінності часом об'єднувалися з цінностями естетичними. Це м о ж ливо в принципі, тому що існує певна єдність с т р у к т у р і функцій різних видів ціннісних відносин. О д н е явище м о ж е бути одночасно носієм і естетичної, і релігійної цінності. Наприклад, сонце чи місяць, дерево чи річка м о ж у т ь бути і символами релігійного поклоніння, і д ж е р е л а м и естетичної радості. Владимирська богоматір і С о ф і я Київська здатні викликати і естетичні, й релігійні почуття. Однак значення л ю д с ь к о ї основи в релігійних і естетичних цінностях протилежне. У першому випадку вона відчужується, в д р у г о м у — с т в е р д ж у є т ь с я . С а м е естетичні, а не релігійні переживання дають людині відчуття свободи і своїх творчих можливостей, відчуття творця свого щастя. Відомий радянський вчений О . Ф . Лосєв на прикладі Прометея переконливо показує соціально-історичну зу-

Пізніше Есхіл у відомій трагедії « П р о м е т е й закутий» м а л ю є свого героя і м у д р і ш и м , і принциповішим захисник о м л ю д е й , засновником і прискорювачем прогресу л ю д с т в а з певною надією на його визволення, ба навіть з пророцтвом цього визволення. П р о м е т е й як символ л ю д с ь к о ї цивілізації змальований Е с х і л о м у класичних тонах, д а л е к и м від будь-яких суб'єктивно-людських слабкостей. Далі ми бачимо, як цей всесвітньовідомий історичний символ з м і н ю є т ь с я від однієї суспільно-історичної ф о р м а ції до д р у г о ї , від одного автора до іншого, поступово перетворюючись з цінності релігійної на цінність світського мистецтва. П р о м е т е й був символом передової науки д л я людства (М. Ломоносов, «Лист про користь скла»), втіленням духовної свободи, світла і справедливості. Пізніше цей образ трактувався в російській і українській літературах як символ революції (В. Кюхельбекер, «До Прометея»; М. Огарьов, « П р о м е т е й » ; Т. Шевченко, «Кавказ»; В. Брюсов, «До олімпійців»; Л е с я У к р а ї н к а , «В катакомбах», «Кассандра» та ін.). Радянські письменники приймають не П р о м е т е я — індивідуаліста і надлюдину, а П р о м е т е я , невіддільного о д усього народу, який і є справжнім творцем своєї історії і своєї цивілізації. Згадаймо цю т е м у у П. Тичини («Ходить Ф а у с т » ) , Я. Коласа («Розкутий П р о м е т е й » ) , А . Малишка ( « П р о м е т е й » ) , Г. С е р е б р я к о в о ї ( « П р о м е т е й » ) . П р о м е т е й у радянській літературі — символ народу, який відстоює свою свободу і незалежність. Безрелігійне мистецтво повніше й адекватніше відображає зміни в суспільстві, точніше — нюанси внутрішнього світу особистості. Х у д о ж н є сприйняття — набагато складніший психологічний процес, аніж звичайне прочитання твору. « С а м по с о б і , — пише радянський дослідник Л. С . Виготський,— твір не м о ж е бути відповідальним за ті д у м к и , які м о ж у т ь з'явитися в результаті його прочитання», бо в процесі сприйняття твору завжди виникає «привнесений нами від с е б е смисл». І це привнесення аудиторією нового смислу в самий зміст твору — явище цілком закономірне, а д ж е воно виражає природу мистецтва як х у д о ж н ь о ї цінності. Інакше кажучи, історичний розвиток мистецтва в ц і л о м у , його ідейного і художнього змісту відбувається не лише в майстерні митця, а й у свідомості народу, особливо в умовах суспільства розвинутого соціалізму.

Вилучення с ф е р духовного і соціального ж и т т я з лабет церкви вимагало їх естетичного відображення в нерелігійній ф о р м і . Ц ю потребу почала задовольняти світська худ о ж н я культура. Звідси ї ї перевага над релігійною. Звертання х у д о ж н ь о ї культури д о відображення всього багатства дійсності вели д о розквіту образотворчого мистецтва, літератури, т е а т р у , музики, д о у т в е р д ж е н н я реалістичних методів у мистецтві. Володимир З О Ц ,

доктор філософських

наук.

ВСЕОБУЧ

СМАКУ Любителі зі смаком одягтися добре знають Вячеслава Михайловича Зайцева. Доцент кафедри моделювання Московського технологічного інституту, член Спілки художників СРСР — організатор і головний художній керівник першого в нашій країні експериментального Будинку моди на проспекті Миру в столиці. Його роботи публікують журнали мод Парижа і Лондона, за його моделями виготовляє прикраси всесвітньовідома чехословацька фірма «Яблонекс», за його ескізами шили костюми для багатьох спектаклів у МХАТі, театрах імені Вахтангова, «Современник» та інших. Пропонусмо читачам уривок з книги В. М. Зайцева «Така мінлива мода», де йдеться про культуру і вміння одягатися, виховання смаку. За пропозицією м о ї х колег з Н і м е ц ь к о ї Демократичної Республіки в журналі « Ф р а й є вельт» був відкритий р о з д і л , присвячений м о л о д і ж н і й моді. П р о т я г о м року друкувалися мої малюнки, ескізи з поясненнями: як, з яких тканин, в яких кольорах м о ж н а виконувати ту чи іншу м о д е л ь . Мені допомагала невелика група німецьких дизайнерів. Поруч з м а л ю н к а м и в м і щ у в а л а с я ф о т о г р а ф і я манекенниці, вдягненої у ц ю модель. Таким чином показувався весь шлях о д ескіза до виробу. Якось до редакції надійшов лист молодої читачки ж у р н а л у , к о т р а працювала а г р о н о м о м у сільському кооперативі й готувалася до весілля. Наречена попросила мене намалювати м о д е л ь весільної сукні й порадити, з якої тканини ї ї к р а щ е пошити. Я, з р о з у м і л о , із з а д о в о л е н н я м відгукнувся. І от в черговому н о м е р і « Ф р а й є вельт» з'явилися два ф о т о : на одному м о л о д а дівчина б у л а з г р у п о ю своїх друзів-трактористів у с п е ц о д я з і , а на д р у г о м у — в о н а у весільному вбранні. І я був приємно здивований: як з м і н и л а с я людина! С к і л ь к и в дівчині з'явилося чарівності, пластичності, жіночності і, нарешті, просто краси. Цей випадок іще раз підтвердив істину, що кожна л ю д и н а по-своєму прекрасна, треба тільки відкрити цю красу. На жаль, далеко не завжди м о ж е д о п о м о г т и це зробити й х у д о ж н и к - м о д е л ь є р . А л е існує інший шлях — виховання і розвиток смаку. Причому не тільки так, як це часто робиться нині за д о п о м о г о ю л е к ц і й у клубах і будинках культури, а багатопланово, всебічно, за д о п о м о г о ю найрізноманітніших, найсучасніших засобів. І с е р е д них найнеобхідніший — постійне ознайомлення м о л о д і з і н ф о р м а ц і є ю про м о д у . Якщо на З а х о д і панує справжня вакханалія р е к л а м и найновіших м о д , то в нас реклама ще не поставлена на належний рівень. Ж у р н а л и мод? Тх поради часто д у ж е загальні або ж надто конкретні. В них мало йдеться про т е , на кого розрахована та чи інша м о д е л ь , коли і д е ї ї носити. В к р а щ о м у разі виділяється м о д а д л я л ю д е й літніх. А л е у шістнадцятирічного підлітка, у юнака чи дівчини д в а д ц я т и — двадцяти п'яти років зовсім різне ставлення до одягу, різний рівень культури й освіти, різні вимоги д о своєї зовнішності. Недостатність і н ф о р м а ц і ї п о р о д ж у є ін-

коли нісенітні чутки, с к а ж і м о такі: « К а ж у т ь , нині головне — це к р у г л е обличчя і вискубані брови»... Щ о тут відповісти? Не вина дівчат, що п е р е д а ю т ь еони о д н а одній цю д у р н и ц ю , а біда. Як і тих м о л о д и х л ю д е й , котрі тільки з чуток знали, як о д я г а ю т ь с я хіппі, і шили собі штани з д з в і н о ч к а м и та кольоровими ситцевими латками. Д ж е р е л і н ф о р м а ц і ї , як я в ж е зазначав, у нас малувато. Правда, на екрани вийшло кілька к о р о т к о м е т р а ж н и х ф і л ь м і в , однак х о т і л о с я б, щ о б вони з ' я в л я л и с я р е г у л я р н і ше. Х і б а погано, с к а ж і м о , ввести постійну сторінку м о д и в т е л е ж у р н а л и і по суботах подавати ю н а к а м та дівчатам д о с т е м е н н у і н ф о р м а ц і ю про те, яким повинен б у т и к о с т ю м , щ о о д я г а ю т ь на вечір і в т е а т р , як о д я г а т и с я на р о б о т у , від чого т р е б а відмовитися взагалі, щоб не б у т и старом о д н и м і смішним? Нас, м о д е л ь є р і в , іноді з а п р о ш у є телебачення. А л е часу, щ о відводиться, ледь вистачає, аби о з н а й о м и т и глядача з останніми новинками с е з о н у . А нам є про що поговорити, є що запропонувати, чого навчити. Д о нас часто п р и ї з д я т ь і зарубіжні м о д е л ь є р и , та з їх к о л е к ц і я м и , як правило, о з н а й о м л ю ю т ь о б м е ж е н і кола, найчастіше спеціалістів. П е р е д б а ч а ю такі заперечення: а д л я чого вони нам потрібні, а д ж е пошити собі такі речі неможливо. Не т р е б а так утилітарно п і д х о д и т и д о д е м о н с т р а ц і ї м о д . Ті, хто вистоює у черзі за квитками на «Річард а і I I » в т е а т р і імені Вахтангова, мабуть, не ставлять собі з а м е т у навчитися так писати п'єси. Порівняння, м о ж е , й а б с у р д н е , але сутність одна. Д е м о н с т р а ц і я м о д — це т е ж с п е к т а к л ь , вистава. І вона виховує, розвиває естетичні с м а к и , прагнення бути кращими. На м о ю д у м к у , с л і д відкрити д л я м о л о д і спеціальні магазини-клуби, які мені довелось бачити в наших братніх соціалістичних к р а ї н а х . Вони б не тільки стали ц е н т р а м и і н ф о р м а ц і ї , а й у з я л и на себе виховну ф у н к ц і ю , вчили бачити і р о з у м і т и прекрасне, відрізняти с п р а в ж н ю красу о д ерзаців. У подібних клубах м о ж н а б у л о б зустрічатися з к р а щ и м и м о д е л ь є р а м и , представниками промисловості. І нам б у л о б цікаво почути ї х н ю д у м к у про з р а з к и пропонованого о д я г у , ї х побажання т а п р е т е н з і ї . В таких клубах м о ж н а б у л о б створити

« к

ї 5

І5

о >х

невеличкі б і б л і о т е к и , д е відвідувачі дізнавалися б про останні з р а з к и вітчизняної і з а р у б і ж н о ї м о д и , мали з м о г у погортати відповідні ж у р н а л и . Не завадило б налагодити випуск і п р о д а ж викройок м о л о д і ж них фасонів — а д ж е тепер багато дівчат шиють с а м і . Тут ж е бажаючі могли б придбати потрібні д о обнови аксесуари, вишивки, аплікації, м е р е ж и в о . . . Я трохи розмріявся. Але, переглядаючи листи, інколи зустрічаєшся з повною смаковою безпорадністю. Ось, приміром, такий: «Я с т у д е н т к а першого курсу, мені н е з а б а р о м в і с і м н а д ц я т ь . . . Х о т і л о с я б дізнатись, щ о найбільше п і д х о д и т ь сімнадцятивісімнадцятирічним дівчатам. Скажімо, п р о п о н у ю т ь с я модні спідниці « ф у т л я р » і прямі. М о д а — це масове, а таку спідницю р і д к о на к о м у побачиш. Вона гарна д л я с т р у н к и х , худеньких, високих. Такі дівчата т е ж з у с т р і ч а ю т ь с я нечасто, і я д о них не н а л е ж у . Та й взагалі, одяг прямий і вільний подобається небагатьом. Щ о ж мені носити? Які светри, літні плаття, в'язані речі нині в моді? І щ е . Чи вийшли з м о д и м а к с і - п л а т т я ? С л о в о м , щ о зараз найпопулярніше в о д я з і с е р е д радянської і з а р у б і ж н о ї молоді?». Про щ о свідчить подібний лист? Насамп е р е д : м о я к о р е с п о н д е н т к а м а й ж е по-

аністю «відрізана» од д ж е р е л і н ф о р м а ц і ї в галузі моди. Звідси повна плутанина відносно того, що зараз носять. Свідчить цей лист і про те, що дівчина не знайшла свого стилю, свого «почерку» в о д я з і . І так хочеться допомогти їй! Всеобуч смаку. Це не примха зацікавленої особи. Просто не м о ж н а забувати, щ о старомодна людина в очах більшості так само недоладна, як і «авангардист». О д я г — це не просто речі, які ми на себе надіваємо. Це в більшості випадків — і хороший настрій, і успіх в р о б о т і , і, нарешті, щастя в особистому житті. Л ю д и н і треба полегшити спілкування з оточенням. І, як не дивно, к о с т ю м у цій справі відіграє не останню роль.

Ми неспроста започаткували рубрику « Д л я д о м у , д л я с і м ' ї » уривком з книги В. М. Зайцева. Порушені ним п р о б л е м и «всеобучу смаку» с т о с у ю т ь с я не л и ш е виховання почуття краси в нашому о д я з і . Вони адресовані й тим, хто виготовляє неякісні вироби, що п е р е т в о р ю ю т ь с я у непотріб ще на складах і базах підприємств легкої промисловості. Ш л я х и викоренення цього прикрого явища відомі: чутливо реагувати на запити покупців, підвищувати якість, естетичний рівень товарів широкого вжитку. На цьому наголошував X X V I І з ' ї з д КПРС. Нещодавно цікавий, вартий поширення експеримент почали текстильники Москви. В ньому активну участь бере В. М . Зайцев, кращі художники-модельєри галузі, кваліфіковані майстри своєї справи. У чому ж він полягає? Вячеслав Зайцев останнім часом відбирає д л я своїх м о д е л е й тільки вітчизняні тканини, доводячи, що м о д н е — не л и ш е з-за кордону. Якщо йому до рук потрапляє невиразне «полотно», він ї д е з ним д о тих, хто його виробляє. ...Шовковий комбінат імені Я. М. С в е р д лова. Склади захаращені неходовими тканинами, і найбільше — ацетатним ш о в к о м , який нині ніхто не купує. К о л е г и - х у д о ж ники скаржаться на нестачу барвників,

а звідси — неможливість створити м а л ю нок колоритної гами. К р і м того, мовляв, верстати м о ж у т ь д р у к у в а т и не б і л ь ш як у восьми кольорах. — А навіщо стільки? — здивований головний х у д о ж н и к . — Д о с т а т н ь о й д в о х . С у є т а барв шкодить в і д ч у т т ю цілісності л ю д с ь к о ї ф і г у р и . В о д я з і має бути благородний спокій. У м о с к о в с ь к о м у Будинку м о д и бачили різні тканини, м о ж н а сказати, з у с ь о г о світу. Та коли привезли д о с л і д н і з р а з к и з комбінату імені Я. М . С в е р д л о в а , всі запитували: « З якої це ф і р м и ? » Побував В. М. Зайцев на «Красной Розе», д е відібрав кілька артикулів натурального к р е п д е ш и н у . Цей шовк м а й ж е забу-

тий. Х у д о ж н и к зробив кілька м о д е л е й суконь — і тканина знову с т а л а популярною. Він виступав зі с в о ї м и м о д е л я м и у Палаці к у л ь т у р и Челябінського т р а к т о р н о г о эаводу, д е м о н с т р у в а в ї х ж и т е л я м м і с т а в Палаці спорту. На черзі — п о ї з д к и д о інших міст. А в Москві ці покази стали регулярними. Так, багато х т о хотів би одягатись у Зайцева. Будинок м о д и приймає замовлення. А л е , на ж а л ь , заявок усіх бажаючих не з а д о в о л ь н и т и : кожну м о д е л ь м о ж н а «тиражувати» тільки д е с я т ь разів. — Вихід є,— каже художник.— Чому б не створити при нашому Б у д и н к у експериментальну швейну ф а б р и к у ? М о ж н а б у ло б серійно випускати о д я г за м о д е л я м и кращих вітчизняних проектантів. Нехай серії б у д у т ь невеличкі, але це вже не д е с я т о к , а сотні виробів. Бажано, щ о б т а к а ф а б р и к а мала ф і р м о в и й магазин, показовий зал, клуб. Н е щ о д а в н о наша л е г к а промисловість запросила в і д о м о г о ф р а н ц у з ь к о г о мод е л ь є р а П'єра К а р д е н а співробітничати в галузі с т в о р е н н я м о д н о г о о д я г у . Д е р ж а ва платить в а л ю т о ю , щоб дати л ю д я м гарні товари. У Москві н е з а б а р о м в і д к р и є т ь с я магазин, д е п р о д а в а т и м у т ь к о с т ю м и , пальта, сукні «від К а р д е н а » , пошиті в С Р С Р . Знаменитий французький майстер добре знає Вячеслава Зайцева, цінує його талант,

А9

не раз виставляв м о д е л і х у д о ж н и к а в Парижі. А цінувати талант — це значить повною м і р о ю його використовувати. Щ о ж , у загальних рисах, пропонують нам ведучі м о д е л ь є р и к р а ї н и в «Моді-86»? Девіз сучасної моди — « ф а н т а з і я і реальність», т о б т о творче поєднання новизни із зручністю, раціональністю. С е н с нині не в екстравагантності, а в елегантності, жіночності. Відвертий «карнавал» в о д я з і відійшов. Знову популярні напівпальта. Вони м о ж у т ь бути с х о ж и м и на п о д о в ж е н у к у р т к у , а в с т р о г о м у класичному варіанті — на чоловічий піджак. Ознака нової моди для жінок — відхід од б р ю к у комплектуванні о д я г у . Спідниці — прямі, подовжені, силует «парасолька» — д о н и з у з а рахунок с к л а д о к , підрізів активно р о з ш и р ю ю т ь с я . Якщо пальто

о б ' є м н е , велике, то п р о п о н у ю т ь с я б р ю к и нової ф о р м и « ф ю з о » і невеличкі черевики з р а з к а 60-х років на пласкій ході. В м о д і р е г л а н з виразними д е т а л я м и , великі ґ у д з и к и , низький поясок-патка. Мода цього сезону пропонує повернутися д о м е н ш и х об'ємів о д я г у — знову хочеться п і д к р е с л и т и ф і г у р у , акцентувати талію. Д л я теплих місяців актуальний льон із ж а к к а р д о в и м р и с у н к о м . Поверх сукні о д я г а ю т ь ж а к е т із шовкових, змішаних тканин і льону, р о з ш и р е н и й у плечах, вільного к р о ю , рукав з о д в о р о т о м або д о в ж и н о ю у три чверті. Моделі сезону для молоді — бавовняні комплекти для відпочинку. Вони включають б л у з и вільного к р о ю в стилі кімоно, шорти, б р и д ж і , м о д н і б р ю к и . У моді маленькі к а п е л ю ш к и з великими п о л я м и — д л я жінок романтичного с т и л ю ; берети. Жінки, зверніть увагу на к а б л у к : д л я вечірнього в з у т т я він д о в ш а є і стає т о н ш и м , м о д н і класичні «лодочки» з драпіруванням. Змінюються о д я г , в з у т т я , а т а к о ж зачіска і макіяж. Косметика і зачіска підк р е с л ю ю т ь у жінці ї ї елегантність, індивід у а л ь н і с т ь — це п е р ш е . Д р у г е : краса — це натуральність. Нинішні зачіски — л е г к і , голівка м а л е н ь к а , д о в ж и н а волосся будь-яка. Д л я м о л о д і п р о п о н у ю т ь с я б і л ь ш авангардні с т р и ж к и к о р о т к о ї і середньої довжини. К о л і р волосся виключає екстравагантність, а фіалкові т а зелені відтінки залишилися в м и н у л о м у . Ж і н к а м з д о в г и м волоссям р е к о м е н д у є т ь с я низький в у з о л . М о д н і доповнення — банти, гребінці, обручі, шпильки, Вони д о п о м о ж у т ь б у д е н н у зачіску перетворити на вечірню. Модні кольори сезону — золотаво-коричневої г а м и .

Головний редактор О . Б. Х О М Е Н К О Р Е Д А К Ц І Й Н А К О Л Е Г І Я : П. М . Б Е Б А , В. Б. В Р У Б Л Е В С Ь К А , А . П. К О Р Н І Є Н К О , В. В. К У Л И К , А. О. Л Е О Н О В А , В. В. М А К Л Я К , М . Г. М А Х І Н Ч У К (відповідальний секретар), М. О. М І Щ Е Н К О (заступник головного редактора), М. Д. РУБАН, Р. М . Т Е Р Е Щ Е Н К О , Г. Д . Ц И Б У Л Я К . Художньо-поліграфічне оформлення О. Ю. М А Л И Ш Е В С Ь К О Г О . Літературний редактор Д . О. КОМЕНДАНТОВА. Здано до набору 14.04.86. Підписано до друку Б Ф 10743.

21.05.86.

60x90/8.

Офсетний друк. 5 умови, друк. арк. 18 у м о в н . ф а р б . в і д б . 7,23 обл.-вид. арк. Тираж 39100. З а м . 01532. А д р е с а р е д а к ц і ї : 252047, м. Київ-47, в у л и ц я П е т р а Н е с т е р о в а , 4. Телефони: заступник головного редактора — 441-88-35, відповідальний с е к р е т а р — 441-88-76, секретаріат — 441-88-68, відділи: комуністичного виховання — 441-88-40, культурного будівництва, профспілкової роботи і клубів — 4 4 1 - 8 8 - 6 6 , народної творчості - 4 4 1 - 8 8 - 7 3 , бібліотек — 441-88-67. ОРДЕНА ЛЕНІНА КОМБІНАТ ДРУКУ ВИДАВНИЦТВА «РАДЯНСЬКА УКРАЇНА» 252047, КИЇВ-47, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ, 50. «СОЦИАЛИСТЫЧНА КУЛЬТУРА» (на украинском языке). И з д а е т с я с и ю н я 1921 г. Массовый общественнополитический ежемесячник теории и практики культурного

строительства

ОРГАН МИНИСТЕРСТВА КУЛЬТУРЫ УКРАИНСКОЙ ССР И УКРАИНСКОГО РЕСПУБЛИКАНСКОГО СОВЕТА П Р О Ф С О Ю З О В Издательство «Радянська Украина» А д р е с редакции: 252047, г. Киев-47, у л и ц а П е т р а Н е с т е р о в а , 4. Ордена Ленина комбинат печати издательства «Радянська Украина», Киев-47, проспект П о б е д ы , 50. Текст набрано з застосування** вітчизняного фотонабірного комплексу «Каскад»

О аз U

о.

Зліва направо: 1. Український радянський композитор, автор опери «Льодове побоїще». 2. Лікарський препарат. 3. Грецький письменник, автор поеми «Дванадцять пісень цигана». 4. Маршал бронетанкових військ, двічі Герой Радянського С о ю з у . 5. Персонаж п'сси М. Погодіна «Кремлівські куранти». 6. Південноамериканський ударний музичний інструмент. 7. Дев'ятий місяць у мусульманському календарі. 8. Угорський композитор, автор оперети «Баядера». 9. Видатний російський механік-самоук, який створив модель одноаркового дерев'яного моста. 10. Морський порт в Нігерії. 11. Старовинна селянська одежа. 12. Препарат для боротьби з мучнистою росою сільськогосподарських культур. 13. Ударний музичний інструмент. 14. Група в'ючних тварин, що перевозять вантажі. 15. Російський зоолог, академік. 16. Оранжево-жовтий пігмент, який міститься в моркві, помідорах. 17. Стілець без спинки. 18. Російський мандрівник, географ та е т н о г р а ф . 19. Гірська порода. 20. Рід наземних черевоногих молюсків. 21. Російський актор, режисер, постановник першого радянського художнього ф і л ь м у «Поликушка». 22. Зелена рослина

Шаховий

КОНКУРСНЕ № 5

МАТ ЗА (2 ОЧКА]

Розділ веде к а н д и д а т у /майстри спорту СРСР з шахів Петро МАРУСЕНКО

без коренів і квітів. 24. Замисел, бажання. 26. Народність, яка проживає в А з і ї . Справа наліво: 2. Безстічне солоне озеро в Туреччині. 3. Урочиста процесія. 4. Рід лазячих пальм. 5. Радянський письменник, автор роману «Циган». 6. Учасник кориди, який має завдати бикові смертельного удару. 7. Радянський артист цирку, повітряний гімнаст. 8. Вид хижих ссавців родини котячих. 9. Заповідник у Литві. 10. Радянський кінорежисер. 11. Французький письменник, автор роману «Втрачені ілюзії». 12. Річка на острові Ява. 13. Ловча птиця. 14. Мисливська гвинтівка. 15. Відомий радянський дипломат. 16. Попечитель, опікун. 17. Рослина родини хрестоцвітних. 18. Пристрій, що оберігає корабель від мін під час руху. 19. Дерев'яні сани для катання й змагань на швидкість. 20. Полководець, Герой Радянського С о ю з у . 21. Солодка органічна речовина. 22. Відомий карельський руноспівець X I X століття. 23. Суцільна кам'яна брила. 25. Протималярійні ліки. 27. Застаріла назва одиниці яскравості. Склав і. Ч Е Л Е Д І Н О В . м. Жмеринка Вінницької області.

ЗАВДАННЯ ДВА

ХОДИ

Біпі: К р с 8 , Т Ь З , Tf5, С с 2 , K d 5 , K f 3 , п п . : аб, Ь 4 , d 2 , е 2 ( б і л и х ф і г у р — 10). Чорні: К р Ь 5 , пп.: а7, сЗ, d6, еЗ (чорних ф і г у р — 5).

КОНКУРСНЕ № 6

МАТ ЗА (2 ОЧКА)

ЗАВДАННЯ ДВА

ХОДИ

Білі: К р а в , Ф с 8 , Th 1, С с 2 , С д 5 , КЬ2, КеЗ, пп.: d5, д 2 (білих ф і г у р — 9). Чорні: K p d 2 , Ф Ь б , ТаЗ, Kai, пп.: аб, Ь7, е2, Ь7 (чорних фігур—8). НА ТРЕТІЙ СТОРІНЦІ

ОБКЛАДИНКИ:

Н а д і я З л а т о в а — методист П а л а ц у к у л ь т у р и «Орбіта» в місті З а п о р і ж ж і , д а в н і й у ч а с н и к с а м о д і я л ь н о г о н а р о д н о г о ж і н о ч о г о в о к а л ь н о г о ансамблю «Яблунька», я к и м керує Василь Іванович Лоскутов. Цей колектив — у ч а с н и к багатьох відповідальних концертів на столичних сценах. Ф о т о С.

ХОРОШКА.

45 к.

І н д е к с 74446.

ДІАПРОЕКТОР «ЗТЮД-2С»

д о п о м о ж е вам поділитися враженнями про туристську п о д о р о ж , зробити цікавою доповідь, лекцію, бесіду. В д о м а ш н і х умовах і невеликих аудиторіях можна переглядати кольорові й чорно-білі діапозитиви та д і а ф і л ь м и з горизонтальним і вертикальним розташуванням кадрів. Відмінна різкість при збільшенні, яскравість і соковитість барв, невеликі р о з м і р и заслужено принесли д і а п р о е к т о р у популярність і державний Знак якості. Ціна діапроектора « З т ю д - 2 С » — 28 карбованців. У К Р К У Л Ь ТТОРГ

ТЕЛЕПРЕСРЕКЛАМА