Загальнодержавна щотижнева газета «Культура і життя»

№ 48 (4464)

2–8 грудня, 2011 рік

ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНА УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА

www.uaculture.com

ПОСТАТІ › с. 8-9

НЕЗАБУТНІЙ ГОЛОС УКРАЇНИ

ТЕАТР › с. 10

УЛЮБЛЕНОМУ ТЕАТРУ – 85!

с. 3

НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ › с. 5

ДОЛЯ ВИШИВАНА

УКРАЇНА ПАМ’ЯТАЄ… З ВІРОЮ В МАЙБУТНЄ Щорічний Відкритий дитячий музичний конкурс пам’яті Петра Чайковського у Кам’янці Черкаської області відбувся удев’яте

Столична афіша

з 5 по 11 грудня

с. 6

с. 14

Нагол о с

2

Культура № 48, 2–8 грудня, 2011 р.

Фото Андрія МУСІЄНКА

ВІТАЄМО З 85-РІЧЧЯМ! Михайло Михайло Кулиняк, Кулиняк, міністр культури міністр культури України України

ШАНОВНІ ДРУЗІ!

1 грудня 1991 року на Всеукраїнському референдумі громадяни нашої країни не лише підтвердили Акт проголошення незалежності України, а й віддали перевагу президентській формі правління. Того ж дня шляхом прямих виборів обрано першого Президента новоствореної держави – Леоніда Кравчука. Хоча розвиток інституту президентства в Україні розпочався ще першої декади ХХ століття. 22 січня 1918-го IV Універсалом проголошено повну політичну незалежність України від Росії, а 29 квітня того ж року Центральна Рада Української Народної Республіки обрала Михайла Грушевського Президентом УНР. Але тоді, як відомо, українцям не вистачило сил, рішучості та національної самосвідомості, щоби відстояти свою незалежність. Зате це вдалося у 1991-му, і відтоді Україна впевнено взяла курс на демократичний розвиток. Іншого курсу в неї і не може бути, адже наша Батьківщина – одна з найбільших держав Європи, і традиції демократії у нас почали формуватися ще за часів Київської Русі. Згідно з Конституцією України, голов­ ним гарантом демократичних засад країни є Президент. Як президентськопарламентська республіка, нова Україна існувала до 2006 року, поки не набрала чинності конституційна реформа, що змінила форму правління на парламентськопрезидентську. Протягом наступних років політична практика довела, що ці зміни породили затяжний політичний конфлікт між урядом, Президентом і опозицією. Особливо гостро наслідки цього конфлікту українці відчули під час світової фінансової кризи та «газового конфлікту» з Росією. Віктор Янукович, обраний Президентом України 2010-го, чітко розумів: без повернення до традиційних форм правління Українська держава не зможе вийти з кризи – ні з економічної, ні з політичної, ні з конституційної. Власне, остання криза виникла у зв’язку з порушенням конституційної процедури розгляду та ухвалення змін до Основного Закону. Тому рішенням Конституційного Суду у вересні 2010 року внесення змін до Конституції України у «революційному грудні» 2005-го було визнане неконституційним. Таким чином, повернувши країну до президентської форми правління, Віктор Янукович відновив вертикаль та керованість влади, завдяки чому всі її гілки нарешті почали працювати синхронно та збалансовано. Адже тільки завдяки такій злагоді можливо втілити в життя Програму соціальноекономічних реформ, задекларовану четвертим Президентом України як основну мету своєї державницької діяльності.

Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки привітали з ювілеєм У приміщенні Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки пройшли ювілейні заходи з відзначення 85-річчя від дня відкриття у Києві Державного російського драматичного театру та 70-ліття від дня присвоєння театрові імені Лесі Українки. На урочистостях були присутні представники державних органів виконавчої влади, офіційна делегація від Російської Федерації, творчі делегації з Німеччини, Чехії, Швейцарії та діячі театрального мистецтва України. Свій ювілей театр відзначив показом прем’єрної вистави «Чуть мерцает призрачная сцена (Юбилей. Юбилей? Юбилей!)». Після вистави міністр культури України Михайло Кулиняк зачитав привітання від Президента України Віктора Януковича, прем’єр-міністра України Миколи Азарова та вручив почесні нагороди працівникам театру. Орденом «За заслуги» ІІ ступеня нагороджено: 1. Бабаєва-Кальницького Давида Вольфовича 2. Шестопалова Валентина Микитовича. Звання «Народний артист України» присвоєно: 1. Долі Наталі Костянтинівні 2. Кашлікову Кирилу Григоровичу. Звання «Заслужений артист України» присвоєно: 1. Жмакіну Володимиру Никифоровичу 2. Роєнку Олегу Олеговичу. Звання «Заслужений працівник культури України» присвоєно: 1. Лучко Світлані Миколаївні 2. Рябіну Борису Йосиповичу. Почесними грамотами Кабінету Міністрів України нагороджені: КРОКИ ДО ВІДНОВЛЕННЯ Колегія Мінкультури постановила внести зміни до Програми виробництва та розповсюдження національних фільмів на 2011–2012 роки, доповнивши розділ «Державне підприємство «Національний центр Олександра Довженка» новою позицією такого змісту: «Роботи з відновлення вихідних матеріалів фільмів, що відносяться до національної спадщини, для поповнення національного кінофонду». Згідно з Законом України «Про кінематографію», одним із основ­ них завдань національної кінематографії є збереження кіноспадщини. Єдиний дослідницько-вироб­ ничий комплекс національного кіноархіву та кінолабораторії – ДП «Національний центр Олександра Довженка» – є спеціалізованою державною установою, яка, відповідно до свого Статуту, здійснює зберігання, презервацію, реставрацію та відновлення аудіовізуальних творів (кінофільмів) українського виробництва. У фондах Центру Довженка зберігається близько 30 000 найменувань кінотворів, які Центр надає у тимчасове користування та реставрацію. Центр Олександра Довженка – єдиний в Україні Асоційований член Міжнародної федерації кіноархівів (FIAF). Прес-служба МК

Творчий колектив Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки

1. Бродський Володимир Аркадійович 2. Дібров Дмитро Вікторович 3. Остапенко Тетяна Григорівна 4. Первєєва Ольга Петрівна 5. Сайчук Євгенія Луківна. Із нагоди свята перший заступник голови Київської міської державної адміністрації Олександр Мазурчак нагородив генерального директорахудожнього керівника Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки Михайла Резніковича Почесною грамотою Головного управління Київської державної адміністрації та іменним годинником. Також для працівників театру КМДА виділила три ордера на квартири. Офіційне вітання від президента Росії зачитав повноправний представник з питань культури Михайло Швидкой. Від Спілки театральних діячів Росії привітав заступник голови, народний артист Росії Євген Стеблов. Міністерство культури України щиро вітає колектив Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки і бажає нових творчих злетів на славу українського театрального мистецтва.

ЖИТТЯ ВІДЧИНИТЬСЯ У КИЄВІ 3 грудня у Великій залі Київської обласної державної адміністрації відбудеться інтегрований концерт «Відчинилося життя» за участю незрячих солістів з усієї України та естрадних співаків. Його організовують Міністерство культури України, Державна агенція промоції культури, Український центр розвитку культур «Єднання». Унікальність проекту зумовлена практичною складністю виконання творів під супровід оркестру з огляду на неможливість бачити паличку диригента. У концерті візьмуть участь найкращі незрячі виконавці з різних куточків України. СВЯТО МУЗИКИ В КОЛОМИЇ 2–4 грудня в місті Коломия відбудеться XXV музичний фестиваль ім. Анатолія КосАнатольського. Організаторами події є Міністерство культури України, Національна Спілка композиторів України, управління культури Івано-Франківської обл­держадміністрації. У програмі фестивалю: урочисте відкриття за участю камерного оркестру «Perpetuum mobile» (м. Львів), музична вітальня «25 років фестивалю ім. А. Кос-Анатольського в Коломиї на тлі музичного життя України», гала-концерт шедеврів світової оперної класики, концерт учнів та викладачів дитячої музичної школи, і урочисте закриття фестивалю.

Прес-служба МК

СТЕПАНУ ГАЛЯБАРДІ – 60! «Я повертаюсь» – концертбенефіс із такою назвою відомого поета-пісняра Степана Галябарди відбудеться 3 грудня у палаці культури «Березіль» о п’ятнадцятій і вісімнадцятій годині. Присвячений концерт шістдесятиріччю нашого славетного земляка, уродженця села Суходіл на Гусятинщині.

Степан Галябарда – відомий поет-пісняр, знаний не тільки в Україні, а й за кордоном. У його творчому доробку – безліч текстів пісень, що стали надзвичайно популярними. Спеціально до ювілейного вечора Степан Галябарда видав книгу «Роса любові» з компактдиском своїх пісень. Презентація відбудеться на концерті. Яна ЛЕВИЦЬКА

Колектив редакції «КіЖ» щиро вітає Степана Петровича з ювілеєм!

Актуа льн о

Культура № 48, 2–8 грудня, 2011 р.

3

Історична пам’ять народу – це найважливіший компонент його духовної сфери, який дозволяє підтримувати спадкоємність народного досвіду та передавати накопичене багатство національних цінностей наступним поколінням. Історична пам’ять особливо актуалізується в переламні, кризові часи, коли буття етносу зазнає серйозних та суворих випробувань чи навіть трагедій. Водночас, пам’ять про такі трагедії стає невід’ємною частиною культури народу загалом. Саме тому вшанування пам’яті жертв голодоморів та політичних репресій відбулося в Україні на найвищому державному та міжнародному рівні.

26 листопада Президент України Віктор Янукович взяв участь у церемонії вшанування пам’яті жертв голодоморів в Україні, що відбулася на території Національного музею «Меморіал пам’яті жертв голодоморів» у Києві. Глава держави встановив до скульптури «Гірка пам’ять дитинства» символічну жалобну композицію з червоної калини та пшеничних колосків та поставив запалену лампадку до «Свічі пам’яті». Жалобні заходи продовжилися на території Національно-історичного меморіального заповідника «Биківнянські могили», де Віктор Янукович встановив запалену лампаду та поклав квіти до Пам’ятного Хреста, а також взяв участь у церемонії відкриття наріжного каменя під будівництво Меморіалу пам’яті жертв репресій 1936–1941 років. Меморіал, який буде споруджено на території заповідника, «стане символом пам’яті про тих, хто зазнав тяжких мук і несправедливості, віддав своє життя заради нашого майбутнього», – наголосив у своєму виступі глава держави. Президент підкреслив, що меморіал буде символом перестороги проти повторення подібних трагедій на українській землі. «Ми втратили цілий пласт учених, митців, духовних лідерів, управлінців, інженерів… Але наш народ вистояв і відродився. Ми зуміли перегорнути важкі сторінки історії та знайшли сили, щоб іти далі. Народ досяг своєї споконвічної мети – незалежної та соборної держави», – підкреслив ­Віктор Янукович. Уперше в історії незалежної України вшанувати пам’ять жертв голодоморів та політичних репресій зібралися всі попередні президенти нашої держави: Леонід Кравчук, Леонід

Фото Андрія МУСІЄНКА

ІСТОРИЧНА ПАМ’ЯТЬ – ФУНДАМЕНТ КУЛЬТУРИ

Президенти України та Польщі В. Янукович і Б. Коморовський вшанували пам’ять жертв тоталітарного режиму

ДОВІДКА

Історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили» засновано у 1995 році біля селища Биківня Київської області, на найбільшому в Україні місці поховання жертв масових політичних репресій у 1930–40-х роках. За оцінками науковців, у Биківні поховано близько 100–120 тисяч репресованих. У травні 2006-го Указом Президента України заповіднику було надано статус національного, нині він перебуває у сфері управління Міністерства культури України. Кучма, Віктор Ющенко. Участь у жалобних заходах також взяли прем’єрміністр Микола Азаров, члени уряду, представники дипломатичного корпусу та громадськості. Присутні вшанували померлих від злочинів тоталітарного режиму хвилиною мовчання. А 28 листопада Президенти України та Польщі Віктор Янукович і Броніслав Коморовський взяли участь у церемонії закладання капсул пам’яті до польської частини майбутнього меморіалу на території «Биківнянських могил». Глави держав поклали квіти до Пам’ятного Хреста і Пам’ятного знака польських поховань та вшанували пам’ять громадян Польщі – жертв репресій 1936–1941 років хвилиною мовчання. Віктор Янукович підкреслив, що український народ поділяє біль Польщі, пов’язаний із втратою своїх синів і доньок. «Два братніх народи зуміли обрати єдино вірний шлях злагоди і

творять сьогодні нову сторінку спільної історії взаєморозуміння і добросусідства», – сказав він. «Ми повинні і надалі співпрацювати в цій святій справі, засуджуючи злочини тоталітарних режимів для запобігання подібним трагедіям у майбутньому. Нас єднає спільна пам’ять, відданість ідеалам свободи, миру і гуманізму. Нас єднає віра у наше спільне європейське майбутнє, побудоване на спільних європейських цінностях», – заявив Президент України. Зі свого боку президент Польщі подякував українському колезі за сприяння в питанні спорудження польської частини меморіалу. Б. Коморовський наголосив на важливості встановлення історичної справедливості щодо жертв політичних репресій та гідного вшанування їхньої пам’яті. «Тут ми пам’ятатимемо не тільки про біль минулого, а й думатимемо про те, як разом розвивати свободу Польщі та України, свободу в рамках інтегрованої Європи», – сказав він. Нині не лише провідні політики, але й відомі вчені закликають об’єднану Європу заново переосмислити своє спільне історичне минуле. Серед таких історичних катаклізмів – Голодомор та політичні репресії 30–40-х років в Україні. В ЄС за жодних обставин не мають права робити вигляд, що їх ті події не обходять, бо спільна історична пам’ять – така ж важлива, як спільна валюта, вільне пересування чи політичні договори.

ОДНИМ АБЗАЦОМ

ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ ЗДІЙСНИВ ДЕРЖАВНИЙ ВІЗИТ ДО ІЗРАЇЛЮ 30 листопада – 1 грудня 2011 року відбувся офіційний візит Президента України Віктора Януковича до Держави Ізраїль. Глава нашої країни зустрівся з президентом Ізраїлю Шимоном Пересом та прем’єрміністром Беньяміном Нетаньягу. Окрім того, відбулася зустріч Президента України з Патріархом Єрусалимським Теофілом ІІІ. В Єрусалимі Віктор Янукович відвідав Могилу Богородиці, помолився та поставив свічки. У Меморіальному комплексі «Яд Вашем» Віктор Янукович вшанував пам’ять жертв Голокосту. МІНІСТР КУЛЬТУРИ ВІДВІДАВ СУМЩИНУ Міністр культури України Михайло Кулиняк у рамках робочої поїздки Президента України Віктора Януковича до Сумської області ознайомився з роботами по реконструкції Сумського обласного театру для дітей та юнацтва та поспілкувався з колективом закладу. Михайло Кулиняк також вручив грамоти Міністерства культури кращим працівникам міжвузівської наукової бібліотеки, зустрівся із творчим складом Сумської обласної філармонії та відвідав Сумську обласну наукову бібліотеку ім. Н. Крупської. ПРИ МІНІСТЕРСТВІ КУЛЬТУРИ СТВОРЕНО РАДУ РЕКТОРІВ Установчі збори ректорів вищих навчальних закладів культури і мистецтв ІІІ–ІV рівнів акредитації відбулись 8 листопада 2011 року. Головою ради обрано Тетяну Борисівну Вєркіну – ректора Харківського національного університету мистецтв ім. І. П. Котляревського. Рішення про створення ради та її склад затверджено на засіданні колегії Міністерства культури, яке відбулося 24 листопада. ВИЗНАЧЕНО ЛАУРЕАТІВ ПРЕМІЇ ІМЕНІ КАТЕРИНИ БІЛОКУР

Олексій ХОМЕНКО

Українські театри гастролюватимуть частіше Після ухвалення Податкового кодексу в Україні було скасовано гастрольний збір, кошти від якого йшли на підтримку гастролей українських театральних та музичних колективів. Нині Міністерство культури підготувало зміни до Закону «Про гастрольні заходи в Україні», які дозволять виправити ситуацію. Ключова відмінність плати за проведення гастрольного заходу від колишнього гастрольного збору – у механізмі розрахунку та жанровій диференціації. Раніше організатори гастролей платили три відсотки від так званого «валового збору», який традиційно мінімізується, оскільки значна кількість квитків продається «в тіні». Законопроект запроваджує поняття «аншлагова вартість» – це сумарна номінальна вартість повного комплекту підготовлених до реалізації квитків на один гастрольний захід, включаючи ті, де не зазначено ряд і місце. Фактично йдеться про реформаторський закон для всієї гастрольної сфери. Його ухвалення не просто дозволить

отримати значні кошти для підтримки поїздок українських театрів та музикантів, а й сприятиме запровадженню прозорих цивілізованих відносин між виконавцями, організаторами гастролей та державою. Адже в Україну, за рідкісними винятками, приїжджають «згаслі зірки», тоді як виконавці світової величини оминають нашу державу. За розрахунками фахівців Мінкульту, на підтримку гастролей українських театрів за рік вдасться зібрати 70–80 мільйонів гривень – а це принаймні на два порядки більше, ніж було виділено у 2009 році.

1 грудня у Міністерстві культури України з ініціативи міністра Михайла Кулиняка відбувся круглий стіл щодо обговорення проекту змін до Закону «Про гастрольні заходи в Україні». Репортаж про захід, в якому взяли участь фахівці, директори театрів, продюсери та виконавці, представники громадськості та засобів масової інформації, читайте в наступному номері «КіЖ».

Катерина Білокур

У виставці претендентів на здобуття премій взяли участь 18 авторів, які представили більше ста творів декоративного та народного мистец­тва, живопису і графіки. За підсумками розгляду експонованих робіт членами Оргкомітету з присудження премії імені Катерини Білокур було прийнято рішення щодо присудження звання лауреата премії імені Катерини Білокур: майстрині народного декоративного розпису Олені Скицюк, а також подружжю майстрів косівської кераміки Людмилі Якібчук та Роману Якібчуку.

4

Су часн е ми ст ецтво

Наш шлях до Європи Національний культурномистецький та музейний комплекс «Мистецький Арсенал» презентував міжнародну виставку «60 років світового сучасного мистецтва», організовану спільно з провідною португальською галереєю Cordeiros. У рамках художнього проекту в Києві вперше представлено частину масштабної колекції Аґостіно Кордейро, зібрання якого є одним із найвагоміших в Європі. Зокрема, у столиці України експонувалися роботи Енді Воргола та Антоні Тапієса – загалом 340 робіт шістдесяти знакових живописців, графіків та скульпторів Португалії, Іспанії, Німеччини і США, створених від 1950-х років Офіційне відкриття мистецького проекту відвідали сам Аґостіно Кордейро, Надзвичайний та Повноважний Посол Португальської Республіки в Україні сеньйор Маріо Жезуш душ Сантуш, а також президент Мад­ ридської асоціації арт-критиків, особистий консультант іспанської королівської родини з питань мистецтва Томаш Паредеш і знамениті художники Маріо Бісмарк і Антоніо Маседо. Привітання від міністра культури України зачитала начальник Департаменту мистецтв Міністерства культури Лілія Гумольська. За традицією останніх років, гостями презентації стали і зірки української культури та політики. Серед святкової юрби (відкриття відвідали близько 3500 поціновувачів мистецтва) були помічені, зокрема, художники Іван Марчук і Олександр Ройтбурд, Тиберій Сильваші, Арсен Савадов і Ігор Гайдай, директор Російського музею Юрій Вакуленко тощо. Перевдягнений у демократичний светр кольору морської хвилі замість звичного офіційного костюма, живопис із цікавістю оглядав спікер ВР Володимир Литвин. А віце-прем’єр Сергій Тигіпко приїхав до Мистецького Арсеналу разом із дружиною Вікторією та дітьми. (До речі, пані Вікторія відома як колекціо­ нер сучасного мистецтва й входить до Клубу друзів МА). Судячи з реакції, малі від побаченого були у захваті! Втім, дуже задоволеним виглядав і

Маріо Бісмарк «Картина раю». 2001

куратор майбутньої Першої Київської міжнародної бієнале сучасного мистецтва ARSENALE Девід Елліотт, який теж завітав на «60 років світового сучасного мистецтва». Напевне, приводом для його радощів стали ще й щирі компліменти на адресу Мистецького Арсеналу та його керівництва і команди, а також української влади, яка охоче сприяє мистецьким починанням, із вуст темпераментних Аґостіно Кордейро і Томаша Паредеша.

Антоніо Маседо «Ікара». 1999

«Ми раді, що українська публіка отримує можливість ознайомитися з розмаїттям імен, шедеврів, мистецьких шкіл та напрямків. Особливо приємно, що більшість робіт із представленої в Арсеналі колекції входили до експозиції чільних музеїв світу: МОМА і Музею Соломона Гуггенгайма у НьюЙорку, Національного музею Reina Sofia в Мадриді, Третьяковської галереї в Москві та Валенсійського інституту сучасного мистецтва. Виставка «60 років світового сучасного мистецтва» – це масштабний зріз

Міттель Барсело «Порто-Колом». 1983

міжнародної культурної спадщини. Проведення її в Києві підтверджує активну участь місцевого середовища у формуванні спільного мистецького контексту, інтеграцію до міжнародної сфери виставкової практики», – зокрема, зазначив міністр культури України Михайло Кулиняк у привітанні з нагоди мистецької події.

– Для мене велика честь представити у Мистецькому Арсеналі більшу частину моєї колекції, – зазначив під час відкриття власник галереї Cordeiros Аґостіно Кордейро. – В експозиції проекту «60 років світового сучасного мистецтва» присутні роботи художників із Іспанії, Португалії, Німеччини, Росії, США тощо. Це – джерело незабутнього культурного досвіду, в якому б музеї світу вони не виставлялися. Дедалі вагомішим на художньому рівні в Європі стає Мистецький Арсенал. Відкриттям цієї виставки ми завдячуємо професіоналізму його гендиректора Наталії Заболотної та підтримці державних установ України.

– Ці твори прикрасили б будь-яку світову музейну колекцію, але саме у просторі Мистецького Арсеналу вони виглядають просто фантастично, – поділився власними враженнями президент Мадридської асоціації арт-критиків, член AICA Томаш Паредеш. – Роль мистецтва у сучасному глобальному світі – не лише культурний обмін, це також те, що справді цікавить усіх людей. Сьогодні українці мають нагоду побачити дійсно визнач­ні твори мистецтва, і я певен, що всі, хто відвідає цю виставку, отримають лише найкращі враження. Як могли переконатися гості Мистецького Арсеналу, колекцію пана Кордейро складають переважно твори живопису. Опісля років присипання голови попелом, – мовляв, засилля живопису олією у нашому українському актуальному мистец­ тві є свідоцтвом його недолугості та нерозвиненості, – така увага до традиційніших засобів художньої виразності здалася чи не бальзамом на рани. Про всяк випадок, «Культура і життя» поцікавилася у маститого арт-критика Томаша Паредеша, наскільки суб’єктивною є підбірка галереї Cordeiros, і чи насправді на Апеннінському півострові зараз так шанують «старий добрий» живопис? Він запевнив нас, що, хоча смак власника галереї і дається взнаки, в

Культура № 48, 2–8 грудня, 2011 р.

цілому колекція відображає тенденції саме західного contemporary art.

– На відміну від українського сучасного живопису, судячи з побаченого, багато хто з ваших художників віддає належне спадщині російського авангарду ХХ століття. У представлених картинах, особ­ ливо створених в останнє десятиліття, ми бачимо повернення до конструктивістських робіт та навіть супрематизму Малевича, інші ж примушують згадати того ж Кандинського…

– Ваші спостереження цілком слушні, – схвально підтвердив пан Паредеш. – Адже, «перший авангард», як його називають сьогодні, зараз в особливій моді. А є ще «другий авангард», сучасний – взірці ви також можете побачити у нашій експозиції. Якщо порівнювати звичний нам вітчизняний «актуальний» живопис із Апеннінами, можна зазначити, що більшість українських художників відразу почали творити «другий авангард». (Мабуть, й тому, що через перерваність традиції за часів СРСР про набутки попередників вони знають замало). І лише «зубри» на кшталт живого класика Олександра Дубовика все життя розвивають традиції «першого». Втім, український «контемпорарний» живопис так сподобався пану Кордейро (а він встиг побувати ще й на попередньому заході Мистецького Арсеналу, ART KYIV contemporary-2011), що галерея Cordeiros збирається поповнити свою всесвітньо відому колекцію ще й тво-

Енді Воргол «Портрет Барбари Молаські». 1980

рами українських митців. І «просувати» їх у світі – бо, мовляв, шкода, що досі шалено талановиті «українці» мало відомі! Кому саме із співвітчизників пощастить, галерист і колекціонер поки що тримає у таємниці. Проте запевнив усіх присутніх на відкритті «60 років світового сучасного мистецтва», що під час наступних спільних з Арсеналом проектів про це обов’язково буде оголошено. Отже, завдяки Національному культурномистецькому та музейному комплексу – справді прямуємо до Європи?.. Алла ЧЕРДИНЦЕВА Фото авторки ПРИНАГІДНО

Галерею Cordeiros засновано в 1994 році. Її власник, Аґостіно Кордейро – великий знавець мистецтва, колекціонер, галерист і видавець. Окрім того, пан Кордейро патронує митців Піренейського півострова.

Культура № 48, 2–8 грудня, 2011 р.

На р одна творчість

Вишивана доля Ярини Цвик Прикута до ліжка молода жінка із містечка Ходорів на Львівщині творить голкою справжні дива

Вишивальниця Ярина Цвик

…Знайомство із вишивальницею Яриною Цвик належить до тих, які не просто запам’ятовуються, вражають, а заставляють задуматися над своїм життям, переосмислити його. Їдучи до неї, знала, що Ярина прикута важкою хворобою до ліжка, що вона вже кілька років не встає, то ж готувалася до зустрічі із важкохворою людиною, до невеселої розмови, та, замість похмурого погляду, сумної атмосфери я побачила життєрадісну, сповнену оптимізму жінку, яка захоплена життям, яка робить його кращим і цікавішим, віддаючи часточку своєї душі і теплоту свого щедрого серця Кімната Ярини найменша у трикімнатній квартирі, але тут – особливий затишок. Поруч із ліжком – табуретка з ліками, на рівні витягнутої руки на стіні прикріплений телефон, щоб їй було зручно піднімати слухавку. Час від часу телефонують друзі, знайомі або ж ті, хто хоче замовити в неї вишивку. До того ж, Ярина користується мобільним телефоном, дивиться телевізор, але по-своєму. «Він у мене просто увімкнений і є фоном під час вишивання, – каже Ярина Цвик. – Так є відчуття чиєїсь присутності у кімнаті». Застала Ярину за роботою: якраз вишивала рушник. І ще цього дня вона мала закінчити жіночу блузку на замовлення. Гостинно запрошує мене сідати, каже, що в цій кімнатці може поміститися шістнадцять чоловік. Так було кілька місяців тому, коли до неї прийшли повчитися вишивки місцеві дів­ чатка. Сиділи на стільцях, на підвіконнику, на підлозі… Поки знайомимось, пані Леся приносить кілька вишиваних робіт Ярини. Від них відразу ж повіяло особливим теплом. «Ось – рослинний орнамент, поширений у Центральній Україні, – пояснює вишивальниця і показує полотно, вишите червоними квітами та зеленим листям. – А ось – наший, західноукраїнський, багатий на геометричні фігури взір. Цей також наший, але відтінки вже полтавські, у пастельних тонах». Поки розглядаю їх, пані Леся приносить інші Яринині роботи: серветки, вишивану жіночу сорочку і надзвичайно красиву річ – вишитий білим по білому обрус. «Ця техніка називається «викол» (кілька ниток вкупі: на тоненьке полотно іде дві нитки, на грубше – чотири). Після прасування такого

виробу нитка має лягати ідеально», – пояснює вишивальниця. І сміється: «Та ви ж дивитеся на вишивку навиворіт!» Справді, важко відрізнити лицьовий і виворітний боки. «У мене вже був такий випадок, коли кравчиня пришила до жіночої сорочки рукави навиворіт, – сміється Ярина. – Клієнтка мала з цим клопіт. Мусіли ту сорочку перешивати».

На думку Ярини Цвик, кожна дівчина до заміжжя має вишити три рушники: перший – на який буде ставати в церкві з чоловіком, другий – старості під коровай, третій – на образ до хати Ярина навчилася вишивати у п’ять років. Вона донині пам’ятає, як із захопленням дивилася на старших дівчат, які сиділи у дворі на лавці і вишивали. Попробувала й собі, і донині зберігає ту маленьку серветочку, вишиту ще невмілими дитячими руками. Потім усі літні канікули дівчина вишивала. «У моїй родині, як по татовій, так і по маминій лінії усі жінки гарно вишивали, – розповідає Ярина. – Мабуть, любов до вишивки у мене закладена в генах. Народна вишивальниця Ольга Возниця – це моя цьоця, тож багато чого почерпнула від неї. Мені не потрібно показувати, як вишивати тією чи іншою технікою. Досить подивитися на роботу, і я вже її відтворю».

Ярина вже освоїла майже всі техніки вишивання, хіба що низинкою не зовсім виходить, а ще вона плете гачком, виготовляє вироби із бісеру. Правда, ґерданів зараз у неї немає, усі пороздавала, але кілька робіт вдалося побачити. Це оздоблені бісером писанки (цікава методика: спочатку майстриня плете такий собі бісерний каркас, а потім прикрашає ним яйце), серветка з бісеру і прикрашена такою ж технікою пляшка. «Коли я втомлююся від вишивання, беру в руки гачок, трохи попрацюю і змінюю заняття, – веде далі майстриня. – Так легше, цікавіше, і день проходить швидше. Знаєте, мені більше подобаються будні, бо вони проходять у роботі, а от у свята я починаю нудитися, думати про свою хворобу і навіть себе жаліти…» Ярина зараз вишиває на замовлення. Її першими клієнтами стали медпрацівники. Проводячи багато часу в лікарнях, вона безперервно вишивала, так її роботи побачили. Окрім того, багато своїх вишивок Ярина дарує друзям, родичам. Її вишивані роботи розходяться не лише по Україні, а й за її межами. Найчастіше їх замовляють українські заробітчани на подарунки – в Італію, Португалію, Росію, Польщу, а також в Аргентину, США, Канаду. Окрім обрусів, рушників, сорочок, Ярина вишиває й картини. Одну з картин вишила за чотири дні. «Побилася із сусідами по палаті об заклад, – розповідає вишивальниця. – Більшість узорів придумую сама, дещо підглядаю в журналах. Зразки друзі шукають мені в інтернеті, виписую спеціальні журнали. На найближчий час уже маю вісім замовлень». На думку Ярини Цвик, кожна дівчина до заміжжя має вишити три рушники: перший – на який буде ставати в церкві з чоловіком, другий – старості під коровай, третій – на образ до хати. «Вишиваючи хрестиком, дів­ чина наближається до Бога, стелить собі долю, – пояснює Ярина. – Про що буде думати під час вишивання, так і життя складеться. Не варто весільний рушник купувати на базарі, бо невідомо, хто і з якими думками його вишивав». Тож вона щиро радить сучасним зайнятим дівчатам таки не лінуватися, не сидіти без потреби за комп’ютерами, а знайти час і власноруч вишити собі долю…

5 НОВИНИ

ГОТУЙ ВОЗА… ВОСЕНИ На святкуванні Дня Незалежності 24 серпня 2012 року на возах провезуть Хрещатиком диво-писанки. Під час прес-конференції, присвяченої всеукраїнському «Параду вишиванок – 2012», учасники більше дізналися про дійство, що відбудеться у столиці на свято Незалежності. Оргкомітет «Параду вишиванок» обіцяє, що вся Україна побачить унікальний народний карнавал. Головною вулицею міста провезуть десятки вели-

чезних диво-писанок, розмальованих руками українських майстрів. Презентуватимуть свої танцювальні колективи, духові оркестри, символіку та писанку на возі представники різних куточків країни. Окрім параду, що пройде у Києві 24 серпня, на початку весни стартуватиме регіональний етап заходу. Із 15 березня 2012 року кожне місто-учасник розпочинає конкурс на найкращий варіант оформлення диво-писанки всеукраїнського «Параду вишиванок». Терміни розпису писанки встановлюються місцевим організаційним комітетом (розмір писанки 3,75/2,60 м, вагою 58 кг).

СТАРОЖИТНОСТІ ВІД ПОШТАРЯ Житель села Москалі Чернігівської області Ю. Дахно переобладнав стареньку хату та магазин під музей, в якому складав скрині з усяким доб­ ром, які бабусі «для згодиться» тримали. За чверть століття назбирав у чернігівській окрузі дві тисячі старожитніх експонатів. Тут і предме-

Надія ПАСТЕРНАК Фото авторки

Ярина вже освоїла майже всі техніки вишивання, а ще вона плете гачком, виготовляє вироби із бісеру

ти побуту селян, і знаряддя праці. А найбільше – рушників. Аж 500 їх має! Етнографічна колекція Ю. Дахна представлялася у Національному палаці мистецтв «Україна», на фольклорному святі «Седнівська осінь». Щойно відкрилася його виставка у Національному архітектурноісторичному заповіднику «Чернігів стародавній». «Це сота частка того, що він має, – зазначив генеральний директор заповідника А. Курданов. – У цих врятованих витворах наші діди та бабусі немов передають нащадкам ті чисті, світлі духовні обереги, що так потрібні всім поколінням, щоб ми не забували, якого ми роду, де наша мала батьківщина».

Му зика

6 НОВИНИ

ФОРТЕПІАННИЙ ВЕЧІР У ГАЛЕРЕЇ Яскравий талант одеської композиторки Кармелли Цепколенко вже давно визнаний як у рідній країні, так і за її межами. Численні концерти й прем’єри камерних і симфонічних творів упродовж багатьох років прикрашають відомі академічні зали Європи та Америки. За понад 25 років творчої діяльності мисткиня створила близько 80-ти опусів практично в усіх жанрах сучасної академічної музики, – опери, симфонічні, вокально-симфонічні, хорові, камерно-вокальні, камерноінструментальні та інші композиції. У рамках циклу імпрез Music-review WEEKEND у галереї Фонду сприяння розвитку мистецтв (вул. Фролівська, 1/6) 10 грудня відбудеться концерт фортепіанної музики знаної композиторки, яка виконає кілька власних

Кармелла Цепколенко

опусів. У мистецькому заході також братиме участь яскравий представник молодої генерації музикантів України, лауреат численних міжнародних конкурсів піаніст Олександр Перепелиця (м. Одеса). Зі вступним словом виступить Генеральний секретар Національного комітету Міжнародної музичної ради/ЮНЕСКО музикознавець Леся Олійник.

Music-review Ukraine

МАГІЯ ШТРАУСА У концертній студії Будинку звукозапису Національної радіокомпанії України 23 листопада відбувся вечірмістерія за мотивами Віденського балу. Учасники концерту – Заслужений академічний симфонічний оркестр Національної радіокомпанії під керівництвом Володимира Шейка, заслужена артистка України, провідна солістка Національної опери Сусанна Чахоян та артисти театру сучасної хореографії «Сузір’я Аніко». Вечір вела Галина Бабій. Віртуозна гра оркестру в поєднанні зі співом Сусанни Чахоян і мелодіям творів Йоганна Штраусамолодшого створили граціозну ауру знаменитих Віденських вечорів. Варто додати, що до атмосфери свята незабаром зможе долучитись уся країна: в суботу, 3 грудня, о 21.00 на Першому каналі Українського радіо можна буде почути радіоверсію концерту «Магія Штрауса». Українське радіо «Культура» протранслює концерт у четвер, 15 грудня, о 17.25. А телеглядачі матимуть нагоду ознайомитися з телеверсією вечора на Першому національному в п’ятницю, 9 грудня, о 19.40.

Культура № 48, 2–8 грудня, 2011 р.

Колиска юних талантів Щорічний Відкритий дитячий музичний конкурс пам’яті Петра Чайковського у Кам’янці Черкаської області відбувся удев’яте. Цей конкурс є унікальним, оскільки у ньому беруть участь лише діти сільських і районних музичних шкіл Заснували його Кам’янський історико-культурний заповідник, Національний комітет України Міжнародної музичної ради/ЮНЕСКО, Російський центр науки і культури в Києві. Проведенню конкурсу сприяють Посольство Росії в Україні, Кам’янська районна адміністрація, мерія міста. Особливо слід відзначити працівників Кам’янського заповідника Галину Таран, Аллу Єфремцеву, Ларису Бондаренко, Тамілу Чупак, Валерія Волкова. Кілька разів конкурс підтримувало й Міністерство культури України. Грає Мирослав Скорик Кам’янка – відоме місце паломництва шанувальників музичного мистецтва. Тут знаходиться будинок-музей, де свого часу подовгу жили й творили Олександр Пушкін і Петро обмежене фінансування. Так, річного бюджету Кам’янської Чайковський. Композитор називав це місце «обітованим дитячої музичної школи (до слова – імені Петра Чайковраєм». Тут він працював над операми «Євгеній Онєгін», «Ма- ського), що становить менше 70 тисяч гривень, вистачає зепа», «Орлеанська діва», написав «українську» симфонію, на навчання лише 147 дітей, при тому, що батьки сплачуа також усесвітньо відомі «Пори року» і «Дитячий альбом». ють за музичну освіту додатково. Між тим, здібних і баСаме в Кам’янці Чайковський разом із племінниками поста- жаючих грати на різних інструментах виявляється чимавив спектакль «Озеро лебедів», у якому виконавцями були ло. Наприклад, одну з цьогорічних лауреаток, семирічну діти, а митець виступив у ролях автора музики, режисера, Юлію Могилу батьки-лісники возять до школи з Тростяакомпаніатора і навіть учителя танців. Так виник прообраз нецького лісу. А тато багатодітної родини Шевчуків двічі майбутнього балету «Лебедине озеро». на тиждень їздить із донькою, талановитою скрипалькою Дитячий конкурс у Кам’янці – живий організм, що постій- Анастасією (теж переможницею цьогорічного конкурсу) но розвивається. Якщо у першому змаганні брало участь чо- за 70 км до Звенигородки й назад. тирнадцять дітей лише з Черкаської області, то в дев’ятому – Учителі музики працюють сьогодні здебільшого зав­ 47 із дев’яти областей України. Приїздять до Кам’янки й дяки відданості професії. Адже ставка фахівця із вищою росіяни – із Воткінська, де народився Чайковський, і Клина, освітою становить 1142 гривні, а викладача найвищої каде провів останні роки життя. Від минулого року музичний тегорії – близько 1500. Про придбання чи ремонт інструтурнір на Черкащині приймає також дітей із Білорусі. ментів або поповнення нотної бібліотеки годі й думати. Авторитетне журі щоразу запрошує нового голову. Серед Педагоги скаржаться на брак сучасної нотної літератуйого очільників були відомі композитори – Михайло Чембер- ри. Видавництво «Музична Україна», хоч і мало, але дружі, Ігор Щербаков, Іван Тараненко. Цьогоріч головував Ми- кує чудові збірки дитячої музики. Однак придбати їх ніде рослав Скорик. На авторській зустрічі діти й педагоги мали навіть у столиці: в двох колишніх спеціалізованих нотщасливу нагоду поспілкуватися з видатним композитором, них магазинах розмістилися модні бутіки. У сільських і почути його гру, отримати автографи. районних музичних школах немає ані музичних центрів Форум у Кам’янці радше назвати для прослуховування компакт-дисків, Конкурс для сільських фестивалем-конкурсом: кожна дитина ані комп’ютерів. отримує диплом учасника, подарунки, Сумно, але факт, що у периферійдітей у Кам’янці – спеціальні відзнаки. Володарям призоних школах перестають звучати банживий організм, що вих місць надається можливість зіграти дура, баян, інші народні інструменти, постійно розвивається на роялі, за яким працював Петро Чайзникає традиційний для культури наковський. Дітей запрошують на музейшого народу хоровий спів. Учителі таний вечір «при свічках», на майстер-класи за участю сто- кож бідкаються, що чи не єдину нагоду пограти на роялі личних фахівців. Торік із концертом-зустріччю в Кам’янці на справжній сцені їхні учні мають лише на Кам’янському побував Валентин Сильвестров. Цього року викладачі конкурсі. Мешканці районів узагалі вже забули, що таке районних дитячих музичних шкіл слухали поради й від- виступи артистів, а педагоги – про можливість відвідати повіді на численні запитання професора Національної концерт, побувати на курсах підвищення майстерності. музичної академії України Ольги Ліфоренко. І це дається взнаки: щороку журі спостерігає невтішну Назвемо імена переможців Дев’ятого конкурсу пам’яті картину, – здібні малюки, які яскраво заявляють про себе Петра Чайковського. Це юні піаністи Юлія Могила, Дар’я в молодшій категорії, «бліднішають» і виглядають профеКоломієць і Олексій Лук’янець (м. Кам’янка), Максим Шар- сійно слабшими у старших класах. парь, Вероніка Кучма (м. Єнакієве, Донецька обл.), Ірина Минулого року конкурс у Кам’янці помітили люди, Яловська (м. Кременець, Тернопільська обл.), Андрій Ге- яким не байдужі культура і майбутнє України – артраськін (м. Шпола, Черкаська обл.), Вікторія Діденко (м. Ло- фундація з патріотичною назвою «Наше». Не чекаючи зова, Харківська обл.), а також скрипалі Вероніка Рубцова прийняття Закону про спонсорство і меценатство, вони (м. Клин, Московська обл.), Софія Безпала (м. Кам’янка), другий рік допомагають сільській культурі та освіті. От Дар’я Болдіжар (м. Кам’янець-Подільський, Хмельницька і нині нагородили музичними центрами дитячі музичні обл.), Анастасія Шевчук (м. Звенигородка, Черкаська обл.). школи села Нова Прага (Кіровоградська обл.) і міст ЧорЩороку в дні конкурсу Кам’янка стає своєрідним кон- нобая і Кам’янки (Черкаська обл.). Юній скрипальці Насті сультативним центром із питань дитячої музичної освіти Шевчук допомогли придбати чудовий інструмент, а кільв Україні: вчителі обмінюються досвідом, обговорюють ком дітям пошили справжнє концертне вбрання. Володаспільні проблеми тощо. Загальна тенденція, яку з гіркотою рі перших місць отримали МР3-плеєри і грошові премії. відзначають усі викладачі, – помітне зменшення кількості Усім учасникам подарували нотні збірники нових творів дітей у музичних школах. Зокрема, у Кам’янці за останні українських композиторів для дітей, а також футболки з роки цей показник впав із 400 до 147-ми. Причина – вкрай малюнками учнів київських художніх шкіл, які перемогли у творчому змаганні «Чайковський та Україна». Відтепер найкращим конкурсантам щороку буде вручатися виготовлений у склі знак-емблема Конкурсу імені Петра Чайковського у Кам’янці. Сподіваємося, що у листопаді наступного року до Кам’янки завітає багато гостей. Адже то буде Десятий, ювілейний конкурс юних виконавців. Він обов’язково відкриє нові таланти. А кого, як не обдарованих дітей мають насамперед підтримувати меценати і держава?

Портал «Культура» Від музики світлішают обличя

Леся ОЛІЙНИК Фото з сайта http://www.cforc.com.ua/

Му зика

Культура № 48, 2–8 грудня, 2011 р.

7

Загін лауреатів побільшав У день 115-річчя від дня народження видатного українського композитора Віктора Косенка, 24 листопада, в Музеї-квартирі митця відбулася традиційна церемонія нагородження щорічною премією його імені Премію імені Віктора Косенка за найкращий твір для дітей засновано 2000 року Міністерством культури України та Національною спілкою композиторів (НСКУ), а вже в 2001-му з’явився перший лауреат. Ним став відомий композитор, заслужений діяч мистецтв України Валерій Подвала (1932–2003), який також зробив вагомий внесок і в педагогіку, – очолював комісію з естетичного виховання дітей та юнацтва НСКУ. Зокрема, його підручник «Створюймо музику!» є настільною книгою викладачів композиції у дитячих музичних школах України. Лауреатами в різні роки були знані митці: Жанна Колодуб, Володимир Птушкін, Валерій Ронжин, Геннадій Сасько, Богдана Фільц, Чен Бао Хуа, Людмила Шукайло та інші. Цього року премією і почесним званням лауреата удостоєно композиторку з Харкова, члена НСКУ, доцента Харківського національного університету мистецтв імені Івана Котляревського Валентину Дроб’язгіну. Із привітальним словом виступила голова журі конкурсу, народна артистка України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, композитор Леся Дичко, а також відповідальний секретар НСКУ, доктор філософії мистецтва, музикознавець Тамара Невінчана. Премію вручили: начальник Управління мистецтв Департаменту формування державної політики у сфері культури, мистецтв

Михайло Швед, Ігор Щербаков, Тамара Невінчана, Валентина Дроб’язгіна

Кожен із лауреатів Премії імені Віктора Косенка доклав багато зусиль, щоб діти мали навчальний репертуар та освіти Міністерства культури України, композитор Михайло Швед і голова правління НСКУ, заслужений діяч мистецтв України, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка, професор, композитор Ігор Щербаков. Приємно, що на врученні були присутні композитори-лауреати Премії імені Віктора Косенка минулих років, заслужені діячі мистецтв України Геннадій Сасько, Богдана Фільц, заслужений працівник культури України Валерій Ронжин. Прийшов привітати нову лауреатку і народний артист України, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка, відомий співак Олесь Харченко. Він виконав солоспів «Многая літа».

Присутні із задоволенням послухали твори Валентини Дроб’язгіної в авторському виконанні. Пролунали пісня «В лісовій майстерні» для хору та фортепіано (слова В. Качевського), дві частини твору «Знаки зодіаку» для фортепіано, три частини («В зоопарку», «Кіт-невдаха», «Нетерплячий кінь») із циклу для дитячого хору і соліста (вірші В. Кремньова). Музика Валентини Дроб’язгіної – дуже професійна, інтелектуальна, але без нарочитості, легко сприймається не тільки дорослими, а й маленькими слухачами, для яких і створювалася. Саме діти нагородили авторку особливо емоційними оплесками, а потім піднесли їй свої музичні подарунки. Учні ДМШ № 3 імені Віктора Косенка Валерія

Українська прем’єра у Відні У Віденській камерній опері відбулася прем’єра моноопери Кармелли Цепколенко «Сьогодні ввечері Борис Годунов» Твір відомої української композиторки разом із двома монооперами її колег з Угорщини та Австріїї – Шаму Грилус «Blaubarts» і Йогани Додерер «Papagenono. Eine Ausflucht» – утворили спектакль під назвою «Vogel Herzog Idiot». Цю інтернаціональну акцію готував відомий австрійський співак, один із провідних майстрів сучасної опери Руперт Бергман. Він же є автором творчої концепції вистави і виконавцем усіх трьох опусів. За його задумом, спектакль пов’язує трьох знакових оперних героїв – Бориса Годунова, герцога Синю Бороду і Папагено із «Чарівної флейти» – персонажів, яких мріє представити на сцені кожен оперний співак. Ідея проекту, за словами Руперта Бергмана, – розкрити сутність актора, його прагнення ідеального виконання, яке б сподобалося публіці й задовольнило самого артиста, котрий, водночас, не позбавлений певних людських вад. Постановку спектаклю під орудою диригента Анни Сушон здійснили Віденська камерна опера, Віденський оперний театр спільно з асоціацією MuPATh. Режисер і лібретист – Крістіна Торнквіст, сценограф – скульптор Роман Спісс. Композиторам був замовлений вельми лаконічний інструментарій: фортепіано, скрипка, віолончель, кларнет, перкусія. Стислий і сам формат

Співак Руперт Бергман

моноопер, які йдуть без перерви 60 хвилин, складаючись у триптих. Чотири прем’єрних покази спектаклю тривали упродовж першої декади листопада. За словами критиків, а також глядачів і виконавців, вистава «пролітає», наче мить, і залишає враження яскравої події. Особливо усі відзначили феноменальне звучання баритонального баса й акторську майстерність Руперта Бергмана, який перевтілювався в ефектних персонажів за принципом нон-стоп. Скажімо, в опері Кармелли Цепколенко він миттєво перетворився із царственого Бориса на підступного, але елегантного Шуйського, а

Половинкіна (3 кл.), Євгенія Цуруль (2 кл.) педагога Тетяни Асдачкової, Дарина Масюк (5 кл.) педагога Олени Єрмоленко, Світлана Ясинська (7 кл.) педагога Ілони Корпан і ДМШ № 27 Вікторія Ігнатьєва (8 кл.) педагога Валерія Ронжина зіграли твори Віктора Косенка, Нестора Нижанківського, Рейнгольда Глієра, Федора Якименка, Віталія Годзяцького, Валерія Ронжина. А у виконанні дитячого хору «Октава» з міста Вишневого під орудою Ганни Стоянової – прозвучали композиції Лео Деліба, Раймонда Паулса, Віталія Кирейка. Після концерту із заключним словом виступила завідувачка Музеюквартири композитора Віктора Косенка Тетяна Іваницька. Вона подякувала Валентині Дроб’язгіній за чудову музику та її внесок у справу виховання молодого покоління музикантів. Тетяна Іваницька подякувала також фундаторам премії і особливо Лесі Дичко. Вона підкреслила, що Віктор Косенко не був суто дитячим композитором, як і кожен із лауреатів цієї премії, але він доклав багато зусиль для того, щоби діти мали репертуар для навчання музиці. Віктор Степанович був одним із заснов­ників ДМШ № 3, яку названо на його честь. І сьогодні чудовий педагогічний колектив цієї школи під керівництвом Миколи Лук’янчука продовжує високі професійні традиції своїх видатних попередників. Завідувачка музею висловила побажання подальшої співпраці між Міністерством культури України, Національною спілкою композиторів і Музеєм-квартирою Віктора Косенка заради спільної мети – розвитку українського музичного мистецтва і розповсюдження його у світі. Тетяна КИЇВСЬКА Фото авторки

потім – жалюгідного Юродивого. У сучасну партитуру опери композиторка вводить мотивні колажі з провідних арій героїв Модеста Мусоргського, які відтворюються, до того ж, мовою оригіналу: в цих вкрапленнях співак переходить із німецької на російську. Критики високо оцінили також чудову роботу художника з костюмів – Маркуса Кушера, який створив для співака одяг, що замінюється просто на очах публіки. Оригінальні сценічні строї персонажів глибоко метафоричні: приміром, Борис, зриває із себе царські шати, як волів би «здерти» герой-актор – персонаж і людина – нерозв’язні проблеми. На думку Кармелли Цепколенко, яку запросили у Відень на прем’єру, зала Віденської камерної опери якнайкраще відповідає презентації сучасних творів цього жанру. А великий успіх спектаклю свідчить про інтерес віденської публіки до сучасної опери, нового мистецтва. Участь української композиторки в цьому міжнародному проекті насправді знакова, оскільки виводить українську сучасну оперу на кін театрального Відня – міста, котре є одним із лідерів у галузі оперного мистецтва. Приємно усвідомлювати, що українська музика, в даному разі в особі Кармелли Цепколенко, успішно інтегрується в європейський простір і поступово займає там міцні позиції. Що ж, залишається побажати подальших успіхів на цьому шляху і Кармеллі Цепколенко, і професійній музичній культурі України! Леся ОЛІЙНИК

8

По ста ті

Культура № 48, 2–8 грудня, 2011 р.

Легенда української пісні

30 листопада одному з родоначальників української естрадної пісні Назарію Яремчуку виповнилося б 60 років Нині про нього говорять як про легенду, що стала символом епохи зародження і становлення української пісні, як про виконавця, котрому за життя вдалося зробити неоціненний внесок у національну культуру. Він один із небагатьох, хто після фізичної смерті залишився живим. Тепер ми по праву підносимо йому «червону руту» визнання, оточуємо його незабутнє ім’я «водограєм» любові, адже він залишив «незрівнянний світ краси» своїх пісень. У нашій вдячній пам’яті він назавжди залишиться гірським красенем в опришківському сардаку, підперезаний гуцульським чересом, з дивовижно янгольським голосом. Ось уже минув котрий рік, як його кришталевий, мов гірська вода з карпатських буркутів, голос з волі Божої назавжди влився до космічного оркестру. «Кожен з нас повинен постійно бути у польоті – крізь долю, над суєтою. І при цьому, однак, не відриватися від землі, – сказав Назарій в останньому інтерв’ю Максиму Міщенку – кореспондентові львівської газети «Молода Галичина». – Пам’ятати святі речі: хто тебе народив, навіщо живеш, звідки ти, чого прагнеш, що скажеш людям, з якої криниці п’єш живу воду. Я вийшов з того віку, коли переймаєшся дріб’язками – автографи, популярність. Мені болить інше: що буде з нашим пісенним садом завтра? Коли слухаю молодих співаків, яких називають популярними, відомими, то дивуюся: звідки це взялося? Навіщо вони копіюють когось, не шукають своє? За якими критеріями складаються у нас хіт-паради? Де ж ті хіти? У передачах – одні й ті ж прізвища. Я нічого не маю проти них, але невже це і є вершина? Невже уявне, напускне, вигадане, штучне, створене кимсь для власного самозадоволення і є верхньою межею нашого сучасного пісенного мистецтва?» КОЛИ НАРОДИВСЯ НАЗАРЧИК, ЙОГО ТАТОВІ БУЛО 64 РОКИ… У нього напрочуд дивна доля. Він був пізньою дитиною: коли народився, татові виповнилося вже 64 роки. Кажуть, що такі діти неймовірно талановиті. Його батько, Назарій Танасійович, залишився вдівцем. Після Другої світової війни одружився вдруге (від першого шлюбу в нього було двоє дітей – син Дмитро і донька Емілія), теж із удовою, колишньою дружиною свого старшого сина, який помер від хвороби (тобто з невісткою), Марією Даріївною (в неї від першого шлюбу був син Степан). Після війни з фронту не повернулося багато чоловіків, тож таким незвичним стало їхнє подружжя. Доля подарувала їм ще трійко спільних дітей – Богданчика, Катрусю і наймолодшого Назарчика, який прийшов на білий світ в останній день листопада 1951 року. Різниця між найстаршим Дмитром (народився 18 жовтня 1914–го), який донині проживав у далекому канадському Вінніпегу, і Назарчиком становила 37 років. Батько, Назарій Танасійович, мав чудовий голос (тенор), яким вирізнявся з-поміж усіх, хто разом з ним співав у церковному хорі. Матір, Марія Даріївна, виросла в багатодітній музикальній сім’ї. Ще й досі односельці згадують її чарівне сопрано. Маленький Назарчик увібрав усе найкраще від батька і матері. Перший тягар ліг на дитячі тендітні плечі у дванадцять років, коли помер ненько. Мама хворіла, стала інвалідом першої групи, сім’я жила бідно. Назарчику довелося піти до Вижницької школиінтернату. Хлопець усе розумів, не нарікав. Вчився завзято, відвідував усі гуртки, щоб почерпнути якомога більше знань, і з нетерпінням чекав вихідних, аби побачитись з матусею, братами і сестричкою. А ще його зачарувала краса гірської природи, що згодом відобразиться у пісні: «Найкраща музика – жива природа і найсвятіша на землі». Разом з братом Богданом Назар любив грати у футбол. 1969 року у складі кутівських «Карпат» Назарчик став чемпіоном Івано-Франківської області

ПРИНАГІДНО

Яремчук Назарій Назарович (30. 11. 1951, с. Рівня Вижницького р-ну Чернівецької обл. – 30. 06.

1995, м. Чернівці) – український естрадний співак, народний артист України (1988), лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка (1996, посмертно). Закінчив Чернівецький університет (географічний факультет, 1975) та Київський інститут культури (факультет сценічної режисури, 1988). Дипломант (1981) Міжнародного фестивалю естрадної пісні «Братиславська ліра» (Чехословаччина). 1969–1972 – у ВІА «Смерічка» Вижницького районного БК під керівництвом Левка Дутковського. Від 1973 – у ВІА «Смерічка» Чернівецької обласної філармонії. Похований на алеї Слави нового міського цвинтаря в м. Чернівцях. ж хотіли віддати його людям. Це була наша формула. І ми, дорослі, як і діти, теж ступаємо по землі босими ногами. Якщо дитині не закололо, то вона не відбулася. А Назарієві боліло не раз – до глибини єства» згадує Василь Зінкевич. «З Назарієм у мене були колізії. І не з його чи моєї вини – ми не були зручні для влади, і треба було нас усіх сварити штучно, – каже Левко Дутковський. – Наша трійка міцно зрослася – Назар, Василь і я. З нами було важко боротися – ми все зробили, щоб протистояти цьому». Першою піснею Назарчика в «Смерічці» була «Незрівнянний світ краси», яку спеціально для нього написав Левко Дутковський на слова Анатолія Фартушняка. Юність смерек, мов незрівнянний світ краси, Черемош хвилями пісню награє. Ватри горять на полонині, ніби цвіт, Мрія, і щастя, і радість в них моє.

серед команд групи «Б». З часом у нього буде багато друзів-футболістів з київського «Динамо», чернівецької «Буковини», львівських «Карпат»… Звісно ж, артист просто вболівальницьким спогляданням не обмежився і написав гімн київського «Динамо» на власні слова і музику (запис збережено). ВІН МАВ ВЕЛИКЕ ЩАСТЯ ПРОЙТИ ВОКАЛЬНУ ШКОЛУ ЛЕВКА ДУТКОВСЬКОГО Після невдалої спроби вступити на географічний факультет Чернівецького держуніверситету Назарій певний час працював сейсмологом у Західноукраїнській геологорозвідувальній партії, а згодом за направленням військкомату навчався на курсах водіїв. Ось тоді потрапив на репетицію «Смерічки» (буквально пропадав там після навчання на курсах). Його запримітив керівник ансамблю Левко Дутковський і запропонував щось заспівати. Назарій для свого першого співацького екзамену вибрав пісню «Кохана» Ігоря Поклада на вірш Ігоря Бараха. Відтак, з осені 1969 року, юнак пов’язав своє життя з вокально-інструментальним ансамблем «Смерічка» Вижницького будинку культури під керівництвом Левка Дутковського. «Я радий, що Левкові вдалося побачити в Назарії майбутню зірку, нашу на­ціональну гордість… Усяке було потім. Ми співали, бо Бог нам дав трохи таланту. Ми

Він мав велике щастя пройти вокальну школу Левка Дутковського, першим співати пісні його та Володимира Івасюка, які в 1970-х роках були шалено популярними. Перше мистецьке визнання принесла пісня «Горянка». За її виконання Назарій Яремчук та Василь Зінкевич разом зі «Смерічкою» були удостоєні звання лауреатів Всесоюзного конкурсу «Алло, мы ищем таланты!», телезйомки якого в Чернівецькому держуніверситеті проводив Олександр Масляков. У зв’язку з прямою трансляцією передачі з Чернівців на всю державу аж на 20 хвилин було затримано випуск основної партійної програми країни «Время»! Це було неймовірним у ті часи. Насправді склалося так, що Василь Зінкевич з Назарієм Яремчуком виступали останніми – співали пісню «Горянка» Левка Дутковського, спеціально написану для цього конкурсу. На щастя, у Москві працівники телебачення були зачаровані співом ансамблю «Смерічка» і вважали за гріх ­обірвати ефір. Це, може, чи не єдиний такий випадок на Центральному телебаченні тих часів. ТІ, ХТО НЕ ЗМОГЛИ ПОТРАПИТИ НА КОНЦЕРТИ НАЗАРІЯ ЯРЕМЧУКА І «СМЕРІЧКИ», ПЛАКАЛИ 1971 року у світ вийшов музичний телевізійний фільм «Червона рута», в якому прозвучали пісні Володимира Івасюка, Левка Дутковського, Валерія Громцева, що принесли і авторам, і виконавцям творів всесоюзне визнання. Після зйомок фільму «Червона рута» Левко Дутковський, Софія Ротару, Василь Зінкевич та Назарій Яремчук стануть кумирами ­публіки. Ось тільки мама Назарія не змогла порадіти за сина: вона померла, коли фільм знімали. Назарій зі «Смерічкою» веде активне концертне життя. Тепер навіть важко повірити, що можна було за 20 днів дати понад 60 концертів. Скрізь – переповнені зали. Ті, хто не потрапляли на концерти, плакали. Мине зовсім небагато часу – і ансамбль

Культура № 48, 2–8 грудня, 2011 р.

По ста ті

«Смерічка» Левка Дутковського назвуть українськими «Бітлз». Високу артистичну майстерність Назарій Яремчук разом зі «Смерічкою» підтвердив на Всесоюзних конкурсах «Песня–71» та «Песня–72». У 1973 році ансамбль «Смерічка» був запрошений на роботу до Чернівецької обласної філармонії, одержавши професійний статус. Відтоді Назарій, сповна віддаючись естрадній пісні, змушений був перевестись на заочну форму навчання в університеті (вступив на географічний факультет 1970 року). Дивно, що співака цікавила географія, і його кумиром був Жак Кусто, юнак мріяв вивчати і пізнавати світ. Дарують мрії простір й волю І гріють душу молоду, Та первозданную свободу Лише в природі я знайду

У 1975 році артист закінчив навчання і розпочав фахову діяльність на кафедрі економічної географії вузу. Утім, як і мало статися, перемогла пісня. Того ж 1975 року естонські кінематографісти в Косові Івано-Франківської області зняли музичний фільм «Виступає ансамбль «Смерічка» під керуванням Левка Дутковського», в якому були задіяні молоді та яскраві національні таланти – Назарій Яремчук, Василь Зінкевич та ансамбль «Смерічка». Улюбленців публіки показали якнайбільше в жовтосиніх кольорах – поєднання чистого неба і ланів стиглої пшениці, стрічок на віночках у дівчат тощо. Сміливий задум втілили. Після того як фільм продемонстрували по Центральному телебаченню, його заборонили для показу, і рідне Українське телебачення спромоглося зберегти для себе лише копію. У середині 1970-х розпався дует Зінкевич – Яремчук. Кожен пішов своїм шляхом у мистецтві. Назарій Назарович залишився у «Смерічці» Чернівецької обласної філармонії. Але співаки зуміли зберегти дружні стосунки. Хоч старший брат Назарія Дмитро, який мешкав після Другої світової війни у Канаді, був воїном Української повстанської армії, не перестає дивувати, що Назарій у радянські часи був виїзним артистом. 1981 року він став не лише дипломантом престижного Міжнародного фестивалю естрадної пісні «Братиславська ліра» у Чехословаччині, а й отримав приз глядацьких симпатій! Цікаво, що співав російською мовою пісню Раймонда Паулса на слова Андрія Дементьєва «Я тебя рисую». До слова, у репертуарі співака було понад два десятки пісень російською мовою. Він приятелював з Ігорем Крутим, і в них навіть були спільні плани… Улюбленою була українська народна пісня «Чорнії брови, карії очі», її міг співати десятки разів поспіль. З таких пісень, які глибоко западали в душу, він намагався формувати свій репертуар. 1982-го в конкурсі на найкращу пісню року в Союзі перемогла «Гай, зелений гай» (музика Олександра Злот­ ника, слова Юрія Рибчинського). Після аварії на Чорнобильській атомній електростанції у квітні 1986-го Назарій чотири рази приїжджав у зону відчуження (причому в найжахливіший

час) і виступав там з концертами перед ліквідаторами наслідків катастрофи. Хтозна, може, тоді пустила корені майбутня невиліковна хвороба. У період війни в Афганістані Яремчук записав пісню «Не жди мене» (слова Анатолія Матвійчука, музика Володимира Прокопика). Лише двічі виконав її в концертах. Йшла війна, гинули юнаки, а матері їхні, слухаючи слова «Я впав на тій чужій землі, та тільки ти, благаю я, не плач!», непритомніли у глядацькій залі… Назарій рано осиротів, тому особливе місце в його репертуарі посідала пісня «Родина» (слова Вадима Крищенка, музика Олександра Злотника). Її виокремив для себе назавжди і нею завершував концертні виступи. З нею пов’язана цікава історія. Це було наприкінці лютого 1993 року. Зненацька насипало багато снігу, вдарили сильні морози. А в цей час Назарій зі своєю «Смерічкою» виступав з концертами в карпатських селах гірських Путильського та Верховинського районів. Одного разу перед концертом до Назарія Яремчука підійшов хлопчик років десяти з листом від свого класу. У ньому діти писали: «Вельмишановний Назарію Яремчук, дуже просимо Вас впустити нас на Ваш концерт. Ми будемо сидіти тихо. До нас рідко приїжджають артисти, а Ви – вперше. Ми без грошей, бо весь тиждень живемо у пришкільному інтернаті. Діти з пришкільного інтернату: Ромко, Женя, Таня, Володя, Сергій, Василь, Марія, Світланка, Марія, Василь, Іван та Олександр». Звичайно, всіх дітей пропустили на концерт і посадили в першому ряду. А за лаштунками, поряд зі сценою, у так званій гримерній, плакали всі, особливо Назарій. Напевно, згадав Виж­ницьку школу-інтернат. Він ніколи не нарікав на долю. Але в нього щеміла душа від співчуття до цих маленьких гуцуликів, від болю за цей талановитий і бідний народ, частинкою якого був і він – Назарій. Для тих дітей, як ніколи, звучав його голос.

9 до нього. Дмитро вирішив сам усе профінансувати. Канадський хірург Хейрт, який прооперував Назарія, відмовився від гонорару. Він знав, що його пацієнт – популярний, улюблений співак своєї держави. Але наступного після операції дня лікар сказав, що надії на одужання немає. Залишилося два місяці… До останнього подиху співак бентежився за долю рідної пісні. Він ще мав стільки енергії, хотів встигнути якнайбільше. За три-чотири місяці записав майже 30 пісень, яких уже не зміг донести до людей на концертах. Ці пісні – крик душі та серця. На 1995 рік було дуже багато запрошень на гастролі, в тому числі і закордонні поїздки. Назарія чекали в Англії, Канаді і США. Були плани відвідати Австралію. Назарій мріяв створити танцювальнорозважальну програму. Уже майже склалася програма романсів: українською, російською, італійською мовами. А надихнула його на це пісня «Усміхнися мені». Не судилося… Болю не полегшувало ніщо… Назар помирав.

30 червня 1995 року, о 10 годині 20 хвилин, його серце зупинилося. Є в цьому щось містичне і загадкове, адже саме тоді зупинився й наручний годинник співака.

2 липня він назавжди спочив на алеї Слави нового чернівецького цвинтаря…. Назарій був надзвичайно вродливим. Нині він у бронзі зустрічає перехожих на фасаді свого будинку, де мешкав, на меморіальній дошці Вижницького районного Будинку культури, де розпочинав свій творчий шлях, на надгробку чернівецького цвинтаря, де назавжди спочив. Але рука жодного митця не спромоглася повторити його чоловічу вроду, його незабутню зовнішність… Останні роки життя співак разом з дружиною Дариною, а потім і донечкою Марічкою мешкав у приватному будинку на затишній вулиці Інтернаціональній, неподалік центру Чернівців. А сьогод-

Родина, родина – від батька до сина, Від матері доні добро передам. Родина, родина – це вся Україна З глибоким корінням, з високим гіллям…

Назарія обожнювали мільйони, а він залишався нещасливим в особистому житті. З другою дружиною, Дариною, Назарій ніби народився заново, та лише п’ять років відвела їм для сімейного щастя невблаганна доля… Від першого шлюбу в нього два сини: Дмитро (на честь старшого брата) і Назарій (як батько). З Дариною Назарій страшенно хотів мати донечку. 2 березня 1993 року в них народилася дівчинка, яку назвали на честь матері співака – Марічкою. Нині Дмитро і Назар пішли батьківською стежкою, і обоє – заслужені артисти України. А наймолодша, щебетушка Марічка (похресниця Василя Зінкевича), – радість і майбутнє сім’ї Яремчуків, як дві краплі води схожа на Назарія, часто згадує свого татка, знає всі його пісні, є лауреатом та переможницею багатьох фестивалів пісні. БОЛЮ, ЩО ВІДЧУВАВ НАЗАР, НЕ ПОЛЕГШУВАЛО НІЩО Хвороба у співака з’явилася нізвідки, несподівано. Назар раптово почав худнути, став погано почуватися. Спочатку наші лікарі встановили неточний діагноз, півтора місяця лікували виразку шлунку. Коли вже визначили точніше – рак, – виявилося, що запізно. Була можливість прооперуватися в інституті Шалімова, але оскільки в Назарія старший брат Дмитро в Канаді, вирішили поїхати

ні тут, але вже на вулиці, перейменованій на честь Назарія Яремчука, живе донька артиста зі своєю мамою. Будинок знайти неважко: на ньому ще здалеку ­видніється барельєф Назарія Яремчука. У вітальні на центральному місці – великий портрет Назарія. Це робота відомого буковинського художника Івана Холоменюка. Розповідають, майстер намалював його за одну ніч, коли помер співак. У невеликій бібліотеці – багато книг, фотографій батька і Марічки, старе фортепіано. Свого часу за ним працював Назарій. «На жаль, татка не пам’ятаю, адже мені було лише два роки, коли він помер, – каже Марічка. – Тому знаю його лише з відеозаписів та фотографій. Мама розповідала, що тато ніколи не впадав у відчай, був скромним, любив людей. У нього не було зіркової хвороби. І я горда, що мій батько – Назарій Яремчук.» Михайло МАСЛІЙ Фото з архіву автора

Теа тр

10 НОВИНИ

ОГРЯДНА БАЛЕРИНА ІЗ ТОНКОЮ ДУШЕЮ Презентації книги «Балерина без пуантів» Ірени Коваль, що відбулися в книгарнях «Є» в Києві та у Львові, викликали зацікавлення інтелектуальної, творчої публіки. «Балерина без пуантів» – вже друга книга американської письменниці українського походження Ірени Коваль, що видана за сприяння Відділу преси, освіти та культури Посольства США в Україні. Перша вийшла в Україні у видавництві «Факт» кілька років тому. Це п’єси «Лев і левиця», «Маринований аристократ» англійською та українською мовами. Книга щедро ілюстрована світлинами з вистав за цими творами Київського Молодого театру. Друга, презентована нещодавно, вийшла у видавництві «Дуліби». Обидві книги альбомного, подарункового формату, у твердих глянцевих обкладинках, але, оскільки ілюстровані художником із тонким смаком Сергієм Маслобойщиковим, не виглядають дешевим модним глянцем.

Ірена Коваль

«Балерина без пуантів» – фантасмагорична літературна казка про балерину, яка настільки розтовстіла, що за черевом не бачить власних пуантів. Проте, вона вміє літати. Літати можуть тільки вільні. Балерина Габі робить себе товстухою з протесту, проходить через численні метаморфози й повертається до своєї тендітності збагачена новим досвідом. Крила їй дає не майстерність балерини, а добре серце. Але «Балерина без пуантів» – не тільки казка, а й в’їдлива сатирична притча про сучасний світ, де предметом комерції стає все, і насамперед жіноче тіло й таємні бажання споживачів. Авторка аж знущається з різнотипів світу бізнесу, з його авантюрної природи. Керівники величезної корпорації з виробництва напоїв, чи вчителі балетної школи Пановські – мають звірині образи. І це не мошкара на людських обличчях, а суть душі кожного з них. Мовою Езопа Ірена Коваль говорить про страхіття сучасного глобалізованого світу, в якому найбільш розрекламоване є найгидкішим, шкідливим і злим. І п’єси, і казку переклав українською знаний Петро Таращук. Читач знайде у літературній фантазії Ірени Коваль підсумкову мораль як у байці, сатиру як у памфлеті, щасливий фінал як у народній казці. Знайде він і більше – філософію любові, що, як завжди, перетворює зачароване страшидло на вродливого юнака.

Культура № 48, 2–8 грудня, 2011 р.

Марії Заньковецькій присвячується Де ж бути театральному фестивалю, присвяченому жіночій творчості, як не на ніжинській землі? Цей край освячений іменем славетної актриси, корифея українського професійного театру, першої народної артистки України Марії Заньковецької. В селі Заньки, неподалік від Ніжина, Марія Костянтинівна народилася, пізніше в Ніжині жила і працювала, організувала театр. Сюди приїжджали трупи М. Кропивницького, М. Садовського, П. Саксаганського, у виставах яких грала М. ЗАНЬКОВЕЦЬКА Продовжувачем традицій національного театрального мистецтва по праву вважається Ніжинський український драматичний театр ім. М. Коцюбинського. Аби підтримувати зацікавлення театральним мистецтвом у ніжинського глядача і надалі зберігати пам’ять про славетну землячку, керівництво Ніжинського театру ім. М. Коцюбинського – директор театру Юрій Муквич та художній керівник Алла Соколенко – вирішили започаткувати на базі театру Фестиваль жіночої творчості і дати йому ім’я Марії Заньковецької. І ось ніжинці, які полюбили Фестиваль і чекають на нього, цього року вже усьоме зустрічались із його учасниками. Програма Фестивалю міжнародна, на сцені зібрались українські, російські та білоруські театри, представивши, певною мірою, слов’янську складову світового театрального мистецтва. В кожній виставі, а їх в афіші було вісім, журі належало визначити яскраву жіночу роль. Вистава «Стриптиз» за п’єсою О. Марданя Ніжинського театру на правах господаря не була включена в конкурсну програму, але все ж залишила яскраве враження у глядачів. Актуальна тема – взаємини подружжя. Чоловік і дружина прагнуть з’ясувати, чи все гаразд у їхньому союзі. Асоціативне сценографічне рішення (Герман Архипов, Дмитро Бондарєв). Всі меблі на сцені підвішені на тросах, сидіти героям на них доводиться розгойдуючись. Отакий образ життєвої непевності існування, як мовиться, підвішеного стану речей. І лише коли подружжя зрозуміє, що треба берегти одне одного і довіряти, все «стане» на свої місця, меблі опустяться на підлогу і виникне відчуття стабільності. Нагороду в номінації «Молода актриса Фестивалю» отримала Вікторія Клєщенко-Пилипчук (Рівненський

Вистава «Стриптиз» (Ніжин)

український муздрамтеатр) – вистава «Ненормальна» Н. Птушкіної. Несподівана життєва ситуація: дівчині терміново треба завагітніти, на вулиці вона зупиняє чоловіка і повідомляє йому про це бажання. В колізії, що розгортається далі, актриса демонструє віртуозне уміння жонглювати психологічними станами, органічно передавати переживання і взаємодіяти з партнером. Марія Корінна (Сумський театр драми і музичної комедії ім. М. Щепкіна) та Тетяна Гончарова (Гомельський драмтеатр) були відзначені «За високий рівень художнього втілення образу у класичному творі». М. Корінна у виставі «Остання жінка сеньйора Хуана» Л. Жуховицького На час Фестивалю ім. М. Заньковецької Ніжин перетворюється на своєрідну театральну столицю України вміло веде лінію ролі своєї героїні, яка, хоч і в іншій історичній епосі, але теж хоче кохання від незнайомого чоловіка. На щастя, ним виявляється знаменитий ловелас Дон Хуан. Мудро і тер­ пляче розповідає він дів­чині, що таке пристрасть, кохання і взагалі сенс стосунків між чоловіком і жінкою. Певною мірою і вистава «Недосяжна» С. Моема стає уроком міжстатевих стосунків у високому, ари­стократичному значенні. Хоча йдеться про давні часи, але поняття честі, добропорядності, благородства ніколи не втрачають своєї актуальності. Цілий букет жіночих образів представила вистава «Блакитна троянда» Лесі Українки Національного театру

ім. М. Заньковецької. Режисер Таїсія Литвиненко була відзначена дипломом «За творче втілення національних традицій». Приклад парадоксального напряму сучасної російської драматургії представив Смоленський драмтеатр ім. О. Грибоєдова у виставі «Етюди про кохання» О. Попової. Ольга Федорова отримала диплом «За найекспресивніший жіночий образ на Фестивалі». Її дивакувата героїня ходить у балетній пачці і в одному пуанті. У неї нещасливе кохання, зламана доля, ось вона і шкутильгає по життю на одній нозі, наче поранена біла птаха. Столичний театр привіз до Ніжина виставу «Торчалов» М. Воронова. У цій п’єсі, жанр якої визначено як «життя після смерті», глядач зустрічається з тими, хто чекає на вирішення своєї долі після смерті. В трагікомічній еквілібристиці образу Лизавети Олена Узлюк, яка отримала диплом «За кращу роль другого плану», знаходить щирі людські риси, її героїня несподівано згадує, хто був винуватцем пожежі Москви у 1812 році. Виявляється, то були зовсім не наполеонівські вояки! Диплом «За кращу роль» отримала Наталя Коваль за роль Хоружинської у виставі «Мені являлася любов» Т. Іващенко Луганського українського муздрамтеатру. У виставі йдеться про невідомий бік життя Івана Франка. Перед глядачем – не незборимий Каменяр, а проста людина, чоловік, який прагне любові і розуміння. Але як поєднати почуття і обов’язок? Поряд із Франком – дружина, яка присвятила йому життя, але не запалила іскри кохання. Н. Коваль грає на найвищому градусі психологізму, актриса показує весь спектр переживань Хоружинської, вона бореться за своє родинне щастя, увагу Франка та не для неї звучить пронизлива, лірична франкова поезія: «Чому являєшся мені у сні?..» На час Фестивалю ім. М. Заньковецької Ніжин перетворюється на своєрідну театральну столицю України, в місті справжній мистецький бум – квитків на вистави немає, всі прагнуть потрапити в театр. Такій прихильності до мистецтва театру Оргкомітет Фестивалю по-справжньому радіє і вже сьогодні розпочинається підготовка до Фестивалю 2012 року.

ВАЛЕНТИНА ГРИЦУК Вистава «Мені являлася любов» (Луганськ)

Алла ПІДЛУЖНА

Фестива лі

Культура № 48, 2–8 грудня, 2011 р.

11

Фестиваль-довгожитель Дванадцятий Всеукраїнський фестиваль сучасної пісні та популярної музики «Червона рута», який проводиться за підтримки Міністерства культури України, пішов в історію. У попередньому номері «КіЖ» поінформувала читачів про конкурс в цілому, назвала і привітала лауреатів. Настав час підвести певні підсумки Мабуть, ні в кого не викликає сумнівів, що «Червона рута» сьогодні – віддзеркалення сучасної української молодіжної музичної культури. До того ж цей фестиваль – єдиний україномовний з-поміж численних народжених за останні роки «клонів», і в цьому його унікальність. Нагадаємо, фінальні конкурсні прослуховування відбувалися в Києві 17–20 листопада у шести номінаціях: популярна, сучасна танцювальна, акустична, рок-, інша музика та вперше – український автентичний фольклор. Завершився фестиваль галаконцертом переможців, де виступило понад сорок солістів і гуртів із числа новітніх лауреатів. Звичайно, у порівнянні з минулим – ювілейним, цьогорічний фестиваль вийшов дещо скромнішим і зовні мало чим відрізнявся від попередніх відбірних, у тому числі регіональних, конкурсів: той самий Конгрес-холл «Президент Готелю» в Києві, знайомі обличчя в журі, не святкова, а, швидше, робоча атмосфера: вийшли на сцену – відспівали – поклонилися – зійшли. Та й зал, незважаючи на доволі потужну рекламу і вільний вхід, рідко бував заповнений більш як на половину. Утім… «Рута» розміняла третій десяток, і те, що всупереч усім негараздам фестиваль продовжує жити – велика перемога його організаторів. Порівнюючи учасників різних номінацій, мушу констатувати, що, як і на минулому конкурсі, перед вела рок-музика. Рокери вразили професійністю, драйвовістю і з першого такту «заводили» аудиторію. Судіть самі: з 27-ми «виконавських одиниць», що представляли найрізноманітніші куточки України, 26 отримали

Дитячий гурт «Дай Боже» (м. Київ)

нагороди (6 стали лауреатами, 7 – дипломантами, решті вручили спеціальні відзнаки). Ми побачили старих знайомих – гурти «Пестициди» (м. Чернівці), «Еплсин» (м. Миколаїв), «ДТ-75» (м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської обл.), які брали участь у «Руті-2009» і спробували продемонструвати нові досягнення. Розширилася «географія» конкурсу – все біль«Червона рута» сьогодні – віддзеркалення сучасної української молодіжної музичної культури ше яскравих рок-команд з’являються у маленьких містечках, причому дуже багато – на Півдні та Сході України – у Татарбунарах («Фреда лута»), Каховці («Ред фокс»), Цюрупинську («Час уперед»), Змієві («Маєш рацію») тощо. Водночас потужним центром, як і зав­ жди, виступив Київ. Протест проти усіх видів байдужості, щоденної рутини, підміни справжніх почуттів ерзацом – це девіз рок-музики. Найпоказовішими в цьому плані були композиції «Вставай!» – «ДТ-75», «Ненавиджу» – «Jump to sky» (м. Дружківка Донецької обл.). Цікаво, що на фестивалі прозвучало кілька композицій під назвою – «Патріот» (гурти «Комільфо», м. Суми

Культура

Газета виходить щочетверга

Передплатна ціна на 2012 р.: півріччя – 82,77 грн, квартал – 42,21 грн, місяць – 14,27 грн. У передплатній ціні враховано вартість доставки до Вашої поштової скриньки і вартість оформлення абонемента. Передплатний індекс у Каталозі видань України

60969

Передплатні індекси інших наших видань: газета «Кримська світлиця» – 90269; журнали: «Українська культура» – 95220, «Український театр» – 74501, «Музика» – 74310, «Пам’ятки України» – 74401, «Театральноконцертний Київ» – 37112 Довідки за тел. (044) 498–23–64; е-mail: nvu.kultura.porhun@gmail.com Передплату можна оформити в будь-якому поштовому відділенні зв’язку України, через передплатні агентства, а також у редакції газети

та «Бензопілін», м. Хмельницький). З огляду на наше сьогодення, думається, це була зовсім не кон’юнктура. Іще один позитив – рок-інтер­пре­ тація українського фольклору, як-от: «Била мене мати» («Соніз», м. Чернігів), «Ой що ж то за шум?» («Час уперед») тощо. Водночас рок «ліризувався», «мелодизувався», насамперед, в особі голосистих front-women («Ред фокс», «Екліпс» (м. Буча Київської обл.), «Гра втемну» (м. Миколаїв), «Мері-блюз» (м. Алчевськ Луганської обл.), «On the Edge» (м. Стрий Львівської обл.). Провальною в сенсі репертуару вийшла номінація «поп-музика»: за наявності непоганих голосів з’ясувалося, що їм просто-таки нема чого співати! Лунали народні пісні в більш чи менш вдалих аранжуваннях, мелодії з репертуару Софії Ротару, Володимира Івасюка. Але навіть класичний «Зелен клен» звучав а’la Тіна Кароль, не кажучи вже про «копії» Шаде або Аґілери. Тетяна

Радостєва (м. Київ), виборовши другу премію, з-поміж усіх виглядала не надто оригінальною, але найпрофесійнішою. Сучасна танцювальна музика чомусь звелася до суцільної начитки текстів. А акустична по суті втратила українську авторську пісню. Хоча тут не можна не відзначити реґґі-гурт «Вперше чую» (м. Київ), прикольну «Крапку» із Запоріжжя, яскравий житомирський «Бардрок» і клонів «Менсаунда» – чернігівський гурт «Рейнмен». Натомість «вибухнула» «інша музика». Окрім розкрученого проекту «Ілларія», що заслужено посів перше місце, слухачів зачарував «Сюрбенд» (м. Київ), представивши цілісну дванадцятихвилинну композицію із трьох «фаз» («Життя в машині», «Не хворій» і «Безхмарне небо»). Сподобалися глядачам ефектний гурт «Рома Малеротта» із Севастополя, «стьобна» «Бобовата» з Івано-Франківська та запальний «Забава-Brass» із Кам’янцяПодільського. Отже, «Червона рута» перейшла в розряд фестивалів-довгожителів. Тим не менше, як і в далекому 1989 році, форум ставить перед собою важливі для нашої культури і вельми амбітні завдання: стимулювати розвиток сучасної україномовної молодіжної музики і сформувати її яскраво національне обличчя. За умови подальшої державної (а також і спонсорської – почесно ж бо вкладати гроші у майбутнє!) підтримки, впевнена, – «Руті» це до снаги. Ірина СІКОРСЬКА Фото Ірини та Олександра СІКОРСЬКИХ

Повний текст статті читайте на сторінках журналу «Музика»

Гурт «Ілларія» (м. Київ)

ДО 260-РІЧЧЯ ДМИТРА БОРТНЯНСЬКОГО Цьогоріч виповнюється 260 років від дня народження видатного українського композитора. Символічно, що в Другому міжнародному конкурсі імені Дмитра Бортнянського, що відбудеться в Києві 4–7 грудня, уперше конкуруватимуть вокальні ансамблі (у попередньому змагалися інструментальні камерні колективи), справжнім майстром яких був митець-класик. Міжнародний конкурс проходитиме за підтримки Міністерства культури України, Головного управління культури і мистецтв КМДА, благодійних фондів і громадських організацій. Журі очолить Герой України, всесвітньо відомий композитор Євген Станкович. Концерт лауреатів – 7 грудня в Національній філармонії України. Переможці отримають право безкош­ товного навчання або стажування у найпрестижніших вишах Росії.

«СЕЗОН ПРОКОФ’ЄВА» ТРИВАЄ Представництво Росспівробітництва в Україні, Національний комітет України Міжнародної музичної ради/ЮНЕСКО розпочинають цикл концертів «Грудневі вечори». Перший вечір присвячено 120-річчю від дня народження класика ХХ століття Сергія Прокоф’єва, чий ювілей 2011-го відзначає увесь світ. Імпреза органічно продовжує «Київський сезон Сергія Прокоф’єва», що триває від початку року в різних концертних залах столиці. Твори видатного російського композитора, котрий народився на Донеччині, виконуватиме київський квартет Post Skriptum. Програму вестиме музикознавець Леся Олійник. Концерт відбудеться 2 грудня о 19.00 в залі Російського центру науки та культури (вул. Борисоглібська, 2). Ольга ГОЛИНСЬКА

К ін о

12 НОВИНИ

«УКРАЇНО, ГУДБАЙ!» – ПРЕЗЕНТАЦІЯ АЛЬМАНАХУ КОРОТКОГО МЕТРА У кінотеатрі «Київ» представлено альманах короткометражних фільмів «Україно, Гудбай!» Це наймас­ штабніший в історії незалежного українського кінематографа проект короткого метра. «Україно, Гудбай!» – збірка короткометражок нової кіноформації, що заявила про себе небюджетним проектом «Мудаки. Арабески» режисера Володимира Тихого. Стрічку, зняту за кошти українських кінематографістів, мали змогу побачити тисячі глядачів. Низка новел, включно із «Глухотою» Миро­ слава Слабошпицького, потрапила до програм міжнародних фестивалів класу А.

Режисери, які належать до нової української кіноформації, знімають актуальне кіно про сучасну Україну. До альманаху «Україно, Гудбай!» увійдуть 30 короткомет­ ражок про причини масової міграції українців із рідної країни. У роботі над проектом були задіяні кілька сотень людей – як молодих кінематографістів, так і професіоналів. Вихід фільму в широкий прокат на теренах України запланований на осінь 2012 року. Нагадаємо, що режисера стрічки «Мудаки. Арабески» Володимира Тихого нагороджено премією від журналу «Українська культура» у серпні цього року.

ІНСТИТУТОВІ ЕКРАННИХ МИСТЕЦТВ – 50 РОКІВ Кінофакультет і кафедри кінорежисури й історії та теорії кіно при Київському державному інституті театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого було засновано 1961-го режисером В. Івченком та кінознавцем І. Корнієнком. Того року відбувся перший набір студентів на акторський і режисерський курси… За півстолітню історію на кінофакультеті створено кафедри операторської майстерності, режисури телебачення та звукорежисури, а у 2006-му його перетворено на Інститут екранних мистецтв. У київському Будинку кіно у рамках святкування ювілею закладу відбувся київський міжнародний студентський кінофестиваль «Пролог». Його історія теж доволі тривала – започаткований 1986-го. Глядач мав змогу поринути в історію українського молодіжного кіно. Участь у фестивалі взяли представники білоруського, болгарського, вірменського, грузинського, казахстанського, французького кінематографа та російської школи ВДІКу.

Культура № 48, 2–8 грудня, 2011 р.

Золоті Корони Карпат одягли «Китайська казка» та «Інокиня» На Львівщині завершився ІІ Трускавецький міжнародний кінофестиваль телевізійних фільмів «Корона Карпат». Гранпрі за найкращий ігровий фільм отримала «Китайська казка» (Іспанія, Аргентина, режисер Себастьян Боренштейн), а за найкращий неігровий – «Інокиня» (Білорусь, режисер Галина Адамович). На бронзовій плиті Алеї кінослави у Трускавці викарбують назву кінострічкипереможниці, прізвище режисера та країну-виробника У порівнянні з першим фестом міжнародне представництво було значно розширене. До країн учасниць, окрім України, Росії, Білорусі, Болгарії та Туреччини, які брали участь у перших кіно-перегонах, долучилися Аргентина, Австрія, Іспанія, Італія, Франція, Німеччина, Вірменія, Азербайджан, Грузія, Швеція, Китай, Японія, Південна Корея, Канада, Іран, Ірак, Велика Британія, Чехія, Румунія, Угорщина, Польща, Бельгія, Словаччина і навіть Еквадор. Журі також запросили з різних країн. У конкурсі ігрового кіно головував Владилен Арсєньєв (Росія), а документального – Сергій Лук’янчиков (Білорусь). Захід вирішили проводити у міжсезоння, для популяризації курорту в цей час. Кінофестиваль проходив за підтримки Міністерства культури України, Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення, Львівської облдержадміністрації та Трускавецької міської ради. Серед гостей – Оксана Сташенко («Мухтар»), Дарія Волга («Тетянин день»), Сергій Кошонін («Менти»), Павло Безсонов («Кадети»), Галина Сазонова («Кохання-зітхання–2») та багато інших. А ось Ада Роговцева і Богдан Ступка не приїхали. Не побачили й відомих закордонних зірок – Франко Неро з Італії та Вероніки Кастро з Мексики. Польський кінорежисер Єжи Гофман надіслав учасникам «Корони Карпат» відеовітання. Президент фестивалю, художній керівник Львівського драмтеатру імені Марії Заньковецької Федір Стригун переконаний, що такі заходи потрібні, адже це набуття досвіду, де митці діляться своїми успіхами, проблемами, жалями.

– Людину слід облагороджувати, – вважає він. – І це має робити

Генеральний директор фестивалю Олег Карпин вручає «Корону Карпат» продюсеру Віктору Веретеннікову

мистецтво. А коли в суспільстві розповсюджені фільми з культом насильства, вбивств, розпусти, виникають агресія та насилля і в повсякденному житті. Ця мамона скоро заволодіє світом, а справжнє мистецтво залишається в тіні. У кінозірки нині вибилися політики, яких усі знають в обличчя, а Івана Миколайчука почали забувати… Глядачі ж хочуть світлих фільмів, що очищують душу, спонукають до добрих вчинків і високих почуттів. Президент фестивалю Федір Стригун переконаний, що такі заходи потрібні, адже це набуття досвіду, де митці діляться своїми успіхами, проблемами, жалями Відкрила фест світова прем’єра австрійської кінострічки «Поруч з моїм братом» режисера Маркуса Енглмаїра. Фільм про братів-близнюків, які в уяві травмованого батька є однією людиною. Обох зіграв відомий актор П’єр Ківітт, його для цієї ролі спеціально запросили з Франції. Роль дуже складна, адже брати зовсім різні за характером – один емоційний, інший стриманий. Щоб представити свою роботу, разом із П’єром Ківіттом у Трускавець приїхали молодий режисер Маркус Енглмаїр та продюсер Таня Шмоллер. На фестивалі було широко представлене аргентинське кіно. Особисто привітав учасників і гостей фестивалю консул Посольства Аргентини в Україні Крістан Ніколас Соколовски.

Французький актор П’єр Ківітт, австрійський режисер Маркус Енглмаїр та продюсер Таня Шмоллер презентували кінострічку «Поруч з моїм братом»

Україна показала ретроспективні стрічки за участю Івана Миколайчука «Тіні забутих предків», «Білий птах з чорною відзнакою», «Вавілон ХХ» та «Пропала грамота». Приз за найкращу режисуру отримав Юрій Музика з Росії за фільм «Доки». За найкращу жіночу роль – Єлизавета Боярська в ігровому фільмі «Не скажу», Росія. Акторка приїхати не змогла, бо чекає на первістка. Нагороду їй передасть продюсер стрічки, актор Сергій Кошонін, який одразу ж привітав артистку телефоном. Найкращою була визнана і Зузана Канош у фільмі «Небо, Пекло… Земля» (режисер Лаура Сивакова, Словаччина). А стрічка отримала нагороду ще й за візуальне рішення. Приз за найкращу чоловічу роль виборов Богдан Ступка у фільмі «Платон Ангел» (режисер Іван Войтюк, Україна). У стрічці йдеться про українську родину, землю, звичайні сімейні істини на фоні святкування Різдва Христового. Найкращим психологічним фільмом визнано «Залишаючи Багдад» (режисер Коутаіба Аль-Джанабі, Ірак, ОАЕ, Велика Британія, Угорщина). Це фільм про шлях самотнього іракця Садіка, котрий намагається втекти із пекла, яким став Ірак Саддама Хуссейна. Найкращим дебютом визнано «Аварійну посадку» (режисери Петро Волчанов, Христина Грозева, Болгарія). Приз за найкращу музику отримав Муслім Магомаєв за «Стамбульський рейс» (режисер Ельдар Кулієв, Азербайджан). А приз глядацьких симпатій у «Заграви» (режисер Валерій Рожко, Україна). Його вручили продюсеру ­Віктору Веретеннікову. Нагороду за найкращу режисерську роботу неігрового телевізійного кіно отримав фільм «Я був засуджений до довічного ув’язнення» (режисер і сценарист Вахтанг Мікеладзе, Росія). В основі цієї документальної картини – трагічна доля сім’ї автора фільму Вахтанга Мікеладзе, що зазнала репресій у роки сталінського терору. За монтаж неігрового телевізійного фільму було нагороджено «Натовп «30S» (режисер Родольфо Муньос, Еквадор). Найкращим звуковим рішенням неігрового кіно визнано музику композитора монахині Іуліанії (Денисової), «Інокиня». Наталія ЗІНЧЕНКО Фото Володимира ТРЕБЕНКА

Літ ера тура

Культура № 48, 2–8 грудня, 2011 р.

13

Шановні читачі, щось давненько ми не посміхалися на нашій літературній сторінці. Маємо нагоду і разом з Грицем Гайовим надолужуємо втрачене

Отакі пародії, шановні добродії Наш уславлений свого часу мандрівник морями-океянами за тридев’ять земель, відомий широкому загалові читачів поет і прозаїк Леонід Тендюк, наближаючись до корифейного віку (3 березня 2011 року він таки розміняв дев’ятий десяток!), ніби поглянув на себе збоку й самоіронічно подумав сам собі, мовляв, доволі я оспівував далекі мусони й пасати, пора б уже щось таке мудре і про близьких людей написати. Для цього, певна річ, треба попередньо

ознайомитися, принаймні, з уже ними або про них написаним. Ото ж довелося на деякий час перекваліфікуватися, як сказав би славнозвісний чукча, з письменника на читача, причому прискіпливого, вимогливого й насмішкуватого. Щоб потім, заручившись моральною (а головне – фінансовою!) підтримкою Президента Добровільної Асоціяції собаководів Івана Ксенофонтовича СобакінаНаволочкіна (достовірні джерела підтверджують справжність прізвища!), художниці Інги Житньої й редакторки також Житньої, тільки Людмили, через видавництво «Стелла Гранд» (виявляється, є й

Але затям: коли на носі прищик, То краще вже піти до лікарів.

Дзюбенко-Мейс і благородний Пепа Ускочили, як бачимо, в халепу…

А ось, виявляється, з яких яєць оті курчата вилупилися:

Чим далі в ліс, тим більше дров – прицільніше і влучніше:

«Напоєне несмаком слово породжує сміх» Лонід Тендюк

Лонід Тендюк

МЕСІЇ «Коли жура мене укриє сивим смушком, читатиму Пашковського й Забужко, Гомера й Ніцше…»

О. Шарварок. «Послання до Всевишнього».

ХИМИНІ КУРИ

ТРИГОРБИЙ ВЕРБЛЮД

Коли мені інстинкт шепне на вушко, Гомера я і Ніцше відкладу – Читатиму про секс лише Забужко Й Пашковського (до церкви не піду).

«Скільки на світі брехні! І сам я – найбільший брехун. Там кури сплять, там бачать сни півні…»

«Три слова написав і всі – люблю, Але кого – згадати не посмію. Тригорбий до наївности верблюд, Жуй колючки»

Як бачимо, за жанром це ближче до переспіву, ніж до пародії, і аж ніяк не епіграма. Проте почерк митця відчувається. Пародист ніби хизується: порівняйте, мовляв, у кого краще вийшло. Знать, є ще порох у порохівниці. Але йдемо далі:

Це сказано відверто й щиро Про те, що він брехун великий. Його дзвінкоголоса ліра Незамовкаючи базіка.

ПРИЩИК НА НОСІ

«Тут гріє море Леся Степовичка, Дзюбенко-Мейс Наталя – світлі душі, Баранов Віктор – честі знак окличний, І Пепа»

«Як прищик на носі, вискочила зірка…»

В. Баранов. «Сонет безсоння».

Й. Струцюк. «До гавані твого імені».

Я не суддя, не ескулап, не сищик. І не знавець тих висипів-вугрів.

Щодалі – веселіше: «РУБАЇ»

Мал. Іоанни Дубровіної-Заболотської

Б. Чіп. Із циклу «Над Кобзарем».

Я в серці чую потаємний гул: Розцвів неждано в ньому саксаул. І верблюдом тригорбим прискакала Поезія в обіймах аксакала…

А це вже справді зовсім епіграмно: НАДТРІСНУТЕ КОРИТО В. Крищенко. «Хочу встигнуть сказати».

Поет раптово перестав творити, Спинивши свій колись стрімливий біг.

Зимові забавлянки СПЛЮКАЛОДРАЖНЮКАЛО В сосняку жило-було Сплюкало-Дражнюкало Та й заникалось в дупло – Ледь зима задмухала. Для своїх чутливих вушок Най-найбільшу із подушок Збило, й, наче той ведмідь, Спить… посапує і спить... Ну а щоб не заважали – Досить чітко написало Перед тим, як спать лягло Сплюкало-Дражнюкало: «Я тут сплю.

І буду спати. До весни не турбувати!» Сплюкала-Дражнюкала Не тривожте, діти! Сплюкало-Дражнюкало Вредне, як сердите – Ухне грізно: «Ух! Ух! Ух!» І задражнить всіх навкруг! Тож як Сплюкало у сні – До дупла його ні-ні! Обминайте той сосняк!

Надтріснуло життя його корито І він його полагодить не зміг…

«Потріскалось життя мого корито»

В. Василашко. «Збирати час розкидане каміння».

Хаям перевернувся б у труні, Якби він прочитав ці рубаї сумні:

Чому б і малечу не потішити знайомством з пересмішником, та не з простим, а казковим? Тож пропонуємо веселі зимові забавлянки!

таке!), випустити в світ цілу зграю химиних курей. «Химині кури» – так називається літературно-художнє пересмішницьке 104 -сторінкове видання в твердій лінованій чорно-білій (точніше – білочорній) обкладинці, а ілюстровані сторінки заповнені зліва уривками з віршів різних поетів і праворуч – також віршованими пародіями на них або ж своєрідними епіграмами чи повчальними з висоти свого поважного віку насмішкуватими ремарками тієї ж тональности, що й у пародійованих авторів. Ну, приміром, таке (подаю скорочено):

А як зробите ви так, Щоби виспатись могло Сплюкало-Дражнюкало, То у перші дні весни Із дуплявої сосни Усміхнеться аж до вух, Ухне радісно: «Ух! Ух!» Всім на втіху, на тепло Сплюкало-Дражнюкало!

ГРУДЕНЬ Грудень Зимоньку відкрив Із морозів і вітрів, Зі снігів, з веселих свят!.. Подарунком для малят, Не одним, а багатьма Буде Зимонька-Зима!

ЛОПАТА А ви знаєте, малята, Що у небі є… Лопата? Ця Лопата срібла гору Заховала у комору. Та прийшла Зима сувора, Відімкнула ту комору І примусила Лопату

Гору срібла розкидати! І тому летять сріблинки На дерева, на будинки… На цуцика-Барбосика І на ваші носики.

ЗИМОВІ ЗАБАВЛЯНКИ Вправна Зимонька білява! Незлічені в неї справи: Щось морозяно чаклує, Снігові дива готує!.. Щедра Зимонька-панянка На свята і забавлянки – Гратись будуть залюбки В забавлянки малюки!

СНІГОПУЗИКИ Ліпили карапузики Зі снігу Снігопузиків – Кумедних череванчиків, Хоч мерзли трохи пальчики, Та надто вже гарнюсінькі Вдавались Снігопузики, Посеред двору зліплені, Немов живі, усміхнені!.. Здається, тільки б музика – Одразу Снігопузики Із місця би зірвалися

Читав і конспектував Гриць ГАЙОВИЙ, водночас подумки залучаючи серйозного корифея пригодницької літератури до веселої когорти пересмішників

І в танці закружлялися! З носами-барабольками, Один під парасолькою, А другий у картузику – Такі от Снігопузики!

ЧАЮВАННЯ У БАБУСІ В зимну ніч, морозну ніч Натопила бабця піч, Чай нагріла, стіл накрила, Всіх онуків запросила. А онуків – пів села, Отже, купа чимала: Ромчик, Вовчик, Оля, Коля, Віра, Іра, Анатолій, Надя, Людочка, Оксана, Олексій, Василь, Тетяна, Галя, Валя, Петрик, Віта, Гриць, Юрко, пустун Микита, Ще й найменшенька Настуся, І одна на всіх бабуся! Трохи хоч і тіснувато – Невеличка в бабці хата, Стіл, єдиний та гостинний, Розмістив усю родину. Спільна пісня, спільний сміх І любов, одна на всіх!

Людмила ГНАТЮК

14

Ст оли чна а фіша

Культура № 48, 2–8 грудня, 2011 р.

з 5 по 11 грудня 2011 року НАЦІОНАЛЬНА ОПЕРА УКРАЇНИ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА operacomua.colocall.com Вул. Володимирська, 50, тел. 279-11-69 (каса)

6 – Дж. Россіні «Севільський цирульник» 7 – Г. Доніцетті «Любовний напій» 8 – П. Чайковський «Євгеній Онєгін» 9 – Дж. Верді «Травіата» 10 – Гала-концерт учнів Київського хореографічного коледжу «Кияночка» 11 – С. Гулак-Артемовський «Запорожець за Дунаєм»

АКАДЕМІЧНИЙ ТЕАТР ДРАМИ І КОМЕДІЇ НА ЛІВОМУ БЕРЕЗІ ДНІПРА www.drama-comedy.kiev.ua Просп. Броварський, 25, тел. 517-89-80 (каса)

6 – В. Шекспір «Ромео і Джульєтта» 7 – В. Войнович «Граємо Чонкіна» 8 – Ф. Сологуб «Кручений біс» 9 – І. Ноябрьов «Повернення блудного батька» 10 – Х. Бергер «Брешемо чисту правду» 11 – А. Чехов «26 кімнат…» Мала зала 10 (15.00) – А. Чехов «Три сестри» 11 (15.00) – Н. Птушкіна «Ти, якого любить душа моя…» КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АКАДЕМІЧНИЙ ТЕАТР ОПЕРЕТИ www.kiev-operetta.kiev.ua Вул. Велика Васильківська, 53/3, тел. 287-26-30 (каса)

НАЦІОНАЛЬНИЙ АКАДЕМІЧНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ДРАМАТИЧНИЙ ТЕАТР ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА www.ft.org.ua Пл. Івана Франка, 3, тел. 279-59-21 (каса)

8 – «Танго життя» 9 – І. Кальман «Містер Ікс» Театр у фойє 11 – Ж. Оффенбах «Ключ на бруківці, або Пригоди весільної ночі» АКАДЕМІЧНИЙ МОЛОДИЙ ТЕАТР

7 – Е.-Е. Шмітт «Маленькі подружні злочини» 8 – Г. Квітка-Основ’яненко «Шельменко-денщик» 9 – Е.-Е. Шмітт «Фредерік, або Бульвар злочинів» 10 (12.00) – А. Навроцький «Котигорошко» 10 (19.00) – О. Білозуб «Дві квітки кольору індиго» 11 – С. Жадан «Гімн демократичної молоді» прем’єра У приміщенні театру 5 – А. Чехов «Чайка» (вистава Московського Театру-студії О. Табакова) НАЦІОНАЛЬНИЙ АКАДЕМІЧНИЙ ТЕАТР РОСІЙСЬКОЇ ДРАМИ ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ www.rusdram.com.ua Вул. Б. Хмельницького, 5, тел. 234-42-23 (каса)

www.molody.kiev.ua Вул. Прорізна, 17, тел. 278-73-92 (каса)

7 – М. Старицький «Талан» 8 – М. Ладо «Звичайна історія» 9 – А. Чехов «Дядя Ваня» 10 – А. Курейчик «Людина і Вічність» прем’єра 11 (12.00) – Б. Стельмах «Примхливе кохання Дроздоборода» 11 (19.00) – Ж. Ануй «Голубка» Камерна сцена 6 – І. Карпенко-Карий «Наймичка» 10 – А. Б. Вальєхо «У палаючій пітьмі» 11 – В. Люс «Емілі» КИЇВСЬКИЙ МУНІЦИПАЛЬНИЙ АКАДЕМІЧНИЙ ТЕАТР ОПЕРИ ТА БАЛЕТУ ДЛЯ ДІТЕЙ І ЮНАЦТВА www.musictheatre.kiev.ua Вул. Межигірська, 2, тел. 425-31-16

5 – О. Островський «Тепленьке місце» 6, 7 – А. Менчелл «Бабине літо» 8 – І. Губач «Наполеон і корсиканка» 9 – Леся Українка «У полоні пристрастей» (Камінний господар) 10 – Ф. Достоєвський «Дядечків сон» 11 (12.00) – Р. Куні «Занадто одружений таксист» 11 (19.00) – Р. Харвуд «Квартет» Нова сцена 6 (20.00) – Н. Лабют «Жирна свиня» прем’єра 8 (20.00) – А. Ніколаї «Прощальне танго» прем’єра 10 (12.00) – «1001 пристрасть, або Дрібниці життя» (за А. Чеховим) 10 (18.00) – Л. Берфус «Янголятко, або Сексуальні неврози наших батьків» Сцена «Під дахом» 7 – Ф. Заїмоглу, Г. Зенкель «Чорні діви» прем’єра 9 – «Шлюби укладаються на небесах…» (за Л. Толстим) 10 – І. Бауершима «JULIA@ROMEO.com» («Norwey. Today») 11 – І. Вирипаєв «Валентинів день»

8, 10 (18.00) – Концерт за участі учнів та студентів Київського державного хореографічного училища 9 (19.00) – Дж. Верді «Травіата» прем’єра 10 (12.00) – С. Прокоф’єв «Петрик і вовк». К. Сен-Санс «Карнавал тварин» 11 (12.00) – С. Баневич «Історія Кая та Герди»

Мала сцена 11 (19.00) – А. Курейчик «Людина та Вічність» прем’єра КИЇВСЬКИЙ АКАДЕМІЧНИЙ ТЕАТР ЛЯЛЬОК www.akadempuppet.kiev.ua Вул. М. Грушевського, 1-а, тел. 278-58-08

www.newtheatre.kiev.ua Вул. Немировича-Данченка, 5, тел. 285-65-50

7, 8 – «Читаємо Достоєвського» (за романом «Брати Карамазови») 9, 10, 11 – «Salida Cruzada – 8 кроків танго» КИЇВСЬКИЙ ТЕАТР «АКТОР» www.teatr-aktor.kiev.ua Вул. Велика Житомирська, 40, тел. 362-50-50

7 (19.00) – А. Осецька «Смак черешні» 11 (17.00) – А. Ґерні «Листи кохання» НАЦІОНАЛЬНИЙ БУДИНОК ОРГАННОЇ ТА КАМЕРНОЇ МУЗИКИ

10 (11.00) – М. Назаренко «Казки для добрих сердець» ПРЕМ’ЄРА 10 (13.00) – Є. Шварц «Червона Шапочка» 10 (15.00) – Я. Мірсаков, М. Туровер «Поросятко Чок» 10 (17.00) – О. Толстой «Золотий ключик» 11 (11.00) – В. Швембергер «Марійка і Ведмідь» 11 (13.00) – Г. Усач «Наш веселий Колобок» 11 (15.00) – Л. Розумовська «Русалонька» 11 (17.00) – Ю. Єлисеєв «Сембо» Вистави для дорослих 9 (19.00) – В. Маслов (за Д. Боккаччо) «Декамерон» КИЇВСЬКИЙ МУНІЦИПАЛЬНИЙ АКАДЕМІЧНИЙ ТЕАТР ЛЯЛЬОК

www.organhall.kiev.ua Вул. Велика Васильківська, 77, тел. 528-31-86

5 – Т. Рой (флейта), І. Рябов (ф-но), І. Харечко (орган) 7 – Тріо «Равісан»: П. Хмара (скрипка), з. а. В. Тимець (кларнет), з. а. Н. Кравченко (ф-но), Г. Бубнова (орган) 9 – І. Харечко (орган) 10 – М. Сидоренко (орган, ф-но), О. Швидка (сопрано) НАЦІОНАЛЬНА ФІЛАРМОНІЯ УКРАЇНИ www.filarmonia.com.ua Володимирський узвіз, 2, тел. 278-16-97 (каса)

www.puppet-theater.kiev.ua Вул. Миропільська,1, тел. 513-15-00

10 (11.00, 13.00) – М. Шувалов «Кіт у чоботях» 11 (11.00, 13.00) – С. Прокоф’єва «Пригоди тигренятка» АКАДЕМІЧНИЙ ТЕАТР «КОЛЕСО» www.koleso.teatr.kiev.ua Андрiївський узвiз, 8, тел. 425-04-22

5, 6 – Ж. Ануй «Генерали у спідницях» 7, 8 – «Ніч кохання» (за С. Васильченком) 9 – «Пристрасті дому пана Г.-П.» (за О. Пчілкою) 10, 11 – Яр. Стельмах «Гра на клавесині» АКАДЕМІЧНИЙ ТЕАТР НА ПОДОЛІ www.theatreonpodol.com Контрактова площа, 4, тел. 425-54-89

6 – М. Куліш «Передчуття Мини Мазайла» 7 – Б. Акунін «Дзеркало Сен-Жермена» 8 – А. Крим «Осінь у Вероні, або Правдива історія Ромео і Джульєтти» 9 – М. Гоголь «Мертві душі» 10, 11 – О. Вампілов «Минулого літа в Чулимську» прем’єра КИЇВСЬКА АКАДЕМІЧНА МАЙСТЕРНЯ ТЕАТРАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА «СУЗІР’Я» www.suzirja.org.ua Вул. Ярославів Вал, 14- б, тел. 272-41-88

5 – Вечір пам’яті н. а. С. Павлюченка 7 – Урочисте нагородження і концерт лауреатів Міжнародного конкурсу вокальних ансамблів імені Д. Бортнянського 8 – Національний заслужений академічний симфонічний оркестр України, О. Полянський (ф-но) 9 – Концерт циклу «Педагог і його учні». Н. а. Л. Марцевич (ф-но) 10 – Абонемент № 6 «Скрипкова музика». Тріо «Еггнер» («Eggner Trio») Австрія 11 (12.00) – Абонемент № 1 «Музична скарбничка» (для молодшого шкільного віку) 11 (15.00) – Абонемент № 5 «З історії музичної культури України. М. В. Лисенко і його сучасники» (для середнього і старшого шкільного віку) 11 (19.00) – Національний камерний ансамбль «Київські солісти», з. а. Росії М. Пєтухов (ф-но) НАЦІОНАЛЬНИЙ ПАЛАЦ МИСТЕЦТВ «УКРАЇНА» www.palace-ukraina.kiev.ua Вул. Велика Васильківська, 103, тел. 247-23-16

АКАДЕМІЧНИЙ ТЕАТР ЮНОГО ГЛЯДАЧА НА ЛИПКАХ www.tuz.kiev.ua Вул. Липська, 15/17, тел. 253-62-19

8 (16.00) – Е. Глазо «Романтик з планети eBay» 9 (12.00) – Г.-Х. Андерсен «Принц і Принцеса» 10 (12.00) – Т. Власова «Велосипед із червоними колесами» 10 (19.00) – Леся Українка «Лісова пісня» 11 (12.00) – Г. Чеховски «Король Дроздобород»

НОВИЙ ТЕАТР НА ПЕЧЕРСЬКУ

6 – К. Абе «Жінка у пісках» 8 – О. Олесь «Все про кохання» 11 (12.00) – Ш. Перро «Моя чарівна Попелюшка» 11 (19.00) – Т. Іващенко «Мені тісно в імені своєму…» Мікросцена Вул. Ярославів Вал, 16

7 – М. Булгаков «Маргарита» ТЕАТР ПЛАСТИЧНОЇ ДРАМИ НА ПЕЧЕРСЬКУ www.ktpd.ho.com.ua Вул. Шовковична, 7-а, тел. 253-93-83

10, 11 – К. Гоцці «Король-олень»

6, 7 – «Вечірній квартал» 9 – Олександр Малінін 10 – Гала-концерт «Мелодія двох сердець» Мала зала Театральний центр B. ROOM 9 – «Із Італії з любов’ю» (All4Music! La Musica Italiana…e non solo!)

10, 11 – BON-BON Parisien МІЖНАРОДНИЙ ЦЕНТР КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ www.icca.kiev.ua Вул. Інститутська, 1, тел.: 279-15-82 (каса)

7 – Музика кіно: Ерік Серра 9 – І. Ворскла «Гастрольне танго» (вистава за участі російських акторів) 11 – Розмови чоловіків середнього віку про жінок, кіно та алюмінієві виделки (вистава комічного театру «Квартет І») Примітка. У репертуарі можливі зміни

Державна мова

Культура № 48, 2–8 грудня, 2011 р.

15

На горіхи від Рогози (Продовження. Поч. у № 14–16)

Узагалі, замість вислову прийняти постанову краще послуговуватися тільки дієсловом ухвалити або постановити». «Мешканці району постановили впорядкувати вулиці й сквери власними силами» (з газети). Так само не можна без контексту сказати, яке з двох синонімічних слів – старий і давній – треба застосувати до іменників друг, знайомий. Якщо хочуть підкреслити, що людина літня, – старий друг (знайомий), якщо йдеться про те, що хтось давно її знає чи приятелює з нею, – давній друг (знайомий). ВЧИНОК ГУМАННИЙ ЧИ ГУМАНІСТИЧНИЙ? Кожен, хто прагне просто, чітко і дохідливо формулювати свої думки, має вчитися розрізняти значення та відтінки слів, правильно вживати їх в усному й писемному мовленні. Ось, наприклад, іменники відчуття і почуття. За звучанням вони схожі, але чи ідентичні, взаємозамінні? Семантична відмінність між ними таки є, і її треба знати, враховувати. Що таке відчуття? То відображення мозком людини властивостей предметів об’єктивної дійсності, які безпосередньо впливають на органи чуття; стан подразнюваного організму. Зорові відчуття. Відчуття холоду. Крім того, це й відчування чого-небудь, а також передчуття. Відчуття кольору. Відчуття небезпеки. А почуття визначається як чітке і ясне усвідомлення чогось у сфері психіки, моралі; емоції, вияви душевного

явища. Як правило, його вживають з історія, політична економія, право, іменниками ідеал, ідея, зміст, пафос, мистецтво­знавство, етнографія. У сухарактер, спосіб життя тощо. часній літературній мові для ознаПро літературу загалом кажуть, що чення певної сфери науки, освіти стану. Почуття обов’язку. Почуття вона гуманна, а про конкретний ху- застосовують тільки слово гуманілюбові. У таких випадках замінювати дожній твір – що він гуманістичний. тарний. І тому не можна сказати випочуття на відчуття не бажано, бо Гуманітарний – пов’язаний з на- кладання гуманістичних дисциплін, може викривитися зміст. уками, що досліджують пробле- треба: гуманітарних дисциплін. Не тотожні й слова вимисел та до- ми розвит­к у людського суспільмисел. Вимисел – те, що вигадане. Ви- ства. До них належать філософія, (Далі буде) мисли недругів. Як літературний термін означає створене уявою, фантазією митця (засіб творення художніх обраМІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ зів). Вимисел письменника. У домисла ОГОЛОШУЄ КОНКУРС ж інше значення – здогад, оснований для формування кадрового резерву на 2012 рік на посади на припущеннях, міркуваннях. Домидержавних службовців І-ІІІ категорії, призначення на які здійснюєтьсел у публіцистиці. Не сплутуйте цих ся Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України іменників, ставте їх на своєму місці. та Кабінетом міністрів України: Прикметники гуманний, гуманістичний, гуманітарний ведуть своє • заступника Міністра – керівника апарату походження від кореня латинського До участі у конкурсі допускаються особи, які є громадянами України, вільhитапus – людяний, людський. Перно володіють державною мовою, мають повну вищу освіту, мають стаж дерший з них використовують для харакжавної служби чи служби в органах місцевого самоврядування не менше теристики тих, хто уважний, чуйний, як 10 років та займають (займали) посади в державних органах чи органах дбайливий у ставленні до інших. Він місцевого самоврядування не нижче четвертої категорії. зазвичай поєднується з родовими наДля участі у конкурсі необхідно подавати такі документи: заява про звами особи. Гуманний вихователь. участь у конкурсі копія першої та другої сторінок паспорта громадянина Широковживані в українській мові України, заповнена особова картка форми П-2ДС, фотокартка розміром вислови, в яких прикметник гуманний 4х6 сантиметрів. сполучається з абстрактними понятВідбір до кадрового резерву здійснюється у формі співбесіди, яка протями, передаючи зміст, перейнятий водиться конкурсною комісією. турботою про благо людини. Гуманне Документи для участі в конкурсі приймаються протягом місяця з дня завдання, гуманна мета, гуманна місія, опублікування оголошення в газеті «Культура і життя» за адресою: м. Київ, гуманне суспільство. Хоча з цим словул. І. Франка, 19. вом і споріднений семантично прикметник гуманістичний, однак ним За додатковою інформацією звертатися до відділу кадрової робоне можна характеризувати внутрішти та державної служби: тел. 234-39-93 ні якості особи. Неправильні вислови типу гуманістичний вчинок людиКонкурсна комісія ни, гуманістичний керівник. Тут має бути гуманний. А гуманістичний частіше, ніж гуманний, позначає суспільнополітичну, ідеологічну сферу людМІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ ської діяльності, масштабні соціальні ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПАРАТ ОГОЛОШУЄ КОНКУРС

ДЕРЖАВНЕ АГЕНТСТВО УКРАЇНИ З ПИТАНЬ КІНО

оголошує конкурс для формування кадрового резерву на посади першої-другої категорій посад державних службовців центрального органу виконавчої влади України, призначення на які здійснюються Президентом України: Голова – 1 посада. Перший заступник Голови –1 посада. Заступник Голови – 1 посада. ВИМОГИ: Документи для участі в конкурсі приймаються протягом 30 календарних днів від дня опублікування оголошення.

1. До участі у конкурсі допускаються особи, які: – є громадянами України – вільно володіють державною мовою – мають повну вищу освіту – мають стаж державної служби чи служби в органах місцевого самоврядування не менш як п’ять років та займають (займали) посади в державних органах чи органах місцевого самоврядування не нижче четвертої категорії або мають стаж роботи не менш як п’ять років на посадах керівників державних підприємств, установ та організацій, їх заступників.

2. Особи, які виявили бажання взяти участь у конкурсі, подають до конкурсної комісії такі документи: – заяву про участь у конкурсі – копію першої та другої сторінок паспорта громадянина України – заповнену особову картку форми П-2 ДС – фотокартку розміром 4x6 сантиметрів. Може подаватися також додаткова інформація стосовно освіти, досвіду роботи, професійного рівня і репутації (копії документів про підвищення кваліфікації, присвоєння наукового ступеня або вченого звання, характеристики, рекомендації, наукові публікації тощо).

3. Народні депутати України, державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування, які займали посади першої, другої категорій не менш як два роки, зараховуються до кадрового резерву без конкурсного відбору за умови подання документів у визначений строк. За додатковою інформацією звертатись до Державного агентства України з питань кіно за адресою: 01010, м. Київ, вул. Лаврська, 10, кімн. 415 телефон для довідок +38 0442800319 Конкурсна комісія

на заміщення вакантних посад державних службовців:

• завідувач сектору державних закупівель управління матеріальноресурсного забезпечення Департаменту фінансово-ресурсного забезпечення – 1 вакансія. Кваліфікаційні вимоги: вища освіта відповідного професійного спрямування за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста; стаж роботи за фахом на державній службі на посаді головного спеціаліста чи в інших сферах управління не менше 3 років; • головний спеціаліст сектору державних закупівель управління матеріально-ресурсного забезпечення Департаменту фінансоворесурсного забезпечення – 1 вакансія. Кваліфікаційні вимоги: вища освіта відповідного професійного спрямування за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста; стаж роботи за фахом на державній службі на посаді провідного спеціаліста не менше 1 року або стаж роботи за фахом в інших сферах управління не менше 3 років; • головний спеціаліст відділу капітального будівництва та утримання будівель і споруд управління матеріально-ресурсного забезпечення Департаменту фінансово-ресурсного забезпечення. Кваліфікаційні вимоги: вища освіта відповідного професійного спрямування за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста; стаж роботи за фахом на державній службі на посаді провідного спеціаліста не менше 1 року або стаж роботи за фахом в інших сферах управління не менше 3 років. У конкурсі можуть брати участь громадяни України, які мають вищу освіту, стаж роботи за фахом. До заяви додаються наступні документи: – особова картка (форма П-2 ДС) – автобіографія – дві фотокартки розміром 4х6 см.

– копія паспорта – копія диплома про освіту – копії документів про підвищення кваліфікації, присвоєння наукового ступеня або вченого звання (у разі наявності) – копія військового квитка – копія ідентифікаційного коду – копія трудової книжки – декларація про доходи за 2010 рік. Документи для участі в конкурсі приймаються протягом місяця з дня опублікування оголошення в газеті «Культура і життя»: 01601, м. Київ, вул. І. Франка, 19, кім. 109 Додаткова інформація за тел: 234-39-93 Конкурсна комісія

На дозві ллі

16

ВІД ДІДІВ ПРАДІДІВ Грудень – місяць унікальний: Він і перший, і останній!..

Як так може бути? З Груднем – може! Саме він завершує рік і розпочинає зиму. А чому «грудень»? Тому, що від холоду земля грудками береться, бо «прийшов грудень – приніс студень» – віщує народна мудрість. А ще кажуть: «Сніг у грудні глибокий – урожай високий». Тож побажаймо собі у грудні-місяці глибокого снігу. З останнім місяцем року пов’язано чи не найбільше народних свят.

4 грудня – Введення, Видення, Третя Пречиста Чому Видення? Бо вважають, що в цей день Бог відпускає праведні душі подивитися на своє тіло.

На Видення або Введення годилося зранку обійти своє обійстя і вичікувати – хто перший увійде до хати: як чоловік, то народжуватимуться бички, а як жінка – телички. На Закарпатті у цей день взагалі намагалися не відвідувати одне одного, особливо боялись відвідин жіночих. На Виденську або Введенську ніч дівчата ворожили у місцях злиття трьох струмків: набирали в горщик воду, запалювали дві дровини і між ними вихлюпували цю воду, яка мала набути сили при чарування. А ще поширеним було вірування, що випрядені до схід сонця дев’ять ниток із самосійних конопель будуть помічні, при всілякій хворобі, передусім, як болять руки чи ноги. У цей день варили перші від початку Пилипівського посту вареники – з грушками, маком, коноплями і обов’язково з медом. Традиція вимагала завершити всі господарські роботи. За православним календарем, Третя Пречиста або Введення в Храм Пресвятої Богородиці – це перші відвідини Храму трирічною Дівою Марією. Виконуючи дану Богові обітницю, батьки Марії привели її до Храму, і там священик за велінням

Культура № 48, 2–8 грудня, 2011 р. Господнім увів її до Святая Святих, куди лише раз на рік заходив сам.

5 грудня – Прокопа У давнину в цей день на шляхах ставили віхи, щоби подорожні не збилися з дороги. Тому казали: «Прийшов Прокіп – розбив розміт, по снігу ступає – дорогу копає».

6 грудня – Канун святої Катерини Пізнього вечора дівчата потайки в чужому садку зламували гілочку вишні і ставили її у воду. Як до Різдва гілочка вкриється цвітом – чекай сватів і готуйся до весілля!

7 грудня – Катерини Так само, як і на Канун, дівчата йшли за вишневими гілочками, але вже не за одною, а в залежності від кількості членів сім’ї. А ще казали: «На святу Катерину ховайся під перину», бо чекали на морози. Ми ж бажаємо нашим читачам, щоби рясно зацвіли зрізані на Катерину всі вишневі гілочки! Людмила ГНАТЮК

Ш А Н О В Н І Ч И ТАЧ І ! Видання ДП «Газетно-журнальне видавництво» Ви можете придбати в кіосках «Преса» м. Києва і в поштових відділеннях Київської області:

Газети «Культура і життя» і «Кримська світлиця» – кожної п’ятниці

Журнал «Театрально-концертний Київ» – з 3-го грудня

Журнал «Українська культура» – з 16-го грудня

З січня наступного року в продаж надійдуть журнали «Пам’ятки України», «Музика», «Український театр». Наші газети та журнали також продаються в мережі книжкових магазинів «Є», художніх музеях, театрах, театральних касах.

Газета «Культура і життя»

№ 48 (4464), 25 листопада – 1 грудня, 2011 рік Засновники: Міністерство культури України, Український комітет профспілки працівників культури, редакція газети «Культура і життя» Видавець: ДП «Газетно-журнальне видавництво» Міністерства культури і туризму України Адреса видавництва: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, 1; тел. +38 (044) 498-23-65 Директор Олеся БІЛАШ

Склад Видавничої ради Олеся Білаш – директор видавництва, Олена Чередниченко – ­з авсектором взаємодії зі ЗМІ та зв’язків із громадськістю МК, ­Олена ­Воронько – начальник відділу театрального мистецтва МК, ­Лариса Лебедівна – завсектором мовної політики МК, Михайло Швед – начальник відділу музичного та циркового мистецтва МК, Ольга Дарибогова – начальник управління міжнародних зв’язків МК, Ольга Голинська – головний редактор журналу «Музика», Наталя Потушняк – головний редактор журналу «Театрально-концертний Київ», Алла Підлужна – головний редактор журналу «Український театр», Марія Хрущак – головний редактор журналу «Українська культура», Орест Когут – головний редактор видавництва. Дизайн та верстка Сергія Задворного

Головний редактор Людмила ГНАТЮК Адреса редакції: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, 1; тел. +38 (044) 498-23-65 nvu.kultura@gmail.com Виходить із 7 жовтня 1923 року. Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації – КВ № 1026 від 26.10.94 р. Друкарня: ТОВ «Мега-Поліграф», вул. Марка Вовчка, 12/14, Київ, 04073; тел. +38 (044) 581-68-15 Розповсюдження, передплата, реклама: тел. +38 (044) 498-23-64, +38 (050) 310-56-63 Портал http://uaculture.com/ Передплатний індекс в Каталозі видань України 60969

Редакція залишає за собою право на редагування отриманих матеріалів без узгодження з автором. Думки авторів публікацій можуть не збігатися з позицією редакції. Передрук і відтворення текстових та ілюстративних матеріалів журналу тільки з письмового дозволу видавця © «Культура і життя» Наклад 2000 Ціна договірна