Щотижнева газета «Культура і життя» by Національне газетно-журнальне видавництво

№ 13 (4481)

30 березня, 2012 рік

ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНА УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА

www.uaculture.com

ХОРЕОГРАФІЯ › с. 5

«КИЯНОЧКА» НА СЦЕНІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ОПЕРИ

МУЗИКА › с. 6

ЖУРНАЛ «МУЗИКА» НА ЧЕРНІГІВЩИНІ

НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ › с. 11

СУЧАСНІСТЬ У ТРАДИЦІЙНІЙ ВИШИВЦІ

ЦІКАВА ЗНАНЬ ДОРІЖКА, КОЛИ З ТОБОЮ КНИЖКА Столична афіша

з 1 по 8 квітня 2012 року

с. 14

Нагол о с

Культура № 13, 30 березня, 2012 р.

Фото Андрія МОСІЄНКА

МИХАЙЛО КУЛИНЯК: «В УКРАЇНУ ПОВЕРТАЮТЬСЯ ЇЇ КУЛЬТУРНІ ЦІННОСТІ»

Михайло Михайло Кулиняк, Кулиняк, міністр культури міністр культури України України

ДОРОГІ ДРУЗІ! Вже півстоліття ми щорічно, 27 березня, відзначаємо Міжнародний день театру. Свято майстрів сцени засноване 1961 року у Відні на ІХ Конгресі Міжнародного інституту театру при ЮНЕСКО. Театральне мистецтво є одним із найдорогоцінніших надбань культурного і духовного життя людства. Згадка про перший театральний досвід датується 2500 роком до нашої ери. Перша театральна гра відбулася в Єгипті. У Давній Греції театр став формуватися як мистецтво, встановлювалися чіткі визначення трагедії і комедії, а також інших театральних форм. В Україні театральне мистецтво бере початок із глибокої давнини, коли воно проявлялося в народних іграх, танцях, піснях і обрядах. Здавна сцена – це особливий світ із власною аурою, він захоплює та дивує. І не має значення, чи слухаємо оперу, чи насолоджуємося майстерністю і грацією артистів балету або стежимо за грою драматичних акторів, – ми завжди відчуваємо особливу атмосферу свята. Сьогодні неухильно зростає роль театру, його потужний вплив і визнання – результат натхнення, професійного досвіду, творчої спрямованості, що безпосередньо пов’язані із розвитком нашого суспільства, його традиціями і культурою. У 2011 році вперше в Україні у Відкритому фестивалі театрів для дітей та юнацтва «ТЮГ – 2011» (м. Макіївка) брали участь члени виконкому Міжнародної асоціації театрів для дітей та молоді – АССІТЕЖ. Із метою підтримки театрів для дітей та юнацтва 2011-го колегією Міністерства культури надано статус академічного Донецькому обласному російському театру юного глядача (м. Макіївка), Запорізькому обласному театру юного глядача, Першому українському театру для дітей та юнацтва (м. Львів) та Дніпропетровському обласному українському молодіжному театру. Водночас Міністерство культури надає підтримку національним драматичним театрам України. У 2011 році за сприяння Мінкультури відбулась гастрольна поїздка Національного академічного театру імені Івана Франка до Севастополя; пройшли ювілейні заходи з відзначення 85-ліття від дня відкриття у Києві Державного російського драматичного театру та 70-річчя від дня присвоєння театрові імені Лесі Українки; Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки взяв участь у міжнародному фестивалі «Театральний дивертисмент» у Ізраїлі. Великі надії ми покладаємо на молоде покоління діячів сцени, відкрите для нових ідей та сміливих експериментів. Творча молодь впевнено підкорює світові підмостки, утверджує дух постійного мистецького пошуку. Хочу висловити вдячність усім митцям України за збереження традицій театрального мистецтва, наполегливу працю, відданість високому покликанню. Вітаю театральномистецьку громадськість із професійним святом – Міжнародним днем театру!

23 березня у Львові відбулася презентація ікони XVI ст. «Хрещення Ісуса у річці Йордан», яку викрали у січні 1984-го із фондосховища Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького Міністр культури Михайло Кулиняк взяв участь в урочистій церемонії презентації ікони та привітав усіх присутніх із поверненням в Україну врятованої національної святині: «Господь нас нагороджує. Т�� е, що було незаконним шляхом відібране, повертається на своє місце�� .�� На наших очах відтворюється історична справедливість, і ми маємо нагоду бачити повернений іконописний твір у празниковому ряді рідкісного іконостасного ансамблю XVI ст. церкви Собору Пресвятої Богородиці с. Либохора». Михайло Кулиняк також подякував Міністерству закордонних справ України і Державній митній службі за тісне та кон структивне партнерство та висловив сподівання, що така подія не буде останньою. «Можливо, вона послугує прикладом для інших нинішніх власників і вже у недалекому майбутньому й решта ікон із числа викрадених знайдуть свій шлях додому», – зазначив міністр. На урочистостях також були присутні голова Львівської обл держадміністрації Михайло Костюк, голова Львівської обласної ради Олег Панькевич, голови постійних депутатських комісій культури міста та області Орест Шейка та Ярослав Музичко, начальник управління культури Львівської обласної державної адміністрації Сергій Бурко, представники львівських мистецьких академій та музеїв. Гостей привітав генеральний директор Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького Ігор Кожан, який подякував Міні стерству культури за сприяння у поверненні фондового раритету. «Це вже четверта ікона, викрадена у січні 1984 року, повернулася до музейних стін. На початку 2011-го фундація “Одигія” придбала цю ікону у її тодішнього власника й виявила бажання подарувати раритет Україні. Власне акт передавання пам’ятки відбувся цього року 27 лютого у Гаазі в приміщенні Посольства України в Нідерландах. А нині ми презентуємо її у Львові», – зазначив Ігор Кожан. У січні 1984 року з фондосховища цього музею було викрадено 22 ікони ХV–ХVІІІ ст. Це стало найрезонанснішою крадіжкою у культурно-мистецькому житті України того часу і розглядалося на найвищому політичному рівні. По гарячих слідах �� у�� далося повернути дев’ять ікон. Доля тринадцяти раритетів залишалася невідомою. Їхні зображення та опис були опубліковані у «Каталозі культурних цінностей, викрадених з музеїв та культових

На презентації ікони XVI ст. «Хрещення Ісуса у річці Йордан»

споруд України (1984–1998)», виданому 1999 року Національною комісією з питань повернення в Україну культурних цінностей. Подальша тривала робота Міністерства культури України та Державної служби контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України щодо розшуку викрадених раритетів увінчалася успіхом. Одну з тринадцяти викрадених ікон «В’їзд Христа до Єрусалима» XVI ст. було знайдено та повернено Україні 2003 року Федеральним міні стерством культури Німеччини.

Ікона XVI ст. «Хрещення Ісуса у річці Йордан»

На початку �� 2011�� -го�� російському колекціонеру Ігорю Возякову під час формування колекції для приватного музею «Дім ікони» (м. Москва, РФ) в одній із європейських держав було запропоновано придбати старовинну ікону. Для проведення експертизи до Швейцарії було запрошено провідних спеціалістів.�� У результаті кількох мистецтвознавчих експертиз підтвердилося, що це був той самий артефакт – ікона XVI ст. «Покрова Богородиці», що належала Львівському музею. У липні 2011 року московський колекціонер передав згадану ікону в дар Україні. За побажанням громадянки Росії Любові Єлізавєтіної та за сприяння Державної служби контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України і Росохоронкультури Міністерства культури РФ у вересні 2011 року до України повернулася ще одна святиня XV�� ст. – ікона «Розп’яття з пристоячими», яка перебувала у зібранні російського колекціонера Михаїла Де Буара (Єлізавєтіна). Сьогодні прокладено шлях додому четвертому безцінному

твору сакрального мистецтва з тих тринадцяти, викрадених у 1984-му. На початку 2011 року ф�� ундація «Одигія» придбала ікону «Хрещення Ісуса у річці Йордан» у її тодішнього власника та виявила бажання подарувати Україні цей раритет. Передача цієї пам’ятки другої половини ХVІ ст. українській стороні відбулася 27 лютого 2012 року у приміщенні Посольства України в Королівстві Нідерланди у м. Гаазі. Ікони з церкви Собору Пресвятої Богородиці у с. Либохора Турківського району Львівської області, що належать збірці Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького, складають один із небагатьох збережених українських іконостасних ансамблів ХVІ ст. Цей іконостас репрезентує 21 пам’ятка – з них сім ікон празникового ряду та 10 ікон апостольського ряду. До музею іконостас надійшов 1914-го. Це ікони ряду празників, які передав о. парох Михайло Білас, інші – привіз із експедиції директор музею, професор Іларіон Свєнціцький. «Культурі і життя» завідувач відділу давньоукраїнського мистецтва Марія Гелитович розповіла, що комплекс ікон із іконостасних ансамблів ХVІ ст. є важливим у дослідженні історії українського іконостаса, його формуванні й вивченні української ікони загалом. «Ми раді презентувати іконостас як певну цілість. Однак доля ікони «Благовіщення» із нього досі залишається нез’ясованою, тому у реконструкції згаданого іконостаса на експозиції ми відтворили її графічне зображення на білій плямі». Сьогодні про мистецькі особливості празників є змога говорити конкретніше, оскільки нещодавно завершено реставрацію в�� сіх ікон цього ряду, реставратором якого є Володимир Мокрій. Важливим виражальним засобом либохорських празників є їх�� ня�� колористика. Насичена палітра чистих яскравих барв несе в собі емоційний вираз. Майстер демонструє досконале вміння поєднувати кольорові плями, надавати з їх допомогою ритмічного ладу композиції, виражати кольором змістову суть твору. Оксана ГАЙДУК

Новини

Культура № 13, 30 березня, 2012 р.

яку відкрив міністр культури України Михайло Кулиняк. До столичної театральної громади звернувся голова Київської міськдержадміністрації Олександр Попов. Разом із грамотами та вітаннями київські актори отримали й більш суттєві подарунки – мерія вручила три ордери на квартири. Цьогорічна церемонія ювілейна – двадцята. У 14 номінаціях нагороди отримали: «За кращу драматичну виставу» – «Минулим літом в Чулимську» – Театр на Подолі. «За кращу музичну виставу» – «Травіата» – Муніципальний театр опери і балету для дітей на юнацтва. «За кращу дитячу виставу» – «Пасажир у валізі» – Театр драми і комедії на Лівому березі Дніпра. «За кращу камерну виставу» – «Push Up» – Новий драматичний театр на Печерську. «За кращу режисерську роботу» – Віталій Малахов – вистава «Минулим літом в Чулимську» – Театр на Подолі. «За краще виконання чоловічої ролі» – Василь Кухарський – вистава «На дні» – Театр на Подолі. «За краще виконання жіночої ролі» – Вікторія Булітко – вистава «Минулим літом в Чулимську» – Театр на Подолі. «За краще виконання чоловічої ролі другого плану» – Андрій Самінін – вистава «Найвище благо у світі» – Театр драми і комедії на Лівому березі Дніпра. «За краще виконання жіночої ролі другого плану» – Людмила Смородіна – вистава «Гімн демократичної молоді» – Театр ім. І. Франка. «За кращу сценографію» – Марія Погребняк – вистава «На дні» – Театр на Подолі. «За кращу музичну концепцію» – Вікторія Булітко, Іван Небесний – вистава «Минулим літом в Чулимську» – Театр на Подолі. «За краще пластичне вирішення» – Лев Сомов – «Пасажир у валізі» – Театр драми і комедії на Лівому березі Дніпра. «За кращий ак торський дебют» – Віктор Марвін – вистава «Ти пам’ятаєш, Альошо…» – Майстерня театрального мистецтва «Сузір’я». «За кращий режисерський дебют» – Станіслав Жирков – вистава «Наташина мрія» – Театр «Відкритий погляд». Алла ПІДЛУЖНА

ДО 80-РІЧЧЯ УКРКІНОХРОНІКИ В КИЄВІ ВІДКРИЛАСЯ ВИСТАВКА 27 березня у Державному політехнічному музеї Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» відкрилася виставка, присвячена 80-річчю Української студії хронікальнодокументальних фільмів. Міністр культури України Михайло Кулиняк, відкриваючи виставку, відзначив чудову нагоду згадати й віддати належне студії «Укркінохроніка», яка стала справжньою школою української кінопубліцистики та увіковічила українську історію останніх восьми десятиліть. «Окрему сторінку славної історії студії вписали нинішні документалісти, які були серед перших, хто фіксував вселенську трагедію України і героїзм українців у боротьбі з наслідками чорнобильської аварії. Фільм режисера Шевченка «Чорнобиль. Хроніка важких тижнів» пройшов екранами усього світу, відзначений багатьма найвищими нагородами, а також Державною премією СРСР. Нині на студії документальні фільми створюються кінематографістами нового покоління», – зазначив міністр. У відкритті виставки також взяли участь директор Української студії хронікально-документальних фільмів Наталія Шевчук, представники Державного агентства України з питань кіно, керівництво НТУУ «КПІ». Гості та учасники виставки переглянули театралізоване дійство, яке унаочнювало гасло виставки: «Кіно – воно з безсмертям заодно, кіно – воно в історію вікно». Експозиція виставки представляє здобутки української кінодокументалістики та надає можливість докладніше дізнатися про творчість видатних вітчизняних кіномитців і окремі віхи діяльності студії від 30-х років ХХ століття до наших днів. Оксана ГАЙДУК

ЛИСЕНКІВСЬКИХ ЛАУРЕАТІВ ПОБІЛЬШАЛО Серед низки мистецьких премій, які щорічно вручаються за високі досягнення в галузі музичної культури, найпрестижнішою вважається Премія імені Миколи Лисенка. Вона присуджується композиторам і музикознавцям, чий творчий внесок у розвиток національного мистецтва рішенням авторитетного журі визнано вельми вагомим.

Фото Романа РАТУШНОГО

ЮВІЛЕЙНА ПЕКТОРАЛЬ На сцені Національного театру імені Івана Франка відбулась церемонія нагородження лауреатів вищої театральної премії «Київська Пектораль»,

Микола Лисенко, Аріадна Лисенко, Юрій Шевченко

Цьогоріч цю визначну нагороду отримав відомий композитор, заслужений діяч мистецтв України Юрій Шевченко за балети «Те, що приніс вітер» і «Ніч Перуна». Диплом, пам’ятну медаль і грошову винагороду лауреатові передали заступник міністра культури України Тимофій Кохан, голова правління Національної спілки композиторів України Ігор Щербаков і голова журі, очільниця Київської організації НСКУ Ганна Гаврилець.

За багаторічною традицією, урочиста церемонія віншування лауреата відбулася 22 квітня, в день народження основоположника української професійної музичної школи, у садибімузеї Миколи Лисенка, що на вулиці Саксаганського в Києві. Гадаємо, така висока нагорода у рік відзначення подвійного ювілею композитора-класика – 170-річчя від дня народження і 100-річчя з дня смерті – є особливо приємною. Щиро вітаємо! Ольга ГОЛИНСЬКА

УКРАЇНСЬКІЙ СТОЛИЦІ – ЄВРОПЕЙСЬКІ СТАНДАРТИ У Києві засновано Громадянський форум. Ініціатори – відомі українці, серед яких митці, науковці, підприємці, спортсмени та освітяни. Лідером став перший Президент незалежної України Леонід Кравчук. Метою об’єднання є відродження та розвиток столиці слов’янської культури. Серед пропозицій ініціативної групи – зберегти історичний центр, покласти край незаконній забудові та відчуженню землі, а головне – покращити життя киян та вдосконалити систему управління. Працювати форум намагатиметься разом із владою й запрошує долучатися всіх небайдужих. Про перше засідання Громадянського форуму Києва, яке відбулося в Українському домі, читайте в наступному номері «КіЖ».

Поліна Сасько

І курсу Національної музичної академії України імені Петра Чайковського (клас професора Т. Рощиної). Перше місце у третій віковій групі (до 30-ти років) посіла Маргарита Головко – асистент-стажист фортепіанної кафедри НМАУ. Щиро вітаємо і бажаємо вам завоювання нових творчих вершин, дорогі лауреатки!

Яна ЛЕВИЦЬКА

ВІТАЄМО МОЛОДИХ ПІАНІСТІВ! У Чехії, в старовинному місті Плзень утридцяте пройшов авторитетний Міжнародний конкурс піаністів імені Бедржиха Сметани (проводиться один раз на два роки). Молоді українські виконавці вкотре підтвердили свій високий європейський рівень. У другій віковій групі (до 20-ти років) перемогла вісімнадцятирічна Поліна Сасько (перша премія) – студентка

Маргарита Головко

Міністерство культури України оголошує конкурс на заміщення посади директора Київського державного хореографічного училища. У конкурсі можуть брати участь громадяни України, які вільно володіють українською мовою, мають повну вищу фахову освіту і стаж педагогічної роботи не менше ніж п’ять років. Термін подання заяв – 2 тижні з дня опублікування оголошення. Особи, які бажають взяти участь у конкурсі, подають такі документи: – заяву; – особовий листок з обліку кадрів з фотографією; – автобіографію; – копії документів про вищу освіту. Документи надсилати за адресою: 01601, м. Київ, вул. І. Франка, 19, Міністерство культури України. Телефон для довідок: (044) 235-23-94.

Міністерство культури України оголошує конкурс на заміщення посади ректора Харківської державної академії культури. У конкурсі можуть брати участь громадяни України, які вільно володіють українською мовою, мають вчене звання професора, науковий ступінь доктора або кандидата наук і стаж науково-педагогічної діяльності не менше ніж десять років. Термін подання заяв – 2 тижні з дня опублікування оголошення. Особи, які бажають взяти участь у конкурсі, подають такі документи: – заяву; – особовий листок з обліку кадрів з фотографією; – автобіографію; – копії документів про вищу освіту, наукові ступені та вчені звання; – список друкованих праць і винаходів, завірених у встановленому�� по�� рядку. Документи надсилати за адресою: 01601, м. Київ, вул. І. Франка, 19, Міністерство культури України. Телефон для довідок: (044) 235-23-94.

Су часн е ми ст ецтво

Культура № 13, 30 березня, 2012 р.

Художник «Nô» Кензо Такада У Центрі сучасного мистецтва М17 відкрилася персональна виставка живопису «Nô» всесвітньо відомого дизайнера Кензо Такади, засновника популярного бренда Kenzo Для модниць усього світу слово Кензо – немов «Сезам, відкрийся!» для казкового Аладдіна. Здається, саме тільки прізвище легендарного заснов ника блискавичного Дому моди (нехай справи у ньому пан Такада залишив майже 12 років тому) відкриває двері до світу краси, витонченості та… «блискучого життя». Тож, не дивно, що перший приїзд до української столиці людини-легенди викликав чималий ажіотаж у колах селебрітіз і просто поціновувачів прекрасного. І для багатьох не таким уже й важливим було, що саме «малює» загадковий японець і презентує під милозвучною назвою «Но». Незважаючи на те, що відгуки про картини майстра «у кулуарах» лунали різні (від «лубок» до «це геніально!»), живопис Кензо дійсно залишається продовженням на новому рівні справи всього його життя. Колись майстра називали «кутюр’є театру кабукі». Зараз його як живописця надихає ще

Дизайнер Кензо Такада

та публікою. У картинах зашифровані символи, які треба розуміти. Живопис Кензо – це дійсно великою мірою… автопортрети (що анітрохи не притаманно традиційному японському живопису!) Велику частку київської експозиції складають також і жіночі портрети, музою для яких стала модель-українка. Загалом у ЦСМ «М17» представлено 16 картин і 19 ескізів пензля «японського парижанина». Їхня вартість, до речі, становить 5 тис. євро – 40 тис. євро. Полотна пана Такади виставлялись у Парижі, Мюнхені, Буенос-Айресі, Марокко та Москві. До Києва виставка завітала вперше. – Ким би ви хотіли бути насправді: дизайнером чи художником? – запитали у знаменитості під час київської прес-конференції. Здається, Такада Кензо образився, немов дитина, – але як справжній японець намагався стримати почуття: – Я би волів просто бути! Я не хочу вже нічого нікому доводити. Я – творча людина, і на цьому етапі займаюся самовираженням.

складніший за кабукі традиційний японський театр який існує ще з XIV століття. «Nô» – в перекладі з японської – майстерність або мистецтво. Це – символічний театр, скупий на декорації та жести акторів. Проте кожен рух чи деталь одягу в ньому промовляють досвідченому глядачеві більше, ніж цілі сцени у західних постановках. Невід’ємними атрибутами но є маски, покликані передавати емоції персонажів, та багаті кімоно, які зберігалися по кілька століть. – Чому ви обрали темою творчості саме театр? – запитали пана Такаду під час прес-конференції. – «Nô» – це зовсім інший світ, який знаходиться у нетутешній реальності. Аби осягнути його, треба дуже глибоко розуміти коди та символи. Щоразу відвідуючи спектаклі театру но, я сам дуже важко пізнавав їх. Моє перше знайомство з ним, зрозуміло, було пов’язане з любов’ю до костюмів. Я, звичайно, люблю театр кабукі, який є більш популярним, більш народним порівняно з но, Але но – більш духовний і вимагає глибинного пізнання. Коли обрав но своєю темою, це стало для мене своєрідним діалогом із естетикою театру, його костюмами. Мої автопортрети – це діалог між мною

Фото Дмитра ЛАРІНА

Повернення конструктивізму до Харкова У Харкові «етапною» виставкою «Construction. Від конструктивізму до contemporary. Харків XX– XXI» відкрився Центр сучасного мистецтва «ЄрміловЦентр». Культурну інституцію у будівлі Національного університету імені Каразіна вже порівнюють із найбільшим у Східній Європі київським «ПінчукАртЦентром» «ЄрміловЦентр», названий на честь легендарного харківського художника-авангардиста Василя Єрмілова, з’явився з ініціативи громадської організації «Асоціація випуск ників Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна». «Він зіграє в «першій столиці» таку саму роль, як «ПінчукАртЦентр» у Києві: з’явився – і почнуть відкриватися інші галереї», – впевнена харківська арт-спільнота. «Це довгоочікуваний, реально якісний, гідний за масштабами, ідеологією, архітектонікою, програмною діяльністю, яка сюди закладена, майданчик. Скільки разів ті, хто має відношення до галерейного і художнього процесу в Харкові, скаржилися на дефіцит площ, що все дуже камерно,

Виставка «Construction. Від конструктивізму до contemporary. Харків XX–XXI»

немає можливості провести великі масштабні проекти, робити великі фестивалі та взагалі серйозно показувати сучасне мистецтво! І ось, нарешті, відбулося те, про що ми всі мріяли», – цитує сайт Mediaport.ua директора Харківської муніципальної галереї і куратора першої виставки «ЄрміловЦентру» Тетяну Тумасян. Директор «ЄрміловЦентру» Наталія Іванова вважає появу в Харкові

подібної інституції «поверненням конструктивізму в чистому вигляді». Дійсно, лаконічна геометрія обштукатурених стін, на яких висять роботи художників, і цементних колон передає дух цього напряму мистец тва 1920-х років. Найяскравішим же прикладом «конструктивістського» арту всесвітнього значення залишається знаменита харківська будівля Держпрому.

Назва першої виставки, з якою стартував центр, – «Construction. Від конструктивізму до contemporary. Харків XX–XXI», – символічна. Відповідно ідеї організаторів, вона мала стати своєрідним мостом, перегуком між авангардистамиконструктивістами початку минулого століття та їхніми спадкоємцями, сучасними українськими художниками. «Зв’язок часів» втілили роботи восьми авторів: легендарних Бориса Косарева і Василя Єрмілова та відомих сучасних харківських художників Віталія Куликова, Павла Макова, Артема Волокітіна, Романа Мініна, Гамлета Зіньковського і Аліни Клейтман. Утім, «ЄрміловЦентр» замислювався не лише як виставковий майданчик. Тут, за словами організаторів, як і належить арт-центру, відбуватимуться лекції та майстер-класи, обговорення та дискусії. Вже наступного дня після офіційного відкриття «у Єрмілова» презентували монографію про життя і творчість самого Василя Єрмілова. Сторінку підготувала Алла ЧЕРДИНЦЕВА

Культура № 13, 30 березня, 2012 р.

Хор еогра фія

Іспит глядачеві складено Культурний центр «Кияночка» знову продемонстрував шанувальникам балету, як його підопічні виростають у справжніх артистів Свою майстерність вихованці школи зірок танцю продемонстрували на вражаючому балетному дійстві у Національній опері України. У першому відділенні артисти за участю солістів Національної опери України зачарували глядачів виконанням фрагмента з балету «Лебедине озеро» (хореографія Маріуса Петіпа та Льва Іванова), концертних номерів «Вигнання» (хореографія Вадима Прокопенка) та «Гранд-па з балету “Пахіта”» (хореографія Маріуса Петіпа). Багатьох зворушив «Лебідь» (хореографія Михайла Фокіна). Заслужена артистка України, солістка Національної опери Христина Шишпор переконливо виразила стан вмираючого птаха: вірилося, що його полишають сили, і трепет крил викликав щире співпереживання. «Треба було дозріти морально, щоб передати глядачеві трагедію, яку переживає лебідь, за короткий час – сказала балерина. До того ж без кінця йде па де буре – коли без зупинки рухаєшся на пуантах. У той же час руки мають «танути», бути м’якими, наче без кісток. Зробити це грамотно нелегко». У другому відділенні артисти театру «Молодий балет Києва», студенти Київського хореографічного коледжу, учні хореографічної гімназії та вечірнього відділення КЦ «Кияночка» успішно склали іспит глядачам, порадувавши їх сучасною балетною виставою «Кармен-street» (Дитя вулиці) (Ж. Бізе – Р. Щедрін). Висловлені артистам компліменти стали найвищою оцінкою. Дія спектаклю може повторитися в будь-якій країні, поки є бідність, багатство та кохання, яке не зважає на соціальну нерівність, а звідси ворожнеча і боротьба за почуття. На пустирі в околицях міста бідні діти зустрічаються із багатими. Дівчата із заможних сімей убрані як ляльки, а хлопчики з аксесуарами суперменів. Маленька безпритульна краде ляльку для хворої дівчинки Рокі. Безпритульна Кара, яка очолює братство таких, як вона, дітлахів, заступається за друзів, чим зацікавлює хлопчика з багатої сім’ї Джона. Спалахує кохання, проте мати хлопця намагається

Сцена з балету «Лебедине озеро» П. Чайковського

нав’язати йому іншу наречену – вередливу багату Барбі. Тоді Джон покидає рідний дім назавжди, прямуючи за коханою. Довга фата тягнеться за ними, яку мати намагається ще перетягти на себе. Нею ступає Рокі, щоб обійняти покинуту матір. «Світ не такий справедливий, як би нам хотілося. І я подумала, що можна було б чудову музику використати не для того, щоб зображати образ вільної жінки Кармен, яка принесла нещастя стільком чоловікам, а розкрити внутрішній світ підлітків, – розповіла балетмейстер-постановник, заслужена артистка України Алла Рубіна. – Показати зіткнення багатства з бідністю та любові із прагненням вирішити долю людини за допомогою розрахунку. Отож, головна ідея балету не любов, а співчуття, яке втілює просвітлена Рокі. Вона єднає покинуту матір і Кару: так ворожі світи сходяться». Алла Рубіна зізналася: з молоддю працювалося нелегко, бо їм довелося танцем розповідати про серйозні речі. Отож, пояснювала, як виразити щастя, досягнуте за рахунок трагедій інших людей. Намагалася передати характери – розкутість бідних дітей та химерність багатих, не ставлячи самоціллю технічні складності спектаклю.

Тісато Ісікава у виставі «Кармен-street»

Маленькі кроки на великій сцені («Гранд-па з балету «Пахіта» Л. Мінкуса)

Про молодих артистів балетмейстер каже: «Чудові виконавці, працюють, як дорослі. От Тісато Ісікава (Кара – Авт.) плакала, що впала, а я цього навіть не помітила. Працюють як останній раз, немов справжні артисти». Вихованки «Кияночки» зі складу артистів, які танцювали вечірній спектакль (ранком були інші), розповіли про роботу над образами своїх героїнь. Тісато Ісікава, фіналістка шоу «Танцюють всі!» на СТБ, повідомила, що ця робота допомогла їй професійно зрости, бо прийшлося думати над тим, що виражаєш, щоб передати характер. Допомогли впоратися із

завданням поради досвідченого постановника. Красивим і позитивним вважає Корінна Маслова свого персонажа Рокі. Водночас зіграти так, щоб у цьому переконався глядач, балерині було нелегко. Вихованці школи зірок танцю успішно склали іспит глядачеві, отримавши приз їхніх симпатій у вигляді оплесків і овацій. І це, напевно, найважливіша позитивна оцінка, без якої інші, найавторитетніші, втрачають сенс. Світлана СОКОЛОВА Фото Юрія ШКОДИ

«Діти вулиці»

Му зика

Культура № 13, 30 березня, 2012 р.

Чернігівські нотатки У строкатому калейдоскопі подій сучасного бурхливого життя не так вже й багато таких, які хочеться надовго затримати в пам’яті. Одним із найцікавіших моїх вражень останнього часу стала поїздка до Чернігова Відомий музикознавець, кандидат мистецтвознавства, лауреат Премії імені Миколи Лисенка Валентина Кузик запросила мене до складу київської делегації, що мала взяти участь у роботі щорічної науково-практичної конференції в Чернігівському музичному училищі імені Левка Ревуцького. До своєрідного київського десанту увійшли також доктор мистецтво знавства, професор Національної музичної академії України імені Петра Чайковського Маріанна Копиця, в минулому головний редактор Української філії фірми «Мелодія», нині відеооператор Микола Кузик і правнук видатного українського композиторакласика, чиє ім’я носить Чернігівське училище, Тарас Ревуцький. На порозі головного корпусу училища нас радо зустрів його директор, заслужений діяч мистецтв України Володимир Суховерський. Екскурсія просторими аудиторіями нас вразила, – в стінах навчального закладу обладнано чотири (!) кімнати-музея, серед яких, звичайно ж, і музей Левка Ревуцького. Невдовзі відкриється меморіальний клас-музей видатного українського хормейстера і педагога, заслуженого діяча мистецтв України Любомира Боднарука. В установі панує дух любові до мистецтва, української музичної культури, рідної Чернігівщини, гордості за славетних земляків. Ми приїхали не з порожніми руками. Тарас Ревуцький і Валентина Кузик урочисто передали в дар бібліотеці училища 33 примірника книжок і нот із бібліотеки Левка Миколайовича. Серед них, зокрема, першодруки

Київська делегація з директором і викладачами Чернігівського музучилища

оперних клавірів Олександра Бородіна, Миколи Римського-Корсакова, унікальні вагнерівські видання, датовані 1900-ми роками, фортепіанні збірники з власноручними помітками Ревуцького та багато іншого. Справжнє захоплення усіх присутніх викликала доповідь Валентини Кузик «Музичний автограф Левка Ревуцького». Велике враження на аудиторію справила розповідь Маріанни Копиці про творчість її чоловіка, видатного українського композитора, педагога і музично-громадського діяча Івана Карабиця, десятиріччя з дня смерті якого відзначалося нещодавно. Особливу сторінку цього повідом лення становила історія створення опери-ораторії «Київські фрески» на лібрето Бориса Олійника.

Мені ж випала щаслива нагода презентувати оновлений (що стало для слухачів певним сюрпризом) журнал «Музика», поділитися планами на майбутнє та запросити чернігівських колег – викладачів і студентів – до співпраці. Повний комплект минулорічних номерів часопису, а також примірники відроджених журналів «Український театр», «Театральноконцертний Київ» та інших видань Національного газетно-журнального видавництва України подаровані училищній бібліотеці. Нашу групу люб�� ’�� язно прийняв начальник Головного управління культури, туризму і охорони культурної спадщини Чернігівської обласної державної адміністрації Сергій Мойсієнко. Зустріч було присвячено розробці

Харківська бахіана Завдяки Харківській обласній філармонії, яка провела артфестиваль «Харківська бахіана», шанувальники класичної музики мали змогу почути твори Дітріха Букстехуде, Йоганна Себастьяна Баха, Йоганна Крістіана Баха, Йоганна Людвіга Кребса та інших композиторів у виконанні не тільки місцевих музикантів, але і світових знаменитостей У місті є органний зал. Завершується будівництво нового концертного комплексу філармонії, де передбачено приміщення із сучасною акустикою і новим органом. Урочисте відкриття фестивалю відбулося під знаком вшанування видатного генія, який створив еталон музики бароко, без чиїх творів сьогодні неможливо уявити жоден органний концерт. Розпочав програму фесту московський органіст Микола Григоров, котрий виконав Дорійську токату і фугу славетного композитора, шість хоральних прелюдій зі збірки Густава

Ансамбль мідних духових інструментів «Харків-брас»

Шюблера, Концерт ре мінор за Антоніо Вівальді. Артисти ансамблю мідних духових інструментів «Харків-брас» (художній керівник Олег Федорков) і заслужена артистка України Марина Чиженко (мецо-сопрано) відтворили дивовижну, вишукану атмосферу музики XVI–XVII століть, що прославляє духовне начало. Можна скільки завгодно сперечатися щодо популярності класичної музики загалом і органної зокрема,

але факти, як то кажуть, уперта річ. На фестивальних концертах був аншлаг. Далеко не всі бажаючі змогли потрапити на виступ професора музичної академії з Кракова (Польща) Марека Стефанського. У його інтерпретації звучала старовинна польська органна музика: Taбулатура Монастиря Святого Духа у Кракові, Варшавська органна табулатура, Дітріх Букстехуде, Йоганн Себастьян Бах, Йоганн Крістіан Бах, Йоганн Людвіг Крес, Йозеф Райнбергер, Йоганнес Брамс, Фелікс

пропозицій щодо гідного вшанування Левка Ревуцького, 125-річний ювілей якого відбудеться в лютому 2014-го. Отже, подорож виявилася винятково цікавою й результативною. Ми поверталися до Києва щасливі, спов нені нових яскравих вражень, надій на майбутнє плідне співробітництво, зігріті теплом сердець чернігівців, а головне – із чітким відчуттям важливості й перспективності спільних зусиль усіх небайдужих щодо збереження найкращих надбань національної культури по всій Україні задля її подальшого активного й успішного розвитку. Ольга ГОЛИНСЬКА, головний редактор журналу «Музика» Фото Ірини ДЕМ’ЯНЧЕНКО

Мендельсон-Бартольді. Не кожного дня таке можна почути на Слобожанщині. «Харківська бахіана» покликана знайомити не тільки меломанів, але й пересічних городян зі світовими шедеврами, популярність яких не зменшується з роками. Не раз виконував цикли всіх органних творів Йоганна Себастьяна Баха провідний російський органіст, соліст Московської державної академічної філармонії, професор Російської академії музики імені Гнєсіних, заслужений артист Росії Олександр Фісейський. У рамках фестивалю він представив харків’янам еталонні трактування Прелюдії і фуги до мажор, Семи хоральних обробок, «Маленького гармонічного лабіринту», Прелюдії і фуги ре мажор, Фантазії соль мажор, Фантазії і фуги ля мінор, Концерту до мажор за Антоніо Вівальді. Ініціатори «Харківської бахіани», відверто кажучи, не прогнозували такого приголомшливого результату. Їм було особливо приємно визнати, що свято таки вдалося і слухачі радо відвідували концерти. Харків не часто приймає «зірок» такої величини. Володимир СУБОТА, власкор «КіЖ», Харків

Му зика

Культура № 13, 30 березня, 2012 р.

Дебют з високого старту Величезне задоволення отримали відвідувачі концерту Академічного симфонічного оркестру Національної філармонії України (диригент – Ігор Палкін) за участю солістів Зої Рожок (сопрано) та Андрія Маслакова (баритон) На перший погляд ординарний плановий концерт насправді став непересічною подією для всіх, хто теп лого березневого вечора вирішив насолодитися класичними оперними шедеврами. На сцені Колонного залу імені Миколи Лисенка у супроводі оркестру дебютували солісти Національної опери України. Концертну програму було побудовано на протиставленнях: інструментальної (увертюри до опер В. А. Моцарта «Викрадення з сералю» та «Чарівна флейта» у неперевершеному виконанні оркестру) та класичної і романтичної вокальної (арії й дуети з німецьких та італійських опер) музики; високого жіночого (колоратурне сопрано З. Рожок) і низького чоловічого (бас-баритон А. Маслакова) голосів; комедійних і ліричних або драматичних образів. Отже, концерт пройшов напрочуд динамічно, що називається, на одному диханні. Артисти відмовилися від поширеної останнім часом практики виконання оперних шлягерів і продемонстрували рідкісні фрагменти з опер «Директор театру» Вольфганга Амадея Моцарта, «Дон Сезар де Базан» Жюля Массне, «Лінда ді

Андрій Маслаков, Зоя Рожок та Ігор Палкін приймають вітання

Шамуні» Гаетано Доніцетті (їх блискуче заспівала З. Рожок), «Фіделіо» Людвіга ван Бетховена, «Мефістофель» Арріго Бойто та інших (прозвучали в інтерпретації А. Маслакова). Для дуетних номерів співаки обрали яскраві й характерні оперні мініатюри, що потребували не лише віртуозного вокалу, а й неабиякої акторської майстерності. Беззаперечною кульмінацією в цьому плані став архіскладний дует Папагени й Папагено з «Чарівної флейти» Вольфг анга Амадея Моцарта, де швидкий темп сусідить із буфонною скоромовкою й вимагає чіткої бездоганної дикції, – не дарма ж публіка зустріла його бурхливими оваціями і довго не відпускала героїв.

Приємно, що співаки, незважаючи на молодість, мають за плечима солідну професійну підготовку і перемогу на кількох міжнародних конкурсах вокалістів. Так, Зоя Рожок успішно закінчила Національну музичну академію та асистентуру-стажування в класі славетної Діани Петриненко. Андрій Маслаков після закінчення Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова по класах фортепіано й диригування пройшов курс вокалу у Нюрнберзькій вищій школі музики (клас професора Я. Хаммара). Голос Зої Рожок – сильний, яскравий, дзвенів, мов кришталево чистий струмок. Кожна нота в її партіях була вивіреною і добре продуманою,

філігранною. Їй однаково добре вдаються ліричні образи, сповнені пристрасті й одночасно ніжності (Лючія з однойменної опери, Адіна з «Любовного напою» Г. Доніцетті) та запальні, характерні (як-от Севільяна з «Дона Сезара»). До того ж, співачка прекрасно виглядає на сцені: струнка, тоненька, в розкішних ошатних сукнях – сама, немов коштовний діамант. Андрій Маслаков – великий майстер створення глибоких сценічних образів: іронічного («Фауст» Ш. Гуно) та зловісного (однойменна опера А. Бойто) Мефістофеля, суворого Пізарро («Фіделіо»), зловісного Каспара («Вільний стрілець» К. М. Вебера). Його густий, насиченого тембру голос вражає гнучкістю, інтонація – суто німецькою педантичною точністю. Арії, що прозвучали в другому відділі, були складнішими, власне, являли собою розгорнуті оперні сцени, де різнохарактерні епізоди вимагали професійної витривалості, умілого філірування звука (дует-поєдинок Адіни й Дулькамари з «Любовного напою»). Чудово, що в нашій Національній опері є такі артисти. А ще похвальніше, що вони не «спочивають на лаврах» в очікуванні нової оперної партії, а дарують свій талант слухачам. Отже, наостанок мушу зазначити: дебют на головній філармонійній сцені країни вийшов напрочуд вдалим. І хочеться побажати молодим митцям «так тримати!» Ірина СІКОРСЬКА Фото Сергія НІКОЛАЄВА

Грандіозний проект Донецького оперного Донецький національний академічний театр опери та балету імені Анатолія Солов’яненка не раз дивував шанувальників мистецтва яскравими, хвилюючими й актуальними виставами. Зараз театр працює над великим міжнародним проектом – постановкою опери Ріхарда Вагнера «Летючий Голландець» Прем’єра відбудеться у грудні, а сьогодні ми можемо бачити ті важливі, продумані кроки, які здійснюють митці на шляху до успіху. «Летючий Голландець» – одна з ранніх опер видатного німецького композитора Ріхарда Вагнера, написана ним за власним лібрето у 28-річному віці. У подальшому він не раз повертався до твору та переробляв його. Нотний матеріал остаточного варіанта опери театрові передав генеральний консул Німеччини у Донецьку Клаус Циллікенс. Уперше в Україні «Летючий Голландець» виконуватиметься за оригінальною партитурою автора і мовою оригіналу. (На відеосуфлері подаватиметься переклад.) Музикознавці одностайно визнають, що музика твору складна, але надзвичайно романтична, пристрасна. Щоби донецькі артисти змогли бездоганно виконати цікаві, непрості партії, художній керівник проекту, головний диригент Донецької опери, народний артист України Василь Василенко на початковому етапі роботи запросив попрацювати кілька днів із вокалістами музичного репетитора, відомого німецького музиканта Мальте Кроїдла. Кроїдл не раз брав участь у всесвітньо відомому Вагнерівському фестивалі, який проходить у німецькому місті Байройті. Він – один із найкращих знавців і виконавців творів свого видатного співвітчизника. Кроїдл розставив акценти, вказав на точне фразування, працював зі співаками над правильною вимовою. Маестро лишився задоволений візитом

Мальте Кроїдл (Німеччина)

до Донецька й відзначив, що артисти добре зрозуміли, відчули музику його улюбленого композитора. А диригент-постановник Василь Василенко захоплено відгукнувся про значення порад висококласного фахівця з батьківщини Вагнера: «Це, як молоко матері для новонародженої дитини». Постановку опери «Летючий Голландець» на сцені Донецького оперного здійснюватимуть відомі митці з Німеччини: режисер Мара Курочка та художники-сценографи Момме Хінріхс і Торге Мьоллєр. На творчій зустрічі з колективом театру

й представниками ЗМІ вони презентували концепцію, ескізи костюмів, макети декорацій спектаклю. Фахівці з Німеччини прагнуть створити оформлення сцени, гідне музики Вагнера. Одним із важливих елементів сценографії буде проекція на екран моря, підводного світу. Мара Курочка має міжнародне визнання як оперний режисер. Свої найкращі постановки класичного репертуару вона здійснила в тандемі з провідним сучасним режисером Філіпом Штьольцлем. На творчій зустрічі у Донецьку Мара Курочка підкреслила: «Все, що відбувається у суспільстві, знаходить втілення у мистецтві. Персонажі містичної історії про “Летючого Голландця” страждають через відчуття власної непотрібності. Тут є багато паралелей між ХІХ століттям і нашим часом. Головна ж тема опери, яка проходить через більшість творів Вагнера, – тема жіночої вірності, жіночих мрій, яким не судилося збутися». Опера «Летючий Голландець» – унікальний для України проект, який реалізується за підтримки Посольства Німеччини в Україні та Генерального консульства Німеччини у Донецьку. Представник генерального партнера – компанії «СКМ» Наталя Ємченко вважає, що такі масштабні акції здатні змінити уявлення про Донецьк як суто промислове місто, вони сприятимуть піднесенню майстерності й міжнародному визнанню наших митців. У ці весняні дні, коли відзначається Міжнародний день театру, хочеться побажати всім, хто створює театральні вистави, натхнення і успіхів. Продовж уйте дивувати і захоплювати нас талановитими роботами! Лариса БОНДАРЕНКО Фото Лариси ФЕДОРЧЕНКО

Обра зотворч е ми ст ецтво НОВИНИ

ПІДГОТОВКА ДО ЄВРО На Співочому полі встановлять гігантську Зозулицю. У Києві до Євро-2012 на Співочому полі з’явиться 3-метрова Зозулиця – неофіційний символ футбольного чемпіонату. Про це заявив один із ініціаторів її встановлення Микола Білик.

За його словами, фігура матиме металевий каркас, а сама буде виконана з бетону. Робота над скульп турою вже почалася. «Це і справді буде гідна відповідь африканської вувузели футбольним уболівальникам: трипільський свисток – зозулиця», – сказав Білик. Він розповів, що зозулиця – це музичний інструмент, який зроблений із глини, більше відомий як окарина. «Зозулиця сама по собі унікальна. Це може бути іграшка в руках дитини, свищик на грудях уболівальників, талісман на полі перед матчем або ж сувенір у туристичній колекції – під час Євро-2012», – додав Микола Білик. На Співочому полі споруда має з’явитися в травні. Крім того, вона матиме схоже звучання як і в звичайних малих зозулиць. ПРЕЗЕНТУЮТЬ ЛЕМКІВСЬКИХ ЛЯЛЬОК У Тернополі в обласному художньому музеї відбулось відкриття виставки лемківських ляльок, на якій представлені роботи з пластмаси, текстилю, ляльки-мотанки. Майстер Олена Задорожна представила експонати зі своєї колекції, а також провела майстер-клас із виготовлення ляльки-мотанки. Вона зауважила, що раніше ляльки використовували не лише для дитячих розваг чи декору, а як і обереги. Привертає увагу колекція старовинних лемківських рушників Лариси Сороки. Триватиме виставка впродовж двох тижнів. Яна ЛЕВИЦЬКА

Культура № 13, 30 березня, 2012 р.

Весняні ноктюрни Київщини Так називається виставка живопису та скульптури, присвячена 80-річчю столичної області, яка триває в Києві у Національному музеї Тараса ШЕВЧЕНКА Захід проходить під патронатом голови Київської облдержадміністрації Анатолія Присяжнюка. Із відкриттям виставки присутніх привітали виконуючий обов’язки начальника управління культури і туризму Київської ОДА Ігор Подолянець, заступник голови Національної спілки художників України (НСХУ) Петро Зикунов, голова Київської організації НСХУ Леонід Сотник та інші гості. А подивитися на нову експозицію в той день зібралася сила-силенна митців, народні обранці та творча інтелігенція. Більшість представлених художників – з Київщини, вони – учасники пленерів, які проводить заслужений художник України Анатолій Марчук у батьківській садибі в селі Козичанка Макарівського району. Ми побачили олійні роботи й самого Марчука, який повідомив, що працює і в техніках акварелі та офорта.

осмислюється молодою авторкою. У струнах імпресіоністичного мазка Анатолія Зорка бринить відчуття весни, а Анатолій Марчук у живописі загадковий, напівасоціативний». Петро Зикунов вважає: на виставці поряд із мистецтвом, наближеним до абстрактного, формального, демонструється реалістичне. А пейзажі вийшли цікавими, бо спрацьовані з напругою. Скульптор Зіновій Федик представив 12 робіт. Він звернувся до трипільської тематики, представив-

Заслужений художник України Анатолій Марчук

Шевченка вперше, але я думаю, вона стане традиційною», – сказав автор проекту Олександр Кочубей. «Музейні співробітники побачили потужних мистецьких особистостей новими очима, бо їх твори заграли несподіваними барвами, – поділилася враженнями заступник генерально-

Микола Євтушенко. «Ідилія». 2009

Ноктюрн – поширена назва музичних композицій, створених на відкритому повітрі й навіяних поетичним настроєм ночі. Вечірня пора традиційна і для вернісажів. Автори полотен багато років працюють на пленерах у столичній області, отож більшість робіт створена на відкритому повітрі: навіяне романтичною літньою ніччю вдень виливається на полотно. Присутні милувалися картинами під тематичну музику – весняні «ноктюрни» Київщини, Полтавщини та Слобожанщини. Виконанням давніх українських пісенних композицій підтримав художників фольклорноетнографічний гурт «Деснянка». Відвідувачі ознайомилися із кращими роботами заслужених художників України Анатоліїв Зорка та Марчука, Ігоря Мельничука, художників Володимира Гарбуза, Миколи Євтушенка, Інни Пантелемонової, скульпторів Михайла Дмитріва, Зиновія Федика, Василя Корчового, Михайла Горлового, заслуженого художника України Степана Куцого та Івана Дідура. «Митці підібрали різножанрові роботи на теми весни, відродження, теп ла та любові: пейзажі, портрети. Виставка такого формату в музеї Тараса

го директора музею Тетяна Чуйко. – Величезна кількість світла струмує з робіт відомого поривом та рельєфним мазком Володимира Гарбуза. У творах Миколи Євтушенка присутні наша доба і відтінок постмодерну, високу нашу традицію він поєднує з іншими – так, що відчуваємо навіть присмак японської поезії. В Інни Пантелемонової бачимо рафіновану українську культуру, яка з давніх традицій іконопису, потрапила в майстерню бойчукістів, а тепер

Інна Пантелемонова. «Всесвіт на двох». 2010

ши вироби головним чином із дерева та бронзи. «Глибинні традиції я постарався трансформувати у сучасну форму. Ось трипільська берегиня – в її зображенні проглядається велика маса богині стародавніх часів і якби накладеної на неї Оранти». Чимало відвідувачів зупинялися біля портрета Гоголя Зіновія Федика з оргскла та граніту, заворожені тим, як скульптору вдалося передати його духовність, глибину та релігійність. Розповідаючи про свої картини, молода художниця Інна Пантелемонова відкрила таємницю: «Тут представлено п’ять картин із серії, присвяченої українській пісні, якої, мабуть, не було б, якщо б я жила в іншому місті, наприклад, в Одесі, звідки я. Краса Київщини, де мешкаю вже тринадцять років, надихає». Петро Зикунов та Ігор Подолянець висловили сподівання на те, що буде організована обласна організація НСХУ. Присутні почули також про плани провести цьогоріч близько десяти пленерів. Дай Боже, щоб задумане здійснилося, бо експозиція «Весняні ноктюрни Київщини» гучно заявила, що її автори – потужна творча сила, яка на високому рівні представляє край, і тому гідні підтримки. Світлана СОКОЛОВА Фото Романа РАТУШНОГО

Фото Світлани СОКОЛОВОЇ

Зіновій Федик та його «Трипільська берегиня». (1997)

Культура № 13, 30 березня, 2012 р.

Обра зотворч е ми ст ецтво

Харків Бекетівський

Виповнилося 150 років від дня народження Олексія Бекетова З нагоди ювілею в місті відкрилися «Бекетівські асамблеї». Урочисті заходи триватимуть місяць Ім�� ’�� я видатного архітектора Олексія Миколайовича Бекетова тісно пов�� ’�� язане з Харковом. Тут його музей під відкритим небом. Саме він наприкінці XIX і на початку XX століть створив архітектурне обличчя міста, побудувавши неповторні будинки, які й донині прикрашають центральну частину. Одна зі станцій метрополітену, що розташована на площі Архітекторів, навколо якої зведено найбільше особняків за проектами відомого митця, названа його іменем. Академік архітектури, заслужений діяч мистецтв УРСР Олексій Бекетов народився в сім’ї засновника фізико-хімічної науки, академіка Санкт-Петербурзької академії наук Миколи Миколайовича Бекетова. Брат батька теж був ученим, ботаніком, членом-кореспондентом СанктПетербурзької академії наук. Дитинство Олексія Миколайовича пройшло в тісному спілкуванні із членами родин Мечникових і Алчевських. Він здобув прекрасну освіту. Одночасно навчався в малярській школі Марії Іванової – Раєвської, а потім в Академії мистецтв Петербурга. По завершенні освіти виконав дисертаційний проект «театрального училища», за який одержав малу золоту медаль і звання «класного художника I ступеня». 1889 року повернувся до Харкова, де розпочав власну практику. Першою його будівлею став будинок комерційного училища, виконаного у формах ренесансу. Згодом зводить одну з найбільших будов міста – будинок Судових Установ. За оригінальність цього проекту Санкт-Петербурзька академія мистецтв надала йому звання професора. Олексій Бекетов мав неабияку працелюбність і жагу творити задля того, аби кожне місто мало свою неповторність. Архітектор виконав проект міської громадської бібліотеки на 1,5 мільйона томів з галереєю видатних людей і нумізматичним музеєм (нині це державна наукова бібліотека імені В. Короленка), за що дістав звання дійсного члена Академії архітектури СРСР (1939 р.). Донині читальний зал

Пам’ятник Олексію Бекетову

зберігся в такому вигляді, яким його вималював зодчий. – Харків шанує Олексія Миколайовича, бо завдяки його таланту наше місто має своєрідну архітектуру, чим вирізняється поміж багатьох населених пунктів, – зазначає головний архітектор Харкова Сергій Чечельницький. За його проектами зведено громадські будівлі не тільки на Слобожанщині. Він автор громадських споруд у Дніпропетровську, Сімферополі, Лубнах, Новоросійську, Ростові-наДону, Новочеркаську. І скрізь вони досі привертають увагу своєю виразністю ліній і форм. І це не дивно. Архітектор завжди був прихильником прийомів і принципів класичної композиції, ренесансу, традицій російської класичної архітектурної школи. Діапазон і майстерність володіння цими формами незвично широкий: від монументальних колонад і багатоярусних пілястрових порталів до ліричного образу балкона-лоджії з фігурами каріатид, якими він прикрасив особняк для своєї сім’ї. У цьому плані характерна споруда Дворянського театру в Сімферополі (1911 р.). Але архітектор вправно викори стовував й інші стилі. При проектуванні комплексу будинків Медичного товариства з бактеріологічним інститутом імені Іллі Мечникова (нині це науково-дослідний інститут мікробіо логії та імунології) він звернувся до

Ансамбль споруд на площі Конституції. Харківський автотранспортний технікум (Земельний банк), Будинок техніки (Волзько-Камський банк), Харківський академічний театр ляльок імені В. Афанасьєва (Торговий банк)

стилю модерну. Як пізніше згадував Олексій Бекетов, йому сподобалося експериментувати в пошуках новаторства. Згодом у передреволюційне десятиліття він звів у Харкові кілька банківських будинків у стилі модерн, які стали одними з найцікавіших творінь, що максимально виявили талант митця в епоху, в якій він творив. В Алушті на березі моря знаходиться музей Олексія Бекетова – пам’ятка садибної архітектури (1896 р.). Саме тут у Професорському (Робочому) куточку свого часу збудував дачу батько архітектора. Поруч за власним проектом збудував собі будинок і Олексій Миколайович. Коли будова батька згоріла, на цьому місці син звів для себе флігель. У радянський період архітектор теж активно працював, розробляючи типові проекти житлових будинків, шкіл, будинків відпочинку для шахтарів Донбасу. Активно займався педагогічною діяльністю. До початку Великої Вітчизняної війни завідував кафедрою архітектури в Харківському інституті комунального будівництва. Завдяки благодійному фонду імені Іллі Мечникова в Харкові нещодавно встановлено пам’ятник Бекетову. – Я зобразив архітектора в його улюбленому кріслі за робочими кресленнями, – каже автор пам’ятника, народний художник України Сайфаддін Гурбанов. До речі, це крісло Олексія Миколайовича й досі зберігається в НДІ мікробіології та імунології. У рамках святкування ювілею в культурно-діловому центрі відкрилася виставка живопису Олексія Бекетова «�� Зодчий-художник�� »�� , на якій представлено 110 картин із зібрань місцевого художнього музею та родини РофеБекетових. –�� Як художник, Бекетов нинішньому поколінню маловідомий. Отож, ця виставка дозволяє краще пізнати майстра ще й як вправного живописця, – сказала директор Харківського художнього музею Валентина Мизгіна. Свого часу він виставлявся разом з такими іменитими художниками, як Сергій Васильківський та Микола Самокиш. Його картини «�� Тихий вечір», «Васищеве», «Осінній вечір на морі�� »�� , �� «�� Татарське село�� »�� та багато інших відомі шанувальникам таланту маестро. – Гідне місце в ряду наших славних земляків займає Олексій Миколайович Бекетов. Ювілейну дату відзначають у вузах, де архітектор викладав, у проектних інститутах та владних структурах. Це дійсно велична постать, – сказав на врочистостях заступник голови Харківської облдерж адміністрації Євген Савін. Ім’я талановитого зодчого нині вшановують і в Алушті, де цього року виповнюється 25 років з дня відкриття Будинку-музею Олексія Бекетова. Присутній на презентації виставки директор музею Валерій Циганник запросив усіх на урочистості до Криму. Адже на півострові теж пишаються його архітектурними творіннями. Володимир СУБОТА, власкор «Культури і життя». Харків Фото автора

9 НОВИНИ

ПЕРШИЙ ВИХІД У СВІТ До 15 квітня в Дніпропетровському художньому музеї проходитиме персональна виставка місцевої художниці Тетяни Юшкової. 8 січня Тетяна Петрівна відзначила своє

65-ліття. Вона неодноразово брала участь в обласних і всеукраїнських виставках, проте експозиція «Малюю з любов’ю», приурочена до її ювілею, є першою «персоналкою». На ній представлено близько 100 творів у техніці графіка, живопис, батик. Переважно це – зображення кольорів і рослин, які дарували майстрині позитивні емоції та надихають її. З 1989 року Тетяна Юшкова є членом Дніпропетровського відділення Національного союзу художників України. Твори художниці зберігаються в Дирекції художніх виставок України (гобелен «200 років Дніпропетровську»), в приватних колекціях. ЖІНКИ ОЧИМА ЖІНОК У Сімферополі прошла фотовиставка під назвою «Жінки очима жінок». Молоді дівчата-фотографи презентували портрети 17 значимих для автономії представниць прекрасної статі. У проекті взяли участь мешканки Севастополя, Євпаторії, Сімферополя, Сак і Ялти. Ялту представили фотограф Ірина Романченко та чудовий художник по костюмах Ганна Кузнєцова. За словами Ірини Романченко: «Мені цікаво було взяти участь у такій виставці, оскільки вже протягом кількох років виношую ідею сфотографувати цікавих жінок, які щось створили на цьому світі та ще народили дітей, і зробити фотовиставку з їхніми портретами. Я прийшла додому до Ганни Іванівни, вона показала свої роботи, розповіла про себе. Захотілося сфотографувати її серед зроблених нею творів, тому що кожний вона малювала вручну, олівцем і аквареллю, і кожний можна назвати витвором мистецтва. Крім того, всі костюми, які робилися за її ескізами, робилися вручну. Для мене робота з Ганною Кузнєцовою виявилася дуже цікавим процесом. До речі, вона була дуже задоволена своїм портретом, та і журналісти охоче фотографували і знімали саме цю роботу, а також спілкувалися як з автором, так і з «моделлю». Передбачається, що найближчим часом ця фотовиставка знову експонуватиметься в Севастополі. Яна ЛЕВИЦЬКА

Теа тр

Культура

«Умирають Майстри…», але віють «Вітри Березоля» Із нагоди 125-річчя від дня народження Леся Курбаса в Харкові, де він зазнав як найбільшого розквіту таланту, так і найфатальнішого безталання в житті, відбулася низка заходів вшанування пам’яті геніального режисера Ювілейні події розпочалися на пантеоні родини Леся Курбаса, куди з урочистими промовами і квітами прийшли представники мистецької громадськості: викладачі та студенти Харківського національного університету мистецтв ім. І. Котляревського, Харківської державної академії культури, директор та актори Театру ім. Т. Шевченка («Березіль»). Утім, особливої подяки заслужили присутні на заході голова та секретар Харківського відділення Національної спілки театральних діячів України – Сергій Бичко і Олена Либо та заступник голови міської Ради Ігор Терентьєв. Саме вони зуміли в короткий термін розшукати у художника С. Якубовича модель, за якою було відлито горельєф профілю Курбаса на фронтоні пантеону, й поновили мистецьку святиню. Адже незадовго до ювілею вандали знову серйозно пошкодили її. Отож, справа вшанування імені Леся Курбаса в такому драматичному – і знову на харківській землі! – контексті виглядала аж ніяк не формальною. Леся Курбаса продовжують знищувати і після його смерті… Того ж дня відкрилася експозиція у літературному музеї (автор і екскурсовод – актриса Наталія Цимбал). Тут було презентовано безцінні документи – фотоальбом сестер Тінських, актрис театру «Березіль», із світлинами колективу, зокрема Л. Курбаса та В. Чистякової (особистий дар актора і режисера А. Стародуба), три листи і записка – автографи Леся Курбаса (до харківського драматурга І. Дніпровського). Нарешті, паспорт майстра та одна з його останніх фотографій, зроблена вже під арештом. 14–15 березня на базі Будинку актора відбулася міжнародна наукова конференція «Лесь Курбас в контексті світової та вітчизняної культур», де взяли участь імениті курбасознавці зі столиці: Лесь Танюк, Неллі Корнієнко, Лариса Брюховецька та Ганна Веселовська, а також були озвучені доповіді дослідників-іноземців: Вірляни Ткач (США) та Ірини Макарик (Канада). В рамках заходу «Театр у кошику» презентував виставу «Сон. Комедія» за Т. Шевченком, а керівник театру Ірина Волицька виступила з доповіддю. Тематично різнобічно та найбільш вагомо було представлено харківське коло дослідників спадщини Курбаса (представники двох театральних вузів і Державної академії дизайну та мистецтв). Крім основної наукової та творчої програм під час конференції відбулася презентація бібліографічного покажчика «Творчий спадок Леся Курбаса у XXI столітті» (видання ХДАК, 2012). Увечері 15 березня гості та учасники попередніх акцій прийшли на велику сцену Театру ім. Т. Шевченка

Вистава до ювілею вийшла певною мірою тривожною, такою, що бентежить почуття і думки, враховуючи обставини відзначення 125-ліття Леся Курбаса на Харківщині («Березіль»), під сорокаметровою стелею якої – хтозна! – ще вирують «голоси» вистав Курбаса; прийшли в ту залу, де Леся Курбаса «розпинали» руками власних учнів на зборах 5 жовтня 1933 року… Березільцінащадки за традицією присвятили ювілярові виставу, цього разу – «Вітри «Березоля». У порожній чорній рамі дзеркала сцени блимали білим оком то одна, то інша афіші «Березолю» харківського періоду. Трагічно-урочистий настрій підсилювала класична музика, як в останній виставі Курбаса на волі – «Маклені Грасі»… Так розпочалася вистава, здійснена автором задуму, п’єси і режисером С. Пасічником, художнім керівником театру О. АркадінимШкольником з акторами. Усвідомлюючи космічний масштаб генія і недорівнюваність йому жодного із сучасних акторів «Березоля», С. Пасічник ніби роздвоїв образ: двоє акторів-початківців І. Ключник та Є. Моргун уособили максималістське, у вічному пошуку нутро Леся Курбаса. Власне, це були лише нариси. Образи не склалися. М. Стерлік втілив у «Вітрах «Березоля» образ Курбаса – «розумного Арлекіна», який у північному табірному «СЛОНі» перетворився на трагічного П’єро (пантоміма з грою на фортепіано, від якого Курбаса відривають силою, але воно продовжує звучати ще дужче…) Старше, досвідчене покоління акторів втілювало динаміку пошуків,

розмах ідей, зрештою, мудрість та біль Леся Курбаса. Роман Жиров був Курбасом, найпристраснішим та романтичнішим за духом. Валерій Брильов виразним сумом очей з-під зачіски романтичного абрису так нагадував Леся Курбаса! Акторові вдалося виявити шевченківське альтер-его реформатора, його героїчний прометеїзм. Утім, найзначнішою стала іпостась, втілена Степаном Пасічником. Адже як автор сценічної композиції, безумовний ідеолог вистави та режисер, якому ідеї Курбаса є близькими по життю, С. Пасічник зміг акумулювати в своїй ролі всю енергію підготовки цього урочистого вечора. Його режисерським ходом стало оповідання основних віх життя Курбаса крізь вірші Ліни Костенко та Е.-М. Рільке. Поезії, що на перший погляд, римуються з серпанком глорії, концептуально дібрані та вибудовані у композицію, виявили пружну мускулатуру міцного та жорсткого (мов колючий дріт) каркасу думки. Вірші пронизувала тема вибору митця, його важкого шляху та приреченості у суспільстві. «Поезія згубила камертон!», – одразу задав високу трагічну ноту С. Пасічник. Ймовірно комусь видасться, що душевний біль, протест, голос сумління не є категоріями мистецького тексту, втім саме ними послуговувався С. Пасічник, виступаючи від особи сценічного Леся Курбаса. І саме в цьому була зрозумілою його громадянська позиція.

№ 13, 30 березня, 2012 р.

Як пекучо-болюче пролунала у виконанні Пасічника центральна композиція «Умирають майстри». Вона лунала контрапунктом до небесної музики клавесина. Степан Пасічник став «нер вом» і камертоном вистави. «Зло», що призвело Курбаса на Сандормох, у виставі було представлене по-перше, узагальненим образом держапарату у постаті капітана Матвєєва –(Едуард Безродний), подруге, «прозаседавшимися» товаришем Левітіною (Оксана Стеценко) і драматургом Микитенком (Богдан Білецький). Не дивно, що голові НСТДУ Л. Танюку таке «зло» здалося карикатурним, кволим, адже в ті часи Курбасу та його однодумцям загрожувала реальна і потворна смерть. Всесильний Микитенко у виставі постав похлопчачому спантеличеним, обуреним і запальним. Левітіна змусила згадати гостре фейлетонне перо Булгакова у зображенні функціонерів літераторів. Одноосібний вбивця 1111 неповинних людей Матвєєв виглядав зіпсованим хлопцем, який дорвався до влади. Простір, світло, фоново-ритмічна лінія вистави була організована таким чином, аби якомога сильніше проявити трагедію зупиненого руху. Якщо спочатку рух ототожнюється з вітрами, крилами, на які стає молодий геній Курбас і його вічно юний «Березіль», то згодом – виникають асоціації з потягом, що невпинно несе Леся Курбаса на північ, спочатку до Москви, а потім ще далі, до Північного моря та безкрайого лісоповалу. С. Пасічник сміливо поєднав документальне свідчення на екрані – відеооповідь Романа Черкашина про останнє прощання з опальним Курбасом на Південному вокзалі, – та ігровий момент, коли всі «Курбаси» з валізами в руках разом, водночас обернулися до глядачів, немов з того жовтневого небуття 1933 року. Режисер розклав на спектри тему сильної та неподіленої любові Леся Курбаса, підсиливши її багаторазовим згадуванням, це любов до життя, справи, до дружини. Майя Струннікова створила складний образ Валентини Чистякової, найвиразніше він відчувається в невеличкій сцені символічного спалення пам’яті: «Мені в ті страшні роки зробили декілька уколів, і я все забула… вітри!» Так образ помножився на символ забуття, вітрів розлук і «безвременья». Появу в образі Ванди Адольфівни Курбас старійшини «березільського» цеху Р. Кіріної можна сприйняти символічно – Римма Василівна у повоєнні роки грала на сцені з Валентиною Чистяковою, товаришувала з нею. Вистава до ювілею вийшла певною мірою тривожною, такою, що бентежить почуття і думки, враховуючи обставини відзначення 125-ліття Леся Курбаса на Харківщині. Втім, в цьому щемливому камертоні – запорука руху «Березолю», ознака його рефлексій та живого продовження. Юлія КОВАЛЕНКО Харків

Культура № 13, 30 березня, 2012 р.

На р одна творчість

Вишивальниця-новатор Тетяна Протчева створює вишивки, що світяться у темряві, картини-ілюзії та популяризує Україну за кордоном Неймовірне стає очевидним при знайомстві з роботами майстрині художньої вишивки Тетяни Протчевої. Народилася вона в Києві, має вищу технічну освіту, яка допомагає у творчості. Вишивкою займається з дитинства, перейнявши вміння від матері. Не дивно, що послуговуючись досягненнями науки і працюючи у техніці косий хрест, пані Тетяна створює незвичайні речі. Екскурсію ж своїм інтерактивним Музеєм вишивки, відкритим 2010 року в Києві, перетворює на сучасне шоу зі спецефектами. При огляді експозиції увагу привертає колекція «Гімн дереву», присвячена цьому поширеному елементу в культурах різних народностей. Око милують казкові дерева, вишиті білим на чорному фоні. Але найцікавіше попереду. Тетяна Протчева вимикає світло, і починаються дива – у темряві світяться оголені гілки без сніжинок, частина картини зникає, і все це замітає хуртовина зеленого «снігу» – елемент лазерного шоу.

Картина з колекції «Гімн дереву»

«Картина із двома деревами, на якій зникає нижнє зображення, називається «Таємний світ», і нагадує вона про потойбічне», – коментує майстриня. Світяться у вигадливої вишивальниці і німби святих, і тексти молитов («щоб можна було в пітьмі прочитати»). Останні вишиті так майстерно, немов написані графічним олівцем. Незвичайні білі нитки подарувала

Тетяна Протчева в Музеї вишивки

пані Тетяні одна японка. «Про їхні властивості я дізналася випадково вночі, коли побачила, як вони світяться», – розповідає рукодільниця. Показуючи картину зі сплутаними нитками, які утворюють форму яйця, вигадниця пропонує визначити її зміст. Люди бачать своє. Коли ж вимикається світло – всередині з’являється берегиня! Деякі картини вводять в оману зір. Не зразу збагнеш, скільки на одній із них полиць. З одного боку три, а з іншого – чотири. А роздивившись портрет Авраама Лінкольна, помічаємо його складові: зображення равлика, мишки, вовка та клоуна! У музеї бачимо навіть вишивку на рентгенівській плівці, на папері, та на кухонному начинні – ситі й каструлі. Якщо ж дивитися на крапочку посередині вишитої помаранчевофіолетової картинки протягом 30 секунд, а потім блимнути, можна, як стверджує майстриня, побачити кольори прапора України. Пані Тетяна пояснює це властивостями мозку. Подібну вишивку-загадку вже в квітні разом із іншими роботами вишивальниця презентуватиме на найпотужнішій у країнах СНД виставці з вишивки у Москві. Збирається подивувати Білокам’яну і вишитим портретом Володимира Путіна. Знахідки майстрині не залишилися непоміченими. Минулого року два досягнення потрапили до Книги рекордів України. Одне із них – новий

Мапа «Україна – єдина країна»

метод зображення вишивкою німба на іконах та картинах на біблейську тематику за допомогою спеціальних ниток. Успіх принесла презентація першої в Україні монохромної вишитої ікони «Іісус Христос у терновому вінці», що світиться в темряві. А другий рекорд – це новий вид декору крашанки – вишивка по шкаралупі. Проте найбільш знані проекти Тетяни Протчевої – мапи. «Побувавши в Японії та Шотландії, зрозуміла, що люди не знають навіть, де Україну шукати на карті. Тому я і вишила цю мапу, узгодивши її в Інституті картографії». Турбуючись про імідж країни, мапу пані Тетяна прикрасила камінцями Сваровські, які ще й позначають обласні центри, а її середина світиться вночі. Порадив звернутися до вчених чоловік, із яким вона узгоджує проекти. Підтримує їх і син, автор ідеї створення інтерактивного музею. Пані Тетяна переконана: підтримка сім’ї суттєво допомагає у творчості та вивільняє час для неї. «Олександри – чоловік і син – мають своє захоплення – роб лять радіокеровані моделі літаків, тому розуміють мене. Самі готують вечерю (смачно запікають рибу та м’ясо) і мене запрошують покуштувати». Презентація мапи в Києві, у Фонді української культури, зібрала багато відвідувачів. Питаннями «який малюнок мого регіону?» люди підказали ідею зробити карту, де кожна область позначена своїм орнаментом. До проекту «Україна – єдина країна», розпочатого 2009 року в місті Луцьк, приєдналися всі охочі. «Я взяла колір нитки, який не дуже відрізняється від фону, бо не всі ж уміють вишивати». Досягнення – найбільша мапа України (130 см х 100 см), вишита вручну за участю 236 осіб, – минулого року знайшло місце в Національному Реєстрі Рекордів України. Велику популярність завоювали її метелики до фраків, прикрашені традиційною українською вишивкою, бо таке оздоблення сучасного аксесуару ефектне. Ними поповнили свої колекції відомі люди, серед яких і Олег Скрипка (задля участі у шляхетних вечорницях). А батьки дарують їх хлопчикам, особливо учням музичних

шкіл. Неперевершені й краватки Тетяни Протчевої, орнаменти яких взяті з малюнків прадавньої Трипільської кераміки V–ІV ст. до н. е. Рукодільниці до вподоби теракотові, білі та чорні кольори давньої культури. Пані Тетяна активно займається й виставковою діяльністю. Лише протягом останнього часу картини на біблійну тематику, що світяться в темряві, демонструвалися в Експоцентрі України, у Києво-Могилянській академії, в Національній бібліотеці імені В. І. Вернадського, в музеї Павла Тичини, залах Британської Ради, Верховної Ради тощо. Презентувала вона сучасне мистецтво української вишивки й у посольстві України в Америці, в Японії (ЕХРО 2005), Китаї (ЕХРО 2010), Шотландії, Ізраїлі та інших країнах. А в планах – об’єднати вишитою картою нашої держави українців, які мешкають за кордоном, пропонуючи власноруч зробити стібки на полотні. Для цього планується подорож із вишитою картою країнами із потужними українськими діаспорами.

Вишита ікона «Іісус Христос у терновому вінці»

У серпні минулого року, коли в Києві проходив Конгрес Українців, проект майстрині «Україна – єдина країна» зацікавив керівників українських об’єднань за кордоном, і її запросили до Канади, скандинавських країн та Бразилії. До останньої збирається вже у жовтні. Вишивальниця-новатор робить велику справу: вносячи сучасні суперелементи в традиційну вишивку, привертає до неї інтерес. Дає їй друге життя, показуючи можливості застосування в сучасному одязі та інтер’єрі. Роботи Тетяни Протчевої презентують Україну на міжнародному рівні як прогресивну державу, яка водночас поважає свої традиції. Тож із нетерпінням чекатимемо нових ідей від талановитої вигадниці. Світлана СОКОЛОВА Фото Романа РАТУШНОГО

Вишивка по шкаралупі

Літ ера тура

Культура № 13, 30 березня, 2012 р.

Квітневі нотки Радіє Весна-красуня! Все звучить, сміється, квітне, бо – КВІТЕНЬ! Квітень – радість! Квітень – втіха! Починається Днем сміху! Посміємось, пожартуєм – Квітень тішиться, квітує!

Сонячно земля зігріта, Бо крокує місяць Квітень! А там, де крокує Квітень – квітне Матінка Земля духмяними травами та чарівними квітами. А якими квітами розквітла наша квітнева літературна сторіночка, вгадаєте?

Запрошуємо вас, наші маленькі читачі, в

ЗАГАДКОВИЙ КВІТНИЧОК

І в цій дивній квітчастій симфонії найдзвінкішими нотками пташине тьохкання, клекотіння, тінькання, цвірінькання!.. Так пернаті сповіщають про МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ПТАХІВ – 1 квітня. Звучать серед мережива Зеленої краси Від радості бентежної Пташині голоси! Квітує все, галузиться, Яскравиться, цвіте!.. І аплодує музиці Проміння золоте!

Що за дзвін у лісі чути? Дзінь-дзінь-дзінь!.. Не може бути, Щоб могли звичайні квіти Хай ледь чутно, та дзвеніти! Дзінь-дзінь-дзінь!.. – дзвенять між трав – Мелодійну втіху нам Неба чистого шматочки – Сині лісові… На газоні вздовж доріжки На тонких зелених ніжках, Ні, не келихи, а квіти Піднялися гордовито В день квітучий, в день весняний Біло, жовто і багряно!.. От би взятися за це Соковите стебельце, Щоби випити роси Із подібної краси!.. Біло, жовто і багряно Розкриваються…

(тюльпани)

І кожна галузка у квітні – маестро!

(дзвіночки)

Що несе нам красень-Квітень? Ну звичайно, гарні квіти, Трав’янисті килими – Щоби тішилися ми! Квітень усмішкою вабить, Розсипає скрізь кульбаби, Кида погляди ясні, Щоб сподобатись Весні! Ну як такий може не сподобатись? Від квітневих витівок-акордів звучить у природі дивна симфонія! Сади і гаї розбентежені квітом, Верхівками буйними бавиться Вітер! Весна диригує квітучим оркестром,

(кульбабка)

ДО МІЖНАРОДНОГО ДНЯ ДИТЯЧОЇ КНИГИ літературна сторінка саме для наших маленьких читачів, яких ми щиро вітаємо з КВІТНЕМ-МІСЯЦЕМ!

На зеленій, на галяві Жовті цяточки яскраві: Чи краплинки сонця впали, Чи курчатка заблукали?.. Ні, це в сонячні шапкú Повбирались квіточкú! Кожна квіточка пригожа Й справді на курчатко схожа! Чи на сонечко в травичці!.. На галяву подивіться – Личить як пухнаста шапка Квітці з назвою…

У травичці, між колосся В полі, в лісі, при дорозі Некрикливо собі квітне Гарна квітонька тендітна. Хоч на вигляд і звичайна, Має силу лікувальну! В неї золотаве личко, З білих клаптиків спідничка… Здогадатися неважко, Що ця квітонька…

(бузок)

Мал. Іоанни Дубровіної-Заболотської

(ромашка)

Що за піна кольорова: Біла, голуба, лілова? Хто вдихне – одразу ахне! Мов парфуми піна пахне! Це в квітучому садку Розцвіли кущі…

Розгадали загадковий квітничок? От молодці!

Літ ера тура

Культура № 13, 30 березня, 2012 р.

АФОРИЗМИ

Я фарби в лузі віднайду І кладку в небо прокладу! Мерщій до стáву всі бігом – Над ставом райдуга містком! Крап-крап, крап-крап, тра-ля-ля-ля! З’єднались небо і земля!

зі збірника «Біля витоків істини» (упорядник Микола Волков)

Книги-діти розуму. Джонатан Свіфт

Чуєте? Нам підспівують і квіти, і дерева, і птахи! Сама земля заспівала веснянки і від того стала ще прекраснішою!

Від квітучої краси аж співати хочеться! Та ще й дощик почав вигравати: Весняний дощик вигравá: Крап-крап!.. – накрапує дивá!

Марк Тулій Цицерон

Книга, яку ви не прочитали, не допоможе вам. Джим Рон

Бібліотеки – це скарбниці всіх багатств людського духу. Готфрід Вільгельм Лейбніц

Книги мені, мов хліб насущний, необхідні. Тарас Шевченко

І саме 2 квітня в день народження великого казкаря Ганса Крістіана Андерсена відзначається з 1967 року з ініціативи

Її шанує кожен: Вона повідать може Про все на білім світі Дорослому і дітям!.. Цікава знань доріжка, Коли з тобою…

та за ухвалою Міжнародної ради дитячої книги – МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ДИТЯЧОЇ КНИГИ. І кращого подарунка, ніж цікава книжка з гарними малюнками, годі й при(книжка)

Пр а в и л ьн о, К НИ Ж К А !

Дім, в якому немає книг, подібний тілу, позбавленому душі.

ДИВОСВІТ Небо синє, сонце ясне – І який цей світ прекрасний! Неповторний, різнобарвний: Розмаїті форми, фарби!.. Дивосвіте мого краю, Я вдивляюсь і вивчаю, Я милуюсь й пізнаю Україноньку мою!

Вдивлятися, вивчати, читати – завжди корисно і цікаво, тож для наших маленьких читачів ще одна загадка:

думати!

ПОДАРУНОК

Сторінку підготувала Людмила ГНАТЮК

Мал. Іоанни Дубровіної-Заболотської

Маленький Дениско від нетерплячки аж підстрибував біля настінного календаря і кожного дня старанно закреслював червоним олівцем проминуле число. Та коли до дня народження лишився тиждень терпець його увірвався зовсім. – Матусю, а яким буде мій подарунок? – обережно почав він. – Побачиш, синку, – лагідно відповідала мати. – Тату! Тату! А, може, це буде машина? А… може, трактор? – Обов’язково, синку, – посміювався батько. – Бабуню! Будь ласка! А воно буде барвисте? – Звичайно, рідний, – відповідала бабуся, пестячи йому м’якеньке волоссячко. – Ну скажи мені хоч ти, діду! Це – пароплав? – Так. – А може літак? – Так. – А може екскаватор? – Так. Ось і розмовляй після цього з дорослими! Напередодні свого свята Дениско розповідав друзям, що йому готують подарунок барвистий-барвистий, цікавий-цікавий, і що це буде і машина, і трактор, і пароплав, і літак, і екскаватор!.. Але діти відказали, що таких подарунків не буває. А ось і буває! – вигукнув ображений малюк і хутчій побіг додому. Кому не хочеться скоріше стати аж на цілий рік дорослішим? Може, кому й не хочеться, а Денискові хотілося дуже, і тому спати він ліг як ніколи рано. Та думка про подарунок бентежила його уяву і ніяк не давала заснути: «Чи дотримаються батьки свого слова? Чи буде його подарунок насправді барвистим-барвистим, цікавим-цікавим?.. І чи зможе він бути і машиною, і трактором, і пароплавом, і літаком, і екскаватором?.. А якщо ні – то що він взавтра скаже своїм друзям?..» Саме на цьому і перехопив Денискові думки нічний чарівник – сон. Рано-вранці хлопчик прокинувся і побачив біля свого ліжечка запашний букет квітів, який тримало у лапках кумедне ведмежа… А поряд… поряд… лежала КНИЖКА з чудовими барвистими малюнками! В ній було і про машину, і про трактор, і про пароплав, і про літак, і про екскаватор!.. Словом, було все те, про що мріяло його дитяче серце.

Ст оли чна а фіша

Культура № 13, 30 березня, 2012 р.

з 1 по 8 квітня 2012 року НАЦІОНАЛЬНА ОПЕРА УКРАЇНИ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА www.opera.com.ua Вул. Володимирська, 50, тел. 279-11-69 (каса)

1 – Х. Левенсхольд «Сильфіда» 3 – П. Чайковський «Лускунчик» 6, 8 – Дж. Верді «Дон Карлос» прем’єра НАЦІОНАЛЬНИЙ АКАДЕМІЧНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ДРАМАТИЧНИЙ ТЕАТР ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА www.ft.org.ua Пл. Івана Франка, 3, тел. 279-59-21 (каса)

Мала зала 1 (15.00) – Н. Птушкіна «Ти, якого любить душа моя…» 4 (15.00) – Л. Піранделло «Трохи вина, або 70 обертів» 5 (19.00) – В. Сигарєв, Л. Проталін «Мене немає» (Пізно лякати…) 7 (15.00) – А. Чехов «Три сестри» 8 (15.00) – Ф. Достоєвський, О. Володін «Голубчики мої!..» Експериментальна сцена www.vilnascena.kiev.ua Вул. О. Гончара, 71, тел. 486-80-40

1 (19.00) – «Жінка з минулого» (за Р. Шиммельпфеннінгом) 6 (20.00) – «Солодких снів, Ричарде» (за В. Шекспіром) 7 (19.00) – «Щуролов» (за О. Гріном) 8 (19.00) – Б.-М. Кольтес «Роберто Зукко» КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АКАДЕМІЧНИЙ ТЕАТР ОПЕРЕТИ www. operetta.com.ua Вул. Велика Васильківська, 53/3, тел. 287-26-30 (каса)

1 (12.00) – Г. Квітка-Основ’яненко «Шельменко-денщик» 1 (19.00) – В. Шекспір «Приборкання норовливої» 3 – І. Нечуй-Левицький «Кайдашева сім’я» 4 – О. Білозуб «Дві квітки кольору індиго» 5 – Е.-Е. Шмітт «Фредерік, або Бульвар злочинів» 6 – А. Чехов «Жона є жона…» прем’єра 7 (12.00) – Г. Гладков, В. Ліванов, Ю. Ентін «Бременські музиканти» 7 (19.00) – Е.-Е. Шмітт «Маленькі подружні злочини» 8 (12.00) – В. Васалатій «Попелюшка» 8 (19.00) – Я. Гашек «Швейк» Камерна сцена імені Сергія Данченка 6 – Ф. Достоєвський «Сон смішної людини» прем’єра 7 – Т. Ружевич «Стара жінка висиджує» Театр у фойє 1 – В. Винниченко «Натусь» прем’єра 7 – В. Винниченко «Дорогу красі» 8 – О. Довженко «Зачарована Десна» НАЦІОНАЛЬНИЙ АКАДЕМІЧНИЙ ТЕАТР РОСІЙСЬКОЇ ДРАМИ ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ www.rusdram.com.ua Вул. Б. Хмельницького, 5, тел. 234-42-23 (каса)

1 (12.00) – Р. Куні «Занадто щасливий батько» 1 (19.00) – А. Касона «Дерева помирають стоячи» 2 – «Цинічна комедія» (за В. Шекспіром) прем’єра 3 – І. Губач «Наполеон і корсиканка» 4 – Р. Куні «Занадто одружений таксист» 5 – М. Булгаков (за М. Сервантесом) «Дон Кіхот. 1938 рік» 6 – А. Менчелл «Бабине літо» 7 – Р. Харвуд «Квартет» 8 – Ф. Достоєвський «Дядечків сон» Нова сцена 1 (18.00) – Н. Птушкіна «Пізанська вежа» 2 (20.00) – Е. Мазія «Ігри на задньому подвір’ї» 3 (20.00) – Т. Бухштайнер, В. Никифорова «Норд-ост. Майбутнє покаже» прем’єра 4 (20.00) – Н. Лабют «Жирна свиня» прем’єра 8 (18.00) – В. Мухарьямов «Останнє кохання» Сцена «Під дахом» 1, 8 – «Олександр Вертинський. Бал Господній…» 5 – І. Вирипаєв «Валентинів день» 7 – «Шлюби укладаються на небесах…» (за Л. Толстим) Початок вистав о 20.00 АКАДЕМІЧНИЙ ТЕАТР ДРАМИ І КОМЕДІЇ НА ЛІВОМУ БЕРЕЗІ ДНІПРА www.drama-comedy.kiev.ua Просп. Броварський, 25, тел. 517-89-80 (каса)

1 (12.00) – У. Хуб «Пасажир у валізі» 1 (19.00) – Р. Баер «Чотири причини вийти заміж» 3 – В. Шекспір «Ромео і Джульєтта» 4 – І. Тургенєв «Найвище благо у світі…» прем’єра 5 – Л. Толстой «Анна Кареніна» 6, 7 – Д. Рубіна «Обман завдовжки у життя» прем’єра 8 – Р. Уоллер «Рожевий міст»

1 (12.00) – Г. Гладков «Пригоди бременських музикантів» 6 – П. Абрахам «Бал у Савойї» 7 – О. Рябов «Сорочинський ярмарок» 8 – В. Ільїн, В. Лукашов «За двома зайцями» прем’єра У приміщенні театру 1, 2 – Він – моя сестра прем’єра 4, 5 – Ladie’s Night АКАДЕМІЧНИЙ МОЛОДИЙ ТЕАТР www.molody.kiev.ua Вул. Прорізна, 17, тел. 278-73-92 (каса)

1 – Р. де Вос «Поки мама не прийшла» 3 – М. Ладо «Звичайна історія» 4 – М. Воронов «Торчалов» 5 – А. Курейчик «Людина і Вічність» прем’єра 6 – А. Крим «Квартет для двох» 7 – П. Гладилін «Афінські вечори» прем’єра 8 (12.00) – Б. Стельмах «Примхливе кохання Дроздоборода» 8 (19.00) – А. Шніцлер «Хоровод любові» Камерна сцена 1 – О. Островський «Право на любов» 3 – М. Шизгал «Любофф!» 5 – Леся Українка «Розмова» прем’єра КИЇВСЬКИЙ МУНІЦИПАЛЬНИЙ АКАДЕМІЧНИЙ ТЕАТР ОПЕРИ І БАЛЕТУ ДЛЯ ДІТЕЙ ТА ЮНАЦТВА www.musictheatre.kiev.ua Вул. Межигірська, 2, тел. 425-31-16

1 (12.00) – Б. Павловський «Білосніжка та семеро гномів» 7 (12.00) – О. Білаш «Пригоди Буратіно» 7 (19.00) – Київ Модерн-Балет: «Кармен. TV» (на музику Ж. Бізе) 8 (12.00) – Ю. Русинов «Дюймовочка» АКАДЕМІЧНИЙ ТЕАТР ЮНОГО ГЛЯДАЧА НА ЛИПКАХ www.tuz.kiev.ua Вул. Липська, 15/17, тел. 253-62-19

1 (12.00) – О.Уайльд «Привид замку Кентервіль» прем’єра 1 (19.00) – І. Тургенєв «Місяць у селі» 6 (19.00) – Леся Українка «Лісова пісня» 7 (12.00) – І. Стрельнікова, І. Стежка «Вождь червоношкірих» 7 (19.00) – П. Бомарше «Шалений день» 8 (12.00) – Ю. Чеповецький «Добрий Хортон» Мала сцена 1 (11.00) – О. Несміян «Ти особливий» 1 (19.00) – А. Курейчик «Людина та Вічність» прем’єра 4 (19.00) – А. Чехов «Роман доктора» 5 (19.00) – В. Мережко «Ігри вночі» 6 (13.00), 7 (11.00) – С. Козлов «Зеленими пагорбами океану» 8 (18.00) – О. Островський «Вовки та…»

КИЇВСЬКИЙ АКАДЕМІЧНИЙ ТЕАТР ЛЯЛЬОК www.akadempuppet.kiev.ua Вул. М. Грушевського, 1-а, тел. 278-58-08

1 (11.00) – М. Петренко «Про Курочку Рябу та Сонечко Золоте» 1 (13.00) – Г. Усач «Наш веселий Колобок» 1 (15.00) – Л. Розумовська «Русалонька» 1 (17.00) – Є. Шварц «Червона Шапочка» 8 (11.00) – В. Лівшиць, І. Кичанова «Таємничий гіпопотам» 8 (13.00) – Г. Усач, С. Єфремов «Троє поросят» 8 (15.00) – Б. Заходер, В. Климовський «Дюймовочка» 8 (17.00) – О. Толстой «Золотий ключик» Вистави для дорослих 6 – М. Старицький «За двома зайцями» КИЇВСЬКИЙ МУНІЦИПАЛЬНИЙ АКАДЕМІЧНИЙ ТЕАТР ЛЯЛЬОК www.puppet-theater.kiev.ua Вул. Миропільська,1, тел. 513-15-00

1 – М. Поливанова «Веселі ведмежатка» 7 – В. Данилевич (за Х.-К. Андерсеном) «Стійкий олов’яний солдатик» 8 – Г. Усач, С. Єфремов «Котик та Півник» Початок вистав об 11.00 та 13.00 АКАДЕМІЧНИЙ ТЕАТР «КОЛЕСО» www.koleso.teatr.kiev.ua Андрiївський узвiз, 8, тел. 425-04-22

4, 6 – «У Києві на Подолі, або «Гдє ві сохнітє бєльйо?» 5 – Ф. Міттерер «Жінки Моцарта» (Вебери) 7 – Я. Стельмах «Гра на клавесині» 8 (14.00) – «Зоряний хлопчик» (за О. Уайльдом) Камінна зала 3 – Р. Шиммельпфенніг «Під тиском 1–3» 6 – К. Людвіг «Примадонни» 8 – А. Шніцлер «Фатальний флірт, або Забавки» АКАДЕМІЧНИЙ ТЕАТР НА ПОДОЛІ www.theatreonpodol.com Контрактова площа, 4, тел. 425-54-89

3 – О. Вампілов «Старший син» прем’єра 5 – А. Крим «Звідки беруться діти?» 6 – М. Горький «На дні» 7 – Д. Діллон «Шість чорних свічок» 8 – В. Станілов «Опера мафіозо» Театральна вітальня Андріївський узвіз, 20-б

5 – О. Петров «Ніч для двох» КИЇВСЬКА АКАДЕМІЧНА МАЙСТЕРНЯ ТЕАТРАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА «СУЗІР’Я» www.suzirja.org.ua Вул. Ярославів Вал, 14-б, тел. 272-41-88

1, 8 – Ж.-Ж. Брікер, М. Ласег «Те, що приховують французи» прем’єра 3 – Дж. Марелл «Сміх лангусти» 5 – Л. Хохлов «Довершений Чарлі» 6 – О. Миколайчук-Низовець «Ассо та Піаф» 7 – Е.-Е. Шмітт «Оскар – Богу» Початок вистав о 19.00 Мікросцена Вул. Ярославів Вал, 16

6 – Х. Левін «Холостяки і холостячки» прем’єра 7 – Ф. Саган «Колючка» 8 – Р. Білецький «Розмова, якої не було» прем’єра Початок вистав о 19.30 ТЕАТР ПЛАСТИЧНОЇ ДРАМИ НА ПЕЧЕРСЬКУ www.ktpd.ho.com.ua Вул. Шовковична, 7-а, тел. 253-93-83

1 – «Маленький принц» (за А. де Сент-Екзюпері) 6, 7 – К. Гоцці «Король-олень» НОВИЙ ТЕАТР НА ПЕЧЕРСЬКУ www.newtheatre.kiev.ua Вул. Немировича-Данченка, 5, тел. 285-65-50

1, 8 (18.00) – Е. Шмітт «Розпусник» 5, 6 (19.00) – «Salida Cruzada – 8 кроків танго» МУНІЦИПАЛЬНИЙ ТЕАТР «КИЇВ» www.teatr-kiev.kiev.ua Русанівська набережна, 12, тел. 229-10-92

1 (12.00) – «Терем-теремок» прем’єра

1, 8 (19.00) – М. Мейо, М. Еннекен «Моя дружина – брехуха» 5 – Л. Зорін «Варшавська мелодія» прем’єра 6 – О. Ісаєва «Абрикосовий рай» 7 (12.00) – О. Тихомиров «Троє поросят» 7 (19.00) – М. Вішнєк «Fantasy з життя саксофоністів» прем’єра 8 (12.00) – К. Чуковський «Муха-Цокотуха» КИЇВСЬКИЙ ТЕАТР «АКТОР» www.teatr-aktor.kiev.ua Вул. Велика Житомирська, 40, тел. 362-50-50

3 (17.00) – Ювілейний вечір до 25-річчя театру 8 (17.00) – У. Гібсон «Гітель і Джеррі» ЦИГАНСЬКИЙ МУЗИЧНО-ДРАМАТИЧНИЙ ТЕАТР «РОМАНС» www.teatr-romans.com.ua У приміщенні Малої зали ПК «Більшовик» Пр. Перемоги, 38, тел. 277-87-97

8 (18.00) – Святковий концерт до Міжнародного дня циган КИЇВСЬКИЙ ДРАМАТИЧНИЙ ТЕАТР «БРАВО» www.teatr-bravo.kiev.ua Вул. Олеся Гончара, 79, тел. 486-40-22

1 – Н. Кауард «Інтимна комедія» 3 – М. Камолетті «Метелики, що токують» 4 – Ж.-Ж. Брікер, М. Ласег «Чоловічий рід, однина, або Не вір очам своїм» 5 – Ж. Марсан «Успіх? Скандал? Тріумф!!!» 6 – Н. Птушкіна «Одружіться зі мною» 7 – Дж. Чепмен «Лікарня душевнозакоханих, або Давай поцілуємось» прем’єра 8 – М. Мітуа, Р. Андерсон «Тріо кохання, або Травма впізнавання» НАЦІОНАЛЬНИЙ БУДИНОК ОРГАННОЇ ТА КАМЕРНОЇ МУЗИКИ www.organhall.kiev.ua Вул. Велика Васильківська, 77, тел. 528-31-86

2 – Камерний ансамбль «Київ-брасс», Г. Бубнова (орган) 3 – В. Балаховська (орган) НАЦІОНАЛЬНА ФІЛАРМОНІЯ УКРАЇНИ www.filarmonia.com.ua Володимирський узвіз, 2, тел. 278-16-97 (каса)

1 (14.00) – Звітний концерт ДШМ № 2 імені М. Вериківського 1 (19.00) – Концерт «Вибух сміху» 2 – Абонемент № 6 «Скрипкова музика». Н. а. М. Федотов (скрипка) Росія, з. а. Г. Петрова (ф-но) Росія 3 – Національний академічний духовий оркестр України, з. а. О. Чубарєва (сопрано) 4 – Національний заслужений академічний симфонічний оркестр України, О. Богорад (диригент) Росія, М. Заїкін (саксофон) 5 – З. а. О. Рівняк (скрипка), Р. Лопатинський (ф-но) 6 – Академічний симфонічний оркестр НФУ, В. Протасов (диригент), В. Соколов (скрипка) 7 (15.00) – Звітний концерт ДМШ № 28 НАЦІОНАЛЬНИЙ ПАЛАЦ МИСТЕЦТВ «УКРАЇНА» www.palace-ukraina.kiev.ua Вул. Велика Васильківська, 103, тел. 247-23-16

3 – Ніно Катамадзе 4 – Ювілейний вернісаж Іллі Рєзніка 7 – Любов Успенська Мала зала Театральний центр B.ROOM

1, 5 (12.00) – День народження Принцеси (Київський театр «Каскадер») 1 (19.00) – Генерали у спідницях (Київський академічний театр «Колесо») 4 – Сповідь черниці (Перший жіночий театр) 5 (19.00) – В об’єктиві – жінка (Театр-студія «Образ») 7, 8 – Сублімація кохання (Харківський будинок актора та продюсерський центр «Антуан») Примітка. У репертуарі можливі зміни

Творчий звіт

Культура № 13, 30 березня, 2012 р.

Мистецьке свято в серці столиці

Хореографічна композиція «Київ вітальний» у виконанні ансамблю «Пульс»

Вручення Подяк міського голови

Шевченківський район – великий історичний, культурний, археологічний центр столиці та України, де поєднуються сива давнина і бурхливе сьогодення. Велика увага приділяється розвитку національної культури та мистецтва, створенню сприятливих умов для всебічного розвитку творчих здібностей особистості, виявленню та показу мистецьких надбань мешканців району та професійних колективів у різних видах творчої діяльності 22 березня 2012 року в конгресхолі Державної податкової служби України за участю найкращих творчих професійних колективів, розташованих на території району, та окремих виконавців відбулося велике мистецьке свято – творчий звіт центрального району столиці «Мистецька палітра Шевченківського району». На свято завітали поважні гості: заступник голови Київської міської державної адміністрації Л. М. Новохатько, голова Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації С. Г. Зімін, начальник Головного управління культури Київської міської державної адміністрації С. І. Зоріна, директор Київського міського центру народної творчості та культурологічних ініціатив М. М. Пересунько. Святковий настрій глядачі відчули одразу, адже при вході їх привітно зустрічала княжа дружина на чолі з Київським князем. Почесним гостям за давніми традиціями піднесли чашу вина та запросили завітати до гостинних палат мистецьких. На святі глядачі побачили, яка різноманітна, різнобарвна мистецька палітра Шевченківського району. Помилуватися краєвидами Києва можна було на виставці «Київ живописний». Поціновувачів мистецтва вразили

Заслужений академічний український народний хор ім. Г. Верьовки

витончені роботи скульпторів братів Петра і Андрія Озюменків «Тріумфатор», «Київський каштан» та інші. Все це можна було споглядати під чарівні звуки музики у виконанні оркестру народних інструментів народного фольклорно-етнографічного ансамблю «Веснянка» молодіжного центру культурно-естетичного виховання Київського національного університету імені Тараса Шевченка. На концерті своє натхнення дарували найкращі серед найкращих творчих колективів та митців Шевченківського району, що є справжніми перлинами сучасної української культури, її творцями. Заступник голови Київської міської державної адміністрації Л. М. Новохатько та голова Шевченківської райдержадміністрації С. Г. Зімін привітали зі святом та нагородили Подяками голови КМДА всіх учасників мистецького заходу, вручивши квіти, подарунки та солодощі. Справжньою окрасою стали виступи видатних майстрів оперної сцени – народного артиста України, соліста Національної опери України імені Т. Г. Шевченка О. Гурця та

заслуженої артистки України О. Чубарєвої. А неперевершений виступ Національного заслуженого академічного українського народного хору імені Г. Г. Верьовки показав всю красу українського танцю та в котрий раз здивував глядачів високою майстерністю виконавців. Оваціями глядачі зустрічали хор молодших класів «Дорадо» КДПІМ № 2 імені М. Вериківського, учасники якого підготували особливий виступ – вокальну композицію «When you’re smiling». Зі сцени пролунали слова подяки Київській міській владі і особисто О. П. Попову за підтримку в проведенні реставрації Київської дитячої школи мистецтв № 2 імені М. Вериківського, в якій буде облаштовано унікальний за своїм напов ненням і можливостями концертний зал. Також у Шевченківському районі до Дня столиці буде урочисто відкрита після капітального ремонту дитяча школа мистецтв № 5 імені Л. Ревуцького. Відчу ти таємничу атмосфе ру чарівної купальської ночі запропонували учасники зразкової

хореографічної студії «Форс» Київського мотоциклетного заводу. Затамувавши подих, всі присутні в залі спостерігали захопливий виступ із трюками чемпіонів України, солістів творчого колективу «Олімпіонік» ДЮСШ № 20 Ю. Процика та І. Бояка. А дитячо-юнацькі колективи – Державна дитяча хореографічна студія українського танцю «Барвіночок», ансамбль народного танцю «Калинонька», народний художній колектив «Спортивнотанцювальний ансамбль “Пульс”» Центру творчості «Шевченківець» продемонстрували, що наші діти надзвичайно талановиті та працелюбні, адже представлені яскраві хореографічні номери щоразу вражали глядачів своїм оригінальним професійним виконанням. Мистецьке життя, що вирує і серед студентства району, втілення свого особистого творчого бачення окремих подій німого кіно передав народний студентський театр «Вавилон» На ціонального педагогічного університету імені М. Драгоманова, створивши «Живий кліп». Справжньою родзинкою свята став виступ мешканки Шевченківського району Антоніни Матвієнко, фіналістки телевізійного проекту «Голос країни» з піснею «Квітка душа». По завершенню концерту його ведуча – неперевершена народна артистка України Т. Стратієнко зазначила, що, на жаль, не всі колективи та митці Шевченківського району м. Києва, що є окрасою нашої столиці і держави, змогли показати свою творчість у цей день на сцені. Проте саме вони є тим джерелом натхнення, витоки якого сягають у сиву давнину та складають наразі могутній художній потенціал нашої столиці. Алла БРІЄДІС

НА ДОПОМОГУ ЛЮДЯМ У Шевченківському районі (на бульварі Т. Шевченка 26/4) урочисто відкрили Центр надання адміністративних послуг (ЦНАП). У заході взяли участь голова Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації Сергій Зімін, начальник Головного управління з питань регуляторної політики та підприємництва Київської міської державної адміністрації Микола Поворозник, заступник голови Шевченківської райдержадміністрації Олександр Черніков. За словами Сергія Зіміна, метою створення ЦНАП є надання громадянам якісних адміністративних послуг в одному місці, за принципом «єдиного вікна». «З відкриттям ЦНАПу відвідувачі зможуть отримати у ньому усі необхідні консультації, зразки документів, подати заяву та отримати готовий продукт: рішення, дозвіл, погодження, виписку тощо» – зазначив Сергій Георгійович. Яна ЛЕВИЦЬКА На сцені – хор молодших класів «Дорадо»

На дозві ллі

№ 13, 30 березня, 2012 р.

ВІД ДІДІВ-ПРАДІДІВ

СМАКУЄМО В ПІСТ

«Гріх – не те, що ми їмо, а те, що їсть нас» (народна мудрість) КАПУСТЯНІ ЗАВЕРТУТИ

Листя капусти підготувати, як для голубців. Можна проварити капустину «розібраною», а можна і цілою (якщо листя туге). Зрізати з проварениго листя товсті прожилки, злегка відбити грубші місця. Потім кожен листок загорнути, в середину можна покласти підсмажені гриби, варену картоплю з цибулею, тушковану капусту, а можна нічого не класти. Такий «завертут» обмокнути в підсолене яйце, борошно або сухарі, смажити на олії. Посипати страву подрібненим часником та всілякою зеленню, яку ви полюбляєте.

«Ластівка в квітні день починає, а соловей кінчає». Ще деньдва – і березень поступиться своєму братові – квітню. Цвітень, краснець, водолій, а ще лелечник – так в давнину називали другий місяць весни. Про народні традиції цієї пори, а ще про рибу, лелек та бджіл читайте на нашій сторінці 30 березня – Теплого Олекси. Вважається, що весна прийшла остаточно. Щука-риба тримається берега – там вода багатша киснем. І рибі навесні хочеться дихати на повні груди. Колись цього дня діти ходили по хатах, тримаючи в руках зроблену з дерева ластівку та закликали весну. Якщо цього дня тепло – пасічники виставляють вулики на пасіку. А до бджіл – «комах Божих», промовляють такі слова: «Нуте, ви, бджоли, готуйтесь: прийшла пора, летіть та не лінуйтесь!» Рибалки цього дня святкують та сподіваються на добрі лови. Адже «хто не почитає чоловіка Божого Олексія – тому риба на руку на піде». Щоб ярова пшениця вродила, то на свято Явдохи (14 березня), на Сорок Святих (22 березня) та Теплого Олекси, прийшовши з церкви, потрібно йти до комори та

вибирать найкраще зерно для посіву. «Тоді і вродить добре, і чисте буде, як золото». 31 березня – Кирила. «Кирила Явдоха обдурила – запросила в гості, а сама гріє кості». «Минув Олексій, Кирило каже – ще не сій». Цього дня щільно зачиняли ворота – щоб зимі не повернутись. 1 квітня – Дарини, Хризанта. «Як Хризант погідний, то й рік буде дорідний». Як засвідчують історики, давньоруською назвою другого весняного

ДО УВАГИ НАШИХ ЧИТАЧІВ! Пропонуємо надіслати матеріали з краєзнавства та історичної реконструкції. Редакція�� журналу �� «Пам’ятки України: історія та культура» запрошує своїх читачів, аматорів краєзнавства та історичної реконструкції, взяти УЧАСТЬ У ПІДГОТОВЦІ СПЕЦІАЛЬНОГО ВИПУСКУ ЖУРНАЛУ. Журнал «ПУ» планує в листопаді 2012 р. видати спеціальний випуск, в якому будуть надруковані матеріали, присвячені пам’яткам архітектури, історії та мистец тва місцевого значення, про які мало, або зовсім невідомо з офіційних державних пам’яткоохоронних реєстрів. Багато таких об’єктів досі лишаються поза увагою держави, фахівців, краєзнавців-аматорів. Краєзнавці села чи містечка мають чимало цікавої інформації, бачать ситуацію про стан збереження пам’яток минулого, можуть запропонувати цікаві ідеї щодо використання об’єкту старовини. Напишіть нам про таку пам’ятку, додайте фото, і про неї дізнається вся країна. Нас цікавлять також матеріали з історичної реконструкції: відновлення забутих ремесел, побуту, одягу; історичні мандрівки місцями колишніх баталій і походів; інформації про цікаві події, звичаї вашої місцевості забуті чи маловідомі широкому загалові українців. Про всі надіслані нам матеріали та їх авторів ми будемо інформувати в газеті «Культура і життя» та журналі «Пам’ятки Україна». Автори матеріалів, надрукованих в спеціальному випускові «ПУ», отримають цей номер і річну передплату на журнал. Три кращі роботи будуть відзначені спеціальними нагородами. Надсилати матеріали можуть як окремі особи, так і групи авторів, наприклад, клас чи краєзнавчий гурток. Матеріали (текст, фото та коротку інформацію про авторів) можна надсилати поштою на адресу: ДП «Національне газетно-журнальне видавництво» (на конкурс журналу «Пам’ятки України»), вул. Васильківська, 1, м. Київ, 01034 або на електронну адресу: nvu.kultura.sale@gmail.com На всі ваші запитання ми відповімо за тел.(044) 498-23-64, (050) 310-56-63.

ШАНОВНІ ЧИТАЧІ ТА ПЕ РЕ ДП ЛАТНИК И ! Видання Національного газетно-журнального видавництва в 2012 році будуть виходити з такою періодичністю: • газети «Культура і життя», «Кримська світлиця» – щоп’ятниці; • журнали «Українська культура», «Пам’ятки України: історія та культура», «Театрально-концертний Київ» – щомісяця; • журнали «Музика» і «Український театр» – раз на два місяці. Передплату на журнали і газети можна оформити з будь-якого місяця у всіх поштових відділеннях зв’язку України. Газета «Культура і життя»

№ 13 (4481), 30 березня 2012 рік Засновники: Міністерство культури України, Український комітет профспілки працівників культури, редакція газети «Культура і життя» Видавець: ДП «Національне газетно-журнальне видавництво» Адреса видавництва: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, 1; тел. +38 (044) 498-23-65 Генеральний директор Олеся БІЛАШ Головний редактор Людмила ГНАТЮК

Культура

Адреса редакції: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, 1; тел. +38 (044) 498-23-65 nvu.kultura@gmail.com Виходить із 7 жовтня 1923 року. Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації – КВ № 1026 від 26.10.94 р. Друкарня: ТОВ «Видавничо-поліграфічна компанія «Експрес-Поліграф», вул. Фрунзе, 47-б, корп. 2, Київ, 04080; тел. +38 (044) 417-25-93 Розповсюдження, передплата, реклама: тел. +38 (044) 498-23-64, +38 (050) 310-56-63 Портал http://uaculture.com/ Передплатний індекс в Каталозі видань України 60969

Склад Видавничої ради Олеся Білаш – директор видавництва, Олена Чередниченко – завсектором взаємодії зі ЗМІ та зв’язків із громадськістю МК, Олена Воронько – начальник відділу театрального мистецтва МК, Л ариса Лебедівна – завсектором мовної політики МК, Михайло Швед – начальник відділу музичного та циркового мистецтва МК, Ольга Дарибогова – начальник управління міжнародних зв’язків МК, Ольга Голинська – головний редактор журналу «Музика», Наталя Потушняк – головний редактор журналу «Театрально-концертний Київ», Алла Підлужна – головний редактор журналу «Український театр», Марія Хрущак – головний редактор журналу «Українська культура», Орест Когут – головний редактор видавництва.

місяця був «цвєтень». У різних регіонах України цей місяць називали: краснець, лукавець, снігогін, дзюрчальник, водолій. Стародавні римляни казали «апріліс» – той, що розкриває свої дари, розквітає. «Квітень-переплітень, бо переплітає трохи зими, а трохи літа». «Як уже квітню не радий – то що ж тобі миле?» 3 квітня – Качальник. Качалися по полю, благали його, щоб родило чисте зерно, а не кукіль-трава. Просили гарної паші і щоб ніякий звір не внаджувався. 4 квітня – Василь сонячний. Якщо сонце в колі – на добрий врожай. 5 квітня – закликали зяблика поклювати зерно біля ґанку – щоб хліб не переводився. «Квітневий день рік годує». Гаряча пора для людей, які працюють у полі. Адже для великого врожаю перш за все потрібно вчасно та добре обсіятись. Нехай зерно падає у вологу, теплу землю, а ми, разом з хліборобами, чекаємо хорошої квітневої погоди та розквіту землі. ПРАВОСЛАВНИЙ КАЛЕНДАР 30 березня – Преподобного Алексія, Людини Божої. День янгола: Олексій, Марко, Зосим. 31 березня – Святого Кирила, архієпископа Єрусалимського. День янгола: Кирило, Трохим. 1 квітня – Мучеників Хрисанфа та Дарії. Ікони Божої Матері «Умілєніє». День янгола: Інокентій, Клавдій, Дарина, Одарка, Дарія. 2 квітня – Преподобних Іоанна, Сергія та Патрикія. День янгола: Світлана, Параскева, Микита. 3 квітня – Преподобного Іакова та Преподобного Серафима Вирського. День янгола: Кирило, Хома, Яків. 4 квітня – Священномученика Василія, пресвітера Анкірського. Священномученика Василія, єпископа Прилутського. День янгола: Василина, Клавдія, Василь, Сергій. 5 квітня – Священномученика Макарія, пресвітера. Преподобного Нікона, ігумена Києво-Печерського. День янгола: Лідія. Підготувала Тетяна ШНУРЕНКО Дизайн та верстка Сергія Задворного Редакція залишає за собою право на редагування отриманих матеріалів без узгодження з автором. Думки авторів публікацій можуть не збігатися з позицією редакції. Передрук і відтворення текстових та ілюстративних матеріалів журналу тільки з письмового дозволу видавця © «Культура і життя» Наклад 2000 Ціна договірна