Щотижнева газета «Культура і життя»

№ 15 (4483)

13 квітня, 2012 рік

ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНА УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА

www.uaculture.com

З ВЕЛИКОДНЕМ!

ВИЗНАЧНІ МІСЦЯ › с. 8–9

ДОРОГА ДО ХРАМУ

ТЕАТР › с. 12

ПОЕЗІЯ, СНИ І РЕАЛЬНІСТЬ

ВИСТАВКИ › с. 10

Фото Юрія ШКОДИ

ВЕЛИКОДНІ ЯРМАРКИ

НА ТЕРИТОРІЇ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ ЛАВРИ ВСТАНОВЛЕНО ПИСАНКУ З 7343 ЖИВИХ ТРОЯНД

Столична афіша

з 16 по 22 квітня 2012 року

с. 14

Нагол о с

2

Культура № 15, 13 квітня, 2012 р.

Фото Андрія МОСІЄНКА

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ РОЗПОЧАЛО РОБОТУ З ПІДГОТОВКИ ПРОГРАМИ РОЗВИТКУ МУЗЕЙНОЇ СПРАВИ НА 2013–2018 РОКИ

Михайло Михайло Кулиняк, Кулиняк, міністр культури міністр культури України України

ШАНОВНІ ДРУЗІ! Цього тижня у християн східного обря­ ду розпочалась Страсна седмиця – остан­ ній тиждень перед Великоднем, коли віруючі згадують хресні страждання Спа­ сителя Ісуса Христа. Кожен день Великого тижня наближує нас до Світлого Христо­ вого Воскресіння. Упродовж Страсного тижня віряни до­ тримуються найстрогішого посту і при­ діляють відвіданню храмів і молитві ще більше часу, ніж у всі дні Великого посту. Найважливішими вважаються остан­ ні дні перед Великоднем – Великі четвер, п’ятниця і субота. У церквах проказують уривки з Євангелія, що розповідають про страждання Христа. Богослужіння Страс­ ної седмиці особливо величні, прикраше­ ні пророчими Євангельськими читання­ ми, піднесеними співами та знаменними обрядами. У Великий четвер віруючі згадують вста­ новлення на Тайній вечері таїнства прича­ щання Тіла і Крові Христових – Євхарис­ тії. У богослужінні у цей день згадуються Таємна вечеря, обмивання Ісусом ніг Сво­ їм учням на знак смиренності та любові до ближнього, молитва Христа в Гетси­ манському саду та зрада Іуди. Четвер у Страсний тиждень ще називають Чистим. Традиційно випікають паски, а діти роз­ писують писанки, які покладуть у Вели­ кодній кошик. Найскорботніший день церковного року – Велика п’ятниця – у християн вва­ жається найсуворішим днем посту, тому що саме у п’ятницю Ісус був розіп’ятий і помер на хресті, спокутуючи людські грі­ хи. У храмах виносять для вшанування Плащаницю. В українського народу Свята плащаниця у великій пошані та любові. Вона говорить нам і про строгу Божу справедливість, і про безмежні Божу любов і милосердя до всіх людей. Поклоніння Святій плащаниці та її цілування для віруючих християн – це справді глибоке духовне переживання і нагода відновити свою віру в Христа, що з любові до нас прийняв жертовні муки та смерть. Великої суботи, згідно з ученням церк­ ви, тіло Христа «перебувало в гробі». У цей день християни згадують поховання Ісуса та Його сходження в пекло для сповіщен­ ня перемоги над смертю. Завершується Страсний тиждень піс­ ля суботи – опівночі, коли віряни вітають один одного радісним вигуком «Христос Воскресе!», сповіщаючи настання голов­ ного християнського свята – Великодня! Дорогі друзі, готуючись до свята Пасхи Христової, нехай кожен із нас задумаєть­ ся над вірністю своїх думок та намірів і з чистотою серця зустріне найвеличніше свято – Воскресіння Христове!

Про це повідомив міністр культури Михайло Кулиняк на брифінгу, присвяченому темі модернізації музейної справи. У найближчі роки музейну систему України очікують ве­ ликі зміни, заявив міністр, під­ кресливши, що ці зміни викли­ кані необхідністю реагувати на перетворення в суспільстві, державі, світі. «Часи змінюються – і музеї повинні їм відповідати. І в пи­ таннях управління, і в питан­ нях роботи з публікою. Вони повинні боротись за відвіду­ вача, формувати мережі «дру­ зів музеїв», залучати меценатів. Вони повинні відповідати реа­ ліям глобалізації та інформацій­ ного світу. Тільки так вони бу­ дуть спроможні повернути собі роль ключового просвітниць­ кого і виховного інституту, який формує цінності людей, впли­ ває на світогляд. Ця висока місія останнім часом відійшла на дру­ гий план. Зараз музеї дуже по­ трібні людям, які у вирі сьогод­ нішніх проблем шукають чогось стабільного, вічного, такого, що дає точку опори і надихає», – сказав Михайло Кулиняк. Очільник Мінкульту повідо­ мив, що його відомство готове розпочати такі перетворення, які зачіпатимуть увесь музей­ ний простір. «Жоден музей не залишиться осторонь. Я про це всіх попереджаю». Коментуючи питання, чому ці зміни розпочинаються тіль­ ки зараз, міністр сказав: «Перші два роки мого перебування на посаді ми займалися реоргані­ зацією міністерства. Був сфор­ мований Департамент куль­ турної спадщини та культурних цінностей, який відповідатиме за реалізацію державної полі­ тики, в тому числі – і музейній сфері. Ми прийняли на баланс нашого відомства цілу низку ве­ ликих музеїв і заповідників. Ми провели оцінку їхньої роботи, вийшли на певні висновки. Це досить великий об’єм підготов­ чої роботи, який дозволить нам рухатись далі». Міністр акцентував на тому, що в усіх цивілізованих країнах, і в українському Законі «Про музеї та музейну справу» зазна­ чено, що музейна справа – це спільна діяльність держави і сус­ пільства. Суспільство – повно­ правний учасник цього процесу, який має виступати партнером, мати права і певні обов’язки. «Ми збираємося якісно підвищи­ ти роль суспільства у визначенні музейної стратегії держави. Най­ ближчим часом відбудеться за­ сідання Музейної ради – дорад­ чого органу при Мінкульті. Ми це питання також обговорюва­ ли з громадськими організаці­ ями, музейниками. Тобто, буде реальний механізм участі гро­ мадськості, фахової спільноти у виробленні ключових рішень для вітчизняних музеїв. І я спо­ діваюсь, що музеї поставляться

Міністр культури Михайло Кулиняк на брифінгу

до цього серйозно. Що вони не будуть сидіти і чекати, поки їм щось скомандують. А проявля­ тимуть ініціативу». «Тепер що стосується кон­ кретних дій міністерства. Ми багато чули від наших поперед­ ників і теперішніх опонентів про їхнє надзвичайне занепо­ коєння станом музеїв. Але на­ веду такий факт. Єдина ком­ плексна державна Програма розвитку музейної справи була затверджена Кабміном у 2002 році. У 2005 р. вона закінчилася. Фактично протягом усього часу роботи наших колег не було ні­ якої державної політики в му­ зейній сфері. Політика, на моє переконан­ ня, це не тільки декларації. Це конкретні кроки, підкріпле­ ні державним фінансуванням, нормативними актами, кадро­ вими рішеннями. Ці кроки ма­ ють базуватися на ґрунтовному дослідженні реальних потреб музейної сфери та враховува­ ти тенденції розвитку музейної справи у світі». Міністр повідомив, що Мін­ культ уже розпочав роботу з підготовки нової Програми роз­ витку музейної справи на 2013– 2018 р. «Ця програма стане тією «до­ рожньою картою», яка дозво­ лить вивести музейну роботу в Україні на якісно інший рівень, підвищити престиж професії, покращити умови праці музей­ них працівників. Це буде при­ кладний інструмент модерні­ зації музейної справи. Протягом півроку Міністер­ ство культури у співпраці з На­ ціональним інститутом стра­ тегічних досліджень провело серію круглих столів, робочих груп за участю широкого кола фахівців. Були зібрані їхні про­ позиції щодо напрямків ре­ формування музейної галузі. Ці пропозиції вже узагальне­ ні, на їх основі буде проведено ґрунтовне дослідження стану музейної системи, щоб пере­ вірити кожну тезу і вийти на конкретні цифри, конкретний вираз тих проблем, які зазна­ чають музейники. Таке дослі­ дження розпочнеться в травні і триватиме за планом до се­ редини липня».

У Програмі розвитку му­ зейної справи на 2013–2018 роки будуть блоки, присвяче­ ні покращенню матеріальнотехнічного стану музеїв, під­ готовки кадрів, реставрації музейних предметів, розвитку музейної науки. Це буде дійсно комплексний підхід. «Тому що, наприклад, ми вже зараз бачимо, що навчальні за­ клади, які готують музейних фа­ хівців, не зможуть задоволь­ нити потребу у кваліфікованих кадрах для галузі в перспективі найближчих п’яти років. Є тен­ денція відходу дуже фахових спеціалістів, які готувалися ще в радянський час. Із чим нічо­ го не поробиш. Але ми повинні підготувати адекватну зміну. Ми повин­ні створити систему підго­ товки реставраторів, бо рестав­ раторів нам критично не виста­ чає. Поряд із п’ятирічною освітою для фахівців, повинна буди сис­ тема перепідготовки і підвищен­ ня кваліфікації. Ми повинні роз­ робити і запровадити курси для навчальних закладів, де люди отримують базову освіту, напри­ клад, мистецтвознавчу, чи техніч­ ну, чи природничу – адже музеї бувають різних напрямків. Щоб ці студенти, прослухавши відпо­ відні курси і практику, могли йти на роботу до музеїв. Ми повинні збалансувати музейну систему за рахунок розвитку тих видів музеїв, які в усьому світі на перших пози­ ціях, а у нас відстають. Насам­ перед, мова йде про науковотехнічні та природничі музеї». Попередній проект програми планується завершити у вересні цього року. До цього часу міні­ стерство розробить низку нор­ мативних актів, які мали бути ухвалені ще 10 років тому, «але цим ніхто не займався. І бага­ тьох у музеях це влаштовувало. Отже є чіткий план роботи. Він формулює інші вимоги і до самих музеїв. До них не всі бу­ дуть готові. Неодмінно вини­ катимуть конфліктні ситуації, спротив. Ми це розуміємо. Ми сподіваємось, що за активної участі громадськості ці пробле­ ми нам удасться вирішити. У процесі цієї роботи міні­ стерство буде максимально від­ критим».

Культура № 15, 13 квітня, 2012 р.

Нагол о с

3

НОВОГО ГЕНЕРАЛЬНОГО ДИРЕКТОРА НАЦІОНАЛЬНОГО ХУДОЖНЬОГО МУЗЕЮ УКРАЇНИ БУДЕ ПРИЗНАЧЕНО ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ВІДКРИТОГО КОНКУРСУ 5 квітня 2012 року міністр культури Михайло Кулиняк підписав наказ про звільнення Анатолія Мельника з посади генерального директора Національного художнього музею України за згодою сторін. Таке рішення прийняте після по­ вторного вивчення ситуації, яка склала­ ся у Національному художньому музеї. Екс-директором Анатолієм Мельником не було вжито заходів із виправлен­ ня недоліків, виявлених комісією Мі­ ністерства культури, яка у січні цього року заслуховувала звіти по фінансовогосподарській діяльності установ, що знаходяться у сфері управління Мін­ культури. Одне із зауважень комісії сто­ сувалося того, що протягом останніх трьох років музеєм не виконуються основні планові показники діяльності. Зокрема, у 2011 році план по кількості відвідувачів було виконано на 69,2 від­ сотка. Ці показники є найнижчими у Києві. На сьогоднішній день вони так і не змінилися. Крім того, після публікацій у ЗМІ та звернення громадян щодо ушко­ дження ікон, які експонуються у му­ зеї, у березні 2012 року працівни­ ками міністерства та спеціалістами На­ціонального науково-дослідного реставраційного центру України було здійснено обстеження 39 експона­ тів групи зберігання «іконопис» На­ ціонального художнього музею Укра­ їни, а також умов їхнього зберігання і якості проведеної роботи по ущіль­ ненню вікон і дверей. Комісією було встановлено наявність чисельних по­ рушень, що призвели до необхіднос­ ті консерваційно-реставраційного втручання переважної частини експо­ натів групи «іконопис». До перевірки керівництвом музею не здійснювало­ ся жодних дієвих заходів по усуненню вище наведених недоліків. Враховуючи рекомендації експерт­ ного музейного середовища щодо проведення конкурсів на заміщення посади директора музею, виробле­ них за результатами засідань Робо­ чої групи по модернізації музейної справи України, проведених у люто­ му 2012 року, проводитиметься від­ бір (конкурс) фахівців для визначення кандидатури на посаду генерально­ го директора Національного худож­ нього музею України. З цією метою створено відповідну комісію як кон­ сультативний орган для фахових кон­ сультацій щодо пошуку фахівців із му­ зейної справи. Сам Анатолій Мельник повідо­ мив ЗМІ, що його звільнено за те, що він публічно заявив про зникнення

картин Сергія Глущенка, переданих до будівлі уряду Національним ху­ дожнім музеєм.

9 квітня відбувся брифінг міністра культури Михайла Кулиняка, при­ свячений темі модернізації музейної справи. Коментуючи звільнення Ана­ толія Мельника, Михайло Кулиняк на­ самперед наголосив, що зв’язку між звільненням та ситуацією, що склала­ ся навколо картин Миколи Глущенка, які знаходяться у Будинку уряду, не­ має: «В інформаційному просторі пи­ тання поставлене таким чином, що директора звільнили через картини. Це не відповідає дійсності. Анатолій Мельник вперше публічно заговорив про зникнення картин влітку мину­ лого року. Якби була хоч найменша зв’язка між цими двома фактами, на­ певно, Анатолій Іванович був би звіль­ нений набагато раніше. Тому давайте в цьому питанні поставимо крапку». Міністр нагадав, що серйозні заува­ ження до діяльності Анатолія Мель­ ника Міністерство культури висло­ вило у січні 2012 року, – коли почала працювати міністерська комісія, що заслуховувала звіти про фінансовогосподарську діяльність установ, які знаходяться у сфері управління Мін­ культури. «Музеї, за великим рахунком, пра­ цюють для того, щоб їх відвідували люди, – сказав міністр. – І коли кожен рік існує тенденція щодо зниження відвідуваності, треба задумуватись і вживати заходи всім, а насамперед – директору музею. Адже Національ­ ний художній музей по відвідуванос­ ті опинився позаду таких столичних закладів, як Музей російського мис­ тецтва, Музей Ханенків, вже не кажу­ чи про музеї Історичний та Великої Вітчизняної війни». Михайло Кулиняк також навів приклад Національного історико-археологічного заповідни­ ка «Кам’яна могила» (Запорізька об­ ласть), план по відвідувачам у яко­ му за три останні роки виконаний на 115,33 відсотка. «З приводу показників відвідува­ ності у нас із Анатолієм Івановичем були гострі дискусії, – додав міністр, – і в цьому питанні я був настроєний рішуче. Після засідання комісії Мель­ нику було оголошено догану, але при цьому міністерство дало йому термін на виправлення недоліків. Анатолій Іванович до мене неодноразово при­ ходив, просив догану зняти. На його прохання я її зняв, оскільки Анато­ лій Іванович запевнив, що ситуацію буде виправлено. На жаль, вона так і не виправилася. Мельник написав заяву про припинення дії контракту

за згодою сторін. Потім він почав ка­ зати, що свою заяву відкликав. Але юридична практика не передбачає відкликання заяви, в якій є формулю­ вання «за згодою сторін». Михайло Кулиняк повідомив, що до низки недоліків у роботі Анатолія Мельника «додалися ще проблеми з іконами, – коли цієї зими внаслідок перепаду температури були ушко­ джені раритетні ікони. Звісно, дирек­ тор може сказати, що йому бракує коштів на необхідне обладнання му­ зею. Але є речі, які можна виправити й своїми силами, – якщо є бажання. Наприклад, заладнати щілини у ві­ конних рамах. Адже директор музею несе відповідальність і за збережен­ ня картин, і за стан музею, і за всі інші питання». Відповідаючи на запитання жур­ налістів, чому саме Тетяну Мироно­ ву було призначено виконуючим обов’язки гендиректора музею, мі­ ністр сказав: «Дійсно, найбільш роз­ повсюджена практика у таких ви­ падках – призначення виконуючим обов’язки головного зберігача музею. Але ще при Мельнику головний збе­ рігач Юлія Литвинець написала заяву на звільнення. Тому призначити її ми не могли. Щоправда, після звільнен­ ня Анатолія Івановича Литвинець все ж таки залишилася працювати в музеї. Що стосується Тетяни Миронової, то вона – мій радник. І це дає мені під­ стави бути впевненим, що ніяких різ­ ких кадрових кроків до проведення

конкурсу і призначення нового гене­ рального директора вона робити не буде, в цьому я вас запевняю». Міністр повідомив, що найближ­ чим часом буде доопрацьовано по­ рядок проведення конкурсу на замі­ щення посади гендиректора НХМУ. «Ця практика в нашій країні є новою. Є ряд питань, як цю процедуру пра­ вильного реалізувати. Але принци­ пове рішення прийняте, і ми його ре­ алізуємо. Для проведення конкурсу створе­ на комісія, до якої ввійшли чиновни­ ки, музейні фахівці, мистецтвознавці та представники незалежних громад­ ських організацій. Склад цієї комісії є на сайті Мінкультури. Мені дуже важливо, щоб цей конкурс відбувся максимально прозоро, щоб він був насправді конкурентним, щоб були представлені концепції розвитку му­ зею. Можливо, через короткий промі­ жок часу в таких конкурсах – конкур­ сах на посаду керівників ключових музеїв – зможуть брати участь іно­ земні фахівці, як це заведено в Євро­ пі. Зараз я сподіваюсь, що в конкурсі візьмуть участь люди і з Києва, і з об­ ласних музеїв, мистецтвознавчих кіл. Я думаю, що і Анатолій Іванович Мель­ ник міг би взяти участь у цьому кон­ курсі. Ми плануємо, що конкурс відбу­ ватиметься протягом місяця і вже 18 травня – Міжнародного дня музеїв – Національний художній музей буде з новим генеральним директором».

ЕКСПЕРТИЗУ ДВОХ КАРТИН МИКОЛИ ГЛУЩЕНКА, НАДАНИХ ДО КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ НАЦІОНАЛЬНИМ ХУДОЖНІМ МУЗЕЄМ, ЩЕ НЕ ЗАВЕРШЕНО Про це заявив міністр культури Михайло Кулиняк на брифінгу, присвяченому темі модернізації музейної справи в Україні.

– Стверджувати, що дві картини Глущенка, що знаходяться в Секретаріаті Кабміну, є підробками, або спростовувати це ствердження поки передчас­ но, – заявив Михайло Кулиняк під час брифінгу. – Адже експертизу, ініційова­ ну Міністерством культури, ще не завершено. Зараз взірці фарб із цих картин надані на хімічну експертизу. Результати можуть бути наступного тижня – і ми відразу повідомимо про них ЗМІ. Міністр нагадав, що історія з творами видатного українського імпресіоніста почалася ще у 2001 році. «Але протягом десяти років нікого особливо, і насам­ перед – екс-директора Національного музею Анатолія Мельника – це питання не турбувало. І лише зараз почали розкручувати скандал. Проте, як ви розу­ мієте, ні сьогоднішній уряд, ні Президент, ні міністр культури відношення до початку цієї історії не мають. Міністерство культури зі свого боку оперативно

відреагувало на цю ситуацію, ми створили експертну комісію і займаємось вирі­ шенням цього питання. Давайте разом будемо відслідковувати хід цієї справи». Що ж стосується практики надання творів мистецтва з музейних фондів на тимчасове використання до адміністративних будівель, міністр зауважив, що до цього питання треба підходити більш ґрунтовно. Він нагадав, що за радян­ ських часів існував Художній фонд, до якого держава закуповувала роботи сучасних митців, і ці роботи в подальшому використовували за потребами. Деякі твори дарували різним офіційним делегаціям, деякі передавали до му­ зеїв, іншими оздоблювали адміністративні споруди. При цьому художники мали в особі держави постійного клієнта. «Це була нормальна практика, – сказав Михайло Кулиняк. – Думаю, зараз ми разом із громадськістю попрацюємо над тим, щоби в тій чи іншій формі до неї повернутися». Прес-служба МК

4 НАЦІОНАЛЬНИЙ ІСТОРИКОМЕМОРІАЛЬНИЙ ЗАПОВІДНИК «БАБИН ЯР» ОТРИМАВ КОНЦЕПЦІЮ РОЗВИТКУ ТА ПЛАН ОРГАНІЗАЦІЇ ТЕРИТОРІЇ У Департаменті культурної спад­ щини та культурних цінностей Мі­ ністерства культури відбулося за­ сідання науково-методичної ради з питань охорони культурної спад­ щини. Головними питаннями поряд­ ку денного був розгляд концепції розвитку Національного історикомеморіального заповідника «Бабин Яр» та повторний розгляд плану ор­ ганізації його території. У засіданні, окрім членів науково-методичної ради, взяли участь запрошені пред­ ставники громадськості.

Актуа льн о

Культура № 15, 13 квітня, 2012 р.

ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР НЕРУХОМИХ ПАМ’ЯТОК УКРАЇНИ ПОПОВНИВСЯ 301 ОБ’ЄКТОМ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ: 45 ПАМ’ЯТОК НАЦІОНАЛЬНОГО ТА 256 МІСЦЕВОГО ЗНАЧЕННЯ У Департаменті культурної спадщини та культурних цінностей Міністерства культури відбулося засідання експертної комісії з розгляду питань занесення об’єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. Загалом на розгляд експертної ко­ місії було винесено 374 об’єкти куль­ турної спадщини, розташовані у Київ­ ській, Дніпропетровській, Львівській, Сумській, Харківській, Тернопільській, Чернігівській, Херсонській областях та у м. Києві. Обговорення питання щодо їхнього внесення до реєстру відбува­ лося з урахуванням протоколу вче­ ної ради Науково-дослідного інститу­ ту пам’яткоохоронних досліджень, в ньому зазначено, яким саме критері­ ям відповідають представлені членам комісії об’єкти культурної спадщини. Як повідомив після засідання за­ ступник директора Департаменту культурної спадщини та культурних цінностей Міністерства культури

України Віктор Вечерський – заступ­ ник голови експертної комісії з роз­ гляду питань занесення об’єктів куль­ турної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам’яток Украї­ ни – не всі винесені на розгляд об’єкти відповідали критеріям, передбаче­ ним «Порядком визначення катего­ рій пам’яток для занесення об’єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам’яток України», затвердженим постановою КМУ від 27.12.01 № 1760, тому два з них було відхилено як такі, що не підлягають занесенню до реєстру, а ще 71 об’єкт, рекомендований до занесення до ре­ єстру, після доопрацювання та усу­ нення певних недоліків формального характеру (впорядкування облікової документації, виготовлення оновле­ них паспортів, уточнення видової на­ лежності тощо) буде винесено на по­ вторний розгляд. Зокрема, вирішено було повернути на доопрацювання 71 об’єкт культурної

спадщини: 42 об’єкти по Харківській об­ ласті (здебільшого пам’ятки археології, кургани), 22 – по Тернопільській області (здебільшого пам’ятні знаки та захоро­ нення), п’ять – по Херсонській області (переважно пам’ятки архітектури) та по одному об’єкту у Львівській і Рівнен­ ській областях. За підсумками засідання, одного­ лосно ухвалене колегіальне рішення про включення до Державного ре­ єстру нерухомих пам’яток України 301 об’єкта культурної спадщини, серед яких пам’ятки археології, архітектури, історії, науки і техніки, у тому числі 45 об’єктів за категорією національного значення і 256 – місцевого. Крім того, три об’єкти, занесені до реєстру за категорією місцевого зна­ чення (розташовані у містах Пере­ яслав, Ніжин та Дніпропетровськ), рекомендовано для подальшого за­ несення за категорією національно­ го значення, як такі, що відповідають усім необхідним критеріям.

ПОПОВНЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕЄСТРУ НЕРУХОМИХ ПАМ’ЯТОК УКРАЇНИ ТРИВАЄ

Учасники обговорення, врахову­ ючи вагоме міжнародне значення заповідника як всесвітньо відомо­ го меморіалу жертвам нацизму та спільного для всього людства сим­ волу, що нагадує про неприпусти­ мість повторення подібних трагедій у майбутньому, дуже відповідально поставилися до питання та прискіп­ ливо розглянули деталі представле­ них розробок. За результатами засідання пред­ ставлену концепцію розвитку та ескізні пропозиції музею «Пам’яті жертв Бабиного Яру» й каплиці «Пам’яті розстріляних священно­ служителів та киян», розробником яких виступає колективне підпри­ ємство Творча архітектурна май­ стерня Лариси Скорик, вирішено схвалити та рекомендувати до роз­ роблення проектної документації. Представлений на повторний розгляд план організації терито­ рії На­ціонального історико-мемо­ ріального заповідника «Бабин Яр», розроб­лений ДП «Всеукраїнський науко­во-методичний та дослідноінфор­ма­ційний центр архітектур­ ної спадщини», вирішено схвалити в цілому за умови врахування роз­ робником висловлених зауважень. Крім того, дирекції Національного історико-меморіального заповід­ ника «Бабин Яр» (як замовнику за­ значеної науково-проектної доку­ ментації) доручено забезпечити в робочому порядку її доопрацюван­ ня, погодження та затвердження з урахуванням схваленої концепції розвитку Національного історикомеморіального заповідника «Бабин Яр» та ескізних пропозицій із ура­ хуванням необхідності увічнення пам’яті людей усіх національностей та віросповідань, знищених у Баби­ ному Яру в 1941–1943 роках.

Національні заповідники продовжують упорядковувати облікову документацію (триває паспортизація пам’яток) та заносити розташовані на території об’єкти культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. Зокрема, на експертну комісію з розгляду питань зане­ сення об’єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, засідання якої відбулося у Де­ партаменті культурної спадщини та культурних цінностей Міністерства культури, було винесено 131 об’єкт культур­ ної спадщини, розташованих на території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника у м. Києві (вул. Лаврська) та 43 об’єкти на території Національ­ ного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» у м. Переяслав-Хмельницькому (Київська область). За результатами засідання комісії, 130 об’єктів куль­ турної спадщини Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника у м. Києві були занесе­ ні до Державного реєстру нерухомих пам’яток України: за видом архітектури 43 об’єкти за категорією національного

та 82 – за категорією місцевого значення; два об’єкти на території заповідника – Печери Ближні (корпус № 90) та Печери Дальні (корпус № 91) – занесені до реєстру за ви­ дом архітектури, археології та категорією національного значення; ще два об’єкти – школа іконописна та майстер­ ня (корпус № 30) і каплиця на могилі генерал-губернатора О. П. Безака (корпус № 78) – занесені до Державного ре­ єстру нерухомих пам’яток України за видом архітектури, історії та категорією місцевого значення; один об’єкт – південна брама (корпус № 79) – занесений до реєстру за видом архітектури, монументального мистецтва та кате­ горією місцевого значення. Один із винесених на розгляд об’єктів – келії Гостинно­ го двору (корпус № 57) – було визнано таким, що не під­ лягає занесенню до реєстру, оскільки він не відповідає необхідним критеріям, передбаченим пп. 10, 11 «Поряд­ ку визначення категорій пам’яток для занесення об’єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам’яток України», затвердженого постановою КМУ від 27.12.01 № 1760.

СХВАЛЕНО ПРОЕКТ КОНСЕРВАЦІЇ, РЕСТАВРАЦІЇ ТА ПРИСТОСУВАННЯ НОВОЇ ЗАХІДНОЇ БАШТИ КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКОЇ ФОРТЕЦІ На засіданні науково-мето­ дичної ради з питань охорони культурної спадщини, яке проходило у приміщенні Департаменту культурної спадщини та культурних цінностей Міністерства культури, схвалено та рекомендовано до погодження у встановленому порядку ескізний проект консервації, реставрації та пристосування пам’ятки архітектури національного значення – Нової західної башти комплексу споруд фортеці у м. Кам’янці-Подільському (охоронний № 730/8). Проект виконано ДП «Україн­ ський регіональний спеціалізова­ ний науково-реставраційний інсти­ тут «УКРЗАХІДПРОЕКТРЕСТАВРАЦІЯ» на замовлення Кам’янець-Подільського державного історичного музеюзаповідника. Доповідачі з цього питання Гор­ ницька Л. О., Гайда М. П. повідоми­ ли, що проект розроблено нагально, у зв’язку з тим, що минулого року ця пам’ятка зруйнувалася внаслі­ док некваліфіковано проведених

реставраційних робіт попередніх років. Під час обговорення цього питан­ ня порядку денного виступили Вечер­ ський В. В., Гуцуляк Р. Б. та Фенцур В. В., які нагадали про історію питання та обставини минулорічних подій, а та­ кож наголосили на тому, що даний проект розроблений на належному фаховому рівні.

Нагадаємо, що у грудні 2011 рок у Національ­н ий іс торико архітектурний заповідник «Кам’я­ нець», на території якого розта­ шований Кам’янець-Подільський державний історичний музейзаповідник, перейшов до сфери управління Міністерства культури України. До того він підпорядкову­ вався Мінрегіонбуду.

Спадщина

Культура № 15, 13 квітня, 2012 р.

5

Срібні Царські врата головного іконостаса Софійського собору в Києві

Царські врата поєднують у церкві те, що є земним і небесним. Це вони першими зосереджують на собі погляд віруючих, саме ними виходить з вівтаря Цар Слави, воскреслий Спаситель. Врата виконують з різних матеріалів, зі сформованого металу, а найчастіше з дерева, декорованого різьбою і поліхромією та прикрашеного іконами Історія срібних Царських врат голов­ ного іконостаса Софійського собору в Києві, одного з найгарніших ювелірних витворів українського бароко сягає кін­ ця XVIII століття. У тому часі в соборі з’явився багатоярусний, пишно оздо­ блений золочений іконостас. У його центральній частині вміщено винятко­ вої краси і величини срібні Царські вра­ та розмірами 190 x 340 см, вагою 6,5 пу­ дів, для позолочення яких використано аж 120 червонців. Вони були виконані в 1747–1750 роках на замовлення київ­ ських митрополитів Рафаїла Заборов­ ського та Тимофія Щербацького київ­ ськими золотарями Петром Волохом й Іваном Завадовським за мідною модел­ лю, зробленою майстром Семеном Та­ раном (Тарановським). Митець запро­ ектував ці врата у формі оздобленої срібної ґрати, на якій умістив сцени і постаті з Євангелія, витримані в кано­ нах візантійської ікони. Ці зображення були оточені майстерним рослинним орнаментом, виконаним на підставі барокових взірців, опрацьованих ще самим Альбрехтом Дюрером. Сьогодні сміливо можна сказати, що срібні вра­ та – це неповторна кон’юнкція мистець­ ких канонів і традицій майстрів Сходу та Заходу Європи. Срібні врата увінчувало золочене зображення голуба – символу Святого Духа. Нижче – по боках, уміщено ком­ позицію Благовіщення. У центральній

Срібні Царські врата головного іконостаса Софійського собору в Києві

частині врат знаходяться золочені по­ статі чотирьох Євангелістів. У нижній частині можна було побачити щедро декороване зображення Царя Давида з берлом і розгорнутою Книгою Псал­ мів. Іконографічну програму цілості твору доповнювали постаті Якима й Анни – батьків Богородиці та сцена Благовіщення. Усі ці постаті також три­ мали сувої з біблійними текстами. Докладну дату зникнення пам’ятки ніколи не було занотовано. Однак збереглася директива народного ко­ місара освіти України № 873/1 від 27 листопада 1933 року «Про передачу музейних предметів з дорогоцінних металів», на підставі якої срібні врата були віддані до фондів Державного банку з метою їх переплавлення. Коли 1940 року вирішено було пере­ дати срібні врата з Державного банку до Всеукраїнського музейного містечка, віднайшлося тільки одинадцять фраг­ ментів твору. Сім збережених фільонок тла з вісьмох, які спочатку вибудову­ вали цілісність композиції, дозволяли

майже цілком представити орнамент Царських врат. На жаль, золочені фі­ гуративні аплікації із зображеннями святих, а також багато інших доповню­ ючих деталей, лишилися втраченими без вороття. До сімдесятих років мину­ лого століття про існування фрагментів Царських врат знали тільки нечислен­ ні музейні працівники Києва. 10 січня 1984 року зі збірок Києво-Печерського історико-культурного заповідника ці предмети були передані до заповід­ ника «Софія Київська». Зважаючи на їхні габарити і малозадовільний стан, негайно постало питання про те, яким чином їх реставрувати. З метою реконструкції втрачених фрагментів художник-реставратор A. Марченко виконав схему первинно­ го вигляду Царських врат. Паралельно проводили архівні кверенди джерель­ них матеріалів, простежили історію пам’ятки та її іконографію.

2005 року було залучено спонсо­ рів, які виявили готовність повною мірою фінансувати дорогі роботи з

реконструкції пам’ятки, – київське ак­ ціонерне товариство «Екран» і особис­ то його голову Миколу Георгієвського.

16 червня 2005 року оголосили кон­ курс на реконструкцію пам’ятки. Срібні врата створювалися у XVIII столітті упродовж чотирьох років. До наших днів збереглася тільки полови­ на їхніх елементів. Реставрація твору тривала два роки, бо виконати про­ ект в ювелірній майстерні зобов’язався митець-різьбяр Марек Ґанев з Кракова, який проводив усі заходи з викорис­ танням відомої від століть технології карбування металу. Були використані навіть такі самі, як в епоху бароко, зна­ ряддя. Під час реконструкції срібних врат були застосовані також і найно­ віші надбання техніки – однак не юве­ лірні. Завдяки багатолітнім, докладним пошукам у різноманітних архівах, вда­ лося виявити лише кілька фотознімків барокового шедевру. Невиразні, ча­ сом пошкоджені скляні кліше з почат­ ку ХХ століття небагато говорили про справжню красу срібних врат. Спеціаль­ ні комп’ютерні програми дозволили та­ кож цілком показати невидимий, додат­ ковий шар майстерних оздоблень, що покривають, на перший погляд, єди­ ний, грубий контур рослинного орна­ менту і шати святих. З’ясувалося також, що лінії тіней, видимих на книгах і суво­ ях – це фрагменти текстів з Євангелія і Псалмів. Слід також згадати, що ціліс­ ність реставраторських праць нагля­ дала польсько-українська реставратор­ ська комісія, утворена з вищого класу фахівців-реставраторів. У червні 2008 року реставраційні ро­ боти під наглядом найстарішої та най­ більшої польської майстерні PPKZ S.A. з Варшави завершились. Ян ПАВЛИЦЬКИЙ, архітектор, керівник проекту реконструкції срібних Царських врат у Польщі

«Подаруночок» киянам до Міжнародного дня пам’яток і визначних місць

Фото Юрія ШКОДИ

У попередньому 14-му номері нашої газети ми інформували читачів про створення у столиці Громадянського форуму Києва, основна мета якого – збереження історичних, духовних, архітектурних цінностей нашого Київ-града. Нагадуємо слова з виступу на 1-му засіданні фору­ му голови Київської державної адміністрації Олексан­ дра Попова: «Врахування думки киян при підготовці всіх важливих рішень повинно стати неписаним але й непорушним законом для міської влади.»

Говорили, балакали… І ось що побачили кия­ ни і зафіксував наш фотокореспондент на Андрі­ ївському узвозі через тиждень після цієї обнадій­ ливої події. З цього приводу коментар кандидата історичних наук Ігоря Гирича: «Перед очима сумна практика. Київські будинки кінця ХІХ – початку ХХ століття як правило не реставрують, їх зносять і, в кращому

випадку, будують неоковирну імітацію «під старо­ вину». А частіше «не паряться» і зводять склянобетонну «скриню» на кшталт готелю «Хаятт», що навпроти Софійського собору. Історія з будиноч­ ком архітектора Казанського на Володимирському узвозі (Поштова пл.) свідчить, що, коли є зацікавлені у нищенні пам’ятки грошовиті люди, не стане на за­ ваді жодне законодавство. На жаль, все повторю­ ється з невідворотною приреченістю і стосовно багатостраждального і дорогого усім киянам, і не тільки, Андріївського узвозу. Вчора знесено три бу­ динки, які нібито «не мали архітектурної цінності». За попередніми даними, які ще потребують додат­ кового уточнення, це будинок 1870-х років на розі Флорівського пров. (Чорної грязі) і Андріївського, який фланкував кут вулиці і мав визначне місто­ будівне значення. Уздовж Флорівського провулку зруйнований будинок колишньої фабрики Неметті (кін. ХІХ ст.). У добре відомого киянами будиночка з магазином «Гончарі» на Андріївському узвозі 10-а знищено флігель (друга половина ХІХ ст.). Інформа­ ція одержана наживо з місця подій від знаного ки­ євознавця, колишньої співробітниці Музею однієї вулиці, викладача НАУКМА Володислави Осьмак. Казати про відсутність історичної цінності немає жодних підстав. Усі будинки узвозу, крім хіба Ан­ дріївської церкви будовані у цьому ж хронологіч­ ному проміжку. За такою логікою можна бульдозе­ ром згорнути усі будинки вулиці від Контрактової

площі до пам’ятника Проні Прокіпівни й Голохва­ стова. Згадані померлі будинки зафіксовано в «Зводі пам’яток історії та культури України» в томі першому, присвяченому київським пам’яткам. Що­ правда у чиновничому переліку «Об’єктів культур­ ної спадщини Подільського району» на 1. 01 2012 р. цих пам’яток по Андріївському відзначено відчутно менше. Але існує поняття – фонова забудова, яка створює у місті відчуття присутності історії. По­ дзвінне по старому Києву пролунало. Невже пи­ томому Києву прийшов кінець? Невже нема кому спинити вакханалії руйнування.» Мені ж в свою чергу, як корінній киянці, поетесі, журналістці лишається процитувати вірш зі збірки «В Україну гратися не можна»: Що не робиться –

сміх крізь сльози!.. Діловим безголовим пронозам Закортіло гучного оновлення… О безсилля мого усвідомлення! Ностальгія священного міста За своїм зникаючим змістом… А ще хочеться спитати – хто має відповісти за цей вандалізм, вчинений як насмішка за кілька днів до Дня пам’яток історії та культури і Міжнародного дня пам’яток і визначних місць?! Людмила ГНАТЮК Головний редактор «КіЖ»

6

Су часн е ми ст ецтво

Культура № 15, 13 квітня, 2012 р.

Слова і справи Олександра Дубовика У столичному музеї «Духовні скарби України» – «Ювілейний рік Олександра Дубовика». Незвичність персональної виставки «живого класика» сучасного мистецтва України, якому 2011-го виповнилося акурат 80 років, полягає у тому, що експозиція з 61 полотна як відомих, так і створених протягом останнього часу, стала промовистим доповненням до ілюстрованого альбому прози, поезії та теоретично-мистецьких нарисів, які метр створював упродовж усього життя «для себе». Збірку під лаконічною назвою «Слова» видано за підтримки страхової компанії «УНІКА» та Райффайзен Банку Аваль «Сміливо приставляй сходи до стіни, за якою в обложеному місті здобиччю горять золоті цехіни на шиї долі! Якщо ти зірвався? Ну що ж. Значить, ти недостатньо сильно захотів скористатися моїм го­ ловним даром – своєю єдиною і неповторною Сво­ бодою Волі», – писав Олександр Дубовик у своєму трактаті «Мій катехізис». Особисто в нього із силою та свободою волі все склалося. Як не позичати Ду­ бовикові було й простої сміливості робити своє на­ перекір системі та навіть нормальному бажанню «тут і зараз» заробити більше грошей. Це зараз пана Олександра називають «батьком постмодерну» в Україні (а сам він, до речі, запе­ речує термін «постмодернізм», вважаючи, що так можна назвати будь-яке невторинне мистецтво). У 1960-х, коли художник Дубовик «вигадав» свій творчий метод на стику фігуративного й нефігу­ ративного (тобто, абстрактного) мистецтва, його живопис, який так зухвало не відповідав стандар­ там соцреалізму, просто заборонили. Замість пи­ сати на держзамовлення, Дубовик не виставлявся зовсім – до розпаду СРСР. Жив за рахунок книжко­ вої графіки та монументального мистецтва. Писав трактати з мистецтва – теж «у стіл». У 1980-х вия­ вилося: він – по-перше, геній, а по-друге – «батько»

мабуть, єдиний порятунок людини від смерті, яка чатує на неї завжди, – пояснив Олександр Дубовик під час презентації видання. «Слова» відрізняє філософічність, добрий гу­ мор та, часто-густо, іронія. (Сам художник, пред­ ставляючи книгу, нагадав про притаманну Укра­ їні «барочність» світогляду). Окрім авторських афоризмів (розділ «Слова»), жартівливих, досить відомих у колі київської інтелігенції й не тільки, – «Апології лінощів» та «Повного Словника Інтелі­ гентного Художника» («ПСІХ»), збірка вміщує ле­ гендарний мистецтвознавчий трактат-маніфест Олександра Дубовика «Палімпсест». До речі, це – перше «книжкове» видання цього тексту, яке про­ ілюстроване великою кількістю робіт – звісно ж, автора всіх текстів.

P.S. Інтерв’ю з художником Олександром Дубо­ виком читайте у наступному номері нашої газети. нашого авангарду. (Ну, про це ми вже казали). До таких визначень сам Дубовик теж ставиться з ве­ ликою іронією. Живопис метра – справжнє «синтетичне мистец­ тво»: так, його картини частіше за все порівнюють із книгами, абеткою в яких служать суцільні символи. Як і, наприклад, Казимир Малевич (цитати з якого проглядають у його творах), кожну деталь зобра­ ження Дубовик наділяє символічним змістом. Утім, про значення своїх символів, як і про себе самого як істоту, що «існує, бо мислить», художник, влас­ не, і написав усе у своїх текстах (читати які приєм­ но ще й з огляду на високу літературну чесність). Упродовж 40 років усе написане чоловіком мето­ дично збирала і впорядковувала його дружина і муза – художниця Ірина Дубовик.

– Я записував думки, які до мене приходили, у робочих альбомах і просто на клаптиках паперу, що потрапляли на очі. Не сподівався побачити їх на­ друкованими. Вся справа у тому, що творчість – це,

А хто до Києва на бієнале? Комісар ARSENALE 2012 Наталія Заболотна і куратор Девід Елліотт оголосили список митців – учасників Першої Київської бієнале. Відповідаючи напрямку, означеному темою Елліотта «Найкращі часи, найгірші часи. Відродження і Апокаліпсис у сучасному мистецтві», на арт-форумі будуть показні роботи понад 100 зарубіжних і українських художників, зокрема 40 створених спеціально для виставки. Всі твори демонструватимуться в історичному Мистецькому Арсеналі з 24 травня до 31 липня Серед нових робіт, представле­ них на бієнале, – СЛІДИ ВІЧНОСТІ, нова інсталяція японської художни­ ці Яйоі Кусами, що занурює відвіду­ вача в особливу реальність. Глядачі зможуть пройти крізь художній твір, розглядаючи химерні бульбашкопо­ дібні об’єкти, розташовані довкола, в усіх чотирьох площинах інсталя­ ції. Також Яйоі Кусама спеціально для бієнале готує два нових вели­ ких полотна. Британка Філліда Барлоу створює для виставки РОЗЛОМ, нову робо­ ту з трьох частин, в якій використані щити, промислові елементи і «бом­ би». Робота навіяна враженнями ху­ дожниці від величної будівлі Мис­ тецького Арсеналу з його масивними колонами, склепінням та військовопромисловою передісторією. Індійський митець Джитіш Каллат виключно для бієнале готує інсталя­ цію, її складовою частиною є проек­ ція листа, написаного 1939 року Ма­ хатмою Ганді, в якому той закликав Адольфа Гітлера уникнути війни «в ім’я людства». А у новій серії Бориса

Михайлова (уродженця Харкова) – образи заводів. Роботи одночасно звільнюють і захоплюють застарілу владу ери радянської важкої індустрії, що залишила шрами на українській землі. На його фотоколажах – гіганти сталі та чавуну, що пригнічують по­ одиноких працівників. Після серії презентацій у голо­ вних світових столицях на бієнале буде представлено масштабну ін­ сталяцію китайського митця Ай

Вейвея – ГОЛОВИ ЗОДІАКУ/КОЛО ТВАРИН, відому серію з 12 бронзо­ вих голів, що відображають знаки китайського зодіаку та навіяні релік­ віями XVIII століття з Юань Мінюань (Садів довершеної ясності) в Пекіні. Американський митець Пол Мак­ карті вперше за межами Лондона покаже свою роботу КОРОЛЬ. Мо­ нументальна інсталяція складається з силіконової моделі оголеного ху­ дожника, що сидить на підвищенні в оточенні мольберта і велетенських полотен, створених за допомогою ае­ рографа. Церковні лави, встановлені навпроти помосту, дають можливість глядачеві роздивитись дерев’яний трон, посидіти і подумати над стату­ сом митця. Перша Київська бієнале предста­ вить роботи уславлених митців із-за кордону разом із роботами видат­ них українських сучасних художни­ ків: Бориса Михайлова, Іллі Кабакова та Олега Кулика. Ілля Кабаков (уро­ дженець Дніпропетровська) покаже свою велетенську роботу ПАМ’ЯТНИК ЗНИКЛОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ. Контрасти між офіційним і особистим життям за ра­ дянських часів проілюструють, як сказав сам митець, «… мрію, чудо­ вий рай, де усе працює, [і] …їхню ціл­ ковиту противагу».

«ARSENALE 2012 надасть змогу українському глядачеві вперше в та­ кому обсязі побачити сучасне мис­ тецтво світового рівня, – зазначила

під час прес-конференції комісар ARSENALE 2012, генеральний дирек­ тор НКММК «Мистецький Арсенал» Наталія Заболотна. – Головна екс­ позиція ARSENALE міститиме твори найвідоміших митців XX та XXI сто­ річчя, справжні шедеври, що добре відомі у світі, але ніколи раніше не експонувалися в Україні. Сьогодні це вкрай необхідно, адже за останні роки Україна змінилася – насампе­ ред тому, що змінилася свідомість українців. Люди в нашій країні, і пе­ редусім молодь, відчувають себе ін­ тегрованими у глобальну спільноту, живуть на одній хвилі з сучасним світом і потребують сучасного, ак­ туального міжнародного мистецтва. У списку учасників арт-форуму – митці з Росії, Китаю, США, Німеччи­ ни, Японії, Франції, Великої Британії, Туреччини, Індії, тощо. Помітну час­ тину шорт-листа складають прізви­ ща, власне, вітчизняних художників. Представляти Україну на міжнарод­ ному форумі будуть, зокрема, Сергій Братков, Олег Кулик, Бобю Михай­ лов, Ілля Кабаков, а також відома арт-група Р.Е.П., Микола Маценко, Арсен Савадов, Олександр Чекме­ ньов, Микита Кадан та інші. Доклад­ ніше із переліком можна ознайоми­ тися на офіційному сайті ARSENALE 2012. Сторінку підготувала Алла ЧЕРДИНЦЕВА

Му зика

Культура № 15, 13 квітня, 2012 р.

7

Незвичайний концерт Нещодавно відбувся другий концерт хору Київського муніципального академічного театру опери і балету для дітей та юнацтва під назвою «Хорові арабески». Такий формат виступу для театрального колективу не є типовим Ми звикли слухати цей хор в опер­ них виставах або масштабних орато­ ріальних постановках з оркестром. Але головний хормейстер театру Ан­ жела Масленникова, яка керує колек­ тивом понад десять років, вирішила показати його у виконанні як різно­ жанрових творів композиторів різ­ них країн і стилів, так і хорових сцен із опер. Робота над програмою провади­ лась одночасно з виступами хору в спектаклях поточного репертуару. Вже в цьому видно особливість цьо­ го колективу і його художнього ке­ рівника. Вони працюють самовідда­ но, натхненно, домагаючись високого художнього результату. Анжела Мас­ ленникова зазначає: «Я – трудоголік. І цей концерт вийшов такий цікавий, тому що кожен артист хору працював з повною віддачею». Сам початок імпрези – виконан­ ня твору «Італійський салат» (ав­ тори – Р. Жені та Р. Херцль) виріз­ няється незвичною атмосферою акторської імпровізації, яка панує на сцені. Перед нами не статична, а жвава хорова сценка, в якій кожен артист хору грає не тільки як спі­ вак, а насамперед як актор. Завдяки режисеру-постановнику Оксані Та­ раненко, оперний хор перетворився на «хоровий театр». Оксана Таранен­ ко і Анжела Масленникова – творціоднодумці. Тому кожен номер цієї хорової вистави сприймається, як дійство, в котрому синтезуються і хоровий вокал, і рухи співаків, і змі­ ни в костюмах. Основні акценти припадають, звичайно, на вокально-технічну

Анжела Масленникова з хором

вправність хористів, артикуляційну довершеність, емоційну наповненість тембрової палітри. Анжела Масленни­ кова, як диригент, доводить ці важли­ ві складові хорового співу до стану досконалості. У цьому відчувається вплив її видатних педагогів Михай­ ла Кречка та Льва Венедиктова. Кра­ са звукового обарвлення в обробках народних пісень змінюється інстру­ ментальною чіткістю у виконанні «Іта­ лійської польки» Сергія Рахманінова. Вдале поєднання у творі Антоніо Есте­ веса «Mata del anima sola (Дерево са­ мотньої душі)» м’якого звучання хору з прекрасним співом соліста Дмитра Іванченка створює витончену ауру лі­ ричної сповіді. Гарно, з оригінальним зіставленням хору та солістів Катери­ ни Чагіної (флейта) і Євгена Слабеня­ ка (гобой) пролунала «Мелодія» Юрія Власенка (до речі, композитор – ар­ тист хору). Мені доводилося в концертах різних хорових колективів слухати

«Незнайомку» Юрія Фаліка. Але те, що зробила Анжела Масленникова, впевнило в тому, що удосконален­ ню немає меж. Навіть порівнюючи інтерпретацію твору в двох імпрезах, я бачу, як диригент по-новому пра­ цює над звуком, інтонацією. І слухачі в залі завмирають від магії дириген­ та і особ­ливої шляхетності співу хору. Разом з артисткою балету Оленою Бондар вони створюють той самий блоківський образ «Незнайомки», що його так майстерно в партитурі втілив композитор. І ось напівтони, напівтіні тембро­ вих барв змінюються яскравим, яки­ мось особливим енергетичним за­ рядом, закладеним у хорі «Уж как по мосту-мосточку» з опери «Євгеній Онєгін» Петра Чайковського. Неабиякі акторські здібності хору проявилися в опері-пародії Максима Дунаєвського «Піф-паф». Віктор Пле­ тюк – Мисливець, Михайло ГуменнийПетрівський – Заєць. Чудово зіграна

комічна вистава захоплює як артис­ тів, так і слухачів. Осібно хочу відзначити позитивну енергетику хору. Анжела Масленни­ кова веде вечір як активний учас­ ник подій. Вона оголошує солістів, представляє концертні номери. Її хор пластично рухається на сцені. Не­ дарма в пресі артистів називають «танцюючим хором» або «співаючим балетом». У другому відділі хор виступив у супроводі симфонічного оркестру. Диригент Євген Воронко вправно і художньо вивірено акомпанував спі­ вакам. Вельми вразило міцне і мо­ гутнє forte в «Половецьких танцях» з опери «Князь Ігор» Олександра Бо­ родіна. Молитовністю і духовною на­ повненістю відзначалось звучання Хору рабів з опери Джузеппе Верді «Набукко». Технічною та вокальною довершеністю вирізнився Хор з І дії опери Верді «Травіата». Хочу згадати, що на першому кон­ церті «Хорових арабесок» за дири­ гентським пультом стояв художній керівник театру Олексій Баклан, і його інтерпретація ігрових сцен з опер за­ хоплювала глибоким прочитанням авторського задуму й прекрасним ансамблем хору з оркестром. Гарний задум – показати в «Хоро­ вих арабесках» красу і неповторність хорової музики – з успіхом здійснено. Хочеться побажати хору Київського муніципального академічного театру опери і балету для дітей та юнац­тва здійснення мрії – постановки укра­ їнської хорової опери сучасного ав­ тора. І хор, і головний хормейстер Ан­ жела Масленникова не припиняють творчих пошуків, готують нові про­ екти. Такий сучасний, мобільний єв­ ропейський колектив багато може зробити разом із театром на ниві му­ зичної культури України. Галина СТЕПАНЧЕНКО Фото Романа РАТУШНОГО

Зірки в опері У телевізійному проекті «Зірки в опері», що проходив на каналі «1+1» протягом двох місяців на початку 2012 року, взяли участь провідні солісти Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької, лауреати міжнародного конкурсу Юлія Лисенко і Петро Радейко. І відразу стали знаменитими на всю країну Як зі здивуванням зізнається Юля, про неї заговорили всі близькі і дале­ кі родичі з рідної Запорізької області, знайомі й досі не перестають телефо­ нувати до неї та її батьків. Співачка в свої молоді роки має немало досяг­ нень, як, зрештою, і Петро Радейко. В репертуарі обох – до десятка вели­ ких партій, любов львівської публіки, успішні виступи за кордоном в операх і концертах. Під час телевізійного конкурсу во­ калісти одночасно готувалися до

прем’єри опери «Любовний напій» Га­ етано Доніцетті в рідному театрі й ви­ ступили у перших спектаклях: Юля в ролі Адіни, Петро – Белькоре. А коли телепроект був у розпалі, глядачі впіз­ навали обох на сцені й гаряче їм апло­ дували. В рецензії про солістку тоді написали: «Відкриттям і головною від­ знакою цього прем’єрного спектаклю стала головна героїня. Юлія Лисенко – артистка, яка володіє приємним, світ­ лим, чистим сопрано, з блиском вико­ нала партію Адіни. Її спів був легким, вільним, яскравим і невимушеним. Крім того, маючи чудову зовнішність, вона просто підкорила публіку своєю без­ посередньою і живою грою» (Виолетта Атаян. Новогодний «Любовный напи­ ток» во Львовской опере. 15.01.2012 р.). Високу оцінку вокальних та актор­ ських здібностей отримав і баритон Петро Радейко. Однак місцева преса побачила їх героями лише у зв’язку з телевізійним конкурсом, щедро ви­ діливши кожному по цілій сторінці.

Юлія Лисенко. Сцена з вистави

Радісно, що з голубого екрана на­ решті прозвучало слово «опера». Не­ весело, бо, на жаль, – у тіні естради. Адже проект закцентував увагу на мікрофонних виконавцях. До речі, про його назву, – не точну з кількох оглядів. Перед словом «зірки» мало б стояти слово «естрадні». А до другої половини назви хочеться поставити запитання: «Де тут опера?» Бо від по­ чатку нею й не пахло. Вона зазвуча­ ла тільки в останньому турі, надавши

можливість академічним співакам проявити себе у повній красі. Хочеться побажати авторам про­ екту в майбутньому піднятися до рів­ ня високого класичного мистецтва, підтягувати до нього глядачів і наре­ шті здійснити мрії справжніх мелома­ нів, – щоб академічна музика, зокрема оперна, мала перевагу на наших екра­ нах, а не «мильна» продукція. Надія ТРУШ, Львів

Ви зна чні місця

8

Культура № 15, 13 квітня, 2012 р.

Молитва у кованій міді

Львівські митці створили унікальну Хресну дорогу до села Страдч, де колись знаходився другий за значимістю після Києво-Печерської лаври печерний монастир, а нині – найвідвідуваніше місце і справжня туристична Мекка ЛЕГЕНДИ І ТАЄМНИЦІ СТРАДЕЦЬКОЇ ГОРИ Всього за двадцять хвилин їзди маршруткою зi Львова у бік Поль­ щі можна натрапити на дивовиж­ не мiсце, де знайде спокiй втомле­ на мicьким гамором душа. Це село Страдч, де донинi зберiгся унiкальний печерний монастир iз пiдземною церквою та келiями монахів і церков­ ця Успiння Богородицi з ХVIII столiття з чудотворною iконою Матерi Божої Нерушимої Стiни. Тут дивна природа,

Вимурувана у скелi церква Матерi Божої Нерушимої Стiни

адже вся Страдецька гора вкрита со­ снами й ще здалеку видiляється на тлі навколишнього безлистого лiсу. Тож до спокою цiєї справдi блажен­ ної мiсцини додається ще й чудовий сосновий аромат. Не дивно, що на по­ чатку минулого столiття Страдч був мiсцем масового паломництва гали­ чан, а на свято Успiння Богородицi – храмовий празник – зi Львова курсу­ вав спецiальний паломницький поїзд. Вирушаю шляхами давнiх прочан. Перiщить дощ, вiтер так i намага­ ється вирвати з рук парасолю. У лiсi – нi душi. Куди ж iти? Поблукавши тро­ хи, натрапляю на хрест, вiчну надiю й опору для мандруючої християн­ ської душi. Здогадуюсь, що це одна iз зупинок Хресної дороги й за вто­ рованою стежкою шукаю наступну. От так хрест i довiв мене до вершини гори, на якiй височить гарний муро­ ваний храм.

– Церква збудована у серединi ХVIII столiття. Що цiкаво, у тi часи в Галичинi будували переважно дерев’янi храми, а тут – мурований, – розповiдає отець Iван Колтун – Вона є не лише духо­ вним центром, а й мистецькою цін­ ністю. В iконостасі iкони дванадцяти апостолiв i нижнiй ряд старозавiтнiх пророкiв належать пензлю Олекси Новакiвського, а намiснi iкони Iсуса

Христа i Богородицi писав Антін Ма­ настирський. Також у нашiй церквi є робота ще одного визначного худож­ ника початку ХХ столiття ­Петра Хо­ лодного – велика запрестольна iкона Успiння Богородицi. А от такої ви не побачите бiльше нiде, – отець Iван пiдводить мене до правої стiни храму i показує iкону – Пресвята Богороди­ ця Нерушима Стiна. – Це копiя, – уточ­ нює вiн, – бо оригiнал десь загубив­ ся у буремнi воєннi роки, але вона вже настiльки намолена, що за своєю духовною вартiстю не поступається оригiналу, й виникнення цiєї iкони пов’язане з легендою, яка дає назву цій місцевості – Страдч – місце страж­ дання і мук. Легенда оповiдає, що колись тут було поселення, що мало назву Стрiлиська. Постало воно цiлком ви­ падково. Примандрували в цi мiсця два стрільці із містечка Городок, якi полювали на рись. Тварина сховала­ ся в печери, й тому вони мусили чека­ ти її до наступного ранку. Стрiльцям сподобались навколишнi околиці, то ж вирішили тут осiсти. В ХI столiттi сюди потрапив монах із Києво-Печерської лаври й виявив, що у тих печерах теж живуть люди, які посвятили себе Боговi й стали ас­ кетами. Вiн зiбрав тих людей й утво­ рив печерний монастир. Ченцi лише вдосконалили те, що дала природа, видовбавши у печерах келії та церкву. Жили в постi, трудах i молитвi. Проіс­ нував цей монастир до половини ХII столiття. 1243 року тут сталася страш­ на трагедiя. Цим шляхом повертався з Угорщини хан Батий зі своєю ор­ дою, тому майже двi тисячi мешканцiв Стрiлиськ сховалися вiд ворога у пе­ черах. Й коли мимо проскакав на конi Батиїв посланець, хтось iз укритих в сховку людей необачно випустив стрiлу. Вона не пробила ворога, лише наробила бiди. Татари виявили схов i почали викурювати з печери людей, розклавши на входi вогонь. Монахiв на той час там не було. Вони молили­ ся у верхнiй церквi, й коли дiзналися про нещастя, спустилися до печер i уклiнно просили татар не нищити лю­ дей або замість забрати їхнє життя. Ворог жартуючи сказав, що погасить вогонь кров’ю монахiв. Так i зробив. І ще легенда оповідає, що у той момент перед татарами постала Матiр Божа й зi свого покрову утворила нерушиму

стiну, вiдгородивши людей вiд воро­ га. Татари втекли, й з того часу тут ста­ ли шанувати Матiр Божу Нерушиму Стiну, а на місці Стрілиськ згодом по­ стало інше поселення – Страдч. У ПЕЧЕРАХ Найбiльша атракція для кожного паломника чи туриста, який вiдвiдує Страдч, – сходження до печер. Спо­ чатку цей шлях пролягає через ви­ мурувану у скелi церкву Матерi Божої Нерушимої Стiни. Тут запалюємо свiчки й з ними пря­ муємо далi: за вiвтарем є маленький отвiр, який i веде до самих печер. Тре­ ба пройти довгим крутим коридо­ ром трохи нахилившись, але чим далi углиб, стає просторiше. І після такого не зовсім зручного пересування опи­ няєшся у справжнiй печернiй церквi ХІ столiття. З тих прадавнiх часiв тут зберiгся видовбаний з каменя вiвтар, проскомедiйний столик, келiї монахiв. Загалом довжина цього пiдземного лабiринту становить 269 метрiв, вiн складається iз схiдного i захiдного вiдгалужень. Це те, що наразі дослі­ джено. А яка насправді довжина цих підземних ходів і де вони закінчують­ ся – ніхто достеменно не знає. З цьо­ го приводу теж розповідають різні легенди. Хтось зловив зайця, прив’язав йому табличку з написом «Страдч» i пустив у середину, а через два тижнi вухато­ го побачили у Києвi. Печери справдi ведуть до отвору, в який може хiба що заєць пролiзти, отож далi рiдко хто зважиться просунутись. Правда, у пресi позаминулого сто­ ліття згадується 76-лiтній чоловiк, який пiд присягою свiдчив, що втис­ нувся в той отвір i довго ліз уперед, також це пробували зробити два хлопці-пiдлiтка. А ще народ зберiг у пам’ятi легенду про дiвчину, яка пiшла у печери, прийнявши Великоднє при­ частя, й проблукала там цiлий рiк. На наступну Пасху повернулася й, отри­ мавши благословення священика, розсипалася, як порохно. НЕЗВИЧАЙНЕ ЗАМОВЛЕННЯ Та все ж не за легендами про зай­ ця приїжджають сюди з усіх куточ­ ків України, а для того, щоб очистити свою душу від тягара гріхів, щоб вимо­ лити у Божої Матері ласки для себе, своїх близьких і рідних, щоб у Хресній

Унiкальний печерний монастир iз пiдземною церквою та келiями монахів

Культура № 15, 13 квітня, 2012 р. дорозі відтворити той останній шлях Ісуса Христа на Голгофу, розділити Його муки і страждання. Й особли­ во відвідуване це місце саме зараз, у Страсний тиждень. Хресну дорогу на Страдецькій горі запровадив у 1936 році місцевий парох Микола Вояков­ ський. Папа Пій ХІ уділив Страдецькій церкві щодня надавати повний від­ пуст на Службі Божій, а Хресній до­ розі надав статус Єрусалимської. Від­ бувши тут літургію, прийнявши святі тайни сповіді і причастя, пройшовши Хресну дорогу, християнин отримує повний відпуст своїх гріхів. Кілька ро­ ків тому шлях оновили, встановивши чотирнадцять кованих мідних скуль­ птур. І вони вражають. Це незвичай­ не замовлення виконували львівські митці: скульптори Ярослав Лоза, Во­ лодимир Лоза, Юліан Савко та архі­ тектор Володимир Блюсюк.

– Робота над Страдецькою Хресною дорогою тривала понад три роки, – згадує скульптор Ярослав Іванович Лоза. – Працювали разом із сином Во­ лодимиром. Це було незвичайне за­ мовлення. Потрібно було виготовити більш ніж двометрові фігури і гармо­ нійно вписати їх у навколишній ланд­ шафт. В Україні чогось подібного не було. Такі Хресні дороги є хіба що у Франції та в Польщі. Цікавились, як вони виглядають там, а ще я часто хо­ див на Личаківський цвинтар і оглядав надмогильні пам’ятники, щось черпав від них і шукав свій образ. Найважче було втілити скульптури у глині… А ще нелегко давався йому образ воскреслого Христа – як Він вийшов із печери і піднімається на небо. Довело­ ся довго думати над цією композицією, яка дає величаве, справді світле завер­ шення Страдецької Хресної дороги.

Ви зна чні місця

Зараз львівський скульп­тор працює над іншою Хресною дорогою – на за­ мовлення одного із сіл Львівщини, де була дивовижна поява Матері Божої. «Це зовсім інша робота, за розміра­ ми фігури менші, але водночас вона складна по-своєму, – каже митець. – Я не хочу повторюватися».

У п���������������������������������� i��������������������������������� к зливи біля цієї фігури воскрес­ лого Христа бачу жiнку, чоловiка i хлопця-пiдлiтка. Вони вбрані у довгі плащi-дощовики, вклякли на колiна i го������������������������������� лосно�������������������������� моляться,���������������� заглушуючи����� сло­ вами молитви бурю. Це мiсце справдi якесь особливе.��������������������� Вiдчувається �������������������� намоле­ на аура, вiє спокоєм вiд навколишнiх

9

могил, адже навколо церкви – старий цвинтар. Воно так нагадує про те, що ти, людино, справдi лише гiсть на цiй грi��������������������������������� ш�������������������������������� нiй землi,���������������������� лише її�������������� маленький па­ ломник. Надія ПАСТЕРНАК Фото Йосипа МАРУХНЯКА

Ви ставки

10

Культура № 15, 13 квітня, 2012 р.

Оаза творчості

«Юрій Змієборець» Олександра Ковальчука

Квітневі виставки книжок та рукоділля під патронатом Міністерства культури України у виставковому центрі «КиївЕкспоПлаза» стали справжньою оазою творчості У цей день на VII Весняному книж­ ковому МЕДВІНі та Великодньому тижні рукоділля та хобі було гамір­ но від радісних голосів малечі, яку зібрав Дитячий день. Після вибору книжечки сíм’ї прямували до сто­ ликів, за якими діти навчалися на майстер-класах. Траплялося, піс­ ля такої екскурсії батьки опиняли­ ся на роздоріжжі від багатовектор­ ності бажань нащадків (як у вірші: «Драмкружок, кружок по фото, хор­ кружок – мне петь охота…»). Тут би й дорослий розгубився: бажаєш – оформлюй книжку, бажаєш – учись гончарству, або опановуй кулінарію. Працюючи на обох виставках, гурт­ ки «умілі руки» об’єднали їх в одну оазу творчості, до якої спонукали та­ кож і експозиції. Барвисто оформлені

Воскова графіка від Олени Климчук

книги, дивовижні вишивки, вироби живописців, гончарів або писанка­ рів породжували бажання зробити подіб­не своїми руками. А подивитися на обох виставках було на що. Про родзинки програми розповіла Оксана Левицька – пред­ ставник оргкомітету культурної про­ грами книжкової виставки: «Сьогодні діти зустрічаються з ди­ тячими письменниками та вчаться на майстер-класах палітурити, створю­ вати книжку самому. А взагалі впер­ ше на виставці реалізовано про­ ект розвіртуалізації Facebook. Друзі письменників із цієї соціальної ме­ режі поспілкувалися з улюбленцями наживо, а деякі навіть виграли книж­ ки від авторів». Представлено також найбільшу в Україні книгу, створену дітьми роз­ міром 55х44 см та вагою понад 2 кі­ лограми. Над «Срібною Читацькою Книгою» протягом семи місяців пра­ цювали 360 дітлахів та 60 дорослих – письменників і художників. Зі слів Оксани Левицької, багато презентацій відбулося на «Книжко­ вій кухні». Наприклад, письменником Валерієм Примостом – телеведучим кулінарної програми, своїх книжок. Автори ж збірки «Ніч еротичної по­ езії» декламували вірші та готували «еротичну страву». Зустрічі з письменниками про­ ходили і в «Літературній кав’ярні». Саме тут відбувся поетичний мара­ фон ­«Віршень». Відвідали виставку Ірен Роздобудь­ ко, Юрко Винничук, брати Капранови, Міла Іванцова тощо. На стендах бачимо сучасну укра­ їнську, різножанрову літературу, пе­ реважно від київських видавництв; дитячу, якої, на жаль, не дуже бага­ то. Кожен знайшов книжку за уподо­ баннями, оскільки на кількох стендах були представлені книжки різних ви­ давництв. А от на виставці рукоділля бага­ тьох привабили традиційні писанки Лесі Турукіної з міста Василькова – ма­ льованки, а також створені методами травлення та різьб­лення. «Символом Київщини було дере­ во роду, отож і писалося найбільше з ним, – тлумачить символи на пи­ санках Ніна Михайлишин – художній керівник Київського обласного цен­ тру народної творчості, організатор «Майстрівської слободи», яка зібрала умільців регіону. – А ось на авторській

ПОДАРУНОК ДО ВЕЛИКОДНЯ 11 квітня в Національному центрі ділового та культурного співробітництва «Український дім» відбулося відкриття Національного благодійного Великоднього ярмарку. Вперше в Українському домі свої традиції святкування Пасхи презентують країни – представники європейського православ’я: Росія, Білорусь, Болгарія, Греція, Грузія, Сербія, Ма­ кедонія, Молдова, Кіпр і Румунія. Окрасою заходу є виставка майстрів образотворчого та декоративноприкладного мистецтва України, майстер-класи та конкурси. На окремому стенді увазі відвідувачів Ве­ ликоднього ярмарку пропонуються видання Наці­ онального газетно-журнального видавництва Мі­ ністерства культури України. Фото Юрія ШКОДИ

Євгенія Пірог розповідає про «Срібну Читацьку Книгу»

Трипільська символіка на прикрасі від Лесі Турукіної

прикрасі майстрині використана три­ пільська символіка – ромби, сонце і хрести». Художниця Валентина Янковська з Білої Церкви подивувала розкішними картинами на бересті, а Олена Клим­ чук – картинами, виконаними техні­ кою воскової графіки. Майстриня її осучаснила, працює з папером, яким зазвичай користуються рідко. Господарки нахваляли васильків­ ську майоліку – миски декоратив­ ні для паски та крашанок від Тетя­ ни Музиченко. «Це традиційний для

Гончарний круг цікавить дітей

Періодика для найвибагливіших

Київщини полив’яний розпис ангоба­ ми», – з гордістю пояснила майстриня. Багатьох зацікавили роботи твор­ чої родини Олександра й Михайла Ковальчуків та Ірини Пастернак. «Мій чоловік Олександр Ковальчук ро­ бить паяну скульптуру з листових металів. Технологія унікальна, бо не можна спочатку зробити форму, а згодом – дві однакові роботи. Дити­ на теж створює такі вироби. А я біля чоловіка почала займатися гарячою емаллю, яка гарно накладається на мідні пластини». Іринка Школенко, якій подоба­ ється ліпити з глини, за допомогою майстра Ярослава Чабанюка, учня відомої Лесі Денисенко-Яременко, зробила маленький горщичок«монетку». Її мама киянка Світлана Лозова задоволена: «Ми хотіли відчу­ ти цю техніку, бо пробували ліпити, та не на гончарному крузі. Прийшли на «рукоділля», але побачивши роз­ маїття виставок, спалахнуло бажання познайомитися і з іншими. Враження дуже хороше. Стільки водночас ба­ чиш, та ще й повчишся у майстрів! За мого дитинства подібного не було!» Світлана СОКОЛОВА Фото Юрія ШКОДИ та авторки

Культура № 15, 13 квітня, 2012 р.

З Великодн ем!

11

Візитна картка Коломиї Бути у місті Коломиї на ІваноФранківщині і не відвідати її унікальний музей писанки – це те ж саме, що бути у Римі і не бачити Папи Римського… Ця будівля – формою найбільшого у світі яйця (висотою в тринадцять із половиною метрів) – візитна картка Коломиї. Біля музею на проспекті Чорновола якась особлива аура: тут хочеться бути і широко посміхатися людям, сонечку, хмаринкам… Єдиному у світі музею писанки цьо­ горіч виповнюється двадцять п’ять років. Відкритий він 1987-го як відділ музею народного мистецтва Гуцуль­ щини та Покуття імені Йосафата Ко­ бринського. Поштовхом стала методи­ ка реставрації та консервації писанок, яку винайшли головний охоронець фондів музею Любомир Кречковський і тоді ще лаборант Марія Болездюк – маленькі прадавні дива тепер можна зберігати та відновлювати. Спочатку музей «квартирував» у старовинній церкві Благовіщення, а зараз має сучасну будівлю-писанку. Це приміщення за проектом Ігоря Шу­ мана зведене 2000-го – до Х Міжна­ родного фольклорно-етнографічного фестивалю та другого Всесвітнього з’їзду гуцулів.

Нині його фонди налічують по­ над 12 тисяч (!) експонатів. Тут справ­ ді можна дізнатися все про писанку і зробити екскурс від прадавньої її символіки до процесу створення, а також реставрації – через численні зразки писанок із усіх куточків Укра­ їни, а вони дуже відрізняються. У ко­ лекції музею є не лише розписані чи розмальовані людиною писанки, а й

створені самою природою, є зразки розписаних яєць з різних країн сві­ ту. Ось фарфорове яйце з Франції, а ось – весільні обрядові яйця з Алжи­ ру, писанки з Канади і США, ізраїльські кам’яні яйця... Найбагатшою є експозиція гу­ цульських та покутських писа­ нок – тих, якими багатий цей край. Віддавна справжньою столицею пи­ санкарства вважається село Кос­ мач сусіднього Косівського району, і в музеї писанки їх видно здалеку: завдяки теплим оранжевим, чер­ воним, жовтим кольорам. А ще тут можна побачити, з якими кошика­ ми ходили гуцули на Великдень до церкви, предмети побуту Гуцульщи­ ни і Покуття. Звичайно, всі дванадцять тисяч експонатів побачити одночасно не­ можливо, тому експозиції тут постій­ но змінюються. І коли ви приїдете до Коломиї вдруге і втретє й відвідаєте музей писанки, ви завжди побачите щось нове. Надія ПАСТЕРНАК Фото Йосипа МАРУХНЯКА

ПЕРЕДЗВІН ТИСЯЧОЛІТЬ *** Небесний передзвін тисячоліть: «Христос воскрес!» – Спасенна Божа Ласка… Великдень:

Крашанки,

Свічки і паска… І щось таке,

Чого не пояснить!.. *** О голуб’ятко – віснику небесний! Коли є Віра, то й Любов воскресне. Всі негаразди зникнуть в Божій Ласці І зацарюють злагода і щастя! * * * Як апетитно пасочки ламались!.. Які яскраві крашанки були!.. Як щиро добрі люди цілувались, Коли просвітлені із Храмів йшли!.. О воскресіння Господа Ісуса! Великдень із моїх дитячих днів, Коли була жива іще бабуся Й маленьку пасочку пекла мені… Смак не минув, лишився як критерій

Отої справжності і смакоти… На кожну Пасху чується крізь двері Бабусин голос: «Дúтятко, це ти?..» Так затишно…

Так здобно…

Так надійно – Я – дúтятко!.. Коли ж воно було? Чи відаєш, бабусенько Надіє, До чого твоє «дúтятко» зросло? Усміхнені бабусині вуста, Маленька пасочка…

паскú великі… О ностальгія щемна і свята!.. Христос воскрес!

Воістину! Вовіки! *** На небесі божественні псалмú Ангéлики виспівують крилаті!.. Нарешті відведемо душі ми Й ніхто не стане цьому на заваді! Поринемо у праведне й святе, Забудемо про грішне і підступне – Ангéлики виспівують!

Проте, Хто знає, що готує день наступний?

Тому блаженна мить у сонмі днів! Тому і усвідомлюєш ґатунок! Осанна дню, що дав небесний спів! Творцю осанна за такий дарунок! *** Підсвідомо малюються очі – Час від часу «зирк» з під рядка!.. Це не ти придивляєшся, Отче? Не Тобою ведеться рука? Міжрядкова багатоокість, Спостереження Вищих Сил, Хай духовна торкне високість Мовоявлений мій заділ! Хай не втрутиться дріб’язковість У словесних моїх дітей! Отче наш, хай святиться совість Від уважних твоїх очей! *** Я примудрилася узріти Й постійно думаю про це: Не просто так Землі орбіта Малює в космосі… яйце!.. А як пірнути глибше в нетрі Й збагнути, увійшовши в смак, Що сонячний жовток у центрі Пульсує теж не просто так –

Тоді, мов з неба блискавиця! Тоді вітриськом у лице Дихне правічна таємниця – Мальоване яйце-райце! ЗОЛОТЕ ЯНГОЛЯ Залащена дощиком,

Сонцем залюблена, Мов писанка, зéлено-квітна земля! Весна сповіщає: «Не все іще згублене, Коли на плечі Золоте Янголя!..» Крилатий поштарик, небесно осяяний, З таким урочисто-прекрасним лицем! Натуру спокушену, неприкаяну Забáвкою тішить – яйцем, що райце!.. Роздобрює здобою паска освячена, Пробуджує дух, коронує рушник! Весна сповіщає: «Не все іще втрачено!» Під дзвін-передзвін:

«ВЕЛИК-ДЕНЬ!»,

«ДЕНЬ-ВЕЛИК!» Червоним вином обнадія пробудиться І віруєш вкотре в сумління святе! Весна сповіщає: «Задумане – збудеться, Коли на плечі Янголя Золоте!» Людмила ГНАТЮК

Теа тр

12

Культура № 15, 13 квітня, 2012 р.

Куди ведуть сни?

Смертельно небезпечний досвід… Брайан Долфін, Кріс Іґнаціо, Айнура Качкинбек кизи, Микола Шкарабан

У Києві відбулася прем’єра українсько-киргизько-американської вистави «Міст снів», в основу якої взято поезію сучасного українського поета Олега Лишеги, зокрема його вірш «Сон», а також фрагменти шекспірівської п’єси «Сон літньої ночі» «Міст снів» представляли господа­ рі театральних зал Театральний центр Києво-Могилянської академії «Пасі­ ка», Національний центр театрально­ го мистецтва ім. Леся Курбаса та Мис­ тецька група «Яра», яка, хоч офіційно і знаходиться при Нью-Йоркському екс­ периментальному театрі «Ля МаМа», об’єднує в собі митців різних країн, національностей, фахів, спрямувань. Від традиційних митців, академічних поціновувачів фольклору та старожит­ ностей до виняткових, яскравих аван­ гардистів. Театральні проекти «Яри» поєднують традиційні начала, рафіно­ вану українську поезію та її перекла­ ди, давні епоси, різні акторські техніки,

модерний театральний дизайн... Такий непогамовний творчий рух триває вже більше 20 років – перша вистава «Світ­ ло зі Сходу» була зіграна ще в 1991 році (починали в Союзі, а скінчили – в неза­ лежній Україні). Цього разу що може поєднува­ ти міст снів, досліджували режисер та театрознавець Вірляна Ткач, ком­ позитор Алла Загайкевич, актори та музиканти Ендрю Колто, Кенжегуль Сатибалдієва, Микола Шкарабан, Бра­ йан Долфін, Айнура Качкинбек кизи, Крістофер Іґнаціо, Владислава Гав­ рилюк, Нурбек Серкебаєв, художник по світлу Євген Копйов та відеоарт­ дизайнер Володимир Клюзко. Таке

Онук у бабусі. Брайан Долфін та Кенжегуль Сатибалдієва

взаємопроростання різних мистецтв, синтез розмаїтих талантів і вмінь, співтворчість вельми різнопланових творців дало в результаті цікаву й ба­ гато в чому гіпнотичну виставу. Сюжет, з одного боку, дуже про­ стий – Ендрю Колто, сновидець (як було визначено у програмці його роль), спить і бачить сон. Тут саме й починається складність. Сон переті­ кає з одного в інший, туди вплітають­ ся якісь спогади, а може навіть і ймо­ вірні чи вигадані історії, шекспірівські тексти (що взагалі притаманно такому поціновувачу творчості англійського драматурга Лишезі). Він бачить себе молодшого, матір, батька, риб, ба­ бусю, нарциси – втім, до чого те все може снитися, не важливо. Важливим скоріше є сам процес сновидіння, пе­ ретікання снів, їхня візуалізація… Дитячі ігри на річці… Перша ри­ боловля… Перше усвідомлення, що бабуся починає старіти… І те, як і що пам’ятає з малих літ людина, яка мало не потонула, – «добре, надбігли су­ сіди»… Усьому цьому дійству при­ таманна певна кінематографічність. Багато сцен, епізодів, крупних планів, ЗТМ… Вони нібито існують відокрем­ лено, проте поєднуються в одне ціле вже в глядачевому сприйнятті. Один єдиний вірш, який можна прочитати за 10 хвилин, в інтерпре­ тації Мистецької групи «Яра» пере­ творюється на цілий всесвіт. Всесвіт однієї людини, довжиною в її життя, вірніше – в її сон. Вірляна Ткач не вперше звертаєть­ ся до творчості Олега Лишеги. З од­ ного боку, вона вважає його одним із кращих поетів сучасності. З іншого – найсвіжіша інтерпретація його твору переконливо демонструє, наскільки ця поезія надається до візуалізації та драматизації тексту, множинності ін­ терпретацій. У доробку Мистецької групи «Яра», одним із засновників, незмінним керівником та режисером якої є Вірляна Ткач, вже є «Лебідь» та «Ворон» Олега Лишеги. Над «Сном», що розрісся до «Мос­ ту снів», яряни почали працювати ще 2011-го в Бішкеці (Киргизстан) у співпраці з молодими киргизькими акторами та студентами. Робота була продовжена у Києві в березні цього року. З киргизького варіанту «Мос­ ту…» лишилися лише Ендрю Колто (вже видається, незмінний викона­ вець очільних ролей у виставах «Яри»

за Лишегою), Кенжегуль Сатибалдієва (вдало поєднує вивчення традиційних киргизьких пісень та модернових ак­ торських технік) та Нурбек Серкебаєв (молодий музикант, який на традицій­ них киргизьких інструментах може зі­ грати все – до джазу включно…) У Києві до роботи над виставою приєдналися композитор Алла За­ гайкевич (головний провідник в Укра­ їні академічної електронної музики), актори Микола Шкарабан та ще сту­ дентка театрального Влади­слава Гав­ рилюк, американські актори-співаки Брайан Долфін (віддає перевагу жан­ ру world music) та Кріс Іґнаціо (консер­ ваторну освіту поєднує із заняттями театральним мистецтвом у нетради­ ційних просторах), вже знана з виста­ ви «Скіфські камені» Айнура Качкин­ бек кизи, яка свої акторські таланти також підтримує консерваторною освітою по класу віолончелі. Всі ці му­ зичні таланти дозволили Аллі Загай­ кевич перетворити «Міст снів» на, по суті, цілісний авангардний музичний твір, що підкреслює особливу ритмі­ ку поезії Лишеги, «гіпнотичність» (зга­ даймо давньогрецьке значення цьо­ го слова – сон) «Мосту снів», певний стан зміненої свідомості, де поруч можуть бути весна та осінь, а піймані риби легко перетворюються на при­ надних дівчат… Вірляна Ткач має, вибачте за тавто­ логію, талант розкривати таланти, а ще, натхнена досвідом Леся Курбаса (вона – одна з найзнаніших світових курбасознавців) та Нью-Йоркського театрального андеграунду, – працює на межі між сучасною альтернативою та давніми мистецькими східними – ясна річ, по відношенню до США – тра­ диціями (Україна, Киргизстан, Буря­ тія, Монголія, Японія, віднедавна ще й Африка). Кожна вистава переростає у мистецьке дослідження певних меж, а то й – позамежжя людського існуван­ ня, свідомості, можливостей… Про те, що криється для будь-якої людини у снах, митці й науковці роз­ мірковують не одне століття. У Мис­ тецької групи «Яра» – своя версія. Багато в чому принадна, захоплива своєю відчайдушністю і при тому – точною вивіреністю переходів від од­ ного стану до іншого, а ще – заспокій­ лива відкритим фіналом… Надія СОКОЛЕНКО Фото Володимира КЛЮЗКА

Хто приходить до нас у сни?.. Брайан Долфін, Кенжегуль Сатибалдієва, Кріс Іґнаціо, Ендрю Колто, Айнура Качкинбек кизи, Микола Шкарабан у «Мості снів»

Літ ера тура

Культура № 15, 13 квітня, 2012 р.

13

Душі його криниця чиста Недавно у Личанській сільській бібліотеці відбувся літературно-мистецький вечір, присвячений творчості українського поета, члена Національної спілки письменників та Національної спілки журналістів України Василя ЗАЙЦЯ

кленової крилатки», «Скрипка на сінокосі», «Соняч­ ні ковалі», «Посланець від сонечка». У творах Василя Зайця буяє яскраве свято весни. Сороки будували гніздечко: «І носили безупинно Як не прутик, то пір’їну». або: «В лузі лютики барвисті, Мов тарелі золотисті». Співчутливі кульбабки «Сіли вітрові на крила, у пустелю прилетіли» – вони взяли з собою мішки із цілющою травою, щоб врятувати баобабеняток, які знемагали від спеки. А от влітку музика-кавун грає завзято на своїх «струнах». «Сонечко – мій тато, Матінка – земля!»

Завідуюча бібліотекою, заслужений працівник культури України Зінаїда Дегтяренко зустріла гос­ тя короваєм, прикрашеним гронами калини. А на­ родний фольклорний ансамбль «Веселка» привітав його українськими народними піснями. Василь Ва­ сильович був розчулений до сліз, коли виконували пісню «Ой у полі вітер віє», його улюблену, що ко­ лись співала йому мати. «І, відмівши скверну, Всі оті пісні, Мов добірні зерна, проросли в мені».

(«Мамин голос») Прочитала ці рядки в книзі Василя Зайця «Гро­ мова криниця» і пригадала, як у 1981 році вперше зустріла поета. Тоді він керував літературною студією «Мрія» при києво-святошинській районній газеті, де був заввідділом культури та побуту. Багато часу від­ давав роботі з початківцями, допомагав вдоско­ налювати літературну майстерність, був чуйним і уважним до кожного, радів успіхам своїх учнів. Чи­ мало літстудійців пізніше видали свої книжки, стали членами Спілки письменників України. Відвідували літстудію й ті, хто вже друкувався в журналах, і се­ ред них – син Володимира Сосюри Микола – поет, морський офіцер у відставці. А народився Василь Заєць на Житомирщині, ди­ тячі роки провів у Вінницькій області, на хуторі За­ гайпіль. Своїми першими «університетами» вважає, як пастушком ходив зі стадом лісами та луками. Ті спогади зворушливо й тепло змальовує поет у ­віршах для дітей. А там, за ровом глибоким, Купається в сонці земля, І скільки не кинеш оком – Як не луги, то поля. І далі: Сплелися в мелодії тісно І радощі, і жалі, – І хуторна та пісня Тримає мене на Землі.

(«Хуторна мелодія») Закінчив середню школу Василь зі срібною ме­ даллю, поступив до Львівського лісотехнічного ін­ ституту. Одержав диплом інженера лісового гос­ подарства, працював у київській лісовпорядній експедиції «Ліспроект». Та літературне покликання привело його у сту­ дію «Мрія» при редакції районної газети. Так і став штатним газетярем. Заочно закінчив факультет журналістики Київського державного університе­ ту імені Т. Г. Шевченка. Понад два десятиліття трудився Василь Заєць у Києво-Святошинській районній газеті (з 1965 року).

«Сестрички-Полунички І бородатий Гриб У лісі мандрували…»

ЯК СКАЖЕ БАТЬКІВЩИНА! Не раз народ наш в дні біди Міг втратить Батьківщину, Але за рідний край діди Стояли до загину. І в час, як Бог благословив Державу незалежну, Нас надихає шлях дідів На відданість безмежну. В Карпат героїв і Дніпра Онуки підростають, Про націю, що не вмира, Величний Гімн співають. Тризуб, як волі славний знак, Веде і доню, й сина, Готових все зробити так, Як скаже Батьківщина.

Василь ЗАЄЦЬ

Пізніше був кореспондентом багатотиражки ви­ робничого об’єднання «Квант». Став засновником і головним редактором газети «Київський час», пра­ цював у виданнях «Українські обрії», «Нескорена на­ ція», «Хрещатик». Із 1996 до 2010 року плідно творив у газеті «Культура і життя». Й сьогодні Василь Заєць продовжує друкувати свої інформаційні матеріали на теми культурного життя, соціально-побутові у районній газеті «Новий день». Активну журналістську діяльність Василь Васи­ льович поєднує з поетичною творчістю. Він є авто­ ром численних збірок віршів для дітей, малеча із задоволенням читає – «Боброве новосілля», «Льон посіяла зозуля», «Голубий дзвоник», «А ти, жаб­ ко, не сиди», «Шипшинові ліхтарі», «Семибарвний килимок», «Пелюстинки пахнуть медом», «Вальс

НОВИЙ ТВОРЧИЙ ДОРОБОК ЛЕОНІДА ЧЕРЕВАТЕНКА Люд нестямний. І час лихий. Знов шукаєм якогось варяга. Пробачаються всі гріхи – Не проститься богозневага. Це рядки з нової поетичної збір­ ки «Закляте залізо» відомого укра­ їнського письменника, літературо­ знавця, громадського діяча, лауреата Шевченківської премії Леоніда Васи­ льовича Череватенка, яку нещодав­ но подарувало українським читачам видавництво «ДУХ І ЛІТЕРА».

Взимку бувають кольорові сни: «На узліссі хуртовині Часто снились квіти сині». Завивання заметілі стає колисковою, що допо­ магає деревам пережити сувору зиму. Всі істоти, які населяють дитячі твори поета, піклуються про сво­ го ближнього, вірять у перемогу добра над злом, правди над кривдою. Поезії Василя Зайця наповнені почуттям любові до природи, з кожного рядка лунає заклик береж­ ливо ставитися до усіх проявів життя, бо – «віриться: природа-мати Вві сні приходить колисати Своїх натомлених синів». У збірках публіцистичних поезій – «Громова кри­ ниця», «Пісня помаранчевого містечка», «Стрічка помаранчева, оранжевий цвіт», «Повстанські ви­ шні», «Катруся», «Розмова з донею», «Хліб» від бра­ та» яскраво проявляються активна громадянська позиція автора, діалектичний погляд на життя. Особливе місце у творчості Василя Зайця за­ ймають вірші, присвячені матері Любові Артемівні та дружині Нонні Головатій. Із почуттями трепет­ ної любові, глибокої шани, найщирішої вдячності звертається автор до найдорожчих йому жінок. Це ­завдяки їхній вірності та коханню так щедро родить його поетична нива. Василь Васильович також займається перекла­ дами з татарської та башкирської мов. Чуйність до чужого болю, непримиренність до зла, любов до життя, до рідного слова, до Батьків­ щини звучать у кожному рядку його віршів. «За роком рік у небуття сплива, Але за ними не спіши, надіє! Міцнішай, віро, в те, що не зміліє В душі моїй криниця громова!» Кожен, хто познайомиться з поєзією Василя Зай­ ця, погодиться зі мною, що його вірші несуть у віч­ ність світлі поетові мрії, вирощені із зерен добро­ ти його душі.

Основу цієї, як визначає сам автор, підсумкової збірки складають вірші, в яких відтворено важкий і супереч­ ливий шлях Людини, зокрема україн­ ської, з темряви століть до сьогодення: СЮРПРИЗ Дозрів помаранчевий овоч Солодкий. Та в нього є хиба: Що більше розкішних видовищ, То менше насущного хліба. До книги увійшли також поезії, на­ писані в 60–70 роках, але досі не дру­ ковані. Зустріч зі словесними дум­ ками Леоніда Череватенка завжди

Віра ДЕГТЯРЕНКО

спонукають до роздумів і проймають єство, піднімаючи з духовних глибин патріотичну хвилю. УКРАЇНІ За ліпоту, за вогневії, Безхатність і нечутних чур Тобі, матусе і повіє, Офіруюсь і не прощу. Серед солодких звітів, позик І шахт уранових

різкіш Ввижається мені нагрозений, Розбурханий Богданом кіш.

14

Ст оли чна а фіша

Культура № 15, 13 квітня, 2012 р.

з 16 по 22 квітня 2012 року НАЦІОНАЛЬНА ОПЕРА УКРАЇНИ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА www.opera.com.ua Вул. Володимирська, 50, тел. 279-11-69 (каса)

20 – «Шлюби укладаються на небесах…» (за Л. Толстим) 21 – І. Бауершима «JULIA@ROMEO.com» («Norwey. Today») 22 – «Edith Piaf: життя в рожевому світлі» Початок вистав о 20.00 АКАДЕМІЧНИЙ ТЕАТР ДРАМИ І КОМЕДІЇ НА ЛІВОМУ БЕРЕЗІ ДНІПРА www.drama-comedy.kiev.ua Просп. Броварський, 25, тел. 517-89-80 (каса)

17 – Ж. Бізе – Р. Щедрін «Кармен-сюїта». М. Римський-Корсаков «Шехеразада» 18 – Дж. Пуччіні «Мадам Баттерфляй» (Чіо-Чіо-сан) 19 – Дж. Верді «Ріголетто» 20, 21 – Одноактні балети «Клас-концерт».

«Radio & Juliet» прем’єра 22 (12.00, 19.00) – «Молодий балет Києва» за участі солістів Большого театру (Москва). П. Чайковський «Лебедине озеро» НАЦІОНАЛЬНИЙ АКАДЕМІЧНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ДРАМАТИЧНИЙ ТЕАТР ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА www.ft.org.ua Пл. Івана Франка, 3, тел. 279-59-21 (каса)

17 – Х. Бергер «Брешемо чисту правду» 18 – О. Островський «Не все коту масниця...»

19 – А. Міллер «Гості нагрянуть опівночі» 20, 21 – К. Рубіна «Вася повинен подзвонити» 22 – Д. Рубіна «Обман завдовжки у життя» прем’єра Мала зала 20 (19.00) – М. Коляда «Дні пролітають зі свистом…»

21 (15.00) – Й. Бар-Йосеф «Море… Ніч… Свічки…»

22 (15.00) – А. Чехов «Три сестри» Експериментальна сцена www.vilnascena.kiev.ua Вул. О. Гончара, 71, тел. 486-80-40

20 (20.00) – «Там бути тут» (за Д. Хармсом) 21 (19.00) – «Солодких снів, Ричарде» (за В. Шекспіром) 22 (19.00) – «Жінка з минулого» (за Р. Шиммельпфеннінгом)

21, 22 (12.00) – Г.-Х. Андерсен «Снігова королева» Мала сцена 20 (13.00) – Т. Власова «Велосипед із червоними колесами» 20 (19.00) – Ш. Ділені «Смак меду» КИЇВСЬКИЙ АКАДЕМІЧНИЙ ТЕАТР ЛЯЛЬОК www.akadempuppet.kiev.ua Вул. М. Грушевського, 1-а, тел. 278-58-08

21 (11.00) – М. Назаренко «Казки для добрих сердець» прем’єра 21 (13.00) – А. Дєжуров «Царівна-жаба» 21 (15.00) – Н. Гернет «Чарівна лампа Аладдіна» 21 (17.00) – О. Толстой «Золотий ключик» 22 (11.00) – Г. Усач, С. Єфремов «Троє поросят» 22 (13.00) – С. Брижань «Пан Коцький» 22 (15.00) – В. Швембергер «Марійка і Ведмідь» 22 (17.00) – Є. Огородній (за Д. Баррі) «Пітер Пен» Вистави для дорослих 20 – В. Маслов (за Д. Боккаччо) «Декамерон» КИЇВСЬКИЙ МУНІЦИПАЛЬНИЙ АКАДЕМІЧНИЙ ТЕАТР ЛЯЛЬОК www.puppet-theater.kiev.ua Вул. Миропільська,1, тел. 513-15-00

НАЦІОНАЛЬНИЙ АКАДЕМІЧНИЙ ТЕАТР РОСІЙСЬКОЇ ДРАМИ ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ www.rusdram.com.ua Вул. Б. Хмельницького, 5, тел. 234-42-23 (каса)

АКАДЕМІЧНИЙ ТЕАТР «КОЛЕСО» www.koleso.teatr.kiev.ua Андрiївський узвiз, 8, тел. 425-04-22

www.molody.kiev.ua Вул. Прорізна, 17, тел. 278-73-92 (каса)

18 – І. Коваль «Маринований аристократ» 19 – Я. Гловацький «Четверта сестра» 20 – Х. Майорга «Любовні листи до Сталіна» прем’єра 21 – Т. Іващенко «Empty trash» (Спалюємо сміття) Камерна сцена 17 – М. Шизгал «Любофф!»

22 – Яр. Стельмах «Синій автомобіль» КИЇВСЬКИЙ МУНІЦИПАЛЬНИЙ АКАДЕМІЧНИЙ ТЕАТР ОПЕРИ І БАЛЕТУ ДЛЯ ДІТЕЙ ТА ЮНАЦТВА www.musictheatre.kiev.ua Вул. Межигірська, 2, тел. 425-31-16

16 – М. Камолетті «Сімейна вечеря» 17 – Д. Патрик «Дивна місіс Севідж» 18 – Р. Куні «Занадто одружений таксист» 19 – О. Уайльд «Як важливо бути серйозним» 20 – «Сто п’ята сторінка про кохання» 21 – Р. Шерідан «Школа скандалу» 22 – А. Крим «Заповіт цнотливого бабія» Нова сцена 16 (18.00) – Л. Берфус «Янголятко, або Сексуальні неврози наших батьків» 17 (20.00), 21 (18.00) – А. Ніколаї «Прощальне танго» 18, 20 (20.00) – Н. Єрпулат, Й. Хилльє «Скажена кров» прем’єра 19 (20.00) – Н. Лабют «Жирна свиня» 22 (18.00) – «1001 пристрасть, або Дрібниці життя» (за А. Чеховим) Сцена «Під дахом» 16 – Л. Хюбнер «Справа честі»

17 (13.00), 21 (12.00) – С. Баневич «Стійкий олов’яний солдатик» 18 (19.00) – П. Чайковський «Лебедине озеро» 19 (13.00) – О. Білаш «Пригоди Буратіно» 20 (19.00) – Вечір балету в супроводі симфонічного оркестру «Гала Чайковський» 21 (19.00) – Концерт за участі учнів та студентів Київського державного хореографічного училища 22 (12.00) – С. Прокоф’єв «Попелюшка» 22 (19.00) – Вечір хореографії К. Шишкарьової АКАДЕМІЧНИЙ ТЕАТР ЮНОГО ГЛЯДАЧА НА ЛИПКАХ

КИЇВСЬКИЙ ТЕАТР «АКТОР» www.teatr-aktor.kiev.ua Вул. Велика Житомирська, 40, тел. 362-50-50

18 (19.00) – А. Ґерні «Листи кохання» 19 (19.00) – К. Мітані «Академія сміху» МУНІЦИПАЛЬНИЙ ТЕАТР «КИЇВ» www.teatr-kiev.kiev.ua Русанівська набережна, 12, тел. 229-10-92

20 – О. Ісаєва «Абрикосовий рай» 21 (12.00) – О. Вітер «Як стати справжнім бегемотом» 21 (19.00) – Л. Зорін «Варшавська мелодія» прем’єра ТЕАТР «ВІДКРИТИЙ ПОГЛЯД» У приміщенні Театрального центру Києво-Могилянської академії «Пасіка» Вул. Іллінська, 9, тел. 361-38-96

www.teatr-bravo.kiev.ua Вул. Олеся Гончара, 79, тел. 486-40-22

21 – Г.-Х. Андерсен «Дюймовочка» прем’єра 22 (11.00) – І. та Я. Златопольські «Бегемотик Бантик» Початок вистав об 11.00 та 13.00

АКАДЕМІЧНИЙ МОЛОДИЙ ТЕАТР

19 (19.00) – «Читаємо Достоєвського» (за романом «Брати Карамазови») 21, 22 (18.00) – Р. Шиммельпфенніг «Під тиском» (Push up 1–3)

КИЇВСЬКИЙ ДРАМАТИЧНИЙ ТЕАТР «БРАВО»

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АКАДЕМІЧНИЙ ТЕАТР ОПЕРЕТИ

18 – Й. Штраус «Летюча миша» 19 – Welcome to Ukraine, або Подорож у кохання 20 – В. Ільїн, В. Лукашов «За двома зайцями» прем’єра 21 – «Танго життя»

www.newtheatre.kiev.ua Вул. Немировича-Данченка, 5, тел. 285-65-50

20, 21 – А. Яблонська «Сім’я. Сцени» прем’єра

www. operetta.com.ua Вул. Велика Васильківська, 53/3, тел. 287-26-30 (каса)

17 – І. Котляревський, М. Лисенко, О. Скрипка «Наталка Полтавка» 18 – П.-О. Бомарше «Весілля Фігаро» 19 – І. Афанасьєв «Урус-Шайтан» 20 – Ю. Рибчинський, В. Васалатій «Едіт Піаф. Життя в кредит» 21 – Т. Шевченко «Назар Стодоля» 22 – Н. Казандакіс «Грек Зорба» Театр у фойє 21 – З. Хшановський, Л. Кадирова «Сара Бернар – наперекір усьому» 22 – В. Винниченко «Натусь» прем’єра

НОВИЙ ТЕАТР НА ПЕЧЕРСЬКУ

16 – Ж.-Б. Мольєр «Уявно хворий» 18, 19 – «Ніч кохання» (за С. Васильченком) 20 – «Пристрасті пана Г.-П.» (за Оленою Пчілкою) 21 – В. Мережко «Кавказька рулетка» Камерна сцена 20 – Р. Шиммельпфенніг «Під тиском 1–3» 22 – К. Людвіг «Примадонни» АКАДЕМІЧНИЙ ТЕАТР НА ПОДОЛІ www.theatreonpodol.com Контрактова площа, 4, тел. 425-54-89

17 – І. Карпенко-Карий «Сто тисяч» 18 – О. Вампілов «Минулого літа в Чулимську» прем’єра 19 – О. Коломієць «Фараони» КИЇВСЬКА АКАДЕМІЧНА МАЙСТЕРНЯ ТЕАТРАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА «СУЗІР’Я» www.suzirja.org.ua Вул. Ярославів Вал, 14-б, тел. 272-41-88

17 – В. Аїм «Випадкове танго» 18 – Е.-Е. Шмітт «Оскар – Богу» 19 – Тельнюк: сестри «Дорога зі скла» (пісні на вірші О. Забужко) 20 – Є. Чуприна «Цвєтаєва + Пастернак» 21 – Б. Окуджава «У Барабанному провулку» 22 – І. Афанасьєв «Самотня леді» Початок вистав о 19.00 Мікросцена Вул. Ярославів Вал, 16

18 – О. Дударєв «Ти пам’ятаєш, Альошо…»

19 – М. Булгаков «Маргарита» Початок вистав о 19.30 ТЕАТР ПЛАСТИЧНОЇ ДРАМИ НА ПЕЧЕРСЬКУ

www.tuz.kiev.ua Вул. Липська, 15/17, тел. 253-62-19

www.ktpd.ho.com.ua Вул. Шовковична, 7-а, тел. 253-93-83

17 (11.00) – Г.-Х. Андерсен «Принц і Принцеса» 18 (11.00) – О. Уайльд «Привид замку Кентервіль» прем’єра 19 (11.00) – Е. Глазо «Романтик з планети eBay»

19 – «Дон Гуан. Пантоміма для розумників» (за О. Пушкіним) 21, 22 – «Маленький принц» (за А. де Сент-Екзюпері)

17 – М. Мітуа, Р. Андерсон «Тріо кохання, або Травма впізнавання» 18 – Ж. Марсан «Успіх? Скандал? Тріумф!!!»

19 – Дж. Чепмен «Лікарня душевнозакоханих, або Давай поцілуємось» прем’єра 20 – А. Рейно-Фуртон «Я – чоловік передбачливий!»

21 – Дж. Патрик «Дорога Памела, або Як вбити стареньку» НАЦІОНАЛЬНИЙ БУДИНОК ОРГАННОЇ ТА КАМЕРНОЇ МУЗИКИ www.organhall.kiev.ua Вул. Велика Васильківська, 77, тел. 528-31-86

16 – Л. Назаренко (сопрано), Т. Рой (флейта), н. а. Н. Свириденко (клавесин), М. Сидоренко (орган) 17 – З. а. М. Солов’яненко (сопрано), С. Котко (бас), Т. Рой (флейта), В. Балаховська (орган) 18 – Ансамбль класичної музики імені Б. Лятошинського 19 – В. Чікіров (ліричний баритон), Т. Рой (флейта), н. а. І. Калиновська (орган) 20 – Н. а. В. Кошуба (орган) 21 – Народна хорова капела «Почайна» НАЦІОНАЛЬНА ФІЛАРМОНІЯ УКРАЇНИ www.filarmonia.com.ua Володимирський узвіз, 2, тел. 278-16-97 (каса)

17 – З. а. Г. Сафонов (скрипка), О. Строган (ф-но) 20 – Абонемент № 6 «Скрипкова музика». Академічний симфонічний оркестр НФУ, В. Протасов (диригент), В. Бродський (скрипка) Польща 21 – Національний камерний ансамбль «Київські солісти», Х. Тіцціаті (скрипка) Велика Британія 22 – Концерт циклу «Педагог і його учні». О. Блінов (ударні) НАЦІОНАЛЬНИЙ ПАЛАЦ МИСТЕЦТВ «УКРАЇНА» www.palace-ukraina.kiev.ua Вул. Велика Васильківська, 103, тел. 247-23-16

17 – Хор Турецького Мала зала Театральний центр B.ROOM

17 – Листи незнайомки (Київський театр «Візаві») 19 – Сволота (Театральна майстерня Андрія Білоуса) 20 – Дракула. Вічне кохання (Київський театр «Каскадер») 21 – Однокімнатна (Театр танцю Black O’Range) Примітка. У репертуарі можливі зміни

Огол ош ення

Культура № 15, 13 квітня, 2012 р. ВЕЛИКОДНІ ДЗВОНИ «ЧЕРЕМОША» Тарасів університет, ніби тонув у співочих го­ лосах карпатських полонин, танцювальних рит­ мах гірських бескидів і музичних феєріях дивокраю Львівщини. Напередодні Великодня до київських студентських побратимів з уславлено­ го фольклорно-етнографічного ансамблю «Вес­ нянка» завітав відомий далеко за межами Украї­ ни «Черемош», ансамбль пісні і танцю Львівського національного університету імені Івана Франка. Творча дружба цих університетських колективів «виспівана і витанцювана» (лишень уявити!) – у 50 літ! З 1962 «Веснянка» і «Черемош», ніби дві співочі півкулі єдиної землі України, піднімали національ­ ний дух українською піснею, українським танцем, українськими музиками. Обмінювалися звітними концертами, виступали на всеукраїнських та між­ народних молодіжних фестивалях, гастролювали по Європі, Америці та Канаді, уславлюючи культу­ ру свого талановитого народу.

На київській сцені – «Черемош», диригент і хормейстер Олена Волчек

Сцена актової зали Червоного корпусу була затісною навіть для хорового співу, не кажучи вже про іскрометні танці студентських артистів, як, наприклад, «Гуцулка», «Чардаш» чи вокальнохореографічної композиції «Великодні дзвони» від «Черемоша», побудованої на традиціях великодних гулянь у Карпатах та на Галичині. Запам’яталися та­ лановиті солісти Дарія Лагоцька, Мар’яна Матулка, Олег Гіщак, Христина Кисіль, Настя Мудрик… І чи не кожен виконаний гостями номер пере­ повнена зала сприймала вигуками «браво». Своїх рідних черемошівців щиро і з любов’ю ві­ тав і народний депутат Юрій Ключковський, котрий і сам також пройшов співочий вишкіл в ансамблі в далеких шістдесятих роках: – Дякую «Веснянці» і «Черемошу» за утвердження українського духу, щоб ви разом ішли далі й далі, бо наступного року киянам виповнюється 55, ще через рік – львів’янам 50, будьте гідними свого народу… «Веснянка» натхненно підтримала високий рі­ вень виступу гостей і з притаманною їй майстер­ ністю виконала вокально-хореографічні номери зі свого репертуару. Кажуть, що пісня єднає серця. І це воістину правда. Михайло СКОРИК

15

Міністерство культури України відповідно до наказу Міністерства від 05.04.2012 року № 294/0/17-12 «Про визначення кандидатури на посаду генерального директора Національного художнього музею України» здійснює підбір фахівців з музейної справи відповідного професійного спрямування та досвідом роботи в музейній справі для визначення кандидатури на посаду генерального директора Національного художнього музею України Кваліфікаційні вимоги: Повна вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеці­ аліст), післядипломна освіта в галузі управління. Стаж роботи в галузі культури на керівних поса­ дах нижчого рівня – не менше 5 років. Повинен знати: чинне законодавство в га­ лузі культури, постанови та рішення Кабінету Міністрів, Міністерства культури України, ор­ ганів місцевого самоврядування, що регламен­ тують музейну діяльність; сучасні методи гос­ подарювання й управління; порядок обміну і зберігання музейних фондів, форми й методи проведення науково-дослідної, експозиційновиставкової роботи, методичної, реставрацій­ ної і видавничої роботи музею; передовий до­ свід роботи вітчизняних та світових музеїв; основи трудового законодавства; правила й норми охорони праці, виробничої санітарії та протипожежного захисту. Завдання та обов’язки генерального директора національного музею. Визначає, формулює, планує, здійснює і координує всі види діяльності музею. Організовує роботу й ефективну взаємодію виробничих одиниць, від­ ділів та інших структурних підрозділів музею, що спрямовані на вивчення, збереження та ви­ користання пам’яток матеріальної і духовної культури, залучення громадян до надбань на­ ціональної і світової історико-культурної спад­ щини. Відповідно до профілю музею організовує вивчення і пропаганду історичної, культурної і літературної спадщини, природничо-наукових знань, найкращих культурних цінностей вітчиз­ няного та світового мистецтва. Забезпечує про­ ведення масової науково-освітньої роботи, що сприяє підвищенню рівня культури відвідувачів, формуванню естетичних поглядів. Організовує у встановленому порядку наукові зв’язки, об­ мін виставками з вітчизняними й зарубіжними музеями. Забезпечує комплектування фондів музею, їх вивчення і популяризацію. Органі­ зовує облік наявності і руху музейних фондів, їх розміщення у спеціально обладнаних фон­ досховищах, а також проведення необхідних

ІНФОРМАЦІЯ СЛУЖБИ РОЗПОВСЮДЖЕННЯ Шановні наші читачі та передплатники! Надійшли в продаж чергові номери журналів «Музика», «Український театр», «Пам’ятки України», «Українська культура», «Театрально-концертний Київ». До вашої уваги! Попередньо були віддруковані спеціальні випуски журналу «Пам’ятки України», присвячені Національному історико-культурному заповідникові «Чигирин», Національному заповідникові «Софія Київська», історичному містові Підгайці. Де придбати випуски журналів ми розповімо вам за тел. (044) 498–23–64. Редакція журналу «Українська культура» готує ювілейний 1000-й випуск. Готуються до друку чергові випуски журналів «Музика» і «Український театр». Журнал «Пам’ятки України» № 4 надісланий в друкарню. Всі наші видання можна придбати в кіосках «Преса» міста Києва, книжкових ма­ газинах Києва, Львова, Харкова, Одеси, Чернівців, поштових відділеннях Київської області і обласних центрів. Також всі наші видання можна придбати в редакції. Передплатники отримають журнали і газети своєчасно. Якщо передплачене вами видання надходить із затримкою – передзвоніть нам. УВАГА! ПЕРЕДПЛАТА НА ДРУГЕ ПІВРІЧЧЯ 2012 р. РОЗПОЧАЛАСЯ 10- го КВІТНЯ Передплатити та придбати окремі примірники видань в електронній версії ви мо­ жете за адресою: http://presspoint.ua. Така послуга можлива в будь-якій країні світу. Будемо вдячні вам за пропозиції і зауваження щодо організації передплати і продажу наших видань. Наші телефони: (044) 498-23-64, моб. 067-394-97-21, 386-56-63.

реставраційних робіт. Забезпечує ефективне використання і зберігання закріпленого за му­ зеєм майна. Діє від імені музею. Представляє його інтереси в державних, кооперативних, комерційних підприємствах і установах, гро­ мадських організаціях, судових і арбітражних органах. Користується правом розпорядження коштами. У межах своєї компетенції видає на­ кази та інші акти, дає вказівки, обов’язкові для всіх підрозділів та працівників. Укладає дого­ вори та контракти. Визначає загальну чисель­ ність працівників, структуру та штат, посадові обов’язки та посадові оклади (тарифні ставки) працівників. Вживає заходів щодо морального та матеріального стимулювання працівників, накладає дисциплінарні стягнення. Вживає за­ ходів щодо забезпечення музею кваліфіковани­ ми кадрами, найкращого використання знань та досвіду працівників, створення безпечних і сприятливих умов праці. Вирішує всі питання в межах наданих йому прав, доручає виконання окремих організаційно-господарських функцій іншим посадовим особам: заступникам дирек­ тора, керівникам функціональних підрозділів музею. Забезпечує додержання законності, ак­ тивне використання правових засобів удоско­ налення управління, зміцнення договірної дис­ ципліни та обліку. Претендент повинен мати авторитет серед музейної спільноти. Претендент повинен надати: копію паспорта, копію диплома про освіту, ко­ пії документів про присвоєння наукового ступе­ ня або вченого звання (у разі наявності), копію трудової книжку; резюме з обов’язковим зазначенням: досвіду роботи в музейній сфері, особистих досягнень, досвіду участі у музейних проектах із зазначен­ ням їх результатів та особистого внеску; рекомендаційні листи від представників му­ зейної спільноти; концепцію розвитку музею на 5 років за фор­ мулою 1–3–5 років із зазначенням очікуваних результатів. 1 рік – щомісячний план, 2–3 роки – щоквартальний план, 4–5 роки – план по півріч­ чях із зазначенням очікуваних результатів та її обґрунтування. Претендент має бути громадянином України. Документи від претендентів на посаду приймаються протягом місяця з дня опублікування оголошення в газеті «Культура і життя».

01601, м. Київ, вул. І. Франка, 19, кім. 109. Додаткова інформація за тел.: 235-31-46, 234-39-93.

Культура Газета виходить щоп’ятниці Передплатна ціна на 2012 р.: півріччя – 82,77 грн квартал – 42,21 грн місяць – 14,27 грн У передплатній ціні враховано вартість доставки до вашої поштової скриньки і вартість оформлення абонемента. Передплатний індекс у Каталозі видань України

60969

Передплатні індекси інших наших видань: газета «Кримська світлиця» – 90269; журнали: «Українська культура» – 95220, «Український театр» – 74501, «Музика» – 74310, «Пам’ятки України» – 74401, «Театральноконцертний Київ» – 37112. Довідки за тел. (044) 498–23–64; е-mail: nvu.kultura.porhun@gmail.com Передплату можна оформити в будь-якому поштовому відділенні зв’язку України, через передплатні агентства, а також у редакції газети

На дозві ллі

16 ВІД ДІДІВ-ПРАДІДІВ Страсна П’ятниця… Час спокою та тиші. Зазвичай люди на деякий час полишають свої господарські турботи. Всі готуються зустріти Світле Свято Воскресіння Цьогоріч Страсна П’ятниця – 13 квітня. За народними віруваннями сьогодні не можна співати – гріх. Ві­ руючі люди цього дня не їдять до пів­ дня – часу виносу плащаниці з вівтаря. Замовкають дзвони, лише, за давнім звичаєм, калатають довбеньками в суху дошку. Ні шити, а ні прясти цьо­ го дня не можна. Великий гріх рубати дрова або що-небудь тесати сокирою. Колись господині робили дві робо­ ти: вчиняли паски та садили капус­ ту – тоді вона виросте така розкішна та велична, як паска.

13 квітня – Огнище. Огнищанка – та, що народилася цього дня, розпа­ лювала в полі вогонь, через який про­ носили хворих.

14 квітня – Велика Субота. Ось як описує цей день Григорій КвіткаОснов’яненко: «Ударили у великий дзвін до церков на одіяніє. Хазяйки мот­ нулися лагодити усе на завтра; горшки постановили по печах: ув однім борщ з яловичиною, у другім – капуста з свининою, і ще юшка з локшиною та

з молодою бараниною, печений гусак годований з підливою та на закуску мо­ лочна каша» («От тобі і скарб»). За народними віруваннями 14 квітня – Марії. «Тала вода відносить пам’ять про минулу зиму». «Ніч під Великдень» – обрядова ніч Великодніх свят. Здавна в цю пору парубоцтво розпалювало вогонь: на вигоні або біля церкви – щоб було да­ леко видно. Задля цього зрізали сухе дерево – «в сухому дереві нечиста сила водиться». Вогонь цього багаття символізує весняне очищення.

15 квітня – Великдень, Свята Пасха. За однією з легенд ось чому це свято називають Великоднем: день Воскресіння Ісуса Христа був такий довгий, як нинішні сім днів. Ось тому кажуть Великдень, або Великодень. Святкують Пасху в Україні з Х сто­ ліття. Колись до цього свята випікали ритуальний хліб. Сьогодні це духмяна та запашна паска. А ось одна з легенд про те, коли з’явилися писанки та кра­ шанки. Ісус Христос з Святим Петром проходили повз одне село. Люди по­ чали їх закидати камінням та грудка­ ми землі. Коли каміння торкалося до одягу Спасителя – воно перетворюва­ лося на писанки, а коли грудки землі – то на землю падали крашанки. За народним календарем 15 квітня – Тита, Полікарпа. Годилося

відкрити насіннєві засіки та переві­ рити запаси. Цьогоріч таку роботу по­ трібно перенести на післясвяткові дні.

16 квітня – початок Великодньо­ го (Світлого, Пасхального) тижня. У понеділок ходять одне до одного в гості, христосуються та обмінюються крашанками. Цей день називають «во­ лочебним», «волочільним». Люди ніби «волочаться» від хати до хати. «Об­ ливаний понеділок» – ще одна назва цього дня. Хлопці обливають дівчат холодною водою – відгомін обряду очищення та вибору пари.

Малюнок Раїси БІДЕНКО

ЯЙЦЕ-РАЙЦЕ Найсвятковішим днем Воскресіння Ісуса Перехрестить мене Моя рідна бабуся. З просвітлілим лицем Три рази поцілує І яйце, що райце, Від душі подарує. Я тримаю в руці Не простий подарунок: На яйці на райці Чарівний візерунок! Він проніс крізь віки Мудрість пращурів сущу!.. Хвильки… риски…

цяткú… Щось говорять значуще! Розберусь – що і як, Оберегом щоб вічним Був для нас кожний знак, Кожний символ

магічний. Давня мудрість

– свята! У своєї бабусі На наступні свята Писанкарству навчуся. Людмила ГНАТЮК

ШАНОВНІ ЧИТАЧІ ТА ПЕ РЕ ДП ЛАТНИК И ! Видання Національного газетно-журнального видавництва в 2012 році будуть виходити з такою періодичністю: • газети «Культура і життя», «Кримська світлиця» – щоп’ятниці; • журнали «Українська культура», «Пам’ятки України: історія та культура», «Театрально-концертний Київ» – щомісяця; • журнали «Музика» і «Український театр» – раз на два місяці. Передплату на журнали і газети можна оформити з будь-якого місяця у всіх поштових відділеннях зв’язку України. Газета «Культура і життя»

№ 15 (4483), 13 квітня 2012 рік Засновники: Міністерство культури України, Україн­ ський комітет профспілки працівників культури, ре­ дакція газети «Культура і життя» Видавець: ДП «Національне газетно-журнальне видавництво» Адреса видавництва: 03040, м. Київ, вул. Васильків­ ська, 1; тел. +38 (044) 498-23-65 Генеральний директор Олеся БІЛАШ Головний редактор Людмила ГНАТЮК

Адреса редакції: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, 1; тел. +38 (044) 498-23-65 nvu.kultura@gmail.com Виходить із 7 жовтня 1923 року. Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації – КВ № 1026 від 26.10.94 р. Друкарня: ТОВ «Видавничо-поліграфічна компанія «Експрес-Поліграф», вул. Фрунзе, 47-б, корп. 2, Київ, 04080; тел. +38 (044) 417-25-93 Розповсюдження, передплата, реклама: тел. +38 (044) 498-23-64, +38 (050) 310-56-63 Портал http://uaculture.com/ Передплатний індекс в Каталозі видань України 60969

Склад Видавничої ради Олеся Білаш – генеральний директор видавництва, Олена Чередниченко – ­завсектором взаємодії зі ЗМІ та зв’язків із громадськістю МК, ­Олена В ­ оронько – начальник відділу театрального мистецтва МК, Л ­ ариса Лебедівна – завсек­ тором мовної політики МК, Михайло Швед – начальник відділу музичного та циркового мистецтва МК, Ольга Дарибогова – начальник управління міжнародних зв’язків МК, Віктор Пасак – заступник генерального директора ви­ давництва, Людмила Гнатюк – головний редактор газети «Культура і життя», Ольга Голинська – головний редактор журналу «Музика», Наталя Потушняк – головний редак­ тор журналу «Театрально-концертний Київ», Алла Підлужна – головний редактор журналу «Український театр».

Культура № 15, 13 квітня, 2012 р.

За народним календарем 16 квітня – Гафії, Микити. Буцімто цього дня прокидається водяник. Селяни носи­ ли йому данину: щоб не чіпав діток та не відганяв риби.

17 квітня – подекуди зафіксовано обряд «обливаний вівторок». Цього дня вже дівчата поливають хлопців з тією ж метою: обрати собі пару та гарненько очистити її за допомогою води. У молоді починаються вуличні розваги.

18 квітня – Федул. «Прийшов Фе­ дул – теплом подув. Негода – Федул губи надув». Відчиняли віконниці, просили їх оберігати хату: «недобрі ві­ три – гнати, а добрі вітри – впускати».

19 квітня – початок поминального тижня. Він триватиме з цього дня і до наступної середи. За народними традиціями, хто цьо­ го дня народився – землі пригодився. Все у нього гаразд: на оранці, на сів­ бі, на косовиці і на молотьбі. Земляматінка його любить, найкращими дарами обдаровує. І в свята, і в будні, хто б коли наро­ дився – бажаємо вам земної благодаті, здоров’я та добра! ПРАВОСЛАВНИЙ КАЛЕНДАР 13 квітня – Страсна П’ятниця. Спо­ мин про спасительні муки Ісуса Христа. День янгола: Веніамін.

14 квітня – Велика Субота. Пре­ подобного Геронтія, канонарха Пе­ черського. День янгола: Марко, Марія, Юхим.

15 квітня – Світле Христове Воск­ ресіння, Пасха. Мучеників Амфіана та Едесія. День янгола: Тит, Полікарп.

16 квітня – Понеділок Світлого тижня. Преподобного Микити, ігуме­ на обителі Мідійської. День янгола: Микита.

17 квітня – Вівторок Світлого тиж­ ня. Преподобного Йосипа піснеписця. День янгола: Георгій, Зосим.

18 квітня – Середа Світлого тижня. Перенесення мощів Святого Іова. День янгола: Федір, Платон.

19 квітня – Четвер Світлого тижня. Початок поминального тижня. День янгола: Євтихій, Ярема. Підготувала Тетяна ШНУРЕНКО Дизайн та верстка Сергія Задворного Редакція залишає за собою право на редагування отриманих матеріалів без узгодження з автором. Думки авторів публікацій можуть не збігатися з позицією редакції. Передрук і відтворення текстових та ілюстративних матеріалів журналу тільки з письмового дозволу видавця © «Культура і життя» Наклад 2000 Ціна договірна