Щотижнева газета «Культура і життя» by Національне газетно-журнальне видавництво

№ 20 (4488)

18 травня, 2012 рік

ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНА УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА

www.uaculture.com

КУЛЬТУРНІ ЗВ’ЯЗКИ › с. 5

ЗБЕРЕЖЕННЯ ТРАДИЦІЙ

Час цвітіня нарцисів

МУЗЕЇ › с. 8

ЗВАНИЙ ВЕЧІР У ХАНЕНКІВ

ЛІТЕРАТУРА › с. 13

ГІДНІСТЬ ПИСЬМЕННИКА

с. 15

Столична афіша

з 21 до 27 травня 2012 року

с. 14

Наголос

Культура № 20, 18 травня, 2012 р.

У КИЄВІ СТАРТУВАВ ХХІ ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ КОНКУРС ЧИТЦІВ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Михайло Кулиняк, міністр культури України

ШАНОВНІ ДРУЗІ! 18 травня в Україні – Міжнародний день музеїв, який святкується в усьому світі з 1977 року, коли 11 генеральна конференція ІСОМ (International Council of Museums – Міжнародна рада музеїв), що проходила в Москві й Ленінграді (Російська Федерація), ухвалила рішення щодо пропозиції російської делегації про щорічне професійне свято. Кілька років знадобилося для того, щоб суспільство усвідомило необхідність його проведення – і з 1978-го цей день відзначається щорічно більш ніж у 150 країнах. Для України День музеїв виходить далеко за межі професійного свята й має загальнонаціональне значення, адже здатність зберігати та збільшувати свою культурну спадщину свідчить про зрілість і духовний розвиток нації. Наша держава володіє безцінними колекціями – археологічними, історичними й художніми. Це національна скарбниця, яка повинна бути доступна всім і саме працівники музеїв щоденно відкривають це багатство людям. Відповідно до Закону «Про музеї та музейну справу» при міністерстві створено Музейну раду. Ми розраховуємо на те, що цей орган буде дієвим і займатиметься не тільки стратегічними, а й прикладними питаннями розвит ку музейної системи. Головним завданням Міністерства культури на найближчий час є підготовка державної цільової програми розвитку музейної справи на період до 2018 року. Щоб зробити цю програму максимально конкретною та ефективною, щоб перейти від базового розуміння проблем, від стратегічних питань до конкретних цифр і заходів, Мінкультури розпочинає поглиблене дослідження стану музейної системи. Державна підтримка музеїв, зміцнення й розширення професійних контактів музейних працівників, консолідація музейного співтовариства й розвиток нових освітніх технологій є гарантом успішної модернізації музейної справи в Україні. У цей день висловлюємо вам, шановні працівники музеїв, щиру вдячність за натхненну працю й вірність професії. Сердечно бажаємо успіхів й творчої енергії, адже саме завдяки вам ми маємо змогу знайомитись з історичною та культурною спадщиною, що дісталась нам від наших предків і яку ви ретельно оберігаєте.

14 травня відбулось урочисте відкриття ХХІ Всеукраїнського відкритого конкурсу читців імені Тараса Шевченка. Вітання від міністра культури України Михайла Кулиняка організаторам, учасникам і гостям заходу зачитала завідувач сектору мовної політики Департаменту у справах релігій та національностей Мінкультури Лариса Лебедівна. «Поетичне слово Кобзаря зав жди було для українців і предметом гордості за власну культуру, власний народ, і потужним джерелом творчого натхнення, духовного розвитку – тим каталізатором, що здатен перетворити звичайну людину на митця і патріота України. Упевнений, що цьогорічний конкурс стане справжнім святом

українського художнього слова, сприятиме подальшому розвитку виконавської майстерності молодих, дасть змогу всім учасникам і гостям знову долучитися до багатого Шевченкового мовного джерела. Не маю сумніву, що конкурс відкриє нові талановиті імена, адже українська земля завжди була щедрою на таланти», – йдеться у вітальному листі міністра. Також на відкритті конкурсу пролунали виступи директора Українського центру культурних досліджень Олександра Гриценка, директора Інституту телебачення, кіно і театру Київського міжнародного університету Ніни Ільїної, народної артистки України, голови журі конкурсу Галини Яблонської та

інших. Перед глядачами виступив зразковий театр пісні «Ладоньки». Конкурс триватиме по 18 травня в приміщенні Інституту телебачення, кіно і театру Київського міжнародного університету (вул. Львівська, 49).

УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКИЙ ПРОЕКТ «ЛІТЕРАТУРНИЙ ПАРОПЛАВ» Із 16 травня по 6 червня в Україні відбудеться спільний українсько-російський мистецький проект «Літературний пароплав». Організаторами виступили українське видавництво «Фоліо» та «Об’єднане гуманітарне видавниц тво» Росії за підтримки Федерального агентства з друку та масових комунікацій Російської Федерації, Державного комітету телебачення та радіомовлення України, Посольства Росії в Україні та під патронатом міністерств культури України та Російської Федерації. В акції «Літературний пароплав» планують взяти участь відомі

українські та російські письменники, літературознавці, книговидавці, журналісти. Серед них відомі українському читачеві російські письменники Віктор Шендерович, Ігор Іртеньєв, Марія Вайсман, Максим Амелін, Олександр Кабаков тощо. Українських літераторів представлятимуть Марія Матіос, Ірен Роздобудько, Лесь Поддерев’янський, Борис Бурда, Сергій Жадан, Ірина Карпа та інші. Протягом трьох тижнів учасники проекту здійснять літературне турне пароплавом по Дніпру і Чорному морю, відвідають міста Черкаси, Кременчук, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Херсон і Миколаїв. Закінчиться

тур в Одесі. У рамках акції заплановано проведення зустрічей із читачами, прес-конференції, презентації нових книжок, публічні читання, передачі книжок місцевим обласним та міським бібліотекам. У програмі туру велика кількість заходів для дітей – це і майстер-класи, і творчі зустрічі письменників із дітлахами в місцевих дитячих бібліотеках і школах. Безпосередньо на пароплаві відбуватимуться творчі дискусії, круглі столи з актуальних літературознавчих питань, із проблем перекладу з української та російської літератур, місця російської літератури в Україні та української – в Росії.

УРЯД УХВАЛИВ ПРОЕКТ ПОСТАНОВИ «ПРО ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО ПОРЯДКУ ВИКОРИСТАННЯ КОШТІВ, ПЕРЕДБАЧЕНИХ У ДЕРЖАВНОМУ БЮДЖЕТІ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ КОНЦЕРТНО-МИСТЕЦЬКИХ ТА КУЛЬТУРОЛОГІЧНИХ ЗАХОДІВ У СФЕРІ КІНЕМАТОГРАФІЇ» Кабінет Міністрів України ухвалив проект постанови «Про внесення змін до Порядку викори стання коштів, передбачених у державному бюджеті для проведення концертно-мистецьких та культурологічних заходів у сфері кінематографії», розроблений Міністерством культури України на виконання частини 7 статті 20

Бюджетного кодексу України. Відповідне рішення було прийняте на засіданні уряду 10 травня. Метою ухвалення акта є приведення документа у відповідність до Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік» та визначення механізму викори стання бюджетних коштів для проведення концертно-мистецьких та

культурологічних заходів у сфері кінематографії. Прийняття постанови дозволить забезпечити цільове та ефективне використання коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансової підтримки проведення концертно-мистецьких та культурологічних заходів у сфері кінематографії.

ОДЕСЬКА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ ОТРИМАЛА СТАТУС НАЦІОНАЛЬНОЇ Головний музичний заклад Одеси увійшов у трійку національних академій після Києва і Львова. 8 травня Президент України Віктор Янукович своїм Указом № 304/2012 надав Одеській державній музичній академії імені Антоніни Нежданової статус національної. Глава держави зазначив, що це стало можливим, зокрема, «враховуючи загальнодержавне і міжнародне визнання результатів діяльності Одеської державної музичної академії імені А. В. Нежданової, її вагомий внесок у розвиток мистецької освіти і науки, відродження національної духовності і культури». Одеська консерваторія (віднині – Одеська національна музична академія імені Антоніни Нежданової) була

створена 8 вересня 1913 року на базі Одеського музичного училища. Сьогодні у складі науковопедагогічних кадрів академії працюють 5 академіків, 41 професор, 11 докторів наук, 89 доцентів, 76 кандидатів наук, 9 народних артистів України, 30 заслужених артистів України, 14 заслужених діячів мистецтв України, 3 заслужених працівника культури

України та 1 заслужений працівник освіти України. Імена видатних випускників золотом викарбувані на пам'ятних дошках, розміщених у Великому залі академії. Це Климентій Корчмарьов, Микола Вілінський, Григорій Едельман, Лев Баренбойм, Марія Грінберг, Ісидор Зак, Борис Шехтер, Ольга Благовидова, Михайло Гришко, Костянтин Данькевич, Давид Ойстрах, Леонід Гуров, Яків Зак, Еміль Гілельс, Михайло Фіхтенгольц, Єлизавета Гілельс, Михайло Гольдштейн, Людмила Гінзбург, Єлизавета Чавдар, Дмитро Загрецький, Ольга Каверзнєва, Раїса Сергієнко, Галина Олейниченко, Галина Поливанова, Бела Руденко та багато інших митців, які прославили українську культуру на весь світ.

Культура № 20, 18 травня, 2012 р. «ПЕРЕХРЕСТЯ» ЗІРОК У НАЦІОНАЛЬНІЙ ОПЕРІ Мистецький Київ готується до непересічної події. 18 і 20 травня в рамках святкування Днів Європи в Україні Нац іональна опера представить прем’єру – балет-триптих «Перехрестя» на музику видатного українського композитора Мирослава Скорика. Виконавці: артисти театру «Київ Модерн Балет» і симфонічний оркестр Національної опери України.

Про особливості цього унікального проекту розповіли на прес-конференції 15 травня міністр культури України Михайло Кулиняк, автор музики і диригентпостановник Мирослав Скорик, автор лібрето й хореограф-постановник Раду Поклітару, художник-постановник Олександр Друганов, представник Міністерства закордонних справ України, яке також сприяє втіленню ексклюзивного мистецького задуму в життя, Володимир Яценківський і відомий музикознавець Леся Олійник. Ось деякі з їхніх думок. Леся Олійник: «Ідея зібрати такий зірковий склад для того, щоб запропонувати високу якість українського культурного продукту і продемонструвати новий вектор національного сценічного мистецтва належить міністру культури України Михайлові Кулиняку». Михайло Кулиняк: «Це – пілотний проект. Він є першим і, сподіваюся, будуть інші. Дуже важливо, що по-справжньому сучасна українська прем’єра відбудеться у переддень Дня Європи». Мирослав Скорик: «Ініціатива здебільшого надходила з боку Раду Поклітару. Він захопив мене своєю хореографією. Це не балет, а більш складний, синтетичний жанр творчості. Хореограф дуже добре, тонко відчуває музику. Балет є і абстрактним, і конкретним. Усі три історії – філософське узагальнення того, що відбувається в нашому житті». Раду Поклітару: «Коли я послухав шостий, другий і сьомий скрипкові концерти Мирослава Скорика – я закохався в цю музику (у партитурах не було змінено жодної ноти). Абсолютно фантастична робота скрипалів-солістів (Андрій Бєлов, Німеччина; Богдана Півненко та Назарій Пилатюк, Україна), які під час вистави гратимуть на подіумі поруч із диригентом. Енергетика, що йде від оркестру, допомагає нам на сцені. Український глядач вартий хорошої музики і хорошої хорео графії». Олександр Друганов: «Головна концепція – перехрестя світів, які рухаються. Усе – костюми, декорації, відеоряд на екранах – виростає з музики». Володимир Яценківський: «Майбутнє проекту – дуже продуктивне: це промоція українського мистецтва у світі. Й Міністерство закордонних справ усіляко допомагатиме його просуванню». Ольга ГОЛИНСЬКА Фото Юрія ШКОДИ

Новини НАЗУСТРІЧ 60-ЛІТТЮ КВІТКИ У Києві в культурнопросвітницькому центрі AlexArtHouse на прес-конференції діячі культури, представники Мінкультури, МЗС та Львівської міськради, меценати обговорили можливості святкування в Україні 2013 року 60-ліття з дня народження американської співачки українського походження Квітки Цісик. Виконавиця українських пісень прославила Україну за рубежем, але не дожила до наших днів. Відомий продюсер Алекс Гутмахер (США) розповів про проект «Незабутня Квітка», що крокує США та Україною, теплі слова про співачку прозвучали із вуст відомих людей – Ніни Матвієнко, Олександра Горностая та Кирила Стеценка. Остап Гром, один із авторів проекту «Співучої вулиці» імені Квітки Цісик, повідомив про його реалізацію у Львові, а кінематографісти Світлана Степаненко та Анастасія Харченко розповіли про намір зробити фільм – кінопам’ятник співачці.

Докладніше про подію читайте в наступному номері «КіЖ». Світлана СОКОЛОВА

ЗБЕРЕЖЕМО СВОЄ КОРІННЯ Задля вивчення стану народного мистецтва, його відродження та популяризації, цього року започатковано обласний огляд – конкурс «Збережемо своє коріння». Організаторами заходу виступили управління культури, Миколаївський обласний осередок Національної спілки майстрів народного мистецтва України, Об-

ДО ДНЯ КИЄВА ВІДКРИЄТЬСЯ МУЗЕЙ ШІСТДЕСЯТНИЦТВА У столиці невдовзі запрацює новий музей – шістдесятництва, що є філією Музею історії Києва. Впродовж тривалого часу громадська організація «Музей шістдесятництва» збирала різноманітні матеріали. Наразі їх близько 8 тис. одиниць – від особистих речей до мистецьких творів, які стануть базою першої експозиції. Новий заклад, що розташувався у приміщенні Народного руху України на вул. Олеся Гончара, 33, проінспектував голова КМДА Олександр Попов. Він висловив переконання, що відкриття цього музею стане добрим подарунком не лише киянам до 1530-річчя з дня народження столиці, а й усім українцям, адже цей період – значимий в історії всієї держави. Він також закликав усіх приносити до музею нові експонати: сімейні фото, документи, особисті речі дисидентів. «Культура шістдесятників охопила немало київських родин, адже у нашому місті завжди було дуже багато інтелігентних, творчих людей. Переконаний, якщо експонати до цього музею принесуть самі кияни – він стане справді народним», – наголосив Олександр Попов. КИЯНИ ВІДСВЯТКУВАЛИ ДЕНЬ МАТЕРІ Київська міська організація Спілки української молоді в Україні запросила киян та гостей міста на святкове дійство, присвячене Дню матері. Захід відбувся на Михайлівській площі. У програмі передбачались народні танці, веснянки, хороводи, ігри, конкурси із призами та майстер-класи з ручних робіт. Для матусь і діток співали та грали ансамбль «Первоцвіт», гурти «Правиця» та «Варйон», а Сашко Лірник розповідав казки. «Ми хочемо, щоб святкування Дня матері стало традицією, – розповідає Людмила Юрченко, одна з організаторів акції. – У наш час дуже важливо прищепити людям повагу до матері, заохотити батьків до співтворчості з їхніми дітьми, навчити дітей самоорганізації дозвілля». ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ПЛЕНЕР ХУДОЖНИКІВ Карпати приймають всеукраїнський пленер художників України «Весна. Буковель 2012», який триватиме до 26 травня. Тут зібрались 25 художників із різних

Пішов із життя Ігор Лубченко

Рушники майстрів м. Баштанки

ласний центр народної творчості та культурно-освітньої роботи. Райони області з квітня по червень 2012 року мають провести певну роботу та подати на конкурс майстрів та аматорів декоративно-прикладного мистецтва вироби, виконані за традиціями народного мистецтва Миколаївського регіону. Результати огляду-конкурсу будуть підведені восени. Цей захід має стати потужним поштовхом для збереження та розвитку народного мистецтва Миколаївщини. Ліана ЛІСТУНОВА

3 куточків нашої держави: Виноградова, Дрогобича, Києва, Кіровограда, Луцька, Ковеля, Львова, Миколаєва, Мукачевого, Рівного. Це творчі особистості з різними характерами, світосприйняттям, відмінні за творчою манерою. Однак вони прагнуть щиро поділитися один із одним своїми здобутками у жанрі пейзажного живопису, відтворивши на полотні автентичність гуцульського краю, щоб емоційно вплинути на сучасника та спонукати його зберегти цю красу від нестримного наступу та небезпек сучасного урбанізованого середовища. Учасників пленеру очікує насичена програма: краєзнавчі екскурсії, зустрічі з етнографами та мистецтвознавцями. Заключним акордом пленеру стане підсумкова виставка, представлена для огляду та ознайомлення усім гостям. МІЖНАРОДНИЙ ФЕСТИВАЛЬ ДУХОВОЇ МУЗИКИ IV Міжнародний фестиваль духової музики ім. Василя Соколика «Фанфари Ялти» відбудеться в Криму з 25 по 30 травня. За словами художнього керівника і режисера фестивалю Оксани Соколик цьогоріч у заході візьмуть участь музиканти з України, Білорусі, Польщі, Росії та Придністров’я. Раніше духові оркестри виступали в містах і селищах Великої Ялти. Торік організатори заходу вирішили розширити рамки фестивалю. Цього року також заплановані виступи музикантів у Нікітському ботанічному саду, Воронцовському палаці-музеї, Лівадійському палаці-музеї, у скверах і на площах Ялти. ДЕНЬ ЄВРОПИ 19 травня Дніпропетровщина відзначає День Європи. У рамках програми свята проводитиметься низка культурно-освітніх, спортивних і розважальних заходів для дітей, молоді та дорослих у Центральному парку культури та відпочинку імені Тараса Шевченка. Запланована участь офіційних делегацій. Відкриють свято Дня Європи губернатор Олександр Вілкул, голова облради Євген Удод та почесні гості. Цьогоріч візитівкою Дня Європи на Дніпропетровщині буде проведення масштабного обласного етнофестивалю «Петриківський Дивоцвіт». Яна ЛЕВИЦЬКА

На 75-му році раптово пішов із життя заслужений журналіст України, колишній голова Національної спілки журналістів України Ігор Лубченко. Лубченко Ігор Федорович народився 3 листопада 1937 року в місті Псков (Росія). У 1960-му закінчив факультет журналістики Київського на ціонального університету імені Тараса Шевченка. Працював у редакціях кількох газет. У 1969–1975 роках був заступником редактора газети «Комсомольское знамя». У 1975–1982 роках – головний редактор газети «Молодь України», потім очолював газету «Освіта». Член Національної спілки журналістів України з моменту її заснування. Відзначений орденом «Знак пошани» та медалями, удостоєний звання «Заслужений журналіст України». Упродовж 15 років по 2012-й – голова НСЖУ. Свої співчуття у зв’язку зі смертю Ігоря Лубченка висловив Президент України Віктор Янукович. «Пішла з життя людина, яка багато років опікувалася питаннями розвитку та роботи українських ЗМІ, приймала до серця проблеми журналістів та допомагала у їх вирішенні», – йдеться у співчутті глави держави рідним, близьким та колегам покійного. Колектив Національного газетно-журнального видавництва, первинна організація Київської спілки журналістів підприємства висловлюють глибокі співчуття рідним і близьким покійного, а також усьому журналістському корпусу України, хто особисто знав і співпрацював із Ігорем Федоровичем. Світла йому пам’ять!

Інтерв’ю

Культура № 20, 18 травня, 2012 р.

випусків – маленький, папір менш якісний. Сьогодні поліграфічна база інша. Нам сутужно підтримувати фінансово нинішній рівень журналу, але не переходимо за межу можливостей передплатників, які нерідко кошти на видання беруть із пенсій. У результаті виходимо накладом 30 тисяч екземплярів, що є одним із найбільших передплатних накладів для дитячих видань у країні. – Навіть дорослому приносить задоволення читання талановитих поезій і прози в журналі. Хто пише до «Малятка»? – У журналі друкуються і провідні літератори, і автори-початківці. З нами дружили свого часу Олесь Гончар, Михайло Стельмах, Наталя Забіла, Платон Воронько, Микола Вінграновський, Андрій М’ястківський, Павло Глазовий, Марія Познанська та інші відомі

Фото Юрія ШКОДИ

Відомий з радянських часів журнал «Малятко» не лише вижив за ринкових умов, а й набув кращого вигляду. В цьому переконалися кореспонденти «КіЖ», побувавши в гостях у редакції. Про сьогодення видання розповіли головний редактор журналу Зінаїда Лещенко та відповідальний секретар Лідія Андрієць. – «Малятку» – 52 роки. Напевно, це найстаріший в Україні журнал для дошкільнят? Зінаїда Лещенко: – Саме так. Він був створений з ініціативи письменника Бориса Харчука і за активної підтримки ЦК комсомолу. До 10-річчя часопису наклад його сягав 800 тисяч. Усі дитячі садочки та бібліотеки обов’язково передплачували видання. Нині ж навіть деякі з бібліотек через брак коштів просять нас допомогти отримати журнал. Такі сигнали надходили з Херсонщини та Миколаївщини. Про дитсадочки й говорити годі. До того ж, в Україні за каталогом нині налічується понад 120 дитячих видань. – То як же ви виживаєте? – Лише завдяки традиціям робити журнал позитивним, на кращих зразках літератури для дітей, та незмінній прихильності кількох поколінь наших передплатників. Адже родини, які передплачували журнал ще для своїх дітей, сьогодні знайомлять з ним уже онуків. Подивіться на примірник із перших

Фото Юрія ШКОДИ

«Малятко» – друг і вихователь

Головний редактор журналу Зінаїда Лещенко

Відповідальний секретар Лідія Андрієць

письменники. Їхні твори й нині публікуються в традиційній рубриці «Незабутні Маляткові друзі». «Малятко» знайомить читачів із доробками сучасних письменників: Ліни Костенко, Дмитра Павличка, Тамари Коломієць, Анатолія Камінчука, Вадима Скомаровського. Пишаємося, що впродовж десятиліть в редакції журналу працює чудовий дитячий пись-

Високі вимоги до оформлення журналу у нашого художнього редактора, знаного майстра пензля Якима Левича. Саме завдяки йому серед наших ілюстраторів такі талановиті художники як Вікторія Дунаєва, Наталя Кохаль, Олеся Варкач, Наталя Алексенко, Володимир Штанко. Милі художні образи в ілюструванні Наталі Анікіної, Катерини Шалварової, Ганни Мокієнко.

менник Анатолій Григорук. Плідна у «Малятка» співпраця з лауреатом премії імені Наталі Забіли Наталкою Поклад: її трепетні, ніжні поезії – саме для нас. Прикрашають сторінки журналу вір ші Бориса Чіпа, харківських письменн иків Миколи Возіянова та Володимира Верховеня. – Видно, що над журналом працюють гарні художники – обкладинки напрочуд майстерно оформлені. – Відомий художник Радна Сахалтуєв в одному зі своїх інтерв’ю якось сказав, що найкращі обкладинки – в журналі «Малятко». Нас відзначили нагородою на конкурсі «Обкладинка року в Україні». Маємо й інші відзнаки. Особливо пишаємося Почесною Грамотою Кабінету Міністрів України, якої журнал удостоєний 2010 року.

– Розмаїття рубрик впадає в око. Як давно вони існують? – Одні – упродовж десятиліть, інші – від початку створення журналу, – скажімо, вкладка-саморобка. Можна зробити козачат, вітрильник, аплікативну підставочку з квітами та метеликами до Дня матері, книжечку з «Маляткової бібліотечки», таку, як «Ранок у лісі» Олександра Білаша в цьогорічному березневому номері. Наскрізною ниткою через весь журнал проходить тема охорони природи. Опікується природою дівчинка Калинка, подружка головного героя – Малятка. В рубриці «Калинчине віконце», яка існує упродовж десятиліть, вона дає читачам завдання. Виконуючи їх, малеча дізнається, наприклад, як поводитися в лісі, щоб його зберегти, як подбати про пташок узимку, про рибок в акваріумі.

Проводимо конкурс ідей для саморобки, потім, реалізуючи ідею, пишемо, хто з дітей автор задумки. Є сторінка «Чи знаєш ти?», де можна дізнатися про космос, млини, літаки, шахту, чорнозем. Якби зібрати ці оповідки до однієї книжечки, вийшла б мініенциклопедія для малечі. У рубриці «Стежками рідного краю» мандруємо Україною, друкуючи цікаві розповіді про Чигирин, Хортицю, Поділ ля, Закарпаття… Лідія Андрієць з ентузіазмом під хоплює естафетну паличку розмови: – На нашій сторінці «Дзвіночок» друкуємо завдання для розвитку логічного мислення та мовлення дитини, скоромовки, загадки, кросворди, лабіринти. Пропонуємо порівняти, знайти розбіжності, полічити. Численні дитячі листи свідчать: ця сторінка одна з найулюбленіших. Подобається найменшеньким, які починають вчитися читати, й рубрика «Прочитай сам». Малюнок, вкраплений у текст замість слова, підказує зміст. Дитині так легше переказати його. Звичайно ж, є у «Малятку» народна і авторська казка, смішинкивеселинки, комікси, сторінка іменинників. З нетерпінням чекають, насамперед у дитсадочках, пісеньки з нотами. Редакція намагається відгукнутися на кожен крок назустріч журналу. Відзначає переможців дипломами, книжками з автографами

письменників – авторів «Малятка». Усі діти-допи сувачі отримують від редакції чи то барвисту листівку, чи теплого листа. Докладаємо максимум зусиль, щоб наше видання для кожного читача було чарівним віконцем у світ пізнання, збагачувало дитячі серця добром і любов’ю. З такою командою цьому кораблику, здається, не страшний непередбачуваний океан ринкових відносин. Що ж побажати? Так тримати, сім футів під кілем. Але все ж таки – аби в капітанів потужних лайнерів, які помітили вітрильник «Малятко», виникло бажання підтримати його в боротьбі із хвилями сучасних реалій, оскільки на борту безцінний вантаж – перші зернинки знань і вмінь для найменшеньких громадян. Його не можна не доставити за призначенням, бо як відомо, що посієш – те й пожнеш. Світлана СОКОЛОВА

Культура № 20, 18 травня, 2012 р.

Культурні зв’язки

Традиційна культура – стратегічний ресурс

Якою є роль традиційної культури в сучасному світі? Тисячолітні традиції і знання народу є пережитком, чи можуть стати запорукою стійкого розвитку суспільства, шляхом збереження національної і культурної ідентичності за умов глобалізації? На ці запитання постаралися відповісти учасники Міжнародного форуму «Традиційна культура як стратегічний ресурс стійкого розвитку суспільства», що відбувся 17–20 квітня в місті Могильові (Республіка Білорусь). Міжнародний форум уперше проводився в регіоні й став знаковою подією не лише для міста та області, а й Білорусі в цілому. У ньому взяли участь фахівці в області традиційної культури, керівники і спеціалісти закладів культури з Білорусі, України, Росії, Литви, Азербайджану та Вірменії. Кульмінацією першого дня Міжнародного форуму стало його врочисте відкриття. З вітальним словом виступив начальник управління закладів культури і народної творчості Міністерства культури Республіки Білорусь В. М. Щербич. Далі на сцені розгорнулася справжня «феєрія фольклору». До концертної програми були включені не тільки народні пісні і танці, а й елементи пасхальних обрядів у виконанні найкращих фольклорних колективів регіону. Другий день Міжнародного форуму розпочався презентацією об’єктів нематеріального історично-культурного спадку Могильовської області.

Святковий концерт в день відкриття

Усього на Могильовщині таких об’єктів нині 9. Серед них – технології плетіння лаптів і шаповальства (валяння із вовни) Дрибінського району, пісенний спадок села Головенчіци Чауського району, технологія виготовлення гончарних виробів майстрами Бобруйського району та ін. Однією з головних складових Форуму була Міжнародна науково-практична конференція «Традиційна культура: охорона, збереження, актуалізація». Виступи учасників конференції стосувалися як теоретичних, так і практичних аспектів традиційної культури. Про особливості формування і розвиток традиційної культури Луганщини розповів директор Луганського обласного центру народної творчості В. М. Яровий. Цей заклад здійснює велику роботу по відродженню і розвит ку народних ремесел регіону,

У Мстиславі спільна мова знайдена

Зліва направо – В. Яровий (Україна), Сауліус Ліауса (Литва)

проводить обласні фестивалі і конкурси фольклору та інші заходи, активно взаємодіє з іншими регіонами країни. За словами доповідача, специфіка традиційної культури Луганщини полягає в тому, що вона формувалася на основі багатонаціональних культур і традицій, перш за все, української, російської, козацької.

НОВИНИ

ОНОВЛЕНИЙ ПАЛАЦ КУЛЬТУРИ У ХОДОРОВІ Нещодавно відбулася визначна подія у культурно-мистецькому житті міста Ходорова Львівської області – відкриття оновленого Палацу культури. Охочих потрапити на свято було стільки, що урочистості проводились 29 квітня і 6 травня. Збудований майже століття тому за проектом архітектора Карела Боубліка, колишній дім товариства «Сокіл» вперше за своє існування кардинально змінився: розкішне фойє, сучасний гардероб, прекрасно оформлена зала із великою сценою, артистичні кімнати, танцювальна, хорова та оркестрова студії відповідають сучасним вимогам, не говорячи про встановлення нової системи опалення, проведення водопроводу та каналізації. Створено всі умови для повноцінної праці семи народних колективів Ходорова. Це справжній подарунок аматорам сцени й усім шанувальникам мистецтва. Урочистості за українською християнською традицією розпочались зі спільної молитви, освячення й благословення на успішну творчу працю.

Учасників Міжнародного форуму очікувала ще одна незабутня зустріч з традиційною культурою Могильовщини – поїздка у стародавнє місто Мстиславль. Засноване майже 9 століть тому місто часто називають «Білоруським Суздалем». Учасники Форуму також відвідали місцеву визначну пам’ятку – Свято-

Замміністра культури Білорусі Т. Стружецький зацікавився гончарством

«Для того, щоб говорити про збереження і спадковість традиційної культури, треба знати історію свого краю», – упевнений В. М. Яровий. Директор Чернігівського обласного навчальнометодичного центру культури та мистецтв Н. П. Заваліна виступила на тему «Фольклорноетнографічні фестивалі Чернігівщини – дійова форма збереження традиційної культури». Чернігівським обласним навчально-методичним центром щороку проводиться понад 60 заходів, спрямованих на відродження напівзабутих обрядів і ремесел краю. При цьому основна ставка робиться на фольклорні фестивалі: відкритий фестиваль традиційної слов’янської культури і бойових єдиноборств «Київська Русь», Міжнародний фестиваль слов’янсько-варязької культури «Коровель», Міжнародний фольклорний фестиваль «Поліське коло», обласний фольклорний фестиваль-конкурс імені Василя Полевика та ін.

Успенський Пустинський монастир. Гості Мстиславщини насолодились яскравим і вражаючим видовищем – святом народної творчості Могильовського краю «Велікодныя колеры». Своєю самобутньою пісенною і танцювальною творчістю гостей радували колективи Могильовщини. Завершальний день Форуму присвячений обміну думками та підбиттям підсумків у рамках круглого столу і зустрічі з представниками ЗМІ. Учасниками Форуму була визнана необхідність подальшої спів праці для обміну досвідом на ниві збереження та актуалізації традиційної культури, для чого Міжнародний форум має розширити географію учасників і стати традиційним. Ольга СЕМЧЕНКО, провідний редактор Могильовського обласного методичного центру народної творчості і культурнопросвітницької роботи

Міський голова Ходорова О. Коцовсь кий наголосив, що реконструкція палацу була проведена всього за рік завдяки величезній меценатській допомозі і жертовній праці ходорівчан. Голова Жидачівської райради І. Кос відверто зізнався у сумнівах, що маючи всього 400 тис. грн бюджетних коштів, можна було реконструювати об’єкт вартістю три млн грн. Голова райради подякував усім, хто долучився до реалізації цього грандіозно го проекту, побажав творчим колективам зреалізувати свої таланти, місту – виплекати на сцені оновленого Палацу культури народних і заслужених артистів України. Концертна програма, підготована аматорами художньої самодіяльності Ходорова, викликала щире захоплення глядачів. Раз у раз лунали гучні оплески й вигуки «браво» на адресу народних колективів: хорової капели «Мрія», ансамблю танцю «Наддністрянка», оркестру народних інструментів «Заграва», вокальних ансамблів «Калина», «Діброва», гурту троїстих музик «Візерунки». Зачарував усіх неповторний голос О. Кобринович, гра на панфлейті В. Презляти, пісні у виконанні М. Матулки, ансамблю «Ромашка» (керівник О. Кобринович), дуету бандуристок «Мальви». Щирими оплесками вітали присутні виступ гостей – народного артиста України Р. Вітошинського, оркестру та хору Львівського військового ліцею ім. Героїв Крут. Концертну програму майстерно вела Л. Королюк. Виходець із Ходорівщини, депутат Львівської обласної ради Андрій Кіт наголосив, що Ходорів – це колиска патріотизму, сили національного духу, народних талантів. А оновлений Палац культури, один із найкращих на Львівщині, повинен стати осередком розвитку народної творчості, формування молодих талантів на звеличення українського національного мистецтва. Марія Краївська

Музика

Культура № 20, 18 травня, 2012 р.

«Лі лея» Ця квітка – символ королівського герба Франції, вітчизни мистецтва балету – була спонтанно обрана за назву ансамблю естрадно-класичного танцю Палацу дітей та юнац тва Печерського району міста Києва. 29 квітня у Будинку Збройних сил України відбулося грандіозне шоу, в якому було продемонстровано і накопичений досвід, і творчі пошуки, спрямовані у майбутнє. Заснований 1990 року заслуженим працівником культури України Наталею Кузьменко, ансамбль із тридцяти учасників нині розрісся до понад трьохсот – від п’ятирічної малечі до старшокласників і навіть студентів різних вишів. Назва «естрадно-класичний» визначає магістральні стильові напрями роботи колективу, які, одначе, в багатьох випадках доволі органічно синтезовані: засади класичної хореографії нерідко застосовуються в естрадних і фольклорних замальовках і, навпаки, знайомі класичні балетні па осучаснені елементами демократичних танцювальних форм. Репертуар перевищує сот ню композицій, жанрове розмаїття яких віддзеркалилось і в згаданому концерті. Візитівками «Лілеї» можна вважати рухливо яскраві, ритмічно наснажені номери «На зламі століть»,

«Спалах», «Лібертанго», «Байла», «Шоу продовжується» та інші, що немовби задають тон усьому дійству – динамічно-контрастному, експресивному, ексцентричноприголомшливому. Значну частку програми присвячено орієнтальній екзотиці – «Східний» та «Індійський» танці, «Східні забави». Їх виконують здебільшого учасники середньо-молодшої групи, котрі залюбки рухають оголеними черевцями, тендітними стегенцями та рученятами, відтворюючи пози, зображені на стародавніх фресках і барельєфах. До речі, фольклорна тематика танців особливо розгалужена і багатобарвна: «Кубанський жартівливий», «Хава нагіла», «Плясова», «Дикі танці», «Циганська сюїта», «Лєтка-єнька», «Червона калина» – назви говорять самі за себе. Класичний репертуар представлено композиціями «Кохання – є світ» (С. Прокоф’єв), «Святковий вальс» і «Напередодні балу» (Й. Штраус), знач ною мірою модифікованими завдяки пантомімі. До слова, саме ілюстративно-сюжетні замальовки становлять, вочевидь, найулюбленішу і тому переважаючу за кількістю частку репертуару. Тут передусім використано популярну кіномузику: мінівистави «Невдале побачення»

Танцює старша група ансамблю «Лілея»

(«Покровські ворота»), «Вулкан пристрастей» («Діамантова рука»), «У царських палатах» («Іван Васильович змінює професію»), «День народження крокодила Гени». Неймовірна кількість Чебурашок усіх калібрів в останній – викликали щирі усмішки і захоплені оплески залу. Не оминули в імпрезі й серйозних тем – композицію «Комбат» присвячено військовій героїці, а «Довга дорога літа» приголомшує трагічністю картини страти жертв «Бабиного Яру», яку чутлива натура не здатна сприймати без сліз. За двадцять років існування колективу досвідчені викладачі Людмила Проскуренко, Вікторія Толстова, Світлана Хоменко, Оксана Захарова виховали не лише ідеально злагоджені групи

танцівників, а й численних солістів. Деякі з них, зокрема Наталя Мартич-Рибак, Олександр Топорков і Данило Івановський уже працюють також викладачами і хореографами. З осередку вихованців ансамблю вийшло й чимало танцівників-професіоналів – таких як, наприклад, Денис Матвієнко (нині – художній керівник балетної трупи Національної опери України), а в числі відомих балетмейстерів-постановників назвемо його батька – Володимира Матвієнка та Аллу Рубіну. Окремою темою для обгово рення могло би бути оформлення костюмів кожної з мінівистав – завжди живописне й винахідливе. Та це «секрет» керівника Наталії Кузьменко (піаністки за фахом), свідчення її, так

би мовити, художньо-організа торсько-комерційного таланту. «Лілея» виборола близько тридцяти лауреатських нагород на всеукраїнських і міжнародних змаганнях, зокрема Гран-прі Всесвітнього фестивалю «Music World» (Італія), де, між іншим, була занесена в каталог «Найкращі хореографічні колективи Третього тисячоліття». Ансамбль ретельно готує не лише виступи на показах, конкурсах, фестивалях, а й на благодійних концертах для різних верств населення – від однолітків до ветеранів Великої Вітчизняної війни. Так вибудовується ланцюжок зв’язку поколінь – запорука кроку вперед. Альбіна БУТУК

Музичні прем’єри з прологом та епілогом За доброю традицією, яка склалася понад двадцять років тому, щовесни у Києві проходить широко знаний в Україні і світі Міжнародний фестиваль «Музичні прем’єри сезону». Його ініціатор – Київська організація Національної спілки композиторів, проведенню заходів сприяють Міністерство культури України, Головне управління культури Київської міської державної адміністрації, численні державні, громадські, духовні та інші установи. Події цьогорічного, двадцять другого фестивалю розгортатимуться з 22 до 31 травня на різних концертних майданчиках української столиці. «Меню» акції, як завжди, дуже різноманітне, – розраховане на шанувальників академічного мистецтва різних смаків і уподобань. Звучатиме симфонічна, хорова, камерна, народна музика, відбудуться показ документальних фільмів «Жінки-композитори в кінопортретах», проект «Електроакустика-2012», круглий стіл на тему «Сучасна українська академічна музика: стан, тенденції і проблеми», презентації нових видань Державного спеціалізованого видавництва «Музична Україна», компакт-диска «Валентин Сильвестров. Метафорична музика» тощо.

Під час хорового концерту

Фестиваль матиме своєрідну тричастинну форму. Його прологом стане показ музики молодих: це два симфонічних концерти Державних екзаменаційних іспитів студентів композиторського факультету Національної музичної академії України імені Петра Чайковського (22–23 травня), концерт переможців конкурсу студентів-композиторів імені Івана Карабиця, спільна імпреза ансамблів сучасної музики «Рикошет» і «Nostri Temporis» і презентація «Ослиної симфонії» Натанієла Робіна Мана (США) у виконанні «Київської камерати» (24 травня). Основна частина мистецького марафону розпочнеться 25 травня. У цей День відкриття

фестивалю в Національній філармонії України силами На ціонального зас лу женого академічного симфонічного оркестру (художній керівник – Володимир Сіренко) та Національної заслуженої академічної капели України «ДУМКА» (художній керівник – Євген Савчук) представлятимуться твори Євгена Станковича, Володимира Зубицького, Хорхе Віллявінченцо Гроссмана (Перу–США), Зигмунта Краузе (Польща). Серед трьох хорових імпрез насамперед відмітимо Урочистий концерт, присвячений Дню Києва, в якому камерні хори «Київ» (керівник – Микола Гобдич), «Хрещатик» (керівник – Павло Струць) і Хор імені Платона Майбороди Національної

радіокомпанії України (керівник – Юлія Ткач) у Колонному залі імені Миколи Лисенка презентуватимуть твори українських композиторів і народну музику (27 травня). У шести симфонічних концертах братимуть участь провідні українські колективи: Національний симфонічний оркестр, Заслужений академічний симфонічний оркестр Національної радіокомпанії України (головний диригент – Володимир Шейко), Державний естрадно-симфонічний оркестр (диригент – Микола Лисенко). Потужно представлена на фестивалі сучасна камерна музика (понад десять концертів). Беззаперечно, великий інтерес викличуть виступи Національного ансамблю солістів України «Київська камерата» (головний диригент – Валерій Матюхін) і Національного камерного оркестру «Київські солісти» (головний диригент – Володимир Сіренко) із зоряним складом виконавців. Закриття фестивалю відбудеться 30 травня у Національній філармонії України. А 31-го, як своєрідна післямова, на шанувальників чекають іще чотири цікаві концертні акції, що триватимуть упродовж дня в різних залах Києва.

Фестиваль «Прем’єри сезону» стане справжнім святом музики українських композиторів у широкому світовому музичному контексті. Цьогоріч очікуємо на великий загін зарубіжних учасників. Це – делегація музикантів із Литви на чолі з головою Спілки композиторів Зітою Бружайте, польські композитори і виконавці, швейцарський режисер Рето Падрутт, голова Спілки композиторів Болгарії Вєліслав Заїмов, один із най авторитетніших композиторів Вірменії Едуард Айрапетян, завідувач кафедри композиції Московської консерваторії та художній керівник Московської філармонії Олександр Чайковський, голова Товариства сучасної музики Італії Роселла Спіноза, група алжирських композиторів, французький композитор – учень Олів’є Мессіана – Іраді Сабаї, азербайджанський композитор Рауф Алієв та інші гості. Загалом же у фестивальній програмі зазначені представники дев’ятнадцяти країн світу, серед яких, окрім названих, – Іран, Китай, Перу, Нідерланди, Канада, Естонія, Греція. Тож щиро запрошуємо на всі фестивальні заходи, вхід на які – і це традиційно – вільний! Ольга ГОЛИНСЬКА

Музика

Культура № 20, 18 травня, 2012 р.

Одеса і Львів мають багато спільного. Їхня культура, і музична особливо, формувалася на перетині багатьох європейських традицій. Тож зрозумілий інтерес одеситів до виступу львівського диригента, «онука австро-празької школи», учня Миколи Колесси, народного артиста України, лауреата Шевченківської премії Юрія Луціва. Національний одеський філармонійний оркестр (художній керівник і диригент – Хобарт Ерл) під орудою львів’янина того вечора виконав твори Джоаккіно Россіні, Олександра Арутюняна і Миколи Колесси. «Якби ще зо три репетиції, то за Другу симфонію Колесси я був би спокійним», – зізнався пан Юрій під час прес-конференції. Однак ці побоювання виявилися марними. Увертюру до опери «Вільгельм Телль» оркестр відтворив блискуче, хоча у початковому епізоді (А�� ndante�� ), на мою думку, віолончелі не вдалося переконливо передати тремтливого щему, мольби, не було відповідної фразеології, які дозволяють їх відчути. Краще виглядали

Фото Ольги МАКУХ

Темпи молодості від Юрія Луціва

Юрій Луців в Одесі

драматичні місця. Чи не звідси «ростуть крила» вагнерівської Валькірії? Юрій Луців досяг вражаючої експресивності, передаючи вогненність італійського темпераменту. Львівський диригент фізично втілював саму стихію музики, ніби наелектризований струмінь, що структурує звуковий простір. Іще одна подія того вечора – виступ одесита Віктора

Самойленка, який таким чином відзначив 25 років творчої діяльності. Він був солістом у Концерті для туби з оркестром (1992 р.) Олександра Арутюняна. Це стало прем’єрою твору вірменського композитора в Одесі. На «біс» ювіляр разом з оркестром заграв жартівливу і запальну композицію в дусі одеської весільної «Молда ванки».

Завершила програму Симфонія № 2 Миколи Колесси. Хто ще так донесе зміст його симфонії, як учень і послідовник? Твір композитора присвячений українському етносу – лемкам, гнаним із вершин старих Бескидів злобою сусідів і цинічним розрахунком політиків… 1947 рік. Спустошені села, розібрані церкви, зрівняні з землею бульдозерами давні кладовища. Чергова сумна річниця цих подій припала на минулий квітень. Про особливості згаданого твору розповідає львівський гість: «Колесса як авангардист мислив дуже гострими гармоніями і ритмами, значно складніше у поліфонічному плані, ніж у Першій симфонії, написаній у період “жданівщини”. Інша назва – “Лемківська симфонія”, в основі якої – інтерпретовані лемківські народні мотиви, доля етносу, що зазнав примусового виселення з Польщі. На початку звучать призив но-тривожні акорди – наказ на виселення. І далі тема журби, болісної невизначеності, розпуки, яка усе розростається. Інша тема, яка розвивається паралельно – тема спротиву. У другій

частині маємо тему плачу, і наприкінці – знову тему спротиву, але вже в повному оркестрі на три форте. Третя частина зовсім інша – звучить тема веселого гуляння. Молодість бере своє. У ній розвивається тема надії. У фіналі всі чотири теми поєднуються поліфонічно, і симфонія закінчується апофеозом. Звучать валторни, як трембіти, а потім чуємо удари дзвонів». Зазначимо: це було перше виконання «Лемківської симфонії» в Одесі. Публіка із глибоким інтересом поставилася до твору. Дивує і радує вулканічна енергія маестро, патріарха львівської диригентської школи, який із глибин сердечних випромінював кванти спорідненої його єству музики. Манера диригування – сплав емоції і розуму, переконливість артистичного жесту. При цьому самовіддача у восьмиоднорічного митця перебуває на межі духовних і фізичних людських можливостей. Після виконання увертюри Джоаккіно Россіні його тричі викликали на сцену. Володимир КУДЛАЧ, Одеса

Нові горизонти «Музики без меж»

У Дніпропетровській консерваторії імені Михайла Глинки відбувся Шостий міжнародний фестиваль «Музика без меж». Упродовж чотирьох березневих днів виконавське мистецтво представляли всесвітньо відомі музиканти з Німеччини, Франції, Швейцарії, Росії та України. Так, на урочистому відкритті у виконанні професора Дрезденської вищої школи музики Стефана Реті пролунав Концерт № 2 для флейти з оркестром Вольфганга Амадея Моцарта, професор Женевської вищої школи музики Денис Северін із романтичною експресією підкреслив контрастність музичних образів у Концерті для віолончелі з оркестром Роберта Шумана, професор Женевської консерваторії Жак Може виконав Концертино для тромбона з камерним оркестром ЛарсаЕріка Ларссона. Кульмінацією святкового вечора став Концерт для скрипки з оркестром Петра Чайковського, який нат хненно заграв професор Женевської консерваторії Сергій Островський. Злагодженістю оркестрових груп вирізнялося звучання Дніпропетровського молодіжного симфонічного оркестру «Festival» під орудою заслуженого діяча мистецтв України Дмитра Логвина. Герої концерту-відкриття і викладач Вищої школи музики Базеля Тетяна Корсунська (фортепіано) розпочали другий

фестивальний день майстеркласами. «Урочистим маршем» Петра Чайковського стартував вечірній концерт духового оркестру Дніпропетровської консерваторії (диригент – І. Грузін). Стефан Реті проникливо передав зміст Балади для флейти Карла Рейнеке. Блискучою віртуозністю вирізнився виступ Жака Може, який виконав Концерт для тромбона Мікуласа Шнайдера. Професор Московської консерваторії Володимир Шиш виразно розкрив образну сферу Ноктюрна й повільної частини з Концерту для валторни Рейнгольда Глієра. Заслужений артист України, соліст Національного будинку органної та камерної музики України Андрій Ільків продемонстрував бездоганне володіння широким діапазоном і тембральною рівністю звучання інструмента (Концерт для труби О. Бьоме та Варіації на неаполітанську пісню Г. Бельштедта). Естафету майстер-класів третього дня фестивалю перейняли Володимир Шиш та Андрій Ільків, а низка концертів продов жилася виступом заслуженого артиста Росії, доцента Московської консерваторії Олександра Тростянського (твори для скрипки соло Й. С. Баха, П. Хіндеміта, А. Жоліве, Е. Ізаї). Концерт Дніпропетровського камерного оркестру «Пори року» (диригент – Д. Логвин) надовго запам’ятається багатьом

Стефан Реті (флейта), Дмитро Логвин (диригент)

меломанам відчуттям тонкої експресії шедеврів романтизму – Симфонії № 1 та Увертюри «В італійському стилі» Франца Шуберта, а також глибокою, професійно виваженою інтерпретацією Концерту № 1 для скрипки з оркестром Макса Бруха. Солювала юна скрипалька з Франції Олександра Сумм. Заключний день фестивалю відкрили майстер-клас Олександра Тростянського й творча зустріч викладачів і студентів консерваторії з Олександрою Сумм. Кульмінацією музичного марафону став концерт ансамблю мідних духових інструментів «Київ-брас» у складі Андрія Ільківа (труба), Геннадія Шепеля (труба), Михайла Железняка (валторна), Сергія Кашина (тромбон), Віталія Демченка (туба).

За кілька тижнів по тому сферу виконавства змінило наукове дослідництво. У полі зору найвідоміших науковців із Росії, України, Білорусі, Німеччини опинилася тема «Актуальні проблеми сучасного музикознавства». Цікаві доповіді були присвячені найгострішим питанням вітчизняного музикознавства (професор Російського державного інституту мистецтвознавства Є. Левашов), музичній освіті (професор Російської академії музики імені Гнесіних І. Сусідко), пострадянському музикознавству (професор Берлінського університету мистецтв К. Фламм), документальності в музичному мистецтві ХХ століття (професор, проректор з наукової роботи Донецької музичної академії Т. Тукова), типологічним особливостям ритму в органумах Перотіна (доцент Білоруської

академії музики М. Шиманський). відображенню Ейнштейнової картини світу в музичному мистецтві ХХ століття (доцент Національної музичної академії України І. Тукова) тощо. Завершила перший день конференції прем’єра опери «Садко» Миколи РимськогоКорсакова у постановці учнів і студентів навчальних музичних закладів Дніпропетровська (проект «Юна опера»). Кульмінацією наукового спілкування став другий день конференції, який відкрився доповіддю професора НМАУ Ніни Герасимової-Персидської на тему «Значення рукописної спадщини для історії музичної культури». Наступні доповіді присвячувалися питанням сучасної оперної режисури (викладач Московської консерваторії О. Бобрик), духов ній хоровій творчості Валентина Сильвестрова (викладач Дніпропетровської консерваторії В. Скуратовський). Круглий стіл на тему «Перспективи розвитку сучасного музикознавства» зібрав у єдиний «акорд» провідні ідеї мистецтвознавців-учасників. Завершила конференцію грандіозна прем’єра кантатисимфонії «Дзвони» Сергія Рахманінова у виконанні солістів, симфонічного оркестру та хору Дніпропетровської консерваторії (диригент – заслужений артист України В. Олійник). Валерій ГРОМЧЕНКО, Володимир СКУРАТОВСЬКИЙ

Музеї

Культура № 20, 18 травня, 2012 р.

Доброго вечора, панове Ханенки! «17 апръля г-н Б. И. Ханенко устраиваетъ званый вечеръ в своем особняке по улице Алексъевской. Г-нъ Б.И. Ханенко известенъ своимъ пристрастіемъ къ собиранію произведеній стариннаго искуства, преимущественно европейскаго. На нінъшнем вечере г-нъ Ханенко обещаетъ, какъ говорятъ, представить гостямъ свое новое пріобретеніе – масляную лампаду в виде бронзовой птицы эпохи Среднихъ Вековъ. Сіе произведеніе г-нъ Ханенко пріобрелъ у одного изъ первейшихъ парижскихъ знатоковъ мусульманскаго искуства г-на Фр. Мартина. Кроме того, на вечере будетъ произведена благотворительная лотерея в пользу учащихся ремесленной школы, устроенной г-ном Ханенко в с. Еленовке. Между выиграшами находятся репродукціи каритинъ из собранія гг.Ханенко, абонементы на различныя лекторыи по исторіи искусствъ и концерты и пр.» Замітка такого змісту цілком могла б вийти в реальній газеті «Кіевское Слово» від 17 квітня 1895 року. Але насправді з’явилася у витонченій стилізації, створеній співробітниками

Гості музею вивчають «мову квітів»

західного і східного мистецтва вперше приєднався до міжнародної акції «Ніч музеїв». Вона проводиться щороку під патронатом Ради Європи за сприяння Міжнародної ради музеїв (ICOM). «Підтримуючи запропоновану ICOM у рамках загальної теми «Ночі музеїв 2012» «Музей у світі, що змінюється» інтерпретацію музею як ланки, що сполучає минуле з сьогоденням, ми намагалися воскресити на один вечір дух “давно минулих днів”», – підкреслюють організатори свята.

Мова віяла – то ціла наука!

Національного музею мистецтв імені Богдана і Варвари Ханенків «за матеріалами» знаменитого київського видання. «Нова стара» газета із новинами, оголошеннями і навіть оповідан нями зразка кінця XIX ст. стала першим із-посеред фантастичних подарунків, що чекали на гостей першого в історії «Званого вечора в Ханенків». До речі: запросивши – абсолютно безкоштовно, але за умови по можливості дотримуватись «вечірнього» дрес-коду, – на гостини поціновувачів мистецтва, працівники музею зробили подарунок і собі самим. За допомогою вечора, в підготовці якого разом із музейниками (які, між іншим, віддали йому рік сил і життя; куратор – Інна Бех, автор сценарію – Олександра Ісайкова) брала участь чи не вся «культурна» столиця включно зі студентами-волонтерами, колишній Київський музей

…Ні, не даремно, збираючись на прийом, я, немов заведена, весь день повторювала вірші Ігоря Северянина, які раптом згадалися немов самі собою! Авжеж, у Ханенків насправді «все було дуже просто, все було дуже мило». Тут і там, обмахуючись дорогоцінними віялами,

ходили млосні красуні в бальних сукнях. (Костюми, як з’ясувалося пізніше, надала столична Оперета, в якої що не крок – то свято. А шати господині дому спеціально пошила дизайнерська студія!) Їм усміхалися галантні кавалери у фраках. Розпочався «Вечір» екскурсією по будинку, яку гостям влаштували… особисто його господарі – Богдан Іванович і Варвара Миколаївна Ханенки! Після розповідей про перлини знаменитої «ханенківської» колекції обличчя гостей, до того явно заклопотаних звичними для мешканців сучасного мегаполіса проблемами, помітно посвітлішали. – Дорогі гості, а тепер запрошуємо вас розважатися! – Богдан Ханенко змахнув рукою, вказуючи на святково освітлені зали маєтка. І – от диво! – виявилося, що в залі «Мистец тво Іспанії ХV–ХVII ст.» на всіх уже чекає усміхнена дівчинаспівробітниця музею з грою «Флірт квітів». Зал увесь пропахнув справжніми трояндами і тюльпанами. Тут і справді цього вечора розмовляли «мовою квітів» і дарували один одному не прості, а складені «з сенсом» – за допомогою знав ця – букети. (Hарцис – «кохай мене», любов у відповідь, бажання, симпатія, тюльпан червоний – «вір мені», освідчення в коханні, а фіалка – скромність, «ніхто не знає про нашу любов»). У «Європейському декоративному мистецтві доби рококо» розташувалися картярі. (До речі, чи знаєте ви, що

Богдан і Варвара Ханенки уважно слухають виступ ансамблю «Тріада Класик»

старовинні азартні ігри тільки за назвами схожі на знайомий нам «преферанс» чи «підкидного»? Взявши участь у майстеркласі, сучасні київські пані одноголосно дійшли висновку, що такі карти дуже сподобалися б дітям – як заміна традиційному лото). Після мистецтва складання букетів щасливі, немов самі як діти, гості Ханенків училися ще й «мові віяла», аплодували бальним танцям під акомпанемент струнного квартету «Віртуоз». А потім грали у фанти, не бентежачись, виконували найкумедніші завдання. (Так, цілком сучасний молодий чоловік із помітним задоволенням під оплески слухачів розповів… улюблену казку). А в потаємному, рідко відкритому для відвідувачів

До сказаного залишається тільки додати, що до орга нізації своєї акції колектив Музею Ханенків зміг залучити не лише волонтерів, а й спонсорів і численних партнерівспіворганізаторів. Як зазначено у програмі, «музей висловлює подяку спонсорам: Київському заводу шампанських вин «Столичний», салону-магазину «Срібні дзвони»; і партнерам: струнному квартету «Віртуоз», вокальному ансамблю «Тріада Класик», студії старовинного танцю «Джойссанс», студії старовинного танцю «La Rêverie», дизайн-студії «10 королівство», Театру історичного танцю «A l’entrada» та особисто Л. В. Мазуру за допомогу з реквізитом». Найголовніше ж, що «Званий вечір» укотре підтвердив: На

«Фліртом квітів» захоплювалися ще наші прабабусі

музейному дворику розучували старовинні танці на кшталт екосезу і дружньо пили чай зі справжнього самовара! Завершився «Вечір у музеї» так само вишукано, як і розпочався. Гості знову зібралися в залі «Мистецтво Іспанії», і замість традиційного «до побачення» актори-подружжя Ханенків презентували масляну лампадуптаха, яка досі ніколи не залишала музейних запасників. Співали солісти ансамблю «Тріада Класик». У фіналі, як і попереджало «Кіевское Слово», між гостями розіграли квитки безпрограшної благодійної лотереї.

ціональний музей мистецтв імені Богдана і Варвари Ханенків, не зраджуючи своїм традиціям, як і раніше залишається одним із найпривабливіших культурних майданчиків столиці. До речі: тут ключове словосполучення – «не зраджуючи традиціям». Виявляється, можна, все-таки, не вдаючись до модної сьогодні тактики провокації і скандалу, зробити класичне мистецтво цікавим і привабливим одразу для багатьох відві дувачів! Було б бажання над цим серйозно працювати… Алла ЧЕРДИНЦЕВА

Бальні танці під акомпанемент струнного квартету «Віртуоз»

Культура № 20, 18 травня, 2012 р.

Хореографія

Вік артистів – від шести Балет «Лебедине озеро» в Національній опері України вразив акторським талантом зірок і юних артистів, які вчаться мистецтву танцю. Він привабив численних глядачів своєю особливістю – поряд з «опереними» артистами танцювали й «пташенята» – артисти театру «Молодий балет Києва», студенти Київського хореографічного коледжу та учні хорео графічної гімназії «Кияночка». Ми з естетичним задоволенням дивилися виступ маленьких лебедиків шестирічного віку! Театр «Молодий балет Києва» діє при столичному Культурному центрі «Кияночка», в якому запроваджено модель безперервної хореографічної освіти – від дошкільної установи до післявузівського підвищення кваліфікації в театрі. Партії головних дійових осіб – Одетти, Одилії та принца Зігфріда блискуче виконали лауреат міжнародних конкурсів, артистка московського Большого театру Ніна Гольська та артист Київського муніципального академічного театру опери і балету для дітей і юнацтва, золотий призер міжнародного конкурсу імені Ю. Григоровича Микита Сухоруков. Головним балетмейстеромпос тановником вис т упив

Ніна Гольська

Серед дівчат-лебедиць принц знаходить Одетту

заслужений артист України Євген Кайгородов. Зворушливо зіграла принцесу Одетту, яку перетворив на лебедя злий геній Ротбард, стипендіатка фонду Галини Уланової Ніна Гольська. Її героїня була напрочуд тендітна і граційна, а помахи рук-крил такі природні, що здається біла красуня-лебідь ось-ось злетить. Протилежність Одетти – Одилія: енергійна, зваблива, підступна, як і її батько – злий чаклун. Але Одилія, набувши зовнішнього вигляду Одетти, засліплює принца схожістю з нею, і він порушує клятву в коханні зачарованій принцесі. Ніна Гольська зуміла перевтілитися настільки, що глядачі цікавились: «Чому не вийшла на поклін друга балерина?» (У програмці ще була заявлена Ліна Володіна, яка грала в ранковому спектаклі). «Мені дуже подобалося перевтілюватися з ліричної Одетти в негативну Одилію, показати, на що я здатна як актриса,

Одилія вводить Зігфріда в оману

К. Істоміна та худ. керівник вистави Г. Кайгородова

– сказала Ніна Гольська. – А також успішно впоратися зі складними завданнями і з точки зору техніки, адже в балеті багато обертань – піруетів, фуете». Різноплановий образ Зігфріда подарував нам Микита Сухоруков. Завдяки тому, що в цьому ж спектаклі він грав колись і Ротбарда, його принца ми побачили і аристократом, і борцем, і молодим чоловіком, здатним на самовіддане кохання.

Запам’яталися яскраві виконання артистами російського та іспанського танців. А от танець маленьких лебедів викликав у декого поблажливі посмішки. Можливо не всі рухи юних були злагодженими, але дівчата намагалися танцювати в унісон і дуже старалися. Спектакль показав, як добрі генії – наставники «Кияночки» неоперених пташенят перетворюють на прекрасних танцівників.

Ось що розповів керівник культурного центру Дмитро Кайгородов про Микиту Сухорукова: «Його колишній керівник попросив: “Візьміть його, може, в ансамблі Вірського танцюватиме”. Але Микита взявся за роботу – і за два роки виріс у класичного танцівника». «Чіткість, класичність і висока акторська майстерність» – так охарактеризувала виступ виконавців професор кафедри парламентаризму та політичного менеджменту Національної академії державного управління при Президентові України, член Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі при Кабінеті Міністрів, експерт в області культури, освіти і релігії Оксана Рублюк. «Пам’ятаю, як Євген Кайгородов сам грав свого часу роль Зігфріда, а тепер передає свою майстерність іншим. Я пишаюсь, що в Україні виконавське мистецтво світового рівня.» «У спектаклі на цій сцені чотири покоління дітей. Влад Ромащенко, який танцює Ротбарда, прийшов до мене хлопчиком. Дівчаток, які танцюють основний склад лебедів (13–15 років) я вчу з шести років, а маленькі, учасники прологу – від шести до десяти років, – каже педагог-репетитор Ксенія Істоміна. – Ми беремо діток у три рочки і випускаємо у двадцять артистами балету. Навіть ті, які не вступатимуть до хореографічного училища, пройдуть у “Кияночці” таку школу, що можуть стати артистами балету». Нехай не всі вихованці «Кияночки» стануть професійними танцівниками, але хороший смак, пластичність, артистизм і високий культурний рівень залишаться з ними на все життя. Світлана СОКОЛОВА Фото Юрія ШКОДИ

Свято повноліття принца

Театр

Культура

Творча акція «Вісла» Маршрутом виселення українців на польські землі з виставою про ті давні події 1947 року – «Елегія Стікс» Тетяни Іващенко та Олександра Короля – творчим туром проїхав Львівський обласний музично-драматичний театр ім. Юрія Дрогобича з Дрогобича. Доручення Президента України Віктора Януковича від 17 квітня 2012 року «Щодо 65-х роковин операції «Вісла» нагадало багатьом українцям про трагічні події 1947го, коли відбулася операція з етнічної чистки, здійснювана під орудою Радянського Союзу, Польщі, Чехословаччини. Суть цієї безжальної акції полягала у примусовому виселенні, з використанням збройних сил вказаних країн, українців із Лемківщини, Посяння, Підляшшя і Холмщини на ті території у західній та північній частині Польської держави, що до1945 року належали Німеччині. ТРОХИ ІСТОРІЇ Операції «Вісла» передувало перше виселення українців зі споконвічних українських земель, що на той час належали Польщі за урядовою «Угодою про взаємний обмін населенням у прикордонних районах», підписаною у 1944-му СРСР та Польщею. Сподівання на цивілізоване вирішення складного і болючого для обох народів питання не справдилися. Результатом протистояння стала рішуча протидія національнопатріотичних сил – УПА та ОУН. Тодішня польська комуністична влада, продовжуючи антиукраїнську політику, вирішила повністю виселити українське населення з його етнічних земель і розпорошити українську нацменшину по Польщі. Так, весною 1947 року розпочалася акція «Вісла» – виселення українців з рідних земель. За сухими рядками документів – тисячі людських доль, скалічених життів, приниження та біль від несправедливості, страждання і смерті. Але й і пам’ять нащадків. Тих, хто не хотів змиритися з ідеєю розпорошення нації, не хотів асимілюватися та забути якого він роду, тих, хто далеко від рідної

Батько – Адам Цибульський, Син – Іван Гарасимчук

Благородна місія Театру ім. Ю Дрогобича мала на меті познайомити зі своїм мистец твом, розповісти, що є в Дрогобичі театр із 70-літньою славною творчою історією, пред ставити нову роботу, зробити місток пам’яті між минулим і теперішнім, показати україн ській діаспорі в Польщі, що про них не забу вають на Батьківщині, ще більше утвердити їх в любові до України

домівки прагнув бути українцем і зберігати пам’ять про батьківщину й рідне слово. Згодом свідомі українці заснували організацію «Об’єднання українців у Польщі», яка на цій території активно проводить свою просвітницьку, патріотичну, культурологічну діяльність. Нещодавно співпраця «Об’єднання українців у Польщі» з українським Благодійним фондом ім. І. Франка «ПОСВІТ» вийшла на новий творчий етап. Керівники відділення «ОУП» у місті Битів Поморського воєводства Галина та Мирослав Гарасими проводять багато

Фінальна сцена вистави «Елегія Стікс»

творчих заходів з утвердження українства на польській землі. Зокрема, фестиваль «Битівська ватра», в якому спільно беруть участь українці Польщі й Украї ни, має 20-літню історію. Підтвердженням плідності цієї діяльності стало нагородження у 2011 році Галини Гарасим Грамотою Верховної Ради України «За заслуги перед українським народом». І от нова творча ініціатива. Президент «ПОСВІТУ» Леся Ратинська запропонувала директору Дрогобицького театру, заслуженому діячеві мистецтв України Миколі Гнатенку до ювілейної пам’ятної дати виселення українців створити виставу, засновану на тих подіях. Творчий колектив із зацікавленням відгукнувся на пропозицію і став першопрохідцем у цій довго замовчуваній темі. Взявши за основу роман польської письменниці Ольги Токарчук «Останні історії», який віднайшла Леся Ратинська, київським драматургом Тетяною Іващенко та головним режисером Театру ім. Ю. Дрогобича Олександром Королем (він же режисер і автор музичного оформлення вистави) була написана п’єса «Елегія Стікс»

(сценографія і костюми – Юлія Гнатенко, хореографія – Сергій Дмитрієв, аранжування пісень – Микола Михаць). В головній ролі Параскеви-П’ятниці – народна артистка України Алла Шкондіна. З успіхом зігравши прем’єру на сцені власного театру, наступного дня колектив дрогобичан вирушив у творчу подорож до Польщі, аби проїхати тим шляхом, яким везли українців у товарних вагонах у 1947-му… Шлях Театру ім. Ю. Дрогобича склав понад 3000 км. Творчі зус трічі Театру ім. Ю. Дрогобича, організовані «Об’єднанням українців у Польщі», відбулися у містах, де найбільше зосереджено етнічних українців. Виставу «Елегія Стікс» подивилися у містах Битів, Кошалін (голова міської організації Роман Радзівонович), Слупськ (голова Дарій Целюпа), Гданськ (голова Ельжбєта Кшемінська), Зелена Гура (голова Стефанія Яворницька). Її переглянули понад 3000 тисячі глядачів. Серед них були українці, які безпосередньо пережили пекло депортації та їхні нащадки, що

№ 20, 18 травня, 2012 р.

народилися вже в Польщі й знають про ті події зі спогадів батьків, бабусь та дідусів. Викликала зацікавленість ця вистава і у поляків, які хочуть більше знати про складні історичні процеси, що відбуваються на їхній землі. Щоразу вистава «Елегія Стікс» перетворювалася на справжню культурну акцію, на якій були присутні почесні українські консули у Польщі, представники греко-католицької церкви, керівники української громади, від України владні структури представляв начальник відділу культури і мистецтв Дрогобицької міськради Олег Яводчак. У вступному слові до глядачів Леся Ратинська та Микола Гнатенко наголошували на необхідності звернення театру до такої теми і важливості зустрічі з тими українцями в Польщі, про долю яких йдеться у виставі. У відповідь же лунали слова вдячності за проникливий сценічний твір, за талановиту гру акторів, за можливість хоча б в уяві повернутися до тих жахливих днів і душею з’єднатися в пам’яті зі своїми предками. Глядачі стоячи дякували акторам, довго викликаючи на поклони. А старші люди не соромилися своїх сліз… Благородна місія Театру ім. Ю Дрогобича мала на меті познайомити зі своїм мистецтвом, розповісти, що є в Дрогобичі театр із 70-літньою славною творчою історією, представити нову роботу, зробити місток пам’яті між минулим і теперішнім, показати українській діаспорі в Польщі, що про них не забувають на Батьківщині, ще більше утвердити їх в любові до України. Ну, і звичайно, виконати надзавдання цього гастрольного туру – віддати шану пам’яті. У церкві св. Юрія української громади Битова при вході висить гравюра із зображенням товарного вагона, на тлі якого чорним сполохом напис – «Акція Вісла – 1947. Пам’ятай». Усі українці, які живуть в Польщі, про це не забувають. Але пам’ять важлива для будь-якої людини, будь-якої нації, всюди і завжди тільки пам’ять тримає людину на землі. Алла ПІДЛУЖНА Фото Василя ОНИСЬКІВА

Параскева-П’ятниця – Алла Шкондіна

Театр

Культура № 20, 18 травня, 2012 р.

Єдина у світі вулиця

Відкриття вулиці Йосипа Сліпого

У той день в польському місті Битів Поморського воєводства у церкві св. Юрія української громади, що перероблена з костьолу 1683 року, людський натовп ряснів вишиванками. Всі були святково вбрані у красиві національні строї, особливо зворушливо виглядала малеча. Українська громада, яка гуртується в «Об’єднання українців у Польщі» зібралась, аби відзначити дві знаменні дати – освятити пам’ятний знак «Акції “Вісла” – 1947 р.» і відкрити вулицю знакової для Української грекокатолицької церкви особи – патріарха Йосипа Сліпого. Добитися таких важливих для українців Польщі подій спромоглися керівники міської організації «Об’єднання українців у Польщі» Галина та Мирослав Гарасими, отримали, звісно й підтримку всіх свідомих українців. Освячення пам’ятної дошки, на якій золотом вибито: «На знак пошани, на вічну пам’ять українцям,

Леся Ратинська

СПАСИБІ! Спасибі вам, любі, що тут на чужині Частина України нашої є Де пісня лунає і танок вирує, і ви не забули коріння своє Спасибі – літа не зламали вам душу, Спасибі, що мамина пісня жива. Червона калина росте, квітне груша, І яблука пахнуть – радіє душа. За честь ми приймаємо вашу гостинність: за тисячу миль від родинних джерел, де віра батьків збереглася. І нині Уклін з України, від рідних смерек, Ялинок, дубів, і черешні з-під хати, Величного духу прадавніх земель! Уклін від могил невідомих та знаних Уклін вам за те, що сьогодні ви Є! Хліб-сіль вам, здоров’я, наснаги та сили І віри у світлі українські дні. У пісні, у слові, у дочках та синах, в Шевченковім дусі й Франковім вогні!

Дошку відкрито. (зліва направо) Галина Гарасим, Мирослав Гарасим, Ельжбєта Кшемінська, Олег Яводчак, Любов та Мирон Янків

Квіти до пам’ятної дошки

виселеним з Ліської, Перемиської, Сяницької і Сокальської земель на Битівщину внаслідок жорсткої акції «Вісла» 1947 р. Нащадки. Битів 05.05.2012 р.», відбулося після двогодинної служби, яку провів Святіший Владика ВроцлавськоГданської єпархії Володимир Ющук. На урочистостях був присутній Генеральний консул Украї ни в Гданську Мирон Янків із дружиною, представники місцевої влади, церкви, члени української громади. Церква св. Юрія знаходиться на вулиці, яка відтепер носитиме ім’я патріарха Йосипа Сліпого. Було наголошено, що така вулиця – єдина в світі й мешканці Битова, особливо українці, пишатимуться цією особливістю.

Український прапор на вулиці Йосипа Сліпого

Привітати українську громаду з такими визначними подіями приїхали митці з України – класичні твори після служби в церкві виконав дует бандуристок «Берегиня» Дрогобицького музичного училища ім. В. Барвінського. А коли вже присутні розташувались на зеленій галявині навколо церкви у дружньому спілкуванні, на імпровізованій сцені виступив ансамбль народної музики «Українські візерунки» Дрогобицького музичного училища ім. В. Барвінського. Зібратися отак у церкві, яка виконує в діаспорі не тільки суто релігійну функцію, для українців у Польщі це – можливість підтримувати національну спільність, не втрачати національної ідентичності, знаходити продовження своїх українських коренів в дітях і онуках, навчаючи їх мові, традиціям та українській історії. Тут, в лоні церкви, можна і посумувати, і порадіти, зустрітися з друзями, налаштувати свою душу на роздуми й спогади. Дзвіниця церкви св. Юрія, що супроводжувала суботню службу співом свого дзвона, незвичайна. Вона зроблена як нагадування про минулі часи, в дусі подій депортації українців. Має конструкції з зіставлених металевих залізничних рейок, увінчаних дзвоном. Ці символічні залізничні колії нагадують про той зловісний шлях, яким мчали товарні вагони з переселенцями далі й далі від батьківщини. І дзвін той, скликаючи живих, завж ди дзвонить за загиблими і тим самим віддає данину пам’яті нащадків. Віднині українці польського Битова йтимуть на дзвін своєї церкви вулицею патріарха Йосипа Сліпого. Алла ПІДЛУЖНА Фото Василя ОНИСЬКІВА

Образотворче мистецтво

Культура № 20, 18 травня, 2012 р.

Закордонна колекція творів Олекси Новаківського у Львові У свіжовідремонтованих залах Художньо-меморіаль ного музею Олекси Новаківського відкрилась виставка його творів зі збірки доктора Миколи Мушинки з Пряшева (Словаччина). Поряд із великою виставкою «Образ жінки у творчості Олекси Новаківського, що експонується в головному корпусі Національного музею у Львові, ця виставка також присвячується ювілейній даті 140-річчя від дня народження визнач ного митця. Закордонна колекція творів Новаківського є однією з найбільших, досі відомих поза меж ами України. Її власник, доктор Микола Мушинка, відомий у Словаччині культурний та громадський діяч, учений, краєзнавець, автор численних наукових праць, член Словацького етнографічного товариства при Словацькій Академії наук

та Міжнародній комісії з питань дослідження культури Карпат і Балкан. Зацікавлення образо творчим мистецтвом привело доктора М. Мушинку до Олекси Новаківського. Про цікаву історію придбання колекції творів цього митця ось як розповідає сам М. Мушинка: «Моє зацікавлення Олексою Новаківським розпочалося зовсім принагідно. Наприкінці 1960-х років в одній із празьких пивниць серед паперів, призначених на макулатуру, я знайшов рукопис (212 сторінок) без назви і прізвища автора. Прочитав його лише через кілька пару років і встановив, що це художньо опрацьований нарис життя і діяльності одного з найвидатніших українських художників ХХ століття Олекси Новаківського (1872–1935), написаний кимось із його близьких друзів. Я почав розшукувати автора і в 1973 році довідався, що ним міг бути львівський адвокат Іван Голубовський, який до кінця 1930-х років жив у Галичині. Розпочались інтенсивні розшуки

Могила, що під Краковом (нині – Нова Гута), випрацьовуючи власне бачення світу. Саме тоді він познайомився зі своїм першим меценатом, краківським лікарем Йосипом Гогульським та його дружиною Леонтиною, уродженкою Бойківського краю. Часто буваючи в їхньому домі в Кракові (по вул. Старовісьльній, 8), митець близько заприязнився з братом Леонтини – Іваном Голубовським, який тоді студіював право в Ягелонському університеті. У 1909 році, прийнявши запрошення Івана Голубовського, Олекса Новаківський уперше виїхав на Бойківщину. Тут він зупинився в батьківському домі І. Голубовського в селі Брошнів. І. Голубовського у СРСР, Польщі, Західній Європі, Америці. Нарешті, колишній учень Олекси Новаківського Григорій Смольський зі Львова повідомив, що донька І. Голубовського вийшла

заміж у Празі і там, напевно, проживає тепер. Однак він не знав ні адреси її, ні прізвища по чоловікові. Я залучив до розшуків своїх празьких знайомих і врешті роздобув її адресу: Галина Стон-Болтарович, Прага, Пелгжімовська, 6. Вона піаністка, дружина відомого музиканта Болтаровича (це її портрет, виконаний О. Новаківським у 1930-х роках, експонується сьогодні в Художньо-меморіальному музеї Олекси Новаківського у Львові).

Мій лист до неї від 19 лютого 1974 р. повернувся назад з приміткою «Адресатка померла». Виявилося, що три тижні перед тим у стані душевної депресії вона покінчила життя самогубством. Оскільки вона не мала спадкоємців, усе її майно, в якому найбільшу цінність становили картини Новаківського, припало державі. 1 квітня 1974 року я купив 23 картини Новаківського, які стали основою моєї колекції і були фактично спадком по Івану Голубовському, який помер у м. Вейпрти в 1957 році, залишивши свою збірку творів доньці Галині Голубовській. Зібрану ним колекцію творів О. Новаківського я згодом поповнив низкою нових експонатів. Сьогодні я свідомий того, що ці картини повинні знайти достойне місце у Львові, де існує Художньо-меморіальний музей Олекси Новаківського, де художник жив і творив майже ціле життя. Нехай влаштування цієї виставки буде конкретним кроком реалізації благородного задуму – повернення шедеврів українського мистецтва на Батьківщину». Показана в Музеї Олекси Новаківського колекція М. Мушинка налічує понад п’ятдесят творів: олійні полотна, акварелі та рисункові начерки, що походять із різних періодів творчості О. Новаківського. У Львові, де в музейних і приватних колекціях зберігається переважна більшість мистецького спадку художника, твори цієї колекції «звучать» особливо промовисто, сприймаючись тут у широкому контексті творчого шляху митця. До найбільш ранніх належить низка портретів і пейзажів, виконаних О. Новаківським у ранній, так званий «могилянський період» творчості (1904–1913). Це був час, коли митець, закінчивши із золотою медаллю Краківську академію мистецтв (1900), упродовж майже десяти років жив у селі

Вражений романтичною красою природи Карпатського краю – Брошнева, Осмолоди, Підлютого, – він намалював серію чарівних пейзажних етюдів. З цієї серії у збірці М. Мушинки представлені олійні твори: «Зимовий пейзаж. Брошнів», «Пейзаж з Осмолоди» та «Гірські квіти». У Брошневі художник виконав також низку першорядних портретів родини Голубовських (1909), які сьогодні є окрасою збірки М. Мушинки. Це – портрети Івана Голубовського, його батька Сильвестра Голубовського, сестри Івана – Леонтини Гогульської, «Автопортрет» та портрет дружини Івана – Ядвиги Голубовської (останній – 1910 р., з с. Креховичі). Ці портрети

дають яскраве уявлення про ранній малярський почерк Новаківського-портретиста. Вони відзначаються реалістичною пластикою форм, майстерністю сміливої композиційної побудови та точністю психологічних характеристик моделей. Серед експонатів виставки, що репрезентують зрілий, львівський, період творчості О. Новаківського (1913–1935), особ ливу мистецьку і пізнавальну вартість мають рисункові портретні начерки відомих у Галичині культурних і громадських діячів – декана, професора Таємного українського університету, щирого шанувальника таланту Олекси Новаківського та прихильника його Мистецької школи Мар’яна Панчишина; портрет члена Кураторії Національного музею у Львові адвоката Євгена Гвоздецького; дружній шарж на ректора Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка, приятеля родини художника Василя Барвінського і врешті – першорядної мистецької вартості погрудний рисунковий портрет митрополита Андрея Шептицького (1931), щедрого мецената і тонкого поціновувача творчості Олекси Новаківського, ініціатора заснування у Львові його Мистецької школи (1923–1935 рр.). Шедевром пізньої портретної творчості Новаківського є олійний «Портрет Галі Голубовської» (1929–1930), що вражає красою колористичного рішення та проникливістю поетичного тлумачення жіночого образу. Загалом, показані у Львові твори з колекції доктора Миколи Мушинки істотно доповнюють загальну картину мистецьких шукань Олекси Новаківського, презентуючи нові, малознані українському глядачеві акценти і факти з творчої біографії художника. Виставка експонуватиметься у Львові до кінця травня. Любов ВОЛОШИН, завідувач ХММ О. НОВАКІВСЬКОГО, заслужений діяч мистецтв України

Література

Культура № 20, 18 травня, 2012 р.

Глибина Біликового «Яру» Можливо й не треба було давати довідку про творчість Івана Білика, автора сумно- і славнозвісного «Меча Арея», якби не усвідомлення того, що вже виросло покоління, яке самотужки може й не розшифрувати цю двоєдину формулу «сумно- і славно звісного роману». А йдеться про заборону твору та його знищення 1972 року (видавничі працівники змушені були відривати обкладинку книжки від блоку, різати сторінки й січку складати у спеціальні мішки), а потім про тріумфальний хід роману, що витримав 15 перевидань, в тому числі й за кордоном. Мабуть варто згадати й інші романи Івана Білика – «Похорон богів» (1986 р.), «Золотий Ра» (1991 р.), «Не дратуйте грифонів» (1993 р.)… Та кілька слів про самого автора. Народився 1930 року на Полтавщині. Вчителював у сільських школах. 1961-го закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Працював у «Робітничій газеті», «Молоді України», «Літературній Україні», журналі «Всесвіт». Лауреат Державної премії імені Т. Г. Шевченка. Здавалося, можна спочивати на лаврах, потихеньку перекладаючи українською чужі

романи й повісті, адже знаний також як чудовий перекладач із болгарської. Та ось він знову вибухає сенсаційним твором про нашу історію – тепер уже близьку, торкається ще не зарубцьованих ран, рентгенить душу українця радянського, підштовхує читача до роздумів про день сьогоднішній. Може автор і не мав наміру бавитися в аналогії. Але талановите письмо тим і відрізняється від плоскописання, що має кілька смислових шарів. Мовиться про вперше виданий 2008 року (видавниц тво «Грамота») і перевиданий 2011-го («Український письменник») роман «Яр». У кінці книжки зазначені дати: 1968–1998. Тридцять років не

БІОГРАФІЯ Іван Іванович Білик (1 березня 1930, Градизьк, Глобинський район, Полтавська область) – український письменник, історичний романіст, перекладач болгарської літератури, лауреат Шевченківської премії 1991. 1950-ті рр. – вчителював у сільській школі, безуспішно намагався поступити на архітектурний та історичний факультети, до театрального інституту. 1961 – закінчив факультет журналістики Київського університету. Працював у редакціях газет («Робітнича газета», «Молодь України», «Літературна Україна»). Друкується з 1956 р. Член Спілки письменників України з 1967 р. Автор найсенсаційніших українських історичних романів радянських часів – «Меч Арея» (1972) і «Похорон богів» (1986). Одразу після видання обидві книги стали бестселерами. Втім, «Меч Арея» 1972 року заборонили та вилучили з бібліотек, нерозпродані примірники – з книгарень (встигли знищити п’ять тисяч примірників – із 65 тисяч накладу). Письменника примусили звільнитися з роботи в редакції «Літературної України» (3,5 року був безробітним, лише 1976 р. вдалося влаштуватися в редакцію часопису «Всесвіт» на посаду «секретар-друкарка»), позбавили права друкуватись, піддали цькуванню в пресі. Після того книжка в СРСР поширювалася «з рук у руки», а була перевидана за кордоном – у Канаді, Америці, Великобританії та інших країнах. На сьогодні витримала 15 перевидань (дев’ять – за кордоном). Відомий також як перекладач творів сучасних болгарських письменників (Е. Коралова, Е. Станева, П. Вежинова, А. Гуляшки, І. Давидкова, І. Петрова, К. Калчева, Б. Димитрової, Б. Райнова, М. Марчевського тощо). Лауреат Державної премії імені Т. Г. Шевченка, Всеукраїнської літературної премії за найкращий роман року (за роман «Не дратуйте грифонів», 1993). відпускали Івана Білика його герої. (Цікаво, чи є в його доробку ще твір, який би зрів десятиліттями?) Взявся Іван Білик за написання «Яру» після «хрущовської відлиги», відчуваючи, що потепління в суспільстві згасає, насувається доба нових заборон і жорстоких утисків. Живильний ковток свободи давав надію, однак видати твір про боротьбу національно свідомого українства за свою державу було звичайнісінькою утопією. Розуміючи це, автор архіважливу тему вирішує показати бодай фрагментарно: тому в романі йдеться про боротьбу за національну незалежність України в період фашистської окупації. Складний час дає змогу рельєфніше виписати образи персонажів. І звісно ж, критики найперше звернуть увагу на головного героя «Яру» – Максима Нетребу. Людина, якій випало зазнати й голод, і сталінські табори, і розчарування в політичних однодумцях, – він не бачить сили, партії, ідеології, по-справжньому спрямованої на захист людини, – він нікому не потрібний та й сам нікому не довіряє. «Не-треба» – ось глибинне значення Максимового прізвища, суть його неприкаяної душі, пояснення

громадянської невизначеності. Він має захищати себе в цьому житті сам: випірнути з Чортової вирви на Колимі, не заблукати в партизанському яру, не потрапити на гачок фашистів, та й з войовничими націоналістами йому не затишно. Чи не нагадує це вам сьогоднішніх зневірених українців-«противсіхів», тих, що не знайшли у виборчих бюлетенях на останніх виборах кандидатів у керівники своєї держави? Може, це лише у мене виникли такі міркування після прочитання «Яру»? Та хіба не притаманне нашим душам сьогодні сум’яття й зневіра? «Верховними законами нашого буття, мабуть, були й лишаються

найпримітивніші інстинкти самозбереження», – філософствує у нелегку хвилину Максим Нетреба. Отже, письменник знайшов-таки точні слова для змалювання людської неприкаяності. І в цьому сила його письма. Як і сила української літератури в правдописанні й психологізмі, всупереч модерністським і постмодерністським забавкам. «Якби не існувало поняття гідності, людина не була б людиною – цю істину я збагнув для себе того дня, коли помирав мій найкращий товариш», – згадує свою колимську епопею Максим Нетреба. Визнання за художньою літературою високої місії мистецтва, що формує людину, має залишатися пріоритетним. І повернення читача до творів глибинних, закорінених на нашій історії, дає обнадійливий сигнал до збереження духу нації – зі старого кореневища виростають нові пагони. Вустами свого героя Іван Білик виповідає заповітне: «Може, мене й залишено живим тільки для того, щоб я висловився за мертвих? За всіх тих, що не встигли нічого сказати… За мою матір, моїх діда з бабою, моїх братиків Колька й Ванька та всіх односельців, що померли тридцять третього року. За всіх загиблих у концтаборах. За все моє покоління. За все пропаще покоління, яке марширувало в каторжанських робах, співаючи бадьору пісню «Широка страна моя родная!..» Глибокий яр, поблизу якого виріс Максим Нетреба, ніби символізує трагізм і надію уярмленої нації, стверджує, що і в найскладніших умовах можна залишатися людиною. Закодоване його прізвище можна розшифрувати й так: ми нікому не потрібні в світі, тільки самі маємо дбати про свою державу, про свій завтрашній день. Почитайте цей твір. Можливо ви зробите інші висновки. Лариса КОПАНЬ

НОВИНИ

«СУЧАСНА БІБЛІОТЕКА: РОЗВИВАЄМО МІСЦЕВІ ГРОМАДИ» 21–22 травня у Києві відбудеться ярмарок «Сучасна бібліотека: розвиваємо місцеві громади», який представить провідні бібліотечні ініціативи з усієї країни. Співорганізаторами заходу є програма «Бібліоміст», Міністерство культури України, Національна парламентська бібліотека України, Українська бібліотечна асоціація, Ресурсний центр «ГУРТ», Програма сприяння парламенту України ІІ та відділ преси, освіти і культури Посольства США в Україні. Мета ярмарку – продемонструвати широкій громадськості, яким чином сучасні бібліотеки розвивають свої громади, надаючи нові послуги з використанням Інтернету та інформаційних технологій у співпраці з партнерами – неурядовими організаціями, ініціативними громадськими групами, місцевою владою, соціальними службами, закладами освіти, охорони здоров’я тощо.

Гості зможуть відвідати презентації проектів найактивніших бібліотек, що представлять сучасні послуги; поділитися досвідом ефективних партнерств, ініційованих бібліотеками; ознайомитися з ресурсами і проектами державних закладів і служб громадських організацій, які активно співпрацюють з бібліотеками; взяти участь у творчих майстернях, міні-тренінгах, дискусіях, а також налагодити нові контакти. Ярмарок є відкритим для усіх охочих і пройде у два етапи: 21 травня в Українському домі та Національній парламентській бібліотеці України – презентації, а протягом наступного дня в Національній парламентській бібліотеці України відбуватимуться програмні заходи. Буде організовано онлайн-трансляцію з ярмарку для тих, хто не зможе відвідати подію. Щоб отримати інформацію про програму, додаткові події та гостей, а також потокове відео з заходу в Інтернеті, стежте за повідомленнями на сайті програми «Бібліоміст» www.bibliomist.org.

Столична афіша

Культура № 20, 18 травня, 2012 р.

з 21 до 27 травня 2012 року НАЦІОНАЛЬНА ОПЕРА УКРАЇНИ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА www.opera.com.ua Вул. Володимирська, 50, тел. 279-11-69 (каса)

24 – Д. Рубіна «Обман завдовжки у життя» прем’єра 25 – О. Мардань «Черга» 26 – Ш. де Лакло «Небезпечні зв’язки» 27 – Р. Баер «Чотири причини вийти заміж» Мала зала 23 – М. Коляда «Дні пролітають зі свистом…» Експериментальна сцена www.vilnascena.kiev.ua Вул. О. Гончара, 71, тел. 486-80-40

25 (19.00) – «Солодких снів, Ричарде» (за В. Шекспіром) 26 (20.00) – «Щуролов» (за О. Гріном) 27 (19.00) – «Безхребетність» (за І. Лаузунд) прем’єра 22 – П. Чайковський «Лебедине озеро» 23 – Г. Доніцетті «Любовний напій» 24 – «Майстер і Маргарита» 25 – Дж. Верді «Дон Карлос» прем’єра 26 – Гала-концерт «Діти та зірки балету» до Дня Києва та Дня захисту дітей 27 – Є. Станкович «Володар Борисфену»

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АКАДЕМІЧНИЙ ТЕАТР ОПЕРЕТИ

25 (12.00) – І. Стрельнікова, І. Стежка «Вождь червоношкірих» 25 (19.00) – Леся Українка «Лісова пісня» 26 (12.00) – Г. Чеховски «Король Дроздобород» 26 (19.00) – А. Чехов «Чайка» 27 (12.00) – Ю. Чеповецький «Добрий Хортон» 27 (19.00) – П. Бомарше «Шалений день» Мала сцена 23 (19.00) – Неда Неждана «Химера» 24 (13.00) – Т. Огородова «Байки на горищі» КИЇВСЬКИЙ МУНІЦИПАЛЬНИЙ АКАДЕМІЧНИЙ ТЕАТР ЛЯЛЬОК www.puppet-theater.kiev.ua Вул. Миропільська,1, тел. 513-15-00

www. operetta.com.ua Вул. Велика Васильківська, 53/3, тел. 287-26-30 (каса)

23 – І. Кальман «Баядера» 25 – Ф. Лоу «Моя чарівна леді» 26 – І. Кальман «Фіалка Монмартру» 27 (12.00) – С. Бедусенко «Лампа Аладдіна» Театр у фойє 27 – Ж. Оффенбах «Ключ на бруківці, або Пригоди весільної ночі» У приміщенні театру 21, 22 – Ladie’s Night (вистава за участі російських акторів) 24 – Троянда з подвійним ароматом (вистава за участі російських акторів) АКАДЕМІЧНИЙ МОЛОДИЙ ТЕАТР www.molody.kiev.ua Вул. Прорізна, 17, тел. 278-73-92 (каса)

АКАДЕМІЧНИЙ ТЕАТР «КОЛЕСО» www.koleso.teatr.kiev.ua Андрiївський узвiз, 8, тел. 425-04-22

Камінна зала 30 – Р. Шиммельпфенніг «Золотий дракон» прем’єра ТЕАТР ПЛАСТИЧНОЇ ДРАМИ НА ПЕЧЕРСЬКУ

КИЇВСЬКИЙ ДРАМАТИЧНИЙ ТЕАТР «БРАВО» www.teatr-bravo.kiev.ua Вул. Олеся Гончара, 79, тел. 486-40-22

22, 27 – В. Апостоловський «Чоловік у відрядженні… або Рога на щастя» прем’єра 23 – Дж. Чепмен «Лікарня душевнозакоханих, або Давай поцілуємось» прем’єра 24 – А. Рейно-Фуртон «Я – чоловік передбачливий!» 25 – Н. Птушкіна «Одружіться зі мною» 26 – Ж.-Ж. Брікер, М. Ласег «Чоловічий рід, однина, або Не вір очам своїм»

www.newtheatre.kiev.ua Вул. Немировича-Данченка, 5, тел. 285-65-50

МУНІЦИПАЛЬНИЙ ТЕАТР «КИЇВ»

22 (19.00) – Київ Модерн-Балет: «Веронський міф: Шекспірименти» 23 (13.00) – О. Білаш «Пригоди Буратіно» 24 (13.00) – Ю. Русинов «Дюймовочка» 24 (18.00) – Концерт за участі учнів та студентів Української академії танцю 25 (19.00) – К. Орф «Карміна Бурана» 26 (12.00) – С. Прокоф’єв «Попелюшка» 26 (16.00) – Концерт симфонічного оркестру «Музика життя» 27 (12.00) – С. Баневич «Історія Кая та Герди» 27 (19.00) – Київ Модерн-Балет: «Кармен. TV» (на музику Ж. Бізе) АКАДЕМІЧНИЙ ТЕАТР ЮНОГО ГЛЯДАЧА НА ЛИПКАХ

www.drama-comedy.kiev.ua Просп. Броварський, 25, тел. 517-89-80 (каса)

www.tuz.kiev.ua Вул. Липська, 15/17, тел. 253-62-19

22 – Ф. Сологуб «Кручений біс» 23 – А. Чехов «26 кімнат…»

23, 24 (12.00) – Е. Портер «Поліанна» 24 (19.00) – І. Тургенєв «Місяць у селі»

www.filarmonia.com.ua Володимирський узвіз, 2, тел. 278-16-97 (каса)

НОВИЙ ТЕАТР НА ПЕЧЕРСЬКУ

23 (19.00), 27 (17.00) – Е. Кішон «Шлюбне свідоцтво»

www.musictheatre.kiev.ua Вул. Межигірська, 2, тел. 425-31-16

НАЦІОНАЛЬНА ФІЛАРМОНІЯ УКРАЇНИ

24 – К. Гоцці «Король-олень» 26 – «Маленький принц» (за А. де Сент-Екзюпері)

www.teatr-aktor.kiev.ua Вул. Велика Житомирська, 40, тел. 362-50-50

23 – А. Крим «Квартет для двох» 24 – П. Гладилін «Афінські вечори» прем’єра 25 – А. Шніцлер «Хоровод любові» 26 – Я. Гловацький «Четверта сестра» 27 – Ж. Ануй «Голубка»

22 – Камерний ансамбль «Київ», н. а. І. Калиновська (орган) 23 – Ансамбль класичної музики імені Б. Лятошинського 24 – Творчий проект Т. Рой (флейта) «Портрет композитора». Другий концерт циклу «Антоніо Вівальді» 25 – В. Балаховська (орган) 26 – Концерт «Україна у піснях та романсах»

www.ktpd.ho.com.ua Вул. Шовковична, 7-а, тел. 253-93-83

КИЇВСЬКИЙ ТЕАТР «АКТОР»

КИЇВСЬКИЙ МУНІЦИПАЛЬНИЙ АКАДЕМІЧНИЙ ТЕАТР ОПЕРИ І БАЛЕТУ ДЛЯ ДІТЕЙ ТА ЮНАЦТВА

АКАДЕМІЧНИЙ ТЕАТР ДРАМИ І КОМЕДІЇ НА ЛІВОМУ БЕРЕЗІ ДНІПРА

26 – Д. Непомняща «Мама для мамонтятка» 27 – Г. Усач, С. Єфремов «Троє поросят» Початок вистав об 11.00

24 – «Історії з гримерки» прем’єра 25 – В. Пелевін «П’ять оповідань Пелевіна»

НАЦІОНАЛЬНИЙ АКАДЕМІЧНИЙ ТЕАТР РОСІЙСЬКОЇ ДРАМИ ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

21 – А. Менчелл «Бабине літо» 22 – Р. Куні «Занадто одружений таксист» 23 – А. Касона «Дерева помирають стоячи» 24 – Н. Птушкіна «Різдвяні мрії» 25 – М. Камолетті «Сімейна вечеря» 26 – Р. Куні «Занадто щасливий батько» 27 – Р. Куні «№13» (Шалена ніч, або Одруження Пігдена) Нова сцена 22, 24 (20.00) – А. Ніколаї «Прощальне танго» 26 (18.00) – Т. Бухштайнер, В. Никифорова «Норд-ост. Майбутнє покаже» прем’єра Сцена «Під дахом» 21 (20.00) – «Edith Piaf: життя в рожевому світлі»

27 (19.00) – В. Гомбрович «Івонна – принцеса Бургундії»

www.organhall.kiev.ua Вул. Велика Васильківська, 77, тел. 528-31-86

www.ft.org.ua Пл. Івана Франка, 3, тел. 279-59-21 (каса)

www.rusdram.com.ua Вул. Б. Хмельницького, 5, тел. 234-42-23 (каса)

У приміщенні Театрального центру Києво-Могилянської академії «Пасіка» Вул. Іллінська, 9

НАЦІОНАЛЬНИЙ БУДИНОК ОРГАННОЇ ТА КАМЕРНОЇ МУЗИКИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АКАДЕМІЧНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ДРАМАТИЧНИЙ ТЕАТР ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

21 – Я. Гашек «Швейк» 22 – І. Нечуй-Левицький «Кайдашева сім’я» 23 – В. Шекспір «Приборкання норовливої» 24 – М. Гоголь «Одруження» 25 – П. Бомарше «Весілля Фігаро» 26 – А. Чехов «Жона є жона…» прем’єра 27 – В. Шекспір «Буря» Камерна сцена імені Сергія Данченка 27 – Монодрама «Божевільна» (гастролі Національного академічного українського драматичного театру ім. М. Заньковецької) Театр у фойє 26 (16.00) – І. Афанасьєв «Самотня леді»

25 (19.00) – Г. Баріллі «Він позвонить ще…» 26 (15.00) – Ю. Місіма «Маска для розбитого дзеркала»

www.teatr-kiev.kiev.ua Русанівська набережна, 12, тел. 229-10-92

25 – Е. де Філіппо «Циліндр» 26 – І. Франко «Украдене щастя» прем’єра 27 (12.00) – О. Тихомиров «Троє поросят» 27 (19.00) – М. Мейо, М. Еннекен «Моя дружина – брехуха» ЦИГАНСЬКИЙ МУЗИЧНО-ДРАМАТИЧНИЙ ТЕАТР «РОМАНС» www.teatr-romans.com.ua У приміщенні Малої зали ПК «Більшовик» Пр. Перемоги, 38, тел. 277-87-97

25 – Концертна програма за участі артистів театру 26 – Концерт Ю. Фоміна (гітара) у супроводі оркестру театру НОВИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР www.nut.kiev.ua Вул. Михайлівська, 24-ж, тел. 279-32-78

25 – Ж. Кокто «Читай, читай свою газету» прем’єра 26 – «Три анекдоти на одну тему» прем’єра 27 – Н. Уварова «Шахрайки?.. Лесбійки?!! Красуні!» Театр «Божья коровка»

26, 27 (12.00) – О. Воробйов «Казки дядечка Хопа» КИЇВСЬКИЙ ТЕАТР-СТУДІЯ «МІСТ» www.teatr-mist.org.ua У приміщенні культурного центру видавництва «Смолоскип» Вул. Межигірська, 21, тел. 230-25-09

21 – Абонемент № 7 «Мистецтво фортепіанної гри». З. а. Росії П. Нерсесян (ф-но) 22 – Абонемент № 10 «Симфонічний вимір». Академічний симфонічний оркестр НФУ, М. Патира (скрипка) Польща 23 – Ансамбль народних інструментів «Рідні наспіви», н. а. І. Борко (тенор) 24 – Концерт-вистава «Та неоднаково мені…» до 151-ї річниці перепоховання Т. Шевченка 25–30 травня – ХXІ Міжнародний фестиваль «Музичні прем’єри сезону» (див. окрему афішу) НАЦІОНАЛЬНИЙ ПАЛАЦ МИСТЕЦТВ «УКРАЇНА» www.palace-ukraina.kiev.ua Вул. Велика Васильківська, 103, тел. 247-23-16

21 – Emir Kusturica & The No Smoking Orchestra Мала зала Театральний центр B.ROOM 21, 22 – Імперія ангелів (Театр «Может быть». м. Харків) 23 – Місто знайомств (Театр «Может быть». м. Харків) 24 – Любов без правил (Київський театр «Візаві») 25 – Амнезія, або Маленькі подружні злочини (Львівський академічний театр імені Леся Курбаса) 26 – Лісова пісня (Львівський академічний театр імені Леся Курбаса) 27 – У Києві на Подолі, або «Гдє ві сохнітє бєльйо»? (Київський академічний театр «Колесо») НАЦІОНАЛЬНИЙ ЦИРК УКРАЇНИ www.circus.kiev.ua Пл. Перемоги, 2, тел. 486-39-27 (каса)

Із 26 травня – нова програма «Шик, блиск, краса» Примітка. У репертуарі можливі зміни

Туризм

Культура № 20, 18 травня, 2012 р.

Пам’ятник нарцисові

Біля міста Хуст на Закарпатті встановили пам’ятний знак, який допомагає туристам знайти унікальну в Європі Долину нарцисів, але схоже на те, що цього туристичного сезону буму не буде. Вказівник знаходиться на об’їзній дорозі Хуста, біля повороту на село Кіреші, де є найбільші плантації нарциса вузьколистого. У центрі арки – пам’ятник нарцисові. З іншого боку дороги встановлено і освячено мармуровий хрест. Також на узбіччі висадили берези та хвойні деревця. Ідея організації цих заходів належить меру Хуста Володимиру Кащуку, а втілили її у життя закарпатські митці Олег Боршовський та Михайло Лиманюк. Усе робиться для того, аби турист відчував максимум зручностей і комфорту, тільки туриста, як і нарциса вузьколистого, чомусь меншає. Минулого року на першотравневі вихідні ніде було припаркуватися ні туристичним автобусам, ні приватним авто. Щоб дістатися Долини нарцисів, потрібно було йти кілометр чи два з кінця села. Цьогоріч у Кірешах краще підготувалися до туристичного сезону: розчистили місце для стоянки автотранспорту, для цього навіть не пошкодували шматка унікальних лук, де ростуть нарциси, тільки-от паркуватися було нікому – заледве кілька автобусів. І причина не в тому, що нарцис лише починає цвісти, а в тому, що люди менше подорожують. «Побіднішали, – кажуть продавці

сувенірів. – Майже нічого не купують, або щось дуже простеньке і дешеве». Зазвичай туристичний маршрут Закарпаттям у травні пролягає від Хуста до Міжгір’я. Помилувавшись красою нар цисів, туристи їдуть подивитися на найбільше диво краю – озеро Синевир, або ж «Морське око». У попередні роки на травневі свята тут теж ніде було прилаштуватися автобусам, замовити щось скуштувати у тамтешніх колибах і кафе, бо всі місця зайняті. Група за групою обідали в «Арніці», не встигала подавати банош і токан господиня кафе «У Павліни». Цього разу вона сиділа на порозі і виглядала клієнта. Каже, добре підготувалися до свят, очікували справжнього туристичного буму, а вийшло навпаки. У колибі готельно-ресторанного комплексу «Арніка» – всього двоє відвідувачів. Попри те, тут збираються підвищувати ціни на основні страви. Таке відчуття, що

АФОРИЗМИ ЗІ ЗБІРНИКА «БІЛЯ ВИТОКІВ ІСТИНИ» (УПОРЯДНИК МИКОЛА ВОЛКОВ) Учинок лише тоді має сенс, коли людина здійснює його свідомо і за внутрішнім переконанням. Сократ

Ви не можете за одну ніч змінити своє життя, але можете змінити напрямок, яким рухаєтесь. Джим Рон

Падає той, хто біжить. Той, хто плазує, не падає. Пліній

Хай буде нашою найвищою метою одне: говорити, як ми відчуваємо, і жити, як говоримо. Сенека

Вік живи – вік учись, як належить жити. Сенека

Найсумніше – це втратити мужність померти, і не мати мужності жити. Сенека

власники дуже далеко і не мають відчуття реальності. Долина нарцисів сьогодні входить до Карпатського біосферного заповідника та Міжнародної мережі біосферних заповідників ЮНЕСКО, і парадокс: чим більше нарцис вузьколистий охороняють, тим швидче він щезає. Йому попросту бракує вологи через стихійне вирубування лісів у Карпатах. Нарцис вузьколистий, який зазвичай росте в горах на висоті близько двох тисяч метрів, опинився тут іще в післяльодовиковий період, коли з гір зійшов величезний пласт землі. Колись його плантації простягалися від Хуста й аж до Мукачевого, але з розквітом людської діяльності

зменшувалися. Їх охороняли за часів Австро-Угорщини, за чехів випасати худобу на цих луках можна було лише до Юрія (6 травня) та після Покрови (14 жовтня). За радянських часів комусь прийшла в голову «геніальна» ідея розширити посівні площі для колгоспів і розорати унікальну долину. П’ятдесят гектарів квітучих трав стали ріллею, але забили на сполох учені Ужгородського університету… Тепер уже всі зрозуміли, що саме нарциси можуть бути привабливими для туристів і на цьому можна заробляти. Але попри щорічне підвищення цін на квитки не відчувається якогось покращення інфраструктури, за винятком стоянки для автотранспорту, за яку слід заплатити 30 гривень. Ті ж збиті з дощок туалети, до яких у дощ підійти просто неможливо, не заляпавшись по вуха болотом, ті ж стихійні «точки» пересувного харчування… Нарцис вузьколистий живе у долині біля Хуста від льодовикового періоду. Зараз його справді стає все менше. Це стверджують усі, хто побував тут ще кілька років тому. Але й турист як вид гомо сапієнса, який усім цікавиться і любить подорожувати, теж може щезнути, якщо на нього дивитимуться як на об’єкт для збагачення і не створюватимуть належних умов. Надія ПАСТЕРНАК Фото Йосипа МАРУХНЯКА

На дозвіллі

Культура № 20, 18 травня, 2012 р.

ВІД ДІДІВ-ПРАДІДІВ

СМАЧНОГО!

ЗАВИВАНЦІ М’ясо порізати на довгасті смужки зав більшки з долоню. Трішки його відбити, поперчити і посолити. Начинкою для завиванців може бути печена або сира цибуля, смажені або солені та відварені гриби. Начинку покласти на краєчок завиванця, закрутити, обмотати грубою ниткою та підсмажити. Коли наш витвір кулінарного мистецтва трішки прохолоне – розмотати нитки, покласти завиванці в гусятницю, перекладаючи кожен шар кільцями сирої цибулі. Додати трішки м’ясного відвару, лаврове листя, посолить та тушкувати ще з півгодини. Насамкінець додати трішки підсмаженої муки, розведеної відваром. Смакуйте!

Цієї пори о першій годині ночі почаниє співати зяблик, потім – вільшанкиберестянки, а за ними – солов’ї. Біля третьої години чуються голоси перепелів, жайворонків, малиновок, зозуль, вивільг, великих синиць. Ще за півгодини співає дрізд, потім – вівсянка, а за ними – горобець. Ось так пташині піснеспіви орієнтують нас у нічний час. А народні традиції зорієнтують що і коли посіяти, посадити та як не забути про жодне свято за народним календарем. 18 травня – Ярина Розсадниця. Найкращий день для висаджування розсади капусти. 19 травня – Іов Росенник, Городник. Якщо цього дня ходити босими ногами – «сухостою в ногах не мати». Найкраща пора сіяти горох та квасолю: «Сію-сію царгорох: уродися, мій годувальнику, і крупний, і білий – старим на радість, молодим – на втіху». 20 травня – цього дня проганяли коней по річці, а опівдні поливали їх річковою водою, яку нагрівали у відрах на сонці. 21 травня – Іоана Богослова. Сіяли пізні сорти пшениці. 22 травня – Микола літній. Най урочистіше цей день святкували гуцули – виганяли на полонини худобу, організовували так званий «полонинський хід». Попереду отари йшов старший чабан та два його помічники з трембітами.

Односельці проводжали їх на полонину. В кінці села діти та жінки верталися назад, а чоловіки проводжали отару на випас, який часом був за десять-двадцять кілометрів від села. Там старший чабан видобував «живий вогонь», який мав горіти аж до глибокої осені – часу повернення отари у село. «До Миколи кріпись, а з Миколи не журись – почалося трудове літо».

ІНФОРМАЦІЯ СЛУЖБИ РОЗПОВСЮДЖЕННЯ Шановні наші читачі та передплатники! В продажу номери журналів «Музика», «Український театр», «Пам’ятки України», «Українська культура», «Театрально-концертний Київ». До вашої уваги! Попередньо були віддруковані спеціальні випуски журналу «Пам’ятки України», присвячені Національному історико-культурному заповідникові «Чигирин», Національному заповідникові «Софія Київська», історичному містові Підгайці. Де придбати випуски журналів ми розповімо вам за тел. (044) 498–23–64. Надрукований ювілейний 1000-й випуск журналу «Українська культура». Вийшли з друку чергові випуски журналів «Музика», «Український театр», «Театрально- Концертний Київ» з репертуаром на травень. Журнали «Пам’ятки України» № 4 і № 5 надруковані! Всі журнали надійшли в продаж. Наші видання можна придбати в кіосках «Преса» міста Києва, книжкових магазинах Києва, Львова, Харкова, Одеси, Чернівців, поштових відділеннях Київської області і обласних центрів. Також всі наші видання можна придбати в редакції. Передплатники отримають журнали і газети своєчасно. Якщо передплачене вами видання надходить з затримкою – передзвоніть нам. УВАГА! ПЕРЕДПЛАТА НА ДРУГЕ ПІВРІЧЧЯ 2012 р. РОЗПОЧАЛАСЯ Передплатити та придбати окремі примірники видань в електронній версії ви можете за адресою: http://presspoint.ua. Така послуга можлива в будь-якій країні світу. Будемо вдячні вам за пропозиції і зауваження щодо організації передплати і продажу наших видань. Наші телефони: (044) 498–23–64, моб. (067) 394–97–21, 386–56–63.

ШАНОВНІ ЧИТАЧІ ТА ПЕРЕ ДП ЛАТНИКИ ! Видання Національного газетно-журнального видавництва в 2012 році будуть виходити з такою періодичністю: • газети «Культура і життя», «Кримська світлиця» – щоп’ятниці; • журнали «Українська культура», «Пам’ятки України: історія та культура», «Театрально-концертний Київ» – щомісяця; • журнали «Музика» і «Український театр» – раз на два місяці. Передплату на журнали і газети можна оформити з будь-якого місяця у всіх поштових відділеннях зв’язку України.

Газета «Культура і життя»

№ 20 (4488), 18 травня 2012 рік Засновники: Міністерство культури України, Український комітет профспілки працівників культури, редакція газети «Культура і життя» Видавець: ДП «Національне газетно-журнальне видавництво» Адреса видавництва: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, 1; тел. +38 (044) 498-23-65 Генеральний директор Олеся БІЛАШ Головний редактор Людмила ГНАТЮК Адреса редакції: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, 1; тел. +38 (044) 498-23-65 nvu.kultura@gmail.com Виходить із 7 жовтня 1923 року. Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації – КВ № 1026 від 26.10.94 р.

Друкарня: ТОВ «Видавничо-поліграфічна компанія «Експрес-Поліграф», вул. Фрунзе, 47-б, корп. 2, Київ, 04080; тел. +38 (044) 417-25-93 Розповсюдження, передплата, реклама: тел. +38 (044) 498-23-64, +38 (050) 310-56-63 Портал http://uaculture.com Передплатний індекс в Каталозі видань України 60969 Склад Видавничої ради Олеся Білаш – генеральний директор видавництва; Віктор Вечерський – заступник директора Департаменту культурної спадщини та культурних цінностей; Максим Бударін – заступник директора Департаменту у справах релігій та національностей; Олена Воронько – начальник відділу театрального мистецтва Управління мистецтв Департаменту формування державної політики у сфері культури, мистецтв та освіти; Ольга Дарибогова – начальник Управління міжнародного співробітництва; Оксана Іонова – заступник начальника управління стратегічного

планування культурного розвитку та регіональної політики у сфері культури Департаменту формування Державної політики у сфері культури, мистецтв та освіти – начальник відділу аналізу та прогнозування соціокультурного розвитку регіонів; Лариса Лебедівна – завідувач сектору мовної політики; Іван Мечков – заступник начальника управління мистецтв – начальник відділу музичного мистецтва Департаменту формування державної політики у сфері культури, мистецтв та освіти; Лариса Нікіфоренко – начальник відділу аналізу та прогнозування діяльності бібліотек Управління стратегічного планування культурного розвитку та регіональної політики у сфері культури Департаменту формування державної політики у сфері культури, мистецтв та освіти; Олена Чередніченко – завідувач сектору інформаційно-аналітичної роботи та зв’язків з громадськістю Відділу забезпечення роботи Міністра; Михайло Швед – заступник директора Департаменту формування державної політики у сфері культури, мистецтв та освіти – начальник управління мистецтв;

23 травня – Симона Зилота Цілющого. Земля-Природа – іменинниця. Збираючи цілющі трави, промовляли: «Мати Божа ходила, зілля родила, відром поливала, нам на поміч давала». Ось як колись у Таврійській губернії святкували цього дня літні жінки: наливали корито води, кидали туди різні цілющі трави, купалися в одязі, а потім, гарненько поївши, співали пісні та веселилися. 24 травня – Мокій Мокрий. Вважали, що Мокій – цар граду. І щоб цей цар не побив посіви, розсаду та молоді паростки – задобрювали його різними молитвами. Завбачали погоду: «Мокіїв день мокрий – усе літо буде мокрим». А ще 24 травня цьогоріч – Свято Вознесіння Господнього. Відзначають його на сороковий день після Великодня. Колись цього дня випікали ритуальне печиво, схоже на драбинки, щоб було «по чому Ісусові вийти на небо». До цього дня намагалися обсіятись. А незабаром – знову свято: за десять днів після Вознесіння – Трійця. ПРАВОСЛАВНИЙ КАЛЕНДАР 18 травня – Мучениці Ірини, ікони Божої Матері «Неупиваемая чаша». День янгола: Ярина, Ірина, Яків. 19 травня – Преподобного Іова Печерського. День янгола: Денис. 20 травня – спомин про явлення на небі Хреста Господнього в Єрусалимі. День янгола: Антоніда, Давид, Йосип, Тадей. 21 травня – Апостола та євангеліста Іоана Богослова. День янгола: Арсеній, Іван. 22 травня – перенесення мощей Святителя Миколая. День янгола: Микола, Христофор. 23 травня – Апостола Симеона Зилота. День янгола: Онисим, Симон, Сидір, Таїсія. 24 травня – Рівноапостольних Кирила та Мефодія. Вознесіння Господнє. День янгола: Мефодій, Кирило. Підготувала Тетяна ШНУРЕНКО Віктор Пасак – заступник генерального директора видавництва; Людмила Гнатюк – головний редактор газети «Культура і життя»; Ольга Голинська – головний редактор журналу «Музика»; Наталя Потушняк – головний редактор журналу «Театрально-концертний Київ»; Алла Підлужна – головний редактор журналу «Український театр». Дизайн та верстка Сергія Задворного Редакція залишає за собою право на редагування отриманих матеріалів без узгодження з автором. Думки авторів публікацій можуть не збігатися з позицією редакції. Передрук і відтворення текстових та ілюстративних матеріалів журналу тільки з письмового дозволу видавця © «Культура і життя» Наклад 3000 Ціна договірна