Щотижнева газета Культура і життя

№ 22 (4542)

31 травня, 2013 рік

ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНА УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА

www.uaculture.com

*** Кирпаті, вухаті…

найкращі у світі! В очах – бісенята,

В руках – якась шкода... Щаслива сім’я, що уквітчана дітьми – Продовженням нашого доброго роду! Щоранку чалапають доні, синочки, Чалапають в школи, дитячі садочки... Малі такі,

заспані

і вередливі... А все-таки дуже і дуже щасливі! – Не лічать вони

ні ковтків, а ні крихіт, Не знають, що дах –

це уже забагато!.. Та раптом стають

невимовно тихими, Зачувши слова: геноцид…

блокада… Та раптом подивляться не по-дитячому, Як мова іде про Христове розп’яття… Подивляться так,

що душа заплаче! Ось тобі

і кирпаті-вухаті…

Людмила ГНАТЮК

1 ЧЕРВНЯ – МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ЗАХИСТУ ДІТЕЙ Столична афіша

з 3 до 9 червня 2013 року

с. 14

Наголос

2

Культура № 22, 31 травня, 2013 р.

У КИЄВІ ВІДБУВСЯ МІЖНАРОДНИЙ ФЕСТИВАЛЬ «МУЗИЧНІ ПРЕМ’ЄРИ СЕЗОНУ» Перший заступник міністра культури України Тимофій Кохан відкрив у Колонному залі ім. М. В. Лисенка Національної філармонії України XXIII Міжнародний фестиваль «Музичні прем’єри сезону».

У ньому брали участь колективи з України та зарубіжні виконавці та композитори з Австрії, Англії, Аргентини, Литви, Німеччини, Польщі, Росії, США. Під час роботи фестивалю було проведено симфонічні,

камерні та хорові концерти, концерти Національного академічного оркестру народних інструментів України, переможців конкурсу студентівкомпозиторів ім. Івана Карабиця та IV Київського міського

конкурсу «Українські композитори – дітям». Відкриття фестивалю розпочалося концертом камерної музики у виконанні Національного камерного ансамблю «Київські солісти» (головний

ТИМОФІЙ КОХАН ВРУЧИВ ПРЕМІЮ ІМ. А. Ф. ШЕКЕРИ У ГАЛУЗІ ХОРЕОГРАФІЧНОГО МИСТЕЦТВА У Національній опері України перший заступник міністра культури України Ти­ мофій Кохан вручив премію ім. А. Ф. Ше­кери у галузі хореографічного мистецтва. Лауреатом премії 2013 року став артист балету Національного академічного театру опери та балету ім. Т. Г. Шевченка Ігор Буличов, який взяв участь як соліст у понад 20 балетних виставах.

Лауреати премії ім. А. Ф. Шекери попередніх років: 2006 рік – Таня ВуйсичТодоровська – прима балету Македонського театру опери та балету.

2007 рік – Голякова Тетяна Федорівна – заслужена артистка України, артистка балету Національної опери України.

2008 рік – Мотков Максим Михайлович – народний артист

України, артист балету Національної опери України.

2009 рік – премія не присуджувалась.

2010 рік – Чепик Максим Володимирович – заслужений артист України, артист балету Національної опери України.

2011 рік – Голиця Ольга Віталіївна – артистка балету Національної опери України.

2012 рік – Щербаков Віктор Вік­торович – заслужений артист України, артист балету Національної опери України. Довідково Премія ім. А. Ф. Шекери присуджується з 2006 року та заснована до дня народження українського хореографа, народного артиста України, лауреата Національної премії

диригент – лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка, народний артист України Віктор Сіренко) та монументальним «Реквіємом» Олександра Щетинського у виконанні Академічного хору ім. Платона Майбороди Національної радіо­компанії України. України ім. Т. Г. Шевченка Анатолія Федоровича Шекери. Здобувачам премії присуджується звання лауреатів премії ім. А. Ф. Шекери у галузі хорео­ графічного мистецтва, вручається диплом, нагрудний знак та виплачується грошова винагорода. Премія у розмірі 5 тисяч гривень виплачується за рахунок коштів державного бюджету.

У МІНІСТЕРСТВІ КУЛЬТУРИ ОБГОВОРИЛИ ПИТАННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ НАЦМЕНШИН В УГОРЩИНІ ТА УКРАЇНІ 27 травня заступник міністра культури України – керівник апарату Броніслав Стичинський провів робочу зустріч із заступником державного секретаря з питань національних

меншин, релігій та цивільних зв’язків Міністерства людських ресурсів Угорщини Чабою Латорцаї. Під час зустрічі сторони поінформували одна одну щодо стану забезпечення

прав української національної меншини в Угорщині та угорської національної меншини в Україні у контексті прийняття відповідного нового законодавства двох держав.

Сторони висловили готовність до подальшої конструктивної співпраці, зокрема, в рамках діяльності Змішаної українсько-угорської комісії з питань забезпечення прав національних меншин.

НАЦІОНАЛЬНИЙ РЕСТАВРАЦІЙНИЙ ЦЕНТР УКРАЇНИ СВЯТКУЄ 75-РІЧЧЯ 27 травня в Київському міському будинку вчителя розпочалися урочисті заходи з нагоди відзначення 75-річного ювілею Національного

науково-дослідного реставраційного центру України. Заступник міністра культури України Віктор Балюрко привітав колектив Центру зі святом

та вручив працівникам Національного науково-дослідного реставраційного центру України Почесні грамоти Міністерства культури України.

УКРАЇНА ПОСИЛЮЄ КУЛЬТУРНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО З НІМЕЧЧИНОЮ 27 травня заступник міністра культури України Віктор Балюрко провів робочу зустріч з головою німецької частини Змішаної українсько-німецької комісії з питань повернення та реституції втрачених та незаконно переміщених під час та внаслідок Другої світової війни культурних цінностей Міхаелєм Янсеном та керівником відділу культури, освіти та меншин Посольства Федеративної Республіки Німеччина в Україні Дірком Лехельтом.

Під час зустрічі сторони обговорили питання двостороннього співробітництва у галузі реституції та повернення культурних цінностей. Також сторони домовилися про проведення у період 14–18 жовтня 2013 року у м. Одесі Х засідання Змішаної українсько-німецької комісії з питань повернення та реституції втрачених та незаконно переміщених під час та внаслідок Другої світової війни культурних цінностей.

Крім того, українська сторона підтримала ініціативу німецької сторони щодо здійснення спільного проекту виставки у м. Одесі чотирьох художніх творів із зображенням євангелістів роботи Франса Гальса. Два з них наразі зберігаються в Одеському музеї західного та східного мистецтва, один твір перебуває в Аахенському музеї «Suermondt-Ludwig» (ФРН) і ще один – у музеї Гетті у ЛосАнджелесі (США). Німецька сторона готова взяти всі витрати по

Насамкінець Віктор Балюрко запросив присутніх на відкриття виставки «Минуле, врятоване для майбутнього: відроджені святині національного

історико-культурного надбання. До 75-річчя Національного науково-дослідного реставраційного центру України», яке відбулося 28 травня в Національному музеї ім. Тараса Шевченка.

перевезенню картин до України на себе. Також під час зустрічі Дірк Лехельт повідомив про рішення Надзвичайного і Повноважного Посла Федеративної Республіки Німеччина в Україні Крістофа Вайля стосовно проведення щороку восени Днів німецької культури в Україні. Віктор Балюрко висловив вдячність за участь німецького експерта Міхаеля Франца у міжнародній науково-практичній конференції «Повернення національного культурного надбання: здобутки та перспективи

українсько-європейської спів­ праці», що відбулася 15–16 травня в Києві, а також за обмін значним досвідом німецької сторони у пошуковій та практичній роботі з питання повернення культурних цінностей та за прийняті рішення. Заступник міністра підкреслив, що Міністерство культури України докладатиме всіх зусиль для забезпечення ефективної спів­праці двох країн у сфері культури. Насамкінець, сторони подякували одна одній за конструктивну та змістовну зустріч і висловили надію на плідну співпрацю.

У КИЄВІ З’ЯВИЛАСЯ ЩЕ ОДНА «ЗІРКА» З ІМ’ЯМ АНАТОЛІЯ АВДІЄВСЬКОГО На Хрещатику з’явилася ще одна «Золота зірка» з ім’ям Анатолія Авдієвського – генерального директора та художнього керівника, головного диригента Національного заслуженого академічного українського народного хору України ім. Г. Верьовки.

Церемонія відкриття «Зірки» переможцю загальнонаціональної акції «Зірка України» розпочалася з відеовітання першого Президента України, голови Вищої академічної ради акції «Зірка України» Леоніда Кравчука. Лауреата особи­ сто привітали міністр культури України

Леонід Новохатько, голова Київської міської державної адміністрації Олександр Попов, а також Герой України, генеральний директор-художній керівник Націо­ нального заслуженого академічного ансамблю танцю України імені Павла Вірського Мирослав Вантух.

«Багато років, Анатолію Тимофійовичу, ви присвятили складній праці на ниві творчості. Майже 50 літ ви є незмінним керівником хору імені Григорія Верьовки − видатного колективу, який прославляє Україну та її культуру в усьому світі. Велика подяка вам від усіх поколінь. Віват, Маестро!» – сказав у привітанні Леонід Новохатько.

НА СТІНАХ СОФІЇ КИЇВСЬКОЇ ВІДБУЛОСЯ ПРОЕКЦІЙНЕ ЛАЗЕРНЕ ШОУ, ПРИСВЯЧЕНЕ 1025-РІЧЧЮ ХРЕЩЕННЯ РУСІ На стінах Софії Київської відбулося проекційне лазерне шоу, присвячене 1025-річчю Хрещення Русі, та гала-концерт світових зірок оперної сцени на Софійській площі. У концерті взяли участь Людмила Монастирська (солістка Ла Скала, Метрополітан-опера, Ковент-Гарден), Валерій Мурга (соліст Цюрихської опери), Олег Кулько (соліст Большого

театру Росії), Маріан Талаба (соліст Віденської Штатсопери). Спеціальним гостем концерту став італійський маестро Франческо Аніле (тенор), участь якого відбулася за сприяння Посольства Італійської Республіки в Україні та Італійського інституту культури у Києві. Також під час концерту вперше було презентовано новий мистецький

проект «Тріо українських басів», за участю народного артиста України, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка Сергія Магери, народного артиста України Тараса Штонди, лауреата міжнародних конкурсів Сергія Ковніра. Концерт проходив у супроводі Симфонічного оркестру Національної філармонії України під управлінням

головного диригента Національної опери України, народного артиста України, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка Миколи Дядюри. Головний режисер свята – народний артист України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Анатолій Солов’яненко.

Культура № 22, 31 травня, 2013 р. МИНУЛЕ, ВРЯТОВАНЕ ДЛЯ МАЙБУТНЬОГО

28 травня у приміщенні Національного музею Тараса Шевченка представили виставку «Минуле, врятоване для майбутнього: відроджені святині національного історико-культурного надбання. До 75-річчя Національного науководослідного реставраційного центру України». За 75 років роботи реставраційного центру було врятовано від руйнації й повернуто до життя десятки тисяч безцінних пам’яток історії та культури Музейного фонду України. Експозицію виставки складають відреставровані живописні твори, зокрема, на ній представлені «Христос на Генісаретському озері» (1880 р.) роботи В. Д. Полєнова, «Христос і самаритянка» роботи видатного майстра італійської школи епохи бароко Луки Джордано на прізвисько Фа Престо (1684 р.), «Юродивий» (Рим, Італія, 1883 р.) П. О. Свєдомського, козацький прапор, натягнутий на оленячі роги (XVIII ст.). Окрасою виставки є плащаниця, гаптована золотими нитками, вишита шовком по саєту (ХVII ст., Молдово-Валахія), реставрація якої розпочалася у лютому 2013 року і тривала три місяці. Пластика представлена на виставці поліхромними скульптурами «Архангел Михаїл» з Бердичівського монастиря Босих Кармелітів (XVIII ст.); «Святий» і «Пророк», створені Сисоєм Шалматовим для Троїцької церкви села Чоповичі Житомирської області (1774 р.); «Архістратиг Михаїл» (XVIII ст.). Окрім того, на виставці експонують реставровані графічні твори Г. П. Світлицького, В. О. Котарбінського, І. І. Шишкіна, О. А. Кіпренського, розфарбовані китайські лубки ХІХ–ХХ ст. Загалом експозицію виставки складають відреставровані шедеври національного та світового мистецтва, зібрані з понад 60 музеїв України. ТРИ ШЕДЕВРИ КЛАСИЧНОГО МИСТЕЦТВА З МУЗЕЇВ ІТАЛІЇ У Музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків відбулася презентація виставки «Європейський вимір. Три шедеври класичного мистецтва з музеїв Італії». Експозицію приурочено до святкування Днів Києва та 1025-річчя хрещення Київської Русі. Захід проходить під

Новини патронатом голови КМДА Олександра Попова та посла Італії в Україні Фабріціо Романо. Ініціатива проведення та організаційний супровід належать Італійському інституту культури в Україні, очолюваному доктором Нікола Франко Баллоні. Цього разу класичне мистецтво Європи представляють три знакові твори: шедевр пізнього Відродження «Венера та Адоніс», що належить пензлю Тіціана Вечелліо, вівтарна картина «Ісус Христос» провідного майстра італійського бароко Гвідо Рені та величний гобелен «Дивний вилов риби», створений на основі композиції Рафаеля Cанті. Презентована виставка є неоціненним дарунком киянам та гостям столиці, однією з найважливіших культурних подій року. Річ не лише у тому, що в державних зібраннях України відсутні живописні твори Тіціана та Гвідо Рені. Так само як славетний гобелен за картоном Рафаеля, ці шедеври зазвичай не полишають стін італійських музеїв. Експозиція триває до 5 липня 2013 року. СОНЯЧНИЙ КАШТАНЧИК До Міжнародного дня захисту дітей у Києві 31 травня − 2 червня відбудеться IV Міжнародний благодійний фестиваль дитячо-юнацької творчості «Сонячний каштанчик».

Свято дитячої творчості та танцювальний марафон Grand Dance Show «Танець єднає планету» за участю дитячих ансамблів із Криму, Грузії, Молдови, Словаччини, Хорватії, Сербії, а також колективів національних меншин та столичних хореографічних колективів розпочнеться 1 червня о 14.00 у Національному музеї архітектури та побуту України (Пирогово). Закриття фестивалю та святковий гала-концерт відбудеться в Центрі культури та мистецтв «КПІ» 2 червня о 13.00. У програмі також: майстер-класи Національного ансамблю танцю ім. П. П. Вірського, карнавальна хода учасників бульваром Академіка Вернадського, презентація фестивалю на Майдані Незалежності. Захід проводиться за підтримки Міністерства культури, Святошинської районної державної адміністрації Києва, благодійної організації ансамбль танцю «Вітамінчики», Національної хореографічної спілки України та Міносвіти. ДЕНЬ ЗАХИСТУ ДІТЕЙ У ДАВНЬОМУ КИЄВІ ВІДСВЯТКУЮТЬ ОСОБЛИВО У найближчі вихідні в «Парку Київська Русь» у центрі уваги опиняться юні гості Стародавнього Києва.

1 червня на День захисту дітей саме для них організована програма «Оберіг», насичена різноманітними іграми та конкурсами. Найменших дітей чекають ігри в пісочниці та видування різнокольорових мильних бульбашок. Вони зможуть пограти з однолітками на дитячому майданчику Парку, покататися на дерев’яних гойдалках. Старших зацікавлять рухливі ігри, в які тисячу років тому грали діти

3 Саме тому, що творці абсолютно відкриті у своїй творчості й вельми щирі у життєвих поривах, їх мистецтво не терпить обману. У такому живописі завжди можна відкрити нові й несподівані істини. Разом з учасниками проекту глядач має змогу познайомитися з мистецькими тенденціями нашого часу. Виставка триватиме до 16 червня 2013 року.

на Русі, наприклад, бої на мішках, стрибки через скакалку, городки. Можна буде позмагатися не тільки в спритності та швидкості, а й проявити свої інтелектуальні здібності в логічних іграх – шахах, шашках, доміно, відвідавши юрту східного хана. Усіх гостей чекають веселі танці з ведмедем, майстер-класи з володіння середньовічною зброєю, східні та давньослов’янські танці, яскрава програма від театру та кінного театру «Парк Київська Русь». Увечері гості Парку побачать захопливе спортивне видовище – фінал кіннолучного турніру «Київська дружина».

2 червня в «Парку Київська Русь» відбудеться гала-шоу Міжнародного телевізійного фестивалю національних, слов’янських та сучасних культур «Славниця». У Давній Київ завітають творчі колективи та індивідуальні виконавці з України, Росії, Білорусі та інших країн. МЕЛЬПОМЕНА ТАВРІЇ До 2 червня в Херсоні проходитиме XV ювілейний міжнародний театральний фестиваль «Мельпомена Таврії». На ньому буде представлено 31 виставу театральних колективів з України, Росії, Білорусі, Придністров’я, Румунії, Португалії, Латвії, Литви, Угорщини, Грузії, Ізраїлю та Франції, деякі з яких братимуть участь у фестивалі вперше. Також відбудеться карнавальна хода центральними вулицями міста; бал випускників; вистава Львівського академічного духового театру «Воскресіння» (А. Чехов, Вишневий сад) – Театральна площа (Площа Героїв Сталінграда); вистава на схи-

лах Дніпра театральної компанії «Бенюк і Хостікоєв» (С. Гулак-Артемовський, «Задунаєць за порогом») – Набережна Парку Слави; вистава на базі зеленого туризму «Чумацька криниця» (м. Цюрупинськ) Національного академічного драматичного театру ім. Я. Коласа (У. Шекспір, «Макбет»). У рамках заходу також пройде конференція «Режисери України» та нарада директорів театрів з усіх областей країни. ВИСТАВКА ПРОЕКТУ SLAVA FROLOVA-GROUP 29 травня у Музеї «Духовні Скарби України» відбулося відкриття виставки молодих художників проекту Slava Frolova-Group. До уваги глядачів представлено десять художників цього проекту. Їх полотна розкривають концептуальність молодого живопису і неординарність образів.

«КАЛИНОВИЙ СПІВ» ГУРТУЄ АМАТОРІВ 25–26 травня в місті Кіровограді відбувся XXII Всеукраїнський фестивальконкурс вокально-хорового мистецтва «Калиновий спів». У рамках фестивалю проходила виставка «Калиновий розмай», де були представлен короваї з різних районів області та художні твори умільців Долинського району. Щороку до дійства долучаються біля двох тисяч аматорів з різних куточків України. Цьогоріч у конкурсі взяли участь солісти, дуети, тріо, квартети, вокальні ансамблі Кіровоградщини та з Вінницької, Дніпропетровської, Миколаївської та інших областей. Детальніше про фестиваль читайте в наступному номері «КіЖ». АРХІТЕКТУРНІ ПЕРЛИНИ БУКОВИНИ НА ПОШТОВИХ МАРКАХ УКРАЇНИ Наприкінці 2012 року «Укрпошта» ввела в обіг нові поштові марки «7 чудес України: замки, фортеці, палаци». З-поміж інших, на марках є зображення буковинських архітектурних перлин – Хотинської фортеці та колишньої Резиденції митрополитів Буковини та Далмації (під назвою «Митрополичий палац»). Номінал однієї марки – 2,5 гривні. Пош­ товий блок коштує близько 25 гривень. Зображення архітектурних пам’яток Буковини на поштових марках сприяє популяризації краю не тільки в Україні, а й далеко за її межами. Це не перше їхнє зображення на марках «Укрпошти». У 2002 році до 1000-ліття Хотина вийшли друком марки, присвячені фортеці, а 2008 року, до 600-ліття з дня першої письмової згадки про Чернівці, на марках було зображено міську ратушу. У КИЄВІ З’ЯВИВСЯ «ЛІТЕРАТУРНИЙ АВТОБУС» Києвом почав курсувати «Літературний автобус» у рамках однойменного проекту, який триватиме два тижні. 24 травня він вирушив у свою першу поїздку до київської гімназії «Потенціал», де навчаються діти 5–11 класів. Його пасажирами стали літератори Олег Коцарев (Харків–Київ), Сергій Пантюк (Хмельницький–Київ), Олександр Демченко (Донецьк), модерував зустріч В’ячеслав Пономарьов, учасник мистецького об’єднання «Остання Барикада». «Літературний автобус» безкоштовно перевозитиме киян та гостей міста під акомпанемент української поезії. Вір­ші читатимуть молоді українські поети. Поїздки відбуватимуться у навчальні заклади, дитячі будинки та громадські місця.

Події

4

Культура № 22, 31 травня, 2013 р.

Скарби традиційної культури 16–18 травня в Могильові (Республіка Білорусь) пройшов ІІ Міжнародний форум «Традиційна культура як стратегічний ресурс сталого розвитку суспільства». Могильов по праву вважається одним із культурних центрів Республіки Білорусь, і невипадково він оголошений культурною столицею Білорусі й однією з трьох культурних столиць СНД 2013 року. Форум був організований управлінням культури Могильовського обласного виконавчого комітету та Могильовським обласним методичним центром народної творчості та культурно-освітньої роботи за підтримки Міністерства культури Республіки Білорусь, Інституту культури Білорусі. Найважливішим завданням цього знакового заходу було об’єднати сили вчених і практиків у сфері культури Білорусі та зарубіжжя для вирішення проблем збереження традиційної культури. Форум вперше проводився у 2012 році, й підсумки його роботи мали великий резонанс у суспільстві, викликали щиру зацікавленість фахівців і науко-

вих діячів різних країн. І цього року на ІІ Міжнародному форумі теоретики і практики знову зібралися для обговорення та вирішення актуальних питань та глибинних проблем збереження культурної спадщини. Підсумки цієї роботи дозволять кожній країні-учасниці форуму не тільки розширити міжнародне співробітництво, а й сформувати стратегічні напрямки підтримки та актуалізації традиційної культури. Міжнародний форум значно розширив свою географію: якщо минулого року в ньому брали участь представники 6 країн, то в цьому році їх налічувалося вже 13 – Білорусь, Росія, Україна, Литва, Латвія, Естонія, Азербайджан, Вірменія, Молдова, Словаччина, Нідерланди, Туреччина, Болгарія. У радісній, святковій атмосфері пройшло урочисте відкриття: зі святкової сцени з вітальним

На ІІ Міжнародному форумі

словом до учасників звернулися представники обласної адміністрації – заступник голови Могильовського обласного виконавчого комітету Валерій Анатолійович Малашко і начальник управління культури облвиконкому Анатолій Анатолійович Сінковець. У своїх виступах вони неодноразово підкреслили високий статус Міжнародного форуму в культурному житті не

лише Могильовської області, а й усієї країни, а також важливість підтримки та збереження традиційної культури в сучасному суспільстві. Також своє вітальне слово учасникам форуму надіслав міністр культури Республіки Білорусь Борис Володимирович Свєтлов. На урочистому відкритті форуму А. А. Сінковець вручив свідоцтва про отримання почесного статусу «Народний майстер Білорусі» умільцям і ремісникам Могильовщини. Видовищним та незабутнім був концерт, приурочений до відкриття форуму – на сцені засяяли найяскравіші фарби народної творчості. Білоруські народні пісні й танці, мелодії країн Співдружності виконали провідні творчі колективи Могильовської області. Вразила демонстрація колекції костюмів науково-виробничого

республіканського унітарного підприємства білоруських народних ремесел «Скарбніца» у виконанні учасниць народного театру моди Палацу мистецтв Могильовської області. Центральною частиною форуму стала Міжнародна науково-практична конференція «Цінності традиційної культури і міжнародні іміджеві стратегії». В її рамках обговорювалися такі нагальні питання, як цінності традиційної культури в контексті збереження національнокультурної ідентичності, нові моделі фінансування культури, культурний бренд території в контексті розвитку традиційної культури регіону тощо. Докторант Інституту витончених мистецтв м. Кайсері (Туреччина) Мехмет Арсланбога присвятив своє дослідження музичній практиці черкесів Кайсері. «Багатонаціональність як визначальний чинник формування традиційної культури Луганщини» – таку тему розкрив у своїй доповіді Василь Михайлович Яровий, директор Луганського обласного центру народної творчості. Головний асистент Інституту етнології і фольклори­ стики (Болгарія) Дончев Камен Тодоров зачитав доповідь про автохтонне населення Марокко берберів – основного носія місцевого звичаєвого права. Про відродження традиції носіння національного костюма в своїх країнах розповіли представники Прибалтики – доктор історичних наук, науковий співробітник Інституту історії Латвії при Латвійському університеті Анете Карлсоне і старший спеціаліст відділу народного мистец­ тва Центру народної культури Литви Дануте Кятуракене. Член правління «Школи національних традицій Естонії» Алла Лашманова висвітлила роль державних організацій та громадських об’єднань у збереженні традиційної культури Естонії. Чи можуть об’єкти культурної спадщини стати основою для створення культурного бренду території? На це питання

спробували відповісти учасники конференції. Культурним брендам Чернігівщини присвятила свою доповідь начальник відділу культури і туризму Чернігівської райдержадміністрації Світлана Віталіївна Шкуропат. Проект «Край життєдайних криниць» презентував голова ради з розвитку агроекотуризму Могильовського облвиконкому Сергій Леонідович Кулягін. Про те, як у Дрібінському районі Могильовщини вивчається, популяризується і використовується для розвитку туристичного потенціалу території нематеріальна культурна спадщина, а саме стародавні ремесла плетіння постолів і валяння з вовни, розповіла начальник відділу культури Дрібінського райвиконкому Олена Миколаївна Ребковець. Із діяльністю своїх установ щодо збереження та популяризації традиційної культури познайомили представники Пскова, Забайкальського краю Російської Федерації, Вітебської області Білорусі. Стратегії діяльності Могильовського обласного методичного центру народної творчості та культурноосвітньої роботи з формування культурно-інформаційного іміджу області висвітлила спеціаліст цієї установи культури Валентина Іванівна Смотрікова. Підсумки своєї роботи презентувала директор голландського фонду зі збереження та пропаганди російської традиційної культури іноземцям Ірина Василівна Распопова. Вона приїхала на форум разом із учасниками свого творчого колективу «Зарянка», який неодноразово виступав протягом форуму з народними піснями. Схожій темі, а саме вокальним ансамблям у сучасному народнопісенному виконанні, присвятив свою доповідь Іван Якимович Павленко – професор кафедри фольклористики Київського національного університету імені Т. Шевченка, художній керівник народного ансамблю української музики «Роксоланія». Словацький майстер із виготовлення

традиційних музичних інструментів Драгош Далош не тільки показав відеофільм про своє самобутнє ми­с тецтво, а й сам продемонстрував майстерність гри на саморобних музичних інструментах, серед яких була фуяри, гайда, різні види пастуших флейт. Конференція мала дискусійний характер, неодноразово її учасники переривали виступи обговоренням різних актуальних питань з проблематики доповідей. Дискутували на такі теми, як точність передачі обрядів і манери виконання народних пісень, можливість використання традиційного орнаменту в сучасному одязі, створення сувенірної продукції на основі традиційних ремісничих технологій, актуальність використання об’єктів нематеріальної культурної спадщини для розвитку в’їзного туризму. Неодноразово порушувалося питання про якість підготовки фахівців установ культури, що займаються вивченням і збереженням традиційного культури. Учасники Міжнародної науково-практичної конференції підписали підсумкову резолюцію, в якій визнали необхідність подальшого співробітництва щодо збереження та актуалізації цінностей традиційної культури, розширення міжнародного співробітництва у цій сфері, обміну досвідом роботи. Крім того, за підсумками конференції буде видано збірник доповідей її учасників. Ми сподіваємося, що саме духовне єднання, братство культур допоможе нам, представникам різних народів, прийти до єдиного бачення ролі традиційної культури в сучасному суспільстві, виробити шляхи її підтримки та актуалізації. Ольга СЕМЧЕНКО, ведучий редактор Могильовського обласного методичного центру народної творчості та культурнопросвітницької роботи На фото: народні колективи

Культура № 22, 31 травня, 2013 р.

Спадщина

Гнів Шевченка – зброя Перемоги Уже в 1935 році сам І. Грабар назвав Василя Касіяна «одним з кращих графіків сучасності». У 1930 році у Франції, де на одній з радянських виставок експонувалися роботи художника, про нього писали як про «кращого гравера». Протягом п’яти десятиліть Касіян керував графічною майстернею Київського художнього інституту і значною мірою визначив шлях розвитку української радянської графіки, створивши школу послідовників. Сьогодні важко назвати українського гравера, який не зазнав би впливу його мистецтва. Шлях Героя Соціалістичної Праці, народного художника СРСР, дійсного члена Академії мистецтв СРСР Василя Ілліча Касіяна почався рано. Він малював, скільки пам’ятав себе. Згадував згодом: «Я малював пальцем на запітнілих стеклах, вугіллям на стінах хати та печі, шматком жовтої глини на землі. У дворі я ліпив голови та фігури з глини, вставляв білу квасолю замість зубів і ставив ці фігури у воротах». Коли трохи підріс, почав копіювати ілюстрації з журналів і книг. Суворою школою стала для Касіяна Перша світова війна. Дворічне перебування у полоні в Італії було сповнене роздумів про долю трудящих своєї країни і Гарна ідея – під час урочистостей, присвячених Тарасові Шевченку, чи ж то просто у вихідний послухати співаків, які виступатимуть у парку, на подіумі незвичного пам’ятника Кобзареві. Втілити в життя такий задум планує наш читач Степан Філіпчук, який і поділився з нами своїми ідеями.

– Пане Степане, Тарас Григорович у Вас не схожий на того, до якого ми звикли. Що Вас надихнуло зобразити його саме таким?

– Думка з’явилася тоді, коли почали ставити пам’ятники, на яких Шевченка, який пішов у вічність 47-річним, зображують літнім дідом у довгому одязі, втомленим і змученим на засланні. Багато хто вважає типовою його зовнішність і вбрання, відображені на відомому портреті в кожусі та у шапці, в яких він якось лише сфотографувався, а 1860 року написав зі світлини автопортрет. Цим, можливо, він хотів сказати нам, що належить до селянського люду. Але ж багато хто думає, що іншого одягу поет і не мав! На жаль, доля не пощадила митця, поряд із тим, беру на себе сміливість стверджувати, що відомі портрети останніх років життя не були типовими для людини, творчістю якої ми пишаємося. Спогади сучасників відкривають нам й іншого Шевченка. У часи розквіту таланту його запам’ятали молодим і енергійним! На автопортреті 1840–1841 років Тарас Григорович зовсім не схожий на образ, до якого ми звикли. Петербург затихав, коли Тарас Шевченко від’їжджав з нього на Україну, та оживав, коли приїжджав. Він учився в Академії мистецтв і став першим учнем знаменитого художника Карла Брюллова. Без нього не уявляли літературних вечорів, які відбувалися в Пасажі Петербурга. За спогадами друга, митця і художника Івана Сошенка тоді Шевченко гарно вдягався, «навіть з претензією на comme il faut’-ність». Знайомство у найкращих петербурзьких громадах із живописцями, письменниками, літературно-мистецьким світом загалом, розширювали кругозір молодої людини та стимулювали поетичну творчість.

світу. Митець жив серед військовополонених і прагнув зафіксувати їх безрадісний, злиденний побут. Під час інспектування табору Червоним Хрестом малюнки Касіяна було названо «актом обвинувачення проти попрання прав людини». Після звільнення Касіян вступив до Празької академії образотворчих ми­ стецтв. Героями його офортів, гравюр, літографій (пізніше він об’єднав їх у цикл

«На Заході») залишалися знедолені: чоловіки, доведені до відчаю важкою працею або готові на будь-яку, навіть безглузду роботу; жінки, виснажені вічним напівголодним існуванням. У 1927 році художник повернувся на Батьківщину. Упродовж творчого життя Касіяна його незмінними супутниками залишалися книги. Тож ставши майстром, він сам із задоволенням зайнявся ілюстрацією. Одним із найбільш поширених образів книжкової графіки метра став, звичайно ж, Тарас Григорович Шевченко. («Віхою творчої спадщини стало оформлення та ілюстрування «Кобзаря» (1934 рік), в якому він віртуозно виконав малюнки пером і аквареллю», – констатує Вікіпедія). Кобзар зображений у бурхливому пейзажі, суголосному гнівним думам самого поета, або ж крупним планом на тлі повсталого народу. Цей композиційний прийом залишався у творчості Касіяна одним із найулюбленіших. Другий план створював смислову та емоційну атмосферу, в якій глибше розкривається внутрішній зв’язок героїв з добою («Шевченко на Україні», «Шевченко з казахським хлопчиком», «Герої Перекопу», «Артем»). Воістину всенародна любов і слава прийшли до Василя Касіяна під час війни, коли художник, що все життя оспівував

До Кобзаря – на свято

Ескіз проекту «Зустріч з Т. Шевченком»

Наприклад, саме в цей час Шевченко пише поему «Катерина». Шевченка-портретиста називали українським Рембрандтом, настільки майстерно і художньо, в натуральнореалістичному стилі він передавав людські образи. А за ряд графічних офортів, представлених на академічних виставках 1859 і 1860 років, митець отримав навіть звання академіка-гравера. Творець свої енергію і талант відобразив у власних працях. Шевченкова поезія картинна, «кіношна», оскільки він бачив світ у дії. Недаремно майже всі його твори кінематографічні, їх можна легко покласти на музику. Скульпторам варто б цю енергійність Шевченка передавати в об’ємних постатях, адже видове зображення має відповідати характеру творчості людини, її натурі та баченню світу.

– Отож, Ваша пропозиція?

– Погляньте на мій ескіз проекту пам’ятника. Тарас Григорович молодий, енергійний, взаємодіє з присутніми, і немов на хвилинку піднявся, щоб

звернутися до людей, з якими щойно стояв поруч. Очі й обличчя Тараса спрямовані до його слухачів. Стиснувши лівою рукою борт елегантного пальто, а в лівій тримаючи згорток аркуша, корпус скульптури трохи подається вперед, що все разом засвідчує його дієвість, а не спокій та примирення. У цій скульптурі він немов сучасний борець за волю свого народу, його добробут. Композиція пам’ятника – із чотирьох закінчених частин, які становлять одне ціле. На сходах квадратного подіуму можна розміщувати хор, на дрібніших – підносити квіти, а на балконі можуть виступати промовці, декламатори, які потраплять туди через порожнину п’єдесталу. Верхня частина подіуму і східців має фактуру орнаменту певних регіонів. Торці сходинок теж мають неабиякий малюнок і можуть бути виконані із тонованої кераміки. Горизонтальні плити подіуму можуть бути виконані також із тонованої кераміки або з чавуну. Сама скульптура – із бронзи або порошкової тонованої

5 героїзм творчої праці, звернувся до най­ масовішого агітаційного виду мистецтва – плакату. (Від початку Великої Вітчизняної війни він залишався членом штабу з випуску «агітвікон», які щотижня представляв Будинок Червоної Армії у Харкові) З-під руки майстра з’явилися такі відомі плакати, як «Полонені фашисти», «Свої прийшли», «Напад партизанів на фашистів, що зайняли село», «Всі сили народу на розгром ворога». Одним із взагалі найкращих політичних плакатів часів війни став створений Касіяном в евакуації у Самарканді «На бій, слов’яни!» (1942), за який художник був нагороджений державною премією. «На бій, слов’яни!» співзвучний знаменитій пісні Великої Вітчизняної війни «Йде війна народна». У ньому немов сконцентрувалася вся сила духу героїв Касіяна: мужність дніпробудівців, ненависть Шевченка до поневолення, національна гордість гуцулів. У серії листівок-плакатів «Гнів Шевченка – зброя перемоги» художник відкрив у поезії Кобзаря новий несподіваний сенс, наче призначений для тих грізних днів. Так, завдяки Василю Касіяну у бій із фашизмом всю «одну шосту» (так колись казали про СРСР) частину суші повів за собою сам Кобзар. За плідну працю в роки Великої Вітчизняної війни В. Касіяну присвоєно почесне звання народного художника СРСР. Алла ЧЕРДИНЦЕВА

кераміки, яка не оксидується в зелений колір. А на гранях п’єдесталу чеканкою на міді зображені герої творів Великого Кобзаря – тут і Катерина, і Гайдамаки, і Бере­ стечко, де він бував та інші образи. У цілому пам’ятник недорогий, бо це, по суті, каркаси, а не глиби граніту, а п’єдестал пустотілий. Такий пам’ятник Шевченку має стояти в одному із міст України та в інших країнах, художньо вписатися в будь-яку площу, так, щоб людям була можливість прийти до нього, коли сумно або хочеться порадитися з великим Генієм українського народу. Сподіваюсь, тоді площі міст України стануть більшою окрасою, яка буде приємним і відрадним спомином для тих, хто на них побуває.

– Чи маєте вже якісь оцінки ескізу?

– Так, свої відгуки залишили представники інтелігенції різних професій, яким я показував ескіз та які побачили представлення на конкурсах проектів у Львові, Івано-Франківську, Вінниці та Ковелі. Думаю, мене не вважатимуть нескромним, якщо згадаю один для того, щоб читач мав уявлення про думку інших. Наприклад, проектом, вартим участі у конкурсах, вважають роботу науковці Національного музею Тараса Шевченка, відзначаючи, що «поета-художника зображено в пору розквіту його творчих та духовних сил; постать легка, енергійна, образ – натхненний». Я подаю на конкурс ескіз у паперовому варіанті, вважаючи, що зробити метрову скульптуру це не проблема, а потім вже із перспективою вписувати в площу, але вимоги творчих змагань вимагають одразу подання скульптури. На мою думку, скульп­тор може бути великим майстром, який вміє ліпити, але образ людини все ж таки краще бачить автор із художнім мисленням, тому пропоную влаштовувати раніше конкурси на ескізи в паперовому варіанті, а потім вже на скульптури згідно зі схваленими паперовими ескізами.

– Успіху Вам у реалізації творчого задуму! Спілкувалася Світлана СОКОЛОВА Фото надане С. ФІЛІПЧУКОМ