№2
ЛЮТИЙ 2012
ПІДГАЙЦІ –
музей просто неба
Костел Пресвятої Трійці. Підгайці. Сучасна світлина На обкладинці: Надгробний пам’ятник на цвинтарі у с. Старе місто. Підгайці. Виконаний місцевим майстром з родини Папіжів
2012, ЛЮТИЙ
№2 (172)
ЗМІСТ НОМЕРА Науково-популярний ілюстрований журнал Видається із 1969 року
ПЕРЕДМОВА 2
ЗАСНОВНИК
Підгайці – історичне місто та музей просто неба Ігор ГИРИЧ, Степан КОЛОДНИЦЬКИЙ
Міністерство культури України ВИДАВЕЦЬ
ДП «Національне газетножурнальне видавництво»
АРХІТЕКТУРНА СПАДЩИНА 6
Ренесансна ратуша Олег РИБЧИНСЬКИЙ
РЕДКОЛЕГІЯ
Віктор Акуленко Володимир Александрович Олеся Білаш Сергій Білокінь Леся Богослов Геннадій Боряк Ігор Гирич Андрій Ґречило Іван Дзюба Антоніна Жихорська Леонід Залізняк Віра Карпенко Сергій Кот Надія Нікітенко Ярослава Павличко Леонід Прибєга Дмитро Степовик Олександр Федорук Публікуючи проблемні матеріали, редакція, окрім спеціально обумовлених випадків, подає лише авторський погляд. Передрук і відтворення текстових та ілюстративних матеріалів «Пам’яток України» – тільки з письмового дозволу редакції.
© Пам’ятки України: історія та культура, 2012. Усi права застережено.
10
16
Архітектура забудови Ринкової площі Олег РИБЧИНСЬКИЙ
Церква Успення Пресвятої Богородиці Василь СЛОБОДЯН
СИЛЬВЕТКИ 44
Археографія в «Парнасі» (1990–1995) Ярослав ФЕДОРУК
24
Костел Пресвятої Трійці Оксана БОЙКО
30
Синагога в Підгайцях: історичні та архітектурні аспекти Оксана БОЙКО
38
Замок у Підгайцях та його оточення на початку ХІХ ст. Олег РИБЧИНСЬКИЙ
ПЕРЕДМОВА
Ігор ГИРИЧ, Степан КОЛОДНИЦЬКИЙ
ПІДГАЙЦІ – історичне місто та музей просто неба
К
Гімназія
2
иянина, не розбещеного європейською архітектурою з обов’язковою площею Ринок, з кам’яничками на два-три поверхи, з православним середньовічним або готичним собором посередині, фігурами й хрестами на роздоріжжях, монастирями та капличками обабіч центральної площі, західноукраїнські міста вражають своєю гуманістичною гармонією, історизмом, духовним пов’язанням з ментальним Заходом. Понура «масивна» забудова, безликі вулиці Центру, Сходу і Півдня України, за винятком осердя Києва, Дніпропетровська, Чернігова, Одеси, Харкова та деяких інших міст, прибиває своїм радянським уніформізмом і безвиглядністю. Малі містечка Тернопільщини є справжнім ковтком свіжого
Пам’ятки України / iсторiя та к ульт ура
ПЕРЕДМОВА
повітря, традиційності, незакаламученості джерел нашого минулого й мистецької рукотворної краси. Серед чудових районних центрів і містечок Тернопільської області Підгайці вигідно вирізняються як своїм ландшафтом, так і незайманістю минулого. Новітні вандали, хоч і почали нищити пам’ятки, не в силі були їх усі поруйнувати. Місто над Коропцем стоїть якимсь особливим одинцем серед інших міст – 5–10-тисячників, своєрідне й оригінальне, мало подібне до інших малих міст навколо Тернополя. Бучач, Бережани, Чортків, Теребовля, Збараж, Гусятин, Кременець – радше маленькі міста, з чітко окресленою центральною вулицею, периметрально забудованою площею Ринок, зі своїми замками – свідченнями середньовічної фортифікаційної могутності їх у давньому минулому. Язлівець, Поморяни, Золотий Потік, Скала-Подільська, Заложці, Микулинці, Вишневець – типові містечка при володарських замках-палацах. Борщів, Підволочиськ, Монастириська, Козова, Товсте, Зборів – це вже цілком радянізовані міста, в яких лише стилістика приватної забудові свідчить про належність до історії. Підгайці ніби поєднали в собі елементи різних стилів. Тут було і замчище старих власників Потоцьких, і католицька катедра на схилі під центральним кварталом міста. Успенська церква ХVІІ століття нагадує про часи Хмельницького, коли була збудована, і велика площа Ринок з останцями – двоповерховими кам’яничками та з пустотами від вирваних у роки лихоліття інших «зубів»-кам’яниць. А крім того, тут було Старе місто, яке ландшафтно нагадувало українські подільські села з дерев’яними церквами на високих пагорбах. Якщо додати поле Підгаєцької битви, то маємо ще й шматок ландшафтної природної території, яка плавно завершує місто в його переході до навколишніх сіл. Підгайці зберегли характерні риси галицького провінційного міста з його розподілом на три етнічні громади: поляків, євреїв, українців. Із середньовічною могутньою цегляною синагогою неподалік ринку і великим єврейським цвинтарем, який розмірами поступається хіба лише такому ж цвинтарю на Хмельниччині – Сатанівському. Але останній знаходиться за межами історичного міста, а підгаєцький – є частиною старого осердя Підгайців. Польська спільнота визначала господарську стабільність Підгайців, єврейська – його фінансову потугу. Українці теж були досить широко представлені серед мешканців, коли особливо брати до уваги його присілкові території. Не збереглася ратуша середньовічного часу, одна з найстарших споруд міста. У 1990-ті з’явився великий греко-католицький соборний храм посередині Ринкової площі, який дисонує з оточуючими кам’яничками пізнього еклектичного часу і деякими будиночками, зведеними в стилі провінційної сецесії. Ще одна річ, яка вигідно відрізняє Підгайці від інших подібних містечок. Тут збереглися шедевральні пам’ятки кам’яного надгробкового різьбярства, пісковикові хрести з розп’яттями роботи видатних народних майстрів – родини Папіжів. Сотні таких речей можна спостерегти лише тут, на цвинтарі при церкві Покрови Пресвятої Богородиці. Це справжній музей сакральної скульптури просто неба, який не побачити й у столичному Києві. На невеличкій території Підгайці мають чотири сакральні споруди різних конфесій, з яких усі – пам’ятки архітектури національного значення. Місто має близько сотні приватних будинків – пам’яток цивільної архітектури ХVІІІ–ХХ століть. Є ціла низка пам’яток містобудування як національного, так і місцевого значення. Львівський науковець М. Бевз називає
Колона Святої Анни, зруйнована ударом блискавки у 2003 р. Відновлена
Пам’ятки України / iсторiя та к ульт ура
3
АРХІТЕКТУРНА СПАДЩИНА
Олег РИБЧИНСЬКИЙ
РЕНЕСАНСНА РАТУША
Р
План ратуші XVII ст. в Підгайцях. Реконструкція автора
6
озташування ратуші в ренесансовому місті визначала зазвичай загальна урбаністична ідея, відповідно до якої формувався і простір Ринкової площі. Відтак хрестоподібні в плані ратуші з’явилися у містах після тривалого періоду становлення їх просторової композиції. Ратуші такого типу розплановували посередині Ринкової площі, зокрема у місці перехрещення діагональних композиційних осей, стаючи таким чином центром композиції. Принцип діагонального розташування хрестових ратуш в ансамблях ринкових площ був єдиним. Досі не виявлено прикладів, коли рамена ратуш такого типу розплановували перпендикулярно до сторін площі. Важливою рисою хрестоподібних ратуш було діагональне розташування крамниць та їхня чітко визначена кількість, а також особливості планувальної структури. У ратушах Підгаєць, Станиславова, Гусятина, Тартакова кожне з рамен мало чотири крамниці. Розташовані у вежі адміністративні приміщення не сполучалися з крамницями. Тому в Підгайцях, Станиславові й Тартакові після втрати рамен ратуші вежі продовжували використовувати для адміністративних потреб. Опираючись на проведені дослідження виявлених документальних свідчень, можна укласти послідовність зведення ратуш: Гусятин, Підгайці, Станиславів, Збараж, Тартаків, Лешнів та Мурафа. Ратуші у Гусятині, Підгайцях та Станиславові мали ренесансовий характер композиції фасадних площин, а будівлі Збаража, Тартакова, Лешнева та Мурафи – бароковий. Ратуша у Підгайцях була однією з найдавніших та найцінніших у реєстрі хрестоподібних у плані споруд. Центром Підгаєць була Ринкова площа. Вона вигідно та зручно розпланована на продовженні й перехресті торговельних шляхів. Давня ренесансова ратуша розташовувалась посередині площі. Її композиційно-просторовим акцентом була вежа. На розташування ратушної вежі у Підгайцях вплинула вісь вулиці Замкової – важливої урбаністичнокомпозиційної частини міста. Відповідно до ренесансової концепції невідомого автора, перспектива вулиці Замкової закінчувалась вишуканою архітектурою ратуші. У середині XVII століття у Підгайцях помітний економічний та будівельний розвій. Архітектура церкви, розбудованого костелу, синагоги та втраченої ратуші – основні свідчення піднесення міста. На жаль, наступними сторіччями Підгайці вже не знали таких злетів.
Пам’ятки України / iсторiя та к ульт ура
АРХІТЕКТУРНА СПАДЩИНА
Руїни ратушної вежі в Підгайцях. Рисунок автора Фасад ратушної вежі на початку ХХ ст. Рисунок автора
Пам’ятки України / iсторiя та к ульт ура
7
АРХІТЕКТУРНА СПАДЩИНА
Олег РИБЧИНСЬКИЙ
Вигляд площі Ринок у міжвоєнний період. Рисунок з фотографії 1920-х рр.
Архітектура забудови
РИНКОВОЇ ПЛОЩІ
Щ
Реконструкція фасаду будинку ХІХ ст. Західний бік площі Ринок
10
об об’єктивно відобразити особливості забудови Ринкової площі Підгайців, спершу розглянемо способи та етапи формування усього середмістя. Необхідно зазначити, що досі документально не підтверджено, що перше поселення Тудинка, попередник Підгайців, виникло у XIII столітті на території Старого міста. Складно, за браком археологічних та архівних матеріалів, проводити аналіз території Старого міста, тому етапи розвитку відображатимуть зміни локаційного міста. Використовуючи карту Міґа кінця XVIII століття1, броульонс (чорновий кадастр) Підгайців середини ХІХ століття2, сучасну топогеодезичну підоснову та натурні обстеження території середмістя, можна визначити три основні етапи містобудівельного розвитку Підгайців. Перший етап припадає на XIV–XV століття. Можливо, тоді місто мало систему оборонних укріплень, три брами, церкву в північно-західному куті, оборонний двір при східній брамі та невелику трикутну ринкову площу. Від східної брами до замку вела навпростець дорога через річку Коропець. Дорогу контролював розміщений на острові дерев’яний замок із кутовою вежею. У другій половині XV століття за межами міста звели мурований костел. Житлові та сакральні будівлі в місті споруджували з деревини. Другий етап розвитку Підгаєць – XVI – перша половина XVII століття. Тоді місто збільшило площу за рахунок приєднання території між замком і східною межею міста. За таких обставин у середмістя ввійшов римо-католицький
Пам’ятки України / iсторiя та к ульт ура
АРХІТЕКТУРНА СПАДЩИНА
костел. Ринкова площа збільшилась, а її північна сторона заламується в напрямку до нової домінуючої міської святині – костелу. Збільшення площі також було зумовлене тим, що 1519 року місто одержало привілей на право проводити щорічні ярмарки на день св. Олекси, а 1536 – ще одного додаткового ярмаркового привілею в день св. Мартина (1590-го перенесений на день Успення Пресвятої Богородиці); 1539 року Підгайці дістали привілей на магдебурзьке право3. У північній стороні збудували дерев’яну, ймовір-
Будинки на майдані Незалежності (колишня площа Ринок). Сучасна світлина
Пам’ятки України / iсторiя та к ульт ура
11
АРХІТЕКТУРНА СПАДЩИНА
Василь СЛОБОДЯН
Церква
УСПЕННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ
Церква Успення Пресвятої Богородиці. Сучасна світлина
16
Пам’ятки України / iсторiя та к ульт ура
П
Дерев’яні скульптури Св. Апостолів Петра і Павла із первісного іконостаса. XVII ст.
ерша опосередкована згадка про церкву в Підгайцях походить з документа 1446 року1, в якому зазначено, що і піп, і десятник повинні працювати на землі і враховуватися при сплаті податку. Більше відомостей про церкви у селах Підгаєччини подає лише податковий реєстр 1578 року2. Згідно з ним у Підгайцях тоді був один піп. Найдавніша посвята підгаєцької церкви збереглася в покрайньому записі на рукописній Євангелії кінця XVI століття. Напис повідомляє: «Извленіем ѿца и поспѣшеніем С[и] на и съвершеніем с[вя]т[о]го Д[у]ха сіа книга зовема С[вя] то[е] еν[ан]г[е]ліе тетр раб Б[о]жіи именем наречен въ с[вя] том крѣщеніи Анѳνм а порекло Салтан дїӕк, гражданин снѧтинскій Грицко и жена его Татіана и родителе Анѳνма Семvѡн и Меланіа а жены его иерей Василіе и брат его иереи Мартеніе и мтръ еѧ Yліана и всѧ прочіа родителе их ѡць и праѡц проча съродник поплат ... помѧни Г[оспод] и во ц[а]рстви сии егда пріидеши судит. И далисмо ѡбое сіа книга с[вя]тое еν[ан]ге[ліе] до б[о]госпасаемог[о] града Подгайце лежащог[о] въ Подолской земли до ц[е]ркве Ѹспенїа прес[вя]тіа Вл[а]д[и]ч[и]ца наша Б[огороди]ца пр[и]сно Д[і]вы Маріаи. Да будет нама на здраве и сп[а]сніе д[у]ши и тѣлу н[а]шму грѣшному и родителем н[а]шим. Въ дни Жикимонта кралѣ полскаг[о], еп[и]с[ко]па Гедіѡн[а] Балабан[а], при великом кн[я]sи московском Василіи, въ дни патриархи Ц[а]риград[а] ѡ[т]ць Іереміа, патріарха Антіѡхіи Іѡаким[а], митрополит[а] Веѳліѡма тиж Іѡаким. Лѣта Г[о]с[по]нѧ. АФПѲ [1589]. Начасѧ писати сіа книга рукою мног[о]грѣшнаг[о] и великонедост[о]инаг[о] раба Б[о] Пам’ятки України / iсторiя та к ульт ура
17
АРХІТЕКТУРНА СПАДЩИНА
Оксана БОЙКО Станіслав Ревера Потоцький – коронний гетьман Речі Посполитої
КОСТЕЛ
ПРЕСВЯТОЇ ТРІЙЦІ
Р
Купол каплиці з гербовим щитом і монограмою Софії Лянцкоронської
24
оку 1986 з групою реставраторів Інституту «Укрзахідпроектреставрація» у складі А. Скрентовича, О. Сороколіта, В. Бевза і М. Гайди мені довелося проводити натурні обстеження та архітектурноархеологічні обміри костелу в Підгайцях1 – пам’ятки державного значення, ох. № 1558. Вже тоді споруда вимагала термінової реставрації – валився дах, тріщали склепіння. Ми навіть вигадували йому функціональне призначення, аби лиш урятувати пам’ятку. Але до виконання хоч якихось робіт не дійшло. То був час, коли про реставрацію залишалося мріяти, водночас розуміли, що робимо дуже потрібну справу, бо стан пам’яток, що руйнуються, необхідно фіксувати. Фіксація лягла на полицю інститутського архіву, і ми вірили, що колись усе ж наша праця придасться... Час цей, на жаль, ще не настав. Хоча наші обміри побачили світ у фундаментальному польському виданні «Римо-католицькі костели і монастирі давнього Руського воєводства»2 . Це – колосальна праця, де зібрано багаті матеріали – архівні, історичні та натурні про костели і монастирі як осередки польської культури на українських теренах, і яка є красномовним зразком ставлення народу до своєї спадщини. Подане у цій праці історичне дослідження підгаєцького костелу хоча й ґрунтовне, проте вже нині може бути доповнене новими матеріалами. Підгаєцький костел з усіх пам’яток, які ми досліджували, чомусь найбільше мене хвилював. Напевно тому, що у своїй архітектурі він зберігає архаїчні риси, які не так часто можна побачити у пам’ятках України. Цей храм, попри свій оборонний вигляд, був абсолютно беззахисним перед совєтським люмпеном, що безсоромно перетворив його на громадський виходок... На початку 1970-х пам’ятку планували навіть висадити в повітря. Однак підгаєцькій громаді вдалося це варварство зупинити. Та поголоски продовжували літати, що й відчували ми під час обмірів у 1980-х. Всі, хто підходив до нас, питав, будемо зносити чи зривати?
Пам’ятки України / iсторiя та к ульт ура
Костел Пресвятої Трійці. Сучасна світлина
АРХІТЕКТУРНА СПАДЩИНА
СИНАГОГА В ПІДГАЙЦЯХ: Оксана БОЙКО
С
инагога в Підгайцях – одна з семи юдейських святинь в Україні, занесених до Реєстру пам’яток архітектури та містобудування національного значення, з охоронним № 15591. Цим визнанням завдячуємо ще радянським пам’яткоохоронцям (Постанова Ради Міністрів УРСР № 442 від 06.09.1979). Пам’ятка є однією з найяскравіших давніх синагог України, що мала в давнину ще й оборонне значення. Історія підгаєцької синагоги практично невідома, хоча й оповита легендами. Традиція говорить, що споруда постала з XVI, а то й XV століття і первісно була аріянським збором чи вірменською церквою2. Цей переказ перегукується з тими, у яких ідеться про давність синагоги, яка чудом була зведена на місці віднайденого в землі фундаменту синагоги ще давнішої. Насправді, якщо взяти до уваги історичне тло та архівні записи, то споруджено підгаєцьку синагогу не раніше ніж з початку XVII століття. У Донесенні окружного управління про кількість існуючих синагог та жидівських молитовних будинків Бережанського циркулу за 1827 рік про синагогу в Підгайцях зазначено: «Є громада. Синагога перед 200 роками збудована»3, тобто 1627 року. 30
Коли ж з’явилися в Підгайцях юдеї? Зважаючи на те що основним видом діяльности юдеїв була торгівля, то до Підгаєць їх заманили ярмарки. У привілеях на встановлення торгів та ярмарків зазначалося: «Дозволяється людям усілякого стану прибувати з різними товарами». Передусім це були спритні та мобільні юдеї. Тому найдавніша їхня осада в Підгайцях, скоріше за все, відбулася на початку XVI століття, після того як тодішні дідичі домоглися дозволу польського короля Зиґмунда I проводити річні ярмарки: 1519 року єпископ Яків Бучацький – на день св. Олекси (17 липня), а 1536 Микола Вольський дістав право на другий ярмарок – на св. Мартина (11 листопада)4. Повторне надання привілею на магдебурзьке право, що виклопотав 1539 року в короля Зиґмунда I Старого дідич М. Вольський5, спричинилося до подальшого розвитку міста, а відтак і до напливу юдеїв. У 60-х роках ХVІ століття юдеї сплачували 20 золотих подушного податку. Вже наприкінці цього століття юдейська громада Підгайців вирізнялася з-посеред інших галицьких міст і чисельністю, і заможністю, про що свідчать документи зі сплати шосового податку 1578 року: зі 109 платників 49 – ремісники, комірники, орендарі і священик, 60 – юдеї6 . Не можемо з певністю сказати, де мешкали ці давні підгаєцькі юдеї, рівно ж як невідомо, чи теперішнє місто локоване 1539 року, а чи 1628, що відзначено в реєстрі за той рік: «oppidum novae locationis»7. Відомо, що рабином у Підгайцях з 1580 до 1620 року був Беньямин Аарон Сольник, син Авраама, знаний завдяки своєму трактатові «Masat Binyamin», Яків бен Беньямин 8 . Перша синагога вочевидь була дерев’яною. Після великого знищення Підгайців, за-
Пам’ятки України / iсторiя та к ульт ура
АРХІТЕКТУРНА СПАДЩИНА
історичні та архітектурні аспекти
вданого татарськими наїздами у 1620 і 1621 роках 9, напевно, ця синагога згоріла. Під час відбудови міста юдейська громада дістала привілей на зведення нової, мурованої святині. Як зазначено вище, дата її побудови 1627 рік, що збігається з відбудовою міста після руйнації, про що доносить реєстр10. Здогади, які потрапили на сторінки видань дослідників Підгайців, про те, що споруда синагоги первісно була аріянським збором11 чи вірменською церквою, не мають документального підтвердження. По-перше, на початок XVII століття вже перемогла контрреформація й аріянів (социніянів) у місті не могло бути, якщо ж навіть социніяни прижилися у Підгайцях у XVI столітті, то їх було небагато і ледве чи спромоглись би вони звести таку монументальну споруду. Що ж до належності храму вірменам, то на той час громада була замалою, аби претендувати на таку споруду. Першу свою церкву підгаєцькі вірмени збудувала щойно 1664 року і то дерев’яну, а не муровану12 . Підгаєцька синагога збудована приблизно в один час з християнськими храмами – костелом13 і церквою – в першій половині XVII століття. Розташування всіх сакральних споруд у місті відповідає характерній ознаці середньовічного «міста в мурах», у якому національні громади селилися локально, маркуючи свою дільницю храмом. Давні святині етнічних громад Підгайців споруджувалися при лінії оборонних мурів на віддалі одна від одної. Розміщена на південь від Ринкової площі синагога, як оборонна споруда, служила форпостом поблизу Галицької брами. Її розташування і вигляд відповідають тодішнім вимогам і талмудичним приписам: згідно з королівськими привілеями синагога за вимогами костельного права не могла стояти
Портал головного входу синагоги з юдейським написом. Сучасна світлина
Пам’ятки України / iсторiя та к ульт ура
31
АРХІТЕКТУРНА СПАДЩИНА
Олег РИБЧИНСЬКИЙ
ЗАМОК
у Підгайцях
Вигляд міста з гори Гай. Сучасна світлина
38
Пам’ятки України / iсторiя та к ульт ура
АРХІТЕКТУРНА СПАДЩИНА
ТА ЙОГО ОТОЧЕННЯ на початку ХІХ століття
Пам’ятки України / iсторiя та к ульт ура
39
АРХІТЕКТУРНА СПАДЩИНА Загальний вигляд Підгайців. Ліворуч – броварня на місці давнього замку. Поштівка початку ХХ ст.
П
ро замок у Підгайцях збереглося небагато документальних свідчень. Найповніше архітектуру Підгаєцького замку розкриває інвентар міста 1800 року1. В схематичних описах приміщень та особ ливих деталях функціювання замку на початку ХІХ століття відображено його незадовільний стан та втрату давньої величі. На карті Фрідріха фон Міґа замок має квадратовий абрис, розташований на штучному острові, утвореному руслом ріки Коропець та викопаним ровом з боку міста2 . У нотатках до історії міст та містечок Галичини Франц Ковалишин відзначає, що у Підгайцях був «замок старосвітської будови оточений валом з потужними вежами та високими брамами»3. Це докладно підтверджено інвентарним описом: «ЗАМОК. До нього входимо зруйнованим мостом, зі спорохнявілими поручнями та зігнилими дошками. Через цей міст входимо до брами. Брама мурована з каменю, з поверхом. В ній старі дерев’яні зіпсуті ворота набиті цвяхами. В брамі з лівого боку є стайня; до якої двері старі і дубові на завісах зі штабою та скобою. Стайня без підлоги, з кам’яним склепінням. В брамі з правого боку є розбиті двері на завісах зі штабою до подібної стайні, яка є без підлоги та з мурованим і зруйнованим склепінням. Ліворуч йдеться догори подвійними зруйнованими дверцятами, на залізних завісах з дерев’яною засувкою. Тими дверцятами входиться нагору дерев’яними сходами, з зіпсутим 40
поруччям. Зайшовши нагору, в сінях праворуч є подвійне вікно зі зруйнованими завісками та кількома потовченими шибками. Ліворуч увійшовши є отвір від сходів. Сходи на стрих зруйновані, а за ними двері до пекарні на залізних завісах, столярської роботи, пошкоджені, без замка. З сіней просто входимо до передпокою, до якого ялинові й подвійні двері, на залізних завісах, зі штабою, залізними старими засувками. В передпокої підлога стара і зруйнована. Праворуч є два переділи. Один переділ з тертиць формує темну комірку, до якої дерев’яні двері й попсуті, на залізних завісах, зі штабою та скобою. Другий переділ є меншим – до нього двері дерев’яні, на завісах з залізним гачком. З цього переділу є дверцята на двір, вже старі, подірявлені й зіпсуті. Ліворуч у передпокої є дерев’яні двері до першої ізби, на завісах, з гачком, клямкою та залізною скобою. В ізбі підлога зіпсута і викладена зі старих тертиць. У ній два вікна з двома кватирками, кожна на шість шиб; зі старими завісками та гачками. За мурованим переділом у цій ізбі є простий кахлевий п’єц, побілений вапном та замурований комин. З цього переділу є дерев’яні двері на залізних пошкоджених завісах до пекарні, попередньо згаданій, у якій два вікна з двома кватирками та шибками малими в дерево оправленими. З першої ізби є ялинові двері, що навпіл відкриваються, на завісах, з клямкою та залізним гачком до другого покою, в якому підлога попсута і викладена зі старих тертиць; подвійних вікон двоє в яких подвійні кватирки від покою по вісім менших шиб; від подвір’я кватирки по чотири більших шибки. Усі вікна з завісками та залізними кульками. В тому покої п’єц кахлевий, новий, на дерев’яних ніжках, при яких коминок мурований і малий. Стеля в обидвох покоях підгнила та підіпсута. З цього другого покою є двері подвійні, частково зі скляними тафлями, на завісах та з маленькою залізною клямкою. Вони ведуть до гардеробу. В ньому є одне вікно з подвійними кватирками, але лише одна, від подвір’я кватирка є з залізними завісками та шістьма цілими шибками. У цьому гардеробі підлога є зі старих тарчиць та зіпсуті вузькі дверцята на залізних заві-
Пам’ятки України / iсторiя та к ульт ура
АРХІТЕКТУРНА СПАДЩИНА
Учні історичного гуртка Підгаєцької СШ на розкопках замку. Світлина 1960 р. Вид на гору Гай та місце розташування замку (колишній консервний завод). Світлина 1960 р.
сках, зі штабою та скобою. Вони провадять до попередньо згаданої пекарні. Стрих під дахом без жодних дверей. Дах над тією брамою та ціла будівля сильно зруйновані. Вийшовши з тієї брами, входимо до замку. Та будівля є виставлена у квадратовій формі, посередині з дитинцем, з двома старими проходами, з одним поверхом, з чотирма вежами. Мури цілком зруйновані. Дах старий та зруйнований. На поверх входять старими сходами. Будівлі у замку є з дверима, а декотрі й без них. У деяких з дверей повідривані замки. Підлоги поруйновані. Стелі здебільшого зіпсуті. Вікна повибивані, окрім чотирьох. В покоїку від греблі, в якому подвійні двері на залізних завісах, є полотняна стеля, а також кахлевий п’єц з залізними дверцятами. В одному покоєві з альковом є блакитне оббиття. На другій стороні замку в наріжнику є складське приміщення. Нижня частина того замку – це стайні, пивниці, сильно зруйновані кухні. Загалом, ціла споруда без ґрунтовного ремонту для життя є цілком непридатна» 4. З опису брами дізнаємося про її планування: тридільна, двотрактова; перший поверх перекритий мурованим склепінням. В описі зовсім не згадано пивниці під брамою. Згадка про мурування з каменю свідчить, що брама не була тинькована, а власне мурована з тесаних кам’яних блоків. Зовсім не згадано бійниць, форми та матеріялу покриття даху. Світлини з другої половини ХХ століття5 доводять, що стіни замку оздоблювали муровані з тесаного каменю пілястри, цокольна частина завершувалася профілюван-
ням, а великих розмірів різьблені кам’яні балясини, ймовірно, прикрашали пишно оздоблений замковий аттик. Можливо, велика фігура лежачого лева, що розташована сьогодні перед будинком на вул. Міцкевича, 9, також походить з декоративного вистрою замку. Судячи з опису, дитинець мав достатньо великі розміри. Натомість зовсім не згадано про характер замощення подвір’я та наявність криниці. Два старі проходи, ймовірно, були довгими балконами другого поверху, розташованими у західному та східному крилах замку (якби були галереї з колонами та арками, то автор опису згадав би їх). В описі також не згадано про характер планування чотирьох наріжних веж. З документа дізнаємося, що пивниці та партер використовували під господарські функції, другий поверх – як помешкання. Пивниці та партер, найімовірніше, були перекриті мурованим з каменю склепінням. Кам’яними також були стіни замку. Опис Підгаєцького замку дає змогу порівняти його із замками у Жовкві та Золотому Потоці, Збаражі та Золочеві, Поморянах і Тисмениці. До комплексу Підгаєцького замку у ХІХ столітті входив також будинок поліційносудового урядовця, про що зазначено в описі: «БУДИНОК ПОЛІЦІЙНО-СУДОВОГО УРЯДОВЦЯ. На вході є ялинові двері до сіней на залізних завісах, з двома гаками, штабою, залізним гачком та дерев’яною клямкою. У сінях, йдучи ліворуч, є одні двері до кімнати, а праворуч – до канцелярії, на залізних завісах та гаках, зі скобою, штабою, залізною клямкою та гачком. У канцелярії повала з тертиць, два вікна, що відкриваються наполовину; на завісах, по два гачки на кожній кватирці, тафель – чотири, простий кахлевий п’єц, який огріває канцелярію та пекарню. Вийшовши, навпроти є двері попередньо згадані, до мешкальної ізби. Двері на залізних завісах та гаках, з руків’яною клямкою, з замком та ключем. Біля дверей простий шафовий комин, простий кахльовий п’єц, який огріває ізбу та альков. Тут підлога та стеля з тертиць, два пів відкриваних вікна, кватирки на заві-
Пам’ятки України / iсторiя та к ульт ура
41
СИЛЬВЕТКИ
Ярослав ФЕДОРУК
АРХЕОГРАФІЯ В «ПАРНАСІ» (1990–1995)
Закінчення. Початок у № 1, 2012
Надія Халак від імені Відділення дарує Ярославу Дашкевичу козацьку вишиту сорочку на день його 80-ліття. На другому плані – Андрій Гречило. Грудень 2006 р.
44
Н
аступним персонажем «Парнасу» стала Надія Халак, яка на час заснування Археографічної комісії була ще Надією Бортняк. Для дослідників історіографії школи Грушевського варто знати, що це одна і та сама особа, яка ще й сьогодні друкує свої статті іноді під різними прізвищами. На початку 90-х років, катастрофічно не встигаючи з Грушевським і Томашівським, Надя взялася за справи ще важливіші для України і збудувала міцну сім’ю. Сам Томашівський, як і покажчики до Грушевського, в кінцевому підсумку були цілком надолужені у подальших роках. Ну, обмовлюся, майже «цілком», бо свою дуже добру дисертацію про Степана Томашівського Надя так і не видала (поки що) друком. Тож деякі не зовсім сумлінні історики, бувало, не втримувалися від спокуси під час праці з чужим машинописом, переписували Надін текст, переставляли слова і фрази на свій лад, а потім той текст видавали за свій власний. Проте в цьому місці мені б хотілося говорити не стільки про Томашівського або Грушевського, скільки про інші речі. Найперше про найважливішу рису характеру, яку я завжди високо цінував у Наді, – її надзвичайну надійність у складних, відповідальних, навіть подекуди критичних ситуаціях, коли кожна людина вимірюється на вагу золота. А по-друге, те, що саме Надя з волі чи, радше, з неволі конструювала ідейні витоки «Парнасу» ще на зламі 1990 і 1991 років. Якось, перебуваючи в комісії, вона взяла в руки папір і почала занотовувати, не приховуючись, якісь цікаві фрази, що ними ми втрійку з Андрієм Гречилом час від часу перекидалися. Ярослав Романович у цей час був десь поза межами кімнати Археографічної комісії, бо в його присутності ми, звісно, не дозволяли собі таку словесну безцеремонність або розкутість, дотримуючись все ж належної нам поваги і статечності. І ось Надя почала вести цей облік різних кинутих у наших стінах фраз. План, який у Наді тоді зароївся в голові, був нею ж озвучений і власноруч у цих фразах занотований: «В кінці видань Грушевського видамо том “Анекдоти Археографічної комісії” (Бортняк)».
Пам’ятки України / iсторiя та к ульт ура
СИЛЬВЕТКИ
Наказ директора Інституту суспільних наук АН УРСР Ярослава Ісаєвича про створення у Львові відділення Археографічної комісії. 27 вересня 1990 р.
Нотаток цих загалом вийшло зовсім мало, бо ж сама натхненниця цієї справи згодом пішла на кілька років у відпустку. Я ж перейняв її естафету, але вів це діло дуже нерегулярно і, порівняно з Надею, неохайно. Книжки з цих анекдотів ніяк би не вийшло, та й анекдотами деякі з цих історій назвати не можна. Швидше – це ще один штрих до неформального життя в нашій Археографічній комісії, а потім в Інституті української археографії у 90-х роках. Та все ж, за Надіним задумом, бодай частково виконую тепер її план у коментарях до «Парнасу». Бо обидва покажчики до «Історії України-Руси» Грушевського вже видано, тож і можна тепер з чистим сумлінням згадати, як ми над ними колись працювали. Ось кілька вибраних нотаток, що переважно стосуються деяких конкретних ситуацій, які у нас виникали: 1. Андрій до мене: «Будеш у Києві, подивися за тамільськими прислів’ями». І далі: «О Господи!» Це після того, як ми з Надею почали з натхненною цікавістю випитувати, навіщо Андрієві здалися в житті тамільські прислів’я і приказки. 2. Надя звертається до мене: «Славку, передзвони в бухгалтерію як старший...» І далі обриває фразу, вкладаючи в неї глибокий зміст, нібито старший за посадою мав би передзвонити в бухгалтерію і про щось там серйозно домо-
витися. Насправді ж кінцева фраза мала звучати: «як старший лаборант», – а запитатися слід було не інакше, як про наявність зарплати для Археографічної комісії або про крайній термін подачі табелю присутності співробітників на роботі. 3. «Особливо хотілось би підкреслити... роль і значення такого феномену, як здоровий глузд українського народу». Це нотатка Наді зі статті одного з авторів, які подавали тези виступу на конференцію з етногенезу, яку ми готували навесні 1991 року. 4. Олег Гірник1 відкриває двері зі сховища, щоб вмикнути світло, і з притиском напівживого бернардинського анахорета кидає фразу: – Зв’яжешся з жінкою – кінець кар’єрі! Він, звичайно, не знав, що Надя все це неодмінно занотує на папері. А тим паче не знав, що десь за рік він зважиться таки піти ченцем до Крехівського монастиря, з якого його все ж витягне красива дівчина Катруся, і вони одружаться, мов у голлівудському гепі-енді. Проте ця метаморфоза Олегового життя змінила, мабуть, фундаментально його нерозважливі погляди, що колись так сильно обурили Надю. 5. Наступний запис почутого Надею в архіві діалогу слід ставити в контекст незабутнього візиту завгоспа Інституту суспільних наук Ярослава Миколайовича в Археографічну комісію з кульковими стержнями перед Новим роком. З розмови заступника директора Інституту і директора ЦДІА: «Горинь В. І.: Що то вже вони Інститут археографії? Мацюк О. Я.: Так. Горинь В. І.: То ми вже їм нічого не дамо!» А історія з візитом була такою. Якось у період кризи на початку 90-х років, одного грудневого вечора, Ярослав Миколайович заходить до нас у комісію й каже: – Прийшов до вас знову з канцелярськими новорічними подарунками, – і урочисто вручає кожному з нас по одному стержню до кулькової ручки! 6. Інший один діалог, занотований Надею: «Пятигорова (вахтер в архіві): Славик, вы были в Киеве?
Пам’ятки України / iсторiя та к ульт ура
45
ПРО АВТОРІВ
2012
№2 (172)
Науково-популярний ілюстрований журнал
ВИДАВЕЦЬ ДП «Національне газетно-журнальне видавництво» Україна 03040, Київ, вул. Васильківська, 1. Тел./факс: +38(044) 498 23 65 Генеральний директор Олеся БІЛАШ
Головний редактор Леся БОГОСЛОВ Наукове редагування Ігоря ГИРИЧА Редагування, коректа Віри КАРПЕНКО Дизайн і верстка Наталії КОВАЛЬ
Оксана Бойко, провідний спеціаліст Інституту «Укрзахідпроектреставрація», кандидат архітектури, дійсний член УНК ICOMOS. Ігор Гирич, заввідділу Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України, кандидат історичних наук. Степан Колодницький, педагог, крає знавець, колишній міський голова Підгайців. Олег Рибчинський, доцент кафедри реставрації та реконструкції архітектурних комплексів Національного університету «Львівська політехніка», кандидат архітектури. Василь Слободян, провідний науковий спеціаліст Інституту «Укрзахідпроектреставрація», кандидат історичних наук, дійсний член УНК ICOMOS. Ярослав Федорук, старший науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України, кандидат історичних наук. В цьому номері використані світлини авторів статей
АДРЕСА РЕДАКЦІЇ Україна 03040, Київ, вул. Васильківська, 1. Тел./факс: +38(044) 498 23 67 E-mail: pamjatky.ukr@gmail.com Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації – КВ № 683 від 01.06.1994
ПАМ’ЯТКИ УКРАЇНИ: історія та культура Передплатний індекс – 74401 ВИХОДИТЬ ЩОМІСЯЦЯ
ДРУКАРНЯ ТОВ «Мега-Поліграф» 04073, Київ, вул. Марка Вовчка, 12/14. Тел. +38(044) 581 68 15
ВАРТІСТЬ ПЕРЕДПЛАТИ
1 місяць 22,66 грн
3 місяці 67,38 грн
6 місяців 133,11 грн
Наклад 500 прим.
Розповсюдження, передплата, реклама Тел. +38(044) 498 23 64, +38(050) 310 56 63
uaculture.com
Передплатний індекс 74401
Передплатити та придбати окремі примірники журналу в електронній версії можна за адресою: http://presspoint.ua/. Така послуга доступна в будь-якій країні світу. Ознайомитись з журналом можна в усіх наукових бібліотеках обласних центрів України та бібліотеках райцентрів Київської області. Довідки за тел.: (044) 498-23-64; e-mail: nvu.kultura.porhun@gmail.com
ТРИВАЄ ПЕРЕДПЛАТА НА 2012 РІК До 10-го березня Ви можете оформити передплату з квітня по червень
П ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ІН
ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС
95220 9
74401
551,87 грн
67,38 грн
ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС
ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС
ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС
74501
37112
74310
45,07 грн
35,88 грн
45,07 грн
ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС
ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС
60969
90269
42,21 грн
26,13 грн
ОФОРМЛЕННЯ ПЕРЕДПЛАТИ НА ДРУГЕ ПІВРІЧЧЯ 2012 р. РОЗПОЧНЕТЬСЯ В КВІТНІ. передплати на друге півріччя 2012 року розпочнеться в квітні місяці. Передплату Оформлення можна оформити в будь-якому поштовому відділенні зв’язку України, через Передплату можна оформити в будь-якому поштовому відділенні зв’язку України, через передплатні передплатні агентства, а також у редакції. а також у редакції Газетно-журнального видавництва Міністерства культури України У країнахагентства, далекого зарубіжжя оформити передплату на всі наші видання можна через сайт У країнах далекого зарубіжжя оформити передплату на всі наші видання www.presa.ua, на сторінці «Передплата On-Line». черезокремі сайт www.presa.ua, на сторінці «Передплата On-Line»версії можливо Передплатити та можна придбати примірники видань в електронній за адресою: http://presspoint.ua/. Така послуга доступна в будь-якій країні світу. Довідки за тел.: (044) 498-23-64 e-mail: nvu.kultura.porhun@gmail.com
Довідки за тел.: (044) 498-23-64; e-mail: nvu.kultura.porhun@gmail.com
ISSN 0131-2685
Пам’ятки України: історія та культура. – 2012. – № 2. – С. 1–56.
Індекс 74401