Культура і життя Спецвипуск

Спецвипуск вересень, 2013

Загальнодержавна українська газета

www.uaculture.com

20 головних фактів про 20-ий Форум Схема розміщення учасників Форуму Інтерв’ю з Олександрою Коваль Враження про книжкове свято Олександр Афонін про стан книговидання в Україні КОМАНДА ГРОМАДСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ «ФОРУМ ВИДАВЦІВ»

Партнери Форуму

Культура

20-й Форум видавців 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Спецвипуск вересень, 2013 р.

12 – 15 ВЕРЕСНЯ 2013 р.

20+ головних фактів про 20-ий Форум видавців у Львові: 5 000 000 поінформованих про Форум видавців в Україні і за кордоном 100 000 книжок привезуть учасники, з них майже 10 000 – це нові видання 50 000 очікуваних відвідувачів 10 000 осіб, які слідкують за нашими новинами у соціальних мережах: Facebook, YouTube, ВКонтакте 711 зареєстрованих учасників, в т.ч. 362 автори, 220 видавців 380 акредитованих журналістів із 230 українських та іноземних ЗМІ,

500 анонсів та інших публікацій в українських ЗМІ (станом на 3.09) 150 волонтерів 408 книжок, номінованих на здобуття премії «Найкраща книга Форуму 2013», від 85 видавництв 771 захід у програмі 250 автограф-сесій 23 країни світу: Польща, Росія, Німеччина, Чехія, США, Канада, Білорусь, Грузія, Вірменія, Велика Британія, Франція, Данія, Латвія, Литва, Колум-

бія, Румунія, Сербія, Словаччина, Швеція, Швейцарія, Австралія, Каталонія і Нова Зеландія. Вперше! Встановлений статус «Країна – Почесний Гість». Цей статус отримала Республіка Польща, представляючи програму, що включає 53 заходи.

48 учасників у складі польської делегації.

Фестиваль ТРАНСЛІТ – наймасштабніший в Україні проект, спрямований на промоцію перекладацької діяльності. Основний захід фестивалю – публічна дискусія «Вулиця із двостороннім рухом: український переклад за останні 20 років», за участі перекладачів, видавців, авторів, науковців та підсумує результати досліджень перекладів українською мовою, а також з української іншими мовами.

9-та Молода Республіка Поетів. Конкурс-фестиваль поезії молодих (до 25 років) авторів. На конкурс надійшли заявки від 99 поетів. 10 призерів прочитають свої твори на гала-концерті фестивалю 14 вересня. Ніч поезії та музики нон-стоп – найдавніший (з 1997 р.) і найпопулярніший (близько 2 тисяч відвідувачів) захід Форуму видавців. До цьогорічної програми входять: поезія Енріка Казасеса (Enric Casasses), Лінор Горалік, Клауса Анкерсена (Claus Ankersen), Бахита Кенжеєва, Томаша Ружицького (Tomasz Rozycki), Еугеніуша Ткачишина-Дицького (Eugeniusz Tkaczyszyn-Dycki), Юрка Іздрика, Галини Крук, Івана Малковича та ін. Співатимуть музичні гурти PabloPavo i Ludziki (Польща), Ян Бедерман (Росія), DRUMТИАТР та ZAPASKA .

Редакційні візити 3-денні робочі візити 15-ти редакторів, видавців, культурних журналістів з Польщі, Німеччини, Франції, Швейцарії, Шотландії, Вірменії, Грузії, Словаччини, Швеції, Чехії. Спрямовані на широке представлення українського книжкового ринку європейським редакторам, видавцям, культурним журналістам, перекладачам

Зірковим гостем 20. Форуму видавців у Львові є всесвітньо визнаний філософ і культуролог Зигмунт Бауман (Zygmunt Bauman).

20-ий ФОРУМ ВИДАВЦІВ У ЛЬВОВІ ЦЕ: Найбільший у світі ярмарок української книги: Працюватиме 12 – 15 вересня у Палаці мистецтв (вул. Коперника, 17) і на проспекті Свободи Львівський міжнародний літературний фестиваль – найбільший у Центрально-Східній Європі. Про це свідчать 362 автори з України та 22 країн світу і 310 подій у програмі. Фестиваль очолює п’ятірку найкращих осінніх книжкових заходів світу за версією Forbes. Найцікавіші проекти цьогорічного Літературного фестивалю: Польща – Почесний Гість 20 Форуму видавців у Львові. Головні заходи польської програми: Лекція Зигмунта Баумана «Невелике доповнення до довгої соціальної історії часу» Презентація книжки Данути Валенси «Мрії і таємниці» Круглий стіл: «Польща і Україна в останньому десятилітті» за участі депутата ЄП Павла Коваля Презентація книги Кшиштофа Зануссі «Пора вмирати», демонстрація фільмів Круглий стіл «Вплив мас-медіа на розвиток суспільства» за участі Яцка Жаковського, Матвєя Ганапольського, Володимира Мостового і Андрія Куликова Поетичний потяг Чернівці – Львів спільно з MERIDIAN CZERNOWITZ. 9 вересня з Чернівців до Львова вирушить потяг №136 з поетами з 16 країн світу на борту. Рівно о 15.51 у потязі розпочнуться поетичні читання . А 10 – 15 вересня читання продовжаться на заходах 20. Форуму видавців. Фокусна тема – «Жінка у світі, що змінюється», на яку організаторів надихнула Ольга Кобилянська (1863– 1942 рр.), письменниця, яку називають першою українською феміністкою і 150-річчя з дня народження якої відзначається цього року. Фестиваль «КОНТЕКСТ-2» – продовження програми створення, підтримки і розвитку інфраструктури, яка обслуговує літературний процес. Програму втілює ГО «Форум видавців» за підтримки Програми і3 «Ідея – Імпульс – Інновація» Фонду Ріната Ахметова «Розвиток України».

Урочистості з нагоди 20-річчя Форуму видавців у Львові відбудуться 11 вересня у Львівській обласній філармонії. Урочиста церемонія вручення книжкової премії «Найкраща книга Форуму-2013» Традиційно відбудеться у перший день ярмарку (12 вересня) у Львівській обласній філармонії. На почесну премію у цьому році претендують 80 видавництв і 340 книжок.

20 лауреатів конкурсу отримають відзнаки і грошові премії. Видавничий бізнес-форум Спеціальний гість – Едвард Навотка (Edward Navotka), засновник і головний редактор порталу publishingperspectives.com, який називають «видавничим ВВС», виступить з лекціями «Чи справді Америка проти світу: правда про Amazon, Apple, Microsoft and Google» та «Книговидання в еру глобалізації: чудово, хвилююче, що далі?», а також подискутує з українськими видавцями про авторське право, електронні книги й підручники.

Презентація результатів першого всеукраїнського дослідження «Читання книжок в Україні». Що і скільки читають дорослі та маленькі українці? Чому значна частина українців не читають або рідко читають книжки? Наскільки поширеним в Україні стало скачування літератури? На ці та інші питання відповідатимуть Гліб Вишлінський (GfK Ukraine), Олександра Коваль («Форум видавців») та Михайло Шуранов («Київстар»). Презентація книги «Імператор усіх хвороб: Біографія раку» лауреата Пулітцерівської премії Сіддхартхи Мукерджі (Видавництво Жупанського) Модеруватиме презентацію Ольга Герасим’юк. Проводиться за підтримки фонду Ріната Ахметова «Розвиток України». Благодійна акція для пенсіонерів «Третій вік: Задоволення від читання» Найголовніше – всі охочі пенсіонери відвідають ярмарок безкоштовно, а перші 8 тисяч з них отримають знижку 20 грн. на придбання книжок українських видавництв. . У рамках благодійної акції відбудеться 6 зустрічей старшого покоління з письменниками і культурними діячами, IV Львівський бібліотечний форум 11 заходів у програмі для всіх, хто пов'язаний фахом або інтересом з бібліотечною справою. Бібліофорум проводиться у партнерстві з Українською бібліотечною асоціацією. Бібліофорум відкриватиме конференція на тему «Сучасні проблеми діяльності бібліотеки в умовах інформаційного суспільства». Офіційне відкриття 20-го Форуму видавців у Львові відбудеться 12 вересня о 10.30 у Палаці Мистецтв (вул. Коперніка, 17)

20-ИЙ ФОРУМ ВИДАВЦІВ У ЛЬВОВІ ОРГАНІЗОВУЮТЬ І ДОПОМАГАЮТЬ: Співорганізатори: Львівська обласна рада, Львівська обласна державна адміністрація, Львівська міська рада, Державний комітет телебачення і радіомовлення України, Національна Рада України з питань телебачення і радіомовлення, Українська асоціація видавців та книгорозповсюджувачів, Українська бібліотечна асоціація, ТРК Львів, Національний університет «Львівська політехніка», Міністерство культури і національної спадщини (MKiDN) Республіки Польща, Польський інститут у Києві, Інститут Книжки, Book Plаtform, Next Page Foundation Рік

Органи державного управління: Департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю ЛОДА, Департамент з питань культури, національностей та релігій ЛОДА, Департамент з питань освіти, науки, сім’ї та молоді ЛОДА, Департамент міжнародного співробітництва та туризму ЛОДА, Управління культури ЛМР, Управління освіти ЛМР, Управління інформаційної політики та зовнішніх відносин ЛМР

Іноземні дипломатичні установи та культурні фонди: Посольство Сполучених Штатів Америки в Україні, Генеральне консульство Республіки Польща у Львові, Генеральне консульство Чеської Республіки у Львові, проект Schriftzüge від Гете інституту в Україні, Австрійський культурний форум, OEAD, DONAU LOUNGE За сприяння: Благодійного фонду Ріната Ахметова «Розвиток України», Фонду Арсенія Яценюка «Відкрий Україну», Фонду «Україна-3000», Фонду «Нові традиції»

1994

1995

1996

1997

1998

1999

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

Кількість учасників, всього

58

114

167

246

328

350

467

517

559

582

718

752

758

785

820

854

883

1165

764

Кількість країн

1

1

2

3

3

3

3

3

3

4

4

3

13

9

10

19

25

25

18

2 000

4 000

Кількість заходів у програмі

25

26

26

28

30

31

34

88

74

104

199

247

259

286

313

386

404

420

470

Кількість ЗМІ

8

13

25

31

42

47

48

60

73

85

177

181

198

221

229

233

242

234

236

Кількість медіа-виходів

141

172

213

235

584

463

497

543

571

589

618

650

670

Кількість партнерів

10

10

11

15

19

19

26

20

22

26

31

35

40

0

0

0

0

0

0

30

45

45

80

80

120

130

Кількість відвідувачів

Кількість волонтерів (орієнтовно)

0

0

6 000 10 000 15 000 20 000 30 000 34 000 38 000 44 000 46 000 48 000 51 000 54 000 54 000 51 000 49 000 46 000 42 000

0

0

0

0

Культура Спецвипуск вересень, 2013 р.

Про Форум письменники і поети

123456

Моя книжково-львіська залежність ЛАРИСА ДЕНИСЕНКО У мене не так багато залежностей: кава, книжки, мандрівки, діалоги людей на вулицях. До цього переліку додалася моя вереснева залежність – бути у Львові на Форумі видавців. Бути у Львові – як це прекрасно звучить!Одразу наспівуєш якунебудь батярську пісню. Бо ж «тіко у Львові» – пити духмяну терпку каву, читати книжки, гортаючи сторінки так, що, часом перетворюєш книжку на елегантне дамське віяло, слухати тексти, смакувати новою поезією та прозою, усміхатися читачам, письменникам, небайдужим до книжки стороннім людям. Відчувати себе персонажем, вписаним в український літературний контекст або ж текст. Так сталося, що 2013 рік – десятиріччя моєї присутності в українській літературі й на Форумі. Мій перший Форум відбувся у 2003 році. Тоді я не знала нікого, нічого, вперше мене затягнуло в ці вересневі події. Було тепло, трохи дощило. Моя добра подруга Соломія Зінчук у крамничці «Дзига» показала мені керамічну фігурку равликів, котра стала першим равликом у моїй ко-

лекції, моїй равлині. Я тоді ще не знала, що саме равлик є символом Львівського форуму видавців. Рука потягнулася до цієї неквапливої істоти з ніжними ріжками, і я пригорнула її до серця. Так само хтось уперше ніжно пригорнув до серця мою першу книжку «Забавки з плоті та крові». Ми жили в польському маєтку недалеко від центру Львова. Крісло-гойдалка стояло на веранді, задовольняючи потреби двох віків людини – дитинства та зрілості; таємнича розложиста сосна біля садиби колисала або ж диригувала процесом, і дихати було дуже легко, і хотілося дихати… Потім було перше знайомство з містом. Я й раніше приїздила до Львова, але помітила, що знайомство з містом великою мірою залежить від того, з ким та заради чого ти туди їдеш. Я знала Львів екскурсійний, я знала Львів діловий, юридичний, а тепер я дізналася, що таке Львів книжковий. Медитативне читання за кавою, шурхотіння збитого дощем листя під ногами, цокіт підборів за твоєю спиною… Озираєшся – дівчина витягує з сумки твою книжку, з рук падає парасоля, з плеча падає сумка, а вона каже: «Пані Ларисо, нарешті

вас наздогнала, підпишіть!» І ти застигаєш під цим дощем, падає вже твоя сумка, валиться твоя парасоля, і ти пишеш: «Хай вас завжди зігріває улюблений напій та кохана людина поряд». І граєш в усмішковий пінгпонг. Як я люблю цю гру, як вона популярна в ці львівські дні книжкового форуму!

Тогоріч ми заїхали до Василіянського монастиря, до печер відлюдників, до Жовкви. Усе це, таке різне і таке суголосне, грало на Львівську атмосферу, і навіть навіжений наркоман, котрий причепився до мене в маршрутці: «Я знайду тебе, сонце, блін-на, усюди знайду…» Кожний форумний рік дарував мені саме це, від чого я залежна: гарну каву, нові книжки, нових персонажів, цікаві знайомства, нові мандрівки, маленькі та великі львівські відчуття, підслухані слова, людей та будинки, без котрих я не уявляю мій Львів. Важко уявити Львів та Форум, зокрема, без акторки Оксанки Прохорець та її гостинної оселі, де ми щороку збираємося до відходу потягів та робимо фотографію, де ми дружно сидимо за столом, щасливі личка задрані догори, бо там сидить Оксанка на своєму ліжечку під стелею та фотографує нас. І кожна традиційна фотографія, можливо, фіксує сиве волосся, котре з’являється на наших головах, як і роки, що проявляються на наших обличчях, засвідчує, що ми зріємо, набираємося досвіду і посилюємо нашу львівську неймовірно-прекрасну залежність.

Форум – це люди ЛЮБКО ДЕРЕШ Для мене Форум – це чудова нагода зустрітися з близькими мені людьми. Для мене Форум – це в першу чергу люди, а не книги, і те спілкування, яке в нас є. Це також атмосфера свята, коли раптом для людей дуже важливими стають усі речі, пов’язані з книгами, зі словом, коли люди занурюються в ідеї і смак до літератури. Це можливість близько поспілкуватися з читачами, отримати від них заряд ентузіазму, передати їм щось від себе, якийсь поштовх, настрій, слово. Форум – це ціла палітра таких смаків до літературної атмосфери. Найбільше мені запам’ятався Форум у 2004-му році, коли я ближче заприятелював із покійним тепер Юрком Покальчуком. Тоді ми приймали у Львові товариство російських літераторів, серед яких були Макс Фрай і молода російська письменниця Ксенія Букша. Посередником між Україною та Росією виступив Грицько Охотін, директор нашумілої тоді книгарні-кав’ярні «Відкрите кафе», в якому я мав нагоду працювати. Надихавшись святковою атмосферою Форуму, заохочені Юрком Покальчуком, ми втрьох, у дуже літературному настрої, розпочали мандрівку, яка дала початок дуже гарному і глибокому спілкуванню.

Відчуття культурного шоку ЛЮДМИЛА ТАРАН Будь-який спогад у мене – передусім картинка чи настрій. У самому серці Львова – яскравий доброзичливий вир, миле серцю збіговисько людей, які потенційно – твої однодумці. Що може бути привабливішим для інтроверта, котрий на рівні інстинкту мав би боятися будьякого натовпу? Відчуття культурного шоку. Саме так. До першого приїзду на Форум видавців я навіть не уявляла, що таке Книжковий Ярмарок саме такого формату. Совок викривив фактично все, до чого доторкався. Не повірите: про перші приїзди до Львова на Форум я докладно писала до свого щоденника… Почуття не вивітрилося – стало іншим. Склалося ціле віяло поглядів на цю культурну Подію журналістки, просто киянки-читачки, учасниці фестивалів, письменниці, котра «відпрацьовувала» автограф-сесії, члена конкурсного журі. Як журналістка не раз мала писати про цифри й факти, робити певний

аналіз. Але, скажу відверто, стосовно Форуму в мені завжди переважав не аналітик, а людина емоції. Може, через те майже не мала якихось претензій до організації заходів, усіх неминучих накладок і непорозумінь. Якось воно мене обходило. Ну, звісно, мене ж чи не на самім початку «купили»… Олександра Коваль подарувала найпершого українського Бруно Шульца в перекладі Андрія Шкраб'юка. Здійснилася моя столітня мрія! Що хто казав би, але в час, коли чи не все поспільство українське було розгублене, перейняте елементарним виживанням, раптом з’являється така Громадська Ініціатива – заснувати Книжкове Свято.

1993-й. Не на часі? Стратегічний вимір! Що посієш – те пожнеш. Досі, хоч у нас постав не один книжковий ярмарок, жоден із них, як на мене, не зрівняється із Львівським Форумом. Хай буде їх багато й різних, але цей, у серці українського європейського міста, нехай збереже своє обличчя, унікальність. Процвітання, довголіття й моря нових читачів!

У клунках і торбах у мене книжки АНДРІЙ ЛЮБКА Для мене Форум і його фестиваль-супутник – ключова й найголовніша книжково-літературна подія року. По-перше, це гігантський майданчик зустрічей, і не тільки письменників із читачами, а й письменників із письменниками, журналістами, видавцями, перекладачами. У ситуації браку книгарень Форум для України є ще й місцем, де можна купити українську книжку, побачити новинки, ознайомитися з пропозицією й планами видавництв. Я завжди виїжджаю зі львівського Форуму, як типовий закарпатський заробітчанин, от

тільки в клунках і торбах у мене книжки, яких в Ужгороді вдень зі свічкою не знайти. Словом, Львівський Форум видавців виконує ту ж функцію для українських гуманітаріїв, що й римський форум – центр міста, місце зустрічі, нарад, проведення віче й переговорів, укладення договорів. Мені подобається, що Форум почав «обростати» й навкололітературними подіями: концертами, дискусіями, виставками. Тож поза завжди добрими літературними читаннями, я б окремо звернув увагу на концерт ПЕРКАЛАБи, наприклад, чи «Внутрішній джихад» Семенчука й Іздрика.

20-й Форум видавців 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Культура Спецвипуск вересень, 2013 р.

Олександра Коваль: «Я хочу, щоб львівський Форум розростався» …Коли львів’яни вживають слово «форум», то тут, безперечно, йдеться лише про одну подію, яка уже давно стала візиткою міста «Форум видавців у Львові». Від початку свого заснування й аж до сьогодні, переживши різні часи і перипетії, ця подія настільки утвердилася, що нині є однієюз найвагоміших міжнародних культурних подій не тільки міста, а й усієї України і навіть Центрально-Східної Європи.

Сьогодні Форум видавців у Львові – це величезний книжковий ярмарок, читацький і письменницький майданчик, місце ділових зустрічей книговидавців, дискусій, зустрічей письменників із читачами, це окремі літературний, перекладацький, бібліотечний фестивалі, свято безперервної поезії, яке триває й ночами, і багато мистецьких навколокнижкових подій. Про розмах цього заходу говорить уже сама його програма, яка налічує їх кілька сотень, а їх поліграфічне оформлення стає товстенькою книжкою. Й за усім цим величезним гармидером ховається постать львів’янки Олександри Коваль, яка десь за кулісами тримає руку на пульті усіх цих заходів, планує їх, організовує, продумує усе до найменших дрібниць. А як усе починалося у вже далекому 1994 році? Пригадуєте? Тоді все розвалювалося, країну поглинали перманентні кризи, люди зубожіли, попри те, що були мільйонерами з тодішніми купоно-карбованцями. Львівська інтелігенція стояла на польських базарах, продаючи усілякий дріб’язок і горілку. І як в оцих умовах зародилася ідея Форуму видавців? Яким був перший Форум, як він розвивався і, яке його майбутнє? Про це – в розмові з Олександрою Коваль, керівником громадської організації «Форум видавців», організаторкою Національного книжкового Форму видавців у Львові.

– Як сталося, що після закінчення технічного вузу, працюючи в галузі теплоенергетики, Ви прийшли до книжки, до гуманітарної сфери ?

– Це випадковість, як і більшість того, що трапляється з людиною. Я любила читати, але ніколи серйозно не задумувалася над тим, щоб своє життя пов’язати з книгою. У мене не було якихось амбітних планів на життя, та й ситуація тодішнього Радянського Союзу цьому не сприяла. Мій батько, який був репресований і 10 років провів у Воркутлагу, вважав, що його діти мають бути готовими до таборів і відповідно до цього обирати спеціальність. Найкращі шанси, на його думку, там би мав лікар, але я поступила в лісотехнічний інститут. Чому? Бо туди йшла моя приятелька. Вчилася на механічному факультеті, правда, до жодного верстата близько не підходила. Залишилася працювати в лісотехнічному інституті в науковому секторі. Я постійно брала участь у студентських наукових конференціях, але ні наукова, ні викладацька кар’єри мене не приваблювали. І я собі пливла за течією. Якийсь ланцюжок випадкових збігів привів мене до видавничої діяльності. Я й досі не розумію

чому так сталося. Це було видавництво «Фенікс», яке проіснувало досить мало часу. Я була там заступником редактора, і ми видали всього кілька книжок, але таких, якими може пишатися кожне велике видавництво: «Історію України для дітей» Антона Лотоцького, один з варіантів «Історії України» Івана Крип’якевича, роман Клима Поліщука про Нестора Махна і першу в Україні збірку віршів Василя Стуса «Передчуття» в прекрасному оформленні львівських художників Михайла Красника і Михайла Москаля. З таким доробком я звернулася до львівської «Просвіти», вблагавши Романа Іваничука, тодішнього голову товариства, відкрити видавничий відділ . Це був гарний час, ми не встигали видавати: стотисячні тиражі розходилися за лічені дні, от тільки папір дістати було важко. Але все дуже швидко закінчилося. У 1992-у році почалася велетенська

живати в цих важких умовах. Ідею проведення такого форуму підкинув тодішній голова правління Міжнародного фонду «Відродження» Богдан Кравченко. Саме з цієї поради і гранту, виділеного на закупівлю двох комп’ютерів «Apple» для нашого офісу і оплату готелю для видавців (які інакше не змогли б приїхати, бо настільки поганою була фінансова ситуація) й розпочалася історія Форуму видавців у Львові. Уперше він відбувся 18-23 вересня 1994 року в приміщенні Національного музею у Львові. Видавці приїхали поспілкуватися, але й привезли із собою книжки – користалися будь-якою нагодою, щоб їх продати. У нас відбулося багато цікавих і конструктивних дискусій. Перед тим, навесні, я їздила до Варшави, де познайомилася з керівниками польської видавничої асоціації, які погодилися приїхати на Форум і поділитися

криза, гіперінфляція, усе дорожчало, а ті купони, які нам тоді видавали, знецінювалися не по днях, а по годинах. Якщо нам вранці видавали зарплату, то ввечері за неї вже купити можна було вдвічі менше. Це відбилося на книгодрукуванні: поки книжку готували до друку, друкували, виручені з продажу попередніх книжок гроші знецінювалися. За них уже не можна було нічого видати. Та й залишалися попередні тиражі, цілі їх гори зберігалися у приміщенні, де раніше відбувалися збори Товариства. Книготорговельна мережа зникла, наче її й не було. Я прийшла з іншої сфери і не мала жодних контактів у цій галузі. І таких нових видавців, як я, було багато. Я почала шукати порад: познайомилася з кількома київськими видавцями, ми зрозуміли, що проблеми в усіх спільні й почали готуватися до створення Асоціації видавців (вона була створена влітку 1994р.), одночасно готуючи форум видавців у Львові, таку собі одноразову конференцію, на якій мали б зібратися всі активні видавці і порадитися, як ви-

своїм досвідом книговидання в ринкових умовах. Так усе й почалося. Форум видавців від самого початку був схожий на «стандартний» європейський книжковий ярмарок, тобто містив компонент книжкової торгівлі, фахових дискусій і презентаційних заходів. Цим він відрізнявся від українських ярмарків, які ще за кілька років до того проводилися в Харкові, Запоріжжі, Києві. Коли наступного року я побувала на міжнародних книжкових ярмарках у Варшаві і Франкфурті, – уже точно знала, яким має бути Форум видавців у Львові: потрібним, таким, щоб стояли черги. І через кілька років так сталося.

– Це справді був важкий час. Як Вам вдалося провести наступний Форум?

– Про якесь продовження тоді не йшлося. Я думала, що це буде одноразова акція: зійшлися, поговорили, розійшлися, але навесні наступного року до нашого видавництва почали телефонувати видавці й питати: «Коли буде Форум? Ми вже до нього готуємося». І ми вирішили

його провести ще раз. А потім ще раз… Перші два-три роки це було досить легко: учасників мало, приміщення безкоштовне, видавці нічого не платили за участь, тож і вимоги до якості організації були не надто високими. Із зростанням Форуму збільшилися зусилля й витрати часу, якого потребувала підготовка; потрібно було складати бізнес-плани, бюджет, думати про рекламу, програму заходів... Приміщення Національного музею стало замалим, а щоб Форум виглядав як Франкфуртський книжковий ярмарок, потрібно було, принаймні, побудувати виставкові стенди. У щойно відкритому Палаці мистецтв, куди ми перебралися у 1996-му, було просторо, навіть занадто, але вже наступного року нас змусили заплатити за оренду… Символічної оплати, яку ми брали від учасників, не вистачало на покриття всіх форумних витрат і доводилося його дофінансовувати від доходів видавництва, яке знову потрохи ставало на ноги. Ще 4-5 років ми тягнули і Форум, і видавництво, але на початку 2000-х довелося зробити вибір. Порадившись, ми обрали Форум, а видавничу діяльність припинили «на піку популярності», після видання першої української енциклопедії «УСЕ». І я досі не знаю, чи це був правильний вибір… Форум розвивався потроху, спочатку певне кількісне зростання, опісля – якісні зміни: спочатку це були фахові дискусії плюс маленький книжковий ярмарок, потім зросла кількість дискусій і кількість яточок; через три роки додалася виразна літературна програма, а ще пізніше, крім літературних зустрічей, з’явилися інтелектуальні дискусії, ми почали запрошувати іноземців. Я з сумом і любов’ю згадую незабутнього Назара Гончара, який привіз до нас першу групу австрійських поетів, започаткувавши літературний фестиваль «СКРИПТИ/INSCRIPTIS», який кілька років потому перетворився на один з найбільших у Центрально-Східній Європі літературних фестивалів .

– Як усе ж таки цей маленький форум перетворився в такий гармидер із величезною кількістю заходів?

– Що Форум поступово і впевнено іде вгору, стало зрозуміло в 1998 році. Саме тоді сталася глобальна фінансова криза, Росія на початку вересня оголосила дефолт, росіяни втратили в банках усі свої заощадження, гривня за лічені дні подешевшала вдвічі, й у людей був панічний настрій. Ще надто свіжими були згадки про купоно-карбованці, які носили не в гаманцях, а в папках… Я думала, що Форум не відбудеться, але люди, на диво, прийшли і купували книжки навіть більше, ніж завжди. Можливо, хотіли швидко позбутися грошей, щоб їх не з’їла інфляція. Навколо була тривога, готова перерости в паніку, а на Форумі – чудова погода, прекрасний виторг і оптимістичний прогноз… А вже наступного, 1999-го року, кількість учасників подвоїлася.

– Складається враження, що останні Форуми – це вже якісь некеровані явища з їхньою величезною кількістю заходів, презентацій, зустрічей, біготнею…

– Велика кількість різноманітних заходів – це саме те, що ми й хотіли зробити:

Культура Спецвипуск вересень, 2013 р. ярмарок з літературним фестивалем і подіями на будь-який смак, цікавий не лише інтелектуалам, людям творчих професій, але й вчителям, банківським працівникам, студентам і пенсіонерам. Так є у Франкфурті, Лейпцигу, Парижі, Москві, Варшаві, – скрізь, де мені довелося побувати. Маленький «український» ярмарок, де відвідувачам пропонується лише кілька десятків заходів, – це неправильно. Організатори мають враховувати велетенську різноманітність людських запитів і смаків. У нас навіть видавці не завжди встигають за цими запитами, то принаймні на Форумі кожен автор має бути почутим і знайти-таки своїх шанувальників, а кожен читач – відкрити «свого» автора. Я за те, щоб усі мали свій вибір: комусь подобається мейнстрім, а комусь – нішева література, комусь наукова, а іншому – треш. Є й такі, що читають усе перелічене і ще просять чогось новенького, тому на ярмарку має бути все і в достатній кількості, на будь-який витончений чи примітивний смак, на будьякий гаманець.

– Як плануються заходи Форуму?

– Підготовка починається через місяць-два після закінчення попереднього Форуму. Деяких гостей доводиться запрошувати навіть за 2-3 роки. Нашого цьогорічного гостя, культуролога і філософа Зигмунта Баумана ми чекали від 2011-го, і лише нині він знайшов час у своєму напруженому розкладі – всього півтора дні! Відомих авторів потрібно запрошувати дуже завчасно і переговори ці, буває, тривають місяцями. І дуже часто, вже після усіх погоджень, надходить відмова, як уже кілька разів трапилося з Людмилою Улицькою і Мішелем Уельбеком. Тоді доводиться починати все спочатку. Запрошувати одразу кількох авторів на роль «почесного гостя» неможливо: а раптом усі погодяться? Відомі автори потребують надвисоких затрат, гонорарів, а в нашому бюджеті коштів на це немає. Домовляємося з видавцями, посольствами, культурними центрами інших країн. І вони радо допомагають, насамперед це стосується Польського Інституту в Києві, краківського Інституту Книжки. Деколи долучається Гете-Інститут, Французький Інститут та деякі інші.

– Яким Вам бачиться подальший розвиток Львівського Форуму видавців?

– Форум зростатиме, тому що ми не маємо вибору. Я часто це кажу і не втомлююся повторювати: Лейпцизький книжковий ярмарок, який, як і Форум видавців, є «національним», а не міжнародним, як Франкфуртський, проводиться в місті, меншому за Львів, але сам ярмарок – у десять разів більший за Форум. І відвідує його вп’ятеро більше людей – понад 160 тисяч! Приїжджає вся Німеччина, бо це ярмарок читачів, а вся країна читає, культура читання там надзвичайно висока і культивується на всіх рівнях… Нам лишається тільки заздрити і переймати досвід Ще в 1995 році мене запросили зробити доповідь на Франкфуртському книжковому ярмарку про український книжковий ринок. На цю подію зібралося дуже багато зацікавлених видавців з різних країн, усі хотіли дізнатися про перспективи співпраці на новому величезному 50-мільйонному ринку. І мені досі прикро, що українські видавці не скористалися шансом, що Україна досі практично невидима на видавничій карті світу. У нас видається дуже мало світових бестселерів, а ті, що є, продаються значно гірше за російські. І справа не тільки в ціні і купівельній

20-й Форум видавців спроможності, а в жалюгідно низькому попиті українців на книжки. Це ще потрібно дослідити, чому ми, українці, на відміну від німців і росіян, так швидко втратили життєво необхідний навик – читання, а зрозумівши – вживати заходів, щоб негайно повернутися до решти цивілізованого світу. Тоді зросте і попит, разом з ним пропозиція, видавців стане більше. З’являться нові письменники. Тільки таким чином Форум може розвиватися. Починати ж потрібно від читачів.

– Що роблять у цьому напрямку німці? Що варто від них запозичити?

– По-перше, у них культура читання культивується здавна. У Лейпцигу до видавничих стендів приходять школярі, яким вчителі загадали побувати на ярмарку і написати есе про побачене. Уявіть: кожен лейпцизький школяр має відвідати книжковий ярмарок, а багатьом нашим школярам у цьому році сказали написати про українську літературу? І роблять лейпцизькі школярі це з радістю, а не з-під палки, тому що книжки оточують їх скрізь змалечку. У нас – інакше. Подекуди в школах можна почути: ви заважаєте навчальному процесові... Експоцентр, де відбувається Лейпцизький ярмарок, наполовину належить місту, й організатори звільнені від половини орендної плати, а ми змушені оплачувати всі послуги за комерційними тарифами. Також у Лейпцигу, та й у всій Німеччині постійно діють усілякі потужні програми підтримки читання, промоції літератури, сприяння перекладам… Завдяки цим програмам на Лейпцизький і Франкфуртський книжковий ярмарок

– Львовом час від часу поширюються чутки, що книжковий Форум переїде до столиці. Це можливо?

– А хто його там буде робити? Ми усі тут. Та й чи уявляє собі хтось Львів без Форуму? Крім того, саме тут ми започаткували різні проекти на підтримку дитячого читання; їх нам звичніше й зручніше реалізувати саме у Львові. Я маю на увазі фестиваль дитячого читання «Книгоманія», який проводимо в травні, починаючи з 2007 року...

– І тоді по Львову ходять діти в костюмах літературних героїв. Де Ви запозичили цю ідею?

– Також у Лейпцигу. Там діти з власної волі ходять по всьому місту в костюмах літературних героїв упродовж усіх днів ярмарку, а у Львові ми організовуємо їх парад. Я знаю дітей, які беруть участь у цьому параді вже кілька років. Їм це подобається, і я думаю, що вони навіть самі проявили б ініціативу… Я мрію про те, що з роками наша школа, освіта стане відкритішою до сучасної літератури, і вчителі, чиновники від освіти зрозуміють, що багато знань діти можуть отримувати не в шкількних класах, а поза ними, а для розвитку дитини іноді кориснішими є не так знання, як враження.

– У яких заходах під час Форуму Ви особисто берете участь, окрім відкриття, закриття?

– От у них і беру участь (сміється). Насправді цих офіційних заходів є значно більше: це прес-конференції, заходи за участі найповажніших гостей, заходи для фахівців книжкового ринку, на які намагаємося запросити відомих експертів з

приїжджають сотні іноземних авторів та перекладачів, дослідники книжкового ринку, фахівці з промоції читання. Там відбувається обмін досвідом, обговорюються перспективи і проблеми, вибудовуються стратегії. У Львові, в Україні має бути те саме. Має зростати державна і суспільна підтримка читання і розвитку видавничої справи. Якщо люди читатимуть більше, а вони просто змушені читати більше, щоб повноцінно функціонувати в теперішньому інформаційному суспільстві, – Форум зростатиме сам по собі, разом з підвищенням попиту на інтелектуальний, фаховий та розважальний продукт, яким є література. Байдуже, в паперовому чи в електронному вигляді, але потрібна ще й інфраструктура. У Львові досі немає експоцентру, і коли він з’явиться – невідомо. Колись один видавець на подібні запитання відповідав: «Не може бути Форум видавців кращим, ніж весь український книжковий ринок. Форум віддзеркалює те, чим ми є і що ми робимо».

інших країн. Цього року до нас приїде, за підтримки Посольства США, американець Едвард Навотка, головний редактор найпотужнішого фахового видавничого порталу PublishingPerspectives.com Я «полювала» на нього понад 2 роки! Вірю: якщо він напише про українських авторів, видавництва, про наш Форум – щось обов’язково зміниться на краще. У цьому році ми вже вдруге проводимо акцію «Третій вік: задоволення від читання», скеровану на збільшення соціальної активності і залучення до культурних подій людей з сивими скронями і молодими серцями. Для них і вхід на форум безкоштовний, і знижка 20 грн. на книжки, і безкоштовний концерт, і вистава «Мама Маріца», і зустрічі з відомими письменницями Еммою Андієвською, Тетяною Толстою, Наталкою Бабіною, так що я піду й туди, і закликаю всіх людей мого віку й старших не сидіти вдома, а насолоджуватися читанням і життям.

12345678 Піду на зустріч із Джеремі Стронгом, найсмішнішим дитячим автором з Великої Британії, якого привозить Видавництво Старого Лева. На Януша Леона Вишневського, на зустріч з колишньою першою леді демократичної Польщі Данутою Валенсою. Піду на складну дискусію, присвячену проблемам безнадійних, особливо ракових хворих. Дискусія проводиться з ініціативи і за сприяння фонду Ріната Ахметова «Розвиток України» з нагоди видання книжки Сіддхартхи Мукерджі «Імператор хвороб: історія раку» (видавництво Жупанського), яка здобула Пуліцерівську премію і мільйонні тиражі. Піду, як завжди, на «Ніч поезії й музики нон-стоп»…

– А зустрічі з головними гостями Форму й надалі відбуватимуться в такому маленькому, камерному залі театру Леся Курбаса? Там так тісно під час цих зустрічей!

– Зустрічі відбуваються в Палаці Мистецтв, Палаці Потоцьких, Львівській філармонії, Театрі Курбаса, Театрі Воскресіння, Дитячому театрі, вперше – в обласному драматичному театрі імені Лесі Українки. Опера і Заньковецької – не на нашу кишеню… Крім того, університети, музеї, кафе… Місця достатньо. Дуже вдячна за постійне сприяння від Львівської Політехніки. Керівництво цього університету дуже прихильне і, крім своїх залів, також надає місця для поселення наших учасників і волонтерів з інших міст. Розуміє значення форуму Львівська міська рада, велику допомогу надає Львівська обласна державна адміністрація. Ми ніколи не змогли б проводити стільки якісних заходів, запрошувати гостей, якби не фонд Ріната Ахметова «Розвиток України» і, зокрема, програма «І3: ідея, імпульс, інновація», гранти якої ми отримуємо вже третій рік. Другий рік поспіль маємо за партнера «Київстар» і, оскільки ця компанія почала серйозно цікавитися розповсюдженням контенту, сподіваюся, наша співпраця буде тривалою. Тішуся і дякую за підтримку фондові Арсенія Яценюка «Відкрий Україну!» З його допомогою ми зможемо ефективніше займатися промоцією української літератури як в Україні, так і за її межами. Всього ж у нас понад 60 партнерів: це львівське обласне відділення банку «Аваль», це ресторани «Піца Челентано» і «Кумпельгруп», «Япона хата», «Фест», «Старий рояль», «Іль Песто», «Вулик»… Нам потрібно нагодувати 1371 наших учасників і гостей, і завдяки власникам і менеджерам цих ресторанів наші гості будуть ситими й задоволеними львівською гостинністю. Компанія «Троттола» безкоштовно шиє сувенірні торбинки для учасників, готелі надають знижки, а наші численні медійні партнери забезпечують широкий розголос наших подій. Допомагають майже 200 волонтерів. Без усіх цих людей та інституцій нічого цього не було б! Ми не приховуємо своїх амбіцій: Форум видавців у Львові став найбільшим і найкращим українським книжковим ярмарком і літературним фестивалем завдяки правильній стратегії, хорошому менеджменту, але, насамперед, завдяки солідарній співпраці багатьох зацікавлених співорганізаторів і партнерів, а розвиватися, змінюватися і змінювати світ ми зможемо тільки тоді, коли нашими партнерами і співорганізаторами стануть усі люди, які вміють і люблять читати.

– Дуже дякую за змістовну розмову. Надія ПАСТЕРНАК

3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 1520-й 16 Форум видавців

Олександр Афонін

Олександр Васильович Афонін очолює Українську Асоціацію видавців і книгорозповсюджувачів двадцять років. Від початку діяльності Форуму видавців і до сьогодні він у центрі книговидавничої діяльності України

– Олександре Васильовичу! Як співпрацюють Форум і Українська асоціація видавців та книгорозповсюджувачів?

– Скажу одним словом: тісно. Поперше, Форум видавців є членом УАВК, а його президент Олександра Коваль – членом керівного органу Асоціації – Правління. І це вже багато про що говорить. Принаймні, питання, пов’язані з Форумом, є доволі частим предметом обговорення на його засіданнях і постійно знаходяться в полі моєї уваги як президента УАВК. Варто сказати, що, починаючи з першого Форуму в 1994 році, коли, тоді ще зовсім юна і малочисельна Асоціація не тільки взяла участь у ньому, а й усіляко – і зібраними коштами, і конкретними організаційними діями – підтримала і допомогла бути успішним його проведення. І така позиція стала традицією. Усі двадцять років саме члени УАВК, на яких нині припадає 37 % назв і майже 65 % сумарного накладу видань книжок, які щорічно виходять друком в Україні, складали і складають «кістяк» Форуму, підтримуючи його і своєю участю, і своїми грошима. Останні роки ми спільно зі штатними працівниками Форуму готували бізнесфоруми, круглі столи. Я особисто перебуваю в постійному контакті з пані Лесею і, в міру своїх можливостей, намагаюся вирішувати ті проблемні питання, з якими вона звертається до мене. Однак сприяння розвитку книговиставкової діяльності – це лише один напрям із того великого переліку питань, якими займається Асоціація. До речі, багато з тих, хто безпосередньо не стикається з УАВК, уявляють її як структуру, що має багато підрозділів і великий штат. Насправді ж, я жартую, вся «штатна потужність» УАВК складається з однієї «конячої» і однієї «котячої» сили. Тобто з мене, бо я народився у рік Коня, і мого

заступника Інни Новоселецької, яка народилася у рік Кішки. Члени ж Правління є керівниками видавництв – членів Асоціації і, маючи багато власних клопотів при веденні бізнесу, періодично, на громадських засадах, долучаються до виконання тих чи інших проектів і завдань, реалізацією яких займається УАВК.

– Ви були на всіх Форумах. Які висновки Ви, як людина, яка знає майже все про вітчизняну видавничу справу, можете зробити? Що придбали чи втратили українські видавці за ці 20 років? Якщо бути чесним, то я не був присутнім на всіх Форумах. Наприкінці 1990-х років, через деякі обставини, два з них пройшли повз мене. Хоча, безперечно, я цікавився всім, що на них відбувалося, і тому всю інформацію про події минулих двадцяти років тримаю у своїй пам’яті. На здобутки і втрати, які мали місце в цей період, можна дивитися під різним кутом зору і по-різному оцінювати, оскільки ті чи інші зміни відбуваються постійно. Однак питання в іншому – наскільки сутнісні ці зміни, наскільки серйозно вони впливають на глибинні процеси життєдіяльності суспільства, галузеві основи докорінно трансформують їх чи просто ковзають по поверхні лише змінюючи зовнішній декор і його забарвлення. Отже, про здобутки. Форум. Порівнюючи перші «музейні міжсобойчики» вузького кола тодішніх видавців із нинішнім заходом, що набув майже європейських рис, розумієш, яка величезна між ними різниця. Розумієш й інше. Що нинішній Форум, який уже давно переріс стіни Палацу мистецтв і «виплеснувся» не тільки на вулиці і площі Львова, а й, без перебільшення, на всю Україну, – це не дарунок, який упав з неба, а два десятиліття важкої, копіткої праці. І в тому, що ми нині маємо, велика

заслуга, треба віддати їй належне, Олександри Коваль. На жаль, за всі ці роки ми так і не навчилися дуже важливої для цивілізованого суспільства речі – цінувати чужу працю. Чуючи від деяких людей, які не через ті чи інші службові обов’язки, а за своєю власною ініціативою не зробили жодного поруху в бік того, що б спрацювало не на їхню власну, а на спільну справу, лише критику на адресу тих, хто таку справу робить, я завжди пропоную їм: «Візьміть і зробіть краще». Але поки що ніхто кращого заходу, ніж Львівський форум видавців, в Україні ще не зробив. Є й інші певні здобутки. Якщо на початку 1990-х, коли було започатковано Форум, видавці виносили на ринок, тамуючи «голод» на літературу, раніше недоступні тодішньому пересічному українському читачеві, видання, які в основному представляли радянських і зарубіжних авторів, то нині ми маємо когорту власних сучасних українських письменників. Можна сперечатися про чисельність цієї когорти і якість текстів, однак вона існує, і це доконаний факт. Після успішного лобіювання Асоціацією і введення на початку двохтисячних в дію закону про надання податкових пільг українським видавництвам значно, більше ніж утричі, зросла кількість назв книжок, які щорічно виходять друком в Україні. Оце, власне, і все з більш серйозного, що можна віднести до категорії «здобутки». Є, правда, й дрібніші здобутки, які можна було б перерахувати, однак кардинально на загальну ситуацію у книговиданні вони не впливають. Усе інше можна віднести до «втрат». І найголовніша втрата – це час. Адже 20 років – дуже великий проміжок часу. Китай за такий період встиг повністю перебудувати та модернізувати свою економіку і нині конкурує зі США за лідерство у світі, стрімко нарощуючи свої здобутки в усіх сферах. Українська ж видавнича сфера за минулі 20 років так і не спромоглася набути притаманних для європейських країн рис культурної індустрії. Більше того, втратила й навіть останні ознаки, які були характерні для видавничого сектора національної економіки за радянської доби, вона іноді нагадує своїм станом європейське книжкове пізнє Середньовіччя. Загалом ми маємо такі сумнівні «досягнення», як: – зменшення середнього накладу однієї назви ринкової книги з 23,5 тис. примірників до неповних 2 тис.;

Культура Спецвипуск вересень, 2013 р.

– стрімке зменшення фондів публічних бібліотек у зв’язку з мізерним і несистематичним їх фінансуванням на закупівлю вітчизняних видань, а відповідно обмеження доступу основної маси населення до сучасних знань; – значне зниження в країні читацької культури і, як результат, видимий уже навіть неозброєним оком, прогресуючий процес моральної, культурної, соціальної деградації населення, втрата державою якісного кадрового ресурсу, особливо в освітній, науковій, виробничій сферах; – фактичне згортання ринку вітчизняних видань у жанровій ніші так званої «високої полиці» (нон-фікшн), а також літератури наукового, науково-технічного, науково-популярного спрямування, підручників і посібників для вищої школи, особливо в частині природничих наук та інженерії, що веде до втрати інтелектуального здоров’я нації й унеможливлення вже в найближчому майбутньому будь-яких технологічних проривів у науковій та виробничій сферах країни.

– А чому так відбувається? Які основні причини такого сумного стану речей в українському книговиданні? Чи це засилля імпортованої книжки? Чи відсутність власних мереж книгорозповсюдження? Чи пасивність і нездатність до об’єднання видавців: Чи щось інше?..

– Перелік причин подібного «сиротинського» стану української книги на рідних теренах значно більший, хоча названі Вами теж мають місце. Однак, вони лише похідні від більш суттєвих. А головна причина у відсутності в сучасної України стратегічної мети чи ідеї, як її дехто називає, та через втрату для переважної більшості населення таких понять, як моральність, освіченість (не «дипломованість», а саме освіченість), культура, інтелект, ролі ціннісних орієнтацій, які визначають соціальний статус людини, її спроможність до постійного саморозвитку як особистості, вдосконалення своєї кваліфікації і тієї справи, якою вона займається, як гарантії успішного кар’єрного зростання в чесному розумінні цього слова та благополучного, забезпеченого життя. Сьогодні, на жаль, в українському суспільстві в пошані інші критерії та людські якості, які для значної частини наших співгромадян є визначальними у побудові ними своєї кар’єри і забезпеченні «ситого» життя. Це нахабство, безпринципність, жага грошей, неза-

Культура Спецвипуск вересень, 2013 р.

лежно від моральних, чи не дуже, способів їхнього отримання, наявність корисливих, дружніх чи родинних, зв’язків, кумівство, агресивне невігластво. Зміні одних ціннісних орієнтирів на протилежні їм сприяла і політика влади, яка людину, як головний капітал країни, а відповідно і книгу, як основоположний інструмент реформування людської свідомості, насичення її сучасними знаннями, необхідними для розбудови держави та її економіки, викреслила з державницьких пріорите-

тів. І сталося те, що просто не могло не статися. Соціальними і кар’єрними сходинками полізли ті, для кого поняття честі, гідності, моральності, освіченості стали пустим звуком. І навпаки, дійсно моральні, освічені люди, справжні інтелектуали були викинуті на найнижчі сходинки соціальної драбини і рівня достатку. Зрозуміло, що в таких суспільних умовах і індиферентності владних інституцій заклики поодиноких ентузіастів про підтримку книги і читання стали голосом волаючого в пустелі. Навіщо читати, навіщо забивати собі мозок якимись там знаннями? Достатньо «знайти» гроші і впливових людей, купити диплом про вищу освіту чи навіть свідоцтво про наукове звання кандидата наук, доктора, академіка… і ти «на коні». При абсолютній відстороненості владних інституцій від людини, відсутності у них зацікавленості в її розвитку і вдосконаленні вмінь і знань, якими вона володіє, небажанні навіть знати, як читають українці, що вони читають і чи читають взагалі, затоварення українського ринку імпортним продуктом, руйнація системи вітчизняного книгорозповсюдження, виникнення ще зо два десятки серйозних проблем стало лише питанням часу… Однак хочу окремо зупинитися на одному із запитань у Вашому переліку, а саме: на пасивності і нездатності до об’єднання. У цивілізованих країнах основним регулятором усіх процесів виступає громадянське суспільство. Тобто добровільні об’єднання громадян, які, жертвуючи частиною свого власного на користь спільного на перспективу, успішно долають негативні тенденції у соціальній та економічній сферах, відстоюють свої корпоративні, професійні і соціальні права, протидіють владі у її спробах урізання гарантованих конституцією прав свобод, спонукаючи, а іноді

20-й Форум видавців примушуючи її приймати ті рішення, які працюють на майбутнє держави, а отже і на майбутнє кожного члена суспільства. У соціумі ж, значна частина членів якого, сидячи у своїх «хуторах», не тільки не готові пожертвувати хоч часточкою свого власного на спільну справу, а навпаки, намагаються ще й відірвати, за зручних обставин, шматок від спільного і покласти собі в кишеню, а лише мала частка громадян жертвує своїм заради спільного майбутнього, розраховувати на швидке подолання негативних тен-

денцій у будь-якій сфері та й у країні в цілому, складно, не кажучи вже про протидію владі, її діям, які ставлять під загрозу майбутнє країни чи урізають конституційні права і свободи громадян. Це аксіома. Українська асоціація видавців та книгорозповсюджувачів існує теж 20 років. Її численність усі ці роки коливалася в межах 125–145 членів – видавництв. Саме ці видавництва всі роки збирали докупи кошти для підтримки Асоціації, яка змогла пролобіювати закони про пільгове оподаткування галузі, перший з яких, до речі, про «нульову» ставку ПДВ для видавців, діє ще з 1997 року, і протягом усіх цих років активно протидіяла і протидіє владі у спробах ліквідувати ці пільги, а разом з ними і власне видавничу галузь. І це дозволяє всьому видавничому загалу, який сьогодні налічує понад 1700 діючих видавництв виживати в нинішніх складних економічних умовах. Сподіваюся, що я відповів на Ваше запитання щодо спроможності видавців до об’єднання, а також їхньої готовності поділитися часткою свого власного за-

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

ради спільного.

– Які програми, направлені на розвиток українського книговидання, розробляє нині Асоціація, і в якій вони стадії?

– Зараз Асоціації потрібно довести до розуму вже ті програми, які вона напрацювала. Нині складається враження, що до певного кола керівників у владній верхівці поступово починає приходити розуміння, що ми летимо в прірву, і якщо не зупинити розпад людського матеріалу, не повернути нації книгу, читання, культуру, знання, то Україна, як суверенна держава, буде приречена. Принаймні я вважаю, що нинішній рік був дуже урожайним на позитивні кроки з точки зору формування нормативнозаконодавчої бази, яка мусить у найближчі роки спрацювати на позитив для українського книговидання. Нинішнього року, вперше за 22 роки незалежності України, вдалося примусити поворушитись обласні державні адміністрації спільно з Держкомтелерадіо, «запустивши» обов’язковий для заповнення опитувальний лист стосовно стану суб’єктів видавничої справи на місцях. Аналіз, отриманий після опрацювання анкет, продемонстрував, за винятком 2–3 областей, повну відсутність орієнтації відповідних держслужбовців у регіонах у цій царині. Однак для деяких з них заповнені ними опитувальні листи з використанням довідника «Стеля» можуть стати наступного року «смертним вироком», оскільки згідно з Постановою Кабінету Міністрів такий соціологічний зріз робитиметься тепер щорічно. У квітні Кабінет Міністрів нарешті затвердив концепцію Державної цільової національно-культурної програми популяризації вітчизняної книговидавничої продукції та читання на 2013–2017 роки, виконавши те, чого Асоціація до-

книговиданні й стані з читацькою культурою. Рекомендації вже прийняті на сесії Верховної Ради у першому читанні і, сподіваємося, у вересні вони будуть затвердженні у другому читанні. У червні, завдяки спільним зусиллям Держкомтелерадіо України, після тривалого комплексу різновекторних дій Президент України підписав Указ «Про деякі заходи щодо державної підтримки книговидавничої справи і популяризації читання в Україні», яким зобов’язав Кабінет Міністрів, органи виконавчої влади на місцях виконати комплекс заходів, яких надзвичайно потребує видавнича галузь, бібліотеки, країна. У липні Кабінет Міністрів своєю постановою затвердив План заходів по виконанню цього указу. Із тринадцяти пунктів Плану в семи у колі співвиконавців, таких як Держкомтелерадіо, Міністерство культури, Міністерство освіти, Міністерство фінансів, вписано Українську асоціацію видавців та книгорозповсюджувачів. Усі ці документи є у членів УАВК, тому не буду переповідати їх зміст. Отже в Асоціації зараз роботи, як кажуть, вище покрівлі. Головне – всі прийняті документи і виписані в них заходи наповнити реальним змістом і, в буквальному розумінні, застосовуючи всі доступні важелі впливу, примусити як центральні, так і регіональні органи влади вчасно і послідовно реалізувати заплановані кроки.

магалася останні два роки. Асоціація стала співорганізатором парламентських слухань на тему: «Проблеми розвитку українського книговидання, книгорозповсюдження та перспективи підтримки книгочитання в Україні», які відбулися 15 травня цього року, і співавтором їх підсумкового документу, рекомендацій, в яких викладено весь комплекс заходів, що вимагаються для зміни на краще в національному

збільшує силу вдесятеро, дозволяє ламати будь-які мури і стереотипи, зупинити будь-які процеси та владні рішення, що заважають нашому розвитку і руху вперед. І ще. Внесок, вкладений вами у спільну справу, обов’язково повернеться до вас сторицею.

– Ваші побажання учасникам Форуму.

– Хай та атмосфера відчуття нашої спільності, єднання, яка завжди панує на Форумі, не залишає вас і після його закінчення, а врешті-решт приведе до усвідомлення вами тієї простої аксіоматичної істини, що об’єднання зусиль

Розмову вела Людмила ЧОВНЮК

5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16Про Форум видавців

Культура Спецвипуск вересень, 2013 р.

Форум раніше іде в Європу, ніж уся країна Що дає львівський Форум видавцям? Чому вони приїжджають сюди щороку? Чи сприяло це їхньому зростанню і наскільки? У яких заходах беруть участь директори видавництв? Чим львівський Форму видавців є для них особисто? Ці питання ми задали видавцям – довголітнім учасникам львівського книжкового Форуму, а також попросили поділитися цікавими моментами, спогадами. І не лише видавців, а й людей, причетних до розповсюдження книжки

ВОЛОДИМИР КАРАСЬОВ директор видавництва «Знання», Київ

Львів – це регіон, у якому культура читання вища, ніж в інших великих містах, як-от Одеса, Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, хай це не в образу їм буде сказано. Я так розумію, що тут більше людей, які не мислять свого життя без читання. Це – по перше. По-друге, для видавців, які спеціалізуються на випуску україномовної літератури ( й таким є наше видавництво, адже 90-95 відсотків наших книжок – українські) тут є свій читач. Цей регіон читає переважно українською мовою, й тому інтерес до нашої книжки тут значно більший. І по-третє, тут дуже високий науковий потенціал, а ми спеціалізуємося саме на книжках для вищої школи. У нас є мережа книгарень у Києві, в інших регіонах України, але найбільше наших книжок продається саме у львівській книгарні. І ми зацікавлені у просуванні в цьому регіоні. Сьогодні питання збуту дуже важливе. Вузи мало закуповують літератури, бо на це нема бюджетних коштів, усі економлять… Тут є ще чисто емоційні речі. Назва «Форум видавців» себе виправдала хоча б тому, що ми приїжджаємо сюди і відчуваємо себе бажаними. У Львові чекають і нас, видавців, і наших книжок. З нами спілкуються, і нам цікаво спілкуватися з нашим читачем. Він такий допитливий! Вислуховуємо побажання, тут відбувається дуже важливий обмін інформацією. Харків намагався підтримувати цей свій форум, але щось постійно заважало: то з’їзд партії регіонів відбувався і перекрили місто, ніхто не міг прийти, то ще щось. Львівський студент, виходячи з університету, біжить на Форум. Були навіть роки, коли штурмом намагалися брати Палац мистецтв, який був тимчасово перекритий через надмірну кількість людей, а в Харкові поруч з Оперою багато вищих навчальних закладів, та студенти туди не заходять. Може, їм там не до книжки? Якщо ми там нікому не потрібні, то навіщо туди їхати? У нас є з чим порівняти… Варто звернути увагу ще й на таке: на будь-які інші книжкові виставки директори видавництв не приїжджають, їдуть спеціалісти зі збуту, заступники, а на Львівський книжковий форум приїжджають майже усі директори видавництв. Ми у Києві стільки не спілкуємося між собою, як у Львові на цьому маленькому п’ятачку. І встигаємо побачити стільки людей, стільки своїх колег, наших авторів, яких не побачиш за цілий рік, тому не приїхати до Львова – це втратити якісь можливості, це не побачити нові тенденції розвитку. Стараннями Олександри Коваль і її колективу Форум видавців раніше іде в Європу, ніж уся країна. Його намагаються зробити схожим на кращі зразки світових форумів. Я б сказав, що львівський Форум видавців за своїм форматом є уже чимось середнім між Франкфуртом і Лейпцигом, бо якщо у Лейпцигу він проводиться

більше у формі літературного фестивалю, а у Франкфурті – як діловий форум, то у Львові якось знаходять компроміс між цим і цим. Він уже навіть починає конкурувати з Варшавським форумом, який є найбільшим у Східній Європі.

ВАСИЛЬ СТЕПАНЕНКО директор видавництва «Веселка», Київ

Львівський Фору м видавців – це взагалі якийсь маленький україн ський феномен. Чому? Я намагався його розгадати і прийшов до висновку, що він заклечається в людях. В особливих людях, у львів’янах, які прикладають до нього багато зусиль. Відчувається, що там не просто працює невелика команда людей, яка очолює цей Форум, але й багато волонтерів, просто зацікавлених людей. Найголовніше, здається, тут – та львівська іскорка, потяг до книжки. Це вражає, це дуже приємно, бо я об’їздив всю Україну, усю Європу, і можу говорити, що це маленька Європа в Україні. Починаючи з того, що ти заходиш у кав’ярню, а тобі пропонують меню з книжкою – щоб ти міг щось замовити і посидіти, почитати. Це ніби дрібничка, але вона говорить про те, що у Львові читають книжку. Оскільки ми дитяче видавництв, то ще й беремо участь у Форумі дитячої книжки, який проходить у травні. Цього року мене по-справжньому вразила організація дитячого параду, де діти в костюмах літературних героїв пройшли центральними вулицями до Палацу Потоцьких. Це не тільки привертає увагу людей, які стоять на вулицях, але й дисциплінує самих дітей, допомагає їм краще перевтілитися в свого героя, проникнутися його образом, щось дізнатися про автора, про книжковий форум. Тут діє дуже багато чинників, які стимулюють дітей читати, звертатися до книжки. Я багато років працюю в дитячому видавництві, то добре знаю як твориться дитяча книжка, і коли мені кажуть, що книжка буде зникати, що діти не читають, не хочеться в це вірити. І оптимізму додають ось такі дитячі форуми. То треба бачити як ті дітки, як бджілки, тягнуться до тих кольорових книжок. Хай вони знають тільки зовнішній вигляд цієї книжки, прийде час – захочуть прочитати. Таке можна говорити про дорослу літературу, тому що комп’ютери справді наступають на горло книжці, але книжка, яка твориться для найменших діток, для дошкільнят, для школярів, виживе Наше видавництво завжди брало участь у львівських Форумах, ну хіба вже дуже складна економічна ситуація була, то ми не їхали. І винна у цьому держава, бо повністю знищила книгорозповсюджуючу мережу. Зараз є багато інших варіантів книгорозповсюдження, але там є свої складнощі, монополізація, диктування умов, ціни. Нема якогось загального підходу до цієї справи. Колись у кожному селі в крамниці, де продавали хліб, був куточок із дитячою

книжечкою. Я пам’ятаю ті часи. Не кажу вже про райцентри, де були книгарні. Зараз найстрашніше те, що книгорозповсюдження не існує. Нехай була б якась комерційна фірма, але обов’язковою була б в ній і участь держави. Ми товчемо воду у ступі уже понад двадцять років і не можемо створити систему книгорозповсюдження – щоб це була українська книжка, щоб дух український виховувався, тому що він сам не приходить, його треба виховувати. Треба працювати так, як львів’яни працюють над Форумом.

ІВАН МАЛКОВИЧ видавництво А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, Київ

Я називаю Фо рум книжковим Великоднем. Він приходить восени, коли збира ють врожай, і на цей Ве ликдень кожен ви давець нама гається напекти як най б іль ше пасочок – чудових книжечок, приїжджає подивитися що інші роблять, показати з чим він приїхав. Важливо, що із ярмарки, де торгували книжками, Форум перетворився насправді на велику культурну, мистецьку і літературну подію. Уже багато років діє літературний фестиваль, і те, що ти за такий короткий проміжок часу можеш надивитися на книжки, придбати їх, поспілкуватися з письменниками з багатьох країн – це чудово! Львів – особливе місто. По-перше, воно монокультурне в своїй загальній масі, тобто це найбільше україномовне місто в Україні. І ти відчуваєш тут свою доречність, бо часто українська книжка, українська культура ніби якось не до місця, а у Львові видавці відчувають свою доречність. Навіть подихати цим повітрям важливо. Я бачу як видавці готуються до цієї події… Мені як поету ще цікаво брати участь в Ночі поезії, бо так, як львівська публіка сприймає поезію, не сприймає ніхто. Коли ти десь опівночі читаєш вірш, коли це звучить як рок-музика, коли є відповідна налаштованість аудиторії на слово, коли є ті емоції, то я повертаюся зі Львова з величезним емоційним піднесенням, якого мені вистачає до Різдва. Куди б ти не зайшов у Львові – у якийсь великий зал чи маленький зальчик – всюди є люди, море презентацій. І на ці презентації приходять слухачі, читачі. Це якась дивовижа в Україні. Пригадую, Юрій Андрухович мені розповідав, як він запросив на цей Форум швейцарських письменників ще десь років п’ять тому. Вони були просто шоковані від такої кількості людей, від такого літературного піднесення. Кажуть: «У нас на такі презентації приходить кілька пенсіонерів, а тут стільки молоді». Приємно, коли ти йдеш по місту, а тобі назустріч – люди з нашими книжками. Я мав багато таких натхнень, бо завжди є дві-три книжки, які продаються найкраще. Вражає черга людей на цей Форум. Це чудово. Мені здається, хто не був у Львові у ці дні, дуже обділений. Він має викривлене уявлення про затребуваність української книжки. Дехто нарікає, що тісно, що накладки, і ти не всюди можеш потрапити, але ж у Нью-Йорку на одну годину відбувається тисяча всяких мистецьких подій! Важливо, що на усіх цих заходах, презентаціях є читачі, слухачі. І це переважно молодь. Це найбільший здобуток Форуму, і в цьому його майбутнє.

МИХАЙЛО СЛАБОШПИЦЬКИЙ прозаїк, літературознавець, автор та директор видавництва «Ярославів Вал», Київ

Львівський Фо рум видав ців – це найпрес т и ж н і ш а подія року, пов’язана з українською книжкою. Може бути Форум на кра щому рівні, може на гіршому, але конкурента йому немає. Його можна порівняти тільки з самим собою. От у нас, в Києві, амбітно починався «Арсенал». Інфраструктура тут краща, і стелі високі, і місця більше, але він, на жаль, не дорівнює львівському Форуму. Це ненормально. Я думаю, що львівський Форум був би кращим, якби був кращий «Арсенал», тоді б вони могли конкурувати. А ще краще, якби було десять таких форумів. Це жалюгідність книжкової ситуації в Україні, що ми маємо тільки один Форум видавців, і його ні з чим порівняти. Ми уже дванадцять років беремо участь у львівському Форумі, бо спочатку ще не доросли, а дванадцять років тому повірили, що ми таки видавництво, видавши сотню книжок. Торік і позаторік було одностайне визнання, що найбільше нових книг запропонувало саме наше видавництво. Цього разу готуємо на Форум два з половиною десятки нових видань, і те, що хочемо показати на Форумі, тішить наші амбіції. Можу назвати подарункову книгу Григорія Гусейнова «Між часом і морем», також майже тисячасторінковий том Леоніда Кисельова, це поет, київська легенда. Поява цієї книжки у Києві була сенсацією. Презентуємо новий роман Михайла Слабошпицького «Що записано в книгу часу» – це Коцюбинський і його епоха, маємо дивовижне подарункове видання «Живий Шевченко». Дуже багате поліграфічне оформлення – до 200-ліття Кобзаря. А нашу Шевченкіану ми почали митрополитом Іларіоном, видали «Словник Шевченкової мови». Ця книга виходила один раз накладом у 300 примірників у Вінніпезі в 1961 році. І ось ми видали її більше як через п’ятдесят років… Веземо на Форум з десяток своїх авторів, так що буде цікаво.

ОЛЬГА ОГРИЗЛО директор «Української книгарні», Львів

Ми є учасники Форуму від самого початку – з 1994 року. Маємо навіть грамоту «За вірність». Сам Форум свідчить про те, що існує українське книговидання, видавці охоче їдуть до Львова. Це є певний рівень культури. Це дуже важливо, коли навкруги спостерігається деградація. І коли ти бачиш таку велику кількість людей, які цікавляться книжками, книжковими новинками, які сьогодні є ентузіастами книговидання, то це вселяє надію. Для нас це свято. Свято для душі і можливість попрацювати на цілий календарний рік. У дні Форму люди активніше заходять й до книгарень. Відчувається, що у них святковий настрій, якесь піднесення. На Форумі є багато різних цікавих акцій, і люди їх охоче відвідують. Це свідчить про те, що в людей є бажання піднімати свою культуру, але потрібно зробити ті книжки трохи доступнішими для них.

Культура

Про Форум видавців

Спецвипуск вересень, 2013 р. На Форумі ми працюємо з видавцями, стежимо за новинками. Часом появляються нові видавництва, і їх треба зауважити, познайомитися, украсти угоду. Для нас це важлива робота, від якої залежатиме увесь наступний рік. Окрім ділових розмов, я завжди беру участь у якихось презентаціях, обговореннях, бо приїжджає багато цікавих авторів. Одна справа – продавати книжки, інша – поспілкуватися з автором. Відвідую пресконференції.

БОГДАН ТРОЯНІВСЬКИЙ релігійне видавництво «Свічадо», Львів

Форум видавців – це одна з форм такої мудрої ініціативи, яка має на меті підтримати книжкову культуру, читання, пропагування книжки. Організатори знайшли добрий спосіб, щоб та книжка стала нам всім більш знана, більш доступна. Це нас щораз більше переконує в тому. Після першого – другого разу ми побачили, що є результати, є зацікавлення багатьох людей. Книжковий Форму відбувається раз в рік, і я б не сказав, що він має якийсь великий вплив на видавництво, але це для нас важлива подія, свято, до якого ми готуємось. Він допомагає в тому сенсі, що нас більше мобілізує: треба підготувати книжку до Форуму, бо це є місце, де її можна показати, або можна запросити автора. Для нас цікаві моменти були, коли ми видали книжку отця Ксаверія Кнотца «Секс, якого ви не знаєте». Отець – монах, належить до ордену Менших Братів Капуцинів, доктор морального богослов’я. Це викликало дуже великий резонанс і в мас-медіа, і серед читачів. Ми були цим навіть заскочені, вражені, мали безкоштовну рекламу. Ще більше ми були вражені минулого року, коли на Форум приїхав наш автор Бруно Ферреро, італійський священик, який пише «короткі історії для душі», і ми уже впродовж кількох років їх

видаємо. Бажаючих зустрітися з ним було на дві третини більше, ніж міг вмістити зал (і це був найбільший зал, де на Форумі проводяться презентації. Авт.). Після зустрічі півтори години тривало підписання книжок. Для автора це був шок. Він не знав, що в Україні має таку велику читацьку аудиторію, що його тут люблять і цінують. Такі моменти запам’ятовуються найбільше. На Форумі завжди є цікава постать, на зустріч з якою хочеться піти. Цікаво подивитися що видають інші видавництва. Мене найбільше цікавлять релігійні, близькі до нас. Цікаво подивитися на книжки, які отримують нагороди. Для мене це таке свято раз в році, де в короткому часі і на невеликій площі можна зустрітися з багатьма ініціативами, людьми, побачити якісь нові течії, в якому напрямку розвивається література.

БОГДАН БУДНИЙ директор і головний редактор видавництва «Богдан», м. Тернопіль

Ми є ровесниками з Форумом видавців, бо уже двадцять років займаємося видавничою справою, і весь цей час приїжджаємо до Львова. Форум починався з ентузіастів, які хотіли привернути увагу до книжки, і впродовж усіх років це збереглося. Також цей захід започатковувався як майданчик для професійного спілкування і майданчик для спілкування з читачами. Таким він є й дотепер, хоча упродовж років вдосконалювався: появлялися професійні семінари, спеціальні гості і так далі. Я пригадую, що навіть освітянські проблеми порушувались, і ми запрошували посадовців з міністерства. Зараз, на жаль, це важче зробити. Приємно згадати, як на Форумі ми отримували свої перші нагороди, грамоти. Це вже було пізніше… Це єдиний в Україні, на жаль, професійний Форум, де можна підбивати підсумки, і добре, що ці підсумки підбиваються

восени, бо всі поважні книжкові форуми чи ярмарки світові теж відбуваються восени. Для видавця важливо мати таке місце, середовище, де можуть професійно оцінити його доробок за рік. Й на цьому місці збираються з усієї України люди, та й не лише з України, а й зі світу, які хочуть знати а що ж робиться у книжковому середовищі? Це ще такий стан очікування, планування нових зустрічей, нових видань. Це також велика робота з авторами, з читачами. У нас за цей час відбуваються десятки презентацій, зустрічей з читачами – від автограф-сесій на нашому стенді до великих аудиторій в актовому залі Палацу мистецтв чи деінде. Я б хотів побажати Форуму вдосконалення, бо час на місці не стоїть. Зараз на часі планувати професійне обговорення тем, які стосуються електронної книги – від її законодавчого забезпечення, щоб вона могла нормально функціонувати, й до зустрічі з людьми, які це роблять. Варто розширити складову професійних семінарів для спілкування видавців, поліграфістів. Й державних мужів запрошувати, щоб привертати увагу до цієї проблематики.

ОЛЕНА ПЛАКИДА керівник відділу реалізації видавництва Києво-Могилянської академії

Я була на першому львівському Форумі двадцять років тому, й бачу, що усе дуже змінилося за цей час. Зараз видавництва їдуть туди щоб продавати книжки, поторгувати, а тоді ми їхали і везли по кілька примірників та угоди. Тоді на Форумі більше укладалися угоди, бо була мережа книгорозповсюдження. Зараз це зовсім не так, на жаль. З кожним роком кількість видавництв на Форумі збільшувалася, і він дуже розрісся. Сьогодні уже багатьох видавництв нема, але появились інші. На тих перших форумах ми приїжджали до Львова і знали один одного,

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 більше спілкувалися, були як рідні. З того часу помінялись і люди, і відносини. Вони уже не такі камерні, а більше ділові, комерційні. Тепер з тої величезної кількості учасників мені знайомі хіба 15-20 осіб – директорів чи представників видавництв. Мені тоді було набагато менше років… Запам’яталося відкриття в Оперному театрі, де виступали відомі артисти, був шикарний банкет з танцями в Палаці Потоцьких. Я б хотіла, щоб цей Форум просто був, щоб він залишався, бо то єдине, що нині гріє видавців. Це справді свято книги для всієї України.

ІГОР АЛЄКСЄЄНКО генеральний директор видавництва «Наукова думка», Київ

У Форумі видавців ми беремо участь від самого початку, з 1994 року. Для нас це свято, це підсумок того, що ми зробили за рік, ми дивимось що робити далі. Ми є видавництвом Національної академії наук, а у Львові є багато науковців, в тому числі й з інститутів нашої академії, тому там є інтерес до наших видань. Ми кожного разу презентуємо свої книжки на стенді, і у Львові є люди, які гарно в тому розбираються. Презентація книжок – це є головне у цій програмі, а Форум загалом є дуже корисною справою. Це єдиний в Україні найбільш авторитетний і найбільш поважний книжковий захід. Проводяться інші в інших містах, але вони не настільки авторитетні, як львівський. Це – по-перше. А по-друге, нам дуже подобається ставлення львівської громади, львів’ян і тих, хто приїжджає до Львова, до самого Форуму. Для них це велике свято. Коли я бачу, як людина бере книжку, як гортає її, як в неї загоряються очі, якщо вона знайшла те, що їй треба, і вона одержує задоволення, то розумію, що працюю недарма.

Олександр Афонін відповідає на запитання – Як Ви оцінюєте сучасний стан видавничої справи?

– Якщо посилатися на дані Книжкової палати, то сьогодні ситуація дуже хороша, порівняно з минулим роком. За даними Книжкової палати станом на 1 вересня відсоток по накладах, порівняно з минулим роком, збільшено і становить – 147 %. Аналізуючи інформацію, отриману від видавництв, я веду окрему попередню статистику продажів, розрахунків Книжкової палати і статистику продажів фізичних книг по одиницях. І, на жаль, нічого втішного щодо нинішньої ситуації сказати не можу. Значна частина тих збільшень, які констатує Книжкова палата, виникла за рахунок більш об’ємного фінансування Кабінетом Міністрів, Міністерством освіти видавництва підручників для 1-5 класів. Власне, це те, що не впливає на ринок, адже це не книга для загального доступу, для споживання пересічним читачем. Вона відправляється у школи і є предметом вивчення. Говорити сьогодні про якесь пікове зростання накладу не варто. Бо навіть наявність виготовленої книги не свідчить про те, що вона реалізувала свою функціональну сутність через купівлю споживачем. Європейці не ведуть обліку друку. Вони ведуть

облік споживання, облік купівлі – на які суми, скільки, в якому році було куплено книжок. Такого обліку в Україні ніколи не велось. А те, що веде асоціація видавців та книгорозповсюджувачів, свідчить – купівля фізичної паперової книги в Україні нинішнього року зменшилась порівняно з минулим.

– В Україні немає національної програми підтримки читання. Що для цього робиться?

– У квітні цього року було затверджено Концепцію Державної цільової національно-культурної програми популяризації вітчизняної видавничої продукції та читання на 2014 – 2018 роки, розроблену Держкомтелерадіо. Сподіваюся, що вона до кінця року буде підготовлена.

– Як відбувається процес встановлення ціни на книгу?

– Чим більший наклад, тим менша вартість книги. Чим доступніші умови оренди книготоргівельних площ, тим дешевша книга. У цілому, якщо подивитися на ситуацію в нашій країні, то середній наклад ринкової книги становить усього 2 тисячі примірників. А ще 20 років тому середній наклад становив 23,5 тисячі. Тож порівнявши всі ті загальновидавничі витрати, які йдуть, 23,5 тисячі і 2 тисячі книжок, бачимо звідки береться ціна.

Зростає вартість паперу, різко зросли комунальні платежі, відрахування і т.і. Тому це об’єктивна ціна. Сьогодні видавець не наганяє ціну, адже йому це не потрібно. Він хоче лише продати книгу, а заробити великі гроші за рахунок збільшення рентабельності сьогодні не може. Нині середня рентабельність видавництва (ті гроші, які йдуть на розвиток виробництва) становить 12-15 %. Але якщо книга не купується протягом року, вона наприкінці року стає для видавця збитковою.

– Що потрібно зробити для зниження ціни на книгу?

– По-перше, створити національну мережу книжкової торгівлі. Оскільки оператори, які представляють не українських резидентів книжкової мережі, не хочуть працювати з українськими видавцями чи принаймні дуже неохоче пра-

цюють. Вони виставляють такі умови, за якими жодна людина, яка себе поважає, працювати не буде. А якщо й працює, то в них накрутка становить 150-200 % до ціни видавця. Видавець, затративши дуже багато часу, сил і коштів, щоб книгу видати, змушений сидіти з нею, бо ніхто не може собі дозволити її купити – номінальна вартість книги, скажімо, 50 %, а продається вона за 200 %.

– Що Ви порадите людям, які хочуть читати паперові книги, але не мають можливості їх купувати?

– Брати у друзів, знайомих. Людина, яка хоче читати, завжди знайде, як почитати. Вона шукатиме спосіб, а не виправдання. На жаль, сьогодні бібліотеки фінансуються так, як і розвивається видавничий бізнес. У бібліотеки фактично не надходять нові сучасні книжки українських авторів. Але цього року прийнято кілька документів на рівні влади, зокрема пройшли парламентські слухання, і в першому читанні прийняті рекомендації. Я сподіваюся, що вони будуть прийняті Верховною Радою. У червні Президент підписав указ, яким поставлено завдання зниження вартості книжок за рахунок надання муніципальних точок книгарень, створення умов для перевезення, пересилки книжок за помірною і пільговою ціною.

7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Від 1-го до 20-го

Культура Спецвипуск вересень, 2013 р.

Львів – це справді видавнича Мекка На ринку дитячої книги в Україні впевнені позиції займає львівське «Видавництво Старого Лева». Форум видавців причетний до цього зростання, адже новостворене маленьке видавництво брало в ньому участь від самого початку. Як відбувалося зростання «Видавництва Старого Лева», яку роль у цьому відіграв Форум видавців і якою має бути сучасна дитяча література – про це – в розмові з головним редактором «Видавництва Старого Лева», письменницею Мар’яною Савкою. але за останні роки ми кожен рік вдвічі нарощуємо оберти. Цікавим був для нас 2010 рік, коли ми розпочали співпрацю з нашим партнером – холдингом емоцій «!Фест». Це нова сторінка «Видавництва Старого Лева», бо в таких партнерських стосунках з великою структурою (а це – мережа ресторанів), ми стали помітнішими гравцями на ринку, сформували добру команду. Зви– Присутність Форуму видавців у Львові була для нас однією із найважливіших спонук розпочати приватний видавничий бізнес. Хотілось видавати красиві книги для дітей. Перший львівський Форум був для нас досить успішним майданчиком. Ми тоді продали книжок на якусь смішну суму, але для нас це були космічні обрії, які дали надію. З року в рік зростала кількість книжок, які ми видавали, і з кожним роком тіснішали партнерські стосунки з Форумом. Мені особливо запам’ятався 13 Форум видавців, на якому я була ведучою відкриття, писала сценарій, запрошувала музикантів, акторів і майже три години вела це відкриття в Оперному театрі. Крім того, у нас тоді було ще п’ятнадцять різних акцій. Пробігавши усі ці чотири дні на шпильках, я була ледь жива…

– Як розвивалося ваше видавництво? І наскільки Форум видавців був причетний до його зростання?

– Наше зростання відбувалося певними етапами, й ці етапи дуже нерівномірні. Початковий тягнувся досить тривало. Ми нарощували буквально по кілька книжок на рік. Якщо починали з чотирьох книг, то за кілька років видавали десять, дванадцять, п’ятнадцять. І то вже було багато. Цього року маємо більше тридцяти нових видань – це до Форуму, а до кінця календарного року має бути п’ятдесят нових видань. Чотири книжки на рік і п’ятдесят – це уже суттєва різниця. Зараз працює два офіси – львівський (основний) і київський, а крім того, за останні три роки у нас відбулося досить сильне зростання в оборотах: ми нарешті почали продавати достатньо добре. Маємо двісті відсотків зростання у порівнянні з минулим роком. Я не думаю, що так буде кожного року, мабуть, існуватимуть якісь обмеження ринку, буде якась певна межа,

ВАСИЛЬ ГУТКОВСЬКИЙ генеральний директор літературної агенції «Піраміда»

«Форум видавців завжди є своєрідним фінішем. Він дозволяє підбити підсумки, підвести риску під важливим, поділитися зробленим й набратися нових ідей, поспілкуватися з колегами – давно знайомими й щойно прибулими у нашу видавничу справу. Книжковий ярмарок для будь-якого видавництва є важливим комерційним проектом. Він дозволяє оцінити актуаль-

кові майданчики, бо у Палаці мистецтв Форум уже задихається. Мені подобається, що паралельно із книжковим Форумом відбувається ще й літературний фестиваль, на який приїжджають дуже цікаві автори з усього світу й інтелектуали, котрі готові це сприйняти і оцінити, й інші заходи. Ми теж підготували велику програму – і для дорослих, і для дітей

чайно, зросли наші амбіції, і зараз ми готуємо рекордно багато цікавих книг на цьогорічний Форум.

– Форум – це завжди якийсь певний рубіж. З ним у нас розпочинається новий видавничий рік. Це справді найбільша книжкова подія в Україні, і я сподіваюся, що й надалі так буде. Львів – це справді видавнича Мекка, бо сюди з’їжджаються усі, хто займається поліграфією, видавництвом, письменники, котрі пишуть. Тут зав’язуються нові стосунки між видавцями, художниками, письменниками. Хтось приносить свою роботу, хтось рукопис, автори шукають видавців і навпаки… Я дуже вболіваю за Форум, бажаю, щоб в нього була міцна команда, яка робитиме його з кожним роком кращим і сильнішим. А ще б хотіла щоб було розуміння чиновників різного рівня, що такий захід у місті потрібно усіляко підтримувати. Дуже потрібні нові вистав-

– Які складові успіху дитячого видавництва?

– Найважливіше, коли є відчуття, смак, інтуїція і знання – не в сенсі поліграфічних особливостей (це приходить дуже швидко), а відчуття ринку літератури, що там відбувається, які тенденції. Для розуміння тенденцій важливими є виставки, форуми, де ми бачимо, що видають наші колеги. Це справді хороший майданчик для маркетингового дослідження. Ми також їздимо на виставки міжнародні. Цього року були дві міжнародні виставки: одна в Лейпцигу, де ми презентували видання «Мама по скайпу», а друга – в Болоньї в Італії, де ми вперше брали стендову участь – разом з видавництвом «Грані – Т». Це професійна виставка, де не було відвідувачів, але це найбільша у світі виставка дитячої літератури. Відчуття фантастичне! Ходиш тими виставковими гектарами і на кожній експозиції бачиш щось нове. Це дає можливість зрозуміти зокрема, куди цей ринок рухається і чи ти в тренді. Не все можна запозичувати, бо є певні ментальні особливості, з якими потрібно рахуватися. Те, що добре сприймається і продається в Україні, не продається в Італії. І навпаки. У світовій літературі для дітей превалює інтелектуальна складова. Інколи це робить книги холодними, інколи навіть потворними. На Болонській виставці я знайшла книги, які мене відверто злякали або здивували. Було також багато попси, такого відвертого сміття, і було чимало книг дуже високого мистецького та інтелектуального рівня. Видно, що західні видавці значно далі просунулися в спілкуванні з дітьми, у них ступінь свободи значно вищий. Вони вільніше говорять про поняття, на які у нас тільки надходить запит від суспільства: про самотність, смерть, зраду – про якісь травматичні речі для свідомості дітей.

-Більше десяти років ми видавали книги для дітей, і це був початковий етап – великий, тривалий для набування досвіду. Ми видавали книги досить спонтанно, хоч вони були цікаві, красиві. Але зараз ми ставимо перед собою інше завдання: оскільки ми уже вийшли на серйозні позиції на українському ринку дитячої літератури, мені дуже хочеться, щоб ми створювали цілий пласт дитячої літератури продумано, поступово заповнюючи усі ніші – від найменшого читача й аж до дорослого. Усі ці книги повинні мати якусь спільну основу, певні цінності. Про цінності треба дітям говорити чим раніше, тим краще. Видавництво дитячої літератури – це ще й вихователь, це насправді дуже відповідальна ділянка. Надія ПАСТЕРНАК

ність того чи іншого видання, зацікавленість читачів і, таким чином, реалізовувати наш літературний продукт. Форум видавців завжди був океаном емоцій і пригод для колективу ЛА «Піраміда». Зустрічі з улюбленими авторами і їхніми прихильниками, понаднормові хвилювання і екстраординарні завдання заряджають енергією життя надовго. Кожен із ярмарків збагачував нас по-своєму – емоціями і знаннями. Якщо всі звикли казати про ріст, як на дріжджах, то «Піраміда» виросла виключно на досвіді.

Ми щиро бажаємо професійному колективу організаторів Форуму видавців натхнення й терпіння! Хай твориться, працюється й спілкується легко - на благо спільної справи – видання якісної української книги!» Літературна агенція «Піраміда» своїм пріоритетним напрямком діяльності вважає видавничий і вже 19-ий рік пропагує українське слово і якісну літературу. Працюємо над тим, щоб реалізувати свою мрію - збудувати гарний книжковий центр у Львові.

Культура

Видавництво

Спецвипуск вересень, 2013 р.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13

Читали!!! Читаємо!? Читатимемо???

Ще кілька десятків років тому твердження про те, що українці найбільш читаюча нація – здавалося неспростовним! Сьогодні ж, на жаль, мусимо констатувати майже зворотнє! Безперечно, можна кивати на новітні технології, інтернетзалежність молодого покоління, купівельну неспроможність населення, неувагу держави до українського видавця, а відтак і читача. Говорити про те, що вже стало сумною традицією проводити культурологічні заходи не за підтримки, чи завдяки, а всупереч… Запущений маховик комерціалізації духовного продукту – біда для країни і нації. Незримо впроваджений план «дебілізації» молоді вже сьогодні дає своє гіркі плоди, а ще ж і телебачення та інтернет продовжують вакцинувати всіх чужедухою ідеологію. І знову на допомогу приходить звичне усупереч, бо ж саме усупереч цим викликам треба обрати книгу, як духовний порятунок! Крім песимістичних поглядів на долю українського книгодруку треба помічати і успіхи, яких сьогодні все ж досягли укра-

їнські видавці серед безмежного моря зрусифікованого продукту і преференцій кому завгодно, лише не тим, хто дбає про українську культуру. І все ж наш видавець пропонує чудові дитячі книжки, можна підібрати літературу різного спрямування – було б лише бажання! Звичайно проблем ще багато, але для їх подолання потрібен рух уперед, а тих, хто і надалі наполягає на бідності українського книгодруку, запрошую на відпо-

НОВИНКА ВІД НАШОГО ВИДАВНИЦТВА!!! Ігор Гирич. Київ XIX-XXI ст. Путівник.

Це не зовсім звичайний путівник. У ньому автор розповідає не лише про споруди Києва, але й про людей, які в ньому жили, творили, бували. Автор цього поведе вас Старим Містом, Подолом, Хрещатиком, Липками і Печерськом. «Путівник. Київ XIX – XXI ст.» створений для самостійного ознайомлення з пам’ятками міста. Розповідь структурована за маршрутами екскурсій. Історична територія Києва поділена на сім маршрутів. Чотири - у Старому Місті зроблені за лінійним, три – на Подолі, Липках і Печерську – за тематичнотериторіальним принципом. Екскурсійний огляд першого маршруту розпочинається від Залізничного вокзалу і закінчується Андріївським узвозом. Екскурсант піднімається від вокзалу по вулиці С. Петлюри і бульваром Тараса Шевченка, зачаровуючись Володимирським собором, йде до Володимирської – головної вулиці Старої частини міста. Потім цією вулицею він потрапляє у Київ князівських часів, проходячи повз Золоті ворота. Оглядає початок вул. Ярославів Вал і Прорізну та зупиняється біля Святої Софії. Від Оперного театру ім. Т. Шевченка на вул. Володимирській розпочинається другий маршрут, що проходить терито-

відні ярмарки, а найкраще – хоч раз завітайте на Львівський форум. Він – яскраве свідчення поступу до європейського рівня нашого книговидання. Саме в такому книжковому розмаїтті кожен з вас, дорогі читачі, обов’язково знайде свою книгу, обере свого автора, наснажиться яскравими емоціями, віднайшовши протиотруту від негативного впливу ін’єкцій світових рейдерів українській культурі. Я надзвичайно рада, що і наше Національне газетно-журнальне видавництво, а це – газети «Культура і життя», «Кримська світлиця», журнали «Українська культура», «Музика», «Український театр», «Театрально-концертний Київ», «Пам’ятки України» – уперше, як видавець, бере участь у славнозвісному Львівському Форумі. Хочеться засвідчити своїми виданнями – українські журнали і газети друкуються! Їх можна придбати в кіосках «Преса», купити у магазинах, передплатити! І це один із небагатьох прикладів, коли держава, в даному випадку Міністерство культури України, зацікавлені у випуску такої продукції. У цьому році

рією колишньої Нової Забудови – міста середини ХІХ ст. З вулиці Богдана Хмельницького екскурсант потрапляє на Терещенківську. Через парк Т. Шевченка рухається до червоного корпусу Національного університету Т. Шевченка. Далі вулицями Толстого і Паньківською виходить на Саксаганського ознайомлюючись з т.зв. Латинським кварталом і Українською вулицею – якою до 1917 р. була Маріїнсько-Благовіщенська – Саксаганського. Третій маршрут є продовженням першого. Екскурсант, відвідавши Софійський історико-культурний заповідник через Софійський і Михайлівський майдани прямує далі до Михайлівського Золотоверхого монастиря і Трьохсвятительською вулицею виходить до Володимирської гірки. Потім парком потрапляє до фунікулеру і Десятинною вулицею направляється до Андріївської церкви і Київського акрополя ІХ-ХІІІ ст. Далі Андріївським узвозом простує на Поділ, де й закінчується цей маршрут.. Четвертий маршрут по Старому місту охоплює головні вулиці колишнього міста Ярослава. В ньому розповідається про будинки і людей, що мешкали по вулицях Велика Житомирська, Артема, Ярославів Вал, Рейтарська і Стрілецька. П’ятий маршрут – Поділ, охоплює увесь історичний колишній торгово-ремісничий посад міста. Тут ознайомлення з

наше видавництво випустило свою першу книгу, прекрасно ілюстровану збірку дитячої поезії Л. Гнатюк. Маємо ще одне друковане дитя – це своєрідний путівник по Києву, де разом з автором І. Гиричем можна віднайти багато цікавих фактів про історичні пам’ятки столиці та дізнатися про видатних людей, які зробили вагомий внесок у розвиток української культури. Чимало цікавого знайдете і в журналі «Пам’ятки України», зокрема в серпневому номері, присвяченому львівському малярству. Сподіваємось, Львівський форум буде нашим щасливим стартом. Тож, шановний читачу! Гуртуймося заради того, аби дати шанс нашим дітям, онукам, усім прийдешнім поколінням пишатися тим, що українці – найбільш читаюча нація у світі. Нація, яка береже свою культуру, мову і духовність. Читали! Читаємо!! Читатимемо!!! Генеральний директор ДП «Національне газетно-журнальне видавництво» заслужений журналіст України

Олеся БІЛАШ

пам’ятками не має чіткої прив’язки до лінійного руху. Екскурсант на свій розсуд може або ознайомитися зі спорудами Києво-Могилянської академії та вийти до Дніпра на Набережно-Хрещатицьку, відвідавши Набережно-Микільську та Іллінську церкви, або може вуличками Подолу під Горою – Притисько-Микільською, Покровською, Сагайдачного пройтися і оглянути інші основні історичні об’єкти Нижнього міста: Фролівський монастир, Притисько-Микільську, Добромикільську, Покровську та Христорождественську церкви, будинок золотаря Стрільбицького, садибу Балабух тощо. Черговість пересування Подолом екскурсант обирає сам. Шостий маршрут присвячений Хрещатику та Липкам. У ньому так само, як і на Подолі, екскурсант сам може обирати черговість огляду вулиць. В путівнику йдеться, крім центральної вулиці міста, також про вулиці Городецького, Інститутську, Грушевського, Банкову, Лютеранську, Липську, Шовковичну. Розповідається про Маріїнський та Кловський палаци, будинок Городецького та інші садиби дореволюційної еліти Києва. Сьомий, останній, маршрут описує історичні місця Печерську та Києво-Печерської лаври. Щодо Печерська, то наголос зроблено на дві центральні вулиці І. Мазепи та Московської. Ознайомлюється екскурсант у путівнику не лише з будівлями, які збереглися, але й зі спорудами Пустинно-Микільського монастиря, більшість яких було розібрано у 1930-ті роки. Закінчується путівник описом головних споруд найбільшої святині православ’я Східної Європи – Успенської Києво-Печерської лаври. Відділ розповсюдження: (044) 498-23-64; nvu.kultura.sale@gmail.com

Враження львів’ян

10 11 12 13 14 15 16 ОЛЬГА УГРИН

Форум – це можливість побачити книжкові новинки, придбати їх. Має значення й ціна, оскільки книжки можна придбати дещо дешевше, ніж у магазинах. А для людини, котра багато читає, це важливо. Також це можливість подивитись на людей, котрі читають, поспілкуватись із ними, це нагода поспілкуватися з книговидавцями, що є надзвичайно цінно і цікаво. Для мене це неймовірне задоволення. Я не встигаю ходити на різні заходи, бо постійно зайнята, й для мене на Форумі найголовніше – купити книжки, багато книжок, щоб мати їх на цілий рік, смакувати, перечитувати. Люблю подивитись на книжки, навіть на ті, котрі не

можу придбати, помилуватися чудовою поліграфією. На Форумі завжди купую книжки зі спеціальності – шукаю новинки, але також купую літературу для душі, тому одного дня мені замало. На Форум витрачаю два дні, й не бігаю поміж стендами, а ходжу повільно, уважно роздивляюся. У перший день завжди забракне на щось грошей, то приходжу й наступного і ще щось докуповую, або в перший день іду «в розвідку», а наступного йдемо разом із чоловіком і закуповуємо книжки. Я страшенно люблю фентезі, люблю історичну літературу, на кожному Форумі купуємо якусь новинку про Львів – чи це історичне видання, чи щось ілюстративне, чи старовинні гравюри. Намагаємося купити нову книжку з історії України, обов’язково купуємо довідкову

вдягнути вишиванку, зустріти гарних людей, приятелів, спілкуватися з ними, кавувати, купувати книжки, тусуватися. Це щось таке, чого очікуєш. Я маю від Форуму найкращі враження. Наш музей, який має ще й свою бібліотеку, а це не тільки Шевченкіана, а й духовна література, мистецькі альбоми, класика українська і зарубіжна, поезія – має змогу в дні Форуму поповнювати її. Дуже вдячні тим видавцям, які розуміють важливість тої справи, яку робимо, і дарують нам книжки. Ми їх популяризуємо. Хоч наш музей невеличкий, але це все ж таки культурноосвітній заклад у центрі Львова, і до нас

постійно приходять люди – зі Сходу України, з-за кордону, і ця книжка тут до них промовляє. Я не забуду, як до нас прийшли хлопці з Донецька. Видно, що це роботяги, намагаються говорити українською, бачу, що дається це їм важко, то й кажу: «Говоріть так, як вам легше, я розумію». Вони тихенько питаються: «Как правду узнать о Бандере? У нас там разное говорят». І я повела їх до бібліотеки, потім подарувала книжечку про Степана Бандеру отця Ігоря Царя, автора таких простих, популярних книжечок, якому ми теж вдячні за співпрацю. Хлопці дуже зраділи. Мали що читати дорогою до Донецька…

викладач медичного університету

ЗЕНОВІЯ ФІЛІПЧУК завідувач народного музею Тараса Шевченка

Для мене це справді велика подія. Це нагода поспілкуватися з постатями, яких ми не бачимо протягом року. Наш музей Тараса Шевченка, який є при Львівському Палаці мистецтв, якраз приймає отих дорогих гостей. Він відчинений у дні Форуму від і до… Ось цього разу ми очікуємо Євгена Сверстюка. Це наш добрий приятель, і ми будемо презентувати наше спільне альбомне видання «Кобзар і Україна», де він написав переднє слово. Форум для мене – це велика подія, це свято. У ці дні справді щиро хочеться

АНДРІЙ ХУДО

БОГДАНА ПЛЯЦУШОК

голова ради директорів Холдингу емоцій «!ФЕСТ»

приватний підприємець

Холдинг емоцій «!ФЕСТ» уже не вперше підтримує Форум видавців у Львові. Нам також важливо, щоб у місті була книжкова атмосфера. Для цього три роки тому ми й придумали акцію «Книжкове меню». Суть її полягає в тому, що в шістнадцяти ресторанах міста, окрім звичайного, подають ще й книжкове меню, з якого відвідувачі можуть на місці придбати книгу. Окрім того ми створюємо вільний простір для презентацій книжкових новинок на нашій території. Форум для нас уже став рідним, а особливо для наших партнерів з «Видавництва Старого Лева», яке цього року приготувало 20 новинок до ювілейного 20-го Форуму видавців.

Львівський Форум видавців – це для мене свято. Намагаюся ходити туди кожного року, відкриваю для себе

ОЛЕНА КЛИМЕНКО

ВАЛЕРІЙ ГРАБОВСЬКИЙ

львів’янка, молода мама

підприємець

Мені подобається ходити на Форум, зустрічатися там із друзями. Це таке велике скупчення людей, величезна тусовка. До мене завжди приїжджають друзі з Києва, і ми ходимо на Форум разом. Відвідуємо різні зустрічі, презентації. Це така гарна можливість побути в середовищі, яке цінує книжку. Цього разу не планую щось спеціально купувати, бо читаю в основному електронні книжки. Скачую їх. Єдине, що мене цікавитиме на Форумі – це дитяча література, хочу купити своїй донечці казки, якісь гарні віршики. Обов’язково відвідаю стенд видавництва А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, «Видавництва Старого Лева». А ще я люблю книжки дарувати, тому подивлюсь подарункові видання. У сту-

Скільки у Львові було Форумів – я стільки разів на них був. Мене цікавить ця подія найперше з інформативної точки зору: бачу над чим працюють письменники, якою є поліграфія. На жаль, вона різна і по якості, і в грошовому вираженні. Зупиняюсь біля стендів

дентські роки я була на Форумі волонтером, то були ще ті часи, коли по Палацу мистецтв можна було ходити, а тепер там просто проштовхуєшся. Я планувала йти туди з донечкою, для цього навіть спеціальне «кенгуру» придбала, але ще подумаю, надто велике скупчення людей. Та на Форум обов’язково піду.

Культура Спецвипуск вересень, 2013 р. літературу, мапи для подорожуючих, подарункові видання: гарні альбоми, календарі, потім даруємо це друзям. Місця у квартирі на книжки бракує, то перед минулим Форумом я зібрала пачку книжок, які в нас уже давно читаніперечитані, і з задоволенням віддала на акцію «Збери книжки для сільських бібліотек». Мені тут же видали талончики для безкоштовного входу на Форум, і за них можна було купити щось зі знижкою. Потім їх роздаровувала. Ще частину домашньої бібліотеки ми віддали в «Майстерню добрих справ». Тепер знову поглядаю на полиці, бачу, що треба ще щось віддати… Я цього року планую піти на Форум навіть з маленькою внучкою, їй усього чотири місяці, а ми вже купуємо їй книжечки.

нових письменників, слідкую за новинками літератури. Люблю ходити на презентації книжок, і тоді купую видання тих авторів, які справили на мене враження. Люблю постояти в черзі за автографом улюбленого письменника, і в мене вже є ціла бібліотечка книжок з автографами. Це гарна пам’ятка. Намагаюся відвідувати вечори поезії, особливо, коли вони відбуваються в театрі Курбаса. Тоді там така гарна камерна атмосфера. Місця усім бракує, і молодь сидить на каріматах чи на своїх рюкзаках на підлозі… У ці дні в місті справді велике свято, і в мене на душі також.

тих видавництв, які мене цікавлять. Також придивляюся до молоді: що вона пише, чим цікавиться, які книжки вибирає. Намагаюся придбати і читати саме ці книжки, бо це – майбутнє нашої літератури. Іноді ходиш поміж тими стендами, роздивляєшся і зустрінеш таку книжку, якої й не чекав. Відвідую презентації. От цього разу піду на презентацію книжки Володимира Каліки «Перепливу Дунай». Поезії, які він написав, уже будучи тяжко хворим. І зараз він прикутий тяжкою хворобою до ліжка, а презентацію проводитимуть друзі. Це дуже сильна, феноменальна річ у сучасній літературі, й про це свідчать відгуки Бориса Олійника, Івана Драча, Богдана Стельмаха. Книга буде висунута на здобуття Шевченківської премії... Форум – це також нагода зустріти старих друзів – тих, з якими зустрічаєшся від Форуму до Форуму, це й нові знайомства.

Культура Спецвипуск вересень, 2013 р.

Партнери Форуму 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15

Правила гри Інтерв’ю з Олесею ОстровськоюЛютою,

керівником програми і3 Щороку українські діячі різних галузей культури подаються на грантові та стипендіальні програми європейських країн. Часто індивідуальні гранти започатковуються окремими містами чи установами – це питання їхнього престижу та розвитку: муніципальна влада Берліна опікується молодими художниками в рамках власного меценатського проекту, Лондонський університет мистецтв через конкурси та гранти заохочує до співпраці молодих дизайнерів з усього світу, відомство з питань культури австрійського міста Ґрац запрошує письменників тощо. За останні кілька років географія участі українських митців у міжнародних програмах та проектах значно розширилася завдяки підтримці вітчизняних фондів. Наприклад, у 2013 році до звичних Польщі, Німеччини та Австрії в маршрутах українських письменників додалася Греція – поетка Ірина Шувалова отримала грант на проект «Глосолалія», а в інших літераторів з’явився шанс отримати недержавну тримісячну стипендіальну підтримку в Україні. Про потреби української культурної спільноти та про мотиви прийняття деяких рішень у фонді Ріната Ахметова «Розвиток України» розповіла керівник програм і проектів фонду, кураторка та арт-менеджерка Олеся Островська-Люта.

– Програма і3 вже кілька років займається грантовою підтримкою літературних проектів (а це і подорожі на фестивалі, книжкові ярмарки, видання книг). Чому виникла ідея окремо запровадити ще й індивідуальні стипендії для письменників?

ФОНД «ВІДКРИЙ УКРАЇНУ» створює сприятливі умови співпраці для учасників книжкового ринку України та країн Євросоюзу.

Цього року фонд Арсенія Яценюка «Відкрий Україну» виступив партнером літературного фестивалю у Львові, який відбувається в рамках 20-го Форуму видавців у Львові з 10 по 15 вересня 2013 року. Окрім підтримки міжнародного літературного фестивалю Фонд «Відкрий Україну» надав допомогу на проведення проекту «Редакційні візити», який спрямовано на створення сприятливих умов співпраці учасників книжкового ринку

– Фонд «Розвиток України» в рамках грантової програми і3 підтримує кілька напрямків: це візуальне мистецтво, театр, кіно, музейна справа й література. Коли програма розвивається, ти можеш проаналізувати – які проекти подаються, які підтримуються, які є затребуваними. В літературі найбільш очевидно, хто є бенефіціаром. Наприкінці 2012 року ми зібрали фокус-групи двох напрямів, які нас найбільше цікавили – з літератури й кіно. На диво, це не був «плач Ярославни», я очікувала, що буде багато поба¬жань. Натомість люди більше аналізували ситуацію. Тоді ж у фонді закріпилася ідея: а чому б не спробувати індивідуальну систему грантів для авторів, як у випадку з тревел-грантами? (Бо, скажімо, в театральній справі індивідуальний грант не має аж такого важливого сенсу, як в літературі). На основі консультацій із фокус-групами ми вирішили, що розмір стипендії (7 000 грн.) має бути таким, щоб письменник не думав про те, як знайти собі ще дві роботи, щоб вижити.

– Наприкінці березня українська делегація повернулася з книжкового ярмарку в Лейпцигу. Зрозуміло, що ця поїздка була дуже важливою для літераторів. А для чого вона була потрібна фонду, який фінансував її вже вдруге?

України та країн Євросоюзу. В рамках цього проекту на фестиваль до України запрошені редактори, видавці, культурні журналісти та літературні критики з 8-ми країн світу (Німеччина, Франція, Польща, Швейцарія, Вірменія, США, Росія та Швеція) з метою познайомити їх з українським книжковим ринком та зацікавити у виданні наших авторів у себе. Голова Наглядової Ради Фонду «Відкрий Україну» Терезія Яценюк наголосила, що цей проект є значним внеском у розвиток культурної співпраці та перекладацького процесу в різних країнах. «Перш за все це створить сприятливі умови для збільшення кількості перекладів з української на іноземні мови в наступні роки» та зазначила, що «ніщо не створює іміджу країни так, як культура. Зокрема, сучасна українська література, яка розвивається дуже динамічно і ми маємо, що представити світовій спільноті». Фонд «Відкрий Україну» не випадково підтримує проведення літературного фестивалю у Львові, адже має окрему програму популяризації сучасної української літератури на заході – «Книжковий Фонд». У рамках цієї програми надаються гранти на переклади сучасної української літератури іноземними мовами. На сьогодні за підтримки Фонду за кордоном вийшли близько 20 перекладів. Це твори Сергія Жадана, Юрія Андруховича, Юрія Винничука, Євгенії Кононеко, Марії Матіос, Любка Дереша, Андрія Куркова, Оксани Забужко та інших сучасних українських письменників.

– Насправді це не ми, а сам ярмарок знайшов нас. Спочатку Мартін Поллак отримав премію ярмарку в 2011 році (у 2012 році її отримав Тімоті Снайдер за «Криваві землі»), І керівництво ярмарку звернулося до Поллака з пропозицією стати куратором програми, в якій можна говорити про польську, білоруську, українську літератури. Культура – це феномен міжнародного характеру, це постійний інформаційний обмін. Розуміючи це, ми спробували подумати, що корисного можна зробити в рамках цього проекту. Згодом я була вражена звітом німецької сторони, яка передала нам величезну добірку відгуків преси про перший «Транзит» 2012 року. Це засвідчило неабиякий інтерес до української літератури. Ми почали міркувати в цьому напрямку, чому б нам не розвинути і не поглибити ці зв’язки? Звісно, ми не можемо перетворитися на Український інститут, але дещо в цій сфері можемо змінити. Ми вирішили, що можемо робити до трьох міжнародних проектівпрезентацій на рік власне для того, щоб говорити про Україну за кордоном. Цього року найбільше говорили про «Солодку Дарусю» Марії Матіос та «Мама по скайпу» (укладач – Мар’яна Савка). Чи достатньо перекладів ми представили на ярмарку? Питання в тому, чи маємо ми в Україні так багато якісних текстів, а друге питання – для Німеччини ми все ще вважаємося «малою літературою». А її не розтиражуєш мільйонними накладами, вона може стати більшою літературою тільки в результаті довгої планомірної праці з популяризації.

– Чи можна сприймати цей другий «Транзит» за підтримки фонду кроком до певної великої міжнародної стратегії?

– Ми собі не ставимо за мету підтримку міжнародного іміджу України, це не наше завдання, адже ми не міні-

«КИЇВСТАР» підготував приємний сюрприз для відвідувачів Львівського форуму та користувачів своєї мобільної бібліотеки

Провідний мобільний оператор України «Київстар» презентує на Львівському міжнародному форумі видавців своє ноу-хау – сервіс для читання літератури з мобільних телефонів. Онлайн-бібліотека «Магазин розумного контенту» вже налічує понад 1100 книжок та об’єднує близько 15 видавців. За мобільним електронним форматом майбутнє, адже це зручно для читачів та вигідно для видавців, – кажуть у компанії. «Київстар», як соціально-відповідальна компанія, вболіває за культурний розвиток України. В компанії вважають, що читання книжок, розвиток видавництва та підтримка письменницької спільноти – запорука сучасного розвиненого суспільства. Тому у грудні 2012 року оператор запропонував українцям новий сервіс – мобільну онлайн-бібліотеку «Магазин розумного контенту» smart.kyivstar.ua. «Магазин розумного контенту» дозволяє цікаво

стерство закордонних справ. Для нас важлива підтримка галузі – літератури, кіно і т.д. Чому варто підтримувати тревел-гранти і такі події, як у Лейпцигу? Окрім власне практичного аспекту налагодження контактів, набуття досвіду, це важливо для психологічного стану мистецької спільноти. Українці за останні 20 років звикли, що вони є запрошеними. Вони майже ніколи не є господарями ситуації, рідко можуть самі спланувати і провести міжнародну подію. Це породжує не дуже здоровий клімат. В принципі, це питання гідності: важливо, щоб митець відчував себе не гостем, а активно впливав на свою кар’єру.

– Напрямок західної Європи – зрозуміло, це практичний інтерес для української літератури. А навіщо фондові підтримувати подорожі літераторів до екзотичних країн – Нікарагуа чи Колумбії?

– По-перше, чому б ні. По-друге, це досить великі фестивалі. (До речі, першою тревел-грант до Меделліну в Колумбії отримала Ірина Вікирчак у 2011 році). По-третє, важливо підтримати такі подорожі, які ми знаємо, що точно не відбудуться без нашої допомоги і можуть мати вплив на творчість і кар’єру цієї людини. Такі подорожі в Колумбію чи Нікарагуа майже точно не відбудуться без нашої участі. Подорож в Польщу чи Німеччину відбудеться з набагато більшою ймовірністю. Так само це стосується далеких подорожей музейників. У музейній сфері регулярно відбуваються конференції і форуми, і зазвичай – у різних містах на кшталт Шанхаю чи Сан-Паулу, і нашому музейнику нереально туди потрапити. ІСОМ надає кілька стипендій для подорожей, але цього замало. Неможливо сидіти вдома і пізнавати світ з програми «Навколо світу». Розмову вела Віра БАЛДИНЮК

проводити час, навчатися, розширювати світогляд – у будьякому місці в будьякий час. На ресурсі представлені як класична література, так і сучасні автори – Юрій Андрухович, Оксана Забужко, Любко Дереш, Василь Шкляр, Лариса Денисенко та інші. Мобільна онлайн-бібліотека «Магазин розумного контенту» smart.kyivstar.ua дозволяє читати книги у браузері мобільного телефону, насолоджуватись читанням з моніторів звичайних комп’ютерів, а також з телевізорів та телевізійних приставок із влаштованим у них інтернет-браузером. При цьому тарифікація за мобільний інтернет не нараховується: читач сплачує лише абонплату за користування сервісом – 2 гривні 80 копійок на тиждень незалежно від обсягу прочитаних книжок. «Київстар» запрошує усіх відвідувачів Львівського міжнародного форуму видавців до свого стенду – «літературного купе», де можна протестувати «Магазин розумного контенту», почитати літературні новинки в електронному форматі, поспілкуватись та перепочити. А також саме відвідувачі Форуму зможуть першими скористуватись новим форматом бібліотеки. Яким – дізнавайтесь на стенді «Київстар»!

12 13 14 15 16

Культура

Де хто є

Спецвипуск вересень, 2013 р.

Cхема розташування учасників 1 ПОВЕРХ

№ стенду

1 2 3 4 5 6 7 8 9 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137

Київстар, м. Київ Теза, м. Вінниця Клуб сімейного дозвілля, м. Харків Країна мрій, м. Київ Видавництво «Фоліо», м. Харків Видавництво Старого Лева, м. Львів Розумна дитина, м. Київ Махаон-Україна, м. Київ А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, м. Київ Видавець Савчук, м. Харків Аверс, м.Львів Юніверс, м. Київ Університет банківської справи НБУ, м. Київ Світ, м. Львів Балтія-друк, м. Київ Довіра, м. Київ Інститут передових технологій, м. Київ Нора-друк, м. Київ Попурри, м. Київ Кальварія, Україна Студія «Мако», м. Київ Фонд «Відкрий Україну», м. Київ Кліо/Український пріоритет, м. Київ Торгово-промислова палата, м. Львів Мапа, м. Київ Наш формат, м. Київ Kniga.biz.ua, м. Київ Софія/Інтернет магазин stranica.ua, м. Київ Видавництво Жупанського, м. Буча Богуслав/Богуславкнига, м. Київ Піраміда, м. Львів Літопис, м. Львів Парламентське видавництво, м. Київ Зелений пес, м. Київ АССА, м. Харків Книжкова лавка, м. Київ Центр учбової літератури, м. Київ Коронація слова, м. Київ Критика, м. Київ Видавництво Українського Католицького Університету, м. Львів Видавничий центр Львівського національного університету імені Івана Франка Сейбр-Світло, м. Львів Мозаїка-синтез, м. Москва Патент, м. Ужгород Букленд Обрій, м. Київ Картографія, м. Київ

2 ПОВЕРХ № стенду

201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 224а 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 138 139 140

Свічадо, м. Львів Ін Юре, м. Київ Веско, м. Донецьк Урбіно, м. Львів Академвидав / Видавничий центр «Академія» м. Київ Львівська політехніка / Срібне слово, м. Львів Києво-Могилянська академія, м. Київ Юрінком Інтер, м. Київ Скриня, м. Львів Центр навчально-методичної літератури, м. Київ Генеза, м. Київ Веселка, м. Київ Наукова думка НАН України, м. Київ Початкова школа, м. Київ Скіф, м. Донецьк Ельга-Н, м. Київ Темпора, м. Київ Мистецтво, м. Київ Глорія, м. Київ Абетка, м. Кам’янець-Подільський Вперед, м. Саки Місіонер, м. Львів Брайт Букс, м. Київ Преса України, м. Київ ФОП Стебеляк Олександр, Івано-Франківська обл. Західне регіональне біблійне товариство, м. Львів Книгоноша, м. Київ Букрек, м. Чернівці Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», м. Київ Самміт-книга, м. Київ Міжнародний дім, м. Київ Ї, м. Львів Смолоскип, м. Київ ерен, м. Луцьк Алерта, м. Київ Баланс бізнес Букс, м. Дніпропетровськ Видавництво імені Олени Теліги, м. Київ Фаріон, м. Львів Книги-ХХІ, м. Чернівці Харківський приватний музей міської садиби, м. Харків Право, м. Київ Школа, м. Харків Підручники та посібники, м. Тернопіль Навчальна книга – Богдан, м. Тернопіль Інститут книжки, м. Краків Родовід, м. Київ Методика, м. Київ БАО, м. Київ

Культура Спецвипуск вересень, 2013 р.

Де хто 1є 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

20 «Форуму видавців у Львові» 3 ПОВЕРХ, 1 ЗАЛ

№ стенду

301 302 303 304 305 306 307 308 309 309а 309а 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343

Арій, м. Київ Ярославів вал, м. Київ Пітер, м. Київ Кондор-видавництво, м. Київ Нова книга, м. Вінниця Університетська книга, м. Суми Стародавній Світ, м. Київ Кубарик, м. Київ Укрмедкнига, м. Тернопіль Львівська обласна організація Національної спілки письменників України, м. Львів Соборність, м. Бат-Ям (Ізраїль) Ліра Лтд / ТКУМА, м. Дніпропетровськ Історія зброї, м. Запоріжжя Букс медіа тойс, м.Київ Медицина, м. Київ Знання, видавництво, м. Київ Видавництво «Фоліо», м. Харків Нора-друк, м. Київ Смайл, м.Харків Едельвейс, м. Харків Майстер книг, м. Київ Архівні інформаційні системи, м. Київ Експрес удачі, м. Харків Саквояж, м. Київ Егмонт Україна, м. Київ Ранок, м. Харків Апріорі, м. Львів Наірі, м. Київ Торсінг плюс, м. Харків БаК, м. Львів Лаурус, м. Київ Національний центр Олександра Довженка, м. Київ Діана плюс, м. Тернопіль Leole book, м. Львів Видавництво Ліра-К, м. Київ Промінь, м. Харків Просвіта, м. Київ Аконіт, м. Київ Євросвіт, м. Львів ПЕТ, м. Харків Art HUSS, м. Київ Типографія, м. Київ Дух і літера, м. Київ Фактор-друк, м. Київ Фактор, м. Харків

3 ПОВЕРХ, 2 ЗАЛ № стенду

401 402 403 404 405 406 407 408 409 410 411 412 413 414 415 416 417 418 419 420 421 422 423 424 425 426 427 428а 429 430 431 432 433 434 435 436 437 438 439 440 441 442 443 444 445 446 447 448 449 450 451 452 453 454 455 456 457 458

Юнісофт, м. Харків Талант, м. Харків Пегас, м. Харків Елвик, м. Харків Дитячі шахи, м. Київ Надстир’я, м. Луцьк Крок, Тернопільська обл. Управління інформаційної політики та з питань преси Донецької ОДА, м. Донецьк Юнайтед форест, м. Київ Герда, м. Дніпропетровськ Союз Видавництв, м. Київ Союз Видавництв, м. Київ Кайрос, м. Київ 1С Україна, м. Київ Весна, м. Харків Персонал, м. Київ Резидент, м. Одеса Національний авіаційний університет, м. Київ Мангоbook, м. Київ Лінгвістичний центр, м. Львів Гуманітарний центр, м. Харків Умная бумага, м. Київ Інститут народознавства НАН України, м. Львів Дж. Дж. Агенція ГМБХ України, м. Київ Стилос, м. Київ Арс Полона, м. Варшава Майстер-клас, м. Київ Астролябія, м. Львів Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки, м. Луцьк Дінтернал-книга, м. Київ Тріада Плюс, м. Львів Львівська національна наукова бібліотека ім. В. Стефаника НАН України, м. Львів Листівка.ЮА, м. Харків Комора , м. Київ Твердиня, м. Луцьк Українська прес-група , м. Київ Таврида, м. Сімферополь Національне газетно-журнальне видавництво, м. Київ Карпати, м. Ужгород Російський фонд сприяння освіті та науці, м. Москва Дуліби, м. Київ Коло, м. Дрогобич Переплітання та реставрація, м. Харків Колаж, м. Київ Світло й Тінь, м. Львів Центр досліджень визвольного руху, м. Львів Кінда, м. Сімферополь Агенція іноземних мов Наталії Дячук «Руна», м. Львів Яніна, м. Біла Церква Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, м. Львів Медіасон, м. Івано-Франківськ Янтар, м. Луганськ Об’єднане гуманітарне видавництво, м. Москва Об’єднане гуманітарне видавництво, м. Москва Книги академіка Миколи Левашова, м. Дрогобич Філігрань, Хмельницька обл. Волинська обласна друкарня, м. Луцьк Феміда, м. Київ

Думки вголос

14 15 16 МИХАЙЛО КОСІВ

народний депутат

Я вважаю, що це унікальна форма пропаганди і можливостей поговорити про найновішу українську книжку. Я Лесю Коваль знаю давно, започатковували з нею перший форум, працювали разом у товаристві «Просвіта». Я на усіх цих форумах присутній… На 17 форумі видавців презентувалась моя книга, яка має таку страшну назву «Воскресають лиш там, де є могили». Це 500 сторінок, присвячених національно-визвольній боротьбі українців за відновлення своєї держави. На 18 форумі презентувалася книжка моєї доньки - творчий портрет перекладачки Віри Річ, яка переклала майже всю українську літературу англійською мовою. Зокрема, повністю переклала Шевченка, перекладала Франка, Лесю Українку, сучасних авторів. Це унікальна жінка. Англійка з Лондона, вивчила українську мову, стала греко-католичкою,… Ці форуми для мене цікаві ще тим, що тут постійно збирається велике гроно дуже цікавих, талановитих українських авторів, і з ними можна поспілкуватися.

Газета «Культура і життя» Спецвипуск, 2013 рік Засновники: Міністерство культури України, Український комітет профспілки працівників культури, редакція газети «Культура і життя» Видавець: ДП «Національне газетно-журнальне видавництво» Адреса видавництва: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, 1; тел. +38 (044) 498-23-65 Генеральний директор Олеся БІЛАШ Головний редактор Людмила ГНАТЮК Адреса редакції: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, 1; тел. +38 (044) 498-23-65 nvu.kultura@gmail.com Виходить із 7 жовтня 1923 року. Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації – КВ № 1026 від 26.10.94 р.

ОЛЬГА ГЕРАСИМ’ЮК

журналістка, народний депутат

Мене вражає атмосфера у Львові. Тут усе підпорядковане Форуму. Навіть в кав’ярні побачила напис: «Зберігаємо спокій, бо у місті проходить Форум видавців». Львів – це якась столиця духу, я сюди приїхала ковтнути свіжого повітря. Вчора йшла по місту о дванадцятій годині і бачила як проводять нічні екскурсії. То про щось говорить. Це інший світ. Я його дуже люблю, і Форум книги недаремно вибрав цю столицю».

БРАТИ КАПРАНОВИ

письменники

Львівський Форум для нас – це проща, це можливість доторкнутися до читачів, світу книги. Львів - книжкова столиця України, а на ці чотири дні він стає справжньою столицею України, бо тут - велика концентрація письменників, активних читачів, тобто

Друкарня: ТОВ «Видавничо-поліграфічна компанія «Експрес-Поліграф», вул. Фрунзе, 47-б, корп. 2, Київ, 04080; тел. +38 (044) 417-25-93 Розповсюдження, передплата, реклама: тел. +38 (044) 498-23-64, +38 (050) 310-56-63 Портал http://uaculture.com Передплатний індекс в Каталозі видань України 60969 Склад Видавничої ради Олеся Білаш – генеральний директор видавництва; Віктор Вечерський – заступник директора Департаменту культурної спадщини та культурних цінностей; Максим Бударін – заступник директора Департаменту у справах релігій та національностей; Олена Воронько – начальник відділу театрального мистецтва Управління мистецтв Департаменту формування державної політики у сфері культури, мистецтв та освіти; Світлана Фоменко – начальник управління міжнародного співробітництва; Оксана Іонова – заступник начальника управління стратегічного

людей, які хворіють на книжки і від них можна заразитися. А вчасно заразитися такою хворобою як любов до книжки, до слова чи до мистецтва дуже важливо, бо справжня культура розповсюджується з уст в уста.

ВОЛОДИМИР ЯВОРІВСЬКИЙ

письменник, народний депутат

З усіх львівських форумів я пропустив хіба два або три, й тільки тому, що мене не було в Україні, або мав якусь дуже поважну причину. Для мене це свято.. У ці дні Львів пахне книжками. Зараз таких ярмарків проводиться багато, але львівський залишився лідером. Він проводиться з розмахом, професійно. Я тут побачив тих письменників, яких у Києві по два-три роки не бачу. Вчора увесь день провів на Форумі, обговорювали з видавцями закон про книговидання, провів автограф-сесію, презентацію своєї книжки. Керівництво спілки постійно «пасе» цей форум. Співпрацюємо з Олександрою Коваль, яка

планування культурного розвитку та регіональної політики у сфері культури Департаменту формування державної політики у сфері культури, мистецтв та освіти – начальник відділу аналізу та прогнозування соціокультурного розвитку регіонів; Євгенія Крутоголов – начальник відділу монументального, образотворчого та народного мистецтва; Іван Мечков – заступник начальника управління мистецтв Департаменту формування державної політики у сфері культури, мистецтв та освіти – начальник відділу музичного мистецтва; Лариса Нікіфоренко – начальник відділу аналізу та прогнозування діяльності бібліотек Управління стратегічного планування культурного розвитку та регіональної політики у сфері культури Департаменту формування державної політики у сфері культури, мистецтв та освіти; Лариса Петасюк – начальник управління правового забезпечення; Людмила Чумакова – заступник начальника управління справами – начальника відділу взаємодіями з Верховною Радою; Михайло Швед – заступник директора Департаменту формування державної політики

Культура Спецвипуск вересень, 2013 р. постійно бере участь у нашій законотворчій роботі. Я дуже радий, що Львів має таке свто на міжнародному рівні.

ГАЛИНА ВДОВИЧЕНКО

письменниця і журналістка

За ці чотири чи п’ять днів складається враження, що ти проживаєш маленьке життя, перемикаєшся на інший ритм, страшенно насичений. Часом ввечері згадуєш, що відбувалося вранці, і здається – це було тиждень тому. Така концентрація нових вражень, людей, ідей, чого завгодно. Я намагаюся дозувати свої презентації, автограф-сесії і обов’язково ходити до інших, слухати їх, бо мені це багато дає. І книжки завжди купую, хоча, здається, навіщо тягатися з ними, можна ж і в книгарні купити. Але в цьому є якась особлива приємна деталь: ти купуєш книжку на Форумі тому, що просто не втримався. Як купив смачне тістечко, якого тобі захотілося саме зараз і саме тут.

у сфері культури, мистецтв та освіти – начальник управління мистецтв; Віктор Пасак – заступник генерального директора видавництва; Оксана Гайдук – головний редактор журналу «Українська культура»; Людмила Гнатюк – головний редактор газети «Культура і життя»; Ольга Голинська – головний редактор журналу «Музика»; Надія Соколенко – головний редактор журналу «Український театр». Відповідальна за випуск Людмила Човнюк. Верстка Оксани Женжери. Спецвипуск підготували Надія Пастернак, Йосип Марухняк (фото), Аліна Онопа, Ірина Аврахова. Редакція залишає за собою право на редагування отриманих матеріалів без узгодження з автором. Думки авторів публікацій можуть не збігатися з позицією редакції. Передрук і відтворення текстових та ілюстративних матеріалів журналу тільки з письмового дозволу видавця.

© «Культура і життя» Наклад 9500