Ідеї діяльнісного підходу до морального виховання дітей дошкільного віку by darias

Відділ освіти Золочівської райдержадміністрації Дошкільний навчальний заклад №7 «Веселка»

Ідеї діяльнісного підходу до морального виховання дітей дошкільного віку

Укладач: вихователь ДНЗ №7 «Веселка» м. Золочів Стасюк О.В.

Золочів – 2015

Рецензенти: Л. І. Білан – доцент кафедри розвитку особистості Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, кандидат педагогічних наук. О. Г. Мартинишин – методист дошкільної освіти методичного кабінету відділу освіти Золочівської райдержадміністрації Львівської області.

Ідеї діяльнісного підходу до морального виховання дітей дошкільного віку. Методичні рекомендації. Стасюк О.В. Золочів, 2015 – 118 с.

Збірка методичних рекомендацій та практичних матеріалів з морального виховання дітей дошкільного віку, які розкривають актуальність, сутність і завдання морального виховання в системі дошкільної освіти, в структурі формування особистості, програмно-методичне забезпечення, методи і прийоми реалізації завдань морального виховання, різні форми роботи з дітьми дошкільного віку. Запропоновані матеріали стануть у пригоді вихователям дошкільних закладів, навчально-виховних комплексів та батькам.

Ухвалено методичною радою методичного кабінету відділу освіти Золочівської райдержадміністрації, протокол № 2 від 28 жовтня 2015 р. 2

ЗМІСТ Вступ -------------------------------------------------------------------------5 Розділ I. Сутність і завдання морального виховання в системі дошкільної освіти. 1.1 Морально-етичне виховання в структурі формування особистості. ----------------------------------------------------------11 1.2 Невід’ємна складова культури народу, народна педагогіка (етнопедагогіка).--------------------------------21 1.3 Гуманістична педагогіка Василя Сухомлинського.-----------27 1.4 Витоки моральності. Моральний потенціал сім’ї.-------------30 Розділ II. Формування моральних цінностей у дітей дошкільного віку. 2.1. Програмно-методичне забезпечення морального виховання дітей дошкільного віку. -----------------------------------33 2.2. Завдання морального виховання та шляхи їх реалізації.----35 2.3 Система роботи з морального виховання. ---------------------41 2.4. Схема роботи з морального виховання. ------------------------42 2.5 Методи і прийоми реалізації завдань морального виховання.------------------------------------------------------------------43 2.6 Створення розвивального середовища.-------------------------48 2.7 Форми роботи з морального виховання.-------------------------54 2.8 Критерії вияву моральної культури дітей дошкільного віку.---------------------------------------------------------58 Твори дитячої літератури морального спрямування--------------Словничок моральності-------------------------------------------------Висновки.-------------------------------------------------------------------60 Літературні джерела. ----------------------------------------------------61

Твори добро! Хтось нагорі все зроблене нотує на папері... Твори добро навіть тоді, як перед носом закривають двері... Твори добро і пам’ятай: колись усе усім вертається... Твори добро! І знай воно часом так часто забувається... Й нехай і той, кому поміг можливо, в цьому не зізнається... Та ти твори! Твори добро! Усе рано чи пізно повертається.... Зовуть мене Оксана Володимирівна Стасюк. Виховую я діток, не покладаю рук. Працюю в дитсадочку вже майже 30 років. Для когось це морока, ну а для мене – спокій. Виховувати діток це справа не проста. Цьому навчалась довго, аж 8 років я. Спочатку Львів прадавній, а потім – Глухів-град. Дали освіту добру й в професію заряд. Та цього буде мало, як діток не любить. І серце своє й душу у них всю не вложить. Тому в свою роботу вкладаюсь я цілком І кожен день в садочку, як новий рубікон. Учу їх, як любити родину, рідний край, Як старших шанувати, природу берегти, Учу вірші читати, в казках – героїв грати, Ліпити, малювати, стрибати, м’яч кидати, Лічити, міркувати, і замки будувати. Та не люблю прощатись, коли ідуть у школу, Бо кожен випуск в мене бере душі частинку. І завжди з сумом згадую прощання я хвилинку. 4

Земля без праці щедро не зародить, Порожні зерна в колос не підуть. І сонце гордо тільки там лиш сходить, Де мудрі наставники дітей ведуть. Важка наша робота. Орати й сіяти, полоти бур’яни. Та дуже вже побачити охота – Яка ж людина вийде у світи? Добра зернятка дуже вже дрібненькі, І сходять довго – треба їх глядіть. Але якщо зійдуть в малих серденьках, Не страшно тих дітей у світ пустить. Леся Сидорович

Вступ Милосердя і любов до ближнього визначають лінію поведінки людини. Та, на жаль, світ тепер такий, як сказав поет: «Ніби хтось насіяв зла, і холонуть душі наші без тепла» У сучасному інформатизованому і технізованому суспільстві особливої актуальності набувають проблеми окультурення життя, створення і збереження духовності, формування етичної культури, душевної рівноваги, конструктивної поведінки, свідомості й відповідальності особистості. Для початку формування моральних якостей найбільш сприятливим періодом життя людини є дошкільний вік. Адже на цьому етапі закладаються основи моральності особистості, розвиваються уявлення, почуття, виробляються звички і навички, які спрямовуватимуть подальше її вдосконалення. Дошкільне дитинство є початковим періодом становлення особистості, коли 5

закладаються основи ставлення до навколишнього світу, людей, до себе, засвоюються перші моральні норми поведінки. Сучасні орієнтири виховання дітей та молоді знайшли своє відображення в Законах України «Про освіту» «Про дошкільну освіту» «Про охорону дитинства» «Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ ст.», Базовому компоненті дошкільної освіти, Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності Концепції Державної цільової програми розвитку дошкільної освіти на період до 2017 року, Програмі розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт», програмі «Українське дошкілля», та інших нормативних документах, які визначили провідні напрями морального удосконалення особистості. Так, згідно Концепції виховання дітей та молоді у національній системі освіти, «дитячі дошкільні заклади є першим державним виховним інститутом, який має реалізовувати національну політику в галузі виховання. Пріоритетними тут мають бути: зв'язок із сім'єю та психолого-педагогічний всеобуч батьків, зміцнення здоров'я дітей, формування основ моралі. Усе це реалізується через:  забезпечення фізичного, психічного та духовного здоров'я дітей, (своєчасне виявлення тих, що потребують корекції здоров'я);  розумове виховання - своєчасне виявлення ранньої обдарованості, забезпечення умов для розвитку

талановитих дітей, розвиток пам'яті, уваги, мислення, уяви, допитливості, захоплень і нахилів;  психологічну підготовку дітей до навчання в школі, практичне оволодіння українською мовою, формування творчих і художніх здібностей в ігровій та інших видах діяльності;  започаткування основ трудового виховання, екологічної культури, моральної орієнтації в національних і загальнолюдських цінностях, набуття життєвого досвіду - виховання поваги і любові до батьків, родини, Батьківщини, ознайомлення з національною символікою;  створення сприятливих умов для розвитку моральної самооцінки, яка має відображати ставлення дитини до себе самої як суб'єкта гуманних, доброзичливих взаємин з оточуючими;  організацію спілкування як особливого виду діяльності, що надає (вихованцям можливість пізнати оточуючу дійсність, світ людських взаємин і самого себе не лише вербально, а й шляхом обміну емоціями та почуттями);  гармонізацію родинного та суспільного дошкільного виховання на засадах народної педагогіки, національної культури, сучасних досягнень науки, надбань світового педагогічного досвіду. На жаль, у системі сучасної освіти спостерігається значний дисбаланс, сутність якого полягає в надмірному 7

акцентуванні на розвитку інтелектуальних та фізичних якостей дитини і недостатній увазі до морального її виховання як особистості. Водночас, саме від того, які моральні цінності засвоять старші дошкільники, залежить майбутнє українського народу, адже моральність нації – основа духовної стійкості та спадкоємності її історичного буття. Згідно з дослідницькими висновками (О. Запорожець, О. Кононко, Я. Неверович та ін.), уже наприкінці дошкільного віку дитина виявляє здатність усвідомлювати і себе саму, і те місце, яке вона займає в житті. Дослідники проблеми морального розвитку дитини стверджують, що за умови цілеспрямованого виховання у дітей старшого дошкільного віку суспільно важливі мотиви можуть переважати мотиви особистої користі. Дитина у цьому віці здатна усвідомлювати моральний смисл своєї поведінки. Виникають внутрішні моральні інстанції – прагнення поводитися згідно з моральними нормами не тому, що цього вимагають дорослі (батьки, вихователі), а тому, що це приємно для себе й інших. Кажуть: духовно багата, духовно чиста людина, тобто така, у якої внутрішній, моральний світ багатий, чистий - людина, що творить добро.

Компоненти моральної культури особистості:  Інтелектуальна культура (знання, мислення).  Моральна культура (честь, гідність, культура почуттів, статева культура).  Культура спілкування.  Національна культура.  Художньо-естетична культура.  Родинно-побутова культура.  Політична, правова, екологічна культура. Отже, моральне виховання дошкільників нині є важливою складовою змісту роботи дошкільних навчальних закладів і сім’ї, головним завданням яких є формування моральної свідомості (уявлення про моральні норми), розвиток навичок моральної поведінки, виховання духовності та власне моральних почуттів. Вчені підкреслюють роль виховного впливу як визначального чинника оволодіння дитиною нормами та правилами поведінки. Однак педагогу не завжди вдається забезпечити у процесі виховання поєднання знань дітей про моральні норми з вимогами дорослих до їхньої поведінки та організовувати на практиці умови для здійснення моральних вчинків. Для цього важливо переконати дітей у необхідності втілення уявлень про моральні норми в життєвих ситуаціях і підтвердження їх прийняття власною поведінкою.

1.1 Моральне виховання в структурі формування особистості Морально-етичне виховання - цілеспрямована взаємодія дорослого і дитини з метою формування моральних почуттів і якостей, засвоєння морально-етичних норм і правил, розвитку моральних мотивів і навичок поведінки. Зміст морального виховання підпорядкований вічним цінностям і конкретним потребам суспільства, які з плином часу змінюються. Засноване воно на принципах рівноцінності особистостей педагога і дитини, гуманістичності змісту і засобів виховання, довіри і поваги до особистості в процесі виховання, створення позитивної емоційної атмосфери, творчої взаємодії педагога і дитини. Морально-етичне виховання передбачає різноманітні впливи на думки, почуття, соціальну практику індивіда, його самовдосконалення. Цей процес поєднує в собі такі особливості:  цілеспрямованість (полягає в чіткій окресленості мети педагогічних впливів);  багатофакторність (передбачає враховування всіх чинників, які відіграють суттєву роль у процесі виховання);  віддаленість у часі результатів роботи (виховання є тривалим процесом, результати якого не можуть бути досягнутими відразу);  неперервність (полягає в систематичності взаємовпливів вихователя і вихованця); 11

 визначальна роль педагога (педагог має бути моральним взірцем для дитини);  цілісність (передбачає внутрішню єдність усіх виховних засобів і впливів щодо формування моральної культури людини). Морально-етичне виховання з перших років життя дитини спрямоване на формування її моральної позиції, ціннісних орієнтирів, інтересів і потреб. Адже на цьому етапі закладаються основи морального розвитку особистості, розвиваються уявлення, почуття, звички, які спрямовують подальше її вдосконалення. Особливо значні зміни відбуваються у мотиваційній сфері дитини дошкільника, що виявляються у розвитку моральних мотивів поведінки, а на етапі старшого дошкільного віку вони набувають підпорядкованості певній вищій меті. Тому неувага до морально-етичного виховання в дошкільному віці не може бути компенсована у подальші роки. Головною метою виховання моральності є перетворення зовнішніх вимог на внутрішні мотиви поведінки, формування в дитини механізмів моральної саморегуляції. Про моральну поведінку можемо говорити лише тоді, коли бачимо пошук дитиною різних варіантів вирішення моральної проблеми за умови критичного, вибіркового ставлення до правил поведінки. Мораль не може забезпечити і передбачити приписи на всі випадки життя. Реальні життєві обставини різноманітні, неповторні, уні-

кальні, й дитині доводиться щоразу по-своєму розв'язувати проблему, яка постає перед нею. Отже, моральність передбачає:  засвоєння морально-етичних норм та їх розуміння;  формування позитивного ставлення до моральноетичних норм;  виховування у собі моральних почуттів;  формування психологічних установок на соціальноактивну поведінку;  подолання вад характеру та виправлення поведінки. Розвиток моральної свідомості дошкільника має певні закономірності і проходить декілька стадій. Лоренц Колберг розрізняє такі рівні моральної свідомості: - доморальний період (дитина слухається, щоб уникнути покарання, керується у своїх вчинках егоїстичними міркуваннями, індивідуальною або груповою вигодою, її послух є обміном на певні блага та заохочення); - рівень конвекційної моралі (дитина прагне бути доброю, слухняною, очікуючи схвалення з боку авторитетних для неї людей, відчуваючи сором перед їхнім осудом, для неї значним є встановлений дорослим порядок, фіксовані правила, на її думку добрим є те, що відповідає правилам, які виходять із зовнішніх вимог); - рівень автономної моралі (проблема соціалізації переноситься у внутрішній світ особистості, дитина віком 5-7 років уже здатна усвідомлювати відносність та умовність 13

соціальних норм і вимагає від дорослих обґрунтувати їх, прагне з'ясувати їхню доцільність). Для становлення моральної свідомості особистості необхідно, щоб кожна людина пройшла у своєму моральному розвиткові всі три етапи. Особливості моральної свідомості і поведінки дошкільника щонайперше залежать від характеру сімейних взаємин. Визначальним є не те, що говорять дитині про морально-етичні правила і вимоги, а те, чи діють самі дорослі відповідно до них. Якщо поведінка батьків свавільна і непослідовна, то вона і буде моделлю, запропонованою дитині для наслідування. Якщо батьків не бентежать проблеми чесності як риси характеру, то малоймовірно, щоб їхня дитина приділяла велике значення цій якості. Василь Сухомлинський писав: «Дитина, яка відчуває серцем іншу людину, стає доброзичливою. Дуже важливо також і те, що вона сприйнятлива до доброзичливості вчителя: відчуває її, платить добром за добро - важливість цієї обставини у виховній роботі важко переоцінити. Душа дитини має бути підготовлена до виховання ласкою, добротою, сердечністю». Говорячи про виховання моральності, не можна не згадати Януша Корчака. Це - польський педагог, лікар, письменник та мислитель, народився у Варшаві у 1878 році, а помер у 1942 в Треблінці (один з чотирьох головних «таборів смерті» на території Польщі), у газовій камері разом із 200 дітьми – 14

вихованцями його «Будинку сиріт». Старий Доктор (ще один псевдонім) не міг урятувати своїх дітей, але він і не залишив їх самих перед лицем смерті – так само, як і не залишав їх перед лицем життя. Його ім’я стало символом педагогічної мудрості і сили духу, героїчної та щирої любові до дітей. Саме Януш Корчак заговорив про права дитини задовго до того, як ООН прийняла Декларацію про права дітей (при цьому у Корчака ніколи не було своєї сім’ї та дітей). Корчак написав більше 20 книг, вкладаючи у них свій досвід лікаря та педагога. А ідеї його головних книг – «Король Матіуш Перший» (для дітей), «Як любити дітей» та «Право дитини на повагу» актуальні й дотепер, хоча й були написані ще на початку минулого століття. До речі, книгу «Як любити дітей» було написано під час його перебування в Україні під час Першої Світової війни у 1914-1918 роках. Педагогічну концепцію Корчака можна звести до одної простої істини: треба любити дітей. А як це робити – про це змушують замислитися його книги та особистий приклад. У книгах Януша Корчака ви не знайдете порад щодо «догляду та виховання» або рекомендацій щодо «вирощування слухняних геніїв». Він вчить батьків слухати своє серце. Чи не тому педагогіку Корчака називають педагогікою серця? Корчак вважав, що виховання, у першу чергу, – це процес постійного пізнання дитини і розвитку її природних 15

здібностей плюс повага до її особистості. Він писав про те, чого нам сьогодні так не вистачає – про любов до дітей. Причому не любові-виховання-доглядання, а любовірозуміння, любові-самовідданості, любові-прийняття. А ще – відвертості, мудрості та моральності, дбайливого ставлення до великого серця маленької людини. А ще розуміння того, що діти мають право на власну думку і навіть на протест. Януш Корчак підкреслював: «Треба вчити дитину впізнавати неправду, цінувати правду, і не тільки любити, але й ненавидіти, не тільки поважати, але й зневажати, не тільки погоджуватися, але й обурюватися, не тільки підкорятися, але й бунтувати». Адже діти – це, в першу чергу – люди. Більше того, діти, на переконання педагога, насправді мудріші за дорослих – чистіші і глибші: «Дитина у сфері почуттів перевершує дорослого, у неї немає гальм. У сфері ж інтелекту дитина не поступається дорослому, просто їй не вистачає досвіду… Не узагальнюйте, не абсолютизуйте, немає «дітей взагалі», у процесі виховання ми маємо справу із конкретними індивідами. І тому кожен із них потребує індивідуального підходу». Тому у спілкуванні з дітьми дорослі повинні не опускатися до їх рівня, як заведено вважати, а навпаки – «підніматися до їх почуттів»: «Підніматися, ставати навшпиньки, тягнутися. Щоби не образити».



 



10 заповідей Старого Доктора Не сподівайся, що твоя дитина буде такою, як ти, або такою, як ти хочеш. Допоможи йому стати не тобою, а собою. Не вимагай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав йому життя – як він може віддячити тобі? Він дасть життя іншому, той – третьому, і це необоротний закон вдячності. Не зганяй на дитині свої образи, щоби у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, то і виросте. Не будь зверхнім до проблем дитини. Життя дано кожному по силах, і, будь певний, для неї воно важке не менше, ніж для тебе, а може, й важче, бо у неї немає досвіду. Не принижуй дитину! Не забувай, що найважливіші зустрічі людини – це її зустрічі із дітьми. Звертай на них більше уваги – ми ніколи не можемо знати, кого зустрічаємо у дитині. Не картай себе, якщо не можеш чогось зробити для своєї дитини. Картай, якщо можеш – але не робиш. Пам’ятай: для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено усе. Дитина – це не тиран, який заволодіває усім твоїм життям, не тільки плід плоті і крові. Це та дорогоцінна чаша, яку Життя дало тобі на збереження і розвиток у ній творчого вогню. Це вивільнена любов

матері та батька, у яких буде зростати не «наша», а «своя» дитина – душа, віддана їм на збереження.  Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій того, чого не хотів би, щоби робили твоїй.  Люби свою дитину будь-якою – не талановитою, нещасливою, дорослою. Спілкуючись із нею, радуйся, бо дитина – це свято, яке поки що із тобою. Формування у дітей моральних чеснот - це складний і довготривалий процес, який має бути насичений копіткою наполегливою працею над виробленням у дитини духовних устоїв, які не дадуть їй змоги чинити усупереч моральних правил. Опанування дітьми загальнолюдськими чеснотами, дотримання їх у повсякденному житті є необхідною основою соціалізації дитини, тобто її адаптації до навколишнього середовища. Основними завданнями виховання загальнолюдських якостей дошкільника є такі:  збагачувати наочно-чуттєві уявлення дитини про моральні якості, духовні чесноти та добру поведінку;  сприяти розумінню того, яке велике значення має дотримання моральних правил;  вчити розрізняти позитивні та негативні вчинки, давати їм моральну оцінку;  закріплювати вміння дотримуватися моральних правил у повсякденному житті незалежно від ситуації;

 узагальнювати й систематизувати уявлення дитини про чуйність, доброзичливість, допомогу тим, хто її потребує, і кому вони під силу її надати;  розвивати позитивні емоції і почуття;  культивувати навички розуміння внутрішнього стану людини, тобто «пізнання людини серцем»;  роз'яснювати морально виправдані способи протидії злу. Результативність оволодіння елементарними знаннями про моральні якості, вміння і навички, дотримуватись їх у повсякденному житті забезпечуватимуться за умови дотримання загальнодидактичних принципів:  врахування вікових та індивідуальних особливостей дитини;  цілеспрямованості, систематичності, послідовності у ознайомленні зі знаннями про моральність і духовність;  системності у постановці завдань щодо формування моральних якостей;  комплексності у процесі ознайомлення з моральними категоріями;  систематичній співпраці педагогічного колективу ДНЗ з батьківською громадськістю;  дотриманні вимог моральної поведінки в дошкільному закладі, в родинному та громадському середовищах як дорослими, так і дітьми.

Не менш важливим чинником, що впливає на формування позитивних моральних якостей та прагнення дітей до морального самовдосконалення, є добір активних форм взаємодії з дитиною дошкільного віку. Набір методів та прийомів може бути різноманітним: це постановка перед дітьми проблемних запитань, створення проблемних ситуацій із самостійною оцінкою, різноманітні пізнавальні завдання та вправи морального спрямування. Наукою доведено, що з дошкільного віку дитина спроможна усвідомити моральне значення вчинків через аналіз переживань іншої людини. Тому виховну практику доцільно спрямувати на встановлення зв'язку з практичним досвідом дитини, давати їй можливість аналізу різних життєвих ситуацій (штучно створених або розроблених на основі літературних текстів), а саме:  оцінних, спрямованих на аналіз і оцінку;  передбачення поведінки, спрямованої на визначення можливих способів додержання моральних норм;  ситуацій вибору, які формують уміння приймати етичні рішення. Надзвичайно делікатною і тактовною має бути оцінка дорослими вчинків дитини. Вони повинні навчити малюків підпорядковувати свої інтереси інтересам дорослого чи дитячого колективів. З цієї позиції необхідно розвивати у дошкільнят уміння оцінювати власну поведінку: бачити свої рухи, жести, вчинки, чути свої слова і свою інтонацію.

Невід’ємна складова культури народу, народна педагогіка (етнопедагогіка) Здавна поняття мораль і виховання українці ототожнювали. Визначальними рисами морального обличчя вихованої людини завжди вважалися доброта, щедрість, жертовність, чесність, справедливість, щирість, привітність, шанобливість, толерантність, уважність, турботливість, поміркованість, вимогливість до себе тощо. Саме на формуванні цих рис і має ґрунтуватися моральний гарт юного покоління. Вихована людина обов'язково моральна. Як невід’ємна складова культури народу, народна педагогіка (етнопедагогіка) зародилася у сиву давнину, своїм змістом закорінена у традиції, ментальність народу, які обумовлені особливостями його економічного, соціального, культурного, духовного буття тощо. Предметом етнопедагогіки є педагогічна культура роду, етносоціуму, нації або народності. Тому, попри споріднені особливості, у кожного народу вона має свою специфіку. Адже принципи етнопедагогіки відображені в мові, народних звичаях, традиціях, святах, обрядах, ритуалах, символах, образотворчому, музичному, хореографічному мистецтвах, досвіді родинного виховання, сімейно-побутовій культурі, народних дитячих іграх, іграшках тощо. А головними засобами виховання у підростаючого покоління є рідна мова, історія, фольклор, мистецтво і свята народного календарного циклу, народні символи та прикмети, родинно-побутова культура, звичаї, традиції, обряди. 1.2

Українська етнопедагогіка має багату історію і давні традиції. Ґрунтується вона на засадах гуманізму, природовідповідності, зв’язку виховання з життям народу, єдності вимог і поваги до особистості дитини, віри в її сили і можливості. Складовими етнопедагогіки є: народна фамілістиказнання і досвід будівництва міцної та здорової сім’ї; народне дитинознавство - ставлення народу до дітей, виховні чинники формування особистості у дошкільному віці; народна дидактика - досвід народу в розумовому вихова-нні, формуванні основ світогляду підростаючого покоління; народна педагогічна деонтологія - етична сфера думок і вчинків кожної людини; виховна практика - використання народної мудрості у засобах етнізації, формуванні національної самосвідомості дитини. Особливо багатим джерелом дошкільної педагогіки є народне дитинознавство. У глибинах народної мудрості побутують твердження, що ранок - найкраща пора доби, весна - року, а дитинство - найважливіший період життя. Виховувати дитину - велике щастя («Де діти, там і радість») і відповідальна справа («Не навчив батько, не навчить і дядько», «Живемо не батьками, помремо не людьми»). Народження дитини, за народними уявленнями, викликає спалах нової зірки, яка супроводить її протягом життя і символізує щасливу долю, духовність людини. Етнопедагогіка створила специфічні виховні засоби, що відповідають періодам розвитку дитини: колискові 22

пісні, завдяки яким дитина вперше прилучається до рідної мови; пестушки, якими супроводять перші рухи дитини; потішки - елементарні словесно-рухові ігри малюка з пальчиками, ручками, ніжками («ладки», «сорока», «тосітосі» та ін.); забавлянки - маленькі віршики, пісеньки, казочки у віршах, сюжет яких передає важливий для виховання і цікавий для дитини епізод. Предмети і явища, що оточують дитину, також є засобами народної дидактики. Підростаючи, дитина бере участь у народних іграх, опановуючи етичні норми. Вона ознайомлюється із загадками, прислів’ями і приказками. У цей час її починають залучати до посильної праці. Дітей інформують про рід і родовід, що сприяє усвідомленому ставленню до власного життя, життя своїх рідних і предків, формуванню людської гідності й честі, поваги до старших, турботи про молодших. Гуманізм української народної педагогіки співвідноситься з ідеями виховання інших народів. У Давній Індії, наприклад, вважали, що із сином до 5 років слід поводитися як із царем, до 15 - як із слугою, а після 15 - як з рівним. У Японії було прийнято виховувати дітей із стриманістю, засуджувалося жорстоке ставлення до них. У нинішніх умовах, з одного боку, мав би утверджуватися процес демократії українського суспільства, відродження національних засад виховання молодого покоління, але з іншого - на сучасного українця активно впливає засилля чужої масової культури низького ґатунку, карди-

нальним є питання відродження, актуалізації ідеї виховання покоління на засадах народної педагогіки. У народній мудрості кожна людина є духовно – моральним зв'язком принаймні трьох поколінь: у попередньому жили діди та їхні батьки, у сучасному живуть самі зі своїми батьками та дітьми, у наступному - житимуть онуки зі своїми дітьми. Отже, за нормальних зв'язків між поколіннями, кожну людину пам'ятатимуть не менш як триста років. Народна педагогіка дбає про те, щоб людина пройшла увесь життєвий шлях у неперервному вихованні. Українські ідеали досконалої особистості як і в інших народів ґрунтуються на визнанні пріоритету загальнолюдських цінностей: чоловік - сміливий, мужній, чесний, гордий, щедрий; жінка - розумниця і красуня, вірна дружина, хороша мати, господиня. Український народ завжди славився винятковою працелюбністю, наполегливістю у досягненні мети, гостинністю, любов'ю до рідної домівки, хазяйновитістю. Народні традиції віками зберігали особливу повагу до праці: «Без труда-нема добра», «Хто багато робив - той багато знає», «Щоб людиною стати - треба працювати». Неробство - одна з найбільш засуджуваних рис людини. Велике нещастя та ганьба для батьків - не виховати у дітей працелюбності. Щасливою може бути лише та людина, яка любить і вміє трудитися: «Щастя не в хмарах ховається, а працею здобувається», «Праця в горі втішає».

Народні засоби трудового виховання і навчання відповідали певним віковим періодам: ранньому дитячому, дошкільному, молодшому шкільному, підлітковому та юнацькому віку. Найголовнішим вважалося - переконати дітей у життєвій необхідності праці. Народ мудро пов'язує звичку до праці з найістотнішими потребами розвитку особистості дитини: інтересом до життя дорослих та їхньої діяльності, рухливістю, допитливістю. Важливими чинниками виховання є історична пам'ять, традиції роду і сім'ї, бо кожна людина несе в собі колективну пам'ять поколінь, тож у формуванні усвідомлення належності до своїх коренів і полягає мета виховання у народній педагогіці. Уявлення про людські чесноти пов'язані з такими символам, як голос совісті, обереги, серце матері тощо. Виховання моральності починається з раннього дитинства: «Добрий початок - половина справи», «Бережи честь змолоду», - навчає народ молоде покоління. Головну відповідальність за виховання дітей несуть батьки. Працьовитість і порядність український народ здавна вважає кращим спадком дітям що знаходить відображення в усній народній творчості, де пропагуються риси людини, варті схвалення засуджуються ті, які вважаються негідними. Чільне місце відводиться родинному вихованню та праці людей тобто головним чинникам морального формуванню особистості. Прислів'я, приказки, пісні, казки, загадки акумулюють виховний досвід народу, в них влучне змістовно й цікаво сформульовані моральні 25

категорії добра і зла, правди і кривди, совісті і безчестя. Благо Добра і неприпустимість Зла утверджуються в душі дитини змалечку, насамперед під впливом зразків усної народної творчості. Народна мудрість учить: зла справа не лишається безкарною, а за добро людині віддячується: «Добра справа і у вогні не горить, і у воді не тоне».

1.2 Гуманістична педагогіка Василя Сухомлинського Гуманістична педагогіка – це наука про навчання і виховання молодого покоління, яка базується на принципах гуманного ставлення до дітей, тобто шанування гідності і прав дитини, відкритість, довіра, педагогічний оптимізм, креативність, співпраця, заохочення, розвинута культура спілкування, психологічна безпека, любов до дітей. Найяскравішим представником її у вітчизняній педагогіці вражають Василя Олександровича Сухомлинського, який серце віддав дітям і для якого найголовнішим у житті була любов до дітей. Найважливішою ідеєю є проектування щасливої людини. Від того, як перед дитиною , яка пізнає світ розумом і серцем, відкривається щастя, точніше, як ми, педагоги, вміємо розкрити щастя перед дитиною, залежить становлення людини, формування її багатогранних стосунків з іншими людьми. Василь Сухомлинський писав: « У процесі виховання людської особистості діє багато сил, до яких належать: по – перше, сім’я, а в сім’ї найтонший і наймудріший скульптормати; по-друге, особа педагога з усіма його духовними багатствами й цінностями, з його мудрістю, знаннями, уміннями, захопленнями, життєвим досвідом, інтересами, прагненнями; по-третє, колектив ( дитячий, підлітковий, юнацький), з усією його могутньою силою виховного впливу на кожну особу; по-четверте, сама особа вихованця, 27

тобто його самовиховання; по-п’яте, духовне життя вихованця у світі інтелектуальних, естетичних і моральних цінностей; по-шосте, зовсім непередбачувані скульптори…» На жаль, не завжди скульптори - педагоги діють як злагоджений симфонічний оркестр. А це завдає великої шкоди вихованню. Недоліки у формуванні особистості ідуть від нерозуміння дитини, не проникнення в її духовний світ, ігнорування її запитів і потреб тощо. Тому однією з найважливіших вимог Василь Сухомлинський вважав насамперед пізнати дитину, бо це «ніжний паросток, який стане могутнім деревом…», це цілий світ, неповторний і своєрідний… це пізнання серцем того, що дитина бачить навколо себе… це світ особливий. Діти живуть своїми уявленнями про добро і зло, про гарне і погане, у них свої категорії краси, у них навіть свій вимір часу: в дитинстві день видається роком, а рік – вічністю. Щоб мати доступ до цього казкового палацу, ім’я якого – Дитинство, ми повинні перевтілитися, стати деякою мірою дитиною – лише за цієї умови вам доступна буде мудра влада над людиною – дитиною. Василь Сухомлинський глибоко знав світ дитинства, душу кожного вихованця. Він наголошував, що лише та людина, яка вважає дитину неповторною, здібною, обдарованою та якій притаманні принципи тактовності, чуйності, людяності, зможе виховати дитину з почуттям доброти, сердечності та любові.

Сутність гуманістичної педагогіки Василя Сухомлинського в тому, щоб «учити дитину бачити, розуміти, відчувати серцем людей – це, мабуть, квітка в саду, яка найтонше пахне,ім’я цій квітці – виховання почуттів». На думку педагога « любов до дітей має бути такою, щоб у дитини пробуджувалася чутливість серця до навколишнього світу, до всього, що створює людина, що служить людині, і, звичайно, насамперед до самої людини».

1.4 Витоки моральності. Моральний потенціал сім’ї Моральне виховання - виховна діяльність, що має на меті сформувати стійкі моральні якості, потреби, почуття, навички і звички поведінки на основі ідеалів, норм і принципів моралі, участі у практичній діяльності. Метою морального виховання є формування обов’язків кожної людини у ставленні до суспільства, до людей, до самого себе, моральних цінностей. Дитина і суспільство, сім'я і суспільство, дитина і сім'я. Ці тісно пов'язані поняття можна розташувати в такій послідовності: сім'я - дитина - суспільство. Позитивний вплив на особистість дитини полягає в тому, що ніхто, крім найближчих для неї в сім'ї людей – матері, батька, бабусі, дідуся не відносяться до дитини краще, як будь-хто інший. І разом з тим родина може нанести велику шкоду у вихованні дітей. Сім'я, як і дошкільний навчальний заклад, здійснює:

• моральне; • розумове; • трудове; • естетичне; • фізичне виховання. 30

Основні напрями:  вивчення сімей, їх виховного потенціалу;  залучення батьків та усіх дорослих членів родини до навчально-виховного процесу як рівноправних учасників;  інтеграція зусиль і гармонізація взаємин педагогічного колективу та батьківської громадськості в створенні сприятливих умов для ефективної роботи освітнього закладу;  формування педагогічної культури сучасної сім’ї та допомога батькам в їх психолого-педагогічній самоосвіті;  корекція виховної діяльності родин із різним типом сімейного неблагополуччя.

Родина - це перша інстанція на шляху дитини в життя. Як ти з матір’ю говориш? Ти чемний, і простий, і ніжний, і ласкавий. В тобі добра не ріки - море Але дозволь мені почути як ти з матір'ю говориш.. Ти геній і герой, ти ріки повертаєш і зсуваєш гори, Але дозволь, мені одне почути, як ти з матір'ю говориш У тебе поклики ясні, у тебе є мета, висока і прозора... Але дозволь мені одне почути, почути - як ти з матір'ю говориш. Дмитро Чередниченко

2.1 Програмно-методичне забезпечення морального виховання дітей дошкільного віку У програмі «Українське дошкілля» висуваються такі завдання з морального виховання: Молодший дошкільний вік. Освітні завдання:  Формувати елементарні уявлення про те, що таке добре і що таке погано.  Стимулювати прагнення до самостійності, доброзичливе ставлення до дорослих і дітей.  Розвивати товариські взаємини між дітьми, вміння спільно гратися і діяти.  Формувати навички організованої поведінки вдома, на вулиці, у громадських місцях; навчати бути уважним до дорослого та до його звернень.  Формувати гуманні почуття, елементарні уявлення про доброту, чуйність, товариськість, уважність; удосконалювати форми увічливого звертання до дорослих та однолітків.  Виховувати прагнення стримано поводитися, відчувати межу припустимої поведінки, належну дистанцію у взаєминах із різними людьми. Середній дошкільний вік. Освітні завдання:  Формувати моральну позицію дитини, ціннісні орієнтири, інтереси та потреби.

 Виховувати позитивні почуття до рідних, повагу до старших.  Сприяти розвитку дружніх взаємин між дітьми, проявів турботи про ровесників та інших дітей.  Виховувати ініціативність у становленні товариських взаємин із однолітками, вміння проявляти турботу про молодших дітей. Старший дошкільний вік. Освітні завдання:  Збагачувати знання дітей про пріоритети загальнолюдських цінностей: справедливість, чесність, доброту, повагу тощо.  Створювати сприятливі умови для становлення соціальної компетентності дитини, розвивати в неї соціальні емоції (співчуття, бажання допомогти), обстоювати власні інтереси.  Збагачувати досвід спілкування з людьми різного віку, статі.  Розширювати уявлення дошкільника про авторитет та людські чесноти; вчити розуміти інших та рахуватися з чужою думкою.  Виховувати культуру діяльності: вміння планувати, організовувати гру, заняття, свою працю, прагнення досягти позитивного результату в індивідуальній і спільній діяльності.  Формувати вміння оцінювати свої вчинки та вчинки інших людей. 34

2.2 Завдання морального виховання та шляхи їх реалізації Наразі проблеми морального виховання дошкільників відображено в багатьох чинних програмах для дитсадків. Визначені у них завдання мають розв'язуватись на основі безперервного психолого-педагогічного супроводу процесу морального становлення вихованця впродовж усього дошкільного дитинства інтегровано (оскільки неможливо відокремити цей освітній напрям від інших), систематично (епізодична робота не дасть бажаних результатів) і базуватися на співробітництві та міжособистісній взаємодії всіх дорослих і дітей. Освітня робота має бути спланована і організована у такий спосіб, щоб моральне виховання домінувало ненав'язливо, без зайвого «моралізування», щоб воно було дохідливим і переконливим, з дотриманням міри, і пронизувало всі моменти дитячого життя, оскільки тільки так можна сформувати справді моральну особистість. Період дошкільного дитинства є особливо важливим для опанування норм і правил моральної поведінки як сензитивний для розвитку багатьох сфер особистості та формування її основ. Елементарні моральні уявлення і почуття, навички поведінки, що їх дитина набуває почасти як стихійний моральний досвід, мають стати, за визначенням Лева Виготського, з «натуральних» «культурними», тобто перерости у вищі психологічні функції й ста-

ти підґрунтям розвитку нових форм, правил і норм поведінки. Специфіка морального виховання зумовлюється віковими та індивідуальними особливостями дітей, нормами суспільної моралі тощо. В період дошкільного дитинства надзвичайно важливо розвивати емоції та моральні почуття малюків, що сприяє формуванню моральних якостей особистості, спонукає до засвоєння певних норм і правил, розвиває відповідні мотиви поведінки і звички. Дорослим слід ураховувати, що малята опановують моральні явища поступово. Спочатку сприймають їх на емоційному рівні («добре» - «погано»), потім поволі усвідомлюють причини тих чи інших вчинків. Одні діти швидше осягають глибину моральних ситуацій, що обговорюються, інші - повільніше. Це природно. Тобто моральний розвиток зумовлюється специфікою психічного розвитку дошкільнят. Маємо постійно дбати про розвиток у вихованців системи моральних понять та уявлень про норми, які згодом вони продукуватимуть у власній поведінці й ставленні до інших. Важливо не зловживати заборонами. Встановлено: якщо дитину виховувати за допомогою численних «не можна», вона зростає неспроможною до власної моральної саморегуляції, не здатною робити відповідальний моральний вибір, не усвідомлює моральних цінностей і залишаючись без зовнішнього контролю, не дотримується норм.

Головними принципами, що забезпечують успіх виховання, є систематичність і послідовність. Епізодичні впливи результату не дають. У моральному вихованні також необхідний позитивний приклад, який діти можуть наслідувати. Якщо ж поведінка дорослих суперечить правилам, у свідомості дітей утверджуються подвійні стандарти: знаючи, як треба поводитися в певній ситуації, вони порушують правила, бо так чинять значущі для них люди. Зрештою формується викривлене бачення моральності як такої. Лише у тих дітей, які перебувають у просторі єдиних вимог, а не подвійних стандартів, можна сформувати усвідомлене ставлення до моральних норм і правил. Саме моральність, що є складним новоутворенням, характеризує особистість як соціальну істоту, здатну жити в суспільстві і діяти за його нормами. Дошкільнятам (особливо молодшим) властиво не визнавати власних порушень норм моралі, а помічати лише огріхи інших. Серед позитивних якостей особистості вони майже не називають моральних. Кажуть, що добра людина гарна, розумна, слухняна, при цьому не згадують такі риси, як чесність, справедливість, відповідальність, чуйність, товариськість тощо. Моральний портрет залишається поза увагою, бо дорослі концентруються на знаннєво-центричному, а не на дитино-центричному підході у вихованні. Педагоги часто почуваються безпорадними, коли їхня начебто вихована дитина не відповідає їхнім очіку37

ванням, демонструючи грубість, зухвальство, неповагу виконуючи вимоги дорослих, вона не привласнила моральні норми, не відчула потребу дотримуватися їх. Як бачимо, у наших дошкільнят з різних причин утворюються прогалини в опануванні морального досвіду. Батьки та педагоги замислюються: як виховати моральну особистість; як навчити дітей дотримуватись моральних норм; як пояснювати їм значення цих норм; коли саме варто починати виховання? Усіх хвилює питання: у чому полягає мистецтво виховання сучасної дитини без крику, запотиличників та покарань? Фактично ідеться про проблему культивування у малюків моральних суджень, розвитку саморегуляції поведінки відповідно до встановлених норм і правил, які мають стати їхніми внутрішніми орієнтирами, формування емпатійного ставлення до оточення, становлення моральної свідомості й самосвідомості, моральних почуттів тощо. Головні цілі морального виховання сучасних дошкільників:  Розвиток емоцій і моральних почуттів дитини (від переживань до вищих почуттів) як основи морального виховання.  Формування позитивного ставлення до дотримання моральних норм і негативного - до їх порушень на основі аналізу ситуацій, які діти спостерігають у житті й з якими щоденно стикаються у міжособистісному спілкуванні. 38

 Культивування у дошкільника прагнення до становлення позитивного образу власного «Я» з притаманними йому моральними якостями.  Сприяння формуванню у дитини переконання, що у разі негативного вчинку вона втратить статус «доброї»; підтримування правильного морального вибору дітей.  Вироблення у вихованців звички до моральної поведінки, поваги до норм, які регулюють їхні повсякденні стосунки, - виховання культури спілкування, спільної діяльності. Специфіка морального виховання полягає в тому, що його неможливо відокремити від інших процесів, оскільки це має бути постійна й безперервна робота, вплетена у загальну канву виховної взаємодії дорослих і дітей. У моральному вихованні важливо враховувати вікові, індивідуальні та специфічні особливості розвитку нинішніх дошкільнят, пов'язані з підвищеною емоційністю, уразливістю, спостережливістю, що відрізняють їх від попередніх поколінь. Сучасні вимоги особистісно-орієнтованого підходу у вихованні передбачають формування «Я-концепції» дитини. Актуальним у цьому процесі є розвиток у дошкільняти свідомості, емпатії, саморегуляції поведінки, що безпосередньо впливає на становлення його моральної сфери. У моральному вихованні як цілеспрямованому двосторонньому процесі взаємодії дорослих і дитини 39

важливим є не знання про норми і правила моралі та слухняне їх дотримання, а сформована особистісна потреба діяти у відповідності з ними, самовдосконалюватись упродовж усього життя.

2.3 Система роботи з морального виховання.

Національно – патріотичне виховання. Громадянське виховання. Історико – краєзнавче виховання. Екологічне виховання. Трудове виховання. Художньо-естетичне виховання. Формування здорового способу життя.

Родинно-сімейне виховання Ознайомлення з основами християнської етики і моралі

2.4 Схема роботи з морального виховання.

2.5 Методи і прийоми реалізації завдань морального виховання  Наочні: спостереження; розглядання тематичних ілюстрацій, перегляд репродукцій картин (дидактичних і живописних), слайд-фільмів, мультиплікаційних фільмів з подальшим обговоренням їхнього змісту; демонстрування позитивних взірців поведінки; театралізації.  Словесні: етичні бесіди, розповіді, моральні діалоги, читання творів дитячої художньої літератури дорослими, розучування віршів; обговорення життєвих моральних ситуацій; ознайомлення з народними моральними звичаями і традиціями; прослуховування аудіозаписів; відгадування загадок; складання дітьми оповідань моральної тематики за схемами, ілюстраціями; переконання у формі роз'яснення; навіювання; заохочення; покарання.  Практично-ігрові: дидактичні ігри морального спрямування; сюжетно-рольові та режисерські ігри, ігризмагання; моделювання казок; постановка п'єс на моральні теми, розв'язування моральних задач, програвання ситуацій морального змісту; привчання, вправляння. Виховувати по новому. Отже, йдеться про новий підхід до використання методів, давно усталених у практиці дошкільної освіти, що має забезпечити прийняття дітьми моральних норм на 43

емоційно-особистісному і внутрішньо усвідомленому рівнях. Результативність морального виховання визначають за дотриманням дітьми норм моралі всупереч власній вигоді та інтересам без зовнішнього контролю чи примусу з боку дорослих, особливо в умовах вільного морального вибору, коли виникає спокуса порушити їх. Важливо, чи дотримується дитина моральних норм постійно, бо це її власна потреба, чи епізодично, заради схвалення - саме в цьому полягає «нова стара» проблема морального виховання сучасних дошкільнят, які багато часу проводять за комп'ютерами, смартфонами, планшетами, не засвоюючи при цьому норм людських взаємин. Моральну особистість нинішніх малят маємо формувати по-новому. На часі розроблення так званої «дорожньої карти» - плану дій щодо морального виховання: створення цілісної психологічної моделі цього процесу, виявлення його психологічних закономірностей та специфічних особливостей.

Методи і прийоми організації видів діяльності дітей щодо формування моральної культури. З дітьми молодшого дошкільного віку можна застосовувати:  бесіди за сюжетними картинками з невизначеною моральною колізією;  парні сюжетні картинки, де на одній з них зображено дитину, яка виконує правило, на іншій – порушує;  подання моральних правил емоційно забарвлено, у художній формі;  пояснення морального правила в реальній життєвій ситуації;  розігрування сценок із життя дітей за допомогою ляльок;  довірливі розмови;  інсценівки нескладних сюжетів: «Як неслухняний котик обпік лапку», «Як у Наталочки ледве не відлетіла пташка»;  ігри-заняття на закріплення правил етикету у спілкуванні з іншими людьми. З дітьми середнього дошкільного віку можна застосовувати:  спостереження за поведінкою дітей старшого віку;  обговорення позитивних і негативних вчинків;  моральні правила, подані персонажами лялькового театру; 45

 природні ситуації в побуті, режимних моментах, що вимагають від дітей достатньої самостійності. З дітьми старшого дошкільного віку можна застосовувати:  придумування дитиною кінця розповіді, початої вихователем.;  вирішення проблемних моральних ситуацій;  етичні бесіди. Етичні бесіди не повинні носити характер настанов, вказівок, докорів. В невимушеній формі діти пригадують події, які переживали самі або про які дізналися з книг. Дуже важливо, щоб у бесіді брали участь усі діти: порівнювали, зіставляли дії літератур - них персонажів зі своїми власними, виокремлювали з життєвих ситуацій зразки поведінки, робили перші узагальнення, висновки. Проведення етичної бесіди вимагає від вихователя великої майстерності. Так, послідовність запитань у бесіді повинна підвести дітей до виділення морального правила, якому необхідно наслідувати в повсякденному житті у спілкуванні з навколишніми. Аналіз взаємовідносин дітей, типових порушень моральних правил допоможе педагогу. Визначити теми етичних бесід.

Методи сприяння соціальному та емоційному розвитку дітей дошкільного віку Створення відповідного середовища (емоційно забезпеченого)

Емоційна підтримка (співчуття, щирість, повага й теплота)

Визнання дитячих емоцій (усі емоції природні)

Висловлення почуттів за допомогою слів (Оленко, ти виглядаєш розгніваною!", дитина має можливість пов'язати дії та почуття) Послідовність (діти відчувають довіру до дорослих, коли мо-жуть передбачити послідовну емоційну реакцію з їхнього боку Моделювання поведінки. Малятам важливо бачити, що дорослі та інші діти ставляться один до одного щиро й доброзичливо, а конфлікти розв'язують шляхом переговорів, (демонстрація правильної поведінки)

Створення умов для гри

Встановлення чітких правил, які мають своє обґрунтування "Слід розмовляти неголосно, щоб ми могли почути інших дітей"

Заохочення позитивної соціальної поведінки за допомогою щирого ставлення. Вихователь повинен давати дітям зрозуміти, коли їхня поведінка є соціально прийнятною.

2.6 Створення розвивального середовища Формування моральної особистості набуло особливої актуальності сьогодні, коли спостерігається кризовий стан сім’ї, відсутня соціальна захищеність, що призвело до зниження моральності дітей та молоді, тому виникає гостра потреба у визначенні основних засад, цілей, напрямів, змісту, форм і методів формування моральних цінностей, як однієї з основ виховання, що сприятиме становленню й розвитку духовної високоморальної особистості, майбутнього громадянина України. У роботі з дошкільниками триває пошук і за безпечення відповідних компонентів середовища, які б допомагали повноцінному становленню особистості. Основою освітньо - розвивального середовища для становлення такої особистості є забезпечення доброзичливої атмосфери, де б дитині надавалося право на активність, довіру, помилку та доброзичливе ставлення. Дитина може розвиватися як представник людства і як його рівноправний член лише під впливом людей, які її оточують. Довірливі стосунки, особисті контакти з дорослими мають позитивний вплив на зміст і рівень позитивної діяльності дошкільників, оскільки в процесі такої діяльності поступово закладаються базові якості особистості (самостійність, відповідальність, креативність, самовладання, справедливість, розсудливість, людяність тощо), необхідні для самовиявлення і самореалізації дитини у її вільному бутті.

Збагачене середовище передбачає єдність соціальних і природних засобів забезпечення повноцінної життєдіяльності дитини. Орієнтовна тематика та розділи розвивального середовища для виховання моральних якостей дошкільника:  Духовні цінності сім'ї та родини. (Взаємодія дошкільного закладу і сім'ї.)  До витоків народної культури.  Прикладне мистецтво у формуванні загальнолюдських цінностей. Кожен сектор трансформується на розділи: матеріали теоретичного змісту, матеріали практичного змісту, наочні матеріали та експонати. «Духовні цінності сім'ї та родини» Матеріали даного сектору спрямовані на формування моральних цінностей у дітей дошкільного віку на основі досвіду сім’ї та родини. Використовуючи дані матеріали педагоги зможуть вирішити завдання, які спрямовані на :  формування уявлень про сім’ю, рід, родовід;  виховання і шанобливе ставлення до рідних, заповідей старших;  сприяння гармонійному вихованню дошкільнят у сім’ї на основі дотримання родинно-національних традицій, що найкращим чином забезпечують зв’язок поколінь, збереження культурних скарбів свого народу; 49

 забезпечення гармонійних взаємин батьків та дітей, які відображають культуру сім’ї, ставлення до матеріальних і духовних цінностей родини. Матеріали теоретичного змісту даного сектора висвітлюють надбання етнопедагогіки. В даному секторі зібрані консультації для педагогів, лекції, передовий педагогічний досвід, методичні рекомендації, спрямовані на виховання духовно-моральних і естетичних почуттів, гуманістичних рис у дітей дошкільного віку. Практичні матеріали представлені сценаріями родинних свят, концертів, екскурсіями, фоторепортажами про родини дітей, підбірками вправ та дидактичних ігор, які відображають духовні цінності сім’ї та родини. Наочні матеріали та експонати даного розділу - це фотоальбоми дитячих родин, родинні дерева, дерево добра, чарівна скринька подарунків для батьків, родинні альбоми «Щаслива родина», «Велична і поважна українська сім'я», демонстраційний та роздатковий матеріал.

«До витоків народної культури» В даному секторі зібрані матеріали, під час роботи з якими здійснюється виховання гармонійно розвиненої, високоосвіченої, соціально активної й національно свідомої людини, що наділена високою громадянською відповідальністю, високими гуманними якостями, є носієм кращих надбань народної культури, здатна до саморозвитку й самовдосконалення. Завдання, які вирішуються я під час роботи в даному секторі це:  розкрити неоціненне багатство, глибину народної мудрості, духовних надбань прабатьків через використання українського національного фольклору;  поглибити знання про розмаїття народних свят, звичаїв та обрядів українського народу як духовної скарбниці наших прадідів. Матеріали теоретичного змісту містять обмін досвідом, передовий педагогічний досвід, бесіди та консультації для педагогів, які висвітлюють актуальність значення народної культури у морально-естетичному вихованні. Матеріали практичного змісту - це: збірки розваг, свят, дидактичні ігри, твори українського фольклору, спрямовані на розкриття багатства, глибини народної мудрості, духовних надбань прадідів, на поглиблення знань дітей про розмаїття народних свят, звичаїв та обрядів українського народу.

Наочні матеріали та експонати сектора містять державні та національні символи України (герб, прапор, хліб, сіль, писанки, вінок, рушник, вербові гілки), карту України, макет України, набір ілюстрацій «Українське козацтво», фотоальбом «Запорізька Січ», колекцію писанок, альбом «Народні символи України», національний посуд, народні іграшки. «Прикладне мистецтво у формуванні загальнолюдських цінностей» В даному секторі розміщені матеріали, робота з якими сприятиме відновленню традиційних механізмів виявлення моральності та працелюбства у дітей дошкільного віку через культурно-історичні традиції прикладного мистецтва. Завдання:  розширення знань дітей дошкільного віку про традиції українського народу;  психологічному і художньо-естетичному розвитку дітей шляхом одержання знань про народні ремесла;  формування інтересу до свого краю, до регіонального мистецтва, бережливого ставлення до виробів як продукту людської праці;  виховання культури та естетики праці, позитивних моральних якостей. Матеріали теоретичного змісту спрямовані на роботу педагогів з розширення знань дітей про традиції укра-

їнського народу, народні ремесла, рідний край, регіональне мистецтво . Практичні матеріали вміщують конспекти екскурсій до краєзнавчого музею та художнього салону, зустрічей з народними умільцями, дидактичні ігри, які знайомлять дітей з культурно-історичними традиціями прикладного мистецтва. Наочні матеріали та експонати включають в себе: рушники, вишивані сорочки, килимки, писанки, дерев’яні різьблені вироби, керамічний посуд . Експозицію сектора представляє панорама інтер’єру давнього житла, яка містить піч, ліжко, лави, стіл, колиска, образи, рушники.

Методичні рекомендації з використання матеріалів розвивального середовища Дошкільний вік найбільш сензитивний з усіх вікових періодів, саме в цьому віці закладаються основи людської особистості, її моральні й культурні цінності. Тому дуже важливо в цей період створити навколо дитини чисту, здорову атмосферу для розвитку й виховання. Метою організації розвивального середовища є: Створення умов для пробудження особистості дитини, формування моральних цінностей, орієнтирів, дошкільників. У процесі реалізації навчально-пізнавальної діяльності передбачається вирішення наступних завдань:  виховання у дошкільнят любові до людей, батьківщини, пошани до батьків і старших;  розвиток естетичних і моральних цінностей, творчих здібностей дітей;  формування внутрішнього світу дитини на основі емоційного й змістовного відгуку, викликаного темою ігор;  формування уявлень про красу й сезонні зміни навколишнього світу, історичні та культурні традиції народу через театр, гру, казку. Для реалізації цих завдань навчально-пізнавальної діяльності з пріоритетом морального розвитку педагогам необхідно заздалегідь обговорити намічені заняття, роль у проведенні заняття, підготувати необхідний матеріал. 54

2.7 Форми роботи з морального виховання з дітьми дошкільного віку Робота з морального виховання не повинна обмежуватися самими заняттями, як найбільш відомою і популярною організаційною формою. Основними її формами та видами є:

посиденькичаювання

зустрічі з цікавими людьми

організовані дидактичні ігри та вправи у повсякденному житті

Форми

моделювання життєвих ситуацій, що вимагають морального вибору

читання художніх творів морального змісту

мінізаняття

гурткова (секційна, студійна) робота

та види роботи індивідуальна робота

бесідироздуми, бесідиобговорення

екскурсії

У процесі продуктивної діяльності зі старшими дошкільнятами передбачається здійснення тривалих проектів: створення Дерева Добра і Книжки-саморобки «Святкові страви для дітей», реалізація яких може бути запропонована на кожному занятті. Організація благодійних акцій може бути спрямована на різні категорії людей (дітисироти, самотні літні люди і т. д), визначаються в процесі спільної бесіди з учасниками гуртка. Дошкільнят можна познайомити із календарно-обрядовими святами, обрядами, звичаями, традиціями, родиннопобутовими обрядами. Ознайомлюючи із традиціями та звичаями доцільно перш за все починати з уточнення й узагальнення початкових знань про український народ, його побут, тобто вияснити, що їм відомо з цього питання. Далі варто провести міні-заняття. Розглядаючи зібрані матеріали, вихователь повинен поставити перед собою такі завдання: викликати інтерес до всього, що знаходиться у кімнаті, збагатити мову новими словами, поняттями, а найголовніше - зародити в дитячих душах відчуття гордості за талановитих людей, що жили і живуть на нашій українській землі. Знайомлячи малят з українським національним одягом, необхідно звернути увагу на барви, кольори, закріпити назви. Наступним етапом роботи може бути ознайомлення із зачісками прабабусь і прадідусів. По можливості показати ілюстрації із зображенням жінок-українок. На окремому міні-занятті дати дітям знання про український 56

віночок. На прогулянці та під час інших видів діяльності (переважно ігрової та трудової) доцільно закріпити набуті знання. Так, наприклад, у процесі творчої гри «Перукарня» закріпити знання обряду першого заплітання, а на ручній праці вправляти малят у плетінні косичок (із стрічок, ниток, трави тощо). Плетіння віночків (з живих та штучних квітів) сприятиме розвиткові сенсорних здібностей, формуватиме естетичний смак, уміння підбирати кольори, розміри квіток. Вихователеві варто наголосити, що віночок – це символ дівочої краси, що найкращу жінку нагороджували колись вінком із колосся. Розповіді про звичаї і традиції вибору колиски, обряду купання, забавляння та ін. сприятимуть вихованню у малят таких важливих якостей, як ніжність, любов, ласка і доброта у ставленні до дитини, роль якої на даному етапі виконує лялька. Проведення систематичної роботи щодо виховання моральних цінностей у дошкільників сприятиме ранньому прилученню їх до багатих скарбів культури українського народу.

Система організації діяльності з морального виховання

РОБОТА НА ЗАНЯТТЯХ Вікова група

Тема заняття

Мета заняття

Молодший дошкільний вік

«Будьмо знайомі, новачок!» Інтегроване заняття з пріоритетом соціально-морального розвитку.

Розвивати комунікативні навички дітей, виховувати товариськість. Учити виявляти інтерес до спільної для дитячого угрупування діяльності.

«Добре всім». Інтегроване заняття з пріоритетом соціально-морального розвитку.

Спонукати до активності під час малювання. Виховувати чуйність, уважність, доброзичливість, гостинність, інтерес до народної казки.

«Дружба». Інтегроване заняття:

Виховувати в дітей товариські стосунки одне до одного; вчити дітей не сваритися, а допомагати одне одному.

«Жадібність – уміння поділитися». Інтегроване заняття

Виховувати доброзичливі відносини одне до одного. Вчити дітей завжди ділитися іграшками при цьому завжди говорити слова вдячності, доброзичливості, чуйності. 58

«Допоможемо зайчикові!» Інтегроване заняття з пріоритетом соціальноморального розвитку.

Розвивати пізнавальний інтерес до навколишнього світу. Формувати в малят позитивні моральні якості (доброти, співчуття, людяність).

«Усміхнулось сонечко». Інтегроване заняття з пріоритетом соціальноморального розвитку.

Розвивати пізнавальний інтерес, активність, мислення. Виховувати бажання дарувати радість та усмішку оточуючим. Дати поняття настрій: радість, сум. Причини виникнення емоцій.

«Мої друзі» Інтегроване заняття з пріоритетом соціальноморального розвитку

Закріпити правила спілкування; виховувати та створювати атмосферу довіри, радість від спілкування. Формувати в дітей навички доброзичливого ставлення до товаришів.

«Щоб дружити й не тужити». Інтегроване заняття з пріоритетом соціальноморального розвитку.

Заохочувати дружні, товариські стосунки; вчити неупереджено та позитивно ставитись одне до одного, вживати ввічливі та лагідні слова.

«Ліки від вередливості». Інтегроване заняття.

Розвивати вміння дітей аналізувати вчинки власні та своїх однолітків. Виховувати слухняність, розсудливість, людяність, щирість.

«Чарівні слова». Інтегроване заняття.

Закріпити в активному словнику дітей ввічливі слова. Продовжувати уточнювати знання дітей про загальноприйняті норми культури поведінки й спілкування.

«У світі все починається з мами». Інтегроване заняття з пріоритетом соціальноморального розвитку

Розвивати зв’язне мовлення дітей, прагнення наслідувати позитивні якості батьків; виховувати повагу та любов до матері.

«У Сонечка вчимося доброти». (заняття з розвитку мовлення та культури мовленнєвого спілкування)

Уточнювати і розширювати уявлення дітей про дружні взаємини між людьми. Виховувати доброту, чуйність, уважність, ввічливість, бажання допомогти іншим.

Середній дошкільний вік

« Шукаємо маму Зайчика». (заняття з розвитку мовлення та культури мовленнєвого спілкування).

Розвивати у дітей зв’язне мовлення. Формувати вміння слухати дорослого, співчутливо ставитись до переживань інших.

«Мама й тато найдорожчі люди» (заняття з розвитку мовлення та культури мовленнєвого спілкування).

Розширювати знання дітей про найближчих,найдорожчих людей маму і тата. Вчити розрізняти права та обов’язки різних членів сім"ї.

«Земля – наш спільний дім». Інтегроване заняття.

Учити дітей зіставляти і аналізувати добрі і погані вчинки, цінувати своїх рідних. Виховувати тепле ставлення до батьків, дбайливе ставлення до рослинного і тваринного світу найближчого оточення.

«Нащо ліпший клад, коли в сім’ї лад». Інтегроване заняття.

Збагатити та розширити соціальний та моральний досвід дітей. Виховувати почуття гідності, любові і поваги до своїх рідних. 61

Старший дошкільний вік

«Добре слово солодке, як мед». Інтегроване заняття.

Вчити дітей усвідомлювати ( за допомогою творів В.О. Сухомлинського), що до людей слід ставитися привітно, доброзичливо; вчити культури спілкування.

Заняття - бесіда на моральноетичну тему: «Що таке співчуття?».

Ознайомити дітей з емоційними проявами людини. Виховувати повагу до людей.

«Салат казковий». Інтегроване заняття.

Формувати у дітей розуміння доброго, позитивного вчинку. Вчити дітей доброзичливо ставитися до оточуючих.

Цикл занять про рідне місто Заняттяекскурсія: «Подорож вулицями рідного міста».

Формувати в дітей уявлення про історію рідного краю. Розвивати любов і почуття гордості до свого міста.

«Природа нашого міста» Інтегроване заняття з пріоритетом художньоестетичного розвитку).

Дати дітям знання про те яку користь для людей і їхнього здоров’я дає ліс. Виховувати бережне, дбайливе ставлення до природи.

Заняттяекскурсія в етнографічний музей.

Збагатити знання дітей про побут, речі домашнього вжитку, одяг мешканців нашого міста в минулому. Викликати інтерес до минулого нашого народу.

Інтегроване заняття: «Вулиця на якій я живу». (пізнавальний, художньоестетичний розвиток).

Уточнити та розширити уявлення дітей про рідне місто Золочів, виховувати почуття гордості за рідний край, його багатства, красу природи.

Інтегроване заняття: «Мешканці наших лісів» (пізнавальний розвиток, художньоестетичний розвиток.)

Удосконалювати вміння спостеріггати за тваринами. Виховувати дбайливе ставлення до природи.

Інтегроване заняття: «Люди-головне багатство рідного краю» (пізнавальний, художньоестетичний розвиток)

Дати поняття, що люди, які живуть в нашому місті працьовиті, розумні, чесні, дбають, щоб наше місто було гарним. Закріпити правила поведінки в різних ситуаціях.

Заняття – гра: « У музеї »

Продовжувати формувати у дітей через сюжетно – рольову гру «У музеї» знання про витвори українських митців. Виховувати інтерес до народного мистецтва, здатність відчувати красу.

Екскурсія в парк рідного міста.

Формування екологічної культури у дітей дошкільного віку. Виховувати любов до рідного краю, дбайливе ставлення до природи.

Заняття-екскурсія у бібліотеку.

Ознайомити дітей з бібліотекою, її призначенням, працею бібліотекаря; викликати бажання стати активними читачами й помічниками бібліотекаря.

Екскурсія на швейну фабрику.

Ознайомити дітей із працею людей на швейній фабриці; виховувати допитливість, повагу до праці кравців.

Інтегроване заняття: «Калинове намисто» (з використанням творів Т.Г. Шевченка; народознавство, аплікація)

Поглибити і розширити знання дітей про народну символіку. Збагачувати активний словник зразками віршів класика української літератури Т. Г. Шевченка.

Інтегроване заняття: «Національні та державні символи України»

Дати поняття про державні та національні символи; ознайомити з історією України. Розвивати патріотичні та естетичні почуття. Формувати бажання якомога більше дізнатися про історичне минуле своєї Батьківщини. Виховувати почуття любові і гордості за неї, бажання берегти народні звичаї, традиції.

РОБОТА В ПОВСЯКДЕННОМУ ЖИТТІ Вікова Тема Мета група Молодший дошкільний вік

«Будьмо знайомі, новачок!» Довести до свідомості дітей що взаємодія з іншими - це насамперед привітне, люб’язне, доброзичливе ставлення до інших дітей.

Етична бесіда: «Добрий день, вам, люди».

Дидактична гра: «Як ми новачка підтримали»

Виховувати у дітей доброту, жалість, милосердя; вчити дітей добирати слова-ознаки (прикметники, дієслова) для завершення розпочатих речень.

Дидактична гра: «Давайте познайомимося!»

Закріпити вміння дітей знайомитись, називати своє ім'я, уживати у своєму мовленні ввічливі слова.

Дидактична гра: «Назви ласкаво дитину, яка поруч»

Учити дітей ласкаво звертатись до однолітків; виховувати дружелюбність.

Дидактична вправа: «Який настрій?»

Формувати вміння розрізняти та називати емоції.

Читання художньої літератури.

І. Блажкевич « У дитячому садку». І. Мирошниченко «Мирилочка». І. Мирошниченко «Пробачалочка». М. Познанська «Здрастуй, хлопчику маленький». М. Познанська «Новачок Тарас».

«Добре всім». Дидактична гра: «Ланцюжок компліментів».

Учити дітей говорити одне одному компліменти; розвивати мовлення, мислення; виховувати дружелюбність.

Дидактична вправа: «Увічливі слова»

Учити дітей уживати у своєму мовленні ввічливі слова; учити розуміти, що ввічливість – це гарна якість людини.

Дидактична вправа: «Чемні діти»

Закріплювати із дітьми ввічливі слова; виховувати чуйність.

Читання художньої літератури.

І. Січовик «Невихований ведмідь». М. Познанська «Здрастуй, сонечко!». К. Перелісна «Чарівні слова». 67

«Дружба». Дидактична гра: «Допоможемо ляльці знайти друзів»

Закріплювати вміння дітей знайомитись, пропонувати дружбу; виховувати дружелюбність.

Дидактична гра: Виховувати культуру спілкува«Озвуч картинку» ння, формувати практичні вміння звертатись до співрозмовників. Дидактична гра: «Добрий друг»

Формувати у дітей узагальнене уявлення про дружбу і товаришування.

Дидактична вправа:«Квітка доброти».

Продовжувати вчити дітей говорити компліменти, увічливі слова; виховувати доброзичливість.

Читання художньої літератури.

Марійка Підгірянка «Кого я люблю». П. Воронько «Друзяки». Л. Яковенко «Про дружбу» В. Васильчук «Подружились».

«Жадібність – уміння поділитися». Дидактична гра: «Оціни вчинок»

За допомогою сюжетних картинок розвивати уявлення дітей про добрі та погані вчинки; виховувати чуйність, доброзичливість.

Дидактична гра: «Добре – погано»

Закріпити загальноприйняті норми поведінки по відношенню до інших дітей.

Дидактична вправа: «Намисто добрих слів»

Виділити гарні людські риси і побачити їх один в одного. Розвивати вміння аналізувати поведінку дітей.

Дидактична вправа: «Добре чи погано »

Спонукати дітей до прояву добрих вчинків, аналізувати.

Читання художньої літератури.

Н. Григор’єва «Жадібність». В. Осєєва «Сам себе покарав». М. Стеценко «Новий велосипед» Угорська народна казка «Двоє жадібних ведмежат». 69

«Допоможемо зайчикові!» Дидактична гра: «Чарівні слова»

Продовжувати розвивати і формувати в дітей засоби спілкування; виховувати бажання бути ввічливими, доброзичливими.

Дидактична гра: «Коли приходить доброта»

Усвідомлення значення доброти в житті людини; усвідомлення свого емоційного стану, уміння адекватно його виражати.

Дидактична гра: «Скажи зайчику добрі слова»

Виховувати дружні взаємини між дітьми; вчити дітей вживати добрі слова, передаючи потрібну інтонацію.

Дидактична вправа: «Назви все довкола ласкаво та ніжно»

Продовжувати вчити дітей вживати ласкаві та ніжні слова, вправляючи в утворенні зменшувально-пестливої форми відповідних слів.

Читання художньої літератури.

І. Мирошниченко «Віршіпривітання» Дж. Родарі «Рожеве слово «привіт». К. Перелісна «Чарівні слова». В. Бірюков «Добрі слова»

«Усміхнулось сонечко». Дидактична гра: «Чарівник»

Виховувати дружні взаємини між дітьми, вміння виявляти увагу та турботу, бажання бути привітним до оточуючих.

Дидактична Тренувати виразну міміку. вправа:«Посмішка по колу» Дидактична вправа: «Спілкування без слів»

Розвивати почуття доброзичливості.

Читання художньої літератури.

К. Перелісна «Ой, ти сонечко». М. Познанська «Ромашка». Українська народна казка «Лисичка та Журавель».

«Мої друзі» Етична бесіда: «Кого ми називаємо другом?»

Закріпити знання про риси справжнього друга.

Дидактична гра: «Подаруй подарунок другові»

Виховувати доброзичливість, бажання подарувати радість другові. 71

Дидактична вправа: «Опиши друга»

Виховувати доброзичливість, уважність одне до одного.

Читання художньої літератури

Л. Яковенко «Про дружбу» В. Васильчук «Подружились». Г. Гриненко «Пісня про дружбу».

«Щоб дружити й не тужити». Етюд «Відвідування хворого друга»

Виховувати доброзичливість, емпатію.

Дидактична гра «Знайди потрібне слово»

Завершити речення морального змісту, правильно підібравши останнє слово.

Гра-роздум: «Кого ти в друзі обереш?»

Учити розрізняти вирази облич: спокійного, усміхненого, здивованого, сумного. злого, байдужого.

Конструювання «Місточок дружби».

Учити виконувати роботу дружно й без суперечок.

«Ліки від вередливості». Дидактична гра: «Зміни настрій»

Відтворити мімікою, звуками, позами, жестами різні стани людини: сердитий, схвильований, здивований, радісний, дуже веселий.

Гра-інсценізація: «Вередливе ведмежатко»

Виховувати поміркованість.

Дидактична гра: З якими явищами природи «Природа-вереда» можна порівняти вереду? Які діти слухняні? Читання художньої літератури

Л. Верхова «Впертий віслючок». Н. Забіла «Вереда». Г. Бойко «Вереда»

«Чарівні слова». Дидактична гра «Як коли вітаються?»

Закріпити з дітьми правила вітання, коли і як вітатися.

Дидактична гра «Які бувають ввічливі слова?»

Уточнити уявлення малюків про те, які бувають «чарівні» слова.

Дидактична гра: «Чарівні слова»

Дидактична вправа: «Колобок»

Продовжувати вчити і допомагати дітям запам’ятати ввічливі слова.

«У світі все починається з мами». Дидактична гра «Яка твоя мама?»

Учити добирати та назвати якомога більше слів-прикметників, що характеризують найближчу людину – маму.

Мовленнєва гра: «Це – моя матуся»

Закріпити уміння дітей розповідати про свою маму, пропонуючи дітям переглянути фотографії з нею.

Творча гра: «Якби я став чарівником…»

Виховувати у дітей вдячність своїм матусям, пропонуючи поміркувати, що вони б зробили для своїх матусь.

Читання художньої літератури

І. Блажкевич «Чи є в світі що світліше». В. Гринько «Ще в колисці немовля». А. Костецький «Все починається з мами». М. Чумарна «Моє сонечко, матуся».

«У Сонечка вчимося доброти». Дидактична гра: «Намисто добрих слів»

Виділити гарні людські риси і побачити їх один в одного.

Дидактична Виховувати бажання піклувагра:"Кому тися про навколишнє. потрібне сонечко" Дидактична вправа: «Скажи лагідно»

Учити дітей ласкаво звертатись до однолітків; виховувати дружелюбність.

Читання художньої літератури

І. Мирошничено «Добрим бути зовсім не важко». В. Бірюков «Добрі слова» А. Дімаров «Для чого людині серце». Латиська народна казка «Добрі брати». М. Магера «Добра дівчинка».

« Шукаємо маму Зайчика». Дидактична гра: «Назви членів своєї сім’ї»

Закріпити вміння дітей чітко називати членів своєї сім’ї; розвивати пам'ять, зв'язне мовлення; виховувати любов до своєї родини.

Дидактична гра: «Хто найголовніший»

Учити дітей називати членів своєї сім'ї; підводити до розуміння, що в світі головні – і діти, і дорослі; виховувати любов та повагу до своєї сім'ї.

Дидактична вправа: «Маленькі помічники»

Підводити дітей до розуміння, що потрібно допомагати мамі, рідним людям і віддавати їм свою любов; учити дітей розповідати про свою допомогу в своїй родині.

«Мама й тато найдорожчі люди» Дидактична гра: Закріпити з дітьми назви осно«Що потрібно для вних домашніх справ мами і роботи?» тата. Етична бесіда: «Властивості любові.»

Навчити дітей емоційно, естетично сприймати навколишній світ; сприяти розвитку дитячої 76

уяви та фантазії; виховувати у дітей почуття любові до найдорожчих рідних людей мами і тата. Дидактична Учити добирати пестливі вправа: слова. «Мама — мамуся» Читання художньої літератури

О. Пархоменко «Я матусю дожидаю». М. Петрів «Шануй старших». О. Стрілець «Помічниця». В. Каюков «Рідна мамо, рідний тато!». Л. Компанієць «Працьовита в нас сім’я».

«Земля – наш спільний дім». Дидактична вправа «Приємні побажання».

Учити дітей дарувати приємні побажання іншим.

Дидактична вправа: ―Аплодисменти по колу‖

Учити розрізняти добрі та погані вчинки.

Вчити дітей бути уважними один до одного.

Дидактична гра: ―Кого не вистачає?‖

Читання художньої літератури

Середній дошкільний вік

М. Коцюбинський «Дві кізочки». М. Коцюбинський «Про двох цапків». І. Мирошничено «Ввічливі загадки». М. Побелян «Забіяка-горобець». Н. Григор’єва «Не ім’я людину красить», «У нашому домі». А. Костецький «Як зробити день веселим».

«Нащо ліпший клад, коли в сім’ї лад». Дидактична гра: «Підбери лагідні слова для рідних»

Учити лагідно звертатися до членів сім’ї.

Дидактична гра: «Відгадай подарунок»

Закріпити знання про емоції, міміку та жести.

Дидактична гра: «Складемо історію»

Закріпити уміння дітей складати коротку розповідь про членів своєї сім’ї. А. Карамичев «Неслухняні діти». О. Благініна «Навчу брата чобітки взувати». В. Каюков «Рідна мамо, рідний тато!». Т. Коломієць «Братик і

Читання художньої літератури

сестричка». Л. Компанієць «Працьовита в нас сім’я». У. Кравченко «Рідне гніздо». В. Ладижець «Люлі, люлі, спи, сестричко».Б. Лепкий «Як мені вас не любити». «Добре слово солодке, як мед».

Старший дошкільний вік

Етична бесіда: ―Добро в нашій душі‖

Визначити і допомогти дітям усвідомити значення категорій «добро» і «зло»; створити ситуацію, за якою дитина може виявити доброту і відчути від цього задоволення.

Читання художньої літератури

І. Мирошниченко «Ввічливі загадки», «Добрим бути зовсім не важко», «Лічилочка-утішалочка». А. Дімаров «Для чого людині серце».

Цикл занять про рідне місто Заняття-екскурсія: «Подорож вулицями рідного міста». Настільнодрукована гра: « Подорож по

Розширювати знання дітей про місто Золочів. Формувати у свідомості дітей поняття 79

місту Золочів» .

"мала" і "велика Батьківщина". Пробудити почуття гордості за свою Україну. Виховувати патріотизм.

Дидактачна гра: «Визначні пам’ятки міста»

Формувати патріотичний світогляд на основі активізації знань про визначні пам’ятки рідного міста, країни; закріпити в дітей знання про рідну країну, місто (село), які вони отримали під час бесід із вихователем.

Конструювання: «Побудую містечко, в якому я хотів би жити»

Формувати вміння уявляти схему майбутньої конструкції; самостійно визначати призначення і просторове розміщення власної будівлі.

Дидактична гра: «Загадкові силуети»

Проводити патріотичне виховання через активізацію знань про визначні місця рідного краю; розвивати творчу уяву, пам’ять, мислення; закріпити знання дітей про визначні місця свого міста, країни.

Читання художньої літератури

Легенди про Золочів.

Інтегроване заняття: «Природа нашого міста» Дидактична гра: «Як допомогти природі?»

Вчити дітей знаходити таку відповідь, щоб допомагати рослинам, тваринам нашого краю.

Дидактична гра: «Упізнай тваринку за описом».

Удосконалювати знання дітей про свійських тварин; учити знаходити картинки за описом; розвивати уважність, пам’ять, мислення.

Дидактична гра: «Назви одним словом».

Учити дітей класифікувати предмети, вживати у своєму мовленні слова-узагальнення.

Дидактична гра: «Визволи пташку з клітки».

Учити дітей упізнавати і називати птахів; розвивати зорову пам’ять, мислення; виховувати любов до природи.

Дидактична гра: «Упізнай за описом».

Учити дітей упізнавати дерева та кущі за описом; розвивати уважність.

Заняттяекскурсія в етнографічний музей. Гра: «Можна – не можна».

Поведінка у музеї.

Дидактична гра: Продовжувати знайомити ді«Збери візерунок». тей з народними ремеслами; формувати інтерес до народних традицій. Сюжетнорольова гра: «Екскурсія до музею народної іграшки».

Вправляти дітей у виконанні взятої на себе ролі. Виховувати бережливе ставлення до іграшок, патріотичні почуття.

Інтегроване заняття: «Вулиця на якій я живу». Дидактична гра: «Хто де живе?»

Учити дітей називати свою домашню адресу; розвивати пам’ять, увагу.

Дидактична гра: «Зачароване місто».

Закріпити уявлення дітей про архітектуру сучасних будівель та споруд; познайомити з архітектурними особливостями міста; формувати патріотичний світогляд. 82

Дидактична гра: «Подорож містом».

Закріпити знання дітей про рідне місто. Виховувати патріотичні почуття через активізацію позитивного ставлення дітей до рідного міста.

Дидактична гра: «Квітка доброти».

Продовжувати вчити дітей говорити компліменти, увічливі слова; розвивати мовлення дітей, пам’ять, фантазію; виховувати доброзичливість.

Інтегроване заняття: «Мешканці наших лісів» Дидактична гра: «Скажи, яка тваринка».

Учити дітей добирати прикметники до іменників; розвивати мислення, мовлення, увагу.

Дидактична гра: «Рослини нашого лісу».

Закріпити знання про природні багатства рідного краю, про лісові рослини своєї місцевості.

Дидактична гра: «Хто в лісі живе?».

Закріплювати знання дітей про диких тварин; розвивати пам’ять, мовлення; виховувати любов до тварин.

Словесна гра: «Назви пташку».

Учити дітей упізнавати і називати птахів; розвивати зорову пам’ять, мислення; виховувати любов до природи.

Хороводна гра: «Танок лісових рослин».

Закріпити знання дітей про рослини лісу; розвивати вміння гратись у хороводні ігри.

Дидактична гра: «Хто де живе і що їсть?».

Закріпити знання про тварин, їхній спосіб поведінки, харчування; викликати бажання турбуватися про них.

Творче завдання «Турботливий світ»

Закріпити знання дітей про рослини та тварин лісів. Викликати бажання турбуватися про них.

Інтегроване заняття: «Люди-головне багатство рідного краю» Дидактична гра: «Відгадай професію за описом».

Учити дітей упізнавати професію за описом; удосконалювати знання про професії дорослих.

Дидактична гра: «Усі професії потрібні».

Закріпити знання дітей про професії дорослих; підводити до розуміння, що всі професії потрібні та важливі; розвивати пам’ять, увагу, мислення. 84

Дидактична гра: «Кому що потрібно для роботи?».

Удосконалювати знання дітей про професії дорослих; знаходити предмети, що потрібні для певної професії.

Дидактична гра: «Хто ким працює?».

Розвивати вміння дітей називати професії дорослих за предметами, що потрібні для професії. Виховувати повагу до праці дорослих.

Дидактична гра: «Інтерв’ю».

Учити дітей повним реченням відповідати на запитання вихователя; розвивати увагу, зв’язне мовлення. Виховувати повагу до праці дорослих.

Дидактична гра: «Хто що виготовив?».

Дітям пропонуються вироби виготовлені на підприємствах нашого міста.

Читання художньої літератури

Н. Григор’єва «Не ім’я людину красить». І. Панасюк «Я не подумав про інших». М. Петрів «Шануй старших».

Заняття: «Екскурсія в парк рідного міста» Дидактична гра: «Назви дерево».

Учити дітей упізнавати і називати дерева, які ростуть в парку; виховувати любов до природи.

Дидактична гра: «Перелітні та зимуючі птахи».

Учити дітей упізнавати і називати зимуючих та перелітних птахів; класифікувати їх.

Словесна гра: «Що змінилось?».

Учити дітей помічати в пейзажах зміни; розвивати зорову пам’ять, увагу; виховувати бережне ставлення до природи.

Заняття-екскурсія у бібліотеку. Дидактична гра: «Світлофор Моргайчик».

Закріпити з дітьми сигнали світлофора та їх значення; розвивати уважність; уміння швидко реагувати на сигнали світлофора.

Екскурсія на швейну фабрику. Дидактична гра: «Який одяг?».

Закріплювати знання про назви одягу. Виховувати дбайливе ставлення до одягу різного призначення.

Дидактична гра: «Добери пару».

Учити дітей добирати пару до одягу, взуття; розвивати зорову пам’ять, мислення; виховувати естетичність.

Сюжетнорольова гра: «Магазин одягу».

Продовжувати вчити дітей називати одяг, класифікувати одяг та взуття; розвивати зорову пам’ять, мовлення, увагу.

Дидактична гра: Продовжувати вчити дітей на«Одяг для ляльок». зивати український національний одяг (сорочка-вишиванка, спідниця, чоботи, вінок, шаровари тощо); розвивати пам’ять, мовлення; виховувати патріотичні почуття на основі бесіди про національний український одяг.

Інтегроване заняття: «Калинове намисто» (з використанням творів Т.Г. Шевченка, народознавство, аплікація) Читання художньої літератури

Т.Г. Шевченко «Зацвіла в долині...», «Сонце гріє, вітер віє...», «Тече вода з-під явора», «Над Дніпровою сагою...», «Нічого кращого немає...». Легенда про калину.

Інтегроване заняття: «Національні та державні символи України» Дидактична гра: «Символи нашої країни».

Закріпити в дітей знання про державні символи України; проводити патріотичне виховання через бесіду про державні символи країни; розвивати пам’ять, мислення.

Словесна гра: «Яка наша Україна?»

Україна - могутня. А ще яка? Діти продовжують. Наприк88

лад: Україна - калинова, квітуча, зоряна, барвінкова, багата, співуча, барвиста, дружня, мила, дорога, гарна, рідна.

Дидактична гра Учити дітей використовувати «Яка наша мова?» слова, які характеризують нашу українську мову: (солов'їна, милозвучна, калинова, рідна, красива, пісенна, барвінкова, материнська, неповторна, казкова, співуча) Виховувати любов до рідної мови.

Читання художньої літератури

Українські народні казки «Кирило Кожум’яка», «Іван-Побиван», «Покотигорошко». Д. Чередниченко «Родовідне дерево». Т. Шевченко «Не цурайтесь!». Ю. Шкрумеляк «Мала українка». Ю. Шкрумеляк «Розмова дитини з матір’ю». Ю. Шкрумеляк «Я – українська дитина».

Свята та розваги Вікова група

Молодший дошкільний вік

Тема

«Чекаємо Святого Миколая»

«Свято для любої неньки...»

Середній дошкільний вік

Сценарій свята: «Роде наш красний…»

Старший дошкільний вік

Інтелектуальна гра-розвага: «Стежина в зоряний час» Сценарій свята: «Барвінкова стежина»

Творча година для вихователів: «Патріотичне виховання, як складова системи морального виховання» Мета:  створити умови для професійного самовдосконалення учасників творчої години;  сформувати уявлення про багатогранність напрямків педагогічної діяльності з морально-патріотичного виховання;  надати практичну допомогу у виборі та оволодінні сучасними формами та методами в роботі з даної теми. Попередня робота:  вивчення науково-методичної літератури з патріотичного виховання;  виставка методичної літератури з патріотичного виховання;  виставка дидактичних ігор та посібників з патріотичного виховання;  виставка буклетів патріотичного виховання;  виставка дитячих робіт з теми творчої години. Хід заходу: Звучить вірш: М. Чернявський «Рідний край» У всіх людей одна святиня, Куди не глянь, де не спитай. Рідніша їм своя пустиня, Аніж земний в чужині рай. 91

Їм красить все їх рідний край. Нема без кореня рослини, А нас, людей, без батьківщини. -Доброго дня, шановні колеги! Ми раді вітати Вас на творчій годині «Виховати патріота України…». Ведуча: -А що таке Батьківщина? Скажіть,будь ласка, який образ виник у вас? (педагоги по черзі озвучують свої асоціації на дане слово). У кожного з вас виник свій образ Батьківщини, у декого вони схожі, у декого - ні. Давайте виведемо своє визначення слова «батьківщина», виходячи з ваших образів. (Один з педагогів виводить загальне поняття слова «Батьківщина») «Батьківщина» - вітчизна, країна, у якій людина народилася, це територія з її природою, населенням, особливостями історичного розвитку, мови, культури, побуту та моралі. У більш вузькому значенні - чиєсь місце народження. Ведуча: -А як ви розумієте термін «патріотизм»? (Відповіді педагогів) -Шановні педагоги,звернемося до енциклопедії. Патріотизм – моральний та політичний принцип, соціальне почуття, змістом якого є любов до Вітчизни та готовність підчинити її інтересам свої особисті інтереси. Вікіпедія 92

Ведуча: -Шановні колеги, чи актуальна в наш час проблема патріотичного виховання? (Відповіді педагогів) Ведуча: -Так, ви маєте рацію, в сучасних умовах патріотичне виховання особливо актуальне. Це досягається активізацією емоційної сфери дошкільника на основі широкої поінформованості про історію, традиції, культуру рідної країни». Концепція Державної цільової програми розвитку дошкільної освіти на період до 2017 року основним завданням дошкільної освіти визначає (цитата) «…виховання любові до Батьківщини, шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв.» -Чому, на Ваш погляд, формування у дітей патріотичних почуттів слід розпочинати з дошкільного віку? (Відповіді педагогів) Ведуча: -Саме в дошкільному віці діти легко піддаються педагогічному впливу, в них найбільша сила й глибина вражень. Тому все, що засвоєно в цей період – знання, вміння, навички – є особливо міцним. Важливо закласти в сприйнятливу душу дитини людські цінності, зародити інтерес до освоєння рідної культури, історії своєї країни. -Яка, на Ваш погляд, найважливіша мета моральнопатріотичного виховання сучасного дошкільника? (Відповіді педагогів) 93

Ведуча: -Ви згодні з тією послідовністю роботи з патріотичного виховання, яка представлена на екрані? Дошкільний заклад , рідне місто, сім’я, рідна вулиця, права та обов’язки, конституція, країна, її столиця, символіка. (Педагоги виправляють помилки ) Ведуча: -Як Ви правильно помітили йти треба від близького до далекого. Звичайно, дана схема не відображає всієї повноти роботи з патріотичного виховання, що включає виховання в дітей любові до рідної природи, поваги до людей праці, незалежно від їх соціального стану та національної приналежності. -Які напрямки дошкільного виховання є базою для патріотичного виховання? (Відповіді педагогів) Ведуча: -Базою патріотичного виховання є моральний, естетичний, трудовий, екологічний , розумовий, культурний, історико краєзнавчий напрямок роботи з дошкільниками. У процесі такого різностороннього виховання зароджуються перші паростки громадянсько-патріотичних почуттів. -Від яких умов залежить пробудження почуття любові до Батьківщини, духовний творчий патріотизм? (Відповіді педагогів) Ведуча:

З ваших відповідей можна зробити висновок, що для пробудження почуття любові до Батьківщини необхідно:  створити сприятливий психологічний клімат у колективі. Кожен день дитини в дошкільному закладі повинен бути наповнений радістю, посмішками, добрими друзями, веселими іграми.  створити й збагатити предметно-розвивальне та ігрове середовище з урахуванням інтересів та потреб дитини, яке надає можливість їй просуватися в своєму розвитку й самореалізації.  поєднувати різноманітні методи, що забезпечують об`єктивність та точність отриманих даних. -Шановні колеги, а які методи та прийоми Ви вважаєте найбільш ефективними в роботі по вихованню патріотичних почуттів? (Педагоги:  перераховують методи — наочний, словесний, практичний та види діяльності, що до них відносяться;  діляться з колегами прийомами в роботі,що допомагають їм успішно реалізовувати даний напрямок роботи в молодшому, середньому, старшому дошкільному віці.) Ведуча: -У роботі можна використовувати різноманітні методи та прийоми, але обов`язково при виборі того чи іншого метода (прийому) необхідно враховувати психологічні 95

особливості дошкільника: емоційне сприйняття оточуючого, образність та конкретність мислення, глибину та загостреність перших почуттів. Основною формою роботи має бути спільна діяльність, що підвищує мисленнєву активність. Тут доречним буде прийом порівняння «раніше й тепер», запитання, індивідуальна робота, звертання до досвіду дітей. Це допомагає дітям самостійно аналізувати побачене, робити узагальнення, висновки. Можна запропонувати знайти відповідь в ілюстраціях, запитати у батьків. Відомо, що для дитини дошкільного віку характерні короткочасність інтересів, нестійка увага, стомленість. Тому звертання до однієї й тієї ж теми декілька разів сприяє розвитку уваги дітей та довготривалому збереженню інтересу до неї. Врахування вікових особливостей дітей вимагає широкого застосування ігрових прийомів, що важливі для підвищення активності дітей, для створення емоційної атмосфери (ігри-подорожі). Все це підкріплюється різноманітними іграми, продуктивними видами діяльності. -Які ігрові завдання та вправи, Ви використовуєте в своїй роботі? (Педагоги діляться з колегами найцікавішими знахідками, що допомагають їм здійснювати ігрову діяльність в молодшому, середньому, старшому дошкільному віці.)

Ведуча: -У вихованні все базується на особистості вихователя. Ніякі знання педагога не дадуть ефекту, якщо сам він не буде любити свою країну, знати її культуру та традиції, не буде любити свій край, не буде поважати свій народ, жити його інтересами та турботами. -Українці – нація творча. Не виняток і педагоги - дошкільники. Ми пропонуємо вам відпочити і створити зі стрічок жовтого, блакитного та червоного кольорів подарунок нашій неньці -Україні. (Педагоги колективно обирають вид продуктивної діяльності і виконують творче завдання.) Ведуча: - Ось так весело, знайомлячись з джерелами народної культури, ми залучились до культурного багатства українського народу. Ведуча: - Ось і підійшла до завершення наша творча година: «Виховати патріота України…». Так що ж означає «Виховати патріота України…»? (Висновок учасників). - «Виховати патріота України» - це значить наповнити повсякденне життя дитини благородними почуттями, які прикрашали б усе, що вона пізнає та робить.

2.8 Критерії вияву моральної культури дітей дошкільного віку (з урахуванням віку та індивідуальних відмінностей) Доброзичливість – уміння зробити приємне іншому шляхом:  привітного звертання;  пригощання;  пропозиції іграшок;  поздоровлення з днем народження, світом;  здійснення послуг;  подарунок компліментів. Чуйність – вміння розділити радість та прикрість через:  відгук на прохання, звертання;  здійснення допомоги та переборення труднощів;  зняття переживання (пожаліти, заспокоїти, переключити);  запропонувати пограти, помалювати. Уважність – вміння помітити і зрозуміти хвилювання через:  «прочитування» емоційного неблагополуччя з обличчя, пози, відмови від спілкування;  уміння помітити і зрозуміти неяскраві переживання;  намагання допомогти перебороти поганий настрій, розгубленість, відсутність успіхів діяльності. Турботливість – уміння надати допомогу шляхом:  догадки, бачення необхідної допомоги;

 чітко визначеного бажання доглядати (допомогти одягтися, застелити постіль, прибрати іграшки);  охочого виконання якого-небудь завдання. Справедливість – уміння визнати рівні права однолітків шляхом:  отримання задоволення від спільних дій;  виконання ролі ведучого або не ведучого у грі;  намагання захистити власну думку;  справедливе вирішення конфліктної ситуації з приводу або у процесі чого-небудь.

100

Орієнтовний перелік творів дитячої художньої літератури морального спрямування Молодший дошкільний вік О. Благініна «Навчу брата чобітки взувати». І. Блажкевич « У дитячому садку». П. Воронько «Оленка маленька». Н. Забіла «Ясоччина грядка». Н. Забіла «Ясочка на річці». Н. Забіла «Олівець-малювець». А. Камінчук «В гостях у білочки». А. Костецький «Утрьох». І. Кульська «Мамине свято». І. Мирошниченко «Вірші-привітання» І. Мирошниченко «Мирилочка». І. Мирошниченко «Пробачалочка». І. Нехода «Півники». І. Нехода «Ведмедик». В. Паронова « Поведінка у тролейбусі». К. Перелісна «Ой, ти сонечко». К. Перелісна «Галюся». Марійка Підгірянка «Кого я люблю». М. Познанська «Здрастуй, сонечко!». М. Познанська «Здрастуй, хлопчику маленький». М. Познанська «Новачок Тарас». М. Пономаренко «Моя бабуня». І. Січовик «Невихований ведмідь». 101

О. Стрілець «Помічниця». В. Сухомлинський «Як котові соромно стало». В. Сухомлинський «Як хлопці мед їли». Українська народна казка «Рукавичка». Г. Чубай Йшла синичка до кринички». М. Чумарна «Моє сонечко, матуся». Середній дошкільний вік В. Багірова «Бабця спить». В. Багірова «Оце так навчилася». В. Багірова «Полікую книжку». Г. Биченюк «Таня - помічниця» В. Бичко «Великий і малий». Є. Біленька «Наш струмок». І. Блажкевич «Взимку». І. Блажкевич «Чи є в світі що світліше». Л. Верхова «Впертий віслючок». Б. Вовк «Лінива Оленка». Б. Вовк «Червоний кавун». П. Воронько «Друзяки». П. Воронько «Малий». П. Воронько «Помогли зайчаті». А. Григорук «Із посміху люди бувають». Н. Григор’єва «Жадібність». В. Гринько «Ще в колисці немовля». Б. Данилович «Два сонечка». І. Деркач «Новенька». 102

І. Драч «Внучок тупцю тупотить…» М. Жестьов «І схожі, і різні». Н. Забіла «Вереда». Н. Забіла «Марина Дмитрівна». Н. Забіла «Ясоччин садок». С. Зайцева «Пісочниця». А. Карамичев «Неслухняні діти». В. Каюков «Рідна мамо, рідний тато!». Т. Коломієць «Братик і сестричка». Л. Компанієць «Працьовита в нас сім’я». А. Костецький «Все починається з мами». М. Коцюбинський «Дві кізочки». М. Коцюбинський «Про двох цапків». У. Кравченко «Рідне гніздо». В. Ладижець «Люлі, люлі, спи, сестричко». Б. Лепкий «Як мені вас не любити». Д. Лукич «Падишах у трамваї». Д. Лукич «Чарівні слова». І. Мирошничено «Ввічливі загадки». І. Мирошничено «Добрим бути зовсім не важко». І. Мирошничено «Лічилочка-утішалочка». В. Осєєва «Сам себе покарав». Д. Павличко «Калачі». І. Панасюк «У дворі». І. Панасюк « Що сталося з малюком?». В. Пепа «Матуся моя». Л. Первомайський «Знайомство». 103

О. Пархоменко «Детимам і Явсесам». К. Перелісна «Маленька». К. Перелісна «Сестрички». К. Перелісна «Чарівні слова». К. Перелісна «Хай матуся відпочине». К. Перелісна «Хто я?». Є. Пермяк «Як Маша стала великою». М. Побелян «Забіяка-горобець». М. Познанська «Ромашка». М. Пригара «Новачок». Олена Пчілка «Сестричка й братик». Дж. Родарі «Рожеве слово привіт». О. Сенатович «Два брати». П. Сингаївський «Зайчик у трамваї». М. Стеценко «Новий велосипед» В. Сухомлинський «Конвалія в саду». В. Сухомлинський «Лялька під дощем». В. Сухомлинський «Як зайчик грівся взимку проти місяця». Угорська народна казка «Двоє жадібних ведмежат». Леся Українка «Літо краснеє минуло». Леся Українка «Як я дитиною бувало». Українська народна казка «Колосок». Українська народна казка «Лисичка та Журавель». Українська народна казка «Дві вивірки». В. Чухліб «Зозулин льон». В. Чухліб «Обруч». Ю. Шкрумеляк «Всі такі, як мама». 104

Л. Яковенко «Про дружбу» Ю. Яковлєв «У хлопчика-невелички». Старший дошкільний вік В. Багірова «Мій дідусь» Є. Башенко «Петрусь і подарунки» В. Бірюков «Добрі слова» Г. Бойко «Вереда» О. Буценов «Горобчик» В. Васильчук «Подружились». П. Воронько «Гість». І. Гнатюк «Мама» Н. Григор’єва «Думка про Бабу Ягу». Н. Григор’єва «Не ім’я людину красить». Н. Григор’єва «У нашому домі». Г. Гриненко «Пісня про дружбу». В. Гродська «Бабуся». П. Гудим «Ланцюжок» Г. Демченко «Нянька». Г. Демченко Чемний песик А. Дімаров «Для чого людині серце». Б. Житков «На крижині». О. Журлива «Маленька господиня». Р. Завадович «Мій тато». Р. Завадович «Як кущик і павучок віддячилися мишці». С. Зайцева «Горобець» А. Камінчук «Півникове горе». 105

О. Коваленко «Хто найболючіший». Т. Коломієць «Дні тижня». Л. Компанієць «Татова порада». А. Костецький «Бабусі». А. Костецький «Не буду». А. Костецький «Як зробити день веселим». М. Коцюбинський «Івасик та Тарасик». Латиська народна казка «Добрі брати». М. Людкевич «Чим кінчається сварка». М. Магера «Добра дівчинка». В. Мельник «Пригоди Вуханчика». Г. Могильницька «Бабусина радість» В. Нестайко «Нуся». М. Носов «Гірка». С. Олійник «Наші мами». Л. Орач «Бабуся нездужає». В. Осєєва «Зла мати і добра тіточка». В. Осєєва «Сини». В. Осєєва «Чарівне слово». І. Панасюк «Я не подумав про інших». О. Пархоменко «Я матусю дожидаю». М. Петрів «Шануй старших». Л. Полтава «Пісенька про сіру пташку». М. Пригара «Казка про Катрю». М. Пригара «Сварка». М. Пригара «У дворі». Олена Пчілка «Новий рік». 106

І. Світличний «Я їм про Хому, а вони про Ярему». О. Сенатович «Дівчинка малює сонце». М. Сингаївський «Спитала птаха в сонця…» П. Сиченко «Доня невеличка». М. Стеценко «Цяця». В. Сухомлинський «А серце тобі нічого не сказало?». В. Сухомлинський «Бабусин борщ». В. Сухомлинський «Іменинний обід». В. Сухомлинський «Кому ж іти по дрова?». В. Сухомлинський «Ледача подушка». В. Сухомлинський «Навіщо дякують?». В. Сухомлинський «Сива волосинка». В. Сухомлинський «Сильний і мужній». В. Сухомлинський «Скажи людині: «Доброго дня» В. Сухомлинський «Сьома дочка». В. Сухомлинський «Через потік». В. Сухомлинський «Яблуко в осінньому саду». В. Сухомлинський «Як Микола став хоробрим». В. Сухомлинський «Як Сергійко навчився жаліти». В. Сухомлинський «Якби я мав килим-літак». В. Сухомлинський «Хай я буду ваша, бабусю...». Д. Ткач «Хоробрий Сашко». М. Трублаїні «Про дівчинку Наталочку та сріблясту рибку». Українська народна казка «Кирило Кожум’яка». Українська народна казка «Іван-Побиван». Українська народна казка «Покотигорошко». 107

Українська народна казка «Телесик». Ю. Федькович «Милосердний хлопчик». Ю. Федькович «По щирості». І. Франко «Киця». Д. Чередниченко «Родовідне дерево». В. Чухліб «Неслухняний гарбузик». Т. Шевченко «Не цурайтесь!». Ю. Шкрумеляк «Мала українка». Ю. Шкрумеляк «Розмова дитини з матір’ю». Ю. Шкрумеляк «Я – українська дитина».

108

Українські прислів’я і приказки з морального виховання Більше болить від язика, ніж від ножа. Буде каяття, та не буде вороття. В лиху годину пізнаєш вірну людину. В чуже просо не пхай носа. Весела думка – половина здоров’я. Веселий сміх – здоров’я. Вміння поводитися прикрашає і нічого не коштує. Вода й камінь довбе. Гни дерево, поки молоде, учи дитя, поки мале. Грається як кіт з мишею. Дарма не бійся, але стережися. Добре роби – добре й буде. Добре слово краще за цукор і мед. Добро добром згадують. Добро довго пам’ятається, а злеє ще довше. Доброго тримайся, поганого цурайся. Доброму гостю господар радий. Друзі пізнаються в біді. З добрим держись, а лихих стережись. З ким поведешся, від того й наберешся. З чужої біди не смійся. Заздрість здоров’я їсть. І сам не гам, і другому не дам. Лежачого не б’ють. М’яко стеле, та твердо спати. 109

Менше говори – більше вчуєш. Менше обіцяй – більше роби. На злодієві шапка горить. На любов і смак – товариш не всяк. На те й лихо, щоб з ним битись. Не брудни криниці, бо схочеш водиці. Не з багатством жити, а з людиною. Не загрібай жар чужими руками. Не кажи гоп, поки не перескочиш. Не радій чужому горю. Не тим багатий, що є, а тим багатий, чим поділитися радий. Не шукай правди в других, коли в тебе її нема. Ніде правди діти. Один за всіх, всі за одного. Одне приємне слово – наче сад цвіте. По можливості не кривдь і мурашку. Поки хвалько нахвалиться, будько – набудеться. Поспівчував хворому – повернув йому половину здоров’я. Правда кривду переважить. Рана загоїться, а лихе слово – ні. Скажи мені, хто твій товариш – тоді я скажу, хто ти. Сказав, мовби зав’язав. Слова щирого вітання дорожчі за частування. Слово не стріла, а ранить глибше. Стидно, аж вуха в’януть. У чужій руці завжди шматок більший.

110

Словничок моральності. Дуже важливо, щоб діти засвоїли категорії гуманізму як моральне явище. Вони мають розуміти значення моральних понять. Поряд із конкретними прикладами, що ілюструють відповідні поняття, варто дати визначення гуманної поведінки та якостей особистості. Вдячність - почуття прихильності до людини за зроблене тобі добро, доброзичливе ставлення. Ввічливий - той, хто дотримується загальноприйнятих правил спілкування, привітний. Великодушність - прекрасні душевні якості, благородні почуття, доброзичливість до людей. Відповідальність - знання своїх прав та обов'язків, готовність виконувати те, що належить. Добро - все позитивне, що служить благу людини, світле, радісне, життєствердне. Доброзичливий - той, хто бажає добра іншим людям, готовий їм допомагати. Душевний - сповнений щирої любові до людей та довкілля. Життєлюбність - інтерес до життя й вдячність за нього. Любов - почуття сердечної прихильності, потреба в іншій людині. Скромність - стриманість в оцінці своїх достоїнств, переваг, небажання хизуватися ними. Співпереживання - переживання почуттів іншого, бажання підтримати, бути разом у радості й біді.

111

Чесність - правдивість, здатність правильно, об'єктивно оцінювати себе та інших. Щедрість - подільчивість, готовність та вміння допомагати іншим. Щирість - відкритість іншим людям, відвертість, здатність відчувати радість від спілкування. Моральне виховання – виховна діяльність школи і сім’ї, що має на меті формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі, участь у практичній діяльності. Мораль – система ідей, принципів, законів, норм і правил поведінки та діяльності, які регулюють гуманні стосунки між людьми за будь-якої ситуації на демократичних засадах. Моральність – одна із сторін суспільної свідомості, яка у вигляді уявлень і понять відображає реальні відношення і регулює моральний бік діяльності людини. Моральні переконання – пережиті та узагальненні моральні принципи, норми. Моральні почуття – запити, оцінки, відношення, спрямованість духовного розвитку особистості. Моральні звички – корисні для суспільства стійкі форми поведінки, що стають потребою і здійснюються за будь-якої ситуації та умов. Моральна спрямованість – стійка суспільна позиція особистості, що формується на світоглядній основі, 112

мотивах поведінки і виявляється як властивість особистості в різних умовах. Етика – наука по мораль, її природу, структуру та особливості походження й розвитку моральних норм і взаємовідносин між людьми в суспільстві. На сучасному етапі розрізняють дві етичні (моральні) системи. Перша – домінує в Західній Європі та Америці. Згідно з нею, заради досягнень навіть «великого добра» не можна допускати «мале зло» (скажімо, допомагати товаришеві, передавши йому шпаргалку). Для прихильників другої (вона, зокрема, є панівною на пострадянських теренах) поєднання добра і зла цілком прийнятне. У моральному вихованні слід спиратися на гуманістичну ідею про те, що людині від природи притаманне прагнення до добра, правди і краси. Виховання учнів, на думку О. Вишневського, має забезпечити формування в них такої наведеної вище системи моральних цінностей. Абсолютно вічні цінності – загальнолюдські цінності, що мають універсальне значення та необмежену сферу застосування (доброта, правда, любов, чесність, гідність, краса, мудрість, справедливість та ін.). Національні цінності – є значущими для одного народу, проте їх не завжди поділяють інші народи. Наприклад, почуття націоналізму зрозуміле і близьке лише поневоленим народам і чуже тим, які ніколи не втрачали своєї незалежності. До цієї групи цінностей належать такі

113

поняття, як патріотизм, почуття національної гідності, історична пам’ять тощо. Громадські цінності – ґрунтуються на визнанні на визнанні гідності людей і характерні для демократичних суспільств. Це, зокрема, права і свободи людини, обов’язки перед іншими людьми, ідеї соціальної гармонії, поваги до закону тощо. Сімейні цінності – моральні основи життя сім’ї, стосунки поколінь, закони подружньої вірності, піклування про дітей, пам’ять про предків та ін.

114

Висновки. З чого починати? Насамперед із перебудови самих себе. Педагогу, як нікому іншому, треба йти в ногу з часом, бо він виховує якісно нове покоління, що підростає. Потрібно плекати в собі найкращі якості, адже моральність виховується моральністю, духовність – духовністю. Пам’ятаймо вислів Софії Русової, що « …бути педагогом, значить бути справжнім реформатором майбутнього життя України, бути апостолом Правди і Науки». Тож потрібно працювати серцем. Тільки тоді вдасться створити навколо себе отой духовний простір любові, поширюючи його на оточення. Яким буде майбутнє, залежить від нас і від тієї особистості, яку ми зараз навчаємо, виховуємо, розвиваємо. Духовну, моральну особистість не можна виховати без наставника, вихователя, тобто без людини, яка є поводирем для дітей та молоді в світ духовності. «Що сказали б ви про архітектора, який, закладаючи нову будівлю, не зумів би відповісти вам на запитання, що він хоче будувати... Те саме повинні ви сказати і про вихователя, який не зуміє чітко й точно визначити вам мету своєї виховної діяльності». (К. Д. Ушинський) «Навчаючи, ми завжди пам'ятаймо про виховання, бо виховання з усіх святих справ - справа найсвятіша. (Феофан Затворник)

115

Літературні джерела 1. Абетка чеснот української дитини. Практико – орієнтований збірник методичних матеріалів / Авт.- упор. Л.В.Калуська - Тернопіль: Мандрівець, 2007. -136 с. 2. Бех І. Вчинок у морально-духовному розвитку особистості // Дошкільне виховання - 2005.-№2.-С. З. 3. Дитина в дошкільні роки. Програма розвитку, навчання та виховання дітей. - Запоріжжя: ЛІПС. Лтд, 2000.-268 с. 4. Долинна О. Увагу моральному вихованню //Дошкільне виховання - 2005.- № 12. – С. 15. 5. До 85- річчя В.Сухомлинського. II Початкова школа., 2003, № 9. – с.2-21 6. Калуська Л. Поспішаймо закладати моральний фундамент // Дошкільне виховання - 2006- № 7.-С. 13-15. 7. Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні: Наук. – метод. посіб. / Наук. Ред.. О.Л. Кононко. – К.: Ред. журн. «Дошкільне виховання», 2003 – 243с. 8. Лохвицька Л. Розвивальне предметне середовище в дошкільних навчальних закладах : [навч.-метод. посіб.] / Любов Лохвицька. – К. : ТОВ Ред. газет з дошк. та поч. освіти, 2013. – 80 с. 9. Людина починається з добра. II Початкова освіта, 2004, №34. 10. Педагогічні проекти спільної діяльності дітей, батьків, педагогів // БВДС. - 2010. -N 3. – Спецвипуск. 116

11. Петрова В.І., Стульник Т.Д.. Моральне виховання у дитячому садку (Програма і методичні рекомендації): Пер. з рос. мови. – Х.: Видавництво «Ранок», 2007. – 72с. (Бібліотечка вихователя дитячого садка). 12. Подорож у країну ввічливості: оповідання, казки, вірші / Упорядник Г.М.Кирпа – Х.: Белкар-книга, 2010. -48с.: іл. – (Веселка). 13. Поніманська Т. Дитина і соціум // Дошкільне виховання - 2004.- № 8. - С. 4-5. 14. Промінець: Читанка для малят-дошкільнят. Від 2 до 4 років/ Укладач Паронова В.І. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2008. – 64с. 15. Програма розвитку дитини дошкільного віку “Українське дошкілля” Білан О. І, Возна Л. М., Максименко О. Л.- Тернопіль: Мандрівець 16. Робота з родинами вихованців дитячого садка / Упоряд. В.Л. Сухар. – Х.: Вид-во «Ранок», 2008 – 176. – (Програма розвитку) 17. Соціальний розвиток дитини (старший дошкільний вік) /Т. І. Поніманська, І. М. Дичківська, О. А Козлюк, Л. І. Кузьмук. – К. : Генеза, 2013. 88 c. 18. Сухомлинський В.О. Вибр. твори: у 5т. - К.: Рад. шк., 1976-1978. 19. Уроки доброти: Комплект наочних посібників для дошкільних закладів і початкової школи. –Х.: Вид-во «Ранок», 2006. – 20 окремих арк.. у папці. Фесюкова Л.Б. комплексні заняття з етики для дітей 4-7 років. – Х.: НП: Видавництво «Ранок», 2007. – 192с. 117

20. У світі мудрих прислів’їв: Комплект наочних посібників для дошкільних закладів і початкової школи. – Х.: Вид-во «Ранок», 2007. – 20 окремих арк.. у папці. 21. Школа ввічливості: вірші, оповідання, казки. – Х.: ТОВ «Сінтекс, ЛТД», 2007 – 64с.: іл.. 22. Школа доброти: оповідання, вірші, прислів’я, казки. – Х.: Белкар книга, 2010. – 64с.: іл. – (Веселка). 23. Юніцька Н. Учитель краси і добра. II Диво слово, 2003, № 9. С. 25

118