http://dponline.cn.ua
e-mail: despravda@ukr.net
64 телеканала
№ 3 (302) 12 січня 2012, четвер ГОЛОВНА ГАЗЕТА ЧЕРНІГІВЩИНИ
А як у них в Австралії? Знайомтеся – Марин Маринов
с и т уа ц і я
ЗАГУбиЛАСЯ... ПоСиЛКА
Знайти її допоможе хіба що невідомий «дядя Коля»
стор.5 Свіжий, запашний, бобровицький, свій!
меДицина
Носівську райлікарню не впізнати! У носівців справжнє свято! Напередодні різдва Христового відбулося урочисте відкриття капітально відремонтованого терапевтичного відділення та відділення інтенсивної терапії Носівської центральної районної лікарні.
На полицях з’явилися: хлібець із прянощами, хлібець солодовий із сиром, булочка з яблуками, пампушки з часником, пиріг із начинкою, батон бутербродний...
Л
стор.6–7 Щастя материнства Марії Підковки Поважна мати, яка по-справжньому виконала Господнє благословіння – від коханої людини народила і виховала дев'ятьох дітей
стор.8 Наш кореспондент передає з Індії:
Матір Ганга. Та, що змиває десять гріхів
стор.12
Д
о редакції зайшла схвильована жінка. – Я настільки розгублена, що й не знаю, до кого і куди мені звертатися, – безпорадно розводить руками. – Будь ласка, заспокойтеся. Роз’ясніть усе по порядку, – проводжу незнайомку до журналістського кабінету. – Зі мною сталася неприємна історія, – важко зітхнула відвідувач. – Навіть незручно її переповідати. Але ж, якщо вже зважилася… – Наша родина не має особливих статків, – продовжує після невеличкої паузи Неля Костянтинівна. – А так хотілося зробити синові подарунок на Різдво! Він, як педуніверситет закінчив, шість років працює у Санкт-Петербурзі, винаймає квартиру. Несолодко йому, однак звикся з тим життям, додому не збирається. Сім’єю ще не обзавівся, хоче спочатку на ноги стати… Так от, потроху назбирали ми Юрі передачу. Меду купили, поклали банку консервованих огірків, наготувала домашньої ковбаси… На жаль, не встигли вчасно підготувати посилку, тож довелося її не поштою надіслати, а поїздом переправити. Про це сину телефоном повідомила. – Мамо, чекаю-недочекаюся. Дуже скучив за домашнім. – 6 грудня, – продовжує пані Неля, – задовго до відходу потягу познайомилася на вокзалі з Тетяною Анатоліївною, котра живе у Санкт-Петербурзі, та її проводжатим, років сімдесяти чоловіком, якого називала «дядею Колею». Ми приязно поспілкувалися. Тетяна Анатоліївна погодилася передати посилку моєму синові. А от обмінятися телефонними номерами не здогадалися. Юрко ж, як повідомив наступного дня, передачі… не одержав. Виявляється, службову машину, в якій їхав на вокзал, зупинили за перевищення швидкості працівники автоінспекції. Стільки грошей, аби сплатити штраф, у нього не було. Довелося повертатися додому громадським транспортом, щоб узяти потрібну суму. В результаті – хлопець спізнився на потяг аж на 40 хвилин. Провідник підтвердив, що якась жінка когось виглядала біля вагону, але, не дочекавшись, пішла… Боронь Боже, у мене й у думках немає, що жінка привласнила передачу моєму синові. Просто вона не здогадалася залишити її провідникові. Можливо, вашу газету прочитає «дядя Коля», або ж ті, хто знають його та Тетяну Анатоліївну. Мій домашній телефон 605-132, мобільний – (096) 295-04-86. – Скільки треба заплатити за те, що опублікуєте? – запитально подивилася на мене Неля Костянтинівна. – Жодної копійки, – посміхаюся у відповідь. – Лише б ця пригода мала щасливий фінал. Олександр ФАЛЬЧЕВСЬКИЙ
юдей зібралося багато. Завітали й представники обласної і районної влади. Як зауважив голова облдержадміністрації Володимир Хоменко, це результат спільної злагодженої роботи керівників підприємств, народних депутатів та всіх тих, хто відгукнувся на прохання про допомогу. Реконструкція двох відділень стаціонару – наочний приклад соціальної відповідальності бізнесових структур у співпраці з місцевою владою за розвиток району.
У відкритті оновленого стаціонарного корпусу взяв участь народний депутат України Іван Куровський, який зробив вагомий особистий внесок у справу реконструкції лікарні та пообіцяв найближчим часом допомогти лікувальному закладу новим сучасним обладнанням. Стаціонарне приміщення введено в експлуатацію далекого 1966 року. З того часу відділення капітально не ремонтувалися, лише частково замінювалися інженерні мережі, які виходили час від часу з ладу. Внутрішнє планування не давало можливості встановити сучасне медичне обладнання для забезпечення постійного нагляду за хворими та дотримуватися вимог санітарних норм перебування пацієнтів у палатах. Отож реконструкція була вкрай потрібною. Лариса ГАЛЕТА Фото Віктора КОШМАЛА