http://dponline.cn.ua
e-mail: despravda@ukr.net
№ 14 (313) 18 лютого 2012, субота ГОЛОВНА ГАЗЕТА ЧЕРНІГІВЩИНИ
Іван Каленченко: «Мрію бути таким як усі...»
стор.2
довголіття
«100 РоКІВ – НЕ МЕЖА», –
переконана жителька села Любечанинів Козелецького району Марина Микитівна гаєва
Б л а г о д і й н іс т Ь
113 ЮНиХ ЖиТЕЛІВ ЧЕРНІгІВЩиНи
стали учасниками проекту
«1000 дітей бачать, 1000 дітей чують»
Що в імені твоєму, вулице?
стор.3 «День відкритих дверей» у Чернігівському державному інституті економіки і управління
стор.6 Унікально! На чемпіонаті світу стартуватимуть дев’ять наших біатлоністів
стор.8
Життя прожити – не поле перейти, а 100 років відміряні далеко не кожному. 16 лютого жителька села Любечанинів Козелецького району Марина Микитівна гаєва зустріла своє 100-річчя.
Р
оки дають про себе знати і нині Марина Микитівна пересуватися без сторонньої допомоги вже не може, але при добрій пам’яті. За свій вік пройшла насичений і нелегкий життєвий шлях. Заміж вийшла в 16 років, народила п’ятьох дітей. Марина Микитівна працювала в колгоспі ланковою. Каже, робота в полі була важкою, за день вручну втрьох засаджували гектар картоплі. А потім, як з’явились трактори, то легше стало. Але, перш ніж на роботу в колгосп бігти, треба було і вдома лад навести: – Корови попорай, подої, молочко віднеси, корівку вижени на пашу, свиняку нагодуй, курей… Вставали рано-рано, ще й шести не було, – розповідає Марина Микитівна. – А ще ж і піч витопи, їсти навари і дітей доглянь. За свій вік пережила ювілярка і голод, і тяжкі роки війни під фашистською окупацією – німці з хати вигнали, доводилося жити в окопі. Давно пішов із життя її чоловік Іван, немає на світі і двох дітей. Зараз довгожителька живе з дочкою, яка переїхала в Любечанинів із Києва доглядати маму. Старша дочка живе в Росії в місті Калуга, син у Києві. У Марини Микитівни 7 онуків і 2 правнуків, навідуються до бабусі. Ділиться вона з ними своїм життєвим досвідом, дає поради і настанови. В чому ж секрет довголіття? Відповіді на це запитання Марія Микитівна сама не знає, каже, що Бог їй допомагає і Свята Матір Божа, і радить усім: – Богу моліться – і Бог вам поможе скрізь, де не ступиш – там Бог коло тебе буде. Живіть, дітки, ловко, не сваріться, хай Господь вам всього дає! Олена ДОБРОВОЛЬСЬКА
Нещодавно українських дітей із вадами слуху і зору оглянули провідні німецькі лікарі. З 6 по 10 лютого у дитячому таборі «Лідер», що розташований у Пущі-Водиці, 23 спеціалісти з Німеччини – педіатри, отоларингологи, окулісти, волонтери – робили усе можливе, аби діти з Київської, Житомирської, Вінницької, Рівненської, Хмельницької та Чернігівської областей стали краще чути й бачити. Німецькі лікарі підбирали окуляри для 250-ти дітей із вадами зору, протезували понад 381 дитину із вадами слуху, 113 із них жителі Чернігівщини.
Щ
одня лікарі, волонтери, журналісти, батьки та вчителі ставали свідками маленького дива. Хтось із дітлахів вперше почув голос мами і тата, а хтось зміг краще роздивитися червоне паперове сердечко у своїх долонях. Ця акція, за словами батьків, для кожної родини, яка виховує дитину із вадами слуху, – найцінніший дарунок. Адже, окрім індивідуального огляду лікаря, кожна дитина одразу отримала сучасні слухові апарати на обидва вуха, п’ять комплектів спеціальних батарейок і, що важливо, спеціалісти одразу виготовили вушні вкладки. Присутні під час цієї процедури батьки дивувалися: чому у нас в Україні, аби виготовити вкладки до слухового апарата, потрібно чекати щонайменше добу, а тут максимум півгодини? До речі, чернігівські батьки замовляють вкладки переважно в Києві, і бувають ситуації, коли за ними доводиться приїжджати по кілька разів. А це знову ж таки витрати, але вони, порівняно із придбанням слухового апарата – мізерні. Якщо діти з вадами слуху у нас отримують слуховий апарат за кошт держави – то один, і лише через кілька років ще один. Комплект із шести батарейок коштує 60–80 гривень. Одна вкладка у середньому 200. Апарати ж нового покоління обчислюються у тисячах гривень, і їх можуть придбати для дитини лише заможні батьки. Як для пересічного українця – страшна арифметика, чи не правда?! Державна соціальна допомога на дитинуінваліда у нас становить 822 гривні. Тепер уявіть, що зробили ці люди для стількох українських сімей. Завдяки цьому проекту наші діти отримали слухові апарати американської фірми Starkey, орієнтовна вартість яких за одиницю становить 7–10 тисяч гривень. Продовження на 4-й стор.