Деснянка вільна №337

http://sivertime.com.ua

e-mail: despravda@ukr.net

№ 38 (337) 12 травня 2012, субота ГОЛОВНА ГАЗЕТА ЧЕРНІГІВЩИНИ

Цип-цип-цип, мої курчатка...

1 5 Т Р А В Н Я М І Ж Н А Р О Д Н А С П І Л Ь Н О Т А В І Д З Н А Ч А Є Д Е Н Ь С І М ’Ї

Як голуб із голубкою Цьогоріч весна рясно, красиво і якось урочисто уквітчала білопінним цвітом садки біля селянських осель. У тому медограї, щойно теплі промінці сонця починають пити вранішню росу, безупину працюють роботящі бджілки, а вечорами монотонно гудуть невсипущі хрущі. Ожила природа, зануртувало життя... Щебетом і дзвінкоголосим сміхом наповнилося в Тупичеві Городнянського району й обійстя Миколи та Світлани Анищенків.

стор.2

стор.3 Чверть віку з піснею у серці

Фото Лариси ШОВКОВОЇ

Таємниці жіночої душі кого тільки не ставили на коліна й не піднімали до висот!..

Микола та Світлана Анищенки з квітами свого життя (крім Павла, який далеко від рідного кубельця вирощує хліб)

Передплата

стор.4

ПЕРЕДПЛАЧУЙТЕ

на II півріччя 2012 року газету стор.6 Чернігів у День Перемоги

та ВИГРАВАЙТЕ призи!

ГОЛОВНИЙ ПРИЗ – мультиварка DEX.

Це розумна техніка, яка готує різні страви без вашої присутності біля плити. Вам не потрібно контролювати весь процес приготування їжі: додавати інгредієнти, перевертати, помішувати, регулювати температуру і т.п. Досить лише додати всі складові в мультиварку, обрати потрібну програму, натиснути кнопку «старт»... І робіть свої справи. Мультиварка стане для вас надійним помічником у господарстві. Також на вас чекають інші заохочувальні призи: кавомолка, блендер, міксер, термоси та набір посуду.  Копії передплатних абонементів або квитанції про оплату на II півріччя 2012 року надсилайте до 30 червня нинішнього року за адресою: пр-т Перемоги, 62, м. Чернігів з позначкою «Конкурс передплатників». Дата відправлення визначається за поштовим штемпелем на конверті.  Розіграш призів відбудеться 4 липня 2012 року.  Результати акції буде опубліковано в газеті «Деснянка вільна» від 05.07.2012 р.

ПРИЗИ ЧЕКАЮТЬ НА ВАС!

ПЕРЕДПЛАТНІ ІНДЕКСИ:

стор.8

49087 – дворазовий випуск, ефірні канали телебачення; 49088 – четверговий випуск, кабельне телебачення.

2

№ 38 (337) 12 травня 2012, субота http://sivertime.com.ua

П та ш и н е ц а р ст в о

Цип-цип-цип, мої курчатка... Травень, сонце і все довкола зеленіє та щебече. Куди не кинь оком – везуть і несуть веселе птаство: курчат, гусенят, каченят, індичат... Неліниві люди поспішають запастися пташиною малечею, щоб до осені мати багато смачного і поживного м’яса. В нашій області налічується понад 2,5 млн птиці різних видів: курей, гусей, качок, індиків, цесарок і навіть фазанів. Птахогосподарства, яких на Чернігівщині дев’ять, утримують 1,59 млн голів, а у приватному секторі – близько одного мільйона сімсот тисяч.

Багато їдять і швидко ростуть

Якщо власник годує 20-денних бройлерів зерном, залишками городини, тоді варто додавати у корм премікси, або ліпроди. Це препарати, завдяки яким їжа стає збалансоа словами завідувачки відділом ваною на вітаміни, білки і мікроелементи. Чернігівської обласної державної – А коли забивають бройлерів на лікарні ветеринарної медицини, від- м’ясо? повідального фахівця з птахівництва – На птахофабриках це зазвичай відбуТетяни Ткач, в області вирощують курей вається на 42-й день. А у приватних госпорізних порід: дарствах – залежно від годівлі птиці та, без– На Прилуччині розводять «Тетра-Н» – перечно, бажання власника. Найчастіше у це м’ясо-яєчна птиця, яку завезли з Італії. серпні-вересні. У Чернігівському районі утримують курей – Де бройлери швидше ростуть? породи «Домінант». Розводять її у нас лише – Звісно, на птахофермах. По-перше рік, але вона себе вже добре зарекоменду- тут витримують температурний режим. вала і користується у населення великим Перший тиждень у приміщенні має бути попитом – має гарне яйце і смачне м’ясо. температура 28–31 градус тепла, а потім Нині люди купують курчат цієї породи, ві- кожні чотири дні її знижують на 2–3 градуком 2-2,5 місяця. Але більшість птиці – це си. По-друге – світловий режим. Кожні чотипорода «Ломан-Браун-класік». Ці кури ма- ри дні він автоматично змінюється для того, ють червоне забарвлення, дуже яйценосні, аби відбувалося 100% засвоєння корму. Подобре пристосовані до наших кліматичних третє – на фермі птиця малорухлива і виумов та вкрай рідко хворіють. сокопротеїновий корм вона засвоює швидНині в області утримують понад 700 тисяч ше та інтенсивніше набирає вагу. голів бройлерів. Більшість розводять на птаУ домашніх умовах люди вирощують хопідприємстві у селищі Березна Менського бройлерів до вересня. Окрім комбікорму району для реалізації на м’ясо. А завозять годують кропивкою, різними бур’янами, траптицю сюди кілька років поспіль із Литви. вою… Вважається, що м’ясо цієї птиці коУ квітні-травні курчат бройлерів прода- рисніше, якісніше і приємніше на смак. До ють на ринках. Люди залюбки купують пти- речі, найбільшу вагу – 9 кг 100 г – куркицю, віком від 8 до 14 днів. Тобто, випоєну і бройлера було зафіксовано на Прилуччині. якій проведено усі профілактичні заходи. Кілька велетнів навіть не могли ходити… У перші дні, а це стосується і птахогоспоБройлер – птиця м’ясна. Але були випаддарств, і приватного сектора, обов’язково по- ки, коли у домашніх умовах вона неслася. Та трібно проводити щеплення бройлерів про- курчатка з таких яєць не вилупилися, адже ти хвороби Марека, інфекційного бронхіту вони не запліднені. і хвороби Ньюкасла. Далі п’ять днів має На Чернігівщині люди утримують дві потривати антибіотикотерапія препаратами роди бройлерів, які завезені з-закордону, – енрофлокс, енроксил, байтрил. 1 мл препа- «Коб-500» та «Росс-8». рату розводять у літрі холодної кип’яченої води і напувають пташенят. Для профілактики захворювання кокцидіозу у курей, на 15–19 день застосовують препарат байкокс. Розводять 1мл на літр ерми, де вирощують гусей, розміщекип’яченої води і протягом п’яти днів випою­ ні у Борзнянському, Бахмацькому та ють. Із 15-го до 21-го дня обов’язково усім Прилуцькому районах. Тут розводять видам птиці потрібно провести профілак«Велику сіру» та «Білу італійську». тичні заходи для стійкості до інфекційних захворювань, а також стимуляції росту. Для На Прилуччину завезли качок нової породи цього можна придбати ліки вітамінної гру- Мулард. У господарстві їх навіть штучно запліднюють, що нині у птахівництві нонсенс. пи: нутріл-селен, чиктонік, премікси. Як повідомила Тетяна Ткач, на Чернігівщині Населення має знати: аби уберегти курей, гусей, качок від зараження хворобою налічується десять інкубаторно-птахівничих Гамборо, потрібно зробити щеплення вак- станцій, куди завозять інкубаційні яйця і поциною «Гамборо». Її реалізують по 50 доз у тім з них виводять курчат, гусенят, індиків, флаконі у будь-яких державних чи приват- бройлерів. Продають молодняк у спеціально відведених місцях на ринках у всіх районах них ветаптеках. Для усіх видів птиці, а також для брой- області та Чернігова. Цікаво, що кілька років лерів, дуже важлива правильна годівля. У поспіль саме у нашій області купують дожодному разі не можна давати з перших днів бовий і десятиденний молодняк індиків люпшоно, варені каші та цільне зерно. Така їжа ди з Полтавщини, Сумщини, Черкащини, викликає у птиці ентерити та призводить Дніпропетровщини… Ця птиця сягає ваги до загибелі. Отож, перші десять днів варто 12–15 кілограмів. Водоплавну птицю із неабияким задогодувати курчаток «стартовим» комбікормом. Він багатий на поживні речовини, мікро- і воленням люди вирощують у Бахмачі, Ічні, макроелементи. Потім, від 10 до 25 днів, пти- Борзні. У цих реґіонах дуже велика кількість цю годують комбікормом «предстарт». А на ставків та інших водойм. Переваги розведення гусей у тому, що вони найменш вичас відгодівлі застосовують «фініш».

З

Невибагливі й прибуткові

Ф

http://sivertime.com.ua

багливі до умов утримання і годівлі, не потребують багато уваги. А також їх можна «використовувати» протягом 5–8 років. Від цих птахів одержують м’ясо, яйця, пухово-перову сировину, дуже цінний гусячий жир… У Черкаській області навіть є спеціальне підприємство, де вирощують гусей, для отримання делікатесної жирної печінки, яку потім експортують за кордон. До речі, для отримання печінки гусей годують примусово і зазвичай кукурудзою. Тривалість відгодівлі – близько 50 днів, приріст за цей проміжок часу становить 55% від початкової маси. Якщо у невідгодованих гусей маса печінки не перевищує 70–80 грамів, то у відгодованих – від 250 до 1500 грамів.

Ніжні та чутливі – У Прилуцькому районі є господарство, яке утримує три тисячі голів маточного стада індиків породи «Біг-8», – продовжує пані Тетяна. – Вирощують птицю для інкубації яєць та отримання молодняка. Тут понад чотири роки проводять штучне запліднення індиків, адже самці сягають 40(!) кілограмів живої ваги.

За словами Тетяни Ткач, наш реґіон забезпечений інкубаційним яйцем як курячим, так і гусячим, індичим та качиним.

– А у Вас є кури, гуси?

– Живу в квартирі, тому не маю можливості їх вирощувати. А от сестра тримає курей чудернацьких порід. Знаю чимало людей, котрі вирощують декоративних курочок, бійцівських порід, карликових, страусоподібних, голошиїх… В Ізраїлі нещодавно селекціонери вивели нову породу курки, яка не має пір’я, а шкіра у неї синьо-блакитного кольору.

– А яке особисто Вам м’ясо до вподоби?

– Бройлера, якого виростили у домашніх умовах.

– Що з’явилося першим – яйце чи курка?

– Ця полеміка триває кілька сотень років. Пам’ятаю, місяць тому повідомлялося про те, що першим з’явилося курча із яйця від курки. Запліднене яйце не змогло вийти із яйцеводів. 21 день курчатко розвивалося в утробі матері. Воно там і вивелося. Це єдиний випадок у світі. А так, завжди учить, як жити курку, яйце! (усміхається – Авт.) Лариса ГАЛЕТА Фото Світлани СОКОЛ

У тему

Пташине молоко: вигадка чи правда?

В

иявляється, пташине молоко – не казка, воно все ж таки є у деяких добре відомих нам птахів. Своїм молоком пташенят вигодовують свійські голуби. Заздалегідь до появи пташенят у зобі обох батьків виробляється емульсія, яка, перемішуючись із загальним кормом, перетворюється в молочно-сирну масу. Це ніщо інше, як пташине молоко – основне харчування пташенят у перші дні. Новонароджені дзьобиками дістають цю суміш із зобу батьків і так харчуються. Також вигодовують своїх пташат молоком щогли, клести, імператорські пінгвіни в Антарктиці.

http://sivertime.com.ua

ДОЛІ

№ 38 (337) 12 травня 2012, субота

3

13 т ра в н Я – Д е н Ь М ат е рі

Материнська інтуїція Нерозгадані таємниці жіночої душі кого тільки не ставили на коліна й не піднімали до висот!.. Найзагадковіша з них – материнська інтуїція, тільки матерям дане чуття. Воно рятує, розраджує, не дозволяє впасти у відчай, вберігає від усіляких бід найдорожчих у світі – дітей. Не важливо, скільки їм років. Чи ще тільки немовлята, чи вже із сивиною...

Жити і тільки жити! Хіба не здавалося нам у дитинстві, що матері наші вічні? Навіть якби кожна з них прожила по сто років, все одно було б замало. Олександрі Навродській поки що 92. Пережила голод і холод, воєнне лихоліття, народила п’ятеро дітей, могла померти під час або після кожної з десяти хірургічних операцій. Ще тоді, коли була на лікарняному ліжку після дев’ятої з них, хірург сказав відверто її найменшій доньці Вірі: «Будьте готові до найгіршого...»

– Готові?.. – у Віри перехопило подих. – До цього ніколи не можна підготуватися!.. Як же нам без матері? Ось так! Уже й немаленька, син дорослий... Що тут пояснювати? Рідна ненька – Берегиня роду, всі злітаються до неї – великі й малі. Немає між ними ні заздрощів, ні дорікань – лише взаємодопомога. Десь у когось брат із братом не вітаються, матір напризволяще залишають, за спадщину б’ються, а в Навродських до матері злітаються, щоб поділитися любов’ю і підживитися нею... Уже кілька років Олександра Василівна мешкає в доньки Тамари в центрі Корюківки. Дві невеличкі кімнати, тепло, затишно. Рік чи два тому мати ще до магазину виходила, тепер тільки у гніздечку... Так ото тоді, після дев’ятої операції, ненька відчула, як плачуть за нею діти, і сказала собі: – Не зрони, Шуро, при них сльози. Не застогни. Посміхнися і скажи, що все добре, що будеш жити. Вона здивувала всіх медиків, ожила!.. Як було не ожити?..

мама завжди з нами – Нашій матінці стільки років невипадково. – робить мудрий висновок Віра. – Все життя трудилася! І нас усіх привчила. Ми так вдячні їй за це. Секрет її довголіття саме в труді. І Тамара так вважає і Олександр. Вчені на це, можливо б, сказали: «Вік людини залежить від особливих генів». Сперечатися з ними, безумовно, річ невтішна. Нехай будуть і гени! Але ж й особливу працелюбність відкидати не можна, і доброту, і неспокій, й притаманне чуття – бути там, де ти потрібна...

– Саме так, – киває інша донька, Тамара, – мама завжди там, де не обійтися без її підтримки. Розповім хоча б про один випадок. Я молода, закінчувала в Ніжині педінститут. Навчалася заочно. Приїхала з Корюківки складати державні іспити й отримувати диплом. І раптом – захворіла. Застуда підкосила мене підступно і, головне, невчасно. Світ немилий і відчуваю, що, не підведуся й іспит не складу. Мобільних телефонів тоді не було, навіть звичайного ми вдома не мали. Так що про мої гіркі справи ніхто з домашніх не знав... Раптом відчиняються двері, і на порозі з’являється мама: «Чуло моє серце, що тобі, Томочко, погано, все залишила й прилетіла». Легко сказати «прилетіла». Це треба було відпроситися на роботі, кинути господарство, а ще – відчути біду і їхати в тривозі з кількома пересадками. До цього мама ніколи до мене не приїздила в інститут... Можете не вірити, але за день вона підняла мене з ліжка. Державні іспити я склала успішно й отримала диплом.

– Мамина інтуїція, – вважає Тамара, – її приїзд до інституту рятувати мене хоч і не дрібниця, та порівняно з тим, як вона у війну передбачила біду й змогла вберегти дітей – Валечку і Льошу, справді подвиг...

Рятувала дітей Нині модно писати про різні історії з людьми, частіше неймовірні. Головне, щоб читача ошеле-

шити. Але я прийшла до Олександри Навродської не заради «історій». Вона сама хотіла кому-небудь розповісти про пережите, про ті факти корюківської трагедії у березні 1943-го року, про які нині не говорять. Незабаром 70-річчя цієї жахливої події, очевидців меншає, хто це розповість?.. Обличчя в Олександри Василівни лагідне й добре. Стільки в житті пережито, та воно, здається, ввібрало лише світло... Їй згадувати нелегко. Спогади – це біль. І все ж не розповісти вона не може...

– У Корюківку я приїхала сімнадцятирічною. Життя здавалося безхмарним. Залишила рідні Тихоновичі, матінку – розпочала самостійне життя. Після школи збирала живицю в лісі. Ніякої механізації, важкі відра. Та люди ж робили, і в мене не білі руки... – розповідає сива матір. Вона, можливо, так і залишилася б у лісництві працювати, якби не сільський фельдшер. Якось завітав до них додому і з порогу почав: – Шуро! Ти можеш стати фармацевтом! Завідувач корюківською аптекою Іван Захарченко шукає розумну дівчину для практичної роботи. Буде рекомендувати на заочне навчання до Роменського фармтехнікуму... Я подумав про тебе... Їдь, погоджуйся! Як не погодитися? І працювала, і вчилася, і заміж вийшла Шура Авраменко за корюківця Сергія Навродського.

– У мене діти питали, чи дуже я любила батька? Дуже! По-справжньому. Розуміла Сергія з півслова. Й він мене теж, – в очах старенької стільки тепла!..

– Мій чоловік працював судовиконавцем у райсуді, ще – в райкомі партії. До війни закінчив Харківське піхотне училище. Тож як почалася війна, одразу пішов на фронт. Сергія було поранено біля Охтирки на Сумщині. Полон, втеча. Ледве дістався свого дому. Лікувала його, як могла... – тихо мовить Василівна.

– Першу донечку Валюшу народила в березні 1941-го. Декретних відпусток тоді не було. Одразу на роботу в аптеку, а дитинка – в ясла. Прибіжиш нагодувати, а воно спить. Не розбудиш – голодне, розбудиш – плаче... Олексія народила, коли чоловік вдома лікувався, втікши з полону. Напередодні корюківської трагедії доньці було два роки, а синочку два місяці.

Шура і Сергій

В лютому 1943-го Сергія Навродського заарештувало гестапо. Присудили до розстрілу разом із багатьма корюківцями – дорослими й дітьми. Це були колишні радянські працівники, члени сімей підпільників і партизанів. На черзі – Шура з дітьми...

27 лютого партизани-федорівці провели сміливу операцію й визволили приречених в’язнів.

– Це була частина їхньої операції. А початок – на залізниці. Ми жили на Олексіївці, тепер вулиця Дудка, а тоді Привокзальна. 27 лютого вночі, перед світанком, я почула сильні вибухи,

Олександра Василівна з найдорожчими

стрілянину, побачила великий вогонь з боку залізниці. Партизани підірвали ворожий ешелон з вантажем для фронту. Горіли склади... Нині, коли розказують про корюківську трагедію, чомусь вважають, що народні месники лише ув’язнених звільнили. Так вони завдали гітлерівцям неабиякої шкоди, яку вороги не простили, – в Олександри Василівни, хоч їй уже давно 93-й, пам’ять на диво. Хіба вона могла заснути такої ночі? Інтуїція підказала: треба рятуватися, бо буде біда. Притисла немовля до грудей, дворічну Валю взяла за руку та й подалася до села Майорського. Хіба з такою малечею легко було йти? Плакала, сідала на сніг і знову йшла. Нарешті дісталася до родичів. Прийшла вчасно. В Корюківці почалися масові розстріли і пожежі.

– Зі страхом спостерігала заграву від страшного вогню... Мабуть, і Сергій мій там згорів. Думала й не вірила!.. – на очі набігають сльози. – Через три дні вирішила з синочком на руках йти до батьків у Тихоновичі, а Валю залишити на деякий час у рідні. Йшла лісом, околицями Корюківки. Згарище і трупи. Їх не можна полічити!.. Притискала дитинча до грудей і зціпила зуби, щоб не кричати від такого страхіття і не злякати маля... Минула Наумівку, вже й Турівка. Зупинили озброєні люди – з лісу, партизани: «Хто? Звідки? Куди?» Розповіла все, як є, що чоловік був у в’язниці, мабуть розстріляли, що йде до батьків у Тихоновичі. Хвилинку Олександра Василівна відпочиває, а потім знову продовжує: – Сказали мені партизани почекати. Посадили з немовлям на підводу й повезли у Тихоновичі, де була частина партизанського загону Івана Водоп’яна. Й тут сказали чекати. Коли ж бачу: летить на коні мій Сергій! Обнялися й плачемо. Виявляється, партизани 27 лютого його разом із в’язнями звільнили та прийняли до свого загону. Через багато років у книзі «Граніт» Іван Водоп’ян напише, як партизани врятували із фашистської в’язниці не лише Сергія Навродського, а й Петра Матюху, Якова Палія, Григорія Воротія. Й забрали до себе в сім’ю. Шура Навродська до кінця війни вже не зустрічалася з Сергієм. Він виконував бойові партизанські завдання, а потім, уже в лавах Червоної Армії, дійшов до Берліна. З орденами повернувся й медалями. Вірна його дружина лише в червні 43-го забрала донечку Валю в родичів. Випросила в когось підводу. Ніхто не хотів давати, боялися, що або німці, або поліцаї відберуть дорогою... Прикро, що збережених мамою діток у передчутті великої біди, коли мало згоріти все місто,

доля не пожаліла. В тому ж 43-му, восени, як відступили гітлерівці, один нацистський солдат, влетівши до хати, так штовхнув дитячу колиску, що маленький Олексій вилетів на підлогу й дуже забився, невдовзі й помер. А Валюша пішла з життя вже дорослою. Від її хвороби ніхто ліків ще не придумав... Чудова вона була вчителька й ненька. Тепер її донечки, які теж стали мамами, до бабусі Шури горнуться, коли з Києва приїздять...

Спасибі – найдорожчим Материнська інтуїція, незважаючи на роки, не втрачається. От лише діти, щоб не засмучувати неньку, не тривожити її серце, намагаються не все розповідати їй. Особливо про неприємні речі, хвороби чи негаразди на роботі... Гадаєте, Олександра Василівна не здогадується?.. Телефонує, бувало, Саша з Мінська: «Все у мене добре!» А вона вловила якусь ноту тривоги! Що ж, недаремно їй перед цим не спалося. Син розслідував важливу карну справу. З боку злочинців почалися погрози родині. Та у слідчого вистачило мужності зустрітися сам на сам з головним «героєм». Це було тоді, коли не спалося матері. Справу він довів до кінця. Знову зателефонував матері: «У мене все гаразд!» Тривоги в голосі вона не почула...

– Така вже материнська доля – кожному радіти, за когось переживати. Хіба я тільки горе бачила? – мовить сива матір. – Чоловіка з війни діждала – скільки радості було! Жили ми дружно, хату будували замість спаленої. А які щасливі дні були, коли народилася Тома, Саша й Віра. Ми з Сергієм дітей лише добру навчали. Усі вивчилися, людьми стали... Тамара на керівній роботі була, секретарювала в райкомі партії, районним РАГСом завідувала. Про Олександра, коли працював старшим слідчим з особливо важливих справ Прокуратури Білорусі, в газетах писали – він розкрив резонансні злочини. Найменша Віра очолює корюківську гімназію з першого дня її відкриття. Цей навчальний заклад по праву вважають одним із кращих в області. Мати не жалкує, що не досягла керівних посад й не здобула орденів. Після війни, правда, в аптеці була завідувачкою, та пішли діти – змінила роботу. То у школі діловодом, то посильною, то у крамниці, то в бухгалтерії райвно. Але скрізь була старанною. У жовтні Олександрі Василівні виповниться 93. Ніколи не думала, що стільки проживе.

– Це вони мене рятують! Діти мої рідні, онуки, правнуки. Тільки що заболить – ладні все віддати. Спасибі їм, моїм хорошим... Якби всі так своїх матерів берегли!.. Зоя ШМАТОК м. Корюківка

http://sivertime.com.ua

4

№ 38 (337) 12 травня 2012, субота http://sivertime.com.ua

К о н та К т и

З концертами навзаєм

1 5 т р а в н Я М і Ж н а р о Д н а с П і л Ь н о т а в і Д З н а Ч а Є Д е н Ь с і М ’Ї

кілька днів тому майстри мистецтв та кращі аматорські колективи Чернігівщини успішно виступили з концертною програмою, присвяченою 67-й річниці Великої Перемоги, в м. Брянську російської Федерації.

А

вже 7-го травня російські колеги прибули до Чернігова з такою ж почесною місією. За словами одного з них, Брянськ аплодував чернігівським артистам за чудовий виступ, а тепер, мовляв, настала черга виправдати надії чернігівських глядачів. І це нашим поважним гостям вдалося сповна. Концерт майстрів мистецтв і творчих колективів Брянської області під промовистою назвою «Продолженьем славы будет песня», що близько двох годин тривав на сцені обласного академічного українського музично-драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка, супроводжувався не лише гучними і тривалими оплесками, а й схвальними вигуками «браво!», «молодці!», «біс!» – цим щиросердним визнанням майстерності виконавців, авторів сценарію, режисерів, художників. Насичена програма увібрала всі жанри і виконавські тональності, де органічно поєдналися високий пафос («славянское братство, как пламя, пусть светит всегда и везде») до ніжного ліризму («… я – росинка твоя, россиянка»). Від першого номера (уривок з хореографічної поеми «Чотири стихії») до фінального акорду (пісня Давида Тухманова на слова Роберта Рождественського «Родина моя») була витримана пружна динаміка концерту, де чітко змінювалися декламація, вокал, хореографія, або ж перебували у синхронній гармонійній єдності.

Серед особливих ефектів концерту хотілося б відзначити вдалий контакт із глядацькою залою. Проспівавши зворушливу «Дедушкину песню», лауреат Всеросійського конкурсу «Голоса России», володарка премії Людмили Зикіної Надія Ноздрачова та учасники ансамблю «Надея», у відповідь на вигуки «біс» спустилися зі сцени до зали і закликали заспівати разом. Глядачі дружно підхопили «Гуляет по Дону казак молодой», а потім – «Ой, цветет калина», «Эх, дорожка фронтовая…» та інші. З погляду ефективності контакту артистів з глядачами неординарною знахідкою організаторів концерту видається роздача так званих «шовківок» як «скромної, але виразної ознаки шалених років війни». Йдеться про партизанське посвідчення, виготовлене на клаптику парашутного шовку, що в роки війни підтверджувало особу розвідника чи зв’язкового під час виконання спеціальних завдань у тилу ворога. Отже, кожен глядач, окрім насолоди від концерту, отримав на згадку про нього ще й рідкісну реліквію. Василь ЩЕРБОНОС, провідний редактор обласного науково-методичного центру культури і мистецтв Фото Миколи ДУЛЬЦЕВА

http://sivertime.com.ua

як голуб із голубкою С

 Початок на 1-й стор.

вітлану і Миколу Анищенків восени минулого року під час проведення Дня села відзначили цінним подарунком як багатодітну сім’ю, де панує завжди злагода, мир і

любов у сімейному житті. Того дня ми разом із Тупичівським сільським головою Ларисою Шовковою побували на гостинах у цієї привітної і життєрадісної родини. На великому, устеленому зеленим, неначе оксамитовим кили-

мом з молоденького моріжку, подвір’ї бавилися найменшенькі Анищенкові дітлахи: Іллюшка та Віталик, шестикласниця Шурка. Були в сімейному колі і старші їхні сестрички Наталія, Ольга і Танюша. Вони прибули лише на вихідні, побудуть і роз’їдуться, як мовиться, в різні боки. Наталія – в Чернігів, де у дев’ятому професійнотехнічному училищі здобуває професію закрійниці, а Оля з Тетяною – у Замглай Ріпкинського району, де вчаться у ПТУ на кухаря-кондитера. Допомогли батькам, а в селі навесні як і влітку, так і восени, різної роботи вдосталь, і – в путь-доріжку. Не було з ними тільки Павла – старшого брата, первістка Миколи та Світлани. Він у них – людина поважна. Адже має диплом агронома (закінчив Бобровицький сільськогосподарський технікум), працює технологом поля в Хотівлі – селі, яке далеченько від рідного Тупичева. Тому, достеменно знаючи народну мудрість, що весняний день рік годує, і не зміг приїхати: роботи в цю пору на широкому лані під зав’язку. Але на свято Матері, напевне, таки приїде, хоч на деньок, аби потиснути батькові натруджену руку, а неньку поцілувати, притиснути до своїх грудей і побажати їй, міцного здоров’я та великого щастя за те, що народила і разом з батьком дала путівку в самостійне життя. У наших краях сьогодні, на жаль, дуже рідко можна побачити чи зустріти багатодітну сім’ю, а таку, – поготів. Де було б семеро синів і донечок, де панувала б ось така повага до батьків і любов до дітей, де батьки жили б, як голуб із голубкою, попри будьякі житейські труднощі, яких також, на жаль, ой, як ще багато на життєвих дорогах. Пан Микола, котрий ще недавно відзначив свій золотий ювілей, після школи навчався у Криворізькому коксохімічному технікумі, служив на кордоні з Китаєм, працював завфермою і бригадиром. В останні трудові роки обіймав посади у Старосіллі Городнянського району. Микола зі Світланою кажуть, що там прожили чималенько років – мали добротну, велику хату, яку спорудив тодішній колгосп. Та з навчанням дітей виникли проблеми: не було в селі середньої школи, тому й вирішили повернутися до рідного села. Але й тут проблем, хоч греблю гати. Коли повернулися в Тупичів, придбали хату. Микола за ці останні десять років устиг попрацювати завфермою в Тополівці, де утримується поголів’я ВРХ, у місцевій газовій дільниці, а згодом і оператором котельні на спиртозаводі, який у Тупичеві функціонує вже понад століття, а оце кілька місяців уже простоює, через що багатьом робітникам довелося стати на облік у центрі зайнятості. Словом, Микола Анищенко опинився в когорті безробітних. Ще не одержала статусу матері-героїні й пані Світлана, хоча, за словами голови територіальної громади Тупичева Лариси Шовкової, всі документи подали восени минулого року. Якби там не було, але Анищенки не опускають рук. Вони радіють життю, живуть надією у щасливий завтрашній день, у щасливе життя своїх дітей. Тож хочеться від щирого серця побажати їм, щоб їхні мрії і надії справдилися, аби кожен день для них був таким же радісним, як і День матері, адже вони це заслужили, вони цього варті. Григорій ПОТАПЕНКО, член Національної спілки журналістів України Фото Лариси ШОВКОВОЇ Городнянський район

http://sivertime.com.ua

НАШІ ЗА КОРДОНОМ

№ 38 (337) 12 травня 2012, субота

5

Норвегія: об’єктивний погляд

Нині завдяки туристичним агенціям можна побувати в будь-якій точці світу. Були б гроші. Але одна річ – поспіхом помилуватися красою країни і залишити її, зовсім інше – жити в ній і працювати. Наш земляк Андрій Сигачов вже понад сім років живе в Норвегії і є громадянином цієї країни. Нещодавно його відвідав син Ілля, і вони спільно підготували невеличкий матеріал спеціально для «Деснянки вільної». Це об’єктивний погляд на країну не туриста, а громадянина Норвегії, який усе ж таки залишається українцем і чернігівцем. Ця публікація не містить історичних, географічних, економічних і політичних фактів. Це швидше роздум, аналіз – суб’єктивна думка, що не співпадає із загальноприйнятим уявленням про Норвегію.

Чудес не буває

Ч

асто у всіляких рейтингах можна побачити, що Норвегія посідає перше або одне з перших місць у світі за рівнем життя. Але чи так це? Головна відмінність Норвегії від інших країн Західної Європи – брак державного боргу. Власне, видобуток нафти дає дуже добрий прибуток щороку. Йдеться про нечувані суми. Лише уявіть, що ви йдете у власний сад і викопуєте горщик із золотими монетами, але розпорядитися цими коштовностями не можете, оскільки вони належать державі. Вона їх забирає і каже, що це дістанеться не вам, а наступним поколінням. Так і з нафтовими грошима. Гроші від видобутку норвезької нафти надходять до спеціального фонду… Потім ця фундація контролює лише державу – тобто її окремих представників. Ця фундація постійно фінансує якісь сумнівні проекти. Гроші витрачаються на цінні папери, часто – дуже невдало, втрачаються величезні суми, і ніхто за це не відповідає. Адже гроші «народні», зберігаються в державних фундаціях. Ви вірите в їхнє чесне використання і розподіл? За 30 років населення Норвегії збільшилося на один мільйон. Ще на мільйон його стане більше, але вже через 20 років. За підрахунками, до 2030 року серед жителів Осло половину становитимуть іноземці. Тож, якщо вірити державній стратегії, нафтові гроші доведеться ділити на більше ротів: африканські, арабські, а також на вихідців зі східної Європи. Гадаю, це неправильно. Чи не так? Розглянемо ще кілька критеріїв стосовно оцінювання рівня життя і якості інфраструктури. Медичне обслуговування в Норвегії посідає місце в другій десятці розвинутих країн Європи. Але дороги жахливі, залізничні колії також. Бюрократія і тут процвітає. «По блату» щось влаштувати, когось «підмазати» – все це існує. Але дуже багато норвежців закривають на це очі, мовляв, ми ж кращі в рейтингу, іншого й не треба.

Унікальна природа, чисте повітря. На все вистачає грошей і все працює. Може, не так, як того хотілося б, але все ж таки. Маленька країна з населенням п’ять мільйонів чоловік, до якої дослухаються у світі. В державі працюють всі три гілки влади, водночас суттєву роль відіграють засоби масової інформації, як і годиться для демократичних держав. Якби чемпіонат світу з футболу проводився на лижах, Норвегія неодмінно б виграла. Спорту тут приділяють величезну увагу. Якщо пройтися українськими вулицями, то можна побачити на сто метрів десять пивних яток і двадцять осіб із цигаркою. А в Норвегії на ці ж сто метрів можна побачити двадцять велосипедистів або лижників, що біжать. Здоров’я нації тут перш за все! Норвегія – справді єдина у своїй іпостасі, де ідеально поєднуються новітні технології і краса незайманої природи. Приїжджайте, вам тут завжди раді! Андрій СИГАЧОВ Фото Іллі СИГАЧОВА

Про хороше

Б

ез жодного сумніву, позитивного в Норвегії набагато більше ніж негативного. Головний показник – збільшення чисельності населення. Тривалість життя вища ніж у решті країн. До того ж, великі можливості отримати гарну освіту. Якщо людина не хоче вчитися, то у неї є великий вибір роботи, яка не вимагає спеціальної освіти. Якщо хтось не хоче вчитися і працювати, то по закінченні школи йде в соціальний офіс і одержує допомогу – нині це дуже модно серед молоді. http://sivertime.com.ua

6

№ 38 (337) 12 травня 2012, субота http://sivertime.com.ua

З НА Г О Д И СВ Я ТА

День Перемоги в Сядриному

Ц

ей вікопомний день у селі Сядрине Корюківського району завжди святкували урочисто, з почестями, вітаннями та квітами. Із самого ранку біля меморіалу загиблим односельцям стояла почесна варта, школярі читали вірші, ветеранам дякували за перемогу, частували і вручали нагороди й подарунки. Серед них був і мій дідусь. Із радянськими військами він дійшов до Берліна. Пригадую, як завжди вранці, 9 травня він збирався на своє головне свято. І не любив розповідати про війну, але тоді, малою, я не розуміла, чому.

99 жителів Сядриного воювали на фронтах Великої Вітчизняної, майже всіх нагороджено орденами і медалями, 66 – загинули смертю хоробрих. На початку війни в районі села було створено базу обласного партизанського з’єднання. Уродженцю сусідніх Самотуг генерал-майору Данилу Білому за мужність, відвагу, вміле керівництво танковим з’єднанням під час розгрому фашистських загарбників в районі міста Золотоноша Черкаської області та за успішне форсування Дніпра надано звання Героя Радянського Союзу.

Цьогоріч на урочистості, присвячені 67-й річниці з Дня Перемоги, зібралося чи не все село, окрім самих ветеранів. Бо їх уже немає серед живих. А в сусідніх селах, підпорядкованих Сядринській сільській раді, – лише двоє.

– Подвиг сядринців, що боронили рідну землю, не забудеться ніколи, – зазначив у своїй промові Сядринський сільський голова Олександр Савченко та побажав здоров’я і злагоди в сім’ях усім односельцям. Вшанувати подвиг батьків, дідів та прадідів прийшли сім’ями: старі втирали сльози, а малеча з різнокольоровими кульками радісно гасала поміж дорослих. Як і багато років тому, школярі читали вірші, співали пісень й дякували за мирне життя. Після урочистостей біля пам’ятника свято у Сядриному продовжилося: всіх учасників війни запросили до Будинку культури, там місцеві бізнесмени влаштували для них урочистий банкет. Міла ПОГУЛЯЙ

http://sivertime.com.ua

ю віл е й

Особливий день вибрали учасники Носівського хору ветеранів для відзначення свого 25-річчя від часу заснування – 9 Травня, День Великої Перемоги. Після надзвичайно цікавої офіційномистецької програми, велелюдних урочистостей і пошанівок переможців біля меморіалу Слави, громадської панахиди голова ветеранської організації Олександра Ляшенко запросила всіх до концертної зали районної гімназії. Тут свято продовжилось не менш хвилююче. Сивочолі ветерани дарували людям пісню, добрий настрій і показували приклад для молодших поколінь, як бути патріотами Вітчизни і залишатися в душі молодими, доки дишетьсяживеться.

Чверть віку

з піснею у серці

З

історією народження хору ознайомив присутніх у залі документальний фільм про аматорський колектив. На екрані ожили, заговорили дорогі носівцям люди – рідні до болю обличчя близьких, знайомих, друзів, які вже відійшли, на жаль, у Вічність. Серед них і незабутній Олександр Хоменко, незмінний упродовж майже двох десятиліть ватажок ветеранів Носівщини й ініціатор створення ветеранського хорового колективу. Вважай, перше покоління хору, понад двадцять чоловік, вже відлинуло за межу, залишивши по собі добру пам’ять про фронтову і партизанську доблесть, трудовий подвиг у тилу, в час відбудови рідного краю. Талановитий музикант і композитор, незмінний керівник хору Юрій Подоль­ ський продовжує шукати співочі таланти в нових поколіннях ветеранів. Останнім часом колектив поповнили діти війни, хор помітно пожіночішав. У його репертуарі понад півсотні переважно фронтових пісень, що стали безсмертними, як і герої-переможці, котрим вони присвячені. Де б не виступав Носівський хор ветеранів – чи то на своїй сцені в будинку культури, чи на великій – обласного музично-драматичного театру, зворушені до глибини душі глядачі аплодують стоячи, зі сльозами на очах, з повагою до бойових і трудових нагород на грудях та зі щирою вдячністю за любов до пісні, яка зі сцени переливається від сердець виконавців до сердець у залі. Хор виїздить із творчими звітами в сільські будинки культури і клуби, сусідні райони, де по-доброму заздрять ровесники носівським ветеранам. Адже наш колектив оригінальний на народно-мистецькому обрії Придесення. Життєлюби, патріоти, гордість і слава Носівщини. Вони – не з легенди, а з великого життя, в якому кожному з них випала своя непроста доля, історія, невіддільна від історії Батьківщини. Про це говорили з повагою, вдячністю, шаною і, безперечно, любов’ю гості ювілярів у коротеньких перервах між піснями, які вони дарували зворушеній залі. Тепло вітали іменинників із творчим 25-річчям перші керівники району Анатолій Красносільський та Микола Васюк, нагородивши керівника хору Юрія Подольського Почесною грамотою рай-

держадміністрації та районної ради. А всім учасникам хору – грамоти районної ветеранської організації вручила її голова Олександра Ляшенко, перегорнувши найбільш пам’ятні сторінки славетної історії колективу. Давній друг і меценат ветеранського хору, народний депутат України Іван Куровський не оминув знаменну для носівців і народних митців подію. Цього разу його представляла на родинному святі громади і ювілярів помічник народного депутата Ольга Тіга, яка передала його сердечні поздоровлення, квіти й конверт на цінний подарунок. Не злічити душевних поздоровлень, які звучали в унісон травневому настрою цього найсвятковішого в житті кожного дня. Комусь, як і ювілярам, пісня знімала втому, зігрівала теплом серця, когось наснажувала жити красиво, по-людськи, любити Батьківщину і свій край, як вони, ювіляри, і пісенні герої їхніх творів. До репертуару солдатської тематики, віночка українських народних пісень органічно влилися пісні у виконанні ансамблю районного територіального центру обслуговування ветеранів та народного зразкового дитячого хору «Васильки», задушевні віншування керівників центру та мистецького колективу Людмили Кириченко і Наталії Євсович. Прибув із Кривого Рогу на свято ветеранів-піснярів і колишній офіцер-авіатор, автор численних краєзнавчих публікацій про Носівку і носівців Віктор Жмихов. Його вітання іменинникам переплелося з гіркими споминами про Носівку за фашистської окупації, зверненням до молодих цінувати життя і завойований дорогою ціною мир, шанувати подвиг покоління, яке подарувало нам найсвятіше – бути вільними. Віктор

Олександрович залишив на згадку носівцям пам’ятний подарунок – виготовлену власноруч чеканку, у якій увічнив подвиг моряків-чорноморців, які ціною власного життя зупинили фашистські танки в бою на Малаховому кургані під Севастополем. Серед п’яти Героїв, високе звання яким було присвоєно посмертно, й наш земляк Іван Красносільський. Голова райдержадміністрації Анатолій Красносільський сердечно подякував гостеві за подарунок, який передано в музей гімназії. Щирі, зворушливі слова, квіти іменинникам на сцені й ветеранам хору в залі, яким уже за 90 і близько до цього вікового рубежу, і знову пісні. Скільки їх звучало ще потім у задушевному спілкуванні за гостинними столами на ветеранському «вогнику», який продовжив пам’ятні урочистості в кафе «Волошка». У колі однодумців почувалися тут ювіляри, культпрацівники, колеги-аматори самодіяльного мистецтва, ще раз почувши вдячні слова від керівників району та міського голови Івана Пугача, начальника відділу культури Ярини Чухліб, інших гостей та представників ветеранського активу. І вкотре звучала в цей день зовсім молода ще пісня Юрія Подольського на слова Олександра Демиденка «Ветерани війни». Піднімемо чари за мужність, за славу, За вас, ветерани, Вітчизни сини! За мирнеє небо, за рідну державу, За ваше безсмертя, герої війни! Народжуються нові пісні, приходять у хор молодші з наступних поколінь носівців, продовжуючи кращі традиції хору і насамперед – талант і любов до пісні. Пісна невмируща, як пам’ять. Недарма ветерани назвали свій хор цим глибоким за змістом словом – «Пам’ять». Олексій НЕСТЕРЕНКО м. Носівка

№ 38 (337) 12 травня 2012, субота http://sivertime.com.ua

спорів, забезпечила однакове застосування закону в межах одного суду», – констатує в передмові до видання голова окружного адмінсуду Віталій Добрянський. Книга знайомить із символами судової влади, системою адміністативного судоустрою в Україні – Вищий адміністративний суд, 9 – апеляційних та 27 – окружних. Представлено керівництво Вищого адмінсуду та Київського апеляційного. Окремий розділ присвячено історії становлення адміністративної юстиції. Як і годиться, чільне місце відведено людям, які працюють в окружному адмінсуді. Книга подає достатньо інформації, яка стосується керівництва суду, кожного судді нинішнього складу, знайомить із їх професійними набутками, вміщує знімки помічників суддів та секретарів судових засідань, працівників відділів документального забезпечення, інформаційної та аналітичної роботи, кадрового забезпечення та організації діяльності служби судових розпорядників, планово-фінансової діяльності та матеріально-технічного забезпечення. Завершальний розділ «У будні і свята» ілюструє фрагменти того, чим переймаються працівники адмінсуду у вільний від роботи час. Олекса ДОРОШ

У ДЗе р К а лі стат и ст и К и

Дорожчають пальне й мастила

З

а даними головного управління статистики в області, індекс споживчих цін (інфляції) у квітні 2012р. в області становив 100,2%, в Україні – 100,0%; з початку року в області – 100,1%, в Україні – 100,7%. Серед реґіонів минулого місяця найвищий показник інфляції (100,4%) зафіксовано в Запорізькій, найнижчий (99,6%) – в Одеській областях. На споживчому ринку області у квітні ц.р. серед продуктів харчування найбільше (на 3,0%) подорожчали фрукти. На 1,4–2,0% підвищилися ціни на рибу

та продукти з риби, маргарин, м’ясо та м’ясопродукти; на 0,3–0,7% – на безалкогольні напої, хліб та макаронні вироби. Водночас на 6,2–7,1% подешевшали тваринні жири та яйця; на 1,1–2,5% – продукти переробки зернових, масло вершкове, молоко, рис, цукор та сири; на 0,2–0,4% кисломолочна продукція та олія. Зростання цін на алкогольні напої та тютюнові вироби на 1,0% зумовлене подорожчанням тютюнових виробів на 1,6%, алкогольних напоїв – на 0,6%. Ціни (тарифи) на житло, воду, електроенергію, газ та інші види палива

підвищилися на 0,4%, що передусім пов’язане зі зростанням квартирної плати (на 0,8%) та вартості послуг із ремонту житла (на 3,8%). Підвищення цін у сфері охорони здоров’я на 0,5% відбулося переважно за рахунок подорожчання фармацевтичної продукції на 0,7%. Ціни на транспорт зросли на 2,6%, що насамперед обумовлене здорожчанням перевезень залізничним пасажирським транспортом та пального і мастил на 5,5%.

П р и в ат ні оГ оло ш е н н Я

КУПОН

безкоштовного оголошення Текст оголошення (українською мовою, РОЗБІРЛИВО!):

РУБРИКА:  Продам  Куплю  Міняю  Зніму  Здам

Продам • Будинок в смт Замглай (сарай, гараж, водопровід, природний газ, телефон, город 15 соток, фруктові дерева, поряд ліси, озера). Тел.: 699-439, (098) 645-40-55, (093) 416-40-00.

• Дачу в Пролетарському гаю, в тов. «Енергетик» (6 соток, дерев’яний будинок, вода для поливу, світло, поруч озеро). Тел.: (066) 710-47-30, (068) 130-33-00.

• Будинок в с. Рудка Чернігівського р-ну (27 соток, світло, газ, колонка, вода, піч). Ціна 9 тис. грн. Тел.: 930-379, (095) 634-74-71.

• Будинок в с. Мохнатин Чернігівського району (два хліва, два погреби, 60 соток приватизованої землі). Тел. 684-217.

• Інкубатори на 80 шт. та 1000 шт. яєць. Тел. (04622) 3-63-26.

• Квартиру в м. Щорс (54 м2, без перегородок) під житло, офіс, крамницю. Тел. (068) 815-38-22.

Куплю Телефон, адреса:

Інформація про клієнта (заповнюється обов’язково) Прізвище, ім’я, по батькові:

Адреса: Телефон:

Підпис:

• Дачну ділянку, вагончик, просто ділянку, недалеко від міста, не менше ніж 3 сотки, в будь-якому напрямку; легковий автопричіп у будь-якому стані. Тел.: 935-812, 937-253, (063) 47988-11, (095) 837-05-69.

• Аеродромні металеві плити у будь-якій кількості; дорослий велосипед «Мінськ» або гірський. Тел.: 931-534, 3-18-92.

• Човен, весла, велосипед, бінокль, трубу підзорну, імпортний холодильник, морозильну камеру, дачу з будинком біля міста, гараж. Тел. 610-050 • Акумулятор з авто, стару газову колонку, газову плиту, автомобіль ВАЗ чи Таврію, електроінструмент, зварювальний апарат на 220 В, комбайн кухонний «Мрія». Тел. 93-38-21.

• Віддам в хороші руки красиву, гладкошерсту, спокійну, товстеньку кішку, віком близько 8 років. Тел.: 5-57-85, (093) 483-21-84.

на заміщення вакантних посад: – начальника Борзнянського районного управління юстиції (на час відсутності основного працівника). Вимоги: повна вища юридична освіта за освітньо – кваліфікаційним рівнем спеціаліста, магістра, стаж роботи на державній службі в сфері правової діяльності на посаді головного спеціаліста не менше ніж 3 роки або стаж роботи за фахом в інших сферах не менше 5 років, громадянство України; – заступника начальника відділу державної виконавчої служби Бобровицького районного управління юстиції. Вимоги: повна вища юридична освіта за освітньокваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста; стаж роботи на посаді головного або старшого державного виконавця чи за спеціальністю в інших сферах не менш ніж три роки; громадянство України, досконале знання державної мови, володіння комп’ютером; – старших державних виконавців відділів державної виконавчої служби Бобровицького, Семенівського та Талалаївського районних управлінь юстиції. Вимоги: повна вища юридична освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста, магістра; стаж роботи за фахом на державній службі на посаді спеціаліста І або ІІ категорій (державного виконавця) не менше ніж один року або стаж роботи за фахом в інших сферах не менш як два роки; громадянство України, досконале знання державної мови, володіння комп’ютером; – старшого державного виконавця Новозаводського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції (на час відсутності основного працівника). Вимоги: повна вища юридична освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста, магістра; стаж роботи за фахом на державній службі на посаді спеціаліста І або ІІ категорій (державного виконавця) не менш ніж один рік або стаж роботи за фахом в інших сферах не менш ніж два роки; громадянство України, досконале знання державної мови, володіння комп’ютером; – начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Городнянського районного управління юстиції (на час відсутності основного працівника). Вимоги: вища освіта за освітньо – кваліфікаційним рівнем магістра або спеціаліста в галузі знань «Право»; стаж роботи за фахом на державній службі на посадах головного спеціаліста не менше ніж два роки або стаж роботи за фахом на керівних посадах в інших сферах не менш як три роки, громадянство України, досконале знання державної мови, володіння комп’ютером; – головного спеціаліста Козелецького районного управління юстиції. Вимоги: повна вища юридична освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста, магістра; стаж роботи за фахом на державній службі на посаді провідного спеціаліста не менш ніж один рік або стаж роботи за фахом в інших сферах не менш як три роки, громадянство України, досконале знання державної мови, володіння комп’ютером. Додаткову інформацію щодо основних функціональних обов’язків, розміру та умов оплати праці надає кадрова служба. Документи приймає відділ кадрової роботи та державної служби Головного управління юстиції у Чернігівській області протягом 30 календарних днів з дня опублікування оголошення за адресою: м. Чернігів, проспект миру, 43, каб. 109, тел. 698-068.

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ У ЧЕРНІГІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ ПОВІДОМЛЯЄ: 23 травня 2012 року в період від 11:00 до 12:00 заступник начальника Головного управління юстиції у Чернігівській області Бобруйко Володимир Анатолійович буде проводити �ГАРЯЧУ ЛІНІЮ� та тему «Суспільство проти корупції». «Гарячу лінію» буде проведено за всіма напрямками роботи структурних підрозділів Головного управління юстиції у Чернігівській області та його територіальних органів за телефоном 651-523. «КОМФОРТ» М Е ТА Л О П Л А С Т И К О В І

sivertime.com.ua

С

творення його обумовлено життям, потребою захисту прав, свобод та інтересів громади від порушень з боку органів влади, їхніх посадових і службових осіб. Виокремлення адміністративної юстиції в спеціалізовану систему судочинства – свідчення того, що наша держава остаточно вийшла на шлях демократизації суспільства і утвердження верховенства права, в центр уваги поставила людину з її цінностями. Днями Чернігівський окружний адміністративний суд відзначив перше п’ятиріччя своєї роботи. З цієї нагоди у ПАТ «ПВК «Десна» вийшло у світ інформаційно-довідкове, щедро ілюстроване видання «Адміністративний суд Чернігівщини. Історія і сьогодення» (відповідальний за випуск – голова адмінсуду, заслужений юрист України Віталій Добрянський, упорядник і редактор – прес-секретар суду Володимир Борисенко). «З уведенням у дію Кодексу адміністративного судочинства та запровадження адміністративних судів посилився контроль за діяльністю органів влади, їх посадових і службових осіб, стала міцнішою гарантія захисту прав громадян, їх доступу до суду у стосунках із суб’єктами владних повноважень. Зрештою, спеціалізація системи судочинства прискорила судовий розгляд, підвищила якість вирішення

огоЛоШуЄ коНкурС

Наш сайт:

Система судочинства, зокрема адміністративного, сягає глибини століть. у незалежній україні вона уособлена в конкретних часових термінах. у липні 2005-го року Верховна рада ухвалила кодекс адміністративного судочинства, який набув чинності з 1 вересня того ж року. А вже 26 квітня 2007-го в Чернігові з’явилася нова юридична установа – окружний адміністративний суд.

головне управління юстиції у Чернігівській області

despravda@ukr.net

історія і сьогодення адмінсуду Чернігівщини

оГолошен н Я

Електронна адреса «Деснянки вільної» –

З новиХ виДанЬ

7

м. Чернігів, Готель «Градецький», офіс 205. Тел.: 612-184, (093) 455-12-47. м. Короп, маг. «Panasonic». Тел. 2-11-53

http://sivertime.com.ua

8

ОСТАННЯ СТОРІНКА

№ 38 (337) 12 травня 2012, субота

http://sivertime.com.ua

Чернігів у День Перемоги

* * * Моїм дідам-фронтовикам Іллі Москаленку та Олексію Стешенку

Вже відцвіли в саду розкішні вишні, І пахощі весни заходять в кожну хату... Для нас ви й зараз сущі – не колишні Землі Радянської солдати. Бринить сльоза і пада зі щоки, Щоб кожен з нас затямив і засвоїв: Ви всі живі, бо житиме віки Незгасна пам’ять у душі палкій Про вас – загиблих і живих Героїв! Вікторія МОСКАЛЕНКО м. Чернігів

ПОГОДА

НеДІЛЯ,

ПОНеДІЛОК,

ВІВТОРОК,

СеРеДА,

ЧеТВеР,

05:17 20:38 15:21

05:16 20:39 15:23

05:14 20:40 15:26

05:13 20:42 15:29

05:11 20:43 15:32

13.05

Схід Захід Тривалість дня

14.05

15.05

16.05

17.05

Хмарність, опади

Ніч

День

Ніч

День

Ніч

День

Ніч

День

Ніч

День

Температура повітря, 0C

+12

+10

+9

+16

+10

+14

+9

+19

+11

+16

Вітер, м/c

Пн, 7

Пн, 7

Пн, 4

Пн, 6

Пн, 4

Пн, 5

Пн, 2

Пн-Зах, 4

Пн-Зах, 4

Пн-Зах, 5

Атм. тиск, мм рт. ст.

762

764

764

764

764

762

761

762

761

763

Несприятливі дні у травні – Деснянка вільна

Засновник та видавець – ТОВ «Редакція газети «Деснянська правда». Реєстраційне свідоцтво ЧГ № 465-114ПР від 22.04.2010 р. Директор Лариса мІЛОВА. Редактор Леся КОШеЛЬ. Тел. 678-200. Перший заступник редактора Петро ГРОмОВИЙ. Тел. 4-44-42. Заступник редактора Віталій АДРУГ. Тел. 4-21-92. Відповідальний секретар Світлана СОКОЛ. Тел. 4-44-42.

13, 21, 29

ТеЛеФОНИ ВІДДІЛІВ РеДАКЦІЇ: суспільно-політичних питань: 4-22-71; економіки: 4-45-42; соціальних питань: 4-41-36; гуманітарної сфери: 4-44-12; реклами: 4-40-07. Факс: 4-21-92, 4-40-07. Комп’ютерна верстка та дизайн: Ганна ЗеВКО, Світлана КУЗЬмеНКО. Коректори: Альона ШеВЧеНКО, Олена ШеРемеТ. ПеРеДПЛАТНІ ІНДеКСИ: дворазовий – 49087 та четверговий розширений випуск – 49088.

Фото Віктора КОШМАЛА Адреса редакції: 14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, 62, 3-й поверх. Веб-сайт: www.sivertime.com.ua. електронна пошта: despravda@ukr.net. Віддруковано у ПАТ «ПВК «Десна», 14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, 62. Газета виходить двічі на тиждень (четвер, субота). Тираж тижня – 15 600. Розповсюджується по передплаті. Редакція не завжди поділяє погляди авторів публікацій. Відповідальність за достовірність інформації та реклами несуть автори та рекламодавці. Знаком та імідж позначені матеріали рекламного змісту. Листування з читачами – тільки на сторінках газети.

®