http://sivertime.com.ua
e-mail: despravda@ukr.net
№ 5 (408) 17 січня 2012, четвер ГОЛОВНА ГАЗЕТА ЧЕРНІГІВЩИНИ
«Свободу чесним!» Чернігівці вимагали справедливості від української Феміди
п е р е д п Л а т а -2 0 1 3
З легкої руки Василини та Вероніки
СТАли ВІДОМІ ПеРеМОЖЦІ
передплатної кампанії-2013 «Деснянки вільної» стор.2 Сім’ю з дитиною хотіли викинути на вулицю посеред зими
стор.3
стор.9 «Три війни» очима наших миротворців
стор.16
Д
о розіграшів призів, які щороку проводимо серед передплатників, традиційно залучаємо дітей. Якщо б це було теплої пори, коли вони юрбами граються під доглядом дорослих, без проблем натрапили б на одного з незалежних кандидатів. А тут і час непідходящий, і погода сира – не для прогулянок, лише ноги промочиш. Отож після короткого обговорення разом із Євгенією Зборщик, своєю колегою по газеті, вирішили завітати у дошкільний навчальний заклад №24 «Дивоцвіт» Чернігівської міської ради. Спочатку, аби не порушувати порядок і субординацію, зайшли до кабінету завідувачки і після довірливої та приємної розмови одержали бажане «добро». Яскравий, із казковими сюжетами інтер’єр ніби повертає у далеке дитинство. Чарівний теплий світ! Піднімаємося на другий поверх, до зали. Там проводили заняття з хореографії.
Фото Євгенії ЗБОРЩИК
Родова дворянка на сотому році життя вдруге підтвердила статус матері-героїні
– Виберіть, на кого око впаде, – просимо проводжату, працівницю закладу. Ми пояснили двом нашим маленьким помічницям, що від них вимагається, і вони одразу ж узялися до пошуків. Пошаруділи конвертами і нарешті витягли зі скрині п’ятеро щасливих. – А тепер давайте познайомимося. – Я – Василина, – назвалася дівчинка зі штучною квіточкою у волоссі. – Мені чотири рочки. – Василина премудра, – підмічаю жартома. – І прегарна, – додає «кокетка». – Хіба ж із цим не погодишся! – ледь не вигукую. – Звичайно, у вас у садочку був новорічний карнавал, і ти, думаю, була красунею Василиною. – А ось і ні, – заперечує. – Моє прізвище Лисиця, тож і костюм у мене був лисички. – Хто ж тобі його подарував? – Бабуся, я живу з нею та дідусем. Мама Іра у Славутичі перекладачем працює. На роботу
їздить, коли ще зірочки мерехтять і ліхтарі світяться. Татко Денис – інженер на Корюківській фабриці. На вихідні додому приїжджає. – А я – Вероніка Середа, – представилася інша переможниця «відбіркового конкурсу». – Мені ось стільки років, – показує «віялом» чотири пальчики. – Моя мама Оля і тато Саша теж працюють. – Ким? Дівчина знизала плечима, мовляв, який дядько нетямущий, і ще раз, більш дохідливо, пояснила: «Вони на роботі працюють». Але моє інтерв’ю перебила сувора викладачка хореографії: – Дівчаткам потрібно пройти урок. А потім у нас прогулянка надворі. Тож Ви нам зриваєте графік. – Не буду затримувати, – кажу з неприхованим жалем. – Спасибі, дівчатка, за допомогу… Олександр ФАЛЬЧЕВСЬКИЙ
Імена переможців на стор.11