http://sivertime.com.ua e-mail: despravda@ukr.net
№ 32 (560) 6 серпня 2015, четвер
«Деснянка» нарешті роздала всі призи переможцям передплатної кампанії на друге півріччя 2015 року. Тож до вашої уваги невеликі розповіді про щасливчиків.
«Вишиванка –
це модно і стильно» Завдяки «Деснянці» вишиванка з’явилася у гардеробі пенсіонерки з Чернігова Тамари Шевченко.
Наше поросятко африканської чуми не боїться Оскільки в області бушує африканська чума свиней, головний обіцяний приз – поросятко – вирішили не дарувати. Та це не означає, що Людмила Леонтьєва із села Улянівка Чернігівського району залишилася без подарунка. В редакції жінці вручили поросятко-скарбничку і конверт, куди поклали півтори тисячі гривень.
Про себе вона розповіла, що має аж 64 роки трудового стажу, бо працювала в шкідливих умовах – лаборантом на підприємстві «Хімволокно». Нині жінка на заслуженому відпочинку, тож має чимало вільного часу для читання. З усіх періодичних видань перевагу віддає «Деснянці». – Передплачую її вже 15 років, бо газета дуже цікава. Особливо до душі публікації про «зірок» кіно й естради. Також завжди читаю новини, гороскоп, обов’язково розгадую кросворд, збираю кулінарні рецепти – навіть у зошит їх підклеюю. Подобається, що вони прості, а страви смачні вдаються, – сказала жінка. Шанувальниця нашого видання згадала, що вже вигравала у нас приз – набір для пельменів. Правда, було це давно – більше ніж 10 років тому. Натомість цього разу пані Тамара чомусь засумнівалася, що опинилася серед переможців. Повірила, що їй поталанило, лише після телефонного дзвінка з редакції. – Я дуже зраділа, бо такого одягу в моєму гардеробі ще не було. Вишиванка – це модно і стильно. Хочу вам подякувати, що організували конкурс із патріотичними призами, адже в наш непростий час дуже важливо пам’ятати про те, хто ми є. Я – за незалежну і неподільну Україну. Жінка запевнила, що вишиванку вдягатиме часто, а на державні свята – обов’язково.
Фортуна усміхнулася ще одному давньому шанувальнику нашого видання – Володимиру Конавченку із села Кучинівка Щорського району. Він виграв чоловічу вишиванку.
«У селі вже всі знають, що батько виграв приз» Почесну місію забрати подарунок щасливчик доручив доньці Галині, яка живе в Чернігові. Вона прийшла не з порожніми руками. Пан Володимир попросив дочку почастувати працівників редакції запашним медом зі своєї пасіки. Куштували всі – смакота! Вдячні за солодкі хвилинки! Про переможця дізналися, що тримати велике господарство йому вже не під силу, на жаль, роки не ті, здоров’я, буває, підводить. Та без роботи, як і всі у селі, чоловік не може. Розводить кроликів та порається біля бджіл. Щоправда, з пасікою пану Володимиру допомагає брат. А ще наш щасливчик полюбляє посидіти з газетою. У селі вже всі знають, що батько виграв приз. До речі, квитанцію йому допомагали заповнювати у відділенні зв’язку. Тож дівчата-поштарки вже сказали батьку: «Як тільки вам привезуть вишиванку, одягнете її, прийдете на пошту, і ми всі разом сфотографуємося». – Мусить виконувати, – зауважила пані Галина.
Ціна освіти, або Хто і як заробляє на тендерах 4
Такому виходу із ситуації жінка дуже зраділа. – Добре, що поросятко несправжнє. Не доведеться його різати й засмучуватися через це, – усміхнулася головна переможниця. – А скарбничку поставлю вдома на видному місці! Як живуть сільські люди, Людмила Леонтьєва знає не з чуток, адже 18 років пропрацювала головним бухгалтером в улянівському товаристві «Врожай». Нині жінка на пенсії. Порає город, має фруктовий сад. Але особливо любить квіти: і перші весняні крокуси, і жоржини, що цвітуть пізньої осені. А взимку, коли з’являється вільний час, жінка береться за вишивання бісером. – Дуже зраділа, що стала головною переможницею. Раніше квитанції до редакції ніколи не відправляла. Кажуть, новачкам таланить, – жартує співрозмовниця. – Видання передплачую другий рік. І газета дуже до вподоби, бо в ній багато інформації на будь-який смак. Можна і погоду дізнатися, і що зірки віщують, і всі новини й цікаві статті прочитати. Пані Людмила ще не вирішила, куди витратить призові, але точно знає, що купить щось корисне для дому.
Приз до Рейментарівки передаватимуть із рук у руки Ще один із головних подарунків – «Кобзар» Тараса Шевченка – дістався Олександрі Коробко із села Рейментарівка Корюківського району.
Щоправда, забрати його сама щасливиця не змогла. На жаль, до села, у якому жінка живе, дуже складно дістатися. Автобус із Корюківки до Рейментарівки ходить лише раз на тиждень. Тож до редакції прийшла колишня сусідка пані Олександри, яка нині проживає в Чернігові. Жінка розповіла, що через погане автобусне сполучення у рідному селі буває рідко. Тож «Кобзаря» переможниці передасть її племінниця, яка приїхала до обласного центру вступати до вишу. Як ми з’ясували, транспортна проблема – не єдина біда селян. Із соціальних закладів у населеному пункті позакривали всі, окрім ФАПу. Хоча молодь і
діти в селі є. Люди працюють у місцевому лісгоспі, живуть з того, що вирощують на власних городах. Також майже всі у селі тримають велике господарство, по кілька корів, а влітку збирають і здають чорницю й лисички. Щодо нашої переможниці, то вона – на заслуженому відпочинку. Живе сама, бо дорослі діти вже давно розлетілися з батьківського гнізда. Також пані Олександру охарактеризували нам як товариську, веселу й працьовиту жінку. Вона завжди готова прийти на допомогу ближньому і дуже любить читати. Виграному призу від нашої газети щасливиця дуже зраділа. Про це вже все село гуде!
Довго буде Карелія снитися... 8
«Квітка-душа» Ніни Матвієнко 9