Почалася передплата на І півріччя 2017 року
8
«Деснянка» традиційно дарує
Приєднуйтеся до когорти наших читачів та беріть участь у «Конкурсі передплатників» – отримайте шанс виграти чудові призи! (Умови конкурсу на 7-й стор.)
Передплатний індекс 49417
№ 8 (588) № 48 (628) 24 2016 року, 18 листопада лютого 2016 року, четвер
Народний терпець
ії – атної кампан л п ед ер п з и р РАСА Головний п ТА П РИ К
ЗОЛО
+
ОК ПОД А РУ Н
що т ижн я
«Не прибирають, бо вважають нас поганими людьми...»
Äеснянка https://issuu.com/desnjnka https://issuu.com/desnjnka www.facebook.com/dvilna www.facebook.com/dvilnae-mail: e-mail: desnyanka-che@ukr.net despravda@ukr.net
Чернігівська обласна газета
ТРЕТЯ РІЧНИЦЯ ЄВРОМАЙДАНУ
Пам’ятай, чого варта воля! Пам’ятай, чого варта гідність!
Із такими гаслами 21 листопада українці відзначали третю річницю початку Революції Гідності.
У людей волосся стає дибки...
Зокрема, у Чернігові кількасот містян зібралося біля стели Небесної сотні, аби згадати пам’ятні події 2013–2014 років. Перед людьми виступили рідні загиблих героїв Революції Гідності, чернігівські учасники та очевидці подій Євромайдану. У центрі міста було організовано фотовиставку «Чернігівський майдан», працювало кілька яток, де пропонували патріотичні сувеніри. За виручені кошти активісти планують звести меморіальний знак захисникам України на місці, де колись стояв пам’ятник Леніну. Після народного віча радикально налаштовані патріоти не втрималися і запалили файєри, аби нагадати владі, що буває, коли вона стає глухою і сліпою та не чує свій народ. Потім відбувся молебень біля стели Героїв Небесної сотні у сквері ім. М. Попудренка. А вдень організатори влаштували перегляд документальної кінострічки, проте майже ніхто не забажав прийти. Народне віче на Чернігівщині, як і в інших областях України, відбулося спокійно. А ось у столиці учасники акції до річниці Революції Гідності розбили вікна в будівлі на вулиці Велика Васильківська, де, за їхніми словами, розташований офіс Віктора Медведчука. Також трощили вікна та двері офісу російського «Сбєрбанку». На самому ж Майдані Незалежності зафіксовано зіткнення. Поліція не застосовувала спецзасобів, зчинилася невелика бійка, у активістів відібрали кілька шин. За словами медиків, кількох учасників мітингу забрали карети «швидкої допомоги»: одна жінка впала з парапету на сходинки підземного переходу, інша – отруїлася димом від палаючих на майдані шин, ще одному постраждалому шина потрапила в обличчя.
Нещодавно жителі Чернігівщини отримали квитанції за комунальні послуги, надані у жовтні. Від чотиризначних чисел у людей на голові волосся стає дибки і очі «квадратні» робляться. Ще морози не вдарили, а за тепло у своїх помешканнях уже потрібно сплатити чималі суми. Споживачі у розпачі, знервовані, злі, адже чим далі – жити все важче. Люди вважають, що до їхніх кишень лізуть усе глибше й глибше, але вони й без того давно пусті й діряві.
ПОМСТИЛИСЯ ЗА «МАМУ ТАНЮ»
Бійці АТО провчили нахабного водія чернігівської маршрутки У Чернігові учасники антитерористичної операції провчили водія маршрутки, який відмовився безкоштовно везти легендарну «айдарівку» Тетяну Борисенко, попри те, що вона показала посвідчення інваліда війни. Кілька десятків бійців із різних батальйонів «під зав’язку» набили салон маршрутки на кінцевій зупинці і каталися безкоштовно. Відмовити чоловікам у пільговому проїзді водій не наважився, кермував мовчки. Тетяна Борисенко – медик «Айдара», пройшла полон бойовиків і повернулася на передову, зазнала кількох контузій і поранень. Найбільше її обурило, що водій маршрутки засумнівався в достовірності її посвідчення. Мовляв, навряд чи вона була на війні у свої 53 роки. – Так буде з кожним, з кожною маршруткою, в якій не хочуть возити учасників бойових дій, – наголосили бійці.
За словами громадян, субсидії їх не рятують, заощадження енергоресурсів – також. Ціни на продукти, ліки, те ж саме мило чи пральний порошок злетіли вище неба. А ось доходи населення ніяк стрімкого темпу не набирають. Чи дочекаються українці європейських пенсій і зарплат? Адже товари і комунальні послуги в Україні вже вартують, приміром, як у Німеччині. І це не просто слова, нещодавно повернулася із закордону і на власні очі в цьому переконалася. Іноземці не розуміють, як нам, українцям, маючи такі мізерні зарплати, вдається сплачувати за «комуналку» та ще й ростити і вчити дітей, лікуватися, вдягатися, взуватися, і щоб хліб на столі був і до хліба?! Життя примусило людей купувати одяг та взуття з «чужого плеча» в комісійних крамницях чи секонд-хендах. А колись навіть сороми-
лися туди заходити… Тепер, коли все нове занадто дороге, а голим ходити не будеш – мусиш вдягатися у вживане. Хліб, крупи та інші товари у крамницях наші люди беруть «на хрестик». Багато й тих, хто поставив своє авто в гараж до кращих часів і ходить тепер пішки, бо чорне золото справді стало золотим. Свої будинки люди знову почали опалювати дровами, газові котли не вмикають, бо це задоволення їм не по кишені. Воду носять із колодязів, яких, щоправда, в селі залишилося небагато. Дехто й спати лягає раніше, бо так намагається економити електроенергію. Заощадливе використання енергоресурсів – це дуже добре. Проте на зекономлені гроші українці купують хіба що молоко чи фрукти для дітей, а ось європейці думають, куди б поїхати відпочити, що б ще у світі цікавого і вражаючого побачити…
Ми поспілкувалися з людьми, що живуть в Україні та в Німеччині, і ось що вони розповіли.
Мама восьмирічного Олексія Наталія Соколова з Прилук:
– Я живу у приватному будинку, опалювальна площа – 90 метрів квадратних. Коли за жовтень отримала квитанцію за газопостачання, ледь не зомліла. У моїй хаті прохолодно, вмикала котел, коли з роботи приходила, а платити все одно аж тисячу гривень! І це ще не було морозів! А що буде у січні, лютому? За воду і електрику також рахунки чималі принесли, майже чотири сотні. Я субсидію не отримую, але чи можу ще щось собі чи дитині дозволити? Мій син ходить в осінньому взутті, бо на зимове ще грошей не назбирала. Насамперед треба ж за «комуналку» сплатити, а дитина почекає… І в аптеці почекають, і в дитячій художній студії… Коли газ був по 3,6 гривні за куб – ще можна було якось викрутити з тієї зарплати, а тепер, коли майже сім гривень, це вже занадто!
Продовження на 4-й стор.