Відділення №11: про грибок на стінах, туберкульоз і... скандал
Харківський бузок від зірки «Фантомаса»
Стор. 4 № 8 (588) № 32 (665)
Готуємо малину до зими
Стор. 6
Стор. 8
Äеснянка https://issuu.com/desnjnka https://issuu.com/desnjnka www.facebook.com/dvilna www.facebook.com/dvilnae-mail: e-mail: desnyanka-che@ukr.net despravda@ukr.net
10 18 серпня лютого2017 2016року, року, четвер
Чернігівська обласна газета
ВОНА БЛИЖЧЕ, НІЖ ЗДАЄТЬСЯ
ЗНАЙ НАШИХ!
«Мама-Африка» – в кожному з нас! Якщо не можна повезти всіх українців до Африки, то треба привезти Африку в Україну! А саме в арт-хутір «Обирок» на Чернігівщині, який із 4 по 6 серпня був занурений у невідомий та захоплюючий світ «гарячої» культури.
Фестиваль «Мама-Африка» проходив в Україні вперше. Всі три дні в еко-поселенні на Бахмаччині вирувало справжнє африканське життя: екзотичні страви, барабанні ритми, чудернацькі танці, мова, зачіски, мода… Все реальне, невигадане. – Чого лише вартують афро-українські жнива з серпом, солоною кавовою церемонією, африканськими танцями й українськими народними піснями. А також драйвові концерти під зоряним небом, гра на барабанах біля вогнища і запальні африканські дівчата! Неймовірне поєднання етно-колоритів! – діляться враженнями гості фестивалю на своїх сторінках у Facebook. Щоб наблизити дві зовсім несхожі між собою культури та налагодити «мости дружби» з українцями, на афрофест з’їхалися представники шістнадцяти країн далекого континенту. Вони вже давно живуть на теренах нашої держави, але того, що у їхній крові, забути не можуть. Тому залюбки влаштовували майстер-класи з виготовлення етнічних виробів, національної їжі та хліба своїми руками.
– Що більше знайомлюся з культурою та звичаями цього континенту, з цими неймовірними людьми, то все більше закохуюся в Африку! – каже одна з учасниць фестивалю. Аби з головою поринути в невідомий національний ритм, сотні гостей афро-фесту жили в затишних наметах, готували на вогнищі, вдягали колоритний одяг і розписували обличчя. Тепер Африка – невід’ємна частинка їхньої душі! За словами організаторів, метою фестивалю було подолання упереджень, ксенофобії та расизму в сучасному суспільстві. Показати, що вони такі ж, як і ми! Валерія ШЕРЕМЕТ
АФЕРА СЕРЕД БІЛОГО ДНЯ
Справа «на мільйон» Стор. 3
БЕЗВІЗ ІЗ ПІСНЕЮ, або
Як бабусі з Чернігівщини в Будапешт злітали «Фото століття» – так назвали користувачі соцмережі Facebook сенсаційний знімок із бабусями в аеропорту «Бориспіль». Фото стареньких у хустках, із торбами й паспортами у руках на тлі літака за лічені дні набрало чималої популярності в Інтернеті. Ба, більше: зібрало сотні вподобань і коментарів! – Бабусі вже «звізди»! Знімок розлетівся по всьому Fb! – пишуть на сторінках мережі прихильники. Те, що пенсіонерки прийшли до аеропорту не «огірочки продавати», стало зрозуміло одразу. Тут вам і реєстрація, і оформлення багажу, і паспортний та митний контроль. Усе, як заведено. Запитання, на кшталт «Хто ці милі пасажирки?», «Куди, – і, головне, – за чим летять?» миттєво поширювалися серед люду. Як інакше?! Таких подорожувальниць нечасто зустрінеш! Першим світлину вик лав у Facebook журналіст та блогер Сергій Гришин із підписом: «Ось що безвіз животворний робить». Як і очікувалося, фото викликало багацько обговорень. До того ж, напрочуд кумедних: – Бізнес-тур за нідерландською картоплею для розсади, чи що? – Яка краса! – Ага. Тепер усі ранкові рейси на Європу будуть забиті, а в салонах чутиметься: «Закрийте! Мені дує!» або «Ти бачила, що в новинах показували?» чи «Моя сусідка таке творить!» – До внучків, мабуть, зібралися… – Їдуть учити європейців казати «babusya» замість «babushka»! – Що ви! Це подарунок від Гройсмана – безкоштовні путівки за рахунок прийдешніх виборів! Ото наробили галасу! Насправді ж, бабуні – солістки ансамблів із сільської глибинки – Золотинки, Козацького та Дніпровського, що на Чернігівщині. А прямували вони на міжнародний фолкфестиваль в… Угорщину!
Відомими бабусь зробив угорський музикант Міклош Бот, котрий цікавиться українським фольклором. На своїй сторінці в соцмережі він постійно розміщує фото та відео про наші народні колективи. Серед останніх публікацій – світлини буденних, але на диво душевних моментів із життя учасників ансамблів, короткі кіносюжети. Вони підкорюють кожного! Своєю простотою, невимушеністю, майстерно переданою атмосферою українського села та щирими емоціями. Один із найпопулярніших сюжетів – зворушливе відеозвернення колективу «Берегиня» з Козацького до угорського народу, де бабусі наввипередки бажають здоров’я, миру і всіляких інших гараздів. На запитання про саму країну відповідають чесно: – Про Угорщину? Ні, не знаєм… – Хто там знає?! Певна деревєнщина!.. – Знаєм тілько те, що чули. – Ага. На карті бачили, як у школу ходили… – Хотілося б побачити, конечно, но як получиться… – Як начальник наш розпорядиться, як дасть нам усе, чого хочеться, значить Угорщина зустрінеться із Козацьким!.. Мо ж, додишимо до липня… – … До серпня! – А мо’, хто «лусне» (не доживе)… І як заведуть народної «На городі верба рясна»! Все ж, «начальник пустив». Попутники стареньких розповідають, що те ж було і під час неблизької подорожі.
– Летіла разом із бабусями одним рейсом до Будапешта. Долетіли добре, були ввічливими. Співали у польоті пісень. Коровай довезли цілим, – написала у Facebook дружина Сергія Гришина – Олена, котра опинилася на одному борту зі співачками. Перші кроки на чужині, а після повернення з кількаденного фестивалю – і на рідній землі, старенькі також робили під пісенний супровід. Артистки зізнаються: в Угорщині їх зустрічали дуже тепло та привітно. Хоч і поєвропейському, модерново, але з повагою й душевністю. – Ох і добряче розважилися! Скільки емоцій, скільки вражень! – діляться бабусі. – Ото дали іноземцям «жару»! Сцена просто горіла! І це – у свої сімдесят, вісімдесят… Що казати, справжні українки! Валерія ШЕРЕМЕТ