Юрій Єрмілов: «Головне в житті – це воля до перемоги, а далі – не зупинятися на досягнутому» № 8 (588)
Tiffany & Co – романтика та престиж
Стор. 3
Стор. 9 www.desnyanka.com.ua
https://www.facebook.com/desnyankagazeta/
Чернігівська обласна газета
№ 30 (817) 30 липня 2020 року
18 лютого 2016 року, четвер
https://issuu.com/desnjnka
ÄНКА Рекомендована ціна 7 грн
ОПЕРАТИВНА ІНФОРМАЦІЯ
ЕКСКЛЮЗИВ
Коронавірус виявили у представників влади
За інформацією Управління охорони здоров’я Чернігівської ОДА, станом на 28 липня загалом в області виявлено 729 випадків Covid-19. За останню добу (27 липня) на Чернігівщині від COVID-19 одужало 22 інфікованих. Повторні ПЛР-тести підтвердили ненаявність хвороби у 14 прилучан, 6 жителів Чернігівського району та по одному – Ніжинського і Носівського. Двох з них уже виписали з Ніжинської міської лікарні. Решта лікувались амбулаторно. Також за останню добу (27 липня) виявлено 3 нові випадки коронавірусної інфекції. Двоє інфікованих з Козелецького району та один з Чернігова. Вони перебувають на самоізоляції вдома. В області зафіксовано ще одну втрату, спричинену COVID-19. Помер чоловік з Прилуцького району. Окрім двобічної позагоспітальної пневмонії, він мав супутні патології, що ускладнили перебіг хвороби. Наразі ситуація щодо захворюваності така: – 554 пацієнти одужали; – 128 – лікуються амбулаторно; – 28 – перебувають на госпіталізації; – 14 летальних випадків (1 – Борзнянський район, 6 – Варвинський, 1 – Носівський, 4 – Чернігів, 1 – Прилуки, 1 – Прилуцький район); – 5 померлих осіб із супутнім діагнозом COVID-19 (1 – Борзнянський район, 4 – Чернігів). Станом на 28 липня, в області – 156 активних випадків COVID-19. Серед інфікованих – заступник голови облдержадміністрації Олександр Савченко та голова Прилуцької РДА Олеся Кісленко. Представники влади на самоізоляції. Вдома перебувають і частина працівників РДА з контактних осіб. Станом на 28 липня в Україні – 66 575 лабораторно підтверджених випадків COVID-19, з них 1629 – летальних, 36 744 пацієнти одужали. За добу зафіксовано 919 нових випадків, одужало 622 пацієнти. МОЗ України закликає дотримуватись соціальної дистанції, правил особистої гігієни, уникати скупчення людей та використовувати захисні маски у громадських місцях.
ЖИТТЯ ЯК Є
Невигадані історії Стор. 4
Як Олександр Притула в Україні Спас розвиває Поширення козацького бойового мистецтва Спас в Україні найбільше пов’язують з ім’ям Олександра Притули – президента Всеукраїнської федерації «Спас». Завдяки його ініціативі й активній діяльності у Запоріжжі, на острові Хортиця, понад два десятиліття відбуваються фестивалі та змагання козацьких бойових мистецтв всеукраїнського і міжнародного масштабів. Щоразу сюди їдуть спортсмени, ентузіасти, небайдужі люди з усієї України та із-за кордону, аби пройти вишкіл у запорозьких козаків та показати себе. Про українські традиції, культуру і Спас, що більше, ніж сукупність бойових прийомів, така собі філософія ведення бою не силою, а розумом, із мінімальними втратами, а також оздоровлення тіла і духу, знають уже далеко за межами нашої країни – в Польщі, Грузії, Канаді, США… Олександр Притула не тільки започаткував першу в країні державну дитячу спортивну школу бойового мистецтва Спас, заснував табір Хортицька Січ, а й доклав чимало старань, аби Верховна Рада України узаконила український рукопаш Спас, бойовий гопак, хортинг та українську боротьбу на поясах як національні види спорту. Наразі у 12 областях нашої держави діють спортивні осередки, де тисячі спасівців – хлопців та дівчат – навчаються бойового, оздоровчого та фольклорно-мистецького напрямків Спасу. З унікальною особистістю, справжнім запорозьким козаком і патріотом України Олександром Притулою – спілкувалася «Деснянка».
Самоідентифікація – Народився я у Запорізькому краї, в козацькому селі Приморське. Мамин і батьків роди – Худолій, Верещаки, Сидоренки і Притули – козацькі, – розповідає Олександр Притула. – У радянські часи я, як і всі діти, був піонером, комсомольцем, але водночас з дитинства моя бабуся Варвара виховувала мене за національними українськими традиціями. Співала козацьких пісень, казала й пишалася, що ми – козацького роду. Дідусь Федір грався зі мною у якісь для мене незрозумілі ігри, з часом я дізнався, що то розвиваючі, у козацьких традиціях. Садив на коліна, гуцикав, прибирав коліна, і так я навчився падати. Він казав, що це мене колись спасе. Дядько мій гнув підкови, дуже потужний був козак, навчив бджільництва, в’язати мотузки, привчив працювати руками. А татко залучив до фізичних вправ, які були природними. З дитинства я мав великі можливості розвиватися фізично. У рік мене батько посадив на
коня… Ну, і так вийшло, що я повністю пройнявся цією темою. Виховання в родині дало усвідомлення національної приналежності, іншими словами – самоідентифікації. Як тільки навчився читати, більш-менш сприймав літературу, моїми книжками стали видання про козацтво Петра Панча, Зінаїди Тулуб, Володимира Малика… Це те, що на той час можна було знайти. Я просто зачитувався ними! Пам’ятаю, мене дивувало, що в підручниках з історії було тільки 2-3 сторінки про козаччину… Але вже тоді я знав дуже багато, приміром, про всіх полковників Богдана Хмельницького. Захоплювався Олександр творами Олеся Бердника, якого вважає своїм першим духовним учителем, справжнім провідником нації. Кобзар Василь Литвин – другий його духовний учитель.
Стор. 8