ВІВТОРОК, 21 липня 2009 р. № 79
Чернігівська обласна газета Заснована у січні 1838 року
(27910) http://www.dponline.cn.ua
e-mail: despravda@ukr.net
Головна газет газета Чернігівщини
Роки і долі
За плечима – життя стор.
3
Чернігівські лісівники кращі у волейболі й розпилюванні колоди •
НОВИНИ
•
НОВИНИ
Попит породжує пропозицію
В Україні збільшилося виробництво горілки
Обсяги виробництва горілки та лікеро-горілчаних напоїв у січнічервні 2009 року збільшилися на 1 відсоток (0,6 млн. дол. США) і становили 22 млн. американських доларів Зокрема, горілки в першому півріччі нинішнього року виробили майже на 46 відсотків більше. На сьогодні в Україні діє майже 191,5 тисячі ліцензій, з яких 335 – на виробництво спирту й алкогольних напоїв, 357 – на право оптової торгівлі ним, 11 – на виготовлення тютюнових виробів, 65 – на право оптової торгівлі ними.
•
НОВИНИ
•
НОВИНИ
•
Фото Миколи ТИЩЕНКА
Подих старовини
Традиційна цьогорічна міжнародна спартакіада «Слов’янське братерство» проходила у Чернігові на території бази відпочинку «Берізка». Сюди з’їхалися спортсмени Гомельського виробничого лісогосподарського об’єднання та управлінь лісового та мисливського господарства Сумської та Чернігівської областей.
НОВИНИ •
стор. НОВИНИ •
заборонив передавати в суборенду державні приміщення На веб-сайті уряду оприлюднено розпорядження КМУ №787-р від 8 липня 2009 року. Згідно з документом, заборонено передавати в суборенду вільні приміщення бюджетних організацій, які утримуються за рахунок коштів Держбюджету, у тому числі й органів виконавчої влади.
Кредити
Люди не платять За даними Національного банку України, частка проблемних кредитів у сукупному обсязі позик фінустанов катастрофічно зростає. У червні 2009 року вони збільшилася на 0,5 відсоткового пункту і на 1 липня досягла 5,4%. Обсяг проблемних кредитів збільшився на 11,5% (майже на 4,2 млрд. грн.) до 40,7 млрд. грн. З початку року проблемна заборгованість збільшилася майже в 2,3 раза.
стор.
4
Пам’ять
Загибель Миколи Попудренка
2
НОВИНИ •
Кабінет Міністрів України
Перуна щит і Одина мечі
стор.
НОВИНИ •
6
НОВИНИ •
Законодавство
Президент не підписав новий Бюджетний кодекс Віктор Ющенко ветував Закон про внесення змін до Бюджетного кодексу України. Глава держави вважає, що 10 відсотків податку на прибуток підприємств треба зараховувати в обласні бюджети, а не в районні, міст та селищ, як це планувалося в новому Бюджетному кодексі. Нагадаємо: 23 червня парламент прийняв нову редакцію цього закону, яким передбачений формульний розрахунок трансфертів між Державним бюджетом та безпосередньо бюджетами сіл, селищ та міст районного значення. Вето Президента може подолати Верховна Рада. Підготувала Наталія ГАРБУЗ
2
№ 79 (27910) 21 липня 2009 року
Чернігівські лісівники кращі
у волейболі й розпилюванні колоди
Вітаємо!
21 липня відзначає свій день народження голова Носівської районної ради, заступник голови Чернігівської обласної партійної організації ВО «Батьківщина»
Ольга Петрівна Самокиша.
Її знають як досвідченого аграрника та керівника громади: працювала головним агрономом, головою профкому, головою сільської ради, керуючою відділенням та заступником генерального директора ПП «Агропрогрес» із соціальних питань. І ось уже четвертий рік очолює районну раду. Високе довір’я Ольга Петрівна виправдовує самовідданою працею, вирішуючи проблеми багатьох громад та людей. Тому в її приймальні – постійні черги відвідувачів, які йдуть до неї за підтримкою. Шановна Ольга Петрівна! Від усієї душі зичимо Вам нових успіхів у роботі на благо жителів району, у благоустрої населених пунктів, у соціальному захисті ветеранів, виконанні програми соціально-економічного розвитку району, усіляких особистих гараздів. Іван КУРОВСЬКИЙ, народний депутат України, Михайло ШУМЕЙКО, голова Чернігівської обласної генеральний директор ПП партійної організації ВО «Агропрогрес», «Батьківщина». депутат обласної ради. Олександр ШАПЧЕНКО, голова Бобровицької районної ради.
Микола КРАВЧЕНКО, голова Носівської районної організації партії «Батьківщина», депутат районної ради.
ВІСТІ З БОБРОВИЧЧИНИ
Добре діло
...і тоді допоміг Куровський Зловмисники скоїли крадіжку комп’ютерів в управлінні праці та соціального захисту Бобровицької райдержадміністрації. Звісно, що придбати нову техніку на кошти з місцевого бюджету начальник управління Михайло Ткач не розраховував. Звернувся по допомогу до народного депутата України Івана Куровського. І той не відмовив – за власні кошти проплатив сучасний комп’ютерний комплекс.
Ініціатива
Зібрали кошти – придбали пожежний автомобіль
Трагедія
` Поч. на 1-й стор. Щедрий на сонце липень зібрав багато глядачів. Зазначимо, що цьогорічна міжнародна спартакіада серед працівників лісового господарства проводилася не тільки задля пропаганди й розвитку традиційних й масових видів спорту, а й для широкого залучення працівників лісового господарства до систематичних занять фізичною культурою, зміцнення їхнього здоров’я і, звичайно
ж, виявленню найсильніших спортсменів і команд для участі у Всеукраїнських змаганнях. За традицією, головні судді спартакіади привітали усіх її учасників та гостей і побажали їм успіхів. А потім оголосили програму змагань, підкресливши, що суперництво буде чесним і відкритим. Змагання проводилися з настільного тенісу, перетягування каната, волейболу, гирьового спорту,
легкоатлетичного кросу, стрільби з пневматичної гвинтівки, міні-футболу, а також професійних видів – підняття колоди, метання сокири і розпилювання колоди. І самі учасники, і вболівальники відмічали сповнену хвилювань та напруги боротьбу за місця на переможному п’єдесталі. А здобули переконливу перемогу представники Сумщини. Друге місце посіли гомельчани. Чернігівські лісівники виявилися кра-
щими у волейболі і при розпилюванні колоди. Нагороджували переможців і призерів начальники управлінь лісового та мисливського господарства Сумської і Чернігівської областей Віктор Чигиринець та Іван Горохівський. А від гомельчан – заступник начальника Гомельського виробничого лісогосподарського об’єднання Олег Гололевич. Микола ТИЩЕНКО Фото автора
Сім років у одному з найбільших сіл Бобровиччини – Новому Бикові не було свого пожежного депо, яке колись утримував місцевий цукрозавод. У бюджеті не знайшлося коштів для придбання пожежного автомобіля. Тоді громада вирішила зібрати їх у своїх і жителів навколишніх сіл та звернулася до спонсорів. Матеріальну допомогу надали Український аграрний холдинг, ТОВ «Козацьке» (директор, депутат районної ради Сергій Чуковський), ФГ «Вікторія» (депутат районної ради Микола Фенюк), інші. По 50 грн. зібрали із кожного двору. Проплатили пожежну автомашину вартістю 60 тис. грн., облаштували депо, укомплектували штат вогнеборців на чолі з начальником Василем Білановським. Вже двічі пожежники виїжджали на боротьбу з вогняною стихією, на порятунок людини, яка потрапила в біду. МиколаКОХАН
ДТП під Макіївкою: 6 загиблих Дорожньо-транспортна пригода з великою кількістю жертв (4 чоловіків та 2 жінок) сталася у ніч на суботу на Носівщині.
Як повідомив інспектор сектора зв’язків з громадськістю Державтоінспекції області Сергій Борздий, на автодорозі Макіївка – Пустотино 46-річний водій автомобіля «СHERY TIGGO», мешканець Києва, рухаючись у напрямку Макіївки, не впорався з керуванням, з’їхав у кювет,
де зіткнувся з деревом. «Внаслідок удару автомобіль відкинуло на одинадцять метрів, він спалахнув. Водій та п’ятеро пасажирів, що були в салоні авто, загинули на місці пригоди», – розповів Сергій Борздий. За інформацією відділу зв’язків із громадськістю УМВС України в області, тру-
пи декого з них (жінки та чоловіка) вельми обгоріли. Правоохоронці припускають, що кілька нещасних згоріли живцем у палаючій, ніби факел, машині. Серед загиблих – 21-річний та 23-річний сини водія. Крім них, пасажирами були 19-річний чоловік, 20-річна та 18річна жінки. Остання – з Пустотино Носівського району, решта – кияни. Те, що залишилося від новенького авто 2008-го року випуску та від де-
рева, можна побачити на знімку. Кримінальну справу порушено за статтею 286, ч.3 Кримінального кодексу України. Усі обставини пригоди мають бути з’ясовані під час слідства, яке проводять співробітники слідчого управління УМВС України в області. До речі, того зловісного дня на дорогах Чернігівщини сталося 7 ДТП, внаслідок яких поранення отримали 10 чоловік. Станіслав КЛОПОТ
Роки і долі
№ 79 (27910) 21 липня 2009 року
За плечима – життя
Ч
етверо дітей виростили з чоловіком Володимиром Федоровичем. Син і дочки, як лелеки: зміцнили крила в рідному гнізді – і розлетілися. Чоловік нездужав останні роки, та ще й корову і порося тримали. А тепер – звелося господарство. Дорого нині сіно купувати, а самим жінкам не накосити. – Я в далекі роки ще й не таку ручку тягла, – розводить руки баба Параска. – А Галя моя закопала здоров’я на колгоспних полях. Я ж її змалечку рано-вранці будила, брали
сапи і в поле норму виконувати. Найважче було в холодній воді вимочувати і полоскати коноплі. Чобіт тоді не було, босою забродиш в озеречко, а вже вода льодком береться. Застудила я дочку, – жаліє Галю мати. – І вона така ж хапка була до роботи. – Ми без батька жили. Війна його забрала. Попроси когось огорожу поставити, відробляй на чужому городі. І за своїм дивись, щоб бур’янами не заріс. І в колгоспної роботи вихідних не було. Слухає те стара мати, хитає головою:
– Як зосталася вдовою, мусила догоджувати всьому світові, брати на свої плечі більше, ніж інші. І дочка беззахисною росла. Бригадир її на найважчі роботи посилав, ще й насміхався. Це вже як Галя заміж вийшла, діток народила, пожили ми, як люди. І хазяйство було, і гроші водилися. Я безграмотна, у школу не ходила, а грошей скільки хоч пощитаю, – гордо піднімає побілілі від часу очі бабуся. – А що нині щитать, – зупиняє матір дочка. – Пенсії, як кіт наплакав. І
Фото Віктора КОШМАЛА
Де Парасчине щастя сховалося? У молодості виглядала, а воно не приходило, у зрілості ладна б і пошукати, так за колгоспною роботою, як мовиться, світу білого не бачила. А нині, коли три літа залишилось до ста, худенька, дрібненька, мов алича, бабуся рада, що Бог тримає її на світі, не дає рукам зів’янути. Ще нарівні з дочкою Галиною грядки на городику прополює. Дочка після виснажливої роботи пігулки ковтає, за серце хапається, а мати хитає головою: – Що воно за молодь пішла: понагинається, поперек пече, на сонці перегріється, серце кам’яніє в грудях. Наче не знає баба, що «молоді» уже 73 роки і доччине життя теж не барвінком слалося.
це за таку тяжку роботу в колгоспі! Мати більше получає. Вона ж – учасниця війни. Зачувши слово «війна», бабуся Параска «завелася»: – Ондечки місточок був через річку. Якраз
20 липня наша добра матуся, ніжна бабуся і любляча дружина, а ще просто чарівна жінка з с. Червоний Шлях Ніжинського району Паша Федорівна Карапута відзначає своє 65-ліття. Цей нарис про неї. З щирою вдячністю діти, чоловік та внуки
Ч
ервнева гроза… Такі ночі в дитинстві мама називала чомусь «горобиними». Це коли блискавиці з усіх кінців розпанахували небо, а грім бив без угаву, вітер кидав шквали дощу і граду, що притоптували все до землі. Ось і цього разу гроза розігралася на повну силу. І хоч була лише дев’ята година вечора, але темінь була непроглядна. Їхати було важко: блискавиці розрізали небо і сліпили очі, двірники не встигали відкидати шквали дощу з переднього скла автомобіля, дорога була мокрою і слизькою. Радувало одне, що я була вже майже вдома. Раптом задзвонив телефон, по звуку впізнала, що телефонує мама – хвилюється, бо знає, що я ще з дитинства боюся грози. Я вже починаю здогадуватись, що зараз скаже матуся: щоб машину вела обережно, бо дорога небезпечна; що гроза скоро скінчиться (так вона говорила завжди, коли намагалася мене заспокоїти). Слухавку не брала, бо була вже біля свого обійстя. Ще здаля через стіну шквалу у хвірточці помітила білу хустину. Серце тривожно стисну-
Вдячність
лось: мама, моя рідненька матусенька хвилюється. І ось у таку грозу вийшла на дорогу. Відколи вона тут? Скільки часу мене чекає? У світлі фар її постать здалася маленькою та безпомічною. А вона ж у нас завжди була струнка, сильна. Чи то від блискавиць такою здалася мені мама, чи може роки наклали свій відбиток, а я не помітила за чужими клопотами і своїми турботами – все ніколи. Не заганяючи машини в двір, кинулася до неї: маленької, безпорадної. Хустка зсунулась із її посрібленої голови, притулила її до себе. І враз відчула отой з дитинства рідний запах її волосся. А коси в мами завжди пахли любистком, чебрецем і м’ятою. Які дорогі шампуні я не купувала, але того аромату так досягнути і не могла. – Ну от і добре, – промовила ненька ніби нічого і не відбулося, – ходімо, ми з Маринкою вареники з вишнями варимо, – як ти
любиш, а Стасик для тебе з сюрпризом приготував. Мама, коли говорить про внуків, то світиться якоюсь дивною красою. А їх у неї чотири гілочки: Маринка, Стасик, Кирилко і маленька Іринка. З такими ж ямочками на щічках, як і в мами. Наша мама завжди світилася отією незбагненною жіночою красою, що притягує до себе, як світло – метеликів. Про таких жінок кажуть: «Мадонна».
Вона була красунею, а ще першою дівчинкою у сім’ї, де крім неї було ще восьмеро дітей, отже, була і першою маминою помічницею. Тож тільки трішки піднялася на ноги, як всі хатні клопоти лягли на її маленькі рученята та ще догляд за молодшими братиками і сестричками. Тож до роботи звикла рано. Після закінчення школи пішла працювати на фабрику художньої вишивки «Восьме березня». І стала згодом найкра-
навпроти нашого двору. Зірвали, спалили. Тепер тільки кладочка та і річка вузенька і мілка. Поліцаї були в селі, але нас не займали. Хоч і знали, що мій Іван на фронті. Та однак страшно було. Тут же недалеко щою майстринею, бо любила дуже поле, волошки і ромашки в житі, що мов із казки оживали на полотні. Отже не дивно, що згодом поле манило її за собою. Ще зовсім юна дівчинка очолила рільничу ланку жінок. Вирощувала огірки, цукрові буряки – і всюди була першою. А от у вирощуванні гарбузів досягнула неабияких вершин. Ще й досі у шкільному архіві зберігається журнал «Радянська жінка», де з обкладинки посміхається у вишиванці з тугою чорною косою навколо голови серед велетнів – гарбузів. За ці досягнення ланкова колгоспу «Жовтнева революція» Параска Федорівна Карапута була вибрана делегатом з’їзду колгоспників і поїхала до Києва. Потім працювала в магазині продавцем, наділяючи людей не тільки товаром, а й добрим словом, ніжною посмішкою. Згодом у вікно постукала доля. І вона пішла за нею в с. Червоний Шлях, де і народилися ми з братом Сергієм. Там працювала 30 років завідуючою паливним складом, переймаючись людськими клопотами і бідами. Я ніколи не пам’ятаю маминих рук без роботи, без руху. Ось і тепер вправно поставила на стіл страви, припрошуючи мене до столу в моїй оселі і заспішила додому.
3
в лісах партизани збиралися. До нас у Рудню заходили. А після них німці поліцаїв наженуть з других сіл, по хатах шастають. – Все ми пережили, мамо. – Все, дочко, – завершує тему війни бабуся Параска. – Село наше постаріло. Не ведеться молодь у ньому. Як не стало колгоспу, пороз’їжджалася. Хати, як сироти. А скільки порожніх! – сплескує в долоні Галина. – Ми вже з матір’ю далі двору і городу не ходимо. І більшість таких, як ми. А наша ж Рудня до лісу та річки горнеться. Колись люди уміли вибирати місце для проживання. Мати Параска Павлівна Литвиненко каже, що насиділася на лавочці, стомилася од балачок. – То і з нею піду, ми сьогодні на городі наробилися, – вибачається дочка Галина Іванівна. Розім’яли ноги, похитались у хвірточці і подибали до хати. Дві старі, стомлені життям жінки, над якими вже низько схилилося небо і стежка не біжить, а тихо тече у високі трави і губиться на межі вечора. Микола БУДЛЯНСЬКИЙ Фото Віктора КОШМАЛА Корюківський район
– Піду я, Інночко, бо батько зачекався, він також хвилюється, то скажу, що ти вже вдома. І хоч мама живе поряд, але мені так не хотілося її відпускати, хотіла її провести, але мама зупинила: – Залишся, сама дійду, бува прокинеться Стасик, і поїж – голодна, мабуть, увесь день. Пішла, тихенько прикривши двері. А в мене в душі десь виринали слова: У молитві стану на коліна, Хай нічого, тобі рідна, не болить. А якщо потрібно, птахом злину, Як журавка, в золоту блакить. В снігопад і в дощ розправлю крила І біду руками розведу, Аби Їхні ноги ще ходили, Аби все було в Них до ладу Жаль, що непідвладна місцю й часу Наших побажань щоденних суть, — Все таки найбільше в світі щастя, Коли батько й мати ще живуть. – Живуть… живуть, – котилося громом у небі. Бачила, як погасли вікна в батьківській оселі – значить мама з татом відпочивають. А гроза все ще котилася небом. З любов’ю і вдячністю донька Інна ГОРОБЕЙ
4
Подих старовини
№ 79 (27910) 21 липня 2009 року
Перуна щит і Одина мечі
Д
В урочищі Коровель біля села Шестовиці Чернігівського району по-особливому відчуваєш подих старовини. Тут археологи вже одинадцятий польовий сезон досліджують найбільший у Центральній Європі середньовічний табір, чільна роль у якому належала представникам Скандинавії – професійним військовим найманцям, які зазвичай називалися варягами або вікінгами. Починаючи, ймовірно, із 884 року, коли князь Олег, згідно з літописом, пішов «на сіверян і переміг сіверян, і поклав на них легку данину», цей гарнізон майже півтора століття контролював нижче Чернігова водяну та сухопутну торговельні магістралі, що проходили тут і були відгалуженнями відомого шляху «із варяг у греки».
нями до студентів з України, Білорусі, Росії та багатьох інших зарубіжних країн, які працюють на розкопках у Шестовиці, завітали поважні гості – учасники ІІІ Міжнародного археологічного семінару «Матеріальна та духовна культура Південної Русі», присвяченого 100річчю ученому-славісту, досліднику історії Давньої Русі, доктора історичних наук, професора Василя Довженка. А до того з ними зустрівся у Чернігові голова облдержадміністрації Володимир Хоменко, який, звертаючись до відомих істориків, серед яких був і академік, директор Інституту археології НАН України Петро Толочко, зокрема, сказав про найбільш відомі пам’ятки історії та культури, які розташовані на території області. Це археологічні комплекси біля села Пушкарі Новгород-Сіверського району, чи не єдина повністю досліджена стоянка пізнього палеоліту поблизу села Мезин Коропського району, найпівнічніші кургани войовничих скіфів у Чернігівському районі, Шестовицький комплекс, гетьманська столиця – Батурин, де завершується реставрація та музеєфікація однієї з перлин вітчизняної архітектури доби класицизму – палац Кирила Розумовського. Наразі започатковано новий науково-просвітницький проект – системне вивчення і відродження стародавнього Любеча. Нещодавно створено комунальне підприємство «Древній Любеч», ко-
штом обласного бюджету розпочато археологічні розкопки. На часі реставрація ближньої печери Святого Антонія і кам’яниці Павла Полуботка, у перспективі – відтворення давньоруського замку, який академік Борис Рибаков пов’язував з іменем Володимира Мономаха. Також голова облдержадміністрації повідомив, що знайдена можливість для відновлення цілеспрямованої роботи над чернігівським томом «Зводу пам’яток історії та культури України». ідвідали учасники археологічного семінару і Чернігівський історичний музей імені В. Тарновського. Там відкрилася одноденна виставка під назвою «Шестовиця: скандинавський конунг». Знахідку, яка трапилася археологам у 2006 році, спеціалісти вважають унікальною: у кургані виявлено поховання конунга, тобто князя вікінгів, з рабинею і двома конями, з повним набором озброєння і прикрас. За багатством поховання він не має собі рівних за останні п’ятдесят років. Два роки матеріали були у Києві на реставрації, а нині передані на постійне зберігання до Чернігова. До речі, коли виявили могилу конунга, не було достатньої кількості спеціальних реактивів. А сирий пісок більш ніж за тисячу років зруйнував не тільки залізо, а й людські кістки – від конунга залишилось всього кілька уламків черепа. Досвідчений археолог, кандидат історичних наук Володимир Коваленко з Чернігівського педуніверситету знайшов вихід: у Шестовиці
В
були куплені два ящики горілки, у якій і законсервували матеріали перш ніж їх відправили до Києва. же вдев’яте проходить біля Шестовиці і Міжнародний фестиваль історичного фехтування та слов’яно-варязької культури «Коровель-2009». Щоразу, буваючи у цю літню пору в наметовому містечку на березі Десни, проймаєшся враженням, що потрапив у далеку епоху Київської Русі. Бо ж стільки тут воїнів – руських, варязьких, інших народів і племен тогочасся, таке різнобарв’я вбрання тієї сивої доби нашої історії. Лунають мелодії волинки, заклично гупає ритуальний бубон, біля дерев’яного язичницького ідола із зображенням Перуна зійшлися у поєдинку дружинники. Брязкають мечі, виблискують на сонці щити і шоломи, чути посвист стріл. А навколо тріпочуть стяги... Хіба що мобільні телефони у руках юних слов’янок і скандинавок, фотоапарати та відеокамери (де ж іще побачиш таке!) нагадають, що це не ілюзія, що ти лише уявно подолав час – на тисячу років назад. Фестиваль щороку розширюється. Цього разу, скажімо, подбали і про... дитячий садок. Адже багато молодих людей приїздять сюди з малюками. Загалом, дійство на мисі Коровель залишають у його учасників незабутні враження, яких вистачить на цілий рік, до нової зустрічі над Десною. Володимир САПОН Фото Віктора КОШМАЛА
В
Мистецтво
№ 79 (27910) 21 липня 2009 року
5
Джерела
«Я виростала серед мальовничої природи Сіверщини...» Н
ещодавно відбулася у рочиста церемонія вручення високих нагород – дипломів лауреата Міжнародної премії Фундації родини Воскобійників у жанрах біографічної монографії та мемуаристики мистецтвознавцю і митцю, заслуженому діячеві, мистецтв України Ніні Саєнко та доктору мистецтвознавства, філософії та теології, професору Дмитру Степовику. Високу оцінку почесного журі здобули фундаментальні книги «Олександр Саєнко: До становлення і розвитку українського монументально-декоративного мистецтва ХХ століття» Ніни Саєнко та «Патріарх Мстислав: Життя й архіпастирська діяльність» Дмитра Степовика. Микола Жулинський, директор Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України, академік, член журі, зазначив, що «з радістю під-
тримав кандидатури нинішніх лау реатів, бо добре знає авторів, представлених на розгляд книг, і їхні твори. Зокрема, Ніна Саєнко має визнання і викликає повагу не лише як митець і мистецтвознавець – вона унікальний приклад суто українського зразка вшанування своїх батьків. Як дбайлива пташка несе вона місію увічнення пам’яті Олександра Саєнка – як у благодійній Мистецькій студії імені її батька для глухонімих дітей, так і в заснованому нею Художньомеморіальному музеї «Садиба народного художника України Олександра Саєнка» в Борзні на Чернігівщині. Пані Ніна видає книги, використовуючи архівні матеріали родини. Тож пошанована її подвижницька праця і державою (вона – кавалер ордена княгині Ольги), і Українською Православною Церквою Київського Патріархату (орден Святої великомучениці Варвари). Нині радію,
Леся і Ніна Саєнко на фоні «Портрета Мотрони Саєнко» (автор Олександр Саєнко)
що причетний до цієї знаменної події вручення дипломів лауреатів і можу вітати своїх шанованих колег з відзна-
кою Фундації родини Воскобійників». «Я виростала серед мальовничої природи Сіверщини, мис-
Виставки
Три романтики живопису У обласному художньому музеї відкрилася виставка художників, чиї ювілеї відзначаємо нинішнього року і які зробили чималий внесок у мистецький розвиток провінційної на той час Чернігівщини.
П
илип Чирко (1859-1928) почав свій шлях у мистецтві з єдиної у ті роки рисувальної школи при КиєвоПечерській Лаврі. У 1876 році майбутній художник вступає до новоствореної рисувальної школи Миколи Мурашка, по закінченні якої продовжує навчатися у Петербурзькій академії мистецтв. У Петербурзі він спілкується з відомими художниками Миколою Ярошенком, Григорієм М’ясоєдовим, Іваном Шишкіним, Іллею Рєпіним. Після закінчення класу батального живопису та дворічних педагогічних курсів, Пилип Чирко потрапляє на конкурс, де за роботу «Привал кавалерії у військовий час» отримує малу золоту медаль. До періоду перебування художника у Франції належить картина «Куток кімнати П.А.Чирка у Руані», який представлений на виставці у Чернігівському художньому музеї. До Чернігова приїздить у 1915 році з Варшави, де був викладачем малювання у реальному училищі. Тут він працює у народній студії мистецтв пліч-опліч з Іваном Рашевським, Аркадієм Ржезніковим, Георгієм Неродою та Михайлом Жуком. На жаль, більшість творів художника, які зберігались у Чернігівському історичному музеї, були втрачені в час Великої Вітчизняної війни. Нині у художньому музеї зберігаються 13 живописних робіт художника.
Пилип Чирко. «Портрет М.А Клех» (1922). Полотно, олія
З нагоди 150-річного ювілею Пилипа Чирка, який активно впливав на мистецьке життя Чернігівщини, у музеї репрезентуються його твори. Зокрема, це роботи чернігівського періоду «Портрет М.А.Клех» (сестри художника) та «Іллінська церква у Чернігові» (20-ті роки), а також портрети батьків, племінниці, пейзажі, які представляють ту лінію українського малярства, яка успадкувала традиції передвижників. вердо стояв на позиціях демократичного реалізму і наш земляк, уродженець села Бахмач колишнього Конотопського повіту Гнат Яременко (1874-1915). Він, як і Пилип Чирко, навчався у іконописній майстерні при Києво-Печерській лаврі, у Київській рисувальній школі Миколи Мурашка та Пе-
тербурзькій академії мистецтв. Його вчителями були передвижники Володимир Маковський та Ілля Рєпін. Тривала дружба із видатним українським художником Олександром Мурашком позначилася на подальшій творчості Яременка-живописця, багатьом роботам якого властиві сміливий та широкий мазок, глибина і радість світовідчуття. У передреволюційні роки Гнат Яременко брав участь у виставках у Києві, Мінську, Вільно, де експонувалися десятки його творів. Більше 70 завершених творів живопису і 50 етюдів та малюнків відомі лише за назвами, згідно з каталогами, що збереглися. Художник працював у різних жанрах, віддаючи перевагу портрету і пейзажу, але більшість його творів не збереглися або перебувають у при-
Т
Гнат Яременко. «Портрет Н.Г. Неговської» (1915). Полотно, олія
тецтва з саєнківськими Мамаями, гончарами і ткалями, жила в атмосфері духовності, глибокого розуміння українського культурного спадку, – зазначила у своїх словах подяки Ніна Саєнко. – Співзвучність високої шляхетності душі мого батька, духовна єдність і навчання в Олександра Саєнка, любов до своєї землі, одвічна таїна народного мистецтва проросли крізь моє серце, визначили творчий шлях і призначення на землі: утверджувати національне мистецтво, плекати своїми творами і діями добро, гармонію та красу. А ще – берегти татове чудове мистецтво. Я повна бажання дбати про його спадщину, яка налічує понад тисячі творів, навчати дітей, продовжити шлях Олександра Саєнка у мистецтві. Вдячна журі та родині Воскобійників за високу відзнаку моєї праці». Леся МАЙДАНЕЦЬ, кандидат мистецтвознавства
го напрямку – філію Асоціації художників Червоної України. Завдяки Андрію Юхимовичу в Чернігові з’являється мистецька студія для підвищення майстерності художників, першим керівником якої він сам стає. Активна виставкова діяльність художника пожвавила мистецьке життя Чернігова. У 1928 році він ініціює звітну виставку новоствореної студії спільно з відомими київськими
ватних збірках. На виставці у місті Бахмачі (1974 рік) з нагоди 100-річчя від дня народження Гната Яременка експонувалося 36 його живописних і 16 графічних робіт з Бахмацького народного та Конотопського краєзнавчого музеїв. У фондах Чернігівського художнього музею – два портрети («Портрет Н.Г.Неговської» (1915), «Портрет Левицької» (1910), пейзаж «Куточок парку. Етюд» і сюжетна картина «Сільська садиба», які дають деякі Андрій Петусь. «Портрет сестри» (1912). уявлення про нього як таПолотно, олія лановитого живописця. родовжувачем мистець- та чернігівськими художникаких традицій своїх по- ми, де поруч із творами Карпа передників є третій цьо- Трохименка і Михайла Жука горічний ювіляр – таланови- представляє творчий доробок тий живописець Андрій Петусь чернігівських художників. Піс(1884-1958), який досяг значних ля війни Андрій Петусь, а жив успіхів у царині образотворчо- він до цього у казахському місті го мистецтва. Спочатку він на- Джамбулі, повертається до Червчався у іконописній майстерні нігова, де плідно працює у різу рідному Березному, потім у них жанрах і техніках, виконує Київській артілі художників– багато замовлень та бере участь іконописців, здобував мистець- в обласних та республіканських ку освіту на живописному від- виставках. діленні Київського художнього Представлені на виставці твоучилища. Серед його викладачів ри художників-педагогів Пилипа були Фотій Красицький, Федір Чирка, Гната Яременка та АнКричевський та Микола Пимо- дрія Петуся яскраво показують ненко. У 1922-1935 роки він живе мистецький розвиток Чернігівв Чернігові, працює виклада- щини кінця ХІХ – середини ХХ чем малювання у школах, веде століття. гуртки, організовує мистецьке Володимир МИКОЛАЄНКО об’єднання митців реалістичноФото Віктора КОШМАЛА
П
6
Пам’ять
№ 79 (27910) 21 липня 2009 року
Загибель Миколи Попудренка 6 липня 1943 року
М
икола Попудренко народився 28 грудня 1906 р. в селі Лукашівка Харківської області в селянській родині. З 1925 р. він робітник в місті Дніпропетровську. 1930-39 рр. – працює на різних посадах в лавах ЛКСМ України. Із серпня 1940 року по березень 1943 р. – другий секретар Чернігівського підпільного обкому КП(б)У, одночасно заступник командира партизанського з’єднання. Із березня 1943 р. – перший секретар підпільного обкому КП(б)У, командир партизанського з’єднання Чернігівської області, начальник обласного штабу партизанського руху, Герой Радянського Союзу, один з організаторів партизанського руху на Україні в війні 1941-45 рр. Загинув у бою в Злинківських лісах Новозибковського району Брянської області у липні 1943 року. У вересні 1943 р. Чернігівщина була визволена Радянською армією від окупантів. Тіло Миколи Попудренка було перевезено з міста Климова до Чернігова. 13 травня 1944 р. труну з його тілом встановили в приміщенні обласного драматичного театру. Тисячі людей прийшли востаннє віддати шану легендарному полководцеві народних месників. 14 травня на центральній площі міста відбулися похорони героя Великої Вітчизняної війни. Пропонуємо читачам частку спогадів Марії Кирилівни Скрипки, колишнього секретаря Добрянського райкому комсомолу Чернігівської області, партизанки загону ім. Ворошилова, що діяв з 25 серпня 1941 р. в Добрянських лісах. Після його розгрому карателями в грудні 1941 р. шість партизан на чолі з Скрипкою увійшли до складу Чернігівського обласного загону імені Сталіна (командир – Федоров О.Ф.), пізніше – з’єднання. З березня 1943 р. цим з’єднанням командував Попудренко. Скрипка була в ньому помічником комісара по комсомолу і брала участь у героїчному прориві з ворожого кільця. В своїх спогадах вона показала умови, в яких билися, перемагали та помирали ці мужні люди. Німці не брали партизан у полон, а рідна держава практично нічим не могла забезпечити їх, бо діяли вони в глибокому тилу ворога. Спогади Марії Скрипки публікуються вперше. Авторську мову збережено. Володимир КІРЄЄВ, краєзнавець
В цей день Микола Микитович Попудренко зранку надягнув новий костюм військового зразка, який йому привезли з Москви Семен Михайлович (Новиков) та Василь Омелянович (Яременко). Зранку всі троє поснідали і після сніданку Попудренко віддав наказ підготовлятися до прориву кільця. Для цього треба повозки залишити в лісі, боєприпаси нав’ючити на коней. А що залишиться – закопати, поранених покласти на носилки і нести. З собою взяти ще продукти харчування та відра. Останнє майно залишити. Все це бійці повинні були нав’ючити на себе. На галявині Попудренко розіслав свій плащ, сіли з комісаром, ще раз подивилися на карту і Микола Микитович дав команду шикуватись для виходу, знімати застави. Мадьяри відкрили вогонь й били з пушок по всьому лісу, партизани, вишикувавшись в колону по двоє, тихо пішли на прорив. Якось важко було на душі у кожного і одна думка в голові – вийти з оточення, розірвати мадьярське кільце. Пішли швидше. Було дуже красиво в лісі, зелено, попри всього співали солов’ї, але нам було не до цього. Через просіки та дороги вся колона пробігала швидко. Якщо колона переривалася – здоганяли. Так ішли до вечора. В лісі темнішало, ось уже і зовсім темно, нічого не видно, держимось один за одного й ідемо тихо. Сумно якось. Великий дуже ліс, нічого в ньому не видно. Вийшли на велику галявину, перейшли її і знову в ліс. Раптом почалася стрільба. Попудренко взяв свого коня і поїхав туди, де стріляють. Ленінський та Сталінський загони вели бій для розриву кільця в мадьярській обороні. Колона зупинилась, декілька хвилин ішов бій. Я стояла біля фотокореспондента Якова Давидзона, який недавно прилетів з Семеном Михайловичем та Василем Омеляновичем. Скрізь відкрилася стрільба, налетіли літаки, стріляють пушки, розривні кулі рвуться, торкаючись гілок дерев. В мене аж заходиться серце від такого вогню. Я іду ближче до місця, де стріляють, там моя сестра Олена. Раптом зустрічаю коновода коня Попудренка, він веде коня Миколи Микитовича і тихо каже: «Нашого командира, Миколу Микитовича, убито». Я його схопила за полу пальта, думала щось спитати, він зупинився, стояв і плакав. Я пішла далі в напрямі бою, бачу лежить поранений боєць і кричить: «Візьміть мене!». Я дала носилки, що були в санчасті, його взяли на носилки. Дехто іде назад, хтось стоїть і тримається за дерево. Знайшла свою сестру, яка зі своїм взводом іде вже назад. В темряві я стала блудить, але знайшла штаб і першому про смерть Попудренка сказала Давидзону, який схопив мене за руку від
несподіваності, і нічого не промовивши, відпустив. Був наказ повертати назад. Дуже було темно. Як важко було на душі у кожного бійця, який знав про смерть Попудренка. Мені не вірилось. Я зустріла комісара, спитала в нього, але він нічого не відповів, тільки жалібно подивився на мене. У мене запитували інші бійці, але я нічого їм не відповідала. Мені було так важко, що я ледве йшла і тихо плакала. Я думала, а може він живий, а може пораненого десь несуть. В лісі стало світліше, починався ранок. Яка коротка ніч.
7 липня 1943 року Мої рідні всі живі. Я відстала, щоб побачити, чи не несуть його убитого або пораненого. Багато несли убитих та пора-
потім з’явилися в повітрі літаки, кидають бомби, ми тільки поспіваємо міняти місця. Недалеко розірвалася бомба, поранило двох бійців. Люди вже три дні і три ночі нічого не їли і не спали. Мета одна – розірвати кільце, вирватися з цього лісу і продовжувати далі нашу роботу. Кожний боєць похмурий, суровий, у кожного в серці два лиха – загибель Попудренка і одна за другою невдачі по виходу з ворожого кільця. Приготовити їжу для бійців ні з чого, дві корови убиті снарядом. Пішли заготовляти м’ясо, а воно вже смердить, повернулись назад. Стерв’ятники не дають відпочити – літають, чіпляються за дерева своїми чорними хвостами. Ми чекаємо темноти, закінчується ще один важкий день.
М.М. Попудренко (у центрі) і начальник штабу з’єднання Д.І. Рванов готують бойову операцію. Зима 1943 р.
нених, але його не було. Багато людей заблудилося в лісі, навіть цілий загін імені Кірова заблудився повністю. Ми розташувалися серед дерев. Вогонь триває, ось вже снаряди рвуться біля нас, літаки німців літають над нами і бомблять. Бійці все покидали, несуть тільки боєприпаси і поранених, несуть та везуть. Ми хотіли трохи відпочити, але за снарядами не можна було лежати. Перейшли в друге місце, але там літаки понад самим лісом літають, а потім через кожних п’ятнадцять хвилин (6-9) стерв’ятників кидають бомби. Декілька місць змінили, шукаючи, де можна відпочити. Ось і вечір, пішли в другий раз на прорив, ще не підійшли до мадьяр, а вони вже почали стріляти з кулеметів, мінометів, автоматів, пушок. Чую гул моторів, мабуть танки контролюють дорогу. Повернули назад, було дві години ночі, виставили оборону. Лягли, хотіли хоч трохи відпочити, але спати було неможливо, цілу ніч стріляли мадьяри. Біля нас розривалися кулі, кожен лягав або в низькому місці, або за деревами. Біля нас, в Ленінському загоні, убило двох бійців, достали і сюди. Моя мати і сестри спали, я довго не спала. Ніколи не чула такої стрільби, увесь час з вечора і до ранку стрільба.
8 липня 1943 року Ось і ранок, не віриться, що нема вже живого Попудренка. Спочатку били пушки по лісу,
Ось почало темніти, знову пішли на прорив, стріляли всю ніч, перед ранком зайняли оборону. Хочеться пити, води нема, поруч болото, а в ньому одна твань. Сіли відпочити.
9 липня 1943 року Василь Омелянович – секретар підпільного бюро обкому, який взяв на себе командування з’єднанням, каже мені: «Сьогодні вдень підемо на прорив кільця, треба підняти дух серед бійців». Наказав зібрати командирів загонів, комісарів і начальників штабів. Разом вирішували, як діяти, потім розійшлися по своїм загонам і почали проводити розмови з бійцями. Головний зміст у всіх був один – ми повинні вийти з блокади любою ціною, а якщо прийдеться помирати, так з піснею про Сталіна. Ніхто не скаржився, що не їли вже п’ять діб і толком не пили води. Одна мета – прорватися. Пішов дощ, у лісі стало сумно, але стрільба не зупинялася ні з землі, ні з повітря. Провели бесіди в кожному взводі і почали підготовку до рішучого бою. Комісар по рації доповів про смерть Попудренка. В Москві знали ситуацію, в якій знаходиться наше з’єднання. Загони построїлися в похідну колону по три і тихо почали рух, пройшли декілька кілометрів. Стежку, яка залишалась, мінували, покинутий одяг теж мінували. Вже недалеко оборона мадьяр – перше, а за ним друге кільце оборони.
Мадьяри не чекали нас удень, бо раніше ми пробували прориватися тільки вночі, а вдень відпочивали. Мадьяри замінували дорогу. Перед окопами стояли пушки, інколи і танки. За декілька хвилин до початку прориву я згадувала своє життя. Коня Попудренка увесь час вели під сідлом, потім прив’язали до дерева, перев’язали рота, щоб стояв тихо, а коли ми пішли, він почав рватися, але тихо рвався і не іржав. В чотири години почалася стрільба. Першими відкрили вогонь партизани. Кричали: «Вперед, за Сталіна!», «За командира Попудренка!», «Вперед, партизани!». Вогонь був сильний. Ми піднялися і пішли не пригинаючись. Прорвали перше кільце, закидали гранатами окопи, в кожному лежало по 3-4 убитих мадьяра. Перешли дорогу, посилився вогонь, за димом нічого не видно, чутно тільки стрільбу, крики та стони. Я перебігла дорогу. Мадьяри літом роздяглися і були в нижній білизні, шинелі розвішали по деревах. По всьому було видно, що вони не чекали нас. Біля мене рвуться кулі одна за одною. Залягла, піднялась і побігла вслід за бійцем. Біжить командир взводу з Ленінського загону, повернув вліво на дорогу, чую сильний вибух, я оглянулась – він підірвався на міні. Друге кільце мадьяр. Бійці ідуть уперед. Поранило партизана в ногу, я перев’язала і віддала йому знятий чобіт і він швидко пішов, поранений в п’ятку розривною кулею. Трохи в стороні кричить комсомолець: «Маріє, допоможи». Підбігла, поранило Іванова в спину, перев’язала і покликала бійців його підрозділу, взяли у нього автомат. Біжить мені назустріч партизан з загону Дзержинського, говорить: «Моя гвинтівка відказала, дайте автомат!». Взяла його гвинтівку, повела пораненого далі. Повернулась на дорогу, бачу моя мати перев’язує бійця-кулеметника станкового кулемета першого номера обслуги з загону імені Леніна, який перший пішов на прорив. Мати перервала його нижню рубаху і нею перев’язує рану. Бійці взяли пораненого і понесли. Біля кулемета залишився другий номер обслуги, деякий час він вів вогонь, але кулемет треба пересувати вперед. Боєць ставить його на спину коня, декілька хвилин ідуть, раптом коня поранило в живіт, висять кішки, але кулемет несе. Пройшли ще трохи і кінь упав. Назустріч мені ведуть бійця, весь в крові, йому відірвало руку, просить застрілити його. Колона іде швидко, затримуватись не можна. Я побігла до штабу, біля мене упала міна, присіла, ударило в груди, пробило одяг, осколки застрягли в тілі та одягу, показалась кров. Підбігла до Василя Омеляновича та Семена Михайловича, вони були стомлені. Новиков увесь час командував...
Реклама та оголошення
№ 79 (27910) 21 липня 2009 року
ДО УВАГИ ВЛАСНИКІВ АВТОТРАНСПОРТУ
Вик лики до суду
Чернігівська обласна державна адміністрація (організатор) ОГОЛОШУЄ КОНКУРСИ на право проведення перевезень пасажирів на внутрішньообласних автобусних маршрутах № П/П
Назва маршруту
№рейсів 1823к/1824к 13к/14к 15к/16к 1267к/1268к
17.
Машеве – Чернігів
18.
Чернігів – Грабівка
19.
Чернігів – Борзна ч/з Комарівку
Провідправлен- Час прибуття тяжність Час відправлен- Час прибуття в Час кінцевого в початкомаршру- ня згопочатковокінцевий пункт ня зпункту пункту вий пункт ту, км 185 5.24 8.30 12.27 15.34 43 5.30 6.39 6.49 7.58 43 14.30 15.39 15.49 16.58 128 8.15 10.58 13.10 15.53
1323к/1324к
128
17.20
20.04
5.10
7.53
25 25 25
7.55 11.31 15.25
8.32 12.08 16.02
8.35 12.11 16.05
9.12 12.48 16.42
Особливості виконання
Дод. Режим руху вимоги
щоденно щоденно щоденно 1, 3, 5, 6, 7 1323к 1, 3, 5, 7, 1324к 1, 2, 4, 6 щоденно щоденно щоденно
звичайний м/таксі м/таксі звичайний звичайний
20.
Чернігів – Б.Муравійка
1825к/1826к 1827к/1828к 1829к/1830к
21.
Ніжин – Корюківка ч/з Борзну, Сосницю
1063к/1064к
169/183
7.45
12.21
13.45
18.28
1, 5, 6, 7
звичайний
1311к/1312к 1313к/1314к
38 38
4.42 12.00
5.45 13.03
6.10 13.10
7.13 14.13
м/таксі м/таксі
1315к/1316к
38
17.25
18.38
19.00
20.03
1665к/1666к
104
15.25
17.25
17.40
19.47
1, 3, 5, 6, 7 1, 3, 5, 6, 7 15.10-14.04по 5,6,7,15.0414.10по1,35,6,7 щоденно
звичайний
1783к/1784к
155
6.50
9.50
15.03
18.02
щоденно
звичайний
1327к/1328к 2335к/2336к 2337к/2338к 2339к/2340к 2453к/2454к 2455к/2456к 2329к/2330к 2331к/2332к 2241к/2242к 2243к/2244к 1361к/1362к 1363к/1364к 1365к/1366к 2411к/2412к 2413к/2414к 2341к/2342к
145 23 23 23 23 23 18 18 38 38 34 34 34 34 34 47
6.25 6.40 10.00 11.45 5.40 17.00 6.20 16.50 6.55 12.00 6.00 13.00 12.00 14.00 18.00 5.50
9.15 7.10 10.35 12.20 6.08 17.35 6.49 17.19 7.56 13.01 7.01 14.01 13.01 15.01 19.01 6.48
16.00 7.15 10.40 12.40 6.10 17.40 7.00 17.50 8.00 13.05 7.20 14.20 13.20 15.05 19.05 7.00
18.47 7.50 11.15 13.15 6.37 18.15 7.29 17.59 9.01 14.06 8.21 15.21 14.21 16.06 20.06 7.58
звичайний звичайний звичайний звичайний звичайний звичайний звичайний звичайний звичайний звичайний звичайний звичайний звичайний звичайний звичайний звичайний
2343к/2344к
47
11.20
12.18
13.00
13.58
Прилуки – Пологи
2457к/2458к 2459к/2460к
43 43
5.50 11.20
6.44 12.14
7.00 13.00
7.54 13.54
1 ,2, 3, 4, 5, 6 1, 3, 5, 7 щоденно щоденно 2, 4, 6 2, 4, 5, 6, 7 1, 2, 3, 4, 5, 6 1, 2, 3, 4, 5, 6 2, 4, 6 2, 4, 6 2, 3, 5, 7 2, 3 7 5 7 з 15.10 – 14.04 по 2, 3, 5, 7 з 15.04-14.10 2, 3, 5, 6, 7 4 4
Пакет: Ріпки – Мохначі
2349к/2350к
29
5.15
6.00
19.00
19.40
щоденно
звичайний
2351к/2352к 2353к/2354к 2355к/2356к 1811к/1812к 1813к/1814к 2377к/2378к 1479к/1480к 1481к/1482к 1475к/1476к 1477к/1478к 2387к/2388к 2389к/2390к 2391к/2392к 2393к/2394к 2381к/2382к 2383к/2384к 2385к/2386к 2395к/2396к 2397к/2398к 1889/1890 1891/1892 1811/1812 1401к/1402к 1403к/1404к 1915/1916 1581к/1582к 707/708
71 71 42 102 102 102 32 32 43 43 23/29 29/23 29/23 29/23 24 24/20 20 30 30 40 40 232 71 71 183 186/210 173
6.10 14.20 9.45 6.00 14.00 6.00 5.10 12.30 6.40 13.45 4.10 7.00 10.20 14.50 6.40 9.40 16.40 6.00 13.00 11.55 5.41 6.45 7.10 13.20 11.30 4.45 5.00
7.55 16.05 10.45 8.30 16.30 8.30 6.10 13.40 8.07 15.12 4.58 8.08 11.38 15.43 7.48 11.08 17.28 6.55 13.55 13.03 6.40 12.35 8.36 14.46 15.32 8.38 9.43
12.10 17.05 10.55 9.30 17.45 13.15 9.40 17.00 8.10 15.35 5.00 8.10 11.40 15.45 7.50 11.10 17.30 7.02 14.00 13.08 18.56 13.30 13.20 15.55 16.45 16.11 12.15
13.55 18.50 11.55 12.00 20.17 15.45 10.50 18.10 9.35 17.02 6.00 8.50 12.25 16.30 9.08 11.50 18.20 7.52 14.50 14.16 19.52 18.51 14.46 17.21 20.47 20.20 16.58
щоденно щоденно щоденно 5, 7 5, 7 1, 3, 6 щоденно щоденно щоденно щоденно щоденно щоденно щоденно щоденно щоденно щоденно щоденно 5, 6 5, 6 щоденно щоденно щоденно щоденно щоденно 1, 3, 5, 7 щоденно щоденно
звичайний звичайний м/таксі звичайний звичайний звичайний звичайний звичайний звичайний звичайний звичайний звичайний звичайний звичайний звичайний звичайний звичайний звичайний звичайний м/таксі м/таксі звичайний звичайний звичайний звичайний звичайний звичайний
22. 23.
Ніжин – Смоляж
25.
Ніжин – Варва Короп – Чернігів ч/з Вишеньки Короп – Чернігів
26.
Прилуки – Яблунівка
27.
Прилуки – Линовиця
28.
Прилуки – Велика Дівиця
29.
Прилуки – Красляни
24.
30.
31.
Пакет: Прилуки – Погреби
Мохначі – Чернігів 32.
Чернігів – Ріпки
33.
Носівка – Чернігів
34.
Пакет: Носівка – Держанівка Держанівка – Ніжин
35.
Носівка – Карабинівка
36.
Носівка – Лукашівка
37.
Носівка – Хотинівка
38.
Пакет: Н.-Сіверський – Б.Вороб’ївська Б.Вороб’ївська – Чернігів
39.
Борзна – Ніжин ч/з Ч.Озеро
40. Семенівка – Чернігів ч/з Радомку 41. Батурин – Чернігів 42. Бахмач – Чернігів
м/таксі м/таксі м/таксі
м/таксі
звичайний звичайний звичайний
Конкурси на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування проводяться відповідно до статті 43 Закону України «Про автомобільний транспорт» та «Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 р. за №1081 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ №525 (525-2009-п) від 21.05.2009р.) Дуже важливо! До участі у конкурсі не будуть допускатись перевізники, які пропонують використовувати автобуси, переобладнані з вантажних автомобілів, які не мають документів щодо відповідності конструкції вимогам безпеки і не зареєстровані як автобуси та мають несплачені штрафні санкції накладені Головавтотрансінспекцією або Державтоінспекцією чи неоскаржені у судовому порядку. На маршрутах протяжністю до 150 км допускається використання автобусів категорій М2 (повна маса до 5 т) та М3 (повна маса більше 5 т), а на маршрутах протяжністю більше 150 км – автобусів тільки категорії М3. Клас автобусів II, III. Конкурси відбудуться 20 серпня 2009 року о 10.00 годині в приміщенні Чернігівської обласної державної адміністрації за адресою: 14000, м. Чернігів, вул. Шевченка, 7, 2-й поверх (зал №2). Реєстрація учасників конкурсів з 9.00 год. Плату за участь у конкурсі – 1224грн. з ПДВ на міжміських та 612 грн. з ПДВ на приміських автобусних маршрутах загального користування перерахувати до 31 липня 2009 року ДП «Чернігівавтотранссервіс». Призначення платежу – плата за участь у конкурсі. Реквізити: код 14241486, Р/Р 37129234000010 ГУДКУ у Чернігівській області, м. Чернігів, МФО 853592. Документи на конкурс приймаються з 21 липня по 31 липня 2009 року за адресою: 14038, м. Чернігів, пр. Перемоги, 139, кім. 506. ДП «Чернігівавтотранссервіс». УВАГА! Більш детальну інформацію про: номери рейсів, розклади руху автобусів на маршруті, пасажиромісткість транспортних засобів, щодо умов та об’єкта конкурсу, заповнення анкети тощо, надає ДП «Чернігівавтотранссервіс» (робочий орган) за контактними телефонами: 8(0462) 65-16-68, 65-16-71. Директор ДП «Чернігівавтотранссервіс» М.О. Панченко
Коропська районна державна адміністрація
запрошує на традиційний
ярмарок-2009,
який відбудеться в Коропі 25 липня на центральній площі. У програмі:
хресна хода селищем; урочистий парад видатних історичних постатей – наших земляків та народних персонажів; фольклорний фестиваль самодіяльних колективів; ігри, розваги, змагання; театралізована концертно-розважальна програма; розіграш святкової Миколаївської лотереї; концерт естрадних виконавців.
Урочисте відкриття – о 10 годині.
7
15 липня 2009 року Головне управління юстиції у Чернігівській області зареєструвало Чернігівську обласну організацію Політичної партії «Партія Народний порядок» без права юридичної особи (свідоцтво №181). Місцезнаходження: 17500, м. Прилуки, провулок Пирогівський, буд. 17. Керівник: Лазарик Наталя Володимирівна. 13 липня 2009 р. Головне управління юстиції у Чернігівській області відмовило в реєстрації Чернігівської обласної організації Громадянської партії України (наказ №285/1 від 13 липня 2009 року) в зв’язку з невідповідністю заяви, наданої на реєстрацію, вимогам частини 16 статті 11 Закону України «Про політичні партії в Україні» та наказу Міністерства юстиції України №26/5 від 04.04.2005 року.
Новозаводський районний суд м. Чернігова повідомляє, що судове засідання у цивільній справі за позовом ЗАТ «Український мобільний зв’язок» до Герасимова Віктора Григоровича про стягнення заборгованості, призначено до розгляду на 5 серпня 2009 р. о 10 год. Відповідачу Герасимову Віктору Григоровичу, що мешкає в м. Чернігові, по вул. Кирпоноса, 35/37, потрібно з’явитися в судове засідання у вказаний вище час для розгляду справи по суті (при собі мати паспорт). У разі неявки відповідача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення про причину неявки, справу буде розглянуто на підставі наявних у матеріалах справи даних та доказів та буде прийнято заочне рішення. Судове засідання відбудеться у приміщенні суду за адресою: м. Чернігів, вул. Мстиславська, 17, під головуванням судді Овсієнко Ю.К. (каб.10). Новозаводський районний суд м. Чернігова повідомляє, що судове засідання у цивільній справі за позовом Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку до Грицаненка Дмитра Володимировича, Грицаненко Світлани Іванівни про стягнення заборгованості за кредитним договором, призначено на 3 серпня 2009 р. на 11 год. Відповідачам Грицаненку Дмитру Володимировичу та Грицаненко Світлані Іванівні потрібно з’явитися в судове засідання у вказаний вище час для розгляду справи по суті (при собі мати паспорт). У разі неявки відповідачів в судове засідання без поважних причин або неповідомлення про причину неявки, справу буде розглянуто на підставі наявних у матеріалах справи даних та доказів та буде прийнято заочне рішення. Судове засідання відбудеться в приміщенні суду за адресою: м. Чернігів, вул. Мстиславська, 17, під головуванням судді Овсієнко Ю.К. (каб. 10). Новозаводський районний суд м. Чернігова повідомляє, що розгляд цивільної справи за позовом Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м. Чернігові» до Мурашко Ольги Василівни, Семенюк Валентини Іванівни про стягнення заборгованості за кредитним договором, відкладено на 14 серпня 2009 р. на 11 год. Справа буде слухатись у приміщенні суду за адресою: м. Чернігів, вул. Мстиславська, 17, під головуванням судді Гордійко Ю.Г. (каб. №18). Для участі у справі як відповідачі викликаються Мурашко Ольга Василівна (останнє відоме місце проживання: м. Чернігів, пр-т Перемоги, буд. 45, кв. 1), Семенюк Валентина Іванівна (останнє відоме місце проживання: м. Чернігів, вул. 50 років ВЛКСМ, буд. 15, кв. 19). Одночасно повідомляє, що з опублікуванням оголошення про виклик, відповідачі вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи, тому у випадку відсутності відомостей про причини неявки Мурашко О.В., Семенюк В.І., повідомлених належним чином, або причину неявки буде визнано судом неповажною – суд вирішить справу на підставі наявних у ній даних чи доказів. Деснянський районний суд м. Чернігова викликає як відповідачку Куцу Олену Миколаївну (останнє відоме місце проживання: м. Чернігів, вул. Київська, 6, кв. 95) для участі у цивільній справі №2-4088/09 за позовом Куцого Михайла Івановича, Куцого Дмитра Михайловича до Куцої Олени Миколаївни про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням. Судове засідання відбудеться 11.09.2009 р. об 11 год. 30 хв. у приміщенні суду за адресою: м. Чернігів, пр-т Перемоги, 141, каб. 307. Попереджаємо, що у разі неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення про причини неявки справу буде розглянуто за вашої відсутності, за наявності доказів, що містяться в матеріалах справи. Менський районний суд Чернігівської області викликає як відповідачку Дудко Інну Миколаївну (останнє відоме місце мешкання: смт Макошино Менського району Чернігівської області, вул. 1 Травня, 65; м. Чернігів, пр-т Миру, 197-а, кв. 87), у цивільній справі №2-484/09 за позовом Шалімова Сергія Васильовича про розірвання шлюбу. Судове засідання відбудеться 27 серпня 2009 р. об 11 год. у приміщенні Менського районного суду Чернігівської області, за адресою: вул. Леніна, 146-а, м. Мена Чернігівської обл., 15600, під головуванням судді Сови Т.Г. У разі неявки особи, що викликається, справу буде розглянуто за її відсутності на підставі наявних у матеріалах справи доказів. Менський районний суд Чернігівської області викликає як відповідача Савощенко Аллу Михайлівну (останнє відоме місце мешкання: м. Мена, вул. Пролетарська, 10, кв. 1, Чернігівської обл.) у цивільній справі №2-478/09 за позовом Акціонерного товариства «Український інноваційний банк», про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості. Судове засідання відбудеться 27 серпня 2009 р. о 10 год. 30 хв. у приміщенні Менського районного суду Чернігівської області за адресою: вул. Леніна, 146-а, м. Мена Чернігівської обл., 15600, під головуванням судді Сови Т.Г. У разі неявки особи, що викликається, справу буде розглянуто за її відсутності, на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
3 липня 2009 року Головне управління юстиції в Чернігівській області легалізувало шляхом письмового повідомлення про заснування Чернігівський обласний осередок Громадської організації «ФРОНТ ЗМІН» (внесений до Книги обліку громадських організацій за №130). Мета діяльності: задоволення та захист законних, соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів. Місцезнаходження: 14000, м. Чернігів, вул. Київська, буд. 14-а. Керівник: Рудько Микола Олександрович.
8
Остання сторінка
№ 79 (27910) 21 липня 2009 року
Туріада-2009
Сходження на Говерлу
С
ходженням на найвищу вершину українських Карпатських гір – святиню України – Говерлу розпочали літню туріаду-2009 гуртківці Чернігівського обласного Центру дитячого та юнацького туризму і екскурсій (ДЮТЕ). Десять днів для дітей у Закарпатті – це оздоровлення, фізичний і духовний розвиток, патріотичне виховання. Літні канікули в розпалі. Гуртківців Центру ДЮТЕ чекають пішохідні, велосипедні, водні (байдарки і плоти) мандрівки по рідному краю. Петро БОРИСКО, керівник гуртків Центру ДЮТЕ Фото Євгена ШВЕЦЯ
Футбол
Знову ігри в чехарду:
міняються головні тренери, президенти, гравці «Десна» (Чернігів) – «Геліос» (Харків) – 1:1
17-19 липня. Чемпіонат України. Перша ліга. 1-й тур. «Енергетик» (Бурштин) – «Кримтеплиця» (Молодіжне) – 0:1, «Прикарпаття» (Івано-Франківськ) – «Фенікс-Іллічовець» (Калініно) – 2:0, ПФК «Севастополь» – «Зірка» (Кіровоград) – 4:0, «Нива» (Тернопіль) – ФК «Львів» – 0:4, «Арсенал» (Біла Церква) – «Сталь» (Алчевськ) – 1:0, ПФК «Олександрія» – «НафтовикУкрнафта» (Охтирка) – 0:0, «Дністер» (Овідіополь) – «Волинь» – 1:5, «Динамо-2» (Київ) – ФК «Харків» – 15.09.09.
В
«Десні» знову переміни. «Пішли» головного тренера Михайла Дунця, креатуру президента клубу Олександра По-
ворознюка, який «подався» наступного дня. І це за день до початку чемпіонату! Ну і хто тепер у керма? «Савченкові діти» – віце-президент
Володимир Сулим та «новий старий» тренер Олександр Рябоконь. Словом, влада Олексія Савченка над «Десною» повертається.
Черговий чемпіонат країни чернігівська команда розпочинає, спираючись незрозуміло на які футбольні засади. Ряд гравців пішли по інших клубах на заробітки. До Чернігова завезуть, звісно, бригаду Рябоконя, і вперед за кубками і медалями та розмовами про прем’єр-лігу. Двічі в одну річку не входять? Це в прислів’ях, а в нашій реальності все навпаки. Гра ж на вболівальників чернігівської команди не справила враження. Програний перший тайм, ледве врятований Войнаровським рахунок в середині другого і це у матчі з одним з аутсайдерів турніру.... Наступний тур відбудеться 2526 липня. «Десна» гратиме на виїзді з ФК «Львів». Віктор М’ЯЧИНСЬКИЙ
®
Традиції
Народжує красунь земля бобровицька Відбувся традиційний конкурс краси «Бобровичанка-2009».
С
вої талант, уміння, духовний розвиток продемонстрували Марина Пурхач (село Кобижча), Аліна Коцюр (Піски), Валентина Проценко і Катерина Живальова (Рудьківка), Юлія і Тетяна Потурнаки (Стара Басань), Віра Гусєва (Соколівка) та Інна Подгайко (Бобровиця). Змагалися красуні в номінаціях «Я вас вітаю», «Я зірка естради», «Інтелектуальна розминка», «Моя візитка», «Модний одяг літа-2009». Учасники сподобалися глядачам знаннями, обізнаністю і чарівністю. Граціозними танцівницями показали себе, зокрема, Катерина Живальова та Віра Гусєва, Алла Коцюр та Інна Подгайко. І все ж непросто було визначити переможницю. Титул «Міс бобровичанка-2009» і головний приз – пилосос виборола Інна Подгайко. Друге місце посіла Катерина Живальова, яка одержала приз у номінації «Грація». Всі учасниці отримали подарунки – квіти, торти та фени. Окраси конкурсу додали і самодіяльні артисти. А спонсорську допомогу надав Український аграрний холдинг у складі товариства з обмеженою відповідальністю «Наташа-Агро», «Дніпро», «Козацьке», «Світанок» і ЗАТ «Рудьківське». Микола КОХАН
•
К А Л Е Н Д А Р
5:11 Захід 20:57 Тривалість 15:46 Схід
•
Остання чверть
П О Г О Д А
15.07
За релігійним календарем сьогодні — явлення ікони Пресвятої Богородиці у місті Казані (1579). Великомученика Прокопія. Праведника Прокопія, Христа ради юродивого, Устюзького чудотворця. Знамення від ікони Божої Матері «Благовіщення» в місті Устюзі (1290). Шановані списки з Казанської ікони Божої Матері. Завтра — преподобного Гавриїла Афонського. Священномученика Панкратія, єпископа Тавроменійського. Преподобномучеників Патермуфія, Копрія, мученика Олександра. Кіпрської у с.Стромині (Московська область) і Колоцької ікон Божої Матері. День пісний. Іменинниками будуть : сьогодні — Прокіп, Прокопій; завтра — Олександра, Кирило, Федір, Панкрат, Гаврило.
ВДЕНЬ
•
ВНОЧІ
К А Л Е Н Д А Р
21.07
22.07
•
П О Г О Д А
Опади
21 ... 26
Вітер (напрямок, швидкість, м/с)
Пн–Зах, 7–12
10 ... 15
18 ... 23
Зах, Пд-Зах 5–10
Радіаційний фон, мкР/год Ніжин Остер
14 12
Рівень води у Десні, см
Покошичі Прилуки –
Температура води у Десні, °C 24,9
10 ... 15
23 ... 28
Зах, Пд-Зах 5–10 Чернігів
10 212
Семенівка Щорс
Несприятливі дні у липні
•
Цими днями народилися
23.07
Хмарність
Температура, °C
Співзасновники: Чернігівська обласна рада, облдержадміністрація, первинна організація журналістів редакції • Головний редактор Лариса МІЛОВА • Перший заступник головного редактора Леся КОШЕЛЬ Тел. 678-200 • Заступник головного редактора Борис МЕЛАШЕНКО Тел. 4-44-42 • Відповідальний секретар Віталій АДРУГ Тел. 4-21-92 • Телефони відділів редакції: суспільно-політичних питань 4-44-42, 4-22-71; економіки 4-41-36; соціальних питань 4-44-12; гуманітарної сфери 4-44-12; реклами 4-40-07. • Факс 4-21-92, 4-40-07. • Комп’ютерний набір Людмила ШЕВЧЕНКО • Комп’ютерна верстка та дизайн Олександр БОЖОК, Ганна ЗЕВКО, Світлана КУЗЬМЕНКО • Коректори Альона ШЕВЧЕНКО, Олександр ФАЛЬЧЕВСЬКИЙ • Відповідальний за випуск Микола БУДЛЯНСЬКИЙ • Веб-сайт: www.dponline.cn.ua • Електронна пошта: despravda@ukr.net • Реєстраційне свідоцтво ЧГ № 230 від 10.11.2000 р. Видавець – ТОВ «Редакція газети «Деснянська правда» • Віддруковано в редакційновидавничому комплексі «Деснянська правда», 14000, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 62. • Газета виходить тричі на тиждень (вівторок, четвер, субота). • Тираж тижня – 36869 • Розповсюджується по передплаті • Передплатні індекси: для індивідуальних передплатників – 61651, для підприємств, організацій – 94530, четверговий випуск – 94531. • Редакція не завжди поділяє погляди авторів публікацій. • Відповідальність за достовірність інформації та реклами несуть автори та рекламодавці. Знаком позначені матеріали рекламного змісту. • Листування з читачами – тільки на сторінках газети.
11 13 10 22, 25, 29
За даними облгідрометцентру
Американський письменник Ернест Хемінгуей (1899), російський актор Гліб Стриженов 21.07 (1923), латиська актриса Вія Артмане (1929), грузинська співачка Нані Брегвадзе (1938). Польський письменник і педагог Януш Корчак (1878), американський мікробіолог 22.07 Зельман Ваксман (1888), французька співачка Мірей Матьє (1946), російський співак Олег Газманов (1951).