Деснянська правда вільна №27957

Зміни курсів валют (НБУ) станом на 6 листопада

USD EUR RUB

долар США 7,9930 b –0,0208 євро 11,8792 b –0,0349 російський рубль 0,2754 a +0,0004

П Е Р Е Д П Л АТА–2 0 10

Єфросинія Пантеліївна Власенко із села Жавинка Чернігівського району передплатила нашу газету на ІІ півріччя 2009 р. і...

№ 18 (27957) 10 листопада 2009, вівторок

ВІЛЬНА ЧЕРНІГІВСЬКА ОБЛАСНА ГАЗЕТА

ЗАСНОВАНА У СІЧНІ 1838 РОКУ

ВИГРАЛА ПРИЗ!

http://www.dponline.cn.ua e-mail: despravda@ukr.net

ЕПІДЕМІЯ

В Україні від грипу та ГРВІ ПОМЕРЛИ

155 ОСІБ

Я

Єфросинії Пантеліївні сподобався теплий плед, тому вона обов’язково передплатить нашу газету на І півріччя 2010 року, і буде чекати розіграшу призів!

ПЕРЕДПЛАЧУЙТЕ

«Деснянську правду – вільну»

на І півріччя 2010 року

І ВИГРАВАЙТЕ цінні призи! Фото Віктора КОШМАЛА

ПЕРШИЙ ТРАНШ ДЕФІЦИТНИХ ЛІКІВ

Про умови акції, вартість передплати та передплатні індекси –

стор.8

Ю ВІЛ ЕЇ

вже прибув на Чернігівщину

П

ро боротьбу з епідемією грипу у колах можновладців не говорять лише ліниві. Врятувати країну від страшної

Н А ШІ ЗЕ М Л Я К И

хвороби обіцяють всі політики. Щоправда, є й такі, які не просто обіцяють, а вже купують і роздають ліки. Так, минулого тижня від депутатів-бютівців

Чернігівщина отримала першу партію дефіцитних медичних препаратів.

стор.2

«А НОМ А ЛЬНІ Я ВИ Щ А»

НЕ ТІЛЬКИ СЛАВОЮ, Гончарівський а й кривдою наділений ТРИКУТНИК. (До 130-річчя від дня народження Якова Рощепія)

У

повторному свідоцтві про народження зазначено: Рощепій Яків Устимович народився 10.11.1879 року. Цю дату народження задокументовано у травні 1958 року, коли живими ще були Яків Устимович і його дружина Марина Оксентіївна. У періодичних виданнях зазначалася й інша дата народження – 27 жовтня. Але то за старим стилем. Нещодавно через суд встановили третю дату народження винахідника – 26 червня. А також на всю Україну повідомили через пресу, що в рідному селі Осовець збереглася родинна хата і є музей Якова Рощепія, чого насправді немає. Виникає запитання: навіщо покійному геніальному винахіднику нова дата народження і міфічний музей? Невже ця людина й на тому світі приречена на кривду, чим не була обділена за життя?

Квартирний

О стор.5

днією з найважливіших для людини є проблема даху над головою. На жаль, не завжди для її вирішення використовуються чесні методи. Тому частогусто «квартирна» тема породжує суперечки та скандали. Один з таких розгорівся в селищі Гончарівське Чернігівського району буквально нещодавно, хоча зародився ще кілька років тому. Цю ситуацію можна назвати «квартирним» трикутником – в обох кутках дві сім’ї колиш-

ніх військовослужбовців, а в третьому – селищна рада. Проблема полягає в тому, що родину Припишнюків виселяють через те, щоб заселити іншу – родину Карповичів.

стор.3

Фото Віктора КОШМАЛА

к повідо м ило Міністерство охорони здоров’я України, станом на 9 листопада, кількість жертв епідемії збільшилася на 11 осіб: 2 – померли у Львівській області, 2 – в ІваноФранківській, 2 особи – в Рівненській, 3 – в Чернівецькій, по одній – у Хмельницькій та Вінницькій областях. З початку епідемії в країні на грип і ГРВІ захворіли 969 тис. 247 осіб, станом на ранок 9 листопада – 32 тис.

443 особи. Госпіталізовано з початку епідемії 48 тис. 972 особи, на 9 листопада – 3 тис. 994 особи, з яких в реанімації перебувають 446 осіб. Епідемічний поріг перевищено у 13 областях та в Києві, в тому числі на Чернігівщині. У повідомленні не йдеться про кількість випадків захворювання на грип A/H1N1. Раніше МОЗ повідомляло про 32 випадки грипу A/H1N1 і 14 підтверджених смертей від нього.

СЛУЖБА

дні і ночі...

Чернігівській міліції – 90 років

В

итоки історії міліції Чернігівщини сягають далекого тепер уже 1919 року, коли в країні гриміла братовбивча громадянська війна, відлуння якої в повній мірі сягало і Чернігівщини. Чернігів переходив з рук у руки, доки врештірешт 6 листопада 1919 року його визволили від денікінців війська Червоної Армії.

11 листопада 1919 року губернський ревком призначив першим начальником щойно створеної Чернігівської губернської міліції Сергія

Козачка, а начальником міліції міста Чернігова Володимира Черника. Сергій Козачок у своєму зверненні до населення звітував: «З 20 листопада 1919 року в місцевостях, звільнених від денікінців, почала функціонувати міліція. Звертаю увагу всього населення, що будь-які самостійні обшуки і реквізиція без встановлених на те ордерів будуть розцінюватися як бандитські і переслідуватись по закону...»

стор.4

cmyk

№ 18 (27957) 10 листопада 2009, вівторок

НОВИНИ

ПЕРШИЙ ТРАНШ

дефіцитних ліків вже прибув

У

` Закінчення. Початок на 1-й стор.

Чернігів ліки привіз депутат Верховної Ради від фракції БЮТ Олег Ляшко. У великих коробках – антивірусні препарати і маски. Депутатибютівці передали мешканцям Чернігівщини «Амізон», «АнтиГрипін», «Аміксин», «Оксолінову мазь». Загалом чотири тисячі упаковок – кожного препарату по одній тисячі. А ще – три тисячі штук масок. Дефіцитними медпрепаратами бютівці вирішили насамперед забезпечити тих людей, які нині перебувають на «передовій» боротьби з епідемією грипу. Це працівники швидкої допомоги. А також – хворих, які проходять стаціонарне лікування в Чернігівській обласній лікарні. Тому половину медпрепаратів Олег Ляшко відвіз у Чернігівську станцію швидкої допомоги, решту – в обласну лікарню. «Для нас ці ліки – вчасна і важлива допомога. Подаровані препарати будуть роздані відділенням лікарні, – сказав заступник головного лікаря з хірургічної роботи Чернігівської обласної лікарні Мико-

ла Колос. – Зараз у лікарні карантин, тому у відділеннях перебуває обмежена кількість хворих. Планове стаціонарне лікування призупинено. Також скасовані планові операції. На період карантину лікування у нас проходять лише люди, які госпіталізуються до лікарні в терміновому порядку. Запас антивірусних ліків був зроблений заздалегідь, але він був недостатній. А от тепер обласна лікарня забезпечена антивірусними препаратами в повному обсязі. Наскільки вистачить цього запасу, сказати не можу. Все залежить від кількості хворих. Серед людей, які перебувають на лікуванні у відділеннях Чернігівської обласної лікарні, немає жодного хворого на грип». «Привезені ліки призначені не для продажу. Їх роздаватимуть безкоштовно», – сказав Олег Ляшко. Медпрепарати були придбані за кошти відомих у нашому регіоні депутатів Верховної Ради від фракції БЮТ – Івана Куровського, Валерія Дубіля та Олега Ляшка. Саме вони вже не перший рік опікуються проблемами Чернігівської області. «Це

наша спільна ініціатива. За нами, як депутатами, закріплена Чернігівщина, тому ми і передали ці пакунки сюди, – сказав Олег Ляшко. – Нехай наш подарунок і не такий великий, як хотілося б, але якщо він допоможе навіть кільком сотням людей, то і слава Богу. Саме для профілактики і лікування грипу, ми і привезли ліки. Я хочу, щоб вони допомогли нашим землякам не захворіти. А коли вже хтось і занедужає на грип, то, маючи потрібні ліки, я думаю, люди зможуть скоріше виліковуватися». За сприяння у придбанні дефіцитних медпрепаратів нардеп подякував президенту Асоціації фармацевтичних виробників України Петру Багрію. «Разом з Петром Івановичем ми знову шукаємо постачальників ліків, у яких можна придбати дефіцитні медпрепарати», – сказав він. Олег Ляшко пообіцяв, що вже наступного тижня знову приїде в Чернігів і знову не з порожніми руками. Другою партією привезе 200 тисяч масок і 10 тисяч упаковок антивірусного препарату «Таміфлю», який застосовується для

Фото Віктора КОШМАЛА

2

лікування каліфорнійського грипу. «Маски будуть роздані безкоштовно мешканцям Чернігова, Прилук та Ніжина. Тобто людям, які живуть у великих містах. Препарати «Таміфлю» ми передамо у чернігівські лікарні, щоб медики мали змогу лікувати хворих людей, – сказав нардеп. - Гроші за наступну партію ліків ми вже заплатили. Тепер чекаємо на поставку. Наступного разу, коли замовлятимемо ліки, плануємо придбати не лише маски та антивірусні препарати, а й вітамін С. Я хочу запевнити людей, ви не залишитеся наодинці з бідою. Ви завжди можете розраховувати і на підтримку Уряду, і на підтримку нас, як народних депутатів. Юлія Тимошенко та очолюваний нею Уряд нині вживають всіх заходів, які потрібні для того, щоб локалізувати проблему і зупинити епідемію. Жодних причин для паніки немає». Іншим політичним силам Олег Ляшко порадив не піаритись на біді, а придбати за власні гроші ліки та маски і привезти їх в область. Аліса ЧЕРНОВА

«К РУ ГЛ И Й СТІЛ»

НОСИТИ МАСКИ – небезпечно?

7 листопада, у експертному клубі «Чиста політика» відбувся "круглий стіл" на тему «Епідеміологічний стан у Чернігові та шляхи запобігання вірусним захворюванням». В обговоренні питання брали участь головний педіатр Чернігова Людмила Овсієнко та Світлана Пасталиця, директор обласного КП «Ліки України».

«С

итуація з вірусними захворюваннями є контрольованою, та зовсім не перевищує сезонної норми», – зазначила Людмила Овсієнко. На сьогоднішній день у міських лікарнях зареєстровано близько 50 випадків дитячого захворювання на грип.

В домашніх умовах його неможливо відрізнити від ГРЗ, адже симптоми однакові. В будь-якому випадку потрібно звертатися до лікарів, які завдяки лабораторному аналізу зможуть це виявити. Світлана Пасталиця повідомила про те, що на сьогоднішній день всі аптеки забезпече-

ні ліками, але вони надаватимуться лише за призначенням лікаря. Зокрема, препарати «Таміфлю» і «Арбідол», адже мають шкідливі побічні дії, і їх не можна використовувати як профілактичний засіб. Замість оксолінової мазі, яку також вже не знайдеш в аптеках, – розповіла Світлана

Пасталиця, – можна використовувати звичайний крем або олію, які так само будуть захищати людину від подразників. Проте після вулиці обов’язково потрібно прополоскати рот та ніс. Все більше людей починають носити на вулицях захисні маски, що є вкрай небезпечним. Коли людина дихає, маска запотіває, і починає не захищати, а навпаки притягувати віруси. «Її потрібно одягати лише в транспорті, магазині – там, де велика кількість людей. Треба пам’ятати, що марлеву маску слід прати і прасувати з обох боків через кожні дві години», – нагадала Світлана Пасталиця. Руслана ШИРАЙ

К О Н ФЕ РЕ Н Ц ІЇ

ПРОБЛЕМУ ГРИПУ обговорювали в Ялті

Н

априкінці жовтня в Ялті відбулася конференція «Забезпечення благополуччя щодо високо патогенного грипу в Україні через покращення міжсекторальної взаємодії». Наталія Кот, представник МЧС в Чернігівській області, відвідавши цю конференцію, розповіла, що більше 100 чоловік – представники СЕС, ветеринарної медицини, Міністерства охорони здоров’я та головний консультант секретаріату Ко-

мітету ВРУ з питань охорони здоров’я – брали участь в обговоренні цього питання. «Здоров’я нації є базовою умовою розвитку країни, її благополуччя, заставою національної безпеки. За життя одного покоління людей, з 1918 по 1977 рр, у світі зареєстровано 6 пандемій. Проте, серед вірусів грипу: A, B, C, лише вірус грипу А зумовлює пандемічне поширення захворювання», – розповіла Марія Аронова, головний консультант секретаріату Комі-

тету ВРУ з питань охорони здоров’я. Для того, щоб вірус проник в клітину організму, вистачає 1-3 хвилини. 20 хвилин потрібно, щоб переписати і розмножити генетичну інформацію, 4-5 годин, аби підготувати першу партію потомства. За 1 добу вірус накопичується в організмі у мільярдній кількості. На жаль, досягнення світової науки у боротьбі з інфекційними і паразитарними хворобами не можуть забез-

печити на сучасному етапі реального захисту населення на популяційному рівні від ураження більшістю відомих збудників. Епідемічне і пандемічне поширення інфекційних хвороб може мати катастрофічний характер, поставивши під загрозу існування держави, тому питання біологічної безпеки країни є пріоритетним напрямком у структурі загальнодержавної безпеки. Руслана ШИРАЙ

ВІС Т І ЗІ Щ О Р СІ В Щ И Н И

Не той тепер СМЯЧ…

І

нший! Газ прийшов у село. Хоч і криза, та люди згуртувалися і зробили те, що ніяк не могли дочекатися в золоті й багаті часи. Серед найперших хат, у яких з’явилося голубе паливо, де господинею інвалід другої групи Катерина Школік, завідуюча клубом Людмила Золоторинець, молоді сім’ї з вулиці Нової. Тепло й в оселях на вулиці Героя Радянського Союзу Зудлова. Газівники продовжують підключати інші будинки. Йде діло – можна й сільському голові Тетяні Лисенко йти у відпустку. Багато клопотів мала ця невтомна жінка. У неї, як і в секретаря сільської ради Тетяни Красенко, газу в домі поки ще немає. Газопровід до Смячі минулого року підвели з Городнянського району за рахунок Держбюджету, а по селу – люди самі, створивши об’єднання, перше в районі, по вуличному газопроводу. Його очолив Володимир Анопрієнко.

«Ура!» – ВОДІ

Н

евелике свято для душі – теж приємно. Жителі вулиці Партизанської у Щорсі тепер по воду не ходять далеко – беруть з нової колонки. Її видно здалеку – нову, пофарбовану, а поруч така ж лавочка. Пенсіонери раді. З’явилася поруч вода – вже й життя краще стало! А допомогли їм у цьому міськрада, ЗАТ «Комунальник» і випускник місцевого профтехучилища Олександр Мороз.

ФРАНЦУЗИ

не жалкуватимуть

Д

ерев’яні каркаси будинків, які виготовляє товариство «Щорська меблева фабрика», охоче купують французи. Якість – відмінна. Меблевики стараються, щоб підібрати добротну деревину. Особливо цінна та, яка заготовляється взимку, коли ліс спить, немає інтенсивного руху соку.

На вагу ЗОЛОТА

С

тарі народні ремесла сільським людям нині стають у великій пригоді. У Єліно Віктор Савченко з бересту варить дьоготь. Займається цією справою вже кілька років, особливо влітку. Дьоготь – це ліки для худоби, якій у спеку дошкуляють усілякі комахи. Ветаптечні препарати не допомагають, а дьоготь з олією – золото! Хто схоче навчитися – Віктор Савченко не відмовить. «Інструмент» для цього нехитрий – півгазового балона і чайник. А ще ж і береста. Трудитися треба, тоді й дьоготь буде. Підготувала Зоя ШМАТОК

СУСПІЛЬСТВО

№ 18 (27957) 10 листопада 2009, вівторок

«А НОМ А ЛЬНІ Я ВИ Щ А»

Гончарівський трикутник.

КВАРТИРНИЙ ` Закінчення. Початок на 1-й стор.

П

ричина виселення Припишнюків – немає «прописки» в селищі. Капітан запасу Сергій Припишнюк звинувачує у своїх бідах селищну раду. За його словами, незаконні дії селищного голови Василя Носка призвели до того, що його разом з дружиною та двома малолітніми дітьми викидають на вулицю. Попри те, що суд за житло триває, до Припишнюків вже навідувалась комісія разом з новим претендентом на житло. Виявилося, що останньому житлова комісія селищної ради вже видала ордер на спірну двокімнатну квартиру за адресою: вул. Танкістів, 82/9. Втім, родина що там мешкає, виселятися з оселі, не збирається. Сергій Припишнюк стверджує, що має такий самий ордер, який отримали його батьки у 1985 році. В документі він також значиться як квартиронаймач. Про причини конфліктної ситуації дізнавалися на місці. Господар помешкання того дня збирався від’їжджати на роботу до Києва: колишній військовослужбовець працює в столиці за вахтовим методом.

– Сергію Віталійовичу, за що Вас виселяють?

– Ми стали заручниками безладу. Цю квартиру отримали мої батьки. Мені тоді було 13 років. Після розлучення батько залишив житлову площу матері та мені, а сам переїхав до Києва, де й нині прожи-

ває. Разом з дружиною Наталією в цій квартирі ми живемо 12 років. Проблеми виникли після смерті матері в 2006 році. Моя дружина довгий час не мала ніяких документів, бо ще неповнолітньою з батьками переїхала з Росії. Отримати в Україні документи тоді було великою проблемою: без громадянства їй не давали паспорта. Укласти ж шлюб без паспорта вона теж не могла. Відповідно не могла отримати громадянство, як моя дружина. Звісно, що прописатися без документів вона теж не змогла. Увесь цей час ми воювали за документи. Паспорт їй видали тільки в березні цього року. Я, в свою чергу, після звільнення з армії, знайшов

роботу в Києві. Власне, для цього й прописався там у свого батька, але постійно живу в Гончарівському. Про це всі знають. Після смерті матері я виписався з Києва, але в Гончарівському селищний голова Василь Носко відмовив мені в реєстрації. В нього щодо цієї житлової площі вже були свої плани. Думаю, що саме з цих міркувань він відмовляється реєструвати моїх дітей. Куди я тільки не звертався по допомогу. Писав до прокуратури, СБУ, КРУ, дістався навіть до Секретаріату уповноваженого з прав людини. Після чого, мабуть, у район надійшли вказівки вирішити проблемну ситуацію. Приїжджали керівники різних служб та відділів

з району. Склали припис, в якому зобов’язали Носка оформити свідоцтво про народження сина та видати нам довідку про склад сім’ї. Також там йшлося про вирішення питання щодо права користування житлом відповідно до законодавства. Цього не зроблено. Діти у нас досі наче «висять у повітрі». Нам з дружиною допомогла тимчасово прописатися в селі Ковпита начальник районного управління соціального захисту Людмила Драчко. Реєстрація ж потрібна, щоб оформити законно шлюб. Також без штампу «прописки» в паспорті неможливо навіть позов до суду подати. Перший суд щодо житла я виграв. Але Василь Носко звернувся до Апеляційного суду Чернігівської області, який вже був не на мою користь. Я подав касаційну скаргу до Верховного Суду України з клопотанням призупинити дію вироку попереднього суду до рішення вищої судової інстанції. Проте для селищного голови Гончарівського закон не писаний і він разом з житловою комісією видав ордер на мою квартиру іншій людині, яка, до речі, має вже однокімнатну квартиру.

– Наш дільничний, який приходив разом з комісією нас виселяти, потім розповів, що селищний голова, коли підписував ордер Артему Карповичу, сказав: «Якщо зможеш їх викинути з квартири – житлоплоща твоя», – говорить дружина Сергія Припишнюка Наталія. Тому він себе так нахабно і поводить. Каже, що все одно нас виселить. Василь Носко, у свою чергу, стверджує, що службове приміщення за вказаною адресою більше не належить

Сергію Припишнюку. За його словами, колишній військовослужбовець має право на квартиру в Києві, яку отримав його батько, а отже, цю має звільнити. Діти Припишнюків не приписані. Причина? Небажання батьків, стверджує голова. Про те, що справу щодо житла розглядатиме Верховний Суд України, він знає, але вважає, що на законних підставах виданий інший ордер. Василь Носко говорить, що керівництво розміщеної в Гончарівському військової частини готує інший позов на Припишнюка. Щоправда, пояснити, на чому грунтуються претензії військових, не зміг, оскільки відомо, що службове житло військовиків передано на баланс селищної ради. Отримати відповідь на те, чи буде селищна рада продовжувати спроби виселити Припишнюка з родиною до рішення суду, теж не вдалося. Якщо ж такі дії будуть у подальшому, то вони здаватимуться щонайменше незрозумілими, оскільки постає питання, куди подіти родину Карповичів, якщо суд буде не на їхню користь. Питання також: чому голова намагається виселити неповнолітніх дітей з квартири, де вони мешкають з народження, адже права дітей на житло захищає Закон України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»? Зокрема, стаття 12, в якій говориться: «Для здійснення будьяких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть пер-

ГРОМ А ДСЬК А К А М П А НІЯ

ЧИ ВСІ ОБІЦЯНКИ ВИКОНАВ

Чернігівський голова, можна дізнатися

В

сі пам’ятають ті обіцянки, які давав Олександр Соколов напередодні минулих виборів, у листопаді 2006 року – зростання відсотка виділення квартир у новобудовах пільговим категоріям громадян, доступність квартир для молодих сімей шляхом зменшення ставок на кредити в 2-3 рази, забезпечення зростання заро-

бітної плати, створення нових робочих місць та привабливого інвестиційного клімату для залучення потужних капіталовкладень, наповнення міського бюджету шляхом розвитку туристичної галузі та багато іншого. Тепер всі бажаючі, матимуть можливість перевірити, чи всі обіцянки міський голова виконав, адже в Чернігові

стартує громадська кампанія «Запитай у Соколова». Організатор акції Павло Пущенко розповів, що мета кампанії – дати можливість чернігівцям запитати міського голову про виконання його передвиборчих обіцянок та проаналізувати рівень їх виконання. Протягом двох тижнів, кожний бажаючий, зможе по-

ставити своє запитання пану Соколову. Для цього потрібно буде скористатися номером безкоштовної «гарячої лінії» 92-10-92, надіслати листа на адресу 14037, м. Чернігів, а/с 1742 з позначкою «Акція «Запитай у Соколова», або відправити листа на електронну адресу centre.initiative@gmail. com. Після того, як всі запитання будуть зібрані, їх сис-

3

сональну відповідальність за захист прав і охоронюваних законом інтересів дітей при наданні згоди на вчинення правочинів щодо належного дітям нерухомого майна». Як єдине пояснення на свої дії, Василь Носко наводить рішення виконкому щодо надання житла родині в гуртожитку «Зірка». Натомість органи опіки (відповідні служби Чернігівської РДА), про які йдеться в законі, своєї згоди на виселення дітей не давали. Цікавими виявилися претензії голови щодо несплати комунальних платежів Сергієм Припишнюком. За квартирою числиться чималий борг, проте приймати оплату від квартиронаймачів відмовляються. Немає для цього підстав, стверджує Василь Носко.

– Якщо рішення Верховного Суду України не задовольнить інтереси селищної ради, то це буде правова колізія. В родині, яку селищна рада хоче поселити в цю квартиру, є двоє дітей. Вони живуть на одинадцяти квадратних метрах. Чим діти Припишнюків кращі за інших дітей? – говорить голова. Дивно, що селищний голова, який за фахом навіть не юрист, дає негативну оцінку суду, котрий може винести вердикт не на його користь. Стосовно дітей, то, думаємо, що на питання «чим вони кращі за інших?» нехай відповідають батьки. З вигляду вони, принаймні, нічим не гірші, щоб заслужити собі життя в гуртожитку. Та й сама родина справляє враження благополучної попри розмови про те, що вони зловживають алкоголем. Схоже, що намагання виселити родину підкріплюється чиєюсь зацікавленістю. Слідкуватимемо за тим, чим закінчиться ця історія. Сподіватимемося, що кінцівка цієї квартирної епопеї все ж не залишить без даху над головою нікого. Ігор ЛЕВЕНОК

тематизують та передадуть міському голові. А його відповіді можна буде побачити на чернігівському громадському інформаційно-аналітичному порталі WWW.PIK.CN.UA, у безкоштовному громадському видані «ПіК: події і коментарі», загальною кількістю 10000 примірників, та почути під час прес-конференції. Незважаючи, що сам проект доволі незвичайний, і не кожний міський голова чи депутат погодився б на це, Олександр Соколов готовий надати змістовні відповіді на всі запитання, а міська влада сприятиме розповсюдженню інформації з його відповідями. Руслана ШИРАЙ

cmyk

4

№ 18 (27957) 10 листопада 2009, вівторок

Ч Е Р Н ІГІВ СЬ К І Й М ІЛІ Ц ІЇ – 9 0 Р О К ІВ

Н

` Закінчення. Початок на 1-й стор.

а 1 січня 1920 року в містах обласного підпорядкування та районах (повітах) створено робітничо-селянську міліцію, в лавах якої було 2024 співробітники: четверо мали вищу освіту, 174 – середню та незакінчену середню, інші – початкову або були безграмотними. У перші роки становлення міліція була передана на матеріальне забезпечення місцевим органам влади, і до 1924 року вкрай погано забезпечувалася зброєю та іншим майном. Були часи, коли на одного працівника міліції видавали по 5 бойових патронів. Не вистачало взуття, обмундирування, а міліціонери часом не отримували по 2-3 місяці зарплатню. Але губернська міліція виконувала своє призначення – активно боролася з бандитизмом, кримінальною злочинністю. ...Банда Галаки орудувала на території Ріпкинського, Любецького та Чернігівського районів: вбивства, грабежі, згвалтування та підпали. Галака народився в цій місцевості, добре її знав. Тож щоразу, після скоєння злочину, банда переховувалася в тамтешніх лісах та селах. Особливо обережним був Галака в підборі своїх поплічників. Та все ж співробітникові губернської міліції Ф.В. Гончарову, після жорстокої перевірки, вдалося проникнути в «осине гніздо», завоювати довіру Галаки і стати його їздовим. Грати цю роль Гончарову довелося недовго, бо в одну з ночей, коли бандити готувалися напасти на Ріпки, він вбив Галаку, після чого банду було ліквідовано. У боротьбі зі злочинністю зростала професійна зрілість молодої губернської міліції, й дбали про чистоту своїх рядів. З’ясувавши, що на службу в міліцію проникали нечесні люди, до 1923 року були звільнені ті, хто скомпрометував себе перед своїми товаришами і суспільством. У 1923 році на території області було створено 90 міліцейських загонів

СЛУЖБА дні і ночі...

боротьби з бандитизмом у кількості 1778 співробітників, 811 працівників кінноти. Тільки у жовтні цього року ліквідовано 23 великі банди, розкрито більше 1300 крадіжок, 325 вбивств, 263 збройних пограбування, знешкоджено 488 бандитів, ліквідовано 1909 точок самогоноваріння (стягнуто штрафів на суму більше 900 тисяч карбованців золотом)... Згодом міліція спрямувала свої зусилля на боротьбу з розкрадачами державної власності, спекулянтами. Коли розпочалась Велика Вітчизняна війна, сотні співробітників міліції стали на захист Батьківщини: на фронтах, в партизанських загонах та в підпіллі. Міліціонери також брали активну участь в організації і проведенні евакуації населення, промислових підприємств, колгоспного майна, культурних цінностей, боротьбі з бандитами, диверсантами та мародерами. Перед вторгненням німців у Чернігів співробітників обласного УНКВС Віссаріона Думського, Олександра Крамаренка та Олексія Кокарєва запросили в обком Компартії України до секретаря Миколи Попудренка. Перед ними було поставлене завдання: коли німці з’являться на околицях міста, знищити важливі об’єкти... Було підірвано водогінну башту, стрілочне господарство та депо залізничної станції Чернігів, заводські споруди, а також річковий флот Чернігівського пароплавства, який німці так і не зуміли відремонтувати за час окупації. Оперуповноважений карного розшуку Добрянського райвідділу міліції Георгій Артозєєв очолив диверсійну групу, яка потім влилась в добрянський загін ім. Ворошилова (командир – секретар райкому В. Ф. Тимошенко). Діючи професійно і безстрашно, цей загін пустив під укіс 7 поїздів з технікою та живою силою ворога, підірвав 2 склади з продовольством, 30 автомашин, у тому числі штабний автобус з радіостанцією та бойовим прапором німецької ди-

візії, танк, 9 мостів, вивів з ладу більше 60 км телефонного зв’язку та знищив близько 700 гітлерівських солдат і офіцерів.

6 листопада 1941 року партизанський загін з 600 чоловік розгромив німецький гарнізон в Добрянці, вибив німців із залізничної станції Горностаївка, підірвав залізничне господарство. Більш ніж на вісім діб зупинив рух поїздів на лінії Чернігів – Гомель. На колишньому приміщенні райвиконкому вивішено червоний прапор, а також проведено урочисте засідання, присвячене річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції. У 1942 році Добрянський загін влився в обласне партизанське з’єднання під керівництвом Олексія Федорова, де Артозєєв був спочатку командиром підривної групи, а потім, у березні 1943 року, командиром партизанського загону ім. Чапаєва.

4 січня 1944 року за героїзм у боях Артозєєву було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Понад 500 співробітників органів внутрішніх справ Чернігівської області не повернулися з війни. Їх імена навічно занесені в списки особового складу УМВС, викарбовані на одному із стендів музею УМВС (м.Чернігів, вул.Шевченка, 13). Після війни – відродження народного господарства. Міліція Чернігівщини теж взялася за наведення порядку. Воїни, які повернулися з фронтів та з партизанських загонів, склали основне ядро працівників внутрішніх органів. Насамперед слід згадати полковника внутрішньої служби Івана Андрійовича Єгорова, котрий потім став начальником обласного УНКВС. Під його керівництвом було ліквідовано в 1945– 49 роках 1430 кримінальних банд та крупних розкрадачів державного майна, арештовано та засуджено близько 25 тисяч небезпечних злочинців, державі повернено коштів на десятки мільйонів карбованців.

У 1949 році констатували, що боротьба з бандитизмом та великими злочинними угрупованнями була закінчена, а служба в міліції стала спокійнішою. Але це так тільки здавалося, бо злочинний світ «вдосконалювався». Скоєні порушення закону були надто замасковані і вимагали від співробітників високого професіоналізму й віддачі сил. Тож структура органів внутрішніх справ стає більш досконалою. Наступ на злочинність ведуть підрозділи слідства, карного розшуку, служби боротьби з економічною злочинністю, охорони громадського порядку, ДАІ... Великою підмогою для наведення громадського порядку міліції стали добровільні народні дружини, які затримували хуліганів, злодіїв, п’яниць та інших порушників. Так, 16 січня 1960 року, дружинник Ладанського заводу протипожежного устаткування Борис Руденко вступив у протиборство з двома озброєними ножами бандитами... Його посмертно нагородженено орденом «Знак Пошани». Створено нову службу – управління боротьби з організованою злочинністю. Ліквідовано десятки організованих злочинних груп на території нашої області. Захищаючи інтереси держави і її громадян, у роки розбудови незалежної України загинуло 8 працівників ОВС Чернігівської області: М. О. Білоусов, В. К. Овчар, О. М. Ткачук, О. Ч. Биков, М. П. Жолдак, С. Ю. Востришев. О. Г. Кресан, А. П. Спиридонов. А всього в області за післявоєнний період загинуло 59 співробітників. Їхніми іменами названі вулиці нашого міста та інших населених пунктів. Варто згадати й ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС – більше 500 співробітників ОВС Чернігівської області. У незалежній Україні функції міліції не змінилися, боротьба зі злочинним світом продовжується. Микола САВЧЕНКО, директор музею УМВС України в Чернігівській області Фото Віктора КОШМАЛА

НАШІ ЗЕМЛЯКИ

№ 18 (27957) 10 листопада 2009, вівторок

5

НЕ ТІЛЬКИ СЛАВОЮ, а й кривдою наділений До 130-річчя від дня народження Якова Рощепія

` Поч. на 1-й стор.

ТАЛАНОВИТИЙ НЕВДАХА ЧИ ГЕНІЙ, ОБКРАДЕНИЙ ПРОЙДИСВІТАМИ ВІД НАУКИ? инахідник автоматичної гвинтівки і самохідного зернового комбайна Яків Рощепій помер 30 липня 1958 року. Але знущання над ним не припинилися і перекинулися на дружину. Через 10 років після смерті чоловіка Марина Оксентіївна написала вчителю історії сільської школи Михайлу Дідику, який збирав матеріали про винахідника: «Тепер ще у мене одне горе – закрили мій номер городу. Що ж мені робити? Не знаю, де мені шукати порятунку? Такі ми невдачники, неспосібні жити у світі...». Не можна спокійно сприймати цей розпач, таку зневіру в справедливість і власні сили від будь-якої людини, а тут же мова йде про дружину, чоловік якої подарував Вітчизні геніальні винаходи. У 1943 році, після звільнення рідного села від фашистів, Яків Устимович побачив у руках радянського бійця автоматичну гвинтівку, принцип дії якої він розробив ще в 1904 році, коли служив у зброярні царської армії. Винахід самородка високо оцінив начальник полігону офіцерської стрілецької школи, відомий зброяр М. Філатов і рекомендував його для подальшої розробки у майстерні школи. Тут Рощепій познайомився з професійними винахідниками стрілецької зброї Ф. Токарєвим, В. Дегтярьовим, В. Федоровим, які допомагали солдату удосконалювати автоматичну гвинтівку. Але в серійне виробництво вона не потрапила. Начальник Сестрорецького заводу не міг змиритися з тим, що рядовий солдат, виходець з бідних селян, стане автором такого винаходу. Потім почалася перша світова війна. За нею – революція і громадянська війна. Винахід Рощепія загубився у вирі цих подій, а виплив уже в конкретній гвинтівці СВТ – «семизарядная винтовка Токарєва». Якову Устимовичу вдалося після війни зв’язатися з колишнім товаришем, який визнав, що його гвинтівка розроблена справді за системою Рощепія. Але новому автору невідома була доля першопрохідця, а Вітчизна вимагала нової зброї. Токарєв дещо згладив свою провину. Він посприяв, і в газеті «Красная Звезда», журналі «Огонек», фахових друкованих виданнях у 1950 році з’явилися перші публікації про винахідника автоматичної зброї Якова Рощепія. У серпні 1950 року в село Осовець приїжджали партизанський генерал і письменник Петро Вершигора

В

та кореспондент газети «Радянська Україна» Іван Волошин. У публікації останнього під назвою Винахідник Яків Рощепій» від 31 серпня 1950 року вперше оприлюднена в офіційному виданні історія про вкрадений у Якова Устимовича винахід самохідного зернового комбайна. Над розробками його винахідник працював у 1924 році, але креслення й описи потрапили в «брудні» руки чиновників і були надовго покладені в архів, а діючу модель комбайна віддали в один із музеїв Харкова – тодішньої столиці більшовицької України. І аж у 1947 році Яків Рощепій побачив у полі самохідного комбайна, сконструйованого за його розробками. Тож винаходи Рощепія не пропали. Але якщо щодо автоматичної гвинтівки є офіційне визнання справжнього автора, то щодо самохідного комбайна – немає. Винахідниками вважаються інші люди. Можливо, справді, як писала Марина Оксентіївна, її чоловік не вмів жити в суспільстві, де кривда брала гору над правдою. Але це не вина його, а трагедія. Не лише Рощепій був обкрадений пройдисвітами від науки і влади. Ота несправедливість тягнеться ще з царської Росії. Вона яскраво проявлялася в радянські часи, процвітає і в сучасній Україні. Взяти хоча б нову дату народження і міфічний музей. Не покійному Рощепію це потрібно, а комусь іншому, з якихось особистих міркувань. А що додав для увічнення пам’яті винахідника надрукований тисячним тиражем кольоровий плакат «До 130-річчя від дня народження Я.У. Рощепія»? На 1/3 частині плаката давно відомі факти з біографії винахідника, правда, з новою датою народження і чужою хатою, яку видають за му-

здатні, то нехай хоч солов’ї за нас це роблять. ВІХИ УВІЧНЕННЯ ПАМ’ЯТІ. ХТО НАСПРАВДІ ЦЕ РОБИВ тже, перші публікації про нашого земляка з’явилися в 50-х роках минулого століття, коли Токарєв визнав, що систему автоматичної гвинтівки розробив Рощепій. Результатом визнання стала персональна пенсія. Втім, незважаючи на високий титул, поховали видатну людину без особливих почестей, хоча на той час Яків Устимович був чи не єдиним персональним пенсіонером у тодішньому Новобасанському районі. На його могилі не встановили ніякого пам’ятного знака. І про Рощепія стали швидко забувати. Потім відродження пам’яті про винахідника організував учитель історії місцевої школи Михайло Дідик. Він з учнями проводив пошукову роботу: писали листи в центральні видання, Артилерійський історичний музей Ленінграда, інші установи, де мали бути матеріали про Рощепія. І вчителю вдалося дещо зібрати. У квітні 1964 року Михайло Митрофанович одержав листа з редакції газети «Радянська Україна» такого змісту: «Шановний товаришу Дідик! По Вашій просьбі надсилаємо передрукований з «Радянської України» за 31 серпня 1950 року матеріал «Винахідник Яків Рощепій». Як відомо, саме ця публікація поки що єдине офіційне свідчення про те, що Яків Устимович справді сконструював самохідний комбайн. Михайло Митрофанович зустрічався особисто і листувався з вдовою винахідника Мариною Оксентіївною, яка невдовзі після смерті чоловіка переїхала жити в Марківці до дочки Марії. До

зей. Цікаво, а якби туристи справді приїхали в Осовець до того «музею»? Ото була б ганьба на всю Україну! На більшій частині ювілейного плаката поміщені портрети обласних і столичних політиків та твори двох місцевих поетів. Один славить комбайн, що «...пішов на рать, і в сороковім році, цукрові буряки збирать...», а інший стверджує, що «Тут солов’ї завжди будуть співати. І славить генія великого діла». Що ж, якщо ми не

речі, як розповідала сама Марія Яківна, та й сусіди це підтвердили, що згодом і їхню родинну хату розібрали і перевезли в Марківці. Зібравши деякі матеріали, вчитель історії порушив клопотання через районну газету щоби вулицю, на якій жила родина винахідника, назвати іменем Якова Рощепія. Таке рішення було прийнято. Це чи не єдиний випадок у 60-ті роки, коли вулицю назвали не на честь більшовицьких вож-

О

«Чужа» хата Якова Рощепія

дів чи якоїсь комуністичної цінності, а іменам маловідомого, але видатного земляка. Тож саме Дідика можна назвати піонером увічнення пам’яті Рощепія на місцевому рівні. Згодом Михайло Митрофанович виїхав з Осовця. Закрили й школу, де він працював. І пошукова робота стосовно винахідника припинилась. Навіть сторічний ювілей Якова Устимовича в 1979 році не відзначали. Згадали про нього в 1989 році працівники редакції районної газети. До речі, з підказки вчителя-пенсіонера Михайла Дідика. З’явилися в газеті нові публікації. В Щаснівській школі організували «вогник». Директор Тамара Ющенко постаралася з учительським і учнівським колективами, щоб шкільний захід став справжнім днем пам’яті видатного земляка. А от представників районної влади на ньому не було. У шкільній їдальні зібралися земляки, які добре пам’ятали Якова Устимовича. Скажімо, перший у селі тракторист Григорій Сміян розповідав, як він разом з односельцями бігав до Рощепія дивитися на дивокомбайн, котрий за допомогою пружин рухався по підлозі, підбираючи й обмолочуючи колоски. Сучасні літописці і місцеві поети пишуть, що Яків Устимович виводив сконструйований комбайн у поле і там його запускав. Але це нісенітниця. Макет був завбільшки з велику іграшку, як розповідали очевидці, і не міг би впоратися з високими стеблами жита чи пшениці. Цей макет у 1926 році винахідник відвіз у Харків. Прозвучали на шкільному «вогнику» й інші цікаві спогади про життя видатного земляка. Проте їх не чули ті, хто тепер береться вигадувати якісь безглузді факти і нові дати народження. Ще одна невесела історія пов’язана з винахідником. Готуючись до «вогника», вчителі, учні школи і працівники редакції кинулися шукати могилу Якова Устимовича, але самотужки неможливо було знайти, бо навіть простого хреста з написом не збереглося. Лише з допомогою сусідів Рощепія і тих, хто жив поряд із кладовищем, вдалося встановити місце поховання персонального пенсіонера республіканського значення. Згодом за допомогою сільради і місцевого колгоспу встановили на могилі гранітний знак. У 1989 році у Щаснівській школі з’явився перший оформлений куточок про видатного земляка. Поступово стараннями вчителів і учнів він поповнювався новими документами і фотокартками. Тож послідовниками сільського вчителя історії в питаннях увічнення пам’яті Рощепія стали Щаснівська школа і редакція район-

Донька Марія на могилі батька

ної газети. До доброї справи долучилися сільрада та місцевий колгосп «Маяк».

17 березня 1990 року в газеті «Радянська Україна» на першій полосі опублікована стаття під назвою «Ще не пізно гідно увічнити пам’ять видатного винахідника-самородка». Закінчувалася публікація деякими зауваженнями і пропозиціями. Зокрема, і такими: «Чи можна обмежуватися урочистостями лише в селі? Певно, вони повинні мати районний, обласний і республіканський характер. А як би виграла наша пам’ять, коли б вулиці Я. Рощепія були і в Чернігові, і в Києві...». Ще в 1989 році вели мову про кімнату-музей у школі, про гідне місце матеріалів про Рощепія в районному й обласному музеях. Проте виконана лише частина цих побажань. Як не було, так і немає вулиці імені Рощепія ні в Чернігові, ні в Києві і навіть у Бобровиці. А пам’ять про винахідника зафіксована лише в шкільному і районному музеях. І то на скромних стендах. Можливо, їх об’єднають у Бобровиці, бо Щаснівська школа вже не працює. Спасибі, допоміг поповнити стенд новими експонатами ще один скромний ентузіаст увічнення пам’яті Рощепія Володимир Павленко. Він з’їздив у Тулу, відшукав музей зброї, де на великому стенді поруч з портретами відомих зброярів є матеріали з портретом Якова Рощепія. І як сказали працівники му-

зею, Тула пам’ятає імена двох великих винахідників зброї. Серед них – Яків Устимович. Володимир Олександрович єдиний із земляків, котрий тримав у руках гвинтівку Рощепія. В Осовець він привіз її фотокартку, а також фотокопію музейного стенду, інші документи. Павленко ініціював, аби щаснівський колгосп «Маяк» перейменували на колгосп імені Рощепія. Правда, господарство розвалилося і перестало існувати як самостійна виробнича одиниця. Проте заслуга Володимира Олександровича у відродженні пам’яті про винахідника велика. Він організував, коли керував колгоспом, виготовлення нового пам’ятника, що й нині стоїть на могилі Рощепія. Цього року район готується до 130-річчя від дня народження Я.У. Рощепія. Ювілейного галасу знову, мабуть, буде багато. Але чи з’явиться після цього нова віха у відродженні пам’яті про великого самородка? У музеях Тули і колишнього Ленінграда знайшли місце для нашого Рощепія, а коли з’являться хоча б одиночні експонати в українських музеях? Коли ім’я нашого відомого земляка підніметься вище, скажімо, Куйбишева чи Дзержинського, які невідомо що конкретно зробили для Бобровицького району. Але їхніми іменами названі вулиці, а імені Рощепія ніде немає, окрім Осовця. м. Бобровиця

Григорій ВОЙТОК

cmyk

6

№ 18 (27957) 10 листопада 2009, вівторок

Сергій Тігіпко обіцяє влаштувати п’ятирічку

Н

авіть в умовах кризи можна втримати на плаву такі потужні підприємства, як ВАТ «Чернігівське Хімволокно». Так вважає відомий український політик Сергій Тігіпко. Під час свого візиту на Чернігівщину він розповів про те, як і хто зможе допомогти місцевому промисловому гіганту. На підприємстві «Чернігівське Хімволокно» пан Тігіпко побував цього тижня. Це був його четвертий приїзд на Чернігівщину за останні два місяці. Нині одне з провідних хімічних підприємств України переживає не найкращі часи. Дефіцит обігових коштів, великий розмір банківської процентної ставки за кредити, не відшкодування ПДВ (держава вже заборгувала підприємству 16 мільйонів гривень) – лише частина проблем, які заважають стабільній і успішній роботі заводу. Ознайомившись з роботою підприємства, поспілкувавшись з його керівником, Сергій Тігіпко зробив висновок:

«Розв’язати головні проблеми «Чернігівського Хімволокна» можна!». Він пообіцяв вже наступного тижня організувати зустріч керівництва підприємства з можливим кредитором. Пан Тігіпко, як досвідчений економіст і фінансист, переконаний, розв’язувати проблеми великих промислових гігантів потрібно на державному рівні і лише в індивідуальному порядку. Загальні поради користі не принесуть. «Підприємств такого рівня, як «Чернігівське Хімволокно», в Україні

близько 150, – сказав він. – Якщо держава зацікавлена в їхньому розвитку, то варто створити спеціалізовані підрозділи на базі Міністерства промислової політики і Національного банку, і нехай фахівці працюють з кожним підприємством індивідуально. Вони мають розібратися в ситуації, запросити на зустріч представників банкакредитора, сідати за стіл переговорів і з’ясовувати, хто з них і що може зробити для того, щоб завод отримав кредит». Якщо ж підприємство зовсім занепало і відроджувати його немає сенсу, то Сергій Тігіпко пропонує реприватизувати його, оголосити тендер і продати закордонному інвестору. «А реприватизовувати заводи, які успішно працюють, не варто. Так можна їх і занапастити, – сказав він. – Нехай підприємство працює, створює робочі місця, поповнює міську казну. Влада їм має допомагати, а не заважати. Потрібно втручатись лише в роботу тих підприємств,

які гинуть, а натомість могли б розвиватись». Зробити все це можна, якщо у владі працюють професіонали. «Але в Україні з професійними кадрами справжня біда, – сказав Сергій Тігіпко. – Сьогодні в нашій державі попиту на розумних немає, є попит на своїх. Бо професіонал ніколи не поставить підпис під дурницею, а своя людина розпишеться там, де потрібно». В свою ж команду Сергій Тігіпко має намір, взяти молодих фахівців, які мають досвід і бажання працювати. Хто на Чернігівщині ввійде в команду Сергія Тігіпка, він так і не сказав. Повідомив лише те, що нині ведеться відбір і аналіз потенційних кандидатів і попередив, що його соратникам доведеться працювати в жорстких умовах. «Я застосовуватиму західний підхід. Тобто скомпрометувала себе людина, я маю про це знати. Нехай йде з партії, очищується, а потім повертається, – заявив пан Тігіпко. – Я терпіти нікого не буду!». До речі, відомий політик разом зі своєю командою братиме участь не лише в президентських виборах, а й в парламентських та місцевих. «П’ятирічку я вам гарантую!», – сказав він. Аліса ЧЕРНОВА

ОГОЛОШЕН Н Я

До уваги підприємств та організацій, споживачів природного газу!

Відповідно до Постанови НКРЕ від 01.10.2009 р. №1150 затверджено з 1 жовтня 2009 р. граничний рівень ціни на природний газ, що використовується для задоволення технологічних потреб з метою переробки цукрових буряків урожаю 2009 р., виробництва цукру і підготовки насіння цукрових буряків, без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом на рівні 1584,40 грн. за 1000 м3. Адміністрація ВАТ «Чернігівгаз»

Управління освіти і науки Чернігівської обласної державної адміністрації оголошує конкурс на заміщення вакантної посади

• директора Сосницького професійного аграрного ліцею. У конкурсі можуть брати участь громадяни України, які мають вищу освіту, стаж роботи у галузі профтехосвіти не менше 5 років, вільно володіють державною мовою, навичками роботи на комп'ютері. Для участі у конкурсі необхідно подати заяву, особову справу встановленого зразка. Заяви приймаються протягом двох тижнів від дня публікації оголошення за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 34, каб. № 5 (відділ кадрів), тел. 95-21-56.

Н А ДЗВИ Ч А Й НІ ВЧ И Н К И ЗВИ Ч А Й Н И Х ЛЮД Е Й

ХАТА Василя Харитоновича Б

ула така людина. У Велику Вітчизняну Василь Мисник на підводному човні «Малютка» не один ворожий корабель потопив. Командир навіть книгу про легендарний екіпаж написав, де про матроса з Рибинська розповів багато. Харитонович давав читати, хто цікавився. Цю книгу й мені колись пощастило в руках потримати. Легендарна «Малютка», легендарні люди! Мисник, коли повернувся з війни у рідне село, – груди в нагородах. ...Життя летіло. Сім’я, діти, робота. Хату будував. Гарне місце вибрав. Під лісом, до центру рукою подати. Є ставочок. Повітря цілюще. Що ще треба? За хатою яблуні посадив, у дворі – грушу. Пізні, й зелені-зелені! До кінця жовтня висять, зате через місяць – соком наливаються, наче медом. Такий тут був рай, що життя здавалося вічним. У селі газ почали прокладати – Мисника не обійшли. Вже й зими не страшні!.. Але доля відібрала у Василя Харитоновича одного з синів, дружину. Другий син його, Володя, аж у Нижній Новгород заїхав.

Тож сам дід-підводник господарював у домі. Та підійшов і його час… Легше усього було спадкоємцю продати хату і не мати мороки. Залишити – швидко все розкрадуть, вікна повиймають і двері поламають. Син Василя Харитоновича обрав інший варіант: нехай переїздить у батьківську хату молода вчителька – Наталія Мелашич з чоловіком і синочком. За проживання – плати ніякої. А він, Володимир Мисник, спокійно житиме в Нижньому Новгороді. Може, як вийде на пенсію, в село повернеться. Сказав про це сільському голові Володимиру Миколайовичу Бездушному, а той поговорив з сім’єю Мелашичів.

– Нам така пропозиція сподобалася, – розповідає Наталія. – Ми наймали інший дім, але тут краще: газ у хаті, та й затишніше. ...Йдемо з нею городами зі школи. Наталія Володимирівна – завуч з позакласної роботи, ще й уроки читає.

– Знаєте, спочатку ми з Василем не думали в хаті робити ремонт. Але потім поклеїли шпалери, прикрасили піч. Зламався паркан –

поставили новий. На городі порядок навели. У хаті гарно. Навіть комп’ютер є. Малий Давид, хоч і другокласник, але вже розуміється з ним... Що ж, у Василевій хаті знову живе Василь. Не Мисник, а Мелашич, та не в тім річ. Головне, що теж роботящий, бережливий. Працював він у лісгоспі, але далеко добиратися на роботу, от і попросився в рідний колгосп… Сьогодні привітний день. За хатою білизни багато сохне. Заносить її в хату господиня – сонцем пахне. Як сільська вчителька, Наталія Володимирівна має комунальні пільги. Але... тільки на папері. Хата Мисникова значиться, отже, й пільг ніяких! За газ, електроосвітлення платять стовідсотково! Якщо ж розібратися, чи є право відбирати у неї законні пільги? ...А Мисник чомусь довго не озивається з Нижнього Новгорода. Певно, Володимир не хвилюється про долю батьківської хати, бо не сумнівається, що Мелашичі доглядають її, як свою. с. Рибинськ Корюківського району

Зоя ШМАТОК Фото автора Наталія з сином Давидом ідуть додому

ВИ К Л И К И ДО СУД У Новозаводський районний суд м. Чернігова повідомляє, що відкритий розгляд цивільної справи за позовом прокурора Чернігівського району в інтересах держави в особі ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії – Чернігівського відділення №7903 до Марченко Лариси Володимирівни, Клюєва Володимира Володимировича, Поплигіна Дмитра Вікторовича про стягнення заборгованості за кредитним договором відкладено на 12 листопада 2009 р. на 11.30, під головуванням судді Деркач О.Г., в приміщенні суду за адресою: м. Чернігів, вул. Мстиславська, 17, каб. 6. Для участі у справі як відповідач викликається Поплигін Дмитро Вікторович (останнє відоме місце проживання: Чернігівський район, с. Пакуль, вул. Садова, 13). Суд одночасно повідомляє, що з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи, тому у випадку неповідомлення про причини неявки Поплигіна Д.В., повідомленого належним чином, або

причину буде визнано судом неповажною – суд вирішить справу на підставі наявних у ній даних та доказів (постановляє заочне рішення). Чернігівський районний суд в порядку частини 9 статті 74 ЦПК України викликає в судове засідання на 20 листопада 2009 року на 8 год. 30 хв. відповідача Грабовецького Андрія Валерійовича, який зареєстрований та мешкає за адресою: вул. Лозова, б.

2, с. Скорінець, Чернігівського району Чернігівської області; відповідача Кузьміна Сергія Миколайовича, який зареєстрований та мешкає за адресою: вул. П’ятницька, буд. 90, кв. 45, м. Чернігів; відповідача Губеню Олену Андріївну, яка зареєстрована та мешкає за адресою: вул. Лозова, буд. 21, с. Скорінець, Чернігівського району Чернігівської області, у цивільній справі за позовом прокурора Чернігівського району в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до Гра-

бовецького Андрія Валерійовича, Кузьміна Сергія Миколайовича, Губені Олени Андріївни про стягнення заборгованості за кредитним договором. Судове засідання відбудеться у приміщенні суду за адресою: вул. Воровського, 4, м. Чернігів, під головуванням судді С.П. Меженнікової. Суд одночасно повідомляє, що з опублікуванням оголошення про виклик відповідачі вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи, тому у випадку неповідомлення про причини неявки Грабовецького Андрія Валерійовича, Кузьміна Сергія Миколайовича, Губені Олени Андріївни, повідомлених належним чином, або якщо причину неявки буде визнано судом неповажною, справу буде розглянуто за їхньої відсутності на підставі наявних у ній даних та доказів. Новозаводський районний суд м. Чернігова повідомляє, що судовий розгляд цивільної справи за позовом

ЗАТ «ОТП Банк» до Звягінцевої Наталії Євгенівни про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет застави відкладено на 18 листопада 2009 року на 15 год. 30 хв. Справу буде розглянуто в приміщенні суду за адресою: м. Чернігів, вул. Мстиславська, 17, під головуванням судді Ченцової С.М. (каб. № 14). Для участі у справі як відповідач викликається Звягінцева Наталія Євгенівна (останнє відоме місце проживання: с. Павлівка, Чернігівський район, вул. Попудренка, б.1). Одночасно повідомляємо, що з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи, тому у випадку відсутності відомостей про причини неявки Звягінцевої Наталії Євгенівни, повідомленої належним чином, або причину буде визнано судом неповажною - суд вирішить справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

ПРОГНОЗИ ПОГОД НІ М А П И

10.11

ГІД Р О М Е Т Ц Е Н Т Р П ОВІД О М Л Я Є

10-го листопада на погоду впливатиме циклон з Південного Заходу. Хмарна погода з проясненнями, вдень місцями невеликий дощ, вранці слабкий туман. Вітер південно-східний 5–10 м/сек. Температура повітря 5–10, по Чернігову 7–9 °C. 11-го та 12-го листопада – хмарна погода з проясненнями, часом дощ, місцями туман. Вітер південносхідний 5–10 м/сек. Температура вночі 2–7, вдень – 5–10 °C. Радіаційний фон по області: Щорс – 9, Чернігів, Покошичі, Ніжин – 11, Семенівка – 12, Прилуки, Остер – 13 мкр/год. Температура води в Десні 4,6 градуса.

t,°C 2 6 вітер 4 5 напр. пд-сх пд-сх тиск 749 мм рт. ст.

Щорс Щ орсс ор

Ч Чернігів t,°C 1 6 вітер р 4 5 апр. р сх пд-схх напр. тиск 747 мм рт. р ст.

Корюківка Корю каа

t,°C 2 6 вітер в р 4 5 напр. н р пд-сх пд-сх д-сх мм рт. тиск 750 м т. ст.

t,°C

2 6 4 5 напр. р пд-сх пд-сх тиск 749 мм м рт. ст.

Чернігів

Чернігів t,°C 6 9 вітер р 5 5 напр. р пд-сх пд-схх тиск 740 мм рт. р ст..

Корюківка Корю каа

9.11.2009 13:06

t,°C 6 8 вітер р 5 6 напр. р пд-сх пд-сх д-сх тиск 743 мм м рт. р . ст.

КАЛЕНДАР

t,°C

7 9 5 6 напр. р пд-сх пд-сх тиск 742 мм м рт. ст.

Н Ніжин вітерр

t,°C C 7 9 6 вітер р 5 напр. р пдпд-сх пд-сх тиск 742 мм рт. ст.

12.11

t,°C 6 8 вітер 5 3 напр. пд-сх пд-сх тиск 743 мм рт. ст.

Щорс Щорс

Чернігів t,°C 7 9 вітер р 5 3 напр. р пд-сх пд-сх тиск 741 мм рт. р ст.

10 листопада 2009 року минає 5 років з дня смерті

Олександра Петровича АЛІЙНИКА.

t,°C 6 8 вітер 5 6 напр. пд-сх пд-сх тиск 743 мм рт. ст.

Щорс Щорс

Світлу пам’ять бережемо у серцях

З Н І М О К І З С У П У Т Н И К А N O A A -1 8

Ніжин Ніжи Ніж Н іжин іж жин ин вітерр

t,°C C 3 7 5 вітер вітер 4 пд-сх напр. р сх тиск 749 мм рт. ст.

11.11

№ 18 (27957) 10 листопада 2009, вівторок

Сьогодні Сонце зійшло о 7 год. 04 хв., зайде о 16 год. 19 хв. День триватиме 9 годин 15 хвилин. Остання чверть 9 листопада. Місяць у Леві, Діві. За релігійним календарем сьогодні – мучениці Параскеви, нареченої П’ятниця. Мучеників Терентія, Неоніли і чад їх. Святителя Димитрія, митрополита Ростовського. Преподобного Феофіла Київського, Христа ради юродивого. Завтра – преподобномучениці Анастасії Римлянки. Преподобного Аврамія затворника та блаженної Марії, племінниці його. Мучеників Клавдія, Астерія, Неона і Феоніли. Преподобної Анни. День пісний. Іменинниками будуть: сьогодні – Максим, Неоніла, Нестор, Параска, Кирик; завтра – Анастасія, Марія, Клавдій, Ганна. Ц И М И Д Н Я М И Н АРОД ИЛИСЯ

10.11

Німецький реформатор Мартін Лютер (1483), російський авіаконструктор, тричі Герой Соціалістичної праці Андрій Туполєв (1888), радянський математик і механік, головний теоретик космонавтики Мстислав Кєлдиш (1911), конструктор відомої автоматичної зброї Михайло Калашніков (1919)

11.11

Металург, засновник Обухівського заводу Павло Обухов (1820), російський письменник Федір Михайлович Достоєвський (1821), український письменник-сатирик Остап Виш ня (1889), радянський актор естради, виконавець ролі Штепселя (дует «Тарапунька і Штепсель») Єфим Березін (1919)

Корюківка Корю ка

t,°C 6 8 вітер р 5 3 напр. н р пд-сх пд-сх -сх тиск 744 мм м рт. р ст.

t,°C 6 9 2 Ніжин вітерр 6 Н напр. р пд-сх пд-зах тиск 743 мм м рт. ст. t,°C C 7 9 3 вітер р 5 напр. р пдпд-сх пд-зах Прилуки П рилуки тиск 743 мм рт. ст.

Н Е С П Р И Я ТЛ И ВІ Д НІ У Л И СТ О П А ДІ

10, 20, 30 РЕКЛАМА

ЗДАЮТЬСЯ В ОРЕНДУ

офісні та складські приміщення

Тел.: 975-146, 0-50-413-18-85

У колективі податківців Чернігівщини його пам’ятатимуть як досвідченого керівника, вмілого організатора, добру та чуйну людину. Він пішов із життя несподівано, коли попереду ще було багато планів і сподівань. Упродовж багатьох років обіймав відповідальні державні посади у Городнянському районі та на Чернігівщині. У 1970 році Верховна Рада СРСР відзначила заслуги Олександра Алійника медаллю «За доблесну працю».

7

Протягом шести років Олександр Петрович піклувався про захист населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС – очолював управління обласної державної адміністрації. У 1996 році О.П. Алійника призначили головою Державної податкової адміністрації в Чернігівській області. За час роботи на цій відповідальній посаді багато зробив для зміцнення кадрового потенціалу податкової служби Чернігівщини та створення її матеріальної бази. Його внесок оцінений високим званням «Заслужений економіст України». Не уявляючи себе без колективу, без роботи, Олександр Петрович продовжував працювати й тоді, коли мав повне право на заслужений відпочинок. Упродовж трьох останніх років життя очолював Чернігівську обласну раду Всеукраїнської профспілки працівників органів Державної податкової служби. Олександр Петрович жив для людей, був зразковим наставником, колегою, другом, сім'янином. Світлу пам’ять про Олександра Петровича Алійника назавжди збережемо в наших серцях. Колектив Державної податкової адміністрації в Чернігівській області

Пять лет светлой памяти

Александра Петровича АЛЕЙНИКА 14.02.1940 – 10.11.2004

Пять лет прошло, как улетел Из своего гнезда ты в теплые края, Но боль утраты не прошла, И сердцем эту смерть приять нельзя. Умом понять все это невозможно, И время не излечит эту боль, Ведь без тебя так одиноко, сложно, Узнать, увидеть если б ты все мог... И все-таки неправда, ты не умер, Лишь рядом с нами перестал ты быть, Ведь тот, кто знал тебя в той, прошлой жизни, Не сможет никогда тебя забыть. Родные, близкие, друзья

Колектив управління містобудування та архітектури облдержадміністрації висловлює щире співчуття Валентині Станіславівні Гонці з приводу передчасної смерті чоловіка. Контрольно-ревізійне управління в Чернігівській області висловлює глибоке співчуття начальнику управління в Чернігівській області Василю Васильовичу Шолоху з приводу тяжкої втрати – смерті матері Ніни Михайлівни. Колектив ДП МВС України "Чернігів – Інформ – Ресурси" висловлює глибоке співчуття Олександру Григоровичу Носенку з приводу тяжкої втрати – смерті батька.

cmyk

8

НОВИНИ

№ 18 (27957) 10 листопада 2009, вівторок

ПЕРЕДПЛАЧУЙТЕ

ЖИВОПИС

«Деснянську правду – вільну» на І півріччя 2010 року

І ВИГРАВАЙТЕ

цінні призи!

Копії передплатних абонементів або квитанції про оплату на І півріччя 2010 року надсилайте до 30 грудня 2009 року за адресою: 14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, 62 (3-й поверх). Дата відправлення визначається за поштовим штемпелем на конверті. Розіграш призів відбудеться 18 січня 2010 року. Результати акції будуть опубліковані в газеті «Деснянська правда – вільна» від 21.01.2010 р. УВАГА! Не відкладаючи «на потім», передплачуйте «Деснянську правду – вільну» (передплатні індекси вказуйте правильно) на І півріччя 2010 року і надсилайте нам квитанції.

Приз наступного тижня – набір посуду! Чудові призи розігруватимуться щотижня – і кожного четверга читачам буде відомо ім’я переможця.

Не гайте часу, вирушайте до вашого поштового відділення. Нагадуємо, всі надіслані вами квитанції після тижневих розіграшів візьмуть участь у Великому підсумковому розіграші призів.

49086 10

Тетяна Тимошенко. Ім’я художниці стає дедалі відомим серед чернігівців: фахівців і шанувальників мистецтва. Серед робіт, які представлені на виставці в Чернігівській обласній науковій бібліотеці ім. В.Г. Короленка, найбільше захоплює природа...

...дзвінкі, наповнені сонцем гурзуфські етюди, що написані на творчій дачі, і «мовчазні», замислені краєвиди-картини. В них глибоко і тонко переданий стан природи, її настрій. Квіти – яскраві, розкішні, сором’язливі – найчастіше приносять людям радість. І цією радістю щиро, від усієї душі ділиться Тетяна Тимошенко. У всіх роботах художниці присутнє сонце і відповідно яскравий колір, бо вона сама – усміхнена, радісна. Її сонячні картини дуже схожі за колоритом на розписи Хохломи, Федоскінські мініатюри... Таїсія НЕМИРІВСЬКА

Л І Т Е РАТ У Р Н І Ч И ТА Н Н Я

Клуб, де можна обмінятися ДУМКАМИ

5 листопада у книгарні «Інтермеццо» відбувся літературний вечір. Всі бажаючі могли прочитати свої вірші, прозу – щось своє, веселе, сумне й водночас правдиве.

1

Деснянська правда – вільна

Вона живе У ТВОРЧОСТІ

Ц

е наштовхувало на роздуми про життя, кохання. Сама знаю, як нелегко «ділитися» власною творчістю перед незнайомими людьми.

– Це свого роду клуб, який орієнтований на літературну творчість у всіх її проявах, де прогресивні особистості нашого міста можуть також обговорити гострі проблеми суспільства, обмінятися думками, – розповідає Олександр Щерба.

ДОСТАВНА КАРТКА-ДОРУЧЕННЯ

Тетяна СКРИПКІНА Фото автора

49086

ПВ місце літер.

Деснянська правда – вільна Вартість

передпл. переадрес.

ПЕРЕДПЛАТНІ ІНДЕКСИ:

четверговий випуск –

49088

триразовий –

ВАРТІСТЬ ПЕРЕДПЛАТИ:

Випуск Триразовий Триразовий (пільговий) Четверговий

1 міс.

6,58 5,35 3,65

Деснянська правда – вільна

39 грн. 48 коп. Кількість грн. коп. комплектів

49086 3 міс.

19,74 16,05 10,95

1

триразовий пільговий –

6 міс.

39,48 32,10 21,90

49087

12 міс.

78,96 64,20 43,80

Засновник – ТОВ «Редакція газети «Деснянська правда». Реєстраційне свідоцтво ЧГ № 444-93Р від 23.07.2009 р. Видавець – ТОВ «Редакція газети «Деснянська правда». Головний редактор Лариса МІЛОВА. Перший заступник головного редактора Леся КОШЕЛЬ. Тел. 678-200. Заступник головного редактора Петро ГРОМОВИЙ. Керівник відділу зв’язків з громадськістю Володимир ЛИСЕНКО. Тел. 4-44-42. Відповідальний секретар Віталій АДРУГ. Тел. 4-21-92. Тел. 4-44-42. Телефони відділів редакції: суспільно-політичних питань: 4-22-71; економіки: 4-41-36; соціальних питань: 4-44-12; гуманітарної сфери: 4-44-12; реклами: 4-40-07. Факс: 4-21-92, 4-40-07. Комп’ютерна верстка та дизайн: Олександр БОЖОК, Ганна ЗЕВКО, Світлана КУЗЬМЕНКО. Коректори: Альона ШЕВЧЕНКО, Олександр ФАЛЬЧЕВСЬКИЙ, Світлана СОКОЛ.

Адреса редакції: 14000, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 62, 3-й поверх. Веб-сайт: www.dponline.cn.ua. Електронна пошта: despravda@ukr.net. Віддруковано у ВАТ «РВК «Деснянська правда», 14000, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 62. Газета виходить тричі на тиждень (вівторок, четвер, субота). Тираж тижня – 31 684. Розповсюджується по передплаті. Редакція не завжди поділяє погляди авторів публікацій. Відповідальність за достовірність інформації та реклами несуть автори та рекламодавці. Знаком позначені матеріали рекламного змісту. Листування з читачами – тільки на сторінках газети.