П Е Р Е Д П Л АТА–2 0 10
Ніна Іванівна Кашпур із села Ловинь Ріпкинського району передплатила нашу газету на ІІ півріччя 2009 р. і...
ВИГРАЛА ПРИЗ!
№ 15 (27954) 3 листопада 2009, вівторок
ВІЛЬНА ЧЕРНІГІВСЬКА ОБЛАСНА ГАЗЕТА
Кабмін встановив
ЦІНИ НА ЛІКИ І МАСКИ
ЗАСНОВАНА У СІЧНІ 1838 РОКУ
http://www.dponline.cn.ua e-mail: despravda@ukr.net
Н ОВ О СІЛ Л Я
За призом до нашої редакції приїжджала донька Ніни Іванівни Наталія Григорівна Ревун, і запевнила, що їхня сім’я обов’язково передплатить нашу газету на І півріччя 2010 року, і буде чекати розіграшу призів!
та
виділив 6 млн. метрів марлі з резерву
ПЕРЕДПЛАЧУЙТЕ
К
За матеріалами «ЛІГА», УНІАН
стор.3
«Деснянську правду – вільну»
на І півріччя 2010 року
Фото Віктора КОШМАЛА
абінет Міністрів встановив граничні оптововідпускні та роздрібні ціни на окремі лікарські засоби і вироби медичного призначення. Постанова прийнята задля стабілізації цінової ситуації на ринку лікарських засобів і виробів медичного призначення на період епідемії грипу А/Н1N1. Зокрема, згідно з переліком, гранична оптововідпускна ціна маски одноразового використання становить 0,73 грн., а роздрібна – 1 грн. Гранична оптововідпускна ціна марлевої маски багаторазового використання – 1,1 грн., роздрібна – 1,5 грн. Погонний метр марлі має коштувати оптом не більше 1,45 грн., а у роздріб – 2 грн. Оптово-відпускна ціна, зокрема, на Аміксин складає 39,6 грн. (таблетки по 0,125 мг №3) роздрібна – 55 грн., Таміфлю – 250,92 та 348,5 грн. відповідно (капсули по 75 мг №10), Арбідол 32,61 та 45,00 (таблетки по 0,1 г №10), Мазь оксолінова – 6,16 та 8,5 грн. відповідно (туба 10 г). Гранична оптова ціна шприца одноразового має бути не більше 0,51 грн., роздрібна 0,7 за штуку, пари рукавичок 0,73 грн. та 1 грн. відповідно. Згідно з розпорядженням, Міністерство охорони здоров’я може вносити зміни до переліку за погодженням з Мінекономіки. Крім того, Кабмін прийняв рішення розбронювати з мобілізаційного резерву марлю медичну в обсязі 6 млн. метрів для виготовлення профілактичних масок, що зберігається на центральних складах Міністерства охорони здоров’я, базах спецмедпостачання МОЗ Автономної Республіки Крим, головних управлінь, управлінь охорони здоров’я обласних та Київської міської держадміністрацій.
Ордери на
І ВИГРАВАЙТЕ цінні призи!
Про умови акції, вартість передплати та передплатні індекси –
стор.8
Зміни курсів валют (НБУ) станом на 3 листопада
107 КВАРТИР
USD EUR RUB
За статистикою, в Україні від інфекційних захворювань (окрім ГРВІ) щорічно помирає в середньому близько 20 тис людей, тобто майже 55 за добу
вручила в Чернігові Юлія Тимошенко
У
ряд продовжує втілювати в життя антикризову програму для будівельної галузі. Про це повідомила Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко під час вручення ордерів на квартири новосельцям будинку по вул. Курсанта Єськова, 14-а, у місті Чернігові. Виступаючи перед новосельцями Юлія Тимошенко відзначила, що сьогодні в Чернігові введено в експлуатацію перший житловий будинок у рамках реалізації урядової програми щодо поліпшення житлових умов. «Ми здаємо будинок, збудований у межах нашої антикризової програми, і вручаємо сьогодні ордери на 107 квартир людям, які стоять десятки років на квартирному обліку», – підкреслила Прем’єр-міністр. За словами Юлії Тимошенко, ордери на квартири отримали, зокрема, інваліди, чорнобильці, вчителі, лікарі і багатодітні родини.
Прем’єр-міністр повідомила, що загалом по Україні за цією програмою будуть зведені будинки на 5 тисяч квартир. Як підкреслила Юлія Тимошенко, продовження реалізації цієї урядової програми дозволить скоротити квартирні черги, які залишилися ще з часів Радянського Союзу. «Коли я вам вручала ордери від квартир, я почула, що хтось стояв у черзі 30 років, хтось 35, а хтось 25 років. І це дуже добре, що всі ви дочекалися цього дня, цього моменту», – зазначила Прем’єр-міністр. Юлія Тимошенко оглянула квартири в будинку та побажала новосельцям затишку в оселі та родинного щастя. Також Глава Уряду подякувала будівельникам, які зводили цей будинок, та вручила їм почесні грамоти Кабінету Міністрів за вагомий особистий внесок у забезпечення розвитку будівельної галузі.
Н ЕЗВИ Ч А Й НІ ВЧ И Н К И ЗВИ Ч А Й Н И Х ЛЮД Е Й
ПАМ’ЯТНИК М и вже звикли, що в кожному селі є пам’ятник землякам, які не повернулися з війни. Стоїть він і в Сахутівці, у самому центрі. Його не замовляли десь у великих майстернях. Творець свій – сільський скульптор Віталій Георгійович Верещака.
стор.4
долар США 7,9930 b –0,0070 євро 11,8296 b –0,0008 російський рубль 0,2752 a +0,0025
ЗА ХАБАР
затримали ще одного посадовця
29 жовтня викрито факт одержання хабара в сумі 900 доларів США одним із керівників органів екологічного контролю Чернігова. Із заявою про вимагання хабара за дозвіл на поновлення виробничої діяльності цеху до УСБУ в Чернігівській області звернувся місцевий підприємець. Того ж дня посадовця затримали в його служ-
бовому кабінеті. Прокуратура Чернігівської області порушила кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.368 Кримінального кодексу України (одержання хабара службовою особою, яка займає відповідальне становище, поєднане з вимаганням хабара). Прес-служба прокуратури Чернігівської області
П А М ’Я Т Ь
НЕ В СИЛАХ ЗАБУТИ
Т
ак швидко плине час… Змінюються люди, смаки, звички. В умовах буденного життя лихоліття минулого відходять на другий план. З’являються нові проблеми, нові події. Та ніколи не
стерти з пам’яті подвиги тих людей, які ціною власного життя захищали Батьківщину від загарбників. Своїми спогадами про відомого розвідника, Героя Радянського Союзу Кузьму Гнідаша поділилась з чита-
чами «Деснянки» мешканка Чернігова Віра Новодід.
стор.5
cmyk
2
№ 15 (27954) 3 листопада 2009, вівторок
НОВИНИ
Т В А Р И Н Н И Ц Т В О: В І Д Р О Д Ж Е Н Н Я Г А Л У З І
МЕНСЬКЕ ПЛЕМПІДПРИЄМСТВО: генетика, технологія, результат Зі вступом України до СОТ гостро постало питання конкурентноздатності нашої продукції. А це – нові підходи до аграрного ринку, що відповідають європейським вимогам до якості та безпечності продукції. В перехідний період (протягом 2008-2012 років) діятимуть правові норми Євросоюзу. У березні ц.р. розпочато проект регулювання безпечності в харчовому ланцюзі, за яким у нашій державі буде здійснено ряд заходів, спрямованих на виробництво якісної продукції та надходження її на внутрішні і зовнішні ринки. Підтримано щонайменше шість оптових ринків фермерського типу в пілотних областях.
А
ле в Україні досі немає тваринницьких підприємств, сертифікованих за вимогами Єврокомісії, жодної національної установи, яка б могла надати кваліфіковану інформацію щодо вимог СОТ. Виходячи з цього і зважаючи на роль області, як другої за наявністю сільгоспугідь в Україні, на базі Чернігівського інституту АПВ (директор – кандидат сільськогосподарських наук Володимир Гуменний), як наукововиробничого центру з інноваційного забезпечення Української академії аграрних наук, створено науковий центр консультативної підтримки агровиробників в умовах адаптації до вимог СОТ. До плідної роботи залучені фахівці з різних наукових закладів України, які мають досвід запровадження ринкових вимог, участі в міжнародних проектах технічної підтримки, і на практиці володіють інформацією щодо вимог Єврокомісії за кожним напрямком виробництва харчової продукції. Першочергове завдання центру – підготовка та реалізація програми селекційно-племінної роботи. Вона передбачає тісну співпрацю із ВАТ «Менське племпідприємство» та Укрплемоб’єднанням щодо формування конкурентноздатного тваринництва в регіоні. Перше успішно працює на ринку відродження тваринництва в Чернігівській, Київській та Сумській областях. Інші фірми теж пропонують матеріали й обладнання для осіменіння корів. Але їхні послуги не гарантовані. Деякі господарники користуються ними, бо коштують вони дешевше. Або використовують доморощених плідників невідомо якого походження. Потомство Від них потомство не дає ні великого молока, ні м’яса, є розсадником хвороб. На лікування витрачається більше коштів, ніж на пункти штучного осіменіння. Хто співпрацює з менчанами, одержує здо-
ровий молодняк, високі надої. Якісна продукція має попит на ринку. Щоб утвердитись на ньому, будують доїльні зали з комп’ютерним забезпеченням, сучасними молокопроводами тощо. У досягненнях Менського племпідприємства, безперечно, вагома заслуга голови правління, досвідченого фахівця Миколи Костенка. Господарствам постачають високоякісний селекційний матеріал від плідників зарубіжної та вітчизняної селекцій для пунктів штучного осіменіння. Створили потужну виробничу базу. Закупили 27 плідників, з яких 11 австрійської симентальської породи. Майже всі вони високо оцінені за якістю нащадків. Їхні "дочки" за однакових умов годівлі й утримання за лактацію дають майже 1000 кілограмів прибавки молока, в якому високий вміст жиру і білка. Продуктивність таких корів – 9,5-14 тисяч кілограмів молока за рік. М’ясна – здоровий молодняк, півторакілограмові середньодобові прирости, висока забійна вага. Розширюється географія господарств, які завдяки сучасній генетиці виробляють якісне молоко і м’ясо. Менське племпідприємство – організатор і учас-
ник традиційних обласних конкурсів операторів по відтворенню сільгосптварин. На базі Чернігівського агровиробничого інституту відбувся вже двадцять п’ятий конкурс. Його учасники продемонстрували глибокі знання і практичні навички. Переможцем став Олександр Акулят, оператор Менського племпідприємства, якому присуджено перше місце. Він нагороджений Почесною грамотою головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації та асоціації «Чернігівоблплемресурси», стрічкою переможця з врученням грошової премії. Друге і третє місця поділили Олександр Любенко і Наталія Литвинова, оператори агрофірми «Полісся» Козелецького і СТОВ «Авангард» Бахмацького районів. Кращим у конкурсі по штучному осіменінню свиноматок визнаний Володимир Череп, оператор ТОВ «Агрікор» Прилуцького району. За досягнення високих показників відтворення стада великої рогатої худоби, професіоналізм у роботі нагороджені Почесними грамотами з врученням грошових премій Юрій Власюк (ТОВ «Світанок» Бобровицького), Раїса Палій (СТОВ «Галайбинське»
Борзнянського), Ніна Липовецька (ТОВ «Журавка» Варвинського), Ганна Тимошенко (ТОВ «Бурівське» Городнянського), Юрій Пабот (ЗАТ «Кремінь» Ічнянського), Микола Кравець (ТОВ ім. Стратилата Носівського), Ганна Химич (ТОВ «Зоря» Ріпкинського), Інна Касян (СВК «Полісся» Чернігівського), Валентина Кушніренко (ТОВ «Дружба-нова» Варвинського) та ін. Після обласного, на базі будинку відпочинку «Сосновий бір», що в Донецькій області, відбувся 25-й Всеукраїнський конкурс. Нашу область представляли оператори по відтворенню великої рогатої худоби з ВАТ «Менське племпідприємство» Олександр Акулят, який виборов четверте місце, та Володимир Череп із ТОВ «Агрікор» Прилуцького району, котрий увійшов у десятку кращих фахівців, які займаються відтворенням у свинарстві. Добрий багаж знань спеціалістам з ведення племінної справи дає Броварська школа підвищення кваліфікації, з якою успішно працює Менське племпідприємство. Її директор Ольга Шафарук щорічно бере участь в обласному конкурсі і запрошує його учасників на навчання. З участю Ольги Георгіївни для операторів і зооветспеціалістів підготовлені посібники «Основи штучного осіменіння і ветеринарно-зоотехнічного контролю відтворення стада» та «Інструкція зі штучного осіменіння корів і телиць». На фермах господарств нині функціонує 21 доїльний зал, у стадії спорудження – 30. Введення їх у дію дозволить виробляти близько 40 відсотків молока, яке відповідатиме євровимогам. Поряд із цим зміцнюється кормова база і виробнича. А високопродуктивне стадо професійно допоможе сформувати Менське племпідприємство. Микола КОХАН Фото Ігоря КУЗЬМЕНКА Козелецький район
ВИЗВОЛИТЕЛЮ БІЛОРУСІ від Президента Олександра Лукашенка
Фронтовик, колишній учитель географії Носівської СШ №1 Микола Наливайко брав участь у визволенні Білорусі від німецькофашистських загарбників. Завершивши операцію «Багратіон» під Бобруйськом, радянські війська вщент розгромили гітлерівців, 30 тисяч вояків узяли в полон. Фронтові дороги Миколи Наливайка пролягли з Білорусії в Польщу і Німеччину, де він і зустрів Перемогу.
В
ідзначаючи 65-річчя визволення республіки Білорусь і День Незалежності, сябри не забули своїх героїв. І Наливайка в тому числі. На його адресу надійшли солдатський лист – трикутник із печаткою військово-польової пошти, щире вітання з національним святом і ювілейна медаль від Президента дружньої держави Олександра Лукашенка. Дорогу нагороду Миколі Феодосійовичу вручила голова Носівської районної ради Олександра Ляшенко. Добрим словом і квітами ветерана привітала колега, голова первинної ветеранської організації міської ЗОШ І-ІІІ ст. №1 Надія Фурса. Микола КОХАН
ЕПІДЕМІЯ
Від грипу в Україні вже ПОМЕРЛО
64 ОСОБИ таном на ра-
С
нок 2 листопада в Україні від грипу померло 64 особи. Про це на Погоджувальній раді повідомив перший віце-прем’єрміністр України Олександр Турчинов. За його словами, до медичних закладів за допомогою звернулися 191 тис. українців, з яких 7,5 тис. госпіталізовано.
У ніч з неділі на понеділок в аеропорт «Бориспіль» прибуло
300 ТИСЯЧ ДОЗ противірусного препарату «Таміфлю»
В
антаж був доставлений безпосередньо від виробника – швейцарської фірми – до одержувача – Міністерства охорони здоров’я України. Літак зустрічали Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко і міністр закордонних справ Петро Порошенко. Під час розвантаження ліків в аеропорту «Бориспіль» Прем’єр заявила, що препарат «Таміфлю», який надійшов в Україну, буде переданий не в аптеки, а в лікарні країни, і видаватиметься хворим безкоштовно.
№ 15 (27954) 3 листопада 2009, вівторок
3
НАЩАДОК ГЕТЬМАНА побував на Чернігівщині Минулого тижня на Чернігівщині побував праправнук останнього гетьмана України Кирила Розумовського. Цього разу землю своїх пращурів відвідав граф Олександр Розумовський. Він приїздив на особисте запрошення відомого українського політика Миколи Рудьковського. Саме Микола Миколайович і супроводжував поважного гостя. Виявляється, граф Розумовський і Микола Рудьковський знайомі вже давно.
Р
дати Гетьманську столицю Батурин. Улітку там відкрили відреставрований палац Розумовських. Графа він так вразив, що той сказав: "Коли держава Україна скаже, що хоче повернути цей будинок, добре, я буду тут жити. Чому б і ні? Мені тут дуже добре." А згодом вже серйозно додав: «Те, що я бачив тут п’ять років тому і те, що бачу сьогодні – це дві великі різниці! Я не сподівався на реконструкцію такого рівня! Це неймовірно! Я в захваті! А на палац я не претендую!». Особливу увагу граф звернув на родинні портрети роду Розумовських,
ЕПІДЕМІЯ
Cтаном на 31 жовтня в Чернігові виявлено 23 випадки хворих на звичайний грип. Про це повідомили представники державної протиепідемічної комісії. Вони зазначили, що спостерігається зростання кількості захворювань на гострі респіраторні вірусні інфекції. Поки що рівень захворювань у Чернігові на 1% менший, ніж станом на цей період минулого року.
У Чернігові «СВИНЯЧОГО» ГРИПУ НЕМАЄ
Руслана ШИРАЙ
КОНТРОЛЬ
Д
колекція яких зберігається в палаці. Адже всі вони – лише копії, а оригінали зберігаються переважно у Відні – в родині графа. Користуючись нагодою, директор заповідника «Гетьманська столиця» Наталія Реброва попросила Олександра Розумовського подарувати кілька картин музею. Граф обіцяв подумати. Ще Олександр Андрійович був приємно здивований і кількістю екскурсантів, що приїздять в колишню резиденцію останнього гетьмана України. За словами Наталії Ребрової, щоденно палац відвідують майже тисяча осіб.
Фото Віктора КОШМАЛА
одина нащадків Розумовського живе у Відні (Австрія), але про своє родинне гніздо вони не забувають. Неодноразово Розумовські інвестували кошти у відновлення гетьманського палацу і за можливості відвідували Україну. Олександр Розумовський приїздить на Чернігівщину вже втретє. Вперше він побував тут у 1998 році. Ще раз приїздив п’ять років тому. Саме тоді в соборі Рiздва Богородиці, що в Козельці, вінчався його син Андрій. Тепер от Олександр Розумовський знову приїхав до України аби відві-
АПТЕКИ ПОЗБАВЛЯТИМУТЬ ЛІЦЕНЗІЙ за підвищення цін на маски та медикаменти
ержавна податкова адміністрація, Державна інспекція з контролю за цінами і Державна інспекція з контролю за якістю лікарських засобів з 2 листопада почнуть перевірки аптек на наявність затвердженого Міністерством охорони здоров'я обов'язкового переліку медикаментів, а також і рівня цін на ліки. «Під контроль беруться всі аптеки. Буде встановлений мінімальний пакет, який має бути в кожній аптеці, що стосується про-
філактичних засобів, ліків, а також масок, які захищають дихальні шляхи... Ціни мають залишитися на рівні тих, що були тиждень тому. Якщо в якійсь аптеці не буде потрібного набору ліків, захисних засобів, а крім того і профілактичних засобів, якщо буде хоча б на 1 копійку посунена вартість, у таких аптек будуть забиратися ліцензії», – сказала Юлія Тимошенко на селекторній нараді минулої суботи. «Я попереджаю всіх власників аптек, які за-
ймаються мародерством і нечесно деруть з людей гроші за ліки та медичні маски: використовувати біду неможливо. За кожний такий випадок аптеки позбавлятимуться ліцензії, порушуватиметься кримінальні справи», – наголосила Прем’єрміністр. Вона зазначила, що цілодобово працюватиме дві гарячі лінії кабміну 08-00-507-309 і Міністерства охорони здоров’я 044-200-07-80. Руслана Ширай
До речі, ні в Росії, ні в Україні нащадків Кирила Розумовського не залишилося. Олександр Розумовський мешкає у Відні. Його діти та онуки знають російську мову та ходять у православну церкву, а також мають незвичні для австрійців імена (діти: Андрій, Тетяна та Наталя, онуки: Анастасія та Олексій). «На жаль, ніхто з нас не володіє українською мовою», – сказав граф Розумовський. Але він сподівається, що його нащадки продовжать родинну традицію і приїжджатимуть на Чернігівщину. «Я і моя родина завжди із задоволенням від-
відуємо Україну, – сказав Олександр Андрійович. – Я радий, що в нас є така можливість, і дякую за це нашому давньому другу Миколі Миколайовичу». Микола Рудьковський товаришує зі славетною аристократичною родиною вже давно. Спочатку відомий український політик познайомився з сином Олександра Андрійовича – Андрій Розумовський і Микола Рудьковський разом вчилися у віденському університеті.
Сповнений вражень від побаченого, граф Розумовський пообіцяв повернутися на Україну. «Тут я відчуваю, що я вдома», – сказав він. На згадку про перебування Олександра Розумовського на Чернігівщині Микола Рудьковський подарував палацу Розумовського, Покровській церкві (Батурин), та Собору Рiздва пресвятої Бо городиці (Козелець) старовинні ікони. Єлизавета ЯСЬКО Фото Ярослава КАРАНДИ
Заходи ПРОФІЛАКТИКИ
Л
ікарі настійно рекомендують носити маску, уникати рукостискань, поцілунків і обіймів, близького контакту з хворими, а також триматися подалі від великих скупчень людей. Запобіжні засоби мають бути такі. Кашляючи або чхаючи, прикривайте рот хустками, які згодом викидайте. Якщо хустки немає, прагніть прикривати рот долонею. Регулярно і ретельно мийте руки. Якщо відчуваєте себе хворим – залишайтеся вдома і негайно викликайте лікаря або швидку допомогу. Не стійте і не сидіть поряд з людьми з ознаками респіраторної інфекції: нежиттю, кашлем, почервонілими очима тощо. Взагалі краще не виходити нікуди з дому, якщо
інфекція вже широко розповсюдилася. І ще раз нагадуємо, при найменших підозрах на важкий перебіг простуди, негайно викликайте лікаря. Хай краще виявиться, що у вас звичайнісіньке ГРЗ. Симптоми захворювання: – Інкубаційний період від 1 до 7 днів; – Раптове підвищення температури тіла більше 38° С, інколи захворювання може перебігати без підвищення температури тіла; – Біль у горлі, головний біль, фарингіт, кашель, утруднене дихання, біль у м’язах. – Інколи може бути блювота, діарея. При появі симптомів захворювання потрібно обов’язково звернутися до лікаря!
Якщо в сім’ї є хворі на грип: – Ізолюйте його в окреме приміщення (кімнату). – Обмежте доступ до хворого членів родини, осіб, що проживають з ним разом, крім тих, які доглядають за ним. – Під час спілкування з хворим надягайте маску (респіратор), яку потрібно змінювати кожні 4 години. – Після спілкування з хворим швидко та ретельно вимийте руки з милом, прочистіть носові ходи, прополощіть рота кип’яченою водою. – У хворого на грип має бути окремий посуд, рушник, засоби особистої гігієни. – Намагайтеся поліпшити повітрообмін у місці перебування хворого. Використовуйте для провітрювання двері та вікна.
ПЕРШ ЗА ВСЕ – ОЧИЩЕННЯ Й ВІТАМІНІЗАЦІЯ
П
рофілактика проти інфікування новим вірусом у кожної людини має бути спрямована на дві речі – на посилення роботи печінки і вітамінізацію вітаміном А, наголошують лікарі. «Більше за все вітаміну А в моркві та гарбузі. Їх потрібно постійно вводити в раціон. Гарбуз краще за все запікати в духовці, присипавши цукром, але в жодному разі не медом (мед високої температури не любить – фруктоза перетворюється дуже швидко на канцерогенну
речовину)», – радять лікарі. Коли гарбуз потрапляє в організм – це і джерело вітаміну А, і одночасно клітковина, яка в кишечнику збирає токсини. Лікарі рекомендують також вживати масло обліпихи і шипшини, які продаються в аптеках – по 15–20 крапель кілька разів на день у салатах, з їжею. А ще запастися цілісним вівсом. Пийте вівсяний відвар. Для цього 2–3 столових ложки вівса на півтора літра води, прокип’ятіть 30–40 хвилин. До гарячого відвару додайте родзинки і
курагу. Овес – це серцеві глікозиди. Це підживлення серцю – воно починає активніше працювати, більше подавати крові до печінки і нирок, і організм очищається краще, стверджують медики. Ще можна вживати насіння розторопші – це потужний гепатопротектор, – додайте їх по чайній ложці в їжу. Таким чином, печінка починає працювати краще, кажуть лікарі. І звичайно, традиційні цибуля і часник... Ці овочі не дають мутувати вірусу грипу, який вже потрапив в організм.
cmyk
4
№ 15 (27954) 3 листопада 2009, вівторок
Н ЕЗВИ Ч А Й НІ ВЧ И Н К И ЗВИ Ч А Й Н И Х ЛЮД Е Й
ПАМ’ЯТНИК ` Поч. на 1-й стор.
Ц
ій незвичайній людині нині б виповнилося 85 років. Як не вистачає його всім! Не тільки дітям і онукам, а й односельцям, усім, хто знав і пам’ятає майстра, творця і просто людину. І все ж ювілей відзначили! Ініціатором свята пам’яті Верещаки став його молодший друг – заслужений працівник культури України, директор Корюківського історичного музею Олексій Васильович Бакута. У виставковій залі – творчість Віталія Верещаки: скульптурні роботи, малюнки, поетичні твори, фотографії, листи і документи з сімейного архіву. Для відвідувачів не вистачає місця. Здається, слід розсунути стіни. Стоїмо й чекаємо доньку Віталія Георгійовича Ніну. Їде з Мени. Ось і вона: гарна, розчервоніла, схвильована. Не може приховати радості: «Як добре, що не забули батька!». А він для неї – найкращий у світі. – Почнемо? – спитав Олексій Бакута. – Почнемо! Він став перед усіма, біля нього Борис Макиша. Із Сахутівки приїхав, співає гарно. Іван Погуляй взяв у руки акордеон. Вони разом заспівали пісню «Діти війни». Слова і музика Віталія Верещаки. Ми всі заніміли, ледве стримували сльози… – Віталій Георгійович цю пісню написав швидко, як мовиться, одним подихом, – слово попросив Борис Михайлович Макиша. – Ми вперше її виконували в Корюківці, у просторій першій школі, де зібрали всіх учителів району – ветеранів Великої Вітчизняної війни. Сиділи вони за столиками – чай, квіти. А я, повірте, дуже переживав. Пісню ми готувалися співати разом з Іваном Войтенком, але він захворів. А пісня ж – на два голоси!.. Допомагав мені автор слів і композитор. Ветерани слухали її стоячи, а потім усі квіти лягли до нас на стіл. – І ми з братом Дмитром виконували «Діти війни», – згадує Олексій Бакута. – Молоді були, зірки з неба знімали, мріяли про перемоги на фестивалях. І Верещака нам допоміг: ми скрізь вигравали гран-прі – в Україні, Білорусі, Росії. Ось яка це велична пісня!.. Незвичайна він був людина – Віталій Георгійович. Умів усе робити: викладати літературу в школі, косити, столярувати, тесля з нього був удалий, печі клав односельцям, грав на акордеоні і гармошці, писав вірші і музику, малював і робив скульптури. Такі талановиті і вмілі люди, кажуть, народжуються раз у сто років. Ніна Віталіївна, дочка, розповідала про батька з вели-
кою любов’ю, цитувала його вірші: Сахутівка, трасою хати, Був хутір не дуже давно, А зараз село небагате, Та нам найдорожче воно. Коли був живий Верещака, сахутівці не носилися з його талантом. Шанували як учителя і директора школи, завжди мали на іменини, родини, хрестини, весілля його віршовані вітання. Вважали, що так і треба, це норма сахутівського буття. Але потім зрозуміли, кого втратили. – Верещаки – незвичайні люди з діда-прадіда, – гордиться Ніна. Її прадід Олександр Олександрович був першим головою комітету бідноти. Він віддав свою землю під будівництво школи, посадив сосновий ліс. Багато хто не знає про це, дивується, чому це школа в Сахутівці не в центрі села, а далеченько. Любов до музики і пісні – в усіх Верещак. Старший брат Віталія – Олександр – грав на гармошці, сестри – на гітарах, а найменший – Володя
рші свої читав сам, виступала з ними часто й найменша донька Ніна. Не можна забути Верещакові поеми про фронтових друзів: «Фролов», «Естелла», «Шершньов», «Туз», про рід свій, діда і батька. До 85-річчя від дня народження Олександра Довженка Віталій Георгійович не тільки написав поему, а й намалював гарний великий портрет митця, під ним підпис: Чуб у нього білий, Ніби всипав іній. А з-під брів навислих, Як ріка ясні, Виглядають очі, Волошково сині, Ніби увібрали голубінь Десни. Цей портрет він подарував музею Довженка в Сосниці. Роботи Верещаки – унікальні. – Це тільки він так може! – не стримує захоплення його колишній учень Олександр Костючок. Та не тільки Довженка малював талановитий сахутівець. Тарас Шевченко у нього – теж як живий. Багато років при-
Із сімейного альбому Ніни Верещаки
Перебудова, Леніна не шанують. – Ех! – махнув рукою Верещака. Загорнув пам’ятник і закопав уночі на городі. Згадають – відкопають. Політика – справа проходяща. Жінки ж – вічні! Бюст коханій дружині – найкраще, що вдалося… Свій бюст він перероблював чотири рази. Взагалі любив, щоб людина була схожою на саму себе. Це ж життя! А от Титівну він розбив!.. Після втрати коханої дружини йому було дуже тяжко. Спробувала Ніна його забрати в Мену, до себе, але згодом мусила викликати так-
Пам’ятник у Сахутівці
– закінчив консерваторію, його син теж став професійним музикантом, а онук навчався у музичній школі... Ніхто не вчив Віталія Верещаку ні писати вірші, ні музиці, ні ліпити скульптури, ні малювати. Усе старався сам! Слабий я композитор без освіти, І скульптор без освіти, і поет. Життя мені не простелило квіти. Суворим був мій університет… Його поезією зачитувалися. Друкувався здебільшого в районній газеті «Маяк», ві-
крашає цей великий малюнок Будинок культури. І для школи малював, і для односельців. Стоять його пам’ятники невідомому солдату в Сахутівці, герою громадянської війни Олександру Гарнієру – в Корюківці, Героям Радянського Союзу Федору Стрільцю і Михайлу Лучку – в Наумівці. – Якось його попросили зробити пам’ятник Леніну, щоб встановити біля контори правління колгоспу ім. Горького в Корюківці, – згадують односельці. – І він натхненно взявся за діло... Але ніхто не поспішав забирати пам’ятник.
сі, щоб відвезти назад у село. Боліла душа – брався за перо і пензлі. Сусідка, однокласниця його дружини, Віра Титівна Андрощук, попросила Віталія Георгійовича зробити її бюст. Коли був готовий – Титівна руками сплеснула: «Георгійовичу! Що це ви мене такою старою зліпили! Зморщок стільки! Свою дружину молодою, а мене?! Не заберу!». Верещака розсердився і розбив бюст. А тут Ніна приїхала: – Що це в нас валяється у дворі?
– Титівна!.. Донька все зрозуміла. Віру Андрощук він такою бачить, а дружину – вічно молодою! – Батько любив нас – маму, трьох доньок, онуків – так, щоб ми не знали… А потім, як мама померла, він такі їй вірші писав! Ніби заповідав усім чоловікам: «Жінок треба любити живими і берегти!». У спогадах було багато теплоти. Олена Одерій, колишня учениця Віталія Георгійовича, згадала, як він уміло і терпляче ремонтував її старий баян і любив повторювати: «Якщо тобі довірили справу, за неї відповідай!». Олександр Костючок пам’ятає чудові лекції в клубі, де Верещака виступав без папірців. Борис Макиша розповів, як на районний огляд у Корюківку їхали сільські аматори зі своїм композитором на «кукушці», а додому поверталися пішки – двадцять кілометрів! Донька Ніна не могла не згадати останню зустріч з батьком: – Він написав поему про Кличка. Це ж гордість України! – повторював раз-у-раз. А тут по телевізору обіцяють транслювати його бій, не пам’ятаю уже з ким. Батько нервує: «Мені б кольоровий телевізор!». Ми привезли. Він такий радий! Відчув зле, як встановив антену… Прилітайте, пташки, прибувайте, люди, По весні прийдешній до моїх дверей. Трапитися може, що мене не буде, То не забувайте про моїх дітей. Жаль, у рідній Сахутівці й досі немає вулиці, яка б носила його ім’я. Раїса Малиш, яка працює у районній раді, сказала, що невже сахутівці не патріоти? А яким би чудовим можна зробити музей самобутнього митця в його рідній хаті! Це – вже бажання невтомного Олексія Бакути. Донька хоче видати книжку про батька. Усе, як кажуть, у наших руках. …А я повертаюся знову до пам’ятника невідомому солдату в Сахутівці, якого творив Віталій Верещака. У семидесяті, коли цей солдат став на постамент, тодішній голова сахутівського колгоспу вмовив сільського скульптора підписатися в отриманні грошей за роботу: «П’ятсот карбованців на дорозі не валяються. Щось для школи купите, чи фарби». Махнув Верещака рукою і підписав, не дивлячись. А там значилося не п’ятсот карбованців, а п’ять тисяч. Куди ж поділася різниця? Голова купив машину, та вона довго не жила – згоріла. Все, що даремне або обманом діється, часто йде за вітром, а справжня творчість живе довго. Зоя ШМАТОК м. Корюківка P.S. У музеї серед тих, хто вшановував самобутнього майстра, були юні літератори з гімназії. Вони слухали розповіді, затамувавши подих. Ростіть такими ж!
ПАМ’ЯТЬ
№ 15 (27954) 3 листопада 2009, вівторок
5
НЕ В СИЛАХ ЗАБУТИ Зі спогадів Віри Новодід про відомого розвідника Кузьму Гнідаша ` Закінчення. Початок на 1-й стор.
В тилу ворога
«У червні 1942 року у міжріччя Десни і Дніпра в декількох кілометрах від селища Остер Козелецького району висадився парашутний десант. Їх спеціально висадили на окупованій німцями території, адже це були розвідники Червоної армії. Командиром цього розвідувальнодиверсійного загону був Кузьма Гнідаш. Його тоді називали Кімом. У складі його загону було вісім чоловік. Ці люди мали вести розвідку в тилу ворога і всю отриману інформацію повідомляти командуванню по радіо. Також перед ними стояло завдання: організувати партизанські загони з місцевих жителів і разом з ними всіма доступними засобами руйнувати комунікації противника, що пов’язували його з фронтом. Для налагодження ефективної роботи розвідники мали встановити контакт з місцевими мешканцями. Адже, саме від них можна було отримати достовірну інформацію про те, що відбувається в населеному пункті, як поводиться противник. Пошук надійних і відповідальних людей тривав не один день. За цей час розвідники втратили свого товариша – Івана Кочубея. (Виконуючи бойове завдання, він натрапив на засідку поліцаїв. Був поранений, але в полон не здався. Вже помираючи, він підніс пістолет до скроні і вистрелив – Авт.).
Всі працювали на фронт
В тилу ворога загону Кіма вдалося вийти на справжніх патріотів і створити чітко діючу мережу розвідки. Завдяки цьому Кузьма Гнідаш отримував інформацію, як кажуть, з перших вуст. Також був налагоджений зв’язок із залізничниками. Вони передавали розвідникам потрібну їм інформацію. Володіючи відомостями про рух ешелонів через залізничні вузли, загін під командуванням Кіма підривав фашистські потяги. Робилося це на залізницях Бахмача, Прилук, Конотопа, Ніжина, Чернігова, Києва. А який обсяг робіт було проведено, коли готувався підрив мосту через
Дніпро, що біля Києва! Цей об’єкт для фашистів мав величезне стратегічне значення. Адже через нього рухались ворожі війська. Тому підрив мосту набагато уповільнив просування фашистських військ на нашу територію. Отримуючи від розвідників інформацію, Генеральний штаб Червоної армії корегував свої дії на різних фронтах.
«Ревізори» із Берліна
Також хочу згадати ще про один випадок – викрадення карти укріплення німецькими військами Києва з боку Дніпра. Щоб розробити план наступу, Генштабу Червоної Армії потрібна була інформація про сили противника. Отже, потрібно було якось викрасти карту у фашистів. Кім та його товариш Франкль Тесовський пішли виконувати це бойове завдання. Для цього вони, перевдягнувшись у форму німецьких офіцерів, проникли в комендатуру ворога. Туди вони прийшли під виглядом ревізорів із Берліна, перед якими стояло завдання перевірити карту укріплення. Обоє розвідників добре володіли німецькою мовою, тому у спілкуванні з німцями перешкод не виникло. Коли німецький офіцер віддав розвідникам карту, Кім вбив його в його ж кабінеті. За цей подвиг легендарного розвідника нагородили орденом Червоного Прапора.
З чернігівських будинків інформація йшла у Москву
Також Кім допомагав місцевим партизанським групам об’єднуватись у загони. Направляв до них з Москви фахівціврозвідників. Забезпечував партизанів раціями. Для передачі інформації в Генштаб в оселях місцевих мешканців організовувались так звані «точки-рації». Одна з них, наприклад, діяла в будинку №2, що по вулиці Будьонного в Чернігові. Там проживала родина Кирюш. Організував цю точку чернігівець Олександр Михайленко. Він був довіреною особою Кіма. Москвич Михайло Панфілов передавав інформацію в Генштаб.
«Тікайте! Можливо, хоч так врятуєтесь»
У 1942 році моя родина також познайомилась з розвідниками загону Кіма і особисто з ним. Тоді ми жили в селі Сорокошичі, що на Козелеччині. В нашій родині було двоє дітей: я і моя менша сестра Марія. Коли розпочалася війна ми ще були дітьми. Мені було 12 років, а Марії – 5. Але, незважаючи на вік, у ці громовинні часи діти швидко дорослішали. Мій батько Тимофій Степанович подався у загін до Кіма. Мати з дітьми залишилась вдома. Але вона також працювала на розвідників. Ми ж допомагали їй. Пам’ятаю, як в нашій хаті збиралися «кімовці»: Іван Турков, Павло Дужий, Михайло Черепанцев, Марія Бокарвова. Для них наш будинок був осередком, до якого стікалася потрібна інформація. Там вони могли і зігрітися, і поїсти. Крім того, в нашій хаті «кімовці» і бійці партизанського загону, яким керував Юрій Збанацький, проводили збори. Та-
Д ОВІД К А
кож у нас перебували поранені і хворі бійці, яких ми доглядали. В селі ж на той час панувала німецькополіцайська влада. Здавалося, що все навколо, навіть повітря, було просякнуте небезпекою та смертю. Доводилося постійно бути напоготові, адже будь-якої миті німці могли нагрянути в будинок з обшуком. Якби фашисти, хоч раз запідозрили нашу родину у зв’язках із розвідниками, нас би розстріляли. Мене і Марію мама постійно попереджала: «Якщо хтось із сільських йде в нашу хату, то замикайте двері і мовчіть, ніби нікого немає вдома. Якщо йдуть німці або поліцаї, то мерщій тікайте! Можливо, хоч так врятуєтесь».
На волосині від смерті
Траплялись випадки, коли терміново потрібно було передати від розвідників якусь інформацію партизанам. Це завдання виконувала наша мати. Для прикриття, тобто, щоб відволікти увагу
противника, вона у дорогу брала нас. Адже, проста сільська жінка, яка веде за собою маленьких донечок, не була схожа на відважну розвідницю. Ми знали, що йдучи на завдання, ми ризикуємо власним життям. Викрити нас могло будь-що: якісь, на першій погляд, незначний прорахунок чи незаплановані обставини. Ми розуміли, що постійно на волосині від смерті. Але ми йшли, бо хотіли допомогти нашим бійцям. Єдине, чого ми боялися, так це невиконаного завдання, адже від цього залежали тисячі людських життів. Нині не всі сучасні люди зрозуміють таку відданість Батьківщині, але тоді були інші часи. Люди не вагаючись йшли на самопожертву. Одного разу, рятуючи нас від
фашистів, боєць із загону Збанацького Василь Дубинський відволік на себе увагу ворога. Він загинув від вражих куль, але нас врятував.
Хіба маємо право забути?
Майже шість з половиною десятиліть відділяють нас від тих вогненних днів. Все менше і менше залишається серед нас безпосередніх учасників війни. Один за одним відходять у вічність ті, хто захищав кожен клаптик нашої землі, щедро зрошуючи її кров’ю. Але ми маємо знати і пам’ятати їхні подвиги. Хіба маємо ми право забути таких патріотів, як Кузьма Гнідаш?» Валентина ФЕДУСЬ Фото Олександра БОЖКА
КУЗЬМА ГНІДАШ – учасник партизанського руху на території України і Білорусі, командир розвідувальнодиверсійного загону, Герой Радянського Союзу (це звання йому було присвоєно посмертно в 1945 році). Народився він в селі Сологубівка Роменського району Сумської області в селянській родині. У Червоній Армії – з 1936 року. У 1940 році закінчив військове училище. В 1939 році брав участь у визволенні Західної України, а в 1939-1940 роках – у фінляндсько-радянському збройному конфлікті. Коли розпочалася Велика Вітчизняна війна, Кузьма Гнідаш був призначений комісаром танкового батальйону. Брав участь у боях на Північно-Західному, Центральному та Білоруському фронтах. Двічі був поранений. Після шпиталю служив в офіцерському резервному полку Північно-Західного фронту. В 1942 році був переправлений за лінію фронту на чолі розвідувально-диверсійного загону, який діяв на території Київської та Чернігівської областей, і на півдні Білорусі. Загону Гнідаша вдалося встановити тісний зв’язок з місцевими мешканцями. В Остерському і Вищедубечанському районах Гнідаш створив декілька партизанських загонів. Підпільні групи також були організовані в місті Ніжині та селищі Острі (Козелецький район). У 1943-1944 рр. під командуванням Гнідаша підпільники вели розвідку й диверсійну роботу на території Білорусі та в Київській та Чернігівській областях. За цей час пущено під укіс 21 ешелон із живою силою і бойовою технікою противника. Потоплено 10 пароплавів і 14 барж. Підірвано залізничний міст через Дніпро біля Києва та електростанцію в Чернігові. Зібрано й передано командуванню Червоної Армії дані про систему оборони, чисельність військ, залізничні й автомобільні перевезення противника, що сприяло успішному форсуванню Десни і Дніпра, проведенню Білоруської операції. Коли лінія фронту наблизилася до Чернігівщини, загін на чолі з Кузьмою Савичем перейшов у розпорядження штабу Центрального фронту. За вказівкою штабу партизани взяли під свій контроль залізниці Київ-БахмачКонотоп, Київ-Чернігів, Київ-Прилуки. Їхнє завдання – підрив ешелонів ворога та стеження за просуванням ворожих військ. З кінця 1943 року Кузьма Гнідаш командував великим партизанським загоном в Білорусії. Лише за перший місяць бойової діяльності загону Кім виходив в ефір дев’яносто разів. Передані їм розвідувальні дані допомагали радянській авіації завдавати ударів по фашистських об’єктах. 19 червня 1944 року в лісі біля міста Слонім (Білорусь) частину групи розвідників оточив каральний загін противника. Захищаючись від ворога, Кузьма Гнідаш знищив понад 20 фашистських солдатів. Щоб не потрапити в полон, тяжкопоранений Кім і радистка Клара Давидюк підірвали себе гранатою. «Згідно з програмою» – такими були його останні словами в ефірі до Москви, що означало: «вмираємо, але не здаємося». Кузьму Гнідаша поховали у місті Слонім.
cmyk
6
№ 15 (27954) 3 листопада 2009, вівторок
КРИМІНАЛ
Останній раз живим його бачили... В МІЛІЦІЇ В
іктора Яловця, 1972 року народження, з селища Олишівка Чернігівського району, знайшли мертвим у Чернігові неподалік автобусної зупинки поблизу Олександрівки. Відомо, що 3 жовтня 2009 року його до Чернігова забрали працівники "швидкої допомоги" разом із співробітниками міліції. Того дня Віктор Яловець, перебуваючи напідпитку, побив свою співмешканку Наталію Широку і накинувся на іншу жінку, в якої Наталія шукала прихистку. Обидві жінки травмовані, причому Валентина Ситенок, яка намагалася розборонити пару, отримала удар обухом сокири по голові. Валентина Ситенок працює в Олишівській селищній раді, на сьогоднішній день на лікарняному. Розповіла, що коли все це трапилося, вона в сусідському будинку готувала їжу немічному чоловіку, оскільки виконує функції соціального працівника. Раптом на подвір’я забігла Наталія, яка кричала, що у Віктора гарячка й він хоче її зарубати. Валентина Іванівна говорить, що намагалася заспокоїти чоловіка, але той вдарив її і втік. Наздогнали його чоловік та син Валентини Ситенок, котрі неподалік на городі збирали буряки. До приїзду "швидкої" та міліції Віктор Яловець залишався під наглядом родичів потерпілої. Медичну допомогу жінці надавали в Олишівській лікарні. Подальша доля кривдника їй невідома. Останнє, що вона зробила – подзвонила матері Віктора. Алла Яловець побачити сина не встигла, стверджує, що після дзвінка одразу вирушила до місця пригоди.
МАТИ
– Алло Сергіївно, розкажіть, будь ласка, що Ви побачили, коли прибули на місце інциденту? – На вулиці стояла Наталія зі своєю мамою. Вона пояснила, що "швидка" разом з сином та міліцією вже поїхали. Сказали, що документів Віктора в хаті не знайшли, просто записали дані з його слів. Дивно, адже документи завжди лежали в хаті на видному місці. В будинку Валентини, куди зайшли, її чоловік витирав з підлоги кров. Валентина лежала на дивані. Питаю: «Як ти?». Вона розповіла, як Вітя вдарив її та побіг в бік пило-
– Нікого в нього там не було. Вітя туди сам дійти не міг. – Як Ви думаєте, чиїх рук це справа? – Не хочеться наговорювати на людей, але Вітю в Олишивці сильно побили. Мені здається, що саме через це його не прийняли в Халявині. Чому його не залишили в районній лікарні – для мене теж питання. Міліція, на мою думку, не повинна була його відпускати в будь-якому разі. Мій син був без грошей та документів. Як можна без документів встановити особу? Хіба міліція цього не знає? Законом відводиться три доби для встановлення особи.
МІЛІЦІЯ
рами. Каже, що гукнула своїх чоловіка та сина, які спіймали його там і «дали добре, з нього вистачить». Я далі не розпитувала. На цьому все й скінчилось. – А що було далі? – Наступного дня я відрядила невістку в Чернігів. Кажу, швидше за все сина забрали до психлікарні в Халявин. Вона мені телефонує звідти й каже, що Віті там немає. Я телефоную до районного відділу міліції, а там співробітник, котрий взяв слухавку, мені каже: «Це той чоловік, що сусіда вдарив? Так шукайте його у відділенні "швидкої допомоги". Дав номер. Телефоную туди – відповідають, що Віктора залишили в міліції. Передзвонюю у відділ і, вже "з наїздом", питаю, де діли сина. Міліціонер попросив зачекати і через три хвилини відповів, що Віктор дав їм розписку, після чого вони його відпустили. Кажу: «Як відпустили?». Він же голий поїхав – в одній камуфляжній майці і без документів. Питаю, де ж він може бути. Знаю, що його побили в Олишівці, то, може, йому погано
стало? Може сидить десь під кущем? Міліціонер відповів: «Я вам співчуваю, але нічим допомогти не можу». Після чого поклав слухавку. На цьому все скінчилося. Наступного дня дочка поїхала в міліцію. Проте їй там нічим не допомогли. У розшук, сказали, подавати можна тільки через три дні. В п’ятницю вирішила звернутися до бабки-ворожки. Та по фотографії визначила, що Вітя десь лежить дуже холодний. Негайно, говорить, їдьте в міліцію. Пішли знову туди, а там без розмов направили в чернігівську міську міліцію, на Шевченка, 13. Звідти послали в морг на впізнання тіла. – Це був Ваш син? – Так… Його дуже сильно було побито. Голова розбита і все тіло було у синцях. Руки на зап’ястках набряклі. Причиною смерті були численні гематоми в голові, набряк мозку та забій м’яких частин голови. У документі про смерть йдеться, що били тупим предметом. – Як Віктор міг опинитися в районі Олександрівки? Може, там живуть друзі чи знайомі?
Начальник Чернігівського РВ УМВС Сергій Бондар підтвердив факт виїзду до Олишівки своїх співробітників. За його словами, працівники «швидкої» перед виїздом на виклик повідомили міліцію про інцидент. Як стало зрозуміло, родичі потерпілої Валентини пояснили, що в нападника всі ознаки психічного розладу. В такому разі, говорить Сергій Бондар, міліція супроводжує пацієнта для безпеки лікарів. Відсутність документів у чоловіка начальник районної міліції пояснив тим, що його співробітники Віктора Яловця не забирали. Його забрала «швидка». Співробітник патрульної служби Олександр Сетун, який виїжджав на місце, розповів, що близько опівдня він разом із іншим міліціонером Сергієм Праутою на кареті «швидкої» виїхали в Олишівку. В будинку, де все трапилося, сидів Віктор Яловець. Обличчя в нього було побите, з носа текла кров. За словами міліціонера, лікарка їм повідомила, що поїдемо в Халявин. Яловець погодився. Він поводив себе спокійно. В психоневрологічній лікарні чоловіка не прийняли, а натомість відправили в травмпункт. Після огляду в обласній лікарні вони знову повернулися в Халявин, де Віктору Яловцю відмовили в госпіталізації, оскільки підстав на те не виявили. Міліціонер зазначив, що після цього лікарі передали чоловіка їм. Мовляв, він скоїв напад на людину. У райвідділі подальша доля олишівця Олександру Сетуну невідома, оскільки далі пояснення в нього брав Сергій Праута.
чергові загальні збори акціонерів Товариства. Реєстрація акціонерів та їх представників для участі у загальних зборах відбудеться 21 грудня 2009 року з 11.00 год. до 11.45 год. за адресою: Україна, м. Київ, вул. Фрунзе, б. 104 «А», 5-й поверх, каб. 520. Порядок денний загальних зборів акціонерів (перелік питань, що виносяться на голосування): 1. Прийняття рішення з питань порядку проведення загальних зборів акціонерів. Обрання лічильної комісії та затвердження її складу. Обрання головуючого та секретаря загальних зборів акціонерів. 2. Визначення типу Товариства у зв’язку з приведенням його діяль-
ності у відповідність до вимог ЗУ «Про акціонерні товариства». 3. Викладення статуту Товариства в новій редакції у зв’язку з його приведенням у відповідність до вимог ЗУ «Про акціонерні товариства». 4. Про внесення змін та доповнень до основних Положень, що регламентують діяльність Банку. 5. Відкликання та обрання Голови та членів Спостережної ради Банку. Право на участь у загальних зборах акціонерів Відкритого акціонерного товариства Акціонерного банку «Приватінвест», які скликані на 21 грудня 2009 року, мають особи, які будуть акціонерами товариства станом на дату проведення зазначених загальних зборів акціо-
нерів, та будуть наведені у реєстрі акціонерів товариства, складеному станом на 21 грудня 2009 року. Для участі у зборах акціонерам потрібно мати при собі паспорт, а представникам акціонерів – паспорт та довіреність на право представляти інтереси акціонерів на загальних зборах, оформлену згідно з вимогами чинного законодавства. Під час підготовки до загальних зборів, акціонери товариства мають можливість ознайомитися з документами, потрібними для прийняття рішень з питань порядку денного. Ознайомлення з матеріалами відбувається до 21 грудня 2009 року (включно) з понеділка по п’ятницю, з 09.00 год. до 17.00 год. (обідня перерва з 13.00 год. до 14.00
Алла Яловець
Начальник райвідділу Сергій Бондар повідомив, що Праута працює в паспортному відділі. Поїхав на виклик, бо на той час людей не вистачало. Пояснення з приводу інциденту чоловік написав одразу, після чого Сергій Праута доповів начальнику, що Віктора Яловця відпустили. Сергій Бондар зробив припущення, що на вулиці у чоловіка міг знову статися напад і він міг напасти на перехожих. Ті ж могли його забити до смерті. За дивним збігом обставин, у цій справі знову фігурує Чернігівський РВ УМВС. Нагадаємо, що начальник Чернігівської районної міліції в цьому місяці вже давав коментарі з приводу незаконних дій своїх підлеглих, які в лісі катували людину.
ЛІКАРІ
Найбільш утаємниченою установою виявилась лікарня. Отримати хоча б якусь інформацію у медиків виявилось неможливим. Дізнавшись, про який випадок йдеться, лікарі відмовлялися говорити, посилаючись на норму закону про нерозголошення інформації про стан здоров’я людини. У психоневрологічній лікарні пояснили, що навіть родичам надавати інформацію про перебування або неперебування людини в закладі вони не мають права. Цікавий, виявляється, у нас закон. Адміністрація Чернігівської ЦРЛ також вважає, що журналісти не мають права знати про стан здоров’я людини, якої, до речі, вже немає серед живих. Може й так. Але, вважаємо, ми вправі поставити запитання до медиків: чому людину, яка отримала травми голови, без ретельного обстеження медичними апаратами (зокрема, томографа) відпустили з лікарні? Сподіваємося, що подібні запитання їм поставлять також і представники інших правоохоронних структур, які проводять слідство. Адже якби людину тоді госпіталізували, напевно, її труп не знайшли б на вулиці. У цій справі багато нез’ясованого. Наприклад, немає чіткої відповіді, чому міліція бере розписку та відпускає потім людину без документів. Хочеться вірити, що слідчі з прокуратури розплутають цей клубок. Редакція газети слідкуватиме за ходом слідства. Ігор ЛЕВЕНОК
ОГОЛОШЕН Н Я
ПОВІДОМЛЕННЯ про проведення позачергових загальних зборів акціонерного товариства
Повне найменування товариства: Відкрите акціонерне товариство Акціонерний банк «Приватiнвест». Місцерозташування товариства згідно з його статутом: Україна, 14006, м. Чернiгiв, вул. Преображенська, 2. Шановні акціонери! Правління Відкритого акціонерного товариства Акціонерного банку «Приватінвест» повідомляє вас, що 21 грудня 2009 року о 12.00 годині за адресою: Україна, м. Київ, вул. Фрунзе, б. 104 «А», 5-й поверх, каб. 520, відбудуться поза-
год.) за адресою: Україна, 14006, м. Чернiгiв, вул. Преображенська, 2, каб. 2, АБ «Приватінвест». Відповідальна за ознайомлення з матеріалами зборів особа – Чадкова Олена Георгіївна – керівник Департаменту інвестиційного бізнесу АБ «Приватінвест». 21 грудня 2009 року ознайомлення акціонерів з документами, необхідними для прийняття рішень з питань порядку денного відбувається за місцем проведення реєстрації для участі у загальних зборах та за місцем проведення загальних зборів акціонерів. Телефони для довідок: (044) 205-43-45 (0462) 675-501 Правління Товариства
ПРОГНОЗИ ПОГОД НІ М А П И
3.11
ГІД Р О М Е Т Ц Е Н Т Р П ОВІД О М Л Я Є
t,°C –4 1 вітер 3 4 напр. сх сх тиск 752 мм рт. ст.
Щорс
Ч Чернігів t,°C –4 5 вітер р 3 4 апр. р сх сх напр. тиск 751 мм рт. р ст..
Корюківка Корю каа
t,°C –4 1 вітер в р 3 3 напр. н р сх сх тиск 753 мм м рт. т. ст.
t,°C
–4 1 3 4 напр. р сх сх тиск 752 мм м рт. ст.
Ніжин вітерр Ніжин
3-го листопада очікується мінлива хмарність з проясненням, без істотних опадів. Вітер східний 5–10 м/сек. Температура повітря 0–5, по Чернігову 1–3 °C тепла. 4-го та 5-го листопада – хмарна погода з проясненнями, без істотних опадів. Вітер південно-східний 5–10 м/сек. Температура вночі 1–6 морозу, вдень – 0–5 °C тепла. Радіаційний фон по області: Щорс, Покошичі – 9, Чернігів – 11, Семенівка – 13, Прилуки – 12, Ніжин – 13, Остер – 14 мкр/год. Температура води в Десні 5,5 градуса. З Н І М О К І З С У П У Т Н И К А N O A A -1 9
t,°C C –5 3 4 вітер вітер 3 сх напр. р сх тиск 752 мм рт. ст.
4.11
t,°C –4 1 вітер 4 4 напр. сх сх тиск 751 мм рт. р ст.
Щорс Щорс
Чернігів t,°C –3 3 вітер р 5 5 напр. р сх сх тиск 749 мм рт. р ст..
Корюківка Корю каа
t,°C 1 вітер р 3 3 напр. р сх сх тиск 752 мм м рт. р . ст.
t,°C
–3 4 4 4 напр. р сх сх тиск 751 мм м рт. ст.
Н Ніжин вітерр
t,°C C –3 1 4 вітер р 4 напр. р сх сх тиск 750 мм рт. ст.
5.11
Чернігів
t,°C –3 2 вітер 4 4 напр. сх сх тиск 752 мм рт. ст.
Щорс
Чернігів t,°C –3 2 вітер р 4 4 напр. р сх сх тиск 750 мм рт. р ст.
Корюківка Корю ка
t,°C –3 3 вітер р 4 3 напр. н р сх сх тиск 752 мм м рт. р ст.
t,°C
–3 3 4 3 напр. р сх сх тиск 751 мм м рт. ст.
Н Ніжин вітерр
t,°C C –3 3 3 вітер р 4 напр. р сх сх тиск 750 мм рт. ст.
02.11.2009 12:53
КАЛЕНДАР
Сьогодні Сонце зійшло о 6 год. 52 хв., зайде о 16 год. 30 хв. День триватиме 9 годин 38 хвилин. Повний Місяць 2 листопада. Місяць у Тільціі. За релігійним календарем сьогодні – преподобного Іларіона Великого. Перенесення мощей святителя Іларіона, єпископа Меглинського. Преподобного Іларіона, схимника Печерського. Мучеників Дасія, Гаїя і Зотика. Преподобних Феофіла та Якова Омуцьких. Преподобного Іларіона Псковоєзерського, Гдовського. Завтра – Казанської ікони Божої Матері. Мучеників Олександра єпископа, Іраклія воїна та жон Анни, Єлисавети, Феодотії і Глікерії. Семи отроків, що у Ефесі. Андрониківської ікони Божої Матері. День пісний. Іменинниками будуть: сьогодні – Іларіон, Яків, Феофіл; завтра – Ганна, Єлизавета, Костянтин, Богдана, Оверко, Ликерія. Ц И М И Д Н Я М И Н АРОД ИЛИСЯ
Декабрист, штабс-капітан лейб-гвардії драгунського полка, видатний письменник, Олександр Олександрович Бесту03.11 критик жев (1797), італійський композитор Вінченцо Беліні (1801), кіноактор (фільм «Універсальний солдат») Дольф Лундгрен (1959) Італійський архітектор, який багато працював у Москві Осип Іванович Бо(1784), адмірал, з 18 листопада 1918 по 04.11 ве 4 січня 1920 – Верховний Правитель Російської держави Олександр Васильович Колчак (1874) Н Е С П Р И Я ТЛ И ВІ Д НІ У Л И СТ О П А ДІ
10, 20, 30
№ 15 (27954) 3 листопада 2009, вівторок
РЕ К Л А М А ТА ОГ ОЛО Ш Е Н Н Я До уваги об’єднань громадян, зареєстрованих Головним управлінням юстиції у Чернігівській області: – Спасо-Преображенський полк Міжнародної громадської організації «Козацтво Запорозьке»; – Чернігівський обласний осередок Асоціації спортивної боротьби України; – Чернігівська обласна громадська організація «ОПОРА»; – Козацький об’єднаний рух «Північноукраїнське співтовариство «Відродження» ім. Гетьмана Полуботка»; – Громадська організація «Народний контроль Чернігова»; – Чернігівський обласний осередок Ліги професіонального боксу України; – Чернігівське обласне відділення Українського товариства оцінювачів; – Чернігівський обласний осередок Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Демократичні перетворення України»; – Чернігівська обласна організація творчої науково-технічної Спілки будівельників України; – Чернігівське територіальне відділення Асоціації платників податків України; – Чернігівське обласне відділення Всеукраїнської громадської організації «Руський Рух України»; – Чернігівський обласний осередок Федерації спортивного більярду України; – Чернігівське обласне відділення Міжнародної спілки українських підприємців; – Чернігівська обласна громадська організація «Правозахисник»; – Чернігівська обласна організація товариства «Знання» України; – Громадська організація «Дарина»; – Чернігівська обласна молодіжна громадська організація «Молодіжний актив Чернігівщини»;
Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області повідомляє, що судове засідання у цивільній справі за позовом прокурора Новгород-Сіверського району в інтересах держави в особі ВАТ «Державний ощадний банк України» до Острик Антоніни Степанівни про стягнення суми кредиту, призначено на 12 листопада 2009 року на 9 годину, під головуванням судді Іванченка Я.М. у приміщенні суду за адресою: м. Новгород-Сіверський Чернігівської області, вул. Леніна, 32-а. Для участі у справі як відповідач викликається Острик Антоніна Степанівна. Одночасно суд повідомляє, що з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи, тому у разі відсутності відомостей про причини неявки Острик А.С., повідомленої належним чином, причину неявки буде визнано судом неповажною і суд вирішить справу на підставі наявних даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Новозаводський районний суд м. Чернігова повідомляє, що розгляд цивільної справи за позовом Закритого акціонерного товариства «Український мобільний зв'язок» до Кирієнка Андрія Михайловича про стягнення боргу з оплаті за користування послугами мобільного зв’язку призначено на 13 листопада 2009 р. на 10 год. Для участі в справі в як відповідач викликається Кирієнко Андрій Михайлович (останнє відоме місце проживання: м. Чернігів, вул. 1-ї Гвардійської Армії, 4/76). Одночасно суд повідомляє, що з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи, тому у випадку відсутності відомостей про причини неявки Кирієнка А.М., повідомленого належним чином або якщо причину буде визнано судом неповажною, суд вирішить справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Справу буде розглянуто у приміщенні суду (м. Чернігів, вул. Мстиславська, 17) під головуванням судді Гордійко Ю.Г. (каб.18).
– Чернігівська обласна організація громадської організації «Українська соціал-демократична молодь»; – Чернігівська обласна організація Народно-демократичного об’єднання «Нова Україна»; – Чернігівська обласна організація Всеукраїнського об’єднання демократичних сил «Злагода»; – Чернігівська обласна організація Всеукраїнського жіночого Народнодемократичного об’єднання «Дія»; – Чернігівська обласна організація винахідників і раціоналізаторів України; – Чернігівський обласний комітет молодіжних організацій («ЧОКМО»); – Чернігівська обласна організація Товариства книголюбів України; – Чернігівська обласна громадська організація «Центр економічноправових питань «Діалог»; – Чернігівська обласна дитяча організація «Молода генерація». Відповідно до частини шостої статті 15 Закону України «Про об’єднання громадян» зміни до статутних документів підлягають обов’язковій реєстрації. Листи, які були адресовані вищезазначеним організаціям легалізуючим органом, повернулись з поштовою відміткою про відсутність адресата за адресою, зазначеною в статутних документах. У зв’язку з цим, прохання повідомити Головне управління юстиції у Чернігівській області (м. Чернігів, проспект Миру, 43) про зміни, що відбулися в статутних документах об’єднання громадян, зокрема, про його місцезнаходження. Об’єднання громадян, які фактично припинили свою діяльність, просимо повідомити легалізуючий орган в установленому чинним законодавством порядку.
Чернігівське районне управління юстиції ОГОЛОШУЄ КОНКУРС на заміщення вакантної посади провідного спеціаліста відділу реєстрації актів цивільного стану Чернігівського районного управління юстиції. Вимоги до кандидатів: – освіта повна вища юридична; – стаж роботи за фахом не менше, ніж 3 роки; – вільне володіння державною мовою; – досконале володіння комп’ютером. Термін подання заяв 30 днів з дня опублікування оголошення. За довідками звертатися за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 50-А, тел. 671-833.
ЗДАЮТЬСЯ В ОРЕНДУ
офісні та складські приміщення Тел.: 975-146, 0-50-413-18-85
ВИ К Л И К И ДО СУД У
Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області повідомляє, що судове засідання у цивільній справі за позовом прокурора Новгород-Сіверського району в інтересах держави в особі ВАТ «Державний ощадний банк України» до Кизименка Андрія Петровича та Шевченка Ігоря Миколайовича про стягнення суми кредиту, призначено на 12 листопада 2009 року на 10 годину, під головуванням судді Іванченка Я.М. у приміщенні суду за адресою: м. НовгородСіверський Чернігівської області, вул. Леніна, 32-а. Для участі у справі як відповідач викликається Кизименко Андрій Петрович. Одночасно суд повідомляє, що з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи, тому у разі відсутності відомостей про причини неявки Кизименка А.П., повідомленого належним чином, причину неявки буде визнано судом неповажною і суд вирішить справу на підставі наявних даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
7
Чернігівський районний суд в порядку частини 9 статті 74 ЦПК України викликає в судове засідання 20 листопада 2009 року на 9 годину відповідача Пасічнікова Володимира Юрійовича, який зареєстрований за адресою: Чернігівський квартал, 16, кв. 39, м. Славутич Київської області, у цивільній справі за позовом Налапко Юлії Василівни до Пасічнікова Володимира Юрійовича про розірвання шлюбу. Судове засідання відбудеться у приміщенні суду за адресою: вул. Воровського, 4, м. Чернігів, під головуванням судді М.Г. Салая. Одночасно повідомляємо, що з опублікуванням оголошення про виклик до суду відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи, тому у випадку відсутності відомостей про причини неявки Пасічнікова Володимира Юрійовича, або якщо причину неявки буде визнано судом неповажною, справу буде розглянуто без його участі на підставі наявних в ній даних чи доказів.
Втрачений паспорт серії НК №027705, виданий 18.06.1996 р. на ім'я Сахна В'ячеслава Петровича, вважати недійсним. Втрачений диплом Чернігівського радіомеханічного технікуму, виданий на ім'я Вітязя Сергія Миколайовича, вважати недійсним. Втрачена довідка (додаток № 3 до порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи) № 41808, видана на ім'я Грабини Любові Володимирівни про те, що вона станом на 26 квітня 1986 року постійно проживала і була прописана в м. Прип’яті, вважати недійсною.
cmyk
8
№ 15 (27954) 3 листопада 2009, вівторок
ПЕРЕДПЛАЧУЙТЕ
СВЯТО
«Деснянську правду – вільну» на І півріччя 2010 року
І ВИГРАВАЙТЕ
цінні призи!
Копії передплатних абонементів або квитанції про оплату на І півріччя 2010 року надсилайте до 30 грудня 2009 року за адресою: 14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, 62 (3-й поверх). Дата відправлення визначається за поштовим штемпелем на конверті. Розіграш призів відбудеться 18 січня 2010 року. Результати акції будуть опубліковані в газеті «Деснянська правда – вільна» від 21.01.2010 р.
Головний традиційний приз – телевізор! УВАГА! Не відкладаючи «на потім», передплачуйте «Деснянську правду – вільну» (передплатні індекси вказуйте правильно) на І півріччя 2010 року і надсилайте нам квитанції.
160-КІЛОГРАМОВА «СОЛОДКА ГОРА» була споруджена в Чернігові Кожного року в Чернігові на кілька годин з’являється… солодка гора. Свідки цього незвичного явища стверджують: побачити і скуштувати її шматочок можуть всі бажаючі. Цього року в нашому місті була споруджена аж 160-кілограмова солодка гора Говардхан. Над її створенням працювали два дні. І зусилля не були марними. Бо цей величезний торт – головний атрибут свята Говардхан-пуджа, яке нещодавно відзначили крішнаїти.
Переможець цього тижня – Валентина Василівна Івасенко з с. Шибиринівка Чернігівського району. Набір посуду чекає на неї в редакції. Чудові призи розігруватимуться щотижня – і кожного четверга читачам буде відомо ім’я переможця.
Приз наступного тижня – набір посуду!
Не гайте часу, вирушайте до вашого поштового відділення. Нагадуємо, всі надіслані вами квитанції після тижневих розіграшів візьмуть участь у Великому підсумковому розіграші призів.
49086
1
Деснянська правда – вільна 10
ДОСТАВНА КАРТКА-ДОРУЧЕННЯ
49086
ПВ місце літер.
Деснянська правда – вільна Вартість
передпл. переадрес.
ПЕРЕДПЛАТНІ ІНДЕКСИ:
четверговий випуск –
49088
триразовий –
ВАРТІСТЬ ПЕРЕДПЛАТИ:
Випуск Триразовий Триразовий (пільговий) Четверговий
1 міс.
6,58 5,35 3,65
Деснянська правда – вільна
39 грн. 48 коп. Кількість грн. коп. комплектів
49086 3 міс.
19,74 16,05 10,95
1
триразовий пільговий –
6 міс.
39,48 32,10 21,90
49087
12 міс.
78,96 64,20 43,80
Засновник – ТОВ «Редакція газети «Деснянська правда». Реєстраційне свідоцтво ЧГ № 444-93Р від 23.07.2009 р. Видавець – ТОВ «Редакція газети «Деснянська правда». Головний редактор Лариса МІЛОВА. Перший заступник головного редактора Леся КОШЕЛЬ. Тел. 678-200. Заступник головного редактора Петро ГРОМОВИЙ. Керівник відділу зв’язків з громадськістю Володимир ЛИСЕНКО. Тел. 4-44-42. Відповідальний секретар Віталій АДРУГ. Тел. 4-21-92. Тел. 4-44-42. Телефони відділів редакції: суспільно-політичних питань: 4-22-71; економіки: 4-41-36; соціальних питань: 4-44-12; гуманітарної сфери: 4-44-12; реклами: 4-40-07. Факс: 4-21-92, 4-40-07. Комп’ютерна верстка та дизайн: Олександр БОЖОК, Ганна ЗЕВКО, Світлана КУЗЬМЕНКО. Коректори: Альона ШЕВЧЕНКО, Олександр ФАЛЬЧЕВСЬКИЙ, Світлана СОКОЛ.
– Згідно з священними писаннями Вед, близько 5 тисяч років тому Господь Крішна перебував на нашій планеті. На той час багато людей поклонялися напівбогам – надлюдським істотам, які мають містичні можливості керувати силами природи. Щоб встановити єдинобожжя, Крішна, який тоді був маленьким хлопчиком, попросив дорослих відмінити жертвоприношення напівбожеству Індрі і провести обряд поклоніння пагорбу Говардхан, – розповідає в. о. голови «Громади свідомості Крішни в місті Чернігові» Гиридхарі дас (Лев Черняк). – Говардхан означає «гора із соковитою травою та плодовими деревами, на якій паслися корови». Люди зібрали солодощі, молоко, масло, фрукти і віднесли до пагорба. Всі ці дари були прийняті Крішною, який проявив себе у формі цього пагорба. Розгніваний Індра, якому тепер вже люди не поклонялися, послав сильний дощ. Проте Крішна підняв гору Говардхан і тримав її сім днів на мізинці лівої руки, а люди ховалися під нею, як під парасолькою. Так гора Говардхан, що розташована в Індії, стала символом захисту людей. А її копія, зроблена з солодощів, є невід’ємним атрибутом традиційного щорічного свята Говардхан. На створення «солодкої гори» жінки із «Громади свідомості Крішни» використали такі «будівельні матеріали», як бісквітні коржі, масляний крем, горіхи, фрукти, мармелад, пряни-
ки, булочки, солодкі трубочки, тістечка... Після молитов та запалення ароматичних свічок чернігівські крішнаїти виконали ритуальний танок навколо торта. – Говардхан відрізняється від інших свят видовищністю і веселим настроєм, – каже Гиридхарі дас. – Під час поклоніння священній горі віруючі обходять її по колу сім разів за годинниковою стрілкою, всіляко прославляючи Бога і співаючи молитов.
Натанцювавшись і наспівавшись, крішнаїти розпочали святкову трапезу. Доки їли торт, випили аж 40 літрів (!) ароматного чаю, настояного на лимоні і каркаде. «Солодкої гори Говардхан» вистачило і всім присутнім, і тим, хто на свято... не прийшов: всі бажаючі мали змогу взяти шматочок додому, щоб пригостити рідних чи сусідів. За словами Гиридхарі даса, цього року на свято зібралося близько сотні людей. Прийшли не лише послідовники Крішни, а й люди інших вірувань. Аліса ЧЕРНОВА
Адреса редакції: 14000, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 62, 3-й поверх. Веб-сайт: www.dponline.cn.ua. Електронна пошта: despravda@ukr.net. Віддруковано у ВАТ «РВК «Деснянська правда», 14000, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 62. Газета виходить тричі на тиждень (вівторок, четвер, субота). Тираж тижня – 23 371. Розповсюджується по передплаті. Редакція не завжди поділяє погляди авторів публікацій. Відповідальність за достовірність інформації та реклами несуть автори та рекламодавці. Знаком позначені матеріали рекламного змісту. Листування з читачами – тільки на сторінках газети.