Деснянська правда №27844 by Admin Webmaster

СУБОТА, 7 лютого 2009 р. № 13

Чернігівська обласна газета Заснована у січні 1838 року

(27844) http://www.dponline.cn.ua

e-mail: despravda@ukr.net

Провінційне життя

«Таксі» для дружини стор.

телеканали их передач стор. пізнавальн

Світ навколо нас

Дізнайся більше льше

Передплата – 2009

Фото Миколи ТИЩЕНКА

«ЦЕ – ПОДАРУНОК МОЇЙ ГОСПОДИНІ! ГОСПОДИНІ!»

Криза. Село. Селянин

Формула виживання Як вижити у селі, де донедавна міцний колгосп «схуд» до невеличкого сільгосппідприємства, яке дає роботу лише двом десяткам чоловік? Як жити, коли ціни в магазинах ростуть, мов на дріжджах, а пенсії залишаються мізерними? А ще на села, куди підведено природне паливо, страху нагнала газова криза. Хоч людей і запевняють, що газ не подорожчає, але й водночас закликають освоювати енергозберігаючі технології. А як міркує сільський дядько: якщо просять економити, значить дорого той газ нам обходиться.

До бережливості нас закликали в радянські часи, а ми жили – хто бідно, хто посередньо, – але на широку ногу. Капіталістичний Захід нам у приклад не ставили. Це ми і гірше, і краще беремо звідти, з-за «бугра», налаштовуємося на їхній лад життя. Та щось виходить косо-криво. Наче б і ті гайки, але, певно, не на ту різьбу накручуємо. Ось і рипаємося то в кризу, то в інфляцію, то ще в якусь халепу. Зате свобідні й рота нам ніхто не зашиє, якщо владу полаємо чи навіть її найвищих зверхників. Ось, мовляв, ми які. Нам давай життя на широку ногу. А що криза, так не ми її почали, хіба що двері відчинили. Хворому ще одна болячка, як собаці реп’ях на хвіст. Що робити і хто винен? Щоб

відповісти на ці доленосні для України питання, партії «стінка на стінку» сходяться, президентська команда з урядовою сперечаються. Якщо й знайдуть істину і навіть винних назвуть, то, певен, селян серед них не буде. Село завжди жило зі свого мозоля. І благами – електрифікація, газифікація – користувалося вдячно і ощадливо. Та не до всіх сіл дійшло природне паливо. Якубівка хоч і під боком у Чернігова, та село за недавніми мірками бригадне. Отож трубу насамперед у сусідній Слабин потягнули, де колгосп стояв на обох ногах і жителів не десятки, а сотні налічувалося.

До наших читачів Фінансова криза торкнулася усіх без винятку, добралася вона й до українських ЗМІ. Щодень чуємо, що якась з газет зменшує обсяги, починає рідше з’являтися в кіосках. Навіть великі видання попередили, що працюють у режимі згортання. Що їх чекає, невідомо. Телеканали потерпають від катастрофічного падіння прибутків від реклами, а це, зважаючи на ве-

ликі затрати виробництва телевізійного продукту, неминуче позначається й на якості запропонованих глядачеві програм. Через отаку непевність частіше залунали дзвінки від наших читачів, які просять сказати відверто, що буде з їх улюбленою «Деснянкою», чому вона виходить тільки двічі на тиждень і т. д.

стор.

Хто не любить подарунки? Та немає таких! От і наші читачі, учасники конкурсів для передплатників, телефонують, перепитують, хто став переможцем. Радіють навіть недорогим призам, не кажучи вже про солідні – з Великого Розіграшу. Хто не виграв – зітхає: не везе. А от ніжинцю Григорію Лаврентійовичу КАРАПУТІ пощастило. Виграний ним пилосос чекав на свого власника кілька тижнів – пропустив дідусь сторінку з результатами розіграшу. Тому приїхав до редакції оце тільки на днях. Роздивився подарунок, попросив увімкнути: працює. – Буде моїй господині, Зої Федорівні, – усміхнувся. А чому б і не порадувати дружину, з якою прожили довге життя, виростили сина, дочекалися онуків? Вона з молодих років, як бджілка – і в домі, і на колгоспній роботі. Щоправда, з хазяїном їй теж пощастило – Григорій Лаврентійович має золоті, майстровиті руки. «Деснянку» передплачують вже багато років. Особливо люблять новини, розповіді про цікаві події. – Нехай ваша газета процвітає і виходить тричі на тиждень! – побажав насамкінець дідусь. – Ми любимо читати свіжу інформацію якомога частіше. Шановні читачі! А ви хочете одержати приємний подарунок? Маєте шанс! Той, хто ще не передплатив «Деснянську правду» на 2009-й рік, може зробити це зараз, надіслати нам квитанцію і виграти чудовий приз. Як ви вже пересвідчилися, фортуна любить наших читачів!

Із усією відповідальністю стверджуємо: «Деснянська правда» з наступного тижня виходитиме у звичному режимі, тобто тричі, з тією ж кількістю шпальт. Це щодо життєдіяльності «Деснянки». Та, не менш важливим буде сказати й про наповнення газети. Ми намагаємося робити її цікавішою, насиченішою, інформативнішою. Соціальна тематика в «Деснянській правді» залишається провідною, захист прав громадянина – головним акцен-

Єва ДОКІЄНКО Фото Миколи ТИЩЕНКА

том. Зважаючи на економічну скруту, спробуємо стати для вас, наші читачі і прихильники, ще й добрим порадником у повсякденному виживанні. Сподіваємося, що наше ставлення до проблем серед читацького загалу знайде належну реакцію. Ми чекаємо від вас пропозицій щодо удосконалення «Деснянки», і хотіли б, щоб наша з вами розмова була плідною та обопільно корисною. Залишайтеся з нами! З повагою Деснянці

№ 13 (27844) 7 лютого 2009 року

Провінційне життя

«Таксі» для дружини – По нас можна звіряти час, – небезпідставно стверджує Василь Бойко. – Моя Ліда ніколи не запізнюється на роботу! О восьмій наша конячка прибуває на місце. Навіть за кілька хвилин до початку трудового дня. О сімнадцятій забираю Ліду назад. Спускається по високих східцях, а ми із Зорькою вже тут як тут!.. – Це ж треба запрягати, їхати, знову розпрягати! – подумалось мені. Турботливий чоловік ніби вгадав мої думки: – То невеликий клопіт – запрягти і розпрягти! Я давно вже наловчився. Не в столиці ж виріс!

алакаємо з Василем і Лідою вранці, як під’їхали вони зі свого кутка до центру. За кілька метрів Лідина робота – Корюківський районний суд. Там вона вже багато літ секретарем. Інша б соромилась возом добиратися аж до перехрестя центральних вулиць, а Лідія Іванівна просто задоволена: «Кожному – своє! Кому – автомобіль. Кому – кінь». Цих домашніх тварин вона з дитинства любить. І дід, і батько уміли біля них. Виросла на околиці Корюківки. Неподалік ферма, корови, коні – простір і тиша. Інша, можливо, сказала б своєму чоловікові: «Забирай чи дівай куди хочеш свого коня – люди без них у Корюківці живуть і не бідують!» Вона ж – нізащо такого не промовить. Як такого помічника позбутися? Лідію Іванівну та Василя Володимировича звела доля тільки три роки тому. Тепер жал-

кують, що не зустрілися раніше. Втім, що б не трапилося, то на краще. Василева говірка відрізняється від Лідиної, трохи наче з білоруським акцентом: – Не тутешній я! Про Красний Хутір чули? Це в НовгородСіверському районі. Навчався там у школі-інтернаті. Матінка була дуже хвора. Вийшла боком робота на тракторі. Ото тоді про Пашу Ангеліну писали! А про мою маму – Поліну Бойко – ніхто й ніде. Хіба це головне?! Їх, трактористок, тоді було багато в колгоспах! Мені в житті дехто допікав інтернатом, навіть дітям моїм!.. Ось так. Але ми зла не тримаємо. За спеціальністю Василь – монтажник-висотник. Працював, у місті жив. Та в селі опинився, хату збудував у Радомці, землі кланявся… І в Лідії Іванівни, і у Василя Володимировича були свої сім’ї. У неї чоловік пішов з життя, і в нього – і перша дру-

жина, і друга. У Радомці на Семенівщині жив, у Холмах – від Корюківки тридцять п’ять кілометрів. – Мене з Васею звела подруга Валя. Забрав він конячку і свої речі, та й перебрався до мене, – розповідає Ліда. – Хіба б я міг Зорьку продати? Їй три місяці було. Як купив у Козилівці. Хіба це жарт – хорошу кобилу виростити?! Біля неї ходити – вдвічі більше клопоту, ніж біля корови. Та ми з Лідою не ліниві люди! В основному я біля Зорьки, та як почав хворіти і по лікарнях лежати – на Лідині руки все. Вона не жалілася, не плакалася, що багато турбот! Я Ліду люблю за її доброту. – А Ви Василя за що? – Теж за доброту. У Василя двоє синів у Києві. У Лідії теж двоє, тільки в Корюківці. В усіх – сім’ї. – Сини наші поріднилися, дружать між собою, ходять одне до одного, – по-всьому видно,

Приїхали! Ліда і Василь що Ліда з Василем пишаються цим. Усі вони роботящі! Василів Юрко, наприклад, аж на трьох роботах встигає, квартиру в кредит купив. На будовах хлопці в столиці. – Так тепер, кажуть, там нічого не споруджується. Люди назад повертаються, – вставляю слівце. – Не вірте, що все стоїть! Хто хоче роботу знайти і руки має вмілі, той знайде! Про кризу не хочу балакати! – аж на обличчі Василь перемінився. – То в когось у голові криза! Ми живемо нормально. У Корюківці Лідія з Василем порають 25 соток городу, правда, в двох місцях. У Радомці, де його хата стоїть, ще 65! – Запрягаємо Зорьку і їдемо туди. Три години через Рибинськ, і там! Картоплю садили, а минулої весни засіяли вівсом. Увесь урожай Зорька перевезла! Зерна на базарі не купуємо. Сусіди просять, то Зорь-

ка з базару везе – і борошно, і зерно, і комбікорм. Молодчина вона у нас! Зорька ніби розуміє людську мову, повертає голову. – Золота вона у нас. У ній – заряд позитивної енергії. На душі легко, коли нас удвох везе. Їй же треба не тільки дбайливий догляд і хороші харчі, а й тепле ставлення. Що й робимо! Спокійна, працьовита, Тільки п’яниць не любить!.. – Мені пора! – говорить Лідія Іванівна. – Чекаю о сімнадцятій! – звертається до Василя. Він цілує її і береться за віжки. Скоро, передавали по радіо, буде мороз і засніжить. Тоді сани його Ліду повезуть! Це треба тільки побачити, як обережно і легко серед білих снігів править конячкою Василь… Чого тільки не зробиш задля коханої дружини! Зоя ШМАТОК Фото автора м. Корюківка

Конференція

Актуально

Сучасна українська сім’я:

Вартість проїзду до Києва зросте до 35 грн.?

гендерні проблеми та шляхи їх подолання

аме цій тематиці була присвячена VII обласна науковопрактична конференція, яку провели управління у справах сім’ї та молоді Чернігівської облдержадміністрації, підприємство «Навчальнометодичний центр» (НМЦ) профспілок, обласна організація Спілки жінок України та Чернігівська міська громадська організація «Центр гендерних ініціатив». Учасники конференції проаналізували гендерні проблеми сучасної сім’ї – низькі показники народжуваності, катастрофічне збільшення розлучень, випадків насильства в родині, неспроможність придбати власне житло тощо. Причинами

цього є різке падіння життєвого рівня, втрата духовних цінностей. – З прийняттям Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» активізувалася робота з формування гендерної політики в нашій державі. На жаль, ми не створили обласний гендерний центр, який би допомагав

досягати рівності жінок і чоловіків. Сподіваюся, через рік-два ми його сформуємо, – зазначила директор НМЦ профспілок, голова облорганізації Спілки жінок України Ірина Дорожкіна. За матеріалами конференції прийняті відповідні рекомендації. Наталія ГАРБУЗ

У Чернігівській області налічується 4514 багатодітних сімей, в яких виховується майже 15,3 тисячі дітей віком до 18 років. Торік надано допомогу таким родинам на суму 1,4 млн. грн., у тому числі з обласного бюджету – 838,6 тисячі грн. На профілактичному обліку в органах міліції перебуває понад 4,3 тисячі осіб, які вчинили насильство в сім’ї. 925 чоловік додатково поставили на облік протягом 2008 року. До адміністративної відповідальності за знущання в родині притягнуто більше 1800 осіб.

Цікаво

Скільки магазинів у Чернігові?

а інформацією на персональній web-сторінці депутата Чернігівської міської ради Артема Стаха, станом на 1 січня 2009 року в обласному центрі функціонує 947 магазинів (загальна площа понад 88 тисяч квадратних метрів) та більш, ніж 350 закладів ресторанного господарства. Протягом попереднього

року відкрито 30 крамниць. Найбільші з них – «Велика кишеня» (ТОВ «Квіза-трейд») по вул. Незалежності, 32, та магазин непродовольчих товарів по вул. Борисенка, 47-а. Забезпеченість населення торговою площею на 1 тисячу жителів становить майже 300 квадратних метрів.

У структурі роздрібного товарообігу частка вітчизняних товарів складає понад 64 відсотки, а по продовольчих – 90%. Нині в Чернігові працює 46 так званих «секондів» – торгівля вживаними речами та комісійна. Тож, аби ваші гроші, купувати де знайдеться. Підготувала Наталія ГАРБУЗ

Нещодавно містом поширилися чутки, буцімто проїзд з Чернігова до Києва на маршрутних таксі з 5 лютого коштуватиме 35 грн. У цей день я зустрілася з водіями маршруток, які відправляються від готелю «Україна». – Сьогодні вартість проїзду до Києва – 25 гривень. Як далі буде – не знаємо. Нині дуже дорого обслуговувати машини: запчастини, пальне, заміна мастила… А штрафи які! – бідкається один із водіїв. – Чи буде підвищення, – вирішать наші директори, – пояснює його колега. – Вони зберуться й обговорять, коли й на скільки підвищувати вартість проїзду. Підійшовши до маршруток біля «Макдональдсу», дізналася у водіїв, що подорожчати квитки мали таки з 5 лютого, але вранці перевізники сказали, що обслуговуватимуть пасажирів за старими цінами. Коли зросте вартість проїзду, – поки не знають. Але про подорожчання вони сповістять заздалегідь: вивісять у салонах маршрутних таксі відповідне повідомлення. Нагадаємо: вартість квитка 25 грн. встановили 9 місяців тому. Якщо ціни на проїзд справді піднімуть, чимало громадян, напевне, пересядуть на автобуси й електрички. Доведеться миритися з графіком їх руху, – єдиною незручністю. Наталія ГАРБУЗ Фото автора

№ 13 (27844) 7 лютого 2009 року

Криза. Село. Селянин

Колонка депутата

Формула виживання ` Поч. на 1-й стор. Іван Кирилович і Любов Миколаївна Швеці народилися і довге життя прожили в Якубівці. Іван ще десятирічним хлоп’ям як пішов у колгосп, так вийшов з нього вже на пенсію. «Вік на тракторі проробив, – каже, – а пенсія мінімальна». Його дружина і ланку в поле водила, і корів доїла, і телят порала, а дяка така ж, як і чоловіку. Та сім’я ні на кого не ображається. Батьки завжди жили по статках і дітей до розкоші не привчали. Один з них – Віктор, на столяра вивчився. Живе і працює в Чернігові. Михайло, доки колгосп тримався, шоферував. А коли залишилося в господарстві кілька тракторів, а автомобілями вже не було чого возити, кинув кермо. Не по його вдачі бити байдики, аби вважатися на роботі і у кращому випадку мати за це якусь сотню на місяць. У Михайла Швеця двоє дітей. Дочка Віталіна на четвертому курсі інституту вчиться. Як минув семестр, так, батьку, плати 1340 гривень. І має передусім у тебе голова боліти. Адже дружина велике господарство тримає і працює касиром у сільраді. На ті 300 гривень, що одержує Галина Іванівна, хіба розженешся?.. А ще ж у сім’ї син-дев’ятикласник. Звісно ж, це вже помічник у господарстві, але ще не годувальник. Господарство виручає бабу Любу і діда Івана, і їхнього сина Мишу з невісткою Галею. Якщо старі Швеці в Якубівці прогодуються з власного двору та куцих пенсій, то молодшим, які мешкають за якихось три кілометри в Слабині, підсобне господарство велика підмога, але як кажуть батьки, доки дочка вчиться, треба десь підробляти. Отож Михайло освоїв будівельні професії і «шабашив» у Києві на новобудовах. Та фінансова криза витіснила з столиці чимало найманих робітників. Та не з тих Михайло Швець, що руки опускають. Є в нього старенький

«Москвич». Є і що возити у Чернігів на ринок. У господарстві Швеців кури, порося та дві корови. 65 соток городу, де вирощують переважно картоплю. Щоправда, картопля ні раніше, ні тепер, не ціниться заїжджими бартерниками. Восени за мішок цукру правили майже два центнери бульб, а за літр олії – 12 кілограмів. Нині міняйли теж їздять селами, але вже на олію ціна знизилася на третину. А ось на борошно і крупи – попередня. Батьки у Якубівці, в яких теж чималий город, 50 соток, достатньо запаслися цукрово-олійномакаронною продукцією, щоб і собі було, і дітям та онукам дати. Та й Миша з Галею світлі голови мають, у них строга селянська арифметика. Хоч і добре розуміють: картоплю ледь не задарма віддають, але ж «живу» гривню економлять. Бульбою за навчання в інституті не

заплатиш, і сина в школу не вирядиш. Гроші переважно з чернігівських базарів. Двом корівкам достатньо накосили сіна, коренеплодів наростили. Удої добрі, отож щотижня Михайло возить на базар молоко, сметану, сир. Заїжджі заготівельники теж охоче купляють молоко, але ж платять за літр лише 1,20 гривні. Ледь не втричі менше, ніж можна виручити на базарі. Хто не має можливості торгувати в обласному центрі, віддає молоко за безцінь. Важко зрозуміти заготівельників, які дав-

но в Сірка очі позичили, а ось пожертвування (на партнерський такий торг не «тягне») власників корів молокозаводам має своє пояснення. У Слабині більшість осель газифіковано. І хоч мудрі селяни, крім газового котла, поставили й такий, де спалюють вугілля і дрова, але за тепло все одно доводиться платити. І за електрику, за радіо і телефон. А якщо ти ще не пенсіонер, а вже без роботи… Де взяти гривні? Виручає підсобне господарство. Хтось собі кабанчика вгодує і на продаж

також. Та не розбагатіє. Треба ж потім порося купити, а це від 500 і аж до 1000 гривень. І хліб нині село не пече. Туди-сюди – і тисяча ляснула. Знову гни спину, натирай мозолі, щоб мати свіжу копійчину в господарстві. Швецям, якщо вже сутужно стає, батьки з Якубівки бюджет доточують. Але переважно онукам на гостинці. Михайло з Галиною самі викручуються. Ще й батькам допомагають. Передусім, дрова заготовити. У старшого Швеця кобила, сани, віз. А кінь у господарстві – підмога ефективна. Він на своїх «газує» і в ліс, і на луг. Швеці сіно заготовлять, виорють городи, картоплю викопають, урожай звезуть. Михайло і Галина живуть на околиці Слабина. На їхню вуличку газову трубу не проклали. Тож колись зароблений у колгоспі фінський будиночок дровами отоплюють. Отож і молодим без коня ніяк. Коли ми були в Швеців, батько Іван Кирилович привіз з Якубівки соломи худобі на підстилку.

У дворі стоги сіна, гора дров, худоба нагодована. Що й казати, господарі! На таких держава тримається. Селяни, як діти до матері, до неї горнуться, лише б вона не була їм мачухою. За «царствування» нашого земляка, хай йому легко ікнеться, бо ми не злопам’ятні, такий указ видали, що колгоспи за кілька місяців «дух випустили». А вони ж давали селу роботу, державі – зерно, молоко, м’ясо. Нині у Слабині на фермі ще є корівки та кільканадцять одиниць техніки. Та хіба то сила! Колись одна бригада нинішнє реформоване сільгосппідприємство на лопатки б поклала. За всіма показниками. Та що журитися за тим, що горе-реформаторами перемелено, а взамін і кілка не забито. Треба нове будувати. У Слабині поки є з ким. Швеці підставлять плечі і ще охочі знайдуться. Важливо, час не втрачати. Бо недовго до тієї межі, коли в селі одні пенсіонери залишаться. Вони нове життя будувати не здужають. Вони пережитим ситі. У Михайла і Галини дочка студентка. Звісно ж, у село вже не повернеться. Втім, хтозна. А Володя ще школяр. Щоб він біля батьків залишився, хлопця зацікавити треба. І не так батькам, як державі. Батькам хоч і сутужно буває, та не жаліються. Вони добре освоїли арифметику виживання, їх ніяка криза не виб’є з колії життя. А діти вразливі, незахищені. Та які ж трудолюбиві! І село їм рідне. Та роботи не дає. А одноосібний спосіб життя, прикочований з кінця 20-х років минулого століття, для них архаїка з шкільного підручника. А нове життя…Коли воно завесниться у селі? Поки що просторами України гуляє криза. Не обминає вона і села. Та Швеці мозолями затуляють дірки в сімейному бюджеті. У них роками вивірена формула виживання, суть якої напрочуд проста: хто працює, той і їсть. Микола БУДЛЯНСЬКИЙ Фото Миколи ТИЩЕНКА Чернігівський район

Історія однієї станції

танція «Короп» була побудована в 1989-1992 роках за рахунок коштів сільськогосподарських та промислових підприємств району і передана Укрзалізниці безкоштовно. Має не тільки важливе господарське і комерційне значення, оскільки з’єднує район із залізничною магістраллю Москва – Київ, але й несе соціально-економічне навантаження: з її діяльністю пов’язаний подальший розвиток району, в тому числі й інвестування його економіки. Обсяги перевезень щорічно збільшуються, а перспективи використання станції для вантажних операцій вже найближчим часом зростуть, насамперед за рахунок введення додаткових потужностей на діючих підприємствах. На жаль, наведені аргументи минуле керівництво Укрзалізниці не брало до уваги, і час від часу заявляло про закриття станції. Пристрасті навколо цього питання й досі не вщухають. Заступник голови Чернігівської облради, голова обласної організації Народної Партії Василь Ковальов наприкінці грудня минулого року офіційно звернувся до Голови Верховної Ради України Володимира Литвина з проханням вплинути на керівництво Укрзалізниці щодо недопущення відміни руху вантажно-пасажирського потягу «Короп – Алтинівка – Конотоп» та інших рішень, що призводять до фактичного закриття залізничної станції «Короп» Південно-Західної залізниці. Така реакція з боку народників Чернігівщини не залишилася непоміченою і місцевими ЗМІ. Прес-служба Чернігівської обласної організації Народної Партії

Заява депутатської фракції Партії регіонів у Чернігівській обласній раді від 3 лютого 2009 року Ми, депутатська фракція партії регіонів у Чернігівській обласній раді, глибоко стурбовані наслідками соціально-економічної кризи, що вразила всі сфери суспільного життя держави внаслідок непрофесійної і безвідповідальної політики діючого уряду та діючої коаліції у Верховній Раді. Україна опинилася на межі банкрутства: відбувається падіння промислового виробництва, зростає безробіття, знецінюється національна валюта, втрачається довіра інвесторів до нашої держави та знижується її авторитет на міжнародному рівні. Внаслідок зростання цін та інфляції більшість населення області не в змозі забезпечити себе продуктами харчування та необхідними промисловими товарами. В особливо важкому стані опинилися люди похилого віку та інваліди, яким не вистачає грошей на ліки. Катастрофічна ситуація в агропромисловому секторі – головному на Придесенні. Сільськогосподарські товариства та фермери не можуть за реальною ціною продати торішній рекордний урожай і закупити мінеральні добрива та паливо-мастильні матеріали. Це – пряма загроза зриву весняно-польових робіт. Зростання цін на газ згідно з договором «по формулі», що підписаний «Нафтогазом» України за активної участі Прем’єр-міністра Тимошенко з Газпромом Російської Федерації, є провалом з сумною перспективою для геополітичних інтересів нашої держави і призведе в найближчому майбутньому до зростання оплати за користування газом населення України, в тому числі й мешканцями області. Тимошенко програла Москві все, що лише можна було програти, і зробила народ України заручником своєї провальної економічної політики. Закликаємо всіх депутатів обласної ради, які вболівають за долю держави і життя громадян: • Тримати під повсякденним контролем раціональне використання кожної гривні бюджетних коштів для забезпечення життєдіяльності міст, сіл та селищ області; • контролювати надходження коштів у місцеві бюджети та їх раціональне використання, своєчасність виплат заробітних плат і пенсій, допомоги малозабезпеченим верствам населення; • вимагати від органів влади недопущення скорочення робочих місць та забезпечення своєчасної виплати зарплат та пенсій. Вважаємо, що уряд, який допустив серйозні прорахунки в економічному розвитку країни, що призвели до загострення соціально-економічної ситуації в країні, зобов’язаний негайно представити народу України ефективні, а не гнітючі, антикризові заходи, або негайно піти у відставку, поступившись місцем професіоналам, яким небайдужа доля України та її майбутнє.

Ваше здоров’я

№ 13 (27844) 7 лютого 2009 року

Актуальна тема

Проблеми сільських аптек К

омунальне підприємство «Ліки України» обласної ради надає медикаментозну допомогу більшості сільського населення Чернігівщини. Про це свідчить той факт, що структурні підрозділи підприємства є в 20-ти районах області: 12 центральних районних аптек виконують повне високоякісне забезпечення ліками, в селах працюють 37 аптек та 7 аптечних пунктів підприємства. На жаль, з кожним роком погіршуються можливості для функціонування цих закладів, що призводить до їх закриття. Біля 10-ти з них припинили свою роботу тільки упродовж останніх 5-ти років – через відсутність фармацевтичних фахівців. Кожен рік ми подаємо заявки на заміщення вакантних посад завідувачів сільських аптек до навчальних закладів, але ще жоден випускник так і не приїхав працювати в село. Внаслідок складної демографічної ситуації, погіршення соціальноекономічних показників життя, більшість сільських аптек, аптечних пунктів на сьогодні збиткові, тобто їх доходи не покривають всіх витрат, що мають місце при реалізації ліків. Внаслідок цього, фахівці сільських аптек мають низьку заробітну плату, немає можливості виконати вимоги

ліцензійних умов, зробити своєчасний ремонт приміщень, придбати паливо, тощо. Дуже прикро, що практично немає державної підтримки сільських аптек, яка б сприяла наближенню медикаментозної допомоги до населення. Ці заклади не мають жодних пільг ні в оподаткуванні, ні в сплаті комунальних послуг. Більш того, деякі законодавчі акти є дискримінаційними стосовно сільського населення. Так, візьмемо закон про патентування окремих видів діяльності. Згідно з його положеннями, без сплати за патент мають право працювати лише аптеки державної форми власності, яких у нас в області взагалі немає. А здавалося б – яка різниця? Адже, згідно з Конституцією України, всі форми власності рівні в правах. Головне ж тут те, що заклад забезпечує жителів села таким потрібним соціальним товаром, як ліки. Чи не так? Знову ж, згідно з цим законом, передбачено надання пільгового патенту, але в тому разі, якщо аптека буде реалізовувати лише медичні засоби вітчизняного виробництва. Виходить, що селянам імпортні ліки не потрібні? Але ж це не так! І все ж, щоб торгувати ними, треба щомісяця сплатити за патент 80 гривень. Тому,

ми вимушені звертатися до сільських, селищних рад з проханням надати патент за нижчою ціною, щоб зменшити витрати аптеки. Але, на жаль, не всі ставляться до наших звернень з розумінням. А от коли закривається аптека, тоді починають шукати винних, проводять сходи села і просять не залишати без медикаментозної допомоги населення. Особливо критична ситуація із забезпеченням ліками наших земляків з населених пунктів, де немає аптек. Традиційно вже більше півсторіччя жителів таких сіл, у разі невідкладної допомоги, лікарськими препаратами забезпечували медичні фахівці фельдшерськоакушерських пунктів. Аптека укладала з ними договір, надавала ліки і за їх реалізацію виплачувала грошову винагороду – до 10-12% від обсягів проданого. Така схема була відпрацьована роками і жителі більш, ніж 700 сіл області мали змогу купити найпотрібніші засоби у свого фельдшера. На жаль, останнім часом все це опинилося під загрозою руйнування. Великі негативні наслідки мало введення в дію Постанови КМУ від 17 жовтня 2008 року №955 «Про заходи щодо стабілізації цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення».

Вимогами цієї постанови було обмежено торговельну націнку аптек, у результаті – вони втратили економічну можливість працювати. Адже аптека – це підприємство, котре, як і всі інші, має отримувати від своєї діяльності прибуток. Останнім часом можна часто почути звинувачення щодо високої вартості ліків. Ми згодні, вона справді висока, але не з вини аптек. Вони лише мають право зробити торговельну націнку на ціну заводу-виробника або митну вартість. При чому, та націнка має дати можливість покрити всі витрати аптечного закладу. Так, щоб закупити ліки, підприємство бере в банку кредит і платить за нього відсотки, потім везе ці медичні препарати в аптеки і платить за транспортні витрати. Потім передає ці ліки на ФАПи і чекає, поки повернуться кошти, щоб віддати банку кредит, сплатити заробітну плату, зробити відрахування до бюджету, заплатити комунальні послуги тощо, а, найголовніше, знову закупити лікарські засоби. Давайте вдамося до найпростіших математичних підрахунків: якщо сільська аптека за місяць наторгувала 10 тисяч гривень, то після розрахунку за товар залишається 1200-1500грн. І цього всього має вистачити для

Майстри своєї справи

Не тільки лікує, а й приживлює... зуби У

передсвяткові дні 34-річна жителька Городні везла на велосипеді сина в дитячий садок. На слизькому тротуарі велосипед враз кинуло в бік, жінка впала, вдарилася головою об лід, втратила свідомість. «Швидка» доставила її в хірургічне відділення райлікарні. Дитина, на щастя, не ушкодилася... У потерпілої виявили перелом кількох кісток обличчя. Операцію провів заслужений лікар України, хірург-стоматолог Михайло Митько. Він не міг не помітити вибитого одного із передніх зубів верхньої щелепи. Коли родичі прийшли провідати хвору, лікар запропонував відшукати втрачений зуб на місці пригоди. По жмені перебирали сніг, зуб знайшли тільки наступного дня. Хірург поставив його на попереднє місце. – Це не перший випадок, коли потерпілі в дорожньо-транспортній пригоді чи у побутовій втрачають зуби, – говорить Михайло Степанович. – У більшості випадків це здо-

рові зуби і їх можна приживити. Бувало, що вибиті зуби привозили в лікарню разом із потерпілим. Я їх ставив на своє місце. Звичайно, пересадку зубів стоматолог робить не тільки в

екстренних випадках. Приймаючи пацієнтів із зубним болем, він оцінює, чи не можна хворому зубу дати нове життя. На його рахунку понад 450 трансплантацій, проведених у сто-

того, щоб виплатити заробітну плату, зробити з неї відрахування до пенсійного фонду, інших соціальних фондів, а це 33% від заробітку. А ще треба сплатити за опалення, комунальні послуги, деззасоби, податки до бюджету, транспортні витрати, витрати на протипожежні заходи, на страхування майна, тощо. От і робіть після цього висновки, чи «жирують» аптеки! Сьогодні найгостріша проблема – забезпечення аптечних закладів ліками. Змінились умови роботи на фармацевтичному ринку: всі оптові постачальники вимагають попередньої оплати, і це при тому, що закупівельні ціни підвищилися майже удвічі. В таких умовах під загрозою медикаментозне забезпечення сільського населення. Адже з наведених прикладів видно, що при невеликих об’ємах реалізації ліків цей вид діяльності є збитковим. І дуже прикро, що сьогодні цього не розуміють в податковій адміністрації, окремі керівники селищних

матологічному відділенні райлікарні. – Інколи дістатися хворого зуба навіть інструментом складно. Видаливши, я лікую його в руках: чищу канали, пломбую, нарощую коронку, готую лунку, а потім ставлю на своє місце. Найвірогідніше – приживання протягом двох днів. Є пацієнти, яким трансплантований зуб слугує до 20 років, – констатує Михайло Степанович. На прийом до Михайла Митька люди йдуть з надією. Він використовує найменшу можливість, щоб вилікувати зуби. На жаль, деякі пацієнти приходять уже запізно, коли вже й сам Бог не може допомогти. І тоді – протезування. Підготовка до нього теж не обходиться без хірурга. Інколи доводиться лікувати навіть єдиний зуб, щоб поставити протез. Ідею трансплантації зубів Михайло Степанович виніс з інституту. Як і численні стоматологи, він теж випробував штифування, навіть розробив штифти власної конструкції – такого сідельця, що ставиться на кістку, а на нього надівається протез. Технічно можливо це, але хто виготовляє такі штифти? Колись були такі майстри на телезаводі «Агат», але й заводу вже немає. То ж і пішов лікар шляхом трансплантації власних зубів пацієнта. – А чи можна таку операцію робити з донорським зубом?

рад, котрі вимагають від аптек, всупереч законодавству, купувати патенти для фельдшерськоакушерських пунктів. Це тільки збільшує збитки цих закладів і може призвести до припинення прозорої діяльності з реалізації ліків на селі. На сьогодні наше підприємство щомісячно надає ліки на реалізацію 412 ФАПам в селах, де немає аптек, – на суму майже 1 млн. грн. Це конкретний приклад соціальної спрямованості нашої діяльності, яка, до того ж, практично не приносить прибутків і має дуже багато ризиків. Хотілося б, щоб кожен сільський житель розумів, що це добра воля підприємства і його колективу. На наш погляд, цим питанням, перш за все, потрібно опікуватися державі, органам місцевого самоврядування, реально підтримуючи підприємства, що надають послуги жителям сільської громади. Світлана ПАСТАЛИЦЯ, генеральний директор КП «Ліки України» обласної ради

– Звичайно, можна, – каже Михайло Степанович. – Але потрібні результати на сумісність організмів, інакше приживання не буде. Нашій лікарні такі дослідження не під силу. До речі, у кабінеті Михайла Митька немає сучасних приладів, які б давали повну інформацію про ротову порожнину, як це мають стоматологи у Києві. Про це він тільки мріє. Але ж бувають у нього пацієнти й зі столиці. Лікар бере своїм талантом і відданістю справі, служить якій понад тридцять років. Можна окремо говорити, скільки уваги приділяє Михайло Степанович профілактиці захворювань. Попереджати хвороби зубів легше, ніж їх лікувати. І про це він нагадує пацієнту, який уже навіть сидить у лікарняному кріслі. Вже перший симптом має викликати тривогу за всю ротову порожнину. Отож передусім – здоровий спосіб життя, фізичні вправи, загартування. А дітям – менше солодощів і тістечок, а більше овочів та фруктів, на що зуби природою даровані. І сам Михайло Степанович подає приклад: за будь-якої погоди купається в річці, як і в ці дні – у крижаній воді, любить лазню, спорт, особливо футбол, до речі, беззмінно виходить на поле з міською командою ветеранів. Михайло ЄРМОЛЕНКО м. Городня

№ 13 (27844) 7 лютого 2009 року

До 20-річчя виведення радянських військ з Афганістану

Валерій Матюшенко – слухач військової академії імені Фрунзе

Я йду шляхом батька

...Мені тоді виповнилося лише дев’ять років, але дитяча вразлива пам’ять до найменших подробиць увібрала той день, гіркий і світлий для нашої невеличкої сім’ї. Скрізь тільки й говорили про головну подію, що боліла, мабуть, кожному: виведення наших військ з Афганістану. Я прикипів до телеекрана і уважно вдивлявся в обличчя бійців і командирів з телерепортажів: вони поверталися додому, до своїх родин. У програмі «Час» лунали вітальні послання радянського керівництва. А в нашій квартирі не змовкав

телефон: мама зі сльозами на очах весь вечір провела з трубкою в руці. Вона була дуже схвильована. Її хвилювання передалося і мені, малому школяреві. Розгублений, я не знав, що сказати, адже вона і плакала, і усміхалася водночас. Свого батька, Валерія Івановича Матюшенка, офіцераприкордонника, я знаю зі зворушливих маминих розповідей та спогадів родичів і друзів. Мені було всього три місяці, коли його не стало. Батько служив на радянсько-афганському кордоні і загинув під час бойової операції. Щоранку, збираючись у дитсадок чи в школу, я подумки вітався з татком. Він у парадному кителі дивився на мене з чорно-білого портрета на стіні. Його погляд, такий уважний і доброзичливо впевнений, немов завжди підбадьорював. І бабуся, таткова мати, пригортаючи мене, часто називала онука іменем свого сина. Тоді, тамуючи сльози, вибачалася. Пронизувало гордістю, що мене, дитину, вважають схожим на батька, справжнього офіцера, харизматичного військового з портрета.

Пригадується з дитинства... Кожного року, 15 лютого, на чернігівських вулицях зустрічалися бойові побратими. Я намагався неодмінно побути серед цих мужніх чоловіків у камуфляжній формі. Здавалося, що в цей день і батько поруч з ними. Звісно, мені, хлопчаку, хотілося привернути до себе увагу. Натягував по самісінькі вуха прикордонний кашкет, приставав до якогось гурту. Вслухаючись у спогади колишніх афганців, я сприймав їх серцем і відчував себе часточкою цього колективу, міцного дружбою, єдиного. Мені дуже хотілося бути схожим на них, цих справжніх чоловіків, колишніх воїнів-афганців. Я знав, хто Герої, і чому вони ними стали… Моє сприйняття тієї війни протягом 90-х років неодноразово піддавалося впливу, досі невідомому. Перебуваючи за кордоном, я вперше усвідомив питання, яке змусило мене завершити розмову на півслові: «А чия це була війна?» Проте на фоні подій на Балканах і в Іраку я впевнився, що не буває війни нашої або чужої. Поняття справедливості втрачає на

війні свій первинний сенс, ніби розчиняючись у «котлі» тієї чи іншої військовополітичної проблеми. Рушійна сила війни – це завжди ідея. А гроші та засоби масової інформації – лише інструмент, який сам по собі працювати не зможе. Напевно, радянська ідеологія не мала собі рівних. Свого часу афганська війна дала змогу державі проявити свою силу і міць, після чого військова складова стала невід’ємною частиною її доктрини. Мій батько свідомо і відповідально робив свою справу. Як громадянин, як офіцер, як

чоловік. І він – Герой, адже завдяки таким, як він, країна стає сильною. Залишається сподіватися, що ставлення до героїв, які не шкодували свого життя в ім’я виконання військового обов’язку, з боку молодої України буде адекватним. І не зірветься з «якоря» в неспокійному «океані» політичних пристрастей. А завтра в зеленому кашкеті я знову виходитиму на службу в пункті пропуску через державний кордон – із впевненістю: я на своєму місці і цій державі потрібен. Євген МАТЮШЕНКО

Слово про ветерана

Робітник воєнного гарту З-під кущуватих брів – уважний погляд сірих натомлених очей. Олексію Марковичу Ляшенку – 78. Та ще жвавий, має добру пам’ять. – Розповісти про себе? Кому це буде цікаво? Я ж проста людина, не політик... Біографія Олексія Марковича – частинка історії нашого міста. Пам’ятає, як холодно й страшно було в німецькій тюрмі. За зв’язки з партизанами сім’ю ветерана Бобровицького цукрового заводу Марка Ляшенка – його, дружину і чотирьох дітей – кинули у фашистські застінки. Олексій, як найстарший, старався розважити менших братиків і сестру... Арештантів у камері меншало – викликали на допити, а потім розстрілювали. Ляшенки теж чекали смертельної команди... Врятував сім’ю дідусь Михайло, мамин батько, між іншим, герой Першої світової війни, кавалер двох Георгіївських хрестів. Щодня оббивав пороги німецької комендатури, випрошував помилування у коменданта Бібраха. Може, й допомогли Георгіївські хрес-

ти – Ляшенків не розстріляли. Матір з дітьми випустили, а Марка відправили до Ніжинської тюрми, а потім – на каторжні роботи до Німеччини... Трудовий шлях Олексій розпочав у 13 років. Мама слабувала: підірвала здоров’я фашистська тюрма. Він розумів – лишився за годувальника. 20 вересня 1943-го радянські війська визволили місто. А 23-го Олексій прийшов працювати на цукровий завод... Це було рідне підприємство. Із 1911-го на ньому «цукроварив» дід Михайло Шаповал. Тут, до війни, спочатку був ковалем, згодом – начальником зміни його батько. ...Худорлявого, але міцного, беручкого підлітка влаштували помічником муляра: мурували грубки у госпіталі, що розташовувався на території заводу. Олексій був свідком, як із госпіталю виносили тіла бездиханних бійців, клали штабелями на безтарку і відвозили на «цукрозаводське» кладовище. Там й досі оберігається 13 захоронень. – Якби тоді записали прізвища загиблих, їздили б до могилок рідні ви-

зволителів нашого міста, – сумно зітхає дідусь. – А так – безіменні. Лікувалися в госпіталі учасники форсування Дніпра, визволення Києва. Гинули такі молоденькі, ну, зовсім діти... За зиму Олексій підучився на токаря. А тут і завод розпочали відроджувати. Тоді робочі руки, навіть підлітка, були незамінні. До того ж, перед окупацією заводське обладнання було евакуйовано. Один ешелон дорогою розбомбили фашистські літаки, а другий дістався Краснодара. Машини так і лишилися в Росії – згодилися на новостворених підприємствах. До Бобровиці завезли трофейне обладнання з німецьких заводів. Місцеві умільці самі взялися його удосконалювати. Тож знадобилися токарні навички і Олексія Ляшенка. Його ледь було видно з-за токарного верстата. Але норми перевиконував. Пам’ятає, як у 1944-му на конференції стахановців у Чернігові йому, 14літньому передовику, вручили подарунок – хромові черевики. «Модничав» у них років п’ять.

Годував сім’ю – платили зарплату, ще видавали й пайок: по 64 кілограми борошна. Минали роки, але для токарного цеху роботи завжди вистачало. Обслуговували цехи підприємства, виточували деталі ще й для 56 автомобілів. Із колег-ветеранів запам’яталися Іван Лебідь, Микола Баранчук, Михайло Сальничов. Свого часу колектив заводу очолювали Турчин, Глінкін, Громовий, Фесенко, Шум. Та найбільшого розквіту підприємство досягло, коли керував Анатолій Поліщук. Було збудовано майстерню, нову контору, 56 житлових будинків, клуб, їдальню, у якій, до речі, смачний і калорійний обід коштував усього 30 копійок. Утримували невелику свиноферму. Мріяв Анатолій Семенович відкрити й ковбасний цех. У заводській теплиці вирощували ранні овочі і... троянди. Колектив працював з повною віддачею. Не шкодував сил і Олексій Ляшенко. Його портрет – постійно на Дошці пошани. «Назбирав» аж 57 років робочого стажу. Сім’ї

дали гарний будинок у цукрозаводському селищі. Поруч мешкає родина молодшого брата Олександра, теж ветерана Бобровицького цукрозаводу. Між іншим, Олександр Маркович працює й досі, завідує майстернею тепер здебільшого «мовчазного» підприємства. ...На заводі ж колись вирувало цікаве життя, славилася художня самодіяльність. Олексій Маркович – один із засновників заводського духового оркестру. Першим керівником і організатором колективу (в 1948 році) був Василь Мор’єв. Грали – Микола Ющенко, Іван Олійник, Микола Лінник… Їх чекали на весіллях і танцях, на всіх міських та районних святах. Запрошували й на села: духовий оркестр у 50-х, 60-х роках був єдиним у районі. Особливо пам’ятає Олексій Маркович, як у 1948-му грали на мітингу з приводу перепоховання останків Героя Радянського Союзу Олега Бичка, які привезли з Мядельського району Білорусії. А скількох земляків провели в останню путь.

...Усього було на віку Олексія Марковича: і радості, і горя. Виростили Ляшенки двох дітей. Донька за– кінчила автодорожний інститут, працює інженером автоколони, зять – водієм на автобусі. Та біда не обминула: улюблений онук Олександр загинув у автокатастрофі. Син – також незаживаюча батькова рана. Обпалило юність війною – служив у Афганістані. Повернувся зраненим і сивим. Попрацював трохи водієм, механіком хлібозаводу. На роботі й помер – і сорока не виповнилося. Наче відірвало частинку серця батькового... Майже двадцять років як Олексій Маркович на пенсії. Але знайшлася йому справа: працівники міської ради попросили навести лад на «цукрозаводському» кладовищі. Удвох із дружиною повиносили сміття, повирубували чагарники. Тепер Ляшенко завідує кладовищем, яке доглядає і оберігає. Часто зупиняється біля могил, де поховані його рідні, друзі, знайомі. І оживає пам’ять... Світлана СКРИПКА м. Бобровиця

№ 13 (27844) 7 лютого 2009 року

Визнання

«Вчитель року-2009» П

ідбиті підсумки обласного конкурсу «Вчитель року-2009». І ось – урочиста церемонія нагородження. П’ятого лютого в обласному палаці дітей та юнацтва заступник голови облдержадміністрації Володимир Приходько, начальник управління освіти і науки ОДА Анатолій Заліський та голова обласного комітету профспілок працівників освіти і науки Тетяна Матвєєва вручили переможцям дипломи, грамоти, подарунки. Цей конкурс – п’ятнадцятий за рахунком. Але номінації щоразу змінюються. Цього року визначали кращих серед вчителів української мови та літератури, іноземної мови, фізики, музики та інформатики. На початку конкурс зібрав більПід час урочистого нагородження ше 700 учасників. Майже 100 вчиТож імена переможців за номінаціями: телів з районів та міст ЧернігівТетяна ЛЕВЧЕНКО (Бахмацька загальноосвітня школа №5) – «Укращини пройшли до першого туру обласного етапу всеукраїнського їнська мова та література»; Наталія ЮЩЕНКО (Бобровицька гімназія) – «Іноземна мова»; конкурсу «Вчитель року-2009». Ірина БАКСІЧЕВА (гімназія №16, м. Ніжин) – «Фізика»; До другого – 25. Найбільше лаІлона НЕУМИВАКО (гімназія №31, м. Чернігів) – «Музика»; уреатів (чотири) – з РіпкинськоАнна МАЛЬОВАНА (ліцей №22, м. Чернігів) – «Інформатика». го району. Зал вітав переможців стоячи. А в перервах лунали пісні чернігівських – Критерієм відбору були як теоретичні знання, так і володіння виконавців. Танцювальні колективи міста теж порадували глядачів. Наталія ГАРБУЗ методикою викладання предмету, – Фото автора зазначив Анатолій Заліський.

Галина Іванівна МІГАЧЕВА Колектив управління щиро вітає та зичить міцного здоров’я, радості, миру, душевної краси, творчої наснаги, любові і добробуту в родинному колі. Хай доля дарує Вам тільки щасливі, сонячні миттєвості, ніколи не міліють джерела Вашої доброти, натхнення, мудрості та не сходить з обличчя ніжна усмішка.

Освіта

Поспішайте здавати реєстраційні картки

ідбулося розширене засідання колегії управління освіти і науки Чернігівської облдержадміністрації. Головною темою розмови став розгляд процесу підготовки до незалежного оцінювання, адже до закінчення реєстрації залишилося менше місяця. Як повідомив директор Харківського центру оцінювання якості освіти Олександр Сидоренко, темпи реєстрації повільні. Він висловив занепокоєння тим, що ближче до 3-го березня, коли завершується реєстрація, буде велике навантаження на комісію, яка приймає картки. Тож, можливі помилки та розбіжності в списках учнів, які бажають пройти тестування. Керівник центру запевнив, що немає й не буде жодних стримуючих факторів для реєстрації. На колегії також розглянули й інші питання. Наталія ГАРБУЗ

Митці

Із «фабрики зірок» Юрія Карпенка П рофесійним музикантом Юрій Карпенко став у неповні п’ятнадцять, поповнивши духовий оркестр міського парку культури і відпочинку імені М.М. Коцюбинського під керівництвом авторитетного диригента Юхима Баліна: саме він помітив природжений музичний хист школяра у його натхненній грі на флейті та віртуозному володінні ударними інструментами. Згодом, уже у Харкові, грав у військовому оркестрі, естрадному ансамблі, оркестрі театру опери і балету, закінчив музичне училище, інститут культури. А повернувшись до рідного Чернігова, взявся за реалізацію своїх творчих планів. Створив у першому міському профтехучилищі ансамбль барабанщиць, що став чудовим кроком до визнання і до втілення наступного задуму. Він здійснився у 1982 році народженням «Поліських дзвіночків», без яких сьогодні неможливо уявити музичне мистецтво нашого краю. Уже наступного року дитячому колективу із Чернігова дало високу оцінку вимогливе журі телетурніру «Сонячні кларнети». Далі були концерти у містах України, у Москві і Архангельську, Празі і Братиславі, Берліні і Варшаві, Стокгольмі… Були перемоги

9 лютого 2009 року відзначає свій ювілейний день народження начальник Головного управління статистики у Чернігівській області

Ансамбль «Поліські дзвіночки» на престижних фестивалях, та. Серед найталановитіших а відтак і почесні відзнаки. вихованців «фабрики зірок» Ось і у грудні минулого року Юрія Карпенка Михайло завершився VIII міжнарод- Климовицький, який нині ний конкурс «Музика надії», живе в Ізраїлі і грає в одному який зібрав виконавців на з найкращих симфонічних різних духових та ударних оркестрів світу, Ізольда Ішінструментах у місті Гомель ханішвілі – солістка відомої під патронатом президента московської групи «Ліцей», Республіки Білорусь. Черні- Микола Махнік, котрий прагівську школу тут представ- цює музикантом у провідноляли юні солісти «Поліських му оркестрі в Австралії. А дзвіночків», які привезли Юлія Роговець тільки навчаграмоти за участь у міжна- ється у Національній музичродному конкурсі. ній академії у Києві. За всім цим – напружеНині керівникові зразна праця Юрія Павловича і кового дитячого ансамблю в пошуку юних талантів, і «Поліські дзвіночки» дитячої у постійному вдосконаленні музичної школи №2, заслумайстерності учасників ан- женому працівнику культусамблю. Чудову школу «По- ри України Юрію Карпенку ліських дзвіночків» за роки виповнюється 60 років. їх існування пройшли уже Вітаємо! Володимир САПОН кілька сот школярів міс-

Нема розрахунків – нема електроенергії Дотримання платіжної дисципліни кожного із суб’єктів взаємовідносин: оптового ринку електроенергії, енергопостачальної компанії, споживача – це та основа, на якій можливе забезпечення сталого функціонування енергосистеми країни. Проте мало хто знає, яких зусиль потрібно докладати енергопостачальній Компанії для забезпечення безперебійного електропостачання споживачів регіону. І найголовніший стримуючий фактор у цьому процесі – низький рівень і несвоєчасна оплата споживачів за електричну енергію. Останній тиждень січня видався дуже «гарячим» для крупних боржників Чернігівщини за електроенергію. Про ситуацію щодо розрахунків розповідає комерційний директор ВАТ ЕК «Чернігівобленерго» Юрій МЕЛЬНИК. За останні місяці набагато зросла заборгованість серед усіх категорій споживачів регіону. Така ситуація викликає велике занепокоєння керівництва Компанії. Нині загальні борги споживачів Чернігівщини за електроенергію становлять 18 мільйонів гривень і тільки за січень заборгованість склала 4,4 мільйона гривень. Не новина, що платіжна дисципліна – це підґрунтя, на якому базується забезпечення нормального функціонування енергосистеми Чернігівського регіону. Справа в тому, що «Чернігівобленерго» купує електричну енергію в Державному підприємстві «Енергоринок» винятково за «живі кошти». Згідно з умовами угоди з ДП «Енергоринок» ВАТ ЕК «Чернігівобленерго» зобов’язана забезпечити кожні 5 днів 100% предоплату за куплену електроенергію. В іншому випадку, неповна оплата в ДП «Енергоринок» тягне за собою застосування до Компанії штрафних санкцій. Крім того, відбувається зменшення для області граничних рівнів з енергії та потужності, що недостатньо для забезпечення електроенергією платоспроможних споживачів і населення. Тобто виникає загроза «віялових» відключень та загострення соціальної напруги в регіоні. «Чернігівобленерго», залучаючи величезні кредитні ресурси, робить все можливе щодо забезпечення безперебійного електропостачання. Але, в умовах економічної кризи через погіршення фінансового стану Компанії, просто немає можливості знову вдаватися до залучення кредитів. І тому, тільки завдяки жорсткій платіжній дисципліні та за умови 100% розрахунків за електроенергію всіх споживачів без винятку, Чернігівщина може уникнути такої ситуації. Якщо проаналізувати стан розрахунків за січень серед всіх категорій споживачів області, то його можна назвати критичним. Так, наприклад, у підприємств ЖКГ приріст заборгованості за січень склав 240 тисяч гривень. З негативного боку відзначились установи, що фінансуються з Держбюджету, їхні розрахун-

ки склали 62,3%, збільшивши заборгованість до 1,2 мільйона гривень. Також місцевий бюджет залишив за собою заборгованість у сумі 240 тисяч гривень, крім того, невідшкодованими залишилися збитки від надання населенню пільг та субсидій, яка перевищує 1,2 мільйона гривень. Щодо побутових споживачів, то недоплата за електроенергію цієї категорії склала понад 1,2 мільйона гривень. Особливий резонанс наприкінці січня викликало відключення частин Міністерства оборони, борг яких, на момент припинення електропостачання, становив понад 1,5 мільйона гривень. З огляду на їх стратегічне значення, «Чернігівобленерго» пішла назустріч військовим. Станом на 1 лютого було відновлено електропостачання до всіх частин, що дислокуються в області. Але заборгованість Міністерства оборони перед Компанією не погашена і на сьогодні вона складає 1,3 мільйона гривень. За таких обставин, «Чернігівобленерго» стає заручником між державою, якій не можна не сплачувати за електроенергію і споживачами, котрі не розраховуються за спожитий товар. Тому Компанія буде проводити жорстку політику щодо посилення платіжної дисципліни, спрямовану на забезпечення своєчасних та в повному обсязі розрахунків споживачів всіх категорій, яка безперечно базується на правовому підґрунті і винятку тут не може бути ні для кого. Відключення від електропостачання – це останній крок. Споживач, як побутовий так і юридичний, завжди має достатньо часу, щоб вчасно розрахуватися за спожиту електроенергію. І хочу зауважити, що кожен споживач для нас – це партнер, цивілізований, добросовісний і відповідальний. І це основа, на якій ми будуємо відносини з кожним абонентом. Сподіваюся, що всі з розумінням мають підійти до ситуації, яка склалася і разом зробити все можливе, щоб не допустити застосування примусових обмежень електроенергії.

Зустріч для вас

№ 13 (27844) 7 лютого 2009 року

Юрій Дзюбан і магія його Островів Пам’ятаєте мелодію «Острова, где-то ждут нас острова, даже карты не всегда бывают правы. Я найду вас, острова, даже если мне всю жизнь придется плавать»? Так от, непересічний чернігівський художник та дизайнер і просто дуже творча особистість Юрій Дзюбан свої острови вже знайшов. І в прямому, і в переносному сенсі…

це не дивовижно саме для нього. Бо якщо ти мандрівник у душі (в юності Юрієві справді довелося подорожувати Західною Україною з ляльковим вертепом), а в серці живе творча іскра прагнення невідомого, справжнього, що обов’язково має коли не дати, то повідомити, як знайти ключі хоча б від маленького ескізу картини всього сущого, – тоді таємничий острів обов’язково дочекається Шукача. І повірте, пригоди (у даному контексті – не синонім таких собі розваг) не забаряться… А потім обов’язково захочеться поділитися своїми враженнями з іншими – друзями, колегами, добрими знайомими. Для цього Юрій взяв та й влаштував минулої суботи справжню світську тусовку у виставковій залі обласної організації Спілки художників України. І повірте, це було яскраве видовище, а для Чернігова – унікальне. Вся зала ніби перетворилася на маленьку частинку острова Гаїті, де Юрій Дзюбан дивовижним чином опинився чотири з половиною роки тому і прожив там несподівано для себе самого незабутні кілька місяців. Уявіть собі, він був єдиним українцем у цій острівній країні. І, незважаючи на це, «не стушувався», а навпаки – влаштував виставку написаних саме тут картин не де-небудь, а у самісінькій столиці – СантоДомінго. Полотна художника продавалися, тому Юрій міг і далі жити на Гаїті та пізнавати місцеву екзотику й таємниці. Цим він чимось нагадує Поля Гогена, котрий так само полюбив Таїті… Однак наш Юрій Дзюбан все ж повернувся на Батьківщину, але – з островами в серці. Гостей богемної вечірки зустрічав імпозантний господар – у білому капелюсі, червоному піджаку та білих брюках (цим самим навіюючи спогади про Ріоде-Жанейро, де два мільйони люду, і всі – у білих штанях), з цікавими амулетами на шиї. А поряд він сам усміхався нам зі свого автопортрета. Зрозуміла річ, вбраний в улюблений капелюх. Джаз-банд грав щемливу мелодію. Народ розглядав картини, час від часу в мікрофон висловлюючи своє захоплення. А хто ж брав «інтерв’ю»? Звісно, Юрій, котрий продумав у

своїй тусовці все до найменших дрібниць. Чим ще розважали гостей? Фільмом про художника, до речі, майстерно зробленим. Танцями – не тільки запальним латино (дует ансамблю «Ніка»), а й у дусі Гаїті. Цікавим був показ мод від магазину «Модільяні». І виступ актриси Молодіжного театру Мирослави Витрихівської. Художник у всіх цих номерах брав безпосередню участь. Танцював, підспівував, розважав публіку і аж ніяк не почувався весільним генералом. Швидше – світським левом, або запальним мачо, бо спілкувався з жіноцтвом галантно та темпераментно водночас. А ще Юрій курив сигари (може, й домініканські, бо спочатку їх виготовляли саме там). Спілкувався з гостями сам і не заважав це робити іншим. Ще однією окрасою вечірки був фуршетний стіл. Його дизайн теж Юрій продумав сам і намалював ескіз. Думаю, ви здогадалися, що основою були екзотичні фрукти – банани, апельсини, лимони, просто велетенський рожевий виноград і – ананаси. Найбільший з них стояв посередині і символізував собою острівний вулкан… Напередодні відкриття виставки ми поспілкувалися з Юрієм Дзюбаном. Його погляди на життя і «нестерпна легкість буття», зізнаюся, лише підкреслюють принципи новітньої філософії: всі бажання й небажання – в нас самих. Ми – творці самих себе й світу навколо нас. Усі дива і на-

віть вигаданий простір довкруж – це наші мрії, котрі можуть стати реальністю. – Юрію, що це за чарівний куточок з бамбуком, світильником в «аборигенському» стилі, картиною «Квіти світу» і раритетним кріслом чи, може, троном? – Така ось інсталяція. Картина – це моє передчуття Гаїті. Коли я 12 годин поспіль летів до острова, споглядаючи навколишню «фата моргану». Мені уявлялася наша земля у вигляді лілувато-блакитної кулі, а хмари наяву зливалися з Атлантикою. І – море квітів, якими потім насправді й зустрів мене Гаїті. Загалом, ця картина – враження про сенс життя, його глобальність… А крісло – його історія просто унікальна. У моєму саду в Чернігові росла яблуня. Одного разу вона переламалася навпіл – дійшла, як кажуть, віку. Раптом уночі мати побачила вогонь, вийшла на вулицю, а зі стовбура антонівки вгору палахкотить синьо-червоне полум’я. У трухлявину, як виявилося, поцілила блискавка. Опісля я спиляв дерево, і воно довго лежало просто неба. Якось узявся за стовбур, кора злетіла, а під нею відкрився чистий червонуватий колір. Він і став основою… трону. Так-так, це крісло я називаю троном Колумба. Адже саме він відкрив ці острови. Щоправда, іспанці бажали золота, землі, влади. Тому й трон… До речі, раніше Гаїті називався «Кіскея», себто «Щелепа крокодила».

– Ви не пробували не малювати, а описати свої враження? – А я й пишу роман – про острови, піратівфлібустьєрів-конкіс та дорів-корсарів… – Картини. Море сонця. Поряд з ним стає тепло й радісно, настрій кращає на очах. За кожною, мабуть, своя історія? – Звісно. «Поцілунок апельсина», «Колібрі» – це свято природи, вічної жіночності, радощів життя, любові. «Вуду» ж цікава своєю історичною правдою. Коли іспанці знищили аборигенів, то мусили завозити на острів рабів з Африки. І релігія вуду стала захистом чорного населення від гнобителів. «Народження острова» має під собою філософську основу. Це магія сущого, виникнення світу, запліднення життям. Загалом, на Гаїті живуть щасливі люди. Вони зовсім не багаті, але вміють бачити світло, це діти природи. Ми – зовсім

і і Нашарування Н інші. так званої цивілізації – певною мірою, тягар… «Кока, дихання» – це сфера любові. Хоча місцеве населення справді жує листя коки. І входить в релігійний транс. А потім за допомогою спеціальної трубочки має всю цю жуйку, даруйте, виблювати. І таким чином запаморочення зникає. Інакше не можна. Зізнаюся, я теж усього один раз у житті спробував кокаїн. Але мені це настільки не сподобалося, що повторювати не став. А «Анакоана» – це місцева красуня, донька вождя племені, котра підняла повстання проти іспанців. Її стратили, але краса… Хіба вона вмируща? – Ваші фото – теж унікальні. – Чого лишень вартий цей розмальований автобус зі стріхою з пальмового листя. Або мафіозі – правда, схожий на «хрещеного татуся»? А це авто, яке я брав напрокат… До речі, їздити на Гаїті – собі дорож-

че. Правил, здається, ніяких. Усі тобі поступаються дорогою. Але ганяють так… Я одного разу сів на мотоцикл і зрозумів, що став справжнім камікадзе… – Опісля ви побували в Єгипті? – Коли я написав «Народження острова» – останню острівну картину, вже в Чернігові, то зрозумів, що маю познайомитися саме з цією країною. І через два тижні вже був у літаку. В п повітрі зрозумів, що Єгипет – це місце, де сходяться всі ш шляхи. Там є стихія пустел з могутньою енергетикою лі – пірамідами. І Ніл – стріла ж життя, котра «летить» чер усю Африку. Це – ніби рез д нерозривних начала. До два р речі, дивлячись на пірамід не розумієш, як можди, н мислити такими монуна м ментальними категоріями. Ц щось неземне, ніби код, Це я який ми маємо розшифрув вати. Про Єгипет я написав дві картини – в гарячих і холодних тонах. А потім вирішив зробити одне полотно. І уявіть собі, всі лінії збіглися з точністю до міліметрів. – Ви ще й архітектор. – Так, дизайнер і архітектор. Нещодавно зробив у острівному стилі дизайн двокімнатної квартири в Ялті. А макет готелюресторану у давньоруському стилі мені… наснився. Я прокинувся о п’ятій ранку і намалював ескіз. А потім виготовив макет. Вірю, що знайдуться люди, котрі втілять його в життя. – Ви – затребуваний художник? Скільки коштують ваші картини? – Так, у мене є замовлення, прихильники. Картини я продаю, хоча й не всі… Ціна? Від 500 доларів. – Юрію, ви займалися боді-артом, розмальовуючи жіночі тіла. Що для вас жінка? І чи має бути художник сам – аби стати Майстром у цьому житті? – Мій боді-арт – це ностальгія жінок за райським садом… У такому розписі художник теж відкриває себе, зливаючись з протилежним єством, іншою сутністю. Бо жінка – то річка зі швидкою течією. І ти завжди ніби на бистрині. Без цього хто ми? Адже муза – то теж жінка… А все моє життя – воно схоже на те, що я покажу на цій світській тусовці. Це і радість, і мрії, і магія, і крила муз, і гармонія, і свято, і успіх… Людмила ПАРХОМЕНКО Фото Віктора КОШМАЛА

Світ навколо нас

«Звіряча поліція» Домашні тварини Талліна мають зітхнути з полегшенням: місцеві жителі створили «Поліцію тварин». Усе серйозно – спеціальний патруль їздить містом, спостерігаючи, щоб люди не ображали братів своїх менших. Серед обладнання – пристрій для зчитування чіпівідентифікаторів (у Талліні вони вводяться під шкіру домашнім тваринам). При першому порушенні з хазяїном буде проведено бесіду, і якщо це не подіє, то випишуть штраф. Якщо ваша собака бігає без вашого нагляду, готуйте 6 000 крон, а якщо покусала перехожого – 12 000. Нове місцеве законодавство передбачає норми і для інших наших улюбленців. Так, для кішки у вас має бути обладнане місце для точіння кігтів та ящик з піском для екскрементів, а для хом’яків – клітка заввишки не менше 20 см і 0,12 м2 за площею на кожного, повідомляє «Молодь Естонії»

Запам’ятай нас, бункер... Небагатьом відомо, що у Норвегії на острові Свальбард, що у Північному Льодовитому океані, створено «бункер життя». Global Seed Vault – глобальне сховище насіння – захищено навіть від прямого попадання ядерної бомби. З усього світу сюди звозять насіння рослин і зберігають в оптимальному температурному режимі. Світ змінюється, і ми змінюємо його. Організми способом мутацій пристосовуються до нового середовища, та й ми самі вже вирощуємо генних мутантів, які не бояться ані холоду, ані колорадського жука (ГМ-насіння відомої компанії «Сингента» знають вже і в Чернігові). Звичайно, генна інженерія – не панацея від голоду, та нікому поки що не відомо, як змінимося ми. Отже, сучасний Ковчег Ноя створено.

NASA + Google = ?

творений NASA спіль но з Google Університет сінгулярності готуватиме спеціалістів з вирішення сучасних глобальних проблем людства. Цей навчальний заклад розташовуватиметься на території дослідницького центру Еймса у Каліфорнії. Серед засновників – Пітер Діамандіс, голова фонду X PRIZE Foundation, організації, яка фінансує приватні дослідження у різних галузях, і, наприклад, обіцяє 10 міль-

йонів доларів організації, яка запропонує метод розшифрування геному людини менш, ніж за 10 діб. Очолюватиме цей заклад винахідник і футурист Рей Курцвел – один з піонерів комп’ютерного розпізнавання тексту та мови, відомий своїми неоднозначними висловлюваннями. Він вважає, що вже у найближчому майбутньому нанотехнології сягнуть такого рівня, що в тілі людини існуватимуть мільйони нанороботів, які мають очищувати

№ 13 (27844) 7 лютого 2009 року

та підтримувати організм, подовжуючи життя. Місія одного з флагманів інформаційної галузі – Google – полягає в інформаційній підтримці та вдосконаленні інформативності знань. Університет пропонуватиме слухачам дев’ятитижневі курси для випускників вузів, десятиденні – керівникам середньої ланки, та триденні – для вищих керівників. Курси мають вмістити питання з різних дисциплін: управління знаннями та плану-

вання, мереж та обчислювальної техніки, медицини, нанотехнології, штучного інтелекту, робототехніки, енергетики та екології, різноманітні аспекти космічних та фізичних знань, законодавства, етики, фінансування та підприємництва. За матеріалами Space.com

Немо загубиться Рибка-клоун, відома нам з діснеєвського мультфільму, у реальному житті має усі шанси загубитися на шляху з глибин, де вони народжуються, до берегів, де мешкають у симбіозі з актініями. Відомо, що родичі Немо шукають шлях додому за звуком прибою та запахами. Саме запахи відіграють головну роль у житті цих риб: кожне узбережжя має свій унікальний запах, зумовлений стоком вод із тропічних лісів. За багато років еволюції вони навчилися відрізняти запахи різних островів, тип рослинності, і навіть ближніх родичів. Як виявилося з дослідження, опублікованого Національною академією наук США, підвищення кислотності океану практично повністю позбавляє його мешканців можливості відчувати запахи. Звичайна морська вода має рН=8,1–8,2, та через постійні викиди промисловістю СО2 цей показник невпинно знижується. Навіть фітопланктон, який під дією ультрафіолету мав би переробляти двоокис вуглецю у кисень, не встигає, і вчені прогнозують зниження рН до 7,8–7,6 до кінця століття. Експеримент виявив, що риби, які виросли у сучасному океані, не орієнтуються у «воді майбутнього», а спеціально вирощене у цьому середовищі покоління втрачає здатність відрізняти запахи взагалі – навіть в ідеальних умовах. Прикро, що досі ніхто не думав, як упоратися з СО2 в океані. Сучасні проекти зниження його вмісту в повітрі фактично зводяться до «закачування» цієї речовини в океан...

ТЕЛЕБАЧЕННЯ ПІЗНАВАЛЬНІ ПРОГРАМИ Понедiлок, 9 лютого

ANIMAL PLANET 10.00 Собаки у в’язницi: Кiт Карсон 11.00, 19.00, 01.00 Свiт природи: Слониха на iм’я Луна 12.00 Здобич хижака: Нове поколiння 12.30 Перед обличчям небезпеки: Африканський слон, бiлi ведмедi й бiзони 13.00 Пригоди Корвiна: Акулячi щелепи (Напад) 14.00 Справа майстра боїться: Показ мод 17.30 Найнестерпнiшi ручнi тварини Британiї 18.00 Заповiдник у нетрях Африки 18.30, 00.30 Щоденник великої кiшки 20.30, 02.30 Ветеринаристажисти: Новi обрiї 21.00, 21.30, 03.00, 03.30 Шамвари: життя на волi

VIASAT HISTORY 09.00 «Магiя затонулих кораблiв» 10.00 «Римська iмперiя» 11.00 «Загадка обезголовлених римлян» 12.00 «Ньютон – похмурий єретик» 13.00 «Забутий принц» 17.00 «Дiккенс в Америцi» 17.30, 01.30 «Релiгiя й полiтика» 18.00, 02.00 «Це цивiлiзацiя» 19.00, 03.00 «Рай на Землi» 19.30 «Таємницi Ренесансу» 20.00 «Права рука Гiтлера» 21.00, 05.00 «Забутий принц» 23.00 «Хто ти такий?» 00.00 «Сiм чудес iндустрiального свiту»

Вiвторок, 10 лютого

ANIMAL PLANET 09.30 СОС дикої природи 10.00 Собаки у в’язницi: Бранчвiлл 11.00, 19.00, 01.00 Моя безтурботна рiка 12.00 Поля звiриних боїв: Рiки 12.30 Зовсiм дикi: Сiрий кит 13.00 Пригоди Корвiна: спецвипуск: Усе, що я для вас зробив, випуск 1 14.00 Ветеринари-стажисти: Спробуй-но ще раз! 15.00 Шамвари: життя на волi 17.30 Найнестерпнiшi ручнi тварини Британiї 18.00 Заповiдник у нетрях Африки 18.30 Щоденник великої кiшки 20.00, 02.00 Полiцiя Х’юстона – вiддiл з захисту тварин: лоша, що повернулося 21.00 Полiцiя Х’юстона – вiддiл з захисту тварин: Треногий Ахiлл

VIASAT HISTORY 09.30 «Релiгiя й полiтика» 10.00 «Це цивiлiзацiя» 11.00 «Рай на Землi» 11.30 «Таємницi Ренесансу» 12.00 «Права рука Гiтлера» 13.00 «Забутий принц» 17.00, 01.00 «Шерлок Холмс iз Бейкер-Стрiт» 18.00 «Про замки й королiв» 19.00, 03.00 «Iмпресiонiсти» 19.30 «Картина скаже тисячу слiв» 20.00, 04.00 «Крiстiан Дiор: пiд маскою легенди» 21.00 «Життя при Наполеонi» 22.00, 06.00 «Японiя в руїнах» 23.00 «Контракт iз дияволом»

Середа, 11 лютого

ANIMAL PLANET 09.30 СОС дикої природи 10.00 Собаки у в’язницi: Уорм Спрiнгс 11.00, 19.00 Острiв тайфунiв 12.00 Поля звiриних боїв: Пустелi 12.30 Зовсiм дикi: Вомбатмисливець 13.00 Пригоди Корвiна: спецвипуск: Усе, що я для вас зробив 14.00 Полiцiя Х’юстона – вiддiл з захисту тварин: лоша, що повернулося 15.00 Полiцiя Х’юстона – вiддiл з захисту тварин: Треногий Ахiлл 17.00 Найнестерпнiшi ручнi тварини Британiї: Фiнал 18.00 Заповiдник у нетрях Африки 18.30 Щоденник великої кiшки 20.00 Дика Африка: Пустелi 21.00 Планета Земля: Прiсна вода

VIASAT HISTORY 09.00 «Шерлок Холмс iз Бейкер-Стрiт» 10.00 «Про замки й королiв» 11.00 «Iмпресiонiсти» 11.30 «Картина скаже тисячу слiв» 12.00 «Крiстiан Дiор: пiд маскою легенди» 13.00 «Життя при Наполеонi» 14.00 «Японiя в руїнах» 17.00, 01.00 «Шерлок Холмс iз Бейкер-Стрiт» 18.00 «Днi, що потрясли свiт» 19.00 «Вiдкриття античностi» 20.00, 04.00 «Ганди» 21.00 «Життя при Наполеонi» 22.00, 06.00 «Сомма»

Четвер, 12 лютого

ANIMAL PLANET 09.00 Ветеринари-стажисти: Фiлософiя Фiтца 10.00 Собаки у в’язницi: Рiджленд 11.00, 19.00 Подорож довжиною в життя: Море життя 12.00 Поля звiриних боїв: Моря 12.30 Зовсiм дикi: Морська корова 13.00 Пригоди Корвiна: спецвипуск: Без купюр 14.00 Дика Африка: Пустелi 15.00 Планета Земля: Прiсна вода 18.00, 00.00 Заповiдник у нетрях Африки 18.30 Щоденник великої кiшки 20.00 Поле ведмежих боїв 21.00, 03.00 Дикий i небезпечнi: Напад полярного ведмедя 22.00, 04.00 Полiцiя Детройтвiддiл з захисту тварин: Загiн особливого призначення

VIASAT HISTORY 09.00 «Шерлок Холмс iз Бейкер-Стрiт» 10.00 «Днi, що потрясли свiт» 11.00 «Вiдкриття античностi» 12.00 «Ганди» 13.00 «Життя при Наполеонi» 14.00 «Сомма» 17.00 «Пiдводнi детективи» 18.00 «Днi, що потрясли свiт» 19.00 «Цегла: подорож вiд Вавилона до Венербергу» 20.00, 04.00 «Молодий Iоанн Павло II: свiдок зла» 21.00, 05.00 «Божевiлля в Бiлому мiстi» 22.00 «Вiйськовi детективи»

П’ятниця, 13 лютого

ANIMAL PLANET 09.00 Ветеринари-стажисти 10.00 Собаки у в’язницi: Менсфiлд 11.00, 19.00, 01.00 Свiт природи: Дикi жiнки Вiрамба 12.00 Поля звiриних боїв: Повiтря 12.30 Зовсiм дикi: Жовтоногий валлабi 13.00 Пригоди Корвiна: спецвипуск: Без купюр 14.00 Поле ведмежих боїв 15.00 Найджел Марвен розповiдає про пацюкiв 18.00, 00.00 Заповiдник у нетрях Африки 18.30 Щоденник великої кiшки 21.00, 03.00 Справа майстра боїться: Мяуза! 22.00 Полiцiя Детройт-вiддiл з захисту тварин: Щенята

VIASAT HISTORY 09.00 «Пiдводнi детективи» 10.00 «Днi, що потрясли свiт» 11.00 «Цегла: подорож вiд Вавилона до Венерберга» 12.00 «Молодий Iоанн Павло II: свiдок зла» 13.00 «Божевiлля в Бiлому мiстi» 14.00 «Перший блiцкриг» 17.00 «Втеча по-iрландському» 18.00 «Велике повстання iнкiв» 19.00 «Опус Деї й Код да Вiнчi» 20.00 «Распутiн: диявол у плотi» 21.00, 05.00 «Пошуки ПiвнiчноЗахiдного проходу» 22.00, 06.00 «Тюдоровський рiздвяний бенкет»

Субота, 14 лютого

ANIMAL PLANET 09.00 Свiт природи: Дикi жiнки Вiрамба 10.00 Екстремали: Дизайнери з iнтер’єру 11.00 Сiм смертних ударiв 12.00 У пошуках королiвської кобри 13.00 Королiвська кобра i я 14.00 Краса змiй 15.00 У пошуках гiгантської анаконди 16.00 Змiї 17.00 Заповiдник: дикi мешканцi Захiдного узбережжя 18.00 Екстремали: Жертви моди 19.00 На днi безоднi: Аризона 19.30 На днi безоднi: Аляска 20.00 Остiн Стiвенс: найнебезпечнiшi: Долина змiй 21.00 Здобич хижака: Тактика; «Фокусники»

VIASAT HISTORY 09.00 «Втеча по-iрландському» 10.00 «Велике повстання iнкiв» 11.00 «Опус Деї й Код да Вiнчi» 12.00 «Распутiн: диявол у плотi» 13.00 «Пошуки ПiвнiчноЗахiдного проходу» 14.00 «Тюдоровский рiздвяний бенкет» 17.00 «Магiя затонулих кораблiв» 18.00, 02.00 «Римська iмперiя» 19.00, 03.00 «Олена Прекрасна» 20.00, 04.00 «Сноудон i Маргарет: королiвський шлюб» 21.00, 05.00 «Пошуки ПiвнiчноЗахiдного проходу» 22.00 «Лiтальний апарат братiв Райт»

Недiля, 15 лютого

ANIMAL PLANET 09.00, 09.30 СОС дикої природи 11.00 Полiцiя Х’юстона – вiддiл з захисту тварин: Ангелхранитель; Драма в залi суду 13.00 Заповiдник: дикi мешканцi Захiдного узбережжя 14.00 Екстремали: Жертви моди 15.00 На днi безоднi: Мадагаскар 15.30 На днi безоднi: Шотландiя 16.00 Остiн Стiвенс: найнебезпечнiшi: Долина змiй 17.00 Здобич хижака: Саме вчасно 17.30 Здобич хижака: Спритнiсть 18.00, 18.30, 00.00, 00.30 Шамвари: життя на волi 19.00, 01.00 Дiн i дюгонi 20.00 Тi, що борознять океани 21.30, 03.30 Тварини вiд А до Я: Дельфiни – найрозумнiшi?

VIASAT HISTORY 09.30 «Магiя затонулих кораблiв» 10.00 «Римська iмперiя» 11.00 «Олена Прекрасна» 12.00 «Сноудон i Маргарет: королiвський шлюб» 13.00 «Пошуки ПiвнiчноЗахiдного проходу» 14.00 «Лiтальний апарат братiв Райт» 17.00, 01.00 «Людина, яка знайшла «Титанiк» 18.00, 02.00 «Острiв Мiнотавра» 19.00, 03.00 «Олена Прекрасна» 20.00, 04.00 «Цариця Савська» 21.00, 05.00 «Елiзабет Дейвiд: життя в рецептах»

NATIONAL GEOGRAPHIC

09.00, 14.00 Мiй Багдад: ч. 1 11.00 Народженi вбивати: Кiшки 12.00 Весела наука: с. 4 12.30 Я не знав цього: с. 5 13.00 З погляду науки: Танення льодовикiв 16.00 Риба-монстр iз Амазонiї 17.00 Полювання на мисливця: Павiани 18.00 Вiйськовi лiтаки: Вiйна у повiтрi 19.00 Весела наука: с. 5 19.30 Я не знав цього: с. 6 20.00 Дива iнженерiї: Авiаносець 21.00, 00.00, 03.00 Авiаносець: Демонстрацiя сили 22.00 Розслiдування авiакатастроф: Нещасливий вантаж

09.00, 14.00 Авiаносець: Демонстрацiя сили 10.00, 15.00 Розслiдування авiакатастроф: Нещасливий вантаж 11.00Таємницiнорвезькоїприроди 16.00 Змiїний рай 17.00 Полювання на мисливця: Крокодили 18.00 Суперспоруди: Будiвництво зеленого Пекiна 19.00 Весела наука: с. 6 19.30 Я не знав цього: с. 7 20.00Розслiдуванняавiакатастроф: Панiка над Тихим океаном 21.00 Мега-злам: Суперстадiон Майамi 22.00 Суперспоруди: Олiмпiйський стадiон у Пекiнi

08.00 Полювання на мисливця: Крокодили 09.00, 14.00 Мега-злам: Суперстадiон Майамi 10.00, 15.00 Суперспоруди: Олiмпiйський стадiон у Пекiнi 11.00 Велика гра великих кiшок 16.00 Гiгантськi панди: загубленi гори Циньлiн 17.00 Полювання на мисливця: Леви 18.00 Загублена могила Iрода 19.00 Весела наука: с. 7 19.30 Я не знав цього: с. 8 20.00 Секрети Бiблiї: Лицарiтамплiєри: воїни Бога 21.00 Загадки Бiблiї: У пошуках Ноя 22.00 Загибель суперлайнера Гiтлера

08.00 Полювання на мисливця: Леви 09.00, 14.00 Загадки Бiблiї: У пошуках Ноя 10.00, 15.00 Загибель суперлайнера Гiтлера 11.00 Дикi собаки: укус у вiдповiдь 16.00 В об’єктивi: незвичайна поведiнка тварин 17.00 Полювання на мисливця: Вовки 18.00 Довгий шлях на пiвдень: Вiд Шотландiї до Iталiї 19.00 Весела наука: с. 8 19.30 Я не знав цього: с. 9 20.00 Мавпи в мiстi!: Банда хлопцiв 21.00 Мавпи-злодюжки: Зростання сили; 21.30 – Герої i лиходiї

08.00 Полювання на мисливця: Вовки 09.00, 14.00 Мавпи-злодюжки: Зростання сили 09.30, 14.30 Мавпи-злодюжки: Герої i лиходiї 10.00, 15.00 Свiт хижакiв: Лев 11.00 Мегариба 16.00 Алькатрас для бiлих ведмедiв 17.00 Полювання на мисливця: Дельфiни 18.00 З погляду науки: Епоха танення льодовикiв 19.00 Весела наука: с. 9 19.30 Я не знав цього: с. 10 20.00, 02.00 Мегазаводи: БМВ 21.00, 00.00, 03.00 З погляду науки: У надрах Землi

09.00 У серцi джунглiв: Монстри лiсу 10.00 Комахи диявола: Жала та клiшнi 10.30 Комахи диявола: Один жук на день 11.00 У гiрськiй країнi гелад: Матрiархат 12.00 Реальнiсть або фантастика?: Атлантида 13.00 На волосину вiд загибелi: Надлюдська сила 14.00 Народженi вбивати: Щелепи 15.00 Талановитi тварини: Розумнi голуби 16.00 Хижаки неба 17.00 Розбiйники Селуса 18.00 Пiрамiди смертi 19.00 Загублена могила Iрода

08.00 Пiшли рятувати планету 09.00 Хронiки живої природи: Хронiки живої природи 10.00 Мавпи-злодюжки: Зростання сили; Герої i лиходiї 11.00 Свiт хижакiв: Лев 12.00 Авiаносець: Демонстрацiя сили 13.00 Розслiдування авiакатастроф: Нещасливий вантаж 14.00 Смертельно небезпечна дюжина: Пiвнiчна Америка 15.00 Смертельно небезпечна дюжина: Австралiя 16.00 Дива iнженерiї: Хмарочос; Авiаносець; Мiст; Аеропорт 20.00 З погляду науки: Епоха танення льодовикiв

Реклама та оголошення

№ 13 (27844) 7 лютого 2009 року

Виклики до суду Новозаводський районний суд м. Чернігова повідомляє, що розгляд цивільної справи за позовом Вовк Ганни Дмитрівни до Лютикова Андрія Євгеновича про визнання таким, що втратив право на користування житловим приміщенням призначено на 17 лютого 2009 р. на 9 год. Справу буде розглянуто у приміщенні суду за адресою: м. Чернігів, вул. Мстиславська, 17, під головуванням судді Філатової Л.Б. (каб. 13). Для участі у справі як відповідач викликається Лютиков Андрій Євгенович, 17.07.1970 року народження (останнє відоме місце проживання: м. Чернігів, вул. Войкова, 32/54). Одночасно повідомляємо, що з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи, тому у разі неповідомлення про причини неявки або причину буде визнано судом неповажною, суд вирішить справу на підставі наявних у ній даних та доказів. Новозаводський районний суд м. Чернігова повідомляє, що розгляд справи за позовом Корноух Наталії Анатоліївни до СПД Леоненка Олександра Миколайовича про стягнення коштів та моральної шкоди призначено на 16 лютого 2009 р. на 11 год., під головуванням судді Гордійко Ю.Г. у приміщенні суду за адресою: м. Чернігів, вул. Мстиславська, 17, каб. 18. Для участі у справі як відповідач викликається СПД Леоненко Олександр Миколайович (останнє відоме місце проживання: м. Чернігів, вул. Харківська, 10/29). Одночасно повідомляємо, що з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи, тому у разі неповідомлення про причини неявки СПД Леоненка, повідомленого належним чином, або якщо причину буде визнано судом неповажною, суд вирішить справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Новозаводський районний суд м. Чернігова (14000, м. Чернігів, вул. Мстиславська, 17, каб. 18) розглядає цивільну справу №2-4169/2008 за позовом ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», в особі ЧОД «Райффайзен Банк Аваль» до Яременка Андрія Володимировича, Михеля Володимира Степановича та Бурносова Андрія Аліковича про стягнення кредитної заборгованості. Відповідачі у справі Яременко А.В., 28.08.1980 р.н. (зареєстрований за адресою: м. Чернігів, вул. Шевчука, 30), Михель В.С., 01.01.1955 р.н. (зареєстрований за адресою: м. Чернігів, пр-т Миру, 212/42), та Бурносов А.А., 01.02.1966 р.н. (зареєстрований за адресою: м. Чернігів, вул. 50 років ВЛКСМ, 42/52), викликаються 20 лютого 2009 року на 9 год. до суду, суддя Гордійко Ю.Г. , для участі у розгляді справи по суті. Відповідачам пропонується надати свої заперечення щодо позову та докази. У випадку неприбуття, відповідачі повинні повідомити суд про причину неявки, інакше справу буде розглянуто за наявними матеріалами. Бахмацький районний суд Чернігівської області викликає в судове засідання Телігу Ірину Григорівну, яка є відповідачем у справі за позовом прокурора Бахмацького району в інтересах неповнолітніх Теліги Євгенія Петровича, Теліги Дмитра Петровича, Дерев’янка Олександра Юрійовича, Дерев’янка Миколи Юрійовича, третя особа Служба у справах дітей Бахмацької райдержадміністрації до Теліги Ірини Григорівни про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів. Судове засідання відбудеться 20 лютого 2009 року о 10 год. у приміщенні Бахмацького районного суду Чернігівської області за адресою: вул. Жовтнева, 42, м. Бахмач, Чернігівська область. Суддя Ковалюх В.М. Бахмацький районний суд Чернігівської області викликає в судове засідання Телігу Петра Олександровича, який є відповідачем у справі за позовом прокурора Бахмацького району в інтересах неповнолітніх Теліги Євгенія Петровича, Теліги Дмитра Петровича, третя особа Служба у справах дітей Бахмацької райдержадміністрації до Теліги Петра Олександровича про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів. Судове засідання відбудеться 20 лютого 2009 р. о 9 год. у приміщенні Бахмацького районного суду Чернігівської області за адресою: вул. Жовтнева, 42, м. Бахмач, Чернігівська область. Суддя Ковалюх В.М. Чернігівський районний суд у порядку частини 9 статті 74 ЦПК України викликає в судове засідання 20 лютого 2009 р. на 10 год. 30 хв. відповідачку М’якоту Тетяну Павлівну (яка зареєстрована та проживає: с. Піски Чернігівського району Чернігівської області, пров. Пісочний, буд.9), у справі за позовом директора Прилуцького ДНЗ «Дитячий будинок інтернатного типу» в інтересах Коробка Богдана Володимировича до М’якоти Тетяни Павлівни про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Судове засідання відбудеться у приміщенні суду за адресою: м. Чернігів, вул. Воровського, 4. Одночасно повідомляємо, що з опублікуванням оголошення про виклик відповідачка вважається повідомленою про час та місце розгляду справи, тому у разі неповідомлення про причини неявки М’якоти Т.П., повідомленої належним чином, або якщо причину неявки буде визнано судом неповажною, справу буде розглянуто за його відсутності на підставі наявних у ній даних чи доказів. Чернігівський районний суд у порядку частини 9 ст. 74 ЦПК України викликає в судове засідання 16 лютого 2009 р. на 12 год. відповідачку Войтех Людмилу Андріївну (яка зареєстрована за адресою: с. Олишів-

ка, вул. Садова, буд. 45, Чернігівського району Чернігівської області), у справі за позовом ВАТ «Чернігівгаз» про стягнення боргу. Судове засідання відбудеться у приміщенні суду за адресою: м. Чернігів, вул. Воровського, 4. Одночасно повідомляємо, що з опублікуванням оголошення про виклик відповідачка вважається повідомленою про час та місце розгляду справи, тому у разі неповідомлення про причини неявки Войтех Л.А., повідомленої належним чином, або якщо причину буде визнано судом неповажною, справу буде розглянуто за її відсутності на підставі наявних у ній даних чи доказів. У порядку ч. 9 ст. 74 ЦПК України апеляційний суд Чернігівської області викликає в судове засідання 12 лютого 2009 р. на 10 год. Хропача Леоніда Анатолійовича (останнє відоме місце проживання: вул. Леніна, 45, м. Мена), у справі за апеляційною скаргою Хропача Леоніда Анатолійовича на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 30.09.08 р. за позовом ЗАТ «Український мобільний зв’язок» до Хропача Леоніда Анатолійовича про стягнення боргу по оплаті за користування послугами мобільного зв’язку. Чернігівський районний суд Чернігівської області повідомляє, що судове засідання за позовом ЗАТ КБ «ПриватБанк» до Мацапури Вікторії Олександрівни (останнє відоме місце проживання: Чернігівська область, Чернігівський район, с. Селянська Слобода, вул. Космонавтів, буд. 95) про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до розгляду на 20 лютого 2009 р. на 9 год. 30 хв., під головуванням судді Хоменко Л.В. у приміщенні суду за адресою: м. Чернігів, вул. Воровського, 4. Одночасно повідомляємо, що з опублікуванням оголошення про виклик відповідачка вважається повідомленою про час та місце розгляду справи, тому у разі неповідомлення про причини неявки Мацапури Вікторії Олександрівни, повідомленої належним чином, або якщо причину буде визнано судом неповажною, суд вирішить справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області викликає Колодія Степана Івановича і Афанасійову Зінаїду Іванівну (проживаючих за адресою: м. Київ, вул. Героїв революції, №6, кв. 19) як відповідачів у цивільній справі №2-29/2009 року за позовом Копиці Марії Миколаївни до Шкіль Тамари Феодосіївни, Руденко Світлани Едуардівни, Чепіги Людмили Едуардівни, Колодія Степана Івановича, Афанасійової Зінаїди Іванівни про встановлення порядку користування земельною ділянкою. Розгляд справи призначено на 23 лютого 2009 р. на 9 год. у приміщенні Ніжинського міськрайонного суду: м. Ніжин, вул. Шевченка, 57-А, суддя Марченко М.М. У разі неявки відповідачів Колодія С.І., Афанасійової З.І. у судове засідання або неповідомлення про причини неявки, справу буде розглянуто за наявними матеріалами за їх відсутності. Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області повідомляє, що судове засідання за позовом ЗАТ КБ «ПриватБанк» до Кохана Олексія Івановича (останнє відоме місце проживання: м. Ніжин, вул. Шевченка, буд. 11, кв. 77) та Кохан Марини Олександрівни (останнє відоме місце проживання: м. Ніжин, вул. Піонерська, буд. 32) про стягнення боргу за кредитним договором призначено до розгляду на 11 лютого 2009 р. на 11 год. під головуванням судді Ковальової Т.Г. у приміщенні суду за адресою: м. Ніжин, вул. Шевченка, 57а. Одночасно повідомляємо, що з опублікуванням оголошення про виклик відповідачі вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи, тому у разі неповідомлення про причини неявки Кохана Олексія Івановича та Кохан Марини Олександрівни, повідомлених належним чином, або якщо причину буде визнано судом неповажною, суд вирішить справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). У порядку ч. 9 ст. 74 ЦПК України апеляційний суд Чернігівської області викликає в судове засідання 13 лютого 2009 р. на 10 год. Моргуна Сергія Владиславовича (останнє відоме місце проживання: вул. Пухова, буд. 138, кв. 98, м. Чернігів, 14032) у справі за апеляційною скаргою Федотової Лелі Павлівни на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 листопада 2008 року у справі за позовом Федотової Лелі Павлівни до Моргуна Сергія Владиславовича про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням. Чернігівський районний суд викликає в судове засідання у цивільній справі за №2-164/2009 за позовом Гадючка Миколи Дмитровича про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом, як відповідача, Лучка Юрія Васильовича (що зареєстрований по вул. Шевченка, буд. 22, с. Іванівка Чернігівського району та області). Судове засідання відбудеться 18 лютого 2009 р. о 10 год. 30 хв. у приміщенні Чернігівського районного суду: м. Чернігів, вул. Воровського, 4. Одночасно повідомляємо, що з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи, тому у разі неповідомлення про причини неявки відповідача Лучка Ю.В., повідомленого належним чином, або якщо причину неявки буде визнано судом неповажною, справу буде розглянуто за його відсутності на підставі наявних даних чи доказів.

Про звільнення від оподаткування новорічних подарунків для дітей У країні здавна існує традиція, за якою щорічно організовується проведення новорічно-різдвяних свят для дітей та вручення їм дитячих святкових подарунків. При цьому, їх вартість та включення її чи не включення до загального оподатковуваного доходу батьків дітей залежить від кого отримувались дітьми подарунки. З 2000 року діє Закон України №2117-ІІІ, яким визначено звільнення від оподаткування грошових коштів, які спрямовуються на проведення новорічно-різдвяних свят для дітей та придбання дитячих святкових подарунків. Однак за цим Законом не оподатковувалася лише сума коштів у розмірі 17 гривень за один подарунок та за умови, що ці подарунки видавалися від органів влади, органів місцевого самоврядування, профспілок, інших громадських організацій, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Якщо вартість дитячого новорічного подарунку перевищувала цю суму (17 грн.), то вона включалася до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб – батьків дітей, яким надавалися подарунки. Закон був чинний щороку з 1 грудня до 15 січня. Звичайно, інфляційні процеси, що відбулися за цей період і прогнозуються на 2009 рік знецінили граничну суму коштів, яку можна без оподаткування спрямовувати на придбання дитячих святкових подарунків. Тому Федерація профорганізацій області останні роки неодноразово зверталася до Федерації профспілок України, народних депутатів від нашої області, в комітети Верховної Ради щодо внесення змін до цього Закону.

І нарешті 19 грудня 2008 року Верховна Рада України прийняла розроблений фахівцями Федерації профспілок України Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про звільнення від оподаткування грошових коштів, які спрямовуються на проведення новорічно-різдвяних свят для дітей та на придбання дитячих святкових подарунків». Він набрав чинності з 1 січня 2009 року. Законом визначено нову граничну суму коштів, які спрямовуються на придбання дитячих святкових новорічних подарунків, що звільняються від оподаткування, – це 8% місячного прожиткового мінімуму на працездатну особу, встановленого на 1 січня звітного податкового року – у 2009 році це 53 гривні 52 коп. Крім того, збільшено термін щорічної дії цього Закону – не з 1 грудня, як було раніше, а з 15 листопада поточного року до 15 січня наступного року. Такі зміни Закону дозволяють збільшити вартість дитячих подарунків і їх якість та організовувати новорічно-різдвяні заходи для дітей на належному рівні. Тим самим нейтралізовано вплив інфляції щодо величини святкових подарунків. При цьому обмеження вартості квитків на дитячі новорічні заходи залишилося не визначеним, як і раніш. Однак залишилося без змін положення про те, що підприємства можуть за рахунок власних коштів закуповувати новорічні подарунки або квитки на новорічні заходи безпосередньо в організаціях, що проводять такі заходи або в торговельній мережі. Проте в такому разі це вважається додатковим благом і його одержувачі – батьки дітей, що отримали подарунки або квитки на новорічноріздвяні заходи, обкладаються в сумі вартості цих подарунків і квитків податком з доходів фізичних осіб.

Заступник заввідділом соціально-правового захисту та економічних питань ФПО ГРИЦАЙ Н. Д.

ЗАО «Черниговский механический завод» Оказывает услуги предприятиям и индивидуальным заказчикам по: – токарной обработке деталей диаметром до 1500 мм и длиной до 3,0 м; – фрезеровке деталей различных форм и конфигураций; – плоской и круглой шлифовке; – строганию плоскостей длиной до 3,0 м; – расточке и сверлению деталей; – термообработке (закалка, цементация, отпуск, отжиг); – гибке и штамповке листового металлопроката; – газовой резке листа толщиной до 120 мм различной конфигурации; – порезке и рихтовке листа толщиной до 20 мм; – перемотке электродвигателей до 30 кВт; – ремонту металлообрабатывающего оборудования. Принимает заказы на изготовление: – запасных частей к различным машинам; – металлоконструкций (ферм, колонн, балок, ограждений, решеток, ворот и т.п.) – грузовых строп; – нестандартного оборудования; – цветного и чугунного литья (в том числе художественного); – восстановление и ремонт отдельных узлов и деталей; – изготовление металлоформ для производства железобетона, газобетона, пенобетона. Предлагает: – железобетонные изделия для промышленного, сельскохозяйственного и индивидуального строительства; – пеноблоки; – керамзит. Справки по телефонам: (04622) 5-60-06, т/ф 5-61-63. E-mail: chmzto@ukr.net 14007, г. Чернигов, ул.Любченка, 15.

Реклама та оголошення ВАТ «АГРОІНФОРМСЕРВІС»

Повідомлення управління комунального майна обласної ради 9 лютого 2009 року на офіційному веб-порталі обласної ради (www.chernihiv-oblrada.gov.ua) буде розміщено проект регуляторного акта Чернігівської обласної ради «Положення про порядок відчуження та списання майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області» в новій редакції. Зауваження та пропозиції до проекту регуляторного акта приймаються протягом місяця з дня його розміщення за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, 43, к. 314, тел: 77-73-36, 77-42-22.

Приватні оголошення

Продам: • Автомобілі КамАЗ 5410, МАЗ 5551, КамАЗ 5320, ЗІЛ 431610 за низькими цінами. Тел.: 8-050-382-37-67, 8-097-385-28-25, 4-33-75. • УАЗ «Патріот» аварійний, недорого, можна запчастинами, мости, двигун, коробка, кондиціонер, люк, сидіння шкіряні, внутрішні облаштунки. Тел. 8-095-87-46-047. • Кінний плуг і культиватор. Ціна договірна. Тел.: 8 063 430-59-38, 8 243 2-51-45. • В’єтнамські поросята та дорослі свині живою вагою. Тел.: 68-86-48, 8 098-483-09-94. • Карнизи з алюмінію подвійні, лицева частина дерево, з кріпленням, розмір 1,5м і 3 м нові та б/у. Тел. 604-883. • Борти причепа легкового авто з алюмінію, р-р 1,5х1,8 м, скло заднє ГАЗ 24, диски колесні ГАЗ 24 «Волга». Тел. 604-883. • Шифер плоский товщ. 10 мм 0,8х0,9 м, фанеру бакелітову (вологостійка) товщ. 8 мм 1,5х1,6 м. Тел.: 604-883. • Частину будинку, 2 кімн. площ. 56 м кв. Тел. 2-24-14. • МАЗ-5551 самосвал, ЮМЗ-6, ГАЗ-3307 верстат токарний 16 МО-5А, верстат чотиристоронній С-16-УА. Тел.: 8-096-588-22-18. • Житловий будинок у с. Смолянка Куликівського району (центр, асфальт, газ, колодязь, сарай, 2 погреби, ділянка 0,5 га, приватизований). Тел. 2-56-24.

• 3-кімн. квартиру в Криму м. Красноперекопськ, 65 кв.м, на 6 пов. у 9-пов. будинку, панель, 2 засклені балкони, кімн. роздільні, кухня 9 кв.м. Ціна 50 тис. євро. Тел. 8-095-214-02-71. • В’єтнамських поросят, вік 3 міс. Тел.: 5-86-20, 8-066-29-700-85. • Продам золотой вус на ліки. Тел. 628-392. • Житловий будинок в с.Гнідинці Варвинського району Чернігівської обл. (два будинки, два сараї, гараж, погріб, колодязь, 0,6 га землі, сад). Тел.: 8-050-367-45-33, 8-0462-69-47-71. • Продаю свої рукописи (одна повість і 30 оповідань). Тема: побут, мораль, спогади про ВВВ. Тел. 2-34-76.

Куплю: • Човен будь-який, весла, бінокль, гвинтівку чи пістолет пневматичні, велосипед, моторолер, автомобіль ВАЗ, монети України 2,5,10,20,50,100 гривень. Тел. 61-00-50. • Ордени та медалі СРСР, значки, картини, монети, вироби з бронзи, срібла, фарфору, телевізор, колонки 10-150 вт, підсилювач, комбайн кухонний «Мрія». Тел. 61-00-50. • 1,2-кімн. квартиру Гараж капітальний в а/к. Тел. 97-14-19. • Бідон молочний 25, 40 л, банки 10, 20 л, каністри металеві 10, 20 л, статуетки з фарфору. Тел. 61-22-32.

Шановні читачі!

Якщо ви хочете, щоб ваше оголошення було опубліковано, заповніть, будь-ласка, розбірливо купон, бажано друкованими літерами, вказавши всі потрібні дані про вас та про предмет оголошення. Заповнений купон надішліть листом на адресу редакції: 14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, 62. Редакція залишає за собою право редагувати текст оголошення.

Купон

безкоштовного оголошення

РУБРИКА: Продам Куплю Міняю Зніму Здам

Текст оголошення (українською мовою):

Повідомляє про скликання чергових загальних зборів акціонерів 31 березня 2009 р. о 14 год. в приміщенні ВАТ «Агроінформсервіс» за адресою: м. Чернігів, пр-т Перемоги, 129. Порядок денний: 1. Звіт правління про результати господарської діяльності Товариства за 2006 р. та розподіл прибутку за 2006 рік. 2. Звіт правління про результати господарської діяльності товариства за 2007 рік та розподіл прибутку за 2007 рік. 3. Звіт правління про результати господарської діяльності товариства за 2008 рік та розподіл прибутку за 2008 рік. 4. Звіт спостережної ради товариства про роботу у 2006 році. 5. Звіт спостережної ради товариства про роботу у 2007 році. 6. Звіт спостережної ради товариства про роботу у 2008 році. 7. Звіт ревізійної комісії за результатами перевірки діяльності товариства у 2006 році та затвердження річного балансу за 2006 рік. 8. Звіт ревізійної комісії за результатами перевірки діяльності товариства у 2007 році та затвердження річного балансу за 2007 рік. 9. Звіт ревізійної комісії за результатами перевірки діяльності товариства у 2008 році та затвердження річного балансу за 2008 рік. 10. Про плановий розподіл прибутку на 2009 рік. 11. Про затвердження нового реєстроутримувача. З документами, підготовленими для проведення чергових загальних зборів, акціонери можуть ознайомитися з 9 до 12 год. в робочі дні. Реєстрація учасників зборів у день скликання з 12.30 до 13.45 за місцем проведення чергових загальних зборів. Учасники зборів повинні мати: документ, який засвідчує особу, для представників акціонерів – доручення, оформлене відповідно до чинного законодавства.

ІНФОРМАЦІЯ Управління комунального майна Чернігівської обласної ради про оголошення конкурсу з відбору суб’єкта оціночної діяльності, який буде залучений до проведення незалежної оцінки Назва об’єкта оцінки: будівля складу з допоміжними спорудами, які розташовані за адресою: Чернігівська обл., Прилуцький р-н, смт Мала Дівиця, вул. Чернігівська, 27-б. Балансоутримувач: Управління комунального майна Чернігівської обласної ради. Мета проведення оцінки: визначення вартості майна для розрахунку орендної плати. Претендентам потрібно подати в запечатаному конверті документацію з описом підтвердних документів: – заяву на участь у конкурсі за встановленою формою (відповідно до Положення про конкурсний відбір суб’єктів оціночної діяльності, затвердженого наказом ФДМУ №2100 від 25.11.03); – копію установчого документа претендента; – копії кваліфікаційних документів оцінювачів, які працюють у штатному складі та яких буде залучено до проведення оцінки та підписання звіту про оцінку майна;

ВАТ «Чернігівський проектновишукувальний інститут «Чернігівводпроект»

Основні показники фінансово-господарської діяльності ВАТ «Агроінформсервіс» (тис.грн.) Найменування показника Усього активів Основні засоби Довгострокові фінансові інвестиції Запаси Сумарна дебіторська заборгованість Грошові кошти та їх еквіваленти Нерозподілений прибуток Власний капітал Статутний капітал Довгострокові зобов’язання Поточні зобов’язання Чистий прибуток (збиток) Середньорічна кількість акцій (шт.) Кількість власних акцій, викуплених протягом періоду (шт.) Загальна сума коштів, витрачених на викуп власних акцій протягом періоду Чисельність працівників на кінець періоду (осіб)

Періоди звітний попередній 218 318 173 186 – – 3 4 75 64 29 63 –10 9 267 286 57 57 – – 13 31 –19 0 227484 227484 – – –

–

– письмові згоди оцінювачів, яких буде додатково залучено претендентом до проведення робіт з оцінки майна та підписання звіту про оцінку майна, завірені їхніми особистими підписами; – копію сертифіката суб’єкта оціночної діяльності, виданого претенденту Фондом державного майна України; – інформацію про претендента (документ, який містить відомості про претендента щодо його досвіду роботи, кваліфікації та особистого досвіду роботи оцінювачів, які працюють у його штатному складі та додатково залучаються ним з незалежної оцінки майна, у тому числі подібного майна тощо). Конкурсні пропозиції претендента подаються у запечатаному конверті і мають містити пропозиції щодо вартості виконання робіт, калькуляцію витрат, пов’язаних з виконанням робіт, а також терміну виконання робіт. Конкурс відбудеться в управлінні комунального майна 23 лютого 2009 р. о 16 год. за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, 43, кім. 314. Документи приймаються до 16 лютого 2009 р. (включно) за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, 43, к. 316, тел. для довідок: 77-73-36, 77-51-83.

Основні показники фінансово-господарської діяльності ВАТ «Чернігівводпроект» (консолідовані) (тис.грн.)

повідомляє, що річні загальні збори акціонерів відбудуться 27 березня 2009 р. о 15 год. за адресою: вул. Щорса, буд. 53, м. Чернігів, 14017 (3-й поверх, кімн. 312). Реєстрація акціонерів та їх представників з 14.00 до 14.45. Порядок денний: 1. Затвердження річного звіту директора про результати діяльності ВАТ «Чернігівводпроект» та ДП «Водземпроект» у 2008 році. Визначення основних напрямів діяльності ВАТ та ДП на 2009 рік. 2. Затвердження звіту та висновків ревізора. Затвердження балансу і звіту про фінансові результати ВАТ та його ДП за 2008 рік. 3. Розподіл чистого прибутку за результатами діяльності ВАТ та ДП у 2008 році. 4. Відкликання та обрання директора ВАТ. Для підготовки до загальних зборів акціонери можуть ознайомитись із документами, потрібними для прийняття рішень з питань порядку денного, за місцезнаходженням товариства за адресою: пр-т Перемоги, буд. 39, м. Чернігів, 14017 (3-й поверх, приймальня) у робочі дні з 10 год. до 16 год. Особою, відповідальною за порядок ознайомлення акціонерів з документами є директор, контактний телефон (04622) 4-40-38. Акціонерам для реєстрації потрібно мати документ, що посвідчує особу. В разі призначення представника йому потрібно мати також довіреність, оформлену згідно з чинним законодавством України.

Період Звітний Попередній 2008 рік 2007 рік Усього активів 2255 1542,8 Основні засоби (залишкова вартість) 776 651,4 Довгострокові фінансові інвестиції 325 108,6 Запаси 31 20,8 Сумарна дебіторська заборгованість (первіс834 130,9 на вартість) Грошові кошти та їх еквіваленти 220 506,6 Найменування показника

Нерозподілений прибуток Власний капітал Статутний капітал Довгострокові зобов’язання Поточні зобов’язання Чистий прибуток (збиток) Середньорічна кількість акцій (шт.) Кількість власних акцій, викуплених протягом періоду (шт.) Загальна сума коштів, витрачених на викуп власних акцій протягом періоду Чисельність працівників на кінець періоду (осіб)

959 1775 220,1 256 538 880240 –

476,7 1237,0 220,1 184,7 255,5 880240 –

–

Директор ВАТ «Чернігівводпроект»

ІНФОРМАЦІЯ

Телефон, адреса:

Управління комунального майна Чернігівської обласної ради про підсумки конкурсу з відбору суб’єкта оціночної діяльності (юридичної особи), який відбувся 30 січня 2009 року.

Інформація про клієнта (заповнюється обов’язково) Прізвище, ім’я, по батькові:

Адреса: Телефон:

№ 13 (27844) 7 лютого 2009 року

Підпис:

Колектив науково-педагогічних працівників та співробітників Чернігівського державного інституту права, соціальних технологій та праці висловлює глибоке співчуття ректору Василю Михайловичу Андріїву з приводу передчасної смерті батька Михайла Васильовича АНДРІЇВА.

Переможцем конкурсу для проведення незалежної оцінки об’єкта оренди – будівлі палацу П.О. Рум’янцева-Задунайського, розташованої за адресою: Чернігівська область, Коропський район, с. Вишеньки, вул. Центральна, 45, визнано ТОВ «Центр нерухомості».

Література

№ 13 (27844) 7 лютого 2009 року

Щойно видано

Що єднає Короп та Ічню… А єднають їх щойно видані літературні альманахи. У Коропі він називається «Сіверяночка», в Ічні – «Криниця». В один день їх вручили нам – редакції «Деснянської правди». Як пише у передмові до альманаху голова Ічнянського районного об’єднання літераторів «Криниця», заслужений працівник культури України Станіслав Маринчик, літературні традиції краю починали Степан

Васильченко і Василь Чумак, а трохи згодом – Григорій Коваль, Анатолій Дрофань, Іван Цинковський, твори яких знані в Україні. Нині членами Національної спілки письменників України є аж три літератори, які живуть у районі, – Микола Клочко, Михайло Кожедуб і сам Станіслав Маринчик. А тому відрадно, що «Криниця» не міліє, вона постійно поповнюється новими літературними джерелами. Пе-

реконує у тому і альманах «Криниця», в якому опубліковано твори більше тридцяти авторів. Літературні традиції Коропського району бідніші, ніж Ічнянщини. Проте ще чотири роки тому тут було видано альманах «Коропщина літературна», а ось тепер – і альманах «Сіверяночка». Вихід обох шанувальники красного слова пов’язують із головою районного творчого клубу

Захоплення

«...І народилася казка про Хрюнчика і Хрянчика, двох кабанчиків» Старший лейтенант Михайло Семишкур, як і більшість чернігівців, любить древній Вал. Він запевняє, що тут і хороших друзів чи знайомих зустрінеш, і мальовничими придеснянськими краєвидами помилуєшся, і зі своїми думками наодинці побудеш. І неодмінно «назбираєш чималу торбинку» нових сюжетів для казок. Так, так, Михайло пише казки. «По секрету» він розповідає, що почав вигадувати казкові історії ще дошкільням і охоче переказував їх рідним. Звісно, дорослі заохочували маленького фантазера. У школі хлопчик теж залюбки читав книжки і писав «щось своє». Учителі хвалили Михайлові твори і навіть деякі з них читали вголос на уроках літератури. Хоча іноді запитували, чи, бува, не переписав, не запозичив у когось оповідання. І тоді учень, трохи образившись, приносив нову історію, яка дивувала і однокласників, і наставників. Михай- Михайло ло потай мріяв стати письменником. Всім здавалося, що після закінчення школи він вступатиме до якогось гуманітарного вузу. Але юнак, продовжуючи сімейну традицію, віддав перевагу військовому училищу. У студентські роки він спробував віршувати. Згодом молодий офіцер розпочав свою військову службу в Мукачево і був вражений красою та загадковістю цього старовинного міста. Отож, відвідавши якось легендарний місцевий замок, засів за … фантастичний роман. А щоб твір вийшов вдалим, Михайло вирішив трохи «потренуватися» на невеличких оповіданнях «із життя». І сам не помітив, як «дійшов» до казок. – А сьогодні, – зізнається автор-початківець, – я вже не уявляю свого життя без казкових героїв. Ми звикли до старих казок, а щось нове сприймаємо якось насторожено. Частіше ж створюються пісні, вірші чи романи, але не казки. Тільки ж все тече і все змінюється. Можливо, і казки треба осучаснити?

Михайло жартома пригадує, як втілював один із своїх казкових задумів завдяки кращому другу дитинства: – Ми з Олексієм з п’ятого класу один одного називали «кабанчиками» – це було «прикольно» і весело. Випливли ці спогади – і народилася казка про Хрюнчика і Хрянчика, двох кабанчиків, які жили на різних поверхах одного будинку. Коли я запропонував Альоші почитати моє творіння, він довго сміявся. Справді, якщо доля змусить вибирати між військовою кар’єрою і пись-

Семишкур з дружиною Вірою менницькою, я б писав казки. До речі, цим і хочу зайнятися після завершення військового контракту. Між іншим, нині я здобуваю другу вищу освіту: навчаюся на філологічному факультеті відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна». І до написання казок тепер ставлюся серйозніше. Вигадуючи нових героїв, хочу порадувати і здивувати читача. Білочка – це моя племінниця Сонечка, Киця – дружина... А редагує написане, тобто і вичитує, і помилки виправляє, моя мама, філолог за освітою. Я дуже вдячний долі за те, що в моєму житті є дві прекрасні жінки: мама, Любов Іванівна, і дружина Віра. Вони і підтримують мене, і натхнення дарують. Пам’ятаю, ще коли ми з Вірою зустрічалися, частенько читав їй свої казки «на добраніч» по телефону. Якось їй навіть наснилася одна з моїх казочок. Тому коли я у вільний час сиджу і щось пишу, Віра поруч присяде і починає вигадувати ілюстрації…» Поліна ФЕСЮН

«Первоцвіти Коропщини» Валентиною Михайленко, поетом, прозаїком і краєзнавцем, автором книг «Осінній стриптиз», «По спіралі часу», «Острів надії», «Короп історичний» та інших. Тут теж тридцять авторів – вчителі, журналісти, бібліотечні працівники, школярі. Не всі, звісно, стануть професіональними поетами чи прозаїками, але те, що обидві літстудії шукають молоді обдарування, допо-

одному селі, у невеличкій похилій хатці, жила самотня бабуся. Чоловік її давно помер, а діти жили далеко і навідувалися до матері вряди-годи. Старенька частенько сумувала. Бувало, сяде біля вікна й зітхає тяжко, бо здавалося, що ніхто вже не зігріє її одинокого серця. Та якось сусідка подарувала бабусі трьох кошенят. Жінка принесла їх загорнутими в хустинку. Господиня розв’язала вузлик і обережно погладила маленьких. Вони лагідно муркотіли й горнулися до старечих рук. Бабуся посміхнулася і стала думати-гадати, як би кошенят назвати. Довго-довго мудрувала, вже й вечоріти почало… Аж раптом як вигукне: – І чому я відразу не помітила?! Пухкенька хай буде КицюнеюЛасунею, найкрасивіша – Кицюнею-Гарнюнею, а найменша – КицюнеюМанюнею. І стали всі гуртом жити, як ніхто у світі. Удень кицьки гралася надворі та хвостиком бігали за бабусею, поки та поралася. А ввечері старенька ніжно пригортала їх до себе та й засинала солодким сном. Якось на городі кицьки побачили зайченя, яке обхопило лапками бадилля й з усієї сили намагалося висмикнути із землі морквину. – А що ти тут таке вухате робиш? – сердито запитала його КицюняЛасуня. Зайченя насупилося, надуло щічки й голосно відповіло: – Я не вухате, а звичайне, як і всі зайчата! Кицьки розгубилися і вже навіть хотіли виба-

магають їм знайти дорогу до читача – заслуговує на увагу. Особливо тепер, в умовах економічної кризи, коли районні державні адміністра-

ТРИ КИЦЬКИ читися перед зайченям, та воно сказало раптом: – Якщо ви допоможете мені вирвати морквину, я забуду образу. – Може ще й почистити? – обурилася КицюняГарнюня й хотіла схопити грабіжника, але той утік. Кицьки здогадалися, що зайченя ще повернеться до їхнього городу. Вони вирішили спіймати маленького шкодника і відвести його до бабусі. Біля грядки з морквою росли круглі, як м’ячики, качани капусти. Ласуня, Гарнюня і Манюня сховалися за ними і стали чекати… А зайчик вирішив замаскуватися: він зірвав широкий лопух і, накинувши його на себе, по-пластунськи поповз до грядки. Та коли маленький грабіжник тихенько прокрадався до капусти, він, не помітивши Кицюні-Ласуні, вдарився об неї головою. – Ой, що це!!! – злякалася киця. – Де? – здивувалися Гарнюня з Манюнею і підбігли до неї. – Привіт! – махнув лапкою зайчик, вилізаючи з-під лопуха. – Якщо хочете, розкажу вам щось цікаве. Ласуня з Гарнюнею миттю вхопили малого злодія за вуха. – Ось тепер ти не втечеш, – задоволено посміхалися спритні кицьки.

Та Манюні стало цікаво, що ж хотів розповісти зайчик. – Розказуй швиденько! – вигукнула нетерпляче. – Я вигадав для вас кумедні прізвиська. Тебе назвав Кицею-Полуницею, тому що ти пухкенька й рум’яненька, – сказало зайченя Ласуні. «А й справді, наче полуниця! – подумала Кицюня-Гарнюня. – Ти диви, який розумний…!» – Ти – Киця-Мандрівниця, – продовжував зайчик, звертаючись до Гарнюні, – тому що гарненькі дівчатка не всидять на одному місці. «Дивно, вона ж навіть з двору бабусиного не виходила, – думала Кицюня-Ласуня, – Мабуть він трішечки дурненький …!». А ти…, ти…, а ти просто Киценя, – сказав зайчик Манюні. – Для мене вже не вистачило фантазії, – дещо засмучено промовила Кицюня-Манюня своїм подругам-кицькам. І вони почали голосно сміятися та й відпустили заячі вушка. А кмітливому вигаднику тільки цього й треба: прудко схопився і щосили дременув геть. Довгенько подруги не бачили зайчика, і вже стали його забувати. Та зайченятко не могло відмовитися від соковитої морквинки, і невдовзі

ції та ради вишукують кошти на такі альманахи. Володимир САПОН

прокралося на грядку. Та шкоднику не пощастило: його спіймала бабуся й посадила в клітку. – Ну що, попався грабіжнику? – глузували з нього кицьки. – Тепер тобі буде непереливки. Зайченятко похнюпилося й не відповідало. Минуло кілька днів, а воно мовчки сиділо в куточку. Кицькам стало жаль маленького, і вони його випустили на волю. – Якщо захочеш смачненького, то просто попроси, – повчали вони зайчика. Зайченя кулею помчало геть. Кицькам здалося, що бачать свого непроханого гостя востаннє. Та невдовзі малий вухань прийшов знову. Йому було сумно одному, тож і надумав потоваришувати з рішучими кицьками. – А я склав про вас лічилку, – сором’язливо сказав зайчик і став тихенько її наспівувати: – Перша киця – Полуниця, Друга киця – Мандрівниця, Третя – просто Киценя. – А четверте – Зайченя, – засміялися кицьки. Відтоді Кицюня-Ласуня, Кицюня-Гарнюня і Кицюня-Манюня стали дружити з зайчиком. Вони назвали його Вухастиком і дуже раділи, коли він забігав у гості. Кицьки пригощали його смачненькою морквою та хрумкою капустонькою, і вже ніколи зайчик Вухастик не шкодив на чужих городах. А бабуся раділа, що її оточує така хороша родина. Михайло СЕМИШКУР

Остання сторінка

№ 13 (27844) 7 лютого 2009 року

Жагою слова про кохання мовим... З

а даними Американської асоціації вітальних листівок, День Cвятого Валентина є третім за популярністю святом після Різдва і Нового року. Щорічно в світі продають близько мільярда любовних послань – валентинок. Валентинки з’явилися в XV столітті. Найдавніша, яка дійшла до наших днів, датується 1415 роком. Її написав Чарльз, герцог Орлеанський, своїй дружині. Нині любовне послання герцога виставлене на огляд у Британському музеї. На вигляд це непоказний шматочок паперу з надряпаними на ньому декількома словами. Така непрезентабельність валентинки не дивна: адже герцог писав її, перебуваючи в’язнем Тауера. З часом все змінилося: стали цінуватися яскраві, оформлені квітами і сердечками привітання. Винахідливість закоханих у створенні валентинок не знала меж. Паперові привітання розмальовували від

руки або через трафарет кольоровим чорнилом, їх ажурно вирізали, наймали навіть спеціальних людей для того, щоб красиво написати текст любовного послання. Кілька століть тому перевагу надавали віршованим освідченням у коханні. Найталановитіші писали валентинки акровіршем, із зашифрованим ім’ям коханого. Той, хто був позбавлений літературного хисту і не міг красиво висловити свої почуття, списував привітання зі спеціальних книг. Перша така книга була опублікована в 1797 році і називалася «Керівництво для молодої людини з написання валентинок». Виготовлення валентинок стало настільки комерційно вигідним, що в XIX столітті було налагоджено їх фабричне виробництво. За старовинними правилами, валентинку не можна передавати з рук в руки. Зазвичай, любовні послання підкладають непомітно для адресата. Ця традиція стала подарунком для боязких людей,

Щойно видано

а полицях магазинів з’явилася нова, вже п’ята дитяча книжка Маргарити Бордонос. Дітям та їх батькам добре знайомі повчальні, веселі та яскраві книжки чернігівської поетеси. Віршики зі збірок «Мишка – хвастунишка», «Школярик», «Гошка», «Храбрый галчонок» діти перечитують багато разів і залюбки вчать напам’ять. Твори Маргарити легко сприймаються дітьми, яка через казкову форму вчить їх бути слухняними, розумними, наполегливими, дотепними. Всі книжки мають чудове художнє оформлення. У кожний твір поетеса вкладає часточку своєї душі, герої її творів «живі», добрі та щирі, але наділені маленькими недоліками, на які авторка •

Увага: конкурс! Надсилайте нам тексти валентинок, але не анонімно (обов’язково залиш те свої координати), щоб ми знали, кому за найкраще, найцікавіше та найоригінальніше зізнан ня в коханні вручити подарунок – ТОРТ! Надіслати текстові валентинки на конкурс в редакцію «Деснянської правди» можна за адресою: 14000, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 62, але не пізніше 9 лютого, по sms на номер 8-050-334-86-24 або електронною поштою despravda@ukr.net до 13.02.2009 р.

«Овочева сімейка» –

новий дарунок авторки дітям

ненав’язливо звертає увагу дорослих та дітей. Нова книжка «Овочева сімей-

К А Л Е Н Д А Р

7:24 Захід 17:01 Тривалість 9:37 Схід

які ніколи не зважилися б відкрито освідчитися в коханні. Підписувати валентинку не можна. Існує повір’я, що закохане серце само має підказати, хто послав тобі валентинку. Проте частенько серце нічого підказувати не хоче. Саме тому після 14 лютого приватні детективні агентства багатьох західних країн буквально завалені вимогами встановити особу відправників валентинок. Власники таких фірм з нетерпінням чекають Дня закоханих для того, щоб поповнити бюджет компанії. В Україні День Cвятого Валентина теж відзначають, але немало й тих, хто скептично каже: «Це – не наше свято, нема чого наслідувати західних сусідів!». Та справа не у «наших» чи «не наших» святах. Це ж лише зайвий привід подарувати коханим квіти, солодощі чи коштовності, а насамперед – увагу! Сказати: «Я тебе кохаю!». Адже на цьому загадковому почутті тримається весь світ!

•

ка» к знайомить дітлахів з овочами. Для кожної рослини поетеса вигадала ці-

П О Г О Д А Перша чверть

3.02

За релігійним календарем сьогодні — святителя Григорія Богослова, архієпископа Константинопольського. Святителя Мойсея, архієпископа Новгородського. Священномученика Володимира, митрополита Київського і Галицького (1918). Преподобного Мара співця. Ікони Божої матері «Утамуй мої печалі». Завтра — преподобних Ксенофонта, жінки його Марії і синів їхніх Аркадія та Іоанна. Мучеників Ананія пресвітера, Петра, темничного стража, і з ними семи воїнів. Післязавтра — перенесення мощей святителя Іоанна Златоуста. Іменинниками будуть: сьогодні — Григорій, Пилип, Олександр, Володимир, Фелікс; завтра — Федір, Марія, Давид, Аркадій, Павло; післязавтра — Іван, Йосип, Дмитро, Петро.

•

кавий образ, талановито відображений художницею Світланою Сухорученковою. «Овочева сімейка» – це перша спільна робота двох талановитих жінок, до цього Маргарита працювала теж з чернігівською художницею, чудовим ілюстратором Лізою Зотовою. Дитяча авторська книжка переживає не найкращі часи, інколи вона залишається недоступною для дітлахів, бо на плечі автора лягає не лише створення художнього твору, а й його видавництво та розповсюдження. У наш

К А Л Е Н Д А Р

ВДЕНЬ ВНОЧІ

7.02

•

нелегкий кризовий час небагато державних чиновників опікується тим, щоб у дітей були яскраві і корисні книжки і лише ентузіазм авторів, які за свої «кровні» видають дитячу літературу дозволяє нашій малечі не перетворитися у маленьких монстрів, з якими їх постійно знайомлять телевізійні канали. Хочеться нагадати батькам, що лише книжка дає можливість гармонійного розвитку дитини, знайомить її з навколишнім світом, розвиває внутрішній світ і дозволяє батькам щоденно спілкуватися з дитиною, читаючи їй яскраві та цікаві книжки. Побажаємо чернігівській поетесі вдачі, нових книжок, бо вони такі потрібні нашим маленьким українцям.

П О Г О Д А

8.02

•

9.02

Хмарність

Опади Температура, °C

0 ...+5

Вітер (напрямок, швидкість, м/с)

Пд-С, 3–8

–1 ...+6

+2 ... +7

Пд-С, Пн-З, 7–12

Радіаційний фон, мкР/год Ніжин Остер

– 12

Несприятливі дні лютого

Покошичі Прилуки

–1 ...+6

Пд-С, Пн-З, 7–12 Чернігів

9 12

13, 16, 19, 24, 27

+2 ... +7

Семенівка Щорс

11 10 8

За даними облгідрометцентру

Співзасновники: Чернігівська обласна рада, Ч облдержадміністрація, первинна організація журналістів редакції • Головний редактор Лариса МІЛОВА • Заступник головного редактора Борис МЕЛАШЕНКО Тел. 4-44-42 • Літературний редактор Леся КОШЕЛЬ Тел. 678-200 • Відповідальний секретар Віталій АДРУГ Тел. 4-21-92 • Комп’ютерний набір Людмила ШЕВЧЕНКО • Комп’ютерна верстка та дизайн Олександр БОЖОК, Ганна ЗЕВКО, Світлана КУЗЬМЕНКО • Коректори Альона ШЕВЧЕНКО, Олександр ФАЛЬЧЕВСЬКИЙ • Відповідальна за випуск Віра ГУБАР • Телефони відділів редакції: суспільних питань 4-22-71; соціальних питань 4-44-12; гуманітарної сфери 4-21-92; реклами та оголошень 4-40-07. • Факс 4-21-92, 4-42-35. • Веб-сайт: www.dponline.cn.ua • Електронна пошта: despravda@ukr.net • Реєстраційне свідоцтво ЧГ № 230 від 10.11.2000 р. Видавець – ВАТ «РВК «Деснянська правда» • Віддруковано в редакційновидавничому комплексі «Деснянська правда», 14000, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 62. • Газета виходить двічі на тиждень (четвер, субота). • Тираж тижня – 28 348 • Розповсюджується по передплаті • Передплатні індекси: для індивідуальних передплатників – 61651, для підприємств, організацій – 94530, четверговий випуск – 94531. • Редакція не завжди поділяє погляди авторів публікацій. • Відповідальність за достовірність інформації та реклами несуть автори та рекламодавці. позначені Знаком матеріали рекламного змісту. • Листування з читачами – тільки на сторінках газети.