ВІВТОРОК, 3 березня 2009 р. № 23
Чернігівська обласна газета Заснована у січні 1838 року
(27854) http://www.dponline.cn.ua
e-mail: despravda@ukr.net
Головна газет газета Чернігівщини Паралімпійський рух
Боротися й шукати, знайти і не здаватися!
стор.
5
Після суду
Фото Миколи ТИЩЕНКА
Водій виграв позов до автоінспектора
Не панікуйте
Мисливці за… сіллю
Те, що раніше дрібні підприємці – господарі таких же невиразних торгових наметів на Центральному та Привокзальному ринках зупиняли біля офіційних банківських обмінників сусідів-білорусів, аби в них подешевше купити американську валюту, явище наче б зрозуміле. Наша гривня стосовно долара на очах «худла», а білоруська грошова одиниця трималася. Сусідам вигідно було отоварюватися в Чернігові за долари, а нашим купляти в білорусів «бакси» за нижчим, ніж у нас курсом. Біганина припинилася, коли і білоруський рубль похитнувся. Те, що нині діється в деяких містах України, зокрема в Чернігові, здоровим глуздом не назвеш. Таке враження, ніби на-
род рано-вранці не з тієї ноги встав. Спершу Дніпропетровськом, потім Полтавою й Луганськом, і ось уже Черніговом покотилася «соляна» лихоманка. Люди не пачками, а мішками скупляють кам’яну сіль, а заразом, як і в переддень війни з фашистами, ще й сірники. Паніку, що розповзлася містом, підігрівають підприємці, які торгують сіллю. Розговорився з жінкоюпродавцем, чий торговий намет недавно з’явився біля Привокзального ринку. З цього намету ще кілька днів тому продавали згущене молоко, пластівці, консерви – товари з Білорусі. А нині додався ще й складометр з пачок кам’яної солі. – За два дні ціна з двох гривень зросла до трьох за пачку солі. Розміта-
ють. І коробка сірників на п’ять копійок подорожчала. Вантажник не встигає приносити ящики з сіллю, люди беруть і по десять пачок. А сірники вже розпродала, – каже господарка торгточки. Господи, за які гріхи ти затуманив розум панікерам! У нашій державі вже видобутої солі стільки, що нею не одну гатку через Десну, а заразом і через Дніпро можна загатити. ДВО «Артемсіль», яке є одним з провідних постачальників солі в Україні, ніби припиняє свою діяльність, і це зчинило паніку. Насправді ж державне виробниче об’єднання «Артемсіль» не лише не згортає роботи, а й з 2007 року не підвищувало і поки не збирається підвищувати ціну на цей продукт. Тим не менше, в Чернігові люди запасають-
ся сіллю, заразом беруть і сірники. На запитання: «Навіщо вам стільки?», одні швиденько відходили від торгової точки, інші відповідали приблизно так: «Ви гляньте, весь народ купляє». Треті скромно пояснювали, що вдома сіль закінчилася. Вони і брали лише пачку. Хто сіє паніку? Кому це вигідно? Прости, Господи, за темноту нашу, що супроти волі діємо і сліпо йдемо за панікерами, розуміючи, що паніка зчинена на голому місці. Микола БУДЛЯНСЬКИЙ
P. S. Для розв’язання ситуації владні органи міст, які охопила соляна лихоманка, звернулися до Служби безпеки України з вимогою знайти тих, хто поширює чутки про закриття заводів з виробництва солі.
Борис Мельник – перший фермер у Носівському районі. Його дорогою пішов і брат Анатолій, випускник Київського політехнічного інституту. Спочатку створили асоціацію «Нектар», в яку увійшли іще три однодумці. Тодішня влада неприхильно ставилася до нових господарів на землі – виділили їм найгірші площі. Але вони їх окультурили і одержують вищі врожаї, ніж деякі агрофірми. Розжилися на нові «Таврії». Тепер, маючи більші статки, Борис Григорович дозволив собі купити «джип». А за кермом він усе життя. Багато років працював водієм у райсільгосптехніці. І жодного порушення правил дорожнього руху. Напередодні Нового року на іномарці підкотив до міської ради. Зупинив легковика так, що колеса стали на тротуарі. Але відстань до його краю була понад два метри. Тобто, не створив перешкод ні для руху пішоходів, ні для транспортних засобів. Придбавши бланки документів у торговому центрі, через 5 хвилин повернувся до свого авто. Власника уже чекав інспектор дорожньо-патрульної служби Носівської ВДАІ Владислав Веремійко. Попросив посвідчення водія і повідомив, що за порушення правил дорожнього руху складе протокол. На пояснення і докази Мельника автоінспектор не зреагував. Проте поставив умову: не поверне документи, якщо той не підпише протокол. Борис Григорович не згодився. І Веремійко склав таки протокол про накладення адміністративного стягнення за рух по тротуару – штраф у сумі 290 грн. Голова районної асоціації фермерів Борис Мельник звернувся до Носівського районного суду. Позивач пояснив: «Вважаю постанову незаконною і прошу її скасувати, оскільки правил дорожнього руху не порушив, небезпеки не створив. Моя автомашина стояла з вимкненим двигуном і не ускладнювала рух пішоходів та автотранспорту». Відповідач вимоги не визнав, бо, мовляв, водій виїхав на тротуар. Як було насправді, підтвердили свідки Михайло Юрченко, який їхав разом із Борисом Мельником, і його брат Анатолій Григорович, котрий у той час перебував біля адмінприміщення. Вони вважають, що дії автоінспектора протиправні. Адже автомобіль нікому не заважав. А знаку, який би забороняв зупинку чи стоянку, не встановлено. Заслухавши пояснення сторін, свідків, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню. Згідно з п. 15.10 правил дорожнього руху, на тротуарах забороняється стоянка транспортних засобів, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можна ставити на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 метри. Суд постановив: адміністративний позов Бориса Мельника задовольнити. Дії автоінспектора Владислава Веремійка визнати протиправними, його постанову скасувати. Микола КОХАН Носівський район