ВІВТОРОК, 3 березня 2009 р. № 23
Чернігівська обласна газета Заснована у січні 1838 року
(27854) http://www.dponline.cn.ua
e-mail: despravda@ukr.net
Головна газет газета Чернігівщини Паралімпійський рух
Боротися й шукати, знайти і не здаватися!
стор.
5
Після суду
Фото Миколи ТИЩЕНКА
Водій виграв позов до автоінспектора
Не панікуйте
Мисливці за… сіллю
Те, що раніше дрібні підприємці – господарі таких же невиразних торгових наметів на Центральному та Привокзальному ринках зупиняли біля офіційних банківських обмінників сусідів-білорусів, аби в них подешевше купити американську валюту, явище наче б зрозуміле. Наша гривня стосовно долара на очах «худла», а білоруська грошова одиниця трималася. Сусідам вигідно було отоварюватися в Чернігові за долари, а нашим купляти в білорусів «бакси» за нижчим, ніж у нас курсом. Біганина припинилася, коли і білоруський рубль похитнувся. Те, що нині діється в деяких містах України, зокрема в Чернігові, здоровим глуздом не назвеш. Таке враження, ніби на-
род рано-вранці не з тієї ноги встав. Спершу Дніпропетровськом, потім Полтавою й Луганськом, і ось уже Черніговом покотилася «соляна» лихоманка. Люди не пачками, а мішками скупляють кам’яну сіль, а заразом, як і в переддень війни з фашистами, ще й сірники. Паніку, що розповзлася містом, підігрівають підприємці, які торгують сіллю. Розговорився з жінкоюпродавцем, чий торговий намет недавно з’явився біля Привокзального ринку. З цього намету ще кілька днів тому продавали згущене молоко, пластівці, консерви – товари з Білорусі. А нині додався ще й складометр з пачок кам’яної солі. – За два дні ціна з двох гривень зросла до трьох за пачку солі. Розміта-
ють. І коробка сірників на п’ять копійок подорожчала. Вантажник не встигає приносити ящики з сіллю, люди беруть і по десять пачок. А сірники вже розпродала, – каже господарка торгточки. Господи, за які гріхи ти затуманив розум панікерам! У нашій державі вже видобутої солі стільки, що нею не одну гатку через Десну, а заразом і через Дніпро можна загатити. ДВО «Артемсіль», яке є одним з провідних постачальників солі в Україні, ніби припиняє свою діяльність, і це зчинило паніку. Насправді ж державне виробниче об’єднання «Артемсіль» не лише не згортає роботи, а й з 2007 року не підвищувало і поки не збирається підвищувати ціну на цей продукт. Тим не менше, в Чернігові люди запасають-
ся сіллю, заразом беруть і сірники. На запитання: «Навіщо вам стільки?», одні швиденько відходили від торгової точки, інші відповідали приблизно так: «Ви гляньте, весь народ купляє». Треті скромно пояснювали, що вдома сіль закінчилася. Вони і брали лише пачку. Хто сіє паніку? Кому це вигідно? Прости, Господи, за темноту нашу, що супроти волі діємо і сліпо йдемо за панікерами, розуміючи, що паніка зчинена на голому місці. Микола БУДЛЯНСЬКИЙ
P. S. Для розв’язання ситуації владні органи міст, які охопила соляна лихоманка, звернулися до Служби безпеки України з вимогою знайти тих, хто поширює чутки про закриття заводів з виробництва солі.
Борис Мельник – перший фермер у Носівському районі. Його дорогою пішов і брат Анатолій, випускник Київського політехнічного інституту. Спочатку створили асоціацію «Нектар», в яку увійшли іще три однодумці. Тодішня влада неприхильно ставилася до нових господарів на землі – виділили їм найгірші площі. Але вони їх окультурили і одержують вищі врожаї, ніж деякі агрофірми. Розжилися на нові «Таврії». Тепер, маючи більші статки, Борис Григорович дозволив собі купити «джип». А за кермом він усе життя. Багато років працював водієм у райсільгосптехніці. І жодного порушення правил дорожнього руху. Напередодні Нового року на іномарці підкотив до міської ради. Зупинив легковика так, що колеса стали на тротуарі. Але відстань до його краю була понад два метри. Тобто, не створив перешкод ні для руху пішоходів, ні для транспортних засобів. Придбавши бланки документів у торговому центрі, через 5 хвилин повернувся до свого авто. Власника уже чекав інспектор дорожньо-патрульної служби Носівської ВДАІ Владислав Веремійко. Попросив посвідчення водія і повідомив, що за порушення правил дорожнього руху складе протокол. На пояснення і докази Мельника автоінспектор не зреагував. Проте поставив умову: не поверне документи, якщо той не підпише протокол. Борис Григорович не згодився. І Веремійко склав таки протокол про накладення адміністративного стягнення за рух по тротуару – штраф у сумі 290 грн. Голова районної асоціації фермерів Борис Мельник звернувся до Носівського районного суду. Позивач пояснив: «Вважаю постанову незаконною і прошу її скасувати, оскільки правил дорожнього руху не порушив, небезпеки не створив. Моя автомашина стояла з вимкненим двигуном і не ускладнювала рух пішоходів та автотранспорту». Відповідач вимоги не визнав, бо, мовляв, водій виїхав на тротуар. Як було насправді, підтвердили свідки Михайло Юрченко, який їхав разом із Борисом Мельником, і його брат Анатолій Григорович, котрий у той час перебував біля адмінприміщення. Вони вважають, що дії автоінспектора протиправні. Адже автомобіль нікому не заважав. А знаку, який би забороняв зупинку чи стоянку, не встановлено. Заслухавши пояснення сторін, свідків, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню. Згідно з п. 15.10 правил дорожнього руху, на тротуарах забороняється стоянка транспортних засобів, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можна ставити на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 метри. Суд постановив: адміністративний позов Бориса Мельника задовольнити. Дії автоінспектора Владислава Веремійка визнати протиправними, його постанову скасувати. Микола КОХАН Носівський район
2
№ 23 (27854) 3 березня 2009 року
Альтернативні види палива
І дрова, й тирса, і солома... Пам’ятаєте приказку: «Все, що Бог не робить, – на краще?» Так от, часом здається, що наша газова криза для того й трапилася, аби нарешті посунути з ринку нафтогазових магнатів, котрі десятиріччями скуповували патенти на наукові розробки альтернативних видів палива і клали під сукно. Де вони, сонячні батареї, вітряні електростанції, установки, котрі з біопалива виробляють газ? Та там, де наші тирса, стружка, солома, тріски... Правду кажуть: доки грім не вдарить... Вдарив. Ми озирнулися й побачили те, що роками лежало буквально під ногами. Словом, звичайнісіньке сміття, котре, виявляється, ще й як може стати у пригоді...
Т
ака-от преамбула до презентації в облдержадміністрації науково-виробничим об’єднанням «Група компаній «МАГР» опалювального котла, котрий працює і на дровах, і на стружках, і на тирсі, трісках, соломі та інших відходах, котрі містять у собі вуглець. Як сказала заступник голови облдержадміністрації Наталія Білоус, сьогодні область має чи-
мало пропозицій від виробників різноманітних, альтернативних газовим, котлів та установок. Але підтримувати потрібно саме місцевого виробника. Бо це й додаткові робочі місця, й економія коштів. Сергій Масленніков, генеральний директор «МАГРу» – компанії, давно відомої не лише на місцевих ринках і в Україні, а й, зокрема, в Росії та Молдові, познайомив присутніх з розробка-
ми їхнього науково-виробничого об’єднання. Основні напрями діяльності «МАГРу» – деревообробне та металообробне обладнання, також обладнання для виробництва будматеріалів. Що ж стосується опалювального котла, про який і велася мова на презентації, то винайшов його «МАГР» спочатку для своїх потреб. Коли компанія ще розвивалася, як кажуть, «під рукою» було море
Проблема
Чи зацвіте льон синьо-синьо?
Д
о реформування аграрного сектора в Городнянському районі посівна площа під довгунцем сягала 4,5 тисячі гектарів. Вирощували його всі колективні сільгосппідприємства. Льонарство було найприбутковішою галуззю, завдяки йому господарства ставали мільйонерами. Це було золоте дно громадської каси. По-суті, льонарство перетворювалося на індустріальну галузь, все більше механізувалося. Тонна волокна з гектара стала орієнтиром для льонарів, і передовики перевершували цей рубіж. За ефективне вирощування довгунця на грудях ланкової з села Тупичева М.І. Павлусенко засяяла Золота зірка Героя Соціалістичної Праці. І чим виправдати сьогодні, що така прибуткова галузь, яка повністю базувалася на місцевій сировині, практично знищена? Недолугі реформи боляче вдарили по льонарству. Наявна техніка зникла невідомо куди. Не
менше проблем виникло і з переробкою. Льонозавод занепав, як кажуть, пішов по руках. Акціонери задовольнилися якимись грішми. А новоспечені хазяї, мабуть, і не ставили за мету відновити виробництво. Маємо те, що маємо. В останні п’ять років вирощування льону і переробку його у районі взяло на себе ТОВ АПП «РЕСКі». Товариство навіть розробляло інвестиційний план відновлення льонарства. Хоч у повному обсязі він не був втілений у життя. Однак позитивні зрушення мав. Зокрема, посівна площа під довгунцем сягнула понад 1,5 тисячі гектарів. Інвестор створив потужну технічну базу, кадровий потенціал, обзавівся новими сортами льону. Окрім несприятливих для довгунця погодних умов,
Фото Миколи ТИЩЕНКА
Якби тепер у магазині запропонували на продаж лляну сорочку, та ще й вишивану, їй, мабуть, і ціни б не склали. На жаль, «поліський шовк» зник. Замість нього пропонується синтетика, сорочки з якої навіть «стріляють» на тілі. Невипадково ж колись американські мільйонери носили одяг з українського льону. Знали йому ціну. Тому й завозили його через океан. Побутові тканини із лляного волокна були міцні, красиві, гідроскопічні і теплі. А з чим ще можна порівняти ароматну лляну олію, що використовувалася в багатьох галузях промисловості? Льон – це ще й цілюща лікарська рослина.
що склалися в останні роки, порушень сівозміни тощо, льон не міг належно рости. Якщо за КСП збирання врожаю трести розглядалося як першочергове завдання в районі, то тепер усе практично стало справою товариства. Крайні строки вивезення сировини на завод негативно позначалися на її якості і врешті-решт – на виході волокна. Навіть за названих причин зрозуміло, що без державної підтримки розвитку галузі відродити її неможливо.
Генеральний директор «МАГРу» Сергій Масленніков відходів від деревообробних верстатів тощо. Вчені та виробничники об’єднання тоді рахували кожну копійку, а опалення у нас завжди було недешевим. Так і з’явився їх-
Городнянський льонозавод нині орендує ДП «Хрипівське» ТОВ АПП «РЕСКі». Практично на директора дочірнього підприємства Миколу Степанцова покладено і відповідальність за вирощування та переробку льону. – Завод опинився на межі закриття, бо ж для «РЕСКі» виробництво збиткове, – говорить Микола Борисович. – І все ж знайдено варіанти, щоб підприємство у районі зберегти. А це робочі місця для людей і надія, що льонарство таки відродиться. Напередодні 2009 року на заводі розпочався сезон переробки трести. Раніше така подія сприймалася, як буденна, нині за умов економічної кризи та занепаду льонарства відновлення виробництва має суттєве значення. На завод прийшли працювати 30 робітників. Більшість із них перебували на обліку у центрі зайнятості, як безробітні. У зміні працюють 24 робітники. Набагато вищий проти попереднього року вихід волокна. З-під машини відсортовується коротке і довге волокно. Вже є готове на реалізацію. Микола Степанцов змінює тон розмови: – Допоки завод не працював, дзвінків було немало. З Кіровограда, Харкова, з Росії, Прибалтики цікавилися, коли ж буде волокно. А ось останнім часом ніхто не телефонує. Вже працюємо на склад. А людям же треба виплачувати зарплату, платити за енергію, тощо. – А чи все волокно реалізували з попередніх років? – Хоч і непросто, але продали все, здебільшого його відправили у Прибалтику і Росію. Сподіваємося, що економічні зв’язки не послабляться.
ній славнозвісний котел. До речі, сам «МАГР» опісля перейшов на газ, а от і в Чернігові, і в області є організації, котрі й досі користуються магрівським винаходом. Коефіцієнт корисної дії такого котла – до 80% (його можна і збільшити). Безперебійно нагріває – до 12 годин. Сировина – будь-яка, аби лишень була із вмістом вуглецю. Викиди – обмежені до мінімуму, адже котел працює з недостачею кисню. Простий у використанні, він буде як знахідка для сільських шкіл, ФАПів, контор та установ. До того ж, і ціна прийнятна – до 20 тисяч гривень з установкою. Як зазначив Сергій Масленніков, дуже важливо, що такий котел адаптований до нашого рівня обслуговування, а окупиться він за два роки. Що й казати, пропозиція приваблює. Тому на презентації було вирішено провести експеримент. Тобто, встановити в одній із шкіл області магрівський котел, аби не на словах, а на ділі переконатися в його економічності та рентабельності. Людмила ПАРХОМЕНКО Фото автора
Та й вітчизняним підприємствам сировина потрібна. Одне слово, як і годиться під Новий рік, висловлювали побажання: хай для льонарів він буде кращим, ніж попередній. Торік «РЕСКі» вирощувало льон на 600 гектарах. Непоганий урожай зібрали на землях Смичина, Макишина – по 7,5 центнера волокна і 4,5 центнера насіння з гектара. Завод забезпечений сировиною щонайменше на 4 місяці. – Торік проти попереднього року посівну площу під довгунцем скоротили майже вдвічі. В чому причина? – У фінансах, звичайно, – говорить Микола Степанцов. – Під льон уряд виділив кошти, але вони надійшли лише восени. То ж більшу площу не осилили. – А як буде у нинішньому році? – Час покаже. Якщо буде державна підтримка, будемо більше сіяти. Насіння достатньо, воно високої якості. Є техніка, люди зацікавлені. Проблема виникла на рівні району – з відведенням площ. У нас є в оренді земля, але ж не можна льон сіяти на одному і тому ж полі. На жаль, після вдалого старту переробка льоносировини загальмувалася. Вироблене з початку року волокно лежить на складі: немає споживача. Криза, схоже, не обійшла і льонарство. Це все спричинило тимчасову зупинку виробництва, що поставило під загрозу весняний засів. На раніше передбачених площах. Навіщо займатися льоном, якщо волокно сьогодні нікому не потрібне? Михайло ЄРМОЛЕНКО
3
№ 23 (27854) 3 березня 2009 року
Є така служба
У дорадництві порятунок села Яких тільки казково-привабливих гасел, закликів, проектів та обнадійливих обіцянок підняти з колін наше село не лунало за останні майже два десятиліття. Та далі балаканини справа поки що не йшла. Село ж, практично покинуте напризволяще, з останніх сил продовжує виживати, самотужки шукаючи вихід зі скрутного становища. Повернення до особистих та фермерських господарств є одним з таких шляхів. Доброю і дієвою підтримкою їм може бути дорадча служба.
Щ
о ж це за служба і чи потрібна вона українському агропромисловому комплексу? Дорадництво пройшло успішне випробування в Європі у повоєнні роки минулого століття. Створення розвиненої мережі дорадчих служб дало можливість європейцям спочатку відродити, а згодом дати потужну підтримку малому та середньому бізнесу на селі, забезпечити роботою сотні тисяч людей. Саме завдяки діяльності цих служб всі суб’єкти господарювання отримували повний і рівноправний
доступ до інформації, кредитів, державних програм підтримки. Дрібні фермери і держава вбачають і сьогодні в дорадництві велику потребу, адже воно є каналом постійного зворотного зв’язку, завдяки якому селяни дізнаються про аграрну політику, а уряди європейських держав – про потреби та настрої селянства. Послуги дорадників у Європі оплачує переважно держава. В Україні цей перспективний напрямок розвитку сільського господарства, на жаль, довгий час не знаходив належної підтримки з
боку держави. Зрозуміло, що таке ставлення до дорадництва у нас не було випадковістю. В діяльності дорадчих служб не зацікавлені великі сільськогосподарські об’єднання, власниками яких у більшості випадків є куми, свати і просто «обрані особи», дуже наближені до голів районних та обласних державних адміністрацій. У той же час дорадництво конче потрібне тим десяткам тисяч фермерів та мільйонам особистих селянських господарств, які, не маючи братів та сватів в органах влади, залишають-
ся на самоті зі своїми проблемами. Вони практично відрізані від програм державної підтримки. Дорадча служба для них – це поки що єдина і реальна допомога встати на ноги самим і допомогти державі. З огляду на це приємно відзначити, що на Прилуччині знайшлися люди, які зрозуміли, що у фермерстві та особистих селянських господарствах криється потужний резерв як для наповнення продовольчого ринку в кризових умовах, так і для створення робочих місць та подолання бідності
на селі. Наприкінці минулого року на Прилуччині було зареєстровано громадську організацію «Прилуцька районна сільськогосподарська дорадча служба», яку очолив Сергій Добренький. А в 2009-му в Прилуцькій районній державній адміністрації відбулася презентації новоствореної дорадчої служби. Хочеться побажати прилуцьким дорадникам стійкості та витримки у вкрай складній справі, за яку вони взялися з власної ініціативи. Однак поки що їм більше співчувають, ніж бажають успіхів. Голова новоствореної дорадчої служби Сергій Добренький розуміє, з яким вантажем проблем доведеться зіткнутися йому та його однодумцям. Мабуть найбільшою з них буде неналежне фінансування з
боку держави послуг дорадників і особливо розвитку дорадчих структур. Вони ж мають бути у кожному районі, а їхні представники – у кожній сільській раді. Прилуцьким дорадникам доведеться терпляче й наполегливо переконувати наше чиновництво в тому, що дорадництво – це не самодіяльність, а складова аграрної політики держави, яку треба підтримувати і вдосконалювати, а не знищувати. І Сергій Добренький щиро вірить у майбутнє дорадницької служби, бо, знищивши дорадництво, наше багатостраждальне село втратить, мабуть, останню надію… Ілона ЗАВОРОТНА, студентка Ніжинського державного університету
Підсумки і проблеми
Суди – на грані закриття?.. Судочинство у 2008 році та його сьогоднішні проблеми були обговорені на розширеному засіданні президії апеляційного суду Чернігівської області, ради суддів області та Колегії територіального управління державної судової адміністрації України в Чернігівській області.
Я
к зазначалося, у порівнянні з позаминулим роком, кількість справ, що надійшли до місцевих судів, збільшилася на 20% (усього – 280500 справ та матеріалів). Отже, незважаючи на нав’язування суспільству думки про те, що судова влада – найкорумпованіша, все більше громадян довіряють судам, намагаються демократичним шляхом – у суді – вирішувати спори. Але ж, треба визнати, штатна чисельність суддів давно не переглядалася. Зо-
крема, торік у середньому в області на одного суддю припадало 190 справ на місяць (160 – у 2007-му). Найбільше навантаження – на Деснянський районний суд м. Чернігова, де кожен суддя розглядає по 318 справ щомісяця. Звичайно, це не може не позначитися на двох основних показниках роботи суддів – якості та оперативності розгляду справ. Якість, у першу чергу, визначається зменшенням кількості скасувань рішень місцевих судів судами вищої інстанції.
Попри складну організацію праці, у 2008 році було скасовано лише 2,7% рішень у цивільних справах та 5,6% – у кримінальних (на рівні середнього показника в Україні). Разом з тим, голови палат апеляційного суду Людмила Навозенко та Лілія Іваненко піддали гострій критиці тих суддів місцевих судів, котрі порушують процесуальні норми розгляду справ, що стає головною причиною зміни та скасувань їхніх рішень, порушень строків розгляду справ.
Неоднозначно сприйняли судді виступ начальника територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області Володимира Вовченка, який назвав сьогоднішній стан матеріального забезпечення судів задовільним. На їхню думку, він настільки критичний, що нині суди – на грані закриття. Навіть деякі голови судів стривожені тим, що марок та конвертів для надсилання процесуальних документів учасникам судових процесів залишилося на кілька днів. Така ж проблема і з дисками, на які, згідно з законом, записуються судові процеси. Лише у Деснянському районному суді м. Чернігова використовуєть-
ся 500 дисків на тиждень. Таким чином, вже завтра може скластися ситуація, за якої проведення судових засідань та й саме судочинство стане неможливим… Зі свого боку голова апеляційного суду області Микола Ярошенко поставив перед кожним суддею чітке завдання – поліпшити організацію роботи, зменшити кількість перерв та перенесень судових засідань, вживати дієвих заходів до тих учасників судового процесу, які умисно не з’являються в судове засідання. Адже кожне перенесення розгляду справи тягне за собою додаткові витрати бюджетних коштів. За його словами, деякі суди і судді дають підстави для обґрунтованої крити-
ки та звинувачень. Микола Ярошенко гостро поставив перед суддями питання про самоочищення суддівського корпусу від тих, хто ганьбить честь мантії, допускає порушення закону та присяги судді. – Нині, коли в державі панують економічна й політична кризи, суд фактично стає основною державною силою, яка забезпечує розвиток подій у рамках закону. Тому сьогодні, як ніколи, увага кожного судді має бути зосереджена на законному застосуванні своїх повноважень, – наголосив голова апеляційного суду. Леся КОВАЛЕНКО, прес-секретар апеляційного суду Чернігівської області
® Правління ЗАТ «Чернігівтурист» повідомляє про скликання чергових Загальних зборів акціонерів, які відбудуться 14 квітня 2009 року за адресою: 14027, м. Чернігів, вул. Шевченка, 103, туркомплекс «Брянськ». Початок об 11 год. Реєстрація учасників о 10 год. 30 хв. ПОРЯДОК ДЕННИЙ: 1. Про обрання голови загальних зборів, секретаря та лічильної комісії. 2. Затвердження результатів фінансово-господарської діяльності ЗАТ «Чернігівтурист», його філій за 2008 рік, висновку Ревізійної комісії. 3. Про порядок розподілу чистого прибутку ЗАТ «Чернігівтурист» за фінансовими результатами 2008 року, визначення строку, порядку виплати дивідендів та покриття збитків. 4. Про основні напрями діяльності та показники фінансовогосподарського плану ЗАТ «Чернігівтурист» на 2009 рік.
5. Про внесення змін до Статуту ЗАТ «Чернігівтурист». 6. Про передачу ведення реєстру власників іменних цінних паперів ЗАТ «Чернігівтурист». Для участі у зборах акціонерам мати при собі документ, що посвідчує особу, представникам акціонерів – також довіреність. З документами, що стосуються порядку денного, акціонери можуть ознайомитися за місцем знаходження товариства. Правління товариства
ЗДАЮТЬСЯ В ОРЕНДУ офісні та складські приміщення Тел.: 4-21-46, 8-050-413-18-85
4
1-3 березня – дні корюківської трагедії
«Мамо-мамо, ви згоріли в огні…» На нашій землі стало тихо. Зеленіли сади і трави між згарищ, була незвичайною голубінь неба. Дихалося на повні груди! На місці спаленої хати мій батько складав нову, під солом’яною стріхою. Поспішав! Коровою колоди звозив і солому – кулів не злічити! Дуже старався, аби встигнути, як я повернуся з Німеччини. Не уявляла я Корюківку спаленою. Що побачила – приголомшило. На нашому городі – могила. В ній мама, сестричка Таня, тьотя з дворічною Вірочкою, бабуся… Вони загинули 2 березня 1943 року від рук прислужників фашистів. Коли ми з татом через півтора року розкопували льох, де вони ховалися, я знайшла маленьку Вірину руку… Чим це янголятко завинило?! Моя душевна рана ніколи не загоїться, – Валентина Іллівна Кулик ніколи не забуде війну, про яку тепер говорять все менше й менше… Здрастуй, тату! вщент. Багато хто на даху
Після перемоги вона з дівчатками добиралася в рідний край довгі два місяці. Навколо руїни, подовгу ешелонів не було. Що там казати! – Мені самій не можна було приїздити! Я пообіцяла корюківчанину Василю Стельмаху, який теж силоміць був вивезений до Німеччини, що довезу його дружину Шуру з немовлям на батьківщину, до матері й батька. Василь додому не поїхав – його до армії забрали: – Бережи, Валю, моїх, як зіницю ока! – просив він дівчину. Як не берегти?! Отож берегла, а її саму та ще кількох дівчат-остарбайтерів наші військові за перекладачок узяли, бо радянські солдати крім «Хенде хох!», нічого по-німецьки не знали. Отож, ешелон пішов, а Валентині що, доганяти?.. Дівчина допомагала нашим бійцям шукати ворожу зброю і фашистів, які переховувалися. Небезпечне завдання, але справилися. Не забути, як німецький хлопчик підбіг до неї і сказав: «Ви в тому домі були, а фашист сховався. Він – там!» Іншого дня теж з допомогою знання німецької відшукали сховану зброю в купі брикету… Валентина Кулик разом з подругою Галею Тосенко, яка родом з Лубенця за Корюківкою, наздогнали своїх аж у Брест-Литовську. Там зустріли Марусю зі Смоленщини, вона й повідомила, що Шура з дитиною в таборі, де тепліше й зручніше. Плакали, обнімалися: «Нікуди тепер, Шурочко, я не дінусь!...» Скільки тоді молоді на рідну землю поверталося! Потяги товарні заповнені
їхав. І Валя теж, а Шура з дитиною у вагоні. Нічого не боялися. – Біля нас вмостився якийсь Сергій зі шкіряним чемоданом і весь час тримався за нього. Тоді скрізь було багато злодіїв. Однієї ночі вони хотіли спеціальним гачком зачепити чемодан і стягнути вниз. Та зачепили Валю. Вона як почала кричати! Злодії і гак свій залишили. А Валю прозвали «крикливим чемоданом». – У Бахмачі нас ніяк не пропускали в поїзд, щоб доїхати до Низківки. У нас ні грошей, ні білетів. Коли ж бачимо: земляк з війни іде – Микола Мойсеєнко. Він домовився із залізничниками – і ми поїхали. У Низківці теж поталанило: того вересневого дня 1945-го року вперше після війни почав курсувати поїзд на Корюківку. Машиніст у мене питає: «Чия ти?» Я й кажу: «Іларіона Кулика!» То він руками сплеснув: – Іларіон щодня зупиняє на «Дев’ятому кілометрі» й питає: «Дочку не везеш?» Сіно там косить. Сьогодні я сам зупинюсь! Хіба забудеш? Зупинив машиніст поїзд. Трубивтрубив паровоз, а батька нема. Виявляється він далеко зайшов із косою. Поїзд не буде довго стояти. Поки прийшов – нікого нема… Шуру з дитиною зустріли на станції в Корюківці тітка Поля і дядько Максим. А Валю – ніхто. Спасибі дядьку Семену, повів її на Олексіївку, де батько жив приймаком у Лідії Клименко. Аж тут і він сам на дверях: «Здрастуйте, тату, я повернулася!» Повів Іларіон дочку додому, на старе дворище, де
Дівчата з Корюківки, яких вивезли на роботу в Німеччину (Валентина Кулик стоїть друга зліва) вже стояли стіни нової хати чиста українська вимова, із солом’яним дахом: підпалили всі приміщення. – Не хочу я вже нія- Дим зайшов у льох. Треба ких мачух! Будемо жити якось вискакувати. Батько вдвох. натиснув на двері, аж тут – Не було ні підлоги, ні ві- чужі люди! У льох полетіла кон, ні дверей. Не боялися граната. Іларіона притисло ні зими, ні холоду. Спали на дверима, а всіх інших розісіні, і продовжували добудо- рвало на шматки. ву. Вони живі, і це вже щастя! – Що з ним будемо робити? – запитав один поліцай Пожаліли кулю в іншого. – Стріляй! – Нащо я буду на нього – Тату, розкажіть, що тут творилося того страшного кулю витрачати?! Взяли Іларіона за руки березня! – просила Валя. – Мстили, кляті фашисти, й за ноги, та й кинули у партизанам, які звільнили вогонь і подалися в сусідз їхньої в’язниці свої сім’ї і ні двори. Бідолашний батько, обвбили кількох німців. Партизани – в ліси, а тут усі – горілий, вибрався таки з заручники. Вирішили зни- полум’я, і з гарячки пішов щити все місто і всіх людей. у бік Моховиків, де була Якби ми знали, що чекає, рідня, заблукав, але наретеж подалися б в ліси, чи шті знайшов шлях, дістався десь сховалися. Вбивали й до сестри дружини – Мані. палили три дні. Нікого не Його ніхто не впізнав – тажаліли, – зі сльозами казав кий був понівечений вогнем. Іларіон Юрійович. – Через три дні, доню, як Першого березня Кулики ще живі були. А от друго- стихло, дядько Прокіп заго… Вони всі сиділи в льоху, пряг коня і поїхав на пощо був у клуні. Родичі при- пелище, позбирав кісточки, бігали сказати, щоб тікали, які залишилися від усіх наале ні в хаті, ні в сараї, ні в ших, склав у дерев’яне коклуні нікого не знайшли. А рито та й закопав. Це їхня в погріб ніхто не відчиняв. труна була. Корова наша Мабуть, десь знайшли поря- ходила й мукала, то він її тунок! Аж ні. У двір зайшли прив’язав до воза, та й приполіцаї, говірка не місцева, – вів… Я одужав, чого ро-
дичам набридати? Подався у прийми. Надіявся, що ти жива. Як добре, що ми вдвох!.. – Так, кажеш тату, кулі пожаліли? – Еге! – Кати, і все! Будь вони прокляті! Фашистів можна зрозуміти, а от своїх запроданців!
Корюківський цукор в німецькому домі Розповідала й Валентина батьку, як їй жилося на чужині. Їх, юнаків і дівчат, з Корюківки і району, відправили до Німеччини 20 червня 1942 року з території цукрового заводу, де були залізничні колії. Великий тоді був «набір». Перед цим добровольці поїхали, слідом – кого силою примушували. Татко тоді вважав, що Валю повернуть назад, у неї замість правого ока – протез. Як було дівчинці два роки, впала в кип’яток. Стільки настраждалася! Кому напівсліпа робітниця потрібна?! Немає ока – є руки, нехай робить! І в хазяїв працювала, і на фабриці. Ульм, Брухсаль, Еттлінген – це тут вона була, в Західній Німеччині, неподалік від Штутгарта. І за колючим дротом, і в бараках. – Ми трималися купи, підтримували одна одну. На чужині без цього не можна. Тяжко було, хіба легко? Нас можна було бити і погано годувати – відповідати нікому. Та й нащо? А втім, були серед німців чуйні люди, – небезпідставно говорила Валя. Так, підмайстер Еміль Ніндер з фабрики «Лоренс» більш ніж півроку щодня приносив Валі з дому бутерброд – шматок хліба з маслом або ще з чимось. Його сім’я теж не раювала – одержувала продукти по карточках, але напівсліпу дівчину з України жаліли. Еміль подарував Валі фото своєї сім’ї: він з дружиною і трьома доньками. Цю фотографію Валентина зберігає все життя. Інший робітник – Ландалін – познайомив Валентину зі своєю сім’єю і батьками із села Еттлінген-Вайєр. Кожної суботи дівчина-українка ходила до батьків Ландаліна, прибирала в їхньому домі, а в неділю вони звали її обідати і передавали щонебудь подругам. Тату, якось я прибирала в їхньому буфеті і наткнулася на залишки цукрурафінаду в пачці. А там
№ 23 (27854) 3 березня 2009 року
етикетка: «Корюківський цукрово-рафінадний завод». Дуже плакала. Господарі мене заспокоювали, не могли зрозуміти, що сталося. А я й кажу: «Це цукор з моєї Корюківки!» Може, це ти, мій таточку, цей цукор варив? – перепитувала батька дочка. – Бач, наші цукровики які були знамениті – Європа смакувала! Сплюндрували все, кляті!.. Хіба відала тоді, що через багато літ їй надійде запрошення ще раз поїхати до Німеччини, побувати в тих місцях, де працювала у війну? Здоровій молодій людині можна їхати, а їй, каліці? Хотілося б, звичайно, побачити, знайти дві німецькі родини, які допомагали їй. Ким стали їхні діти, чи живі батьки? Вона б заспівала з Ландаліном «Волгу-Волгу», як колись. Німецький робітник тоді зізнався: – Коли не було в нас Гітлера, ми співали вашу «Смело, товарищи, в ногу!» Прийде час, ще заспіваємо. Не сумуй, дівчино, війна закінчиться, повернешся додому. Згадуй нас усіх!»
Світ у віконці
Валентина Іларіонівна Кулик і нині живе в тому домі, який збудували разом з батьком після війни. Поруч хіба ж такі будинки?! А їй і цього достатньо. Літ уже їй багато – 84 буде. На милицях ледве пересувається. Одна-однісінька в домі. День-у-день сидить біля вікна. То сестру милосердя чекає, то сусіда, який відкриває і закриває трубу від грубки. Батька вже давно немає, чоловіка теж. Син раптово помер зовсім молодим – у 23 роки. Донька далеко. Правда, телефонує часто, переживає за маму, яка нікуди з рідного гнізда не хоче їхати. Скільки людей Валентина Іларіонівна рятувала, як була медсестрою! А тепер її рятують. Радіє кожному, хто двері відчиняє. От тільки не може вийти надвір, підійти до рідної могили, посадити нових квітів весною. Люди на таких могилах пам’ятників дорогих наставили, а тут – скромний. Не в пам’ятнику річ, а в пам’яті… – Мамо, мамо, ви згоріли в огні, – щодня з нею говорить. Зійдуть сніги, прийде племінниця Таня і скрізь наведе лад. І квіти будуть, і віночок. Поговорить з рідними, мов з живими. Світла у віконці додасть Валентині Іларіонівні. Затепліє на душі: поки є кому квіти доглядати на святих могилках, ніщо й ніхто не забудуться. Зоя ШМАТОК Фото з сімейного архіву м. Корюківка
5
№ 23 (27854) 3 березня 2009 року
Паралімпійський рух
Боротися й шукати, знайти і не здаватися! О
лімпіади бувають різними. Бо, окрім олімпійського, планетою шириться паралімпійський рух. І люди з обмеженими можливостями (цей евфемізм замінив сьогодні не зовсім зручне слово – інвалід) завдяки не любительському, а по-справжньому професійному спорту відшуковують для себе шанс не замикатися в буквальному сенсі у чотирьох кутках, змирившись із постійною присутністю інвалідного візка. Для багатьох з них, знову ж – і в прямому, і в переносному значенні – відкривається широкий і ясний світ. Люди знаходять не просто захоплення, а й покликання, мають цікаві знайомства і нових друзів. 27 лютого спортсмени національної паралімпійської збірної України з біатлону вирушили на змагання до Канади. А два тижні до цього вони тренувалися в Чернігові на лижній базі олімпійського резерву.
Приїхали сюди спортсменипаралімпійці з усієї України. Були, зрозуміла річ, і чернігівці. До речі, нам теж є ким пишатися. Напри-
клад, Сергій Хижняк цьогоріч переміг на світовому чемпіонаті паралімпійців з біатлону у Фінляндії у короткій гонці і здобув друге
місце у гонці на довгій дистанції. А Тетяна Тимощенко стала призеркою, посівше третє місце. Загалом же, як розповів головний тренер національної паралімпійської збірної України із зимових видів спорту Валерій Казаков, наші спортсмени з Фінляндії привезли 22 медалі: 6 – золотих, 8 – срібних і 8 – бронзових. Треба було бачити, якими гордими вони були, як блищали в очах наших паралімпійців сльози, коли піднімався над стадіоном український прапор і звучав рідний гімн. До Канади ж на два паралімпійські етапи Кубку світу з України поїде 8 біатлоністів, серед них і наш Сергій Хижняк. Тут спортсменів чекають на різних трасах дві лижних гонки і дві біатлонних. А в Чернігові паралімпійцям сподобалося. База у нас достойна, добре обладнана. Наш древній град зустрів їх снігом, сонцем, морозцем і загалом – гар-
ною погодою, практично на всі сто сприятливою для спортивних зборів. Побутові умови теж влаштовували. І ставлення до паралімпійців було дуже хороше. З 18 спортсменів, котрі приїхали до Чернігова, більшість – переможці й призери міжнародних змагань. До речі, у 2010 році відбудуться четверті зимові Паралімпійські Ігри, у яких братиме участь і Україна. Варто наголосити: на паралімпійських змаганнях усіх рівнів боротьба найсправжнісінька. І тренування – до сьомого поту: двічі на день плюс зарядка та індивідуальний тренаж. Щодня по 45 кілометрів лижної траси – це не жарти навіть для звичайного спортсмена. Зауважимо, паралімпійці взяли участь у відкритій лижній першості Чернігівщини. І багатьом учасникам було чому повчитися у цих сильних,
як бачите, не тільки духом спортсменів. Між іншим, Валерій Казаков і сам має певні проблеми зі здоров’ям: тобто, він теж – людина з обмеженими можливостями. Отож наостанок Валерій Миколайович сказав: – Про таких, як наші паралімпійці, треба й писати, і говорити скрізь. Бо це люди, котрі обрали нормальний ритм життя, вони не сидять вдома і не скаржаться на долю. Вони захоплені і, повірте, щасливі. Чимало здорових громадян, переконаний, можуть їм позаздрити. Бо тільки рух, бажання йти вперед і не здаватися ні за яких обставин – це справжнє життя. Людмила ПАРХОМЕНКО Фото Віктора КОШМАЛА
«Загостювалася, зимонько...» З
има цього року хазяйнувала на Чернігівщині зі сніговими завірюхами та й Морозенко часто до поліщуків навідувався. А весна вже нагадує: «Загостювалася, зимонько, час додому збиратися!». Отож дружно зійшлися минулої неділі чернігівці у центральному парку культури та відпочинку, аби весело, з гумором-сміхом провести білосніжну красуню. І день не підвів: такий рум’яний, привітний видався. Веселкова програма заходів додавала кожному гарного настрою. Радували виступи митців і зустрічі з хорошими друзями. Кожному хотілося скуштувати млинців – смакота! Малеча аж підстрибувала від захоплення, батьки задоволено усміхалися, молоділи на очах дідусі з бабусями. Віра ВОЛОШИНА Фото Миколи ТИЩЕНКА
6
Реклама та оголошення Виклики до суду
Новозаводський районний суд м. Чернігова повідомляє, що попередній розгляд цивільної справи за позовом Години Вікторії Миколаївни до Доробляя Андрія Анатолійовича про позбавлення батьківських прав, відкладено на 13 березня 2009 року на 10 год. 30 хв., у зв’язку з неявкою відповідача в судове засідання 25.02.2009 року. Справу буде розглянуто у приміщенні суду за адресою: м. Чернігів, вул. Мстиславська, 17, під головуванням судді Філатової Л.Б. (каб. 13). Для участі у справі як відповідач викликається Доробляй Андрій Анатолійович, 30.07.1978 року народження (останнє відоме місце проживання: м. Чернігів, вул. Андрусенка, 37). Одночасно повідомляємо, що з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи, тому у разі неповідомлення про причини неявки, повідомленого належним чином, або якщо причину буде визнано судом неповажною, суд вирішить справу на підставі наявних у ній даних та доказів. Новозаводський районний суд м. Чернігова повідомляє, що справа за позовом Кравчука Михайла Віталійовича до Козубова Федора Вікторовича, Бурлака Сергія Миколайовича, Барила Олександра Миколайовича, треті особи, що не заявляють самостійних вимог Геза Ігор Анатолійович, Яковлєв Ігор Сергійович, Кравчук Ганна Георгіївна, Ренжина Анжеліка Віталіївна, комунальне підприємство «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради про визнання договору дарування ¼ частини житлового будинку недійсним, слуханням відкладена на 1 квітня 2009 року на 14 год. 10 хв. через неявку позивача Кравчука М.В., представника позивача Павленка С.В., відповідача Барила О.М., третьої особи Ренжиної А.В. Позивачу Кравчуку Михайлу Віталійовичу, представнику позивача Павленку Сергію Валерійовичу, відповідачу Барило Олександру Миколайовичу, третій особі Ренжиній Анжеліці Віталіївні потрібно з’явитися в судове засідання в указаний вище час (при собі мати паспорт). У разі повторної неявки позивача Кравчука Михайла Віталійовича, представника позивача Павленка Сергія Валерійовича, в судове засідання без поважних причин або неповідомлення про причину неявки, справа буде залишена без розгляду; у разі повторної неявки відповідача Барила Олександра Миколайовича, третьої особи Ренжиної Анжеліки Віталіївни – справу буде розглянуто на підставі наявних у матеріалах справи даних та доказів. Справу буде розглянуто у приміщенні суду за адресою: м. Чернігів, вул. Мстиславська, 17, під головуванням судді Артюх К.В. (каб. 2). Деснянський районний суд м. Чернігова викликає як відповідачку Лаврентієву (Петрен-
ко) Оксану Олегівну (останнє відоме місце проживання: м. Чернігів, вул. Сосницька, 127), для участі у цивільній справі №2-1414/09 за позовом Овдія Андрія Ігнатовича до Лаврентієвої (Петренко) Оксани Олегівни, третя особа: відділ громадської реєстрації імміграції фізичних осіб Деснянського відділу міліції УМВС України в Чернігівській області, про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням. Судове засідання відбудеться 24 квітня 2009 року о 14 год. у приміщенні суду за адресою: м. Чернігів, пр-т Перемоги, 141, каб. 104, суддя Кулініч Ю.П. Попереджаємо, що у разі неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення про причини неявки, справу буде розглянуто за вашої відсутності, за наявності доказів, що містяться в матеріалах справи. Деснянський районний суд м. Чернігова викликає як відповідача Головіна Олександра Івановича (останнє відоме місце проживання: м. Чернігів, вул. Освіти, буд. 8, кв. 92), для участі у цивільній справі №2-1638/09 за позовом Кот Наталії Федорівни до Головіна Олександра Івановича про позбавлення батьківських прав. Судове засідання відбудеться 12 березня 2009 року о 8 год. у приміщенні суду за адресою: м. Чернігів, пр. Перемоги, 141, каб. 307, суддя Харечко Л.К. Попереджаємо, що у разі неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення про причини неявки, справу буде розглянуто за вашої відсутності, за наявності доказів, що містяться в матеріалах справи. Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області викликає Бєлоножкіну Олену Миколаївну як відповідачку в судове засідання у цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Житловоексплуатаційна контора «Північна» до Бєлоножкіної Олени Миколаївни про визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням. Судове засідання відбудеться 11 березня 2009 року о 9 год. у приміщенні Ніжинського міськрайонного суду за адресою: 16600, Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Шевченка, 57-А. Явка до суду – обов’язкова. У разі неявки справу буде розглянуто за відсутності відповідачки. Відповідачка зобов’язана повідомити про причини своєї неявки в судове засідання. Бахмацький районний суд Чернігівської області викликає в судове засідання Новосільну Олену Володимирівну, Новосільного Віталія Анатолійовича, Новосільну Наталію Михайлівну, які є відповідачами у справі за позовом акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» до Новосільної Олени Володимирівни, Новосільного Віталія Анатолійовича, Новосільної На-
талії Михайлівни про стягнення заборгованості за кредитним договором та договорами поруки. Судове засідання відбудеться 13 березня 2009 року о 14 год. 30 хв., у приміщенні Бахмацького районного суду Чернігівської області за адресою: вул. Жовтнева, 42, м. Бахмач, Чернігівська область, суддя Ковалюх В.М. Ріпкинський районний суд Чернігівської області викликає як відповідачів Денисенка Дениса Сергійовича (останнє відоме місце проживання: смт Ріпки, вул. Святомиколаївська, 106) та Коваленка Володимира Володимировича (останнє відоме місце проживання: смт Ріпки, вул. Попудренка, 18/9), для участі у цивільній справі №2-55/2009 за позовом прокурора Ріпкинського району в інтересах держави в особі ВАТ «Державний ощадний банк України» до Денисенка Дениса Сергійовича, Коваленка Володимира Володимировича про стягнення заборгованості за кредитним договором. Судове засідання відбудеться 27 березня 2009 року о 12 год. у приміщенні суду за адресою: смт Ріпки, вул. Святомиколаївська, 94, суддя Сташків В.Б. Одночасно повідомляємо, що з опублікуванням оголошення про виклик відповідачі вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи, тому у разі неповідомлення про причини неявки, повідомлених належним чином, або якщо причину буде визнано судом неповажною, суд вирішить справу на підставі наявних у ній даних та доказів. Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області викликає як відповідачів Кульгейка Олександра Михайловича (останнє відоме місце реєстрації: 16600 Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Молодогвардійців, 22), Носенка Олександра Анатолійовича (останнє відоме місце реєстрації: 16600, Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Шевченка, 116, кв. 24) на 9 год. 25 березня 2009 р. у цивільній справі за позовом Відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк (ВАТ «ВіЕйБі Банк») в особі Чернігівської філії ВАТ «ВіЕйБі Банк» до Кульгейка Олександра Михайловича, Носенка Олександра Анатолійовича про стягнення заборгованості за кредитним договором. Справу буде розглянуто у приміщенні суду за адресою: Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Шевченка, 57-а, під головуванням судді Пантелієнко В.Г. У разі неявки в судове засідання, справу буде розглянута за відсутності відповідачів, на підставі зібраних у справі доказів.
Сім’я Кирієнко Чернігова висловлює глибоке співчуття Валентині Степанівні Правило та Дмитру Дмитровичу у зв’язку з тяжкою втратою – смертю батька Степана Володимировича ЮРЧЕНКА.
№ 23 (27854) 3 березня 2009 року
22 квітня 2009 року о 12 год. відбудуться 5. Переобрання органів управління та контроЗагальні збори акціонерів ВАТ «Чернігівська лю Товариства. макаронна фабрика» за адресою: м. Чернігів, 6. Визначення порядку покриття збитків Товул. Комінтерну, 23 (територія фабрики). вариства за підсумками роботи у 2008 році Порядок денний: та затвердження нормативів розподілу при1. Звіт правління про результати фінансовобутку на 2009 рік. господарської діяльності Товариства за Реєстрація акціонерів з 10 год. до 11 год. 2008 рік та основні напрямки фінансово- 30 хв. Учасникам зборів потрібно мати при господарської діяльності на 2009 рік. собі документ, який посвідчує особу, а для 2. Звіт наглядової ради за 2008 рік. представників акціонерів – документ, що 3. Звіт та висновки ревізійної комісії про ре- посвідчує особу та документ, що підтверзультати фінансово-господарської діяль- джує повноваження представника акціонера, ності Товариства за 2008 рік. оформлений відповідно до чинного законо4. Затвердження річного звіту та балансу То- давства України. вариства за 2008 рік. Тел. для довідок: (код 0462) 646-147. Основні показники фінансово-господарської діяльності ВАТ «Чернігівська макаронна фабрика» (тис.грн.) Період звітний попередній Усього активів 6419 7769 Основні засоби 3588 3260 Довгострокові фінансові інвестиції 90 90 Запаси 1326 2704 Сумарна дебіторська заборгованість 905 1331 Грошові кошти та їх еквіваленти 14 114 Нерозподілений прибуток -1258 -776 Власний капітал 4994 5476 Статутний капітал 1395 1395 Довгострокові зобов’язання – – Поточні зобов’язання 1396 1396 Чистий прибуток (збиток) (482) (97) Середньорічна кількість акцій (шт.) 5578600 5578600 Кількість акцій, викуплених протягом періоду (шт.) – – Загальна сума коштів, витрачених на викуп власних акцій протягом періоду – – Чисельність працівників на кінець періоду (осіб) 175 163 Найменування показника
Правління
Повідомлення
6. Затвердження договорів (угод), укладених Товариством. ЗАТ «Чернігівський автозавод» повідомляє 7. Затвердження річного звіту та балансу за 2008 рік. про проведення чергових Загальних зборів акці- 8. Затвердження порядку розподілу прибутку/ онерів, які відбудуться 24 квітня 2009 року о покриття збитків Товариства за результата13.00 за адресою: 65069, м. Одеса, Суворовський ми роботи у 2008 році. район, вул. Миколаївська дорога, 172. 9. Внесення змін до Статуту ЗАТ «Чернігівський автозавод». Реєстрація акціонерів та їх представників буде проводитись за місцем проведення загальних збо- 10. Затвердження внутрішніх положень Товариства. 11. Внесення змін до внутрішніх положень Товарів 24 квітня 2009 року з 12.40 до 12.55. риства. Порядок денний: 12. Відкликання та обрання членів наглядової 1. Обрання голови, секретаря та лічильної коради Товариства. місії загальних зборів акціонерів. 13. Утворення та відкликання ревізійної комісії 2. Звіт голови правління ЗАТ «Чернігівський Товариства. автозавод» про результати фінансово- 14. Утворення та відкликання Правління Товагосподарської діяльності Товариства за 2008 риства. рік. Визначення основних напрямків діяль- 15. Про створення філій Товариства в Одеській ності Товариства на 2009 рік. області та в інших регіонах, та затвердження 3. Затвердження звіту наглядової ради Товариства. положень про них. 4. Затвердження рішень наглядової ради за звітДля реєстрації акціонери повинні мати пасний період. порт, представники акціонерів – паспорт та до5. Затвердження звіту та висновків ревізійної віреність оформлену згідно з чинним законодавством України. комісії Товариства за 2008 рік. Основні показники фінансово-господарської діяльності підприємства (тис. грн.) Найменування показника Усього активів Основні засоби Довгострокові фінансові інвестиції Запаси Сумарна дебіторська заборгованість Грошові кошти та їх еквіваленти Нерозподілений прибуток Власний капітал Статутний капітал Довгострокові зобов’язання Поточні зобов’язання Чистий прибуток (збиток) Середньорічна кількість акцій (шт.) Кількість власних акцій, викуплених протягом періоду (шт.) Загальна сума коштів, витрачених на викуп власних акцій протягом періоду Чисельність працівників на кінець періоду (осіб)
Довідки за тел.: 8 (0462) 610-146.
Державна інспекція з контролю за цінами в Чернігівській області висловлює глибоке співчуття головному спеціалісту Олені Євгенівні Моцак з приводу тяжкої втрати – смерті батька Євгенія Пантелеймоновича ФЕЩЕНКА.
Період звітний попередній 138817 83785 38026 28980 60 115 52965 27798 29320 16649 2516 1075 4618 3519 5218 4119 600 600 93179 39381 40420 40285 1099 1426 6000000 600000 – – – – 232 707
Правління ЗАТ «Чернігівський автозавод»
Колектив Чернігівських магістральних електричних мереж ДП НЕК «Укренерго» висловлює глибоке співчуття головному інженеру підприємства Юрію Олександровичу Боровику з приводу тяжкої втрати – смерті батька Олександра Яковича.
Державна податкова адміністрація в Чернігівській області висловлює глибоке співчуття начальнику управління інформатизації процесів оподаткування Анатолію Миколайовичу Пермінову з приводу тяжкої втрати – смерті дружини Ірини Миколаївни.
7
№ 23 (27854) 3 березня 2009 року
За заповітом
Прах Довженка – на батьківщину Вже не перший рік і вітчизняних, і представників світової громадськості непокоїть питання перепоховання праху геніального кіномитця Олександра Довженка на його історичній батьківщині. Ось тільки пропозиції різняться: земляки Олександра Петровича вважають, що місце вічної пам’яті його – там, де він і народився свого часу, – в Сосниці. Інша думка: прах Довженка має покоїтися на Байковому кладовищі в столиці України. На жаль, проблему перепоховання досі не вирішено в принципі – між Москвою і Києвом, тобто на міждержавному рівні. Мабуть, нашим державним очільникам за постійними політичними міжусобицями не до довженківського заповіту: «Земле рідна, прийми мене хоч мертвого…» У зв’язку з цим, депутати Сосницької районної ради в черговий раз звернулися до керівництва держави, обласної ради, політичних партій, громадських організацій з нагоди 115-ї річниці від дня народження Довженка з проханням нарешті поставити крапку над «і» у цій непростій ситуації. У зверненні, зокрема, зазначається (подаємо з незначними літературними правками):
«Ще в 2005 році громадськість Сосниці, родичі О.П.Довженка висловили пропозицію щодо перенесення його праху з Новодівичого кладовища в Москві до Сосниці. В 2006 році цю ініціативу підтримав нинішній склад Сосницької районної ради, при цьому вирішення проблеми було перенесено вже в законодавчу площину, на державний рівень. Створено оргкомітет, проведено масові заходи, зустрічі з видатними людьми нашого краю, які живуть і працюють в Україні та за її межами, прийняті численні звернення. Питання розглядала Чернігівська обласна рада. Воно дістало розуміння і підтримку на високому державному рівні. Відбулися слухання у Верховній Раді України, видано відповідний Указ Президента України, прийнято кілька рішень Кабінетом Міністрів України. На початку минулого року зроблено перші кроки щодо його практичного вирішення на міждержавному рівні. Під час візиту Президента України Віктора Ющенка до Росії досягнуто принципової згоди російської сторони на перепоховання за умови наявності волі на те родичів О.П.Довженка та чіткої визначеності щодо місця перепоховання.
Сьогодні єдиний із найближчих родичів Олександра Довженка – його племінник Тарас Миколайович Дудко, який отримав правонаступництво на спадщину, офіційно висловив згоду на перенесення праху Олександра Петровича з Москви тільки в Сосницю, де покояться його діди і прадіди, де поховані його вісім братів і три сестри. Це своє бажання він підтвердив на зборах Сосницької громадськості, а також у своїх листах до сосничан, Президента України, інших посадових осіб нашої держави. Проте, незважаючи на такі величезні зусилля громадськості, досі не виконані ні заповіт, ні останні побажання неперевершеного майстра кіно і художнього слова. Минув уже не один рік, але далі розмов справа не йде. Останнім часом взагалі ніхто нічого не робить. Як не дивно, але й у високих київських кабінетах це питання поволі починає втрачати актуальність. Деякі представники мистецьких кіл нібито навмисне уповільнюють його вирішення, наполягаючи на перепохованні в Києві. Здається, що ні владі, ні нашій політичній еліті не потрібні ні власне кіно, ні Довженко…
… Невже у нашої влади немає силиволі здійснити цю важливу справу, що сприяло б вихованню у людей віри, надії і любові до пам’яті предків, відповідальності за долю людей, які уславили себе зажиттєвими подвигами в ім’я свого народу, своєї Батьківщини? Чи такого ставлення до себе заслужив митець?». Що додати до сказаного? Хіба що останні слова з депутатського звернення: «Поспішайте творити добро, настане час і у вдячність за це великий український народ складе і вам таку ж шану!».
®
Телефон рекламного відділу «ДП»
До уваги акціонерів! ВАТ «Домобудівник»
повідомляє про доповнення до повідомлення про проведення чергових загальних зборів акціонерів, яке було опубліковане 26 січня 2009 р. у «Деснянській правді», №11. 8-й пункт порядку денного доповнити: і зміни до Положення про Наглядову раду. Основні показники фінансово-господарської діяльності підприємства (тис. грн.)
Найменування показника
Період звітний попередній 52777,0 43980,0 26818,0 20380,0 65,0 65,0 5937,0 9562,0 19615,0 13971,0 342,0 2,0 3419,0 3853,0 220,0 15829,0 15712,0 103,0 1034,0 1177,0 49424,0 30740,0 3624,0 2645,0 2053842 2053842
Усього активів Основні засоби Довгострокові фінансові інвестиції Запаси Сумарна дебіторська заборгованість Грошові кошти та їх еквіваленти Нерозподілений прибуток Власний капітал Статутний капітал Довгострокові зобов’язання Поточні зобов’язання Чистий прибуток (збиток) Середньорічна кількість акцій (шт.) Кількість власних акцій, викуплених протя– гом періоду (шт.) Загальна сума коштів, витрачених на викуп – власних акцій протягом періоду Чисельність працівників на кінець періо711 ду (осіб)
7622 0,3811 796 Дирекція
Про державну реєстрацію Відповідно до ст. 14 Закону України «Про об’єднання громадян» від 16.06.92 №2460-ХІІ (зі змінами і доповненнями) легалізуючий орган повинен повідомляти у засобах масової інформації про легалізацію об’єднань громадян. Враховуючи вищевикладене, Головне управління юстиції у Чернігівській області повідомляє: 19 лютого 2009 року Головним управлінням юстиції у Чернігівській області зареєстрований Чернігівський обласний осередок Асоціації спортивної боротьби України (свідоцтво №277). Мета діяльності – сприяння розвитку вільної і греко-римської боротьби, які патронуються ФІЛА (надалі спортивні дисципліни) в України, підвищенню ролі фізичної культури та спорту у всебічному розвитку особистості, зміцненню здоров’я громадян, формуванню здорового способу життя та захист спільних законних інтересів своїх членів. Юридична адреса – м. Чернігів, вул. Дніпровська, буд. 34. Керівник – Маньковський Григорій Володимирович.
Олекса ДОРОШ
4-40-07
ВАТ «Побутові Поб о і послуги» ос
повідомляє, що загальні ЗБОРИ АКЦІОНЕРІВ відбудуться 27 квітня 2009 року о 15 год. за адресою: м. Чернігів, вул. Рокоссовського, 7-А. ПОРЯДОК ДЕННИЙ: 1. Звіт правління про фінансово-господарську діяльність ВАТ за 2008 рік. 2. Звіт ревізійної комісії. Для одержання довідок та інформації про проведення зборів звертатися за адресою: м. Чернігів, вул. Рокоссовського, 7-А, тел. 3-13-66.
Рада ЗАТ «Чернігівоблбуд» повідомляє, що позачергові ЗАГАЛЬНІ ЗБОРИ АКЦІОНЕРІВ, які відбудуться 21 квітня 2009 року об 11 год. за адресою: 14020, м. Чернігів, вул. Малиновського, 34-а. ПОРЯДОК ДЕННИЙ: 1. Затвердження результатів реалізації акціонерами свого переважного права на придбання акцій, що пропонуються до розміщення. 2. Затвердження результатів закритого (приватного) розміщення акцій та звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій Товариства. 3. Внесення змін та доповнень до статуту ЗАТ та затвердження його у новій редакції. Реєстрація учасників зборів з 10 год. 30 хв. до 10 год. 50 хв. за місцем проведення загальних зборів. При собі мати документи, які посвідчують особу власника акцій або його представника.
8
Остання сторінка
№ 23 (27854) 3 березня 2009 року
З народного календаря
У березні кожух і без ґудзиків теплий на перший повний місяць після дня весняного рівнодення. За біблійними історіями воскресіння Ісуса Христа пов’язане саме з цим святом. Але історичний розвиток релігій вніс деяку розбіжність у його відзначення. Євреї святкують його під повний місяць після весняного рівнодення, католики на тиждень раніше, ніж православні. За православними звичаями Паска не може бути раніше Благовіщення (7 квітня). Напередодні Великодня відзначалася Вербна неділя. Освячені в церкві галузки верби вважалися великим оберегом і ліками. В травні природа святкує свою молодість, буяють дерева і трави, птахи вирощують своє потомство. Дохристиянські вірування донесли до нас обрядові пісні «гаївки», «маївки». Майже всі слов’янські народи називали цей місяць травнем. 4 березня – Казимира. Якщо на Казимира погода, то буде на бараболю урода. 9 березня – Обретіння, обертіння. Цього дня «чоловік до жінки обертається, і птахи обертаються з вирію». Птахи починають шукати собі місце для гнізд. 13 березня – Василь Капельник. «Василь зі стріх капає – Землю покваплює». 14 березня – Євдокія, Явдоха–плющиха. Яка Євдокія, така і весна. На Євдокію вибирали кілька ві-
Перший свист байбака теж вважався у наших предків однією з ознак приходу весни. Важливою прикметою був приліт птахів з теплих країв. Першою здебільшого прилітала вівсянка, і тому, почувши її спів, селяни вкладали в цю мелодію свої слова: «Покинь сани, візьми віз, викинь шубу й з печі злізь!». Астрономічне явище – весняне рівнодення 21-22 березня, теж було однією з дат настання весни. У цей період закликали весну і птахів. За народними звичаями Поділля, Київщини, Полісся в сім’ї пекли з тіста 40 «жайворонків», «голубів» і діти просили матусю: «Дозволь мати весну закликати!». Число 40 символізувало пам’ять 40-ка мучеників (22 березня за християнським календарем свято 40 святих мучеників, християн). За народними прикметами, якщо в цей день кине 40 лопат снігу – то весна дружньо вступить у свої права і буде з хорошою погодою. 30 березня – Олексія за християнським календарем, а в народі називали цей день Теплого Олексія, вважався цей день природним початком весни. Пасічники •
Фото Миколи ТИЩЕНКА
В Київській Русі календарний рік починався 1 березня. Наші пращури вважали, що початок новолітування має збігатися з весною, з пробудженням і розквітом природи. Прихід весни пов’язували із святом Явдохи (1 березня за старим стилем, 14 березня за новим стилем). «Яка Явдоха – така весна», говорять народні прикмети.
виносили свої вулики для першого обльоту бджіл. За народними прикметами погода на Олексія прогнозує погоду на Великдень. Справжнім утвердженням весни і пробудженням
К А Л Е Н Д А Р
6:37 Захід 17:43 Тривалість 11:06 Схід
•
землі вважалось Благовіщення (7 квітня). В поліщуків існував звичай не копати землю цього дня. Найвеличнішим святом весни був Великдень або Паска. Давньоєврейське свято Песах святкувалось
П О Г О Д А Новий місяць
25.02
За релігійним календарем сьогодні — святителя Льва, папи Римського. Преподобного Косьми Яхромського. Святителя Агапіта сповідника, єпископа Синадського. Святителя Флавіана сповідника, патріарха Цареградського. Великий піст. Завтра — апостолів від 70-ти Архипа й Филимона та мучениці рівноапостольної Апфії. Мучеників Максима, Феодота, Ісихія, мучениці Аскліпіодоти. Преподобних Євгенія та Макарія сповідників, пресвітерів Антіохійських. Великий піст. Іменинниками будуть: сьогодні — Кузьма, Лев, Віктор, Василь, Агапій; завтра — Макар, Богдан, Максим, Микита, Архип, Филимон, Федот, Дорофій.
Несприятливі дні березня: 9, 10, 15, 25, 29
• ВДЕНЬ
К А Л Е Н Д А Р ВНОЧІ
03.03
дер картоплі для першої посадки. 18 березня – Конона, покровителя коней. Господині перебирали насіння. 22 березня – Сорок Святих Мучеників. Земля повернулася до сонця північною півкулею. Вдруге набирали картоплі для посадки. 30 березня – Теплого Олексія. Якщо тепло, то весна рання. 31 березня – Кирила. Минув Олексій, а Кирило каже: «Ще не сій». Про березень казали: Сонце гріє, сонце сяє – вся природа воскресає. Березень часом снігом сіє, часом сонцем гріє. Від березневих дощів земля квітне. У березні кожух і без ґудзиків теплий. Птахи в’ють гнізда на сонячній стороні – на холодне літо. Весняний день рік годує. Зійшов у березні сніжок – берись за плужок. Про березень у прислів’ях та приказках народів світу переплелися поезія й краса людських взаємин, праця і пісня, щебетання птахів, буйноцвіття трав. У березні часто можна спостерігати вінці навколо сонця і місяця. Виникають вони внаслідок заломлення світла при проходженні його крізь дрібні крапельки води й крижані голки, що утворюються в низьких нещільних хмарах. Такі вінці – ознака негоди. Володимир МИКОЛАЄНКО
•
П О Г О Д А
04.03
05.03
•
Хмарність
Опади Температура, °C
–2 ... +3
Вітер (напрямок, швидкість, м/с)
Пн-З, 5–10
–1 ... –6
0 ...+5
Пд-Сх, 5–10
Радіаційний фон, мкР/год Ніжин Остер Інші природні явища
11 12
–1 ... –6
Покошичі Прилуки Ожеледиця
Пд-Сх, 5–10 Чернігів
10 11
0 ...+5
Семенівка Щорс
12 11 9
За даними облгідрометцентру
Співзасновники: Чернігівська обласна рада, облдержадміністрація, первинна організація журналістів редакції • Головний редактор Лариса МІЛОВА • Заступник головного редактора Борис МЕЛАШЕНКО Тел. 4-44-42 • Літературний редактор Леся КОШЕЛЬ Тел. 678-200 • Відповідальний секретар Віталій АДРУГ Тел. 4-21-92 • Комп’ютерний набір Людмила ШЕВЧЕНКО • Комп’ютерна верстка та дизайн Олександр БОЖОК, Ганна ЗЕВКО, Світлана КУЗЬМЕНКО • Коректори Альона ШЕВЧЕНКО, Олександр ФАЛЬЧЕВСЬКИЙ • Відповідальна за випуск Євдокія ТЮТЮННИК • Телефони відділів редакції: суспільних питань 4-22-71; соціальних питань 4-44-12; гуманітарної сфери 4-21-92; реклами та оголошень 4-40-07. • Факс 4-21-92, 4-42-35. • Веб-сайт: www.dponline.cn.ua • Електронна пошта: despravda@ukr.net • Реєстраційне свідоцтво ЧГ № 230 від 10.11.2000 р. Видавець – ВАТ «РВК «Деснянська правда» • Віддруковано в редакційновидавничому комплексі «Деснянська правда», 14000, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 62. • Газета виходить тричі на тиждень (вівторок, четвер, субота). • Тираж тижня – 37254 • Розповсюджується по передплаті • Передплатні індекси: для індивідуальних передплатників – 61651, для підприємств, організацій – 94530, четверговий випуск – 94531. • Редакція не завжди поділяє погляди авторів публікацій. • Відповідальність за достовірність інформації та реклами несуть автори та рекламодавці. Знаком позначені матеріали рекламного змісту. • Листування з читачами – тільки на сторінках газети.