ВІВТОРОК, 31 березня 2009 р. № 35
Чернігівська обласна газета Заснована у січні 1838 року
(27866) http://www.dponline.cn.ua
e-mail: despravda@ukr.net
Головна газет газета Чернігівщини
Андрій Хливнюк:
«Я занадто молодий, аби грати самого себе» стор.
5
Фото Миколи ТИЩЕНКА
Незабутні імена
Проблема потребує вирішення
М’ясо від посередника Якось у селі Рогізки Щорського району нам зустрівся посередник, який скуповував у селян худобу. Назватися чоловік не забажав. І почім м’ясо купує не зізнався, лише поскаржився, що нині купити теля чи корову не так просто. Молочниць селяни не продають, а телят на всіх посередників не вистачає. Не задумувалися, чого так багато охочих на селянську худобу, невже їм вигідно мотатися селами, випалюючи дорогий бензин у пошуках, бува, одного-єдиного бичка? Виявляється, вигідно. І неабияк. Адже посереднику кілограм живої ваги дядькового бичка обійдеться у 10-12 гривень, а на ринку телятина навіть у піст менше 40–45 гривень не коштує. Свинина (вирізка) на 10 гривень дорожча. Можна зрозуміти перекупника (їх, до речі, в недалекому минулому називали спекулянтами або баришниками): він їздить, шукає, несе певні затрати, плюс відходи з худоби. Все це так. Але ж різниця між закупівельною і реалізаційною ціною аж занадто різниться. Якщо бути точнішими: у три з половиною – чотири рази. Напередодні Великодня, коли і ті, хто постують, дозволять собі скоромне, ціни на м’ясо на ринку злетять до 6065 гривень за кілограм і вище. А хто цей процес контролює? У перекупників «свої» місця на ринку. «Чужим» туди – зась. Чужий це дядько з тих же Щорських
Рогізок чи Козелецької Красилівки, який напередодні свята заколе кабанчика і захоче частину продати. Рипнеться, скажімо, на базар у Чернігів, поки збере всі довідки, півдня мине, а затим виявиться, що всі місця у м’ясних рядах зайняті. Чекай, поки підійде перекупник і задешево видурить у тебе м’ясо, яке ти з таким трудом виростив. Скажете, бізнес. Та який це в біса бізнес, якщо селянина і на ринку залишають наодинці зі своїми проблемами! І ще одне. Ви, впевнені, що на ринку купите якісного м’яса? З власного досвіду знаю, що в Чернігові можна купити «жуйку», а можна і гарне м’ясо. Купив. На вигляд – слинка
тече. А їсти його неможливо. Вже кілька років, як і більшість покупців, купую у «свого» продавця. І свинину, і телятину. Втім, у будь-якому місті України купити якісте непросто. Свого не вирощуємо. По всій Чернігівщині де-не-де порожні ферми, а здебільшого лише фундамент від телятників та свинарників. Здавалося б, куди вже далі! Тим не менше, що не рік, так чергова сумна статистика: на кілька тисяч скорочується поголів’я молочної і м’ясної худоби. Дядько ще тримає корову, а свиню годує для себе і дітей, які повиїжджали в місто. На продаж годувати кабанчика невигідно. Порося коштує від 600 до 900 гривень, а ще ж комбікорм. Рік го-
дує, близько двох тисяч гривень затратить, а виручить дві з половиною. У той же час як перекупник за якийсь день стільки чи більше «наварить» на дядьковій свині. У попередні роки хоч сільгосппідприємства, де утримували худобу, одержували державні дотації. Коли забракло грошей у бюджеті, то і цей невеличкий стимул ліквідували. Раніше, коли в селян не було коштів на пальне, а була худоба, вони орали і сіяли за рахунок того, що пускали телят, свиней і навіть молочних корів під ніж. Вирізали. Що залишилося, можуть дорізати нинішньої весни. Знову немає за що проводити посівну. Тоді вже свого м’яса на ринку точно не купимо. І нині кожний четвертий кілограм бразильське чи польське. Кажуть, завезли його в Україну аж 550 тисяч тонн у 8-9 разів дешевше, ніж продається такий неякісний товар на базарах. Так що в перекупника хоч і дороге м’ясо і сало, але переважно від дбайливого селянина, який, щоб трохи заробити, змушений віддавати худобу спритним ділкам від бізнесу. Доки матимемо справу з перекупниками, м’ясо
на ринках не подешевшає. І доки державні мужі замість того, щоб хвалитися 200-ма програмами, спрямованими на розвиток села, не реалізують хоча б одну – програму відродження м’ясної галузі, доки вона не запрацює, на ринках і навколо них плідно працюватиме м’ясна мафія і до нас на стіл потраплятиме м’ясний «секонд-хенд» із Європи та Америки. Так що і на Великдень дешевого м’яса не чекайте. На жаль, не ринок визначає ціну, а перекупники. І так буде доти, доки не матимемо у місті мережі магазинів, куди б з особистого селянського чи трохи більшого фермерського господарств можна було без посередникаперекупника здати м’ясо. Так буде доти, доки селян, фермерів, сільгосппідприємства не підтримає держава. Не солодкими обіцянками напередодні чергових виборів, а ділом. Тоді не лише м’ясна, а й інші проблеми повирішуються. На словах усе ніби просто і зрозуміло, але як важко не те, щоб проблему вирішити, а хоча б крок ступити в реальному житті. Чого воно так? Микола БУДЛЯНСЬКИЙ
Її називали Івушкою стор.
6
Допоможіть!
Людина помирає – потрібні гроші на лікування У перший день нового року Юрій Мірошниченко з села Білошицька Слобода Корюківського району разом з другом потрапив в аварію. Ось уже понад два місяці він лежить у лікарні. Стан дуже тяжкий. На лікування родина Юрія витрачає по 500 грн. щодня. А в сім’ї четверо дітей, яких треба годувати, ростити… Гроші в родині тануть, мов сніг навесні. Винних в аварії досі не знайшли. Допоможіть, хто може!!! Без лікування Юрій не виживе. Кошти для лікування перераховуйте на ім’я сестри хворого Юлії Миколаївни Андрушко, № рахунку отримувача: 262001814007, ідентифікаційний код отримувача 3115402025, банк «Райф файзен Банк Аваль», МФО 380805. Світ не без добрих людей. Родина Мірошниченків сподівається саме на Вас. Допоможіть.