ВІВТОРОК, 14 липня 2009 р. № 76
Чернігівська обласна газета Заснована у січні 1838 року
(27907) http://www.dponline.cn.ua
Річечка вздовж сільської вулиці, як шнурочок, а через неї дерев’яний місточок. Колись по ньому водили дітей у дитсадок, на протилежному березі від вулиці на свята та і почасти у вихідні збиралися молоді батьки. Співали, веселилися. Місточок єднав не лише два береги, а селянські родини заможного села Вільшане.
e-mail: despravda@ukr.net
Головна газет газета Чернігівщини У дзеркалі статистики
Що нас єднає
За півроку стало на 5 тисяч пенсіонерів менше…
За даними Головного управління статистики в Чернігівській області, станом на 1 липня на обліку в органах Пенсійного фонду області перебувало 365,5 тисячі пенсіонерів. З початку року їх кількість зменшилася на 4,7 тисячі чоловік. Майже 80% пенсіонерів отримують пенсії за віком, понад 13% – за інвалідністю, близько 4,5% – у зв’язку з втратою годувальника, 1,5% – за вислугу років, решта – соціальні пенсії. Середня пенсія на Чернігівщині становить 811 грн., з початку року вона збільшилася на 22 грн. А ось нижче прожиткового мінімуму (в середньому 318 грн.) отримують 1,2% пенсіонерів.
П
Гарячі вихідні
Злий жарт: «Союз» заміновано
Місточок ники,, водії – рушійна сила господарства. Всі тоді ще молоді, та вже дітьми уквітчані. – Дитсадок був на протилежному березі, – розповідає Юрій Андрієнко. – Щоранку завжди на роботу поспішаєш, а дітей у садок треба вести. Це добрий гак давати. Отож з сусідом Володимиром Пилипенком вирішили збудувати місток через річечку. Коли з’явився місточок, повеселішало на Андрієнковій вулиці. Жителі протилежного берега частіше заглядали до новоселів. Чи не кожен, одержавши житло від колгоспу, щось добудовував – паркан міняв чи гараж ставив. У кінці 80-х – на початку 90-х господарство добре платило за роботу. Хтось мотоцикл купив, хтось легковика. Дітей було на новій вулиці, як яблук на яблуні. Збиралися у гурт біля дерев’яного місточка. Підросли, юнаки тут призначали побачення дівчатам. Мріяли про навчання в інститутах, а дехто про повернення в село у добротні батьківські оселі, де всім місця вистачало. Та не так сталося, як гадалося. Хто вивчився на зоотехніка чи агронома, тому у Вільшаному немає чого робити. Колишній кваліфікований агроном колгоспу Володимир Моїк нині сільський голова. Нічого втішного розповісти не може. Сільрада не має впливу на орендарів. Ті, коли захочуть, тоді й розплачуються за оренду паїв. Власних коштів у місцевої влади теж, як кіт наплакав. Держава дотує. Люди бідніше жити стали. – Хіба б раніше я тримав коня, – каже Юрій Андрієнко. – У колгоспі їх цілий
Фото Миколи ТИЩЕНКА
ройшли роки. Змінилося життя у селі. Ось лише дерев яний місточок через вузеньку річечку Вовчок все ще міцний і радий послужити людям. Як і колись, він єднає два береги. На одному зеленіє трава, яка, на жаль, заховала стежку до дитсадка, на інші сільські вулиці. На протилежному березі берізка кучерявиться. Тільки це вже не те деревце-підліток, а доросла береза. Росла вона наввипередки з Андрієнковими, Пилипенковими, Лободиними, Чайчиними дочками й синами. Більшість дівчат і хлопців повиходили заміж, поодружувалися і повиїжджали із села. Берізка махала їм зеленою хусткою услід, шелестіла листям про щастя-долю. Наче знала, у рідному селі доля вже не білим березовим, а терновим вінком підперезана. Давно зачинив двері дитсадок, у школі залишилося трохи більше 50 учнів, чи не кожна друга хата в селі нежила, а головне – селяни роботи лишилися. Місцевий колгосп-мільйонер «Хвиля Революції» накрила більш могутня хвиля, яку назвали аграрною реформою і яка мала якісно змінити життя селян. Змінила, тільки так, що від високоприбуткового виробництва ні гайки, ні хвоста не залишилося. Щоправда, селян наділили землею у вигляді паїв, та ніби забули, що не сотки, а вже гектари сапкою і заступцем не обробиш. Техніка потрібна. А за що її купити? Колгоспна – тю-тю. Новіша, потужніша за борги забрата, гірша, де й «зачепилася» у Вільшаному, селянам служить. На землі з найвищим у районі балом родючості інвестор знайшовся. Звісно ж, роботи Вільшаному не дав, а поля заорендував. Куди подітися вчорашнім тваринникам, механізаторам, водіям? Їх сотень дві налічувалося. Молодші, несімейні, ноги в руки – і у світи, обтяжені родинами, хто коня, хто тракторця купив, а хто заступцем на городі копирсається. Треба ж якось жити. А хто останнє з хати виносить, а ще гірше по чужих дворах шастає, на самогон колись у колгоспі зароблене чи недавно вкрадене міняє. Змінилося життя у Вільшаному. Тільки звільнена від мулу в колгоспні часи річечка біжить за село і губиться в болотах десь під Меною, і дерев’яний місточок єднає береги і людей, котрі змайстрували його, котрі після важкої праці в колгоспі вміли веселитися, часто збираючись на зеленому березі. Родинами. І нині збираються. Тільки зрідка. Коли діти з міст поз’їжджаються до батьків у колись збудовані колгоспом добротні оселі, затим приватизовані селянами. Дванадцять котеджів устигли поставити за колгоспні кошти. Поселилися в них перважно механізатори, тварин-
табун був. Треба – йди запрягай. А нині мушу. Город трактором ореться, а ось сіно звозити вигідніше конем. Колись за колгоспною роботою, казали, ніколи було і вгору глянути. Та знаходили ж час зібратися вулицею на зеленому березі річечки. По чарці вип’ють, поспівають. Нині теж роботи через край. У Андрієнка дві корови, кінь, птиця. Думай, де зерна взяти, а ще коренеплоди виростити, сіна надбати. – У колгоспі було легше, – зізнається Юрій. – Там і зарплату добру платили. А нині, як не пнися, а важко кінці з кінцями зводити. Вони, сусіди, і в нинішні нелегкі часи, бува, збираються на протилежному боці вулиці. Місце зустрічі – вузенький місточок через річечку. Андрієнко з дочками і дружиною, Пилипенки, Чайки, Лободи. У Пилипенка син Сергій у Чернігові в міліції працює. – Сергій малий був, а допомагав нам з Володимиром місток робити. А батька сьогодні немає в селі. Так що з ним не поговорите. Та я ж вам усе розповів – як жили, як нині живемо. Місток через річечку Вовчок. Він і досі єднає вулиці, людей. Щоправда, на вулицях більшає порожніх хат і люди старіють, відходять у засвіт. Хоч, як і раніше, над Вільшаним високе літнє небо і гаряче сонце. Та не зігріє воно засмучену душу села. Душа добром зігрівається. А добра так мало у нинішньому поруйнованому житті.
Микола БУДЛЯНСЬКИЙ Сосницький район
У неділю ввечері рух на вулиці Героїв Чорнобиля у Чернігові перекрили бійці МНС. Виявилося, невідом відомий повідомив телефоном про замін замінування та підрив о 18 годині супер супермаркету «Союз» по вул. Героїв Чорно Чорнобиля, 1. Піс Після обстеження о 18 годині 53 хвили хвилини вибуховий пристрій не виявлен явлено.
Негода розгулялася Него
В Україні знеструмлено 155 населених пунктів, 38 з них – на Чернігівщині На православне свято Святих апостолів Петра і Павла знову розгулялася негода: на Чернігівщині сталося аварійне відключення 17 ліній електропостачання 10 кВ. За даними управління з надзвичайних ситуацій та питань захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Чернігівській області, без електропостачання залишилися 38 населених пунктів у чотирьох районах: Куликівський, Ніжинський, Прилуцький та Чернігівський. Крім того, світло зникло і в мешканців приватного сектора Чернігова (мікрорайон П’ять Кутів) по вулицях Подвойського, Тельмана, Артема, Ломоносова, Челюскінців. Через негоду у семи областях України (Київська, Чернігівська, Херсонська, Кіровоградська, Черкаська, Житомирська та Одеська) знеструмлено 155 населених пунктів. Нині електроенергію відновлюють аварійні бригади обленерго. Підготувала Наталія ГАРБУЗ