Деснянська правда №27907

ВІВТОРОК, 14 липня 2009 р. № 76

Чернігівська обласна газета Заснована у січні 1838 року

(27907) http://www.dponline.cn.ua

Річечка вздовж сільської вулиці, як шнурочок, а через неї дерев’яний місточок. Колись по ньому водили дітей у дитсадок, на протилежному березі від вулиці на свята та і почасти у вихідні збиралися молоді батьки. Співали, веселилися. Місточок єднав не лише два береги, а селянські родини заможного села Вільшане.

e-mail: despravda@ukr.net

Головна газет газета Чернігівщини У дзеркалі статистики

Що нас єднає

За півроку стало на 5 тисяч пенсіонерів менше…

За даними Головного управління статистики в Чернігівській області, станом на 1 липня на обліку в органах Пенсійного фонду області перебувало 365,5 тисячі пенсіонерів. З початку року їх кількість зменшилася на 4,7 тисячі чоловік. Майже 80% пенсіонерів отримують пенсії за віком, понад 13% – за інвалідністю, близько 4,5% – у зв’язку з втратою годувальника, 1,5% – за вислугу років, решта – соціальні пенсії. Середня пенсія на Чернігівщині становить 811 грн., з початку року вона збільшилася на 22 грн. А ось нижче прожиткового мінімуму (в середньому 318 грн.) отримують 1,2% пенсіонерів.

П

Гарячі вихідні

Злий жарт: «Союз» заміновано

Місточок ники,, водії – рушійна сила господарства. Всі тоді ще молоді, та вже дітьми уквітчані.

– Дитсадок був на протилежному березі, – розповідає Юрій Андрієнко. – Щоранку завжди на роботу поспішаєш, а дітей у садок треба вести. Це добрий гак давати. Отож з сусідом Володимиром Пилипенком вирішили збудувати місток через річечку. Коли з’явився місточок, повеселішало на Андрієнковій вулиці. Жителі протилежного берега частіше заглядали до новоселів. Чи не кожен, одержавши житло від колгоспу, щось добудовував – паркан міняв чи гараж ставив. У кінці 80-х – на початку 90-х господарство добре платило за роботу. Хтось мотоцикл купив, хтось легковика. Дітей було на новій вулиці, як яблук на яблуні. Збиралися у гурт біля дерев’яного місточка. Підросли, юнаки тут призначали побачення дівчатам. Мріяли про навчання в інститутах, а дехто про повернення в село у добротні батьківські оселі, де всім місця вистачало. Та не так сталося, як гадалося. Хто вивчився на зоотехніка чи агронома, тому у Вільшаному немає чого робити. Колишній кваліфікований агроном колгоспу Володимир Моїк нині сільський голова. Нічого втішного розповісти не може. Сільрада не має впливу на орендарів. Ті, коли захочуть, тоді й розплачуються за оренду паїв. Власних коштів у місцевої влади теж, як кіт наплакав. Держава дотує. Люди бідніше жити стали.

– Хіба б раніше я тримав коня, – каже Юрій Андрієнко. – У колгоспі їх цілий

Фото Миколи ТИЩЕНКА

ройшли роки. Змінилося життя у селі. Ось лише дерев яний місточок через вузеньку річечку Вовчок все ще міцний і радий послужити людям. Як і колись, він єднає два береги. На одному зеленіє трава, яка, на жаль, заховала стежку до дитсадка, на інші сільські вулиці. На протилежному березі берізка кучерявиться. Тільки це вже не те деревце-підліток, а доросла береза. Росла вона наввипередки з Андрієнковими, Пилипенковими, Лободиними, Чайчиними дочками й синами. Більшість дівчат і хлопців повиходили заміж, поодружувалися і повиїжджали із села. Берізка махала їм зеленою хусткою услід, шелестіла листям про щастя-долю. Наче знала, у рідному селі доля вже не білим березовим, а терновим вінком підперезана. Давно зачинив двері дитсадок, у школі залишилося трохи більше 50 учнів, чи не кожна друга хата в селі нежила, а головне – селяни роботи лишилися. Місцевий колгосп-мільйонер «Хвиля Революції» накрила більш могутня хвиля, яку назвали аграрною реформою і яка мала якісно змінити життя селян. Змінила, тільки так, що від високоприбуткового виробництва ні гайки, ні хвоста не залишилося. Щоправда, селян наділили землею у вигляді паїв, та ніби забули, що не сотки, а вже гектари сапкою і заступцем не обробиш. Техніка потрібна. А за що її купити? Колгоспна – тю-тю. Новіша, потужніша за борги забрата, гірша, де й «зачепилася» у Вільшаному, селянам служить. На землі з найвищим у районі балом родючості інвестор знайшовся. Звісно ж, роботи Вільшаному не дав, а поля заорендував. Куди подітися вчорашнім тваринникам, механізаторам, водіям? Їх сотень дві налічувалося. Молодші, несімейні, ноги в руки – і у світи, обтяжені родинами, хто коня, хто тракторця купив, а хто заступцем на городі копирсається. Треба ж якось жити. А хто останнє з хати виносить, а ще гірше по чужих дворах шастає, на самогон колись у колгоспі зароблене чи недавно вкрадене міняє. Змінилося життя у Вільшаному. Тільки звільнена від мулу в колгоспні часи річечка біжить за село і губиться в болотах десь під Меною, і дерев’яний місточок єднає береги і людей, котрі змайстрували його, котрі після важкої праці в колгоспі вміли веселитися, часто збираючись на зеленому березі. Родинами. І нині збираються. Тільки зрідка. Коли діти з міст поз’їжджаються до батьків у колись збудовані колгоспом добротні оселі, затим приватизовані селянами. Дванадцять котеджів устигли поставити за колгоспні кошти. Поселилися в них перважно механізатори, тварин-

табун був. Треба – йди запрягай. А нині мушу. Город трактором ореться, а ось сіно звозити вигідніше конем. Колись за колгоспною роботою, казали, ніколи було і вгору глянути. Та знаходили ж час зібратися вулицею на зеленому березі річечки. По чарці вип’ють, поспівають. Нині теж роботи через край. У Андрієнка дві корови, кінь, птиця. Думай, де зерна взяти, а ще коренеплоди виростити, сіна надбати.

– У колгоспі було легше, – зізнається Юрій. – Там і зарплату добру платили. А нині, як не пнися, а важко кінці з кінцями зводити. Вони, сусіди, і в нинішні нелегкі часи, бува, збираються на протилежному боці вулиці. Місце зустрічі – вузенький місточок через річечку. Андрієнко з дочками і дружиною, Пилипенки, Чайки, Лободи. У Пилипенка син Сергій у Чернігові в міліції працює.

– Сергій малий був, а допомагав нам з Володимиром місток робити. А батька сьогодні немає в селі. Так що з ним не поговорите. Та я ж вам усе розповів – як жили, як нині живемо. Місток через річечку Вовчок. Він і досі єднає вулиці, людей. Щоправда, на вулицях більшає порожніх хат і люди старіють, відходять у засвіт. Хоч, як і раніше, над Вільшаним високе літнє небо і гаряче сонце. Та не зігріє воно засмучену душу села. Душа добром зігрівається. А добра так мало у нинішньому поруйнованому житті.

Микола БУДЛЯНСЬКИЙ Сосницький район

У неділю ввечері рух на вулиці Героїв Чорнобиля у Чернігові перекрили бійці МНС. Виявилося, невідом відомий повідомив телефоном про замін замінування та підрив о 18 годині супер супермаркету «Союз» по вул. Героїв Чорно Чорнобиля, 1. Піс Після обстеження о 18 годині 53 хвили хвилини вибуховий пристрій не виявлен явлено.

Негода розгулялася Него

В Україні знеструмлено 155 населених пунктів, 38 з них – на Чернігівщині На православне свято Святих апостолів Петра і Павла знову розгулялася негода: на Чернігівщині сталося аварійне відключення 17 ліній електропостачання 10 кВ. За даними управління з надзвичайних ситуацій та питань захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Чернігівській області, без електропостачання залишилися 38 населених пунктів у чотирьох районах: Куликівський, Ніжинський, Прилуцький та Чернігівський. Крім того, світло зникло і в мешканців приватного сектора Чернігова (мікрорайон П’ять Кутів) по вулицях Подвойського, Тельмана, Артема, Ломоносова, Челюскінців. Через негоду у семи областях України (Київська, Чернігівська, Херсонська, Кіровоградська, Черкаська, Житомирська та Одеська) знеструмлено 155 населених пунктів. Нині електроенергію відновлюють аварійні бригади обленерго. Підготувала Наталія ГАРБУЗ

2

№ 76 (27907) 14 липня 2009 року

Контакти

Європейські зустрічі на Поліссі

Під такою назвою нещодавно відбулася презентація проекту Поліського фонду міжнародних та регіональних досліджень

П

ро те, що Україна – країна європейська, вже ні в кого не викликає ніяких сумнівів, а от про те, що заважає нам інтегруватись до Європейського Союзу і на якій стадії цього процесу наша держава, – й досі відкрите питання. Надзвичайно важливим у цьому процесі є інформування населення щодо питань євроінтеграції, перспектив вступу нашої держави до ЄС, можливих позитивних та негативних аспектів, які пов’язані з приєднанням до європейської спільноти. Саме задля цього в Чернігові за ініціативи громадської організації «Поліський фонд міжнародних та регіональних досліджень» розпочався проект «Європейські зустрічі на Поліссі». За словами президента Поліського фонду Геннадія Максака, проект передбачає залучення ЗМІ та громадськості Чернігова до обговорення проблем євроінтеграції України аби поглиблено вивчати цю проблематику. Планується, що впродовж п’яти місяців до нашого міста будуть запрошені провідні вітчизняні експерти в галузі євроінтеграції, представники найвідоміших українських аналітичних центрів. Ідею такого формату проекту запропонували представники чернігівських регіональних ЗМІ, які в 2008 році під час завершальної прес-конференції в рамках проекту «Чесна інформація про ЄС та НАТО для жителів Чернігівської

та Полтавської областей» висловили зацікавленість у зустрічах з провідними українськими експертами з питань європейської інтеграції та висловили прохання до спеціалістів Поліського фонду посприяти у реалізації цього задуму. Отож, першою про своє бачення європейської інтеграції України та її взаємозв’язку з розвитком громадянського суспільства в Україні розповіла директор Європейської програми Міжнародного фонду «Відродження» Ірина Солоненко. На переконання експерта, інтеграція України до ЄС передбачає дві складові: поперше, це інтеграція на рівні громадянського суспільства України та ЄС – розвиток контактів і партнерства, на рівні не лише політиків і державних службовців, але й бізнесменів, освітян, громадських організацій тощо. Подруге, європеїзація України, тобто проникнення європейських норм і стандартів на різні щаблі українського суспільства. Адже недостатньо адаптувати законодавство і створити нові інституції – потрібно розвивати глибші процеси, що передбачають зміну практик, поведінки і, зрештою, ментальності. Спілкуючись з Іриною Солоненко, ми вирішили поцікавитися про позицію та ставлення країн – членів ЄС до євроінтеграційного курсу України.

– Пані Ірино, як відомо, протягом другої половини

2009 року головуючою країною в Європейському Союзі буде Швеція. Наскільки вірогідно, що ця країна підтримає інтеграційні прагнення України?

– Загалом, Швеція завжди підтримувала вступ України до ЄС, була одним з ініціаторів програми «Східне партнерство», що передбачає тісне співробітництво ЄС з найближчими східними сусідами – Україною, Білоруссю, Грузією, Азербайджаном, Вірменією і Молдовою. Разом з тим, строк головування Швеції лише півроку і очевидно, що за цей час суттєвого прориву у відносинах з ЄС не відбудеться, тому не слід очікувати, що Україну одразу запросять в ЄС, оскільки це є тривалий процес.

– А які країни, крім Швеції, готові підтримати Україну?

– Традиційно, це Польща, яка є адвокатом України в ЄС та лобіює її інтереси на міжнародній арені, Словаччина, Чехія, Угорщина, Прибалтійські країни, Великобританія. Однак, поряд з цим Нідерланди, Португалія, країни Старої Європи негативно ставляться до ідеї розширення ЄС та не бачать нашу державу в лавах претендентів на вступ. З кожним роком Україна все більш активно співпрацює з ЄС, зокрема ведуться переговори щодо укладення угоди про асоціацію між Україною і ЄС, створення зони вільної торгівлі, що передбачатиме лібералізацію торгівлі товарами та послу-

гами і має позитивно вплинути на економіку України. Вірогідно, що угода буде підписана в 2010 році, але після того потрібна її ратифікація країнами ЄС. Позитивний результат у цьому питанні залежить від виконання Україною зобов’язань перед ЄС, приведення нашого законодавства у відповідність з європейським, підтримка з боку населення, для чого треба активніше його інформувати про стандарти життя в Європейському Союзі, досвід країн, які нещодавно вступили до ЄС, наводити приклади якісних змін у житті європейців. Загалом, європейська інтеграція має стати справою усього суспільства, і роль громадянського суспільства тут є ключовою як в аспекті впливу на процес реформ і відповідних дій на рівні органів державної влади (через експертизу, громадський моніторинг і адвокацію), так і в аспекті проникнення відповідних норм у суспільство (через підвищення обізнаності, організацію навчання, обговорень і залучення досвіду країн ЄС до України). Отож, сподіваймося завдяки «Європейським зустрічам на Поліссі» громадяни та ЗМІ Чернігова зацікавляться та звернуть увагу на питання євроінтеграції нашої країни, адже правильне розуміння зовнішнього курсу нашої держави сприятиме формуванню правосвідомості кожного громадянина. Олександр ІЛЛІН

Кадри

У Корюківці – новий голова райдержадміністрації Г

олова обласної державної адміністрації Володимир Хоменко представив у Корюківці активу району щойно призначеного розпорядженням Президента України голову Корюківської районної державної адміністрації Віктора Чернуху. У районі його добре знають, тому що все його трудове життя тут, серед людей. Інженер-механік за фахом, він подолав чимало сходинок.

– Як керівник, він ріс у вас на очах, – сказав Володимир Хоменко. – Останні півтора роки Віктор Чернуха виконував обов’язки голови райдержадміністрації. Якраз робота на цій відповідальній посаді сприяла тому, щоб обласна держадміністрація рекомендувала затвердити його головою райдержадміністрації. Володимир Хоменко побажав Віктору Чернусі працювати так, щоб люди жили краще і дякували за роботу. У свою чергу новопризначений голова райдержадміністрації – третій у районі за час незалежності України – висловив упевненість, що працюватиме ще більш відповідальніше, маючи підтримку районної ради, її депутатів. Зоя ШМАТОК,

м. Корюківка

*** Іншим розпорядженням від 6 липня ц.р. Президент України призначив Івана Орду головою Щорської районної державної адміністрації. Розпорядженням від 3 липня ц. р. Віктор Ющенко з метою спонукання Кабінету Міністрів до виконання покладених Конституцією та законами України повноважень щодо внесення Президентові України подань про призначення голів районних державних адміністрацій увільнив від тимчасового виконання обов’язків голів районних державних адміністрацій: Чернігівської – Володимира Брайка, Ніжинської – Олега Бузуна, НовгородСіверської – Вячеслава Кауфмана, Срібнянської – Владислава Косенка, Городнянської – Миколу Овсяника, Носівської – Віталія Острянка.

Політика і політики

В президенти йдуть парламентські прогульники Т

ри депутати, які збираються балотуватися в президенти, – Інна Богословська, Віктор Янукович і

Арсеній Яценюк – з невідомих причин пропустили більшу частину пленарних засідань четвертої сесії Верховної Ради

VI скликання. Такою інформацією поділився з журналістами на прес-конференції заступник спікера україн-

ського парламенту Микола Томенко. Як передає кореспондент ЛІГАБізнесІнформ, Микола Томенко відзначив, що народний депутат Інна Богословська пропустила з невідомих причин 48 з 61 пленарного засідання, а також всі 14 засідань парламентського Комітету з питань культури і духовності. Народний депутат Віктор Янукович пропустив з невідомих причин 38 пленарних засідань ВР і 9 з 10 засідань Комітету з питань правової політики. Арсеній Яценюк пропустив 31 пленарне засідання і 5 з 12 засідань Комітету з питань охорони здоров’я.

Лідер комуністів Петро Симоненко з невідомих причин пропустив 22 пленарні засідання і 6 з 10 засідань Комітету з питань правової політики. Народний депутат Анатолій Гриценко пропустив 17 пленарних засідань ВР, але був присутній на всіх дев’яти засіданнях Комітету з питань національної безпеки і оборони, який він очолює. З депутатів, стосовно яких мож на прогнозувати, що вони будуть балотуватися в президенти, тільки Голова ВР Володимир Литвин не пропустив жодного з 61 пленарного засідання парламенту. Нагадаємо, четверта сесія Верховної Ради VI скликання почалася 3 лютого 2009 року і працювала майже півроку. Згідно з календарним планом, мала бути закритою 10 липня, однак цього не сталося. На 14 липня призначене позачергове пленарне засідання.

Особистості

№ 76 (27907) 14 липня 2009 року

Якщо любиш... Про нього писати просто і складно. Микола Михайлович Мірошник з тих людей, які йдуть на крок уперед від інших. Мало таких, а жаль…

О

сь воно, його село – Жовтневе на Семенівщині. Кожна вуличка і кожна стежина до болю рідна. З Миколиною світлою головою вже давно можна було б академіком стати і ходити по гладенькому асфальту. Аж ні! До цієї землі він приріс. Не клянеться в любові – віддає їй все сповна. Він твердо переконаний: у гонитві за грошима люди забувають, що треба землі дати, навпаки, хочуть взяти більше, будь-як, але більше. Чому фермерство у них у селі, та й не тільки, не зацвіло належним чином? Держава винна? Він так не думає: гроші, що хотіли мати перш за все. А вони ж не дурні, ці папірці. Нічого ні з чого не буває. На «ура» не вийшло, обпеклися. Мірошник науку господарювання вивчає постійно. Не дає душі спочинку. Так він влаштований, цим живе. У них у селі, починаючи із середини 50-х років минулого століття, коли чотири колгоспи об’єдналися в один, за довгий час – було тільки два керівника господарства. Перший – Федір Микитович Настоящий. Він із «Сільгосптехніки», з МТС головою прийшов у числі 25-тисячників!

31 рік йому люди довіряли і себе, і землю. За станом здоров’я довелося піти на пенсію. Хіба легко було залишати справу, якій присвятив життя? В одному був спокійним: вірив своєму учню Миколі Мірошнику. Він став другим головою.

– По правді, – зізнається Микола Михайлович, – я вже не дуже хотів бути головою, але відступати було нікуди. Боятися відповідальності – не в його характері. Чому ж тоді не відчував великого бажання? У нього, інженера за фахом, відкрилися очі, як заміняв Настоящого. Колгоспні діла – не посиденьки. Але погодився прийняти портфель від Микитовича – незручно було перед учителем, та й люди довірили.

600 тисяч картотеки – не жарт. За тваринницький комплекс висів кредит – 1 мільйон 800 тисяч карбованців. Строк погашення – через 5 років після пуску в експлуатацію. Це було у 1981-му. А вже 1987-ий – початок головування. Через рік заборгованості не було. Про «Червоний Жовтень», так тоді називався колгосп, заговорили в районі. Про Мірошника теж. Але хіба йому слава потрібна була? Робив своє діло. І житло будували, і виробничі приміщення, і врожаї мали небувалі – на бідних землях зернові родили по 25 центнерів на круг. Нині хто змонтує молокопровід – майже герой, а в Мірошника на фермі він був ще 20 літ тому. Ось так би жити й жити, як мовиться. Спокійно, розмірено. Але ж ні! Перебудова, потім 1991 рік – вітри незалежності. Але й без них Микола Михайлович уже знав: працювати по-старому не можна. Колгоспи колись створювалися силою, та щоб вони розвивалися належним чином, треба створювати кооперативи на кожній ді-

лянці. Цей задум підкріплений розрахунками, планами, аналізом і бажанням перспективи. Чи ж не багато хотів невгамовний Мірошник? А якщо й багато, то хіба це погано? Багато хто з його колег думав якось пересидіти, коли все перемелеться – куди виведе, туди й добре. А Микола Михайлович поспішав. Але як не рвався уперед, а розпаюванням майна довелося займатися довго – цілі три роки. Щодо цього президентський указ вийде тільки в 1997 році. А в них на кілька літ раніше «указ» Мірошника вже діяв. Це велика праця: не загубити жодну людину, починаючи з 1944 року, яка працювала в колгоспі чи рік, чи два, чи всі літа. Паювали по кожному року. Це тільки здається, що все в Мірошника виходить швидко і вдало. Скільки він обмірковував, вивчав, порівнював! Скільки не працює – вчиться. Мало однієї вищої освіти – ще ходив у студентах. Його знання, стремління, перевернути світ люди сприймали по-різному: хто захоплювався, хто кепкував. Тільки він, демократ у душі й на ділі, міг пустити анонімну анкету щодо своєї діяльності – що вдалося, що ні за рік керівництва по-новому. Люди писали відверто. А одна особливо запам’яталася: «Я тебе підтримую, академіку, але не більше, ніж на 5 років, боюсь, що станеш Сталіним». Пересторога? З одного боку й так. І надмірна доброта шкодить, і жорстокість. Далеко Мірошнику до Сталіна, та порядок любить. Він не з тих, хто буде в кожну шпарку заглядати, не довіряти, усім до дрібниць розпоряджатися. Якби так пішло, корабель потонув би. З перших днів самостійного керівництва Микола Михайлович відмінив щоденні наради. Це було, мов грім з ясного неба: як це, без нарядів? Голова збере, розтолкує, кожного носом ткне, техніку розставить, спитає, яке теля не їсть, щоб дорізати, аби не пропало, а тут!..

– Я дав напрямок роботи головним спеціалістам і керівникам середньої ланки – працюйте! Самостійно приймайте рішення і втілюйте їх, зважаючи на ситуацію… Самостійність – непроста річ. Кому вдається, а хто й вуха опускає, – розсудливо говорить Мірошник. Тоді він працював по 18 годин на добу. Надійною підтримкою стала дружина, Євгенія Дмитрівна, економіст. Впровадити ефективну форму організації колгоспного виробництва на основі внутрішньо-господарських кооперативів, здійснити розпаювання майна, створити і дати життя автоматизованій системі управління сільгоспвиробництвом на базі персональних комп’ютерів – по суті, титанічна праця. Як би вони тепер жили без цієї системи, без комп’ютерів? Микола Михайлович біля них як висококваліфікований фахівець. Мить, і все, що треба, бачить. У програмах і списки пайовиків асоціації «Ян-

Микола Михайлович Мірошник

жуловка», і дані про них, усе про кооперативи, рух грошей, надходження і витрати. Знає ж, скільки є пального, коли його треба поповнювати, скільки зерна в коморах і скільки продано. Усе до копійки висвітлює мудра машина. І про техніку, і про людей. Контроль – точний. Нащо Мірошник морочив голову, створюючи все це, перейнявшись ідеєю творити, як повинно бути? Його не переробити. Немає в його душі місцини для тихого життя. Або – або!.. У своїй науковій праці, яка побачила світ іще у 1992 році, Мірошник написав: «Ми передбачаємо поетапний поділ колгоспу на кооперативи, в перспективі з наступним перетворенням їх у фермерські, селянські господарства, але вже з розвинутою інфраструктурою по їхньому обслуговуванню, тобто, поступове перетворення колгоспу в своєрідну сільськогосподарську асоціацію. З часом така асоціація кооперативів, координуючи дії первинних виробників, може залишити за собою функції по забезпеченню збуту продукції, збереження вкладів пайовиків, навчання селян новим технологіям, організацію спільного використання обладнання, механізмів, їх технічного обслуговування, кредитувати і страхувати консультації і допомогу при підписанні домовленостей по оренді і т.д.» Науковець від землі, Микола Мірошник твердо був переконаний: створення своєрідної спілки кооперативів, їх асоціацій на базі колгоспу потрібно ще з чисто психологічної точки зору: пробудити почуття господаря. З Харківщини, Вінниччини, Хмельниччини – звідки тільки не приїздили в колишній «Червоний Жовтень» (тепер асоціація «Янжуловка»)!

– Я відразу відчував, чи піде у них справа, чи ні! – не хизується Мірошник. – Спочатку запитував, чи є гроші на рахунку, і чи голова сам роздає поросят, чи хтось. Якщо сам, то це не робота!.. Він асоціацію ростить, як яблуню. У ній 26 працівників.

10 з них – механізатори, які обробляють 1500 гектарів землі. Кращих не виділяє.

– У нас випадкових людей немає! Першими в районі сіємо, першими і збираємо. Не боюся брати кредитів. Саме завдяки їм техніка така, що всі заздрять. Тільки минулого року її закуплено на півмільйона гривень.

Навіть коли криза притисла, з банками розрахувалися. Ще цей невтомний керівник гордиться тим, що у них справжня сівозміна. Нарешті домоглися! Він ніколи не допускав, щоб люди мали затримки із зарплатою, одержували й сільгосппродукцію. Які б важкі часи не були, а людям гроші треба дати. Цікаво, що в «Янжуловці», як ніде, механізатори працюють у дві зміни. Не по 16, не по 12 годин як у багатьох у гарячу пору, а по 7. Мірошник знає: потенційні можливості людського організму не безмежні. Зміни так сплановані, що кожен трудівник після ударних семи годин має добу на відпочинок і домашні справи.

– У сім’ї всяке трапляється. Усі живі люди. Але працювати – так працювати! Одного я провчив, позбавив роботи, – розповідає Микола Михайлович. – А він потім почав проситися назад. Хай вирішує колектив: брати чи не брати! Забрали. Життя усіх потроху вчить. Манни небесної не треба чекати. Бери й роби! Механізатор Михайло Сіротський тепер зі свого Заріччя їздить на роботу машиною. Що тут дивного? Річ у тім, що він із сином Сергієм відродив, по суті, наш автомобіль, який нікого не цікавив. А тепер заздрять: чому не ми? Дрібниця? Наче й ні… Не лінуйтеся – й ви на машині будете. «Янжуловка» не Мірошника власність. Його ж функції перш за все організаційні. Віддача? Назву лише таке: в «Янжуловці» найбільша продуктивність праці в районі. Коли він у чомусь переконаний, буде стояти на своєму до кінця. Трапляється, не схиляв голову і перед великим начальством – по півроку в «Білому домі» в Семенівці не з’являвся.

3

Можливо, через свій характер і високих урядових нагород не має. У заступника – є, а Микола Мірошник – у затінку, нікому в «Янжуловці» представляти? І в районі нікому?.. А втім не це головне. Бояться люди без нього залишитися. Спочатку, правда, як створювали асоціацію, обрали президентом. Було, що сміялися. Який президент у селі? Потім звикли, наче так і треба. «Янжуловка» ніби маленька країна. У ній праведні закони. І назвали її так, бо колись імператриця Катерина подарувала козаку Янжулу тутешній хутір. Розрослося село на початку минулого століття. Ним володіла, точніше, землею, обідніла дворянка Наталія Янжул. Зберігся важливий документ – договір купівлі – взяття нею в оренду землі селянином Володимиром Левшуновим на 36 років. Золото він добував у Сибіру, з грішми приїхав. Йшов 1918 рік, не вірилося в революцію. Давав за домовленістю Левшунов Наталії Янжул ще й 2000 рублів на життя, на вклад у якусь справу з умовою повернути ці гроші в будь-який час за вимогою.

– Цікавий документ! – говорить Микола Михайлович. – Зараз би повчитися творцям цінних паперів, як їх оформляти. Мене, наприклад, не задовольняє типовий договір на оренду землі. Він не може бути типовим! Чому багато чого не враховується?.. Жаль, не все в нас ще робиться, як бажалося б. В «Янжуловці», зокрема, покладали великі надії на українську Фондову біржу, вітали Торговий Дім, навіть підготували власних брокерів. Але торги були тільки, коли продавали зайве майно. Не ховалися. По-людськи було, справедливо. Але інших торгів не дочекалися. Мірошник в основному спрямував роботу асоціації на вирощування зернових. Того великого тваринництва, що було, вже немає. Не всі це сприймають позитивно, мовляв, спеціально все збув. Микола Михайлович навпаки, вважає, що потрібно в першу чергу займатися вигідною справою і що слід боятися не недовиробництва, а його напрямку. Ще одне: людський фактор. Була в них свиноферма, тепер немає. Може, й була б, якби одна дуже трудяща і сумлінна свинарка не пішла на пенсію. Іншим вбиватися не хочеться, руки бруднити теж, чоботи взувати, глядіти поросята, мов дітей… Боляче, чи не так?.. Б’є йому по серцю байдужістью. Йшов якось селом, темно, хоч очі виколи! Невже влади немає, щоб про освітлення подбати? А де в неї гроші? Прийдіть до Мірошника. Вирішить. Ніхто не прийшов. Микола Михайлович сам розпорядився, хоч це, по суті, і не його парафія...

Автор цих рядків була в Жовтневому, коли сіяли гречку, а вже скоро бджоли над нею загудуть. Час не стоїть на місці. Аби врожай – усе буде добре.. Зарплата є, кредити людям самі дають, на розвиток асоціації відкладають. Та кому – гроші, а кому – й любов. Микола Мірошник дуже душевно сказав, як хочеться вранці на великому полі серед щебету пташок опуститися на коліна, поцілувати землю. Не від надлишку почуттів – від серця йде.. Йому, як і кожному смертному, хотілося б відпочити. От піде на пенсію, господарство розведе… Це він так обмовився. Вірити, чи ні? Ні! Ще літо цвіте. Нащо осінь в думки пускати? Зоя ШМАТОК Фото автора с.Жовтневе Семенівського району

4

№ 76 (27907) 14 липня 2009 року

Уроки кризового року

Якщо є чому повчитися,

Зустрічі в дорозі

Вишні

як доважок треба того вчитися до сімейного бюджету Лісогосподарська галузь переживає сьогодні не кращі часи. На етапі злету після тривалої депресії їй підрізала крила світова фінансово-економічна криза і чиновницька недалекоглядність. Рухнув внутрішній ринок, на якому попит на деревину і продукцію деревообробки усе більше зростав. Це ще можна збагнути. А навіщо було руйнувати зовнішні ринки і напрацювання попередніх років? Якщо проглядаються корупційні схеми, слід боротися не з ринками, бо це суще безглуздя, а з чиновниками, котрі витворюють такі схеми.

К

Фото Віктора КОШМАЛА

риза-кризою, та в житті не буває безвихідних ситуацій. Знаходить той, хто шукає. Під цим кутом зору варто розглядати й чергове виїзне засідання колегії обласного управління лісового і мисливського господарства, яке відбулося наприкінці червня на базі державного підприємства «Борзнянське лісове господарство». Про стан лісового насінництва та розсадництва у лісгоспах області та, зокрема, у Борзнянському доповів головний спеціаліст управління Володимир Перев’язко, про стан бухгалтерського обліку та достовірності звітності – заступник начальника управління, головний бухгалтер Наталія Кудласевич, правової роботии у лісгоспах – перший заступник начальника Анатолій Курганов. Головне питання, винесене на засідання розширеної колегії, засвідчує, що лісівники Чернігівщини про наступні десятиліття думають уже сьогодні, незважаючи на те, яка погода у нашому мало пристосованому до соціально-економічних землетрусів домі. Організатори виїзного засідання передусім подбали про практичний аспект справи. Достатньо сказати, що свою роботу вони почали з Берестовецького лісництва Борзнянського лісгоспу, куди з’їхалися члени колегії і керівництво всіх держлісгоспів області. Начальник управління Іван Горохівський, який вів засідання колегії і підбив її підсумки, надав слово директору Борзнянського лісгоспу Леоніду Стахорському для стислої інформації про лісове господарство. Після цього учасники колегії оглянули декоративний розсадник Берестовецького лісництва з вирощування садивного матеріалу, садибу лісництва, ферму великої рогатої худоби. Потім переїхали в урочище «Лахновщина», де на власні очі побачили, як тут захищають лісові культури сосни від потрави дикими тваринами, кіньми трелюють деревину після прорідження та захищають молодняк сосни звичайної за допомогою репелента. Переїхавши в Батуринське лісництво, учасники колегії оглянули тутешнє тепличне господарство та роз-

садник, переробку і зберігання насіння деревних та чагарникових порід. І, звичайно ж, відвідали Національний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця». В урочищі «Галайбино» Борзнянського лісництва увагу лісівників привернули лісові культури старшого віку вільхи чорної та дуба черешчатого. У Борзні ознайомилися з роботою деревообробного цеху. Тут відбулося і пленарне засідання виїзної колегії. Наостанок господарі запропонували гостям відвідати вольєрне господарство в урочищі «Базарщина» Борзнянського лісництва. Що ж являє собою ДП «Борзнянське лісове господарство»? Це майже 18 тисяч гектарів угідь, з яких майже 16 тисяч вкриті лісом. Причому площа заповідних об’єктів перевищує 5 тисяч гектарів. Середній вік насаджень – 58 років. За віком вони розподіляються так: молодняки – 1352 гектари, середньовікові – 7170, пристигаючі – 4447, стиглі і перестиглі – 2739 гектарів. Звернімо увагу на природно– заповідні об’єкти.Їх тут – 46. Серед них 38 заказників, у тому числі ландшафтних – 5. лісових –2, гідрологічних – 20, ботанічних – 11. Є чотири пам’ятки природи, один парк-пам’ятка садовопаркового мистецтва та п’ять заповідних урочищ. Які результати роботи за п’ять місяців кризового року? План з рубок формування і оздоровлення лісів перевиконано вдвічі, садіння лісових культур – також перевиконано, як і заготівлі та реалізації продукції. Більше планового показника одержано чистого прибутку. І це, завважте, при суттєвому скороченні середньоспискової кількості працюючих. Середньомісячна зарплата становила 1354 гривні і перевищила планову. Ще один промовистий, як на нинішні часи, показник: реалізація продукції в розрахунку на одного працюючого зросла щодо запланованої в … півтора раза. Так що криза має різні прояви – як ефекти, так і дефекти. Залежно від того, хто і як із нею бореться. Олекса ДОРОШ

У багатьох нинішнього літа ні сливи, ні вишні не вродили. На деревах де-не-де червоніють ягоди. А ось у Степана і Ніни Манойлів рясно вишень на деревах у садку і під двором. Понаривали повні відра і виставили на обніжку траси. Хтось та й купить. Відро-дійничка стиглих ягід коштує 4045 гривень. Наче б і не дешево. Та літо ж не вишневе.

У

Волосківцях не одні Манойли торгують садовиною і городиною. Чи не під кожним двором на розстелених рядюгах, на ослінчиках молода картопля, редиска, салата, морква, огірки. Все тільки з грядки, свіженьке. Купляйте, люди добрі, підтримуйте селян, які давно без роботи і мають лише один економічний стимул – садок біля хати та город. Манойли не виняток. Крім ягід пропонують проїжджим і городину.

– За пенсію чоловіка важко прожити, – ніби оправдовується дружина Ніна Михайлівна. – Мені залишилося якісь три місяці до пенсії. Працювала молодшою медсестрою у сільському ФАПі. З дозволу завідуючої поїхала в Мену зарплату одержувати. Цей день мені зарахували як прогул і нині на моєму місці інша людина. Вважаю, нечесно вчинили після 30 років роботи в медицині. Та не піду ж я з вилами на місцеву владу. Нині такі часи, що правди і в судах не знайдеш. Чоловік Степан Васильович має 41 рік трудово-

го стажу, а пенсію заробив за довгі роки роботи на гусеничному тракторі, якихось 600 гривень. Лязгіт гусениць, ревіння двигуна, пилюка. Робочий день від зорі до зорі. А дяка, вважайте, ніяка.

– Тепер на одні ліки вся дідова пенсія йде, – каже Ніна Михайлівна.– Очі не бачать, вуха не чують і серце хворе. Та жити ж треба. Ми ще корову тримаємо, молоко здаємо. 300 літрів щотижня і маємо за те добро якихось 300 гривень. Тільки на хліб гривень 250 іде. Ціни в магазинах на стелю лізуть, а селян дурять хто хоче і як хоче. Мабуть, більш безправної людини як селянин немає, – приходить до гіркого висновку жінка.

– Отож і мусиш і ягодою, і овочами підторговувати. Виставиш відра край дороги, а сам на город із сапкою чи по драбині на вишню. Сусіда просиш, щоб гукнув, як машина зупиниться. Немає в нас часу на ослінчиках сидіти і покупців загукувати. У кого дітвора, тим легше. У Манойлів діти давно дорослі. Дочка і син у Чернігові. Добре, хоч ро-

боту мають, у батьків на хліб не просять. Навпаки, допомагають родині. І хоч це втішає Ніну і Степана Манойлів.

– Скуштуйте наших вишеньок, – припрошує дід.

– Цього літа, щоправда, хоч і соковиті, та цукристості в ягідок мало. Та і хіба це літо: то припече, то холодом студить, то буря розгуляється. Така погода не на наше з бабою здоров’я. Справді з погодою нинішнього літа якось не склалося. Не складається і життя в селі. Сільгосппідприємства розвалили, на їх місці обіцяних ринкового типу господарств не збудували. Відтак безробіття гуляє селами, виганяє останню молодь з обжитих місць. Залишаються старенькі батьки, які останні сили закопують на городах та приторговують ягодами при дорогах, щоб на хліб-сіль вистачило. Отаке воно життя на селі: то зрідка сонечком пригріє, то холодом студить. Добре, хоч поки що не голодом.

Микола ГОРИЦВІТ Фото Миколи ТИЩЕНКА Менський район

5

Поезія

№ 76 (27907) 14 липня 2009 року

М

икола Будлянський відомий найперше як журналіст-професіонал, у цьому читачі «Деснянської правди» самі переконуються ледь не з кожного номера ось вже майже двадцять років… А які ж у нього захоплення? Найперше це – поезія. Він автор ліричних книг «Трилисник», «Стежки і вишні», «Де починається любов». Поезія в нього невимушена, позначена отим незбагненним відчуттям, що являється у хвилини натхнення… На жаль, воно випадає у Миколи останніми роками не часто. У своєму рідному селі Держанівка Носівського району він власноруч доглядає не тільки городину і сад, а й безліч квітів, викопав ставок, засадив низинну частину городу лісовими деревами, які віддячують йому… грибами. Ну як же тут не обійтися без фотоапарата. Отож він ще й фотографує… Отже, і вірші, і фотографії від Миколи Будлянського… Володимир САПОН, член Національної спілки письменників України

Микола БУДЛЯНСЬКИЙ

На побачення з юністю

Згойднулась тиша поцілунком

кладає вечір спати ластів’ят, Утому стежка заховала в житі. І першою росою чисто вмитий У небо місяць виплива з-за хат… Батьківське строге око обмина, Майнула постать у лелітках-вишнях, І там згойднула поцілунком тишу Жагучих губ малинова луна. Аж сад присів, ту спивши таїну, Неначе й він спізнав кохання трунок, А щедритй вечір юним у дарунок В підкову щастя місяця зігнув.

Місячна підкова к живеш тепер, моя любове? Сколихнулись спогади, мов став. Пам’ятаєш місяця підкову До твоїх воріт призорював? Пам’ятаєш? Чи відквітла зовсім Тої ночі недосяжна вись? А мені й донині пахне осінь Золотим віночком твоїх кіс. Молодій і не печальсь, любове! Відлетять розлуки і жалі, Доки світить місяця підкова У воріт на лівому крилі.

Під гаєм в’ється річечка

Була весна…

Надвечір’я в Держанівці

Біжать вишні...

ечір синьо змахнув крилом, День гукнув усім: – До побачення. Біжать вишні, спішать селом – На побачення, на побачення. Хоч моєї весни вино На весіллях чужих розлито, Біжу з вишнями за село, Де стрічається травень з літом. Синій вечір, немов дзвонар, Б’є в дзвіночки конвалій білих. ...Був наївний, немов школяр, Не любила ти, не любила. А мо’ тебе і не було? Ще нічого в житті не втрачено. Біжу з вишнями за село На побачення, на побачення.

ю жінку я любив – і розлюбив. Вона – зоря. Зірвалась – і згоріла. Душа згоріла, та зосталось тіло І під очима синька вечорів. Вона – вогонь. Вона була вогонь, Такий вогонь, що спалить не зігрівши. Хіба я знав, що завтра буде інший Спивать жагу з її тремких долонь. І я пішов, та зболена душа Скипала кров’ю, як калина в жмені. А дні ішли стражденні і натхненні Й губилися стежками в споришах. Із ними я губився й виринав, Як парус, намагавсь впіймати вітер, Коли ж нарешті у судьбу повірив, То світ і себе заново пізнав. Любов минулась. Чи була вона? А, може, я лише її намріяв? І жінку ту із славою повії, І ніч із нею, випиту до дна. Була весна. Був вибух почуттів, Була сусідка, звабна і заміжня, Торішнє сіно і ліхтарик вишні, І під очима синька вечорів. Весна моя, як зірка, вдалині, І перший гріх сприймається, як подвиг. І вкотре спогад пробую на дотик, – Вона – вогонь і я у тім вогні.

Розлетілись кульбабами дні яблуні зірвався перестиглий плід. Місячна стежина до твоїх воріт. Осеніє в серці і летять літа. Я давно не той вже, ти давно не та. Тільки так же хмільно пахне чебрецем, Тільки так же вечір світиться дощем. Де колись ходили, трави поросли І на них тумани розіслали сни. Розлетілись мрії, розійшлись стежки І давно дядьками стали парубки. І не чуть гармошки. Вулиці німі. І морозом студить в переддень зими. Та тепліє спогад в глибині душі. Ми отут стояли, на оцій межі. І здавалось, стріча не дійде кінця, Бо коханням травень напоїв серця. Тихо, як кульбабки, розлетілись дні. Винесли нас хвилі з юності й весни. У життя велике, де у вирі літ Першого кохання загубився слід. Знаю, повернуся в юність золоту І тебе зустріну… тільки вже не ту. Тільки той же погляд. Ув очах – сльоза. Я ж тобі, кохана, стільки не сказав!.. Стомлене чекання. Радість обійма… В першого кохання давності нема.

Соняшник на межі вечора

Велика рідня

оні у травах сни столочили медові. Вечір на возі приліг, як натомлений конюх. Став край городу і світиться материн сонях Знаком любові.

6

№ 76 (27907) 14 липня 2009 року

Довгожителі

«Ми були сильні духом» Чернігівська міська партійна організація ВО «Батьківщина» привітала одну з найстаріших жительок Чернігова Ольгу Довгоброд. 10 липня їй виповнилося 99 років.

Н

елегка доля випала на плечі Ольги Марківни. Пам’ятає революцію, страшні роки Голодомору та війну. Зі смутком згадує, як під час голоду цілий рік хліба не бачила: «А їли тоді і котів, і жаб... Тяжко доводилося, але ми були сильні духом, щоб не померти з голоду. Три години їхала на даху товарного потягу до Києва, бо там можна було знайти роботу». ...Родом Ольга Довгоброд з невеличкого містечка на Київщині Тітієв. Після війни переїхала до Чернігова. Між іншим, вона була домогосподаркою у першого секретаря обласного комітету партії Миколи Борисенка... «У нас склалася добра традиція вітати старожилів міста Чернігова. Ольгу Марківну знаємо дуже давно. Її доля склалася так, що з рідних залишився єдиний онук, який проживає далеко в Росії. Тому зі свого боку намагаємося приділяти їй якнайбільше уваги», – зазначив голова Деснянської районної партійної організації Олег Русін. Поліна ФЕСЮН Фото автора

Після суду

Сільраді – 130 тисяч гривень Машівська сільська рада в Семенівському районі має отримати за рішенням суду понад 130 тисяч гривень. Це найбільша в області сума нарахованої і підтвердженої судом компенсації за незаконно використану землю.

130786 гривень має сплатити за рішенням суду компанія-вирощувач льону на користь Машівської сільської ради. Як компенсацію шкоди, завданої внаслідок самовільного захоплення і викристання земель. Заподіяні збитки обраховано за спеціальною методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Розрахував розмір шкоди уповноважений на це орган – Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель в Чернігівській області. Самовільно були захоплені і використовувались 216 гектарів. За площею – це найбільша в області ділянка самозахоплених земель. За правовим статусом ця земля – невитребувані паї колишніх працівників СТОВ «Україна» села Машеве. У вересні 2008 року Чернігівська міжрайонна природоохоронна прокуратура встановила,

що Семенівська філія ТОВ «Українська лляна компанія плюс» використовувала їх без відповідного рішення райдержадміністрації про передачу в оренду землі, взагалі без будь-яких документів, без встановлення меж земельної ділянки на місцевості і, що головне, безоплатно. Ще 4 вересня 2008 року за фактом перевищення службовими особами цього комерційного підприємства своїх повноважень та самовільного зайняття земельної ділянки природоохоронний прокурор порушив кримінальну справу, а в грудні минулого року районний суд виніс обвинувальний вирок. Крім того, в інтересах держави природоохоронна прокуратура заявила позов до господарського суду про стягнення шкоди, завданої самовільним захопленням земельної ділянки. Цей по-

Вісті з Козелеччини Підприємливість

Надія Міклуха та її сімейна команда

Профіль діяльності багатьох підприємців – переважно торгівля. Подружжя Олександр та Надія Міклухи з села Омелянів мислять і працюють по-іншому. Олександр Іванович та Надія Петрівна підприємницьку діяльність розпочала з виготовлення м’яких іграшок, що не поступалися імпортним. Але ділові і настирливі Міклухи цим не обмежилися. Зайнялися аграрним і ресторанноторговельним бізнесом.

Р

озпочинала нову справу Надія Петрівна. Затим долучила чоловіка і двох дорослих дітей. Встановила тісні зв’язки з територіальними громадами. Було створено благодійні фонди «Сираївська та Омелянівська громади», Козелецьку районну організацію «Сільські обрії». Орендуючи земельні паї, Міклуха підвищує оплату за них. Її одержують пайовики, які живуть на територіях Омелянівської та Сираївської територіальних громад за участю партнерів та на інноваційній основі до 2012 року й на подальшу перспективу. Надія Петрівна взялася і за відродження спорту. Організувала футбольну команду «Омелянів», яка посіла друге місце в іграх на першість Козелецького району. За її сприяння побудовано сучасний стадіон – один з кращих у районі. Вона також постійний спонсор проведення свят – Новоріччя та Різдва, 8 Березня і Дня Перемоги. Розгорнувши підприємницьку діяльність, Міклуха без відриву від виробництва здобула вищу освіту. А наприкінці минулого року ця чудова жінка відзначила золотий ювілей.

Громадська ініціатива

Ольга Довгоброд та Олег Русін

зов суд задовольнив у повному обсязі. Оскільки незаконно використані землі належать Машівській сільській раді, кошти стягуються саме в дохід її бюджету. Так, відповідно до норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», і записано в рішенні суду. Суд апеляційної інстанції нещодавно залишив його без змін. На жаль, самовільні захоплення земельних ділянок на Чернігівщині – випадки непоодинокі. За кількістю вони становлять основну частину порушень земельного законодавства. Виявляючи такі факти, прокуратура стосовно посадових осіб порушує кримінальні справи, одночасно готує позови до суду про звільнення самовільно захоплених земель. Громадян – фізичних осіб у таких випадках може бути притягнуто як до кримінальної, так і до адміністративної відповідальності. Але в будь-якому випадку збитки доведеться відшкодовувати. Це завжди обходиться порушникам дорожче, ніж тоді, коли б орендували землю на законних підставах. Здебільшого винні у незаконному використанні земель, аби не погіршити своє становище, компенсують шкоду добровільно. Примусові стягнення за рішенням суду і за участю державного виконавця – крайній захід. Прес-служба прокуратури Чернігівської області

Їх об’єднала «Дружба»

Колишні та нинішні керівники сільгосппідприємств об’єдналися і створили асоціацію «Дружба», визначили першочергові завдання. А головне – разом підтримують одне одного і в радості, і в горі.

У

районі багато відомих керівників-аграрників, які немало зробили для розвитку своїх господарств і населених пунктів, соціального захисту людей. Їх по праву називають надбанням району, його золотим фондом. Зокрема, колишній голова колгоспу імені Леніна, Герой Соціалістичної Праці Борис Вертай. Вже в роки розвалу аграрного сектора Борис Прокопович у рідному селі Данівка побудував сучасну двоповерхову школу зі спортивним залом, підвів газ, проклав нові дороги з твердим покриттям. В економічно міцному тоді господарстві всі поля засівалися, а фермерські приміщення були заповнені худобою. Тому й на всі потреби мали кошти. Вертай пішов на заслужений відпочинок. І люди відчули, що значив для них потужний господарник, умілий керівник, чесна і порядна, добра і шанована людина. Добірку підготував Микола КОХАН

ШАНОВНІ КЛІЄНТИ Укрпошта надає послугу

«Кур’єрська доставка»

• в межах України • з Чернігова до районних центрів області • з районних центрів області до Чернігова Ви можете свої відправлення доставити адресату швидко, вигідно та зручно. Приймання та вручення предметів (речей), зокрема поштових відправлень, здійснюється кур’єром вдома у клієнта, в офісі. До пересилання приймаються: – листи, бандеролі, посилки, подарунки; – відправлення зі специфічними вкладеннями: крихкі предмети, саджанці, бджоли, великогабаритні посилки та інші пересилання. За довідками звертатися за тел. (8-0462) 67-40-17, 63-53-48.

Реклама та оголошення

№ 76 (27907) 14 липня 2009 року

До відома акціонерів Відкритого акціонерного товариства

«Екологія»

28 серпня 2009 р. в приміщенні відкритого акціонерного товариства «Екологія» відбудуться загальні збори акціонерів. Початок зборів об 11 год. Початок реєстрації о 10 год. При собі мати документ, підтверджуючий особу акціонера, представникам акціонерів – належним чином оформлену довіреність. Порядок денний зборів: 1. Звіт правління про результати фінансово-господарської діяльності товариства за 2008 рік.

2. Звіт ревізійної комісії про роботу у 2008 році та висновки ревізійної комісії по звіту правління та балансу товариства за 2008 рік.

3. Порядок покриття збитків.

Чи буде чернігівцям взимку тепло?

У народі кажуть: «Готуй воза взимку, а сани влітку», однак сьогодні українських тепловиків набагато більше цікавить: чи буде кому оті сани тягти?

Чи буде цьогорічна зима поблажливою до чернігівців та жителів області? – ось основне запитання, яке сьогодні турбує теплопостачаючі підприємства. І виникло воно недаремно. Всі ми пам’ятаємо газову кризу, що сталася на початку нинішнього року – тоді вся Україна, затамувавши дихання, очікувала страшного вердикту: «Газу не буде!». Тоді частина боржників, у якої були все ж таки якісь кревні, побігла гасити борги. Однак конфлікт вирішили, про кризу стали говорити все менше і менше, у квартири справно подавалося тепло та гаряча вода і люди заспокоїлися, мовляв, не такий страшний чорт, як його малюють. Сьогодні ж ситуація змінилася, втім розмови про неї ведуть лише тепловики, які точно знають, що в жовтні має розпочатися новий опалювальний сезон, а от чим його починати – не знають. Нині підприємства, що подають тепло, мають повністю розрахуватися з боргами за газ, а як це зробити, коли населення заборгувало лише ВАТ «Облтеплокомуненерго» 15 мільйонів 251 тисячу гривень, бюджетні організації – 4 мільйони 84 тисячі, а підприємства – 2 мільйони 313 тисяч. Однак, це далеко не повний перелік нагальних проблем, які потребують негайного вирішення. Одна з них – ціна на газ для теплогенеруючих підприємств, вона змінюється набагато швидше, ніж зростають тарифи (Авт., процедура підвищення тарифів на послуги триває не менше двох місяців). Висновок напрошується сам собою – навіть нещодавно підвищені тарифи не просто не покривають витрати, а й являються збитковими. Інша – моральна та фізична застарілість систем комунікацій. Таким чином, щоб підтримувати постійну температуру не менше 18 градусів (а саме такою вона має бути у відповідності до санітарних норм), тепловики застосовують набагато більше палива, що звісно не може не залишати відбитка на платоспроможності підприємства. Склавши всі ці чинники до купи, ми отримуємо не надто райдужну картину, однак з будь-якої ситуації є вихід. По-перше – ВАТ «Облтеплокомуненерго» доведеться взяти кредит, щоб погасити свої борги перед газопостачальниками, в іншому разі місто і область залишаться не лише без гарячої води, а й без тепла у квартирах взимку. По-друге – населення повинне зрозуміти, що лише своєчасна і повна проплата рахунків може застрахувати їх від втрати тепла та гарячої води, і по-третє (мабуть, найнеприємніше) – необхідно прийняти тариф, який на сто відсотків покриє витрати та дасть можливість підприємству розвиватися. Адже ще кілька років (а краще десятиліть) тому необхідно було б почати переоснащення чернігівських тепломагістралей, які залишаються одними з найстаріших в Україні. В іншому разі ніщо не врятує нас від постійних поривів тепломереж, а відтак поступової руйнації системи теплопостачання, і, як наслідок, замерзання у власних домівках. Однак сьогодні, теплого липневого дня, не хочеться думати про катастрофу, що повільно, але невпинно на нас насувається. Тож може саме час замислитися над запитанням, що буде завтра і чи не доведеться потім, сидячи на руїнах, кусати лікті через власну недбалість. Адміністрація ВАТ «Облтеплокомуненерго» До відома акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Чернігівський завод радіоприладів». Редакція газети «Деснянська правда» повідомляє про допущену з вини редакції помилку в оголошенні про скликання позачергових загальних зборів акціонерів ВАТ «Чернігівський завод радіоприладів» 27.08.2009 р., надрукованому в № 75 від 11.07.2009. Зазначені позачергові загальні збори акціонерів ВАТ «ЧеЗаРа» 27 серпня 2009 року будуть проведені за адресою: Україна, 14030, м. Чернігів, вул. Одинцова, 25 (за місцезнаходженням Товариства). Редакція газети просить вибачення за допущену помилку.

Втрачену круглу печатку, ідентифікаційний код 36045842, видану на «Русінвестбуд», вважати недійсною. Колектив співробітників Чернігівського базового медичного коледжу висловлює глибоке співчуття викладачу Шарамко Ользі Генріхівні з приводу смерті матері Луїзи Олександрівни БЕРДНИКОВОЇ.

Колектив Чернігівської обласної державної телерадіокомпанії висловлює глибоке співчуття режисеру телебачення Юрію Анатолійовичу Філімоненку з приводу тяжкої втрати – смерті батька Анатолія Миколайовича.

7

ВАТ «ПМК-82» повідомляє, що загальні збори акціонерів відбудуться 11 вересня 2009 р. о 15 год. у приміщенні ВАТ «ПМК-82» за адресою: 14014, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, с. Жавинка, вул. Дачна, 2. Порядок денний: 1. Звіт та затвердження звіту правління про господарсько-фінансову діяльність за 2008 р.

2. Звіт ревізійної комісії та затвердження звіту.

3. Вирішення питання джерела покриття збитків. Основні показники фінансово-господарської діяльності ВАТ «ПМК-82» Період Найменування показника Звітний Попередній Усього активів 301,9 264,5 Основні засоби (за залишковою вартістю) 213,8 211,0 Довгострокові фінансові інвестиції 0 0 Запаси 15,1 30,0 Сумарна дебіторська заборгованість 12,9 22,2 Грошові кошти та їх еквіваленти 59,5 1,3 Власний капітал –112 169,7 Статутний капітал 162,1 162,1 Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) –423,2 –141,5 Довгострокові зобов’язання 0 0 Поточні зобов’язання 413,9 94,8 Чистий прибуток (збиток) –281,7 –99,5 Вартість чистих активів –112,0 –169,7 Середньорічна кількість акцій (шт.)

648292 648292 Кількість власних акцій, викуплених протягом періоду (шт.)

0 0 Загальна сума коштів, витрачених на викуп власних акцій протягом періоду 0 0 Чисельність працівників на кінець періоду (осіб) 19 18 Вик лики до суду Новозаводський районний суд м. Чернігова повідомляє, що розгляд цивільної справи за позовом заступника прокурора м. Чернігова в інтересах Чернігівського обласного управління відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до Сімутенкової Наталії Володимирівни, Сімутенкової Оксани Володимирівни, Шеремет Вікторії Вікторівни про стягнення заборгованості за кредитним договором, відкладено на 20 липня 2009 року на 12 год. 30 хв. Справа буде слухатися в приміщенні суду за адресою: м. Чернігів, вул. Мстиславська, 17, під головуванням судді Маслюк Н.В. (каб. №4). Для участі у справі як відповідач викликається Шеремет Вікторія Вікторівна (останнє відоме місце проживання: м. Чернігів, вул. Забарівська, буд. 51). Одночасно повідомляємо, що з опублікуванням оголошення про виклик, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи, тому у випадку відсутності відомостей про причини неявки Шеремет В.В., повідомленої належним чином, або причину буде визнано судом неповажною – суд вирішить справу на підставі наявних у ній даних чи доказів та винесене заочне рішення. Новозаводський районний суд м. Чернігова повідомляє, що судове засідання у цивільній справі за позовом ЗАТ КБ «ПриватБанк» до Довбиш Валентини Григорівни, Пащенка Анатолія Миколайовича про стягнення заборгованості за кредитним договором, відкладено на 22 липня 2009 року на 15 год. Відповідачу Пащенку Анатолію Миколайовичу потрібно з’явитися в судове засідання в указаний вище час для розгляду справи по суті (при собі мати паспорт). У разі неявки відповідача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення про причину неявки, справу буде розглянуто за його відсутності на підставі наявних у матеріалах справи даних і доказів та буде прийнято заочне рішення. Судове засідання відбудеться в приміщенні суду за адресою: м. Чернігів, вул. Мстиславська, 17, під головуванням судді Овсієнко Ю.К. (каб. 10). Новозаводський районний суд м. Чернігова повідомляє, що попередній розгляд цивільної справи за позовом Полевика Миколи Пилиповича до Старощука Володимира Павловича про визнання таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, відкладено на 20 липня 2009 року на 8 год. 30 хв., у зв’язку з неявкою відповідача в судове засідання 06.07.2009 року. Справа буде слухатися в приміщенні суду за адресою: м. Чернігів, вул. Мстиславська, 17, під головуванням судді Філатової Л Б. (каб. 13) – для участі у справі як відповідач викликається Старощук Володимир Павлович (останнє відоме місце проживання: м. Чернігів, вул. Пухова, 142/37). Одночасно повідомляємо, що з опублікуванням оголошення відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи, тому у випадку від-

сутності відомостей про причини неявки, або причину буде визнано судом неповажною, суд вирішить справу на підставі наявних у ній даних та доказів. Чернігівський районний суд у порядку частини 9 статті 74 ЦПК України викликає в судове засідання на 10 год. 27 липня 2009 року відповідача Коваленко Римму Рашидівну, яка зареєстрована за адресою: с. Серединка, вул. Жовтнева, 49, Чернігівського району та області, та відповідача Зеленого Володимира Олександровича, який зареєстрований за адресою: с. Серединка, вул.Жовтнева, 49, у справі за позовом ВАТ «Банк Демарк» до Коваленко Римми Рашидівни, Зеленого Володимира Олександровича про стягнення заборгованості. Судове засідання відбудеться в приміщенні суду за адресою: м. Чернігів, вул. Воровського, 4. Одночасно повідомляємо, що з опублікуванням оголошення про виклик, відповідачі вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи, тому у випадку відсутності відомостей про причини неявки Зеленого Володимира Олександровича, Коваленко Римми Рашидівни, повідомлених належним чином, або причину неявки буде визнано судом неповажною, справу буде розглянуто без їх участі на підставі у ній даних чи доказів. У порядку ч. 9 ст. 74 ЦПК України Деснянський районний суд м. Чернігова викликає в судове засідання на 15 год. 18 серпня 2009 р. відповідача Ткаченко Лідію Іванівну, 17.08.1981 року народження, останнє відоме місце реєстрації якої: м. Чернігів, вул. Гетьмана Полуботка, 80, кв. 132, у справі за позовом Ткаченка Олега Геннадійовича до Ткаченко Лідії Іванівни про розірвання шлюбу. Деснянський районний суд м. Чернігова викликає в судове засідання в цивільній справі №2-4076/09 р. за позовом ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», в особі Чернігівської обласної дирекції, до Колерка А.М. про стягнення заборгованості за кредитним договором як відповідача Колерка Андрія Миколайовича, 11.01.1984 р.н. (зареєстрований за адресою: м. Чернігів, вул. Г. Полуботка, 78, кв. 37). Судове засідання відбудеться 31 липня 2009 р. о 8 год. в приміщенні Деснянського районного суду за адресою: 14000, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 141, суддя Кулініч Ю.П., каб. 104. Одночасно повідомляємо, що з опублікуванням оголошення про виклик, відповідач вважається повідомленими про час та місце розгляду справи. Тому у разі неявки та неповідомлення суду про причини неявки, справу буде розглянуто за відсутності відповідача за наявними у справі доказами. Чернігівський районний суд у порядку ч. 9 ст. 74 ЦПК України викликає в судове засідання на 9 год. 20 липня 2009 р. від-

повідачів Іванько Тетяну Петрівну, яка зареєстрована за адресою: с. Количівка, вул. Шевченка, 78, Прищепу Олександра Миколайовича, який зареєстрований за адресою: м. Чернігів, вул. Низова, 4, у справі за позовом прокурора Чернігівського району в інтересах ВАТ «Державний ощадбанк України» до Навозенка Павла Петровича, Іванько Тетяни Петрівни, Прищепи Олександра Миколайовича про стягнення заборгованості за кредитним договором. Судове засідання відбудеться у приміщенні суду за адресою: м. Чернігів, вул. Воровського, 4. Одночасно повідомляємо, що з опублікуванням оголошення про виклик, відповідачі вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи. Тому у разі неявки та неповідомлення суду про причини неявки відповідачів, повідомлених належним чином, або причину неявки буде визнано судом неповажною, справу буде розглянуто за відсутності відповідача за наявними у справі доказами. Чернігівський районний суд у порядку ч.9 ст. 74 ЦПК України викликає в судове засідання на 10 год. 30 хв. 17 липня 2009 р. відповідачів Поплигіна Дмитра Вікторовича, який зареєстрований за адресою: с. Пакуль, вул. Садова, 13, Тарана Олександра Петровича, який зареєстрований за адресою: м. Славутич, Московський квартал, 16, Барташа Петра Анатолійовича, який зареєстрований за адресою: м. Чернігів, вул. 1-ї Гвард. Армії, 37/72 у справі за позовом прокурора Чернігівського району в інтересах ВАТ «Державний ощадний банк України» до Поплигіна Дмитра Вікторовича, Тарана Олександра Петровича, Барташа Петра Анатолійовича про стягнення заборгованості за кредитним договором. Судове засідання відбудеться в приміщенні суду за адресою: м. Чернігів, вул. Воровського, 4. Одночасно повідомляємо, що з опублікуванням оголошення про виклик, відповідачі вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи, тому у випадку відсутності відомостей про причини неявки відповідачів, повідомлених належним чином, або причину неявки буде визнано судом неповажною, справу буде розглянуто за відсутності відповідача за наявними у справі доказами. У відповідності до ч.9 ст. 74 ЦПК України Городнянський районний суд викликає Кравця Петра Петровича, останнє відоме місце проживання: 1-й пров. Горького, 4/1, м. Городня Чернігівської області, як відповідача у цивільній справі за позовом ВАТ «Чернігівгаз» до Кравця Петра Петровича про стягнення заборгованості за спожитий газ. Судове засідання відбудеться у приміщенні Городнянського районного суду 17.07.2009 р. о 10 год. Адреса суду: м. Городня, вул. Радянська, 67. Суддя О.О.Соколов.

Обласна рада ветеранів, ветерани 1-ї гвардійської армії глибоко сумують з приводу передчасної смерті ветерана Збройних Сил України, активіста ветеранського руху і учасника героїко-патріотичного виховання молоді, призовників, воїнів Збройних Сил, нагородженого багатьма орденами і медалями генерал-майора запасу Валерія Вікторовича РЕДЬКА та висловлюють співчуття рідним і близьким покійного.

8

Остання сторінка

№ 76 (27907) 14 липня 2009 року

• НОВИНИ • НОВИНИ • НОВИНИ • НОВИНИ • НОВИНИ • НОВИНИ • НОВИНИ •

Комісія моралі: реклама пива штовхає молодь до алкоголізму...

Н

регулярно: «Експерти мають справу тільки з продукцією: рекламою, відеоматеріалами, телепередачами. Якщо ця продукція порушує закон про суспільну мораль, комісія може апелювати до відповідних регуляторних органів – МВС, прокуратури, Нацради з питань телебачення і радіомовлення, Держкомтелерадіо, Міністерства юстиції, Держкомпотребстандарту, органів місцевого самоврядування». Водночас виконавчий директор Асоціації зовнішньої реклами Роман Паламарчук заявив, що експерти нацкомісії не обізнані у ситуації на ринку і чинному законодавстві, так як «реклама пива не є забороненою», оскільки пиво «не входить до переліку алкогольних і слабоалкогольних напоїв». «Нацкомісія реалізує замовлення політичних агентів впливу, які не перший рік опрацьовують можливість заборони зовнішньої реклами пива», – заявив пан Паламарчук. Тим часом, в Україні щорічно збільшується кількість підлітків, які вживають алкоголь, а також росте рівень доступності наркотиків серед молоді, яка навчається. Згідно з результатами дослідження, 91% дівчат і хлопців віком 15-16 років мають досвід споживання алкоголю. Крім того, Україна є лідером серед низки європейських країн у споживанні спиртних напоїв. За даними громадської організації «Твереза Україна», щорічно в Україні від алкоголізму вмирає понад 40 тисяч осіб, налічується понад 900 тисяч алкоголіків.

Ї

ї організаторами виступлять Міжнародна Асоціація навчання водінню (IVV) (Великобританія), Всеукраїнська громадська організація «Асоціація безпеки дорожнього руху» за підтримки Міжнародного Фонду «Єдиний світ». Головна мета конференції – вироблення конкретних кроків для зниження кількості жертв на дорогах, інформування суспільства щодо проблем у цій сфері, підвищення рівня культури учасників дорожнього руху.

Фотожарт

Зупинилася й, мабуть, думає: «Ну давайте, під’їжджайте. Зараз як «стартону», усі позаду будуть». Фото Наталії ГАРБУЗ

®

Фото Олександра БОЖКА

аціональна експертна комісія з питань захисту суспільної моралі заявила, що зовнішня реклама нав’язує вживання пива, а в деяких передачах на телеканалах дуже детально показується процес скоєння злочинів, пише видання «КоммерсантЪ-Украина». У звіті, опублікованому на офіційному сайті експертної комісії, зазначається, що у поточному році з вулиць практично зникла реклама тютюну й алкоголю, проте на кіосках, зупинках громадського транспорту та у вітринах продовольчих магазинів залишилася реклама слабоалкогольних напоїв, зокрема пива. «Для реклами пива використовується зображення молодих, зовні привабливих людей, які під час відпочинку розпивають пиво. Таким чином, споживачам, особливо це стосується дітей і молоді, нав’язується не тільки певна продукція, а й пропагується певна форма відпочинку, обов’язковим елементом якого є споживання алкогольних напоїв», – сказано у документі. Під час моніторингу білбордів, ситілайтів і вітрин регіональні представники комісії виявили ознаки порушення ст. 2 закону «Про захист суспільної моралі» в частині пропаганди тютюнокуріння, шкідливих звичок і ст. 22 закону «Про рекламу» щодо заборони зовнішньої реклами алкоголю і тютюнових виробів. Як повідомив голова комісії Василь Костіцький, моніторинг ЗМІ і зовнішньої реклами також є однією з функцій комісії і проводиться

В Україні у 2011 році відбудеться міжнародна конференція з питань безпеки дорожнього руху «Safex»

•

К А Л Е Н Д А Р

5:02 Захід 21:05 Тривалість 16:03 Схід

•

Повний Місяць

П О Г О Д А

07.07

За релігійним календарем сьогодні – безсрібників Косми і Даміана, що у Римі постраждали. Мученика Потита. Преподобного Петра. Праведниці Ангеліни Сербської. Преподобного Никодима Святогорця. Завтра – покладення чесної ризи Пресвятої Богородиці у Влахерні. Святителя Фотія, митрополита Київського. Пожайської, Феодотіївської, Турковицької і Охтирської ікон Божої матері. Іменинниками будуть: сьогодні – Кузьма, Дем’ян, Петро, Ангеліна, Никодим; завтра – Фотій, Ювеналій.

ВДЕНЬ

•

ВНОЧІ

К А Л Е Н Д А Р

14.07

15.07

•

П О Г О Д А

Опади

23 ... 28

Вітер (напрямок, швидкість, м/с)

Пн–Зах 5–10

15 ... 20

28 ... 33

Пн–Сх, Сх 5–10

Радіаційний фон, мкР/год Ніжин Остер

11 13

Рівень води у Десні, см Температура води у Десні, °C

15 ... 20

Покошичі Прилуки – 23,9

28 ... 33

Пн–Сх, Сх 5–10 Чернігів

12 13

Семенівка Щорс

Несприятливі дні у липні

•

Цими днями народилися

16.07

Хмарність

Температура, °C

Співзасновники: Чернігівська обласна рада, облдержадміністрація, первинна організація журналістів редакції • Головний редактор Лариса МІЛОВА • Перший заступник головного редактора Леся КОШЕЛЬ Тел. 678-200 • Заступник головного редактора Борис МЕЛАШЕНКО Тел. 4-44-42 • Відповідальний секретар Віталій АДРУГ Тел. 4-21-92 • Телефони відділів редакції: суспільно-політичних питань 4-44-42, 4-22-71; економіки 4-41-36; соціальних питань 4-44-12; гуманітарної сфери 4-44-12; реклами 4-40-07.

• Факс 4-21-92, 4-40-07.

• Комп’ютерний набір Людмила ШЕВЧЕНКО • Комп’ютерна верстка та дизайн Олександр БОЖОК, Ганна ЗЕВКО, Світлана КУЗЬМЕНКО • Коректори Альона ШЕВЧЕНКО, Олександр ФАЛЬЧЕВСЬКИЙ • Відповідальний за випуск Володимир САПОН • Веб-сайт: www.dponline.cn.ua • Електронна пошта: despravda@ukr.net • Реєстраційне свідоцтво ЧГ № 230 від 10.11.2000 р. Видавець – ТОВ «Редакція газети «Деснянська правда» • Віддруковано в редакційновидавничому комплексі «Деснянська правда», 14000, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 62.

• Газета виходить тричі на тиждень (вівторок, четвер, субота).

• Тираж тижня – 36869 • Розповсюджується по передплаті • Передплатні індекси: для індивідуальних передплатників – 61651, для підприємств, організацій – 94530, четверговий випуск – 94531.

• Редакція не завжди поділяє погляди авторів публікацій.

• Відповідальність за достовірність інформації та реклами несуть автори та рекламодавці. Знаком позначені матеріали рекламного змісту.

• Листування з читачами – тільки на сторінках газети.

12 12 10 22, 25, 29

За даними облгідрометцентру

Російський мандрівник Микола Міклухо-Маклай (1846), українська письменниця Олена Пчілка (1849), 14.07 голова Організації Українських Націоналістів Роман Шухевич (1907), азербайджанський співак Муслім Магомаєв (1942). Нідерландський художник Рембрант (1606), англійська письменниця Айрис Мердок (1919), 15.07 російський балетний танцюрист Махмуд Есамбаєв (1924), французька актриса Ірен Жакоб (1966).