СУБОТА, 6 червня 2009 р. № 62
Чернігівська обласна газета Заснована у січні 1838 року
(27893) http://www.dponline.cn.ua
e-mail: despravda@ukr.net
Головна газет газета Чернігівщини
Вітаємо! Шановні ветерани «Деснянки»!
Фото Миколи ТИЩЕНКА
Наталія Гарбуз, Віра Губар, Зоя Шматок.
Нотатки з приводу
Професійне свято численної когорти журналістів – це в першу чергу ваше свято. Майстрами пера не народжуються. І не стають ними без доброзичливого вчителя і мудрого наставника. У житті кожного з нас вони були і залишаються такими. Уклін вам! Важко сьогодні уявити «Деснянську правду» без імен патріархів газетної справи – таких, як Іван Музиченко, Андрій Фомічов, Володимир Бібчук, Володимир Савченко, Тетяна Баскіна, Лариса Махіна, Григорій Янушкевич, Лідія Кузьменко, Валентина Будко, інших їх колег за поважністю віку та з молодшого ешелону ветеранів. Спадкоємність поколінь має бути в усьому. Вона передусім – у добрих справах. Журналістика – не виняток. Публіцистичне слово особливо чутливе до спадкоємності традицій. Колектив «Деснянки» продовжуватиме ці традиції. Бо, забуваючи про минуле, ми позбавляємо себе повнокровного майбутнього, у якого міцні і надійні підвалини. Сердечно вітаємо із професійним святом! Доброго здоров’я вам передовсім! І надалі залишайтеся красиві душею, словом і помислами. Усіляких вам гараздів, наставники!
З іменем твоїм, твоя величність Слово Професійні свята – свята професій. Хороших, різних і потрібних. Бо інших просто не буває в координатах правового поля і загальноприйнятої моралі. То чом би й не мати власні іменини хоча б раз на рік? Для когось, можливо, це просто мода, для когось – добра традиція. В обох випадках сприймається позитивно, якщо і мода, і традиції заслуговують на те.
Н
емає й безвідповідальних професій. Є безвідповідальні виконавці, дефіцит професіоналізму, як такого. Кожна професія має свою родзинку. Журналістська – не виняток. Її суспільна виокремленість, значення і особливість полягають у тому, що вона не існує поза цариною його величності Слова. Слова – друкованого, мовленого в радіоефірі чи з телеекрана. Інша особливість журналістики – вона є складовою поняття інформаційного простору. Причому – головною складовою. Як із погляду інформаційного забезпечення, так і утвердження морально-етичних параметрів і критеріїв. Звідси й висока відповідальність за слово. Заповідь «не нашкодь» однаково стосується як лікаря, так і журналіста. І ще невідомо, кого більше, бо шкода від непрофесійного лікар-
ського втручання, принаймні, не тиражується. На превеликий жаль, професіоналізм нинішніх журналістів, котрі часто не мають базової освіти, примушує бажати кращого. Виходячи на інформаційний ринок, у боротьбі за виживання нерідко зневажають, до цинізму, кращі заповіді людського роду, в тому числі й Божі. Дехто з юних випускників шкіл марить журналістикою, як можливістю висловити власну точку зору на події і факти суспільного буття, в такий спосіб самоутверджуючи себе, чого б це не коштувало іншим. Гірко, звичайно, але таких прикладів сьогодні, хоч греблю гати. Право на власну думку, на особисту позицію потрібно ще заслужити. Власним інтелектуальним і духовним багажем. Не забуваймо: журналіст починається не звідтоді, коли може
грамотно писати. Це зобов’язані і випускники школи. І не звідтоді, коли, вивчивши ази журналістської справи на профільних факультетах, з новеньким дипломом влаштувався у якийсь засіб масової інформації. А тоді, коли, поринаючи в гострі суспільні проблеми, людські біль і радість, заглиблюючись у їх першопричини, відчуває, що вони і йому болять не менше, і його совість неспокійна, а тому він просто не може не взятися за перо чи мікрофон. Тоді, вважаймо, журналіст відбувся. Зі своїм, не схожим на інші, совісним словом. Інформаційний продукт – як і будь-який інший. Тобто має свою ціну, коштує дорого, і надалі дорожчатиме. В усякому разі, протилежних тенденцій сьогодні не простежується. Якщо хтось цього не усвідомлює, то: першим не варто ви-
ходити у плавання в інформаційний простір, а другим – не братися за штурвали управління засобами масової інформації. Нинішня фінансово-економічна криза зайвий раз акцентує увагу саме на цих обставинах. Люби, Боже, правду, але в передзвонах цьогорічного журналістського фестивалю звучать не тільки мажорні ноти. Важко доводиться сьогодні комунальним (і не тільки їм) ЗМІ, надто друкованим. Принизливі борги із зарплати, з інших платежів – тут уже не до мажору, хоча терпеливість і оптимізм наших співвітчизників, схоже, справді не має межі. Даруйте, але межа виживання – не кращий стимул для творчості, виробництва якісного інформпрордукту. Простягнута рука редактора – то й портрет засновника чи співзасновників. Знову, як і вчора, говорять про роздержавлення і незалежність ЗМІ, свободу слова взагалі. Цілковитої незалежності засобів масової інформації не може бути в принципі. Відразу постає питання: незалежність від кого чи від чого? Якийсь СПД заснує газету і вона відображатиме його суспільну, фахову чи
Деснянці
іншу позицію. Інакше який сенс братися за справу? Ще одне. Будь-яка незалежність обумовлюється передусім незалежністю економічною. Далі – якістю правового поля, в якому працюють ЗМІ. Третя – позицією засновників чи співзасновників. І останнє, проте не менш важливе, – професійною й морально-етичною базою самих журналістів, головних творців інформаційного продукту. «Деснянська правда» у зв’язку з цим щиро вітає колег з інших ЗМІ зі святом і зичить, аби у них сьогодні й завтра все складалося найкращим чином, не бракувало ні коштів, ні творчих здобутків. Окреме слово до наших передплатників, читачів і просто шанувальників. Колектив «Деснянки» докладатиме зусиль, щоб періодичне видання відповідало вашим очікуванням – якнайповніше задовольняло інформаційні запити, було газетою цікавою, корисною і красивою. А нам побажайте, щоб ще й щасливою. З нашим і вашим Днем журналіста! Петро ГРОМОВИЙ