МОВОЮ Ц ИФР
№ 24 (28003) 2 берзня 2010, вівторок ЧЕРНІГІВСЬКА ОБЛАСНА ГАЗЕТА
З УСТ РІ Ч І
НІМЦІ НАВЧАЛИ
ЗАСНОВАНА У СІЧНІ 1838 РОКУ
http://www.dponline.cn.ua e-mail: despravda@ukr.net
С И Т УА Ц І Я
місцевому самоврядуванню
З
німецьким баченням основ місцевого самоврядування познайомились учасники зустрічі на тему «Конституційні та правові основи місцевого самоврядування Німеччини», що відбулася в приміщенні Деснянської районної у м. Чернігові ради, за участю посадових осіб Чернігівської міської та районних у місті рад. Провів її Юрген Вальхсгьофер – бургомістр зі стажем 16 років, професор. Він познайомив слухачів з ідеєю місцевого самоврядування, її історичним підгрунтям. Фахівець зазначив: у Німеччині влада працює на засадах субсидіарності, тобто більшість проблем вирішується на найближчому до громадянина рівні. Як правило, йдеться про комунальні послуги. Скажімо, хто і як прибирає сніг – вирішує територіальна громада в особі відповідної ради. Вона може або закріпити цей обов’язок за громадянами, або робити це за допомогою комунального підприємства (в такому разі треба платити), а головне – дотримуватися встановленого законом порядку. Місцеве самоврядування неможливе без коштів (у ширшому сенсі – ресурсів) – зазначив Юрген Вальхсгьофер. На його батьківщині в питаннях функціонування органів влади діє принцип: «Там, де починаються гроші, закінчується дружба». Це актуально, адже в Німеччині є дві державні влади – земельна та федеральна – і кожна прагне ставити свої завдання. Але якщо держава щось доручає органу місцевого самоврядування, то вона зобов’язана його профінансувати – так свого часу вирішив конституційний суд після численних позовів від територіальних громад. Саме тому, центральна влада дуже обережно підходить до формування доручень. У свою чергу органи місцевого самоврядування в Німеччині працюють відкрито, всі їхні дії та витрати підзвітні й підконтрольні громадянам, що гарантує ефективність місцевого самоврядування. Наталія КАВЄРІНА
Крашанки стануть «золотими»
C Чиновники з острахом П ЧЕКАЮТЬ
ПОВЕНІ
осадовці у суботу зібралися в обласній державній адміністрації, щоб поговорити про весняну повінь, яка цього року обіцяє бути загрозливою для людей. Відповідно до розрахунків обласного центру з гідрометеорології від неї на Чернігівщині постраждають 83 населені пункти.
стор.2
ЗВЕРН Е Н Н Я
СИМАРГЛУ – НІ!
Ч
ернігівська єпархія УПЦ МП занепокоєна можливим зведенням у Чернігові пам’ятника язичницькому ідолу. З цього приводу архієпископ Чернігівський та Новгород-Сіверський Амвросій звернувся до депутатів Чернігівської міської ради. У зверненні зокрема говориться, що: «Чернігівська єпархія Української Православної Церкви (МП) занепокоєна рішенням об’єднання «Громадська думка» про возведення в місті Чернігові, в древній Православній Святині, на території Борисоглібського монастиря на Валу, пам’ятника язичницькому ідолу Симарглу. Симаргл – язичницький символ жертвоприношення, а жертвоприношення – це поклоніння ідолам. Згадуючи настанови Святих Отців, ми бачимо, що поклоніння ідолам – гріх, і, як казав Апостол Павло, «зовнішнє служіння ідолам це по суті служіння демонам» (1 Кор. 10,20).
Чернігів – це православне місто, а тому не потребує захисту язичницьких ідолів. Сьогодні, говорячи про Симаргла як про «покровителя та захисника нашого міста», ми зрікаємося таких всесвітньо шанованих святих, наших покровителів як Антоній Печерський, князь Михаїл та боярин його Федір, святитель Феодосій, преподобний Лаврентій, новопрославлений Святитель Філарет та багато інших. І тому православні християни не можуть приймати ані язичництво, ані поклоніння ідолам, адже це суперечить Святій Православній Вірі. В Чернігівське Єпархіальне управління постійно надходять скарги та прохання вплинути на ситуацію.
Дізнавшись про наміри об’єднання «Громадська думка», ми неодноразово зверталися до керівництва з проханням не оскверняти православне місто язичницькими ідолами. На жаль, думка не була врахована. І наразі це питання обговорюється на сесії Чернігівської міської ради. Враховуючи вищевикладене, Чернігівська єпархія звертається до вас, шановні депутати, з проханням не підтримувати цей проект рішення, аби не вносити смуту в суспільство та не створювати ще одне протистояння». За іншими даними, Симаргл у слов’янській міфології – це звір, собакаптах, що охороняє царство мертвих. Зауважимо, що в середньому по Україні смертність перевищує народжуваність у співвідношенні 1,6:1. В Чернігівській області, за даними Мін’юсту, цей індекс – 2,6:1. Мабуть, тому Симаргл нам імпонує? Марина БОСЬКО
поживчий кошик українців дорожчає мало не щодня. Наслідки кризи на продовольчому і енергетичному ринках та в політиці позначилися на вітчизняній економіці. Суспільство очікує погіршення економічної ситуації, адже лише протягом лютого типовий продуктовий кошик для родини з трьох осіб щотижня дорожчав на десять гривень. Дивно, але навіть у період Великого посту ціни на м’ясо сягають 45–50 гривень за кілограм, хоча нині попит на м’ясні продукти є найменшим за весь рік. Тут динаміка подорожчання стабільна. За лютий напівфабрикати зі свинини
в середньому подорожчали на 30%, яловичина – на 10%, а курятина – на 20%. Вже на Великдень, коли народ забажає розговітися, очікується ще більший стрибок цін на м’ясо, в середньому – гривень на п’ять за кіло. Але що там м’ясо – в копієчку, навіть у гривню, влетять українцям і великодні крашанки. Торговці на ринках прогнозують, що в останній тиждень березня ціна десятка яєць подолає позначку в 15 гривень! Але це не єдині цінові сюрпризи весни. За прогнозами експертів, ціни на капусту можуть зрости ще на 15–20%, цибулю та моркву – на 10–15%, а на картоплю – до 5%. Ганна ЗАЛЕСЬКА
З Д О Р О В’Я
ГМО
шукатимуть
у 17 продуктах
М
і н іс т ер с т в о охорони здоров’я розробило перелік харчових продуктів, які контролюватимуть на вміст генетично модифікованих організмів. Після узгодження з відповідними центральними органами виконавчої влади список затвердять на рівні Уряду. До зазначеного переліку ввійшла продовольча сировина та продукти, які з неї можуть вироблятися. Такими є: соя, кукурудза, картопля, томати, кабачки, диня, папайя, цикорій, цукровий буряк, ріпак, льон, бавовна, пшениця, соняшник, рис, добавки з ГМО та дієтич-
ні продукти з ГМО. Разом з цим, Мінекономіки має намір створити у системі Держспоживстандарту 17 лабораторій з визначення якісного та кількісного вмісту ГМО в продукції. Зміни запропоновані для приведення українського законодавства у відповідність європейському. Вартість одного випробування харчового продукту на вміст ГМО становить від 600 до 800 гривень. В Україні діє 28 лабораторій, здатних визначати вміст ГМО. 9 – у системі Держспоживстандарту та 17 – у системі МОЗ. За матеріалами УНІАН
cmyk
2
№ 24 (28003) 2 березня 2010, вівторок
Н А С Е СІЇ О Б Л А С Н ОЇ РА Д И
З цього б ЗАВЖДИ ПОЧИНАТИ! Минулої п’ятниці відбулася двадцять восьма сесія обласної ради п’ятого скликання, яка розглянула низку важливих для життя області питань. Та перед тим, як перейти до розгляду порядку денного сесії, депутати вшанували свого колегу, заступника голови постійної комісії обласної ради з питань освіти, науки, культури та інформаційної сфери, головного редактора «Гарту», талановитого поета і журналіста Дмитра Іванова з нагоди присудження йому Національної премії України імені Тараса Шевченка за поетичний збірник «Село в терновому вінку» – найвищої відзнаки держави за твори літератури і мистецтва. Нікого з присутніх у залі не залишив байдужим проникливий і колоритний виступ лауреата престижної премії. Словом, знай наших!
Щ
е одна приємна новина: власний кореспондент газети «Голос України» по нашій області Сергій Павленко днями став кавалером відзнаки Президента України – Хреста Івана Мазепи за вагомий особистий внесок у відродження історичної спадщини українського народу, багаторічну плідну професійну діяльність. А голові обласної ради Наталії Романовій цього дня було вручено Почесний диплом переможця загальнонаціонального проекту «Україна від краю до краю. Місцеве самоврядування» за вагомий внесок у розвиток місцевого самоврядування та зміцнення української державності. Потім депутати перейшли безпосередньо до розгляду питань порядку денного. Першим обговорили хід виконання рішення обласної ради від 10 липня 2007 року «Про стан пожежної та техногенної безпеки території військової частини А-1479 Міністерства оборони України, розташованої на території Ічнянського району Чернігівської області». Як виявилося, нинішня ситуація тут залишається вельми складною. Подані на суд депутатів матеріали та інформація начальника управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслід-
ків аварії на ЧАЕС В’ячеслава Риги дають підстави зробити такий висновок. Темпи вивезення та утилізації боєприпасів на території цієї військової частини не витримують критики. Тут зберігається майже 160 тисяч тонн різноманітних боєприпасів, у більшості з яких уже закінчився строк придатності. А торік вивезли трохи більше 10 тисяч тонн. Неважко підрахувати, скільки ще потрібно буде часу, аби здійснити намічене. Потрібні також кошти на облаштування військового містечка, впорядкування доріг, газифікацію. Та головна причина всіх цих негараздів – дефіцит фінансування. Зважаючи на загрози, які несе небезпечний об’єкт для довколишнього населення, депутати доручили обласній раді разом з облдержадміністрацією підготувати відповідне звернення до Кабінету Міністрів та Президента України щодо вжиття відповідних заходів на загальнодержавному рівні. Депутати затвердили рекомендації щодо погодження прийняття в експлуатацію приватних будівель у межах сіл, селищ та міст нашої області, затвердили перелік об’єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ та міст, що підлягають приватизації у нинішньому році, передали
у державну власність Меморіальний комплекс «Пам’яті Героїв Крут», надали пільги з орендної плати державній організації «Регіональний фонд підтримки підприємництва» в Чернігівській області, обласному відділенню Української спілки ветеранів Афганістану, обласному об’єднанню Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т.Шевченка, контрольноревізійному управлінню в області, звільнили з посади за власним бажанням директора державної обласної універсальної наукової бібліотеки ім. В.Г.Короленка Петра Грищенка та призначили директором цього закладу Інну Аліфіренко. На сесії також затверджено програму «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» у Чернігівській області на 2010 рік. Мета цієї програми – підвищення рівня життя в територіальних громадах шляхом комплексного відновлення, ефективного використання та системного управління базовими об’єктами місцевої інфраструктури, сприяння реалізації проектів громадських ініціатив, проведення спільних моніторингів процесу їх реалізації з боку самоврядних організацій громади, місцевих органів влади, поширення досвіду та методів самоорганізації, моделей місцевого самоврядування гро-
мад на територіальні громади інших районів, сприяння відповідним законодавчим та адміністративним змінам тощо. Загальний обсяг фінансових ресурсів, потрібних для реалізації програми, становить близько 6847,4 тисячі гривень, з яких близько половини – кошти відповідної програми розвитку ООН та Європейського Союзу. Багато запитань викликала у депутатів інформація про стан готовності області до цьогорічної весняної повені. Поки що
запитань більше, ніж обгрунтованих на них відповідей. В усякому разі, незалежно від прогнозів, варто передбачати гірше, щоб не опинитися в ситуації тих, котрі говорили-балакали, а потім сіли та й заплакали. Депутати також затвердили положення про використання коштів, які надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, розглянули інші питання. Олекса ДОРОШ Фото Віктора КОШМАЛА
С И Т УА Ц І Я
Чиновники з острахом ЧЕКАЮТЬ ПОВЕНІ
З
` Поч. на 1-й стор.
а словами начальника центру Анатолія Тхорика, інтенсивності весняних процесів слід чекати не раніше 8-10 березня. Проте руйнування льоду на річках вже почалося. Пік повені припаде на кінець квітня. Вода підніметься на 40-60 см. вище за середній показник минулих років. Від повені потерпатимуть 11 районів області та місто Чернігів. Найбільше населених пунктів, які будуть підтоплені річковими водами, в Новгород-Сіверському районі (17). Очікується, що 42 села будуть відрізані водою від транспортних комунікацій. Чи готові попередити природні катаклізми наші рятуваль-
ники? Доповідь начальника управління з питань надзвичайних ситуацій облдержадміністрації В’ячеслава Риги здалася керівнику області непереконливою. Замість того, щоб навести конкретні дані про кількість дітей, хворих, вагітних жінок, а також про можливий стан харчового, медичного та правоохоронного забезпечення на відрізаних водою територіях, посадовець почав розповідати, як інтенсивно його підрозділ направляє запити в райони та складає різноманітні плани. Для підготовки всіх потрібних відомостей В’ячеславу Ризі дано тиждень. Перепало на горіхи першому заступнику начальника головно-
го управління МНС в області Сергію Дударєву. Рятувальник розповів, як відомство готується до подолання наслідків стихії. Перш за все, запаслися вибухівкою, що знадобиться для підриву льоду, який створюватиме затори переважно під мостами. Організували пожежні команди, котрі діятимуть на відрізаних повінню ділянках області. Для іншої діяльності Сергій Дударев запропонував створити рятувальний оперативний загін швидкого реагування, куди, на його думку, окрім службовців МНС, мають увійти солдати строкової служби, міліція, прикордонники та представники облавтодору. Пропозицію щодо
створення оперативного загону голова ОДА назвав нереальною. Присутнім було доручено скоординувати дії, які мають допомогти пережити повінь. Зокрема, на відрізані водою території завезти достатньо харчів і планувати роздати наперед пенсії. Правоохоронці запевнили, що на цих ділянках обов’язково будуть чергувати міліціонери для запобігання мародерства. Начальник обласного управління освіти Анатолій Заліський зупинився на заходах, що вживаються щодо переселення школярів до родичів або в інтернати поближче до навчальних закладів. Начальник обласного управління охо-
рони здоров’я Володимир Ященко доповів, що готується до переселення всіх жінок на останніх місяцях вагітності до пологових будинків. Загрозливою ситуація з повінню буде в обласному центрі. За словами заступника міського голови Миколи Літвінова, очікується, що в результаті швидкого танення снігу будуть підтопленими близько 500 будинків у мікрорайонах Бобровиці та Лісковиці. Понад 2 тисячі осіб потребуватимуть тимчасового відселення. Для уникнення руйнівних процесів від талої води з міста Чернігова треба вивезти хоча б півтисячі тонн снігу. Через велику заборгованість комунальних служб перед підприємствами (3
млн. гривень) зробити це неможливо, заявив Микола Літвінов. Також негайно потребує нарощення дамба на Лісковиці. За розрахунками, на це знадобиться 4 мільйони гривень. Інакше може бути затоплено близько двох з половиною кілометрів каналізаційного трубопроводу. Надія тільки на те, що він витримає, наголосив заступник міського голови. Але найстрашнішим може стати затоплення насосних станцій по забору води. За словами Миколи Літвінова, якщо це станеться, Чернігів залишиться без питної води. Така доля колись спіткала Харків. Воду для людей тоді завозили машинами. Ігор ЛЕВЕНОК
№ 24 (28003) 2 березня 2010, вівторок
1- 3 Б Е Р Е З Н Я – Д Н І К О Р Ю К І В С Ь К О Ї Т Р А Г Е Д І Ї
Пам’ять – НЕ СПАЛИТИ Напередодні жахливих роковин розправи фашистів над мирним населенням нашого міста знову записую спогади очевидців. Хоч з тих пір минуло 67 років, людям вкарбувалося в пам’яті майже все до дрібниць... Ніна Омелянівна МОТЧАНА: – З цього все й почалося. У лютому 1943-го корюківська в’язниця була переповнена партизанськими сім’ями, членами сімей комуністів, комсомольцями, яких розстріляли 26 лютого в колгоспному сараї. Їхні місця заповнили іншими арештованими. Їх мали вбити наступного ранку, та вночі партизани оточили в’язницю, знищили охоронців і звільнили людей. Дехто з ворогів утік у Сновськ. 28-го вони забрали вбитих і знову повернулися до Сновська. Було тихо, наче перед... бідою. Й вона не забарилася... Гестапівці та поліцаї оточили місто з усіх боків. А мешканці чомусь сподівалися врятуватись на його околицях. В окремих хатах було по 20-30 людей. Йшли вбивці цими вулицями: одні – по один бік, інші – по другий, заходячи в кожен дім. Хто був у дворі чи на вулиці, заганяли силою під дах. Розстрілювали. За вбивцями, обливаючи хати гасом, крокували підпалювачі. Якщо хто-небудь виповзав на світ Божий – знову кидали у полум’я. Я жила біля лікарні, в центрі. З двору бачила, як по вулиці Вокзальній кати гнали жінок, стариків і дітей. Виявляється, їх чатувала смерть у приміщенні ресторану. Гестапівець стояв на прилавку і стріляв без упину. Стріляли й по нас, коли ми тікали, та не влучили... Повернулися додому тільки переночувати. Ще й не світало, а ми пішли з міста в бік Гуринівки. За нами не відставала чиясь обпалена корова. У Гуринівці нам ніхто не відчинив, і лише в хуторі Лукавець – обігріли й нагодували. А з Гуринівки, виявилося, люди пішли в дальші села. Ми втратили дах над головою, одяг, харчі. На вулиці Карла Маркса після кривавих дій фашистів і поліцаїв на попели-
Пам’ятник убитим корюківчанам
щі зібрали обгарені останки чотирьох родичів і поховали їх.
Валентина Романівна КРАВЧЕНКО:
– Сім’я у нас була велика: мати, батько, брати Микола і Женя, сестри Віра, Рая, Зіна і я. Зіночці було всього сім місяців. Татка в армію не брали через інвалідність. Ми, Титенки, жили по вул. 8 Березня, біля вузькоколійки. Кати на нашій вулиці з’явилися 1 березня 1943-го, десь о 10 годині. На обох кінцях вулиці – варта з кулеметами. Виходу до лісу теж не було. Ми всі сиділи в хаті і не знали, що робити. Хтось передав, щоб готували документи: будуть перевіряти. Батька ми умовили, щоб він сховався на сіновалі. Через хвилин двадцять зайшов гестапівець чи поліцай з автоматом і почав стріляти. Куля потрапила мені в руку, я втратила свідомість. Коли прийшла до тями, боялася відкрити очі, думала, що вбивця стоїть у хаті. Руку пекло, текла кров. Але потім, переборовши страх, відкрила очі і побачила
страшну картину: мати, брати і сестри були вбиті і лежали в калюжах крові... Ховалася в погребі, потім у стіжку соломи, де були батько і сусід. А як вороги почали все палити, тато побіг у бік лісу, по ньому стріляли. Я думала, що він загинув. Ми теж тікали – дуже боліла рука. Зі мною були обгорілий дід і поранена жінка, які чудом уціліли. Увечері дісталися Новоселівки. Там мені надали допомогу й нагодували. Батька я знайшла в рідних у селі Червона Буда. Залікували мені руку народними методами.
Потім повернулися додому. Мій дядько Митрофан Гнатович Мірошниченко зачинив нас з родичами в погребі і повісив замок, залишивши сокиру: – Якщо я загину, рубайте двері. Дядько заховався в туалеті, взявши з собою кислоту: – Якщо доведеться загинути, то хоч одному вояці випечу очі. ...Запалили й нашу хату. Смикали замок на дверях погреба, щось герготали і пішли. У погребі були навіть немовлята, але ніхто й не писнув. Коли стемніло й фашисти з поліцаями поїхали з Корюківки, дядя нас відімкнув. Від побаченої пожежі не міг говорити. Ми залишили свій двір і почали добиратися до рідні в село Кирилівку... Братів моїх розстріляли в ресторані. Євген Римар, який виповз з-під трупів, поранений, без ока, розповів нам, як старшенький Толик просився: – Дядечко, не стріляйте нас! Не пожаліли.
Лідія СКРИПКА (МІРОШНИЧЕНКО): – Нам вдалося вибратися з палаючого міста й дістатися Наумівки. Там теж могли вбити поліцаї.
3
Багато хто тепер вважає, що мирних жителів Корюківки розстрілювали тільки 1-3 берез – теж. Цього дня ми з мамою поїхали в Корюківку дізнатися, чи цілий бурт картоплі нашої бабусі Мокрини. Запрягли вола й подалися. Побачили страшні згарища. Скрізь на нашому кутку, на Клину, вбиті люди – на тинах, огорожах, біля дворів. Бабуся та мамині сестри з хлопчиком Альошею, невістка Проня і її донька Інна згоріли в хаті. Загинули також батькова сестра Парасковія та Ольга, донька батькового брата. На Олексіївці спалили мамину сестру Меланію з сином Сашком, а маленька Аня сховалася. Ми поверталися в Наумівку вбиті горем. Їхали ще підводи. Наскочили фашисти. Ми вчасно побігли й попадали в полі. А всіх погнали до цегельні й заштовхали в піч... Цього ж дня на Камишанці облили гасом кількох старих жінок, що повернулися на згарище, і підпалили...
Інна Савеліївна ТИТЕНКО:
– Нам, очевидцям цієї страшної трагедії, можна було б спокійно померти, якби в центрі міста, де є пам’ятник жертвам фашизму, побудувати ще й невеличку церкву. Йшли б туди, свічки ставили за упокій душ страчених і спалених. Почуйте нас, поки ми ще живі! м. Корюківка
Зоя ШМАТОК
P.S. Автор дякує працівникам Корюківського історичного музею за допомогу.
Ганна Микитівна НЕКОВАЛЬ:
– Мене, маму і двох братиків Толю і Колю разом з іншими людьми гнали теперішнім провулком імені Кірова в бік центру на розстріл до ресторану. Біля ковбасні була можливість відскочити вбік, але брати маму не послухали. Толя потягнув за собою Колю. Ми з мамою сховалися в ковбасні, вона рвалася за синочками, але могла видати інших людей, які тут сховалися.
Мітинг пам’яті
В ТЕМУ
Чому з'явилася українська Хатинь?
П
ереді мною лежить книга-мемуари командира обласного партизанського з’єднання Олексія Федорова «Підпільний обком діє» – типовий зразок, який відповідає всім запитам радянської історичної доктрини щодо висвітлення партизанського руху. Оцінюючи результати наскоку 27 лютого 1943 р. на Корюківку, він пише, що було звільнено 180 заручників та знищено понад 300 гітлерівців та поліцаїв. А насправді? Жоден з очевидців, який ще пам’ятає ті події, не підтвердить ці дані. Більшість свідків тих подій стверджує, що звільнено було 28 заручників, вбито до десятка німців та поліцаїв. А наслідки? Наслідки – трагічні. Приблизно сім з половиною тисячі чоловік – жінок, дітей, людей похилого віку по-звірячому знищили фашисти. Корюківські жертви в 45 разів перевищували кількість загиблих в сумнозвіс-
ній білоруській Хатині. Але про них Федоров і жодним словом не обмовився. Де були «прославлені народні месники», коли протягом трьох днів очманілі від люті есесівці катували та спалювали живцем мирне населення міста, чому не захистили? Подібне сталося і з селом Погорільці в Семенівському району в 1941 році. Цей населений пункт теж спалили після партизанського наскоку. Можна, звичайно, припустити, що на перших порах фашистської окупації партизани не знали про жорстокість загарбників. За одного вбитого німця знищували сто чоловік мирного населення. Але цього не можна було не знати в 1943 році, коли вже був гіркий досвід Погорільців та інших населених пунктів, повністю знищених фашистами. Враховуючи всі обставини, складається таке враження, що партизани проводячи операцію, свідомо провокували гітлерів-
ців на помсту задля ще більшого обурення населення проти окупаційного режиму. Чомусь не згадує Федоров і про те, що коли німці палили Корюківку, партизани були зовсім поруч. Частини з’єднання знаходилися неподалік хутора Високий, за 10 км. від містечка. Фашисти приїздили на розправу зі Щорса лісовою дорогою, де можна було організувати засідку. Та партизани палець об палець не вдарили, щоб допомогти, навіть, вже конаючій у вогні Корюківці. В радянській історіографії, яка висвітлювала партизанський рух, стосунки між народними месниками та населенням малювалися як вкрай ідилічні. Та, мабуть, насправді не так все воно було добре. Підтверджень тому дуже багато. Окрім усіх свідчень очевидців подій того часу, які дуже переконливо стверджують, що мародерство, розбій, зґвалтування жінок та п’янки було звичайним явищем для «народних
месників», є ще і офіційні документи у вигляді наказів командира з’єднання про «Покарання за дисциплінарні порушення серед партизанів при заготівлі продуктів у місцевого населення». Тільки на підставі звернень громадян з травня і до кінця 1943 р. таких наказів було віддано одинадцять, і в кожному з них перераховуються цілі низки злочинів проти мирного місцевого населення. А скільки таких скривджених було, котрі боялися і не знали, де їм шукати справедливості та захисту від сваволі так званих партизанів, мабуть, сотні, тисячі...? Війна – це жорстокий час, де людське життя майже нічого не варте, якщо в тебе нема зброї, щоб захистити його. І у будь-якій війні більш за все страждає мирне населення – це незаперечна істина, яка не потребує особливих доказів. Ігор ЛЕВЕНОК
cmyk
4
№ 24 (28003) 2 березня 2010, вівторок
ТУРИЗМ
З ІС Т О РІЇ 1240 році під час монголотатарського нашестя сталося чудо - Божа Матір явилася у вогненному стовпі. Одного разу, вийшовши після молитви з печери, почаївські ченці і пастухи сусіднього села побачили Богородицю на вершині гори. Цариця Небесна була обійнята полум’ям, на голові її сяяла корона, а в правиці - скіпетр. Лише на мить доторкнувшись скелі, її стопа відбилася на камені, як у м’якому воску, з якого забило цілюще джерело. Ця подія послужила початком чудес і зцілень, що не припиняються й досі. На цьому місці ченці побудували невеликий храм в ім’я Пресвятої Богородиці.
ПОЧА М А Н Д Р И К РА Ї Н О Ю
У
Свято-Успенська Почаївська лавра – другий Єрусалим.
повторення єрусалимського чуда: як Господь Іісус Христос залишив свої сліди на горі Єлеонській під час Вознесіння на небо, так і Божа Матір – на горі Почаївській.
З
сивої давнини й по сьогодні Почаївський монастир є однією з найшанованіших святинь, яку щороку відвідує багато прочан. В Україні він поступається хіба що Києво-Печерській лаврі. За легендою, монастир заснували ченці Києво-Печерського монастиря. У 1597 році Ганна Гойська подарувала монастиреві чудотворну ікону Матері Божої, яку привіз на Волинь у 1559 р. болгарський митрополит Неофіт. У 1675 р., завдяки іконі, турки відступили від монастиря (цій події присвячена дума «Ой, зійшла зоря вечоровая»). Подальший розквіт монастиря пов’язаний з діяльністю ігумена Йова Заліза (1602-51 pp.). Почаївська Лавра – одна з найвеличних в Україні. До її святинь належать слід стопи Матері Божої з джерелом цілющої води, її чудотворна ікона, мощі преподобного Іова. Найвидатніші споруди – Свято-Успенський собор (1771-82 pp.), Троїцький собор (1906-12 pp.), келії (1771-80 pp.), Архієрейський дім (1825 p.), дзвіниця (1861-69 pp.) заввишки 65 м; надбрамний корпус (1835 p.). З 1730 р. працювала друкарня, яка видала 187 книжок. У передмісті Почаєва стоїть дерев’яна Покровська церква (1643 p.). Ансамбль, що вінчає високий кам’яний мис Кременецьких гір над мальовничою долиною річки Іква, виразно домінує в ландшафті. З великої відстані золоті бані ваблять око мандрівника... сторія чернечого життя на горі Почаївській історично пов’язана з татаромонгольською навалою. Після руйнування Києва та інших міст України до Волині помандрували ченці. Мине ще чимало століть, перш ніж тут буде створена велика чернеча громада зі своїм статутом. За легендою, з початком татаро-монгольської навали, коли впав стольний Київ, віруюча стародавня Русь створила свої молитви Матері Божій, просячи Її небесного заступництва. І з милості Божої ці молитви були почуті… 1675 року під час Збаразької битви монастир витримав облогу турецького війська. Відомо, що шведський король Карл XII наклав велику контрибуцію на волинські землі, розписавши її й на
І
Успенський собор
Почаївський монастир із загрозою на випадок неплатежу знищити його вогнем і мечем. Ігумен Іван Саєвич став під захист гетьмана Мазепи й вивіз у Батурин майже усі цінності. 1914 року в Почаївській лаврі побував цар Микола II. Він назвав цю місцевість «українською Швейцарією». Радянський правитель Микита Хрущов через 46 років після батюшки-царя теж відвідав святиню. Глава тодішньої держави зайшов в Успенський собор у традиційному білому капелюсі, зі складеними за спиною руками. Після його відвідин Лавру
намагалися закрити. На Троїцький собор повісили великий комірний замок. Та люди, зламавши міліцейську «стіну», зірвали його. Після цього пішли репресії. Чернечі келії забивали дошками й опечатували, а ченців ловили й відвозили в автобусах у відкрите поле, де залишали зі словами: «Йдіть, куди хочете, але до монастиря не повертайтеся!». А ось що писав у доповіді партійним органам про Почаївську лавру після приїзду Хрущова директор місцевого музею атеїзму: «Почаївська обитель у бурхливі воєнні та повоєнні роки служила притулком для бурлак, пройдисвітів, шукачів легкої наживи, авантюристів і карних злочинців»... А історичні факти спростовують цей «звіт». Почаївський монастир займався просвітницькою діяльністю, що розпочалася ще при князі Костянтині Острозькому, який надрукував у XVI столітті в монастирській друкарні «Острозьку Біблію». Діяльність цю продовжують і сьогодні, але вже ченці Джорданвільського Преподобного Іова – монастиря США, куди 1921 року економ архімандрит Віталій вивіз стародавню Почаївську друкарню. Розвиток центру живопису в Почаєві теж пов’язаний з діяльністю монастирської друкарні, яка в другій половині XVIII століття була однією з найбільших в Україні. агато видатних людей у різні часи побувало в Почаєві. У XVIII столітті його відвідали Григорій Сковорода, Феофан Прокопович, Василь Григорович-Барський. А навесні 1846 року – Тарас Шевченко. Він намалював чотири акварелі краєвидів Почаєва та записав три пісні («Ой у саду, саду гуляла кокошка», «Гиля-гиля селезень», «Ой випила,
Б
вихилила»). Зібравши місцеві факти про гайдамацькі повстання XVIII століття, Шевченко написав повість «Варнак» та однойменну поему. Почаївську обитель можна порівняти з чутливим барометром, який протягом чотирьох століть показує ті зміни, що сталися в атмосфері суспільства Західної України. За монастирськими стінами світиться незгасна лампада просвітництва, книжкової мудрості, високого релігійного почуття. Почаївська ікона Богоматері стала рушійною силою земної історії Почаївської обителі – ось уже 400 років вона перебуває тут, залишаючись осередком її молитовного життя. Почаївська лавра успішно виконувала й виконує свою споконвічну місію – бути світочем Православ’я на кордоні із Заходом. Монастир пережив десять великих і малих війн, піднімався від зубожіння до великих пожертвувань, від гонінь і репресій до вищої духовної слави.
А
ШАНОВНІ ЧИТАЧІ!
Газета «Деснянська правда – вільна»
ОГОЛОШУЄ КОНКУРС НА ТЕМУ «МОЯ ПОДОРОЖ УКРАЇНОЮ». Всі
бажаючі взяти участь мають надіслати на адресу редакції свою розповідь, обов’язково з фотографіями. На переможця конкурсу чекає приз – туристична подорож Чернігівщиною. Ваші листи надсилайте на адресу: 14000, ре-
дакція газети «Деснянська правда – вільна» (3-й поверх), пр-т Перемоги, 62, м. Чернігів, або на адресу електронної пошти: despravda@ukr.net.
№ 24 (28003) 2 березня 2010, вівторок
АЇВ
Я К Д ОЇ Х АТ И
СА МІ К У ШТУВАЛ И
ВОЛОВІ ОЧІ ПРОДУКТИ: 6 яєць, 900 г фаршу, 6 цибулин, 6 шматочків батона без скоринки, 2 склянки молока, 6 ст. л. олії, 6 ст. л. сметани, зелень, олія для смаження, перець, сіль за смаком.
від чернігівки Тетяни ПРИХОДЬКО З Києва:
до Тернополя поїздом Київ – Трускавець № 49 з Центрального залізничного вокзалу.
З Тернополя:
до Почаєва – маршрутки і автобуси.
Д Е З У П И Н И Т И С Я:
На території лаври є готель і їдальня.
П О Ч А Т О К Б О Г О С Л У Ж І Н Ь: перша літургія – 6.00, друга – 9.00. інки мають бути одягнені в спідниці і хустки (бажано, щоб плечі, руки і ноги теж буЖ ли прикриті).
Цілюща сила озера Святої Анни
Як холодець варили
Ц
я чудернацька історія відбулася років 20 тому з моїми сусідами. Було це напередодні 8 Березня. Моя сусідка поставила на вогонь скороварку (тоді вони були в моді) з холодцем і зібралася на роботу, а на господарстві залишилася свекруха та син 5 років. Сусідка попросила свекруху не відкривати скороварки, а лишень виключити її через 3 години. Через пару годин до мене прибіг сусідський син зі словами: «Ходімо до нас! Бабусин мозок на стелі висить!». Я, покинувши свої справи, побігла до сусідів. На сусідській кухні побачила картину – долі біля плити сиділа бабуся і, обійнявши голову руками, шепотіла: «Ой, Боже ж мій, Боже». Скороварка стояла на плиті без кришки і на неї зі стелі крапали залишки холодцю. Як з’ясувалося потім, бабуся не повірила невістці. Вона не могла зрозуміти, як так воно буде варитися без її втручання – ні пінки зняти, ні помішати, ні погледіти як там воно, ні покуштувати чи щось добавити. От попробувала старенька зняти кришку зі скороварки, а те чудо техніки й бабахнуло. Так бабахнуло, що все вариво виплеснулося на стелю, перелякало бабцю. На гуркіт до кухні прибіг онук і зробив свої висновки з того, що побачив, та й розповів мені про бабусин мозок, що капає зі стелі. Святкова вечеря була без холодцю. Отакої!
ШАНОВНІ ЧИТАЧІ!
СПОСІБ ПРИГОТУВАННЯ: Відварити в круту яйця. У фарш покласти перемелену або дрібно нарізану цибулю, вимочений у молоці і відтиснутий батон, сметану й січену зелень. Усе добре вимішати й відбити. З фаршу сформувати овал, покласти на середину яйце й заліпити. М’ясний колобок кілька разів перекинути з руки в руку, щоб фарш трохи «схопився». На сковорідку або деко викласти злегка змащену сметаною кожну кульку й поставити на 30 – 40 хвилин в розігріту до 1800С духовку. Витягнувши, дати котлетам трохи «відпочити», щоб щоб не розвалювалися при розрізанні. Розрізати й одразу ж подати до столу. Гарнірувати овочами й оздобити зеленню та листям салату.
Ароматні ОВОЧІ
Редакція газети оголошує кулінарний конкурс
В
Мощі Преподобного Іова Почаївського в Печерній церкві
Срібна кришка раки
Тепер у вас з’явилася можливість виграти цікаві й корисні призи, використавши свої кулінарні здібності та ідеї. Якщо ви любите готувати, експериментуєте з різними продуктами і можете похвалитися результатами, то цей конкурс саме для вас. Для участі в ньому виберіть один з ваших найулюбленіших рецептів, опишіть його, зробіть фотографії та надішліть на адресу редакції: м. Чернігів, пр-т. Перемоги, 62, редакція газети «Деснянська правда – вільна» (3-й поверх) або на адресу електронної пошти despravda@ukr.net. Шанси на перемогу суттєво зростуть, якщо до рецепта ви надішлете цікаву кулінарну історію. Це може бути ваша розповідь, вірш, пісня про улюблені страву, ресторан або про ваші чаклування на кухні. Найкращі кулінарні рецепти буде надруковано на сторінках газети «Деснянська правда – вільна». Підбиття підсумків – щоквартально. На переможців чекатимуть призи. В конкурсі братимуть участь рецепти, записані в такій послідовності: 1. Назва страви. 2. Спосіб приготування (наявність фотографій). 3. Авторська кулінарна історія.
Смачного!
К У Л І Н А Р Н А П О РА Д А
«САМІ КУШТУВАЛИ»
кількох кілометрах від Почаєва б’є джерело Святої Анни. Температура в крихітному озерці цілорічно тримається на відмітці восьми градусів. У будь-яку погоду тут купаються люди, сподіваючись оздоровитися. Кажуть, що особливо допомагає вода з джерела Святої Анни тим, хто хоче мати дітей. Секрет цілющої води – у високому вмісті кремнію, який дарує силу та здоров’я. Шматочки кремнію туристи відвозять додому.
5
Ч
асто у свіжих овочів буває ледь відчутний аромат і смак, які бажано підсилити. При використанні швидких способів приготування (відварювання на пару або обсмажування у воке), підійдуть легкі прянощі, що підсилять смак овочів. При більш довгих методах приготування (запікання) застосовуйте більш ароматні спеції і часник. Щоб підсилити аромат смажених овочів, додайте (ближче до завершення приготування) кілька крапель кунжутної олії (не використовуйте більше 1 ч. л.), оскільки у неї дуже сильний смак і вона заб’є решту ароматів). Щоб підсилити смак солодких овочів, наприклад, моркви або пастернаку, змажте їх глазур’ю з гірчиці з медом перед запіканням. Змішайте 2 ст. л. зернистої гірчиці із 3 ст. л. меду, приправте сіллю і перцем. Змажте овочі і запікайте до готовності. Щоб заощадити час, можна відварити їх до напівготовності, а потім запекти. Сторінку підготували Світлана СОКОЛ та Ганна ЗЕВКО
cmyk
6
№ 24 (28003) 2 березня 2010, вівторок
У С ВІ Т І П Р Е К РА С Н О Г О
І в «калюжах» шукали ПРАВДУ Щ
е коли ми жили в Радянському Союзі, я підтримував тісні зв’язки з багатьма колекціонерами Москви. Якось від одного з них одержав у дарунок цікавий поштовий блок з портретом засновника знаменитої Третьяковської галереї – одного з найбільших художніх музеїв світу Петра Михайловича Третьякова (на знімку). В листі колега по захопленню повідомляв, що той блок йому надіслали з невеличкої африканської країни – Малагасійської республіки. Незнайомець звертався з проханням. Ми, писав він, добре обізнані з шедеврами таких видатних майстрів пензля, як Леонардо да Вінчі, Рафаель, Рембрандт, Рубенс, Ель Греко та іншими. У всьому світі відомі їхні безсмертні твори, які їх і прославили. І тут же запитував: а чим прославився ваш Третьяков? За що йому така честь, що навіть наше поштове відомство присвятило йому таке чудове видання? Незнайомець просив, якщо можна, надіслати йому що-небудь про цю людину. Не знаю, що відповів йому московський колекціонер, але мене він з нотками якоїсь іронії запитував: а що ви, чернігівці, знаєте про Третьякова? Якщо знаєте, то чи є якийсь зв’язок між нашим прославленим земляком і вашим краєм?
Я відповів тоді: знаємо. Знаємо, що він протягом усього свого життя шукав реалістичні твори мистецтва, які б відповідали духові часу, відтворювали правду життя. Пам’ятна його вимога, з якою він звертався до майстрів пензля. «Мені, – говорив він, – не потрібно ні багатої природи, ні розкішної композиції, ні переконливого освітлення, ніяких чудес... Дайте мені хоч би брудну калюжу, та щоб у ній правда була, поезія...». Пошуки отої правди у свій час привели його і на нашу благодатну Чернігівську землю. Давно це було – у середині позаминулого століття, і було не десь, не у більш-менш цивілізованому місті, а в глибинці губернії – у невеличкому забуяненому зеленню ху-
Мощі Святого Шарбеля ЗНОВУ В ЧЕРНІГОВІ
З
а багатьма проханнями людей, які отримали зцілення і допомогу за молитвами Святого Шарбеля, маємо можливість знову вітати мощі Святого в нашому місті. Запрошуємо всіх сердечно відвідати мощі Святого Шарбеля, великого праведника і чудотворця ХХ ст. Який своє подвижницьке життя провів у цілковитій відданості Богу і вийшов на самісіньку вершину монашого покликання. Святий отець Шарбель здійснив більше двадцяти тисяч чудес в різних країнах світу. Монастир, в якому ось вже більше ста років покоїться нетлінне тіло святого ченця, відвідало більше мільйона людей різного віросповідання з 95-ти країн світу. Багато паломників тут же отримали зцілення від своїх недуг. За Його молитвами і заступництвом до сьогоднішнього дня діється багато зцілень і чудес. Святість Святого Шарбеля немає жодних меж, кордонів чи розділень, вона є вища від усіх людських немочей і недосконалостей, вона приходить і допомагає всім, хто її шукає і запрошує до свого життя. Мощі будуть перебувати в монастирі Святих апостолів Петра і Павла, Української Греко-Католицької Церкви м. Чернігова з 15 по 28 березня, вул. Любецька, 52, тел. 649-571. Спільні молитви на зцілення будуть читатися щодня зранку о 8.00, ввечері о 18.00. Святий Шарбелю, Великий Чудотворче ХХ століття, моли Бога за нас грішних!
торі Іванівському (нині це село Шевченкове Бахмацького району). Жив тоді там талановитий художник – один із засновників відомого товариства художників-передвижників Микола Михайлович Ге. Він, росіянин, облюбував цей куточок української землі за його тишу, за розкішну природу, її красу, за щедрість і простоту місцевих селян. Вісімнадцять років прожив він на нашій гостинній землі, і не простих років, творчих! У щоденних пошуках, у її баченні і відтворенні на полотнах. Його пензлю, наприклад, належить такий шедевр, як «Петро І допитує царевича Олексія у Петергофі». Хто знайомий з цією знаменитою картиною, думаю, не залишався байдужим, проймався, як, до речі, і я, якимось трепетом від побаченого. Хвилює вона своєю історичною правдою. Правдиві, реалістичні у М.М. Ге і портрети видатних діячів культури: філософа О.І. Герцена, письменника Л.М. Толстого, вченого М.І. Костомарова. Яскрава емоційність творчості художника появлялась і в низці етюдів, таких, зокрема, як «Портрет селянина», «Ніч», «Захід сонця», «Присмерки». Усі вони пройняті великою правдивістю, відчуттям часу, в якому жив і творив митець. У цих та інших його полотнах відчувається любов до українського
народу, визнання його самобутньої культури, звичаїв. Оцю правдивість, достовірність буття у творах М.М. Ге і помітив П.М. Третьяков. За правдою він і приїздив до такого ж правдолюбця, як і сам. Його увагу, перш за все, привернула згадувана вже картина «Петро І допитує царевича Олексія...». В ній він побачив виняткову гостроту, правду того далекого драматичного життя. Тому цей твір одразу й посів почесне місце в народжуваній ним галереї. А скільки інших реалістичних картин віднайшов меценат за довгі роки своїх пошуків! Скільки їх, одна за одною, перекочовували від автора до знаменитої галереї? Перекочовували, щоб донести до широких мас правду життя. Саме цим, невтомними пошуками правди у творах мистецтва, зібранням шедеврів у свою колекцію, подаровану народу, і прославився наш Третьяков. Отак би я відповів на згадане вище запитання зарубіжного незнайомця. Художники різних напрямків, різних шкіл в отих «калюжах», про які, повторюсь, образно говорив П.М. Третьяков, шукали те, в чому люди бачили б себе, своє життя, свої сподівання. Шукали і знаходили. Яскравим прикладом цього є творчість видатних вітчизняних майстрів пензля. Їх бага-
то. Назву лише деяких з них. У О.К. Саврасова це картина «Граки прилетіли», у І.Ю. Рєпіна – «Не чекали» або «Бурлаки на Волзі», у В.І. Сурикова – «Бояриня Морозова» та «Ранок Стрілецької страти», у І.І. Левітана – «Золота осінь», у В.Г. Перова – «Мисливці на відпочинку», у І.І. Шишкіна – «Ранок у сосновому лісі», у К.П. Брюллова – «Останній день Помпеї», у О.А. Іванова – «З’явлення Христа народові», у В.М. Васнецова – «Богатирі»... Погляньмо й на творіння українського мариніста І.К. Айвазовського. На його полотнах, узагальнених образах морської стихії, нічого зайвого. Тільки вода та небо. А які виразні вони! І «Чорне море», і «Дев’ятий вал», і «Райдуга», і «Вид Одеси у місячну ніч»... У тих третьякових «калюжах» шукають істину і нинішні українські, зокрема, чернігівські художники. Поки ж, погодьтеся, важко назвати їхні, гідні часу, знахідки. Але схвально вже те, що в їхніх доробках помітні, хоч і невеличкі, промінчики життєвої правди, живописної поезії. Вагоміші здобутки пошуків, сподіваємось, будуть. «Калюж» же в нашому житті ще ой як багато. Багато і правди в них. Побачити її, вселити в наші серця – обов’язок художника. Андрій ФОМІЧОВ м. Чернігів
«К РУ ГЛ И Й СТІЛ »
Соціально-відповідальний бізнес в Україні МОЖЛИВИЙ В Навчально-методичному центрі профспілок відбулося засідання круглого столу «Соціально-відповідальний бізнес та гідна праця. Участь профспілок в управлінні підприємством». В обговоренні питань «круглого столу» взяли участь представники Федерації профспілок України, Української асоціації якості, Державного управління екології та природних ресурсів в області, Управління захисту прав споживачів та Центру стандартизації, метрології та сертифікації в Чернігівській області, роботодавці та профлідери.
Г
олова Федерації профспілкових організацій Чернігівської області Микола Богдан відзначив, що останнім часом збільшується кількість компаній, які усвідомлюють залежність ефективності бізнесу від інвестицій у розвиток працівників і громади в цілому. В Україні поступово відроджуються традиції соціальної відповідальності. Однак залишається кричуща несправедливість у розподілі результатів праці між роботодавцем та працівником. Частка оплати праці в структурі ВВП нашої країни становить менше, ніж 50% (у розвинутих країнах цей показник становить 60-70%). Дотепер в Україні майже третина сімей за рівнем доходів на особу перебуває за межею бідності. Є проблеми і в сфері охорони праці: майже 27% облікової кількості працівників перебувають в умовах, які не відповідають санітарно-гігієнічним нормам. Через погіршення умов праці щороку
виявляється понад 7 тис. профзахворювань працівників. Ніна Соломатіна – керівник департаменту з питань економічного захисту Федерації профспілок України підкреслила, що в більшості випадків цілі економіки розходяться з цілями суспільства. Це породжує соціальну несправедливість і бідність, за межею якої в Чернігівській області перебувають близько 21% населення. Петро Калита, президент Української асоціації якості у своєму виступі зосередив увагу на засобах забезпечення соціаль-
ної спрямованості бізнесу. Зокрема він відзначив досвід розвинутих країн, де найбільшого успіху досягають тільки ті компанії, які декларують в основному не збільшення прибутку, а соціальні цінності. Нажаль у вітчизняних компаніях, які не підтримують подібні принципи, продуктивність – до 10, а віддача від інвестицій – до 1000 разів нижче, ніж у західних. Виступаючі висловилися за впровадження державної програми, яка мотивуватиме підприємців створювати робочі місця, які є безпечними для здоров’я, де гарантується справедлива винагорода та належний рівень захисту працівників та членів їхніх сімей. За підсумками засідання були прийняті рекомендації учасників «круглого столу» до Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Чернігівської обласної державної адміністрації, Чернігівської обласної ради. Наталія КАВЄРІНА
ПРОГНОЗИ З Н І М О К ІЗ С У П У Т Н И К А
Чер н
ГІД Р О М Е Т Ц Е Н Т Р П ОВІД О М Л Я Є
ігів
EUMETSAT-9 01.03.2010 11:00
2-го березня очікується хмарна погода з проясненнями, невеликі опади, місцями слабка ожеледь, на дорогах ожеледиця, туман. Вітер західний 7–12 м/сек. Температура повітря 0 ... +5 °C, по Чернігову +1 ... +3 °C. 3-го та 4-го березня – хмарна погода з проясненнями, без істотних опадів, на дорогах ожеледиця. Вітер 3-го – західний 5–10, 4-го – південно-західний 3–8 м/сек. Температура вночі –2 ... –7 °C, вдень 0 ... +5 °C. Радіаційний фон по області: Щорс – 9, Семенівка – 10, Покошичі, Чернігів – 11, Прилуки, Ніжин, Остер – 12 мкр/год.
ПОГОД НІ М А П И
02.03
t,°C +2 +1 вітер 5 5 напр. пд-зах зах тиск 746 мм рт. р сст.
ЩОРС С ЧЕРНІГІВ В НІЖИН Н НІЖ ЖИН Ж
t,°C + +2 +1 вітер р 5 5 напр. р пд-зах зах тиск 745 мм рт. р ст.
ПРИЛУКИ РИЛУКИ
03.03
t,°C –4 +1 вітер 3 4 напр. пд-зах зах тиск 750 мм рт. р сст.
ЩОРС С ЧЕРНІГІВ В НІЖИН Н НІЖ ІЖ ЖИН
t,°C – –3 +1 вітер р 4 3 напр. р зах зах тиск 749 мм рт. р ст.
РИЛУКИ ПРИЛУКИ
04.03
t,°C –4 +1 вітер 3 3 напр. пд пд тиск 747 мм рт. р сст.
ЩОРС С ЧЕРНІГІВ В t,°C – –3 +1 вітер р 4 3 напр. р зах зах тиск 749 мм рт. р ст.
НІЖИН Н НІЖ ІЖ ЖИН
ПРИЛУКИ РИЛУКИ
П О Г О Д А Н А С О Н Ц І ( Д А Н І S O H O)
КОРЮКІВКА А t,°C +3 +2 5 вітер 5 напр. пд-зах зах тиск 747 мм м рт. р ст. t,°C +2 +2 5 вітер р 4 напр. р пд-з пд-зах зах тиск 747 мм рт. ст. t,°C +3 + +3 вітер р 4 4 напр. р пд пд-зах зах тиск 747 74 мм рт. ст.
КОРЮКІВКА А t,°C –3 +2 4 вітер 3 напр. пд-зах зах тиск 750 мм м рт. р ст. t,°C –3 +2 вітер р 3 3 зах напр. р зах тиск 751 мм рт. ст. t,°C ––2 +2 вітер р 3 2 напр. р ззах зах тиск 750 75 мм рт. ст.
t,°C –3 +3 3 вітер 3 пд напр. пд тиск 747 мм м рт. р ст. t,°C –2 +2 3 вітер р 3 напр. р пд пд тиск 747 мм рт. ст. t,°C ––2 +3 вітер р 3 2 напр. р п пд пд тиск 747 74 мм рт. ст.
EIT 284
Менський районний суд Чернігівської області викликає як відповідача Харету Тетяну Миколаївну (останнє відоме місце мешкання: м. Мена Чернігівської області, вул. Жовтнева, 8/10) за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чернігівської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення заборгованості в сумі 18 121,35 грн. Попереднє судове засідання відбудеться 9 березня 2010 року о 10.00, судове засідання відбудеться о 10.30 9 березня 2010 року, у приміщенні Менського районного суду Чернігівської області, за адресою: вул. Леніна, 146-а, м. Мена Чернігівської області, 15600, під головуванням судді Сови Т.Г. У разі неявки відповідачки, справу буде розглянуто за її відсутності на підставі наявних доказів, що містяться у матеріалах справи. Печерський районний суд м. Києва викликає відповідача Шматлая Василя Васильовича, який зареєстрований за адресою: Чер-
ВІ Д РЕ Д А К Ц ІЇ
У
зв’язку з тим, що на Сонці розпочався новий цикл активності, колектив редакції вирішив дещо розширити спрямованість нашої інформаційної сторінки. Починаючи з цього номера, ми плануємо публікувати останні знімки, зроблені телескопами SOHO, які постійно спостерігають за нашим світилом. Перший – EIT 284 – відображає стан шарів сонячної атмосфери з температурою близько двох мільйонів градусів за Цельсієм. Чому ми обрали саме їх? Тому що поверхню з температурою близько мільйона градусів можна роздивитися
й оком через темне скло, а саме цей телескоп дозволить нам зазирнути дещо глибше. Другий – LASCO C2 – демонструє стан сонячної корони, тобто на ньому ви зможете побачити найпотужніші викиди плазми за межі Сонця, які безпосередньо загрожують зміні магнітної обстановки на Землі. Сподіваємося, що ця інформація стане у нагоді нашим читачам, і вони зможуть заздалегідь відреагувати на можливі магнітні бурі на нашій планеті. Також ці дані зацікавлять людей, які мають проблеми зі здоров’ям. Тож нехай воно буде міцнішим!
ЗДАЮТЬСЯ В ОРЕНДУ
01.03.2010 09:48 LASCO C2 01.03.2010 09:54
офісні та складські приміщення
КАЛЕНДАР
Сьогодні Сонце зійшло о 6 год. 42 хв., зайде о 17 год. 42 хв. День триватиме 11 годин 00 хвилин. Повний Місяць 28 лютого. Місяць Діві, Терезах. у Дів За релігійним календарем сьогодні – священномученика Єрмогена, патріарха Московщенно ського і всієї Русі, чудотворця. Преподобного Феодора мовчазного, Печерського. ПраведниФеодо сестри апостола Филипа. Веці Маріамни, Ма ликий піст. Завтра – святителя Льва. Папи Римського. Зав Преподобного Косьми Яхромського. Святителя Агапита сповідника, єпископа Синадського. Святителя Флавіана сповідника, патріарха Цареградського. Великий піст. Іменинниками будуть: сьогодні – Онисим, Овсій, Єфросинія, Опанас, Пафнутій; завтра – Самійло, Ярема, Данило, Ілля, Павло.
Папа Римський Пій XII (1876); єврейський письменник Шолом(1859); український пись02.03 Алейхем менник Архип Тесленко (1882); перший і останній президент СРСР Михайло Горбачов (1931). Німецький математик, основоположник теорії множин Георг ФердиКантор (1845); винахідник теле03.03 нанд фонного апарату Александр Грехем Белл (1847); український математик Олексій Погорєлов (1919). Н Е С П РИ Я ТЛ И ВІ Д НІ У БЕ РЕ ЗНІ
9, 30
РЕКЛАМА
Виклики до суду
7
Р Е К Л А М А, О Г О Л О Ш Е Н Н Я
Ц И М И Д Н Я М И Н АРОД ИЛИСЯ
КОРЮКІВКА А
№ 24 (28003) 2 березня 2010, вівторок
нігівська обл., Ніжинський район, с. Паливоди, вул. Шевченка, 21, у цивільній справі №2-137/2010 за позовом Івашук Лариси Анатоліївни, Плешкун Тетяни Михайлівни, Качаловської Валентини Іванівни, Черник-Кюнг Олени Анатоліївни, Бублика Сергія Івановича, Зязюк Олени Євгенівни, Фініна Георгія Семеновича, Колеснікової Ольги Григорівни, Ніколенко Ірини Сергіївни, Степанченко Ірини Георгіївни, Степанченка Віктора Миколайовича до ТОВ «Миколаївське», Черепа Івана Георгійовича, Савчука Миколи Петровича, Слюсаря Віктора Тимофійовича, Перекреста Сергія Вікторовича, Піскуна Сергія Олександровича, Майсака Олега Миколайовича про стягнення матеріальних та моральних збитків, яке відбудеться 5 березня 2010 р. о 14-00 за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 42-А, каб. 13. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про день, час та місце розгляду справи і в разі неявки до суду справа може бути розглянута за його відсутності на підставі наявних у ній даних чи доказів.
12.02.2010 р. об 11.40 на перехресті пр-ту Миру – Героїв Чорнобиля (р-н Бойової) сталася ДТП. Свідків цієї події просимо звернутися за тел.: (050) 465-37-54, 644-267. Загублене свідоцтво про реєстрацію об’єднання громадян – громадської організації «За Чернігів!» № 234 від 22 лютого 2008 року видане Головним управлінням юстиції у Чернігівській області – вважати недійсним.
ОГОЛОШУЄТЬСЯ ПРОДАЖ
майна банкрута ВАТ «Носівський завод «Побідит». Перелік майна та умови продажу за телефонами: (04622) 3-30-34, 970-710, 970-711. Майно розташоване за адресою: м. Носівка, вул. Мринський шлях, 179. Заявки надсилати за адресою: м. Чернігів, вул. Бєлова, 18/77.
Тел.: 975-146, (050) 413-18-85
Правління Відкритого акціонерного товариства «Редакційновидавничий комплекс «Деснянська правда» повідомляє, що 16 квітня 2010 року о 15.00 за адресою: м. Чернігів, проспект Перемоги, 62, відбудуться ЗАГАЛЬНІ ЗБОРИ АКЦІОНЕРІВ Відкритого акціонерного товариства «Редакційно-видавничий комплекс «Деснянська правда». Реєстрація акціонерів проводитиметься в день проведення зборів з 14.40 до 15.00. Порядок денний: 1. Звіт правління про результати фінансово-господарської діяльності товариства за 2009 рік. 2. Звіт ревізійної комісії товариства. 3. Затвердження результатів фінансово-господарської діяльності, балансу товариства. 4. Розподіл прибутку за 2009 рік. Основні показники фінансово-господарської діяльності товариства за 2009 р. Найменування показника Усього активів Основні засоби Довгострокові фінансові інвестиції Запаси Сумарна дебіторська заборгованість Грошові кошти та їх еквіваленти Нерозподілений прибуток Власний капітал Статутний капітал Довгострокові зобов’язання Поточні зобов’язання Чистий прибуток (збиток) Середньорічна кількість акцій (шт.) Кількість власних акцій, викуплених протягом періоду (шт.) Загальна сума коштів, витрачених на викуп власних акцій протягом періоду Чисельність працівників на кінець періоду (осіб)
Період звітний попередній (тис. грн.) (тис. грн.) 16978,0 14861,0 11619,9 14382,0 – – 691,0 1030,8 1557,0 1919,8 287,0 144,4 2887,0 1912,0 11898,0 10789,0 1290,0 1290,2 3456,0 2150,0 1061,0 1330,7 1216,0 900,0 5160680 5143300 –
17380
–
28,0
92
154
Голова правління Кредитна спілка «ЧЕРНІГІВСЬКА» повідомляє про скликання чергових загальних зборів, які відбудуться 15 квітня 2010 року о 12 годині в приміщенні Навчально-методичного центру профспілок за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 105-а. 6. Заслуховування аудиторськоПорядок денний: го висновку, яким підтверджу1. Про затвердження порядку ється річна звітність кредитної денного загальних зборів креспілки «Чернігівська» за 2009 дитної спілки «Чернігівська». рік та затвердження річної звіт2. Заслуховування та затверності і результатів діяльності дження звіту спостережної кредитної спілки «Чернігівська». ради. 3. Заслуховування та затвер- 7. Затвердження до розподілу доходи на пайодні, по резульдження висновку ревізійної татах роботи кредитної спілки комісії. за 2009 рік. 4. Заслуховування та затвердження звіту кредитного ко- 8. Затвердження нової редакції статуту кредитної спілки мітету. «Чернігівська». 5. Заслуховування та затвер9. Різне. дження звіту правління.
cmyk
8
№ 24 (28003) 2 березня 2010, вівторок
З Н АРОД НОГО К АЛЕН Д АРЯ
У БЕРЕЗНІ кожух
і без ґудзиків теплий З березнем до нас приходить довгождана веснакрасна, оживає довколишній світ. Радіє природа – радіють люди. Недарма колись наші пращури-слов’яни саме з першим весняним місяцем пов’язували новолітування. Цього року березень особливий, адже триватиме Великий піст, який завершується 3 квітня. Протягом цього часу люди не споживають м’ясних і молочних продуктів. Але сутність істинного посту – духовне відродження. У ці дні утримуються від брутальних слів і навіть поганих думок, гріховних вчинків, надмірних веселощів. І в той же час намагаються вчинити якусь добру справу – допомогти бідному, безрідному, немічному. У березні чи не першими на життєдайний поклик теплих сонячних променів відгукуються наші білокорі красуні-берізки, які й дали назву березню. Колись, цієї пори вирубували березові гаї, звільнюючи ділянки для землеробства. Березину спалювали й заготовляли попіл для гутників, які в спеціальних печах-гутах варили скло. Окремо заготовляли березову кору, з якої лісові чаклуни-дігтярі виробляли цілющі народні ліки і для людей, і для тварин – чудодійний березовий дьоготь. Його також використовували для змащування возів, шкіряної упряжі, взуття. У березні заготовляли також і улюблений народний напій – березовий сік. Наш земляк, відомий український історик, дослідник і знавець народних звичаїв Микола Маркевич ще у першій половині XIX століття записав старовинний рецепт цього цілющого напою. Ось як його готували на Прилуччині у ті часи: ставили в коморі дерев’яну діжку і зливали в неї свіжий березовий сік, коли діжка наповнювалася, клали туди вощину, підсмажений горох або гарячий житній хліб прямо з печі. Через півтора тижні цей смачний і корисний напій можна було вживати. А зберігався він протягом трьох-чотирьох місяців.
Із березою та березовим соком пов’язані й народні прикмети: багато соку в берези – на дощове літо. Якщо береза раніше «опушиться» за клена чи вільхи – буде сухе літо, а пізніше – дощове. Допомагала береза і хліборобам: розпускаються листочки – сій овес. У першому весняному місяці чимало міжнародних, народних і церковних свят, з якими пов’язані самобутні обряди, прикмети, традиції. 4 березня – Казимира. Якщо на Казимира погода, то буде на бараболю урода. 5 березня – Левка. Люди примічали, якщо цього дня розтаватиме і курка води біля порога нап’ється – чекай дружної і теплої весни. За давнім повір’ям на Левка не дивилися в нічне небо, аби не побачити падаючої зірки. Це була зловісна прикмета. 6 березня – Тимошавесногрія, Хоми.
Деснянська правда – вільна
Цього дня весна ступала на поріг із сонечком і теплим вітерцем. Говорили: «Прийшов Хома – зими вже нема», або «На Тимоша-весногрія і старцям надія». 9 березня – обретіння голови Іоанна Предтечі. Казали, що на Предтечу птахи повертаються до гнізд, діти – до хліба, а чоловіки до жінок і до роботи. Якщо цього дня співатиме синичка, буде тепло, а якщо прилітають граки й відразу повертаються у свої гнізда – чекайте дружної весни. 13 березня – Василькапельник. «Василь зі стріх капає – землю покваплює». 14 березня – Явдохиплющихи (мучениці Євдокії). До XV століття в Україні-Русі Новий рік відзначали саме цього дня. Офіційна зустріч весни. Це ще й день преподобної мучениці Євдокії, яка взяла на себе образ Весни.
З цим святом пов’язували багато прикмет. Яка Євдокія, така й весна. Якщо на Явдохи сонячний день, буде врожай пшениці, конопель, льону, огірків, опеньок. Увесь день погожий – усе літо хороше, а якщо похмурий, дощовий – літо буде теплим і мокрим. На Явдоху висівали капусту на розсаду та вибирали кілька відер картоплі для першої посадки. 15 березня – Федота. На Федота заметіль – довго трави не буде. 18 березня – Конона. За переказами святий Конон править кіньми колісницю, якою їздить по небу Ілля Громовержець, тому його вважали покровителем коней. Чоловіки цього дня збиралися в шинок випити за Конона і коней, аби вони були здоровими і сильними. Намагалися не перебирати міри, бо вважалося, що необачних обов’язково поносять коні. Жінки цього дня перебирали й пе-
Засновник – ТОВ «Редакція газети «Деснянська правда». Реєстраційне свідоцтво ЧГ № 444-93Р від 23.07.2009 р. Видавець – ТОВ «Редакція газети «Деснянська правда». Головний редактор Лариса МІЛОВА. Перший заступник головного редактора Леся КОШЕЛЬ. Тел. 678-200. Заступник головного редактора Петро ГРОМОВИЙ. Керівник відділу зв’язків з громадськістю Володимир ЛИСЕНКО. Тел. 4-44-42. Відповідальний секретар Віталій АДРУГ. Тел. 4-21-92. Телефони відділів редакції: суспільно-політичних питань: 4-22-71; економіки: 4-45-42; соціальних питань: 4-41-36; гуманітарної сфери: 4-44-12; реклами: 4-40-07. Факс: 4-21-92, 4-40-07. Комп’ютерна верстка та дизайн: Олександр БОЖОК, Ганна ЗЕВКО, Світлана КУЗЬМЕНКО. Коректори: Альона ШЕВЧЕНКО, Олександр ФАЛЬЧЕВСЬКИЙ, Світлана СОКОЛ.
редивлялися городнє насіння. 19 березня до нас з теплих країв прилітають лелеки. Народні прикмети говорять, що майже завжди на крилах вони приносять холод і навіть сніг. До лелек наш народ завжди шанобливо ставився. Лелека – один із символів України. Оскільки від кохання народжуються діти, не дивно, що українці й досі поетично висловлюються, що дітей приносить лелека. Досі існує така прикмета: якщо побачиш одного лелеку, то весь рік будеш самотнім, двох – будеш у парі. 20 березня – Всесвітній день астрології. Починається астрономічний і астрологічний рік, сонце в цей час вступає у знак Овна. 21 березня – Всесвітній день поезії. У 1999 році цього дня Генеральна конференція ЮНЕСКО встановила Всесвітній день поезії. 22 березня – Всесвітній день води. Це серйозна нагода нагадати кожному про важливість берегти й охороняти водні ресурси, дбати про якість питної води. 22 березня – Сорок святих. Вважалося, що саме з цього дня, коли сорока має покласти у гніздо сорок паличок, і розпочиналася весна. До свята господині випікали з тіста печиво у вигляді «жайворонків» чи «голубчик» і посилали з ними дітей на вулицю «закликати весну», або «закликати пташок із вирію», щоб скоріше прилітали й приносили на своїх крилах весну. Зверніть увагу на дуже давній обряд «топтати ряст», тобто первоцвіт. Виходили «топтати» навіть дуже старі й немічні дідусі й бабусі, які зиму просиділи на печі. Притопуючи першу зелень, примовляли: «Топчу, топчу ряст, дай Боже і на той рік топтати». Народні прикмети: якщо на Сорок святих тепло, то сорок днів буде сонячно і тепло, а холодно – чекай сорок приморозків, коли ж хмарно і морозець, то невдовзі потепліє і можна сіяти. 23 березня – Всесвітній день метеорології. У 1950 році саме цього дня набула чинності Конвенція Всесвітньої метеорологічної організації. Девіз свята: «Погода, клімат і вода в інформаційну еру». 24 березня – Софронія. Якщо холоди закінчувалися до кінця березня, то очікували теплого літа. 25 березня – Феофана. За народним звичаєм: якщо цього дня буде туман,
то вродить льон. Аби прикмета збувалася, розкидали по двору трохи конопельних і льонових зерен, частуючи ними птахів. Цього дня годилося особливо піклуватися про коней: за повір’ями, якщо цього дня захворіє кінь, усе літо хворітиме. 26 березня – Никифора. На Никифора ведмідь у барлозі потягується. 27 березня – Федора. Виводили у двір худобу, чистили її. 28 березня – Вербна неділя. Згідно з біблійними описом Христос за тиждень до свого Воскресіння в’їхав у Єрусалим на віслюку. Вдячний народ встеляв йому дорогу пальмовими гілками. Отож у католиків це свято іменується Пальмовою неділею. У нас же ці функції взяла на себе верба. Це й не дивно, бо саме вона першою пускає паростки, відчувши прихід весни. У церквах цього дня проходять пишні богослужіння з обов’язковим освяченням вербових гілок. Ні в якому разі не можна викидати освячені гілочки, адже вони оберігають від різних хвороб, зурочень. До того ж, якщо ви збережете освячену вербову гілку, то вона захистить помешкання від пожеж. 30 березня – теплого Олексія. Цей день вважався природним початком весни. За народною традицією цього дня працювати не можна, можна лише готувати садовий і городній інвентар. Саме на Олексія пасічники виносили свої вулики для першого обльоту бджіл. Вважали теплого Олексія своїм покровителем, також рибалки і мисливці, оскільки «Щука хвостом лід розбиває», а ведмідь прокидається від зимової сплячки. За народними прикметами погода цього дня прогнозує погоду Великодня: «Якщо тепло, то й весна буде тепла і рання», «Якщо ж сніг тане, чекай мокрого літа». 30 березня – Ладодення. Цього дня прийнято оспівувати матінкуприроду, яка «прокидається» після довгої зими. Іншими словами, це свято весни і тепла, яке наші предки відзначали на честь богині слов’янського пантеону Лади, покровительки любові і шлюбу. 31 березня – Кирила. Минув Олексій, а Кирило каже: «Ще не сій». Цього дня часто бувають заморозки.
Адреса редакції: 14000, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 62, 3-й поверх. Веб-сайт: www.dponline.cn.ua. Електронна пошта: despravda@ukr.net. Віддруковано у ВАТ «РВК «Деснянська правда», 14000, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 62. Газета виходить тричі на тиждень (вівторок, четвер, субота). Тираж тижня – 39 406. Розповсюджується по передплаті. Редакція не завжди поділяє погляди авторів публікацій. Відповідальність за достовірність інформації та реклами несуть автори та рекламодавці. Знаком позначені матеріали рекламного змісту. Листування з читачами – тільки на сторінках газети.
Зібрав і записав Сергій ГАЙДУК