Деснянська правда №27836

ВІВТОРОК, 13 січня 2009 р. №5

Чернігівська обласна газета Заснована у січні 1838 року

(27836) http://www.dponline.cn.ua

Головна газет газета Чернігівщини

e-mail: despravda@ukr.net

Аналітикопсихологічний етюд

Чергознавство

Фото Віктора КОШМАЛА

стор.

Точка кипіння

Газова атака Чернігівщину обійшла. правді, крім страху після газових російсько-українських баталій ніяких негативних змін у плані тепла та гарячої води мешканці Чернігівщини на собі не відчули. Ми благополучно пережили різдвяні морози, дочекалися відлиги та сонця, а батареї у квартирах теплі, і ранковий душ ще ніхто для себе не відмінив. Підприємства, котрі не

зупинилися у передчутті кризи, працюють, школи, дитсадки та інша соціальна сфера – також. Але ситуація на газовому ринку дуже крихка. І спати спокійно ця проблема людям не дає. У селах простіше. Не всі, провівши газ до осель, повикидали грубки, пічки та котли для твердого палива. А от у місті – повна залежність від цивілізації.

Із запитанням, чи треба боятися чернігівцям газової кризи найближчим часом, звернулася до голови правління ВАТ «Чернігівгаз» Алли Ярової.

стор.

Першооснови

Сію, вію, посіваю стор.

У всякому разі, сьогодні С

3

4, 8

Посівний календар на 2009 рік

3

стор.

5

Газ у Держанівці чекали не один десяток років. Ще на початку 70-их трубу закопали ледь не на околиці села, та місцеві тодішні керівники не зуміли чи не захотіли скористатися таким благом. А ось у сусідньому Лихачеві не одне покоління селян зігріває природне паливо. Нарешті торік і в Держанівці запалили «голубий вогник». Обійшлося це недешево, але ж затрати мають окупитися. І це втішало селян. Перший тривожний подзвін по дешевому газу пролунав ще восени, а нині природне паливо з Росії до України не надходить, та держанівці поки що полегшено зітхають: оселі газом обігріваються і їжу є на чому зварити. Хоч відзначають, мовляв, раніше газ подавали так, що аж у трубах гуло, а нині тиск зменшився, але не суттєво. Село не вірить, що зовсім припинять подачу газу, та впевнене: ціна на нього зросте і за тепло в оселях доведеться платити більше. Микола ГАЙОВИЙ Носівський район

Фото Миколи ТИЩЕНКА

У селянських оселях поки що тепло

Невідомі сторінки з історії Сіверського краю

Таємниця Іларіона стор.

6

2

Актуальна тема

№ 5 (27836) 13 січня 2009 року

Газовий конфлікт:

У режимі економії З

а повідомленням прес-служби Чернігівського міськвиконкому, Чернігівська ТЕЦ скоротила до мінімуму постачання газу і з 8 січня працює на вугіллі, запас якого на підприємстві становить 90 тисяч тонн. Його вистачить для завершення опалювального сезону. За словами заступника міського голови Миколи Літвінова, ситуація з «блакитним паливом» у Чернігові поки що стабільна, місто працює у звичайному режимі. Якщо тиск газу у трубах зменшиться, то це насамперед відчує промисловість, а в житлових будинках холодніше не стане. У Чернігівському лінійно-виробничому управлінні магістральних газопроводів відмовилися від будь-яких коментарів. А заступник керівника з економічних та фінансових питань

хто ж правий?

Фото Олександра БОЖКА

Епопея продовжується

В

же не вперше новорічні свята супроводжуються відключенням газу для України, проте навіть за часів холодної війни Росія не перекривала газ Європі. Російський президент Володимир Путін звинувачує у цьому Україну, мовляв вона незаконно використовувала транзитний російський газ та вимагає контролю за українською газотранспортною системою. Україна іде на поступки та демонструє свою чесність: у ніч з суботи на неділю Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко та її чеський колега Мірек Тополанек підписали протокол, який передбачає допуск як європейських, так і російських експертів до контролю за транзитом російського газу до Європи, а також право доступу до українських газових сховищ, проте лише в тій частині, яка необхідна для забезпечення російського газу в Європу. Таким чином, Україна виконала всі умови, які вимагала Росія для відновлення постачання газу до Європи, заявив прем’єр-міністр Чехії. Нагадаємо: газовий конфлікт загострився через зрив переговорів між російським газовим монополістом «Газпромом» та НАК «Нафтогаз України» напередодні нового року з приводу ціни на поставки газу до України на 2009 рік та ставки транзиту російського газу до країн ЄС. У результаті, 1 січня 2009 р. ВАТ «Газпром» припинив постачання газу до України, а вже з 5 січня почав знижувати, а потім і повністю припинив обсяги газу для європейських споживачів, тим самим залишивши без блакитного палива ряд країн ЄС, серед яких Болгарія, Польща, Молдова, Румунія, Греція, Туреччина, Угорщина, Словаччина, Німеччина та інші. Тож температура у домівках громадян Центральної та Східної Європи почала невпинно падати, а підприємства вимушені були простоювати та нести колосальні збитки. Особливо постраждали Болгарія та Молдова, які найбільш залежні від російського газу. В цій ситуації Україні довелося, керуючись політикою добросусідства та маючи певні запаси в газосховищах, тимчасово постачати газ цим країнам, поки росіяни не відкрутять газовий вентиль. Щодо самої України, то, на щастя, наші газосховища поки мають достатній запас, якого має вистачити на певний час,

проте вже нині багато котелень переходять на економний режим, що може позначитися на зниженні температури в помешканнях українців. Складною залишається ситуація й для українських підприємств, яким доводиться скорочувати виробництво та переходити на альтернативне паливо, як то мазут, вугілля та інше. Постійні переговори голови НАК «Нафтогаз України» О. Дубини зі своїм російським колегою О. Міллером з приводу ціни на газ для України та відновлення газопостачання країнам ЄС досі не мали успіху. Росія, незважаючи на положення Меморандуму про поетапний перехід на ринкові ціни на газ, вперто пропонує економічно необґрунтовану ціну у 450-470 доларів за 1 тисячу кубічних метрів газу та наполягає на допуску своїх експертів до газотранспортної системи України, її газосховищ. Газова війна активно супроводжується й інформаційною: керівництво Росії безпідставно звинувачує Україну у крадіжках газу, не маючи прямих доказів. У західній пресі постійно з’являються попередження європейців про неправомірний відбір Україною транзитного газу. Керівництво «Газпрому» надсилає європейським чиновникам та міжнародним фінансовим установам листи, в яких залякує Європу ненадійними українцями. Складається враження, що керівництву Росії та «Газпрому» важливіше підірвати імідж України в очах європейських партнерів, ніж вирішити газовий спір по суті. Проте, на думку аналітиків, газова суперечка може мати неприємні наслідки для Росії взагалі і репутації «Газпрому» зокрема. Європейці, добре відчувши на собі непрогнозованість Росії, почали шукати нових шляхів газопостачання, розвивати енергозберігаючі технології та переходити на нетрадиційні види енергозабезпечення. У Кремлі розуміють, що вирішення питання транзиту газу до Європи є вирішальним фактором для євроатлантичних перспектив України. Відтак українська влада зобов’язана переконати Європейський союз у тому, що Україна є надійним партнером, з яким можна мати справи. Олександр ІЛЛІН

ВАТ «Чернігівгаз» Ольга Опанасенко сказала лише, що «нині газ у трубах є, а що далі буде – побачимо». Чи готові наші підприємства до газового дефіциту? У прес-службі ВАТ «Облтеплокомуненерго» повідомили, що альтернативою є відновлення мазутних горілок. А у голови правління ЗАТ «Чернігівський цегельний завод № 3» Анатолія Самійленка настрій оптимістичний: «Підприємство сьогодні на ремонті. А уряди нікуди не дінуться, підпишуть договір. Якщо ж ні – працюватимемо на вугіллі». Наталія ГАРБУЗ Фото Віктора КОШМАЛА

Бліц-опитування

«Вдома, на щастя, ще тепло» Руслан:

– Я впевнена, що це якийсь політичний трюк. Комусь потрібен увесь цей скандал. На мою думку, ситуація штучно створена. Припускаю, що це все пов’язано з наступними цьогорічними виборами. Тетяна, бухгалтер:

– Мені здається, що українські компанії все ж таки трішки крадуть газ із труби. Вдома, на щастя, ще тепло, добре, що хоч тут не позначився скандал з росіянами. Світлана: – У мене вдома температура повітря поки що без змін: як були батареї холодними, так і залишилися. Олександр, приватний підприємець:

– Неприємно, що це вже не перший раз така ситуація, і чомусь знову вона виникає напередодні новорічних свят. Таке враження, нібито хтось робить це навмисно. Григорій: – Ще часу мало минуло, тож поки що жодних змін немає. Сподіваюся, договір скоро підпишуть і постачання газу відновлять. Якщо ні – то, мабуть, відчуємо його дефіцит. Дмитро, пенсіонер: – Це ганьба для обох країн. До того ж незрозуміло, чому через це мають страждати пересічні громадяни. Посадовці ж казали, що для внутрішніх потреб свого, українського, газу вистачає. Олена:

– У мене газова колонка горить, як і горіла. Температура батарей теж не змінилася. Тож нестачу газу поки що не відчуваю. Ярослав ЧОРНИЙ, Наталія ГАРБУЗ

3

№ 5 (27836) 13 січня 2009 року

Газова атака Чернігівщину обійшла. У всякому разі, сьогодні ` Поч. на 1-й стор.

Як розповіла газеті Алла Артурівна Ярова, сьогодні область справді не відчула якихось суттєвих проблем з постачанням газу. Чернігівщина працює у тих резервах, аби зберегти у потрібній нормі й тепло, й гарячу воду. ВАТ поки що знаходить взаєморозуміння і з теплокомуненерго, і з промисловими підприємствами. Населення не страждає. Хоча прохання одне: користуйтесь на здоров’я, але не зловживайте. Соціальна сфера теж не обмежена у постачанні тепла. Наші діти, скажімо, по закінченні канікул вчасно пішли до школи, на відміну від тих же запорізьких, котрим продовжено зимові вакації, бо школи не опалюються. Звісно – ми не така серйозна промислова зона і чимало наших підприємств теж на вимушених «канікулах». До того ж, ТЕЦ, котра вчасно перейшла на «альтернативне» вугілля, допомогла «розвантажити» непросту ситуацію і виконати вимоги «Нафтогазу» та «Укртрансгазу». Отож тепла в області не стало менше.

– А якщо все ж криза докотиться до нас?

– Оскільки Україна поки що працює на внутрішніх газових резервах, то прерогатива залишатися з теплом буде у населення та закладів соціальної сфери, також – молокозаводів, хлібозаводів, тих підприємств, котрі займаються опаленням житлових масивів, магазинів і т.д. Варто зазначити, сказала насамкінець Алла Ярова, що для об’єктів виробничої сфери досі не визначено ціни за газопостачання, угоди також не укладені. Отож співпраця та розуміння сьогоднішньої ситуації між постачальниками і користувачами блакитного палива грають дуже важливу роль. Інакше заходи, ясна річ, у рамках законодавства, можуть бути досить жорсткими. Голова облдержадміністрації Володимир Хоменко, коментуючи газову ситуацію в ЗМІ, підтвердив, що хоча підприємства регіону тимчасово обмежили споживання газу, бо є певні прохання та ліміти НАК «Нафтогаз України», та це суттєво не вплинуло на виробничі процеси. В області також існують альтернативні види палива, на котрі в разі потреби можуть перейти наші підприємства. У свою чергу, облдержадміністрація готує план антикризових заходів, котрі представить на розгляд сесії обласної ради. Вони мають стати складовою плану соціально-економічного розвитку Чернігівщини на наступний рік і суттєво вплинути на формування бюджету. Людмила ПАРХОМЕНКО

Бензин у Ніжині подорожчав Із 6-го січня мешканцям Ніжина хоч до Чернігова їдь заправляти авто. Справа в тому, що напередодні Різдва ціни на бензин тут підняли: пальне марки А-95 коштує 6 грн. 10 коп. У Ніжині заправки належать ТОВ ВКФ «Агронафтопродукт». Начальник Державної інспекції з контролю за цінами Григорій Зубок каже, що підвищення вартості бензину на заправках відбулося через те, що з 1-го січня постачальники збільшили закупівельні ціни на бензин (ТОВ «БС-Сервіс» та ЗАТ «Калина-ЛТД»). Нині вона складає трохи більше 5 грн. 40 коп. Причиною цього є збільшення акцизного збору на нафтопродукти. Подібна ситуація спостерігається по всій області, але багато заправок ще використовують минулорічні запаси. Начальник відділу досліджень і розслідувань обласного територіального

відділу Антимонопольного комітету України Олександр Данилов підтвердив цю інформацію. Але 9 січня, за інформацією пресслужби цього органу, «розпочато розгляд справи на ринку роздрібної торгівлі світлими нафтопродуктами проти ТОВ ВКФ «Агронафтопродукт» (м. Ніжин) за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції: зловживання монопольним становищем шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування великої конкуренції на ринку. Відповідачу надано рекомендації щодо припинення вказаних дій». Варто додати, що за умов нестабільності в політиці, державі, валютно-курсовій політиці завищення цін стало одним із способів страхування ризиків. Наталія ГАРБУЗ

Аналітико-психологічний етюд

Чергознавство П

овсякденному життю кожного міста притаманні риси, що впадають в око вже після нетривалого там перебування. Риси більшменш типові, властиві деяким іншим містам, і неповторні, приємні і не дуже. В житті Чернігова однією з таких, на жаль, більше типовою, ніж навпаки і не дуже приємною, є черги. В чергах у нашому місті найчастіше доводиться гаяти час біля каси супермаркету, на пошті, під дверима лікаря в поліклініці, біля віконець, з яких нам видаються найрізноманітніші документи і довідки, у натовпі на зупинці громадського транспорту (останнє явище називається неорганізованою чергою). Взагалі-то черга, як один із способів суспільного життя, дісталася всім нам у спадок з епохи «соціалізму» й «розвиненого соціалізму», з часів загальнодержавного планово-команднорозподільчого господарства. Називаю цю систему господарством, а не економікою, бо економіка, за визначенням Аристотеля (IV ст. до н.е.) є мистецтвом господарювання; а мистецтва в такій системі якраз гостро бракувало. Одним із наслідків чого став всеохоплюючий дефіцит товарів споживання і послуг. Слово «дефіцит» у перекладі з латинської – «не вистачає». Там і тоді, де і коли чогось життєво необхідного не вистачає, неминуче виникають війни, бійки, сварки, черги. З наведених засобів змагання з дефіцитом черги є цивілізованими й часто потрібними. У Радянському Союзі вони вилилися в надзвичайно розвинені види та форми. Найпоширенішими стали черги (тут і далі мовою оригіналу) «живые» та «неживые». В «живых» люди наочно вишиковувалися (або «утрамбовувалися») один за одним; «неживые» формувалися за допомогою складання списків (теж доводилося періодично в цьому списку «відмічатися»); «живые» могли розтягуватися на багато годин, «неживые» – на багато років. У чергах за товарами тривалого користування над «неживой» виростала «живая», яка прагнула потіснити чи обдурити (часто небезуспішно) «неживую». Масовими й звичними були черги за певним товаром, за групою товарів (мовляв, коли надійде моя черга, візьму те, що «не розібрали»), за тим, щоб

увійти – у магазин, у відділ магазину, в кафе, в кабінет до начальника. Черги як схвалювалися, наприклад, за товарами для дітей чи колготками для жінок, так і засуджувалися – за горілкою, за правом «здать тару» (продати пляшки) після споживання горілки. До будь-якої офіційної черги відкрито чи за принципом «информации для служебного пользования» могла бути прищеплена ще одна чи дві

має черги, то це означає, що немає товару й навіть продавця. «Радянська» психологія підказувала, що з двох виниклих одна поблизу іншої черг слід ставати в ту, яка більша. Окреслений тут узагальнюючий етюд однієї з життєво важливих сторін нашого минулого читачі старших поколінь можуть збагатити додатковими рисами та фарбами. Однак ми переймаємося насамперед сьогоденням. У прин-

Втім, названі причини можна бачити, так би мовити, неозброєним оком. Є глибша. Вона полягає в жалюгідно низькому рівні нашого менеджменту. Слово «менеджмент» на відміну від слова «черга», нам не рідне. На Заході менеджмент уже багато десятиліть є одним із провідних наукових напрямів і, відповідно, авторитетною навчальною дисципліною. Практичний менеджмент, тобто, робота менедже-

черги. Таке прищеплювання було способом реалізації іншого, не менш офіційного явища – надання пільг. Пільги надавалися не так окремим громадянам, як «категоріям населення». Менш привілейованих пільговиків називали «першочерговиками», більш привілейованих – «позачерговиками». Поряд з усім цим вміло винаходилися комбінації, як «обійти» чергу. Так організовані суспільне господарювання й повсякденне побутове життя вимагали розгалуженої системи розподілювачів дефіциту. І система зайняла в суспільстві одну з панівних позицій. Нижчі ланки таких розподілювачів називали «работниками торговли». За нормальної (а не так званої соціалістичної) економіки, така назва є непорозумінням. Втім, у масовій психології «радянських» людей вони поставали «хозяевами жизни» й водночас засуджувалися («наживаються!»). Щодо здійснюваної ними «торгівлі» в народі міцно закріпилися досить влучні назви: «дают», «отпускают», «выбросили». А про того, кому вдавалося щось потрібне отримати, говорили: «достал», «оторвал». «Радянська» психологія виробила стереотипи: багатолюдна черга є свідченням потрібності чи достатньої якості «выброшенного» (споживачам) товару; якщо не-

ципі черги залишаються потрібними в будь-якому суспільстві. Проте в суспільствах, де люди давно навчилися цінувати час і поважати одне одного, черги зведені до мінімуму. Чого аж ніяк не скажеш про наше суспільство. Скажіть, чи має місце повага до людей у поштовому відділенні, якщо біля віконця комунальних оплат стоїть черга в 10-15 осіб, а біля інших віконець – жодного відвідувача? Чи є така повага біля кас супермаркетів, де касирка змушена продавати різні дріб’язки – «жуйки», сірники тощо – а покупці у «хвості» черги через це додаткові хвилини чекають? Чи не є свідченням абсолютної байдужості до чернігівців та гостей міста оголошення з двох прямуючих один за одним тролейбусів у час між 18.00 і 19.00: «в депо!»? Тож одна з вагомих причин наших сьогоднішніх щоденних черг – байдужість і неповага. Адже, погодьмося, багато з тих, хто через невміння чи небажання поліпшувати свою роботу вишиковує нас у черги, в інший час і в інших місцях сам нудьгує у чергах. Ще вагоміша причина – покірність багатьохбагатьох громадян перед чергами і психологічна готовність стояти в них. Автор цієї статті, перебуваючи в черзі, пробував обурюватися. Але у відповідь чув… обурення від своїх сусідів по черзі: «А як же ви хотіли?!»

рів, якщо гранично стисло – це мистецтво (наголошую: мистецтво!) управління. Якщо докладніше, він обов’язково включає: а) ретельне планування майбутньої діяльності всього персоналу задля її максимальної оптимізації, б) наполегливу й гнучку організацію робочого процесу, яка полягає насамперед у підвищенні його ефективності, в) матеріальне і моральне стимулювання тих, хто працює найпродуктивніше, прискорюючи тим самим загальний процес, г) неослабний контроль за всім вищезазначеним. Тож менеджмент має бути роботою надзвичайно серйозною й відповідальною. Така робота вимагає глибоких спеціальних знань та вмінь; отже, ґрунтовної підготовки. Проте у нашому суспільстві вона виконується, особливо на середніх і нижчих рівнях, здебільшого людьми з освітою та спеціальностями, відверто випадковими для справжнього менеджменту. Наші черги є одним із сумних наслідків такої ситуації. Пере кона н и й : ми зобов’язані – заради вже не стільки нас самих, скільки наших дітей та онуків – вибратися, виборсатися з багатьох способів і звичок життя, які в розвинених суспільствах сприймаються зі співчуттям або зі сміхом. У тому числі ми мусимо виборсатися з безглуздих черг.

Фото Миколи ТИЩЕНКА

Точка кипіння

Микола НЕМИРИЧ

4

Нема краю без звичаю

№ 5 (27836) 13 січня 2009 року

Сію, вію, посіваю

...Під вечір хурделиця склала натомлені крила. Притихлий вітер ще якийсь час здував з кучугур легку снігову потерть, і вона, натрапивши на протяги, крутилася попід стріхою нашого хліва, як веретено. Ніяк не діждуся Валерика. Завтра удвох засіватимемо. Я ще зранку в одну кишеню пальта насипав жита, а в другу проса. Хоча в нашій Держанівці засівають всякою пашнею, а ось щоб просом, не бачив. Коли діставав з гарячої черені просо, баба Настя, яка добре зналася на народних звичаях, сплеснула в долоні: – Дурні просом горобців годують, а засівають житом-пшеницею, ще й бажають, щоб хліб родив, щоб було у господі й на городі.

– Та знаю, бабо, ви мені це й торік казали, а я не послухався, сипнув у кишеню проса та як засіяв у наших родичів Закусилових...

– Сію, вію, посіваю, з Новим роком поздоровляю. Посіваю житом, щоб довго вам жити, сиплю вам просо, щоб не вішали носа. Тітка Галька дістала з-під скатертини на столі карбованця і вже, було, простягнула мені, та нараз ніби передумала, відхилила занавіску, яка переділяла кімнату на світлицю і відпочивальню: – Іван, ти чув, як Дашин засіває? За занавіскою заскрипіло ліжко, і по хвилі біля тітки, здмухуючи з густих брів павутиння сну, став босий у білих полотняних підштанях дядько Іван.

– Наче й чув, наче й не чув. А, може, спросоння не второпав. Ану давай ще раз. Я відійшов до порога і вже обсіяв житом і просом дядька з тіткою.

– Це тебе баба навчила так, а мо’ сам склав прикладно? – зашарудів рукою під скатертиною дядько.

– Да ні, – зам’явся я. – У книжці вичитав.

– Ну, якщо довгого життя зичиш, то держи, – протягнув Іван троячку. Я вже, було, ще не вірячи в таку удачу, схопився за ручку дверей, та зупинила тітка.

– На й мого карбованця. Це за просо, щоб не вішав носа, – сміючись згладила п’ятірнею з чоловікового обличчя рештки сну. Звичайно ж, не в кожній хаті прислухаються до вітань засівальників. Я вже знаю: у Грицихи хоч солов’єм заливайся, а більше 20 копійок не дадуть, а Харитинка ще мо’ за тиждень до засівок десятаків та п’ятаків наміняла. Хоч вона і родичка, але більше не дасть. Я вже засівальник зі стажем, знаю, що не завжди найбільше назасіває той, у кого в селі багато родичів. Є щонайменше три умови успіху: знати, в якій хаті першим засівальникам дають по карбованцю, не ходити великим гуртом, а одному або вдвох, і встати раніше за інших. Та якби ще й не хурделило снігом. Протоптаними стежками легше бігається. А ось і Валерик Дубик.

Фото Миколи ТИЩЕНКА

Старий Новий рік… Як багато спогадів з ним пов’язано! У роки мого дитинства чи не кожна хата навіть у невеличкому селі мала своїх малих засівальників. Це нині села веселі накрили хмари посмуту. Немає дітвори, лише одинока старість запалює новорічну свічку в знімілій хаті. Де ж ви, посівальники? У яких світах знайшли чи розвіяли-розсіяли свою долю? Немає кому засівати у напівпорожніх селах. Немає і кому щастя-радості бажати на довгий вік. Село настільки постаріло, що йому б затишку та хоч трішечки державної уваги. А з щастям, як казала моя баба, як удасться. Та про нинішні негаразди села не думаєш, коли заглиблюєшся в минуле. Спогади сіються, як сніжинки за вікном.

– Снігу намело. Городами навпрошки швидше не буде. Давай так: у Волевача засіємо, а тоді до Миші Погибиного, а там недалеко до моєї тітки Марини. Я до тебе уже в три часа ночі забіжу.

– Тю на вас. Та хто ж серед ночі засіває. Он як побудить нас мій хрещеник Альошка, тоді й ти підеш.

– Мам, да Альошка до п’яти й не забіжить. А тоді вже в усіх хатах світиться. А ми хочемо першими.

– Як знаєте, – махнула рукою мати і більше не дослухалася до нашої розмови.

– А може, ми Погибу обминем. Он, казала Люба агрономова, батько торік Шурику Василенку аж троячку дав.

– Дак то ж рідня. А ти Погибиного собаки боїшся? – прискалив око Валерик. У Погиби собацюра на весь куток. Якось ішов я до школи, а він з-за Іванчикового хліва як вискочить. У ріст, а, може, й вищий за мене. Я став, як укопаний. Виручив дід Юхим, котрий якраз зібрався до колодязя. Після того випадку я два роки ходив по другий бік вулиці.

– Воно й не по дорозі, та й собака там страшний, – згодився я.

– Ладно. Завтра на ходу вирішимо. Мені треба карбованців двадцять назасівати. У Київ хочу з’їздити. А ти на що гроші потратиш? – запитав Валерик.

– Я олівці куплю. А ще книжку «Таємниця Соколиного бору». Не читав?

– Щось не приходилося, – стенув плечима Валерик. – Цур, я перший, кому почитать даси. А тепер розбігаємося. До завтра, – зачинив за собою двері мій старший друг... Довгі зимові ночі. Та ніч на старий Новий рік тільки до середини відміряного їй шляху йде повільно, а затим малими засівальниками хутко летить від хати до хати аж до своєї межі, за якою займається світанок. Я довго не міг заснути. Уявляв, як зайду у наш сільмаг до дядька Гриші, висиплю на прилавок гору мідяччя: «Мені олівці й оту книжку». Продавець недовірливо зиркне на малого покупця: «А мати не лаятиме, що такі дорогі вещи береш». «Дак я ж за свої гроші». «І то правда», – згодиться дядько Гриша. Я вже тримав у руках товстелезну книжку із зеленою палітуркою. У неї була така притягальна сила, що мені довго не хотілося віддавати її назад продавцеві. І дядько Гриша зі словами «Підростеш. Ще начитаєшся» з силою висмикував оту таємницю з моїх рук. А ще олівці. Таких навіть у нашої вчительки Галини Федорівни немає. У великій картонній коробці з такою ж цупкою картонною підставкою. Олівці в три ряди. Яких там тільки немає кольорів. А головне – є білий. У сусіда Шурика Черткова, визнаного на кутку художника, я всякі бачив. А ось олівця з бі-

лим стержнем ні. Тепер я не лише зможу намалювати білі кучугури снігу із синюватим відблиском за нашою хатою, а й розкішну – на всі груди – білу бороду діда Потапа. З думками про книжку і олівці я й заснув на теплій лежанці. Валерик, як і обіцяв, збудив о третій ночі. Село ще спало.

– Кого першими будити будемо?

– А давай всіх підряд, – змінив план мій товариш. Нам щастило. Ледь не в кожній хаті. Може, допомагав вичитаний мною у книжці віршик, а, може, за звичкою розбуджені господарі щедро одарювали перших засівальників. Я сіяв жито і бажав довго жити, сіяв просо, щоб не вішали носа. Валерик сіяв пшеницю яру, щоб горя не знали. Навіть Харитинка, яка більше десяти копійок засівальникам не давала, після того, як ми з Валериком ще не зміцнілими голосами не проспівали, а прокричали нашу засівальну, наприкінці побажавши краще жити, ніж торік, ріжком фартуха витерла очі й наділила кожному аж по три десятаки. Я ледь не спізнився на урок. Сидів за столом і рахував засівку. Виходило на книжку і на олівці, а якщо ще і в матері троячку виклянчити, то можна у Володі Головиного купити хоч і старенькі, але справжнісінькі лижі. На нашому кутку найкращі у Петра Донця, але саморобні. А в мене будуть фабричні.

Та з лижами не вийшло. А ось уже на першій перерві я стрімголов летів у сільмаг. Повертався у клас, гордо притиснувши до грудей свою заповітну мрію. Ішов повагом, хоч мороз хапав за вуха, щипав через благенький піджачок. Хай! Хай дорослі і ровесники бачать, який у мене скарб. Та дорослим було не до мене. А дітвора бігла хто з сільмагу, хто з лавки – кожен теж зі своїм скарбом. Я не міг дочекатися закінчення уроків. Прислухався, як за вікном школи скрипіли перемерзлі берізки, як вітер струшував сніжинки з голого віття і вони безжурно кружляли у легкому білому вальсі зими. При мерехтливому світлі каганця я малював цілий вечір. Мати кілька разів підходила, ставала за спиною і довго роздивлялася моє творіння.

– Це наша хата, – впізнавала. – А це що?

– То вітер, мам.

– Гм… А хіба вітер малюють? Іди вже спати. Пізно.

– Я ще трошки. Можна? – брав у руку олівця з білим стержнем. На моєму малюнку блимала жовтими очима наша довга приземкувата хата, до причілка якої осиротіло тулився великий бузковий кущ. А з глибини городу вітер тягнув довгу кирею завірюхи. За сніговою пеленою виднілися постаті. То, долаючи високі замети, поверталися по домівках щасливі засівальники. Микола БУДЛЯНСЬКИЙ

5

№ 5 (27836) 13 січня 2009 року

МІСЯЦІ

Січень

Лютий Березень Квітень

Травень Червень

Липень

Серпень Вересень Жовтень Листопад

Несприятливі дні для висівання та посадки овочевих культур 21-23, 26 18,19, 25 15-17,24 11-13,22 9,10,22 5-7,20 1-3,18 18,26-28 Найбільш сприятливі дні для висівання та посадки овочевих культур 6-14, 2-10, 1-6,16, 12-20 10-17 – – – 22,23 19,20 17,20,21 10-14, 9,10, 16,17, 14-20 10-17 – – 6,7,10,11 22,23 19,20 20,21 12-15, 10-12, 13,14, 9,10, 1-6,16,17 – – 6,7,10,11 19,20 15-17 22,23 19,20 12-20, 10-17, 10-14, 9,10, 11-17, 8-13, 5-10,13, 6,7,10,11 24,25 21-24 18-23 14-20 20,21 17,18 14

Грудень

ОВОЧЕВІ КУЛЬТУРИ

26,27

22-25

Картопля, топінамбур

16-25

13-21

Цибуля

18-25

15-21

Морква, буряк Редис, ріпа, редька

16-20, 23-25

13-16, 20,21

16-25

13-21

Петрушка, селера на корінь

16-20, 23-25

13-16, 20,21

12-15, 19,20

10-12, 15-17

13,14, 22,23

9,10, 19,20

16,17

–

–

6,7,17

3,13-15

10-14

Часник

18-25

12-21

12-20

10-17

10-14, 22,23

8-10, 19,20

16,17

–

–

6,7,17

3,13-15

10-14

Капуста рання, салат Капуста середня, пізня Огірки, селера, шпинат

1,2,6,7, 10,11, 28,30

2,3,6, 7,26

1,2,6,7, 29,30

2,3,26, 29,30

6-9, 26-28

19-23, 26,27

1,2,19, 20,29,30

20,21, 25,26,30

17,18, 22-31

6,7, 23-25

2,3,6,7

1,2,29,30

10,12,26

6-9, 23

2-5, 29,30

1-3,27-30

–

–

–

–

1,17, 18,27,28

1-11, 29-30

1-7, 26-28

1-6, 27-31

1-3, 27-30

6-9, 25-27

2-5, 23, 24,29,30

1,2,27-30

23-26

19-23

Помідори

1-7,10,11, 29-31

2,3,6,7

19-27

19-25, 29-31

25-30

22-31

6,7, 10,11

2,3,6,7

2,3,26, 29,30 2,3,26, 29,30

23-31

Перець

1,2,6,7, 29,30 1,2,6,7, 29,30

–

19-25

19-25

17-21, 29,30

27,28

Баклажани

1,2,10, 11,29-30

6,7,26

–

–

–

–

22-24,31

6-11

2-7

–

–

–

–

1-5,27-31

6-11

2-7

1-11, 28-31

1-7, 26-28

1-7,27-31 1-3,26-30

1-11, 28-31

1-7, 26-28

1-7,27-31

6,7,10, 11

2,3,6,7

3-7, 10,11

2,3,6,7, 27,28

Баштанні Гарбуз, кабачки, патисони Квасоля, горох, чечевиця Кріп, цибуля, петрушка на зелень Кукурудза, сорго Соняшник

3,4,23-26, 2-6,23, 1-3,27-30 30,31 24,29,30

16,22-24

16,19-21

7,8,13-15

4,5,10-14

2,3,6-8, 13,14 2,3,6-8, 13-15 3,6,7, 13-15

1-3,19,20, 1-7, 25-30 29-31

4,5,12-14 4,5,10-14 4,5,10-14

1-5,22-31

6-8,22, 23,26-28 6-9,22, 23,26-28 6-9,22, 6,7,29,30 2,3,29,30 23,26-28 6-9, 1-7,29,30 1-3,26-30 25-28

2-5,23, 1-3,6-8, 24,29,30 27-30 2-8,23, – 24,29,30 2-5,23, 1,2, 24,29,30 27-30 2-5,23, 1-3,27-30 24,29,30

1-7, 28-31 1-3,26-30 6-9,25-28

2-5,23, 24,29,30

1-3, 27-30

–

–

19,20

29,30

1-5,27-31

6-9, 25-27

2-5,23, 24,29,30

1-5, 27-30

1-4,23-31

19-27

19-25, 29-31

25-30

22-31

1-8, 26-30

3-11, 25-31

1-8,23-30 1-6,24-31 1,2,21-29

19-27

1,2,6,7, 29,30

2,3,8-11, 29,30

6-9, 26-28

2-6,23, 24,29,30

1-4, 23-31

19-27

–

–

–

1,2,6,7, 27-30

2,3,29,30 6-9,27,28

–

–

–

–

–

1-6, 27-31

2-8,23, 1-6,27-31 24,29,30

1-5,101-3, 25-30 22,29-31

22-31

В календарі вказані тільки найбільш сприятливі дні для посадки та висівання овочевих культур, але їх можна сіяти і саджати і в інші дні (крім несприятливих).

6

№ 5 (27836) 13 січня 2009 року

Невідомі сторінки з історії Сіверського краю

Таємниця

скарбів Іларіона Н

овгород-Сіверський завжди відігравав важливу роль у суспільно-політичному житті Північного Лівобережжя України. У 1782 році колишню Гетьманщину було розділено на три намісництва: Київське, Чернігівське і Новгород-Сіверське. Старе і тихе сотенне місто – НовгородСіверський фактично став центром Північної Гетьманщини – Новгород-Сіверського намісництва. У його межах опинилися обидві колишні столиці гетьманської України, стара – Батурин, з його історичними традиціями українського державництва, і нова – Глухів, із впливовою українсько-російською бюрократією і досить помітними тенденціями до відновлення гетьманської держави. У зв’язку з новим адміністративно-територіальним поділом перетворення відбувалися і в релігійному житті регіону, у березні 1785 р. було створено НовгородСіверську єпархію. Очолив новостворену єпархію Переяславський єпископ Іларіон. Імператриця Катерина ІІ наказала: «Перевести Епископом в Новгород-Северский, именовать его Новгород-Северским и Глуховским» До Новгорода-Сіверського перебралися також й інші відомі церковні діячі – Володимир Сокальський, Мелхиседек ЗначкоЯворський, Варлаам Шишацький та ін. Після заснування НовгородСіверської єпархії одразу ж створюється церковний орган управління й суду – духовна консисторія. Новгород-Сіверська духовна консисторія була утворена 6 червня 1785 р. у відповідності з указом Катерини ІІ «Про утворення єпархій у намісництвах». Під керівництво єпископа Новгород-Сіверського Іларіона переходили монастирі та церкви, які раніше належали до Київської і Чернігівської єпархій. Консисторію та семінарію мали утримувати з доходів та вотчин монастирів.

З цього часу Новгород-Сіверський Спасо-Преображенський монастир став кафедральним, а його колишній архімандрит Євстафій Пальмовський був відправлений на відпочинок і оселився у КиєвоПечерській Лаврі. У вересні 1785 р. було відкрито Новгород-Сіверську духовну семінарію, до якої перевели частину учнів і викладачів Переяславської духовної семінарії та Київської академії. Семінарія утримувалася за рахунок прибутків монастирів, а також відсотків від грошових пожертв з боку благодійників. У 1786 р. в імперії відбулася секуляризація (тобто перетворення церковної і монастирської власності у державну), котра не оминула і Новгород-Сіверську єпархію. За указом імператриці від 10 квітня 1786 р. на утримання НовгородСіверської семінарії виділялося дві тисячі рублів. Цікаво, що на Чернігівську семінарію виділено таку ж суму коштів. Після смерті Катерини ІІ відбуваються суттєві зміни у світському та суспільно-релігійному житті імперії. З приходом на імператорський престол Павла І, НовгородСіверська єпархія припиняє свою бурхливу діяльність. Це відбувається у зв’язку з новим адміністративним поділом. Крім цього, у духовній сфері знову почалися нововведення. За указом імператора Павла І від 1 вересня 1797 р. Новгород-Сіверську єпархію було скасовано. Єпископа Іларіона переведено до Могилева, але він подав прохання про звільнення і царським указом від 24 жовтня 1797 р. був звільнений від архієрейської служби за станом здоров’я з посади єпископа та повернувся на Придесення, але цього разу стає ігуменом Новгород-Сіверського СпасоПреображенського монастиря. Отримавши архієрейське жалування у розмірі 1200 руб. на рік, він щоправда недовго управляв цією обителлю. 12 січня 1799 року Іларіон тяжко захворів і помер. Прах святителя був похований архієпископом Чернігівським Віктором

у олтарі Іллінської монастирської церкви, яка була збудована самим же преосвященним Іларіоном. Після Іларіона залишилися велика бібліотека, маса різних речей і чимала на той час сума грошей. Єпископу Іларіону належало за білетами у Московському банку 19000 руб., по двох векселях 5500 руб. і, крім цього, 334 золоті червінці. Безперечно, представляє інтерес подальша історія спадщини святителя. Є підстави вважати, що частина її була утаєна наближеними особами. Велика спадщина спонукала Чернігівську духовну владу боротися за майно Іларіона, але ці намагання зустріли супротив з боку родичів Іларіона. На жаль, досі достеменно невідомо, куди поділися багатюща бібліотека Іларіона та величезні суми грошей, які йому належали. Можна лише припустити, що частина спадщини, передусім книги з бібліотеки, опинилася в різних монастирях вже Чернігівської єпархії. Щодо грошей, є відомості, що певна їх кількість була прихована представниками Чернігівської єпархії, і потім використана на церковні потреби, як і більшість майна колишньої Новгород-Сіверської єпархії. Безперечно, деякі скарби бібліотеки Іларіона зберігаються в монастирях, храмах та в духовній семінарії, тому варто вести пошук у цьому напрямку. Варто наголосити, що утворення Новгород-Сіверської єпархії було важливою подією в історії всього Північного Лівобережжя. Комплексне всебічне вивчення історії цієї церковно-адміністративної структури, діяльності і життя Іларіона дозволить розкрити таємниці минулого та відтворити цілісну картину розвитку Північного регіону України наприкінці XVІІІ століття. Данило РИГА, науковець м.Чернігів

Протиаварійні реставраційні роботи

Ремонтують Катерининську церкву і взимку

«Візитну картку» Чернігова – Катерининську церкву – з осені обгороджено парканом, а біля стін – риштування. Незважаючи на зимову пору, тут тривають протиаварійні реставраційні роботи. Про це сказав генеральний директор Національного Чернігівського архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній» Юрій Соболь під час відзначення 10-ї річниці з часу присвоєння заповіднику статусу «національний».

– Це ніяке не оздоблення (до нього ще далеко), а найнеобхідніші заходи. Адже в результаті того, що попередні ремонти споруди, яка довгий час була музеєм, робилися абияк – деструктурувалася цегла. Через постійне тривале підмокання стін (у зв’язку з відсутністю водовідвідної системи) вона втратила свої властивості і стала м’якою, тому доводиться її місцями повністю міняти. У цокольній частині храму з літа ведеться заміна старої зруйнованої цегли на нову, в три прийоми вже відремонтовано дах. У результаті того, що дві попередні зими поспіль храм був заблокований прихильниками УПЦ МП і доступ до нього був неможливий, повністю зіпсувалася система водяного опалення, пошкодивши стіни. Відновленню воно не підлягає, тому нині доводиться встановлювати нові батареї і всю систему робити заново. Отож під час богослужінь в усі різдвяно-новорічні свята парафіянам храму святої великомучениці Катерини доводиться грітися електрообігрівачами. Проте генеральний директор Національного Чернігівського архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній» Юрій Соболь запевняє, що дуже скоро, можливо навіть у січні, буде відновлено централізоване опалення. За слова Юрія Соболя, прокуратура Чернігова не визнала претензій Національного заповідника «Чернігів стародавній» до пікетувальників від УПЦ МП щодо спричинення ними шкоди самій споруді та історичним музейним цінностям, які там перебували протягом двох років без догляду і були зіпсовані. Любов ПОТАПЕНКО Фото Володимира ЛИСЕНКА

Благодійність

Малеча з багатодітних родин отримала подарунки від Діда Мороза

9

січня в Чернігівському театрі ляльок імені Олександра Довженка благодійні організації «Сім’я» та «Родина» запросили малюків з багатодітних родин на святкування Нового року. Спочатку дітки гралися з веселою Сніговою Бабою, смішною Хурделицею, Дідом Морозом, Снігуронькою. А потім отримали подарунки від Благодійного фонду «Європа», президентом якого є народний депутат України від БЮТ Валерій Дубіль.

Любов Марченко, керівник благодійної організації «Сім’я»: – Наша організація налічує понад п’ятсот дітей. Майже стільки ж – у «Родині». Якби не Благодійний фонд «Європа», ми б не змогли забезпечити малечу подарунками, адже держава виділяє лише по 10 гривень на дитину. Ми співпрацюємо з фондом

Валерія Олександровича вже другий рік поспіль. Щиро дякуємо за допомогу і за ту сьогоднішню казкову атмосферу. Ірина Дирява, мати п’ятьох дітей: – Ми, батьки, дуже вдячні Благодійному фонду «Європа» за свято, яке він подарував нашим діткам.

Нині й одну дитину складно виростити, а в мене їх п’ятеро... Приємно, що є люди, котрі не забувають про такі родини, як наша. Юля Гнатюк, 5 років: – Мені дуже сподобалося свято і подарунки чудові. Дякуємо людям, які влаштували для нас Новий рік. Наталія ГАРБУЗ Фото автора

Реклама та оголошення

№ 5 (27836) 13 січня 2009 року

Виклики до суду Новозаводський районний суд м. Чернігова повідомляє, що розгляд цивільної справи за позовом Ларіонової Світлани Євгеніївни до Антонової Вікторії Юріївни, Папуші Олега Вікторовича про позбавлення батьківських прав призначено на 27 січня 2009 р. на 9 год. Справу буде розглянуто у приміщенні суду за адресою: м. Чернігів, вул. Мстиславська, 17, під головуванням судді Філатової Л.Б. (каб.13). Для участі у справі як відповідачка викликається Антонова Вікторія Юріївна, 1975 року народження (останнє відоме місце проживання: м. Чернігів, вул. 50 р. ВЛКСМ, 30/53). Одночасно повідомляємо, що з опублікуванням оголошення про виклик відповідачка вважається повідомленою про час та місце розгляду справи, тому у разі неповідомлення про причини неявки, повідомленої належним чином, або якщо причину буде визнано судом неповажною, суд вирішить справу на підставі наявних у ній даних та доказів. Новозаводський районний суд м. Чернігова повідомляє, що судове засідання у цивільній справі за позовом ЗАТ «Український мобільний зв’язок» до Синякова Олександра Володимировича про стягнення заборгованості, відкладено на 5 лютого 2009 р. на 12 год. через неявку відповідача до суду 23.12.2008 р. Відповідачу потрібно з’явитися в судове засідання в указаний вище час для розгляду справи по суті (при собі мати паспорт). У разі неявки відповідача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення про причину неявки, справу буде розглянуто на підставі наявних у матеріалах справи даних та доказів та буде прийнято заочне рішення. Судове засідання відбудеться у приміщенні суду за адресою: м. Чернігів, вул. Мстиславська, 17, під головуванням судді Овсієнко Ю.К. (каб.10). Новозаводський районний суд м. Чернігова повідомляє, що розгляд цивільної справи за позовом Доронкіної Людмили Броніславівни до Доронкіна Андрія Олексійовича про визнання таким, що втратив право на користування житловим приміщенням призначено на 22 січня 2009 р. на 10 год. Справу буде розглянуто у приміщенні суду за адресою: м. Чернігів, вул. Мстиславська, 17, під головуванням судді Філатової Л.Б. (каб. 13). Для участі у справі як відповідач викликається Доронкін Андрій Олексійович, 1965 року народження (останнє відоме місце проживання: м. Чернігів, вул. Слобідська, 75). Одночасно повідомляємо, що з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи, тому у разі неповідомлення про причини неявки, повідомленого належним чином, або якщо причину буде визнано судом неповажною, суд вирішить справу на підставі наявних у ній даних та доказів. У порядку ч. 9 ст. 74 ЦПК України апеляційний суд Чернігівської області викликає в судове засідання 23 січня 2009 р. на 10 год. відповідачів – Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Меркурій» (останнє відоме місцезнаходження: Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Московська, 1, код ЄДРПОУ 14223212) та Суярка В’ячеслава Михайловича (останнє відоме місце проживання: Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Прилуцька, 124, кв. 41), у справі №22ц-2281 за апеляційною скаргою Щітки Володимира Михайловича до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Меркурій» та Суярка В’ячеслава Михайловича

Телефон рекламного відділу «ДП»

4-40-07

ВАТ «РВК «Деснянська правда»

запрошує на роботу ГОЛОВНОГО ЕНЕРГЕТИКА

Кваліфікаційні вимоги: – освіта вища; – досвід роботи на підприємстві не менше 5 років.

Резюме надсилати:

Complex@despra.cn.ua.

Тел. 4-23-95. ЗДАЮТЬСЯ В ОРЕНДУ офісні та складські приміщення. Тел. 4-21-46.

про визнання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення недійсним. Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області викликає в судове засідання як відповідача Зосенка Юрія Андрійовича та Зосенка Ігоря Юрійовича (останнє відоме місце реєстрації: 16600, Чернігівська обл., м. Ніжин, вул. Гвардійська, 7, кімн. 9-10), 21 січня 2009 р. на 9 год. у цивільній справі за номером №2-1753/08 позовом ВАТ «Ніжинське заводоуправління будівельних матеріалів» до Зосенка Юрія Андрійовича та Зосенка Ігоря Юрійовича про виселення з гуртожитку за самовільне будівництво і завдання матеріальної шкоди власності заводоуправління. Справу буде розглянуто у приміщенні суду за адресою: Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Шевченка, б. 57-а, під головуванням судді Пантелієнко В.Г. У разі неявки в судове засідання, справу буде розглянуто за відсутності відповідачів, на підставі зібраних у справі доказів. До Ріпкинського районного суду як боржник за поданням ВДВС Ріпкинського РУЮ про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, з вилученням паспортного документа, викликається Денисенко Денис Сергійович (останнє відоме місце проживання: смт Ріпки, вул. Святомиколаївська, 106, Ріпкинського району Чернігівської області). Розгляд справи призначено на 20 січня 2009 року на 11 год. у приміщенні Ріпкинського районного суду, розташованого в смт Ріпки, по вул. Святомиколаївській, 94. Чернігівський районний суд у порядку частини 9 ст. 74 ЦПК України викликає в судове засідання 21 січня 2009 року на 11 год. 30 хв. відповідачку Салай Маргариту Сергіївну (яка зареєстрована за адресою: вул. Центральна, 18, с. Нове Чернігівського району Чернігівської області) у цивільній справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чернігівської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» до Салай Маргарити Сергіївни, Кулаєва Івана Миколайовича, Айропетяна Акопа Пергевовича про стягнення заборгованості за кредитним договором. Судове засідання відбудеться у приміщенні суду за адресою: м. Чернігів, вул. Воровського, 4. Одночасно повідомляємо, що з опублікуванням оголошення про виклик відповідачка вважається повідомленою про час та місце розгляду справи, тому у разі неповідомлення про причини неявки Салай Маргарити Сергіївни, повідомленої належним чином, або якщо причину неявки буде визнано судом неповажною, справу буде розглянуто за її відсутності на підставі наявних в ній даних чи доказів. Ічнянський районний суд Чернігівської області викликає для участі у розгляді цивільної справи за позовом Калинича Івана Федоровича до Калинич Олени Іванівнм як відповідачку Калинич Олену Іванівну (останнє місце проживання: с. Іржавець Ічнянського району Чернігівської області, вул. Леніна, 93/4). Судове засідання відбудеться 20 січня 2009 р. о 8 год. 30 хв. під головуванням судді Чугуєвської Т.П. у приміщенні Ічнянського районного суду, розташованого за адресою: м. Ічня Чернігівської області, вул. Коваля, 10. У разі неявки відповідачки до суду без поважних причин або неповідомлення про причини неявки, справу буде розглянуто за її відсутності, за наявності доказів, що містяться в матеріалах справи.

Ф ФОП Число Світлана ла Миколаївна, ід ідентифікаційний номер 2694712403, но по повідомляє про припинення своєї діяльності.

26 грудня 2008 року Головне управління юстиції у Чернігівській області зареєструвало Громадську організацію інженерів пожежної безпеки Чернігівської області «І.П.Б. Полісся» (свідоцтво № 275). Мета діяльності – надання допомоги членам та іншим громадянам України з питань пожежної безпеки, захист законних, соціальних, економічних та інших інтересів своїх членів відповідно до встановленого законодавством порядку. Юридична адреса – 14026, м. Чернігів, вул. Волковича, буд.

9, кв. 83. Керівник – Алексєєв Юрій Григорович.

Варвинський районний суд Чернігівської області викликає Гарганчука Володимира Володимировича (останнє відоме місце проживання: смт Варва Чернігівської області, провулок Шевченка, 15), як боржника у цивільній справі за поданням ВДВС Варвинського РУЮ про виділ у натурі Гарганчуку В.В. ½ частини житлового будинку з господарськими будівлями. Судове засідання відбудеться 30 січня 2009 р. о 9 год. у приміщенні Варвинського районного суду за адресою: смт Варва, Чернігівська обл., вул. Шевченка, 40, зал судових засідань №2. У разі неявки відповідача Гарганчука В.В. до суду без поважних причин або неповідомлення про причини неявки, справу буде розглянуто за його відсутності. Новозаводський районний суд Чернігівської області (14000, м. Чернігів, вул. Мстиславська, 17) розглядає цивільну справу №2-3420/08 за позовом ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», в особі ЧОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» до Рагимової Ольги Григорівни та Рагимова Велі Абдулла огли про стягнення заборгованості за кредитним договором. Відповідачі у справі Рагимова Ольга Григорівна, 19.08.1976 р.н., зареєстрована за адресою: м. Чернігів, вул. 50 років ВЛКСМ, 13/10); Рагимов Велі Абдулла огли, 29.03.1973 р.н. (зареєстрований за адресою: м. Чернігів, вул. 50 років ВЛКСМ, 13/10), викликаються 6 лютого 2009 року на 14 год. до Новозаводського районного суду, суддя Деркач О.Г. (каб. 14), для участі у судовому засіданні. Відповідачам пропонується надати свої заперечення щодо позову та докази. У випадку неприбуття, відповідачі мають повідомити суд про причину неявки, інакше справу буде розглянуто за їх відсутності. Печерський районний суд м. Києва викликає в судове засідання у справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Кредит Європа Банк» до Кучми Лідії Анатоліївни, Устича Олега Васильовича про стягнення заборгованості за договором про надання експрес-кредиту, в порядку, передбаченому ЦПК України, яке призначено на 22 січня 2009 року на 15 год. за адресою: м. Київ, 01010, вул. М. Гайцана, 4, каб.

403. Головуючий – суддя Кузьменко В.В. Новозаводський районний суд м. Чернігова викликає для участі у розгляді цивільної справи за позовом КП «Чернігівводоканал» про стягнення заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення як відповідачів: Гуру Ігоря Вікторовича (останнє відоме місце проживання: м. Чернігів, вул. Слободська, буд. 79-А, кв. 7), яке відбудеться о 9 год. Польовик Парасковію Андріївну (останнє відоме місце проживання: м. Чернігів, вул. Красносільського, 71, кв. 105), яке відбудеться о 9 год. 30 хв. Мороза Володимира Васильовича (останнє відоме місце проживання: м. Чернігів, вул. Красносільського, 71, кв. 74), яке відбудеться о 10 год. Луцика Юрія Олексійовича (останнє відоме місце проживання: м. Чернігів, вул. Щорса, 60-А, кв. 119), яке відбудеться о 10 год. 30 хв. Судове засідання відбудеться 15 січня 2009 року під головуванням судді Гордійко Ю.Г. у приміщенні суду за адресою: м. Чернігів, вул. Мстиславська, 17. У разі неявки відповідачів до суду без поважних причин або неповідомлення про причини неявки, справу буде розглянуто за їх відсутності за наявності доказів, що містяться в матеріалах справи.

Загублену домову книгу приватного будинку, зареєстровану у виконкомі Деснянського району м. Чернігова 25.04.1996 р. на ім’я власника будинку Устюжаніна Миколи Федоровича, вважати недійсною. Втрачені паспорт, пенсійне посвідчення та ідентифікаційний код платника податків на ім’я Кореневої Ольги Григорівни вважати недійсними. Колектив ПСК РМК ОСС висловлює глибоке співчуття голові правління облспоживспілки Мирону Васильовичу Волощаку з приводу тяжкої втрати – передчасної смерті дружини Олени Тарасівни. Управління культури і туризму облдержадміністрації та обласна організація профспілки працівників культури висловлюють глибоке співчуття директору Ніжинського українського драматичного театру ім. М. Коцюбинського Юрію Миколайовичу Муквичу з приводу тяжкої втрати – смерті батька Миколи Савелійовича.

Обком профспілки працівників споживчої кооперації висловлює глибоке співчуття голові правління облспоживспілки Мирону Васильовичу Волощаку з приводу тяжкої втрати – передчасної смерті дружини Олени Тарасівни. Колектив головного управління економіки облдержадміністрації висловлює глибоке співчуття голові правління облспоживспілки Мирону Васильовичу Волощаку та його родині з приводу тяжкої втрати – передчасної смерті дружини Олени Тарасівни.

7

Колектив підприємства споживчої кооперації «Універбаза» висловлює щирі співчуття голові правління облспоживспілки Мирону Васильовичу Волощаку та заступнику директора ПСК «Універбаза» Марині Миронівні Волощак з приводу тяжкої втрати – смерті дружини та матері Олени Тарасівни. Правління та колектив облспоживспілки висловлюють глибоке співчуття голові правління облспоживспілки Мирону Васильовичу Волощаку та його родині з приводу тяжкої втрати – смерті дружини Олени Тарасівни. Обласна рада висловлює глибокі співчуття голові правління обласної спілки споживчих товариств Волощаку М.В. з приводу тяжкої втрати – смерті дружини Олени Тарасівни. Колектив ТОВ КП «Чернігівський колос» висловлює щире співчуття голові правління Чернігівської облспоживспілки Мирону Васильовичу Волощаку з приводу тяжкої втрати – смерті дружини Олени Тарасівни. Колектив підприємства споживчої кооперації «Прилуцький консервний завод» ЧОССТ висловлює глибоке співчуття голові правління Чернігівської облспоживспілки Мирону Васильовичу Волощаку та його родині з приводу тяжкої втрати – смерті дружини Олени Тарасівни. Правління, профспілковий комітет та всі працівники системи Козелецької райспоживспілки висловлюють глибоке співчуття голові правління Чернігівської облспоживспілки Мирону Васильовичу Волощаку з приводу передчасної смерті дружини Олени Тарасівни. Менська районна рада та райдержадміністрація висловлює щире та глибоке співчуття голові правління Чернігівської обласної спілки споживчих товариств Мирону Васильовичу Волощаку з приводу тяжкої втрати – смерті дружини Олени Тарасівни. Правління Чернігівської райспоживспілки висловлює щирі співчуття голові правління Чернігівської облспоживспілки Мирону Васильовичу Волощаку з приводу тяжкої втрати – передчасної смерті дружини Олени Тарасівни. Правління та колектив працівників Менської райспоживспілки висловлюють глибоке співчуття голові правління Чернігівської облспоживспілки Мирону Васильовичу Волощаку з приводу тяжкої втрати – смерті дружини Олени Тарасівни. Правління та профспілковий комітет Ріпкинської райспоживспілки висловлюють глибоке співчуття голові правління Чернігівської облспоживспілки Мирону Васильовичу Волощаку з приводу тяжкої втрати – передчасної смерті дружини Олени Тарасівни.

Колектив обласного заготівельновиробничого об’єднання облспоживспілки висловлює глибоке співчуття голові правління облспоживспілки Мирону Васильовичу Волощаку з приводу тяжкої втрати – смерті дружини Олени Тарасівни.

Працівники ТОВ «КООП ЧЕКОС» висловлюють глибоке співчуття голові правління облспоживспілки Мирону Васильовичу Волощаку з приводу тяжкої втрати – смерті дружини.

Колектив Чернігівського кооперативного технікуму висловлює глибоке співчуття голові правління Чернігівської облспоживспілки Мирону Васильовичу Волощаку з приводу тяжкої втрати – смерті дружини Олени Тарасівни.

Колектив ПСК «Інфоцентр» Чернігівської ОССТ висловлює щире співчуття голові правління Чернігівської облспоживспілки з приводу тяжкої втрати – смерті дружини Олени Тарасівни Волощак. Із скорботою співчуваємо родині та близьким покійної.

8

Остання сторінка

№ 5 (27836) 13 січня 2009 року

Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на здоров’я... У день 13 січня українці починали готуватися до нового циклу різдвяно-новорічних свят. Господар ретельно прибирав все обійстя, вичищав і добре годував домашню живність, а господиня готувала все необхідне для Щедрої вечері: святкові страви і чистий одяг для родини. Люди вважали, що цього вечора з неба сходить Щедрий бог, оглядає все господарство і входить до хати.

•

музики, міхоноша (все нежонаті парубки) творили «живий вертеп» і обходили з щедрівками кожну оселю, бажаючи господарям всіляких гараздів: «Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на здоров’я». Щедрівки, на відміну від колядок, були переважно світськими піснеспівами:

щедро винагороджував (особливо перших) засівальників гостинцями й грішми. Ходили інколи й цілі ватаги з козою та вертепом. Годилося також у цей день віншувати Василів. Богослужіння в церкві були присвячені святам обрізання і найменування Господнього. Також у день «старого» Нового року Церква відзначає пам’ять Святителя Василія Великого, архієпископа Кесарії Каппадокійської. Виховувався у благочестивій сім’ї своєю бабусею Св. Мокриною. Після навчання в Афінах прийняв святе хрещення в Єрусалимі. Згодом повернувся до Кесарії, де 362 р. прийняв сан диякона, а пізніше був висвячений в пресвітери. По

покровителем землеробства. Тому основною обрядодією цього дня було засівання осель українців збіжжям із відповідними примовляннями. З самого ранку хлопці (дівчата засівати не ходили) набирали в рукавички і кишені зерна (жито, пшеницю, овес) й, дочекавшись закінчення ранкової церковної відправи, починали засівати. Спочатку власну домівку, потім у хрещених батьків, родичів, знайомих і сусідів: «Ой роди, Боже, жито -пшеницю, всяку пашницю! Добридень! Будьте здорові. З Новим роком та Василем!… На щастя, на здоров’я, на Новий рік!». Господар

смерті Євсевія Кесарійського Василія Великого обрали архіпастирем Кесарії. Написав чимало церковних молитов та душеспасительних книг. За свої духовні подвиги отримав дар зцілення і молитвою вилікував багатьох важкохворих. Піклувався про бідних і немічних, яким влаштував спеціальний притулок – названий Василіадою. Сам же вдягав скромний одяг і їв лише хліб, сіль та воду. Помер Василій Великий 1 січня (старий стиль) 379 р. на 50-му році життя. За переказами, нетлінні мощі Василія Великого було перевезено до Риму в Італію.

Фото Миколи ТИЩЕНКА

Т

ам його зустрічають духи предків та дух-Ладо, які вже з Святого вечора перебувають в оселі (в Рай-Дідухові, сіні та соломі). Побачити Щедрого бога може ще й домашня живність, яка в цю пору має здатність розповідати Богові про те, як господар її утримує та годує. Щедру вечерю готували переважно з скоромних страв: печеню, смажене м’ясо, ковбаси, млинці з салом, пироги, вареники з сиром. У деяких місцевостях України, як і на Святвечір, на стіл ставили теж 12 страв, варили другу щедру кутю, заправлену смальцем. На стіл ставили книші й калачі та запалювали одну або три свічки. Обов’язковим було приготування млинців, у ході чого господині примовляли: «Щоб усе так росло в Новому році, як млинці на дріжджах та, щоб сонце добре гріло ниви, як вогонь пече млинці». Того ж вечора господар, взявши сокиру, перевесла й кутю, обходив домашніх тварин, пасіку й сад, благословляючи своє господарство (обухом сокири тричі вдаряв по деревах і погрожував їх зрубати, якщо не будуть плодоносити). Досвідчені господарі примічали погоду: морозно і сніжно – на здоров’я людей і худоби, на урожай хліба, а тепло й без снігу – навпаки. Зоряне небо – добре будуть нестись кури, вродять гриби й горох. Густий іній – добрі зернові й мед і т. п. Цей день також називали Меланки або Маланки (за християнським календарем Меланії – знатної римлянки V ст., яка будувала церкви, згодом стала черницею й молитвами творила чудеса). Етнологи твердять, що Маланка – найдавніше українське свято, яке має глибокі прадавні коріння і сягає ще кам’яного віку (неоліту). «Маланкою» був, як правило, переодягнений дівчиною хлопець. Персонажі, а серед них були ще й «звізда», «коза», «дід», «циган»,

тей. Особливо слід було бути обережними поза домом, бо до третіх півнів духи води, лісу, гори та яру влаштовують гуляння і можуть зашкодити необачним подорожнім. Відьми в цю пору літають на місяць, щоб прогнати туди старий рік, а потерчата можуть переслідувати своїх бабок-пупорізок (тому останні мають при собі різочки). Перед світанком, кажуть, можна побачити як світяться-горять зачаровані гроші та сховані скарби.

14 січня відзначався Новий рік («старий» або церковний). Християни в цей день вшановували найменування Христа іменем Ісус та Св. Василя Великого – архієпископа Кесарії Каппа докійської (IV ст.), якого вважали

Щедрик, щедрик, щедрівочка, Прилетіла ластівочка, Стала собі щебетати, Господаря викликати: – Вийди, вийди, господарю, Подивися на кошару. Там овечки покотились, І ягнички народились. В тебе товар весь хороший, Будеш мати мірку грошей. З новорічними вечором та ніччю українці здавна пов’язували чимало чудесних переказів і легенд. Вважалося, що в зоряну ніч місяць радиться із зірками та сонцем, а останнє розподіляє між зорями душі новонароджених ді-

К А Л Е Н Д А Р

•

7:54 Захід 16:20 Тривалість 8:26 Схід

П О Г О Д А Повний місяць

11.01

•

К А Л Е Н Д А Р

ВДЕНЬ ВНОЧІ

13.01

Володимир МИКОЛАЄНКО

•

П О Г О Д А

14.01

15.01

•

Хмарність

За релігійним календарем сьогодні – Віддання свята Різдва Христового. Преподобної Меланії Римлянки. Святителя Пе-

Опади

тра Могили, митрополита Київського. Святки.

Температура, °C

0 ... –5

Вітер (напрямок, швидкість, м/с)

Пд–Зх, 5–10

Завтра – Обрізання Господнє. Святителя Василія Великого. Мученика Василія Анкірського. Святої Емілії, матері святителя Василія Великого. Громадянський Новий рік за старим стилем. Святки. Іменинниками будуть: сьогодні – Меланія, Петро; завтра – Василь, Федот, Петро, Григорій, Емілія.

–5 ... –10

–2 ...+3

Пд–Сх, Пд 5–10

Радіаційний фон, мкР/год Ніжин Остер Інші природні явища

10 14

–4 ...+1

Пд–Сх, Пд 5–10 Чернігів

11 12

Покошичі Прилуки –

–2 ...+3

Семенівка Щорс

10 11 9

За даними облгідрометцентру

Співзасновники: Чернігівська обласна рада, облдержадміністрація, первинна організація журналістів редакції • Головний редактор Лариса МІЛОВА • Заступник головного редактора Петро ГРОМОВИЙ Тел. 4-44-42 • Літературний редактор Леся КОШЕЛЬ Тел. 678-200 • Відповідальний секретар Віталій АДРУГ Тел. 4-21-92 • Комп’ютерний набір Людмила ШЕВЧЕНКО • Комп’ютерна верстка та дизайн Олександр БОЖОК, Ганна ЗЕВКО, Світлана КУЗЬМЕНКО • Коректори Альона ШЕВЧЕНКО, Олександр ФАЛЬЧЕВСЬКИЙ • Відповідальна за випуск Євдокія ТЮТЮННИК • Телефони відділів редакції: суспільних питань 4-22-71; соціальних питань 4-44-12; гуманітарної сфери 4-21-92; реклами та оголошень 4-40-07.

• Факс 4-21-92, 4-42-35.

• Веб-сайт: www.dponline.cn.ua • Електронна пошта: despravda@ukr.net • Реєстраційне свідоцтво ЧГ № 230 від 10.11.2000 р. Видавець – ВАТ «РВК «Деснянська правда» • Віддруковано в редакційновидавничому комплексі «Деснянська правда», 14000, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 62.

• Газета виходить тричі на тиждень (вівторок, четвер, субота).

• Тираж тижня – 38 610 • Розповсюджується по передплаті • Передплатні індекси: для індивідуальних передплатників – 61651, для підприємств, організацій – 94530, четверговий випуск – 94531.

• Редакція не завжди поділяє погляди авторів публікацій.

• Відповідальність за достовірність інформації та реклами несуть автори та рекламодавці. позначені Знаком матеріали рекламного змісту.

• Листування з читачами – тільки на сторінках газети.