Деснянська правда №27933

Page 1

ВІВТОРОК, 15 вересня 2009 р. № 102

Чернігівська обласна газета Заснована у січні 1838 року

(27933) http://www.dponline.cn.ua

e-mail: despravda@ukr.net

Надзвичайна ситуація

Витік кислоти на станції

Минулої неділі вранці на залізничній станції «Чернігів» стався витік із цистерни соляної кислоти. Як повідомили у центрі пропаганди головного управління МНС України в Чернігівській області, цистерна з 61,7 тонни небезпечної рідини, прямувала з Дніпропетровська (ВАТ «Дніпроазот») до Гомеля (Республіка Білорусь).

Фото Миколи ТИЩЕНКА

С

«Сашко-школяр» – Вадим Єрмоленко

Урочистості

У Довженковому саду На уклін до хати-колиски великого земляка – літературно-меморіального музею О.П. Довженка у Сосниці – минулої суботи з нагоди 115-ї річниці від дня його народження сходилися і з’їжджалися гості.

Р

анок викотився сонцем на погідне небо, а на старому обійсті хазяйнувала осінь. І, здавалося, прислухалася до людського гомону. – Хіба ж всидиш вдома, коли така гарна подія в нашому селищі, – легенько переступає поріг літня Надія Михайлівна Редько. – Зібрала чоловіка та й сюди: ось він у візочку сидить, спостерігає. Все життя наше натруджене у Вільшаному пройшло, а як Михайло Іванович хворіти тяжко став, до сина з невісткою перебралися. Чимало книжок Олександра Петровича у нас вдома. Читаєш, бувало, і плачеш: як же він умів про нас, людей простих, розказати. – І такої зачарованої Десни ніде в світі немає, – защебета-

ли третьокурсниці Сосницького сільськогосподарського технікуму бухгалтерського обліку Юлія Стельмах, Аня Блоха і Маринка Кравченко. – Ми всі тепер дивимося на нашу ріку-красуню очима Довженка. Люди все підходили, зупинялися за тином, стиха перемовляючись між собою. А з саду линули мелодії – щемливожурливі, і веселі, жартівливі. – Як ваші пісні за душу беруть! – вдячно підходять до учасниць народного аматорського фольклорного колективу «Криниці» В’ячеслав Сандул та Юрій Горобець з Нікополя, відомі у своєму краї громадські діячі. – Та це ж улюблені мамині, Одарки Єрмолаївни! – каже ке-

рівник самодіяльних артистів Ганна Кузьменко. – Їх ми виконували і в Білорусії, і в Росії, і навіть у тодішній Югославії. – Здрастуйте, мої дорогі земляки! Співайте, ще співайте, а ми послухаємо! – зворушений Тарас Миколайович Дудко, небіж Олександра Петровича, син його рідної сестри Поліни. Дорогого гостя, що приїхав із Москви, обступив чималенький гурт земляків: щиро розпитують, уважно прислухаються до його виваженого слова. – Мене ж Петром хотіли назвати, на честь діда. А оце ім’я, яке ношу, дісталося мені завдяки Олександру Петровичу. Він настояв, сказав: «Хай буде Тарасик!». І став я Тарасом. Люблю Україну – це моя матінка.

Скрізь у мене тут є і рідня, і друзі. Знаєте, Олександр Петрович виношував задум зняти фільм «Тарас Бульба», а мене і старшого брата Олександра запросити на ролі Андрія і Остапа. У цій картині він хотів показати український народ таким, яким він є насправді: могутнім і красивим. А армію й козацтво – розумним і згуртованим військом. Я живу в Росії уже понад сорок років. І прах Довженка тихенько лежить на НовоДівичому цвинтарі. Хоча є домовленість між обома президентами, що його перепоховають. Тільки ж уряд російський ставиться до вирішення цього питання негативно. Відчуваю, нескоро це буде. Є й Указ нашого нинішнього Президента про спорудження пам’ятника Довженку у Києві та Чернігові. Чому ж їх досі немає?..

стор.

8

початку ємність від’єднали від інших вагонів. Після цього до місця події прибули сили і засоби головного управління МНС в області, 8-го навчального центру Держслужби транспорту, управління з питань надзвичайних ситуацій міської ради, правоохоронці, екологи, відповідальні особи залізниці, інші служби. Було створено штаб з ліквідації аварії. До місця пригоди прибув і пожежний потяг. Щоб зменшити концентрацію парів соляної кислоти у повітрі, від пожежного потягу рятувальники Чернігівської оперативно-рятувальної служби подали три розпилені струмені води. Відділення радіаційно-хімічного та біологічного захисту аварійнорятувального загону спецпризначення ГУ МНС та взвод аварійно-рятувальних робіт 8-го навчального центру Держслужби транспорту провели невідкладні роботи та наклали бандаж на місце розгерметизації. «Звернень громадян до медичних закладів із погіршенням самопочуття не виявлено, – поінформував заступник начальника ГУ МНС у Чернігівській області Олександр Кулініч. – Загрози населенню немає. Перевищення гранично допустимої концентрації у повітрі не зафіксовано. З підприємства «Дніпроазот» вночі 14го вересня прибула мобільноаварійна група, а о 9-й годині розпочалася перекачка соляної кислоти в іншу цистерну. Остаточну кількість рідини, що витекла, буде встановлено після її перевантаження». Ситуацію контролює головне управління МНС в області. За попередніми даними, витік кислоти спричинили природні фактори. Станіслав КЛОПОТ


2

№ 102 (27933) 15 вересня 2009 року

Підприємливість

Селянські жнива

Комунальний лісгосп у Коропі

Надійний помічник на городі

Коропське спеціалізоване лісогосподарство «Агролісгосп» не отримує дотацій від держави, а господарює самостійно. Чи успішно це виходить? Розповідає його директор Віктор Мальцев.

Картопля – культура поліська. І хоч з колективного поля її давно майже витіснили, та на селянських городах крохмалиста, як і раніше, посідає чільне місце. Адже для селян, серед яких багато безробітних, картопля не лише основний продукт харчування, а й засіб виживання. Продавши частину врожаю, хоч і за значно заниженою ціною, господар бодай на якийсь відсоток поповнить сімейний бюджет. Восени інших фінансових джерел селяни не мають. Хіба молоко від корови, та не кожному під силу її утримувати. А ось каартоплю садять навіть ті, хто ледве з ціпком по двору ходить.

Н

а околиці Змітнєва смужки селянських городів. Одні заступцями орудують, інші найняли тракторця, а у Миколи Михайловича Ісаченка, хоч і найменший залізний кінь, та, як стверджує господар, найнадійніший. – Рівно двадцять років тому я замислився: купляти мотоцикл з коляскою чи мотоблок білоруського виробництва, – розповідає Ісаченко. – Тоді я працював трактористом у нашому колгоспі «Родина». Була можливість город виорати, сіно звезти. Та все ж узяв мотоблок. Як відчував: згодилася мала техніка в господарстві. Коли розвалився колгосп, а затим на наші поля прийшов інвестор, не всі механізатори одержали роботу. Мені легше було – на пенсію вийшов. Ось тоді й зрозумів: без цієї техніки, як без рук, – поляскує долонею по ще не вихололому двигуну господар. Син підріс. У колгоспі, як і я, механізатором працював. А нині без роботи.

Не має роботи і невістка. Отож запрягаємо залізного коня – і на город. Він у нас і ратай, і сапувальник, і вибиральник бульб. Ось мій Петро, – гукає сина батько, – вам продемонструє, як мотоблоком бульби вибирати. Доки Петро заводить тракторця і ставить його у загінку, батько підходить до невеликого причепчика: – Ось погляньте: хіба це врожай? І не тому, що в нас земля пісна, а, вважаю, основна причина – весняно-літня посуха. Як цвіла картопля, жодна краплина дощу не впала. Звідки ж було зав’язі взятися! Та що маємо, те і копаємо, – і собі дивиться батько, як син по неглибокій розорі йде за мотоблоком, а дві жінки-помічниці збирають бульби. У Миколи Ісаченка життя – не мед. Три роки, як дружини не стало. Син бабину хату підрихтував і живе окремо. Батьку не стільки картопля потрібна чи інша городина. Каже, йому й пенсії вистачає на

прожиття. А ось увага рідних – бальзам на серце. Гуртом обробили батьків город, гуртом сину з невісткою порають. Значно полегшує важку працю білоруський мотоблок. – Йому вже двадцять літ, а зносу не видно. Правда ж, я бережу техніку, доглядаю. А он в селі й новіших залізних коней накупляли, а робота з них, – махає рукою Ісаченко. – Я б свій ні на який новий не проміняв. І вже до сина: – Заводь, Петро, нашого тракторця. Доки на погоді стоїть, треба картопельку докопати. Петро звично ставить у загінку трудягу-ветерана і по хвилі уже кипить робота. – У нас картоплі соток 37-40. Кілька днів – і врожай зібрано, – каже батько. Трималося б на погоді. Того дня ранок видався похмурим і прохолодним, а день заяснів ще не вицвілим голубим небом. Дощем і не пахло. Микола ГОРИЦВІТ Фото автора Сосницький район

– У нашому підпорядкуванні – 11 085 гектарів лісу, які обслуговує 27 лісників. Ліси в основному листяні, є й сосна. Навесні ми посадили молодняк. До того ж, на наступний рік маємо майже 30 соток розсадників. – У вас тільки лісове господарство, чи й переробка є? – Авжеж є. З неліквідної сировини ми виготовляємо європіддони (й заготовки для них), рудникові стояки для шахт, бруси. До того ж, на замовлення населення виготовляємо вікна, двері, ворота… І ціни у нас нижчі, ніж у магазинах. – Судячи з переліку лісоматеріалів, продаєте їх не лише на Чернігівщині… – Так, наша продукція – по всій Україні. А раніше були замовлення з Румунії, Молдови… – Чи збиткове у вас виробництво? – Лісове господарство взагалі вважається збитковим, адже дерева довго ростуть. Тому державні лісгоспи отримують дотації, а ми – ні, оскільки в комунальній власності. Але минулого року отримали 260 тисяч гривень чистого прибутку. Купили нову техніку. Цього ж року І та ІІ квартали були складні: багато фінансів забирає саме лісове господарство. Та й криза зіграла свою роль. Дохід за 6 місяців цього року на мільйон із лишком гривень менший, по-

рівняно з першим півріччям 2008-го. Але за 9 місяців, гадаю, вийдемо з прибутком. – А як колектив? – На колектив негаразди економіки майже не вплинули: людей ми не скорочували, неповних робочих днів чи тижнів не вводили. Заборгованості з зарплати перед постійними працівниками немає. Працюють у нас в основному чоловіки: робота ж фізично складна. – Що гальмує розвиток лісництва? – Певною мірою, пільговики. Я ще розумію, що треба безкоштовно надавати дрова бюджетним організаціям. А ось чому колишнім сільгосппідприємствам за пільговими цінами продавати? Вони ж у приватній власності сьогодні. Таке рішення колись прийняла районна рада. Воно й не великий відсоток іде на це, але все одно… – Які ще проблеми є у вашому господарстві? – Залізниця. На сьогодні для вантажних перевезень станція Короп закрита. Залізничники кажуть, що збиткова. Якщо відкривати, то відшкодовувати збитки має районний бюджет. А вони аж півторамільйонні… Тому, щоб завантажити один вагон, ми додатково витрачаємо 2500 гривень, а ще ж залізничний тариф… – А до влади зверталися?

– Так. І до Тимошенко, і до Литвина… Але й досі не знаю, чому проблема не вирішена. – Щодо питання незаконної вирубки лісу. Чи й досі воно злободенне? – Авжеж. Ми звертаємося до міліції, але боротьба з лісовими порушниками малоуспішна. – У вас скрізь чистенько в лісах. Не смітять, чи вчасно прибираєте? – Смітять у нас менше. А коли й трапляється, то прибираємо. Якщо ловимо порушників, штрафуємо, в сільські ради звертаємося. А ось підпали... Нещодавно невідомі тричі підпалювали ліс під Коропом. Його тепер треба зрубувати, а лісу 25 років, та й площа велика… – Знайшли паліїв? – Де там… Деревину шкода. Її ж нікуди більше не використаєш. Ось так от живе Коропський агролісгосп. Директор Віктор Мальцев каже, що нормально все буде. Мовляв, матимуть люди гроші, буде й реалізація. Але на склад поки що не працюють, тільки під замовлення. Ось приклад вдалого господарювання: якщо захочеш щось зробити, то й замовників знайдеш, і ліс впорядкуєш. Наталія ГАРБУЗ Фото автора смт Короп

Директор Коропського СЛП «Агролісгосп» Віктор Мальцев


3

№ 102 (27933) 15 вересня 2009 року

Контакти

Архівісти трьох держав побували у Чернігові З 10 по 12 вересня у Києві проходила традиційна щорічна тристороння зустріч керівників державних архівних служб України, Білорусі і Росії, а також директорів центральних державних українських і федеральних російських та директорів національних білоруських архівів. Її учасники побували і в місті над Десною. Вони відвідали визначні місця Чернігова і на древньому Валу поклали квіти до пам’ятника Кобзареві, поспілкувалися зі своїми місцевими колегами та журналістами. – Ми ділилися проблемами, як архіви трьох братніх слов’янських держав виживають у період кризи, – сказала Ольга Гінзбург, голова державного комітету архівів України. – Не обминули й питання дії та збереження електронних архівів. Звичайно ж, обговорювали і видавничі проекти. Я шкодую, що ми в Україні відкрили всі архіви, тому, мабуть, і стали нецікавими. Вважаю це помилкою, хоча влада і не згодна з моєю думкою. Не треба все світу показувати. Держава ж, як сім’я: то ж хіба можна все, що в ній відбувається, за паркан виносити. Ось поруч зі мною стоять російські колеги, які привезли

надзвичайно цікаві документи на виставку, присвячену 115-й річниці з дня народження О.П. Довженка. – Справді, на початку 90-х років у Росії також переважали настрої «открыть душу нараспашку». Отож і відкривали архіви, які раніше були недоступними, – розповідав Володимир Тарасов, заступник керівника Федерального архівного агентства Російської Федерації. – Звичайно, це був позитивний крок. Але відкривалися й такі архівні документи, які не можна обнародувати для широкого загалу. Це стосується військових секретів та приватного життя відомих особистостей. Виникало немало грандіозних скандалів за кордоном – від керів-

ників багатьох держав стали надходити скарги. Потім у Росії прийняли Закон про архівну справу та інші законодавчі акти. Тепер у нас встановлені демократичні правила доступу до архівів, зорієнтовані на законодавства європейських країн. Між іншим, до нас приїздять і працюють в архівах і чернігівські науковці. Регулярно зустрічаються архівісти з Брянська, Гомеля і Чернігова. – Додам, що зв’язки між українськими і білоруськими архівістами міцніють з кожним роком, починаючи ще з останньої чверті минулого століття, – стверджував Володимир Адамушко, директор департаменту архівів та діловодства Міністерства юс-

Освіта

Щоб людину величало

духовне начало

Народний депутат України Іван Куровський предметно опікає освітянську галузь. Його суттєва допомога багато значить, адже в місцевих бюджетах на підготовку шкіл до нового навчального року коштів не вистачає.

Голова Носівської районної організації партії «Батьківщина» Микола Кравченко та депутат районної ради від БЮТ Любов Бутунець передають щоденники вчителям Сергію Кульбаці, Євгену Іващенку та Сергію Пустовому для учнів РівчакСтепанівської та Коломійцівської шкіл

Я

скравий приклад – Червонопартизанська ЗОШ І-ІІІ ступенів №3 (директор, депутат районної ради від БЮТ Віталій Сардак). Віталій Петрович гостинно запрошує до навчального закладу, якому виповнилося 45 років. У класах – наче у світлицях. За кошти, які надав Іван Іванович, все облаштували власними силами. А наочність – творчий доробок вчителів та учнів. У кабінеті історії відтворений літопис Носівської селекційно-дослідної стан-

Директор Червонопартизанської школи №3 Віталій Сардак: «Ласкаво просимо!»

ції, якій понад 100 років. Віталій Петрович – хазяйновитий керівник. Запросив фахівців КП «Носівські теплові мережі» переробити систему газового опалення, яка «гріла землю». Вони її скоротили, зробили економнішою. В школі завершують облаштовувати приміщення дитсадка на 15 місць. Роботи виконали будівельники Носівського райагробуду – замінили підлогу, встановили нову сантехніку. Ліжка для дитсадка придбав директор видавництва «Бібліотека українця», член партії «Батьківщина» Микола Ляшенко. А ще Віталій Сардак хоче добудувати спортзал. Школа, де 12 років працює директором Віталій Сардак, забезпечена педагогічними кадрами. Перший навчальний рік у двох місцевих молодих учителів, випускниць Ніжинського університету ім. М.Гоголя. Тетяна Драгобик вестиме перший клас, а Ольга Крисько викладатиме українську мову. Микола КОХАН Фото Віктора КОШМАЛА

тиції Республіки Білорусь. – Ми домовилися виявляти у своїх архівах документи, що стосуються історії вашої держави, а українські колеги роблять те ж саме для нас. До речі, на цьогорічній тристоронній зустрічі ми підписуємо угоду про виявлення архівних матеріалів про партизанський рух, який розвивався на кордоні двох держав у роки Великої Вітчизняної війни. Це питання вимагає серйозного дослідження, адже деякі українські загони боролися на біло-

руській землі, а білоруські – на українській. Уже працюють над цим питанням архівісти з Гомельщини і Чернігівщини. Ми також домовилися з Чернігівським обласним архівом виявляти документи, що відкриють невідомі сторінки з життя видатних діячів білоруської науки і літератури, біографії яких були тісно переплетені з вашим краєм, особливо з Ніжином... Віра ГУБАР Фото Миколи ТИЩЕНКА

Проекти

Житлово-комунальне господарство обласного центру

планується реформувати

8 вересня в Чернігівській міській раді відбулася пресконференція, присвячена початку реалізації проекту Поліського фонду міжнародних та регіональних досліджень і освітнього центру «Ініціатива» під назвою «Прозора реформа житлово-комунального господарства Чернігова».

В

обговоренні брали участь віце-президент Чернігівської міської громадської організації «Поліський фонд міжнародних та регіональних досліджень» Юрій Вдовенко, голова ради Чернігівського освітнього центру «Ініціатива» Павло Пущенко та заступник Чернігівського міського голови з питань ЖКГ Микола Літвінов. Цього року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про загальнодержавну програму реформування і розвитку житловокомунального господарства на 20092014 роки». За словами Миколи Літвінова, завдяки цьому закону будуть створені умови для підвищення ефективності функціонування ЖКГ. – На фінансування цієї програми передбачається виділити 23,5 млрд.

грн., – підкреслив заступник міського голови. – Ми ж намагаємося розробити загальноміську програму реформи житлово-комунального господарства до 2014 року, кінцевим результатом якої було б створення конкурентного ринкового середовища, – зазначив Микола Літвінов. На його думку, без приватно-державного та іншого партнерства зробити це неможливо. До розробки цієї програми буде залучено якомога більше мешканців Чернігова. «Поліський фонд» планує провести два експертних обговорення щодо приватно-державного партнерства і створення співвласників багатоповерхових будинків. Освітній центр «Ініціатива» займатиметься просвітницькою діяльністю. Руслана ШИРАЙ


4

№ 102 (27933) 15 вересня 2009 року

Раз добром зігріте серце

Там, де семеро «Я» Від її ніжного проникливого голосу, від її сонячної посмішки, здається, й усе довкола повниться якимось особливим, м’яким теплом. Втім, зізнаюся, дорогою до Селища, де живуть Світлана та Анатолій Олійники, ще до зустрічі з ними весь час намагалася зрозуміти, що ж змусило родину, в якій уже підростає двійко синів-школярів, взяти на виховання ще трьох чужих дітей. Бажання виділитися серед інших сільчан? Але ж їх і так знають у селі, як людей порядних та щирих, шанованих у своїх трудових колективах: місцевій агрофірмі, де Анатолій Васильович трудиться механіком, та у школі, де Світлана Миколаївна працює секретарем.

Д

о речі, на останніх виборах односельці навіть доручили Світлані Миколаївні представляти їхні інтереси у когорті депутатів районної ради від партії БЮТ. До того ж, Світлана Миколаївна – секретар постійної комісії з питань гуманітарної сфери, молодіжної політики і соціального захисту населення… Невже заради матеріальної вигоди вирішили створити прийомну сім’ю? Теж не сходиться – обоє працюють, отримують зарплату. А ще мають просторий добротний дім з усіма побутовими зручностями, обставлений сучасними меблями, утримують велике домашнє господарство – чотири корови, кілька поросят, табун птиці. Власною технікою обробляють півтора гектари городу. Отож сирітських коштів не потребують. Стосовно ж зайвих робочих рук у господарстві, то помічники мамі та татові повиростають ще не скоро… – Та ми багатодітними стали випадково, – розвіює всі мої сумніви Світлана Миколаївна. – Максимкові з Артемом завжди хотілося сестрички. Та й ми з батьком теж не проти б. Проте не судилося. Ідею взяти дитину із сиротинця підказала мама. Спеціалісти районних дитячих служб роз’яснили, як можна ство-

Світлана Олійник зі своїми дітьми

рити прийомну сім’ю. Пройшли спеціальне навчання й почали чекати. Уявіть собі наш стан, коли вже готові прийняти у сім’ю дитину, та через різні обставини цей урочистий момент доводиться відкладати на невизначений строк… – Втім, виїхавши в черговий раз до Чернігівського притулку та побачивши п’ятирічну Валюшку, чомусь відразу вирішили, що вона буде нашою. З тим і повернулися. А потім виявилося, що у дівчинки

є восьмирічна сестричка Наталочка. Порадившись, вирішили, що й для неї знайдеться місце у наших серцях, – пригортаючи до себе усіх своїх дітей, гладить непокірного русявого чубчика дівчинки Світлана. – Та коли виявилося, що у дівчаток є ще одна сестричка, Оленка, для нас це виявилося справжнім шоком… Як би там не було, а велике християнське свято Благовіщення цьогоріч ознаменувалося в родині

Олійників появою трьох дівчаток. І найперше, що зробили для них, – це охрестили у місцевій церкві. Настоятель її отець Анатолій став для дітей не лише духовним, а й хресним батьком… Що й казати, нелегку ношу звалила на свої плечі Світлана. І справа тут не лише в тому, що родина чисельно зросла мало не вдвічі. Адже ці діти опинилися у сиротинці після того, як їхню матір було позбавлено батьківських прав. Батьки

ж у них змінювалися частіше, ніж пори року. Останнього з них було засуджено за особливо тяжкий злочин (про це свого часу вже писали в обласній пресі). Та й життям їхнє перебування у колишній сім’ї навряд чи можна назвати безхмарним. Неодноразово голодні і холодні були, та ще й биті п’яною матір’ю та зведеною старшою сестрою. Не раз доводилося ночувати в погребі, в сараї. Це вже тепер, відтанувши серцем та душею у сім’ї Олійників, дівчатка навчилися не лише усміхатися, спокійно розмовляти, а й виконувати елементарні речі – дотримуватися правил особистої гігієни, їсти з допомогою ложки та правильно тримати виделку. А попервах дуже дивувалися, що діти мають спати у чистеньких ліжечках і навіть застеляти їх простирадлами та ковдрами. Старші дівчатка за цей час уже навіть віршики вивчили, а маленька Оленка, потрапивши до Олійників у стані крайнього виснаження (такою її вилучили з біологічної родини), вагою всього шість кілограмів, тепер уже вміє самостійно сидіти, спинається на ніжки й навіть намагається вимовляти перші звуки. – Не скажу, що адаптація дівчаток у родині пройшла легко, – згадує Світлана Миколаївна. – Попервах вони були відлюдкуватими, вороже налаштованими. Їм було важко повірити, що їсти потрібно за столом, а не будь-де, спати – у ліжку, а не в погребі, як це у них частенько бувало. Що з іншими дітьми потрібно товаришувати, а не битися, ділитися іграшками, допомагати в усьому. Поступово, спостерігаючи, як себе поводять мої хлопці, й самі почали брати з них приклад. Так, тепер вони вже нерозлучні друзі, разом граються, одне одному допомагають, забавляють Оленку й навіть намагаються допомагати нам із матір’ю по господарству…

– Виявилося, що дівчатка надзвичайно відкриті та добродушні, меткі, швидко вчаться, буквально на льоту схоплюючи все, чого їх вчать Світлана з Анатолієм та старші хлопчики, – пристає до розмови свекруха Світлани Миколаївни Катерина Дем’янівна. – Хочеться, звичайно, щоб вони якомога швидше забули про весь той кошмар, те пекло, які довелося пережити. Та чи вдасться?.. Доки розмовляли з дорослими, діти тихенько сиділи поруч, вслухаючись у кожне слово. Втім, діждавшись своєї черги, відразу ж наперебій закидали неймовірною кількістю своєї, дитячої інформації. І про те, яка у них гарна кімната з гарними меблями та комп’ютером, і як вони потоваришували з Максимковими та Артемовими однокласниками, які чудові у них тато Толя та мама Світлана, скільки у них нових іграшок та одягу, які смачні страви готує бабуся Катя, яку чудову гойдалку зробили для них братики, де тепер вони навіть малу Оленку можуть гойдати. А ще – як чудово вони відсвяткували нещодавно день народження Оленки та мами Світлани. Для цього навіть усі разом вирізали різнокольорові прапорці з літерами привітання та розвішали гірляндою в кімнаті… Хіба це не справжнє жіноче щастя? – Знаєте, іноді й справді буває дуже важко, – ділиться своїм, жіночим, Світлана. Проте якщо в родині лад, якщо одне одного розуміють та допомагають, то й труднощі долати легше. Хвалити Бога, у нас поки що складається саме так. Тому іноді думаю собі: якби кожен у міру своїх сил та можливостей взяв собі бодай по дитині, може, й світ подобрішав би. А там, дивись, і потреба у сиротинцях відпала б… Катерина МИХАЙЛЕНКО Фото Віталія КОШЕЛЯ

Трагедія

Головосік зі смертельним підсумком На Головосік у селі Шевченко Борзнянського району чоловік порубав сокирою свою колишню дружину та кумів. Чому чоловік на свято напав на близьких людей, можна лише здогадуватися.

П

ро те, що на свята потрібно відпочивати, – відомо з давніх давен. І це не просто черговий забобон, це перевірена віками народна мудрість. Скептики можуть скільки завгодно зауважувати, що все це вигадки, яких дотримуються ті, хто не хоче працювати, але… Історія знає чимало прикладів, коли саме на

свята, після «ударної» праці, з людьми траплялися дивні речі. За прикладом далеко ходити не треба. Отже, Головосік, 2009 рік. В одному з сіл на Борзнянщині жила собі звичайна родина – чоловік та дружина. Обом вже під 60. Разом подружжя не жило вже давно, але нещодавно знову вирішили зійтися. Чоловік зі-

брав свої речі і переїхав до колишньої дружини у сусіднє село. Все у них було ніби добре – хата, город, господарство. Тими днями вони вибирали картоплю у господі чоловіка. На свято вирішили відпочити, але саме на Головосіка куми запропонували допомогти із картоплею. Господар одразу сказав, що працювати у свя-

то не треба, але куми та дружина наполягли. Мовляв, оскільки вже прийшли, то давай працювати. А там свято чи ні – яка різниця? Сказали – зробили. Півдня люди ретельно вибирали картоплю на городі. Після такогосякого обіду та каламарчика горілки вирішили трохи відпочити. Жінки лягли у хаті, чо-

ловіки – на вулиці, під грушею. Далі події розвивалися, як у фільмі жахів. Господар встав, сказав, що незабаром повернеться, і пішов до хати. А вже через кілька хвилин з будівлі почулися жіночі крики... Прибігши туди, кум побачив жахливу картину – господар із сокирою кидався то на свою дружину, то на куму. Обох бив по голові. Кум спробував заступитися, але тієї ж миті отримав і сам – по спині та по руці.

...Коли викликали міліцію та «швидку допомогу», врятувати господиню вже не змогли: тиск у постраждалої був критично низьким. Куму відвезли у реанімацію. Сам же господар, зрозумівши, що накоїв, вирішив покінчити життя самогубством: кинувся у колодязь. Проте втопитися не вдалося – води у ньому було лише по коліна. Через деякий час убивцю витягнули звідти четверо міліціонерів... Назар ПОЛІЩУК


Спорт

№ 102 (27933) 15 вересня 2009 року

Подія

Кубок України. 1/8 фіналу

нагоди Дня фізичної культури і спорту на державному підприємстві «Олімпійський навчально-спортивний центр «Чернігів» стартували всеукраїнський олімпійський урок та олімпійський тиждень, головною метою яких є популяризація спорту і фізичної культури. Дійство розпочалося з параду учасників. Колонами, одна за одною, ішли ветерани спорту, представники фізкультурно-спортивних товариств, атлети ДЮСШ, учні, студенти вузів, паралімпійці. А попереду велично несла запалений факел олімпійська чемпіонка Афін з кульової стрільби, заслужений майстер спорту Олена Костевич. Уславленій спортсменці надали право запалити голубий вогник у символічній чаші стадіону і таким чином відкрити урочистості. Присутніх тепло вітали заступник голови, керівник апарату облдержадміністрації Володимир Приходько, голова обласної ради, голова обласного осередку Національного олімпійського комітету України Наталія Романова, завідуючий відділом фізкультури і спорту облдержадміністрації Микола Лазаренко. Вони вручили нагороди тим, хто раніше прославив себе у спорті, нині здобуває перемоги на змаганнях, плідно виховує юне покоління атлетів. Під час церемонії надійшло приємне повідомлення зі столиці. Президент України Віктор Ющенко своїм Указом присвоїв почесне звання «Заслужений працівник фізичної культури і спорту України» провідним тренерам з важкої атлетики Миколі Мольченку та Анатолію Старуну. Таку інформацію присутні сприйняли дружніми оплесками. Потім центральний стадіон на деякий час перетворився на великий спортивний майданчик, де компактно розмістилися майданчики близько двадцяти видів спорту. Майстер-класи у кожному виді продемонстрували відомі чернігівські спортсмени. Їм допомагали вихованці дитячо-юнацьких спортивних шкіл. Кожний гість стадіону міг дізнатися адреси спортивних секцій, умови прийому, врешті-решт записатися і стати гуртківцем. До програми свята ввійшла і міська спартакіада з легкоатлетичних естафет серед школярів. Представники усіх чернігівських шкіл боролися за перемогу на бігових доріжках стадіону. Учасники і організатори залишилися задоволені програмою торжества і висловили щире бажання взяти участь у феєричному спортивному дійстві й наступного разу. Олімпійський урок, як і було заплановано, переріс в олімпійський тиждень, упродовж якого до багатьох шкіл області завітають відомі спортсмени.

«Єдність» (Плиски) – «Шахтар» (Донецьк) – 1:3

Урок як свято З

5

Поразка не вельми засмутила глядачів «Металіст» (Харків) – «Динамо» (Київ) – 0:1, «Волинь» (Луцьк) – «Кривбас» (Кривий Ріг) – 2:1, «Сталь» (Алчевськ) – «Оболонь» (Київ) – 0:3, «ФеніксІллічовець» (Калініно) – «Дніпро» (Дніпропетровськ) – 1:2, «Металург» (Донецьк) – «Карпати» (Львів) – 2:1, «Таврія» (Сімферополь) – «Іллічівець» (Маріуполь) – 4:2, «Кримтеплиця» (Молодіжне) – «Металург» (Запоріжжя) – 1:2. суботу, 12 вересня, відбулися поєдинки 1/8 фіналу кубка України-2009/10, серед яких особливу увагу привертало протистояння «Металіста» та «Динамо». Долю цієї зустрічі вирішив єдиний гол, який у стрибку головою забив Роман Зозуля. Підопічні Мирона Маркевича могли відігратися: чого лише коштує штанга після потужного «пострілу» Жажи... Та, загалом, чемпіони впевнено довели матч до перемоги. Але нам цікавий інший матч – у селі Плиски Борзнянського району. На побачення з місцевою «Єдніс- мова напередодні йшла і тю», яка виступає в чемпі- про Чернігів. Проте місцеонаті країни в другій лізі, ві жителі твердо сказали: завітав сам володар кубка «Матч пройде у нас!». УЄФА донецький «ШахІ пройшов, при 6-тисячтар». Гра проходила на ному напливі глядачів. сільському стадіоні, хоча Коли ще таке буде?

У

«Шахтар» упевнено розібрався з «Єдністю». Слід зауважити, що розпечатати ворота суперника футболістам Мірчі Луческу вдалося лише наприкінці першого тай-

му, коли Ярослав Ракицький виявився найспритнішим у штрафному майданчику. По перерві Костянтин Кравченко подвоїв перевагу своєї команди після відмінного пасу Джуліуса Агахови. Не пройшло і п’яти хвилин, як капітан «Єдності» Микола Наконечний скоротив відставання у рахунку. Та фінальну крапку за кілька хвилин до закінчення зустрічі поставив Олександр Гладкий – 3:1. Таким результатом у Плисках не дуже й засмутилися. Як-не-як, а різниця у класі таки відчутна. Зате яке свято селу подарували футболісти! Віктор М’ЯЧИНСЬКИЙ Фото Віктора КОШМАЛА

Віктор БЕРЕГОВИЙ

Футбол

Що, де, коли?

Перемога на виїзді Спортивний вересень «Прикарпаття» (І.-Франківськ) – «Десна» (Чернігів) – 0:1 11-14 вересня. Чемпіонат України. Перша ліга. 9-й тур. «Динамо-2» (Київ) – «Енергетик» (Бурштин) – 1-2; ПФК «Олександрія» – «Нива» (Тернопіль) – 3-0; »Дністер» (Овідіополь) – ПФК «Севастополь» – 4– 1; «Арсенал» (Біла Церква» – «Зірка» (Кіровоград» – 0-0. 14 вересня відбулися матчі ФК «Харків» – «Сталь» (Алчевськ) та «Волинь» (Луцьк) – ФК «Львів». Перемога над «Прикарпаттям» дозволила «Десні» незалежно від результатів матчів, які були зіграні вчора, посісти дев’яте місце в турнірній таблиці. Рівно посередині. Наступний тур пройде 17-19 вересня. Чернігівська «Десна» гратиме вдома у п’ятницю, 18 вересня, з ПФК «Олександрія».

Турнірна таблиця

№ 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18

Команди ПФК «Севастополь» «Геліос» «Волинь» ФК «Львів» «Кримтеплиця» «Сталь» «Енергетик» ПФК «Олександрія» «Десна» «Арсенал» «Зірка» «Динамо-2» «Нафтовик» «Дністер» «Фенікс» «Нива» «Прикарпаття» ФК «Харків»

І

В

Н

П

М’ячі

О

9

7

1

1

26-7

22

9 8 8 7 7 9

5 4 4 4 4 4

3 4 2 2 1 1

1 0 2 1 2 4

12-9 14-6 14-3 11-3 11-7 6-9

18 16 14 14 13 13

9

3

3

3

12-8

12

8 9 9 5 9 9 8 9 8 6

3 3 2 3 2 2 1 1 1 0

3 3 5 0 3 3 2 2 1 1

2 3 2 2 4 4 5 6 6 5

7-7 8-12 10-12 9-10 12-11 13-18 9-16 6-17 4-15 6-20

12 12 11 9 9 9 5 5 4 1

Віктор М’ЯЧИНСЬКИЙ

святкового міста Відбулося засідання Чернігівського прес-клубу реформ, на якому заступник міського голови Станіслав Віхров, начальник відділу з фізичної культури та спорту міської ради Олександр Стецько та президент Федерації з веслування на човнах «Дракон» Сергій Романчук розповіли про заходи, що проходитимуть у вересні.

Д

о Дня фізичної культури та спорту та до Дня міста відбудуться близько тридцяти спортивних змагань з різних видів спорту: 18 вересня у міському палаці культури та мистецтв – третій міський фестиваль східних та спортивно-бойових єдиноборств (показові виступи).

19 вересня о 10.00 на річці Стрижень у районі вулиці Бойова – відкритий чемпіонат міста з веслування на човнах «Дракон». Це особливий вид веслувального спорту: команда веслує під барабанний бій. 19 вересня о 19.00 на стадіоні імені Гагаріна – товариський міжнародний футбольний матч між збірними командами Меммінгема

(Німеччина) та Чернігова. Міський голова Олександр Соколов та обербургомістр Меммінгема Іво Хольцингер зроблять перший удар по м’ячу. 21 вересня о 16.00 на Красній площі – легкоатлетичний пробіг серед представників ЗОШ, ПТУ, технікумів та вищих навчальних закладів міста. Серед спонсорів – газета «Деснянська правда». Переможці отримають цінні призи та подарунки. У програмі міського спортивного вересня – й турніри із волейболу, шахів та змагання на кубок з художньої гімнастики... Руслана ШИРАЙ


6

№ 102 (27933) 15 вересня 2009 року

Освіта

Презентація першої вченої ради Минулої п’ятниці у Чернігівському державному технологічному університеті відбулася презентація першої вченої ради із захисту кандидатських дисертацій з наукового напрямку «Регіональне управління та розвиток продуктивних сил».

Ї

ї голова – професор, доктор економічних наук, завідувач кафедри менеджменту і підприємництва, заслужений економіст України Микола Бутко. Серед членів ради – Людмила Чернюк та Тарас Пепа – профе-

сори, доктори економічних наук з Ради з вивчення продуктивних сил України НАНУ; заступник голови ради – професор, доктор економічних наук, завідувач кафедри фінансів ЧДТУ Валерій Ільчук. В її складі також про-

фесор, доктор економічних наук Володимир Удовиченко – міський голова Славутича, відомі науковці з чернігівських вузів. – Я щасливий, що задум, задекларований у минулому році, став реальністю, – сказав Микола Петрович Бутко. – Створення вченої ради – це наш доробок напередодні 50-літнього ювілею вузу, який відзначатимемо наступного року. Отож для аспірантів і студентів рада буде «полігоном», де можна захиститися і отримати вчений ступінь. Звісно, працю-

ватимемо на свій регіон – і теми дисертацій матимуть регіональне спрямування. Ми широко відкриваємо двері для співпраці з колегами інших вузів, аби вони зміцнювали свій науково-педагогічний потенціал. Підкреслю, що наша рада – не комерційний центр, де можна придбати вчений ступінь без наукових напрацювань. Здобувачі проходитимуть контроль на їх наукову «чистоту». До того ж, ми не вимагатимемо платних послуг від представників інших вузів, ко-

трі у нас захищатимуться. Якщо наша рада зарекомендує себе позитивно (старатимемося!), маємо намір створити ще одну спеціальність «Економіка та управління народним господарством». А першими «ластівками» на здобуття вчених ступенів кандидатів економічних наук стануть черкашчанин Олексій Демидов та наша Інеса Бачуріна. В добру путь! Віра ВОЛОШИНА Фото Миколи ТИЩЕНКА

Свідчить історія

І чернігівці били Наполеона В

зятися за перо спонукало одне недавнє, не дуже приємне побачене і почуте з голубого екрана. Присів я біля телевізора і, переключаючи канали, почав шукати цікаву передачу. На одному з них (не пам’ятаю вже на якому) впало в око якесь зібрання молоді: слухали розповідь сивочолої людини при орденах. Прислухався. Мова йшла про народний героїзм зокрема пам’ятного 1812 року – часів Вітчизняної війни проти французьких поневолювачів. Ветеран наголошував на тому, що приклади героїзму проявляли тоді й українці, які допомагали Кутузову бити Наполеона, гнати його з рідної землі. Та не тільки це привернуло мою увагу. Факт активної участі українців у тій війні відомий. Здивувало інше. Встає якийсь молодик і з неприхованою іронією каже: от ви все говорите про те, що прості люди ставали до лав армії Кутузова, проявляли масовий героїзм у боях проти загарбників. Та який героїзм, розпатякував молодик, яка свідомість могли бути у затурканого, неосвіченого мужика! Не вірю в його патріотичні почуття. Не вірю!.. Так і хотілося вигукнути: «Ой, хлопче, як далеко ти від істини! Почитай хоч б історичну літературу, познайомся з одкровенням учасників далеких героїчних подій, тих, як ти висловився, «затурканих мужиків» – і, певен, зміниш свою думку». Історія свідчить (особливо приємно це нам, чернігівцям): серед українців, які за покликом серця ставали у лави помічників російської армії боронити країну від ворогів, багато було і наших земляків. Вони – наші славні предки справді били Наполеона. Ще і як! Нинішній молоді, думаю, цікаво було б більше знати про ту героїчну сторінку в історії країни. А сказати є що. Мені, журналісту-ветерану,

який свогго часу висвітлював у «Деснянській правді» військово-патріотичну тематику, доводилося вивчати внесок наших земляків у перемогу над завойовниками у далекому 1812 році. А рік той для країни видався по-справжньому важким. Та війна, про яку мова, була н а ц іон а л ьно -ви зво л ьною, справедливою. Наполеон, як відомо, кинув проти Росії величезну для тих часів 600-тисячну, добре вимуштрувану і технічно оснащену армію – найкращу тоді в Європі. І хіба не гордість: такій армії

каних мужиків». Піднімала їх на ратний подвиг висока свідомість, прагнення свободи. Зупинюся лише на окремих фактах. СЕДНІВ. У цьому невеличкому старовинному містечку поблизу Чернігова сформувався 4-й козачий полк, який одразу ж вступив у бій з ворогом. Козаки й ополченці Седнева проявили себе і у боях під знаменитим Бородіно. Не один з них за мужність і відвагу одержав високі нагороди. Ордени засяяли тоді і на грудях синів місцевого поміщика Лизогуба. За бойові заслуги.

було зламано хребет. Дух свободи, дух нескореності волелюбного народу вів його до перемоги. У тій перемозі немала частка належить і чернігівцям. Ще і ще раз гортаю енциклопедичне видання «Історія міст і сіл Української РСР. Чернігівська область», переглядаю інші історичні джерела – і знаходжу в них багато яскравих прикладів мужності і відваги земляків. Народне ополчення Сіверського краю, стверджують історичні джерела, було найбільшим в Україні. У нього в містах і селах губернії добровільно вступали сотні, тисячі патріотів, отих, як говорив молодик, «затур-

НІЖИН. Проти наполеонівської армії пліч-о-пліч з солдатами Кутузова стали козаки новоствореного Ніжинського драгунського полку та 674 ополченці міста й повіту. Основне місце їхнього подвигу – Бородіно, де відбулася найбільша битва у Вітчизняній війні 1812 року. На відзнаку відваги героїв у тій битві встановлено 35 пам’ятних знаків. Серед них і знак воїнам Ніжинського Драгунського полку. НОВГОРОД-СІВЕРСЬКИЙ. Північні рубежі України взялися обороняти ополченці цього краю. В їхніх рядах стояли тоді 1315 чоловік. Особливою хоробрістю відзначався 2-й кінно-козачий полк.

Невеличкий за чисельністю, він сміливо вступав у протиборство з переважаючими регулярними ворожими частинами. В одному з боїв, стримуючи наступ противника, кількість якого перевищувала в десять разів, новгородсіверці знищили понад 700 ворожих солдатів і офіцерів і зупинили просування військ Наполеона. СОСНИЦЯ. В народне ополчення влилося 1464 сміливці. Дорогу ворогові до столиці Росії мужньо перекривав партизанський загін А. Сеславіна, приклади героїзму в якому подавав ополченець А. Дорошенко. Сосничани бралися обслуговувати центральну базу продовольчих складів російської армії, яка дислокувалася в місті. Сюди звідусіль надходили хліб, борошно, овочі… Для потреб армії поставляли коней, волів, підводи. ГОРОДНЯ. 184 її жителі поповнили ряди ополченців. У місті було зібрано 25829 карбованців. БОРЗНА. В народне ополчення місто дало 690 чоловік. На підтримку захисників у повіті зібрано 13345 карбованців. КОРОП. Мешканці міста теж не залишилися осторонь боротьби із загарбниками. Тут сформувався 3-й козачий полк. Проти ворога стало кілька партизанських загонів. Приклади героїзму подавали жителі й Менського, Срібнянського та інших повітів Чернігівщини. Це вони, прості люди, патріоти, не вагаючись, стали на захист своєї землі, відстояли честь і свободу Вітчизни. Це їх, героїв, вшановувала країна. За наказом фельдмаршала, головнокомандуючого російською армією М.І. Кутузова до Чернігова доставили високі військові нагороди – 18 бойових прапорів Чернігівських полків, які прийняв, як дорогу реліквію, як символ мужності чернігівців,

найвеличніший храм міста на Десні Спаський собор. На жаль, сьогодні ми не можемо вклонитися тим бойовим символам: фашисти в роки окупації міста пограбували священні місця. Кілька слів варто, мабуть, сказати й про таке. Чернігівцям у той далекий час було на кого рівнятися. Приклад мужності подавав їм, крім М.І. Кутузова, і наш земляк генерал-майор А.С. Глібов. Солдати, ополченці вірили соратнику О.В. Суворова, йшли за ним. Разом били Наполеона і під Бородіно. Майже 40 років, перебуваючи вже у відставці, прожив А.С. Глібов у Борзні. Пишаємося й іншим нашим земляком – фельдмаршалом П.Г. Вітгенштеймом. Родом він з Ніжина. Хоробрості його в боях не було меж. Вона надихала, вела солдат на подвиг. Тому й перемагали. Вірили в талант. Не випадково після смерті М.І. Кутузова відважному полководцю довірили пост головнокомандуючого російською армією. Такі вони, наші земляки, герої 1812 року. Такими вони були і в інші часи багатої історії Сіверського краю, особливо в роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років. Усі, хто міг, брали у руки зброю. На грудях більш як 160-ти найбільш відважних засяяли тоді Золоті Зірки Героя Радянського Союзу. Не злічити усіх, чий героїчний подвиг навіки увійшов в історію нашого краю. Андрій ФОМІЧОВ м. Чернігів


Реклама та оголошення Телефон рекламного відділу газети «Деснянська правда» – 4-40-07

№ 102 (27933) 15 вересня 2009 року

Виклики до суду Новозаводський районний суд м. Чернігова повідомляє, що розгляд цивільної справи за позовом ВАТ «Універсал-Банк» до Рагімова Вели Абдула огли, Михеля Володимира Степановича про стягнення заборгованості, відкладено на 24 вересня 2009 року на 9 год. у приміщенні суду за адресою: м. Чернігів, вул. Мстиславська, 17, під головуванням судді Маслюк Н.В. (каб. №4). Для участі у справі як відповідачі викликаються Рагімов Велі Абдула огли (останнє відоме місце проживання: м. Чернігів, вул. 50 років ВЛКСМ, 13/10) та Михель Володимир Степанович (останнє відоме місце проживання: м. Чернігів, пр-т Миру, 212/42). Одночасно повідомляємо, що з опублікуванням оголошення про виклик відповідачі вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи, тому у разі неповідомлення про причини неявки відповідачів, повідомлених належним чином, або якщо причину буде визнано судом неповажною, суд вирішить справу на підставі наявних у ній даних чи доказів та буде винесене заочне рішення. Новозаводський районний суд м. Чернігова повідомляє, що розгляд цивільної справи за позовом Закритого акціонерного товариства «Український мобільний зв’язок» до Васильченка Максима Олександровича про стягнення боргу з оплати за користування послугами мобільного зв’язку, відкладено на 6 жовтня 2009 року на 11 год. 30 хв. Справу буде розглянуто у приміщенні суду за адресою: м. Чернігів, вул. Мстиславська, 17, під головуванням судді Ченцової С.М. (каб. №14). Для участі у справі як відповідач викликається Васильченко Максим Олександрович (останнє відоме місце проживання: м. Чернігів, вул. Кропивницького, 111, б/н). Одночасно повідомляємо, що з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленими про час та місце розгляду справи, тому у разі неповідомлення про причини неявки повідомленого належним чином, або якщо причину буде визнано судом неповажною, суд вирішить справу на підставі наявних у ній даних та доказів. Новозаводський районний суд м. Чернігова повідомляє, що розгляд цивільної справи за позовом Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до Дубинської Любові Павлівни та Дубинського Петра Івановича про дострокове розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості за договором поруки, відкладено на 8 жовтня 2009 р. на 11 год. Справу буде розглянуто у приміщенні суду за адресою: м. Чернігів, вул. Мстиславська, 17, під головуванням судді Ченцової С.М. (каб. №14). Для участі у справі як відповідач викликається Дубинський Петро Іванович (останнє відоме місце проживання: м. Чернігів, вул. Красносільського, 79, кв. 38). Одночасно повідомляємо, що з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи, тому у разі неповідомлення про причини неявки повідомленого належним чином, або якщо причину буде визнано судом неповажною, суд вирішить справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

Новозаводський районний суд м. Чернігова повідомляє, що розгляд цивільної справи за позовом Величка Андрія Івановича до Пащенко Олени Вікторівни, Михейчика Тараса Васильовича про встановлення порядку користування житловим будинком та земельною ділянкою, відкладено на 1 жовтня 2009 р. на 14 год. 45 хв. Для участі у справі як відповідачі викликаються Пащенко Олена Вікторівна (останнє відоме місце проживання: м. Чернігів, вул. Кримська, 85) та Михейчик Тарас Васильович (останнє відоме місце проживання: м. Чернігів, вул. Кримська, 85). Одночасно повідомляємо, що з опублікуванням оголошення про виклик відповідачі вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи, тому у разі неповідомлення про причини неявки Пащенко О.В. та Михейчика Т.В., повідомлених належним чином, або якщо причину буде визнано судом неповажною, суд вирішить справу на підставі наявних у ній даних та доказів (постановляє заочне рішення). Справу буде розглянуто в приміщенні суду: м. Чернігів, вул. Мстиславська, 17, під головуванням судді Гордійко Ю.Г. (каб. 18). Новозаводський районний суд м. Чернігова повідомляє, що розгляд цивільної справи за позовом ВАТ «Універсал Банк» до Шохи Валерія Миколайовича про стягнення заборгованості за кредитним договором відбудеться 16 жовтня 2009 року о 12 год. 30 хв. Відповідачу потрібно з’явитися в судове засідання в указаний вище час для розгляду справи по суті (при собі мати паспорт). У разі неявки відповідачів в судове засідання без поважних причин або неповідомлення про причини неявки, справу буде розглянуто на підставі наявних у матеріалах справи даних та доказів та буде прийнято заочне рішення. Судове засідання відбудеться у приміщенні суду за адресою: м. Чернігів, вул. Мстиславська, 17, під головуванням судді Овсієнко Ю.К., каб. 10). Новозаводський районний суд м. Чернігова повідомляє, що розгляд цивільної справи за позовом Гришиної Тетяни Василівни до Примаченка Максима Миколайовича, ПП «Конфорт-Десна», ЗАТ «ПРОСТОстрахування», Лисенка Миколи Володимировича про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, відкладено на 5 жовтня 2009 р. на 14 год. 45 хв. Для участі у справі як відповідачі викликаються Примаченко Максим Миколайович (останнє відоме місце проживання: м. Чернігів, вул. Музикальна, 7/4), Лисенко Микола Володимирович (останнє відоме місце проживання: м. Чернігів, вул. Стахановців, 11/48), ПП «Конфорт-Десна» (останнє відоме місцезнаходження: м. Чернігів, вул. Попудренка, 10/56). Одночасно повідомляємо, що з опублікуванням оголошення про виклик відповідачі вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи, тому у разі неповідомлення про причини неявки Примаченка М.М., Лисенка М.В. та ПП «Конфорт-Десна» повідомлених належним чином, або якщо причину буде визнано судом неповажною, суд вирішить справу на підставі наявних у ній даних та доказів (постановляє заочне рішення)

Справа буде розглянуто у приміщенні суду: м. Чернігів, вул. Мстиславська, 17, під головуванням судді Гордійко Ю.Г. (каб. 18). Чернігівський районний суд викликає в судове засідання у цивільній справі за №2-815/2009 за позовом ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чернігівської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення заборгованості за кредитним договором як відповідачів Марценюк Олену Миколаївну та Гончарука Володимира Миколайовича (останнє відоме місце їх проживання: вул. Зарічна, 58, с. Роїще Чернігівського району та області). Судове засідання відбудеться 22 вересня 2009 р. об 11 год. у приміщенні Чернігівського районного суду (м. Чернігів, вул. Воровського, 4). Одночасно повідомляємо, що з опублікуванням оголошення про виклик відповідачі вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи, тому у разі неповідомлення про причини неявки Марценюк О.М. та Гончарука В.М. повідомлених належним чином, або якщо причину буде визнано судом неповажною, суд вирішить справу на підставі наявних у ній даних та доказів. Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області повідомляє, що 21 вересня 2009 року у приміщенні Прилуцького міськрайонного суду за адресою: м. Прилуки, вул. Котляревського, 62, Чернігівська область, о 9 год. 30 хв. відбудеться судове засідання за позовом Публічного акціонерного товариства «УніверсалБанк» до Зосіменко Оксани Володимирівни, Сірика Руслана Миколайовича про стягнення заборгованості за договором. До зазначеного строку ви можете подати свої заперечення. У разі вашої неявки справу буде розглянуто за вашої відсутності. Про поважність причин неможливості прибуття в судове засідання, ви зобов’язані повідомити суд, бо інакше вас може бути притягнуто до адміністративної відповідальності. Менський районний суд Чернігівської області викликає в судове засідання у цивільній справі за №2-631/2009 р. за позовом прокурора Менського району в інтересах держави в особі ВАТ «Державний ощадний банк України» до Корнілова Володимира Миколайовича, Кривицького Сергія Івановича, Русу Віктора Миколайовича про стягнення заборгованості за кредитним договором як відповідачів Корнілова Володимира Миколайовича (останнє відоме місце проживання: м. Мена, вул. 1 Травня, 67, Менського району Чернігівської області), Кривицького Сергія Івановича (останнє відоме місце проживання: м. Мена, пр. Зарічний, 7 Менського району Чернігівської області), Русу Віктора Миколайовича (останнє відоме місце проживання: м. Мена, вул. Жовтнева, 24-а, Менського р-ну Чернігівської обл.). Судове засідання відбудеться 30 вересня 2009 року о 14 год. 30 хв. у приміщенні Менського районного суду Чернігівської області за адресою: м. Мена, вул. Леніна, 146-а. У разі неявки Корнілова В.М., Кривицького С.І., Руси В.М. до суду без поважних причин, або неповідомлення про причину неявки, справу буде розглянуто за їх відсутності.

7

В управлінні Національного банку України в Чернігівській області за телефоном (8-04622) 4-00-09 в робочі дні з 9 до 18 години функціонує пряма лінія «довіри». Громадяни можуть звертатись за роз’ясненнями з питань банківської діяльності, зокрема, щодо своєчасності розрахунків, дотримання банківського законодавства, виконання валютно-обмінних операцій та інше. Крім того, керівництво управління проводить особистий прийом громадян за таким графіком: начальник управління – по понеділках і середах з 14 до 17 години; заступник начальника управління – по вівторках і четвергах з 14 до 17 години. Запис на прийом проводиться кожного робочого дня з 10 до 13 години за телефоном 77-49-40.

ТОВ ВКП «АГРО» Сіль для тварин брикетована та в мішках 50 кг, вапно, крейда, відра оцинковані, цепи 3-кінцеві та ще

2 000 НАЙМЕНУВАНЬ

будівельних та господарських товарів. Доставка. м. Чернігів, вул. Попова, 63. Тел.: 667-366, 662-621.

Приватне підприємство «НІЖИНМАСЛОСИРПОСТАЧ» код ЄДРПОУ 35305757

оголошує про свою ліквідацію

Претензії кредиторів направляти протягом двох місяців на адресу: 16600, Україна, Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Об’їзджа, 120, корп. 3, кв. 5.

Підкорюючи телепростір

Як зробити телепростір упорядкованим і бути в курсі всього? Відтепер ви зможете підкорити телепростір собі! Відомо, що улюбленим дозвіллям чернігівчан є телебачення. Полежати ввечері на дивані, клацаючи пультом керування – така приємна справа. Але чи траплялося таке, що ви довго шукаєте цікаву програму і зрештою розгублюєтеся серед каналів? Тож як підкорити телепростір собі? Тут головне – помічник, а саме оператор, який окрім різноманітних програм пропонує зручність телеперегляду. Оператор супутникового телебачення Viasat транслює понад 250 телеканалів та 23 радіостанції, в яких ви не заплутаєтеся, бо зможете створити власний телепростір за допомогою корисних налаштувань. Зручне меню одразу видає програму телепередач з пошуком, спрощеним за рахунок сортування каналів та програм за жанрами. Можна також скласти перелік улюблених каналів і переглядати їх програму в першу чергу. Обираючи канал, можна не лише прочитати короткий опис до передачі, але й ознайомитися з тим, що буде йти на каналі пізніше. А для тих, хто пильно стежить за початком улюблених програм і боїться їх проґавити, Viasat пропонує функцію нагадування, яка сповістить про початок перегляду трансляції. Серед інших корисних опцій – зміна мови меню та блокування каналів від їх перегляду дітьми. Вибір з-поміж 100 серіалів, 150 фільмів щодня та безлічі цікавих телепередач, що пропонуються в пакетах Viasat, стане для вас необтяжливим, і ви зрештою отримаєте те телебачення, яке хочете саме ви. Приємного перегляду!

Територіальне управління державної судової адміністрації в Чернігівській області, що розташоване за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, 49-а, оголошує конкурс на заміщення вакантної посади державного службовця: • головного спеціаліста відділу організаційного забезпечення діяльності судів, судової статистики, органів суддівського самоврядування, незалежності, безпеки та соціального захисту суддів, служби судових розпорядників, кадрової роботи. Вимоги до кандидата: як правило, вища юридична освіта, стаж роботи в галузі, застосування права, володіння державною мовою, використання у роботі комп’ютерної техніки. Додаткова інформація щодо основних функціональних обов’язків, розміру, умов оплати праці, переліку питань для перевірки знання законодавства з урахуванням специфіки функціональних повноважень, тощо надається за телефоном 676-581 або під час особистого прийому в приміщенні управління (кабінет №2). Заяви та документи приймаються протягом 30 календарних днів з моменту оголошення. Колектив ЗАТ «Аптека № 180» глибоко сумує з приводу передчасної смерті заступника голови правління Сергія Олексійовича ХОЛУЯКО і висловлює співчуття його рідним та близьким.


8

Остання сторінка

№ 102 (27933) 15 вересня 2009 року

Урочистості

У Довженковому саду Н

` Поч. на 1-ій стор.

а урочистості прибув потужний митецький десант зі столиці, щоб скласти данину шани великому сину українського народу. А скільки назбиралося земляків! Привітання від Президента України Віктора Ющенка зачитав заступник голови облдержадміністрації, керівник апарату Володимир Приходько; від імені глави Уряду Юлії Тимошенко – заступник міністра культури і туризму Тимофій Кохан. Голова державної служби кінематографії Ганна Чміль схвильовано оголосила Указ Президента про присудження Державної премії України 2009 року кінорежисеру, заслуженому діячу мистецтв України Павлові Фаринюку. Павло Миколайович виступав зі сльозою в голосі: «Ми повинні дякувати Богу за те, що дав нам таку землю, яка народила цю геніальну людину. Доброго тобі дня, Довженкова земле!» – Таланти народжує любов,– вийшов до присутніх голова Національної спілки кінематографістів України Сергій Тримбач.– Низький уклін Павловій мамі, Катерині Кіндратівні: їй виповнилося 95 літ! У наш час здрібнення ідей і думок нам потрібні Довженко і його мужність, він ніколи не втрачав совісті. На цьому святому місті наповнюєшся думками і ду-

мами, прагнеш вирватися із плину суєтності, стаєш більшим. З теплотою згадував про свою участь у фільмі «Зачарована Десна» кінорежисер, заслужений діяч мистецтв України, лауреат Довженківської премії Микола Засєєв-Руденко. – І я теж у цій картині знімався: грав сільського хлопчика, що сидів на хаті під час повені, коли піп святив паски,– поринув у спомини полковник у відставці Іван Михайлович Матвієнко. – Куди тільки доля мене не закидала – і на Курили, і в Приморський край, і в Забайкалля. Останні десять років мешкаю в Італії, недалеко від Риму. Але неодмінно приїжджаю кожної осені в рідні краї і приходжу до Довженкового двору в день його народження. А тоді розповідаю про ці поїздки в україномовних італійських виданнях... Голова Сосницької районної ради Василь Волошко говорив про те, що вже півстоліття отча садиба чекає на повернення свого сина. А земляки геніального митця спільно з Чернігівським земляцтвом у Києві порушують клопотання про присвоєння Олександру Петровичу Довженку звання Героя України (посмертно): – Сподіваємося, що до нашої ініціативи приєднаються на рівні області й України.

Алла і Джон Мюнч

Цьогорічний лауреат Павло Форинюк

К А Л Е Н Д А Р

6:33 Захід 19:12 Тривалість 12:39 Схід

Остання чверть

Щемливо прозвучало звернення до свого Учителя з уст його учня режисера Ролана Сергієнка. Студенти Глухівського педагогічного університету, що носить ім’я Довженка, тісним колом оточили Ролана Петровича і, затамувавши подих, слухали його оповідки про незабутні роки в інституті кінематографії, творчі заняття у великого майстра. Генеральний директор Київської кіностудії імені О.П. Довженка Ігор Ставчанський подарував музею кінокамеру. І народний депутат України Олег Ляшко теж приїхав не з пустими руками: привіз меблі і вручив колективу музею грошову премію. Господарі пригощали гостей запашними яблуками з Довженкового саду, а національний академічний заслужений хор України ім. Григорія Верьовки зачаровував присутніх піснями. І кожному здавалося, що бігає серед нас босоноге хлоп’я. І все ж ми зустріли малого Сашка, що сидів за партою, у композиції, яку підготувала до Дня селища місцева гімназія. З цією роллю успішно справився восьмикласник Вадим Єрмоленко. Свято вихлюпнулося на площу і вулиці містечка. У цей день також були вручені відзнаки «Почесний громадянин Сосниччини», які одержали письменник Микола Адаменко, головний лікар обласної дитячої лікарні Олександр Карета та народний депутат України Олег Ляшко. – Я так вражений тим, що побачив сьогодні,– зворушено повторював Джон Мюнч зі штату Айдахо, котрий разом із дружиною Аллою приїхав з далекої Америки до Авдіївки, на її малу батьківщину. – Ви – прекрасний народ…

Співає хор імені Г. Верьовки

Дорогий гість – небіж Тарас Дудко

Ролан Сергієнко та автор нової книги про Довженка Олександр Безручко

Віра ГУБАР Фото Миколи ТИЩЕНКА

П О Г О Д А

12.09

За релігійним календарем сьогодні – мученика Маманта, батька його Феодота і матері Руфіни. Преподобного Іоанна посника, патріарха Цареградського. Мучеників 3628-ми у Нікомідії. Калузької ікони Божої Матері. Завтра – священномученика Анфіма, єпископа Нікомідійського, і тих, що з ним. Святої Фіви диякониси. Мучениці Василиси Нікомідійської. Священномученика Аристіона, єпископа Олександрійського. Пісідійської ікони Божої Матері. День пісний. Іменинниками будуть: сьогодні – Олексій, Іван, Федот, Антон, Руфіна; завтра – Василина, Петро, Домна, Юхим, Феоктист.

ВДЕНЬ

Василь Волошко вручає відзнаку Олександру Кареті

ВНОЧІ

К А Л Е Н Д А Р

15.09

16.09

П О Г О Д А

Опади

20 ... 25

Вітер (напрямок, швидкість, м/с)

Пн–Зах 5–10

9 ... 14

21 ... 26

Пн–Сх, Пд-Зах 5–10

Радіаційний фон, мкР/год Ніжин Остер

12 14

Покошичі Прилуки

Несприятливі дні у вересні Температура води у Десні, °C 19

9 ... 14

21 ... 26

Пн–Сх, Пд-Зах 5–10 Чернігів

12 13

Семенівка Щорс

Цими днями народилися

17.09

Хмарність

Температура, °C

Співзасновники: Чернігівська обласна рада, облдержадміністрація, первинна організація журналістів редакції • Головний редактор Лариса МІЛОВА • Перший заступник головного редактора Леся КОШЕЛЬ Тел. 678-200 • Відповідальний секретар Віталій АДРУГ Тел. 4-21-92 • Телефони відділів редакції: суспільно-політичних питань 4-44-42, 4-22-71; економіки 4-41-36; соціальних питань 4-44-12; гуманітарної сфери 4-44-12; реклами 4-40-07. • Факс 4-21-92, 4-40-07. • Комп’ютерний набір Людмила ШЕВЧЕНКО • Комп’ютерна верстка та дизайн Олександр БОЖОК, Ганна ЗЕВКО, Світлана КУЗЬМЕНКО • Коректори Альона ШЕВЧЕНКО, Олександр ФАЛЬЧЕВСЬКИЙ • Відповідальний за випуск Петро ГРОМОВИЙ • Веб-сайт: www.dponline.cn.ua • Електронна пошта: despravda@ukr.net • Реєстраційне свідоцтво ЧГ № 230 від 10.11.2000 р. Видавець – ТОВ «Редакція газети «Деснянська правда» • Віддруковано в редакційновидавничому комплексі «Деснянська правда», 14000, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 62. • Газета виходить тричі на тиждень (вівторок, четвер, субота). • Тираж тижня – 36869 • Розповсюджується по передплаті • Передплатні індекси: для індивідуальних передплатників – 61651, для підприємств, організацій – 94530, четверговий випуск – 94531. • Редакція не завжди поділяє погляди авторів публікацій. • Відповідальність за достовірність інформації та реклами несуть автори та рекламодавці. Знаком позначені матеріали рекламного змісту. • Листування з читачами – тільки на сторінках газети.

11 12 11 24

За даними облгідрометцентру

Римський імператор Траян (53), американський письменник Фенімор Ку15.09 пер (1789), англійська письменниця Агата Крісті (1890), російський актор Кирило Лавров (1925). Російський полководець Михайло Кутузов (1745), німецький адмірал, остан16.09 ній фюрер Третього рейху Карл Деніц (1891), російський гуморист Євген Петросян (1945).


Turn static files into dynamic content formats.

Create a flipbook
Issuu converts static files into: digital portfolios, online yearbooks, online catalogs, digital photo albums and more. Sign up and create your flipbook.