СУБОТА, 11 липня 2009 р. № 75
Чернігівська обласна газета Заснована у січні 1838 року
(27906) http://www.dponline.cn.ua
e-mail: despravda@ukr.net
Головна газет газета Чернігівщини
Стихія
Шаленої сили шквал
В яку епоху ми живемо?
майже півторакілометровим бар’єром із повалених дерев перекрив рух автотранспорту на трасі Чернігів – Новгород-Сіверський стор.
3
Ігор Москаленко: «І в команді, і в родині має бути порядок»
стор.
4
Про що шумить улітку Гай?
І сталося це минулої середи десь ближче до 16.00 між селом Петрове, яке місцеві жителі називають хутором, Чернігівського району та кордоном Менського. Шляховики підрахували: протяжність захаращеного відрізку доволі пожвавленої автомагістралі – 1,4 км.
Т
елефонний дзвінок до редакції пролунав пізніше: з обох кінців на цьому місці – величезні транспортні пробки. Кажуть, що смерч накоїв лиха. Терміново виїжджаємо на місце події. Перед Червоним мостом у Чернігові і відразу за ним – вервечка тролейбусів. Далі транспорт не пропускає повноводе озерце, що утворилося після недавньої зливи. Чого не дозволено тролейбусам, під силу нашому легковику. Водну перепону об’їжджаємо тротуарами. Аж ось і Петрове. При виїзді з села зупиняємося. До озонної свіжості післягрозяного повітря додається різкий запах глиці, осокорового листя, потрощеного гілляччя. Робота кипить. Головне, що
вже звільнено проїжджу частину траси. Від автомобільних пробок і сліду не залишилося. Зате добре видно, що накоїла буря. «Ви б подивилися на все це годиною раніше», – ніби аж шкодують даішники. Та, зрештою, і так вражень достатньо. Потужна техніка розсовує гілля і стовбури дерев по обидва узбіччя траси. Ось на зупинку впали дві осокорини. Та витримав несподіваний удар цей прихисток для подорожніх. Основні ж перешкоди для транспорту вже усунуті. Правда, ще завалена гіллям дорога на сусідні Моргуличі, якою, показуючи зразки фігурного катання, звідти все ж прориваються легковики. Першим із керівництва зустріли начальника Чер-
нігівського райавтодору Івана Мисника. – Ми працювали у Василевій Гуті (Боровиківська сільрада), проводили поточний ремонт доріг. Тут зосереджена практично вся техніка. Раптом дзвінок. Телефонують заступник директора облавтодору, а потім і сам директор, інформують про ситуацію. Терміново повертаюся на роботу, беру з собою головного інженера та заступника, мобілізую всіх і все, що в нашому розпорядженні, і – сюди. Хлопці, бачте, працюють швидко. З протилежного кінця завали розчищають менські шляховики. Підходить заступник директора облавтодору Віктор Карпенко. – Спершу зателефонував якийсь громадянин і повідомив, що сталося біля села Петрове. Потім – начальник Сосницької дорожньої експлуатаційної дільниці Геннадій Худяков, який повертався додому з Чернігова. Каже: десятків шість повалених дерев перекрили рух на автотрасі. Опісля
шляховики нарахували майже дев’ять десятків. Крім Чернігівського, підключаю Менський райавтодор і дорожній ремонтний пункт, що в Мені, Сосницької ДЕД. Разом зі своїми командами прибули і їх начальники Петро Огієнко та Сергій Посудевський. На допомогу шляховикам прибули і четверо рятувальників районної служби МНС із бензопилою. Щоб уявити силу шквалу, а саме він бешкетував тут лічені хвилини, треба на власні очі бачити вирвані з коренем велетенські осокори діаметром до 70-ти сантиметрів. Трохи пізніше шляховики розчистили від гілля і дорогу до Моргулич. Бурелом заподіяв шкоди і на обійстях сільських жителів. З двох дахів зірвав по парі шиферин. Та найбільше бідкаються дві сусідки, будинки яких на виїзді з села. – Повернулася з міста, – розповідає одна з господинь Ніна Рекун. Добре, що знаходилася в хаті.
Аби вийшла, коли налетів вітер, може б і мене привалило. Це вона має на увазі яблуню-путивку, яку вивалило під хату з коренем. – Ніколи так вона не родила, по п’ять яблучок на кожній гілочці висіло. А тепер що з ними робити? – скрушно стенає плечима Ніна Іванівна: скільки того саду у неї, і той понівечило… До сусідки Валентини Макієнко завітала в гості сестра з чоловіком. Приїхали з Калінінграда. І в неї на обійсті та сама біда – вивернута з коренем яблуня і купа недозрілих яблук на подвір’ї. – Страшний суд, – констатує Валентина Федосіївна, – думала, що й дах знесе. Ще й град був. Як голуб’яче яйце. Ну, град особливої шкоди не завдав. Хіба що був «колючим», як це відчули на собі односельці, котрі в полі вантажили сіно у причеп. Легковажні! Береженого й Бог береже… Петро ГРОМОВИЙ Фото Віктора КОШМАЛА
стор.
6
Василь Нечепа:
«Кобзарство у нас зовсім не архаїчне...»
стор.
7
Байки та правда
про лімузини президентів
стор.
9