EBS Digest - December 2012

Digest semiannual | issue #5 піврічне видання | випуск #5

Дайджест leadership transparency legality motivation лідерство прозорість законність мотивація

www.ebskiev.com

6

c.

c.

26

44

c.

62

c.

www.ebskiev.com

Олена Вольська Керуючий партнер та директор

Шановні читачі!

П

редставляємо Вашій увазі четвертий випуск EBS Digest, в якому ми пишемо на «вічні теми». Споконвіку бізнес пробивав і продовжує пробивати собі дорогу через гори зовнішніх і внутрішніх перешкод. Про зовнішні перепони потрібно знати і їх прогнозувати, хоча вони складніше піддаються контролю. Внутрішніми можна керувати. Коли в бізнесі все гаразд, ці теми «внутрішніх перешкод і опорів» здаються банальними. Але, як тільки вони такими виявилися, менеджмент починає втрачати їх з фокусу, і на обрії виникають ще внутрішні проблеми, які не завжди видно відразу. Саме тому ми продовжуємо звертати увагу на питання внутрішньої організації та розвитку бізнесу, поряд з тим, як змінюється наше зовнішнє середовище.

Helen Volska Managing Partner and Director

Dear Readers,

W

e are pleased to present you the fourth edition of the EBS Digest, where we write about «eternal subjects». From time immemorial, business has made and continues to make its way through mountains of both internal and external obstacles.

With respect to the external obstacles, we need to know and predict their occurrence, although they are more difficult to control. The internal ones can virtually be controlled. When everything is alright in business, such issues as «internal obstacles and resistance» seem to be commonplace. But just as soon as that seems to be the case, management begins to lose sight of them and, in future, this gives rise to internal problems that are not always immediately visible. That is why we continue to pay attention to issues pertaining to companies’ internal organization and business development, as well as the question of how it is possible to change our external environment.

“... in order to manage, we must, after all, have a precise plan for some, or at least any, decent time period.” – Voland “The Master and Margarita”, Mikhail Bulgakov

назад до розділів back to the sections

Особливості національного управлінського обліку.........................c.7 Particularities of national management accounting.....................p.7 «И опыт, сын ошибок трудных» А.С. Пушкін. ...................................................c.12 “And Experience, the son of difficult errors” A.S. Pushkin.............p.12 Час прийшов!...............................................c.17 The time is now!. .........................................p.17

Дайджест 7 піврічне видання | випуск #5

Особливості національного управлінського обліку

Particularities of national management accounting

«Краще гірка правда, ніж солодка брехня»

"The bitter truth is better than sweet lies"

У

O

В ідеалі покликання управлінського обліку в деталізації інформації, що дозволяє досягти таких цілей: • Ефективне планування; • Контроль поточних фінансових показників та оцінка ефективності діяльності; • Максимізація доходів компанії при одночасній мінімізації витрат; • План-факт аналіз. На даний момент існує досить багато різних теорій, а також практичних рекомендацій щодо ведення управлінського обліку. Але до цих пір основною «принадністю» такого обліку залишається той факт, що не існує жодного закону, який би регламентував ведення управлінського обліку, на відміну від бухгалтерського обліку. Іншими словами управлінський облік може ґрунтуватися на тих принципах, а звіти складатися в тій формі, в якій управлінцю буде зручно отримувати інформацію, контролювати діяльність компанії і приймати стратегічні рішення. Але, на жаль, така перевага управлінського обліку є палицею з двома кінцями: З одного боку, управлінський облік передбачає отримання тільки необхідної інформації в зручному для менеджера вигляді.

Ideally the purpose of management accounting is to record detailed information that allows a company to achieve the following objectives: • Effective planning; • Monitoring of current financial performance and performance assessment; • Maximizing revenue while minimizing costs; • Plan-fact analysis.

At the moment, there are many different theories that exist, as well as practical advice, with respect to management accounting. But until now, the main “charm” of such accounting is the fact that there is no law capable of regulating the conduct of management accounting, as opposed to the situation for financial accounting. In other words, management accounting can be based on the particular principles, and the reports drawn up in the specific form, in which its convenient for the manager to obtain information for the purposes of monitoring the company’s activities and making strategic decisions. Unfortunately, this specific advantage of management accounting is also a double-edged sword: On the one hand, management accounting provides for only that information that the

мовою ефективного управління компанією є доступність отримання першими керівниками та менеджерами необхідної та достовірної інформації для прийняття своєчасних рішень. З об’єктивних і суб’єктивних причин бухгалтерський облік і регламентована звітність не в змозі надати таку інформацію керівникові, у зв’язку з чим багато вітчизняних компаній створюють для себе так званий управлінський облік, а насправді повний і реальний облік.

ne of the conditions for the effective management of a company is that the directors and managers have access to relevant and reliable information in order to make timely decisions.

For both objective and subjective reasons, accounting and regulatory reporting are not capable of providing such information to the company’s management, as a result of which many domestic companies proceed to introduce so-called management accounting, which is, in fact, comprehensive and genuine reporting.

8 назад до розділу back to the section

З іншого – методологія ведення управлінського обліку не завжди дозволяє отримати керівникам достовірну інформацію про реальний фінансовий стан і результати діяльності компанії. Всіма різноманіттями «сумнівних», «креативних» і «цікавих» варіантів ведення управлінського обліку, які використовуються на просторах нашої батьківщини, хочемо поділитися з читачами. Першим в нашому списку і, напевно, найбільш поширеним є ведення управлінського обліку, ґрунтуючись виключно на касовому методі. Іншими словами, всі господарські операції фіксуються тільки тоді, коли надходять або оплачуються грошові кошти (причому, не тільки за розрахунковими рахунками, але і через касу). І відповідно, єдиним звітом, який використовується керівником, є Звіт про рух грошових коштів в різних його інтерпретаціях. Досить складно зрозуміти, які управлінські рішення може прийняти керівник, ґрунтуючись виключно на даній інформації, але можна ідентифікувати основні слабкі місця: Керівник не отримує коректну інформацію про фінансовий результат діяльності компанії за звітний період, а моніторить тільки рух грошових коштів. Звіт про рух грошових коштів (у даному контексті) – це, по суті, симбіоз інформації з банківської виписки і касової книги, структурованої за певною ознакою: видатки, реально понесені, але не оплачені, а також доходи від реалізованої продукції, які ще не поступили на розрахунковий рахунок компанії, ігноруються при складанні даного звіту. Також, навіть якщо фінансовий результат за таким звітом був позитивним, можливо, що сума розрахунків покупців за придбаний товар у компанії переважала над виплатами компанії своїм постачальникам і компанія має значний розмір непогашеної кредиторської заборгованості. Але неможливо дати відповідь на питання, яку маржинальність має бізнес. Звіт, складений з використанням касового методу, залежить не від активності ведення бізнесу, а від платіжної політики компанії та платоспроможності покупців.

manager requires in a form that is convenient for him/ her; On the other hand, the methodology entailed in management accounting does not always allow managers to obtain reliable information about the company’s real financial condition and the results of its business operations.

In this article, we would like to share with our readers a whole variety of “questionable”, “creative” and “interesting” options in terms of management accounting, which tends to be used in various places in our country.

The first on our list, and probably the most commonly encountered, is management accounting that is based solely according to the cash-based method. In other words, all business transactions are recorded only in the case that cash is either received or paid out (and this does not only pertain to the company’s bank account, but also transactions made through the cashier). Accordingly, the only report that is used by the company’s management is the cash flow statement in its various interpretations. It’s hard enough to understand what kinds of management decisions the director might make, solely on the basis of such information, but here it is surely possible to identify some major weaknesses: The director ultimately does not receive accurate information about the company’s financial results for the respective period and, as a result, is only capable of monitoring cash flows. In this context, the cash flow statement is, in fact, a symbiosis of information from the bank statement and the cash book, which is structured on the basis of certain expenses that are actually incurred but not yet paid, while any income from the sales of products that have not yet arrived in the company’s account is virtually ignored in the preparation of this report. Also, even in the case that the financial results for this report were positive, it is still possible that the amount of payments made for purchased goods buyers from the company prevailed over the company’s own payments to its suppliers and the company would thus appear to have a significant amount of outstanding accounts receivable.

Regardless, it remains impossible for the director to answer the question about what the company’s business margins are.

Дайджест 9 піврічне видання | випуск #5

Керівник не може аналізувати основні показники фінансової стабільності компанії, такі як ліквідність, платоспроможність, коефіцієнт автономності та інше. Керівнику достатньо складно аналізувати і контролювати погашення заборгованості покупців за придбаний товар. Другим популярним варіантом філософії (методології часто складно визначити) можна назвати Змішаний. Чому змішаний? Та тому, що вже деякі фінансисти змогли пояснити керівникам, що фактом продажу товару є відвантаження, а не надходження грошових коштів. І в цьому випадку компанія використовує метод нарахування при визнанні доходів і касовий метод для відображення витрат компанії. У нормальних умовах ведення бізнесу досить часто існує відстрочка платежу, тобто з періоду в період у звітність, складену за такою методологією, завжди потрапляє повна сума доходів, а ось частина неоплачених витрат звітного періоду переходить на майбутні періоди, поки оплата не буде проведена. Використання різних методів не дає можливості, як мінімум, проаналізувати валовий прибуток (маржинальність) від реалізації товарів, а як максимум спотворює фінансовий результат діяльності компанії за весь період. Такий метод, як це не прозвучить різко, можна назвати «самообманом», особливо коли регламентовані звіти показують не такі райдужні результати як управлінська звітність. Напевно, головним переконанням у веденні управлінського обліку є дуже поширений в нашій країні підхід – це управлінський облік з ПДВ. Достатня кількість власників малого та середнього бізнесу вважає, що вони не платять ПДВ (застосовуючи прийнятні і не дуже методи оптимізації ПДВ до сплати). Варто відзначити, що для аграрних компаній метод представлення фінансового результату з ПДВ достатньо обґрунтований, оскільки, за законодавством України, такі компанії мають спеціальний режим урахування ПДВ (можливість використання ПДВ до сплати для розвитку операційної діяльності). Але включення ПДВ компаніям, які ведуть облік ПДВ на загальних підставах, може призвести до отримання перекручених відомостей і як результат, веде до ухвалення не правильних рішень.

The report, compiled using the cash-based method, does not actually depend on the level of business activity, but rather depends on the company’s payment policy and on the financial solvency of its customers.

This does not enable a manager to analyze key indicators of the company’s financial stability, such as liquidity, business solvency, autonomy ratio and more.

It is rather difficult for a manager to analyze and monitor whether its buyers have fully paid for purchased goods.

The second version in terms of popular philosophy (the methodology itself is often difficult to determine) is fashionably termed the mixed approach. Why is it called mixed?

Namely because there are already some financiers who have convincingly explained to managers that the sale of goods can be equated with shipments, rather than being associated with the cash flow per se. And in this case, the company uses the accrual basis for declaring revenue and the cash method to reflect the company’s expenses. In the normal course of business, there is often a delay in payment. That is to say that, from period to period in statements prepared according to this methodology, they always indicate the full amount of income accrued by the company, while part of the unpaid expenses from this reporting period are carried over into future periods until such payments are finally made.

Applying different methods at the same time makes it virtually impossible, at minimum, to analyze the gross profit (margin status) from the sale of goods and, at best, this two-faced approach ultimately distorts the company’s financial results for the entire reporting period.

This method, as hard as it may sound, can be considered “self-deception”, especially when the regulated records show that the results are not as rosy as depicted in the management accounting.

Probably the main belief held in terms of management accounting is an approach that is very common in our country – this is management accounting with VAT. A sufficient number of owners of small and medium businesses think that they are not subject to paying VAT:) (by applying the optimization of VAT payable in ways that are acceptable and that are not so acceptable). It should be noted that the method by which

10 назад до розділу back to the section

Приклад Розглянемо приклад компанії, основною діяльністю якої є надання послуг. Основним ресурсом такої компанії найчастіше є співробітники, тобто основні витрати компанія несе на оплату праці. Якщо при веденні управлінського обліку компанія буде враховувати ПДВ, то можна з упевненістю стверджувати, що фінансовий результат періоду буде перебільшеним, може і не на 20%, але досить близький до цього значення. Деякі компанії включають у звіти, складені з ПДВ, рядок витрат – сума сплаченого податку. Але варто не забувати, що методи, використовувані для визнання витрат і суми ПДВ до сплати – різні: витрати – за методом нарахування, ПДВ – за першою з подій (отримання грошових коштів або понесення витрат). Тим самим, включаючи рядок «виплачений ПДВ» в управлінський звіт, не можливо з високою точністю сказати, що тим самим ми відкоригували фінансовий результат періоду. Можливо, ПДВ за отриманими доходами або понесеними витратами вже був визнаний в більш ранніх звітах, якщо мала місце бути передоплата. У завершенні сказаного хотілося б підсумувати, що управлінський облік – це не місце для нововведень і креативу. Управлінський облік повинен бути чітким і злагодженим механізмом, який би надавав своєчасну, а головне достовірну інформацію. Керівник, проінформований про реальні фінансові показники, завжди буде мати більше шансів змінити ситуацію і підтримати життєздатність бізнесу в довгостроковій перспективі, на відміну від керівника у «рожевих окулярах» Завжди треба пам’ятати, що гірка правда – краще, ніж солодка брехня.

agricultural companies report on their financial results with VAT is quite reasonable, since, according to Ukrainian legislation, such companies are subject to a special VAT regime (they are able to use VAT payable for the purpose of developing their operating activities). But the inclusion of VAT by companies that maintain their VAT records on the same basis to say that the company’s main expenses are related to the cost of labor. If the company’s management accounting takes VAT into account, then it is safe to say that the financial result for a given reporting period will be overstated – maybe not by 20%, but still by a value close to this amount. With respect to financial accounting reports drawn up with VAT, some companies also include the amount of tax paid in their line item costs. But it should be remembered that the methods used for declaring expenses and declaring the amount of VAT payable are different: expenses are calculated on an accrual basis, while VAT is calculated according to the first event to occur (between obtaining funds or incurring costs). Thus, by including the line item for VAT paid within the management report, it is already not possible to accurately state that, by doing so, we have adjusted the financial result for the period. Perhaps either VAT on income received or expenses incurred has previously been declared in earlier reports in the case that a prepayment was previously made.

In conclusion, I would like to summarize in saying that management accounting is not a place for innovation and creativity, and that management accounting must be a clear and coherent mechanism that is supposed to ensure the provision of timely, and most importantly, reliable information. If a director is well informed about the company’s actual financial results, he will always have greater chances of seriously making a difference and supporting the viability of the business in the long term, as opposed to the approach taken by directors who wear “rose-colored glasses”.

It is always worth keeping in mind that the bitter truth is still much better than being fed a sweet lie.

Дайджест 11 піврічне видання | випуск #5

12 назад до розділу back to the section

«И опыт, сын ошибок трудных» А.С. Пушкін

“And Experience, the son of difficult errors” A.S. Pushkin

С

T

Відсутність досвіду «нагорі» Як не дивно про це говорити, але саме відсутність досвіду «нагорі» є найдорожчою складовою в процесі невдалої автоматизації. Чи повинен керівник мати безпосередній самостійний досвід автоматизації? Звичайно ж, ні. Тим не менш, якщо відсутність досвіду у керівника супроводжується також відсутністю такого досвіду у управлінської команди, то пошук оптимального рішення і сам процес впровадження може бути нескінченним. Інша ускладнююча обставина – це те, що керівник не завжди здатний перевести задачу з мови своїх потреб (тобто так, як він їх розуміє і висловлює) на мову

Lack of experience “at the top” Strange as it may seem, the fact is that the lack of experience “at the top” is the most expensive component in terms of the failure to successfully undergo the automation process.

Should a company director himself/herself have direct first-hand experience in the field of automation? Of course this is not necessary.

However, if lack of experience of the head accompanied by a lack of experience of the

ловом «автоматизація» на сьогоднішній день вже нікого не здивуєш. Більшість компаній автоматизують як мінімум бухгалтерський облік вже на стартапі, практично ніякий середній бізнес не обходиться без якоїсь версії автоматизованого управлінського обліку та консолідації, і більшість зараз або підійшли, або вже пройшли стадію автоматизації бізнес процесів. Не кажучи вже про специфічні додатки, як наприклад, CRM, бюджетування або управління проектами. Стало більше впроваджень, а разом з цим, стали очевидні системні проблеми, з ними пов’язані. І в цілому, можна прийти до висновку, що всі системні проблеми впроваджень впираються в досвід: чим менше сукупного досвіду у всієї команди, починаючи від ідеолога, закінчуючи користувачем, тим довше, дорожче, складніше, проблематичніше процес автоматизації. Чим досвіду, відповідно, більше, тим більше ймовірність і факт успіху. Якою б банальною не здавалася ця істина, часто в спробі оптимізувати бюджет на автоматизацію на старті досвід є саме тим моментом, на якому всі економлять, з негативними для себе наслідками. Розглянемо кілька характерних випадків.

hese days, nobody is surprised by the word “automation”. Nowadays, most companies automate, at the very minimum, their accounting statements already from the start-up, and virtually no medium-sized business runs without some version of automated management accounting and consolidation, while many others are at a stage where they are either just approaching or have already passed through the stage of automating business processes. That’s not to mention specific applications such as CRM. There have been more instances where it is implemented and, with that, systemic problems associated with that have also become apparent. In general, it can be concluded that all the systemic problems related to such implementation actually boil down to experience – the more aggregate the experience of the whole team (from the ideologue right through the end user) – the longer, more expensive, more complicated, and problematic the automation process turns out to be. Correspondingly, the greater the experience, the greater probability of success. No matter how trivial this fact may seem, it is often the case that, in an attempt to optimize the budget for the automation at the start, a company turns down the experience accumulated in exactly those places where everyone tends to try save money and this ultimately results in negative consequences for the company. In this article, we shall consider some typical cases of this happening.

Дайджест 13 піврічне видання | випуск #5

професійної термінології. Сукупність таких факторів суттєво впливає на терміни, швидкість і якість проекту. Як правило, саме керівник задає тон, і в той чи інший момент розвитку компанії він розуміє, що «потрібно» та «пора» – пора мати оперативну інформацію під руками, пора мати надійну інформацію про собівартість, залишки на складах і т.д. Тобто керівник у такому випадку визначає потребу. Але часто у такого керівника не є достатньо самостійного досвіду у вирішенні цих завдань. І починається творчий процес. Вивчення того, що є на ринку. Вивчення тих, хто може зайнятися автоматизацією. Спроби скласти бюджет. Етап безкоштовного консультування через проведення тендерів. І ось він – старт! Такий «старт» найчастіше виявляється «фальш-стартом». Не маючи повної картини про бажану функціональність системи, взаємозв’язку процесів і потреб учасників цих же процесів, а також, правдивої та повної інформації про початкову спрямованость і можливості тієї чи іншої системи фундаментальні рішення щодо автоматизації виявляються в корені неправильними. Прикладом може служити спроба автоматизації управлінського обліку (тобто розгорнутого фінансового обліку, з бажанням бачити баланс, дебіторську і кредиторську заборгованості, склади, коректно розраховану собівартість, звіт про фінансові результати в розрізі аналітик), яку зробила досить велика торгово-виробнича компанія, взявши на основу систему CRM Dynamics. Не дивно, що після суттєвих інвестицій в проект значна частина завдань так і залишилася нереалізованою, контроль робочого капіталу і собівартості так і не був встановлений. Коментар в цій ситуації простий – не може система без фінансового модуля забезпечувати вирішення фінансових завдань. Іншим прикладом може служити спроба автоматизації управлінського обліку на базі 1С 8, не використовуючи принцип подвійного запису, а організовуючи облік тільки на регістрах. Не дивно, що після суттєвих інвестицій в автоматизацію процес складання балансу «вручну» в компанії міг зайняти до місяця, а дані по

management team, the search for optimal solutions and the process of implementation can be infinite. Another complication in the automation process is the fact that the director is not always able to adequately convey the problem in the required language due to his/ her lack of knowledge of the related professional terminology (i.e. he/she may not have a full understanding of what this entails and may not be able to properly express this).

The totality of these factors ultimately has a significant effect on the timing, speed and quality of the project.

As a rule, it is namely the director who sets the tone and, at some point in the company’s development, he understands the difference between “we need to” and “it’s time to” – “we need to” entails that current information is already at hand, while “it’s time to” entails the existence of reliable information on the cost of production, stock in warehouses, etc.

That is to say that, in this case, the director is typically guided by what is required at the time. However, it is often the case that such a leader has insufficient first-hand experience dealing with these problems.

Here begins what can be considered the creative process, which entails the stage of researching what actually exists on the market and the study of those who are capable of performing the automation. This is where the company should try to prepare its budget.

This is also the stage for free advice through tendering. And then comes the start!

Such a “start” often turns out to be a “false start”. If a company does not have the complete picture of the desired functionality of the system, then the interconnection between processes and needs, or truthful and complete information about the original direction and possibilities of a fundamental solutions system with respect to automation end up being radically wrong.

An example of this happening can be seen in one attempt by a fairly major trade and manufacturing company to automate its management accounting (i.e. full-scale financial accounting, with the desire to see the balance sheet, accounts payable and accounts receivable, stocks, the correctly calculated cost of production, and the income statement from an analyst’s point of view), for which it took the CRM Dynamics system as its foundation. Not surprisingly, after making

14 назад до розділу back to the section

дебіторській та кредиторській заборгованості завжди залишалися під сумнівом. Зроблено «in-house» Наступний блок проблем пов’язаний з тим, що з тих чи інших причин проекти з автоматизації виявляються заручниками тих, хто любить все робити своїми руками. Іншими словами, в руках тих, хто любить формулу розрахунку маржинального прибутку придумувати самостійно, а не вивчивши це питання, як мінімум, у спеціальній літературі. Звичайно ж, узагальнювати не можна, і часто рішення про впровадження якої системи внутрішніми ресурсами є надмірно виправданими та бюджетними. Однак, для цього має бути поєднання кількох умов: • Висока компетенція внутрішніх фахівців і наявності у них успішного досвіду вирішення подібних завдань; • Мотивація на результат, а не на процес. Очевидно, що завдання можна вирішувати вічно, особливо, коли фахівець отримує за це непогану фіксовану щомісячну зарплату і доводить процес до такого стану, коли компанія потрапляє від фахівця в деяку залежність. Важливо працювати з людьми, у яких спочатку присутня власна мотивація на результат. І підкріплювати цю мотивацію правильним балансом фіксованої та змінної частини оплати праці.

• Наявність досвідченого, лояльного і етичного керівника проекту. На жаль, невдалих прикладів проведення впроваджень власними силами часто більше, ніж вдалих. «Закопані» ІТбюджети в такому випадку можуть скласти вельми гідну конкуренцію маркетинговим і будівельним бюджетам. І картина стає ясною далеко не відразу. Спочатку можуть бути об’єктивні причини затримок, не вирішуваних завдань, об’єктивні помилки через недосвідченість, потім процес стає рутинним і одночасно виходить з-під контролю. І ось, проходить пару років, і керівник навіть не хоче ні бачити, ні чути, ні знати про суму, витрачену на проект, щоб не засмучуватися, і продовжує діяти тим же способам, тільки підставляючи нові обличчя в старі крісла. (А потім можна писати новелу про

significant investments in the project, a substantial part of the tasks remained unrealized, and no control mechanisms over working capital and the cost of production were even established.

Another example entails a company’s attempt to automate its management accounting system based on 1C 8, without using double entry bookkeeping, and organizing records exclusively not in the register. Not surprisingly, after significant investments in automation, the process of preparing a balance sheet “manually” within a company could take up to a month and data about receivables and payables have always been doubtful.

Done “in-house” The next set of problems is related to the fact that, for whatever reasons, automation projects are held hostage to those people who love to do everything with their own hands.

In other words, such projects are ultimately in the hands of those who love to independently establish a formula for calculating the profit margin, rather than examining this question only in the literature. Of course, you cannot generalize, and often the decision to implement a system of internal resources is very reasonable and affordable. However, for that, a combination of several conditions should first exist: • High competence on the part of in-house expertise and their accumulated successful experience in solving similar problems; • Motivation-based rather than processbased results. It is obvious that someone may take forever to solve a problem, especially when the responsible specialist regularly receives a decent fixed monthly salary and can bring the process to the point where the company can develop a relationship with the specialist where it is somewhat dependent. It is important to work with people who initially have their own motivation in terms of achieving results. Once approach that may be used in order to reinforce such motivation is finding the right balance between the fixed and variable part of the specialist’s financial remuneration; • The availability of an experienced, loyal and ethical project manager.

Unfortunately, there tend to be more examples involving the failed implementation

Дайджест 15 піврічне видання | випуск #5

те, як «закопати» 5 000 000 гривень на впровадження Axapta і не отримати жоден автоматизований процес, який би працював. Витратити 3 роки і мільйони гривень на впровадження 1С 8 у великому холдингу, і за цей час не зробити ні технічного завдання, ні довідників, ні аналітик, і не перевести на 1С 8 жодну з компаній холдингу). «Недобюджет» Будь-який проект по автоматизації – це бюджет розвитку. Беручись за такий проект, знову-таки, з причини відсутності досвіду компанії часто не здатні оцінити весь обсяг і терміни фінансування, необхідного для реалізації поставлених завдань. Іноді менеджмент про це дізнається глибоко в середині процесу впровадження, і, через відсутність фінансових можливостей змушений заморожувати проект. Однак, нерідкі випадки, коли на початковому етапі проекту в спробі знайти компроміс між бюджетом і функціональністю приймаються неправильні рішення, які не дозволяють компанії повноцінно скористатися тим, що вона придбала і на що витратила гроші, час і зусилля. І в такому випадку, процес впровадження зупиняється сам по собі. Обидва випадки однаково погані, тому що, перш за все, мова йде про втрату тонусу проекту. Поки прийметься рішення про додатковий або новий бюджет, все, що було зроблено до того, може вже стати абсолютно неактуальним. Крім того, що потрібно буде багато робити «з нуля», паралельно потрібно буде зі значно більшими зусиллями працювати над мотивацією співробітників, які втратили віру в успіх проекту. Досвід коштує грошей Очевидно, що досвід коштує грошей. Однак, на етапі початку проекту не завжди очевидно, що інвестиція в досвід – це вигідна інвестиція, яка допоможе впоратися з багатьма проектними ризиками. Це інвестиції в своєчасну концепцію реалізації проекту (компанії найчастіше витрачають час на узгодження), у професійну експертизу, в правильну координацію учасників проекту.

of an automated system, using a company’s own resources, than there are of cases where the implementation has occurred successfully. In this case, “wasting” IT budgets can make for very worthy competition in comparison to marketing and construction budgets.

And the picture does not become immediately clear – first, there may be objective reasons for delays, insolvable problems, and objective forgivable errors due to inexperience… and then the process becomes routine, and also can get out of control. And already a couple of years will have passed, for which the company’s management are not even interesting in seeing nor hearing, nor knowing about the amount factually spent on the project so as not to get upset. Consequently, the company continues to operate in the same way, merely substituting new faces in place of the old ones. In one very famous instance of when this has happened, we will see that someone can eventually write some novels about how to “waste” 5 million hryvnia on introducing automation at Axxapta, for which the company didn’t even receive any functional automated processes. A total of three years and millions of hryvnia were spent in order to introduce the 1C 8 accounting system to this major holding, during which time nobody made any specifications, provided any guidelines, provided any analysis, or transferred any of the company’s holdings over to utilizing the 1C 8 financial accounting system.

Not within the budget Any automation project should entail the availability of a decent development budget.

Upon taking on such a project, once again due to the lack of experience, companies often fail to appreciate the full scope and timing of the financing needed in order to implement the respective goals. Sometimes this is something that the management only seems to find out deep in the middle of the implementation process, when, due to the lack of financial resources, it often has to freeze the automation project. Nevertheless, there are cases when, in an attempt to find a compromise between the budget and functionality, the company makes the wrong decision during the initial phase of the project, which prevents the company from fully benefitting from the fact that it has acquired things and that it has

16 назад до розділу back to the section

Так, успішний проект – це, перш за все, завершений проект, на результат якого працює спільна команда з різним досвідом. І тут можливі помилки, і не завжди те, що здається досвідом, таким є, проте все ж відсоток успішності проектів з правильною командою завжди значно вищий.

dedicated a lot of money, time and effort in what turned out to be a failed project. In this case, the implementation process will ultimately stop all by itself.

Both of these cases are equally bad due to the fact that, first of all, we are talking about the loss of tone with respect to the automation project. Until a decision is made regarding the allocation of additional funds or the adoption of a new budget, everything that has already been done may already have become completely irrelevant. In addition, a lot will also have to be done “from scratch”, while, at the same time, the company will have to simultaneously have to make a much greater effort to work on motivating its employees, who have likely lost faith in the success of the project.

Experience costs money It is evident that experience is worth money. However, during the stage of a project’s start, it is not always obvious that investing in experience is a good investment, which will help deal with many project risks.

This is a timely investment in the concept of the project (companies often spend time on the agreement), the professional expertise in the proper coordination of the project participants.

Yes, a successful project – is, first of all, the completed project, the result of a team that works together with different experiences.

Nevertheless, there still may be errors; it should be kept in mind that not everything that seems like experience actually is.

At the same time, with the right team, the percentage of successful projects is always tends to be much higher.

Дайджест 17 піврічне видання | випуск #5

Час прийшов! «Щоб зробити кар’єру, слід одягатися у все сіре, триматися в тіні і не проявляти ініціативи» Шарль Моріс де ТалейранПерігор (1754-1838), Французький політик і дипломат

З

араз кожен роботодавець може точно сказати, що в Україні вже точно пройшли ті часи, коли співробітник був щасливий для початку просто від того факту, що він отримав роботу. Про що б не говорила офіційна статистика щодо безробіття, робота в Україні є на будь-який смак і на будь-який бюджет. Однак, чи та ця робота, яка мотивує людей «злізти з печі» і почати щось робити? Чого очікують наші сучасники від компаній і що компанії пропонують сьогодні? Аналізуючи, що відбувається в різних компаніях з точки зору кадрових питань, можна помітити певну тенденцію, коли «верхи», з одного боку докладають системних зусиль з управління мотивацією персоналу, з іншого боку, цей самий персонал стає все менш і менш мотивованим, і ці вектори ніяк не зближаються. В результаті у «верхів» створюється своє сприйняття того, що відбувається насправді, у «низів», відповідно, – своє. Для полегшення управління проблемою необхідно визначити справжню картину, і знайти невідповідності між спрямованістю зусиль і бажаним результатом. Перш за все, важливо відзначити, що сучасні мотиваційні чинники відрізняються від тих звичних мотиваційних інструментів, які використовуються останні 20 років. В суспільстві (і нашому рідному «пострадянському») в цілому змінилося ставлення до роботи, що впливає на те, на які умови очікує співробітник, який результат він очікує отримати і які зусилля він готовий докласти. Сучасний світ дає всі знаки і посили людині, що в житті є не тільки робота і успіху можна досягти не тільки в «працетерапії».

The time is now!

“In order to make a career, one must dress in gray, keep a low profile and do not show initiative” Charles Maurice de TalleyrandPerigord (1754-1838), French politician and diplomat.

N

ow every employer can certainly say that, in Ukraine, gone are the days when an employee was, at first, simply happy with the fact that he found a job.

No matter what official statistics on unemployment indicate, there are all kinds of jobs in Ukraine – for every taste and for every budget.

However, whether or not this is the kind of work that motivates people to “get off the oven” and start doing something is a totally different question. What do our contemporaries expect from hiring companies nowadays and exactly what are companies currently offering their employees?

Upon analyzing what is happening in different companies in terms of staffing issues, we can observe a trend where “higher-ups”, on the one hand, are making systematic efforts to manage staff motivation. On the other hand, these same staff members are becoming less and less motivated, and these vectors do not seem to converge. As a result, the “higherups” create their own perception about what is really going on within their company, while the “rank and file” workers, respectively, form their own view.

To better facilitate the management of this problem, it is first necessary to determine the true picture and to identify where the discrepancy exists between the direction of the initiatives being taken and the desired result.

First of all, it is important to note that modern motivational factors somewhat differ from those motivational tools that were typically used 20 years ago. In society in general (and in our own “post-Soviet” society), the whole attitude towards work has changed and this has influenced the conditions that an employee now expects from his employer,

18 назад до розділу back to the section

Тим не менше, якщо розглянути основний «посил» загальноприйнятих корпоративних систем оплат праці, його можна звести спрощено до наступного: Є певні кар’єрні східці, успішно пройшовши по яких, співробітник, рухаючись практично зі студентської парти в певний прогнозований час, при сприятливих обставинах в усіх відношеннях, може дорости до рівня топ-менеджера. Для різних компаній і видів діяльності ці східці можуть виглядати і називатися по-різному. Це так звані «грейди», і те, що простіше, категорії. Який би термін не використовувався, принцип один і той самий – відбувається рух знизу вгору до поступового отримання знань і відповідних винагород. Така логіка існує давно і певною мірою себе виправдовує. З точки зору мотивації, вона має на увазі наступне: • Чим нижчий ступінь, тим нижча оплата, тим нижча відповідальність; • Чим нижчий ступінь, тим більше рутинної і монотонної роботи; • Необхідно пройти ступені частково з гаслом «спочатку ти працюєш на заліковку, потім заліковка працює на тебе». Таким чином, показуючи перспективу, система кар’єрних сходів закликає співробітників викладатися «на повну» сьогодні, з тим, щоб отримати справжню винагороду в майбутньому. Але, сьогодні в компанії приходять працювати молоді та амбітні працівники, які не завжди готові або чекати цього майбутнього, або взагалі «напружуватися», щоб не зрозуміло що отримати невідомо коли. І результат, і похвалу, і винагороду молоді фахівці очікують отримати сьогодні, з найменшими зусиллями! Є розуміння того, що винагороди повинні бути «в ринку» Питання розміру базової винагороди у вигляді щомісячної оплати праці хвилює звичайно ж всіх роботодавців. У кращих випадках, компанії намагаються отримати інформацію про рівень оплати праці по регіонах та категоріях персоналу, і намагаються при цьому «відповідати». У гіршому випадку, компанії формують власне розуміння про те, що є ринкова зарплата, і діють, виходячи з цього.

what results he expects to achieve, and how much effort he actually is willing to invest to do this. The modern world is giving people every sign and indication that life is not only about your work and that success can be achieved not only through occupational therapy.

However, if we consider the main “message” from the generally accepted corporate remuneration system, we can simplify it by stating the following: There is a certain career ladder that, when an employee climbs it, he can advance from virtually the student’s stage in a certain expected time and under the right circumstances and, in all respects, to eventually reach the level of a top manager.

For various companies and activities, this ladder may appear differently and also exist under diverse names. This can be the so-called “grades” or, much simpler, just categories.

Whichever term is used, the principle remains the same – there is a movement that is taking place from the bottom-up, which involves the gradual acquisition of knowledge and appropriate financial remuneration.

This logic has already been in existence for a long time and, to some extent, is justified. In terms of worker motivation, it ultimately means the following: • The lower one’s level is, the lower the payment, and the less responsibility; • The lower one’s level is, the more routine and repetitive the work; • It is necessary to take some steps with the slogan “First you work for your report card, then your report card works for you”.

Thus, by showing that you have good prospects, the career ladder system encourages staff to contribute “to the max” today in order to reap true rewards at some point in the future. However, today many of companies’ new employees are young and ambitious employees, who are not always willing to wait for such rewards in the future and are, in general, “stressed out” by the fact that nothing is clear in terms of who will receive what and when this will happen. The result of such an attitude is that young professionals come into their profession with the expectation that they can receive both praise and rewards here and now.... To boot, they expect that this is possible while putting in very little effort!

Дайджест 19 піврічне видання | випуск #5

Є розуміння того, що потрібно винагороджувати за результат Будь-які компанії та організації (навіть неприбуткові та благодійні) очікують отримання результату від зусиль людей, які в них працюють: успішно проданий товар, залучений великий клієнт, успішно проведена акція по збору коштів і т.д. У будь-якої ідеї є конкретний результат, який підтвердить її успішність. Таким чином, з боку компаній створюються різні системи, які повинні мотивувати, спонукати, а іноді і змусити отримати свою винагороду в залежності від успішності результату. Кількість варіацій компенсаційних систем з орієнтацією на результат безліч і кожна компанія насправді вважає цю систему своїм ноу-хау, при цьому в них витримується певне співвідношення фіксованої і змінної частини оплати праці, змінна частина, в хороших випадках, залежить від результату, в менш сприятливих випадках застосовується принцип зменшення (депреміювання або штрафування співробітників). Для оцінки результатів і визначення показників як таких (використовуються різні технології і проводяться різні масштабні проекти, такі як системи збалансованих показників (BSC) або KPI. В цілому, основні постулати такої мотиваційної системи виглядають логічно і виправдано, особливо в частині, яка стосується роботодавця. Роботодавець при цьому теоретично повинен отримувати: • Лояльний персонал, зацікавлений у кар’єрному зростанні, і повній віддачі, за рахунок кар’єрних перспектив • Конкурентоспроможну собівартість за рахунок утримання ФОП в ринкових рамках • Керований ФОП, який повинен змінюватися пропорційно зростанню компанії. На практиці, на жаль, маючи всі елементи системи на руках, роботодавець часто не досягає тих результатів, яких він очікував від систем – відчутна частина персоналу залишається нелояльними, а ФОП при всіх зусиллях постійно виходить з під контролю. Чи означає це, що система віджила своє? Ні. Однак, важливо те, що це всього лише система, вона регламентує базові принципи, а адаптуватися вони повинні правильно, під індивідуальні умови кожного.

There is an understanding that financial compensation should be “market level”.

Of course, all employees are concerned about the issue of the amount of one’s base payment as a monthly salary. In a best-case scenario, a given company tries to obtain information about salary levels according to region and the category of its staff members, while, at the same time, trying to “accord” with that.

In a worst-case scenario, a company forms its own understanding of what a market-level salary is and then it acts accordingly.

There exists an understanding of what rewards should be given for particular results.

Any companies and organizations (and even non-profit charities) expect to obtain results based on the efforts made by the people who work for them, whether we are talking about successfully selling goods, attracting a major client, conducting a successful fundraising campaign, etc. For every idea, there is a possible concrete result that would confirm its success. Thus, companies typically set up different systems that are intended to motivate, coerce, and occasionally compel their employees to do earn their compensation based on the success of results. There are so many different variations of compensation systems that are based on results achieved, and each company actually considers this system to be its own know-how; in this regard, they maintain a certain ratio of the fixed and variable parts of the remuneration. Under good circumstances, the variable part depends on the outcome and, in a less favorable cases, it depends on the reduction principle (a demerit system or a system involving employees’ penalization). To assess the results and indicators as such, a variety of technologies are employed and several large-scale projects are conducted, such as the Balanced Scorecard (BSC) or the KPI. In general, the basic tenets of such a motivational system are logical and justified, especially as they relate to the employer. In this regard, the employer should theoretically achieve the following: Loyal staff, who are interested in career development, and who are fully committed thanks to their own career prospects; • A competitive cost of production by keeping payroll within market levels;

20 назад до розділу back to the section

Помилки в тлумаченні та застосуванні системи, найчастіші в цілому процесі управління людьми виключно через цифри і Excel – таблиці як правило і призводять до тих негативних результатів, яких так намагаються уникнути роботодавці, впроваджуючи власне саму систему. Розглянемо ряд основних питань окремо. Кар’єрні східці Однією з основоположних помилок при побудові кар’єрних сходів є неправильне «зважування» категорій персоналу, які ведуть до перекосів в сумах компенсації знань, навичок і відповідальності. Так, часто можна зустріти випадки, коли некваліфікований персонал, що знаходиться на першому ступені кар’єрних сходів за рівнем окладу практично не відрізняється від кваліфікованого фахівця, який перебуває вже, наприклад, на третьому щаблі й працюючого в тому ж, або в сусідньому підрозділі. За таких умов принцип мотивування «вгору по східцях» не спрацьовує. Перспективу важко і наполегливо працювати з повною віддачею протягом декількох років, щоб отримати невелику різницю в окладі (20-30%) люди вважають недостатньо привабливою. Особливо це проявляється у випадках з низьким рівнем окладів на першій ступені. Таким чином, необхідно опрацьовувати такі відстані між ступенями, які насправді допоможуть розділити персонал і за рівнем навантаження, і кваліфікації і відповідальності, і будуть достатнім стимулом до зростання. У певному сенсі для співробітника завжди повинен проглядатися горизонт, на якому він бачить «золоті гори», і усвідомлює, що дійсно сума винагороди компенсує його нові зусилля. А інакше, навіщо напружуватися? Ринковий рівень оплати праці У багатьох випадках зарплати, будучи ринковими, залишаються за фактом недостатніми для забезпечення базових потреб людини. Не будемо брати до уваги офіційну статистику за споживчим кошиком, набір якої не переглядався вже 12 років в Україні, і яка не має нічого спільного з реальними потребами українців. І вже, звичайно, вона не оцінює такі важливі параметри, як реальна вартість житла,

• A manageable payroll, of which a certain part should change in proportion to the company’s growth.

In practice, unfortunately, with all the elements of the system at hand, the employer often does not achieve the results that he expected from the system – the company’s staff largely remains disloyal and, despite all efforts, the payroll continually seems to be out of control.

Does this mean that the system has already outlived its time? No, it does not. However, what really matters is that this is just a system; it is regulated by its basic principles, which should be correctly adapted to suit each individual situation. Errors in the interpretation and application of the system are often due to half-measures, and the overall management of people, conducted solely through numbers and pixel-based tables, generally leads to negative consequences that employers so greatly try to avoid, despite the fact that they themselves introduced such practices into their own system.

In this article, we shall consider a number of fundamental issues separately.

The Career Ladder One of the fundamental errors one makes in the existing structure of a career ladder is the incorrect “weighing” of staff categories, which ultimately leads to distortions in the amount of financial compensation that should be received for employees’ knowledge, skills and responsibility.

Thus, you can often find cases where the base salary for unqualified personnel, who are at the initial stage of the career ladder, practically does not differ from that of more qualified experts, who have already, for example, reached the third stage of the career ladder and are working in the same or neighboring work unit. Under such circumstances, the principle motivation of moving “up the ladder” does not actually work. People are now finding the prospect of performing heavy and hard work for some 2-4 years in order to obtain a small increase in salary (of 20-30%) as a fairly unattractive idea. This is particularly evident in cases where a work position involves rather low salaries at the initial stage.

Thus, it is necessary to develop a better idea of what the distance should be between the steps on the career ladder, which should actually help to divide staff members

Дайджест 21 піврічне видання | випуск #5

реальна вартість охорони здоров’я та освіти, і реальна вартість послуг державних службовців. Не можна забувати, що в сучасних умовах потреба в «видовищах» ніяк не менша, ніж у «хлібі» – зараз важко собі уявити людину як мінімум без мобільного телефону. У таких умовах тим більше перестає працювати принцип мотивації «вгору по сходах», з урахуванням того, що він з самого початку орієнтований на молодих фахівців. Не бачачи реальних перспектив для себе заробити в найближчому майбутньому істотний достаток, люди не ставлять собі «великих цілей», нехтуючи при цьому кар’єрними сходами як такими. Якщо рівень оплати праці буде залишатися недостатнім, це завжди буде провокувати співробітника на пошук іншого роботодавця та інші види діяльності. Винагорода за результат Така система винагороди, як правило, поширена на тих ділянках, де результат діяльності кожного окремого співробітника можна чітко ідентифікувати і виміряти, і при цьому, співробітник безпосередньо впливає на результат. Частою помилкою буває спроба «натягнути» цей принцип на всі категорії персоналу – наприклад, бухгалтерів, юристів, електриків і т.д. Крім того, мотивація на результат відключається в тому випадку, якщо спочатку цілі є явно завищеними, і їх досягнення вимагає більших зусиль у порівнянні з можливою винагородою. Для підвищення ефективності цього інструменту його треба використовувати «до місця», при цьому необхідно підтримувати максимальний рівень прозорості результату для співробітника, а значить, формула розрахунку має бути простою. Крім того, баланс фіксованої частини доходу співробітникам і винагороди за результат має бути збалансованим, так, щоб фіксована частина покривала його мінімальні потреби. «М’які» чинники Описані вище елементи системи в основному роблять акцент на матеріальну складову мотивації персоналу. Тим не менш, на ваги мотивації та загального задоволення умовами праці необхідно покласти ще й істотний ряд «м’яких» факторів. Ось деякі з них:

according to their level of stress, as well as their relevant qualifications and job responsibilities. At the same time, this would serve as a sufficient stimulus to growth. In a sense, an employee should always look forward to his future, in which he envisions his own “golden mountain” and comes to the realization that the amount of compensation he receives actually compensates for new initiative on his part.

Otherwise, why would he even bother?!

Market wage levels In many cases, while someone’s salary may be considered as corresponding to “market rates”, it is, in fact, insufficient to even meet one’s basic human needs. We will not be taking into account the official statistics with respect to the cost of the consumer basket here, which has practically not undergone any revisions for the past 12 years in Ukraine, as it has nothing to do with the real needs of Ukrainians today. Of course, it should also be noted that such a salary also does not take into account such important parameters as the real cost of housing, the real cost of health care and education, and the actual cost of the services provided by public officials. We should also keep in mind that today, there is a contemporary need for “material goods” that are seen as important as one’s “bread” – for instance, today is now hard to imagine a business person who does not, as a minimum, have his own mobile phone.

Particularly under such circumstances, the principle motivation of “climbing the career ladder” ceases to work given the fact that this concept was originally aimed at young professionals. Due to the fact that they see no real prospects for themselves in terms of making substantial wealth in the near future, people do not set any “big goals” for themselves and, at the same time, they tend to neglect the career ladder as such.

If wages continue to be inadequate, this will always be a factor encouraging employees to switch to working for another employer and engaging in other activities.

Results-based remuneration This system of remuneration, as a rule, extends to those areas where the performance of each individual employee can be clearly identified and measured, and also when an employee can have a direct effect on the result.

22 назад до розділу back to the section

- Зниження мотивації

+ Підвищення мотивації

Спілкування з співробітниками в форматі винятково негативного зворотного зв'язку безумовно знижує самооцінку, мотивацію і лояльність до роботодавця

Наявність сильного харизматичного об'єднуючого лідера безумовно сприяє загальному задоволенню роботою і лояльності до роботодавця

Формальний підхід до організації та проведення навчання, ігнорування його результатів при подальшій оцінці співробітника і його просуванню по кар'єрних сходах знижують його мотивацію і лояльність до компанії

Можливість отримати якісне навчання як для потреб поточної роботи, так і для використання в майбутньому, безумовно, сприяє підвищенню мотивації співробітників

Нерівномірний розподіл робочого навантаження, неадекватна оплаті інтенсивність праці, часті переробки знижують мотивацію і лояльність співробітників

Справедлива сатисфакція додаткових навантажень нейтралізує дратівливий чинник і сприяє підтримці мотивації і лояльності персоналу, і певної готовності співробітників докласти більше зусиль тоді, коли цього вимагає ситуація

Резюмуючи, в інтересах і турботах насамперед роботодавців знаходиться обов’язок збалансувати і врегулювати питання мотивації, що прямим чином впливає на здатність компанії досягти свої цілі. Якою б великою не виросла компанія, необхідність працювати з персоналом, створювати, впроваджувати і підтримувати корпоративні принципи залишається. Якщо компанія серйозно зацікавлена в мотивованих і лояльних співробітниках, перш за все, необхідно зрозуміти і прибрати зі шляху явні дратівливі чинники, частина з яких описана вище. Однак, тільки це не забезпечить 100% успіху. Елементи системи мотивації також повинні мати й індивідуальні нотки – між категоріями персоналу (наприклад, виробництво і продаж і т.д.), між віковими групами співробітників (не пропонуйте пенсійні програми студентам). При мінімізації дратівливих факторів успіх забезпечить постійна об’єднуюча і навчальна робота керівництва з персоналом, залучення співробітників не тільки в робочий процес, а й у соціальну активність.

A mistake that is commonly made entails an attempt to “apply” this principle to all categories of staff, even including accountants, lawyers, electricians, etc. In addition, the approach of motivating staff based on results should not be used in the case that the original goal is plainly excessive, the achievement of which clearly requires a lot of effort in comparison with the possible reward.

To increase the effectiveness of this tool, it should be used “to a point”. At the same time, it is necessary to maintain the highest possible level of transparency in terms of an employee’s results, which means that the formula for its calculation should be somewhat simple. Furthermore, the balance of the fixed income part of one’s earnings and his resultsbased remuneration should be balanced, so that the fixed portion is still actually sufficient to cover his minimum human needs.

Soft factors The above-described system elements mainly focus on the material component of motivating personnel. However, to achieve a balance in terms of motivation and people’s overall satisfaction with their working conditions, it is necessary to include a more substantial number of “soft” factors. We have indicated some of them below: - Decreasing motivation

+ Improving motivation

Communication with staff using the approach of solely providing negative feedback certainly lowers the employee’s self-esteem, motivation and loyalty to his employer

The existence of a strong charismatic unifying leaders certainly contributes to an employee’s overall job satisfaction and loyalty to his employer

A formal approach to organizing and conducting training, ignoring the employee’s results in further evaluations, and his/ her advancement up the career ladder certainly reduces his/her motivation and loyalty to the company

The ability to obtain a quality education both with respect to the needs of one’s current work and for use in the future, certainly contributes to motivating employees

The uneven distribution of one’s workload, inadequate pay considering the intensity of one’s work, and frequent processing serve to reduce an employee’s motivation and loyalty to the company

Fair compensation for additional work loads neutralizes aggravations and promotes employees’ loyalty and motivation, and encourages a certain willingness among employees to do more when the situation requires it

Дайджест 23 піврічне видання | випуск #5

In summary, in terms of their interests and concerns, the primary challenge that employers face is to balance and resolve issues surrounding staff motivation, which directly affects the company’s ability to achieve its objectives. No matter how large a company may have grown, it will always need to work with its staff to create, implement and maintain corporate principles. If a company is seriously interested in motivated and loyal employees, it is first necessary that is understands and eliminates aggravations, some of which have been described above. However, that alone will not ensure 100% success. Elements of the motivation system must also have a personalized aspect, taking into account different categories of staff (e.g. production and sales, etc.) and the fact that staff members are from different age groups (i.e. the company should not be offering retirement plans to students).

When aggravations are minimized, success can be secured through constant unifying leadership and training opportunities for staff members and their involvement, not only in regards to the working process, but also in terms of social activities.

“Your government is extracting some completely exorbitant taxes from him, because, you know, acquired historic land as his property.” – Robert Lengdon “The Da Vinci Code”, Dan Brown

назад до розділів back to the sections

Вищий Адміністративний Суд України: включення збитків-2010 до складу витрат не обмежено. .....................................c.27 The Supreme Administrative Court of Ukraine: including losses for 2010 in expenses not limited.........................................p.27 ВМД в податковій накладній.................... c.32 Customs Freight Declaration in the tax invoice......................................................................p.32 Закон № 5083-VI І чергові зміни до Податкового Кодексу України.................c.37 Law № 5083-VI and the latest changes in the Tax Code of Ukraine. ...............................p.37

Дайджест 27 піврічне видання | випуск #5

Вищий Адміністративний Суд України: включення збитків-2010 до складу витрат не обмежено

Н

і для кого не буде відкриттям, що існують деякі норми податкового законодавства, які можуть мати множинне тлумачення. Проте шкода, що майже завжди податкові органи «читають» такі норми не на користь платників. Як наслідок, платник не погоджується з рішенням податкового органу, несе фінансові втрати на його оскарження. Декілька слів про те, як це було, з відображенням збитків-2010 у складі витрат, починаючи з другого кварталу 2011 року. З 1 квітня 2011 року набрав чинності Розділ ІІІ «Податок на прибуток» Податкового Кодексу України. На підставі пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України в разі, якщо результатом розрахунку об’єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від’ємне значення, то сума такого від’ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Саме цю норму податкові органи читали «по своєму», а саме – збитки, які утворились станом на 01.01.11 до складу витрат другого кварталу 2011 року не включаються. На практиці податкові органи складали акти камеральних перевірок та самостійно змінювали показники податкової звітності, визначали об’єкт оподаткування, донараховували податок на прибуток та штрафні санкції, незважаючи на передбачену Кодексом заборону. Такі перевірки проводились здебільшого по тих підприємствах, у яких, при виключенні збитків-2010 зі складу витрат

The Supreme Administrative Court of Ukraine: including losses for 2010 in expenses not limited

I

t would no great discovery to hear that there are some pieces of tax legislation that can have multiple interpretations.

But unfortunately, the fact is that the tax authorities nearly always “read“ such rules so that they are not understood in taxpayers’ favor. As a consequence, the taxpayer tends to not agree with the decision taken by the tax authority and ultimately faces financial loss for appealing such a decision.

First we will say few words what the situation has been in terms of reflecting losses from the year 2010 in income from the second quarter of 2011. On April 1, 2011, Section III “Corporate Income Tax” of the Tax Code of Ukraine came into effect.

Pursuant to Paragraph 3 of Subsection 4 of Section XX “Transitional Provisions” of the Tax Code, if the result of the calculation of a resident taxpayer’s taxation objects has a negative value in the first quarter of 2011, then the amount of that loss shall be included in expenditures for the second calendar quarter of the year 2011. It is this provision that the tax authorities interpret “in their own way” – namely, losses that the company incurred as of January 01, 2011 cannot be included in expenditures for the second quarter of 2011.

In practice, the tax authorities have been carrying out desk audits and have been independently changing the indicators for tax reporting, determined the taxation object, and calculated amounts payable for corporate profit tax and penalties, despite the fact that the Tax Code of Ukraine has prohibited this.

These checks were carried out mainly with respect to those enterprises for which the exclusion of losses from 2010 from expenditures for the second quarter of 2011 still results in claiming a positive value for the taxation object.

28 назад до розділу back to the section

другого кварталу 2011 року, утворювалось позитивне значення об’єкта оподаткування. Податкова влаштовувала «рейди» після опублікування листа ДПСУ від 08.09.2011 р. № 828/3/15-1212, в якому ДПС України проінформувала про стан збиткової діяльності суб’єктів господарювання, що негативно впливає на забезпечення бюджетних призначень. ДПСУ зазначила, що окремі платники податків припустилися помилкового розуміння пункту 3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств у 2011 році» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Під час проведення круглих столів за участю податкових органів, відповідь на питання: яка норма ПКУ передбачає обмеження щодо включення збитків-2010 року до складу витрат другого кварталу 2011 року, починалась з фрази «З метою поповнення бюджетних коштів…», що її кінець вже не мав значення та був зрозумілим, якої думки дотримується податкова. Це коротка історія збитків-2010 «від ДПСУ». Пройшло трішечки більше року. Вищий адміністративний Суд України остаточно поставив крапку при вирішенні спорів, пов’язаних із правомірністю відображення у складі витрат другого календарного кварталу 2011 року сум від’ємного значення об’єкта оподаткування, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, та тих, що виникли протягом 2010 та попередніх років. Інформаційним листом від 13.09.2012 г. № 2019/12/13-12 ВАСУ узагальнив практику розгляду судами спорів щодо даного питання. ВАСУ визнав, що при вирішенні спорів, пов’язаних із правомірністю відображення у складі витрат починаючи з другого календарного кварталу 2011 року сум від’ємного значення об’єкта оподаткування, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, та тих, що виникли протягом 2010 та попередніх років, в адміністративних судах України мали місце певні труднощі. Суди подекуди неоднаково застосовували наведену норму Податкового кодексу України, у зв’язку з чим ухвалювалися протилежні за змістом рішення –

The tax authorities have arranged “raids” even after the publication of the State Taxation Service of Ukraine letter no. 828/3/15-1212, dated September 08, 2011, in which the State Taxation Service informed about the situation with loss-making entities, which it claims is affecting the proper provision of budget allocations. The State Tax Service of Ukraine noted that individual taxpayers have a mistaken understanding of Paragraph 3 of Subsection 4 “Particularities of corporate profit tax in 2011” section XX “Transitional Provisions” of the Tax Code of Ukraine.

During roundtable discussions involving the tax authorities, the following question arose: what provision in the Tax Code of Ukraine stipulates limiting the inclusion of losses from 2010 in the expenditures declared for the second quarter of 2011. The answer begins with the phrase “In order to replenish the state budget ...”, that, in the end, did not matter and was clear about the tax authorities’ own opinion.

This is a brief story about losses for 2010 “from the State Tax Service of Ukraine’s perspective”.

A little over a year has now passed. The Supreme Administrative Court of Ukraine has finally put an end to settling disputes relating to the legality of claiming losses as expenses for the second calendar quarter of 2011 when a taxation object formed on January 1, 2010 has a negative value, and those that have arisen sometime in 2010 and in previous years.

According to information letter no.2019/12/ 13-12, dated September 13, 2012, the Supreme Administrative Court of Ukraine made public the court’s generalized practice on disputes on this particular issue.

The Supreme Administrative Court admitted that there have been some difficulties while resolving disputes relating to the legality of reflecting expenses, beginning with the second calendar quarter of 2011, the sum of the negative values of a taxation object formed as of January 1, 2010, and those that appeared in the course of 2010 and previous years in the administrative courts of Ukraine.

The courts have also sometimes applied a disproportionately reduced provision of the Tax Code of Ukraine, the result of which is that they have adopted conflicting decisions, ruling both in favor of the taxpayers, and also in favor of the State Tax Service of Ukraine.

Дайджест 29 піврічне видання | випуск #5

як на користь платників податку, так і на користь органів державної податкової служби. Отже, як бачимо, рішення судів впродовж року не мали однозначної думки з приводу правомірності включення збитків-2010 до складу витрат починаючи з другого кварталу 2011 року. ВАСУ розглянув поняття «від’ємне значення, отримане в першому кварталі 2011 року». Суд дійшов висновку про те, що відсутні підстави вважати, що дане поняття охоплює лише ті суми від’ємного значення, які утворилися як результат господарської діяльності лише за перший квартал 2011 року. Значення об’єкта оподаткування розраховувалося в першому кварталі 2011 року з урахуванням усіх сум, що включалися до валових витрат цього податкового періоду, а не лише валових витрат, сформованих за результатами господарських операцій тільки першого кварталу 2011 року. Правомірно сформоване від’ємне значення об’єкта оподаткування за попередні податкові періоди без будь-яких обмежень включалося до валових витрат першого кварталу 2011 року і враховувалося при визначенні об’єкта оподаткування за цей період, значення якого могло бути як позитивним, так і від’ємним. Ні Закон, ні Податковий кодекс України не передбачають можливості обмежити формування витрат другого кварталу 2011 року лише тими сумами від’ємного значення, які виникли як результат діяльності саме першого кварталу 2011 року, без урахування непогашених наростаючим підсумком сум від’ємного значення попередніх податкових періодів. ВАСУ зазначив, що до складу витрат другого календарного кварталу 2011 року підлягають включенню від’ємне значення об’єкта оподаткування за перший квартал 2011 року, причому розрахунок суми від’ємного значення об’єкта оподаткування за перший квартал 2011 року здійснюється з урахуванням без будь-яких обмежень сум від’ємного значення, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, та тих, що виникли протягом 2010 року, та які не були погашені наростаючим підсумком протягом попередніх звітних періодів.

Thus, as we see, in decisions taken by the courts during the course of the year, the courts did not hold a clear opinion on the legality of losses from 2010 being included in a company’s expenditures, beginning from the second quarter of 2011.

The Supreme Administrative Court of Ukraine has considered the concept of a “negative value obtained in the first quarter of 2011”. The Court ultimately concluded that there was no reason to believe that this concept covers only the amount of the negative values, formed as a result of economic activity carried out in the first quarter of 2011 alone.

The value of the taxation object was calculated in the first quarter of 2011, taking into account all amounts included in the gross expenditures for that tax period, and not only the gross expenses generated as a result of business operations carried out in the first quarter of 2011 only. It is legitimate to have a negative value of the taxation object for previous tax years without any restrictions, which include gross expenditures from the first quarter of 2011 and which are taken into account when defining the taxation object for the period, the value of which may be either positive or negative.

Neither the law nor the Tax Code of Ukraine provides for the ability to limit expenditures formation for the second quarter 2011 to include only those negative value sums that have emerged as a result of activity conducted in the first quarter of 2011, and without taking into account the net outstanding cumulative sum of the negative values for the previous tax periods.

The Supreme Administrative Court of Ukraine has stated that expenditures from the second calendar quarter of 2011 should include the negative value of the taxation object for the first quarter of 2011, and that, a calculation of the negative value amount of the taxation object for the first quarter of 2011 shall take into account unlimited amounts of negative value, formed as of January 1, 2010, as well as those that have arisen in the course of 2010 and that have not been cumulatively repaid in the previous reporting period.

Given the above-mentioned information, the company’s inclusion of the negative value amount specified in the

30 назад до розділу back to the section

Ураховуючи викладене, не може бути підставою для визначення контролюючим органом платникові податку податкових зобов’язань із податку на прибуток саме собою включення до складу витрат другого кварталу 2011 року сум від’ємного значення, зазначених у попередньому абзаці. Отже, судом справедливо визнано, що від’ємне значення об’єкта оподаткування за перший квартал 2011 року з урахуванням сум від’ємного значення-2010 підлягають включенню до складу витрат починаючи з другого кварталу 2011 року. Шкода, що свою позицію ВАСУ формував досить довго. За цей час значна кількість платників зазнала небажаних та раптових «перевірок», які можливо тривають і до цього часу та мають негативні наслідки для бізнесу. Сподіваємось, що після публікації вищезазначеного інформаційного листа ВАСУ, податкові органи більше не потурбують платників податків щодо відображення збитків-2010 в податковому обліку. Невже стане правилом очікування подібних узагальнюючих листів суду, щоб захистити себе від свавілля податкової, адже останнім часом платники податків досить часто зустрічаються з навіть офіційною позицією податкових органів, яка суперечить нормам податкового законодавства. Наприклад, від’ємне значення операцій з цінними паперами та деривативами (лист ДПСУ № 320/0/71-12/15-1217 від 09.08.2012 р.), визначення курсових різниць від придбання-продажу іноземної валюти (узагальнююча податкова консультація № 574 від 05.07.12), визначення порядку оподаткування ПДВ операцій з поставки засобів масової інформації (узагальнююча податкова консультація № 575 від 05.07.12). Якби в законодавстві була передбачена відповідальність за невірне тлумачення податкових норм з боку податкових служб, можливо тоді формування офіційної позиції в узагальнюючих податкових консультаціях мало б інший характер.

preceding paragraph as expenditures for the second quarter of 2011 cannot, in itself, form the basis for the regulatory authority to determine the company’s corporate profit tax obligations.

Consequently, the court rightly recognized that the negative value of the taxation object for the first quarter of 2011, taking into account the sum of the negative value from the year 2010, should be included in the expenditures for the second quarter of 2011.

It is a pity that the Supreme Administrative Court of Ukraine took so long to form its position on this particular matter. During this time, a significant number of taxpayers have undergone unwanted and unexpected “inspections” that may still continue through to this day and that have had a rather negative impact on business.

We hope that the publication of the aforementioned newsletter by the Supreme Administrative Court of Ukraine and the tax authorities will not bother taxpayers in terms of reflecting losses for 2010 for tax purposes in the financial accounting.

Is it really possible that the rule will entail awaiting such generalizing (summarizing) letters from the courts in order for taxpayers to defend themselves from the tax authorities? This needs to be asked because, in recent years, it has become quite common for taxpayers to encounter an official position on the part of the tax authorities that runs counter to the actual tax legislation. For example, this has occurred with respect to cases where there is a negative value of transactions with securities and derivatives (State Tax Service of Ukraine letter no. 320/0/71-12/15-1217, dated August 09, 2012), in determining the foreign exchange difference during the purchase and sale of foreign currency (generalizing tax advice no. 574, dated July 05, 2012), and in determining the procedure for VAT tax obligations for mass media distribution (summarizing tax advice no. 575, dated July 05, 2012).

If legislation were capable of stipulating liability for the misrepresentation of tax rules on the part of the tax authorities, it might then be possible that determining the official position in the generalized tax advice would be of somewhat a different character.

Дайджест 31 піврічне видання | випуск #5

32 назад до розділу back to the section

ВМД в податковій накладній

Customs Freight Declaration in the tax invoice

О

O

Нагадаємо, відповідно до змін, внесених Законом № 5083 до пп. «Ї» п. 201.1 ПКУ, податкова накладна на поставку імпортних товарів доповнена ще одним обов’язковим реквізитом – номером і датою вантажно-митної декларації (далі – ВМД), за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України. Дані зміни вступили в дію з 12.08.12 року. Іншими словами, з 12.08.12 року податкова накладна повинна містити номер та дату ВМД. Однак як виконати бухгалтеру цю умову? Можливо, хтось вже розібрався в цій ситуації, і ця стаття не буде цікавою. Для решти пропонуємо увазі наші коментарі. Пунктом 201.1 ПКУ передбачено, що кожен обов’язковий реквізит податкової накладної вказується в окремих рядках. Тобто податкова накладна повинна містити спеціальні поля для відображення номера та дати ВМД, а на поточний момент форма податкової накладної їх не містить. Пунктом 4 р. II Закону № 5083 Кабінету Міністрів України доручено протягом трьох місяців (з 12.08.12) забезпечити перегляд і приведення у відповідність із цим Законом нормативно-правових актів. Тобто, до 12 листопада 2012 форма податкової накладної повинна бути доповнена рядками для заповнення номеру та дати ВМД. ДПСУ в листі від 21.08.2012р. № 1272/0/71-12/15-3117 вказує, що реквізити «номер і дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України» підлягають відображенню

We recall that, in accordance with the amendments introduced to Law no. 5083, in Sub-paragraph “ї” of Paragraph 201.1 of the Tax Code of Ukraine, a tax invoice for supplying imported goods shall be supplemented with yet another detail – specifically, this is the number and date of the cargo customs declaration (hereinafter referred to as the CCD), which was filled out upon the customs clearance of goods imported into the customs territory of Ukraine. These changes already took effect on August 12, 2012.

In other words, as of August 12, 2012, a tax invoice should indicate both the number and the date of the CCD. The question arises as to how the accountant should fulfill this condition? Perhaps there are people who have already figured out in this situation and, for them, this article will not be interesting.

However, for the rest of you, you can benefit from our commentary.

Paragraph 201.1 of the Tax Code of Ukraine states that every mandatory detail on the tax invoice shall be indicated on a separate line (i.e. the tax invoice must contain specific fields to display the numbers and dates of the CCD and this is something that, to date, has not been included in the tax invoice).

According to Paragraph 4, p. II of Law no. 5083, the Cabinet of Ministers is charged with the responsibility, for a period of three months (as of August 12, 2012), to ensure that statutes and regulations are revised and updated to correspond to this Law. In other words, by November 12, 2012, several lines should be added to the tax invoice form so that it reflects the number and date of the CCD.

днією з останніх податкових новацій було внесення доповнень до переліку обов’язкових реквізитів податкової накладної.

ne of the latest developments in terms of taxation in Ukraine is the introduction of additions to the list of mandatory details that must be provided on a tax invoice.

Дайджест 33 піврічне видання | випуск #5

в податковій накладній з моменту вступу в силу змін до форми податкової накладної про її доповнення відповідними графами для відображення таких реквізитів. Аналізуючи лист ДПСУ, ми прийшли до висновку про те, що поки немає окремої графи в формі податкової накладної для нового реквізиту, відображати його не потрібно. Форму податкової накладної затверджує Міністерство фінансів України. На сьогоднішній день вона не затверджена і для платників податків залишається проблемним питання: чи буде дійсною податкова накладна, виписана з 12.08.12 року, в якій не вказані нові реквізити «номер та дата вантажно-митної декларації»? Щоб відповісти на це питання, ми задамо зустрічне запитання: чи відповідає лист ДПСУ нормам Податкового Кодексу? На нашу думку, ДПСУ перевищила свої повноваження, оскільки встановила новий термін і порядок для відображення обов’язкового реквізиту. Ні Закон 5083, ні Податковий Кодекс не містять спеціальних термінів вступу в силу змін до форми податкової накладної. Відсутність спеціальних граф (стовпців) у формі податкової накладної для відображення номера та дати ВМД не є підставою не виконувати вимоги ПКУ. Звернемо увагу, що в ПКУ мова йде про відображення обов’язкових реквізитів в окремих рядках, а не в графах. Згадаємо, як це було з відображенням коду УКТ ЗЕД. З 6 серпня 2011 року (дати набрання чинності норми щодо необхідності відображення коду УКТ ЗЕД у податковій накладній, як додаткового реквізиту) до 16 грудня 2011 платники податків вказували його в графі 3 «Номенклатура постачання товарів/послуг продавця», керуючись листом від 08.09. 11 № 24316/7/15-3117. При цьому, спеціальне поле для відображення коду УКТ ЗЕД – графа 4 «Код товару згідно з УКТ ЗЕД» з’явилося в податковій накладній 16 грудня 2011 відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 01.11.11 № 1379. Як бачимо, податковий орган «дозволив» проставляти код УКТ ЗЕД у графі 3 податкової накладної, при цьому

State Taxation Service of Ukraine Letter no. 1272/0/71-12/15-3117, dated August 21, 2012, specifies that the detailed “number and date of the CCD, according to which the customs clearance of goods imported into the customs territory of Ukraine took place” must be displayed on the tax invoice already from the effective date for amendments to the tax invoice form, with respect to the addition of a corresponding graph to reflect these details.

Upon analyzing the State Taxation Service letter, we have come to the conclusion that, as long as there is no specific space on the tax invoice form for the new requested detailed, it is not necessary to indicate such information.

The Ministry of Finance is in the process of approving the form of the tax invoice.

To date, it has not yet been approved and there is a critical question that remains for taxpayers – namely, after August 12, 2012, whether or not a tax invoice will be deemed legitimate if it does not include the new requisite details (this includes the “number and date of the cargo customs declaration”).

In order to answer this question, we shall ask another question: does the State Taxation Service letter actually correspond to Tax Code regulations?

In our opinion, the State Taxation Service has exceeded its powers, as reflected in the fact that it has, in effect, established a new time and procedure for displaying the mandatory requisite details.

Neither Law no. 5083 nor the Tax Code of Ukraine indicates a specific time period by which the amendments to the tax invoice form shall enter into effect.

The absence of a specific graph (columns) on the tax invoice form, displaying the number and date of the CCD, does not necessarily constitute grounds for not fulfilling the requirements set out in the Tax Code of Ukraine.

We draw attention to the fact that, the Tax Code mentions that the mandatory detailed information should be displayed on separate lines, and not in the graphs.

We recall what the situation was like with respect to indicating the Ukrainian Classification of Goods for Foreign Economic Activity.

From August 6, 2011 (the date that the regulations came into effect regarding the need

34 назад до розділу back to the section

термін вступу відображення нового реквізиту не змінився. Тоді, чи можемо ми керуватися поточними листом ДПСУ № 1272/0/71-12/15-3117? Не порушуємо ми норми Податкового Кодексу, якщо підемо на поводу у податковій? На нашу думку, порушуємо. Який вихід із ситуації? Відображати або не відображати номер і дату ВМД в податковій накладній? Як сформувати податковий кредит? Подавати скарги на платників податків (чи заповнювати додаток 8 до декларації)? Ми не виключаємо, що податкові накладні, складені з 12 серпня 2012 року за постачання імпортованого товару, не містять обов’язковий реквізит «номер і дата митної декларації ...», можуть бути визнані податковою службою недійсними. Як наслідок, покупець втрачає право на податковий кредит. Крім того, дані листи можуть бути згодом відкликані, оскільки суперечать законодавству. Наслідки ті ж: право у покупця на податковий кредит відсутній. Однак не виключено, що перевіряючі не будуть керуватися (мають право) цим листом, оскільки такий лист не має статусу нормативного акту, не є узагальнюючою податковою консультацією, і навіть не адресований податковим службам для застосування в роботі. Що можна порекомендувати? На нашу думку, платники податків самостійно повинні зважити всі «за» і «проти» і вирішити, чи керуватися даним листом. Але це тільки одна сторона питання. Є ще й інша сторона. Чи повинен покупець імпортованого товару вказувати номер та дату ВМД, якщо він придбав такий товар не у імпортера, а у резидента (посередника)? Проаналізуємо думку податкового органу з даного питання і, як аналогію, для прикладу можемо взяти відображення продавцем коду УКТ ЗЕД при постачанні імпортованого товару, якщо товар він набував не у імпортера. Якщо керуватися листом ДПСУ від 16.07.2012 № 19145/7/15-3417-20, то код товару, згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України), повинен зазначатись

to display the Ukrainian Classification of Goods for Foreign Economic Activity on the tax invoice as additional details) until December 16, 2011, taxpayers indicated this information in column 3 of the “Nomenclature for the delivery of goods and/or services to the seller”, which was guided by Letter no. 24316/7/15-3117, dated September 8, 2011.

At the same time, a special field to display the Ukrainian Classification of Goods for Foreign Economic Activity – Column 4 “Trade code according to the Ukrainian Classification of Goods for Foreign Economic Activity” – appeared on the tax invoice on December 16, 2011 in accordance with the Ministry of Finance of Ukraine Order no.

1379, dated November 1, 2011.

As is evident, the tax authority basically “allowed” indicating the Ukrainian Classification of Goods for Foreign Economic Activity in column 3 of the tax invoice, while maintaining the time period for the new requisite detailed information to come into effect.

Then it must be asked whether we can follow the current State Tax Service of Ukraine Letter no. 1272/0/71-12/15-3117 or not? If we do so, will we not be breaking the rules of the Tax Code, if we stand against what the tax authorities have written? In our opinion, we would be violating it.

What way can be seen out of this particular situation? Should companies display or not display the number and date of the CCD on the tax invoice? How can one generate a tax credit? Is it worth it for the taxpayer to submit the respective application (should he fill out annex 8 to the tax return)?

We do not rule out the possibility that tax invoices prepared from August 12, 2012 for the delivery of imported goods will be declared null and void by the tax service in the case that they do not contain the mandatory requisite details – namely, the “number and date of the customs cargo declaration...”As a consequence, the buyer would effectively lose the right to claim a tax credit.

In addition, these letters may be subsequently withdrawn due to the fact that they run counter to existing legislation. The consequences would also be the same: the buyer would also not have the right to claim any tax credit.

Дайджест 35 піврічне видання | випуск #5

по всьому ланцюгу постачання таких товарів до моменту їх продажу кінцевому споживачу або до моменту, коли такі товари перетворюються в інший товар чи стають частиною нового в результаті виробництва, обробки, переробки тощо. У разі, якщо під час виробництва, обробки, переробки тощо створено новий підакцизний продукт, йому присвоюється новий відповідний код згідно з УКТ ЗЕД. На поточний момент податкова не озвучила свою позицію щодо відображення номера та дати ВМД по всьому ланцюгу постачання імпортованих товарів. Ми не виключаємо, що її думка буде аналогічною – номер і дата ВМД повинні бути відображені на всьому ланцюгу постачання таких товарів до моменту їх продажу кінцевому споживачеві. Є ще маса проблемних питань з відображенням номеру та дати ВМД та роботи у бухгалтерів, на жаль, додається. Одним з таких проблемних питань на сьогоднішній день є відображення номера та дати ВМД в податковій накладній, якщо продавець поставляє товар резиденту на умовах передоплати, а товар ще не пройшов митне оформлення. Відповідно, інформації про номер та дати ВМД у продавця немає. Як продавцеві виконати вимогу ПКУ і вказати номер і дату ВМД? Відповідь: неможливо. Радує, що громадськість не мовчить. Бухгалтери, аудитори та підприємці України у відкритому листі від 05.09.12 закликали пана Хомутинніка переглянути доцільність внесеної поправки (пункт «е» п. 201.1. Ст. 201 ПКУ) і докласти зусиль для виключення цього пункту з переліку обов’язкових реквізитів податкової накладної.

However, it is possible that tax inspectors will not interpret the law (they have the right) according to this letter due to the fact that this letter has the status of a regulatory act. Neither is it a generalized tax advice, nor does it even addresses the tax authorities in terms of being applied in their work.

What can we recommend in this case? In our opinion, it is up to the taxpayers themselves to weigh all the “pros” and “cons” and also decide whether or not they will act according to this letter.

However, this is only one side of this issue. There is still another side. Is the buyer of the imported goods also obliged to indicate the number and date of the customs cargo declaration in the case that such goods are not purchased from an importer, but rather a resident (an intermediary)?

Now we will analyze the opinion put forward by the tax authority on this subject and, as an analogy, we will refer to the example of a seller displaying the Ukrainian Classification of Goods for Foreign Economic Activity with respect to the delivery of imported goods, even if he has acquired these goods from an intermediary rather than an importer.

If the taxpayer acts according to the State Taxation Service Letter no.19145/7/15-341720, dated July 16, 2012, then, according to the Ukrainian Classification of Goods for Foreign Economic Activity (for excisable goods and goods imported into the customs territory of Ukraine), they should be indicated along the entire supply chain of goods before they are finally sold to the end user or until the point where such goods are transformed into a product or else become part of a new product as a result of production, handling, processing, etc. In the case that, the production, handling, processing, etc. results in a new excisable product, it shall be assigned a new code according to the Ukrainian Classification of Goods for Foreign Economic Activity.

To date, the tax authority has not announced its own position with respect to including the number and date of the CCD throughout the entire supply chain for imported goods. We cannot rule out the possibility that it will hold the same opinion – namely that the number and date of the CCD must be displayed throughout the entire supply chain of goods before they are ultimately sold to the end consumer.

36 назад до розділу back to the section

There are still a lot of problematic issues when it comes to displaying the number and date of the CCD and the work that falls to accountants, unfortunately, also becomes more challenging.

At present, one of these outstanding issues concerns indicating the number and date of the CCD in the tax invoice in the case that the seller delivers goods to a resident on a pre-paid basis, while the goods have not yet passed through customs clearance.

Accordingly, the seller does not yet have any information about the number and date of the CCD. How is it possible for the seller to fulfill the Tax Code’s requirement to specify the number and date of the CCD? The answer is that it is virtually impossible.

One encouraging development is that the public is not keeping silent about these problems. In an open letter dated September 05, 2012, accountants, auditors, and entrepreneurs from across Ukraine called on Mr. Khomutynnyk to reconsider the advisability of introducing the relevant amendments (Sub-paragraph “e” of Paragraph 201.1 of Article 201 in the Tax Code of Ukraine) and to make efforts to exclude this Sub-paragraph from the list of mandatory details that need to be indicated on the tax invoice.

Дайджест 37 піврічне видання | випуск #5

Закон № 5083-VI І чергові зміни до Податкового Кодексу України

11

серпня 2012 року опублікований Закон № 5083VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв’язку з проведенням адміністративної реформи в Україні». В цілому Закон набрав дію 12 серпня 2012 року, однак, більшість норм набудуть чинності з 1 січня 2013 року. Нижче наводимо стислий зміст нововведень і дати набуття ними чинності.

Law № 5083-VI and the latest changes in the Tax Code of Ukraine

A

ugust 11, 2012 was the day of publication of Law No. 5083-VI “On amending the Tax Code of Ukraine in regards to the State Tax Service and in connection with the conduct of administrative reform within Ukraine”. In general, the law came into effect on August 12, 2012; however, the majority of these new provisions will actually come into force as of January 1, 2013. Below, this article will provide a brief overview of the content of the new changes and their respective date for legally coming into effect.

38 назад до розділу back to the section

Зміст нововведення

Посилання на ПКУ

Коментарі

З 12 серпня 2012 року вступають в силу наступні норми:

Відмінено додаток «ОК»

Суть доповнення: Починаючи з третього кварталу 2012 року додаток «ОК» до декларації з податку на прибуток подавати не потрібно. Коментар бухгалтера: На нашу думку, скасування додатку до декларації є по суті зміною форми декларації. Однак до наказу Мінфіну від 28.09.2011 р. № 1213 зміни на сьогодні не внесені, наказ № 1684 також не скасований. Пункт Закон № 5083 набрав чинності з дня його офіційного опу152.3 ПКУ блікування – 12.08.2012 р. Тому враховуючи положення п. 46.6 ПКУ нова форма податкової декларації (без додатка ОК), на наш погляд, буде застосовуватися починаючи зі звітності за рік (I – IV квартали ) 2012 року, якщо окремо не будуть внесені зміни у вищезгадані накази. Також не виключено, що до терміну подання декларації з податку на прибуток за три квартали 2012 року з’явиться відповідне роз’яснення ДПСУ.

Автоматичне бюджетне відшкодування

Суть доповнення: Введено додатковий критерій, якому має відповідати крупний платник податків для отримання автоматичного відшкодування ПДВ – якщо великий платник податків не декларував від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за наслідками останнього звітного (податкового) року. Коментар бухгалтера: Ускладнений ще однією умовою і так нелегкий процес отримання «автоматичного» відшкодування ПДВ для великих платників.

Обов’язкові реквізити податкової накладної

Пункт 200.19 ПКУ

Суть доповнення: Доповнено реквізитом – номер і дата ВМД, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України. На практиці бухгалтера зіткнулися з проблемою – як відобразити цей реквізит у податковій накладній, якщо не відбувся факт оформлення ВМД на імпортований товар (або товар надійде через час), а передоплата від покупця вже отримана. Коментар бухгалтера: А в цьому випадку податкові органи спантеличили всіх бухПункт галтерів, та й не тільки їх, додавши ще один реквізит у податкову 201.1 ПКУ накладну – Дата / Номер ВМД. Враховуючи норми Закону України № 5083-VI до 12 листопада 2012р можна виписувати податкові без номера ВМД. На наш погляд дане нововведення ускладнить як і бухгалтерський так і податковий облік, оскільки для компаній які формували собівартість за середньозваженим методом, швидше за все потрібно буде перейти на партійний метод обліку. Так само компанії можуть зіткнутися з проблемою – як відстежити по якій саме ВМД зазначені залишки товарів, щоб під час продажу вписати реквізит ВМД в податкову накладну.

Дайджест 39 піврічне видання | випуск #5

Substance of the legislative amendment

Reference to the Tax Code of Ukraine

Commentary

On August 12, 2012 the following standards shall come into effect: The essence of additions (addenda): Since the third quarter of 2012, there is no need to submit the “OK” annex to the corporate profit income tax declaration.

Accountant’s commentary: In our view, the annulation of the annex to the declaration actually constitutes a change in the form of the declaration. However, to date, no amendments have been made to Ministry of Finance Order no. 1213, dated September 28, 2011, and Ministry of Finance Order no. 1684 also has not been annulled.

Law no. 5083 came into force on the same day as its official publication – August 12, 2012. Therefore, in our view, taking into account the provisions of Paragraph 46.6 of the Tax Code of Ukraine, the new tax declaration form (without the “OK” annex) will be applied beginning with annual tax reporting for 2012 (I-IV quarters), if, of course, amendments will not be introduced individually to the above-mentioned orders.

Also, we do not rule out the possibility that the State Tax Service of Ukraine will issue an Explanation prior to the deadline for submitting the profit tax declaration for the first three quarters of 2012.

Annex "OK" was annulled

Paragraph 152.3 of the Tax Code

Automatic budgetary compensation

The essence of additions (addenda): Additional criteria have been added, which a major taxpayer must adhere to in order to receive an automatic VAT refund. Namely, if the taxpayer did not declare a large negative value of the taxation object Paragraph 200.19 of the for the corporate profit tax for the most recent reporting (tax) year.

Accountant’s commentary: Tax Code This change has essentially complicated yet another condition and what is already a difficult process in terms of major taxpayers obtaining an “automatic” VAT refund.

Mandatory details of the tax invoice

Paragraph 201.1 of the Tax Code

Essence of the additions (addenda): The requisite information has expanded to include the number and date of the Customs Cargo Declaration according to which the customs clearance of goods imported into the customs territory of Ukraine was carried out. In practice, an accountant faces the problem of how this should be reflected in the tax invoice in the case that there is no documentation to prove that the Customs Cargo Declaration for the imported goods (or when the goods will arrive at a later time) has already been processed and that the prepayment from the customer has already been received.

Accountant’s Commentary: In this case, the tax authorities have baffled practically all accountants, and not only this group of people, by adding yet another informational requirement to the tax invoice – the Date and Number of the Customs Clearance Declaration.

Given the provisions of Law of Ukraine no. 5083-VI, it is possible to issue tax invoices without indicating the Customs Cargo Declaration number until November 12, 2012.

In our opinion, this innovation will complicate both accounting and tax reporting, since companies that have determined the cost of production according to the weighted average cost method will most likely need to switch to using the batch-type accounting method. The company may also encounter a problem regarding how to keep track of specifically what Customs Cargo Declaration number is related to what shelf stock, which is necessary so that the CCD number may be indicated on the tax invoice during the sale of such goods.

40 назад до розділу back to the section

Групи платників єдиного податку доповнені двома групами

Суть доповнення: П'ята група - фізособи - обсяг річного доходу не перевищує Пункт 20 млн. грн., наймані працівники – не більше 20 чоловік.

291.4 ПКУ Коментар бухгалтера: У «єдинників» з’явилися нові групи, нові можливості і нові питання - яку все таки групу вибрати для бізнесу. З 1 січня 2013 року вступають в силу наступні норми: Суть доповнення: Платників податків поділили на три категорії: 1. Новостворені (зареєстровані протягом звітного року); 2. З доходом за попередній рік, не більшій за 10 млн. грн., а Пункт 57.1 також неприбуткові організації; ПКУ 3. З доходом за попередній рік понад 10 млн. грн. Надання декларації: Всі категорії (1, 2 і 3 категорії) подають за підсумками року. При цьому 3-я категорія до декларації (напевно, за 2012 рік) подає розрахунок щомісячних авансових внесків, які повинні оплачуватися в наступні дванадцять місяців Передбачена окрема норма: • Якщо компанія не отримує прибуток або збиток за результатами 1 кварталу 2013 року; • Якщо компанія за результатами попереднього року не отримує прибуток або збиток.

Авансові внески з податку на прибуток

Суть доповнення: Оплата авансового внеску з податку на прибуток: новостворені (1-я категорія) і платники податків з доходом, що не перевищує 10 млн. грн. (2-я категорія) - не сплачують щомісяця авансові внески; платники податків з доходом, що перевищує 10 млн. грн. (3-я категорія) - щомісячно, починаючи з березня 2013 року, сплачують авансовий внесок у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік. Коментар бухгалтера: Звертаємо увагу, що визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань (пункт 126.1 ПКУ доповнено, це означає, що будуть штрафувати за несвоєчасну оплату і т.д.). Суть доповнення: Перехідні Визначено порядок сплати податку в 2013р. за підсумками положення 2012р: Підрозділ • Платник податків, який починаючи з 2013 року подає річну 4, пункт 2, декларацію податку на прибуток, згідно пункту 57.1 ПКУ, сплаабзац 2 чує в січні - лютому 2013 авансові платежі в розмірі 1/9 податку на прибуток, зазначеної в декларації на прибуток за 9 місяців 2012р, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця, тобто до 20 лютого 2013 і 20 березня 2013

Дайджест 41 піврічне видання | випуск #5

Group of single tax payers complemented by two groups

Paragraph 291.4 of the Tax Code

Essence of the additions (addenda): For the fifth group - natural persons – the amount of annual income does not exceed UAH 20 million, and there are no more than 20 employees.

For the sixth group – legal entities – the amount of annual income does not exceed UAH 20 million, and there are no more than 50 employees.

The tax rate for both groups is 7% (subject to payment of VAT), and 10%.

Accountant’s commentary: For those taxpayers who have chosen the simplified tax system, they are now encountering new groups, new opportunities and new problems, leaving the question about which group should be chosen for business purposes.

As of January 1, 2013, the following provisions shall come into force:

Paragraph 57.1 of the Tax Code

Advance payments of the corporate profit tax

Essence of the additions (addenda): Taxpayers have been divided into three categories: 1. Those that are newly created (registered during the year); 2. Those with a profit from the previous year of no more than UAH 10 million, as well as non-profit organizations; 3. Those with a profit from the previous year of more than UAH 10 million.

Submitting the tax declaration: All categories (1, 2 and 3 categories) are submitted at the end of the year. However, for this Category 3 for the declaration shall take account any monthly advance contributions to be paid within the next twelve months.

Separate rules exist in the following situations: • If the company does not make a profit or a loss for the 1st quarter of 2013; • If, in the past year, the company does not make a profit or a loss.

Essence of the additions (addenda): Contributions for the advance payment of corporate profit tax: Neither newly established entities (Category 1) and taxpayers with a profit not exceeding UAH 10 million (Category 2) need to make monthly advance payments; Taxpayers with a profit in excess of UAH 10 million (Category 3) shall, on a monthly basis, beginning in March 2013, pay a down payment of not less than 1/12 of the accrued payable tax amount for the previous reporting (tax) year.

Accountant’s commentary: It should be noted that a certain amount of the calculated advance contributions is based on the agreed sum of monetary liabilities (additions made to Paragraph 126.1 of the Tax Code of Ukraine mean that fines will be imposed for late payment, etc.).

Essence of the additions (addenda): The procedure has been determined for the payment of taxes for Transitional 2013 based on the results for 2012: - Starting in 2013, according to Paragraph 57.1 of the Tax Code provisions of of Ukraine, a taxpayer submitting his annual corporate profit tax decSubsection 4, Subparagraph laration shall, in January-February 2013, make advance payments equivalent to one-ninth of the corporate profit tax owing, as specified 2 of Paragraph 2 in the corporate profit tax declaration for the first nine months of 2012.

This payment shall be made within a period of 20 days following the last calendar day of the month – in this case, that is February 20, 2013 and March 20, 2013 respectively.

право law

“I have the right to prevent the infringement of laws, but I cannot go against the law itself.” – Zeb Stemp “The Headless Horseman”, Thomas Mayne Reid

назад до розділів back to the sections

Особливості фактичного виконання мирової угоди.....................................................c.45 Particularities regarding the actual enforcement of a settlement agreement..............................................................p.45 Нововведення внаслідок прийняття Закону «Про адміністративні послуги». ...............................................................c.49 New developments stemming from the adoption of the law “On administrative services”..................................................................p.49 Як стимулювати боржника до належного виконання ним договірних зобов’язань?.......................................................c.52 How to encourage a debtor to properly perform his contractual obligations?........p.52

Дайджест 45 піврічне видання | випуск #5

Особливості фактичного виконання мирової угоди

Particularities regarding the actual enforcement of a settlement agreement

Я

C

Як відомо, одною з основних властивостей даного виду судочинства є активне сприяння суддею сторонам у досягненні ними мирової угоди на будь-якій стадії судового розгляду. У класичному господарському суді також передбачена можливість вирішення спору шляхом підписання мирової угоди. Відмінною особливістю підписання мирової угоди в рамках вищеописаних видів виробництва є можливість повернення судового мита в третейському суді (третейського збору). Як правило, Регламентами третейських судів передбачено порядок повернення позивачеві судового мита, якщо сторони процесу вирішили суперечку шляхом мирних переговорів (тобто, підписали мирову угоду в залі суду). Також варто зазначити, що досягнення мирової угоди є швидким і оптимальним способом завершення судового процесу, який, безумовно, займає час. Однак, існують важливі ризики, з якими варто було б ознайомиться позивачеві, перед тим як поставити свій підпис під мировою угодою і прийняти всі умови, зазначені в ньому. Як показала практика, підписана мирова угода не є 100% гарантією вирішення виниклого конфлікту між сторонами, часом, стає передумовою до нового. Законодавством передбачено, що для того, щоб мирова угода набула юридичної сили, вона має бути затверджена судом.

As is well known, one of the main distinguishing factors of this type of procedure is the fact that the judge makes an active contribution towards the goal of the parties reaching a settlement at any given stage of judicial review.

Pursuing a solution through a classical commercial court also provides the possibility of resolving a given dispute by signing a settlement agreement. A distinctive feature of signing a settlement agreement according to the abovementioned forms of legal proceedings is that it is possible to obtain a refund for the court fees from the arbitration court (arbitration fees). As a rule, arbitration court regulations stipulate that the court fees be refunded to the plaintiff in the case that the parties to the process manage to resolve their dispute through peaceful negotiations (i.e. in the case that they have signed a settlement agreement in the courtroom).

It is also worth noting that achieving a settlement agreement is the fastest and best way to practically finalize legal proceedings, which, of course, otherwise requires a significant amount of time. However, there are several significant risks that the complainant (plaintiff) should be aware of before deciding to sign any settlement agreement, which thereby entails that he/she accepts all the conditions specified therein.

As actual practice has shown, the fact that a settlement agreement has been signed does not a guarantee a 100% solution to a conflict that has arisen between the parties.

к показує практика, проблематика недійсного (нікчемного) правочину (угоди) стає дедалі актуальнішою для бізнесового кола. Зокрема, коли йдеться мова про результати перевірки представниками податкових органів, котрі взяли собі за норму самостійно визнавати недійсними (нікчемними) угоди, та виносити рішення, відповідно до яких не визнавати витрати та податковий кредит за такими угодами.

urrent legislation of Ukraine stipulates the procedure for concluding settlement agreements in the courtroom. In particular, such a practice is commonly encountered in arbitration proceedings. It should be noted that arbitration is a voluntary legal procedure that is chosen by the respective parties on the basis of either an arbitration clause contained in their contract or under a separate agreement.

46 назад до розділу back to the section

Варто звернути увагу, що можливість оскаржити постанову про затвердження мирової угоди не передбачена законом. Тобто, підписавши мирову угоду в суді, сторони не тільки відмовляються від судового захисту своїх прав, а навпаки, розраховують на те, що суд, у разі порушення угоди, може змусити винуватця виконати взяті на себе зобов’язання. Тут-то і виникають проблеми. Як відомо, за юридичними властивостями мирова угода прирівнюється до судового рішення і, таким чином, підлягає виконанню на загальних підставах. За результатами прийняття такого рішення господарський суд приймає постанову і судочинство закінчується. Отже, постанова про затвердження мирової угоди є виконавчим документом. Як виконавчий документ така постанова має містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов’язань і т.п. У разі недотримання відповідних вимог постанови про затвердження мирова угода не може вважатися виконавчим документом, який підлягає виконанню державною виконавчою службою. При всьому при цьому, недобросовісна сторона, яка ігнорує виконання мирової угоди, не може залишитися безкарною. Вищий господарський суд розглядав справу про примусове виконання мирової угоди. Проблема полягала в тому, що відповідач не виконав умов узгодженої в суді мирової угоди, а саме: не передав ані врожаю на обумовлену суму, не грошовий еквівалент такого врожаю у встановлений термін. Суд виходив з того, що мирова угода є правовою угодою, визначеною нормами Цивільного Кодексу України і, отже, підлягає обов’язковому виконанню на умовах, визначених у ній. Суд мав на увазі, що сторонами досягнуто згоди щодо вирішення спору іншим шляхом, із застосуванням тих заходів, які були вказані в тексті мирової угоди, а саме: передача позивачеві виробленої підприємством відповідача продукції або в разі відсутності грошової суми в обумовлений термін.

Furthermore, in some cases, the settlement agreement event becomes a prerequisite for other new disputes.

Current legislation stipulates that, for a settlement agreement to be legally binding, the court must first approve it. It should be noted that the law does not provide any opportunity to challenge a ruling on the court approval of a settlement agreement. In other words, by signing a settlement agreement in court, the parties are, in essence, not only denying the protection of their own legal rights, but they are also basically relying on the court’s capacity to force the a wayward party to fulfill his obligations in the case that this entity breaches the agreement. It is here where problems often arise.

As a matter of fact, the legal properties of a settlement agreement are virtually equal to a court judgment in terms of their legal force and, thus, they are also subject to execution in accordance with the standard procedure.

As a result of such a decision, the commercial court makes a ruling and the court proceedings are effectively concluded.

Consequently, the ruling on the court approval of the settlement agreement is, in essence, an executive document. As an executive order, the resolution part of such a document must contain not only a statement indicating the court’s approval of the settlement agreement, but also other information that is stipulated by current legislation, in particular, regarding the conditions, the size and the required time period for the fulfillment of obligations, etc.

In the case of non-compliance with the relevant requirements, the ruling on the court approval of the settlement agreement cannot be considered an executive document, subject to enforcement by the Public Enforcement Service (the State Bailiff Service).

In all of this, the unscrupulous party, which is ignoring his obligation to implement the settlement agreement, cannot remain unpunished.

The Supreme Commercial Court of Ukraine has already heard a case concerning the enforcement of a settlement agreement. The problem was that the perpetrator (defendant) failed to comply with the conditions that were agreed to in the court settlement; specifically, he failed to transfer any crop in the indicated amount or any cash equivalent for this harvest within the specified time period.

Дайджест 47 піврічне видання | випуск #5

Тому, з моменту затвердження судом мирової угоди припиняються зобов’язання за одними правовідносинами і виникають зобов’язання, які випливають з мирової угоди. Проблема в разі ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди полягає в тому, що наказ про примусове виконання не може бути виданий судом, оскільки провадження у справі господарським судом припинено. Проте, інша сторона в цьому випадку не позбавлена права звернутися до господарського суду з позовом про примушення до виконання мирової угоди, чим і скористався позивач в описаному випадку. Для того щоб не наступати на граблі, на які вже наступили до нас, можна винести для себе кілька практичних порад. Перша: Якщо все ж у залі судового засідання ви з вашим контрагентом прийшли до «спільного знаменника», перш ніж потиснути руки і розійтися, слід переконатися, що мирова угода оформлена процесуально коректно. Зокрема, містить всі реквізити, передбачені статтею 18 Закону України «Про виконавче виробництво», а саме: вказані назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвища та ініціали особи, яка його видала; дата прийняття та номер рішення, згідно з яким його видано; повне найменування або ім’я стягувача та боржника і інші їхні дані; резолютивна частина рішення, дата набрання рішенням чинності, і найголовніше – строк пред’явлення документа до виконання. Тим-не-менш, бувають ситуації, коли суддя не вказав у судовому наказі одного з реквізитів і виконавча служба, як наслідок, не відкрила провадження по виконанню мирової угоди. Не завжди є можливість вплинути на органи державної влади, тим більше намагатися оскаржити ще й їх дії забере більше часу і нервів. Таким чином, постраждалій стороні можна подати позов до господарського суду про примусове виконання мирової угоди.

The court proceeded from the fact that the settlement agreement constitutes a legal transaction, as indicated in certain provisions of the Civil Code of Ukraine and, therefore, it is enforceable under the conditions specified therein. The court had in mind that the parties agreed to resolve the dispute in an alternative way to court proceedings, using the specific measures outlined in the text of the settlement agreement; namely, the defendant was supposed to transfer a specific amount of products (or, in the absence thereof, it was to transfer the equivalent value in monetary terms) to the complainant’s company (the plaintiff) within the stipulated time period.

Therefore, from the moment that the court approves the settlement agreement, commitments in terms of the prior legal relationship are thereby terminated and other specific obligations result from the settlement agreement.

In the case that one of the parties fails to fulfill its obligations under the settlement agreement, the problem is that the court cannot issue an enforcement order cannot due to the fact that the legal proceedings have, in effect, been terminated by the commercial court. However, in this case, the other party is not denied the right to appeal to the commercial court with the request to enforce the settlement agreement, which is exactly what the complainant (plaintiff) did in the aforementioned case.

In order to avoid making the same mistake that has already been made even before we came along, it is worth following some rather practical advice. First of all, if you and the counter-party manage to agree on what can be considered a “common denominator” in the courtroom, before you rush to shake hands and proceed, you should first make sure that the settlement agreement is formalized in the procedurally correct way. In particular, the agreement should contain all of the essential details that are referred to in Article 18 of the Law of Ukraine “On enforcement proceedings”. Specifically, these include the name and date when the document was issued; the name of the organization, as well as the last name and initials of the person who issued this document; the date of acceptance and the number of the decision, in accordance with which it was issued;

48 назад до розділу back to the section

the full name or the name of the creditor and the debtor and other relevant data about them; the operative part (substantive provisions) of the decision; the date that this decision entered into force; and, most importantly, the deadline for submitting the document leading to its enforcement.

Nevertheless, there are situations where the judge forgot to include one of the payment details of the Public Enforcement Service (the State Bailiff Service) in the respective court order, as a result of which proceedings regarding the implementation of a settlement agreement were not initiated. It is not always possible to influence the public authorities, especially when it comes to any attempt to challenge their actions, which not only requires a significant amount of time, but also a lot of effort and strong nerves. Thus, the injured party in the settlement agreement may submit a complaint to the commercial court with the request that this agreement be legally subject to enforcement.

Дайджест 49 піврічне видання | випуск #5

Нововведення внаслідок прийняття Закону «Про адміністративні послуги»

New developments stemming from the adoption of the law “On administrative services”

П

T

рийнятий 7 жовтня 2012 Закон «Про адміністративні послуги» значно сприяє полегшенню процедури отримання юридичними особами і фізособами-підприємцями необхідних документів, консультацій від держорганів, а в перспективі – і зниженню паперового документообігу. Передбачається, що будь-яка юридична особа, в разі виникнення питань щодо процедури отримання необхідних дозволів, проведення реєстрації та інших дій, встановлених законодавством, як обов’язкові, може задати їх в центрі адміністративних послуг або на порталі адміністративних послуг (через інтернет) і отримати відповідь. Відтепер отримати адміністративну послугу фізособа-підприємець зможе в будьякому центрі надання адміністративних послуг, при районній адміністрації, незалежно від місця реєстрації такої фізособипідприємця. У свою чергу, представнику від юридичної особи слід звернутися до зазначеного центру за місцем реєстрації або у випадках, передбачених законом, за місцем провадження діяльності або місцезнаходження об’єкта, щодо якого виникло питання. До прикладу, в Євпаторійському центрі надання адміністративних послуг на сайті розміщений «прайс-лист», де вказується детальний перелік, суб’єкт, який буде представляти послугу, передбачуваний результат, нормативно-правовий акт, що регулює питання, яке цікавить заявника. У цілому інформація є доступною і зрозумілою для звичайної людини, що не має юридичної освіти. У Києві також відкриті такі центри у Подільському, Шевченківському, Солом’янському та інших районах. Ознайомиться детальніше можна на сайті порталу адміністративних послуг.

he Law “On Administrative Services”, adopted on October “07” of this year is intended to contribute greatly to facilitating procedures for legal entities and private entrepreneurs to obtain the necessary documents, to receive advice from government agencies, and even to reduce paper work in the future.

It is assumed that any legal person who has questions regarding the procedures for obtaining the required permits, undergoing registration and conducting other activities as required by the legislation, can submit them to an administrative services center or to an administrative services portal (via the Internet), and subsequently receive an answer thereto.

From now on, private entrepreneurs should be able to receive administrative services at any center where administrative services are provided for the respective district administration, regardless of the private entrepreneur’s specific place of registration.

In turn, the representative of a legal entity should contact the administrative services center at the specified place of registration, or in instances provided by law, according to the place of business or the actual location of the object about which the question arose.

For example, with respect to the Evpatoria administrative services center, there is a set “price list’ on the website, which specifies the detailed list, the subject who will represent the service, the intended result, and the legal act (statutory instrument) regulating the question of interest to the applicant. In principle, such information is both accessible and understandable to an average person who has no legal education. In Kyiv such centers have also been opened in Podilsky, Shevchenko, Solomenskiy and other areas. Anybody can find and read more detailed information by visiting the administrative services portal.

50 назад до розділу back to the section

Крім цього, на вказаному сайті можна зареєструватися (як юридична особа, фізособа-підприємець або як громадянин) в розділі «Особистий кабінет» та в онлайнрежимі написати питання для консультації, записатися на прийом у державний орган, уповноважений надавати консультації у зручний для Вас час. Серед переваг даного Закону, на які варто звернути увагу, є наступні юридичні особи та фізичні особи підприємці зможуть отримати відповіді на їх запитання протягом тридцяти календарних днів. При цьому, зовсім не утруднюючи себе одержанням підтверджуючих документів, зазвичай встановлених законодавством при зверненні в будь-який державний орган. Оскільки закон прямо забороняє суб’єктам надання адміністративних послуг вимагати від юридичної особи документи, які є в наявності у центру або в органів влади чи місцевого самоврядування. Саме на центр надання адміністративних послуг покладається обов’язок зажадати необхідні документи у підприємств, організацій та установ, що перебувають у сфері його управління. Винятком є необхідність надати в центр надання адміністративних послуг в деяких випадках документи, що засвідчують особу або ж ті документи, які не внесені до бази центру надання адміністративних послуг (архівні документи, рішення суду і т. п.). Перелік документів є вичерпним. Яка ж подальша доля вашої заяви? Суб’єкт надання адміністративних послуг надає технічну та інформаційну картку. Інформаційна картка розміщується на офіційному сайті суб’єкта надання адміністративних послуг та безпосередньо в місці надання адміністративних послуг. Містить у собі інформацію про: • суб’єкти надання послуг (місцезнаходження, телефон, режим роботи, сайт, електронна адреса і т.п.); • вартість послуг (є платними, включаючи порядок сплати адміністративного збору); • перелік необхідних документів, порядок і спосіб їх подачі; • термін надання адміністративної послуги; • результати наданої адміністративної послуги;

Also, anyone can register directly on that website (as either a legal entity, a private entrepreneur or a citizen) in the “My Account” section and, in a real-time mode online, they may also submit a question for consultation and make an appointment with the government body authorized to provide such advice at a time that is convenient for him.

The main benefits of this law can be identified as follows. Legal entities and private entrepreneurs will be able to receive an answer to the questions concerning them within thirty calendar days. In this relation, they do not need to bother to produce supporting documents, as is normally required by law when appealing to any public body for assistance. The reason for this is due to the fact that the law expressly prohibits the government bodies providing administrative services to demand any legal entity to provide documents that are already available to the center, to the government or to the local government. It is namely the administrative services center’s responsibility to request the required documents from the various companies, organizations and institutions located within its control. The exception to this rule happens when there is a need to provide specific documents to the administrative services center in particular cases, such as to provide identity papers or documents that are not in the administrative services center’s database (such as archival documents, court decisions, etc.). The list of documents is exhaustive.

Now let’s consider what happens with your appeal after you have submitted it to the center. The recipient of the administrative services shall submit a technical information card, which is placed on the official website of the administrative services center specifically in the place where the administrative services are actually rendered. It should contains the following information: • The recipient of the administrative services (location, phone number, mode of operation, website, email address, etc.); • The cost of services (in case that they are fee-based, it should also provide details about how the administrative fee may be paid); • The list of the required documents, and the manner and method of their presentation; • The deadlines for providing the administrative services; • The results of the administrative services’ provision;

Дайджест 51 піврічне видання | випуск #5

• можливі варіанти отримання результату (відповіді); • акти законодавства, що регулюють порядок надання адміністративної послуги.

• Possible options for achieving an outcome (a response); • The legislative acts governing the provision of the administrative services.

Про місце розміщення технологічної картки, закон умовчує, «відсилаючи» до «вимогам», встановленим Кабінетом Міністрів, які поки ще не прийняті. Технологічна картка, в свою чергу, включає: • етапи розгляду Вашої заяви; • строки виконання зазначених вище етапів; • відповідальні за виконання етапів структурні підрозділи; • відповідальна посадова особа.

With respect to the placement of the technical cards, the law doesn’t actually state anything clearly, instead “referring” to the “requirements” established by the Cabinet of Ministers, which is still pending. The technical card, in turn, should include the following: • The stages envisioned in your application; • The time periods for implementing the steps mentioned above; • The divisions that are responsible for the implementation stage; • The responsible official.

Однак законом охоплюються не всі можливі правовідносини. Варто відзначити, що дія закону не поширюється на суспільні відносини у таких сферах: • Здійснення державного нагляду (контролю); • Метрологічного контролю; • Акредитації органів з оцінки відповідності; • Дізнання, досудового слідства, оперативно-розшукової діяльності; • Судочинства; • Виконавчого виробництва; • Нотаріальних дій; • Виконання покарань; • Доступу до публічної інформації; • Застосування законодавства про захист економічної конкуренції; • Здійснення діяльності, яка стосується державної таємниці; • Придбання прав на конкурсних засадах; • Придбання прав щодо об’єктів, обмежених у цивільному обороті.

However, the law does not cover all possible relationship. It should be noted that the law does not apply to public relations aspects in the following areas: • State supervision (control); • Metrological control; • Accreditation of conformity assessment bodies; • Inquiry, pre-trial investigation, operational and investigative activities; • Legal proceedings; • Execution of punishment; • Notarial acts; • Penalties; • Access to public information; • Application of legislation about the protection of economic competition; • Activities related to state secrets; • The acquisition of rights on a competitive basis; • The acquisition of rights in relation to objects, which are limited in terms of public circulation.

Таким чином, з прийняттям Закону «Про адміністративні послуги» законодавець значно покращив порядок взаємодії юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців з державними органами. У перспективі, обмін документів, отримання необхідної інформації щодо реєстраційних дій, документів дозвільного характеру та ін. буде в більшій мірі здійснюватися через інтернет, що істотно знизить паперову тяганину і заощадить час, як суб’єктів господарювання, так і державних органів.

At the same time, with the adoption of the Law “On Administrative Services”, the legislator has significantly improved the procedure entailing the interaction of legal entities, private entrepreneurs and government agencies. In the long term, administrative activities such as exchanging documents, obtaining the necessary information regarding registration procedures, and issuing permits will increasingly be carried out through the Internet, and this will significantly reduce the amount of paperwork required, as well as saving time for both business entities and government agencies.

52 назад до розділу back to the section

Як стимулювати боржника до належного виконання ним договірних зобов’язань?

How to encourage a debtor to properly perform his contractual obligations?

обов’язання сторін, що сформульовані в господарському договорі того чи іншого виду, передбачають належне та реальне їх виконання в установлений строк.

З

T

І якби це теоретичне положення діяло на практиці, у Сторін договору (кредитора і боржника) не виникало б ніяких проблемних ситуацій. Проте практика часто показує: укладення договору ще не гарантує його виконання. Тому у Сторін з’являється зацікавленість в існуванні допоміжних механізмів, які мають на меті стимулювання боржника до точного і неухильного виконання зобов’язання, а також запобігання або зменшення негативних наслідків, що можуть настати у разі його порушення. Цими механізмами є способи забезпечення виконання зобов’язань, які спрямовані на захист інтересів кредитора при порушенні зобов’язань боржником. Чітке усвідомлення сутності і принципів застосування конкретних способів забезпечення виконання господарських зобов’язань на практиці набуває сьогодні особливої актуальності. На законодавчому рівні способи забезпечення виконання зобов’язань регулюються Цивільним кодексом України (далі – ЦК), Господарським кодексом України (далі – ГК), а також спеціальними актами законодавства, присвяченими цьому питанню, зокрема – законами України «Про заставу», «Про іпотеку», «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та ін. Відповідно до ч. 1 ст. 199 ГК виконання господарських зобов’язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами.

And if this theoretical position worked in practice, no problematic situations would emerge between the Parties to a contract (the creditor and the debtor). However, practice often shows us that a contract does not actually guarantee the performance of the obligations specified therein. Therefore, the Parties are incentivized to support the existence of mechanisms aimed at encouraging the debtor to accurately and steadily fulfill his obligations, and at preventing or reducing the adverse effects that may occur in the event of a breach of contract. These mechanisms constitute ways to ensure the fulfillment of obligations that are intended to protect the creditors’ interests in the case that debtor violates his contractual obligations. A clear sense of the spirit and principles entailed in applying certain methods for enforcing business obligations in practice is acquiring special importance today.

At the legislative level, the ways to ensure the fulfillment of obligations are governed by the Civil Code of Ukraine (hereinafter referred to as “the CCU”), the Economic Code of Ukraine (hereinafter referred to as “the ECU”), as well as special legislative acts on this subject, in particular, the Law of Ukraine “On security pledges”, “On the mortgage”, “On ensuring creditors’ claims and the registration of encumbrances”, among others.

In compliance with Section 1, Article 199 of the CCU, the fulfillment of business obligations is ensured through measures protecting the rights and responsibilities of the participants in business relations,

he obligations of the parties that are set out in virtually any kind of business agreement stipulate that they are properly and factually executed in due time.

Дайджест 53 піврічне видання | випуск #5

За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов’язань, які звичайно застосовуються в господарському (діловому) обігу. Окрім цього, до відносин щодо забезпечення виконання зобов’язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України. Тобто згадана стаття ГК є загальною по відношенню до способів забезпечення виконання господарських зобов’язань та є відсильною, оскільки конкретизація відбувається у статтях ЦК. ЦК визначає, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Слід зазначити, що це не вичерпний перелік заходів забезпечення виконання зобов’язань, а тому законом або договором можуть встановлюватися й інші види забезпечення зобов’язань. Підставою для встановлення будь-якого зі способів забезпечення виконання зобов’язання може бути домовленість сторін (договір). І тільки відносно неустойки та застави передбачено, що вони можуть встановлюватися безпосередньо законом. Правочин щодо будь-якого забезпечення виконання зобов’язання повинен бути укладений у письмовій формі, інакше такий правочин є нікчемним. Варто також звернути увагу, що кожен із видів забезпечення господарських зобов’язань має свої особливості, обумовлені ступенем та механізмом впливу на боржника, але об’єднані однією загальною метою – спонукати боржника виконати зобов’язання належним чином. Найбільш поширеним способом забезпечення виконання зобов’язань у договірних відносинах є неустойка. Її перевага перед іншими видами забезпечення, що зумовлює таке широке застосування, полягає в тому, що за своєю суттю неустойка є спрощеною формою відшкодування втрат однієї зі сторін договору щодо виконання господарських зобов’язань. Законодавство визначає неустойку (до якої відноситься штраф, пеня) як грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов’язання.

as provided the CCU and other laws.

By agreement of the parties, ways for enforcing the obligations commonly used in the conduct of business may be applied, as prescribed by the law or that do not conflict with the law. In addition, the relevant provisions of the Civil Code of Ukraine are applied with respect to ensuring the performance of obligations by participants in a business relationship. In the specified CCU article, the methods of enforcing business obligations are common and are referential, as concrete definitions occur in the CCU’s articles.

The CCU resolves that it is possible to ensure the performance of contractual obligations through a penalty payment, a surety, a guarantee, a security pledge, a retainer or an advance deposit. It should be noted that this is not an exhaustive list of measures available for ensuring the fulfillment of obligations, and this is due to the fact that the law or a contract may provide for other types of ensuring the performance of obligations. The agreement (contract) concluded between the Parties may constitute the basis for determining the methods for ensuring the fulfillment of legal obligations. And specifically with respect to penalties and collateral, these amounts can be stipulated directly by the law. Any deal made regarding the enforcement of such commitments should be made in writing; otherwise the transaction is void.

It should also be noted that each way to ensure the performance of business obligations is different, due not only to the extent and mechanism of influencing the debtor, but by one united common objective – to induce the debtor to fulfill his obligation properly.

The most common way to enforce legal obligations in the contractual relationship is the application of monetary penalties. The advantage of this compared to other ways to ensure this, which has ultimately resulted in its widespread use, is due to the fact that, at its core, a penalty is a simplified form of recovering losses incurred by one of the parties to the agreement on the performance of business obligations.

Existing legislation defines a penalty payment (which refers to a fine or late payment interest) as a sum of money or other property that the debtor must transfer to the creditor in the event that the debtor breaches his obligations.

54 назад до розділу back to the section

Отже, основними ознаками неустойки є: 1) предметом неустойки може бути як грошова сума, так і рухоме або нерухоме майно, яке сторони обумовлюють в договорі на випадок порушення однією з них своїх договірних зобов’язань. Проте на практиці, неустойка у формі майна застосовується дуже рідко. Широкого поширення набула грошова неустойка; 2) неустойка застосовується у випадку порушення боржником зобов’язання, під яким розуміється його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (наприклад, порушення встановлених строків, порушення умов щодо кількості, якості товарів, робіт (послуг) тощо). Дуже часто поняття пеня та штраф не розрізняються, та застосовуються в неправильних випадках, що в подальшому призводить до небажаних наслідків. Та все таки, у чому ж полягає різниця між штрафом та пенею? – з таким питанням компанії часто звертаються до юристів. Пеня. Роль пені, на відміну від штрафу, полягає в тому, що її застосування можливо тільки при простроченні виконання зобов’язання; її завдання – дисциплінувати одну із сторін договору для своєчасного виконання обов’язків (у встановлені договором строки). Пеня носить триваючий за часом характер і є «тривалою неустойкою», що стягується, як правило, за кожний день прострочення (у договорі можна передбачити і за інший період часу – тиждень, місяць ). Пеня стягується у відсотках від суми несвоєчасно виконаного виключно грошового зобов’язання. Штраф. Штраф може встановлюватися сторонами договору за будь-яке порушення зобов’язання (невиконання або неналежне виконання.). Штраф обчислюється у відсотках від суми порушеного зобов’язання (проте, незважаючи на імперативний характер визначення штрафу, на практиці сторони часто визначають штраф не у відсотках, а у твердій сумі або у кратному розмірі від порушеного зобов’язання). Як правило,штраф є певною грошовою сумою, яка одноразово виплачується порушником зобов’язання;

Thus, the main features of the penalty payment are as follows: 1) The subject of the penalty payment may be a financial sum or else movable or immovable property, to which the parties agreed in the contract in the case that one of the parties should fail to perform his treaty obligations. In practice, however, a penalty in the form of property is very rarely applied.

The practice of imposing a monetary penalty payment is more widespread.

2) A penalty payment is applied in the case that the debtor has violated his obligation, which refers to either his failure to perform such commitments or else a breach the conditions determining the liability (inadequate performance) (e.g. a violation of the specified terms, breach in conditions concerning the quantity and quality of goods, works (services), etc.).

Very often, the concepts of a fine and late payment interest are not distinguished from one another, and they are also applied in the wrong cases; this further leads to undesirable consequences.

Anyways, this leads to the question: what exactly is the difference between a fine and a penalty? This is an issue that companies often approach their lawyers about.

Penalty. The function of late payment interest, in contrast to a fine, is that it may only be applied in case that the performance of the contact obligations is delayed, and its main purpose is to discipline one of the parties to the contract so as to encourage the timely performance of duties (within the specified time period). Late payment interest is something that is of a continuing nature and constitutes a “longstanding penalty payment” that is levied, as a rule, for each day of the delay (in the contract, the parties can stipulate a different period of time, such as a week or a month). Late payment interest is charged as a percentage of the particular sum of the financial obligation for work that has not been performed on time.

Fine. A fine may be established by the parties to the contract for any breach of an obligation (for either the non-performance or the improper performance thereof). A fine is typically calculated as a percentage of the sum value of the obligation breached (however, despite the mandatory nature of determining the amount of a fine, in practice, the parties

Дайджест 55 піврічне видання | випуск #5

розмір штрафу зазвичай відомий в момент виникнення забезпеченого штрафом зобов’язання; штраф може бути визначений і у виді майна. Слід зауважити, що між нормами чинних ЦК і ГК (незважаючи на однакову дату прийняття цих кодексів) є явні суперечності щодо визначення та порядку застосування штрафу та пені, що у, свою чергу, викликає труднощі у практичному застосуванні. ЦК розглядає штраф і пеню як різновид неустойки, тоді як господарське законодавство відносить штраф, пеню і неустойку до штрафних санкцій. У першу чергу, проблема полягає в самих визначеннях, але по суті поняття неустойки за ГК, на нашу думку, носить декларативний характер, оскільки ГК не розкриває самого поняття неустойки. Відповідно до ЦК предметом неустойки можуть бути як гроші, так й інше майно, тоді як за ГК – тільки грошові кошти; відповідно до ЦК розмір законної неустойки може бути змінено в договорі, тоді як за ГК він є імперативним. Для врегулювання вказаних законодавчих колізій на етапі погодження сторонами умов договору, радимо брати до уваги та робити посилання на п.2 ч.1 ст.199 ГК, згідно з якою «до відносин щодо забезпечення виконання зобов’язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України». Отже, ця норма практично виключає дію положень ГК про неустойку, що суперечать нормам ЦК. А оскільки норми ЦК є спеціальними по відношенню до загальної статті ГК (про що зазначалось вище), то за загальним правилом урегулювання колізій, щодо неустойки як засобу забезпечення виконання договірних зобов’язань, вважаємо, слід застосовувати відповідні положення ЦК. Проте слід зауважити, що розуміння згідно з ГК штрафу і пені як різновиду штрафних санкцій є дещо ширшим від поняття цивільно-правової неустойки, оскільки під штрафними санкціями в ГК розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, тобто відповідні фінансові санкції, що стягуються за порушення валютного, податкового, антимонопольного та інших публічних галузей законодавства

often determine the fine not as a percentage, but rather as a fixed amount or a multiple of the amount of the obligation that has been breached). As a rule, a fine is the sum of money that is a one-off payment made by the party violating his commitment, and the amount of the fine is generally known at the time that the obligation is secured by a fine; the fine may be determined in the form of property.

It should be noted that the norms of the existing CCU and ECU (despite the fact that these two codes were adopted at the same time) have obvious contradictions regarding the definition and the procedure for applying fines and penalties. These, in turn, cause difficulties in terms of their practical application.

The Central Committee is currently considering a fine and late payment interest as different forms of penalty payments, while commercial legislation considers fines, penalties and penalty payments as punitive measures. First of all, the problem lays in the definitions themselves. However, in our opinion, the concept of a penalty payment, in essence, is declarative since the CCU does not disclose the concept of a penalty payment. According to the CCU, the subject of penalty payments many be money or other property, while this refers to only money in the ECU. According to the CCU, the amount of the statutory penalty payment may be altered in the contract, whereas it is imperative in the CCU. To settle the above-mentioned legislative conflicts at the stage of negotiating the contractual terms and conditions between the parties, we suggest taking into account and making reference to Paragraph 2 Part 1 of Article 199 of the Civil Code of Ukraine, which states that “the relevant provisions of the Civil Code of Ukraine shall be applied with respect to ensuring the fulfillment of the obligations of participants in business relations”.

Consequently, this rule virtually cancels out the effect of the CCU’s provisions regarding penalty payment, which actually runs contrary to the CCU. But since the provisions of the CCU are special relative to the CCU’s general articles (as we mentioned earlier in this article), then the general rule for resolving conflicts in terms of the penalty payment as a method for enforcing contractual obligations, we believe that the relevant provisions of the Civil Code should be applied.

56 назад до розділу back to the section

(напр. санкції, передбачені Главою 11 Розділу ІІ Податкового кодексу України). Тому проаналізувавши зазначені вище норми, слід підсумувати, що норми ЦК стосовно неустойки застосовуються до приватноправових (у тому числі договірних) зобов’язань, до інших (публічно-правових) відносини вони не застосовуються. При погодженні умов договору та обранні такого способу забезпечення виконання зобов’язань як неустойка не менш важливим питанням є визначення розміру неустойки (штрафу, пені). У практичній діяльності зазвичай сторони самостійно передбачають розмір неустойки (як штрафу, так і пені), проте слід зазначити, що є чітко визначені розміри на законодавчому рівні. Виходячи з цих умов (тобто, чи розмір неустойки імперативно встановлений у законі, чи сторонам надається право визначити розмір), теоретики поділяють неустойку на «договірну» і «законну». Наприклад, ст. 709 ЦК (щодо порядку та строків задоволення вимог покупця про заміну товару або усунення недоліків) встановлено, що за кожний день прострочення продавцем або виготовлювачем усунення недоліків товару і невиконання вимоги про надання в користування аналогічного товару на час усунення недоліків продавець сплачує покупцеві неустойку в розмірі одного відсотка вартості товару. Ст.785 ЦК (щодо обов’язків наймача у разі припинення договору найму) передбачено, що якщо наймач не виконує обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України «якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом». Виходячи із змісту вказаної норми, тільки договірна неустойка може визначатися у вигляді як грошової суми, так і іншої майнової цінності.

However, it should be noted that, according to the CCU, the concept of fines and penalties constitute different kinds of punitive measures with a somewhat broader concept of civil penalties, since, according to the Civil Code, penalties also refer to money that a participant in business relations must pay if he has violated the rules of business activity. This refers to the appropriate financial penalties imposed for violating foreign exchange, tax, antitrust and other public areas of legislation (for example, the sanctions provided for in Chapter 11 of Section II of the Tax Code). Therefore, upon analyzing the above-mentioned rules, we should add that Civil Code regulations concerning penalty payments shall also apply to private (including contractual) obligations, while they do not apply to other spheres of legal (public law) relationships.

Upon successfully negotiating the contract terms and determining the method for enforcing obligations, another question that is just as important as the penalty is determining the amount of a penalty payment (a fine or late payment interest). In practice, the parties usually independently determine the amount of such penalty payments (in the form of fines and penalties), but it should be noted that there also exist well-defined measures at the legislative level. Based on these conditions (i.e. the amount of penalties are mandatorily established in the law or else the parties have the right to determine the amount between themselves), theorists divide such penalties into two categories: “contractual” and “legal”. For example, Article 709 of the CCU (regarding the procedure and timing for satisfying customers’ requirements for substituting goods or eliminating deficiencies) states that the seller shall pay the buyer a penalty payment equal to one percent of the total purchase price for each day of delay on the part of the seller or manufacturer in eliminating a product’s deficiencies and for failing to provide for the use of similar goods during the time that such deficiencies continue to exist. Article 785 of the CCU (regarding an employer’s obligations in the event that an employment contact is terminated) stipulates that, in the case that an employer fails to comply with the obligation to return things, the lender has the right to require the employer to pay a penalty payment equal to double the salary for using his things during the period of the delay.

Дайджест 57 піврічне видання | випуск #5

Законна неустойка встановлюється виключно в грошовій формі. Крім того, слід зазначити, що законна неустойка підлягає застосуванню незалежно від того, чи передбачений обов’язок її сплати у договорі. Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, є Закон України від 22 листопада 1996 року № 543/96ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», з наступними змінами і доповненнями. Цей Закон передбачає, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу й не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діє в період, за який нараховується пеня. Тобто даною нормою визначений граничний розмір договірної неустойки (а саме – пені). Облікову ставку НБУ за період, за який нараховується пеня, можна перевірити на офіційному сайті Національного банку України. ЦК дозволяє сторонам договірних відносин змінювати розмір законної неустойки. При цьому слід звернути увагу: якщо збільшення законної неустойки допускається в будь-якому випадку, то її зменшення можливе тільки у разі, якщо це не заборонено законом. Розмір неустойки може бути зменшений і за рішенням суду. Це можливо за наступних умов: 1) якщо розмір неустойки значно перевищує розмір заподіяних невиконанням зобов’язання збитків; 2) за наявності інших обставин, що мають істотне значення. Проте, на практиці реалізувати другу умову досить складно, оскільки Законом перелік «обставин, що мають істотне значення» не встановлений, і вони мають визначатися у кожному конкретному випадку, враховуючи винятковість ситуації, ступінь виконання зобов’язання, причини неналежного виконання зобов’язання, наслідки порушення. Суд може прийняти рішення про зменшення розміру неустойки як за власною ініціативою, так і за клопотанням сторони. В останньому випадку сторона, що звертається з клопотанням, повинна доводити наявність підстав для зменшення неустойки.

According to Part 2 of Article 551 of the Civil Code of Ukraine “if the subject of the penalty payment is an amount of money, its size shall be determined in the contract or an act of civil legislation. The amount of the penalty payment is prescribed by law, and may be increased in the contract. The parties may agree to reduce the size of a penalty payment that has been specified by an act of civil law, except as provided by law.” Based on the content of this norm, only the contractual penalty payment can be defined as either a sum of money or other property of value. A legitimate penalty payment shall be established exclusively in cash. In addition, it should be noted that a statutory penalty payment should be applied regardless of whether such a payment is provided for in the contract.

One special law governing the contractual relationship regarding liability for the untimely performance of liabilities is Law of Ukraine no. 543/96-VR dated November 22, 1996 “Liability for failure to perform financial obligations” with amendments and addenda. This law stipulates that the amount of the late payment interest shall be calculated based on the amount of the payment overdue and that this amount cannot exceed two times the rate set by the National Bank of Ukraine, effective during the period for which the late payment interest is charged. That is, this provision is defined by the limit of the contractual penalty payment (i.e. late payment interest). In order to obtain the NBU discount rate in the period for which the late payment interest is charged, this may be verified via the official website of the National Bank of Ukraine.

The Civil Code allows the parties to the contractual relations to change the amount of statutory penalties. In this regard, we should pay attention: if an increase in statutory penalties is allowed in any case, their reduction will only be possible if it is not prohibited by law.

The amount of the penalty payment may also be reduced as a result of a court decision. This is possible under the following conditions: 1) if the amount of the penalty payment is disproportionately larger than the amount of losses caused due to the failure to fulfill the contract obligations, and

58 назад до розділу back to the section

Слід вказати також і на інші принципово важливі характеристики неустойки.

• Стягнення неустойки (на відміну від інших способів забезпечення виконання зобов’язань) є самостійною мірою цивільно-правової відповідальності.

• Неустойка стягується незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання, лише в силу самого встановлення неустойки законом або договором. Це означає, що на відміну від загального виду цивільно-правової відповідальності – відшкодування збитків, для застосування якого необхідна наявність чотирьох умов: протиправної поведінки, шкоди (збитків), причинного зв’язку між протиправною поведінкою та шкодою, вини порушника, для покладення на боржника цивільно-правової відповідальності у вигляді неустойки необхідною та достатньою є наявність лише двох умов: протиправної поведінки та вини божника.

• Проценти на неустойку не нараховуються. Під процентами в даному випадку слід розуміти: проценти за користування чужими грошовими коштами; проценти річних за прострочення виконання грошового зобов’язання.

• Сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов’язку в натурі. Це означає, що боржник, який сплатив неустойку, зобов’язаний також виконати своє зобов’язання в натурі (безпосередньо передбачене договором), тобто передати річ, виконати роботи, надати послуги, сплатити грошові кошти або виконати інші обов’язки, що покладені на нього договором.

• Сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання. Оскільки стягнення неустойки є самостійною мірою цивільноправової відповідальності, вказана норма дозволяє кредитору за договором одночасно зі сплатою неустойки вимагати відшкодування збитків.

2) given the existence of other circumstances that are material. However, the second condition is difficult to implement in practice due to the fact that the “circumstances of a material nature” are not specified in the Law and thus, they must be determined in each particular case based on the uniqueness of the situation, the extent to which the obligation has been fulfilled, the reasons for the improper performance of the obligation, and the consequences of such a violation in terms of its performance. The court may decide to reduce the amount of the penalty payment, either at its own initiative or at the request of the parties. In the latter case, one of the parties would make a request and must prove that there are grounds for reducing the penalty payment.

It is also worth pointing out the other fundamentally important factors characterizing a penalty payment.

• A penalty payment (as opposed to other methods of enforcing obligations) constitutes an independent measure in terms of civil liability.

• A penalty payment shall be collected regardless of the losses incurred by the creditor as a result of the non-fulfillment of obligations or due to their improper performance; rather, they rest solely on the very fact that a penalty payment has been established by the law or by contract. This means that this is in contrast to the general form of civil liability, which essentially constitutes compensation for damage incurred, for which four conditions must be meet in order to be applied: wrongful conduct, damages (losses), the existence of a causal link between the unlawful conduct and the damage, and apparent guilt on the part of the offender. In this case, in order that the civil liability is applied to the debtor in the form of a penalty payment, it is both necessary and sufficient to meet just two conditions: the existence of wrongful conduct and guilt on the part of the offender.

• No interest on the penalty payment is charged. In this case, interest should be understood as interest on borrowed money; interest is annual for a delay in fulfilling a monetary obligation.

• Payment (transfer) of a penalty payment does not release the debtor from the responsibility to fulfill his specific responsibilities.

Дайджест 59 піврічне видання | випуск #5

Укладаючи господарські договори, сторони повинні дотримуватись встановлених законодавством строків позовної давності. Так, ЦК визнає, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. По іншому розглядає строки позовної давності ГК України: нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконане. Тому, укладаючи господарські договори, теж варто брати до уваги й це протиріччя між ГК і ЦК. Щоб уникнути різночитань, радимо домовитися з контрагентом про річний строк. Таким чином, проаналізувавши норми законодавства щодо неустойки, можна зробити висновок, що неустойка (штраф, пеня) як один із способів забезпечення виконання зобов’язань на практиці є дієвим механізмом для стимулювання боржника до належного виконання ним зобов’язань, передбачених договором. Тому радимо до моменту підписання договору передбачати у ньому окремий пункт щодо сплати неустойки (штрафу, пені) за невиконання чи неналежне виконання його умов, а також погодити розмір та порядок її сплати.

This means that a debtor who has paid the respective penalty payment is also required to fulfill his specific obligation (which is directly stipulated in the contract), i.e. transferring something, performing work, rendering services, paying money, or performing other duties that have been prescribed to to him according to the contract.

• Payment (transfer) of a penalty payment does not deprive the creditor of the right to compensation for damages caused by the failure to perform contract obligations or due to their improper performance. Since the recovery of damages is an independent measure of civil liability, this provision allows the creditor, under the terms of the contract, to simultaneously claim damages, along with the payment of the penalty payment.

By entering into business contracts, the parties must comply with the statute of limitations established in legislation. Thus, the Central Committee recognizes that the statute of limitations of one year may be applied in terms of a claim for a penalty payment (a fine or late payment interest). The Civil Code of Ukraine views the period for the statute of limitations somewhat differently: the accrual of penalties for delay of performance, unless otherwise provided by law or outlined in the contract, is terminated within six months from the date that the obligation is to be fulfilled.

Therefore, upon concluding business contracts, this existing contradiction between the CCU and the ECU also must be taken into account. In order to avoid doubt, we recommend that you negotiate about the summer term with your counterparty.

Thus, upon analyzing the norms of the law on penalties, it can be concluded that a penalty payment (a fine or late payment interest), as one way to guarantee the fulfillment of obligations in practice, is an effective mechanism to encourage the debtor to properly fulfill his obligations under the contract. Therefore, it is advisable that, prior to signing any contract, the parties should ensure that there is a separate item relating to the payment of a penalty (a fine or late payment interest) for any failure to fulfill the terms outlined in the contract or for their improper performance, as well as agreeing on the amount and payment procedure for any such contractual violations.

“If we the people are small, it does not follow that we are afraid of big things!” – Pier Greguar “Notre-Dame de Paris”, Victor Hugo

назад до розділів back to the sections

Найбільші міфи роботодавців . ..............c.63 The Greatest Myths About Employers....p.63 Закон України «Про зайнятість населення». .........................................................c.68 Law of Ukraine “On employment of the population” ...........................................................p.68 Ринок праці 2012 – 2013 рік. ....................c.73 The Labor Market in Ukraine in 2012-2013 ...........................................................p.73

Дайджест 63 піврічне видання | випуск #5

Найбільші міфи роботодавців

The Greatest Myths About Employers

Н

T

а трудовому ринку України існують певні омани в області управління людськими ресурсами, які притаманні роботодавцям. Деякі роботодавці свідомо порушують чинне законодавство України (Трудовий кодекс і т.д.), а деякі роботодавці порушують законодавство через невірне трактування нормативних актів та незнання судової практики. Розглянемо найбільші міфи роботодавців стосовно людських ресурсів. Міф «відсутні документи – відсутній і співробітник». Існує помилкове уявлення про те, що якщо не оформити наказ на прийом, трудовий договір і т.д., то людина не вважається прийнятою до штату і не буде визнаною співробітником компанії. Керівництво компанії вірить в те, що без наявності документів, складно довести роботу співробітника в організації. Судова практика повністю розвіює цей міф. У випадку, коли іде розгляд трудового спору або коли розглядається травма чи смерть на виробництві людини, суд приймає за докази показання інших співробітників компанії та /або членів сім’ї, факти регулярного перебування людини на підприємстві, які можливо були зафіксованими електронною системою контролю, документи нетрудового характеру, які були підписані співробітником або були пред’явлені компанією для виконання співробітником і т.д. Насправді, довести перебування людини в трудових відносинах з компанією не складно, у випадку, коли дійсно здійснювалися неоформлені трудові відносини. Для організацій такий міф може призвести до адміністративної або навіть кримінальної відповідальності. Міф «наявність багатьох кваліфікованих фахівців на ринку». Багато керівників вважають, що через економічну та фінансову кризу на ринку України, після масових звільнень,

here is a certain level of confusion existing on the labor market in Ukraine, particularly in the field of human resource management, which are reflected in the practices of many employers. Some employers intentionally violate existing Ukrainian legislation (such as the Labor Code, etc.), while some employers ultimately end up violating the law due to the fact that they have incorrectly interpreted current regulations and because they lack knowledge about jurisprudence. The purpose of this article is to consider the biggest myths about employers with respect to human resources.

The myth that “documents are inaccessible and the employee is absent”.

On popular misconception is that if the employer does not issue an order for hiring an employee or a labor contract, etc., then it can be deemed that the individual has not been accepted as part of the company’s staff and thus, will not be considered an employee of the company. Further, a company’s management also tends to believe that, without such documents, it is difficult to get the employee to work for the organization.

Judicial practice completely dispels this myth.

In cases that have involved reviewing various labor disputes, or in cases when the injury or death of an employee is considered during the production process, the court has accepted testimony from other employees and/or family members as evidence, as well as other evidence to the fact that this person has regularly gone to work at the company, which may have been recorded by an electronic control system or other documents that were not linked to labor relations per se, such as documents that were signed by the employee or that were provided by the company for the employee to fill out, etc. In fact, it is not really difficult to prove the fact that a person has an employment relationship with a given company when any employment-related paperwork actually exists.

64 назад до розділу back to the section

вивільнилося багато кваліфікованих фахівців. Ця думка є хибною, а пошук кваліфікованого фахівця, здатного самостійно виконувати завдання та приймати рішення, досі займає в середньому 8-12 тижнів. До того ж, необхідно відмітити негативну тенденцію у рівні кваліфікації та знань кандидатів, які постійно знижуються. Частково до цього призводить автоматизація бізнес-процесів компанії, коли при вводі первинних даних, система генерує звіти, аналітику і т.д. Нажаль, через автоматизацію, співробітники не завжди бажають зрозуміти суть тих чи інших операцій, а відповідно не використовують власні аналітичні здібності та навички приймання рішень. Міф «економічна криза призвела до суттєвого зменшення оплати праці». Станом на середину 2012 року, середня вартість кваліфікованого вищого керівника (наприклад, Фінансовий директор, Директор з продажів, Виконавчий директор) в іноземних та середніх і великих українських компаніях становить від 3000$ до 8000$. А середній рівень доходу керівників середньої ланки становить від 1500$ до 3000$. Відповідно, можна сказати, що як і раніше, добрий фахівець коштує добрих грошей. І компанії мусять докладати чималих зусиль для того, щоб приєднати до своєї команди досвідченого управлінця. Міф «звільнити в Україні можливо в режимі «тут і зараз». Інколи керівництво компаній вважає, що звільнити співробітника завжди можливо за один день. Звісно, що кадрові документи можливо оформити за один день, і трудову книжку також можливо віддати протягом одного дня. Але таке звільнення може призвести до досить великих матеріальних втрат компанії, оскільки неправомірне звільнення за рішенням суду може призвести до відшкодування компенсації співробітника за весь час вимушеного безробіття з моменту звільнення до дати судового рішення. Навіть звільнення за не проходження випробного терміну не означає, що роботодавець може без доказів звільнити за цією статтею.

For organizations, continuing to propagate this myth can ultimately lead to the company facing administrative or even criminal liability.

The myth that “there are many qualified professionals on the market”.

Many managers believe that, as a result of the economic and financial crisis in Ukraine and the massive layoffs that resulted from that, there is now a plethora of qualified professionals on the local labor market.

However, this view is erroneous, and the fact is that, in order to reasonably conduct a search for a qualified person who is capable of independently solving problems and making decisions, this still takes an average of 8-12 weeks until the successful candidate is finally hired. In addition, it should be noted that there is also a negative trend with respect to the level of job seekers’ skills and knowledge, which appear to be consistently declining. In part, this ultimately results in the automation of business processes within companies, whereby entering primary data can eventually result in the system automatically generating reports, performing analyses, etc. Unfortunately, however, as a result of such automation, employees are not always capable of understanding the nature of certain operations, and therefore, they also do not utilize their own analytical skills and decision-making skills in the work that they perform.

The myth that the “economic crisis led to a substantial decrease in wages”.

As of mid-2012, the average salary of a qualified senior manager (such as a CFO, Sales Director, or Executive Director, for instance) at a foreign companies and at a medium-sized or large Ukrainian companies ranges from USD 3,000 to USD 8,000, while the median income of middle managers is from USD 1,500 to USD 3,000 per month.

Therefore, we can rightfully say that good experts indeed can be found for the right money. The reality is that a company should make great efforts to ensure that an experienced manager ends up leading its team.

The myth that “dismissals in Ukraine are possible on “here and now” basis.

Sometimes a company’s management actually believes that it is possible

Дайджест 65 піврічне видання | випуск #5

Будь-яка стаття припинення трудових відносин за ініціативою роботодавця вимагає доказів, бажано письмових доказів, які були підставою для звільнення співробітника. Зверніть увагу, що електронні листи не завжди приймаються до розгляду в суді, через відсутність законодавства, що регулює електронний документообіг. А відтак, бажано мати письмові докази за підписом співробітника. Міф «можливість продовжити працівнику випробувальний термін на деякий час». Майже у кожному випадку оформлення трудових відносин роботодавці приймають на роботу працівників з випробувальним терміном. Найчастіше випробування застосовують не лише з метою перевірки відповідності працівника роботі, на яку він приймається, а й для економії коштів. Адже останнім часом склалася така тенденція, що на випробувальному терміні працівник отримує одну заробітну плату, а після успішного його проходження – іншу. Крім того, в період випробування у керівництва з’являється додаткова підстава попрощатися з «недобросовісним» працівником, звільнивши його швидко та без додаткових виплат. Чинне законодавство України встановлює загальний строк випробування для працівників – не більше трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації, – не більше шести місяців, строк випробування для робітників – не більше одного місяця (стаття 27 КЗпП України). Однак, деякі роботодавці закінченню після завершення випробувального терміну, продовжують його ще на місяць, два, нібито для додаткової перевірки. Хоча насправді вони залишають собі надію у разі певної ситуації безперешкодно звільнити працівника «за непроходження випробування», або ж просто не бажають переглядати розмір його заробітної плати. Такі дії з боку керівників компаній є неправомірними, оскільки продовження випробувального терміну можливо лише у разі, коли працівник через хворобу або інші поважні причини (наприклад, був відсутній на роботі)

to fire an employee within a day, without giving any advance notice. Of course, it is possible to process all the necessary personnel-related documents within one day, and the HR department can also return the employee his/ her labor record book within the same day. However, handling the dismissal of an employee in this manner could lead to very large financial losses for the company in question due to the fact that a court decision may deem this to be an improper dismissal, which may lead to the company having to provide financial compensation to the employee in an amount that fully covers the period of that person’s involuntary unemployment – from the date of his/her dismissal until the date that the court decision is issued. Even in the case that an individual is dismissed upon failing to successfully pass the probationary period, this does not mean that an employer can dismiss this person, according to this article of the law, without providing evidence that he/ she has failed to satisfy the respective job requirements. Any article entailing the termination of employment by the employer also requires proof, preferably in the form of the documentary evidence providing grounds for the employee’s dismissal. It should be noted that email messages are not, in all cases, accepted for consideration in court due to the lack of legislation concerning electronic documents. Consequently, it is desirable to have written evidence that has been signed by the employee himself/ herself.

The myth that “it is possible to prolong the employee’s work probation period for a while”.

In almost every case when registering labor relations, employers end up hiring employees on the basis of successfully completing a set probation period. Most of the time, such a ‘trial period’ is used not only for the purposes of verifying the work performed by the employee, but also in order to produce cost savings. Indeed, it has recently been the standard practice that the employee would receive one (lower) salary during the probation period, and that salary would be raised to a higher level after successfully completing that initial period.

66 назад до розділу back to the section

і продовження строку випробування в цьому випадку допускається на відповідну кількість днів, протягом яких працівник був відсутній. При виявленні зазначеного факту контролюючими органами, роботодавці можуть бути притягненні до адміністративної відповідальності, а у разі розгляду трудового спору в суді – до цивільної, матеріальної та, у деяких випадках, кримінальної відповідальності. Міф «підписав договір про матеріальну відповідальність – будеш платити». Останнім часом при прийомі на роботу роботодавці пропонують працівнику підписати договір про повну матеріальну відповідальність. Законодавством така процедура не заборонена, однак не слід забувати про те, що тим же законодавством визначений вичерпний перелік осіб, з якими такий договір можна укладати. Зокрема, це повнолітні особи, які займають посади або виконують роботи, безпосередньо пов’язані зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей (стаття 1351 КЗпП України). Перелік таких посад і робіт визначений на державному рівні. Деякі керівники вважають, що незалежно від того, чи відноситься посада працівника до так званих «матеріально відповідальних осіб», чи ні, якщо працівник погодився та підписав договір про повну матеріальну відповідальність, він буде відповідати за заподіяну шкоду. Однак, вони забувають про те, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, в судовому порядку будуть визнані недійсними. Тож, навіть якщо Ви уклали з працівником письмовий договір про повну матеріальну відповідальність, це аж ніяк не є гарантією того, що завдані збитки він Вам відшкодує (наприклад, дизайнер web-сайтів, з яким підписали договір про повну матеріальну відповідальність, випадково залив ноутбук кавою, в результаті чого він став непридатним до роботи). І, хоча працівником завдані значні збитки для компанії, компенсувати повну вартість ноутбука він не буде, розмір компенсації буде визначатися лише у межах середньомісячного заробітку працівника.

This constitutes yet one more reason why we can see the practice, during or at the end of the probation period, for management to let an “unprincipled” or “careless” employee go, quickly dismissing him/her from his position and without any additional payments. Current Ukrainian legislation stipulates that the total probation period for employees shall not exceed three months, and in some cases, in consultation with the relevant elected body of the primary trade union organization, it cannot last more than six months, while the probation period for laborers shall not exceed one month (according to Article 27 of the Labor Code of Ukraine). However, after the employee completes the probationary period, some employers still prolong it for another month or two, ostensibly to further verify the employee’s competencies. However, what they are doing in reality is leaving themselves the opportunity that a situation arises where they can easily dismiss the employee for “failing to successfully pass the probation period” or else they do this simply because they do not want to upgrade the amount of his/her salary. Such actions on the part of corporate executives are unlawful due to the fact that it is only legally possible to extend an employee’s probationary period in the case that the employee is unable to perform his work due to an illness or for other valid reasons (e.g. being absent from work). In this case, the probation period may lawfully be extended by the same number of days for which the employee was absent from the workplace.

Should the relevant controlling labor authorities ever learn about such practices, the responsible employers may face administrative liability and, in the case of labor disputes that are heard in court, such employers may face civil and material liability and, in some cases, even criminal liability.

The myth that “upon signing an agreement on material liability, you will ultimately end up paying”.

Recently, upon hiring a new employee, employers tend to propose that the employee sign a full financial liability agreement. Current Ukrainian legislation does not prohibit such a procedure, but it should be kept in mind that the same law does define an exhaustive list of persons with whom it’s possible to conclude such a contract.

Дайджест 67 піврічне видання | випуск #5

Тож, шановні роботодавці, будьте пильними та уважно ставтеся до прийняття управлінських рішень. А у разі виникнення у Вас ситуацій з подібними «міфами» звертайтесь за консультаціями до професіоналів у галузі управління персоналом та кадрового адміністрування, вони допоможуть Вам уникнути зайвих матеріальних та моральних витрат на вирішення трудових спорів, уникайте зайвих матеріальних та моральних витрат на вирішення трудових спорів.

In particular, this pertains to adults who occupy positions or perform work that is directly related to the storage, processing, sale (release) or transportation of valuables that have been entrusted to the, or else their use in the production process (according to Article 1351 of the Labor Code of Ukraine).

The list of such job positions and related work is defined at the state level. Some managers believe that, regardless of whether or not the employee holds a position, whereby they are categorized as so-called “financially responsible persons”, if the employee has agreed to and signed a full financial liability agreement, the fact is that he/she shall be deemed responsible for any damages. However, what such employers fail to recognize is that the courts will eventually invalidate any terms of labor agreements concluded in the case that they effectively worsen an employee’s situation in comparison to the terms provided under Ukrainian legislation. Therefore, even if a company has signed a written full financial liability agreement with an employee, this is by no means a guarantee that he/she will eventually reimburse you for any damage that has been incurred (take, for instance, a website designer, who has signed a full financial liability agreement, but accidently spills his coffee on his laptop computer, as a result of which the company declares him unfit for work). In this particular case, while it is true that the employee has taken actions resulting in significant financial losses for the company, he will not actually be liable for compensating the company for the full cost of the laptop computer, and the level of compensation should only be determined within the range of the worker’s average official monthly wage.

So the lesson here, dear employers, is to be vigilant and attentive with respect to any decisions taken by a company’s management. In the event that you have similar situations involving any or several such “myths”, we recommend that you seek advice from qualified professionals and, by doing so, you will be able to avoid the unnecessary material and moral costs of resolving sticky labor disputes.

68 назад до розділу back to the section

Закон України «Про зайнятість населення»

Law of Ukraine “On employment of the population”

В

I

більшості країн світу існують проблеми з зайнятістю соціально незахищених верств населення, до яких можна віднести людей передпенсійного віку, мати або батька – одинаків, молодих фахівців і т.д. Саме держава повинна захищати населення, яке не може конкурувати на ринку праці, але є працездатним. Захист та працевлаштування соціально незахищених верств населення відбувається за допомогою законодавства, яке стимулює роботодавців приймати на роботу різні категорії персоналу. Україна також намагається створити інструменти для працевлаштування соціально незахищеного персоналу, саме тому 5 липня 2012 року був прийнятий новий Закон України № 5067-VI «Про зайнятість населення», який вступить в силу з 1 січня 2013 року. Отже розглянемо, що принесе даний Закон для роботодавців та до чого їм потрібно готуватися. Новий Закон «Про зайнятість населення» містить як стимулюючі пункти для прийому різних категорій персоналу, так і досить суворі регулятивні пункти. До категорій громадян, які недостатньо конкурентоспроможні на ринку праці належать: • один з батьків або особа, яка замінює їх та має на утриманні дітей віком до 6-ти років / виховує без одного з батьків дитину віком до 14-ти років або дитину-інваліда / утримує без одного з подружжя інваліда з дитинства або інваліда І групи; • діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування; • молодь, яка закінчила навчання або звільнилася із строкової військової служби і яка вперше приймається на роботу; • особи, звільнені після відбуття покарання; • особи, яким до настання права на пенсію за віком залишилося 10 та менше років;

n most countries of the world, there are problems in relation to ensuring the employment of socially disadvantaged groups, which also include people who are approaching retirement age, single parents (whether it be mother or father), young professionals, etc.

It falls to the state to protect those sections of the population who cannot feasibly compete with others on the labor market, but are physically and mentally capable of working.

The protection and employment of vulnerable sections of the population is ensured through legislation, which stimulates employers to hire various categories of personnel. Ukraine is also trying to create instruments to ensure the employment of socially vulnerable persons as regular employees, which is why the new Law of Ukraine no. 5067-VI “On employment of the population” was adopted on July 5, 2012, which will come into effect on January 1, 2013.

In this article we shall consider exactly what this law will ultimately bring employers and what they need to do to prepare for this.

The new Law “On employment of the population” (hereinafter referred to as the Law “On employment”) includes two elements simultaneously: articles to motivate employers in Ukraine to hire individuals from various categories of personnel, and articles that are of a rather strict regulatory nature.

In terms of the category of citizens that are not competitive on the labor market, this is referring to the following groups: • A parent or legal guardian of a child, who is responsible for dependent children under 6 years old / a single parent or legal guardian who is raising a child under the age of 14 years of age or a disabled child / a single parent or legal guardian who is raising a disabled children; • Orphans or children who are; • Young people who are recent graduates or have left military service and are engaged in paid employment for the first time;

Дайджест 69 піврічне видання | випуск #5

• інваліди; • особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу. Отже, для регулювання працевлаштування вищезгаданих верств населення, держава вводить жорсткі регулятивні інструменти, а саме – встановлює квоти на підприємствах, установах та організаціях. Для юридичних осіб з чисельністю штатних працівників понад 20 осіб встановлюється квота у розмірі 5 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік. Новий Закон також передбачає подання роботодавцями звітів встановленого зразка до Державної Служби Зайнятості стосовно працевлаштування незахищених верств населення. Крім того, передбачено відповідальність за невиконання роботодавцем квоти для працевлаштування незахищених громадян – у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення, за кожну необґрунтовану відмову у працевлаштуванні таких осіб у межах відповідної квоти. Новелою Закону є запровадження такого поняття як масове вивільнення працівників з ініціативи роботодавця. Під ним розуміють припинення трудових відносин за статтями 40, 41 КЗпП України (крім випадку ліквідації юридичної особи), яке відбулося одноразово або протягом певного періоду, а саме: 1) якщо протягом одного місяця відбулося вивільнення • 10 і більше працівників на підприємстві з чисельністю від 20 до 100 працівників; • 10 і більше відсотків працівників на підприємстві з чисельністю від 101 до 300 працівників; 2) якщо протягом трьох місяців відбулося вивільнення 20 і більше відсотків працівників на підприємстві незалежно від чисельності працівників. Одним із основних обов’язків роботодавців, відповідно до цього Закону є вжиття відповідних заходів для запобігання масовим вивільненням, а також своєчасне подання до Державної служби зайнятості інформації про:

• Persons who have been released after serving a prison sentence; • A person who has 10 or fewer years remaining before he/she has the right to retire as a pensioner; • People with physical or mental disabilities.

A person who is 15 years old and who, with the consent of one parent or the person’s guardian, may, as an exception, be hired as an employee.

Thus, to regulate the job placement (employment) of the above segments of the population, the government is introducing stringent regulatory instruments, specifically in terms of establishing quotas for businesses, institutions and organizations as employers. For legal entities that officially have more than 20 employees, the government shall establish a quota of 5% of the average number of employees for the preceding calendar year. The new Law also stipulates that all employers are to regularly report to the State Employment Service, on the established standard format, with respect to the employment disadvantaged groups.

In addition, an employer is liable for the failure to fulfill the quota for employing people from the socially disadvantaged groups in an amount equivalent to twice the minimum wage, determined at the time that the violation becomes known for each arbitrary refusal of employment to such persons within the scope of the established quota.

One new provision introduced in this Law is an understanding of the mass layoff of workers by the employer. This refers to terminating the employment relationship in accordance with Articles 40 and 41 of the Labor Code of Ukraine (except in the case of the liquidation of a legal entity) in the case that this takes place at the same time or for a certain time period and if the following also applies: 1) If, within one month, layoffs occur for • 10 or more employees in enterprises that have 20 to 100 employees; • 10 or more percent of the workers in enterprises that have 101 to 300 employees; 2) If, within three months, more than 20 percent of the company’s workers are laid off, regardless of the company’s total number of workers.

70 назад до розділу back to the section

• •попит на робочу силу (вакансії) – звіт 3-ПН; • •заплановане масове вивільнення працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, скороченням чисельності або штату працівників підприємства – звіти 4-ПН (план і факт). За неподання або несвоєчасне подання вказаних звітів з роботодавців стягується штраф у чотирикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення. Крім того, Закон вказує роботодавцям на певні заборони, а саме в оголошеннях (рекламі) про роботу та під час проведення добору працівників забороняється висувати будь-які вимоги дискримінаційного характеру, а також вимагати від осіб, які шукають роботу, подання відомостей про особисте життя. Що стосується стимулюючих чинників, то новий Закон «Про зайнятість населення» пропонує наступне: роботодавцям , які працевлаштували на нове робоче місце вищезгаданих громадян, терміном не менше, ніж на 2 роки, щомісячно компенсувати витрати у розмірі єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за відповідну працевлаштовану особу. У разі звільнення працівника з ініціативи роботодавця або за згодою сторін до закінчення дворічного строку з дня працевлаштування сума наданих коштів повинна повернутися до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування у повному обсязі. Крім того, у разі звільнення працівника, за якого виплачувалася компенсація, за угодою сторін на його робоче місце за направленням Державної Служби Зайнятості у межах дворічного строку працевлаштовується інший безробітний; суб’єктам малого підприємства, які так само працевлаштовують строком не менше ніж на 2 роки, за направленням Державної Служби Зайнятості, щомісячно компенсуються фактичні внески на сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі, що не перевищує розміру мінімального страхового внеску на загальнообов’язкове

One of employers’ main responsibilities, according to this Law, is to take the appropriate measures to prevent mass layoffs from occurring and to submit the State Employment Service information about the following on time: Labor demand (vacancies) – Report 3-PN should be submitted; The planned mass layoffs of workers in relation to changes in the organization of production and labor, including the liquidation, reorganization or conversion of companies, downsizing or making company employees redundant – Reports 4-PN (the plan and actual results) should be submitted.

If the employer fails to submit the necessary reports or else submits them late, the employer will be charged the monetary equivalent of four times the minimum wage that is in effect as of the time that the violation took place.

In addition, the law specifies that employers be subject to certain restrictions.

Specifically, an employer is not permitted to advance any requirements or demands that may be deemed to be discriminatory in any commercial ads (advertising) about employment or during the employee selection process. As well, an employer is prohibited from demanding details about the personal lives of job seekers.

With regard to the stimulating factors included in the new Law “On employment”, the following have been proposed: Employers who hire individuals from the above-mentioned group of people shall, on a monthly basis for a period of not less than 2 years, offset the cost equivalent to the amount of the single contribution for the Obligatory State Social Insurance Fund for this particular person. In the case that the employee is eventually dismissed by the employer or leaves according to mutual agreement within two years of commencing his employment there, then the amount of the funds provided shall be returned to the Obligatory State Social Insurance Fund in full. In addition, in the case of dismissal of an employee, to whom compensation must be paid, within the specified two-year employment term, the parties shall agree that this position will subsequently be filled by another unemployed person, according to a directive by the State Employment Service.

Дайджест 71 піврічне видання | випуск #5

державне соціальне страхування за відповідну особу. Так само, у разі звільнення працівника з ініціативи роботодавця сума наданих коштів повинна повернутися. Новий Закон надає можливість прийому студентів ВУЗів та учнів професійнотехнічних закладів на стажування терміном до 6 місяців, з можливістю (за згодою сторін) не виплачувати заробітну плату або виплачувати її в розмірах, встановлених за згодою сторін. Цей пункт надасть змогу роботодавцям надати професійний досвід молодим фахівцям, що зробить їх подальше працевлаштування більш конкурентним. При цьому, період стажування заноситься до трудової книжки працівника, на нього (неї) розповсюджуються всі права і пільги, а також трудовий розпорядок, як і на інших працівників Необхідно звернути увагу, що використати вищезгадані мотивації з боку держави зможуть лише ті юридичні особи, які не мають заборгованості зі сплати податків та не перебувають в стадії банкрутства. Також новий Закон фіксує право роботодавця укладати з працівниками договори про їх направлення на навчання та обов’язок працівника відпрацювати після закінчення навчання, але не більше 3-х років. Звісно, що більшість компаній і раніше сплачували за навчання персоналу за умови відпрацювання, але дуже часто на умовах договору позики грошей на навчання. З 01 січня 2013 року роботодавцям буде легше оформлювати взаємовідносини у випадку оплати навчання персоналу. Окремо необхідно відмітити підвищення уваги збоку держави до приватних агентств зайнятості, які тепер зобов’язані досить тісно співпрацювати з державою та дотримуватися нових правил. Одним з найбільш вагомих нововведень є заборона приватним агентствам зайнятості отримувати від фізичних осіб плату за їх працевлаштування. Відповідно до вимог Закону, всі витрати, пов’язані з працевлаштуванням повинні покриватися виключно роботодавцями. Це посилює захист громадян на ринку праці. Окрім цього, для підвищення конкурентоспроможності громадян, Закон пропонує деякі нові інструменти. Наприклад, громадяни передпенсійного віку мають право на одноразове отримання ваучера,

Small businesses that hire individuals from the above-mentioned category of citizens shall, for a period of not less than 2 years, provide the State Employment Service with financial compensation equivalent to the actual amount of monthly installments for the single contribution to the Obligatory State Social Insurance Fund and this amount shall not exceed the amount of the minimum obligatory state social insurance premium for that particular individual. Also, in the case that the employee is dismissed by the employer, the amount of the funds that have been provided must ultimately be returned; The new Law provides employers with the opportunity to provide work positions to students of higher education institutions and vocational school for a probationary term for a period of up to six months with the possibility (on the basis of an agreement by the respective parties) of not paying them wages or else paying them in amounts that are established according to the agreement reached by the respective parties. This particular article of the new Law should effectively allow employers to provide young professionals with the opportunity to gain professional work experience that will ultimately make them more competitive on the employment market in future. At the same time, the probation period should be registered in the employee’s work record and this entails that he (she) shall have all the rights and privileges, as well as a defined work schedule, as is also the case for other permanent employees.

It should be noted that the state’s application of the above-mentioned method for motivating employers in Ukraine shall only extend to legal entities that currently have no outstanding tax obligations and that are not currently undergoing the bankruptcy process. The new Law also stipulates the employer’s right to enter into contracts with individual employees with respect to their direction of study and an employee’s obligation to work for that employer subsequent to graduation, but for a period of not more than three years. Of course, even previously it was the situation that most companies used to pay for a staff member’s tuition costs on the condition that this person will work off his obligation to the company afterwards. However, very often this was handled on the basis of an agreement entailing that the employer effectively loan the employee the funds necessary to afford the cost of his/her education tuition.

72 назад до розділу back to the section

який використовується на перепідготовку та підвищення кваліфікації, і сума якого не перевищує 10-ти кратний розмір прожиткового мінімуму. Як бачимо, новий Закон є досить соціально орієнтовним і, на відміну від багатьох нормативних актів, несе для роботодавців не лише директивні вказівки, але й певні пільги. Звичайно, будь-яка компанія, за виключенням некомерційних структур, повинна дбати про досягнення своїх бізнес цілей та про отримання прибутків, що потребує прийому найбільш ефективних працівників. Але, оскільки ми всі живемо в одному суспільстві, і держава, і комерційні структури повинні взаємодіяти і піклуватися про громадян України. У зв’язку із прийняттям цього Закону на працівників служби персоналу покладаються додаткові обов’язки, якісне виконання яких вимагатиме від них постійного вдосконалення своїх професійних знань та умінь. Тому роботодавці повинні заздалегідь подбати про кваліфікованих кадрів, адже саме від працівників служби персоналу залежить ефективне впровадження нових норм Закону в політику компанії, що в свою чергу дозволить їм уникнути різних адміністративних та фінансових санкцій з боку держави.

Separately, it should be noted that the government is paying increased attention to private employment agencies, which, under the new Law, would now effectively be required to cooperate with the state rather closely and to adhere to the new regulations.

One of the significant innovations is the fact that private employment agencies shall be prohibited from obtaining any payment from individuals to set them up with employment opportunities. According to the requirements of the Law, all costs related to the hiring of new employees should be borne solely by the respective employers. In effect, this strengthens the level of protection afforded to citizens on the labor market. In addition, to enhance citizens’ competitiveness, the new Law provides for several notable instruments. For example, citizens who are approaching retirement age are entitled to receive a one-off voucher that can be used for retraining and skills upgrading or development, the sum of which should not exceed the equivalent of 10 times the amount of the minimum subsistence wage.

As we can now see, the new Law is sufficiently socially oriented and, in contrast to many regulations, this piece of legislation is something that employers should not only take as guidance, but also realize that it also offers certain benefits. Of course, any company, with the exception of non-profit organizations, should care about achieving their business goals and generating a profit, which, of course, necessitates the hiring of the most efficient workers. However, since we all live in the same society, both the state and commercial structures need to interact with and look after the interests of citizens of Ukraine. In connection with the adoption of this Law, personnel from the Human Resources department will now have additional responsibilities, and for the quality execution of these responsibilities, they will need to continuously upgrade their professional knowledge and skills. Therefore, an employers will need to ensure that it has skilled employees, since the effective implementation of new provisions of this Law in the company’s policy depends on the staff of the HR department and due to the fact that this will, in turn, ultimately allow the company to avoid the imposition of various administrative and financial sanctions by the state.

Дайджест 73 піврічне видання | випуск #5

Ринок праці 2012 – 2013 рік

The Labor Market in Ukraine in 2012-2013

Р

I

инок праці 2012 року не зазнав значних змін та коливань в попиті на робочу силу. Не дивлячись на законодавчі нововведення 2012 року, які стосувалися і податкового кодексу і працевлаштування персоналу, жодне з них не призвело до зміни ринку праці в Україні. Так, наприклад, те що тепер акціонерні товариства повинні готувати фінансову звітність за міжнародними стандартами, не викликало підвищення попиту на фінансових фахівців. А прийняття Закону про зайнятість населення не призвело до збільшення вакансій на області управління персоналом та в інших функціях. Однак, необхідно відмітити, що вибори до Верховної Ради України, які відбулися у жовтні 2012 року, хоча і не мали суттєвого негативного впливу на ринок праці, але все ж таки не дозволили активізувати наявність вакансій та підвищення рівня заробітних плат. Зважаючи на побоювання політичних протистоянь, пов’язаних з виборами, частина інвесторів і частини вже існуючого бізнесу в Україні вирішили не здійснювати значних капіталовкладень до кінця 2012 року. А, відтак, це зменшило можливі місця для працевлаштування. Найбільш популярні професії. В 2012 році не відбулося значних змін в рейтингу найбільш популярних професій на ринку праці. Так, перелік професій, на який у цьому році був постійний та регулярний попит, включає: • Менеджер з продажу • ІТ-фахівець • Програміст • Головний бухгалтер • Бухгалтер • Фінансовий директор • Фінансовий менеджер • Генеральний директор (Country Manager) Найбільше пропозицій про роботу надходило від наступних компаній:

n 2012, the labor market in Ukraine has, to date, not undergone any significant changes and fluctuations in terms of the demand for labor. Despite the introduction of several legislative innovations in 2012, which are primarily related to the tax code and hiring staff, none of these changes have actually brought about any notable changes in the labor market in Ukraine. For example, the fact that joint-stock companies will now be required to prepare financial statements in accordance with international accounting standards has not necessarily resulted in an increase in the demand for financial professionals.

Similarly, the adoption of the Law on Employment has not led to an increase in job vacancies in the field of human resources management or other related functions. It should be noted, however, that while the elections to the Verkhovna Rada of Ukraine, which took place in October 2012, did not have a materially adverse effect on the Ukrainian labor market, they certainly did not help to advance the situation in terms of job vacancies and wages. Considering the existence of fears surrounding the political competition related to the elections, numerous investors and existing businesses in Ukraine decided not to invest heavily until the end of 2012. This fact, as a result, has served to reduce the possible existence of new jobs.

The most popular professions.

In 2012, no significant changes occurred in terms of the ranking of the most popular professions on the labor market. Thus, the list of occupations for which there has been a constant and regular demand this year is as follows: • Sales Manager • IT Specialist • Programmer • Accountant • Accountant • Chief Financial Officer • Financial Manager • Director General (Country Manager)

74 назад до розділу back to the section

• ІТ-компанії • Агро-компанії • Фармацевтичні компанії • Торгові компанії Вимоги до кандидатів. Рівень вимог до кандидатів залишився на рівні 2011 року. Оскільки розвиток економіки та рівень надходження іноземних інвестицій в Україну не визначався значною позитивною динамікою, вимагати від кандидатів відповідати новим вимогам не було сенсу, навіть зважаючи на зміни в законодавстві України. Так, у 2012 році основні вимоги, які висувалися до кандидатів, частіше всього включали: досвід роботи в відповідній галузі економіки, досвід роботи в іноземних компаніях, знання відповідних програмних продуктів (в залежності від вакансії – 1С8, SAP та ін.), наявність сертифікації (дещо зменшилися вимоги до наявності сертифікатів іноземного зразку), знання англійської мови. Заробітні плати. З нашої точки зору відносне збільшення заробітних плат відбулося на рівні, що не перевищує 10-15% від заробітних плат 2011 року. Зважаючи на рівень інфляції реального збільшення заробітних плат фактично не відбулося. Єдине, на що необхідно звернути увагу – збільшилася вилка окладів для тих самих фахівців, що відбулося більше за рахунок появи пропозицій про роботу з меншим окладом з паралельним підвищення окладів на 1015% в інших компаніях на ринку. Нижче наведені деякі приклади з заробітними платами фахівців та керівників (суми вказані в гривнях після оподаткування). Для уникнення регіональних відхилень, порівняння заробітних плат вказані по місту Києву (грн):

Most of the job offers came from the following companies: • IT companies • Agricultural companies • Pharmaceutical companies • Trading companies Requirements of job candidates.

The requirements of job candidates remained at the same level as they were in 2011.

Since the development of the economy and the level of foreign investment being made in Ukraine did not result in particularly significant positive growth dynamics, there was no point in demanding any new requirements of job candidates, even in spite of the new changes introduced in Ukrainian legislation. Thus, in 2012, the basic requirements that were made of job candidates most often included the following: experience in the relevant sectors of the economy; professional work experience with international companies; knowledge of the relevant software (depending on the job vacancies, this could mean 1S8, SAP, etc.); the existence of the pertinent official certification (the requirements for certifications of foreign origin were somewhat diminished); and good knowledge of the English language.

Wages.

From our point of view, the relative increase in wages has occurred at a level not exceeding 10-15% of one’s wages in 2011. Given the fact that the rate of inflation has seen a marked increase, we can say that there has actually been no relative growth in real wages.

The only developments in this respect that are worth paying attention to are that the level of wages for experts to whom the company was able to offer employment based on the previous existence of lower wage levels, and, in parallel with that, an increase in wage levels by 10-15% in other companies on the market. The table below presents some examples of the salaries of specialists and managers (the amounts are indicated in hryvnia after tax). To avoid regional variation, the comparisons of wages are based on those being offered in Kyiv (UAH):

Дайджест 75 піврічне видання | випуск #5

Назва посади

Мінімальний Максимальний рівень рівень

Name of position

Minimal level

Maximum level

Генеральний директор

18000

70000

Director General

18000

70000

Бухгалтер

4000

12000

Accountant

4000

12000

Головний бухгалтер

8000

24000

Chief Accountant

8000

24000

Старший юрист

10000

24000

Senior lawyer

10000

24000

Менеджер по персоналу

8000

21000

HR Manager

8000

21000

1С 8 Програміст

8000

22000

1С 8 Programmer

8000

22000

Програміст

6000

16000

Programmer

6000

16000

Фахівець з розробки програм

14000

22000

Software Development Specialist

14000

22000

Секретар

3000

7000

Secretary

3000

7000

Менеджер по маркетингу

7000

21000

Marketing Manager

7000

21000

Звісно, що рівень заробітних плат залежить від розміру компанії та виду діяльності компанії, але в будь-якому випадку розрив між заробітними платами в приблизно однакових компаній складає 30-50%. Така варіація в заробітних платах досить ускладнила прийом управлінських рішень та бюджетування витрат на персонал в цьому році. Основні відмінності ринку праці. У 2012 році на ринку праці укріпилася тенденція до підписання цивільно-правових договорів замість прийому співробітників до штату компанії. Звісно, що у більшості випадків, під такими договорами маскуються трудові відносини. Тим не менш, навіть незважаючи на ризик визнання трудових відносин, компанії воліють укласти цивільно-правові договори замість трудових. Нажаль, необхідно констатувати факт щодо збільшення рівня компаній, які практикують затримку у виплаті заробітної плати. Навіть агрокомпанії, які вважаються одними з найбільш стабільних на ринку, затримували розрахунок в цьому році з персоналом.

Of course, the level of wages depends on the size and type of a given company; however, in any case, the gap between wages being offered in approximately the same kind of companies amounts to 30-50%. This variation in wages has somewhat complicated the way that management decisions and budgeting human resources expenditures are being dealt with this year.

The main distinguishing factors of the labor market.

In 2012, the labor market was characterized by a tendency toward signing civil contracts instead of recruiting employees to join the company's staff. Of course, in most cases, such contracts are actually more or less employment relationships in disguise. However, even at the risk that the existence of labor relations will be determined, companies still prefer to enter into civil contracts instead of employment contracts.

Unfortunately, it is necessary to ascertain that the amount of companies that have delayed the payment of wages has increased. Even agricultural companies, which are among the most stable companies on the market, have delayed payments to their staff this year.

76 назад до розділу back to the section

Також необхідно звернути увагу на підвищення рівня знань співробітниками своїх прав, які їм надає держава. 2012 рік характеризувався трудовими суперечками під час яких співробітники відстоювали свої права. При цьому, якщо в минулому році така ситуація відбувалася практично лише в іноземних компаніях, то в цьому році українські компанії також зіштовхнулися з переговорами на трудові теми. Зверніть увагу, що під трудовими суперечками маються на увазі не лише судові розгляди, але й ситуації, які мирно вирішуються між роботодавцем на працівником в досудовому порядку. При цьому, для захисту своїх інтересів у 2012 році працівники досить часто залучали юристів та адвокатів, які юридично правильно трактують закони та захищають інтереси працівника. Основні тенденції 2013 року. Поки що є всі підстави прогнозувати, що ринок праці 2013 року не буде надто вирізнятися від ринку праці цього року. Але все ж таки варто виділити наступні тенденції: • Продовження практики підписання цивільно-правових угод замість трудових. Зважаючи на посилення тиску держави на роботодавців та на наявність нового проекту Трудового Кодексу України, ця практика буде посилюватися, оскільки компанії будуть намагатися зменшити ризики, пов’язані зі звільненням персоналу.

• Невелике зростання працевлаштування персоналу, який є не конкурентоздатним на ринку праці (люди передпенсійного віку, матері-одиначки, молоді фахівці після закінчення ВУЗів і т.д.). Таке працевлаштування буде відбуватися завдяки вступу в дію Закону України про зайнятість. Звісно, що компанії будуть намагатися максимально виконувати цю квоту на соціально незахищених людей за рахунок вже працюючих співробітників, тому зростання працевлаштування буде невеликим.

• Зростання відносної величини заробітних плат у 2013 році планується на рівні 2012 року, тобто 10-15%.

• Відсутність кардинальних змін у попиті на робочу силу. Практично ті ж самі професії будуть найбільш популярними та високооплачуваними.

It is also necessary to pay attention to the fact that employees have also become more knowledge about their rights, which are guaranteed by the state. 2012 was a year characterized by labor disputes, during which employees have been asserting their rights.

Thus, if this situation was occurring almost exclusively in foreign companies last year, it turns out that, this year, Ukrainian companies have also face and had to deal with negotiations on labor issues. It should be noted that, when we refer to labor disputes here, we are not only speaking about judicial proceedings (litigation), but this also includes situations that end up being resolved peacefully between the employer and employee through the applicable pretrial procedure. In this case, in 2012, it often occurred that employers involved lawyers and attorneys in order to protect their own interests, since such specialists are able to offer the correct legal interpret of existing legislation and to defend the employee’s interests.

Major trends in 2013.

So far, there is every reason to anticipate that the labor market in 2013 will not significantly differ from the job market this year.

However, it is still worth underlining the following trends that are occurring: • The practice of signing documents entailing civil transactions instead of employment contracts continues. Despite increased government pressure on employers and the availability of a new draft Labor Code of Ukraine, this practice will increase due to the fact that companies will strive to reduce the risks associated with the dismissal of staff.

• There has been a small increase in the hiring of new staff, who are otherwise not competitive on the labor market (i.e. people who are near retirement age, single mothers, young professionals following graduation from higher education institutions, etc.).

Such employment will continue to occur owing to the fact that the Law of Ukraine on Employment has already entered into effect.

Of course, many companies will try, as much as possible, to fulfill this quota for socially disadvantaged people on the basis of their existing staff; therefore, growth in employment levels should actually be insignificant.

• Growth in the relative value of wages in 2013 is expected to reach the same level observed in 2012; that is, it should amount to 10-15%.

Дайджест 77 піврічне видання | випуск #5

Але, базуючись на позитивній динаміці вакансій, можливо прогнозувати підвищення попиту у 2013 році на позиції головного інженера, інженера з технічного нагляду, проектувальника і т.д. Прогнозується збільшення перевірок державними органами дотримання компаніями умов працевлаштування населення та умов дотримання законодавства про працю взагалі, що обумовлено вступом в дію з 01.01.2013 року нововведень в чинне законодавство. Відтак, можуть збільшитися кваліфікаційні вимоги до фахівців з управління персоналом.

• The absence of any major changes in terms of the demand for labor. Virtually the same professions will continue to be the most popular and highly paid ones as this year. However, based on positive employment dynamics, we may predict an increase in demand in 2013 for such positions as chief engineer, technical supervision engineer, designer, etc.

Forecasts entail that there will be an increase in the number of inspections by state agencies with respect to companies’ compliance with employment conditions for its workers and their observance of labor legislation in general, which is due to the fact that innovations in existing employment legislation will come into effect as of January 1, 2013. Following this, there is a chance that the qualification requirements for human resource professionals will actually increase.

2012 Грудень December

Опублікований матеріал є інтелектуальною власністю компанії. Передруковувати цей матеріал заборонено.

The published materials are the intellectual property of the company.

The reproduction of this material is prohibited.

www.ebskiev.com