Egoist 43 (5)2017 (web)

Думаєте про ремонт? Ми знаємо як його зробити

Надаємо комплексні послуги від розробки дизайну до виконання ремонтнобудівельних робіт будь-якої складності

м. Львів вул. І. Пулюя, 40, корпус 9 тел. +38 (032) 2 455 577 +38 (096) 0 555 777 +38 (093) 0 555 777 www.kapitel.lviv.ua info@kapitel.lviv.ua

від редактора Директор: Зоряна Войтів Головний редактор: Роман Грицун Літературний редактор: Ірина Семенюк Дизайн та верстка: Олександр Середа Над номером Марія Вінчура працювали: Андрій Муха Ірина Добровольська Ірина Семенюк Олена Крукова Оксана Ничипорчук Христина Бухній Марічка АлексевичКурило Андрій Жельветро Розміщення реклами: тел.: (032) 239-34-01 Спеціалізований журнал «Егоїст» Зареєстрований у Міністерстві юстиції України Свідоцтво серія КВ № 18262-7062 від 11.10.2011 р. Адреса редакції м. Львів, та видавця: вул. Героїв УПА, 73 «Егоїст Засновник та видавець: ТОВ Паблішинг» Розповсюджується безкоштовно в елітних ресторанах, клубах, барах, готелях, клініках, автосалонах, фітнес-центрах і магазинах Львова. Частина накладу потрапить на домашні адреси або безпосередньо з рук в руки найуспішнішим політикам і бізнесменам міста. Наклад: 3 000 примірників Періодичність: 12 разів на рік Підписано до друку: 10.10.2017 р. Друк: ТОВ «Поліграф-сервіс» Концепція та зміст журналу «Егоїст» є інтелектуальною власністю. Частковий або повний передрук матеріалів, а також інше їхнє використання або відтворення допускається лише з дозволу редакції. За зміст реклами відповідальність несе рекламодавець.

На обкладинці: Остап Ступка Фотограф: Ольга Закревська

Коли я була підлітком, інтернету в той час у моєму житті не було. Єдиним зв’язком із світом було телебачення. Саме телевізор розповідав мені про великі міста, інші культури, країни, про новини та події, що відбуваються у світі. Згодом, мама почала привозити з роботи глянцеві журнали. Я пам’ятаю, як зачинялась у своїй кімнаті, обережно відкривала кожну сторінку, вдихала аромат новенького журналу, розглядала кольорові фотографії і прочитувала абсоютно кожну статтю від початку і до кінця. З того часу минуло приблизно 15 років. А я досі чітко пам’ятаю свої відчуття. За цей час світ розвинувся на диво швидко: інтернет витіснив абсолютно все – телебачення, радіо, пресу, і навіть живе спілкування. Тепер середньостатистичній людині достатньо зайти у Facebook, щоб поспілкуватися з друзями, обмінятися інформацією, дізнатися свіжі новини, прочитати про незвідані країни чи навіть заглянути в життя іншої людини.

Усім знайоме те відчуття, коли гортаєш стрічку новин і не помічаєш, як проходять десятки хвилин, а то й годин. Інформація, інформація, інформація – безупинним потоком вливається у свідомість. Відклавши телефон чи вимкнувши комп’ютер, дивуєшся скільки часу минуло, і не можеш пригадати, що саме переглядав. Цінність інформації втратилася, її стало так багато і такої різної (правдивої і абсолютно далекої від правди), що мозок людини втомився її фільтрувати. Нам рідко вдається зосередитися на тій чи тій статті, щоб прочитати її повністю, зрозуміти і проаналізувати суть. Задоволення від процесу теж короткочасне, ефемерне. Але в цей час, інтернет все глибше прокрадається у наше життя, стає невід’ємною його частиною. Ринок преси, особливо вітчизняний, не витримує конкуренції. Усе більше дверей редакцій газет та глянцевих журналів зачиняються назавжди, або ж переходять в онлайн-режим. Я вважаю, що жоден онлайн-журнал, жодна соцмережа, не замінить справжнього продукту, який ти тримаєш в руках. Я згадую свої враження, коли вдихала аромат перших глянцевих журналів у своєму житті і розумію, що ці відчуття, які є в мене зараз, мають неймовірну цінність. Коли тримаєш в руках щойно привезений з друкарні випуск, торкаєшся пальцями до обкладинки, насолоджуєшся високою якістю друку, розгортаєш його та підносиш до обличчя, щоб вдихнути цей аромат. А потім береш з собою додому і без поспіху читаєш статті, кожну з яких, ніби для тебе, писали знавці своєї справи. Разом з журналом ти подорожуєш, знайомишся з цікавими особистостями, дізнаєшся секрети їхнього успіху, відвідуєш ресторанні новинки свого міста, вчишся правильно піклуватися про своє тіло, читаєш про нові гаджети та автомобілі. З журналом в руках ти відпочиваєш і надихаєшся водночас. І саме заради цих відчуттів кожного задоволеного читача, варто постійно працювати над якістю видання. Саме тому у ваших руках зараз оновлений журнал «Егоїст», який, я щиро сподіваюся, Вам сподобається. Приємного читання та якісної усім нам інформації! Директор журналу «Егоїст» Зоряна Войтів

20

55

46

Сніданок Егоїста: 13 причин чому ваші цілі не працюють

5 точок творення Форуму видавців

Тема:

Спорт: Олег Тягнизуб – супермен, який працює педіатром

Захоплення: Колекція холодної зброї Макса Кідрука

Чоловіча історія: Вдячність Джорджа Сороса

Відпочинок: Місця ідеального осіннього походу

Технології:

Еволюція iPhone Психологія: Гниття інтелекту

64

facebook.com/MontNoirLviv mont.noir.lviv@gmail.com (097) 927 32 80 (093) 590 32 80

ЦЕ ВСЬОГО ЛИШЕ

ГУЧНЕ СЛОВО,

ЗА ЯКИМ ХОВАЮТЬСЯ

МАЛЕНЬКІ ЛЮДИ © Мухаммед Алі

8 |

причин, 13 чому ваші цілі не працюють

Усі ми маємо цілі, у кожного вони абсолютно різні. Правильна постановка і досягнення їх у нашому житті є важливим чинником успіху. Як часто ми не досягаємо цілей, які ставимо перед собою? І що ж нам заважає їх реалізувати?

«13 причин, чому ваші цілі не працюють» – така тема звучала на бізнес-сніданку від журналу «Егоїст». Модератором заходу був тренер, коуч, засновник академії неймовірних результатів Insane Олексій Адамів. Приймав та смачно пригощав

Фото: Степан Лутчин

ресторан італійської кухні «Buon Gusto» (ТЦ «Володимир», ТВК «Південний», вул. Щирецька, 36). На сніданку ми дізнались, що робити, щоб поставлені цілі працювали. Визначили основні фактори, що впливають на результат, проаналізували покроковий алгоритм досягнення мети та розібрали цілі кожного учасника. Гості зрозуміли, що для досягнення цілі, потрібно не тільки планувати, а одразу ж діяти. Дізнались, що в першу чергу на ефективність досягнення цілі впливає правильна постановка завдань. Отже, найкраща мотивація – одразу почати дію. З питань участі у наступних бізнес – сніданках журналу «Егоїст» звертайтеся за тел. 068 021 02 41, Ірина Добровольська.

СУСПІЛЬСТВО Показник успіху в житті – не речі, гроші або положення в суспільстві, а радість, яку ми отримуємо від життя! © Робін Шарма

5 точок творення

| 11

«Форуму видавців» Тема 24 «Форуму видавців» – точка творення. Найбільша літературна подія країни творить точки дотику між книгами та читачами, мистецтвом та літературою, письменниками і жанрами. А головне – вона створює живу комунікацію, яка настільки важлива у часи пост-правди та епохи digital. Цей форум дав точки творення для візуального мистецтва з літературою, створив нову дискусію про український детектив, поєднав поезію та світ «Гри престолів», показав одіссею війни на Сході України та пролив світло на те, що ж читають люди, які правлять нашою країною.

Точка 1. Одіссея про війну

Ми отримали свій головний роман про війну. І він повністю Жаданівський. Книга «Інтернат» мала небачену кількість точок творення: стала головним романом про війну, отримала премію як найкраща книга 2017 року у номінації «Сучасна українська проза». Її презентація зібрала вщент заповнений зал Львівської опери. А ще це книга про схід, лузерів, невдах, жаль, біль, пітьму та жагу до життя. Але про все по-порядку. Історик Ярослав Грицак говорив, що тема Голодомору в Україні стане зрозумілою та важливою для світу, коли про цей злочин комуністичного режиму знімуть голлівудський блокбастер. І не просто знімуть – це має зробити Стівен Спілберг чи інший режисер зіркового рівня. Так само із книгою про війну на Донбасі. Її мав написати топовий письменник, плюс бажано, вихідець з того регіону, а також – людина, що

хоча би побувала на лінії зіткнення як волонтер. Сергій Жадан повністю вписується у таку схему – він родом зі Сходу, живе в Харкові, він найпопулярніший український письменник, він допомагав солдатам на фронті, їздив звільненими містами з концертами та благодійними акціями. Роман «Інтернат» розповідає про дорогу, подорож та пошук. Одіссея… І це не нове для Сергія Вікторовича. У романі «Депеш Мод» герої шукають Сашка Карбюратора, аби розповісти, що його вітчим віддав Богові душу; герой книги «Ворошиловград» їде до свого міста на заправку, аби її не віджали бандити. У новій книзі вчитель Паша їде до інтернату забирати свого племінника. І саме у цій дорозі перед нами постає війна – з дощем, холодом, голодними псами, розбитими шляхами, пораненими солдатами. Бо ця війна стала для українців своєрідною дорогою –

дорогою на схід. І не дарма Сергій Жадан саме так і назвав новостворений фестиваль, регіональний аналог «ЗахідФесту» – «Дорога на Схід».

Точка 2. Поезія та мистецтво

Авторка проекту «Як я бачу поетів, як поети бачать мене» Аліна Звіздецька намалювала 9-ьох сучасних відомих поетів. Жанр цих картин – «портрет-емоція».

– Якщо кількість робіт була трохи обмежена часом (хотілось представити набагато більше), то ідентифікація облич для зображень базувалася абсолютно на відчуттях. Це були поети, які якимось чином відзначились на моїй психіці особливою мірою. До прикладу, Сергій Жадан мені багато снився, – розповідає Аліна. Таке мистецтво – взаємодоповнююче, зручне для сприйняття. Зрештою, так працюють всі

12 | ­ идавництва – малюнки і текст, це в не новина. Головний сенс задуму, за словами пані Звіздецької, полягав у взаємодії митців, у їх творчому баченні одне одного (бо ж особливі люди бачать і відчувають поособливому).

– Мені хотілось, щоб глядачі побачили їхні обличчя по-новому, з іншого, так би мовити, ракурсу, хотілось викликати це зображення навмисне, щоб поети самі його проявили, відповівши на мою роботу. Не всі готові експериментувати, але тим, що зважились на цей крок, я дуже вдячна, бо реалізація цього творчого діалогу була для мене дуже важливою, – розповідає ­Аліна Звіздецька.

Точка 3. Література та кінотренди

Поетичний батл чи слем – це змагання поетів, які читають свої тексти, а глядачі оплесками визначають найкращого автора. Яскрава та неординарна подія «Форуму» – це поетичний батл у стилі фільму «Гра престолів». Ще одна точка творення цієї події – змагалися поети й поетки, учасники семінару творчої молоді (СТМ). Це такий майданчик для комунікації ініціативної молоді з різних міст України – письменників, журналістів, кінематографістів, політологів, де вони можуть здобути досвід у написанні та підготовці текстів, відеороликів, політичній агітації та виборчих технологіях. Про творення концепту цієї події розповіла організаторка заходу ­Дарія Піскозуб: – Поетів із одного міста ми поєднали у доми. Так львів’яни стали Старками, кияни Ланістерами, ще – одні львів’яни Мартели, правляча

верхівка семінару – Таргарієнами, а двоє милих дівчат, що приїхали підкоряти Київ, білими блукачами. На правах Джорджа Мартіна я викликала на бій два доми. Вони зачитували свої поезії, глядачі обирали кращого оплесками. Окрім цього механізму, ми використали «суперсили» домів. Старки могли один раз повернутись до життя, Таргарієни врятувати свого брата у бою від смерті, Ланістери убити одного із супротивників, Мартели – викликати на заміну собі із залу брата-бастарда, а білі блукачі мали пуповинний зв’язок. Мушу визнати, що жалію про таку силу білих блукачів, адже інші гравці мали незначну перевагу порівняно з ними. Один раз на гру доми мали право використати суперсили, а Джордж Мартін (його іпостась – я) вирівняв би тоді кількість учасників для фіналу, «убивши» тих, хто припав до душі найменше, – поділилася Дарія. Вийшло доволі динамічно, я задоволена – треба взагалі видалити. Переміг львівський поет Ростислав Кузик, що виступив за Дім Мартелів. Ця подія дала інші точки творення. Організаторка розповідає, що використовувати модель відомий світ + поезія, як механіку, учасникам дуже сподобалось і «Семінар творчої молоді» уже продумує, як зробити поетичні події у стилі

світу Гаррі Поттера, Володаря Перснів чи супергероїв marvel-dc.

Точка 4. Детектив

Детектив – консервативний жанр літератури. Він пишеться за певною формулою, від якої немає права відходити жоден автор, позаяк тоді твір втратить свою жанрову приналежність. Про це говорив письменник Андрій Кокотюха, під час презентації книги ретро-детективів «Справи старого архіву», що відбулася на Форумі. У кожному детективі, згідно з формулою, має бути загадкова подія – злочин, зникнення, викрадення. Як підсумок – всі обставини вчинення цього дійства повинні з’ясуватися. До закінчення розслідування справжні обставини події та злочину не повідомляються читачеві у повному обсязі. Відбувається розслідування, на кожному його етапі людина, що читає книгу може будувати власні версії, оцінювати факти, їх взаємозв’язок, а наприкінці – повірити автору, що він все правильно обґрунтував. І ніякої містики, ніяких вищих сил, магії зі світу Гаррі Поттера – такі елементи автор детективу просто не має права включати у твір. Інакше – це вже інший жанр. Та незважаючи на дуже чіткі правила гри, мало хто з українських авторів грає у цю цікаву та інтелектуальну гру – написання та видання детективних оповідань чи романів. На думку Андрія Кокотюхи, це все тому, що дуже часто письменники не можуть передати атмосфери міста:

– Мені присилають багацько різних текстів молодих авторів. Вони думають, що то є детектив. Але я не бачу у їхніх творах того, звідки пішов детектив – міста, його атмосфери. Бо детектив – це атмосфера. Детективи нам потрібні, адже це масова та популярна література. Продаючи її, можна заробити кошти на видання не зовсім прибуткової літератури, наприклад – поезії, – каже Кокотюха. До Книжкового Арсеналу планують видати книгу «Як писати детектив», де розмістяться поради українських авторів, які створюють тексти у цьому консервативному жанрі.

мережа магазинів

АВТОЗАПЧАСТИН до ЄВРОПЕЙСЬКИХ, ЯПОНСЬКИХ ТА КОРЕЙСЬКИХ автомобілів

Точка 5. Політика та книги

Політика досі найпопулярніша тема серед українців. Тому, коли відомий політик купує книгу – це привертає увагу. Це нова точка творення, завдяки якій література отримає більше уваги, популярності та простору в медіа. Так, мер Львова Андрій Садовий придбав «Книгу з повітря Czernowitz. Життя чернівчан на тлі часу та міста». Це зібрання історичних есеїв. Чернівці – гарне західноукраїнське місто, що має свою атмофсеру та ритм життя. Відомий депутат Олег Ляшко переглядав книгу про італійського диктатора Беніто Муссоліні, а його колега Ігор Мосійчук купив «Історію війн і військового мистецтва» Леонтія Войтовича та Юрія Овсінського. Козак Михайло Гаврилюк гортав новий роман Любка Дереша «Спустошення». Роман Грицун

Найнижчі ціни! Якісне обслуговування! Львів, вул. Героїв УПА, 73 тел. (032) 239-36-73, 239-36-83 Львів, вул. Героїв УПА, 78 тел. (032) 238-31-48, 237-31-67 Львів, вул. Кульпарківська, 230а тел. (032) 244-73-17, 243-82-16 Львів, вул. Б. Хмельницького, 210а тел.(032) 243-05-51 Львів, вул. Зелена, 238 тел.(032) 232-23-20, 232-23-21

www.planetauto.com.ua

14 |

Остап Ступка: «Глядача треба виховувати. Театр не відповідає на життєві питання, він – ставить їх»

– Ваші останні творчі рефлексії – це поезія Тараса Шевченка німецькою мовою та вечір «Вірші Джаз. На Даху». Розкажіть про ці проекти. Зокрема, про декламацію «Кобзаря» мовою Гете.

Про унікальність та неповторність українського театру, гріхи сучасного кінематографа, поезію, польське кіно та різноманітні творчі проекти ми говорили із народним артистом України Остапом Ступкою.

– Цікавий проект. Все розпочалося з того, що зараз вже триває рік української мови у Німеччині, та рік німецької мови в Україні. Мені зателефонували і запропонували прочитати вірш «Садок вишневий коло хати» мовою Гете. Спочатку думав, що сам декламуватиму, а потім виявилося, у проекті бере участь і Джамала, і Каша Сальцова. Кожен учасник мав один рядок якоїсь поезії. Мені випала нагода прочитати фінал. Довелося пригадати німецьку, яку вчив у Львові з першого до шостого класу. Далі я переїхав жити до Києва, де почав вивчати англійську.

| 15 Ну і ось, пригадав німецьку, швидко все відзняли. Не так давно отримав відео. Вийшло досить непогано. Знаєте, Шевченко німецькою мовою, та і взагалі, будь-яка українська поезія іншою мовою – це дуже цікаві речі.

– Знаємо, що інший проект, в якому ви брали участь – «Вірші Джаз. На даху». створений аби глядачі забули про плинність побуту і на дві години поринули у світ літератури та джазу. А Ви, як декламатор поезії, коли готувалися до виступу, змогли поринути у світ поезії та музики? Розкажіть про цей досвід і відчуття.

– Це моя друга така оказія. З віршами я на «Ви». Я то читаю, декламую їх, але робити це так, як професійні читці, ну знаєте, це щось не те. Хоча й професійні читці бувають різні. Одного разу я відвідав ­захід,

на ­якому представляли поезію Кобзаря. Один з декламаторів так читав твори Шевченка, що я аж перелякався. Ну, а на цьому вечері виступав під супровід музики, яку виконували джазмени гурту «Сон Сови». Вони пропонували напередодні зустрітися, провести репетиції. Однак через напружений робочий графік, я не мав вільного часу і жартома відповів: «Почекайте, репетирує той, хто не вміє» (сміється).

– А яких авторів Ви обрали для читання?

– Почав я з Маяковського. Вірш «Долг Украине». Його вся Росія зараз мусить знати напам’ять. Далі читав «Енеїду» Котляревського, Миколу Вінграновського. Нещодавно був у Львові. Знайшов збірку «Антологія молодої поезії США». Ці вірші, здається, Тарас Малкович переклав. Цікаво стало, як пишуть сучасні автори на заході. Почав читати, а там суцільна депресія. Я ввечері один вірш продекламував і зрозумів, що далі все у такому ж дусі. Читав також Ліну Костенко і Сергія Жадана.

– Творчість якого з цих авторів Вам ближча? Кого відкрили для себе з нового боку?

– Мабуть таки Вінграновського. У нього все ніжно, гарні словосполучення, образи, метафори. Він використовує неологізми, які по-особливому читаються у його ­поезії.

Фото: Ольга Закревська

– А ще Вам близькою є рок-музика. Нещодавно Ви святкували ювілей і ЗМІ писали, що на

вечірці Ви особисто стояли за діджейським пультом та міксували рок-хіти. Розкажіть про улюблені гурти і про те, як їхня музика вплинула і впливає на вашу творчість?

– Ми з дружиною, коли у мене день народження, придумуємо різні тематичні вечірки. А то просто сісти та й напитися – знаєте, якось нецікаво. Минулого року, наприклад, робили день народження у стилі Великого Гетсбі. Всі прийшли дотримуючись дрес-коду – костюми ­20–30-х років, дівчата у сукнях з пір’ячком. І там я читав поезію Артема Полежаки із його книги «­Стихи о жизни». Родзинкою цьогорічного свята стала маска Пола Стенлі, соліста гурту «KISS». Чому? Знаєте, у дитинстві радянська школа проводила трудові табори – їздили ми на практику в серпні, на картоплю та на буряки. Одного разу проходили практику неподалік аеропорту «Бориспіль». Ну й вирішили обіграти там, що ми немов група «KISS» і нас зустрічають в аеропорту. Ну отак і цього разу – під фонограму, з гітарами відскакали такий от імпровізований концерт. Але окрім згаданої музики мене сьогодні надихає блюз та фанк. Джеймс Браун, наприклад. Старіємо, мабуть.

– З рок-музикою наче не все так погано в Україні, а от кіно…больова точка. Хоча сьогодні наші студії й телеканали знімають як добрі фільми так і доволі непогані серіали. Нещодавно на екранах яскраво засвітилася стрічка «Червоний». Які ваші враження від перегляду?

16 | – Я б по-іншому назвав цей фільм.

– А як саме?

– Гуров. Бо де там Червоний? Де український герой? Він ходить з одним виразом обличчя від початку і до кінця. Отой генерал, що випиває та спить із медсестрою – також на одній ноті. У нього весь час одні й ті ж емоції. Мабуть, у цього героя є певні больові точки. Він сам пішов у цю армію, чи не сам? Може йому болить, що він знущається над людьми, тому й заливає все те горілкою. Це ж треба усе ­показувати. До фільму є купа питань. Але ­добре, що й таке кіно у нас виходить. Бо без практики не буде українського кіно. Кількість має перерости у якість.

– Продовжуючи тему вітчизняного кіно, поговоримо на тему серіалів. Ви зараз знімаєтеся у комедійній стрічці про українських копів. Розкажіть про це.

– Там невелика роль. Граю інструктора, який вчить недолугих новачків. Насправді там мене небагато. Зараз я більше у Польщі знімаюся, в одному серіалі.

– А цей серіал покажуть в Україні?

– Та ні. Це така собі польська Санта-Барбара. Він іде у Польщі вже 14 років. Його назва – «На Вспульной», Вспульна – це вулиця. Для зйомок цієї епопеї, спеціально під Варшавою побудовано кіностудію. Там стоять величезні павільйони, офіси, ресторани. Там нічого не виробляється – тільки

цей серіал, який, думаю, йтиме ще 14 років. От бачите, поляки знімають свій продукт – і горя не знають. А у нас тільки й говорять, про те, що це не продасться у Росії, те не продасться у Росії. Та чи іншої країни немає більше, крім Росії? Зніміть серіал і продайте його у Португалію. Чи у ту ж саму Польщу.

– Першочергово Вас знають як актора театру. Розкажіть про сучасний український театр. Чим він живе зараз, в якому напрямі розвивається?

– Театр завжди жив і буде жити. Колись пророкували, що цифрові технології випхнуть театр, але нічого подібного. Театр – це завжди пошук: що зробити, яких авторів ставити, яке завдання театру?

– Яке завдання сьогодні в українського театру?

– Вийти на міжнародний рівень. Ми варимося в одній банці, одне одного вихваляємо після прем’єри і на цьому все закінчується. Треба їздити. У світі стільки серйозних фестивалів, а дрібних – сотні. Треба розуміти, куди рухається театр у Європі та світі, брати найкращі речі на озброєння. Зараз пішла така тенденція, от, ставлять спектаклі про війну. Добре. Але вони поганої якості. У Німеччині на одному з фестивалів рефлексували на тему біженців із Сирії. Актори бігали з дерев’яними автоматами. Та це нецікаво. Мають бути костюми, декорації, світло, музичне оформлення. Якщо мова йде про соціальну тематику – це повинен бути високохудожній твір, а не

кон’юнктура. Мені цікаві акторські перевтілення, а не те, як людина бігає на сцені з автоматом і вдає, ніби вона у окопі.

– Чому театр інколи перетворюється у таку от кон’юнктурщину?

– Люди таким чином хочуть зробити собі ім’я, бути в тренді. Ви згадайте, скільки фільмів зняли на тему війни у В’єтнамі. Та сотні ж. Шедеврів там одиниці, але вони є. Варто завжди прагнути зробити якісний продукт.

– А ми маємо цей якісний продукт? Чи цікавий український театр у Європі. Що ми можемо запропонувати західному глядачеві?

– Мій батько мріяв зробити театр української драми, такий, автентичний. Історично склалося, що у нас музично-драматичний театр. Він мріяв зробити саме такий театр, щоб возити його цілим світом і показувати автентичний український театр. Сучасний театр – це є одна справа, а от показати витоки – старі костюми, гру на інструментах, арії, це вже зовсім інше, тільки наше, унікальне. Український театр – унікальний. Нам є що показати світові.

– Успішний актор – це копітка робота і рутина. А рутина – це звички. Які звички має Остап Ступка?

– Різні. Маю звичку спати (сміється). То я так відпочиваю. Маю звичку працювати за напруженим графіком – репетиції, перельоти, вистави, гастролі. Це тримає в тонусі, сконцентровує увагу. А ще я колек-

| 17 ціоную вініл. Мені нещодавно у Житомирі на сцені, по завершенню вистави, під час поклону подарували платівку Джона Леннона.

– Які переломні моменти у житті найбільше вам запам’яталися?

– Чотири рази я був одружений. Це мої переломні моменти. У театрі новий етап творчості розпочався після увертюри «До побачення» Івана Франка. Загалом переломні моменти залежать від випадку, від удачі, знайомств.

– У вас є улюблена вистава?

– Важко сказати. У мене є улюблені режисери. Кажуть, що актор має знайти свого режисера. У мого батька це був Сергій Данченко. Вони із батьком у Львові ходили ночами містом, говорили про театр, щось вигадували. Якщо вже говоримо про театр та улюблені вистави, то скажу, що важливо не підлаштовуватися під глядача.

– Чому? Не потрібно показувати те, що людина хоче побачити? Тоді, що потрібно показувати?

– Це дуже тонка грань. У нас, в театрі, коли багато глядачів і є каса, то кажуть, що це хороша вистава. Я би так не сказав. А от коли каси немає, кажуть, що вистава погана. Це неправильний підхід. Глядача треба виховувати. Театр не відповідає на життєві питання, він – ставить їх. Це завдання театру. Це він у тебе, у глядача, запитує – «як жити далі?». Розмовляв Роман Грицун

Фото: Ольга Закревська

18 |

Пошук себе Усі питання, з якими звертаються клієнти на коучинг можна розділити на чотири групи: стосунки, фінанси, здоров’я, самореалізація або пошук себе. Близько 80% всіх звернень стосуються власного бізнесу, достатку і фінансів. Проте це лише на перший погляд… Насправді, з практики, ніхто точно не знає, чого хоче і потрібно поставити з десяток запитань, щоб визначити справжню мотивацію та ціль. Є дуже цікава закономірність, яка працює в більшості випадків. Якщо у вас проблеми з фінансами, я можу з 100% ймовірністю припустити, що у вас є конфлікти у стосунках. Це може бути хто завгодно, чоловік, дружина, батьки, кум, сват, брат. У цій реальності причино-наслідковий зв’язок працює міцно: хочеш порядок з фінансами – віднови хороші стосунки з рідними. Оскільки більшість клієнтів молодого віку, питання здоров’я майже не виникає. А от пошук себе і самореалізація вже переростає в якесь масове явище. Тільки тут приховані дуже цікаві граблі, на які наступає кожен ­другий. Дівчина чи хлопець, намагаються досягти успіху в бізнесі або стосунках. І там, і там чорна смуга. Ні заміж, ні на роботу ніхто не кличе. Що вирішує наш герой в такій ситуації? Начитавшись книг, які розповідають про духовність, він раптово отримує просвітлення, що все матеріальне не потрібне, а самодостатня людина може спокійно жити сама. І тут починається неперервна йога, асани, тренінгоманія, хтось продає квартиру і їде в Індію в паломництво, а хтось скуповує половину книг на Форумі видавців і без упину їх читає протягом усього року. Як підлітки тікають від ненависної реальності в комп’ютерні ігри, так і дорослі тікають від себе. Тільки ж від себе не втечеш...

новий спосіб

самообману Звідси і феномен «духовного безхатченка». Якщо серед ваших друзів є хтось схожий, поставте йому тільки одне запитання: «Яку проблему він не зміг вирішити, з фінансами чи стосунками?» Швидше за все, ви отримаєте відповідь, що це не важливо, але ж тепер ви знаєте чому. У кожного рано чи пізно виникає бажання все покинути і втекти. Питання лише в тому, наскільки вистачить витримки, щоб продовжувати досягати цілі, особливо коли все йде не за планом. У кожного свої кордони терпіння, але прослідкуйте за собою, якщо ви здаєтесь після першої спроби, чи не опинились ви часом на зібранні медитуючих шукачів себе? Краще поставте ціль, яка б вас мотивувала. Перестаньте вже у пошуках себе, втікати від власного «я». У будь-якому випадку, вірте в себе, і задумане вами точно реалізується... Я перевіряв! Олексій Адамів, персональний коуч з досягнення цілей, засновник Insane – Академії Неймовірних Результатів +38 097 806 38 70, alexadamiv@gmail.com

Новий ф’южн-ресторан клубу прийняв перших гостей! У самому серці Львова відсвяткував своє відкриття новий ф’южнресторан клубу Split. На свято прийшло більше 250 гостей, на яких чекало море драйву, смачних вишуканих страв та напоїв, інтригуюча шоу-програма. Святкове відкриття довершували паназіатські страви, авторські коктейлі, солодкі сюрпризи від кон-

дитерів та яскрава розважальна програма. Шеф-кухар ресторану, Роман Щурко, частував гостей качкою по-пекінськи та дивував смаком українських страв, приготованих у стилі ф’южн. Яскраве та незабутнє шоу створили чарівні дівчата з Led Theatre, комедійний стенд-ап артист Денис Корабльов та відомий телеведу-

чий Андрій Доманський. На вечірці також презентували лінію ексклюзивних кальянів, які ви можете спробувати, завітавши до закладу. Новий ресторан клубу Split – місце для поціновувачів якості та зручності. Тут все створено для комфорту відвідувачів: зручне зонування закладу, сучасне світлове оснащення, що вигідно підкреслює інтер’єр, висока культура обслуговування. У меню ресторану ви не знайдете банальних страв за звичними рецептами. Авторська кухня розкриє безліч неординарних граней смаку, а завдяки відкритій кухні гості закладу можуть самі спостерігати за приготуванням страв. Кухарі ресторану послуговуються різноманітними техніками приготування: обсмаження на відкритому вогні завдяки робота-грилю, тепан-які, димсамниці та плитам WOK.

Довершить бездоганний смак їжі – келих вишуканого вина. Професійний сомельє допоможе обрати напій, який ідеально пасуватиме до страви та відповідатиме смаковим вподобанням гостя. Енотека ресторану вміщує більше двохсот видів винних напоїв як відомих виробників, так і ексклюзивних новинок. Тут зібрано найкращі кошерні та біодинамічні вина з різних куточків світу та створені всі необхідні умови для їхнього зберігання. Ресторан Split розташований у центрі Львова. З вікна відкривається неймовірний краєвид на стару частину міста. Поки ви милуватиметесь заходом сонця, Split подбає про якість Вашого відпочинку. Ресторанний комплекс відкритий для Вас щодня з 18:00 по 06:00. Спішіть обрати і замовити свій столик, який стане улюбленим: +38 032 242 22 00. Андрій Муха

смачні моменти твого життя У львівському гастрономічному мистецтві з’явився ще один заклад – «Muscat». Це ресторан, який розташований у самому серці Львова. Оздоблення інтер’єру вражає своєю екстравагантністю. Розкішний та витриманий пастельно-сірий стиль манить своєю новизною та таємничістю. На стінах закладу розмістились справжні рослини, які додають свіжості та легкості. Усе дихає гармонією. Тут можна забути про повсякденні турботи і зануритись в атмосферу святковості. Меню ресторану відкриває Вам різноманітність смаків та ароматів європейської кухні. Цей заклад створить правильний настрій, адже у ньому можна насолодитися корисними сніданками, смачними обідами та легкими вечерями. Кухня базується на локальних продуктах і нових технологіях. Для поціновувачів делікатесів, є 15 різновидів м’яса, які готуються на натуральному вугіллі. Якщо ви любите різні кулінарні майстеркласи, тоді Вам точно сюди. Саме тут можна поспостерігати за приготуванням ваших замовлень. Шеф-кухар ресторану «Muscat» Ярослав Гуменюк особисто приготує замовлену вами страву, а ви подивитесь як майстерно він чаклує над продуктами. Адже в нього великий досвід роботи в ресторанній сфері. Вже у сім років він замислився над тим, а чому б йому не спекти свій перший хліб? Ярослав активно займається

| 23 ­ озвитком української гастрономії, прор водить майстер-класи, є спікером з’їзду Fontegro Ukraine та учасником проекту «13 шефів». Він добре знає як здивувати гостя досконалістю приготованих страв, яскравими смаками та ароматами. Його подачі не залишать байдужим жодного гостя. Особливість закладу полягає в тому, що спосіб подачі страв, є обов’язково із застосуванням підсобного столу gueridon, на якому шеф-кухар порціонує страви в індивідуальні тарілки. Саме цим створює незабутні емоції гостям закладу. Також Ярослав нещодавно приймав участь у проекті «13 шефів», який проходив у ресторані «Muscat». Розповідає, що поособливому готувався тому, що цього разу представляє вишуканий заклад і розраховує тільки на перемогу. Хоча знає, що перемогу отримати нелегко, оскільки рішення приймають професійні шеф-кухарі. Проте сам впевнений у тому, що йому все вдалося реалізувати, із неймовірною цікавістю очікує на результати, які будуть в

кінці року. Тим часом, постійно практикує, вдається до експериментів, розвивається та продовжує вчитися, аби знову й знову дивувати гостей, які вже зуміли полюбити ресторан «Muscat». Ірина Добровольська

м. Львів, пл. Галицька, 7 7 Galytska Sq., Lviv

24 |

Людмила Бовт: «Люби те, що робиш і роби те, що любиш»

| 25 – Ви є власницею відпочинкового комплексу «Зербань», як вам вдалося досягти такого успіху?

– Так, я є власницею цього закладу. Хоча, слово «власниця» я не дуже люблю, якось холодно звучить. Коли почала керувати готелем, я жодного разу не сиділа в кабінеті. Я була учасником кожного процесу, який відбувався на кухні, у ресторані чи в готелі. Просто надзвичайно люблю свою роботу. «Люби те, що робиш і роби те, що любиш», – тільки такі слова стали запорукою мого успіху.

– Якою, на вашу думку, повинна бути успішна жінка?

– У світі бізнесу важко жінці поєднувати роботу, сімейне життя, власні інтереси. У мені все це є. Щоб бути успішною, сильною і незалежною, ми повинні бути, насамперед, впевненими в собі. Ймовірно, найголовніша річ, що відділяє жінку від успіху – це рівень її самооцінки. Успішна жінка – це рішуча, амбітна, впевнена, приваблива персона, яка точно не залишить нікого бай­дужим.

– Ми знаємо, що ви є матір’ю двох синів.

– Так, у мене є два сини – Євген та Дмитро.

– Розкажіть, чи бачите ви у своїх синів інтерес до продовження вашого бізнесу?

– Мій старший син працює програмістом, у нього зовсім інші захоплення. Проте я покладаю неабияку надію на меншого сина, ВНЗ обиратимемо пов’язаний із кулінарією. Мені важливо, щоб діти займалися тим, що їм подобається.

– Чи любите ви подорожувати і яка ваша улюблена країна?

– У мене була мрія: поїхати на Святу Землю, власне, Ізраїль. Мені було цікаво знати і бачити звідки власне все почалось. Моя мрія здійснилася. Враження неймовірні. На мою думку, цю подорож повинна здійснити кожна людина, яка живе на Землі. З синами літали в Туреччину, Єгипет та ОАЕ. Арабські Емірати – моя улюблена країна, звичайно, після Ізраїлю.

– Що для Вас найголовніше у житті?

– Найголовніше у моєму житті – це щастя та здоров’я моїх синів. Саме заради них я працюю, хочу бути для них прикладом.

– Чи приносить задоволення Вам робота?

– Так, я дуже люблю своїх працівників та гостей, які приїжджають на відпочинок. Не люблю слово «туристи», бо вони є частиною нашої команди. Спілкування з ними є завжди безцінним.

– Що надихає Вас, додає сил та енергії?

– Віра в Бога і підтримка близьких людей. Я повинна бути гарним взірцем для своїх синів. Власне, вони – моє натхнення. Розмовляла Ірина Добровольська

ЗАХОПЛЕННЯ Ніколи не слухайте засуджень в свою адресу. Бо, навіть якщо б ви вміли ходити по воді, то будьте впевнені, хтось обов’язково сказав би: «Дивіться, він навіть не вміє плавати» © Маргарет Тетчер

Олег Тягнизуб

Супермен, який працює у Львові педіатром Спочатку він спробував підняти гирю зубами, потім – потягнути ними легковий автомобіль, а далі пішли трамваї, і навіть корабель, який важить понад 1 000 тонн! Зараз незвичайний львівський педіатр Олег Скавиш (Тягнизуб) допомагає збирати кошти дітям, які потребують термінових операцій, готується до виступу у Національному Цирку України. А у перервах гордо роздає свої перші автографи на сторінках коміксу, який таємно створили на його честь.

– Олеже, ви зробили стільки надможливого для звичайної людини, що навіть важко припустити, чого можна хотіти ще.

Я хочу зафіксувати свій рекорд із кораблем у Книзі рекордів Гіннеса. Ще у 2013 році я зрушив з місця корабель масою у 1 195 тонн. Мій рекорд зафіксували у Національному Реєстрі Рекордів, а у Книзі рекордів Гіннеса зараз зафіксований корабель масою у 576 тонн. Тобто мій рекорд є у двічі більшим, ніж той, який зараз у Книзі рекордів Гіннеса. Це треба виправити.

– Чому ви досі не зареєстрували свій рекорд у Книзі рекордів Гіннеса?

Треба виконати дуже багато умов, щоб безкоштовно дистанцій-

но його зафіксувати. І вони дуже прискіпливо будуть все вивчати. Тобто це майже неможливо. А для того, щоб приїхав експерт в Україну потрібно 16 тисяч доларів. У мене поки такої суми немає, але мрія залишається і я думаю, що обов’язково її реалізую.

– Ви особисто вважаєте феноменом силу ­ваших зубів?

Однозначно. І задумувався над цим не раз. Я вважаю, що мені у якомусь сенсі пощастило. У мене доволі непогані зуби від природи. І, помоєму, я знайшов цікаве для них застосування. Якщо ще можна комусь цим допомогти, це взагалі круто!

– У світі є ще хтось, хто може своїми зубами робити такі шалені речі, як ви?

Для цього треба мати справді хороші зуби. Має бути сильна шия, вона бере участь у тязі. Здорові ноги і поперек. Це важливо. Нас таких небагато – я, один чоловік у Дагестані, йому якраз належить рекорд з кораблем, який є зафіксований у Гіннеса, інший – у Малайзії. Ще чувак-культурист з Росії цікавився, питав, що я використовую, коли тягну зубами. Я йому розповів про спеціальну вставку зі шкіри, яку мені зробили у цирку. Проте якщо

зуби не дозволяють таке робити, то ніяка шкіряна вставка не допоможе (сміється).

– Починаючи з минулого року ви активно долучаєтесь своїми виступами до зборів коштів на лікування дітей.

Я дійшов до цього випадково. У мене була зустріч з другом на Площі Ринок, біля Ратуші. Там стояв «Чудо-Поїзд». І нам стало цікаво, скільки він важить, водій сказав, що приблизно 10 тонн. Я подумав, що для рекорду це замало. Водій каже: «У нас їх три». Ми прикинули, що можна їх зчепити і посадити у них дітей. І я подумав, класно було б комусь цим допомогти – зробити благодійний ажіотаж. Так ми вирішили підтримати Олежика Подвірного. Друг допоміг мені організувати велику сцену перед Оперним, виступали «Піккардійська Терція», Табаков, інші виконавці. Кульмінацією заходу був мій рекорд – це

28 |

було дуже масштабно. Лише на вулиці ми зібрали 10 тисяч. Олежик, до речі, недавно повернувся з ­Італії, після трансплантації кісткового мозку. Оптимістично налаштований, повний сил, життєрадісний. Прийшов з мамою до мене у гості. Якраз у свій день народження. Було дуже приємно. Це можна назвати першою перемогою мого благодійного марафону. Ще допомагали одній дівчинці на пересадку кісткового мозку, їй якраз тепер це мали робити, іншій зібрали кошти, але вона, на жаль, не витримала операції, померла. Днями дозбирали гроші ще одному хлопчику – Орестику Бобко. Він скоро теж поїде на пересадку кісткового мозку.

– Виходить, що і у благодійних справах, щоб активізувати людей, треба хліба та видовищ?

Людина хоче шоу, завжди. А якщо на цьому шоу відбувається ще й щось таке, що важко пояснити і вкласти у голову! Якщо, м’яко кажучи, людей шокувати – це за-

вжди притягує велику увагу. І я цим користаюсь, бо так я можу допомагати. Це гарний інформаційний привід, це гарно звучить. Я помітив, що моїми виступами можна привернути увагу людей до якихось проблем. Тому я почав присвячувати їх благодійності.

– У вересні ви відчули себе зіркою у зовсім новому амплуа. На вашу честь таємно створили комікс «Неймовірні пригоди Тягнизуба». Як воно, бути книжковим супергероєм?

Кожен супергерой, як я пам’ятаю з дитинства, має мати суперсилу. Спайдермен має силу повзати усюди, де захоче, а Тягнизуб має силу у зубах! І ця сила реальна. І мені здалось, що це був би цікавий сюжет для коміксу. Я собі таке придумав і в одному інтерв’ю, рік тому, обмовився про це. Минув рік і мене запросили на телевізійний проект, який здійснює мрії неординарних людей, які зробили щось корисне для інших. Програма тримала марку, я до останньої секунди не знав, що це за шоу.

І ось я сиджу у глядацькій залі, у першому ряді, виходить Маша Єфросініна і починає гарний вступ, що ось у нашій студії є така людина, підходить до мене і тут я розумію, що це щось зовсім інше, ніж я собі думав. Вона запросила мене до себе, ми трохи поговорили. Потім у студію запрошують двох людей, я спочатку навіть їх не впізнав. Виявилось, що це був хлопець, якого я колись лікував, він прийшов зі своїм батьком. У цього хлопця діабет, йому усі забороняли займатись спортом, а я навпаки – порадив йому як дитячий ендокринолог, йти займатись у зал, бо це знижує рівень цукру. Він послухав мене і пішов у секцію важкої атлетики до Володі Рекші. Ми не бачились з цим хлопчиною десь два роки. За цей час він змужнів. Виявилось, він досить успішно займається штангою. Ще й батько його пішов у зал. Це був перший сюрприз для мене. Потім мені показали сюжет, де діти у якійсь лікарні дивляться комікс про мене і сперечаються, чи

може реально людина мати таку силу. Це повчальний комікс для батьків та дітей, який навчає правильно чистити зуби, мити руки і боротись із бактеріями. Я був у шоці.

– Коміксний Тягнизуб схожий на реального?

Cхожий (усміхається). Волосся теж не має. Правда, у мене борода є, а в нього – ні. Думаю, що у продовженні можна було б розкрити ще і його характер.

– То можемо чекати продовження від вас особисто?

Я б хотів написати книжку. Якось я коротко написав директорові «Кальварії», як я встановлював рекорд з трамваєм. Вийшло не так погано. Коли офіційно Гіннеса зафіксую, то буду думати над цим більш прицільно.

– На кого з казкових або мультиплікаційних героїв ви хотіли бути схожим у дитинстві?

Мені такого запитання ще ніколи ніхто не задавав. Я тепер задумаюсь. Пам’ятаю, що цирк для мене був задзеркаллям іншого цікавого світу, у який мені завжди хотілось заглянути з іншої сторони…

– До речі, про цирк. Знаю, що коміксом для вас сюрпризи на телешоу не закінчились.

Справді, вони домовились із Національним Цирком у Києві і я зможу там виступити з власним цирковим номером. Я давно вже готую цей номер, але якось не знаходив часу, щоб реалізувати це. Зараз я інтенсивно працюю над своєю програмою, і в листопаді вже покажу щось у Національному Цирку. У Києві я, швидше за все, покажу один-

два трюки, бо важко весь реквізит везти, а у Львові я сподіваюсь показати повну програму. У цирку має бути сценічний образ, костюм. Там кожен рух має значення. Має бути постановка. Це як театр.

З любов’ю до Вашої усмішки

– Мабуть, ви позбавили своїх колег пацієнтів. Діти тепер хочуть йти на прийом до супергероя, а не до звичайного лікаря.

Це не є аж так масово, але з’явилось багато дітей, які хочуть подивитись на мене. І це приємно. Це полегшує контакт, діти перестають боятись мене як лікаря.

– Бо ви – зірка.

Зірки на небі (усміхається). Я просто людина, яка намагається робити те, що їй подобається. Якби усі так робили, то суспільство було б набагато цікавіше.

– Ви завжди так жили?

Ні. Я поступово це починав робити. І зараз продовжую. Все більший відсоток мого життя займає те, що мені подобається. Проте раніше було навпаки.

– Рекорд Гіннеса, цирковий номер, педіатрія, благодійність… А є ще щось у вашому житті, що ви обов’язково хотіли б робити?

Я хочу почати допомагати тваринам у притулку. Тварин мені шкода більше, ніж людей, інколи. Людям, якщо вони просять про допомогу, завжди знайдеться хтось, хто допоможе, можливо не в повному обсязі, але так є. А тварини беззахисні, вони не можуть попросити. Про проблеми тварин суспільство кричить набагато менше. Марічка Алексевич-Курило

Стоматологія Марії Кебало Це багатолітній досвід та професіоналізм, що гарантує вам бездоганну якість та здорову усмішку! Наші послуги: загальна стоматологія терапевтична стоматологія лікування карієсу та некаріозних уражень зубів лікування кореневих каналів професійна гігієна порожнини рота відбілювання зубів профілактика захворювань зубів естетично-реставраційна стоматологія незнімне протезування

вул. Стефаника, 11/30

067 706 21 97

| 31

Коли зброя – не тільки слово Мечі, стріли й кинджали письменника Макса Кідрука Напередодні грандіозного туру з презентацією нового роману «Не озирайся і мовчи», під час якого Макс Кідрук об’їде сто українських міст, журнал «Егоїст» запросив письменника поговорити про його колекцію холодної зброї. Усі дороги ведуть у вічне місто Рим, з якого розпочинаються усі найвизначніші колекції світу. Свій перший колекційний меч Макс Кідрук придбав саме у місті гладіаторів, імператорів та легіонерів. Останні, саме такою зброєю і володіли. Знайомтеся – римський гладіус, якому могло би бути майже дві з половиною тисячі років, однак у нашого письменника – копія тогочасного меча, при чому, дуже точна. У IV столітті до н. е. під час бою римляни прикривалися щитами, організовували бойовий порядок і без вагань йшли на супротивника. Як тільки зав’язувався ближній герць, ворогу не щастило. Гладіус був коротшим, до прикладу, за мечі варварів і тому, коли легіонери сходилися впритул зі своїми опонентами, останнім було важче битися своїми довгими шаблями.

Цей меч має набалдашник. Завдяки цьому центр ваги зміщувався ближче до кисті. Через це у ближньому бою легіонер мав перевагу над своїм супротивником:

«Навчаючись у Швеції, ми з друзями їздили до Італії. Тоді у мене ще не було такого захоплення як колекціонування зброї. Але побачивши цей меч, я зрозумів, що це краще, ніж везти будь-який інший сувенір. Тому я придбав саме його», – усміхається Макс. Письменник розповідає, що коли він узяв до рук цей меч, то подумав, що можна із кожної країни привозити щось подібне. У той момент Макс став колекціонером.

32 | Колекціонерська сага Макса Кідрука продовжилася у Парижі. Неподалік Нотр-Даму мандрівник придбав собі середньовічний дворучний меч. Цей експонат схожий на так званий клеймор (claymore, клеймор, від галльсь­ кого claidheamh-mоr – «великий меч») – дворучний меч, який найактивніше почали використовувати шотландці. Такий тип меча можна вважати середньогабаритним. Бували й більші, як то кажуть, однак середня довжина його клинка становить 105–110 см, а разом з тримачем меч доходив до 150 см. Зазвичай у клеймора присутній характерний вигин дужок хрестовини – вниз, у бік кінчика клинка. За допомогою такої конструкції можна було висмикувати зброю прямісінько із рук противника. Британський історик Еварт Оукшотт розробив типологію всіх середньовічних мечів. За його описами експонат, що належить Максу піддається таким крите­ ріям: «Довгий і важкий меч з півтора – або дворучним держаком. Його зразки належать до “бойових мечів” або Бастардів. Клинок досить вузький, має шестигранний перетин, вага меча досягає 2,5 кг». Так само у Франції письменник придбав клинок Карла VI.

У 2010 році письменник відвідав піднебесну і у місті Гуанджоу, колекція рівненського літератора збагатилася Китайським абордажним палашем. За словами Макса – це найдорожче і найважче придбання у його колекції: «Це спеціальний тип зброї, його брали двома руками. Він так і виглядав, стільки й важив, як ця сувенірна копія. Коли бойові порядки ворожих сторін сходилися у ближньому бою, то одна сторона брала на абордаж, а інша, яка захищалася, була обвішана сіткою з мотузок. Вона не давала атакуючій стороні прорвати шеренгу. Цей палаш був саме для того, щоб зблизька колоти супротивника. Ті, хто атакують, беруть його у дві руки і летять на ворога таким чином, що під час удару палаш падає і розсікає все – мотузку, людей, лати. Грубо кажучи, якщо ти влучив, то ти вбив супротивника.

Якщо промахнувся і твій палаш застряг у дереві, то другий раз ти його вже не підіймаєш», – розповідає Кідрук. Ще давніше, у 2008 році, під час мандрів до гарячої та вологої Мексики, герой цієї оповіді придбав обсидіановий ніж – точно такий, яким колись давно користувалися племена ацтеків та ольмеків: «До початку залізної ери, давні латиноамериканські народи виготовляли з обсидіану наконечники для стріл та ножі. У серіалі “Гра престолів” використовуються точно такі самі клинки. Там вони називають це драконовим склом, хоча слово обсидіан також фігурує. Білих блукачів не можна вбити жодною іншою зброєю, окрім як драконовим склом чи іншим мечем, який має ріжучу кромку і обсидіану», – каже Макс. Шанувальники епічної саги за мотивами книг Джорджа Мартіна мабуть точно знають про драконове скло, а найпалкіші фани хотіли би мати такий у своїй колекції. А от любителі стареньких фільмів і теплої озвучки каналу «1+1» кінця 90-х років точно пам’ятають добру комедію «Мабуть, Боги з’їхали з глузду». За сюжетом фільму, дія якого відбувається в африканській Ботсвані 1980-го року, чоловік із племені бушменів зустрічається із сучасною західною цивілізацією, але робить він це у неординарний спосіб. Хтось, пролітаючи над територією, де живуть бушмени, викидає порожню

пляшку з-під «Кока-коли». Бушмен думає, що то дарунок від Богів. Плем’я користується цим даром як тільки може: товче ним зерно, грає, немов на духовому інструменті, катає шкури. А ще туди можна покласти стріли. От про них і мова, ймовірніше про одну бушменську стрілу, яка є у колекції Макса. Він розповідає, що кінчик стріли зазвичай змащений отрутою, яка при потраплянні до крові ворога, може вбити його за кілька годин: «Важливо розуміти, що це саме колекційна зброя. Якщо я візьму той самий китайський палаш зараз на станок і наточу, то це буде збіса страшна штука. А так – лишень сувенір. Хоча римський гладіус разом з іншими артефактами моєї колекції було складно перевозити у літаку. До салону його не візьмеш, бо навіть незаточеним мечем ти можеш, при бажанні, звісно, проткнути людину. Його треба здавати у багаж. Але з цим теж проблема, бо це є нестандартний багаж. Складно було вже в Україні. До мене підбігає митник і питає, що в мене там. Я кажу, що мечі. Він спочатку мені не вірить, посміхається, а потім каже, щоби я поклав сумку на сканер. Ледь не всі працівники аеропорту збіглися подивитися на мою колекцію. Весело вийшло – купа дорослих дядьків захоплено розглядала мечі, а один потім вже наздогнав і сказав: “Класні у вас мечі”». Роман Коржик

«Львівська десятка 2017» – найспортивніша подія осені з ShypShyna RunClub Team

17 вересня у м. Львові, за підтримки компанії «ШипШина», минув Чемпіонат України з бігу по шосе на 10 км серед дорослих, молоді та юніорів: «Львівська Десятка 2017». Це наймасштабніша спортивна подія осені, на яку чекало багато людей.

Цього року, виклик «Львівській десятці» кинули понад 300 учасників, як професіоналів, так і аматорів, які з самого ранку зібралися біля Оперного театру, щоб позмагатися за призові місця. Організатором змагань виступили: громадська організація «SHYPSHYNA RUNCLUB TEAM», Федерація легкої атлетики Львівської області та Львівська облдержадміністрація. Керівником проекту «Львівська десятка 2017» та Чемпіонату України з бігу по шосе на 10 км був Олександр Бобрицький. Компанія «ШипШина» вперше є співорганізатором такого забігу. Мета якого – популяризація здорового способу життя, підвищення духу суперництва серед спортсменів та аматорів, розширення дружніх

зв’язків між спортивними клубами та організаціями, а також залучення до активних занять фізичною культурою. Маршрут забігу пролягав історичними вулицями Львова, окрім того було встановлено ліміт часу на подолання дистанції – 1 год 20 хв. Уперше в історії України, в забігу взяла участь людина з обмеженими фізичними можливостями. Іван Маслюк, разом з командою «On 3 wheels – фонд здійснення мрій», та за допомогою візка La Joëlette («жульєтка»), став учасником «Львівської Десятки». Спортсмена з особливими потребами нагородили спеціальною

відзнакою «За мужність». Такі вчинки є прикладом для інших. Приємно зауважити, що члени Shypshyna RunClub Team потішили вболівальників успішними результатами та неодноразово здобували призові місця в різноманітних номінаціях. Переможці були нагороджені медалями та дипломами. Всі отримали море позитивних емоцій. Як зауважив Олександр Кільдіяров, Генеральний директор компанії «ШипШина»: «Ми створені для того, щоб робити добрі справи, і добре, коли ці справи пов’язані зі спортом, бо саме спорт – це основа всіх основ». Марія Вінчура

Раціон ідеальної форми Нам часто здається, що для того, щоб гарно виглядати, потрібні надзусилля та товстий гаманець. Сьогодні журнал «Егоїст» поспілкувався з Юрієм Габчаком, співвласником кафе здорового харчування «Смаколик», майстром спорту з карате, тренером-інструктором з кіокушинкай карате СК «КАНКУ» та просто чоловіком, який прагне бути здоровим. Юрій розповів нам про свій раціон, поділився секретами своєї ідеальної форми.

енергії на весь день, мені потрібно добре поїсти. У моєму звичному раціоні є вівсяна, гречана або рисова каша на молоці, з горіхами чи варенням. Зранку його можна їсти без жодного страху набрати вагу. Також на сніданок у мене може бути яєчня з п’яти яєць, з різними корисними овочами. Дуже важливо не запивати їжу. Так організмові легше її перетравлювати.

– Юрію, розкажіть читачам, як розпочинається Ваш звичайний день та яким є Ваш сніданок?

Так, звісно, об 11.00 годині я, зазвичай, роблю собі перекус. Це можуть бути грецькі горіхи, які є дуже поживними і дають багато енергії. Також можу перекусити сухофруктами або ж натуральним вівсяним печивом, яке випікається з дуже малою кількістю борошна та завжди є у «Смаколику». Також тут можна перекусити печивом, яке випікається без борошна, – «Пряне» (мигдаль, білок, родзинки, в’ялена вишня, апельсинова цедра), проте воно є досить калорійним, тому його рекомендовано вживати в першій половині дня.

Кожного ранку після пробудження я випиваю склянку води. Хтось каже, що треба випивати півлітри чи декілька склянок, але я керуюсь виключно своїми відчуттями, прислухаюся скільки води потребує мій організм у цю мить. Без лимона, меду чи інших додатків. Це звичайна вода, яка допомагає моєму тілу прокинутися та запустити процес метаболізму. Я цікавлюся багатьма дослідженнями, як впливає вода на наш організм. Фахівці стверджують, що якщо випивати зранку потрібну кількість води, їжа, яка потрапляє в організм протягом дня, перетравлюється значно швидше, отже не відкладається в жирових запасах. Який може бути ранок без кави? Я її дуже люблю, тому перед сніданком випиваю чашку кави без цукру, що є швидким вуглеводом. Я розумію, що для того, щоб мати заряд

– А чи є у вашому денному раціоні перекуси?

– Розкажіть читачам про Ваш обід.

Під час обіду я стараюсь максимально наситити себе білками. Вуглеводи є у ранковому меню, тож в обід споживаю їх менше. Я ніколи не рахую калорії, прислухаюся до свого організму та даю йому те, що потрібно, – важливо відчувати, що він потребує.

На обід у «Смаколику» я їм невелику порцію гречки (150 грам), порцію курячих парових биточків (120 грам), приготовлених з 100 грам курятини та 20 грам хліба або ж парових биточків із телятини. І обов’язково, коли я вживаю білок, то до раціону неодмінно додаю овочі, бо вони багаті на клітковину. Знову ж таки, я не запиваю їжу в обід. Воду п’ю за півгодини до нього. Перед тренуванням, що розпочинається о 16.00 годині, я також роблю невеликий перекус з печива або горіхів. За фігуру не хвилююсь, тому що моє тренування з дітьми триває чотири години, а після його закінчення я ще їду на своє тренування. Упродовж дня я п’ю приблизно три літри води. Це дуже корисно, тож я думаю, що навіть, якщо ви не звикли пити багато, варто декілька днів себе змушувати, аби потім це стало дуже потрібною звичкою. Якщо є відчуття голоду, то не­ одмінно його втамовую яблуком чи навіть шматком чорного шоколаду, даю організмові те, що він просить. Перед своїм тренуванням я ще вживаю трохи складних вуглеводів, для того, щоб організм мав сили тренуватися, та відварене м’ясо, курятину, індичатину або телятину.

м. Львів, вул. Михальчука, 5 тел. 032 245-22-84, +38 096 647 38 83

– А чим ви завершуєте свій денний раціон? Чи вечеряєте?

Додому я зазвичай приїжджаю о пів на дванадцяту ночі. Часто чую міфи про те, що ввечері їсти не можна. Мабуть це і справді так, якщо ви не займаєтеся фізичними вправами, то варто їсти не пізніше, ніж за 2–3 години до сну. Оскільки я тренуюся щодня, то ввечері неодмінно їм сир. Тим більше, що я належу до тих людей, які точно не зможуть ­заснути, поки відчувають голод.

– Я зрозуміла, що спорту у Вашому житті ­багато. У чому таки полягає секрет вашої ідеальної форми? У правильному раціоні та ­здоровому харчуванні чи все-таки в спорті?

Я займаюся спортом ще з 4 років, є майстром спорту України, був Чемпіоном Європи, 5 років вже треную дітей, щодня стараюся робити вправи на турніку. І тим не менше, можу із впевненістю відповісти, що і спорт, і харчування однаково важливі для досягнення гарної форми.

– Чи долучаєтеся ви до формування меню в кафе здорового харчування «Смаколик»?

У «Смаколику» я харчуюся постійно, бо знаю, що кожну страву тут готують, зберігаючи максимальну користь продукту. Ще займаюся підбором персоналу. Також долучився до створення нашого нового проекту «SmakOk» – доставки здорового харчування адресно, враховуючи всі індивідуальні потреби клієнта. Це дуже цікавий проект, який вигідний тим, у кого не вистачає часу самостійно готувати здорову їжу та вчасно харчуватися. Ми всією командою працюємо для того, щоб наша нація ставала здоровішою! Розмовляла Зоряна Крачковська

тел. +38 096 647 38 83

Чоловіча історія

Добрі справи Джорджа Сороса У житті важливо не забувати про тих, хто зробив тобі добро. Особливо, коли ці люди врятували тебе від смерті. Відомий мільярдер, філантроп та головний грантодавець для України – бізнесмен Джордж Сорос. З дитинства пізнав різні сторони життя. Його батько пережив Першу світову війну, побував у російському полоні, працював у юридичній сфері та видавав свій власний журнал на мові есперанто. Містер Тиводар Сорос вчив свого сина виживанню, оскільки сам знав як це – постійно балансувати на межі життя і смерті, боротися за місце під сонцем у нестабільній повоєнній Угорщині. Мати Джорджа – Елізабет не знала жахіть війни, тому мала інше світобачення. Вона вчила його мистецтву мови. Хлопець з дитинства любив малювання та живопис, студіював французьку, англійську та німецьку. Саме таке виховання наклало відбиток на все життя майбутнього всесвітньовідомого фінансиста. Однак Друга світова війна внесла свої корективи і визначила, що у майбутньому Сорос стане благодійником та філантропом. Під час етнічних чисток в Угорщині, під колеса нацистського режиму потрапили євреї та цигани. Оскільки Сорос та його батьки були євреями, то над їхнім життям нависла загроза. Протягом тривалого часу Джордж, Тиводар та Елізабет переховувалися у підвалах Будапешту, рятуючи себе та інших євреїв від смерті. Тато майбутнього фінансиста виробляв фейкові документи, які рятували життя сотням юдеїв. Ховаючись від нацистів, Джордж часто зустрічався з представниками ромської

­ аціональної меншини. Саме ці люди не дали н померти з голоду Соросу та його батькам. Вони ділили з ними останній шматок хліба. Ставши мільярдером, Джордж не забув про це. Сьогодні американський фінансист жертвує мільйони доларів на розвиток ромських культурних та освітніх програм. Завдяки цим пожертвам представники циганської національності мають доступ до навчання. Зокрема, в Україні ця програма має на меті підтримати громадські організації та активістів, які ведуть боротьбу проти дискримінації ромського населення. Не забув меценат і про мистецтво. Сьогодні Джордж Сорос жертуває гроші на створення Європейського інституту мистецтва і культури ромів. На його думку, це допоможе змінити ставлення до народу, оскільки західний світ зможе більше дізнатися про представників цього етносу. Мистецтво та фольклор – найкращий спосіб об’єднати людей та подолати дискримінацію.

Відпочинок Заведіть собі «ідіотську» звичку радіти невдачам. Це набагато веселіше, ніж дратуватися і скиглити з будь-якого приводу! © Вадим Зеланд

| 41

Місця

ідеальної осінньої подорожі Літо закінчилося, тож ми щиро сподіваємося, що ви встигли насолодитися відпочинком на морському узбережжі. Якщо ж ні, то засмучуватися не варто – осінь така ж прекрасна пора для мандрів. Оксамитовий сезон, ще тепле море, золотисті пейзажі гір – що може бути краще? А якщо поєднати відпочинок на морі зі справжнім пішим походом? Сьогодні ми розповімо вам про декілька маршрутів ближніми країнами, які неодмінно вам сподобаються. ГРУЗІЯ

Осінь справедливо вважається золотою порою для подорожей Грузією – море тепле, у містах вже не відчувається спека, на вершинах гір снігу практично немає. У вересні погода стабільно тепла, грузини оптимістично вважають, що літо у них ще триває. А у жовтні вже можуть бути дощі, вночі у горах починаються заморозки, на великих висотах (3 800– 4 000 м) сніг лежить постійно. Тож в наплічнику туриста має знайтись місце і для зимового спальника, і для купального костюму. Щоб нічого не завадило отримати максимум задоволення від подорожі. Грузія багата на неприступні вершини і середньовічні гірські фортеці. Похід цією країною не дасть можливості нудьгувати ні секунди – ось

види суворих хребтів Кавказу, а ось вже треба бігти на дегустацію ароматних вин і хачапурі.

Сванетія

Грузія подарує вам знайомство з древніми високогірними монастирями і фортецями Сванетії, оточеними мальовничими вершинами і альпійськими луками. Сванетію заслужено називають краєм Тисячі Веж. Місцеві жителі свани – ­гордий і норовливий народ, який зберіг

42 |

­ агатства рідного краю воістину б первозданними. Вони не вважають себе грузинами, вони – свани. У Сванетії гріх не прогулятися Сванським хребтом, з якого відкриваються запаморочливі пейзажі. Неймовірні види на Казбек відкриваються також з квітучих долин Тушетії і Хевсуретії, шлях тут веде біля Абуделаурських озер, зеленими лісами, через безліч цікавих вершин і перевалів.

Казбек

Особливо авантюрні та підготовлені туристи можуть підкорити легендарний Казбек (5 033 м), і одна ця вершина уже варта того, щоб приїхати до Грузії. На шляху до неї неодмінно варто відвідати славнозвісну фортецю Ананурі, що стоїть на березі річки Арагві. Дійшовши до початку гір, загляньте у ­стародавній

­ онастир Цминла Самеба. Саме м звідси можна побачити найпопулярніший вид на Казбек. Шлях на саму гору не простий: доведеться пройти через льодовик, використовуючи «кішки», акліма-

тизуватися, звикнувши до недостатньої кількості кисню. Гарною винагородою за старання стане незабутній схід сонця над льодовиками та піками гір Кавказу. Пройшовши ці випробування, ви неодмінно відчуєте перемогу над собою. Завершити похід Грузією варто знайомством з місцевими жителями – абсолютно особливими людьми, які просто не відпустять вас із країни, якщо не нагодують усіма, без винятку, стравами місцевої кухні і не розкажуть багато байок про свою місцевість. Неодмінно скуштуйте легендарне грузинське вино з Алазанської долини та Кахетії. Наприкінці відпочиньте на чудових чорноморських пляжах, де на вас чекає безліч музеїв та розваг у сучасному Батумі. Коли ваш похід Грузією закінчиться – ви повернетеся додому, відпочивши душею і тілом, назавжди закохані в цю прекрасну країну.

| 43 ТУРЕЧЧИНА

Лікійська стежка та Каппадокія

Туреччина не менш приваблива країна для походів, аніж Грузія. Хоча українці в першу чергу асоціюють цю країну з морським відпочинком та готельним «all inclusive», але походи Туреччиною вражають не менше. Найвідоміша Лікійська стежка входить в ТОП-10 найкрасивіших маршрутів Європи, вона тягнеться вздовж узбережжя Середземного моря, періодично підіймаючись в гори Туреччини і спускаючись на безлюдні пляжі. Це відносно легкий маршрут походу Туреччиною, прохідний при сприятливих умовах з легким рюкзаком (особливо восени). Похід Лікійською стежкою часто пролягає гірськими дорогами і широкими стежками, що дозволяє пройти весь похід навіть у кросівках. Гори Туреччини на Лікійській стежці примикають до моря, що

дозволяє поєднати похід у гори з відпочинком на морі. У поході цим маршрутом можна відвідати древнє місто Олімпос, піднятися на вершину гори Тахтали (греки називали її ­Олімпос)

і прогулятися мальовничим каньйоном Гармонія. З вершини Тахтали ви насолодитесь надзвичайними панорамами Турецької Рив’єри та пейзажами гірських хребтів, які її оточують. Каньойн Гармонії, вогні Химери, пляж Чирали, гостинний турецький народ – додадуть насиченості Вашому відпочинку. Апельсини, гранати, лимони, інжир та інші фрукти доповнять ваше туристичне меню у поході. Неймовірна Каппадокія перебуває під захистом ЮНЕСКО, зберігаючи культурну спадщину кількох цивілізацій. У Каппадокії туристи можуть побачити древні християнські храми, підземні міста і, якщо пощастить, то й повітряні кулі, які вранці сотнями піднімаються в небо над унікальними ­долинами Каппадокії.

44 | БОЛГАРІЯ

Рільський хребет

Не варто недооцінювати і сусідню гірську Болгарію. Особливо масив Ріла, де розташовувалася найвища точка балканського півострова – вершина Мусала (2 925 м). Це цілий світ, що сховався за хмарами – вражаючі скелясті гори, густо помережані річками, озерами та водоспадами. Тут збереглась недоторкана природа, яка дарує туристам зустрічі з дикими кіньми та ­козами. Маршрут пролягає повз сім Рільських озер. З вершини гори Малик Мермер відкриється краєвид на славетний Рільській монастир, без якого не обходиться більшість екскурсій цим регіоном Болгарії. Щоб потрапити до монастиря потрібно витратити ще один цілий день, але це того варте.

Хребет пірін

Гірський масив Пірін – це скелясто-озерна магія. Високі Мармурові вершини, хмари під ногами, багато глибоких і чистих озер, гірські водоспади та дикі кози, яким позаздрять навіть альпіністи. Тут вас чекає недитячий іспит на мужність – екстремальні підйоми з перилами на гори Віхрен (2 914 м) та Кутело (2 908 м). Ця пригода не рекомендується людям, які бояться висоти. Похід вимагає хорошої фізичної підготовки і досвіду гірських походів. Адже загальний набір висоти складе 4 600 м, загальне скидання – 4 000 м. Підкорити гори неможливо. Проте можна на них піднятися! Щоб насолодитися пейзажами з гірських вершин, потрібно добряче постаратися. Кожен пройдений шлях, кожна відвідана вершина – це нова перемога над собою. Це можна зрозуміти, лише там – на вершині гори! Нових вам подорожей та нових перемог! Зоряна Крачковська

46 |

Burning Man чаруюче пекло на землі

Статті, звіти учасників, перегляд фотографій не допоможуть вам зрозуміти, що ж таке насправді Burning Man? Коли побуваєте там вперше, тоді зрозумієте, що такими як ви були раніше вже не будете. Ідеєю потрапити на фестиваль я загорівся давним-давно, мої кримські друзі вже десять років роблять для себе вечірку, такий собі невеликий Burning Man для своїх. Від них я і дізнався про фестиваль. Те, що я знайшов в інтернеті, вразило мене, всі інші роки я мріяв потрапи-

ти туди. Потім я заразив цією ідеєю свого товариша, і минулого року він досліджував реакцію людей на фестиваль. Сказати, що вони були шоковані не сказати нічого. Найскладніше питання з приводу Burning Man, від людей, які про фестиваль нічого не чули: «А що це за фестиваль? Це фестиваль, коли всі в костюмах?» Друге питання людей, які чули про фестиваль: «Ну що, як це там?» Відповісти на ці запитання складно, тому що це потрібно побачити. Добре, що у мене завжди

з собою фотоапарат. За допомогою фотографії я вмію розказувати історії набагато краще. У минулому році Андрій придумав назву для кемпінгу – BORSCH. Це наш повноцінний та офіційний український кемп. Що ж все-таки таке Burning Man? Просто вдумайтесь, що перша «вогненна людина» була спалена аж у 1986 році! Ті, хто створили цей фестиваль, називають його спробою організувати сучасну спільноту, мікроутопію в межах пустелі Блек Рок у штаті Невада, суспільство,

| 47

яке повністю покладається тільки на себе. Кожного року, наприкінці літа, за тиждень пустеля перетворюється у повноцінне постапокаліптичне місто. Щороку на Плаю (центральна частина фестивалю, де розташовані всі арт-об’єкти та арт-кари) підпалюють вогненну людину, як символ плинності буття і переродження. Фестиваль немає конкретної цілі. Кожен бернер (учасник) намагається самовиражатися і активно брати участь в житті заходу. Проект має

48 | 10 основних принципів, деякі з них – радикальне включення, гості заходу не можуть бути простими глядачами. Фестиваль проходить у пустелі, де немає нічого, головне умова полягає в тому, що після фестивалю не повинно нічого залишитися. Нагадую про те, що ще тиждень назад тут стояло місто на 80 000 людей. Фестиваль одночасно і косплей, і арт-фестиваль, і рейв-вечірка, музичний фестиваль – кожен знайде для себе заняття.

Він притягує всіх: від мільярдерів до студентів, музикантів, банкірів, художників, фріків, трансгендерів, романтиків та офісних працівників. Там абсолютно неважливо, хто ви, ніякого осудження з боку інших учасників не буде. Хочете ходити голими? Ходіть! Хочете носити маску Дарта Вейдера? Носіть!

У таборі наших сусідів «Плов» був фізик-ядерник, що працює в Nasa. Там будь-яка незнайома людина, вже знайома; при спілкуванні прийнято обійматися, спочатку, звісно, це шокує. На фестивалі одним із правил є безкорисне дарування чогось, ось так ми одного ранку були запрошені на сніданок

| 49

зовсім незнайомими людьми, які подарували нам можливість з ними поїсти. Ми у свою чергу подарували людям борщ, приготований нами. Це був наш спосіб самокерування. Три рази ми варили в казані український борщ серед спекотної пустелі, три рази по 50 літрів, який із задоволенням і вдячністю з’їли. На фестивалі грошей не потрібно, алкогольні напої можна пити безкоштовно, безкоштовно відремонтують велосипед, масаж, ранкова кава – це і є форма дарування. За гроші на фестивалі можна придбати тільки лід і обслуговування RV (будинки на колесах) залити в них чисту воду і злити брудну.

50 | Ми приїжджаємо на Burning Man машиною, яку охоплює щільний та сильний туман. Хоча ні, це не туман, а пил, від якого немає порятунку. Він у їжі, речах, техніці – скрізь. Спочатку це лякає, але потім стає звичним явищем дійсності. Насправді ці пилові бурі – це щось чарівне і космічне, яке має футуристичний вигляд. Пустелі неважливо ким ти є за її межами, фестиваль зрівнює усіх у правах. Перемоги, посади, чини тут не мають жодного вагомого значення. Ідеальний світ, немає грошей, немає мобільного зв’язку, а є лише дивовижні і справжні люди. Ах так, ще є твій велосипед! Без нього тут не обійтись. Відстані величезні, з мого табору, в табір мого друга білоруса Паші, який приїхав на старому будинку на колесах, який називається «Титан», їхати 20 хв. Одного разу я просто зліз з велосипеда на Плай, і дивився на пилову бурю, яка проходила через храм, потім підійшла старша жінка і стала поруч, ми разом дивилися на цю красиву і зачаровуючу мить. Жінка повернулася до мене і запитала, чи я тут вперше. Я відповів, що так, тоді вона злізла зі свого велосипеда, підійшла до мене, обняла так поматеринськи і сказала: «Ласкаво просимо додому!». Це пекло на Землі… Вдень +40, вночі +10, пил, який у вас всюди. Проте воно настільки дивовижне, комфортне і настільки нереальне, що наступного року я обов’язково сюди повернуся. Антон Шевельов фотограф-мандрівник hmexpeditions.com

Ігриста вишуканість Іспанії

Cava Gran Livenza Є думка, що Cava – це улюбленець справжніх гурманів і мандрівників. Не кожен знає історію цього грайливого напою, його справжній смак і взаємини з гастрономією. Давайте разом відкриємо світ Cava, світ ігристого вина з древньою історією і унікальними традиціями. Універсальна, елегантна та витончена, з її дорогоцінними бульбашками, Cava Gran Livenza з Іспанії є визнаним еталоном якості у всьому світі.

Кава – ігристе вино, народжене в Іспанії, з багатим смаком і спадщиною. Найбільш продуктивним регіоном для виробництва Cava вважається північний схід Іспанії, провінція Пенедес. Кава виробляється з 1872 року тим же методом, що і французьке шампанське – «Methode champenoise», коли вторинне бродіння і витримка проходить в пляшці, створюючи чарівні бульбашки. Це неймовірно смачно, а також варто зауважити ідеальне співвідношення ціни та якості, що дозволяє Каві змагатися з французьким шампанським на міжнародних ринках. Саме слово «cava» перекладається з каталонської як печера, погріб, підвал. Саме льохи та печери використовуються каталонськими виноробами для старіння вина. Автохтонні іспанські сорти надають Каві неповторного смаку. Кава може бути як дуже сухою, так і дуже солодкою. Класична Cava, як і шампанське, найчастіше

вживається як аперитив. Але це велике упущення для гурманів, адже Cava це щось більше, ніж просто аперитив, та може бути чудовим супроводом до будь-якої страви. Кава може повноцінно супроводжувати морепродукти, тапас, ніжне м’ясо, а також прекрасно доповнювати тайську або індійську кухні.

Cava Gran Livenza Brut відома збалансованим сухим смаком та ароматом свіжих фруктів і квітів.

Cava Gran Livenza Semi-Seco відома багатим, збалансованим

Святковий настрій з «Вина Світу» гарантований! м. Львів, вул. Гнатюка, 15 м. Львів, вул. Стрийська, 78 +38 (032) 295-13-71 +38 063 244 19 10 +38 068 348 99 52

смаком з шовковистою текстурою, фруктовими і мінеральними тонами і солодкуватим післясмаком.

Cava Gran Livenza Rose Brut відрізняється шовковистим смаком, з нотами червоних ягід, джему та терпкуватими гранатовими і цитрусовими нюансами. Кава підкорює чарівністю яскравих фруктових ароматів і освіжаючим цитрусовим смаком. Безпрограшний варіант для вечірок і свят – в ньому завжди відчувається іспанський темперамент! А те, що Cava є в Іспанії символом щастя і удачі, підтверджує звичай. Під час хрещення в церкві соску дитини умочують в ігристе вино. Вважається, що завдяки цьому малюка будуть супроводжувати щастя і удача все життя.

Cava Gran Livenza буде прекрасним доповненням до Вашого столу! Христина Бухній

Дрібниці життя Люди були створені для того, щоб їх любили, а речі були створені для того, щоб ними користувалися. Світ в хаосі тому, що все навпаки! © Далай-лама

BMW M5 F90:

нова сила баварської лялечки

Це справді унікальне авто. BMW M5 F90 вже можна замовляти, проте офіційні поставки стартують навесні 2018 року. За прогнозами експертів, ціна такої автівки досягне 118 000 євро, однак любителі унікальних моделей матимуть нагоду придбати BMW M5 First Edition, яка пофарбована в темно-червоний металік, оснащена ексклюзивним обладнанням та коштує майже 138 тисяч євро. Таких моделей німці підготували всього 4 сотні.

Двигун

Потужність цього авто – 600 кінських сил. Справжні фани чекали на потужніший двигун, оскільки попередня BMW M5 Competition Edition також мала таку силу, однак тепер мусять задовольнятися такою ж потужністю. Хоча попередня модель мала 560 коней, так що де в чому є прогрес. Новий силовий агрегат має точне обприскування палива високого тиску, нову оптимізовану систему змащення і охолодження. Розробники постаралися і вдосконалили випускну систему, яка тепер більш виразно передає звук двигуна на вихлопі,

56 | ­ творюючи при цьому оригінальну с звукову гаму, яку точно оцінять любителі цієї моделі автомобіля. Крім того, нова BMW М5 отримає 4,4-літровий 8-циліндровий мотор BMW S63 M TwinPower Turbo з випускним колектором, M TwinScroll TwinTurbo, з непрямим повітряним охолодженням.

Привід

От у чому дійсно новинка – так це у повному приводі та у нових можливостях заднього приводу. Однак така нова функція є також і у нового автомобіля Mercedes E-63. Так що тут BMW не стане революціонером. Та все ж новий BMW M5 має систему інтелектуального повного приводу MxDrive. Разом з 4,4-літровим мотором останнього покоління

розробники поставили 8-ступінчасту коробку передач M Steptronic. У додаток чудовий бонус – функція Drivelogic. Це подвійне зчеплення, яке дозволяє при увімкненій передачі швидко налаштувати наступну передачу і при бажанні увімкнути, не перериваючи роботу коробки передач. При цьому швидкість перемикання передач зростає і залежить лише від того, як швидко перемикаются муфти. У BMW на це піде всього 0,1 c. У підсумку, на автоматизованій коробці DCT M у системі керування реалізується функція Drivelogic, що передбачає одинадцять програм перемикання передач і забезпечує адаптування зміни передач під стиль водіння. Усе вище описане дозволяє розганятися з місця до 100 км/год, ще швидше в порівнянні поперед­ никами.

Динамічні показники

Ніхто, мабуть, і не сумнівався, що нова BMW буде швидша за свою попередницю. Першу сотню автомобіль може набирати за 3,4 секунди, тоді як M5 в кузові F10 робила це за 4,1 секунди. На розгін до 200 кілометрів F90 витрачає всього лише 11,1 секунди. Максимальна швидкість обмежена електронікою на позначці в 250 км/год, однак пакет опцій M Driver’s Pack може підвищити її до 305 км/год.

58 | Дизайн

Нова баварська модель має доволі оригінальний передній і спортивний задній бампер з подвійними трубками вихлопної системи.

BMW не розсекречує вагу нової М5, лише констатуючи, що вона легша за попередню на 100 кг. Капот автомобіля, за традицією M5, виготовлений з алюмінію, а ось дах зроблений з вуглепластика. Також знизилася вага елементів випускної системи. У стандартній комплектації авто оснащене полегшеними гальмами. Розробники також встановили доволі стандартні 19-дюймові поліровані диски кольору Orbit Greysas: спереду – 9,5 х 19 + шини розмі-

ром 275/40 R19 ззаду – 10,5 х 19 + шини 285/40 R19 опціонально доступні 20-дюймові колеса (передні 9,5 х 20 з шинами 275/35 R20 і задні 10,5 х 20 з шинами 285/35 R20). Водії матимуть вуглецево-керамічні гальма, супорти, які пофарбовано у золотистий колір. Їх новинка у тому, що вони легші за попередні та знижують вагу М5 ще на 23 кг, але при цьому витримують ще більше навантаження.

Салон

Спортивний інтер’єр седану BMW М5 особливо підкреслює завдяки керму, новій графіці на

панелі приладів з цифровим спідометром і тахометром, вставкам, виготовленим з карбону, металевим накладкам, що розташовані на педалях, дверних порогах. Седан BMW серії М серійно оснащений сидіннями зі шкіряною оббивкою Merino, що мають електричне регулювання. Опціонально доступні недавно розроблені багатофункціональні сидіння, які характеризуються особливою структурною оболонкою і кращою бічною підтримкою. Панель приладів має додат­ ковий індикатор з правого боку, який попереджає при досягненні максимальних обертів.

INTERIOR

DESIGN Мар’яна Бориславська дизайнер інтер’єру, член спілки дизайнерів України Сучасний дизайн інтер’єру двокімнатної квартири площею 66,5 м.кв. Об’єднані вітальня, кухня, коридор, окрема спальня, гардероб та санвузол. Цей інтер’єр наповнений індивідуальністю господаря. Поки, що в цій квартирі житиме молодий чоловік – студент старшокурсник, а в майбутньому, надіємось, сім’я. Власник переживає період формування особистості, формування смаку. Бюджет скромний, але при цьому є цікаві деталі. Спеціально для цього проекту

­ озроблена унікальна конструкція р барної стійки, металевого стелажа та проста система щоденного зберігання одягу та сумок. У цій квартирі все має своє правильне раціональне місце. Трохи ретро-настрою добавило в інтер’єрі чорно-біле фото елегантної актриси. Несподіванка – металевий стелаж. Додає інтер’єру чоловічого характеру та архітектурного ритму. http://interiorgrand.com тел. (093) 483-09-94

iPhone

iPhone (січень, 2007)

iPhone 3G (червень, 2008)

iPhone 3GS (червень, 2009)

iPhone 4 (червень, 2010)

115,5×61×11,6 мм 135 г

115,5×62,1×12,3 мм 133 г

115,5×62,1×12,3 мм 135 г

115,5×58,66×9,3 мм 137 г

3,5 дюйми (89 мм), LCD TFT, 320×480, 163 ppi

3,5 дюйми (89 мм), LCD TFT, 320×480, 163 ppi

3,5 дюйми (89 мм), LCD TFT, 320×480, 163 ppi

3,5 дюйми (89 мм), LCD TFT, 640×960, 326 ppi, 800:1

iOS 1.0

iOS 2.0

iOS 3.0

iOS 4.0

Samsung S3C6400 ARM 620MHz

Samsung 32 біт RISC ARM 1176JZ(F)-S v1.0 620 MHz

Samsung S5PC100 ARM 833 MHz

Apple A4 (ARM Cortex-A8) Apple A4 (PowerVR SGX 535)

128 МБ EDRAM 4, 8 або 16 ГБ

128 МБ EDRAM 8 або 16 ГБ

256 МБ EDRAM 8, 16 або 32 ГБ

512 МБ EDRAM 8, 16 або 32 ГБ

2 МП

2 МП

3 МП, автофокус

5 МП, HD-відео (720p), 5× zoom, AF 0,3 МП (VGA), SD-відео (480p), AF

Li-ion, 3,7 В, 1400 мА•г

Li-ion, 3,7 В, 1150 мА•г

Li-ion, 3,7 В, 1219 мА•г

Li-ion, 3,7 В, 5,3 Вт•ч, 1420 мА•г

8 щаблів еволюції

iPhone 4S (жовтень, 2011)

iPhone 5 (вересень, 2012)

iPhone 5С (вересень, 2013)

iPhone 5S (вересень, 2013)

115,5×58,66×9,3 мм 140 г

123,8×58,6×7,6 мм 112 г

123,8×58,6×7,6 мм 112 г

123,8×58,6×7,6 мм 112 г

3,5 дюйми (89 мм), IPS TFT LCD «Retina Display» 640×960, 326 ppi, 800:1

4,0 дюйми, IPS Retina+, 640×1136, 326 ppi, 800:1

4,0 дюйми, IPS Retina+, 640×1136, 326 ppi, 800:1

4,0 дюйми, IPS Retina+, 640×1136, 326 ppi, 800:1

iOS 6.0

iOS 7.0

iOS 7.0

Apple A6, двоядерний, 1,3 ГГц

Apple A7, Apple M7, двоядерний, 1,3 ГГц

Apple A7, Apple M7, двоядерний, 1,3 ГГц

1 ГБ LPDDR2 SDRAM 16, 32 або 64 ГБ

1 ГБ (DDR3) 16, 32 або 64 ГБ

1 ГБ (DDR3) 16, 32 або 64 ГБ

8 МП iSight, HD-відео (1080p) 1,2 МП FaceTime, HD-відео (720p)

8 МП iSight, HD-відео (1080p) 1,2 МП FaceTime, HD-відео (720p)

8 МП iSight, HD-відео (1080p) 1,2 МП FaceTime, HD-відео (720p)

Li-ion, 3,7 В, 5,45 Вт•ч, 1440 мА•г

Li-ion, 3,8 В, 5,45 Вт•ч, 1560 мА•г

Li-ion, 3,8 В, 5,92 Вт•ч 1560 мА•г

App Store, iTunes Store, iCloud

App Store, iTunes Store, iCloud, iTunes Radio

App Store, iTunes Store, iCloud сканер, Touch ID

iOS 5.0 Apple A5, 800–1000 МГц PowerVR SGX543MP2 512 МБ EDRAM 8, 16, 32 або 64 ГБ 8 МП, HD-відео (1080p), AF, фокус дотиком 0,3 МП (VGA), SD-відео (480p), AF Li-ion, 3,7 В, 5,3 Вт•ч, 1430 мА•г

iPhone 6 / 6 Plus (вересень, 2014)

iPhone 6S / 6S Plus (вересень, 2015)

iPhone SE (березень, 2016)

iPhone 7 / 7 Plus (вересень, 2016)

138,1×67×7,6 мм, 129 г 158,1×77,8×7,1 мм, 172 г

138,1×67,1×7,1 мм, 143 г 158,1×77,8×7,3 мм, 192 г

123,8×58,6×7,6 мм 113 г

138,3×67,1×7,1 мм, 138 г 158,2×77,9×7,3 мм, 188 г

4,7 дюйми, IPS RetinaHD, 1334×750, 326 ppi, 1 400:1 5,5 дюйми, IPS RetinaHD, 1920×1080, 401 ppi, 1 400:1

4,7 дюйми, IPS RetinaHD, 1334×750, 326 ppi 5,5 дюйми, IPS RetinaHD, 1920×1080, 401 ppi

4,0 дюйми, IPS RetinaHD, 1136×640, 326 ppi

4,7 дюйми, IPS RetinaHD, 1334×750, 326 ppi 5,5 дюйми, IPS RetinaHD, 1920×1080, 401 ppi

iOS 8.0

iOS 9.0

Apple A8, Apple M8, двоядерний, 1,4 ГГц

Apple A9, двоядерний, 1,8 ГГц

1 ГБ LPDDR3 16, 32, 64 или 128 ГБ

2 ГБ LPDDR3 16, 32, 64 или 128 ГБ

8 МП iSight, HD-відео (1080p) 1,2 МП FaceTime, HD-відео (720p)

12 МП iSight, HD-відео (1080p) 5 МП FaceTime, HD-відео (720p)

Li-ion, 3,82 В, 11,1 Вт•ч, 1810 мА•г Li-ion, 3,82 В, 11,1 Вт•ч, 2915 мА•г

Li-ion, 3,8 В, 11,1 Вт•ч, 1810 мА•г Li-ion, 3,82 В, 11,1 Вт•ч, 2915 мА•г

App Store, iTunes Store, iCloud Drive, Apple Watch, FaceTime, Apple ID, Game Center, Siri, Touch ID

App Store, iTunes Store, iCloud Drive, Apple Watch, FaceTime, Apple ID, Game Center, Siri, Touch ID 2.0, 3D Touch

iOS 9.3

iOS 10.0 Apple A9, Apple M9, двоядерний, 1,85 ГГц 2 ГБ LPDDR4 16, 32, 64 или 128 ГБ 12 МП iSight, HD-відео (1080p) 1,2 МП FaceTime, HD-відео (720p) Li-ion, 3,82 В, 6,21 Вт•ч, 1624 мА•г App Store, iTunes Store, iCloud Drive, Apple Watch, FaceTime, Apple ID, Game Center, Siri, Touch ID

Apple A10 Fusion 4 ядра, 2,34 ГГц 2 ГБ LPDDR4, 3 ГБ LPDDR4 32, 64, 128 или 256 ГБ 12 МП iSight, HD-відео (1080p) 12 МП iSight, подвійна, HD-відео (2160p) 7 МП HD-відео (1080p) Li-ion, 3,8 В, 7,45 Вт•ч, 1960 мА•г Li-ion, 3,82 В, 11,1 Вт•ч, 2915 мА•г Touch ID, Lightning, водо і пило-захищений

iPhone 8 / 8 Plus (вересень, 2017)

138,4×67,3×7,3 мм, 148 г 158,4×78,1×7,5 мм, 202 г 4,7 дюйми, IPS RetinaHD, 1334×750, 326 ppi 5,5 дюйми, IPS RetinaHD, 1920×1080, 401 ppi iOS 11.0 Apple A11 Bionic, 6-ядерний, М11, нейронна система 2 ГБ LPDDR4, 3 ГБ LPDDR4 64 или 256 ГБ 12 МП iSight 12 МП iSight, подвійна з ширококутним і телеоб’єктивом, «Портрет», оптичний zoom 7 МП FaceTime Li-ion, 1821 мА•г Li-ion, 2675 мА•г Безпровідна зарядка Qi3, Touch ID, Lightning, водо і пило-захищений

iPhone X (вересень, 2017)

143,6×70,9×7,7 мм 174 г 5,8 дюйми, повноекранний дисплей OLED Multi-Touch, IPS Super, 2436×1125, 458 ppi iOS 11.0 Apple A11 Bionic, 6-ядерний, М11, нейронна система 3 ГБ LPDDR4 64 или 256 ГБ 12 МП iSight, подвійна з ширококутним і телеоб’єктивом, «Портрет», оптичний zoom 7 МП TrueDepth, «Портрет», Animoji Face ID, безпровідна зарядка Qi3, Lightning, водо і пило-захищений

Мистецтво простору Як правильно перепроектувати квартиру, щоб зробити її просторою і функціональною? Об’єкт: двокімнатна квартира Площа: 52,79 м.кв. Дизайнер: Валентина Пустотіна Студія архітектури та дизайну: «Елітний Інтер’єр» elite-i.com.ua

Розпочинаючи ремонт у власній квартирі, кожній людині важко зрозуміти, що потрібно зробити в першу чергу. Дизайн – це та річ, яка є найважливішою при перепроектуванні оселі. За допомогою професійних дизайнерів вже через місяць власники квартири отримають, продуманий до деталей проект. Користуючись яким, замовник може втілити в життя усі ідеї без надмірних зусиль. Проект двокімнатної квартири дизайнер розробив для молодої сім’ї. Власники поставили завдання спроектувати квартиру-студію, максимально простору і зручну. Основна мета: мінімізувати сучасний дизайн з напов­ненням усього необхідного для комфортного життя. Одна з особливостей малих квартир – кожна зона багатофункціональна.

| 65

Перепланування:

Конструктивна зміна в плануванні – знесення та встановлення нових перегородок торкнулась: передпокою, ванної, туалету, кухні та однієї ізольованої кімнати. Площу кухні збільшили внаслідок приєднання ізольованої кімнати. У процесі перепланування прибрали перегородку, що відокремлювала вітальню та кухню. L-подібна форма кухонного гарнітура залишила місце для невеликої їдальні зі столом на трьох осіб. За задумом дизайнера, щоб візуально відділити кухню-їдальню від вітальні, покладено плитку, а у ­вітальні – паркет. Передпокій теж став більш просторим завдяки зміщенню перегородки між санвузлом на 60 см, при цьому на це місце встановили шафу для зберігання одягу. Враховуючи площу коридору, дизайнер проекту розмістив велике дзеркало, щоб візуально збільшити простір кімнати. Площу санвузла збільшили шляхом знесення перегородки, яка відділяла ванну кімнату і туалет. Зручним у приміщенні є розміщення функціональної ванни, у якій можна приймати душ. Єдина ізольована кімната поєднує дві функції – спальня і робочий кабінет. Також, щоб візуально не зменшувати простір і зручно було зберігати велику кількість речей, було встановлено шафу до стелі. Особливої уваги заслуговує робоче місце – стіл, який вбудований у шафу.

План до ремонту

План після ремонту

Дизайн:

Сучасний функціональний інтер’єр з елементами еко-акцентів на контрасті сіро-блакитних тонів з фактурним рішенням. При підборі меблів акцент зроблено на простоті й практичності; кухонний гарнітур, тумбу у вітальні, шафу (передпокій, вітальня, спальня) виготовлено під замовлення згідно з ескізами дизайнера. В інтер’єрі оригінально поєднуються відкриті та закриті елементи простору.

Бюджет проекту:

Проектна частина – 20 475 грн. Ремонтні роботи (враховуючи вартість сантехніки та підлоги (ламінат, керамограніт) згідно специфіки проекту – 275 625 грн. Загальна вартість оздоблювальних матеріалів – 175 780 грн. Всього – 471 880 грн.

Оздоблювальні матеріали: Вид конструкції

Матеріал

Меблі та деталі інтер’єру Шафа – під замовлення* Консоль – Drommel Санвузол Тумба під умивальник – під замовлення* Шафа – під замовлення* Кухня Кухонний гарнітур – під замовлення Стіл, крісла – Jysk, Ikea Вітальня Диван – Interia Шафа, тумба – під замовлення* Стіл журнальний – Ассен Балкон Диван – Blest Стіл журнальний – Kraplyna Тумба – на замовлення* Стіл – на замовлення* Спальня Ліжко – Interia Столик приставний – Ikea Столик журнальний – Ikea Шафа – під замовлення* Освітлення Весь об’єкт Світильники – Nowodvorski

Ціна, грн

Прихожа

3 190

45 000 20 600 28 000 2 900 12 400 6 800

11 000 990 3 700

13 200

* Загальна вартість меблів під замовлення 28 000 грн.

| 67 Рідна домівка – це зона комфорту кожної людини. Завдання дизайнера створити гармонійну атмосферу, загальний фон квартири/ будинку, враховуючи звички і особливості кожного члена сім’ї. Щоб родина жила комфортно і затишно, доповнюючи свою домівку улюбленими предметами. Згаданий проект був втілений у життя, щаслива сім’я вже от-от заїде у нове житло. Дизайн оселі створювала талановита студія «Елітний Інтер’єр». Більше дизайн-проектів студії архітектури та дизайну «Елітний Інтер’єр» можна переглянути на сайті в розділі «портфоліо».

ЕЛІТНИЙ ІНТЕР’ЄР м. Львів, вул. Чаваська, 29 +38 (067) 179 66 31

www.elite-i.com.ua

| 71

ЛЮБОВ ДО ВІКОН Вікна – це та частина інтер’єру, яку ми вибираємо особливо ретельно, адже вони повинні довго служити, даючи будинку красу, затишок і тепло.

Сьогодні одним з найбільш популярних видів вікон визнані металопластикові. Безумовно, їхня популярність росте завдяки унікальним якостям: вони захищають від шуму, пилу, протягів; екологічні, не вимагають ретельного догляду, сучасні, красиві, надійні. Це є важливим компонентом у формуванні затишку та комфорту Вашої домівки для Ваших рідних. Питання полягає в тому, які пластикові вікна вибрати, адже пропозиції на ринку такі великі. Треба одразу зазначити, що якісне пластикове вікно не може бути дешевим. Настав час змінювати стереотипи. Вікна сьогодні – це не просто біла квадратна рама. Для людей, охочих отримати стильний і сучасний інтер’єр та екстер’єр приміщень, існує простий рецепт успіху – краса скла, перевірена часом, плюс новітні технології і професіоналізм архітекторів та дизайнерів. Конструкції з гартованого скла легко

вписуються в інтер’єр, не тільки в стилі хай-тек (для якого скляні конструкції одні з основних складових) – дизайнери успішно вписують композиції зі скла і скляні меблі в інтер’єри будинків будь-яких архітектурних періодів. При створенні скляних конструкцій ми комбінуємо їх з алюмінієм або пластиком. Грамотно підібране кольорове рішення вікна прекрасно доповнює фасад будинку. Все грає в одному стилі і створює враження добротності, вишуканості і надійності. Якщо ви будуєте дім, то кольорові вікна – прекрасний вибір! Разом з VEKA вам доступно більше 50 відтінків, які підійдуть до будь-якого інтер’єру та екстер’єру.

На сьогодні VEKA є одним з найбільших у світі виробників пластикового профілю для виготовлення віконних і дверних конструкцій. Всі виробництва групи компаній VEKA здійснюють свою діяльність під постійним контролем головного підприємства у м. Зенденгорст (Німеччина), визначений єдиний для всіх підприємств стандарт якості, незалежно від країни виробництва. Високий рівень енергоефективності, багатофункціональність та різноманіття дизайнерських рішень нашої продукції задовольнять найсміливіші Ваші фантазії!

Запрошуємо Вас до нашого магазину за адресою: м. Львів, вул. Володимира Великого, 121, тел.: 067 431 36 82. Найрізноманітніші та найсміливіші рішення тільки для Вас! З Любов’ю до Вікон та Вашої уяви! Якщо вікна, то VEKA!

72 |

ГНИТТЯ ІНТЕЛЕКТУ

| 73

Коли мені було 12 років, я почав займатися тим, що змінило моє життя. Чесно кажучи, я навіть не знаю, чому саме я почав це робити. Це сталося якось само собою. І робив я це щотижня, по четвергах (хоча іноді можна було повторити і у вихідний день), протягом декількох років. Друзі не знали, що я цим займаюся, я нікому про це не розповідав, бо знав, що вони мене не зрозуміють або будуть сміятися. У такому віці всі б сміялися. Батьки (мама і бабуся) не любили дивитися на це, тому що не розуміли для чого це мені потрібно.

Я вмикав телевізор і дивився найнуднішу у світі програму, якою легко можна карати винних дітей – програму «Культурна революція» з Михайлом Швидким. У ній було два героя, з абсолютно різними точками зору з приводу обговорюваної проблеми. У студії також перебували почесні гості, які час від часу вступали в дискусію з опонентами. Це була програма, у якій ніхто не бився, ніхто ні на кого не кричав, не рвав сорочки. Це було зібрання інтелігентів, які вступали в інтелектуальну битву один з одним. Я дивився на цих дорослих дядечків, слухав їх і майже нічого не розумів. Я лише вчився їх розуміти, мені цього дуже хотілося! Здавалося, що вони говорять про щось дуже важливе, що створює навколо них ореол обраності. Вони обговорювали такі теми, які не можуть бути зрозумілі дитині: «Мистецтво компромісу – не наше мистецтво», «Час трудоголіків минув», «Мистецтво і життя розійшлися назавжди», «Сьогодні форма важливіша за зміст». Слухати суперечки на ці теми в 12 років, кидати дворові розваги заради цього? – Так, я це робив. Я чув від них невідоме тоді мені слово, наприклад епікурейство, ортодоксальний, дискримінація, сатисфакція, філістер, девальвація і т. д. Спершу я записував це слово на листочку, а під час рекламної паузи брав з книжкової полиці важкий тлумачний словник і знайшовши це слово, виписував його значення собі у спеціальний зошит. Завдяки цьому я відчував, що стаю трішки ближче до цих розумних людей, тому що коли вони поверталися до мене після реклами, я вже краще розумів, про що йде мова. І був з ними заодно. Зошит-словник зберігся у мене досі. І навіть якщо я кудись переїжджаю, то завжди беру його з собою. Чи не тому що я забув значення слів. Ні. Я беру її з собою, тому що цей словник – це точка відліку мого самостійного інтелектуального розвитку. Це символ моєї спраги до розуміння. Саме в ту пору я полюбив читання книг. Коли ми з мамою їздили в Москву, то назад я завжди повертався з рюкзаком, набитим книжками.

74 | Саме книги були для мене найціннішим, що я міг привезти зі столиці. Ми з мамою не завжди могли дозволити собі купити дорогі книги, але коли була така можливість, ми її використовували. Їй подобалося, що я люблю книги, тому що вона і сама з дитинства ними захоплювалася, але ніколи не намагалася нав’язати мені любов до читання. І якщо у нас було 100 гривень на покупку книг, то замість однієї-двох нових, ми купували 5–6 вже кимось читаних. І я досі маю якусь містичну любов до старих книг. Вони пахнуть будинками і руками людей, які читали їх до мене. А ще через кілька років я почав мріяти про те, щоб самому стати письменником. Коли я ставив на книжкову полицю вже прочитану книгу, то іноді міг так затриматися на секунду біля шафи і уявляв, що колись інша людина так само буде ставити прочитану мою книгу, а на її корінці буде прізвище Жельветро.

Так і вийшло. Я написав уже три книги. Але, як письменник, я нещасливий. Тому що я ще не написав бестселер. Мої три книги непогані. Іноді навіть хороші, ті люди, які їх читали, завжди говорили гарні слова. І я бачу, що це щиро. Як кожний письменник, я мрію про бестселер, про великі тиражі і про те, щоб бути на слуху! А останнім часом я став більше спостерігати за дітьми як психолог. І можу зробити висновок – вони тупіють. Поява інтернету переламала хід історії. Мені пощастило пожити в той час, коли інтернету не було і розраховувати доводилося тільки на себе, на свій розум. Я не ретроград (до речі, слово, почуте мною вперше в Культурній революції), зовсім ні. Просто так склалося, що змінилося середовище, в якому тепер існує мозок. І якщо раніше він жив у холодну або теплу погоду, то зараз – епоха радіації.

Це середовище неприродне для мозку. Уперше в історії людства він змушений розвиватися не в соціальних контактах, а в інформаційному середовищі. У середовищі, в якому він навіть не має докладати зусиль для обробки інформації. По суті мозок стає непотрібним. Наприклад, якщо ви не знали значення слова «ретроград», то що ви зробили, прочитавши його? Якщо ви доросла людина, то правильно було б зупинитися і подумати самостійно, що може означати це слово, з огляду на контекст статті. І лише після того, як ви б змусили свій мозок дати вам відповідь, ваше припущення можна було б порівнювати з тим, що слово означає насправді. Але, якщо вам зараз 12 років і ви намагаєтеся зрозуміти, про що йде мова в останніх абзацах, то при зіткненні з невідомим словом, перевірити у Google його значення – це було б для вас дуже похвально!

| 75 Ось вам 5 пу чере нкті з як в, і гниє інте лект :

1. Постійна інформаційна включеність. Я дивлюся за нами (і за собою, природно) і що бачу? Навіть коли ми зустрічаємося з друзями, то продовжуємо перебувати в інформаційному серфінгу: хто і що опублікував, хто лайкнув, а це що? а це хто? – нескінченний пошук нових вражень руйнує наш інтелект. Тому що інформація (слово ретроград, наприклад), яка не опрацьовується, яка не повторюється і для розуміння якої мозок не докладає зусиль – проходить повз! Люди подивилися кіно і вже в кінці не можуть пригадати, про що це кіно було! Ми ж з вами раніше могли ще цілими тижнями обговорювати побачене кіно, якісь сцени. Зараз це здається дрібницею, але це страшно, тому що ми з вами витрачаємо час в порожнечу. Згадайте літо. Багато про

що ви можете розповісти? Та не про те, що з вами сталося (вас обікрали, зламалася машина), а про те, що ви зробили? Скільки днів з цього літа ви пам’ятаєте і можете описати?

5, 10? – це означає, що ваше літо тривало ці 5 або 10 днів. Усе! А як щодо останніх років життя?

2. Зменшення інформації. Спрощення інформації – це біда для мозку та інтелекту. Багато людей, з якими я перетинаюся вже не можуть сприймати інформацію про один предмет довше 5 хвилин. І це не тому, що їм не цікаво, а тому

76 | що вони цього зробити вже НЕ-МОЖУТЬ! Мозок відмовляється, він вимикається. І як з такою людиною ви будете говорити про серйозне? Як будете вирішувати з нею конфлікт? Як скажете їй про свої почуття? І на яку реакцію ви розраховуєте?

3. «Ти де?». Мозок перестав розгортати простір і час всередині себе. У нас втрачається внутрішня реальність, ми мало згадуємо з минулого, тому що елементарно не пам’ятаємо його (читай перший пункт). Нам все важче і важче дається опис свого емоційного стану, тому що ми не можемо вловити ці стани і не можемо дати їм назви, ідентифікувати. Ми ніколи не зрозуміємо, що відбувається в нашій душі, і як нам жити, якщо не можемо дати назву своїм емоціям і почуттям.

4. Відсутність тиску на мислення. Ми розвиваємося тільки завдяки соціальному опору. Мені повинні сказати, що 2 × 2 цієї статті не = 5, і я повинен

думати, чому так? На мислення потрібно тиснути! Великими книгами без картинок, старанністю і слуханням про один предмет більше, ніж 5 хвилин! Тиснути самостійним відтворенням почутого і побаченого. Тиснути на нього за допомогою встановлення причинно-наслідкових зв’язків. Дивне почуття провини у мене щойно з’явилося. Через те, що написав про щось складне. За те, що відірвав людину, яка це дочитала до кінця від ілюзії того, що все добре. Хоча я знаю, що ті люди, які прочитали цю статтю, відгукнуться на неї. Ті, які

вміють вистояти в битві з товстими томами, нехай навіть без картинок, і які вміють скуштувати вдячний сум, через щойно прочитану книгу. Я вірю, що ми впораємося. Буде багато наламаних дров, але якось виберемося. Я дуже сподіваюся, що епоха цифрової недоумкуватості, яка тільки-тільки починається, буде не дуже довгою. На жаль, без втрат не обійтися. І найстрашніше те, що ті люди, яких це недоумство вже наздогнало або наздожене, цього не відчують. Людину з такою формою свідомості ви легко можете впізнати через розсіяну увагу. Той, хто перестав бути господарем своєї уваги – той перестав бути господарем свого життя. Все дуже просто.

P.S. Найбезпечніший спосіб повернути собі увагу – читати книги. І не забудьте завести собі рукописний словничок. Це може стати тією точкою відліку, яка змінить ваше життя. Андрій Жельветро, психолог

Мирослава Новосільська Кандидат медичних наук, лікар дерматолог-онколог, ін’єкціоніст контурної пластики

«Естетична медицина в житті чоловіків» заслуговують на якісні та професійні послуги. Які послуги ваша клініка може запропонувати для чоловічої аудиторії?

Довгий час вважалося, що косметологія – привілей жінок. Однак в останні декілька років чоловіки стають все більш частими відвідувачами косметологічних центрів.

– Що, на вашу думку, приваблює чоловіків в естетичній косметології сьогодні? Чи потрібно чоловікам доглядати за собою?

Чоловіки не виключення! А щоб відповідати вимогам сьогодення, мабуть, варто сконцентруватися не на костюмі і начищених туфлях, а на природному, доглянутому вигляді, що включає в себе шкіру, волосся та нігті.

– У Львові ви відкриваєте свою клініку «Aesthetic Medicine Clinic Myroslava Novosilska», адже вважаєте, що львів’яни

Наша клініка пропонує різноманітні сучасні методи чоловічої косметології, а саме: епіляція, програми догляду за шкірою чоловіків, лікування випадіння та порідіння волосся і незамінна корекція глибоких зморшок. Досвідчені фахівці допоможуть підібрати оптимальні індивідуальні програми для кожного чоловіка. Такі як: 1. Естетична косметологія.

2. Пілінги АНА – кислотами.

3. Механічна чистка обличчя.

4. Іспанський гідромасаж (обличчя, шиї, декольте).

5. Доглядова авторська процедура «Вічна молодість».

6. Процедура для зони навколо очей.

7. Програми для лікування проблемної ш ­ кіри.

– З якими найчастіше проблемами до вас звертаються ­чоловіки?

Найчастіше чоловіки до нас звертаються з слідами підліткового періоду, величезними порами, а також з глибокими зморшками, які видають їхній вік.

Більшість людей бояться різних косметологічних процедур, адже вважають, що вони шкодять здо­ ро­в’ю. Як насправді впливають про­цедури на самопочуття паці­ єнта?

– Пропоную до уваги чоловіків процедуру, яка називається – інтимна пластика, яка є досить поширеною і ефективною не лише для чоловіків, але й для жінок. Інтимна пластика дає можливість досягнути естетичного і функціонального ефекту. У результаті, підвищується самооцінка пацієнта, поліпшується його сексуальне життя. А це, як відомо, впливає на всі сфери життя чоловіка.

– Що приносить Вам найбільше задоволення у роботі?

Моя робота – це моя самореалізація, це всі знання та вміння, які я здобула стажуючись в Ізраїлі, Угорщині, Італії, Голландії, Польщі, Австрії. Я ділюся ними з моїми пацієнтами і бачу результати своєї роботи на їхніх обличчях. Моє гасло «Краса в гармонії!» і я втілюю його на кожному обличчі, з яким працюю.

Розмовляла Ірина Семенюк

м. Львів, пл. Данила Галицького 2/9, тел: +3 8(097) 297 67 62, www.novosilskaclinic.com

80 |

Якими квітами здивувати кохану восени? Ми молода команда Belfioro. Команда креативних людей, що люблять свою роботу і передають ваші побажання мовою квітів. Кожна наша робота створена з натхненням для Вас: чи це композиція чи букет для дорогої вам людини.

Пори року змінюються і кожна з них радує нас своїми барвами. Осінь дуже багата на яскраві кольори: жовтий, червоний, оранжевий... У букетах флористи їх залюбки поєднують. Тенденцією цього року став букет аранжований зеленню: евкаліптом, фісташкою та листям оливки.

Колір Greenery, як і в індустрії моди, так і в флористиці у 2017 році став фундаментом для такого стилю, як botanic. У осінній палітрі він підкреслює значення квітки. Асортимент осіннього сезону найрізноманітніший: від польових квітів до вишуканих екзотичних. Рекомендуємо в осінню пору дарувати жінкам креативні, яскраві букети. Букети в корейському стилі стають все більш популярними. Їх секрет в техніці упаковки, яка дозволяє залишати природні лінії без заломлень. Цікаве поєднання квітів на каркасі: з гілок чи осіннього листя. Також популярними залишаються оксамитові коробки. У студії флористики Belfioro вам допоможуть підібрати їх. Є варіанти теракотових, чер-

воних та чорних кольорів. Виглядатимуть вони вишукано і стильно. Доповненням можуть стати різні види пір’я. Така композиція в стилі Boho буде оцінена вашою коханою. А якщо ви оформите свій подарунок у поєднанні з квітами – це буде приємна несподіванка із захоплюючими враженнями. Не забувайте і про колег – жінок. Для такого презенту краще підійдуть квіти одного типу. Класичний букет троянд завжди доречний для ділової жінки. Завітайте до нас у студію флористики та декору Belfioro, де вас зустрінуть досвідчені дівчата-флористи. Вони обов’язково порадять, допоможуть Вам з вибором квітів для найпрекрасніших дам.

м. Львів, вул. І.Франка, 78А тел.: +38 (067) 865 36 64 m.fecebook.com/belfioro instagram.com/belfioro1903

Marta Syrko