Egoist 45(7)2017 web

№ 45 (7/2017) НЕ ДЛЯ ПРОДАЖУ

Подорожі

Інша Каліфорнія Технології

Барбі

для дорослих

Психологія

Як дорослому сину зрозуміти батька?

Анжеліка Муміновскі та Олена Дмитрієнко: «Just Do it!»

Думаєте про ремонт? Ми знаємо, як його зробити

Надаємо комплексні послуги від розробки дизайну до виконання ремонтнобудівельних робіт будь-якої складності

м. Львів вул. І. Пулюя, 40, корпус 9 тел. +38 (032) 2 455 577 +38 (096) 0 555 777 +38 (093) 0 555 777 www.kapitel.lviv.ua info@kapitel.lviv.ua

Шановні львів’яни! Прийміть мої щирі вітання з Новорічними та Різдвяними святами! Саме з цих новорічних свят розпочинається новий рік нашого життя та новий етап для розвитку наших можливостей. Щиро бажаю Вам всупереч життєвим труднощам, ніколи не втрачати надію та віру в себе. Спільними зусиллями, керуючись принципами суспільної відповідальності, ми зможемо створити країну, якою пишатимуться наші діти.

2018 рік – це час для нових звершень, здобутків та перемог! Давайте разом творити краще майбутнє нашого спільного Дому – України! Адже в єдності наша сила!

Христос народився! Славімо Його! Ігор Коць, голова правління громадської організації «Твій дім – Україна»

від редакції Директор: Зоряна Войтів Випусковий редактор: Ірина Семенюк Дизайн та верстка: Олександр Середа Над номером Марія Вінчура працювали: Юлія Василина Анатолій Крачковський Ірина Добровольська Олена Крукова Оксана Ничипорчук Христина Бухній Андрій Муха Андрій Жельветро Євгенія Коляда Марічка АлексевичКурило Орест Зуб Фотографи: Віктор Москалюк Ярослав Мончак Зуфар Камілов Степан Лутчин Розміщення реклами: тел.: (032) 239-34-01 Спеціалізований журнал «Егоїст» Зареєстрований у Міністерстві юстиції України Свідоцтво серія КВ № 18262-7062 від 11.10.2011 р. Адреса редакції м. Львів, та видавця: вул. Героїв УПА, 73 Засновник та видавець: ТОВ «Егоїст Паблішинг» Розповсюджується безкоштовно в елітних ресторанах, клубах, барах, готелях, клініках, автосалонах, фітнес-центрах і магазинах Львова. Частина накладу потрапить на домашні адреси або безпосередньо з рук в руки найуспішнішим політикам і бізнесменам міста. Наклад: 3 000 примірників Періодичність: 12 разів на рік Підписано до друку: 05.01.2018 р. Друк: ТОВ «Поліграф-сервіс» Концепція та зміст журналу «Егоїст» є інтелектуальною власністю. Частковий або повний передрук матеріалів, а також інше їхнє використання або відтворення допускається лише з дозволу редакції. За зміст реклами відповідальність несе рекламодавець.

На обкладинці: Анжеліка Муміновскі та Олена Дмитрієнко Фотограф: Віктор Москалюк

Вже близько десяти років я підводжу підсумки і записую нові плани, цілі та мрії в кінці року. За традицією, роблю це на білих сторінках улюбленого блокноту. Ділю плани на чотири розділи: стосунки, робота, хобі та сім‘я. У кожному з них десяток підпунктів. Але окрім того, щомісяця я записую, що важливого відбулося за цей період: подорож, важлива зустріч, досягнення, виникнення цікавої ідеї тощо. Коли рік завершується, ставлю навпроти здійснених планів «пташку» і аналізую загальну картину. Щоразу радію тому, що реалізовується майже усе, відсотків 80% точно. Сила думки? Можливо й так. Але я роблю це не для того, щоб пришвидшувати здійснення мрій. А у першу чергу, щоб мати записані спогади про бажання, які формують мене теперішню. Цікаво ж перечитати

про що ти мріяв і чого прагнув десять років тому. Відкриваю 2008 рік і бачу мрію: «заміський дерев‘яний будинок». Навіщо він мені тоді був потрібний і досі сказати важко. Та й, щоб реалізуватися цьому бажанню тоді, небесам довелося би дуже потрудитися. Вже зараз я розумію, що це була не зовсім моя мрія. Це було одне з тих нав‘язаних нам бажань, які ми часто видаємо за свої. З того часу мої мрії дуже трансформувалися. Їх стало менше, але вони стали дуже чіткими. Я ще не складала перелік планів на наступний рік, але знаю точно, що там буде гармонія у собі, всередині моєї сім‘ї та мого колективу. А ще будуть пункти про життєву енергію, про правильний розподіл часу, здоров‘я, подорожі, спокій і незворушність віри. А якщо буде це, то усе інше теж неодмінно буде. Цей рік, що минає, був прекрасним. Він дав так багато уроків: прагнути і не здаватися, коли віриш в те, що робиш; любити і пробачати людей, навіть коли вони помиляються; дозволяти собі говорити «ні» негативу в усіх його проявах; жити сьогодні, тут і зараз; ризикувати; обирати те, що дійсно важливе. Разом з чудовою командою цілеспрямованих «егоїстів» ми зробили журнал таким, яким його мріяли бачити. Але маємо ще багато спільних планів на наступний рік, тому буде ще цікавіше! Дякую усім друзям, клієнтам та партнерам за те, що залишаєтесь з нами! Цінуємо кожного з вас! Я щиро бажаю усім нам планувати, прагнути, мріяти, обирати свої вектори руху і ні на мить не сходити з обраного шляху. Легкої ­дороги до щастя та успіху! З Новим роком! Ваша Зоряна Войтів, директор журналу «Егоїст»

32

45

62

Сніданок Егоїста: Трансформація бізнесу

Тема: Відомі львів’яни про свої звички

Скульптура: Кераміст Василь Бабій

Захоплення: Міс Всесвіт з фітнесу

Відпочинок: Інша Каліфорнія

Технології: Робот Джибо

Психологія: Як дорослому сину

зрозуміти батька?

76

– дуже непроста штука.

Доводиться боротися з різними ситуаціями. На початку дня, я говорю собі: «Добрий ранок! Не знаю, що там у тебе вчора сталося, але я збираюся провести чудовий день і ніщо його не зможе затьмарити». © Роберт Джон Дауні-молодший

10 |

Трансформація бізнесу. Як відшліфувати і делегувати всі процеси?

Трансформація бізнесу – це можливість радикально змінити схему і процес роботи. Основними перепонами на шляху глибинних змін є недостатність управлінських знань, відсутність єдиного розуміння мети й способів трансформації і неготовність персоналу до змін. Як зрозуміти, які сфери бізнесу ми можемо делегувати? Що таке спіральна динаміка в бізнесі та житті? Управління за Адізесом, як метод делегування. Бізнес-моделювання, як спосіб систематизації. Усі це стало темою нашого сніданку. Модератором бізнес-сніданку був бізнес-консультант, який відкрив понад 12 бізнесів за 18 років, коуч, тренер, засновник платформи розвитку бізнесу «Бізнес-Актив» та «Katalizator Club» Юрій Камельчук. На сніданку ми розібрали та отримали: - Експрес-розбір питань.

- Мозковий штурм ключових понять.

- Вичерпні відповіді від експерта на наші запитання.

- Контакти з потрібними людьми. Приймав та смачно пригощав ресторан «Медівня», вул. Краківська,17. Заклад зумів не лише зберегти традиції, закладені ще при її створенні у минулому столітті, але й надати їм сучасне трактування. Страви традиційної галицької кухні у новітній інтерпретації, свіжі продукти з місцевих ферм, добірний мед з найкращих локальних пасік, домашні настоянки і наливки та, безперечно, найкраща у Львові медовуха, яка відома своїми особливими властивостями.

11

З питань участі у наступних сніданках від журналу «Егоїст» звертайтесь за тел. 068 021 02 41, Ірина Добровольська.

12 |

Мистецтво життя. Бути успішним підприємцем означає вміти розкривати свій творчий потенціал

Інколи складно почуватися цілісним чи задоволеним. Ми витрачаємо багато часу, шукаючи це відчуття в речах, досягненнях або стосунках. У практиці медитації вчимося розслаблятися, цінувати прості людські переживання, а також розуміти самого себе. Тренуючи розум та відчуття за допомогою Аюрведи та інших традиційних методів, ми розкриваємо свої благородні риси і таким чином покращуємо якість життя. Духовне самоусвідомлення надає глибокого змісту. Життя стає реалізованим та приносить справжню радість від усього, що ми

13 ­ ачимо та робимо. Такий погляд б реалізації медитації запропонував лікар Аюрведи, майстер трансцендентальної медитації з 20-річним досвідом, а також модератор нашого бізнес-сніданку Андрій Баєв. «Мистецтво життя. Бути успішним підприємцем означає вміти розкривати свій творчий потенціал». Саме це стало темою нашої розмови. Приймав та смачно пригощав ресторан Trattoria da Domenico. За-

З питань участі у наступних сніданках від журналу «Егоїст» звертайтесь за тел. 068 021 02 41, Ірина Добровольська.

тишний ресторан, в якому готують найсмачнішу піцу та пасту у місті Лева. Саме тут Ви відчуєте неповторний смак Італії. На сніданку ми дізналися про те, як ведичний спосіб життя може впливати на успіх підприємства. Також поговорили про пріорітети та цінності, які базуються на духовній основі. Зрозуміли, що стан чистої свідомості є ключем до гармонії та успіху в повсякденному житті.

14 |

13 Шефів гала-вечеря три міста гастрономічного успіху 11 грудня другий рік проекту 13 Шефів завершився грандіозною гала-вечерею за участі шеф-кухарів всіх трьох містучасників, рестораторів, партнерів та медійників. Товариство приймав, найкращий за версією авторитетної премії «Сіль», заміський ресторан комплексу Edem Resort Medical & SPA.

Згадуючи разом з ведучим вечора Олександром Чернологовим успішний другий рік проекту, шефи та гості гала-вечері чекали найголовнішого моменту: підведення підсумків та оголошення переможців у шести номінаціях. Відзначали кращих серед рівних керівники проекту 13 Шефів у містах Олена Котмальова (Львів), Андрій Горбань (Івано-Франківськ) та Олексій Латкін (Харків). Підводячи підсумки та розповідаючи про плани на 2018 рік, Андрій Валовий, засновник проекту, поділився хорошою новиною – проект 13 Шефів відбудеться щонайменше ще у трьох містах. Протягом року кожен зі шефів старався, творив і мав можливість прийняти у своєму ресторані гостей та колег. Цьогоріч організатори конкурсу вирішили не обирати найкращого, адже це не конкурс. ­Відзначили кращих шеф-кухарів у шести номінаціях: Поєднання страв і ­напоїв,

Сезонність, Креативність, Враження року, Смак та Локальність. Організатори проекту 13 Шефів висловлюють вдячність генеральному партнеру гала-вечері Оптовому ринку «Шувар» та партнеру з алкогольних напоїв до свята компанії

Pernod Ricard, а також усім партнерам, котрі долучилися до організації події. Після офіційної церемонії усі гості в дружньому настрої відправилися на «after party» в Rafinad People Club. Андрій Валовий

СУСПІЛЬСТВО Працюй, коли тобі сумно – це єдиний спосіб розігнати смуток. Працюй, щоб не впасти в тугу: ніщо так не рятує від суму так, як робота. Працюй, коли тебе супроводжує успіх: немає інших ліків проти «запаморочення», окрім роботи. © Йоганнес Роберт Бехерт

Надія Лісоцька: «Основне правило нашої роботи – це співпраця «win–win» – Як давно ви відкрили свою справу?

– Розпочала я свою справу 4 роки тому. Після того як пропрацювала на державній службі 10 років. Займалася міжнародними проектами, також працювала із ЗМІ та громадськістю. Для мене це стало цікавим досвідом. Пізніше я почала консультувати фірми з питань реклами та піару.

– Скажіть, Надіє, що спонукало вас на те, щоб зі звичайного працівника перейти у статус бізнес-вумен?

– Звичайно, це досвід і практика. Я працювала як штатний працівник, проте ця робота мені не давала усіх можливостей для розвитку. Прийшов момент, коли потрібно збирати свою команду і створювати свій продукт, який зможе стати у майбутньому бізнесом.

– Ви як власниця успішного проекту, як вважаєте, бізнес – це везіння чи його визначають інші фактори?

067 761 65 96 lisotska.agency Про те як перейти зі звичайного працівника у статус бізнес-вумен, про успішні проекти та цілі ми поговорили з власницею дизайн-студії «Lisotska Agency» Надією Лісоцькою.

– Я вважаю, що це сукупність певних факторів, використаних моментів, вдалих обставин. «Бути у певному місці в потрібний час». Це все залежить від того як працюєш, скільки працюєш і з якою віддачею стараєшся. На скільки ти готовий пропонувати своє бачення, а головне чи ти віриш у те, що робиш. Сказати, що це везіння долі, або тільки важка праця – ні. Успішний бізнес – це збірний образ умінь, навичок, обставин та бажань.

– Над якими проектами ви працюєте зараз, яка їх ключова особливість?

– Спочатку ми працювали в одному напрямі – виготовлення сувенірно-корпоративної продукції. Ми

хотіли задовільнити і відрізнити нашого клієнта, показати особливість, оригінальність, сучасність в дизайні. Рекламний бізнес має багато галузей, деякі з них дуже динамічно розвиваються. Весь бізнес «іде» в інтернет. Розробка маркетингових стратегій, робота у соцмережах, графічний дизайн, організація та оформлення івентів – це основні напрямки роботи.

– Чи є у вас життєве кредо, яке допомагає рухатися в заданому напрямку?

Одне з моїх джерел натхнення – це подорожі, можливість «переключитися» і вільно насолоджуватися новим. Це спонтанність, яка кидає тебе у нетипові ситуації. Ти шукаєш рішення та пристосовуєшся в нових умовах. Усе це допомагає вести успішний бізнес, а також приймати складні рішення. Потрібно бути здоровим емоційно і фізично, а також широко дивитися на світ, саме звідти ми черпаємо ідеї, сили та натхнення.

– Чи чекати нам від вас грандіозних проектів у 2018 році?

Перш, ніж розпочинати проект, ми хочемо зрозуміти як замовники мислять, які очікування мають і чого хочуть досягнути. Кожен наш проект по-своєму особливий. Ми працюємо з клієнтами різних сфер і я люблю поєднувати проекти, «зводити» людей коли бачу, що їх кооперація може бути цікавою та дасть повштовх до масштабніших проектів. Основне правило нашої роботи – це співпраця «win–win», коли кожен виграє від неї.

Розмовляла Ірина Семенюк

18 |

Андрій Іонов про ресторанну справу Андрій Іонов – відомий у Львові підприємець. Кондитерська «Вероніка», паб-ресторан «Чорний кіт», ресторан «Амадеус» – усе це творіння Андрія і його дружини Лесі. У липні 2017 року бізнесмени відкрили заклад з нотками львівської історії – кондитерську аптеку «Під золотою зіркою». Тепер тут пахне кавою і свіжою випічкою.

– Андрію, розкажіть про історію цього будинку.

– Цей будинок побудував Кароль Міколяш, син чеського підприємця Петра Міколяша, у 1892 році для приміщення нової триповерхової аптеки. Перед тим на тому місці стояла двоповерхова аптека. Її працівники купили бориславську нафту, думали, що з неї можна отримати спирт. Але в результаті перегонки нафти два фармацевти Ігнатій Лукесевич і Ян Зег віднайшли процес, який називається «крекінг нафти» і тоді отримали гас, тобто керосин. І зрозуміли, що той керосин може бути паливом для гасової лампи. Аптекарі заробили хороші гроші, особливо Міколяш. З приміщення, яке збереглося до сьогодні, починався також «Пасаж Міколяша». Але подвір’я було знищено під час бомбардування Львова на початку Другої світової війни. Для нас будинок цікавий тому, що знаходиться в центрі міста і ще має за собою цікаву історію, яку хочеться нагадати львів’янам.

– А у якому стані купили це приміщення?

– Коли ми стали власниками будинку, то від тієї старої аптеки залишилися тільки меблі, які зараз стоять у першій залі, і тріснута мармурова раковина. Вони були у поганому стані, бо ними активно користувалися, але не реставрували. У радянські часи підхід до аптек і взагалі до збереження історичних пам’яток був дуже відносний. Абсолютно легко вони малювали під’їзди зеленою масляною фарбою, фрески замальовували, а газові труби клали просто по під’їзду. І те ж саме було з торговими приміщеннями. Відбувалися поточні ремонти і під час них у 1950-хх роках дубовий паркет в аптеці залили бетонною стяжкою.

– А чому саме відновили старий інтер’єр, а не зробили сучасний дизайн?

– У мене було два варіанти, що з цим робити. Або почати займатися аптечним бізнесом, або робити те, що я з дружиною вміємо. Відтак виникла ідея зробити згадку про ста-

рий багатий розкішний і буржуазний Львів. Колись у місті була розвинена торгівля. У львівську освіту польський уряд інвестував великі гроші. Уявіть собі, що колись двірники зранку мили милом бруківку. Яйця чи молоко ставили перед входом будинку і ніхто цього не крав. Були розкішні квартири, де було багато живопису, дорогих меблів, кришталю. А чому тут художники жили? Бо у Львові було кому продати їхні роботи. А за радянської влади Львів з чотирьохсот тисячного міста перетворився майже на мільйонник. Пішло велике навантаження на центральну частину міста, яке не було розраховане на таку кількість населення. Жити стало недуже комфортно. Підводжу до того, що в нас фактично стерлася пам’ять про те, яким було місто до 1939 року. Прийняли рішення, що потрібно щось зробити, щоб відновити її і показати, що Лев був розкішним.

– А інтер’єр відновили точно до деталей?

| 19 – Я з дружиною вирішили робити подібний інтер’єр до того, який був у головній залі. Хотіли відтворити дух, відчуття автентики. Але зробили ще краще. Хоча мали лише одну фотографію інтер’єру. На ній стоїть дата – 1904 рік. Зараз вона висить у нас в експозиції. На фото видно як виглядала центральна зала аптеки. Знаю, що там висіли мідні люстри, які зникли приблизно у 1950-60-хх роках. Ще для нас було натхненням зустріч з сином Людвіга Залевського, який мав колись на сучасному проспекті Шевченка свою цукерню. Зрозуміли, що ідею цукерництва можна використати. Тим більше, що в аптеці «Під золотою зіркою» продавали не лише ліки, а й лікери, наливки, настоянки, шоколад, цукерки, лікувальні вина, особливо іспанські й португальські. Тоді аби рентабельно жити, торгували усім. Навіть концентрованими сушеними супами. І в цій аптеці вперше на Західній Україні впровадили сифони для газованої води і заправляли їх. Це скляний або металевий балон, зверху з краном і ручкою. Туди заливали воду з газом і за бажанням сиропом і можна було вдома використовувати. Я ще сам колись бігав заправляти їх. Крім того продавали косметику, чай і каву в зернах.

– А чим ще була унікальна аптека «Під золотою зіркою»?

– У Львові на початку 20 століття аптек було дуже мало. Тому, що діяли регуляторні норми спочатку австрійські, а потім польські, згідно з якими не можна було відкривати багато аптек. У кожному такому закладі обов’язково мало бути мінімум троє провізорів з вищою освітою. А тоді

фармацевтичну освіту можна було здобути у Відні. Звідти студенти виходили магістрами фармації. Але й тут є нюанс. Ліцензію чи патент на аптеку не можна було купити, а лише отримати у спадок. Міколяші зробили дуже велику за розмірами аптеку і надзвичайно гарну. Вона була найбільшою аптекою у Східній Європі. Напевне не було жодного львів’янина, який мав якійсь гроші, і сюди не зайшов. Тут також був Степан Бандера, Юзеф Пілсудський, Станіслав Лем, Іван Франко і багато інших. Це було місце, яке не можливо було оминути.

– Андрію, хто допомагав реставрувати меблі й деталі інтер’єру?

– Залишилися мало людей, які професійно можуть робити такий ремонт і реставрацію. В аптеці все ручна робота: починаючи з мармуру і закінчуючи литвом з кольорових металів. Важко знайти спеціаліста з «травлення» скла. У Львові цим ніхто не займається і технологія втрачена. Я ледве знайшов одну-єдину фірму, яка змогла «травити» і гранити скло. Щодо світильників, то дружина задумала дизайн у стилі арт деко, бо там низька стеля. Ми намалювали як хотіли б, щоб вони виглядали. Але потім це потрібно зробити. А де знайти виконавця? Де знайти постачальника кольорових камінців, які вставлені у світильник? Ми натрапили на одну маленьку фірму, яка для вітражистів постачає ці камінці з Америки. Також, як виявилося, зовсім нелегко купити прямоточний мідний кран.

– То класні ідеї можна шукати навіть в мину­ лому?

– Звичайно. Нема нічого нового під місяцем. Просто ця ідея має підходити

до сучасності. Цікаво з емпатією відноситися до того, що було і намагатися осучаснити. Можна, наприклад, відновити старий інтер’єр і повісити сучасну картину. Зараз виникає безліч закладів. Намагаються бути модними, сучасними, шукають ідеї в американському, турецькому стилі. Треба старатися підкреслювати і розвивати те, що ми мали, а не запозичувати.

– Біля аптеки «Під золотою зіркою» був ще й «Пасаж Міколяша». Плануєте і йому дати друге життя?

– Так, рухаємося в тому напрямку. Це такий доволі проблемний проект. Колись у радянські часи по один бік «Пасажу Міколяша» зробили коледж, а на подвір’ї побудували мур. Я запропонував керівництву коледжу демонтувати ту стіну. Так львів’яни могли б зайти у браму, на вулиці Коперника, і вийти через браму на вулиці Вороного. Ми відтворили б кав’ярні, антикварні магазини, арт-салони. Це все колись було під склом, доки не впала бомба під час Другої світової війни. Так-от керівництво коледжу нам відмовило. Хоча були громадські обговорення цього проекту. Проте я вірю, що рано чи пізно він втілиться в життя. Тим більше, що інвестори готові виділити гроші на відновлення «Пасажу Міколяша». «Пасаж Міколяша» – наскрізний прохід між сучасними вулицями Коперника і Вороного з торговою галереєю, накритою ажурною заскленою металевою конструкцією. У червні 1941 року його було знищено в результаті бомбардування Львова. Розмовляла Юлія Василина

20 |

Анжеліка Муміновскі та Олена Дмитрієнко: «Ми усі приречені бути успішними!» Автори проекту реалізації успіху «Just Do It разом з нами!»

– Анжеліко та Оленко, розкажіть як ви створити проект «Just Do It»?

– А.: У кожного з нас на цій землі є своя місія. І її іноді важко знайти, відшукати себе і зрозуміти, що саме ти хочеш отримувати і дати в цьому житті. До цього проекту ми йшли довго. Я, будучи в минулому редактором глянцевого видання, редактором районної газети, експертом з нерухомості, зрозуміла, що хочу чогось більшого. Хочу своєю діяльністю вносити частинку позитиву кожній людині. Ідея ще зародилась під чай Майдану. Тоді було важко всім, усі плакали. А хотілось, сказати, що Ми можемо все, наша нація могутня! І ми це покажемо завдяки нашим успішним гостям – українцям.

– О.: Якщо подивившись нашу програму, хоча б у одного глядача з’я­вить­ся бажання для того, щоб Жити, Діяти і Реалізуватись – це і є для нас щастя! Вважаю, що ми обрали для себе найкращу роботу. Ми знайшли себе! Just Do It разом з нами – це наша місія щастя та ­добра.

– Усі важливі справи завжди мають ціль та призначення. Заради чого ви проводите благодійні акції?

– О.: Благодійні акції проводяться заради добра! У житті дуже важливо ділитися теплом та щирістю з

іншими! Ми вдало провели благодійний аукціон «Подаруй дитині мрію». Маленькі таланти залишися задоволеними. У майбутньому плануємо робити безліч таких заходів, спрямованих на добро, допомагати коштами тим, хто цього потребує, а також ділитися щастям з тими, кому його бракує!

– Розкажіть про свій важливий телевізійний проект «Just Do It». У чому полягає суть цієї програми?

– А.: Найкраща складова програми – це наш ентузіазм. Ми з Олен-

кою розпочали все з нуля... Але ні, з блогів. Це такий своєрідний твстартап без фінансування «татусів» та спонсорів. Лише наша ініціатива, наполегливість та віра в себе. Хочеться показати нашим співвітчизникам, як можна досягнути успіху в тій чи іншій сфері. Під час інтерв’ю з нашими героями виводяться кроки до успіху, згідно яких глядач може оцінювати себе та свої можливості, сформувати свій план до успіху. І не важливо чи це жінка-домогосподарка чи жінка-підприємець. Переглядати програму цікаво буде всім!

| 21 – Яких відомих людей вам доводилось запрошувати на телевізійну програму?

– О.: Мета програми Just Do It разом з нами – показати успішних людей, які, як не дивно, не усі є відомими, проте досягли таких високих результатів, що просто кричать про свою знаковість! Тому усі наші герої програми – майбутні або ж теперішні відомі постаті.

– Які найцікавіші моменти, історії, ситуації у роботі вам запам’яталися?

– А.: Це насамперед стендапи. Наші заїкання, забування і сміх. Хто в темі зрозуміє. Поїздки в інші області за цікавими інтерв’ю. Смішні ситуації з вбранням... Одного разу замастили шикарну сукню надану в оренду губною помадою. То підняли персонал цілого відпочинкового закладу, щоб допомогли відчистити. І таки зробили це. Спасибі умілим ручкам дівчаток з ресторану «Шопен». А ще, у нас є традиція з Оленкою: після салону краси із зачісками в сукнях і кросівках йти на обідню перерву куштувати смачнющі американські гамбургери. Нам вже в такому вигляді там не дивуються, а навпаки, дають знижки. Та різне буває, ми постійно на ­позитиві!

– Зараз, напередодні Нового року, усі підводять підсумки зробленого. Розкажіть нам про те, яким був для вас 2017 рік.

– О.: Це рік під назвою «Just Do It разом з нами». Ми вивели наш проект на початковий рівень, тому що це лише початок підйому! Нас знають, нами захоплюються, на наших героїв рівняються! Крім того, особисто для мене, 2017 рік – мій розквіт та переро-

дження! Здійснилося багато мрій та реалізувалося купа планів!

– А.: Так, це початок і для мене. Такий, як я хотіла і загадала ще в дитинстві. Дуже шкода, що тільки зараз зрозуміла, що потрібно завжди слухати своє Я, а не розчинятись в стосунках, подіях, тощо. Я щаслива і самодостатня. І все ще попереду. Ми щиро дякуємо нашим сім’ям, нашим дорогим батькам, котрі нас підтримували морально з самого початку! І вірили в нас! Це безцінний скарб – мати віддану і люблячу сім’ю! Зовсім скоро ми маємо чим здивувати! Адже, ми любимо свою державу, ми хочемо бачити щасливих своїх співвітчизників. І це відчувається через екрани, повірте!

– Окрім роботи, вас ще пов’язує дружба. Як вам вдається тримати баланс між двома такими відповідальними сферами?

– А.: Це не важко, ми доповнюємо одна одну. Я Оленку розумію з півпогляду і вона мене. Щось вона мене вчить, щось я її. І я цьому дуже рада! Оскільки мати хорошого друга і надійного партнера – це щастя.

– Ваша платформа вчить, що потрібно правильно підібрати стратегію для розвитку, яка допоможе реалізувати усі плани в життя. У чому полягає ваша стратегія і чи легко її дотримуватися?

– О.: Стратегію успіху, насправді ми складали близько 6 місяців. ­Довго

22 | думали, як доступно, коротко та креативно донести людині секрет успішності! Саме так, за допомогою типових питань героям програми у різних сферах, ми виводимо на основі психологічного портрету їх 7JustSteps до успіху! Вивчаючи кілька схожих історій, складається одна загальна формула успішності у конкретній галузі, яку ми і розшифровуємо на наших лекціях та консультаціях!

– Олено та Анжеліко, чи є вже у планах нові проекти та ідеї?

– О.: Насправді проект «Just Do It разом з нами» настільки різносторонній, що є роботи на років 10. А от щодо нових ідей, так є «парочка»! Плануємо відвідати на свята наших земляків закордоном, можливо є вагома причина повертатися! Також у рамках проекту плануємо грандіозний показ ультрасучасних колекцій молодих брендів Muminovski та O2brand, власницями яких є ми! Тому чекайте нову грандіозну подію, яка змінить Ваше уявлення про показ, моду та fashion!

– А.: У голові так багато ідей, іноді здається, що все б зробили, але часу катастрофічно не вистачає. Мені ще потрібно кілька годин в добі. Але! Попереду тренінги, консультації фахових спеціалістів на нашій офіційній сторінці в фейсбук, допомога самотнім жінкам, покази мод і ще багато-багато цікавого! Ми відкриті до всього нового. Адже обмін ідеями, знаннями – це круто!

– Щоб ви хотіли побажати нашим читачам у Новому році?

– А.: Мрійте! Реалізовуйтесь! Знаходьте себе! Запитуйте частіше чого хочете дійсно ви! І слідуйте за своїм серцем. Дивіться наші програми, ми маємо чим здивувати! З Новим Роком!

– О.: Вірте в себе і ніколи не опускайте рук! Ми усі приречені бути успішними, потрібно Just will Do It! Розмовляла Ірина Семенюк

Одяг:

Зоряна Кириленко

Аксесуари:

Божена Лобанова Стиль:

School Stiven Chen

Візажист:

Юлія Бенцак (096 689 38 22) Перукар:

Яна Швабюк (067 946 78 80) Фотограф:

Віктор Москалюк

Твоя жінка варта найкращого Fashion Design Studio +38 068 719 10 53

Макіяж: Уляна Матвіїв Акесуари: De Tiara Автор фото: Наталя Гожельник

24 |

відомі львів’яни про свої звички

,

співвласник готельно-відпочинкового комплексу «Edem Resort Medical & SPA»:

,

львівський ресторатор, співзасновник Холдингу емоцій «!FEST»:

,

дизайнер одягу: «У мене найголовніші такі правила: 1) завжди говорити правду і дотримуватися слова; 2) не зупинятися на досягнутому і завжди ставити нові цілі; 3) не заглядати за іншими, а розвивати свої ідеї».

«У бізнесі – цілеспрямованість і доведення справи до кінця, до успішного результату. Гостинність і комунікабельність – це, як зустрічати гостей у себе вдома, так і в наших концептуальних ресторанах. Від цього гості отримують унікальні враження та позитивні емоції. І дотримання слова. Тобто чітке виконання домовленостей. Це теж дуже важливо. А особливо, коли ти працюєш з багатьма партнерами, та ще й з грошима».

«1. Азарт до нових знань. Це жага пізнавати більше, ніж потрапляє у твоє буденне життя. Це можливість поглянути на світ під іншим кутом. Тому я, усвідомлюючи своє ставлення до зовнішнього світу, сама вирішую, як до нього ставитися.

2. Уважність до деталей. Кожне завдання має вирішення, кожне питання має відповідь. Важливо зберігати чутливість до знаків, що надсилає нам Всесвіт і бути відкритими до них.

3. Цікавість до перешкод. Це підгрунтя для постійного розвитку, передумова прийняття важливих рішень. Для мене невдача – це привід для тренування. З дитинства мене навчали батьки: «Для того, щоб отримати результат, потрібно зробити дев’яносто дев’ять спроб із ста. Сота – буде вдалою». Я їм за це безмежно вдячна».

| 25

Чим особливий кожен з нас, окрім зовнішності? Звичками. Чи то в бізнесі, чи то вдома є правила, які стали частиною життя. Особливо пильну увагу приділяють звичкам людей, які №1 у різних напрямках бізнесу. Ці підприємці надихають і на своєму прикладі показують: опинитися на вершині реально. Найуспішніші львів’яни розповіли журналу «Егоїст», які звички допомогли їм стати кращими.

,

ресторатор, власник ресторану «Вероніка», «Чорний кіт»:

«Звичок у кожної людини багато. Ми часто це навіть не усвідомлюємо. Серед них є такі, що допомагають в роботі, а є такі, які шкодять. Серед власних звичок корисними вважаю декілька: звичку не запізнюватись на зустріч, робити нотатки, не відкладати на завтра те, що можно зробити сьогодні, старатися доводити справу до кінця, намагатися зробити справу добре, за можливості не використовувати дешевих матеріалів і, найголовніше, – постійно займатися самоосвітою».

,

ресторатор, засновник «Майстерні Карамелі» і «Tante Sophie»:

«Це навіть не звички. Це скоріше життєві правила: 1. Завжди вчиняй з людьми так, як ти б хотів, щоб вони вчиняли з тобою.

2. Завжди дотримуйся свого слова.

3. Завжди краще зробити і жаліти, ніж не зробити і жаліти, що не зробив».

,

власник торгового центру «Скриня»:

«З дитинства я займався спортом. Ця звичка дисциплінує. Звичка постійно навчатися. Людина пізнає нове не лише, коли у ВУЗі, але й протягом усього життя повинна розвиватися. Книжки, зараз є інтернет, де є вся необхідна інформація, коли чогось не вистачає для пізнання чогось. Друга – самовдосконалення. Третя – віра у те, що ти робиш».

26 |

телеведучий:

,

«Завжди намагаюсь цікавитися чимось новим. Тут важливо не зупинятися, а постійно намагатись пізнати, відчути, зрозуміти через нові захоплення, мандрівки, книги, або навіть серіали та фільми. Не боятися. Близько двох років тому мені запропонували зайнятися новим проектом – тим, що ніхто ніколи не робив. Потрібно було відкинути свій досвід і наважитись зробити перший крок у невідомій до цього професії. Тоді це було доволі важко. А зараз я вдячний тим, хто переконав мене погодитись і підтримував на старті. Можливо це банально, але потрібно вірити у себе і свої сили, які дуже часто приходять лише тоді, коли зроблено перші кроки. За словами мого улюбленого поета Олега Ольжича: «Захочеш – і будеш, в людині, затям, лежить не відгадана сила». І треба пам’ятати, що твій успіх – це не лише твоя заслуга, а команди, друзів, зрештою, сім’ї та батьків».

,

керівник центру «Mediostar»: «Перша моя звичка, яку я рекомендую кожному, хто зараз читає ці рядки – мрійте! Протягом 21 дня я записувала 10 мрій кожного разу. Ця звичка краще будь-якого психолога. Адже, спочатку мрії будуть чужі, видумані, і тільки на п’ятий-шостий день, Ви зрозумієте, що все-таки Вам важливо в цьому житті. Саме така звичка допомогла мені не тільки мріяти, але й втілювати мрії в життя, які ще донедавна здавалися недосяжними. Кожного ранку я подумки дякую трьом людям, які мене оточують, це можуть бути. як рідні, співробітники, друзі, або зовсім незнайомі люди. Така звичка змушує позитивно налаштувати свій день. І поволі викликає посмішки на обличчі. Третя звичка – це звичка перечитувати кожен день мрії, які були написані протягом 21 дня. Є що втілювати в реальність, зважаючи на те, що я написала 210 мрій. Цей список є головним мотиватором життя».

| 27

адвокат:

,

дизайнер весільних суконь: «Головне – віра. Я розумію, чого хочу досягнути і вірю у те, що воно збудеться. Друге – наполегливість. І третє – професіоналізм. Це обов’язково знання, які потрібно мати, щоб досягнути бажаного».

,

«1. Я займаюся улюбленою справою. Нема нічого кращого, ніж займатися тим, що ти любиш. Улюблена справа не стає звичкою, а є покликанням.

2. Саморозвиток. Намагаюся постійно самовдосконалюватися. І це єдине, що не дає топтатися на місці.

3. Я завжди досягаю результату і власних цілей. І четверта звичка – люблю виспатися».

Правда про звичку за 21 день

Ви чули про правило «21-40-90»? Розповідаємо! За 21 день звичка лише формується. Щоб з’явилися нові нейронні зв’язки у вашому мозку потрібно ще 20 днів. Потім потрібно чесно і регулярно виконувати нові бажані навики ще 50 днів. Саме тоді звичка стане автоматичною і не потрібно буде щоразу собі нагадувати, що запланували поводитися саме так. Юлія Василина

28 |

Олександр Білько знає толк у нерухомості

У цьому бізнесі вже більше 10 років. Зараз чоловік голова правління будівельно-інвестиційної компанії «СБ ГРУП».

– Ми починали як транспортна компанія у 2005 році. Взяли в кредит два вантажні автомобілі «КАМАЗ» і перевозили пісок і щебінь. Через рік розширилися і докупили ще кілька автомобілів 2 екскаватори і 3 бульдозери. І до 2008 року існували як компанія, яка копає котловани, демонтує будівлі, а також надає послуги з перевезень і оренди техніки. У 2008 році нам запропонували проект з будівництва 4-ох поверхового будинку. Тепер в «СБ ГРУП» входить вісім компаній, виробничо-технічна база, управління баштовими кранами, а також проектний відділ. Вважаємо себе повністю універсальною будівельною компанією. Окрім України наша компанія представлена у Мюнхені. До 2017 року ми вже здали 22 об’єкти під ключ.

– І як розпочався процес роботи?

– Спочатку ми дуже боялись зав’язуватись з повним будівництвом, адже потрібно було багато грошей і нам було не відомо як люди будуть купувати житло, але ризикнули. Зважили на те, що нам багато хто був винен гроші за субпідрядні роботи. Так як 2008 рік був кризовим багато хто розраховувався будівельними матеріалами, цеглою, бетоном тощо. І ми зважаючи на те, що грошей нам «не бачити» вирішили ризикнути. І так, забираючи борги у наших

клієнтів, у 2009 році побудували перший будинок на Левандівці. І з того часу, проаналізувавши свої можливості, народилась будівельно-інвестиційна компанія «СБ ГРУП», зі щорічним розширенням і капіталізацією!На сьогодні 80% робіт ми виконуємо як будівельна компанія для львівських, франківських та київських замовників. Копаємо котловани, зносимо старі будівлі, виконуємо багато монолітних робіт по всій Україні, фасади, а також будуємо підземні інженерні мережі. Велику кількість робіт із заміни каналізаційних мереж та водопостачання виконано для м. Львова, а також сотні демонтажів старих споруд. Головна наша гордість – це те, що ми виконали близько 20% різних будівельних робіт для «­АРЕНИ ЛЬВІВ» до Евро 2012. А наша інвестиційна діяльність у житло займає трохи меншу частину від загального процесу. У першу чергу вважаємо себе висококваліфікованими будівельниками з великим досвідом роботи в надскладних умовах, а вже потім як інвестори!

займає свою нішу і чимось видрізняється. Є смішні ситуації. Наприклад, ми будуємо наш будинок, а збоку щось для інших забудовників робимо. Керівники багатьох компаній – це мої друзі. У роботі, як на спортивному рингу: б’ємося до останньої сили, а поза рингом дружимо.

– То ви допомагаєте у роботі іншим забудовникам і в той час є їхнім конкурентом?

– Під інвестора знайдемо ділянку, зробимо проект, розробимо проектнокошторисну документацію тому, що у нас є проектний відділ. Детально розробимо проекти – від котеджу до житлового кварталу. Після того можемо в інвестора брати участь в тендері, як

– Так. Проте ми не допомагаємо, а працюємо підрядниками і заробляємо гроші, якщо не будемо цього робити – зробить хтось інший. Я не сприймаю це як погану конкуренцію, бо кожен з нас

– Чим ви відрізняєтесь від інших компаній?

– БІК «СБ ГРУП» зробила удар на 100% якісних виконаних будівельних робіт. Все, що ми робимо має бути ідеально: зроблено з великою відповідальністю (тому до нас важко потрапити на роботу, бо все ж таки, на жаль, багато людей рвуться до роботи, а мають дві ліві руки і робити нічого не вміють) Щоб з цим боротись ми створили спеціальний технічний нагляд з якості, зі щоденним звітом в головний офіс. СБ ГРУП – буде завжди дотримуватись найвищих стандартів і всі наші клієнти мають бути 100% задоволенні. Таке наше завдання.

– Олександре, а що можете запропонувати інвесторам?

окрема будівельна компанія. Я працюю з інвестиціями, а мій партнер керує будівельним підрозділом. Хтось вкладає в банки, а хтось довіряє нам й інвестує в нерухомість. Партнери з іноземних країн також не бояться вкладати гроші в українські проекти.

– Україна у рейтинзі Doing Business за легкістю ведення справ в сфері нерухомості та будівництва займає останні місця в світі. Ви відчуваєте це у своїй роботі?

– Так. Адже банки дуже погано фінансують житлове будівництво, відсоткові ставки на кредити дуже великі. У майбутньому виживатимуть ті забудовники, які зможуть давати від себе власне кредитування, під 0%. Тоді будуть багато купувати, як за кордоном. Проте є інша сторона: ви уявляєте, який це треба мати капітал. Щоб збудувати нормальний квартал потрібно 1 мільярд гривень, який треба зафіксувати у певному курсі долара. Через три роки долар взагалі може бути невідомо який. Щоб компанії проіснувати, потрібно, щоб клієнт платив відсоток з кредиту і фіксував курс долара відносно до гривні. У нас в Україні, на жаль, у банках немає кредиту під 5% річних, як в Європі. На сьогодні в Україні від 1,5 до 2% щомісяця.

– Станом на листопад 2017 року ціна за 1 м2 знизилася до 16 000 тисяч гривень. Тоді як на початку 2017 – вона була 17 000 тисяч гривень. Чому так?

– Спад купівельної можливості ми відчуваємо і на собі. Вважаю 16 000 грн на сьогодні нормальною ціною,але є ті, хто демпінгує ціни нижче собівартості. У нас люди ще вірять в дешеве житло і їх ще 100 років можна обдурювати,а потім ця будівельна компанія може рухнути, як піраміда, залишить на плечах інвесторів головний біль з добудови свого омріяного житла. Дуже шкода, що держава не контролює цю ситуацію із заниження цін. У кошторисі має бути все розписано: вартість землі,технічних умов на підключення до інженерних мереж ну і найголовніше: треба збудувати будинок з нормальних матеріалів, а не виліпити

з пластиліну. Вважаємо себе не дешевою будівельною компанією і ціни у нас завжди були і будуть належними тільки для того, щоб збудувати нормальне і якісне житло. Ми не пропонуємо житло за 8 000–9 000 тисяч за м2. Вважаю що сьогодні навіть такої собівартості немає. Думаю, що зараз 1 м2 нормального якісного житла у Львові, зі всіма підключеними мережами, який зданий правильно в експлуатацію не може коштувати менше 15 000 грн.

– Олександре, що в роботі приносить вам найбільше задоволення?

– Мені моя робота взагалі приносить одне задоволення. Я працюю з 7 ранку і до 00:00. І навіть в суботу і неділю.

– А коли ж ви відпочиваєте?

– У спортзалі. Вже 20 років професійно займаюся стендовою стрільбою. Станом на 2017 рік є членом національної збірної команди України, готуюсь до міжнародних стартів в 2018–2019 році, адже тільки там можна завоювати ліцензію до Олімпіади яка пройде в Японії у 2020 році. Маю таку мрію. Працюю над цим:

бігаю,плаваю і стріляю практично кожен день по 2 години, з 11.00 до 13.00 години. Ще люблю взимку зі своєю сім’єю разом кататись на лижах. Я беру енергію від занять спортом і стрільби. На початку кар’єри покинув спорт на 5 років. Збив повністю ритм спортивного життя і погладшав на 60 кілограмів. Хоча до 2006 року я був 16-кратний кратний призер чемпіонатів та кубків України і моя кар’єра спортсмена стрімко розвивалась.

4 роки тому повернувся у великий спорт – було дуже важко. А зараз набираю форму і вже з легкістю роблю різні фізичні навантаження.

– Що для вас означає здоровий егоїзм?

– Людина має любити себе. Якщо цього не буде, то і до іншого не зможе так ставитися. Я себе люблю і відношусь з повагою до всіх категорій людей. Дуже хочу, щоб Україна розвивалась у правильному напрямку. Тому бережу своє здоров’я, займаюся спортом і не п’ю спиртного, щоб бути прикладом для інших людей. Розмовляла Юлія Василина

Випереджуй хворобу на крок разом з СК «АХА Cтрахування»!

«Здоров’я і життя кожної людини – безцінне. Можна чекати змін і впровадження страхової медицини, а можна самим творити їх. СК “АХА Страхування” обрала другий варіант», – директор Західної Головної дирекції СК «АХА Страхування» Роксолана Пахомова. Право бути здоровим повинен мати кожен, але не кожен задумується над цим, поки не залишається сам-на-сам з важким захворюванням. Від недуги не застрахований ніхто, проте кожен може застрахувати своє здоров’я. СК «АХА Страхування» впровадила програму «Медицина без меж», де співпрацює з найкращими лікарями світу та допомагає у боротьбі з тяжкими хворобами, однією з яких є рак. Проект, який реалізовує основні цінності фірми, яка уже восьмий рік поспіль є брендом № 1 у світі серед страхових компаній, – захищати та оберігати не лише на дорозі, а й у важкі моменти життя клієнтів. Неодноразово у сучасному світі ми стикаємось з питанням: «А чи правильний діагноз медики нам поставили?» Викликане воно не надуманими ілюзіями, а реаліями сучасної медицини. Тому проходимо обстеження у декількох лікарів, щоб пересвідчитись у достовірності результатів. Програма «Медицина без меж» від СК «АХА Страхування» спрощує цей процес, адже зі страхуванням від АХА Ви можете бути впевнені, що у разі потреби потрапите у руки справжнього медикапрофесіонала. Вам не потрібно робити обстеження у кількох клініках, аби пересвідчитись у правдивості результатів, не потрібно ходити від

31 одного лікаря до іншого, достатньо лише скористатись своїм договором від СК «АХА Страхування». Отримавши правильну і точну діагностику, клієнтам АХА не потрібно ставити собі запитання: «Де я зможу отримати найкраще лікування?» Відповідь на нього уже давно готова, адже тим, хто застраховані за програмою «Медицина без меж», шлях веде лише до найкращих медичних спеціалістів світу. Вам не треба буде витрачати час та сили на те, щоб шукати та обирати. СК «АХА Страхування» подбала, щоб спокій навіть у найтяжчі періоди життя був Вам забезпечений. Такий медичний сервіс впевненості та надійності гарантує компанія «Best Doctors», яка на ринку уже з 1989 року. Заснована в Бостоні, США, двома професорами Гарвардського університету. Компанія нараховує більш ніж 53 000 лікарів у всьому світі, у ній працює більше 450 медиків вузьких спеціалізацій. «СК “АХА Страхування” обрала для співпраці компанію “Best Doctors” невипадково. Нам важливо, щоб здоров’я наших клієнтів було в надійних руках медиків. Ми розділяємо і підтримуємо місію “Best Doctors”, яка полягає в тому, щоб поєднати найкращі фахівців світу і допомогти людям отримати правильний діагноз і лікування. Адже захищати і оберігати – це завдання, яке перед собою ставить АХА, і нам вдається втілювати його у життя», – розповідає директор Західної Головної дирекції СК «АХА Страхування» Роксолана Пахомова. Програма «Медицина без меж» СК «АХА Страхування» покриває страховим договором багато важ-

ких захворювань, які можуть потребувати шунтування коронарної артерії, заміни та відновлення діяльності клапанів серця, нейрохірургічного втручання, пересадки органів, а також з кожним днем актуальнішими стають онкологічні захворювання. Експерти національного інституту раку наводять статистику, за якою щорічно встановлюється, що у більш ніж 160 тисяч українців поставлено онкологічний діагноз. Програма «Медицина без меж» СК «АХА Страхування» покриває діагностику та лікування будь-яких злоякісних пухлин, а також лейкемію, саркому і лімфому, будь-якого раку in situ (преінвазивний рак, пухлини на початкових стадіях), будь-яких передракових змінах у клітинах. «СК “АХА Страхування” важливо, щоб медична програма страхування забезпечувала тих клієнтів, які зіткнулись з онкологічним діагнозом. Адже кількість людей, що хворіють на рак, з кожним роком зростає, багато з них через неможливість оплатити собі діагностику і лікування, так і не можуть подолати захворювання. Право бути здоровим повинен мати кожен», – наголошує директор Західної Головної дирекції СК «АХА Страхування» Роксолана Пахомова. «Чи зможу оплатити собі лікування?» – питання, яке й справді чи не найважливіше для тих, хто залишився сам-на-сам з хворобою. Реалії сучасної медицини такі: часто захворювання прогресує не через неможливість проведення терапії, а через відсутність коштів на неї. Так у 2012–2013-ому р. 31% онкохворих пацієнтів не змогли пройти протипухлинного лікування через його

високу собівартість. Саме тому програма «Медицина без меж» СК «АХА Страхування» пропонує, як завжди, подумати наперед, щоб бути готовим до будь-яких медичних діагнозів. Одразу після того, як клієнт СК «АХА Страхування», застрахований за програмою «Медицина без меж», звернувся за допомогою. Йому виділяють лікаря-куратора та адміністративного координатора, у випадку лікування за межами України – медичного перекладача. Тобто від першого ж звернення пацієнт перебуває під надійним медичним контролем та доглядом. Програма покриває медичні витрати в клініці, витрати на проїзд та проживання хворого, а також людини, яка його супроводжує та донора – у разі потреби, витрати на лікарські засоби. Завдання пацієнта в той момент – не думати про вартість лікування, а підтримувати свій емоційний та психологічний стан, що також пришвидшує одужання хворого. Скільки коштує Ваше здоров’я та впевненість у тому, що у разі непередбаченої хвороби Ви думатимете про те, як швидше одужати, а не шукатимете лікарів та кошти на лікування? Річний платіж для дітей до 18 років становить 120 євро, для дорослих від 18 до 65 років – 300 євро. У випадку продовження договору у віці від 65 до 85 років – 420 євро. Страхова сума – 1 млн євро у рік та 2 млн євро протягом життя, а також 50 тисяч євро на придбання ліків в Україні.

32 |

Будуємо майбутнє з дитинства:

освітні програми за кордоном для дітей Лариса Неклюдова знає все про освіту в різних країнах світу. Освітнє агентство «Аспект» заснувала ще 22 роки тому, коли про навчання за кордоном замислювалися лише найпрогресивніші українці. Останні 5 років тут спеціалізуються виключно на програмах для дітей: міжнародні табори, вивчення мови закордоном разом з батьками і вступ у середні школи Європи чи Америки. Цієї осені в співпраці із Львівською школою мистецтв «Аспект» відкрив представницький офіс у Львові, щоб донести до жителів міста можливості навчання та розвитку їхніх дітей, що пропонуються на різноманітних програмах за межами України. Свій шлях до бізнесу пані Лариса розпочала в середині 90-х, коли була аспіранткою Інституту економіки. Для подальшої кар’єри дівчині необхідна була англійська, а на серйозні курси не вистачало коштів. Лариса організувала власні курси, запросила викладачів свого навчального закладу. Перші групи набрала вклавши свої накопичення в рекламу і домовившись за місце для занять на кіностудії Олександра Довженка в Києві, де вона підробляла бухгалтером. А вже через півроку, за пропозицією студентів своїх курсів, разом з якими дівчина вивчала мову, вона організувала першу поїздку до мовної школи Англії, з метою практики та швидкого вдосконалення англійської. Так на початку 1996 року була заснована агенція з навчання за кордоном «Аспект», що довгий час пропонувала повний перелік програм навчання для будь-якого віку. Останні роки, у зв’язку з конкуренцією на ринку освіти за кордоном, щоб виділитися з-поміж чисельних молодих агентств, Лариса Неклюдова зосередила увагу свого бізнесу на програмах розвитку дітей.

– Інвестиція в дитину – найблагородніша. Якщо їй з дитинства давати можливості щось вивчати, розвиватися, тоді це буде чудовий результат. Будучи маленькими можна з легкістю вивчити декілька мов. Я це робила у дорослому віці. І було важко. Зараз знаю, чи ще вивчаю три іноземні мови. Моя дочка вільно володіє шістьма

мовами, бо я їй з 10 років створювала умови для їх вивчення.

– У середніх школах яких країн агентство може допомогти вступити дітям?

– Найбільше – це європейські країни. Зараз у нас більший попит не на Великобританію, де ми, звичайно, знаємо найкращі школи, а на Німеччину, Австрію, Швейцарію, Іспанію, Італію, Францію, Ірландію. Також дуже перспективно закінчити школу в Канаді чи Сполучених Штатах, програми подібні, лише в Канаді значно дешевше. Українці розуміють, що перспективніше для дитини здобути європейську освіту. Бо потім навчання в університеті буде дешевшим або взагалі безкоштовним. При цьому, навіть в Європі, батьки обирають школи, де навчання англійською, щоб дитина вивчила декілька мов.

– Які програми пропонуєте?

– Перш за все – вивчення мови на канікулах. Не лише англійської. Будь-якої, що користується попитом. Їхати можна на будь-які канікули, найкраще і найбільше таке практикується, звичайно, влітку. Тут пропонуються міжнародні табори, де діти вивчають мову та займаються улюбленою справою, ми називаємо їх «хобі-курси». Якщо на зимові, то в багатьох країнах діти будуть поєднувати вивчення мови з зимовими видами спорту. На осінні канікули таборів найменше і вони короткі. Весною програм більше, можна поєднувати вивчення мови з академічними предметами. До речі, зараз більший попит на програми практики мови та розвитку талантів, і не на групові, а на самостійні поїздки дитини. Такі поїздки приносять найбільше користі і абсолютно безпечні в будь-якому віці. Потім, набувають популярності програми триместру навчання в школі-пансіоні за кордоном, ми називаємо їх «тест-драйв». Наприклад, можна поїхати на останній триместр, що розпочинається в травні, коли в українських школах академічний рік закінчується, та спробувати себе не лише в навчанні в іншій країні, перебуванні без

батьків, а й у нових видах спорту, гуртках, знайти таланти, про які ми й не підозрювали. Звичайно, для цього повинен бути достатній рівень мови. Якщо ж дитина ще маленька, чи ви хочете провести відпустку разом, то є програми і для всієї родини. «Подорожуйте разом, вивчаючи мови», при цьому батьки можуть вивчати мову, чи робити, що їм заманеться, поки діти на уроках, а потім приймати участь у програмі, організованій таким чином, щоб було цікаво і дітям, і батькам. Такі програми існують для дітей (від 3-х років). Я спеціалізуюсь на середніх школах за кордоном. Я не вагаючись можу назвати себе експертом з середньої освіти не лише завдяки багаторічному досвіду та студентам, яким допомогла обрати програму та школу. Кожні декілька місяців я організовую тур школами певної країни. Дивлюся інфраструктуру, зустрічаюся з учнями, адміністрацією, намагаючись відчути школу. Потім усе викладаю у себе в блозі «Середні школи за кордоном», який ви легко знайдете в інтернеті.

– Ларисо, чи потрібно батькам брати дитину до вас на консультацію?

– Я рекомендую брати. Хочу почути, що цікаво дитині, а не лише батькам. Обираєм програму, потім школу, що підійде саме цій

| 33 дитині і організовуємо туди поїздку. Звичайно в більшість шкіл можна вступити, склавши тести у нас в офісі. Але зовсім по-іншому, якщо дитина відвідає школу. Багато де майбутньому студенту пропонують залишитися на одну ніч в гуртожитку, відвідати заняття, познайомитися з учнями. Дитина тоді відчуває, чи їй тут комфортно.

– Зі скількох років рекомендуєте вступати у закордонні середні школи?

– Взагалі у нас є тенденція відправляти дитину тоді, коли вона закінчить хоча б 9 або вже 11 клас. Але так ми їм перекриваємо перспективи. Коли дитина вчиться закордоном з 15–17 років, то їй вже важче вивчити декілька іноземних мов і менше часу, щоб знайти себе в творчості чи спорті. Бо в інших країнах 2–3 останні навчальні роки – це спеціалізація. А якщо дитина навчалася в школі довший час, вона сама визначиться, що їй цікаво і покаже кращі результати в усіх предметах.

– Як психологічно підготувати дитину до навчання в іншій країні?

– Не можна просто так домашню дитину, яка ніколи ніде не виїжджала, завтра

Запрошуємо на виставку

СЕРЕДНЯ ОСВІТА ЗА КОРДОНОМ 7 лютого з 15:00 до 19:00 готель Джоржд, Львів

Представники приватних та державних шкіл Європи та Північної Америки www.aspect.ua тел: +38 067 501 68 79

відправити до середньої школи в іншу країну. Це буде важко. Краще з 7–10 років надсилати у міжнародні мовні табори. Потім спробувати навчання в середній школі на 2–3 тижні. І таким чином дитина і до академічного року підготується, і психологічно їй буде комфортно знову туди повернутися.

– А де живуть діти, коли вчаться у школі?

– Я рекомендую школи-пансіони. Можна, звичайно, відправити і в денну школу, де дитина буде жити в приймаючій родині. Але це важка адаптація, бо інша сім’я, погляди, цінності. Так можна робити хоча б з 16 років. У пансіоні діти оточені друзями, спостерігають за успіхами інших, допомагають один одному – це розвиває мотивацію.

– Які переваги навчання за кордоном у середній школі?

– Різностороннє розкриття талантів, досконале вивчення мов, цікаве навчання, мотивація. Також коло друзів, що формується на все життя в підлітковому віці. Ще один перевага – це усвідомлена спеціалізація. Останні роки у школі діти вивчають

лише предмети, які їм подобаються, що допомагає досягти хороших результатів. Потім продовжують це вивчати в університеті і досягають успіху. Бо у всіх виходить гарно займатися улюбленою справою.

– Від якої суми стартує перебування у міжнародному таборі на канікулах і навчання у середніх закордонних школах?

– Навчання у середніх школах – від 22– 25 тисяч євро на рік в школах Іспанії, Італії, Ірландії та Франції та 35–50 – в Німеччині, Австрії, Великобританії. Це включає навчання, проживання, харчування, всі види спорту та гуртки. У Канаді та США від 45–50 тисяч доларів, лише канадський долар набагато дешевший американського. Щодо мовного табору, то разом з перельотом і активною розважальною програмою, середня ціна 1 000 євро на тиждень. У такі табори самостійно дітей краще відправляти з 10–12 років. Є сім’ї, що відправляють дітей самих і у 7 років. Чим раніше ви почнете відправляти дитину на навчання самостійно, тим більше мотивації виховаєте, тим більше вона встигне. Розмовляла Юлія Василина

ЗАХОПЛЕННЯ Я обожнюю прості задоволення. Вони останній притулок складних натур. © Оскар Уайльд

| 35

Кераміст Василь

Бабій:

«Я завжди пильнував, щоб наді мною «згори» не стояв ніхто» Роботи цього кераміста у Львові точно бачили навіть ті, хто у мистецтві не розуміється. Це легендарна вивіска-качалка «Львівських пляцків», янголята з пацифіком, які присіли на самісінькому одвірку і спостерігають за всіма відвідувачами «Вірменки». Ексцентризм і тонке відчуття смаку настільки ходять поруч у його витворах, що по-своєму зачіпає абсолютно все, що він втілює – від керамічної яєшні, звабливих жіночих ніжок, і до різдвяних оленів. Бо він так бачить. Бо він – вільний художник. Як бути вільним у тому, що ти робиш, і комерційно успішним водночас – у розмові з Василем Бабієм. Спеціально для журналу «Егоїст».

– Я – художник. За професією, за способом життя, за світосприйняттям. У цьому плані я не міняюсь уже десятиліттями. Я не хочу мінятись. Це моє життя.

Говорить Василь Бабій, коли я прошу його описати себе так, як він це відчуває.

– Професія дає почуття свободи. І людина себе відповідно проявляє в одежі, у поведінці. Це просто моє.

Я без цього жити не можу. Дехто думає, що художники випендрюються, ні, вони просто є такі.

– Ви пам’ятаєте момент, коли зрозуміли, що малювання для вас – не просто хобі?

– Усе почалось з того, що я заїкався. Коли був малим, собака на мене кинувся, потім я потрапив під машину, отримав струс мозку. Словом, певний час я взагалі не говорив. Мене навіть возили на огляд до якогось київського професора. Він сказав, що треба о 5 ранку кинути мене у холодну річку, щоб страх вийшов. Я добре це пам’ятаю: я малий, мене ведуть по росі, кидають у воду… мене тоді ще більше переклинило. Через мою проблему, діти у школі почали мене дразнити. Від тих усіх насмішок я втік за останню парту, вчителі мене не зачіпали і я почав малювати. У 5–7 класах я малював Джона Леннона, Джимі Хендрікса. Так і домалювався до того, що вступив у Львівську національну академію мистецтв, яка тоді ще була інститутом.

– Що найбільше запам’яталось з навчання в інституті?

– Навчатись було супер. Ми навіть з викладачами ходили у «Вірменку» на каву. Мені траплялись добрі педагоги. Був, наприклад, такий прекрасний викладач Овсійчук, на жаль, він недавно помер. Викладав у нас кольорознавство

36 |

у ­картинах. Він мав талант молодих людей так заводити, що хотілось одразу малювати. Чудові спогади…

– Після такого, мабуть, важко було почати працювати у звичному радянському режимі, де все стандартизовано, а «ініціатива карається».

– Знаєте, за 40 років творчої діяльності у мене був шеф лише 2 роки – коли працював у бюро, де малював дизайн автобусів. Я був фрілансером ще тоді, коли це так не називалось.

– Ну, гаразд, фрілансерство тепер. А як ви у радянський час «вільним робітником» гроші заробляли?

– Скажу вам відверто – комуністична ідеологія художників роботою забезпечувала. Ми вважались ідеологічними працівниками. У нас навіть була кафедра «МарксизмуЛенінізму». І завжди перед першим травня всі малювали плакати, ленінів, люди писали шрифтом тисячі слів на день. Зараз усе робить комп’ютер і принтер, а тоді – все вручну. І ця робота оплачувалась дуже добре. Тоді середня зарплата була 100 рублів, 150 рублів мав уже начальник. Хто писав тексти, заробляв приблизно 500–700 рублів. А ті, хто скульптури робив – 3 000–4 000 рублів.

– А як фінансові справи у митців сьогодні?

– Художники тепер менше заробляють, і не лише у нас, схожа ситуація і в Англії, і у США. Нові технології, комп’ютеризація, 3D-принтери. Люди перестали ходити на виставки, у музеї. Людям взагалі перестало бути цікаво думати, мені так здається. Простіше «втикнутись» у Facebook або у телевізор.

– Вас як художника це зачіпає?

– Чесно? Зачіпає. Але я стараюсь знаходити собі укриття і про це не думати. Робота – мій основний фільтр. А щоб очистити думки, раджу раз у 2–3 дні ходити у басейн і плавати кілометр. Це дуже добре допомагає, особливо зимою, особливо зранку. Треба навчити себе, і у тебе цілий день буде добрий настрій.

– Але і жити за щось треба. Як правильно, на ваш погляд, дозувати поняття «працювати, коли є натхнення» і «працювати, коли треба заробляти»?

– А зараз художники дуже рідко ці поняття чітко розділяють. Ти не можеш дозволити собі творити лише тоді, коли у тебе є натхнення. Ну, хіба, якщо ти Дем’єн Херст, на якого працюють цілі інститути. А так, то іноді треба робити й речі для життя. Я дуже багато речей на замовлення робив. Мої роботи є у львівських, київських, одеських, варшавських закладах. Це те, що їсти приносить. І це

закономірно. Як можна читати Камю чи Кафку, коли твоя дитина їсти хоче? Та ти у цей момент і сам себе жуком почуваєш, при чому таким – у гною. Треба спочатку забезпечити свої базові потреби. Тоді вже відкривається простір для натхнення.

– Основний матеріал, з якого ви творите – глина. Чому?

– Сама глина – дуже класний матеріал. Це один із перших матеріалів цивілізації, які підкорила людина. Це енергетично дуже класний матеріал. Потім вже з’явились метал, скло. Коли ти береш у руки глину, ти відчуваєш, що вона передає тобі якусь закодовану інформацію. Ти ще не знаєш, що ти зліпиш. Але ти вже відчув глину і знаєш, що щось таки вийде. Це підсвідомо.

– Керамічні скульптури-янголята – перші ваші роботи, які я побачила. Зізнаюсь, несподівано було виявити на одному з них пацифік (міжнародний символ миру, роззброєння, антивоєнного руху), який активно використовують хіпі.

– Це – моя філософія. Я люблю свободу. Я все життя такий. Я завжди пильнував, щоб наді мною «згори» не стояв ніхто. Я не люблю, коли мені вказують. Я не люблю, коли мене змушують вести себе так, а не інакше. Їсти – це, одягатись – у таке. Одразу виникає гостре бажання зробити усе навпаки.

| 37

– Як філософія хіпі знайшла вас?

– Закінчив художню академію. Потім мене взяли на роботу у художній кабінет, а там давали замовлення, я його виконував і отримував гроші. Я залежав лише від себе. Тоді і з’явилось багато друзівнеформалів – художники, музиканти, а з ними і філософія… тепер я ще й добре дружу з байкерами «Хуліганами»

– Виходячи з вашої філософії, що для вас найважливіше у житті та творчості?

– Cлухати себе. Своє внутрішнє «я». Якщо тобі сьогодні не хочеться робити, то не роби, бо потім буде гірше. Говорять, якщо не хочеться, треба себе змусити, а потім і бажання прийде. НІ-ФІ-ГА! Я вже це зрозумів. Якщо тобі до чогось душа у цей день не лежить – відпусти, наскільки це можливо. Все повинно базуватись на твоєму відчутті. Усе життя побудоване на відчуттях.

– Людям нетворчих професій радять, хай і на аматорському рівні, розпружуватись живописом, або тим ж ліпленням з глини. А як розвантажуєтесь ви – митець?

– Ходжу на концерти, наприклад, під час Alfa Jazz Fest я вже 7 років жодного концерту не пропускаю. Граю у великий теніс, плаваю, багато подорожую.

– Що, на ваш погляд, обов’язково треба встигнути зробити у житті?

– Треба знайти себе. Але якщо є обставини, які цьому заважають, знайти людину, або декілька людей, і жити у своєму вакуумі, наскільки це можливо. Матеріально ми все одно будемо завжди залежати від середовища. Хтось заробляє більше, хтось – менше. Але у кожного в душі є можливість знайти свою маленьку «кімнату», де буде твоє хобі, твоє життя, твоє оточення – що тобі подобається, те ти й заносиш у цю свою кімнатку.

– Ви – вільний художник і комерційно успішний. А ви б продовжували творити, якби на вашу творчість не було попиту?

– Розкажу вам свіжу історію. Є у мене один знайомий, який співає серйозні рок-пісні. Але зараз співає він у піцерії. Днями я у нього питаю, навіщо людині з його талантом співати у якійсь піцерії. А він мені відповів: «Я маю не зупинятись, якщо я не співатиму тут, не буду тренуватись, то я і співати перестану». Бо у чому вся штука, у нас, у художників, як і на всіх ринках – сьогодні у тебе є замовлення, а завтра, післязавтра, і після-післязавтра у тебе його не буде. Але ти не повинен зупинятись. Бо кожен раз, коли людина зупиняється – не пише вірші, не тренує м’язи, не складає музику,

у неї ­пропадає хист до професії. Не просто ж так деякі письменники змушують себе писати певну норму у день. Вони себе «прокачують». Зупинятись не можна – треба прокачуватись. Розмовляла Марічка Курило-Алексевич

| 39

Міс Всесвіт з фітнесу: «Якщо чоловік хоче надихнути жінку займатись собою – нехай піде разом з нею у зал!»

– Фітнес, кросфіт, ви тренуєте дівчат, здобуваєте фах реабілітолога. Начебто все логічно. Але ж, Мар’яно, у вас 8 років досвіду у карате! Несподіваний бонус.

– Скільки себе пам’ятаю, завжди хотіла вміти захистити себе і слабших, яких, зазвичай, ображали. Так і почалась моя історія у карате. Переступивши поріг Dojo (зал у якому тренуюсь), я твердо знала, що хочу досягти чогось великого у цьому спорті. Я хотіла виступати на престижних змаганнях і, у першу чергу, довести собі, що просто так я не здамся! Було навіть бажання тренувати діток. І, я вважаю, мені вдалось досягти гарних успіхів. Я володію коричневим поясом з карате (пояс зрілості, після якого йде лише чорний). Оглядаючись назад, впевнено можу сказати одне: до всього, чого мені вдалось досягти, спонукала себе я і моє відображення у дзеркалі.

– Як у вашому житті з’явився бодібілдинг?

– Виснажливо тренуватись у тренажерному залі і отримувати від цього задоволення – це все від кросфіту (високоінтенсивні тренування, які поєднують у собі елементи важкої атлетики, гирьового спорту та гімнастики). У 16-річному віці я вперше виступила на змаганнях з кросфіту, тоді це було лише хобі,

Львів’янці Мар’яні Лопушанській лише 19 років, а у неї за спиною 8 років карате і рік інтенсивних занять з кросфіту та фітнесу. Останні настільки захопили дівчину, що у травні вона стала Чемпіонкою Європи. А кілька тижнів тому здобула титул «Міс Всесвіт» у категорії «Фітнес» у престижному міжнародному турнірі «Mr. & Ms. Universe». Чого львів’янці коштувало обійти 300 суперниць? Яких чоловіків хочуть бачити поруч з собою фітоняшки? Та як кожен чоловік може спонукати стати фітоняшкою власну дружину? Інтерв’ю Мар’яни Лопушанської, спеціально для журналу «Егоїст».

40 |

я перемогла і отримала абонемент у тренажерний зал. Так я і почала серйозно займатись кросфітом, фітнесом та бодібілдингом.

– У багатьох жінок, чесно кажучи, є страх, що бодібілдинг зробить їхнє тіло перекачаним і несексуальним. Що думаєте ви стосовно цього?

– Це лише стереотип, і нічого більше. Любі дівчатка, не бійтеся заліза, воно не зробить вас перекачаними! Скільки б ви не тренувались, з точки зору фізіології – це неможливо! Себе, до прикладу, я перекачаною ну зовсім не вважаю.

Тренуюсь інтенсивно, однак завжди виступаю у категоріях «Фітнес бікіні», а не «Бодібілдинг». Коли почала займатись, ставлення оточуючих до мене змінилось лише у кращу сторону. Я і сама себе по-іншому почуваю, адже тепер у мене великі цілі, яких я прагну досягнути.

– Але не завжди наше життя є таким, яким його хочеться бачити, і не завжди справи вдаються з першого разу. Що вас мотивує у «погані дні», коли все хочеться кинути?

– Усе просто – мотивую себе сама. Якщо важко, згадую скільки вже пройдено. І, знаєте, допомагає!

–Мар’яно, ваш результат на міжнародному турнірі «Mr. & Ms. Universe» вражає! У категорії «Miss model beauty» вам вдалось обійти 300 суперниць. Яка ціна такої перемоги?

– Інтенсивні тренування, дієта і налаштування на перемогу – це ключове. Якщо зазвичай я займаюсь у залі 4 рази у тиждень, то за 3–4 місяці до початку змагань кількість тренувань зростає. Якщо переважно у мене просто здорове харчування, то перед змаганнями у раціоні здебільшого білки, вуглеводів майже взагалі не вживаю. Щоб стати Міс Всесвіт з фітнесу, треба було добряче напружитись.

­ раховувалось абсолютно усе – В харизма учасниць, рельєф їхніх тіл, артистичність. Зовнішність, макіяж, зачіски, купальники – судді також не пропускали повз увагу.

– А як щодо внутрішнього налаштування? Які риси характеру треба мати, щоб досягти результатів у вашій сфері?

– Перш за все, наполегливість та цілеспрямованість! Без чіткої цілеспрямованості ми потрапляємо під вплив інших людей. Не варто цього робити. Я вважаю, що саме цілеспрямованість – це і є підгрунтя сильної волі!

– Було б дивно, якби журнал «Егоїст» не поставив це запитання, Мар’яно, а скільки егоїзму ви вклали у свою перемогу?

– Чесно, егоїзм – це не мій випадок (усміхається). Я завжи готова комусь допомогти і ніколи не думаю лише про себе. Так, є різні люди, і всім не вгодиш… Але, навіть, попри це, старалась бути привітною з усіма.

– Якщо говорити чоловічою мовою, ви – фітоняшка, у найкращому розумінні цього слова. З вашого досвіду і з досвіду дівчат, з якими ви познайомились на змаганнях, яких чоловіків хочуть бачити поряд зі собою жінки-фітоняшки?

– Ну, думаю, що, насамперед, чоловік повинен бути сильним (як морально так і фізично), вольовим, наполегливим та рішучим. І цілеспрямованим – поставив перед собою мету, отже повинен її досягти, як би складно це не здавалося. Поруч з фітоняшкою повинен бути розумний чоловік, але не у плані,

що у нього декілька вищих освіт. Хочеться, щоб він був ерудованим, вмів розмовляти на різноманітні теми, щоб міг зацікавити дівчину. А ще – чоловік має бути добрим, турботливим, і з почуттям гумору, це теж важливо.

– З яким чоловіком ви б точно не були?

– Не хочу когось образити! Тому утримаюсь від відповіді. Ну, з вище сказаного, думаю, можна зробити чимало висновків.

мережа магазинів

АВТОЗАПЧАСТИН до ЄВРОПЕЙСЬКИХ, ЯПОНСЬКИХ ТА КОРЕЙСЬКИХ автомобілів

– І запитання «на десерт». Усі чоловіки, потайки або й відверто, хочуть, щоб їхні жінки виглядали шикарно і були тими ж таки фітоняшками. Але не завжди вдається правильно змотивувати кохану. Ви як Miss model beauty і жіночий тренер з фітнесу, розкажіть, як правильно це робити?

– Є один дуже дієвий метод. Якщо чоловік хоче надихнути жінку займатись собою – нехай піде разом з нею у зал, щоб позайматися разом. Особисто я б так хотіла, адже чоловік і на присіданнях зі штангою підстрахує, і сам буде у формі, зрештою, разом тренуватись значно веселіше. Я знаю багатьох жінок, які тренуються разом з чоловіками – це дуже тішить. Приємно, що чоловіки не відсилають жінок у зал, а самі тим часом на дивані валяються і футбол з пивом дивляться, а йдуть разом з ними! Це, до речі, багато говорить про самих чоловіків. І ще, не сумнівайтесь, якщо дівчина тренується, то, відповідно, біля себе хоче бачити такого ж хлопця. Розмовляла Марічка Алексевич-Курило

Найнижчі ціни! Якісне обслуговування! Львів, вул. Героїв УПА, 73 тел. (032) 239-36-73, 239-36-83 Львів, вул. Героїв УПА, 78 тел. (032) 238-31-48, 237-31-67 Львів, вул. Кульпарківська, 230а тел. (032) 244-73-17, 243-82-16 Львів, вул. Б. Хмельницького, 210а тел.(032) 243-05-51 Львів, вул. Зелена, 238 тел.(032) 232-23-20, 232-23-21

www.planetauto.com.ua

Чоловіча історія

«Завжди пам’ятайте: ваша свідомість визначає вашу реальність», –

Джордж Лукас

Джордж Лукас — американський кінорежисер, сценарист та продюсер. Автор «Зоряних воєн» та «Індіани Джонса», колишній голова компанії Lucasfilm Ltd. Лукас є одним з найбільш комерційно успішних режисерів світу.

Джордж Лукас написав сценарій, але ні одній кіностудії він не сподобався. Вони сказали, що ніхто не любить фантастику, і що подібне лише для дітей. Проте пізніше автор все-таки знайшов продюсера, який захотів це фінансувати. Але навіть він не вірив в успіх цього фільму. А погодився тому, що хотів, щоб інші сценарії були написані теж для нього. Джордж повинен був погодитися на значно зменшений бюджет, а потім і на зарплату, яка була менша на 300%. Чому кінорежисер погодився на такі умови? Він щиро вірив у свою картину? Спочатку здавалося, що фільм приречений на поразку. На той час в Голлівуді не було спеціалістів зі спецефектів, тому він повинен був створити цілу візуальну студію. Електроніка погано працювала, реквізити ламалися, а персонал отримував травми. А через тиждень зйомок все обладнання розтрощив сильний ураган. Не було грошей, щоб це відновити, тому вони використовували костюми з інших фільмів. Відомий кінорежисер «тинявся» на смітниках кожного дня, щоб отримати потрібну картину. Група відмовилася працювати понаднормово. Їм не подобалося те, що вони знімали. Майже кожен актор був упевнений, що це безповоротний провал. Заради початкових титрів, у тому вигляді, в якому він їх бачив, він повинен був заплатити штраф і піти з гільдії режисерів. Автор «Зоряних війн» був на межі нервового зриву. Ризик провалу збільшувався з кожним днем.

Джордж Лукас – інтроверт, він не міг нормально спілкуватися. Тому ніхто не розумів чого насправді хотів сценарист. Потім він взагалі зненавидів перший варіант фільму тому, що він не відповідав його новому баченню. Лукас відклав випуск картини, щоб її допрацювати. Від цього бюджет виріс на 40%. Зірка фільму потрапила в аварію, тому нічого не можна було перевідзняти. Студія не знала як просувати фільм. Його показали лише 35 разів 25 травня. Цей день вважається найгіршим днем для прем’єр. Але пішли чутки, що це було незвичайне кіно, усім хотілося його подивитися. У той час «Зоряні війни» досягли рекордних касових зборів. Створили франшизу, яка принесла мільярди доларів і змінили кінобізнес назавжди. Вони заробили 27 мільярдів доларів по усьому світі. «Завжди пам’ятайте: ваша свідомість визначає вашу реальність», – Джордж Лукас.

Відпочинок Життя під час подорожі – це мрія в чистому вигляді. © Агата Крісті

| 45

Країна, де сходить сонце

46 |

Японія – далека та дивна країна, що викликає різні асоціації. Для когось це гора Фудзі (Фудзі Яма) з вічно білою верхівкою, як в старого дідугана і цвіт сакури на її фоні, для когось це самураї та граціозні жінки в кімоно, суші, зелений чай чи потужні корпорації. Японія або Ниппон (місце, де сходить сонце) – це країна-контраст сталих традицій і технологічного прогресу, які гармонійно поєднуються між собою. Це неодмінно потрібно побачити в своєму житті. Перше, що вражає, коли виходиш з літака, це важке вологе повітря до якого потрібно звикнути, так як і до різниці в 6 годин з Україною. Але всі дивні відчуття зникають, коли ти зачаровуєшся незвичною природою океану та сіткою рисових

полів, які супроводжують тебе всю дорогу до Японії. Рис – основний інгредієнт японської кухні, але японці є гатрономічними фанатами і пропагуюють мультикультурну кухню. Смак Японії – це не лише суші та сашимі, але й зелений чай Матча, солодкі боби Маме, тофу та натто. Це все неодмінно необхідно спробувати. В Японії проживає 126 мільйонів людей. Це одна з найбільш розвинених країн світу, яка вражає організованістю та філософією обов’язку перед японським народом. Важко уявити як в Токіо живуть 12 мільйонів людей. Ти відчуваєш себе ніби в майбутньому, на років 50 +, коли гуляєш між токійськими хмарочосами, а над головою мчить найшвидший у світі потяг Шінкансен. Переходячи ­дорогу, тобі

| 47 на зустріч ­рухається армія офісних працівників, одягнених в білі сорочки, але повертаєш у бічну вулицю і ти потрапляєш ніби в ляльковий світ з живими персонажами. Вулиця Хараджуку знаменита тим, що там збирається токійська молодь і переодя-

гається в персонажів з японських фільмів – аніме. Фантазія відразу не сприймає таке різноманіття кольорів та образів персонажів вулиці Хараджуку. Тут завжди багато туристів, але в Токіо важко знайти місце щоб побути наодинці.

На противагу футуристичній столиці, східна душа Японії живе в Кіото. Він має статус світової спадщини ЮНЕСКО і тут знаходиться Імператорський палац та замок Нідзьо. Вулицями гуляють японки в кімоно і ти мимоволі опиняєшся ніби у фільмі

про мемуари гейші. Ти відчуваєш запах сакури та океану, звідусіль лунає «Арігатоу годзаймасу» – дивна мова японців, складна, але цікава, з глибоким змістом. Тут важко знайти знайомі оку англійські надписи, лише ієрогліфи, які японці вивчають роками. Для читання газет необхідно знати на пам’ять 3 000 символів. Це викликає захоплення японцям, як найпрацьовітішою нацією світу. У них багато чому можна навчитись, пунктуальності в першу чергу. Для японців запізнення – це вияв неповаги і з тобою більше не бажатимуть мати справи. А ще японці – це нація, яка не вміє говорити «Ні». Дивно, але це створює певні непорозуміння з іноземними партнерами для бізнес-корпорацій. Коли японець вагається сказати «Так», значить це означає «Ні». Японці є дуже чесними людьми, тут найнижчий рівень криміналу в світі. Приміром, якщо ви щось забули, то це в 90% буде на тому ж місці або в бюро знахідок. Японія є безпечною і привітною країною для іноземців, незважаючи на те, що японці закриті та сором’язливі, вони залюбки допомагають незнайомим людям. Японія закохує в себе, розширює свідомість, відкриває сприйняття східної культури та усвідомлення власної відмінності, адже наші народи є дуже різними. Бажаю надихнути Вас на відкриття своєї Японії. Ірина Паславська

50 |

Інша Каліфорнія

або

Дорогою з Лас-Вегасу до Лос-Анджелеса

Каліфорнія

Лише почувши слово «Каліфорнія», більшість людей починають уявляти довжелезні пляжі з рятувальниками в апетитних червоних костюмах, розлогі дороги шикарні будинки, Голівуд, а також, звичайно, Кремнієву Долину. Цей стеротип

цілком виправданий, адже частково десь так воно і є. Але є й інша Каліфорнія, про яку більшість не чула, або ж, принаймні, дізнаються зголом. Для довідки: Каліфорнія є найбільшим за населенням штатом США і третім за

величиною. Тут стільки багатсва, а ринок настільки розвинений, що, якби виділити ВВП Каліфорнії та прирівняти до інших країн, це була б п’ята найбільша економіка світу. Відразу після Німеччини та якраз перед Великобританією.

| 51 І не лише цим багатий золотий штат! Це один із найрізноманітніших регіонів не лише Північної Америки, але й цілого світу! Це місце, де зранку можна покупатися в океані, а вже після обіду розтинати засніжені гірські схили. Всього дві години на авто розділяє між собою найвищу (гора Вітні, 4 438 м.н.м.) та найнижчу (Долина Смерті, -78 м.н.м.) точки величної держави. Навіть в культурному плані узбережжя принципово відрізняється від внутрішніх регіонів, а північ та південь неодноразово

Зона 51

­ бговорювали варіанти про відо окремлення в окремі штати. Весь цей набір та різногранність просто не можуть не вражати. Під час свого першого візиту у Каліфорнію я відвідав найвідоміші місця. Взяв участь у конференції у Сан-Дієго при кордоні з Мексикою, два тижні прожив у Сакраменто, де зосереджена найбільша спільнота українців на західному узбережжі, декілька днів долсліджував Сан-Франциско, а також багато днів намотував по Лос-Анджелесу.

І, як вам вже відомо, апетит приходить під час прийому їжі. Хочеться занурюватися все глибше та глибше! Бачити і досліджувати ще і ще. Саме тому під час останнього візиту я вирішив зазирнути на нові території.

Лас-Вегас

У листопаді 2017 року я вже вдруге прилетів у Лас-Вегас на конференцію з онлайн маркетингу. Як і тоді, поряд була моя дружина Мартуся. Ми лише досліджувати Центральну Америку, куди прибули круїзним лайнером з Канар через усю Атлантику, проте, були готові до нового досвіду. Але упустимо цей момент, оскільки: «Все, що трапляється у Вегасі, залишається у Вегасі» ... Або ж випливає на YouTube. І хоча це вже Невада, багато людей включають Місто Гріхів до свого маршруту Каліфорнією, адже ЛасВегас знаходиться всього в п’яти годинах доїзду від Лос-Анджелесу, звідки декілька днів тому ми повинні були вилетіти на Turkish Airlines в Таїланд. Більшість їдуть автобаном, що пролягає через доволі одноманітну пустелю. Враховуючи, що цю дорогу я вже бачив, ми вирішили зробити дещо інше. Взяли на прокат авто і виїхали у північно-західному напрямку. Буквально за годину потрапляємо у перший кадр з фільмів. Десь тут знаходиться засекречена військова Зона 51, у якій дослдіжують всесвіт та цілком ймовірно пробують виходити на контакт з інопланетянами.

Забріський Пункт

Долина Сметрі

Зовсім поряд звертаємо з основної траси і за півгодини потрапляємо у Долину Смерті. Однойменний національний парк включає у себе багато цікавинок. Зокрема, просто фантастичні пейзажі Zabriskie Point милуватися якими, під час вечірнього сонця, можна вічно. Далі спускаємося нижче і потрапляємо у вузьку (10–15 км) й довжелезну (~130 км), оточену стрімкими горами, Долину Смерті. Ось, це найнижча точка у Північні Америці – Badwater. Глибина сягає 85 метрів нижче рівня моря. Колись тут був солончак, від якого залишилася лише

Поле для гольфу Диявола

Бадвотський басейн

кристалізована сіль. Зате з’явилося багато туристів. Сіли у авто і поїхали в сам центр долини в точку, що називається Devils Golf Course (Диявольське поле гри у гольф). Настав магічнй момент! Раптово все навколо стало рожевим. Я зупинив авто і вийшов, не розуміючи, що відбувається навколо. Здалося, наче хтось взяв та й занурив мене у якесь молоко. Наспраді цей момент просто неможливо передати. Абсолютна тиша, приємне розсіяне світло і нереальні відчуття. Це тривало всього декілька хвилин! Не пригадую таких моментів у житті раніше. І невпевнений чи вдасться ще колись відчути щось

подібне. Це просто залишиться зі мною. За мить стало майже темно. Ми подякували долі за такі миті і поїхали далі. Був варіант лишатися на ніч у одному із переоцінених готелів, але раз їдеться добре і ще є час (сонце у тих краях в листопаді заходить приблизно о 17 год), то треба їхати далі. В абсолютній темряві покрученими серпантинами десь за дві години ми дісталися містечка Лоун Пайн (Lone Pine), де о дев’ятій годині вже всі сплять. Принаймні таке скалося враження. Взявши приклад з місцевих мешканців, ми «запакувалися» у перший мотель і лягли спати.

Поле для гольфу Диявола

| 53

Лоун Пайн

Лоун Пайн

Гори Сіера Невада

Наступного дня ми прокинулися і вийшли на вулицю. А там, па-ра-рам, ось таке. Мене аж тіпнуло від краєвиду. Лоун-Пайн виялилося типовим старим каліфорнійським містечком, що бере свій початок з середини 19 ст. за часів Золотої Лихоманки. Єдина основна вулиця по обидва боки якої вишикувалися готелі, бари і магазинчики. Мешканці поволі ходять та усміхнено вітаються з іншими. Та й загалом своєрідна ідилія. Я від такого просто кайфую.

Сьєрра-Невада

Сьєрра-Невада

Ну як не поїхати в ті гори, що просто нависли над нами. Це Сіера Невада, найвищий гірський хребет у США поза межами Аляски. Поволі піднімаючись у гори до висоти понад 2 000 метрів, часто зупиняємося, робимо багато фото і просто насолоджуємося, мабуть, найкращою погодою, яку лише собі можна було уявити того дня. А ось і гора Вітні (Mount Whitney) та, що з зубчиками. Найвища точка цілого США, поза межами Аляски (4 421 м.н.м.). Все, як на долоні.

Гора Уїтні

54 | Арізонська Пустеля

Арізонська Пустеля

Арізонська Пустеля

Спускаємося назад та рухаємося на південь, у сторону Лос-Анджелеса, адже наступного дня у нас вже літак. Неймовірно, але буквально за декілька десятків кілометрів ландшафти принципово змінилися. Засніжених схилів уже давно не видно. Натомість потрапляємо в частину посушливої Арізонської Пустелі. До Міста Ангелів їхати прямо, але вирішуємо трішки звернути, проклавши шлях через гори. Заїхали у просте село! Ось так виглядає Каліфорнійська провінція. Здавалося б від такої кількості краси може початися оскома.

Орест Зуб – онлайн підприємець, блогер, мандрівник, письменник Автор блогу про подорожі, саморозвиток та онлайн бізнес – openmind.com.ua

Арізонська Пустеля

Арізонська Пустеля

Але ні. На подібні речі я можу дивитися вічно, а пейзажі тут щоразу інші. Того вечоар ми пізно приїхали в Лос-Анджелес. Ввечері ще зайшли у Волмарт, щоб закупитися деякими речима та заночували у Голлівуді, щоб добряче виспатися перед тривалим рейсом. Цей мегаполіс вартий тисячі статей, тому залишу розповідь про нього для іншої нагоди. А наразі скажу лише, що Каліфорнія – це просто щось! Тут точно варто побувати кожному та не один раз, адже сприйматимете її весь час по-новому. Почуємося!

Лос-Анджелес

56 |

«Acquesi» Asti DOCG – мускатне золото в пляшці

Італія належить до найбільших виноробних країн світу. Виноградники в ній повсюди, а виноробство розпочало свою історію ще 3 000 років тому.

П’ємонт чи ненайвизначніший регіон виноробства в Італії, який має найбільші площі виноградників у країні в категорії DOC та DOCG (загалом 50 апелясьонів – більш ніж в будь-якому іншому регіоні Італії). Цей регіон добре знає кожен любитель вина. Найбільш відоме та популярне вино цього регіону – солодке ігристе Асті. У XIX ст. в П’ємонті почали виробляти ігристе вино такого стилю, якого світ до тих пір не знав – Асті з яскравою ароматикою, характерною для мускатних сортів, солодке та витончене.

Asti – це візитна картка Італії, поряд з трюфелями, фундуком, шоколадом, мальовничими пагорбами і виноградними угіддями. Напій виготовляють виключно з регіонального різновиду винограду Білий Мускат – одного з найстаріших сортів П’ємонту.

Виноград цього сорту ще в 1616 році, за чудовий солодкий смак, був названий Muscadello delicatissimo – незрівняний Мускат. Його відмінна риса – це високий ступінь цукристості, завдяки чому напій насичується натуральною солодкістю. Це один з найстаріших і найвідоміших сортів винограду, що вирощувався ще древніми греками і римлянами. У Середні віки цей виноград був тільки на найкращих виноградниках, солодке вино з нього дуже цінувалося. Саме багаті сонцем схили пагорбів П’ємонту в області Асті – ідеальне місце для вирощування винограду Білий Мускат. «Асті, безсумнівно, є кращим у світі ігристим десертним вином», – відзначають винні експерти. На відміну від більшості шампанських, вино, що отримується з цього винограду є солодким. Основна відмінність Асті – збереження у вині фруктового букета свіжого зрілого винограду. Чудове італійське ігристе вино полонить з першого ковтка ніжним ароматом і приємною солодкістю. Воно прикрашає вишукані урочистості та романтичні побачення. Напій – один із кращих витворів італійських виноробів. Вони створюють шедеври з винограду, немов справжні художники. Вино захоплює високою якістю, спокушає, дарує насолоду і немов запрошує в приємну прогулянку під ніжним сонцем Італії. Білий Мускат для виготовлення продукту збирається вручну тільки, коли він повністю дозріє (а виноград для шампанського, до

57 речі, зазвичай ще недостиглим). Вичавлений сік бродить у великих чанах, після чого в нього додаються дріжджі, і він переливається або в пляшки, або в інші чани (металеві). У цей час використовуються в основному закриті і герметичні металеві чани. Цукор зброджується неповністю, і цим пояснюється солодкість вин і їхня невелика міцність (зазвичай в межах 9% об). Вино Асті виявилося настільки важливим і знаковим для італійського виноробства, що йому в 1993 році був привласнений статус DOCG – Denominazione di Origine Controllata e Garantita (тобто вина, які контрольовані і гарантовані за походженням). Категорія DOCG – свого роду верхівка класифікації італійських вин, до неї відносяться тільки найякісніші вина. Експорт Асті перевищує навіть експорт французького шампанського! Компанія Acquesi була заснована в 1952 році в П’ємонті, в місті Acqui. Вона спеціалізується на виробництві ігристих вин класу DOC і DOCG. Acquesi – відмінний приклад сучасного італійського виноробства. Уміло поєднуючи багаторічний досвід з традиційними методами виробництва, фахівці компанії створюють елегантні, свіжі ігристі вина, здатні підкорити з перших ­секунд. Вино вражає з того моменту, коли тільки наповнюєш келих. Його золотистий колір і міріади бульбашок, немов малюють картини італійської «дольче віта». Напій має ніжний аромат з тонами квіток чайної троянди, акації, грейпфрута

і меду. Яскравий смак мускату – це основна перевага Asti Acquesi. У ньому вгадуються тони стиглих виноградних ягід, екзотичних фруктів, квіток і цедри апельсина, меду і квітів акації, стиглого персика, зацукрованого ананаса і цитрусових цукатів. Подавати це ігристе вино рекомендується при температурі 8–10 °C. Також воно є основою для креативних коктейлів. Наприклад, подається з апельсиновим соком і кубиками льоду. Або набуває пікантних нот з ягодами полуниці. Це вино є чудовим доповненням до фруктових тортів, зацукрованих фруктів, тірамісу і морозива.

Aсті надихає на поезію. Чудовий смак Білого Мускату змушує згадати найкращі миті життя. Напій – це мускатне золото, розлите в пляшки. Воно увібрало промені

італійського сонця, красу пейзажів П’ємонту, любов виноробів до своєї праці і трепетне ставлення до лози. Подаруйте собі справжнє свято смаку! Ігристі вина Acquesi будуть чудовим доповненням до Вашого святкового столу! Христина Бухній

Святковий настрій з «Вина Світу» гарантований! м. Львів, вул. Гнатюка, 15 м. Львів, вул. Стрийська, 78 +38 096 378 57 55 +38 063 244 19 10 +38 068 348 99 52

Дрібниці життя Я нічого не знаю про життя, але я до біса хочу жити. © Джонні Депп

| 59

ТОП-4

техноновинки: безпека, відпочинок і здоров’я

Доки ви відкриваєте нові підприємства і даєте людям роботу, найкращі винахідники світу намагаються зробити життя комфортнішим завдяки техніці. Класично ми обрали для вас найкращі технічні новинки. Обирайте.

1. Проектор Sweam у кишені.

Кишеньковий проектор із сенсорним екраном викликав справжній фурор у Швеції. Люди були в захваті, що фільми можна дивитися будь-де: чи то в офісі, чи то в парку, чи то за чашкою кави вдома. А ефект, ніби ви в кінотеатрі. Проектор має 4,1 дюймовий дисплей. Якість зображення – 1280×720 пікселів. Фільмів можете загрузити достатньо, адже постійна пам’ять – 16 ГБ. Оперативна – 2 ГБ. Sweam працює на ОС Android 2.1, тому можна й улюблені додатки закинути.

Кіно можна дивитися навіть при низькому освітленні у приміщенні або на вулиці. І це ще не все. Проектор має вхід на картку nano-Sim з підтримкою 4G. Вдома можна організувати цілий трьохгодинний кінопоказ, адже проектор завдяки Bluetooth легко під’єднати до професійної аудіосистеми.

60 |

2. Компанія Samsung оновила розумні годинники Gear S3. Тепер у спортзалі, коли будете відпочивати від бізнес-справ, він точніше відстежить серцебиття. Щоб вас не спокушали під час обіду калорійні страви, годинник контролюватиме харчування і нагадуватиме про питну воду. Оновлення смарт-годинників піде на користь вашим робочим справам, адже вони дають можливість вносити нові контакти, створювати та редагувати нотатки, переглядати щоденні завдання, керувати презентаціями Power Point і оперативно відповідати на повідомлення.

3. Не автомобілями єдиними.

Тепер ви можете заряджати свої мобільні телефони портативними акумуляторами від Tesla. Підходять для iPhone та Android-смартфонів. Місткість пристрою – 3350 mAh. Першу партію розкупили за декілька годин після старту продажу.

ЕКОНОМ ТАКСІ – ЦЕ ВИСОКА ЯКІСТЬ АВТОМОБІЛІВ, ОПТИМАЛЬНІ ТЕРМІНИ ПОДАЧІ МАШИНИ ТА ВИКОНАННЯ ЗАМОВЛЕННЯ, А НАЙГОЛОВНІШЕ – ЕКОНОМНІ ЦІНИ

НЕМОЖЛИВО? ПЕРЕКОНАЙТЕСЬ!

4. Особлива камера, яка обертається на 360°. Спокійно залишайте свою нерухомість і відправляйтеся на роботу. Про безпеку в домі подбає камера Moon. Це перша у світі багатофункціональна камера відеоспостереження, що літає над зарядною платформою всупереч законам гравітації. Пристрій реагує на звуки та рух. Якщо у домі чи квартирі відбувається щось не те, то Moon увімкне у вас на смартфоні пряму трансляцію. Камера має мікрофон, динаміки, функцію нічного бачення, датчики температури, світла, вологості та вуглекислого газу. У Moon є 5 Mn, тому відео вона записує з роздільною здатність 1080 p. Юлія Василина

1. Викликаючи «Економ таксі», ви не почуєте «Вибачте, але вільних машин немає» – у нашому парку понад 500 машин таксі.

2. Наші професіональні диспетчери та водії таксі працюють для вас цілодобово.

3. Замовити машину таксі можна як із стаціонарного телефону, так і з мобільного.

4. Ми постійно розширюємо перелік послуг, а значить оптимізовуємо свої можливості. ДОДАТКОВІ ПОСЛУГИ «ЕКОНОМ-ТАКСІ» Послуга «Драйвер – перегін вашого автомобіля як в місті, так і за його межами. Послуга «Трансфер» – зустріч ваших гостей, які приїжджають поїздом, автобусом чи прилітають літаком. Надання VIP-таксі та авто бізнес-класу. Обслуговування урочистих подій, весіль та бізнес-зустрічей. Кур’єрська доставка. Послуга «автоняня». Автобусні обслуговування. Вантажні перевезення.

«Економ таксі» – сервіс найвищої якості. Будемо раді бачити вас серед постійних клієнтів «Економ таксі». Діє бонусна програма для постійних клієнтів.

(032) 243-08-08, (067) 883-04-04 (063) 562-07-05, (099) 243-08-08

70-70 (із мобільного)

| 63

Джибо – американський робот з українською душею На початку грудня український сегмент інтернету «вибухнув» захватом від домашнього робота Джибо. Журнал «TIME» віддав Джибо перше місце у списку 25 найкращих винаходів 2017 року. Чому українськоамериканський винахід оцінили так високо? Які компоненти розробили для робота вітчизняні вчені? Чого ще варто чекати від українських винахідників найближчим часом? Розмова з директором компаніїрозробника Джибо в Україні – Waverley Ukraine – Євгеном Богатирьовим. На хвилі гордості за відзнаку «TIME», чимало українських видань спокусились написати, що Джибо – український робот. Це не зовсім так. Американці покрили витрати вітчизняних вчених на розробку, оплатили їхню роботу, тож усі права на робота належать американській компанії. Втім, без вкладу українських вчених – Джибо ніколи б не став собою. «Робот Джибо – це розробка американської компанії “Jibo”. Вони опрацьовують мозок цього робота, його тіло, те, як він рухається, які емоції продукує. А наша компанія в офісах у Львові та Харкові розробляла та продовжує розробляти для робота дуже важливі компоненти – серверну частину та мобільні додатки. Власне, коли робот ­спілкується

64 | з людиною, він сам вирішує небагато. Він отримує від людини інформацію і надсилає її до сервера, вже сервер “підказує” йому, як реагувати. А мобільні додатки, які ми також розробляємо для Джибо – це, по суті, початкові налаштування робота. Коли ви витягуєте його з коробки, спочатку треба налаштувати. За допомогою мобільного додатку, який ми розробили, ви можете його налаштувати», – пояснює Євген Богатирьов.

Українським інженерам довелось робити багато припущень щодо розробки робота, 70% з них були правильними

Українська історія Джибо розпочалась два роки тому. На той час головний офіс компанії Waverley у Кремнієвій долині успішно працював уже понад 20 років. Українському офісу компанії було лише три роки, втім, він уже мав репутацію розробника, який надійно вирішує складні завдання. По суті, через репутацію Jibo і звернулась до Waverley Ukraine. «Головна складність завдання компанії-замовника полягала у тому, що українським розробникам не поставили чіткого технічного завдання і не сказали, що конкретно вони мають робити. Це ускладнювало роботу, – каже Євген, – але водночас робило її дуже цікавою».

«Було дуже мало інформації про те, що має робот робити. Тому інженерам довелось робити дуже багато припущень. Ми, звісно, контактували з американськими партнерами, але багато чого розробляли самостійно, базуючись на дуже малому обсязі інформації. Згодом, коли до компанії прийшли аналітики та дизайнери, які детально проаналізували, як саме повинен працювати цей робот, виявилось, що близько 70% рішень, які приймали українські розробники на початковому етапі – були правильними». – з гордістю говорить Євген. Втім, такий успіх для українських розробників зовсім не випадковість. Адже, окрім того, що Waverley Ukraine надійний розробник складних рішень, компанія спеціалізується на співпраці зі стратапами – новоствореними компаніями, які іноді не мають чіткої концепції свого розвитку. У Waverley Ukraine кажуть, вже звикли до того, що «доводиться торувати абсолютно незвіданий шлях, на якому і опертись нема на кого, адже доводиться бути першопрохідцем.

Американці працювали над зовнішністю та розумом ­Джибо, українці розробили його «душу» Окрім розробників зі Львова та Харкова, над створенням Джибо в Україні працювали науковці Києва та Одеси. Протягом двох років українська компанія підтримувала

| 65 тісний зв’язок з американською. У США стояв сервер, який за лічені секунди передавав усі корективи з Америки до України і навпаки. Таким чином американські вчені наділили Джибо штучним інтелектом, зовнішністю та можливістю рухатись, українці ж подбали про внутрішній світ робота. «Штучний інтелект Джибо розробляли у Бостоні. А сервер, який опрацювали ми, зберігає «особистість» робота, можна сказати, що ми розробили його душу», – усміхається Євген. Чоловік каже, від самого початку українські розробники відчували, що беруться за особливий проект, а відзнака журналу «TIME» лише підтвердила, що це не є їхні домисли, адже незалежні експерти відзначили – Джибо справді особливий робот. Він наділений штучним інтелектом, тож має потенціал для навчання. Робот здатен запам’ятати до 16 людей – як їх звуть, як вони виглядають, звучання їхніх голосів, їхні захоплення та звички. До того ж, зараз українські розробники працюють над мобільним додатком, який дозволить власникам отримувати оновлення до Джибо так само, як оновлення для смартфонів. Робот вміє усміхатись, жартувати, підморгувати, нагадувати вам про справи, фотографувати, танцювати і навіть муркотіти, як кошеня, якщо ви його погладите. Джибо називають першим соціальним роботом у світі, а чи не надто гучне це висловлювання?

– запитую про це у Євгена, на що отримую відповідь: «Зараз на ринку є домашні роботи від Amazon та Google, Apple теж виходить на цей ринок. Насправді, якщо порівняти Джибо та інших роботів за функціями, то Джибо їм поступається. Вони вміють викликати таксі, поглиблено шукати інформацію, але, по суті, роботи від Google і Amazon – просунуті голосові помічники, наділені штучним інтелектом, але ключове, що вирізняє Джибо – він вміє показувати

емоції, він вміє спілкуватись такою манерою, якою спілкуються люди. Джибо рухається, реагує на вас, коли ви заходите у кімнату, повертає свою голову і дивиться на вас, також він вміє танцювати. Навіть його зовнішній вигляд віддалено нагадує тіло людини. Він емоційний і це те, що бракує традиційним домашнім роботам. Він є першим соціальним роботом». Поки щасливі власники заполонили YouTube відео-розповідями

66 | про свого нового диво-помічника, компанія Waverley Ukraine на лаврах не спочиває. Окрім розробки додатків для Джибо, вона почала співпрацю зі самим Біллом Аткінсоном! Одним із перших співробітників Apple. Аткінсон свого часу винайшов чимало функцій, якими ми користуємось сьогодні, зокрема подвійний клік мишкою та спадаюче меню у комп’ютерах.

Waverley Ukraine допомагає Аткінсону розробляти додаток до мобільного, який дозволяє надсилати паперові листівки з фотографіями. Ви пишете листа на смартфоні, можете навіть підписатись та додати фото і за невелику доплату ваша листівка перетвориться на реальну паперову відкритку, яку доставлять на звичайну поштову адресу, яку ви вкажете. Аткінсон захотів

розширити ринок для свого проекту, тож звернувся до Waverley Ukraine, щоб розробити нову версію додатка, яку підтримували б не лише iPhone, а й Android та веб-браузери. Марічка Курило-Алексевич Першоджерело: сайт «Факти» за 08.12.17

Віктор Москалюк

victormoskalyuk victor.moskalyuk.photo victor.moskalyuk.ph@gmail.com +380968430305 +380630749553

70 |

Як дорослому сину зрозуміти батька? «Що б ти написав на могилі батька?» – запитав я нового учасника нашого курсу. «Людина, яка навчила, як не бути схожим на нього» – похмуро відповів він. З архіву Базового Чоловічого Курсу

71 Нашу епоху називають століттям сирітства. Чийсь батько пішов з сім’ї. У когось батько не брав участі у вихованні. Є батьки, які любили своїх синів, але були слабкими у житті. Можливо, що батько був алкоголіком. Був жорстким з вами. А може, його зовсім не було і ви його ніколи не бачили? За статистикою: • 30% чоловіків взагалі не спілкуються зі своїми батьками; • 30% мають складні й болючі відносини з батьком; • 30% спілкуються, телефонують, зустрічаються, розмовляють, але їхні розмови зводяться лише до того, яке опалення вибрати для будинку; • 10% чоловіків дружать зі своїми батьками, люблять і поважають їх. Я знаю, що багато чоловіків переживають, що у них можуть про-

явитися моделі поведінки рідних батьків. Тому у питущого батька син може абсолютно не пити алкогольні напої, а також скоріше за все буде за здоровий спосіб життя. Але, як правило, ненадовго. Якщо батько лаявся і матюкався, то син може прийняти рішення бути з усіма чемним, ніколи не підвищувати голос на жінок і ні з ким не сваритися. У будь-якому випадку, такий чоловік буде жити не своє життя, тобто наперекір своєму творцеві. Його життя – це докір за те, що той був поганим батьком. Але як вийти з цього сценарію, побудованого на дитячому образі сина і батько? Відновіть втрачене спілкування і зрозумійте свого тата! Проблеми найкраще прояснювати, коли батьки живі. Я знаю, що багато чоловіків побоюються відновлювати ­спілкування

72 |

зі своїми рідними. Мало хто з нас чекає хороших результатів обговорення. І мало хто вірить, що щось може змінитися. Але я все одно наполягаю на тому, щоб ви це зробили! Для цього вам необхідно поговорити з татом. Поставивши йому 10 наболілих запитань, які наведені в кінці статті. Саме з такого інтерв’ю всі учасники нашого Базового Чоловічого Курсу починають процес відновлення близьких відносин з батьком. Не треба відразу намагатися знайти вихід із проблему. Не поспішайте. Нехай це буде момент, коли

ви залишитеся удвох. Можна за кухлем пива. Жінок поблизу бути не повинно. І попросіть розповісти його якусь історію з життя. Запитайте, яким він пам’ятає своє дитинство? Як в той час складалося його життя? З ким він товаришував? Чому? Запитайте про роботу, захоплення, про жінок того часу, про рішення, які він приймав. Постарайтеся не засуджувати, а підійдіть до розмови з інтересом, так, ніби він ваш старий друг. Якщо син у розмові не будете простим і відкритим, батько почне підозрювати, що той хочете поставити йому пастку. У такому випад-

ку, він не почує справжньою і щирою історії. У якийсь момент він може почати лаятися або критикувати вас. Нічого страшного. Ви вже не маленький хлопчик. Зберігайте холодний розум і продовжуйте бесіду. Згодом ви відчуєте, що все починає ставати на свої місця. Коли ви зрозумієте, чому ваш батько поводився саме так, ви зможете почати його поважати. А іноді і співпереживати. Можливо, у спілкуванні навіть прозвучать неголосні слова про прощення. Але це не повинно бути метою розмови.

73 Ваша мета – вияснити все зі своїм батьком! Навіть якщо він пішов з сім’ї, ви не повинні прагнути покарати його або змусити страждати. Ні! Ваш батько – це ваше коріння. Ви – це частина його. Ось 10 питань, які ми рекомендуємо поставити своєму батькові, якщо він живий: 1. Що ти пам’ятаєш зі свого дитинства?

2. Що тобі найбільше запам’я­ талося у твоєму батькові?

3. Якою була твоя перша робота і як ти з нею справлявся?

4. Як ви познайомилися з мамою?

5. Які помилки стали для тебе найбільшим уроком?

6. Що б ти хотів зробити поіншому під час мого виховання?

7. Ким ти хотів, щоб я став і чому?

8. Що в твоєму батьківстві надихало тебе найбільше?

9. Чи у минулому я тебе образив?

10. Щоб ти хотів сказати мені, але до цих пір не говорив? Кожен син чекає моменту, коли він зможе зрозуміти батька. І кожен син в глибині душі готовий пробачити навіть питущого, слабкого, байдужого або тиранічного батька. Зробіть цей крок. Андрій Жельветро, психолог, автор і ведучий «Базового Чоловічого Курсу»

Зербань Відпочинковий комплекс «Зербань»

Львівська область, Сколівський район, смт. Славське, вул. І. Франка, 61Б +38 (098) 255 26 04, +38 (067) 673 21 18, www.zerban.com.ua

76 |

Барбі для дорослих Блондинка чи брюнетка? Карі очі або блакитні? Розмір грудей на ваш смак... Ви коли-небудь мріяли створити свою ідеальну жінку? Тепер це можливо. Ринок сексботів стрімко зростає саме завдяки такій детальній кастомізації. Більше того, сучасні барбі для дорослих можуть не тільки прогинатися, як професійні гімнастки, але й поговорити, скажімо про футбол чи політику.

Розробники ультрасучасні сексгаджетів для чоловіків не приховують своєї мети створити ідеальну партнерку для життя, яка б могла задовольнити не лише фізіологічні, але й духовні потреби самотніх чоловіків. Звучить дещо футуристично. Але розробники переконують, що до таких «стосунків» скоро звикнуть. Адже, віртуальний секс спершу теж не сприймали серйоз-

но. Та й науковці вже заговорили, що роботофілія скоро переросте в окрему орієнтацію – діджиталсексуальність. Цей термін належить вченим з канадського Манітобського університету. А поки майбутнє ще не настало, розбираємося у новому тренді на гіперреалістичних сексботів, аби, вразі чого, знати що та як. Може колись і вам випаде нагода ­придбати

| 77 таку барбі. Другові у подарунок, звісно:) Як висловилася в Хармоні, одна із представниць прекрасної половини роботів, «Назвати мене лялькою – це все одно, що обізвати комп’ютер калькулятором». Так, іронічні зауваження та жарти також входять у базовий словниковий запас секс-робота останнього покоління. Часи не надто привабливих надувних ляльок минули ще у 2010, коли розробники з компанії TrueCompanion з США презентували першого сексбота на ім’я Роксі (Roxxxy). Вона мала гіперреалістичну зовнішність, імітацію серцебиття і циркуляції крові, максимально наближену до справжньої текстуру шкіри та здатність «говорити», точніше мала невеличкий набір фраз. Довгий час Роксі та її аналоги зберігали статус-кво вершини майстерності розробників сексботів. Аж поки у 2017 на ринку не з’явилися Саманта (Samantha) від іспанської фірми Synthea Amatus і Хармоні (Harmony) від американських розробників RealDoll. Перша вирізняється підвищеною чутливістю. Саманта має вбудовані сенсори в обличчі, грудях, стегнах та в зоні бікіні. Дизайнер ляльки Серджі Сантос стверджує, що його творіння запрограмоване на романтику, тож імітація збудження буде вмикатися тільки під час ніжних дотиків. І, так, точку-G у Саманти також треба шукати. Проте, оргазм у неї буде в будь-якому випадку,– обіцяють розробники.

«Вона знадобиться не лише у ліжку, з Самантою можна поговорити про філософію або футбол, якщо у вас не знайдеться іншого співрозмовника» – розповідає дизайнер ляльки Серджі Сантос. І додає, що в разі чого його творіння може навіть з дітьми поспілкуватися, адже у її словниковому запасі є декілька казок і розповіді про тварин. Цікавий спосіб зекономити на нянечці, чи не так? А от розробник Хармоні пішли ще далі – наділили секбота настроєм. За допомогою спеціального додатку, ляльку можна налаштувати на сексуальний, капризний чи навіть ревнивій настрій. Тож, якщо вам давно не «любили» мозок, можете сміливо вмикати режим «ревнива дівчина» і насолоджуватися сваркою з Хармоні. Тим паче, коли набридне, її можна просто ви-

мкнути. Крім того, вона вміє розпізнавати обличчя свого коханця, запам’ятовує його ім’я і ключові факти з біографії, а також улюблені пози і тому подібні вподобання. До речі, Хармоні вже має досвід спілкування з пресою. Нещодавно у неї взяли інтерв’ю британські журналісти. Здається, кар’єра цієї дівчинки пішла вгору. Цікаво, що така гіперреалістичність призводить до того, що у власників виникає справжня емоційна прив’язаність до своїх ляльок. Цього року в медіа один за одним почали з’являтися відверті історії чоловіків, які полюбили своїх силіконових подружок. А в США був випадок одруження з сексботом (американці і їх здатність добитися через суд права на втілення будьякої примхи – це тема для окремої статті). «Клієнти дякують нам за те,

78 | що наші творіння врятували їх від самотності після смерті їх другої половинки чи розлучення» – говорить СЕО RealDoll Мет Макмюлен. Проте деяким чоловікам щастить завести електронну коханку, будучи у шлюбі. Наприклад, Джеймс з Атланти, США, зізнався у документальному фільмі «The Sex Robots Are Coming», де розповів як після 36 років у шлюбі, наважився придбати сексбота. За згодою дружини, звісно. На питання «Якби довелося обирати між його дружиною і лялькою, кого б він вибрав?», Джеймс щиро відповідає, що не знає... Проте, переважна більшість власників все ж не проектують на роботів свою потребу емоційного зв’язку. Наприклад, американець Девід Мілс розповідає, що має сексуальні стосунки з роботом та реальними жінками. Іноді одночасно. «Деякі жінки, коли дізнаються, що мене є займаюся сексом з лялькою, буквально тікають від мене. Типу, «я видалю тебе з друзів» і «тримайся подалі від мене та моїх дітей». Проте деяких це збуджувало. Одного разу я мав секс утрьох з дівчиною і сексботом» – розповідає Девід Мілс. На його думку, чоловіки, які розмовляють з сексіграшками, купують їм брендову білизну чи навіть гірше – закохуються «просто психи». Деякі фахівці притримуються схожої позиції. Наприклад російський сексолог Лев Щєглов вважає, що розвиток почуттів до ляльки може вбити здатність любити живу людину. А от британський сексо­лог Кейт Мойл

говорить, що прив’язаність до роботів – це спосіб компенсувати брак емоційного зв’язку для тих, хто боїться «страждати» під час стосунків з реальними людьми. Тож, сексботи тут не винні. У будь-якому разі переживати, що усі почнуть займатися сексом з роботами і людство вимре, ще зарано. Футоролог професор Іан Пірсон прогнозує, що «кібер-секс» стане масовим явищем, не раніше, аніж за десять років. Зараз це не можливо, як мінімум, через пристойну кількість нулів на цінниках цих барбі. Середня ціни на сексботів базової комплектації станом на 2017 рік становлять від 5 000 до 15 000 доларів. У вартість дорожчих входить

можливість в прямо сенсі зібрати свою ідеальну жінку. Наприклад, у компанії RealDoll є 50 типів сосків на вибір. Якщо клієнт аж надто естет, можна вибрати «стиль» статевих губ. Їх теж є, ні багато, ні мало, аж 15 видів. Кожна лялька – 100% ручна робота, тож у певному сенсі ексклюзивна. Та й більшість чоловіків тримати вдома силіконову коханку все ж таки ще не готові. Але якщо дуже хочеться, спробувати секс з барбі можна у спеціалізованих борделях. Вони вже є у Південній Кореї, Японії, Іспанії та Англії. До речі, у Лондонському закладі є унікальні ляльки, які вміють займатися оральним сексом. Орієнтовно, ціна у іспанському борделі LumiDolls, що в Барселоні, становить 90 доларів за півгодини або 210 доларів за двогодинний сеанс. Там, до речі, теж можна придбати сексбота, в асортименті їх аж 54. Та й стартова ціна – усього 2 000 баксів. Непогано, порівняно з середньою ринковою. Засновники борделю LumiDolls розповідають, що побачили вільну нішу для цього бізнесу і щиро вірять, що з часом сексботи замінять реальних жінок у секс-індустрії. Адже, це як мінімум, безпечніше для клієнта з точки зору гігієни. А для власника закладу – зменшення собівартості утримання працівниць. І загалом, секс з барбі – цікавий досвід, тим паче для ХХІ століття, коли віртуозними позами і звичайними сексіграшки вже нікого не вразиш. Євгенія Коляда

Зігріваючі напої Яблучний коктейль з кальвадосом - Кальвадос – яблучний, грушевий або змішаний бренді - Фреш без м’якоті з осінніх ароматних яблук (краще всього, жовтих) - Сік 1/4 лимона

Грог - Ром темний - Чай чорний листовий (без ароматизаторів) - Вода.

- Цукор - Гвоздика - Аніс - Лимон - Кориця мелена

Гарячий мохіто - Ром - М’ята - Лайм - Цукор

Gleggen. Скандинавський варіант глінтвейну - Вино - Родзинки - Яблука - Лимон - Гвоздика і кориця - Мигдаль - Смакувати цей напій можна з мигдальним печивом та апельсинами

Vin chaud. Французький варіант глінтвейну - Вино - Лимонне масло - Провансальський розмарин - Мигдаль

Ярослав Мончак +3 063 282 03 08 monchak.net

Coliseum decor САЛОН ДЕКОРУ ВИШУКАНІ ПОДАРУНКИ КОМПОЗИЦІЇ НА ЗАМОВЛЕННЯ ДИЗАЙНЕРСЬКІ ПРЕДМЕТИ ІНТЕР’ЄРУ

м.Львів, вул. Братів Рогатинців, 18 +380 32 242 0 888 +380 063 015 80 88 kolizeydekor@gmail.com