Egoist_52

№ 52 (7/2018) НЕ ДЛЯ ПРОДАЖУ

ПОДІЯ

Відкриття EGOIST club ПОДОРОЖІ

Велич і вбогість Південної Африки

Андрій Баховський: «Спілкування та обмін досвідом з найріднішими – моє найбільше натхнення»

ТЕХНОЛОГІЇ

Розумні гаджети для автомобілістів

Igrasse.galleryparfum

м. Львів вул. Лазнева,8 тел. 096 843 98 25

Igrasse_gallery_parfum

від редакції на те, що суспільство вимагатиме від нього цієї відповідальності ­ЗАВЖДИ! Незалежно від погоди, настрою, стану душі чоловік повинен бути «у строю».

Головний редактор: Зоряна Войтів Заступник директора: Марія Вінчура Дизайн та верстка: Олександр Середа Літературний редактор: Ірина Юрковська Над номером Ірина Добровольська працювали: Аделіна Яковишин Христина Яковів Юлія Василина Остап Процик Наталія Васьо Уляна Салій Христина Бухній Валерія Королишин Марічка Алексевич Марія Саджениця Ірина Кунинець Євгенія Коляда

Змалку – це відповідальність за гарні оцінки, щоб вирости Кимось. Потім – відповідальність за власний успіх: працювати, аби мати достатньо коштів на власний дім, дерево і, найголовніше, – сина! Сім’я – безтерміновий пожиттєвий обов’язок, який вимагає бути відповідальним 24/7. Забезпечити, захистити, зробити життя рідних максимально комфортним – праця, на перший погляд, невидима, але надзвичайно трудомістка.

Фотографи: Олена Дяків Віктор Москалюк Вікторія Істоміна Розміщення реклами: тел.: (032) 236-70-32 Спеціалізований журнал «Егоїст» Зареєстрований у Міністерстві юстиції України Свідоцтво серія КВ № 18262-7062 від 11.10.2011 р. Адреса редакції м. Львів, та видавця: вул. Газова, 36/2 Засновник та видавець: ТОВ «Егоїст Паблішинг» Розповсюджується безкоштовно в елітних ресторанах, клубах, барах, готелях, клініках, автосалонах, фітнес-центрах і магазинах Львова. Частина накладу потрапить на домашні адреси або безпосередньо з рук в руки найуспішнішим політикам і бізнесменам міста. Наклад: 5 000 примірників Періодичність: 12 разів на рік Підписано до друку: 09.11.2018 р. Друк: ТОВ «Поліграф-сервіс» Концепція та зміст журналу «Егоїст» є інтелектуальною власністю. Частковий або повний передрук матеріалів, а також інше їхнє використання або відтворення допускається лише з дозволу редакції. За зміст реклами відповідальність несе рекламодавець.

На обкладинці: Андрій Баховський Фотограф: Олена Дяків

Нам, жінкам, часто здається, що бути чоловіком значно легше. Не треба вміти куховарити, щодня наносити макіяж, стежити за калоріями та модними тенденціями, робити манікюр та страждати від депіляції. Аби подобатись цьому світу, чоловікові, на перший погляд, достатньо просто бути чистим і добре зароб­ ляти. Але так само часто ми забуваємо про те, що самі ж і вимагаємо від чоловіка постійно, – відповідальності! Народжений чоловіком приречений

19 листопада Міжнародний день чоловіків. Тож ми від щирого серця вітаємо вас, дорогі наші чоловіки, з цим святом. Бажаємо вам легкості та успіху у всіх справах. І хочемо, аби ви знали, що саме завдяки вам, вашій відповідальності, вашому захисту та підтримці ми маємо натхнення та сили створювати для вас цей журнал та чоловічий клуб «EGOIST club». Насолоджуйтеся новим номером журналу та стежте за новими подія­ ми клубу! Зоряна Войтів, головний редактор

16

46

28

Подія: Відкриття EGOIST club

Новинки: Новий Audi Q8

Особистість: Андрій Дзюбан про правила бізнесу

Обкладинка: Андрій Баховський про всі аспекти активної

Олександр Шевченко про «Буковель», можливості України

Спорт: Біль в спині. Остеохондроз

діяльності і мир

Досягнення: 21-річний рекордсмен та унікум

Мандрівка: Велич і вбогість Південної Африки

Технології: Розумні гаджети для автомобілістів

Стиль: Як виглядати стильно і не змерзнути взимку?

Зустрічайте новий грандіозний проект

від журналу «ЕГОЇСТ»: 1 жовтня у «BANKHOTEL» відбулося незабутнє відкриття «EGOIST Club» – території розвитку, вдосконалення та спілкування чоловіків! Подія, яка сколихнула все місто! На вечірці у стилі «The Great Gatsby» кожен гість відчув себе у світі розкоші та стилю Америки 20-х років. Що головне у житті справжнього чоловіка? Чоловікам завжди потрібне своє середовище. Середовище, яке визначатиме їхній настрій та кшталтуватиме їхні погляди. Середовище, у якому важлива саме їхня присутність. Таке середовище тепер існує – «EGOIST Club».

Справжні чоловіки цінують час і використовують його лише на найкраще. Бути егоїстом щодо нудьги та буденності – ось гасло «EGOIST Club». Те, що давно стало нормою за кордоном, нарешті з’явилось і у Львові. Популярні у Європі та США елітарні чоловічі клуби відчиняють свої двері зовсім неподалік – кожен може стати їхньою частиною. Президентом «EGOIST Club» став знаний архітектор Львова, засновник «Першої Архітектурної Майстерні», творчої студії «Savytskyy Design» та львівської майстерні іграшок «Зробив Тато», а ще – визнаний бородань та креативний ідейник Марко Савицький.

Цей вечір для гостей творили: брас-бенд «DykoBrass», саксофоніст Igor Voikoff, «Cover Jam» та Аніс Еттаєб, шоу-балет «Best Entertainment Team», концепт-стор «Impero Group» і танцювальна школа Вадима Лященка «ILike Dance Complex». Ведучі заходу – Богдан Михайлишин, Тетяна Іванів та Тарас Богун. З організацією вечірки допомагала – івент-агенція Олесі Добрянської «CLEVENT». Генеральні партнери заходу: автопартнер «Лексус Львів», будівельна компанія «LAZUR Group» та концепт-стор «Impero Group».

14 |

Львівська футбольна команда

«КОПА» – чемпіони світу!

5 жовтня у ресторані «Park. Art of Rest» відбулася урочиста церемонія нагородження комітетом НОК України у Львівській області юної футбольної команди «КОПА» та кращого спортсмена вересня Павла Коростильова.

Команда юних футболістів «КОПА» влітку стала переможцем світового кубка WORLD CUP OF CHILDREN FROM CARE HOMES, залишивши позаду себе 27 країн-учасниць. Юні спортсмени отримали багато привітань, відзнак та подарунків. Командою опікується «Центр Опіки Сиріт» ЛА УГКЦ, а до її складу входять діти-сироти, діти з багатодітних сімей та діти зі шкілінтернатів Львівщини. Також за підсумками традиційного опитування спортивної громадськості Львівщини визначили одного з кращих

15 сучасних майстрів кульової стрільби – Павла Коростильова. Нагадаємо, у вересні 2018 року на Чемпіонаті світу з кульової стрільби у Південній Кореї Павло виборов три медалі та здобув олімпійську ліцензію на Ігри у Токіо-2020. У вправі МП-10 Павло Коростильов став чемпіоном світу, у вправі РП-5 – бронзовим призером, а у вправі МП-10 виборов третє місце у командних змаганнях. Високе четверте місце у вправі ПП-3 дозволило львів’янину стати першим серед усіх українських спортсменів, хто отримав перепустку на Олімпійські Ігри. Участь у заході відділення НОК України у Львівській області традиційно взяли голова комітету Юрій Турянський, керівники спорту міста та області, керівники різних спортивних федерацій. Окрім того, церемонію відвідали чимало почесних гостей, серед яких – призери Олімпійських Ігор, а також Владика Володимир Груц та Уповноважений Президента України з питань дитини Микола Кулеба.

Партнери заходу: компанія «Новодім», «Наливки Львова», ТЦ «Скриня», концерн «Хлібпром», Фундація Юрія Турянського «Почни з себе», «Буковиця», енергетична компанія «Тета Тепло», ресторан «Антрекот», «Veronika Family» та журнал «Егоїст». Редакція «Егоїста»

Новий Audi Q8: перший тест-драйв у Львові! Новий преміальний позашляховик Audi Q8 вже у Львові! Для усіх охочих випробувати автомобіль у дії 29-30 вересня офіційний дилер провів тестдрайви – «Audi Q8 Open Days». Кермувальникам сподобалася надійність, комфорт і мультимедіа новинки. Audi Q8 і справді надійний та міцний – кузов на 68% зроблений з алюмінію і на 32% – з високоміцної сталі. Велика решітка радіатора стильно поєднується з LED-фарами. Повнопривідний позашляховик можна «взути» у колеса різного розміру – аж до 22 дюймів.

Audi Q8 на український ринок вийшов із 3-літровим турбодизелем V6. Також є варіант з бензиновим двигуном – 3-літровим турбо-V6. В автомобіля чудова шумоізоляція – навіть на найвищій швидкості у салон не потрапляє жоден звук. До 100 км/год позашляховик розганяється за 5,4 секунди. Пневматична підвіска, яка може опускатися або підніматися приблизно на 100 мм, допоможе зберегти комфорт навіть під час їзди по бездоріжжю. Більше того, водій та пасажир праворуч можуть скористатися функцією масажу на сидіннях. Мультимедійна система – особ­ лива прикраса Audi Q8. Вона передбачає електропакет регулювання, Wi-Fi, інтелектуальну мережу пере-

дачі даних Audi connect, голосове управління, клімат-контроль, камеру кругового огляду, попередження про з’їзд з дорожньої полоси, навігатор, який запам’ятовує вподобання водія, та багато інших корисних можливостей. Окрім того, гостей «Audi Центр Львів», що на вулиці Липинського, потішив вишуканий кейтерінг, брендовані подарунки та стильна фотозона. Партнерами заходу стали: страхова компанія UNIQA Україна, банк Kredo Bank, туристична компанія «Трайдент» і компанія «ТЕРЕМНО ХЛІБ». Юля Василина

Ваше завдання – перекинути міст через прірву між вами і бажаними цілями. © ЕРЛ НАЙТІНГЕЙЛ

«Перше правило бізнесу – диференціюйся або помри», – ресторатор Андрій Дзюбан

Свої перші бізнесові кроки Андрій Дзюбан робив майже 20 років тому. Сьогодні його впізнають за такими іменитими закладами, як паб «Дублін», ресторан «Tante Sophie» та кондитерська «Майстерня карамелі». Як змінилось ведення бізнесу у Львові за майже два десятки років і до чого варто бути готовим тим, хто тільки починає свій підприємницький шлях, – в інтерв’ю, спеціально для журналу «Егоїст».

– Важко було зайти у львівський бізнес на початку двотисячних?

– Бувалі бізнесмени часто з іронією дивляться на початківців. А як Ви зараз дивитесь на себе того, який починав у «нульових»?

– Коли я починав, то нічого не розумів у ресторанному бізнесі. Це зараз ти відкриваєш інтернет – і там знаходиш будь-які відеокурси. Хочеш – кухарів, хочеш – керівників, як відкрити ресторан, як закрити – знайдеш усе. Зараз безліч інформації, а тоді все відбувалося методом спроб і помилок. А ще – тоді ринок був порожнім. Менша конкуренція, було значно простіше знайти працівників. Якщо 10-15 років тому бістро чи невелике кафе у Львові вдалось би запустити за 30-40 тисяч доларів, то зараз, якщо у тебе менше 100 тисяч, ти нічого путнього не створиш. Зараз є більше можливостей для навчання, є де брати інформацію, але і конкуренція більша, і працівників знайти важче. Якось так.

– Перше питання – це локація, у якій ти будеш вести бізнес. Ми починали з ринку «Південного». Там відкрили бістро, там набили перші «ґулі» і вчились розуміти базові речі. Не можу сказати, що було дуже складно. З пабом «Дублін» також не важко було, тому що локація тоді і локація тепер – це два різні поняття. Тоді можна було обирати, торгуватися за оренду. Зараз цей ринок значно жорсткіший – тут треба вираховувати все до копійки. Напевно, тоді у нас було більше права на помилку. Та й Facebook ще не було, інформація передавалася з вуст в уста. І, відповідно, помилки, які були, простіше згладжувалися, не вибухало усе так, як це вибухає зараз.

– Соцмережі Вашому бізнесу допомагають чи шкодять?

– Допомагають. Це реальні відгуки людей. Коли ти бізнесмен, ти маєш розуміти, що від тебе хоче твій гість. І він, скоріш за все, напише тобі про це у соцмережах. Наприклад, раніше поведінка персоналу могла залежати від того, присутній я у залі чи ні. Зараз ми прописали стандарти роботи. Соцмережі дозволяють контролювати, чи цих правил працівники дотримуються.

– І бувало таке, що Ви звільняли людину через відгуки у соцмережах?

– Було. У нас є чітко прописані правила. Ми на них наголошуємо під час кожних зборів. Людина продовжувала нехтувати ними – і це підтвердив відгук клієнта. Навчити ж можна будь-кого, але коли у людини немає бажання, чому від цього мають страждати клієнти й інші працівники?

– Клієнт і досі «завжди має рацію»?

– Великою мірою ресторанний бізнес ми робимо для наших гостей. Гість є для нас наріжним каменем, ми для нього працюємо. Інше питання, що не завжди є адекватні гості та адекватні вимоги. Тому, якщо ми з таким зіштовхуємось, цілком можемо сказати: «Вибачте, ви не наш гість». Але щоб комусь ми заборонили вхід у наші заклади – такого ще, мабуть, не було (усміхається).

– На ресторанному ринку Львова уже стільки всього, що, здається, він перенасичений.

– У Львові справді дуже розвинена ресторанна сфера. Ринок, може, ще не дуже червоний, але жовтогарячий вже точно. Тому, якщо хочеш втриматись на плаву, ти повинен мати свою нішу. Ти завжди маєш бути у пошуку чогось цікавого. Ми з партнерами постійно у такому стані.

– Якби Ви могли сформулювати для бізнесменів лише одне правило, як воно звучало б?

– Перше правило бізнесу – диференціюйся або помри. Зароджується якась ідея – ти маєш думати, як її втілити у життя, як її імплементувати у те середовище, яке є. Ти маєш вирізнятись. Коли у тебе з’являється якась ідея і ти експериментуєш над її втіленням, потім усі деталі проекту складаються, як пазли.

– Конкурентів моніторите?

– Я можу моніторити ціни на м’ясо та пиво, тому що у мене є паб, а у Львові є 25 різних пабів – і їх треба враховувати. Якщо ми говоримо про «Tante Sophie» чи про «Майстерню Карамелі», то там особливо немає що моніторити, бо у нас нема прямих конкурентів. Завдання ресторатора – витримувати все у балансі і надавати якісний сервіс, тоді бізнес розвивається і приносить прибутки. Якщо хтось понизив на щось ціну, це не означає, що він виграє, і тобі також так треба робити.

Є різні моделі. Якщо у тебе, наприклад, великий ресторан, 600 місць, то тобі вистачає маржі 10% (маржа – різниця між відпускною ціною товарної одиниці і її собівартістю, – авт.). А якщо ти працюєш у невеликому форматі і маєш 10-15 столиків, то не можеш працювати на 10%, тому що просто не виживеш. Тоді треба тримати 30% маржі. Завжди треба думати.

– Де Ви вчились думати, як бізнесмен? Не практикою ж єдиною.

– Я закінчив програму MBA у Львівській бізнес-школі УКУ. І це насправді дало мені багато. У мене наче третє око відкрилося. Я ніби і до того все це знав, але зібрати докупи і сформулювати цей поступальний рух вперед завжди щось заважало. А після закінчення чітко розумів куди рухатися та що робити.

22 | – Окрім академічної освіти, бізнесменам зараз пропонують майстер-класи, курси, настанови від коучів. Берете участь в таких?

– Як на мене, такі ініціативи мають виглядати так: ось мій успішний бізнес, подивіться, як він працює, я це зробив і я можу вас навчити. Так працюють Олександр Мусатов, Дмитро Борисов. А всі інші, які не мають бізнес-досвіду,

для мене виглядають, як «не можу сам зробити, буду вчити інших».

– Що для Вас як ресторатора є ознакою доброго закладу?

– Якість продуктів, з яких готують, смак страв і чистота. Щоб зрозуміти останнє, достатньо замовити у закладі чашку кави. Я вже доволі балуваний клієнт. Мене особливо нічим не здивуєш. Проте у більшості випадків я дуже толерантний, тому що розумію, наскільки це складний бізнес і наскільки тут багато людських факторів.

– Ресторанний бізнес – це на все життя?

– Я люблю свої ресторани, вони успішні, та я не збираюся на цьому зупинятися. Зараз шукаю масштабні проекти, з якими можна йти у світ і працювати на глобальному ринку. Не факт, що наступні проекти будуть пов’язані з ресторанним бізнесом. Побачимо (усміхається). Розмовляла Марічка Алексевич

24 |

Андрій Баховський:

«Спілкування та обмін досвідом з найріднішими – моє найбільше натхнення» зміни та розвиток в їхніх країнах, про підтримку та взаємодію. Можу сказати, що у той час ці розмови дуже мотивували досягнути схожого рівня життя і в Україні. Зараз я прагну, щоб і мої діти мали такі ж бажання, щоб вони мали можливість побачити світ і ніколи не стояли на місці. Рух вперед дає бажання жити.

– Вже три роки працює заснований Вашою сім’єю благодійний фонд «Опіка майбутнього». Як зародилася ідея його створення?

Засновник благодійного фонду «Опіка майбутнього», громадський діяч, успішний підприємець та зразковий сім’янин Андрій Баховський розповів журналу «Егоїст» про всі аспекти своєї активної діяльності: мету, цілі та невичерпне джерело енергії.

– Андрію, розкажіть, з чого все починалося? Що Вас мотивувало постійно розвиватися і не брати користь не лише для себе, а й віддавати її людям?

– Почалося все з навчання. Я отримав прекрасну освіту в ліцеї ім. Климентія Шептицького – одному із перших приватних закладів у Львові. Після того вступив до Богословської

Академії, сьогодні її реорганізували в Український Католицький Університет. Ми, студенти, багато спілкувалися з іноземними гостями, зокрема із Німеччини. Вони ділилися з нами набутим досвідом у тих чи інших питаннях. Це не були лекції – люди просто розповідали про свою історію, про

– Ми з дружиною завжди їздили до дітей-сиріт. Декілька разів на рік привозили якісь речі першої необхідності, одяг тощо. У нас троє власних дітей, тому цього добра постійно вдосталь – і замість того, щоб його викидати, краще поділитися. Таким чином зав’язалися дружні взаємини як з працівниками, так і з вихованцями цих закладів. Вони розповідали нам про свої проблеми та потреби. В один момент до нас прийшло розуміння: якщо докласти трохи зусиль, то можна допомагати набагато більше. Під зусиллями я маю на увазі відкриття повноправного благодійного фонду як юридичної одиниці, що абсолютно не є проблемою у нас в Україні. Від імені фонду ми почали розсилати листи до найрізноманітніших організацій. Вирішили піти від протилежного – не говорили, що зробимо, коли «ви дасте нам на це гроші». Ми говоримо про конкретну проблему і можливості вирішити її спільно. Ми завжди запрошуємо представників цих організацій чи просто окремих

| 25 осіб, аби вони були присутні і реалізовували проекти разом з нами. Це набагато приємніше, ніж просто віддати кошти. Люди одразу оцінили такий підхід і радо долучаються.

– Які акції та проекти організовуєте у рамках діяльності фонду?

– Їх насправді дуже багато. Останнім часом ми приділяємо багато уваги роботі у напрямку психологічної та фізичної реабілітації. У нас вже є готові програми індивідуальних та групових тренінгів для дітей-сиріт. Їх ми розробили за допомогою відповідних фахівців – справжніх професіоналів своєї справи. Також є гарна ініціатива під назвою «Одягни випускника на урочисту частину», яка існує вже три роки поспіль. Такою є акція «Подарунок випускнику на майбутнє», завдяки якій подарунки отримали близько сотні дітей. Приділяємо увагу також і спорту, була у нас акція «Спорт доступний кожному». Ми запрошували тренерів, які розповідали про важливість здорового способу життя. Також була можливість придбати для дітей із трьох реабілітаційних центрів спортивну форму. Є акція «День здоров’я та краси», де професіонали навчають дівчаток основам макіяжу, догляду за шкірою тощо.

– Окрім активності у справах благодійного фонду Ви багато працюєте разом із сім’єю у різних сферах бізнесу. Чи можете назвати цей бік своєї діяльності соціально відповідальним?

– У нас з дружиною, а вона за освітою медик, є три кабінети скульптурного масажу «Естетика тіла». У планах – відкрити студію краси. Окрім цього, разом із братом ми працюємо у ремонтно-будівельній сфері. Щодо того, чи є мій бізнес соціально відповідальним, розповім, яким було моє перше уявлявлення про підпри-

ємництво. Справа в тому, що в юності я дуже хотів бути підприємцем і мати власну пекарню. Думав, що таким чином одночасно зроблю дві корисні речі – зможу створити робочі місця та пектиму смачний хліб для кожної родини. Пекарні я поки не відкрив, але місія залишилася, її втілюю в інших бізнесах.

Я черпаю сили у сім’ї, у спілкуванні із найріднішими. З ними ти завжди можеш бути самим собою. У мене троє дітей – і я маю з ким як ділитися, так і набиратися нового досвіду. Я маю заради кого жити. Моя родина є тим, що мотивує мене до дій кожного дня. Це моє справжнє щастя.

– Знаю, що цю місію Ви продовжуєте також і шляхом популяризації українського туризму?

Розмовляла Уляна Салій

– Так, я дуже люблю разом із сім’єю бувати на природі. Саме тому ми радо долучилися до чудового проекту, онлайн-платформи karpatytur.info. Сайт створили з метою привернути увагу туристів до наших українських Карпат та допомогти в організації дос­ тупного і комфортного відпочинку. Ми назбирали вже багато схвальних відгуків не лише від жителів східних та центральних регіонів України, а й від жителів Молдови, Казахстану, Балтійських країн та багатьох інших.

– Андрію, без Вашої уваги не залишилася навіть сфера моди. У вересні Ви відвідали Bloor West Village Toronto Ukrainian Festival, які враження про подію привезли до України?

– Ми не лише відвідали, а й долучились до наповнення програми фестивалю. Я приїхав у Торонто як співорганізатор львівського Etno Fashion Show, в рамках якого 11 львівських дизайнерів отримали можливість продемонструвати свої творіння. Частину коштів від реалізованого дизайнерського одягу передали на підтримку фонду, що допомагає хворим із легеневою гіпертензією. Ми вирішили, що така подія повинна мати продовження у інших країнах, отож будемо над цим плідно працювати.

– Кажуть, що людині завжди потрібно прислуховуватись до того, що надихає. Андрію, що надихає Вас, як виглядає Ваше дозвілля?

Локація: Амадеус (площа Катедральна, 7) Стиль: Impero Group Фотограф: Олена Дяків

Візаж: Аделіна Яковишин

26 |

Андрій Іонов:

«Я вважаю, що говорити про реалізацію творчого потенціалу є моєю соціальною місією»

– Андрію, яким Ви були в юності, про що мріяли і як це відобразилося у Вашому вже ­дорослому житті?

– В юності у мене виникали роздуми з приводу реалізації творчого потенціалу через те, що я відчував відсутність у своєму оточенні Вчителя з великої літери. Тоді розумів, що існують життєві шляхи, які мені було складно побачити зі своїм рівнем розвитку. Наприклад, я навчався у Львівському торгово-економічному інституті на факультеті товарознавства. Проте, можливо, мені взагалі не

­ отрібно було вступати до цього нап вчального закладу. Так склалося, що за цією спеціальністю я не працював жодного дня. Завжди було сумно через те, що багато людей, як і я, освоювали справу, яка їм не є близькою. У такому віці проблема вибору є дуже важливою. Суспільство має шукати рішення, які б допомогли молодій людині знайти свій керунок. Вона не повинна йти до своєї мети через броунівський рух. Це приноситиме їй страждання і втрати, якщо вона гостро відчуватиме власну нереалізованість. У результаті суспільство не отримує тієї користі, яку ця людина йому справді може дати. Ще у давні часи античні філософи були переконані – у кожній людині є сонце. Потрібно лише дозволити йому

світити. У Платона і Арістотеля були думки з приводу того, що у кожному з нас живе божественна мудрість, до якої обов’язково треба прийти. Саме тому і мої роздуми формувались навколо ідеї пошуку суспільних механізмів, які могли б дати людині правильний орієнтир, можливість спілкування із Вчителем. Не зі шкільним, а тим, що з великої літери. Я вважаю, що це є соціальне завдання, яке має стояти, найперше, перед державою. Потенціал суспільства є найбільшою цінністю. Якщо у нас є талановиті, активні люди, то завдяки їм і посеред пустелі з’явиться місто. Усе залежить від їхньої правильної реалізації у житті.

– Як же віднайти і дати засяяти «своєму сонцю», якщо ти, до прикладу, працюєш на заводі, на виробництві? Таку роботу прийнято вважати рутинною і монотонною. Як Ви гадаєте?

– Знаєте, справді – на перший погляд така робота видається монотонною. Проте, якщо сягнути глибше, то завжди можна знайти місце для творчості. Завжди можна отримати максимальне задоволення від власної праці. Якщо ви любите роботу, то неважливо – яка вона. Григорій Сковорода колись писав, що у житті треба шукати «сродну працю». Саме тоді і приходить цей довгоочікуваний момент задоволення від своєї діяльності, вона стає не лише роботою, а творчістю.

| 27 Такі відчуття з’являються не просто так. Це означає, що ви досягнули життєвої гармонії, яка стимулює ваш постійний розвиток. Творчість – єдиний наркотик, який потрібно популяризувати і підтримувати.

виток взагалі дуже важко передбачити. Так, потрібно на чомусь спеціалізуватися, але водночас необхідно завжди пам’я­ тати про творчий підхід. Знаєте, я вважаю, що говорити про реалізацію творчого потенціалу є моєю со– Андрію, на Вашу думку, що ціальною місією – тільки він допомагає людині у пошуках дає здатність жити і створюмети? вати нове.

– Telos є мета. ТелеолоНаше місто перебуває гічний критерій як той, що всередині загального світодопомагає визначити мету, вого потоку – і проблеми з є надзвичайно важливим умовами реалізації людей для кожного. Людина мала тут є і схожими, і не схожиб знайти своє місце під сон- Творчий потенціал зароджується на кожному ми до тих, що існують в інцем, зрозуміти, чого вона із рівнів індивідуальності – психологічному, ших містах. До прикладу, є хоче і куди йде. духовному, соціальному. Усі вони формуються велика проблема з кадрами Для цього треба пізнати ще у ранньому дитинстві.

– вимивання інтелекту до себе, відчути свою потребу Польщі, Німеччини, Портута, сформулювавши бажангалії, США тощо. Саме тому постійно повторюватиму фразу про ня, впевнено крокувати до його здійзараз треба скерувати зусилля на те, умови для самореалізації, то з часнення. Таким чином ми наближаєщоб зробити життя у Львові привасом люди почнуть діяти у цьому на­ мося до стану щастя. Я вважаю, що бливим. Львів має притягувати інтепрямку. одним із аспектів цього відчуття є рух лектуалів з різних сфер. Не бачу майбутнього без реалізації до мети у резонансі зі своїм внутріш– Андрію, поділіться своїми способами для творчого потенціалу кожної людини. нім світом. підтримання рівня творчості. Він ж, як відоМи вступаємо у світ викликів, що Це завдання не з простих і, гадаю, мо, тісно пов’язаний з механізмом мислення змінюється за експонентою. Адаптутут має діяти механізм соціальної дота інтелектом? ватися до таких швидких змін змопомоги. Звісно, ми говоримо з вами – Звичайно, є такі речі, що їх я роб­ жуть тільки ті люди, які перебувають зараз про засадничі речі, які, можлилю щодня. Читаю книги, намагаюся на хвилі творчості. Людину необхідно во, будуть реалізовані у суспільстві спілкуватися з людьми, яких вважаю готувати до таких реалій. майбутнього. мудрішими від себе, які можуть мене – Близько 8 років тому Ви говорили про те, – Від держави до міста – якими є проблеми чомусь навчити. Із задоволенням слущо в Україні треба створити умови для самореалізації творчого потенціалу у Львові? хаю різноманітні лекції, адже сьогодні реалізації людей. З огляду на Ваші останні – Думаю, що вони не відрізняютьYoutube створює всі можливості для слова про суспільство майбутнього, Ви вва- ся від тих проблем, що існують на того, щоб відчути живе спілкування жаєте, що ці умови досі не створені? державному рівні. з видатними людьми. Це підтримує – Вважаю, що не створені. Проте Ми постійно говоримо про те, що мене як у психологічному, так і в твордумаю, що правила нейролінгвістичЛьвів – креативне місто. Зокрема, чому сенсі. Розмовляла Уляна Салій ного програмування діють. Якщо я мова йде про ІТ-технології, а їхній роз-

28 |

Від успішного менеджера

до кандидата

у президенти

Олександр ШЕВЧЕНКО про «Буковель», можливості України і мир

| 29 Понад 30 років у підприємництві. І вже четвертий рік – у державних справах. Такий багатий досвід у свої 47 років має екс-директор курорту «Буковель», чинний народний депутат України Олександр Шевченко. Село Поляниця з депресивного населеного пункту, де не було ні світла, ні газу, він перетворив у багату карпатську територію з відомим гірськолижним та SPA-курортом «Буковель». Тепер чоловік до такого успіху хоче привести всю Україну – і тому боротиметься за пост Президента держави. З якими думками та ідеями Олександр Шевченко йтиме до українського народу, читайте в інтерв’ю журналу «Егоїст» – Моя мама 40 років працювала вчителем і отримує 1 500 гривень пенсії. Мене це не влаштовує. Мене не влаш­ товує життя у суспільстві, де більшість населення живе за межею бідності, отримуючи мізерні зарплати і пенсії. Це неправильно. Наші люди дуже талановиті, а наша держава має дуже вдале геополітичне розміщення, колосальні природні ресурси, море, гори… Я поставив собі за мету – змінити країну. А як її змінити? Перш за все, відновити справедливість та виконувати Закони України. Лише у президента є всі важелі для того, щоб налагодити правоохоронну систему. Якщо буде забезпечена законність, то не буде хабарництва та продажних рішень. Чиновники боятимуться зловживати службовим становищем, бо отримають одразу довічне ув’язнення або 10, 15, 20 років позбавлення волі. Натомість чиновники мають отримувати гідні зарплати, аби не було спокуси брати хабарі. Коли людина забезпечена усім необхідним, вона буде керуватись у прийнятті рішень виключно буквою ­Закону.

– У разі, якщо президентське крісло буде Вашим, відмовитесь від бізнесу?

– У чинному законодавстві немає вимоги продавати бізнес чи дарувати його, є зобов’язання не керувати ним. Я збудував успішний бізнес, яким не керую від моменту отримання повноважень народного депутата. От ви, маючи свою квартиру, стали депутатом Верховної Ради. Ніхто ж не вимагає від вас продати квартиру, правда? Так і з бізнесом. Це популізм, який засіяли людям в голови і серця. Навпаки, народний депутат, який прийшов у політику з бізнесу, не має мотивацій брати хабарі за рішення чи за вирішення якихось питань, адже є фінансово самодостатнім. Тому, як на мене, це добре, коли депутати отримують свої дивіденди за те, що колись збудували певний бізнес. У політиці ж вони працюють, розбудовуючи країну та використовуючи набутий досвід на благо людей. Адже в успішній країні і бізнес буде успішним. Країна успішних людей – це така країна, де люди не залежать від прибутків у політиці – реальних чи чорнових. Вважаю, що політика – це служіння людям, а не наживання на якихось рішеннях. Я у будь-який момент можу пройти детектор брехні щодо того, чи

брав хабарі, чи ні. Поставити руку на Біблію, сказати «Отче наш», «Богородице Діво» і підтвердити, що ніколи не мав і не матиму справи з хабарами і зловживаннями.

– Не секрет, що люди насторожено ставляться до політиків. Як будете завойовувати довіру?

– Нічого не обіцяю, прошу людей аналізувати політиків по їхніх справах. Закликаю думати і дивитись, що зроблено людиною. Найважливіше, не вірити популістам, які 27 років обіцяють одне й те ж від виборів до виборів. Треба розуміти, що Україна стане успішною країною виключно через успішних людей.

– Олександре, перш за все, Ви стали успішним у бізнесі. Як цей досвід з користю можна використати для всієї України?

– Важливо мати план дій. Розповім на прикладі «Буковелю». Починали будівництво курорту з того, що найняли канадську фірму по екологічному дизайну за шалену суму – понад мільйон доларів. Ця фірма на той момент мала більше 50 років досвіду на ринку і чимало успішно реалізованих проектів. Вони розробили для нас ефективний план розвитку. Намалювали, де мають бути лижні траси, де – ресторани, дороги, стадіони, готелі, тому «Буковель» – успішний навіть при дуже складній економічній ситуації у країні. Для того, аби Україна була успішною, треба такі ж плани в різних напрямках скласти для цілої держави. Потрібно найняти реальних спеціалістів у різних галузях, посадити їх всіх за один стіл, обрати координатора і розробити детальний план розвитку України. Не повторювати один за одним, а у кожному місті чи області розвинути наявний потенціал, щоб дійсно створити прибуткові і успішні території. Безумовно, для того, щоб збудувати успішну

30 | ють гідну оплату за свою працю і навіть соціальні гарантії та страхівки. Людина хоче одного – жити достойно. Їй не треба заробляти мільйони чи десятки тисяч. Людині потрібна та тисяча доларів на місяць – і тоді вона не проміняє свою державу на іншу. Але коли вона має на місяць 100 доларів, то, звичайно, думає про іншу країну, бо не може нічого собі дозволити у рідній.

– Олександре, щодо інвестицій. Наприклад, хтось має цікавий задум – збудувати оздоровчий комплекс в одному з українських сіл. Проте грошей не вистачає. Де ж шукати інвестора, коли в Україні нестабільна економіка?

країну, треба зробити дороги, летовища, бо тільки тоді приїжджатимуть туристи. Україна розташована у центрі Європи – і нам потрібно просто гарантувати туристам безпеку, інфраструктуру і сервіс, тоді й отримаємо туристичний потік з цілого континенту. «Буковель» дає сервіс, тому сюди приїжджає все більше і більше людей. Минулого року було понад 2 мільйони туристів – це колосальна кількість для маленького села. Я переконаний, що чимало сіл та міст України мають чим похвалитись та що показати, а з правильним підходом і там може бути так само багато туристів.

– Сьогодні кожен українець хотів би мати вищу зарплату чи пенсію. І поки так не сталося, більшість живе у стресі – діти, комунальні послуги, освіта, ліки. Що, на Вашу думку, можна зараз зробити, аби люди

відчули себе трохи спокійнішими і щасли­ вішими?

– Найперше – це збільшити мі­ німальну зарплату. Найважливіше в успішній державі – це висока заробітна плата людей. Нічого іншого політики не можуть собі ставити за ціль. Але ж зарплата не береться з неба. Найперше – це успішний бізнес, зокрема малий і середній. Це основа високих заробітних плат. А щоб бізнес розвивався, необхідно створити комфортні умови для розвитку. Якщо на шляху в інвестора не ставатимуть чиновники, якщо інвесторам не доведеться роками ходити, щоб досягнути своєї мети, бізнес отримає колосальний розвиток. Тоді буде більше робочих місць. На жаль, зараз бачимо, що велика кількість українців шукають кращої долі за кордоном, висококваліфіковані спеціалісти їдуть працювати, наприклад, до Польщі, адже там отриму-

– Інвестори вкладають кошти туди, де є стабільність і гарантії. Зрозумійте, інвестору потрібно, щоб в його гроші не втручався ніхто з чиновників. От ви – заможна успішна людина, привезли мільярд доларів і хочете вкласти його у розвиток якоїсь місцини. Підходить чиновник і заявляє, що 50% – йому, бо він у кріслі мера чи ще когось. Ну як це можна слухати? А зараз, на жаль, саме так в більшості куточків України ставляться до інвесторів… Тому й не розбудовується нічого, а працюють застарілі підприємства, екологічно шкідливі заводи і немає розвитку економіки… Ви бачите, що в «Буковелі» стоять крани, триває будівництво, а це означає, що цьому курорту інвестори довіряють. І це не Ігор Палиця, Ігор Коломойський чи Шевченко будують – це незалежні інвестори. Вони просто купляють землю, будують котедж, а потім дають його в управління «Буковелю» чи самі займаються господарською діяльністю – і таким чином заробляють. Коли ми починали будувати «Буковель», в селі Поляниця було 3 класи і 30 тисяч дефіциту в бюджеті. Люди соромилися сказати звідки вони. Тепер це село найуспішніше і найбагат-

| 31 ше в Україні – зі своєю школою, басейном, із садочком. Це село мільйонерів. Бюджет села – 40-50 мільйонів гривень на рік, а там живе всього близько тисячі людей. Солідний бюджет дає можливість розвиватися цій громаді. І децентралізація тут ні до чого. Спрацювало те, що тут є магніт, який називається «Буковель».

– Якщо не інвестор, то, можливо, тоді кредит в банку взяти?

– В Україні відсутня адекватна кредитна ставка, адже немає стабільності у банківській системі. Не може такого бути, щоб за рік 80 банків «впало». Зрозуміло, що люди не вірять банківській системі, а відповідно – не зберігають гроші в банках. Тому банки не мають як давати кредити під низькі відсотки для бізнесу. Тут потрібна ціла система державного сприяння. Мають бути довгос­трокові кредити з мінімальними відсотками. Згадайте Америку 10 років тому. Кожному банку дали потрібну суму грошей під мінімальні відсотки – і це дало поштовх економіці та розвитку підприємництва. А в нас, якщо дають рефінансування, то за більш ніж 30%. Як можна вижити?

– Можливо, ситуація в країні стала б трохи спокійнішою і стабільнішою, якби закінчилася війна. Як, на Вашу думку, повернути мир нашій державі?

– Повністю зупинити торгівлю з ОРДЛО та з країною-агресором. Усі терористи підживлюються грошима з незаконної торгівлі. У зоні розмежування та на окупованих територіях – постійна контра­банда. До того ж «віджали» наші підприємства – із цього теж мають гроші. Просто треба не торгувати з агресором – не може бути під час війни торгівля між воюючими сторонами. Не можуть там бути підприємства наших очільників держави. Не може росій-

ський бізнес під час війни так комфортно почуватися в Україні. У такій ситуації війна ніколи не закінчиться. Європейська і світова спільнота вже сумніваються, чи ми взагалі воюємо, адже вони бачать тих хабарників, які грабують державу, бачать, як ми купляємо нафтопродукти і вугілля у Росії. Якщо я стану президентом, то, перш за все, поставлю перед собою два завдання: перше – недопущення «великої війни» з десятками і сотнями тисяч жертв, мільйонами біженців, друге – проведення політики повернення до складу України тимчасово окупованих територій Криму і Донбасу. Ми повинні створити таку ситуацію заможності, комфорту та безпеки, коли мешканці окупованих територій самі захочуть жити саме в Україні. Тоді вони виженуть російських найманців та бойовиків, а ми їм в цьому допоможемо. Я вірю, що буквально за декілька місяців реально кардинально змінити країну, але для цього треба думати не про влас-

ні інтереси, як зараз думає керівництво країни, а про інтереси України.

– Олександре, що побажаєте нашим читачам?

– Перш за все, бажаю миру – це найважливіше! Запрошую усіх об’єднатися заради майбутнього України. Приєднуйтесь до громадського руху Олександра Шевченка «Країна гідності і правди». Ми потужною лавиною зметемо все те сміття, яке сьогодні заважає розвиватись Україні та думає лише про власне збагачення. Щиро прошу не дати старим політикам, які 27 років грабують нашу країну, знову прийти до влади. З нами Бог, з нами правда, ми маємо бажання до реальних змін та готові працювати заради країни гідності і правди! Збудували Буковель, відбудуємо Україну! Розмовляли Ірина Добровольська та Марія Вінчура

32 |

: вигідний кредит – тепла та ощадна зима З кожним роком, місяцем і навіть днем українці все більше асоціюють себе з європейцями та все чіткіше бачать нашу країну частиною ­Євросоюзу. Разом з Угодою про асоціацію до України прийшли реформи та чимало змін у законодавстві. ­Багато нового чекає нас попереду... Проте, думаючи про європейські стандарти й рівень життя, а також сподіваючись на тамтешні доходи, ми нерідко забуваємо, що європейці навчені не лише добре заробляти, але й вміло економити та дбати про довкілля і природу. Окрім сортування сміття, підтримки локальних виробників еко-продукції, у Європі значну увагу звертають на збереження енергоресурсів. Важливе місце у цьому займає правильне утеплення домівок та організація енергоощадного опалення. Для поширення такого руху серед свідомих громадян існують спеціальні кредитні програми від державних та комерційних установ. Заохочуючи українців до європейського стилю життя та допомагаючи впроваджувати енергозберігаючі технології на локальному рівні, один з провідних банків України з іноземним капіталом «Ідея Банк» пропонує своїм клієнтам оформити вигідний кредит «Цільовий», умови якого дозволяють оперативно отримати готівкові кошти на суму до 200 000 гривень на термін до 5 років.

Головною перевагою такої пропозиції є миттєва знижка у розмірі 10% за умов пред’явлення протягом місяця з дати оформлення кредиту підтвердження цільового використання коштів. Отримати знижку на кредит ще ніколи не було так легко – достатньо просто надати касові, товарні чеки, сліпи, видаткові накладні, інші платіжні документи за матеріали, придбані для ремонту житлових чи нежитлових приміщень. Така кредитна програма має і низку інших плюсів. Зокрема, це низька вартість кредиту завдяки його спеціальному призначенню, вільний вибір постачальника товарів для ремонту чи підрядника, оплата траншів кредиту ануїтетними платежами та дострокове погашення без штрафних санкцій. Окрім того, «Ідея Банк» давно відомий нашим читачам своєю інноваційністю. Ми вже не раз розповідали про можливості перекредитування, зручного інтернет-банкінгу. А сьогодні, коли все популярнішим стає перехід банків в онлайн та відмови від фізичних представництв, «Ідея Банк» швидко переорієнтовується до сучасних тенденцій та пропонує оформлення кредиту онлайн, а також його зручне обслуговування у будь-якому відділенні. Такий підхід не є новим для фінустанови: іноземний капітал, новітні технології материнської фінансової групи, прогресивне мислення вже давно виводять «Ідея Банк» у лідери галузі за низкою показників.

Про надійність банку свідчать численні перемоги у номінації «Депозитна програма року» у престижному міжнародному конкурсі «Вибір року», а також відзнака Міжнародного конкурсу «Банк, якому довіряють» та «Обличчя міста». Зазначимо, що депозитні та кредитні програми від «Ідея Банк» неодноразово визнавали найкращими для населення, а онлайн-сервіс фінустанови відзначили нагородою «Банк – лідер з впровадження інтернет-банкінгу». Завдяки тому, що основним акціонером «Ідея Банк» є успішна європейська фінансова група Getin Holding SA, у банку є реальна можливість розвивати свої кредитні програми та пропонувати своїм клієнтам доступний продукт. Оформити заявку на кредит, а також отримати детальну інформацію про всі продукти банку можна за номером: 0 800 50 20 30 (усі дзвінки безкоштовні зі стаціонарних телефонів та номерів українських мобільних операторів у межах України). e-mail: info@ideabank.ua. Ліцензія НБУ №96 від 04.11.2011 р. ПАТ «Ідея Банк», вул. Валова, 11, м. Львів, 79008 www.ideabank.ua Телефони гарячої лінії 0 800 50 20 30 Фізичні особи 0 800 50 10 40

34 | відно, ми лікуємо за стандартами міжнародних медичних протоколів. Увесь без винятку персонал володіє англійською і ще однією іноземною мовою. До того ж American Medical Centers надає послугу госпіталізації – цим ми вигідно відрізняємося від інших приватних лікарень в Україні.

– Чи можна детальніше про унікальну послугу госпіталізації в American Medical Centers?

Олена Молчанова-Хоменко про американські стандарти медичного обслуговування в Україні та вибір свого лікаря Бездоганна, майже «рекламна» посмішка, рожева уніформа, бадьорий голос – такою мене зустріла в.о. медичного директора клініки American Medical Centers, лікар-гінеколог Олена Молчанова-Хоменко. «Чимало пацієнток, що переступили поріг цього кабінету, починали із фрази «Я вас боюся!» – сміється п. Олена.

– Так вже склалося, що я чи не для кожної другої пацієнтки – перший гінеколог. Від мене залежить, чи матимуть вони в майбутньому бажання знову відвідати жіночого лікаря. Це настільки делікат-

ний процес, що тут треба бути не лише лікарем, але й подругою... У American Medical Centers увесь персонал навчений підтримувати безпосередній контакт з паціієнтами. Ми намагаємось не втрачати з ними контакту і поза стінами ­клініки.

– Такого підходу бракує українській медицині. Чим ще American Medical Centers відрізняється від інших приватних медичних установ?

– Ми – перша мережа приватних клінік, що співпрацює з іноземними страховими компаніями: 80% наших пацієнтів – іноземці. Відпо-

– Клініка працює 24/7 у форматі on-call. Після завершення робочого дня у нас завжди є лікар «на телефоні», щоб у разі виникнення так званої ургентної (гострої) ситуації ми могли надати нашим пацієнтам невідкладну допомогу. Ось як це працює. Скажімо, у вагітної пацієнтки кровотеча. Менеджер, що отримав дзвінок, викликає потріб­ ного лікаря, а також суміжного спеціаліста, медсестру і адміністратора. За 30-40 хвилин клініка відкривається. У разі потреби пацієнт залишається у клініці під пильним наглядом усього персоналу. До речі, завдяки такому формату наша команда дійсно дуже дружна. Ми стільки часу проводимо разом, що вже стали один одному, як друга сім’я.

– Це звучить так круто, що виникає питання: а чи доступні ваші послуги для українського споживача? Особливо враховуючи той факт, що ви орієнтовані в більшості на іноземців...

– Безумовно, American Medical Centers належить до преміум-сегменту і бутік-сервісу. Цінова політика – вище середнього. Проте прайси для іноземців та громадян України відрізняються. Страхові

| 35 компанії покривають витрати на медичне обслуговування іноземних громадян. У той час, як для українських пацієнтів ми маємо пакетні послуги, адаптовані до нашого ринку. Наприклад, для вагітних жінок є пакети «Стандарт» та «Преміум». Першого цілком достатньо для жінок, які не мають серйозних захворювань чи відхилень від норми. Пакет покриває «під ключ» увесь облік: від моменту, коли радісно повідомили про дві смужки, і до пологового будинку.

– Де ще в Україні можна скористатися послугами клініки American Medical Centers?

– У Києві та Одесі. Окрім того, наша мережа є у Грузії, в містах Тбілісі та Батумі, а також у Казахстані, у Астані та Алмати.

– Чи могли б Ви дати декілька порад нашим читачам, як обрати лікаря? На що варто звернути увагу під час першого огляду, аби зрозуміти, чи варто повертатися до цього спеціаліста?

– Перш за все, почитайте, що про нього пишуть інші пацієнти. У хорошого спеціаліста 95% відгуків позитивні. Звісно, трапляється чорний піар або зауваження, які не стосуються професійних якостей. Наприклад, пацієнт може бути незадоволений тим, що його не вчасно прийняли. Проте загальна картина має свідчити на користь фахівця. Щодо моєї сфери, я раджу вагітним жінкам спершу познайомитися з майбутнім лікарем і відчути, що ви підходите один одному. Адже у такій делікатній справі важлива довіра. Наприклад, лікар може бути

блискучим спеціалістом, але не надто привітною людиною. Схвильована пацієнтка може подумати собі: «Якщо лікар мовчить, насупившись, і нічого не пояснює, отже, точно щось не так!». Недостатня поінформованість лякає. Тому у нашій клініці є правило – завжди пояснювати усе, що відбувається під час огляду. І ще я б рекомендувала звернути увагу на те, щоб сеанс тривав не 15 хвилин, а до години часу. По-перше, пацієнтці треба розслабитися, розговоритися, відчути себе комфортно у кабінеті лікаря. А по-друге, лікарю теж треба розслабитися, щоб він міг працювати із пацієнткою якісно. Якщо у клініці практику-

ють дроблення часу, намагаючись втиснути п’ять прийомів у годину, це неймовірно виснажує лікаря. Тому не дивно, що з часом навіть молоді люди стають непривітними і байдужими до своєї роботи. У клініці American Medical Centers ми на адміністративному рівні надаємо працівникам час на те, аби відновитися, поспілкуватися з пацієнтами навіть поза межами кабінету. Адже для того, щоб бути хорошим лікарем, потрібно любити свою професію і отримувати від неї задоволення. Розмовляла Євгенія Коляда +38 (032) 253 70 00 www.amcenters.com

Стоматологія

Марії Кебало

З любов’ю до Вашої усмішки Це багатолітній досвід та професіоналізм, що гарантує вам бездоганну якість та здорову усмішку!

НАШІ ПОСЛУГИ: загальна стоматологія терапевтична стоматологія лікування карієсу та некаріозних уражень зубів лікування кореневих каналів професійна гігієна порожнини рота

вул. Стефаника, 11/30

відбілювання зубів профілактика захворювань зубів естетично-реставраційна стоматологія незнімне протезування

067 706 21 97

Оксана Винницька:

«КОУЧ – це агент ЗМІН» «Коучинг не вчить, а допомагає вчитися»

Як правильно поставити завдання підлеглому працівнику, як надати розвиваючий зворотній зв’язок, як побудувати ефективну команду, як коучинг допомагає в управлінні, які дієві техніки та інструменти продажів – цього навчає Оксана Винницька, сертифікований бізнес-тренер, експерт у сфері персоналу, коуч.

– З чого розпочалась Ваша професійна діяльність?

– Усе почалось із журналістики, згодом – 3 роки на посаді секретаря голови Миколаївської районної ради. З 2011 року працювала у сфері персоналу – пройшла шлях від менеджера з персоналу до корпоративного бізнес-тренера. Був і цементний завод Lafarge, «Львівобленерго», і служба доставки «Інтайм», а також Galicia та S.Group. Освоїла продажі послуг life-страхування життя та польовий коучинг у прямих продажах в західному регіоні – понад 2 роки досвіду. Провела понад 500 корпоративних тренінгів у різних галузях бізнесу. Останній рік працюю з власниками малого та середнього бізнесу. Моя спеціалізація – корпоративні тренінги для розвитку управлінських та лідерських навиків керівників, тренінги для менеджерів з продажу, а також коучинг – індивідуальний, командний та кар’єрний. Вдалось реалізовати довготривалі тренінгові програми: Bader Ukraine (тренінги для управлінців: навчання понад 100 працівників різних ланок з 3-х заводів); роздрібна мережа магазинів екопродуктів «Еколавка» (тренінги для продавців та польовий коучинг).

– Чому почали займатись тренерською діяльністю?

– Усе в житті складається у пазл тоді, коли вчасно знаходиш своє призначення і займаєшся тим, що справді любиш. Моє покликання у житті – допомагати іншим людям ставати кращими щодня, вчити їх любити процес навчання та цінувати особистий розвиток для реалізації власного потенціалу. Мені пощастило. Справа, якою я займаюся, дозволяє вчитися постійно, а, значить, я живу!

– Ви практикуєте коучинг. У чому його суть?

– Коучинг – такий метод розкриття потенціалу людини, коли коуч не дає порад і жорстких рекомендацій. Його завдання – сприяти тому, щоб клієнт самостійно знайшов рішення і досягнув своїх цілей. «Побічний ефект» – ріст усвідомленості та відповідальності клієнта. Коуч може бути помічником як для компанії і її працівників (підвищення рівня компетенцій працівників та досягнення цілей в атмосфері командної взаємодії), так і в особистих питаннях.

– Що потрібно робити керівнику, щоб побудувати команду мрії?

– Керівник ефективний не тоді, коли лише ставить завдання й контролює їхнє виконання. Він повинен вміти слухати та чути свою команду. Є річ, яка ніколи не змінюється в компанії, – це її

цінності. Час створювати команду з людей, зважаючи на їхні цінності.

– Ви – ведуча блогу «Експерт». Як з’явилась ідея?

– Я – генератор ідей. Виникла ідея – реалізувала. Це блог про реальні історії з життя підприємців, які надихають інших стартувати й досягати цілей.

– І насамкінець порадьте нашим читачам, як правильно ставити цілі?

– Все починається з мрій та бажання. Якщо людина незадоволена своїм життям – прийшов час змінюватись. Йдіть до коуча, шукайте ментора. Починайте бути агентом змін у своєму житті і всередині себе. Всі ресурси є в людині! Мій життєвий девіз: «Коли ти чогось бажаєш дуже сильно, весь Всесвіт допомагає тобі досягнути цього». Розмовляла Ірина Кунинець

VynnytskaBusinessTrainer ExpertYouTubechannel тел.+38 (097) 132 00 88

ЧОЛОВІЧА ІСТОРІЯ

Історія великої мужності:

що ховається за однією із найдивовижніших футбольних перемог

Пам’ятаєте неймовірну перемогу збірної Данії на Євро-1992? У цієї історії є також інший бік, однак він зовсім не веселий, більше того – трагічний, але й чарівний водночас. І мало хто знає про це. У 1992 році через політичні причини збірну Югославії відсторонили від участі в турнірі, який тоді відбувався у Швеції. Ця подія – типовий «чорний лебідь» – призвела до того, що замінити югославів запросили збірну Данії. Команда тоді навіть не потрапила на турнір, а гравці відпочивали на курортах. Спочатку ніхто в Данії не повірив в цю новину – казали, що розіграш. Не вірив у це і тренер данців Ріхард Меллер-Нільсон. Згодом, коли усі таки переконались, що ніхто не жартує, футболістів збірної почали збирати з усіх

курортів світу. Справа була нелегкою, бо гравці продовжували думати, що це насмішки, і кидали слухавки. З великими труднощами тренеру вдалося умовити футболістів прибути в розташування збірної. Приїхали не усі – Мікаель Лаудруп конфліктував з тренером і не захотів переривати свій відпочинок. Зрештою, усі в світі розуміли, що Данія їде на турнір в якості статистів. Це розумів і Меллер-Нільсен, тому переконував футболістів, що після трьох ігор кожен зможе повернутись до своїх справ. У команди не було ні плану тренувань, ні аналізу суперників – взагалі нічого не було. Ідея була

такою: вийдемо на поле, торкнемося м’яча, а там видно буде, що робити далі. Від чемпіонату спочатку відмовився і Кім Вільфорт. Причина такого рішення жахлива – його маленька дочка помирала у лікарні для онкохворих. Тренер і команда розуміли, у якому жахливому стані був Вільфорт. Йому пропонували будь-які умови, проте футболіст все одно не погоджувався. Коли хворій дівчинці стало краще, вона разом з матір’ю попросили Кіма поїхати на чемпіонат. Тренер Нільсон дозволив Вільфорту після матчу відразу повернутися у Данію – добре, що відстань не була великою. Перший матч Данія грає внічию з англійцями, у другому програє Швеції. Донці Вільфорта знову стає гірше – і в перер­ ві дружина просить його терміново повернуться у Копенгаген. Він збирає валізу і їде. Каже товаришам, аби не чекали, бо прийняв рішення покинути турнір. Усі все зрозуміли – Вільфорт залишив збірну. Матч з Францією він дивиться вже у лікарні разом з дочкою. Данія відкриває рахунок, Франція наздоганяє – все йшло до вильоту, проте в самому кінці Ельс­труп забиває Франції переможний гол. Вільфорт чує, як вся лікарня наповнюється щасливими вигуками. Хворі, нещасні люди, яким залишилось жити зовсім трохи, ті, що страждали від страшного болю, худі, знесилені без волосся, ті, що втратили блиск в очах, – усі вони раптом ожили. Він бачить навколо щасливих людей. Бачить радість у всіх палатах, бачить свою щасливу дочку. Вони забули про свою смертельну хворобу, вони радіють. Хоча б під час матчу вони не пам’ятали про свої муки. Вілфорт замкнувся в туалеті і розплакався – серце розривалося від радості і болю. У півфіналі на Данію чекала майже непереможна Голландія – головний претендент на перше місце. У складі – Ван Бастен, Райкард, Куман, Гулліт, Бергкамп, Блінд, Франк де Бур, Ван Брекелен – усі вони жадали першості, їм не було рівних. Вільфорт після прохання хворих та вмовлянь дочки повертається в збірну. Кім пам’ятає, для кого Данія грає, для кого він повинен забити гол. Він пам’ятає, що зробить смертельно хворих людей хоч трохи щасливішими. Після основного часу 2-2, б’ють пенальті, Бастен пробиває жахливо. До точки підходить втомлений, змарнілий, у важкому психічному стані Кім Вільфорт. Дивиться у небо, дивитьсяу бік Копенгагена, б’є – і забиває. На очах сльози. Кім знає, що його дочка і всі хворі зараз там, у наповнених смертю палатах, щасливі. Зараз вони забули про усе своє горе перед екраном.

Збірна у фіналі – усе це схоже на казку, що їх писав їхній земляк Ганс Крістіан Андерсен. Після матчу Вільфорт відразу їде до Данії, його маленькій донечці стало зовсім погано. Семирічна Лін Вільфорт була близькою до смерті. Вільфорт відмовляється грати в фіналі, але його рідні і всі хворі у клініці буквально виганяють його з палати і вимагають повернуться, щоб виграти для них кубок Європи. Цього вимагає і дочка, яка тоді вже ледь знаходила у собі сили говорити. Фінал з Німеччиною пам’ятають усі – данці рано відкривають рахунок. Потім їх пресують німці – ті вже були близькі до того, аби зрівняти рахунок. Проте за 11 хвилин до кінця матчу Кім Вільфорт забиває свій найважливіший м’яч в житті – і робить мрію всієї нації реальністю. Однак він думав лише про тих, хто зараз там, страждаючи від болю і безвиході в палатах для онкохворих, святкує успіх. Він розумів, що футбол і перемога виривали людей з їхнього болісного пекла. Команда зробила це для всіх них і для вмираючої Лін. Гол Кіма в фіналі з німцями вважається одним з найбільш емоційних і трагічних голів. Літня казка збірної Данії увійде до «золотого фонду» історії футболу. Лін Вільфорт померла через кілька днів після фіналу. В останні години життя вона сказала, що пишається батьком. Її мрія збулася.

Досягнувши чогось, ти завжди відчуваєш спустошення, але саме це і змушує тебе перемагати знову. © МІХАЕЛЬ ШУМАХЕР

| 41

Болі в спині.

Остеохондроз

Мабуть, кожен зустрічався у своєму житті із гострим, ниючим чи тягнучим болем у спині. Передумовою могла бути як важка фізична робота, так і довготривале сидіння за столом чи поїздка. Інколи біль та дискомфорт зненацька зустрічає нас вранці, одразу після прокидання. На перших порах рятують популярні знеболюючі мазі та про-

тизапальні пігулки. Непокоїтись ми починаємо, вже коли болі стають хронічними та відверто заважають жити. Звернувшись до лікаря, більшість людей отримує діагноз «остеохондроз», рецепт на ті ж протизапальні знеболювальні, рекомендації більше рухатись та зайнятись оздоровчою фізкультурою. Як правило, на медикаментах справа успішно

завершується, натомість людина починає відчувати себе безнадійно хворою, втомленою, всіляко намагається себе жаліти та оберігати від фізичних навантажень. Також особливо актуальними стають як народні методи, так і дорогі розрекламовані біологічно активні добавки з недоведеною ефективністю. Але стан продовжує погіршуватись.

42 | Що таке остеоходроз?

Раніше термін використовувався для означення великої групи кістково-суглобових захворювань. Наразі він зберігся як назва дистрофічно-дегенеративних змін у хребті. Процес починається у міжхребцевому диску, що втрачає вологу, еластичність, зморщується, стає сухим та крихким. Внаслідок зменшення висоти диску звужується щілина між хребцями, хребет просідає. Як компенсаторний механізм, що має зміцнити хребет, по краях хребців утворюються кісткові вирости – остеофіти. У деяких випадках вони можуть перетискати нервові корінці та судини, що живлять спинний мозок. Діагностується за результатами рентгенографії, МРТ, КТ а також методом лабораторних проб (аналізу крові).

У чому причина цього захворювання?

Почати, мабуть, варто з того, що не завжди доцільно називати захворюванням природні вікові зміни, властиві кожній дорослій людині. Однак варто мінімізувати несприятливі фактори, які прискорюють процес. І головною причиною, звісно, сміливо можна наз­ вати гіподинамію – багатогодинну роботу за столом, дорогу на роботу та додому в комфортному авто чи вихідні на дивані. Справа у тому, що основну роботу з підтримки людського тіла у вертикальному положенні повинні виконувати м’язи. Якщо вони ослаблені, то змушені передати частину цього нелегкого

завдання хребту. У місцях, де виникає небезпечне просідання, м’язи спазмують, знерухомлюючи ризикові ділянки. Так з’являється біль та дискомфорт. Додатковими факторами є генетика, неповноцінне харчування та шкідливі звички, що впливають на якість кісткової тканини, а також гормональні порушення. Рідше причиною стають мікротравми та недостатнє відновлення внаслідок фізичних перенавантажень від важкої праці чи професійної спортивної діяльності. Існує також інфекційна теорія захворювання. Як для профілактики, так і для усунення неприємних проявів надзвичайно важливою є правильно організована фізична активність. Необхідно рухатись та збалансовано розвивати власне тіло, зміц-

нювати слабкі місця. Дуже важливо також працювати над зняттям спазмів та покращенням еластичності тканин. Різновид активності, який ви оберете, має не таке уже й велике значення. Головне – правильно організувати періоди тренувань і відновлення та розвивати м’язовий корсет гармонійно. У період загострення необхідна допомога медичного фахівця. Він зможе діагностувати проблему, призначити медикаменти, що знімають біль та спазми, а також допоможе обрати фізіопроцедури. На жаль, головну рекомендацію спеціаліста щодо активного життя та занять оздоровчою фізичною діяльністю, як правило, пацієнти забувають одразу за порогом кабінету. Згодом симптоми повертаються до них з новою силою.

| 43 Самостійна швидка допомога при болю у попереку

Першочерговим завданням є зменшення навантаження на хребет, зняття спазму та м’яка тракція, тобто витяжіння. Ляжте на тверду поверхню, по черзі поставте ноги на опору, диван чи стілець. Зробити це потрібно таким чином, щоб ноги утворювали прямі кути в кульшових та колінних суглобах. Можна підкласти під крижі складений учетверо рушник так, аби таз був дещо припіднятим, а в поперековому відділі утворився зовсім незначний «гамак». 15 хвилин перебування у такому положенні не лише зніме гострий біль, а й допоможе зняти навантаження з поперекового відділу наприкінці робочого дня. Вставати потрібно плавно, не напружуючи спину, перекотившись на бік.

Поза ембріона. Лежачи на боці, підтягніть коліна до грудей. Таке ж положення рекомендується для сну у гострий період. Поза дитини. Сядьте на коліна так, аби сідниці опинились на п’ятках. Опустіть голову до колін, округливши спину. Руки витягніть вперед по підлозі або опустіть вздовж корпусу. Поза кішки. Потрібно опуститись на коліна та прямі руки і вигнути спину дугою. Не поспішайте висіти на турніку чи шведській стінці, намагаючись розтягнути хребет. Спазмовані ділянки у відповідь на різке витяжіння заспазмуються ще більше, посилюючи біль, а небажані надмірні прогини в хребті поглибляться, перетискаючи судини та нерви. Ефективнішою і безпечнішою буде тверда підлога, на якій варто ле-

жати, притиснувши поперек та почергово витягуючи праву та ліву частину тіла. М’яко розтягніть м’язи, що можуть внаслідок гіпертонусу та вкороченого стану утримувати таз та хребет в некоректному положенні, викликаючи больові відчуття. Виконувати вправи варто після розігріву. Задня поверхня стегна. Лежачи на спині, підійміть максимально розігнуту в коліні ногу вгору. Намагайтесь не згинати та не відривати від підлоги іншу. Якщо нога не досягає прямого кута з підлогою, м’язи потребують розтягнення. Зачепіть мотузку чи ремінь за стопу та плавно підтягуйте ногу до себе. Тривалість розтягнення – від 30 секунд до 2 хвилин для кожної кінцівки. Почергово підтягніть до грудей зігнуті в колінних суглобах ноги. Це сприяє розтягненню задньої повздовжньої зв’язки хребта та знімає напруження. Квадратний м’яз попереку. Станьте і підійміть руки вгору, на видиху потягніться однією вище, ніби збираєтесь зірвати з дерева яблуко. Одночасно зігніть та підніміть протилежну ногу. Також це розтягнення можна робити, лежачи на підлозі та згинаючи корпус почергово у різні боки. Клубово-поперековий м’яз. Стоячи на коліні у випаді на видиху, намагайтесь подати таз вперед. Грушовидний м’яз. Через перебування у гіпертонусі може здавлю-

44 | чи, ліву ногу, – і навпаки. Біль у попереку при його відриві від підлоги буде індикатором того, що м’язи живота недостатньо включені в роботу або поки не мають достатньої сили її виконувати. У такому разі скоротіть амплітуду до безболісної, не опускаючи ноги до кінця.

ватись сідничний нерв, що викличе больові відчуття у сідницях та на задній поверхні стегна. Розтягнути його можна, сидячи на стільці. Покладіть стопу зігнутої в коліні ноги на іншу. Рукою варто відтягувати коліно зігнутої ноги від себе, в напрямку підлоги, одночасно нахиляючи рівний корпус. М’язи-ротатори хребта та сідничні м’язи. Лежачи на спині з розкинутими в боки руками, праву ногу тримайте прямо, а ліву дещо зігніть у коліні. Ліву ногу потрібно перекинути навхрест через праву, не відриваючи лівого плеча від підлоги. Спробуйте м’яко дотягнути коліном до підлоги із допомогою правої руки. Виконувати вправу варто на видиху, плавно, без ривків, не допускаючи гострих больових відчуттів. Хруст при виконанні є варіантом норми.

При відсутності гострого болю починайте зміцнювати корпусні м’язи вдома. Легким варіантом, що розігріває м’язи попереку, є вправа «човник» або ж «супермен». Лежачи на животі, витягніть руки вгору. На видиху підіймайте верхню та нижню частини тіла, прогинаючись у попереку. Ампплітуда повинна бути комфортною, не викликати болю, рух – плавним. Варіацією є одночасне підіймання правої руки та лівої ноги – і навпаки. Щоб активувати м’язи верхньої частини спини, імітуйте плавальний рух, згинаючи руки у ліктях та зводячи лопатки. Вправа «мертвий жук». Лежачи на спині, підійміть зігнуті ноги так, аби у кульшовому та колінному суглобі утворились прямі кути. Прямі руки простягніть перед собою: пальці мають дивитись у стелю, долоні – одна на одну. Притискаючи поперек до підлоги напруженням м’язів черевного пресу, опускайте на підлогу праву руку та, розгинаю-

Скручування. При цій вправі вихідне положення є аналогічним до попереднього. Ноги варто зігнути під прямими кутами, їх можна поставити на стілець. Долоні – під потилицею. Починаючи рух зі скорочення прямого м’язу живота, хребець за хребцем скручуємо на видиху корпус, уникаючи напруження в шиї. Немає потреби сідати чи дотягуватись ліктями до колін. Під час руху, виконаного правильно, м’яз отримає значне навантаження. Опускатись слід на вдиху – і також плавно. І на завершення. Діагнози завжди лякають. Але мільйони людей насолоджуються повноцінним безболісним життям, навіть професійно займаються спортом та досягають вершин з тим ж остеохондрозом та міжхребцевими килами. Усе це – завдяки правильному первинному лікуванню, реабілітації, лікувальній фізкультурі та подальшому тренувальному процесу. Опустити руки, відчути себе хворою людиною та відмовитись змінити звичний пасивний спосіб життя – найгірше, що тут можна зробити. Вибір у руках кожного, будьмо активні та здорові! Марія Саджениця, персональний тренер

46 |

Рекордсмен та унікум.

21-річний стрілець із Львівщини дивує світ

Усі знають – чоловіки люблять зброю. А ще вони сміливі, мужні й небайдужі. Готові ризикувати, щоб вберегти інших. Нашому героєві Павлу Коростильову цілковито личить цей опис. Талановитий стрілець з пістолета у свій 21 рік має стільки титулів і нагород, що й не кожному спортсмену снилося. Навіть претендував на потрапляння до Книги рекордів Гіннеса! Павло першим серед усіх українських спортсменів виборов ліцензію на літні Олімпійські ігри 2020-го року. Ці Олімпійські ігри стануть вже другими у його кар’єрі, а дебютував він на найпрестижніших змаганнях ще у 18 років. У вересні цього року Павла визнали кращим спортсменом Львівщини, загалом він отримує таку відзнаку вже вшосте. А ще нещодавно спортсмен допоміг львівській поліції затримати лиходія.

Замість садочка – тир

«Займатися почав з семи років, – пригадує Павло. – Але й до того

я знав про стрільбу, бо моя мама – тренер пістолетників. До садочка я не ходив – моє дитинство минало у тирі. Бував на тренуваннях, змаганнях, ріс серед відомих спортсменів – збірників України. Поступово мама почала залучати до тренувань й мене, хоча, як правило, у такому ранньому віці на стрільбу ще не беруть».

– Оце пощастило! Вже у сім років тобі було доступне те, про що, певно, мріє більшість хлопчаків.

– Якщо чесно, то мені спочатку не подобалась стрільба. Адже насправді тренування стрільців не є легкими. Ми ж не одразу стріляємо, багато працюємо вхолосту (без патронів). Нелегко витримувати таку монотонну роботу. Стрільнути зможе кожен, а ось технічно правильно зробити постріл – важче. А яка ж психологічна праця ще має бути! Недарма кульову стрільбу інколи називають спортом з елементами мистецтва. Мені у дитинстві хотілося не таких тренувань, мені подобався футбол.

– Але, як бачиш, вибір на користь стрільби виявився правильним – ти вже змагатимешся на других у своїй кар’єрі Олімпійських іграх. А навіть якби й став першокласним футболістом, то наша збірна, на жаль, на Олімпійських іграх ще жодного разу не виступала.

– То насамперед завдяки мамі. Вона вигадувала різні стимули для мене, як от, наприклад, давала 1-2

гривні, щоб я потренувався (сміється). А у 11 років я почав їздити на змагання, здобувати медалі, що зробило стрільбу для мене значно цікавішою. Та й добові спортсменам виплачували, приємно було вже у такому віці відчувати себе трохи фінансово самостійним.

У 12 років – майстер спорту, у 17 – рекордсмен світу

– Павло, ти став наймолодшим за всю історію незалежної України заслуженим майстром спорту з кульової стрільби (пістолет). Розкажи, будь ласка, детальніше про свої досягнення.

– У 12 років на пневматичному пістолеті я виконав норматив майстра спорту України за дорослою програмою. Батьки кажуть, що таких випадків серед пістолетників вони не знають не лише за часів незалежної України, але й Радянського Союзу. З 15-ти років я розпочав виступати за дорослу збірну України. Заслуженого майстра спорту виконав у 16 років. Щоправда, вийшло так, що присвоїли його мені вже тоді, коли виповнилося 17. День народження у мене 5 листопада, а наказ про присвоєння вийшов, здається, 7 листопада. Трохи шкода, що не вдалося документально отримати заслуженого ще у 16 років. За весь цей час на офіційних міжнародних стартах, як підрахував тато – один із моїх тренерів, я здо-

| 47 був 33 медалі, з них – 16 золотих, 8 срібних та 9 бронзових.

– Нічого собі – це ж виходить, що за якихось 5-6 років ти встиг назбирати таку кількість нагород! Це ж, мабуть, своєрідний рекорд – ти не цікавився цим?

– Знову-таки тато, який фіксує мої результати, порахував, що за юніорський вік (з 2011 по 2017 роки) я виборов в офіційних міжнародних стартах за національну збірну команду найбільшу кількість медалей серед стрільців в Україні. Ми навіть подавали мої досягнення на включення до Книги рекордів України (Гіннеса). Рекорди встановлював у різних вправах. На юнацьких Олімпійських іграх у 2014 році у стрільбі з пневматичного пістолета з десяти метрів я набрав 203,4 бала – це був юнацький світовий рекорд. У 2017 році я встановив рекорд у стрільбі з пневматичного пістолета вже серед юніорів – на другому етапі Кубка світу вибив 240,9 очка. На чемпіонаті Європи 2017 року у стрільбі з довільного пістолета на 50 метрів повторив дорослий світовий рекорд чотириразового олімпійського чемпіона Чин Чон Она – 235,5 очка. А у стрільбі зі стандартного пістолета на дистанції 25 метрів встановив юніорський рекорд світу – 581 очко. Павло Коростильов – чемпіон ІІ Юнацьких Олімпійських Ігор 2014 року, дворазовий чемпіон світу (серед дорослих!) 2016 року, чемпіон та бронзовий призер етапів Кубка світу, срібний призер фіналу Кубка світу-2017, чотириразовий чемпіон, триразовий срібний та дворазовий

бронзовий призер чемпіонатів Європи (серед дорослих). Лауреат Премії Кабінету Міністрів України за особливі досягнення молоді у розбудові України. Вже у дорослому віці у 2018 році Павло став чемпіоном Європи у командному заліку у стрільбі з пневматичного пістолета, чемпіоном та дворазовим бронзовим призером чемпіонату світу, виборов ліцензію на Олімпійські ігри 2020 року.

Прикрий випадок на Олімпійських іграх

– А як склалося на Олімпійських іграх 2016 року?

– Радше не склалося. Я змагався у двох дисциплінах: стрільбі з пневматичного пістолета на 10 метрів та швидкісного пістолета на 25 метрів. Однак пройти до фінальної частини змагань мені не вдалося. Туди кваліфікувалася перша вісімка, а я фінішував 35-м та 16-м відповідно. На Олімпійських іграх використовується електроніка, і в одній із вправ мене підвела недосконала конструкція нового пістолета. Я стріляв швидкісну вправу на 25 метрів

(стрільба по 5-ти мішенях). Вправа складається з двох серій по 8 секунд, двох по 6 секунд та двох серій по 4 секунди (серія – 5 пострілів). На другий день – те саме. Загалом 60 пострілів. Так ось, на передостанньому пострілі я натиснув на спусковий гачок, а пістолет пострілу не здійснив. Довелося ще раз натискати, через що втратив дорогоцінні секунди і не встиг з останнім пострілом, не вистачило шість десятих секунди. Отож, за останній постріл мені було нараховано нуль очків (як промах). А міг би потрапити у фінал, якби не цей випадок.

– Справді образливо. Стільки йти до Олімпійських ігор і стати, як кажуть, жертвою обставин. У такий момент важко психологічно не зламатися. Що допомогло пережити це?

– Тренери і я були дуже розчаровані, адже на Ігри я їхав одним із лідерів. Після Олімпійських ігор мені не хотілося тренуватися і стріляти. Психологічне перезавантаження тривало близько двох місяців. А потім почалося навчання, життя увійшло у звичне русло – і якось непомітно я повернувся до тренувань.

48 | Тато, мама, сестра, я – спортивна сім’я

Поїхали навздогін та заблокували порушника дорожнього руху, який, утікаючи, міг наробити багато біди. Потім я ще встиг повернутися на фінал змагань та посісти третє місце у стрільбі з пневматичного пістолета.

– Твоя старша сестра Юлія – також професійний стрілець та була учасницею Олімпійських ігор.

– Так, у нас вся сім’я спортивна. Тато Сергій – майстер спорту міжнародного класу з кульової стрільби, неодноразовий чемпіон, призер та рекордсмен чемпіонатів Європи, СРСР та України, Заслужений тренер України. І мама Валентина – Заслужений тренер України з кульової стрільби. Сестра Юлія – майстер спорту міжнародного класу, учасниця Олімпійських ігор 2004 року. На Олімпійських іграх Юлія зайняла 10 місце з 41 учасниці. На початках кваліфікаційної стрільби Юля була серед лідерів, після першої серії вона набрала 99 очок зі ста можливих та посідала перше місце. Однак, на жаль, не змогла втримати свої позиції. Кваліфікацію вона завершила на 10 місці, а у фінал проходило вісім стрільчинь; сестрі забракло два очки. Ще Юля – дворазовий чемпіон та триразовий бронзовий призер чемпіонатів Європи 2003-2009 років, чемпіон та дворазовий бронзовий призер Всесвітньої Універсіади 2007, 2011 років. Нагороджена медаллю «За працю і звитягу».

– А ти, як бачимо, взагалі акумулював у собі стрілецькі таланти сім’ї Коростильових. Яке місце посідаєш сьогодні серед усіх пістолетників Європи?

– У європейському рейтингу у стрільбі з пневматичної зброї – четвертий, а у швидкісній стрільбі з малокаліберного пістолета входжу в десятку. Тішить те, що це дозволяє мені кваліфікуватися на основний

– У тебе направду залізні нерви – після такого ще й медаль здобути! На відео видно, що ви виїхали прямісінько назустріч автомобілю порушника. А якби він не зупинився? Моторошно вже навіть від самих слів на відео, який викрикнув твій товариш у машині: «Ось він попереду, у лоб їдь, Боже, зараз вдарить...»

офіційний старт 2019 року – ІІІ Європейські Ігри, куди потрапляють перші двадцять чотири стрільці рейтингу.

Допоміг львівським поліцейським затримати злочинця

Проте Павла показують по телевізору не лише за спортивні здобутки. Нещодавно він став справжнім героєм, допомігши наздогнати та затримати правопорушника.

– Павле, що там за історія трапилася? Дивилася у новинах відео цього випадку – виглядало все, як у фільмах.

– Того дня я змагався на чемпіонаті України, відстріляв добре та потрапив до фіналу. До початку фіналу було ще три години, тож вирішив з друзями попити кави. На наших очах водій іномарки припаркувався під обмежувальним знаком «цеглина», а коли поліція почала просити документи – дав по газах. Один з поліцейських залишився без транспортного засобу, ми запропонували йому місце у своєму авто.

– Тоді ж не було часу думати, треба було діяти швидко. Бачу, переді мною їде бус. Тож я і виїхав на зустріч правопорушнику, щоб поки бус був праворуч, ми закрили втікача у пастку.

У чому ж винен лиходій, котрий вдався аж до втечі, пояснив нам інспектор патрульної поліції у Львівській області лейтенант Юрій Мандюк, який разом з Павлом переслідував його. «Коли ми витягли правопорушника з машини, він був тверезим, і пояснив, що не хотів платити штраф. Тому й чкурнув від поліції. Певно, «Ютуб» передивився та вирішив, що можна робити все – і нічого за те не буде. Хлопцеві, який нам допоміг, ми подякували та й роз’їхались. А вже потім з новин я дізнався, що то відомий спортсмен». За допомогу Павла нагородив пам’ятним годинником особисто начальник Головного управління Національної поліції у Львівській області, генерал поліції третього рангу Валерій Середа. Підготувала Наталія Васьо

Про сучасні способи заміни втраченого зуба від хірурга-імплантолога № 1

Юрія Дмитришина

– Чому варто робити цю процедуру у Вашій клініці?

– Дентальна імплантація – наш ос­ новний профіль роботи. За 12 років практики доводилось працювати із понад 50 системами стоматологічної імплантації та вирішувати унікальні клінічні ситуації. У роботу залучаємо найновіше обладнання та техніки, користуємось лише перевіреними матеріалами фірмвиробників із різних країн світу. Юрій Дмитришин, засновник центру імплантації та естетичної медицини «Стоматологія майбутнього», понад 10 років працює у сфері дентальної імплантації та хірургічної стоматології, використовує авторські методики лікування.

– Юрію, розкажіть про особливості дентальної імплантації.

– Імплантація зубів – це встановлення імплантата, який замінить втрачений або пошкоджений зуб. Ця процедура є безпечною та недовготривалою. Вживлений імплантат зручний у користуванні, не пошкоджує здорові зуби, не виділяється кольором або розміром серед інших, не деформується з часом, є функціональним та естетичним.

м. Львів, вул. Любінська, 91 тел.: 0676751149; 0677936443 dr.dmytryshyn@gmail.com

– Можете детальніше розповісти про авторські методики, які використовуєте під час імплантації зубів?

– Не пригадую, скільки оперативних втручань провів за весь цей час. Однак кожне із них дозволило мені використати щось нове у наступному. Тривалий досвід роботи сприяв виробленню авторських технік дентальної імплантації таких, як: «all in one stage», «DPRF», «DMPM», «DSMILE», «mushrooms tent», «scalpel crest splitting». Скажімо, унікальна методика «all in one stage» у 2-3 рази,

залежно від випадку, скоротила час процедури вживлення імплантата та термін повної реабілітації пацієнта. Лікар за 1 операцію одномоментно встановить імплантат та зробить 3D-пластику кістки і м’яких тканин навколо нього. Згодом встановлюють зуб (коронку на імплантаті), який ні розміром, ні кольором, ні функціями не відрізнятиметься від інших зубів. Інша техніка «DPRF» сприяє швидшому загоєнню ушкоджених тканин ротової порожнини. Протокол змінений порівняно з аналогами. DPRFмембрана утворюється з концентрату тромбоцитів пацієнта і фібрину. Її основне призначення – стимулювання відновлення кісткової та м’якої тканин. Про особливості використання інших технік можете дізнатись під час консультації у нашій клініці. Ми працюємо на результат, що обов’язково сподобається кожному з вас. Олена Лукачук

КОНФЕРЕНЦ-ЦЕНТР

м. Львів, проспект Шевченка, 9. тел. 050 317 25 45, 067 372 22 55

• 3-и зали 35-50 м² (15-50 осіб) • рецепція, копі-центр, технічна підтримка • кафе, бібліотека, парковка

52 |

Культура споживання крафтового сиру в Україні ще розвинена слабо, – співзасновник «Гарбузового раю»

Ігор Рева

«Гарбузовий рай» – це смачна сімейна справа, яка розпочалась чотири роки тому з переїзду молодої сім’ї в село. Далі були численні експерименти із сироварінням, варенням та соусами. І вже зовсім скоро засновники «Гарбузового раю» Ігор Рева та Соломія Братах планують відкрити сироварню.

– У кого з’явилась ідея змінити місто на село?

– Ігор: Це була спільна ідея. Кожен займався своїм: Соломія займалась музикою, у неї був свій гурт, а я займався стоматологією. Але в один момент все набридло, захотіли збільшити житлову площу і відійти від міської метушні. Коли ми переїхали з міста до села, то найперше завели господарку: 15 кіз, 4 свині, кури, качки та кролики.

– А як сталось так, що ви почали виготовляти продукцію на продаж?

– Ігор: Біля будинку, де ми живемо, є величезне пасовище та річка. І якось я йшов випасати кіз, дивлюсь – кози жують травичку. Це була м’ята. Приходжу додому і кажу Соломії, мовляв, а давай зробимо м’ятне варення. Методом спроб ми зробили десять літрів, а Соломія закинула оголошення про продаж у Фейсбук. До вечора ми вже не приймали замовлень, бо їх було на понад 300 літрів. Потім цілий рік у нас пішов на дослідження ринку: що хочуть люди і що можемо зробити ми.

– Соломія: Мені трапилась книжка, де були описані дикорослі рослини, що ростуть у нас в регіоні, – їхні властивості та як їх можна поєднувати. Природи навколо багато: ідеш – там бузина цвіте, там акація, каштани два ростуть. Ми це все збирали та досліджували.

– Окрім варення та соусів, ви почали варити сири, як освоїли технологію?

– Ігор: У мене медична освіта, тож було не складно зрозуміти технічну літературу. Також дивились відео. Коли подорожували Європою, то заїжджали у сироварні, аби щось звідти почерпнути. Щось стараємось самі придумувати, а щось адаптовувати, використовуючи незвичні продукти та поєднання.

– А чим крафтові сири відрізняються від фаб­ ричних?

– Ігор: Фабричні сири у кращому випадку робляться з фермерського молока. Корова не виходить із закритого утримання, у них завжди там лише сіно. Відповідно

смак такого молока практично не змінюється. До того ж до фабричних сирів додають різні ароматизатори, харчові добавки та консерванти. А крафтовий сир – він унікальний завжди, корова, як правило, на вільному випасі, а смак молока та сиру різний. А ще дуже важливо, що сировар у процесі виготовлення сиру вкладає у нього свою любов.

– Соломія: Буває, зробимо сир і поставимо у холодильник на задній план, він вистоїться 6-7 місяців з іншою температурою та вологістю. Тоді виходить щось класне і зовсім інше, ніж ми очікували. Такі сири, як правило, ми продаємо на ярмарках, бо вони в єдиному екземплярі.

– Розкажіть про ваші фірмові сири?

– Ігор: У нас є кілька видів сиру. Це наші фірмові «Магура» – у вигляді гірок, схожі на гору Магура. Всередині вони з чорним трюфелем та травами, обкатані у копченій паприці. У них витримка від 7 днів до 8 місяців. Також робимо сирні кульки, обкатані в чорному перці, всередині з часничком.

| 53 Ще ми робимо «Халумі» – це сир для грилю. Маємо фірмові кульки з м’ятного та чебрецевого йогурту. Зауважу, що 70% спецій у сироварінні – нашого виробництва. Ми власноруч коптимо паприку та гострий перець.

– Зараз ви готуєте удвох двома, а в планах хочете відкрити сироварню, розкажіть, що це буде?

– Соломія: Коли ми шукали приміщення під сироварню, то об’їздили всю Львівську область. Шукали щось дуже атмосферне. У село Мильчиці нас направила районна адміністрація. І от, на під’їзді до сільради стояло напіврозвалене приміщення старої школи: з прогнилим дахом, без вікон. Коли ми його побачили, зрозуміли, що це наше.

– Ігор: Це буде місце, куди люди зможуть приїхати поварити сир. Зараз там капітальний ремонт. Там буде сироварня, де виготовлятиметься сир, відбуватимуться всі технологічні процеси: просушка, дозрівання. А на мансарді хочемо зробити невеличкі кімнати, щоб люди могли залишитись на кілька днів та побачити увесь процес виготовлення сиру. Бо варка сиру починається приблизно о 7 годині ранку і може тривати кілька днів.

– Окрім сиру ви звично виготовлятимете соуси та варення?

– Ігор: Так, там буде спеціальна кімнатка, де під ці сири будуть вироблятися соуси, чаї та спеції. До кінця року ми хочемо це відкрити. Це буде наша виробнича база, де пророблятимуться нові рецептури. Ми плануємо за зиму обкатати нове обладнання, новий асортимент сирів вже для нового сезону. З весни сподіваємося приймати там гостей. Серед наших постійних клієнтів вже назбиралась група людей, які хочуть до нас приїхати.

– А де зараз можна придбати продукцію від «Гарбузового раю»?

– Соломія: У нас є сторінка на Фейсбуці, звідти приймаємо замовлення. Зараз можна замовити вишневий чай з пелюстками троянди, соус до м’яса з румбарбару, терту троянду та йогурти. А якщо сир, то можна купити в кількох магазинах: «Сирна тареля» на Галицькому ринку, і «Дідо» на «Шуварі».

– Чи відчуваєте конкуренцію?

– Соломія: Спочатку так. Зараз, коли ми познайомились з львівськими сироварами, вже не конкуруємо. Навпаки, відчуваємо підтримку, ми можемо до них поїхати, поспілкуватися та обмінятися досвідом. Нам допомагають, щоб ми не ставали на ті ж граблі, що й вони спочатку. Є здорова конкуренція.

– Ігор: Культура споживання крафтового сиру в Україні ще розвинена слабо. У нас переважно їдять королівський та польський сир з магазину, або ж російський чи

чедер – це сири, які дозрівають за три тижні на заводі. У той час, коли за правильної технології чедер чи королівський дозріває щонайменше 6 місяців. Тому що більше буде крафтових виробників сиру, що більше він заходитиме на ринок, то більше його будуть купувати. Зараз дуже велику кількість крафтового сиру з’їдає Київ, Одеса та Дніпро.

– І насамкінець дайте пораду тим, хто хоче розпочати власну справу?

– Соломія: Не бійтесь ризикувати. Коли ми продавали квартиру, переїжджали за місто, нас не розумів ніхто, навіть батьки. Перші роки два, коли ми щось пробували, з нами ніхто не рахувався. Коли вже почало виходити – люди почали нами цікавитись. Треба розуміти, що не буде легко. Але якщо є наполегливість та бажання, то все вдасться. Розмовляла Ірина Куннець

54 |

13 Шефів:

остання вечеря літа

Що може бути кращим, ніж вечеря на одній із найрозкішніших терас міста Лева?! Хіба що насолоджуватися останніми теплими днями у компанії найкращих шефів міста. Гостинна тераса «Євроготелю» стала тим місцем, де зустрілися горизонти передосіннього неба і гастрономії. Приймав ­вечерю вже знайомий нам шеф кухні Сергій

­ окін, який зумів гармонійно поЩ єднати у вишуканих стравах тепло літа та кулінарне натхнення. Віталій Губайдулін підкреслив усі страви цікавими винами, які відтінювали та доповнювали смаки. Не лише краєвиди тішили гостей. Естетичне насичення довершило насолоду від гастрошедеврів. Холодну закуску карпачо з річної форелі подали на «подушці» з льоду – дуже доречно у спекотний день. У салаті незвично поєдналися кавун з козячим сиром.

Гаряча гуска з винним соусом просто танула у роті, а прянощі залишали шалений післясмак. Основ­ну страву – м’ясний мікс із хоспера – можна порівняти з оркестром: ніби м’ясо і грає першу скрипку, та лише акомпанемент соусів дозволяє відчути і зрозуміти ціле полотно. А на десерт – теплий персик з морозивом та карамеллю як завершальний акорд літньої симфонії «13 Шефів». Редакція «Егоїста» Фото: Наталія Золотухіна

| 55

Осіння гастрономічна подорож

проекту «13 Шефів» розпочалася у неймовірному заміському комплексі Edem Resort Medical & SPA 17 вересня пройшла особлива гастровечеря в одній із ресторацій комплексу Edem Resort Medical & SPA, де «царює» шеф кухні Христина Федочинська. Ця вечеря була незвичною – вперше у проекті відбувся вечір «зеленої кухні». Шефи-учасники та запрошені гастроаматори куштували страви, якими смакують гості комплексу, що проходять детокс-програму. Попри те, що одним із наріжних каменів «зеленої» кулінарії є цілковита відсутність спецій, стравам не бракувало

смаку – і це зауважили усі присутні. Пані Христина не боїться оригінальних рішень та незвичних поєднань – вибагливі гості люксового комплексу звикли їсти смачно навіть тоді, коли доводиться обмежувати свої гастрономічні звички. До того ж WOW-ефект – особливість, притаманна високому сервісу Edem Resort Medical & SPA. Вечеря була справді дуже атмосферною, а головне – пізнавальною. Присутні пересвідчились, що корисна їжа приємна на смак: ягідно-томатний

гаспачо потішив на початку вечері, безглютеновий салат з кіноа був водночас простим і складним. Гарбузовий крем-суп здивував ексклюзивною подачею. Канелоні з кабачка – страва, актуальна для початку осені – яскравий приклад того, що детокс-їжа теж має свою сезонність. Тімбалі з савойської капусти заворожила поєднанням зі смаком риби, а інжирний кеш’ю на десерт викликав шквал емоцій та обговорень серед гостей вечері. Редакція «Егоїста» Фото: Наталія Золотухіна

Відпочинок — це не спокій, а враження. © АНДРІЙ МІНЧЕНКОВ

Велич і вбогість Південної Африки

Ви знали, що мис Доброї Надії – не найпівденніша крайня точка Африки? А що, будучи головним містом Південно-Африканської Республіки, Кейптаун «дивиться» на північ, а не на південь? А що саме ПАР, а не звичний нам Єгипет, є найтуристичнішою країною Африки? Що в Південно-Африканській Республіці є аж три столиці?

Найуспішніша країна цілого континенту. Одне з небагатьох місць у світі, де поза Антарктикою живуть пінгвіни. Тут розташовані три з шести найпопулярніших туристичних міст Африки, які щороку відвідують мільйони туристів. Знамениті й оспівані, захоплюючі та неймовірно красиві Столова гора та мис Доброї Надії… Список дивовиж і фактів Південно-Африканської Республіки можна, здається, продовжувати до безкінечності. Країна оповита легендами про красу природи і не найкращі часи для білошкірого населення, яке колись і збудувало ПАР такою, якою ми її знаємо. Самі ж місцеві стверджують, що немає жодної людини, яка б не закохалася у Кейптаун. Але про все поступово.

58 | Йоганнесбург

Йоганнесбург – найбільше місто країни і одне з найбільших на континенті. Саме воно може найкраще розповісти про теперішню ситуацію і сучасну історію ПАР. Якщо коротко, то цю країну збудували європейські колонізатори, які були тут при владі до 1980-х. Темношкіре місцеве населення утискали – обмежували участь у важливих державотворчих та економічних процесах та забороняли займатися інтелектуальною працею. Такий процес легальної расової дискримінації називався апартеїдом. Але все змінилося у 1994, коли до влади прийшли темношкірі та намагались натомість влаштувати апартеїд для білошкірих. Потомки колонізаторів потрапили у немилість, якість життя знизилася, через преференції корінному населенню можливості для працевлаштування почали зникати. Білошкіру еліту країни витіснили з центральної ділової частини міста, проте жити, як темношкірі, вони не почали. Через неосвіченість і непривченість нових керівників користуватися всіма благами цивілізації, захоплений центр міста банально перетворили на засмічену руїну, символом якої зараз є колись найвищий будинок Йобурга (саме так скорочено його називають місцеві жителі та англомовна частина світу). Сьогодні на місці успішного бізнес-району страшно, небезпечно, брудно і непривітно. Цю ситуацію з центром міста і цілим Йоганнесбургом можна екстраполювати і на всю країну: сьогодні право керувати, впливати на долю ПАР, займати кращі, високооплачувані посади мають ті, кому бракує належної компетенції для виконання таких завдань. Білошкіре населення змушене погоджуватися на те, що пропонують (вдовольняючись залишками колишньої забезпеченості), але в той же час темношкірі продовжують жити, як і колись, у збитих з дошок сараях, накритих іржавою бляхою. Такі поселення тут місцями просто грандіозні. У Бразилії схожі райони називають фавелами, у ПАР – township. Говорити про визначні місця в такому місті не личить, адже всі тутешні жителі постійно наголошують, що тут небезпечно.

Багато з них за ці роки встигли побувати в ролі жертв пограбування чи збройного нападу (наприклад, на перехресті на червоному світлі), тому в один голос наполегливо рекомендують не висовувати носа за межі безпечного району вашого готелю. І справді – безпечних місць в Йоганнесбурзі не так багато. Це фактично нові ділові і фінансові осередки, одним з яких є Сендтон. Тут є хороші ресторани, працюють офісні центри, біля хмарочосів з бетону і скла стоять сучасні скульптури.

В околицях Сендтона теж досить непогано і цивілізовано, але дух небезпеки не зникає ніде: гарні акуратні будиночки з доглянутими подвір’ями і квітучими садками тут неодмінно оточені високими парканами під напругою. Але навіть у таких житлових комплексах з таунхаусів чи особняків селитися в крайніх, найближчих до парканів будівлях не рекомендують – від потенційних злочинців краще триматись якнайдалі. Про перехрестя ми вже казали. Хоча деякі креативні прохачі не просто стоять з

| 59 Місто часто називають культурним центром цілого континенту. І, мабуть, не дарма. Тут є музеї сучасного мистецтва, цікава архітектура, багато галерей, стадіон для крікету, великий футбольний стадіон, на якому грали матчі Чемпіонату світу з футболу-2008. Оригінальні скульптури з металу чи пластику дуже влучно вписані між будинки, готелі і ресторани на Набережній Вікторії і Альфреда. А світові мережі, збираючись відкрити тут якийсь новий готель, намагаються зробити його оригінальним та нестандартним. Вже знайома нам мережа Radisson Blu відкрила тут перший і поки єдиний готель Radisson Red. Недалеко від нього – вражаючий готель The Silo, розташований у приміщенні колишнього зерносховища. Також у Кейптауні стара колоніальна архітектура чудово поєднана з сучасною. У місті нічого не зносили, не намагалися залишити кількаповерховий фасад і добудувати ще з десяток поверхів згори. Тут хмарочоси і милі кольорові невисокі хатки просто вдало сусідять. В одних розташовані офіси і фінансові центри, в інших – кафе і магазинчики. простягнутими руками чи атакують, а влаштовують на світлофорах короткі перформанси, щоб заробити кілька рандів, поки водії чекають на зелене світло. Ввечері на головних перехрестях фешенебельних районів стоять патрульні, бо навіть тут забезпечені місцеві або туристи не можуть мати певності, що на них не нападуть. З іншого боку, путівники говорять про місто як про осередок сучасного південноафриканського мистецтва з 40 галереями, а про його околиці – як про місця, де можна побачити залишки доісторичних поселень та людей. Але навіть при цьому відвідати Йоганнесбург дуже цікаво. Хоча б тому що це – зовсім інший світ. Цивілізований і дикий одночасно. З писаними законами і неписаними правилами, які працюють набагато краще. З постійним відчуттям тривоги і напруження. Звісно ж, краще, аби ваш візит до Йоганнесбурга був лише короткою

зупинкою на шляху до вражаючих красою куточків країни, про які розкажемо далі.

Кейптаун

По-іншому справи виглядають у Кейптауні. Це гігантське, в минулому найбільше в країні, дуже миле колоніальне місто (якщо забути про вбогі райони) з сучасною архітектурою, вписаною між старенькі понад 100-річні будиночки. Все тут таке різноманітне, кольорове і еклектичне. Багате змішане з бідним, дороге з дешевим. Porsche та Ferrari і темношкірі, які працюють за копійки. Другі притому зараз мають гору прав, натомість білошкірі не можуть знайти роботи. Але саме вони ховаються від колишніх тумба-юмба в розкішних особняках за високими парканами. Притому, гуляючи центром і очікуючи від кожного темношкірого ледь не нападу чи пограбування, зустрічаєш натомість привітність і дружність.

60 | Найвідоміша вулиця «столиці континенту» – Лонг-Стріт з кафе, сувенірними магазинами, фаст-фудами і магазинами одягу. Трохи нижче від неї – сувенірний Лонг-Стріт-маркет з місцевою керамікою, одягом, виробами з металу, скла, бісеру. Не оминайте увагою також 140-річної Місіо-

нерської церкви на площі поряд з ринком. У ній, до речі, працює кафешка. Найкрасивішою старою будівлею Кейптауна точно є ратуша 1905 року в стилі едвардіанського бароко. Красу її доповнює ще й те, що тлом для споглядання будівлі є Столова гора. Це знамените місце і окраса міста – символ цілої країни. І як подорож до Південної Африки буде неповною без відвідин Кейптауна, так візит до Кейптауна буде недовершеним без відвідування Столової гори. Так, вид на гору чудовий і з центра міста, і з Набережної Вікторії та Альфреда. Але для того, щоб осягнути її велич, красу, багатство природи і довколишні пейзажі, треба піднятися на вершину. Якщо часу матимете більше, ніж грошей, – тоді варто скористатися можливістю пройти кількагодинним пішим маршрутом. Альтернатива йому – канатна дорога, яка привезе вас до вершини за кілька хвилин. А далі – ходіть, фотографуйтеся, милуйтеся, бігайте з одного краю до іншого – краса усюди! З одного боку можна бачити увесь величезний Кейптаун, з іншого – пляжі, прибережні містечка, скелі та океан. Обидва види зачаровують, тому це місце – must-see.

Мис Доброї Надії

Інше обов’язкове для оглядин місце – мис Доброї Надії. Для нього варто виділити цілий день і організувати собі маршрут, який називають Around the Cape, та проїхатися іншими відомими пляжами і природними дивовижами. Дорогою до мису або від нього ви неод­ мінно натрапите на маленькі прибережні міста та пляжі. Одним з таких є Саймонстаун, акуратними колоніальними будиночками якого всіяна набережна. Саме тут розташований знаменитий Boulder Beach, де живуть пінгвіни. Це одне з небагатьох місць у світі поза Антарктидою, де можна побачити цих птахів у дикій природі. Кажуть, через глобальне потепління, а також постійну увагу та докучання з боку туристів їх тут з кожним роком меншає. Але поки вони є, тому не втрачайте нагоди. Тим більше, для життя пінгвіни обрали дуже миле і красиве місце. Якщо ж хочеться побачити вражаючі пляжі – просто їдьте на південь в напрямку мису Доброї Надії. Білі широчезні і піщані, з камінням, водоростями і валунами, з шаленими хвилями і порівняно спокійні – тут місце буде на кожен смак. Насолоду

| 61 ­ тримають і любителі серфінгу, і прихильо ники засмаги та пасивного відпочинку. Дорогою неодмінно минатимете маленькі милі вокзальчики зі сторічною історією. Між ними досі курсує потяг до самого Кейптауна, проте білошкірим туристам на нього сідати, мабуть, не варто.

екскурсії винарнями з дегустаціями напоїв, відвідування національних парків. Також окрім прибережних та морських розваг існують десятки маршрутів, мета яких – показати материкову красу країни з її горами, пагорбами, неповторною фауною і флорою.

м’ясо крокодила, стейк зі зебри, антилопи та велику кількість інших африканських тварин. Запивати це «свято живота справжнього м’ясоїда» можна і варто чудовим, добірним південноафриканським вином. До десертів прекрасно підійде місцевий кремлікер Amarula. Читаючи чи слухаючи про чергову країну для туристичних відвідин, ми часто чуємо: «Це країна контрастів». Так от, ПАР – це дійсно країна контрастів, де чверть населення живе на $1,25 на день. І при цьому тут багато хто їздить на машинах за сотні тисяч. Це країна темношкірих, збудована і розвинена білошкірими, які зараз змушені ховатися за парканами та відгороджуватися колючим дротом. Водночас це територія, де в природному плані є все: корисні копалини, океани, гори, вражаюча природа, чудовий клімат, прекрасні умови для сільського господарства і виноробства. Усе це разом поєднується в неповторний бурхливий мікс. У Південну Африку неможливо не закохатися, тому тут завжди на вас чекатиме щось, заради чого варто летіти на край світу. Остап Процик

А далі – він, мис Доброї Надії, про який ходять легенди і який захоплював нашу уяву ще зі шкільних уроків географії. Він – не найпівденніша точка Африки, але точно наймальовничіша. Тут одночасно ­відчуваєш ­спокій і хвилювання. Тут тихо від розуміння, що це кінець континенту, і шумно від ­бурхливих хвиль. Тут не хочеться бігати, знімати відео чи робити селфі. Тут хочеться просто стояти на краю і дивитися в далечінь, усвідомлюючи, що далі – тільки ­Антарктида. Описати це місце важко. На мисі треба побувати і віддати йому достатньо свого часу.

Інші розваги

Можливостей для активного та пасивного відпочинку у ПАР більш ніж достатньо. Серфінг, дайвінг з білими акулами, яхтинг,

Кухня

Південна Африка – країна, де навіть бюджетний турист може дозволити собі насолодитися делікатесами. Все тут дійсно дуже смачне, оригінально приготоване та свіже. Тутешня їжа – це дуже цікавий мікс американської (бургери), європейської (французький цибулевий і суп з лобстера, а-ля чеське вепрове коліно), британської (до всього подають chips) та місцевої кухонь з вражаючим вибором морепродуктів. Устриці, лобстери, мідії, риба, неймовірним чином приготовані ніжні кальмари, восьминоги, креветки – все це у великому розмаїтті переплітається одне з одним на краю Африканського континенту і створює неперевершену гастрономічну комбінацію, яка задовольнить будь-який смак і бюджет. Окрім того, тут можна спробувати і багато екзотичних наїдків, як от філе страуса,

62 |

«Zymna voda – це найбільша компанія з виготовлення льоду в Західній Україні, ми працюємо щодня вже 6 років» Крижані скульптури, льодовий кейтерінг або ж просто кубики льоду для напою. Усе це успішно виготовляє львівська компанія «Zymna Voda – We make ice». Секретами якісного льоду поділились її засновник та керівник Василь Колодій та його партнер Павло Орищак.

– Компанії «Zymna voda» вже понад шість років, це перший та найбільший виробник льоду в Західній Україні. Як з’явилась ідея заробляти гроші на замороженій воді?

– А яку рекордну кількість льоду Ви виготовляли за місяць загалом?

– Павло: За нашими підрахунками – понад 60 тонн різних видів льоду. Третину з цього займає саме виробництво блоків. Наприклад, в Ice Hotel Bukovel елементи всередині були з чистого льоду: ліжка, барні стійки та декорації. Стіни та підлога були зі снігу.

– Василь: Це був перший Ice Hotel в Україні. Їх в основному будують на Півночі, у Фінляндії та на Алясці. Для «Буковелю» – це також був своєрідний виклик. Ми дізнавались у колег за кордоном, як краще його зробити, і цей будинок простояв майже усю зиму.

– Василь: Почалось все досить цікаво. Я займався продажем алкоголю, коли один мій знайомий приїхав зі столиці, аби відкрити заклад у Львові. Ми з ним домовились про співпрацю, і він питає: «А де купити льоду у вас?» І це питання переросло в ідею та моніторинг ринку. У той час було всього лиш дві компанії – і ті у Києві. Тому вже менш ніж за рік я відкрив власну справу. Наразі «Zymna Voda» – це найбільша компанія з виготовлення льоду в Західній Україні, ми працюємо офіційно, з власною торговою маркою, маємо усі сертифікати.

– З Вашого льоду також роблять фігури на Львівському фестивалі скульпторів, якось особливо його для цього готуєте?

– Який лід можна придбати в компанії «Zymna voda»?

– Василь: У нас є три напрямки. Перший – це виготовлення харчового кубикового та дрібленого льоду. Другий – виробництво сухого льоду в гранулах, який створює ефект важкого диму. І третій напрямок – це блокове виробництво, з якого роблять скульптури та кейтерінг. З нього будували Ice Hotel в «Буковелі» та виготовляють фігури під час фестивалю льодових скульптур у Львові.

– Ви звертаєте особливу увагу на сертифікацію льоду, чому це важливо?

– Василь: Лід, як і їжу, ми можемо купити у продуктовому відділі. Тому він має бути якісним, зробленим безпечно та з

правильного продукту. Ми використовуємо зворотній осмос – це пом’якшена вода, яка не має мінералів. У нас на виробництві є обладнання, що очищає воду і робить її ідеальною для споживання. Згодом вода потрапляє у те обладнання, яке виробляє з неї лід. Все сертифіковано – щопівроку ми робимо аналізи якості води. Блоки, які використовують для скульптур, також виробляємо з осмосу, адже саме він робить лід прозорим.

– Павло: Кубиковий лід виходить практично відразу готовий до вживання. Тобто це процес, в якому людина бере мінімальну участь. А от брили льоду потребують значної ручної праці, до них потрібно більше уваги та технічних рішень. Адже у кінцевому результаті має бути ідеально прозорий блок льоду, стандартної форми та без жодних бульбашок всередині.

– Також Ваша компанія пропонує льодовий кейтерінг, які має переваги така подача від звичайної?

– Павло: У цьому закладені дві функції : перша – візуальний ефект, а друга – практичний. Першою у такому вигляді ми виготовили підставку під рибу, тоді була спека на вулиці. Ми взяли готовий блок з

| 63 фотографувалися. Клієнт залишився задоволеним – і цього року замовив ще більший проект. Оперативність має свою ціну, але ми робимо замовлення якісно.

– І насамкінець розкажіть, як бачите напрямок розвитку компанії?

– Павло: Найперше, ми постійно збільшуємо обсяги виробництва завдяки власному обладнанню і плануємо це робити й надалі. Також є бажання винести цю культуру за межі бару – продавати преміум лід у рітейл-мережах для всіх споживачів, яких це може цікавити.

льоду, всередині зробили отвір для риби та підсвітили різними кольорами. Це було просто, але, втім, дуже гарно. Відтоді ми пропонуємо такий кейтерінг. Щоразу намагаємось придумати щось нове та виконати усі ­побажання клієнта. Одного разу в нас попросили в лід вморозити піцу. Це було складно, бо інгредієнти спливали, але ми знайшли вихід з ситуації і заморозили її.

– Ви починали зі Львова, а в яких містах тепер можна купити лід Вашої торговельної марки?

– Василь: У нас діє доставка по всій країні, але в основному ми працюємо на території Західної України. Також наш кубиковий лід можна купити в київських та одеських супермаркетах «Ашан», у мережі заправок Shell. Великі брили у нас замовляє мережа «Сільпо» для своїх ресторанів.

– А за скільки часу Ви можете виконати велике замовлення?

– Василь: Минулого року в лютому нам зателефонували представники одного торговельного комплексу, що в Рівному, та замовили півтори тонни льоду для скульптури. Це було у вівторок, а вже в четвер скульптори приступили там до роботи. Ми наймаємо на роботу друзів-скульпторів, бо у нашому штаті таких працівників немає. Ця скульптура простояла при вході у торговельний центр близько місяця, біля неї усі

– Василь: З приводу обладнання – перші машини ми купляли в Польщі, тепер ми самостійно їх робимо не лише дешевшими, а й кращими. До нас приїжджають друзі з інших країн. Ми показуємо, що цим обладнанням самі користуємось і що воно добре працює. Основний наш план зараз – це зробити велике автономне виробництво з виготовлення преміум льоду, яке б стало одним із найбільших в Україні. Ірина Кунинець

Віденський бал у Львові:

вогняне шоу, їстівні картини, фокстрот і танго 12 жовтня у Львові пройшов класичний віденський бал у теракотовій палітрі, який поєднав українські традиції з європейською класикою. Його символом став чорнобривець: півтора мільйона живих квітів у оздобленні, десерт у вигляді квітки та дорогоцінний чорнобривець від ювелірного дому Art Vivace.

У комплексі Edem Resort Medical & SPA, де відбулася подія, гостей зустрічали вогняним театралізованим шоу. У традиціях старої Європи бал відкрили 16 дебютантів – під звуки полонезу, вальсу та краков’яка. Бездоганні образи гостям і дебютантам створювали фахівці визнаного міжнародного бренду La Biosthétique. Принцесою балу обрали Ганну Буряк – дівчина вже створила свій бренд одягу Belle Anna. Принцом став відомий танцюрист Денис Парфьонов. Королем і королевою балу обрали фінансиста Михайла Гойхмана і Юлію П’ятову, дружину футболіста Андрія П’ятова. Організатор віденських балів в Україні, генеральний директор групи

компаній Brandberg Марина ­Ігнатуша називає поєднання української та європейської класики в концепції балу у Львові символічним. Саме цього року відзначають сторіччя Західно-Української Народної Республіки зі столицею у Львові та двадцятиріччя визнання центру міста Лева надбанням світової культурної спадщини ­ЮНЕСКО. Віденські бали, як відомо, є світовим культурним надбанням ЮНЕСКО. Музичну програму вечора запропонував «Артист ЮНЕСКО в ім’я миру», маестро Герман Макаренко разом з оркестром «Київ-Класик». Академія сучасної освіти «А+» продемонструвала на балу дві захопливі постановки – танго та фокстрот. Вражаюче виглядали і

експресивні виступи артистів в унікальних українських вінках авторства дизайнера Ірини Підліпської. З незвичайних задумів – «їстівні картини» у стилістиці геніального Джузеппе Арчімбольдо, який творив свого часу при дворі імператора у Відні. В арт-просторі балу представили експозицію унікальних 3D-картин відомої студії ексклюзивного подарунку Тетяни Нікітіної – Nikitina MAGIC SHOCK. Традиційно віденський бал у Львові був благодійним: на потреби львівської лікарні «ОХМАТДИТ» зібрали 281 тисячу гривень. Ведучими події були Марися Горобець та Тимур Мірошниченко.

66 |

КОРОЛЬ ОСЕНІ Осінь – час, коли на зміну літнім легким винам приходять вина сильні, теплі, оксамитові. Король цієї осені – інтригуюче Scarlett dark by Lamothe Parrot. Вино не існує без Франції. Воно нерозривно пов’язане у нашій свідомості із цією країною, де традиції виготовлення вин передаються із покоління в покоління. Регіон Бордо відомий винами, імена яких – вишуканість, якість і задоволення. Цей регіон славиться червоними винами: це їхній глибокий відтінок дав назву бордовому кольору. Французи вважають, що у житті важливо спілкуватися з людьми та

отримувати задоволення від того, що ти їси і п’єш. Неспішна розмова немислима без вина, а гарне вино завжди додасть шарму спілку­ ванню. А що ж у пляшці Scarlett dark? А у пляшці неймовірна суміш смачного Сіра, оксамитового спокусливого Мерло та сміливого наполег­ ливого Каберне. Сальвадор Далі розрізняв напої не за сортами винограду чи

| 67

­ егіонами виробництва, а за відр чуттями і емоціями, які вони викликають: вина радості, естетики, світанку, чуттєвості, щедрості, світла, фривольності, вуалі та навіть вина неможливого.

Scarlett dark ми б віднесли до пурпурних вин – це символ багатства і благородства. Вони володіють яскравим, енергійним і багатогранним ароматом, а також насиченим смаком. Довгограючий шлейф дозволяє відчути цілісність і витонченість. Пурпурні вина здатні торкнути найдальші куточки підсвідомості. Вино Scarlett dark навіює загадкову атмосферу красивим рубіновим кольором, вразить вас хвилюючим фруктовим ароматом, а витончений оксамитовий смак з нотами ванілі, чорниці, шоколаду та мокко не залишить байдужим нікого. Тривалий теплий післясмак залишає за собою ягідний шлейф, який нагадує про яскраві літні дні. З чим же пити вино Scarlett dark? Все елементарно: дичина, червоне м’ясо, сири, паста, гамбургери, грибна піца з томатним соусом, класичний яловичий стейк. Насичений смак віртуозно підкреслить страви з м’яса і птиці. Це прекрасний варіант для недільної трапези та особливих моментів. Вино – це прекрасний світ, який вартий того, щоб ви почали свою подорож. Саме сьогодні –

найкращий час приготувати смачну вечерю, ввімкнути музику, відкоркувати пляшку Scarlett dark і насолодитися різноманіттям відтінків та ароматів у келиху! Христина Бухній м. Львів, вул. Перфецького, 2А м. Львів, вул. Стрийська, 78 +38 096 378 57 55 +38 068 348 99 52

Запальний Брас Бенд “Дико Brass” зробить ваше свято незабутнім

dykobrassband тел. 067 477 77 85

Вершина ідеальності в простоті. © БРЮС ЛІ

| 71

РОЗУМНІ ГАДЖЕТИ

для автомобілістів Розумні гаджети для авто стають все популярнішими, адже сучасний автомобіліст особливо дбає про свій комфорт та безпеку під час руху. А ще – такі винаходи неабияк полегшують життя автовласника. Ми зібрали найактуальніших і найкорисніших «помічників» – вони точно стануть у нагоді.

«Антисон»

Одне з перших місць на авторинку гаджетів займає пристрій «Антисон». Його назва говорить сама за себе – пристрій допомагає не заснути за кермом. Він буде корисним для тих, хто кермує у вечірній час, а надто – на самоті. Принцип роботи простий. При певному нахилі голови (15-20 градусів) «Антисон» видає довгий звуковий сигнал, який будить водія та не дозволяє йому задрімати. Створили кілька видів цього пристрою. Його можна кріпити за вухо, також «Антисон» може мати вигляд браслета на руку або ж на палець. Окрім того, є інтелектуальна модель, яка кріпиться на панель машини та реагує на рухи очей.

Прозорий дисплей

Наступний зручний гаджет для водіння – прозорий дисплей. Він відображає дані бортового комп’ютера автомобіля на лобовому склі. Цей пристрій також слугує навігатором та відеокамерою. Але найцікавіше – він реагує на ваш голос. Усе це зроблено для того, аби не відволікати водія від дороги.

Автоматичний пожежник

А ось від несподіваного загоряння може вберегти автоматичний пожежник для авто. Два невеликих пристрої на магнітах необхідно помістити під капот на найнебезпечніші місця та з’єднати між собою шнуром. Їхні датчики відчувають вогонь та дим. Такий пристрій підійде тим, хто не може швидко зреагувати на критичну ситуацію.

72 | Дистанційна система запуску двигуна за допомогою смартфона

Дистанційне керування температурою у салоні, вмикання або вимикання центрального замка, а також запуск двигуна – усе це можна зробити з допомогою смартфону. Якщо ваше авто припарковане на приватному подвір’ї в холодний зимовий день і ви хочете обігріти його перед тим, як сісти у салон, – тоді цей гаджет для вас.

Камера заднього виду

Вулиці сучасних міст переповнені транспортними засобами, тому паркування авто іноді перетворюється у справжнє випробування. Іноді доводиться втиснути машину у вузький проміжок, де важливий кожен сантиметр. І в такому випадку запобігти пошкодженням та подряпинам допоможе камера заднього виду. Завдяки їй паркування заднім ходом стане ще простішим. Для цього камери встановлюють на задній бампер або ж під автомобільний номер. Звідти по відеокабелю або ж по безпровідному зв’язку сигнал передається на монітор до салону автомобіля. При виборі такого пристрою потрібно звернути увагу на кут огляду камери, а також на можливість зйомки в темну пору. З допомогою камери можна на власні очі бачити усе, що відбувається позаду автомобіля. Натомість паркувальний радар лише сигналізує водієві звуком. Щоправда, у камери є свій мінус. Якщо на неї потрапить грязюка, водій не побачить нічого.

Контроль тиску повітря в шині

Ще один корисний гаджет – система контролю тиску повітря у шині. Це чотири невеликі датчики, які потрібно накрутити на ніпелі коліс. Аби активізувати їхню дію, на смартфон необхідно встановити додаток. Він передбачає чотири рівня попередження, щоб колесо не спустилося у відповідальний момент. Додаток дасть точну інформацію про стан коліс. Ви знатимете, що прийшов час накачати колеса, до того, як машина почне «танцювати» на слизькій дорозі. Один з найпростіших індикаторів – це ковпачок, який встановлюють замість штатного, а індикаторні смужки вказують на рівень тиску. Одні системи можуть виводити інформацію на екран смартфона, а інші на спеціальний монітор, який можна встановити на центральну панель.

Безпровідна зарядка в авто для телефону

Це магнітний тримач для телефону в авто. Гаджет можна прикріпити до вентиляційної решітки, а можна і приклеїти. Безпровідне підключення позбавляє від завжди зайвих проводів – пристрій під’єднується через microUSB.

мережа магазинів

АВТОЗАПЧАСТИН до ЄВРОПЕЙСЬКИХ, ЯПОНСЬКИХ ТА КОРЕЙСЬКИХ автомобілів

Брелок для пошуку ключів Мабуть, багато хто зустрічався із про-

блемою пошуку ключів, зокрема і для авто. Її легко вирішить брелок-шукач. Є прості моделі: таким досить свиснути – і брелок відгукнеться звуковим сигналом. Проте є і справді модернізовані – смарт-брелки. Вони поєднані з мобільним телефоном, на якому потрібно встановити спеціальну програму. У програмі записані координати розриву зв’язку між брелоком та смартфоном, тому через Bluetooth вона нагадує вам про ключі, аби ви не забули їх взяти з собою.

Система кругового огляду

І насамкінець варто розповісти про систему кругового огляду. Робота системи ґрунтується на зйомці навколо автомобіля і виведенні відповідної інформації на дисплей. Круговий огляд допомагає водієві при паралельній та перпендикулярній парковці, під час руху між рядами та виїзді на «сліпе» перехрестя. Усі відеокамери мають велику роздільну здатність, що дозволяє передавати зображення з високим ступенем чіткості. Передня камера встановлена на радіаторній решітці. Задня камера вбудована у модуль освітлення номерного знака. Дві бічні камери базуються у корпусах зовнішніх дзеркал заднього виду, а «картинка» з камер передається на мультимедійний дисплей. Таким чином можна побачити авто з висоти пташиного польоту та при потребі збільшити зображення на одній із камер. При автоматичному режимі, вмикаючи задню передачу, ви можете вивести на дисплей відео з камери заднього виду. До того ж систему можна увімкнути самому та вибрати деталізоване зображення з будь-якої камери. Ірина Кунинець

НАЙНИЖЧІ ЦІНИ! Якісне обслуговування! Львів, вул. Героїв УПА, 73 тел. (032) 239-36-73, 239-36-83 Львів, вул. Героїв УПА, 78 тел. (032) 238-31-48, 237-31-67 Львів, вул. Кульпарківська, 230а тел. (032) 244-73-17, 243-82-16 Львів, вул. Зелена, 238 тел.(032) 232-23-20, 232-23-21

www.planetauto.com.ua

74 |

Як виглядати стильно і не змерзнути взимку? Найхолодніший сезон року вже близько, тому головним гардеробним питанням стає верхній одяг. Куртка чи пальто? Який крій і склад повинна мати річ, аби зігрівати нас і водночас виглядати стильно?

Зима – ідеальний час для створення цікавих образів, тому в чоловічому гардеробі повинно бути місце і для теплої куртки, і для стильного зимового пальта! У цьому році з’явилось досить багато оригінальних варіантів зимових образів – їх ми розглянемо у статті.

Куртка

Серед усього розмаїття виробів дуже важливо знайти такий варіант, який личитиме до вашого стилю життя найбільше. Куртка повинна бути не тільки практичною і теплою, але й добре поєднуватися з повсяк­денним одягом.

Актуальними в холодному сезоні будуть куртки у стилі мінімалізм. Прямий крій і стримані відтінки темних кольорів личитимуть до будь-якого образу, навіть класики. Якщо ж ви не прихильник класичного стилю, то сміливо обирайте куртку яскравого кольору. Проте пам’ятайте: яскрава куртка буде виглядати ефектнішою, якщо це всетаки буде один колір, а не декілька. При цьому крій має бути простим: багато кишень чи металевих замків уже конкурують

із яскравим кольором – це все разом виглядає «to mutch». На верхньому одязі економити не можна! Від складу куртки залежить ваш комфорт і тепло взимку. Для пошиття курток відомі бренди використовують натуральні, якісні матеріали. Найчастіше вони мають власне виробництво термолайту і холофайбера, характе-

ристики якого близькі до пуху. Якщо ж ви надаєте перевагу справжньому пуху, то обов’язково переконайтесь, що склад куртки містить саме його, а не пір’я. У цьому сезоні особливо актуальними є куртки, зовнішня тканина яких нагадує пальто – це надає презентабельного

­ игляду. Проте при виборі такого одягу в необхідно переконатись, що тканина є водонепроникною. Вже декілька сезонів найпопулярнішим елементом як курток, так і пальт є хутро. Воно у чоловічому гардеробі стає все виразнішим, а образи з ним – зухвалішими і сміливішими. Найчастіше його використовують для декору капюшона або коміра. Однак хут­ ро має не лише естетичну функцію – така вставка у верхньому одязі чудово захищає від холодного вітру та снігу.

| 75 Пальто

Пальто – одна із базових речей у гардеробі. Чоловік у пальті завжди виглядає елегантно. Класичні чоловічі тренди не залежать від модних рішень і незвичайних новинок. Серед стильних бестселерів можна сміливо назвати двобортне пальто. У порівнянні з важкими дублянками і об’ємними пуховиками пальто виділяється, перш за все, своєю легкістю. Воно зручне і не сковує рухів. При цьому від холоду пальто захищає не менш ефективно, ніж інший зимовий верхній одяг.

У моделях чоловічих пальт важлива спокійна гама кольорів і простий крій. Популярними кольорами є чорний, темно-­ синій і сірий, але найстильнішим варіантом в цьому сезоні є пальто у клітинку. Зимове пальто відрізняється від демісезонних моделей також наявністю утеплювача. Тут мовиться як про теплу підкладку, так і про хутряний комір або капюшон. Для того, аби пальто було комфортним, обирайте модель, яка ідеально підійде до ваших параметрів та стилю життя. Найперше – пам’ятаєте, що зимове пальто повинне захищати від холодів. Важливий момент – вибір тканини. Кращими варіантами традиційно вважаються шерсть та кашемір. До того ж якісне

­ овняне пальто створює привабливий в ­силует, роблячи фігуру більш мужньою. Ще один важливий фактор – те, як ви виглядаєте у своєму пальті. Зимове пальто має закривати більшу частину тіла, рятуючи вас від вітру і холоду. І останній, проте не менш важливий фактор – обирайте зимове пальто на розмір більше, ніж демісезонне. Це потрібно для того, аби в особливо холодні періоди можна було одягнути під нього теплий в’язаний светр. Пальто не може занадто щільно обтягувати вас у плечах, ваші рухи мають бути вільними. Найкраще, аби лінія плечового шва виходила за край плеча, – це допоможе вам виглядати струнким і елегантним.

Чоловічі зимові пальта чудово личать до будь-якого образу. Не обов’язково носити його винятково з класичним одягом. Строгі брюки зі стрілками сміливо можна замінити простими однотонними джинсами будь-якого кольору або теплими штанами простого крою. У холодну зимову погоду слід також подбати про підбір теплих светрів і джемперів, які ви одягатимете під пальто.

Аксесуари

Одним із найстильніших зимових аксесуарів у цьому сезоні є рукавиці. «Голі руки не в моді», – наголошують дизайнери

і пропонують чоловікам величезний вибір найрізноманітніших рукавичок. У тренді фактично будь-які фактури і рішення – від затишних в’язаних, аристократичних зам­ шевих і оксамитових до стильних рукавичок з лакової чи матової шкіри. Обов’язковим аксесуарами must have взимку є головні убори і шарфи! Здається, дизайнери вирішили надолужити все, що упустили протягом минулих сезонів. На подіумах були представлені шарфи різноманітних форм і фактур – від в’язаних до шовкових. У тренді або маленький шарф, або просто карикатурно величезний. Шарф може бути основним колірним акцентом або стати непомітним, схожим по тону до пальта. Щодо фактур, то в тренді в’язані, трикотажні і навіть хутряні шарфи, якими можна доповнювати будь-який образ – від смарт-

кежуал і спорт-шику до лаконічного ділового стилю. Взимку нелегко виглядати стильно, адже погода непередбачувана: дощ, сніг, мороз – ніколи не знаєш, чого очікувати завтра. Проте очевидно одне: зима – зовсім не причина, щоб відмовлятися від улюблених речей і цікавих колаборацій в образах. Сподіваюсь, мої поради допоможуть вам виглядати модно і не дадуть замерзнути! Христина Яковів, стиліст

76 |

Планування статі майбутньої дитини Проблема планування статі майбутньої дитини – не нова, вона хвилювала людей з давніх-давен. Більшість стародавніх правителів очікували народження хлопчиків, щоб передати їм престол у спадок. Заможні та зацікавлені володарі приділяли багато уваги дослідженню методів планування статі майбутньої дитини. На жаль, усі ці методи певною мірою виявлялися недостовірними, оскільки ґрунтувались лише на спостереженнях та прикметах. Наприклад, китайці рекомендували під час сексу лягати головою на північ для зачаття хлопчика. Хочете дівчинку? Лягайте головою на південь. Українці у часи середньовіччя, аби народився хлопчик, під час близькості ховали під подушку сокиру або інший чоловічий атрибут. А євреї вважали, що стать дитини залежить від того, хто перший відчує оргазм. Зараз існує твердження, що зачаття хлопчика слід здійснювати у парні роки життя матері та непарні місяці року при молодому місяці. Наукове підґрунтя таких методів – сумнівне, а самі вони здаються дещо несерйозними та забобонними. Втім, це непоганий спосіб урізноманітнити статеве життя. Існують методи, які ґрунтуються на статистичній науковій базі, тому мають певну ймовірність успіху. До

таких, наприклад, належить планування статі дитини з урахуванням часу повного дозрівання яйцеклітини. Велика ймовірність зачаття саме хлопчика припадає на дні безпосереднього дозрівання і повної готовності яйцеклітини, але за умови утримання від статевого контакту протягом тижня до овуляції. Вважається, що сперматозоїди із чоловічою хромосомою швидші у порівнянні з «жіночими» сперматозоїдами, тому у них більше шансів першими дістатися яйцеклітини та запліднити її. Якщо ж батьки хочуть

дівчинку, то останній статевий контакт повинен відбутися не пізніше, ніж за 2-3 дні до терміну овуляції. Час дозрівання яйцеклітини необхідно визначити максимально точно. Для цього використовують спеціальні тести, календарний та температурний методи розрахунку часу овуляції. Визначити дату овуляції можна також за допомогою ультразвукового спостереження за фолікулом, що росте у яйнику. Відомими є методи розрахунку статі майбутньої дитини за китайським та японським календарями,

а ще – за так званою «молодістю крові». Суть теорії наступна: вважається, що у жінок кров оновлюється раз на три роки, а у чоловіків – раз на чотири. Для того, щоб визначити стать для дитини, необхідно вік матері розділити на три, а вік батька – на чотири. У кого з батьків залишок від ділення буде меншим – такої статі буде й дитина. Втім, незважаючи на достатню розповсюдженість цього методу, його правдивість науково не доведена. Щодо інших «методів», то їхня достовірність становить 50%, що відповідає природній ймовірності визначення статі дитини під час зачаття. Американські вчені шляхом дослідження генеалогії європейських та американських сімей дійшли висновку, що стать майбутньої дитини залежить від генетики батька. У майбутнього батька, серед предків якого були переважно чоловіки, більша ймовірність народження саме хлопчика. А ось генеалогія матері ніяк не впливає на стать маляти. Найбільш достовірним та точним методом планування статі дитини є передімплантаційна генетична діагностика. Ця технологія може використовуватися під час екстракорпорального запліднення. Суть методу полягає у генетичному дослідженні клітин ембріону через три дні після такого запліднення. На цьому етапі можна визначити стать майбутньої дитини – і якщо вона влаштовує батьків, то ембріон підсаджують в матку. Цей метод найчастіше не є чиєюсь забаганкою, його використовують у випадках гострої необхідності. Наприклад, у разі підозри щодо можливості передачі спадкової хвороби, пов’язаної саме зі статтю. Сім’ям, де спадковість для хлопчиків є важкою (до прикладу, гемофілія, що передається саме за чоловічою лінією), краще планувати народження дівчаток. Майбутнім батькам, що хочуть визначити стать дитини до зачаття, доводиться нелегко. Головне ж, аби таке бажання не перетворювалося у нав’язливу ідею. Найважливіше, щоб дитина народилась здоровою. Автор статті: Руда Інна

ЦЕНТР ПРОФІЛАКТИКИ, ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ ЗАХВОРЮВАНЬ, АСОЦІЙОВАНИХ З ПАПІЛОМАВІРУСНОЮ ІНФЕКЦІЄЮ (HPV) -З АПЛІДНЕННЯ ІН ВІТРО (штучне запліднення) ТА ІНШІ ДОПОМІЖНІ РЕПРОДУКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ - УЛЬТРАЗВУКОВА ДІАГНОСТИКА - ЕСТЕТИЧНА ГІНЕКОЛОГІЯ - СУПРОВІД ВАГІТНОСТІ - ВСІ ВИДИ ГІНЕКОЛОГІЧНИХ ПОСЛУГ

79015 м. Львів, вул. Героїв УПА, 73 тел.: +38 (032) 232 77 83, +38 (096) 682 73 52 e-mail: alternatyva.ivf@gmail.com http://ivf.lviv.ua Онлайн журнал www.ivf.in.ua

78 |

Lviv Chefs Forum 2018 18-19 жовтня на концерт-арені «Малевич» відбувся Lviv Chefs Forum – форум професійних шеф-кухарів. Така подія в Західній Україні проводилась уперше.

Lviv Chefs Forum – це авторсь­ кий проект, у якому взяли участь 16 спікерів з різних куточків Європи та понад 200 гостей з України. Дмитро Єгупов (Україна, Дніпро), Сергій Федоренко (Україна, Дніп­ ро), Сергій Байсаревич (Україна, Київ), Олексій Повторейко (Україна, Київ), Дмитро Будашка (Украї­ на), Milan Sahánek (Чехія), Rashid Rakhmanov (Екатеринбург), Juris Dukalskis (Латвія), Олексій Латкін (Харків), Вадим Костенко (Хар-

ків), Дмитро Руденко (Харків), Аик Вейшторт (Москва), Pavel Gurjanov (Естонія), Māris Jansons (Латвія), Marin Rendić (Хорватія), Сергій Фокін (Санкт-Петербург), Jan Dirk Zonnenberg (Нідерланди) – без цих шефів форум не був би настільки цікавим та змістовним. Спікери поділились унікальними знаннями та надихнули на нові звершення багатьох учасників Lviv Chefs Forum. Генеральний партнер ­заходу – Stella Foods. Офіційні спонсори:

Lambico, Торговий дім «7 континент», MiraMarket, «Новий Проект», «Форвард», «Грегорі Текс­ тиль», Kenwood Україна UA, KAI Ukraine, BankHotel Lviv, Reikartz Dworzec, Dnister Premier Hotel, ресторан «Гармата», Citadel Inn, Edem Resort Medical & Spa та Muscat Restaurant. Микола Фурсов

Декор урочистих подій Кейтеринг Флористика Організація та координація

decor_perfect_wedding perfect_decor_home mdekorperfect

Тел: (099) 929 69 25 (068) 817 78 30

Photographer:

ROMAN KORNIIENKO

Кирило Куницький

Драйв у бізнесі, становлення бренду і правильна реклама. Ось про що розповідали на Fun Business Forum 2018. Спікери заряджали позитивом, ділились досвідом та надихали.

Андрій Садовий

Едгар Камінський

Марк Зархін

Микола Сапсан

Адже Йереб

як це було?

На Арені Львів 11 листопада зібрались ті, хто якось пов’язаний з бізнессферою або ж хоче туди потрапити. Близько 600 учасників прийшли, аби дізнатись про те, як бізнес може стати драйвовим, як розвивати власний бренд і, найголовніше, як заробляти гроші. Своїм досвідом з учасниками ділилися пластичний хірург Едгар Камінський, психолог та коуч Юлія Левковська, бізнес-тренер Кирило Куницький, бізнесмен та ресторатор Марк Зархін, тренер Микола Сапсан та гість зі Словенії Анже Йереб, який знає про рекламу все. Завершився Fun Business Forum розіграшем подарунків та виступом організаторів UP and GO, які багато працювали, але воно того варте. Адже Fun Business Forum 2018 показав, що можна почати бізнес з нуля, що можна зробити його ефективним і що він може приносити не тільки гроші, а й задоволення.

Fun Business Forum – це круто, це драйвово, це величезна кількість інформації, яку потрібно спрямувати у правильне русло.

Генеральний медіа-партнер заходу – «Дуже Радіо». Медіа партнери: журнали «Ріа Львів», «Егоїст» та «Air Magazine», радіо «Maxymus», телеканал «Правда Тут», медіа-хаб «Твоє Місто». Офіційні партнери: «Alikend», «IQOS», соки «Galicia», клініка «Rikota», кав’ярня «CHOCO», дизайнер Kateryna Karol, «Winetime», «Fiorelli», «Fragolino», мінеральні води «Алекс», ювелірний дім «Zarina», «Кримська перепічка», «Рік Авто», «Citadel Inn», «Ramada», «Grand Hotel», «Leopolis», «Headliner», AM «Andreas Moskin» та салон краси «Martelle». Захід відбувся за офіційної підтримки Львівської міської ради. Тетяна Гудзовська

Юлія Левковська, співзасновники та організатори форуму – Анастасія Дарсан, Марта Нестерук, Сергій Красовенко

Лексус Львів Вул. Кульпарківська, 226 Тел. +38 098 189 77 77 www.lviv.lexus.ua