1
№ 54 (1/2019) НЕ ДЛЯ ПРОДАЖУ
Психологія: Чому
ЖІНКИ
МАНІПУЛЮЮТЬ?
ОДЯГНУТИ ЧОЛОВІКА: ІСТОРІЯ ВІД ЗАСНОВНИКІВ IMPERO GROUP
Захоплення:
ПОКЕР — гра не на удачу
Мандри:
БОЛІВІЯ — солоний рай
ЛЬВІВЦЕНТРОБУД
ЛЬВІВЦЕНТРОБУД
Головний редактор: Зоряна Войтів Заступник Марія Вінчура директора: Дизайн та верстка: Віталій Міджак Літературний Ірина Юрковська редактор: Над номером Ірина Добровольська працювали: Аделіна Яковишин Галина Юськів Юлія Василина Остап Процик Наталія Васьо Уляна Салій Роксолана Мудрак Христина Бухній Андрій Жельветро Андрій Андреєв Валерія Королишин Марія Саджениця Ірина Кунинець Фотографи: Олена Дяків Ярослав Мончак Розміщення тел.: (032) 236-70-32 реклами: Спеціалізований журнал «Егоїст» Зареєстрований у Міністерстві юстиції України Свідоцтво серія КВ № 18262-7062 від 11.10.2011 р. Адреса редакції м. Львів, та видавця: вул. Газова, 36/2 Засновник ТОВ «Егоїст та видавець: Паблішинг» Розповсюджується безкоштовно в елітних ресторанах, клубах, барах, готелях, клініках, автосалонах, фітнес-центрах і магазинах Львова. Частина накладу потрапить на домашні адреси або безпосередньо з рук в руки найуспішнішим політикам і бізнесменам міста. Наклад: 5 000 примірників Періодичність: 12 разів на рік Підписано до друку:
15.02.2019
Друк: ТОВ «Поліграфсервіс» Концепція та зміст журналу «Егоїст» є інтелектуальною власністю. Частковий або повний передрук матеріалів, а також інше їхнє використання або відтворення допускається лише з дозволу редакції. За зміст реклами відповідальність несе рекламодавець.
Від редакції «Дивись вперед не з побоюваннями, а з передчуттями» – таке передбачення чекало мене під обгорткою маленької шоколадки. І чи то збіг обставин, чи то справді світ хотів мені щось сказати, але ці слова були саме тими, що мені було потрібно почути. Зимові львівські вечори настільки довгі, що здаються нескінченними, як і сама зима. Усе навколо сповільнює свій рух, навіть думки стають повільнішими. Але ближче до кінця лютого, як тільки у повітрі починає пахнути весняною свіжістю, усе ніби прокидається від зимової сплячки. Разом зі світом ми теж оживаємо, відновлюємось, наповнюємось. Всередині з’являються очікування: тепла, весни та всього нового, що попереду. А разом з очікуваннями – легкі побоювання. Новий етап – це завжди нові виклики. А там, де виклики, часто присутній страх. Навесні хочеться творити. Хочеться створювати щось особливе. Щось, що даватиме потужний заряд енергії. У голові – сотні ідей, яким хочеться дати життя. Легкі побою-
вання невидимими нитками зв’язують руки. Але якщо на них не зважати, а сконцентруватись на передчуттях, то нічого не стане на заваді. Бажання, яке йде зсередини, завжди сильніше, ніж усі страхи. Дивитись вперед не з побоюванням, а з передчуттям – талант, даний не всім. Але за ним ховається неймовірна внутрішня сила. Тож давайте разом цією весною зробимо свої кроки назустріч нашим найнеймовірнішим бажанням! Зоряна Войтів, головний редактор журналу «Егоїст»
На обкладинці: Мирослава та Андрій Гнатишак Фотограф: Ярослав Мончак
7
33 Спорт: Підсушитись до весни
11 Подія «EGOIST club»: Компанія справжніх чоловіків у пабі «Дублін»
13
49
Мандрівка:
63
Технології:
67
Психологія:
70
Роздуми:
74
Ростислав Валіхновський
Особистість: Президент ФБУ Володимир Продивус про бокс
Обкладинка: Одягнути чоловіка: історія від засновників Impero Group
16 20
38
Захоплення:
Олександр Шевченко про нову владу
22
Марко Савицький
28
Андрій Іонов
про сучасну архітектуру
про перезавантаження суспільного світового усторою
Покер — гра не на удачу, а на вміння
Болівія — солоний рай рожевої мрії
Бездротові навушники
Чому жінки маніпулюють?
Світ за склом вікна та смартфонa
про пластичну хірургію
10 |
Робити достатньо – недостатньо. Для розвитку потрiбно рости над собою. А це означає –
робити неможливе Генрi Марш
11
13
КОМПАНІЯ СПРАВЖНІХ ЧОЛОВІКІВ У ПАБІ «ДУБЛІН» Чи є щось краще напередодні Нового року, ніж зустріч у приємній компанії за чоловічими розмовами? Мабуть, те, коли ці зустрічі ще й змістовні та цікаві. У компанії «егоїстів» з EGOIST club по-іншому і бути не може! Чоловіки дегустували смачний кубинський ром Havana Club – один із найпопулярніших напоїв у світі. Про історію виникнення, розви-
ток та його різновиди захопливо розповів бар-менджер Іван Зелик, який представляє компанію Pernod Ricard Ukraine. Не бракувало і передноворічної магії: чоловіків дивував справжній чарівник та ілюзіоніст Віктор Кочерган. А шоу-сюрприз від ILike Dance Complex прикрасило цей вечір запальними танцями.
Для членів клубу EGOIST club ця зустріч стала підсумковою у 2018 році. Вже у лютому учасники вирушать кататися схилами засніженого «Букувелю», зігріватися авторським вином від Олега Скрипки та відпочивати у затишному готельному комплексі F&B Spa Resort.
20 грудня відбулась передноворічна зустріч учасників EGOIST club у пабі «Дублін».
14 |
Найуспішніші люди – це ті, які роблять свою улюблену справу.
С
УС
ПІ
Л
ЬС
ТВ
О
Ворен Бафіт
15
Президент ФБУ
ВОЛОДИМИР ПРОДИВУС: «Боксом займаються ті, хто мислить або хоче навчитися мислити системно» Володимир Продивус, президент Федерації боксу України, людина багатогранна – не лише спортивний функціонер, але й бізнесмен, меценат й у минулому політик (народний депутат Верховної Ради України VII скликання). Очолює Федерацію боксу із 2008 року, а із листопада минулого року входить до найвищого керівного органу Міжнародної боксерської асоціації – Виконавчого комітету AIBA. – Володимире, за останні десять років в Україні з’явилися та розвиваються різні напрямки фізичної культури: дуже популярний у світі вид фітнесу – кросфіт, вуличний вид спорту на турніках – воркаут, а ще – надзвичайно видовищний вид бійцівського спорту ММА. Класичному боксу вдається витримувати конкуренцію?
– Багато хто помилково думає, що бокс – це спорт не надто розумних людей. Ні! Бокс – це поєднання фізичної міці, швидкості і здатності миттєво аналізувати ситуацію на рингу, думати і приймати рішення. Я взагалі за будь-який спорт, оскільки
комп'ютер і особливо комп'ютерні ігри забирають у нас дітей і перетворюють їх на кволу пародію людини. Тому штанга і турнік, звичайно, корисні. Потрібно це заохочувати. Але бокс є бокс. Боксом займаються ті, хто мислить або хоче навчитися мислити системно. На рингу немає часу довго думати, рішення потрібно приймати тут і зараз. Запізнився – пропустив удар, помилився ще раз – віддав супернику бій. Бокс дуже за це люблять. Якраз ті люди, які розуміють системність боксу, приводять до нас своїх дітей.
До речі, багато моїх товаришів-бізнесменів, крім тренажерного залу, займаються боксом. Він чудово перезавантажує, адже під час тренувань відволікаєшся від проблем.
– Ви також займалися боксом, двічі були чемпіоном України, потім стали бізнесменом. Із власного досвіду – як міркуєте, бокс здатен зробити із дітей бізнесменів? До речі, як Вам така маркетингова політика для Федерації боксу України?
– Бокс допомагає швидко мислити. Бізнесменів із дітей робить образ мислення, гарне виховання та освіта.
16 | Бокс вчить дитину бути членом команди на тренуваннях і водночас працювати індивідуально на рингу. Знову ж, бокс – не комп'ютерна гра, яку ти зберіг, а потім знову ввімкнув – і почав з того ж місця грати знову. У нас ти або слухаєш і чуєш тренера та працюєш над собою і своїми помилками, або результату не буде. На мою думку, чудові умови для фізичного і морального розвитку юнака або дівчини. У бізнесі хіба не так? Побачив, прорахував тут і зараз, спробував. Не вийшло – почав знову. Результат прийде з досвідом.
– Успіхи на світовій арені Олександра Усика та Василя Ломаченка посилюють бажання українців займатися боксом? І ще цікаво – наскільки побільшало людей, що із любителів вирішили стати професіоналами, надихнувшись перемогами наших хлопців?
– Олександр Усик та Василь Ломаченко, як і Денис Берінчик, Сашко Гвоздик з його тезкою Сашком Хижняком та інші наші відомі хлопці дуже допомагають у формуванні позитивного іміджу українського боксу. Багато людей бачать, як бокс загартовує, виховує характер, веде до успіху. Звичайно, інтерес до виду спорту у такі моменти зростає, хвиля охочих займатися боксом також. Любителі тренуються для власного розвитку, для задоволення олімпійських амбіцій. Тут розумні навантаження, зміцнення здоров'я та безліч задоволення. Кращі боксери-любителі пред-
ставляють збірну нашої країни на чемпіонатах Європи, світу та на Олімпійських іграх, підготовку ведуть на тренувальних командних зборах. Якщо ж говорити про професійну боксерську кар'єру, зауважу, що тут працюють на абсолютно інших матеріально-технічних та фізичних обертах. Боксер-професіонал і його бокс є, по суті, результатом роботи величезної команди досвідчених фахівців, завдання яких – швидко довести боксера до титулу чемпіона світу і організувати для нього кращі з погляду видовищності та касових зборів бої. Чи впливають перемоги Усика і Ломаченка на бажання боксера-любителя стати професіоналом? Швидше за все, такі досягнення збільшують значущість усього боксу, самих боксерів та їхніх тренерів. Звичайно, і натхнення наші чемпіони додають усьому народу, а не лише боксерській родині.
– Бокс вважається одним із найтравматичніших видів спорту. А з якими проблемами, окрім травм, зіштовхуються боксери?
– Існує безліч схем оптимізації тренувального процесу з метою профілактики травматизму. І початківці, і вже досвідчені спортсмени на тренуваннях використовують захист. На належному рівні є також медичний контроль, завдання якого – поступово навантажувати спортсмена фізично, без надлишку. Тут питання в іншому. Теперішня ситуація із тими спортсменами, що вирішили будувати олімпійську кар’єру, просто несерйозна! Людина, яка ризикує кожен день отримати травму і завершити спортивну кар'єру у 25 років, не отримує від держави практично нічого. Більш того, є величезні проблеми з обліком трудового стажу та нарахуванням пенсій навіть для іменитих спортс-
17 менів країни. Це не є правильно, коли вчора привіз до України олімпійську медаль, а вже післязавтра завершив кар'єру та виявився нікому не потрібним. Є спортсмени дуже відомі, їм допоможуть спонсори, буде якась реклама, їх не кинуть напризволяще. Але існують тисячі видатних особистостей у вітчизняному спорті, яких вже кинули. Найперше – держава. Тому зараз ми опрацьовуємо в рамках Громадської спілки діячів фізкультури і спорту питання обліку трудового стажу та особливо – нарахування пенсій професійним спортсменам. Для міжнародного іміджу країни досвідчений титулований спортсмен приносить користі не менше, ніж досвідчений дипломат. Спортсмени теж представляють інтереси нашої держави на міжнародному рівні. Але ризикують при цьому здоров'ям набагато більше. Перелом руки або ноги дипломату кар'єри не обірве, а спортсмену – може. Чому ж тоді у спортсменів абсолютно інші умови роботи, оплати праці та інший механізм виходу на пенсію?
– Володимире, бокс – це чоловічий вид спорту, як Ви вважаєте? Яка ситуація із жіночим боксом в Україні?
– Історично, звичайно, бокс цікавив майже винятково чоловіків. Зараз ситуація не змінилася: чоловіків у боксі значно більше, ніж жінок. Але я особисто тільки за те, щоб усі, хто бажає перевірити себе в боксі, могли це зробити. Дівчата – не виняток. Українські дівчата взагалі дуже вольові – і часом навіть старанніші, аніж хлопці. Це теж дає свої результати. У листопаді минулого року Марія Бова і Анна Охота завоювали срібні медалі на чемпіонаті світу в Індії.
– Ви товаришуєте з кимось з відомих боксерів? Не по роботі, а щоб була справжня чоловіча дружба. – У дружбі я на популярність не дивлюся. Підтримую дружні взаємини із більшістю наших боксерів-чемпіонів. Хтось виріс разом з нами, комусь ми допомагали або підтримували як вболівальники. На деяких просто приємно дивитися, коли вони працюють на рингу.
– Дозвольте зробити комплімент, Ви у хорошій формі! Що робите для цього – надягаєте боксерські рукавички чи, можливо, відвідуєте тренажерний зал? – Дякую. Спортом я займаюся щодня, окрім неділі. Спортзал – обов'язково. Рекомендую це усім, хто хоче зміцнити своє здоров'я без жмень таблеток або чудо-сиропів. Боксую теж, але більше, щоб підтримувати техніку та відпрацювати певні вправи. Спаринги також ще залишились, а ось на рингу я вже не такий частий гість, як у молодості. Бокс – це те, чим повинні займатися у вільний час хлопці, якщо хочуть бути сильними, здоровими і зберегти форму до старості. Комп'ютерні ігри цікаві зараз. Подивитеся, що вам скажуть лікарі через десять-двадцять років про ваші спину та зір. Кожен обирає для себе сам. Я обрав бокс – і раджу всім із спортклубів не виходити! Витрати мінімальні, а любов до боксу на все життя! Наталія Васьо
18 |
ОДЯГНУТИ ЧОЛОВІКА: історія від засновників Impero Group
У магазині – як вдома. Затишно, пахне кавою, а команда професіоналів щодня радо зустрічає клієнтів! Вони розуміють ваші потреби та допомагають обрати найкраще. Атмосфера чоловічого стилю, смаку та вишуканості панує на чотирьох локація концепт-стору Impero Group, який створили Андрій та Мирослава Гнатишак, – молоді та прогресивні підприємці вдало сформували середовище стильних чоловіків! Об’єднати магазин одягу та барбершоп – ідеальне рішення із концептуальним підходом до надання сервісу в сфері краси та чоловічого стилю. Підбір образів роблять професійні стилісти, а довершують майстерні барбери. Завітавши сюди, вийдете зовсім іншим – постійним клієнтом мережі Impero Group. Подружжя каже: у сучасному світі діловий чоловік свій успіх підкреслює не лише вдалим та прибутковим бізнесом, але й чудовим зовнішнім виглядом. Мирослава: Кажуть, стиль формується з дитинства, імідж – усе життя! На якому б етапі ви до нас не прийшли, наша команда підхопить ваші зусилля і скерує їх у правильний напрямок. Чоловіки амбітні – і їхні амбіції не зупиняються лише на бізнесі. Ідеальний вигляд є важливим для сучасного чоловіка, для того, як він позиціонує себе в суспільстві, як формує свій світогляд та смак. Наші стилісти – це професіонали не лише у сфері чоловічого одягу. Вони – круті особистості, що розуміють вас і допомагають удосконалити вигляд, аби він відповідав рівневі вашого життя. Іде-
альні образи для кожного чоловіка підбирають два стилісти, це допомагає досягати кращих результатів – клієнти ще більше задоволені своїм виглядом. Наші стилісти можуть доповнити ваш гардероб декількома сезонними речами. Однак для чоловіків, які готові повністю змінити імідж, вони сформують капсульний гардероб, де базові та трендові речі будуть чудово поєднуватись між собою. А підхоплять цю круту затію майстри барбершопу – нова стрижка, вдала укладка або й королівське гоління – і все, життя вже ніколи не буде таким, як раніше. Буде тільки кращим! - Чому саме італійський одяг? Андрій: Італійці диктують світові тенденції стріт-стайлу, манеру «смачно» одягатися і водночас від-
чувати себе стильно та комфортно, повсякденно та приземлено. Почуття стилю та чудового смаку у них формується з дитинства, чому б не перейняти їхній досвід та знання і нам? Мирослава: Знаєте, важко переоцінити вплив одягу на чоловіка, а тим більше – те, як завдяки цьому одягу його сприймають інші. Скажімо, піджак – базова річ, але як же він додає чоловікові вишуканості та елегантності! І ми гарантуємо те, аби і цей піджак, і кожен інший елемент гардеробу був якісний, стильний та з італійським шармом. Скажу як жінка – чоловік, одягнений виважено та елегантно, дарує неабияке почуття впевненості тій, хто поруч. А це дуже важливо у сучасному мінливому світі.
19
Фото: Ярослав Мончак Stylist: Наталія Новіцька Одяг: Impero Group Jeisoni by Novitska Massimo Dutti
20 |
- За якими критеріями обираєте бренди для співпраці? Мирослава: Для нас важлива якість та різноманітність фасонів. Ми цінуємо бренди, які довершують свої моделі одягу крутими деталями – яскравими підкладками, вишуканою фурнітурою, фактурами, трендовими фасонами. Є бренди базові, їхні моделі – прості та комфортні. Їх виділяємо, як урбаністичний стиль. Чоловіки цінують такий одяг, адже і на роботі, і ввечері у кіно вони будуть виглядати доречно. А це важливо.
Андрій: Ми не продаємо одяг, ми одягаємо людей. Для мене як для чоловіка бренд – це стабільність. Якщо я щось обираю, то маю знати, що кожного сезону у них будуть якісні моделі, які мені личитимуть. Як людина успішна та прогресивна, обираю відповідні для себе речі. Щодо італійських брендів, їхня особливість – це сімейний аспект. Брендами займають з покоління в покоління, переймаючи досвід, та впроваджують сучасні технології. Власники брендів – такі ж молоді люди, які хочуть розвиватися і створювати комфортний, якісний та стильний одяг.
Самі клієнти допомагають нам формувати перелік брендів, з якими працюємо. Ми орієнтуємось на покупця, слухаємо його і кожного року щось додаємо або забираємо. Рівень брендів та кваліфікація наших працівників на однаково високому рівні. Я особисто багато часу проводжу у концепт-сторах Львова та Києва, вивчаю клієнта та забезпечую для команди нові знання, які черпаю із майстер-класів провідних спеціалістів галузі.
21 - Які новинки будуть в Impero Group у 2019 році? Андрій: Цього року вводимо нову послугу – «Ранок нареченого». Ми зробили це для того, щоб чоловік у один із найвідповідальніших днів у своєму житті зміг бути впевненим у підтримці професіоналів і довірив їм свій зовнішній вигляд та всі етапи приготувань. А ще з їхньою допомогою – закарбувати всі ці моменти на фото у чоловічій компанії та відповідній атмосфері. Мирослава: 2-3 години роботи концептстору ми виділимо лише для нареченого та його компанії. Підготуємо багато необхідних додаткових сервісів та навіть організуємо їжу і напої. Проект вже запустили. Також цього року презентують широку лінійку колекції костюмів для нареченого. До костюму добиратимемо величезну палітру сорочок та аксесуарів. Також на вулиці Фурманській відкриємо лаунж-зону, яка поєднуватиметься з фотозоною.
- Як робите клієнтів постійними? Андрій: Ми формуємо команду професіоналів, які гарантують чудовий сервіс. У нас – вдало підібраний асортимент, в якості якого впевнені на 100%. Ми розробили систему лояльності, любимо своїх клієнтів та забезпечуємо їм дозвілля – даруємо квитки на концерти, театр та кіно від наших партнерів. Наші колаборації формують нові кола знайомств, скажімо, колаборація з Lexus дозволяє спільним клієнтам отримувати приємні бонуси! Мирослава: Усі шукають затишку, уваги, теплих стосунків. Саме за цим чоловіки до нас і йдуть.
Зараз Мирослава та Андрій керують мережею магазинів італійського чоловічого одягу і барбершопів та онлайн-магазином. А ще 4 роки тому вони відкривали свій перший концептстор, тоді вартість долара різко зросла з 8 до 30 гривень. Андрій каже: «Було страшно. Але мотивація тоді зростає у сотні разів – і ти рухаєшся та розвиваєшся, генеруючи величезний об’єм енергії, що здатен зрушити з місця будь-яку скалу. Наша ціль – розвинути мережу до всеукраїнського та європейського масштабу, адже така модель концепт-сторів є справді затребуваною для сучасного успішного чоловіка, який живе в урбаністичному просторі». Юлія Василина
22 |
ОЛЕКСАНДР ШЕВЧЕНКО: АБИ УКРАЇНА ВІДБУЛАСЬ, ДО ВЛАДИ ПОВИННІ ПРИЙТИ НОВІ ЛЮДИ Вибори президента – час, коли кожен громадянин України повинен усвідомлювати власну відповідальність за її майбутнє. На виборців зрушилась лавина гучних маніпулятивних заяв від політиків, що роками обіцяють одне і те ж. Про те, як українцям вирватись із замкнутого кола та обрати свідомо, а також про реальну боротьбу із корупцією та створення сильної економіки розповів Олександр Шевченко – кандидат у президенти, народний депутат та ексдиректор найспішнішого курорту країни «Буковель». - Пане Олександре, вже за лічені тижні Україна дізнається ім’я нового президента. Як гадаєте, який вибір зроблять українці? - Якщо до влади прийдуть ті, що 27 років грабують українців, що погрузли у корупційних схемах, то нічого доброго не буде. Щиро сподіваюсь, що українці проявлять мудрість і оберуть якісно іншого керманича країни. Адже аби Україна відбулась, до влади повинні прийти нові люди. Це ті, кому не байдужа доля власного народу, хто тут живе і працює, хто виховує дітей у своїй країні та хоче для всіх своїх співвітчизників гідного життя. 44 кандидати у президен-
ти – цифра надзвичайно велика. Обирати дійсно є з кого. Зрештою, йти на вибори може будь-хто. Я не берусь судити, які у кого мотиви. Мабуть, у кожного свої. Тільки закликаю українців: думайте, читайте, робіть висновки. - Чому Ви – заможна, успішна людина, яка має все, вирішили позмагатись за пост президента? - Поганий той спортсмен, який не прагне перемоги. Людина повинна ставити собі мету. Іноді збоку вона може виглядати нереальною. Але якщо впевнено, крок за кроком до неї йти, тоді не буде нічого немож-
ливого. Свого часу, коли тільки ми починали будівництво курорту «Буковель», я в цьому переконався. - «Буковель» – це дійсно країна у країні. Територія, вільна від корупції, з прозорими правилами гри для кожного. З цього можна зробити висновок, що така схема при бажанні керівників країни може запрацювати скрізь? - Звісно. Сьогодення України дійсно залежить від вольового рішення однієї людини – президента. Знаєте, що треба зробити найперше? Подолати корупцію. Узяв хабара – довічне ув’язнення з конфіскаці-
23 єю майна. Для цього мають працювати правоохоронні органи. Неможливо подолати корупцію, якщо ти її очолюєш. Порошенко, маючи колосальний кредит довіри, довів українців до злиденного життя. Я це бачу. Бо часто їжджу регіонами нашої країни. Люди зневірені, з них зробили рабів. Мільйони наших громадян в пошуках кращої долі та заробітку втікають за кордон. А найгірше, що ніхто вже й не вірить у те, що буде краще. Не вірять, що в цій країні таки можна щось змінити. Система, алгоритм, впорядкованість – це принципи, на яких повинна будуватись економіка. Поки у нас тільки хаос і повне знищення. При владі – злочинці, перевертні, колаборанти і зрадники, які не цураються торгувати з ворогом і цілодобово нам брехати. У Європі політики вже давно зрозуміли, що забезпечення гідного рівня життя громадян є запорукою їхньої довгої політичної діяльності. У нас чиновники не вірять, що довго залишатимуться при владі. І тому нещадно грабують народ. Вони ж натомість повинні дбати про розвиток держави, свободу, безпеку та права громадян. Успішна економіка зі сталим розвитком – так є у країні «Буковель». Так повинно бути у всій країні. Поки не пізно, мусимо об’єднатись і разом працювати над тим, аби Україна не була жебрачкою у світі, а стала Країною Гідності і Правди. - Щодо Вашої програми «Країна Гідності і Правди». Які її основні засади? - Одна із основних засад моєї програми – це гідний рівень життя для кожного громадянина. Щонаймен-
ше – 500 доларів пенсії. Адже люди поважного віку будували дороги, якими ми зараз їздимо, працювали на заводах та фабриках, забезпечували гідний рівень життя, коли ми були юними. Зараз наша черга їм віддячити. Гідна зарплатня – це еквівалент тисячі доларів. І тільки маленький відсоток із цієї суми повинен іти на комунальні послуги. Решта – на гідне життя, відпочинок. Щоб будь-який українець міг відпочивати чи у «Буковелі», чи на будьякому іншому курорті світу. Ми – працьовита нація, мільйони наших заробітчан трудяться у світі. Їхня праця високо цінується. Треба повернути їх до України, у сім’ї. Як ми можемо це зробити? Дуже просто. Створити сильну економіку, зміцнити армію, відновити правоохоронну систему, зробити так, щоб наша влада була сервісом, який забезпечить людям комфортне, безпечне та якісне життя. Коли ми житимемо у достатку, я переконаний, Крим та окупований Донбас самі до нас захочуть повернутись. - Експерти прогнозують, що президентські вибори-2019 стануть чи не найбруднішими за всю історію України. Маніпулювання свідомістю за допомогою соціологічних опитувань, масовий підкуп виборців, тотальна брехня. Як із цим боротися? - Крім славнозвісної «тисячі від Порошенка», яку бачать усі, але не наші правоохоронні органи, людей дійсно вводять в оману за допомогою «інформаційної гречки». Це – замовні матеріали на телебаченні, численні борди, встановлені за наші з вами гроші, так звані «томос-
тури», кандидати-двійники. Цей список можна продовжувати ще довго. Я рекомендую людям завжди ретельно вивчати біографію кандидата. Аналізувати, що доброго він зробив на своєму окрузі. Сьогодні на Прикарпатті, згідно із соціологічними даними, я ділю лідерську позицію із Юлією Тимошенко. Це означає, що люди тут оцінили мою роботу – і готові підтримати. Маю на меті працювати так само і в усій країні. Тому наголошую: люди, голосуйте не за тих, хто енний раз йде на вибори, а за своє життя навіть сараю не збудував. Не за популістів, зрадників і злодіїв. Голосуйте за людей, які не говорять, а мають великий досвід менеджерської роботи і реально працюють. - Яких життєвих принципів дотримуєтесь? - Перше, що має мати кожна людина, це віра. Бо та зневіра, яка нині панує в українському суспільстві, не дає нам рухатися вперед. Давайте подолаємо у собі, зло, гнів, ненависть, відкиньмо негатив і злобу. Ми не повинні ділитись за принципом, хто до якої національності належить, хто в яку церкву ходить, якою мовою розмовляє. Треба любити усіх людей. Коли ми це зрозуміємо, переможемо будь-якого ворога. Я хочу, аби Україна процвітала. Щоб мої діти жили у цій країні і працювали над її розвитком. Вірю, що так і буде. Віталія Васильчук
24 |
Марко Савицький:
«Я думаю, що сучасна архітектура – це та, яка спонукає до діалогу. Ми маємо відчувати необхідність говорити про неї»
Марко Савицький – архітектор, дизайнер, пластун, президент клубу «Егоїст», сім’янин і просто щасливий чоловік, який займається улюбленою справою та не йде не компроміси із власними цінностями. - Марку, Ви керуєте багатьма проектами. Чи виділяєте для себе основний? - Думаю, що виділив би творчу студію Savytskyy Design. Для мене це саме та єдина база, котра надає можливості для повної реалізації. Навколо студії акумулюються всі ідеї. Якщо б Ви запитали мене, хто я, то відповідь була б однозначною – архітектор. - Як Вам вдається налаштовувати синергію процесів та ідей у Savytskyy Design? - У нас немає правил як таких, все відбувається гармонійно. З досвідом у своїй професій я зрозумів, що треба уникати компромісів, котрі можуть знівелювати ідею. Дійшов до усвідомлення того, що основним має бути її зміст та його синергія з формою. Це має бути практичність, органічність, актуальність, ергономіка, безпека тощо. Такими є зараз світові тенденції і, мабуть, через те шириться думка,
що архітектура сьогодні стає порожньою. Я не думаю, що це так. Вона стає витриманою, певною мірю – аскетичною, але правильною. - До слова про світові тенденції: в одному із своїх інтерв’ю Ви сказали, що всі дороги архітектора ведуть до Лондона. Ваша стежка вже туди добігла, саме там один із ваших проектів отримав міжнародне визнання. Як гадаєте, чому помітили саме цю роботу? - Чесно кажучи, дороги архітектора ведуть у найрізноманітніші напрямки. Проте так склалося, що базис дизайну як такого справді розташований у Лондоні – місті, де цінують сталі традиції. По формі ж лідирує Азія, по концепції та змісту перемагає Скандинавія, тобто не варто ставити собі жодних обмежень. Над проектом, який переміг, працювала величезна кількість людей. Це одна з небагатьох робіт, що дійшла до реалізації в тому вигляді, як її задумав архітектор.
Така нагорода, звісно, приємна, проте з погляду важливості проекту особисто я б назвав зовсім інші роботи. Наприклад, проект дитячого майданчика. Можливо, звучить дивно, але спроектувати такий майданчик набагато складніше, аніж будь-який великий ресторан. Тут ми формуємо майбутнє покоління, його розвиток, сприйняття естетики. Я ціную кожне визнання, кожен схвальний відгук. Це все є відображенням того, що люди розуміють наші роботи. - Які особливості у розвитку архітектури та дизайну можете виокремити? - Архітектура зараз на роздоріжжі. Набуває обертів екологізація, діджиталізація, мінімізація впливу людського фактору, особливо це спостерігається у HoReCa.
25 Такі тенденції, я вважаю, дають можливість людству ставати креативнішим у своєму розвитку, розкривати таланти та створювати вражаючі речі. Я думаю, що сучасна архітектура – це та, яка розмовляє, яка спонукає до діалогу, вона не має мовчати. Ми маємо відчувати необхідність говорити про неї. - Чи можете сказати, що Ваша команда є трендсеттером? - Ні, у нас в Україні ніхто не задає тенденцій, хоча, ймовірно, і може себе так називати. Усі ми надихаємося світовими досягненнями у сфері дизайну та новими напрямками, які вони диктують. Можливо, нове покоління з всеосяжними можливостями та відсутністю стереотипів зможе наверстати те, чого у свій час не мали ми. Та й взагалі, у середовищі архітекторів має бути тренд – вчитися заново. - Ви так захоплено розповідаєте про свою професію. Як же віднайшли улюблену справу? - Скажу – випадково. Я навчався у коледжі харчової промисловості, треба було отримувати якийсь фах, адже на той час не було можливостей обирати. Проте тяга до творчості таки перемогла – і після закінчення навчання один із моїх друзів запропонував піти в архітектуру. Ціную кожен свій досвід роботи. Довгий час працював у відділі маркетингу у McDonald’s, маю освіту маркетолога. Зараз важлива мультипредметність – треба розуміти принципи формування різних процесів.
Людина, клієнт потребує рішення – і ми у своїй компанії надаємо його. Ми проектуємо успіх – це наша головна ціль. - Чим ще наповнене життя архітектора Марка Савицького? - Ніколи не роблю того, чого робити не хочу. Усі проекти, які існують довкола мене, виникали саме завдяки великому бажанню втілити їх у реальність. Так колись ми створили майстерню «Зробив Тато», зараз працюємо над проектом креативного простору, ще я з 90-х є членом «Пласту». Загалом моя робота – моє хобі, я від того дуже щасливий. - Марку, серед Ваших справ можна виділити також і президенство у клубі «Егоїст». Що передбачає ця посада? - Якщо сказати правду, то я не є дуже публічною особою і не прагну до цього. Взагалі, я – егоїст, бо не роблю того, чого не хочу, не спілкуюся з тими, хто мені не є цікавий. Публічність же якраз передбачає таке примусове спілкування. До нас у клуб не так просто потрапити, ми не женемося за кількістю. Коли мені запропонували цю посаду, то я мав тільки одну умову – ми
будемо душевною компанією чоловіків без зайвого пафосу та конкуренції. До нас потрапляють саме такі, яким я хочу посміхатися щиро. Моя робота у клубі передбачає об’єднання цих людей завдяки створенню для них комфортних умов спілкування «очі в очі» – довіри та надійності. - Чи з тих Ви людей, які люблять з початком нового року все планувати і записувати цілі та побажання? - Знаєте, взимку мої працівники йдуть у двотижневу відпустку. Я ж у цей час сиджу в порожньому офісі, аналізую, переосмислюю, складаю бюджети на наступний рік. З часом я зрозумів, що все заплановане здійснюється лише глобально, коли справа доходить до деталей – у мене повна імпровізація. Просто насолоджуюся процесом. Отож, плани є, цілі також глобальні та серйозні. У нас в «Пласті» кажуть: «Мрій буйно, якщо хочеш щось отримати». Я дотримуюсь цього принципу, адже життя пливе дуже швидко, треба бути гнучким до змін, зокрема і у своїх планах на майбутнє. Уляна Салій
26 |
За плечима цього чоловіка успішні та прибуткові проекти. Підприємець Тарас Демкура разом з дружиною Іриною є власниками торгівельновідпочинкового центру «Атріум», музею колекції ексклюзивних ретро-автомобілів «Ретрокортеж» та етногалереї автентичних ужиткових речей «Спадок». Не лише удача допомагала йому досягати висот, але й життєві принципи, яких Тарас Демкура неухильно дотримується.
БІЗНЕС, ЯКИЙ БУДУЄТЬСЯ НА ЦІННОСТЯХ:
ТАРАС ДЕМКУРА ПРО СОЦІАЛЬНУ ТА ЕКОЛОГІЧНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
27 Перспективу має той бізнес, який будується на цінностях. Ти маєш постійно відповідати на запитання: «Що я залишу для прийдешніх поколінь?». Перевагу матимуть сміливі, допитливі, пристрасні, віддані, послідовні та креативні – ті, які постійно вчаться. Великі ідеї приходять із нашої підсвідомості, але підсвідомість має бути поінформованою, інакше ідея буде непридатною.
етапів: 1.0 – маркетинг продукту; 2.0 – маркетинг почуттів; 3.0 – маркетинг цінностей; 4.0 – маркетинг цифровий. І вже від себе я додав 5.0 – маркетинг майбутнього, соціально орієнтований. Найважливішим для мене є маркетинг 5.0, коли бізнесмен інвестує у збереження спадщини, в культуру своєї країни, у здоров’я громадян та збереження довкілля. Цей принцип став філософією нашого життя.
Реалізувавшись як бізнесмен, Тарас не перестає вчитися. Минулого року він закінчив аспірантуру та одержав науковий ступінь – кандидат економічних наук, доктор філософії.
Бізнес має бути соціально та екологічно відповідальним. Важливо не чекати змін від держави, а починати з самого себе: громадянам – зі своїх домівок, а бізнесменам – зі своїх підприємств. Тому ми стали співорганізаторами проекту «ECO LIFE: Життя у стилі еко» разом з Міжнародною торгівельною палатою, Національною туристичною організацією, Львівською міською радою та Львівським університетом імені Івана Франка. Це еко-спільнота, що турбується про здоров’я, довкілля та екологію. У проекті беруть участь учні – вони створюють відеофільми на еко-тематику, та студентство, що створює еко-плакати. Після завершення конкурсів будемо спільно з ритейлерами випускати еко-сумки
Вважаю, що є дві проблеми, які нам потрібно вирішити. Перша, коли у студентів багато теорії у вишах, але замало практики. Друга – коли підприємці мають багато практики, але бракує теоретичних знань. Саме під час навчання в аспірантурі я ознайомився з книгами батька маркетингу, американського економіста Філіпа Котлера. Він сформував філософію маркетингу, яка близька й мені. На думку Котлера, маркетинг мав декілька
28 |
багаторазового використання з цією символікою. Приємно, що до проекту долучилися і відомі львівські мережі та ресторації, – холдинг емоцій «!Фест», «Челентано», «Бачевських» та інші. Імідж держави створює її культура. І кожен повинен дбати, щоб бренд «Україна» знали у всьому світі. У свій час, познайомившись з Борисом Возницьким у 2012 році під час підготовки виставки Пінзеля в Луврі, ми випустили альбом «Таіна Пінзеля» та фільм «Таіна Пінзеля – від Бучача до Лувру». Пізніше, у 2017 році, разом із львівським дизайнером Івоною Лобан започаткували проект «Під Зорею Пінзеля» і провели серію культурних заходів. У 2018 році наша команда виграла грант від Українського культурного фонду «Під Зорею Пінзеля. 3D-вимір», де за допомогою сучасних технічних засобів створили 3D-моделі скульптур видатного європейського барокового майстра Георга Іоанна Пінзеля та віртуальний музей (www.pinzel.com.ua). Тепер роботи відо-
мого майстра зможуть побачити люди у всіх куточках світу – треба лише зайти на інтернет-сторінку музею. І не потрібно буде перевозити скульптури, що збереже їх від нищівної експлуатації. Інший наш проект з популяризації борщівської вишивки – етно-галерея «Спадок». Він націлений на збереження та наслідування української автентики. У його межах ми створили фільми та віртуальний музей борщівської вишиванки (www.spadok.in.ua). Пишаємося нашою дружбою та співпрацею з відомою львівською майстринею Роксоляною Шимчук. Для української діаспори створили інтернет-телебачення (www.mediacast.tv), де вже є понад 52 україномовні канали. У Києві діє АртБізнесHUB 5.0 – для репрезентації культурних та соціальних проектів. Бізнесмени мають йти до молоді, ділитись з нею досвідом. Потрібно інвестувати в молоде покоління, будувати стратегію, схожу до європейської. Треба показувати молоді, як побудувати бізнес на цінностях, як
29 знайти себе у цей нелегкий час. Тому я заснував бізнес-курс для молоді MESH – Business Course. Це унікальний освітній проект, спрямований на формування у студентства структури понять та знань щодо сфери Network Business як частини глобального сектору світової економіки, а також розвитку практичних навичок підприємництва та комунікації під керівництвом провідних експертів галузі. Україні для успіху потрібні лідери, одержимі національною ідеєю, які поведуть людей за собою. Саме тому інвестиція у молоде покоління – найкращий шлях до нашого майбутнього. Все інше у нас є – благословенна земля, родючі ґрунти, море, гори, ріки, розумні люди. Родина – це те, що дає мені сили. Треба щодня дякувати батькам, бо вони подарували нам життя і виховали на своєму прикладі. У мене завжди на столі світлини, яким понад 80 років, – на них мої дідусь з бабусею, прадідусь з прабабусею та їхня родина. Це постійно мені нагадує, що потрібно відповідально ставитися до того, що робиш кожного дня. Потрібно відповідати як за свої слова, так і за дії перед своїми родинами. Віднайдіть старі родинні світлини і пам`ятайте, звідки ви вийшли, бо без знання свого роду важко говорити про цінності. Одне із найважливіших умінь сьогодення – вміння налагоджувати та підтримувати ділові стосунки. Вже майже рік настільною книгою для мене є «Ніколи не їжте наодинці» Кейта Ферацці, з яким я познайомився на одному із бізнес-форумів у Києві. Там же мав нагоду поспілкуватися із роботом Софією та Арнольдом Шварценеггером. Скажу одразу – живе спілкування з Арнольдом мене захопило більше, аніж із штучним інтелектом. З відомим артистом ми знайшли спільні цінності – збереження довкілля та турбота про молоде покоління. Є те, що має ціну, а є те, що має цінність, – саме цінності мене надихають кожен день.
30 |
АНДРІЙ
ІОНОВ:
Ми стоїмо на етапі перезавантаження суспільного світового устрою - В Україні зараз доволі складна та напружена політична ситуація. На Вашу думку, які настрої панують серед громадян у зв’язку із цим? - Так, передвиборча кампанія набирає обертів. Як наслідок, активізувалися різні політичні сили та партії. Думаю, у людей зараз є певні перестороги щодо майбутнього життя в Україні: чи закінчиться війна, чи виправиться економічна ситуація, чи зменшиться еміграція, чи мине криза? Кожне із цих питань є надзвичайно важливим і, на жаль, українці не мають на них відповідей. Через те з’являються песимістичні очікування і тотальна недовіра до держави. Люди не бачать для себе виходу – ні молодь, ні старше покоління. Перші не знаходять жодних перспектив чи рішень, окрім як виїхати за кордон. Другі переймаються тим, як минуло життя і як його гідно закінчити. На моє ж переконання, хоч це і може дивно прозвучати, зараз не відбувається нічого настільки критично страшного, як це сприймає певна частина суспільства.
- Що ж відбувається насправді? - Ми, людство, стоїмо на етапі перезавантаження суспільного світового устрою. Це момент створення нової парадигми та мислення. Новий устрій вже не базуватиметься на підходах 19-20 століття. - Якою є основа цього нового суспільного устрою? - Нове суспільство відображає неспроможність капіталістичного ладу працювати ефективно. Це – мережевість, технології, що стануть засадничими для нового суспільства. Зокрема, впровадження останніх призведе до оптимізованої вартості на товар, ринок ставатиме все справедливішим та розумнішим. Часто люди не розуміють, скільки коштує та чи інша річ. Сьогодні вартість продукту може бути у 4-5 разів більшою, аніж собівартість його виробництва. Можна сказати, що саме ця додана вартість стала маніпулятивною. Згодом виживатимуть тільки супертехнологічні корпорації, які зможуть існувати на мінімальній маржі, або бутикові компанії, котрі виготовлятимуть крафтовий продукт, собівартість і роздрібна ціна якого будуть орієнтовно зрозумілими. Це, ймовірно, призведе до економічної революції у всіх галузях.
31 Усі ці зміни, і про це говорять постійно, спричинять зникнення багатьох професій, світ стане більш віртуальним. Світоустрій майбутнього буде пов’язаний з єдиною стабільністю – постійними змінами. Треба бути готовим до нових викликів. - Тобто зараз у всьому світі відбувається так зване «перезавантаження». На якому етапі цього процесу перебуває Україна? - Саме так – і це можна назвати також світовою турбуленцією. Усі речі, що їх сприймаю зараз як негаразди, є хвилями на околицях цієї турбулентності. Загалом, така перебудова мине швидко, а з нею виникне й архітектура нового суспільства. Тому, гадаю, що, у світовому масштабі ми не є суспільством драми, ми – суспільство періоду розвитку. Україна, на жаль, на маргінесі. Однак попри супротив певних представників нашої влади – хвилю змін не зупинити. За моїми прогнозами, це станеться за 5-6 років. Буде серйозне перезавантаження – і соціальне, і технологічне. - Андрію, на Вашу думку, як людині адаптуватися до майбутніх змін? - У мене є дві відповіді: для молоді та для старшого покоління. Для молоді – намагатися бути креативним у всіх сенсах цього слова і постійно прокачувати свої уміння та отримувати нові. Треба бути волатильними та швидкими. Із старшим поколінням складніше – і це цілком зрозуміло. Вважаю, що вони повинні стати свідомішими у оцінці картини сучасності. Старшим людям працездатного віку слід шукати інші, нові заняття і розуміти, що будь-яка професія, яку вони опановували все своє життя, може завтра зникнути. Кожен має шанс скорегувати свою траєкторію руху на цій хвилі змін, але уникнути її неможливо. - Виглядає так, що вся цивілізація рухається до інших форматів та цінностей, які несуть із собою виклики. Чи можна сказати, що саме через
теперішній хиткий період реорганізації людьми так легко маніпулювати? - Я б запропонував, хоча, можливо, це і буде трохи примітивно, сприймати наше суспільство, як акціонерне товариство. Тут кожен має право на прибуток, участь в управлінні і таке інше. Для суспільства, як і для товариства, треба написати статут. Цей статус мають прийняти прямим голосуванням більшою частиною суспільства – відкрито і без фальсифікацій. Тоді, згідно з прийнятими рішенями, можна було б будувати зрозумілу для більшості модель – із визначеними цінностями та описом мети. Думаю, перш за все, треба чітко усвідомити, до чого ми тяжіємо, тоді і рух вперед буде швидшим. Зараз цього немає, тому перемагають не ідеології, а технології. Соціум не перебуває у пасіонарному стані, хоча енергія наростає. - Андрію, Ви сказали, що рух вперед буде швидшим, коли ми зрозуміємо і приймемо для себе загальні суспільні цінності та ідеологію. Чи є для цього інструменти? - Такі ідеї потрібно пропагувати, у хорошому сенсі цього слова, та будувати нові мости довіри. Тоді й зникнуть усі ці маніпулятивні технологічні партії, з’явиться необхідність у справжніх ідеологіях, а не в ідеологіях-пустишках. Потрібно запропонувати те, у що люди повірять серцем. Але пропонувати не лише ідеї, але й механізми їхньої реалізації. Уляна Салій
32 |
Христина Лисканич: «КОМПАНІЯ «ЛЮКС БУХГАЛТЕРІЯ» –
це 5 років успішної роботи на ринку бухгалтерського аутсорсингу» Бухгалтерський аутсорсинг – передання функцій ведення бухгалтерії спеціальній компанії. За кордоном бухгалтерський аутсорсинг – звична річ, адже він є справжнім порятунком для новостворених підприємств, а також для малого та середнього бізнесу. В Україні ця послуга лише стає популярною, однак щоразу більше. У нас звикли тримати свого штатного бухгалтера, хоча часто з фінансового погляду це зовсім невигідно. Скажете, чому? Витрати на його утримання вищі від вартості послуг бухгалтерської компанії. Штатному бухгалтеру потрібно організувати робоче місце, оплатити лікарняні та відпускні. Якщо замовите послугу в компанії, то вам не доведеться за усе це платити. Звісно, можна сперечатись, що краще: взяти штатного бухгалтера чи скористатись послугами бухгалтерської компанії? Основні аргументи на
користь штатного бухгалтера – можливість особистого контролю працівника і обмеження руху кадрової та фінансової інформації у межах компанії. Натомість бухгалтерська аутсорсингова компанія гарантує безперервний сервіс, та, на відміну від штатного бухгалтера, не проситиме про вихідний чи лікарняний. Уся робота виконуватиметься відповідно до договору. Організувати ваш бізнес допоможе компанія «ЛЮКС Бухгалтерія». На ринку аутсорсингу Львова вона працює з 2013 року та гарантує бухгалтерський аутсорсинг на найвищому рівні. Компанія допомагає звільнити власників бізнесу від «головного болю», пов’язаного з бухгалтерським обслуговуванням та оподаткуванням. Довірившись фахівцям аутсорсингової компанії, ви назавжди забудете про штрафи. Усю фінансову звітність подаватимуть вчасно, без порушень та неточностей.
У компанії «ЛЮКС Бухгалтерія» працюють молоді дівчата-професіонали, які виконують свою роботу фахово. А робота цікава та творча, адже вони не займаються бухгалтерією! Вони відправляють людей відпочивати, будують, ремонтують, друкують, готують, шиють, організовують свята і виконують ще безліч всього іншого. І завдяки роботі бухгалтерів з «ЛЮКС Бухгалтерія» бізнес розвивається та стає сильнішим. Це компанія однодумців, де приємно працювати. Для працівників проводять спільні святкування та готують подарунки до свят. Тут добре знають, як звичайні цифри перетворити на цікаву роботу. Компанія «ЛЮКС Бухгалтерія» працює для того, аби український бізнес зміцнювався та ставав ефективнішим. Бухгалтерські послуги передбачають ведення всієї бухгалтерії: від збору первинної документації до подання звітності, зокрема
33 – «нульової». Сюди також належить виконання функцій головного бухгалтера, якщо у штаті підприємства є бухгалтери, які ведуть окремі ділянки обліку. Окрім бухгалтерського обслуговування фахівці «ЛЮКС Бухгалтерія» надають послуги з податкового планування та юридичний супровід. Працюють як з фізичними, так і з юридичними особами різних форм власності та видів діяльності. Дівчата-фахівців допоможуть спланувати грошові потоки, обрати систему оподаткування, яка відповідатиме вашому типу бізнесу. Також проконсультують, як сплатити податки, аби не витратити зайвого. У компанії працює і юрист, який надасть професійну допомогу. З ним
буде значно простіше реєструвати та вносити зміни до даних юридичних осіб і ФОПів, змінювати статути, КВЕДи, групи єдиного податку та системи оподаткування. Ці послуги не входять у вартість бухгалтерського обслуговування, їх потрібно оплатити додатково, однак швидкість і якість – гарантована. Бухгалтерія – це стресова та форсмажорна робота. Але професіонали з «ЛЮКС Бухгалтерія» знають, як форс-мажор перетворити на завдання і виконати його. Тож ваш бізнес не злякають жодні перевірки. Вартість бухгалтерського обслуговування у компанії «ЛЮКС Бухгалтерія» визначається індивідуально – залежно від системи оподаткування, кількості праців-
тел. (032) 232-66-20 (073) 232-66-20
(097) 232-66-00 (067) 257-67-80
Бухгалтерський аутсорсинг на найвищому рівні!
ників та операцій, а також обсягу документообігу. Замовити послугу можете на сайті, вказавши назву компанії, своє ім’я, електронну адресу, питання та послугу, яка цікавить. «ЛЮКС Бухгалтерія» – це компанія, що страхує свою професійну відповідальність. Завдяки роботі команди «ЛЮКС Бухгалтерія» клієнти компанії спокійні за свій бізнес і можуть його розвивати. У компанії зазначають: «Приємно йти супермаркетом і брати в руки товари наших клієнтів, їхати містом і бачити їхні товари і послуги». Тут завжди радіють успіхам своїх клієнтів та вважають себе частинкою цього продукту!
моб.ос. (067) 7329507 м.Львів, вул.Сахарова, 42, оф.110 luxbug.com.ua
34 |
На мене з самого дитинства покладали великі надії. Так що у мене не було іншого
ЗА
ХО
ПЛ
ЕН
Девід Бекхем
Н
знаменитим.
Я
виходу, окрім як стати
35
Без міфів, стресів та ризиків Тепле проміння пробуджує енергію, а весняна свіжість надихає на втілення планів. Мрії стають ближчими та яскравішими: зайнятись спортом, налагодити харчування, стати стрункішим, сильнішим і активнішим. Як реалізувати бажане з максимальною ефективністю та найменшими втратами? ЕНЕРГЕТИЧНИЙ БАЛАНС Є десятки розкручених систем харчування та тренувальних програм, автори яких наввипередки переконують у своєму новаторстві та винятковості власного підходу. Їх найчастіше супроводжує широка рекламна кампанія, яку сам автор і розгорнув. А ще – сумнівні дослідження, або такі, що їх вже згодом спростують. Усі тренери обирають ключовий принцип, на перший погляд – цілком логічний. Навколо нього і будують обґрунтування системи. Зрештою, відгуки свідчать про добрі результати, люди втрачають вагу блискавично за перші тижні. Чому ж системи з різними, часто протилежними принципами, однаково ефективні? Відповідь надзвичайно проста: закон збереження енергії. Орга-
нізм або накопичує енергію, якщо її – надлишок, або витрачає більше, ніж споживає. Жири мають найвищу енергоємність, саме тому є вигідним матеріалом для «запасу». При окисленні одного граму жиру виділяється 9 калорій, стільки ж і акумулюється при його утворенні. Для білків та вуглеводів цей показник дорівнює 4 калоріям на грам. Поживні речовини для організму – джерело отримання енергії або форма її утримання. Таким чином, зміщуючи баланс у бік витрат чи акумулювання, можна з успіхом керувати вагою тіла, незалежно від списку продуктів, прописаних в раціоні. З однаковим успіхом ми втрачаємо кілограми на збалансованому харчуванні за нормами від Міністерства охорони здоров’я, аюрведичній системі, кетодієті,
яблучній чи гречаній монодієті, детоксах, програмі харчування від відомого спортсмена та популярного блогера, і тим більше під час голодування. Усяке харчування з енергетичним дефіцитом буде ефективним для втрати ваги, але ось його користь для здоров’я зовсім різна. Отже, для зміщення рівноваги є два шляхи: збільшити енерговитрати або зменшити споживання. Безпечним вважається дефіцит, який би не перевищував 20%. Якщо комбінуємо методи, тобто зменшуємо калорійність їжі на 10% та збільшуємо на стільки ж фізичну активність, то ми, здавалося б, приречені на успіх.
36 | Чому ж так часто нас спіткає невдача навіть тоді, коли дотримуємося такої простої усім відомої схеми? Тому що адекватно оцінити на око енергоспоживання справді непросто, особливо – без досвіду. Мало їжі – не завжди означає мало калорій. Маленький шоколадний батончик зрівняється по поживності із повноцінним об’ємним обідом, однак ситість ви відчуватимете поіншому. Рекомендуємо для початку порахувати реальне споживання калорій, аби не жити в полоні обману й надалі відштовхуватись від правильної цифри. У пригоді стануть численні зручні калькулятори для смартфонів та візуальні таблиці калорійності. Звісно, усі підрахунки та індивідуальні особливості передбачають похибку. Однак так ми можемо поступово коригувати дефіцит – орієнтуючись на наявність чи відсутність результату. НЕ СЛУХАТИ МІФІВ Ось деякі поширені міфи, які приносять не лише розчарування, а й велику шкоду організму. Шкідливість жирів та намагання звести їхньої кількість до мінімуму. На перший погляд – усе логічно. Жири дуже калорійні. Менше жиру в їжі – менше жиру в тілі. Зачіпка в тому, що жири перетворюються в енергію так само, як інші поживні речовини. Зменшивши до мінімуму частку жирів та компенсувавши енерговитрати вуглеводами чи навіть білками, ми з легкістю ви-
йдемо на той самий рівень споживання енергії. Жодне дослідження не довело ефективність низькожирових дієт. Жири життєво необхідні організму для синтезу статевих гормонів, як будівельний матеріал, їх також потребує нервова система. Нестача загрожує суттєвим погіршенням самопочуття та зовнішнього вигляду, згубно впливає на стан шкіри та волосся. Чотири вітамін – А, Д, Е, К – жиророзчинні. Вони містяться у жирах, які ми споживаємо із їжею. Якщо їх бракує, то вони не засвоюватимуться навіть з альтернативних джерел. Усе ж рекомендована норма споживання жирів – 30-35% від загальної калорійності, або 0,8-1,5 грам на кілограм власної маси тіла. Дотримуватись балансу – важливо для здоров’я. Половину усіх жирів маємо отримувати із змішаних продуктів, четвертину – у вигляді чистих рослинних олій, і ще четвертину тваринних жирів. Демонізація вуглеводів. Особливо це стосується звичного білого цукру та крохмалистих продуктів. Часто їх рекомендують замінювати кристалічним цукром, фруктозою чи медом. З цим пов’язаний ще один міф про переоцінену важливість глікемічного індексу продуктів – і його також спростували численні дослідження. Фруктоза такий ж простий та швидкий вуглевод, як глюкоза, а мед – суміш цих цукрів. Завдяки ним для енергетичного балансу переваг ми не отримуємо, як і тоді, коли замінюємо шматок
шоколаду на жменю сухофруктів із такою ж калорійністю. Про цінність для здоров’я рослинних волокон та вітамінів наразі не говоримо. Глікемічним індексом та графіками рівня інсуліну здорові люди із відсутністю дисфункцій підшлункової залози можуть не перейматись. Інша справа, що солодка їжа дає швидкий ефект насичення, але триває він дуже недовго. Груба, волокниста їжа, багата на складні вуглеводи, дозволяє забути про голод надовго, що обіцяє нам «виграш» і краще самопочуття. Волокна також покращують роботу травної системи. Зовсім прибрати з харчування швидкі цукри не рекомендуємо. У розумних кількостях вони необхідні для роботи мозку, покращують працездатність та психоемоційний стан. А ще – жорсткі обмеження неминуче призводять до зривів.
37 Швидкі досягнення безвуглеводної дієти та втрата кількох кілограмів за добу пояснюється просто. Глюкоза накопичується у печінці та м’язах у вигляді глікогену, в середньому – півкілограма, що зв’язує втричі більше води. Таким чином, якщо запаси глікогену вичерпаються, це виведе воду. Так можна легко втратити два кілограми за день і так само швидко повернути їх після трапези. Що більше білків – то краще. Насправді білки необхідні для відновлення та запобігання втрати м’язової тканини, на їхнє потрібно витрачається більше енергії у порівнянні з іншими нутрієнтами. Проте експериментальним шляхом доведено, що вживати більше 2 грамів білка на кілограм власної ваги не для професійних спортсменів немає сенсу. Він все одно не буде засвоєний. Більше того, надлишок білків перевантажує нирки і може призвести до набряку. КУЛЬТ ЗДОРОВОГО ХАРЧУВАННЯ, ПОДІЛ ПРОДУКТІВ НА КОРИСНІ ТА ШКІДЛИВІ Мода на продукти, які потрапили на п’єдестал пошани правильного харчування, мінлива, як мода на одяг та музику. Позавчора блогери рекомендували вживати лише оливкову олію, вчора – лляну, а сьогодні усі, хто готує не на кокосовій, уже не в тренді. Корисність чи шкідливість радники сприймають, як якусь абсолютну величину, а про те, що калорійність будь-якої олії однакова
– близько 900 калорій – ніхто і не задумується. Наливши на сковорідку замість соняшникової олії кокосове масло, ви дещо зміните склад жирних кислот, зменшите кількість канцерогенів, які утворюються при нагріванні, але це не матиме впливу на калорійність. Популярні сьогодні чіа не спалюють жири більше, ніж вчорашні ягоди годжі, а продукти з від’ємною калорійністю невідоме для науки. ГЛЮТЕН ТА ЛАКТОЗА Знову безневинно демонізовані речовини, які не мають нічого спільного з набором зайвої ваги, але потрапили за компанію до крамольного списку. Коли лактоза не засвоюється або ж є алергія на глютен – це не міф. Однак ці проблеми стосуються лише певного відсотка людей. Ось
вони повинні враховувати індивідуальні особливості організму. Якщо усе своє життя ви їли хліб та зернові, запивали молоком і почували себе чудово, не варто відмовляти собі у цінних харчових продуктах лише через масову істерію. Хліб на заквасці відрізняється від випеченого на дріжджах з пакета лише тим, що бродіння забезпечують «дикі» дріжджі. Додамо, що усі вони не можуть пережити температуру в печі, а тим більше – паразитувати в людському організмі. Хліб із цільного зерна багатший на харчові волокна та вітаміни, корисніший для здоров’я, але не для втрати ваги. Пастеризоване молоко зберігається довше лише тому, що висока температура вбиває молочнокислі бактерії, а не тому, що це синтетичний шкідливий продукт. І цей список можна продовжувати нескінченно.
38 | Роздільне харчування, дробне харчування, розподіл порцій їжі протягом часу доби та заборона їсти перед сном – також рекомендації, яких дослідження не підтвердили. Енергетичний баланс залишається єдиним фактором успіху. УСІ ТРЕНУВАННЯ СПАЛЮЮТЬ ЖИРИ Реклама наввипередки пропонує нам особливі системи тренувань, які цілеспрямовано діють на жирову тканину. Істина в тому, що для втрати ваги вид фізичної активності не має значення. Вибір занять впливатиме на фізичні показники – витривалість, спритність, швидкість, пропорції та композицію тіла. Але для такого, аби втрачати кілограми, потрібно просто рухатись більше, ніж їсте. Можете бігати, плавати, ходити у гори чи гуляти містом, їздити на велосипеді, займатись кросфітом, танцювати чи боксувати. Калорії, спалені на доріжці, нічим не відрізнятимуться від тих, які ви витратили на підйом штанги. Не варто занадто сподіватися на одночасне зменшення жирового прошарку та приріст м’язів, Це процеси взаємопротилежні та потребують різного рівня енергозабезпечення. За ефект рельєфності та набряклих м’язів у початківців відповідають інші механізмами, ніж перетворення жиру у м’язові волокна. Зміцнення, тонус і покращення фізичної підготовки, безперечно, дають швидкий та приємний візуальний ефект. Забудьте про ло-
кальне жиро спалення – його наука спростувала повністю. Навіть виконуючи сотні підходів скручувань, не позбудетесь жиру на животі, а нахиляючись у боки з гантелями – не зробите меншими боки. Навантажуйте тіло рівномірно і комплексно. Не намагайтесь копіювати тренувальні програми професійних спортсменів, не рівняйте свій процес схуднення до сушки перед змаганнями. Усвідомлюйте, що точка відліку, як і кінцева мета – неспіврозмірні, тому шляхи досягнення повинні бути адекватні. Наша мета – здобути здорове тіло без зайвої ваги на довгу перспективу. Не слід доводити себе до змагальної форми, яку на сцені демонструють один день. Тому кількагодинні виснажливі тренування двічі в день, кардіотренування на голодний шлунок, як і використання арсеналу жироспалювачів, здатні лише серйозно нашкодити здоров’ю замість омріяної мети. Оберіть той вид тренувань, який приносить радість та мотивує. Це найкраща запорука стабільних та довготривалих стосунків зі спортом.
більше, ніж втрата 10 кілограмів. Особливо, коли схуднення швидке, безконтрольне і супроводжується втратою м’язової тканини. Пам’ятаймо, що м’язи – надзвичайно цінний ресурс. Втратити його легко, а набути з кожним роком життя – все важче. Мускулатура витрачає велику кількість енергії навіть у стані спокою, тому лише вона забезпечить стабільний результат. Налаштуйтесь на довготривалу перспективу поступу до кращого вигляду та кращого самопочуття. Різноманітність у їжі забезпечить не лише достатнє та збалансоване надходження поживних речовин, мінералів та вітамінів, що позитивно вплине на результат та загальний вигляд. Смачний, різноманітний, не голодний раціон заохочуватиме продовжувати старання, а не покинути усе через місяць. Фізична активність, яку вдало підібрали та вписали у розпорядок, стане не виснажливим зобов’язанням, а приємною зміною діяльності та розрядкою для нервової системи.
ЦИФРА НА ВАГАХ – НЕ ПОКАЗНИК Контролювати вагу та об’єми необхідно, однак без фанатизму. Найкращою винагородою та мотивацією буде відображення у дзеркалі, вигляд на фото і відгуки оточуючих. Часто ваги не показують суттєвої різниці. При цьому загальний тонус, зміцнення м’язів живота та спини змінюють статуру людини
Марія Саджениця персональний тренер
39
40 |
ПОКЕР ГРА НЕ НА УДАЧУ, А НА ВМІННЯ Покер – без перебільшення найпопулярніша карткова гра у світі. Хтось називає її азартною, а хтось – інтелектуальним спортом. Але кожен її гравець мріє бодай раз у житті зібрати роял-флеш – вищу комбінацію покеру, яка гарантує перемогу. Ми спробуємо привідкрити секрети, які ховає у собі ця унікальна гра.
ІСТОРІЯ ТА ПРАВИЛА ПОКЕРУ
Турнір у покері має визначений час початку. Тоді кожен гравець отримує однакову кількість фішок в обмін на певний грошовий внесок, з якого і формується призовий фонд турніру. Ставки гравець робить фішками, а коли програв усі фішки – покидає турнір. Турнірний покер визнали видом спорту у багатьох країнах. Перший турнір спортивного рівня з покеру у світі провели ще у 1970 році. За звання «короля покеру» тоді змагалися лише 6 учасників, але боротьба тривала цілий тиждень. Турнір виявився настільки популярним, що його вирішили проводити регулярно. Так з’явилася знаменита покерна подія World Series of Poker. Сьогодні за картковими столами збираються вже тисячі гравців.
Покер виник у Європі ще у XVI столітті. З того часу правила змінювались – і до середини XIX століття гра стала схожою на таку, якою вона є сьогодні. Існує понад 100 різновидів покеру. У класичному покері використовують 52 карти без джокерів. Тут перемагають певні комбінації гральних карт, всього їх є 10: роял-флеш, стріт-флеш, каре, фул-хаус, флеш, стріт, Зміст спортивного покеру – топові місця у турнірній трійка, дві пари, пара та старша карта. таблиці. Спочатку гравці намагаються опинитися у Роял-флеш – найкраща комбінація. Про неї мріє кожен гра- призовій зоні, а вже після цього борються за перевець у покер. Це найсильніший набір, що гарантує учасни- могу. Звідси і назва – «спортивний», адже учасники ку змагання перемогу. Комбінація складається з п’яти карт змагаються, як і в спорті. Окрім чітких та затвероднієї масті, починається з десятки і закінчується тузом. джених правил, у спортивному покері важливою Роял-флеш у покері ще називають «королівською мастю» є не удача, а інтелектуальна складова змагання. А або «бродвеєм». Існує чотири види цієї комбінації, що відріз- що регулярніше людина грає у покер, то більше заняються лише мастю. Якщо вже отримав заповітний набір з уважує, що на результат подій завжди можна вплип’яти карт однієї масті, важливо зберігати спокій та холодно- нути, прораховуючи кожен хід. Професійні гравці у кровність. Тільки так можна не викликати підозр у суперни- покер постійно оцінюють пропорцію винагороди та ризику перед прийняттям рішення під час гри. ків, аби вони максимально підвищували свої ставки.
41 ПОКЕР В УКРАЇНІ
В Україні тривалий час ситуація з покером була вкрай нестабільною – карткову гру то виводили з нелегального поля, то вона знову опинялася за дужками закону. Спортивний покер в Україні легалізували у серпні 2018 року. Окрім того, діє Всеукраїнська федерація спортивного покеру.
ПОКЕР ЯК ІНСТРУМЕНТ САМОРОЗВИТКУ
Проте покер – це не лише спосіб пограти на гроші, а також непоганий інструмент саморозвитку. Ця гра розвиває особистісні якості, робить людину ерудованою – і при цьому збагачує. Покер виховує терпіння та дисципліну, вчить людину контролювати емоції та обмірковувати свої вчинки. Теорія покеру передбачає знання математики, психологію та логіку. Тож, очевидно, що у цій грі везіння зовсім недостатньо. Тут потрібні уміння, які дозволять тверезо проаналізувати ситуацію. При довгій грі гарні карти приходять до кожного гравця приблизно однаково часто. Тому завдання не в тому, аби виграти кожну роздачу, а щоб мінімізувати свої втрати при поганих картах і отримати максимальний виграш при добрих. Умілий гравець повинен відчувати, які карти у супротивників, слідкуючи за їхніми ставками та поведінкою за столом. Психо-
логія, уміння читати мову тіла, розуміння загальної ситуації – це складові гри, опанувати які можна лише з досвідом. Цікаво, що навчати покеру рекомендують і дітей. Скептики скажуть, що не варто привчати малюків до азарту. Проте, з іншого боку, якщо правильно пояснити зміст грошей у цій грі, то покер допоможе дитині звикнути до дисципліни та розвиватиме самоконтроль. Розум дитини гнучкіший, ніж у дорослої людини. І навіть якщо в майбутньому вона вирішить не пов’язувати своє життя з покером, то уміння, що їх отримала у цій грі, допоможуть їй в інших сферах життя. Покер вчить ставити перед собою конкретну мету та формувати у голові стратегію, аби її досягти. Він розвиває здатність постійно рухатися вперед, не зупинятися на досягнутому та не припиняти вчитися. Гравці чудово володіють статичною та числовою інформацією. Вони легко можуть управляти нею, а це допомагає швидко підніматися кар’єрними сходами. Такі навички необхідні для багатьох професій. Гравець вчиться комунікувати – це неабияк допоможе в подальшому спілкуванні з людьми. А вміння тверезо оцінити ризик і підрахувати ймовірність програшу або виграшу допоможе досягти успіху в будь-якій справі.
42 | стверджують, що добре підібрана музика може чудово стимулювати. Та й кількість карт у покері також не є випадковою. Так, 52 карти в колоді відповідають кількості тижнів у році, а 4 масті (бубни, трефи, піки, черви) – 4 порам року.
ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО ПОКЕР У США покер називають найбільш політичною грою, бо саме він допоміг Річарду Ніксону стати 37 президентом. Майбутній американський лідер був амбітною, але бідною людиною, тому на передвиборчу кампанію грошей не мав. Заробити їх зумів, вигравши певну суму в карти. А от у містечку Естансія, що в Бразилії, одного разу за допомогою гри в покер обирали мера. Два кандидати отримали абсолютно однакову кількість голосів. Однак закон, якому на той час було дві сотні років, говорив: тут лідером буде той, хто переможе в інтелектуальній грі. Такою грою став покер. А що може бути спільного між покером та сандвічем? За нього можна дякувати саме цій картковій грі. Улюблений бутерброд, який можна їсти, не забруднивши пальці, винайшов Джон Монтегю – граф Сандвіч. Якось граф, який любив карти, захотів поїсти, не відволікаючись від
гри. Він покликав слугу і наказав принести холодне м’ясо та хліб. А потім наказав покласти шматок м’яса між двома шматками хліба та подати йому в руки, аби він міг одночасно грати і їсти. Таку ідею підхопили партнери по картковому столу. Ось так примха графа неочікувано та швидко увійшла в моду. Також в історії покеру є випадок, коли грала незряча людина. У 2007 році на світовій серії покеру Хел Любарський зумів зіграти за допомогою рідера, який коментує дії опонента і каже йому карти. Він показав чудовий рівень, залишив позаду дві сотні опонентів, завоювавши місце у команді професіоналів FullTilt. У покері існують і певні забобони. До прикладу, поганою прикметою вважається присутність собаки у приміщенні, де триває гра. Не слід очікувати удачі, якщо ви маєте на собі брудний одяг. А от психологи
І насамкінець варто згадати історію про подвійний роял-флеш під час однієї гри. Кажуть, що можливість зібрати його – один шанс з двадцяти тисяч. Проте в історії покеру є абсолютно дивовижний випадок. У 1994 році американець Алекс Хемстрі, граючи у казино Міраж, що у Лас-Вегасі, зібрав роял-флеш двічі поспіль. Алекс Хемстрі сів за стіл і два рази за вечір змусив товариство покеристів заздрісно охнути. Цей феномен досі жодного разу ніхто не повторив. Пам’ятайте, покер – це гра для інтелектуалів, вона вимагає ерудованості та тверезого розуму. Тоді у вас є всі шанси стати її королем. Ірина Кунинець
43
THE VICTORY
IS WAITING FOR YOU! ШКОЛА СПОРТИВНОГО ПОКЕРУ ВІД 16 РОКІВ
44 |
У Львові нагородили В одному із найгарніших відпочинкових комплексів Львівщини Park. Art of Rest відбулось грандіозне нагородження найкращої спортсменки області за підсумками виступів у грудні 2018 року. Відділення Національного олімпійського комітету України у Львівській області на церемонії також оголосило імена найкращих спортсменів року.
НАЙКРАЩИХ СПОРТСМЕНІВ РОКУ
Найкращою спортсменкою грудня 2018 року стала Олена Старікова, яка здобула золоту та бронзову медалі на етапі Кубка світу з велотреку та встановила рекорд України серед жінок. Голова відділення НОК України у Львівській області Юрій Турянський нагородив Олену спеціальною відзнакою та подарунком-сувеніром – ексклюзивною поштовою маркою із її зображенням. Спонсор ПрАТ «Концерн Хлібпром» вже традиційно вручив грошову премію, отримала Олена й інші приємні подарунки. Окрім спортсменки нагородили і її тренера – Євгена Болібруха. Додамо, що нещодавно Олена Старікова стала володаркою Кубка світу сезону 2018/19 в індивідуальному спринті та віцечемпіонкою у командному спринті за підсумками всіх етапів. Ці досягнення принесли їй звання найкращої спортсменки Львівщини та України ще й за підсумками січня 2019 року.
45 Почесне ж звання «Найкращої спортсменки Львівщини 2018 року» отримала Алла Черкасова – чемпіонка світу з вільної боротьби. Нагороду замість Алли, яка через щільний графік тренувань не змогла бути присутньою, забрав один з її тренерів Андрій Пістун. Без подарунків не залишили й наставника славетної борчині. Звання «Найкращий спортсмен Львівщини 2018 року» отримав Павло Коростильов – чемпіон Європи та світу, перший український спортсмен, який виборов ліцензію на Олімпійські ігри 2020 року у Токіо, неодноразовий рекордсмен світу серед юніорів. Разом з Павлом гучними оплесками та цінними подарунками вітали його тренера й тата Сергія Коростильова.
Подяки від відділення НОК України у Львівській області вручили партнерам та спонсорам за сприяння в організації заходів та популяризації олімпійського руху у Львівській області. Грамоти від голови відділення Юрія Турянського отримали: ТЦ «Скриня», ПрАТ «Концерн Хлібпром», корпорація SoftServe, мережа магазинів-кафе «Наливки зі Львова», ресторан-кондитерська «Вероніка», ресторан «Антрекот», ПрАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» (ТМ «Моршинська»), ПП «ЛеоКераміка», ТзОВ «Індустріальний бізнес-парк», ТзОВ «Енергетична компанія «Тета Тепло», ПП «Охоронно-юридична компанія «Гепард», ТзОВ «Новодім». Окрім того, подякували і партнерам – Львівській міській раді, Львівській обласній державній адміністрації та Львівській обласній раді. Наталія Васьо
Фото: Володимир Якимчук, Ірина Поплавська
46 |
Віктор КОЧЕРГАН:
«Мене тішить, коли люди починають вірити у диво» Здивувати, змусити повірити у чудо та просто посміхнутися. Львівський ілюзіоніст та менталіст Віктор Кочерган знає, як це зробити. Про секрети вдалого виступу розповів і читачам «Егоїсту».
- У Вас непересічна професія, як виникла ідея стати ілюзіоністом та менталістом? - Це був наслідок пошуку себе. У 2006 році я знайшов книгу з секретами фокусів. Вона і стала першою професійною книгою, котрою настільки захопився, що почав вивчати це мистецтво. Якось вкотре зрозумів, що не хочу працювати на когось, згадав про виступ фокусника у Ковент-Гарден в Лондоні. Мені захотілось зробити таке ж у Львові. На той час я мав вже певні вміння. Налаштувавшись, обрав-
ши трюки та взявши маленький столик, вийшов на площу Ринок. Так почав свій перший виступ. Це був провал! Другий виступ приніс мені аж 12 гривень винагороди. Того дня із запланованих 120 гривень я заробив 85, однак мене це не зупинило. Я розвивався та вдосконалювався.
- Ми всі знаємо, хто такий ілюзіоніст, а хто ж такий менталіст?
- Менталізм – спритність розуму, трюки з інформацією, думками та
поведінкою людей. Це створює ілюзію, що людина може читати ваші думки. Хоча я ніколи не кажу, що вмію читати думки, але вмію їх зчитувати. Ваші думки в повній безпеці у ваших головах. Якщо хочете, щоб їх прочитали, потрібно це дозволити. Я тут до уваги беру невербальну мову. Адже слова – це лише 5-7 відсотків спілкування, 32-35 відсотків – це тональність та тембр голосу, і майже 60 відсотків – мова тіла, це те, як ми сидимо, рухаємось, дивимось.
47 - А як з’являються трюки?
- Від зародження ідеї до втілення на сцені інколи минає півроку, інколи – більше. З’являється ідея, далі думаю над тим, як її втілити. Після цього роблю експеримент на близьких друзях. Вони кажуть, чи варто продовжувати та що можна вдосконалити. Все врахувавши, далі експериментую з незнайомцями. Основ трюку недостатньо (йдеться про так званий секрет фокусу), дуже важливо зробити правильну подачу, презентацію, аби не лише обманути чи здивувати людей, а й змусити замислитись про містерію. Також на виступі важливо обрати правильних людей. Я часто обираю дівчат, адже дівчата класно реагують – і це робить виступ ще яскравішим.
- Чи імпровізуєте під час виступу?
- На сцені 60% – це імпровізація. Жоден виступ не є стилізований від початку до кінця. Адже коли я виходжу на сцену, коли запитую людину про щось, то не можу наперед знати її відповідь. Мабуть, тому моя професія мені досі цікава, бо кожен виступ – наче вперше, адже реакція глядачів та їхня поведінка – різна.
- Кого важче здивувати: дорослих чи дітей?
- Якщо дітей можна здивувати спритністю рук, то з дорослими потрібно обманути саме аналітичний розум. Мені хочеться дивувати їх не лише класним трюком, мені хочеться, аби вони замислились. Можливо, у цьому світі є щось більше, ніж ми можемо осягнути. Я їм пропоную емоції, пропоную доторкнутися до маленького дива, яке, сподіваюсь,
залишиться з ними до кінця життя. Мене тішить, коли люди починають вірити у диво.
- А вгадаєте мої думки?
- Готовий зробити з Вами маленький експеримент. Подумайте про людину, можливо, про друга чи подругу з дитинства. Уявіть, що між нами є екран, на який проектуєте думку про цю людину. Отримаєте візитку, ось тут напишіть ім’я цієї людини. Я відвернуся та не підглядатиму. Переверніть візитку написаним донизу, її покладемо до гаманця чи до кишені. Тим часом ми зробимо невеличкий експеримент із картами Зенера. Ці карти та символи на них (коло, хрестик, три хвилясті лінії, квадрат та зірка) вигадали на початку 20 століття для того, щоб тестувати екстрасенсів. У мене є 10 карт – це набори з 5 символів. Запам’ятайте один з символів – ця половина карт Вам, а ця – мені. Знайдіть символ, який запам’ятали, та покладіть біля карти, яку я тільки що поклав на стіл символом донизу. Так ще чотири карти. Тепер ми одна за одною починаємо перевертати карти, подивимося, чи я вгадав. Вгадав усі 5 карт. Це невеличкий експеримент, який дозволив мені налаштуватись. І зараз я спробую вгадати ще й ім’я людини, про яку Ви думаєте. Це дівчина, бачу темне волосся та карі очі. Думаю, її ім’я Іра. Вгадав? Так!
- У Вас були провали з трюками?
- Бувають і фейли, але ці фейли забуваються через загальну атмосферу виступу. Якщо щось не вдалося, я так і кажу публіці, що
це не спрацювало, і рухаюсь далі. Цікавий випадок одного разу був з американським ілюзіоністом Гаррі Блекстоуном. У нього був трюк, коли вибрана карта поступово вилазить з колоди. Він кладе колоду до склянки, а карта не вилазить. Заглядає за лаштунки, обертається до публіки і каже їм: друзі, ось що мало статися – ця карта повинна була піднятись з колоди. Мовляв, там є нитка, яка тягнеться через усі карти під стіл та за лаштунки. За лаштунками був мій помічник, який зараз спить. Цю нитку ми прив’язали до кота – і його основне завдання було відпустити кота в правильний момент. Але напередодні мій помічник попросив, щоб я з ним розрахувався. І що ви думаєте – він п’яний спить. Публіка розсміялась. Звісно ж, за лаштунками нікого не було. Ця історія показує, що інколи фейл може не менше вразити, ніж сам фокус.
- І насамкінець – розкажіть про плани на майбутнє.
- Я активно працюю над своїм сольним концертом. Мені хочеться зробити свій щотижневий сольний виступ, щоб це була частина розваг для міста та туристів. Уже спланував програму, тепер питання – локація та реклама. Хочу, аби це стало популярною туристичною локацією. Хочу, аби люди приходили, як колись, на площу Ринок, і питали, де виступає фокусник. Аби вони могли кожного тижня придбати квиток і відчути диво.
Ірина Кунинець
48 |
«ДИВО В АНДАХ»: історія неймовірного спасіння Нандо Паррадо
Нандо Паррадо було лише 23 роки, коли трагедія забрала у нього матір та сестру і повністю змінила життя. Нандо став одним із тих, кому вдалось дивом вціліти після страшної авіакатастрофи, а потім протягом довгих і важких днів боротись зі смертю. Історію неймовірного порятунку тепер називають «Дивом y Андах». Все сталось у Південній Америці 47 років тому. У жовтні 1972 року уругвайська команда регбістів разом із друзями та родичами летіла чартерним рейсом до Чилі на змагання. Аби долетіти туди з Уругваю, необхідно минути Анди, а перелітати високогірні хребти завжди небезпечно. У цей фатальний день пілот літака збився з курсу та повернув на північ занадто швидко. Літак, зачепивши хвостом одну із вершин, розколовся на частини. На борту перебували 45 осіб. Дехто загинув миттєво, інші – впродовж кількох днів. Пережити тиждень змогли тільки 27 пасажирів. Зрештою, вижили у страшній катастрофі 16 людей – і завдяки сміливості Нандо.
Капітан спортивної команди, якого вважали мертвим та поклали до інших тіл, пролежавши у снігу при мінус тридцять три дні, прийшов до тями. Лікарі, які пізніше оглядали Паррадо, сказали, що його врятував холод. Така кріотерапія сповільнила усі процеси в організмі, зупинила крововилив у мозок та стан коми, який виник після травми голови. Так мозок зумів відновитися. Паррадо летів разом із матір'ю та сестрою. Мама загинула одразу, а сестра після важкого поранення пролежала непритомною кілька днів. Нандо тримав її у своїх обіймах, доки вона не померла, – чотири дні та три ночі.
На тих, хто вижив, чекали важкі випробування: вони залишились на висоті 3600 метрів над рівнем моря без їжі, води, теплого одягу та медикаментів. За тиждень після катастрофи знову сталося лихо – зійшла снігова лавина, яка забрала життя ще вісьмох пасажирів. Три доби живі разом із мертвими боролись із сніговим полоном. Нандо розбив вікно у кабіні пілота і врятував тих, хто вцілів, від задухи. На одинадцятий день Нандо та кілька його товаришів почули по радіо, що пошуки припинені, а усіх пасажирів рейсу 571 вважають мертвими. Остання надія на порятунок зникла. Із водою проблему вирішили – топи-
49
ли сніг, але з їжею було дуже складно. Живим не залишалось нічого, аніж їсти м'ясо мертвих. Це стало для них величезною психологічною травмою, адже кожен на борту доводився комусь родичем чи другом. Через деякий час четверо вцілілих – Нандо Паррадо, Роберто Канесса, Нума Туркатті і Антоніо Візінтін – вирішили діяти. Вони наважилися піти до місця, де, на їхню думку, розбився літак. Один із них, Нума Туркатті, помер у дорозі від зараження крові. Під час походу троє відчайдухів знайшли хвіст літака із безцінним багажем: запасами шоколаду, чистим одягом та цигарками. Це допомогло їм протриматися ще трохи. Розуміли – єдиним спасінням для живих був ще один перехід через Анди. Паррадо вмоляв Канессу, однак той вагався, бо хотів чекати закінчення зими. Згодом вони двоє, взявши запаси «м'яса», таки наважились на нове випробування. Через кілька днів Канесса захворів на
дизентерію. Нандо ніс друга на собі, хоча й сам йшов ледве-ледве. Вони подолали 65 кілометрів без карти. Їх вела єдина мета – вижити та врятувати тих, хто залишався біля літака. На десятий день переходу друзі зустріли місцевого пастуха. Той стояв на протилежному боці гірської річки і ніяк не міг почути, що ж говорив Нандо. Тоді винахідливий чоловік перекинув хлопцям папір та вуглину. Паррадо написав про те, що з ними трапилось, і попросив допомоги. Пастух негайно звернувся до місцевої влади. Канессу доправили до лікарні, а Нандо попросили супроводжувати рятувальників на вертольотах, аби показати шлях до місця аварії. Тоді від смертельної катастрофи вже минуло 72 дні. Протягом двох днів усіх, хто дивом жив, вдалося евакуювати – моменту порятунку дочекалися лише 16 пасажирів. Усі вони були у жахливому стані: гірська хвороба, зневоднення, антисанітарія, голодування, численні
травми, переломи. Однак 28 грудня, напередодні Нового року, врятовані змогли дати конференцію та розповісти про своє дивовижне спасіння і боротьбу зі смертю протягом усіх цих днів. Так про цю неймовірну історію дізнався увесь світ, її назвали «Дивом в Андах». Нандо Паррадо разом із письменником Пірсом Полом Рідом написали книгу спогадів про пекельні дні, які назавжди змінили життя тих, хто перебував на борту сумнозвісного рейсу. У 1993 році за мотивами цієї книги зняли фільм «Живі», в якому Нандо Паррадо зіграв Ітан Хоук. Повернення додому для Нандо теж стало випробуванням. Його батько замкнувся у собі та позбувся усіх речей, що нагадували йому про дружину, доньку і сина. Нандо всупереч усім потрясінням, які йому підготувала доля, не впав у відчай. Спочатку став автогонщиком, а згодом відкрив власний бізнес та став коуч-тренером. За 72 дні Нандо Паррадо пережив стільки, скільки люди не переживають і за усе своє життя. Харукі Муракамі писав: «Раніше я думав, що люди дорослішають рік за роком, поступово. А з’ясувалось – ні, інколи люди дорослішають миттєво». Христина Полубічко
50 |
Коли починаєш жити для себе, робити, що подобається, – все інше у світі підтягується, щоб відповідати. Все дуже просто: якщо душа і розум
В
ІД
ПО
Ч
И
Н
Стів Джобс
О
налагоджується автоматично.
К
перебувають у злагоді, інше
51
АНДРІЙ АНДРЕЄВ:
БОЛІВІЯ
СОЛОНИЙ РАЙ РОЖЕВОЇ МРІЇ
– Сьогодні яєчні не буде, – сумно пробурмотів невисокий міцний болівієць у гарному, але брудному пончо. – Вийшла постанова уряду, що забороняє нам, корінним жителям цих гір, брати те, що належить нам за правом. Поліція обіцяє усіх аймара, які не підкоритися цьому указу, заарештовувати і засилати на рудники у Потосі. Вже немолодий індієць закінчив говорити до своєї сім'ї з гіркотою у голосі. Зазвичай мовчазний, сьогодні був занадто збуджений та балакучий. Причиною тому став указ уряду Болівії про охорону новоствореного націо-
нального парку і заборону на збір яєць рожевих фламінго. Вони, як нещодавно з'ясувалося, були видом, що зникає. Ось так заходи з охорони, на які болівійська влада погодилась під тиском низки міжнародних організацій, позбавили кілька тисяч місцевих жителів звичного їм яєчного раціону, але врятували від повного зникнення рідкісний вид фламінго Джеймса. Його до 1956 року вже вважали вимерлим.
52 |
Країна з казки Територія сучасної Болівії наповнена воістину дивовижною красою природи та неймовірними тваринами. Фламінго Джеймса, про яких згадували раніше, є лише маленькою частинкою чарівного світу цієї південноамериканської країни. Однак найдивовижнішим місцем у Болівії, а можливо, і у всій Південній Америці, є Салар-де-Уюні. Сорок тисяч років тому у місці високогірного району сучасного болівійського Альтіплано через низку природних катаклізмів утворилося озеро Мінчін. Через кілька десятків тисяч років воно висохло, залишивши після себе маленькі озера та величезний солончак Салар-де-Уюні – найкрасивіше місце на землі. Салар-де-Уюні – щось унікальне. На висоті 3700 метрів і площі понад 10 тисяч квадратних кілометрів розгорнулось небо. Відчуття того, що ви потрапили на небо, чудово описує цей шедевр природи. Уявіть собі – безмежний, сліпучо-білий простір,
вкритий 10-сантиметровим шаром води (після зимових дощів). Відчуття вашої присутності тут – унікальне. Розумієш, як виглядає рай. Зазичай яскраво-білий протягом року, навесні та влітку, після нетривалих дощів, що приходять із Тихого океану, Салар-де-Уюні перетворюється у величезне дзеркало. Поверхня віддзеркалює білі хмари і синє гірське небо. Усе це має настільки гладку поверхню, що по ньому калібрують супутники та інші космічні прилади. Коли вода сходить, солончак стає схожим на гігантську яєчну шкаралупу, збільшену в мільярди разів. Поверхня висохлого озера практично повністю покривається сіткою бортиків, освічених кристалами солі. Комірки сітки формою часто нагадують правильний шестикутник. Така краса утворюється завдяки тому, що верхній шар солі, висихаючи, розтріскується. Якщо фігури висихають рівномірно, то отри-
мують ідеальну форму, а, як відомо, ідеальна форма – це куля, при усіченні – коло. Тому й ці фігури наближаються до круглої форми, утворюючи гексогени («гексо» – шість, «гон» – кут). Потім із тріщин піднімаються розчини солі з нижніх шарів і кристалізуються. Кристали ростуть, а оскільки вони «затиснуті» з боків, то лише вгору. Так і утворюється нескінченна сітка із кристалічних бортиків. Все це разом, на тлі застиглих вулканів та гігантських кактусів, справляє незабутнє, абсолютно космічне враження. Це навіть не можна порівняти з жодним природним об'єктом нашої маленької планети. «Чаку! Чаку!» Вижити серед високогірного раю непросто. Як же здивували нас невеликі копитні тварини, що живуть у цих краях. Вони схожі на лам і є родичами верблюдів. Вікуньї відомі світу, перш за все, своєю унікальною вовною: вона у них тепла і найтонша у світі (12 мікромікронів у діаметрі), а окрім того – дуже цінна. Її вартість на світовому ринку перевищує 300 доларів за кілограм, а ціна метра тканини вже становить від 1800 до 3000 доларів. За готові вироби потрібно викласти немало, до прикладу, близько 1500 доларів за шарф. Чоловіче пальто може коштувати навіть 20000 доларів. Аби отримати цю вовну, тварин доводиться ловити в дикому середовищі, оскільки приручити їх неможливо. І кожну з них можна стригти лише раз на три роки.
53 Ще в давнину інки надзвичайно цінували цю шерсть, тому носити одяг з вовни вікуньї не міг ніхто, окрім членів королівської сім'ї. Сьогодні, як у часи інків, цих тварин охороняю закон. Коли сюди прийшли іспанці, то скасували усі заборони на полювання. За кілька століть популяція цих диво-тварин значно зменшилася. У 1964 році, коли вікунью зареєстрували як вид, що зникає, їх залишилося тільки 6000 особин. Сьогодні чисельність популяції становить близько 350 000 особин. Аби не допустити браконьєрства, щороку тварин зганяють для стрижки. Однак можна отримати вовну лише від тих особин, шерсть яких довша, ніж 2,5 сантиметра. За проведення цього щорічного процесу – ритуалу під назвою «чаку» – відповідає співтовариство «Луканас», а організовує – National Council for South-American Camelids. Після усього тварин знову відпускають на волю. Такий ритуал проводився ще із далеких часів до періоду інків. Так люди зверталися до божества із іменем Пачамама (матір землі) та апусів – духів гір, які захищають місцевих жителів у високогір'ї. Завдяки вовні вікуньї вони сподівались отримати гарантію родючості ґрунту та поголів'я тварин. Вважалося, що вікунья була реінкарнацією молодої прекрасної дівчини, яка отримала пальто з чистого золота, коли дала згоду одному старому жахливому королю на залицяння. У чаку беруть участь члени 700 спільнот та туристи. Їхні голоси зливають в один крик – і
весь горизонт заповідника наповнюється вигуками «Чаку! Чаку!». Крики мають підкорити та зігнати докупи цих витончених тварин. Все починається із дій поліції – місцеві правоохоронці перекривають дороги, аби не лякати тварин під час проведення церемонії. Туристи і жителі збираються разом та створюють живий кордон, тримаючи у руках 2000-метровий шнурок, на якому висять різнокольорові смуги із пакетів та тканини. Усе це не дає тваринам можливості втекти. За останні п'ятнадцять років це дійство стало чудовим способом привабити туристів, у ньому навіть беруть участь місцеві актори, які перетворюються у інків та їхніх слуг. Перше знайомство. Тітоньки-чоліти Настільки прекрасною та яскравою є природа Болівії, настільки ж похмурими здаються місцеві жителі.
Гнітюче відчуття безрадісності та зневіри починає охоплювати вас з перших кроків по болівійській землі. У пропускному пункті на перуансько-болівійському кордоні паспорти нам швидко проштампував якийсь похмурий офіцер, махнувши рукою в бік виходу. Ніби сказав: «Ласкаво просимо, дорогі друзі, у нашу чудову країну Болівію». Вийшовши на вулицю, ми відразу познайомилися з першими місцевими жителями, зовнішній вигляд яких не може не дивувати. Особливою рисою Болівії та її беззаперечним екзотичним надбанням є місцеві жінки – тітоньки «чола». Вони схожі на наших вокзальних циганок, але дуже похмурі. Такі жінки одягають великі квітчасті спідниці із безліччю нижніх спідниць, майже, як капуста, мають довжелезні коси та темні обличчя. Від циган їх відрізняє неодмінна наявність на голові капелюшка. Акуратний, кра-
54 |
сивий «котелок», який незрозумілим чином тримається на чорному, як смола, волоссі, часто кокетливо зсувають на бік голови або на потилицю. Минув лише день подорожі, а ми вже не могли уявити місцеву жінку без цього аксесуару. І саме капелюшки додають похмурим тітонькам неповторної чарівності. Таких персонажів ви точно не зустрінете більше ніде у світі. І варто чітко пам’ятати: перед вами не цигани у капелюшках, а одне з найстаріших індіанських племен Південної Америки – аймара. Жінок в Болівії можна було розділити на два типи: це власне тітоньки «чола», які гордо несуть свій образ по світу, і «спритні бабки» у капелюшках, що бігають всюди із величезними в'язаними мішками за спиною, в яких вони переносили вже пів-Болівії з однієї частини в іншу. Нас дуже зацікавила історія такого дивного головного убору, як чоловічий капелюшок зразка позаминулого століття, що раптом опинився на головах індіанських жінок з племені аймара. Легенда така: почалося усе в 19 столітті, коли якийсь італійський ви-
робник капелюхів (історія не зберегла для нас його ім'я) приїхав до Болівії, аби продавати чоловічі головні убори. Але консервативні болівійці не захотіли відмовлятися від традиційних капелюхів, які носили ще їхні предки. Не зумівши переконати чоловіче населення Болівії, торговець пішов на хитрість. Він взявся за жінок – поширив слух, що ці капелюхи допомагають від безпліддя та полегшують вагітність. Ось нібито з тих пір і ходять болівійські жінки у капелюхах. А ось про болівійців сказати особливо нічого. Наскільки яскраво разом із своєю похмурістю можуть виглядати жінки, настільки безликими здаються місцеві чоловіки. «Спритні бабусі» Найзаповітніша наша болівійська мрія – побачити Альтіплано. Аби втілити це у життя, ми організувати маленьку експедицію на позашляховику найкрасивішими тамтешніми місцями. Почали із невеликого містечка Уюні, що розташувалось на краю висохлого соляного озера Салар-де-Уюні. Як з’ясувалось, потрапити туди не так вже й легко. Ми спізнилися на
потяг, що курсує з міста Оруро, тому довелося добиратися на звичайному рейсовому автобусі разом з місцевими жителями, а точніше із найактивнішою їхньою частиною – «спритними бабками». Автобусний термінал міста Оруро нагадував лікарню для душевнохворих. Усі люди навколо бігають, безперервно при цьому щось вигукуючи і розмахуючи руками. Усі штовхаються. Хтось вантажить у багажне відділення величезні смугасті сумки, хтось запихає туди ж по десять автошин та коробки з курячими яйцями. Усюди гамірно, усі кричать. Особливим завзяттям при посадці в автобус відрізнялись місцеві бабусі у капелюшках і з величезними мішками за спиною. Мішки ці примотані до спини намертво, тому бабки частенько зіштовхувались одна з одною, щедро при цьому лаючись. У мене на очах одна спробувала залізти на підніжку автобуса, але великий наплічний мішок тягнув її назад. Намагаючись потрапити до автобуса знову і знову, вона таки зірвалася і покотилася мені під ноги, наче колобок. Поки я допомагав їй встати, бабуся грізно шипіла і плювалася у бік та-
55 ких же бабусь. Мабуть, вирішила, що її спеціально штовхнули назад. Квитки у нас були із місцями, але все-таки добратися до них краще якнайшвидше, бо ж із цими бабусями могло трапитись всяке. Намагаємося зайти в автобус, але ні. Увірвавшись перед нами, дві бабусі застрягли разом зі своїми мішками між кріслами. Допомогти їм ніхто не хоче, а одна одній вони теж допомагати не збираються. Проштовхуютьсь туди і визволяю із автобусного полону мішок однієї з них. Щось буркнувши під ніс (сподіваюся, що це була подяка) бабка в чорному капелюшку втекла в кінець автобуса, де й сіла, відразу зайнявши два крісла. Друга бабуся, поштовхавшись, влаштувалася спереду. Як тільки проблему заторів вирішили, посадка в автобус отримала більш-менш осмислену форму. Перед самим відправленням у салон заходять чотири молодих німці, мабуть, теж не встигли на потяг (інших причин, щоб опинитись тут, я не бачу). Хлопці стояли і курили до останньої хвилини, щоб не штовхатися з місцевим населенням. Тепер вони попрямували в кінець автобуса – туди, де сидів чорний капелюх і злісно шипів на всіх навколо. Починається скандальна сцена, коли німці показують свої квитки і кажуть бабусі, що ці місця – їхні. Чорний капелюх вдає, що нікого поруч немає, а вона – самотня глуха старенька. Нарешті один з хлопців йде до водія, аби попросити допомоги. Той, відчуваючи, що сам не впорається, кличе ще якогось
здорованя, і вони удвох буквально за руки і ноги стягують бабку із крісел. Німці сідають на свої місця, а бабуся влаштовується поруч із нами в проході між сидіннями на підлозі. Тим часом водій виштовхує із салону кількох торговців булками і хлібом, що встигли туди заскочити, аби голосно покричати, розхвалюючи свій товар. Змахнувши піт з лиця, водій таки сідає за кермо і рушає з місця. У цей моменти величезна чорна сумка зривається з верхньої полиці і падає просто на чорний капелюшок. Бабка верещить, плюється, але встати не може, тому що до землі її тягне примотаний до спини важкий мішок. Піднімають її усім салоном. Через годину шляху бабуся врешті вгамувалась і заснула, опустивши голову мені на коліна. Я завмер і боявся поворухнутися, поки вона спала. Бо ж, чого доброго, прокинеться і знову щось влаштує.
Чари Альтіплано У дні подорожі, які залишились, ми відвідали кілька унікальних місць. Це низка великих гірських лагун з термальними джерелами, куди любили приходити великі колонії рожевих фламінго. Бачили справжню долину гейзерів на висоті 4800 метрів, де сотні фонтанів, що б'ють з-під землі, і фумароли могли звести з розуму, особливо якщо там зустрічати світанок. Неймовірні пустелі і самотні камені, вивітрені до стану засохлого дерева, вулкани, що димлять далеко, і десятки іржавих паровозів, які знайшли свій притулок поруч з містечком Уюні. Усе це вартує цілого роману, а вам, дорогі читачі, залишається лише купити авіаквиток до Ла-Паса, а потім через містечко Оруро дістатися до Уюні. Там – на час стати ніжним ангелом, щоб ходити невагомо по воді і відчувати, як усередині тебе все змінюється на краще.
56 |
ЄВГЕН СУШКО:
ЯК ЙТИ ВПЕРЕД І РОЗВИВАТИСЬ, ПРАЦЮЮЧИ НА ОДНОМУ МІСЦІ?
57 Подорожі – поштовх, джерело натхнення та мотивації. У 2019 році буде 10 років, як я працюю шеф-кухарем у «Цитадель Інн» – п’ятизірковому преміум-готелі Львова. Дехто з шефів і трьох років не витримує на одному місці. Кажуть, що досягають межі, зупиняються та деградують. І це правда. Моїм рушієм є нові враження, нові люди, емоції, країни та їхні кухні. У мене є традиція – кожен рік стажуватися за кордоном, а ще краще – у новій країні. Ось минулого року навчався у США. Що ми знаємо про американську кухню? Те, що її не існує! Фаст-фуд, гамбургери, неправильні вуглеводи та ожиріння… Але насправді Штати – це справжній гастрономічний Вавилон, де зустрілися культури та кухні всього світу. Однак якщо говорити про класичну Америку, що ви собі уявляєте? Дикий Захід, кантрі, ковбої, Техас – чим можуть харчуватись справжні чоловіки у таких умовах? Правильно, м’ясом, приготованим на вогні! Історія BBQ для мене цікава давно, а з нею – класичні рецепти приготування м’яса, секрети маринадів та техніка запікання. Саме тому найбільше часу під час подорожі я провів у Техасі.
Першим закладом, де випала нагода навчатись, став Southside Market&Barbeque, розташований у місті Елджін, що у штаті Техас. Чому саме тут? Тому що якщо вчитись, то у найкращих. Southside Market заснували у 1882 році, тому тутешні рецепти соусів для барбекю родом із 19 століття! У крамниці при ресторані продається соус, який готують за рецептом прабабці власника. Аналогічно з маринуванням і приготуванням м’яса. Так, це – сімейний бізнес з історією і випробуваними часом традиціями. А ще – треба віддати належне маркетингу, який є у Southside Market. Вони пишаються історією закладу, монетизують її та продають нон-стоп. Отже, мета кулінарної мандрівки до США – навчитись працювати з місцевим барбекю. Якщо вже говоримо про найкращих, неможливо оминути Аарона Франкліна, бо саме цього чоловіка називають королем техаського барбекю. У Franklin Barbecue його готують – smoke slow cooker – при низькій температурі. За технологією Low&Slow м’ясо коптиться цілу ніч, продають його лише на наступний день, а загалом процес приготування триває 16 годин. Однак для того, аби отримати такий бажаний дим, тут потрібен вогонь. Для цього ж потрібне паливо. Найкращим буде дерево – існує близько 600 видів дуба. Не вигадуючи нічого нового, для американського BBQ використовують місцеві – Texas Post Oak.
58 | запечене у дров’яній пічці BBQ, справжній Brisket, Pastrami та реберця, які готуються на вогні. Серед нашого обладнання – Ole Hickory, що прилетів із США. Чи варто подорожувати і витрачати час, зусилля та кошти на стажування, коли вдома сам проводиш майстер-класи по усій країні? Звісно, що так! Хочете дізнатись більше про гастрономічні подорожі?
Old-school пічки – технології, яким півсотні років. Троє працівників повинні завжди слідкувати за приготуванням м’яса. Уявіть, як це складно, коли на вулиці +36, а біля діжок навіть +42. Шеф-кухарі досі поважають традиції, проте у нових ресторанах є сучасні пічки, де можна залишити дрова на ніч. Вогонь горітиме і температура буде однакова, а слідкувати за процесом не потрібно. Візитівкою Техасу називають Brisket, або ж грудинку, також у меню часто зустрічаються ребра та індичка. Більшість американців сприймають життя дуже просто. У спілкуванні, культурі або зовнішньому вигляді жителів Техасу ви не побачите нічого зайвого. Не навантажені помпезністю і ресторани – тут відкриті кухні та мінімалізм у дизайні, а навіть смачний Brisket та найкращі сосиски BBQ подають на металевих підносах, застелених пергамен-
том. У черзі можуть стояти міліонер та пересічний робітник, однак ви не помітите між ними різниці. Сюди приходять смачно поїсти, поспілкуватись з друзями, відпочити сім’єю, а не похизуватись. Ось ми з друзями зупинились біля одного із популярних там вуличних фургончиків з їжею та познайомились із власником. Еван Лерой готує стейки і бургери задля власного задоволення. Уявіть, як потрібно любити цю справу, аби у спеку (+32 у тіні) смажити BBQ на відкритому вогні у трейлері! Саме з техаської гастро-мандрівки я запозичив ідеї для нашого львівського гастропабу Daily Dose, що перекладається як «денна норма». Норма задоволення, їжі чи релаксу – обирайте самі. Коли завітаєте до закладу, то відразу побачите відкриту кухню, відчуєте невимушену атмосферу, а головне – скуштуєте м’ясо,
Заходьте на @sushkochef у Інстаграмі та читайте #кулінарні_мандрівки.
ПАВЛО КОЗАК:
59
«Коли опускаємо руки – пропускаємо удар»
Майстер спорту міжнародного класу з жиму штанги лежачи, паралімпійський чемпіон України та Європи, рекордсмен, реабілітолог у Центрі відновного лікування «Модричі». У 1994 році прикрий випадок перекреслив мої сподівання на кар’єру боксера. Я впав із верхівки дерева та зламав хребет, дві руки і п’ять ребер. Відсутність необхідних умінь в лікарів та відповідної металоконструкції помножили мої шанси повернутись до повноцінного життя на нуль. Медики не давали шансів на життя, але я мав свої великі плани. Через чотири місяці мене виписали в нікуди. Довелось починати все спочатку. Про реабілітацію не йшлось, тому що тоді таких фахівців не було. Я взявся за неї самотужки. Людей на візку у пострадянський період сприймали, як жебраків, я ж зарікся вийти на своїх двох. Та минали дні, тижні, місяці. Коли рахунок пішов на роки – зрозумів, що життя йде повз. Кожного разу на перший чи останній дзвоник, коли однокласники йшли на лінійку, я стояв у вікні та ковтав комок у горлі. Працював по три-чотири години в день на виснаження, а результату не було. Якось до моєї мами прийшла подруга, чоловік якої мав парну ампутацію ніг. Він глянув на мою «ходьбу по муках» і сказав: «Краще гарно кататись, аніж погано ходити». Тоді я виїхав у світ «на колесах» і став першим студентом на візку в Україні. У 2006 році вступив в аспірантуру, але відчув, що мій ресурс вичерпується. Проблеми з доступністю не вирішувались. Міська рада не мала коштів, аби забезпечити мене житлом чи автомобілем. Тоді я полишив науку та зосередився на спорті й роботі. Ніколи не заганяв себе в рамки інвалідності і своїм друзямпацієнтам, які мали певні ураження, наголошував: «Інвалідність – стан душі. Бар’єри у нашій голові». У 2012 році здобув «золото» на Чемпіонаті світу у Відні серед фізично здорових хлопців. У тому ж році виконав норматив майстра спорту міжнародного класу. Почались спортивні рекорди, визнання. Коли почалася війна, став для поранених військових живим прикладом того, як можна повноцінно жити на візку. Через три роки долучився до створення одного з кращих реабілітаційних центрів в Україні
«Час історій з Іриною Снітинською» – «Модричі», де нині є реабілітологом та частиною потужної команди. Якось я розговорився зі своїм давнім товаришем. Кажу, що після того, як у 2016 році одружився, перестав виступати на спортивних чемпіонатах. Чемпіонат світу вигравав у 2012 році, 2014, 2016, а от у 2018 – жодної відзнаки. Товариш посміхнувся мені і каже: «У 2018 році ти здобув свою найбільшу перемогу, яка з’явилась на світ 20 січня – у тебе народилась донечка». І це так. Сьогодні я знаю, що життя прекрасне і дивовижне. Головне – тримати удар, тримати марку. Будучи підлітком-боксером, я отримав один важливий урок – не можна опускати рук ні на рингу, ні в житті. Коли опускаємо руки – пропускаємо удар. Для успіху потрібне одне – бажання. Текст підготувала координатор проекту сторітелінгу «Час історій з Іриною Снітинською» Наталія Кузьма
60 |
Нові акценти у смаках
ОНОВЛЕНЕ МЕНЮ DЕVINE ТА TERRACE у Edem Resort Medical & SPA Чи куштували ви коли-небудь страви з хоспера? Завдяки приготуванню на відкритому вогні вони мають довершений та незабутній смак! Це все втілили в оновленому меню ресторану Terrace. Оскільки я віддаю перевагу сезонним продуктам, у меню з’явилися страви з гарбуза та грибів, а його родзинкою стала дичина з наших мисливських угідь. Рекомендую спробувати тартар із косулі на крем-сирі з чорним трюфелем. На основну страву – соковитий рібай із запеченою кукурудзою, а доповнити таку вечерю варто пляшкою Barolo Santo Stefano Di Perno із П'ємонту. Італійське вино зробить смакову палітру виразнішою. Меню ресторану DeVine цього разу урізноманітнили холодні та основні страви з кращих світових продуктів: качине філе, каре новозеландського ягняти, закарпатські білі гриби та дикий сібас, виловлений в Атлантичному океані. Асортимент меню розкриває й доповнює одну з найкращих винних карт України. Рекомендую обов’язково скуштувати карпаччо з качиного філе. Також на вас чекає фуа-гра з малиновим соусом. На основну страву – філе яловичини гриль із ялівцем на гарбузовому кремі із соусом голандез. А поєднати таку вечерю варто з вишуканим вином Luce della Vite Lucente – це представник базової «Супертоскани» з ароматними сливовими нотами та ніжним смаком. Забронювати столик: +38 067 314 65 12 Артур Туманян, бренд-шеф Edem Resort Medical & SPA
61
62 |
ПОЄДНАННЯ, ЩО ЗІГРІВАЄ:
БРЕНДІ CHATELLE CAMUS & ЛАСОЩІ RABITOS ROYALE Взимку ми оточуємо себе всім, що даруватиме настрій у ці похмурі дні. Один із найпереконливіших атрибутів теплих емоцій – хороший бренді. Великий затишний будинок. Камін. Дві собаки чемно лежать біля вогню. І келих бренді. Чарівний аромат і м’який напій, що зігріває, розливаючись тілом та наповнюючи душу теплом. Саме такі враження залишає після себе цей приголомшливий алкогольний напій, що володіє довгим приємним післясмаком.
Бренді Chatelle Camus Napoleon VSOP. Бренді Chatelle Camus XO. Має глибокий і м’який янтарний колір з відтінками темного золота. Аромат розкривається поступово, переливаючись букетом ванілі, горіхів та шоколаду. Смак поєднує у собі тони абрикоса і ванілі з тонкими горіховими відтінками та нюансами прянощів.
Бренді бурштинового кольору із золотистими відблисками. Чарівний аромат розкривається тонами сухофруктів, спецій, дуба, меду і горіхів. Він має м’який смак з виразним фруктово-дубовим відтінком.
63 Бренді п’ють маленькими ковтками у тісному колі друзів. Важливо правильно обрати келих для бренді. Цей напій прийнято подавати у коньячних або тюльпановидних келихах, завужених догори. Chatelle Camus – французький бренді з незвичайним смаком і яскравим, незабутнім ароматом. Виготовляє його підприємство Compagnie des Grandes Eaux-de-Vie (CGEVF) – дочірня компанія коньячного дому Camus.
Інжир у чорному шоколаді. Класика – добірний солодкий інжир наповнюють чудовим кремом з суміші трюфеля і лікеру, а потім покривають тонким шаром темного шоколаду. Начинка з ароматного лікеру чудово акцентує ніжний смак.
Бренді Chatelle з багатими органолептичними властивостями нікого не залишить байдужим. Тривалий і м’який післясмак подарує незабутні відчуття. Цей напій припаде до душі будьякому цінителю хорошого алкоголю. Бренді підходить для приготування коктейлів, добре поєднується з кавою, шоколадом і є чудовим дигестивом.
Інжир у молочному шоколаді з солоною карамеллю – це виклик гурманам, незвичайне поєднання ванільної вершковості молочного шоколаду, теплих тонів карамелі та пікантної зухвалої солоності. Тривала гра контрастів, незвичайні відчуття та здивування гарантовані.
Легендарні іспанські ласощі Rabitos Royale – справжній вибух смакових відчуттів і рай для ласунів! Лише одна цукерка здатна подарувати неабияку насолоду.
Інжир у білому шоколаді. Жіноча слабкість. Ніжні-преніжні цукерки з полунично-вершковою начинкою у красивій коробочці настільки спокусливі. А в парі з добрим бренді цей солодкий презент приречений бути прийнятим і оціненим!
Впізнати ці цукерки можна завдяки маленькому закрученому шоколадному хвостику на верхівці, індивідуальній вакуумній упаковці для кожної фіги і презентабельній картонній коробці. Бездоганно гармонійний смак, витончено доповнений лікерною ноткою та ніжним шоколадновершковим мусом, сподобається навіть тим, хто байдужий до солодощів. У складі цукерок лише натуральні інгредієнти. У них немає пальмової олії, глютену, підсилювачів смаку. Це самостійний десерт, який добре доповнює сирну тарілку і чудово поєднується з кавою, бренді, ромом, коньяком, вином або шампанським.
м.Львів, вул.Перфецького, 2а +38 096 378 57 55
вул.Стрийська, 78
+38 068 348 99 52
instagram: @wineworld.com.ua facebook: wineworldcomu
64 |
Ідіть впевнено у напрямку до мрії. Живіть тим життям, яке ви самі собі придумали.
Д
Р
ІБ
Н
И
Ц
ІЖ
И
ТТ Я
Генрі Девід Торо
ЗВИЧАЙНИХ
65
ЗАМІСТЬ
БЕЗДРОТОВІ НАВУШНИКИ У час інновацій та стрімкого розвитку технологій звичайними бездротовими навушниками вже нікого не здивуєш. Тому виробники змагаються не лише в якості та ціні, а й у винахідливості. Ми зібрали для вас найоригінальніші навушники: з брендовим дизайном, новими функція та за доступною ціною.
Караоке навушники
Навушники з синхронним перекладом Китайські винахідники змайстрували навушники з функцією синхронного перекладу. Це стартап від TimeKettle. Гаджет перекладає вашою мовою те, що говоритиме співрозмовник своєю. Кожен навушник – це окремий пристрій, але обидва вони працюють від однієї програми. Для цього на смартфон потрібно встановити спеціальний додаток, а потім – обрати у ньому мову для перекладу. Тоді вмикаєте Wi-Fi та Bluetooth, вставляєте у вухо по навушнику – і ви розумієте співрозмовника. Наразі пристрій може перекласти 21 мову, проте вже незабаром компанія планує долучити ще 15. Навушники з синхронним перекладом будуть особливо корисними для туристів, якщо ті не знають мови країни, до якої подорожують.
Xiaomi Bluetooth Headset Forbidden City – це стильні навушники для любителів караоке. Моделі білого й чорного кольору мають цікавий золотистий візерунок. Та головне тут не дизайн, а незвичні функції. Xiaomi Bluetooth Headset Forbidden City мають функцію зміни голосу. Наприклад, коли користувач співає у цих навушниках, він може змінювати тональність. Усього є п’ять різних режимів відтворення голосу. Також гаджет має кнопку для увімкнення запису голосу у високій якості. Окрім того, завдяки смартфону можна стежити за своїми успіхами у співі.
66 | Дизайнерські навушники від Louis Vuitton Компанія Master&Dynamic у співпраці з французьким модним будинком Louis Vuitton працює над серією продуктів з унікальним дизайном. Перший такий – бездротові навушники Louis Vuitton Horizon Earphones, які мають чотири варіанти колірних рішень. Вартість новинки чимала – $995. Гаджет та футляр виглядає ефектно й стильно, одразу помітно, що це Louis Vuitton. Усе це точно сподобається любителям лейбів та брендів. З такими навушниками неможливо залишитися без уваги. Та окрім оригінального дизайну, розробники більше нічого нового не вигадали. Тож все інше у цих навушниках нагадує попередню модель від компанії Master&Dynamic. Обидві моделі отримали 10-мм драйвери Beryllium, що відрізняються високою продуктивністю та можуть працювати без підзарядки трохи більше трьох годин.
Навушники з 36-годинною автономністю Не менш важливою функцією для навушників є тривалий заряд акумулятора, адже у потоці важливих справ можна забути їх підзарядити. Тому Astrotec S70 пропонує навушники, що працюють без підзарядки 36 годин, – і це непогана автономність. Самі навушники працюють 6 годин, ще 30 годин забезпечує зарядний чохол. Він має роз’єм USB-C і підтримує технологію швидкої зарядки. Astrotec S70 – це стильні бездротові навушники з якісним звучанням. Спеціальне кріплення навколо вушної раковини не дозволяє пристрою випасти. Також навушники мають високий ступінь захисту від вологи, завдяки цьому в них зручно займатися спортом та можна гуляти під невеликим дощем.
67
Навушники з функцією розпізнання голосу Компанія Huawei попрацювала над помилками і презентувала друге покоління бездротових навушників Freebuds. Результат вийшов досить цікавим. Цього разу Huawei вирішила не експериментувати з конструкцією, практично повністю скопіювавши дизайн Apple AirPods. Навушники доступні у білому та чорному кольорі. Цікавою особливістю Freebuds 2 Pro стала підтримка технології Bone Voice ID – біометричної аутентифікації за допомогою голосу. Працює вона завдяки тому, що навушники навчилися проводити звук через кістки черепа. Таким чином користувачі, наприклад, зможуть голосом підтверджувати оплату покупок. Крім того, навушники мають систему шумозаглушення.
Доступна якість Компанія Xiaomi вкотре тішить користувачів недорогим пристроєм з хорошою якістю. Як тільки випустили першу партію новинки Xiaomi Mi AirDots Pro – її розпродали всього лиш за 4 хвилини. Про це повідомили самі розробники. Навушники схожі на AirPods від Apple, але ціна доступніша. За новинку просять усього $60. Не обійшлося у бездротових навушниках від китайського виробника без системи активного шумозаглушення ANC. А ще вони підтримують кодек AAC, що забезпечує гарну якість звучання при використанні бездротового каналу передачі звуку. Розробники заявили, що Xiaomi Mi AirDots Pro сумісні зі смартфонами, планшетами та комп’ютерами, що працюють на базі Android, iOS, Chrome OS, Windows, macOS і Linux. А приємним бонусом є підтримка різних голосових помічників, у тому числі Google Assistant. Самі навушники, як і AirPods, мають фірмовий кейс для транспортування й зарядки. Завдяки цьому вони можуть працювати автономно 10-11 годин. Ірина Кунинець
АМЕРИКАНСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ ЦЕНТР Надає послуги за найвищими стандартами згідно з найновішими діагностичними та лікувальними протоколами США і країн Європейського Союзу. Забезпечує невідкладну та поліклінічну допомогу в усіх лікувальних напрямках – від кардіології до нейрохірургії. ЩОРІЧНИЙ ПРОФІЛАКТИЧНИЙ ОГЛЯД ДЛЯ ЧОЛОВІКІВ Загальний медичний огляд: Консультація сімейного лікаря та повний медичний огляд Визначення ваги, зросту Контроль артеріального тиску і рівня кисню в крові Перевірка зору Електрокардіографія
Лабораторні дослідження: Загальний аналіз крові Функція щитовидної залози (TSH) Функція нирок (креатинін і сечовина) Функція печінки (білірубін, AST, ALT і AP) Коагулограма Ліпідна панель Аналіз сечі Тести на СНІД, сифіліс, гепатит B і C. Номер телефону для запису
+38 (032) 253 70 00 Київ Одеса Львів Тбілісі Батумі Алмати Астана
Чому жінки завжди звинувачують чоловіків і маніпулюють ними? Андрій Жельветро, психолог
У чому жінки звинувачують чоловіків найчастіше? Якщо жінка зрадила, то звинуватить у цьому чоловіка; якщо він зрадив – природно, що буде винним. Якщо жінка покинула чоловіка, то вона звинуватить його у невмінні будувати стосунки, якщо він кинув її – то отримає звинувачення у підлості.
ЧОЛОВІКА ЗВИНУВАЧУЮТЬ
У ВСЬОМУ:
У ТОМУ, ЩО РОЗЛЮТИВ;
НЕ ЗАДОВОЛЬНИВ АБО ЗАДОВОЛЬНИВ, АЛЕ НЕ ТАК; НЕДОСТАТНЬО КРУТИЙ; НЕ ПОШКОДУВАВ; НЕ ВТРИМАВ; НЕ ДОПЛАТИВ; НЕ ЗРОЗУМІВ ЇЇ ПОЧУТТЯ; ДОВГО СИДИТЬ НА РОБОТІ; БАГАТО СПІЛКУЄТЬСЯ З ДРУЗЯМИ;
ЛЮБИТЬ РИБАЛКУ АБО ФУТБОЛ;
НЕ ГОВОРИТЬ ПОТРІБНИХ СЛІВ АБО ГОВОРИТЬ, АЛЕ МАЛО;
Жінка завжди знайде привід звинуватити свого чоловіка
69
70 |
Чому і навіщо жінки взагалі звинувачують? На етапі знайомства з чоловіком жінка використовує прийом у формі нешкідливих звинувачень, провокацій та претензій з єдиною метою – подивитися і вивчити реакцію чоловіка! Якщо він реагує з гумором та не сприймає серйозно її провокацію, то на інстинктивному рівні жінка розуміє, що перед нею гідний, сильний чоловік. Є таке поняття – «високоранговий». Гумор – це його відповідь на провокацію. Жінкам подобаються сильні чоловіки, що вміють тримати оборону. Зверніть увагу, що мова йде не про те, щоб полоскати мізки жінці, жонглюючи поняттями і логічно намагаючись їй щось доводити. Мова про те, щоб бути невразливим до жіночих звинувачень або провокацій. Такі чоловіки завжди отримують секс майже безкоштовно. «Маніпулюючи або звинувачуючи, жінка хоче дізнатися, чи сильний перед нею чоловік» Під час спільного життя жінка використовує звинувачення, щоб керувати чоловіком. Відчуваючи провину, він намагається усе налагодити. Як? Подарунками, послугами, виконанням забаганок і таким іншим. Психологічно жінки від природи витриваліші, ніж чоловіки, тому вони – більш винахідливі у своїй стратегії підпорядкування. А ті, слухаючи слова жінки, вірять в їхню емоційну гру. Хочеш-не хочеш, а згодом погоджуються з тим, чого вимагає жінка. Але є одне «але». Той, хто постійно погоджується з жінкою, з часом стає в її очах слабким чоловіком. Він не може чинити опір. Для неї – це сигнал, що такий чоловік їй не потрібен. Для чоловіка – це провал. Тому він
71
починає отримувати від своєї жінки менше сексу. Секс – це індикатор того, як вона до тебе ставиться. «Секс – це індикатор того, як вона до тебе ставиться» Як сильні чоловіки реагують на жіночі маніпуляції? Гумор, жарти над собою, над жінкою або ситуацією (але не висміювання) – найкраща реакція! Не шукай сенс у словах жінки, яка тебе звинувачує. Його там немає! Якщо жінка перейшла межу – постав на місце! Але без насильства. Вона звинувачує ненавмисно. Така її природа. Вона тестує тебе. Це нормально. І так буде завжди. Емоційна невразливість – ось, чого ти повинен навчитися! Як сковорідка з тефлоновим покриттям – ніщо погане до тебе не пристає! Стався до жіночих звинувачень, як до гри. Тому що це дійсно не більше, ніж гра. І жінки так влаштовані, що все життя, навіть уже вийшовши заміж, навіть народивши дітей своєму чоловікові, час від часу будуть намагатися перевіряти, чи збереглась у ньому та сила. Чи не зникла вона?
72 |
Світ за склом вікна та смартфона Наприкінці 2018 на Інстаграм-сторінці одного з блогерів я побачив опитування «Де ви святкуєте Новий рік?» Відповіді, з одного боку, потішили, з іншого – здивували. Австрія, Балі, Франція, Шарм, Гоа, Шрі-Ланка, Пунта-Кана... І тільки двоє «ніщебродів» сказали «вдома» і «Карпати». Не полінився знайти найновішу статистику, яка стверджує, що лише 31% українців коли-небудь були закордоном. І тільки 11% з них – з туристичною метою. Але це реальність. У соцмережах усе по-іншому. Там всі успішні, щасливі, досвідчені та обізнані. Усі подорожують, ходять по ресторанах з акулами та їдять мафіни з капкейками. Мені 32, я працюю в ІТ, відвідав 37 країн, маю недешевий iPhone і живу у власній квартирі. Але гортаючи стрічку Інстаграм, я не почуваю себе ні тим, хто просто «чогось досяг», ні, тим більше, королем життя. Достойною відповіддю «успішним Інста-дівчатам» (які прокидаюся нафарбованими, снідають гранолою і смузі, а обідають кіноа, поміж цим читаючи новий роман Ел Джеймс, забігають в кольрових топах і легінсах в зал трошки підкачати свою і без того ідеальну попу, а ввечері ніжаться, обіймаючи хаскі, або за какао з маршмелоу ді-
ляться секретами з подругами) стали такого типу Інстахлопці. У них завжди чудова укладка та ідеально підстрижена борода. Вони вже встигли купити одяг або аксесуари наймоднішого у 2019 кольору «живий корал»... Герої соцмереж або ведуть суперздоровий спосіб життя, або балують себе дорогим (звісно ж, односолодовим) віскі, сигарами, вайпами чи в крайньому разі новітніми «системами підігріву тютюну». І всі до одного займаються у залі. Та і не просто в залі. А з тренером. І не просто в якомусь конкретному – у них мережеві абонементи, вони можуть ходити в будь-яку тренажерку мережі в Україні. На вікенд – у Карпати, на довгі вихідні – в Європу, у відпустку – на
73 Балі, Шрі-Ланку, у Єгипет, Сінгапур, Таїланд, Домінікану, Мальдіви. Вони обов`язково вдягали вигадливий костюм на Хелловін і ліпили сніжки з коханими в светрах з оленями. Це блогери, стартапери, трендсеттери, опініонмейкери, онлайн-підприємці та просто класні хлопці, які не мають часу на важку роботу, бо вони живуть яскраве життя. Та й чи треба? В принципі, їхні бізнеси/блоги/курси/тренінги ідеально працюють та приносять гроші і без них. Такі хлопці з ідеальними стрижками на голові та «бананками» через плече так швидко звикли до трендів глобалізації, що складається враження, ніби вони з раннього дитинства їли бургери, ходили в барбершопи та вдягалися щонайменше у Zara. Вони безпомилково
відрізняють чіа від годжі та вже давно забули про існування навушників з дротами, а День святого Патріка їм набагато ближчий ніж, наприклад, наша Масниця... Під їхніми красивими і вміло обробленими фото в Інстаграмі – дуже часто читаємо мотивуючі думки успішних Капітанів Очевидність про віру в себе, необхідність їсти мало, але часто, успішний успіх і всяке таке. Погортаю ці сторінки, почитаю поради, наберуся натхнення і потім, прогулюючись містом, намагаюся зустріти серед оточуючих цих успішних та щасливих людей. Але за моїм вікном світ інший. У ньому люди працюють, стикаються з проблемами, долають труднощі. Вони їдять, а не фоткають, гуляють, а не постять; працюють по 8 годин
на день, заробляють менше, ніж хотіли б, не завжди досягають бажаного і далеко не щодня здійснюють мрії... Надивився на це Інста-життя – і справжній світ оффлайну стає вже не таким. Недостатньо яскравим, недостатньо хорошим, недостатньо багатим, недостатньо простим і безтурботним, не таким цікавим і бажаним для перебування. Бо все у всіх добре лише в одному місці – в профайлах у соцмережах. І якщо дівчат у видаванні бажаного за дійсне мені якось легше зрозуміти, то таких чоловіків так і кортить запитати: «Коли ви востаннє просто визирали у вікно?» Остап Процик
74 |
СІМЕЙНЕ ЩАСТЯ, СЕКС І ЛІКИ ВІД РУТИНИ: відверті відповіді психолога Олени Дмитрієнко Хочеться кохати і бути щасливим у сім`ї. Щоб за 5, 10 і навіть 20 років у парі була повага, секс із задоволенням, радість від часу, проведеного разом, над стосунками мають працювати обоє. Коли ж хтось «тоне» у рутині та не знаходить сил, аби вибратися зі стану пригніченості, то швидко і правильно може допомогти людина, яка не має стосунку до кола сім`ї, однак має певні професійні навики. Не завжди хочеться розповідати близьким про проблеми з коханою жінкою. Чужій людині легше розповісти про наболіле, каже Олена Дмитрієнко. Вона – дипломований психолог, експерт зі стосунків, співавтор медіа-проекту «Just do it разом з нами». Жінка розповідає, що зазвичай проблеми у сексуальному житті можна вирішити і за 5 консультацій.
Стан пригніченості та невдоволення приводить чоловіка до психологічної імпотенції. Так, 90% цієї проблеми – в голові. Чоловік переживає кризу в сім`ї, ставить секс на друге місце, з’являється бажання «піти наліво». Він заганяє себе в емоційний кут. Та й імпотенція – це депресії, алкоголізм та інші наслідки. Не варто цим нехтувати, соромитися чи замикатися у собі. Не завжди друг може дати правильну пораду, інколи допомога спеціаліста необхідна. Зрештою, як правильно себе поводити із жінкою, підкаже лише жінка.
гічного втручання чи лікувальної методики. До кожної пари і окремого пацієнта маю індивідуальний підхід, бо не можна по загальних принципах працювати зі стосунками. Консультації можуть бути і у кабінеті, що у Сихівському районі Львова, і в режимі онлайн. Зустріч з клієнтом триває 1 годину. Також щосереди проводжу безкоштовні онлайн-консультації з 11:30 до 13:30. Для цього потрібно написати на офіційну сторінку «Just do it разом з нами» або шукати за хештегом #твійекспертзстосунків. тел. 097 405 12 39
Ми самі знаємо відповіді на всі запитання. Тому я обрала кардинально інший підхід у консультаціях зі стосунків. Виокремила проблему і вирішила займатися лише цим напрямком. Ми з клієнтом спілкуємося, він зі мною радиться – я уважно слухаю і, маючи відповідну базу знань, даю адекватну пораду. Людина сама знаходить рішення – без психоло-
У чому секрет хорошого сексуального життя, якщо пара разом понад 10 років? У відвертості і здатності йти на експерименти. Пари, які живуть довго, вже виробили довіру, звичку, у них є партнерство, кохання. Їм просто потрібно вносити новизну, розвиватися одне для одного, вдосконалюватися, експериментувати, щоб розбавити рутину.
Ще одна запорука щасливих стосунків (сімейних, дружніх чи людей, які зустрічаються) – діалог. Якщо тобі щось не подобається, то не чекай, аби про це сказати. Спілкуйтеся. Будь-яка проблема вирішується діалогом і компромісом. Зрозуміло, що чоловіки не люблять йти на компроміс, але якщо поговорити, то можна домовитись – так обом буде добре. Тоді не доведеться розпочинати перепалку. Будьте відверті у стосунках. Якщо, наприклад, є сексуальна проблема, то не треба соромитися. Якщо складно самому, то рекомендую сімейну терапію. Я, наприклад, з чоловіком і дружиною спілкуюся окремо. Разом вони не скажуть правди. Зрештою, і жінка, і чоловік мають свої секрети. Складаючи цей пазлик, бачу рішення – і вказую обом на напрямок, куди рухатися. І все у них прекрасно. Юлія Василина
76 |
РОСТИСЛАВ ВАЛІХНОВСЬКИЙ: «Не візьмуся оперувати людину, якщо у неї немає для цього клінічних показань» Про рівень сучасної пластичної хірургії в Україні та найпопулярніші операції, про те, хто, як і чому готовий вдосконалювати себе за допомогою хірургічного способу, а ще – про методи відновлення волосся та «операції-табу» нам розповів заслужений лікар України Ростислав Валіхновський. Ростислав – кандидат медичних наук, віце-президент Всеукраїнської асоціації пластичних реконструктивних естетичних хірургів, директор і засновник Інституту хірургії Valikhnovski Surgery Institute.
- Ростиславе, Ви даруєте людям нове життя, звільняєте від комплексів, через які вони не можуть відчувати себе впевнено та щасливо. За Вашими плечима понад 7000 успішних операцій. Розкажіть, з чого розпочинався Ваш шлях? - Усе почалось із батьківської школи. Мій батько Любомир Валіхновський теж був відомим хірургом, заслуженим лікарем України. Він провів надзвичайно багато важких хірургічних втручань. Увесь свій досвід батько передав мені. Потім я навчався у Тернопільському медичному університеті ім. І. Я. Горбачевського, отримав диплом з відзнакою. В операційну ходив протягом усіх курсів, а з другого – на нічні чергування. Це все і дало мені велику практику. Пізніше закінчив інтернатуру по загальній хірургії в Інституті Шалімова. Молодий і активний,
я розумів, що потрібно вчитись більше, якісніше, потрібно здобувати досвід. Тоді поїхав на стажування в Канаду – це був зовсім інший рівень, інші люди та просто інший підхід до медицини. Медицина – це покликання. Однак якість допомоги, яку можеш надати людям, залежить від організації робочого простору та підходу до пацієнтів. Після стажування я повернувся до України і створив тут свій медичний центр «Клініка Доктора Валіхновського». - Яким є рівень пластичної хірургії в Україні, якщо порівнювати з іншими країнами світу? - Ми нічим не відрізняємось від американських, швейцарських, німецьких чи британських клінік – маю на увазі приватний сегмент. У мене є дуже багато поважних колег, які оперують зі світовою майстерністю.
Більшість із них постійно навчаються за кордоном та відвідують конгреси світового рівня. Безумовно, коли їдеш на такий конгрес, то порівнюєш свою роботу з роботою колег. - Зараз до клінік звертається велика кількість чоловіків. Які пластичні операції є найпопулярнішими серед них? Хто, як і чому готовий вдосконалювати себе за допомогою хірургічного способу? - Так, чоловіки часто до нас приходять – серед усіх відсотків двадцять. Як правило – із травмами носа, рубцевими ділянками на різних частинах тіла, облисінням та ожирінням. Окрім того, багато чоловіків мають проблеми із зайвою шкірою – результат стрімкого схуднення. Ще одна причина – варикозне розширення вен, що вже потребує оперативного втручання.
77 - Одна із найпоширеніших проблем – випадіння волосся. Сучасна медицина успішно це вирішує. Розкажіть, які є методи лікування та відновлення волосся? - У сучасному світі рівень різних екологічних забруднень високий, через це чоловіки страждають від субклінічних захворювань. Вони теж частково впливають на випадіння волосся. Тому потрібно дотримуватися здорового способу життя та уникати шкідливих звичок. Особливо важливо це для тих чоловіків, які схильні до андрогензалежної алопеції. Вони мають сконцентрований ген, який кодує цю алопецію і зазвичай передається спадково. Що більша експресія гену, то більший ступінь прояву облисіння. Є методи, які частково зупиняють втрату волосся. Однак при явному облисінні, коли вже косметологічні засоби не допомагають, доводиться робити пересадку волосся за допомогою складного хірургічного способу. - Губи Анжеліни Джолі не дають спокою багатьом жінкам. Сьогодні корекція форм губ перестала бути привілеєм і для багатьох стала звичною процедурою, як, наприклад, фарбування волосся. Як Ви до цього ставитеся? - Це мода, що має погані наслідки для організму і шкодить йому. Будьякий гель може емігрувати в організмі. Серед моїх знайомих багато тих, які комплексують через це і хочуть видалити гель або зменшити концентрацію гіалуронової кислоти. І ці процедури достатньо складні, я не завжди за це берусь.
- Гарний та пишний бюст – мрія всіх жінок. І часто вони наважуються збільшити форми. На Вашу думку, коли дійсно є необхідність змінити форму молочних залоз та чи це безпечно для організму? Чи кажете Ви пацієнткам «ні» у таких ситуаціях? - Як правило, погоджуємось провести хірургічне втручання тоді, коли є психоемоційний комплекс. До прикладу, коли молочна залоза має майже нульовий розмір або потрібно відновити її після раку. У всіх інших ситуаціях ми часто відмовляємо. Є дівчата, які просто хочуть десятий розмір грудей при талії у 120 сантиметрів, – це вже хвороба. Таких ми скеровуємо до психолога. Також не візьмуся оперувати людину, якщо у неї немає для цього клінічних показань. Оперуватиму лише тоді, якщо є вроджені або набуті дефекти тіла. Наприклад, відсутність волосяного покриву голови, вушних раковин чи носа, наявність двох носів (так звана фронтоназальна дисплазія), розщеплення піднебіння («вовча паща»), роздвоєння верхньої губи («заяча губа»), зрощення міжпальцевих проміжків, усі види вроджених пухлин і багато-багато іншого. Це все можна виправити.
- Завдяки своїй участі у медіа-проектах Ви допомогли чималій кількості соціально незахищених пацієнтів та дали їм шанс повернутися до життя. Розкажіть про це. - Завдяки телебаченню та іншим засобам масової інформації мільйони людей не тільки в Україні, а й в усьому світі дізналися про можливості та потенціал української хірургії. Ми – єдині в Україні, хто оперує в прямих ефірах. Так десятки українців перемогли свої комплекси, а більшості з них зробили успішні операції. Тепер вони живуть у гармонії із собою і власною зовнішністю. - Ви одружений та виховуєте доньку. Чи вдається знаходити час для сім`ї і як зазвичай його проводите? - Усі свої вечори та відпустки я проводжу з сім`єю. Ми часто подорожуємо, бо завдяки мандрам стаєш молодшим, розумнішим, відчуваєш свіжість та смак кожної секунди. - І що б Ви побажали нашим читачам на завершення? - Нічого не боятися, бути собою та не зраджувати своїм мріям. Подорожувати, розвиватись, наповнювати свій духовний світ та завжди вчитись жити тим, що маємо тепер.
Марія Вінчура та Ірина Добровольська
МОНЧАК
79
СТЕПАН ЧЕНЬ У ДІАЛОГАХ ПРО КРАСУ:
«Стежити за своєю зовнішністю – це здоровий егоїзм дорослого чоловіка» /schoolstivenchen
Краса давно перестала бути метою лише жінок. Але потреби сильної статі принципово відрізняються від традиційних жіночих побажань. Життя успішного чоловіка диктує свої вимоги щодо зовнішності, а beautyіндустрія пропонує занадто багато всього й одразу. Аби розібратися у тому, як не загубитися у трендах, поєднати красу і мужність та створити свій унікальний стиль, ми звернулися до Степана Ченя, засновника салону краси та школи перукарської майстерності School Stiven Chen'. - Степане, подискутуймо. Що таке чоловіча краса? Чи існує вона у реальному житті? Чи це вигадка маркетологів, аби заохочувати нових клієнтів? - Всі знають, що краса жінки – то велика сила, а ось красу чоловіка часто називають маленькою слабкістю. Не можу з цим погодитися. Звісно, чоловічу зовнішність оцінюють не так, як жіночу. Краса чоловіка поєднує бездоганний вигляд, власний стиль та вміння поводитися. Вона свідчить про успіх і впевненість у собі, повагу до себе як до особистості. Тому вважаю, що стежити за своєю зовнішністю – це здоровий егоїзм дорослого чоловіка.
/school.stivenchen
- Ви торкнулися теми стилю. Яким він має бути у сучасного чоловіка? Чи змінювали Ви колись кардинально стиль клієнта? - Стиль стосується не тільки зовнішністі, а й внутрішнього стану. Це всі риси та елементи, що утворюють гармонійний образ і відповідають поклику, який йде зсередини. Недостатньо лише обрати колір краватки або брендовий годинник. Стиль відображає особистість – якою вона є тут і зараз. У своїй роботі ми намагаємося відчути клієнта та запропонувати зміни, що наблизять його до нього справжнього. Це набагато більше, аніж просто стрижка. Ми камуфлюємо сивину, працюємо з кольором та стайлинговими засобами, аби створити таку зачіску, що стане другим «я» людини. - Для чого чоловіки найчастіше відвідують салони краси? - Це класичні та модельні стрижки, стрижки та моделювання бороди, доглядові процедури за волоссям і шкірою голови. Ми за індивідуальний підхід, тому універсального «джентльменського набору» у нас немає. Для кожного випадку ми розробляємо процедури, спрямовані на ріст волосся, лікування втрати волосся через вікові зміни, боротьбу з алопецією, усування
Photo&Style: martaisashasako Mua: Roksolana Kravchuk Clothing: Kateryna Karol’ проблем шкіри голови, покращення обмінних процесів, стимуляцію росту бороди. Головне – впливати на ситуацію комплексно. Тобто доповнювати салонний догляд домашнім з використанням професійних засобів. Для цьго ми обираємо трихологічну косметику на органічній основі від італійських, французьких, американських та японських брендів. - У чому головна відмінність в роботі з клієнтами-чоловіками? - Якщо жінок захоплює сам процесс перевтілення, то чоловіки більш сконцентровані на результаті. В них завжди обмаль часу. Для чоловіків важливе поєднаняя простих та зрозумілих форм, високих технологій та зручності у використанні. Ці принципами ми обрали за фундамент у нашій роботі. Автор: Юрченко Соня @sea_151
Photographer: Dan Hecho
82 |
83
Лексус Львів Вул. Кульпарківська, 226 Тел. +38 098 189 77 77 www.lviv.lexus.ua
ЗУСТРІЧАЙТЕ АТМОСФЕРНИЙ ДІМ КРАСИ
MASKA GREEN!
Еталон сервісу та високої якості послуг:
HAIR, MAKEUP COSMETOLOGY MASSAGE MICROBLOGGING
У нас діє дитячий куток та є меню з перекусами. Ми добре знаємо, як економити твій час. До зустрічі! Твоя професійна команда експертів Maska Green.
м. Львів, вул. Дудаєва,5 +380930477441 / +380686428585 /Maska_green_lviv Дизайн салону
/homes.and.rooms
87
Ти запам’ятаєш цю ніч Магазин білизни
Victoria’s Secret м. Львів, вул. Дорошенка, 36 +38 (073) 146-27-59
Victoriassecret_angel_lviv www. victorias-angel.com.ua
88 |