EGOIST_60

1

2 |

3

Royal Punch Catering – виїзний бар преміум-класу для найкращого відпочинку ВПЕРШЕ В УКРАЇНІ ПОСЛУГА ПРЕМІАЛЬНОГО КЕЙТЕРИНГУ

Плануєте тематичну вечірку? Можливо, вирішили здивувати гостей на дні народження чи весіллі? Чи все-таки хочете круто провести вихідні десь на природі або просто вдома? Впевнені, що в будь-якому випадку ваше свято має бути особливим. А таким його зроблять у кейтеринговій компанії Royal Punch Catering. У хорошій атмосфері ви точно не будете смакувати звичним «Мохіто» чи «Кривавою мері». Це буде незабутня вечірка, яку захочеться повторити! ХОЧЕТЕ ВІДПОЧИНОК LUX? ОБИРАЙТЕ ROYAL PUNCH CATERING

По-перше, це компанія з багаторічним досвідом проведення чудових вечірок та івентів у Дубаї, яка з серпня 2017 року розпочала організовувати події екстра-класу в Україні. По-друге, для вашого вибору представлена коктейльна база з 25 напоїв у поєднанні класики та авторського створення. Також можна обрати коктейльну карту під особливий бренд. Ну і найголовніше – ви будете приємно вражені високою якістю будь-якого коктейлю, адже ці бармени працюють лише з преміальним алкоголем. Без сумніву, ваше свято пройде на найвищому рівні.

ЯКІСТЬ & ЦІНА

Робите ставку не на швидкий дешевий сервіс, а на якісний продукт, гарну смачну подачу, вражаючу візуальну презентацію? Тоді ви точно оберете кейтеринг від Royal Punch Catering. Серед безлічі пропозицій на ринку у них конкурентна ціна та в десятки разів краща якість. Напої пропонують у власному скляному посуді, зовсім не використовують пластик, навіть трубки для коктейлів пропонують паперові або металеві. Неодмінно здивує барна станція, адже такої не зустрінете в жодному з сучасних барів Львова. Практична у використанні будьде, навіть у полі. СПРОБУВАТИ НЕ БОЯТИСЬ ЗАМОВИТИ

Нещодавно засновники компанії Royal Punch Catering відкрили також коктейль-бар Sino Experimental, що на вулиці Вірменькій, 31 у Львові. Тому якщо вагаєтесь і не знаєте, які напої обрати для запланованого свята, не переймайтеся, тут вам усе покажуть, порадять і навіть запропонують продегустувати. За вами залишається тільки вибір, і звичайно, порція максимального задоволення!

Головний редактор: Зоряна Войтів Заступник директора: Марія Вінчура Дизайн та верстка: Віталій Міджак Літературний редактор: Ірина Юрковська Над номером Ірина Добровольська працювали: Аделіна Яковишин Мар`яна Даниляк Марта Халавчук Діана Чілей Остап Процик Андрій Андреєв Уляна Салій Олег Галів Юлія Осим Роксолана Мудрак Христина Бухній Валерія Королишин Ірина Кунинець Віктор Мандзяк Ася Радько Фотографи: Святослав Сідлецький Маргарита Дзюбан Ярослав Мончак Олена Дяків Ксенія Заєць Візажист: Аделіна Яковишин Розміщення тел.: (032) 236 70 32 реклами: Спеціалізований журнал «Егоїст» Зареєстрований у Міністерстві юстиції України Свідоцтво серія КВ № 18262-7062 від 11.10.2011 р. Адреса редакції м. Львів, та видавця: вул. Газова, 36/2 Засновник ТОВ «Егоїст та видавець: Паблішинг» Розповсюджується безкоштовно в елітних ресторанах, клубах, барах, готелях, клініках, автосалонах, фітнес-центрах і магазинах Львова. Частина накладу потрапить на домашні адреси або безпосередньо з рук в руки найуспішнішим політикам і бізнесменам міста.

Наклад: 5 000 примірників Періодичність: 12 разів на рік Підписано до друку: 23.12.2019 Друк: ТОВ «Поліграфсервіс» Концепція та зміст журналу «Егоїст» є інтелектуальною власністю. Частковий або повний передрук матеріалів, а також інше їхнє використання або відтворення допускається лише з дозволу редакції. За зміст реклами відповідальність несе рекламодавець.

На обкладинці: Олександр Марценюк Фотограф: Олена Дяків / Стиль: Impero Group Локація: Astoria Hotel

Від редакції Що для вас «егоїзм»? Для мене це «вибір себе». Коли прагнеш бути щасливим і обираєш щастя в усіх його проявах. Ти досліджуєш себе, розумієш, що приносить тобі істинне задоволення, що наповнює, дає тобі енергію, ресурс. І обираєш те, що дає тобі цю силу. Лише коли ти відчуваєш, що ти сповнений енергії, – це дає тобі можливість ділитися нею. Зі своєю сім‘єю, своїми близькими, з людьми, яких ти любиш. Їхнє щастя тішить тебе. І твоя енергія повертається до тебе знову. Коли людина любить себе, вона щаслива. Їй добре, їй все подобається, вона «в плюсі». Їй приємно робити добро іншим. Вона робить це легко. Така людина не вимагає схвалення чужих людей, не потребує чужої уваги. Вона вибирає себе, а не догоджання навколишнім. Не гониться за стандартами, не грає в чужі ігри.

Егоїсти розуміють цінність часу, значимість кожного дня. Прагнуть проживати його в гармонії з собою і світом. В новому році мені хочеться побажати кожному з вас і собі також бути егоїстами, егоїстами «в плюсі», проживати своє життя, втілювати свої мрії, йти своїм шляхом в напрямку до щастя. І пам’ятайте, що немає вдалішого часу почати любити себе, ніж сьогодні. Зоряна Войтів, головний редактор

6 |

58 14

6

Андріївські вечорниці в EGOIST club

EGOIST club – територія справжніх чоловіків

40

Мандри:

68

Подарунковий бум:

16

Віталій Крутяков: «Я, мабуть, саме тому егоїст, бо таким себе не вважаю»

Маямі – це релакс і свято для усіх!

26

що обрати, аби здивувати близьких людей на свята

78

Особистість:

Спорт: Норми вживання води

Fashion-story

Гуто Пашко: «Життя української громади в Бразилії є дуже герметичним – до 11 років я не знав португальської мови»

74 12 Обкладинка: Вся правда про

порнозалежність Подорож:

46

Гренландія: світ льоду та китів

22

Олександр Марценюк: «Енергоефективність – як тренд і виклик сучасності»

Захоплення: Ростислав Прокоп’юк: «Мій постравматичний синдром - страх, що я недостатньо допомагаю»

Планеті не потрібна велика кількість «успішних людей». Планета відчайдушно потребує миротворців, цілителів, реставраторів, оповідачів і люблячих всіх видів. Вона потребує людей, поруч з якими добре жити. Планета потребує людей з мораллю, які готові включитися в боротьбу, щоб зробити світ живим і гуманним. А ці якості мають мало спільного з «успіхом», як він визначається в нашому суспільстві.

Далай-Лама

СУСПІЛЬСТВО

9

Відомий бразильський режисер українського походження Гуто Пашко, творчий доробок якого нараховує близько сотні фільмів, розповів читачам журналу «Егоїст» про українські кінопроекти, життя українців у Бразилії, свої мрії та вподобання.

Гуто Пашко: «Життя української громади в Бразилії є дуже герметичним – до 11 років я не знав португальської мови»

10 |

Гуто, Ви чудово відчуваєте українську ментальність. Як на Вашу ідентичність впливає коріння, що про нього знаєте? Я є українцем в п’ятому поколінні, мої пращурі виїхали під час першої хвилі еміграції – 120 років тому українська сім’я Пашко із Львівщини емігрувала до Бразилії. Перша хвиля еміграції припала на у 1895–1897 роки, тоді до Бразилії виїхало близько 20 тисяч українців з Галичини. Агенти італійських пароплавних компаній обіцяли їм дешеві та родючі землі. Приїхавши, українські селяни виявили замість чорноземів непролазні джунглі. В історії української діаспори в Бразилії налічується чотири хвилі. Остання велика хвиля української еміграції відбулася у 1946–1951 роках. Понад 200 тисяч осіб, колишніх «остарбайтерів», військовополонених, політичних біженців, вояків УПА та ін-

ших військових формувань прибули до штату Парана. Розкажіть трохи про себе. Ваша сім’я – яка вона? Я народився у багатодітній українській родині в штаті Парана, село – Прудентополіс. Мая мама Сесилія народила одинадцятеро дітей – і я найстарший. Мій батько Іван казав, що перший син – для Бога, хотів, аби я став священиком. Я це відкинув, бо хотів прожити власне життя. Як же Ваша мама наважилася народити стільки дітей, тепер це звучить просто неймовірно! Ще донедавна в українців з бразильської діаспори існувала традиція багатодітних сімей. У родинах було вісім-дванадцять дітей, ось у моєї баби було дванадцятеро. Зараз, у зв’язку з глобалізацією, багатодітних сімей вже не багато.

Ви – один із великої родини подалися у творчу професію, як так сталося? Життя української громади в Бразилії є дуже герметичним – до 11 років я не знав португальської мови. Через це діти у школі насміхалися з мене, тепер це називають булінгом. Одна розумна професорка, і я їй дуже вдячний за це, побачила, що я плачу. Тоді підійшла до мене і сказала: «Я допоможу тоді вивчити португальську, але не я тебе навчатиму, а ти сам». Щотижня вона мені давала книгу, яку я мав прочитати, а потім переказати. Вчився цілий рік, потім читав книгу – і мав вже письмово коротко викласти сюжет. Так я, мабуть, і став сценаристом (сміється). Дуже часто сценарії до своїх фільмів пишу сам. Я інтенсивно вчив португальську та вирішив відмовитися від усього українського, що було у мені. Коли вперше потрапив у театр і побачив виставу, для мене то було відкриття, магія. Це була історія з книги, яку зіграли актори. Так і народилася моя мрія стати одним із них. Згодом я здобув режисерську освіту, бо мені хотілося більшого: самому розповідати історії, вибудовувати гру акторів, контролювати весь процес на знімальному майданчику. Через роки знову повернувся до свого українського коріння, бо зрозумів, що у ньому – моя сила. Знав, моя душа не заспокоїться, якщо не прийму Україну до свого серця. Скільки фільмів на українську тематику Ви створили? У моєму творчому доробку їх чотири, а зараз тривають зйомки фільму «Село», який стане п’ятим. Пер-

11 ший фільм Made in Ukraine, який я відзняв вже 20 років тому, порушує проблеми еміграції: життя українських родин у Бразилії, зустрічі з рідними в Україні. Українське коріння не дає мені спокою – і я мушу це виплеснути з моєї душі та втілити у тому, що вмію робити, – фільмах.

жити. Визначив місця, в яких ми мали зупинитися: Київ, Львів, Тернопіль, рідне село Івана Конюхи та Миколаїв, де мешкала його рідна сестра. Головна ідея полягала у тому, що це буде фільм у стилі «роуд-муві», фільм-мандрівка, де ми очима Івана змогли побачити його рідні місця та близьких йому людей.

Гуто, як виник задум створити другий український документальний фільм «Іван – назад в минуле» про Івана Бойка? Він – емігрант четвертої хвилі, який став знаним майстром по виробництву бандур, до нього ніхто цим в Бразилії не займався? Одного дня Іван передав мені щоденники спогадів, де описав свої поневіряння: як працював «остарбайтером» на примусових роботах у Німеччині у 1942 році, а у 1948 році змушений був через переслідування та загрозу життю емігрувати до Бразилії. Віддав їх мені зі словами: «Я не знаю, скільки років мені Бог ще відпустив. Візьми щоденники. Ти будеш знати, що з ними робити. Я хочу, щоб люди знали, що я пережив». Першою реакцією була відмова від цього морального вантажу, але згодом я переклав щоденники на португальську мову – і вирішив створити документальний фільм про Івана та його мандрівку до України. На момент задуму фільму Івану Бойку був 91 рік. Він за 68 років свого життя у Бразилії жодного разу не був в Україні. Я підготував проект фільму, йог погодилася профінансувати нафтова бразильська компанія. Таким чином доля фільму вирішилась, але головне слово залишалось за Іваном.

Як головний герой фільму «Іван – назад в минуле» його оцінив? Іван сказав мені, що вояки УПА брали зброю в руки, аби захистити свою рідну землю, а моя зброя – це кіно у його найпотужнішому прояві.

Як він сприйняв звістку про те, що поїде в Україну? Я сильно ризикував. Купив квитки для Івана, його родини та знімальної групи, забронював готелі, але ще не знав, яку відповідь він дасть. Прийшов до Івана та сказав, що маю для нього подарунок – мандрівку до України, показав квитки. Іван довго не міг у це повірити. Казав, що це занадто велике випробування для нього у такому віці. Але врешті-решт наважився на подорож. Ви їхали в Україну, але достеменно не знали, що тут чекає. Який був початковий сценарій фільму? Я підготував кілька варіантів сценарію фільму. Один із них, коли б Іван відмовився від мандрівки. Інший варіант, якби, не дай Боже, через сильні емоції Іван не зміг би її пере-

Розкажіть більше про Ваш новий документальний проект «Село». Це повнометражний документальний фільм, що розповість історію роду першого покоління українських емігрантів моєї родини Пашко (по батьковій лінії) та родини Тарнавських (по материнській лінії), які в 1896 році виїхали до Бразилії. Мета проекту – розкрити глобальну історію української еміграції в Бразилії на основі конкретної родини. Я є кінорежисером, сценаристом та головним героєм фільму. Разом із батьками Іваном та Сесилією ми вирушили у подорож Україною, аби прослідкувати шлях свого родоводу, дослідити історію родини за 120 років: починаючи з від’їзду пращурів з України в Бразилію та до сьогодення. Зйомки фільму тривають від 27 жовтня по 27 грудня 2019 року. Велику частину фільму відзняли в Україні, зокрема в родинних селах Ясенів та Скварява, у Києві, Львові, Золочеві, Бродах, Тернополі, Збаражі, Бережанах та Конюхах.

12 | Ви знали Ваші родинні села по батьковій та материнській лініях? Ще шість місяців тому не знав. Стільки років минуло, ніхто їх не пам’ятав. Я провів велику дослідницьку роботу, аби усе це знайти: шукав в архівах першої хвилі української еміграції Ріо-де-Жанейро, СанПауло, шукав у церковних архівах Прудентополісу. Мав лише один документ, який зберегла моя бабуся. Там було вказане село Скваржава, тепер – Скварява, однак документ у поганому стані, назва села була закрита печаткою. Завдяки лазерному скануванню ми таки виявили назву. В Скваряві під час цієї подорожі ми знайшли родичку Ярославу. Дуже важко було дослідити родовід мого батька, бо його дід помер в дуже ранньому віці. Важкі були часи, коли пращурі мого батька виїхали з Бразилії. Вони залишили в Україні п’ятеро дітей. На цвинтарі в Ясеневі, родинному селі батька, ми знайшли ці три поховання. Знаю, що останню сцену фільму відзнімуть на Різдво у Вашому рідному селі, де за святковим столом збереться уся родина. Через скільки часу все буде готове? Це документальний повнометражний фільм на 80 хвилин. Гадаю, що через півроку він зможе вийти повністю. Матеріалу багато, треба переглянути усі дублі. Історія про маму і тата така велика, що можна відзняти цілий серіал (сміється). Гуто, за фахом Ви – актор та режисер. Ваша робота – яка вона? Зараз працюю на студії документальних фільмів GP7 Cinema, де є

засновником-партнером. Знімаю серіали для телебачення Бразилії, знімаю художні фільми, які виходять у прокат в кінотеатрах, документальні фільми. Один з останніх моїх проектів – серіал «Задня обкладинка», який розповідає про команду журналістів-розслідувачів традиційного видання. Після розкриття корупційних схем їм загрожує небезпека. До цього проекту залучили 103 актори. У нас в Бразилії корупція сильно розвинена, я цікавлюся політикою – і тому взявся за таку тему.

Ви як режисер беретеся за будь-які кінопроекти чи є винятки? Навіть якщо мені пропонують суто комерційні кінопроекти, я беруся тільки за такі історії, які мене посправжньому хвилюють, цікавлять. Праця режисера дуже важка, на ньому лежить відповідальність за весь фільм. Все одно усіх грошей не заробиш (сміється). Тільки за гроші я не працюю. Якщо не пропустив історію через себе, свої емоції, не прожив її, не зможе з неї вийти доброго кіна. Як українцям в Бразилії вдалося зберегти свої традиції, звичаї, мову до сьогоднішніх днів? Ще 30 років тому в нашому селі не було струму, ми світили гасовими

лампами. Зараз тут є все: інтернет, електрика та інші блага цивілізації. Ще 20 років тому землю обробляли плугом, запряженим кіньми, трактори з’явились тільки нещодавно. Ми зберігаємо осередок України в Бразилії, називаємо його «малою Україною», у нас є українська церква, українські танцювальні та співочі гурти, українські музиканти. Ми зберігаємо українську мову та традиції, збираємось усією великою родиною на Різдво та Великдень, готуємо традиційні стави. В деяких селах штату Парана українці досі погано знають португальську мову, бо спілкуються між собою рідною. У нас в Бразилії збереглася «стара» Україна, вона, так би мовити, законсервувалася і не розвивалася, ми говоримо старою українською мовою, якою говорили ще сто років тому. У Вашій родині заведено готувати традиційні українські страви, які з них Вам смакують найбільше? Дуже люблю, як мама готує голубці. Гуто, Ви вже четвертий раз відвідуєте Україну, які емоції це все викликає? Що відчуваєте? Почуваюся в Україні дуже добре, як в рідній хаті. Тут мій дім також, тут моє коріння. Я – бразилець, але моя душа – українська. Я мрію приїхати до Львова і пожити хоча б один рік, аби навчитися говорити сучасною українською мовою, відчути Україну зсередини.

Розмовляла Христина Полубічко

«ЖИТТЯ ПІДПРИЄМЦЯ»:

ВСЕ ПРО ІВЕНТ-ІНДУСТРІЮ Нещодавно відбулася ще одна подія від проекту журналу «Егоїст» – «Життя підприємця». Зустріч із засновником Global Events Денисом Ринським на тему: «Життєве кредо івентора: команда, події, покликання». На зустрічі ми говорили про івент-індустрію – одну з найперспективніших галузей на сучасному ринку, яка пропонує безліч можливостей та водночас чимало складнощів. Незважаючи на стрімкий розвиток, світу івентів все ще бракує впорядкованості та правил, за якими можна було б усім грати чесно. Причини цього: брак спеціалізованої освіти, загального розуміння процесів та потреб в організації подій, висока конкуренція та відсутність івент-культури, які зменшують шанси на успіх у цій сфері. Під час зустрічі кожен учасник зрозумів, хто такий івентор. Денис поділився своїм досвідом організації подій різного масштабу. Розповів про різні непередбачувані обставини, які можуть виникати під час подій, та поділився своїм досвідом їх вирішення. Ми також розмовляли про те, якою має бути ідеальна команда. Під керівництвом Дениса компанія Global Events провела понад 200 заходів. Приймала зустріч Futura HUB – локація можливостей та креативу. Вона поєднує в собі сучасне мистецтво, емоційний релакс, конструктивні бізнес-рішення та гастрономічне задоволення. Це локація для роботи, ідей і творчості, coworking простір, де поєднання комфорту і дизайну перетворюється на ідеальну робочу атмосферу. Пригощав гостей кейтеринг «Вишинка». Вони в змозі задовольнити гастрономічні потреби будь-якої кількості людей – від маленького закритого фуршету до щоденного харчування всього персоналу у великій корпорації. Фотограф ГО «Спалах Моментів» - це нова ініціативна команда, яка займається фотографіями та відеозйомкою. Щодо участі у наступних проектах звертайтеся за телефоном: +38 (063) 370 94 45 Тетяна Бутрин

13

Енергоефективність як тренд і виклик сучасності: інтерв’ю з Олександром Марценюком дям з легкістю керувати кліматом незалежно від сезону, при цьому заощаджувати та зберігати екологію.

Останні кілька років до словникового запасу багатьох із нас увійшло висловлювання «енергоефективність». Бо такими, для прикладу, є вікна у нашому будинку або ж офісі. Утім, переконує директор компанії «Торговий дім Клімат країни» Олександр Марценюк, це поняття у рази масштабніше, адже від нього залежить не просто те, чи буде тепло в наших оселях, а й те, наскільки успішною буде наша країна в майбутньому. Тому вже двадцять років Олександр разом з великою командою однодумців працюють задля побудови комфортного середовища у оселях українців та комерційних структурах. Головне завдання – допомагати лю-

Коли говоримо про комфорт в оселі та енергоефективність – наскільки ці речі можливо поєднати між собою? Звісно, це можливо та необхідно поєднувати у сучасних будовах та реноваціях. Ці терміни вже не є компромісом, а стають головним результатом сучасного підходу в будівництві та інженерії. Насправді ця тема досить часто обговорюється та вже встигла обрости низкою речей, на яких спекулюють різні компанії, намагаючись продати те чи інше обладнання. Правда у тому, що в Україні, за різними оцінками, через неенергоефективність будівель втрачається четверта частина тепла та спожитих ресурсів на його виробництво. Тому тема заощадження дуже важлива сьогодні та у перспективі. Якщо ми говоримо про наші будівлі, квартири та приватні будинки, то нам відверто комфортніше, коли платимо менше. Нещодавно в Україні був прийнятий Закон «Про енергетичну ефективність будівель» – це європейська

практика, кожен будинок має мати свій паспорт енергоефективності. Його впровадження дасть Україні великий шанс наблизитись до світових стандартів. Дасть змогу вийти зі стадії, коли крім банального утеплення стін, врешті почнуть звертати реальну увагу на споживання усіх приладів що працюють в будинках: кондиціонерів, котлів, систем вентиляції, освітлення тощо. Це можливо? Так, сьогодні існують та представлені реальні, доступні технології. Як правило, вони побудовані на електроенергії, що є відновлюваною та може генеруватися завдяки сонячному світлу, вітрякам тощо. Відомо, що електроенергія є найбільш екологічним джерелом для побудови сучасної екосистеми житла, а далі вже мусимо боротися за найменше енергоспоживання. Сьогодні більшість обладнання вже структуроване класами енергоефективності. Мова про техніку, що споживає чимало – кондиціонери, холодильники, пральні машини. Одна із цілей сучасної людини, як на мене, побудувати своє внутрішньобудинкове середовище

15 таким чимось, щоб надалі якнайменше споживати електроенергії, заощадивши ресурсів і собі, і планеті. Звісно, це потребує зусиль та дещо дорожче, ніж стандартні рішення. В порівнянні з більшістю європейських країн в Україні зараз діють спеціальні програми, ціни на енергоефективну кліматичну техніку, наприклад. Використовуйте цю можливість – недорого облаштувати свою оселю економним обладнанням. Коли ми говоримо про приватні будинки, то, безперечно, найбільш енергоефективним та окупним приладом є тепловий насос типу «повітря-вода». Завдяки навколишньому середовищу, цей прилад, споживаючи 1 кіловат електроенергії, виробляє господарю до 4,5 кіловат тепла чи холоду. Таке собі інженерне «диво», яким ми вже маємо змогу та досвід в Україні облаштовувати готове та проектувати нове житло. Як щодо бізнесу і його відповідальності перед екологією. Що може робити бізнес-середовище, аби не руйнувати і без того не найкращий стан екології? Звичайно, бізнес мусить зважати на екологію. Є багато норм, які це регулюють. Але в житті ми часто бачимо протилежне. У пошуках вигоди бізнес більше зважає на економність обладнання, якщо воно споживає менше ресурсів, собівартість того чи іншого процесу чи товару теж менша. На щастя, вже спостерігається зародження реального тренду на енергоефективне та екологічно безпечне обладнання, наприклад, при будівництві торгових та офісних центрів.

Усе частіше рух їх замовників при виборі починається від підрахунку витрат та обґрунтування тої чи іншої інженерної концепції, а не ціни. На жаль, у побутовому секторі серед власників квартир та приватних будинків ця тема більше обговорюється, ніж реалізовується. Зазвичай люди готові вкладати в оздоблення в рази більше, ніж в енергозберігаюче обладнання, чисте повітря та комфортне керування кліматом. Як людям пояснити, що енергоефективність ставить виклик перед нами? До сих пір ми у пошуках такої формули, яка могла б нашим споживачам швидко вкласти у свідомість ці принципи. Я понад два десятків років займаюся кліматичним бізнесом – і протягом всього цього часу доводиться бути своєрідним проповідником здорового життя через health life продукти. Подивімось разом на прикладі теми про найважливіше на світі – те, чим дихаємо ми та наші діти. Знаємо, що якість повітря – основа нашого життя. Але щорічно лікарі фіксуються мільйони смертей від хвороб, набутих через погану якість повітря в наших оселях. І навіть такі речі, як страх цього, недостатньо вкладаються в голови. Останнім часом ми особливо цікавимось, обурюємось тим, що на вулиці повітря жахливо брудне, бо гази від машин та виробництв йому шкодять. Але чомусь переконані, що повітря в наших кімнатах значно краще – і ми в них захищені. Насправді атмосфера у наших квартирах більш ніж у 10 разів гірша, ніж у центрах міст з найбільшим трафі-

м. Київ, вул. Михаила Максимовича, 3Д тел. +38 (044) 364-35-44 info@climate-ukraine.com.ua м. Львів, вул. Стрийська, 45А тел: +38 (066) 423 66 69 +38 (096) 754 70 05 (Viber) www.klimatlend.ua ком. Жителі Азії, обох Америк, Європи розібрались у цій величезній проблемі сьогодення та споживають безліч приладів-сейверів: очисників повітря, зволожувачів, тощо. На мій погляд, рецепт виглядає таким, що люди мають менше цікавитись політикою, а більше дбати про здоров’я. Переконаний, що така можливість є. На ці речі мусимо зважати, а не посувати питання чистоти повітря, води, що споживаємо, на другий план. Сучасні інформаційні можливості дають нам таку змогу у значно більшому масштабі, ніж раніше. До ваших послуг і моя діяльність, а ще щиро бажаю економного, комфортного та здорового мікроклімату у ваших оселях. Розмовляв Олег Г. Фото: Олена Дяків Одяг: Impero Group Локація: Astoria Hotel

16 |

ТЕРИТОРІЯ СПРАВЖНІХ ЧОЛОВІКІВ

Нещодавно закритий чоловічий клуб EGOIST club відсвяткував першу річницю свого існування. Багато хто хотів би заглянути за його лаштунки та дізнатися, чим він приваблює справжніх чоловіків, що спонукає найуспішніших представників міста стати його учасниками. Про створення клубу, його цінності та про те, як сюди потрапити, ми поговорили з жінками, які точно знають, як зарядити енергією та розвинути успіхи чоловіка, – це керівники проекту EGOIST club і його організатори Марія Вінчура та Ірина Добровольська.

EGOIST club існує рік. Як його створювали та які успіхи здобули за цей час? Марія: Вже понад 8 років ми творимо чоловічий журнал «ЕГОЇСТ» і добре розуміємось на тому, що цікаво сучасному чоловікові. У керівника журналу виникла ідея створити щось більше – чоловіче середовище, яке об’єднуватиме справжніх чоловіків. Ми вирішили, що формат клубу має бути таким, щоб чоловіки могли відпочити від роботи, домашніх обов’язків та бізнесових справ, отримати яскраві емоції, покорити новий вид активного відпочинку. Адже пригоди та самовдосконалення – невіддільна частина життя успішного чоловіка. Ірина: Ми запрошували до клубу впливових людей, які мають власний успішний бізнес, при цьому їхні цінності збігаються з цінностями нашого клубу. Вони усі активні, відкриті до нового та цікавого. Перед нами стояло непросте задвдання – щоразу дивувати людей, які вже багато всього бачили. Ми поставили собі високу планку – і за цей рік досягли її. Розкажіть детальніше, які це події? Марія: Традиційно щомісяця у нас є одна подія, де намагаємось зібрати всіх учасників клубу (а їх зараз понад 2 десятки!) та занурити у цікаву атмосферу. Розпочали ми із зустрічі-знайомства та вишуканої гри у гольф в заміському комплексі Edem Resort Medical & Spa. Для багатьох це був новий досвід. Але нічого не зближує команду більше, аніж спільне навчання нової справи. Тому зустріч була легкою та цікавою, попри те, що об’єднала незнайомих людей.

Ірина: Зазвичай кожна подія передбачає активне дозвілля. У «Буковелі» учасники клубу каталися на лижах, відпочивали в F&B Spa Resort – Park Hotel Fomich та провели вечір в компанії відомого співака і віднедавна винороба Олега Скрипки, який презентував своє вино. Однією з найяскравіших подій року була літня зустріч на аеродромі «Цунів», де чоловіки підкорювали небо та мали унікальну нагоду власноруч пілотувати літак. Кров закипала в жилах від екстремальних вітражів у небі. Цей день продовжився на адреналіновій ноті: учасники клубу зустрілися у запеклій грі в пейнтбол, а потім разом вечеряли стравами, приготованими на вогні. Марія: Особливим був відпочинок у яхт-клубі «Сірка». Тоді чоловіки займались серфінгом, підкорювали хвилі, а потім дружньо готували плов. Нещодавно була зустріч на ранчо «Скарбова гора», де учасники клубу відчули себе ковбоями, катались на конях, грали в «Мафію» та провели весь вечір біля багаття під гру гітари. Ірина: Можу додати, що за цей рік чоловіки стали такою єдиною родиною. У клубі панує унікальна атмосфера чоловічої дружби та сили. Клубів є багато, але EGOIST club – унікальний по цінностях, середовищі та настрою. Як так сталося, що саме жінки є засновницями клубу і чи не ревнують до вас дружини чоловіків-егоїстів? Ірина: Цього б ніколи не було, якби не було журналу «ЕГОЇСТ», адже 90% часу під час своєї роботи ми спілкуємося з чоловіками. І нам стало мало. Ми хотіли не лише публікацій,

а більшого знайомства з тими, для кого ми видаємо журнал. Ми захотіли знайомити їх між собою, аби зміцнювати їхні зв’язки та примножувати можливості. І нам приємно, адже самі чоловіки кажуть, що магнітом клубу є дівчата: жіноча рада, до якої входимо ми та власниця і керівник журналу «ЕГОЇСТ» Зоряна Войтів. Марія: Щодо дружин, то, думаю, жінки нам довіряють. Багатьох ми знаємо. Тим паче, ми просто організатори, це наша робота. Під час заходів в колі лише чоловіки. За стільки років ми навчилися розуміти чоловіків та відчувати їхні потреби, характери. Тому для нас організація івентів EGOIST club не стала чимось нереальним, а навпаки – нам було цікаво, ми знали, що і як робити. Проте кожного разу радимося з учасниками, аби вдосконалювати клуб та творити для них все найкраще. Чим дивуєте людей, яких і так важко здивувати? Марія: У нас дуже індивідуальний підхід, ми вивчаємо зацікавлення кожного чоловіка. Кожна зустріч – як наше окреме дітище, в яке вкладаємо усі свої старання. Ми вигадуємо щось унікальне, створюємо ідеальні умови для відпочинку та спілкування. Організовуємо весь процес так, щоб чоловіки забули про буденні турботи. Цей рік в нас був часом для драйву та активного дозвілля, а наступний стане роком добрих справ. Ірина: Наразі ми працюємо над концепцією, але однозначно хочемо створювати з учасниками EGOIST club благодійні проекти, підіймати со-

17 ціальні проблеми та намагатися зробити свій внесок у їхнє вирішення. Думаємо, що це стане прекрасним досвідом для нас усіх. Що в результаті отримують чоловіки від участі в клубі та чи є користь для роботи і бізнесу? Марія: У клубі є власники бізнесу різних сфер. Це статусні та ресурсні чоловіки, інвестори, які тут обмінюються досвідом, радяться, а поза клубом співпрацюють. Крім того, учасники нашого EGOIST club є завжди бажаними гостями на масштабних подіях Львова: відкриттях магазинів, бутиків, тест-драйвах автівок, вечірках та відкритих зустрічах клубу West Ukrainian Business Club. До слова, президент цього клубу є учасником нашого. Також «егоїсти» отримують картку клубу, що дає свої переваги в багатьох закладах обслуговування та розваг. Як стати учасником EGOIST club? Ірина: У нас є учасники з трьох міст України: Львів, Київ та Івано-Франківськ. Приєднатися до EGOIST club може людина за рекомендацією, людина з цінностями, які нам близькі. Варто просто пройти таку собі неформальну співбесіду з радою та придбати картку клубу. Надалі просто довірити своє дозвілля професіоналам. До речі, в нас є можливість придбати й разову участь на івенті, аби людина змогла зрозуміти, чи стане вона частинкою EGOIST club. А які ж цінності сповідуєте? Марія: Кожен має бути собою! Людина має бути відкрита до нового, до спілкування та виходу з власної зони комфорту. Поважати інших та пам’ятати, що клуб закритий, тобто все, що відбувається в клубі, не повинно виходити за його межі. Звичайно, має бути розуміння, що усі рівні, також дуже цінується почуття гумору (усміхається).

Розмовляла Роксолана Мудрак

Фотограф: Ярослав Мончак Стиліст: Олена Зубачук Макіяж: Юлія Бенцак Зачіска: School Stiven Chen Одяг: ТМ Віктор Черкаський Взуття: Kasandra

18 |

Віталій Крутяков: «Я, мабуть, саме тому егоїст, бо таким себе не вважаю» Віталій Крутяков – успішний телеведучий, креативний продюсер телекомпанії NTA, співзасновник найбільшого розмовного майданчика в Західній Україні «Говорить великий Львів». Саме під керівництвом Віталія Крутякова та Наталі Струк нова команда повністю переформатувала програмну сітку, запустила нові проекти, оновила логотип, айдентику та концепцію телеканалу. Відверто про конкурентів у професійному середовищі, нестачу вільного часу та основну мету своїх телевізійних проектів: зберегти політичну думку Львова вагомою у межах всієї України за будь-якого президента, Віталій розповів в ексклюзивному інтерв’ю. Досить довго український глядач міг впізнати Вас як успішного телеведучого спортивних програм, а відтепер ще й політичних ток-шоу. Окрім цього, вже кілька років Ви є співпродюсером телеканалу «НТА». Як вдається поєднувати роботу у кадрі та поза ним? Я б взагалі уникав формулювання «ведучий», «продюсер» і таке інше. Сучасне телебачення, а я б, швидше, навіть говорив медіа в сфері виготовлення відеоконтенту, вимагає універсальності. Тому варто намагатися завжди удосконалюватися – як телевізійник і загалом. Тоді можна очікувати на результат. Я, припустимо, в останні роки відійшов від класичної спортивної жур-

налістики, натомість ми з друзями організували продакшн «НАЖИВО», який спеціалізувався на виготовленні прямих трансляцій. У тому числі – і спортивних подій, але не тільки. Це все досвід, багаж знань. Але загалом, підсумовуючи, чим би я не займався, завжди є в сфері телебачення чи відеоконтенту. Це все поєднується органічно, але нелегко! Ви працюєте разом в медійній команді з Наталею Струк. Розкажіть, чи важко знаходити спільну мову з жінкою-керівником? Хто які функції виконує в роботі? В сучасному світі за такі відповіді можуть звинуватити в сексизмі! Абсолютно комфортно працюємо.

Якщо говорити глобально, то я відповідаю більше за форму, а Наталка – за зміст. Тому тут апріорі проблем не може бути. Якими найрейтинговішими проектами може похизуватися сьогодні «НТА»? Найперше, це два нових ток-шоу: «Говорить великий Львів» та «Народне толк-шоу». Це не новий для України, але абсолютно новий для львівського ринку продукт, коли політики, чиновники та лідери думок в умовах жорсткої дискусії відстоюють свої погляди. І це абсолютно природно, що ми обговорюємо суспільно важливі речі у прямому ефірі. Так і має робитися політика, а не кулуарно та «в тиху».

19 Також нас тішить факт, що проект «Говорить великий Львів» зацікавив і центральні українські канали. Спершу нас транслював ZIK, а тепер «Еспресо». Попри все ж регіональний формат програми, ми часто є одним з лідерів рейтингів програм на цих каналах. Але і тут нічого дивного – думка Львова завжди була цікавою і вагомою в межах цілої України. При чому як в часи Ющенка, так і Януковича, як Порошенко, так (впевнені в цьому) і Зеленського. Як зародилася ідея створення найбільшого розмовного майданчика Західної України – «Говорить великий Львів»? Думаю, на це питання я відповів вище. У нас був якийсь стереотип, що цікаві і гострі розмовні формати робити заведено в столиці. У регіонах вони ж завжди були більш монотонними, якщо можна так висловитися. Це, як правило, прикривалося благою метою «телебачення має навчати кращого – просвітлювати, а не влаштовувати шоу». Однак для більшості випадків – це було просто виправдання за своє небажання

або невміння робити рейтинговий продукт. Ми захотіли змінити ситуацію. Як виходить, то вже судити вам. Наша ціль – робити продукт, який в регіоні зможе конкурувати з аналогічними пропозиціями центральних каналів і такий, що буде помітний на всеукраїнському ринку телебачення. Тим паче, розвиток цифрових технологій зараз дозволяє з легкістю транслювати наш ефір на всі куточки світу.

серйозних недоброзичливців. Принаймні в це вірю. Конкурентів – так. Адже телебачення – це конкурентне середовище. Наприклад, в компанії «НАЖИВО» часто беремо участь у різних тендерах. Ця пряма конкуренція – хтось програє, а це завжди неприємно. Але, сподіваюсь, усі мої конкуренти розуміють, що на телебаченні, як в у спорті: можна бути опонентами на майданчику протистояння, але друзями поза ним!

Яким бачите в майбутньому телеканал «НТА» та які цілі ставите для його розвитку? Те саме стосується і всього каналу. Нас чекає масштабний ребрендинг. Нові проекти і особистості в журналістиці з великої літери, які, сподіваємося, привернуть увагу усієї України.

Говорять, що кожен чоловік в душі дещо егоїст. Чи вважаєте себе егоїстом і чому? Відповім по-філософськи. Я, мабуть, саме тому егоїст, бо таким себе не вважаю.

Ніхто не виключає той факт, що завдяки перешкодам людина починає працювати продуктивніше. Здебільшого, перешкоди створюють такі собі «доброзичливці». Чи маєте Ви конкурентів? Не виключаю. Конкуренція – це мотивація. Я б не казав, що я маю

Вас можна по праву вважати успішним чоловіком. Чи вистачає часу на особисте життя? Я б так не казав. Все – попереду. Чим займаєтесь у вільний від роботи час? Яке ваше хобі? Я – щаслива людина, адже моя робота і є моє хобі. Поза роботою, якщо такий час є, намагаюся більше часу проводити з близькими. Це доволі банально, але коли багато працюєш, то поза роботою прагнеш спокою. Хоч на кілька годин. На Вашу думку: які чоловіки викликають більше бажання та уваги серед жінок: егоїсти чи альтруїсти? І знов ж таки філософська відповідь. Егоїсти по життю, які здатні бути альтруїстами в особистому житті. Розмовляв Іван Гарапко

20 |

АНДРІЙ ІОНОВ: «Без Державної служби психологічної підтримки Україна не зможе стати інноваційною»

Лише цілеспрямована політика держави, направлена на розкриття потенціалу кожної людини, зможе створити в Україні комфортне середовище щасливих та реалізованих людей. У цьому твердо переконаний відомий львівський підприємець та ресторатор Андрій Іонов. У межах його проєкту під назвою «Міністерство Кадрів» можна здійснити кадрову революцію у нашій країні. Підприємець наголошує на необхідності створення вкрай важливої частини такого Міністерства – Загальноукраїнської служби психологічної підтримки. Пане Андрію, чому саме питання кадрів так привернуло Вашу увагу сьогодні? Ми перебуваємо у важкому часі, коли в країні війна, яка, на мій погляд, триватиме ще довго. І нам

як ніколи потрібно дотримуватися певної консолідації та консерватизму в суспільстві, аби зберегти його цілісність. Сьогодні також є потреба у великій кількості професіоналів, творчо налаштованих людей, що добре виконують свою роботу і отримують задоволення від тієї роботи. Другим моментом є те, що нам потрібно зупинити потік еміграції в Польщу, Італію, Німеччину та інші країни. От зараз Німеччина потерпає від браку кадрів та оголосить, напевне, досить вигідні умови для мігрантів: лікарів, сантехніків, кухарів, інженерів тощо. А з чим залишимося ми? Це глобальне питання браку робочих місць та можливостей для реалізації людини... Так. Як на мене, урядовцям потрібно максимум зусиль сконцентрувати на вирішення цієї проблеми. Я давно обдумую ідею створення Міністерства Кадрів як структури, що допомагала б реалізації людини, розкриттю її внутрішнього потенціалу, профорієнтації та оптимальному працевлаштуванню. Мова не

про створення великого бюрократичного відділу кадрів країни та збір сухих статистичних даних на кшталт кількості чоловічого/жіночого населення, а про інвентаризацію нашого найбільшого багатства – людського потенціалу, про розподіл на оптимістів, песимістів, розподіл за темпераментами чи певними схильностями до творчості чи точних наук. Ми маємо знати, хто є хто, хто, чим і де може бути корисним, як управляти цим безцінним ресурсом, як забезпечити синергію міх людиною та суспільством. Як можна знайти вирішення питання реалізації потенціалу кожної людини у межах держави ? На мою думку, цим мала б зайнятися Служба психологічної підтримки при Міністерстві Кадрів. Вона б мала стати державною вертикаллю з професійними психологами та психотерапевтами, що супроводжували б людину від дитячого віку до останніх днів та допомагали зрозуміти кожній людині, хто вона, для чого і куди їй рухатися на життєвому шляху. Ми схильні помилятися

21 – і часто, обираючи шлях/справу на все життя, хибимо, від чого впадаємо у депресію, по суті, страждаємо психологічно. Наша мета: мінімізувати страждання та максимізувати суму радощів. Людина повинна отримувати кайф, якщо хочете, навіть екстаз від того, що вона робить. Як би мала працювати ця вертикаль? До прикладу, уявімо, з першого класу кожен учень напише короткий твір чи підготує доповідь, де опише свого однокласника. У рік це в середньому 24 незалежні оцінки зі сторони найближчого оточення. І так щороку протягом 11 років навчання. До закінчення школи за цими описами та власними спостереженнями дитячий психолог зможе скласти повноцінний портрет кожної дитини та зуміти окреслити модель особистості, проаналізувати, ким ця особистість може стати і в якому напрямку самореалізуватися. Чому це повинна робити державна структура? У чому вигода для держави? Тут значна економічна вигода для країни, адже на сьогодні ми неефективно вкладаємо кошти в навчання. Нещодавно опублікували дослідження, яке показує, що більша частина працездатного населення України жодного дня не працювало за отриманою спеціальністю і незадоволені своєю роботою. Ми маємо формувати Людину, а не робити з неї біоробота, що працює, аби працювати. Як тільки ми запалюємо іскру творчості, то одразу людина стає Людиною.

Якщо ми підшукаємо роботу, що відповідає внутрішньому патерну людини, вона стане працювати якісніше, ефективніше, з вищим показником ККД, внутрішньо отримуватиме задоволення від неї, відповідно – стає інноваційнішою, з прагненням вчитися новому, творити та максимально розвивати себе і оптимізувати своє оточення. Це величезний позитив як для окремої людини, так і для всього суспільства. Чи впроваджений такий досвід у світі? Щось подібне працює в Сінгапурі. Вони підтримують здібних, не шкодуючи коштів. Направляють свою здібну молодь навчатися у кращі університети світу. Звичайно, опісля студентства людина повертається. А свої знання, вміння та навички впроваджує у рідній країні. Це чудовий приклад інвестування держави в особистість. Також маємо британський приклад, коли молодь, що не надається для високоінтелектуальної праці, скеровують у школи ремісничого напрямку, де можна стати садівником, ковалем тощо. Ми сьогодні повинні вибудовувати модель нашого майбутнього. Без неї, на жаль, наше суспільство не матиме перспектив. Повинна бути мета, яка грітиме. Зараз ми живемо моделлю минулого. Як щодо допомоги Служби психологічної підтримки безпосередньо в процесі реалізації особистості? Чи має вона втручатися? Звичайно. Думаю, одним із аспектів діяльності Служби мав би стати й аналіз атмосфери взаємовідно-

син в трудовому колективі. Адже ефективність народжується при певній синергії. Як шестерні в механізмі, люди в колективі мають сходитися, найперше, психотипами, підтримувати один одного позитивною енергією та рухати один одного в напрямку до індивідуальної та колективної мети. Позитивна мета означає, що кроки до неї теж позитивні. Служба психологічної підтримки мала б періодично надавати рекомендації щодо підвищення рівня синергії в діяльності колективу за аналізом співвідношення всіх його «шестерней». Чому служба має бути незалежною? Кожен свідомо чи несвідомо шукає Вчителя, або якщо його немає, то соціального гуру самостійно: серед оточення, в церкві, в соціальних мережах. Проте не завжди ці наставники можуть фахово та незаангажовано оцінити, до чого надається особистість. Часто трапляються ситуації, коли дехто за рахунок інших намагається реалізувати власні інтереси, маніпулювати чи нав’язати свою думку, замість направити та підтримати. Факторів тут багато – і лише цілеспрямований аналіз та рекомендації професійного психолога зможуть забезпечити аргументовану оцінку можливостей, які потім можна підтримувати шляхом надання стипендій для навчання чи створення особливих умов при вступі до вишів. Без такої служби я не бачу шансу нашій країні зробити значний стрибок вперед та стати інноваційною. Розмовляла Роксолана Мудрак

22 |

ХРИСТИНА ФЕНЮК:

СТАРІТИ ПОТРІБНО ГАРНО ТА ДОГЛЯНУТО У наш час існує справжній культ краси. Реклама та соцмережі диктують свої правила. Як у погоні за цими стандартами та молодістю не втрати індивідуальність – розповіла професійний косметолог та власник центру краси Perfect Христина Фенюк. Розкажіть, чому обрали саме косметологію? У школі захворіла на вітрянку – і мені стало цікаво, що це за хвороба. У батьків-медиків знайшла книгу про хвороби шкіри, прочитала її на одному диханні, наче художню. Вже тоді зрозуміла, що моя робота буде пов’язана із дерматологією. Пізніше я зацікавилась косметологією. На той час це не було престижно, як зараз, і тато був шокований від вибору моєї професії. На щастя, мені таки вистачило сили характеру стати тим, ким я мріяла. Коли ідеш на роботу із задоволенням – це великий плюс. Зараз простіше стати косметологом, ніж раніше? Це справді так. Коли я починала, то в нашій країні для роботи косметолога не було нічого, навіть елементарних масок. Працюючи в косметологічній лікарні, ми з колегами робити їх самостійно. Я навіть польську мову вивчила, аби прочитати книгу косметологічних рецептів «Єва завжди молода». Звідти брала рецепти масок для своїх клієнтів. Але навіть у тих умовах ми досягали певних результатів. Ви заснували центр краси Perfect, які послуги там пропонують, зокрема, для чоловіків? Центр краси Perfect з’явився дванадцять років тому. Ми пропонуємо найрізноманітніші процедури по догляду та лікуванню шкіри обличчя і тіла. Зокрема, у нас можна зробити чистку обличчя, пілінги, процедури для глибокого зволоження та ліфтингу шкіри, воскову депіляцію та шугаринг, а також безболісну лазерну епіляцію. Для тіла у нас є різноманітні обгортання та різні види масажу, а також найновіший у Львові LPG.

Для чоловіків колись був спеціальний прайс, зараз цього нема, бо вони роблять фактично усі процедури, що ми пропонуємо. Звісно, до нас чоловіків приходить менше, ніж жінок, але з кожним разом їх стає все більше. Я рада, що це здоровий догляд за собою. Найбільшим попитом серед представників сильної статі користується загальний масаж тіла, адже в багатьох стресова робота або ж сидяча за комп’ютером. Також останнім часом чоловіки не соромляться – приходять вирішувати проблеми зі шкірою. Добре відомо, що косметологія лікує не лише шкіру, а й комплекси. У Вашій професійній практиці були випадки, коли після роботи з косметологом життя людини покращувалось? Були такі випадки – і чимало. Підлітки з проблемною шкірою чи акне стають замкнутими та невпевненими у собі.

23 теплою, щоб не створювати стресу для організму. На ніч впродовж усієї зими обов’язково слід наносити зволожуючі креми на обличчя. Використайте зиму для того, аби весну зустріти з гарною та здоровою шкірою. Зокрема, у нашому центрі краси ви можете замовити масаж, обгортання або скрабування. Також зима – це ідеальний час для хімічних пілінгів, адже їх варто робити тоді, коли відсутнє яскраве сонце.

Коли ми виліковуємо їм шкіру, автоматично повертаємо впевненість та якість життя. А от в жінок середнього віку інша проблема, їм нерідко буває складно сприйняти те, що вони старіють. Тому ми працюємо з ними не лише професійно по омолодженню, а й психологічно. Намагаємось пояснити, що усі ми будемо старіти, просто старіти потрібно гарно та доглянуто. А як в погоні за молодістю і красою не втратити «своє обличчя»? Насправді потрібно знайти правильного спеціаліста, який буде лікарем, а не бізнесменом. Адже всі ми добре знаємо, що кожен шприц та ін’єкція – це гроші, якщо спеціаліст буде бізнесменом, то обличчя можна втратити. Я та мої дівчата-фахівці неодноразово відмовляли людей від деяких процедур, власне, щоб вони не втратили свою індивідуальність. На мою думку, найперше – шкіра повинна бути доглянута. І краще вже мати зморшки, ніж не мати їх, але бути з перебором певних процедур. Це точно не додасть ані краси, ані молодості.

Ви перфекціоніст у своїй роботі? Я взагалі перфекціоніст у житті. У повсякденні стараюсь трішки з тим боротись, бо рідним, зокрема, моїй сім’ї буває непросто зі мною. Але на робочому місті, на мою думку, усі повинні бути перфекціоністами. Насамкінець поділіться секретами краси від Христини Фенюк? Мій головний секрет, що потрібно бути гарною зсередини. Зла людина ніколи не буде гарною посправжньому. Ну і, звісно, здоровий спосіб життя – потрібно багато рухатись та добре висипатись. І обов’язково доглядайте за собою, особливо жінки. Ми повинні бути гарними, бо нас люблять очима. Догляд зараз можна підібрати на будь-яку фінансову можливість, або ж принаймні робити масочки удома. Це не складно, а головне, коли ми це робимо – ми відчуваємо себе жінками. Розмовляла Ірина Кунинець

Як обираєте препарати для роботи? Завдяки професійній освіті та роботі в косметологічній лікарні, де ми самостійно готували масочки, я чітко знаю і розумію, які складники є в продуктах. Для догляду ми обираємо максимально натуральні продукти. А ін’єкції краси – лише сертифіковані, найперше ті, виготовлення яких я бачила, бо побувала на заводах з виробництва. Якщо певний інгредієнт викликає сумніви, то я та моя команда ніколи не будемо ін’єктувати такий препарат. Зараз на вулиці зима, які процедури по догляду за обличчям та тілом краще роботи в холодну пору? Як слід доглядати за собою у цей період? Перш за все, рекомендую пити багато води, адже взимку працюють обігрівачі, які висушують нашу шкіру. Вода запускає усі необхідні процеси в організмі. На відміну від літа, вона має бути

вул. Кульпарківська, 226Б тел. 097 518 30 13

Я зробив найстрашніший гріх з усіх можливих гріхів. Я не був щасливий.

Борхес

ЗАХОПЛЕННЯ

25

РОСТИСЛАВ ПРОКОП’ЮК:

«Мій постравматичний синдром – страх, що я недостатньо допомагаю» Ростислав Прокоп’юк – людина з великим серцем. Протягом свого життя психолог лікує від залежностей, поширює українську культуру в чеському просторі та від щирого серця рятує тисячі життів захисників України. Нещодавно Ростислав провів виставку у Львівському пабі «Дублін», а вилучені кошти передав у благодійний фонд. ПРО СПОСІБ РЕЛАКСУ ТА ВИСТАВКУ Картини зорієнтовані на емоції. Першоджерело моїх картин – моя робота та необхідність релаксу. Робота дуже важка. Я вимиваю людям голови, переконую їх, що у них все добре. Люди дуже часто не люблять себе. Це першопричина всіх їхніх проблем. Кажуть: кожен психолог має мати свого психолога. Я чогось втікаю від всього цього. Я знайшов свого психолога у підвалі – це моя тринадцята кімната. Зачиняю за собою двері – і це мій світ, до якого я нікого не впускаю. Там я створюю картини за допомогою акрилових фарб. Основний принцип таких фарб в тому, що вони

дуже швидко сохнуть. Коли ви берете полотно, берете фарбу, то не маєте часу думати. Я не готую ескізи, не знаю, що буде за п’ять хвилин, просто беру те, що маю під рукою. У мене все там накидано, кожен день думаю, що зроблю там порядок, але зупиняє те, що з порядком я нічого не намалюю. Коли є такий хаос, те, що попадається під руку, я кладу на полотно. Картина, яка сьогодні презентується, виникла в такий спосіб: я збирався викинути банку, а там виявилася засохла фарба. Я виколупав. Бачу, сердечко виколупалось. Фарба засохла у формі серця. Прикріпив його до полотна. Розумію, чогось не вистачає. Рандомно обираю інвентар. Саме так створюються мої роботи.

ЖИТТЯ В ПРАЗІ, РОЗПАД РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ Колись я працював на радіо. Перед розпадом Радянського Союзу чехи активно прослуховували українське радіо – і колись мене почули. Запросили на роботу. Я приїхав як психолог. Вийшло так, що я їм підійшов, тому співпраця продовжувалася. Так я їздив протягом року, поки не стартував розпад Радянського Союзу. В один з днів я дізнався, що на Київ ідуть танки, і запропонував сім’ї емігрувати. Спочатку вони відмовлялися, згодом дізналися, що я мав рацію. У 5-6 роках я став займатися психологічними залежностями. Потрапив на чеське телебачення, куди прийшла дуже відома чеська артистка – і під час ефіру

26 |

припинила палити. Вона не знала, що я з нею зробив. Так, в принципі, і стартував мій шлях. Я зрозумів, що Україна – вже трошки інший поїзд. ПРО ВИПУСК «РАДІО СВОБОДА» ТА МАГІЮ СИНЬОГО ДИВАНУ Треба було показати наочно, як саме я можу звільнити людину від залежності за відведений час. Тому модератор сказав оператору: «Сідай. Ти куриш». Такого бути не може, бо мій принцип: людина сама повинна собі допомогти. Я без цього не працюю. Моя робота – з підсвідомістю. Ви мусите сісти і впустити мене. Тоді я приймаю відповідальність за те, що роблю. Я маю межі, за які ніколи не вийду. Люди дуже бояться, не дай Боже, що я про щось дізнаюся... А я їх заспокоюю: «Я не вступаю туди, куди Ви мене не впустите. От Ви пустили мене в зону своєї залежності, я туди і вступаю». Якщо пояснити коротко, що це є... Я називаю це методом минулої реальності. Всі дивуються, як можна за 15 хвилин віднавчити людину, яка курила все життя. Поясню. Питаю: «Як довго триває Ваша перша в житті сигарета? Згадайте той момент, коли Ви вперше закурили». Хвилину, дві... Після цього вам важ-

ко дихати, тому що Ви робите це вперше. Причини різні. Я доношу до людини всі реакції першої сигарети. Минула реальність. Так, це реальність, але не сьогоднішня. Це реальність, яка була десять, п’ятнадцять років тому. Після цього повертається сюди, очі на викоті, відчуває щось незвичне... Дивиться на мене, як на дурного, бо не розуміє, що я роблю. Я кажу, що завтра прокинеться, поп’є кави – і більше не буде палити. Першу сигарету я програмую, вона висить в мене на пальці. Чоловік протягує мені другу, але я відповідаю: у нас ще є перша. І тоді до людини доходить, що можна обійтися без цього. Що вам дає сигарета? Вона вас обійме? Не обійме. Погладить? Не погладить. Прибере вам, виховає дітей? Що та сигарета зробить за ті дві хвилини? Тоді людина каже: «Нічого». І в мене виникає питання: тоді нащо? В житті не потрібне «ніщо». Ви не живете заради «ніщо». Я вважаю, що ви ті три хвилини не вирішуєте свої проблеми. Я відрізняюся від лікарів тим, що я прочищаю мізки. Якщо там проблема в тілі, я відправляю пацієнта до лікаря. Це до питання про наркозалежних. Я не Бог. Статистика говорить: більшість таких людей не розкажуть, що вони наркозалежні. Я не знаю, чому... Але хочу сказати, що ті люди, які беруть першу траву, перший наркотик, вони вважають, що все тримають під контролем. Але його не існує. Ось такі пацієнти не для мене, а для лікарні. Бо мої відрізняються свідомим рішенням допомогти собі.

ПРО РЕАЛІЇ УКРАЇНИ ПІД ЧАС БОЙОВИХ ДІЙ ТА ПРИНЦИП РОБОТИ З ПОСТРАВМАТИЧНИМ СИНДРОМОМ Коли мене спитали: «Чи Ви б допомогли людям з постравматичним синдромом, викликаним війною на Сході України?», я чомусь не подумав, що сказав «так». Але я відповідальний за свої слова. Коли сказав «йду», шукав можливості поїхати до військового госпіталю.

Тоді відбулася моя перша зустріч з військовими. Коли ви відчиняєте двері і бачите тих хлопців, які місяцями лежать в госпіталі, починаєте говорити, питатися: «Що з тобою?». Він тобі: «Та нічого». Мене шокує те «нічого». У хлопця розбиті руки, стільки поранень, а він відповідає: «Нічого»... Це вищий рівень вставлення до себе.. Відкривати тобі душу при лікарях ніхто не стане. Найліпше місце для розмови – туалет. Ми йдемо курити – і в тій атмосфері закуреного туалету відбувається розмова. Це як сповідатися у храмі – і хлопці розповідають про своє життя, треба тільки чути. Тут дуже важливо не ставити їм дурних питань. Це їх травмує. І саме це – результат постравматичного синдрому. Я працюю з цим вже

27

декілька років. Мав досвід з групами, які повeрнулися з полону. Це для мене був найбільший шок. Так, я слідкую за телебачeнням, слідкую за Україною, алe тут принцип минулої рeальності нe спрацює. Тому працювати з тими людьми трeба за інакшим принципом. Найважливішe – виявити причину постравматичного синдрому. Постравматичний синдром виникає з рeальності, в якій бійці опиняються. Дуже важливо зрозуміти, чи вони перебувають там (на війні) за власним бажанням, чи якійсь обставини змусили. Коли спілкуєшся з тими дітьми, питаєш: «Хлопче, звідки ти? Скільки часу ти воюєш?». Більшість з них без родичів, був такий хлопчик, якого мама просто вигнала... У них інакший постравматичний синдром. Люди, які свідомо залишають своїх рідних, я маю на увазі, не тільки втікають від цієї реальності в іншу, вони мають інший постравматичний синдром. Саме тому треба розділяти їх на групи і працювати з кожним індивідуально. У постравматичному синдромі не може бути групового лікування. Я категорично проти групових сеансів. Часом здається, що постравматичний синдром – це синдром вибуху. Вони мають усвідомити, що вибух,

який відбувся, дотик тих рук друга, який вмирав і тримав вас за руку, це на все життя. У цьому випадку потрібно тільки перетранспортувати той тиск. Хлопці з тим напруженням у своїй долоні проживають. Не можна сказати, що того не існувало. Ви – поганий спеціаліст, якщо так вважаєте. Ви мусите бути залежними від роботи. Якщо ви не залежні, нічого не вийде. У мене також є постравматичний синдром. Мені здається, що я занадто мало допомагаю. Цей синдром на мене тисне, тому я продаю картини, купляю ліки. Також я прошу людей на «Вернісажі», щоб не несли мені пляшки. Краще нехай приносять ліки. І люди до того звикли. З кожного «Вернісажу» збираю сумки ліків. Я створив цікаву форму реалізації – шоу «без квитка». Запрошую цікаву особистість, людям цікаво, вони хочуть піти. Зірки беруть участь безкоштовно, вони знають, що я не зможу заплатити їм гонорар, тому що система «без квитка» працює за рахунок оплати ліками. Люди несуть ліки. І учасники ток-шоу розуміють, що хоч заробітку не буде, вони отримають дещо більше. Ті ліки будуть відправлені у госпіталь. Я маю декілька надійних людей в госпіталі, всю звітність про кожну коробочку. Дещо йде бійцям. В Чехії є проблеми з інформацією. От я збираю ліки, пані приходе, питається, чому їх збираю? Я кажу: «Пані, а в нас війна». І вона: «А я не знала». Потім, коли починаєш спілкуватися з чехами, говорити про президента, розведення військ, здачу країни, розповідати, що за чим стоїть, вони говорять: «Нам такого не казали».

Так, на телебаченні приділяють трохи уваги основним подіям, навіть війні, але та трагедія – в них її нема. Німеччина, наприклад, має дуже проросійського прем’єр-міністра. Але боротьба з гібридною війною у нас присутня. Моя дружина багато що робить, в мене є люди, які стоять за Україну горою. Моя дружина страшенна революціонерка. Вона переклала фільм «Іловайськ» на чеську мову, вона задіяна у фестивалях українського фільму. Моя сім’я – це моя підтримка. Розумієте, те, що я роблю, що я не буваю вдома, – скільки в тому їхніх інвестицій. Інша би вже втекла. Скільки я грошей вкладаю на ліки. Якщо б я вклав кудись в інше гроші, ніж на воїнів, вона би не підтримала. Я ж говорю: «Даю на військових», – і мовчання. Я усвідомлюю, що вже не піду на фронт, але завдячую, роблю все, що можу. Важливо залишатися українцем. Навіть чехи мене підтримують, як можна не підтримати свою землю? Розмовляла Ася Радько фото: Маргарита Дзюбан

28 |

Норми вживання води

29 Наш організм складається з води на... Стоп! Стоп... Ти вже це все чув. Навіть більше, якщо б я почав писати такі примітивні речі, то зіпсував би собі репутацію хорошого хлопця перед редакцією журналу. Почну загадковіше, аби у тобі прокинулась цікавість дитини, яка тільки починає вивчати цей дивосвіт. Норм вживання води не існує. У природі не існує! Природа взагалі анархічна штука. Глянь, як ростуть гілки на деревах, – анархія, ніякого порядку. Підійми голову, глянь на вечірнє небо: зірки утворюють собою суцільний хаос. У природі не існує норм води, як і не існувало в суспільстві до останнього часу. Сучасний homo sapiens вирішив усе впорядкувати. Ми усі хворіємо на перфекціонізм – і ця хвороба ховає від нас істину. Мені, простому хлопцю, який зростав серед практично первозданної природи мальовничих Карпат, важко осягнути наше прагнення все обвести частоколом – рамками. Наука досі користується ІМТ – причина того, що інопланетяни з нами не хочуть контактувати. ІМТ – формула, що визначає «правильне» співвідношення зросту до маси тіла найрозумнішого ссавця. Матінкаприрода в кожного з нас заклала унікальність, знову ж таки – хаос. Цю унікальність ми нарекли соматотипом. Але це не тема моєї сьогоднішньої писанини, тому повертаюся до води. Якщо спитати пересічного прихильника ЗОЖ (здоровий образ життя), скільки треба пити чистої питної

води на добу, він відповість: 2-3 літри або 35 мілілітрів на кілограм маси тіла. Якщо спитати його, звідки він це взяв, ми почуємо нечітке лепетання, на кшталт: «Ну, як... всі дієтологи так кажуть». Коли вирушимо в далеку дорогу до цих «дієтологів», то, знайшовши їх, усвідомимо, що першоджерело цих норм знайти непросто. Хоча першоджерело особисто мені ясне, як день – продавці води. Ці люди наголошують, що вода має бути «чистою», бо якщо вона буде забрудненою глюкозою, фруктозою (сік) чи кофеїном (кава) – це вже не вода. До мене за порадою звернулась мати 10-річного хлопчика, маса якого трохи більше центнера. Тренернутриціолог нарахував йому 4 літри чистої питної води на добу. Жінка бідкалась, що її син фізично не зда-

тен поглинути таку кількість води. Чому норми є, а дотримуватись їх важко, інколи – нереально? Давайте питати про норми вживання води у фізіології. Ця біологічна наука, напевно, має знати наші потреби у волозі. Попри мінливість явищ та речей, які нас оточують, там, за шкірою, всередині нас панує спокій. Фізіологи цей відносний спокій називають гомеостазом. Неважливо, дикий мороз на вулиці чи нестерпна спека, там, за шкірою, – 36,6. Ми можемо об’їстись шоколаду на челенджі «хто більше зможе» чи третій день бродити по савані в пошуках чогось поживного, у крові буде плавати глюкоза в концентрації близькій до 5,5 мілімоля на літр. Ми можемо випити 10 кухлів пива, як і можемо, знеможені та спраглі, бродити пустелею, а рівень води

30 | в організмі буде в районі 60%. Це, друже, гомеостаз – постійність внутрішнього середовища організму – необхідна умова життя. Для того, аби підтримувався гомеостаз (алостаз) Н2О, кількість води, яка потрапила в організм, повинна дорівнювати тій кількості води, що його покинула. Уявіть собі фантастичну ситуацію, що в організмі нема цієї регуляції гомеостазу. Одні б ходили, наче бульбашки, а інші були б, як таранька. Яким же чином в наше безсоромне тіло потрапляє Н2О? В старому запилюженому підручнику з біохімії часів совка я відкопав таку інформацію. Середня добова потреба дорослої людини у воді – 2,5-2,8 літра (40 мілілітрів на кілограм маси тіла). Погодьтесь, дуже схожі дані до сучасних «норм».

Але далі біохіміки уточнюють. Основні джерела води: Питтєва вода – 900-1000 мілілітрів; Рідка їжа – 600-650 мілілітрів; Тверда їжа – 650-700 мілілітрів; Ендогенна вода (утворюється в організмі в процесі окислювання органічних сполук) – 350-450 мілілітрів. Ще в тому допотопному часі вчені знали, що яблуко – 90% вода, м’ясо (сире) – 70% вода, молоко – 90% вода, овочі – 90% вода. Крім того, вони знали, що вода з яблука – це таке ж Н2О, як і джерельна вода. І тільки в 21 столітті, в час нещадної боротьби за наші роти, а відповідно – гроші, нас хочуть напоїти «чистою» водою. Нам нагадують, напої – не вода, напої – це рідка їжа, відповідно їжа – не вода. Залізна логіка, що тут скажеш.

Чому вони це роблять? Мабуть, турбуються про наше здоров’я... Ще ми звідусіль чуємо, що відчуттю спраги довіряти не можна. Подейкують, що вона виникає із запізненням, при повному зневодненні, на межі життя і смерті. Споконвічно розумний homo, як і всі його філогенетичні предки, вирушав на пошуки їжі, коли відчував голод, на пошуки води – коли відчував спрагу. Скільки видів тварин згинуло з лиця Землі в еволюційній боротьбі, всі люди погинули, крім нас, людей розумних. Якщо би відчуття спраги, яке виникає на мінімальне збільшення густини крові, було б дефектним «датчиком» в нашому організмі, еволюція нас би стерла з лиця землі задовго до початку нашої ери. Рухаємось далі.

31 Здається все я, друже, тобі розказав, маєш їжу для роздумів. Знаю, відмовитись від статусу-кво (стан речей, що склався на поточний час в певній предметній області) тобі буде непросто. До речі, ти – яка дитина в сім’ї, перша чи друга/третя/ четверта? Вчені кажуть, що першій дитині важче відмовитися від статусу-кво, адже він змалечку звик бути старшим, відповідно – мудрішим. А друга дитина звикла вчитись у старшого(-ї) брата/сестри, тому вона легко відкидає старі знання у відповідь на переконливу аргументацію. Бажаю тобі бути «другою» дитиною!

Куди дівається вода в нашому організмі? Воду ми втрачаємо: з сечею; з калом; з видихуваним повітрям; з потом. І тут ситуація наступна. Зайва вода практично не виходить з потом: організм утворює його стільки, скільки йому потрібно, аби охолодити тіло. З калом і видихуваним повітрям вона теж вийти не може. У нас лишаються нирки. Коли ви, наслухавшись експертів ЗОЖ, намагаєтесь «напити» норму в 2/3/4 літри чистої питної води, попри всі можливі сигнали вашого тіла у вигляді «не хочу», нирки змушені важко працювати, аби вивести зайву воду з організму. Тому, крім «не хочу», хорошим індикатором надмірного поглинання води є постійні візити до вбиральні.

Боюсь, ти, неправильно трактуючи мої слова, почнеш себе обмежувати у вживанні води. Тому, друже, ти можеш пити як 300 мілілітрів води на день, так і випивати цілих 5 літрів – все залежить від твого способу життя. Якщо ти ведеш малорухливий спосіб життя, вживаєш багато фруктів та овочів (до речі, рекомендую), п’єш молоко та постійно «ганяєш» чаї довгими зимовими вечорами, твої потреби у вживанні чистої питної води суттєво обмежені. Але якщо ти займаєшся фітнесом в літню обідню пору в залі без кондиціонера, що розташований на останньому поверсі будівлі, прямісінько під металевим дахом (суттєві втрати води з потом), двічі на тиждень відвідуєш з друзями сауну, не любиш пити соки, каву та інші напої, тобі треба пити багато води, краще – підсоленої.

Тренер Віктор Мандзяк www.fb.com/trainer.viktor/

32 |

КОРИСНЕ ХАРЧУВАННЯ – ЦЕ ДУЖЕ ПРОСТО.

І ВАЖЛИВО!

Новорічно-різдвяні свята уже на носі, а отже, українці знову набиратимуть зайві кілограми, які потім намагатимуться спалювати у спортзалах. Наскільки це шкідливо для організму та що ж таке корисне харчування – ми розпитали у фізіолога, нутриціолога, викладача семінарів з харчування, керівника авторської фітнес-студії MIF та персонального тренера – Оксани Ващук.

Тема харчування зараз дуже актуальна, бо попереду новорічно-різдвяний період. Що варто пам’ятати? Часто люди, які починають цікавитися харчуванням, хочуть схуднути (після свят та влітку) або ж їх спонукають проблеми зі здоров’ям. Найкраще, коли ви завжди харчуєтесь збалансовано і не потрапляєте до жодної із цих категорій. За освітою я – фізіолог, тому знаю, що наше тіло має усі ресурси для життя та самовідновлення, головне – перешкоджати йому в цьому. Це ж стосується і харчування. Якщо ви споживаєте корисні продукти у потрібній кількості, прислухаєтесь до сигналів свого організму, тоді й виглядатимете завжди так, як треба, і вага не буде зайвою. У новорічно-різдвяний період важливо їсти тоді, коли справді хочеться, а не коли все уже на столі чи господиня припрошує. Вперше я почала розвивати тему харчування, коли, працюючи фітнес-тренером, спілкувалась із людьми, які просто хотіли схуднути. Схуднути – і байдуже, які це матиме наслідки (а часто швидке схуднення призводить до серйозних проблем зі здоров’ям). Тоді, 7 років тому, я вирішила проводити перші клієнтські семінари про харчування. Розповідала, як знижувати вагу безпечно, як своїм «нешкідливим» яблуком чи фрешем після тренування можна звести на нуль усю роботу. Це одразу давало видимий результат і мотивувало розповідати людям про харчування ще більше. Основне, що хотілось донести, – збалансоване харчування важливе не лише для тих, хто хоче схуднути. Чи є загальні правила, яких повинна дотримуватися кожна людина? Про що вони? Організм кожного потребує сніданку. Орієнтовно о 7 годині ранку у людини найвищий рівень гормону кортизону. Це – гормон бадьорості. Проте, залежно від умов, він може ставати гормоном стресу. Основне його завдання – швидко дати енергію за рахунок розпаду білків. І от зранку його кількість найвища для того, щоб запустити усі системи і органи в роботу. А щоб організм не руйнував наші білки (а це не лише м’язи, а й структурні білки внутрішніх органів, ендокринної та імунної систем), нам потрібно цей рівень фізіологічно знизити. І це робить сніданок. Прийомів їжі повинно бути три. І якщо ви не знаходите на них часу, то обов’язково шукатимете час на лікаря. Перекус – один або два (це уже індивідуально). Акцент на тому, щоб їжа була проста з нерафінованих продуктів. Це корисно для всіх! Чим простіша – тим краще. Корисне харчування – це взагалі дуже просто, адже

33 воно зовсім не про вареники, голубці чи інші страви, які потрібно півдня готувати. Фрукти, овочі у раціоні людини – це завжди здорово? Чи є моменти, коли їх треба уникати? У раціоні дорослої людини повинно бути до 500 грамів овочів (різних кольорових – як свіжих, так і варених або приготованих на пару), а фруктів – не більше 200300 грамів. Коли ця пропорція змінюється і фрукти становлять 500-1000 грамів щоденного раціону, вони починають шкодити. Якщо немає у раціоні овочів, зникає корисна мікрофлора та виникає дискомфорт у кишківнику. Тому все потрібно у розумних кількостях! Якщо ж є захворювання кишково-шлункового тракту, тоді овочі краще вживати ті, що пройшли теплову обробку (тушковані, варені), а фрукти практично виключити. Якщо ж говорити про охочих скинути вагу, то чи можна це робити здорово із залученням спорту? Чому важливо долучати фізичні тренування, хоча сама собою вправа й не спалює жир? Він спалюється в організмі на мітохондріях (невеличкі структури всередині клітин). Що більше людина тренована, то більше виробляється у клітинах мітохондрій. Також тренування розвивають м’язи, підтримують хребет і допомагають створювати дефіцит калорій, щоб запустити жироспалювання. Що відбувається, коли ми худнемо без тренувань? Для прикладу, створюємо дефіцит калорій виключно їжею (сідаємо на дієту)? Ми витягуємо жир з депо, він по-

чинає циркулювати в крові та намагається потрапити у клітини, де мітохондрії повинні б «спалити» його. Спробуйте уявити молекулу жиру, яка наче стукає у клітину, а дверей їй ніхто не відчиняє… Бракує мітохондрій, які можуть ту молекулу жиру розчепити. Це одна із причин, чому дієти не працюють або ж схуднення відбувається повільніше, ніж у комплексі з тренуваннями. Небезпека у тому, що увесь цей жир може осідати на стінках судин чи навіть повертатись назад у підшкірне жирове депо (можливо, по-іншому розташуватись на тілі), але бажаного результату все одно не буде. Коли ми додаємо фізичну активність, збільшується об’єм м’язів, а з ними і кількість мітохондрій – тоді людина худне і швидко, і безпечно. Фітнес для сучасної жінки – це ж історія того, як жінки відпочивають і стають щасливими? Так, це правда. От тільки це стосується як чоловіків, так і жінок. Основне завдання тренера – завершити тренування так, щоб людина вийшла з відчуттям, що може відпрацювати ще одне. Лише тоді ми будемо говорити про те, що досягнули фізіологічного ефекту, коли виділяються гормони радості, а не стресу. Людей потрібно не виснажити на тренуванні, а зарядити енергією. Якщо ці правила дотримані – фітнес-студія стає місцем для відпочинку, а відвідувачі виходять з щасливими обличчями. Також мотивує людей, коли вони бачать результати інших та відчувають себе частинкою чогось більшого (як, наприклад, учасники групових тренувань). І це приносить задоволення усім! Розмовляв Олег Г.

34 |

СИЛА КРАСИ І МУДРОСТІ: Ганна Гаврилів – переможниця Miss / Ms Summer International Львів’янка Ганна Гаврилів перемогла у міжнародному конкурсі краси Miss / Ms Summer International, що відбувався на Філіппінах 23-30 листопада 2019 року. Цей проект триває уже 15 років, щоразу – в іншій країні світу. У конкурсі взяли участь 30 учасниць з Європи, Азії, Африки та Австралії. Головна тема цьогорічного проекту – «Історичні місця твоєї країни». У його межах учасниці відвідували офіційні заходи в одній із 16 провінцій Філіппін – Міндоро, знайомилися із культурною та природною спадщиною островів. Подія також передбачає презентацію своєї історичної спадщини, конкурс талантів, тож від України представляли історичне місто Львів та пам’ятку архітектури національного значення XVI – XVII століть Поморянський замок. На фінальному вечорі конкурсантки виходили на подіум у коктейльних та вечірніх сукнях, купальних костюмах та народних строях. Ган-

на Гаврилів демонструвала сукні львівських дизайнерів Оксани Мухи, Івони Лобан та Ірини Грицюк, аксесуари Йоланти Клюсофської, бренди Delilah Jewelry та Bolero. Окрасою етнічного ансамблю став головний убір від майстерні «Треті півні». Ганна – мати трьох дітей, експерт у сфері історичної нерухомості та засновниця Благодійного фонду «Спадщина.UA», що опікується культурною спадщиною Львівщини, зокрема, Поморянським замком, Тартаківським палацом та будівлею товариства «Сокіл» у Бібрці. Колекціонує графіку Олени Кульчицької, намисто з венеційського скла та ужитковий антикваріат. Переможниця отримала право представляти Україну на конкурсі Miss /

Ms. Summer International як одна з фіналісток та ІІ віце-місіс у проекті Mrs. Eastern Europe, що вперше відбувся у Львові у квітні 2019 року (національний директор – Уляна Оксенюк). Мета цього проекту – пропагувати не жінку-картинку, а жінку всебічно розвинену, реалізовану та багатогранну. Зазначимо, що уже розпочався відбір на Mrs. Eastern Europe 2020, одна із подій якого відбудеться навесні в пам’ятці архітектури національного значення ХІХ століття Тартаківському палаці. За підсумками цієї подорожі національний директор проекту Уляна Оксенюк організує круглий стіл з представниками органів влади та туристичного сектору. Темою будуть способи підсилення подібними міжнародними проектами туристичного потенціалу України. Також проект Mrs. Eastern Europe, тема якого – відповідальне батьківство, та БФ «Спадщина.UA», тема якого – культурна спадщина, у 2020 році об’єднуються заради спільної цілі – влаштувати у одному із об’єктів історичної нерухомості Львівщини літню школу для малозабезпечених дітей.

FB: mrs.eastern europe/ місіс східна європа FB: Спадщина.UA/ Heritage.UA Фото – Лілія Возняк Сукня – OKSANA MUKHA Прикраси - Delilah Jewelry Макіяж - Bednarska Beauty Center

35

ІРИНА МАЦІЄВСЬКА: Ваш адвокат – не лише висококваліфікований фахівець в галузі права. Це, найперше, людина, якій можеш довіряти. Започаткування власної справи, створення сім’ї, розлучення, укладення будь-яких договорів потребують фахової підтримки юриста. Як правильно обрати свого фахівця, розповіла адвокат із багаторічним досвідом Ірина Мацієвська. У правовому суспільстві юрист, якому довіряєш і до якого можеш звернутись у будь-який момент, – необхідність. Як обрати свого фахівця? Справді, зараз дуже важливо мати свого юриста. Пам’ятаю, як я була ще маленькою, моя мама-адвокат говорила, що кожній людині обов’язково мати «свого лікаря і свого адвоката». І в наш час ці слова стають ще більш актуальними. Обираючи свого адвоката, потрібно звернути увагу, наскільки він обізнаний у тій галузі права, яка вас цікавить, і чи має він досвід в тій категорії справ, що вас цікавлять. Ну і, звісно, вкрай важливим при виборі адвоката є людський фактор, адже, насамперед, ви повинні йому довіряти. В епоху інтернету, буває, що люди шукають правову допомогу в мережі, наскільки це ефективно? Так, справді, в інтернеті є багато інформації щодо наших прав та обов’язків. Але цією інформацією ще потрібно правильно скористатися, аби не нашкодити собі. У мене є клієнт, якого колись, ще до знайомства зі мною, зупинили на

дорозі патрульні. Він почав будувати розмову з правоохоронцями на основі того, що прочитав в інтернеті. Насправді ж те, що він почав говорити, не мало суттєвого значення в його ситуації, а тому не дало бажаного результату. Саме тому варто мати адвоката, до якого Ви зможете звернутись у потрібний момент і ви будете впевнені він, що ваші інтереси будуть вчасно і фахового захищені. А скільки у Вас досвіду в сфері адвокатури? Юриспруденція була в мене на слуху з самого дитинства. Адже я юрист у третьому поколінні. Поки інші діти грались у традиційні ігри, я бавилась у суд. В юнацькому віці я вирішила продовжити справу мого діда та батьків, тому стала юристом. У 2004 році склала іспит на право займатись адвокатською діяльністю. Рік тому Ви започаткували адвокатське об’єднання «Мацієвські та Партнери». Хто входить до цього об’єднання і з якими питаннями можуть звертатися клієнти?

Це сімейне адвокатське об’єднання. Власне, Мацієвські – це прізвище моє та моїх батьків, воно добре відоме в юридичній сфері Львова. Мій тато має сорок років юридичної та адвокатської практики, а мама рівно стільки ж адвокатської – і вони надалі продовжують працювати. Я як адвокат спеціалізують на кредитних та іпотечних правовідносинах, сімейному праві, захисті справ споживачів та займаюсь правовою підтримкою бізнесу. А ще до мене можна звернутись за підтримкою, якщо ви потрапили в ДТП. Що Ви як адвокат можете порадити нашим читачам? Головною порадою є завжди читати те, що підписуєте. Якщо вас щось насторожує, то краще зверніться до юриста, аніж потім витрачати час та гроші на судовий захист. Розмовляла Ірина Кунинець

36 |

ОКСАНА ІВАНЦІВ: У СІМ’Ї ПОТРІБНО СПІЛКУВАТИСЬ, АДЖЕ МИ НЕ ЕКСТРАСЕНСИ, ЩОБ ЧИТАТИ ДУМКИ НАШИХ ПАРТНЕРІВ Як запобігти розчаруванню в сімейних стосунках, виховати щасливих дітей та коли варто відвідувати психологів? На усі ці питання відповіла Оксана Іванців. Оксана – віце-президент благодійного фонду св. Августина, сімейний психолог-практик, тренер, засновник клубу МЕГАМАМ IWoman, співведуча радіопрограми «Вихід Є»,засновник і ведуча авторського проекту «Тібеські перлини з Оксаною Іванців або гарний початок дня», співорганізатор пробігу для лікарів «Здоровий лікар – здорова нація», співорганізатор проекту для успішних багатодітних матусь «Мегамами міста Лева та їх діти», співвласник стоматологічного бізнесу, директор студії стоматології та ортодонтії «АКВАРЕЛЬ», асистент кафедри ЛНМУ, щаслива дружина та мама 4 дітей.

37 Скажіть, що, на Вашу думку, є основою міцної сім’ї? У сім’ї маємо навчитися розставляти пріоритети. Найперше, незалежно від того, чоловік ви чи жінка, маєте любити себе (це той здоровий егоїзм, який часто плутають з егоцентризмом). Усі ми так чи інакше егоїсти, та здоровий егоїзм може бути лише у здорових і не невротичних людей. Далі – це ваш чоловік чи дружина. І лише після цього мають бути стосунки з дітьми. Якщо я не маю життєвої сили, то чи можуть у мене бути якісні стосунки з чоловіком або ж з дітьми? Також не варто ставити відносини з дітьми вище, аніж з дружиною чи чоловіком. Потрібно розуміти, що діти – вони не народжені для нас, вони рано чи пізно підуть з батьківського дому, а хто залишається з вами далі? Далі залишається людина, з якою забули, як спілкуватись, бо немає вже спільних точок дотику, немає спільних інтересів, якими були лишень діти. Яка роль жінки та чоловіка в сім’ї?

90% затишку, саме ЗАТИШКУ В СІМ’Ї створює жінка, а решту 10% залежать від чоловіка та є вкрай важливими (в бізнесі навпаки – 90% залежать від чоловіка, а 10% – від жінки, навіть якщо вона зовсім нічого не тямить у справах чоловіка). Чоловік – фундамент, стрижень сім’ї. Адже від того, наскільки буде він якісним, залежатиме, як жінка зможе виконувати свою роль. Буває, що жінки і не тільки, тікають від реальності в серіали та книги, формують кіношні ідеали і скаржаться, що в житті не так, як у кіно. Якщо ж є очікування, то на зміну за-

вжди приходить розчарування. Це закон. Якщо ж ми хочемо отримати певний результат від свого партнера, потрібно почати з себе. Поставте собі таке питання: якою або ж яким маю бути я, щоб отримати те, що я хочу? Наприклад: якою я маю бути, щоб чоловік захотів подарувати мені квіти? Чи захочеться йому дарувати квіти тій, яка постійно цькує чи принижує? І дуже важливим в сім’ї є СПІЛКУВАННЯ, адже ми не екстрасенси і не зобов’язані читати думки. А як виховати щасливу дитину? Одне з найосновніших завдань батьків – виховати саме ЩАСЛИВУ дитину! І для цього їм потрібно найперше самим ВМІТИ бути щасливими. Чому вміти? Тому що це теж є мистецтво уміння! Адже діти, мов губка, втягують усе навколо. І вчаться у нас робити те, що ми робимо, а не те, що ми їм розказуємо. Ми часто хочемо, щоб наші діти були щасливіші, ніж ми. Але при цьому не даємо їм ніяких інструментів. Натомість завдання батьків – навчити дітей справлятися з усім, що готує для них життя, а разом з тим бути щасливими. Існує думка, якщо в дитини є певні проблеми, то роботу психолог починає не з дитиною, а з батьками. Чи справді так? Я саме за таким методом і працюю. Здебільшого проблема криється у вихованні. Але в цьому нема нічого дивного, адже нас ніхто не вчить любити, спілкуватись з своїм чоловіком чи дружиною чи будувати стосунки з дітьми, особливо, якщо це перша дитина. Для цього є сімейний психолог, який допоможе вирішити ці питання.

Як часто психолог може допомогти побороти кризу в сім’ї? У моїй професійній практиці, як правило, 90% пар, які були на межі розлучення, після роботи залишаються щасливі разом. Звісно, бувають випадки, коли не варто зберігати сімейні стосунки. Адже відносити всередині сім’ї можуть бути настільки токсичними, що є просто небезпечними для здоров’я. Що побажаєте нашим читачам у наступному році? Бажаю усім ЛЮБИТИ, ПЛАНУВАТИ і не очікувати. Починати з себе і відкривати нові горизонти знань. З любов’ю і вдячністю Оксана Іванців! Розмовляла Ірина Кунинець

38 |

АНАСТАСІЯ СІДЕЛЬНИК: Моя мета – створювати одяг, який робитиме клієнтів особливими Кравець за покликанням, економіст за освітою і фітнестренер за професією. Усе це Анастасія Сідельник встигла у свої вісімнадцять. Та з-поміж усього дівчина мріє створювати колекції класичного одягу, який робитиме його власників особливими. Про першу колекцію та плани на майбутнє Анастасія розповіла «Егоїсту».

З чого почалось твоє захоплення шиттям? Я виросла у творчій атмосфері: тато – професійний художник. Та й усі члени родини мають хист до малювання. Батьківський підхід до виховання полягав у тому, щоб заохотити і розвинути усі мої потенційні здібності. Тому ще в одинадцять років я почала самостійно шити одяг: дивилась відеоуроки на YouTube, гортала старі книги – і на основі цього створювала ескізи. Два роки тому закінчила професійні курси шиття та моделювання. Зараз я шию одяг за індивідуальними мірками та індивідуальним дизайном. До мене приходять клієнти з початковою ідею, яку ми спільно розвиваємо. І ось результат: ексклюзивна та якісна річ, яка ідеально сидить на замовнику.

Яку річ ти пошила першою? Чесно, мені складно пригадати, що я пошила найперше. Пам’ятаю, що це було кілька речей: двошовна класична чорна спідниця-олівець, квітковий топ і ще одна спідниця на ґудзички, яку я перешила з старої сорочки. Мені дуже подобається з старих речей створювати щось нове. Нещодавно ти презентувала свою колекцію. Розкажи про ідею?

BEN LUNA – моя перша колекція, я хотіла, щоб вона стала яскравою палітрою, яка б відображала емоції радості, ніжності, теплоти та закоханості. Стиль колекції відповідає рядкам: «Не дивися з висоти, що такі маленькі зерна – це може бути червоний перець». Натхнення черпала із корейської культури, тому на моїх моделях є унікальний ручний розпис на східну тематику, який створюю сама. Для цього найперше малюю ескіз, а далі переношу зображення на одяг. Аби нанести деякі малюнки, потрібно щонайменше

два дні. Саме через ручний розпис ціна на річ становить від 900 до 3000 гривень. Для кого створена колекція BEN LUNA і з чим її можна поєднувати? Я орієнтувалась найперше на підлітків, але деякі речі купують і клієнти за сорок. Усі жіночі худі мають довжину до коліна, тому їх можна поєднувати з модними зараз шкіряними лосинами чи із звичайними джинсами або ж носити, як сукню. Чоловіки також їх можуть поєднувати із джинсами. Я створюю речі, які я би носила сама. Не люблю щось екстравагантне, на мою думку, сценічний одяг створений для фотосесій – і це обмежує життя цієї речі. А що означає назва колекції BEN LUNA? Назва колекції присвячена моїм цуценятам породи йоркширський тер’єр, яких звати Ben та Luna. Тому в колекції є також моделі для тварин. Вони, до речі, теж брали участь у показі.

39 Розкажи про плани на наступну колекцію. Я обожнюю чорно-білу класику та стиль Шанель, тому наступна моя колекція буде присвячена цій темі. Це буде класичний одяг для жінок: сукні, спідниці, сорочки та піджаки. Речі відшиваються за індивідуальною технологією, з врахуванням оздоблювальних швів та з використанням лише натуральних тканин. Дуже хочу, щоб в цій колекції були речі, які не просто подобатимуться жінці, а робитимуть її особливою. Тобі допомагає ще хтось створювати речі? Здебільшого все намагаюсь робити сама. В ательє, де навчалась основам шиття, лише даю деякі речі на відшив, інші робочі процесів виконую самостійно. А ще вирішила, що вкладатиму у створення колекцій тільки свої гроші. А як сприймають твоє захоплення батьки? Батьки – мої основні критики. Тато як художник завжди хоче підправити малюнок по-своєму. А мама як професійний економіст дивиться на кожен виріб раціональним поглядом. Та найбільшим моїм поціновувачем є Надія Павлівна – моя бабуся. Моя родина мене дуже підтримує, а критикують, бо знають, що я можу зробити все ще краще. Окрім шиття, ти також навчаєшся та працюєш. Які плани? Здобуваю освіту у Львівському навчально-науковому інституті ДВНЗ «університет банківської справи» і паралельно також навчаюсь на графічному дизайні. Останнє обрала не просто так, адже маю екстравагантну ідею, хочу створити smartколекцію з використанням інноваційних технологій. Зробити це маю намір із гнучкими дисплеями, які дозволять змінювати колір сукні чи регулювати одяг на тілі. Проте моя любов – це дизайн та створення одягу, в майбутньому я хочу займатись саме цим!

@ben._luna +38 (063) 203 49 13

40 |

АНДРІЙ БАХОВСЬКИЙ:

МАБУТЬ, У ПОГЛЯДАХ Я ТАКИ МАКСИМАЛІСТ Андрію, яка Ваша роль в організації Etno Fashion Show у Львові? Маленька (сміється). Ну, насправді там не лишень моя роль, але й благодійного фонду «Опіка майбутнього», з яким уже вдруге стаємо співорганізаторами цього заходу. Логічність нашої там присутності полягає в тому, що поряд з культурними та суспільними цілями Etno Fashion Show передбачає і благодійність. Ось саме остання складова нас приваблює. Насправді організаторів багато, ми ж долучаємося до реалізації моментів, пов’язаних із благодійністю. Цього року такою благородною метою Etno Fashion Show є сприяння у придбанні обладнання для реабілітаційного центру воїнів АТО. Просто осторонь не можемо бути. З іншого боку, такі заходи – чудовий майданчик для спілкування та знайомств. Уже в процесі організації зустрічаю стільки цікавих людей і чую стільки цікавих ідей, що наша присутність тут однозначно є результативною.

Здавалося б, не так давно уже відбулася вичерпна бесіда з Андрієм Баховським. Проте час йде, а Андрій Іванович раз у раз з’являється в інформаційному полі краю, виступаючи ньюзмейкером цікавих подій. Нагадаємо: наш співрозмовник – засновник благодійного фонду «Опіка майбутнього», успішний підприємець, громадський діяч. Отож, на порозі Нового року говоримо про успіхи, досягнення, плани та мрії.

Щодо благодійного фонду, яким був рік і які здобутки? Рік, як і попередній, не з легких. Якщо відверто, то в роботі не задоволений собою, оскільки із задуманого вдалося зреалізувати лишень десь 60%. Друзі кажуть, що я дивак у таких питаннях, оскільки це цілком пристойний результат. Та, мабуть, в поглядах я таки максималіст, тому оцінюю нашу роботу стримано добре. Серед здобутків назву те, що наш фонд цього року вдало співпрацює в кооперації з іншими схожими організаціями. Це дещо інший рівень, оскільки дає змогу зреалізовувати більш масштабні проекти. Якщо говорити безпосередньо про «Опіку майбутнього», нам таки вдалося втримати на рівні комунікацію і традиційні звичні проекти. Мова про відвідини сиротинців, дитячих реабілітаційних центрів, проведення майстер-класів, забезпечення їх допомогою та інше. Це, мабуть, в теперішніх умовах також позитивний результат 2019 року. З останніх яскравих моментів – Свято Миколая, яке зорганізували для вихованців Великолюблінського сиротинця. Поговоримо більше про проекти, у яких Ви задіяні. Пригадую, минулого року запитав, чи не боїтеся того, що студія краси «Естетика тіла» забере час – і на благодійність його просто не залишиться. Ще згадаймо туристичний проект karpatytur.info. Логічне запитання: чи не впливає така розпорошуваність на якість реалізації проектів? Справді, кожен з проектів потребує часу та зосередженості. Проте я не один. Маю добре захищені тили. Мова, звісно, про дружину Олену та сім’ю, які мене розуміють, підтримують, за що їм велике спасибі. Відтак реалізувати задумане вдвічі простіше.

Скажімо, студія краси «Естетика тіла» за цей рік отримала певний розвиток, оскільки ми розпочали співпрацю ще з одним провідним салоном краси. Як я згадував рік тому, «Естетика тіла» стала потужним консультантом в реалізації реабілітаційних проектів фонду «Опіка майбутнього». Звісно, фахівці цього проекту є експертами з оздоровлення в проекті karpatytur. info. На перший погляд, здавалося б, різні проекти, але отримуємо потужну взаємну підтримку між ними. Це економить час, додає досвіду і сприяє розвитку кожного з них. Андрію, які плани на 2020? Я б радше сказав мрії, бо в теперішніх умовах планувати – дуже невдячна справа. Насамперед хотілося б результативної активності та масштабування того, що робимо сьогодні. Звісно, в ідеалі дожити до таких днів, щоб потреба у благодійних фондах просто відпала. Але ми усі реалісти – і таки не віримо в утопію. Тому знаю точно, що роботи буде більш ніж достатньо. Що складніша ситуація в країні, то більшою є потреба у благодійності. Отож, хотілося б, щоб ця потреба таки йшла на спад. Традиційно – Ваші побажання читачам з нагоди Новорічних та Різдвяних свят. Як я вже задував у 2019 році, благодійному фонду «Опіка майбутнього» вдалося вийти на новий рівень стосунків з колегами. Низка проектів, реалізована у кооперації, ще раз довела просту істину – сила в єдності. Тому хотілось побажати нам усім єднання в поглядах, переконаннях, щоб розуміння між нами було тривалим та стабільним. Разом – ми сила! З Новим роком та Різдвом! Розмовляв Ярослав Баран

ЯК УНИКНУТИ «ЗАМОРОЗКІВ» У СТОСУНКАХ: поради Віктора Вуса Трапляється, що пристрасні та емоційні стосунки з часом перетворюються у звичку, від якої хочеться позбутися. Вчорашня усмішка стає гримасою, а із емоцій залишається лише роздратування... Як зробити так, щоб цього це сталося, знає Віктор Вус – кандидат психологічних наук, фахівець із багаторічною практикою координації міжнародних програм у сфері психології та здоров’я.

Коли прохолода відчутна не лише на вулиці, а й всередині вас. Коли зима приходить не лише у місто, але й у стосунки. Коли почуття міліють, психологи радять замислитись. Віктор Вус переконаний – вічне, яскраве кохання може існувати, але для цього партнери повинні змінюватися. Про що мова, ми з’ясували в нього особисто. Досвід проведення психологічних тренінгів та консультацій надає Віктору можливість точно діагностувати, що саме здатне зруйнувати зсередини навіть міцні стосунки і як цього уникнути. Повноцінне відчуття і усвідомлення кохання й справді можливе лише з різним партнерами? Властивість людської психіки – це адаптація, звикання. Кохання як яскравість почуттів та феєрверк емоцій триває недовго. Далі – звикання. Тому емоції, які викликають у нас дії іншої людини, із часом стають вже не такими яскравими. Перший сніг, перша зимова казка збурюють захоплення та радість, але з часом морози набридають – хочеться тепла та зелені. Ми можемо бути вражені надзвичайно приємним смаком кулінарного шедевра, який скуштували вперше. Якщо ж споживати цю страву щодня, то через певний період вона втратить для нас свою особливість. Так само і у стосунках: кохання стає звичкою, буденною рутиною.

Тому і потрібні зміни для відновлення кохання. Ці зміни обов’язково передбачають заміну партнерів? Тут насамперед мова про психологічні зміни у партнерів. Фізична зміна партнерів часто призводить до багатьох негативних наслідків: емоційних, соціальних, юридичних, економічних… Тільки фізична та фізіологічна стабільність є запорукою здоров’я – як соматичного, так і психологічного та соціального. Для «вічного» кохання потрібне психологічне зростання, нові психологічні якості, психологічна успішність партнерів. Саме це і забезпечить «новизну» почуттів та яскравість емоцій. Партнери будуть бачити перед собою нову, успішну особистість, яка зростає, і заново закохуватимуться один в одного. Але ж зміни потребують часу? Кохання, феєрія почуттів та новизна емоцій тривають до 2 років. Тому у вас є час.... Можна прагнути змін, саморозвитку, а можна шукати перепони та причини для виправдання своєї ригідності. Набагато легше звинувачувати інших у негараздах своїх стосунків. Якщо сьогодні ви вважаєте, що і так вже досягли всього, то це дуже добре. Однак, за прагматикою життя, післязавтра ви відчуєте, що цього вже мало. Зупинка у прогресі – це вже є регрес. Психологія життя, психологія

стосунків – казка із зворотним відліком. Принц на білому коні з часом в очах дружини перетворюється на того самого коня. Прекрасна принцеса з часом в очах чоловіка знову перетворюється на жительку того самого болота. Сім’я – паралельне зростання двох людей. Ви повинні відчувати свою цінність і вміти презентувати себе як цінність. Народ повинен знати своїх героїв в обличчя, пишатися своїми героями. Цими героями ви повинні ставати щодня, постійно. Ставати ними один для одного і для вашого оточення. Великою проблемою в сім’ї є те, що люди залишаються на місці, не змінюються. Якщо жінка та чоловік зростатимуть у психологічному розумінні, то стосунки будуть міцними – і так можна дожити у радості до старості? На підставі своєї психологічної практики (понад 18 років) та історії моїх клієнтів можу стверджувати: якщо людина змінюється, то у таких стосунках можна жити довго. Це комфортно, буде, що згадати, чим пишатися і чоловікові, і дружині, і їхнім дітям. Від стресу та напруги у стосунках до гармонії та злагоди – один крок. Однак потрібно знати, як правильно його зробити. Психологія й покликана допомогти вам у цьому питанні. Не соромтеся шукати порад у фахівців. Розмовляв Олег Г.

Практикуйте доброту весь день до всіх людей, які вас оточують, і зрозумієте, що ви вже зараз на небесах.

Джек Керуак

ВІДПОЧИНОК

43

«А я так би хотів любити тебе на Маямі»

Так колись співали «Антитіла», мабуть, добре знаючи, що, попри стрімкий розвиток інших легкодоступних напрямків туризму, Маямі ніколи не втрачало статусу однієї з курортних столиць світу. Білі піщані пляжі з пальмами, запальні клубні ночі та вечірки біля басейнів, красиві пальми з ілюмінацією... Це все було

відомим і бажаним ще тоді, коли на місці сучасного Дубаї панували пустельні вітри, а Мальдіви не були найбажанішим напрямком для медового місяця кожної нареченої. Засноване в 1896 році місто має не таку тривалу історію, проте за ці 100 з гаком років зуміло стати най-

більшим мегаполісом на південному сході США і величезним туристичним осередком, куди приїздять мільйони відвідувачів і в сезон, і ні. У тому числі й привозять свої мільйони: курорт давно облюбували як численні російські олігархи, так і бразильські багачі.

44 | Для прекрасного відпочинку душі та тіла у Маямі є все: океан, острови, торгові центри, багато можливостей для риболовлі та активного відпочинку, клуби й пляжні вечірки, ресторани та бари з м’ясом та морепродуктами, з пивом, ромом, джином чи віскі. Тут є Маямі-Біч з пляжами та нескінченними розвагами, Даунтаун і Брікелл з хмарочосами, банківськими й фінансовими установами, Вінвуд з хіпстерським і нонконформістським підходом до життя, а також ціла купа можливостей захопливо провести час за межами міста неподалік на островах чи, навпаки, якнайдалі на круїзному лайнері Карибами. Найголовніше, коли вирушаєш в Маямі, – це взяти гроші та хороший настрій. Решта ж неодмінно додасться. А короткий путівник найпривабливішими місцями гарячого міста – далі у нашій статті.

MIAMI BEACH Це група островів на узбережжі Атлантичного океану і центр курортного життя міста. Саме тут розташовані найкращі пляжі, найдорожчі готелі та наймодніші клуби із запальними вечірками. Тут усе, як у тих сотнях голлівудських фільмів, які ми всі бачили: крутість закладу визначає черга на вході, на початку якої кремезний охоронець раз на якийсь час знімає для щасливчиків червону оксамитову «перепону» і впускає їх всередину. Стояти можна дуже довго, якщо не дуже добре знайомі з системою, або ж не чекати взагалі, якщо маєте знайомих або виглядаєте платоспроможно за місцевими

мірками. Тоді в Маямі відкриваються всі двері – й таким чином серед мільйонерів, буває, «запалюють» і ті, хто після клубу іде додому пішки, бо найцінніше, що він має, – це знайомства. Пізнаючи нічне життя Маямі, не очікуйте бути враженими локаціями. Тут все працює на атмосфері, але не на новизні та шику. Місто має досить довгу історію в статусі столиці вечірок, тому сьогодні, як і колись, більшість заходів проходить в готелях, клубах та ресторанах, відкритих 40-50, а то й 70 років тому. Специфіка маямського нічного жити полягає в тому, що вечірки в топових закладах проходять не щодня. Так, у понеділок всі збираються в Mokai, у вівторок найгарячіше у Bagatelle або Mr. Jones, в середу еліта міста тусується у Baoli, у четвер публіка

ходить у Villa Azure, потім в Mynt або The Wall (клуб готелю W). Хочете сходити кудись поїсти – вам на Лінкольн-роуд. Якщо коротко, то це провулок Крива Липа на Маямі-Біч. Тут зосереджена більшість ресторанів і барів, куди приходять як місцеві, так і туристи. Клубів тут мало, тому в основному це місце для прогулянки і обіду чи вечері. Також тут достатньо місць для дрібного шопінгу, хоча якщо вас цікавлять великі торгові центри, варто їхати в Aventura mall або ж Seagrass mall. На Лінкольн-роуд можна зайти в Zara, H&M, Gap, стокові Ross, Marshalls, випити кави в Starbucks чи накупити техніки в Apple store, пройтися фотогалереями. Це ті місця відпочинку і розваг, куди ходять як місцеві, так і обізнаніші туристи. Новачки ж селяться

45 та проводять багато часу поряд з вулицею Оушендрайв. Погуляти тут дійсно варто: перша від океану лінія не зайнята готелями, а замість них на цьому місці розташований пальмовий парк, який розмежовує пісок пляжу і лінію відомих своєю архітектурою в стилі арт-деко будинків. Проте цей район дійсно живе виключно коштом туристів – і все тут розраховане не на вишуканий багатозірковий сервіс, а робиться з розумінням, що за кілька днів на зміну одним відвідувачам приїдуть інші. Їм теж можна буде подавати все за завищеними цінами з не найкращим сервісом. Окрім цього району, обов’язково прогуляйтеся набережною. Тут вона – це boardwalk, кількакілометрова дерев’яна доріжка поміж пальмами з видом на готелі з одного боку та на пляж – з іншого. Гуляючи, можете побачити багато людей на велосипедах та самокатах, бігунів, готелі з їхніми відпочинковими територіями. Одним з найкрасивіших у цьому плані місць є крайня нижня точка Маямі-Біч – South Pointe. Тут розташований пішохідний пірс, зелений парк з пальмами та фонтанами, стейкхауси і спортбари з видом на розкішний Фішер-Айленд, класні кондомініуми з причалами для сотень катерів та яхт. Це доволі відвідуваний район як туристами, так і місцевими. Вони тут рибалять, вигулюють собак, бігають, займаюся йогою та просто гарно проводять час біля води із захопливим видом. Маямі – ідеальне місце, щоб спробувати латиноамериканську кухню. Тут море ресторанів і забігайлівок з дешевою їжею, які часто відвідують і зголоднілі багатії після завершення запальних вечірок посеред ночі. Епанада, зрази з юки, колумбійські хот-доги – це далеко не повний перелік страв. Закладів на різний смак тут вистачає всюди, однак для приємнішого, атмосфернішого досвіду зайдіть на Española Way – це фактично латинський аналог Лінкольн-Роуд, розташований всього кілька кварталів на південь від «більшого брата». Красу місця творять будиночки в колоніальному стилі та бруківка. Про місцеві пляжі можна сказати лише одне: вони дуже класні. Пісок білий, вода чиста і красиво-бірюзова, доступ всюди безкоштовний, тому відпочивати тут – саме задоволення. Головне – не забудьте сонцезахисний крем.

DOWNTOWN Діловий центр міста постійно росте і розвивається. Про це можна зробити висновок, подивившись на численні хмарочоси з офісами та готелями. На відміну від Маямі-Біч, тут все серйозніше. Але це всередині. А зовні допитливі туристи захоплюються вмілим поєднанням бетонно-скляних хмарочосів із зеленню пальм. Для прогулянки обов’язкові Bayfront Park, поряд з Bayside Bay можна вирушити на екскурсію корабликом між островами. Також прокатайтеся на безкоштовному монорельсовому поїзді Metromover, який може довезти вас у сусідній район Брікелл, про який ми розкажемо далі.

46 |

До слова, аби надивитись на висотки, сходіть в обидва райони, бо з Даунтауна відкривається найкращий вид на Брікелл, а з Брікелла – на Даунтаун. За дрінком і класною атмосферою рекомендуємо піднятися на відкриту терасу на 16 поверсі Kimpton Epic Hotel. Вид – просто вау! Між іншим, навіть у дорогих закладах бувають так звані happy hours, коли вибрані напої та їжа коштують набагато дешевше. Так, у цьому барі о 6 вечора можна купувати напої за 6 доларів, а о 7 – відповідно, за 7 доларів. Звичайна ціна, для порівняння, – це 15+ без врахування комісії за обслуговування і податків, які здорожчують вартість напою до 20 доларів. Проте діловий центр міста насправді не такий безневинний, яким може здатися. Адже тут є цілодобовий клуб E11EVEN, де панує атмосфера найповнішої розкутості. Кількість голого тіла танцівниць, офіціанток, барменок і хостес за-

шкалює, а відчуття вседозволеності присутнє на кожному кроці. Щоб зрозуміти, наскільки тут можна все, варто звернути увагу хоча б на трубочки до коктейлів. Річ у тому, що в Маямі офіційно заборонені пластикові соломки, тому їх нема в жодному баченому нами закладі, крім цього. Тут можна майже все, а дівчата з клубу готові подарувати задоволення і щастя буквально кожному. Тому в E11even легко можна побачити офіціантів, які допомагають дівчатам зібрати з підлоги у відро їхній заробіток після танцю, і задоволення потреб спраглих до ласки і голого тіла клієнтів. «Асистенти» мітлою змітають чайові зі сцени? В E11EVEN це норма!

BRICKELL Ще один цікавий для відвідин район – Брікелл, розташований на

південь від Даунтауна. Перетнувши розвідний міст, який з’єднує ці дві частини міста, ви потрапите в місце з височенними офісними і житловими будинками, закладами громадського харчування, дорогими готелями і торговим центром Brickel City Center (він вам може бути корисним, якщо ви збираєтеся на лакшері-шопінг). Також, як ми вже казали, доїхати сюди можна на безкоштовному поїзді Metromover, який курсує Даунтауном і з’єднує його з Брікеллом. Це досить новий район, який зараз активно розвивається. Тут є свій фінансовий центр, де неозброєним оком помітно активне вливання інвестицій. Також після Маямі-Біч саме Брікелл є другим місцем, куди варто вирушати на тусовки. Тут багато терас на дахах готелів, ресторанів, барів і клубів, які працюють

47 досить довго. Нам найбільше сподобався бар Sugar на 40 поверсі готелю East. Одна з найновіших і найкрасивіших частин цього місця – острів Brickell Key. Тут варто прогулятися набережною, яка огинає його цілого і відкриває гарний вид на затоку і діловий центр міста. Окрім суперсучасних будинків на в’їзді у Брікелл побачите давню пам’ятку архітектури – церкву в колоніальному стилі, в якій служать літургії й сьогодні. До слова, в Даунтауні теж можна натрапити на будівлі періоду колонізації. Їх небагато, однак саме вони нагадують про історію країни. Також з Брікелла і тільки з нього можна сушею, на автобусі або таксі, добратися до Kі-Біскейн – іншого острова з чудовим пляжем, тенісними кортами та старим мальовничим маяком, куди варто піднятися заради красивої панорами.

WYNWOOD Якщо станеться так, що в Маямі сіро і похмуро, то найкраще місце для візиту такого дня – Вінвуд, хіпстерський район з графіті, артгалереями та автентичними місцевими закладами. В закладі Salted Doughnut можна спробувати пончики з цікавим поєднанням смаків (як-от кленовий сироп і бекон), а в численних забігайлівках і барах ви знайдете смачні перекуси різних кухонь та як загальновідомі, так і суто місцеві коктейлі від барменів. По суті, це галерея просто неба з дуже красивими графіті та картинами, де також розташований фудмаркет і базарчик з дрібними виробами

ручної роботи та виставкові зали з цікавими барвистими полотнами. Не дивуйтеся стійкому запаху марихуани – це ж хіпстерський район!

нудьгуватимете, тому просто віддайтеся насолоді та безтурботності і Маямі вам віддячить!

Якщо ж самого Маямі замало, то, не роздумуючи, вирушайте в круїз. Вибір напрямків тут більш ніж достатній. Це можуть бути Багами або ж різноманітні варіації відвідин країн Карибського басейну – Мексика, Беліз, Гондурас, Кайманові острови, Ямайка....

P.S. Очі чоловіків чи не на кожному кроці тішитимуть красиві дівчата у сексуальних образах. Вони привертають увагу розкутістю та відвертістю як вдень, так і вночі, адже Маямі – це релакс і свято для усіх! Тут навіть найскромніші дівчата вдягають те, на що б ніколи не наважилися вдома. Місто добре відоме своєю легкодоступністю разових знайомств, адже всі приїздять сюди заради розваг і відпочинку, та й навіть місцеві живуть в атмосфері легкості буття.

На південь від Маямі розкинулася група островів Флорида-Кіз, які закінчуються островом Кі-Вест всього за 90 миль від Куби. На захід від міста лежить величезний національний парк Еверглейдз – дивитися на алігаторів треба тут, а не на нікчемних фермах. Словом, ви точно не

Остап Процик

48 |

АНДРІЙ АНДРЕЄВ

ПРО СВІТ ЛЬОДУ, КИТІВ І ТУПІЛАК

49

Гренландія – найбільший острів на Землі, що омивається двома океанами: Атлантичним і Північним Льодовитим. Зледеніння, яке почалося понад два мільйони років тому, перекрило древній граніто-гнейсовий шар острова суцільним льодовиковим щитом, увінчаним двома куполами висотою близько 3000 метрів. Північні береги острова порізані глибокими і довгими фіордами, а на сході панують льодовикові хребти з найвищою вершиною Гренландії і всієї Арктики – горою Гунбьорн (3700 метрів). Як і всюди на Землі, найфантастичніші та наймальовничіші ландшафти виникають там, де діють непереборні сили природи, де буяють всі її стихії: духи води – ундини, духи вогню – саламандри, повітря – сильфи та землі – гноми.

50 |

Гренландія, звичайно, суворе місце. Виживати місцевим племенаммисливцям – інуїтам – було дуже складно. Тому особливу нішу у гренландській міфології займали тупілаки і туунбаки – злі духи, які повинні захищати їхніх творців від інших людей та ворожих сил. Хто дивився фільм «Терор» або читав однойменну книгу, зрозуміє, про що мова. Але все ж людина тут – не головне. Це царство арктичної природи. Рухомі льодові маси і талі води зорали крижаний панцир острова глибокими зяючими тріщинами. Язики льодовиків, що виступають, обвалюючись в глибінь океанських хвиль, дають початок прикрасі арктичних широт – айсбергам. Іноді здається, що величезні прозорі вікна у товщах плавучих льодів проплавлені гігантською сонячною лінзою. Коли стоїш на палубі яхти, яка беззвучно ковзає, неможливо відірвати погляд від льодового видовища. Повільно пливуть і розгортаються перед нами брили, увінчані шпилями та баштами, крижини, що нагадують зім’яті і намоклі листи білого паперу, який тоне у бірюзових водах океану.

51

Льоди і айсберги на воді створюють неповторні океанські ландшафти Гренландії. Тому стримана північна гама пейзажів розквітає то блакитними, то смарагдовими фарбами, розсипається на сонці іскрами алмазних граней немислимих і фантастичних форм крижаних гігантів. А вечірні урочистості занурення сонця в темнющі океанські води супроводжується оргією оранжево-пурпурного вогню, що охоплює нескінченний горизонт. Додайте до всієї цієї дивовижі величезних китів,

які то тут, то там пускають струмені пари до неба, нерп, що пустують на крижинах вдалині, кольорові інуїтські будиночки в негустих селах на берегах фіордів, – таким красивим світом і є дивовижна Гренландія. «Це, я, Господи...», – геніальність фрази, що вирвалася раптом тут, у Гренландії, в Роквелла Кента, можна зрозуміти тільки в таких самотньопустельних місцях, в оточенні фантастичного нагромадження крижаних скель, застиглого дзеркала

холодних морських вод, що йдуть за горизонт засніжених вершин, відшліфованих студеними вітрами і розсічених павутиною бездонних фіордів. Мимоволі холодна дивовижа цього безмовного крижаного полону навколо підіймає з глибин підсвідомості думки про своє місце в цьому світі, про масштабність свого існування і буття. Спокій, тиша і самота завжди спонукає людину до очищення і осмислення свого «Его», до свого оголеного «Я»…

52 |

ЗИМОВІ СВЯТА ЗА МІСТОМ

ГОЛЛІВУДСЬКИЙ ШИК У НОВОРІЧНУ НІЧ Пам’ятаєте ті радісні часи, коли найзаповітнішою мрією було перевтілитися у роль улюбленого кіногероя і прожити хоча б день, як справжня зірка?

У Новий рік душа бажає дива. Неймовірної пригоди, яка залишить теплу згадку на все життя. Цей час хочеться провести у місці, віддаленому від буденності, у справжній казці… ЯКА ВОНА – ІДЕАЛЬНА НОВОРІЧНА НІЧ? Мрії існують для того, щоб здійснюватись, а особливо – у новорічну ніч! Зустрічайте 2020 рік у «Фабриці мрій» Країни Едем, в одному із найкращих курортів Європи Edem Resort Medical & SPA. Червона доріжка, шик, витонченість, краса і популярність – це «Фабрика мрій» у зимовому Едемі. У новорічну ніч ви опинитеся у Золотому столітті світових кіношедеврів – від голлівудських блокбастерів і європейської класики до добрих старих вітчизняних комедій. Від Фелліні до Параджанова, від Джеймса Бонда до Проні Прокопівни. У цю ніч Edem Resort стане місцем, де зустрінуться найзнаменитіші і яскраві зірки світових кінофільмів. І ви – одна з них!

53

Неймовірні кінопригоди, яскраві образи, життя, сповнене пригод, – фільми оживають та розфарбовують нашу буденність. Новорічний вечір в Едемі трансформує атмосферу богеми кінематографії, запалить музикою та танцями. І, звісно ж, полонить ваше серце зимовими краєвидами. Дрес-код вечора – це ваша креативність в образі улюбленого кіногероя. Камера, мотор – розпочинаємо Новий рік 2020!

ТРАДИЦІЙНЕ РІЗДВО В ЕДЕМІ А після гучної новорічної вечірки настає час для сімейного затишку, адже різдвяні святкування уже близько. У найсвітліший день року важливо зібратися усією сім’єю та розділити миті щастя з найріднішими. У передріздвяну ніч, 6 січня, зберіться на традиційну святу вечерю у ресторані на воді. Пориньте у атмосферу різдвяного дійства, дізнайтеся про споконвічні українські звичаї та візьміть участь у майстер-класі по створенню дідуха. А ранок 7 січня розпочнеться зі святкового сніданку у ресторані під звуки білого рояля. ВОДОХРЕЩА – ЯРМАРОК УКРАЇНСЬКИХ ТРАДИЦІЙ Проведіть Водохреща в автентичній атмосфері святкового ярмарку. Українське вбрання, національна кухня у сучасній інтерпретації, йор-

данське традиційне купання та святкове освячення джерельної води. Саме тут ви зможете відчути справжні українські традиції. У зимовому Едемі ви знайдете, чим зайнятись: катання на ковзанах та лижах, заповітне диво – подорож на повітряній кулі, зимовий пікнік з глінтвейном, подорож до Свірзького замку XV століття, дегустації, гастровечори під звуки рояля та екскурсії святковим Львовом. А ще зимові свята – це час для сімейного возз’єднання! Тому з 20 грудня по 20 січня Едем відкриває свої двері для наймолодших гостей – і в цей період для них діятиме спеціальна програма з аніматорами.

55

56 |

57

58 |

ЄВРОПЕЙСЬКА КУХНЯ

ЗІ СХІДНИМ ПРИСМАКОМ Знайти у центрі Львова затишне атмосферне кафе не є проблемою, а от в спальних частинах міста пошук таки ускладнюється. І якби ви раптом опинилися на вулиці Угорській, що у районі Новий Львів, неодмінно завітайте у привабливий заклад з оригінальною назвою «ЕнСалада». До вибору матимете широкий асортимент європейської кухні, разом з тим вас здивують фірмовими стравами за власним рецептом. Про історію створення кафе та його особливість дізнаємося від засновника і директора Романа Фірмана.

Отож, пане Романе, нове кафе посеред житлового комплексу з цікавою назвою. Чому «ЕнСалада»? І як взагалі з’явилася ідея створення? Реалізувати себе в ресторанному бізнесі мріяв давно, раніше займався здебільшого роздрібною торгівлею. Коли знайшов це приміщення, відразу уявив, що тут має бути. І так справа зрушилася. Чому «ЕнСалада»? У перекладі з іспанської означає «салат». Ми за здорове харчування, тому і назва відповідна, коротка, гарно звучить і запам’ятовується. Як бачите, дизайн у нас також у салатово-зелених відтінках. Дуже люблю

ці кольори, хотілося максимально відтворити природність та натуральність у закладі. До речі, колір будинку ззовні теж зелений, виглядає дуже гармонійно. Щодо концепції закладу, в чому особливість? Акцент робимо на екологічно чистих продуктах та складниках, щоб все було натурально, без використання штучних барвників і приправ. Наприклад, соуси та заправки готуємо самостійно. Оскільки зараз популярною стає тенденція здорового способу харчування, йдемо в ногу з часом.

59

Коли відкрилися? Навесні цьогоріч почали працювати. Два роки тому купив приміщення, спершу ремонт робили, над втіленням ідеї працювали разом з дизайнером. Потім розпочали набирати персонал, найперше шукали кухаря. Зізнаюсь, вибір був не з легких. То все-таки обрали найкращого шефкухаря? Думаю, так. Наш Мохамед має досвід роботи в ресторанах Єгипту, Італії та України понад 20 років. Мені сподобався його професійний підхід, оригінальна нестандартна подача страв, багато з яких він готує за власним рецептом. Практично все меню складене ним, я лише підказував, що хотів би точно бачити. Кухня в основному європейська, але зі східними вкрапленнями. За власним смаком Мохамед додає стравам гостроти, так званої перчинки. До речі, на кухні в нього завжди чистота і дисципліна. Фірмова страва від Мохамеда – це?.. Наша особливість – це страви з оленини. До прикладу, оленина з гарячим шоколадним соусом чи з лисичками, є салат з оленячим м’ясом і навіть вареники. Дуже класна шту-

ка. Однак ці страви специфічні, для гурманів, ну і для тих, хто хоче спробувати щось нове і незвичне. Взагалі, все, що готує Мохамед, смачно – свинина, телятина, риба чи навіть піца. Мені як любителю більш традиційної кухні дуже подобається куряче філе зі шпинатом, а мої діти обожнюють ризотто. Пропонуємо широкий асортимент коктейлів, оскільки бармени також проходили професійні майстеркласи зі створення смачних і оригінальних напоїв.

Над розширенням закладу не думаєте? Коли бачиш, як твоя справа приносить задоволення іншим, то це вдвічі помножує бажання працювати. Думки про створення мережі закладів «ЕнСалада» є, поки лише питання часу. Думаю, це буде кафе чи ресторація десь у Львові, а також великий ресторан за містом. Зараз працюємо над доповненням меню, у новому році плануємо запровадити доставку їжі. Даруємо людям смачний настрій, тож усіх з радістю чекаємо в «ЕнСаладі». Розмовляла Юлія Осим

60 |

Андріївські вечорниці в EGOIST club

13 грудня у ресторані «Ференц» відбулася тематична зустріч учасників EGOIST club. Кожен «егоїст» відчув себе парубком, загадав бажання та вкусив калиту. Настрій гарантували запальні танці від шоубалету Best Entertaiment. На учасників чекала тематична фотозона, неймовірна атмосфера, спілкування, гастрономічні сюрпризи від шефа ресторану «Ференц». Незабутньою родзинкою вечора було представлення гімну EGOIST club у виконанні талановитого Євгена Стеценка. Слова гімну написані директором журналу «Егоїст» Зоряною Войтів та покладені на музику композитором Дариною Бурнос. Спільне виконання разом з учасниками клубу створило в повітрі атмосферу справжньої чоловічої єдності та сили. Феєричним завершенням вечора та подарунком для учасників клубу була містична гра на цимбалах від віртуоза та переможця проекту «Україна має талант» Перта Сказківа. «Егоїстична» компанія попрощалась з роком, що минув, та привітала нових учасників клубу, з якими в Новому році їх ще чекає багато спільних яскравих подій. Фото: Маргарита Дзюбан

61

Партнери заходу: Готель FERENC Барбершоп Impero barbers salon Магазин ексклюзивних засобів для гоління Barbercompany Ірланське віскі Jameson

62 |

Мотив аційний сніданок «Егоїста»

з Романом Ло баєм 14 листопада відбувся черговий бізнес-сніданок від журналу «Егоїст» на тему: «КОУЧИНГОВИЙ СТИЛЬ У ЖИТТІ ТА БІЗНЕСІ» Успіх – це не лише довга і кропітка робота над собою, але й ефективний обмін досвідом та уміннями. Ідеальний момент, щоб змінити кут погляду на звичні речі, – це участь у динамічній розмові в атмосферному місці. На сніданку ми дізналися: - чому допомагає навчитися коучинг?

- чим корисні знання з коучингу?

- чому коучинговий стиль важливо перетворити на спосіб життя? Модератором заходу був тренер з особистісного розвитку, бізнесмен та кваліфікований психотерапевт – Роман Лобай. Завдяки отриманим знанням та набутому досвіду в бізнесі, соціальногромадській роботі та у психотерапії він вже не перший рік допомагає іншим людям досягнути цілей. Приймав Soprano – ресторан, де живе гармонія. Саме тут ви зможете насолодитися не тільки смачними стравами, але й панорамами, які відкриваються з цього місця.

Справи зачекають – «Soprano» запрошує вас.

З питань участі в наступних сніданках звертайтесь: Adelina Yakovushun тел. +38 (093) 667 82 35 egoist.breakfast@gmail.com

63

Фото: Святослав Сідлецький

64 |

ОСОБЛИВІ СМАКИ ТА АТМОСФЕРА

у «Оцті» в проекті 13 Chefs 15 жовтня у нас була можливість спробувати справжні витвори мистецтва від шеф-кухаря Олега Воробйова у ресторані «Оцет». Історія закладу дуже незвична і справді цікава, що додає ресторану виняткового шарму. На вечері Олег дивував нас вдалими поєднаннями напоїв та страв, особливо привабливо доповнювали одне одного гострий суп «Баклали шорба» та справжня чача. Дуже незвично було бачити десерт «Три капусти», який точно справив враження на усіх. Загальна атмосфера вечері була настільки затишною, що гості зовсім не помітили плину часу. Редакція «Егоїста»

Фото: Наталя Золотухіна

65

ГОҐВОРТС У СВІТІ СТИЛЮ ТА КРАСИ:

ЯК І ЧОМУ ВЧАТЬСЯ У SCHOOL STIVEN CHEN’

Протягом шести років школа перукарського мистецтва School Stiven Chen’ є місцем втілення мрій і перетворення амбітних та креативних студентів на спеціалістів своєї справи, що мають не тільки теоретичну базу, а й власний досвід втілення ідей та створення образу на практиці. Ми вирішили поділитися, з чого починається така глибинна трансформація, яким є процес навчання і який шлях далі обирають учні School Stiven Chen’. Команда викладачів школи перукарського мистецтва на чолі з директором та засновником проекту Степаном Ченем сповідує три основні принципи у процесі навчання. Це досконале знання теорії та технологій, практичне відпрацювання кожної навички та розкриття творчого потенціалу учнів. Аби досягти стовідсоткового виконання кожного з трьох пунктів, у School Stiven Chen’ розробили авторський навчальний курс з перукарської майстерності. Його тривалість – п’ять місяців, тому процес вивчення є динамічним та інтенсивним. Індивідуальний підхід до учнів у невеликих групах до 4-6 осіб дає можливість встановити з кожним емоційний контакт, окремо розібратися у питаннях, що викликають складнощі, відчути й розкрити творчі здібності майбутнього майстра.

Теоретичні знання з перукарської майстерності, колористики та стилістики зачісок є базисом, на якому будується курс. Розуміння правил догляду за волоссям, технологій фарбування, використання тих чи інших перукарських прийомів під час створення зачіски є обов’язковим не тільки з погляду естетики, а й з позиції безпеки для клієнта, бо ніщо не свідчить про мистецтво перукаря краще, ніж здорове і доглянуте волосся його клієнтів. Далі отримані знання реалізуються на практиці: спочатку учні працюють з моделями за підтримки викладача, а потім, коли студент готовий до самостійного творчого процесу, викладач дистанціюється і надає простір для власних рішень та креативу. Взаємодія з моделями занурює учня в умови майбутньої роботи. Під час курсу перукар вчиться взаємодіяти з клієнтом: прислухатися, висловлювати свою думку, пропонувати, консультувати з питань догляду за волоссям. Крім того, робота з моделями надає можливість відчути й сформувати власний стиль та наповнити портфоліо. Завдяки власним досягненням, стажуванням за кордоном, участі у гучних фешн-подіях України та Європи викладачі School Stiven Chen’ діляться актуальними тенденціями, новітніми технологіями, стають гідами на ринку сучасних засобів для догляду за волоссям, косметичних

М.ЛЬВІВ, ПЛОЩА ЄВГЕНА МАЛАНЮКА, 4 ТЕЛ: 093 477 5 477 SCHOOL.STIVENCHEN@GMAIL.COM

засобів, матеріалів, перукарського інструменту тощо. «Нам неважлива попередня професія, стать та вік студентів, ми сконцентровані лише на майбутньому, про яке вони мріють. І щоразу, коли я бачу зміни у житті наших учнів, коли я співпрацюю з ними на Ukrainian Fashion Week або на фотосесії для глянцю, я відчуваю велике піднесення і вдячність, що ці обдаровані, цілеспрямовані майстри колись обрали саме мою школу, аби піти новим для них шляхом», – поділився засновник Школи перукарського мистецтва School Stiven Chen’ Степан Чень. – «Це виглядає, як справжня магія, але не забуваймо, що за чарівним перевтіленням стоїть тривала робота над собою». Юрченко Соня @sea_151

66 |

ЖОВКІВСЬКА СИРОВАРНЯ:

Якщо раптом завтра у магазині обиратимете шматок смачної бринзи чи завітаєте у ресторан посмакувати благородним рокфором з вином, не соромтеся дізнатись, де виготовили цей продукт. Вам пощастить, як почуєте у відповідь: «Жовківська сироварня». А як ні, не засмучуйтесь і якнайшвидше звертайтеся безпосередньо до цих сироварів у Жовкві, вони обов’язково вас потішать свіжим якісним продуктом, зробленим з любов’ю. А знаєте, як створювалася єдина в Україні сироварня, де готують класичні сири з пліснявою? Засновник Андрій Мацьків відкриває нам деякі з таємниць…

Про історію успіху… Як з’явилася ідея створення сироварні? І чому саме Жовква? Наша сироварня створена на базі молокопереробного підприємства у Жовкві, яке працює з 1910 року і є одним з найстаріших українських виробників у цій галузі. Через неможливість конкурувати з потужними промисловими виробниками, у 2005 році підприємство призупинило роботу. І лише у 2018 році власники вирішили відновити процес. Однак виникло питання, як невеличкому автентичному виробнику втриматися на ринку. Тоді зародилася ідея створення сироварні. Наша родзинка – одне з найкращих молок у Західній Україні, збираємо його серед господарств, розташованих у зоні заповідника «Розточчя», на чистій екологічній землі.

Відразу знали, які сири будете готувати? Вибрали класичні сири з пліснявою типу рокфор та баварія блю. В Україні такого ніхто не робить, то ми й зайняли цю нішу. Особисто мені дуже подобається свіжі сири, через кілька місяців почали готувати також бринзу, фету і рікотту. Не було страшно робити щось нове і практично невідоме? Я жодного уявлення не мав, як варити сир. Просто зрозумів, що треба братися за нове та ставати професійним сироваром. Півроку засинав з книжками про технології переробки молока та сироваріння. Їздив чи не на кожне молокопереробне підприємство в Західній Україні, брав участь в багатьох навчаннях та конференціях. Був на виробництвах

сиру в Литві, Данії, Франції, бачив, як вариться справжня горгонзола в Італії. Зізнавайтесь, з якого разу вийшов такий як треба сир? Не повірите, перші зварені практично в банячку 3 кілограми сиру було страшно брати в руки. Непрості 9 місяців експериментів та близько 3 тонни зіпсованого молока, поки нарешті в січні цьогоріч ми почали готувати сир з пліснявою для клієнтів.

67 дитиною, щодня ти спостерігаєш за ним – сиром, доглядаєш його. Від цього залежить отриманий результат. Важливо, що наша робота ручна, процес не промисловий, тому все готуємо тільки з любов’ю. Після року роботи «Жовківської сироварні» хто ваш клієнт? Наша продукція доступна за ціною, однак високоякісна. Серед основних замовників – кращі ресторани, ІТ-компанії, мережі магазинів та супермаркетів, також є декілька дистриб’юторів. Щодо території охоплення, сьогодні це місто Львів та область, Київ, Чернігів. Коли створювали сироварню, що ставили собі за мету? Бо сьогодні їх таки чимала кількість… Крафтових виробників багато, але не у всіх є сучасна виробнича база та можливість створення безпечного продукту. У нас працюють професійні сировари, маємо власну лабораторію, де перевіряємо якісні показники на кожному етапі виробництва. У наших приміщеннях чистіше, напевно, ніж в операційних. Головне – якісний продукт, що не завжди, на жаль, дорівнює крафтовому. Ваше гасло: «Варимо сир з любов’ю». Це справді так чи радше приманка для клієнта? Ми не женемося за високими об’ємами виробництва. Наша сироварня – це практично 3 людини, для нас кожна варка сиру – свято, кайф, жарти, позитивні емоції. Знаєте, це ніби доглядаєш за малою

Не боїтесь появи конкурента, який стане кращим у виготовленні сирів з пліснявою в Україні? Буду радий. Це означатиме, що ніша споживання якісних сирів збільшується. Сьогодні ми досягли хорошої ціни на виготовлені продукти, наш сир з пліснявою коштує половину вартості імпортних виробників подібного класу. А споживач, який нас вподобав, обрав абсолютну безпечність якісного продукту. І все-таки як Ви стали сироваром? Після 15 років в бізнесі побутової техніки в один прекрасний день я вирішив, що треба щось змінити. Потрапив у молочну компанію «Радивилівмолоко». Наша Жовківська сироварня, до речі, їхнє дочірнє підприємство. Тоді зрозумів, що мені не просто подобається ця робота, я отримую кайф. Друзі та знайомі спершу були шоковані, зате тепер всі – мої постійні клієнти. Розмовляла Юлія Осим /ZhovkvaCheese

Great minds work together. Львів, Кульпарківська, 200а +38 (067) 69 05 956

/coworkingplatforma/ /coworking_platforma/ /UCo8M22dsJoLbgiMGiCZilGA/featured /company/coworking-platforma @futuracoworking

Неможливо стати освіченими, якщо читати тільки те, що нам подобається.

Жозеф Жубер

ДРІБНИЦІ ЖИТТЯ

71

ПОДАРУНКОВИЙ БУМ:

ЩО ОБРАТИ, АБИ ЗДИВУВАТИ БЛИЗЬКИХ ЛЮДЕЙ НА СВЯТА? Подарунок – це емоція. Аби емоція від подарованого запам’яталась надовго, варто придумати щось справді оригінальне. У новорічно-святковий період магазини пропонують безліч подарунків. Серед широкого вибору ми підібрали не лише оригінальні, а й практичні сюрпризи, які точно не залишать байдужими рідних вам людей.

КВИТКИ У ПОДОРОЖ Завжди приємно відкривати нові країни та міста. Тож пара квитків у подорож – це вдалий подарунок на свята. Спочатку підберіть країну, можливо, хтось мріє про екзотику, а хтось про подорож у Європу, або ж хтось з ваших близьких давно хотів відкрити для себе Норвегію. Тоді оберіть дату – і неважливо, подорож буде через тиждень чи доведеться зачекати на мандрівку ще кілька місяців. Очікування – це не менш приємно. Тим більше, купуючи квиток завчасно, можна і добряче зекономити.

72 |

ПРОГРАВАЧ ВІНІЛОВИХ ДИСКІВ Це подарунок для справжніх меломанів. Час, коли вінілова платівка була єдиним засобом для прослуховування музики, давно минув. Сьогодні таке звучання композицій – це, швидше, ритуал для поціновувачів. Вибір програвачів дуже великий. Можна обрати стильний програвач, зроблений під ретростиль із грамофоном, або ж сучасний програвач, виготовлений із екологічних матеріалів. Такий подарунок не просто подарує чудове звучання, а й стане оригінальним елементом декору. Середня ціна стартує від 5 тисяч гривень. Звісно, можна пошукати і ретро-оригінал, вартість якого буде в рази більшою. В додаток до програвача подаруйте вініловий диск – і ваш сюрприз точно вразить навіть найзатятішого меломана.

ОСОБИСТИЙ ГОРОСКОП Ми зараз чітко розплановуємо кожен рік, ставимо нові цілі та висоти, які хочемо здолати. Тому, якщо ви хочете вразити прагматичну та раціональну людину, замовте для неї особистий гороскоп. Складають його по даті народження, завдяки чому прогнозують сприятливі або ж несприятливі дні для певної діяльності. Зокрема, визначають, у які дні краще відкрити новий бізнес або купити авто, а коли варто взяти квитки на літак і поїхати у відпустку. Також можна замовити астропсихологічний портрет, який розкаже сильні сторони характеру та покаже можливості для розвитку конкретної людини. Портрет складають на основі дати та місця народження.

РОБОТ-ПИЛОСОС Цей гаджет – справжній порятунок, який економить час для прибирання. Особливо буде корисним сім’ї, де є малюк, адже потрібно щоденно проводити вологе прибирання. Ідеальним буде і для родини з пухнастим домашнім улюбленцем. Щіточки ефективно позбавляючи від слідів, а низький рівень шуму не злякає тварину. Середня ціна на хороший

робот-пилосос становить близько 10 тисяч гривень. Пристрій вивчає приміщення та створює карту місцевості, після цього обирає оптимальний маршрут для прибирання. Цей гаджет також можна запустити дистанційно зі свого смартфону.

АКСЕСУАРИ ДЛЯ АКТИВНОГО ВІДПОЧИНКУ Активний відпочинок набуває все більшої популярності – і в похід у гори йдуть навіть ті, хто затято полюбляв лише релакс на березі моря. Під час активного відпочинку дуже важливо мати хороше спорядження. Взимку, коли діють хороші знижки на літнє спорядження, це все особливо вигідно купувати. Оберіть туристичний рюкзак, намет, туристичні меблі, спальний мішок, надувний човен або ж аксесуари для дайвінгу чи підводного плавання. Такий подарунок точно заставить полюбити активний відпочинок, бо хороше спорядження лише посилює бажання до мандрівок.

73

СЕРТИФІКАТ НА НАВЧАЛЬНИЙ КУРС Іноземна мова, IT, б’юті, маркетинг, SEO або копірайтинг. Вивчати щось нове або поглиблювати знання ніколи не пізно, і це, звісно, може бути також цікавим подарунком. Подаруйте другу, який хоче освоїти IT, навчальний курс. Можливо, ваша кохана давно хоче заговорити французькою – і саме ваш подарунок може стати стимулом почати вивчати нову мову. Сертифікат на навчальний курс – це хороша інвестиція у майбутнє та розвиток, за який вам точно подякують. КВАДРОКОПТЕР Ця дорога іграшка точно не залишить байдужим нікого. Квадрокоптер вразить не лише вашу дитину, а й дорослого, який, до прикладу, любить активно подорожувати. Квадрокоптер по-новому відкриє гори під час туристичного походу, ним також можна політати під час подорожі яхтою. Головне – напам’ять залишаться вражаючі кадри з висоти пташиного польоту. Керування квадрокоптором не є складним.

Пристроєм здебільшого керують за допомогою невеликого пульта з двома джойстиками. Для аматорських зйомок підійдуть маленькі і середні пристрої. Якщо ж ви шукаєте коптер для дитини, зупиніться на мінікоптерах, вони не є дорогими. Середня вартість хорошого квадрокоптера становить кілька сотень доларів. Звісно, чим вища ціна, то краща якість картинки. Обрати цікавий та корисний подарунок – це лише частина справи. Не менш важливо, як його подарувати. Найперше, оберіть яскраву обгортку та запакуйте ваш сюрприз. Гарно загорнуті презенти відразу ж створюють інтригу та настрій свята. Перед тим, як вручати подарунок, подумайте, з якими словами ви будете його дарувати. Обов’язково підкресліть словами оригінальність вашого сюрпризу. І тоді точно гарні емоції від подарованого гарантовані! Ірина Кунинець

74 |

+38 (096) 043 92 92 / +38 (093) 043 92 92 autoshkola.lviv.ua autoinstructor.lviv НОВА АВТОШКОЛА

НАШІ ПЕРЕВАГИ Найкоротші терміни Досвідчені інструктори Автомобілі на автоматичній та механічній кпп Поетапна оплата за навчання Курси першої медичної допомоги САВ ФОРМИ НАВЧАННЯ: Вечірня група • Група вихідного дня

«Нова автошкола» – єдина автошкола Львова, де ви зможете отримати заняття із першої домедичної допомоги САВ.

СПЕЦІАЛЬНА ПРОПОЗИЦІЯ:завітай на навчання разом з другом і отримай знижку 500грн* (Пропозиція діє до кінця лютого 2020 року)

Весь автопарк на фото доступний для вас. Інструктори з водіння – досвідчені, які бездоганно можуть навчити водити авто.

90% учнів підтверджують, що без проблем сідають за кермо після курсу наших занять.

3500+ випускників • 12 працівників 6-й рік на ринку

10 років улюбленому радіошоу [КАМТУГЕЗА]:

НЕЙМОВІРНІ ЕМОЦІЇ ІЗ СОНЕЮ СОТНИК ТА СЕРГІЄМ КУЗІНИМ Культове ранкове шоу на улюбленому Radio ROKS відсвяткувало свій перший серйозний ювілей – і це було незабутньо!

листопада грандіозною вечіркою у Києві. Львів’яни отримали свій заряд позитиву 8 листопада на святі у нічному клубі Malevich.

Восени 2009 року Соня Сотник та Сергій Кузін вперше вийшли в ефір, а тепер легендарні ведучі подарували своїм прихильникам справжнє свято. Команда [КАМТУГЕЗИ] вирушила у яскравий концертний тур десятьма містами України.

На вечірці зібралися друзі й однодумці, а легка і тепла атмосфера зустрічі змогла розвіяти будь-які листопадові хмари. Усе минуло у драйвовому та справді роковому настрої!

Концертна подорож розпочалася 18 жовтня у Дніпрі, а завершилась 20

[КАМТУГЕЗА] чудово провела час зі своїми львівськими друзями, обіцяючи ще більше позитиву і світлих емоцій в майбутніх ефірах!

76 |

ПРАВДА ПРО ПОРНОЗАЛЕЖНІСТЬ

77

Через деякий час у світі вже не буде жодної «незайманої» людини, яка б не споживала продукти порноіндустрії. Статистичні дані засвідчують, що кожні тридцять хвилин виходить новий порнофільм. Бізнес насолоди тільки набирає обертів – і він має усі шанси зайняти преміальні позиції. Річний дохід, за різними офіційними даними, становить понад 90 мільярдів доларів, неофіційні джерела озвучують цифри, що перевищують 200 мільярдів доларів на рік.

ЗВІДКИ ВОНО? Порно стало частиною культури, а саме ПОП-культури, культури втіхи. Протягом двадцятого століття розширення засобів передачі інформації на більшій частині планети у поєднанні із виникненням культури дозвілля сприяло накопиченню порноіндустрії в усіх культурних продуктах, таких як музика, мистецтво, література, мода, танці, кіно, кіберкультура, телебачення та радіо, що їх споживає більшість населення. Усвідомлення норм, поглядів та форми статевої поведінки має значний вплив на статеву соціалізацію людини, що засвоюється у процесі біологічного та соціального онтогенезу і залежить від морально-культурних аспектів середовища. Моральність формувалася протягом усього буття людини: від кам’яної печери до печери залізобетонної, а культуру завжди супроводжувала релігійна спрямованість та з’ясування стосунків між людиною і Творцем, між душею і тілом. Наскельні зображення, давньогрецьке мистецтво, індійські храми, японський живопис, римські шанування Вакха, слов’янське святкування Івана Купала та українські вечорниці з іграми у «притулу» – ін-

тимні стосунки завжди турбували людину. Хтось їх ототожнював з магією, хтось з Богом, а хтось із гаспидом. З розповсюдженням християнської віри поширювались пригнічення будь-яких сексуальних задоволень без мети створення нової людини. Але головною причиною, що обумовила подальшу суспільну протидію аморальності, стала популярність венеричних захворювань в Європі і Новому Світі та усяких проявів проституції як головного чинника передачі хвороби. Разом з боротьбою проти повій з’явилося поняття порнографії, що походить від грецького porni («повія») і graphein («писати»). Під термін «порнографія» потрапляли будь-які твори мистецтва або літератури, що зображують життя повії. Після першої Світової Війни у Парижі відбувся відомий конгрес, присвячений боротьбі з порнографією, а вже у 1935 Україна в складі СРСР долучилась до Женевської конвенції 1923 року про заборону та кримінальну відповідальність за розповсюдження будь-якої порнографічної продукції. Відтоді і до сьогодні діє Закон України «Про захист суспільної моралі», проте з деякими уточненнями, але він породжує

більше питань, ніж об’єктивних понять. Визначення з закону: «порнографія – вульгарно-натуралістична, цинічна, непристойна фіксація статевих актів, самоцільна, спеціальна демонстрація геніталій, антиетичних сцен статевого акту, сексуальних збочень, зарисовок з натури, які не відповідають моральним критеріям, ображають честь і гідність людини, спонукаючи негідні інстинкти». ЧОМУ СЬОГОДНІ Є ЗРОСТАННЯ ПОРНОКУЛЬТУРИ? У поширенні будь-якого явища сьогодні насамперед треба шукати економічну складову. Також слід взяти до уваги, що самоідентичність людини пов’язана з пізнанням власного тіла. Саме на основі bodyself дитина починає сприймати себе індивідуальною, окремою від зовнішнього світу, від матері. Сучасне суспільство має всі умови, щоб називатися неартистично-невротичним, зосередженим на вдоволенні потреб власного «я»: виключно своїх задоволеннях, бажаннях та втіхах. Однак при цьому у нього залишається постійно невдоволення від того,

78 | • Батьківська байдужість (про вміння користуватися gadget майже з памперсів усім відомо, та й про те, що сучасні діти розвиваються швидко, теж можна не казати. Тоді це вас не здивує: вік, з якого починають дивитись порно діти, становить 10 років, але, думаю, ці дані застарілі – і він набагато менший); • Страх перед жінкою (нова форма специфічної соціальної фобії, пов’язаної насамперед зі страхом перед законом щодо сексуальних домагань); • Ефект Куліджа (дуже вдало використовуються в порнобізнесі, особливо в еру цифрових технологій); • Ранній вік (основний споживач «дурману кохання» – хлопці 12-17 років. Ця вікова група перебуває на стадії формування нейронних зв’язків в мозку, що відповідають за «кохання» під впливом гормону задоволення); • Обмаль часу, доступність (фаст-фуд добрався і до інтиму, умовно кажучи – «на швидку руку»).

що вже має. Це найсприятливіші умови для продажу «нової» продукції та формування будь-якої форми залежності. НАВІЩО ПОРНО, АДЖЕ Є МОЖЛИВІСТЬ КОХАТИСЬ В РЕАЛЬНОСТІ?

• 16 600 000 запитів на слово «порно» в середньому в google.com.ua за місяць, протягом року у світі ці цифри сягають мільярда.

• Низька самооцінка та страх перед реальними стосунками (порно дає змогу знизити потенційне розчарування через комплекс меншовартості, що пов’язаний з розповсюдженням нереального досконалого світу в соцмережах); • Відсутність належної сексуальної освіти (якщо ви думаєте, що все самі розповісте своїм дітям та що сексуальна революція перемогла Європу, то ось вам дані: у 2018 році в Україні щодня реєстрували 50 випадків захворювання на ВІЛ-інфекцію; аборти до 14 років – 47, від 14 років – 17 707 випадків (офіційні дані МОЗ));

НУ ТА Й ЩО, АДЖЕ СЕКС НЕШКІДЛИВИЙ?

• Так, але ті, хто використовують порнографію на регулярній основі та в ранньому віці, мають усі передумови для формування психопатологічного симптому неконтрольованого компульсивного «обряду» та низку інших відхилень з боку фізичного та психічного здоров’я.

• Формування залежності: порнонаркоманія (сучасні нейробіологічні дослідження поведінкових залежностей розглядають порнографію разом з наркоманією. Вплив азартних ігор, переїдання і порнозалежність показали аналогічний ефект дії на роботу мозку, схожий на алкоголізм і наркоманію. Наркотик або поведінка, що зумовлена задоволенням, викликає прилив дофаміну, який формує стійку залежність від подразника. Характерними проявами порнонаркоманії стають: проведення більшої частини дня з порнографією, дратівливість, розлюченість при проханні припинити використовувати порно, бажання усамітнитись, щоб ніхто не заважав «насолоді»).

• Формування патологічних сексуальних стереотипів (копіювання ідей та поведінки для сексуального задоволення, особливо коли людина мала інтимний досвід тільки через порно, наприклад: всі жінки постійно хочуть сексу; жінкам подобаються будь-які сексуальні дії; якщо жінка не хоче, її можна легко переконати, додавши насилля; потенція в будь-який час; ризиковані сексуальні дії).

79 • Адиктивна поведінка (нав’язлива, надмірна мастурбація (faping), яка призводить до проблем в соціальних сферах життя. Наприклад, при великій емоційній та психічний напрузі мимовільний faping як спосіб самозаспокоєння).

• Травматичний faping (досягнення задоволення з використанням секс-іграшок: невміле використання предметів для анальної форми і уретральної мастурбації; великі та неприродної форми предмети для жінок; неповне самоудушення; перетискання статевого члену).

• Самотність в мережі (порнографія може змінити спосіб реагування мозку на збудження, залежний стає менш зацікавленим в побудові соціальних та сексуальних стосунків в реальному житті).

• Зниження лібідо. Еректильна дисфункція (фіксація на патологічному впливі порнографії, будь-який перегляд інформації сексуального характеру стає психотравматичним з відчуттям провини та сорому).

• Погіршення стосунків в сім’ї (частий перегляд порно, коли його дивиться тільки один з партнерів у шлюбі, розглядається як зрада іншим партнером; ці вподобання можуть призводити до зниження близькості, сексуального задоволення та збільшення емоційної дистанції).

• Зниження одержуваного задоволення (розвинення толерантності до збудника задоволення породжує потребу в збільшенні сексуальної стимуляції. Попит породжує бізнес. Порноіндустрія стає більш жорстокою, більш розпусною, більш фантастичною. Найжахливіше – це залучення до бізнесу дітей).

• Також детальнішого аналізу потребує таке нове явище як самостійне розповсюдження порно дітьми зі своєю участю (Секстинг/Sexting) ЯК ПРОТИДІЯТИ?

• Необхідна побудова сексуальної освіти, бо зараз молодь отримує значну частину знань через інтернет-порно. Це не говорить про те, що в шкільних закладах будуть демонструватися фільми «як правильно займатися сексом». Замість цього надаватимуть рекомендації та знання з приводу психологічного та біологічного здоров’я: гендерних норм, формування здорових, шанобливих відносин між чоловіком та жінкою, захисту від насилля, правильного використання засобів, що запобігають венеричним захворюванням.

• Батьки, які бажають максимально оборонити своїх дітей від впливу порно, повинні самі отримати знання із захисту дитини в соціальних мережах.

• Перестати дивитися порно! Інтернет можна використати для пошуку інформації від тих, хто зміг подолати цю форму залежності. Існують цілі спільноти, в яких надають рекомендації з пошуку шляхів подолання з постійною груповою підтримкою.

• Психологічне лікування. Особливо добре себе зарекомендував метод когнітивно-поведінкової терапії. У роботі зі спеціалістом можливо передивитись своє ставлення до порно, з’явиться впевненість та оволодіння своїми думками і бажаннями. Існують також інші підходи (психодинамічна терапія, терапія пар, групова терапія), але все

залежить від клієнта і підбирається індивідуально.

• У важких випадках з проявами тривожності або панічними приступами можливе використання лікувальних препаратів. ПІДСУМКИ Хочемо ми цього чи ні, це вже не має значення, але сучасний етап розвитку морально-культурних цінностей в широкому розумінні залежить виключно від комерціалізації відносин між усіма її учасниками. Треба прийняти порнографію як частину сучасного життя, частину нової ПОП-грошової культури. Єдине, можливо спрямувати це явище в річище для мінімізації шкоди. Ми маємо усвідомити, що тільки знання надають можливість сформувати правильне статеве виховання, необхідне для закладення основ майбутнього гармонійного життя. Це мають усвідомити усі на рівні держави, громади, батьків і вчителів, саме школа повинна внести свій вклад в культуру моралі.

Life imitates Art to a much greater degree than Art imitates Life Життя наслідує мистецтво в набагато більшому ступені, ніж мистецтво наслідує життя (Оскар Уайльд)

Никифорук Олександр,

психолог, сексолог, член секції сексології і терапії сексуальних розладів

80 |

РОКСОЛАНА ПАХОМОВА

Директор Західної головної дирекції страхової компанії ARX. «Він сподівається тільки на себе. Самодостатній, незалежний. Не просить про допомогу. Не порівнює. Приймає себе і інших такими, якими є. Він твердо знає, що жінка - така ж людина, тільки краща».

Останнім часом жінки все активніше проявляють себе в різних професіях. Вони – успішні керівники, лідери громадської думки, часто надихають своїм прикладом. Одяг – прекрасна можливість підкреслити розум, красу і багатий внутрішній світ успішних жінок. Вони знають про це, тому обирають ТМ «Віктор Черкаський».

81

Фото: Олена Дяків Локація: Nobilis Hotel Одяг: ТМ Віктор Черкаський Макіяж та зачіска: Галина Мавзолевська

82 |

Фото: Олена Дяків Макіяж: Юлія Бенцак Зачіска: School Stiven Chen Локація: Nobilis Hotel Одяг: ТМ Віктор Черкаський

СНІЖАНА ПЕРЦЕВА

Мама двох дітей, маркетолог, викладач, співзасновниця бренду комфортного одягу для дому та відпочинку TeenBerry. «Чоловік для мене – розум, почуття гумору та внутрішня сила, яка огортає та оберігає».

83

Nobilis Hotel м. Львів вул. Олександра Фредра, 5, тел. +38 (032) 295-25-95, +38 (050) 733 27 33 reception@nobilis-hotel.com.ua nobilis-hotel.com.ua

84 |

84

ТМ Віктор Черкаський м.Львів, пл.Міцкевича, 1, готель «Жорж» м.Полтава, ТРК «Конкорд», вул. Європейська, 60А, 2 поверх м.Черкаси, бульвар Шевченка, 256 м.Киїів, м. «Олімпійська», вул. Вел. Васильківська, 72, ТЦ «Олімпійський», 2 поверх м. Кременчук, ТРЦ «Галактика», вул. Соборна, 12, 3 поверх

СОЛОМІЯ ГАНУЩИН Психолог

«Найголовніше у чоловікові запах. Мій чоловік повинен пахнути довірою, а аромат додам сама»

86 |

87

88 |