Egoist #13 by Egoist Magazine

журнал справжнього чоловіка

#4 (13) 2013

НЕ ДЛЯ ПРОДАЖУ

розмова

Олена Овчиннікова: Хлопців я не лякаю

стосунки Секс як привід помиритися

Мандри

Швейцарія. Країна з префіксом «НАЙ»

О 2фіційний дилер Даймлер АГ у Львівському регіоні ТзОВ «Західно-

Український автомобільний дім» м. Львів, вул. Дж. Вашингтона,38

суспільство

Як збільшити свій дохід

стор. 14-35 >

МИКОЛА ШЕЙКО: «В УКРАЇНІ НЕ ЦІНУЮТЬ ІНФОРМАЦІЮ»

стор. 22 >

Cogito ergo sum «Непричесані» роздуми лікаря

стор. 16 >

стор. 26 >

Богемна Галичина 30-х. «Українізований» абсент і подорожі світом

Викликають на допит: що знати та як поводитися

стор. 28 >

стор. 32 >

захоплення

стор. 36-55 >

Велосипед для новачків Олена Овчиннікова: «Я звичайна дівчина, але не зовсім жіночих поглядів» стор. 38 >

Директор: Остап Процик Головний редактор: Всеволод Поліщук Над номером працювали: Василь Крехівський Ростислав Ящишин Володимир Бєглов Дизайн та верстка: Всеволод Деревацький Рекламний відділ: Зоряна Крачковська Анна Косик Розміщення реклами: тел.: (032) 239 - 34-01

Ідея для відпочинку стор. 42 > «з розумом» у Львові: «Що? Де? 10 правил виживання Коли?» у тренажерному залі стор. 44 >

Спеціалізований журнал «Егоїст» Зареєстрований у Міністерстві юстиції України Свідоцтво серія КВ № 18262-7062 від 11.10.2011 р. Адреса редакції та видавця: Засновник: Видавець:

м. Львів, вул. Героїв УПА, 73 ТОВ «Егоїст Паблішинг» ТОВ «Егоїст Паблішинг»

Розповсюджується безкоштовно в елітних ресторанах, клубах, барах, готелях, клініках, автосалонах, фітнес-центрах і магазинах Львова. Частина накладу потрапить на домашні адреси або безпосередньо з рук в руки найуспішнішим політикам і бізнесменам міста.

зміст

Наклад: Періодичність: Підписано до друку: Друк:

стор. 48 >

1000 примірників 12 разів на рік 20.05.2013 р. Поліграф-сервіс

Концепція та зміст журналу «Егоїст» є інтелектуальною власністю. Частковий або повний передрук матеріалів, а також інше їх використання або відтворення допускається лише з дозволу редакції. За зміст реклами відповідальність несе рекламодавець.

відпочинок

країна з префіксом «най» стор. 60 >

стор. 56-79 >

Екзотичний бриз

стор. 66 >

дрібниці життя стор. 70-83 >

мода. ближче до природи

стор. 74 >

Примирливий секс Контрацепція у трьох концепціях

зміст

стор. 80 >

стор. 82 >

від редактора

Як би не хотілося забути про політику і писати про щось приємніше і позитивніше, а політика в Україні лізе в усі сфери життя, і ти неуникненно з нею стикаєшся. Політичні акції 18 травня не вдалося оминути увагою через чергу ганебних з точки зору чоловічої гідності подій. Спочатку найняті владою «спортсмени-антифашисти» з усіма зовнішніми ознаками «справжнього чоловіка» побили журналістку Ольгу Сніцарчук. Міліціонери, які також на вигляд нагадували чоловіків, вирішили не втручатися. Потім владоможці, зовні подібні на чоловіків, почали «відмазувати» основного нападника. А деякі «незалежні» колеги – активно підгавкувати. Так хочеш – не хочеш, а задумаєшся: а чи багато в нас залишилося справжніх, а не за формальними ознаками, чоловіків? Не знаю, як ви, а я не можу нормально сприймати, коли чоловіки б’ють жінок. Більше того, навіть чоловіками цих особин язик не повертається назвати. І тут не річ у тім, що побили журналістку, і зовсім не важливі політичні симпатії чи антипатії. Коли закидали сніжками провладних жінок-депутатів, теж не бачив у тому ані чогось смішного, ані гідного поваги. Звісно, бувають критичні випадки – жінки-злочинці чи терористки. Але ж

кадри місяця мова зараз не про них… Мені особисто дуже прикро, що через політичну кон’юнктуру, боротьбу за сякий-такий відсоток рейтингу політики нівелюють правила, які завжди для нас, українців, були невід’ємною частиною не тільки чоловічого образу, але й усієї побутової культури. Так, потроху-потроху ця культура зникає взагалі, а на її місце не приходить нічого, крім найогидніших виявів «закону джунглів». І якби ж то річ була лише у політиках. У зв’язку з останніми подіями довелося почитати чимало відгуків на кшталт «Та шо ви роздуваєте, ту журналістку взагалі не побили, так, зачепили легенько». Пишуть це не тільки, як комусь хотілося б думати, «житєлі Донбаса». Цілком корінні і позірно «пурєдні» галичани також відзначилися в цих дискусіях. Зрештою, доходить до того, що розгораються цілі дискусії, де молоді, високоосвічені люди на повному серйозі вказують, що «бувають такі стерви, яким і по щелепі дати не гріх». Не знаю, як ви, а я не уявляю такої «стервозності» жінки, яка б змусила ЧОЛОВІКА підняти на неї руку. Мені здається, що справа не в тому, що жінка якась не така, а радше в тому, що говорить таке не чоловік, а звичайний самець Homo Erectus. Утім, наскільки прикрими мені б не здавалися такі ситуації, наразі особиста позиція – лише «голос у пустелі». Бо все частіше переконуюся: жодні аргументи тут не допоможуть. Це або отримуєш з вихованням, або ні. Тільки от жінок, які потрапляють на таких «чоловіків», шкода. І меркантильне питання непокоїть: чи не зникне в Україні аудиторія чоловічого журналу? Всеволод Поліщук

АВАРІЙНИЙ КОНЦЕРТ. 21 травня. Львів. Концерт-презентація поетичної збірки «Ю» Іздрика за участі гурту DRUMТИАТР. Неймовірні тексти, психоделічні мелодії, пульсуючі ритми злилися з харизмою поетів-музикантів в одне ціле і забезпечили неперевершений літературно-музичний вечір. І це при тому, що за кілька годин до початку концерту Юрко Іздрик дорогою з Калуша до Львова потрапив у жахливу ДТП. Юрко та Ростислав Шпук, який був за кермом авто, дивом обійшлися лише гулями, порізами і синцями. Машина розбита повністю, ремонту не підлягає… Переживши неабиякий стрес, Іздрик дійшов таки на презентацію і видав зі сцени такий шквал емоцій, настроєвості та драйву, що, якби не рана на голові поета, то ніхто б і не подумав, що цього ж дня він побував у епіцентрі серйозної аварії.

Фото Михайло Лемак

ДЕНЬ КЕЛЬНЕРА. Свято, яке пройшло у Львові вже вп’яте. Унікальна ініціатива місцевих рестораторів, яка не має аналогів у світі – відзначити роботу офіціантів, які, як кажуть організатори, вже давно стали обличчям нашого міста. Цього дня міська рада нагородила грамотами найкращих кельнерів міста, лекцію про традиції львівського кельнерства прочитав для них культуролог Тарас Возняк, львів’ян закликали подарувати квітку улюбленому офіціанту, а власники або директори ресторанів протягом кількох годин виконували роль офіціантів. Цього року уперше до акції приєднався тернополянин – власник компанії «Самогонна ресторація» Михайло Гросуляк спробував, як воно – бути офіціантом – у ресторані «Кумпель» разом із його засновником Марком Зархіним. Обслуговували клієнтів і Вардкес Арзуманян у «Тароні», Оксана Гайванович у «Смаколику», Андрій Дзюбан у «Дубліні», Соломія Іськів у пабі L’uft, а також керівники Play Bar, Strudel Haus, Кулінарної студії «Крива липа», «Динамо Блюз», Mons Pius. 13 травня, Львів. В рамках пректу «Музика, народжена Львовом» у столиці Галичини відкрили меморіальну дошку Кос-Анатольському, пригощали улюбленими стравами львівських музичних легенд і співали міські шлягери. Пиво «Львівське» привітало рідне місто з Днем народження музичним літописом «Музика, народжена Львовом». У центрі міста звучала його трьохсотлітня музична історія: від Ксавера Моцарта до Володимира Івасюка. Окрім того, відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки славетному українському композитору Анатолію Кос-Анатольському на фасаді будівлі по вул. Л. Глібова, 15. Програма святкування продовжилася у львівських ресторанах. Там смакували страви, приготовані за рецептами знаменитих музичних родин Львова, які найкраще смакують з пивом «Львівське»: бігос «Богема» від Кос-Анатольських, шніцель «При ватрі» від Білозірів, картопляники «Львівські» з грибною начинкою від Івасюків тощо.

події

Американський джазовий вокаліст, десятиразовий лауреат Grammy Боббі Макферрін та один із найвідоміших композиторів сучасності – контрабасист Чарлі Хейден – виступатимуть на фестивалі Alfa Jazz Fest-2013. Окрім того, у розкладі фестивалю – презентація нової програми Джамали, майстер-клас від легендарного гітариста Ела Ді Меоли та ви-

ступи багатьох інших видатних джазменів. Протягом чотирьох насичених джазом днів фестиваль проходитиме на трьох сценах: в Парку культури – сцена імені Едді Рознера, сцена на площі Ринок та у дворі палацу Потоцьких. Квитки на концерти у Парку культури коштуватимуть 200-650 грн, на інші майданчики вхід безкоштовний.

Чарлі Хейден співпрацював з багатьма джазовими зірками першого ряду, а також із неджазовими музикантами, наприклад, Йоко Оно і Рінго Старром. За понад 50 років музичної кар’єри Чарлі Хейдена багато разів визнавали найкращим контрабасистом за результатами опитувань читачів журналу Down Beat. Він отримав три премії Grammy, а його альбоми нео-

дноразово визнавали кращими альбомами року. Боббі Макферрін є одним з найвідоміших у світі вокальних новаторів та імпровізаторів, всесвітньо відомий диригент. Працював із такими знаменитостями, як Йо-Йо Ма, Чік Коріа, Хербі Хенкок, Квінсі Джонс тощо. Детальна программа фестивалю на alfajazzfest.com/

афіша

Alfa Jazz Fest-2013 13-16 червня Парк Культури, Палац Потоцьких, площа Ринок

9 афіша

Пісенна рапсодія 1 червня, 18:00 Львівська філармонія

На концерт «Пісенна рапсодія» зібралася група цікавих молодих львівських співаків та музикантів–віртуозів. Вокалісти Наталя Марківська, Орест Цимбала, Петро Радейко, мультиінструменталіст Мирон Блощищак та їхні друзі виконають українські народні пісні, а також твори Володимира Івасюка, Мирослава Скорика, Анатолія Кос–Анатольського та інших композиторів.

Фестиваль Stare Misto 8-9 червня Стадіон «Україна»

Після перерви, пов’язаної з проведенням Євро–2012, фестиваль Stare Misto повертається до Львова у новому форматі. Уперше він проходитиме впродовж двох днів. Цього року глядачі львівського стадіону «Україна» зможуть послухати гурти з України, Білорусі, Росії, Німеччини, Іспанії, Аргентини, Сербії, Фінляндії, Великобританії. Організатори обіцяють 18 годин якісної музики від 12 гуртів, серед яких «ДДТ», Goran Bregovic, «Ляпіс Трубецькой», Kaiser Chiefs та інші.

Всельвівський велопарад дівчат 9 червня, з 12:00 Центр Львова

Головною умовою є наявність ровера і дрес-код – сукні, спідниці й взуття на підборах. Цього року увесь одяг має бути у вінтажному стилі. Їхати ж можна як на спортивних, жіночих сіті-байках, так і на гірських велосипедах. Організатори очікують на велопарад до сотні учасниць. За попередніми планами, велопарад пройде за таким маршрутом: площа біля університету імені Франка – вул. Університетська – вул. Січових Стрільців – пр. Свободи – пл. Міцкевича – пр. Свободи – вул. Беринди – пл. Ринок – вул. Шевська – вул. Театральна – вул. Вірменська – пр. Свободи – площа біля оперного театру. Щоправда, у напрямі можливі зміни. Цим велопарадом організатори прагнуть показати, що ровер є повноцінною альтернативою приватним авто, ним можна зручно і швидко доїхати на роботу або й на вечірку.

афіша

Віртуози: Гала Вагнер 9 червня, 18:00 Львівська філармонія

На XXXІI Міжнародному фестивалі музичного мистецтва «Віртуози» утворилася своєрідна арка пошани двох класичних композиторів. На відкритті фестивалю звучала музика пам’яті італійського композитора Джузеппе Верді, а його закриття вшанує 200-ліття від дня народження німецького композитора Ріхарда Вагнера. Арії з опер великого композитора у супроводі оркестру «ІNSO-Львів» виконає солістка Німецької опери на Рейні в Дюссельдорфі Наталія Ковальова. Диригуватиме Володимир Сивохіп.

Леополіс Гран Прі 20-23 червня Вулиці Львова

«Леополіс Гран Прі» – це міжнародний фестиваль ретро-автомобілів, у межах якого пройдуть міжнародний автопробіг історичних автомобілів, автомобільний парад-карнавал та театрально-костюмований конкурс Елеганції. Головною подією є автомобільні шоу-перегони історичною трасою «Львівський трикутник». До Львова з’їдуться автовиробники, щоб показати історію своїх автомобілів. У програмі фестивалю, окрім автоперегонів – дитяче автомобільне свято, екскурсійно-навігаційний квест, семінари для журналістів спеціалізованих автомобільних видань.

Свінгуємо разом 21 червня, 19:00 Львівська філармонія

Відомий львівський акапельний чоловічий колектив «Орфей» і знаний київський композитор та джазовий піаніст Олександр Саратський пропонують меломанам спільну концертну програму під назвою «Свінгуємо разом». У Львівській філармонії вони гратимуть-співатимуть джаз, фолк і світові хіти (пісні з репертуарів The Beatles, Луї Армстронга, Гленна Міллера тощо). Серед пісенних «родзинок», які підготував «Орфей», – твори шістьма мовами, у тому числі й китайською. А крім неї – українською, англійською, французькою, італійською і на івриті. Окрім «Орфею» та Саратського в концерті беруть участь Лана Меркулова, Олексій Тузов та Любов Качала.

Фестиваль «Львів на тарілці» 28-30 червня

Палац мистецтв, площа Ринок Гастрономічний фестиваль, на якому презентуватимуть можливості львівських рестораторів і виробників, пройде уже вдруге. Протягом трьох днів фестивалю львів’яни та гості міста, експерти, представники сфери HORECA матимуть змогу відвідати ярмарок-презентацію та продегустувати страви галицької кухні, традиційні напої та регіональні сезонні продукти. Також гості фестивалю можуть взяти участь у гала-вечері за великим столом просто неба, де найкращі шеф-кухарі Львова презентуватимуть страви та напої, приготовані за особливими рецептами. Під час вечері (28 червня) за одним столом опиняться 300 гурманів. Окрім того, в рамках фестивалю пройдуть «Свято андрута» з конкурсом на кращий вафельний торт та лекції від Клубу галицької кухні.

афіша

цитата номера

Жінки надихають чоловіків на великі подвиги, але не залишають часу для їхнього виконання [Ґюстав Флобер]

цитата номера

Cуспільство стор. 14-35 >

Гімн і гім..ки Під час фінального матчу Кубка України з футболу в Харкові хтось чи то з фотографів, чи з журналістів зауважив цікавий факт. На ВІП-трибуні стояли президент, голова Федерації футболу, міністри, губернатор і ще купа державних чиновників із їхнім почтом. Грав гімн України. Єдина людина в тій частині трибун, яка співала гімн, приклавши руку до серця, – колишній серб Марко Девіч. Ні, я, звісно, все розумію. І навіть не сумніваюся, що президенту і всьому його оточенню плювати з високої трибуни і на Україну, і на думку її громадян. Але ж мають принаймні якісь механізми самоповаги та самозбереження працювати. Навіть у нашій країні бувають вибори, і навіть у нас ти маєш набрати хоча б кілька відсотків, щоб до них домалювати ще. Єдиний висновок – їм уже начхати на все в принципі. І від цієї думки казуси із владоможцями вже не здаються такими смішними…

тенденції • суспільство

> тенденції зрештою, таки возз’єдналися. Мабуть, ще у 2000 році вперше пообіцяли об’єднатися, навіть на папері зафіксували, але не склалося... Після того ще багато разів ці партії об’єднувалися і «знизу», і «згори», аж доки в більш актуальні з електоральної точки зору партії не перебралися всі, кого тільки брали. Включно з партійними лідерами. І ось – коли вже ніхто не чекав, коли вже нікому особливо й не цікаво, об’єднаються ці партії чи просто тихенько відагонізують – така новина. «Кому воно зараз треба?», – вигукнула на своїй сторінці журналістка Мар’яна П’єцух. А таки комусь вигідно: не хто інший, а екс-мер Львова Василь Куйбіда тепер голова партії. Правда, велике питання, що ж йому це дасть (виграти вибори мера Львова у 2006 не допомогла і популярна тоді «Наша Україна», про Верховну Раду скромно промовчимо)? Але, зрештою – яка нам з вами різниця? Як сказано в анекдоті, «нам все одно, а йому приємно»…

Свій до свого по своє

Не пройшло і півроку За приказкою в таких ситуаціях треба казати «не пройшло і півроку». У нашому ж випадку, правда, пройшло і не пів, і не рік, і вже навіть не десять. Дві частини колись розколотого Народного Руху В’ячеслава Чорновола – НРУ та УНП – обіцяли-обіцяли, і,

Приміщення в центрі міста за півтори тисячі гривень за «квадрат» – це не мрія маклера, це реальні ціни, за якими розпродавали обласне майно. Інтернет-видання «Наші Гроші. Львів» перевірило, кому і за скільки продавала майно громади обласна рада, починаючи з 2011 року. Як з’ясувалося, продано за цей час 23 об’єкти. Ціни – смішні – від 1500 до 3870 грн за «квадрат». Більшість покупців – депутати обласної ради, їхні родичі або бізнес-партнери. Найбільш активними були брати Дубневичі, Доскіч, Ярема, Коць, Мужилівський, Пилипенко.

Що тут скажеш: давній галицький принцип «Свій до свого по своє» наші політики реалізовують на повну котушку. І то вже дрібниці, що предки мали на увазі всіх українців Галичини, а не вузьке коло вибраних…

Так ти ще й співаєш? Утім, це не єдина традиція, якою відзначається Львівська обласна рада. Ще один добрий почин (хоча часом беруть сумніви – а чи не копіюють тут львів’яни далеко не таких патріотичних депутатів Верховної Ради?) – проводити в обласні депутати співаків. Віднедавна – після довиборів у зв’язку з переходом попередників на роботу в український парламент – таких у раді вже п’ятеро. Один – герой локальних дискотек у 90-х Тарас Курчик – представник НРУ. Ще четверо пройшли до ради зі «Свободою»: серед них і новачок Роман Ковальчук. На відміну від бійців естрадного фронту Остапа Канаки і Теодора Кукурудзи та бандуриста Остапа Стахіва, Ковальчук – оперний співак. Утім, якщо ви хочете послухати його на youtube – доведеться обмежитися народно-естрадними замальовками на патріотичні теми. Зате з цих тем навряд чи лишилася не проспіваною новоспеченим депутатом хоч одна. Співав він і про УГА, і про УПА, і про Холодний Яр, і про запорожців. Проте, попри надмір пафосу, варто визнати, що співає пан Роман професійно. А відтак стає ще менш зрозуміло – навіщо йому та облрада? Залишається хіба припустити, що має співак проблему з репетиційними залами, от і використовує трибуну, аби потренувати голосові зв’язки… Антін Бандера

тенденції • суспільство

МИКОЛА ШЕЙКО: «В УКРАЇНІ НЕ ЦІНУЮТЬ ІНФОРМАЦІЮ» Він міг би залишатися вчителем російської літератури у львівській середній школі №50, але на початку 90-х хвиля геополітичних змін занесла його на узбережжя «Галицьких Контрактів». Просиджуючи годинами у бібліотеках, цей чоловік писав про те, «про що писали львівські газети 100 років тому». Каже, було цікаво і затишно. Далі був переїзд з «Контрактами» до Києва, а потім – один з перших потужних українських Інтернет-проектів «ForUm». Далі ще одне «вперше в Україні» – медіа-холдинг «Бліц-Інформ», де він спочатку керував проектом, а потім працював комерційним директором тижневика «Бізнес». До тих самих «Галицьких Контрактів» повернувся ще раз (втретє), в особливо важкий момент розвитку – після зміни власників. У 2008 році Миколу Шейка покликали працювати до незвично відвертого і принципового «Українського Тижня». Він каже, що і творча, і комерційна робота в найбільших друкованих ЗМІ – це драйвово та захопливо. Але у 2011 році цей чоловік закрив усі шлюзи і на півроку переселився до рідного Львова – просто пожити, без форс-мажорів, без стратегій розвитку і без кризового менеджменту.

розмова • суспільство

> В УКРАЇНІ НЕ ЦІНУЮТЬ ІНФОРМАЦІЮ > – Це були одні з кращих місяців мого життя, – розповідає Микола Шейко. – Я ніде не працював вперше за 30 років! Це був навіть не відпочинок, це було таке внутрішнє повернення до Львова. В той момент чого тільки не відбувалося. Я багато спілкувався з поеткою Мар’яною Кіяновською про премію дитячої літератури «Великий Їжак». На Форумі видавців познайомився з величезною кількістю дуже непересічних письменників. Мені було дуже комфортно і цікаво у цій тусівці. Але треба було повернутися до Києва – від Григорія Грабовича, головного редактора часопису «Критика», він отримав пропозицію зайнятися пошуком грошей на проект, який за означенням не може бути комерційно успішним у цій країні – на журнал для інтелектуалів, де пишуть про книжки, ґендер, філософію і, до прикладу, чесне правосуддя. – Знайти гроші під проект, який можна вважати майже благочинним, дуже важко. У сучасній Україні з такими часописами доводиться постійно ризикувати, бо неможливо випрацювати стратегію хоча б на найближчі роки. Але це був дуже цікавий досвід, «Критика» продовжує виходити і, сподіваюсь, виходитиме ще довго. Однак тоді я чесно сказав Грабовичу, що не подужаю виконати поставлені переді мною задачі. Тоді, перед виборами, ніхто не світив грошима, знайти офіційних доброчинців було неможливо. А брати гроші неофіційно також не виходило, бо «Критика» – міжнародний проект і не може використовувати «сірі» гроші. На жаль, через такі банальні причини в Україні дуже багато цікавих ідей вмирає, не народжуючись…

– У Вас тоді було багато інших пропозицій – від потужних видань, від впливових політиків. Але Ви пішли в перпендикулярному напрямку – стали завсектором Музею Шевченка в самому центрі Києва… – О, так! Це був дуже цікавий відрізок життя. Музей сам по собі є дуже консервативною, «закостенілою структурою». Але там з’явилася команда молодих і дуже активних людей, які хотіли багато чого втілити в життя, але не мали достатнього бізнес-досвіду. Тому в Музеї Шевченка я майже нічого не робив, в основному ділився досвідом і контактами. Ми запустили сайт, створили благодійний фонд, почали частіше проводити виставки і нетипові для музею масові заходи. Тепер кількість відвідувачів у виставкових залах музею вдвічі перевищує кількість відвідувачів самого музею. Бачите, молодь може бути ефективною, якщо її підтримати!

НА ДЕЯКИХ РЕЧАХ ПРОСТО НЕ МОЖНА ЕКОНОМИТИ – Але у жовтні 2012 року, якщо вже писати Ваш життєпис, Ви отримали ще одну пропозицію. І це якось дивує: після стількох поважних і дуже дорослих газет-журналів, після роботи на посаді генерального директора, комерційного директора і завідуючого сектором музею… Після усього цього Ви стаєте директором дитячого «Видавництва Старого Лева». Як?! – А все дуже просто. Коли я почав працювати у «Видавництві Старого Лева», то потрапив в унікальну ситуацію – коли можна дозволити собі мріяти, можна робити щось таке, що не залежить напряму від сьогодні зароблених грошей. Тут, завдяки парт-

нерам, фінансові потреби можна задовольняти більш-менш рівномірно. І, відповідно, є можливість будувати плани – це ж така рідкість сьогодні! Крім цього, сьогодні видавництво увійшло в період «снігової кулі»: щороку оборот і кількість виданих книжок подвоюються. Коли ми починали роботу, про «Старого Лева» недостатньо знали – у Львові книжки були дуже популярними, але в Києві чи далі ситуація була геть іншою. Займатися цією справою сьогодні мені дуже цікаво, тому я тут. «Ну, заодно і карму почистиш», – сказала Миколі Шейку одна знайома журналістка. Чистка карми проходить активно і з усмішкою – крім дитячих книжок «Видавництво Старого Лева» тільки цьогоріч потішило «Солодким печивом» Дарії Цвек (вперше за 25 років!) і збіркою поезій Іздрика. Він зізнається, що, коли щодня бачиш зміни на краще, працювати просто хочеться. – На розважальних порталах часом публікують статті типу «Як перестати бути бідним». І однією з порад, які пропонують тамтешні «британські вчені», є правило «Не економте!..» – І я з ними погоджуюся. У деяких принципових речах, щоб отримати швидкий результат, справді не треба економити. Ми багато вклали в просування, наші представники їздили на міжнародні виставки до Лейпцига і Болоньї. Але «Видавництво Старого Лева» – це не хобі чи гарне проведення часу. Для мене сьогодні це бізнес-проект, який набирає обертів і наступного року, сподіваюся, стане основним гравцем на ринку дитячої літератури. І почне видавати не тільки дитячі книжки…

розмова • суспільство

> В УКРАЇНІ НЕ ЦІНУЮТЬ ІНФОРМАЦІЮ >

– Я знаю, що у своєму видавництві Ви вирішили не зважати на цілковиту байдужість держави, а працювати в тих умовах, які є. Чому так? Чому Ви не боретеся поруч з іншими гравцями за зміну правил гри? – Ну дивіться, от сяду я зараз і почну плакати. Що від цього зміниться? Я чудово розумію, що в найближчі 20 років у цій державі ні в кого не дійдуть руки до того, щоб нарешті ефективно підтримати книговидавця. І що, мені всі 20 років плакати? Та ні, треба взяти ситуацію в свої руки і працювати. Тим паче, що працювати на цьому ринку водночас і дуже легко. Бо в Україні, ви здивуєтеся, нема навіть п’яти (навіть п’яти!) серйозних маркетологів, які

працюють у видавничому бізнесі. Тому тут майже все відбувається на рівні інтуїції. Тому, до слова, дуже часто і виникають ситуації, коли і видавець – прекрасна людина, і офіс гарний, і обкладинки у книжок чудові, а в якийсь момент все валиться.

THE NEW YORK TIMES В УКРАЇНІ НЕ БУЛО, НЕ БУДЕ І ВЖЕ НЕ ТРЕБА – А давайте помріємо. Коли Ви читали лекцію в Школі журналістики УКУ, то сказали, що в Україні немає свого The New York Times. Якщо розібратися, то кожне більшменш потужне видання, щойно набере обертів, одразу переживає якусь кризу. Тож

розмова • суспільство

навіть якби і був шанс, він вмирає на стадії лялечки. Чому так? – Український ринок вибрав якийсь нетиповий, дивний шлях розвитку. Ми проминули дуже важливий етап – щоденну газету. Бо після розвалу Союзу в читача лишилася звичка читати радянські газети, які справді виходили щодня. І досі виходять під тими самими назвами. А от, коли у 90-х почали з’являтися нові проекти, усі вони чомусь ставали тижневиками: і суспільно-політична преса, і розважальна, і всі інші. Доброю спробою була газета «День», але тільки за часів першої команди. Потім вона перестала претендувати на те, щоб бути газетою для

> В УКРАЇНІ НЕ ЦІНУЮТЬ ІНФОРМАЦІЮ > великі групи однодумців. Це можливо, і ми це добре бачимо на прикладі соціальних мереж. Поки що це на рівні емоцій та інтелекту, треба знайти шлях, як це перетворити на дію.

всіх, а, до прикладу, «Факти» такими ніколи й не були. Щоб довго не говорити, зробимо висновок – такого проекту, як щоденна газета, в Україні не сталося. – І уже й не станеться?

– І це складно…

– Більшість грошей, які інвестували в українські медіа, вкладали в тижневики. Тож вони і забрали собі всю рекламу. Є ще одна причина, чому незаангажованій щоденній газеті в Україні неможливо вижити – у нас не виробилася культура цінування інформації. Всі медіа заробляють на рекламі, а сама інформація знецінилася. Це повна катастрофа. Виходить, що на горнятко кави ми готові витратити 20 гривень щодня, а таку ж суму хоча б раз на тиждень на аналітичний журнал – дзуськи. – Кажуть, що серед іншого Польщі вдалося відносно швидко впоратися з радянською владою і її наслідками через те, що вони мали одну церкву, яка об’єднувала усіх поляків. Якщо зробити дуже грубу аналогію і уявити, що Україна мала б, скажімо, 2-3 потужних щоденних видання (як от The New York Nimes і The Washington Post), чи сприяло б це зміцненню національної ідентичності українців? – Зміцненню національної ідентичності українців сприяло б будь-що, що реально відображало б їхні інтереси, задовольняло б їхні потреби. Знаєте, чому телебачення сьогодні є таким, яким воно є? Бо воно задовольняє лише перші два рівні піраміди потреб Маслоу, її нижню частину. А оці щоденні газети могли б виконати роль рупорів і спільників для вели-

– Можливо, але справді складно. Нещодавно в Інтернеті проводили просте опитування: «Чи готові ви пожертвувати $1000 на створення громадського телебачення?» Виявляється, щоб такий незалежний канал з’явився, потрібно всього лише 5 000 людей, які віддадуть таку суму (на рік!). Цифри, які показує ця статистика, дуже показові. Неготових – 56%, готових – 4%, а готових просто покритикувати – в рази більше.

В УКРАЇНІ ВКЛАДАТИСЬ У МЕДІА НЕВИГІДНО

ких груп українців. По-перше, глядач згрубша не обирає, що дивитися. Тим паче, коли все однакове. А от читач (теоретично) вибирає газету. Тож, якби з’явилися такі два чи три «рупори» (умовно, Схід, Захід і Київ), це було б дуже важливо. Інтелектуали тих регіонів мали б, навколо чого об’єднатися. Але такого уже ніколи не станеться. – Чому? – Просто тому, що цей етап вже пройдений. Газети втрачають свою аудиторію, вони не мобільні і дуже часто неактуальні. Ми маємо шукати нових механізмів, яким чином об’єднувати

– От Ви кажете, що «паперовий» етап пройдено. А Мустафа Найем після квітневих подій на TVi заявив про те, що команда журналістів, яка пішла з того телеканалу, працює над Інтернет-проектом… – По-перше, якщо дивитися правді у вічі, то зі старої команди TVi за два місяці лишиться дрібка людей. Інші підуть працювати на інші канали або повернуться на попереднє місце в силу різних життєвих обставин. Ці обставини, на жаль, дуже прозаїчні, буденні та побутові. Але зрозуміти їх можна. Цей заявлений Мустафою проект, звісно, дуже цікавий і потрібний, але традиції перегляду Інтернет-телебачення в Україні немає. Вони матимуть свою аудиторію, але це буде кілька тисяч людей…

розмова • суспільство

> В УКРАЇНІ НЕ ЦІНУЮТЬ ІНФОРМАЦІЮ – Але ж російський Інтернетканал «ДО///ДЬ» зараз є дуже популярним і навіть впливовим… – Погодьтеся, в українців ще немає суспільної потреби дивитися Інтернет-телебачення. Якби вона була, уже б знайшовся якийсь олігархбезумець, який би залюбки вклав у цей проект гроші. Як бачите, не знайшовся… Крім цього, бізнесмени дуже неохоче вкладають гроші у медіа. Бо механізм повернення вкладення дуже тривалий у часі – це, щонайменше, 4-5 років. А в цій країні ніхто не знає, що з ним буде післязавтра. – У відповідях на питання про те, чому у нас нема серйозних інтелектуальних програм, які є на тому ж BBC, українські медіаменеджери переконують, що глядач цього не хоче. Але ж були в історії України такі епізоди, як старий телеканал «1+1»… – Так, і він постійно був на перших позиціях у рейтингу. Це було дуже вдале, дуже майстерне поєднання високих, складних тем і якісного розважального контенту. А сьогоднішні канали працюють «або, або…» – Ну, другого «або» в нас нема. Але давайте від одного смутку перейдемо до іншого. Відомі, часом знакові, журналісти і медіа-експерти, люди уже

поважного віку часто кажуть молодим: «Якщо ти хочеш бути чесним журналістом, то багатим стати уже не вдасться». Про це говорить Ігор Балинський на своїй журналістській магістерці в УКУ, про це нещодавно заявила головна редакторка «Дзеркала тижня» Юлія Мостова. Чому в цій країні не можна стати заможною людиною, залишаючись чесним журналістом? – Це знову ж таки через викривлені суспільні процеси. До прикладу, на початку незалежності найбільші гроші журналісти (видання – не автори) почали заробляти на корпоративних конфліктах. Коли одна компанія замовляла матеріал проти свого конкурента. Журналіст писав, всі заробляли, все всіх влаштовувало. То був праобраз «джинси». Ціна статті могла досягати десятків тисяч доларів, бо проходив процес захоплення-перерозподілу власності. Одні були готові за це платити, а інші – таке писати. І коли ти відмовлявся, то міг собі пишатися своєю чесністю, але сусіднє видання на цьому заробляло. А в такий спосіб народилася спочатку звичка, потім суспільне сприйняття, а далі – традиція, чи як це назвати… Словом, хтось встиг розбагатіти, а хтось – так і залишився... Чесним журналістом. Розмовляв Володимир Бєглов

розмова • суспільство

бізнес-сувеніри поліграфія дизайн Допоможемо підібрати подарунки для працівників чи партнерів

+38 (032) 239-33-51 067-268-49-40

Як

збільшити свій дохід Заощадливість – важлива частина управління особистими фінансами. Узгоджуючи свої бажання та можливості, ви, швидше за все, станете заможнішими та щасливішими. Але обмеження видатків – не єдиний спосіб збільшити свій добробут. Якщо вашим завданням є забезпечення свого майбутнього, то поряд з економністю слід задуматись про збільшення доходів. Чому? Обмежуючи видатки, можна зекономити не більше, ніж заробляєш, навіть якщо повністю відмовитись від їжі та питва. А потенціал зростання доходів необмежений – принаймні, теоретично. На жаль, не існує чіткого плану, як саме потрібно діяти, щоб заробляти більше. Для багатьох людей збільшення доходу пов’язано з ефективним управлінням кар’єрою: знайти хорошу роботу, попросити про підвищення платні, отримати нову посаду тощо. Інші можуть забезпечити собі додаткові прибутки за допомогою своїх хобі чи започаткування власної справи. Спробуємо розглянути усі ці основні методи.

Максимізувати зарплату Коли ви думаєте про збільшення доходу, то, мабуть, уявляєте собі додаткову роботу чи якесь заняття у позаробочий час. Але для більшості людей їхня щоденна робота – це найкраще місце, з якого вартує почати збільшення своїх статків. Зростання вашої зарплати має багато додаткових плюсів. Ви не просто отримуєте більше грошей в конкретний момент – ви будете отримувати їх у довгостроковому періоді. Ось чому важливо намагатись з самого початку отримувати

економіка • суспільство

все, чого ви заслуговуєте. Якщо ви отримуєте на 500 гривень менше зараз – ви будете отримувати на 500 гривень менше решту вашого життя. Отож, якщо ви відчуваєте, що варті більшого, ніж отримуєте (і впевнені, що ваше начальство знає про це) – не соромтесь попросити про підвищення зарплати.

Знайти додаткову роботу Робота за сумісництвом все ще залишається одним з найкращих способів швидко забезпечити собі притік додаткових надходжень. Так, економіка зараз не в найкращому стані, але все ще реально знайти собі підробіток. Звичайно, працювати у двох місцях одночасно непросто. Зате це найшвидший спосіб досягти ваших фінансових цілей. Це працює!

Покращити свою кваліфікацію Освіта не закінчується отриманням шкільного атестата чи диплома університету. Якщо ви хочете зростати й надалі (і більше того, бажаєте, щоб зростали ваші прибутки), підвищення кваліфікації та навчання мають стати вашими постійними супутниками. Багато хто скаржиться, що освіта в Україні втрачає свій сенс. Але статистика все ще стверджує, що, в середньому, чим краща ваша освіта, тим вищі ваші прибутки.

Заробляти на своїх хобі Одна з найвагоміших причин, чому варто подумати про додатковий заробіток на основі власних захоплень, полягає в тому, що ви вже любите цю справу. А отже, окрім грошей, ви будете отримувати задоволення від своєї праці, замість нудьги та втоми. Отож подумайте, яким чином можна «монетизувати» ваші захоплення.

Почати власний бізнес Часто додатковий заробіток від хобі з часом переростає у повноцінний власний бізнес. Але це не обов’язково. Врешті решт, бізнес не повинен бути

> Як збільшити свій дохід пов’язаний з вашими захопленнями. Ви можете використати ваші професійні навики та кваліфікацію. Звичайно, не всі здатні управляти власною справою. Багатьом людям достатньо їхньої роботи і бракує підприємницького хисту, щоб розпочинати свій бізнес. Отож, будьте впевнені, що вивчили всі плюси і мінуси цього заняття, перш ніж починати.

Продати непотрібні речі Багато людей просто таки завалені речами. Українці взагалі не люблять нічого викидати і складують непотрібні речі де тільки можливо: на горищах, у підвалах, на балконах та в комірчинах. Але часто ці речі – зовсім не нікчемне сміття – це гроші, які чекають, щоб ви їх отримали. Звичайно, не варто очікувати на відшкодування колишньої ціни, яку колись сплатили, але трохи часу та витримки – і додаткова виплата за кредитом готова. Тим більше, що Інтернет-аукціони – дуже зручний інструмент для подібних акцій. Позбавившись від непотрібних речей, ви отримаєте окрім грошей ще й вільний простір удома. А це також важливо.

Вмикайте фантазію Це лише кілька невеличких ідей стосовно збільшення ваших прибутків. Насправді, способів отримати додаткові доходи набагато більше – вони обмежені лише вашою уявою та амбіціями. Уявіть собі: навіть дивлячись порнофільми, можна підзаробити!

Виправдання не приймаються Щоб ви не порадили, завжди знайдеться кілька людей, які починають скаржитись, що поради їм не підходять. В них є ціла купа виправдань і пояснень, чому вони ну аж ніяк не можуть збільшити свій дохід: • Дорога на роботу і назад займає забагато часу. • Діти потребують стільки часу і зусиль, що більше їх ні на що не вистачає. • Збільшення доходу – це занадто складно. • В них є певні обмеження за станом здоров’я. Зрозуміло, що не всім людям підходять якісь конкретні поради. Але якщо ви потребуєте грошей, але на кожну пораду знаходите якусь відмовку, – можливо, проблема не в порадах, а особисто у вас? Заощаджувати гроші простіше, ніж заробляти більше. На жаль, способів (принаймні законних) заробляти багато, не докладаючи зусиль (і найчастіше, вагомих зусиль), практично немає. Жоден експерт чи підручник не подарує вам чарівну паличку. Лише час та зусилля можуть привести до мети. Якщо ви не бажаєте вкладати ні того, ні іншого – не будете рухатись уперед. Одне з фундаментальних правил управління особистими фінансами гласить: «Ніхто не потурбується про ваш добробут так, як ви самі». І це особливо вірно, коли мова йде про прибутки. Якщо ви не візьмете на себе відповідальність заробляти більше, за вас це ніхто не зробить. Отож, повірте: ви можете заробляти більше. Особливо якщо інші й надалі будуть лінуватися. Лілія Українець

економіка • суспільство

Інвестиційні можливості повсякденного життя – Чи потрібно володіти якимись спеціальними системними знаннями для того, щоб бути успішним на фінансовому ринку?

Про нові можливості отримання доходу на фінансовому ринку FOREX розповідає Офіційний партнер Міжнародної академії біржововї торгівлі та Групи компаній FOREX CLUB у Львові Ярослав Ухачевич. – Пане Ярославе, як сьогодні представлена Група компаній FOREX CLUB у місті Львові, і як би Ви могли охарактеризувати діяльність, якою займаєтеся? – Перш за все, FOREX CLUB у Львові – це консультаційний офіс. Ми надаємо консультаційні послуги людям, які хочуть торгувати або інвестувати у фінансові ринки. Адже завдяки ГК FOREX CLUB можливості потенційного інвестора можуть бути розширені.

– Спочатку кожен повинен для себе вирішити, чи хоче цим займатися самостійно, або він воліє вдатися до допомоги тих, хто вже має певний досвід у торгівлі. Щоб досягти успіху на ринку FOREX (від англ. FOReign EXchange – валютний обмін) самостійно, потрібно ґрунтовно підготуватися і накопичити достатню кількість знань. Ми надаємо навчальні та консалтингові послуги, проводимо тренінги, які допоможуть отримати необхідний багаж знань у цій області. Освоївши на курсах ряд навчальних програм, трейдер– початківець може приступити до реальної торгівлі, вже маючи чітке уявлення про механізми фінансового ринку. – Ви сказали, що заробляти на ринку FOREX можна не тільки самостійно, але і за допомогою фахівців, які володіють досвідом торгівлі на фінансовому ринку. Не могли б Ви зупинитися на цьому детальніше? – Існує альтернатива самостійній роботі у вигляді сервісу «Інвестиційні рахунки», розробленого ГК FOREX CLUB. Користуючись цим сервісом, ви отримуєте можливість автома-

тичного пропорційного дублювання дій управляючих трейдерів на своєму рахунку. При цьому кошти інвестора знаходяться на його рахунку і не переводяться на рахунок управляючого, що дозволяє значно обмежувати ризики і страхує вас від можливих несумлінних дій управляючого. Варто також відзначити, що управляючий зацікавлений в отриманні максимального прибутку за операціями із коштами інвестора, оскільки має від цього доходу певний фіксований відсоток у якості винагороди. Вибрати одного або декількох управляючих ви можете, спираючись на рейтинг, представлений на сайті www.lviv. forexclub.ua. Виходячи з індивідуальних інвестиційних переваг, кожен може підібрати консервативну або агресивну стратегію управління. – Чи є обмеження за часом інвестування, і чи може інвестор забрати свої гроші в будь-який момент, наприклад, за день або два? – Ніяких часових обмежень немає, і, звичайно, інвестор має можливість забрати свої заощадження в будь-який момент. Але варто зауважити, що в такому випадку прибутковість буде відповідною. Показати фантастичний прибуток за добу надзвичайно складно, я б навіть сказав, неможливо. Якщо така ймовірність й існує,

гроші • суспільство

то вона, безумовно, пов’язана з високими ризиками. Тому якщо ми говоримо про інвестиції, то це, як правило, вимагає часу. Інвестиції можуть тривати від кількох місяців до кількох десятків років. За детальнішою інформацією щодо можливості отримання прибутку на фінансових ринках, запрошуємо вас на індивідуальні консультації до нашого офісу у м. Львові за адресою: вул. Наукова, 7-Б, офіс 118 (1-й поверх). Також усі охочі, хто вирішили особисто оволодіти фахом трейдера міжнародного валютного ринку FOREX або скористатись сервісом «Інвестиційні рахунки» мають змогу відвідати безкоштовні ознайомчі семінари, які проходять щосереди та щочетверга о 17.00 в нашому офісі. Деталі та запис на номерами телефонів (032) 224-47-47, (067) 111– 32-32, (050) 67-67-000 www.lviv.forexclub.ua

Cogito ergo sum «Непричесані» роздуми лікаря Наближається літо. Щороку, коли приходить червень, якось мимоволі усе прожите надихає мене на роздуми. Бо саме третьої неділюічервня в Україні своє професійне свято відзначають медичні працівники. І я також… разом з усіма… Уже достатньо багато часу пройшло з тих пір, як я став лікарем. Черга божевільних років. За цей час я багато чого зрозумів… Усе рідше згадую себе переляканим хлопчиком, який не знав, як доторкнутися до свого першого пацієнта у приймальному відділенні лікарні. Коли по-зрадницьки тремтіли руки, з переляку пересихало в роті, насторожено стукотіло серце в грудях… Багато води сплило з цього часу... Йшли роки. Переляканий хлопчик став дорослим, не раз битим і хитромудрим. Він помудрішав, закувався в броню знань. Тепер, коли я іноді розглядаю старі фотографії, то вже й не впізнаю того наївно-захопленого молоденького лікаря, що мріяв присвятити… служити… рятувати й «світячи іншим, згорати…». Яскраво палаюча свічка поступово перетворилася в обпалок… Життя все розставило на свої місця і лише іноді, десь у запилених підвалинах свідомості, ні-ні, та й засмокче смуток за несправдженими мріями.

Але це трапляється усе рідше й рідше. І знаю я, що смуток уже зовсім скоро назавжди потоне в круговороті паскудного життя. Надто страшно було б дивитися на сьогоднішній світ очима того хлопчака. Небагато знадобилося часу, щоб переконатися, як мало радості дає наша медицина. Не встиг й оглянутися, а попереду вже тільки минуле. Але залишилися спогади...

Ідол цього світу – гроші. Заради них виконують ризиковані операції, пишуть дисертації, «стукають» у прокуратуру, упиваються мертвою хваткою в горло щасливому колезі-конкурентові Вони не перестають мучити мою душу, лізти в мої сни, нагадувати про, здавалося б, безглуздо й бездарно прожиті роки. Роки безконечної роботи. Нескінченної низки нічних чергувань, виїздів і тисяч прийнятих пацієнтів. Роки мерзенності, заздрості й зрадництва колег. Роки страждань, болю й принижень. Роки, коли, незважаючи ні на що, цей молодий лікар учився виживати й вижив. Вижив сам, без допомоги інших… Назло дуже багатьом…

монолог • суспільство

Але іноді, особливо після «дружньої вечері» на якій-небудь конференції, коли навколо тебе сидять такі ж, як і ти, соратники, що багато побачили й багато чого втратили на своєму вікові, коли від їхнього тепла відтає душа, що заледеніла, ти ще раз розумієш, що від народження був приречений стати лікарем. Це все-таки твоє покликання, яке несеш через усе своє кошмарне життя. У жодному разі сьогодні не шкодую, що пішов у медицину. Я сам зробив свій вибір. За вуха мене ніхто не тягнув. Навпаки, відговорювали. Я сам вибрав цю дорогу. Сам увійшов у світ жорсткий і жорстокий та прийняв його правила. У ньому немає місця наївним матусиним синочкам. У цьому світі одна мета – вижити. На інше немає ні часу, ні сил, ні бажання. Цей світ, як їзда на велосипеді. Поки крутиш педалі – доти їдеш. Перестав, ще трохи прокотився за інерцією, упав і вже не піднімешся. Вважай, що пощастило, якщо ті, хто позаду, об’їдуть, а не прокотяться по тобі асфальтоукладачем, усією його масою вдавлюючи в дорожній бруд. Слабкі в цьому світі гинуть дуже швидко... Ідол цього світу – гроші. Заради них виконують ризиковані операції, пишуть дисертації, «стукають» у прокуратуру, упиваються мертвою хваткою в горло щасливому колезі-конкурентові. Задля них прагнуть до адміністративних посад. Заради них маленькі й великі

> непричесані роздуми лікаря начальники під корінь викошують усі талановиті паростки, що дозволили собі прорости на полі, де вони безроздільно панують. Вовчі закони в цьому світі. Але це – мій світ. Він уже ніколи не віддасть мене, і я не зможу без нього. Щоб вижити, я продав йому свою душу. Безсмертну й пропащу. Її чіпко схопили начальники, завідувачі, чиновники, уся та мерзота, яка паразитує на орачах, які рятують життя, рухають науку, які здатні написати статтю, а якщо треба – книгу. Уся та нечисть, яка годується нашою працею, знімає всі вершки і… сміється над нами. Цей світ, як удав, може тільки задусити або проковтнути. Він ніколи нікого не відпустить. Хіба що в безодню небуття. Кожен лікар продає себе, як проститутка. Та продає тіло, а ти – розум і

руки. Наше горе й наше щастя, що ми більше нічого не вміємо. Ми занадто рано зробили свій вибір. У медицині – смисл всього нашого життя. Ми продаємо себе… і називаємо це роботою. Суспільство смачно плює на нас. Про нас згадують тільки тоді, коли потрібно заштопати дірку в кишках, вирізати пухлину, зупинити кровотечу або розкрити гнійник. Про нас згадують, коли потрібна допомога… Решту часу ми – юди, м’ясники, шкуродери, убивці й сволоти. Наш зоряний час рідкий, але він є. І приходить тоді, коли той, хто ще вчора паплюжив тебе, сьогодні валяється в ногах, і, виляючи задом, як собака хвостом, благає про допомогу. І тоді я не шкодую за свій вибір. Та й чи вартує шкодувати? Цей світ відняв у мене душу, але він дав замість цього те, що я заслужив. Те, що вибрав самостійно.

Я не голодний, не бомж. Не шикую в товстому «меринові». У мене є дах над головою й зароблені чесною працею гроші в гаманці. У мене є друзі, яким я можу довіряти... Поки на цьому світі купляють душі, хтось же їх повинен продавати. Чи не так? Можливо, я просто шукаю собі виправдання. Може й так… Але я ніколи не зможу жити без медицини. Ніколи… «Cogito ergo sum» – «Я думаю, отже, я існую». І, незважаючи на те, що про нас думають – ми потрібні всім. Тому в цей день давайте наповнимо келихи і вип’ємо за наше професійне свято! Нехай неодмінно здійсняться усі побажання здоров’я, щастя, миру, добра і злагоди, які щедро даруватимуть нам рідні, друзі, колеги та вдячні пацієнти! Орест Михальський, лікар

Цей світ, як їзда на велосипеді. Поки крутиш педалі – доти їдеш. Перестав, ще трохи прокотився за інерцією, упав і вже не піднімешся

монолог • суспільство

Богемна Галичина 30-х. «Українізований» абсент і подорожі світом У міжвоєнній Галичині не було різкого поділу на міське й сільське культурне життя. Правда така, що українці, насамперед з матеріальних причин, дійсно частіше жили в селах чи невеликих містах, але видавничі центри, та й центри культурного життя взагалі, таки були міськими, насамперед, львівськими (але й не тільки – не можна поминути Станіслава, Перемишля, Коломиї). Вони й притягали до себе і творців і, як тепер модно казати, споживачів культурного продукту. Про те, як жили українські митці на Галичині до 1939 року розповідають Ірина Фрис і Наталя Михайлівська, засновниці сайту «Дівчата», присвяченого міжвоєнній жіночій прозі.

розмова • суспільство

> «Українізований» абсент і подорожі світом > – Існує стереотип, ніби українська культура довоєнної Галичини була виключно сільською, а уся міська культура була або польською, або єврейською. Звісно, це далеко не так. Отже як виглядало українське міське життя Галичини у 1920-30-ті роки? Наталя: Я б сказала, що у міжвоєнній Галичині не було різкого розділення на міське й сільське культурне життя (зрештою, це становище збереглося досі). Теперішні стереотипи про українців у містах як винятково бідноту, котрій не дозволяли навіть тротуарами ходити, на людей, дещо знайомих з реальним станом, справляють комічне враження. Як у цей стереотип вписати видавництво Івана Тиктора, поетів Антонича, Гординського чи Чарнецького,

Мілену Рудницьку і взагалі всю родину Рудницьких, Олексу Новаківського та всю його художню школу, композиторів Барвінського й Людкевича та й просто численних лікарів, викладачів, архітекторів, адвокатів – це була б велика таємниця. Смію сподіватися, що я дещо знаю цих людей та їхні традиції – справді бюргерські у кращому сенсі слова, бо й сама почасти звідти походжу. Ірина: Варто згадати також про багатьох правників Галичини, високоосвічених і заангажованих у різноманітних політичних течіях, членів парламенту Галичини. Якщо читати їхні дослідження (наприклад, у часописі «Життя і право») можна прийти до висновку, що вони вели набагато інтелігентніше міське життя, ніж теперішні правники.

– Як жили українські літератори та літераторки? Що це взагалі були за люди? Наталя: На той час серед них можна виділити два покоління – старше, яке ще пам’ятало «старі добрі австрійські часи», а, може, не так їх, як літературну школу Івана Франка, і намагалося продовжувати ці традиції, та молодь, що (як і водиться) бунтувала, активно вводячи нову тематику та новий погляд на життя. Тому загалом можемо запропонувати фігури на всякий смак – «вчительку» Уляну Кравченко, поетку й громадську діячку Константину Малицьку та історичну романістку Катрю Гриневичеву, що більшу частину життя провели в Галичині, і наче на противагу їм – мандрівницю і одну з перших жінок-кінорежисерів Софію Яблонську (Китай, Марокко, Франція), «шоколадницю» Климентину Авдикович (її донька Стефа була близькою приятелькою Сартра та Сімони Бовуар), космополітку Мілену Рудницьку та витончену Дарію Віконську, що здобувала освіту в Англії і цікавилася насамперед західноєвропейською літературою. (Я передусім про жінок, відразу ж перепрошую з цього приводу). Їхнє соціальне походження було найрізноманітнішим – від чисто селянського, як в Уласа Самчука, що неабияк цим походженням пишався, до такого, як у тієї ж Дарії Віконської – доньки багатого землевласника, відомого політика й мецената Володислава Федоровича. Переважно, однак, вони були тими, кого в радянські часи називали «трудовою інтелігенцією» (зрештою, ніякої нетрудової інтелігенції не існує взагалі).

розмова • суспільство

> «Українізований» абсент і подорожі світом > – Які теми піднімали українські галицькі письменники? Наталя: Найрізноманітніші. І часто неабияк через це сварилися. Звичайно, тут багато залежало від швидкозмінної моди і на перший план вибивалася то історична, то соціальна, то психологічна, то релігійна, то суто мистецька тематика. Але можемо впевнено сказати: жодна сфера життя не залишилася поза увагою, в тому числі така екзотика як спорт чи далекі подорожі. Ірина: Якщо говорити в загальному: ці письменники йшли в ногу з часом, як у Європі – це був період неймовірного тематичного насичення. Інше питання: це справа критики і консервативного оточення, яке гостро реагувало на будь-які новаторства. – Які були літературні видання, конкурси, клуби? Наталя: Видань різного роду було дуже багато, дослівно сотні, звісно, різного рівня й популярності. Я б насамперед згадала двомісячник «Назустріч», що виходив у Львові, рівного якому в Україні нема й досі. Що ж стосується конкурсів, то найпрестижнішою, мабуть, була премія Товариства письменників та журналістів. Був у її історії такий цікавий епізод – в 1936 році на її здобуття були висунуті твори, як ми тепер розуміємо, вершинного рівня – «Метелики на шпильках» Ірини Вільде, «Шестикрилець» Катрі Гриневичевої, «1313» Наталени Королевої та літературна критика Дарії Віконської.

Перемогла, врешті, Ірина Вільде, але, що цікаво, вона здобула тільки другу премію, а першої взагалі нікому не присудили, вважаючи загальний рівень недостатньо високим. Звісно, тепер це сприймається як історичний курйоз. – Як протікало життя галицької богеми? Слово «богема» асоціюється зі свободою, екстравагантністю, викликом соціальним нормам. Як це проявлялося у галицьких умовах? Наталя: Як іншої богеми в цілому світі. Її представники могли тижнями не виходити зі своїх холодних горищ, всі сили віддаючи суто творчому процесу, а потім не менш довгий час проводити у львівських чи паризьких кав’ярнях, а то й заїхати для розваги на інший кінець світу. Можливо, я краще порекомендую повість Оксани Керч «Альбатроси», яка вже є на нашому сайті? Авторка сама була представницею того середовища і описувала насамперед те, що знала безпосередньо. Ірина: Згадаю тут непересічну особистість Петра Карманського (перекладача з багатьох мов, зокрема, португальської) і його книгу спогадів «Українська богема», де описане середовище «Молодої музи» – вони пили «українізований» абсент і обмінювалися цікавинками культурного життя. – Як складалися відносини українських літераторів з митцями польськими та єврейськими? Чи були якісь контакти? Спільні проекти? Наталя: Контакти, безперечно, були, відсилаю хоча б до рецензій

розмова • суспільство

Михайла Рудницького, які друкували в польських «Сигналах». Цікаво, що український «Назустріч» був чи не найавангардовішим мистецьким часописом в Галичині, а періодично і єдиним такого роду. Тому в ньому дописували також польські та єврейські автори відповідного спрямування. Українська тематика в ті часи залишалася доволі модною в польській літературі, назву тут хоча б Івашкевича. Ще б варто згадати видання Biuletyń polsko-ukraiński, найпомітнішим з його авторів був Юзеф Лободовський. Ірина: Розповім одну річ, яка мене зацікавила при читанні часопису «Дажбог»: в одному з номерів вміщено інформацію, що польські часописи зацікавилися українською культурою і почали вміщувати переклади; відразу ж наступний номер «Дажбога» опублікував поезії Стаффа, Вєжинського, Павліковської та інших. Так, мабуть, творився цей діалог: в згадуваному часописі «Назустріч» легко і приємно, в інших, націоналістично налаштованих, так би мовити, з-під лоба. Натомість справа контактів і проектів – це тема, яку ми беремося досліджувати, про це не так багато знаємо, але вони звісно були: співпраця і дружба Богдана-Ігоря Антонича і Тадеуша Голлендера, наприклад. А от щодо євреїв: достатньо лише згадати Бруно Шульца, згадки про нього можна знайти у багатьох часописах. Певна, що його читала більша частина інтелігентських кіл, та ще б було не читати твори цього геніального творця! – Ми говорили про літературне життя Галичини. А чи існувала українська богема,

> «Українізований» абсент і подорожі світом

скажімо, на Волині? А у Закарпатті? На Буковині? Наталя: Тут я знаю дещо менше, але, все ж, можу згадати волинянина Уласа Самчука і буковинця Володимира Залозецького. Один – селянин, в родоводі іншого відмітилася ледь не

вся аристократія Дунайської імперії, про життя обох можна написати цікавенні романи (Володимир Залозецький вже й з’являвся на сторінках роману «Срібний павук» Василя Кожелянка, але запевняю, що його біографії ще багато на що б вистачило!). Поки що складається так, що

сфера зацікавлень учасників проекту більше зв’язана з Галичиною. Дуже сподіваюся, що в майбутньому ми цей перекіс вирівняємо, здобувши дописувачів з різних регіонів України, Польщі, а, можливо, з інших сусідніх країн. Євген Лакінський, texty.org.ua

розмова • суспільство

Викликають на допит: що знати та як поводитися

Олексюк Назар Миронович, керуючий партнер Юридичної компанії «Перітус Консалтинг», адвокат www.peritus.com.ua, e-mail: office@peritus.com.ua +380 96 426 52 10 Десятки років існування репресивно-каральної машини у радянській судово-правоохоронній системі заклали всередині людей страх перед правоохоронними органами. Здається, ця боязнь у свідомості українців закоренилася на генетичному рівні. Дякувати Богові, надворі ХХІ сторіччя, і репресивнокаральна машина залишилась у минулому. Хоча щодо цього ще можна посперечатись, але не про те йтиме розмова.

Напевне, декого з вас викликали на допит у правоохоронні органи. Перед тим, як іти до слідчого, в когось виникала паніка, в когось – страх, а хтось просто байдуже ставився до майбутньої розмови. Звичайно, ті, хто мали досвід бути допитаними у будь-якій справі, вже знали, чого чекати та як поводитись. Отож, що робити та як себе вести, якщо вас викликають на допит? Відповідно до норм чинного КПК (Кримінального процесуального кодексу), особу викликають до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надсилання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв’язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. На практиці найпоширенішими є виклик шляхом вручення повістки в руки, надсилання її поштою та телефонний виклик. При отриманні повістки у перших двох випадках обов’язково зверніть увагу на вказану у ній. інформацію. Повістка повинна містити повні та точні дані посади, звання, місця знаходження посадової особи, що

викликає вас на допит, а також номер її службового чи мобільного телефону. У повістці повинні бути зазначені номер кримінального провадження, стаття, за якою здійснюють досудове розслідування або судовий розгляд. Важливим є те, в якому процесуальному статусі та для якої саме процесуальної дії вас викликають. Залежно від процесуального статусу в кримінальному провадженні ви матимете дещо відмінні процесуальні права. Отримавши повістку, зателефонуйте слідчому, поцікавтесь причинами виклику, та у зв’язку із чим буде проводитись ваш допит. Зверніть увагу: згідно ч. 8 ст. 135 КПК України вас повинні повідомити про виклик або вам повинні вручити повістку не пізніше, ніж за три дні до дати, на котру вас викликають. Непоодинокі випадки, коли повістку про виклик вручають за день до самого виклику. Пам’ятайте про ваше право бути повідомленими про виклик завчасу і тому зателефонуйте за номером, вказаним у повістці. Безпосередньо перед проведенням слідчої дії за вашої участі вам по-

консультація • суспільство

> Викликають на допит: що знати та як поводитися винні роз’яснити ваші права. Уважно ознайомтесь з ними, за потреби, не бійтесь запитати про роз’яснення тих чи інших прав та обов’язків. Законодавство гарантує підозрюваному, обвинуваченому право на захист, а свідкові чи потерпілому – право на правову допомогу. Тому ви маєте право запросити до участі у допиті чи іншій слідчій дії за вашої участі адвоката. Ви можете з’явитись за викликом як з адвокатом, так і заявити про залучення такого. У цьому випадку допит чи інша слідча дія повинні бути відкладені. Якщо в ході допиту з’ясовуються обставини, які важко зберегти в пам’яті чи які пов’язані із значними обчисленнями тощо, ви маєте право скористатись нотатками. З’ясувавши у слідчого причину виклику, не полінуйтесь занотувати відомі вам обставини, це набагато спростить допит та зробить ваші покази чіткішими та переконливішими. Уважно обдумуйте запитання, які вам ставлять, та ваші відповіді на них. Зауважте: згідно ст. 63 Конституції України ви маєте право відмовитись відповідати на запитання та давати показання щодо себе, своїх рідних та близьких. Допит не може тривати без перерви понад дві години, а в цілому – понад вісім годин на день. Слідкуйте за цим, адже тривалість допиту впливає на вашу увагу та здатність аналізувати сказане. Якщо ви маєте проблеми зі здоров’ям, зокрема із серцевосудинною системою, візьміть із

собою ліки, про всяк випадок. Будьте спокійними та виваженими, адже хвилювання та страх є вашими головними ворогами та можуть зіграти проти вас. У всіх правоохоронних органах, куди вас можуть викликати, існує пропускний режим, який полягає у записі відвідувачів у журналі. Вимагайте, щоб у цьому журналі були зазначені ваші дані та точний час входу та виходу з приміщення. За можливості вкажіть час власноруч. Особи, що байдуже до цього ставляться, потім мають складнощі в доведенні неправомірно довгого перебування у правоохоронному органі. Згідно чинного КПК, слідчі дії за клопотанням учасників можуть фіксувати відеозаписом, при цьому текст протоколу не пишуть. Цей пункт нового КПК дає можливість вам вимагати допиту із відеозаписом, що унеможливить перекручування ваших показів особою, що вас допитує, чи інші фальсифікації. Запам’ятайте: без відеофіксації ваші свідчення заносить в протокол слідчий, і їхній зміст може бути дещо викривленим, що може мати відповідні наслідки. У такому випадку, наприкінці допиту уважно перечитайте протокол та, у разі необхідності, внесіть у нього виправлення. І наостанок – йдучи на виклик, повідомте своїх рідних, близьких чи інших людей про те, куди і до кого ви йдете. Це зміцнить ваш спокій та дасть впевненості, що за межами правоохоронного органу вам зможуть допомогти у разі необхідності.

консультація • суспільство

Продовжуючи втілювати інноваційні ідеї в життя, ПАТ «Ідея Банк» впровадив унікальний картковий пакет для фізичних осіб «Без кордонів»

Зроби так просто, як це можливо… Альберт Ейнштейн Ідея Банк пропонує клієнтам-фізичним особам скористатися перевагами нового виняткового пакета послуг «Без кордонів». Сама його назва говорить про те, що для його користувачів зникають будь-які кордони і стереотипні обмеження, його власники можуть відчувати себе вільними у користуванні власними коштами як в Україні, так і закордоном. Адже саме вартість безготівкових операцій і додаткові комісії, які стягує банк, були тими обмеженнями, що змушували у подорожах надавати перевагу готівці над безготівковими розрахунками платіжною карткою.

З пакетом послуг «Без кордонів» від Ідея Банку все по-іншому: клієнт отримує поточний рахунок та чіпову платіжну картку, яку сьогодні вважають найбезпечнішим платіжним інструментом. Поповнення цього рахунку є безкоштовним, а на залишок коштів на ньому Банк нараховує аж 11% річних у гривнях, при цьому жодним чином не обмежуючи клієнта у знятті коштів. Але найцікавішим та, мабуть, найприємнішим для клієнта буде використання власних коштів за допомогою платіжної картки, адже воно не лише безкоштовне, а й може принести власнику додатковий дохід. Отже, отримання коштів за платіжною карткою в банкоматах Ідея Банку та банків-партнерів (разом понад 4000 банкоматів) – безкоштовне. Крім цього щомісяця клієнт тричі може безкоштовно отримати будь-яку суму готівки в інших банкоматах на території України, а також тричі – закордоном у будь-якій країні світу незалежно від суми. Це насправді ті переваги, на які клієнти очікують давно та котрі можуть їх зацікавити серед маси

наявних на сьогодні однотипних пропозицій. Проте це не єдина перевага пакета! Банк стимулює клієнтів робити покупки, оплачувати товари та послуги власне за допомогою картки. Саме тому клієнт буде отримувати знижку від Банку в розмірі 2% від суми усіх покупок. Знижка надається наступного дня після операції купівлі, а також поширюється на усі торгові точки та покупки в мережі Інтернет. Тобто клієнт просто платить та ще й отримує знижку – нічого додаткового робити йому не потрібно. Хіба це не вигідно? Ще одна важлива перевага – клієнтам, що мають пакет «Без кордонів» надається можливість безкоштовно користуватися сучасною багатофункціональною системою Інтернет-банкінгу IdeaBank Online, яка дозволяє управляти банківськими рахунками 24/7 в режимі реального часу з будь-якої точки світу, використовуючи Інтернет. Наш Інтернет-банкінг дає клієнтові високий рівень зручності та безпеки. Зокрема, ця система І-банкінгу дає змогу клієнтам дистанційно здійснювати операції з ра-

гроші • суспільство

хунками та картками, переказувати кошти по Україні, відкривати та поповнювати депозити, гасити кредити, оплачувати комунальні послуги та Інтернет, поповнювати мобільний телефон тощо. Серед додаткових послуг клієнт має можливість скористатися SMS-банкінгом – послугою, що інформуватиме клієнта у вигляді SMSповідомлень на його мобільний телефон про всі рухи коштів по його рахунку та про поточний наявний його баланс. Також у новому пакеті послуг клієнт застрахований від незаконного використання його картки – шахрайських та інших потенційно небезпечних операцій. Тобто Банк старається не забувати про безпеку операцій клієнта та гарантувати максимальний її рівень для підвищення довіри клієнтів до безготівкових операцій. Іншою цікавою послугою є консьєрж-сервіс – цілодобова безкоштовна довідка по Україні та інформаційний супровід клієнта. Якщо ви не знаєте, де розташований найкращий ресторан у Харкові, станція метро у Києві, затишний пляж в Одесі чи музей у

Львові – це не проблема: достатньо подзвонити за номером телефону консьєрж-сервісу та вас миттєво і фахово зорієнтують та допоможуть обрати саме те, що вам потрібно. Новий картковий пакет справді є унікальним на ринку, адже поєднує в собі можливість безкоштовно отримувати кошти у всіх банкоматах в Україні та закордоном, а також знижку при розрахунку карткою за товари і послу-

ги. На нашу думку новий пакет зацікавить клієнтів, які з тих чи інших причин здійснюють закордонні поїздки, а також і тих, хто в силу незалежних обставин змушений отримувати заробітну плату в іншому банку, проте захоче скористатися перевагами пакета «Без кордонів», унікальної пропозиції та бонусної програми. Підсумовуючи, можна сказати, що Ідея Банк пропонує

клієнту дійсно особливий та винятковий на українському ринку пакет послуг. Це простий та прозорий алгоритм співпраці з банком. Ідея Банк бажає не швидко скористатися клієнтом, а побудувати з ним довготермінові партнерські стосунки. Сподіваємося, що ця інформація буде для вас корисною та ви оціните для себе переваги нового пакета послуг «Без кордонів»!

Уявляєте! Але і це ще не все! Як ми дізналися, клієнти, які оформлять пакет до 1 червня та на рахунки яких щомісячно поступає принаймні 1000 грн., мають можливість отримати від Банку 100 грн. після першого і 100 грн. після шостого місяця активного обслуговування! Ми стежитимемо за цікавими новинами від Ідея Банку та інформуватимемо вас про них.

Основні переваги пакета «Без кордонів»: • Безкоштовне зняття готівки в банкоматах Банку та банків-партнерів «Атмосфера». • Щомісяця по три безкоштовні операції в банкоматах інших банків в Україні та закордоном. • Відсутність плати за конвертацію валют по операціях закордоном. • 2% повернення коштів за всі покупки, оплачені карткою (незалежно від країни чи придбаного товару). • Чіпова платіжна картка Visa Classic. • Безкоштовний SMS- та Інтернет-банкінг. • Безкоштовний консьєрж-сервіс та страхування держателя платіжної картки. • 11% річних на залишок коштів по поточному рахунку.

гроші • суспільство

захоплення стор. 36-55 >

Звісно, питання, яке зараз найбільше цікавить вболівальників ФК «Карпати», – чи втримається команда у Прем’єр-лізі. Питання, на яке відповість тільки час, хоча наразі завдяки невдалим іграм конкурентів шанси здаються доволі значними. Утім, не менш активно обговорюють і проблеми більш стратегічні: чи варто було звільняти Костова, як довго триватиме «тренерська чехарда» і що взагалі буде далі з клубом. На нашу думку, доволі близький до істини журналіст сайту «Трибуна» Сергій Болотников. Його статтю пропонуємо до уваги читачів «Егоїста».

Чому Костова варто було звільнити з «Карпат» Не обов’язково класти руку на серце, можна просто чесно зізнатися: клуб рівня «Карпат» може розраховувати на успіх лише за двома сценаріями. Перший – казковий. Господарем клубу стає якийсь фанат-олігарх-альтруїст. Ну або не зовсім альтруїст, не важливо. На заздрість власним онукам він вкладає мільйони в клуб, і той починає рости, як тісто на дріжджах. Купують топ-гравців, за справу береться крутий тренер, будують сучасний стадіон. Незабаром клуб стає чемпіоном, а напис між ярусами «І на шостий день Бог створив «Манчес-

тер Сіті» починає виглядати так само органічно, як кепка на Дячукові-Ставицькому. Власник «Карпат» Петро Димінський – людина небідна. Але виконати роль такого олігарха він навіть не намагався, і за 12 років «правління» його амбіції жодного разу не знайшли відповідності вкладеним в клуб засобам. «Карпати» при ньому намагалися піти другим шляхом – знайти знакового для себе тренера, свого Моурінью, Клопа або на лихий кінець Гончаренка, який практично безкоштовно зробить цукерку із зрозуміло чого.

тенденції • захоплення

Він дістане з-під землі гравців, які не підійшли іншим, змусить їх повірити в себе і нього, створить з цього наброду команду, яка буде пов’язувати в одній атаці хоча б три паси, а решту компенсує умінням перетворювати кожен матч на бій. Такий сценарій розвитку команди – не гарний і не поганий, він – необхідність при обмежених фінансових ресурсах. За великим рахунком, його навіть не вибирають. Але пошуки рятівника часто затягуються на довгі роки. Можете скільки завгодно називати Димінського емоційним і не-

> тенденції терплячим президентом, і будете праві, але іншого вибору в нього просто не було: якщо хочеш знайти золото, доведеться перебрати багато землі. Рінат Ахметов не дасть збрехати. У «Карпат» епохи Димінського пошук зайняв 7 років. Тренер змінювався 13 разів. Три-над-цять. Поки нікому не відомий дивак з юнацької академії «Шерифа» вперше очолив якусь команду, що не створило дива. Якби Беннетт Міллер цікавився футболом, у «Людині, котра змінила все» Бред Пітт грав би роль не бейсбольного тренера, а Олега Кононова. Все, що було в «Карпатах» після, – призначення Кучерова, Шарана і Костова – просто чергові спроби знайти нового рятівника. Очевидно, головний і єдиний критерій роботи тренера для Димінського і будь-якої іншої розсудливої людини – хоч який-небудь прогрес команди. Якщо його нема, немає сенсу і чекати. Адже час можна дати кому завгодно, навіть вам, але він не зробить з вас Моурінью. Якщо погодитися з усім вищесказаним, відставка Костова перестає здаватися чимось жахливим, і починаєш сприймати її як незворотне. Нікому ще не вдавалося пофарбувати паркан і не забруднитися. Ні, звичайно, бувають випадки, коли тренера відверто шкода, а президента хочеться благати не поспішати зі звільненням. Але Костов явно не прагнув потрапити в число винятків. Болгарин із завзятістю відчайдушного воїна стояв на своєму і йшов до кінця. У цій завзятості було багато сміливості, але мало розумного. Він ніби хотів довести щось, не переживаючи за наслідки. Костов взяв на озброєння методи «Карпат» роботи з гравцями – не домовлятися, а вихо-

вувати їх батогом. Намагався ліпити якийсь стиль всередині поля, не помічаючи жахливих проблем із виведенням м’яча з власної половини. І продовжував експериментувати зі складом навіть на відстані нокаутуючого удару «Говерли». Проблема в тому, що для керівництва клубу та вболівальників наслідки якраз важливіші за засоби. Костова треба було зупинити, навіть незважаючи на невідповідний час – за три тури до фінішу. Гірше завжди може бути, але все, що гірше вильоту з Прем’єрліги, зараз не має значення. А він став близьким, як ніколи. До честі болгарського тренера, він зрозумів це, і сам зізнався, що не може нічого змінити. У команди з’явився шанс. Це всього лише лотерейний квиток, не більше. Але це краще, ніж битися головою об стіну. Цілком можливо, «Карпати» виборсаються. Наприклад, оговтаються на 90 хвилин і зловлять нічию з «Дніпром», як цілком могли зробити це в матчі з «Динамо». Або більш впевнено до дна спрямується «Волинь». А може, до наступного сезону не доживе відразу кілька клубів, і львів’ян ще будуть просити залишитися. Не так важливо. Головне – нічого не зміниться. Клуб продовжить шукати рятівника. І навіть коли знайде, щастя триватиме недовго. Раптом виявиться, що тренер досяг свого піку, гравці здійснили власні мрії а ті, хто здатний на більше, пішли в титулованіші команди. Для клубів, які сподіваються на рятівника, все циклічно, як рух води в природі. Просто тому, що дійсно великі команди створювала далеко не одна людина.

АВТОЗАПЧАСТИНИ ДО ЄВРОПЕЙСЬКИХ, ЯПОНСЬКИХ ТА КОРЕЙСЬКИХ АВТОМОБІЛІВ

НАЙНИЖЧІ ЦІНИ Львів, вул. Героїв УПА, 73 тел. (032) 239-36-73, 239-36-83 Львів, вул. Героїв УПА, 78 тел. (032) 238-31-48, 237-31-67 Львів, вул. Наукова, 96а тел. (032) 244-73-17, 243-82-16 Львів, вул. Б. Хмельницького, 210а тел.(032) 243-05-51 Львів, вул. Зелена, 238 тел.(032) 232-23-20, 232-23-21

37 www.planetauto.com.ua

Олена Овчиннікова: «Я звичайна дівчина, але не зовсім жіночих поглядів»

Хто сказав, що бокс – це чоловічий спорт? Звичайно, гармонійніше виглядає, коли б’ються чоловіки, але жінки теж не пасуть задніх. Золотоносна спортсменка Олена Овчиннікова доводить усім любителям бойових мистецтв, що жінки також досягають значних результатів у цій справі. І доказом цього є усі її нагороди, пояси, визнання, адже спортсменка – неодноразова чемпіонка світу за різними версіями. Та дівчина не зупиняється на досягнутому. Про свої мрії у здобуванні титулів, захоплення поза спортом та улюбленого друга – собаку Ярого – Олена розповіла журналу «Егоїст».

інтерв’ю • захоплення

> Я звичайна дівчина, але не зовсім жіночих поглядів > – Мабуть, стандартне питання: як дівчина обрала для себе такий вид спорту – кікбоксинг? – Не знаю, чи це дуже відрізняється від того, як у такий спорт потрапляють хлопці. Можливо, через те, що у дитинстві любила дивитися фільми про бойові мистецтва. Незважаючи на те, що з п’яти років займалася різними видами спорту (танцями, плаванням, гімнастикою). А в тринадцять років вирішила займатися боксом. – Наскільки я знаю, ти переїхала до Львова з Дніпропетровська. Не складно було займатися кар’єрою в іншому місті? – Ні. Я починала з Дніпропетровська, потім їздила іншими містами. Скрізь було тяжко знайти людей, які хотіли б зайнятися розвитком дівчат. А у Львові тренером став мій промоутер. Мені потрібно було переїхати сюди і тренуватися. – Що було найскладнішим у будуванні кар’єри? – Насправді, найскладніше знайти людей, які би хотіли цим займатися. Не спортсменів, а тренерів, промоутерів. Тренуватися можна будь-де, але мало хто хоче приділяти увагу пошуку боїв, змагань. В Україні загалом досить тяжко організувати спортсменів, вивести їх на

міжнародний рівень, влаштовувати їм змагання. В нас дуже багато хороших спортсменів, і їм не вистачає людей, які ними займалися б. Особливо на державному рівні підтримка дуже слабка. Наскільки я знаю, навіть в Росії та Білорусі держава набагато серйозніше ставиться до спортсменів. У нас можна знайти інвестора, але для того, щоб у спортсмена вклали гроші, потрібно їздити на змагання і виборювати звання, а для початківців це досить складно. – Хто чи що надихає на заняття спортом? – Насамперед – ціль. Я ще з дитинства поставила її собі та намагаюся добиватися. Вона допомагає мені рухатися. – Чим змушена була пожертвувати заради кар’єри? – У минулому довелося залишити вільний час. Зараз практично не маю можливості займатися тим, що колись любила робити. Довелося пожертвувати родиною. Оскільки рідні залишилися у Дніпропетровську, а я переїхала сюди. Досить рідко мені вдається з’їздити додому на кілька днів. Через постійні тренування приділяю менше часу особистому життю. – Скільки часу на день тривають тренування? – В той період, коли заплановані змагання,

тренування проходять тричі на день щодня. Якщо мають бути прохідні змагання, то тренуємося по одному разу на день також щодня. Загалом, ми завжди тренуємося щодня. Навіть у неділю виганяють на пробіжку. – А у підлітковому віці не було важко сприймати постійні навантаження? Не хотілося розслабитися і закинути тренування? – Якщо порівнювати сьогоднішнє покоління підлітків і моє, то зараз діти себе трохи шкодують. Коли я була підлітком, мені треба було тільки давати тренування. Я могла їх по п’ять на день проводити, цілими днями сидіти у тренувальному залі. І мені завжди було замало (сміється). – Маєш безліч титулів (навіть усі не перелічити), а який з усіх подобається найбільше? Який був найбажанішим? – Найбажанішим був, звичайно, титул Чемпіона світу. Перший я здобула за правилами К-1, а другий – з тайського боксу. Перед цим у мене був пояс Інтерконтинентального чемпіона з боїв без правил, але він на рівень нижчий, ніж за К-1. Та, все ж, приємно. – Про який титул ще мрієш? – Я б хотіла здобути по боях без правил пояс саме Чемпіона світу, а не Інтерконтинен-

інтерв’ю • захоплення

> Я звичайна дівчина, але не зовсім жіночих поглядів >

тальний. Ще хотіла б отримати пояси з іншої версії, тому що є багато федерацій, розділів. Тобто, ще є над чим працювати. Є пояс WBC – досить розповсюджений у боксі, його вважають дуже престижним. І якби я його отримала, то була б дуже щаслива (сміється). А ще хотіла б перемогти у Чемпіонаті світу з тайського боксу за версією IFMA. – Зараз ти готуєшся до міжнародного турніру за правилами К-1 між збірними України та Словаччини. Як оцінюєш суперника? Як готуєшся до змагань? – Це мав бути бій між Україною і Словаччиною, але проходитимуть також рейтингові

бої за участю кращих спортсменів України. Я мала битися зі словачкою, але суперниця відмовилася і довелося шукати супротивницю в Україні. Тому що за короткий термін дуже тяжко знайти суперників з іншої країни. Зараз пройде рейтинговий бій з українкою – виборюватимемо місце під сонцем. – Конкурентка серйозна? – Вже серйозна. Колись ми з нею зустрічалися, але на початках її кар’єри. Зараз дівчинка виросла, підтягнулася. І претендує на моє місце у збірній України. От ми і будемо виборювати саме це місце. Ми могли б з нею зустрітися на Чемпіонаті України, але в той пе-

інтерв’ю • захоплення

ріод я їду до Китаю на професійний бій, і мене на нашому чемпіонаті не буде. Ми вирішили провести наш бій зараз. – Чим ти ще захоплюєшся? Як любиш відпочивати? – Раніше захоплювалася малюванням, але, на жаль, зараз не маю часу на це заняття. Дуже люблю коней, і, знову ж, не вистачає часу. Ще в мене є величезне бажання мати мотоцикл, от скоро планую його придбати. Люблю активний та екстремальний відпочинок. Звичайно, іноді хочеться й спокою. Нікого не бачити і не чути. Навіть романтичні прогулянки часом приносять

> Я звичайна дівчина, але не зовсім жіночих поглядів більше задоволення, ніж екстрим. – Знаю, що маєш собаку. Він також займає багато часу. – Так. Мучить мене щоранку (сміється) – потрібно бігати, гуляти. З ним, звісно, легше і цікавіше бігати. Не дає розслабитися. – Про зйомки у кліпі гурту «Тартак» в тебе, напевно, питають при кожній можливості. Але, все ж, розкажи, що було найцікавішим у цій роботі? – Насправді, мені сподобався процес зйомок. Багато хто мене запитує, чи не страшно було перед камерою працювати, але я камер навіть не помічала. Я просто сприйняла це як приємну роботу. – Як у дівчини, яка може постояти за себе, складається особисте життя? Хлопці не лякаються, що ти можеш виявитися сильнішою за них? – Насправді, хлопцям це цікаво. Ще не зустрічала

таких, кого б справді це лякало. Я ж не прикладаю до них свої уміння. Я звичайна дівчина, але хлопцям цікавіше, тому що я не зовсім жіночих поглядів, а й маю захоплення, які їх приваблюють. – Кар’єра спортсмена не вічна, ти маєш якісь задуми чи бажання щодо подальшої своєї діяльності? – Планую зайнятися тренерством найближчим часом. А у подальшому можна робити будь-що. Маю хист до багатьох занять. Головне – вільний час і бажання. – Чи маєш якийсь секрет успіху? – Гадаю, не лише у мене, але й у всіх секрет успіху один: потрібно мати бажання. Часом буває ліньки, але головне – зірватися та робити. Тоді буде і результат. А коли буде результат – будуть нові досягнення. Дар’я Бура

Титули Профі: Чемпіонка світу за правилами К-1 серед професіоналів, 2010 (WKF); Чемпіонка світу з муей-тай серед професіоналів, 2010 (WKF); Інтерконтинентальний чемпіон світу з ММА, 2008 (EMT); Чемпіонка світу з муей-тай серед професіоналів, 2009 (ISKA); Чемпіонка Європи з ММА серед професіоналів, 2009 (ISKA); Чемпіонка України з ММА серед професіоналів, 20072008.

Аматорські: Чемпіонка світу з кікбоксингу (розділ лоу-кік), 2011 (WPKA); Чемпіонка світу з коват-алрамі, 2011 (WPKA); Чемпіонка світу з кікбоксингу (розділ К-1), 2008 (WKA); Чемпіонка Європи з кікбоксингу (розділ лоу-кік) та тай-боксу, 2007 (ISKA); Віце-чемпіонка Європи з кікбоксингу (розділ фулконтакт), 2007 (ISKA); Чемпіон України з муей-тай, 2011-12 (IFMA); Переможець Кубка України з муей-тай 2011 (IFMA).

інтерв’ю • захоплення

Велосипед для новачків

Весна, сонце, легкий вітерець у багатьох викликають бажання придбати велосипед. У новинах все частіше з’являється інформація про те, що цей вид транспорту набуває популярності в Європі. Навіть якщо уявити себе на велосипеді, а не у задушливій маршрутці чи в автівці у корку, стає легше та просторіше, і мрія переростає у нав’язливу ідею: хочеться й собі придбати двоколісний транспорт.

спорт • захоплення

> Велосипед для новачків > Коли ви купите велосипед, вам захочеться не просто кататися вулицями, а навчитися правильно виконувати якісь велосипедні «па», доглядати за своїм транспортом, можливо, навіть брати участь у велозаїздах.

Чому саме велосипед Велосипед – це повноцінний транспортний засіб. Так, це не літак, і ви не доберетеся тільки велосипедом до Америки, але нашу країну можна об’їхати. Звичайно, зрозуміло, що їхати поїздом або автобусом легше: сів, подрімав, і вже на місці, але вибір на користь велосипеда має свої беззаперечні плюси. Не секрет, що велоспорт допомагає скидати зайві кілограми і взагалі дуже позитивно впливає на стан здоров’я. Але для ефективного результату займатися потрібно щодня не менше 45

хвилин. При цьому треба тренуватися між прийомами їжі, а не відразу після або перед нею. А для кращого результату в раціон повинна входити низькокалорійна їжа. Ті, хто їздять на велосипеді, знають, наскільки корисним є таке заняття для загального емоційного стану. Велотренування зміцнюють нервову систему, проблеми і нав’язливі думки відступають на задній план, людина відволікається від повсякденних турбот, поліпшується настрій і з’являється заряд енергії, зникає стрес. Незаперечний факт: добираючись до місця призначення на велосипеді, ви витрачаєте наполовину менше часу, ніж роблячи це на машині. Фактично, якщо їхати годину містом, яке «страждає» на корки, то близько 30 хвилин ви витрачаєте на те, що просто стоїте на місці, нікуди не рухаючись, – з велосипедом такого не трапиться. До того

ж, пересідаючи на велосипед, ви допомагаєте вирішити транспортну проблему, розвантажуючи автомобільний рух на дорогах. Завдяки велосипеду ви рятуєте планету: кілька велосипедів можна припаркувати на тому ж просторі, який займає один автомобіль. На виготовлення велосипеда витрачають близько 5 відсотків матеріалів і енергії, що використовують для створення автомобіля, але велосипеди, крім усього іншого, не забруднюють навколишнє середовище. Успішний чоловік повинен розуміти, що сьогодні велосипед – це символ статусу. Забудьте, що автомобіль свідчить про ваш достаток і положення, ваша поїздка на двох колесах набагато краще покаже це. Дослідження доводять, що чим багатша людина, тим раніше вона пересідає на велосипед. Лондонське Товариство велосипедис-

Сьогодні велосипед – це символ статусу. Забудьте, що автомобіль показує ваш достаток і положення, ваша поїздка на двох колесах набагато краще покаже це. Дослідження показують, що чим багатша людина, тим раніше вона пересідає на велосипед

спорт • захоплення

> Велосипед для новачків >

тів заявляє, що люди з більш високими доходами, як правило, краще обізнані про переваги для здоров’я від їзди на велосипеді.

Для початку... Якщо ви вирішили розпочати заняття велосипедною їздою, але вже давно не займалися спортом, то краще спочатку підготуйте своє тіло до регулярних навантажень. За кілька тижнів до першого виїзду почніть робити ранкову зарядку, особливо зверніть увагу на м’язи ніг і спини. Напевно, всім відома вправа «велосипед», вона допоможе привчити ноги до частих обертальних рухів. Як кажуть, все добре в міру, і для того, щоб велосипедні прогулянки приносили користь, а не нашкодили, необхідно дотримуватися деяких правил. Не рекомендують кататися відразу після їжі. Дехто при частому катанні відчуває біль в колінах через

тривале навантаження на них. В цьому випадку, щоб проблеми не переросли в серйозніші захворювання, необхідно давати відпочинок суглобам, не навантажуючи їх на зношення. Аби навантаження на суглоби було посильним, можна оптимально відрегулювати висоту сидіння і керма велосипеда, щоб забезпечити найбільш комфортне положення свого тіла під час їзди. Перед початком тренування корисно зробити кілька присідань для розігріву суглобів. Уже під час катання важливо вживати багато рідини, щоб уникнути зневоднення, при цьому краще пити мінеральну негазовану воду для відновлення сольового балансу.

Як вибрати велосипед Можна просто покататися містом, а можна підкорити всі лісові яри або сходи найближчого супермаркету, тож для чого вам потрібен велосипед? Багато хто вважає, що існує всього три

спорт • захоплення

типи велосипедів: дорожній (міський), спортивний (шосейний) і гірський. Насправді, це лише найхарактерніші типи велосипедів, крім яких існують й інші. Але для початківця достатньо лише розрізняти їх. Отже: На гірському велосипеді можна долати лісові стежини, гуляти парком, займатися фітнесом, а також вирушати у затяжні велопоходи, екстремальні спуски і неймовірні, майже вертикальні підйоми. Головні риси міського велосипеда – це хороший накат по асфальту, зручність користування. Адже більшість любителів не обов’язково беруть участь у гонках або прагнуть підкорити всі яри і екстремальні спуски. Зазвичай, люди купують велосипед для підтримання фізичної форми або, банально, як засіб пересування. Зазвичай для міста чи фітнесу підходять нескладні велосипеди з переднім амортизатором. Багато хто віддає пе-

> Велосипед для новачків ревагу практичності. Хтось любить швидкість і хоче мати дорожні велосипеди із великим діаметром коліс і гладкими покришками. Шосейні велосипеди покликані розвивати максимальну швидкість. Для них необхідні рівні шосе. Рама з тонких трубок, легкі гальма, кермо і сідло, майже невагомі колеса – все це для того, щоб зробити цей апарат «повітряним» (найдосконаліші «шосейники» важать близько 5 кг). Тут відсутня будь-яка амортизація, щоб був макси-

мальний накат по рівному і твердому покриттю, тому по нерівностях на такому велосипеді проїхати важко, а по бруду – неможливо.

Що вдягти для велопрогулянки? Для того, щоб почувати себе справжнім велосипедистом, або якщо ви хочете серйозно займатися велоїздою, потрібно придбати спеціальний одяг та аксесуари: веломайку, велошорти або велорейтузи, велокуртку,

рукавички та окуляри. Цей одяг спеціально розроблений для велосипедистів, у ньому використовують особливі тканини, які швидко сохнуть та гарно вентилюються, також він має світловідбиваючі елементи, захисні зони та зручний, здебільшого прилягаючий, крій. У спеціалізованих спортивних магазинах вам допоможуть обрати усе, що необхідно для вашого нового хобі, тому придбати велоодяг абсолютно нескладно. Дар’я Бура

Коментар Тетяна, велосипедист-аматор З чого потрібно починати, якщо ви вирішите придбати перший у своєму дорослому житті велосипед? Мабуть, визначитися, для чого він вам потрібен – для катання суто по місту, для велопрогулянок у режимі «похід вихідного дня», для жорсткіших виїздів у гори, для катання по трасах тощо. Від того, яким буде ваш стиль їзди, залежатиме і те, який саме велосипед вам слід придбати. Інформації стосовно типів велосипедів та їхніх відмінностей в Інтернеті більш ніж достатньо, тому навряд чи це стане проблемою. Набагато важче буває знайти собі компанію для перших поїздок – їздити наодинці цікаво далеко не кожному. Втім, Інтернет і тут стане в пригоді: у Львові порівняно з іншими містами досить сильно розвинута велоспільнота, і її представники активно спілкуються між собою на форумах і в соцмережах. Один з найпопулярніших львівських велосайтів – форум «Веломакс» (www.velomax.com.ua), на якому знайдете і технічні поради для новачків, і пропозиції спільних поїздок, і звіти про веломаршрути різного рівня складності. Тут же проходить реєстрація і надають інформацію стосовно усіх заходів Lviv Bicycle Club – найсильнішого українського велоклубу. Реєструйтеся, знайомтеся, запитуйте, пропонуйте – думаю, ви без проблем знайдете тут нових друзів.

спорт • захоплення

10 правил виживання у тренажерному залі Рано чи пізно у голови більшості юнаків та чоловіків закрадається риторичне питання: «А чи не піти мені у тренажерний зал?». Хтось хоче накачати «кубики» на пресі до пляжного сезону, а хтось – схуднути. Серед тих, хто тільки думає про тренування, зазвичай дуже небагато людей, які все ж наважуються справді туди піти. Люди, які не мають якихось серйозних спортивних амбіцій, переважно записуються у спортзали навесні, коли бачать у відображенні дзеркала зовсім не те тіло, яким з гордістю можна кокетувати на пляжі. Тоді й починається екстрена підготовка. Таких людей називають «підсніжниками», бо з’являються вони у залах відразу, коли сходить сніг, і тренуються максимум 3-4 місяці та йдуть звідти, не досягаючи результатів та не будучи готовими серйозно працювати над собою. Дуже часто такі люди, прийшовши у зал, ніяковіють: навколо багато незнайомих (але досвідчених) хлопців та дівчат, у залі своя атмосфера та неписані правила. «Егоїст» вирішив розповісти про те, чого не варто робити у тренажерному залі новачкам, щоб на них не дивилися косо, а навпаки – дружньо сприйняли.

Поважай ближнього Насамперед варто наголосити на тому, що кожен тренажерний зал – це приміщення, в якому існує свій мікроклімат. У кожному спортзалі в основному займаються люди, які не уявляють свого життя без тренувань, дотримання режиму та дієт. Більше того, люди, які серйозно займаються чи то фітнесом чи культуризмом,

є своєрідною субкультурою, яка має свої еталони, жарти, сленг. Відповідно, людині далекій від цього слід розуміти, що, прийшовши в зал, вона потрапляє у місце, яке об’єднує дуже різних людей, що мають на меті одне: стати кращими, сильнішими, красивішими. І для того, щоб усім було комфортно, у всіх залах зазвичай існують неписані, але загальнолюдські правила.

Порядок навколо • Почнемо з перших хвилин, коли ви вперше прийшли у зал. Якщо приміщення, де ви будете займатися, невелике, а людей в ньому небагато – слід зі всіма привітатися за руку. Це стосується, в основному, чоловіків. У великих фітнес-центрах з усіма вітатися не треба, бо це фізично неможливо через велику кількість присутніх. Для чого це? Як ми вже казали, спортзал є дружнім місцем, що об’єднує людей, які під час тренування все одно будуть спілкуватися між собою, про щось запитувати одне одного. Більше того, у тренажерних залах часто люди не

спорт • захоплення

лише разом займаються, а й згодом знайомляться ближче та товаришують й поза стінами «качалки». • Одне з найважливіших правил: завжди після себе ставте на місце гантелі, диски та інші тягарі. Все, що є в залі, завжди має своє місце. Оскільки реманент спільний, то усім треба його використовувати однаково. Якщо стійка для гантелей має «комірки» для певної ваги, то «десятки» треба класти на місце «десяток», а не туди, де мають бути 50-кілограмові. Те ж саме стосується всіх інших тягарів, які можна перенести чи пересунути. Адже комусь потім може увірватися терпець шукати по всіх закутках гантель, яку ви вирішили залишити деінде. • Якщо ж у полі зору з’явилася потрібна вам штанга, не поспішайте її відразу розбирати чи додавати на неї вагу. Адже цілком можливо, що хтось зараз із нею тренується. А поки відійшов попити води, ви вже встигли розібрати усі 150 кг. Можна тільки уявити вираз обличчя цього атлета, побачивши таку «приємність».

> 10 правил виживання у тренажерному залі Якщо потрібне знаряддя зайняте, треба почекати, поки його звільнять. У випадку, коли вага, з якою тренується інша особа, вам підходить, можна запитати, чи не проти вона тренуватися разом. У таких ситуаціях зазвичай ніхто не відмовляє.

Толерантність понад усе • Щонайменше некоректно і дивно безперервно та прискіпливо спостерігати за тим, як хтось тренується. Мало кому сподобається відчувати на собі чийсь погляд під час присідань з вагою 100 кг, коли треба максимально сконцентрувати свою увагу. • У деяких, переважно підвальних, спортзалах є унікуми, які люблять кричати, виконуючи вправи із великою вагою. Цього категорично не можна

робити, адже не усім приємно слухати чиїсь стогони чи гарчання. Для тих, хто любить виплескувати емоції з допомогою свого голосового апарата, є пауерліфтерські зали чи якісь інші брутальні підвальні «качалки». • Не відволікайте інших розмовами, які не стосуються тренування. Також не варто надокучати постійними запитаннями. Натомість дослухайтеся до порад досвідчених та дякуйте за це.

Дотримуйтесь гігієни • Порушення цього правила багатьох дратує більше, аніж порушення усіх інших. Мова іде про піт та неприємний запах від одягу, який треба регулярно прати. Часто у залах, коли одночасно приходить велика кількість людей, і так немає чим дихати, а та-

кий «аромат» змусить усіх тихо ненавидіти вас. • Треба носити зі собою рушник. Адже часто краплі поту під час фізичних навантажень залишаються на тренажерах. І мало кому приємно потім сідати на таке обладнання чи витирати його власними речами. • Не роздягайтеся! Треба усвідомлювати, що ваш голий спітнілий торс може подобатися тільки вам. Так само не варто ходити босим – це не тільки травмонебезпечно, а й неприємно. • На завершення згадаємо такі «дрібниці», як необхідність обов’язково мати зі собою власну пляшку води та вимикати гучний режим на мобільному телефоні. Для чого – пояснювати не варто. Антон Павленко, www.kulturizm.info

спорт • захоплення

Розминка для мізків Ідея для відпочинку «з розумом» у Львові: «Що? Де? Коли?» До Львова повертається велике «Що? Де? Коли?». Можливо, саме зараз, коли ви читаєте цей номер «Егоїста», у нашому місті вперше проходить Національний кубок з інтелектуальної гри, на який приїхали найсильніші команди країни. Утім, загалом «Що? Де? Коли?» для Львова не новина. Ще наприкінці 80-х років столицю Галичини у телевізійній грі Володимира Ворошилова представляла команда-чемпіон, пізніше львів’янин Владислав Петрашко був одним із «безсмертних»… Та й у самому Львові ігри «Що? Де? Коли?» проходять ледве не щодня. І щомісяця – на офіційному рівні, із залученням команд з усього регіону. Історія «Що? Де? Коли?» у Львові почалася у 1986 році, коли було засновано міський клуб «знавців». Найбільшої слави в інтелектуальній грі львів’яни здобули в 1989 році. Тоді команда, очолювана знаменитим тепер московським гравцем Владиславом Петрашком (на той час він був студентом Львівського університету), в телевізійних іграх у студії «Останкіно» обійшла три інші команди «знавців» і ще 12 команд «експертів», що дозволило їй потрапити до фіналу.

На жаль, у головній грі сезону львівська команда поступилася телеглядачам із рахунком 5:6. Та це не завадило Владиславові Петрашку отримати кришталеву сову найкращого гравця сезону. До речі, сови, що їх вручають гравцям, – теж львівські. Ще у 1989 році партію кришталевих птахів виготовили на замовлення телекомпанії «ВИД», яка тоді займалася «Що? Де? Коли?», львівські майстри.

відпочинок • захоплення

> Розминка для мізків >

Навряд чи є на пострадянському просторі хоч одна людина, яка не бачила гри «Що? Де? Коли?». Гасло про «єдине шоу, де гроші можна заробити власним розумом», кришталеві сови, червоні піджаки «безсмертних», нетерпляче очікування: на чиє ж питання вкаже стрілка дзиґи. А потім – напружене обговорення і шок – як же ці всі знання вміщаються всього у шістьох головах? Насправді ж, всі ці емоції кожен охочий може випробувати на собі, відчути гру зсередини. Для цього не треба їхати до Москви на телепередачу. У Львові вже доволі давно існує власний клуб «Що? Де? Коли?». Звичайно, антураж тут трохи не той, призи не мільйонні, але ж відчуття – ті самі. Для тих, хто любить «розім’яти мізки» головоломками й кросвордами, – це суперовий варіант для відпочинку.

Де? Коли? На ігри до Львова приїжджають команди з усієї Західної України. Так уже сталося, що наша Вища ліга (чи, як її офіційно називають, – Інтелект-ліга) – одна з найсильніших у регіоні. Тому тут є команди з Франківська, Чернівців, збірна Волинської області. Ба більше – команди з усієї Західної України є навіть у другій за силою на Львівщині Претендентлізі. Але, зрозуміло, більшість гравців – львів’яни. Щороку у 8 етапів (одна гра щомісяця, протягом червня-вересня канікули) 16 команд розігрують звання чемпіона Львівщини. Переможець і призери отримують доволі символічні призи –

набори книг, пиво, гальби, квитки в кіно чи у тир. Але окрім того – можливість поїхати на Чемпіонат України і виграти щось суттєвіше, а головне – здобути свій шмат слави.

Як це проходить? Команди грають синхронно – всі 16 одразу шукають протягом однієї хвилини відповідь на питання, яке поставив ведучий, проте її не оголошують, а записують на листочках. Ці папірці збирають і відносять до суддів. Одна гра складається з трьох турів, у кожному – 12 питань. Перемагає той, хто правильно відповів на найбільшу кількість питань протягом всієї гри. За рівної кількості правильних відповідей у двох команд, обраховують рейтинг: питання, на які відповіли більше команд, мають менший рейтинг і навпаки. Ігри чемпіонату проводять у клубі «Пікассо» раз на місяць. Утім, можна «розминати мізки» й частіше – щоп’ятниці мають місце тренувальні ігри у Галицькому центрі дітей та юнацтва, що на Погулянці.

Як сюди потрапити? Щоб потрапити в Інтелект-лігу і посперечатися з найкращими «знавцями» Західної України, можна обрати два шляхи. Перший – складний: формуєте власну команду (шість гравців плюс можливість заявити двох запасних) і реєструєтеся для участі у Відкритій лізі, де кількість команд необмежена. За сезон входите в число призерів – потрапляєте до Претендент-ліги, в якій грає 24 команди. Потрапляєте до четвірки найкращих і там виходите в Інтелект-лігу. Про-

відпочинок • захоплення

> Розминка для мізків стіший шлях – приєднатися до команди, яка вже там грає. Це не так важко, адже склади команд часто змінюються через зайнятість гравців. Автор цих рядків обрав варіант посередині – приєднався до команди Претендент-ліги і вийшов із нею на вищий щабель. Правда, пограти серед найсильніших вдалося лише два роки. Але то вже інша історія.

Зсередини Отже, команда «Гільйотина» – гримуча суміш журналістів, історика, хіміка та юриста. Капітан – головний редактор клубної газети ФК «Карпати» Ростислав Ящишин. Старійшина – один із найвідоміших гідів та знавців історії Львова Петро Радковець. До гри – люди спокійні, врівноважені й інтелігентні. Але починається гра – і змінюється не лише ця команда, а й усі присутні в залі. Обговорення питань – це майже завжди запекла дискусія. Рідко бувають питання на чисте знання, коли хтось із гравців піднімає великий палець догори, що означає «знаю відповідь на 100%». Більшість завдань усе-таки розраховані на логічне мислення, їх треба «розкручувати»: тут і починаються суперечки, адже логіка в різних людей – різна. Підливають оливи у вогонь і автори питань, які деколи формулюють їх так хитро, що обговорення може піти десятком різних шляхів. Як наслідок, буває таке, що 16 команд дають 16 зовсім різних відповідей, і всі вони – не далекі від вірної. Деколи ж – всі ми люди – автори запитань помиляються, використавши ненадійні джерела або не врахувавши, що питання може мати не одну відповідь. І тоді можна в перерві або після гри побачити, як надзвичайно інтелігентний в усіх інших випадках викладач ВНЗ (а їх не бракує в багатьох командах) кричить і лається із суддями, що, правда, рідко допомагає. За правилами, аби скасувати результати розіграшу конкретного питання, треба подавати письмову апеляцію, обґрунтування і внести заставу, а якщо апеляція виявиться необґрунтованою, гроші залишаться у касі клубу.

Зірки і зірочки Петро Радковець та Ростик Ящишин – не єдині відомі люди, які грають у Львові в «Що? Де? Коли?». У різних командах тут беруть участь колишній начальник управління економіки облдержадміністрації і депутат облради Олег Немчінов, засновник львівського «Кіноклубу» Олег Яськів, колишній вокаліст «Мертвого півня» Любко Футорський, письменниця Галина Крук, організатор лицарських фестивалів, голова ГО «Золотий лев» Андрій Пехник. Останній,

до речі, любитель порозважати публіку, оголошуючи жартівливі варіанти відповідей і кепкуючи з ведучого. До слова, й ведучий (а заодно й президент клубу) – знайома багатьом львів’янам персона: колись один із лідерів «Пласту», а зараз – чиновник «Укртранснафти» Володимир Жмурко. Але, все ж, найбільша увага гравців і глядачів, які є фанатами «Що? Де? Коли?», прикута зазвичай до Володимира Макарова – зірки телевізійної гри і чемпіона СНД із «Брейнрингу», який привозить до Львова івано-франківську команду.

Поза грою Попри те, що більшість гравців навіть на вигляд – «рафіновані інтелігенти», а гру вважають однією із найбільш інтелектуальних, вони – такі ж люди, як і всі. Після гри барменам доводиться наливати не лише каву і коньяк, але й горілку та пиво, а розмови в курилках не обмежуються обговоренням нових доведень квантової теорії або останніх знахідок у дослідженнях трипільської культури. Під час перерви хтось обов’язково розкаже останній анекдот, молоді гравці поскаржаться на «вчорашнє» (ігри ж проходять в суботу або неділю), місцеві «казанови» обов’язково кинуть гостре слівце щодо ніжок чи інших частин тіла новенької в одній із команд чи глядачки. А от корчити з себе розумника тут якраз не прийнято. Як можна вразити когось великою головою, якщо довкола – здебільшого 62-й розмір? Андрій Кожушок

відпочинок • захоплення

Чи т а й т е

н а с

т у т :

а також на www.issuu.com/egoist_magazine, www.store.obreey.com, www.presspoint.ua, www.journals.ua та www.ej.ua

за столом кіно • відпочинок • відпочинок

Німфи-2012: фаворити Карпат

Продовження. Початок у номері 12 2012 рік у плані нахлисту приніс чимало інформації для роздумів. Вечорами в компанії настільної лампи, станка з інструментами та ноутбука я пробував в’язати різні моделі мушок. Нарешті, після кількох десятків виїздів у гори, мені вдалося остаточно сформувати бойовий склад свого флай-бокса. Якщо раніше я приходив на берег річки, відкривав коробку і думав, що з неї дістати, то тепер такої проблеми нема. Достатньо знати, які колір та рівень води, на яку рибу збираюся полювати, і чи є поруч ями. У принципі, цього має вистачити. У минулому номері «Егоїста» ми вже описали три види мушок, які доречно використовувати на карпатських водоймах. Зараз обговоримо ще три варіанти.

рибалка • захоплення

> Німфи-2012: фаворити Карпат >

Щасливий волохокрилець Нахлистові каталоги називають цю мушку або peeping caddis або cassed caddis. Проте імітує вона одну й ту ж личинку волохокрильця (рос. «ручейник») в «хатинці». Зізнаюся, що до останнього часу я не приділяв мушкам такого типу достатньо багато уваги і практично на них не ловив. Справа в тому, що навесні та влітку буває таких личинок стільки, що і дна не видно. А який сенс пропонувати рибі те, чого в неї більше, аніж потрібно? Однак, наприкінці сезону я зіткнувся зі слабкою активністю риби. Тоді вдалося зловити лише десяток лососевих, серед яких були і райдужні форелі. Цю рибу, на відміну від струмкової, можна привезти додому, оскільки вона не є ендеміком, до того ж може шкодити популяції струмкової форелі та харіуса європейського. Вже давно я не їм зловлену рибу, а коли доводиться везти щось додому, то мене більше цікавлять не її смакові якості, а вміст шлунка. За допомогою скальпеля проходить дослідження кормової бази – необхідної інформації для нахлистовиків. Але для того, щоб довідатися про їстівні побажання риби, їй необов’язково розпорювати живіт. Можна скористатися спеціальним клізмоподібним інструментом, за допомогою якого можна легко і безболісно витягнути зі шлунка риби усіх личинок. Так от, у шлунку райдужної форелі я знайшов велику кількість волохокрильців у «хатці». З цього і зробив висновок, що їхня імітація буде добре працювати наприкінці осені. І не помилився. Вже на наступному виїзді така мушка показала блискучі результати навіть у брудній воді. І це при тому, що яскравих матеріалів для її виготовлення не використовують. Такого волохокрильця треба в’язати з солідним підвантаженням. Дехто використовує для цього свинцеву шротинку,

яку закріплюють над кільцем гачка. Я ж вважаю, що буде достатньо чорної вольфрамової голівки, а також кількох шарів свинцевого дроту або свинцевої пластини. Ця імітація волохокрильця не повинна мати делікатного тіла. Коли основа тіла вже готова, можна в’язати самого «хробачка»: для цього треба взяти білий чи зелений (краще) антрон, скласти його і акуратно підпалити, щоб усі волокна з’єдналися в одну чорну кульку, імітуючи голівку личинки. Вона повинна «вилазити» з «хатки». Для ніжок використовують пера куріпки – вони ідеально лягають навколо зеленого антрону. Далі все просто: за допомогою петлі скручуємо темно-коричневий чи темно-сірий дабінг і намотуємо усе це «добро» аж до вольфрамової голівки, де й робимо вузол. П’ять хвилин – і флайбокс поповнився черговим фаворитом!

Чеський марч браун Мабуть, це єдина муха у моєму списку лідерів, яку я просто запозичив і практично ніяк не змінював. Її авторство належить чеським чемпіонам Яроміру Карафіату та Мірославу Махачеку. І гадки не маю, чому вони назвали її марч брауном – нічого коричневого у ній нема, та й у березні на неї не дуже половиш. Як би там не було, але мушка ця надзвичайно ефективна. Від початку і до кінця сезону на неї добре ловиться форель. Як пишуть самі чехи у своїй книзі: «Весняна мушка для струмкової форелі. На неї риба клює навіть тоді, коли харчується дуже неохоче». І в цьому мені вдалося не раз переконатися – коли інші мушки «мовчали», чеський марч браун ловив чергову форель. До листопада цього року я був переконаний, що харіус не цікавиться таким типом мух. Справа в тому, що до того

рибалка • захоплення

> Німфи-2012: фаворити Карпат >

моменту жодного пиря (карпатська назва харіуса) на неї зловити не вдалося. Я проводив експерименти: коли добре клював харіус, то спеціально ставив марч брауна і отримував на гачок форель! Але в листопаді, коли рибалив на похмурій ріці, жодна з моїх німф не працювала. І тоді з розпачу я запропонував рибі того самого марч брауна, який приніс мені райдужку та з півдесятка харіусів. От і зрозумій після цього нашу рибу. Для виготовлення цієї німфи потрібен зелений натуральний дабінг, пера куріпки, зелений шовк, золотавий дротик, а також золотава вольфрамова голівка. В оригінальній чеській легенді цей марч браун не має хвоста. Я ж вважаю, що не буде нічого крамольного, якщо використати для нього кілька борідок з пера куріпки. Загин гачка, як правило, залишають без уваги. Я теж намагаюся не чіпати цю територію, але тільки не у випадку з марч брауном. Цей елемент називають кінчиком – його я обмотую кількома обертами зеленого шовку або яскравим синтетичним зеленим дабінгом. Тіло роблю із зеленого натурального дабінгу, який сегментую золотавим дротом. На завершення виготовляють ніжки з одного оберту пера куріпки. Виходить оригінальна волохата німфа, яка обов’язково працюватиме протягом всього сезону.

Вічно золота М. Курноцика Чехословацький нахлистовик Мілан Курноцик у 1989 році видав свою славнозвісну «Енциклопедію нахлисту», яка досить довгий час залишалася настільною книгою для багатьох «мухарів». Звичайно, вона не встигала йти в ногу з величезною кількістю нових матеріалів, тому багато наведених

ним мушок просто втрачали свою актуальність. Однак, була серед них і gold-black nymph, яку згодом почали називати просто «золота Курноцика». Її виготовляли з дрібненького хвостика, тіла з борідок пера павича, одного оберту золотим люрексом та ніжок з пера курки. Сам Курноцик вніс її до німф, але по своїй суті ця муха насправді була просто мокрою. Саме в «мокрому» флай-боксі вона є і зараз чи не в кожного нахлистовика. Що тут говорити? Мушка робоча – ніхто не сперечається. А якщо в’язати її на золотих гачках, ефективність зростає. Одного разу я подумав, що її можна виготовити не лише як мокру муху. По суті, якщо замінити перо курки на перо когута, а також намотувати його так, як це роблять для сухих мух – вийде абсолютно суха муха! Перший же виїзд у Карпати показав, що в сухому варіанті «золота» працює не гірше, аніж у мокрому. І тоді мені до голови прийшла ще одна думка. Якщо Курноцик назвав її німфою, отже він хотів, щоб ця мушка рухалася по дну. А в той час про якісь вольфрамові голівки можна було лише мріяти. Чому б не спробувати втілити фантазії заслуженого нахлистовика в реальність? За якісь дві хвилини на мене дивилася зовсім нова і небачена раніше німфа зі срібною вольфрамовою голівкою та срібним люрексом. Експеримент вдався: харіус швидко «оцінив» мушку, активно хапаючи її ледь не на кожній проводці. Прекрасні результати ця німфа показала на кожній ріці, де я ловив цього року. Таким чином, ця мушка має своє «представництво» у кожному з моїх флай-боксів. Чого і вам бажаю. Ростислав Ящишин

рибалка • захоплення

відпочинок стор. 56-79 >

Готуючи черговий вступ до розділу, вирішили ознайомити вас з трохи незвичними та екзотичними місцями на планеті. Це відомі туристичні напрямки, проте далеко не кожен знає про них щось більше, ніж назву. Цього разу мандруємо островами...

тенденції • відпочинок

> тенденції >

Стопа Бога Кіпр, Кріт, Сицилія, Ібіца, Пальма-де-Мальорка – усіх островів Середземного моря і не перелічити! І всі вони дуже популярні серед туристів, але сьогодні ми говоритимемо не про них. Наша увага зосереджена на іншому – тому, який вважають найбільш респектабельним курортом Європи. Його назва – Сардинія, і походить вона зовсім не від риби, якої, як ви подумали, мала б тут бути сила силенна. Це дуже цікавий острів, який здавна заселяли люди, навіть у доісторичні часи. А назва походить від доримського іменника «сард», який мав релігійне значення. Тут існує легенда, за якою Сардинію створив сам Бог. Як ви вже зрозуміли, острів має дуже багату історію, а ми зі свого боку додамо, що тут є багато унікальних місць та історичних пам’яток, аналогів яким ви не знайдете ніде. Ну але це історія, а ми ж збиралися розповідати про фешенебельність. Отож, Сардинія, особливо її північна частина стала злачним місцем для VIP-відпочинку. Острів вабить туристів не лише респектабельними готелями, але й екзотичними місцями, гарною природою: гострими скелями, лазурно-блакитною водою, біленьким та чистеньким піском, а ще ідеально чистими пляжами. Ось заради цього і слід приїздити сюди. На острові багато різних пляжів, тому яке б узбережжя ви не обрали, обов’язково натрапите на щось цікаве.

Якщо вам до вподоби розкіш, то північ острова – саме те місце. Тут є цілий район Коста-Смеральда (Смарагдовий берег), який вважають одним із «найкрутіших» пристанків для мільйонерів. Сильні світу цього купують тут особняки, вілли, причалюють до них на своїх супердорогих яхтах і насолоджуються прекрасною скелястою природою та прозорими водами Середземного моря. Розкинувся Смарагдовий берег на 55 км уздовж північного краю Сардинії та приймає щороку немало туристів, а ціни у високий сезон тут кусючі – буває, що вартість звичайного номера в готелі складає $ 3 000. Якщо цікавить щось скромніше – схід, захід і південь теж знають, чим привабити. Кожне з цих узбереж має свої особливі цікавинки. Є тут і скелясті пляжі, і місця з піском у формі рису, і багато різних-різних. Унікальними на Сардинії є нураги – древні споруди, розкидані майже по всій території острова, які були збудовані ще у ІІ тисячолітті до нашої ери. Досі залишається загадкою призначення цих будівель – це могли бути храми, житла, місця зустрічей правителів тощо, але з впевненістю можна сказати одне: більше ніде у світі подібних споруд (тобто їхніх залишків) ви не знайдете. Якщо цікаво доторкнутися до такої давньої історії – вперед: близько 8000 знайдених на острові нурагів чекають на відвідувачів.

тенденції • відпочинок

> тенденції > Ключі від Флориди Florida Keys – архіпелаг з приблизно 1 400 островів, розташований на півдні США та є крайньою точкою якого штату? Правильно, сонячної Флориди. Ця група островів розмежовує води Мексиканської затоки та Атлантичного океану, тому маєте можливість обирати, де купатися. Усі, хто тут побував, описують ці місця як щось неймовірно красиве та захоплююче. Не можемо не погодитися, хоча на колір і смак, як відомо, товариш не всяк. Отож, красу цього місця створюють не лише власне острови, але й магістралі-мости, які їх з’єднують. Усі сходяться на думці, що це неймовірний ансамбль природних та рукотворних дивовиж.Також попри «південність» важливим плюсом є присутність цивілізації (найближчий до материка острів лежить лише за 25 км від Маямі, а найвіддаленіший – всього за 90 км від Куби!) – це все ще США. Добиратися сюди, звісно, найкраще з Маямі. Ну і як же не провести день-два чи

більше в самому місті... Нічне життя тут чудове – про нього ходять легенди, та і пляж непоганий є. Тільки не надумайте залишитися у столиці флоридських розваг – острови варті того, аби там побувати. Florida Keys – коралові острови, тобто там доступне для розваг все те, що можна робити на коралах – рибалити, займатися дайвінгом, снорклінгом. Також тут постійно проводять рибальські змагання. Коли б ви не приїхали – з квітня до листопада – встигнете взяти участь у одному з них. Також на островах популярні морські екскурсії, або ж можна самому винайняти катер чи яхту та провести час наодинці з цією прекрасною природою. Здавна на островах загалом і на головному з них, Key West, мешкало багато кубинців. Немало з них переселилися сюди і після тамтешньої революції, ще трохи втекли вже опісля і живуть тут нелегально, тому, якщо ви знаєте іспанську, але ваша англійська трохи кульгає, проблем зі спілкуванням не буде.

тенденції • відпочинок

> тенденції

Алмаз Африки Продовжуючи нашу мандрівку островами, не можемо не згадати і про один з найбільш популярних серед охочих відпочити в якомога екзотичнішому місці. Маврикій – це острівна держава в Індійському океані неподалік Мадагаскару, править в якій англійська королева Єлизавета ІІ. Держава, як і сам острів, мають дуже цікаву та непросту історію: хто тут тільки не встановлював своєї влади – і португальці, і голландці, і французи, і, звісно, англійці. Це все дуже вплинуло і на становлення островів як самостійної держави, і на їхній вигляд – одні види дерев тут були назавжди вирубані, інші – насаджені, одні унікальні тварини та птахи знищені, інші – привезені. Саме на Маврикії росли та мешкали різні види ендемічних та реліктових рослин і тварин, знайти які вам не вдасться більше ніде. Багато з них були втрачені назавжди за часів колонізації цих територій, проте немало дуже особливих і притаманних лише цій території видів збереглося і до сьогодні. Усіх їх дбайливо оберігають у національних парках. Клімат на Маврикії теж особливий: він тропічний, морський, вологий. Умови тут майже ідеальні і для відпочинку,

і для вирощування різних видів культур. Майже… Якби не тропічні зливи та шторми, які щороку тривожать острів на початку весни та знищують майже всі посіви будь-чого іншого окрім цукрової тростини, яка таки може встояти. Приваблює ж острів (тобто група островів) своєю красою, можливістю відвідати цікаві закуточки природи, побачити унікальні види рослин і тварин та зайнятися всіма можливими водними видами спорту. Власне водний відпочинок найпопулярніший на Маврикії. Острови визнані одним з найкращих місць для глибоководного рибальства. Також дуже великим попитом тут користуються снорклінг, дайвінг, водяні лижі, серфінг. Часто таким відпочинком готелі пропонують зайнятися навіть безкоштовно. Поїздки та екскурсії углиб острова не такі популярні, проте відвідує їх теж немало людей. Дешевим відпочинок на Маврикії не буває і бути не може, тому, збираючись сюди, будьте готові викласти кругленьку суму, проте знайте, що отримаєте за це незабутній відпочинок найвищого класу!

тенденції • відпочинок

Остап Процик

Країна з префіксом

«най»

> країна з префіксом «най» > Встановлено, що рай на нашій планеті все ж таки існує! Його площа 41,3 тис. км2, він межує з Німеччиною, Австрією, Францією та Італією. Також він має свою назву – Швейцарія. Так, відвідавши саме цю країну, можна сміливо стверджувати, що це справжній рай на землі. Іноді складається враження, що найвищий ступінь порівняння прикметників було створено лише для того, щоб охарактеризувати Швейцарію. Гори тут найвищі, озера найглибші та найчистіші, луги найзеленіші, міста найспокійніші, годинники і транспорт – найточніші… Список цей можна продовжувати і продовжувати. Побачивши вигідну за ціною пропозицію на експрес Мюнхен – Цюріх та згадавши про швейцарських друзів, я без вагань вирішив зробити невеликий екскурс у країну засніжених альпійських вершин, годинників, банків, сирів, шоколаду та фіолетових корів (це все реклама винна!).

Першою зупинкою був казковий Люцерн 1 , який розкинувся на берегах Фірвальштедтського озера. Назва його дослівно означає «Озеро, де межують чотири лісові кантони». Завдяки вдалому географічному положенню, саме Люцерн мав стати столицею Швейцарії у ХІХ столітті. Незважаючи на поразку в цьому змаганні перед Берном, він залишився культурним та туристичним центром країни. Візитною карткою Люцерну є дерев’яний міст Капельбрюкке та башта Вассертум. Капельбрюкке – один із найстаріших мостів у Європі, що зберігся до наших днів. Міст було збудовано у 1300 році, але у 1993 він постраждав від пожежі, було втрачено частину розписів, які зображали історичні події Люцерну. Історична частина у Люцерні невелика і досить компактна. Це місто затишних вулиць, мостів, прикрашених розписами будинків та фонтанів. Варто зазначити, що розписи на будинках можуть слугувати гідом, описуючи історичні події, що пов’язані з тим чи іншим будинком. Завітаємо до іншої візитівки міста – пам’ятника левові, що помирає, який вибито у скелі над невеликою водоймою. Меморіал присвячений солдатам Швейцарської гвардії, які загинули, захищаючи життя короля та королеви Франції під час взяття палацу Тюїльрі у 1792 році. Марк Твен охарактеризував цей пам’ятник як «один із найбільш сумних та трагічних».

> країна з префіксом «най» >

1 На пагорбі над старим містом зберігся великий кавалок середньовічних мурів з високими баштами. До речі, це ще одна відзнака Люцерну, адже в Швейцарії практично не лишилось міст із збереженими середньовічними мурами та баштами. Три башти відкриті для відвідувачів, а одна є домівкою годинника, який має право дзвонити на хвилину раніше, ніж інші міські хронометри. З пагорба відкриваються захоплюючі панорами міста, озера та засніжених гір. Особливо добре видно гору, яка панує над містом, – величний Пілатус – де, за легендою, живе дракон та похований Пон-

тій Пилат (звідси і назва гори). З висоти 2100 м краєвиди фантастичні, але головне, щоб з погодою пощастило. Завершити знайомство з Люцерном можна шпацєром набережною озера, помилуватись панорамами міста та гір, послухати вуличних музик, погодувати чисельних лебедів, покататися на маленькому катері або просто за столиком біля самої води випити кави і відпочити. Десь на середині дороги між Люцерном та Цюріхом я побачив з вікна потяга ще одне місто, на березі іншого озера серед величних гірських вершин. Неможливо було не

екскурсія • відпочинок

> країна з префіксом «най» >

2 вийти з поїзда і не зануритись у побачену красу. А краса ця називається Цуг – місто-столиця однойменного кантону, що розташоване на берегах Цугського озера 2 . Вузенькі та охайні вулички спускаються зі схилів гори Цугберг до озера, наближення якого можна відчути за «розбещеними» криками птахів. Але час кличе мандрувати далі! І наступна зупинка – славетний Цюріх 3 . Варто зробити невеличкий неліричний відступ: дуже зручно мандрувати країною, придбавши Swiss Pass. Він дає право проїзду на місцевих потягах, електричках, кораблях, канатних дорогах та фуніку-

лерах. Проїзний дуже зручний та вигідний – 2-3 поїздки на потязі відразу його окуповують. Цюріх – найбільше місто Швейцарії, розташоване на березі Цюріхського озера. Цюріх багаторазово визнавали найкращим містом за якістю життя, одним з найгарніших міст світу і одночасно найдорожчим (за задоволення треба платити). Опинившись на велетенському вокзалі Цюріха, спочатку важко зорієнтуватись і знайти вихід. Насправді, станція дійсно гігантська, вона налічує близько 40 перонів, без-

екскурсія • відпочинок

> країна з префіксом «най»

3 ліч магазинчиків, кав’ярень, павільйонів тощо. Ще одна «фішка» вокзалу: на Різдвяні свята тут виставляють велику ялинку, яка повністю вбрана у прикраси від Сваровскі дешево і сердито! Звідси до озера веде Банхофштрассе, яку визнано найгарнішою вулицею Європи. Від себе я б додав: і найдорожчою. З обох боків розташовані найбільш фешенебельні готелі, ресторани, магазини одягу від найвідоміших брендів, де ціни у найкращому випадку ділять на сто. Основними відвідувачами на цій вулиці зазвичай є еміратські шейхи з дружинами. Напевно, виважена європейська розкіш справила враження на жінок, бо вони повідкривали обличчя для того, щоб краще роздивитись усю красу довкола. З берега озера відкривається чудовий вид на місто, його околиці та високі вершини дещо далеких гір. Як на мене, концентрація птахів, що мешкають на озері і «тусуються»

біля берега, чекаючи на частування, дещо зашкалює. Тим, хто хоче милуватись красою міста у менш гамірній обстановці, слід зануритись у його історичне серце, яке розташоване по обидва боки річки Лімат, що витікає з озера. Важко перерахувати місця, які необхідно відвідати. Це і Фраумюнстер – жіноче абатство, відоме вітражами Марка Шагала, храм Святого Петра – найстаріша церква міста з найбільшим у Європі годинником (як зазначалось раніше, префікс «най» – типова особливість мови, притаманна Швейцарії). Також обов’язково треба завітати у Лінденхоф, площу на пагорбі з панорамним видом на місто та гору Утліберг з оглядовим майданчиком. А музеїв скільки! Музей динозаврів, Музей iграшок, Історичний музей, Музей промисловості, Музей зайців та кроликів (!!!) тощо. Зрештою, у Цюріху кожна вулиця, кожний будинок є музеєм… Микола Борзенков

екскурсія • відпочинок

подорож до європейських Гімалаїв Кожному з нас відоме почуття та стан душі, коли тебе вимучила довга, холодна зима; вигляд доріг, будинків рідного міста наводить на думки про безвихідь. Дратують бізнес, працівники, сплата податків, виплата зарплат, засилля тупих програм та фільмів, які підсвідомо повертають нас у Soviet Union, політичний стан країни… Загалом настає ТОРБА!!! А розумною мовою – психологічна криза менеджера! І тоді виникає бажання покинути все і втекти в Гімалаї, зайнятись медитацією та пошуком дороги у світле майбутнє. 1,5 години польоту лоукостом – і ви в іншому світі. Ні, не в Індії. В Європі. Берете авто напрокат, проїжджаєте ще 400 км і потрапляєте в Європейський Ашрам – у Швейцарію. Країна вражає своїм спокоєм, чистотою та логікою. Тут мало хто розмовляє по мобільному на ходу чи сидячи у кафе, транспорт дивує своєю зручністю та сполученням. Поєднання високих гір, озер, автобанів у три яруси викликають у вас почуття гармонії та щастя... І настає момент, коли не хочеться вірити, ніби все у них так досконало… І таки не все! Спілкуючись з людьми, я мимоволі звертаю увагу на стан зубів (професійна звичка). І що виявилось: не у всіх мешканців Європейського Ашраму вони ідеальні… Мати гарні рівні зуби – це дороге задоволення. Навіть у Швейцарії. І стежити за своїм здоров’ям треба з дитинства. Коли настає період зміни прикусу (постійні зуби змінюють молочні) необхідно дуже добре контролювати ріст, положення та форму зубів та щелеп. Цей напрямок у стоматології називають ортодонтією. Виправлення прикусу проходить за допомогою ортодонтичних знімних та незнімних апаратів: пластинки та брекет-системи. Дуже важливо вчасно почати лікування, бо неправильне співвідношення щелеп призводить до порушень у хребті, що викликають головний біль, а іноді – й сколіоз. Сьогодні патології зубощелепної ділянки є у 70% дітей, а це населення до 18 років. У дорослих цей процес теж присутній, приблизно 40% потребують ортодонтичного лікування. Причинами неправильного прикусу є захворювання носоглотки, шкідливі звички (смоктання пальців, ручок тощо), м’яка їжа, положення тіла під час сну, сидіння, хода. Викривлення хребта призводить до формування неправильного прикусу, а може бути і навпаки. Якщо вчасно виправити зубощелепову аномалію, то щезає і сколіоз. Бо нижня щелепа – це

«кермо» скелетної системи, і першочергово хребта. Визначити, яка патологія первинна може тільки спеціаліст. Скученість зубів підвищує ризик розвитку та виникнення карієсу та пародонтиту. Травматична оклюзія (неправильне змикання зубів) може викликати дисфункцію скронево-нижньощелепного суглоба, жувальних м’язів. Людину мучать головні болі, а вона звертається до невропатолога, тоді як допомогти може стоматолог. Тому і в Ашрамі буває дисгармонія, якщо систематично не спілкуватись зі своїм гуру-стоматологом. Дуже хочеться, щоб наша країна була Ашрамом, де життя буде повним гармонії та успіху. Не забувайте своїх гуру в стоматології, спілкуйтесь з ними не рідше 2-3 разів на рік. З найкращими побажаннями Ірина Кривко Клініка «Ваша стоматологія», м. Львів, вул. Короленка, 4 тел. (032) 225 76 69

здоров’я • відпочинок

Екзотичний бриз

ецепт цього коктейлю доволі недавній порівняно з класичними, але вже популярний у Європі, особливо в пляжний сезон. «Екзотичний бриз» – один із найбільш освіжаючих коктейлів серед тих, які містять алкоголь. Інгредієнти: - 40 г імбиру, - 200 мл білого рому, - 300 мл журавлинного соку, - 400 мл ананасового соку, - сік одного лимона, - четвертина лайму або невеликий шматок кавуна - 8 шматочків льоду. Приготування: Імбир очищаємо від шкірочки й тремо на дрібній тертці. Вичавлюємо сік одного лимона. Викладаємовсіінгредієнтившейкер,енергійно трясемо, й одразу подаємо, прикрасивши склянку шматочком кавуна або лайму.

АЛЬБОМ МІСЯЦЯ Океан Ельзи, Земля

ФІЛЬМ МІСЯЦЯ Тіні незабутих предків, Україна Не так давно прогримів перший справді сучасний український фільм «Той, хто пройшов крізь вогонь», як глядачам усього світу презентують нову українську стрічку з мільйонним бюджетом. 13 червня 2013 року заанонсовано світову прем’єру трилера Любомира Левицького «Тіні незабутих предків». У головних ролях – Дмитро Ступка, Олена Мусієнко, Богдан Юсипчук, Паша Лі. Сюжет фільму мало пов’язаний з класичними «Тінями забутих предків» (а якщо зовсім чесно, то хіба назвою і місцем, де відбувається дія). Декілька століть тому в українських Карпатах безчинствували злі духи та інші химери. Тоді дев’ять магів запечатали потойбічну нечисть у Книгу Тіней і затаврували її магічною Згардою. З того часу Згарда перебувала в безпечному місці, надійно оберігаючи вхід до нашого світу від злих духів. Однак велінням долі Згарду знайдено і передано університету, після чого життя деяких студентів змінилося назавжди. Врятувати студентів та знищити зло зможе лише нащадок останнього чаклуна-мольфара.

Реліз нового альбому гурту «Океан Ельзи» – «Земля» – відбувся 15 травня.12 пісень з платівки викладені на «Яндекс.Музика», посилання на нього було поширене офіційною сторінкою гурту у соцмережі Facebook. Над восьмою студійною платівкою музиканти працювали разом із британським саунд-продюсером, володарем трьох нагород Grammy Кеном Нельсоном. У переддень, 14 травня, лідер колективу Славко Вакарчук святкував День народження. Йому виповнилося 38 років. Під час запису нового матеріалу з гурту пішов гітарист Петро Чернявський, тому у студії ICP Studios разом з музикантами групи працював Владімір Опсеніца із Сербії, один із найкращих балканських гітаристів. За його участі записані декілька композицій, що увійшли до платівки. Також Владімір візьме участь у концертах великого стадіонного туру на підтримку нового альбому. Перший сингл платівки «Земля» – пісня «Обійми» – був презентований у лютому цього року. Відразу після презентації альбому музиканти вирушать у тур на його підтримку. У Львові концерт пройде 1 червня.

на канапі • відпочинок

КНИГА МІСЯЦЯ Валерій Шевчук. Чотири романи, А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2013

До нової книжки одного з найбільш відомих сучасних українських письменників увійшли чотири романи і повісті. Дія цих творів охоплює п’ять століть. Роман «На полі смиренному» змальовує події ХІ-ХІІ століть, «Око прірви» – події XVI століття, «Мор» – про чуму у Львові в 20-ті роки XVII століття, «Сповідь» – про події XVIII ст. Позаяк у сучасній літературній практиці розмежування на романи і повісті не дуже виразне, видання для зручності має назву «Чотири романи». У романі-притчі «На полі смиренному» – одному з найважливіших творів письменника – простежено епоху молодого українського християнства в його протиборстві з язичництвом на тлі болісних суперечностей між церковними догмами і реальним життям. Про відносність усього, крім добра і зла, дивовижно пластично, з тонкими переходами від реального до ірреального, розповідає автор у своїй найбільш моторошній та водночас найсвітлішій повісті «Мор». Споконвічне поняття гріха і кари за нього розбудовує сюжет повісті «Сповідь» із наскрізним сковородівським мотивом про істину – золотого птаха, яку треба шукати, але не ловити. «Око прірви» – роман-антиутопія, що був написаний після розпаду СССР. За словами автора, «це алюзія тоталітаризму, який можна було б назвати Домом чорного світу... ним я ніби вимітав із себе сажу того чорного світу, як це буває, коли чистять димарі». Будь-яка спроба служити тим чи іншим ідеологічним системам рано чи пізно зазнає краху, адже людську природу з незмірним Божим началом неможливо втиснути в рамки створених людським розумом світоглядних схем.

Три дороги: Бесіди Блаженнішого Любомира Гузара з журналістами Друкарські куншти, 2013 У виданні зібрано бесіди Глави Української Греко-Католицької Церкви у 20012011 роках Любомира Гузара з журналістами, зокрема фрагменти його аудіокниг, назви яких співзвучні із розділами цього видання: «Дорога до себе», «Дорога до ближнього» і «Дорога до Бога». Блаженніший відповідає на низку актуальних запитань із різних сфер людського життя, які турбують кожного українця. Архієпископ дає поради читачам, як у сучасному світі – для якого характерне знецінення духовних вартостей, пов’язане з надмірним зацікавленням матеріальними благами, – сприймати самих себе, будувати стосунки з ближніми і з Господом Богом. Його «рецепти», які спираються на християнські принципи, зрозумілі, цікаві та переконливі – вони походять із життя та призначені для практичного застосування.

Всесвітня війна Z Напад живих мерців – не жарт і не казка. Зомбі відразу стали реальністю – і реальність ця загрожує загибеллю всьому людству. Вони – напівзогнилі та практично невразливі, зате навіть дрібні поранення, завдані ними живій людині, загрожують перетворити її на зомбі. Армія живих мерців захоплює країну за країною, континент за континентом. Гинуть, намагаючись запобігти прийдешньому Апокаліпсису, тисячі військових Росії, десятки і сотні партизан Європи, Азії та США. Земля на краю катастрофи. І зовсім невідомо, як боротися з противником, який вже мертвий... Постапокаліптичний світ у всій його «красі» показує глядачам режисер Марк Форстер за романом Макса Брукса. У головній ролі – Бред Пітт, одна з родзинок – невеликі, але дуже характерні ролі Девіда Морса та Браяна Кренстона. Фільм знімали на території Мальти, Шотландії, Угорщини, США. У деяких сценах задіяно понад 3 тисячі статистів.

на канапі • відпочинок

дрібниці життя стор. 70-83 >

Після тривалого часу щирих молитов про швидкий відхід противнючої зими, до нас знову завітав фестиваль «Тропіки у Львові». Отож маємо кілька місяців, аби набратись нових аргументів на користь зимового холоду та похизуватись новими ґаджетами. Тепер – літніми.

Сам собі оператор http://soloshot.com/

Завдяки винахідливим винахідникам, відтепер нам не потрібно волочити із собою на свій активний відпочинок товариша тільки тому, що в того є фотоапарат, і він може фоткати нашу фізію, записувати ролики, як ми плаваємо на гідроциклі чи їмо шашлик та викладати це все діло у Фейсбук чи Вконтактє. Тепер ми самі можемо себе фоткати, і навіть робити відео з собою, при цьому гасаючи, як ненормальні, та маючи вільні руки! Для цьо-

го треба лише взяти з собою пристрій Soloshot. На відміну від фотографій, які робив ваш товариш, на світлинах, зроблених за допомогою цього пристрою, ви ніколи не вилазитимете з кадру. Soloshot – це, фактично, розумний штатив за 579 євро. Він вміє пильнувати за вами, і крутити прикріпленою до нього камерою (камера в комплект не входить). Секретом його «розумності» є спеціальний браслет, який ви чіпляєте собі на кисть руки. Штатив «бачить» його і постійно по-

тенденції • дрібниці життя

вертається у його бік, як соняшник за сонцем (там використовують таку саму технологію). Технічні характеристики Soloshot, зважаючи на таку ціну, доволі пристойні, і при по-справжньому активному відпочинку чи екстремальному спорті таки забезпечать результат. Акумулятор пристрою може працювати до 6 годин, а сам девайс «ловить» в радіусі 600 метрів і без зусиль фіксує об’єкт, що рухається на швидкості до 200 (так, двохсот) кілометрів на годину.

> тенденції > Верхи на магнітофоні

http://www.scosche.com/boombottle-weatherproofwireless-portable-speaker-grey

Слухати музику з динаміків мобілки модно хіба на задніх сидіннях приміських маршруток, та й то не дуже. Але що робити, якщо така гарна погода, дерева зелені, білочки скачуть, ровер поруч, музики хочеться, але слухати з мобілки – стидно, а навушників просто нема? Не проблема. Адже тепер є така штука як BoomBOTTLE – безпровідні колонки, які чіпляються до ровера замість пляшки з водою і двома потужними триватними динаміками зачаровують тих самих білочок, як Гаррі Поттер – Десну. Компанія Scosche, що придумала сей девайс, пішла звичним у наш час шляхом пошуку інвенстора – подалась на Кікстартер і за короткий час назбирала достатню суму для виготовлення свого ноу-хау. BoomBOTTLE захищений з усіх боків від падінь, пилу та вологи, отож, з бадьорою і гучною музичкою можна буде долати найбагнистиші схили. Звук може лабати безперервно на заряді акумулятора до 10 годин. Пристрій комунікує зі смартфоном (так, без нього нікуди) повітрям через Bluetooth або за допомогою простого шнура з AUX-роз’ємом. У ньому також вбудований мікрофон, отож є змога не лише слухати музику, але й спілкуватись по телефону. Коштує колонка 150 доларів і представлена у чотирьох кольорових варіантах – під будь-який ровер. Звісно, бездротові колонки можна використовувати не лише на двоколісному транспорті, та й узагалі можна і без транспорту в людському розумінні цього слова обійтися. Наприклад, слухати музику на останніх сидіннях приміської маршрутки...

тенденції • дрібниці життя

> тенденції Телефонний градусник

http://thermodo.com/

Винахідники та ґаджетороби, надивившись фантастичних фільмів, вирішили передбачити усі найнеймовірніші ситуації і знайти на кожну таку по девайсу. Так, наприклад, фірма Robocat потурбувалась про тих користувачів смартфонів, яким встрілило в голову виміряти температуру навколишнього середовища. «Ну подумаєш, є ж купа синоптичних аплікацій до усіх існуючих мобільних платформ», – скажете ви. «А якщо Інтернету нема?!», – каже рада директорів компанії Robocat. «Ну то я подивлюсь на табло, що висить на Головній пошті!», – не здаєтесь ви. «Ага, це якщо перебуваєте у центрі, – криє козирями Robocat. – А якщо ви на Збоїщах, шашлик смажите?». Гадаєте, ситуація доволі неприродня, і вирішення її не вартує й трьох купонів 1991 року? Помиляєтесь! На Кікстартері хлопаки вже мають майже 9 тисяч «спонсорів» та назбирали 336 тисяч доларів, що в рази більше заявленої ними ж суми. Так компанія знайшла спосіб вийти із такої неординарної ситуації. Отож, виїхати, так би мовити, на коні, а не навпаки, допоможе технологічне чудо з назвою Thermodo. Це невеличка штучка зі звичайним «навушничним» джеком, який встромляють у смартфон, і, завдяки спеціальній програмі він показує на екрані температуру навколишнього середовища. Чудо! Коштує таке диво 30 доларів, а преміальна модель термометра Thermodo з анодизованого алюмінію – цілих 45. Та хіба це ціна за можливість мати в будь-який момент важливу інформацію про те, яка температура довкола?

Надрукуй собі газету

http://bergcloud.com/littleprinter/

Переходимо від активного музичного відпочинку до пасивного, вдумливого релаксу. Що у вашому розумінні «пасивний відпочинок», ми, звісно ж, не знаємо, хіба можемо здогадуватись. От ви читаєте зараз «Дрібниці життя» на сторінках журналу «Егоїст» (так, ми все бачимо) – це ж пасивний відпочинок, чи не так? Власне, поговоримо про читання. А перед тим – про друкування. (Ми хотіли ще якось обіграти тему рулонів у контексті релаксування, але виходило вже аж дуже по-сортирному). Симпатичний пристрій Little Printer – це простий спосіб роздрукувати будь-яку інформацію на смужки паперу, схожі на фіскальні чеки з крамниці (принцип друку – той самий), однак трохи ширші (вісім сантиметрів завширшки). Кубик на червоних ніжках підмикають по бездротовому зв’язку до «бази», яка, своєю чергою, виходить в Інтернет. За допомогою сайту виробника пристрою – фірми BERG – ви згодовуєте малюку потрібні файли, і вони у вигляді акуратного рулончика вилізуть з нього за розкладом – саме в той час, коли забажаєте. Слід зауважити, що окрім змоги відчути себе крутим чуваком початку минулого століття з приватним телетайпом, ви ще й збережете очі, читаючи з паперу, а не з екрана телефону, та й зможете подивувати оточуючих «газеткою в рулоні». За пристрій доведеться викласти 169 фунтів стерлінгів, а далі – по фунту за кожен рулончик паперу. Богдан Юрочко

тенденції • дрібниці життя

Коли робота – не вовк Додаткові навантаження можуть підвищувати продуктивність праці

Чи справді люди працюють краще під тиском? В деяких випадках це насправді так, як довели психологи своїм дослідженням. Але все ж таки стрес може бути і контрапродуктивним. Напруження, коли треба владнати одночасно багато справ (за деяких умов) може насправді підвищувати продуктивність праці. До таких висновків прийшли вчені з університету Базеля, Швейцарія. Причиною цьому є те, що працюючі під тиском змінюють режим роботи: вони спираються більше на стратегії схожості, аніж на правила. Лікар у лікарні повинен відштовхуватись від симптомів пацієнтів, аби поставити свій діагноз. Так під тиском він більше використовує власний запас досвіду і проводить паралелі зі схожими випадками. Якщо на нього не тиснути, то він буде приймати рішення на основі правил і не звертати увагу на симптоми хвороб, пише Бетіна фон Хельферзен та її колеги в науковому журналі Psychological Science. Для доведення цього вчені провели два експерименти. В першому учасники мусили осилити завдання, які найкраще розв’язують з допомогою стратегій схожості. Було виявлено,

що тільки ті піддослідні використовували цю стратегію, які знаходились під тиском, тобто одночасно повинні були розв’язувати інші завдання. Інші учасники застосовували стратегію на основі правил – і досягли гірших результатів. В цьому випадку вчені показують, що тиск підвищує продуктивність праці. В другому експерименті завдання, яке найкраще розв’язують на основі правил було поставлено 60 учасникам. І тут піддослідні під тиском послуговувалися стратегією схожості – але це призвело до того, що вони досягли гірших результатів. Отже, в цьому випадку стрес діяв контрапродуктивно на продуктивність праці учасників. До цього експерти вважали, що люди роблять більше помилок і швидше втомлюються, якщо вони намагаються справитись паралельно з декількома завданнями. Але цей дослід може показати, що це припущення не завжди актуальне і велика залежність від методу розв’язку завдання, говорить Бетіна фон Хельферзен. «Впевнено можна сказати, що мультизадачність, тим швидше веде до успіху, чим комплекснішими та складнішими є завдання». Андрій Кожушок

тенденції • дрібниці життя

На Оксані – жовта сукня – 1260 грн; На Мар’янові – смугаста футболка – 250 грн, білі джинси – 800 грн; На Сімоні – біла сукня – 970 грн; На Юрі – блакитна футболка – 310 грн, білі джинси – 800 грн. Увесь одяг від ТМ “Ролада”.

Ближче до природи Нарешті природа тішить нас теплом. І саме в такі дні так хочеться бути ближче до природи. Веселі морські мотиви, романтичні принти з метеликами, строгі геометричні малюнки, яскраві теніски – обирати в цьому сезоні є з чого. Що б ви не вибрали, пам’ятайте: в моді й надалі залишаються теплі приятельські стосунки та щирі дружні усмішки.

На Юрі – піджак – 1350 грн, брюки – 660 грн; На Сімоні – туніка – 600 грн, брюки – 720 грн; На Мар’янові – піджак – 1210 грн, футболка – 330 грн; На Оксані – блуза – 380 грн, брюки – 510 грн. Увесь одяг від ТМ “Ролада”.

На Сімоні – блуза – 400 грн, джинси – 600 грн; На Оксані – топ – 310 грн, спідниця – 420 грн. Увесь одяг від ТМ “Ролада”.

На Оксані – сукня – 550 грн, На Сімоні – червона сукня – 470 грн. Увесь одяг від ТМ “Ролада”.

www.rolada.com

www.villa-austria.virtual.ua

На Сімоні – синя сукня – 910 грн; На Юрі – футболка – 250 грн, піджак – 1700 грн, білі джинси – 800 грн. Увесь одяг від ТМ “Ролада”.

Фотограф – Мері Мейська Макіяж і зачіски – Катя Садовенко Моделі: Оксана Рижа (Bravo models), Юра Корнилюк (Bravo models), Сімона Кухар (Bravo models), Мар’ян Гринишин (Bravo models).

Редакція журналу висловлює подяку за сприяння у організації зйомки відпочинковому комплексу “Villa Austria” та мережі магазинів одягу “Rolada”

Примирливий секс «Та я на нього після сварки кілька годин дивитися не можу! Про який секс ти говориш?!», – обурилася якось моя знайома на питання про те, як вона ставиться до сексу після сварки. Гадаю, що дівчина не одна така, кому не хочеться ніякої близькості з людиною, яка щойно тебе розізлила до метання блискавок, але багато хто визнає: секс після сварки більш палкий та пристрасний. Тож чи можна «підсісти» на таке завершення сварок і чи корисне таке примирення для стосунків? Вигляд роздратованого чоловіка з палаючими очима і розпатланим волоссям дуже навіть збуджує… В принципі, секс як привід помиритися чи, навпаки, як спосіб збудитися – дуже розповсюджене явище. Як стверджують психологи, часто пари сваряться для того, аби на деякий час дистанціюватися від партнера. Під час конфлікту постійний партнер на певний час ніби перетворюється на чужу людину. А інтим з новим партнером приваблює: у цьому є елемент інтриги та завойовування. Частіше до таких хитрощів вдаються чоловіки. Віддаливши партнерку, вони знову переживають бурю емоцій і пристрастей. За словами психологів, такий спосіб застосовують мужчини, яким вже трохи набридла «подружня нудьга» в ліжку. Той факт, що чоловіки частіше навмисно розпалюють міжстатеву війну, щоб потім кинутися у ліжко і проявити

емоції, що нахлинули, у горизонтальному положенні – це прояв так званого синдрому Нерона. Вважають, що скандально відомий імператор перед сексом лаяв нецензурними словами своїх наложниць – для того, щоб розворушити в собі агресію, а разом із нею й сексуальне бажання. Правда, ходять чутки, що, незважаючи не це, коханцем він був нікчемним. Це і дало назву цьому хоч і не небезпечному, але все ж сексуальному відхиленню. Дослідження показали, що так само, як і імператор Нерон, поводяться приблизно 10% чоловіків. Як правило, мова йде про мужчин зі зниженою потенцією: сварка на них діє краще будь-якої «Віагри», оскільки викликає викид адреналіну і тестостерону в кров – необхідних для повноцінного акту. Це, за великим рахунком, всього лише гра, яка стимулює приплив гормонів, але вона може бути не надто приємною партнерці. Адже більшості жінок, природно, не дуже подобаються образливі слова, нехай навіть за ними слідує приголомшливий секс. А от як варіант причини виникнення сварок, які закінчуються у ліжку, – це різні темпераменти партнерів. Якщо один темпераментніший, аніж інший, то під час інтимної близькості він може не отримувати належного задоволення. І щоб якось збавити сексуальне бажання, він провокує скандал. Таким чином він скидає напругу сам і дає спокійнішому партнеру привід розпалити емоції. Зазвичай так людина веде себе абсолютно несвідомо. Частіше вона і

гендер • дрібниці життя

сама не усвідомлює, чому для якісного сексу потрібно обов’язково виплеснути агресію. Але, не знаходячи інакшого виходу своїм емоціям, провокує сварки знову і знову. Чоловіки, от є для вас «відмазка» перед вашими партнерками. Під час наступної сварки, скажіть їй, що це чудовий доказ вашого емоційного зв’язку, адже люди, яким байдуже одне на одного, сваряться рідко. А секс після сварки у таких пар ще більше може їх зблизити. Конфлікт допомагає таким парам пережити необхідний емоційний струс, злегка освіжити почуття. Більш того, секс після сварки сприяє викиду напруги і дозволяє спокійно обговорити якісь питання. Але зловживання конфліктами саме як способом збудження – річ досить підступна. Найпідступніше в сексі після сварки те, що на нього можна «підсісти», як на наркотик. У мозку закріплюється ланцюжок: «сварка – почуття образи – збудження – задоволення». Ось так і можна опинитися в залежності від скандалів. Якщо цей прийом використовують регулярно, важливо з’ясувати, чи дійсно подібний підхід влаштовує обох партнерів. Відсутність одностайності в цьому питанні (наприклад, з боку партнерки) загрожує серйозними проблемами в парі. Загалом психологи радять не миритися сексом. Головне – постарайтеся навчитися загладжувати конфлікт розмовою. Вирішити спочатку всю ситуацію на словах. Можливо, краще використовувати для емоційного підігріву інші методи.

> примирливий секс Будь-яким стосункам рано чи пізно перестає вистачати новизни, а сварка є способом трохи віддалитися і пізнати одне одного ніби вперше. Краще пограйте в рольові ігри. Шукайте інший спосіб стати «незнайомцями». Якщо ваша пара готова до експериментів, додати адреналіну у відносини може також екстремальний і спонтанний секс. Агресивний настрій дуже близький до пристрасті. Не переживайте, якщо почуття до другої половинки стали змішаними. Нічого страшного, якщо вам не вдалося уникнути сексу після сварки. Але якщо хтось з вас регулярно веде себе грубо і навмисне зганяє на іншому агресію, варто серйозно обговорити цю проблему або навіть звернутися за допомогою до фахівця.

Один мій знайомий психолог говорить: «Секс після сварки виходить якось сам собою на викиді адреналіну. Відповідно, відчуття, почуття та емоції яскравіші. Людина починає порівнювати традиційний секс з сексом після сварки і розуміє, що другий подобається більше. Часто потім пари починають спеціально провокувати сварки або скандали, щоб отримати бажаний ефект. Якщо стосунки у пари усталені, така практика допомагає урізноманітнити статеве життя. І якщо це влаштовує обох, чому ж потрібно припиняти такі сексуальні стосунки?». Тож, якщо вас обох влаштовує таке випускання пари, то головне – отримувати задоволення. Чоловіки, для вас головне – пояснити своїй половинці, що сварку ви влаштовуєте не тому, що

погано ставитеся до неї, а тому, що хочете «простимулювати» її. Можливо навіть запропонуйте дещо помінятися ролями – перейдіть з ролі властителя у роль жертви. Якщо ж вашу кохану не влаштовує «гра у сварку», поговоріть з нею про це, обговоріть інші варіанти, наприклад, екстремальний або спонтанний секс. Та зрозумійте – пристрасть пристрастю, але психологи радять приступати до любовних ігор тільки після того, як ви досягнете якогось результату в переговорах. Пам’ятайте: секс не вирішує проблеми, а лише дає невелике відтермінування. Як тільки буря емоцій вщухне, ви опинитеся вічна-віч з труднощами, від яких, як вам здавалося, ви щойно втекли. Дар’я Бура

Найпідступніше в сексі після сварки те, що на нього можна «підсісти», як на наркотик. У мозку закріплюється ланцюжок: «сварка – почуття образи – збудження – задоволення». Ось так і можна опинитися в залежності від скандалів

гендер • дрібниці життя

Контрацепція у трьох концепціях Світ без чоловіків, навіть якщо і можливий, був би не дуже цікавим – порожнім, нудним і сумним, а ще в ньому було б жахливо холодно. Мужчини потрібні жінкам. І не тільки для продовження роду… Але більшість чоловіків чомусь вважає турботу про запобігання вагітності (контрацепцію) чисто жіночим обов’язком. Та все ж прийняти посильну участь в захисті своїх партнерок від небажаної вагітності ми можемо й повинні. Але обізнаність чоловіків у методах і можливостях сучасної чоловічої контрацепції є, м’яко кажучи, незначною. Тому ми сьогодні заповнимо прогалину в цих знаннях. Методів чоловічої контрацепції на сьогодні існує не так вже й багато: бар’єрний (перерваний статевий акт або використання презерватива), хірургічний (вазектомія) і гормональний (застосування гормоновмісних препаратів для пригнічення сперматогенезу). Найменш популярний серед чоловіків хірургічний метод – вазектомія (стерилізація). Мужчини взагалі бояться відвідин лікаря. Не кажучи про потребу в якомусь хірургічному втручанні, на яке потрібно «здатися» добровільно. Та ще й сказати комусь, що операція буде на самому що не є сокровенному – яєчках… Важко умовити абсолютно здорового чоловіка на здійснення такого «подвигу».

Слід зазначити, що вазектомія – це найефективніший метод чоловічої контрацепції, розроблений на сьогодні. Ця операція полягає в перерізанні сім’явивідних проток, якими сперма поступає з обох яєчок. Приблизно за місяць після неї чоловік стає абсолютно безплідним. Раніше основним недоліком вазектомії було те, що чоловіка позбавляли можливості зачати дитину на решту його життя. Але розроблено операцію «зворотної вазектомії», коли пересічені сім’явивідні протоки знов зшивають, і здатність до запліднення відновлюється (правда, лише в 90% випадків). Але слід пам’ятати, що чим більше часу пройшло після вазектомії, тим менше шансів залишається для

здоров’я • дрібниці життя

відновлення плодовитості такого чоловіка. Тому треба зважити всі «за» й «проти» перед тим, як піти на такий крок. Не набула широкої популярності серед чоловіків і гормональна контрацепція. На відміну від жінки, чоловік готовий до продовження роду завжди. Невтомні чоловічі яєчка виробляють десятки мільйонів сперматозоїдів щодня. І, щоб пригнітити цю активність, потрібні прямо-таки «кінські» дози гормонів. Звісно, їхнє застосування не може не позначитися на лібідо аж до повної втрати сексуального потягу. Фармацевти та медики, не дивлячись на всі складнощі, намагаються створити безпечний

і ефективний диво-засіб. А для цього потрібно зовсім небагато – підібрати дозу та кратність прийому жіночого гормону прогестерону, який гальмує вироблення сперматозоїдів у чоловіків. У ідеалі потрібно, щоб сперматозоїди вироблялися, але не «дозрівали». А статевий потяг, пригнічений жіночим гормоном, підтримували додаткові дози чоловічого статевого гормону (тестостерону). Ідеального комбінованого гормонального препарату для чоловічої контрацепції на сьогодні ще не створено. А їхнє тривале вживання може викликати розвиток пухлинних процесів у яєчках. Одним з найненадійніших методів профілактики небажаної вагітності є популярний серед чоловіків перерваний статевий акт. Мушу нагадати, що його регулярне застосування може призвести до розвитку сексуальних розладів у обох партнерів, а у чоловіків – ще й ініціювати захворювання простати. Ідеальним варіантом контрацепції для чоловіків на сьогодні можна вважати презерватив. Сучасні технології пропонують міцні та надтонкі латексні презервативи різних розмірів, кольорів і ароматів. Проте його застосування вимагає певних навиків. Розмір презерватива повинен підбирати тільки сам чоловік, враховуючи величину свого статевого члена. При цьому довжина його не має жодного значення. Слід звертати увагу на ширину члена (діаметр), яку можна виміряти. А потім шукати кондоми з потрібним діаметром, вказаним на упаковці. Можна купити декілька різних за розмірами презервативів однієї марки і спробувати кожен з них. Як бачите, пра-

вильний вибір такого контрацептива залежить першочергово від досвіду. Тільки спробувавши декілька марок і розмірів, чоловік може знайти той презерватив, який стане надійним захистом та не позбавить сексуального задоволення. Мушу застерегти вас від частої помилки. Деякі чоловіки вважають, що для максимального ефекту при статевому акті треба одягати два презервативи. Однак, одночасне використання відразу двох виробів викликає сильне тертя гумових поверхонь одна об одну, що значно збільшує ризик розриву обох кондомів. При цьому додаткового захисту від інфекції або небажаної вагітності не спостерігають. Винахід сучасних лубрикантів і поліпшення якості самих виробів значно підвищує надійність контрацептивів. А тепер розглянемо процедуру знімання презерватива. Адже якщо неправильно виконати її, виникає ризик застрягання кондома в піхві. Тоді доведеться його звідти виймати. Тому відразу ж після закінчення статевого акту член слід вийняти з піхви, щоб запобігти витіканню сперми. Далі, добре утримуючи кільце презерватива, його знімають. Після сексу презерватив слід зав’язати на вузол, акуратно загорнути в серветку і викинути у відро для сміття. Помийте руки і статевий член навіть якщо ви плануєте продовжити любовні втіхи далі. Не секрет, що більшість чоловіків недолюблюють ці латексні штучки. Але при правиль-

ному використанні їхня ефективність досягає 98%. І, на кінець, щоб не закінчувати на мінорній ноті… На тлі усіх складнощів і ризиків чоловічої контрацепції особливо простими і привабливими видаються останні досягнення в галузі контрацепції жіночої. Тому не варто ними нехтувати… Роман Іваницький, андролог

Ідеальним варіантом контрацепції для чоловіків на сьогодні можна вважати презерватив

здоров’я • дрібниці життя