Egoist #14 by Egoist Magazine

журнал справжнього чоловіка

#5 (14) 2013

НЕ ДЛЯ ПРОДАЖУ

Зроби

так просто, як це можливо...

Альберт Ейнштейн

спорт

Правила ефективного тренування

стиль

Як вдягатись так, щоб інших не налякати

Мандри

Каліфорнікейшн форева

Офіційний дилер Даймлер АГ у Львівському регіоні ТзОВ «Західно-

Терапія за Майєром

Комплексне оздоровлення організму

Моментальний тест доктора Майєра заснований на тому, що зовнішній вигляд є одним з найбільш явних показників стану нашого здоров'я. Спробуйте співвіднести свій силует із запропонованими на ілюстрації. Якщо Ви визначили будь-який з силуетів крім , то Вам негайно слід пройти курс терапії за Майєром. У разі, якщо Ваш вибір – силует , то використання унікальної методики оздоровлення організму від доктора Майєра допоможе Вам зберегти ідеальну поставу і досягти можливого потенціалу свого здоров'я.

м. Трускавець тел. +38 032 477 1111 www.mayr.rixos.ua

відпочивай активно – на велосипеді!!!

Продаємо велосипеди: Ghost, Kellis. Також широкий вибір запчастин та аксесуарів відомих фірм і марок! Виконуємо роботи по ремонту та обслуговуванню велосипедів!

Працюємо щодня з 10.00 до 18.00 Чекаємо вас, м. Львів, вул. Наукова, 30 тел. 063-78-322-39 098-038-06-58 WWW.ВЕЛОБАЙК.COM http://velobajka.at.ua/

суспільство

стор. 14-29 >

Влодко Кауфман: «Сучасне мистецтво – прикре, дискомфортне, незручне, лайливе, смердюче...» стор. 16 >

Віталій Загайний: Львів є донором найкращих практик в Україні стор. 23 >

Шлюбний контракт – варто чи ні? стор. 24 > Інтернет-банкінг – стор. 28 > це безпечно!?

захоплення

стор. 30-43 >

Як українці у Польщу на форель під час повені їздили

Правила ефективного тренування

осідлати мрію

стор. 32 >

Директор: Остап Процик Головний редактор: Всеволод Поліщук Над номером працювали: Василь Крехівський Ростислав Ящишин Володимир Бєглов Дизайн та верстка: Всеволод Деревацький Рекламний відділ: Зоряна Крачковська Анна Косик Розміщення реклами: тел.: (032) 239 - 34-01

стор. 36 > Спеціалізований журнал «Егоїст» Зареєстрований у Міністерстві юстиції України Свідоцтво серія КВ № 18262-7062 від 11.10.2011 р. Адреса редакції та видавця: Засновник: Видавець:

м. Львів, вул. Героїв УПА, 73 ТОВ «Егоїст Паблішинг» ТОВ «Егоїст Паблішинг»

Розповсюджується безкоштовно в елітних ресторанах, клубах, барах, готелях, клініках, автосалонах, фітнес-центрах і магазинах Львова. Частина накладу потрапить на домашні адреси або безпосередньо з рук в руки найуспішнішим політикам і бізнесменам міста.

зміст

стор. 40 > Наклад: Періодичність: Підписано до друку: Друк:

1000 примірників 12 разів на рік 20.06.2013 р. Поліграф-сервіс

Концепція та зміст журналу «Егоїст» є інтелектуальною власністю. Частковий або повний передрук матеріалів, а також інше їх використання або відтворення допускається лише з дозволу редакції. За зміст реклами відповідальність несе рекламодавець.

відпочинок стор. 44-57 >

три мандрівки до “загублених світів” стор. 44 >

Каліфорнікейшн форева

коктейль Від заходу до світанку

стор. 48 >

стор. 54 >

дрібниці життя стор. 58-83 >

фешнсторі стор. 62 >

Як вдягатись так, щоб інших не лякати стор. 68 >

Хата від “Ґаббана” «Камасутра» без побічних наслідків

стор. 74 >

любов під сонцем

стор. 76 >

стор. 80 >

зміст

від редактора

Про водіїв і пішоходів Львівських пішоходів, схоже, вже остаточно «дістала» поведінка львівських автомобілістів. Громадському руху «Дайте пройти!» вдалося всього за десять днів зібрати гроші для проекту «100 стовпців для міста Львів». У межах проекту стовпцями облаштовуватимуть краї тротуарів на вулицях, де часто на вузькому хіднику паркують автомобілі: Руській (перехрестя з Підвальною), Гнатюка, Менцинського, Курбаса та Дудаєва. Раніше таке вже зробили з вулицею Вороного, де пішоходи взагалі не мали як рухатися. Розумію, що можу роздратувати багатьох читачів «Егоїста», адже переважно ви пересуваєтеся на авто, а не пішки чи громадським транспортом. Але треба сказати правду: львівські водії часто поводяться, як останнє бидло. Звісно, тут можна довго нарікати на владу, яка так і не спромоглася розробити систему паркінгів у центрі і довкола нього, хоча така обіцянка містилася в передвиборній програмі Андрія Садового ще у 2006 році, владі – на специфіку міста, де паркінги не завжди і побудуєш, але це лише виправдання. Можна зрозуміти автомобілі на більш-менш широких тротуарах, коли вони залишають хай навіть не два метри, як вимагають правила, а хоча б

кадри місяця метр, щоб туди втиснулася і огрядна людина, і старенький, якого треба підтримувати під руку, і жінка з коляскою… Але паркування на метрових тротуарах – це огидно і небезпечно для багатьох людей. Особисто я час від часу відчуваю цю проблему, коли гуляю з дитиною навіть у себе в районі, трохи на віддалі від центру: якийсь (кілька слів пропущено через цензуру) чоловік регулярно ставить своє авто впоперек тротуару, і якщо йдеш з коляскою, треба або виходити на дорогу зовсім недалеко від повороту (пояснювати небезпеку навряд чи варто), або вчитися літати. Найдивніше, що чоловік, у якого теж є мала дитина, абсолютно не розуміє в чому проблема, робить круглі очі і так само виходить на проїжджу частину з коляскою. Ідеться ж не про центр, а про тихий район, де місце для паркування можна ЗАВЖДИ знайти максимум за 30-40 метрів. Та й навіть центр – не біда. Як власник авто, який утім містом пересувається переважно пішки чи на трамваї, відкрию невелику таємницю: з так званого «ближнього центру» в сам центр часто набагато швидше дійти, аніж доїхати. Це навіть без урахування часу, який доводиться витрачати, аби знайти місце для паркування. А знайти місце для зупинки в «ближньому центрі» – взагалі не проблема. Треба лише сприйняти це як потребу. То чи не пора нам все ж отямитися і зрозуміти, що пішки ходять також і наші родичі, друзі, колеги, та й навіть найкрутіші автомобілісти також багато часу проводять у піших прогулянках чи просто переходах від авто до кав’ярні, до офісу, до хати. Кожен із нас, створюючи незручності для інших, у такий спосіб погоджується і на те, що інші створюватимуть незручності йому. До того ж, як показує акція, з якої починали розмову, пішоходи готові витрачати додаткові гроші на боротьбу з хамством водіїв. А значить, якщо і це не допомагатиме – раніше чи пізніше будуть готові і на більш агресивний самозахист. Ситуація може не обмежитися наклейками на автомобілях. І воно нам треба? Всеволод Поліщук

Антитерор. Тренування із знешкодження вибухівки поблизу Генерального консульства Російської Федерації у Львові. 26 червня внутрішні війська МВС України провели показове заняття поблизу Генконсульства РФ, відпрацьовуючи ситуацію з появою біля дипломатичного представництва об’єкту, схожого на вибуховий пристрій.

Джаз. Всесвітньовідомий музикант Бобі Макферрін став фестивалю Alfa Jazz, який відбувся в середині червня у Львові. На фест приїхало чимало інших відомих виконавців, а також російських та європейських багатіїв і знаменитостей.

Leopolis Gran Prix. Польське подружжя Іренеуша і Дороти Осовскіх здобули головну нагороду перегонів на ретро-автомобілях, які відбулися у червні у Львові. Вони їхали на авто 1938 року. Найстарішим же автомобілем перегонів був американський Brush 1911 року, привезений також із Польщі. Окрім самих перегонів, в межах великого свята поєдналися виставки, концертні заходи, пивний фестиваль. Окремою атракцією став приїзд до Львова учасників ретро-ралі Париж-Пекін.

Рокенрол. Росіяни з ДДТ та фіни з Leningrad Cowboys найбільше вразили публіку на рок-фестивалі «Старе місто»

події

Ніч у Львові 12-14 липня Різні локації в центрі Львова «Ніч у Львові» – це більше сотні безкоштовних нічних атракцій протягом вік-енду. Традиційно проходить у місті двічі на рік: у липні та листопаді. Нічні екскурсії стають ще однією туристичною цікавинкою Львова. В цей вік-енд культурне життя Львова триватиме до глибокої ночі. Насичена програма з близько 100 нічних атракцій дозволить вибрати подію на будь-який смак і відкрити для себе абсолютно новий нічний Львів. Серед атракцій – вистави, базовані на сюжетах з історії Львова, майстер-класи з танго і середньовічних танців, літературні читання. Детальна програма – www.lviv.travel

Гастролі «Цирку Кобзов» 19 липня-15 вересня Парк культури ім. Б. Хмельницького «Цирк Кобзов» –це ціле місто забави для дітей, розважальний комплекс, який включає в себе циркове шоу, зоопарк, парк динозаврів, а також тераріум. В програмах розважального центру беруть участь артисти циркового мистецтва світового значення: еквілібрист Тетяна Білова, дворазовий чемпіон України з велотріалу Владислав Черниш та інші учасники шоу: еквілібристи, повітряні гімнасти, акробати, ілюзіоністи, дресирувальники та фокусники з одинадцяти країн. Запрошені хореографи та режисери – «Танцюють Всі», «Х-фактор», «Україна має талант», «Майданс».

афіша

Міжнародний фестиваль АРТПОЛЕ 10-14 липня с. Уніж, Городенківський р-н, Івано-Франківська область П’ять днів, чотири сцени і триста учасників з понад десяти країн. На кожній з фестивальних сцен – етнічноекологічно-дністровій, казково-театральній, вільно-експериментальній та великій worldmusic – будуть максимально широко представлені проекти, що виникають і розвиваються в українській альтернативній культурі, а також гурти з інших країн. АртПоле розширює як географічні, так і стильові рамки – до програми долучаються гарячі й непередбачувані фінські хлопці Faarao Pirttikangas, тріо Mavigiz зі Стамбула, що грає витончені східні мелодії на традиційних турецьких інструментах, делікатні Enchanted Hunters з Польщі, Evolution Dejavu з Чехії, Napra з Угорщини, російський гурт uSSSy і французи Red Cardell. Україну представлятимуть PUSHKiNKievKlezmerBand, Гич Оркестр, Гудаки VillageBand та інші. Програма продовжує наповнюватися. Слідкуйте за оновленнями на www.artpolefest.org.

Етнофестиваль «Підкамінь» 19-21 липня с. Підкамінь, Львівська область «Підкамінь» – щорічний міжнародний етнофестиваль, що проходить у селі Підкамінь на Бродівщині. Головна мета – привернути увагу до відбудови громадським коштом пам’яток архітектури та популяризація українського – від сучасної фолькової пісні до національного одягу. Концепція етнофестивалю «Підкамінь» – сучасна українська фолькова музика на тлі неймовірної краси природи, стародавнього монастиря і усього енергетичного ландшафту Північного Поділля. Програму «Підкамінь-2013» наразі доформовують. Утім, організатори обіцяють виступи 70 гуртів чи виконавців, а також майстер-класи народного ремесла і літературні читання.

афіша

THE BEST CITY.UA 12-14 липня Дніпропетровська область

12, 13, 14 липня в Дніпропетровській області пройде другий міжнародний музичний фестиваль THE BEST CITY.UA Місце проведення: парк відпочинку «Новоселиця», Дніпропетровська область, 12 км від Дніпропетровська в напрямку на Донецьк, траса М-04. LINE UP 2013 SCORPIONS, Hurts, Enter Shikari, Guano Apes, Lacuna Coil, Мумій Троль, Ленінград, Сплін, Бі-2, Нічні Снайпери, Дельфін, ВВ, ТНМК, Kozak System, Мотор’ролла... Молоді групи та Dj з України та Росії Сцени фестивалю: Main Stage – головна сцена Фестивалю. New Live Stage – друга сцена Фестивалю. Крім нових імен, переможців Інтернет-голосування, на ній виступлять вже відомі молоді групи-хедлайнери. Emotion Stage – творчий майданчик з тренінгами, майстеркласами, театралізованими виступами і нічними вечірками від найкращих українських діджеїв. Всіх відвідувачів The Best City.UA очікує не тільки насичена музична, а й активна розважальна програма, арт-територія, спортивні змагання, зона ігор і сучасні digital-розваги. Починайте закреслювати дні в календарі! The Best City.UA – 72 години, щоб запам’ятати це літо!

афіша

Франко.Missia 19-21 липня, с. Поповичі 22-25 липня, мандрівка фестивалю від Поповичів до Нагуєвичів 26-28 липня, с. Нагуєвичі

Цього року об’єднати свої зусилля вирішили організатори двох мультижанрових фестивалів, що проходять на Львівщині: «Франко Фест» та Fort.Missia. Розпочне спільну акцію 19-21 липня фестиваль Fort.Missia на фортах Першої світової війни в околицях села Поповичі, а далі організатори запрошують учасників, публіку з фортів та ту, яка захоче долучитися дорогою, чотири наступні дні мандрувати мистецькими акціями по місцях, що лежатимуть на шляху до Нагуєвичів (10 км від Дрогобича), щоб 26-28 липня завершити спільну акцію «Франко Фестом». У музичній програмі Fort.Missia – українські, польські, американські, сербські, азербайджанські музиканти, дует Міська Барбари та чеха Йозефа Остранського, канадці Тhe Lemon Bucket Orkestra. У літературній – Тарас Прохасько, Галина Крук, Юрій Іздрик, Маріанна Кіяновська, Володимир Цибулько.

Протягом мандрівки у Судовій Вишні, Вишні, Самборі та Добромилі пройдуть дискусії, літературні читання, перформенси за участю Тараса Возняка, Ярослава Грицака, Василя Расевича, Володимира Павліва, Мирослава Мариновича, Бориса Захарова, Антіна Борковського. Обговорювані теми – «Політика та поезія», «Дискримінація і ксенофобія в Україні», «Місія сучасних правозахисних організацій», «Переоцінка Франка». Під час «Франко Фесту» виступатимуть Rock-H, Тарас Чубай та «Плач Єремії», Bandurband за участі Михайла Барбари, «Мандри», «ГИЧ-оркестр», Kozak System, «Кому вниз», Ніно Катамадзе, Олег Скрипка, а також інші музиканти з України, Чехії, Німеччини, Польщі, Азербайджану. Попри це, матимуть місце дискусії, присвячені Іванові Франку, за участі Оксани Забужко, Олега Лишеги, Віктора Неборака, Галини Пагутяк, Юрія Винничука.

афіша

Сильна людина вміє прощати. Слабкі не прощають ніколи.

[Махатма Ганді]

Cуспільство стор. 14-35 >

Вийшла в степ донецький Ірина Фаріон… Цікавий альянс помічено у Донецьку. Львів’янка Ірина Фаріон у «ворожому» місті не лише продає книги, вчить правильним українським словам і спричиняє своєю появою бійки, але й мирно, ба навіть позірно дружно співіснує з депутатом від Партії регіонів Юхимом Звягільським. Саме «непримиренний ідеологічний опонент» організував зустріч пані Фаріон із шахтарями на своїй «вотчині» – шахті імені Засядька. Більше того – саме «непримиренний ідеологічний опонент» Звягільський представив пані Ірину шахтарям і закликав послухати, що вона розкаже. Цікаво, що зовсім недавно, 9 травня, той же Звягільський виступав з полум’яним «антифашистським» спічем у Донецьку, під час якого на електронному табло в неприглядному контексті і з уїдливими коментарями демонструвалися фото Олега Тягнибока та інших свободівців. Ми не хочемо робити поспішних висновків: чи то Звягільського раптово осяяло бандерівськими принципами, чи то пані Фаріон федералізувалася, а може, то просто бізнес… Але факт цікавий, чи не так?

Танці на кістках Тим часом люди, які так люб’язно надали представниці «Свободи» можливість виступати у Донецьку, продовжують агресивно нав’язувати всій Україні радянське бачення історії. Тільки пережили відгомони 9 травня, як надходить

22 червня. Цікаво, що раніше чомусь цей день так гучно не обговорювали, а тут на тобі: ледве не бійка в парламенті, купа медійної уваги… І чергова низка ідеологічних штампів, базованих на історичних «лажах». Говорити про неправдивість самого формулювання «фашистскіє захватчікі» щодо німців уже просто втомився. Ще одне цікаве питання – 22 червня 1941 – як початок війни. Як ти її не називай – світовою чи вітчизняною, але почалася вона 1 вересня 1939 року, а на територію України прийшла 17 вересня 1939 року. Це – факти. Все інше – маніпуляції, які, зрозуміло, почали не «регіонали», а ще товаріщь Сталін з підлеглими, та все ж сучасні політики використовують на повну котушку. Поза тим – все стандартно: замість пошуку примирення, як всі цивілізовані нації, ми, українці, маркуємо одне одного штампами багаторічної давності і все ділимо та й ділимо не лише

тенденції • суспільство

історію, але й сучасне суспільство. Зрештою, зрозуміло, для чого це «Партії регіонів» і «Свободі» (тут – жодних конспірологічних теорій, їм не обов’язково домовлятися між собою, аби розуміти, що саме на рейтинг ПР та комуністів з одного боку, і «Свободи» – з іншого, найбільше працюють такі поділи і такі маніпуляції). Але навіщо в ці справи влазять інші партії, історики, політологи, громадські діячі? Як на мене, це ознака недорозвинутості суспільства як такого, коли навіть «світлі уми» ловляться на гачки політтехнологів і чинять усупереч власним інтересам. Гарно сказав журналіст Олександр Михельзон: «Промивання мізків – це коли у вас чиновники тирять мільярди, змушують вас платити за послуги, котрих не надають, вбивають людей п’яні за кермом та тверезі в СІЗО, а потім відкуповуються від суду – проте ви обговорюєте жахи Європи, де падає фондовий ринок і закон дозволяє

> тенденції одружитись «голубим». Я б до цього додав обговорення історії і мови в Україні – і повністю погодився з описаною картиною. Що з тим робити? Не знаю. Знав би – балотувався б у президенти. Але знаю, що бавитися в ці ігри – небезпечно для держави. Про неетичність танців на кістках мільйонів жертв мовчу. Де наші політики, а де та етика…

Фокус із «Фокусом» Передвиборча лихоманка, яка почалася задовго до виборів президента, підкидає й інші теми. Зокрема, довелося багато подискутувати на професійні теми з журналістами у зв’язку з купівлею «Українського медіа-холдингу»: «Фокусу» – одеситами, а всього іншого – Курченком. Найбільш песимістичну думку тут висловив Віталій Портников. Мовляв, влада руками посередників скоро викупить всі впливові ЗМІ, і перд виборами у нас буде повна несвобода слова. Утім, я більше схильний погодитися з львівським аналітиком Романом Мотичаком, який каже, що Курченко як власник медіа є кращим за Ложкіна, оскільки «тепер зрозуміло, звідки вітер буде дути. І зрозуміло, яку «поправку на вітер» треба робити». Особливо якщо йдеться про такі видання, як «Forbes», «Фокус» чи інтернет-проекти. Адже цільовій аудиторії цих видань щось «пропихнути» просто нереально. Вона просто «братиме поправку на вітер». Видання – «це насамперед люди. Люди на чолі з лідерами. Нема лідерів – немає людей, немає довіри аудиторії – нема активу. Такі люди як Юлія Мак Гаффі та Віталій Сич не будуть нікого обслуговувати. Нових наберуть ? Та нема питань. А цільова аудиторія включить ще більшу «поправку на вітер». І шо в результаті?» Хочеться хіба додати, що приклади того, як змінюється медіа-ринок у разі спроб прогнути його під владу, ми вже бачили навіть в Україні. Під час виборів 2004, коли різко падав рейтинг багатьох каналів, зате піднявся в єдиного, який подавав альтернативну думку. Є сподівання, що теза «піпл хаває» потроху відходить в небуття. Тому – події на ринку ЗМІ варто брати до уваги. Але боятися – не варто. Антін Бандера

Влодко Кауфман: «Сучасне мистецтво – прикре, дискомфортне, незручне, лайливе, смердюче...» Його у Львові знають усі – ті, хто розбирається в мистецтві, і ті, хто просто випадково потрапляє до галереї «Дзиґа». Влодко Кауфман став певною легендою міста, яка захоплює і змушує про себе говорити. «Про життя» – так він назвав нашу розмову, у якій розповів про свій життєвий вибір, різницю поколінь та мрії.

розмова • суспільство

> Сучасне мистецтво – прикре, дискомфортне...> – Чим зараз живе Влодко Кауфман? – Нічого незвично нового не роблю. Працюю, як завжди. Маю зараз три різних проекти, але так було завжди. Ніколи не займався чимось одним. От і зараз – працюю над проектами, які абсолютно відрізняються один від одного. – Ви часто говорите про те, що займаєтеся творчістю змалку, як це проявлялося у дитинстві? – Та я скільки себе пам’ятаю, весь час малював. Здається, що народився вже із бажанням малювати. – А якби не мистецтво, чим би Ви займалися? – Можливо, економікою. Я народився у Казахстані, і коли прийшов час, то для мене вже був заготовлений ВУЗ. Я мав вступити на економічний, але заявив, що там вчитися не буду, а поступатиму до Львова в Училище прикладного та декоративного мистецтва. Вдома був страшенний скандал. Мама сварилася, ображалася, злилася. Кілька днів вона зі мною не говорила, я її не бачив. І коли запитав у бабусі, де ж вона поділася, та сказала, що мама просила не казати. Насправді вона поїхала до Львова дізнаватися про умови навчання. Дуже довго мама не сприймала мого вибору. Я не зміг її переконати, але розумію її батьківські почуття. Адже усі батьки хочуть для своєї дитини стабільності, впевненості у майбутньому, а малювання такого не дає. – Охарактеризуйте сьогоднішній український мистецький процес. На якому він етапі? – На етапі бродіння. Воно бродить, як брага чи як вино. І поки незрозуміло, що з цього вийде. Можна дочекатися, поки цей процес доведе до отримання

смачного вина, але можна випити і брагу. Мистецький процес в Україні – це бродіння, пошук. Ще зовсім не визначено, до чого воно добродить. – Чи багато зараз у Львові, та і взагалі в Україні (адже Ви співпрацюєте з художниками з різних міст) молодих митців, амбіції яких можуть бути виправдані? – Художник без амбіцій – це не художник. Звичайно, в Україні є талановиті, вартісні люди. Я можу отак одразу назвати прізвищ двадцять тих людей, які не просто можуть чогось досягнути, але вже зробили щось, чим заявили про себе, як про талановитих митців. – До Вас, мабуть, часто звертаються молоді люди із великими задумами? – Часто. Але не з усіма ми будемо співпрацювати. Буває таке, що приходять і кажуть: «От у нас є ідея зробити щось таке грандіозне, коли можна у вас зробити виставку?» Я питаю, де втілення цього проекту, а вони кажуть: «Нам треба знати. Якщо ви дозволяєте, то ми зробимо, якщо ні, то не зробимо». На цьому розмова закінчується. Якщо людина робить, то вона робить, і ніхто не може впливати на неї, нічий дозвіл. Або ще питають, скільки я заплачу, якщо вони виставлятимуться в «Дзизі». Нам цікаво працювати з проектами більше, ніж з людьми. – Яким має бути проект, щоб потрапити до «Дзиґи»? – Несподіваним, неординарним, з новим трактуванням старих проблем. Пов’язаний з новими технологіями. Зараз багато молодих художників творять у різних напрямках, і головне, щоб це було щось незвичне, обдумане і нове.

– А що робити тому, кому Ви відмовляєте? – А що робити? Працювати далі. Що ж це за художник, який перестане творити після відмови? Якщо йому було відмовлено, значить на це є причини, але якщо він перестане працювати далі, шукати себе, пробувати, тоді він – не художник. – У художників з часом випрацьовується власний стиль, як почерк. А чи потрібно його час від часу змінювати? Шукати щось нове? – Я не є прихильником думки, що художник повинен мати свій почерк чи своє обличчя. Я не знаю, чи сам маю таке обличчя. Для мене все таки є пріоритетом ідеологія. Є ідея, яка народжується, яку я вважаю вартісною. А вже технології втілення тієї ідеї я шукаю серед арсеналу жанрів, які існують, які створило людство. Це може бути живопис, перформанс, кіно, інсталяція – будь-який жанр, що, на мою думку, відповідає можливості втілення тієї ідеї. Ідея для мене пріоритетна. Тому багато хто вважає мене розхристаним, невизначеним, без обличчя... Але я так живу, так думаю. – Як на мене, сьогодні досить велика прірва між сучасним глядачем і сучасним митцем, чи є якісь шляхи, щоб наблизити їх один до одного? – Потрібно пробувати це збагнути. Є байка, коли одна пані запитала в Пікассо: “От, ви щось таке робите, що я не можу зрозуміти. Як мені вас розуміти?” А він в неї запитав, чи вона знає китайську мову. Вона каже: “Ні, не знаю”. Він відповів: “Тоді вивчіть китайську мову, буде знати!”. Отак і з сучасним мистецтвом. Сучасне мистецтво має мінус. У своїй більшості – це прикре, дискомфортне, незручне, лайливе, смердюче... Будь-

розмова • суспільство

> Сучасне мистецтво – прикре, дискомфортне...>

які терміни можна вживати, щоб його окреслити. Воно дратує людей. Людина не старається вникати, їй і так не бракує проблем у житті. А сучасне мистецтво весь час йтиме паралельно з традиційним. Вони, як дві колії, що ніколи не перетнуться. Сучасне мистецтво – це авангард. Воно прогнозує, куди рухається світ. Можливо, заголосно сказано, але воно настільки залазить вперед (якщо якісне), що люди не можуть так далеко бачити. Художник не каже як вирішувати проблеми, він на них акцентує, попереджає, загострює увагу, але не керує. Скільки є творів, стільки ж кодів. І кожен розкодовує для себе. Кожен серйозний твір буде мати коди на весь час.

– Коли до Вас приходять художники, як Ви визначаєте, що маєте справу з мистецтвом, а не з марнославством? – Це, напевно, елементарний досвід. Я не можу цього для себе пояснити. Якось відчуваю, що там щось є. Бачу перспективу, несподіване мислення, цікаву технологію, розмірковування, емоції... Все це вкупі дає мені уявлення, що з таким художником можна працювати. Ментальність у молодих художників зовсім інша, ніж у мого покоління. Ні, я не скаржуся. Нас просто виховували інакше. Совкова ментальність з нас уже до смерті не вивітриться. У нас немає такого прагматизму, який є у сучасних художників. Це є як плюсом,

розмова • суспільство

так і мінусом. Ми звикли, що нами опікується держава, не потрібно перейматися за зарплату, є якісь усталеності... – А чи настане колись такий час, що в Україні можна буде заробляти на життя мистецтвом? – Тут справа не тільки в Україні, а у світі. Є випадки, що художник заробляє творчістю на життя, але в більшості це не так. – Наскільки відрізняється мистецтво українське від світового? – На превеликий жаль, не відрізняється. Оскільки наше сучасне мистецтво перебуває, на мою думку, в про-

> Сучасне мистецтво – прикре, дискомфортне... цесі бродіння, а більшість художників бажає займатися контемпорарі-артом. Вони хочуть виглядати не гірше за європейських чи американських відомих художників і намагаються їх мавпувати. А це ні до чого хорошого не приводить. І в результаті всі більш-менш знані українські художники відомі і в Європі, оскільки намагаються потрапляти в параметри та вимірні рамки. А мені здається, що їхня (європейська чи американська) визначальна сітка, яка окреслює сутність мистецтва чи підхід до оцінки, не підходить до нашої. А власної у нас поки що не існує. Через це багато художників узагалі емігрують з України, а там вони асимілюються і відсахуються своєї минувшини. Але це нормальні процеси, які були завжди. Тому говорити про те, чим відрізняється, ще рано. – Ви часто говорите, що для Вас мистецтво – це наркотик. Але ж трапляються періоди застою. То як справляєтеся з ломкою? – Погано. Дуже важко. Тим більше, я перестав вживати різні стимулятори. Раніше алкоголь рятував у такі періоди тупої порожнечі. Зараз треба просто тверезо перечікувати такі моменти. Хоча в мене тепер і немає таких проблем, тому що я маю проекти, з якими працюю. Інша справа, що вони мало кого цікавлять. Але у мене зараз такий період, що мене мало цікавить те, що когось не цікавить. Амбіцій я не маю, воювати за якісь подіуми не хочу і не бачу сенсу. Тим більше, що у багатьох випадках я радикально не згоден з тими принципами оцінки сучасного мистецтва, які є загальноприйнятими в тому самому Києві. Мені достатньо кількох однодумців, щоб відчувати підтримку.

– А чим надихаєтеся? – Немає нічого конкретного. Це може бути блискавичний шум, дощ, поле, світанок. Якісь елементарні речі. Осяяння відбувається незалежно від того, що я собі надумав. – Як Ви ставитеся до інших видів мистецтва: музики, кіно, літератури? – З музикою у мене проблеми, оскільки я не маю ні слуху, ні голосу. Для мене музика – це шум, який я сприймаю або не сприймаю. Я не розуміюся на жанрах і гуртах. В мене є уривки, які сидять у підсвідомості ще з минувшини. Щодо кіно та літератури, то є кілька режисерів і кілька авторів, яких я можу виокремити. Вже давно не читаю. Хтось колись сказав, що людство написало п’ятьшість хороших книжок, а решта – це переспіви. Я дотримуюся цього погляду. Але я достатньо прочитав, щоб тішитися, що література – це круто. – Про що Ви мрієте? – Це дитяча мрія: якби я мав багато грошей (що, зрештою, нереально), то решту життя я б їздив світом і дивився на те найгеніальніше, що створило за всю свою історію людство. Я би пожертвував усіма своїми невтіленими ідеями, закинув би все, заради того, щоб поїхати і побачити. Бо в певний момент зрозумів: що б не чув про ту чи іншу культуру, поки не помацаєш, не ввійдеш в прямий контакт, ти ніколи цього не оціниш, не відчуєш того кайфу від сприйняття цієї творчості. Людство наробило стільки цікавого, що я би тільки їздив і дивився. Розмовляла Дар’я Бура

розмова • суспільство

Ч и т а й т е

н а с

т у т :

а також на www.issuu.com/egoist_magazine, www.store.obreey.com, www.presspoint.ua, www.journals.ua та www.ej.ua

столом кіно • відпочинок • відпочинок розмова •за суспільство

Новий

ASTRA ХЕТЧБЕК

ВАША ЧЕРГА ПРИВЕРТАТИ ПОГЛЯДИ! Створений, щоб вражати.

Стрімкий, стильний і елегантний. Беззаперечний дизайн та безпека відтепер всього від

175 910 грн.*

ПАТ «Галичина-Авто» вул. Городоцька, 282 тел.: 232 07 72 Вартість дзвінків згідно тарифів Вашого оператора. Гарантія 2 роки без обмеження пробігу. Зображення автомобіля наведено для ілюстрації та може відрізнятись від наявних комплектацій. Ціна вказана станом на 01.07.2013 р. за умови оформлення індивідуального замовлення. Продавець залишає за собою право на внесення змін в комплектації та ціни автомобілів без попереднього повідомлення. Вказана ціна може відрізнятися від фактичних цін. Для отримання інформації про остаточну ціну на автомобілі Opel необхідно звернутися до офіційного дилера Opel в Україні. Кількість автомобілів обмежена.

бізнес-сувеніри поліграфія дизайн Допоможемо підібрати подарунки для працівників чи партнерів

+38 (032) 239-33-51 067-268-49-40

Віталій Загайний: Львів є донором найкращих практик в Україні Асоціація міст України – це об’єднання міських громад, створене для обміну ідеями та посилення місцевого самоврядування в Україні. Серед найактивніших підрозділів Асоціації – Львівське регіональне відділення із заступником керівника якого, Віталієм Загайним, ми розмовляли про перспективи місцевої самоуправи в Україні та у Львові.

Віталій Анатолійович Загайний – cуспільнополітичний діяч, експерт з питань діяльності органів місцевого самоврядування, керівник проектів, організатор та модератор тематичних публічних заходів. Депутат Львівської міської ради IV скликання (2002-2006рр.), голова постійної депутатської комісії, голова депутатської групи депутатів Личаківського району. З 2010 року заступник голови Львівського регіонального відділення Асоціації міст України. З 2003 року президент Львівської обласної федерації дзюдо, майстер спорту.

– Пане Віталію, Ваша діяльність у Асоціації міст є роботою чи все таки переросла у місію? – Робота – це те, за що ми очікуємо винагороду. Я ставлюсь до діяльності в Асоціації міст як до справи, що мені близька і вважаю, що саме цим повинен зараз займатися. – Які Ви бачите стратегічні проблеми у розвитку місцевого самоврядування? – Місто – це не територія і не населення, це об’єднання громадян, громада. Чим громадянин відрізняється від мешканця? Він не лише володіє правами, але й готовий взяти на себе відповідальність за місто, вулицю чи дім, в якому мешкає. На жаль, часто межі нашої відповідальності закінчуються межами нашої квартири чи «особняка». А коли ми починаємо таки бути активними, нам бракує культури ведення спільної діяльності. Адже сенс цієї співпраці – не в поливанні брудом, а в тому, щоб зробити більше разом, аніж можеш зробити самостійно. Є така сумна українська приказка: «Разом і батька легше бити». От, власне, бити батька разом ми вміємо, а чи вміємо разом побудувати будинок, посадити сад? Мені щось може не подобатись у сусідові, а йому – в мені, але треба вміти розділяти пріоритети, щоб дріб’язкова незадоволеність не стала перешкодою для звершення чогось значного. – Які основні проекти реалізувала Асоціація? – Станом на сьогодні в складі Львівського регіонального відділення є 45 міст і містечок. Основну нашу діяльність ведемо у напрямках: туристичному, житлово-комунальному та енергетичному. Ми активно проводимо навчальні заходи у цих сферах. В березні за нашої участі пройшов Форум місцевого самоврядування, а у квітні ми організували Всеукраїнський семінар з питань фізичної культури та спорту, у травні – Конференцію з питань енергозбереження. Такі заходи об’єднують людей і створю-

ють можливість для розвитку горизонтальних зв’язків та спільного вирішення проблем. – Якою Ви бачите країну та Львів зокрема за 10 років? – Вважаю, нам не оминути технологізації суспільства. Технології набагато глибше проникатимуть в наше життя, кількість користувачів ними лише зростатиме. Також країна має стати ефективнішою – від ощадного використання природних ресурсів до відповідального поводження її керівників, адже політика – лише інструмент для того, щоб Львів зокрема і Україна в цілому стали конкурентоспроможними у сучасному світі. – А чому ми не є конкурентоспроможними? – Одиниця продукції, яку ми виробляємо, обходиться покупцю дуже дорого, порівняно з іншими її виробниками. Багато додаткових статей витрат здорожчують український продукт: корупція, утримання низькоефективного бюрократичного апарату. Хабарі стали складовою собівартості продуктів та послуг. Нам дуже дорого коштує публічна влада, насамперед, центральна, і ця її висока вартість впливає на кожну одиницю продукції, яку виробляють в країні. Цей вплив незримий, але величезний, коли ми говоримо про конкурентоспроможність країни. У сусідній Польщі публічна влада коштує значно менше звичайному мешканцю і бізнесу країни. – Наскільки тісною є співпраця Асоціації з міською владою Львова? – Вона є максимально тісною, оскільки обласну Асоціацію міст очолює міський голова Львова Андрій Садовий. Львів, як правило, у нашій діяльності є флагманом, донором знань, найкращих позитивних практик, за яким йдуть маленькі містечка та великі міста України. Ми часто залучаємо співробітників Львівської міської ради, які мають відповідний досвід і можуть ним поділитись на користь інших міст.

розмова • суспільство

Справи сімейні.

Олексюк Назар Миронович, керуючий партнер Юридичної компанії «Перітус Консалтинг», адвокат www.peritus.com.ua, e-mail: office@peritus.com.ua +380 96 426 52 10 Напевне, багато з наших читачів у іноземних фільмах бачили сцени розлучень у судах, поділ майна при цьому та інші спори. Практично в більшості з таких сцен фігурував «шлюбний договір». Це поняття, яке багатьом українцям здається подихом «із Заходу», є новим та незвіданим і відомо про нього мало. Згідно статистичних даних Державної судової адміністрації України, 34,9% від усіх справ позовного провадження, які розглядали у судах в Україні у 2012 році, були справи щодо сімейних правовідносин. Відповідно, цей показник сприяє сімейним спорам в утриманні

пальми першості, а відтак вкрай високій актуальності цього явища. Безумовно при розлученні між подружжям виникають суперечки про поділ майна, утримання та виховання неповнолітніх дітей тощо. Ці розподіли та вирішення інших наслідків розірвання шлюбу проходять доволі проблематично, довго та складно в силу небажання когось із подружжя поступитись. Виникає запитання – як запобігти цим проблемам у випадку розлучення, або зробити вирішення спору максимально справедливим та швидким? Сьогодні поговоримо про шлюбний контракт, який певною мірою покликаний вирішити багато з можливих при розлученні проблем. Попри існування у вітчизняному сімейному законодавстві інституту шлюбного контракту протягом 9 років, особливої популярності він не набув. Можливо причина не лише в упередженому ставленні громадян до укладення такого роду договору, а й у незнанні його суті та плюсів. Насправді шлюбний договір — аж ніяк не спосіб образити одного з членів подружжя, а своєрідний фундамент відкритих і обміркованих стосунків, в яких

кожен готовий прийняти на себе частку відповідальності. У Сімейному кодексі передбачено три основні види майнових відносин, які можна регулювати шлюбним договором: правовий режим майна (тобто, що буде спільною сумісною власністю, а що — приватною), порядок користування житлом і право на утримання (аліменти). Так, у шлюбному контракті сторони можуть домовитися про порядок поділу майна, зокрема й у разі розірвання шлюбу, про розмір часток у спільному майні у випадку розлучення (за загальним правилом членам подружжя належать рівні частки майна, придбаного у шлюбі). Однією з переваг контракту є те, що в ньому подружжя може визначити правовий режим як особистого майна, придбаного до шлюбу, так і спільно нажитого. Наприклад, прописати, що куплені у шлюбі квартира або автомобіль у разі розлучення залишаться за тим, на кого вони зареєстровані. Також можна передбачити, що банківські вклади, внесені на ім’я одного з подружжя, належать тільки йому. Можна навіть прописати, що у випадку істотного подорожчання майна, що належить

консультація • суспільство

одному з членів подружжя, його визнають спільною власністю. До прикладу, якщо після шлюбу в квартирі одного з подружжя провели ремонт вартістю в половину ціни цієї квартири, то квартиру можна вважати спільною. У шлюбному контракті подружжя також може домовитися про надання одному з них матеріального утримання на певних умовах. Сімейний кодекс майже прирівняв так званий громадянський шлюб до офіційно зареєстрованого, визначивши права та обов’язки подружжя, яке веде спільне господарство. Однак укласти шлюбний контракт громадянське подружжя не має права. Такий договір можуть підписати особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжя. Відповідно до ст. 74 СК, якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності. Шлюбний договір має бути складеним у письмовій формі та посвідченим у нотаріуса. Цей документ можна укласти як при реєстрації

Шлюбний контракт – варто чи ні?

шлюбу, так і пізніше. Контракт підписують як на невизначений термін, так і на конкретний період. У самому договорі можна передбачити, що він повністю або його окремі положення матимуть силу і після розірвання шлюбу (наприклад, умови користування нерухомим майном, обов’язок одного з членів подружжя щодо утримання дитини тощо).

Заборони щодо внесення змін до шлюбного договору немає. Проте вони можливі лише за добровільної згоди обох у подружжі. Тож, щоб уникнути зайвих витрат і нервів, краще постаратися одразу передбачити в договорі всі можливі варіанти розвитку ситуації і форс-мажорні обставини. Варто зауважити, що при розірванні шлюбу або в разі

виникнення суперечки між подружжям щодо майна, за наявності шлюбного договору суд першочергово братиме до уваги саме умови контракту. Це є важливим моментом, оскільки норми Сімейного Кодексу і шлюбний контракт по-різному можуть визначати правовий режим майна подружжя. Підсумовуючи сказане, хочеться зазначити, що

шлюбний договір покликаний зміцнювати інститут сім’ї, дозволяючи повніше враховувати інтереси кожного з членів подружжя, зменшити кількість суперечок і конфліктів між ними, але, навіть якщо почуття й минули, на випадок розлучення і розділу майна - здатний тільки полегшити розлучення подружжя, тобто вирішити це цивілізованим шляхом.

консультація • суспільство

Пора покращувати статистику Вуличками нашого міста гуляють десятки щойно одружених і все ще закоханих молодих пар. Звісно ж, реєструються ці події, за давнім звичаєм, у відділах державної реєстрації актів цивільного стану. А з часом туди ж приходять ті самі пари, але цього разу уже з іншою метою – розлучатися. Ось, для прикладу, в Галицькому відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції станом на 20.06.2013 року зареєстровано: шлюбів – 133, а розлучень – аж 30. Чималий відсоток. Кожна четверта пара молодят. До речі, для зовсім юних закоханих буде корисною інформація про те, що були внесені зміни до Сімейного кодексу України, шлюбний вік для жінки та чоловіка встановлюється – 18 років. Відповідно до ст. 28 Сімейного кодексу України, «заява про реєстрацію шлюбу подається чоловіком та жінкою до будь якого органу державної реєстрації актів цивільного стану за їхнім вибором». Орган державної реєстрації актів цивільного стану, що прийняв заяву про державну реєстрацію шлюбу, зобов’язаний ознайомити наречених з умовами і порядком державної реєстрації шлюбу, їхніми правами та обов’язками як майбутніх подружжя і батьків, обов’язком повідомити один одному про стан свого здоров’я, попередити наречених про відповідаль-

ність за приховання відомостей про наявність перешкод для державної реєстрації шлюбу. Якщо ж хтось із пари відбуває покарання в місцях позбавлення волі, це аж ніяк не стане на заваді узаконенню стосунків. Державна реєстрація шлюбу із засудженими, які відбувають покарання в установах виконання покарань, проводиться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцезнаходженням цієї установи на загальних підставах, передбачених законодавством України. Адміністрація установи виконання покарань забезпечує засуджену особу бланком заяви про державну реєстрацію шлюбу встановленої форми. Після заповнення засудженим тієї частини заяви, яка стосується його, начальник

стосунки • суспільство

установи виконання покарань звіряє вказані в заяві відомості з паспортом або паспортним документом, який міститься в особовій справі засудженого, засвідчує справжність його підпису, та направляє цю заяву особі, з якою засуджений бажає зареєструвати шлюб. Одночасно цій особі повідомляються найменування та адреса відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцезнаходженням установи виконання покарань, у якому може бути проведена державна реєстрація шлюбу. Як бачимо, перепон для створення сім’ї немає. Головне для шлюбу – це, звісно ж, кохання. А якщо воно є, то може, пора покращувати статистику? Ірина Точ

Не ховай свій талант...

Співай з нами!!!

karaokeclub888.com.ua пл. Данила Галицького, 1 093 859-29-08

І-банкінг – це безпечно!?

Про особливості Інтернет-банкінгу розповідає Олег Грабець, начальник відділу продаж через інтернет-банкінг ПАТ “Ідея Банк” Обслуговування через Інтернетбанкінг стає звичною річчю для клієнтів багатьох банків в Україні. Інтернет-банкінг економить час клієнта, як правило, є зручним у користуванні, часто в і-банкінгу є вигідніші умови на депозити чи на грошові перекази. Вже понад півроку клієнти Ідея Банку теж мають змогу скористатись послугою Інтернетбанкінгу Idea Bank Online. Зараз це сучасна багатофункціональна система дистанційного обслуговування клієнтів-фізичних осіб, яка дозволяє управляти банківськими рахунками цілодобово в режимі реального часу з будь-якої точки світу, використовуючи Інтернет.

Інтернет-банкінг Idea Bank Online дає клієнтові високий рівень зручності та вигідніші умови на банківські продукти. Зокрема, клієнти можуть дистанційно здійснювати операції з рахунками та картками, переказувати кошти по Україні, відкривати та поповнювати депозити, погашати кредити, оплачувати комунальні послуги та Інтернет, поповнювати мобільний телефон тощо. Одне з основних питань щодо користування Інтернет-банкінгом: «Наскільки це безпечно?». Звичайно, багато залежить від вас самих, адже ви – найкращий «охоронець» ваших грошей. Рівень інформаційного захисту при введенні паролю настільки високий, що на його «перехоплення» і «розкодування» зловмисникам потрібно витратити дуже багато часу, і то у випадку, якщо буде задіяно потужні обчислювальні системи. Нижче подаємо кілька роз’яснень та порад щодо безпеки при роботі з Інтернет-банкінгом.

Що це таке «https» та «padlock» (значок замка-колодки)? Сайт, на який ви заходите з метою здійснення операцій, надійно захищений спеціальним кодуванням, з автоматичним перенаправленням на безпечне з’єднання. Подивіться уваж-

гроші • суспільство

но – в адресі сайту ви побачите букви «https», замість звичних «http». Це означає, що вся інформація проходить шифрованим каналом. Якщо ви не бачите на моніторі надпису «https», вам необхідно залишити цей сайт.

Одноразовий пароль SMS (Код підтвердження) – «На сторожі Ваших грошей». При виконанні активної операції ви повинні ввести у спеціальне вікно одноразовий пароль (Код підтвердження), який висилають на вказаний вами номер мобільного телефону. При цьому використовують подвійний захист: пароль (Код підтвердження), який висилають, генерується за методом випадкових чисел, що гарантує унікальність, а номер телефону, на який приходить пароль, відомий лише вам. Ви можете змінити номер телефону, звернувшись у відділення і надавши документи, що засвідчують особу. Це ще одна додаткова пересторога, яку до того ж фіксують документально.

Антифішинг, захист від хакерських атак з підробними сайтами Антифішингова картинка (Аватар) є функцією захисту від фішингу. Картин-

ка, яку ви обрали, відома лише Вам. Якщо Ви увійшли в Інтернет-банкінг і бачите іншу картинку – це означає, що хтось намагається викрасти ваші дані. У цьому випадку не здійснюйте жодних фінансових операцій на сторінці та негайно зв’яжіться з вашим банком, використовуючи телефонні номери, вказані на веб-сайті банку.

Ліміти на операції Також банк встановлює ліміти на операції через і-банкінг. Це можуть бути ліміти на одну операцію, денні ліміти тощо. Ліміти покликані надати додаткову безпеку при користуванні Інтернет-банкінгом.

Ви – найкращий «охоронець» При виконанні операцій у Інтернет-банкінгу, від вас не вимагають розкриття секретної інформації. Банк ніколи не телефонуватиме вам і не слатиме вам е-мейли, в яких питатиме ваш логін, пароль, код підтвердження, номер телефону, на який приходять коди підтвердження, а тим більше – кодове слово. Звертаємо вашу увагу, що ви ніколи не повинні відповідати на повідомлення, у яких просять повідомити особисті дані чи будь-яку іншу конфіденційну інформацію, наприклад, ім’я користувача, пароль, номер рахунку, ПІН-код банківської картки, сам номер карти чи її CVV2/CVC2-код. Банки ніколи не відправляють такого роду повідомлень. Але, якщо ви отримали подібне повідомлення, – будь ласка, проігноруйте його і вишліть копію такого повідомлення до банку. Як бачимо, Інтернет-банкінг – це зручно та вигідно. Також це безпечно, звичайно, за умови, якщо клієнт дотримується простих правил безпеки. Головне при користуванні такого роду послугами – це надійний та перевірений банк-партнер, який володіє новітніми технологіями та може забезпечити найкраще надання всього спектру Інтернет-сервісів.

захоплення стор. 30-43 >

«Карпати», катавасії, кавардак… Кажуть, що життя – смуга біла, смуга чорна… Це явно не про ФК «Карпати». Уже давненько життя львівського клубу більше нагадує виїзну червоно-чорну форму: чорні ігрові серії без натяку на гру чергуються з кривавими (образно кажучи) конфліктами в команді. Утім, цього разу точкових сварок, які були у клубу з Федорівим, Кузнєцовим, Федецьким, Лукасом, виявилося замало, і утворилася ціла купа мала, від якої постраждали більшість футболістів клубу. Правда, ніхто не може точно сказати, скільки гравців зараз в опалі – інформація змінюється кожного дня. Спочатку на трансфер нібито виставили 19-ох «карпатівців». Потім виявилося, що ніхто не продається, і почали

ходити чутки ледве не про банкрутство. Далі ці чутки спростували, зате в виховних цілях вісьмох, включно з лідерами: Худоб’яком, Голодюком, Кополовцем тощо – не взяли на збори до Словенії і зобов’язали тренуватися на полі молодіжного складу. Далі до них приєдналися ще троє легіонерів: Даушвілі, Богатінов, Кенія. Зрештою виявилося, що три гравці таки мають конкретні пропозиції: Віктор Вацко, віце-президент клубу, заявив, що клуб точно залишать Кополовець, Кенія та Даушвілі, а далі намалювався варіант із якимось російським клубом в Ігоря Худоб’яка. Тим часом у клубі з’явився головний тренер – Олександр Севідов, який до того тренував «Говерлу». І якось зовсім окремо від тренера почали з’являтися орендовані переважно гравці, такі як Бартуловіч, Антонов

тенденції • захоплення

і Пашаєв, котрі належать «Дніпру», а грали за померлий «Кривбас». Багатьом клубам цих історій вистачило б на кілька сезонів наперед, однак у «Карпатах» легких шляхів не шукають. Уся катавасія, як можна зрозуміти з непевних заяв сторін конфлікту, виникла через те, що клуб захотів зменшити футболістам зарплатню, а чимало з них із цим не погодилися. Тут можна довго сперечатися, хто винен більше. Адже на боці гравців – контракти, за якими їм обіцяли певні гроші. При цьому в керівництва, якщо вірити гравцям, контраргументу – прив’язки сум до результатів команди – нема. З іншого боку, очевидно, що високі, як на проблемний український чемпіонат, де почали вмирати цілі клуби, зарплати «карпатівців» – результат двох єврокубкових сезонів, коли й результати,

> тенденції й відвідуваність, і фінансові показники клубу були суттєво кращими. Зрештою, можливо, гравцям і здається обмеження зарплати сумою в десять тисяч доларів (принаймні таку цифру називає авторитетний сайт ua-fotball. com) принизливим, а от з точки зору пересічного вболівальника вона звучить доволі гучно і гордо. Утім, попри розуміння того, що не варто вішати всіх собак на менеджмент клубу і його президента (в принципі, небажання створювати прецеденти невигідних для ФК поступок не є нічим дивним, та й рух у напрямку самоокупності – цілком нормальна річ), схоже, що з такою кількістю учасників конфлікту, недомовок, змін ситуації з дня на день – з цим всім «Карпати» таки переборщили. Є ситуації, коли компроміс недоречний, а є такі, коли компроміс просто життєво необхідний. Після таких скандалів, після незрозумілої для вболівальника поведінки всіх сторін, з тренером, який щойно довів свою попередню команду до зони вильоту, з орендованими гравцями – наскільки така команда буде цікавою вболівальникам? Чи залишаться вони вірні, чи, може, навіть «Завжди вірні» відвернуться? Якщо клуб не вживе якихось радикальних заходів – як то наповнення 8-9 позицій в основному складі молодими вихованцями – львів’янами, а до того ще й нестандартних маркетингових ходів – може бути і таке. Бо на те, що «Карпати» з тренером, який ніколи не відзначався особливим почерком та особливими досягненнями, з незрозумілою атмосферою і непоганими, але все ж не суперовими футболістами в оренді, показуватимуть яскраву гру і солідний результат – надії дуже і дуже мало.

Львову бракує папараці? А от кому пощастило у Львові у червні – так це мисливцям за фото знаменитостей. Засновник «АольфаГруп» Міхаіл Фрідман, власник «Челсі» і начальник Чукотки Роман Абрамовіч, Ксенія Собчак з Максимом Віторганом і ще багато крутих бізнесменів та зірок шоу-бізнесу – це все улов нашого міста завдяки фестивалю Alfa Jazz. Мабуть, такої навали VIP-персон Львів не знав від 30-их років, коли був найбільшим центром розваг тодішньої Польщі і одним з найбільших у Центральній та Східній Європі. Шкода, правда, що нема у Львові культури папа раці – ніде було взятися, рідко до нас такі гості заїжджають, та й то переважно це або музиканти «по роботі», або бізнесмени «інкогніто». А можна було б добряче затягувати Львів щонайменше у пострадянському інформаційному просторі. Так, певний ажіотаж довкола Львова таки був, але міг бути в рази, в рази більшим. А от кого у Львові не бракує – так це різного роду ентузіастів – митців, аніматорів, колекціонерів. Один із таких ентузіастів – фотограф Євген Кравс – свого часу об’єднав невеликий клуб власників «горбатих запорожців». Потім це виросло в якійсь більші акції, а зрештою – в ціле Гран-Прі, перегони ретро-автомобілів на трасі, якою колись давно уже їздили такі ж автівки з усієї Європи. А цього року акція отримала підтримку потужної бізнес-групи і перетворилася на грандіозний фестивалище. До чого це? До того, що не треба боятися реалізовувати свої мрії, і малі, і навіть фантастичні. У Львові можливо все. Артемій Немілевський

АВТОЗАПЧАСТИНИ ДО ЄВРОПЕЙСЬКИХ, ЯПОНСЬКИХ ТА КОРЕЙСЬКИХ АВТОМОБІЛІВ

НАЙНИЖЧІ ЦІНИ Львів, вул. Героїв УПА, 73 тел. (032) 239-36-73, 239-36-83 Львів, вул. Героїв УПА, 78 тел. (032) 238-31-48, 237-31-67 Львів, вул. Наукова, 96а тел. (032) 244-73-17, 243-82-16 Львів, вул. Б. Хмельницького, 210а тел.(032) 243-05-51 Львів, вул. Зелена, 238 тел.(032) 232-23-20, 232-23-21

31 www.planetauto.com.ua

Осідлати мрію 32

спорт • захоплення

> Осідлати мрію > Серед моїх знайомих все більше людей планує якщо не зайнятися кінним спортом, то хоча б спробувати: як це – сидіти верхи на коні. Особисто для мене це така ж мрія, як і стрибнути з парашутом. Але потрібно визначитися, з чого почати (якщо ви ніколи не сиділи верхи), не одразу ж вийде осідлати коня і мчати галопом. Сьогодні верхова їзда набуває все більшої популярності. Це модно і стильно, до того ж, займатися таким видом спорту можуть люди будь-якого віку. Коні, оскільки дуже добре відчувають людей, допомагають привести тіло у тонус. Щохвилини кінь передає спортсмену близько ста різноманітних рухових імпульсів. Верхова їзда розвиває відчуття рівноваги, яку людина намагається вберегти інтуїтивно, корегує поставу та гармонізує координацію рухів. Їзда верхи стимулює роботу значної кількості м’язів, які рідко задіяні у повсякденних рухах. Найактивніше при катанні на коні працюють м’язи ніг, пресу, плечового поясу та м’язи спини. Катання на конях не має протипоказань. Але більшість новачків після перших занять відчувають біль у м’язах – це проблеми посадки, які швидко минають при правильному навантаженні та тренінгу. Якби кінний спорт обмежувався лише своїми фізичними навантаженнями на

людину, можливо, він так не захоплював би все більше і більше абсолютно різних людей. Надзвичайно важливим є налагодження спільної мови між вами і конем. Коні – це тварини з характером. Вони відчувають, як ви налаштовані, і можуть також або хотіти займатися з вами, або не бажати цього. Інструктори говорять, що для початківців, звичайно, не дадуть норовливу тварину, а обиратимуть найспокійнішого флегматика, який не «викидатиме коників» під час заняття. Навіть досвідчені вершники підтвердять, що і вони постійно чомусь вчаться, розвиваються, адже вдосконаленню меж немає. Дослідження довели, що заняття верховою їздою покращують і розумову діяльність, адже ваш мозок, як і м’язи, постійно перебуває у напруженні, але його й потрібно емоційно навантажувати, надавати нових вражень. Це дозволить значно довше залишатися активним, молодим та здоровим.

Що потрібно для занять кінним спортом Якщо у вас виникло бажання проїхатися верхи на коні, але ви не впевнені, що будете цим займатися постійно, професіонали говорять, що у такому випадку краще нічого спеціального не купувати. З одягу підійдуть звичайні штани без швів (такі, у яких ви почуваєте себе комфортно) і чоботи з нерифленою підошвою та без шнурівок. Бажано взяти рукавички, адже від незвички можна стерти руки об повід. У майбутньому, якщо коні захоплять вас так, що не зможете відмовитися від постійних змагань, вам і самим захочеться купити спецодяг – бриджі, чоботи для верхової їзди та спеціальні рукавички. А от обов’язковим атрибутом є каска або шолом, виготовлені з коркового дерева. Велосипедний або мотоциклетний для верхової їзди не підходять.

спорт • захоплення

> Осідлати мрію >

З чого ж почати Для вершника-початківця найскладніше не тільки навчитися правильній посадці та управлінню конем. Найголовніше – це напрактикуватися контролювати свої власні емоції, перебуваючи у сідлі. Адже кінь – не машина з автоматичною коробкою передач, а така ж жива істота, як ви, з почуттями та відчуттями. Йому теж буває страшно так само, як і вершникові. І тварина не завжди може піддаватися контролю. До того ж, не кожен вершник має вроджене відчуття коня. Важливо звикнути та не боятися коня. Сидячи у сідлі, навчіться концентруватися на своїх рухах. Якщо кінь несе у бік, не потрібно тягнути привід до упору, роблячи тварині боляче. Достатньо просто впевнено та міцно тримати привід протягом деякого часу, не смикаючи руками, не впадаючи у паніку і не намагаючись зіскочити з коня.

Дуже часто люди приходять до стайні лише для того, щоб вибрати коня, покататися один раз і піти. Однак спілкування з твариною дуже важливе для розвитку впевненості у собі під час їзди. Коня можна чистити, годувати яблуками, морквою, цукром. Перед тим, як осідлати тварину, бажано з нею привітатися, погладити. З одного заняття дуже складно і достатньою мірою зрозуміти коня, для цього потрібно хоча б кілька днів. Більшість початківців прагнуть освоїти усе одразу. Але будь-який спорт – це постійна праця та регулярні тренування. Не потрібно сідати на коня і починати заняття, якщо ви досі невпевнені в собі або нервові чи перебуваєте у емоційно нестабільному стані.

Де краще почати Якщо ви хочете навчитися їздити правильно, краще почати з індивіду-

спорт • захоплення

альних занять під керівництвом досвідченого тренера, який відразу ж виправить помилки в посадці й техніку їзди. Уроки верхової їзди, проведені в манежі або «на плацу», найменш небезпечні для початківця. Освоївши ази цього виду спорту, можна зайнятися якимось конкретним видом кінного спорту. Наприклад, доланням перешкод – конкуром чи триборством, яке складається з виїздки, конкуру, стіпл-чезу. Оберете для себе те, що найбільше вас привабить. Можна, звичайно, і просто брати напрокат коней, але в такому випадку варто врахувати ймовірність того, що вам не приділять належної уваги, не вкажуть на помилки в посадці. А виправляти вже сформовану неправильну посадку, до якої ви звикнете, буде згодом набагато складніше. Так говорять досвідчені тренери, і напевно, краще до них дослухатися, щоб

> Осідлати мрію уникнути травм або нещасних випадків.

Безпека Кінний спорт відносно нескладний і на його частку доводиться небагато травм. Кінь за своєю природою ласкава і покірна тварина. Рідко трапляються прояви агресії серед коней, якщо врахувати, що у природному середовищі у випадку небезпеки вони рятуються втечею. Але водночас – це сильна тварина, наділена потужними засобами захисту: зубами й копитами та на

диво швидкою реакцією. Кінні інструктори говорять, що серйозність травм у вершників можна пояснити значними прискореннями при їзді. Наприклад, падіння з коня на галопі за швидкістю можна зрівняти з вільним падінням з 3-метрової висоти. Найважчі травми, такі як переломи костей і хребта, можна одержати при ударі об перешкоду або при потраплянні під коня. Однак при вмілому контакті з конем і дотриманні певних запобіжних заходів ймовірність одержання травми можна звести до мінімуму.

Коментар Марiя Бродська, інструктор, кандидат у майстри спорту з верхової їзди Якщо ви прагнете досягти високих результатів у кінному спорті, важливий кожен рік занять і тренувань. Чим раніше ви почнете займатися, тим вищого рівня майстерності зможете досягти. Якщо ж мова йде не про професійні заняття, то обмежень за віком для верхової їзди немає. Підходящу конячку можна підібрати людині будь-якої комплекції й фізичної форми. У середньому випрацювати основні навички верхової їзди й досить упевнену посадку можна за кілька місяців постійних (не менше двох разів на тиждень) занять. Для початку досить їздити по півгодини на день, потім варто збільшити час манежної їзди до години. Важливо врахувати, що в кожного коня свій темперамент, характер, вдача, особливі звички. Одного важко змусити рушити з місця, іншого – складно втримати. Зважати потрібно й на те, що кожного конкретного коня по-різному «заїжджали». Саме тому для нагромадження досвіду хоча б на початку навчання бажано їздити на різних конях. Інакше, звикнувши до одного коня й показуючи гарні результати їзди на ньому, ви можете зазнати невдачі на іншому.

І якщо все підсумувати, то верхова їзда чудово знімає стрес і втому, за її допомогою можна відволіктися від повсякденних проблем та віддатися лише спілкуванню з твариною і природою. Крім того, їзда верхи поліпшує поставу, має хороший вплив при захворюваннях нервової системи. Але головне, безсумнівно, – це той позитивний емоційний заряд, який людина отримує від спілкування й контакту з конем. Дар’я Бура

верхова їзда чудово знімає стрес і втому, за її допомогою можна відволіктися від повсякденних проблем та віддатися лише спілкуванню з твариною і природою

спорт • захоплення

Правила ефективного тренування Розгубленість – це те, що супроводжує майже кожного, хто вирішив уперше в житті перетнути поріг спортзалу. Адже навколо чимало тренажерів, призначення яких спочатку може видатися незрозумілим, а ще велика кількість досвідченіших хлопців та дівчат. І всі вони ходять від одного до іншого знаряддя, впевнено тренуються і головне – знають, що повинні робити під час тренування. З чого почати, які перші вправи робити, і у якій послідовності – незнання цих фундаментальних речей часто є стресом для новачків.

спорт • захоплення

> Правила ефективного тренування > Зазвичай у залі колеги із радістю допомагають новеньким освоїтися, однак рано чи пізно кожен має вирішити сам для себе: як і чим займатися на тренуванні. Для цього існує таке поняття як програма тренування: перелік та послідовність виконання вправ. Саме такий список є своєрідним орієнтиром і путівником у спортзалі. Зауважимо, що така програма потрібна усім, незалежно від того, що є метою: схуднення, ріст м’язів чи просто підтримка форми. Незайвим буде зауважити, що в ідеалі, перш ніж йти у тренажерний зал, треба хоча б кілька тижнів позайматися вдома або на вуличних турніках чи брусах, щоб підготувати своє тіло до регулярних фізичних навантажень.

Частота тренувань Іноді заради швидких результатів новачки ладні тренуватися чи не щодня, помилково думаючи, що так буде краще. Для відновлення м’язам потрібно 48 годин. Саме тому переважно у спортзал ходять три рази на тиждень, щоб м’язи могли добре відновитися. Під час таких занять потрібно по черзі тренувати основні групи м’язів. А саме: спину, ноги, груди, плечі, біцепс, трицепс. Скажімо, основа тренувальної програми може виглядати так: Понеділок: Груди, трицепс Середа: Ноги, плечі П’ятниця: Спина, біцепс Дуже важливий нюанс: завжди починайте тренування із більших груп м’язів. Наприклад, спочатку груди, потім – трицепс. Адже великі групи м’язів набагато важче тренувати, бо вони вимагають більших витрат енергії. Великими групами м’язів є спина, груди та ноги. І ще одна порада: об’єднувати на одному тренуванні кілька великих м’язових груп не бажано, адже це занадто важке навантаження. Таким чином, прийшовши у зал, уже знаєте, яку групу м’язів сьогодні чекає навантаження, а яка навпаки – відпочиває. Необхідно це для того, щоб уникнути перевантаження та створити умови для росту м’язів. А знаючи, що сьогодні у нас «день ніг», слід вибирати вправи саме для них.

Обираємо вправи Існує величезний перелік вправ, які можна використовувати у тренінгу. Вибрати правильні є одночасно важким і простим завданням. Вправи ділять на базові (працює багато м’язів) та ізольовані (тренується лише один м’яз). Якщо займаєтеся, щоб наростити великі м’язи,

спорт • захоплення

> Правила ефективного тренування >

то слід виконувати базові вправи, які включають відразу кілька м’язових груп у роботу. Це фактично будь-які вправи зі штангою. Тоді забудьте про тренажери та ізольовані вправи взагалі. Для новачків головними вправами повинні бути такі: – – – – – – – – – – –

Присідання Станова тяга Підтягування Тяга штанги в нахилі Тяга гантелі однією рукою Жим штанги лежачи Жим штанги вузьким хватом Бруси Жим штанги стоячи з грудей Тяга штанги до підборіддя Підйом штанги на біцепс

Цих вправ більш ніж достатньо для розвитку мускулатури. Виконуйте на тренуванні від 4 до 6 вправ. Якщо тренуєте дві групи м’язів, робіть до трьох вправ на кожну. Якщо три – 1-2 вправи на кожну. Якщо ж проводите тренування на все тіло, то виконуйте тільки одну вправу на кожну м’язову групу.

Обираємо навантаження Вагу, із якою тренуєтеся, встановлюйте не більше ніж 50% від максимально можливої. Визначити її просто: поставте на штангу маленький тягар і виконайте підхід. Якщо буде зовсім легко, тоді додайте навантаження, яке збільшуйте із кожним тренуванням. А ще запам’ятайте різницю між підходами та повторами. Підхід – один раз, під час якого виконали вправу. Повтор – кількість рухів під час підходу. Скажімо, лягли на лавку, зробили один підхід жиму лежачи, під час якого виконали

спорт • захоплення

> Правила ефективного тренування вісім повторів. Від кількості повторів залежить кінцевий результат зусиль: Ціль

Кількість повторів

Розвиває силу

1-4

Змушує м’язи рости і набирати масу

5-7

Розвиває структурну гіпертрофію

8-12

Формує рельєф, розвиває витривалість

понад 12

Слідкуємо за часом Відпочинок між вправами бажано робити в межах двохтрьох хвилин. Такий темп дозволить виконати набагато більший обсяг роботи на тренуванні, аніж якщо б відпочивати по п’ять хвилин між підходами. Адже м’язи найбільше ростуть від об’ємної роботи з середніми вагами. Натомість сила буде рости від низькооб’ємної роботи з великими вагами.

Із першого разу тренувальну програму вибрати складно. А все тому, що невідомо, як тіло новачка буде реагувати на фізичні навантаження. Тому після перших місяців доведеться вносити зміни у свій тренінг, що цілком нормально, адже ефективні тренування вимагають постійних експериментів, які в кінцевому результаті допоможуть кожному досягнути цілей. Складаючи програму тренувань, часто звертаються до тренера у спортзалі. Добре, якщо це відомий спортсмен, який справді радий допомогти (зазвичай за таку допомогу він попросить гроші), якщо ж це аматор, який просто в залі видає ключі від шафок, – варто таких оминати, бо ж, як правило, такі люди видають всім один і той же перелік вправ. Водночас, великою помилкою є спроби копіювати перелік вправ досвідчених атлетів. Адже профі займаються за зовсім іншими програмами, аніж аматори і тим більше новачки. Антон Павленко, www.kulturizm.info

спорт • захоплення

Як українці у Польщу на форель під час повені їздили Півроку – майже стільки наша компанія готувалася до виїзду в Польщу, на річку Дунаєць. Минулого року півтора дні на цій чудовій ріці принесли мені масу риби і задоволення. Тож ледь не з новорічних свят я почав агітувати друзів скласти компанію і порибалити там два-три дні. Ми готували візи, відпрошувалися з роботи, проводили виховні бесіди зі своїми рідними, які не розуміли, для чого їхати так далеко, якщо тут під боком Карпати, де і форель плаває, і харіус (за нахлистові роки рідні вже вивчили назви усіх карпатських мешканців, хоч і бачили їх лише на фото). Та все ж, подолавши усі перешкоди, ми таки вийшли на фінішну пряму і запланували виїзд на четвер, щоб виділити для риболовлі п’ятницю та суботу. І так було до понеділка.

Нас мало бути п’ятеро – троє львів’ян та двоє киян. Один із них – відомий у нахлистових колах романтик-мандрівник Андрій Скворчинський, - у понеділок зателефонував і розповів, що на Дунайці пішли дощі, вода піднялася і сильно помутніла. аступного дня Андрій сказав, що ситуація ще більше погіршилася і що поїздку слід переносити. Звісно, він мав рацію, адже ловити на Дунайці в час великої води дуже небезпечно. Окрім того, розраховувати на рибу також марно… І все б нічого, якби не наше бажання та обставини. Зокрема, Андрій (Сколівський) – володар минулорічного Кубка України з нахлисту - витратив купу грошей на короткотермінову візу, Арсен, взагалі, за кілька місяців до поїздки домовився з керівництвом про «вихідні», та й у мене вже почалася фіксована відпустка, яку ні відсунути, ні перенести. Тож ми утрьох таки вирішили їхати.

рибалка • захоплення

> Як українці у Польщу на форель під час повені їздили > Зважаючи на прогнози погоди, я вирішив узяти з собою в авто чи не все необхідне для виготовлення будьякої мушки. Сотня пакетів найрізноманітнішого даббінгу, пера фазана, куріпки та павича, різноманітні типи гачків – словом, повний бойовий комплект. Мої колеги також вирішили не обмежувати себе в необхідному, до того ж звільнилися два місця, тож можна було не економити. Так само довелося запастися відповідним одягом. Я узяв п’ять дощовиків, три комплекти термобілизни, гору теплих шкарпеток та усього іншого, що мало врятувати від дощу та холоду. Арсен зробив повну ревізію автомобіля, щоб не трапилося несподіванок у дорозі.

Шлях в нікуди Між шостою і сьомою ми покинули Львів, в якому вже починався дощ. Менш ніж за годину доїхали до кордону в Краківці, де невимовно зраділи, адже перед нами було лише кілька автівок. – Куди прямуєте? – спитала нас через віконечко на українській митниці брюнетка з пишними формами. – На Дунаєць, рибу ловити…

– А у Львові що, горілка погано п’ється? – мовила вона. Що відповісти, ми не знали. Трохи здивованими виглядали і стражі митниці, які, окрім пляшки доброго бурбону, не знайшли в багажнику іншого алкоголю. Словом, на диво, кордон в Краківці ми пройшли швидко і впевнено. За чотири з хвостиком години доїхали до Кросценко. Ще по дорозі у світлі ліхтарів бачили Дунаєць. Нам здалося, що він був доволі низьким, одначе нам так лише здавалося. О 4-ій ранку ми зупинилися біля мосту, де якраз починається ОS – так називають спеціальну нахлистову ділянку на річці, куди ми, власне, й прямували. Серце ледь не вискочило з грудей, коли ми перевели свої погляди через залізлі опори мосту. Це була справжня катастрофа! Вода була фатальна. Несамовита швидкість, суттєво піднятий рівень, неприємний колір. Настрій упав до самих п’ят, а з очей ледь не потекли сльози. Я вже й не пам’ятаю, що ми вирішили тоді. Якось на автоматі доїхали до будинку Войтека – тутешнього нахлистового гіда, в якого ми зарезервували кімнату з професійним дизайном – на

стінах висять картини з нахлистовою тематикою і взагалі, в будинку, просто пахне нахлистом. Правда, всі ці запахи ми відчули згодом, а поки вирішили не будити людей, тож заїхали на заправку і заснули просто в машині.

Не такий страшний Дунаєць На ранок побачили свинцеві хмари, що не віщували нам ані найменшого шансу на добру погоду. Почало моросити. Від відчаю вирішили врятуватися повторним оглядом річки. Ми звернули вверх по течії Дунайця, до Щавніци – аналога нашого Трускавця, лишень з кращими дорогами та сервісом. Коли вийшли на міст через річечку, яка впадала в Дунаєць, то побачили, що ситуація не така вже й фатальна. Ну, тобто дуже погана, звісно, але ж не критична настільки, щоб рвати на собі волосся. З мосту виглядало, що Дунаєць забруднювався саме цією притокою – гірською річкою з важкою польською назвою. Тому цілком логічно, що ми вирішили ловити трохи вище. На радощах ми повернулися в Кросценко і поїхали до пані Мариші, в якої

рибалка • захоплення

> Як українці у Польщу на форель під час повені їздили

можна купити ліцензії практично цілодобово. Вона була приємно здивована таким раннім візитом. На моє запитання, чи в неї ще хтось купував ліцензії того дня, вона засміялася і сказала, що вся ріка у нашому розпорядженні. Взагалі, в цих краях можна купити ліцензії двох типів. Перший – це дозвіл для спеціальної ділянки, довжина якої 6 кілометрів. Там можна ловити виключно на штучну мушку, а забирати рибу не можна у жодному випадку. Навіть якщо риба так заковтне мушку, що не буде жодного шансу подарувати їй життя і нахлистовик забере її з собою, а це побачать контролюючі служби, то нічого не врятує рибалку від солідного штрафу у кілька тисяч злотих. Невдала атака риби – проблеми рибалки і нікого більше. Щоб не траплялися подібні прикрощі, усі мушки повинні бути без борідок – тоді приманку значно простіше дістати з пащі форелі чи харіуса. Другий тип – це ліцензії на інші частини Дунайця, а також інші тутешні річки. Однак, перед тим як їхати ловити, треба дуже ретельно вивчити, про які саме ділянки дозволених річок йдеться в ліцензії. Справа в тому, що річки поділені на «дозволені» та «заборонені» зони. І повірте, краще

не опинятися там, де недозволено рибалити. Перевага другого типу ліцензій над першим полягає в тому, що в нахлистовика є можливість мандрувати з однієї річки до іншої. Єдине, що кожну зміну маршруту слід вписувати в ліцензію. Але ціна обох типів однакова – 73 злотих (близько 180 гривень). Зважаючи на те, що ми вирішили себе перестрахувати і в разі чого пошукати інші річки, обрали другий тип ліцензій, після чого одразу ж гайнули до того самого моста, звідки побачили ранковий Дунаєць. Швидко перевдягнулися у вейдерси та накинули дощовики, бо моросіння літнього дощику не припинялося. В таких умовах можна ловити лише на німфи, причому з яскравими точками атаки. До того ж треба було знайти місця з трохи спокійнішою течією – за нашими підрахунками, саме там мала зосередитися риба. І якою ж була моя радість, коли на третій чи четвертій проводці узяла маленька форелька! Не важливо, якого розміру вона була. Важливо те, що риба була готова до сніданку і колір води її не дуже засмучував. Невдовзі свого першого польського пстружка зловив Андрій, а за ним і Арсен. Правда, для Арсена це

рибалка • захоплення

взагалі була перша в житті форель, бо він лише третій раз ловив з нахлистовою вудкою. Настрій покращився ще більше, коли я побачив бублик, утворений верхньою частиною вудки Сколівського і почув його крики. Дебела форель намагалася вирватися, але проти досвіду не попреш. Колективними зусиллями пструг-красень таки опинився у підсаку і пройшов усі етапи фотосесії. Невдовзі Сколівський повторив свій успіх, а я витягнув на кілька сантиметрів меншого пструга з того самого гірського потоку, який забруднював Дунаєць. Успіхи були і в Арсена, який несамовито радів кожній рибі. В цілому риба була доволі активна, тож сумувати ми часу не мали. Єдине, що не дало вирости нашим крилам – це обмеження в просторі. Кілька метрів туди, кілька метрів назад – оце й уся забава. Але нема на що нарікати – навіть про таку риболовлю я й мріяти не смів. А виявилося, що наша авантюра таки себе виправдала. На цьому закінчилася наша ранкова мандрівка, після чого ми вирішили поселитися і освоїтися. Ростислав Ящишин, володар Кубка України з нахлисту Світлини автора. Продовження – у наступному номері

заряд адреналіну від мисливського магазину Напевно немає такого чоловіка, який не любить почуватися мисливцем, тримати в руках зброю, відчувати свою силу та міць. Так вже заклала природа, що для повного щастя мужчині потрібно саме це. Для того, щоб реалізувати свої бажання, треба всього лиш завітати в спеціалізований магазин «Арсенал–Л». У цьому магазині є можливість не лише придбати необхідні для полювання мисливську зброю, патрони, одяг, взуття та аксесуари. Тут кожен майбутній мисливець отримає фахову консультацію досвідчених продавців, а також зможе зробити індивідуальне замовлення, у тому числі на вироби майстрів-штучників. До того ж, є можливість не тільки купити щось собі, а й зробити приємне другові – придбати подарункові сертифікати на будь-яку потрібну суму.

На ринку мисливської зброї та аксесуарів ТзОВ «Гал-Арс» з 2003 року, що свідчить про чималий досвід у цій сфері. Партнерами магазину є знані в Європі та й у цілому світі виробники мисливської зброї: «Peter Hofer» (Австрія), «Cosmi» (Італія), «Breda» (Італія), «G. Prechtl» (Німеччина), «Lebeau-Couralli» (Бельгія), «Voere» (Австрія). У асортименті мисливські рушниці, мисливські ножі та сокири відмінної якості, як для власного практичного застосування, так і ексклюзивні подарункові моделі («Roselli», «EKA», «Böker», «Wetterlings», «Tumpek Ferenc», «Trompeter & Ritchi»), патрони, підствольні ліхтарі, засоби для догляду за мисливською зброєю, оптика, пневматична зброя, а також одяг, взуття, мисливське спорядження та інвентар за доступними цінами. Запропоновані в магазині товари підходять і для досвід-

чених мисливців, і для тих, хто вперше збирається на полювання. Професіонали допоможуть кожному зрозуміти сенс полювання, отримати від нього насолоду. Адже полювання – це хобі справжніх чоловіків, які розуміють, цінують і бережуть природні багатства України.

ТзОВ «Гал-Арс» запрошує Вас відвідати магазин «Арсенал–Л» за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 115. Отже, ні пуху, ні пера Вам, шановні мисливці!

відпочинок стор. 44-79 >

тенденції • відпочинок

> тенденції >

У світі надзвичайно багато цікавих місць: височенних хмарочосів, неймовірних парків розваг, сучасних міст. Але усе це з нами є і поки буде, а от пам’яток архітектури зниклих цивілізацій з кожним роком залишається все менше. Одні втрачаємо внаслідок підтоплень чи землетрусів, інші – через відсутність фінансування чи вандалізм. І цілком імовірно, що зовсім скоро вони зникнуть з лиця землі. Тому, поки ці пам’ятки є, поговоримо про них. Особливо цікаво, якщо це віднайдені не так давно цілі міста! Поховані під попелом – Помпеї та Геркуланум Помпеї! Про їхню загибель чули всі: вулкан Везувій одного разу (24.08.79 р. н. е.) розлютився і засипав їх попелом. Їдучи потягом з Неаполя до віднайденого міста, уявляєш собі його розташованим неподалік вулкану, майже біля його підніжжя (ну бо як інакше воно могло бути похованим під попелом?). Але, виявляється, до Везувію звідси приблизно 15 км. До Геркуланума від вулкану відстань трохи менша. Ці 2 міста ми спеціально рекомендуємо відвідати в парі, і це неспроста. Справа в тому, що Помпеї набагато більші (тому й значно відоміші), проте вціліли гірше, а Геркуланум менший, але збережений значно краще. Це все тому, що коли в Помпеях почали розкопки (у 1763 році), «чорні» археологи шукали зовсім не важливі артефакти, а золото та коштовності, тому мало переймалися збереженням історичної цінності всього решта. Вони розкопували місто, розбирали дахи будівель, перекриття між поверхами, щоб добратися до найціннішого, на їхню думку. А після цього під власною вагою будинки руйнувалися: тріскали стіни

і дахи падали на перекриття нижніх поверхів, а потім це все звалювалося до самого низу. Геркуланум же знайшли за трохи інших умов, тому процес розкопок був тут дещо цивілізованішим. Уявіть тільки! Першовідкривачі міст натрапили на законсервоване все: вулиці, будівлі з повними облаштуваннями та навіть людей і тварин (які не встигли покинути міста). Попіл засипав та зберіг їх у тих позах, в яких вони «зустріли» виверження Везувію. До слова, власне окремі законсервовані у попелі тіла можна й сьогодні оглянути – їх експонують в кількох приміщеннях будинків. А у Геркуланумі дуже добре збереглася будівля купалень. А також кілька фресок, вік яких не мало не багато – майже 2 тис. років! Але зараз маємо те, що маємо. Тому й рекомендуємо відвідати Геркуланум, щоб краще уявити, як все було, а Помпеї – аби побачити масштаб тогочасної трагедії. А щоб ознайомитися з мистецтвом того періоду, радимо відвідати Національний археологічний музей в Неаполі – він один з найкращих у світі за рахунок експонатів власне з Помпеїв та Геркуланума.

тенденції • відпочинок

> тенденції > Мачу-Пікчу. Загублений у лісі Якщо говорити про загублені міста, то Мачу-Пікчу в Перу спадає на думку одним з перших. Попри те, що розташоване воно у не дуже доступному місці, незважаючи на обмеження кількості туристів (які можуть потрапити на екскурсію до міста) задля кращого збереження руїн, Мачу-Пікчу на слуху найбільше. Всесвітню відомість символ величності інків отримав у 1911 році, після відкриття американського історика Хайрема Бінгхема. Та й справді, це віднайдене після 400 років забуття місто сміливо можна назвати №1 серед історичних та архітектурних пам’яток Південної Америки. Імператорська резиденція в недоступному місці – пам’ятник інкського мистецтва, свідчення високого розвитку їхньої цивілізації. Хоча його вік суттєво менший за, наприклад, Геркуланум та Помпеї (Мачу-Пікчу заклали приблизно у 1440 р.), саме місто дуже варте уваги. Інки не знали, як плавити залізо і робити сталь, проте таки вміли

обробляти камінь та змогли збудувати такий неймовірно складний комплекс. Насправді 60% міста перебуває під землею. Це все фундамент і комунікації для того, щоб Мачу-Пікчу могло нормально існувати, оскільки положення міста зручним назвати важко. По-перше, через немалу висоту гори, по-друге, через стрімкість скель тієї вершини, по-третє, у зв’язку з частими зливами, які мали всі шанси розмити основи будівель. Проте інкські архітектори змогли перетворити ці мінуси на плюси та розробити не лише зрошувальну систему, але й каналізацію та мережу фонтанів. Будували місто цілих 50 років. Це імператорська резиденція – символ релігійної та військової міці інків, який вони звели на вершині гори, щоб жителі довколишніх долин щодня могли бачити, хто господар на цій території. Мачу-Пікчу – одне з небагатьох збережених інкських міст, вціліти якому вдалося лише завдяки тому, що іспанські завойовники просто не знали про його існування та не добралися так високо в гори.

тенденції • відпочинок

> тенденції

Сукхотхай – забутий у віках Ще одне загублене і віднайдене місто розташоване в Таїланді та носить назву Сукхотхай. Звичайно, ця країна загалом багата на туристичні пам’ятки, проте саме Сукхотхай вважають колискою тайської цивілізації. Саме він був першим власне тайським незалежним князівством на території сучасного Таїланду, і саме тут започаткували, наприклад, тайський алфавіт, яким користуються і сьогодні. Місто існувало зовсім недовго – лише з 1238 до 1438 рр., проте окремі дослідники називають його однією з найважливіших історичних пам’яток Південної Азії. Старе місто, яке власне і приваблює туристів, розташоване 12 км від сучасного провінційного однойменного містечка (Нижнього Сукхотхаю), звідки їздить громадський транспорт. Площа руїн Сукхотхаю немаленька, адже свого часу тут жили 80 тис. людей! Занепале колись місто зараз – національний парк, територія якого повністю занесена до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Увесь простір міста дуже красивий – тут є все: храми, парки, сади, озера та багато залишків інших будівель. Вони вражають своєю архітектурою, віком та можливістю доторкнутися до такої дивної незвичної для нас історії. До слова, ми вже згадували про алфавіт, так от, тут можна оглянути камінь, з якого

власне і почалося дослідження історії сучасної таїландської азбуки. До найвідоміших архітектурних пам’яток міста належать Королівський палац, храм Ват Махатхат (Wat Mahathat) – найбільший у місті (королівське святилище), храм Ват Маі (Wat Mai) – основне святилище, храми Трапханг Тхонг (Wat Traphan Thong), Сі Савай (Wat Si Sawai), Трапханг Нгоен (Traphan Ngoen). Древнє місто розташоване не так вже близько від улюблених туристичних точок (південного узбережжя з пляжами), оскільки до Сукхотхая добиратися треба цілу ніч поїздом від столиці країни Бангкока на північ. Саме тому, мабуть, не так багато туристів знають про це місце, адже не кожен готовий піти на такі «жертви» заради оглядин гарного і старовинного, проте водночас і віддаленого занедбаного колись міста Сукхотхай. А ви вже зробили свій вибір на користь з якогось міст? Ні? Ще думаєте, чи варто на таке наважуватися? Тоді майте на увазі, що кожне з тих міст розташоване не так далеко від гарних пляжів: про Таїланд навіть розказувати не треба, з Помпеїв рукою подати до Капрі, а от в Перу пляжі дещо специфічні, проте все одно знайдете якийсь до душі. Остап Процик

тенденції • відпочинок

Про Каліфорнію знають усі: бодай раз у житті пересічний громадянин будь-якої країни чув про ЛосАнджелес, Голлівуд, Сан-Франциско або Силіконову долину. Цей американський штат – лідер в економіці, штатдонор з найбільшою численністю жителів. Каліфорнія – це міфічний рай, як стверджують іспанські письменники XVIII сторіччя. Каліфорнія – це гаряча духовка (cali > «гаряче», fornia > «духовка» – іспанською мовою), яка постачає жителям землі найсмачніше й найбажаніше: гроші, свободу й красу. У Каліфорнію закохуються всі, хто бодай раз у житті потрапляв у її теплі обійми. Якщо ви вирішили вперше відвідати Сполучені Штати Америки, почніть із західного узбережжя. Нижче пропонуємо читачам план перевіреної двотижневої подорожі Каліфорнією.

Каліфорнікейшн форева

День перший. Привіт з Лос-Анджелеса! Місто янголів, як ще називають Лос-Анджелес, – візитівка Каліфорнії, її столиця. І це не дивно. Лос-Анджелес вважають найбільш автомобілізованим містом на планеті. Ви тільки подумайте: в Ел-Еї (американці скорочено називають місто L.A.) зареєстровано на два мільйони більше автівок, ніж водіїв з ліцензіями! Через такі перенавантаження ЛосАнджелес страждає від атмосферного забруднення, яке проявляється у формі смогу. Місцеві жителі кажуть, що в Лос-Анджелесі без автотранспорту важко. Місто дуже велике, до його складу входять 86 містечок, включно з ЛонгБіч, Санта-Монікою, Беверлі-Хіллз. Тому прямо в аеропорті орендуємо машину і вирушаємо у готель. Витрати: оренда машини типу Ford Fusion обійдеться на два тижні у приблизно 400 доларів, плюс обов’язкова страхівка – ще 600 «зелених». Варто забронювати машину заздалегідь, так само як і готель. За номер у ньому доведеться викласти від 60 доларів за добу зі сніданками. Майже в усіх готелях є басейни – то ж з дороги можна відпочити у джакузі.

екскурсія • відпочинок

> Каліфорнікейшн форева > День другий. Голлівуд До слова, готельні сніданки в Америці – це завжди весело: до ваших послуг міні-пічка, олія, готове тісто – і за три хвилини ви куштуєте хрусткі млинці з кленовим сиропом власного виробництва. Головне тут не переїсти, адже наступна зупинка – Голлівуд. Колись маленьке містечко Голлівуд за півсотні років перетворилося на всесвітньовідомий центр кінематографії, Мекку для молодих режисерів, акторів, сценаристів і запеклих кінофанів. Отже, вирушаємо на Алею зірок – тротуар на Голлівудському бульварі, в який вкладено понад три тисячі зірок з іменами селебритіз усіх часів. Далі – ще глибше занурюємося у кіноіндустрію і купуємо квиток в Універсал-Студіо – парк кінорозваг (приготуйте 84 долари). Зауважте, що це не парк атракціонів у широкому розумінні цього слова – немає американських гірок чи каруселей, як в однойменному парку в Орландо (Флорида). Усі атракціони ґрунтуються на кіно: вас возять на маленькому вагончику по майданчиках, на яких знімали відомі фільми або прямо зараз працюють над новим блокбастером. Ви одягаєте 3D-окуляри, і з усіх боків на вас нападають Кінг-Конг з динозаврами. А у наступній будівлі знімають кіно з вами у головній ролі – гримить грім, дме сильний вітер, з асфальту підіймається вода і все довкола вибухає. І це усе справ-

жнє – ви відчуваєте і вітер, і жар від вогню, і дощ – на деякий час можна зовсім забути, що все це лише кіношні спецефекти. Американці до всього підходять серйозно і глобально, тому не дивуйтеся, коли на вас вилетить літак або хапатимуть за плечі живі зомбі та франкенштейни. На закінчення дня, якщо зостануться сили, можна подивитися нічний Лос-Анджелес, його адміністративний і фінансовий центр, з’їздити на найвищу точку міста, побачити пагорб із написом Hollywood.

Третій день. Околиці Лос-Анджелеса Цей день присвячуємо околицям Лос-Анджелеса. В обов’язковому порядку денному – шикарні будинки в СантаБарбарі, муніципальні ботанічні парки, фантастичні пляжі Санта-Моніка, Лонг-Біч та на останок – рибацькі поселення з маленькими рибними ресторанчиками, в яких грають музики-мексиканці, і всього за 20 доларів вони заспівають для вас кілька веселих пісень для кращого засвоєння і без того корисної їжі.

Сан-Дієго З самого ранку четвертого дня їдемо на зустріч з пандами і білими ведмедями в один з найбільших та най-

екскурсія • відпочинок

> Каліфорнікейшн форева >

відоміших зоопарків світу в Сан-Дієго. З Лос-Анджелеса це займе півтори години швидкісним фрівеєм. До речі, американці розрізняють поняття «хайвей» і «фрівей». Першим називають частину неміської дороги, на якій встановлені світлофори та перехрестя. А фрівей – це найкоротший шлях з пункту А у пункт Б: широка дорога на 5-6 смуг в один бік без світлофорів, на якій можна розвинути швидкість до 121 км/годину (це 75 миль на годину). На деяких ділянках дороги є смуга (крайня ліва), призначена для машин, в яких більше двох осіб. Це зроблено для того, щоб розвантажити трасу – логіка така: або в одній машині три особи на крайній лівій смузі, або три автомобілі деінде створюють затори. Якщо бачите, що на смугу «дві людини і більше» заїхала машина без пасажирів, не турбуйтесь – за п’ять хвилин звідкись (ніхто не знає, де шерифи та їхні помічники переховуються) з’являться поліцейські, які оштрафують безвідповідального водія. Платимо 44 долари на вході в зоопарк і потрапляємо у справжній рай: пташки всіх кольорів у величезних вольєрах, в яких хочеться залишитися самому, тварини звідусіль – є такі, яких раніше бачив лишень по телевізору на «Дискавері». Над усією територією простягається канатна дорога – можна з висоти пташиного польоту з вітерцем подивитися на панд, жирафів, слонів, тигрів…

У тому таки ж Сан-Дієго на острові Коронадо розташувався відомий готель Coronado. Він потрапив у історію кіно завдяки Мерилін Монро, яка знялася тут у стрічці «В джазі тільки дівчата» у 1958 році. Готель досі виглядає так само, як і шістдесят років тому. Скористаємось нагодою і занурюємо ноги в Тихий океан.

Каньйон, Йосеміті, Сан-Хосе На 5-7 днів вириваємося з Каліфорнії й проводимо їх у Лас-Вегасі або на Великому Каньйоні – на вибір. Восьмий день приділяємо Національному парку Йосеміті. Цей вражаюче красивий парк з гранітними скелями, ріками, водоспадами і дивовижними секвоями щорічно відвідує більше 3 мільйонів туристів. Маст сі! На шляху з Йосеміті у Сан-Франциско можна зробити зупинку в Сан-Хосе – «столиці» Кремнієвої (Силіконової) долини. Це місце стало відомим завдяки тому, що офіси багатьох IT-компаній (на зразок Apple Inc., Google, HP, Intel) розташовані саме у Кремнієвій долині. Назва долини пішла від використання кремнію як напівпровідника у виробництві мікропроцесорів та через схожість англомовних слів silicon та silicone – «кремній» і «силікон» відповідно. Нерідко використовують назву Силіконова долина, маючи на увазі Кремнієву долину в Каліфорнії.

екскурсія • відпочинок

> Каліфорнікейшн форева

Сан-Франциско Решту днів, починаючи з дев’ятого, присвячуємо СанФранциско. Опинившись у місті, не лякайтесь крутих підйомів і таких самих спусків – місто побудоване на пагорбах, тому краще купити мапу й об’їжджати круті схили. Найкрутішою вулицею вважають Філберт-Стріт з кутом нахилу 17,5 градусів. Сан-Франциско – місто контрастів, як-то кажуть. Всі райони ніби розділені невидимими огорожами. Ось ви у китайському кварталі – зі справжніми китайцями, локшиною і сувенірами, мов у самому Китаї, а за кілька хвилин ходу вже у діловому центрі, де всі відповідно вдягнені, де інший ритм. А ще трохи далі безхатченки везуть у візках з супермаркетів свої речі та щось бормочуть собі під ніс. А за кілька кварталів – величезний парк з університетами, безліччю квітів, паркомісць для велосипедів, з японськими садами і дітьми. Є й такі місця, де масово збираються туристи, наприклад, біля мосту Золоті Ворота. Колись він був найбільшим підвісним мостом у світі й досі є одним з найбільш впізнаваних. Якщо пощастить, зустрінете серферів, які не зважаючи на гострі підводні камені біля підніжжя Золотих Воріт, ловлять хвилі. Трохи відвівши погляд, можна побачити вдалині невеличкий острів з баштою. Це Алькатрас

– колись надзахищена в’язниця для особливо небезпечних злочинців, у якій провели чимало років такі відомі злодії та мафіозі, як Аль Капоне, а нині тут музей. За сімдесят мальовничих кілометрів на північ від СанФранциско, у затоці Томалс, розташувалася устрична ферма. Перед тим, як туди їхати, слід купити сир, вино – все, що якнайкраще смакуватиме до устриць. Дюжина молюсків залежно від їхнього розміру коштує від 12 до 20 доларів. Повернувшись у Сан-Франциско, варто проїхатись на історичному трамваї, який курсує через все місто. Він може доправити вас і до причалу №39, який приваблює туристів не тільки краєвидом, але й… морськими котиками. Тактак, десятки рудих морських котиків-гігантів плюскаються у затоці на радість власникам місцевих ресторанчиків. Вони припливли ще у кінці 90-х минулого сторіччя і з того часу навіть скарги яхтсменів не завадили їм поселитися на пірсі №39. Час від часу котики відпливають на пошуки їжі, але неодмінно повертаються – напевно, щоб покрасуватися перед камерами туристів. Два тижні промайнули, повертаємось додому. Хоча ні, залишаємось… Майк Холманських Сергій Ассабусса фото авторів

екскурсія • відпочинок

Від заходу до світанку

октейль, який ми презентуємо сьогодні, – не дуже звичний, вигаданий досить недавно, але має всі шанси стати доволі модним. Буряк, який здається банальним в Україні, у багатьох інших країнахвважаютьледвенеекзотикою,останніми роками він там став трендом у гастрономії. Зрештою добрався цей овоч і до коктейлів, спочаткубезалкогольних,а,зрештою,йміцних. У цьому випадку буряк ще й компенсує шкоду, якої завдає здоров’ю алкоголь, адже його сік є антиоксидантомітоніком,позитивновпливаєна судиннусистему,травленняінавітьнапотенцію. Аби приготувати сік, потрібні соковитискач і шейкер. У соковитискачі видушуємо сік з буряка і лишаємо на 15-20 хв постояти в холодильнику (пити буряковий сік відразу небажано, можуть бути побічні ефекти). Потім витискаємо сік з апельсина, заливаємо обидва соки в шейкер, туди ж додаємо горілку, змішуємо. Наливаємо в склянки, в які вже розкладено в лід. Додаємо солі і перцю. У безалкогольному варіанті горілку заміняє яблучний сік, однак сіль і перець тут також потрібні. Інгредієнти (6 порцій): - 500 мл бурякового соку, - 200 мл горілки (яблучного соку), - 100 мл апельсинового соку, - сіль, перець

ФІЛЬМИ МІСЯЦЯ Самотній рейнджер Пригодницький вестерн, знятий за мотивами однойменного телесеріалу 1949 року. Події розгортатимуться на Дикому Заході, де правосуддя контролюють двоє – обдарований індіанець і врятований ним рейнджер. Їхній головний ворог – знаменитий герой коміксів, злочинець номер 1 Бутч Кавендіш. Режисер стрічки – Гор Вербінскі, який свого часу став відкриттям Голлівуду завдяки «Піратам Карибського моря». У головній ролі – Джоні Депп.

Штурм Білого дому Сюжет фільму, по суті, викристалізовано у його назві. Найважливіша будівля Сполучених Штатів, серце країни – Білий дім. Щоб звільнити його від нападників, потрібно знати кожен кут, кожен потаємний хід, враховувати кожен крок. Це і доведеться зробити спецагенту – виконати свою роботу, до якої його так ретельно готували. Роль цього супермена грає Ченнінг Татум, з інших зірок у стрічці знялися Джеймі Фокс та Меггі Джиленхол. Режисер – Роланд Еммеріх, відомий завдяки фільмам «Універсальний солдат», «День незалежності», «Ґодзілла», «Патріот», «Післязавтра», «2012».

на канапі • відпочинок

Книги місяця Світ у цифрах 2013 року Двадцять друге видання «Світу в цифрах» від The Economist – це безліч інформативних та цікавих цифр і фактів з географії, демографії, бізнесу, фінансів, економіки, транспорту, туризму, довкілля, суспільства, культури. Які економіки розвиваються найшвидше? Де люди живуть найдовше, а де вмирають наймолодшими? Як змінюються ціни на нерухомість і показники екологічної ефективності? Наскільки поширене ожиріння? У кого найбільше нобелівських премій? Усі відповіді у «Світі в цифрах» від The Economist.

Музика місяця Haydamaky «Годі спати». Kozak System «Шабля»

Юрко Іздрик. «Ю» Абсолютна більшість вміщених у книзі віршів написана упродовж півроку – з вересня 2012 по березень 2013. «Писалося майже щоденно. Щойноспечені вірші, відповідно, майже щодня публікував у моєму блозі «Мертвий щоденник» , – розповідає сам Іздрик. – За писанням було пропущено Кінець Світу та інші народні розваги. Такий незвичний темпоритм письма видався мені достатнім приводом, аби оприлюднити в змісті докладний час появи віршів. Стосовно назви збірки, то вона щонайменше відкрита для безлічі інтерпретацій. Єдиному ж дійсному адресатові-співавтору цієї книжки можу хіба повторити: «From Yu – to You, for You, about You».

Майже одночасно потрапили у продаж у Львові альбоми двох гуртів, що утворились після роз’єднання «Гайдамаків». «Годі спати» – платівка від формації Haydamaky Олександра Ярмоли. «Шабля» – робота Kozak System. «Годі спати» записано у Варшаві на «МедіаСтудіо» у відомого польського продюсера Пьотра «Дзікі» Ханцевича, з яким «Гайдамаки» співпрацювали у 2009 році. До альбому долучилося чимало гостей, таких, як іспанці CHE SUDAKA, відомі британські рейвери APOLLO 440, польський регі-виконавець Каміл Беднарек, сербський співак, колишній вокаліст No Smoking Orchestra Еміра Кустуріци Dr Nelle Karajlic, українка Каша Сальцова, майстер горлового співу з Сибіру тувинець Альберт Кувезін, канадський скрипаль-віртуоз Василь Попадюк та інші цікаві артисти. «Шабля» записана трохи раніше – ще у 2012 році. Альбом записували на шести студіях – у Олександра Піпи на домашній студії «Аттрактор» (пісня «Гайдамацька»), на студії Братів Гадюкіних «Гадюкіни Рекордс» (пісня «Гей, Іване»), на власній студії «Kozak System» і на студії у Варшаві, на студії Тараса Чубая працювали над вокалом, на київській студії «Умка» писали ритм-секцію. Серед запрошених музикантів – цимбалісти Володимир Польовчик і Володимир «Вовєнджя» Шотурма («Перкалаба»), вокаліст «Кому вниз» Андрій Середа, Катя Чілі, скрипалі, бандуристи, сопілкарі.

на канапі • відпочинок

дрібниці життя стор. 58-83 >

Хто знає, як нормальному міському егоїсту гідно зустріти карколомні літні пригоди у диких джунглях, що починаються відразу за окружною і тягнуться в різні боки до самих полюсів? Правильно, ми знаємо. І зараз вам все докладно розповімо про те, як фоткати без розетки, як полювати флешкою на диких кабаносів і телефонувати з дна озера. Але все по черзі. Фотоапарат з моторчиком Не секрет, що кількість фотографів у світі зростає просто таки в геометричній прогресії. Ще не так давно, аби знимкувати, треба було мати фотоапарат і спеціальну книжку, з якої мус було дізнатись, що таке витримка, діафрагма, видошукач, експозиція та інші непотрібні нині терміни. Потім піти у крамницю по плівку, під ковдрою запихати її тремтячими руками в апарат, берегти кожен кадр на щось по-справжньому цінне, далі нести чорний циліндрик у фотосалон, чекати кілька днів, поки проявлять і роздрукують... Ех, старість... Ну, сло-

вом, зараз все простіше: зарядив батарею мобілки – робиш по тисячі фоток на день і не паришся. Звісно, в таких умовах напастись на усіх фотографів електрикою – справа непроста, особливо, коли вони порозбрідаються лісами-гаями, де розеток для заряджання фототехніки украй мало. Та найкращі японські уми планети недаремно їдять свій хліб: вони думалигадали, як зарадити лиху, і таки придумали Sun and Cloud – цифрову камеру, яка вміє заряджатись аль-тер-на-тив-но! Звісно, Sun and Cloud можна заряджати також і від USB, але хто б то займався такими банальностями, якщо є варіанти значно цікавіші? Власне,

тенденції • дрібниці життя

в самій назві пластикового кубика з екранчиком і закладена особливість заряджання. У ясну погоду він черпає енергію від сонячного світла, бо обладнаний сонячною батареєю. Якщо ж погода похмура, а пофоткати руки сверблять – для цього є чудова ручка динамомашинки. Крутите її, і маєте енергії на кілька фотографій дощового лісу, чи де ви там є. За характеристиками пристрій зірок з неба не хапає. За 200 доларів ви отримаєте 200-грамовий симпатичний кубик на 3 мегапікселі з ISO від 100 до 800. Та, втім, цього більш ніж достатньо для виготовлення фоток для Інстаграму.

> тенденції > Ніж на 64 гігабайти

Продукцію компанії Victorinox особливо представляти не доводиться – червоненькі такі ножички з хрестиком, які є практично у всіх, і якими практично всі бояться навіть олівця загострити, щоб ті ножички, бува, не втратили своєї сімпампулішності і «справжнього армійського лоску». Ха-ха, як ми їх, а? :) Також компанія Victorinox славиться впиханням у свої ножички всякого «невпихуваного». Там і ножиці є, і зубочистки, і пилки-лобзики-болгарки (ну ок, болгарок нема). А тепер там є і флешки на 64 гігабайти. Ціна такої новинки 403 долари США, та в eBay зараз

якраз знижки, і її можна придбати за значно привабливішою ціною у 330 доларів. Модель Victorinox@work обладнана елегантним напівпрозорим пластиковим корпусом, звісно ж червоним, з одного боку якого струменить світло потужного діодного ліхтаря, а з іншого грайливо визирає кулькова ручка, ладна описувати у найпольовіших умовах найекстремальніші події. Також ніж Victorinox має в комплекті, хм, власне сам ніж, стандартні зубочистку та пінцет, ножиці, а також пилочку для нігтів, очевидно надламаних у нерівній боротьбі з ведмедем. Ну і, звісно ж, саму флешку на 64 гігабайти.

Тракторний смартфон Завершує екстремальну підбірку ґаджетів витвір трактористів із всесвітньовідомого монстра Caterpillar. Компанія, що виробляє двигуни, трактори, самоскиди та іншу важку будівельну техніку, вирішила зробити смартфон, який би взяв все найкраще від екскаватора, але ще б міг телефонувати. І їм це вдалося! Cat B15 позиціонує себе як один із найзахищеніших смартфонів на сьогодні. У нього алюмінієвий та проґумований корпус, доволі симпатичний, до слова. На екрані – останнє покоління Gorilla Glass, він захищений від впливу води, пилюки та бруду, витримує температури від – 20 до + 50° С. Особливо в пригоді стане він аквалангістам: виробники стверджують, що Cat B15 може працювати на метровій глибині впродовж півгодини – якраз вистачить, щоб переглянути, наприклад, серію «Футурами». Стосовно «начинки», то переваги в зовнішній надійності там цілком зрівноважились комплектацією. Операційна система – останній Android Jelly Bean. «Залізо» пристойне, однак цілком «середнячкове». 4-дюймовий екран WVGA, двоядерний Cortex-A9, півгіга оперативки і 5 мегапікселів у камері. От що потішило, так це батарея. Там вона аж на цілих 2000 міліампер, заявлений час на розмови без підзаряджання – 16 годин. Ціна на Cat B15 у нас просто космічна: 600 доларів. Однак в онлайн-крамницях нормальних країн його можна знайти на 200 доларів дешевше.

тенденції • дрібниці життя

> тенденції Вертикальна миша Оце хтось, певно, читає новинки для екстремалів, які влітку підкорюватимуть незвідану природу Прикарпаття, і сумує: у нього офіс, робота, монітор перед носом, а відпустка, якщо і буде, то хіба після того, як на «Арені Львів» проведуть фінал Чемпіонату світу з футболу. Не журись, чоловіче! Відпустку не обіцяємо, але в роботі допоможемо. У нас і для тебе є ґаджет! Проблема «тунельного синдрому» в наш нелегкий час роботи за компами стоїть ой як гостро. Майже усі возять «мишкою» по столу, тим самим завдаючи страждань суглобам своєї руки. Китайці знайшли спосіб не просто зменшити страждання, але й побороти взагалі будь-який дискомфорт під час користування комп’ютерним маніпулятором «мишою». Ну, про дискомфорт ми трохи поспішили – бувалі кажуть, що перший тиждень до «мишки», розташованої вертикально, треба буде звикати, і не завжди цей процес проходитиме легко. Однак після звикання до китайського дива, на звичайну «мишу» вони дивляться, як Анджеліна Джолі на африканських діточок: хочеться обняти і плакати з жалю й туги. DELUX M618GL виглядає як ребриста пірамідка з темної пластмаси із красивою кнопкою DPI на маківці. Аби користуватись нею, долоню розташовують не горизонтально (що і породжує усі проблеми), а вертикально. Маєте такий собі джойстик, якого возите по столу. Розташування долоні дозволило розробникам окрім стандартних кнопок і скролу розмістити дві кнопки біля великого пальця. Чутливість миші, що, очевидно, регулюють кнопкою з написом DPI, вона варіюється від 800 до 1600. Працює пристрій від двох пальчикових акумуляторів, а комунікує з комп’ютером через повітря. Коштує DELUX M618GL в китайських онлайн-магазинах близько 40 доларів. Ідентична миша зі шнурком USB коштуватиме на 15 доларів менше. Богдан Юрочко

тенденції • дрібниці життя

...Іноді навіть перед справжнім чоловіком постає питання вибору, адже в арсеналі кожної жінки стільки прийомів зваблення мужчини –

краса, хитрість та вміння створити спокусливий образ за допомогою стильного одягу... А чоловіки натомість показують свою зацікавленість, запрошуючи на побачення до вишуканого ресторану. Схожий випадок любовного трикутника цього номера у нашій fashion story.

На Вікторії: сукня “Rinascimento” 1690 грн На Марії: спідниця “Imperial” 990 грн. Піджак “Rinascimento” 1490 грн Майка “Kontatto” 890 грн На Максимові: Піджак “Kuss” 2190 грн. Штани “Cotton Star” 790 грн Футболка “MOG” 690 грн

На Максимові: Сорочка “Massimo Bellini” 990 грн штани “Navigare” 890 грн На Вікторії: Комбінезон “Imperial” 1690 грн

На Максимові: Сорочка “Primo Emporio” 890 грн. Джинси “Primo Emporio” 790 грн На Марії: Шовкова сукня “Josh” 1790 грн

Фотограф – Ярослав Мончак Макіяж – Наталія Павлова Зачіски – Ігор Вільний Стиль – Олена Сенів Моделі: Марія Гашимова (Bravo models) Вікторія Сольська (Bravo models) Максим Грех (Bravo models) Postproduction – Vitamin ADV Редакція журналу висловлює подяку за сприяння у організації зйомки ресторану “Шекспір” та мережі магазинів одягу “Жадор” До речі, нам повідомили по-секрету про грандіозний розпродаж -50% у магазинах “Жадор” :)

На Вікторії: Сукня вечірня “Jus,d Orange” 1690 грн

На Максимі: Cорочка “Massimo Bellini” 990 грн Штани “Ilgranchio” 790 грн На Марії: Сукня “Lady lol” 1790 грн

Як вдягатись так, щоб інших не лякати

«Егоїст» уже публікував поради чоловікам щодо вибору гардеробу та окремих його деталей. Проте сьогодні ми розкажемо не про те, як варто робити, а назвемо помилки, яких слід уникати, щоб не виглядати недоречно серед інших. Перелік немаленький, тому впевнені: кожен знайде, до чого дослухатися. Всі ми грішні. Отож, вперед.

> Як вдягатись так, щоб інших не лякати >

1. Підкреслюємо талію. Чоловіки, пам’ятаймо, що туго затягнутий пасок високо на талії акцентує красу жіночої фігури, але аж ніяк не чоловічої. Тому нам з вами не слід тягнути штани так високо, давайте зупинимося на бедрах.

2. Сандалі/ шльопанці/ в’єтнамки + шкарпетки. Це ну дуже вже поширена серед жителів нашої країни помилка. Не знаємо чому, але українські чоловіки почуваються дуже комфортно, вдягаючись саме так. А найбільші любителі піти врозріз моді додають до цього набору ще й шорти.

3. В бермудах усюди! Влітку просто необхідно пам’ятати про пляжний одяг – шльопанці, в’єтнамки, різнобарвні пляжні шортибермуди, дуже відкриті майки. Пам’ятати і не одягати цього будь-куди. Такий одяг доречний лише там, де усі відпочивають, – на пляжі або в районах, які прилягають до зон відпочинку. Але ж ми у Львові, друзі!

4. Барсетка. Сьогодні її наявність як елемента чоловічого образу створює враження зовсім відмінне від того, яке виникало колись. Якщо раніше така сумка вказувала на статус, то зараз вона однозначно свідчить про те, що її власник не лише не стежить за модою, але й ділову діяльність веде за застарілими принципами й правилами.

стиль • дрібниці життя

> Як вдягатись так, щоб інших не лякати > 6. Поєднуємо непоєднуване.

5. Мобільний на поясі. Ця ситуація дуже схожа на попередню: чохли для мобільних телефонів, які кріплять на поясі, – пережиток минулого. Про них варто забувати (якщо ви ще не забули). Як відомо, мода має властивість повертатися, але запевняємо: не варто цього чекати. Не зберігайте їх для майбутніх поколінь і самі відмовтеся, якщо досі чіпляєте цю штукенцію на пояс штанів.

Мода – підступна штука, і про це не можна забувати. Не завжди ті поєднання кольорів, фактур та принтів, які ми бачимо на подіумі чи на рекламних макетах відомих брендів, мають право на існування в реальному житті. Тому, якщо ви вирішили запозичити look з глянцю, де барвиста картата сорочка поєднана з кольоровими смугастими штанами і доправлено це все мештами «під пітона» – ще раз подумайте. Навіть, якщо такий тандем вам видається стильним та модним. «Золотим» є правило, за яким не рекомендовано поєднувати більше трьох кольорів.

7. Пояс і туфлі різних кольорів. Звісно, ця помилка є не такою серйозною, як попередні, але на діловій зустрічі чи світському прийомі знавці етикету неодмінно це помітять. Тому якщо готуєтеся до «вищого пілотажу» у вишуканому товаристві, візьміть це на озброєння.

стиль • дрібниці життя

8. На всі ґудзики. Пам’ятайте, що нижні ґудзики піджаків та жилеток не застібають ніколи. Це правило непорушне ні за яких обставин. На біса тоді здалися ті нижні ґудзики і петельки однак ніхто ніколи не зізнається, але дотримуватися мусимо.

> Як вдягатись так, щоб інших не лякати >

9. Вихідний спортивний одяг. Ця ситуація вельми схожа до описаної вище з пляжним одягом: українці дуже часто забувають про призначення спортивних костюмів. Їхня функція – забезпечення зручності, проте виключно під час тренувань та занять спортом, а не для створення комфорту на недільній прогулянці площею Ринок чи посиденьках в одній із затишних львівських кав’ярень.

10. Спортивнокласичний мікс.

11. Чужі аксесуари.

Ще гірше за просто недоречний спортивний стиль виглядає його еклектика з класикою: мешти та спортивні штани, брюки і футболка, сорочка з галстуком і водолазка. Ні! Ні! Ні! І ще раз ні! Без пояснень.

Мова йде не про позичені у друга годинник чи пасок, а про джентльменські намагання чоловіків допомогти коханим представницям прекрасної половини людства нести їхні сумочки. Зверніть увагу, що тієї секунди, коли ви забрали цей аксесуар з тендітних жіночих ручок, він вже доповнює не її образ, а ваш! Чорний лакований саквояж? Червоний шкіряний ридикюль? Золотистий клатч? Не важливо! Тепер усе це ваше!

12. Сорочка на короткий рукав з галстуком до костюма. Забудьте про цю опцію, навіть якщо одягаєтеся так роками. Це стиль затурканого селянина і нікого іншого. Правило тут єдине: манжет сорочки повинен виступати з-під рукава піджака на 1,52 см. Тільки за таких умов можна вдягати костюм та галстук.

стиль • дрібниці життя

> Як вдягатись так, щоб інших не лякати > 15. Піджак з-під куртки. Погодьтеся, видовище, коли ви бачите туфлі, штани, а вище – піджак, що вилазить з-під коротшої за нього куртки, жахливе. Тому в разі необхідності в холодну пору року носити класичний одяг, радимо розжитися пальтом (вашого розміру), а якщо це разова акція – замість короткої куртки візьміть краще таксі.

13. Кінь в пальто. Якщо не хочете, щоб цей вислів спадав на думку тоді, коли хтось побачить вас у новому пальті, а також, щоб ніхто не думав, що ви поцупили його у когось трохи кремезнішого, знайте: пальто мусить облягати фігуру, і ніяк інакше. Щоб упевнитися, що воно ваше – одягніть його та застебніть усі ґудзики. А тепер спробуйте ковзути рукою у внутрішню кишеню. Якщо можете – розмір ваш. Якщо пролазить навіть кулак – значить, його можна порадити старшому братові.

14. Неправильна довжина галстука. Так, навіть цей параметр строго регламентований: зав’язана краватка своїм кінцем повинна сягати пряжки ременя. Галстук не може бути коротшим (аби не видавати вас за школяра), але прикривати ним навіть незастібнуту блискавку на штанах теж не рекомендовано.

стиль • дрібниці життя

16. Вільний верх, облягаючий низ. Такий принцип підбору одягу актуальний лише для вагітних жінок. Ніколи не в тренді й спосіб навпаки, коли знизу – «шаровари», а торс обліплений на кілька розмірів меншою футболкою. Отож, або все вільне (але не завелике), або (в міру) облягаюче.

> Як вдягатись так, щоб інших не лякати 18. Білі шкарпетки 20. Забагато з темним прикрас. костюмом. Найчастіше навішати

17. Чорний костюм на щодень. Таке різноманіття кольорів та фактур тканин костюмів вигадують не просто так. Звісно, чорний класичний костюм виглядає дуже стримано і строго, але без обов’язкової нагоди його носять хіба священики, а у будні вдягають ті, хто зібрався на похорон. За правилами, смокінг чи чорний костюм вдягають тоді, коли йдуть увечері на прийом чи світський раут, але не просто так на роботу.

Такий огріх теж доволі характерний. От вдягли ви темний костюм, взули темні туфлі, навіть пояс підібрали такого ж кольору (як ми вже радили), а тут раз, і, вийшовши з хати, ви розумієте, що весь цей ансамбль порушують білі шкарпетки, які просто-таки світяться з-під штанів (а ще коли сядете!!!). І тоді ви згадуєте, що вони вдягали їх першими, і вони пасують до білих трусів, але не до темно-синього костюма... Висновок: шкарпетки підбирайте до верхнього одягу, а не білизни.

19. Стрінги. Стрінги на чоловікові – це жахливо. Особливо, коли це плавки, і мужчина намагається в них засмагати, «вишиваючи» так цілий день на пляжі. Такий вид нижньої білизни – прерогатива стриптизерів. Виключно їхня. Хтось скаже, що це справа смаку. Ми згодні: якщо у вас є смак, ви лишите стрінги для хлопців на трубі.

на себе побільше люблять чоловіки, яким за... Виявляється це у любові до печаток, масивних ланцюгів, кулонів та браслетів. Насправді ж мужчинам рекомендовано обмежитися тільки годинниками та обручками, в особливих випадках до цього скромного переліку додають запонки. Цей немаленький список можна і продовжити, але якщо ви не допускатимете хоча б цих помилок – це вже успіх! Остап Процик

стиль • дрібниці життя

Хата від “Ґаббана” Помили ноги і витерли їх рушником від Donna Karan? Поїли і склали брудний посуд Versace в умивальник? Поїхали з друзями на пікнік і розстелили на галявині плед Burberry? Чи затягли красуню в ліжко від Armani, вкрите постіллю Calvin Klein? Подобається? Хочете такого?

Світові будинки моди почали випускати колекції не лише одягу та аксесуарів, але й меблів та різноманітних товарів ужиткового характеру. А ми вирішили вас із ними ознайомити. Якщо ви хоч трішки орієнтуєтеся у фірмовому стилі найвідоміших брендів, то без проблем впізнаєте дизайнерський почерк.

Модерновий мінімалізм Саме в такому напрямку полюбляє творити Джорджіо Армані. Лінії строгі, дизайн стриманий, кольори спокійні та неяскраві. У своїх творіннях бренд звертає більшу увагу не на колір, а на графічність та текстуру. Проте інтер’єрний дизайн торгової марки аж ніяк не нудний – тут багато різноманітних фактур, цікавих конфігурацій, елементів з металічним блиском – золото, срібло, бронза. Цього сезону Armani пропонують дивани кольору металік (~ $26 000), торшери-триноги ($6 600), металеві масивні вази на підлогу ($700).

Мінімалістичний модерн А це вже тренд він Hermes. Дизайнери бренду полюбляють натуральні матеріали, у колекціях марки багато виробів зі шкіри та дерева. А от маркетологи компанії правлять за згадані вироби такі ціни, що скрадається враження, ніби шкіру для цих предметів інтер’єру здерли з останнього єдинорога, а для дерев’яних елементів вирубали усі деревцята бонсай. Тому вартість відповідна – попільнички ($450) шкіряні та дерев’яні підноси ($460-710), шкіряні фоторамки ($550-880), свічки (від $270)... А ще, якщо дуже захочете, то за $4 650 можна купити, наприклад, велосипед. Про вартість меблів змовчимо...

стиль • дрібниці життя

Японські мотиви На них обов’язково натрапите, обираючи постіль від Calvin Klein. Дизайнер чомусь зосередився власне на приналежностях до сну, тому в колекції Calvin Klein Home – подушки, покривала, простирадла, наволочки та підодіяльники. Хоча вистачає серед усього і крісел, журнальних столиків, диванів, ліжок, дзеркал та книжкових поличок. Дизайн – цілком у дусі бренду – скромний, лаконічний, без зайвих деталей та з натяками й акцентами на зручний японський мінімалізм. Постіль теж оздоблена традиційними елементами такого стилю – гілочками сакури, паростками бамбуку. Ціни порівняно з іншими просто смішні – комплект постільної білизни можна придбати навіть менш ніж за $100.

Близькосхідне багатство та древньогрецькі орнаменти Versace, на противагу всім згаданим вище брендам, ніколи скромністю не вирізнялися. Це хіба сама пані Донателла завжди вдягає просте і чорне, а іншим пропонує жити у розкоші, всипаній золотом, увінчаній яскравими східними орнаментами, еклектично поєднаними з класичними європейськими узорами. Полум’яні кольори, багаті візерунки, класичні східні та древньогрецькі мотиви тут у пошані. Ціни на таку красу низькими не бувають: тарілки – від $150, подушки – $210, покривала – від $4 200, люстри – від $24 960. Як бачимо, вибір достойний. На будь-який смак та гаманець любителів світових брендів. А ми ж радимо при купівлі таких дизайнерських штучок пам’ятати, що головне у виборі не ціна та логотип, а смак, з яким ви усе це підбираєте.

стиль • дрібниці життя

«Камасутра» без побічних наслідків

Хто сказав, що секс це безпечне заняття? Звичайно, ні… В цьому переконуєшся, коли аналізуєш офіційну статистику травматизму: травми статевих органів складають досить значну частку серед усіх пошкоджень, з них половина – травми сексуального характеру. А якщо врахувати той факт, що з більшістю дрібних пошкоджень до лікарів не звертаються, то розумієш, що їхня кількість значно вища. Дехто хоче застосувати на практиці поради «Камасутри» при виборі пози в сексі. Звичайно, можна скористатися настановами з цього древнього трактату. Але слід пам’ятати, що найпопулярнішими сексуальними травмами є численні розтягування та надриви м’язів, до яких призводить вибір різноманітних химерних поз і надмірна пристрасть партнерів. Невдалий вибір позиції також може викликати численні травми шиї та спини – від розтягів до переломів. А дехто має сумний досвід вивихів зап’ясть і щиколоток. Хочу детальніше зупинитися на ушкодженнях статевих органів під час сексу. Бо обізнаність чоловіків у цьому питанні є, м’яко кажучи, незначною. Мало хто під час сексу задумується про те, що можна серйозно травмувати і себе, і партнера. Тому сьогодні за-

повнимо прогалину в цих знаннях. Ушкодження статевого члена частіше відбуваються в ділянці крайньої плоті, головки, кавернозних тіл, вони можуть також поєднуватися з ушкодженнями мошонки. Основними причинами таких пошкоджень є надмірне тертя та жорсткі фрикції при недостатній кількості лубриканту. Тоді спостерігають відносно глибокі пошкодження шкіри та типові розриви складки крайньої плоті. У чоловіків з короткою вуздечкою під час статевого акту може статися її розрив або надрив, який супроводжують біль і кровотеча.

порівнюйте поради «Камасутри» з власними фізичними можливостями. І тоді у вас все буде добре Половину всіх травм статевого члена складають забої внаслідок необережного поводження. Жорсткий секс може стати причиною вивиху або перелому статевого члена. Пам’ятайте, чоловіки, зламати пеніс можна дуже легко, хоча й кісток в ньому немає. Ця травма можлива

здоров’я • дрібниці життя

тільки при ерегованому статевому члені внаслідок різкого згинання його вбік або донизу. Перелом пеніса найчастіше провокують партнери під час пози зверху, яким спадає на думку здійснити який-небудь необережний різкий рух «не в той бік». При цьому відмічають специфічне поклацування, член набуває синюшно-багряного відтінку через крововилив. Вивих статевого члена може виникнути з тих же причин, що й перелом, внаслідок розриву зв’язок, що фіксують статевий член до тазових кісток. Кавернозні тіла при цьому зміщуються під шкіру мошонки, промежини. Тоді статевий член на дотик стає схожим на порожній мішок. Обидві ці травми вимагають негайної хірургічної корекції. Крім того, внаслідок травми статевого члена з розривом одного з кавернозних тіл може розвинутися каверніт – запалення печеристих тіл статевого члена. Це захворювання вимагає тривалого лікування в уролога. Досить поширений вид ушкодження статевого члена – його защемлення, яке є наслідком перетягування органа шнуром, ниткою або надягання на нього кільцеподібних предметів

при мастурбації або спробі підтримати ерекцію чи затримати еякуляцію. Защемлення можна спостерігати й при неправильному використанні сексуальних іграшок. Мушу застерегти чоловіків: якщо своєчасно не звільнити член від такого «зашморгу», може наступити не лише защемлення, а й повний некроз (омертвіння) статевого члена. Доволі частими під час сексу є травми яєчок та мошонки. Чоловіче яєчко – досить рухомий орган. Тому під час різких рухів або фізичних навантажень може відбутися заворот яєчка з перекрутом сім’яного канатика всередині мошонки. При цьому виникає гострий біль в мошонці та

внизу живота. Уражена половина мошонки набрякає, стає гарячою на дотик. Далі приєднуються загальні симптоми: нудота, гарячка. Мушу застерегти вас від частої помилки. Не слід самому пробувати повернути яєчко! Дайте мошонці спокій і зверніться до лікаря. Ще одним досить поширеним наслідком сексуальних пестощів є кусані рани статевого члена, мошонки, стегон, лобка і промежини. Мабуть, немає уролога або хірурга, до яких не зверталися б з подібними проблемами чоловіки. Якщо вже таке трапилося з вами, обробіть ділянки покусів розчином перекису водню, накладіть чисту пов’язку і, не зволікаючи і не соромля-

чись, таки зверніться до лікаря. Кусані рани загоюються дуже повільно. Бо найбрудніше місце в людини чи тварини – зуби. На практиці зареєстровані випадки навіть розвитку газової анаеробної інфекції статевого члена, які закінчилися його ампутацією. Пам’ятаймо: швидкий, спонтанний секс у непризначених для того місцях, значно підвищує ризик можливого травматизму статевих органів як чоловіків, так і жінок. І, насамкінець, порівнюйте поради «Камасутри» з власними фізичними можливостями. І тоді у вас все буде добре. Роман Іваницький, андролог

здоров’я • дрібниці життя

Фізична досконалість в обмін на здоров’я Дещо брутальний чоловік з підкачаним торсом та кубиками пресу є мрією жінок та еталоном для чоловіків. Проте для досягнення швидких результатів самих лише фізичних навантажень та відповідної білкової дієти буває замало. За статистикою 80-90% професійних спортсменів, що займаються бодібілдингом, важкою атлетикою, пауерліфтингом, застосовують анаболічні стероїди. Від 30 до 60% аматорів, що тренуються у фітнес-клубах, також вживають анаболіки. Безліч Інтернетсайтів повідомляють про швидкий позитивний вплив стероїдів на розвиток м’язової тканини та посилення статевого потягу, але практично немає інформації про серйозні негативні ефекти. Ніхто не згадує, що мінімум дев’ять учасників конкурсу «Містер Олімпія» останніх років йшли на пластичні операції з видалення жирової тканини навколо сосків, тобто грудей, що розвиваються за жіночим типом. Так що це за «страшна хімія» та для чого виробляють подібні лікарські засоби? Термін «анаболіки» походить від слова «анаболізм», що означає «синтез», «підйом». Анаболічні засоби – це ціла група різних за структурою та походженням хімічних речовин, що здатні посилювати анаболічні

процеси в організмі, першочергово синтез білка, та стимулювати процеси регенерації. Анаболічним ефектом в різній мірі володіють різні сполуки: гормони (чоловічий статевий гормон тестостерон, гормон росту соматропін, інсулін, гонадотропіни тощо), синтетичні гормоноактивні препарати (анаболічні стероїди, антиестрогени), вітаміни, амінокислоти (L-карнітин, наприклад), адаптогени рослинного походження (женьшень, елеутерокок, родіола тощо), антигіпоксанти (засоби, що усувають кисневе голодування) тощо. Найактивніші з них – анаболічні стероїди, які є похідними циклопентанопергідрофенантрену (основи статевих гормонів – тестостерону, естрогенів), але з дещо зміненими замісними групами. В медицині застосовують при виснаженні у післяопераційний період, при тяжких інфекціях, опіках, остеопорозі, уповільненому зростанні переломів, відставанні дітей у рості. Тестостерон відповідає за вторинні статеві ознаки чоловіків, але в якості лікарського засобу має обмежене застосування через андрогенні властивості. У зв’язку з цим були синтезовані сполуки, близькі за структурою до стероїдів, але які мали переважно анаболічну активність – метандієнон, нандролон тощо.

здоров’я • дрібниці життя

Метандієнон (метандростенолон) – один з перших анаболіків, який широко використовують й дотепер. Розробив його у 50-х роках ХХ ст. у США Джон Циглер. З 1958 року починається промислове виробництво під торговою назвою «Діанабол». Жоден анаболік не рекламували так відверто: «Діанабол» – сніданок чемпіонів!»

А тепер про менш приємне Періодично до нашої клініки звертаються пацієнти, які активно займалися чи продовжують займатися спортом з безпліддям в анамнезі. Здавалося би, активний спосіб життя, повноцінне харчування і…нонсенс – проблеми зі здоров’ям! В організмі чоловіків клітини Лейдига та наднирники продукують тестостерон, а яєчка виробляють сперму. Сперматогенез (дозрівання сперматозоїдів) триває до 3 місяців. Гіпофіз відстежує кількість тестостерону в крові. Якщо рівень знижується, то гіпофіз виділяє ФСГ (фолікулостимулюючий гормон) та ЛГ (лютеїнізуючий гормон), щоб стимулювати синтез тестостерону. Якщо тестостерону забагато, гіпофіз понижує рівень ФСГ та ЛГ і, відповідно, рівень тестостерону знижується. Таким чином синтез гормонів проходить за принципом зворотного зв’язку: чим більше поступає екзогенного (зовні), тим менше виробляється ендогенного (внутрішнього, що продукує організм). При вживанні анаболіків гіпофіз відмічає підвищення рівня стероїдів та пригнічує продукцію ФСГ та ЛГ, що призводить до падіння рівня тестостерону. Чим триваліше мужчина вживає стероїди, тим довше яєчка не функціонують, що призводить до зменшення їх у розмірі (атрофії), азооспермії та імпотенції до повної стерильності й втрати лібідо (статевого потягу). Крім того, при великій кількості синтетичних стероїдів у крові, частина з них трансформується у жіночі статеві гормони. Це викликає гінекомастію – розростання тканин грудей. Вживання навіть помірних доз алкоголю під час прийому стероїдів підвищує вірогідність гінекомастії. Зазвичай печінка швидко деактивує більшу частину жіночих гормонів до того, як вони почнуть функціонувати (підвищення активності ензимів печінки). Проте алкоголь не дає органові можливості нормально працювати та сприяє таким чином гінекомастії. Тому при вживанні стероїдів рекомендують приймати гепатопротектори. Особливо молоді хлопці мають пам’ятати, що вживання стероїдів призводить до акне (вугрового висипу) або загострюють вже існуючу проблему. Також впливають на психіку – від підвищення агресивності до порушень сну, емоційної нестійкості, депресії, галюцинацій та залежності від препарату. На Заході не дарма існує термін «стероїдна агресія». Зрілі чоловіки повинні знати про можливість виникнення серцево-судинної патології на тлі прийому стероїдів (гіпертрофії лівого шлуночка, інфаркту міокарду, підвищення артеріального тиску, затримку рідини в організмі, що проявляється набряками, особливо під очима). Крім натренованих м’язів осіб, що вживають стероїди, легко впізнати…за зубами. Більше 70% культуристів мають «стероїдну усмішку» – специфічну патологію, зумовлену спазмами щелепних м’язів. Це змінює положення зубів та порушує емаль. Вживати або ні певні лікарські засоби залежить в кінцевому результаті від вас, але усвідомлювати наслідки необхідно. Пам’ятайте, що альтернатива завжди є! Тетяна Штейн, провізор МЦ «Альтернатива»

Привітний персонал, досвідчені фахівці, новітні технології – це все про клініку репродукції людини «Альтернатива»!

– – – –

ЗАПЛІДНЕННЯ IN VITRO («в пробірці») УЛЬТРАЗВУКОВА ДІАГНОСТИКА (комплексне обстеження плоду 3D, 4D) ВСІ ВИДИ ГІНЕКОЛОГІЧНИХ ПОСЛУГ (прийом онкогінеколога) ШКОЛА МАМ (безкоштовні лекції для вагітних)

Пропозиція 2013 року –

цикл запліднення in vitro включно зі стимулюючими препаратами за 25 тис. грн. Україна, м. Львів, вул. Героїв УПА, 73 тел.: (032) 232-77-83, (063) 230-18-72 e-mail:alternatyva.ivf@gmail.com www.ivf.lviv.ua, skype - alternatyva.ivf

Любов під сонцем «Минулого року я їздила на море. Познайомилася там із найпрекраснішим хлопцем на світі. На жаль, ми не обмінялися координатами. Моя електронна пошта «така-то», Едік з Києва, якщо ти бачиш це повідомлення, напиши мені...», – часто в Інтернеті можна прочитати подібні повідомлення. І загадкова красуня чекає від Едіка-з-Києва листа, продовжуючи ставити подругам одне й те саме питання: «Ну чому він мені не подзвонив?»

стосунки • дрібниці життя

> Любов під сонцем > А дійсно, чому ж він цього не зробив? Адже два тижні були просто незабутніми, а прощання – шалено зворушливим. У цьому і вся загадка курортних романів. Проблема не тільки в тому, що курортний роман із самого початку приречений на швидке завершення, а у тому, що чоловіки і жінки сприймають цю життєву подію по-різному.

Помилкове сприйняття Жінки, вирушаючи до моря і сонця, чекають на диво. Їм здається, що саме в такій обстановці вони мають зустріти того прекрасного принца, який скрасить все життя, і це буде справжнісінькою любов’ю. Чоловіки ж чекають від курортного роману лише нетривалих відносин, багато сексу і нового досвіду в інтимній сфері. До речі, по поверненню додому представники різних статей поводяться теж по-різному. Чоловіки після пригод на стороні легко вписуються у звичне сімейне життя, але стають дещо ласкавішими до своїх дружин або постійних пасій. Вони просто не потребують продовження курортних відносин. Жінки ж довго відходять від любовних пригод з чужими чоловіками, часто поведінкою даючи зрозуміти своїм половинкам про зраду, інколи доводячи справу до розлучення. Багато психологів радять жінкам ставитися до курортних романів так, як чоловіки. З легкістю, просто отримуючи досвід і задоволення. Мужчини не будують піщаних замків та мрій про красиве і вічне кохання, а насолоджуються тим, що вони привабливі та вміють відпочивати із задоволенням.

Курортний роман = Марш Мендельсона? Як відомо, з усіх правил є винятки. Курортний роман – синонім до недовгострокових любовних стосунків – теж може закінчитися походом до РАГСу. Та частіше це можливо тільки у тому випадку, якщо цього захоче чоловік. Деякі жінки можуть з легкістю зрозуміти, що мужчина дійсно серйозно ставиться до почуттів, які нахлинули разом із хвилею. Якщо жінка помічає, що її залицяльник не тільки робить їй компліменти, а й розпитує про особисте життя, то є шанс, що він якщо і не закохався, то серйозно нею зацікавився. Ви ж, чоловіки, самі розумієте, що без особливого інтересу навряд чи станете розпитувати про щось більше, ніж, припустимо, скільки жінці років, де живе та ким працює. Якщо чоловік не поспішає з інтимною близькістю, то жінка це може розцінити як більш-менш серйозні наміри стосовно неї. Оскільки курортні ловеласи хочуть якнайшвидше затягти красуню, що сподобалася, у ліжко.

стосунки • дрібниці життя

> Любов під сонцем > Чоловік, який багато розповідає про себе, повинен викликати у жінки якісь не завжди негативні підозри. Адже жінки розуміють, що любителі курортних романів не прагнуть вводити їх у своє звичне життя. Вони зазвичай намагаються не давати випадковим коханкам зайвої інформації, оскільки не збираються втягуватися у відносини.

Якщо чоловік випрошує у жінки не тільки номер мобільного телефону, а й інші координати – електронну пошту, скайп, домашній телефон, для дами це знак, що він має намір продовжити спілкування. Коли жінка помітить прояв цих ознак на свою адресу, звичайно, вона втішиться. Але! Навіть якщо всі перераховані ознаки присутні, ви ж знаєте,

стосунки • дрібниці життя

що сподіватися на одруження жінкам ще занадто рано. Такі риси можуть свідчити лише про те, що чоловік у цей час хоче серйозніших стосунків, але ніяк не гарантують того, що він буде продовжувати їх, коли всі роз’їдуться по домівках. Краще обом сторонам ставитися до ситуації простіше. Чоловіки ж часто висловлюються про любов під сонцем так, як один мій знайо-

> Любов під сонцем

мий: «Про курортні романи іноді такі дурниці говорять. Це ж смішно, що дорослі люди чекають від таких пригод серйозних стосунків. Жінки, ну подумайте самі: мужчина цілий рік впряжений в роботу, і коли в нього випадає довгоочікувана відпустка, йому хочеться розважатися на повну, а не заводити страждання і любовні шури-мури. Море, коктейлі та дівчата – це все, що треба нормальному чоловікові, який виривається з повсякдення. Мені аж сумно стає, коли починаються клятви, сльози і ридання. Це лише все псує. Насолоджуйтеся! Провели добре час – і роз’їхалися без непотрібних зобов’язань». Хіба більшість чоловіків не погодиться із ним?

Як підкорити дівчину Вам, чоловіки, варто зрозуміти: хоча сприйняття курортного роману в обох статей і різниться, проте, жінки

не такі вже й наївні створіння. Якось обговорювали з подругами, яким має бути чоловік, якими рисами має володіти, щоб безвідмовно подіяло в плані сексу (ви ж цього від курортного роману й чекаєте). Виявилося, що ця риса не має нічого спільного із фізичними параметрами або зовнішністю. Її називають дотепністю. Отак ми й дійшли висновку, що, вибираючи собі чоловіка для сексу на одну ніч або для курортного роману, жінка шукатиме того, хто здатний її розсмішити. А ще чоловікам варто знати, що розкидатися грішми в надії, що тим самим ви демонструєте свій статус, – методика досить неефективна на пляжах. Вона дієва у нічних клубах, але такі чоловіки отримають лише дівчат, ласих до чужих грошей. З ними, звичайно, можна весело провести час, але це обійдеться у кругленьку суму.

Пити для сміливості – теж не високоефективний спосіб впіймати пристойну жіночу кандидатуру. Пляшка пива для сміливості, пізніше – ще одна, і ще одна, а потім усе переростає в пиятику з вульгарними коментарями на адресу дам, що проходять повз. Ну хто на таке клюне? І порада наостанок: знайомства можна заводити в таких місцях, які першочергово для цього не використовують. Дівчата, які приїхали на відпочинок, зазвичай, відрізняються від місцевих. Для знайомства підійдуть магазини, базар, виставки, пам’ятки культури, громадський транспорт... Найголовніше – у таких місцях менша конкуренція, а значить – шансів домовитися про те, чого вам захочеться, значно більше.

стосунки • дрібниці життя

Дар’я Бура

Український автомобільний дім» м. Львів, вул. Дж. Вашингтона, 8