Egoist #25

Ірина Кривко: Зроби правильний вибір

Олег РАДИК: «Більшість думає, що війна їх не торкнеться»

Андрій Кухарчук: «З дівчатами допомагає знайомитися почуття гумору, а м’язи – то вже справа десята»

СТОСУНКИ: ЧОМУ ЖІНКИ «ВИНОСЯТЬ МОЗОК»

1

від редактора Директор: Остап Процик Головний редактор: Всеволод Поліщук Над номером Ростислав Ящишин працювали: Богдан Юрочко Дар‘я Бура

гроші пахнуть

Дизайн та верстка: Всеволод Деревацький Рекламний відділ: Зоряна Крачковська Ольга Сідоріна Анна Косик Розміщення реклами: тел.: (032) 239 -34-01 Спеціалізований журнал «Егоїст» Зареєстрований у Міністерстві юстиції України Свідоцтво серія КВ № 18262-7062 від 11.10.2011 р. Адреса редакції та м. Львів, видавця: вул. Героїв УПА, 73 «Егоїст Засновник та видавець: ТОВ Паблішинг» Розповсюджується безкоштовно в елітних ресторанах, клубах, барах, готелях, клініках, автосалонах, фітнес-центрах і магазинах Львова. Частина накладу потрапить на домашні адреси або безпосередньо з рук в руки найуспішнішим політикам і бізнесменам міста. Наклад: 1000 примірників Періодичність: 12 разів на рік Підписано до друку: 27.02.2015 р. Друк: Поліграф-сервіс

Концепція та зміст журналу «Егоїст» є інтелектуальною власністю. Частковий або повний передрук матеріалів, а також інше їх використання або відтворення допускається лише з дозволу редакції. За зміст реклами відповідальність несе рекламодавець.

На обкладинці: Ірина Кривко Фото: Тарас Лозинський Дякуємо Торговому дому «АРІЯ Моторс» за можливість проведення фотосесії

2

Наприкінці 2007 року я в спілці з іще двома людьми взяв кредит. У доларах. На бізнес. Прибуток від підприємництва планували (і таки надходив) у гривнях. Ми запускали паб, тому багато вивчали на тему пива, трохи на тему їжі, трішки з дизайну і злегка з маркетингу. Були недосвідченими і розбалуваними кількома роками особистого фінансового зростання і не здогадалися почитати щось про кредитування. Та й загалом ми багато наробили помилок під час планування та запуску. Коли долар бахнув з 5 до 8, це, звісно, не було так боляче, як з 8 до 30. Але в нас окрім кредиту зафіксованою в доларах була ще й оренда приміщення, індексований відповідно

до зростання валюти алкоголь і ще купа проблем, з якими зазвичай стикаються початківці у бізнесі. Як наслідок, більшість роботи в закладі доводилося робити самим. Особисто я працював і на кухні, і за баром, і в залі. Вчився робити коктейлі, варити зупи, готувати соуси. І усміхатися всім: чи то приємним гостям, які цінували увагу, свіжість пива і їжі та невисокі ціни, чи то хамидлу, яке потім під столом доливало собі до пива власну горілку, блювало на стіл і «тирило» попільнички та гальби. Я виходив з дому о 8 ранку, щоб прийти до редакції (треба ж було десь ще й заробляти, доки заклад вийде принаймні на нуль), зібрати інформацію і потім піти до пабу. Приходив додому о першійдругій-третій ночі з головою, яка гуділа від роботи, музики та галасу, викидав на балкон прокурений наніц одяг і ще годину-дві писав статті. Десь приблизно в той час я почитав і про кредитування. І зрозумів, що всі, ВСІ без винятку книги та статті на цю тематику чорним по білому радять не брати кредитів у валюті, якщо ти заробляєш у гривнях. І щодня я обзивав придурками і дебілами трьох людей, які були винні у моїй «фінансовій задниці». Ні, це не були Ющенко, Тимошенко і Стельмах. Це були двоє моїх партнерів і я сам. Це все, що я хотів сказати про «кредитний майдан». Висновки робіть самі. Всеволод Поліщук

суспільство Олег Радик: “Більшість думає, що війна їх не торкнеться” стор. 10 >

захоплення Уперше на зимову рибалку

стор. 26 > Андрій Кухарчук: «Мрію стати чемпіоном світу в традиційному бодібілдингу»

стор. 18 >

«Із іскри Божої розгориться полум’я!», або Футурологічний аспект розвитку людства

відпочинок

стор. 30 >

дрібниці життя Фешн-сторі від Егоїста стор. 54 >

Мандруємо Україною!

стор. 42 > рецепт: Маринована квасоля з овочами стор. 48 >

Ви ресторатор? Вас обкрадають! стор. 70 >

зміст

3

Любіть ближнього свого, як самого себе.

Та спершу полюбіть себе! [Фрідріх Ніцше]

Як не вколотись “гострим” питанням А вам часто ставлять «гострі» запитання? Часто доводиться на них відповідати? І як ви це робите? Маєте перевірені методи? «Відповіді на «гострі» питання» – це тема нашого першого у новому 2015 році Бізнес-сніданку. У сучасному світі нам доводиться спілкуватися з різними людьми, відвідувати зустрічі, виступати на конференціях. І навіть, якщо ми добре підготовлені, бувають моменти, коли звучать запитання, на які не так легко відразу дати відповідь. Інколи ці питання жартівливі, інколи – компрометуючі, часто їх ставлять, аби вибити з колії, спровокувати на емоції. Аби бути добре підготовленим, впевненим та врівноваженим, потрібно знати всього кілька прийомів, і тоді жодне питання не вплине негативно, а, навпаки, стане ще однією можливістю проявити себе з найкращого боку. Щоб навчити гостей легко, швидко і спокійно відповідати на незручні запитання ми запросили Христину Яблонську – директора Школи риторики та ораторського мистецтва Ірини Снітинської «Аґрус». У невимушеній атмосфері ресторану PartyFon (м. Львів, пл. Соборна, 14, ТЦ «Роксолана») за кавою та смачними солодощами учасники заходу вчилися, як правильно відповідати на гострі та, часом, небажані запитання. Намагаючись самотужки сформулювати прийоми та дослухаючись порад тренера, ми дійшли висновку, що головне – не боятися цих питань. Першочергово варто зберігати спокій та усвідомити й прийняти, що людина, яка запитує вас, – нормальна. Що вона має право на таке питання. А ви, відповідно, маєте право як відповідати, так і не відповідати їй. Аби відповідь була достойною, потрібно пам’ятати про свій психофізичний стан: тримати обличчя, погодитися з правом людини на таке запитання, відповідати приязно та впевнено. Щодо методів, то заборонено говорити про себе погані речі, нападати у відповідь та використовувати конфліктогени («але», «Ви неправі», «Ви помиляєтеся»). Натомість, відповідаючи на дошкульне питання, можна покреативити, перевести розмову у дещо інше русло, переформулювати питання самому або ж розширити його чи вдати, що ви не зрозуміли, про що мова. І пам’ятайте: головне – впевненість у собі. І тоді жодне питання вас не вколе! З приводу участі у наступних бізнес-сніданках звертайтеся, будь ласка, за телефоном (067) 789 44 68 (Олена)

6

7

пл. Соборна, 14, ТЦ «Роксолана»

Cуспільство Єдина країна З цього номера ми розпочинаємо нову рубрику «Єдина країна», в якій друкуватимемо тексти від блогерів та журналістів з різних куточків нашої країни. Цього разу пропонуємо до вашої уваги дещо несподівані думки про наше суспільство від трьох блогерів з мережі Facebook. Це Володимир Миленко із Запоріжжя, заступник головного редактора сайту ua-football.com, один з найкращих фахівців у спортивній журналістиці України, який, утім, у блозі пише більше на суспільні та політичні теми; Юрко Матняк, комп’ютерник з Сокаля на Львівщині та Геннадій Беницький, науковець, український патріот, який не може виїхати з Луганська через хвору, прикуту до ліжка маму. Останній якимось дивом досі не потрапив до поля зору, як він каже, мудочленців ЛНР, майже щодня описуючи справжню ситуацію в окупованому Луганську.

Наша ДНР У нас в багатьох містах і навіть селах стоять пам’ятники «афганцям». Їх вшановують, квіти покладають і таке інше. В принципі, роблячи це «на автоматі»: дата підійшла, треба відзначитись. Так само, як з безглуздими річницями створення областей, наприклад (Так, мова йде про чиновників і обивателів. У самих «афганців» геть інша історія, тому зараз не про них.). Але справа в тому, що Афганська війна – це один в один ситуація з Донбасом. Імперії знадобилася територія, знадобився контроль над нею. Вона відправила туди війська, які вбивали ворогів і мирних людей. Для якоїсь своєї – керівництва країни – мети. Чим ДРА (Демократична Республіка Афганістан) не ДНР? Тільки тим, що донецький покруч не встиг розповзтись на більшу частину країни. Звісно, можна знайти якісь розбіжності, але вони і ролі великої не зіграють, та й ми вже не настільки добре пам’ятаємо ту афганську історію, аби порівнювати в деталях. Скажімо, можна опонувати тим, що нині є усілякі мотороли та гіркіни, які не за наказом, а за бабло. А хто відповість, були в Афгані «сверхсрочники» чи ні (які теж добровільно)? От така неприємна паралель. А тепер уявіть собі, що... Ні, навіть не на Донбасі чи

8

в Криму. Просто десь у Росії будуть ставити пам’ятники «дончанам» (і, можливо, «кримчанам»). Що ви скажете? Правда ж, «кацапи остаточно збожеволіли», «нелюди», «кому пам’ятники ставите, рашисти» і таке інше? Але пам’ятники таким же карателям (давайте будемо чесними, ніякими «воїнами-інтернаціоналістами» вони не були) уже стоять. І ви, можливо, до них ходите, носите квіти. А-а-а, вони ж не українських дітей убивали, а афганських? Так тоді не прискіпуйтесь до європейців, що «вони – Шарлі», а Волноваху не помічають. Ви ж такі самі. І я навіть не кажу про написи на кшталт «Погибшим при выполнении воинского (интернационального) долга». Якого «долга»? Перед ким? Перед бездушним комуністичним режимом? Перед маразматиками з Політбюро? Самі по собі пам’ятники – це вшанування тільки однієї сторони цих війн, які сором’язливо називали «локальними конфліктами». Так, ці хлопці – такі ж жертви війни. Як хто? Як невинні афганці чи інші нації? А про них десь згадується? Я розумію афганців, які приходять до цих пам’ятників. Вони йдуть туди не святкувати «деньпобеды», а поминати. І своїх товаришів, та і самих себе, за великим рахунком. Я не розумію всіх інших. Чиновників зокрема. Не вимагайте від інших того, чого не можете зро-

тенденції • суспільство

бити самі. І перестаньте жити за радянськими шаблонами. Вони наскрізь брехливі. Їх усі треба переосмислити, і назвати речі своїми іменами. Володимир Миленко, Запоріжжя facebook.com/vmylenko

Не сотвори кумира «Не смей критиковать Парасюка», – слова якоїсь бабульки. Ну так. А кого ще не можна критикувати? Петра Порошенка? Чи його можна? А можна Юльку критикувати? Чи вона великомучениця, і її – в жодному разі?? Завжди, курва, дратувала дурна людська схильність виправдовувати людину, яка один раз щось добре зробила, і потім тупо їздить на своєму авторитеті. Добра людина – то не один раз, то постійно. Бо вчудиш один раз хєрню – і ти вже не добра людина. От Коломойский, Игорь Валерьевич – хто він? Патріот? Чи може запроданець? Чи жидвизискувач? Людська думка про нього за останні 2 роки змінювалась декілька разів, і то досить кардинально. Ще один коментар прочитав: «У нас люди не мають своєї думки, тому постійно її змінюють: то хвалять когось, то ганять!» – дорогенька, не плутай думку загалом і оцінку певної дії.

До чого то я? До того, що коли люди починають «іконувати» когось, особливо політиків чи видних діячів – то не добре. Вони на службі народу, коли роблять добре – потрібно хвалити, заохочувати. Коли чудять хєрню – ганити і критикувати. Так воно й має діяти. Інша справа, що не всі відрізняють «роблять добре» від «чудять хєрню»... Але помалу вчаться. Принаймні дедалі менше людей ведуться на популістські гасла «зменшимо податки», «збільшимо пільги». То тішить. Загалом все буде добре. Тільки надію не втрачайте, знайомим роз’яснюйте та воякам помагайте. І не забувайте тих, хто за наше майбутнє віддав своє... Слава Україні! Юрко Матняк, Сокаль facebook.com/juri.matnjak

Луганськ. Наполовину віруючі Сьогодні голова Луганди Плотницький з дружнім візитом відвідає Луганський педуніверситет. Працівників відразу попередили: зважаючи на дружність, не ставити питань про зарплату за останні півроку. Інакше особливо недружніх позбавлять обідів у їдальні. На місцевому ТБ було інтерв’ю з одним із міністрів-терористів. Теж в абсолютно дружній атмосфері. Випадково виявилося недобре. Гуманітарні конвої не можуть забезпечити паливом сільгосптехніку до посівної. Мабуть, все зжирають танки і машини чиновників ЛНР. Якщо за приказкою, що посієш те й пожнеш, восени чекаймо на збір урожаю патронів та снарядів. Батьки посилають дітей у школу не за знаннями, а за можливістю хоч раз на день з’їсти тарілку тюремної баланди. Місцевий паханат добиває промисловість. За півроку не тільки не відновилася робота підприємств, а навпаки, згорнули станки і тим же гумконвоєм, в обмін на кашу, вивезли до Росії. «Поліпак» і «Маршал» – останні жертви рівноцінного обміну. Тепер мені стало зрозуміліше, як індіанці віддавали землю за намисто і вогняну воду. Зате все відбувається за згодою сторін. Дружньо. Місто голодує в дружній атмосфері з мудачленцями. Акцію «Нагодуй голодного» треба проводити цілодобово і скрізь. Черги за тарілкою супу – ось що приніс русскій мір на Донбас. На місцевому ТБ пройшов сюжет про те, як хоробрі падлочленці прийшли з пакетами гуманітарки в Чорнухіно. Те саме Чорнухіно, яке перед тим вони ж майже стерли на порох артилерією. І ось, з одного зі зруйнованих ними будинків виповзає бабулька і починає обнімашки за подаровану пачку гречки. За півроку під окупацією я став наполовину віруючим. Досі не вірю в рай, але вже вірю в пекло. Геннадій Беницький, Луганськ

9

Часто українці сприймають термін «війна» дуже вузько і буквально. Коли люди вживають це слово, то практично завжди мають на увазі фронтові бої: атаки піхоти, бронетехніки чи авіації. Утім, війна, зокрема україно-російська, має багато різних складових. Наприклад, окрім військової, щонайменше економічну та інформаційну. «Егоїст» вирішив розповісти про громадську ініціативу, котра працює в останніх двох площинах – інформаційній та економічній. Йдеться про інформаційно-просвітницьких рух «Економічний бойкот», метою якого є мобілізувати українців для удару по економіці супротивника. Про те, наскільки такий вид боротьби з агресором є ефективним, і де межа того, що потрібно бойкотувати, розповів засновник руху, журналіст Олег Радик.

Олег Радик: “Більшість

думає, що війна їх не торкнеться”

– З чого почалася ініціатива «Бойкот Партії регіонів», яка згодом переросла у «Бойкот російських товарів»?

– Я кілька разів приїжджав на Майдан і щоразу потрапляв на «тихі» дні. Ну, буває таке. Я зрозумів, що просто стояти і спати мені нецікаво, тому вирішив боротися у Львові. Через соцмережі знайшов однодумців, і ми пішли на «Нову лінію» соромити людей. Стояли з плакатами і ганьбили їх за те, що вони туди ходять. У такий спосіб хотів бути корисним в «тилу», коли не був на Майдані. Отак все і почалося. З акцій біля «Нової лінії» та «Епіцентру». Спершу було близько десяти людей.

– Ваша ініціатива зареєстрована?

– Ми подаємо документи. Я цього дуже боявся. Бо у нас є люди дуже

10

різних політичних поглядів. І якщо робити справу під вивіскою ГО, то це вже певна уніфікація, звуження. Ми – широка громадська ініціатива. За моїми підрахунками, станом на нині ми роздали уже понад 950 тисяч листівок та плакатів. У нас були навіть люди в Донецьку. Був хлопець, який ходив і роздавав листівки. Зараз він не виходять на зв’язок чомусь. Я за нього дуже переживаю. Я його питав, чи розуміє, що ризикує і що ефекту від цього немає. Я наразі не вірю в український Донбас. Але він казав, що хоче це робити, щоб сепаратисти знали, що проукраїнсько налаштовані люди на Донбасі є.

– Де ще в Україні є осередки «Економічного бойкоту»?

розмова • суспільство

– Всюди. У Харкові, Полтаві, Сумах – всюди є.

– А яка загальна чисельність мережі?

– Це дуже важко рахувати. Зараз люди втомилися ходити на акції. Найактивніші зараз на війні. Дівчатка ходять по-різному. Більше 20 людей на акції у Львові нині не приходить. Тому це більше просвітницька ініціатива.

– Це у Львові. А по Україні скільки активістів?

– Складно сказати. Ну от, коли ми їздили пікетувати Національну раду з питань телебачення та радіомовлення, то там було 12 львів’ян і 8 киян. Львів – це столиця бойкоту, як і столиця Майдану, зрештою. Ми зайшли в Нацраду і питали пана Артеменка та пані Герасим’юк,

що їм заважає закрити російські телеканали і серіали. Знаєте, що вони відповіли? «Ми не знаємо, як це зробити…» І в мене питання: «А на хріна ви тоді потрібні?». Скажіть, що вам треба, і ми вам допоможемо. Якщо потрібен закон від парламенту, то ходімо разом до ВРУ. Якщо потрібно рішення РНБО, то пішли до РНБО. Що вам потрібно? Зараз вони почали рухатися. Але це тільки після того, як ми вломилися до них у кабінети. Ми їх не били – просто поговорили. І вони почали рухатися з цими пореченковими. Справа навіть не в пореченкових. Справа в тому, що будь-яку людину, яка не поважає українську державність і наш Крим, треба видалити з ефіру і бізнесу.

– А наскільки це правильно з точки зору піару. Я, наприклад, не знав, хто такий Охлобистін, доки у ФБ-стрічці новин «добрі люди» не почали спамити якимись його цитатами про Крим. Я не знав, хто такий цей Порєчєнков, а тепер…

– Ти не дивишся телебачення?

– Не дивлюся, за винятком новин.

– Ти – нове покоління. Але нам потрібно боротися за мізки бабусь…

– А це, в принципі, реально?

– Реально, але важко.

– А гра вартує свічок?

– Це дуже важка гра. Бо ти розумієш, що твої зусилля деколи є марними, але мусиш щось робити, бо інакше просто не можеш.

– Це знайоме відчуття, але якщо від цієї роботи немає реального ефекту, то який сенс працювати вхолосту?

– Чому немає ефекту? За підрахунками «Економічної правди» тільки

харчова промисловість Росії в Україні втратила 100 млн. доларів. А легка промисловість «впала» на 70%. Якщо спростити, то це на 100 танків менше. Хоча іншою рукою наші громадяни набудували москалям танків набагато більше.

– Ні, я не кажу про «Економічний бойкот». Його якраз я вважаю ефективним інструментом. Я кажу про марність боротьби за голови старшого покоління – народжених, вихованих і сформованих у «совку». Про те, що марно намагатися видалити з їхніх голів різного роду охлобистіних.

– Тоді треба ставитися до старшого покоління з розумінням. Справа ж навіть не в охлобистіних. У людей немає грошей. Зайди в супермаркет, і коли ти побачиш знижки, то це практично завжди російські товари. Але наші бабусі не мають грошей і тому інколи мусять це купувати. І це зрозуміло. Я не розумію менеджера із зарплатою в тисячу доларів, який купує ці товари. Тому я вважаю, що про старше покоління не можна забувати – йому важко. Хоча, безумовно, наше майбутнє – в роботі з дітьми. Хоча цим мала б займатися також і школа, і суспільство загалом. Ми повинні навчити людей, що купувати в окупанта – це економічний колабораціонізм. Коли нацисти бомбили Ковентрі, то в Лондоні німецьке пиво ніхто не продавав. А в нас це нормальне явище. У нас президент (проти якого я загалом нічого не маю, поки ми не плануємо його бойкотувати) має бізнес в Ліпєцку. Це ж правда. Ми – практично єдина держава, котра не прийняла жодних санкцій проти Росії. Швейцарія навіть прийняла. А у нас усе на рівні громадських активістів.

11

АВТОЗАПЧАСТИНИ ДО ЄВРОПЕЙСЬКИХ, ЯПОНСЬКИХ ТА КОРЕЙСЬКИХ АВТОМОБІЛІВ

НАЙНИЖЧІ ЦІНИ тел.

Львів, вул. Героїв УПА, 73 (032) 239-36-73, 239-36-83

тел.

Львів, вул. Героїв УПА, 78 (032) 238-31-48, 237-31-67

тел.

Львів, вул. Наукова, 96а (032) 244-73-17, 243-82-16

Львів, вул. Б. Хмельницького, 210а тел.(032) 243-05-51 Львів, вул. Зелена, 238 тел.(032) 232-23-20, 232-23-21

www.planetauto.com.ua

> Більшість думає, що війна їх не торкнеться > «шкварку» і відвезти на Личаківський цвинтар, показати хлопців, у яких тепер не буде ні дітей, ні робочих місць. Хай там подивляться і тоді розкажуть щось про робочі місця.

– А де межа того, що потрібно бойкотувати? От, наприклад, пікетувати «Родинну ковбаску», ви вважаєте було правильно. Бо власник регіоналом був. А чи потрібно було пікетувати, наприклад, радіо, яке в період Майдану крутило їхню рекламу?

– Так. Звичайно, потрібно було.

– Де межа між тими, кого потрібно бойкотувати, а кого – ні?

– Складне питання. Львів – єдине місто, де є ухвала про маркування російських товарів у магазинах. Ми не маркувальний рух. Наша мета – відсутність товарів окупанта в Україні. Але ми принаймні добилися того, що російські товари повинні маркувати, якщо власником компанії є громадянин РФ, чи підприємство платить податки в Росії, з яких вони посилають вже якийсь надцятий гумконвой сюди. Так не може бути – це ж огидно.

– Це зрозуміло, але де межа? От якщо згадати той же «Епіцентр». Ви його зараз бойкотуєте?

– Звичайно, ніхто не скасовував бойкоту колишніх регіоналів. Навіть ті з них, хто вийшли з партії, зробили це дуже пізно. Наприклад, власник «Родинної ковбаски» пан Баран. Вийшов з ПР лише тоді, коли вбили наших 11 львів’ян. Хоча ми просили його зробити це раніше. Але він тоді казав, що не може, що потрібно провести міську конференцію партії. Зараз у нас немає активного бойкоту колишніх регіоналів.

– А чому «не добили»? Чому не взяли когось одного з регіоналівпідприємців і не забойкотували до банкротства, щоб інших попередити? Бо виглядає так, що можна просто в один момент «перефарбуватися» і далі продовжувати займатися тим, чим і раніше.

– Бо наші люди дуже слабкі. Коли ми бойкотували «Родинну ковбаску», то люди опускали очі, але заходили і купували там. Ми от гордимося Львовом, як П’ємонтом, але у нас тут хрунів, – на кожному кроці. Ми будемо робити жорсткіші акції. А коли ти всім кажеш про бойкот, вони відповідають про робочі місця тощо. Таких треба взяти за

12

– Чому не пікетували?

– Від нас часто вимагають більшого, ніж ми можемо. В той час ми соромили людей, які купували там продукти. Львівські ЗМІ багато зробили для популяризації бойкоту. Але вони нічим не відрізняються від пересічних українців. Однією рукою допомагали нам, а іншою – ставили рекламу бізнесу «ригів». У нас обмежені ресурси, і ми змушені вибирати пріоритетні напрямки. От ми ходили до ICTV з пікетом, бо в них найбільше російського телепродукту в ефірі. Жоден канал про це не розповів. Це відкритість наших ЗМІ. Ні «ЗІК», ні «Захід.нет». Навіть наші львівські не дали нічого, бо усі розуміють, що в них рильце в пушку. Так, певні сайти написали, але більшість – ні. А воювати з журналістами зараз справа марна.

– А для чого з журналістами воювати, якщо можна піти до власників ЗМІ? Наприклад, пікетувати Садового за те, що на його станціях чи каналі крутять таку рекламу.

– Можна. І що?

– Чому не ходили?

– Розкажу такий випадок. Коли я балотувався до Верховної Ради, і ми зробили акцію, то всі ЗМІ Львова перестали про наш рух писати. Це нормально, я їх не можу засуджувати. Це бізнес – нічого особистого. «Вголос» не міг писати про мене, бо на моєму окрузі була Фаріон, «Захід.нет» не робив цього, бо була Подоляк. У головах майже нічого не змінилося. Совість трохи в людей прокинулася, але свідомість – не дуже. Тому ми припинили робити акції, бо розуміли, що це сприйматимуть як мій піар. Журналісти такі ж люди, як усі. Коли я був дитиною, то думав, що священики і вчителі – святі. Тепер я розумію, що всі однакові. Треба міняти не журналістику і не ЗМІ – треба міняти себе.

– Тобто, єдиний спосіб – балансувати між тим, щоб робити свою справу і заплющувати очі на певні гріхи?

розмова • суспільство

– Інакше не вийде. Наприклад, весь мобільний зв’язок або російський, або Ахметівський. Його бойкотувати? Дзвонити будемо по рейках?

– А це знову питання межі. Де межа того, що потрібно бойкотувати, а що – ні. Наскільки я розумію, прототипом «Економічного бойкоту» є бойкот, який влаштували індійці великобританцям за часів Ганді. Але вони відмовилися взагалі від всього англійського, навіть шили самі собі одяг…

– На жаль, ми – не індійці.

– Наскільки реально, що українці зможуть відмовитися від всього російського?

– Це нереально. Ми були колонією дуже багато років.

– Індія теж.

– Їх об’єднала релігія. У нас, як мінімум, 4 церкви. І, врешті, хіба Індія змінилася?

– Ну, це інше питання....

– У них лишилися касти, багато чого лишилося.

– Але ж бойкот був ефективний.

– Ми – не індійці, на жаль. У мене є родичі, котрі тримають гроші в російських банках, бо там відсотки більші. І прекрасно знають, що соромно так робити. Це біда нашої нації. Економічний бойкот – це філософія. Огидно користуватися послугами окупанта.

– До речі, про банки. Що це була за історія з «Альфа Банком» і його джазовим фестивалем.

– Усе просто. «Альфа Джаз» хоч і фінансує виходець зі Львова Фрідман, – це реклама російського бізнесу. Вони з нами зустрічалися. Питають: «Можете нас не пікетувати?». Ми кажемо: «Ні. Не можемо. Але ми можемо не робити це жорстко, якщо ви підете на певні поступки».

– Які поступки?

– По-перше, 250 тисяч гривень пожертви на дітей, які постраждали від АТО. І їм не гроші давати, бо там, де гроші, – там корупція. А цільову допомогу чи лікування. Це було влітку.

13

> Більшість думає, що війна їх не торкнеться > – Вони погодилися?

– Так. Їхній керівник, колишній полковник КДБ, потис мені руку при свідках. Бо я це не сам робив, а ще з двома активістами, щоб ніхто не міг звинуватити у корупційній схемі.

– З середовища «Альфа Банку» я чув іншу версію цієї розмови. Начебто вони погодилися перерахувати ці кошти, але активісти захотіли суму готівкою…

– Ха-ха. Ця розмова була при свідках. Я можу, звичайно, сказати, що я записував її, але це не так. До того ж там працювали антипрослуховувальні пристрої. Але я б хотів побачити офіційну заяву від них про це. Я розповім інше. Наступного дня після нашої розмови вони захотіли поговорити знову і пояснили, що пан Садовий сказав: «Я тут у Львові громадськість, і ви дасте гроші туди, куди я скажу». Це була їхня фраза. А в той час ще якраз впав наш літак, по всій Україні був оголошений траур. І єдине, що ми змогли зробити, – зірвали принаймні в центрі Львова концерт. Ми вилазили на сцену, хамили, але концерт провести не дали. Ми також пішли до парку Хмельницького, і було жахливо спостерігати, як жіночки у вишиванках бігали по байраках і перелазили через паркан, щоб не йти повз нас. Ми ж просто стали з плакатами. А зі сцени, щоб нас звинуватити у неадекватності, говорили про те, що концерт благодійний і що вони допомагатимуть дітям. З того часу я не бачив жодного повідомлення чи офіційного звіту про цю допомогу. Тому зараз ми вимагаємо простих речей. Якщо вони хочуть у Львові робити джазовий фестиваль, проти якого я нічого не маю, то організатори повинні дати звіт про гроші, які вони мали пожертвувати дітям і слова «Альфа»

14

не повинно бути в назві, бо це – пропаганда російського бізнесу.

– Схоже, що бойкот може стати непоганим заробітком для не зовсім порядних «громадських» діячів.

– У нас у Львові половина «діячів» так заробляє.

– До Андрія Івановича не ходили з питанням стосовно фрази, яку він начебто сказав представникам «Альфа Банку» про те, що «громадськість – це він»?

– Ця фраза прозвучала з уст керівників фестивалю. Ми в той же день пішли до Садового і спитали: «Якого хріна?». Він сказав, що мухи окремо, котлети – окремо. Що фестиваль – це культурне свято тощо. А ці зі сцени казали, що передадуть гроші на пожертви. Хай покажуть документи. Я ж нічого особливого не вимагаю від них. Покажуть – подякуємо і винесемо на загал обговорення: спитаємо, чи львів’яни хочуть «Альфа Джазу».

– Не здається, що більшості львів’ян однаково?

– Здається. Бо всі думають, що їх ця війна не торкнеться.

– Один із закидів, які звучать в бік «ЕБ», – акція з мишами в супермаркеті. Наскільки було правильно випускати мишей там, де продають харчі, зокрема не тільки російські?

– Ми напіввагітні патріотизмом. Там продають російські товари? Продають. Отже, я маю право на протест. Деяким жінкам ця акція не сподобалася, бо в ній вони побачили знущання над тваринами. Але як просвітницька ініціатива ми мусимо робити акції, які привертають увагу до себе. Сюди хотіла приїхати Ані Лорак. Ми сказали, що вона може це зробити, якщо першою піснею на

розмова • суспільство

сцені заспіває «Путін ху..ло». Вона відмовилася, тому більше до Львова ніколи не приїде. Наші побратими з інших міст брали участь в акціях проти неї у Києві та Одесі. Тому до Львова вона точно не ризикне приїхати. І після цього кожен добре буде думати, чи йому варто говорити щось таке про Майдан, АТО і отримувати нагороди від окупантів. Економічний бойкот – це удар по бізнесу. Поведінка Ані Лорак – це проституція і бізнес. Вона зробила помилку, і тепер все – її немає.

– З точки зору піару навіть антиреклама – це добре. Чи не здається, що ефективнішим було б влаштувати їй повний ігнор? Бо ті люди, які ходять на її концерти – це не цільова аудиторія «Економічного бойкоту».

– Скільки у неї було концертів за минулий рік?

– Не в курсі. Я не слідкую за її творчістю.

– Три. І тричі це закінчилося бійками. А якби ми цього не влаштували, то скільки було б концертів? 25, мабуть. Скільки вона б тоді грошей заробила? Багато. А так – це удар по її кишені. Вона зазнає економічних збитків. Де наші Настя Камєнских і Потап? Немає їх. Росіяни сюди вже не приїжджають? Не приїжджають. Ви ж пам’ятаєте, як ще у 2013 тут баскови різні гастролювали від цирку до Оперного. А зараз вони втрачають гроші.

– Концерт Макаревича теж пікетуватимете?

– За що його пікетувати? Він висловив свою позицію. У нас немає ненависті ні до російської мови, ні до російської культури. У мене відсотків 30 книжок – російські. Справа в тому, що є люди, які зневажають нашу державу і посягають на її територіальну цілісність. Це – наші

> Більшість думає, що війна їх не торкнеться противники. Усі, хто є нейтральними чи нас підтримують – нам не вороги.

– До речі, про російськомовні книжки. Як закінчилася історія з Форумом видавців?

– Російським видавцям відмовили в участі після нашого тиску, а російські книжки домовилися маркувати. Хоча пані Олександра Коваль нас обманула. Ми підписали угоду, яку всі проафішували, але врешті практично нічого не маркували. Попри це ми не влаштовували погрому. Спокійно зібрали книжки, які люди пожертвували і відправили їх у бібліотеку в Артемівськ. Але факт був: нас обманули. До того ж закон на нашому боці. Усі російські товари повинні маркувати незалежно від того, чи це презерватив, чи книжка. Якщо книжка приносить дохід хунті Путіна, то це зле. А те, що ти любиш її читати, ну то вибачай, мусиш розуміти, що купуєш книжку, вироблену в державі, котра в нас вкрала територію і вбиває наших людей. Тому й постійно має місце «передьоргування» з джазом, книжками. Це товар. І я не розумію, чому театр, кіно не такі святі, як книжка. Це ж теж мистецтво, теж культура.

– Наскільки ефективним є саме маркування товарів?

– Дуже важко навести якісь цифри. Немає таких даних. Але якби це було неефективно, то керівництво магазинів маркувало б усі товари, а з нас просто сміялися. Але вони ховаються, не маркують, отже, це ефективно.

– Наскільки реально і чи потрібно зробити маркування для всіх товарів. Тобто, не тільки російські маркувати, але й польські, угорські, українські…

– Я вважаю, що під час війни з РФ треба маркувати тільки російські й

українські. Маркування інших – це зайві витрати для підприємств. Не бачу сенсу. Є російський товаровиробник, котрого треба нищити, і є наш, якого треба підтримувати.

– Чим конкретно зараз займається «ЕБ»?

– Ми провели пікети «Укртелекому», бо компанія мало того, що належить Ахметову, який не дає грошей на армію, так вона ще й тримає гроші в російському «Сбербанку». А потім придумаємо щось нове. Ми ніколи не повторюємося, але обіцяю що це будуть жорсткіші акції. Ми – не військова організація, у нас немає чіткого плану, але у нас є сподівання на те, що держава нарешті почне реагувати і приймати потрібні закони (наприклад, про обов’язкове маркування) на рівні країни. Ми також розраховуємо на людей, які повертаються з війни. От ми говорили про Індію. Їм було простіше, все таки у них не було тоді війни.

– Тут можна сперечатися. Невідомо що гірше. У них була тотальна англійська окупація. Вони практично ніяких прав не мали у себе в країні. Ми ж вільні люди, на яких напали «сусіди».

– Згоден, що ми вільні люди. Але в нас на руках вже є купа зброї, а Ганді був прихильником виключно мирного спротиву. Я – не Ганді. І виступаю за різний спротив. Я до того, що це небезпечно. Я не розумію, що собі думають певні люди. Якщо керівники і менеджери компаній не будуть реагувати, то ми їх примусово будемо завозити на Личаківське кладовище. Будемо обклеювати домівки економічних зрадників листівками. Нехай уся вулиця знає, що тут живе колаборант. Розмовляв Роман Рак

розмова • суспільство

15

Зроби правильний вибір стати сильнішими і продовжити боротьбу за краще майбутнє? Бог любить трійцю!!! Три рази вже було… Мій вибір – тільки вперед. Подолати кризу – це спортивний інтерес, це змагання, це полювання, це сила, це адреналін. Це як їзда на BMW. Потужне, агресивне авто для сміливих та сильних людей. Кожна модель надає якогось особливого натхнення та сили своєму господарю до нових звершень та планів.

BMW – це чоловіче авто. Авто «егоїста». Власник має бути сильним, харизматичним та прогресивним. Сміливо сприймати труднощі та долати їх. Такі «егоїсти» завжди роблять правильний вибір. Життя прекрасне та цікаве. Живіть з усмішкою та робіть правильний вибір у всьому. Вибір, якою мовою говорити, в якій державі та як жити. Одні люди живуть у державі, яку ненавидять, не поважають і хочуть покинути її. Але не просто зібрати свої речі, своїх рідних, свої надбання і переїхати. Ні!!! Вони хочуть забрати цей клаптик ненависної їм землі із собою. Не розуміючи, що Нашу землю ні

Ми всі знаємо відомий Шекспірівський вислів «Бути чи не бути? От в чому питання!» Споконвіків перед людьми постає вибір. Почнемо з дитинства: 1. Якби батьки обрали замість «так» – «ні», мене і вас би не було.

2. Навчання в дошкільному закладі чи няня? Від вибору залежить подальше вміння спілкуватися в колективі.

3. Школа – звичайна чи з різними типами навантаження? Знову вибір, який стимулює до більшої роботи над собою як батьків, так і дітей.

4. Спорт чи байдики? Статистика стверджує, що діти, які займаються спортом, зібраніші, цілеспрямованіші та мають лідерські здібності.

5. Вища освіта, яка передбачає велику роботу над собою, фінансову залежність та недовготривале підкорення батькам. Але потім ти – фахівець та володар свого життя…

Але на цьому вибір не закінчується, а тільки починається. Кожний обирає свій шлях та робить свій вибір у всьому. Щодня та щохвилини. Як обрати собі стоматолога? Це важко. Стоматологів багато, і вибір зробити непросто. Хороший стоматолог – це легкі руки та гострий зір. Це майстер своєї справи, це творча людина. Свою репутацію та майстерність лікар відточує роками. Довіру та визнання пацієнтів заробляє терпінням, постійним удосконаленням професійності, добротою, витримкою та знаннями. І серед лікарів теж існує вибір: працювати у державній установі чи ризикнути, проявити неабияку сміливість та відкрити приватний кабінет. Де відповідальність та ризики подвоєні. За 23 роки моєї діяльності у приватній стоматології тричі ми мали кризу. Три рази ми біднішали то у два, то у три, а тепер – у 4 рази. І знову перед нами вибір: скоритись та закрити бізнес чи знову

16

думка • суспільство

ділити, ні забирати, ні відділяти не можна за законом. І ця обставина вже ставить перед вибором всіх решту, хто живе в країні, яку любить, хоче розвивати та розбудовувати. Вибір один – ЗАХИЩАТИ цілісність та НЕДОТОРКАННІСТЬ своєї держави ціною свого життя! Дуже хочеться, щоб перед нами не стояв такий вибір. Хочеться, щоб усі жили щасливо та в мирі, були багаті та здорові й усміхались щиро та радісно. «Борітеся – поборете! Вам Бог помагає!!!» З найкращими побажаннями правильного вибору життєвої позиції та лікаря-стоматолога Ірина Кривко Клініка «Ваша стоматологія» вул.Короленка, 4; оф. 3 (032) 225 76 69 P.S. Велика подяка власнику торгового дому Aria Motors, Егоїсту в хорошому розумінні цього слова, сильному, харизматичному Ярославові Харишу за ідею для статті, адже саме автомобільний ряд BMW надихнув мене на її написання.

«Із іскри Божої розгориться полум’я!», або Футурологічний аспект розвитку людства Продовження розмови з Андрієм Іоновим вона абсолютно правильна. Інколи чую заперечення: «Ти хочеш всіх нас у матрицю – «Великого брата»!»

Андрій Іонов, засновник ГО «Вектор» – Пане Андрію, усі наші попередні розмови ми вели у ключі «Вектора» і намагались прив’язати його до подій в Україні. На жаль, а, може, на щастя, Ваші прогнози щодо їхнього розвитку справджувались. Ваше відчуття від цього?

– Сприйняття ідеологеми «Вектора» зростає, бо вона поступово стає очевидною: з’являється все більше людей, свого роду «камертонів», які дуже тонко відчувають зміни, що відбуваються у світі. Я переконаний у своїй ефективнішій позиції, хоча не можу стверджувати, що

18

– Як Ви реагуєте на подібні заяви?

– Про загрозу «Великого брата» людям вперше розповів Джордж Оруелл у книзі «1984» ще у далекому 1948 році! Наукова фантастика, антиутопія, яка має усі можливості здійснитись, адже у деяких країнах вже повним ходом йде інформаційне зомбування людей. На відміну від Оруелла, я не лякаю, а висловлюю свої думки щодо уникнення і протидії цій загрозі, більш того, показую своє бачення застосування «Великого брата» на благо цивілізації.

– Розкажіть про виникнення ідеї «Вектора».

– Над «Вектором» як ідеологемою я працюю 15 років. Можливо моя внутрішня структура є тоншим камертоном, і я відчув, що перед людством і кожною люди-

ною стоїть питання вибору: як використати колосальні можливості, які ми отримали з відкриттям комп’ютера. Стати жертвою «Великого брата» чи, об’єднавшись, за допомогою цього великого відкриття стати Творцем свого життя?

– Є такий вислів: «У Бога є свої плани щодо кожного з нас». Цікаво, як Ви розумієте для себе ці слова?

– Спочатку, коли я почав будувати свої мисленнєві конструкти, робив це виключно для себе. Мені подобався цей процес, але я не ставив перед собою якоїсь чіткої мети. Коли мої роздуми вибудувались у чітку систему, з’явилось неймовірне відчуття…

– Подібне до «Еврика!» Архімеда, «І все таки вона крутиться!» Коперника?

– Нікому достеменно не відомо, що відчували ці люди, я ж нарешті ясно побачив отой «Божий план» щодо себе і того, що моє бачення

розмова • суспільство

майбутнього може принести велику користь людям. Це спонукало мене до написання книги «Вектор», у якій я чітко виклав свої думки. Визнаю, що книга написана складною мовою, для її осмислення і сприйняття потрібні знання з фізики, економіки, історії, філософії, психології, що певною мірою суспільство до неї не готове. Тому наступним кроком стало створення громадського об’єднання «Вектор». У його рамках я проводив засідання, на яких намагався донести ідеологему «Вектора» до слухачів.

– Яким був результат?

– Однозначно позитивним. Я побачив зацікавленість, розуміння, схвалення: «В цьому щось є!» Були пропозиції створення інфраструктури, яка б займалась просвітницькою роботою, навіть реєстрації партії. Але я не належу до людей, які рвуться у політику і не маю навичок в організації та провадженні суспільної ді-

яльності. Я людина «Першої квадри» – мислителів, генераторів ідей.

– Мислителі, як правило, не дуже переймалися, як людство розпорядиться їхніми ідеями. Деяких (особливо сміливих) сприймали за божевільних і навіть карали. Вас не лякає таке сприйняття суспільства?

– Категорично ні. Бо, поперше, це моє суб’єктивне бачення, базоване на знаннях і (хай це звучить для когось аж занадто крикливо) дарі Божому бути камертоном. По-друге, усі ідеї «Вектора» підтверджують реальні події у світі!

– Ви шукаєте нові шляхи для того, щоб «Вектор» здобув якомога більше прихильників?

– «Вектор» проходить усі етапи «народження метелика». Процес його «дозрівання» йде, на мою думку, правильно. Я беру участь у

міжнародних та вітчизняних конференціях, телеефірах, активно спілкуюсь у соцмережах і знаходжу велику кількість однодумців. Найближчим часом планую видати «Вектор» українською мовою. У подальшому я бачу його розвиток у створенні громадських об’єднань, які б обрали «Вектор» в якості своєї ідеології та вимагали у влади створення умов для втілення його ідей у життя. І цілком можливо, що з часом векторологія (так я назвав цю ідеологему) стане наукою, яку вивчатимуть як обов’язковий предмет у вузах чи навіть у старших класах школи.

– Якщо це не піар, то для чого це Вам?

– Бо я переконаний, що нам, як homo sapiens, просто життєво необхідно усвідомити, що ми стоїмо на порозі великих змін, які несуть

як загрозу, так і можливості. І перше, що потрібно зробити людству, – створити нову ідеологему, а також сучасний модерний міф, здійснити свого роду квантовий стрибок у правильному напрямку. І неважливо, як її будуть називати (хоча, «Вектор», як на мене, дуже вдала назва). Основа, стрижень цієї ідеологеми – надання кожній людині можливостей реалізуватись не за рахунок інших, а за допомогою всіх. Людство надто довго фундаменталістськи уявляло плани Бога – звідси і релігійні, етнічні конфлікти, постійна боротьба за владу, відчуття марності свого життя, страх перед майбутнім. Більше того, дуже одновимірно та консервативно трактувало такі поняття як Бог, смерть, вічність, пошук себе і своєї життєвої місії. Я дуже сподіваюсь, що

«Вектор» дасть дороговказ у пошуку відповідей на ці запитання всім, хто не хоче прожити своє життя як зомбі, біоробот, а роздмухати в собі творчу іскру Божу. А це і є свобода, якої ми всі так прагнемо – усвідомлена можливість вибору для себе. Розмовляла Анна Косик P.S. На початку січня 2015 року було опубліковано відкритого листа за підписами фізика-космолога Стівена Хокінга, президента корпорації «Тесла» Елона Маска, Білла Гейтса та інших відомих людей, в якому вони заявили, що штучний інтелект несе світу загрозу набагато більшу, ніж ядерна зброя і, по суті, людство стоїть на порозі реального апокаліпсису. Уникнути або принаймні відтягнути його можна лише за умови об’єднання світової спільноти для пошуку шляхів протидії та нової «дорожньої карти» розвитку людства.

розмова • суспільство

19

Не гроші прикрашають людину, а оправа Хибний стереотип каже нам, що окуляри носять лише «ботани», тому багато хто соромиться їх одягати. Але найвідоміші люди світу впевнено щодня демонструють, що це – лише міф. І обирають стильні окуляри для своїх образів. Тому презентуємо вам топ-5 найбагатших людей світу, що носять окуляри.

1. Білл Гейтс – найбагатша людина в світі зі статками в 76 млрд. доларів. Засновуючи та розвиваючи компанію Microsoft, підприємець неабияк зіпсував свій зір і зараз не з’являється на публіці без окулярів. Колекція оправ мільярдера включає в себе різні за стилем та матеріалами моделі. Наприклад, CL-101 Platinum Eyeglasses – майже непомітна на обличчі модель окулярів від Sama, американського виробника окулярів класу люкс. А також чорна рогова оправа CARBON BLACK від Silver Lining, американської мережі оптик, що також виробляє і свою ексклюзивну лінійку оправ.

2. Уоррен Баффетт – найбільший інвестор Америки. Його капітал журнал Forbes оцінив у 44 млрд. доларів, які він заробив, вдало інвестуючи кошти в різні галузі виробництва США. На відміну від Білла Гейтса цей магнат надає перевагу лише масивним оправам, які не входять до розряду модних, проте створюють притаманний лише Баффетту стиль. Схожі рогові оправи у стилі 60-х можна знайти у колекціях Samа (модель Aidan), Polo від Ralph Lauren або Giorgio Armani (модель GA 828).

3. Чарльз Кох – голова ради директорів і генеральний директор сімейного конгломерату Koch Industries, другої за обсягом виручки компанії в США. Він володіє капіталом в 40 млрд. доларів. В основно-

20

му носить оправи від Silhouette – австрійського виробника найлегших у світі окулярів (всього 1,8 грама без лінз). Вони непомітні, зручні, міцні та гнучкі одночасно, тож не дивно, що їх обирають навіть мільярдери. Особливої уваги заслуговує легендарна колекція Titan Minimal Art, яка настільки зручна та легка, що у 2000 році NASA офіційно визнало окуляри колекції стандартним засобом корекції зору під час космічних польотів.

4. Робсон Уолтон – старший син та спадкоємець всесвітньовідомої мережі Wal-Mart. Його статки складають 34,2 млрд. доларів. Вподобання містера Уолтона не сильно відрізняються від попередників: непомітні прямокутні оправи від Silhouette та овальні, дещо ретростилізовані, від Sama.

5. Лі Кашин – статус найбагатшої людини Азії йому забезпечили статки у розмірі 31 млрд. доларів. Свої гроші мільярдер заробив, інвестуючи у виробничі та не тільки стартапи, за що його і прозвали сучасним Мідасом. Наприклад, він був одним з перших, хто вклав гроші у тоді ще маловідомий Facebook. Стиль Лі Кашина в окулярах вирізняє його серед решти мільярдерів цього списку. Масивні чорні оправи квадратної чи прямокутної форми, що сильно виділяються на обличчі, вони стали певною «фішкою» бізнесмена. Якщо хочете і собі такі, то окуляри в цьому стилі присутні у таких виробників оптики, як Sama (модель Abbott), Hugo Boss (Black Boss 0479), деякі моделі Oliver Peoples та Moscot.

психологія • суспільство

Montegrappa Fortuna: ваша удача – у ручці Сучасний світ намагається нав’язати нам новітні технології, а ми дуже легко на це погоджуємося. Подумати тільки: зараз ми листуємося за допомогою e-mail, бачимося у Skype, зідзвонюємося, використовуючи Viber. Планшети, смартфони та інші ґаджети – це вже зовсім не новинка. А раніше усі ці функції виконували ручка та папір. Звісно, тепер передавати інформацію можна у сотні разів швидше та ефективніше. Але чи робить це її отримання приємнішим? Адже, згадайте: читати написаний від руки лист набагато приємніше за надрукований. Це емоції, відчуття, тепло… Писати листи – виняткове задоволення. Особливо якщо в руках ручка, яка більше нагадує витвір мистецтва, аніж просто знаряддя для писання. Серед безлічі відомих колекцій Montegrappa, найстарішого італійського виробника письмових інструментів, особливо виділяється Fortuna («Фортуна»), названа на честь богині, яка уособлювала удачу. За віруваннями стародавніх римлян, виняткова риса вдачі, – це втілення випадкових подій, які тісно пов’язані з «virtus», силою характеру. Майстри Montegrappa впевнені, що при цьому важливу роль відіграє освіта,

база, на підставі якої особистість розвиває і відточує свої вроджені таланти. Лист від руки – найважливіший елемент цього процесу і обов’язкова функція організму в нашому квапливому і високотехнологічному світі. Оригінальна колекція Montegrappa Fortuna була створена для тих, хто хоче отримувати задоволення від письма разом з ручками, які приносять удачу. Вона швидко завоювала популярність серед жителів мегаполісів, які надають перевагу симбіозу сучасності та класичного стилю. Розкішний корпус письмового приладдя Fortuna White виготовлений з дорогоцінної смоли білого кольору і прикрашений деталями, покритими рожевим золотом або рутенієм. Fortuna Blue виконана з дорогоцінної смоли блакитного кольору і декорована деталями, які покриті рожевим золотом або паладієм. Колекція Montegrappa Fortuna представлена ручкою з пером, ролером і кульковою ручкою. Тож кожен може вибрати те, що йому до душі. Або ж навіть створити свою власну колекцію ручок відомого бренду. І не зважайте на тих, хто каже, що писати від руки – несучасно та немодно, вони просто не підібрали правильної ручки!

стиль • суспільство

Відчуй переваги співпраці з Ідея Банком! Сьогодні довіряти можна і треба тільки надійним установам з перевіреною репутацією. Саме тому для багатьох людей є відкритим питання вибору надійного банку. Такого, з яким можна було б впевнено розраховувати на довгострокову співпрацю. Але питання вигоди теж не останнє, серед надійних банків із хорошою багаторічною репутацією на ринку, клієнти прагнуть обрати той, що має і привабливі депозитні пропозиції. Всі прагнуть при мінімумі візитів отримувати максимум доходу. Це стає можливим завдяки новій пропозиції від Idea Bank – депозиту «4 пори року». Завдяки пропозиції «4 пори року» клієнт можете розмістити депозит у гривнях з привабливою ставкою без обмежень у максимальній сумі вкладу. Але найголовніше в цій пропозиції те, що клієнт при достроковому розірванні не втрачає нарахованих за своїм депозитом відсотків за кожен з тримісячних періодів. Окрім цього, депозит «4 пори року» з правом поповнення та автоматичною триразовою пролонгацією. Цікавим є те, що ставка за депозитом при пролонгації не тільки зберігається, але й має надбавку, розмір якої становить +0,5% Отже, привабливі умови розміщення з найкращою відсотковою ставкою в межах обраного періоду, економія часу за рахунок автоматичної пролонгації та надбавка за лояльність – ось відчутні переваги роботи з «Ідея Банком». Але це ще не все! Кожен клієнт, який доєднається до депозитної програми «4 пори року» абсолютно безкоштовно отримає можливість підключитися до системи Інтернет-банкінгу. Це означає, що клієнт завжди зможе відстежувати рух своїх коштів та здійснювати операції за банківськими рахунками з будь-якої точки світу. Лояльність, впевненість та довіра – це три основні характеристики роботи «Ідея Банку», які відчує кожен клієнт, що почне працювати з нами. Лояльність банку проявляється у наданні гарантованих бонусів для постійних клієнтів, наданні безкоштовних додаткових послуг та знижок на обслуговування. Довіра до банку та впевненість клієнтів у збереженні та накопиченні їхніх коштів, підтверджена потужним іноземним капіталом, адже «Ідея Банк» належить до однієї з най-

22

гроші • суспільство

більших фінансових груп в Європі. І коли інші банки полишають український ринок, прагне залишитися та пов’язує свої плани на майбутнє із майбутнім своїх клієнтів. «Ідея Банк» – це банк з європейським капіталом, який успішно працює на банківському ринку вже більше 25 років. Він увійшов у ТОП-10 найстійкіших банків України та визнаний одним з найкращих роздрібних банків за стабільністю та комфортом для клієнтів. Його депозитні та кредитні програми неодноразово визнавали найкращими для населення. Цей банк ідеально підійде людям з активною життєвою позицією, які не відстають від сучасних тенденцій у банківській сфері та мають чітке бачення структури та джерел свого заробітку. Саме з такими вкладниками Банк будує довготривалі стосунки, бачачи у кожному з них не клієнта, а, скоріше, бізнеспартнера, співпраця з яким буде тривалою. Всі ми щодня спостерігаємо за курcом гривні та намагаємось вгадати, де ж вже та межа, на якій вона зупиниться. Але, на жаль, далеко не всі задумуються над головними причинами того, чому це відбувається. Експерти вважають, що дуже велику роль у падінні курсу гривні відіграє паніка людей. Однією з основних проблем є те, що люди, хвилюючись за свої вклади, поспішають в банки, щоб якнайшвидше повернути депозити. Внаслідок цього і виникає паніка та штучний ажіотаж. Але якщо спитати українців про те, яким чином можна допомогти країні та зміцнити курс – далеко не всі зможуть відповісти. А насправді кожен може зробити свій вклад у посилення гривні. Достатньо лише тримати гроші в банку. Таким чином роблячи невеликий, але вклад у зміцнення національної валюти. Гроші повинні працювати! Окрім цього, депозит сьогодні – один з небагатьох методів хоч якось захистити власні кошти від девальвації. Звичайно, це працюватиме, якщо ви звернетеся до стабільної фінансової установи, яка неодноразово підтверджувала свою репутацію надійного фінансового партнера. Тож, роздумуючи над вкладанням грошей у щось прибуткове, намагаючись захистити власні кошти від знецінення та обираючи надійний банк, пам’ятайте: завдяки депозиту «4 пори року» від «Ідея Банку» ваші гроші працюватимуть не лише на вас, але й на благо країни! Зоряна Крачковська

гроші • суспільство

23

захоплення Коноплянка на трансфері Так, футбол – це є вещ, яку тяжко поняти. Тим паче, якщо ця вєщ, тобто цей футбол – український. А особливо в період так званих трансферних вікон. Тих самих вікон, з яких футболісти можуть переходити із клубу в клуб. Не нічний клуб, а футбольний, Вася. Можуть, але не переходять. Звісно ж, мова про українських футболістів – бо у всій іншій Європі, та й не тільки Європі, в цей час вирує справжнісінька торгівля. Одні, як на ярмарок, вивезли увесь свій товар, інші прицінюються до ласого шматочка, деякі покупці вже йдуть задоволені додому, приміряючи «обновки» до своєї старої команди – чи підійде, чи зіграються, як будуть виглядати в перших же турах. І тільки в Україні – затишшя. Ти питаєш, чому так, Вася? А я скажу! От подивись на Коноплянку. Другий раз він нібито переходить – але у підсумку нікуди не йде. Спочатку нібито не домовляються клуби. Окей, одні хочуть заплатити менше, інші хочуть отримати більше. І находить коса на камінь – бо це ж українські клуби, Вася, у них тут свої закони і своя атмосфера. Проходить півроку. На наш хутір приїздить уже інший покупець – і, здається, домовляється з власником гравця. Але тепер вже заморська коса находить на камінь самого гравця, чи то пак його агента. Звісно, Вася, придумують красиві фрази – ну, як ти тоді на весіллі, – аби пояснити усі ці негаразди. Але ж ми розуміємо… Ти питаєш – що ми розуміємо? В тім-то й річ, що нічого. Бо коли продавець приходить на базар, то він хоче заробити грошей. І він їх таки заробить – якщо він не останній «лопух» і до того ж має якісний товар. Те, що Коноплянка – «товар» якісний, підтверджують покупці, які ним цікавляться. А отже, готові «проголосувати гривнею» (чи чим вони там зазвичай розраховуються). Так продавайте ж! Ага, вам хочеться більше грошей? Торгуйтесь, але ж не втрачайте здоровий глузд. Футболіст

24

тенденції • захоплення

же тим відрізняється від корови, що рано чи пізно у нього закінчиться контракт – і він тихенько зачинить за собою двері, як вільний агент. А клуб, в якому він виріс аж до гравця збірної України та об’єкта інтересу з боку представників топ-чемпіонатів, спіймає облизня. Настільки жирного облизня, Вася, що тобі краще й не знати про розміри його жирності. Але куди він піде? Туди, де багато платять, – бо це ж логічно. Та тут є нюанс. Ти питаєш який? А я відповім. Дивись – минулої зими на ринок, що на березі Дніпра, приїздили грошовиті покупці з Ліверпуля. Пройшов рік – і уже гості з Риму, у яких, як не крути, капшучок із дзвінкою монетою менший. До речі, Вася, ходять чутки, що саме розмір капшучка не задовольнив Коноплянку та його агента – а не «рівень чемпіонату», як про це нам з тобою розповідали. Так от, прийде літо. Де гарантія, що на вільного агента накинуться футбольні багатії? У них, вибач на слові, і вдома футболістів на всі смаки стільки, як у тебе бур’янів по картоплі. І не таких вередливих, яким чи то зарплатня не така, чи то чемпіонат слабенький. Ну а тепер скажи мені, Вася, хто в цій ситуації щось виграв? Що-що? Ти у мене питаєш? Та я не знаю. Але не клуб (точно), і не футболіст (скоріш за все). Та й взагалі – як би нам з тобою не довелось пересвідчитись у тому, що виграли таки «Ліверпуль» чи «Рома», які так і не зуміли купити собі талановитого українського півзахисника… Бачиш, Вася, український футбол це є така вєщ, яку дуже тяжко поняти. Навіть якщо ти дивишся його з пацанами і тьолками щовихідних. Хоча, що там розуміти. Ще мій дід казав: якщо ти зібрався на ринок із швидкопсувним товаром (а наші футболісти – то таки дуже швидкопсувний товар; спробуй пригадати, щоб хтось із них грав на високому рівні не рік-два, а хоча б п’ять років поспіль), то торгуйся обережно, аби той товар у тебе, зрештою, не зогнив на возі. Отаке. Ну, бувай здоровий, заходь, як матимеш час. Поговоримо про футбол. Тим паче, скоро весна, а, значить, можна буде переміститися з дивана під телевізором до крісла на стадіоні. А зблизька і наживо навіть Коноплянка виглядає цікавіше. Принаймні, прогнозованіше, ніж на ринку. Володимир Миленко, редактор сайту UA-football, спеціально для «Егоїста»

25

Вперше на зимову рибалку

Скажу одразу: у риболовлі я повний профан. Хай вибачать мені усі любителі цього виду дозвілля, але в мене до нього банальне ставлення того, хто у цьому не тямить. Мені здається, що рибалка – це нудно. Але коли бачу, як мій батько після робочого тижня (а він не в офісі працює, а фізично) готовий прокидатися о четвертій ранку та виходити у холод з вудками, мені стає щиро цікаво – ну що ж такого в цій рибалці? Одна справа влітку, коли до шостої ранку вже теплішає, починають цвіркотіти стрибунці у траві, риба прокидається і клює – романтика, одним словом. А взимку це ж подвиг – вибратися на водойму, вкриту кригою, ще й ополонку зро-

26

бити і сидіти на холоді в очікуванні якогось примороженого окуня. Але навіть взимку тато починає радіти, як хлопчик, якому купили нову іграшкову машинку (чи чому зараз радіють діти?), стає добрим-предобрим, коли йому випадає нагода поїхати до ставка порибалити.

Головна причина задоволення Звичайно, можна роздути філософію, аби хоча б собі пояснити, чому ж чоловіки так люблять рибалку. Можна вигадати щось на кшталт: рибалка потрібна, аби відпочити і подумати про життя у спокійній обстановці. Що мужчини тікають, навіть взимку, з міст

рибалка • захоплення

на природу, сідають тихенько на кризі та не думають про повсякденне. Можна навіть назвати любителів зимової рибалки справжніми романтиками, мовляв, заради кількох годин задоволення готові багато чим жертвувати. Можна стверджувати, що рибалка (особливо зимова) потрібна чоловікам не так для того, аби втекти від проблем, як привід побути наодинці із собою, порозмірковувати над плинністю часу і своїми досягненнями, скласти плани на подальше життя. Особливо добре думається на морозному повітрі, у голові виникають свіжі думки. Але любителі рибалки запевняють, що все це справжнісінький романтизм, і головна причина походів на середину водойми з вудками зовсім інакша.

> Вперше на зимову рибалку > Неможливо не помітити, що збирання на рибалку – це цілий ритуал. Усі речі дбайливо складають: рюкзак, снасті, прикормка – це у голові рибалка прокручує неодноразово. Зимова ловля риби – заняття справжніх сильних чоловіків. Вони, окрім задоволення, відчувають ще й азарт – сидять на саморобному стільчику і не відривають очей від ополонки. А трофеєм є, звичайно, риба, що битиметься на засніженій поверхні льоду. Багато хто зі справжніх любителів зимової риболовлі впевнено скаже: байдуже, що там розказують про романтику сидіння біля отвору у льоді, найголовніше у рибалці – піймати рибу. І що більше риби вдасться впіймати, то більшим буде задоволення. Але варто зазначити, що чоловіків цікавить не стільки риба, як процес її ловлі, адже це іноді стає непростим завданням, риба ж добровільно на гачок не йде.

Вивчати звички риби До мене якось дійшло, чому я не люблю рибалку. Те, що це «нежіноча справа» – окреме питання. Я сама по собі лінива і нетерпляча, а рибалити потрібно вчитися. Якщо рибу впіймати не вдається, навряд чи від цього заняття можна отримати задоволення. Потрібно вчитися самому процесу ловлі риби, на що і де ловити. Також потрібно вивчити «звички» риби. Рибалки говорять: якщо риба колись попадалася на гачок, вона стає обачнішою. Значно приємніше піймати ту рибу, яка вміє ухилятися від гачків і «смаколиків», на які її приманює рибалка. А ось тому, хто вирішив зайнятися зимовою ловлею риби, варто знати її особливості: які снасті потрібні, які є способи вудіння, які приманки краще використовувати, як правильно вдягнутися, і головне – не забувати про

правила власної безпеки. Рибалка – це задоволення, яке у жодному разі не повинне приносити шкоду здоров’ю. Зазвичай зимову риболовлю воліють обирати бувалі рибалки, які освоїли ловлю риби в літній період.

Набір зимового рибалки Досвідчені рибалки кажуть, що, збираючись на зимову риболовлю, перша річ, яку потрібно брати – це плішня. Переважно, як тільки з’являється найтонша крига, рибалки починають терти долоні та збиратися на своє улюблене хобі. Тому перевіряти товщину льоду просто необхідно. За допомогою цього інструмента можна не лише страхувати себе, перевіряючи, наскільки товста крига попереду вас, а й робити ополонки, що позбавить необхідності нести з собою ще й льодоруб. Порада від досвідчених рибалок: Завжди слідкуйте за гостротою леза

рибалка • захоплення

27

> Вперше на зимову рибалку > плішні. Якщо воно тупе, то створюватиме забагато шуму, який розлякає рибу. Потім доведеться надто довго чекати, поки вона заспокоїться і підпливе до ополонки. А от льодоруб потрібен у тому випадку, коли крига вже стає прийнятної товщини. Цей інструмент продуктивніший і менш шумний. Безсумнівно важливою частиною спорядження рибалки називають черпак. За його допомогою можна чистити ополонки одразу після свердління. Порада від досвідчених рибалок: Черпак повинен бути зручним. Йдеться про те, що його ручка має бути такої довжини, яку буде зручно тримати. Сам ківш повинен бути з твердого металу, щоб ним можна було розбивати лід. І черпак не повинен тонути, якщо він випадково вислизне з руки. Для цього ручки виготовляють з дерева, корку або пінопласту. Годівниця – річ необхідна. Вона має бути достатньо важкою, щоб швидко доставляти прикорм на дно. За допомогою цієї деталі можна приманити рибу і утримувати на одному місці досить довгий період. У якості наживки рибалки кажуть, що взимку найкраще

28

використовувати заготовленого з літа чи з осені червоного дощового черв’яка. Але можна «годувати» рибу мотилем, личинками реп’яхової молі або хлібом. Відносно снастей особливих роз’яснень не потрібно. Усі і так мають розуміти, що, наприклад, вудок повинно бути декілька та бажано, щоб вони були споряджені. Рибалки радять мати як мінімум дві вудки, але можна і більше. Запасну потрібно мати і волосінь, годилося б, різних діаметрів. Свою фантазію можете не обмежувати під час вибору блешень – штучних приманок у вигляді невеликих грузил з упаяними в них гачками. Усі свої речі та інструменти для зимової ловлі риби можна скласти у один ящик. Він же може слугувати і місцем для сидіння – комфортно і функціонально.

Важливіше за процес ловлі Будь-який рибалка, коли почує про застороги і прохання бути обережним, тільки відмахнеться та усміхнеться, мовляв, і сам знаю, не треба мені розповідати. Але насправді дотримання техніки безпеки є значно важливішим

рибалка • захоплення

> Вперше на зимову рибалку за будь-який улов. Це ж не влітку на березі у траві сидіти та смикати вудку. Отже, виходити на лід радять не тоді, коли він щойно схопиться тоненькою плівкою, а коли вже остаточно закріпиться. Якщо товщина льоду менша за сім сантиметрів – ступати на нього вкрай небезпечно. Рибалки кажуть, що надійний лід має трохи зеленуватий відтінок. Особливо обережним потрібно бути на водоймах із течією, а також такими, куди підприємства зливають стічні води. Порада від досвідчених рибалок: Найкраще виходити на лід у тих місцях, які не покриті снігом і йти слід протоптаними стежинами. Лід зазвичай миттєво не проламується, він спершу починає просідати, що можна зрозуміти з потріскування. Якщо ви чуєте, як під вами починає тріщати крига – негайно повертайтеся на берег своїми ж слідами. Чотири короткі поради: не пробивайте кілька ополонок поряд; не збирайтеся великими групками в одному місці (ну, ви ж взагалі не один поїдете на водойму, щоб половити рибу); краще не ловити рибу біля вимоїн; майте при собі мотузку завдовжки 10-15 м. .

Гарний настрій – запорука успіху

Для того, аби процес ловлі риби проходив цікавіше, вирушайте на водойму з товаришем. Так і веселіше, і безпечніше. Друг і з вибором наживки, і витягуванням риби з ополонки допоможе, і цікавими історіями підбадьорить. А от самому виходити на лід категорично не рекомендують. У цій же справі не героїзм потрібен, а результат. Якщо ви вирушаєте на риболовлю вперше – наберіться терпеливості. Це стосується саме новачків, адже досвідчені рибалки знають, на що йдуть, і отримують від цього задоволення. А новачку потрібно докласти трохи зусиль, адже риба досить непередбачувана. Моральні сили допоможе підтримати друг, а фізичні – гарячий чай і перекуска. Але пам’ятайте, що рибалка як у анекдоті (із зігріваючими міцними напоями) дуже небезпечна на льоду. Краще принесіть додому великий улов і відсвяткуйте у безпечній обстановці. І вкрай необхідним у цій зимовій справі є гарний настрій. Хоча, якщо вам вдасться вибратися на довгоочікуване заняття, настрій автоматично зберігається хороший. І прихопіть зі собою велику сітку для пійманої риби! Дар’я Бура

рибалка • захоплення

29

Андрій Кухарчук:

«Мрію стати чемпіоном світу в традиційному бодібілдингу» Львів’янин Андрій Кухарчук зараз є одним з провідних культуристів світу. Саме одним з таких спортсменів, які дивляться з обкладинок фітнес-журналів, на кого рівняються усі інші відчайдухи у тренажерних залах та намагаються бодай трохи бути схожими на своїх кумирів. У грудні Андрій Кухарчук здобув одну зі своїх найвищих нагород: став чемпіоном світу з класичного бодібілдингу. «Егоїст» вирішив розпитати відомого культуриста про його перемоги, жертви заради спорту та життя з великими м’язами.

– Андрію, розкажіть, через що Вам довелося пройти на шляху до перемоги?

– Спочатку я виступив на Чемпіонаті світу з бодібілдингу в Бразилії у ваговій категорії до 95 кг, де став віце-чемпіоном світу. Починав дієту з власною вагою 107,5 кг. Був досить «сухим», тобто, м’язи пресу чітко були видно при напруженні. Підготовка йшла стандартно, а це – чотири тренування на тиждень, які згодом збільшив до шести. А ще дієта з поступовим зменшенням кількості вуглеводів у раціоні й збільшенням кількості білків. «Найцікавіше» починається, коли кількість вуглеводів у добовому раціоні скорочується до 100 грамів і нижче! При цьому треба працювати у звичайному ритмі й тренуватися яко-

30

мога інтенсивніше. Таке не всі витримують.

– Потім були змагання у Іспанії.

– Так, після повернення з Бразилії перед мною стояло завдання за три тижні «понизитись» до 88 кг для того, щоб відповідати максимально допустимій вазі для мене у класичному бодібілдингу. Так от, з Бразилії я прилетів з вагою 95 кг і з дуже маленьким відсотком жиру в організмі. Тобто, треба було скидати ще 7 кг сухої м’язової маси! Тренування проходили щодня без відпочинку: за три дні проробляв усе тіло й далі повторював цей самий комплекс по колу, використовуючи принципи суперсетів (коли дві чи більше вправ виконують без відпочинку між ними). Так само кожен день мав кардіонавантаження: ходив на біговій доріжці в швидкому темпі.

– А як виглядав Ваш раціон?

– Він був максимально аскетичним: я їв п’ять разів на день 150-200 г курячого філе й стебло селери. Зранку ще вживав 35 г відварного рису або ячмінної каші. От так і готувався! На зважуванні мені вдалося показати прийнятну вагу: 87. 200 кг!

– Що Вас мотивує щоразу проходити такі випробовування?

– Кожного разу хочеться показати ще кращий результат. Зрозуміти, як

спорт • захоплення

далеко я можу зайти на шляху вдосконалення пропорцій та м’язової композиції тіла. У любительському спорті залишилася ще одна нескорена вершина: чемпіон світу з бодібілдингу. В класичному бодібілдингу я вже показав все, що хотів, ставши чемпіоном світу-2013 та абсолютним чемпіоном світу цього року.

– Ставши цієї осені топ-культуристом світу, Ви відчули себе популярним?

– Не можу сказати, що в житті я отримав якусь шалену популярність. Так, я відчув трішки більше уваги у свій бік, частіше впізнають на вулицях рідного міста, чогось схожого на популярність інших зірок спорту немає. А все тому, що наш вид спорту є недостатньо медійним. У соцмережах в мене, звичайно, значно побільшало прихильників, стало дуже багато людей із закордону надсилати заявки в друзі.

– Чи відчуваєте себе мотиватором для інших?

– Досить багато людей пишуть мені, що я для них у спорті став тим, хто надихає на подальший прогрес. Це надзвичайно приємно та накладає певну відповідальність.

– Андрію, як бодібілдинг змінив Ваше життя?

> Мрію стати чемпіоном світу в традиційному бодібілдингу > – Будь-який спорт високих досягнень вчить відповідальності та вмінню планувати свій денний графік і раціон. Якась поразка для сильної особистості завжди є початком нового сходження, шляхом перегляду життєвої філософії, тренувальних принципів та методології. Все як і у всіх, тож я б не став виділяти спортсменів у якусь окрему когорту: можна мінятися еволюційно, потрохи, а може відбутися якась криза чи потрясіння, які шляхом перебудови та змін основних принципів виводять на вершину.

– До питання буденного життя. Як виглядає Ваш звичайний робочий день? Чим відрізняється Ваше життя від життя пересічного чоловіка?

– Прокидаюся зазвичай о 6:307:00. Готую їжу на весь робочий день та снідаю. Збираюсь на роботу, де я з 9:00 до 21:00. Треную відвідувачів, сам займаюся і стежу за порядком у залі. Вдома вечеряю, далі можу трохи подивитися телевізор чи переглянути якийсь фільм. Мої робочі зміни у залі через день. Тож наступного дня працюю тільки індивідуально з клієнтами і маю трохи більше вільного часу. Можна сказати, що постійно в робочому тонусі: тримаю руку на пульсі метаморфоз моїх клієнтів, консультую людей у соцмережах. Вихідними вже маю повноцінний відпочинок. Можу кудись піти з друзями чи просто відпочити вдома.

– Як батьки сприйняли Ваш професійний вибір?

– Батьки – це мій найвідданіший фан-клуб, моя опора і підтримка! Вони слідкують за моїми виступами в Інтер-

неті та завжди цікавляться, як проходить підготовка, чи все гаразд. Їхня підтримка перш за все моральна, що само собою для мене є важливим елементом. Якщо я не на дієті – мама може приготувати щось смачненьке й порадувати, коли приходжу до них у гості.

– Більшість людей бачать культуристів хіба що на картинках у Інтернеті чи журналах. Через це є багато міфів навколо бодібілдерів, наприклад, проблеми з потенцією… Що Вам ще незвичне доводилося чути?

– Ну тут все стандартно: велика неповоротка шафа, яку завалить будьякий КМС з боксу, розумово обмежений і з маленьким членом, який ще й до того поганенько працює (сміється, – ред. ). Новенького вже давно не чув. До такого ставлюся з гумором, а буває ще й пожаліти можу бідолашних, що вірять у міфи. Нікого не збираюся ні в чому переконувати, вірити чи не вірити в ці нісенітниці – особистий вибір кожного.

– А чи допомагають м’язи знайомитися з дівчатами? І як взагалі реагують перехожі чи люди у транспорті?

– З дівчатами допомагає знайомитися почуття гумору, а м’язи – то вже справа десята. Як кажуть: зустрічають за одягом, а проводжають за розумом. Реакція буває різною: від різкого негативу до щирого захо-

спорт • захоплення

31

> Мрію стати чемпіоном світу в традиційному бодібілдингу >

плення. Я ставлюся до цього спокійно. Зрештою, я тренуюся не для цього. Чому деякі люди негативно реагують? Гадаю, це показник культури суспільства. Можна почути вигуки на кшталт: «Тільки добро на гімно переводить», або «Понаїдаються всякої хімії й вимахуються тут». Це все банальна заздрість й нерозуміння того, скільки праці в це вкладено. Зрештою, продукти купую за чесно зароблені гроші, й кому і в чому я маю звітувати? Живу, як мені подобається, та нікому не заважаю. Так що все це – дрібниці. Собаки брешуть – караван йде.

– Чи були якісь кумедні випадки, пов’язані з великими м’язами?

– Так, особливо коли одяг купую. В куртці я не виглядаю аж надто

32

габаритно. Тому коли, приходячи в магазин, прошу футболку розміру 3XL продавці, буває, недовірливо посміхаються. Цю «проблему» швидко вирішує скидання куртки: іноді очі в них дуже контрастно округляються.

– До речі, як з одягом?

– Сорочки стандартні мені не підходять, тож тільки індивідуальний пошив. Для верху тіла, в принципі, не проблема підібрати речі, а от зі штанами чи джинсами трохи складніше. Обсяг стегна досить немаленький, а от талія відносно невелика, тож продавцю доводиться добряче попітніти, поки підбере більш-менш підходящі джинси, але підшивати талію все одно доводиться.

спорт • захоплення

– Уявімо, що нас зараз читає юнак, який хоче також бачить себе у цьому спорті. Що йому потрібно зробити і до кого піти?

– Варто налаштуватися на тривалу кропітку працю. Тіло людини є досить інертною штукою, тому процес часто займає роки, а то й десятиліття. Звичайно, історія знає й так званих вундеркіндів, але, на жаль, вони так само різко зникають після того як спалахнули. Алгоритму немає. Є, звичайно, спільні риси у зростанні всіх серйозних атлетів: нарощування м’язової маси й шліфування форми, методична ліквідація відставання слабких м’язів й вирівнювання пропорцій. Дуже допомагає у цій праці гарний тренер, який спрямовує вірним шляхом, може свіжим поглядом з боку оцінити форму та вказати на помилки в побудові тренувального проце-

> Мрію стати чемпіоном світу в традиційному бодібілдингу су. Тому постарайтеся спочатку знайти грамотного фахівця та не забувайте й про самовдосконалення: більше читайте спеціалізованої літератури, пізнавайте нове, експериментуйте!

– Яку роль у підготовці до змагань відіграє спортивне харчування?

– Це добавки і ставитися до них слід відповідно. На першому місці – натуральні продукти, вже потім додаємо спортивне харчування. Жодна добавка не замінить грамотно складений раціон, ніякий протеїн не допоможе стати більшим і сильнішим, якщо не їсти дрібними порціями 4-5 разів на день!

– Людині, далекій від культуризму, може видатися, що бодібілдинг закордоном є доволі прибутковою галуззю. Чи це так?

– Бодібілдинг порівняно з іншими видами спорту далекий від шалених грошей. Навіть закордоном (наприклад, у США), гонорари топ-атлетів на порядок нижчі, ніж у тенісі, баскетболі чи хокеї. Чому так? Це вже питання до промоутерів і популяризаторів, до керівництва федерацій. В Україні ситуація є ще сумнішою, бо фітнес-індустрія в нашій крані, на жаль, у зародковому стані. Проте поволі все змінюється на краще, хоча й дуже повільно. Тут все залежить від економіки країни. Чим краще живуть люди, тим більше грошей вони можуть собі дозволити витратити на себе, на профілактику свого здоров’я, чим, безумовно, і є фітнес. А щодо того, чи можна заробити? Вважаю, що гарний фахівець у будь-

якій галузі завжди зможе заробити собі й свої родині на хліб з маслом – потрібно лише добре працювати й любити свою справу. А так щоб повністю присвятити себе спорту й ні про що більше не думати – такого, на жаль, немає не тільки у моєму виді спорту.

– Які Ваші спортивні плани на майбутнє?

– Поки що хочу відновитися та відпочити. А далі буду орієнтуватися на свої фінансові можливості (була б спонсорська підтримка – було б простіше малювати плани). Хотілося б взяти участь у Чемпіонаті світу-2015 і постаратися досягти нової вершини. Мрію стати чемпіоном світу в традиційному бодібілдингу. Розмовляв Андрій Бурда

спорт • захоплення

33

Горілчані королі Європи Рецептом успіху продукції львівських горілчаних магнатів Бачевських стало фанатичне захоплення інноваціями у сфері техніки та маркетингу Якби ви потрапили до львівської кнайпи кінця XIX – початку XX століття і попросили у кельнера горілки, не вказуючи назви, то він неодмінно налив би вам трунок виробництва фабрики Бачевських. А от для того, щоб випити якусь іншу – потрібно було обов’язково вказувати назву. Такою популярною була горілка Бачевських у галичан. Утім історія родини алкогольних магнатів Бачевських не тільки про алкоголь, а більше про інновації та маркетинг. Найсвіжіші технічні новинки та небачені раніше рекламні акції – ось рецепт успіху і слави першої львівської ґуральні. Очевидно, що якість самих трунків також повинна була бути на висоті. І не лише через нові технології, що давали можливість очищати горілку, але й завдяки унікальній рецептурі. Недаремно алкогольні напої Бачевських подавали на стіл цісарю Австро-Угорської імперії Францові Йосифу.

пі нове обладнання, зокрема для ректифікації спирту. Інші місцеві виробники використовували дистиляційні апарати, за допомогою яких можна було виготовляти непоганий самогон, але ніяк не якісну горілку. У 1810 році Леопольд переніс фабрику до Львова в район парку Знесіння. На той час горілка та наливки виробництва Бачевських завдяки смаковим якостям набули популярності серед представників тодішньої влади не лише у Львові, але й на теренах усієї Австрійської імперії. Тоді ж фабрику відзначили Орденом цісарського орла, котрий давав право розміщати на етикетках напис “Постачальник цісарсько-королівського двору”. Ця відзнака закріпила сприйняття бренду “Baczewski” як виробника алкоголю преміум-класу. Бачевському вдалося зламати у свідомості тодішньої шляхти стереотип про те, що горілка – це хлопський напій.

Ґік ХIX століття

Рекламний геній J.A.

Історія успіху родини Бачевських почалася у 1782 році, коли дід Леопольда Бачевського заснував у селі Вибранівка, що поблизу Львова, ґуральню з виробництва горілки та лікерів. Спершу продукція фабрики не особливо відрізнялася від конкурентів, хоча Бачевські намагалися максимально можливо очищати її від неприємного присмаку та запаху, притаманного самогону. Фільтрація і додавання настоянок різних трав робили смак напоїв м’якшим, а запах вишуканішим. Розквіт родинного бізнесу розпочався з приходом до керівництва фабрикою Леопольда Бачевського – людини, котра постійно покращувала якість напоїв через вдосконалення технології їхнього виготовлення. У сучасному розумінні Леопольд був ґіком – людиною, в доброму сенсі схибленою на технічних новинках. Тому за першої можливості він купував у Євро-

34

історія брендів • захоплення

Та справжній прорив родинного бізнесу розпочався з приходом до керівництва у 1856 році Йозефа Адама Бачевського. У Львівській технічній академії (нині НУ “Львівська політехніка”) Йозеф вивчав технологію спиртів. Як і батько, він захоплювався технічними новинками. Різниця була лише в тому, що окрім технологій Йозефа Адама також цікавив і маркетинг. Він постійно відслідковував усі новинки з цих двох сфер. Тому чи не першим почав інвестувати кошти не лише у технології, які забезпечували якість продукту, але й у маркетинг, котрий згодом став запорукою популярності бренду у Європі. Реклама алкоголю Бачевських заполонила не лише усі існуючі газети, але й вулиці міст. Листівки та плакати, де в різний спосіб рекламували напої Бачевських стали незмінними атрибутами життя Львова.

Окрім цього він змінив тару, в якій продавали напої. Замість звичайних пляшок горілку почали розливати в карафи – посудини різного кольору та форми, виготовлені зі скла, металу, кераміки чи кришталю. На смакові якості напоїв карафи не впливали жодним чином, зате забезпечували презентабельність. Ту презентабельність, котра потрібна була Йозефу Адаму Бачевському, щоб поширити успішний бізнес на всю Європу. Важливою лазівкою до успіху закордоном для бренду стали міжнародні виставки. Напої “Baczewski” отримали найвищі нагороди у Відні в 1866, в Парижі у 1867, в Амстердамі у 1868, а також у Лондоні та Москві у 1872 році. Рекламні акції бренду “J.A.Baczewski” вирізнялися креативом, тому мали величезну популярність. На Галицькому крайовому ярмарку у 1894 році Бачевський спорудив з фірмових пляшок експозицію у формі величезної карафи кілька людських зростів заввишки. Серед відвідувачів ця споруда викликала справжній фурор. Фірма Бачевського почала також видавати сатиричні брошури, в яких прямо чи опосередковано рекламували алкоголь фабрики. Використовували також інші маркетингові прийоми, які нині є звичними, але на той час не були популярними. Фірма першою почала у ході рекламних акцій роздавати перехожим малесенькі пляшечки горілки. Сміливі рішення Йозефа Адама в просуванні бренду “J.A.Baczewski” допомогли фабриці стати лідером алкогольної галузі промисловості спершу Австро-Угорської імперії, а згодом і Європи.

Маркетинг понад усе

Після смерті Йозефа Адама в 1911 році фірму успадкували його сини. Леопольд відповідав за якість продукції і процес виробництва, а Генрик займався фінансами та маркетингом. Брати за прикладом батька не шкодували грошей на промоційні акції. Найвідоміша з них – будівництво у Стрийському парку величезного павільйону у формі карафи, стіни якого були викладені з фірмових пляшок. Згадка про будівлю, котру називали “Вежа Бачевського” є навіть у творі “Високий замок” відомого письменника Станіслава Лема. “Стрийський парк мав плутану топографію, а ще багатообіцяюче сусідство виставкового терену Східних Торгів. Узимку та влітку над ним панувала вежа Бачевського, чотирикутна, зусебіч викладена рядами повних кольорових пляшок. Мене страшенно цікавило, чи там справжній лікер, а чи тільки фарбована вода, але цього ніхто не знав. Я згадую Східні Торги. Я любив ходити на їхню територію, коли там було порожньо й безлюдно. Дивно тоді виглядали великі павільйони з брудними шибами. Особливим місцем для мене був найдовший напівокруглий павільйон, який оточував півколом павільйон Бачевського (отой, викладений пляшками з лікером). Ставши під вежею Бачевського, можна було розбудити сплячу луну. Варто було досить сильно плеснути в долоні, як луна повторювалася чотири, п’ять і навіть шість разів, так само як і кожен вигук”.

Повітряно-морський збут

1930 року нове покоління Бачевських завойовувало заокеанські ринки преміального алкоголю. Трансатлантичними лайнерами “Пілсудський” та “Полонія” трунки “J.A.Baczewski” потрапляли до Австралії, Південної Америки та Канади. А в європейські столиці, зокрема до Праги, Відня та Парижу горілку та лікери доставляли літаками. Бачевські були першими, хто використав авіацію для розповсюдження алкогольної продукції.

Останній львівський акорд

Чорним днем в історії Бачевських стало 17 вересня 1939 року. Німецькі військово-повітряні сили розбомбили горілчану фабрику. А 19 вересня до міста уже ввійшли радянські війська, котрі окрім того, що арештували керівника фірми Стефана Бачевського, також розграбували залишки вцілілої продукції. Останній раз Стефана рідні бачили в супроводі працівників НКВС. Його подальша доля невідома. Інша частина родини емігрувала до Відня, де після війни фабрику відродили під назвою – “J.A Baczewski – Altvater Gessler”. До Львова горілка Бачевських, досі популярна в Австрії, Польщі та США, повернулася аж у 2013 році. Роман Рак

історія брендів • захоплення

35

чоловіча історія Хуанг Янфенг, 45-річний китаєць, народився і виріс у маленькому і віддаленому від цивілізації селі. Поїхав звідти на заробітки, зробив кар’єру, став багатієм. А потім йому поставили страшний діагноз: рак. Стан занедбаний, спробувати лікувати можна, але шансів дуже мало. Гроші у Хуанга були, вистачило б не на одну спробу і на будь-які способи лікування. Однак він вирішив інакше. Замість того, щоб витратити всі кошти на лікування і провести кінець життя у лікарнях, чоловік вирішив змиритися зі смертельною хворобою, а гроші вкласти у щось корисне для людей. Хуанг Янфенг повернувся до рідного села у горах, яке зі зовнішнім світом з’єднують лише практично непроїзні стежки. Залишивши дружині досить грошей для комфортного життя, а доньці – для навчання в коледжі, всі інші заощадження він вклав у будівництво дороги, яка вже після його смерті з’єднає рідне село з «великою землею». «Тут складне життя, довкола високі гори і швидкі ріки. А коли з’явиться дорога, побут людей стане простішим. І туристи сюди поїдуть, адже в нас дуже красиво!», – впевнений Хуанг Янфенг. Доки живий, він щодня приходить на будівництво з термосом чаю і печивом, сідає на розкладний стілець та спостерігає, як його проект поступово стає справжньою дорогою.

36

етикет • дрібниці життя

етикет • дрібниці життя

37

відпочинок

А ви з лякливих? Боїтеся темряви? А моторошних місць? Покинутих будівель? Привидів, які можуть там мешкати? Сьогодні ми вирішили розказати про кілька місцин, які неодмінно сподобаються любителям полоскотати собі нерви. Розташовані вони у різних закуточках планети, тому можуть стати родзинкою подорожі до однієї з країн, яку ви плануєте відвідати.

Вугільний острів, Японія Уявіть собі покинутий цілий острів! І це не райський куточок з бананами та кокосами, де ніхто не жив. Хасіма – це індустріальний центр, де колись працювала та мешкала не один десяток тисяч людей. Привели їх сюди поклади вугілля, а коли їх вичерпали, то населення поступово почало

38

переселятися на велику землю. Все ніби просто і нестрашно, але від самого тільки вигляду острова мурашки по тілу бігають. У місці з чи не найбільшою колись густотою населення в світі з 1974 року тут не живе ні душі, і природа все більше повертає собі те, що в неї колись забрали люди.

тенденції • відпочинок

> тенденції > Покинутий готель, Колумбія Мальовничі гори, дрімучі ліси і... покинутий готель, який збудували ще в далекому 1923 році. Зелені вершини гір, річка та водоспад – ось що свого часу заманювало відвідувачів у це місце неподалік столиці Колумбії. Фешенебельний готель завжди приймав багато відвідувачів і не останньою чергою завдяки красивим видам на водоспад. Проте з часом річка забруднилася, обміліла, краєвид дещо

збіднів, що потягнуло за собою і відтік туристів. Натомість зачастили сюди самогубці, які закінчували життя, стрибаючи з балконів готелю. Саме тому в 90-х це місце зажило поганої слави, і пансіонат закрили. Лякає сама думка відвідин такого закладу, чи не так? Загадковий готель розташований за 30 км від Боготи, тому добратися туди буде нескладно. Якщо відвідуватимете Колумбію, звісно.

тенденції • відпочинок

39

> тенденції >

Острів ляльок, Мексика

Гора хрестів, Литва

А це – ще одна цікава, проте дуже моторошна місцина – Острів ляльок. Здавалося б, нічого особливого, але вони тут усюди. І не в найкращому вигляді... Кажуть, їх збирав та привозив сюди психічно хворий чоловік впродовж майже п’ятдесяти років. Одного разу в тутешньому каналі потонула дівчинка, і мужчина знайшов на цьому місці ляльку, після чого почав збирати та приносити їх на острів звідусіль. Кажуть, їх тут кілька тисяч. Чоловік за певний час помер, а острів і далі продовжує бути домом величезної кількості ляльок, що додає цьому не тільки ще більшого страху, а перебуванню там – особливої напруги.

Дуже цікаве та незвичне місце. Попри абсолютну схожіть, це не кладовище. Навпаки, місце досить оптимістичне, адже жителі цього регіону вірять, що задля щастя і талану кожен обов’язково повинен залишити тут свій хрест. За приблизними підрахунками тут перебуває приблизно 50 тис. хрестів, що створює незабутню атмосферу, проте зовсім не радісну, а, скоріше, навпаки. Ввечері при місячному світлі це місце цілком може скидатися на парк біля замку Дракули. Про історію місця та причини його виникнення не відомо нічого, що окутує пагорб ще більшою загадковістю та моторошністю.

40

тенденції • відпочинок

> тенденції Чумний острів, Італія А це – покинута психлікарня у Італії. Розташована вона на острові Повелья неподалік Венеції. Кажуть, її стіни криють у собі багато таємниць. Історія її почалась ще у XIV ст., коли сюди масово звозили безнадійно хворих на чуму. Їх тут свого часу налічували кілька тисяч. Пізніше, за кілька століть, на цьому острові облаштували психлікарню. Подейкують, що багато хворих скаржилося тут на нічні кошмари та зустрічі з привидами. Проте їх ніхто не слухав, а ці випадки давали змогу головному лікарю випробовувати на пацієнтах «альтернативні» методики лікування. Буваєте в Італії? Тепер знайте, що відчути себе наче у фільмі жахів дуже просто. До слова, в Україні є теж такі цікаві місця. Звичайно, першим на думку спадає Чорнобиль. Туди успішно зараз возять екскурсії, знайомлячи туристів з покинутим містом Прип’яттю. Проте відвідини такої зони потребують трохи часу та підготовки. А от без цього всього нашвидкуруч можна подивитися на іншу місцину, яка з часом, скоріш за все, складе достойну конкуренцію місцям з нашого списку. Це фешенебельний, проте так і незаселений мікрорайон «Воздвиженка» на Андріївському узвозі в столиці. Там варто прогулятися і оцінити все самому. Говорять про кілька причин того, що в елітні новобудови так і ніхто не поселився: одна з них – тому що житло «класу люкс» будували не дуже якісно, і вже на стадії здавання в експлуатацію вилізла ціла купа недоліків. Друга версія – містична і полягає у розташуванні комплексу на місці колишніх поховань. Проте якою б не була причина, зазирнути сюди однозначно варто. Це не кілька будинків, і навіть не квартал. Це ціле маленьке містечко, де не живе ні душі. Ввечері тут досить моторошно та цікаво. Рекомендуємо! Остап Процик

тенденції • відпочинок

41

Мандруємо Україною!

Наша країна прекрасна. Її географічне розташування, багатство культури, неоднорідна історія, різноманіття етносів сприяють розвитку багатьох видів туризму. Тому любителі подорожей знайдуть для себе в Україні цікаві й актуальні пропозиції та варіанти відпочинку будь-якої пори року. А українська зима особлива своїм передсвятковим періодом. А де свята – там і вихідні, під час яких не хочеться сидіти вдома. Тому варто збирати друзів у велику компанію і вирушати у подорожі. А поїхати насправді є куди, навіть якщо у вас нема ні візи, ні євро в гаманці. Спеціально для вас – підбірка місць від експерта, куди можна податися взимку.

42

Україна – фестивальна країна Мабуть, ви подумали, якщо тема статті «Зима», то першочергово мова йтиме про лижі, санки, ковзани… А от і ні! Не передусім. Про них говоритимемо далі. А спочатку хотілося б ще раз звернути вашу увагу на різноманіття нашої країни і розповісти про цікаві події, що висвітлюють багатство культури, звичаїв, віри, традицій, побуту та мають місце лише взимку. Місто №1 в Україні (за кількістю приїжджих туристів) приймає левову частку своїх гостей саме на новорічно-різдвяні свята. Звичайно, ви здогадалися, що це Львів – фестивальна столиця України. Місця в готелях та хостелах на цей період заброньовані ще наприкінці

екскурсія • відпочинок

жовтня. Різдвяний ярмарок, концерти, свято пампуха, хода вертепів, колядки та щедрівки – таких пишних загальноміських святкувань ви не побачите ніде в Україні. Сподіваємося, Ви мали нагоду погуляти рідним містом та насолодитися різноманітними атракціями, які триватимуть у нас аж до весни. У січні Закарпаття побавило нас аж двома фестивалями! І обидва – гастрономічні. Перший з них давно відомий і вже досить поважного віку – Свято молодого вина «Червене вино» в Мукачевому. Протягом уже 20 років (цього року ювілей!!!) подія проходить в центрі міста на Старий Новий рік і є аналогом свят, які щорічно святкують у Франції, Італії та Іспанії. На найстаріший, найбільший, наймасовіший фестиваль вина в Закарпатті з’їжджаються ви-

> Мандруємо україною! > нороби з усіх околиць. І коли прогулюєшся поміж павільйонами, то справді переконуєшся, що потрапив у винний кРАЙ. Неспроста «Червене вино» стало візитною карткою не лише Мукачевого, а й всього регіону. Стрімко набирає популярності молодий гастрономічний фестиваль «Конкурс різників свиней-гентешів». Гентеші – майстри із заготівлі свинини та приготування страв з неї. Виключно угорська традиція не випадково прижилася у с. Геча (Берегівський район, Закарпатська область). Компактне проживання цього етносу на Берегівщині має сильний вплив на місцеву кухню. Вона різко відрізняється не лише від української, але й від закарпатської. Якщо закарпатська кухня – це суміш словацької, угорської, російської, української, румунської кухонь, то на Берегівщині сильно виражена саме гостра угорська. Паприка і червоний перець – обов’язкові компоненти кожної страви. Традиційний угорський гуляш, гурку, свіжу торошкапусту, пікниці, шовдарь, сало, папрікаш, шкварки та інші копченості приїжджають скуштувати тисячі туристів з усієї Європи. І все це під запальну музику та закарпатське вино. А якщо ви таки їх проґавили, то є ще одна остання нагода на початку весни закрити урочисто попрощатися з усіма зимовими святкуваннями. Це Міжнародний фестиваль вина у Берегово. Щовесни починаючи з 2000 року у Берегово проводять свято молодого вина. Члени ордену святого Венцела, який об’єднує найкращих місцевих виноробів, є натхненниками фестивалю та всіляко популяризують винну славу Берегівщини. Окрім найкращих сортів білого вина на фестивалі будуть представлені закарпатські сири, закуски до

вина та найсмачніші закарпатські страви. Під час фестивалю пройде посвята нових лицарів і фрейлін (придворних дам) до Винного лицарського ордену св. .Венцела. Також заплановані концертна програма, виступи ансамблів та розіграш лотереї.

Лижі, санки, підсрачники Більшість прихильників активного відпочинку любить зиму за те, що в цей час можна віддатися своїй стихії – зимовим активностям. Зима приносить багато радості й тому, що можна зліпити сніговика, пограти у сніжки, покататися хто на чому вміє. Оскільки ми живемо в час світових тенденцій до потепління, то снігу на рівнинах випадає мало. Але в Карпатах та Прикарпатті є достатньо місць, де можна сповна насолодитися улюбленим заняттям. Буковель. Про розрекламований Буковель з його європейськими цінами та українським сервісом, думаю, відомо усім, тому багато про нього писати не буду. Доїхати туди найзручніше власним транспортом. Але якщо бажаєте поберегти свій засіб пересування (дорога в напрямку Львів – Івано-Франківськ не в найкращому стані), то краще скористатися регулярними трансферами та різноманітними турами. Додам лише, що Буковель також цікавий і влітку. Але це вже матеріал окремої статті. Драгобрат. Не така розпіарена, але не менш захоплююча найвисокогірніша лижна база України (1400 м) дозволить вам сповна насолодитися зимовим відпочинком. Завдяки підковоподібному розташуванню Свидовецького хребта сніг на Драгобраті лежить довше, ніж на будь-якій іншій лижній базі України. Чудовий мікс зими та весни тут можна

екскурсія • відпочинок

43

> Мандруємо україною! > спостерігати у травні, коли червонокнижні крокуси розквітають між засніжених галявин. Крім того сонячного безхмарного дня звідси відкриваються чудові краєвиди на найвищий масив Українських Карпат – Чорногору, проглядаються вершини гір Говерли (2061 м), Петроса (2020 м). В іншому напрямку видно найвищі хребти Ґорґан – Добошанку (1754 м), Синяк (1662 м). Ціни на проживання та прокат спорядження тут доступніші, ніж на Буковелі. Пилипець. Це один з наймальовничіших гірськолижних курортів у Карпатах, що активно розвивається і вже є досить популярним серед любителів зимового відпочинку. Мережа гірськолижних спусків дозволяє насолодитися і вдосталь накататися всім охочим. З кожним роком сюди приїжджає все більше туристів. Пилипець – справжній рай для фрірайдерів, які люблять кататися за межами лижних трас по пухнастому незайманому снігу. Протяжність позатрасових спусків у Пилипці на порядок перевищує довжину розмічених гірськолижних трас. Рекорди Пилипця, або 5 причин відвідати цей курорт 1. Пилипець розташований у серці Карпат на схилах найдовшого гірського хребта України (Боржавський хребет).

2. Найдовший лижний спуск (4000 м) в Україні розкинувся саме у Пилипці.

3. Курорт обслуговує найдовший в Україні швидкісний бугельний підйомник (1500 м).

4. Один з найбільших крісельних підйомників України (1650 м) чекає вас в Пилипці 5. 20 000 м гірськолижних трас різної складності які розраховані як на любителів гірськолижного спорту, так і на професіоналів.

44

екскурсія • відпочинок

Місця для зимового відпочинку довкола Львова Гарна новина для тих, хто шукає снігових забав на вихідні (або навіть на один день) і не хоче вирушати далеко за Львів. Довкола нашого міста є безліч місць, пристосованих для катання. За 135 км від Львова розташований однин з найбільших та найстаріших гірськолижних курортів країни – Славське (850 – 1342 м). Тут є безліч баз відпочинку, готелів, садиб та котеджів. У оренду вам запропонують великий вибір гірськолижного спорядження, снігоходи та квадроцикли. Основна перевага Славського – наявність залізничної станції, де зупиняються поїзди з усіх регіонів України. Поїздом зі Львова сюди їхати всього 2 години, автомобілем – 2,5 години. Гірськолижний комплекс «Плай» розташований у Сколівському районі при трасі Київ – Чоп біля с. Плав’є. Любителів зимового відпочинку тут чекають 6 лижних трас різних рівнів важкості, сучасні чотиримісні крісельні підйомники, розвинута інфраструктура, доглянуті схили та сучасна система штучного засніження. Зі Львова до комплексу зручне магістральне сполучення. Доїхати автомобілем можна за 2 години. За 32 км від міста Сколе на висотах 950-1100 м розкинувся центр зимових видів спорту міжнародного значення – навчально-спортивна база «Тисовець». Тут прокладені траси для бігових лиж, біатлону, могулу, фрістайлу, сноубордингу, сноутюбінгу. Австрійські спортсмени назвали «Тисовець» перлиною Карпат, а швейцарці, захоплюючись, говорили: «Здається, що цей райський куточок

> Мандруємо україною! > перенесений з наших Альп!». Крім катання у Тисовці ви зможете організувати для себе повноцінне дозвілля: сауна, більярд, кафе, диско-бар, заняття іншими видами спорту, обладнані спортивний і тренажерний зали. Уже кілька років тут працює новий захоплюючий атракціон – сноутюбінг (спуск схилами з невеликим нахилом на некерованих гумових колах з пластиковим дном). Ця атракція дуже подобається і дітям, і дорослим як альтернатива катанню на санках. Він є безпечнішим порівняно з санками, тому що спорядження виготовляють з гуми. Траса для сноутюбінгу відгороджена від гірськолижних, підйомник досить простий і, найприємніше, що на вершину схилу «надувні санки» витягує підйомник, за який тюби чіпляються на нижній станції, а на верхній – вони автоматично відчіплються. Також у Тисовці зареєстровано найвищу точку православ’я, яка занесена до Книги рекордів України. Нею став храм святого пророка Іллі, зведений в Карпатах на висоті 1176 метрів над рівнем моря. Зовсім близько у с. Поляна (20 км від Львова) біля районного центру Миколаїв працює новий двомісний бугельний витяг «Казкова поляна» довжиною 600 м. Більше підходить для новачків. Траса проста, але доглянута. Працює ратрак (спеціальна машина на гусеницях для ущільнення снігу). Є окрема траса для бебі-ліфту і окремий спуск, де катаються на сноутюбах. Недалеко від раніше згаданого Сколе розташовані гірськолижні траси у с. Орявчик. Менш відомі та придатніші для початківців траси й витяги є також біля населених пунктів Сколе (висота 800 м), Розлуч (висота 700 м), Борислав (висота 500 м).

Печери Напевно не кожен може собі уявити, що досить цікавим видом зимового активного відпочинку можуть бути спелеотури (походеньки по печерах). Зрештою, вони актуальні у будь-яку пору року. Оскільки в печері завжди зберігається стабільна температура +911 °С, яка не залежить від коливань температури повітря ззовні, то особливо екзотика прогулянки відчутна, коли на вулиці 0°С і нижче. Такі мандрівки допоможуть вам поринути у зовсім інший світ. Атмосфера печер вас зачарує своїм спокоєм. Під час прогулянки ви зможете забути про негаразди та проблеми, наповнитися гарним настроєм, відновити душевну рівновагу та прозорість думки. Хто побував тут, обов’язково захоче приїхати ще раз. Також пам’ятайте, що печера – це тренажерний зал без тренажерів. Прогулянка під землею – чудова гімнастика для м’язів шиї, спини, рук та ніг. Абсолютна відсутність мікробів у повітрі очищує організм лише тому, що ви дихаєте в печері. Все перераховане вище створює неперевершені умови для активного відпочинку. Найдовшою в Україні, найдовшою у Європі, найдовшою у світі гіпсовою та другою (після Флінт-Рідж-Мамонтової у США) за протяжністю печерою на Землі є Оптимістична. Розташована вона неподалік селища Королівка (Борщівський район, Тернопільська обл.). Загальна довжина всіх ходів – 240 км. Складається печера з багатьох районів («Старий», «Новий», або «Центральний», «Далекий», «Озерний», «Заозерний», «Навігатор», «18 січня», «Свіжа вода», «Північна корона», «Перехідний», «Вітровий», «Міраж» та інші), які,

екскурсія • відпочинок

45

> Мандруємо україною! > своєю чергою, складаються із галерей та залів («Циклоп», «Чумацький шлях», «Проспект Шевченка», «Аспірантська», «Львівська», «Аква-Віта»). Найбільшим скарбом печери Оптимістична є насамперед різноманітні гіпсові кристали та печерні утворення: натічні освіти, сталактити, сталагміти, капи, кальцитові «чорні ріки», величезні друзи пластинчастого гіпсу, кам’яні квіти, голчасті їжаки півметрового діаметру, а також унікальні та дуже рідкісні гелектіти. Справжньою окрасою печери можна вважати підземні озера. Вони невеликі за площею, але бувають досить глибокі та ще недосліджені. Час від часу в печері можна помилуватися творчістю спелеологів. Протягом туристичного маршруту ви зустрінете вироблені з печерної глини скульптурну композицію «Плинність часу», фігури риб, сфінкса, русалок, атлантів, каріатид та багато інших. Щоб вивчити печеру сповна, найкраще приєднатися до експедиції тривалістю 7 днів. Їх проводять тут регулярно з метою розширення ходів та пошуку нових районів. Члени клубу «Циклоп», які турбуються про печеру, прагнуть «зробити» її найдовшою у світі, відкриваючи та з’єднуючи нові райони з уже розвіданими. І допомогти їм у цьому може кожен з нас. Найпопулярніша серед любителів активних підземних прогулянок печера Млинки. За протяжністю вона набагато коротша за Оптимістичну. Загальна довжина ходів у Млинках дещо перевищує 46 км. Хоча за кількістю цікавих проходів та викрутасів на одиницю довжини, мабуть, займає перше місце. Чого тільки варті назви «Чортове горло», «Роддом», «Подарунок долі». Тут розроблені кілька туристичних маршрутів. Їх складність коливається від елементарного (не потрібно фізичної підготовки) до екстремального (необхідна висока фізична та психологічна підготовка). Приїхавши сюди на вихідні, можна домовитися про кілька вилазок різного рівня складності (від простішого до складнішого). Найдоступнішими печерами для туристів є Кришталева (23 км) та Вертеба (9 км). В обох розроблені туристичні маршрути завдовжки приблизно 2 км. Тут для участі в екскурсії не потрібні спеціальне обладнання чи фізична підготовка (на відміну від попередніх). Ці печери ідеально підходять для тих, хто вагається, чи він не боїться замкненого простору та хоче перевірити, чи справді йому сподобається підземне царство печер. Кришталева здивує вас величезними просторими залами, каменями незвичайної форми, захоплюючими легендами. У Вертебі були знайдені речі побуту віком 3-5 тисяч років. Тому тут працює єдиний підземний музей Трипільської культури, де ви дізнаєтесь надзвичайно цікаві та маловідомі факти про наших предків і різні дослідження на цю тему.

46

екскурсія • відпочинок

> Мандруємо україною! Пізнавальні подорожі Зима має безліч переваг і для тих, хто не любить масових заходів, катання на снігу чи спускання під землю. Більшість туристичних місць взимку переживає пік під час свят. Вже по їх закінченню метушня спадає, ціни знижуються, і настає чудовий час для самостійних подорожей. Відсутні черги до музеїв, у ресторанах стає затишно, галасливі компанії не потурбують ваш сон в готелі. Взимку ви по-новому відкриєте для себе ті місця, які, здавалося б, знаєте влітку. Львів, Ужгород, Мукачево, Берегово, Тернопіль, Івано-Франківськ, Кам’янець-Подільський, Хотин, Чернівці, Луцьк, Умань, Одеса, Запоріжжя, Київ та багато інших відомих та не дуже міст з радістю зустрінуть вас, щоб здивувати та подарувати неперевершені враження від перебування. Нехай ваш годинник завжди показує час на мандри, а подорожі приносять тільки позитивні враження! Юрій ПИРЧ, експерт з внутрішнього туризму Західною Україною фото автора

екскурсія • відпочинок

47

рецепт:

Маринована квасоля з овочами Така квасоля – традиційна галицька страва, яку у Львові готують уже з півтора століття. Вона цікава ще й тим, що може бути закускою практично до будь-якого алкоголю: горілки, віскі, джину, рому, пива, хіба до вина не надто пасує. До того ж, збільшивши пропорцію, її можна заготувати хоч і трилітрову банку, дуже зручно.

Інгредієнти:

• склянка білої квасолі • середня морквина • невеличка цибулинка • половина болгарського перцю • зубчик часнику • 2 суцвіття гвоздики • 3 горошини духмяного перцю • пів чайної ложки сушеного фенгуреку (пажитнику) • сіль, перець, олія.

48

Спосіб приготування:

Квасолю попередньо відварити до готовності у достатній кількості підсоленої води. Цибульку дрібно нарізати та підсмажити на олії до золотистого кольору. На пательню додати натерту на крупній терці морквину, протушкувати трохи, далі кинути порізаний соломкою болгарський перець. Додати трохи відвару з квасолі, аби овочі не були сухими. Часник нарізати невеличкими шматочками та кинути до овочів на пательні, все посолити, поперчити, додати фенгурек, накрити кришкою і зняти з вогню. Банку добре промити та викласти по черзі шарами смажені овочі та квасолю, наповнивши посудину. Між шарами покласти суцвіття гвоздики та розрізані навпіл горошини духмяного перцю. Зверху влити 2-3 столові ложки відвару з квасолі. Щільно закрити і поставити в холодне місце на 2-3 доби. Фото Надії Кошель Рецепт і фото надав Клуб галицької кухні

за столом • відпочинок

Здоров’я з італійським смаком Сонячна Італія завжди вабить гурманів з цілого світу. Середземноморський спосіб харчування є популярним не тільки серед голлівудських зірок, але поміж простих споживачів. Паста, наприклад, подобається всім – і дорослим, і дітям, тому питання натуральності та контролю якості виробництва виходять у сучасному світі на перший план. Американські спеціалісти, враховуючи епідемію ожиріння в країні, постійно ведуть дослідження у галузі дієтичного харчування. Саме вони почали звертати увагу на вміст глютену в продуктах щоденного споживання. Глютен (від анг. glue – клей) – складний білок, що входить до складу зерна багатьох злакових культур. Його ще називають клейковиною, яка робить тісто еластичним та впливає на швидкість його підйому при випіканні. Глютен містять різні види хліба, лаваші, торти, кекси, піца, макаронні вироби, пиво. Інколи речовину вводять штучно для надання форми та еластичності морозиву, соєвим соусам, бульйонним кубикам, кетчупам, замороженим овочам, навіть аптечним вітамінам у капсулах і таблетках. Косметичні засоби, зокрема пудри, помади, креми, можуть містити клейковину, тобто сучасна людина постійно стикається з цим білком.

1% населення страждає на непереносимість глютену, що провокує целіакію (лат. «черевну хворобу»). Це поняття ввели ще римляни у 300 році н. е. Перший сучасний опис цього захворювання у дітей зробив англійський лікар Самуель Гі у 1888 р., виділивши серед симптомів анемію, діарею (пронос) та виснаження. Голландський педіатр Дікке в 1950 р. відкрив зв’язок целіакії з глютеном, після чого безглютенова дієта дала можливість позбавитися недуги. Чому ж спеціалісти почали звертати прискіпливу увагу на вміст глютену, якщо лише незначна частина популяції не переносять цей білок? Справа в тому, що навіть пшениця (не говорячи про інші продукти з супермаркетів), яку вживає сучасна людина, сильно відрізняється від тієї, яку їли наші предки. Послідовники Мічуріна протягом останніх сторіч спеціально відбирали сорти злакових з підвищеним вмістом білка, а, значить, і глютену. У результаті за останні 200 років частота випадків целіакії виросла на 400%! В Америці на целіакію страждає 1 з 133 жителів. На сьогодні у кожного третього спостерігають певні імунні реакції на глютен. Якщо в людини досить часто виникає біль у животі, порушення стільця, загальна слабкість, анемія, то раці-

онально зменшити споживання продуктів, що містять глютен, навіть без проведення обстежень. Аналіз на переносимість білка не завжди дає чітку відповідь. Було підмічено, що багато хронічно хворих з нез’ясованим діагнозом після переходу на безглютенову дієту почувають себе набагато краще. Недарма такі країни, як Канада, США, Австралія, Німеччина замовляють макаронні вироби, наприклад, в Італії, де напрацьовані вікові традиції виробництва пасти. Зокрема, великий обсяг замовлень приймає «Ріскосса». Компанія входить у першу сімку італійських виробників та бере початок від 1902 року, коли Леонардо Мастромауро заснував на півдні Італії фабрику. Родинний бізнес пережив дві світові війни та вийшов зі зростанням виробництва, отримавши назву «Riscossa» – реванш. На сьогодні об’єми виробництва складають 500 т на день, що стало можливим завдяки повній автоматизації та застосуванню найновіших технологій, котрі забезпечують бездоганну якість продукції. На 5 континентах, у більш ніж 85 країнах світу оцінили старовинну рецептуру пасти, яку виробляють з цільнозернової пшениці, що зростає в унікальних кліматичних умовах італійського півдня – Пулії та Басилікати. Фірма охоплює більше 10 виробничих ланок, пропонуючи пасту з твердих сортів пшениці, цільнозернову та органічну, напівготову пасту, висушену темну пасту з висівками, яєчну пасту, яка не містить глютену. Крім того, до асортименту входять оливкова олія холодного віджиму екстра класу, бальзамічний оцет, борошно, рис, ньокі, різноманітні види печива. Якість виробництва контролює держава, моніторинг проводять за фізичними, органолептичними та хімічними показниками тричі: спочатку сировини, потім – готового продукту та пакетованої серії в цілому. Існують також різноманітні соціальні проекти для забезпечення якісними продуктами малозабезпечених верств населення. В Україні продукцію компанії представляє ТзОВ «Італіан Фуд» вже впродовж трьох років. Макаронні вироби ТМ «Riscossa» можна придбати у великих рітейлмережах країни. Тарас Полпанок, комерційний директор ТзОВ “Італіан фуд” м. Львів, вул. Промислова, 45

за столом • відпочинок

49

дрібниці життя Гривня скаче: то росте, то падає, то трохи встає на ноги, а потім знову клякає на коліна. В такий час всі ринулися у супермаркети, щоб скуповувати гречку, олію і сіль (!), ми ж пропонуємо вам вкладати в гаджети. Від них користі буде більше. А якщо не користі, то принаймні втіхи. Пропонуємо вам огляд кількох найочікуваніших пристроїв 2015 року.

айГодинник Смарт-годинник є як мінімум одним з декількох пристроїв, запланованих Apple до релізу в 2015 році, не враховуючи щорічного оновлення MacBook, iPhone та інших «традиційних» продуктів. Watch – це перша нова категорія продуктів компанії після випуску iPad у 2010 році. «Фруктових» годинників випустять цілу колекцію – в трьох варіантах: Apple Watch (звичайна модель), Apple Watch Sport (у легшому корпусі, для занять спортом) і Apple Watch Edition (преміум-версія з 18-каратним золотим покриттям). Окрім цих опцій потенційні покупці матимуть також на вибір два розміри дисплея (1,5 або 1,65 дюйма) та шість змінних ремінців.

50

Гаджет обладнаний міцним сапфіровим склом і нашпигований найрізноманітнішою електронікою (від датчика серцебиття і крокоміра до вібромотора і NFC-чіпа). Як каже генеральний директор Apple Тім Кук, новинка є «найперсональнішим пристроєм, який ми коли-небудь створювали». Звісно, кожен КУлиК своє болото хвалить, а от перевірити, чи так є на ділі, ви зможете вже зовсім скоро. Насправді ж, на сьогодні дня про Watch відомо майже все, за винятком точної його назви, вартості та конкретної дати релізу. На презентації Кук розповів, що новинка буде доступною за ціною «від 349 доларів», хоча годинник у найдорожчій комплектації оцінюють у суму до 17 тисяч доларів. Чекаємо!

тенденції • дрібниці життя

> тенденції > Амбрелла-елла-елла Ще один цікавий і незвичайний пристрій представлять у 2015 році, проте вже в іншій частині світу. В Азії, а конкретніше – в Китаї. Це Air Umbrella – парасоля, яку справді сміливо можна назвати гаджетом. Дуже необхідний кожному аксесуар перетворили на маленьке диво техніки та називають парасолею-невидимкою. Тепер не потрібно буде довго мучитися зі складанням чи розкладанням пристрою, думати, як полагодити поламані спиці. Чому? Бо цього всього у Air Umbrella немає! А захищає вона від дощу за допомогою потужного потоку повітря, який дме зі схожої на булаву основи. Конструкція Air Umbrella передбачає наявність електромотора і спеціальної крильчатки у верхній частині, літій-іонної акумуляторної батареї та блоку управління. За задумом розробників, парасолька буде доступною у трьох варіантах – довжиною 30, 50 і 80 сантиметрів. Ціна, між іншим, $108. Проте має ця штукенція і один мінус: вбудованого акумулятора вистачає на 15 хвилин роботи в найменшій версії, і на півгодини – в двох інших. Трапляються випадки, коли цього може бути недостатньо. Особливо за дивної львівської погоди.

Склади смартфон власноруч Погодьтеся, ви не раз думали про те, що було б добре мати персоніфікований смартфон, який був би таким, яким ви хочете його бачити. Щоб він мав усе те, що вам потрібно і не мав того непотребу, який у нього напхали розробники. Так от, зовсім скоро матимете чудову нагоду втілити свої бажання, а також конструкторські здібності у життя! Цьогоріч компанія Google приступить до продажу «смартфонів-конструкторів», над якими вона працювала впродовж усього 2014 року. Апарат складатиметься з двох частин: ендоскелета (внутрішній каркас) і набору модулів. Прикріплювати до кістяка телефону можна що завгодно: процесор, клавіатуру, «оперативку», флеш-пам’ять або додатковий акумулятор. Реліз пристроїв призначений приблизно на березень, а це означає, що чекати довго не доведеться!

тенденції • дрібниці життя

51

> тенденції А у нас у зарядному газ! Ми вже багато разів чули про різноманітні пристрої, які можуть зарядити ваш гаджет (наприклад, смартфон-конструктор) в умовах, де немає доступу до електромережі. Це і портативні зарядки, і прилади, які працюють на сонячних батареях. А що робити на початку весни, коли і сонця не дуже багато, а ви вирушили, наприклад, на кілька днів на вже не зовсім зимову, але таки риболовлю на льоду? Компанія eZelleron про вас подбала і вигадала портативний зарядний пристрій, який працює на газі. Прилад виглядає досить компактно і, за заявами розробників, зможе 11 разів зарядити iPhone. При цьому, якщо у вас закінчиться газ у пристрої, ви зможете заправити Kraftwerk буквально за лічені секунди пальним з балончика, які продають у багатьох магазинах. Також творці заявляють, що їхній зарядний пристрій одержав дозвіл на використання навіть у літаках під час польоту.

Kraftwerk може заряджати смартфони, планшети, портативні камери та інші електронні пристрої, які можна під’єднати, використовуючи звичайний USB-кабель. Вперед подорожувати! Остап Процик

52

тенденції • дрібниці життя

FM • захоплення

53

На Тарасові: сорочка, піджак, джинси TM Pierre Cardin

54

На Назарові: сорочка, штани TM Pierre Cardin

Він чекає на неї…

Ох, вже ці дівчата. Вічно їм потрібна купа часу для збирання на побачення: носики припудрити, одяг вибрати, зачіску зробити. А ми, чоловіки, змушені їх чекати, вибачати за запізнення і вдавати, що не замерзли, стоячи на вулиці «зовсім трішки». Тому кмітливі хлопці взимку призначають побачення не на вулиці, а у вишуканому ресторані затишного готелю «Купава», одягаючись на зустріч у стильний та модний одяг ТМ Pierre Cardin.

На Назарові: сорочка, джинси TM Pierre Cardin

55

На Тарасові: сорочка, брюки TM Pierre Cardin

56

На Назарові: сорочка, піджак, брюки, ремінь TM Pierre Cardin

57

Редакція журналу висловлює подяку за сприяння у організації зйомки модельній агенції Bravo Models Management, готелю “Купава” та мережі магазинів чоловічого одягу "Pierre Cardin" Готель “Купава” вул. Комарова, 17 tel/fax +38 032 245 03 45 cell +38 098 883 32 47 www.kupavahotel.com Pierre Cardin Офіційний представник у Львові та області м. Львів, вул. Щирецька, 36, ТВК «ПІВДЕННИЙ» ТЦ «УКРАЇНА», 1-й поверх, маг. №28, тел.: (097) 084 86 61

Фотограф: Андрій Янушевський Моделі: Назар Бенч (Bravo models), Тарас Легенький (Bravo models) Макіяж, зачіски: Іванна Мамчук

На Тарасові: сорочка, піджак, джинси TM Pierre Cardin

58

Стиль: Галина Грохольська

На Тарасові: сорочка, светр, джинси TM Pierre Cardin На Назарові: сорочка, светр, штани TM Pierre Cardin

59

Успішні переговори – це легко У наш час тема успішних переговорів доволі затребувана і в розважальних журналах, і в наукових виданнях. Успіх у проведенні перемовин є ключовим завданням навчальних планів бізнес-шкіл. Для відродження інтересу до мистецтва їхнього ведення є очевидна причина: невдалі переговори або нездатність домовлятися взагалі призводять до конфліктів, які є одночасно непродуктивними і дорогими. Тому давайте розглянемо, чи справді вести переговори так складно, як здається на перший погляд.

60

Якщо ви думаєте, що не вмієте вести переговорів, то, ймовірно, недооцінюєте власний досвід. Річард Шелл у своїй книзі Getting to Yes заспокоює: «Ви ведете переговори безліч разів щодня. А ваша дружина, діти, співробітники та випадкові зустрічні день у день допомагають вдосконалювати ці навички». І хоча переговори є невід’ємною частиною нашого життя, їхнє вдале проведення не тільки робить вас приємним співрозмовником, а й має ключове значення для успіху вашого бізнесу. Розглянемо кілька правил, які допоможуть вам підготуватися до переговорів і провести їх легко та успішно. Перш за все запорукою вдалих перемовин є детальна підготовка до них, контакт із співрозмовником, визначення позицій усіх сторін переговорів, чітке формулювання пропозиції та прийняття рішення.

тренінг • дрібниці життя

Підготовка до переговорів така ж важлива, як і сама зустріч та розмова. Адже погана організація нерідко може стати причиною незручних моментів, а іноді навіть скасування переговорів. На думку експертів провідних бізнес-інститутів, не менше 80% загального часу, витраченого на переговори, повинно бути виділено саме на підготовку до них. Зверніть увагу: що краще ви дізнаєтеся та ознайомитеся із предметом розмови до її початку, тим комфортніше почуватимете себе під час переговорів. Є багато переваг, які вам надасть попередня підготовка до зустрічі, однак є і одна менш відома причина, яка випливає із психологічних досліджень. Це «принцип цілісності», який пов’язаний із внутрішньою необхідністю людини виглядати переконливо. Вам буде нескладно утвердити свій авторитет та досягнути бажаного результату перегово-

> Успішні переговори – це легко > рів, якщо партнер бачитиме вашу абсолютну впевненість у тому, що ви говорите. У ході підготовки до зустрічі визначають її місце і час, склад та керівника делегації. Сторона, яка ініціює переговори, має надати право вибору часу і дати зустрічі стороні, яку запрошують. Такий крок свідчить не тільки про шанобливе ставлення до партнера, але і підвищує ваші шанси на успіх зустрічі. Психологічно оптимальним часом вважають першу половину дня або період відразу після обіду. Вечірній та надто ранній час – не найкращий для конструктивного діалогу. До того ж, початок зустрічі в першій половині дня дає можливість пообідати разом та в невимушеній атмосфері підвести підсумки переговорів або подолати труднощі, якщо вони виникли. Слід звернути увагу на те, що важливу зустріч краще не призначати у звітний період або напередодні свят. Залежно від статусу учасників переговорів, теми обговорення, складу групи перемовини можна проводити у власному офісі, представництві партнера або на нейтральній території. Найчастіше виїзні переговори проводять у конференц-залах. У ресторанах або готелях мають місце менш формальні зустрічі.

• • • • • • • • • • •

Запрошуючи ділового партнера на переговори на нейтральній території, оберіть місце, розташоване ближче до офісу партнера, а не до свого. Запрошувати слід у власний офіс або на нейтральну територію, а от пропонувати зустрітися у партнера нетактовно. З точки зору психології, проведення зустрічі на території партнера допоможе більше дізнатися про нього. З іншого боку, сторона, яка запрошує, зможе почувати себе більш комфортно на власній території. Запізнюватись на переговори неприпустимо, це може завдати шкоди вашій репутації, завадити самим переговорам, іноді й призвести до відмови від їхнього проведення іншою стороною. Якщо зустріч призначена у вашому офісі, а ви затримуєтеся, варто прослідкувати, щоб про це повідомили особу, яка очікує. За запізнення на зустріч необхідно особисто попросити пробачення, однак його причини пояснювати не обов’язково. Достатньо повідомити, що вони були об’єктивними. Виняткову повагу до гостей засвідчує особиста зустріч особою, яка приймає, вже при вході. Однак не слід затримувати гостей у приймальні, це можуть сприйняти як демонстрацію переваги господаря.

Першим за стіл переговорів сідає представник сторони, що приймає, або керівник її делегації, якому і належить ініціатива у проведенні переговорів. При підготовці до зустрічі також слід звернути увагу на стіл, за яким матиме місце розмова. Його форма має не лише протокольне, але і психологічне значення, оскільки може впливати на результати переговорів із відвідувачами або партнером. Залежно від рівня офіційності бесіди вибирають і форму столу. Чим більший стіл, тим відчутніша психологічна дистанція між учасниками переговорів, за таким столом не формується спільність поглядів, і учасникам простіше відмовити один одному. Стіл квадратної форми провокує на протистояння і часто викликає захисні реакції. Він більше підходить для коротких ділових зустрічей, а от круглий стіл скорочує статусні відмінності між учасниками, підходить для неформальної бесіди і декларує рівність сторін. Відомо, що люди, які сидять спиною до дверей, відчувають дискомфорт. Згідно правил етикету, гостей слід посадити обличчям до дверей, щоб вони відчували себе впевнено. Однак, залежно від мети переговорів, сторона, що приймає, може свідомо розмістити гос-

Оптична діагностика шкіри голови та волосся Консультація трихолога Лазерна епіляція (видалення волосся) Інфачервона сауна Автозасмага методом “AIRBRUSH” Найсучасніші чоловічі стрижки Індивідуальний підбір образу та стилю Широкий спектр косметологічних послуг Манікюр та педикюр Різні види масажів Консультація психолога

Львів, вул. Сеченова, 10 www.bagira.lviv.ua email: info@bagira.lviv.ua тел.:(032)

235 22 00, (096) 333 97 37, (095) 929 57 87

тренінг • дрібниці життя

61

> Успішні переговори – це легко >

тей спиною до дверей, тим самим створивши їм незручності. Бажаючи висловити повагу партнерові, слід сісти зліва від нього. Відповідно до правил ділового етикету, місце праворуч вважають почеснішим, тому, якщо ви розміститеся праворуч партнера, тим самим легко створите йому дискомфорт. Риси ідеального партнера у переговорах сформулював французький дипломат Ф. де Кальєр, який у своїй праці «Про ведення переговорів з монархами» зазначав: «Ідеальний дипломат повинен мати швидкий і врівноважений розум, вміти добре слухати, бути уважним і ввічливим. Перш за все хороший дипломат повинен володіти достатньою витримкою, щоб гамувати в собі бажання висловитися до того, як сам обдумав те, що мав сказати». В розмові слід звертати увагу на чистоту вашої мови. Говоріть небагато і чітко, при цьому підтримуйте зоровий контакт з партнером. Ключове правило, якого слід дотримуватися під час бесіди – це прояв безумовної поваги до співрозмовника, а от неуважність можуть розцінювати як зверхність та відсутність такту. В будь-якій розмові, а особливо діловій, незамінним є вміння слухати та тримати паузу. Не в міру балакуча людина, володіючи розмовою монопольно, перетворює співрозмовників на слухачів, яким залишається лише очікувати,

62

коли вона виговориться. Тому особа, яка прагне бути вмілим слухачем, завжди повинна знаходити можливість дати висловитися своєму співрозмовнику короткими репліками або питаннями, направляючи розмову в потрібному керунку. У розмові не слід поспіхом оцінювати сказане співрозмовником, водночас погане враження залишають і ті, хто завжди готовий миттєво погодитися із будь-якою позицією. Зверніть увагу і на формулювання, які ви вживаєте в розмові. Невизначені «Подивимось», «Обдумаємо» краще замінити конкретними та позитивними «Знайдемо можливості вирішення» та «Виконаємо». Закінчення переговорів ініціює особа вища за статусом, як серед гостей, так і з боку сторони, що приймає. Прощаючись, висловіть вдячність за виділений вам час та увагу, підкресліть конструктивність зустрічі та способи подальшого контактування й спілкування. На знак особливої пошани організатор перемовин може особисто провести гостей до виходу. В цей час переговори вже завершено, і розмову ведуть на сторонні теми із застосуванням техніки «small talk», для якої часто використовують запитання, компліменти, теми погоди, спорту та подорожей. Тепер, коли зазначено ключові правила та норми ділового етикету проведення перегово-

тренінг • дрібниці життя

рів, час навести слова Боба Вульфа, автора книги It Doesn’t Hurt to Ask, який зазначає, що на переговорах 95% людей почувають себе так само як і ви, – схвильовано та нервово. А тому доброзичливість та відкритість, тактовність та розуміння можуть стати вашою основною конкурентною перевагою. Успіху кожному з вас!

Юлія Хома, консультант з питань етикету, викладач школи вишуканих манер «Grace» +38 097 825 90 99

> Успішні переговори – це легко >

тренінг • дрібниці життя

63

Чому жінки «виносять мозок»

Те, що жіночі сльози – це щось надзвичайно страшне, вигадали чоловіки. Просто потрібно навчитися правильно на них реагувати. Але ще більше, зі слів самих же чоловіків, вони бояться жіночої істерики. «У зіткненні з жінкою, яка істерить, мужчина абсолютно безпорадний», – таке повідомлення найчастіше з’являється

64

на чоловічих форумах чи сайтах. Але для справжнього мужчини немає нічого неможливого. Навіть зупинити жіночу істерику. Для початку, щоб не було паніки, потрібно навчитися відрізняти маніпулятивну істерику від справжньої. Перша трапляється набагато частіше. Переважно її причиною стає

стосунки • дрібниці життя

> Чому жінки «виносять мозок» > те, що жінка чогось не отримала, щось пішло не так, як вона хотіла чи планувала. Жінка привертає увагу до себе, своїх бажань, або ж її чоловік просто потрапив під гарячу руку. Справжня ж істерика трапляється значно рідше. От назбирається купа різних причин та проблем, і вибухає все за один раз. Кажуть, жінки тоді перебувають у стані афекту. Другий варіант проявляється на ґрунті справжніх нервових зривів. Це реальна медична проблема, яку потрібно вирішувати за допомогою лікарів і відповідних ліків. Але якщо ви вже потрапили у вир істерики, треба діяти рішуче. Це не той випадок, коли жінка потребує часу, аби заспокоїтися. Тут потрібні дії. Хай це буде жорстоко, але потрібен струс. Можете навіть водою облити. У стані афекту вона не вибухне новою силою, а, навпаки, отямиться і трохи охолоне. Якщо у буденному житті жінка врівноважена, такі ваші дії її оговтають. Пізніше вона й сама зрозуміє, що ви вчинили правильно. Вибити з колії істерики може, звичайно, і ляпас, але чоловіки повинні розуміти: вдаривши жінку, ви втрачаєте чоловічу гідність. Першочергово в очах своєї дами. Істерику це, може, і зупинить, але ви все одно програєте з таким методом. На противагу «справжній» істериці, маніпулятивна – справа жінок, які завдяки такому методу досягають бажаного. Можливо, ці дами просто не вміють контролювати своїх емоцій. Але коли під ураган істерики потрапляє чоловік, йому потрібно не тікати, а зупиняти такі припадки. Ймовірно, ви є однією з причин істеричного припадку. Якщо ваша дама користується такими методами, аби досягати бажаного, значить колись ви дозволили їй саме так маніпулювати. Отже, ви помічаєте передумови істерики. Якщо це саме маніпуляція, то і її ознаки вам добре відомі. Спочатку, звичайно, можна спро-

бувати приголубити, обійняти кохану, а, раптом, вона саме цього хоче у конкретний момент, і буря мине. У протилежному випадку, тобто, коли градус істерики росте, вам, чоловіки, потрібно залишатися стійкими і холоднокровними. Головне – один раз усвідомити: майже усі свої істерики жінка починає сама і сама ж може їх припинити в один момент. От коли вона зрозуміє, що ви не піддаєтеся на крики, биття посуду і вигадані ультиматуми – її істерику як рукою зніме. Якщо ви ще в стані контролювати фази істерики, і загострення пристрастей не сягнуло бажання вбити вас – обіймайте її. Тримайте за руку, говоріть спокійно. Головне – піймати цей момент і спробувати поговорити. Випитуйте, у чому справа, будь-якими методами. Звичайно, вам одразу просто так ніхто не розкладе все на тарілочці. Але це ваше спасіння – витягнути причину бурі, що накочується. Загальні фрази не дають приводу здаватися. Вас можуть звинувачувати у всіх суттєвих і несуттєвих проблемах, але причина криється глибше. «Ти мене ніколи не розумів!» – не причина, «Ти не можеш полагодити кран!» – остання крапля, а не причина. Чоловік у такому випадку повинен вміти

стосунки • дрібниці життя

65

> Чому жінки «виносять мозок»

аналізувати. На роботі дістало керівництво? Ваша мама задовго у вас гостює? Коханій не вистачає уваги, піклування? Гормональний збій? Думайте, шукайте причину. Докопаєтеся до істини, і припинення істерики здасться вам легким завданням. Але зауважте і запам’ятайте: такі методи діють тільки на тих жінок, які здатні себе хоч якось контролювати. Якщо її вже несе по повній, ці заходи абсолютно недієві. Коли потяг сходить з рельсів, хочеться, звичайно, втекти подалі та не бачити цього. Можна і демонстративно гримнути дверима. Але проблем

66

це не вирішить. Істерика – це певною мірою театр одного актора. Коли не буде глядача, не буде для кого грати роль. Але якщо ви залишите жінку в істериці наодинці, вона ж заспокоїться, та рано чи пізно вибухне з новою силою. Хоча більшість істерик все-таки минають простіше. Оскільки мають конкретну мету: влаштувати стосункам емоційне потрясіння, нагадати чоловікові, яка у нього прекрасна та цінна кохана. Бездіяльності тут не може бути, долаючи страх чи «душевну лінь», ви повинні з усією силою довести своє кохання та вірність. Навіть у ідеальних стосунках мають місце жіночі істерики. Ви від цього не сховаєтеся і напевно не уникнете. Просто не залишайте жінку наодинці з нервовими клітинами, які вийшли з ладу. Спробуйте поговорити. Це взагалі найправильніший варіант. Розмовами вирішують будь-які проблеми. Можете ще на початку стосунків привчити до цього свою дівчину. Тоді вона сама розповідатиме вам про власні незадоволення по мірі надходження. Не накопичуючи їх до істерик. Не виходить поговорити, спробуйте привести до тями. Перечекайте, тільки демонстративно не гримайте дверима – це злить і призводить до загострення образ. Не йдіть на поводу в істеричної другої половинки – таким чином ви дасте зелене світло майбутнім істерикам. Але чоловіки визнають, що в цьому питанні вони – істоти «полохливі». Жінкам варто відчувати тонку межу між «налякати» і «відлякати». Тут усе зважувати повинна жінка. Але, якщо ви, чоловіки, визнаєте свою вину в тому, що ваша кохана ридає через вас, кри-

стосунки • дрібниці життя

чить чи б’є посуд – так вам і треба. Викручуйтеся тепер. Та не забувайте, що будь-яка істерика минає, а вам ще разом жити. Намагайтеся не відповідати гнівом або такими ж бурхливими емоціями на істеричні напади. Не ставте перед жінкою у істериці «емоційний відбивач». Психологи стверджують, що до кожної істерики в організмі виділяється чітко обмежений заряд нервової енергії, ось коли він вичерпається, потрібно, щоб чоловік був поряд. Ви, головне, пам’ятайте, що коли ваша жінка у доброму гуморі – ви ж її любите, вона прекрасна людина, і стосунки у вас чудові. У іншому випадку ви або не змогли б з нею бути, або для чого ви разом? Дар’я Бура

+38 (067) 900-94-00 +38 (032) 247-94-00 info@bravo-models.com.ua bravo-models.com.ua

стосунки • дрібниці життя

67

КНИГа МІСЯЦЯ Андрій Кокотюха. «Адвокат з Личаківської». Харків, 2014 Виявляється, не лише поляки можуть писати детективи, дія яких проходить у старому Львові. Перший український ретро-детектив по-львівськи написав киянин Андрій Кокотюха, а видало його харківське видавництво «Фоліо». Консультантами автора були львів’яни: письменник Юрій Винничук та історик Ігор Лильо. Книга переносить читача на початок ХХ століття, а саме у 1908 рік, та розповідає про молодого киянина Клима Кошового, який дивом вирвався з тюрми й тікає від переслідувань російської влади до Львова. Але й тут його заарештовує поліція — біля трупа відомого адвоката Євгена Сойки. Покійний мав у місті сумнівних друзів та могутніх ворогів. Самогубство чи вбивство? Пошуки істини водять Кошового темними лабіринтами львівських вулиць. На шляху — зухвалі батяри, міські кримінальні королі та російські терористи-бомбісти. А ще поліцейський комісар Марек Віхура, в якого Клим постійно плутається під ногами. Правда ж приголомшить Кошового та його нового відданого друга Йозефа Шацького…

Музика МІСЯЦЯ Брем Стокер. «Бойовик», 2015 Новий альбом рівненського панк-рок гурту «Брем Стокер» не такий позитивний, як їхні попередні роботи. Тут жорсткіший звук і не надто смішні соціально-політичні тексти. «Альбом присвячено простій та звичайній людині. Маніпуляції політиків, реклама та новини, постулати та канони затуляють всім нам очі, щоб Ми бачили тільки те, що потрібно системі. Але Ми – прості люди з людськими цінностями. Махінатори та маніпулятори будуть нам нав’язувати своє. Тому вмикаємо розум і живемо першочергово своїми відчуттями, тим, що приймає Твоє серце, навіть якщо це не відповідає цінностям зомбованого суспільства!», – так пояснюють суть нового диску його автори.

Familia PERKALABA. Tribute to Gutzul Sound System 2015 На 17 році існування івано-франківський гурт «Перкалаба» дочекався власного триб’юту. Свої кавер-версії пісень «Перкалаби» представили аж тридцять гуртів та музичних проектів, у зв’язку з чим лонгплей виходить відразу на двох CD. Серед виконавців пісень – ДахаБраха, Dakh Daughters, The ВЙО, Quarpa, Кабрідо з Юрієм Андруховичем. Проект буде цікавим не лише шанувальникам гурту «Перкалаба», але й усім меломанам.

68

на канапі • дрібниці життя

ФІЛЬМи МІСЯЦЯ Людина з U.N.C.L.E. Культовий режисер двотисячних Гай Річі зняв фільм на основі культового серіалу 1960-х років. Агент ЦРУ Соло та співробітник КДБ Курякін вимушені відкласти у бік всі суперечки задля спільної місії: зупинити міжнародну злочинну організацію, яка має на меті дестабілізувати баланс у світі шляхом розповсюдження ядерної зброї та технологій.

Чаппі Події фільму розгортаються у недалекому майбутньому. Технології дозволили групі молодих вчених створити робота, який здатний мислити і відчувати. Новому «другові» вони дали ім’я Чаппі. Своєю поведінкою він нагадує дитину – невміло рухається, вивчає можливості свого «тіла», вчиться розмовляти і розуміти, що відбувається навколо. Проте безтурботні для Чаппі і наповнені радістю для його творців дні швидко закінчуються. Робота, який має неймовірні можливості та здатність навчатися, викрадають. Чаппі опиняється в руках злочинців, які хочуть використовувати його як ідеального виконавця своїх ідей. Фантастичний бойовик «Робот Чаппі» – третій фільм південноафриканського режисера і сценариста Ніла Бломкампа («Район №9», «Елізіум»). Зйомки стрічки проходили в Йоганнесбурзі з жовтня 2013 по лютий 2014 року. У ролях: Х’ю Джекмен, Сігурні Вівер, Дев Патель.

на канапі • дрібниці життя

69

Ви ресторатор? Вас обкрадають! У середньому 20-25% від прибутку ресторану йдуть повз касу через «темні» схеми найманих працівників Ви ресторатор або плануєте відкрити свій ресторан? А чи відомо вам, що існує багато «темних» схем, які провокують ресторанну корупцію? І мова йде не про хабарі різним держструктурам. Все відбувається значно ближче – у вас під носом. Офіціант вже давно не зважає на свою офіційну зарплату – він вміло використовує можливості нечесного заробітку. Кухар, зменшуючи порцію в ресторані, завжди має з чого готувати вечерю вдома. Директори просиджують своє місце, витрачаючи енергію тільки на те, щоб налагодити схеми відкатів. У результаті такої діяльності власники бізнесу часто не розуміють, куди зникають їхні гроші. Контролювати самостійно всі робочі процеси нереально, оскільки це потребує усього вільного часу, якого у – Розкажіть, будь ласка, як виникла ідея створення такої компанії? Тарас: Ідея створення компанії базується на власному досвіді. Я починав свою кар’єру з офіціанта, потім працював барменом, адміністратором. І неодноразово спостерігав за тим, як директори обкрадають власників, приховуючи від них значну частину доходів. У мене є нюх до виявлення тих сфер, де можуть красти, я відчуваю всі слабкі місця закладу. Декілька разів мене навіть звільняли через те, що я ставав свідком різних схем. Директори починали мене боятися, адже розуміли, що інформація може дійти до власника. Тож мене було простіше звільнити. Спочатку я соромився цього, а потім зрозумів, що моїх знань та досвіду достатньо для того, аби бути корисним комусь. З Назаром ми знайомі з дитинства. У нього свій напрямок щодо залучення гостей у заклади і багато досвіду в ньому. Ми об’єднали наші зусилля і створили «Таємного радника» – компанію, яка допомагає рестораторам отримувати більше прибутку і задоволення від

70

власного бізнесу. Назар: Я працював у рекламі, поліграфії, потім – у туристичній компанії. З часом почав організовувати корпоративи, концерти. І теж неодноразово стикався з такою проблемою. Приходиш у заклад, і починається: тут відкатик, там відкатик. Тут тобі показують рахунок офіційний і реальний, пропонують «вигідну для усіх пропозицію». У результаті великі суми грошей до власника клубу або ресторану просто не доходять. Буває, 20-25% від обороту і прибутку йдуть повз касу.

– Основна проблема полягає саме в приховуванні директорами прибутків від власників? Чи Ви стикаєтесь з різного роду проблемами? Тарас: Практика показує, що велика частина проблем все-таки виникає через недоброчесність директорів та адміністраторів.

бізнесменів зазвичай немає. Та й коли ресторатор переступає поріг закладу – всі в одну мить починають працювати ідеально. А як тільки він йде – все вертається на свої місця. І, здавалося б, що в цьому замкнутому колі немає ефективного способу «зламати систему». Але не все так погано. Є команда професіоналів – сучасні ресторанні шерлоки холмси – компанія «Таємний радник», яка може ефективно виявити усі «підводні течії» ресторанного бізнесу і допомогти їх усунути. Від недобросовісної роботи персоналу до технічних проблем з відеонаглядом чи програмним забезпеченням. Про те, як це працює детальніше, ми поговорили із засновниками «Таємного радника» Назаром і Тарасом (імена змінені з міркувань конфіденційності). Зазвичай власник вкладається у відкриття закладу, обирає директора і довіряє людині, яка йому сподобалася. Але не слід забувати, що особисті симпатії дуже оманливі. Спочатку директор активно демонструє свою роботу, втирається в довіру, а в кінцевому підсумку – просто краде. Такі горе-адміністратори з дипломами виживають себе за кілька місяців. Власники ж не мають можливості самостійно все контролювати і вимагають виконання плану, навіть не здогадуючись, які суми втрачають. Іноді все доходить навіть до того, що директор отримує значно вищу «зарплату», аніж власник. Ми ж можемо розплющити очі ресторатору на те, скільки він може заробляти. Саме тому ми працюємо тільки з власниками, тоді маємо чітке розуміння, чого вони хочуть, а не перекручену інформацію від

маркетинг • дрібниці життя

директорів. Назар: Наші послуги не обмежені лише виявленням схем відводу коштів. Нам траплялися заклади, де люди не крали, але працювали погано. Тоді ми вчимо їх працювати ефективно, любити свою роботу. А якщо їм це не вдається – рекомендуємо шукати заміну. Буває й таке, що проблеми зовсім незначні, але вони псують загальну атмосферу закладу і не дозволяють виходити на вищий рівень. Ми виявляємо усі недоліки та вносимо рекомендації щодо їхнього усунення. Ми працюємо комплексно: від «таємного покупця», який складає картину першого враження з боку пересічного клієнта, до повного аудиту фінансового обліку.

– А хто безпосередньо займається збором інформації, і скільки часу потрібно для такої перевірки? Тарас: Кого інтегрувати в колектив – вибираємо ми з власниками. Щоразу індивідуально обираємо тих, хто підходить під певну ситуацію. Відштовхуємось від наявної проблеми. В нас є цілий

> Ви ресторатор? Вас обкрадають! колектив, кожному членові якого довіряємо: офіціанти, бармени, адміністратори. Але почнемо з того, що в кожен ресторан ми приходимо з позитивом, миром і добром. Ми є помічниками, які допомагають власникові підвищити ефективність його бізнесу. Наша мета – підсилення хороших сторін, які є в кожному закладі. Ми вводимо в колектив його ресторану свою людину, яка працює під виглядом звичайного працівника і збирає інформацію про те, як цей колектив працює насправді. Спочатку виявляємо, що в колективі є хорошого. Потім – які є проблеми. В кінцевому результаті після такої перевірки ми отримуємо чітку картину і можемо давати рекомендації власнику щодо питань, над якими треба працювати. Назар: Щодо термінів, то перший етап – викриваємо проблеми і збираємо інформацію. На це йде приблизно місяць-півтора. Деколи потрібно і три місяці, якщо ситуація дуже складна. Було в нашому досвіді й таке, що бухгалтери ресторанів мали «мертві душі», яким вони видавали зарплати. Щоб виявити такі схеми потрібно більше часу. Трапляється й так, що в ресторані не все так погано, як підозрює власник. Тоді ми підсилюємо позитивні моменти роботи закладу, прибираємо недоліки і залишаємось друзями після виконаної роботи. У будь-якому разі, в результаті нашої роботи потік клієнтів закладу значно збільшується.

– А хто займається модернізацією підприємства після перевірки? Сам власник? Чи Ви надаєте послуги не тільки з виявлення

проблем, але й усуваєте їх? Тарас: Наше першочергове завдання – виявити проблеми і дати рекомендації власнику, як їх позбавитися. А рішення, чи працювати з нами й далі, приймає він. У будь-якому випадку ми залишаємо власникам наші напрацювання. Розробляємо індивідуальні посадові інструкції спеціально під кожен заклад. Організовуємо роботу так, що після нас заклад і персонал працюють тільки прозоро. Якщо потрібно – навчаємо персонал. Назар: Найголовніше, що є в будьякому ресторані чи клубі – це персонал. Саме від них більшою мірою залежить те, чи будуть задоволені гості закладу. Ми приходимо зі свіжим віянням і робимо так, аби в працівників з’являлося бажання розвиватись. Працюємо так, щоб людина сама захотіла виконувати свою роботу добре. З іншого боку, ми розуміємо, що бармен не буде працювати за 2 тис. грн. Тому важливо забезпечити їх гідною зарплатою, а вже тоді створювати таку ефективну систему контролю, при якій бажання красти буде неможливо реалізувати. Якщо всі ефективно працюватимуть, то ресторан буде на тому рівні, коли підлеглі дорожитимуть своєю роботою та самі не будуть ризикувати красти у власника чи обманювати клієнтів.

– Ви працюєте тільки у ресторанному бізнесі, чи, наприклад, теж можете обслуговувати магазини, супермаркети та інші компанії? Тарас: Знаєте, коли чуєш, що майстер на СТО робить ВСЕ (і ходову, і мотор, і фарбування), то розумієш: добре він не робить нічого. До нього звертатися не варто. Кожна людина повинна бути на своєму місці. Ми спеціалісти у ресторанному та клубному бізнесі. Сфера гостинності – це та царина, в якій ми маємо багато досвіду і де розуміємо усі процеси. Назар: Ми працюємо по усій Україні. Всюди, незалежно від області чи району, все відбувається подібно. Тому ми можемо бути справді корисними власникам ресторанів як у Львові, так і в Одесі чи Києві. Також із задоволенням будемо представляти інтереси мережевих ресторанів у Львові, адже найчастіше крадіжки відбуваються у тих закладах, де власник, наприклад, у Києві, директор – з Харкова, серед адміністраторів «плинність кадрів», а персонал – місцевий.

– Ну і, звісно, усіх цікавить вартість Ваших послуг. Назар: Коли ми починаємо нашу роботу – укладаємо договір

з власником бізнесу, індивідуально підходячи до кожного випадку. Зазвичай так звана зарплата нам потрібна лише перші два місяці (перший – ознайомлення, другий – запровадження своїх напрацювань та ідей). На третій місяць ми пожинаємо плоди своєї роботи, отримуємо частку із прибутку. Після нашої перевірки і роботи ми гарантуємо власнику, що прибутки закладу збільшаться, виросте середній чек тощо. Оплата нашої роботи – це 50% з того прибутку, який отримає заклад після «оптимізації». У результаті власник ресторану нічого не втрачає. Навпаки, його прибутки зростають спочатку на 50%, а по завершенню нашої роботи – на усі 100%. Бізнес працює краще, гості та працівники залишаються задоволеними.

– Чи може зараз будь-який ресторатор замовити Ваші послуги? Тарас: Так, але одночасно ми ведемо тільки один проект і віддаємось йому цілком та повністю. Беремо не кількістю, а якістю. Назар: А про деталі можна порозмовляти за телефоном (068) 581-02-20. Чим раніше ресторатор проведе аудит – тим швидше почне отримувати більше прибутків від свого бізнесу. Навіть якщо ми зараз зайняті іншим проектом, ми можемо ввести в колектив свою людину для збору інформації. Це не потребує нашої безпосередньої участі, але робота вже може бути розпочата. Розмовляла Зоряна Крачковська

Більше інформації щодо співпраці з ресторанними шерлоками холмсами ви знайдете на www.restholmes.com.ua

маркетинг • дрібниці життя

71

Чоловічий магазин вул. Дж. Дудаєва, 22 тел. (032) 261-37-32

72

Жіночий магазин вул. Наливайка, 14 тел. (032) 294-91-82

ЕКСКЛЮЗИВНЕ РОЗМІЩЕННЯ РЕКЛАМИ: ТОВ “Львів ФМ”

СПРАВЖНІ ЧОЛОВІКИ РОБЛЯТЬ

ЦЕ ТІЛЬКИ У НАС

КН. РОМАНА, 28

096 000 3 103 SOLIDOLBARBERS.COM