Egoist #26

№ 26 (2/2015)

Ігор Коць:

«Діймо по-новому – виключно егоїстично для нашого регіону!»

Подорожі:

Амстердам – не для дам

Спорт:

Екстрім для пузатих

Георгій Учайкін: «Людина, у якої буде вибір: купувати травматичний чи нарізний пістолет, купить справжній»

Бутік весільного та вечірнього вбрання Екслюзивний представник у Львові бренду Sherri Hill Crystal Desing Tarik Ediz Terani Couture м. Львів, вул. І.Франка, 61 тел. (032) 225 61 84 тел. (067) 675 51 78 www.crystalsalon.com.ua

1

від редактора Директор: Остап Процик Головний редактор: Всеволод Поліщук Над номером Богдан Юрочко працювали: Юрко Пирч Роман Рак

Останній москаль чи останній гуцул?

Дизайн та верстка: Всеволод Деревацький Рекламний відділ: Зоряна Крачковська Ольга Сідоріна Анна Косик Розміщення тел.: (032) 239 -34-01 реклами: Спеціалізований журнал «Егоїст» Зареєстрований у Міністерстві юстиції України Свідоцтво серія КВ № 18262-7062 від 11.10.2011 р. Адреса редакції та м. Львів, видавця: вул. Героїв УПА, 73 Засновник та ТОВ «Егоїст видавець: Паблішинг» Розповсюджується безкоштовно в елітних ресторанах, клубах, барах, готелях, клініках, автосалонах, фітнес-центрах і магазинах Львова. Частина накладу потрапить на домашні адреси або безпосередньо з рук в руки найуспішнішим політикам і бізнесменам міста. Наклад: 1 000 примірників Періодичність: 12 разів на рік Підписано до друку: 05.05.2015 р. Друк: Поліграф-сервіс Концепція та зміст журналу «Егоїст» є інтелектуальною власністю. Частковий або повний передрук матеріалів, а також інше їхнє використання або відтворення допускається лише з дозволу редакції. За зміст реклами відповідальність несе рекламодавець.

На обкладинці: Ігор Коць Фото: Ярослав Мончак Стиль: Наталя Новіцька

2

Памнітаю, якось мені довелося представляти Львів на з’їзді журналістської профспілки у Бердянську. Після дня засідань пішли з колегами з інших міст випити кави у місцевий генделик. Замовили, значить, до кави коньячку «Закарпатського», а коли принесли, нам чи то зайвий запах спиртячку не сподобався, чи то ще якась мара, достеменно вже не памнітаю, покликали кельнерку. Ну і один київський журналіст, радійник з поставленим голосом і красивою українською вимовою, ввічливо пояснював їй, що її кафе поводиться неґречно. У відповідь почув, що «Моя твоя нє понімай, гаварі нармальним язиком» і схожі речі. На це колега терпляче намагався майже культурно пояснити, що ми в Україні, є закони, є книга скарг, захист споживачів... Кельнерочка зрозуміла, що тягатися в красномовності з досвідченим київським журналістом не зможе, побурячковіла, почала надуватися, напружено обдумуючи відповідь. І, зрештою, видала киянину в

двадцять першому поколінні: «Слиш, гуцул, єзжай луччє в сваі гори!» Так от, подивився я в кавальчику першої серії «Останнього москаля» на правдивих гуцулів з їхньою щирою полтавсько-київською вимовою та деякими чисто російськими нюансами, на український колорит а-ля концерт Поплавського, що на нього с барского плєча накинули кєптарик і камізельку, і згадав собі ту історію. Мені вже не так дивно, що стереотип, ніби україномовними бувають гуцули чи львів’яни, на крайняк – бабуні з забитого села, живе в голові малограмотної жіночки з Бердянська. Але якось прикро, що серйозним столичним телевізійникам україномовності в компанії зі строєм і жартами про ненависть до москалів цілком вистачає, аби всі вважали, що то і є правдива гуцульська культура, і можна не копатися ані в малозрозумілій говірці, ані в унікальній обрядовості, кухні чи музиці. Не кажучи вже про реалії «туристоорієнтованої», лояльної зокрема й до росіян, Гуцульщини, від яких фільм набагато далі, ніж від «Вечорів на хуторі біля Диканьки». Ну і, звісно, цікавий хід у тому, що «образованиє» гуцули від «необразованих» відрізняються тим, що балакають російською. Не знаю, як ви, а я другої серії не дивився. Всеволод Поліщук

суспільство

захоплення

Георгій Учайкін: «Людина, у котрої буде вибір: купувати травматичний чи нарізний пістолет, купить справжній» стор. 12 >

Футбол – це є вєщ, Вася. Фоменко і Пустота стор. 30 > Екстрім для пузатих

Ефективна реклама. Яка вона?

стор. 32 >

стор. 16 >

відпочинок

дрібниці життя Фешн-сторі від Егоїста

стор. 62 >

Краса потребує жертв. Великих! Амстердам – не для дам

зміст

стор. 46 >

стор. 56>

3

кадри місяця 30 квітня компанія «Київстар» провела у Львові перше публічне тестування 3G-зв’язку. Присутні на презентації журналісти мали змогу власноруч перевірити усі переваги нової швидкісної технології передачі даних. «У різні періоди часу та на різних моделях телефонів нам вдавалося досягти швидкості понад 30 Мбіт/с на отримання і 4 Мбіт/с – на відвантаження даних. За такої швидкості, наприклад, завантаження середнього музичного файлу триває до 10 секунд, технологія ж 2G робить це за 410 с відповідно», – розповів головний інженер технічного відділу «Київстар» (міста Львів, Рівне, Луцьк) Олександр Марцонь.

4

У березні цього року на занедбаній стіні наприкінці вулиці Нижанківського з’явився великий і добрий малюнок. Його створювали до Міжнародного дня інформування про аутизм. Люди з аутизмом по-іншому сприймають світ. Тому у сюжеті картини слова і звуки-нотки перетворюються на пташок і долітають до дівчинки у блакитній сукенці. Блакитний – міжнародний колір аутизму. Авторка картини – молода художниця Софія Зайченко, що народилась, вчилась і працює у Львові. Вона відгукнулась на пропозицію взяти участь у проекті миттєво і з радістю. Мета проекту – збір коштів на реабілітаційний кабінет у сецшколі «Довіра». Там планують облаштувати кухню, аби вчити дітей з аутизмом обслуговувати себе самостійно. Якщо ви маєте бажання допомогти, перекажіть будь-яку суму на рахунок у Приватбанку: 4149 4378 5488 6056 або зателефонуйте: (063) 832 68 04

5

Цінуймо свою роботу!

6

Ви бізнесмен? Топ-менеджер? Чи, може, працюєте безпосередньо з клієнтами? Що ви думаєте про знижки? Часто доводиться їх давати, аби заохотити клієнта? А чи замислювалися ви над тим, що необґрунтована знижка може мати негативні наслідки? І першочергово для вас! Які? Для цього до затишного ресторану PartyFon (пл. Соборна, 14, ТЦ «Роксолана») ми запросили бізнес-тренера з багаторічним досвідом у продажах Людмилу Калабуху, аби вона на нашому черговому бізнес-сніданку розповіла про всі плюси та мінуси знижок. «Цінуємо свою роботу – кажемо знижкам НІ!» – таку тему ми обрали, і справді дійшли висновку, що дуже часто знижки нам на користь не ідуть. Адже, необґрунтовано знизивши вартість чогось, компанія не отримала прибутку (Для фірми недоотримання 10% вартості відчутніше, ніж для клієнта отримана така ж знижка), наштовхнула клієнта на думку про те, що йому пропонують неліквідний товар (Чому знижка? Брак? Залишки?), знецінила свої послуги/товари в очах клієнта (Скільки ж тоді додає до собівартості компанія, якщо може настільки знизити ціну товару?), образила солідного клієнта (Невже я так погано виглядаю, що мені відразу пропонують знижку?). Отже, аби уникнути необґрунтованого зниження вартості варто: • розписати пакетні пропозиції різного рівня – економ, середня, преміум, супер-преміум, які міститимуть різний набір опцій та матимуть різну вартість; • говорити про ціни впевнено, адже ціна – це така сама характеристика, як колір, вага, якість тощо; • виглядати дорого та солідно. Усі хочуть мати справу з успішними компаніями, які випромінюють успіх; • не називати «голу» ціну, а казати про неї, перераховуючи опції, які входять у вартість; • вказувати амплітуду цін. Натомість клієнтам замість знижок можна пропонувати бонуси, додаткові можливості, надавати інформаційні послуги, влаштовувати лотереї, маленькі приємні подарунки. А якщо таки давати знижку, то вона повинна бути невеликою. Можна встановити її за придбання певного обсягу товару чи послуг, знижувати ціну в обмін на рекомендації, цінні контакти, клієнтську базу тощо.

7

пл. Соборна, 14, ТЦ «Роксолана»

Хто вбиває ваші продажі?!

Ви часто стикаєтеся з продавцями? Можливо, ви підприємець, який має у підпорядкуванні «продажників»? Чи стежили ви за їхньою роботою? Помічали помилки, які вони роблять? Чи знаєте ви, на чому саме слід зосереджувати увагу, аби продаж був максимально ефективним? Цього разу темою нашого бізнессніданку ми обрали «Топ-10 таємниць вашого персоналу або що «вбиває» ваші продажі?». У приємній атмосфері ресторану Buon Gusto (вул. Щирецька, 36, ТЦ «Володимир», ТВК «Південний») бізнес-тренер з багаторічним досвідом у продажах Людмила Калабуха розповіла нам про усі типові помилки продавців. Сфера продажів – зовсім не така проста, як усім нам видається на перший погляд. Проте, знайшовши правильний підхід до підготовки персоналу, можна легко уникнути базових помилок. А для цього слід зрозуміти,

8

ким з нижченаведених типів продавців є ваш працівник: 1. Серйозно-похмурий працівник (сипле термінами, не вміє говорити до клієнта «його» мовою).

2. Сирота-жертва.

3. Агресивний продавець (наполягає на придбанні «з порогу», «впарює», а не рекомендує).

4. Пасивний продажник/«сторож» (вичікує, поки до нього підійдуть самі. Іноді такого важко навіть знайти у торговому залі).

5. Уїдливий продавець (знецінює пропозиції, вживаючи різноманітні лагідно-пестливі форми, таким чином формуючи відчуття помилки вибору у потенційного клієнта).

6. Депресивний продавець (намагається «налаштуватися на хвилю» покупця за допомогою скарг чи поганих новин).

7. Переляканий (боїться спілкування з клієнтом, а найбільше – моменту озвучення ціни).

8. Жалісливий продавець («береже» бюджет потенційного покупця, тому пропонує найдешевші позиції та намагається одразу дати знижку).

9. Балакучий (говорить про все на світі, забираючи час клієнта і набридаючи). Таким чином ми, знаючи помилки усіх типів продавців, можемо і визначити правильну поведінку хорошого продажника: з клієнтом треба спілкуватися на рівних, контролювати емоції, зустрічати всіх з усмішкою та повагою, транслювати емоції успіху, дати можливість висловитися, озвучувати ціну впевнено, звужувати вибір до 2-3 позицій та прислухатися до потреб клієнта. І тоді, впевнені, продаж неодмінно буде успішним!

9

Cуспільство Єдина країна

Цього разу у рубриці «Єдина країна», як це не дивно, лише один текст. Але історія, яку описує Олег Ущенко, блогер і кіносценарист із Києва, народжений в Івано-Франківську, типова для всіх у нашій країні, хто народився у часи СРСР, чи то він з Галичини, а чи з Донбасу або Поділля. І багатьом, думаємо, буде цікаво пригадати ті емоції.

«Майскі»

У дитинстві я не любив «Майских» – так їх називали дорослі. Не з політичних міркувань. Навпаки, я був справним жовтеням, піонером, комсомольцем, виступав на політінформаціях... А «Майскі» та всі інші партійні свята починав ненавидіти ще напередодні, коли в магазини викидали дефіцити, і люди бігали з черги у чергу. Була така колись совкова технологія – «чекінитися» в десяти чергах відразу, а потім з нездоровим виглядом обличчя бігати туди-сюди, щоби не пропустити свою можливість придбати декілька кілограмів краківської ковбаси, кілька пачок масла чи банок зеленого горошку, згущеного молока, майонезу, а, якщо щастило по повній, то вдавалося прикупити пару кіля вуджених реберок, балик (риба чи м’ясо – по фіг – і те, і інше було мега-дефіцитом), вже мовчу про кав’яр (за ним стояли в черзі тільки свої серед ящиків та коробок на складах). Оскільки переліченого і купи іншого вічно бракувало, то в одні руки відпускали по кілька штук, слоїків, банок, пачок чи кілограмів, тому, щоби придбати більше, на «полювання» до магазину виходила вся сім’я, родина – всі покоління. Дітей та «щаслива» курва мать теж не минала. Ми, немов телята, бігали за дорослими в зоопарку зі стурбованих облич. Періодично у чергах виникали суперечки, хто де стояв, які супроводжували крики і навіть штовханина. Частину накупленого складали на нижніх полицях буфетів у вигляді провізії на релігійні свята, згущене молоко никали так, щоби не потрапляло нам, дітям, на очі. Чисто про всяк випадок. Але періодично воно виринало. Натрапити на стійбище бляшанок зі згущеним молоком вважали великим успіхом. Тут же одну переховували, наприклад, у портфель і за першої нагоди у ній пробивали ножем дві дірки, а вміст з насолодою висмоктували. Згущене молоко з какао в цій ієрархії щастя перебувало значно вище, його «викидали» рідше, і тому кілька баночок того немислимого дефіциту тулилися серед нового одягу у шафах. Такі були часи...

10

тенденції • суспільство

Повертаючись до тих дурнуватих «совкових» свят, тре сказати, що на них теж робили якісь салати, напікали сухарів і пальчиків. Після параду швидко гОстилися, мерщій переодягалися з нового у буденне, накладали у сітки та різні полотняні сумки слоїчків з тими ж салатами, брали трохи старого одягу і бігом на автостанцію, щоби добратися на рідні села садити бараболі... То було прокляте заняття, бо світ ділився на тих, що гуділи і тих, що робили. Ці цьотки і вуйки при параді, з серпастими стрічками на великих цицьках, зависали біля діжок з пивом, інші штурмували столики та прилавки виїзної торгівлі. Інша частина народу бігала з бесагами, спершу безнадійно намагаючись протиснутися у набиті міські автобуси, а, добравшись на автостанцію, їх чекало переповнене хорорівськими емоціями заняття з проникання у переповнені приміські автобуси. Бо тра було не просто самому залізти, але заштовхати перед собою дітей і позатягувати сумки. Нерідко дітей і сумки передавали через вікна. Наприклад, щоби зайняли сидячі місця. Але сиділося в такому автобусі теж незручно, бо всі всіх знали і ті, кому пощастило сидіти, намагалися, ніби згладжуючи провину перед тими, хто стояв (насправді, всі стоячи стиснуті зі всіх боків буквально зависали), взяти від них сумки. Оскільки сумок набиралося дуже багато, то вони займали простір не тільки під кріслами, але й там, де мали знаходитися ноги. Тоді самі ноги опинялися, де прийдеться. Через те, що їх зі всіх боків стискали пакунки, ними навіть не мож було поворухнути. Ноги швидко затікали і в переповнених емоціями мізках гуляла істерично нав’язлива мрія швидше покинути автобус, який, надриваючи кардан, майже з людським стогоном ніс святковий люд у совкову безвість. Поки ми дефілювали в Станіславові на параді, а потім добиралися, бабці встигали наварити тіста, юшки, спекти медівник, але гОститися часу не було, бо ми швидко переодягалися у старе, хапали реманент, бо, поки день, поспішали садити бараболі. Нам, дітям, випадало кидати бульби у ямки. Часто кожен дітвак, якщо так можна сказати,

тенденції • суспільство

обслуговував двох дорослих. Йдеш собі з відерком за дорослими і, головне, вчасно кидати у шість ямок по картоплині. Але не можу сказати, що садіння бараболь було серед моїх улюблених занять. З городу поверталися, як казали бабці, глупої ночі. Швидко вмивалися. Жінки накривали на стіл, і чоловіча частина сідала балюватися. Не завжди. Якщо залишалися сили. А бувало, що, вмившись, всі покотом засинали, бо на завтра зранку тре було знову йти на город. Адже ніхто навіть думки не допускав, що ми не посадимо бараболі за «Майскі». Ну хіба, якби злива... А ввечері змучені, з сумками, повними брудного одягу, ми знову штурмували переповнений автобус, який все одно зупинявся біля воріт, і, якщо щастило протиснутися, то бабці радісно махали нам руками в слід. Вдома купалися, переодягалися і нарешті мож було перепочити. Приходили сусіди – дядя Василь, дядя Юра, дядя Богдан. Вони сідали за стіл – треба ж було колись з’їсти ті салати, – жінки товклися зі своїми розмовами і кавою на кухні, а ми, діти, шмигали туди-сюди у пошуках найсмачніших кавалків солодкого. Тати навмисне підсували кльош на край столу, щоби ми могли вибрати, бо їх солодке не цікавило, а мами покрикували, наприклад, якщо ми цілеспрямовано вибирали тільки пташине молоко і горішки, ігноруючи сухарі та медівник. Але то таке. А потім в школі ми дружньо писали твори на тему «Як я відсвяткував першотравень». Згадували напрасовані червоні піонерські галстуки, ветеранів, колони, гасла біля трибун. Одна дівчинка якось написала: «Я не могла святкувати першотравень, бо їздила садити картоплю.». Наша «класна» з обличчям кольору бурячка від злості довго бігала до всіх тих директорів-завучів-парторгів. Фіг його знає, що вони там навирішували... Мусили якось зреагувати, бо, як це – не святкувала таке офігенне свято всіх трудящих, а, з іншого боку, всі вони, принаймні більшість, «святкувала» аналогічно: спершу в чергах, потім – на городах... Опшім, ну його на фіг той «совок»...

АВТОЗАПЧАСТИНИ ДО ЄВРОПЕЙСЬКИХ, ЯПОНСЬКИХ ТА КОРЕЙСЬКИХ АВТОМОБІЛІВ

НАЙНИЖЧІ ЦІНИ Львів, вул. Героїв УПА, 73 тел. (032) 239-36-73, 239-36-83 Львів, вул. Героїв УПА, 78 тел. (032) 238-31-48, 237-31-67 Львів, вул. Наукова, 96а тел. (032) 244-73-17, 243-82-16 Львів, вул. Б. Хмельницького, 210а тел.(032) 243-05-51 Львів, вул. Зелена, 238 тел.(032) 232-23-20, 232-23-21

11 www.planetauto.com.ua

Георгій Учайкін: «Людина, у котрої буде вибір: купувати травматичний чи нарізний пістолет, купить справжній»

– Українська асоціація власників зброї підготувала законопроект «Про цивільну зброю і боєприпаси», котрий зараз поданий у парламент (№1135-1). Пересічні українці не читають законопроектів. Розкажіть тезово його суть.

– Перш за все, варто зазначити, що законопроект готувала вся зброярська спільнота України, а асоціа-

12

ція виступила лише організатором та ідеологом цього процесу. Передовсім законопроект покликаний виправити ситуацію на ринку обігу зброї. Він дозволить суттєво знизити рівень злочинності в Україні, зокрема зменшить кількість тяжких злочинів проти людини та власності.

Нині в Україні шалений обіг нелегальної зброї, а наш законопроект сприятиме зменшенню її кількості, поступовій легалізації та виведенню з тіньового обороту. Бо сьогодні люди, які позбавлені можливості купувати зброю, на жаль, змушені приставати на пропозиції нелегального ринку.

безпека • суспільство

> Людина, у котрої буде вибір, купить нарізний пістолет > Окрім того він дозволить приборкати корупцію в дозвільній системі МВС. Наш закон позбавляє міліцію права видавати ліцензії та ще деяких повноважень, що приведе до демонополізації ринку. Ще закон дозволить створити систему якісної підготовки майбутнього власника зброї. І врешті-решт можна також говорити про те, що кінець кінцем в Україні виникне зброярська галузь як така. Ми очікуємо, що буде нормально розвиватися як виробництво, так і імпорт. Це важливо, бо це – робочі місця та надходження до державного бюджету. Врешті, сам законопроект напевне стане наріжним каменем у побудові доктрини внутрішньої та зовнішньої безпеки України.

питання: «Чому дівчата повинні чекати до 25, щоб мати можливість захиститися?» Тому ми вирішили, що 21 рік є стандартом. У цей час людина в Україні отримує максимум прав. Підтримав нас і депутатський корпус. У нас же є у співавторах – 31 народний депутат. У розмовах з ними ми дійшли згоди, що 21 рік – це нормально. А право на володіння гладкоствольною зброєю – з 18 років. Але тут теж потрібно зважати на реальність. Сьогодні наші хлопці йдуть на війну, отримують автомати Калашникова, захищають там себе,

– До написання законопроекту залучали різних експертів. Стосовно яких його норм виникали найзапекліші дискусії?

– Найжорсткіша дискусія була на тему, з якого віку дозволяти людям володіти зброєю. Вона була найзапекліша, бо в ній брали участь професійні інструктори, які були дуже суворими у своїх висновках. Вони пропонували дозволити придбання короткоствольної нарізної зброї (пістолети та револьвери) з 25 років.

– А яка аргументація? Чому саме з 25?

– Аргументація – хлопець до 25 років має «вітер в голові» та не буде до цього відповідально ставитися. Але в хибності цієї пропозиції усіх, включно зі мною, переконав такий аргумент: хлопець у 25 чи 21 рік можливо ще може бути недостатньо поміркованим, а дівчина у 21 рік вже може бути мамою двох чи трьох дітей. І тут виникає таке

безпека • суспільство

наше мирне життя і країну, а коли повертаються, то не можуть собі навіть мисливської рушниці купити? Тому ми вирішили, що з 18 років українці повинні отримати право на придбання гладкоствольної зброї (мисливських рушниць). А з 21 набувають права вже на нарізну зброю. Це звичайна європейська практика, так робить увесь цивілізований світ.

– Ви – прихильник заборони травматичної зброї. Ваша аргументація полягає зокрема в тому, що травматична зброя є непередбачу-

ваною, а люди її сприймають як нелетальну, що призводить до трагічних випадків. Бо порушення норм використання робить її не менш летальною, ніж бойова зброя. У законопроекті, який Ви лобіюєте, знайшлося місце для заборони травматичної зброї?

– Ані я, ані співавтори законопроекту думки своєї не змінили. Травматична зброя – це величезне зло, яке дозволяє усім цим зброярським баригам заробляти на нас непристойні гроші. Але ми врахували той факт, що в Україні за різними схемами понад 350 тисяч людей вже отримали «травмати». Тому вирішили, що не маємо права позбавляти людей цих пістолетів. Це наші співгромадяни, і ми повинні з повагою ставитися до того, що вони витратили на це великі гроші. Тому в законопроекті ми травматичну зброю залишили, але усі чітко розуміють, що вона дуже швидко зникне еволюційним шляхом. Людина, у котрої буде вибір купувати травматичний чи нарізний, звісно, купить справжній пістолет.

– Навіть якщо законопроект у парламенті буде прийнято, після цього він потрапить на стіл до Президента. Той може його підписати або накласти вето. Наведу дві цитати з інтерв’ю Президента «5 каналу». Перша: «Навіть наявність пістолета чи автомата, якщо на тебе здійснюють збройний напад, тебе не захистить». І друга: «Безпека в державі полягає у тому, що вільний обіг зброї веде до хаосу. Ефективні дії держави – до порядку». Прокоментуйте ці висловлювання та оцініть шанси законопроекту отримати президентське вето.

– Ці висловлювання Президента, на мою думку, свідчать про те, що він не володіє достатньою кількістю інформації щодо стану справ у цьо-

13

> Людина, у котрої буде вибір, купить нарізний пістолет >

му питанні. Його оточення або не зацікавлене, або не надає йому повної достовірної інформації. Адміністрація Президента систематично ігнорує наші офіційні звернення, що певним чином пояснює таку реакцію Петра Порошенка. На нашу думку, ігнорувати вимоги такої численної спільноти як власники зброї – принаймні необачно з електоральної точки зору. Тому шанси отримати вето на наш законопроект після його ухвалення Радою приблизно дорівнюють шансам Порошенкові бути обраним на другий термін.

– Ви ще до революції говорили про те, що існує потужне лобі, котре заробляє великі гроші на переробці та продажі за завищеними

14

цінами «травматів» та автоматів Калашникова. Це ж лобі начебто перешкоджало будь-яким зброярським законодавчим ініціативам. Після Революції гідності та початку війни з Росією лобі зникло разом з режимом Януковича?

– Ні. Воно не зникло. Вони так і продовжують переробляти бойові пістолети на травматичні. Це вони купують автомати Калашникова за безцінь, а потім продають за десятки тисяч гривень у магазинах. Це вони створили монопольну змову, коли ціни на ринку зброї суттєво завищені. Для того, щоб вони зникли, потрібно зламати систему. Саме наш закон покликаний зруйнувати ці корупційні схеми, тому, звісно, вони проти наших ініціатив.

Теперішня ситуація їх повністю влаштовує – у них є повноваження та надприбутки. Їм не потрібно, щоб виникла конкуренція, а люди стали вільними і мали можливість захистити себе.

– Коли, на Вашу думку, повинен бути прийнятий закон: негайно чи краще після стабілізації ситуації в Україні?

– Ми вже проґавили момент. Ще 24 лютого минулого року ми пропонували Парламенту ухвалити зміни до Конституції, які б надали людям право захищати не тільки власне життя і життя оточуючих, а ще й конституційний лад, державний устрій та територіальну цілісність України. «Свободівці» озвучували цю пропо-

безпека • суспільство

> Людина, у котрої буде вибір, купить нарізний пістолет зицію з трибуни Верховної Ради, але тоді на це ніхто не звернув уваги. А потім ми побачили Крим, Донецьк і Луганськ. Це один з головних законів, який мав бути прийнятий ще на зорі української незалежності. І зараз не можна чекати. Це треба вирішувати терміново. Закон надасть можливість перейти до правильного формування принципів територіальної оборони та залучити до неї власників зброї. Деякі люди не можуть бути мобілізовані, але ще відчувають за собою силу і бажання захистити свою країну. Їх треба залишити за місцем проживання та залучити до територіальної оборони. У громадян сьогодні виникає цілком логічне питання: «Чому мене мобілізують і дають автомат, а

безпека • суспільство

вдома я не можу захищати себе та свою родину з маленьким пістолетом? Хто це так вирішив?» Дискусія набирає негативного забарвлення, і власники зброї починають дратуватися. Я вам скажу відверто: нам іноді доводиться докладати певних зусиль, щоб стримувати людей від непопулярних кроків. Ми стримуємо, але наші можливості теж не безмежні.

– Натякаєте на повстання власників зброї?

– Жодним чином. Навіщо повстання? Якщо люди можуть організовано прийти без зброї, і всім зрозуміло, що це її власники, то повстання просто нікому не потрібне. Ми стоїмо на інших засадах. Знаємо, що нам не хочуть повертати

наше право на самозахист зі зброєю. Але все ж таки, ми вважаємо, що нам вдасться провести цю величезну армію власників зброї до перемоги без жодного пострілу. Ми віримо в розсудливість наших парламентарів, і що вони врахують інтереси зброярської спільноти та не будуть підштовхувати до непопулярних кроків. Не той зараз час, і не та ситуація. Ми все теж дуже добре розуміємо.

– І, все ж, звучить як погроза.

– Ми нікому та ніколи не погрожуємо. Їх же там депутатів знаєте скільки? А нас лише півтора мільйона. Розмовляв Роман Рак

15

Майкл Ньюман у своїй книзі «Творчі стрибки» розказав про одну продавчиню квітів, яка на асфальті перед своїм лотком написала «Зараз квіти, а вночі – феєрверк…», що підняло її продажі мінімум удвічі порівняно з колегами. А все чому? ЇЇ «реклама» (впевнена, дешева) не вихваляла товар, красу та свіжість квітів, які вона продавала, її «реклама» діяла на почуття, підкреслювала емоційну вигоду. Однак впливати на емоції покупців не так легко, тут дуже багато суб’єктивних факторів. Ви повинні навчитися привертати увагу і робити неординарні рекламні звернення. Гуру рекламного бізнесу, такі як Майкл Ньюман, Ем Ті Рейні запевняють, що найбільших успіхів та визнання отримували, порушуючи закони реклами. Я б від себе додала, що для того, аби порушувати, спочатку ці закони потрібно знати. У цій статті ми розглянемо необхідні атрибути вашої реклами.

Ефективна реклама. Яка вона? Частина 2

СПРИЙНЯТТЯ Одне з головних завдань рекламодавця – змусити споживача помітити рекламу. Це складніше, ніж здається.

Олена Анатійчук, маркетолог, бізнес-консультант

16

Статистика: • Споживачі пропускають більше 50% рекламних посилань; • Самі рекламні послання конкурують між собою та ускладнюють процес сприйняття споживачем. Тому реклама повинна бути оригінальною, а частота контакту – високою. Контакт – перший та основний етап. Ваше рекламне послання потрібно розмістити в такому засобі масової інформації, який дивиться або читає най-

бізнес • суспільство

більша кількість ваших потенційних клієнтів. Проводьте максимально об’єктивну оцінку ЗМІ. Обирайте носій не за вартістю чи привабливою акційною пропозицією, а за тим, чи досягне повідомлення вашого клієнта. Досліджуйте це питання, вмикайте логіку. Пам’ятайте, що, зрештою, ви витрачаєте свої гроші. Увага. Наступний крок після контакту аудиторії зі зверненням – втримання її увагb. Для цього використовують так звані тригери – це щось, що «захоплює» увагу цільової аудиторії. Наприклад, у друкованих рекламах тригером може бути ціна, що зображена крупнішим шрифтом чи якось виділена або сильний заголовок статті. У телевізійній рекламі – звуковий ефект, сцена, наповнена дійством, або якась неочікувана ідея. Однак просто змусити споживача помітити вашу рекламу – це ще не все. Як правило, його увага буде розсіяна. Для концентрації уваги потрібна зупиняюча дія, що пов’язана з настирливістю, оригінальністю та вчасністю. Якщо ціллю реклами є просте нагадування, то рівень привернення уваги не повинен бути настільки високим, як у випадку виходу на ринок, або коли потрібно, щоб споживач зрозумів суть пропозиції. До прикладу, не потрібно на біл-бордах писати усі переваги товару (термін впливу цього носія – 1-3 сек.), а от на рекламках А4, розвішаних у ліфтах, за правильного графічного зображення, можна розмістити більше інформації (термін впливу – від 5 до 30сек.). Як тільки рекламне звернення буде отримано та увага буде привернена, процес переходить у фазу обізнаності про товар. Обізнаність приводить до того, що у потрібний момент покупець зможе розпізнати ваш товар. Тут важливо пам’ятати, що слід прагнути до обізнаності споживача не з рекламою, а з товаром! Хороша не та реклама, яка запам’яталась, а та, яка привернула увагу до вашого товару (послуги)! Обізнаність визначають за доречністю реклами для аудиторії та її зацікавленістю в отриманій рекламі. Доречність. Більшість людей хоче чути про себе самих і про речі, які їх цікавлять. Вони хочуть знати, як розвинути свої уміння, покращити зовнішність, продовжити життя, заробити грошей. Залежно від того, наскільки нам доречне певне рекламне звернення, ми вмикаємо

бізнес • суспільство

17

> Ефективна реклама. Яка вона? > РОЗУМІННЯ: РОЗ’ЯСНЕННЯ РЕКЛАМИ

нашу вибіркову увагу. Наприклад, коли ми відчуваємо голод, то більше звертатимемо уваги на рекламу продуктів. Інтерес. Цікавість можуть викликати і самі товари та послуги, що ви рекламуєте. Деякі товари цікавіші за інші. Наприклад, відпочинок, чи напій є значно цікавішими за миючі засоби. Інтерес, як правило, викликають дві речі – особиста залученість або цікавість. Розуміння – інформація, яку надають споживачу, повинна бути йому зрозумілою. Думайте про те, хто ваш клієнт. Саме «його мовою» ви повинні з ним розмовляти. Практична порада: У своїй більшості споживачі краще сприймають візуально. Тому у

18

друкованому зверненні використовуйте малюнки, діаграми та порівняння. Якщо ви плануєте подати рекламу на радіо, потрібно використати нестандартний звук, мелодію, а тоді вже текст. Залучення. Високе залучення означає, що ваш товар чи послуга є дійсно важливими для клієнта. Реклама товарів із високою залученістю, як правило, наповнена великою кількістю інформації про товар (машини, побутова техніка, квартири). І навпаки, купівля товарів із низькою залученістю (жуйки, зубна паста) проходить без особливого пошуку інформації про цей товар. Реклама цього типу товарів часто базована на простих лозунгах та образах.

Обізнаність – це ще не все. Звернення повинне бути зрозумілим. Тобто, у покупця пройшов процес обдумування отриманої інформації. Якщо увага була під час отримання інформації пасивною, то й розуміння її не відбудеться, ця інформація просто не затримається у його пам’яті. Розуміння є дуже важливим, особливо для реклами, в якій багато інформації про товар (про марку, ціну, умови купівлі тощо). Враховуйте, що споживачі нетерплячі і не будуть довго вчитуватися. Текст повинен бути структурованим, відформатованим, написаним доступною для вашого клієнта мовою. Навчання. Цей метод зараз набуває великої популярності. Через навчання споживач отримує необхідну інформацію. Він лояльніший та уважніший при донесенні інформації до нього. Крім того у покупця формується певна культура споживання вашого товару. Асоціації – також потужний інструмент для того, аби надовго затриматися у свідомості споживача. Асоціації використовують у рекламі для створення певних образів. Тут вмикається підсвідомість. Рекламодавці намагаються прив’язати товар до емоційної складової. Наприклад, «Кока-кола» прив’язується до відчуття свята і молодості. «Рафаелло» – почуття кохання.

ПЕРЕКОНАННЯ Окрім того, що реклама надає інформацію, ця інформація повинна

бізнес • суспільство

> Ефективна реклама. Яка вона? > бути переконливою. Люди повинні повірити в те, що ви їм кажете. Довіра – та рушійна сила, яка визначає, буде купівля чи ні. Привабливість. Переконання в рекламі базується на психологічній привабливості для споживача. Поширені фактори привабливості – це безпека, повага, страх, секс та фізичне задоволення. Як це зобразити у рекламному звернені? Наприклад, якщо в рекламі підкреслена низька ціна, то привабливим фактором буде економія та вигода. Якщо товар якісний та дорогий, привабливий фактор – особистий статус. Одна із технік надання привабливості полягає у розважанні споживача. Ставлення та думка. Реклама, яка має за мету вплинути на ставлення людей (їхню думку), зазвичай намагається проробити одне із трьох: • Створити нову думку, яка раніше не існувала (при запуску нового товару); • Підкріпити вже існуючу думку; • Змінити існуючу думку. Якою б сильною не була ваша реклама, негативний попередній досвід все перекреслить. Аргументи. Немає про що довго говорити. Аргументи – найефективніший метод переконання. Емоції. Аргументи підкріплені емоціями – 100% продаж. Отож, коли у вашій рекламі присутні ставлення, аргументи, логіка та емоції, покупець отримує переконання. Переконання – особливо сильна віра в те, що покупцю потрібен ваш товар. Думку, що базується на переконанні, дуже важко змінити. Рекла-

бізнес • суспільство

19

> Ефективна реклама. Яка вона?

модавець, який може створити переконання, має велику конкурентну перевагу. Переконання часто здобувають за допомогою зв’язків з громадськістю (PR).

ЗАПАМ’ЯТОВУВАННЯ Якщо ви не можете згадати, що бачили рекламу, або пам’ятаєте рекламу, але не пам’ятаєте марки товару, то з точки зору рекламодавця це все одно, ніби ви реклами і не бачили взагалі. Реклама концентрується на двох типах пам’яті – впізнанні та пригадуванні. Впізнання означає, що ви можете пригадати бачене раніше; іншими словами – мало місце поверхневе освідомлення. Пригадування означає, що ви можете згадати зміст рекламного звернення. Образ-вампір Одне з найскладніших завдань у рекламі – забезпечити запам’ятовування. Найчастіше люди запам’ятовують саму рекламу, а не товар. Ця проблема, так званого образу-вампіра, характерна для занадто оригіналь-

20

них реклам, занадто смішних та всіх інших «занадто». Лише всесвітньовідомі бренди можуть собі дозволити використання мегакреативних реклам. Бо саме лише червоне чи синє тло можуть викликати в пам’яті споживача потрібну асоціацію із брендом. А для малих підприємств – це небезпечно. Для малого бізнесу я б рекомендувала дотримуватися чіткого УТП* (у рекламному звернені повинні міститися відповіді на питання «Що?», «Де?», «Коли?»).

Повторення Існує думка, що для того, аби щось запам’ятати, потрібно повторити це мінімум тричі. У рекламі називають цифру 7. Безумовно, це не аксіома, однак, дійсно, великий потік інформації, що проходить крізь нашу увагу, займає певні комірки у свідомості. Щоб інформація попала від підсвідомого до свідомого, потрібно, аби вона була обдуманою та присвоїла певний асоціативний ряд. Для цього і повторюють декілька разів. Хоча дуже прикро, коли рекламісти створюють відверто примітивну

бізнес • суспільство

рекламу, штучно вставляючи назву бренду ледве не після кожного слова. Як вони сподіваються створити позитивний образ бренду, зневажаючи свого споживача? Це дуже фальшиво, і покупець однозначно це відчуває. Я рекомендую такі основні моменти у повторенні: По-перше, якщо це візуальна реклама (або відео) – чітке дотримання бренд-буку. Як би вам особисто не набридла постійна так звана однаковість, ключові моменти, які розпізнає ваша ЦА, треба зберігати. Це може бути колір, готичні орнаменти чи, навпаки, кола. Часто дивишся рекламу і до кінця ролика не розумієш, що це за бренд, і лише наприкінці з’являється на 2 секунди логотип. Не будьте наївними в очікуванні, що вашу рекламу хтось додивиться до кінця… Тому, незалежно, на якій секунді споживач побачив вашу рекламу, він відразу повинен зрозуміти, хто і що рекламує. По-друге, починайте і закінчуйте ваше рекламне звернення із назви товару, який пропонуєте. По-третє, використовуйте цікаві звуки, мелодії, шуми для того, аби вирватися із однакового потоку рекламних роликів. Особливо в нашому регіоні складається враження, що аудіоролики записують 3-4 особи на все місто. Однакові голоси, однакові тембри. А якщо це одна радіостанція, часто можу назвати навіть поіменно, хто писав та озвучив текст. Це не сприяє запам’ятовуванню. По-четверте, дуже важливо знати функції всіх частин рекламного ролика (аудіо- чи відео-).

• функція початку ролика – привернення уваги, щоб споживач не перемкнувся на інший канал; • середина – інформаційне наповнення; • кінець – контакти. Як вас можна знайти або де купити. Ми розглянули основні моменти сприйняття рекламного звернення. Нехай ваша реклама не має обмеження у творчості, але завжди пам’ятайте про цілі ваших рекламних звернень! * УТП – унікальна торгова пропозиція, єдина точка продажу; від англ.

(USP, unique selling proposition). – концепція, розроблена Россером Рівзом, яка стверджує, що реклама повинна пропонувати споживачеві логічні обґрунтування для придбання товару, який явним чином відрізняється від товару конкурентів.

21

Ігор Коць:

«Діймо по-новому – виключно егоїстично для нашого регіону!» Про таких як Ігор Коць кажуть: «Молодий та ранній». У свої 30 він вже встиг виконати програму справжнього чоловіка по максимуму: виховує сина та доньку, посадив гай і збудував цілий житловий квартал. А ще здобув три вищих освіти, створив успішну будівельну фірму, бере активну участь у суспільному житті, будує сміливі плани на майбутнє і заявляє про свою готовність відстоювати інтереси львів’ян у депутатському корпусі Львівщини.

– Пане Ігорю, бути політиком сьогодні – великий ризик. Ви – успішний бізнесмен, для чого Вам це?

– Питання успіху є відносним для кожного. Для мене бути успішним означає встигнути. Я в політиці з 18 років. Бо не міг стояти осторонь і спостерігати несправедливість, що коїлась напередодні першого Майдану. Але мене не полишає відчуття, що я міг би реально зробити більше. Мені 30 років, і я не хочу наступний ювілей зустрічати з таким же відчуттям неповної реалізованості.

– Деякі «діячі» відверто закликають не пускати у владу бізнесменів. Як Вам вдається поєднувати бізнес і політику?

– Я – організована людина, планую свою роботу, навчився використовувати час з максимальною ефективністю і правильно розставляти пріоритети. Мій бізнес сьогодні – це робота злагодженої команди будівельників-професіоналів. Більше року працюю членом центральної контр-

22

розмова • суспільство

ольно-ревізійної комісії «Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина», очолюю ОСББ будинку, в якому живу. А ще встигаю відвідувати басейн і тренажерний зал, щоб бути у хорошій фізичній формі.

– А сім’я? Як Ви себе оцінюєте як батько та чоловік?

– У мене чудова дружина і двоє дітей. І ми – теж команда, дружня і позитивна. Вечори після роботи і всі вихідні проводимо разом. Гуляємо, відпочиваємо на природі, відвідуємо різноманітні цікавинки, якими таке багате наше місто.

– Ваші успіхи характеризують Вас як лідера. Які риси характеру допомагають досягати мети?

– Я дуже впертий, вимогливий …і добрий. Типовий тілець (сміється). У своєму колективі я наймолодший, але відчуваю, що мене поважають. Своєю чергою, дослухаюсь до думки кожного. Але якщо я впевнений у своїй правоті – не відступаюсь. Просто даю людині час та можливість самій переконатись у цьому.

– На долю «Батьківщини» випали серйозні випробування – це і арешт лідера, розкол львівського осередку, відверта зрада і використання керівниками інших партій. У Вас не було спокуси вибрати для себе «вигіднішу» партію?

– Я вже 12 років з «Батьківщиною». Для мене партія – це, насамперед, команда. І відповідальність – особиста і командна. А ті, хто «перебігає», на мою думку, ганьблять і себе, і партію. Це не в моєму характері. Політика для мене – це життя, а у житті часто виникають труднощі, які треба долати, набравшись рішучості та терпеливості.

– Ви належите до покоління нових політиків, хоча Ваш політичний стаж досить вагомий. Чим Ваша нова політика відрізняється від старої?

– Стара система працює за принципом ледаря: «Нам добре, поки нам добре». Це як великий, але гнилий корабель, який пливе в нікуди течією обмілілої річки. Треба думати, а головне – діяти по-новому – виключно егоїстично для нашого регіону.

– Децентралізація – це те, про що давно говорять всі, але реальних змін не бачить ніхто. Що треба, на Вашу думку, аби вона відбулась?

– Створена попередніми кланами вертикаль влади, при якій регіони перебувають у позі «прохача»,

розмова • суспільство

дуже вигідна центру, і просто так вони навряд чи поступиться своїми інтересами. Існує ризик, що децентралізацію просто «заговорять». Змінити ситуацію може тільки громадськість, тому зараз дуже важливо об’єднуватись і вимагати реальної децентралізації.

– Припустимо, що децентралізація пройшла. Які напрямки розвитку Ви вважаєте пріоритетними для Львівщини?

– Я – професіонал у галузях економіки та будівництва. Вважаю, що промислове і житлове будівництво для Львівщини – дуже перспективний напрямок у плані іноземних інвестицій. Головне завдання депутатів – створити привабливі та взаємовигідні для міста та інвесторів програми співпраці: енергозбереження, реставрації старих та будівництва нових будинків.

– Які галузі, на Вашу думку, потрібно ще розвивати на Львівщині?

– Останніми роками Львів живе за рахунок розвитку туризму, торгівлі та сфери послуг. Щоб забезпечити більшість львів’ян роботою, треба обов’язково сприяти розвитку промисловості. Для чого нам купувати одяг, взуття, меблі, побутову хімію іноземного виробництва? Змінити закони, які перешкоджають створенню українського продукту, і створити вигідні умови для виробника – першочергове завдання влади. Це і є механізм: треба працювати і думати креативно, рухатись у векторі європейського розвитку.

– На осінь заплановані вибори у місцеві органи влади. Змінити виборчу систему депутати і влада обіцяють давно, але далі розмов справа не йде. Чому?

– «Старим» політикам чинна виборча система вигідна, бо вона прогнозована. Але марно сподіватись на те, що її зміна сотворить диво. Влада не може різко змінитись – процес оновлення йде поступово шляхом вливання «нової крові».

– А, може, треба просто зробити повне переливання?

– Ті, хто закликає до нових Майданів, насправді переслідують власні інтереси, і мова йде про банальний перерозподіл влади, мета якого – отримати доступ до державного «корита» і майна.

– Реальний вихід існує?

– Насправді інтереси політиків завжди крутились навколо можливостей отримувати державні кошти і

безконтрольно ними розпоряджатись. Звідси й корупція на всіх рівнях. Державні підприємства вже давно комусь належать і як чорна діра поглинають бюджет країни. Зникне можливість красти у держави – зникне корупція і бажання йти у політику в тих, хто таким чином збагачувався. Я впевнений, що лише приватизація державних об’єктів, за винятком стратегічних, може нарешті вирішити усі економічні та політичні проблеми України.

– Останнім часом популярною стала фраза «політична воля». Що Ви розумієте під цим словосполученням?

– Особисту відповідальність. На рівні Верховної Ради треба прийняти закони про особисту відповідальність президента, депутата, кожного депутата. Саме безвідповідальність за слова, рішення та дії є ознакою сьогодення. Так далі тривати не може, бо саме цього найбільше хочуть люди – щоб у владу прийшли особистості, готові сказати: «Я беру на себе відповідальність!»

– А Ви готові сказати людям ці слова?

– Як мужчина, батько, керівник колективу, політик я завжди беру на себе відповідальність за сказане. Мій життєвий принцип: «Пообіцяв – зроби!» Мої знання (економічна, будівельна і юридична освіти), підприємницький досвід, активна політична позиція дозволяють мені сміливо заявляти про готовність відстоювати інтереси виборців у владі.

– Після виборів більшість депутатів «забуває» про свої слова та й про виборця взагалі. Тому в людей вже виробилась стійка недовіра і навіть небажання йти на вибори взагалі.

– Як би жорстко це не звучало, але винні самі виборці. Більшість електорату просто «продається» – хто за гарні слова, хто – за продуктові набори, а хто і за реальні гроші. Час перестати бути інфантильними, створювати собі ідолів, виправдовуючи свої елементарні лінощі «ввімкнути мозок» фразою: «Все одно нічого не зміниться!» Перед тим, як вимагати змін, треба першим ділом змінитись самому. Нас всіх чекають великі зміни, таймер яких запустила Революція Гідності. У кращий чи гірший бік – залежить від вибору та відповідальності кожного за свій вибір.

Розмовляла Анна Косик

23

Ви щойно «зламали» свою дитину! Браво! Батько-одинак і блогер Ден Пірс написав емоційну і глибоку статтю про роль тата у вихованні дитини, а ми переклали її для вас. Тати, припиніть «ламати» своїх дітей. Будь ласка. Я гостро відчув необхідність написати про це після побаченого сьогодні в магазині. Прошу заздалегідь мене вибачити за тон статті, але по-іншому просто не можу – мене переповнюють відчай і злість. Будь

24

ласка, прочитайте статтю до кінця – я знаю, вона досить об’ємна, але про це потрібно сказати, і цим потрібно поділитися. Сьогодні, стоячи з сином у черзі в магазині, я побачив перед нами

батька з хлопчиком років шести. Малюк дуже боязко запитав тата, чи можна буде купити морозиво дорогою додому. Батько зверхньо глянув на нього і гаркнув, аби той не відволікав його, став біля стіни і мовчав.

стосунки • суспільство

> Ви щойно «зламали» свою дитину! Браво! > Хлопчик одразу знітився та «втиснувся в стіну». Наша черга трохи просунулася, тому хлопчик знову підійшов до батька, тихенько наспівуючи якусь дитячу пісеньку. Здається, він уже й забув про той спалах гніву, який кілька хвилин тому звалився на нього. Але батько повернувся і вилаяв хлопчика за шум. Хлопчик шарахнувся від нього і знову став біля стіни. Я трохи розгубився. Як ця людина не могла бачити того, що бачив я? Як він не міг бачити це чудове створіння у своїй тіні? Чому він, не замислюючись ні на хвилину, «вибиває» все щастя з власної дитини? Чому він не цінує той короткий час, коли може бути всім для свого сина? Перед касою нас залишилося троє, і хлопчик знову відійшов від стіни та підійшов до батька. Той різко вийшов з черги, схопив його руками за плечі та стиснув так, що дитина зморщилася від болю: «Якщо я почую ще один звук, або ти відійдеш від стіни – вдома отримаєш!» Хлопчик знову прилип до стіни і більше не ворушився. І не видав ні звуку. Його гарне дитяче обличчя раптом потьмяніло і перестало виражати емоції. Він був зломлений. Батько не хотів «возитися» з ним, а зламати дитину – найпростіший спосіб «виховання». Хоча потім ми дивуємося, чому діти виростають «зламаними». Буду різким. Багато людей бачать, як я спілкуюся з сином і співають мені дифірамби за те, що я люблю сина більше, ніж інші тати люблять своїх дітей. Чорт забирай! Цього я не розумію і, напевно, ніколи

стосунки • суспільство

не зрозумію. Любити сина, виховувати сина, гратися з сином – це завдання, з якими можуть впоратися не тільки супер-батьки. Це під силу будь-якому татові. Завжди. Без винятків. У мені немає нічого особливого. Я – батько, який любить свою дитину і зробить все для її благополуччя, безпеки і здоров’я. Я швидше отримаю лопатою по обличчю або молотком по пальцю, ніж принижу або «поставлю на місце» свого сина. Я далеко не ідеальний батько. Але, чорт забирай, достатньо хороший, аби дати своєму синові зрозуміти, що за будь-яких життєвих труднощів він може відчувати себе на висоті. Чому? Бо усвідомлюю, який вплив має батько на життя дитини та її рівень впевненості в собі. Я розумію: все, що я коли-небудь зроблю або скажу своєму синові, він впитає, як губка, – на користь чи на шкоду. Не розумію я тільки одного: як це не усвідомлюють інші тати?! Батьки! Чи сяють ваші обличчя, коли ви бачите дитину вранці перед роботою або ввечері після неї? Ви розумієте, що моральні цінності ваших дітей складаються виключно з того, що саме вони бачать на ваших обличчях? Чи розумієте ви, що дитина вважає себе такою, якою ви її обізвали? Що люди дуже часто починають відповідати наліпленим на них ярликам? Як часто ви говорите дитині: «Це найдурніша річ, яку можна придумати», «Це найбезглуздіший вчинок, який можна зробити»? Ви вірите в те, що ваша дитина – ідіот? Бо вона уже повірила. Браво! Задумайтесь над цим. Батьки! Невже ви думаєте, що хтось повірить в те, що ви не можете

відійти на 20 хвилин від комп’ютера або телевізора, аби побавитися з дитиною? Невже ви не усвідомлюєте, що рівень довіри дітей до батьків буде цілком залежати від того, чи граються вони з ними, і наскільки вони залучені до процесу гри? Ви усвідомлюєте шкоду, заподіяну дітям, коли ви не бавитеся з ними щодня? Ви вважаєте, що хтось купиться на цю дурну і дешеву відмовку про те, що гнів іноді або навіть часто необхідний у процесі виховання? Ви розумієте, що гнів практично завжди – емоція людей, які хочуть контролювати інших, але не в змозі контролювати самі себе? Ви знаєте, що існують приголомшливі книги і цілі курси, здатні навчити вас більшого? І найголовніше: чи помічаєте ви, як швидко дитина ламається або виходить з покори, коли родиною править гнів? Ви настільки зачерствіли і перестали відчувати дитячу душу, що навіть не відчуваєте себе пригніченим, коли вони здригаються або зіщулюються у вашій присутності? Чи справді це – єдине, чого ви хочете від них? Щоб вони беззаперечно підкорялися вам і боялися вас? Тати! Хіба ви не усвідомлюєте силу дотиків? Ви не розумієте, який зв’язок виникає, коли ви гладите дитину по спині або животі, укладаючи спати? Прокиньтеся, тати! Ці неповторні дорогоцінні душі довірені вашій турботі та дуже тонко все відчувають. Все, що ви їм скажете чи не скажете, відобразиться на їхніх здібностях, успіху і щасті в подальшому житті.

25

> Ви щойно «зламали» свою дитину! Браво! >

Невже ви не розумієте, що діти будуть робити помилки, багато помилок? Хіба ви не усвідомлюєте шкоду, яку заподіюєте, щоразу тицяючи носом вашої дитини в її проступок чи невдачу? Ви хоч уявляєте, як легко принизити дитину? Приблизно так само, як сказати «Що ти наробив, дурню!?» Або «Ідіоте, скільки можна тобі повторювати ...» Дозвольте запитати: вам доводилося дивитися в опухлі від сліз очі батьків, дитина яких тільки-но померла? Мені доводилося. Ви коли-небудь ридали на похоронах дитини? Я ридав. Ви коли-небудь торкалися до дерев’яного ящика, усередині якого була дитина? Дитина, сміху якої ви більше ніколи не почуєте? Я торкався.

26

І молю Бога, щоб більше нікому не доводилося цього робити. Тати! Прийшов час сказати дітям, що ви любите їх. І говорити це постійно. Прийшов час радіти їхнім 20 тисячам питань на день і їхній нездатності робити все так швидко, як нам цього хотілося б. Їхнім виразам обличчя і неправильно вимовленим словам. Час радіти всьому, чим є наші діти... Прийшов час запитати себе: «Що я можу зробити, щоб бути хорошим батьком?» Розставте пріоритети. І по-справжньому станьте ним. Саме час на своєму прикладі показати синам, як слід поводитися з жінкою, а донькам – якого звернення їм слід очікувати від чоловіка. Час проявити великодушність, співчуття і співпереживання. Саме час на своєму прикладі, а не на словах, показати дітям, що таке здо-

ровий спосіб життя, гендерні ролі, правильні соціальні норми. Пора зрозуміти, що ярлики на кшталт «пацанка» для дівчаток або «що ти як баба» для хлопчиків – це ненормально. У дітей є свої думки та уподобання, і не потрібно нав’язувати їм стереотипи. Батьки! Говоріть м’якше зі своїми синами. Говоріть спокійніше зі своїми доньками. Що ви бажаєте для своєї дитини? Щоб у неї в школі не було ні друзів, ні поваги до самої себе? Або щоб її обрали старостою класу і вона відчувала, що гідний більшого? Хіба ми не бачимо, що дати дітям зрозуміти це – в нашій владі? Невже ми не усвідомлюємо, що можемо дати нашим дітям інструменти з соціального виживання? І хіба ми не бачимо, який вплив маємо на дітей, коли говоримо, що віримо в одне, а робимо інше? Коли

стосунки • суспільство

> Ви щойно «зламали» свою дитину! Браво! так мало допомагаємо дітям визначитися з їхнім вибором, відкрито ділитися своєю точкою зору і жити згідно власних принципів? Не нам вказувати дітям, що думати. Але ми можемо допомогти їм мислити правильно. І якщо ми зробимо це, можемо більше не турбуватися про те, що вони виберуть для себе і наскільки рішуче відстоюватимуть свій вибір. Людина вірна своїм переконанням все життя, а переконанням іншого – тільки до тих пір, поки не обпечеться. Чорт забирай, тати! У кожної дитини є вроджене право попросити морозиво і не бути за це приниженою. У кожної дитини є вроджене право попросити морозива і не стискатися через це в кутку, тому що людина, яка повинна бути її героєм, насправді ница. У кожної дитини є вроджене право бути щасливою, сміятися, веселитися і гратися. Чому ви не дозволяєте їй цього? Кожна дитина на землі має право на батька, який спочатку думає, а потім каже; батька, який розуміє, яка велика влада йому дана – формувати життя іншої людини; батька, який любить свою дитину більше, ніж

стосунки • суспільство

телевізор і спортивні ігри; батька, який любить свою дитину більше, ніж своє барахло; батька, який любить свою дитину більше, ніж свій час. Кожна дитина заслуговує тата-супергероя. Можливо, правда в тому, що не всі тати заслуговують своїх дітей. Можливо, правда в тому, що багато батьків і не є батьками взагалі. Прошу вибачення за різкість у своїх висловлюваннях. Напевно, частина мене почуває себе боягузом через те, що я нічого не сказав чоловікові у черзі в магазині. Нехай це буде моїм каяттям. Напевно, частина мене відчуває, що якщо хоча б один батько прочитає цей текст і вирішить стати кращим, якщо життя хоча б однієї дитини стане трохи легшим, бо мої слова зачепили її батька, то кожна секунда часу, яку я витратив на написання цієї статті, була не марною. Ден Пірс «You Just Broke Your Child. Congratulations»

27

Андрій Іонов: «Влада достойного» – а Ви готові стати міністром? У своїх інтерв’ю із Андрієм Іоновим я постійно намагаюсь не просто переказати розділи книги «Вектор», а й пов’язати її «конструкти майбутнього» із реальністю. Темою цієї розмови стала влада – як поняття взагалі і як найболючіше питання сьогодення.

Андрій Іонов, засновник ГО «Вектор»

28

– Пане Андрію, невдоволення владою притаманне людству ще з первісних часів. Чому ті, кому люди доручають своє майбутнє, часто не виправдовують їхніх сподівань?

– Основною причиною завжди була недалекоглядність влади: вона звикла управляти наслідками, «розрулювати» ситуації, які виникають (як стандартні, так і надзвичайні). У більшості країн світу влада й досі не займається форсайтом, їй характерна відсутність стратегічного мислення. Звідси і неефективне використання соціального капіталу, втрата довіри і підтримки, соціальні протести і вибухи у вигляді страйків та революцій.

– Влада ХХІ століття має шанси стати далекогляднішою?

– ХХІ століття можна без перебільшення назвати століттям технологічного цунамі. Люди із відкриттям комп’ютера, навіть не зрозумівши, не відчувши, потрапили в абсолютно нову якість життя, інші modus vivеndi*, modus operandi* – світ навколо нас став мережевим. Багато хто і досі не сприймає цього всерйоз. Але людству далі не можна себе вести як страус. І саме влада має змінити свою парадигму, вона повинна бачити перспективи, формулювати мету, вибудовувати тактику і стратегію, управляти рухом у часі та просторі, а головне – протистояти загрозам, які виникають із шаленим зростанням швидкості науково-технічного прогресу.

І найбільша з них – перетворення Homo sapiens у біоробота, практично раба у найгіршому його варіанті – психологічно залежного від господаря.

– Влада сама має це робити чи суспільство повинно вимагати?

– В ідеалі вона сама має це робити. Але за своєю суттю (незалежно від назви) влада у більшості країн консервативна. Найдалекогляднішою можемо назвати владу США, бо у цій країні більше тисячі інституцій займається аналітикою, прогнозуванням, моделюванням для того, щоб передбачити можливі ситуації і формулювати виклики майбутнього. На жаль, в Україні цього нема. А без цього практично неможливо будувати оптимістичні плани і рухатись у векторі європейського розвитку.

– Якою має бути влада майбутнього у версії «Вектора»?

– Влада як така зазнає значної трансформації у традиційному її розумінні. Технології, які розвиваються, вже у дуже близькому майбутньому забезпечать вашу постійну присутність у тому мережевому середовищі, яке як на дріжджах, росте із відкриттям комп’ютера. Саме через комп’ютер вибудовують діалог «Я і Суспільство», коли Я персоніфікую суспільство, а суспільство соціалізує мене. Уявіть собі: ви є «вживленим» у новий Соляріс чи

розмова • суспільство

Гіпермозок (як завгодно це назвіть), який виникає. Ми вже потрапили у систему персоніфікації за допомогою мобільних телефонів та комп’ютерів, нам не уникнути «чіпування», за допомогою якого людина буде ніби постійно перебувати в GPS-системі. Дуже скоро це перейде у систему свого роду поліграфа, який буде моментально вимірювати реакцію людини на будь-яку подію. Це означає постійне свого роду соцопитування – вибори як такі будуть просто непотрібні! На основі опрацьованих даних суспільство отримає найкращого, найпродуктивнішого, найефективнішого на цей момент лідера.

– І як це буде виглядати у реальності?

– Уявіть собі: на екрані монітора ви отримуєте повідомлення, що сьогодні будете виконувати функції міністра, депутата, директора чи керівника проекту. Завтра, якщо ви будете неефективні у цій ролі, система знайде для вас найкраще застосування, а на ваше місце призначить іншого. Таким чином влади у класичному розумінні цього слова не буде – буде самоуправління цього Великого мозку. Через лінійні зв’язки активне впровадження меритократії – «влади достойного». Меритократія у сучасному сенсі має означати, що виконувати керуючу функцію може лише той, хто здатен реально найкраще її здійснювати.

– Україна вічно шукає «доброго гетьмана», чекає на «апостола правди». На жаль, в результаті отримує лише розчарування. Може, народу теж час змінити своє ставлення до вибору влади?

– Хочу наголосити, що пошуки «ідеального героя» – це парадигма

розмова • суспільство

ХІХ століття. Зараз ми живемо у мережевому світі. І це означає, що будувати англійську чи американську демократію в Україні треба було починати ще 300 років тому. Ми просто не маємо на це часу, потрібен інший підхід.

– «За Іоновим» він який?

– За «Вектором» ці речі виглядають зараз абстрактно, бо люди не вірять, що влада здатна бути не цинічною, не брехати, не красти. І правильно роблять, бо зараз марно чогось чекати. Треба робити щось кардинальне, тиснути на «больові» точки, об’єднуватись у громадські організації та випрацьовувати «вектори» майбутнього. Я пропонував створення Міністерства кадрів, яке могло б стати детектором по своїй суті. Але, як би гірко це не звучало, українці у своїй більшості внутрішньо не готові до кардинальних змін. Основна проблема усіх «майданів» – це ідеалізація. Вибух соціальної енергії вкотре пішов у емоції – в нікуди. Не поставлена мета, не описана і не визначена. Замість об’єднуватись у пошуку спільного вектора майбутнього, суспільство розділилось і перебуває у нав’язаному владою стані очікування, а зовнішня загроза як ніколи допомагає їй у цьому.

– І знову ми опинились перед пошуком відповіді на запитання «Хто винен, і що робити?!»

– Не винен ніхто. Що робити – з одного боку проста відповідь, а з іншого – дуже складна. Треба кожному просто навчитись мислити категоріями ХХІ століття – глобально і далекоглядно, одночасно провести ревізію свого Я – зрозуміти хто ти є, де ти можеш бути найкращим і зреалізованим. І ще дуже важливо шукати і об’єднуватись у спільноти із подібнодумцями (не люблю слова «однодумці» – люди не можуть думати однаково!). Лише так можна стати успішним в цей непростий час і вплинути на формування мережевого світу не у вигляді Матриці, а дружнього і дуже корисного для Людини. Розмовляла Анна Косик Modus vivendi (від лат. modus – спосіб і vivendi – жити) – латинська фраза, що означає згоду сторін співіснувати з різними поглядами на певний об’єкт незгоди.

Modus operandi (M.O.) – фраза з латини, що приблизно означає «метод дії».

29

захоплення Футбол – це є вєщ, Вася. Фоменко і Пустота Ти вже знаєш, Вася, що футбол – це така вєщ, яку тяжко поняти. Український футбол – це така вєщ в квадраті. Але є одна вєщ в українському футболі, яку дуже просто поняти. Це – національна збірна України. Національну збірну, як ти, Вася, знаєш, очолює Михайло Фоменко. Це – відомий тренер, з довгою-довгою кар’єрою – уяви собі: він почав працювати того року, коли я тільки народився (а тебе й у проекті ще не було). Правда, всі його успіхи… ну як, успіхи – в українських реаліях – датовані вже призабутими дев’яностими чи початком двотисячних. На посаді тренера він опинився, в принципі, випадково – бо так склалися обставини. Але, опинившись, зробив майже неможливе, витягнувши збірну в плей-офф і вигравши там перший матч у самих французів. Так, Вася, я знаю, що та Франція сильно відрізнялася від команди, яка виграла поспіль чемпіонати світу і Європи, але для нас і то був серйозний суперник. На жаль, не склалося, в Парижі ми програли. І… І тоді, розумієш, багато хто говорив про те, що Михайлові Івановичу треба подякувати (було за що!), потиснути руку – і шукати нового наставника: молодого, амбітного й умілого. Але в число тих, хто приймає рішення, ні ці «багато хто», ні ми з тобою не входимо. Тому було «логічно» вирішено не міняти тренера, який ледь не вивів команду на мундіаль. До того ж, відбір на Євро-2016 видавався не дуже складним – одна Іспанія, навіть третє місце може стати прохідним. «Та тут би і Парамон справився», – жартували відчайдушні оптимісти. І дожартувалися. Бо уже зараз зрозуміло, що «стелею» цієї збірної Фоменка є прокляте третє місце. Чому прокляте? А от ти гуляв з пацанами і тьолками – і пропустив те, що Україна п’ять разів потрапляла у стикові матчі (а саме туди й веде нинішній третій рядок у групі). І усі ці п’ять разів там

30

програвала. По-різному, з різними рахунками, але програвала. Як тут не говорити про прокляття, Вася? У 2014 ми відразу програли Словаччині, яка видавалась нашим головним конкурентом за друге місце, а зараз упевнено лідирує в групі. Білорусь на виїзді ледь дотисли, Македонію обіграли в один м’яч, і лише з Люксембургом забили аж три м’ячі. Нічого, здавалося б, страшного. Але прийшов рік 2015, в якому на нас чекали аж три надскладних поєдинки. І перший з них ми успішно провалили. Ти питаєш, чому «успішно»? Бо склалося таке враження, що Фоменко збирався грати максимум на нічию. А давно ж відомо: той, хто грає банально на відбій, рано чи пізно помилиться. Так і сталося. Та й взагалі, обережність, яка межує з боягузливістю, Фоменка на чолі збірної, це секрет Полішинеля ще з часів харківського поєдинку проти Англії. «Секрет Поліши-

тенденції • захоплення

неля» – це коли ти думаєш, що твою таємницю ніхто не знає, але насправді про неї говорять уже всі пацани і тьолки. І навіть ті, з якими ти, Вася, ходиш гуляти. Краще перебдіть, ніж недобдіти. Тому й виходить досі на поле пенсіонер за футбольними мірками Толік Тимощук. Тому й грає збірна не від себе, а так, аби не дати зіграти супернику. Але читай попередній абзац. Ні, ще нічого остаточно не втрачено. А раптом виграємо ми і в Словаччині, і у Києві у іспанців! Та виглядає так, що збірна – це якась оболонка, всередині якої – пустота, порожнеча. І заповнює цю порожнечу аж ніяк не те, що потрібно для успіху. Бо інакше навіщо, скажи мені, Вася, навіщо в товариському матчі з Латвією (!) випускати Тимощука на весь матч, а молоді давати по 5-15 хвилин? Що вони, ці будковські та малиновські, встигнуть продемонструвати? Ти кажеш, що Рибалка відіграв цілий тайм? Що ж, будемо вважати це Перемогою. Ні-ні, не подумай, що я збираюся звинувачувати Фоменка у зраді. Але футбол, ти ж знаєш, це така вєщ, яку тяжко поняти. Особливо коли ти починав працювати в ньому 36 років тому. Змінилися часи, епохи футбольні. Вася, ти багато знаєш тренерів, які б після трьох з половиною десятиліть роботи добивалися серйозного успіху? Ну ясно, Алекса Фергюсона знаєш і ти. А ще? Отож бо й воно. Навіть сам Фелікс Магат, що молодший за Фоменка на п’ять років і працює тренером з «усього-на всього» 1992 – уже не тягне. Це жизнь, Вася, у неї свої закони, і не треба навіть намагатися її дурити. Вона ж не даїшник, якому ти недавно забив баки і не заплатив штраф за перевищення швидкості. Дуже мені не хочеться, аби врешті-решт МІФ перетворився на справжній міф, традиційно для українського футболу печальний і безглуздий. Все ж були в його кар’єрі й позитивні сторінки. А завершувати її поразками від Словаччини і мертвої Іспанії (ти ж пам’ятаєш, якою Іспанія була у нас в Києві три роки тому, еге?)… Володимир Миленко, ua-football.com, спеціально для «Егоїста»

31

Багато хто, коли чує слово «екстрім», уявляє собі парубкашибайголову, який летить з мосту головою донизу, підкорює стрімкий каньйон, мчить з вершини гори в долину на велосипеді або витворяє інші вар’ятства. Звичайно, схожі заняття не для кожного. Бо стільки адреналіну можуть не витримати ні серце, ні штани. То що ж робити тим, хто не хоче сильно ризикувати, але прагне «полоскотати» свої нерви? Саме вам і присвячена ця стаття.

Екстрім для пузатих Сплав

В Україні є безліч річок, які дозволяють спокійно пересуватися своїми руслами. Це і Дністер, і Західний Буг, і Дніпро, і багато інших. При сплаві складається абсолют-

32

но інше враження про водойму, аніж коли пересуваєшся її берегом. Необхідні засоби безпеки, які при цьому використовують, дозволять надійно здійснювати подорож водною артерією.

вихідний • захоплення

Зорбінг

Досить цікаве, але поки малопопулярне заняття в Україні. Мабуть, багато хто з вас у дитинстві надував камеру від колеса вантажного автомобіля, залазив у це колесо і скочувався з невеликої гірки. Радості було… :) Зараз можна поринути у спогади і відтворити всі емоції. Для цього існує зорб. Це така подвійна надувна сфера, в яку залазить «екстримал» і скочується по спеціальній трасі. Кілька хвилин світ іде обертом, але емоції потім зашкалюють. Крім того зорбінг можна організувати і на водоймі.

Печери

Абсолютно безпечний і дуже корисний вид активного відпочинку. На Тернопільщині печер найбільше. Зокрема, там розташована найбільша гіпсова печера у світі. У печерах нічого не завалюється, як багато хто думає. Природа формувала міцні стіни протягом мільйонів років. Повітря у підземних пустотах абсолютно чисте і позбавлене будь-яких мікробів. Різноманіття ходів забезпечить суперову руханку, під час якої ви чудово розімнете суглоби, м’язи спини, шиї, рук та ніг. Ну і, звичайно, ви отримаєте великий багаж позитивних вражень. Бо підземний світ – то є окрема реальність.

Пейнтбол / Лазертаг

Цікава гра для дорослих, під час якої крім мінімальної фізичної підготовки потрібна злагоджена робота в команді, орієнтування на місцевості, тактична вправність та влучність.

вихідний • захоплення

33

> Екстрім для пузатих Велопоїздки

Зараз велокультура активно займає окремий сектор серед варіантів відпочинку на вихідні. Поїздки на двоколісному «конику» за місто стають дедалі популярнішими. Переваги очевидні: велосипед спалює жир, економить кошти та робить доступними ті місця, до яких не заїдеш автобусом чи автомобілем. Скласти довільний маршрут можна самому або скористатися організаціями, які пропонують велотури.

Катання на конях

Настільки корисне заняття, що в медицині навіть існує спеціальна методика лікування, яку називають іпотерапією. З її допомогою лікують такі хвороби як ДЦП, аутизм, епілепсія, порушення осанки, астма, захворюваннях серця. Під час катання покращується рівновага та орієнтація у просторі, тренуються слабкі та розслаблюються напружені м’язи. Крім того відбувається не тільки фізичне оздоровлення, але й психологічне – спілкування з тваринами налаштовує вершника на позитив і збільшує тривалість життя. У Львові на конях покататися можна на СКА або іподромі. Багато приватних господарств пропонують цю послугу в Карпатах та пригірських територіях.

Роуп-джампінг

Це, мабуть, найекстремальніший варіант з усіх, перелічених вище. Подолати раз і назавжди страх висоти можна, стрибнувши із недобудованих багатоповерхівок на околиці Львова. Звичайно, всі заходи безпеки дотримані, і ви залишаєтеся цілими та неушкодженими з неймовірним рівнем адреналіну в крові. Не сидіть вдома. Обирайте те, що вам найбільше до душі, подорожуйте, відпочивайте активно і діліться своїми враженнями з близькими. Юрко Пирч, експерт із внутрішнього туризму засновник туристичної компанії «Час на мандри»

34

вихідний • захоплення

Виглядати молодо, успішно та здорово – легко! Ви займаєтеся спортом? Ведете здоровий спосіб життя? Підтримуєте тіло в тонусі? Тренажерний зал, здорова їжа, позитивні емоції, відпочинок та повноцінний сон – все це допомагає виглядати гарно та молодо, проте з кожним роком тіло потрохи втрачає свою привабливість. Часті стреси, хвилювання, важкі переговори, недосипання, проживання у загазованому мегаполісі – все це залишає відбиток на тілі. Особливо це помітно на обличчі. Саме мімічні зморшки видають наш справжній вік. І сукупність усіх негативних факторів дуже «допомагає» у їхньому виникненні. Звісно, вирішення цієї проблеми можливе. Більше того, воно може бути навіть приємним! Сьогодні косметологія працює не лише для жінок. Її покликання – не тільки збільшувати губи та ... Тепер всіма її здобутками сміливо можуть користуватися і чоловіки. Косметологія для чоловіків – це спеціалізований комплекс косметологічних процедур, розроблений з урахуванням анатомічної, фізіологічної та гормональної будови клітин і шкіри. Виглядати молодо, успішно та здорово дуже легко. Повернути собі кілька років молодості всього за один візит до косметолога – реально. У ХХІ столітті мужчина може користуватися усіма надбаннями косметології, яка еволюціонувала впродовж кількох тисяч років. Сучасні технології, безболісні методики, новітні препарати – все це допомагає муж-

чинам зберігати молодість, позбуватися слідів втоми та вікових змін на обличчі, тримати шкіру в тонусі. Погодьтеся, ми, чоловіки, стикаємося з такими ж віковими проблемами, що й жінки: друге підборіддя, «гусячі лапки» біля очей, зморшки на чолі, проблемна шкіра, судинна сітка на обличчі та носі, зайва вага. Але це зовсім не вирок. Усунути це все дуже легко та просто! Більше того, завдяки мережі центрів краси та здоров’я «Стрекоза» це можна зробити у максимально комфортних умовах та цілком конфіденційно. Уявіть тільки: провівши вихідні у мальовничому курортному Трускавці, попиваючи цілющу мінеральну воду, ви повертаєтеся додому омолодженими, оздоровленими, відпочилими, і про ваш візит до косметолога не знає ніхто.

Сучасне обладнання, багаторічний досвід у сфері оздоровлення та застосування новітніх технологій дозволяє фахівцям мережі центрів краси та здоров’я «Стрекоза» забезпечити вам проходження циклу омолодження та оздоровлення максимально швидко, безболісно, а головне – конфіденційно. Чоловіча косметологія виділилася сьогодні у окрему сферу медично-косметологічної галузі, міцно увійшла в життя бізнесменів, політиків і спортсменів, людей мистецтва і наукових діячів. Ні для кого не секрет, що відомі чоловіки використовують весь арсенал засобів косметології й для себе, проте для них дуже важлива конфіденційність та нерозголошення цього. Саме тому для таких процедур потрібно обирати надійні, перевірені часом та досвідом заклади, і «Стрекоза» таким критеріям відповідає якнайкраще, адже вік-енд у Трускавці – це не тільки дбайливий догляд професіоналів за вашим тілом без розголосу, але й чудова нагода відволіктися від міської метушні, можливість відпочинку, на який зайнятій діловій людині завжди бракує часу. Володіючи рішучістю, швидкістю реакції та жорсткою діловою хваткою, сучасні чоловіки все частіше доходять до висновку, що бездоганна зовнішність вже не просто бажана, а й необхідна! Чоловіки, пам’ятайте, що зустрічають не лише за одягом. Здоровий доглянутий вигляд – ось що створює перше і головне враження про людину! І «Стрекоза» знає, як вам у цьому допомогти!

Широкий вибір косметологічних послуг Понад 5 років досвіду в галузі косметології Усі спеціалісти з вищою та середньою медичною освітою ДЕРМАТОЛОГІЯ

АПАРАТНА КОСМЕТОЛОГІЯ

ЕСТЕТИЧНА КОСМЕТОЛОГІЯ

ІН’ЄКЦІЙНА КОСМЕТОЛОГІЯ

ЛІКУВАННЯ ВОЛОССЯ «ТРИХОЛОГІЯ»

ЛАЗЕРНА ТЕРАПІЯ

35

36

37

38

Ідеальна форма успішності.

Mercedes-Benz E-Клас.

Галичина-Авто вул. Городоцька, 282, тел.: 232 07 72

www.mercedes-benz-lv.in.ua *Вартість дзвінків згідно тарифів Вашого оператора.

l¿ÈÉÏ¿ØÄ ¿ÀÍ Ì ÖÍÂÍ

39

чоловіча історія Знайомтеся: це 91-річний Улав Тун, норвезький мільярдер та найбагатша людина країни. Весь свій статок (близько 6 мільярдів доларів, за даними Forbes) він вирішив витратити на фінансування медичних досліджень. Ні, сам Улав почуває себе чудово: він пройшов пішки або на лижах мало не всю Норвегію і витрачає гроші зовсім не на вирішення власних проблем зі здоров’ям. Просто чоловік прийняв рішення, що гроші, які він заробляв протягом свого життя, краще витратити на корисну справу. «Все одно я не зможу забрати їх зі собою», – пояснює він. Увесь свій статок Улав Тун заробив сам, до останньої крони: він виріс у селі та почав бізнес із торгівлі лисячими шкурками. Потім зайнявся готельною та ресторанною справою, і зараз до корпорації Туна входять понад 450 об’єктів. Незважаючи на величезні статки, Улав Тун живе досить скромно, в передмісті Осло, і з усіх розваг віддає перевагу прогулянкам на свіжому повітрі. Він одружений, але прямих спадкоємців у нього немає, тому всі свої мільярди він спокійно віддає на медичні дослідження, залишивши собі лише необхідний мінімум. «У мене є велосипед і лижі, а їм я небагато. Так що, думаю, все буде добре», – сказав він в інтерв’ю газеті Dagbladet. Ось така історія справжнього чоловіка!

40

етикет • дрібниці життя

41

відпочинок

У веселий і радісний час свят пропонуємо згадати і про вічне. А чи думали ви, чи уявляли, що буде з вами після смерті? Ні, не з вічною душею, а з тлінним тілом. Якщо задуматися, то далеко не всі тіла після відходу у кращий світ їхніх власників лежать спокійно в землі. Мумій і гробниць фараонів згадувати не будемо, до вашої уваги трішки сучасніші місця, де спочивають людські тіла.

Катакомби ордену капуцинів

(Палермо, Сицилія, Італія) Почнемо з найвідомішого. Палермо – без сумніву цікаве місто, а підземні коридори – найоригінальніше місце у столиці Сицилії. Раніше це була просто крипта Монастиря капуцинів, доки 1599 року монахи не відкрили їхні дивовижні особливості: спеціальний мікроклімат дивним чином зберігає останки людей. Першим тут поховали брата Сільвестра із Губбіо (з ним і зараз можна «познайомитися»), а далі стали висушувати і муміфікувати найбагатших та найзначніших жителів Палермо. Таким чином катакомби розширювали і зробили кілька коридорів та ніш, заповнюючи їх муміями. Вони тут ви-

42

сять, сидять, лежать. Кожна частина підземель стала останнім прихистком окремої групи людей: жінок, дітей, чоловіків, професорів, єпископів, військових, незайманих дівчат. Зараз тут налічують 8 тис. мумій, адже масово ховали громадян в катакомбах аж до 1882 року. Це не просто скелети – на них залежно від часу поховання є волосся, шкіра, вії, нігті, також вони вдягнені за тогочасною модою. А найвідомішою «мешканкою» підземель є маленька дворічна дівчинка Розалія, яка спочиває тут з 1920 року. Вона остання, кого тут поховали. Її унікальність полягає в тому, що лікарю, який муміфікував дівчинку, вдалося зберегти усе-усе, навіть очні яблука. Тому все скидається на те, що Розалія просто спить.

тенденції • відпочинок

> тенденції > Катакомби Парижа

(Франція) У Середньовіччі були популярними цвинтарі при церквах, адже це давало можливість заробляти на похованнях людей. За багато років кладовища Парижа «зносилися» – глибина поховань іноді сягала 10 м, а на 1 м2 могли бути заховані рештки кількох сотень людей. 1780 року головний цвинтар Парижа зруйнувався, і міська влада прийняла рішення утилізувати останки похованих раніше містян – їхні кістки розмістили у коридорах колишніх каменоломень, де раніше добували вапняк, а також зберігали вино. Уявіть тільки: тут спочивають рештки приблизно 6 млн парижан різних періодів. Самі катакомби довжелезні та величезні – за різними даними вони простягаються на 187-300 км під містом. Проте зовсім не всюди туристам можна бувати. Є історії про людей, які там заблукали і так і не змогли знайти вихід. Тому для огляду доступні лише 2,5 км коридорів. Ці підземні галереї – дуже цікаве і особливе місце. Свого часу Наполеон любив приймати тут гостей. Також раніше до Всесвітньої виставки тут неподалік працювало кафе «Катакомби». Заманливо, зважаючи на їхнє наповнення, чи не так? Між іншим, рівень ґрунтових вод у Парижі росте та все більше підтоплює підземні лабіринти завглибшки 17,5 м, катакомби перебувають під загрозою, тому варто їх відвідати найближчим часом, поки усі кісточки лежать на сухенькому місці.

тенденції • відпочинок

Музей мумій

(Гуанахуато, Мексика) Це місце масштабом і розмахом не вразить, проте здивувати може. Невелике містечко Гуанахуато серед інших атракцій пропонує до відвідин Музей мумій. Причому мумії тут особливі. Можна сказати, натуральні. Справа в тому, що у містечку колись існував податок на місця на кладовищі, і родичі похованого повинні були його платити. Якщо ж впродовж кількох років вони цього не робили, то тіло ексгумовували. І виявилося, що місцевий грунт природнім чином перетворював похованих на мумій. У музеї експонують 111 мумій, які ексгумували в період між 1856 та 1958 роками. Перші захоронення датовані тут 1833 роком, коли в місті вирувала епідемія чуми. Наприкінці XIX ст. ці мумії почали приваблювати туристів, а сторожі приміщення, де їх зберігали, стали брати плату за огляд тіл померлих. Це був початок музею... Офіційно його відкрили 1969 року, коли мумії перемістили у засклені стелажі для кращого і зручнішого огляду. Тут виставляють мумії різних людей: жінок, чоловіків, юнаків, дівчат, пенсіонерів та дітей. Подейкують, що тут зберігають найменшу в світі мумію дитини.

43

> тенденції Церква з костей

(Сердлеце, Кутна-Гора, Чехія) Наймоторошнішу місцину ми залишили на сам кінець. Серед закордонних розташована від нас з вами вона найближче. А мурашки по шкірі йдуть тоді, коли заходиш у церкву і бачиш декоровані людськими кістками стіни. Ви коли-небудь могли подумати, що після смерті ваш череп стане частиною люстри? Що з ваших кісток зроблять гірлянди? І вони не думали... У 1278 році чеський король послав абата місцевого монастиря на Святу землю. Він привіз звідти трохи землі з Голгофи, яку розсипав на цвинтарі абатства. З того часу цю територію вважали священною, і усі прагнули бути похованими саме тут. Часті війни, епідемії різних хвороб збільшували та все ущільнювали поховання на цвинтарі. Близько 1400 року тут звели готичну церкву з усипальницею, де складали викопані кістки, щоб звільнити місце під поховання. 1784 року імператор розпорядився закрити монастир, а землю разом з церквою викупив рід Шварценбергів. Не дуже добре знаючи, що вони мають робити з отриманими на додачу кістками, сім’я просто запросила талановитого різьбяра по дереву для оздоблення собору. Результат здивує кожного – він склав з черепів та кісток піраміди, зробив люстру, змайстрував канделябри, розвішав гірлянди, навіть родинний герб Шварценбергів – і той з кісток. І що тут дивуватися – оздобленням для храму стали рештки майже 40 тис. осіб. Таке уявити собі нелегко. Це треба бачити...

44

P.S. Знайте, що схожі пам’ятні місця є не тільки закордоном. От, наприклад, на місці найбільшої на території Європи XVII ст. битви під Берестечком, у Національному історико-меморіальному заповіднику «Поле Берестецької битви» (який відомий також як «Козацькі могили») розташована церква-меморіал св. Георгія Переможця. Унікальність храму полягає в тому, що в ньому є три престоли, які розташовані один над одним. Фактично він трирівневий: найцікавіше – у підвалі, там розміщена гробниця з останками полеглих у 1651 козаків. Це церква Параскеви, на першому поверсі – Георгіївська, вище – Борисоглібська. Місце дуже цікаве і певною мірою унікальне. Про битву під Берестечком написано багато, тому просто рекомендуємо вам відвідати та оглянути заповідник на власні очі. Остап Процик

тенденції • відпочинок

> тенденції

тенденції • відпочинок

45

Амстердам – не для дам Амстердам сміливо можна назвати європейською столицею розпусти. Таку кількість розваг для чоловіків у іншому місті знайти важко. Запах коноплі тут розвіюється мало не на кожній вулиці, у спеціальному районі можна знайти будь-які сексуальні розваги. При тому, це дуже живе місто, яке попри свою грішну славу зберегло найбільший у світі цільний історичний центр. Тут прикольно не

46

тільки накуритися досхочу, столиця Нідерландів чи не найкраще в Європі підходить для цікавих екскурсій, довгих прогулянок дуже красивими вулицями старого міста, а також захоплюючого катання каналами. Амстердам завжди був портом і канали – невід’ємна його частина, тому пізнавати місто з води – обов’язково! Але сьогодні ми не про це...

екскурсія • відпочинок

Секс Амстердам – європейський рай для охочих спробувати щось нове у сексі. Насправді вулиця, тобто квартал Червоних ліхтарів не такий великий, проте кожен тут точно знайде найширший вибір сексуальних розваг на догоду будь-якому смаку. Якщо вас цікавлять такого роду послуги, то у цьому місці їх можна отримати справді на європейському рівні. Першими на думку, звичайно ж, спадають повії, які освітлені тими ж таки червоними ліхтарями стоять у «вітринах», всіляко намагаючись звабити потенційних клієнтів. Дівчата тут теж дуже різні та пропонують найширший спектр сексуальних практик. Ціни ~ €20 за оральний секс та €50 – задоволення за повною програмою. За бажання, можна тут собі організувати також секс втрьох, бдсм-забави, рольові ігри тощо. Успішно функціонують у столиці Нідерландів сексшоу-театри. За €50 ви отримаєте 2 напої, а також зможете спостерігати за тим, як 4 пари на сцені займаються сексом, а також 5 стриптиз-танців. За 40 євро пропонують все те саме, тільки без напоїв. Поряд можна розважитися у відео-кабінках, а також кімнатках з «живими шоу». Вартість – 2 євро за 2 хв. А якщо вам подобаються усілякі секс-приладдя – тутешні секс-шопи здивують вас різноманіттям і допоможуть підібрати «іграшки» на будь-який смак. Бувають тут навіть розпродажі зі значними знижками. Якщо трошки походити, натрапите на місця з лесбі-шоу чи пропозиції групового сексу. За 25-35 євро у найрозпуснішій частині міста запрошують споглядати та брати опосередковану участь у перформенсах з бананами, свічками чи вібраторами та іншими «іграшками». А якщо хочете тільки трішки надихнутися «полуничкою», відвідайте один з Музеїв сексу, еротики чи проституції. Кожен з них пропонує щось інше на інтимну тематику.

Наркотики Завдяки ним Амстердам відомий ще більше, ніж завдяки сексу. Придбати та спробувати тут можна все. Головне – знати як знайти. Якщо ви поки не в курсі, то ми зараз вам усе детально розповімо.

екскурсія • відпочинок

47

> Амстердам – не для дам > Отже, традиційно марихуану продають у кофі-шопах (coffee shop). Як для такого роду місць, назва у них дещо дивна, адже кави там ніхто не п’є. Офіційно курити коноплю можна тільки у цих закладах, проте насправді усі це роблять там, де їм заманеться. Як кажуть самі амстердамці, вас не покарають, навіть якщо ви дмухатимете димом в обличчя поліцейським. Ціни на куриво тут різні: 1 г диво-зілля можна придбати за 5-25 євро, залежно від виду та міцності. Також тут доступні й «косяки» вартістю близько 4 євро. Славиться Амстердам і галюциногенними грибами. Їх можна придбати у спеціальних магазинах. Один з таких шопів працює майже у Ніевекерк – Новій церкві (тобто має суміжну з нею стіну). Оригінально, чи не так? Отож, баночка грибів коштує близько €20. Про дозу і умови споживання розповідати складно. Головне, як кажуть знавці, щоб поряд з вами був хтось досвідчений та тверезий, оскільки за людиною «під грибами» потрібен догляд. Реакція на це може бути різною, оскільки гриби розширюють свідомість, а вона у кожного своя. Також рекомендують влаштовувати цю «забаву для мозку» на природі, бо в приміщенні вашій розширеній свідомості буде затісно. У таких же магазинах з грибочками доступні також насіння коноплі та інших психотропних рослин (гроушопи), галюциногенні травки, афродизіаки, «енерджайзери» (смарт-шопи). Не проблема дістати у Амстердамі і щось «важче». ЛСД, екстезі, кокаїн. Проте за цими наркотиками треба вже звертатися до дилерів. І тут з’являється проблема, адже більшість туристів купує такого роду речовини на вулиці. А це не дуже безпечно. Адже у кращому випадку порошок буде занадто розбавленим, і ви просто не отримаєте бажаного задоволення. В гіршому ж це може відбитися на стані здоров’я. Тому краще спочатку обмежитися «травою» та грибами. Цього на перший раз мало б вистачити з головою.

Рок-н-рол Перебуваючи в Амстердамі, від самого початку візиту відчуваєш, наскільки живе це місто. Наскільки тут вільно та легко. Попри те, що стара історична частина міста (у порівнянні з іншими) – найбільша в світі, Амстердам

48

екскурсія • відпочинок

> Амстердам – не для дам >

не застряг у минулому. Він живе сьогоденням, дбайливо оберігаючи свою історію. Місто живе, рухливе саме собою. Тут завжди море туристів, проте місцеві жителі беруть дуже важливу участь в житті міста у всіх його сферах. Хоч Амстердам і називають Північною Венецією, у цьому плані ці два міста різняться кардинально. Чудово розвинена інфраструктура, величезна кількість кафе, барів, ресторанів та клубів, різноманіття розваг для туристів. Нудно, сумно чи нецікаво тут не може бути нікому. Якщо хочете відірватися десь на дискотеці – рекомендуємо Paradiso, один із найстаріших і найвідоміших клубів Амстердама, бурхливій історії якого позаздрить будь-який європейський клуб. Приміщення, яке колись

екскурсія • відпочинок

було церквою, сьогодні – улюблений диско-клуб молоді та національна поп-сцена номер один. «Раніше це був просто храм, тепер це «Храм музики», – кажуть місцеві жителі. Дискотеку відкрили в будівлі занедбаної церкви ще наприкінці 60-х, і хто тільки не виступав тут за всю більш ніж п’ятдесятирічну історію: Pink Floyd, Rolling Stones, U2, David Bowie, Prince, Tricky, Nirvana, Metallica. Клуб-храм, клуб-легенда. Відвідати обов’язково!

І трохи історії Незважаючи на свою розпусну славу Амстердам – чудове і дуже красиве місто, яке ідеально підходить для

49

> Амстердам – не для дам екскурсії, прогулянки та цілком культурних відвідин. Нідерланди – країна з багатющою культурою та історією. І де ж усе це пізнавати, як не в столиці! Архітектура міста просто прекрасна. Тут можна гуляти годинами і на кожній вулиці відкривати серед схожих будинків щось нове. Амстердам завжди був портом, і система каналів, якою колись «порізали» місто, надає йому незабутньої неповторності. Неодмінним атрибутом оглядин міста повинна, власне, стати водна екскурсія каналами, адже кажуть, що Амстердам найгарніший саме з води. Найцікавіше у столиці – це, власне, канали і все довкола них. Тому, попри те, що тут є і головна площа (площа Дам, де розташовані Королівський палац та згадувана вже Нова церква), і інші оригінальні споруди,

основними таки є канали. І у вашій пам’яті залишаться саме вони. Нідерланди – батьківщина таких всесвітньовідомих художників як ван Ейк, ван Дейк, Рубенс, Рембрандт, Вермер і, звісно ж, ван Гог. Тому неодмінно слід відвідати місцеві музеї. Для експонування близько 200 робіт ван Гога створили окремий музей. Відвідати однозначно варто, проте, скоріш за все, доведеться заради такого задоволення постояти спочатку в черзі. Також уваги заслуговує Музей сучасного мистецтва Стеделек, де зібрані картини таких відомих світових митців як Шагал, Малевич (найбільша збірка робіт за межами колишнього СРСР), Кандинський, Поллок, Пікассо. Щоправда головний музей Королівства Нідерланди – Рейксмузеум – може трохи розчарувати. Кілька картин

Рембрандта (принаймні «Нічна варта» є), 3 картини ван Гога, 3 Вермера, 1 ван Дейка, 1 незакінчена Рубенса. ЖОДНОЇ картини Брейгеля, Босха, ван Ейка. А вони ж усі голландці! Натомість майже цілий поверх відвели під експозицію непотребу періоду рококо (яку відвідує дуже мало людей) і зал Ватерлоо з наполеонівською атрибутикою. А квиток сюди, між іншим, коштує €17,50 за теперішнім курсом! Але загалом функцію свою (презентувати культуру країни) він виконує. А ще поряд з ним розташоване найфотографованіше місце столиці Нідерландів – великий славнозвісний напис Iamsterdam. Відвідайте та сфотографуйтесь неодмінно!

Амстердам – надзвичайне місто, яке точно сподобається справжнім чоловікам. Тут для них є усе: і різноманітний секс, і дозволені лише тут наркотики, і запальний «рок-н-рол», і розкішне мистецтво, і оригінальна архітектура та багата історія. Амстердам не може розчарувати, він тільки зачаровує. Це справді чоловіче місто. Тут навіть є вуличні туалети для мужчин. Тобто пісуари. Столиця Нідерландів завжди була портом, тому і максимально пристосована до потреб моряків. Амстердам віддавна дбає про чоловіків, і варто цим скористатися! Остап Процик

50

екскурсія • відпочинок

> Мандруємо україною!

екскурсія • відпочинок

51

ФІЛЬМи МІСЯЦЯ Цього разу рубрика буде не зовсім стандартною: тематичною, а не з новинками. 2 квітня у Львові, як і в інших містах цивілізованого світу, відзначали День інформування про аутизм. Суть у тому, аби пояснити людям, які стикаються з аутистами, що вони – не якісь хворі люди, що аутизм не є якоюсь «ненормальністю», просто це люди, які в силу обставин мають зовсім інше сприйняття оточуючого середовища і самих себе. А відповідно – по-іншому поводяться і дуже тяжко комунікують з оточенням. Що ніяк не має бути завадою їхньому життю без ізоляції від суспільства. На початку журналу ви вже бачили замітку про деякі заходи акції у Львові. А тут я хочу розповісти про фільми на тему аутистів. Такий собі топ-5 тих фільмів, які бачив сам.

Інші діти, 2012

Темпл Грендін, 2010 Переважно ті, хто складає такі переліки, першим згадують фільм «Людина дощу», все-таки він найвідоміший. Однак мені особисто найбільше запам’ятався «Темпл Грендін». Сюжет стрічки взятий з реальної історії, причому автори намагаються по максимуму дотримуватися реалій. Можливо, тому фільм не дуже динамічний і менш естетичний, ніж «Людина дощу». Але мене він «торкнув», як-то кажуть.

52

«Інші діти» – український документальний фільм, часом більше схожий радше на розширений сюжет з теленовин. Знімали випускники школи журналістики Могилянки. Тут мало естетики і зовсім нема гри з емоціями, зате дуже багато конкретної інформації, причому саме на українському ґрунті, тим фільм і важливий. Можна подивитися на YouTube.

Людина дощу, 1988

Про «Людину дощу» навряд чи варто розповідати довго. Дастін Гофман і Том Круз, успіх у прокаті, багато разів показували і по телебаченню. Красива історія, яка за ходом сюжету поступово, але впевнено ламає стереотип про «нормальність» і «ненормальність».

на канапі • відпочинок

У космосі почуттів не буває, 2010 Дуже легка, я б навіть сказав, несподівано легка, весела, позитивна шведська комедія. Хлопець з синдромом Аспергера цілком залежить від брата, розпорядок життя братів повністю підлаштований під це. Але саме тому брат розходиться з дівчиною, і нова пасія має вписатися в ідеально розписаний життєвий ритм родини. Це все по-доброму, без «голлівудщини», смішно.

Я – Сем, 2002 Ще часто в такі переліки потрапляє фільм «I am Sam». Але насправді Сем – не артист. Це дорослий чоловік, який мислить як семирічна дитина. Він, в принципі, з цим непогано справляється, доки його дівчина не лишає їх з донькою. Сюжет фільму побудований на спробах Сема довести соціальній службі, що він спроможний сам виховувати доньку. Але по ходу сюжету виявляється, що доказати це він має і доньці, і собі самому. У фільмі багато болю, але й багато світла і тепла. Це історія про те, що не з усіма проблемами в житті можна впоратися і деколи все, що нам залишається, – просто любити одне одного. Всеволод Поліщук

на канапі • відпочинок

53

дрібниці життя Інколи у нашій рубриці проскакують гаджети, до яких хочеться дати заголовок «НУ НАРЕШТІ ВОНИ ЦЕ ЗРОБИЛИ!!!!!!!!!». Але головний редактор наполягає, що кількість знаків оклику мусить бути не більше трьох на абзац, а писати великими літерами – то моветон. Так що поки ми збираємо підписи під відповідною петицією до Білого Дому, просто уявіть, як ви волаєте на всю маршрутку, читаючи на абзаци нижче: «НУ НАРЕШТІ ВОНИ ЦЕ ЗРОБИЛИ!!!!!!!!!»

Немафону – нема і заголовка Вони – це група однодумців з Нідерландів і США, які одного разу в пабі вигадали геніальний пристрій – NoPhone. І не просто вигадали (ми самі чого тільки не понавигадували – батьки посивіли б, якби дізнались), але й пустили його у серійне виробництво.

NoPhone виглядає як смартфон, і повністю відповідає своїй назві: він не дзвонить. А все тому, що він – це 100-грамовий брусок цільного пластику. Незважаючи на певні недоліки, такі як відсутність GSM, WiFi, Bluetooth, операційної системи, пікселів, акумулятора та слоту для сімки, NoPhone має свої унікальні переваги. Він по-справжньому протиударний, не боїться пилюки чи пірнання у Маріанську западину, а також не потребує оновлення софту. А ціна всього $12! Шах і мат вам, дешеві китайські чайнафони! Здавалось би: ось, кращого не придумаєш. Але придумали. Для шанувальників селфі випустили покращену версію NoPhone за $18 – з люстерком. Все! Можете знову дихати. Далі піде як завжди.

54

Таке, як “Ланос”, але плеєр Пам’ятаєте хороші і недорогі mp3-плеєри iRiver? Так от, тепер вони вирішили бути ультрахай-ендними і гіпердорогими. Для цього навіть назву нову придумали, аби було «пожирніше» – Astell & Kern. Завдяки таким нехитрим маніпуляціям ціна на новий плеєр від корейців становить $3 000. Ще раз, і повільно посмакуймо. Три. Тисячі. Доларів. США. Щоб ви розуміли увесь «жир» новинки, просто зацитуємо опис на офіційному сайті (в дужках були розширені коментарі, але редактор, на жаль, поредагував наші матюки захвату): «Розміри пристрою AK240 приблизно рівні габаритам Apple iPhone 5 (Ого!). Гаджет оснащений 3,31-дюймовим (Ого!) органічним світлодіодним сенсорним екраном з активною матрицею і металевим регулятором гучності (Ого! Шик!). Корпус виготовлений з вуглецевого волокна і дюралюмінію авіаційного класу, а вага його становить всього 190 грамів». (Ого!) За ціною вживаного «Ланоса» ви отримаєте нержавіючий 200-грамовий пристрій на 256 Гб, який вміє відтворювати формат FLAC. А, ледь не забули: до комплекту входить чохол з натуральної шкіри. Ну тоді зрозуміло, чому так дорого!

тенденції • дрібниці життя

> тенденції > Як з планшета зробити ноутбук Хотіли б мати MacBook Air, а грошей вистачає лише на iPad? Ха-Ха-Ха )))!!! Перепрошуємо, насправді ми мали на увазі, що у вас є чудова можливість втілити мрію всього за 170-190 доларів залежно від кольору! «Від кольору чого?», – резонно запитаєте ви. Від кольору клавіатури BrydgeAir, очевидно ж. Приставку BrydgeAir кріплять до планшета за допомогою шарнірів, а взаємодіють пристрої через Bluetooth. Виглядає ґаджет наче клавіатура від MacBook Air. В ньому є підсвітка та динаміки. У закритому вигляді обидва пристрої таки схожі на той омріяний персональний портативний комп’ютер. Як стверджують розробники, якщо вам не особливо потрібна зовнішня клавіатура, то BrydgeAir може слугувати чудовою підставкою з регульованим кутом нахилу.

Блокування екрана з фокусами Щоразу натискати пальцем кнопку блокування ноутбука фірми Apple, відходячи від нього попити мате з калабаса? Нема дурних! Краще купити спеціальний пристрій за $35, який це буде робити за нас. Принцип дії Sesame 2, який виглядає наче брелок, доволі простий. Він перебуває на постійному зв’язку із «Макбуком», і якщо ви відходите від нього на певну, вами ж встановлену відстань, пристрій блокує екран комп’ютера своєю симпатичною зеленою заставкою. А при вашому поверненні на робоче місце – розблоковує. Користувач, залежно від цінності інформації та параноїдальних схильностей, може додати ще й цифровий пароль для розблокування, а для повної певності до всього іншого можна ще передбачити натискання спеціальної кнопки на самому брелоку. Словом, чого тільки не придумають, щоб зайняти чимось винахідників та дизайнерів. Богдан Юрочко

тенденції • дрібниці життя

55

Краса потребує жертв. Великих!

Чого тільки не продукує новітня індустрія краси! Яких тільки засобів не мають сучасні жінки, аби виглядати гарнішими. Вони фарбують волосся, пудрять носики, підводять очі, малюють губи, вдягають підбори, носять push-up-бюстгальтери. І у всіх цих старань є лише одна мета – звернути на себе увагу сильної половини людства. А є ж немало набагато складніших маніпуляцій, як от операції зі зміни зовнішності. Думаєте, до цього жінки дійшли тільки тепер? А от і ні! На багато в прямому розумінні жертв дами готові були йти сотні і тисячі років тому. Про десять найдивніших з них (які могли не просто призвести до погіршення стану здоров’я, але й часом позбавити відчайдушну жінку життя) розкажемо далі.

1. Мідні кільця – атрибут краси справжньої жінки племені падонг у Таїланді. Вже впродовж багатьох століть маленьким дівчаткам у віці 5-6 років одягають перше кільце і нарощують їх аж до моменту, поки вони не виходять заміж. Насправді зараз важко назвати причину цього дивного ритуалу: одні кажуть, що цю кількакілограмову довічну ношу жінки племені одягають, щоб захиститися від можливого нападу тигра, інші вважають це давнім засобом втримати жінку від утечі до чоловіків з іншого племені. Але з упевненістю можна стверджувати одне: довгу шию у жінки вважають ознакою краси та благополуччя. Насправді ж мідні спіралі не видовжують шиї, вона виглядає довшою за рахунок ваги, яка тисне на плечі та опускає їх. Хоча, хто б цим переймався – важливий лише результат!

56

краса • дрібниці життя

2. Скипидар. Не можна не згадати одними з перших і давньоримських жінок. Існує думка, що деякі з них пили скипидар, аби надати власній сечі запаху троянд. Як відомо, скипидар – це складна суміш вуглеводнів, які отримують зі сосни. Іноді його застосовують у медицині, промисловості, проте безконтрольно вживати велику кількість цієї речовини небезпечно. Доза більша за 4г може призвести до важкого отруєння та смерті.

3. Бинтування стоп. А у Китаї з Х ст. красунями вважали жінок з маленькими стопами. Більше того, дамі вищого стану просто не пасувало мати звичайні стопи, тому їх з самого дитинства перебинтовували та намагалися зробити «ідеальними». Такими, розмір яких складав усього 7 см завдовжки. Їх називали «золотими лотосами», а таких жінок вважали неймовірно красивими та привабливими. Існувало і спеціальне взуття для таких ніжок, бинти, а також палички, аби власниця такої краси могла ходити. Хоча, зрештою, і це у Древньому Китаї було не обов’язковим. Якщо аристократка не могла ходити через своє каліцтво, за нею закріплювали слугу, який у цьому допомагав, і її вважали ще привабливішою. Звичай цей, тим не менше, існував аж до середини ХХ ст., а останню пару взуття для ніжок-калічок зшили у 1999 р.

краса • дрібниці життя

4. Миш’як. «Чудодійні» властивості цієї речовини використовували давно. Ще за часів Древнього Єгипту його додавали до помад, у середньовічній та ренесансній Європі, а потім Росії – до пудр, рум’ян та фарб для волосся. Траплялося навіть, що цю отруту просто вживали, аби надати обличчю «квітучого» вигляду, очам блиску, а тілу – звабливої округлості. Прийом препарату потрібно було починати з одного зернятка і поступово підвищувати дозу. Але вживання миш’яку прирікало жінку робити це все життя, оскільки припинення загрожувало смертю.

5. Беладона. Очі, як відомо, – дзеркало душі. Тому жінки завжди хотіли підкреслювати їх. Контурами, тінями, олівцями. Проте, починаючи з XIV ст. дами застосовували й інші, не такі безпечні засоби – вони закапували очі соком беладони. Завдяки алкалоїду атропіну ці краплі розширювали зіниці, очі блищали і набували особливо виразного вигляду. Проте, оскільки атропін – це сильна отрута, він при передозуванні викликав важкі отруєння, вражаючи нервову систему. Часто ця краса закінчувалася сліпотою.

57

> Краса потребує жертв. Великих! > 7. Легкі сукні – голі груди. Французька мода другої половини XVIII ст. була інспірована античністю. Це дуже добре на собі відчували жінки. Тоді в тренді були легкі шифонові сукні, які підкреслювали фігуру та мали на меті зробити їхніх власниць схожими на давньогрецьких богинь. Так вони ходили і влітку, і взимку. Більше того, аби досягти максимально звабливого ефекту, жінки зволожували груди, і таким чином легкий шифон ще краще влягався та підкреслював спокусливі форми. Робили дами це навіть взимку, виходячи на вулицю без верхнього одягу. Через це в той час різко зросла кількість смертей молодих леді від запалення легенів.

6. Свинцева косметика. Але великі красиві очі – це ще не все. До них дуже пасує біленька і чистенька шкіра. Саме для цього і використовували свинцеву пудру та білила. Аристократичний колір обличчя – білий. Такий блідий відтінок дуже легко можна було отримати завдяки косметиці зі свинцем. Вона надавала шкірі бажаного кольору, а також розгладжувала зморшки та складки. Тому такими пудрами користувалися аж до XIX ст. Проте краса ця була дійсно фатальною. Для її власниці. Свинець легко накопичується в організмі та з часом спричиняє параліч, рак мозку, енцефалопатію анемію та багато інших розладів.

58

8. Радіоактивна косметика. Косметика з вмістом хлористого торію та бромистого радію була популярною у 30-х роках минулого століття. Її рекламували як диво-засіб, який позбавляє від всіх проблем зі шкірою і робить її фантастично привабливою. Також жінки їздили навіть у тури до джерел з радіоактивною водою. Вважали, що купання там може вилікувати артрит, подагру, і, звісно ж, надати шкірі прекрасного та молодого вигляду. Щоправда ніхто не застерігав, що після таких процедур можна захворіти на рак.

краса • дрібниці життя

> Краса потребує жертв. Великих!

9. Корсети. «Осина талія» – поняття, яке ввели в обіг саме завдяки корсетам. Ці деталі гардеробу вперше почали вдягати багато століть тому в Іспанії, а в добу Відродження вони набули широкої популярності у Європі. Зрештою, немало жінок і тепер вдягають цей одяг, щоб підкреслити фігуру та надати їй ще звабливіших вигинів. Звісно, на щастя, не завдаючи такої шкоди здоров’ю, як це робили колись. Адже раніше популярними були так звані жорсткі корсети, каркас яких робили з дерев’яних чи металевих прутів. Також пізніше застосовували китові вуса. Це давало можливість робити талію максимально тонкою, а жінку – максимально «привабливою». Але така одежа порушувала анатомію тіла і через зміщення органів провокувала хронічні хвороби та нездужання. Через тривале носіння корсету зміщувалися печінка, шлунок, нирки, статеві органи, порушувався кровообіг. Проте були й жінки, які навчилися носити корсет без шкоди для здоров’я. Такою, наприклад, була муза Тулуз-Лотрека, танцівниця Полер (на фото), обхват талії якої був 33-36 см. Жила вона довго і щасливо аж до 65 років. Цікаво, що в 1820-35 роках мода на «осину» талію поширювалася і на чоловіків. Вони теж носили корсети, щоправда, калічили себе не так сильно, як жінки.

10. Але окрім виразних очей, осиної талії, гладкої шкіри краси додавали і виражені скули! Особливо це цінували на початку ХХ ст. І заради такої краси жінки були готові позбутися корінних зубів. Не зважали вони у своєму прагненні на те, що це провокувало виникнення ранніх зморщок, а також зниження рівня інтелекту, який, як виявилося, пов’язаний з наявністю корінних зубів. Отакий перелік, який включає лише 10 дивних методів. А ми ж з вами знаємо, що їх було набагато більше! Зрештою, можливо, більшість згадуваних способів і відійшли у минуле, проте жінки всього світу не перестають «удосконалювати» свою зовнішність, аби ставати привабливішими та привертати увагу чоловіків. Згадайте тільки славнозвісні ліпосакції, уколи ботоксу, накачування губ гелем, силіконові імпланти у груди чи ягодиці. Це далеко не найбезпечніші втручання у тіло. І все заради нас з вами, мужики! Цінуймо, кохаймо та поважаймо! ;) Орест Дацко

краса • дрібниці життя

59

Ви звикли до краваток? Навчилися зав’язувати їх кількома способами та вважаєте, що на цьому весь «нашийний» етикет завершився? Насправді це далеко не все, адже в сучасному світі ділових людей значення має і комірець сорочки: його форма та спосіб застібання. Виявляється, різновидів є дуже багато. На малюнку ви можете побачити найпоширеніші зараз варіанти комірців та способи застібання, які застосовують у широкій практиці.

Користуйтеся, експериментуйте!

Акула/Спред (Spread)

60

Класичний (Classic)

стиль • дрібниці життя

Баттон-даун (Button down)

Стійка/Мандарин (Mandarin)

Пришпилений (Pinned)

Таб (Tab)

Етонський (Eton/Club)

стиль • дрібниці життя

Метелик (Wing tip)

Контрастний (Contrast)

61

Справжні друзі

Чи спостерігали ви коли-небудь за компанією друзів? Часом це люди дуже різні. Вони займаються різними справами, у них різні професії, стилі життя, хобі. Проте справжніх друзів завжди щось об’єднує та тримає разом впродовж довгих років: інтереси та вподобання, чоловічий шарм та впевненість, любов до якісного одягу та відвідин цікавих місць свого міста.

62

тренінг • дрібниці життя

На Іванові - simple casual Сорочка Imperial - 1790 грн Джинси Primo Emporio - 1490 грн Взуття Exibit - 4390 грн На Мар’янові - respect casual Сорочка Kevin up - 1590 грн Штани Primo Emporio - 1990 грн Піджак Primo Emporio - 3690 грн Взуття Primo Emporio - 4690 грн

На Дмитрові - smart casual Піджак Altatensine - 3290 грн Футболка Y.TWO.JEANS - 990грн Штани Exibit - 2290 грн Взуття Primo Emporio - 4390 грн

тренінг • дрібниці життя

На Назарові - chic casual Сорочка Primo Emporio - 1790 грн Штани Job M-KEY - 2390 грн Взуття Primo Emporio - 4690 грн

63

На Мар’янові – respect casual Футболка-поло Bruno Leoni – 1190 грн Штани STP Pants – 1790 грн На Дмитрові – smart casual Футболка-поло Malagrida – 1990 грн Штани Four Ten – 2190 грн

64

тренінг • дрібниці життя

На Назарові – chic casual Футболка Wilfed – 1290 грн Джинси Primo Emporio – 1490 грн На Іванові – simple casual Штани STP Pants – 1990 грн Футболка-поло Bruno Leoni – 1290 грн

тренінг • дрібниці життя

Фотограф: Олена Галазюк Моделі: Дмитро Пришляк (Bravo models) Іван Сяркевич (Bravo models) Назар Бенч (Bravo models), Мар’ян Гринишин (Bravo models) Макіяж, зачіски: Настя Матіяшик

Концепт-стор Impero Uomo ТЦ «Роксолана» пл. Соборна, 14

Редакція журналу висловлює подяку за сприяння у організації зйомки модельній агенції Bravo Models Management, ресторації Baczewski та концепт-стор Impero Uomo

66

На Дмитрові – smart casual Штани Kevin Up – 1990 грн Сорочка Primo Emporio – 1490 грн Піджак Altatensione – 3290 грн Взуття Primo Emporio – 4590 грн На Іванові – simple casual Джинси Takeshy Kurosawa – 1790 грн Футболка Primo Emporio – 990 грн Куртка Altatensione – 2790 грн Взуття Exibit – 4390 грн

На Назарові – chic casual Футболка Primo Emporio – 990 грн Куртка Phillip Plein – 12 590 грн Джинси Primo Emporio – 1490 грн Взуття Primo Emporio – 4590 грн На Мар’янові – respect casual Штани Exibit – 1990 грн Піджак Exibit – 4290 грн Сорочка Kevin up – 1790 грн Взуття Primo Emporio – 4690 грн

67

Психологічне безпліддя чоловіків: міф чи реальна проблема? Інна Руда, психолог клініки репродукції людини “Альтернатива” Фахівці стверджують, що такий феномен існує, хоча це питання сьогодні вивчене недосконало. Більшості представників сильної частини людства не притаманні емоції та «ридання в подушку», вони не кричать і не зляться на цілий світ, але проблеми від цього занурюються всередину, поступово переходять у хронічну стадію, спонукаючи до виникнення страхів та фобій. У мужчин здатність до запліднення напряму пов’язана з чоловічою самодостатністю, тому інформація про певні порушення травмує їхню психіку. За даними лікарів-урологів через страх почути негативну звістку про власне репродуктивне здоров’я частина пацієнтів відмовляється від обстежень взагалі, або черговий візит до спеціаліста стає неможливим. Стикаючись з порушенням репродуктивної функції, багато чоловіків завантажують себе іншими проблемами,

68

стають кар’єристами, наприклад, але від цього не легшає, і рішення проблеми не приходить. Ми провели невелике дослідження з метою оцінювання ставлення чоловіків до власного репродуктивного здоров’я. Було створено дві групи: перша (контрольна) – представники чоловічої статі, які ніколи не стикалися з цим питанням; друга – для яких озвучена проблема за певних причин стала актуальною. Було проведено опитування чоловіків віком від 18 до 42 років, як одружених, так і ні. Перша група не розуміла навіть суті питання, дехто з чоловіків чув або бачив рекламу спеціалізованих медичних установ, але ніяким чином не пов’язував її з собою. Тільки 2% проходили обстеження в уролога або андролога з профілактичною метою. У другій групі чоловіки або помилково відносять чоловіче безпліддя до статевої дисфункції (імпотенції), або тільки 50% вважали однією з можливих причин чоловічого безпліддя психологічний чинник. При цьому одружені чоловіки виявляють більшу стурбованість власним репродуктивним здоров’ям, хоча 75% з другої групи ніколи не здавали спермограми. Абсолютна більшість опитаних вважає, що у разі виникнення проблем слід звернутися до спеціалізованого медичного закладу. Після роз’яснень спеціаліста

97% респондентів обох груп вважають проблему чоловічого безпліддя такою, яка може бути позитивно вирішеною. Загальний висновок – більшість чоловіків не перевіряють свого репродуктивного здоров’я без нагальної причини та мають неоднозначне уявлення про психологічну складову проблеми. В той самий час, крім жіночого психологічного безпліддя, існує й чоловіче, і вага його не менша. Стреси, страх, невдачі можуть призвести до зменшення кількості сперматозоїдів та порушення їхньої рухливості. Механізм такий самий, як і у жінок: психологічні чинники опосередковано впливають на гормональний фон та негативно відбиваються на репродуктивній системі в цілому. Причини психологічного безпліддя настільки ж різноманітні, наскільки індивідуальним є кожен чоловік. Це і складні відносини з батьками, нестача уваги, насильство у дитинстві, страх через спогади про попередні важкі пологи дружини, матері або сестри, стреси, різноманітні страхи (наприклад, страх погіршення матеріального становища, пов’язаного з народженням дитини), деякі особистісні якості (підвищена тривожність) тощо. При психологічному безплідді чоловік може робити усе можливе, щоб вагітність у дружини настала, але на підсвідомому рівні запевняє себе, що вона неможлива.

здоров‘я • дрібниці життя

Посилаючись на ряд досліджень, можна окреслити основні причини психологічного безпліддя чоловіків: 1. Комплекс «чоловічої неповноцінності». Зазвичай він починає розвиватися у хлопчиків, яких виховують у занадто жорстких сімейних умовах, де різними методами пригнічують дитячу особистість. Малюкові з дитинства говорять, що він не достойний бути чоловіком, що він – слабак, та інші речі, які призводять до появи хронічних психічних порушень.

2. Інфантильність розвивається у хлопчиків, які ростуть у неповноцінній сім’ї або з дитинства оточені підвищеною турботою. Вони не в змозі приймати самостійні рішення, намагаються перекласти відповідальність на інших. Саме це іноді може призвести до психологічного безпліддя у чоловіків.

3. Батьківський комплекс також виявляє себе у неповних родинах, але у цьому випадку хлопчик бере на себе роль батька. Коли він виростає, то підсвідомо не бажає мати своїх дітей, оскільки вважає власне життя занадто складним та важким.

4. Дитина не є пріоритетом: побудова кар’єри, плани на майбутнє – усе це не включає зачаття та виховання дитини, і через це починає погіршуватися сперматогенез, виникає чоловіче безпліддя, яке важко лікувати. Раціональним рішенням стане звернення до сімейного психолога, який допоможе парі розібратися у психологічних проблемах та налаштуватися на позитив. Велике значення має сприятлива сімейна атмосфера, реакції жінки на чоловіче безпліддя та її ставлення до проблеми. Якщо жінка залишається поряд з мужчиною, але своїм виглядом дає зрозуміти, що робить йому послугу, нічого доброго з цього не вийде. Набагато розумніше не відсторонитися від проблем чоловіка, а взяти активну участь у вирішенні питання, щоб мужчина не почувався самотнім наодинці з проблемою. Батьківство для чоловіка таке ж важливе, як материнство для жінки. Народження дитини – це його шанс зустрітися з самим собою у нових умовах, відчути новий поштовх і сенс до життя, творити і жити, радіти кожному дню.

здоров’я • дрібниці життя

Хто на море, хто на грядки, а ми – в "Альтернативу" за малятком!

– – –

ЗАПЛІДНЕННЯ IN VITRO («в пробірці») УЛЬТРАЗВУКОВА ДІАГНОСТИКА (комплексне обстеження плоду 3D, 4D) ВСІ ВИДИ ГІНЕКОЛОГІЧНИХ ПОСЛУГ (прийом онкогінеколога)

Програма міні – ЕКЗ включно зі стимулюючими препаратами 37 тис.грн Україна, м. Львів, вул. Героїв УПА, 73 тел.: (032) 232-77-83, (063) 230-18-72 e-mail:alternatyva.ivf@gmail.com www.ivf.lviv.ua, skype – alternatyva.ivf

69

КНИГа МІСЯЦЯ The Perspective

Jaroslav Monchak – Photographer

Андрій ph. +38 063 Кокотюха.

282 03 08 www.monchak.net

«Адвокат з Личаківської». Харків, 2014

Виявляється, не лише поляки можуть писати детективи, дія яких проходить у старому Львові. Перший український ретро-детектив по-львівськи написав киянин Андрій Кокотюха, а видало його харківське видавництво «Фоліо». Консультантами автора були львів’яни: письменник Юрій Винничук та історик Ігор Лильо. Книга переносить читача на початок ХХ століття, а саме у 1908 рік, та розповідає про молодого киянина Клима Кошового, який дивом вирвався з тюрми й тікає від переслідувань російської влади до Львова. Але й тут його заарештовує поліція — біля трупа відомого адвоката Євгена Сойки. Покійний мав у місті сумнівних друзів та могутніх ворогів. Самогубство чи вбивство? Пошуки істини водять Кошового темними лабіринтами львівських вулиць. На шляху — зухвалі батяри, міські кримінальні королі та російські терористи-бомбісти. А ще поліцейський комісар Марек Віхура, в якого Клим постійно плутається під ногами. Правда ж приголомшить Кошового та його нового відданого друга Йозефа Шацького…

Музика МІСЯЦЯ Брем Стокер. «Бойовик», 2015 Новий альбом рівненського панк-рок гурту «Брем Стокер» не такий позитивний, як їхні попередні роботи. Тут жорсткіший звук і не надто смішні соціально-політичні тексти. «Альбом присвячено простій та звичайній людині. Маніпуляції політиків, реклама та новини, постулати та канони затуляють всім нам очі, щоб Ми бачили тільки те, що потрібно системі. Але Ми – прості люди з людськими цінностями. Махінатори та маніпулятори будуть нам нав’язувати своє. Тому вмикаємо розум і живемо першочергово своїми відчуттями, тим, що приймає Твоє серце, навіть якщо це не відповідає цінностям зомбованого суспільства!», – так пояснюють суть нового диску його автори.

Familia PERKALABA.

Tribute to Gutzul Sound System 2015 На 17 році існування івано-франківський гурт «Перкалаба» дочекався власного триб’юту. Свої кавер-версії пісень «Перкалаби» представили аж тридцять гуртів та музичних проектів, у зв’язку з чим лонгплей виходить відразу на двох CD. Серед виконавців пісень – ДахаБраха, Dakh Daughters, The ВЙО, Quarpa, Кабрідо з Юрієм Андруховичем. Проект буде цікавим не лише шанувальникам гурту «Перкалаба», але й усім меломанам.

70

на канапі • дрібниці життя

ФІЛЬМи МІСЯЦЯ Людина з U.N.C.L.E. Культовий режисер двотисячних Гай Річі зняв фільм на основі культового серіалу 1960-х років. Агент ЦРУ Соло та співробітник КДБ Курякін вимушені відкласти у бік всі суперечки задля спільної місії: зупинити міжнародну злочинну організацію, яка має на меті дестабілізувати баланс у світі шляхом розповсюдження ядерної зброї та технологій.

Чаппі Події фільму розгортаються у недалекому майбутньому. Технології дозволили групі молодих вчених створити робота, який здатний мислити і відчувати. Новому «другові» вони дали ім’я Чаппі. Своєю поведінкою він нагадує дитину – невміло рухається, вивчає можливості свого «тіла», вчиться розмовляти і розуміти, що відбувається навколо. Проте безтурботні для Чаппі і наповнені радістю для його творців дні швидко закінчуються. Робота, який має неймовірні можливості та здатність навчатися, викрадають. Чаппі опиняється в руках злочинців, які хочуть використовувати його як ідеального виконавця своїх ідей. Фантастичний бойовик «Робот Чаппі» – третій фільм південноафриканського режисера і сценариста Ніла Бломкампа («Район №9», «Елізіум»). Зйомки стрічки проходили в Йоганнесбурзі з жовтня 2013 по лютий 2014 року. У ролях: Х’ю Джекмен, Сігурні Вівер, Дев Патель.

на канапі • дрібниці життя

71

72